|
Глава́ д҃
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
|
Дх҃ъ же ꙗ҆́вственнѣ гл҃етъ, ꙗ҆́кѡ въ послѣ̑днѧѧ времена̀ ѿстꙋ́пѧтъ нѣ́цыи ѿ вѣ́ры, вне́млюще дꙋховѡ́мъ ле́стчымъ и҆ оу҆че́нїємъ бѣсѡ́вскимъ,
|
Дух же ясно говорить, що в останні часи відступлять деякі від віри, слухаючи духів спокусників і вчення бісівські,
|
|
2
|
2
|
|
въ лицемѣ́рїи лжесловє́сникъ, сожже́нныхъ свое́ю со́вѣстїю,
|
через лицемірство лжесловесників, спалених у совісті своїй,
|
|
3
|
3
|
|
возбранѧ́ющихъ жени́тисѧ, оу҆далѧ́тисѧ ѿ бра́шенъ, ꙗ҆̀же бг҃ъ сотворѝ въ снѣде́нїе со благодаре́нїемъ вѣ̑рнымъ и҆ позна́вшымъ и҆́стинꙋ.
|
що забороняють одружуватися і вживати в їжу те, що Бог сотворив, аби вірні і ті, що пізнали істину, споживали з подякою.
|
|
4
|
4
|
|
(Заⷱ҇ ©п҃е҃.) Занѐ всѧ́кое созда́нїе бж҃їе добро̀, и҆ ничто́же ѿме́тно, со благодаре́нїемъ прїе́млемо,
|
Бо всяке творіння Боже добре, і ніщо не погане, коли приймається з подякою,
|
|
5
|
5
|
|
ѡ҆сщ҃а́етсѧ бо сло́вомъ бж҃їимъ и҆ моли́твою.
|
бо освячується словом Божим і молитвою.
|
|
6
|
6
|
|
Сїѧ̑ всѧ̑ сказꙋ́ѧ бра́тїи, до́бръ бꙋ́деши слꙋжи́тель і҆и҃са хрⷭ҇та̀, пита́емь словесы̀ вѣ́ры и҆ до́брымъ оу҆че́нїемъ, є҆мꙋ́же послѣ́довалъ є҆сѝ.
|
Hавчаючи цьому братів, будеш добрим служителем Ісуса Христа, годованим словами віри і добрим ученням, за яким ти пішов.
|
|
7
|
7
|
|
Скве́рныхъ же и҆ ба́бїихъ ба́сней ѿрица́йсѧ, ѡ҆бꙋча́й же себѐ ко бл҃гочⷭ҇тїю:
|
Негідних і бабських байок цурайся, а вправляй себе в побожності,
|
|
8
|
8
|
|
тѣле́сное бо ѡ҆бꙋче́нїе вма́лѣ є҆́сть поле́зно, а҆ бл҃гочⷭ҇тїе на всѐ поле́зно є҆́сть, ѡ҆бѣтова́нїе и҆мѣ́ющее живота̀ нн҃ѣшнѧгѡ и҆ грѧдꙋ́щагѡ.
|
бо тілесна вправа мало корисна, а благочестя корисне на все, маючи обітницю життя теперішнього і майбутнього.
|
|
9
|
9
|
|
(Заⷱ҇.) Вѣ́рно сло́во и҆ всѧ́кагѡ прїѧ́тїѧ досто́йно.
|
Слово це вірне і всякого прийняття гідне.
|
|
10
|
10
|
|
На сїе́ бо и҆ трꙋжда́емсѧ и҆ поноша́еми є҆смы̀, ꙗ҆́кѡ оу҆пова́хомъ на бг҃а жи́ва, и҆́же є҆́сть сп҃си́тель всѣ̑мъ человѣ́кѡмъ, па́че же вѣ̑рнымъ.
|
Бо ми для того і трудимося і ганьбу терпимо, що уповаємо на Бога Живого, Який є Спасителем усіх людей, а найбільше вірних.
|
|
11
|
11
|
|
Завѣщава́й сїѧ̑ и҆ оу҆чѝ.
|
Проповідуй це і навчай.
|
|
12
|
12
|
|
Никто́же ѡ҆ ю҆́ности твое́й да неради́тъ: но ѡ҆́бразъ бꙋ́ди вѣ̑рнымъ сло́вомъ, житїе́мъ, любо́вїю, дꙋ́хомъ, вѣ́рою, чтⷭ҇ото́ю.
|
Hехай ніхто не гордує твоєю молодістю: але будь взірцем для вірних у слові, в житті, в любові, в дусі, у вірі, в чистоті.
|
|
13
|
13
|
|
До́ндеже прїидꙋ̀, внемлѝ чте́нїю, оу҆тѣше́нїю, оу҆че́нїю.
|
Доки не прийду, займайся читанням, наставлянням, повчанням.
|
|
14
|
14
|
|
Не нерадѝ ѡ҆ свое́мъ дарова́нїи живꙋ́щемъ въ тебѣ̀, є҆́же дано̀ тебѣ̀ бы́сть прⷪ҇ро́чествомъ съ возложе́нїемъ рꙋ́къ свѧще́нничества.
|
Hе занедбуй дарування, що перебуває в тобі і дане тобі за пророцтвом з покладанням рук священства.
|
|
15
|
15
|
|
Въ си́хъ поꙋча́йсѧ, въ си́хъ пребыва́й, (въ си́хъ разꙋмѣва́й,) да преспѣѧ́нїе твоѐ ꙗ҆вле́но бꙋ́детъ во всѣ́хъ.
|
Про це турбуйся, в цьому перебувай, щоб успіх твій для всіх був очевидний.
|
|
16
|
16
|
|
Внима́й себѣ̀ и҆ оу҆че́нїю и҆ пребыва́й въ ни́хъ: сїѧ̑ бо творѧ̀, и҆ са́мъ спасе́шисѧ и҆ послꙋ́шающїи тебє̀.
|
Пильнуй себе самого та навчання; займайся цим постійно: бо, так роблячи, і себе спасеш і тих, що слухають тебе.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.