|
Главa є7
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| Мlтва їеремjи прbр0ка. Помzни2, гDи, что2 бhсть нaмъ: при1зри и3 ви1ждь ўкори1зну нaшу: | Згадай, Господи, що над нами звершилося; споглянь і подивися на наругу нашу. |
|
2
|
2
|
| достоsніе нaше њбрати1сz къ чужди6мъ и3 д0мы нaшz ко и3ноплемeнникwмъ: | Спадщина наша перейшла до чужих, доми наші — до іноплемінників; |
|
3
|
3
|
| си1ри бhхомъ, нёсть nтцA, мaтєри нaшz ћкw вдwвы2. | ми зробилися сиротами, без батька; матері наші — як удови. |
|
4
|
4
|
| В0ду нaшу за сребро2 пи1хомъ, дровA н†ша за цёну куповaхомъ: | Воду свою п’ємо за срібло, дрова наші дістаються нам за гроші. |
|
5
|
5
|
| на вы6z нaшz гони1ми бhхомъ, труди1хомсz, не почи1хомъ. | Нас гонять у шию, ми працюємо, і не маємо відпочинку. |
|
6
|
6
|
| Е#гЂпетъ дадE рyку, ґссyръ въ насыщeніе и4хъ. | Простягаємо руку до єгиптян, до ассиріян, щоб насититися хлібом. |
|
7
|
7
|
| Nтцы2 нaши согрэши1ша, и3 нёсть и4хъ, мh же беззакHніz и4хъ под8sхомъ. | Батьки наші грішили: їх уже немає, а ми несемо покарання за беззаконня їхні. |
|
8
|
8
|
| Раби2 њбладaша нaми, и3збавлsющагw нёсть t рукY и4хъ. | Раби господарюють над нами, і нема кому визволити від рук їхніх. |
|
9
|
9
|
| Въ душaхъ нaшихъ носи1хомъ хлёбъ нaшъ, t лицA мечA въ пустhни. | З небезпекою для життя від меча, у пустелі дістаємо хліб собі. |
|
10
|
10
|
| К0жа нaша ѓки пeщь њбгорЁ, разсэд0шасz t лицA бyрей глaда. | Шкіра наша почорніла, як піч, від пекучого голоду. |
|
11
|
11
|
| Жeнъ въ сіHнэ смири1ша, дэви1цъ во градёхъ їyдиныхъ. | Дружин безчестять на Сионі, дівиць — у містах юдейських. |
|
12
|
12
|
| Кн‰зи въ рукaхъ и4хъ повёшени бhша, старBйшины не прослaвишасz. | Князі повішені руками їхніми, лиця старців не поважаються. |
|
13
|
13
|
| И#збрaнніи плaчь под8sша, и3 ю4нwши въ клaдэ и3знемог0ша. | Юнаків беруть до жорнів, і діти падають під ношами дров. |
|
14
|
14
|
| И# стaрцы t врaтъ њскудёша, и3збрaнніи t пёсней свои1хъ ўмолк0ша. | Старці вже не сидять біля воріт; юнаки не співають. |
|
15
|
15
|
| Разсhпасz рaдость сердeцъ нaшихъ, њбрати1сz въ плaчь ли1къ нaшъ, | Припинилася радість серця нашого; хороводи наші перетворилися на нарікання. |
|
16
|
16
|
| спадE вэнeцъ со главы2 нaшеz: г0ре нaмъ, ћкw согрэши1хомъ. | Упав вінець з голови нашої; горе нам, що ми згрішили! |
|
17
|
17
|
| Њ сeмъ смути1сz сeрдце нaше, њ сeмъ помeркнуша џчи нaши. | Від цього й ниє серце наше; від цього затьмарилися очі наші. |
|
18
|
18
|
| На горЁ сіHнэ, ћкw поги1бе, лиси6цы ходи1ша. | Від того, що запустіла гора Сион, лисиці ходять по ній. |
|
19
|
19
|
| Тh же, гDи, во вёки всели1шисz, пrт0лъ тв0й въ р0дъ и3 р0дъ. | Ти, Господи, перебуваєш повіки; престіл Твій — у рід і рід. |
|
20
|
20
|
| Вскyю во вёки забывaеши нaсъ, њстaвиши ли нaсъ въ продолжeніе днjй; | Для чого зовсім забуваєш нас, залишаєш нас на тривалий час? |
|
21
|
21
|
| Њбрати1 ны, гDи, къ тебЁ, и3 њбрати1мсz, и3 вознови2 дни6 нaшz ћкоже прeжде. | Наверни нас до Тебе, Господи, і ми навернемося; онови дні наші, як у давнину. |
|
22
|
22
|
| Ћкw tрэвaz tри1нулъ є3си2 нaсъ, разгнёвалсz є3си2 на ны2 ѕэлw2. | Невже Ти зовсім відкинув нас, прогнівався на нас безмірно? |
