Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ д҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5

Глава́ д҃	Глава 4

1	1
Сїѧ̀ кни́га повелѣ́нїй бж҃їихъ и҆ зако́нъ сы́й во вѣ́къ: всѝ держа́щїисѧ є҆ѧ̀ въ живо́тъ (вни́дꙋтъ), ѡ҆ста́вившїи же ю҆̀ оу҆́мрꙋтъ.	Ось книга заповідей Божих і закон, який перебуває повік. Усі, хто дотримуються її, будуть жити, а ті, що залишають її, помруть.
2	2
Ѡ҆брати́сѧ, і҆а́кѡве, и҆ и҆ми́сѧ є҆ѧ̀, ходѝ ко сїѧ́нїю прѧ́мѡ свѣ́та є҆ѧ̀.	Звернися, Якове, і візьми її, ходи при сяйві світла її.
3	3
Не да́ждь и҆но́мꙋ сла́вы твоеѧ̀, и҆ поле́зныхъ тебѣ̀ ꙗ҆зы́кꙋ чꙋжде́мꙋ.	Не віддавай іншому слави твоєї, і корисного для тебе — чужому народові.
4	4
Блаже́ни є҆смы̀, і҆и҃лю, ꙗ҆́кѡ оу҆гѡ́днаѧ бг҃ꙋ на́мъ разꙋ̑мна сꙋ́ть.	Щасливі ми, Ізраїлю, що ми знаємо, що благоугодно Богу.
5	5
Дерза́йте, лю́дїе моѝ, па́мѧть і҆и҃лева.	Дерзай, народе мій, пам’ятник Ізраїлю!
6	6
Про́дани бы́сте ꙗ҆зы́кѡмъ не на па́гꙋбꙋ: поне́же разгнѣ́васте бг҃а, пре́дани бы́сте сꙋпоста́тѡмъ,	Ви віддані язичникам не на загибель, але за те, що ви прогнівали Бога, ви віддані ворогам;
7	7
преѡгорчи́сте бо сотво́ршаго ва́съ, (бг҃а вѣ́чнаго,) поже́рше бѣсѡ́мъ, а҆ не бг҃ꙋ:	бо роздратували Того, Хто сотворив вас, приносячи жертви бісам, а не Богу.
8	8
забы́сте бо гдⷭ҇а пита́ющаго ва́съ, ѡ҆печа́листе же и҆ воспита́вшаго ва́съ і҆ерⷭ҇ли́ма.	Ви забули вічного Бога, Який годує вас, а також засмутили і Єрусалим, який виховав вас,
9	9
Ви́дѣ бо наше́дшїй ва́мъ гнѣ́въ ѿ бг҃а и҆ речѐ: слы́шите, присє́лницы сїѡ̑ни, наведе́ бо мѝ гдⷭ҇ь сѣ́тованїе вели́ко,	бо він бачив гнів, який прийшов на вас від Бога, і говорив: «слухайте, співмешканці Сиону, Бог навів на мене велику скорботу,
10	10
ви́дѣхъ бо плѣне́нїе люді́й сынѡ́въ мои́хъ и҆ дще́рей, є҆́же наведѐ и҆̀мъ вѣ́чный.	бо я бачив полонення синів моїх і дочок, яке навів на них Вічний.
11	11
Пита́хъ бо ѧ҆̀ съ весе́лїемъ, и҆спꙋсти́хъ же ѧ҆̀ съ пла́чемъ и҆ рыда́нїемъ.	Я годував їх з радістю, а відпустив із плачем і гіркотою.
12	12
Никто́же да ра́дꙋетсѧ ѡ҆ мнѣ̀ вдови́цѣ и҆ ѡ҆ста́вленнѣй ѿ мно́гихъ, ѡ҆пꙋстѣ́хъ за грѣхѝ ча̑дъ мои́хъ, поне́же оу҆клони́шасѧ ѿ зако́на бж҃їѧ,	Ніхто не радуйся за мене, який є вдівцем і залишений багатьма; я спорожнів за гріхи дітей моїх, бо вони ухилилися від закону Божого;
13	13
и҆ ѡ҆правда́нїй є҆гѡ̀ не позна́ша, и҆ не ходи́ша въ пꙋте́хъ за́повѣдїй бж҃їихъ, нижѐ стезьмѝ наказа́нїѧ въ пра́вдѣ є҆гѡ̀ стꙋпа́ша.	не пізнали уставів Його, не ходили путями заповідей Бога, і не вступили на стежки навчання у правді Його.
14	14
Да прїи́дꙋтъ ѡ҆кре́стнїи сїѡ̑ни, и҆ помѧни́те плѣне́нїе сынѡ́въ мои́хъ и҆ дще́рей, є҆́же наведѐ и҆̀мъ вѣ́чный:	Прийдіть, співмешканці Сиону, і згадаєте полон синів моїх і дочок, який навів на них Вічний.
15	15
наведе́ бо на нѧ̀ ꙗ҆зы́къ и҆здале́ча, ꙗ҆зы́къ безстꙋ́дный и҆ и҆ноѧзы́чный:	Бо Він навів на них народ здалеку, народ нахабний та іншомовний, бо не посоромилися старця, і не зглянулися на дитину,
16	16
поне́же не оу҆срами́шасѧ ста́рца, ни поми́ловаша ѻ҆троча́те, и҆ ѿведо́ша любе́зныхъ вдови́чихъ, и҆ ѿ дще́рей є҆ди́нꙋ ѡ҆пꙋстоши́ша.	і забрали у вдови синів улюблених і залишили самотню без дочок.
17	17
А҆́зъ же ка́кѡ мо́щенъ помощѝ ва́мъ;	Я ж чим можу допомогти вам?
18	18
Наведы́й бо ва́мъ ѕла̑ѧ и҆зба́витъ ва́съ ѿ рꙋкѝ вра̑гъ ва́шихъ.	Хто навів на вас ці біди, Той і визволить вас від руки ворогів ваших.
19	19
И҆ди́те, ча̑да, и҆ди́те: а҆́зъ бо ѡ҆ста́хсѧ пꙋста̀,	Ідіть, діти, йдіть, бо я залишився порожнім.
20	20
совлеко́хсѧ ри́зы ми́рныѧ, ѡ҆блеко́хсѧ же во вре́тище моле́нїѧ моегѡ̀: возопїю̀ къ вѣ́чномꙋ во дни̑ моѧ̑.	Я зняв із себе одяг світлий й одягся у веретище моління мого; буду волати до Вічного у дні мої.
21	21
Дерза́йте, ча̑да, возопі́йте къ бг҃ꙋ, и҆ и҆зба́витъ ва́съ ѿ наси́лїѧ рꙋкѝ вра́жїѧ.	Дерзайте, діти, взивайте до Бога, і Він визволить вас від насильства, від руки ворогів.
22	22
А҆́зъ бо (и҆спе́рва) надѣ́ѧхсѧ на вѣ́чнаго ѡ҆ спасе́нїи ва́шемъ: и҆ прїи́де мѝ ра́дость ѿ ст҃а́гѡ въ поми́лованїи, є҆́же прїи́детъ ва́мъ вско́рѣ ѿ вѣ́чнагѡ сп҃са на́шегѡ.	Бо від Вічного я очікував спасіння вашого, і мені прийшла від Святого радість про милість, що скоро прийде до вас від Вічного, Спасителя нашого.
23	23
И҆спꙋсти́хъ бо ва́съ съ рыда́нїемъ и҆ пла́чемъ, ѿда́стъ же мѝ бг҃ъ ва́съ съ ра́достїю и҆ весе́лїемъ въ вѣ́къ.	Я відпускав вас із сумом і гіркотою, але Бог поверне мені вас з радістю і веселощами навіки.
24	24
Ꙗ҆́коже бо нн҃ѣ ви́дѣша присє́лницы сїѡ̑ни ва́ше плѣне́нїе (ѿ бг҃а), та́кожде оу҆́зрѧтъ вско́рѣ сп҃се́нїе ва́ше ѿ бг҃а, є҆́же прїи́детъ ва́мъ со сла́вою вели́кою и҆ со ѡ҆свѣще́нїемъ вѣ́чнагѡ.	Тому що, як нині співмешканці Сиону бачили полон ваш, так побачать швидке спасіння ваше від Бога, Який прийде до вас з великою славою і величчю Вічного.
25	25
Ча̑да, долготерпи́те и҆́же ѿ бг҃а наше́дшїй ва́мъ гнѣ́въ, гони́лъ бо тѧ̀ вра́гъ тво́й, и҆ оу҆́зриши па́гꙋбꙋ є҆гѡ̀ вско́рѣ и҆ на вы́ю є҆гѡ̀ настꙋ́пиши.	Діти! потерпіть гнів, який прийшов на вас від Бога: переслідував тебе ворог, але ти незабаром побачиш загибель його, і наступиш йому на шию.
26	26
Младі́и моѝ ходи́ша въ пꙋти̑ же́стѡки, восхище́ни сꙋ́ть, ꙗ҆́коже ста́до похище́но врага́ми.	Виховані у мене у розкошах пішли жорсткими шляхами, схоплені як стадо, розкрадене ворогами.
27	27
Дерза́йте, ча̑да, и҆ возопі́йте къ бг҃ꙋ, бꙋ́детъ бо ва́мъ ѿ наве́дшагѡ па́мѧть.	Дерзайте, діти, і взивайте до Бога, бо про вас згадає Той, Хто навів на вас це.
28	28
Ꙗ҆́коже бо бы́сть оу҆́мъ ва́шъ заблꙋди́ти ва́мъ ѿ бг҃а, та́кѡ нн҃ѣ десѧти́жды оу҆сꙋгꙋби́те ѡ҆брати́вшесѧ взыска́ти є҆го̀:	Яка була рішучість ваша, щоб віддалитися від Бога, збільшіть її у десять разів, щоб навернутися і шукати Його,
29	29
наведы́й бо ва́мъ ѕла̑ѧ наведе́тъ ва́мъ вѣ́чное весе́лїе со сп҃се́нїемъ ва́шимъ.	бо Той, Хто навів на вас ці біди, подасть вам вічні веселощі зі спасінням».
30	30
Дерза́й, і҆ерⷭ҇ли́ме, оу҆тѣ́шитъ тѧ̀ нарекі́й тебѐ.	Дерзай, Єрусалиме! Той, Хто дарував тобі ім’я, утішить тебе.
31	31
Ѡ҆каѧ́нни ѡ҆ѕло́бившїи тѧ̀ и҆ ра́довавшїисѧ ѡ҆ паде́нїи твое́мъ, (мще́нїе бꙋ́детъ над̾ ни́ми).	Нещасні ті, які ображали тебе і раділи твоєму падінню.
32	32
Ѡ҆каѧ́нни гра́ди, и҆̀мже порабо́таша ча̑да твоѧ̑, ѡ҆каѧ́нна прїи́мшаѧ сы́ны твоѧ̑.	Нещасні міста, яким служили діти твої, нещасна земля, яка прийняла синів твоїх,
33	33
Ꙗ҆́коже бо пора́довасѧ ѡ҆ твое́мъ паде́нїи и҆ возвесели́сѧ ѡ҆ разоре́нїи твое́мъ, та́кожде ѡ҆печа́литсѧ ѡ҆ свое́мъ запꙋстѣ́нїи.	бо як вона раділа твоєму падінню і веселилася через твою поразку, так буде у скорботі через своє спустошення.
34	34
И҆ ѿсѣкꙋ̀ ѿ неѧ̀ весе́лїе многонаро́дства, и҆ велича́нїе є҆ѧ̀ бꙋ́детъ въ рыда́нїе.	Я відніму у неї радість за численність її народу, і хвастощі її будуть на сум;
35	35
Ѻ҆́гнь и҆ на́йдетъ на ню̀ ѿ вѣ́чнагѡ во дни̑ мнѡ́ги, и҆ насели́тсѧ бѣ́сами на мно́жайшее вре́мѧ.	бо прийде на неї вогонь від Вічного на довгі дні, і дуже тривалий час вона буде населена бісами.
36	36
Воззрѝ на восто́къ, і҆ерⷭ҇ли́ме, и҆ ви́ждь весе́лїе грѧдꙋ́щее тебѣ̀ ѿ бг҃а.	Оглянься, Єрусалиме, на схід, і подивися на радість, яка прийде до тебе від Бога.
37	37
Сѐ, грѧдꙋ́тъ сы́нове твоѝ, и҆̀хже и҆спꙋсти́лъ є҆сѝ, грѧдꙋ́тъ со́брани ѿ востѡ́къ да́же до за̑падъ сло́вомъ ст҃а́гѡ, ра́дꙋющесѧ ѡ҆ сла́вѣ бж҃їей.	Ось, ідуть сини твої, яких ти відпустив, ідуть зібрані від сходу до заходу словом Святого, радіючи славі Божій.

← Глава́ г҃

Глава́ є҃ →

1 2 3 4 5

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт