|
Главa №
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| Ѓлефъ. Кaкw сёде є3ди1нъ грaдъ ўмн0женный людьми2: бhсть ћкw вдови1ца, ўмн0женный во kзhцэхъ, владsй странaми бhсть под8 дaнію. | Як самотньо сидить місто, колись багатолюдне! воно стало, як удова; великий між народами, князь над областями зробився данником. |
|
2
|
2
|
| Бefъ. Плaчz плaкасz въ нощи2, и3 слeзы є3гw2 на лани1тэхъ є3гw2, и3 нёсть ўтэшazй є3го2 t всёхъ лю1бzщихъ є3го2: вси2 дружaщіисz съ ни1мъ tверг0шасz є3гw2, бhша є3мY врази2. | Гірко плаче він уночі, і сльози його на щоках його. Немає у нього утішника з усіх, що любили його; усі друзі його зрадили його, зробилися ворогами його. |
|
3
|
3
|
| Гjмель. Пресели1сz їyда рaди смирeніz своегw2 и3 рaди мн0жества раб0ты своеS: сёде во kзhцэхъ, не њбрёте пок0z. Вси2 гонsщіи є3го2 пости1гнуша и5 средЁ стужaющихъ є3мY. | Іуда переселився з причини біди і тяжкого рабства, оселився серед язичників, і не знайшов спокою; усі, хто переслідував його, наздогнали його у тісних місцях. |
|
4
|
4
|
| Дaлеfъ. ПутіE сіw6ни рыдaютъ, ћкw нёсть ходsщихъ по ни1хъ въ прaздникъ, вс‰ вратA є3гw2 разорє1на, жерцы2 є3гw2 воздыхaютъ, дэви6цы є3гw2 ведHмы, и3 сaмъ њгорчевaемь въ себЁ. | Путі Сиону ремствують, тому що немає паломників на свято; усі ворота його запустіли; священики його зітхають, дівчата його сумні, гірко і йому самому. |
|
5
|
5
|
| ГE. Бhша стужaющіи є3мY во главY, и3 врази2 є3гw2 ўгобзи1шасz, ћкw гDь смири2 є3го2 за мн0жество нечeстіz є3гw2: младeнцы є3гw2 tид0ша плэнeни пред8 лицeмъ стужaющагw. | Вороги його стали на чолі, вороги його благоденствують, тому що Господь наслав на нього горе за безліч беззаконь його; діти його пішли у полон попереду ворога. |
|
6
|
6
|
| Вavъ. И# tsсz t дщeре сіHни всS лёпота є3S: бhша кн‰зи є3S ћкw џвни не и3мyщіи пaжити, и3 хождaху не съ крёпостію пред8 лицeмъ гонsщагw. | І відійшла від дочки Сиону вся її пишність; князі її — як олені, що не знаходять пасовища; знесилені вони пішли попереду погонича. |
|
7
|
7
|
| Зaінъ. ПомzнY їеrли1мъ дни6 смирeніz своегw2 и3 tриновeній свои1хъ, вс‰ вождєлёніz сво‰, ±же и3мёzше t днjй пeрвыхъ, є3гдA пад0ша лю1діе є3гw2 въ рyцэ стужaющагw, и3 не бЁ помагaющагw є3мY: ви1дэвше врази2 є3гw2 посмэsшасz њ преселeніи є3гw2. | Згадав Єрусалим, у дні бідування свого і страждань своїх, про всі коштовності свої, які були у нього у минулі дні, тоді як народ його впав від руки ворога, і ніхто не допомагає йому; вороги дивляться на нього і глузують з його субот. |
|
8
|
8
|
| И$fъ. Грэх0мъ согрэши2 їеrли1мъ, тогw2 рaди въ мzтeжъ бhсть: вси2 слaвzщіи є3го2 смири1ша и5, ви1дэша бо срaмъ є3гw2: сeй же стенsщь њбрати1сz вспsть. | Тяжко згрішив Єрусалим, за те і зробився огидним; усі, хто прославляв його, дивляться на нього з презирством, тому що побачили наготу його; і сам він зітхає і відвертається назад. |
|
9
|
9
|
| Тefъ. НечистотA є3гw2 пред8 ногaма є3гw2, не помzнY послёднихъ свои1хъ и3 низведeсz пречyднw: нёсть ўтэшazй є3го2. Ви1ждь, гDи, смирeніе моE, ћкw возвели1чисz врaгъ. | На подолі у нього була нечистота, але він не думав про майбутнє своє, і тому надзвичайно принизився, і немає в нього утішителя. «Зглянься, Господи, на біду мою, бо ворог звеличився!» |
|
10
|
10
|
| ЇHдъ. Рyку свою2 прострE стужazй на вс‰ вожделBннаz є3гw2, ви1дэ бо kзhки вшeдшыz во с™hню свою2, и5мже повелёлъ є3си2 не входи1ти во цRковь твою2. | Ворог простяг руку свою на все, найдорогоцінніше для нього; він бачить, як язичники входять у святилище його, про яке Ти заповів, щоб вони не вступали у зібрання Твоє. |
|
11
|
11
|
| Кaфъ. Вси2 лю1діе є3гw2 воздыхaюще и4щутъ хлёба: дaша вождєлённаz сво‰ за пи1щу, є4же бы њбрати1ти дyшу. Ви1ждь, гDи, и3 при1зри, ћкw бhхъ безчeстенъ. | Весь народ його зітхає, шукаючи хліба, віддає коштовності свої за їжу, щоб підкріпити душу. «Зглянься, Господи, і подивися, як я принижений!» |
|
12
|
12
|
| Лaмедъ. Вси2, и5же къ вaмъ проходsщіи путeмъ, њбрати1тесz и3 ви1дите, ѓще є4сть болёзнь, ћкw болёзнь моS, ћже бhсть: гlавый њ мнЁ смири1 мz гDь въ дeнь гнёва ћрости своеS. | Нехай не буде цього з вами, усі, хто проходить цим шляхом! погляньте і подивіться, чи є хвороба, як моя хвороба, яка осягла мене, яку наслав на мене Господь у день великого гніву Свого? |
|
13
|
13
|
| Мeмъ. Съ высоты2 своеS послA џгнь, въ кHсти мо‰ сведE є3го2: прострE сёть ногaма мои1ма, њбрати1 мz вспsть, дадe мz гDь въ погублeніе, вeсь дeнь болёзнующа. | З висоти послав Він вогонь у кістки мої, і він оволодів ними; розкинув сіті для ніг моїх, перекинув мене, зробив мене бідним і сумуючим кожного дня. |
|
14
|
14
|
| Нyнъ. Бдsше на нечє1стіz мо‰, въ рукY моє1ю сплет0шасz: взыд0ша на вhю мою2, и3знем0же крёпость моS, ћкw дадE гDь въ рyцэ мои2 бwлёзни, не возмогY стaти. | Ярмо беззаконь моїх зв’язано у руці Його; вони сплетені і піднялися на шию мою; Він послабив сили мої. Господь віддав мене до рук, з яких не можу піднятися. |
|
15
|
15
|
| Сaмехъ. TS вс‰ крBпкіz мо‰ гDь t среды2 менє2, призвA на мS врeмz, є4же сокруши1ти и3збр†нныz мо‰: точи1ло и3стоптA гDь дэви1цэ, дщeри їyдинэ: њ си1хъ ѓзъ плaчу. | Усіх сильних моїх Господь повалив серед мене, скликав проти мене зібрання, щоб знищити юнаків моїх; як у точилі, потоптав Господь діву, дочку Іуди. |
|
16
|
16
|
| Ѓінъ. Џчи мои2 и3зліsстэ в0ду, ћкw ўдали1сz t менє2 ўтэшazй мS, возвращazй дyшу мою2: погиб0ша сhнове мои2, ћкw возм0же врaгъ. | Про це плачу я; око моє, око моє виливає води, бо далеко від мене утішитель, який оживив би душу мою; діти мої розорені, тому що ворог переміг. |
|
17
|
17
|
| Фи2. ВоздЁ руцЁ свои2 сіHнъ, нёсть ўтэшazй є3го2. Заповёда гDь на їaкwва, w4крестъ є3гw2 врази2 є3гw2: бhсть їеrли1мъ ћкw њсквернeна кровоточeніемъ въ ни1хъ. | Сион простягає руки свої, але утішителя нема йому. Господь дав повеління про Якова ворогам його оточити його; Єрусалим зробився мерзотою серед них. |
|
18
|
18
|
| Цaди. Првdнъ є4сть гDь, ћкw ўстA є3гw2 њгорчи1хъ. Слhшите u5бо, вси2 лю1діе, и3 ви1дите болёзнь мою2: дэви6цы мо‰ и3 ю4нwты tид0ша въ плёнъ. | Праведний Господь, бо я непокірливим був слову Його. Послухайте, усі народи, і подивіться на хворість мою: діви мої та юнаки мої пішли у полон. |
|
19
|
19
|
| КHфъ. Позвaхъ люби1тєли мо‰, и3 тjи прельсти1ша мS: жерцы2 мои2 и3 стaрцы мои2 во грaдэ њскудёша, ћкw взыскaша пи1щи себЁ, да ўкрэпsтъ дyшы сво‰, и3 не њбрэт0ша. | Кличу друзів моїх, але вони обманули мене; священики мої і старці мої гинуть у місті, шукаючи їжі собі, щоб підкріпити душу свою. |
|
20
|
20
|
| Рeшъ. Ви1ждь, гDи, ћкw скорблю2, ўтр0ба моS смzтeсz во мнЁ, и3 преврати1сz сeрдце моE, ћкw г0рести и3сп0лнихсz: tвнЁ њбезчaди менE мeчь, ѓки смeрть въ домY. | Зглянься, Господи, бо мені прикро, хвилюються у мені нутрощі, серце моє перевернулося у мені за те, що я вперто противився Тобі; ззовні зробив бездітним мене меч, а доми — як смерть. |
|
21
|
21
|
| Ши1нъ. Слhшаша ќбw, ћкw воздыхaю ѓзъ, нёсть ўтэшaющагw мS. Вси2 врази2 мои2 слhшаша ѕл†z мо‰ и3 порaдовашасz, ћкw ты2 сотвори1лъ є3си2: привeлъ є3си2 дeнь, призвaлъ є3си2 врeмz, и3 бyдутъ под0бни мнЁ. | Почули, що я стогну, а утішителя у мене немає; почули всі вороги мої про біду мою і зраділи, що Ти зробив це: о, якби Ти повелів настати дню, прореченому Тобою, і вони стали б подібними до мене! |
|
22
|
22
|
| Favъ. Да пріи1детъ всS ѕл0ба и4хъ пред8 лицE твоE, и3 њтреби2 и5хъ, ћкоже сотвори1ша њтреблeніе њ всёхъ грэсёхъ мои1хъ, ћкw мнHга сyть стєнaніz мо‰, и3 сeрдце моE скорби1тъ. | Нехай постане перед лице Твоє вся злоба їх; і вчини з ними так само, як Ти вчинив зі мною за всі гріхи мої, бо тяжкі стогони мої, і серце моє знемагає. |
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.