Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ г҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5

Глава́ г҃	Глава 3

1	1
Гдⷭ҇и вседержи́телю, бж҃е і҆и҃левъ, дꙋша̀ въ тѣснотѣ̀ и҆ дꙋ́хъ въ стꙋже́нїи возопѝ къ тебѣ̀:	Господи Вседержителю, Боже Ізраїля! пригнічена душа і сумний дух взиває до Тебе:
2	2
оу҆слы́ши, гдⷭ҇и, и҆ поми́лꙋй, ꙗ҆́кѡ є҆сѝ бг҃ъ млⷭ҇рдъ, и҆ поми́лꙋй на́съ, ꙗ҆́кѡ согрѣши́хомъ пред̾ тобо́ю:	почуй, Господи, і помилуй, бо Ти Бог милосердий: помилуй, бо ми згрішили перед Тобою;
3	3
ꙗ҆́кѡ ты̀ пребыва́ѧй во вѣ́къ, мы́ же погиба́ющїи во вѣ́къ.	Ти — вічно перебуваєш, а ми — вічно гинемо.
4	4
Гдⷭ҇и вседержи́телю, бж҃е і҆и҃левъ, оу҆слы́ши моли́твꙋ оу҆ме́ршихъ і҆и҃левыхъ и҆ сынѡ́въ согрѣши́вшихъ пред̾ тобо́ю, и҆̀же не послꙋ́шаша гла́са гдⷭ҇а бг҃а своегѡ̀, и҆ прильпо́ша на́мъ ѕла̑ѧ.	Господи Вседержителю, Боже Ізраїля! почуй молитву померлого Ізраїля і синів їх, що згрішили перед Тобою, які не послухали гласу Господа Бога свого, за те й осягли нас біди.
5	5
Не помѧнѝ непра́вдъ ѻ҆тє́цъ на́шихъ, но помѧнѝ рꙋ́кꙋ твою̀ и҆ и҆́мѧ твоѐ въ сїѐ вре́мѧ,	Не поминай неправд батьків наших, але пом’яни руку Твою й ім’я Твоє у цей час,
6	6
ꙗ҆́кѡ ты̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ, и҆ похва́лимъ тѧ̀, гдⷭ҇и:	бо Ти — Господь Бог наш, і ми прославимо Тебе, Господи.
7	7
ꙗ҆́кѡ тогѡ̀ ра́ди да́лъ є҆сѝ стра́хъ тво́й въ се́рдце на́ше, є҆́же призыва́ти и҆́мѧ твоѐ, и҆ похва́лимъ тѧ̀ во преселе́нїи на́шемъ, ꙗ҆́кѡ ѿврати́хомъ ѿ се́рдца на́шегѡ всю̀ непра́вдꙋ ѻ҆тє́цъ на́шихъ согрѣши́вшихъ пред̾ тобо́ю.	Ти для того вселив страх Твій у серце наше, щоб ми призивали ім’я Твоє; і ми будемо прославляти Тебе у переселенні нашому, бо ми відкинули від серця нашого всяку неправду батьків наших, які згрішили перед Тобою.
8	8
Сѐ, мы̀ дне́сь во преселе́нїи на́шемъ, а҆́може ны̀ разсы́палъ є҆сѝ на оу҆кори́знꙋ и҆ на клѧ́твꙋ и҆ на оу҆держа́нїе, по всѣ̑мъ непра́вдамъ ѻ҆тє́цъ на́шихъ, и҆̀же ѿстꙋпи́ша ѿ тебє̀, гдⷭ҇и бж҃е на́шъ.	Ось, ми тепер у переселенні нашому, куди Ти розсіяв нас для ганьби й прокляття і відплати за всі неправди батьків наших, які відступили від Господа Бога нашого.
9	9
Слы́ши, і҆и҃лю, за́пѡвѣди живота̀, внꙋшѝ разꙋмѣ́ти смышле́нїе.	Слухай, Ізраїлю, заповіді життя, дослухайтеся, щоб зрозуміти мудрість.
10	10
Что̀ є҆́сть, і҆и҃лю; что̀ ꙗ҆́кѡ є҆сѝ на землѝ вра́жїи; ѡ҆бетша́лъ є҆сѝ на землѝ чꙋжде́й, ѡ҆скверни́лсѧ є҆сѝ съ ме́ртвыми,	Що це значить, Ізраїлю, що ти перебуваєш у землі ворогів? Постарів ти у чужій землі, осквернився разом з мертвими,
11	11
вмѣни́лсѧ є҆сѝ съ сꙋ́щими во а҆́дѣ,	залічений до тих, хто знаходиться в пеклі,
12	12
ѡ҆ста́вилъ є҆сѝ и҆сто́чника премꙋ́дрости.	залишив джерело премудрости.
13	13
А҆́ще бы пꙋте́мъ бж҃їимъ ходи́лъ є҆сѝ, жи́лъ бы въ ми́рѣ во вре́мѧ вѣ́чное.	Якби ти ходив путями Божими, то жив би у мирі повіки.
14	14
Наꙋчи́сѧ, гдѣ̀ є҆́сть смышле́нїе, гдѣ̀ є҆́сть крѣ́пость, гдѣ̀ є҆́сть мꙋ́дрость; є҆́же разꙋмѣ́ти кꙋ́пнѡ, гдѣ̀ є҆́сть долгожи́тїе и҆ жи́знь, гдѣ̀ є҆́сть свѣ́тъ ѻ҆че́съ и҆ ми́ръ;	Пізнай, де знаходиться мудрість, де сила, де знання, щоб разом з тим дізнатися, де знаходиться довголіття і життя, де знаходиться світло очей і мир.
15	15
Кто̀ ѡ҆брѣ́те мѣ́сто є҆ѧ̀, и҆ кто̀ вни́де въ сокрѡ́вища є҆ѧ̀;	Хто знайшов місце її, і хто зійшов у скарбниці її?
16	16
Гдѣ̀ сꙋ́ть кнѧ̑зи ꙗ҆зы́честїи и҆ владѣ́ющїи ѕвѣрьмѝ сꙋ́щими на землѝ, и҆гра́ющїи пти́цами небе́сными	Де князі народів і володарі звірів земних, які забавлялися птахами небесними,
17	17
и҆ хранѧ́щїи зла́то и҆ сребро̀, на не́же оу҆пова́ша человѣ́цы, и҆ нѣ́сть конца̀ стѧжа́нїю и҆́хъ;	і збирали срібло і золото, на які сподіваються люди, і надбанням яких немає кінця?
18	18
ꙗ҆́кѡ дѣ́лающїи сребро̀ и҆ пекꙋ́щїисѧ, и҆ нѣ́сть и҆з̾ѡбрѣ́тенїѧ дѣ́лъ и҆́хъ.	Де ті, які займалися срібними виробами, і виробам яких немає числа?
19	19
Погибо́ша и҆ во а҆́дъ снидо́ша, и҆ и҆ні́и вмѣ́стѡ и҆́хъ воста́ша.	Вони зникли і зійшли у пекло, і замість них постали інші.
20	20
Ю҆нѣ́йшїи ви́дѣша свѣ́тъ и҆ всели́шасѧ на землѝ, пꙋти́ же хи́трости не оу҆вѣ́дѣша,	Пізніші бачили світло і жили на землі, але шляхів мудрости не пізнали;
21	21
ни разꙋмѣ́ша сте́зь є҆ѧ̀, нижѐ прїѧ́ша є҆ѧ̀ сы́нове и҆́хъ, ѿ пꙋтѝ своегѡ̀ дале́че бы́ша.	не зрозуміли стежок її, і не досягли її сини їхні: вони були далеко від путі її.
22	22
И҆ не слы́шасѧ въ ханаа́нѣ, нижѐ ꙗ҆ви́сѧ во ѳема́нѣ:	Не було чутно про неї у Ханаані, і не було видно її у Фемані.
23	23
сы́нове а҆га́рини взыскꙋ́ющїи ра́зꙋма, и҆̀же на землѝ, кꙋпцы̀ мера̑ни и҆ ѳема̑ни, и҆ басносло́вцы и҆ взыска́телїе ра́зꙋма, пꙋтѝ премꙋ́дрости не оу҆вѣ́дѣша, нижѐ помѧнꙋ́ша сте́зь є҆ѧ̀.	Сини Агарі шукали земного знання, рівно і купці Мерри і Фемана, і байкослови і дослідники знання; але путі премудрости не пізнали і не помітили стежок її.
24	24
Ѽⷩ҇̑, і҆и҃лю, ко́ль вели́къ до́мъ бж҃їй и҆ простра́нно мѣ́сто селе́нїѧ є҆гѡ̀!	О, Ізраїлю! який великий дім Божий, і яке просторе місце володіння його!
25	25
Вели́ко и҆ не и҆́мать конца̀, высо́ко и҆ безмѣ́рно.	Великий він і не має кінця, високий і невимірний.
26	26
Та́мѡ бы́ша и҆споли́ни и҆мени́тїи, бы́вшїи и҆спе́рва ѕѣлѡ̀ вели́цы, оу҆мѣ́юще воева́ти.	Там були від початку славні велетні, дуже великі, хоробрі на війні.
27	27
Не си́хъ и҆збра̀ бг҃ъ, ни пꙋтѝ хи́тростнагѡ дадѐ и҆̀мъ,	Але не їх обрав Бог, і не їм відкрив путі премудрости;
28	28
и҆ погибо́ша, зане́же не и҆мѣ́ша мꙋ́дрости, погибо́ша за безсовѣ́тїе своѐ.	і вони загинули від того, що не мали мудрости, загинули від нерозуму свого.
29	29
Кто̀ взы́де на не́бо, и҆ взѧ̀ ю҆̀, и҆ снесѐ ю҆̀ ѿ ѡ҆́блакъ;	Хто зійшов на небо, і взяв її, і зніс із хмар?
30	30
Кто̀ пре́йде на ѻ҆́нꙋ странꙋ̀ мо́рѧ, и҆ ѡ҆брѣ́те ю҆̀, и҆ во́зметъ ю҆̀ за зла́то и҆збра́нно;	Хто перейшов моря і знайшов її, і хто принесе її, кращу за чисте золото?
31	31
Нѣ́сть вѣ́дꙋщагѡ пꙋ́ть є҆ѧ̀, ни помышлѧ́ющагѡ сте́зь є҆ѧ̀:	Немає нікого, хто знає путь її, ні того, хто помишляє про стежки її.
32	32
но вѣ́дый всѧ̑ вѣ́сть ю҆̀, и҆з̾ѡбрѣ́те ю҆̀ смы́сломъ свои́мъ: сотвори́вый зе́млю въ вѣ́чное вре́мѧ напо́лни ю҆̀ ското́мъ двоно́жнымъ и҆ четвероно́жнымъ.	Але Той, Хто знає все, знає її; Він відкрив її Своїм розумом, Той, Який створив землю на вічні часи і наповнив її чотириногими тваринами,
33	33
Посыла́ѧй свѣ́тъ, и҆ и҆́детъ: призва̀ є҆го̀, и҆ послꙋ́ша є҆гѡ̀ со тре́петомъ.	Який посилає світло, і воно йде, прикликав його, і воно послухалося Його з трепетом;
34	34
Ѕвѣ́зды же возсїѧ́ша во храни́лищихъ свои́хъ и҆ возвесели́шасѧ.	і зірки засяяли на сторожі своїй, і звеселилися.
35	35
Призва̀ ѧ҆̀, и҆ реко́ша: прїидо́хомъ: возсїѧ́ша съ весе́лїемъ сотво́ршемꙋ ѧ҆̀.	Він покликав їх, і вони сказали: «ось ми», і засяяли радістю перед Творцем своїм.
36	36
Се́й бг҃ъ на́шъ, не вмѣни́тсѧ и҆́нъ къ немꙋ̀.	Цей є Бог наш, і ніхто інший не зрівняється з Ним.
37	37
И҆з̾ѡбрѣ́те всѧ́къ пꙋ́ть хи́трости и҆ дадѐ ю҆̀ і҆а́кѡвꙋ ѻ҆́трокꙋ своемꙋ̀ и҆ і҆и҃лю возлю́бленномꙋ ѿ негѡ̀.	Він знайшов усі путі премудрости і дарував її рабові Своєму Якову й улюбленому Своєму Ізраїлю.
38	38
Посе́мъ на землѝ ꙗ҆ви́сѧ и҆ съ человѣ̑ки поживѐ.	Після того Він явився на землі і знаходився між людьми.

← Глава́ в҃

Глава́ д҃ →

1 2 3 4 5

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Категорії

Контакти

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт