|
Главa з7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| И# бhсть въ четвeртое лёто, при дaріи цари2, бhсть сл0во гDне ко захaріи въ четвeртый мцcа девsтагw, и4же є4сть хаселevъ. | У четвертий рік царя Дарія було слово Господнє до Захарії, у четвертий день дев’ятого місяця, Хаслева, |
|
2
|
2
|
| И# послA въ веfи1ль сарасaръ и3 ґрвесеeръ цaрь и3 мyжіе є3гw2 моли1ти гDа, | коли Вефиль послав Сарецера і Регем-Мелеха і супутників його помолитися перед лицем Господа |
|
3
|
3
|
| глаг0лz ко свzщeнникwмъ, и5же во хрaмэ гDа (бGа) вседержи1телz, и3 прор0кwмъ, глаг0лz: ѓще вни1де здЁ въ пsтый мцcъ с™hнz, (плaчz и3ли2 постsсz,) ћкоже сотвори1хъ ўжE мнHга лBта. | і запитати у священиків, які у домі Господа Саваофа, й у пророків, говорячи: «чи плакати мені у п’ятий місяць і поститися, як я робив це вже багато років?» |
|
4
|
4
|
| И# бhсть сл0во гDа вседержи1телz ко мнЁ гlz: | І було до мене слово Господа Саваофа: |
|
5
|
5
|
| рцы2 ко всBмъ лю1демъ земли2 и3 ко свzщeнникwмъ глаг0лz: ѓще пости1стесz и3ли2 плачев0пльствисте въ пzти1нахъ и3ли2 седми1нахъ (мцcа), и3 сE, сeдмьдесzтъ лётъ, пост0мъ ли пости1стесz ми2; | скажи всьому народу землі цієї і священикам так: коли ви постились і плакали у п’ятому і сьомому місяці, притому вже сімдесят років, чи для Мене ви постилися? чи для Мене? |
|
6
|
6
|
| и3 ѓще ћсте и3ли2 піетE, не вh ли ћсте и3 піетE; | І коли ви їсте і коли п’єте, чи не для себе ви їсте, чи не для себе ви п’єте? |
|
7
|
7
|
| Не сі‰ ли сyть словесA, ±же гlа гDь рукaми прbр0кwвъ прeжнихъ, є3гдA бЁ їеrли1мъ населeнъ и3 гобзyющь, и3 грaди є3гw2 w4крестъ, и3 нагHрнаz и3 подHльнаz населє1на бsху; | Чи не ті самі слова проголошував Господь через попередніх пророків, коли ще Єрусалим був населений і спокійний, і міста навколо нього, південна країна і низина, були населені? |
|
8
|
8
|
| И# бhсть сл0во гDне ко захaріи гlz: | І було слово Господнє до Захарії: |
|
9
|
9
|
| си1це гlетъ гDь вседержи1тель: сyдъ прaведенъ суди1те и3 ми1лость и3 щедрHты твори1те кjйждо ко брaту своемY, | так говорив тоді Господь Саваоф: чиніть суд справедливий і виявляйте милість і співстраждання кожен братові своєму; |
|
10
|
10
|
| ґ вдови1цы и3 си1ра, и3 пришeлца и3 ўб0га не наси1льствуйте, и3 ѕл0бы кjйждо брaта своегw2 да не п0мнитъ въ сердцaхъ свои1хъ. | вдови́ і сироти́, прибульця і бідного не пригноблюйте і зла одне проти одного не замишляйте у серці вашому. |
|
11
|
11
|
| И# не покори1шасz, є4же внимaти, и3 дaша плещы2 презирaющыz, и3 ўшесA сво‰ њтzготи1ша, є4же не слhшати, | Але вони не хотіли слухати, відвернулися від Мене, і вуха свої обтяжили, щоб не чути. |
|
12
|
12
|
| и3 сeрдце своE ўчини1ша непокори1во, не послyшати зак0на моегw2 и3 словeсъ, ±же послA гDь вседержи1тель д¦омъ свои1мъ рук0ю прbр0кwвъ прeжнихъ: и3 бhсть гнёвъ вели1кій t гDа вседержи1телz. | І серце своє окам’янили, щоб не чути закону і слів, які посилав Господь Саваоф Духом Своїм через попередніх пророків; за те й прийшов на них великий гнів Господа Саваофа. |
|
13
|
13
|
| И# бyдетъ, ћкоже речE, и3 не ўслhшаша є3гw2: си1це возопію1тъ, и3 не и4мамъ ўслhшати, гlетъ гDь вседержи1тель: | І було: як Він взивав, а вони не слухали, так і вони взивали, а Я не слухав, — говорить Господь Саваоф. |
|
14
|
14
|
| и3 tвeргу | во вс‰ kзhки, и5же не разумёша, и3 землS запустёетъ послэди2 и4хъ t проходsщагw и3 t возвращaющагwсz: и3 ўчини1ша и3збрaнную зeмлю въ запустёніе. | І Я розвіяв їх серед усіх народів, яких вони не знали, і земля ця спорожніла після них, так що ніхто не ходив по ній ні взад, ні вперед, і вони зробили жадану країну пустелею. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
