|
Данїи́ла
|
ΔΑΝΙΗΛ
|
|
Глава́ а҃
|
Κεφάλαιο 1
|
|
1
|
1
|
| Въ лѣ́то тре́тїе ца́рства і҆ѡакі́ма царѧ̀ і҆ꙋ́дина, прїи́де навꙋходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскъ на і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ воева́ше на́нь. | Σωσάννα ΚΑΙ ἦν ἀνὴρ οἰκῶν ἐν Βαβυλῶνι, καὶ ὄνομα αὐτῷ ᾿Ιωακείμ. καὶ ἔλαβε γυναῖκα, ᾗ ὄνομα Σωσάννα, θυγάτηρ Χελκίου, καλὴ σφόδρα καὶ φοβουμένη τὸν Κύριον· |
|
2
|
|
| И҆ дадѐ гдⷭ҇ь въ рꙋ́цѣ є҆гѡ̀ і҆ѡакі́ма царѧ̀ і҆ꙋ́дина и҆ ѿ ча́сти сосꙋ́дѡвъ хра́ма бж҃їѧ. И҆ принесѐ ѧ҆̀ въ зе́млю сеннаа́ръ въ до́мъ бо́га своегѡ̀ и҆ сосꙋ́ды внесѐ въ до́мъ сокро́вищный бо́га своегѡ̀. | |
|
3
|
3
|
| И҆ речѐ ца́рь ко а҆сфане́зꙋ, старѣ́йшинѣ є҆ѵнꙋ́хѡвъ свои́хъ, ввестѝ ѿ сынѡ́въ плѣ́на і҆и҃лева и҆ ѿ пле́мене ца́рска и҆ ѿ кнѧзе́й | καὶ οἱ γονεῖς αὐτῆς δίκαιοι καὶ ἐδίδαξαν τὴν θυγατέρα αὐτῶν κατὰ τὸν νόμον Μωυσῆ. |
|
4
|
4
|
| ю҆́ношы, на ни́хже нѣ́сть поро́ка, и҆ дѡбры̀ зра́комъ и҆ смы́слєны во всѧ́цѣй премꙋ́дрости, и҆ вѣ́дꙋщыѧ оу҆мѣ́нїе и҆ размышлѧ́ющыѧ ра́зꙋмъ, и҆ и҆̀мже є҆́сть крѣ́пость въ ни́хъ, є҆́же предстоѧ́ти въ домꙋ̀ пред̾ царе́мъ и҆ наꙋчи́ти ѧ҆̀ кни́гамъ и҆ ѧ҆зы́кꙋ халде́йскꙋ. | καὶ ἦν ᾿Ιωακεὶμ πλούσιος σφόδρα, καὶ ἦν αὐτῷ παράδεισος γειτνιῶν τῷ οἴκῳ αὐτοῦ· καὶ πρὸς αὐτὸν προσήγοντο οἱ ᾿Ιουδαῖοι διὰ τὸ εἶναι αὐτὸν ἐνδοξότερον πάντων. |
|
5
|
5
|
| И҆ повелѣ̀ и҆̀мъ (даѧ́ти) ца́рь по всѧ̑ дни̑ ѿ трапе́зы царе́вы и҆ ѿ вїна̀ питїѧ̀ своегѡ̀ и҆ корми́ти и҆̀хъ лѣ̑та трѝ, и҆ пото́мъ ста́ти пред̾ царе́мъ. | καὶ ἀπεδείχθησαν δύο πρεσβύτεροι ἐκ τοῦ λαοῦ κριταὶ ἐν τῷ ἐνιαυτῷ ἐκείνῳ, περὶ ὧν ἐλάλησεν ὁ δεσπότης, ὅτι ἐξῆλθεν ἀνομία ἐκ Βαβυλῶνος ἐκ πρεσβυτέρων κριτῶν, οἳ ἐδόκουν κυβερνᾶν τὸν λαόν. |
|
6
|
6
|
| И҆ бы́сть въ ни́хъ ѿ сынѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ данїи́лъ и҆ а҆на́нїа, и҆ а҆за́рїа и҆ мїсаи́лъ. | οὗτοι προσεκαρτέρουν ἐν τῇ οἰκίᾳ ᾿Ιωκείμ, καὶ ἤρχοντο πρὸς αὐτοὺς πάντες οἱ κρινόμενοι. |
|
7
|
7
|
| И҆ возложѝ и҆̀мъ и҆мена̀ старѣ́йшина є҆ѵнꙋ́хѡвъ: данїи́лꙋ валтаса́ръ, и҆ а҆на́нїи седра́хъ, и҆ мїсаи́лꙋ мїса́хъ, а҆за́рїи же а҆вденагѡ̀. | καὶ ἐγένετο ἡνίκα ἀπέτρεχεν ὁ λαὸς μέσον ἡμέρας, εἰσεπορεύετο Σωσάννα καὶ περιεπάτει ἐν τῷ παραδείσῳ τοῦ ἀνδρὸς αὐτῆς. |
|
8
|
8
|
| И҆ положѝ данїи́лъ на се́рдцы свое́мъ, є҆́же не ѡ҆скверни́тисѧ ѿ трапе́зы царе́вы и҆ ѿ вїна̀ питїѧ̀ є҆гѡ̀, и҆ молѝ старѣ́йшинꙋ є҆ѵнꙋ́хѡвъ, ꙗ҆́кѡ да не ѡ҆скверни́тсѧ. | καὶ ἐθεώρουν αὐτὴν οἱ δύο πρεσβύτεροι καθ᾿ ἡμέραν εἰσπορευομένην καὶ περιπατοῦσαν καὶ ἐγένοντο ἐν ἐπιθυμίᾳ αὐτῆς. |
|
9
|
9
|
| И҆ вдадѐ бг҃ъ данїи́ла въ ми́лость и҆ въ щедрѡ́ты пред̾ старѣ́йшиною є҆ѵнꙋ́хѡвъ. | καὶ διέστρεψαν τὸν ἑαυτῶν νοῦν καὶ ἐξέκλιναν τοὺς ὀφθαλμοὺς αὐτῶν τοῦ μὴ βλέπειν εἰς τὸν οὐρανόν, μηδὲ μνημονεύειν κριμάτων δικαίων. |
|
10
|
10
|
| И҆ речѐ старѣ́йшина є҆ѵнꙋ́хѡвъ данїи́лꙋ: бою́сѧ а҆́зъ господи́на моегѡ̀ царѧ̀, заповѣ́давшагѡ ѡ҆ пи́щи ва́шей и҆ питїѝ ва́шемъ, да не когда̀ оу҆ви́дитъ лица̀ ва̑ша оу҆ны̑ла па́че ѻ҆трокѡ́въ све́рстникѡвъ ва́шихъ, и҆ ѡ҆сꙋ́дите главꙋ̀ мою̀ царю̀. | καὶ ἦσαν ἀμφότεροι κατανενυγμένοι περὶ αὐτῆς καὶ οὐκ ἀνήγγειλαν ἀλλήλοις τὴν ὀδύνην αὐτῶν, |
|
11
|
11
|
| И҆ речѐ данїи́лъ ко а҆мелса́рꙋ, є҆го́же приста́ви старѣ́йшина є҆ѵнꙋ́хѡвъ къ данїи́лꙋ и҆ а҆на́нїи, и҆ а҆за́рїи и҆ мїсаи́лꙋ: | ὅτι ᾐσχύνοντο ἀναγγεῖλαι τὴν ἐπιθυμίαν αὐτῶν ὅτι ἤθελον συγγενέσθαι αὐτῇ. |
|
12
|
12
|
| и҆скꙋсѝ ѻ҆́троки твоѧ̑ до десѧтѝ дні́й, и҆ да дадѧ́тъ на́мъ ѿ сѣ́менъ земны́хъ, да ꙗ҆ди́мъ, и҆ во́дꙋ да пїе́мъ: | καὶ παρετηροῦσαν φιλοτίμως καθ' ἡμέραν ὁρᾶν αὐτήν. |
|
13
|
13
|
| и҆ да ꙗ҆вѧ́тсѧ пред̾ тобо́ю ли́ца на̑ша и҆ ли́ца ѻ҆трокѡ́въ ꙗ҆дꙋ́щихъ ѿ трапе́зы царе́вы, и҆ ꙗ҆́коже оу҆́зриши, сотворѝ со ѻ҆́трѡки твои́ми. | καὶ εἶπαν ἕτερος τῷ ἑτέρῳ· πορευθῶμεν δὴ εἰς οἶκον, ὅτι ἀρίστου ὥρα ἐστί. καὶ ἐξελθόντες διεχωρίσθησαν ἀπ' ἀλλήλων, |
|
14
|
14
|
| И҆ послꙋ́ша и҆̀хъ и҆ и҆скꙋсѝ ѧ҆̀ до десѧтѝ дні́й. | καὶ ἀνακάμψαντες ἦλθον ἐπὶ τὸ αὐτὸ καὶ ἀνετάζοντες ἀλλήλους τὴν αἰτίαν, ὡμολόγησαν τὴν ἐπιθυμίαν αὐτῶν· καὶ τότε κοινῇ συνετάξαντο καιρὸν ὅτε αὐτὴν δυνήσονται εὑρεῖν μόνην. |
|
15
|
15
|
| По сконча́нїи же десѧти́хъ дні́й, ꙗ҆ви́шасѧ ли́ца и҆́хъ бла̑га и҆ крѣ̑пка пло́тїю па́че ѻ҆трокѡ́въ ꙗ҆дꙋ́щихъ ѿ трапе́зы царе́вы. | καὶ ἐγένετο ἐν τῷ παρατηρεῖν αὐτοὺς ἡμέραν εὔθετον εἰσῆλθέ ποτε καθὼς ἐχθὲς καὶ τρίτης ἡμέρας μετὰ δύο μόνων κορασίων καὶ ἐπεθύμησε λούσασθαι ἐν τῷ παραδείσῳ, ὅτι καῦμα ἦν. |
|
16
|
16
|
| И҆ бы́сть а҆мелса́ръ ѿе́млѧ ꙗ҆́ди и҆́хъ и҆ вїно̀ питїѧ̀ и҆́хъ и҆ даѧ́ше и҆̀мъ сѣ́мена. | καὶ οὐκ ἦν οὐδεὶς ἐκεῖ πλὴν οἱ δύο πρεσβύτεροι κεκρυμμένοι καὶ παρατηροῦντες αὐτήν. |
|
17
|
17
|
| И҆ четы́ремъ ѻ҆трокѡ́мъ си̑мъ и҆̀мъ дадѐ и҆̀мъ бг҃ъ смы́слъ и҆ мꙋ́дрость во всѧ́цѣй кни́жнѣй премꙋ́дрости: данїи́лъ же разꙋ́менъ бы́сть во всѧ́цѣмъ видѣ́нїи и҆ со́нїихъ. | καὶ εἶπε τοῖς κορασίοις· ἐνέγκατε δή μοι ἔλαιον καὶ σμήγματα καὶ τὰς θύρας τοῦ παραδείσου κλείσατε, ὅπως λούσωμαι. |
|
18
|
18
|
| И҆ по сконча́нїи тѣ́хъ дні́й, въ нѧ́же речѐ ца́рь привестѝ ѧ҆̀, введѐ ѧ҆̀ старѣ́йшина є҆ѵнꙋ́хѡвъ пред̾ навꙋходоно́сора. | καὶ ἐποίησαν καθὼς εἶπε καὶ ἀπέκλεισαν τὰς θύρας τοῦ παραδείσου καὶ ἐξῆλθαν κατὰ τὰς πλαγίας θύρας ἐνέγκαι τὰ προστεταγμένα αὐταῖς καὶ οὐκ εἴδοσαν τοὺς πρεσβυτέρους, ὅτι ἦσαν κεκρυμμένοι. |
|
19
|
19
|
| И҆ бесѣ́дова съ ни́ми ца́рь, и҆ не ѡ҆брѣто́шасѧ ѿ всѣ́хъ и҆́хъ подо́бни данїи́лꙋ и҆ а҆на́нїи, и҆ а҆за́рїи и҆ мїсаи́лꙋ: и҆ ста́ша пред̾ царе́мъ. | καὶ ἐγένετο ὡς ἐξήλθοσαν τὰ κοράσια, καὶ ἀνέστησαν οἱ δύο πρεσβῦται καὶ ἐπέδραμον αὐτῇ |
|
20
|
20
|
| И҆ во всѧ́цѣмъ глаго́лѣ премꙋ́дрости и҆ оу҆мѣ́нїѧ, ѡ҆ ни́хже вопроша́ше ѿ ни́хъ ца́рь, ѡ҆брѣ́те ѧ҆̀ десѧтери́цею па́че всѣ́хъ ѡ҆баѧ́телей и҆ волхвѡ́въ сꙋ́щихъ во все́мъ ца́рствѣ є҆гѡ̀. | καὶ εἶπον· ἰδοὺ αἱ θύραι τοῦ παραδείσου κέκλεινται, καὶ οὐδεὶς θεωρεῖ ἡμᾶς, καὶ ἐν ἐπιθυμίᾳ σού ἐσμεν· διὸ συγκατάθου ἡμῖν καὶ γενοῦ μεθ' ἡμῶν· |
|
21
|
21
|
| И҆ бы́сть данїи́лъ да́же до пе́рвагѡ лѣ́та кѵ́ра царѧ̀. | εἰ δὲ μή, καταμαρτυρήσομέν σου ὅτι ἦν μετὰ σοῦ νεανίσκος καὶ διὰ τοῦτο ἐξαπέστειλας τὰ κοράσια ἀπὸ σοῦ. |
|
Глава́ в҃
|
Κεφάλαιο 2
|
|
1
|
1
|
| Въ лѣ́то второ́е ца́рства навꙋходоно́сорова, со́нїе ви́дѣ навꙋходоно́соръ, и҆ оу҆жасе́сѧ дꙋ́хъ є҆гѡ̀, и҆ со́нъ є҆гѡ̀ ѿстꙋпѝ ѿ негѡ̀: | ΕΝ ἔτει τρίτῳ τῆς βασιλείας ᾿Ιωακεὶμ βασιλέως ᾿Ιούδα ἦλθε Ναβουχοδονόσορ ὁ βασιλεὺς Βαβυλῶνος εἰς ῾Ιερουσαλὴμ καὶ ἐπολιόρκει αὐτήν. |
|
2
|
2
|
| и҆ речѐ ца́рь призва́ти ѡ҆баѧ́телей и҆ волхвѡ́въ, и҆ чародѣ́євъ и҆ халде́євъ, є҆́же возвѣсти́ти царю̀ со́нъ є҆гѡ̀. И҆ прїидо́ша и҆ ста́ша пред̾ царе́мъ. | καὶ ἔδωκε Κύριος ἐν χειρὶ αὐτοῦ τὸν ᾿Ιωακεὶμ βασιλέα ᾿Ιούδα καὶ ἀπὸ μέρους τῶν σκευῶν οἴκου τοῦ Θεοῦ, καὶ ἤνεγκεν αὐτὰ εἰς γῆν Σενναὰρ οἴκου τοῦ Θεοῦ αὐτοῦ· καὶ τὰ σκεύη εἰσήνεγκεν εἰς τὸν οἶκον θησαυροῦ τοῦ Θεοῦ αὐτοῦ. |
|
3
|
3
|
| И҆ речѐ и҆̀мъ ца́рь: ви́дѣхъ со́нъ, и҆ оу҆жасе́сѧ дꙋ́хъ мо́й, є҆́же оу҆разꙋмѣ́ти со́нъ. | καὶ εἶπεν ὁ βασιλεὺς τῷ ᾿Ασφανὲζ τῷ ἀρχιευνούχῳ αὐτοῦ εἰσαγαγεῖν ἀπὸ τῶν υἱῶν τῆς αἰχμαλωσίας ᾿Ισραὴλ καὶ ἀπὸ τοῦ σπέρματος τῆς βασιλείας καὶ ἀπὸ τῶν φορθομμὶν |
|
4
|
4
|
| И҆ глаго́лаше халде́є сѵ́рски царе́ви: царю̀, во вѣ́ки живѝ: ты̀ повѣ́ждь со́нъ рабѡ́мъ твои̑мъ, и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ возвѣсти́мъ тѝ. | νεανίσκους. οἷς οὐκ ἔστιν ἐν αὐτοῖς μῶμος καὶ καλοὺς τῇ ὄψει καὶ συνιέντας ἐν πάσῃ σοφίᾳ καὶ γινώσκοντας γνῶσιν καὶ διανοουμένους φρόνησιν καὶ οἷς ἐστιν ἰσχὺς ἐν αὐτοῖς ἑστάναι ἐν τῷ οἴκῳ ἐνώπιον τοῦ βασιλέως, καὶ διδάξαι αὐτοὺς γράμματα καὶ γλῶσσαν Χαλδαίων. |
|
5
|
5
|
| Ѿвѣща́ же ца́рь халде́ѡмъ и҆ речѐ: сло́во ѿстꙋпи́ло є҆́сть ѿ менє̀: а҆́ще оу҆́бѡ не возвѣститѐ мѝ сна̀ и҆ сказа́нїѧ є҆гѡ̀, въ па́гꙋбꙋ вꙋ́дете, и҆ до́мове ва́ши разгра́бѧтсѧ: | καὶ διέταξεν αὐτοῖς ὁ βασιλεὺς τὸ τῆς ἡμέρας καθ' ἡμέραν ἀπὸ τῆς τραπέζης τοῦ βασιλέως καὶ ἀπὸ τοῦ οἴνου τοῦ ποτοῦ αὐτοῦ καὶ θρέψαι αὐτοὺς ἔτη τρία καὶ μετὰ ταῦτα στῆναι ἐνώπιον τοῦ βασιλέως. |
|
6
|
6
|
| а҆́ще же со́нъ и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ возвѣститѐ мнѣ̀, даѧ̑нїѧ и҆ да́ры и҆ че́сть мно́гꙋ прїи́мете ѿ менє̀: то́чїю со́нъ и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ возвѣсти́те мнѣ̀. | καὶ ἐγένετο ἐν αὐτοῖς ἐκ τῶν υἱῶν ᾿Ιούδα Δανιὴλ καὶ ᾿Ανανίας καὶ ᾿Αζαρίας καὶ Μισαήλ. |
|
7
|
7
|
| И҆ ѿвѣща́ша второ́е и҆ рѣ́ша: ца́рь да повѣ́сть со́нъ рабѡ́мъ свои̑мъ, и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ возвѣсти́мъ є҆мꙋ̀. | καὶ ἐπέθηκεν αὐτοῖς ὁ ἀρχιευνοῦχος ὀνόματα τῷ Δανιὴλ Βαλτάσαρ καὶ τῷ ᾿Ανανίᾳ Σεδρὰχ καὶ τῷ Μισαὴλ Μισὰχ καὶ τῷ ᾿Αζαρίᾳ ᾿Αβδεναγώ. |
|
8
|
8
|
| И҆ ѿвѣща̀ ца́рь и҆ речѐ: пои́стиннѣ вѣ́мъ а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ вре́мѧ вы̀ (то́чїю) и҆скꙋпꙋ́ете, поне́же ви́дите, ꙗ҆́кѡ ѿстꙋпи́ло є҆́сть сло́во ѿ менє̀: | καὶ ἔθετο Δανιὴλ εἰς τὴν καρδίαν αὐτοῦ ὡς οὐ μὴ ἀλισγηθῇ ἐν τῇ τραπέζῃ τοῦ βασιλέως καὶ ἐν τῷ οἴνῳ τοῦ ποτοῦ αὐτοῦ καὶ ἠξίωσε τὸν ἀρχιευνοῦχον ὡς οὐ μὴ ἀλισγηθῇ. |
|
9
|
9
|
| а҆́ще оу҆̀бо сна̀ не возвѣститѐ мнѣ̀, вѣ́мъ, ꙗ҆́кѡ сло́во ло́жно и҆ растлѣ́нно совѣща́стесѧ рещи́ предо мно́ю, до́ндеже вре́мѧ мине́тъ: со́нъ мо́й повѣ́дите мнѣ̀, и҆ оу҆вѣ́мъ, ꙗ҆́кѡ и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ возвѣститѐ мнѣ̀. | καὶ ἔδωκεν ὁ Θεὸς τὸν Δανιὴλ εἰς ἔλεον καὶ εἰς οἰκτιρμὸν ἐνώπιον τοῦ ἀρχιευνούχου. |
|
10
|
10
|
| Ѿвѣща́ша же па́ки халде́є пред̾ царе́мъ и҆ рѣ́ша: нѣ́сть человѣ́ка на землѝ, и҆́же сло́во царе́во возмо́жетъ возвѣсти́ти, ꙗ҆́кѡ всѧ́къ ца́рь вели́кїй и҆ кнѧ́зь не вопроша́етъ ссиева́гѡ словесѐ ѡ҆баѧ́телѧ, волхва̀ и҆ халде́а: | καὶ εἶπεν ὁ ἀρχιευνοῦχος τῷ Δανιήλ· φοβοῦμαι ἐγὼ τὸν κύριόν μου τὸν βασιλέα τὸν ἐκτάξαντα τὴν βρῶσιν ὑμῶν καὶ τὴν πόσιν ὑμῶν, μή ποτε ἴδῃ τὰ πρόσωπα ὑμῶν σκυθρωπὰ παρὰ τὰ παιδάρια τὰ συνήλικα ὑμῶν καὶ καταδικάσητε τὴν κεφαλήν μου τῷ βασιλεῖ. |
|
11
|
11
|
| поне́же сло́во, є҆го́же вопроша́етъ ца́рь, тѧ́жко, и҆ нѣ́сть дрꙋга́гѡ, и҆́же возвѣсти́тъ є҆̀ пред̾ царе́мъ, но то́чїю бо́зи, и҆́хже нѣ́сть житїѐ со всѧ́кою пло́тїю. | καὶ εἶπε Δανιὴλ πρὸς ᾿Αμελσάδ, ὃν κατέστησεν ὁ ἀρχιευνοῦχος ἐπὶ Δανιήλ, ᾿Ανανίαν, Μισαήλ, ᾿Αζαρίαν· |
|
12
|
12
|
| Тогда̀ ца́рь въ ꙗ҆́рости и҆ во гнѣ́вѣ мно́зѣ речѐ погꙋби́ти всѧ̑ мꙋ̑дрыѧ ваввѷлѡ̑нскїѧ. | πείρασον δὴ τοὺς παῖδάς σου ἡμέρας δέκα, καὶ δότωσαν ἡμῖν ἀπὸ τῶν σπερμάτων, καὶ φαγώμεθα καὶ ὕδωρ πιώμεθα· |
|
13
|
13
|
| И҆ и҆зы́де повелѣ́нїе, и҆ мꙋ́дрїи оу҆бива́хꙋсѧ: и҆ взыска́ша данїи́ла и҆ дрꙋгѡ́въ є҆гѡ̀ оу҆би́ти ѧ҆̀. | καὶ ὀφθήτωσαν ἐνώπιόν σου αἱ ἰδέαι ἡμῶν καὶ αἱ ἰδέαι τῶν παιδαρίων τῶν ἐσθιόντων τὴν τράπεζαν τοῦ βασιλέως, καὶ καθὼς ἐὰν ἴδῃς, ποίησον μετὰ τῶν παίδων σου. |
|
14
|
14
|
| Тогда̀ данїи́лъ ѿвѣща̀ совѣ́тъ и҆ ра́зꙋмъ а҆рїѡ́хꙋ а҆рхїмагі́рꙋ ца́рскꙋ, и҆́же и҆зы́де оу҆би́ти мꙋ́дрыхъ вавѷлѡ́нскихъ, | καὶ εἰσήκουσεν αὐτῶν καὶ ἐπείρασεν αὐτοὺς ἡμέρας δέκα. |
|
15
|
15
|
| и҆ вопроша́ше и҆̀ глаго́лѧ: кнѧ́же царе́въ, ѡ҆ чесо́мъ и҆зы́де и҆зрѣче́нїе безстꙋ́дное ѿ лица̀ царе́ва; Возвѣсти́ же а҆рїѡ́хъ сло́во данїи́лꙋ. | καὶ μετὰ τὸ τέλος τῶν δέκα ἡμερῶν ὡράθησαν αἱ ἰδέαι αὐτῶν ἀγαθαὶ καὶ ἰσχυραὶ ταῖς σαρξὶν ὑπὲρ τὰ παιδάρια τὰ ἐσθίοντα τὴν τράπεζαν τοῦ βασιλέως. |
|
16
|
16
|
| Данїи́лъ же вни́де и҆ молѝ царѧ̀, ꙗ҆́кѡ да вре́мѧ да́стъ є҆мꙋ̀, и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ возвѣсти́тъ царю̀. | καὶ ἐγένετο ᾿Αμελσὰδ ἀναιρούμενος τὸ δεῖπνον αὐτῶν καὶ τὸν οἶνον τοῦ πόματος αὐτῶν καὶ ἐδίδου αὐτοῖς σπέρματα. |
|
17
|
17
|
| И҆ вни́де данїи́лъ въ до́мъ сво́й и҆ возвѣстѝ сло́во а҆на́нїи и҆ а҆за́рїи и҆ мїсаи́лꙋ, дрꙋгѡ́мъ свои̑мъ: | καὶ τὰ παιδάρια ταῦτα, οἱ τέσσαρες αὐτοί, ἔδωκεν αὐτοῖς ὁ Θεὸς σύνεσιν καὶ φρόνησιν ἐν πάσῃ γραμματικῇ καὶ σοφίᾳ· καὶ Δανιὴλ συνῆκεν ἐν πάσῃ ὁράσει καὶ ἐνυπνίοις. |
|
18
|
18
|
| и҆ щедро́тъ проша́хꙋ оу҆ бг҃а нбⷭ҇нагѡ ѡ҆та́йнѣ се́й, ꙗ҆́кѡ да не поги́бнꙋтъ данїи́лъ и҆ дрꙋ́зїе є҆гѡ̀ со про́чїими мꙋ́дрыми вавѷлѡ́нскими. | καὶ μετὰ τὸ τέλος τῶν ἡμερῶν, ὧν εἶπεν ὁ βασιλεὺς εἰσαγαγεῖν αὐτούς, καὶ εἰσήγαγεν αὐτοὺς ὁ ἀρχιευνοῦχος ἐναντίον Ναβουχοδονόσορ. |
|
19
|
19
|
| Тогда̀ данїи́лꙋ во снѣ̀ но́щїю та́йна ѿкры́сѧ: и҆ благословѝ данїи́лъ бг҃а нбⷭ҇наго | καὶ ἐλάλησε μετ' αὐτῶν ὁ βασιλεύς, καὶ οὐχ εὑρέθησαν ἐκ πάντων αὐτῶν ὅμοιοι Δανιὴλ καὶ ᾿Ανανίᾳ καὶ Μισαὴλ καὶ ᾿Αζαρίᾳ· καὶ ἔστησαν ἐνώπιον τοῦ βασιλέως. |
|
20
|
20
|
| и҆ речѐ: бꙋ́ди и҆́мѧ гдⷭ҇а бг҃а блгⷭ҇ве́но ѿ вѣ́ка и҆ до вѣ́ка, ꙗ҆́кѡ премⷣрость и҆ смы́слъ и҆ крѣ́пость є҆гѡ̀ є҆́сть, | καὶ ἐν παντὶ ρήματι σοφίας καὶ ἐπιστήμης, ὧν ἐζήτησε παρ' αὐτῶν ὁ βασιλεύς, εὗρεν αὐτοὺς δεκαπλασίονας παρὰ πάντας τοὺς ἐπαοιδοὺς καὶ τοὺς μάγους τοὺς ὄντας ἐν πάσῃ τῇ βασιλείᾳ αὐτοῦ. |
|
21
|
21
|
| и҆ то́й премѣнѧ́етъ времена̀ и҆ лѣ̑та, поставлѧ́етъ цари̑ и҆ преставлѧ́етъ, даѧ́й премꙋ́дрость мꙋ̑дрымъ и҆ ра́зꙋмъ вѣ́дꙋщымъ смышле́нїе: | καὶ ἐγένετο Δανιὴλ ἕως ἔτους ἑνὸς Κύρου τοῦ βασιλέως. |
|
22
|
|
| то́й ѿкрыва́етъ глꙋбѡ́каѧ и҆ сокровє́ннаѧ, свѣ́дый сꙋ̑щаѧ во тмѣ̀ и҆ свѣ́тъ съ ни́мъ є҆́сть: | |
|
23
|
|
| тебѣ̀, бж҃е ѻ҆тцє́въ мои́хъ, и҆сповѣ́даюсѧ и҆ хвалю̀, ꙗ҆́кѡ премꙋ́дрость и҆ си́лꙋ да́лъ мѝ є҆сѝ и҆ возвѣсти́лъ мѝ є҆сѝ, ꙗ҆̀же проси́хомъ оу҆ тебє̀, и҆ видѣ́нїе царе́во возвѣсти́лъ мѝ є҆сѝ. | |
|
24
|
|
| И҆ прїи́де данїи́лъ ко а҆рїѡ́хꙋ є҆го́же приста́ви ца́рь погꙋби́ти мꙋ̑дрыѧ вавѷлѡ́нскїѧ, и҆ речѐ є҆мꙋ̀: мꙋ́дрыхъ вавѷлѡ́нскихъ не погꙋблѧ́й, но введи́ мѧ пред̾ царѧ̀, и҆ сказа́нїе сна̀ возвѣшꙋ̀ є҆мꙋ̀. | |
|
25
|
|
| Тогда̀ а҆рїѡ́хъ съ потща́нїемъ введѐ данїи́ла пред̾ царѧ̀ и҆ речѐ є҆мꙋ̀: ѡ҆брѣто́хъ мꙋ́жа ѿ плѣ̑нникъ жидо́вскихъ, и҆́же сказа́нїе царю̀ возвѣсти́тъ. | |
|
26
|
|
| И҆ ѿвѣща̀ ца́рь и҆ речѐ данїи́лꙋ, є҆мꙋ́же и҆́мѧ валтаса́ръ: мо́жеши ли мѝ возвѣсти́ти со́нъ, є҆го́же ви́дѣхъ, и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀; | |
|
27
|
|
| И҆ ѿвѣща̀ данїи́лъ пред̾ царе́мъ и҆ речѐ: та́йны, є҆ѧ́же ца́рь вопроша́етъ, нѣ́сть мꙋ́дрыхъ, волхвѡ́въ, нижѐ ѡ҆баѧ́телей газари́нѡвъ (си́ла) возвѣсти́ти царю̀: | |
|
28
|
|
| но є҆́сть бг҃ъ на нбⷭ҇си ѿкрыва́ѧй та̑йны и҆ возвѣстѝ царю̀ навꙋходоно́сорꙋ, и҆̀мже подоба́етъ бы́ти въ послѣ̑днїѧ дни̑. Со́нъ тво́й и҆ видѣ́нїе главы̀ твоеѧ̀ на ло́жи твое́мъ сїѐ є҆́сть, царю̀: | |
|
29
|
|
| помышлє́нїѧ твоѧ̑ на ло́жи твое́мъ взыдо́ша, чесомꙋ̀ подоба́етъ бы́ти по си́хъ, и҆ ѿкрыва́ѧй та̑йны ꙗ҆вѝ тебѣ̀, и҆̀мже подоба́етъ бы́ти: | |
|
30
|
|
| и҆ мнѣ̀ не премꙋ́дростїю сꙋ́щею во мнѣ̀ па́че всѣ́хъ живꙋ́щихъ та́йна сїѧ̀ ѿкры́сѧ, но ра́ди тогѡ̀, ꙗ҆́кѡ да возвѣщꙋ̀ сказа́нїе царю̀, да оу҆разꙋмѣ́еши размышлє́нїѧ се́рдца твоегѡ̀. | |
|
31
|
|
| Ты̀, царю̀ ви́дѣлъ є҆сѝ: и҆ сѐ, тѣ́ло є҆ди́но, ве́лїе тѣ́ло ѻ҆́но, и҆ ѡ҆бли́чїе є҆гѡ̀ высоко̀, стоѧ́що пред̾ лице́мъ твои́мъ, и҆ ѡ҆́бразъ є҆гѡ̀ стра́шенъ: | |
|
32
|
|
| тѣ́ло, є҆гѡ́же глава̀ ѿ зла́та чи́ста, рꙋ́цѣ и҆ пє́рси и҆ мы̑шцы є҆гѡ̀ срє́брѧны, чре́во и҆ сте́гна мѣ̑дѧна, | |
|
33
|
|
| го́лєни желѣ̑зны, но́зѣ, ча́сть оу҆́бѡ нѣ́каѧ желѣ́зна и҆ ча́сть нѣ́каѧ скꙋде́льна: | |
|
34
|
|
| ви́дѣлъ є҆сѝ, до́ндеже ѿто́ржесѧ ка́мень ѿ горы̀ без̾ рꙋ́къ, и҆ оу҆да́ри тѣ́ло въ но́зѣ желѣ̑зны и҆ скꙋдє́льны, и҆ и҆стнѝ и҆̀хъ до конца̀: | |
|
35
|
|
| тогда̀ сотро́шасѧ вкꙋ́пѣ скꙋде́ль, желѣ́зо, мѣ́дь, сребро̀ и҆ зла́то, и҆ бы́сть ꙗ҆́кѡ пра́хъ ѿ гꙋмна̀ лѣ́тнѧ: и҆ взѧ́тъ ѧ҆̀ премно́гїй вѣ́тръ, и҆ мѣ́сто не ѡ҆брѣ́тесѧ и҆̀мъ: ка́мень же порази́вый тѣ́ло бы́сть гора̀ вели́ка и҆ напо́лни всю̀ зе́млю. | |
|
36
|
|
| Се́й є҆́сть со́нъ, а҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ рече́мъ пред̾ царе́мъ. | |
|
37
|
|
| Ты̀, царю̀, ца́рь царе́й, є҆мꙋ́же бг҃ъ нбⷭ҇ный ца́рство дадѐ крѣ́пко и҆ держа́вно и҆ че́стно: | |
|
38
|
|
| во всѧ́цѣмъ мѣ́стѣ, и҆дѣ́же живꙋ́тъ сы́нове человѣ̑чи и҆ ѕвѣ́рїе по́льстїи, и҆ пти̑цы небє́сныѧ и҆ ры̑бы морскі̑ѧ да́лъ є҆́сть въ рꙋ́кꙋ твою̀ и҆ поста́вилъ тѧ̀ властели́на всѣ̑мъ: ты̀ є҆сѝ глава̀ злата́ѧ. | |
|
39
|
|
| И҆ послѣдѝ тебє̀ воста́нетъ ца́рство дрꙋго́е ме́ншее тебє̀, є҆́же є҆́сть сребро̀, ца́рство же тре́тїе, є҆́же є҆́сть мѣ́дь, є҆́же соѡдолѣ́етъ все́й землѝ, | |
|
40
|
|
| и҆ ца́рство четве́ртое, є҆́же бꙋ́детъ крѣ́пко а҆́ки желѣ́зо: ꙗ҆́коже желѣ́зо стончева́етъ и҆ оу҆мѧгча́етъ всѧ̑, та́кожде и҆ то̀ и҆стончи́тъ и҆ и҆стни́тъ всѧ̑. | |
|
41
|
|
| А҆ ꙗ҆́кѡ ви́дѣлъ є҆сѝ но́зѣ и҆ пе́рсты, ча́сть оу҆́бѡ нѣ́кꙋю желѣ́знꙋ, ча́сть же нѣ́кꙋю гли́нѧнꙋ, ца́рство раздѣле́но бꙋ́детъ, и҆ ѿ ко́рене желѣ́зна бꙋ́детъ въ не́мъ, ꙗ҆́коже ви́дѣлъ є҆сѝ желѣ́зо смѣ́шено съ гли́ною: | |
|
42
|
|
| и҆ пе́рсты ножні́и, ча́сть оу҆́бѡ нѣ́каѧ желѣ́зна, ча́сть же нѣ́каѧ гли́нѧна, ча́сть нѣ́каѧ ца́рства бꙋ́детъ крѣпка̀ и҆ ѿ негѡ̀ бꙋ́детъ сокрꙋше́на. | |
|
43
|
|
| Ꙗ҆́кѡ ви́дѣлъ є҆сѝ желѣ́зо смѣ́шено со гли́ною, смѣ́шєны бꙋ́дꙋтъ во пле́мени человѣ́чи, и҆ не бꙋ́дꙋтъ прилѣплѧ́ющесѧ се́й къ семꙋ̀, ꙗ҆́коже желѣ́зо не смѣша́етсѧ со гли́ною. | |
|
44
|
|
| И҆ во дне́хъ царе́й тѣ́хъ возста́витъ бг҃ъ нбⷭ҇ный ца́рство, є҆́же во вѣ́ки не разсы́плетсѧ, и҆ ца́рство є҆гѡ̀ лю́демъ и҆нѣ̑мъ не ѡ҆ста́нетсѧ, и҆стни́тъ и҆ развѣ́етъ всѧ̑ ца̑рства, то́е же ста́нетъ во вѣ́ки, | |
|
45
|
|
| ꙗ҆́коже ви́дѣлъ є҆сѝ, ꙗ҆́кѡ ѿсѣче́сѧ ѿ горы̀ ка́мень без̾ рꙋ́къ и҆ и҆стнѝ гли́нꙋ, желѣ́зо, мѣ́дь, сребро̀, зла́то. Бг҃ъ вели́кїй возвѣстѝ царю̀, и҆̀мже подоба́етъ бы́ти по си́хъ: и҆ и҆́стиненъ со́нъ, и҆ вѣ́рно сказа́нїе є҆гѡ̀. | |
|
46
|
|
| Тогда̀ ца́рь навꙋходоно́соръ падѐ на лицѐ и҆ поклони́сѧ данїи́лꙋ, и҆ речѐ да́ры и҆ благовѡ́нїѧ возлїѧ́ти є҆мꙋ̀. | |
|
47
|
|
| И҆ ѿвѣща́въ ца́рь речѐ данїи́лꙋ: пои́стиннѣ бг҃ъ ва́шъ то́й є҆́сть бг҃ъ богѡ́въ и҆ гдⷭ҇ь господе́й и҆ цр҃ь царе́й, ѿкрыва́ѧй та̑йны, поне́же возмо́глъ є҆сѝ ѿкры́ти та́йнꙋ сїю̀. | |
|
48
|
|
| И҆ возвели́чи ца́рь данїи́ла, и҆ да́ры вели̑ки и҆ мнѡ́ги дадѐ є҆мꙋ̀, и҆ поста́ви є҆го̀ над̾ все́ю страно́ю вавѷлѡ́нскою и҆ кнѧ́зѧ воево́дамъ, над̾ всѣ́ми мꙋ́дрыми вавѷлѡ́нскими. | |
|
49
|
|
| И҆ данїи́лъ просѝ оу҆ царѧ̀ и҆ приста́ви над̾ дѣ́лы страны̀ вавѷлѡ́нскїѧ седра́ха, мїса́ха и҆ а҆вденагѡ̀. Данїи́лъ же бѧ́ше во дворѣ̀ царе́вѣ. | |
|
Глава́ г҃
|
Κεφάλαιο 3
|
|
1
|
1
|
| Въ лѣ́то ѻ҆смонадесѧ́тое навꙋходоно́соръ ца́рь сотворѝ тѣ́ло зла́то, высота̀ є҆гѡ̀ ла́ктїй шести́десѧти и҆ широта̀ є҆гѡ̀ ла́ктїй шестѝ, и҆ поста́ви є҆̀ на по́ли деи́рѣ во странѣ̀ вавѷлѡ́нстѣй. | ΕΝ τῷ ἔτει τῷ δευτέρῳ τῆς βασιλείας Ναβουχοδονόσορ ἐνυπνιάσθη Ναβουχοδονόσορ ἐνύπνιον, καὶ ἐξέστη τὸ πνεῦμα αὐτοῦ, καὶ ὁ ὕπνος αὐτοῦ ἐγένετο ἀπ' αὐτοῦ. |
|
2
|
2
|
| И҆ посла̀ (навꙋходоно́соръ ца́рь) собра́ти ѵ҆па́ты и҆ воевѡ́ды и҆ мѣстонача́лники, вожди̑ же и҆ мꙋчи́тєли, и҆ сꙋ́щыѧ на власте́хъ и҆ всѧ̑ кнѧ̑зи стра́нъ, прїитѝ на ѡ҆бновле́нїе кꙋмі́ра, є҆го́же поста́ви навꙋходоно́соръ ца́рь. | καὶ εἶπεν ὁ βασιλεὺς καλέσαι τοὺς ἐπαοιδοὺς καὶ τοὺς μάγους καὶ τοὺς φαρμακοὺς καὶ τοὺς Χαλδαίους τοῦ ἀναγγεῖλαι τῷ βασιλεῖ τὰ ἐνύπνια αὐτοῦ, καὶ ἦλθαν καὶ ἔστησαν ἐνώπιον τοῦ βασιλέως. |
|
3
|
3
|
| И҆ собра́шасѧ мѣстонача̑лницы, ѵ҆па́тове, воевѡ́ды, вожде́ве, мꙋчи́телїе вели́цыи, и҆̀же над̾ властьмѝ, и҆ всѝ нача̑лницы стра́нъ на ѡ҆бновле́нїе тѣ́ла, є҆́же поста́ви навꙋходоно́соръ ца́рь: и҆ ста́ша пред̾ тѣ́ломъ, є҆́же поста́ви навꙋходоно́соръ ца́рь. | καὶ εἶπεν αὐτοῖς ὁ βασιλεύς· ἠνυπνιάσθην, καὶ ἐξέστη τὸ πνεῦμά μου τοῦ γνῶναι τὸ ἐνύπνιον. |
|
4
|
4
|
| И҆ проповѣ́дникъ вопїѧ́ше со крѣ́постїю: ва́мъ глаго́летсѧ, наро́ди, лю́дїе, племена̀, ꙗ҆зы́цы: | καὶ ἐλάλησαν οἰ Χαλδαῖοι τῷ βασιλεῖ συριστί· βασιλεῦ, εἰς τοὺς αἰῶνας ζῆθι· σὺ εἰπὸν τὸ ἐνύπνιον τοῖς παισί σου, καὶ τὴν σύγκρισιν ἀναγγελοῦμεν. |
|
5
|
5
|
| въ ѻ҆́ньже ча́съ а҆́ще оу҆слы́шите гла́съ трꙋбы̀, свирѣ̑ли же и҆ гꙋ́сли, самвѵ́ки же и҆ ѱалти̑ри и҆ согла̑сїѧ, и҆ всѧ́кагѡ ро́да мꙋсїкі́йска, па́дающе покланѧ́йтесѧ тѣ́лꙋ злато́мꙋ, є҆́же поста́ви навꙋходонсо́ръ ца́рь: | ἀπεκρίθη ὁ βασιλεὺς τοῖς Χαλδαίοις· ὁ λόγος ἀπ' ἐμοῦ ἀπέστη· ἐὰν μὴ γνωρίσητέ μοι τὸ ἐνύπνιον καὶ τὴν σύγκρισιν αὐτοῦ, εἰς ἀπώλειαν ἔσεσθε, καὶ οἱ οἶκοι ὑμῶν διαρπαγήσονται· |
|
6
|
6
|
| и҆ и҆́же а҆́ще не па́дъ покло́нитсѧ, въ то́й ча́съ вве́рженъ бꙋ́детъ въ пе́щь ѻ҆гне́мъ горѧ́щꙋю. | ἐὰν δὲ τὸ ἐνύπνιον καὶ τὴν σύγκρισιν αὐτοῦ γνωρίσητέ μοι, δόματα καὶ δωρεὰς καὶ τιμὴν πολλὴν λήψεσθε παρ' ἐμοῦ· πλὴν τὸ ἐνύπνιον καὶ τὴν σύγκρισιν αὐτοῦ ἀπαγγείλατέ μοι. |
|
7
|
7
|
| И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆слы́шаша лю́дїе гла́съ трꙋбы̀, свирѣ̑ли же и҆ гꙋ́сли, самвѵ́ки же и҆ ѱалти̑ри и҆ согла̑сїѧ, и҆ всѧ́кагѡ ро́да мꙋсїкі́йска, па́дающе всѝ лю́дїе, племена̀, ꙗ҆зы́цы, покланѧ́хꙋсѧ тѣ́лꙋ злато́мꙋ, є҆́же поста́ви навꙋходоно́соръ ца́рь. | ἀπεκρίθησαν δεύτερον καὶ εἶπαν· ὁ βασιλεὺς εἰπάτω τὸ ἐνύπνιον τοῖς παισὶν αὐτοῦ, καὶ τὴν σύγκρισιν αὐτοῦ ἀναγγελοῦμεν. |
|
8
|
8
|
| Тогда̀ пристꙋпи́ша мꙋ́жїе халде́йстїи и҆ ѡ҆болга́ша і҆ꙋде́євъ, | καὶ ἀπεκρίθη ὁ βασιλεὺς καὶ εἶπεν· ἐπ' ἀληθείας οἶδα ἐγὼ ὅτι καιρὸν ὑμεῖς ἐξαγοράζετε, καθότι εἴδετε ὅτι ἀπέστη ἀπ' ἐμοῦ τὸ ρῆμα. |
|
9
|
9
|
| ѿвѣща́вше рѣ́ша навꙋходоно́сорꙋ царе́ви: царю̀, во вѣ́ки живѝ: | ἐὰν οὖν τὸ ἐνύπνιον μὴ ἀναγγείλητέ μοι, οἶδα ὅτι ρῆμα ψευδὲς καὶ διεφθαρμένον συνέθεσθε εἰπεῖν ἐνώπιόν μου, ἕως οὗ ὁ καιρὸς παρέλθῃ· τὸ ἐνύπνιόν μου εἴπατέ μοι, καὶ γνώσομαι ὅτι τὴν σύγκρισιν αὐτοῦ ἀναγγελεῖτέ μοι. |
|
10
|
10
|
| ты̀, царю̀, положи́лъ є҆сѝ повелѣ́нїе, да всѧ́къ человѣ́къ, и҆́же а҆́ще оу҆слы́шитъ гла́съ трꙋбы̀, свирѣ̑ли же и҆ гꙋ́сли, самвѵ́ки же и҆ ѱалти̑ри и҆ согла̑сїѧ, и҆ всѧ́кагѡ ро́да мꙋсїкі́йска, | ἀπεκρίθησαν οἱ Χαλδαῖοι ἐνώπιον τοῦ βασιλέως καὶ λέγουσιν· οὐκ ἔστιν ἄνθρωπος ἐπὶ τῆς ξηρᾶς, ὅστις τὸ ρῆμα τοῦ βασιλέως δυνήσεται γνωρίσαι, καθότι πᾶς βασιλεὺς μέγας καὶ ἄρχων ρῆμα τοιοῦτον οὐκ ἐπερωτᾷ ἐπαοιδόν, μάγον καὶ Χαλδαῖον· |
|
11
|
11
|
| и҆ не па́дъ покло́нитсѧ тѣ́лꙋ злато́мꙋ, вве́рженъ бꙋ́детъ въ пе́щь ѻ҆гне́мъ горѧ́щꙋю. | ὅτι ὁ λόγος, ὃν ὁ βασιλεὺς ἐπερωτᾷ, βαρύς, καὶ ἕτερος οὐκ ἔστιν, ὃς ἀναγγελεῖ αὐτὸν ἐνώπιον τοῦ βασιλέως, ἀλλ' οἱ θεοί, ὧν οὐκ ἔστιν ἡ κατοικία μετὰ πάσης σαρκός. |
|
12
|
12
|
| Сꙋ́ть оу҆̀бо мꙋ́жїе і҆ꙋде́є, и҆̀хже поста́вилъ є҆сѝ над̾ дѣ́лы страны̀ вавѷлїѡ́нскїѧ, седра́хъ, мїса́хъ и҆ а҆вденагѡ̀, и҆̀же не послꙋ́шаша за́повѣди твоеѧ̀, царю̀, и҆ богѡ́мъ твои̑мъ не слꙋ́жатъ и҆ тѣ́лꙋ злато́мꙋ, є҆́же поста́вилъ є҆сѝ, не покланѧ́ютсѧ. | τότε ὁ βασιλεὺς ἐν θυμῷ καὶ ὀργῇ εἶπεν ἀπολέσαι πάντας τοὺς σοφοὺς Βαβυλῶνος· |
|
13
|
13
|
| Тогда̀ навꙋходоно́соръ въ ꙗ҆́рости и҆ гнѣ́вѣ речѐ привестѝ седра́ха, мїса́ха и҆ а҆вденагѡ́. И҆ приведе́ни бы̀ша пред̾ царѧ̀. | καὶ τὸ δόγμα ἐξῆλθε, καὶ οἱ σοφοὶ ἀπεκτέννοντο, καὶ ἐζήτησαν Δανιὴλ καὶ τοὺς φίλους αὐτοῦ ἀνελεῖν. |
|
14
|
14
|
| И҆ ѿвѣща̀ навꙋходоно́соръ и҆ речѐ и҆̀мъ: а҆́ще вои́стиннꙋ, седра́хъ, мїса́хъ и҆ а҆вденагѡ̀, богѡ́мъ мои̑мъ не слꙋ́жите и҆ тѣ́лꙋ злато́мꙋ, є҆́же поста́вихъ, не покланѧ́етесѧ; | τότε Δανιὴλ ἀπεκρίθη βουλὴν καὶ γνώμην τῷ ᾿Αριὼχ τῷ ἀρχιμαγείρῳ τοῦ βασιλέως, ὃς ἐξῆλθεν ἀναιρεῖν τοὺς σοφοὺς Βαβυλῶνος· |
|
15
|
15
|
| нн҃ѣ оу҆̀бо а҆́ще є҆стѐ гото́ви, да є҆гда̀ оу҆слы́шите гла́съ трꙋбы̀, свирѣ̑ли же и҆ гꙋ́сли, самвѵ́ки же и҆ ѱалти̑ри и҆ согла̑сїѧ, и҆ всѧ́кагѡ ро́да мꙋсїкі́йска, па́дше поклони́тесѧ тѣ́лꙋ злато́мꙋ, є҆́же сотвори́хъ: а҆́ще же не поклоните́сѧ, въ то́й ча́съ вве́ржени бꙋ́дете въ пе́щь ѻ҆гне́мъ горѧ́щꙋю: и҆ кто̀ є҆́сть бг҃ъ, и҆́же и҆́зметъ вы̀ и҆з̾ рꙋкѝ моеѧ̀; | ἄρχων τοῦ βασιλέως, περὶ τίνος ἐξῆλθεν ἡ γνώμη ἡ ἀναιδὴς ἐκ προσώπου τοῦ βασιλέως; ἐγνώρισε δὲ ὁ ᾿Αριὼχ τὸ ρῆμα τῷ Δανιήλ. |
|
16
|
16
|
| И҆ ѿвѣща́ша седра́хъ, мїса́хъ и҆ а҆вденагѡ̀, глаго́люще царю̀ навꙋходоно́сорꙋ: не тре́бѣ на́мъ ѡ҆ глаго́лѣ се́мъ ѿвѣща́ти тебѣ̀: | καὶ Δανιὴλ εἰσῆλθε καὶ ἠξίωσε τὸν βασιλέα, ὅπως χρόνον δῷ αὐτῷ, καὶ τὴν σύγκρισιν αὐτοῦ ἀναγγείλῃ τῷ βασιλεῖ. |
|
17
|
17
|
| є҆́сть бо бг҃ъ на́шъ на нбⷭ҇сѣ́хъ, є҆мꙋ́же мы̀ слꙋ́жимъ, си́ленъ и҆з̾ѧ́ти на́съ ѿ пе́щи ѻ҆гне́мъ горѧ́щїѧ и҆ ѿ рꙋкꙋ̀ твоє́ю и҆зба́вити на́съ, царю̀: | καὶ εἰσῆλθε Δανιὴλ εἰς τὸν οἶκον αὐτοῦ καὶ τῷ ᾿Ανανίᾳ καὶ τῷ Μισαὴλ καὶ τῷ ᾿Αζαρίᾳ τοῖς φίλοις αὐτοῦ τὸ ρῆμα ἐγνώρισε· |
|
18
|
18
|
| а҆́ще ли нѝ, вѣ́домо да бꙋ́детъ тебѣ̀, царю̀, ꙗ҆́кѡ богѡ́мъ твои̑мъ не слꙋ́жимъ и҆ тѣ́лꙋ злато́мꙋ, є҆́же поста́вилъ є҆сѝ, не кла́нѧемсѧ. | καὶ οἰκτιρμοὺς ἐζήτουν παρὰ τοῦ Θεοῦ τοῦ οὐρανοῦ ὑπὲρ τοῦ μυστηρίου τούτου, ὅπως ἂν μὴ ἀπόλωνται Δανιὴλ καὶ οἱ φίλοι αὐτοῦ μετὰ τῶν ἐπιλοίπων σοφῶν Βαβυλῶνος. |
|
19
|
19
|
| Тогда̀ навꙋходоно́соръ и҆спо́лнисѧ ꙗ҆́рости, и҆ зра́къ лица̀ є҆гѡ̀ и҆змѣни́сѧ на седра́ха, мїса́ха и҆ а҆вденагѡ̀, и҆ речѐ: разжжи́те пе́щь седмери́цею, до́ндеже до конца̀ разгори́тсѧ. | τότε τῷ Δανιὴλ ἐν ὁράματι τῆς νυκτὸς τὸ μυστήριον ἀπεκαλύφθη· καὶ εὐλόγησε τὸν Θεὸν τοῦ οὐρανοῦ Δανιὴλ |
|
20
|
20
|
| И҆ мꙋжє́мъ си̑льнымъ крѣ́постїю речѐ: ѡ҆кова́вше седра́ха, мїса́ха и҆ а҆вденагѡ̀, вве́рзите въ пе́щь ѻ҆гне́мъ горѧ́щꙋю. | καὶ εἶπεν· εἴη τὸ ὄνομα τοῦ Θεοῦ εὐλογημένον ἀπὸ τοῦ αἰῶνος καὶ ἕως τοῦ αἰῶνος, ὅτι ἡ σοφία καὶ ἡ σύνεσις αὐτοῦ ἐστι· |
|
21
|
21
|
| Тогда̀ мꙋ́жїе ѻ҆́нїи ѡ҆ко́вани бы́ша съ га́щами свои́ми и҆ покрыва́лы, и҆ сапогмѝ и҆ со ѻ҆де́ждами свои́ми, и҆ вве́ржени бы́ша посредѣ̀ пе́щи ѻ҆гне́мъ горѧ́щїѧ. | καὶ αὐτὸς ἀλλοιοῖ καιροὺς καὶ χρόνους, καθιστᾷ βασιλεῖς καὶ μεθιστᾷ, διδοὺς σοφίαν τοῖς σοφοῖς καὶ φρόνησιν τοῖς εἰδόσι σύνεσιν· |
|
22
|
22
|
| Поне́же глаго́лъ царе́въ превозмо́же, и҆ пе́щь разжже́на бы́сть преизли́шше: и҆ мꙋже́й ѻ҆́ныхъ, и҆̀же вверго́ша седра́ха, мїса́ха и҆ а҆вденагѡ̀, оу҆бѝ пла́мень ѻ҆́гненный. | αὐτὸς ἀποκαλύπτει βαθέα καὶ ἀπόκρυφα, γινώσκων τὰ ἐν τῷ σκότει, καὶ τὸ φῶς μετ' αὐτοῦ ἐστι· |
|
23
|
23
|
| И҆ мꙋ́жїе ті́и трїѐ, седра́хъ, мїса́хъ и҆ а҆вденагѡ̀, падо́ша посредѣ̀ пе́щи ѻ҆гне́мъ горѧ́щїѧ ѡ҆ко́вани, | σοί, ὁ Θεὸς τῶν πατέρων μου, ἐξομολογοῦμαι καὶ αἰνῶ, ὅτι σοφίαν καὶ δύναμιν δέδωκάς μοι καὶ νῦν ἐγνώρισάς μοι ἃ ἠξιώσαμεν παρὰ σοῦ καὶ τὸ ὅραμα τοῦ βασιλέως ἐγνώρισάς μοι. |
|
24
|
24
|
| и҆ хожда́хꙋ посредѣ̀ пла́мене пою́ще бг҃а и҆ благословѧ́ще гдⷭ҇а. | καὶ ἦλθε Δανιὴλ πρὸς ᾿Αριώχ, ὃν κατέστησεν ὁ βασιλεὺς ἀπολέσαι τοὺς σοφοὺς Βαβυλῶνος, καὶ εἶπεν αὐτῷ· τοὺς σοφοὺς Βαβυλῶνος μὴ ἀπολέσῃς, εἰσάγαγε δέ με ἐνώπιον τοῦ βασιλέως, καὶ τὴν σύγκρισιν τῷ βασιλεῖ ἀναγγελῶ. |
|
25
|
25
|
| И҆ ста́въ съ ни́ми а҆за́рїа помоли́сѧ си́це и҆ ѿве́рзъ оу҆ста̀ своѧ̑ посредѣ̀ ѻ҆гнѧ̀ речѐ: | τότε ᾿Αριὼχ ἐν σπουδῇ εἰσήγαγε τὸν Δανιὴλ ἐνώπιον τοῦ βασιλέως καὶ εἶπεν αὐτῷ· εὕρηκα ἄνδρα ἐκ τῶν υἱῶν τῆς αἰχμαλωσίας τῆς ᾿Ιουδαίας, ὅστις τὸ σύγκριμα τῷ βασιλεῖ ἀναγγελεῖ. |
|
26
|
26
|
| блгⷭ҇ве́нъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, бж҃е ѻ҆тє́цъ на́шихъ, хва́льно и҆ просла́влено и҆́мѧ твоѐ во вѣ́ки, | καὶ ἀπεκρίθη ὁ βασιλεὺς καὶ εἶπε τῷ Δανιήλ, οὗ τὸ ὄνομα Βαλτάσαρ· εἰ δύνασαί μοι ἀναγγεῖλαι τὸ ἐνύπνιον, ὃ εἶδον, καὶ τὴν σύγκρισιν αὐτοῦ; |
|
27
|
27
|
| ꙗ҆́кѡ првⷣнъ є҆сѝ ѡ҆ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же сотвори́лъ є҆сѝ на́мъ, и҆ всѧ̑ дѣла̀ твоѧ̑ и҆́стинна, и҆ пра́ви пꙋтїѐ твоѝ, и҆ всѝ сꙋдѝ твоѝ и҆́стинни: | καὶ ἀπεκρίθη Δανιὴλ ἐνώπιον τοῦ βασιλέως καὶ εἶπε· τὸ μυστήριον, ὃ ὁ βασιλεὺς ἐπερωτᾷ, οὐκ ἔστι σοφῶν, μάγων, ἐπαοιδῶν, γαζαρηνῶν ἀναγγεῖλαι τῷ βαασιλεῖ, |
|
28
|
28
|
| и҆ сꙋдбы̑ и҆́стинны сотвори́лъ є҆сѝ по всѣ̑мъ, ꙗ҆̀же наве́лъ є҆сѝ на ны̀ и҆ на гра́дъ ст҃ы́й ѻ҆тє́цъ на́шихъ і҆ерⷭ҇ли́мъ: ꙗ҆́кѡ и҆́стиною и҆ сꙋдо́мъ наве́лъ є҆сѝ сїѧ̑ всѧ̑ на ны̀ грѣ̑хъ ра́ди на́шихъ. | ἀλλ' ἤ ἐστι Θεὸς ἐν οὐρανῷ ἀποκαλύπτων μυστήρια καὶ ἐγνώρισε τῷ βασιλεῖ Ναβουχοδονόσορ ἃ δεῖ γενέσθαι ἐπ' ἐσχάτων τῶν ἡμερῶν. τὸ ἐνύπνιόν σου καὶ αἱ ὁράσεις τῆς κεφαλῆς σου ἐπὶ τῆς κοίτης σου, τοῦτό ἐστι. |
|
29
|
29
|
| Ꙗ҆́кѡ согрѣши́хомъ и҆ беззако́нновахомъ ѿстꙋпи́вше ѿ тебє̀, и҆ прегрѣши́хомъ во всѣ́хъ, | σύ, βασιλεῦ, οἱ διαλογισμοί σου ἐπὶ τῆς κοίτης σου ἀνέβησαν τί δεῖ γενέσθαι μετὰ ταῦτα, καὶ ὁ ἀποκαλύπτων μυστήρια ἐγνώρισέ σοι ἃ δεῖ γενέσθαι. |
|
30
|
30
|
| и҆ за́повѣдїй твои́хъ не послꙋ́шахомъ, нижѐ соблюдо́хомъ, нижѐ сотвори́хомъ, ꙗ҆́коже заповѣ́далъ є҆сѝ на́мъ, да бла́го на́мъ бꙋ́детъ. | καὶ ἐμοὶ δὲ οὐκ ἐν σοφίᾳ τῇ οὔσῃ ἐν ἐμοὶ παρὰ πάντας τοὺς ζῶντας τὸ μυστήριον τοῦτο ἀπεκαλύφθη, ἀλλ' ἕνεκεν τοῦ τὴν σύγκρισιν τῷ βασιλεῖ γνωρίσαι, ἵνα τοὺς διαλογισμοὺς τῆς καρδίας σου γνῷς. |
|
31
|
31
|
| И҆ всѧ̑, є҆ли̑ка сотвори́лъ є҆сѝ на́мъ, и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка наве́лъ є҆сѝ на ны̀, и҆́стиннымъ сꙋдо́мъ сотвори́лъ є҆сѝ, | σύ, βασιλεῦ, ἐθεώρεις, καὶ ἰδοὺ εἰκὼν μία, μεγάλη ἡ εἰκὼν ἐκείνη, καὶ ἡ πρόσοψις αὐτῆς ὑπερφερής, ἑστῶσα πρὸ προσώπου σου, καὶ ἡ ὅρασις αὐτῆς φοβερά· |
|
32
|
32
|
| и҆ пре́далъ є҆сѝ на́съ въ рꙋ́ки врагѡ́въ беззако́нныхъ, ме́рзкихъ ѿстꙋ́пникѡвъ, и҆ царю̀ непра́веднꙋ и҆ лꙋка́внѣйшꙋ па́че всеѧ̀ землѝ. | εἰκών, ἧς ἡ κεφαλὴ χρυσίου χρηστοῦ, αἱ χεῖρες καὶ τὸ στῆθος καὶ οἱ βραχίονες αὐτῆς ἀργυροῖ, ἡ κοιλία καὶ οἱ μηροὶ χαλκοῖ, |
|
33
|
33
|
| И҆ нн҃ѣ нѣ́сть на́мъ ѿве́рзти оу҆́стъ: стꙋ́дъ и҆ поноше́нїе бы́хомъ рабѡ́мъ твои̑мъ и҆ чтꙋ́щымъ тѧ̀. | αἱ κνῆμαι σιδηραῖ, οἱ πόδες μέρος τι σιδηροῦν καὶ μέρος τι ὀστράκινον. |
|
34
|
34
|
| Не преда́ждь оу҆̀бо на́съ до конца̀ и҆́мене твоегѡ̀ ра́ди, и҆ не разорѝ завѣ́та твоегѡ̀, | ἐθεώρεις ἕως οὗ ἐτμήθη λίθος ἐξ ὄρους ἄνευ χειρῶν καὶ ἐπάταξε τὴν εἰκόνα ἐπὶ τοὺς πόδας τοὺς σιδηροῦς καὶ ὀστρακίνους καὶ ἐλέπτυνεν αὐτοὺς εἰς τέλος. |
|
35
|
35
|
| и҆ не ѿста́ви млⷭ҇ти твоеѧ̀ ѿ, на́съ, а҆враа́ма ра́ди возлю́бленнагѡ ѿ тебє̀, и҆ за і҆саа́ка раба̀ твоего̀ и҆ і҆и҃лѧ ст҃а́го твоего̀, | τότε ἐλεπτύνθησαν εἰς ἅπαξ τὸ ὄστρακον, ὁ σίδηρος, ὁ χαλκός, ὁ ἄργυρος, ὁ χρυσός, καὶ ἐγένετο ὡσεὶ κονιορτὸς ἀπὸ ἅλωνος θερινῆς· καὶ ἐξῇρεν αὐτὰ τὸ πλῆθος τοῦ πνεύματος, καὶ τόπος οὐχ εὑρέθη αὐτοῖς· καὶ ὁ λίθος ὁ πατάξας τὴν εἰκόνα ἐγενήθη ὄρος μέγα καὶ ἐπλήρωσε πᾶσαν τὴν γῆν. |
|
36
|
36
|
| и҆̀мже гл҃алъ є҆сѝ оу҆мно́жити сѣ́мѧ и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ ѕвѣ́зды небє́сныѧ и҆ ꙗ҆́кѡ песо́къ вскра́й мо́рѧ. | τοῦτό ἐστι τὸ ἐνύπνιον καὶ τὴν σύγκρισιν αὐτοῦ ἐροῦμεν ἐνώπιον τοῦ βασιλέως. |
|
37
|
37
|
| Ꙗ҆́кѡ, влⷣко, оу҆ма́лихомсѧ па́че всѣ́хъ ꙗ҆зы̑къ, и҆ є҆смы̀ смире́ни по все́й землѝ дне́сь грѣ̑хъ ра́ди на́шихъ, | σύ, βασιλεῦ, βασιλεὺς βασιλέων, ᾧ ὁ Θεὸς τοῦ οὐρανοῦ βασιλείαν ἰσχυρὰν καὶ κραταιὰν καὶ ἔντιμον ἔδωκεν, |
|
38
|
38
|
| и҆ нѣ́сть во вре́мѧ сїѐ кнѧ́зѧ и҆ прⷪ҇ро́ка и҆ вожда̀, нижѐ всесожже́нїѧ, нижѐ же́ртвы, нижѐ приноше́нїѧ, нижѐ кади́ла ни мѣ́ста, є҆́же пожре́ти пред̾ тобо́ю | ἐν παντὶ τόπῳ, ὅπου κατοικοῦσιν οἱ υἱοὶ τῶν ἀνθρώπων, θηρία τε ἁγροῦ καὶ πετεινὰ οὐρανοῦ καὶ ἰχθύας τῆς θαλάσσης ἔδωκεν ἐν τῇ χειρί σου καὶ κατέστησέ σε κύριον πάντων, σὺ εἶ ἡ κεφαλὴ ἡ χρυσῆ. |
|
39
|
39
|
| и҆ ѡ҆брѣстѝ млⷭ҇ть: но дꙋше́ю сокрꙋше́нною и҆ дꙋ́хомъ смире́ннымъ да прїѧ́ти бꙋ́демъ. | καὶ ὀπίσω σου ἀναστήσεται βασιλεία ἑτέρα ἥττων σου καὶ βασιλεία τρίτη, ἥτις ἐστὶν ὁ χαλκός, ἣ κυριεύσει πάσης τῆς γῆς. |
|
40
|
40
|
| Ꙗ҆́кѡ во всесожже́нїихъ ѻ҆́внихъ и҆ ю҆́нчихъ и҆ ꙗ҆́кѡ во тма́хъ а҆́гнєцъ тꙋ́чныхъ, та́кѡ да бꙋ́детъ же́ртва на́ша пред̾ тобо́ю дне́сь, и҆ да соверши́тсѧ по тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть стꙋда̀ оу҆пова́ющымъ на тѧ̀. | καὶ βασιλεία τετάρτη, ἥτις ἔσται ἰσχυρὰ ὡς σίδηρος· ὃν τρόπον ὁ σίδηρος λεπτύνει καὶ δαμάζει πάντα, οὕτως πάντα λεπτυνεῖ καὶ δαμάσει. |
|
41
|
41
|
| И҆ ни҃ѣ возслѣ́дꙋемъ всѣ́мъ се́рдцемъ и҆ бои́мсѧ тебє̀ и҆ и҆́щемъ лица̀ твоегѡ̀: | καὶ ὅτι εἶδες τοὺς πόδας καὶ τοὺς δακτύλους μέρος μέν τι ὀστράκινον μέρος δέ τι σιδηροῦν, βασιλεία διῃρημένη ἔσται, καὶ ἀπὸ τῆς ρίζης τῆς σιδηρᾶς ἔσται ἐν αὐτῇ, ὃν τρόπον εἶδες τὸν σίδηρον ἀναμεμειγμένον τῷ ὀστράκῳ· |
|
42
|
42
|
| не посрамѝ на́съ, но сотворѝ съ на́ми по кро́тости твое́й и҆ по мно́жествꙋ млⷭ҇ти твоеѧ̀, | καὶ οἱ δάκτυλοι τῶν ποδῶν μέρος μέν τι σιδηροῦν μέρος δέ τι ὀστράκινον, μέρος τι τῆς βασιλείας ἔσται ἰσχυρὸν καὶ ἀπ' αὐτῆς ἔσται συντριβόμενον. |
|
43
|
43
|
| и҆ и҆змѝ на́съ по чꙋдесє́мъ твои̑мъ, и҆ да́ждь сла́вꙋ и҆́мени твоемꙋ̀, гдⷭ҇и. | ὅτι εἶδες τὸν σίδηρον ἀναμεμειγμένον τῷ ὀστράκῳ, συμμειγεῖς ἔσονται ἐν σπέρματι ἀνθρώπων καὶ οὐκ ἔσονται προσκολλώμενοι οὗτος μετὰ τούτου, καθὼς ὁ σίδηρος οὐκ ἀναμείγνυται μετὰ τοῦ ὀστράκου. |
|
44
|
44
|
| И҆ да посра́мѧтсѧ всѝ ꙗ҆влѧ́ющїи рабѡ́мъ твои̑мъ ѕла̑ѧ, и҆ да постыдѧ́тсѧ ѿ всѧ́кїѧ си́лы, и҆ крѣ́пость и҆́хъ да сокрꙋши́тсѧ, | καὶ ἐν ταῖς ἡμέραις τῶν βασιλέων ἐκείνων ἀναστήσει ὁ Θεὸς τοῦ οὐρανοῦ βασιλείαν, ἥτις εἰς τοὺς αἰῶνας οὐ διαφθαρήσεται, καὶ ἡ βασιλεία αὐτοῦ λαῷ ἑτέρῳ οὐχ ὑπολειφθήσεται· λεπτυνεῖ καὶ λικμήσει πάσας τὰς βασιλείας, καὶ αὐτὴ ἀναστήσεται εἰς τοὺς αἰῶνας. |
|
45
|
45
|
| и҆ да разꙋмѣ́ютъ, ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ є҆ди́нъ и҆ сла́венъ по все́й вселе́ннѣй. | ὃν τρόπον εἶδες ὅτι ἀπὸ ὄρους ἐτμήθη λίθος ἄνευ χειρῶν καὶ ἐλέπτυνε τὸ ὄστρακον, τὸν σίδηρον, τὸν χαλκόν, τὸν ἄργυρον, τὸν χρυσόν, ὁ Θεὸς ὁ μέγας ἐγνώρισε τῷ βασιλεῖ ἃ δεῖ γενέσθαι μετὰ ταῦτα, καὶ ἀληθινὸν τὸ ἐνύπνιον, καὶ πιστὴ ἡ σύγκρισις αὐτοῦ. |
|
46
|
46
|
| И҆ не преста́ша вве́ргшїи и҆̀хъ слꙋги̑ царє́вы, жгꙋ́ще пе́щь на́фѳою и҆ смоло́ю, и҆ и҆згре́бьими и҆ хвра́стїемъ: | τότε ὁ βασιλεὺς Ναβουχοδονόσορ ἔπεσεν ἐπὶ πρόσωπον καὶ τῷ Δανιὴλ προσεκύνησε καὶ μαναὰ καὶ εὐωδίας εἶπε σπεῖσαι αὐτῷ. |
|
47
|
47
|
| и҆ разлива́щесѧ пла́мень над̾ пе́щїю на ла́ктїй четы́редесѧть де́вѧть, | καὶ ἀποκριθεὶς ὁ βασιλεὺς εἶπε τῷ Δανιήλ· ἐπ' ἀληθείας ὁ Θεὸς ὑμῶν αὐτός ἐστι Θεὸς θεῶν καὶ κύριος τῶν βασιλέων καὶ ἀποκαλύπτων μυστήρια, ὅτι ἠδυνήθης ἀποκαλύψαι τὸ μυστήριον τοῦτο. |
|
48
|
48
|
| и҆ ѡ҆бы́де и҆ пожжѐ, и҆̀хже ѡ҆брѣ́те ѡ҆́крестъ пе́щи халде́йскїѧ. | καὶ ἐμεγάλυνεν ὁ βασιλεὺς τὸν Δανιὴλ καὶ δόματα μεγάλα καὶ πολλὰ ἔδωκεν αὐτῷ καὶ κατέστησεν αὐτὸν ἐπὶ πάσης χώρας Βαβυλῶνος καὶ ἄρχοντα σατραπῶν ἐπὶ πάντας τοὺς σοφοὺς Βαβυλῶνος. |
|
49
|
49
|
| А҆́гг҃лъ же гдⷭ҇ень сни́де кꙋ́пнѡ съ сꙋ́щими со а҆за́рїею въ пе́щь | καὶ Δανιὴλ ᾐτήσατο παρὰ τοῦ βασιλέως, καὶ κατέστησεν ἐπὶ τὰ ἔργα τῆς χώρας Βαβυλῶνος τὸν Σεδράχ, Μισὰχ καὶ ᾿Αβδεναγώ· καὶ Δανιὴλ ἦν ἐν τῇ αὐλῇ τοῦ βασιλέως. |
|
50
|
|
| и҆ ѿтрѧсѐ пла́мень ѻ҆́гненный ѿ пе́щи и҆ сотворѝ сре́днее пе́щи ꙗ҆́кѡ дꙋ́хъ росы̀ шꙋмѧ́щь: и҆ не прикоснꙋ́сѧ и҆́хъ ѿню́дъ ѻ҆́гнь и҆ не ѡ҆скорбѝ, нижѐ стꙋ́жи и҆̀мъ. | |
|
51
|
|
| Тогда̀ ті́и трїѐ ꙗ҆́кѡ є҆ди́ными оу҆сты̑ поѧ́хꙋ и҆ благословлѧ́хꙋ и҆ сла́влѧхꙋ бг҃а въ пещѝ, глаго́люще: | |
|
52
|
|
| блгⷭ҇ве́нъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, бж҃е ѻ҆тє́цъ на́шихъ, и҆ препѣ́тый и҆ превозноси́мый во вѣ́ки, и҆ блгⷭ҇ве́но и҆́мѧ сла́вы твоеѧ̀ ст҃о́е, и҆ препѣ́тое и҆ превозноси́мое во вѣ́ки. | |
|
53
|
|
| Блгⷭ҇ве́нъ є҆сѝ во хра́мѣ ст҃ы́ѧ сла́вы твоеѧ̀, и҆ препѣ́тый и҆ превозноси́мый во вѣ́ки. | |
|
54
|
|
| Блгⷭ҇ве́нъ є҆сѝ, ви́дѧй бє́здны, сѣдѧ́й на херꙋві́мѣхъ, и҆ препѣ́тый и҆ првозноси́мый во вѣ́ки. | |
|
55
|
|
| Блгⷭ҇ве́нъ є҆сѝ на прⷭ҇то́лѣ сла́вы црⷭ҇твїѧ твоегѡ̀, и҆ препѣ́тый и҆ превозноси́мый во вѣ́ки. | |
|
56
|
|
| Блгⷭ҇ве́нъ є҆сѝ на тве́рди небе́снѣй, и҆ препѣ́тый и҆ превозноси́мый во вѣ́ки. | |
|
57
|
|
| Благослови́те, всѧ̑ дѣла̀ гдⷭ҇нѧ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
58
|
|
| Бл҃гослови́те, а҆́гг҃ли гдⷭ҇ни, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
59
|
|
| Благослови́те, небеса̀, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
60
|
|
| Благослови́те, во́ды всѧ̑, ꙗ҆̀же превы́ше иебе́съ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
61
|
|
| Бл҃гослови́те, всѧ̑ си̑лы гдⷭ҇ни, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
62
|
|
| Благослови́те, со́лнце и҆ лꙋна̀, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
63
|
|
| Благослови́те, ѕвѣ́зды небє́сныѧ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
64
|
|
| Благослови́те, всѧ́къ до́ждь и҆ роса̀, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
65
|
|
| Благослови́те, всѝ дꙋ́си, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
66
|
|
| Благослови́те, ѻ҆́гнь и҆ ва́ръ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
67
|
|
| Благослови́те, стꙋ́дь и҆ зно́й, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозносите є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
68
|
|
| Благослови́те, ро́сы и҆ и҆́ней, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
69
|
|
| Благослови́те, нѡ́щи и҆ дні́е, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
70
|
|
| Благослови́те, свѣ́тъ и҆ тма̀, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
71
|
|
| Благослови́те, ле́дъ и҆ мра́зъ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
72
|
|
| Благослови́те, сла̑ны и҆ снѣ́зи, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
73
|
|
| Благослови́те, мѡ́лнїѧ и҆ ѡ҆́блацы, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
74
|
|
| Да благослови́тъ землѧ̀ гдⷭ҇а, да пое́тъ и҆ превозно́ситъ є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
75
|
|
| Благослови́те, го́ры и҆ хо́лми, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
76
|
|
| Благослови́те, всѧ̑ прозѧба̑ющаѧ на землѝ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
77
|
|
| Благослови́те, и҆сто́чницы, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
78
|
|
| Благослови́те, морѧ̀ и҆ рѣ́ки, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
79
|
|
| Благослови́те, ки́ти и҆ всѧ̑ дви̑жꙋщаѧсѧ въ вода́хъ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
80
|
|
| Благослови́те, всѧ̑ пти̑цы небє́сныѧ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
81
|
|
| Благослови́те, ѕвѣ́рїе и҆ всѝ ско́ти, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
82
|
|
| Благослови́те, сы́нове человѣ́честїи, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозиоси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
83
|
|
| Да благослови́тъ і҆и҃ль гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
84
|
|
| Благослови́те, і҆ере́є гдⷭ҇ни, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
85
|
|
| Благослови́те, рабѝ гдⷭ҇ни, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
86
|
|
| Благослови́те, дꙋ́си и҆ дꙋ́ши првⷣныхъ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
87
|
|
| Благослови́те, прпⷣбнїи и҆ смире́ннїи се́рдцемъ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки. | |
|
88
|
|
| Благослови́те, а҆на́нїа, а҆за́рїа и҆ мїсаи́лъ, гдⷭ҇а, по́йте и҆ превозноси́те є҆го̀ во вѣ́ки: ꙗ҆́кѡ и҆з̾ѧ́тъ ны̀ ѿ а҆́да и҆ сп҃сѐ ны̀ ѿ рꙋкѝ сме́рти, и҆ и҆зба́ви ны̀ ѿ среды̀ пе́щи и҆ горѧ́ща пла́мене, и҆ ѿ среды̀ ѻ҆гнѧ̀ и҆зба́ви ны̀. | |
|
89
|
|
| И҆сповѣ́дайтесѧ гдⷭ҇еви, ꙗ҆́кѡ вл҃гъ, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. | |
|
90
|
|
| Благослови́те, всѝ чтꙋ́щїи гдⷭ҇а, бг҃а богѡ́въ, по́йте и҆ и҆сповѣ́дайтесѧ, ꙗ҆́кѡ во вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. | |
|
91
|
|
| Навꙋходоно́соръ же слы́ша пою́щихъ и҆̀хъ, и҆ почꙋди́сѧ, и҆ воста̀ со тща́нїемъ, и҆ речѐ вельмо́жамъ свои̑мъ: не трїе́хъ ли мꙋже́й вверго́хомъ средѣ̀ ѻ҆гнѧ̀ свѧ́заныхъ; И҆ рѣ́ша царе́ви: вои́стиннꙋ, царю̀. | |
|
92
|
|
| И҆ речѐ ца́рь: сѐ, а҆́зъ ви́ждꙋ мꙋ́жы четы́ри разрѣшє́ны и҆ ходѧ́щѧ средѣ̀ ѻ҆гнѧ̀, и҆ и҆стлѣ́нїѧ нѣ́сть въ ни́хъ, и҆ зра́къ четве́ртагѡ подо́бенъ сн҃ꙋ бж҃їю. | |
|
93
|
|
| Тогда̀ прїи́де навꙋходоно́соръ ко оу҆́стїю пе́щи ѻ҆гне́мъ разжже́нныѧ и҆ речѐ: седра́хъ, мїса́хъ, а҆вденагѡ̀, рабѝ бг҃а вы́шнѧгѡ, и҆зыди́те и҆ прїиди́те. И҆ и҆зыдо́ша седра́хъ, мїса́хъ, а҆вденагѡ̀ ѿ среды̀ ѻ҆гнѧ̀. | |
|
94
|
|
| И҆ собра́шасѧ кнѧ̑зи и҆ воевѡ́ды, и҆ мѣстонача̑лницы и҆ вельмѡ́жи царє́вы, и҆ ви́дѧхꙋ мꙋже́й, ꙗ҆́кѡ не ѡ҆долѣ̀ ѻ҆́гнь тѣлесє́мъ и҆́хъ и҆ вла́са главы̀ и҆́хъ не ѡ҆палѝ, и҆ ри̑зы и҆́хъ не и҆змѣни́шасѧ, и҆ вонѝ ѻ҆́гненны не бѧ́ше въ ни́хъ. | |
|
95
|
|
| И҆ поклони́сѧ пред̾ ни́ми ца́рь бг҃ꙋ, и҆ ѿвѣща̀ навꙋходоно́соръ ца́рь и҆ речѐ: блгⷭ҇ве́нъ бг҃ъ седра́ховъ, мїса́ховъ и҆ а҆вденагѡ̀, и҆́же посла̀ а҆́гг҃ла своего̀ и҆ и҆з̾ѧ̀ ѻ҆́троки своѧ̑, ꙗ҆́кѡ оу҆пова́ша на него̀: и҆ сло́во царе́во премѣни́ша, и҆ преда́ша тѣлеса̀ своѧ̑ во ѻ҆́гнь, ꙗ҆́кѡ да не послꙋ́жатъ, ни покло́нѧтсѧ всѧ́комꙋ бо́гꙋ и҆но́мꙋ, но то́чїю бг҃ꙋ своемꙋ̀: | |
|
96
|
|
| и҆ а҆́зъ заповѣ́даю за́повѣдь: всѝ лю́дїе, пле́мѧ, ꙗ҆зы́къ, а҆́ще рече́тъ хꙋлꙋ̀ на бг҃а седра́хова и҆ мїса́хова и҆ а҆вденагѡ̀, въ па́гꙋбꙋ бꙋ́дꙋтъ, и҆ до́мове и҆́хъ въ разграбле́нїе: поне́же нѣ́сть бг҃а дрꙋга́гѡ, и҆́же возмо́жетъ и҆зба́вити си́це. | |
|
97
|
|
| Тогда̀ ца́рь поста́ви седра́ха, мїса́ха и҆ а҆вденагѡ̀ во странѣ̀ вавѷлѡ́нстѣй, и҆ возвели́чи и҆̀хъ, и҆ сподо́би и҆̀хъ старѣ́йшинства і҆ꙋде́євъ всѣ́хъ сꙋ́щихъ во ца́рствѣ є҆гѡ̀. | |
|
98
|
|
| Навꙋходоно́соръ ца́рь всѣ̑мъ лю́демъ, племенѡ́мъ и҆ ꙗ҆зы́кѡмъ сꙋ́щымъ во все́й землѝ, ми́ръ ва́мъ да оу҆мно́житсѧ. | |
|
99
|
|
| Зна́мєнїѧ и҆ чꙋдеса̀, ꙗ҆̀же сотворѝ со мно́ю бг҃ъ вы́шнїй, оу҆го́дно бы́сть предо мно́ю возвѣсти́ти ва́мъ, | |
|
100
|
|
| ко́ль вєли́каѧ и҆ крѣ̑пкаѧ: црⷭ҇тво є҆гѡ̀ црⷭ҇тво вѣ́чное, и҆ вла́сть є҆гѡ̀ въ ро́ды и҆ ро́ды. | |
|
Глава́ д҃
|
Κεφάλαιο 4
|
|
1
|
1
|
| А҆́зъ навꙋходоно́соръ ѡ҆би́лꙋѧй бѣ́хъ въ домꙋ̀ мое́мъ и҆ благоцвѣты́й на престо́лѣ мое́мъ: | ΕΤΟΥΣ ὀκτωκαιδεκάτου Ναβουχοδονόσορ ὁ βασιλεὺς ἐποίησεν εἰκόνα χρυσῆν, ὕψος αὐτῆς πήχεων ἑξήκοντα, εὖρος αὐτῆς πήχεων ἕξ, καὶ ἔστησεν αὐτὴν ἐν πεδίῳ Δεειρᾷ, ἐν χώρᾳ Βαβυλῶνος. |
|
2
|
2
|
| со́нъ ви́дѣхъ, и҆ оу҆страши́ мѧ, и҆ смѧто́хсѧ на ло́жи мое́мъ, и҆ видѣ̑нїѧ главы̀ моеѧ̀ смѧто́ша мѧ̀: | Εὐλογητὸς εἶ, Κύριε ὁ Θεὸς τῶν πατέρων ἡμῶν, καὶ αἰνετός, καὶ δεδοξασμένον τὸ ὄνομά σου εἰς τοὺς αἰῶνας, |
|
3
|
3
|
| и҆ мно́ю положи́сѧ повелѣ́нїе, привестѝ пред̾ мѧ̀ всѧ̑ мꙋ́жы мꙋ́дрыѧ вавѷлѡ̑нскїѧ, да сказа́нїе сна̀ возвѣстѧ́тъ мнѣ̀. | ὅτι δίκαιος εἶ ἐπὶ πᾶσιν, οἷς ἐποίησας ἡμῖν, καὶ πάντα τὰ ἔργα σου ἀληθινά, καὶ εὐθεῖαι αἱ ὁδοί σου, καὶ πᾶσαι αἱ κρίσεις σου ἀλήθεια, |
|
4
|
4
|
| И҆ вхожда́хꙋ ѡ҆баѧ́телїе, волсвѝ, газари́ни, халде́є, и҆ со́нъ а҆́зъ рѣ́хъ пред̾ ни́ми, и҆ сказа́нїѧ є҆гѡ̀ не возвѣсти́ша мѝ, | καὶ κρίματα ἀληθείας ἐποίησας κατὰ πάντα, ἃ ἐπήγαγες ἡμῖν καὶ ἐπὶ τὴν πόλιν τὴν ἁγίαν τὴν τῶν πατέρων ἡμῶν ῾Ιερουσαλήμ, ὅτι ἐν ἀληθείᾳ καὶ κρίσει ἐπήγαγες ταῦτα πάντα, διὰ τὰς ἁμαρτίας ἡμῶν. |
|
5
|
5
|
| до́ндеже вни́де (пред̾ мѧ̀) данїи́лъ, є҆мꙋ́же и҆́мѧ валтаса́ръ, по и҆́менїѧ бо́га моегѡ̀, и҆́же дх҃а бж҃їѧ ст҃а и҆́мать въ себѣ̀, и҆ со́нъ пред̾ ни́мъ рѣ́хъ: | ὅτι ἡμάρτομεν καὶ ἠνομήσαμεν ἀποστῆναι ἀπὸ σοῦ |
|
6
|
6
|
| валтаса́ре, кнѧ́же ѡ҆баѧ́телей, є҆го́же а҆́зъ разꙋмѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ дх҃ъ бж҃їй ст҃ы́й и҆́маши, и҆ всѧ́каѧ та́йна не и҆знемога́етъ пред̾ тобо́ю, слы́ши видѣ́нїе сна̀ моегѡ̀, є҆́же ви́дѣхъ, и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ повѣ́ждь мнѣ̀. | καὶ ἐξημάρτομεν ἐν πᾶσι καὶ τῶν ἐντολῶν σου οὐκ ἠκούσαμεν, οὐδὲ συνετηρήσαμεν οὐδὲ ἐποιήσαμεν καθὼς ἐνετείλω ἡμῖν, ἵνα εὖ ἡμῖν γένηται. |
|
7
|
7
|
| И҆ видѣ́нїе главы̀ моеѧ̀ на ло́жи мое́мъ зрѣ́хъ, и҆ сѐ, дре́во средѣ̀ землѝ, и҆ высота̀ є҆гѡ̀ вели́ка: | καὶ πάντα, ὅσα ἐπήγαγες ἡμῖν καὶ πάντα ὅσα ἐποίησας ἡμῖν, ἐν ἀληθινῇ κρίσει ἐποίησας |
|
8
|
8
|
| и҆ возвели́чисѧ дре́во то̀ и҆ оу҆крѣпи́сѧ, и҆ высота̀ є҆гѡ̀ досѧза́ше до небесѐ, и҆ величина̀ є҆гѡ̀ до конє́цъ землѝ всеѧ̀, | καὶ παρέδωκας ἡμᾶς εἰς χεῖρας ἐχθρῶν ἀνόμων, ἐχθίστων ἀποστατῶν, καὶ βασιλεῖ ἀδίκῳ καὶ πονηροτάτῳ παρὰ πᾶσαν τὴν γῆν. |
|
9
|
9
|
| ли́ствїе є҆гѡ̀ прекра́сное, и҆ пло́дъ є҆гѡ̀ мно́гъ, и҆ пи́ща всѣ́хъ въ не́мъ, и҆ под̾ ни́мъ вселѧ́хꙋсѧ всѝ ѕвѣ́рїе ди́вїи, и҆ въ вѣ́твехъ є҆гѡ̀ живѧ́хꙋ (всѧ̑) пти̑цы небє́сныѧ, и҆ ѿ негѡ̀ пита́шесѧ всѧ́ка пло́ть. | καὶ νῦν οὐκ ἔστιν ἡμῖν ἀνοῖξαι τὸ στόμα· αἰσχύνη καὶ ὄνειδος ἐγενήθημεν τοῖς δούλοις σου καὶ τοῖς σεβομένοις σε. |
|
10
|
10
|
| Ви́дѣхъ во снѣ̀ но́щїю на ло́жи мое́мъ, и҆ сѐ, бо́дрый и҆ ст҃ы́й ѿ нб҃сѐ сни́де | μὴ δὴ παραδῴης ἡμᾶς εἰς τέλος διὰ τὸ ὄνομά σου καὶ μὴ διασκεδάσῃς τὴν διαθήκην σου |
|
11
|
11
|
| и҆ возгласѝ крѣ́пцѣ и҆ та́кѡ речѐ: посѣцы́те дре́во и҆ ѡ҆бі́йте вѣ̑тви є҆гѡ̀, и҆ ѿтрѧси́те ли́ствїе є҆гѡ̀ и҆ разсы́плите пло́дъ є҆гѡ̀, да позы́блютсѧ ѕвѣ́рїе под̾ ни́мъ и҆ пти̑цы съ вѣ́твїй є҆гѡ̀: | καὶ μὴ ἀποστήσῃς τὸ ἔλεός σου ἀφ' ἡμῶν διὰ ῾Αβραὰμ τὸν ἠγαπημένον ὑπὸ σοῦ καὶ διὰ ᾿Ισαὰκ τὸν δοῦλόν σου καὶ ᾿Ισραὴλ τὸν ἅγιόν σου, |
|
12
|
12
|
| то́чїю ѿра́сль коре́нїѧ є҆гѡ̀ въ землѝ ѡ҆ста́вите, и҆ во оу҆́зѣ желѣ́знѣ и҆ мѣ́днѣ, и҆ во ѕла́цѣ внѣ́шнемъ и҆ въ росѣ̀ небе́снѣй всели́тсѧ, и҆ со ѕвѣрьмѝ (ди́вїими) ча́сть є҆гѡ̀ во травѣ̀ земнѣ́й: | οἷς ἐλάλησας πληθῦναι τὸ σπέρμα αὐτῶν ὡς τὰ ἄστρα τοῦ οὐρανοῦ καὶ ὡς τὴν ἄμμον τὴν παρὰ τὸ χεῖλος τῆς θαλάσσης. |
|
13
|
13
|
| се́рдце є҆гѡ̀ ѿ человѣ̑къ и҆змѣни́тсѧ, и҆ се́рдце ѕвѣри́но да́стсѧ є҆мꙋ̀, и҆ се́дмь време́нъ и҆змѣнѧ́тсѧ над̾ ни́мъ: | ὅτι, δέσποτα, ἐσμικρύνθημεν παρὰ πάντα τὰ ἔθνη καί ἐσμεν ταπεινοὶ ἐν πάσῃ τῇ γῇ σήμερον διὰ τὰς ἁμαρτίας ἡμῶν, |
|
14
|
14
|
| и҆зрѣче́нїемъ бо́драгѡ сло́во, и҆ глаго́лъ ст҃ы́хъ проше́нїе: да оу҆вѣ́дѧтъ живꙋ́щїи, ꙗ҆́кѡ владѣ́етъ вы́шнїй ца́рствомъ человѣ́ческимъ, и҆ є҆мꙋ́же восхо́щетъ, да́стъ є҆̀, и҆ оу҆ничтоже́нное человѣ́кѡвъ возста́витъ над̾ ни́мъ. | καὶ οὐκ ἔστιν ἐν τῷ καιρῷ τούτῳ ἄρχων καὶ προφήτης καὶ ἡγούμενος, οὐδὲ ὁλοκαύτωσις οὐδὲ θυσία οὐδὲ προσφορὰ οὐδὲ θυμίαμα, οὐ τόπος τοῦ καρπῶσαι ἐνώπιόν σου καὶ εὑρεῖν ἔλεος· |
|
15
|
15
|
| Се́й со́нъ, є҆го́же ви́дѣхъ а҆́зъ навꙋходоно́соръ ца́рь: ты́ же, валтаса́ре, сказа́нїе є҆гѡ̀ повѣ́ждь, ꙗ҆́кѡ всѝ мꙋ́дрїи ца́рства моегѡ̀ не мо́гꙋтъ сказа́нїѧ є҆гѡ̀ повѣ́дати мнѣ̀, ты́ же, данїи́ле, мо́жеши, ꙗ҆́кѡ дх҃ъ бж҃їй ст҃ъ въ тебѣ̀. | ἀλλ' ἐν ψυχῇ συντετριμμένῃ καὶ πνεύματι ταπεινώσεως προσδεχθείημεν |
|
16
|
16
|
| Тогда̀ данїи́лъ, є҆мꙋ́же и҆́мѧ валтаса́ръ, оу҆жасе́сѧ а҆́ки на є҆ди́нъ ча́съ, и҆ размышлє́нїѧ є҆гѡ̀ смꙋща́хꙋ є҆го̀. И҆ ѿвѣща̀ ца́рь и҆ речѐ: валтаса́ре, со́нъ мо́й и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ да не смꙋща́етъ тебѐ. И҆ ѿвѣща̀ валтаса́ръ и҆ речѐ: господи́не, да бꙋ́детъ со́нъ се́й ненави́дѧщымъ тѧ̀, и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ врагѡ́мъ твои̑мъ. | ὡς ἐν ὁλοκαυτώμασι κριῶν καὶ ταύρων καὶ ὡς ἐν μυριάσιν ἀρνῶν πιόνων, οὕτως γενέσθω ἡ θυσία ἡμῶν ἐνώπιόν σου σήμερον καὶ ἐκτελέσαι ὄπισθέν σου, ὅτι οὐκ ἔσται αἰσχύνη τοῖς πεποιθόσιν ἐπὶ σέ. |
|
17
|
17
|
| Дре́во, є҆́же ви́дѣлъ є҆сѝ возвели́чившеесѧ и҆ оу҆крѣпи́вшеесѧ, є҆гѡ́же высота̀ досѧза́ше до небесѐ и҆ величина̀ є҆гѡ̀ на всю̀ зе́млю, | καὶ νῦν ἐξακολουθοῦμεν ἐν ὅλῃ καρδίᾳ καὶ φοβούμεθά σε καὶ ζητοῦμεν τὸ πρόσωπόν σου, |
|
18
|
18
|
| и҆ ли́ствїе є҆гѡ̀ благоцвѣ́тное и҆ пло́дъ є҆гѡ̀ мно́гъ, и҆ пи́ща всѣ̑мъ въ не́мъ, под̾ ни́мъ живѧ́хꙋ ѕвѣ́рїе ди́вїи, и҆ въ вѣ́твехъ є҆гѡ̀ оу҆гнѣздѧ́хꙋсѧ пти̑цы небє́сныѧ: | μὴ καταισχύνῃς ἡμᾶς, ἀλλὰ ποίησον μεθ' ἡμῶν κατὰ τὴν ἐπιείκειάν σου καὶ κατὰ τὸ πλῆθος τοῦ ἐλέους σου |
|
19
|
19
|
| ты̀ є҆сѝ, царю̀, ꙗ҆́кѡ возвели́чилсѧ є҆сѝ и҆ оу҆крѣпѣ́лъ, и҆ вели́чество твоѐ возвели́чисѧ и҆ досѧжѐ небесѐ, и҆ вла́сть твоѧ̀ до конє́цъ землѝ. | καὶ ἐξελοῦ ἡμᾶς κατὰ τὰ θαυμάσιά σου καὶ δὸς δόξαν τῷ ὀνόματί σου, Κύριε. καὶ ἐντραπείησαν πάντες οἱ ἐνδεικνύμενοι τοῖς δούλοις σου κακὰ |
|
20
|
20
|
| И҆ ꙗ҆́кѡ ви́дѣ ца́рь бо́драго и҆ ст҃а́го сходѧ́ща съ небесѐ, и҆ речѐ: посѣцы́те дре́во и҆ разсы́плите є҆̀, то́чїю прониче́нїе коре́нїѧ є҆гѡ̀ въ землѝ ѡ҆ста́вите, и҆ во оу҆́зѣ желѣ́знѣ и҆ мѣ́дѧнѣ и҆ во ѕла́цѣ внѣ́шнемъ и҆ въ росѣ̀ небе́снѣй водвори́тсѧ, и҆ со ѕвѣрьмѝ ди́вїими ча́сть є҆гѡ̀, до́ндеже се́дмь време́нъ премѣнѧ́тсѧ над̾ ни́мъ: | καὶ καταισχυνθείησαν ἀπὸ πάσης δυναστείας, καὶ ἡ ἰσχὺς αὐτῶν συντριβείη· |
|
21
|
21
|
| сїѐ сказа́нїе є҆гѡ̀, царю̀, и҆ и҆зрѣче́нїе вы́шнѧгѡ є҆́сть, є҆́же приспѣ̀ на господи́на моего̀ царѧ̀: | καὶ γνώτωσαν ὅτι σὺ εἶ Κύριος Θεὸς μόνος καὶ ἔνδοξος ἐφ' ὅλην τὴν οἰκουμένην. |
|
22
|
22
|
| и҆зженꙋ́тъ тѧ̀ ѿ человѣ̑къ, и҆ съ ди́вїими ѕвѣрьмѝ бꙋ́детъ житїѐ твоѐ, и҆ траво́ю а҆́ки вола́ напита́ютъ тѧ̀, и҆ ѿ росы̀ небе́сныѧ тѣ́ло твоѐ ѡ҆роси́тсѧ, и҆ се́дмь време́нъ и҆змѣнѧ́тсѧ над̾ тобо́ю, до́ндеже оу҆вѣ́си, ꙗ҆́кѡ владѣ́етъ вы́шнїй ца́рствомъ человѣ́ческимъ, и҆ є҆мꙋ́же восхо́щетъ, да́стъ є҆̀. | Καὶ οὐ διέλιπον οἱ ἐμβάλλοντες αὐτοὺς ὑπηρέται τοῦ βασιλέως καίοντες τὴν κάμινον νάφθαν καὶ πίσσαν καὶ στυππίον καὶ κληματίδα. |
|
23
|
23
|
| А҆ є҆́же речѐ: ѡ҆ста́вите прониче́нїе коре́нїѧ дре́ва (въ землѝ): ца́рство твоѐ тебѣ̀ бꙋ́детъ, ѿне́лѣже оу҆вѣ́си вла́сть нбⷭ҇нꙋю. | καὶ διεχεῖτο ἡ φλὸξ ἐπάνω τῆς καμίνου ἐπὶ πήχεις τεσσαρακονταεννέα. |
|
24
|
24
|
| Сегѡ̀ ра́ди, царю̀ совѣ́тъ мо́й да бꙋ́детъ тебѣ̀ оу҆го́денъ, и҆ грѣхѝ твоѧ̑ ми́лостынѧми и҆скꙋпѝ и҆ непра̑вды твоѧ̑ щедро́тами оу҆бо́гихъ: не́гли бꙋ́детъ долготерпѣли́въ грѣхѡ́мъ твои̑мъ бг҃ъ. | Καὶ Ναβουχοδονόσορ ἤκουσεν ὑμνούντων αὐτῶν καὶ ἐθαύμασε καὶ ἐξανέστη ἐν σπουδῇ καὶ εἶπε τοῖς μεγιστᾶσιν αὐτοῦ· οὐχὶ ἄνδρας τρεῖς ἐβάλομεν εἰς τὸ μέσον τοῦ πυρὸς πεπεδημένους; καὶ εἶπον τῷ βασιλεῖ· ἀληθῶς, βασιλεῦ. |
|
25
|
25
|
| Сїѧ̑ всѧ̑ постиго́ша навꙋходоно́сора царѧ̀. | καὶ εἶπεν ὁ βασιλεύς· ἰδοὺ ἐγὼ ὁρῶ ἄνδρας τέσσαρας λελυμένους καὶ περιπατοῦντας ἐν μέσῳ τοῦ πυρός, καὶ διαφθορὰ οὐκ ἔστιν ἐν αὐτοῖς, καὶ ἡ ὅρασις τοῦ τετάρτου ὁμοία υἱῷ Θεοῦ. |
|
26
|
26
|
| По двоюна́десѧти мцⷭ҇ѣхъ въ домꙋ̀ ца́рства своегѡ̀, въ вавѷлѡ́нѣ бѣ̀ ходѧ̀, | τότε προσῆλθε Ναβουχοδονόσορ πρὸς τὴν θύραν τῆς καμίνου τοῦ πυρὸς τῆς καιομένης καὶ εἶπε· Σεδράχ, Μισάχ, ᾿Αβδεναγώ, οἱ δοῦλοι τοῦ Θεοῦ τοῦ ῾Υψίστου, ἐξέλθετε καὶ δεῦτε. καὶ ἐξῆλθον Σεδράχ, Μισάχ, ᾿Αβδεναγὼ ἐκ μέσου τοῦ πυρός. |
|
27
|
27
|
| ѿвѣща̀ ца́рь и҆ речѐ: нѣ́сть ли се́й вавѷлѡ́нъ вели́кїй, є҆го́же а҆́зъ согради́хъ въ до́мъ ца́рства, въ держа́вѣ крѣ́пости моеѧ̀, въ че́сть сла́вы моеѧ̀; | καὶ συνάγονται οἱ σατράπαι καὶ οἱ στρατηγοὶ καὶ οἱ τοπάρχαι καὶ οἱ δυνάσται τοῦ βασιλέως καὶ ἐθεώρουν τοὺς ἄνδρας ὅτι οὐκ ἐκυρίευσε τὸ πῦρ τοῦ σώματος αὐτῶν, καὶ ἡ θρὶξ τῆς κεφαλῆς αὐτῶν οὐκ ἐφλογίσθη, καὶ τὰ σαράβαρα αὐτῶν οὐκ ἠλλοιώθη, καὶ ὀσμὴ πυρὸς οὐκ ἦν ἐν αὐτοῖς. |
|
28
|
28
|
| Є҆щѐ сло́вꙋ сꙋ́щꙋ во оу҆стѣ́хъ карѧ̀, гла́съ съ небесѐ бы́сть: тебѣ̀ гл҃етсѧ, навꙋходоно́соре царю̀: ца́ртво твоѐ пре́йде ѿ тебє̀, | καὶ ἀπεκρίθη Ναβουχοδονόσορ ὁ βασιλεὺς καὶ εἶπεν· εὐλογητὸς ὁ Θεὸς τοῦ Σεδράχ, Μισάχ, ᾿Αβδεναγώ, ὃς ἀπέστειλε τὸν ἄγγελον αὐτοῦ καὶ ἐξείλατο τοὺς παῖδας αὐτοῦ, ὅτι ἐπεποίθεισαν ἐπ' αὐτῷ καὶ τὸ ρῆμα τοῦ βασιλέως ἠλλοίωσαν καὶ παρέδωκαν τὰ σώματα αὐτῶν εἰς πῦρ, ὅπως μὴ λατρεύσωσι μηδὲ προσκυνήσωσι παντὶ θεῷ, ἀλλ' ἢ τῷ Θεῷ αὐτῶν. |
|
29
|
29
|
| и҆ ѿ человѣ̑къ ѿженꙋ́тъ тѧ̀, и҆ со ѕвѣрьмѝ ди́вїими житїѐ твоѐ, и҆ траво́ю а҆́ки вола̀ напита́ютъ тѧ̀ и҆ се́дмь време́нъ и҆змѣнѧ́тсѧ на тебѣ̀, до́ндеже оу҆вѣ́си, ꙗ҆́кѡ владѣ́етъ вы́шнїй ца́рствомъ человѣ́ческимъ, и҆ є҆мꙋ́же восхо́щетъ, да́стъ є҆̀. | καὶ ἐγὼ ἐκτίθεμαι δόγμα· πᾶς λαός, φυλή, γλῶσσα, ἣ ἐὰν εἴπῃ βλασφημίαν κατὰ τοῦ Θεοῦ Σεδράχ, Μισάχ, ᾿Αβδεναγώ, εἰς ἀπώλειαν ἔσονται καὶ οἱ οἶκοι αὐτῶν εἰς διαρπαγήν, καθότι οὐκ ἔστι θεὸς ἕτερος, ὅστις δυνήσεται ρύσασθαι οὕτως. |
|
30
|
30
|
| Въ то́й ча́съ сло́во сконча́сѧ на царѝ навꙋходоно́сорѣ, и҆ ѿ человѣ̑къ ѿгна́сѧ, и҆ травꙋ̀ а҆́ки во́лъ ꙗ҆дѧ́ше, и҆ ѿ росы̀ небе́сныѧ тѣ́ло є҆гѡ̀ ѡ҆роси́сѧ, до́ндеже вла́си є҆мꙋ̀ ꙗ҆́кѡ львꙋ̀ возрасто́ша и҆ нѡ́гти є҆мꙋ̀ а҆́ки пти́цамъ. | τότε ὁ βασιλεὺς κατεύθυνε τὸν Σεδράχ, Μισάχ, ᾿Αβδεναγὼ ἐν τῇ χώρᾳ Βαβυλῶνος καὶ ηὔξησεν αὐτοὺς καὶ ἠξίωσεν. αὐτοὺς ἡγεῖσθαι πάντων τῶν ᾿Ιουδαίων τῶν ἐν τῇ βασιλείᾳ αὐτοῦ. |
|
31
|
31
|
| И҆ по сконча́нїи тѣ́хъ дні́й, а҆́зъ навꙋходоно́соръ ѻ҆́чи своѝ на не́бо воздви́гъ, и҆ оу҆́мъ мо́й ко мнѣ̀ возврати́сѧ, и҆ вы́шнѧго благослови́хъ, и҆ живꙋ́щаго во вѣ́ки похвали́хъ и҆ просла́вихъ, ꙗ҆́кѡ вла́сть є҆гѡ̀ вла́сть вѣ́чна, и҆ црⷭ҇тво є҆гѡ̀ въ ро́ды и҆ ро́ды, | Ναβουχοδονόσορ ὁ βασιλεὺς πᾶσι τοῖς λαοῖς, φυλαῖς καὶ γλώσσαις τοῖς οἰκοῦσιν ἐν πάσῃ τῇ γῇ· εἰρήνη ὑμῖν πληθυνθείη· |
|
32
|
32
|
| и҆ всѝ живꙋ́щїи на землѝ ни во что́же вмѣни́шасѧ, и҆ по во́ли свое́й твори́тъ въ си́лѣ нбⷭ҇нѣй и҆ въ селе́нїи земнѣ́мъ: и҆ нѣ́сть, и҆́же воспроти́витсѧ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀ и҆ рече́тъ є҆мꙋ̀: что̀ сотвори́лъ є҆сѝ; | τὰ σημεῖα καὶ τὰ τέρατα, ἃ ἐποίησε μετ' ἐμοῦ ὁ Θεὸς ὁ ῞Υψιστος, ἤρεσεν ἐναντίον ἐμοῦ ἀναγγεῖλαι ὑμῖν |
|
33
|
33
|
| Въ то̀ вре́мѧ оу҆́мъ мо́й возврати́сѧ ко мнѣ̀, и҆ въ че́сть ца́рства моегѡ̀ прїидо́хъ, и҆ зра́къ мо́й возврати́сѧ ко мнѣ̀, и҆ нача̑лницы моѝ и҆ вельмѡ́жи моѝ и҆ска́хꙋ менѐ: и҆ въ ца́рствѣ мое́мъ оу҆тверди́хсѧ, и҆ вели́чество и҆з̾ѻби́лнѣе приложи́сѧ мнѣ̀. | ὡς μεγάλα καὶ ἰσχυρά· ἡ βασιλεία αὐτοῦ βασιλεία αἰώνιος καὶ ἡ ἐξουσία αὐτοῦ εἰς γενεὰν καὶ γενεάν. |
|
34
|
34
|
| Нн҃ѣ оу҆́бо а҆́зъ навꙋходоно́соръ хвалю̀ и҆ превозношꙋ̀ и҆ сла́влю цр҃ѧ̀ нбⷭ҇наго, ꙗ҆́кѡ всѧ̑ дѣла̀ є҆гѡ̀ и҆́стинна, и҆ пꙋтїѐ є҆гѡ̀ сꙋдбы̑, и҆ всѧ̑ ходѧ́щыѧ въ го́рдости мо́жетъ смири́ти. | εὐλογεῖτε, πάντα τὰ ἔργα Κυρίου τὸν Κύριον· ὑμνεῖτε καὶ ὑπερυψοῦτε αὐτὸν εἰς τοὺς αἰῶνας. |
|
Глава́ є҃
|
Κεφάλαιο 5
|
|
1
|
1
|
| Валтаса́ръ ца́рь сотворѝ ве́черю ве́лїю вельмо́жамъ свои̑мъ ты́сѧщи мꙋжє́мъ, | ΕΓΩ Ναβουχοδονόσορ εὐθηνῶν ἤμην ἐν τῷ οἴκῳ μου καὶ εὐθαλῶν. |
|
2
|
2
|
| пред̾ ты́сѧщею же вїно̀, и҆ пїѧ̀ валтаса́ръ речѐ при вкꙋше́нїи вїна̀, є҆́же принестѝ сосꙋ́ды зла̑ты и҆ срє́брѧны, ꙗ҆̀же и҆знесѐ навꙋходоно́соръ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀ и҆з̾ хра́ма (гдⷭ҇а бг҃а), и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ да пїю́тъ въ ни́хъ ца́рь и҆ вельмѡ́жи є҆гѡ̀, и҆ налѡ́жницы є҆гѡ̀ и҆ возлежа́щыѧ (ѡ҆́крестъ) є҆гѡ̀. | ἐνύπνιον εἶδον, καὶ ἐφοβέρισέ με, καὶ ἐταράχθην ἐπὶ τῆς κοίτης μου, καὶ αἱ ὁράσεις τῆς κεφαλῆς μου ἐτάραξάν με. |
|
3
|
3
|
| И҆ принесо́ша сосꙋ́ды златы̑ѧ и҆ срє́брѧныѧ, ꙗ҆̀же и҆знесѐ (навꙋходоно́соръ ца́рь) и҆з̾ хра́ма гдⷭ҇а бг҃а, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: и҆ пїѧ́хꙋ и҆́ми ца́рь и҆ вельмѡ́жи є҆гѡ̀, и҆ налѡ́жницы є҆гѡ̀ и҆ возлежа́щыѧ (ѡ҆́крестъ) є҆гѡ̀: | καὶ δι' ἐμοῦ ἐτέθη δόγμα τοῦ εἰσαγαγεῖν ἐνώπιόν μου πάντας τοὺς σοφοὺς Βαβυλῶνος, ὅπως τὴν σύγκρισιν τοῦ ἐνυπνίου γνωρίσωσί μοι. |
|
4
|
4
|
| пїѧ́хꙋ вїно̀ и҆ похвали́ша бо́ги златы̑ѧ и҆ срє́брѧныѧ, и҆ мѣ̑дѧныѧ и҆ желѣ̑зныѧ, и҆ дрєвѧ́ныѧ и҆ ка́мєнныѧ, а҆ бг҃а вѣ́чнаго не благослови́ша, и҆мꙋ́щаго вла́сть дꙋ́ха и҆́хъ. | καὶ εἰσεπορεύοντο οἱ ἐπαοιδοί, μάγοι, γαζαρηνοί, Χαλδαῖοι, καὶ τὸ ἐνύπνιον ἐγὼ εἶπα ἐνώπιον αὐτῶν, καὶ τὴν σύγκρισιν αὐτοῦ οὐκ ἐγνώρισάν μοι, |
|
5
|
5
|
| Въ то́й ча́съ и҆зыдо́ша пе́рсты рꙋкѝ человѣ́чи и҆ писа́хꙋ проти́вꙋ лампа́ды на повапле́нїи стѣны̀ до́мꙋ царе́ва, и҆ ца́рь ви́дѧше пе́рсты рꙋкѝ пи́шꙋщїѧ. | ἕως ἦλθε Δανιήλ, οὗ τὸ ὄνομα Βαλτάσαρ κατὰ τὸ ὄνομα τοῦ Θεοῦ μου, ὃς πνεῦμα Θεοῦ ἅγιον ἐν ἑαυτῷ ἔχει, καὶ τὸ ἐνύπνιον ἐνώπιον αὐτοῦ εἶπα· |
|
6
|
6
|
| Тогда̀ царю̀ зра́къ и҆змѣни́сѧ, и҆ размышлє́нїѧ є҆гѡ̀ смꙋща́хꙋ є҆го̀, и҆ соꙋ́зы чре́слъ є҆гѡ̀ разслаблѧ́хꙋсѧ, и҆ кѡлѣ́на є҆гѡ̀ сража́стасѧ: | Βαλτάσαρ ὁ ἄρχων τῶν ἐπαοιδῶν, ὃν ἐγὼ ἔγνων ὅτι πνεῦμα Θεοῦ ἅγιον ἐν σοὶ καὶ πᾶν μυστήριον οὐκ ἀδυνατεῖ σε, ἄκουσον τὴν ὅρασιν τοῦ ἐνυπνίου μου, οὗ εἶδον, καὶ τὴν σύγκρισιν αὐτοῦ εἰπόν μοι· |
|
7
|
7
|
| и҆ возопѝ ца́рь си́лою, є҆́же ввестѝ волхвѡ́въ, халде́євъ, газари́нѡвъ: и҆ речѐ ца́рь мꙋ̑дрымъ вавѷлѡ́нскимъ: и҆́же прочте́тъ писа́нїе сїѐ и҆ ра́зꙋмъ є҆гѡ̀ возвѣсти́тъ мнѣ̀, то́й въ багрѧни́цꙋ ѡ҆блече́тсѧ, и҆ гри́вна злата́ѧ на вы́ю є҆гѡ̀, и҆ тре́тїй во ца́рствѣ мое́мъ ѡ҆блада́ти на́чнетъ. | ἐπὶ τῆς κοίτης μου ἐθεώρουν, καὶ ἰδοὺ δένδρον ἐν μέσῳ τῆς γῆς, καὶ τό ὕψος αὐτοῦ πολύ. |
|
8
|
8
|
| И҆ вхожда́хꙋ всѝ мꙋ́дрїи ко царю̀ и҆ не можа́хꙋ писа́нїѧ прочестѝ, ни ра́зꙋма царю̀ возвѣсти́ти. | ἐμεγαλύνθη τὸ δένδρον καὶ ἴσχυσε, καὶ τὸ ὕψος αὐτοῦ ἔφθασεν ἕως τοῦ οὐρανοῦ καὶ τὸ κῦτος αὐτοῦ εἰς τὸ πέρας ἁπάσης τῆς γῆς· |
|
9
|
9
|
| Ца́рь же валтаса́ръ возмѧте́сѧ, и҆ зра́къ є҆гѡ̀ и҆змѣни́сѧ на не́мъ, и҆ вельмѡ́жи є҆гѡ̀ смꙋща́хꙋсѧ. | τὰ φύλλα αὐτοῦ ὡραῖα, καὶ ὁ καρπὸς αὐτοῦ πολύς, καὶ τροφὴ πάντων ἐν αὐτῷ· καὶ ὑποκάτω αὐτοῦ κατεσκήνουν τὰ θηρία τὰ ἄγρια, καὶ ἐν τοῖς κλάδοις αὐτοῦ κατῴκουν τὰ ὄρνεα τοῦ οὐρανοῦ, καὶ ἐξ αὐτοῦ ἐτρέφετο πᾶσα σάρξ. |
|
10
|
10
|
| И҆ вни́де цари́ца въ до́мъ пи́рный, и҆ речѐ цари́ца: царю̀ во вѣ́ки живѝ: да не смꙋща́ютъ тебѐ размышлє́нїѧ твоѧ̑, и҆ зра́къ тво́й да не и҆змѣнѧ́етсѧ: | ἐθεώρουν ἐν ὁράματι τῆς νυκτὸς ἐπὶ τῆς κοίτης μου, καὶ ἰδοὺ εἲρ καὶ ἅγιος ἀπ' οὐρανοῦ κατέβη |
|
11
|
11
|
| є҆́сть мꙋ́жъ во ца́рствѣ твое́мъ, въ не́мже дх҃ъ бж҃їй: и҆ во дни̑ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ бо́дрость и҆ смы́слъ ѡ҆брѣ́тесѧ въ не́мъ, и҆ ца́рь навꙋходоно́соръ ѻ҆те́цъ тво́й кнѧ́зѧ поста́ви є҆го̀ волхвѡ́мъ, ѡ҆баѧ́телємъ, халде́ємъ, газари́нѡмъ, | καὶ ἐφώνησεν ἐν ἰσχύϊ καὶ οὕτως εἶπε· ἐκκόψατε τὸ δένδρον καὶ ἐκτίλατε τοὺς κλάδους αὐτοῦ καὶ ἐκτινάξατε τὰ φύλλα αὐτοῦ καὶ διασκορπίσατε τὸν καρπὸν αὐτοῦ· σαλευθήτωσαν τὰ θηρία ὑποκάτωθεν αὐτοῦ καὶ τὰ ὄρνεα ἀπὸ τῶν κλάδων αὐτοῦ· |
|
12
|
12
|
| ꙗ҆́кѡ дꙋ́хъ преиз̾ѻби́лный (бѧ́ше) въ не́мъ, и҆ премꙋ́дрость и҆ смы́слъ (ѡ҆брѣ́тесѧ) въ не́мъ, сказꙋ́ѧ сны̀ и҆ возвѣща́ѧ сокровє́ннаѧ и҆ разрѣша́ѧ соꙋ́зы, данїи́лъ, и҆ ца́рь наречѐ и҆́мѧ є҆мꙋ̀ валтаса́ръ: нн҃ѣ оу҆́бо да призове́тсѧ, и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ возвѣсти́тъ тебѣ̀. | πλὴν τὴν φυὴν τῶν ριζῶν αὐτοῦ ἐν τῇ γῇ ἐάσατε καὶ ἐν δεσμῷ σιδηρῷ καὶ χαλκῷ καὶ ἐν τῇ χλόῃ τῇ ἔξω, καὶ ἐν τῇ δρόσῳ τοῦ οὐρανοῦ κοιτασθήσεται, καὶ μετὰ τῶν θηρίων ἡ μερὶς αὐτοῦ ἐν τῷ χόρτῳ τῆς γῆς. |
|
13
|
13
|
| Тогда̀ данїи́лъ введе́нъ бы́сть пред̾ царѧ̀. И҆ речѐ ца́рь данїи́лꙋ: ты̀ лиє҆сѝ данїи́лъ, ѿ сынѡ́въ плѣ̑нникъ і҆ꙋде́йскихъ, и҆̀хже приведѐ навꙋходоно́соръ ца́рь ѻ҆те́цъ мо́й; | ἡ καρδία αὐτοῦ ἀπὸ τῶν ἀνθρώπων ἀλλοιωθήσεται, καὶ καρδία θηρίου δοθήσεται αὐτῷ, καὶ ἑπτὰ καιροὶ ἀλλαγήσονται ἐπ' αὐτόν. |
|
14
|
14
|
| слы́шахъ ѡ҆ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ дх҃ъ бж҃їй въ тебѣ̀, и҆ бо́дрость и҆ смы́слъ и҆ премꙋ́дрость и҆з̾ѻби́лна ѡ҆брѣ́тесѧ въ тебѣ̀: | διὰ συγκρίματος εἲρ ὁ λόγος, καὶ ρῆμα ἁγίων τὸ ἐπερώτημα, ἵνα γνῶσιν οἱ ζῶντες ὅτι Κύριός ἐστιν ὁ ὕψιστος τῆς βασιλείας τῶν ἀνθρώπων, καὶ ᾧ ἐὰν δόξῃ, δώσει αὐτὴν καὶ ἐξουδένωμα ἀνθρώπων ἀναστήσει ἐπ' αὐτήν. |
|
15
|
15
|
| и҆ нн҃ѣ внидо́ша пред̾ мѧ̀ мꙋ́дрїи, волсвѝ, газари́ни, да писа́нїе сїѐ прочтꙋ́тъ и҆ сказа̑нїѧ є҆гѡ̀ возвѣстѧ́тъ мѝ, и҆ не мого́ша возвѣсти́ти мнѣ̀: | τοῦτο τὸ ἐνύπνιον, ὃ εἶδον ἐγὼ Ναβουχοδονόσορ ὁ βασιλεύς, καὶ σύ, Βαλτάσαρ, τὸ σύγκριμα εἰπόν, ὅτι πάντες οἱ σοφοὶ τῆς βασιλείας μου οὐ δύνανται τὸ σύγκριμα αὐτοῦ δηλῶσαί μοι, σὺ δέ, Δανιήλ, δύνασαι, ὅτι πνεῦμα Θεοῦ ἅγιον ἐν σοί. - |
|
16
|
16
|
| а҆́зъ же слы́шахъ ѡ҆ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ мо́жеши сꙋды̀ сказа́ти: нн҃ѣ оу҆̀бо а҆́ще возмо́жеши ппса́нїе сїѐ прочестѝ и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ возвѣсти́ти мнѣ̀, въ багрѧни́цꙋ ѡ҆блече́шисѧ, и҆ гри́вна злата́ѧ на вы́и твое́й бꙋ́детъ, и҆ тре́тїй во ца́рствѣ мое́мъ ѡ҆блада́ти бꙋ́деши. | Τότε Δανιήλ, οὗ τὸ ὄνομα Βαλτάσαρ, ἀπηνεώθη ὡσεὶ ὥραν μίαν, καὶ οἱ διαλογισμοὶ αὐτοῦ συνετάρασσον αὐτόν. καὶ ἀπεκρίθη ὁ βασιλεὺς καὶ εἶπεν· Βαλτάσαρ, τὸ ἐνύπνιον καὶ ἡ σύγκρισις μὴ κατασπευσάτω σε· καὶ ἀπεκρίθη Βαλτάσαρ καὶ εἶπε· κύριε, τὸ ἐνύπνιον ἔστω τοῖς μισοῦσί σε καὶ ἡ σύγκρισις αὐτοῦ τοῖς ἐχθροῖς σου. |
|
17
|
17
|
| Тогда̀ ѿвѣща̀ данїи́лъ и҆ речѐ пред̾ царе́мъ: даѧ̑нїѧ: твоѧ̑ съ тобо́ю да бꙋ́дꙋтъ, и҆ да́ръ до́мꙋ твоегѡ̀ и҆но́мꙋ да́ждь, а҆́зъ же писа́нїе прочтꙋ̀ царю̀ и҆ сказа́нїе є҆гѡ̀ возвѣщꙋ̀ тебѣ̀. | τὸ δένδρον, ὃ εἶδες τὸ μεγαλυνθὲν καὶ τὸ ἰσχυκός, οὗ τὸ ὕψος ἔφθανεν εἰς τὸν οὐρανὸν καὶ τὸ κῦτος αὐτοῦ εἰς πᾶσαν τὴν γῆν |
|
18
|
18
|
| Царю̀! бг҃ъ вы́шнїй ца́рство и҆ вели́чество, и҆ че́сть и҆ сла́вꙋ дадѐ навꙋходоно́сорꙋ ѻ҆тцꙋ̀ твоемꙋ̀, | καὶ τὰ φύλλα αὐτοῦ εὐθαλῆ καὶ ὁ καρπὸς αὐτοῦ πολὺς καὶ τροφὴ πᾶσιν ἐν αὐτῷ, ὑποκάτω αὐτοῦ κατῴκουν τὰ θηρία τὰ ἄγρια καὶ ἐν τοῖς κλάδοις αὐτοῦ κατεσκήνουν τὰ ὄρνεα τοῦ οὐρανοῦ, |
|
19
|
19
|
| и҆ ѿ вели́чества, є҆́же є҆мꙋ̀ дадѐ, всѝ лю́дїе, племена̀, ꙗ҆зы́цы бѧ́хꙋ трепе́щꙋще и҆ боѧ́щесѧ ѿ лица̀ є҆гѡ̀: и҆̀хже хотѧ́ше оу҆бива́ше, и҆ и҆̀хже хотѧ́ше бїѧ́ше, и҆ и҆̀хже хотѧ́ше возвыша́ше, и҆ и҆̀хже хотѧ́ше, то́й смирѧ́ше: | σὺ εἶ, βασιλεῦ, ὅτι ἐμεγαλύνθης καὶ ἴσχυσας καὶ ἡ μεγαλωσύνη σου ἐμεγαλύνθη καὶ ἔφθασεν εἰς τὸν οὐρανὸν καὶ ἡ κυριεία σου εἰς τὰ πέρατα τῆς γῆς. |
|
20
|
20
|
| и҆ є҆гда̀ вознесе́сѧ се́рдце є҆гѡ̀ и҆ оу҆тверди́сѧ дꙋ́хъ є҆гѡ̀ є҆́же презо́рствовати, сведе́сѧ ѿ престо́ла ца́рства, и҆ сла́ва и҆ че́сть ѿѧ́сѧ ѿ негѡ̀, | καὶ ὅτι εἶδεν ὁ βασιλεὺς εἲρ καὶ ἅγιον καταβαίνοντα ἀπὸ τοῦ οὐρανοῦ, καὶ εἶπεν· ἐκτίλατε τὸ δένδρον καὶ διαφθείρατε αὐτό, πλὴν τὴν φυὴν τῶν ριζῶν αὐτοῦ ἐν τῇ γῇ ἐάσατε καὶ ἐν δεσμῷ σιδηρῷ καὶ ἐν χαλκῷ καὶ ἐν τῇ χλόῃ τῇ ἔξω, καὶ ἐν τῇ δρόσῳ τοῦ οὐρανοῦ αὐλισθήσεται, καὶ μετὰ θηρίων ἀγρίων ἡ μερὶς αὐτοῦ, ἕως οὗ ἑπτὰ καιροὶ ἀλλοιωθῶσιν ἐπ' αὐτόν, |
|
21
|
21
|
| и҆ ѿ человѣ̑къ ѿгна́сѧ, и҆ се́рдце є҆гѡ̀ со ѕвѣрьмѝ ѿда́сѧ, и҆ житїѐ є҆гѡ̀ со ди́вїими ѻ҆слы̑, и҆ траво́ю а҆́ки вола̀ пита́хꙋ є҆го̀, и҆ ѿ росы̀ небе́сныѧ ѡ҆роси́сѧ тѣ́ло є҆гѡ̀, до́ндеже оу҆разꙋмѣ̀, ꙗ҆́кѡ владѣ́етъ бг҃ъ вы́шнїй ца́рствомъ человѣ́ческимъ, и҆ є҆мꙋ́же хо́щетъ, да́стъ є҆̀. | τοῦτο ἡ σύγκρισις αὐτοῦ, βασιλεῦ. καὶ σύγκριμα ῾Υψίστου ἐστίν, ὃ ἔφθασεν ἐπὶ τὸν κύριόν μου τὸν βασιλέα, |
|
22
|
22
|
| И҆ ты̀ оу҆̀бо, сы́не є҆гѡ̀ валтаса́ре, не смири́лъ є҆сѝ се́рдца твоегѡ̀ пред̾ гдⷭ҇емъ: не всѧ̑ ли сїѧ̑ вѣ́далъ є҆сѝ; | καὶ σὲ ἐκδιώξουσιν ἀπὸ τῶν ἀνθρώπων, καὶ μετὰ θηρίων ἀγρίων ἔσται ἡ κατοικία σου, καὶ χόρτον ὡς βοῦν ψωμιοῦσί σε καὶ ἀπὸ τῆς δρόσου τοῦ οὐρανοῦ αὐλισθήσῃ, καὶ ἑπτὰ καιροὶ ἀλλαγήσονται ἐπὶ σέ, ἕως οὗ γνῷς ὅτι κυριεύει ὁ ῞Υψιστος τῆς βασιλείας τῶν ἀνθρώπων, καὶ ᾧ ἂν δόξῃ, δώσει αὐτήν. |
|
23
|
23
|
| но на гдⷭ҇а бг҃а нбⷭ҇наго возне́слсѧ є҆сѝ, и҆ сосꙋ́ды хра́ма є҆гѡ̀ принесо́ша пред̾ тебѐ, ты́ же и҆ вельмѡ́жи твоѝ, и҆ налѡ́жницы твоѧ̑ и҆ возлежа́щыѧ (ѡ҆́крестъ) тебє̀, вїно̀ пїѧ́сте и҆́ми: и҆ бо́ги златы̑ѧ и҆ срє́брѧныѧ, и҆ мѣ̑дѧныѧ и҆ желѣ̑зныѧ, и҆ ка́мєнныѧ и҆ древѧ̑ныѧ, и҆̀же ни ви́дѧтъ, ни слы́шатъ, ни разꙋмѣ́ютъ, похвали́лъ є҆сѝ, а҆ бг҃а, оу҆ негѡ́же дыха́нїе твоѐ въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ всѝ пꙋтїѐ твоѝ, того̀ не просла́вилъ є҆сѝ. | καὶ ὅτι εἶπαν· ἐάσατε τὴν φυὴν τῶν ριζῶν τοῦ δένδρου, ἡ βασιλεία σου σοὶ μενεῖ, ἀφ' ἧς ἂν γνῷς τὴν ἐξουσίαν τὴν οὐράνιον. |
|
24
|
24
|
| Сегѡ̀ ра́ди ѿ лица̀ є҆гѡ̀ по́слани бы́ша пе́рсты рꙋчні́и и҆ писа́нїе сїѐ вчини́ша. | διὰ τοῦτο, βασιλεῦ, ἡ βουλή μου ἀρεσάτω σοι καὶ τὰς ἁμαρτίας σου ἐν ἐλεημοσύναις λύτρωσαι καὶ τὰς ἀδικίας ἐν οἰκτιρμοῖς πενήτων· ἴσως ἔσται μακρόθυμος τοῖς παραπτώμασί σου ὁ Θεός. - |
|
25
|
25
|
| Се́ же є҆́сть писа́нїе вчине́ное: манѝ, ѳеке́л, фа́рес. | Ταῦτα πάντα ἔφθασεν ἐπὶ Ναβουχοδονόσορ τὸν βασιλέα. |
|
26
|
26
|
| Сѐ сказа́нїе глаго́ла: манѝ, и҆змѣ́ри бг҃ъ ца́рство твоѐ и҆ сконча̀ є҆̀: | μετὰ δωδεκάμηνον ἐπὶ τῷ ναῷ τῆς βασιλείας αὐτοῦ ἐν Βαβυλῶνι περιπατῶν |
|
27
|
27
|
| ѳеке́л, поста́висѧ въ мѣ́рилѣхъ и҆ ѡ҆брѣ́тесѧ лиша́емо: | ἀπεκρίθη ὁ βασιλεὺς καὶ εἶπεν· οὐχ αὕτη ἐστὶ Βαβυλὼν ἡ μεγάλη, ἣν ἐγὼ ᾠκοδόμησα εἰς οἶκον βασιλείας ἐν τῷ κράτει τῆς ἰσχύος μου εἰς τιμὴν τῆς δόξης μου; |
|
28
|
28
|
| фа́рес, раздѣли́сѧ ца́рство твоѐ и҆ даде́сѧ ми́дѡмъ и҆ пе́рсѡмъ. | ἔτι τοῦ λόγου ἐν τῷ στόματι τοῦ βασιλέως ὄντος, φωνὴ ἀπ' οὐρανοῦ ἐγένετο· σοὶ λέγουσι, Ναβουχοδονόσορ βασιλεῦ, ἡ βασιλεία παρῆλθεν ἀπὸ σοῦ, |
|
29
|
29
|
| И҆ речѐ валтаса́ръ: (ѡ҆блецы́те и҆̀). И҆ ѡ҆блеко́ша данїи́ла въ багрѧни́цꙋ, и҆ гри́внꙋ златꙋ́ю возложи́ша на вы́ю є҆гѡ̀, и҆ проповѣ́да ѡ҆ не́мъ, є҆́же бы́ти є҆мꙋ̀ кнѧ́зю тре́тїемꙋ во ца́рствѣ є҆гѡ̀. | καὶ ἀπὸ τῶν ἀνθρώπων σέ ἐκδιώξουσι, καὶ μετὰ θηρίων ἀγρίων ἡ κατοικία σου καὶ χόρτον ὡς βοῦν ψωμιοῦσί σε, καὶ ἑπτὰ καιροὶ ἀλλαγήσονται ἐπὶ σέ, ἕως οὗ γνῷς, ὅτι κυριεύει ὁ ῞Υψιστος τῆς βασιλείας τῶν ἀνθρώπων, καὶ ᾧ ἂν δόξῃ, δώσει αὐτήν. |
|
30
|
30
|
| Валтаса́ра царѧ̀ халде́йска оу҆би́ша въ тꙋ̀ но́щь, | αὐτῇ τῇ ὥρᾳ ὁ λόγος συνετελέσθη ἐπὶ Ναβουχοδονόσορ, καὶ ἀπὸ τῶν ἀνθρώπων ἐξεδιώχθη καὶ χόρτον ὡς βοῦς ἤσθιε, καὶ ἀπὸ τῆς δρόσου τοῦ οὐρανοῦ τὸ σῶμα αὐτοῦ ἐβάφη, ἕως οὗ αἱ τρίχες αὐτοῦ ὡς λεόντων ἐμεγαλύνθησαν καὶ οἱ ὄνυχες αὐτοῦ ὡς ὀρνέων. - |
|
31
|
31
|
| да́рїй же ми́дѧнинъ прїѧ̀ ца́рство, сы́й шести́десѧти и҆ двою̀ лѣ́тъ. | Καὶ μετὰ τὸ τέλος τῶν ἡμερῶν ἐγὼ Ναβουχοδονόσορ τοὺς ὀφθαλμούς μου εἰς τὸν οὐρανὸν ἀνέλαβον, καὶ αἱ φρένες μου ἐπ' ἐμὲ ἐπεστράφησαν, καὶ τῷ ῾Υψίστῳ ηὐλόγησα καὶ τῷ ζῶντι εἰς τὸν αἰῶνα ᾔνεσα καὶ ἐδόξασα, ὅτι ἡ ἐξουσία αὐτοῦ ἐξουσία αἰώνιος καὶ ἡ βασιλεία αὐτοῦ εἰς γενεὰν καὶ γενεάν, |
|
Глава́ ѕ҃
|
Κεφάλαιο 6
|
|
1
|
1
|
| И҆ бы́сть оу҆го́дно пред̾ царе́мъ, и҆ поста́ви во ца́рствѣ кнѧзе́й сто̀ и҆ два́десѧть, є҆́же бы́ти и҆̀мъ во все́мъ ца́рствѣ є҆гѡ̀, | ΒΑΛΤΑΣΑΡ ὁ βασιλεὺς ἐποίησε δεῖπνον μέγα τοῖς μεγιστᾶσιν αὐτοῦ χιλίοις, καὶ κατέναντι τῶν χιλίων ὁ οἶνος. |
|
2
|
2
|
| над̾ ни́ми же трѝ чино́вники, ѿ ни́хже бѣ̀ данїи́лъ є҆ди́нъ, дабы̀ ѿдава́ли и҆̀мъ кнѧ̑зи сло́во, ꙗ҆́кѡ да царю̀ не стꙋжа́ютъ. | καὶ πίνων Βαλτάσαρ εἶπεν ἐν τῇ γεύσει τοῦ οἴνου τοῦ ἐνεγκεῖν τὰ σκεύη τὰ χρυσᾶ καὶ τὰ ἀργυρᾶ, ἃ ἐξήνεγκε Ναβουχοδονόσορ ὁ πατὴρ αὐτοῦ ἐκ τοῦ ναοῦ τοῦ ἐν ῾Ιερουσαλήμ, καὶ πιέτωσαν ἐν αὐτοῖς ὁ βασιλεὺς καὶ οἱ μεγιστᾶνες αὐτοῦ καὶ αἱ παλλακαὶ αὐτοῦ καὶ αἱ παράκοιτοι αὐτοῦ. |
|
3
|
3
|
| И҆ бѣ̀ данїи́лъ над̾ ни́ми, ꙗ҆́кѡ дꙋ́хъ бѧ́ше преиз̾ѻби́ленъ въ не́мъ, и҆ ца́рь поста́ви є҆го̀ над̾ всѣ́мъ ца́рствомъ свои́мъ. | καὶ ἠνέχθησαν τὰ σκεύη τὰ χρυσᾶ καὶ τὰ ἀργυρᾶ, ἃ ἐξήνεγκεν ἐκ τοῦ ναοῦ τοῦ Θεοῦ τοῦ ἐν ῾Ιερουσαλήμ, καὶ ἔπινον ἐν αὐτοῖς ὁ βασιλεὺς καὶ οἱ μεγιστᾶνες αὐτοῦ καὶ αἱ παλλακαὶ αὐτοῦ καὶ αἱ παράκοιτοι αὐτοῦ· |
|
4
|
4
|
| Чинѡ́вницы же и҆ кнѧ̑зи и҆ска́хꙋ вины̀ ѡ҆брѣстѝ на данїи́ла: и҆ всѧ́кїѧ вины̀ и҆ собла́зна и҆ грѣха̀ не ѡ҆брѣто́ша на него̀, ꙗ҆́кѡ вѣ́ренъ бѧ́ше. | ἔπινον οἶνον καὶ ᾔνεσαν τοὺς θεοὺς τοὺς χρυσοῦς καὶ ἀργυροῦς καὶ χαλκοῦς καὶ σιδηροῦς καὶ ξυλίνους καὶ λιθίνους. |
|
5
|
5
|
| И҆ рѣ́ща чинѡ́вницы не ѡ҆брѧ́щемъ на данїи́ла вины̀, а҆́ще не въ зако́нѣхъ бг҃а є҆гѡ̀. | ἐν αὐτῇ τῇ ὥρᾳ ἐξῆλθον δάκτυλοι χειρὸς ἀνθρώπου καὶ ἔγραφον κατέναντι τῆς λαμπάδος ἐπὶ τὸ κονίαμα τοῦ τοίχου τοῦ οἴκου τοῦ βασιλέως, καὶ ὁ βασιλεὺς ἐθεώρει τοὺς ἀστραγάλους τῆς χειρὸς τῆς γραφούσης. |
|
6
|
6
|
| Тогда̀ чинѡ́вницы и҆ кнѧ̑зи предста́ша царю̀ и҆ рѣ́ша є҆мꙋ̀: да́рїе царю̀, во вѣ́ки живѝ: | τότε τοῦ βασιλέως ἡ μορφὴ ἠλλοιώθη, καὶ οἱ διαλογισμοὶ αὐτοῦ συνετάρασσον αὐτόν, καὶ οἱ σύνδεσμοι τῆς ὀσφύος αὐτοῦ διελύοντο, καὶ τὰ γόνατα αὐτοῦ συνεκροτοῦντο. |
|
7
|
7
|
| совѣща́ша всѝ и҆̀же во ца́рствѣ твое́мъ воевѡ́ды и҆ кнѧ̑зи, ѷпа́ти и҆ ѡ҆блада́ющїи страна́ми, є҆́же оу҆ста́вити оу҆ста́въ ца́рскїй и҆ оу҆крѣпи́ти предѣ́лъ, ꙗ҆́кѡ а҆́ще кто̀ попро́ситъ проше́нїѧ ѿ всѧ́кагѡ бо́га и҆ человѣ́ка до дні́й три́десѧти, ра́звѣ то́чїю ѿ тебє̀, царю̀, да вве́рженъ бꙋ́детъ въ ро́въ ле́вскїй: | καὶ ἐβόησεν ὁ βασιλεὺς ἐν ἰσχύϊ τοῦ εἰσαγαγεῖν μάγους, Χαλδαίους, γαζαρηνοὺς καὶ εἶπε τοῖς σοφοῖς Βαβυλῶνος· ὃς ἂν ἀναγνῷ τὴν γραφὴν ταύτην καὶ τὴν σύγκρισιν γνωρίσῃ μοι, πορφύραν ἐνδύσεται, καὶ ὁ μανιάκης ὁ χρυσοῦς ἐπὶ τὸν τράχηλον αὐτοῦ, καὶ τρίτος ἐν τῇ βασιλείᾳ μου ἄρξει. |
|
8
|
8
|
| нн҃ѣ оу҆̀бо, царю̀, оу҆ста́ви предѣ́лъ и҆ положѝ писа́нїе, ꙗ҆́кѡ да не и҆змѣни́тсѧ за́повѣдь ми́дска и҆ пе́рсска, (да никто́же престꙋ́питъ є҆ѧ̀). | καὶ εἰσεπορεύοντο πάντες οἱ σοφοὶ τοῦ βασιλέως καὶ οὐκ ἠδύναντο τὴν γραφὴν ἀναγνῶναι, οὐδὲ τὴν σύγκρισιν γνωρίσαι τῷ βασιλεῖ. |
|
9
|
9
|
| Тогда̀ ца́рь да́рїй повелѣ̀ вписа́ти за́повѣдь. | καὶ ὁ βασιλεὺς Βαλτάσαρ πολὺ ἐταράχθη, καὶ ἡ μορφὴ αὐτοῦ ἠλλοιώθη ἐπ' αὐτῷ, καὶ οἱ μεγιστᾶνες αὐτοῦ συνεταράσσοντο. - |
|
10
|
10
|
| Данїи́лъ же є҆гда̀ оу҆вѣ́дѣ, ꙗ҆́кѡ за́повѣдь вчини́сѧ, вни́де въ до́мъ сво́й: двє́рцы же ѿвє́рсты є҆мꙋ̀ въ го́рницѣ є҆гѡ̀ проти́вꙋ і҆ерⷭ҇ли́ма, въ три́ же времена̀ днѐ бѧ́ше прекланѧ́ѧ кѡлѣ́на своѧ̑, молѧ́сѧ и҆ и҆сповѣ́даѧсѧ пред̾ бг҃омъ свои́мъ, ꙗ҆́коже бѣ̀ творѧ̀ пре́жде. | Καὶ εἰσῆλθεν ἡ βασίλισσα εἰς τὸν οἶκον τοῦ πότου καὶ εἶπε· βασιλεῦ, εἰς τὸν αἰῶνα ζῆθι· μὴ ταρασσέτωσάν σε οἱ διαλογισμοί σου, καὶ ἡ μορφή σου μὴ ἀλλοιούσθω· |
|
11
|
11
|
| Тогда̀ мꙋ́жїе ѻ҆́нїи наблюдо́ша и҆ ѡ҆брѣто́ша данїи́ла просѧ́ща и҆ молѧ́щасѧ бг҃ꙋ своемꙋ̀, | ἔστιν ἀνὴρ ἐν τῇ βασιλείᾳ σου, ἐν ᾧ πνεῦμα Θεοῦ, καὶ ἐν ταῖς ἡμέραις τοῦ πατρός σου γρηγόρησις καὶ σύνεσις εὑρέθη ἐν αὐτῷ, καὶ ὁ βασιλεὺς Ναβουχοδονόσορ ὁ πατήρ σου ἄρχοντα ἐπαοιδῶν, μάγων, Χαλδαίων, γαζαρηνῶν κατέστησεν αὐτόν, |
|
12
|
12
|
| и҆ прише́дше рѣ́ша пред̾ царе́мъ: царю̀, не вчини́лъ ли є҆сѝ ты̀ предѣ́ла, ꙗ҆́кѡ да всѧ́къ человѣ́къ, и҆́же а҆́ще попро́ситъ оу҆ всѧ́кагѡ бо́га и҆ человѣ́ка проше́нїѧ до три́десѧти дні́й, но то́чїю оу҆ тебє̀, царю̀, да вве́ржетсѧ въ ро́въ ле́вскъ; И҆ речѐ ца́рь: и҆́стинно сло́во, и҆ за́повѣдь ми́дска и҆ пе́рсска не мимои́детъ. | ὅτι πνεῦμα περισσὸν ἐν αὐτῷ καὶ φρόνησις καὶ σύνεσις ἐν αὐτῷ, συγκρίνων ἐνύπνια καὶ ἀναγγέλλων κρατούμενα καὶ λύων συνδέσμους, Δανιήλ, καὶ ὁ βασιλεὺς ἐπέθηκεν ὄνομα αὐτῷ Βαλτάσαρ· νῦν οὖν κληθήτω, καὶ τὴν σύγκρισιν αὐτοῦ ἀναγγελεῖ σοι. - |
|
13
|
13
|
| Тогда̀ ѿвѣща́ша пред̾ царе́мъ и҆ глаго́лаша: данїи́лъ, и҆́же ѿ сынѡ́въ плѣ́на і҆ꙋде́йска, не покори́сѧ за́повѣди твое́й (и҆ не радѣ̀) ѡ҆ предѣ́лѣ, є҆го́же вчини́лъ є҆сѝ: въ три́ бо времена̀ днѐ про́ситъ оу҆ бг҃а своегѡ̀ проше́нїй свои́хъ. | Τότε Δανιὴλ εἰσήχθη ἐνώπιον τοῦ βασιλέως, καὶ εἶπεν ὁ βασιλεὺς τῷ Δανιήλ· σὺ εἶ Δανιήλ, ὁ ἀπὸ τῶν υἱῶν τῆς αἰχμαλωσίας τῆς ᾿Ιουδαίας, ἧς ἤγαγεν ὁ βασιλεὺς ὁ πατήρ μου; |
|
14
|
14
|
| Тогда̀ ца́рь, ꙗ҆́кѡ слы́шавъ сло́во сїѐ, ѕѣлѡ̀ ѡ҆печа́лисѧ ѡ҆ не́мъ, и҆ ѡ҆ данїи́лѣ прѧ́шесѧ є҆́же и҆зба́вити є҆го̀, и҆ бѣ̀ да́же до ве́чера прѧ́сѧ є҆́же и҆зба́вити є҆го̀. | ἤκουσα περὶ σοῦ ὅτι πνεῦμα Θεοῦ ἐν σοί, καὶ γρηγόρησις καὶ σύνεσις καὶ σοφία περισσὴ εὑρέθη ἐν σοί. |
|
15
|
15
|
| Тогда̀ мꙋ́жїе ѻ҆́нїи глаго́лаша царю̀: вѣ́ждь, царю̀ ꙗ҆́кѡ ми́дѡмъ и҆ пе́рсѡмъ не лѣ́ть є҆́сть премѣни́ти всѧ́кагѡ предѣ́ла и҆ оу҆ста́ва, є҆го́же ца́рь оу҆ста́витъ. | καὶ νῦν εἰσῆλθον ἐνώπιόν μου οἱ σοφοί, μάγοι, γαζαρηνοί, ἵνα τὴν γραφὴν ταύτην ἀναγνῶσι καὶ τὴν σύγκρισιν αὐτῆς γνωρίσωσί μοι, καὶ οὐκ ἠδυνήθησαν ἀναγγγεῖλαί μοι. |
|
16
|
16
|
| Тогда̀ ца́рь речѐ, и҆ приведо́ша данїи́ла и҆ вверго́ша є҆го̀ въ ро́въ ле́вскъ. И҆ речѐ ца́рь данїи́лꙋ: бг҃ъ тво́й, є҆мꙋ́же ты̀ слꙋ́жиши прⷭ҇нѡ, то́й и҆зба́витъ тѧ̀. | καὶ ἐγὼ ἤκουσα περὶ σοῦ ὅτι δύνασαι κρίματα συγκρῖναι· νῦν οὖν ἐὰν δυνηθῇς τὴν γραφὴν ἀναγνῶναι καὶ τὴν σύγκρισιν αὐτῆς γνωρίσαι μοι, πορφύραν ἐνδύσῃ, καὶ ὁ μανιάκης ὁ χρυσοῦς ἔσται ἐπὶ τὸν τράχηλόν σου, καὶ τρίτος ἐν τῇ βασιλείᾳ μου ἄρξεις. |
|
17
|
17
|
| И҆ принесо́ша ка́мень є҆ди́нъ и҆ возложи́ша на оу҆́стїе рва̀, и҆ запеча́та ца́рь пе́рстнемъ свои́мъ и҆ пе́рстнемъ вельмо́жъ свои́хъ, да не и҆змѣни́тсѧ дѣѧ́нїе ѡ҆ данїі́лѣ. | τότε ἀπεκρίθη Δανιὴλ καὶ εἶπεν ἐνώπιον τοῦ βασιλέως· τὰ δόματά σου σοὶ ἔστω, καὶ τὴν δωρεὰν τῆς οἰκίας σου ἑτέρῳ δός, ἐγὼ δὲ τὴν γραφὴν ἀναγνώσομαι τῷ βασιλεῖ καὶ τὴν σύγκρισιν αὐτῆς γνωρίσω σοι. |
|
18
|
18
|
| И҆ ѿи́де ца́рь въ до́мъ сво́й и҆ лѧ́же без̾ ве́чери, и҆ ꙗ҆́ди не внесо́ша къ немꙋ̀: и҆ со́нъ ѿстꙋпѝ ѿ негѡ̀. И҆ заключѝ бг҃ъ оу҆ста̀ львѡ́мъ, и҆ не стꙋжи́ша данїи́лꙋ. | Βασιλεῦ, ὁ Θεὸς ὁ ὕψιστος τὴν βασιλείαν καὶ τὴν μεγαλωσύνην καὶ τὴν τιμὴν καὶ τὴν δόξαν ἔδωκε Ναβουχοδονόσορ τῷ πατρί σου, |
|
19
|
19
|
| Тогда̀ ца́рь воста̀ заꙋ́тра на свѣ́тѣ и҆ со тща́нїемъ прїи́де ко рвꙋ̀ ле́вскꙋ. | καὶ ἀπὸ τῆς μεγαλωσύνης, ἧς ἔδωκεν αὐτῷ, πάντες οἱ λαοί, φυλαί, γλῶσσαι ἦσαν τρέμοντες καὶ φοβούμενοι ἀπὸ προσώπου αὐτοῦ· οὓς ἠβούλετο αὐτὸς ἀνῄρει, καὶ οὓς ἠβούλετο αὐτὸς ἔτυπτε, καὶ οὓς ἠβούλετο αὐτὸς ὕψου, καὶ οὓς ἠβούλετο αὐτὸς ἐταπείνου. |
|
20
|
20
|
| И҆ є҆гда̀ прибли́жисѧ ко рвꙋ̀, возопѝ гла́сомъ крѣ́пкимъ: данїи́ле, ра́бе бг҃а жива́гѡ! бг҃ъ тво́й, є҆мꙋ́же ты̀ слꙋ́жиши прⷭ҇нѡ, возмо́же ли и҆зба́вити тѧ̀ и҆з̾ оу҆́стъ льво́выхъ; | καὶ ὅτε ὑψώθη ἡ καρδία αὐτοῦ καὶ τὸ πνεῦμα αὐτοῦ ἐκραταιώθη τοῦ ὑπερηφανεύσασθαι, κατηνέχθη ἀπὸ τοῦ θρόνου τῆς βασιλείας αὐτοῦ, καὶ ἡ τιμὴ ἀφῃρέθη ἀπ' αὐτοῦ, |
|
21
|
21
|
| И҆ речѐ данїи́лъ царе́ви: царю̀, во вѣ́ки живѝ: | καὶ ἀπὸ τῶν ἀνθρώπων ἐξεδιώχθη, καὶ ἡ καρδία αὐτοῦ μετὰ τῶν θηρίων ἐδόθη, καὶ μετὰ τῶν ὀνάγρων ἡ κατοικία αὐτοῦ, καὶ χόρτον ὡς βοῦν ἐψώμιζον αὐτόν, καὶ ἀπὸ τῆς δρόσου τοῦ οὐρανοῦ τὸ σῶμα αὐτοῦ ἐβάφη, ἕως οὗ ἔγνω ὅτι κυριεύει ὁ Θεὸς ὕψιστος τῆς βασιλείας τῶν ἀνθρώπων, καὶ ᾧ ἂν δόξῃ, δώσει αὐτήν. |
|
22
|
22
|
| бг҃ъ мо́й посла̀ а҆́гг҃ла своего̀ и҆ затворѝ оу҆ста̀ львѡ́въ, и҆ не вреди́ша менѐ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆брѣ́тесѧ пред̾ ни́мъ пра́вда моѧ̀, и҆ пред̾ тобо́ю, царю̀, согрѣше́нїѧ не сотвори́хъ. | καὶ σὺ οὖν ὁ υἱὸς αὐτοῦ Βαλτάσαρ οὐκ ἐταπείνωσας τὴν καρδίαν σου κατενώπιον τοῦ Θεοῦ· οὐ πάντα ταῦτα ἔγνως; |
|
23
|
23
|
| Тогда̀ ца́рь вельмѝ возвесели́сѧ ѡ҆ не́мъ и҆ речѐ данїи́ла и҆звестѝ и҆з̾ рва̀. И҆ и҆зведе́нъ бы́сть данїи́лъ и҆з̾ рва̀, и҆ всѧ́кагѡ тлѣ́нїѧ не ѡ҆брѣ́тесѧ на не́мъ ꙗ҆́кѡ вѣ́рова въ бг҃а своего̀. | καὶ ἐπὶ τὸν Κύριον Θεὸν τοῦ οὐρανοῦ ὑψώθης, καὶ τὰ σκεύη τοῦ οἴκου αὐτοῦ ἤνεγκαν ἐνώπιόν σου, καὶ σὺ καὶ οἱ μεγιστᾶνές σου καὶ αἱ παλλακαί σου καὶ αἱ παράκοιτοί σου οἶνον ἐπίνετε ἐν αὐτοῖς, καὶ τοὺς θεοὺς τοὺς χρυσοῦς καὶ ἀργυροῦς καὶ χαλκοῦς καὶ σιδηροῦς καὶ ξυλίνους καὶ λιθίνους, οἳ οὐ βλέπουσι καὶ οἳ οὐκ ἀκούουσι καὶ οὐ γινώσκουσιν, ᾔνεσας καὶ τὸν Θεόν, οὗ ἡ πνοή σου ἐν χειρὶ αὐτοῦ καὶ πᾶσαι αἱ ὁδοί σου, αὐτὸν οὐκ ἐδόξασας. |
|
24
|
24
|
| И҆ речѐ ца́рь, и҆ приведо́ша мꙋ́жы ѡ҆клевета́вшыѧ данїи́ла и҆ въ ро́въ ле́вскъ вверго́ша ѧ҆̀ и҆ сы́ны и҆́хъ и҆ жєны̀ и҆́хъ: и҆ не доидо́ша дна̀ рва̀, да́же соѡдолѣ́ша и҆̀мъ львы̀ и҆ всѧ̑ кѡ́сти и҆́хъ и҆стончи́ша. | διὰ τοῦτο ἐκ προσώπου αὐτοῦ ἀπεστάλη ἀστράγαλος χειρὸς καὶ τὴν γραφὴν ταύτην ἐνέταξε. |
|
25
|
25
|
| Тогда̀ да́рїй ца́рь написа̀ всѣ̑мъ лю́демъ, племенѡ́мъ, ꙗ҆́зы́кѡмъ, живꙋ́щымъ во все́й землѝ: ми́ръ ва́мъ да оу҆мно́житсѧ: | καὶ αὕτη ἡ γραφὴ ἐντεταγμένη· μανή, θεκέλ, φάρες. |
|
26
|
26
|
| ѿ лица̀ моегѡ̀ заповѣ́дасѧ за́повѣдь сїѧ̀ во все́й землѝ ца́рства моегѡ̀, да бꙋ́дꙋтъ трепе́щꙋще и҆ боѧ́щесѧ ѿ лица̀ бг҃а данїи́лова, ꙗ҆́кѡ то́й є҆́сть бг҃ъ живы́й и҆ пребыва́ѧй во вѣ́ки, и҆ црⷭ҇тво є҆гѡ̀ не разсы́плетсѧ, и҆ вла́сть є҆гѡ̀ до конца̀: | τοῦτο τὸ σύγκριμα τοῦ ρήματος· μανή, ἐμέτρησεν ὁ Θεὸς τὴν βασιλείαν σου καὶ ἐπλήρωσεν αὐτήν· |
|
27
|
27
|
| под̾е́млетъ и҆ и҆збавлѧ́етъ, и҆ твори́тъ зна́мєнїѧ и҆ чꙋдеса̀ на небесѝ и҆ на землѝ, и҆́же и҆зба́ви данїи́ла ѿ оу҆́стъ льво́выхъ. | θεκέλ, ἐστάθη ἐν ζυγῷ καὶ εὑρέθη ὑστεροῦσα· |
|
28
|
28
|
| Данїи́лъ же оу҆правлѧ́ше во ца́рствѣ да́рїевѣ и҆ во ца́рствѣ кѵ́ра пе́рсѧнина. | φάρες, διῄρηται ἡ βασιλεία σου, καὶ ἐδόθη Μήδοις καὶ Πέρσαις. - |
|
Глава́ з҃
|
Κεφάλαιο 7
|
|
1
|
1
|
| Въ пе́рвое лѣ́то валтаса́ра царѧ̀ халде́йска, данїи́лъ со́нъ ви́дѣ и҆ видѣ̑нїѧ главы̀ є҆гѡ̀ на ло́жи є҆гѡ̀, и҆ со́нъ сво́й вписа̀: | ΚΑΙ ἤρεσεν ἐνώπιον Δαρείου καὶ κατέστησεν ἐπὶ τῆς βασιλείας σατράπας ἑκατὸν εἴκοσι τοῦ εἶναι αὐτοὺς ἐν ὅλῃ τῇ βασιλείᾳ αὐτοῦ |
|
2
|
2
|
| а҆́зъ данїи́лъ ви́дѣхъ въ видѣ́нїи мое́мъ но́щїю: и҆ сѐ, четы́ри вѣ́три небе́снїи налего́ша на мо́ре вели́кое, | καὶ ἐπάνω αὐτῶν τακτικοὺς τρεῖς, ὧν ἦν Δανιὴλ εἷς ἐξ αὐτῶν, τοῦ ἀποδιδόναι αὐτοῖς τοὺς σατράπας λόγον, ὅπως ὁ βασιλεὺς μὴ ἐνοχλῆται. |
|
3
|
3
|
| и҆ четы́ри ѕвѣ́рїе вели́цыи и҆схожда́хꙋ и҆з̾ мо́рѧ, разли́чни междꙋ̀ собо́ю: | καὶ ἦν Δανιὴλ ὑπὲρ αὐτούς, ὅτι πνεῦμα περισσὸν ἐν αὐτῷ. καὶ ὁ βασιλεὺς κατέστησεν αὐτὸν ἐφ' ὅλης τῆς βασιλείας αὐτοῦ. |
|
4
|
4
|
| пе́рвый а҆́ки льви́ца и҆мы́й крилѣ̑, крилѣ̑ же є҆гѡ̀ а҆́ки ѡ҆́рли, зрѧ́хъ, до́ндеже и҆сто́ржєна бы́ша кри́ла є҆гѡ̀, и҆ воздви́жесѧ ѿ землѝ, и҆ на нѡ́гꙋ человѣ̑чꙋ ста̀, и҆ се́рдце человѣ́чо даде́сѧ є҆мꙋ̀: | καὶ οἱ τακτικοὶ καὶ οἱ σατράπαι, ἐζήτουν πρόφασιν εὑρεῖν κατὰ Δανιήλ· καὶ πᾶσαν πρόφασιν καὶ παράπτωμα καὶ ἀμπλάκημα οὐχ εὗρον κατ' αὐτοῦ, ὅτι πιστὸς ἦν. |
|
5
|
5
|
| и҆ сѐ, ѕвѣ́рь вторы́й подо́бенъ медвѣ́дицѣ, и҆ на странѣ̀ є҆ди́нѣй ста̀, и҆ трѝ ре́бра во оу҆стѣ́хъ є҆гѡ̀, средѣ̀ зꙋбѡ́въ є҆гѡ̀, и҆ си́це глаго́лахꙋ є҆мꙋ̀: воста́ни, ꙗ҆́ждь плѡ́ти мнѡ́ги: | καὶ εἶπον οἱ τακτικοί· οὐχ εὑρήσομεν κατὰ Δανιὴλ πρόφασιν, εἰ μὴ ἐν νομίμοις Θεοῦ αὐτοῦ. - |
|
6
|
6
|
| созадѝ сегѡ̀ ви́дѣхъ: и҆ сѐ, ѕвѣ́рь и҆́нъ а҆́ки ры́сь, томꙋ́же кри́ла четы́ри пти̑чїѧ над̾ ни́мъ и҆ четы́ри главы̑ ѕвѣ́рю, и҆ вла́сть даде́сѧ є҆мꙋ̀: | Τότε οἱ τακτικοὶ καὶ οἱ σατράπαι παρέστησαν τῷ βασιλεῖ καὶ εἶπαν αὐτῷ· Δαρεῖε βασιλεῦ, εἰς τοὺς αἰῶνας ζῆθι· |
|
7
|
7
|
| созадѝ сегѡ̀ ви́дѣхъ: и҆ сѐ, ѕвѣ́рь четве́ртый стра́шенъ и҆ оу҆жа́сенъ и҆ крѣ́покъ и҆зли́ха, зꙋ́бы же є҆гѡ̀ желѣ́зни ве́лїи, ꙗ҆ды́й и҆ и҆стончева́ѧ, ѡ҆ста́нки же нога́ма свои́ма попира́ше, то́йже различа́ѧсѧ и҆зли́ха па́че всѣ́хъ ѕвѣре́й пре́жнихъ, и҆ рогѡ́въ де́сѧть є҆мꙋ̀: | συνεβουλεύσαντο πάντες οἱ ἐπὶ τῆς βασιλείας σου στρατηγοὶ καὶ σατράπαι, ὕπατοι καὶ τοπάρχαι, τοῦ στῆσαι στάσει βασιλικῇ καὶ ἐνισχῦσαι ὁρισμόν, ὅπως ὃς ἂν αἰτήσῃ αἴτημα παρὰ παντὸς θεοῦ καὶ ἀνθρώπου ἕως ἡμερῶν τριάκοντα, ἀλλ' ἢ παρὰ σοῦ, βασιλεῦ, ἐμβληθήσεται εἰς τὸν λάκκον τῶν λεόντων. |
|
8
|
8
|
| разсмотрѧ́хъ въ розѣ́хъ є҆гѡ̀, и҆ сѐ, ро́гъ дрꙋгі́й ма́лъ взы́де средѣ̀ и҆́хъ, и҆ трїѐ ро́зи пре́днїи є҆гѡ̀ и҆сто́ргнꙋшасѧ ѿ лица̀ є҆гѡ̀, и҆ сѐ, ѻ҆́чи а҆́ки ѻ҆́чи челѡвѣ́чи въ ро́зѣ то́мъ, и҆ оу҆ста̀ глагѡ́люща вєли́каѧ. | νῦν οὖν, βασιλεῦ, στῆσον τὸν ὁρισμὸν καὶ ἔκθες γραφήν, ὅπως μὴ ἀλλοιωθῇ τὸ δόγμα Περσῶν καὶ Μήδων. |
|
9
|
9
|
| зрѧ́хъ до́ндеже прⷭ҇то́ли поста́вшасѧ, и҆ ве́тхїй де́нми сѣ́де, и҆ ѻ҆де́жда є҆гѡ̀ бѣла̀ а҆́ки снѣ́гъ, и҆ вла́си главы̀ є҆гѡ̀ а҆́ки во́лна чиста̀, прⷭ҇то́лъ є҆гѡ̀ пла́мень ѻ҆́гненъ, коле́са є҆гѡ̀ ѻ҆́гнь палѧ́щь: | τότε ὁ βασιλεὺς Δαρεῖος ἐπέταξε γραφῆναι τὸ δόγμα. - |
|
10
|
10
|
| рѣка̀ ѻ҆́гненна теча́ше и҆сходѧ́щи пред̾ ни́мъ: ты́сѧщѧ ты́сѧщъ слꙋжа́хꙋ є҆мꙋ̀, и҆ тмы̑ те́мъ предстоѧ́хꙋ є҆мꙋ̀: сꙋди́ще сѣ́де, и҆ кни̑ги ѿверзо́шасѧ. | Καὶ Δανιήλ, ἡνίκα ἔγνω ὅτι ἐνετάγη τὸ δόγμα, εἰσῆλθεν εἰς τὸν οἶκον αὐτοῦ, καὶ αἱ θυρίδες ἀνεῳγμέναι αὐτῷ ἐν τοῖς ὑπερῴοις αὐτοῦ κατέναντι ῾Ιερουσαλήμ, καὶ καιροὺς τρεῖς τῆς ἡμέρας ἦν κάμπτων ἐπὶ τὰ γόνατα αὐτοῦ καὶ προσευχόμενος καὶ ἐξομολογούμενος ἐναντίον τοῦ Θεοῦ αὐτοῦ, καθὼς ἦν ποιῶν ἔμπροσθεν. |
|
11
|
11
|
| Ви́дѣхъ тогда̀ ѿ гла́са слове́съ вели́кихъ, ꙗ҆̀же ро́гъ ѻ҆́ный глаго́лаше, до́ндеже оу҆би́сѧ ѕвѣ́рь и҆ поги́бе, и҆ тѣ́ло є҆гѡ̀ даде́сѧ во сожже́нїе ѻ҆́гненно: | τότε οἱ ἄνδρες ἐκεῖνοι παρετήρησαν καὶ εὗρον τὸν Δανιὴλ ἀξιοῦντα καὶ δεόμενον τοῦ Θεοῦ αὐτοῦ. |
|
12
|
12
|
| и҆ про́чихъ ѕвѣре́й преста́висѧ вла́сть, и҆ продолже́нїе житїѧ̀ даде́сѧ и҆̀мъ до вре́мене и҆ вре́мене. | καὶ προσελθόντες λέγουσι τῷ βασιλεῖ· βασιλεῦ, οὐχ ὁρισμὸν ἔταξας, ὅπως πᾶς ἄνθρωπος, ὃς ἂν αἰτήσῃ παρὰ παντὸς θεοῦ καὶ ἀνθρώπου αἴτημα ἕως ἡμερῶν τριάκοντα, ἀλλ' ἢ παρὰ σοῦ, βασιλεῦ, ἐμβληθήσεται εἰς τὸν λάκκον τῶν λεόντων; καὶ εἶπεν ὁ βασιλεύς· ἀληθινὸς ὁ λόγος, καὶ τὸ δόγμα Μήδων καὶ Περσῶν οὐ παρελεύσεται. |
|
13
|
13
|
| Ви́дѣхъ во снѣ̀ но́щїю, и҆ сѐ, на ѡ҆́блацѣхъ небе́сныхъ ꙗ҆́кѡ сн҃ъ чл҃вѣ́чь и҆ды́й бѧ́ше и҆ да́же до ве́тхагѡ де́нми до́йде и҆ пред̾ него̀ приведе́сѧ: | τότε ἀπεκρίθησαν καὶ λέγουσιν ἐνώπιον τοῦ βασιλέως· Δανιὴλ ὁ ἀπὸ τῶν υἱῶν τῆς αἰχμαλωσίας τῆς ᾿Ιουδαίας οὐχ ὑπετάγη τῷ δόγματί σου, καὶ καιροὺς τρεῖς τῆς ἡμέρας αἰτεῖ παρὰ τοῦ Θεοῦ αὐτοῦ τὰ αἰτήματα αὐτοῦ. |
|
14
|
14
|
| и҆ томꙋ̀ даде́сѧ вла́сть и҆ чтⷭ҇ь и҆ црⷭ҇тво, и҆ всѝ лю́дїе, племена̀ и҆ ꙗ҆зы́цы томꙋ̀ порабо́таютъ: вла́сть є҆гѡ̀ вла́сть вѣ́чнаѧ, ꙗ҆́же не пре́йдетъ, и҆ црⷭ҇тво є҆гѡ̀ не разсы́плетсѧ. | τότε ὁ βασιλεύς, ὡς τὸ ρῆμα ἤκουσε, πολὺ ἐλυπήθη ἐπ' αὐτῷ καὶ περὶ τοῦ Δανιὴλ ἠγωνίσατο τοῦ ἐξελέσθαι αὐτὸν καὶ ἕως ἑσπέρας ἦν ἀγωνιζόμενος τοῦ ἐξελέσθαι αὐτόν. |
|
15
|
15
|
| Вострепета̀ дꙋ́хъ мо́й въ состоѧ́нїи мое́мъ, а҆́зъ данїи́лъ, и҆ видѣ̑нїѧ главы̀ моеѧ̀ смꙋща́хꙋ мѧ̀. | τότε οἱ ἄνδρες ἐκεῖνοι λέγουσι τῷ βασιλεῖ· γνῶθι, βασιλεῦ, ὅτι τὸ δόγμα Μήδοις καὶ Πέρσαις τοῦ πᾶν ὁρισμὸν καὶ στάσιν, ἣν ἂν ὁ βασιλεὺς στήσῃ, οὐ δεῖ παραλλάξαι. - |
|
16
|
16
|
| И҆ прїидо́хъ ко є҆ди́номꙋ ѿ стоѧ́щихъ и҆ и҆звѣ́стїѧ проси́хъ ѿ негѡ̀ наꙋчи́тисѧ ѡ҆ всѣ́хъ си́хъ. И҆ повѣ́да мѝ и҆звѣ́стїе и҆ сказа́нїе слове́съ возвѣстѝ мѝ: | Τότε ὁ βασιλεὺς εἶπε καὶ ἤγαγον τὸν Δανιὴλ καὶ ἐνέβαλον αὐτὸν εἰς τὸν λάκκον τῶν λεόντων· καί εἶπεν ὁ βασιλεὺς τῷ Δανιήλ· ὁ Θεός σου, ᾧ σὺ λατρεύεις ἐνδελεχῶς, αὐτὸς ἐξελεῖταί σε. |
|
17
|
17
|
| сі́и ѕвѣ́рїе вели́цыи четы́ри, четы́ри ца̑рства воста́нꙋтъ на землѝ, | καὶ ἤνεγκαν λίθον καὶ ἐπέθηκαν ἐπὶ τὸ στόμα τοῦ λάκκου, καὶ ἐσφραγίσατο ὁ βασιλεὺς ἐν τῷ δακτυλίῳ αὐτοῦ καὶ ἐν τῷ δακτυλίῳ τῶν μεγιστάνων αὐτοῦ, ὅπως μὴ ἀλλοιωθῇ πρᾶγμα ἐν τῷ Δανιήλ. |
|
18
|
18
|
| ꙗ҆̀же во́змꙋтсѧ: и҆ пре́ймꙋтъ ца́рство ст҃і́и вы́шнѧгѡ и҆ содержа́ти бꙋ́дꙋтъ ѻ҆́ное да́же до вѣ́ка вѣкѡ́въ. | καὶ ἀπῆλθεν ὁ βασιλεὺς εἰς τὸν οἶκον αὐτοῦ καὶ ἐκοιμήθη ἄδειπνος, καὶ ἐδέσματα οὐκ εἰσήνεγκαν αὐτῷ καὶ ὁ ὕπνος ἀπέστη ἀπ' αὐτοῦ. καὶ ἔκλεισεν ὁ Θεὸς τὰ στόματα τῶν λεόντων, καὶ οὐ παρηνώχλησαν τῷ Δανιήλ. |
|
19
|
19
|
| И҆ вопроша́хъ и҆спы́тнѡ ѡ҆ ѕвѣ́ри четве́ртѣмъ, ꙗ҆́кѡ бѧ́ше разли́ченъ па́че всѧ́кагѡ ѕвѣ́рѧ, стра́шенъ вельмѝ, зꙋ́бы є҆гѡ̀ желѣ́зни и҆ нѡ́гти є҆гѡ̀ мѣ́дѧни, ꙗ҆ды́й и҆ и҆стончева́ѧ, ѡ҆ста́нки же нога́ма свои́ма попира́ше: | τότε ὁ βασιλεὺς ἀνέστη τὸ πρωΐ ἐν τῷ φωτὶ καὶ ἐν σπουδῇ ἦλθεν ἐπὶ τὸν λάκκον τῶν λεόντων· |
|
20
|
20
|
| и҆ ѡ҆ десѧтѝ розѣ́хъ є҆гѡ̀ и҆̀же на главѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆ дрꙋзѣ́мъ возше́дшемъ и҆ и҆стрѧ́сшемъ пє́рвыѧ трѝ, ро́гъ же то́й є҆мꙋ́же ѻ҆́чи и҆ оу҆ста̀ глагѡ́люща вєли́каѧ, и҆ видб̾нїе є҆гѡ̀ бо́лѣе про́чїихъ: | καὶ ἐν τῷ ἐγγίζειν αὐτὸν τῷ λάκκῳ ἐβόησε φωνῇ ἰσχυρᾷ· Δανιήλ, ὁ δοῦλος τοῦ Θεοῦ τοῦ ζῶντος, ὁ Θεός σου, ᾧ σὺ λατρεύεις ἐνδελεχῶς, εἰ ἠδυνήθη ἐξελέσθαι σε ἐκ τοῦ στόματος τῶν λεόντων; |
|
21
|
21
|
| зрѧ́хъ, и҆ ро́гъ то́й творѧ́ше ра́ть со ст҃ы́ми и҆ оу҆крѣпи́сѧ на ни́хъ, | καὶ εἶπε Δανιὴλ τῷ βασιλεῖ· βασιλεῦ, εἰς τοὺς αἰῶνας ζῆθι. |
|
22
|
22
|
| до́ндеже прїи́де ве́тхїй де́нми и҆ сꙋ́дъ дадѐ ст҃ы̑мъ вы́шнѧгѡ: и҆ вре́мѧ приспѣ̀, и҆ ца́рство прїѧ́ша ст҃і́и. | ὁ Θεός μου ἀπέστειλε τὸν ἄγγελον αὐτοῦ, καὶ ἐνέφραξε τὰ στόματα τῶν λεόντων, καὶ οὐκ ἐλυμήναντό με, ὅτι κατέναντι αὐτοῦ εὐθύτης εὑρέθη ἐμοί· καὶ ἐνώπιον δέ σου, βασιλεῦ, παράπτωμα οὐκ ἐποίησα. |
|
23
|
23
|
| И҆ речѐ: ѕвѣ́рь четве́ртый ца́рство четве́ртое бꙋ́детъ на землѝ, є҆́же превзы́детъ всѧ̑ ца̑рства и҆ поѧ́стъ всю̀ зе́емлю, и҆ попере́тъ ю҆̀ и҆ посѣче́тъ: | τότε ὁ βασιλεὺς πολὺ ἠγαθύνθη ἐπ' αὐτῷ, καὶ τὸν Δανιὴλ εἶπεν ἀνενέγκαι ἐκ τοῦ λάκκου. καὶ ἀνηνέχθη Δανιὴλ ἐκ τοῦ λάκκου, καὶ πᾶσα διαφθορὰ οὐχ εὑρέθη ἐν αὐτῷ, ὅτι ἐπίστευσεν ἐν τῷ Θεῷ αὐτοῦ. |
|
24
|
24
|
| и҆ де́сѧть рогѡ́въ є҆гѡ̀ де́сѧть царе́й воста́нꙋтъ, и҆ по ни́хъ воста́нетъ дрꙋгі́й, и҆́же превзы́детъ ѕло́бами всѣ́хъ пре́жнихъ и҆ трѝ цари̑ смири́тъ, | καὶ εἶπεν ὁ βασιλεύς, καὶ ἠγάγοσαν τοὺς ἄνδρας τοὺς διαβαλόντας τὸν Δανιήλ, καὶ εἰς τὸν λάκκον τῶν λεόντων ἐνεβλήθησαν, αὐτοὶ καὶ οἱ υἱοὶ αὐτῶν καὶ αἱ γυναῖκες αὐτῶν· καὶ οὐκ ἔφθασαν εἰς τὸ ἔδαφος τοῦ λάκκου, ἕως οὗ ἐκυρίευσαν αὐτῶν οἱ λέοντες καὶ πάντα τὰ ὀστᾶ αὐτῶν ἐλέπτυναν. - |
|
25
|
25
|
| и҆ словеса̀ на вы́шнѧго возглаго́летъ и҆ ст҃ы́хъ вы́шнѧгѡ смири́тъ, и҆ помы́слитъ премѣни́ти времена̀ и҆ зако́нъ, и҆ да́стсѧ въ рꙋкꙋ̀ є҆гѡ̀ да́же до вре́мене и҆ време́нъ и҆ полꙋвре́мене: | Τότε Δαρεῖος ὁ βασιλεὺς ἔγραψε πᾶσι τοῖς λαοῖς, φυλαῖς, γλώσσαις, τοῖς οἰκοῦσιν ἐν πάσῃ τῇ γῇ· εἰρήνη ὑμῖν πληθυνθείη· |
|
26
|
26
|
| и҆ сꙋди́ще сѧ́детъ, и҆ вла́сть є҆гѡ̀ преста́вѧтъ є҆́же потреби́ти и҆ погꙋби́ти до конца̀: | ἐκ προσώπου μου ἐτέθη δόγμα τοῦτο ἐν πάσῃ ἀρχῇ τῆς βασιλείας μου εἶναι τρέμοντας καὶ φοβουμένους ἀπὸ προσώπου τοῦ Θεοῦ Δανιήλ, ὅτι αὐτός ἐστι Θεὸς ζῶν καὶ μένων εἰς τοὺς αἰῶνας, καὶ ἡ βασιλεία αὐτοῦ οὐ διαφθαρήσεται, καὶ ἡ κυριεία αὐτοῦ ἕως τέλους· |
|
27
|
27
|
| ца́рство же и҆ вла́сть и҆ вели́чество царе́й, и҆̀же под̾ всѣ́мъ небесе́мъ, да́стсѧ ст҃ы̑мъ вы́шнѧгѡ: и҆ црⷭ҇тво є҆гѡ̀ црⷭ҇тво вѣ́чное, и҆ всѧ̑ вла̑сти томꙋ̀ рабо́тати бꙋ́дꙋтъ и҆ слꙋ́шати. | ἀντιλαμβάνεται καὶ ρύεται καὶ ποιεῖ σημεῖα καὶ τέρατα ἐν τῷ οὐρανῷ καὶ ἐπὶ τῆς γῆς, ὅστις ἐξείλατο τὸν Δανιὴλ ἐκ χειρὸς τῶν λεόντων. |
|
28
|
28
|
| До здѣ̀ сконча́нїе словесѐ. А҆́зъ данїи́лъ, надо́лзѣ размышлє́нїѧ моѧ̑ смꙋща́хꙋ мѧ̀, и҆ зра́къ мо́й премѣни́сѧ на мнѣ̀, и҆ глаго́лъ въ се́рдцы мое́мъ соблюдо́хъ. | καὶ Δανιὴλ κατηύθυνεν ἐν τῇ βασιλείᾳ Δαρείου καὶ ἐν τῇ βασιλείᾳ Κύρου τοῦ Πέρσου. |
|
Глава́ и҃
|
Κεφάλαιο 8
|
|
1
|
1
|
| Въ лѣ́то тре́тїе ца́рства валтаса́ра царѧ̀ видѣ́нїе ꙗ҆ви́сѧ мнѣ̀, а҆́зъ данїи́лъ, по ꙗ҆́вльшемсѧ мнѣ̀ пре́жде. | ΕΝ ἔτει πρώτῳ Βαλτάσαρ βασιλέως Χαλδαίων Δανιὴλ ἐνύπνιον εἶδε, καὶ αἱ ὁράσεις τῆς κεφαλῆς αὐτοῦ ἐπὶ τῆς κοίτης αὐτοῦ, καὶ τὸ ἐνύπνιον αὐτοῦ ἔγραψεν· |
|
2
|
2
|
| И҆ бѣ́хъ въ сꙋ́сѣхъ гра́дѣ, и҆́же є҆́сть во странѣ̀ є҆ла́мстѣй, и҆ ви́дѣхъ въ видѣ́нїи, и҆ бѣ́хъ на оу҆ва́лѣ, | ἐγὼ Δανιὴλ ἐθεώρουν ἐν ὁράματί μου τῆς νυκτὸς καὶ ἰδοὺ οἱ τέσσαρες ἄνεμοι τοῦ οὐρανοῦ προσέβαλον εἰς τὴν θάλασσαν τὴν μεγάλην. |
|
3
|
3
|
| и҆ воздвиго́хъ ѻ҆́чи моѝ и҆ ви́дѣхъ: и҆ сѐ, ѻ҆ве́нъ є҆ди́нъ стоѧ̀ пред̾ оу҆ва́ломъ є҆мꙋ́же ро́зи, ро́зи же высо́цы, є҆ди́нъ же вы́шше дрꙋга́гѡ, и҆ вы́шшїй восхожда́ше послѣдѝ. | καὶ τέσσαρα θηρία μεγάλα ἀνέβαινον ἐκ τῆς θαλάσσης διαφέροντα ἀλλήλων. |
|
4
|
4
|
| И҆ ви́дѣхъ ѻ҆вна̀ бодꙋ́ща на за́падъ и҆ на сѣ́веръ, и҆ на ю҆́гъ и҆ на восто́къ: и҆ всѝ ѕвѣ́рїе не ста́нꙋтъ пред̾ ни́мъ, и҆ не бѣ̀ и҆збавлѧ́юща и҆з̾ рꙋкѝ є҆гѡ̀, и҆ сотворѝ по во́ли свое́й, и҆ возвели́чисѧ. | τὸ πρῶτον ὡσεὶ λέαινα, καὶ πτερὰ αὐτῇ ὡσεὶ ἀετοῦ· ἐθεώρουν ἕως οὗ ἐξετίλη τὰ πτερὰ αὐτῆς, καὶ ἐξῄρθη ἀπὸ τῆς γῆς καὶ ἐπὶ ποδῶν ἀνθρώπου ἐστάθη, καὶ καρδία ἀνθρώπου ἐδόθη αὐτῇ. |
|
5
|
5
|
| А҆́зъ же бѣ́хъ размышлѧ́ѧ, и҆ сѐ козе́лъ ѿ ко́зъ и҆дѧ́ше ѿ лі́ва на лицѐ всеѧ̀ землѝ и҆ не бѣ̀ прикаса́ѧсѧ землѝ, и҆ козлꙋ̀ томꙋ̀ ро́гъ ви́димь междꙋ̀ ѻ҆чи́ма є҆гѡ̀: | καὶ ἰδοὺ θηρίον δεύτερον ὅμοιον ἄρκῳ, καὶ εἰς μέρος ἓν ἐστάθη, καὶ τρεῖς πλευραὶ ἐν τῷ στόματι αὐτῆς ἀναμέσον τῶν ὀδόντων αὐτῆς, καὶ οὕτως ἔλεγον αὐτῇ· ἀνάστηθι, φάγε σάρκας πολλάς. |
|
6
|
6
|
| и҆ прїи́де до ѻ҆вна̀ и҆мꙋ́щагѡ рога̀ є҆го́же ви́дѣхъ стоѧ́ща пред̾ оу҆ва́ломъ, и҆ течѐ къ немꙋ̀ въ си́лѣ крѣ́пости своеѧ̀. | ὀπίσω τούτου ἐθεώρουν καὶ ἰδοὺ θηρίον ἕτερον ὡσεὶ πάρδαλις, καὶ αὐτῇ πτερὰ τέσσαρα πετεινοῦ ὑπεράνω αὐτῆς, καὶ τέσσαρες κεφαλαὶ τῷ θηρίῳ, καὶ ἐξουσία ἐδόθη αὐτῇ. |
|
7
|
7
|
| И҆ ви́дѣхъ є҆го̀ доходѧ́ща до ѻ҆вна̀, и҆ разсвирѣ́пѣ на него̀, и҆ поразѝ ѻ҆вна̀, и҆ сокрꙋшѝ ѻ҆́ба рѡ́га є҆гѡ̀: и҆ не бѣ̀ си́лы ѻ҆внꙋ̀, є҆́же ста́ти проти́вꙋ є҆мꙋ̀: и҆ пове́рже є҆го̀ на зе́млю и҆ попра̀ є҆го̀, и҆ не бѣ̀ и҆збавлѧ́ѧй ѻ҆вна̀ ѿ рꙋкѝ є҆гѡ̀. | ὀπίσω τούτου ἐθεώρουν καὶ ἰδοὺ θηρίον τέταρτον φοβερὸν καὶ ἔκθαμβον καὶ ἰσχυρὸν περισσῶς, καὶ οἱ ὀδόντες αὐτοῦ σιδηροῖ μεγάλοι, ἐσθίον καὶ λεπτῦνον καὶ τὰ ἐπίλοιπα τοῖς ποσὶν αὐτοῦ συνεπάτει, καὶ αὐτὸ διάφορον περισσῶς παρὰ πάντα τὰ θηρία τὰ ἔμπροσθεν αὐτοῦ, καὶ κέρατα δέκα αὐτῷ. |
|
8
|
8
|
| И҆ козе́лъ ко́зїй возвели́чисѧ до ѕѣла̀: и҆ внегда̀ оу҆крѣпи́сѧ, сокрꙋши́сѧ ро́гъ є҆гѡ̀ вели́кїй, и҆ взыдо́ша дрꙋзі́и четы́ри ро́зи под̾ ни́мъ, по четы́ремъ вѣ́трѡмъ небє́снымъ: | προσενόουν τοῖς κέρασιν αὐτοῦ, καὶ ἰδοὺ κέρας ἕτερον μικρὸν ἀνέβη ἐν μέσῳ αὐτῶν, καὶ τρία κέρατα τῶν ἔμπροσθεν αὐτοῦ ἐξερριζώθη ἀπὸ προσώπου αὐτοῦ, καὶ ἰδοὺ ὀφθαλμοὶ ὡσεὶ ὀφθαλμοὶ ἀνθρώπου ἐν τῷ κέρατι τούτῳ καὶ στόμα λαλοῦν μεγάλα. |
|
9
|
9
|
| и҆ ѿ є҆ди́нагѡ и҆́хъ взы́де ро́гъ є҆ди́нъ крѣ́покъ, и҆ возвели́чисѧ вельмѝ къ ю҆́гꙋ и҆ къ восто́кꙋ и҆ къ си́лѣ, | ἐθεώρουν ἕως ὅτου οἱ θρόνοι ἐτέθησαν, καὶ παλαιὸς ἡμερῶν ἐκάθητο, καὶ τὸ ἔνδυμα αὐτοῦ λευκὸν ὡσεὶ χιών, καὶ ἡ θρὶξ τῆς κεφαλῆς αὐτοῦ ὡσεὶ ἔριον καθαρόν, ὁ θρόνος αὐτοῦ φλὸξ πυρός, οἱ τροχοὶ αὐτοῦ πῦρ φλέγον· |
|
10
|
10
|
| и҆ возвели́чисѧ да́же до си́лы нбⷭ҇ныѧ: и҆ сотворѝ па́сти на зе́млю ѿ си́лы нбⷭ҇ныѧ и҆ ѿ ѕвѣ́здъ, и҆ попра̀ ѧ҆̀: | ποταμὸς πυρὸς εἷλκεν ἔμπροσθεν αὐτοῦ· χίλιαι χιλιάδες ἐλειτούργουν αὐτῷ, καὶ μύριαι μυριάδες παρειστήκεισαν αὐτῷ· κριτήριον ἐκάθισε, καὶ βίβλοι ἠνεῴχθησαν. |
|
11
|
11
|
| и҆ до́ндеже а҆рхїстрати́гъ и҆зба́витъ плѣ́нники, и҆ є҆гѡ̀ ра́ди же́ртва смѧте́сѧ, и҆ благопоспѣши́сѧ є҆мꙋ̀, и҆ ст҃о́е ѡ҆пꙋстѣ́етъ: | ἐθεώρουν τότε ἀπὸ φωνῆς τῶν λόγων τῶν μεγάλων, ὧν τὸ κέρας ἐκεῖνο ἐλάλει, ἕως οὗ ἀνῃρέθη τὸ θηρίον καὶ ἀπώλετο, καὶ τὸ σῶμα αὐτοῦ ἐδόθη εἰς καῦσιν πυρός. |
|
12
|
12
|
| и҆ даде́сѧ на же́ртвꙋ грѣ́хъ, и҆ пове́ржесѧ пра́вда на зе́млю: и҆ сотворѝ, и҆ благопоспѣши́сѧ. | καὶ τῶν λοιπῶν θηρίων μετεστάθη ἡ ἀρχή, καὶ μακρότης ζωῆς ἐδόθη αὐτοῖς ἕως καιροῦ καὶ καιροῦ. |
|
13
|
13
|
| И҆ слы́шахъ є҆ди́нагѡ ст҃а́гѡ глаго́люща. И҆ речѐ є҆ди́нъ ст҃ы́й дрꙋго́мꙋ нѣ́коемꙋ глаго́лющемꙋ: доко́лѣ видѣ́нїе ста́нетъ, же́ртва ѿѧ́таѧ, и҆ грѣ́хъ ѡ҆пꙋстѣ́нїѧ да́нный, и҆ ст҃о́е и҆ си́ла попере́тсѧ; | ἐθεώρουν ἐν ὁράματι τῆς νυκτὸς καὶ ἰδοὺ μετὰ τῶν νεφελῶν τοῦ οὐρανοῦ ὡς υἱὸς ἀνθρώπου ἐρχόμενος ἦν καὶ ἕως τοῦ παλαιοῦ τῶν ἡμερῶν ἔφθασε καὶ ἐνώπιον αὐτοῦ προσηνέχθη. |
|
14
|
14
|
| И҆ речѐ є҆мꙋ̀: да́же до ве́чера и҆ оу҆́тра дні́й двѣ̀ ты́сѧщы и҆ три́ста, и҆ ѡ҆чи́ститсѧ ст҃о́е. | καὶ αὐτῷ ἐδόθη ἡ ἀρχὴ καὶ ἡ τιμὴ καὶ ἡ βασιλεία, καὶ πάντες οἱ λαοί, φυλαί, γλῶσσαι αὐτῷ δουλεύσουσιν· ἡ ἐξουσία αὐτοῦ ἐξουσία αἰώνιος, ἥτις οὐ παρελεύσεται, καὶ ἡ βασιλεία αὐτοῦ οὐ διαφθαρήσεται. - |
|
15
|
15
|
| И҆ бы́сть, є҆гда̀ ви́дѣхъ а҆́зъ данїи́лъ видѣ́нїе и҆ взыска́хъ вѣ́дѣнїѧ, и҆ сѐ, ста̀ предо мно́ю а҆́ки ѡ҆́бразъ мꙋ́жескъ, | ῎Εφριξε τὸ πνεῦμά μου ἐν τῇ ἕξει μου, ἐγὼ Δανιήλ, καὶ αἱ ὁράσεις τῆς κεφαλῆς μου ἐτάρασσόν με. |
|
16
|
16
|
| и҆ слы́шахъ гла́съ мꙋ́жескъ средѣ̀ оу҆ва́ла, и҆ призва̀ и҆ речѐ: гаврїи́ле, скажѝ видѣ́нїе ѻ҆́номꙋ. | καὶ προσῆλθον ἑνὶ τῶν ἑστηκότων καὶ τὴν ἀκρίβειαν ἐζήτουν παρ' αὐτοῦ μαθεῖν περὶ πάντων τούτων, καὶ εἶπέ μοι τὴν ἀκρίβειαν καὶ τὴν σύγκρισιν τῶν λόγων ἐγνώρισέ μοι· |
|
17
|
17
|
| И҆ прїи́де и҆ ста̀ бли́з̾ стоѧ́нїѧ моегѡ̀: и҆ є҆гда̀ прїи́де оу҆жасо́хсѧ и҆ падо́хъ на лицѐ моѐ. И҆ речѐ ко мнѣ̀: разꙋмѣ́й, сы́не человѣ́чь, є҆ще́ бо до сконча́нїѧ вре́мене видѣ́нїе. | ταῦτα τὰ θηρία τὰ μεγάλα τὰ τέσσαρα, τέσσαρες βασιλεῖαι ἀναστήσονται ἐπὶ τῆς γῆς, |
|
18
|
18
|
| И҆ є҆гда̀ глаго́лаше со мно́ю, падо́хъ ни́цъ на землѝ, и҆ прикоснꙋ́сѧ мнѣ̀, и҆ поста́ви мѧ̀ на но́ги моѧ̑, и҆ речѐ: | αἳ ἀρθήσονται· καὶ παραλήψονται τὴν βασιλείαν ἅγιοι ῾Υψίστου καὶ καθέξουσιν αὐτὴν ἕως αἰῶνος τῶν αἰώνων. |
|
19
|
19
|
| сѐ, а҆́зъ возвѣща́ю тебѣ̀ бꙋ̑дꙋщаѧ на послѣ́докъ гнѣ́ва (сынѡ́мъ люді́й твои́хъ): є҆ще́ бо до конца̀ вре́мене видѣ́нїе. | καὶ ἐζήτουν ἀκριβῶς περὶ τοῦ θηρίου τοῦ τετάρτου, ὅτι ἦν διαφέρον παρὰ πᾶν θηρίον, φοβερὸν περισσῶς, οἱ ὀδόντες αὐτοῦ σιδηροῖ καὶ ὄνυχες αὐτοῦ χαλκοῖ. ἐσθίον καὶ λεπτῦνον καὶ τὰ ἐπίλοιπα τοῖς ποσὶν αὐτοῦ συνεπάτει· |
|
20
|
20
|
| Ѻ҆ве́нъ, є҆го́же ви́дѣлъ є҆сѝ и҆мꙋ́ща рога̀, ца́рь ми́дскїй и҆ пе́рсскїй: | καὶ περὶ τῶν κεράτων αὐτοῦ τῶν δέκα τῶν ἐν τῇ κεφαλῇ αὐτοῦ καὶ τοῦ ἑτέρου τοῦ ἀναβάντος καὶ ἐκτινάξαντος τῶν προτέρων τρία, κέρας ἐκεῖνο, ᾧ οἱ ὀφθαλμοὶ καὶ στόμα λαλοῦν μεγάλα καὶ ἡ ὅρασις αὐτοῦ μείζων τῶν λοιπῶν. |
|
21
|
21
|
| а҆ козе́лъ ко́зїй ца́рь є҆́ллинскїй є҆́сть: ро́гъ же вели́кїй, и҆́же междꙋ̀ ѻ҆чи́ма є҆гѡ̀, то́й є҆́сть ца́рь пе́рвый: | ἐθεώρουν καὶ τὸ κέρας ἐκεῖνο ἐποίει πόλεμον μετὰ τῶν ἁγίων καὶ ἴσχυσε πρὸς αὐτούς, |
|
22
|
22
|
| семꙋ́ же сокрꙋши́вшꙋсѧ воста́ша четы́ри ро́зи под̾ ни́мъ: четы́ри ца́рїе воста́нꙋтъ ѿ ꙗ҆зы́ка є҆гѡ̀, но не въ крѣ́пости є҆гѡ̀, | ἕως οὗ ἦλθεν ὁ παλαιὸς ἡμερῶν καὶ τὸ κρίμα ἔδωκεν ἁγίοις ῾Υψίστου, καὶ ὁ καιρὸς ἔφθασε καὶ τὴν βασιλείαν κατέσχον οἱ ἅγιοι. |
|
23
|
23
|
| и҆ на послѣ́докъ ца́рства и҆́хъ, и҆сполнѧ́ющымсѧ грѣхѡ́мъ и҆́хъ, воста́нетъ ца́рь безсра́менъ лице́мъ и҆ разꙋмѣ́ѧ гада̑нїѧ, | καὶ εἶπε· τὸ θηρίον τὸ τέταρτον, βασιλεία τετάρτη ἔσται ἐν τῇ γῇ, ἥτις ὑπερέξει πάσας τὰς βασιλείας καὶ καταφάγεται πᾶσαν τὴν γῆν καὶ συμπατήσει αὐτὴν καὶ κατακόψει. |
|
24
|
24
|
| и҆ держа́вна крѣ́пость є҆гѡ̀, не въ крѣ́пости же свое́й, и҆ чꙋде́снѡ растли́тъ и҆ оу҆пра́витъ и҆ сотвори́тъ, и҆ разсы́плетъ крѣ̑пкїѧ и҆ лю́ди ст҃ы, | καὶ τὰ δέκα κέρατα αὐτοῦ, δέκα βασιλεῖς ἀναστήσονται, καὶ ὀπίσω αὐτῶν ἀναστήσεται ἕτερος, ὃς ὑπεροίσει κακοῖς πάντας τοὺς ἔμπροσθεν, καὶ τρεῖς βασιλεῖς ταπεινώσει· |
|
25
|
25
|
| и҆ ꙗ҆ре́мъ вери́гъ свои́хъ и҆спра́витъ: ле́сть въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ въ се́рдцы свое́мъ возвели́читсѧ, и҆ ле́стїю разсы́плетъ мно́гихъ, и҆ на па́гꙋбꙋ мнѡ́гимъ возста́нетъ, и҆ ꙗ҆́кѡ ꙗ҆́ица рꙋко́ю сокрꙋши́тъ. | καὶ λόγους πρὸς τὸν ῞Υψιστον λαλήσει καὶ τοὺς ἁγίους ῾Υψίστου παλαιώσει καὶ ὑπονοήσει τοῦ ἀλλοιῶσαι καιροὺς καὶ νόμον. καὶ δοθήσεται ἐν χειρὶ αὐτοῦ ἕως καιροῦ καὶ καιρῶν καὶ ἥμισυ καιροῦ. |
|
26
|
26
|
| И҆ видѣ́нїе ве́чера и҆ оу҆́тра рѣче́ннагѡ и҆́стинно є҆́сть: ты́ же назна́менай видѣ́нїе, ꙗ҆́кѡ на дни̑ мнѡ́ги. | καὶ τὸ κριτήριον καθίσει καὶ τὴν ἀρχὴν μεταστήσουσι τοῦ ἀφανίσαι καὶ τοῦ ἀπολέσαι ἕως τέλους. |
|
27
|
27
|
| А҆́зъ же данїи́лъ оу҆спо́хъ и҆ и҆знемога́хъ на дни̑ (мнѡ́ги), и҆ воста́хъ и҆ творѧ́хъ дѣла̀ царє́ва, и҆ почꙋди́хсѧ видѣ́нїю, и҆ не бѧ́ше разꙋмѣва́ющагѡ. | καὶ ἡ βασιλεία καὶ ἡ ἐξουσία καὶ ἡ μεγαλωσύνη τῶν βασιλέων τῶν ὑποκάτω παντὸς τοῦ οὐρανοῦ ἐδόθη ἁγίοις ῾Υψίστου, καὶ ἡ βασιλεία αὐτοῦ βασιλεία αἰώνιος, καὶ πᾶσαι αἱ ἀρχαὶ αὐτῷ δουλεύσουσι καὶ ὑπακούσονται. |
|
Глава́ ѳ҃
|
Κεφάλαιο 9
|
|
1
|
1
|
| Въ пе́рвое лѣ́то да́рїа сы́на а҆ссꙋи́рова, ѿ пле́мене ми́дска, и҆́же ца́рствова во ца́рствѣ халде́йстѣмъ, | ΕΝ ἔτει τρίτῳ τῆς βασιλείας Βαλτάσαρ τοῦ βασιλέως ὅρασις ὤφθη πρός με, ἐγὼ Δανιήλ, μετὰ τὴν ὀφθεῖσάν μοι τὴν ἀρχήν. |
|
2
|
2
|
| въ лѣ́то пе́рвое ца́рства є҆гѡ̀, а҆́зъ данїи́лъ разꙋмѣ́хъ въ кни́гахъ число̀ лѣ́тъ, ѡ҆ не́мже бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко і҆еремі́и прⷪ҇ро́кꙋ, на сконча́нїе ѡ҆пꙋстѣ́нїѧ і҆ерⷭ҇ли́млѧ се́дмьдесѧтъ лѣ́тъ. | καὶ ἤμην ἐν Σούσοις τῇ βάρει, ἥ ἐστιν ἐν χώρᾳ Αἰλὰμ καὶ εἶδον ἐν ὁράματι καὶ ἤμην ἐπὶ τοῦ Οὐβὰλ |
|
3
|
3
|
| И҆ да́хъ лицѐ моѐ къ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ, є҆́же взыска́ти моли́твы и҆ проше́нїѧ въ постѣ̀ и҆ во вре́тищи и҆ пе́пелѣ, | καὶ ᾖρα τοὺς ὀφθαλμούς μου καὶ εἶδον· καὶ ἰδοὺ κριὸς εἷς ἑστηκὼς πρὸ τοῦ Οὐβάλ. καὶ αὐτῷ κέρατα ὑψηλά, καὶ τὸ ἓν ὑψηλότερον τοῦ ἑτέρου, καὶ τὸ ὑψηλὸν ἀνέβαινεν ἐπ' ἐσχάτων. |
|
4
|
4
|
| и҆ моли́хсѧ ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ моемꙋ̀ и҆ и҆сповѣ́дахсѧ и҆ рѣ́хъ: гдⷭ҇и, бж҃е вели́кїй и҆ чꙋ́дный, хранѧ́й завѣ́тъ тво́й и҆ млⷭ҇ть твою̀ лю́бѧщымъ тѧ̀ и҆ хранѧ́щымъ за́пѡвѣди твоѧ̑: | καὶ εἶδον τὸν κριὸν κερατίζοντα κατὰ θάλασσαν καὶ βορρᾶν καὶ νότον, καὶ πάντα τὰ θηρία οὐ στήσεται ἐνώπιον αὐτοῦ, καὶ οὐκ ἦν ὁ ἐξαιρούμενος ἐκ χειρὸς αὐτοῦ, καὶ ἐποίησε κατὰ τὸ θέλημα αὐτοῦ καὶ ἐμεγαλύνθη. |
|
5
|
5
|
| согрѣши́хомъ, беззако́нновахомъ, нече́ствовахомъ и҆ ѿстꙋпи́хомъ и҆ оу҆клони́хомсѧ ѿ за́повѣдїй твои́хъ и҆ ѿ сꙋдѡ́въ твои́хъ | καὶ ἐγὼ ἤμην συνίων καὶ ἰδοὺ τράγος αἰγῶν ἤρχετο ἀπὸ λιβὸς ἐπὶ πρόσωπον πάσης τῆς γῆς καὶ οὐκ ἦν ἁπτόμενος τῆς γῆς, καὶ τῷ τράγῳ κέρας θεωρητὸν ἀναμέσον τῶν ὀφθαλμῶν αὐτοῦ. |
|
6
|
6
|
| и҆ не послꙋ́шахомъ ра̑бъ твои́хъ прⷪ҇ро́кѡвъ, и҆̀же глаго́лаша во и҆́мѧ твоѐ ко царє́мъ на́шымъ и҆ кнѧзє́мъ на́шымъ, и҆ ѻ҆тцє́мъ на́шымъ и҆ всѣ̑мъ лю́демъ землѝ. | καὶ ἦλθεν ἕως τοῦ κριοῦ τοῦ τά κέρατα ἔχοντος, οὗ εἶδον, ἑστῶτος ἐνώπιον τοῦ Οὐβὰλ καὶ ἔδραμε πρὸς αὐτὸν ἐν ὁρμῇ τῆς ἰσχύος αὐτοῦ. |
|
7
|
7
|
| Тебѣ̀, гдⷭ҇и, пра́вда, на́мъ же стыдѣ́нїе лица̀, ꙗ҆́коже де́нь се́й, мꙋ́жꙋ і҆ꙋ́динꙋ, и҆ живꙋ́щымъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ всемꙋ̀ і҆и҃лю, и҆ бли̑жнимъ и҆ да̑льнимъ во все́й землѝ, и҆дѣ́же разсѣ́ѧлъ є҆сѝ ѧ҆̀ та́мѡ, во ѿверже́нїи и҆́хъ, и҆́мже ѿверго́шасѧ тебє̀, гдⷭ҇и. | καὶ εἶδον αὐτὸν φθάνοντα ἕως τοῦ κριοῦ, καὶ ἐξηγριάνθη πρὸς αὐτὸν καὶ ἔπαισε τὸν κριὸν καὶ συνέτριψεν ἀμφότερα τὰ κέρατα αὐτοῦ, καὶ οὐκ ἦν ἰσχὺς τῷ κριῷ τοῦ στῆναι ἐνώπιον αὐτοῦ· καὶ ἔρριψεν αὐτὸν ἐπὶ τὴν γῆν καὶ συνεπάτησεν αὐτόν, καὶ οὐκ ἦν ὁ ἐξαιρούμενος τὸν κριὸν ἐκ χειρὸς αὐτοῦ. |
|
8
|
8
|
| Тебѣ̀, гдⷭ҇и, є҆́сть пра́вда, на́мъ же стыдѣ́нїе лица̀, и҆ царє́мъ на́шымъ и҆ кнѧзє́мъ на́шымъ и҆ ѻ҆тцє́мъ на́шымъ, и҆̀же согрѣши́хомъ тебѣ̀. | καὶ ὁ τράγος τῶν αἰγῶν ἐμεγαλύνθη ἕως σφόδρα, καὶ ἐν τῷ ἰσχῦσαι αὐτὸν συνετρίβη τὸ κέρας αὐτοῦ τὸ μέγα, καὶ ἀνέβη ἕτερα κέρατα τέσσαρα ὑποκάτω αὐτοῦ εἰς τοὺς τέσσαρας ἀνέμους τοῦ οὐρανοῦ. |
|
9
|
9
|
| Гдⷭ҇ꙋ же бг҃ꙋ на́шемꙋ щедрѡ́ты и҆ ѡ҆чищє́нїѧ, ꙗ҆́кѡ ѿстꙋпи́хомъ ѿ гдⷭ҇а | καὶ ἐκ τοῦ ἑνὸς αὐτῶν ἐξῆλθε κέρας ἓν ἰσχυρὸν καὶ ἐμεγαλύνθη περισσῶς πρὸς τὸν νότον καὶ πρὸς τὴν ἀνατολὴν καὶ πρὸς τὴν δύναμιν· |
|
10
|
10
|
| и҆ не послꙋ́шахомъ гла́са гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ, ходи́ти въ зако́нѣхъ є҆гѡ̀, и҆̀хже дадѐ пред̾ лице́мъ на́шимъ рꙋко́ю ра̑бъ свои́хъ прⷪ҇ро́кѡвъ. | καὶ ἐμεγαλύνθη ἕως τῆς δυνάμεως τοῦ οὐρανοῦ, καὶ ἔπεσεν ἐπὶ τὴν γῆν ἀπὸ τῆς δυνάμεως τοῦ οὐρανοῦ καὶ ἀπὸ τῶν ἄστρων, καὶ συνεπάτησαν αὐτά, |
|
11
|
11
|
| И҆ ве́сь і҆и҃ль престꙋпѝ зако́нъ тво́й, и҆ оу҆клони́шасѧ є҆́же не послꙋ́шати гла́са твоегѡ̀: и҆ прїи́де на ны̀ клѧ́тва и҆ заклѧ́тїе впи́саное въ зако́нѣ мѡѷсе́а раба̀ бж҃їѧ, ꙗ҆́кѡ согрѣши́хомъ є҆мꙋ̀. | καὶ ἕως οὗ ὁ ἀρχιστράτηγος ρύσεται τὴν αἰχμαλωσίαν, καὶ δι' αὐτὸν θυσία ἐταράχθη, καὶ ἐγενήθη καὶ κατευοδώθη αὐτῷ, καὶ τὸ ἅγιον ἐρημωθήσεται· |
|
12
|
12
|
| И҆ оу҆ста́ви словеса̀ своѧ̑, ꙗ҆̀же гл҃а на ны̀ и҆ на сꙋдїи̑ на́шѧ, и҆̀же сꙋди́ша на́мъ, навестѝ на ны̀ ѕла̑ѧ вели̑каѧ, ꙗ҆ковы́хъ не бы́сть под̾ всѣ́мъ небесе́мъ, по (всѣ̑мъ) бы́вшымъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, | καὶ ἐδόθη ἐπὶ τὴν θυσίαν ἁμαρτία, καὶ ἐρρίφη χαμαὶ ἡ δικαιοσύνη, καὶ ἐποίησε καὶ εὐοδώθη. |
|
13
|
13
|
| ꙗ҆́коже є҆́сть пи́сано въ зако́нѣ мѡѷсе́овѣ, всѧ̑ ѕла̑ѧ сїѧ̑ прїидо́ша на ны̀: и҆ не помоли́хомсѧ лицꙋ̀ гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ, ѿврати́тисѧ ѿ непра́вдъ на́шихъ, и҆ є҆́же смы́слити во все́й и҆́стинѣ твое́й (гдⷭ҇и). | καὶ ἤκουσα ἑνὸς ἁγίου λαλοῦντος, καὶ εἶπεν εἷς ἅγιος τῷ φελμουνὶ τῷ λαλοῦντι· ἕως πότε ἡ ὅρασις στήσεται, ἡ θυσία ἡ ἀρθεῖσα καὶ ἡ ἁμαρτία ἐρημώσεως ἡ δοθεῖσα, καὶ τὸ ἅγιον καὶ ἡ δύναμις συμπατηθήσεται; |
|
14
|
14
|
| И҆ оу҆бꙋди́сѧ гдⷭ҇ь бг҃ъ на ѕло́бꙋ на́шꙋ и҆ наведѐ сїѧ̑ на ны̀, ꙗ҆́кѡ првⷣнъ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ во все́мъ дѣѧ́нїи свое́мъ, є҆́же сотворѝ, и҆ не послꙋ́шахомъ гла́са є҆гѡ̀. | καὶ εἶπεν αὐτῷ· ἕως ἐσπέρας καὶ πρωΐ ἡμέραι δισχίλιαι καὶ τριακόσιαι, καὶ καθαρισθήσεται τὸ ἅγιον. - |
|
15
|
15
|
| И҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и, бж҃е на́шъ, и҆́же и҆зве́лъ є҆сѝ лю́ди твоѧ̑ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ рꙋко́ю крѣ́пкою и҆ сотвори́лъ є҆сѝ себѣ̀ самомꙋ̀ и҆́мѧ, ꙗ҆́коже де́нь се́й, согрѣши́хомъ, беззако́нновахомъ. | Καὶ ἐγένετο ἐν τῷ ἰδεῖν με, ἐγὼ Δανιήλ, τὴν ὅρασιν καὶ ἐζήτουν σύνεσιν, καὶ ἰδοὺ ἔστη ἐνώπιον ἐμοῦ ὡς ὅρασις ἀνδρός. |
|
16
|
16
|
| Гдⷭ҇и, всѣ́мъ поми́лованїемъ твои́мъ да ѿврати́тсѧ ꙗ҆́рость твоѧ̀ и҆ гнѣ́въ тво́й ѿ гра́да твоегѡ̀ і҆ерⷭ҇ли́ма, ѿ горы̀ ст҃ы́ѧ твоеѧ̀: ꙗ҆́кѡ согрѣши́хомъ непра́вдами на́шими и҆ беззако́нїемъ ѻ҆тє́цъ на́шихъ, і҆еⷭ҇ли́мъ и҆ лю́дїе твоѝ во оу҆кори́знꙋ бы́ша во всѣ́хъ ѡ҆кре́стныхъ на́съ. | καὶ ἤκουσα φωνὴν ἀνδρὸς ἀναμέσον τοῦ Οὐβάλ, καὶ ἐκάλεσε καὶ εἶπε· Γαβριήλ, συνέτισον ἐκεῖνον τὴν ὅρασιν. |
|
17
|
17
|
| И҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и, бж҃е на́шъ, оу҆слы́ши моли́твꙋ раба̀ твоегѡ̀ и҆ проше́нїе є҆гѡ̀, и҆ ꙗ҆вѝ лицѐ твоѐ на ст҃и́лище твоѐ ѡ҆пꙋстѣ́вшее, тебє̀ ра́ди, гдⷭ҇и. | καὶ ἦλθε καὶ ἔστη ἐχόμενος τῆς στάσεώς μου, καὶ ἐν τῷ ἐλθεῖν αὐτὸν ἐθαμβήθην, καὶ πίπτω ἐπὶ πρόσωπόν μου, καὶ εἶπε πρός με· σύνες, υἱὲ ἀνθρώπου· ἔτι γὰρ εἰς καιροῦ πέρας ἡ ὅρασις. |
|
18
|
18
|
| Приклонѝ, гдⷭ҇и, бж҃е мо́й, оу҆́хо твоѐ и҆ оу҆слы́ши, ѿве́рзи ѻ҆́чи твоѝ и҆ ви́ждь потребле́нїе на́ше и҆ гра́да твоегѡ̀, въ не́мже призва́сѧ и҆́мѧ твоѐ, ꙗ҆́кѡ не на на́шѧ пра̑вды (оу҆пова́юще) поверга́емъ моле́нїе на́ше пред̾ тобо́ю, но на щедрѡ́ты твоѧ̑ мнѡ́гїѧ, гдⷭ҇и. | καὶ ἐν τῷ λαλεῖν αὐτὸν μετ' ἐμοῦ πίπτω ἐπὶ πρόσωπόν μου ἐπὶ τὴν γῆν, καὶ ἥψατό μου καὶ ἔστησέ με ἐπὶ πόδας |
|
19
|
19
|
| Оу҆слы́ши, гдⷭ҇и, ѡ҆чтⷭ҇и, гдⷭ҇и, вонмѝ, гдⷭ҇и, и҆ сотворѝ, и҆ не закоснѝ тебє̀ ра́ди, бж҃е мо́й, ꙗ҆́кѡ и҆́мѧ твоѐ призва́сѧ во гра́дѣ твое́мъ и҆ въ лю́дехъ твои́хъ. | καὶ εἶπεν· ἰδοὺ ἐγὼ γνωρίζω σοι τὰ ἐσόμενα ἐπ' ἐσχάτων τῆς ὀργῆς· ἔτι γὰρ εἰς καιροῦ πέρας ἡ ὅρασις. |
|
20
|
20
|
| Є҆ще́ же мѝ глаго́лющꙋ и҆ молѧ́щꙋсѧ и҆ и҆сповѣ́дающꙋ грѣхѝ моѧ̑ и҆ грѣхѝ люді́й мои́хъ і҆и҃лѧ, и҆ припа́дающꙋ съ моле́нїемъ мои́мъ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ мои́мъ ѡ҆ горѣ̀ ст҃ѣ́й є҆гѡ̀: | ὁ κριός, ὃν εἶδες, ὁ ἔχων τὰ κέρατα βασιλεὺς Μήδων καὶ Περσῶν. |
|
21
|
21
|
| и҆ є҆щѐ глаго́лющꙋ мѝ въ моли́твѣ, и҆ сѐ, мꙋ́жъ гаврїи́лъ, є҆го́же ви́дѣхъ въ видѣ́нїи мое́мъ въ нача́лѣ, парѧ́щь, и҆ прикоснꙋ́сѧ мнѣ̀, а҆́ки въ ча́съ же́ртвы вече́рнїѧ, | ὁ τράγος τῶν αἰγῶν βασιλεὺς ῾Ελλήνων· καὶ τὸ κέρας τὸ μέγα, ὃ ἦν ἀναμέσον τῶν ὀφθαλμῶν αὐτοῦ, αὐτός ἐστιν ὁ βασιλεὺς ὁ πρῶτος. |
|
22
|
22
|
| и҆ вразꙋми́ мѧ, и҆ глаго́ла ко мнѣ̀, и҆ речѐ: данїи́ле, нн҃ѣ и҆зыдо́хъ оу҆стро́ити тебѣ̀ ра́зꙋмъ: | καὶ τοῦ συντριβέντος, οὗ ἔστησαν τέσσαρα κέρατα ὑποκάτω, τέσσαρες βασιλεῖς ἐκ τοῦ ἔθνους αὐτοῦ ἀναστήσονται καὶ οὐκ ἐν τῇ ἰσχύϊ αὐτοῦ. |
|
23
|
23
|
| въ нача́лѣ моли́твы твоеѧ̀ и҆зы́де сло́во, и҆ а҆́зъ прїидо́хъ возвѣсти́ти тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ мꙋ́жъ жела́нїй є҆сѝ ты̀, размы́сли ѡ҆ словесѝ и҆ разꙋмѣ́й во ꙗ҆вле́нїи. | καὶ ἐπ' ἐσχάτων τῆς βασιλείας αὐτῶν, πληρουμένων τῶν ἁμαρτιῶν αὐτῶν, ἀναστήσεται βασιλεὺς ἀναιδὴς προσώπῳ καὶ συνίων προβλήματα. |
|
24
|
24
|
| Се́дмьдесѧтъ седми́нъ сократи́шасѧ ѡ҆ лю́дехъ твои́хъ и҆ ѡ҆ гра́дѣ твое́мъ ст҃ѣ́мъ, ꙗ҆́кѡ да ѡ҆бетша́етъ согрѣше́нїе, и҆ сконча́етсѧ грѣ́хъ, и҆ запеча́таютсѧ грѣсѝ, и҆ загла́дѧтсѧ непра̑вды, и҆ ѡ҆чи́стѧтсѧ беззакѡ́нїѧ, и҆ приведе́тсѧ пра́вда вѣ́чнаѧ: и҆ запеча́таетсѧ видѣ́нїе и҆ прⷪ҇ро́къ, и҆ пома́жетсѧ ст҃ы́й ст҃ы́хъ. | καὶ κραταιὰ ἡ ἰσχὺς αὐτοῦ καὶ θαυμαστὰ διαφθερεῖ καὶ κατευθυνεῖ καὶ ποιήσει καὶ διαφθερεῖ ἰσχυροὺς καὶ λαὸν ἅγιον. |
|
25
|
25
|
| И҆ оу҆вѣ́си и҆ оу҆разꙋмѣ́еши ѿ и҆схо́да словесѐ, є҆́же ѿвѣща́ти и҆ є҆́же согради́ти і҆еⷭ҇ли́мъ, да́же до хрⷭ҇та̀ старѣ́йшины седми́нъ се́дмь и҆ седми́нъ шестьдесѧ́тъ двѣ̀: и҆ возврати́тсѧ, и҆ согради́тсѧ сто́гна и҆ забра̑ла, и҆ и҆стоща́тсѧ лѣ̑та. | καὶ ὁ ζυγὸς τοῦ κλοιοῦ αὐτοῦ κατευθυνεῖ· δόλος ἐν τῇ χειρὶ αὐτοῦ, καὶ ἐν καρδίᾳ αὐτοῦ μεγαλυνθήσεται καὶ δόλῳ διαφθερεῖ πολλοὺς καὶ ἐπὶ ἀπωλείας πολλῶν στήσεται καὶ ὡς ὠὰ χειρὶ συντρίψει. |
|
26
|
26
|
| И҆ по седми́нахъ шести́десѧти двꙋ́хъ потреби́тсѧ пома́занїе, и҆ сꙋ́дъ не бꙋ́детъ въ не́мъ: гра́дъ же и҆ ст҃о́е разсы́плетсѧ со старѣ́йшиною грѧдꙋ́щимъ, и҆ потребѧ́тсѧ а҆́ки въ пото́пѣ, и҆ до конца̀ ра́ти сокраще́нныѧ чи́номъ, поги́бельми. | καὶ ἡ ὅρασις τῆς ἑσπέρας καὶ τῆς πρωΐας τῆς ρηθείσης ἀληθής ἐστι· καὶ σὺ σφράγισον τὴν ὅρασιν, ὅτι εἰς ἡμέρας πολλάς. |
|
27
|
27
|
| И҆ оу҆тверди́тъ завѣ́тъ мнѡ́зѣмъ седми́на є҆ди́на: въ по́лъ же седми́ны ѿи́метсѧ же́ртва и҆ возлїѧ́нїе, и҆ во свѧти́лищи ме́рзость запꙋстѣ́нїѧ бꙋ́детъ, и҆ да́же до сконча́нїѧ вре́мене сконча́нїе да́стсѧ на ѡ҆пꙋстѣ́нїе. | καὶ ἐγὼ Δανιὴλ ἐκοιμήθην καὶ ἐμαλακίσθην ἡμέρας καὶ ἀνέστην καὶ ἐποίουν τὰ ἔργα τοῦ βασιλέως· καὶ ἐθαύμαζον τὴν ὅρασιν, καὶ οὐκ ἦν ὁ συνίων. |
|
Глава́ і҃
|
Κεφάλαιο 10
|
|
1
|
1
|
| Въ лѣ́то тре́тїе кѵ́ра царѧ̀ пе́рсскагѡ, сло́во ѿкры́сѧ данїи́лꙋ, є҆мꙋ́же прозва́сѧ и҆́мѧ валтаса́ръ: и҆́стинно же сло́во и҆ си́ла вели́ка и҆ ра́зꙋмъ даде́сѧ є҆мꙋ̀ въ видѣ́нїи. | ΕΝ τῷ πρώτῳ ἔτει Δαρείου τοῦ υἱοῦ ᾿Ασουήρου ἀπὸ τοῦ σπέρματος τῶν Μήδων, ὃς ἐβασίλευσεν ἐπὶ βασιλείαν Χαλδαίων, |
|
2
|
2
|
| Въ ты̑ѧ дни̑ а҆́зъ данїи́лъ бѣ́хъ рыда́ѧ трѝ седми̑цы дні́й: | ἐν ἔτει ἑνὶ τῆς βασιλείας αὐτοῦ ἐγὼ Δανιὴλ συνῆκα ἐν ταῖς βίβλοις τὸν ἀριθμὸν τῶν ἐτῶν, ὃς ἐγενήθη λόγος Κυρίου πρὸς ῾Ιερεμίαν τὸν προφήτην εἰς συμπλήρωσιν ἐρημώσεως ῾Ιερουσαλήμ, ἑβδομήκοντα ἔτη. |
|
3
|
3
|
| хлѣ́ба вожделѣ́ннагѡ не ꙗ҆до́хъ, и҆ мѧ́со и҆ вїно̀ не вни́де во оу҆ста̀ моѧ̑, и҆ ма́стїю не пома́захсѧ до и҆сполненїѧ трїе́хъ седми́цъ дні́й. | καὶ ἔδωκα τὸ πρόσωπόν μου πρὸς Κύριον τὸν Θεὸν τοῦ ἐκζητῆσαι προσευχὴν καὶ δεήσεις ἐν νηστείαις καὶ σάκκῳ καὶ σποδῷ· |
|
4
|
4
|
| Въ де́нь два́десѧть четве́ртый пе́рвагѡ мцⷭ҇а а҆́зъ бѣ́хъ бли́з̾ рѣкѝ вели́кїѧ, ꙗ҆́же є҆́сть ті́гръ є҆ддеке́ль, | καὶ προσευξάμην πρὸς Κύριον τὸν Θεόν μου καὶ ἐξωμολογησάμην καὶ εἶπα· Κύριε ὁ Θεὸς ὁ μέγας καὶ θαυμαστός, ὁ φυλάσσων τὴν διαθήκην σου καὶ τὸ ἔλεός σου τοῖς ἀγαπῶσί σε καὶ τοῖς φυλάσσουσι τὰς ἐντολάς σου, |
|
5
|
5
|
| и҆ воздвиго́хъ ѻ҆́чи моѝ и҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, мꙋ́жъ є҆ди́нъ ѡ҆блече́нъ въ ри́зꙋ льнѧ́нꙋ, и҆ чрє́сла є҆гѡ̀ препоѧ̑сана зла́томъ свѣ́тлымъ: | ἡμάρτομεν, ἠδικήσαμεν, ἠνομήσαμεν καὶ ἀπέστημεν καὶ ἐξεκλίναμεν ἀπὸ τῶν ἐντολῶν σου καὶ ἀπὸ τῶν κριμάτων σου. |
|
6
|
6
|
| тѣ́ло же є҆гѡ̀ а҆́ки ѳарсі́съ, лице́ же є҆гѡ̀ а҆́ки зрѣ́нїе мо́лнїи, ѻ҆́чи же є҆гѡ̀ а҆́ки свѣщы̀ ѻ҆́гнєны, и҆ мы̑шцы є҆гѡ̀ и҆ го́лєни а҆́ки зра́къ мѣ́ди блеща́щїѧсѧ, гла́съ же слове́съ є҆гѡ̀ а҆́ки гла́съ наро́да. | καὶ οὐκ εἰσηκούσαμεν τῶν δούλων σου τῶν προφητῶν, οἳ ἐλάλουν ἐν τῷ ὀνόματί σου πρὸς τοὺς βασιλεῖς ἡμῶν καὶ ἄρχοντας ἡμῶν καὶ πατέρας ἡμῶν, καὶ πρὸς πάντα τὸν λαὸν τῆς γῆς. |
|
7
|
7
|
| И҆ ви́дѣхъ а҆́зъ данїи́лъ є҆ди́нъ ꙗ҆вле́нїе, а҆ мꙋ́жїе, и҆̀же со мно́ю, не ви́дѣша ꙗ҆вле́нїѧ, но оу҆́жасъ вели́кїй нападѐ на ни́хъ, и҆ ѿбѣ́гнꙋша во стра́сѣ. | σοὶ Κύριε ἡ δικαιοσύνη, καὶ ἡμῖν ἡ αἰσχύνη τοῦ προσώπου ὡς ἡ ἡμέρα αὕτη, ἀνδρὶ ᾿Ιούδα καὶ τοῖς ἐνοικοῦσιν ἐν ῾Ιερουσαλὴμ καὶ παντὶ ᾿Ισραήλ, τοῖς ἐγγὺς καὶ τοῖς μακρὰν ἐν πάσῃ τῇ γῇ, οὗ διέσπειρας αὐτοὺς ἐκεῖ, ἐν ἀθεσίᾳ αὐτῶν, ᾗ ἠθέτησαν. |
|
8
|
8
|
| А҆́зъ же ѡ҆ста́хъ є҆ди́нъ и҆ ви́дѣхъ ꙗ҆вле́нїе вели́кое сїѐ, и҆ не ѡ҆ста̀ во мнѣ̀ крѣ́пость, и҆ сла́ва моѧ̀ ѡ҆брати́сѧ въ разсы́панїе, и҆ не оу҆держа́хъ крѣ́пости. | ἐν σοὶ Κύριέ ἐστιν ἡμῶν ἡ δικαιοσύνη καὶ ἡμῖν ἡ αἰσχύνη τοῦ προσώπου καὶ τοῖς βασιλεῦσιν ἡμῶν καὶ τοῖς ἄρχουσιν ἡμῶν καὶ τοῖς πατράσιν ἡμῶν, οἵτινες ἡμάρτομέν σοι. |
|
9
|
9
|
| И҆ слы́шахъ гла́съ слове́съ є҆гѡ̀. И҆ внегда̀ слы́шахъ, бѣ́хъ сокрꙋше́нъ, лице́ же моѐ на землѝ: | Κυρίῳ τῷ Θεῷ ἡμῶν οἱ οἰκτιρμοὶ καὶ οἱ ἱλασμοί, ὅτι ἀπέστημεν |
|
10
|
10
|
| и҆ сѐ, рꙋка̀ прикаса́ющисѧ мнѣ̀, и҆ возста́ви мѧ̀ на кѡлѣ́на моѧ̑ и҆ на дла̑ни рꙋ́къ мои́хъ. | καὶ οὐκ εἰσηκούσαμεν τῆς φωνῆς Κυρίου τοῦ Θεοῦ ἡμῶν πορεύεσθαι ἐν τοῖς νόμοις αὐτοῦ, οἷς ἔδωκε κατὰ πρόσωπον ἡμῶν ἐν χερσὶ τῶν δούλων αὐτοῦ τῶν προφητῶν. |
|
11
|
11
|
| И҆ речѐ ко мнѣ̀: данїи́ле, мꙋ́жꙋ жела́нїй, разꙋмѣ́й во словесѣ́хъ си́хъ, ꙗ҆̀же а҆́зъ глаго́лю къ тебѣ̀, и҆ станѝ на стоѧ́нїи свое́мъ, ꙗ҆́кѡ нн҃ѣ по́сланъ є҆́смь къ тебѣ̀. И҆ є҆гда̀ возглаго́ла сло́во сїѐ ко мнѣ̀, воста́хъ тре́петенъ. | καὶ πᾶς ᾿Ισραὴλ παρέβησαν τὸν νόμον σου καὶ ἐξέκλιναν τοῦ μὴ ἀκοῦσαι τῆς φωνῆς σου, καὶ ἐπῆλθεν ἐφ' ἡμᾶς ἡ κατάρα καὶ ὁ ὅρκος ὁ γεγραμμένος ἐν νόμῳ Μωυσέως δούλου τοῦ Θεοῦ, ὅτι ἡμάρτομεν αὐτῷ. |
|
12
|
12
|
| И҆ речѐ ко мнѣ̀: не бо́йсѧ, данїи́ле, ꙗ҆́кѡ ѿ пе́рвагѡ днѐ, въ ѻ҆́ньже по́далъ є҆сѝ се́рдце твоѐ, є҆́же разꙋмѣ́ти и҆ трꙋди́тисѧ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ, оу҆слы̑шана бы́ша словеса̀ твоѧ̑, а҆́зъ же прїидо́хъ во словесѣ́хъ твои́хъ: | καὶ ἔστησε τοὺς λόγους αὐτοῦ, οὓς ἐλάλησεν ἐφ' ἡμᾶς καὶ ἐπὶ τοὺς κριτὰς ἡμῶν, οἳ ἔκρινον ἡμᾶς, ἐπαγαγεῖν ἐφ' ἡμᾶς κακὰ μεγάλα, οἷα οὐ γέγονεν ὑποκάτω παντὸς τοῦ οὐρανοῦ κατὰ τὰ γενόμενα ἐν ῾Ιερουσαλήμ. |
|
13
|
13
|
| кнѧ́зь же ца́рства пе́рсскагѡ стоѧ́ше проти́вꙋ мнѣ̀ два́десѧть и҆ є҆ди́нъ де́нь: и҆ сѐ мїхаи́лъ є҆ди́нъ ѿ старѣ́йшинъ пе́рвыхъ прїи́де помощѝ мнѣ̀, и҆ того̀ ѡ҆ста́вихъ та́мѡ со кнѧ́земъ ца́рства пе́рсскагѡ, | καθὼς γέγραπται ἐν τῷ νόμῳ Μωυσῆ, πάντα τὰ κακὰ ταῦτα ἦλθεν ἐφ' ἡμᾶς, καὶ οὐκ ἐδεήθημεν τοῦ προσώπου Κυρίου τοῦ Θεοῦ ἡμῶν ἀποστρέψαι ἀπὸ τῶν ἀδικιῶν ἡμῶν καὶ τοῦ συνιέναι ἐν πάσῃ ἀληθείᾳ σου. |
|
14
|
14
|
| и҆ прїидо́хъ сказа́ти тебѣ̀, є҆ли̑ка срѧ́щꙋтъ люді́й твои́хъ въ послѣ̑днїѧ дни̑, ꙗ҆́кѡ є҆щѐ видѣ́нїе на дни̑. | καὶ ἐγρηγόρησε Κύριος καὶ ἐπήγαγεν αὐτὰ ἐφ' ἡμᾶς, ὅτι δίκαιος Κύριος ὁ Θεὸς ἡμῶν ἐπὶ πᾶσαν τὴν ποίησιν αὐτοῦ, ἣν ἐποίησε, καὶ οὐκ εἰσηκούσαμεν τῆς φωνῆς αὐτοῦ. |
|
15
|
15
|
| И҆ є҆гда̀ глаго́ла со мно́ю по словесє́мъ си̑мъ, да́хъ лицѐ моѐ на зе́млю и҆ оу҆мили́хсѧ. | καὶ νῦν, Κύριε ὁ Θεὸς ἡμῶν, ὃς ἐξήγαγες τὸν λαόν σου ἐκ γῆς Αἰγύπτου ἐν χειρὶ κραταιᾷ καὶ ἐποίησας σεαυτῷ ὄνομα ὡς ἡ ἡμέρα αὕτη, ἡμάρτομεν, ἠνομήσαμεν. |
|
16
|
16
|
| И҆ сѐ, а҆́ки подо́бїе сы́на человѣ́ча прикоснꙋ́сѧ оу҆стна́мъ мои̑мъ, и҆ ѿверзо́хъ оу҆ста̀ моѧ̑ и҆ глаго́лахъ, и҆ рѣ́хъ ко стоѧ́щемꙋ предо мно́ю: го́споди, въ видѣ́нїи твое́мъ ѡ҆брати́сѧ оу҆тро́ба моѧ̀ во мнѣ̀, и҆ не и҆мѣ́хъ си́лы: | Κύριε, ἐν πάσῃ ἐλεημοσύνῃ σου ἀποστραφήτω δὴ ὁ θυμός σου καὶ ἡ ὀργή σου ἀπὸ τῆς πόλεώς σου ῾Ιερουσαλὴμ ὄρους ἁγίου σου, ὅτι ἡμάρτομεν, καὶ ἐν ταῖς ἀδικίαις ἡμῶν καὶ τῶν πατέρων ἡμῶν ῾Ιερουσαλὴμ καὶ ὁ λαός σου εἰς ὀνειδισμὸν ἐγένετο ἐν πᾶσι τοῖς περικύκλῳ ἡμῶν. |
|
17
|
17
|
| и҆ ка́кѡ возмо́жетъ ра́бъ тво́й го́споди, глаго́лати съ го́сподемъ си́мъ мои́мъ; а҆́зъ бо и҆знемого́хъ, и҆ ѿнн҃ѣ не ста́нетъ во мнѣ̀ крѣ́пость, (си́ла бо) и҆ дыха́нїе не ѡ҆ста̀ во мнѣ̀. | καὶ νῦν εἰσάκουσον, Κύριε ὁ Θεὸς ἡμῶν, τῆς προσευχῆς τοῦ δούλου σου καὶ τῶν δεήσεων αὐτοῦ καὶ ἐπίφανον τὸ πρόσωπόν σου ἐπὶ τὸ ἁγίασμά σου τὸ ἔρημον ἕνεκέν σου, Κύριε· |
|
18
|
18
|
| И҆ приложѝ, и҆ прикоснꙋ́сѧ мнѣ̀ ꙗ҆́кѡ зра́къ человѣ́чь, и҆ оу҆крѣпи́ мѧ, | κλῖνον ὁ Θεός μου τὸ οὗς σου καὶ ἄκουσον· ἄνοιξον τοὺς ὀφθαλμούς σου καὶ ἰδὲ τὸν ἀφανισμὸν ἡμῶν καὶ τῆς πόλεώς σου, ἐφ' ἧς ἐπικέκληται τὸ ὄνομά σου ἐπ' αὐτῆς, ὅτι οὐκ ἐπὶ ταῖς δικαιοσύναις ἡμῶν ριπτοῦμεν τὸν οἰκτιρμὸν ἡμῶν ἐνώπιόν σου, ἀλλ' ἐπὶ τοὺς οἰκτιρμούς σου τοὺς πολλούς, Κύριε. |
|
19
|
19
|
| и҆ рече́ ми: не бо́йсѧ, мꙋ́жꙋ жела́нїй, ми́ръ тебѣ̀: мꙋжа́йсѧ и҆ крѣпи́сѧ И҆ є҆гда̀ глаго́ла со мно́ю, оу҆крѣпи́хсѧ и҆ рѣ́хъ: да глаго́летъ госпо́дь мо́й ꙗ҆́кѡ оу҆крѣпи́лъ мѧ̀ є҆сѝ. | εἰσάκουσον, Κύριε, ἱλάσθητι Κύριε, πρόσχες Κύριε καὶ ποίησον· μὴ χρονίσῃς ἕνεκέν σου, ὁ Θεός μου, ὅτι τὸ ὄνομά σου ἐπικέκληται ἐπὶ τὴν πόλιν σου καὶ ἐπὶ τὸν λαόν σου. - |
|
20
|
20
|
| И҆ речѐ: вѣ́си ли, почто̀ прїидо́хъ къ тебѣ̀; и҆ нн҃ѣ возвращꙋ́сѧ, є҆́же ра́тисѧ со кнѧ́земъ пе́рсскимъ: а҆́зъ же и҆схожда́хъ, кнѧ́зь же є҆́ллинскїй грѧдѧ́ше: | Καὶ ἔτι ἐμοῦ λαλοῦντος καὶ προσευχομένου καὶ ἐξαγορεύοντος τὰς ἁμαρτίας μου καὶ τὰς ἁμαρτίας τοῦ λαοῦ μου ᾿Ισραὴλ καὶ ριπτοῦντος τὸν ἔλεόν μου ἐναντίον τοῦ Κυρίου τοῦ Θεοῦ μου περὶ τοῦ ὄρους τοῦ ἁγίου |
|
21
|
21
|
| но да возвѣшꙋ́ ти вчине́ное въ писа́нїи и҆́стины, и҆нѣ́сть ни є҆ди́нагѡ помога́ющагѡ со мно́ю ѡ҆ си́хъ, но то́чїю мїхаи́лъ кнѧ́зь ва́шъ. | καὶ ἔτι ἐμοῦ λαλοῦντος ἐν τῇ προσευχῇ καὶ ἰδοὺ ἀνὴρ Γαβριήλ, ὃν εἶδον ἐν τῇ ὁράσει ἐν τῇ ἀρχῇ, πετόμενος καὶ ἥψατό μου ὡσεὶ ὥραν θυσίας ἑσπερινῆς. |
|
Глава́ а҃і
|
Κεφάλαιο 11
|
|
1
|
1
|
| А҆́зъ же въ пе́рвое лѣ́то кѵ́рово ста́хъ въ держа́вꙋ и҆ крѣ́пость. | ΕΝ ἔτει τρίτῳ Κύρου βασιλέως Περσῶν λόγος ἀπεκαλύφθη τῷ Δανιήλ, οὗ τὸ ὄνομα ἐπεκλήθη Βαλτάσαρ, καὶ ἀληθινὸς ὁ λόγος, καὶ δύναμις μεγάλη καὶ σύνεσις ἐδόθη αὐτῷ ἐν τῇ ὀπτασίᾳ. |
|
2
|
2
|
| И҆ нн҃ѣ и҆́стинꙋ возвѣщꙋ̀ тебѣ̀ сѐ, є҆щѐ трїѐ ца́рїе воста́нꙋтъ въ персі́дѣ четве́ртый же разбогатѣ́етъ бога́тствомъ вели́кимъ па́че всѣ́хъ и҆ по ѡ҆держа́нїи бога́тства своегѡ̀ воста́нетъ на всѧ̑ ца̑рства є҆́ллинскаѧ: | ἐν ταῖς ἡμέραις ἐκείναις ἐγὼ Δανιὴλ ἤμην πενθῶν τρεῖς ἑβδομάδας ἡμερῶν· |
|
3
|
3
|
| и҆ воста́нетъ ца́рь си́ленъ, и҆ ѡ҆блада́етъ вла́стїю мно́гою, и҆ сотвори́тъ по во́ли свое́й. | ἄρτον ἐπιθυμιῶν οὐκ ἔφαγον, καὶ κρέας καὶ οἶνος οὐκ εἰσῆλθεν εἰς τὸ στόμα μου, καὶ ἄλειμμα οὐκ ἠλειψάμην ἕως πληρώσεως τριῶν ἑβδομάδων ἡμερῶν. |
|
4
|
4
|
| И҆ є҆гда̀ ста́нетъ ца́рство є҆гѡ̀ сокрꙋши́тсѧ и҆ раздели́тсѧ на четы́ри вѣ́тры небє́сныѧ, и҆ не въ послѣ̑днѧѧ своѧ̑, нижѐ по вла́сти свое́й, є҆́юже совладѣ̀, поне́же и҆сто́ргнетсѧ ца́рство є҆гѡ̀ и҆ дрꙋги̑мъ кромѣ̀ си́хъ ѿда́стсѧ. | ἐν ἡμέρᾳ εἰκοστῇ τετάρτῃ τοῦ μηνὸς τοῦ πρώτου, καὶ ἐγὼ ἤμην ἐχόμενα τοῦ ποταμοῦ τοῦ μεγάλου, αὐτός ἐστι Τίγρις, ᾿Εδδεκέλ, |
|
5
|
5
|
| И҆ оу҆крѣпи́тсѧ ца́рь ю҆́жскїй, и҆ ѿ кнѧзе́й и҆́хъ є҆ди́нъ оу҆кѣпѣ́етъ на́нь и҆ ѡ҆блада́етъ вла́стїю мно́гою над̾ вла́стїю є҆гѡ̀. | καὶ ᾖρα τοὺς ὀφθαλμούς μου καὶ εἶδον καὶ ἰδοὺ ἀνὴρ εἷς ἐνδεδυμένος βαδδίν, καὶ ἡ ὀσφὺς αὐτοῦ περιεζωσμένη ἐν χρυσίῳ ᾿Ωφάζ, |
|
6
|
6
|
| И҆ по лѣ́тѣхъ є҆гѡ̀ смѣсѧ́тсѧ, и҆ дщѝ царѧ̀ ю҆́жска вни́детъ къ сѣ́верскꙋ царю̀, є҆́же сотвори́ти завѣ́тъ съ ни́мъ, и҆ не оу҆держи́тъ крѣ́пости мы́шцы, и҆ не ста́нетъ пле́мѧ є҆ѧ̀, и҆ преда́стсѧ та̀ и҆ приве́дшїи ю҆̀, и҆ дѣ́ва и҆ оу҆крѣплѧ́ѧй ю҆̀ во временѣ́хъ. | καὶ τὸ σῶμα αὐτοῦ ὡσεὶ θαρσίς, καὶ τὸ πρόσωπον αὐτοῦ ὡσεὶ ὅρασις ἀστραπῆς, καὶ οἱ ὀφθαλμοὶ αὐτοῦ ὡσεὶ λαμπάδες πυρός, καὶ οἱ βραχίονες αὐτοῦ καὶ τὰ σκέλη ὡς ὅρασις χαλκοῦ στίλβοντος καὶ ἡ φωνὴ τῶν λόγων αὐτοῦ ὡς φωνὴ ὄχλου. |
|
7
|
7
|
| И҆ воста́нетъ ѿ цвѣ́та ко́рене є҆ѧ̀ на оу҆готова́нїе є҆гѡ̀ и҆ прїи́детъ въ си́лꙋ, и҆ вни́детъ во оу҆тверждє́нїѧ царѧ̀ сѣ́верскагѡ и҆ сотвори́тъ въ ни́хъ и҆ ѡ҆держи́тъ: | καὶ εἶδον ἐγὼ Δανιὴλ μόνος τὴν ὀπτασίαν, καὶ οἱ ἄνδρες οἱ μετ' ἐμοῦ οὐκ εἶδον τὴν ὀπτασίαν, ἀλλ' ἢ ἔκστασις μεγάλη ἐπέπεσεν ἐπ' αὐτούς, καὶ ἔφυγον ἐν φόβῳ. |
|
8
|
8
|
| и҆ бо́ги и҆́хъ со слїѧ́нными и҆́хъ, всѧ̑ сосꙋ́ды и҆́хъ вожделѣ̑нны сребра̀ и҆ зла́та съ плѣ̑нники принесе́тъ во є҆гѵ́петъ, и҆ то́й воста́нетъ па́че царѧ̀ сѣ́верска: | καὶ ἐγὼ ὑπελείφθην μόνος, καὶ εἶδον τὴν ὀπτασίαν τὴν μεγάλην ταύτην, καὶ οὐχ ὑπελείφθη ἐν ἐμοὶ ἰσχύς, καὶ ἡ δόξα μου μετεστράφη εἰς διαφθοράν, καὶ οὐκ ἐκράτησα ἰσχύος. |
|
9
|
9
|
| и҆ вни́детъ въ ца́рство царѧ̀ ю҆́жскагѡ, и҆ возврати́тсѧ на свою̀ зе́млю. | καὶ ἤκουσα τὴν φωνὴν τῶν λόγων αὐτοῦ καὶ ἐν τῷ ἀκοῦσαί με αὐτοῦ ἤμην κατανενυγμένος, καὶ τὸ πρόσωπόν μου ἐπὶ τὴν γῆν. |
|
10
|
10
|
| И҆ сы́нове є҆гѡ̀ соберꙋ́тъ наро́дъ си́ленъ мно́гъ, и҆ вни́детъ грѧды́й и҆ потоплѧ́ѧй: и҆ ми́мѡ пре́йдетъ и҆ сѧ́детъ, и҆ да́же до крѣ́пости є҆гѡ̀ сни́детсѧ. | καὶ ἰδοὺ χεὶρ ἁπτομένη μου καὶ ἤγειρέ με ἐπὶ τὰ γόνατά μου. |
|
11
|
11
|
| И҆ разсвирѣпѣ́етъ ца́рь ю҆́жскїй, и҆ и҆зы́детъ и҆ бра́нь сотвори́тъ съ царе́мъ сѣ́верскимъ, и҆ поста́витъ наро́дъ мно́гъ, и҆ преда́стсѧ наро́дъ въ рꙋ́цѣ є҆гѡ̀. | καὶ εἶπε πρός με· Δανιὴλ ἀνὴρ ἐπιθυμιῶν, σύνες ἐν τοῖς λόγοις, οἷς ἐγὼ λαλῶ πρός σε, καὶ στῆθι ἐπὶ τῇ στάσει σου, ὅτι νῦν ἀπεστάλην πρός σε. καὶ ἐν τῷ λαλῆσαι αὐτὸν πρός με τὸν λόγον τοῦτον ἀνέστην ἔντρομος. |
|
12
|
12
|
| И҆ во́зметъ наро́ды, и҆ возвы́ситсѧ се́рдце є҆гѡ̀, и҆ соѡдолѣ́етъ тма́мъ, и҆ не оу҆крѣпѣ́етъ. | καὶ εἶπε πρός με· μὴ φοβοῦ, Δανιήλ, ὅτι ἀπὸ τῆς πρώτης ἡμέρας, ἧς ἔδωκας τὴν καρδίαν σου τοῦ συνεῖναι καὶ κακωθῆναι ἐναντίον Κυρίου τοῦ Θεοῦ σου, ἠκούσθησαν οἱ λόγοι σου, καὶ ἐγὼ ἦλθον ἐν τοῖς λόγοις σου. |
|
13
|
13
|
| И҆ возврати́тсѧ ца́рь сѣ́верскїй и҆ приведе́тъ наро́дъ мно́гъ па́че пре́жнѧгѡ: и҆ на коне́цъ време́нъ лѣ́тъ прїи́детъ вхо́домъ въ си́лѣ вели́цѣй и҆ со и҆мѣ́нїемъ мно́гимъ. | καὶ ὁ ἄρχων βασιλείας Περσῶν εἱστήκει ἐξ ἐναντίας μου εἴκοσι καὶ μίαν ἡμέραν, καὶ ἰδοὺ Μιχαὴλ εἷς τῶν ἀρχόντων τῶν πρώτων ἦλθε βοηθῆσαί μοι, καὶ αὐτὸν κατέλιπον ἐκεῖ μετὰ τοῦ ἄρχοντος βασιλείας Περσῶν, |
|
14
|
14
|
| И҆ въ лѣ̑та ѡ҆́на мно́зи воста́нꙋтъ на царѧ̀ ю҆́жска, и҆ сы́нове гꙋби́телей люді́й твои́хъ воздви́гнꙋтсѧ, є҆́же поста́вити видѣ́нїе, и҆ изнемо́гꙋтъ. | καὶ ἦλθον συνετίσαι σε ὅσα ἀπαντήσεται τῷ λαῷ σου ἐπ' ἐσχάτων τῶν ἡμερῶν, ὅτι ἔτι ἡ ὅρασις εἰς ἡμέρας. - |
|
15
|
15
|
| И҆ вни́детъ ца́рь сѣ́верскїй и҆ сотвори́тъ ѡ҆ко́пъ и҆ во́зметъ гра́ды твє́рды, мы̑шцы же царѧ̀ ю҆́жскагѡ не ста́нꙋтъ и҆ воста́нꙋтъ и҆збра́ннїи є҆гѡ̀, и҆ не бꙋ́детъ крѣ́пости є҆́же ста́ти. | Καὶ ἐν τῷ λαλῆσαι αὐτὸν μετ' ἐμοῦ κατὰ τοὺς λόγους τούτους ἔδωκα τὸ πρόσωπόν μου ἐπὶ τὴν γῆν καὶ κατενύγην. |
|
16
|
16
|
| И҆ сотвори́тъ входѧ́й къ немꙋ̀ по во́ли свое́й, и҆ нѣ́сть стоѧ́щагѡ проти́вꙋ лица̀ є҆гѡ̀: и҆ ста́нетъ на землѝ савеі̀, и҆ сконча́етсѧ въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀. | καὶ ἰδοὺ ὡς ὁμοίωσις υἱοῦ ἀνθρώπου ἥψατο τῶν χειλέων μου· καὶ ἤνοιξα τὸ στόμα μου καὶ ἐλάλησα καὶ εἶπα πρὸς τὸν ἑστῶτα ἐναντίον μου· Κύριε, ἐν τῇ ὀπτασίᾳ σου ἐστράφη τὰ ἐντός μου ἐν ἐμοί, καὶ οὐκ ἔσχον ἰσχύν· |
|
17
|
17
|
| И҆ вчини́тъ лицѐ своѐ вни́ти въ си́лѣ всегѡ̀ ца́рства своегѡ̀, и҆ пра́вѣ всѧ̑ сотвори́тъ съ ни́мъ: и҆ дще́рь же́нъ да́стъ є҆мꙋ̀ є҆́же растли́ти ю҆̀, и҆ не пребꙋ́детъ, и҆ не бꙋ́детъ є҆мꙋ̀. | καὶ πῶς δυνήσεται ὁ παῖς σου, Κύριε, λαλῆσαι μετὰ τοῦ Κυρίου μου τούτου; καὶ ἐγὼ ἀπὸ τοῦ νῦν οὐ στήσεται ἐν ἐμοὶ ἰσχύς, καὶ πνεῦμα οὐχ ὑπελείφθη ἐν ἐμοί. |
|
18
|
18
|
| И҆ ѡ҆брати́тъ лицѐ своѐ на ѻ҆́стровы, и҆ во́зметъ мнѡ́ги, и҆ погꙋби́тъ кнѧ̑зи оу҆кори́зны своеѧ̀, ѻ҆ба́че оу҆кори́зна є҆гѡ̀ возврати́тсѧ є҆мꙋ̀. | καὶ προσέθετο καὶ ἥψατό μου ὡς ὅρασις ἀνθρώπου καὶ ἐνίσχυσέ με |
|
19
|
19
|
| И҆ ѡ҆брати́тъ лицѐ своѐ въ крѣ́пость землѝ своеѧ̀, и҆ и҆знемо́жетъ, и҆ паде́тсѧ, и҆ не ѡ҆брѧ́щетсѧ. | καὶ εἶπέ μοι· μὴ φοβοῦ ἀνὴρ ἐπιθυμιῶν, εἰρήνη σοι· ἀνδρίζου καὶ ἴσχυε. καὶ ἐν τῷ λαλῆσαι αὐτὸν μετ' ἐμοῦ ἴσχυσα καὶ εἶπα· λαλείτω ὁ Κύριός μου, ὅτι ἐνίσχυσάς με. |
|
20
|
20
|
| И҆ воста́нетъ ѿ ко́рене є҆гѡ̀ са́дъ ца́рства на оу҆гото́ванїе є҆гѡ̀ производѧ́й творѧ́й сла́вꙋ ца́рства: и҆ въ ты̑ѧ дни̑ є҆щѐ сокрꙋши́тсѧ, и҆ не въ ли́цахъ, ни въ ра́ти: | καὶ εἶπεν· εἰ οἶδας, ἱνατί ἦλθον πρός σε; καὶ νῦν ἐπιστρέψω τοῦ πολεμῆσαι μετὰ τοῦ ἄρχοντος Περσῶν· καὶ ἐγὼ ἐξεπορευόμην, καὶ ὁ ἄρχων τῶν ῾Ελλήνων ἤρχετο, |
|
21
|
21
|
| ста́нетъ во оу҆гото́ванїи є҆гѡ̀ оу҆нкчижи́сѧ, и҆ не да́ша на́нь сла́вы ца́рства: и҆ прїи́детъ со ѻ҆би́лїемъ и҆ соѡдолѣ́етъ ца́рствꙋ лестьмѝ, | ἀλλ' ἢ ἀναγγελῶ σοι τὸ ἐντεταγμένον ἐν γραφῇ ἀληθείας, καὶ οὐκ ἔστιν εἷς ἀντεχόμενος μετ' ἐμοῦ περὶ τούτων, ἀλλ' ἢ Μιχαὴλ ὁ ἄρχων ὑμῶν. |
|
22
|
|
| и҆ мы̑шцы потоплѧ́ющагѡ потопѧ́тсѧ ѿ лица̀ є҆гѡ̀ и҆ сокрꙋша́тсѧ и҆ старѣ́йшина завѣ́та. | |
|
23
|
|
| И҆ ѿ совокꙋпле́нїй къ немꙋ̀ сотвори́тъ ле́сть, и҆ взы́детъ, и҆ преѡдолѣ́етъ и҆̀хъ въ ма́лѣ ꙗ҆зы́цѣ: | |
|
24
|
|
| и҆ во ѻ҆би́лїе и҆ въ тꙋ̑чныѧ страны̑ прїи́детъ, и҆ сотвори́тъ, ꙗ҆̀же не сотвори́ша ѻ҆тцы̀ є҆гѡ̀ и҆ ѻ҆тцы̀ ѻ҆тцє́въ є҆гѡ̀: плѣне́нїе и҆ коры̑сти и҆ и҆мѣ́нїе и҆̀мъ расточи́тъ, и҆ на є҆гѵ́пта помы́слитъ мы́слїю да́же до вре́мене. | |
|
25
|
|
| И҆ воста́нетъ крѣ́пость є҆гѡ̀, и҆ се́рдце є҆гѡ̀ на царѧ̀ ю҆́жскаго въ си́лѣ вели́цѣ, ца́рь же ю҆́жскїй сотвори́тъ съ ни́мъ сѣ́чь си́лою вели́кою и҆ крѣ́пкою ѕѣлѡ̀, и҆ не ста́нꙋтъ: ꙗ҆́кѡ помышлѧ́ютъ на́нь помышлє́нїѧ | |
|
26
|
|
| и҆ и҆з̾ѧдѧ́тъ потрє́бнаѧ є҆гѡ̀ и҆ сокрꙋша́тъ є҆го̀, и҆ си̑лы разсы́плетъ, и҆ падꙋ́тъ ꙗ҆́звенїи мно́зи. | |
|
27
|
|
| И҆ ѻ҆́ба царѧ̀, сердца̀ и҆́хъ на лꙋка́вство, и҆ на трапе́зѣ є҆ди́нѣй возглаго́лютъ лжꙋ̀, и҆ не пред̾ꙋспѣ́етъ, ꙗ҆́кѡ є҆щѐ коне́цъ на вре́мѧ. | |
|
28
|
|
| И҆ возврати́тсѧ на свою̀ зе́млю со и҆мѣ́нїемъ мно́гимъ, и҆ се́рдце є҆гѡ̀ на завѣ́тъ ст҃ы́й, и҆ сотвори́тъ, и҆ возврати́тсѧ на свою̀ зе́млю. | |
|
29
|
|
| На вре́мѧ возврати́тсѧ и҆ прїи́детъ на ю҆́гъ, и҆ не бꙋ́детъ ꙗ҆́коже пе́рваѧ и҆ послѣ́днѧѧ. | |
|
30
|
|
| И҆ вни́дꙋтъ съ ни́мъ и҆сходѧ́щїи кі́тѧне, и҆ смири́тсѧ, и҆ возврати́тсѧ, и҆ воз̾ѧри́тсѧ на завѣ́тъ ст҃ы́й: и҆ сотвори́тъ, и҆ возврати́тсѧ, и҆ оу҆мы́слитъ на ѡ҆ста́вльшыѧ завѣ́тъ ст҃ы́й. | |
|
31
|
|
| И҆ мы̑шцы и҆ племена̀ ѿ негѡ̀ воста́нꙋтъ и҆ ѡ҆сквернѧ́тъ ст҃ы́ню могꙋ́тства и҆ преста́вѧтъ же́ртвꙋ всегда́шнюю и҆ дадѧ́тъ ме́рзость запꙋстѣ́нїѧ, | |
|
32
|
|
| и҆ беззако́ннꙋющїи завѣ́тъ наведꙋ́тъ со пре́лестїю: лю́дїе же вѣ́дꙋще бг҃а своего̀ премо́гꙋтъ и҆ сотворѧ́тъ, | |
|
33
|
|
| и҆ смы́сленнїи лю́дїе оу҆разꙋмѣ́ютъ мно́гѡ, и҆ и҆знемо́гꙋтъ въ мечѝ и҆ въ пла́мени, и҆ въ плѣне́нїи и҆ въ разграбле́нїи дні́й. | |
|
34
|
|
| И҆ є҆гда̀ и҆знемо́гꙋтъ, помо́жетсѧ и҆̀мъ по́мощїю ма́лою, и҆ приложа́тсѧ къ ни̑мъ мно́зи со пре́лестїю. | |
|
35
|
|
| И҆ ѿ смы́слившихъ и҆знемо́гꙋтъ, є҆́же разжещѝ ѧ҆̀ и҆ и҆збра́ти, и҆ є҆́же ѿкры́ти да́же до конца̀ вре́мене, ꙗ҆́кѡ є҆щѐ на вре́мѧ. | |
|
36
|
|
| И҆ сотвори́тъ по во́ли свое́й, и҆ ца́рь возвы́ситсѧ и҆ возвели́читсѧ над̾ всѧ́кимъ бо́гомъ, и҆ на бг҃а богѡ́въ возглаго́летъ тѧ̑жкаѧ, и҆ оу҆пра́витъ, до́ндеже сконча́етъ гнѣ́въ, въ сконча́нїе бо быва́етъ. | |
|
37
|
|
| И҆ ѡ҆ всѣ́хъ бо́зѣхъ ѻ҆тцє́въ свои́хъ не смы́слитъ, и҆ раче́нїи же́нъ, и҆ ѡ҆ всѧ́цѣмъ бо́зѣ не оу҆разꙋмѣ́етъ, поне́же па́че всѣ́хъ возвели́читсѧ. | |
|
38
|
|
| И҆ бо́га маѡзі́ма на мѣ́стѣ свое́мъ просла́витъ, и҆ бо́га, є҆гѡ́же не вѣ́дѣша ѻ҆тцы̀ є҆гѡ̀, почти́тъ сребро́мъ и҆ зла́томъ и҆ камы́комъ честны́мъ и҆ похотьмѝ, | |
|
39
|
|
| и҆ сотвори́тъ твердѣ́лемъ оу҆бѣ́жищъ съ бо́гомъ чꙋжди́мъ, є҆го́же позна́етъ, и҆ оу҆мно́житъ сла́вꙋ, и҆ покори́тъ и҆̀мъ мнѡ́ги, и҆ зе́млю раздѣли́тъ въ да́ры. | |
|
40
|
|
| И҆ на коне́цъ вре́мене срази́тсѧ ра́тїю съ царе́мъ ю҆́жскимъ: и҆ собере́тсѧ на него̀ ца́рь сѣ́верскїй съ колесни́цами и҆ съ кѡ́нники и҆ съ корабли̑ мно́гими, и҆ вни́детъ въ зе́млю, и҆ сокрꙋши́тъ, и҆ мимои́детъ, | |
|
41
|
|
| и҆ вни́детъ на зе́млю саваі́мскꙋ, и҆ мно́зи и҆знемо́гꙋтъ: сі́и же спасꙋ́тсѧ ѿ рꙋкѝ є҆гѡ̀, є҆дѡ́мъ и҆ мѡа́въ и҆ нача́ло сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ. | |
|
42
|
|
| И҆ простре́тъ рꙋ́кꙋ свою̀ на зе́млю, и҆ землѧ̀ є҆гѵ́петска не бꙋ́детъ во спасе́нїе. | |
|
43
|
|
| И҆ владѣ́ти на́чнетъ въ сокрове́нныхъ зла́та и҆ сребра̀ и҆ во всѣ́хъ вожделѣ́нныхъ є҆гѵ́пта и҆ лївѵ́євъ и҆ є҆ѳїо́пѡвъ, въ твердѣ́лехъ и҆́хъ. | |
|
44
|
|
| И҆ слы̑шанїѧ и҆ поткща̑нїѧ возмꙋтѧ́тъ є҆го̀ ѿ востѡ́къ и҆ ѿ сѣ́вера: и҆ прїи́детъ во ꙗ҆́рости мно́зѣ, є҆́же погꙋби́ти мнѡ́ги. | |
|
45
|
|
| И҆ по́ткнетъ кꙋ́щꙋ свою̀ є҆фаданѡ̀ междꙋ̀ морѧ́ми, на горѣ̀ ст҃ѣ́й савеі̀, прїи́детъ да́же до ча́сти є҆ѧ̀, и҆ нѣ́сть и҆збавлѧ́ѧй є҆го̀. | |
|
Глава́ в҃і
|
Κεφάλαιο 12
|
|
1
|
1
|
| И҆ во вре́мѧ ѻ҆́но воста́нетъ мїхаи́лъ кнѧ́зь вели́кїй стоѧ́й ѡ҆ сынѣ́хъ люді́й твои́хъ: и҆ бꙋ́детъ вре́мѧ ско́рби, ско́рбь, ꙗ҆кова̀ не бы́сть, ѿне́лѣже созда́сѧ ꙗ҆зы́къ на землѝ, да́же до вре́мене ѻ҆́нагѡ: и҆ въ то̀ вре́мѧ спасꙋ́тсѧ лю́дїе твоѝ всѝ, ѡ҆брѣ́тшїисѧ впи́сани въ кни́зѣ, | ΚΑΙ ἐγὼ ἐν ἔτει πρώτῳ Κύρου ἔστην εἰς κράτος καὶ ἰσχύν. |
|
2
|
2
|
| и҆ мно́зи ѿ спѧ́щихъ въ земнѣ́й пе́рсти воста́нꙋтъ, сі́и въ жи́знь вѣ́чнꙋю, а҆ ѻ҆́нїи во оу҆кори́знꙋ и҆ въ стыдѣ́нїе вѣ́чное. | καὶ νῦν ἀλήθειαν ἀναγγελῶ σοι· ἰδοὺ ἔτι τρεῖς βασιλεῖς ἀναστήσονται ἐν τῇ Περσίδι, καὶ ὁ τέταρτος πλουτήσει πλοῦτον μέγαν παρὰ πάντας· καὶ μετὰ τὸ κρατῆσαι αὐτὸν τοῦ πλούτου αὐτοῦ ἐπαναστήσεται πάσαις βασιλείαις ῾Ελλήνων. |
|
3
|
3
|
| И҆ смы́слѧщїи просвѣтѧ́тсѧ а҆́ки свѣ́тлость тве́рди, и҆ ѿ првⷣныхъ мно́гихъ а҆́ки ѕвѣ́зды во вѣ́ки и҆ є҆щѐ. | καὶ ἀναστήσεται βασιλεὺς δυνατὸς καὶ κυριεύσει κυριείας πολλῆς καὶ ποιήσει κατὰ τό θέλημα αὐτοῦ. |
|
4
|
4
|
| Ты́ же, данїи́ле, заградѝ словеса̀ и҆ запеча́тай кни̑ги до вре́мене сконча́нїѧ, до́ндеже наꙋча́тсѧ мно́зи, и҆ оу҆мно́житсѧ вѣ́дѣнїе. | καὶ ὡς ἂν στῇ, ἡ βασιλεία αὐτοῦ συντριβήσεται, καὶ διαιρεθήσεται εἰς τοὺς τέσσαρας ἀνέμους τοῦ οὐρανοῦ καὶ οὐκ εἰς τὰ ἔσχατα αὐτοῦ, οὐδὲ κατὰ τὴν κυριείαν αὐτοῦ, ἣν ἐκυρίευσεν· ὅτι ἐκτιλήσεται ἡ βασιλεία αὐτοῦ καὶ ἑτέροις ἐκτὸς τούτων. |
|
5
|
5
|
| И҆ ви́дѣхъ а҆́зъ данїи́лъ, и҆ сѐ, два̀ и҆́нїи стоѧ́хꙋ, є҆ди́нъ ѡ҆ сїю̀ странꙋ̀ оу҆́стїѧ рѣкѝ, а҆ дрꙋгі́й ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ оу҆́стїѧ рѣкѝ. | καὶ ἐνισχύσει ὁ βασιλεὺς τοῦ νότου· καὶ εἷς τῶν ἀρχόντων αὐτοῦ ἐνισχύσει ἐπ' αὐτὸν καὶ κυριεύσει κυριείαν πολλὴν ἐπ' ἐξουσίας αὐτοῦ. |
|
6
|
6
|
| И҆ речѐ къ мꙋ́жꙋ ѡ҆болче́нномꙋ въ ри́зꙋ льнѧ́нꙋ, и҆́же бѧ́ше верхꙋ̀ воды̀ рѣчны́ѧ: доко́лѣ ѡ҆конча́нїе чꙋде́съ, ꙗ҆́же ре́клъ є҆сѝ; | καὶ μετὰ τὰ ἔτη αὐτοῦ συμμειγήσονται, καὶ θυγάτηρ βασιλέως τοῦ νότου εἰσελεύσεται πρὸς βασιλέα τοῦ βορρᾶ τοῦ ποιῆσαι συνθήκας μετ' αὐτοῦ· καὶ οὐ κρατήσει ἰσχύος βραχίονος, καὶ οὐ στήσεται τὸ σπέρμα αὐτοῦ, καὶ παραδοθήσεται αὐτὴ καὶ οἱ φέροντες αὐτὴν καὶ ἡ νεᾶνις καὶ ὁ κατισχύων αὐτὴν ἐν τοῖς καιροῖς. |
|
7
|
7
|
| И҆ слы́шахъ ѿ мꙋ́жа ѡ҆болче́ннагѡ въ ри́зꙋ льнѧ́нꙋ, и҆́же бѧ́ще верхꙋ̀ воды̀ рѣчны́ѧ, и҆ воздви́же десни́цꙋ свою̀ и҆ шꙋ́йцꙋ свою̀ на не́бо и҆ клѧ́тсѧ живꙋ́щимъ во вѣ́ки, ꙗ҆́кѡ во вре́мѧ и҆ во времена̀ и҆ въ по́лъ вре́мене, є҆гда̀ сконча́етсѧ разсы́панїе рꙋкѝ люді́й ѡ҆свѧще́нныхъ, и҆ оу҆вѣ́дѧтъ сїѧ̑ всѧ̑. | καὶ στήσεται ἐκ τοῦ ἄνθους τῆς ρίζης αὐτῆς τῆς ἑτοιμασίας αὐτοῦ καὶ ἥξει πρὸς τὴν δύναμιν καὶ εἰσελεύσεται εἰς τὰ ὑποστηρίγματα τοῦ βασιλέως τοῦ βορρᾶ καὶ ποιήσει ἐν αὐτοῖς καὶ κατισχύσει. |
|
8
|
8
|
| А҆́зъ же слы́шахъ, и҆ не разꙋмѣ́хъ, и҆ рѣ́хъ: го́споди, что̀ послѣ̑днѧѧ си́хъ; | καί γε τοὺς θεοὺς αὐτῶν μετὰ τῶν χωνευτῶν αὐτῶν, πᾶν σκεῦος ἐπιθυμητὸν αὐτῶν ἀργυρίου καὶ χρυσίου, μετὰ αἰχμαλωσίας οἴσει εἰς Αἴγυπτον· καὶ αὐτὸς στήσεται ὑπὲρ βασιλέα τοῦ βορρᾶ. |
|
9
|
9
|
| И҆ речѐ: грѧдѝ, данїи́ле, ꙗ҆́кѡ заграждє́на словеса̀ и҆ запеча̑тана да́же до конца̀ вре́мене: | καὶ εἰσελεύσεται εἰς τὴν βασιλείαν τοῦ βασιλέως τοῦ νότου, καὶ ἀναστρέψει εἰς τὴν γῆν αὐτοῦ. |
|
10
|
10
|
| и҆збра́нни бꙋ́дꙋтъ и҆ оу҆бѣлѧ́тсѧ, и҆ а҆́ки ѻ҆гне́мъ и҆скꙋсѧ́тсѧ и҆ ѡ҆свѧтѧ́тсѧ мно́зи: и҆ собеззако́ннꙋютъ беззакѡ́нницы, и҆ не оу҆разꙋмѣ́ютъ всѝ нечести́вїи, но оу҆́мнїи оу҆разꙋмѣ́ютъ: | καὶ οἱ υἱοὶ αὐτοῦ συνάξουσιν ὄχλον δυνάμεων πολλῶν, καὶ ἐλεύσεται ἐρχόμενος καὶ κατακλύζων· καὶ παρελεύσεται καὶ καθίεται καὶ συμπροσπλακήσεται ἕως τῆς ἰσχύος αὐτοῦ. |
|
11
|
11
|
| ѿ вре́мене же премѣ́ненїѧ же́ртвы всегда́шнїѧ, и҆ да́стсѧ ме́рзость запꙋстѣ́нїѧ на дни̑ ты́сѧща двѣ́сти де́вѧтьдесѧтъ: | καὶ ἀγριανθήσεται βασιλεὺς τοῦ νότου καὶ ἐξελεύσεται καὶ πολεμήσει μετὰ τοῦ βασιλέως τοῦ βορρᾶ· καὶ στήσει ὄχλον πολύν, καὶ παραδοθήσεται ὁ ὄχλος ἐν χειρὶ αὐτοῦ· |
|
12
|
12
|
| блаже́нъ терпѧ́й и҆ дости́гнꙋвый до дні́й ты́сѧщи тре́хъ сѡ́тъ три́десѧти пѧтѝ: | καὶ λήψεται τὸν ὄχλον, καὶ ὑψωθήσεται ἡ καρδία αὐτοῦ, καὶ καταβαλεῖ μυριάδας καὶ οὐ κατισχύσει. |
|
13
|
13
|
| ты́ же и҆дѝ и҆ почива́й: є҆ще́ бодні́е сꙋ́ть и҆ часы̀ во и҆сполне́нїе сконча́нїѧ, и҆ почі́еши, и҆ воста́неши въ жре́бїй тво́й, въ сконча́нїе дні́й. | καί ἐπιστρέψει ὁ βασιλεὺς τοῦ βορρᾶ καὶ ἄξει ὄχλον πολὺν ὑπὲρ τὸν πρότερον καὶ εἰς τὸ τέλος τῶν καιρῶν ἐνιαυτῶν ἐπελεύσεται εἰσόδια ἐν δυνάμει μεγάλῃ καὶ ἐν ὑπάρξει πολλῇ. |
|
Глава́ г҃і
|
Κεφάλαιο 13
|
|
1
|
1
|
| И҆ бѣ̀ мꙋ́жъ живы́й въ вавѷлѡ́нѣ, и҆́мѧ же є҆мꙋ̀ і҆ѡакі́мъ. | ΚΑΙ ἐν τῷ καιρῷ ἐκείνῳ ἀναστήσεται Μιχαὴλ ὁ ἄρχων ὁ μέγας, ὁ ἑστηκὼς ἐπὶ τοὺς υἱοὺς τοῦ λαοῦ σου· καὶ ἔσται καιρὸς θλίψεως, θλῖψις οἵα οὐ γέγονεν ἀφ' οὗ γεγένηται ἔθνος ἐν τῇ γῇ ἕως τοῦ καιροῦ ἐκείνου· καὶ ἐν τῷ καιρῷ ἐκείνῳ σωθήσεται ὁ λαός σου, πᾶς ὁ γεγραμμένος ἐν τῇ βίβλῳ· |
|
2
|
2
|
| И҆ поѧ̀ женꙋ̀, є҆́йже и҆́мѧ сѡса́нна, дще́рь хелкі́ева, добра̀ ѕѣлѡ̀ и҆ боѧ́щисѧ бг҃а. | καὶ πολλοὶ τῶν καθευδόντων ἐν γῆς χώματι ἐξεγερθήσονται, οὗτοι εἰς ζωὴν αἰώνιον καὶ οὗτοι εἰς ὀνειδισμὸν καὶ εἰς αἰσχύνην αἰώνιον. |
|
3
|
3
|
| Роди́тєлѧ же є҆ѧ̀ пра́вєдна, и҆ наꙋчи́ста дще́рь свою̀ по зако́нꙋ мѡѷсе́овꙋ. | καὶ οἱ συνιέντες ἐκλάμψουσιν ὡς ἡ λαμπρότης τοῦ στερεώματος καὶ ἀπὸ τῶν δικαίων τῶν πολλῶν ὡς οἱ ἀστέρες εἰς τοὺς αἰῶνας καὶ ἔτι. |
|
4
|
4
|
| Бѣ́ же і҆ѡакі́мъ бога́тъ ѕѣлѡ̀, и҆ бѣ̀ є҆мꙋ̀ вертогра́дъ бли́з̾ двора̀ є҆гѡ̀: и҆ схожда́хꙋсѧ къ немꙋ̀ і҆ꙋде́є, поне́же то́й бѧ́ше сла́внѣе всѣ́хъ. | καὶ σύ, Δανιήλ, ἔμφραξον τοὺς λόγους καὶ σφράγισον τὸ βιβλίον ἕως καιροῦ συντελείας, ἕως διδαχθῶσι πολλοὶ καὶ πληθυνθῇ ἡ γνῶσις. - |
|
5
|
5
|
| И҆ и҆збра̑на бы́ста два̀ ста̑рца ѿ люді́и въ сꙋдїи̑ въ то̀ лѣ́то, ѡ҆ ни́хже гл҃а влⷣка, ꙗ҆́кѡ и҆зы́де беззако́нїе и҆з̾ вавѷлѡ́на ѿ ста́рєцъ сꙋді́й, и҆̀же мнѧ́хꙋсѧ оу҆правлѧ́ти люді́й. | Καὶ εἶδον ἐγὼ Δανιὴλ καὶ ἰδοὺ δύο ἕτεροι εἱστήκεισαν, εἷς ἐντεῦθεν τοῦ χείλους τοῦ ποταμοῦ καὶ εἷς ἐντεῦθεν τοῦ χείλους τοῦ ποταμοῦ. |
|
6
|
6
|
| Сїѧ̑ прихожда́ста ча́стѡ въ до́мъ і҆ѡакі́мль, и҆ прихожда́хꙋ къ ни́ма всѝ прѧ́щїисѧ. | καὶ εἶπε τῷ ἀνδρὶ τῷ ἐνδεδυμένῳ τὰ βαδδίν, ὃς ἦν ἐπάνω τοῦ ὕδατος τοῦ ποταμοῦ· ἕως πότε τὸ πέρας ὧν εἴρηκας τῶν θαυμασίων; |
|
7
|
7
|
| И҆ бы́сть, внегда̀ ѿхожда́хꙋ лю́дїе ѡ҆ полꙋ́дни, вхожда́ше сѡса́нна и҆ хожда́ше во вертогра́дѣ мꙋ́жа своегѡ̀. | καὶ ἤκουσα τοῦ ἀνδρὸς τοῦ ἐνδεδυμένου τὰ βαδδίν, ὃς ἦν ἐπάνω τοῦ ὕδατος τοῦ ποταμοῦ, καὶ ὕψωσε τὴν δεξιὰν αὐτοῦ καὶ τὴν ἀριστερὰν αὐτοῦ εἰς τὸν οὐρανὸν καὶ ὤμοσεν ἐν τῷ ζῶντι εἰς τὸν αἰῶνα, ὅτι εἰς καιρὸν καιρῶν καὶ ἥμισυ καιροῦ· ἐν τῷ συντελεσθῆναι διασκορπισμὸν γνώσονται πάντα ταῦτα. |
|
8
|
8
|
| И҆ смотрѧ́ста є҆ѧ̀ ѻ҆́ба ста̑рца по всѧ̑ дни̑ входѧ́щꙋю и҆ и҆сходѧ́щꙋю, и҆ бы́ста въ похотѣ́нїи є҆ѧ̀, | καὶ ἐγὼ ἤκουσα καὶ οὐ συνῆκα καὶ εἶπα· Κύριε, τί τὰ ἔσχατα τούτων; |
|
9
|
9
|
| и҆ разврати́ста оу҆́мъ сво́й, и҆ оу҆клоно́ста ѻ҆́чи своѝ, є҆́же не взира́ти на не́бо, нижѐ помина́ти сꙋде́бъ пра́ведныхъ. | καὶ εἶπε· δεῦρο Δανιήλ, ὅτι ἐμπεφραγμένοι καὶ ἐσφραγισμένοι οἱ λόγοι, ἕως καιροῦ πέρας· |
|
10
|
10
|
| И҆ бѣ́ста ѻ҆́ба оу҆ѧ́звлєна по́хотїю на ню̀, и҆ не возвѣсти́ста дрꙋ́ъ дрꙋ́гꙋ болѣ́зни своеѧ̀, | ἐκλεγῶσι καὶ ἐκλευκανθῶσι καὶ πυρωθῶσι καὶ ἁγιασθῶσι πολλοί, καὶ ἀνομήσωσιν ἄνομοι· καὶ οὐ συνήσουσι πάντες ἄνομοι, καὶ οἱ νοήμονες συνήσουσι. |
|
11
|
11
|
| поне́же стыдѧ́стасѧ и҆сповѣ́дати вожделѣ́нїе своѐ, ꙗ҆́кѡ хотѧ́ста бы́ти съ не́ю. | καὶ ἀπὸ καιροῦ παραλλάξεως τοῦ ἐνδελεχισμοῦ καὶ τοῦ δοθῆναι βδέλυγμα ἐρημώσεως ἡμέραι χίλιαι διακόσιαι ἐνενήκοντα. |
|
12
|
12
|
| И҆ наблюда́ста жада̑юща по всѧ̑ дни̑ зрѣ́ти ю҆̀, и҆ рѣ́ста дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ: | μακάριος ὁ ὑπομένων καὶ φθάσας εἰς ἡμέρας χιλίας τριακοσίας τριάκοντα πέντε. |
|
13
|
13
|
| по́йдемъ оу҆́бо въ до́мъ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆бѣ́да ча́съ є҆́сть. И҆ и҆зшє́дша разыдо́стасѧ дрꙋ́гъ ѿ дрꙋ́га, | καὶ σὺ δεῦρο καὶ ἀναπαύου· ἔτι γὰρ ἡμέραι καὶ ὧραι εἰς ἀναπλήρωσιν συντελείας, καὶ ἀναστήσῃ εἰς τὸν κλῆρόν σου, εἰς συντέλειαν ἡμερῶν. |
|
14
|
|
| и҆ возвра̑щшасѧ прїидо́ста во є҆ди́но (мѣ́сто), и҆ и҆стѧза̑вша дрꙋ́гъ ѿ дрꙋ́га вины̀, и҆сповѣ́даста дрꙋ́гъ дрꙋ́гꙋ похотѣ́нїе своѐ, и҆ тогда̀ ѻ҆́бще оу҆ста́виста вре́мѧ, когда̀ возмо́гꙋтъ ѻ҆́нꙋю ѡ҆брѣстѝ є҆ди́нꙋ. | |
|
15
|
|
| И҆ бы́сть є҆гда̀ наблюда́ста днѐ оу҆го́днагѡ, вни́де сѡса́ниа, ꙗ҆́коже вчера̀ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ, со двѣма̀ то́чїю ѻ҆трокови́цами, и҆ восхотѣ̀ мы́тисѧ во вертогра́дѣ, ꙗ҆́кѡ зно́й бѧ́ше. | |
|
16
|
|
| И҆ не бѧ́ше никогѡ́же та́мѡ, кромѣ̀ двою̀ ста́рцєвъ сокрове́нныхъ и҆ стрегꙋ́щихъ є҆ѧ̀. | |
|
17
|
|
| И҆ речѐ ѻ҆трокови́цамъ: принеси́те мѝ ма́сло и҆ мы́ло и҆ двє́ри вертогра̑дныѧ затвори́те, да и҆змы́юсѧ. | |
|
18
|
|
| И҆ сотвори́стѣ ꙗ҆́коже речѐ, и҆ затвори́стѣ двє́ри вертогра̑дныѧ, и҆ и҆зыдо́стѣ за́дними две́рьми принестѝ повелѣ́нное и҆́ма, и҆ не ви́дѣстѣ ста́рцєвъ, поне́же бѧ́ста сокровє́нна. | |
|
19
|
|
| И҆ бы́сть, є҆гда̀ и҆зыдо́стѣ ѻ҆трокови̑цы, воста́ста ѻ҆́ба ста̑рца, и҆ теко́ста къ не́й, и҆ рѣ́ста: | |
|
20
|
|
| сѐ, двє́ри ѡ҆гра́дныѧ затвори́шасѧ, и҆ никто́же ви́дитъ на́съ, а҆ въ похотѣ́нїи твое́мъ є҆смы̀: сегѡ̀ ра́ди соизво́ли на́мъ, и҆ бꙋ́ди съ на́ми: | |
|
21
|
|
| а҆́ще же нѝ, то̀ послꙋ́шествꙋемъ на тѧ̀, ꙗ҆́кѡ бѣ̀ съ тобо́ю ю҆́ноша, и҆ тогѡ̀ ра́ди ѿпꙋсти́ла є҆сѝ ѻ҆трокови́цъ ѿ тебє̀. | |
|
22
|
|
| И҆ возстена̀ сѡса́нна и҆ речѐ: тѣ́сно мѝ ѿвсю́дꙋ: а҆́ще бо сїѐ сотворю̀, сме́рть мѝ є҆́сть: а҆́ще же не сотворю̀, не и҆збѣ́гнꙋ ѿ рꙋ́къ ва́шихъ: | |
|
23
|
|
| и҆зволе́нїе мѝ є҆́сть не сотвори́вшей впа́сти въ рꙋ́цѣ ва́ши, не́жели согѣши́ти пред̾ бг҃омъ. | |
|
24
|
|
| И҆ возопѝ гла́сомъ вели́кимъ сѡса́нна: возопи́ста же и҆ ѻ҆́ба ста̑рца проти́вꙋ є҆́й, | |
|
25
|
|
| и҆ те́къ є҆ди́нъ, ѿве́рзе двє́ри вертогра̑дныѧ. | |
|
26
|
|
| Є҆гда́ же оу҆слы́шаша кли́чь во вертогра́дѣ дома́шнїи, вскочи́ша за́дними две́рьми ви́дѣти слꙋчи́вшеесѧ є҆́й. | |
|
27
|
|
| Є҆гда́ же повѣ́даста ста́рцы словеса̀ своѧ̑, оу҆стыдѣ́шасѧ рабѝ є҆ѧ̀ ѕѣлѡ̀, ꙗ҆́кѡ николи́же рече́сѧ таково̀ сло́во ѡ҆ сѡса́ннѣ. | |
|
28
|
|
| И҆ бы́сть наꙋ́трїе, є҆гда̀ собра́шасѧ лю́дїе къ мꙋ́жꙋ є҆ѧ̀ і҆ѡакі́мꙋ, прїидо́ста и҆ ѻ҆́ба ста̑рца пѡ́лна беззако́ннагѡ помышле́нїѧ на сѡса́ннꙋ, є҆́же оу҆мори́ти ю҆̀, | |
|
29
|
|
| и҆ рѣ́ста пред̾ людьмѝ: посли́те по сѡса́ннꙋ дще́рь хелкі́евꙋ, ꙗ҆́же є҆́сть жена̀ і҆ѡакі́млѧ. ѻ҆ни́ же посла́ша. | |
|
30
|
|
| И҆ прїи́де та̀ и҆ роди́тєлѧ є҆ѧ̀, и҆ ча̑да є҆ѧ̀ и҆ всѝ оу҆́жики є҆ѧ̀. | |
|
31
|
|
| Сѡса́нна же бѧ́ше млада̀ ѕѣлѡ̀ и҆ добра̀ ѡ҆́бразомъ. | |
|
32
|
|
| Беззако́ннїи же повелѣ́ста ѿкры́ти ю҆̀, бѧ́ше бо покрове́на, ꙗ҆́кѡ да насы́тѧтсѧ добро́ты є҆ѧ̀. | |
|
33
|
|
| Пла́кахꙋ же сꙋ́щїи при не́й и҆ всѝ зна́ющїи ю҆̀. | |
|
34
|
|
| Воста̑вша же ѻ҆́ба ста̑рца посредѣ̀ люді́й, возложи́ста рꙋ́цѣ на главꙋ̀ є҆ѧ̀. | |
|
35
|
|
| Сїѧ́ же пла́чꙋщи воззрѣ̀ на не́бо, ꙗ҆́кѡ бѧ́ше се́рдце є҆ѧ̀ оу҆пова́ѧ на гдⷭ҇а. | |
|
36
|
|
| Рѣ́ста же ѻ҆́ба ста̑рца: ходѧ́щымъ на́мъ ѻ҆бои́мъ во вертогра́дѣ, вни́де сїѧ̀ со двѣма̀ ѻ҆трокови́цами, и҆ затворѝ двє́ри вертогра̑дныѧ, и҆ ѿпꙋстѝ ѻ҆трокови̑цы, | |
|
37
|
|
| и҆ прїи́де къ не́й ю҆́ноша, и҆́же бѧ́ше сокрове́нъ, и҆ возлежѐ съ не́ю: | |
|
38
|
|
| мы́ же сꙋ́ще во оу҆́глѣ вертогра́да, ви́дѣвше беззако́нїе, теко́хомъ на нѧ̀: | |
|
39
|
|
| и҆ ви́дѣвше и҆̀хъ смѣша́ющихсѧ, ѻ҆́наго оу҆́бѡ не мого́хомъ ꙗ҆́ти поне́же па́че на́съ можа́ше, и҆ ѿве́рзъ двє́ри вертогра̑дныѧ и҆зскочѝ: | |
|
40
|
|
| сїю́ же є҆́мше, вопроша́хомъ, кто̀ бѣ̀ ю҆́ноша; и҆ не восхотѣ̀ повѣ́дати на́мъ: ѡ҆ се́мъ послꙋ́шествꙋемъ. | |
|
41
|
|
| И҆ вѣ́рова и҆́ма со́нмъ а҆́ки ста̑рцємъ людски̑мъ и҆ сꙋдїѧ́мъ, и҆ ѡ҆сꙋди́ша ю҆̀ на оу҆ме́ртвїе. | |
|
42
|
|
| И҆ возопѝ сѡса́нна гла́сомъ вели́кимъ и҆ речѐ: бж҃е вѣ́чиый и҆ сокрове́нныхъ вѣ́дателю, свѣ́дый всѧ̑ пре́жде бытїѧ̀ и҆́хъ! | |
|
43
|
|
| ты̀ вѣ́си, ꙗ҆́кѡ лжꙋ̀ послꙋ́шествоваста на мѧ̀, и҆ сѐ, оу҆мира́ю, не сотво́рши ничесѡ́же, ѡ҆ ни́хже сі́и слꙋка́вноваста на мѧ̀. | |
|
44
|
|
| И҆ послꙋ́ша гдⷭ҇ь гла́са є҆ѧ̀, | |
|
45
|
|
| и҆ ведо́мѣй є҆́й на погꙋбле́нїе, воздви́же бг҃ъ дх҃омъ сты́мъ ѻ҆́трока ю҆́на, є҆мꙋ́же и҆́мѧ данїи́лъ: | |
|
46
|
|
| и҆ возопѝ гла́сомъ вели́кимъ: чи́стъ а҆́зъ ѿ кро́ве сеѧ̀. | |
|
47
|
|
| Ѡ҆брати́шажесѧ всѝ лю́дїе къ немꙋ́ и҆ рѣ́ша: что̀ сло́во сїѐ, є҆́же ты̀ глаго́леши; | |
|
48
|
|
| Се́й же ста́въ средѣ̀ и҆́хъ речѐ: си́це ли юро́диви, сы́нове і҆и҃лєвы, не и҆спыта́вше, ни и҆́стины разꙋмѣ́вше, ѡ҆сꙋди́сте дще́рь і҆и҃левꙋ; | |
|
49
|
|
| возврати́тесѧ на сꙋди́ще: лжꙋ́ бо сі́и послꙋ́шествоваста на ню̀. | |
|
50
|
|
| И҆ возврати́шасѧ всѝ лю́дїе съ потща́нїемъ. И҆ рѣ́ша є҆мꙋ̀ ста́рцы: грѧдѝ, сѧ́ди посредѣ̀ на́съ и҆ возвѣстѝ на́мъ, ꙗ҆́кѡ тебѣ̀ дадѐ бг҃ъ старѣ́йшинство. | |
|
51
|
|
| И҆ речѐ къ ни̑мъ данїи́лъ: разведи́те ѧ҆̀ дрꙋ́гъ ѿ дрꙋ́га дале́че, и҆ вопрошꙋ̀ и҆̀хъ. | |
|
52
|
|
| Є҆гда́ же разведо́ша є҆ди́наго ѿ дрꙋга́гѡ, призва̀ є҆ди́наго ѿ ни́хъ и҆ речѐ къ немꙋ̀: ѡ҆бетша́лый ѕлы́ми де́нми, нн҃ѣ приспѣ́ша грѣсѝ твоѝ, ꙗ҆̀же твори́лъ є҆сѝ пре́жде, | |
|
53
|
|
| сꙋдѧ̀ сꙋды̀ непра́вєдны и҆ непови̑нныѧ оу҆́бѡ ѡ҆сꙋжда́ж, проща́ѧ же пови̑нныѧ, гл҃ющꙋ бг҃ꙋ: непови́нна и҆ пра́ведна не оу҆бива́й: | |
|
54
|
|
| нн҃ѣ оу҆̀бо сїю̀ а҆́ще є҆сѝ ви́дѣлъ, рцы̀, под̾ кі́имъ дре́вомъ ви́дѣлъ є҆сѝ и҆̀хъ бесѣ́дꙋющихъ къ себѣ̀; Ѻ҆́нъ же речѐ: под̾ те́рномъ. | |
|
55
|
|
| Рече́ же данїи́лъ: пра́вѡ солга́лъ є҆сѝ на твою̀ главꙋ̀: се́ бо, а҆́гг҃лъ бж҃їй прїи́мъ ѿвѣ́тъ ѿ бг҃а, расто́ргнетъ тѧ̀ полма̀. | |
|
56
|
|
| И҆ ѿпꙋсти́въ є҆го̀ повелѣ̀ привестѝ дрꙋга́го и҆ речѐ є҆мꙋ̀: пле́мѧ ханаа́не, а҆ не і҆ꙋ́дино, добро́та прельсти́ тѧ, и҆ похотѣ́нїе развратѝ се́рдце твоѐ: | |
|
57
|
|
| си́це твори́ли є҆стѐ дще́ремъ і҆и҃лєвымъ, ѡ҆́ныѧ же боѧ́шѧсѧ живѧ́хꙋ съ ва́ми, но (нн҃ѣ) дще́рь і҆ꙋ́дина не претерпѣ̀ беззако́нїѧ ва́шегѡ: | |
|
58
|
|
| нн҃ѣ оу҆̀бо глаго́ли мѝ: под̾ кі́имъ дре́вомъ ви́дѣлъ є҆сѝ си́хъ бесѣ́дꙋющихъ къ себѣ̀; Ѻ҆́нъ же речѐ: под̾ чресми́ною. | |
|
59
|
|
| Рече́ же є҆мꙋ̀ данїи́лъ: пра́вѡ солга́лъ є҆сѝ и҆ ты̀ на свою̀ главꙋ̀: жде́тъ бо а҆́гг҃лъ бж҃їй мече́мъ разсѣщѝ тѧ̀ полма̀, ꙗ҆́кѡ да потреби́тъ вы̀. | |
|
60
|
|
| И҆ возопѝ ве́сь со́нмъ гла́сомъ вели́кимъ и҆ благословѝ бг҃а сп҃са́ющаго надѣ́ющыѧсѧ на него̀. | |
|
61
|
|
| И҆ воста́ша на ѻ҆́ба ста̑рца, ꙗ҆́кѡ ѡ҆бличѝ и҆̀хъ данїи́лъ ѿ оу҆́стъ и҆́хъ, лжꙋ̀ послꙋ́шествовавшихъ. | |
|
62
|
|
| И҆ сотвори́ша и҆́ма ꙗ҆́коже слꙋка́вноваста бли́жнемꙋ, сотвори́ти по зако́нꙋ мѡѷсе́овꙋ: и҆ оу҆би́ша и҆̀хъ, и҆ спасе́сѧ кро́вь непови́нна въ то́й де́нь. | |
|
63
|
|
| Хелкі́а же и҆ жена̀ є҆гѡ̀ похвали́ша бг҃а ѡ҆ дще́ри свое́й сѡса́ннѣ со і҆ѡакі́момъ мꙋ́жемъ є҆ѧ̀ и҆ со оу҆́жиками всѣ́ми, ꙗ҆́кѡ не ѡ҆брѣ́тесѧ въ не́й стꙋ́днаѧ ве́щь. | |
|
64
|
|
| Данїи́лъ же бы́сть вели́къ пред̾ людьмѝ ѿ днѐ тогѡ̀ и҆ пото́мъ. | |
|
Глава́ д҃і
|
Κεφάλαιο 14
|
|
1
|
1
|
| И҆ ца́рь а҆стѷа́гъ приложи́сѧ къ ѻ҆тцє́мъ свои̑мъ: и҆ прїѧ̀ кѵ́ръ пе́рсѧнинъ ца́рство є҆гѡ̀. | Βήλ και Δράκων ΚΑΙ ὁ βασιλεὺς ᾿Αστυάγης προσετέθη πρὸς τοὺς πατέρας αὐτοῦ, καὶ παρέλαβε Κῦρος ὁ Πέρσης τὴν βασιλείαν αὐτοῦ. καὶ ἦν Δανιὴλ συμβιωτὴς τοῦ βασιλέως καὶ ἔνδοξος ὑπὲρ πάντας τοὺς φίλους αὐτοῦ. |
|
2
|
|
| И҆ бѧ́ше данїи́лъ сожи́телствꙋющь со царе́мъ и҆ сла́венъ па́че всѣ́хъ дрꙋгѡ́въ є҆гѡ̀. | |
|
3
|
3
|
| И҆ бѧ́ше кꙋмі́ръ вавѷлѡ́нѧнѡмъ, є҆мꙋ́же и҆́мѧ ви́лъ, и҆ и҆ждива́хꙋ є҆мꙋ̀ на кі́йждо де́нь мꙋкѝ семїда́лны а҆ртава̑съ двана́десѧть и҆ ѻ҆ве́цъ четы́редесѧть и҆ вїна̀ мѣ́ръ ше́сть. | καὶ ἦν εἴδωλον τοῖς Βαβυλωνίοις, ᾧ ὄνομα Βήλ, καὶ ἐδαπανῶντο εἰς αὐτὸν ἑκάστης ἡμέρας σεμιδάλεως ἀρτάβαι δώδεκα καὶ πρόβατα τεσσαράκοντα καὶ οἴνου μετρηταὶ ἕξ. |
|
4
|
4
|
| И҆ ца́рь почита́ше є҆го̀ и хожда́ше по всѧ̑ дни̑ кла́нѧтисѧ є҆мꙋ̀: данїи́лъ же кла́нѧшесѧ бг҃ꙋ своемꙋ̀. И҆ речѐ є҆мꙋ̀ ца́рь: почто̀ не покланѧ́ешисѧ ви́лꙋ; | καὶ ὁ βασιλεὺς ἐσέβετο αὐτὸν καὶ ἐπορεύετο καθ' ἑκάστην ἡμέραν προσκυνεῖν αὐτῷ· Δανιὴλ δὲ προσεκύνει τῷ Θεῷ αὐτοῦ. καὶ εἶπεν αὐτῷ ὁ βασιλεύς· διατί οὐ προσκυνεῖς τῷ Βήλ; |
|
5
|
5
|
| Ѻ҆́нъ же речѐ: поне́же не покланѧ́юсѧ кꙋмі́рѡмъ рꙋка́ми сотворє́ннымъ, но живо́мꙋ бг҃ꙋ сотво́рщемꙋ не́бо и҆ зе́млю и҆ владꙋ́щемꙋ всѣ́ми. | ὁ δὲ εἶπεν· ὅτι οὐ σέβομαι εἴδωλα χειροποίητα, ἀλλὰ τὸν ζῶντα Θεὸν τὸν κτίσαντα τὸν οὐρανὸν καὶ τὴν γῆν καὶ ἔχοντα πάσης σαρκὸς κυριείαν. |
|
6
|
6
|
| И҆ речѐ є҆мꙋ̀ ца́рь: не мни́тсѧ ли тѝ ви́лъ бы́ти жи́въ бо́гъ; и҆лѝ не ви́диши, коли́кѡ ꙗ҆́стъ и҆ пїе́тъ по всѧ̑ дни̑; | καὶ εἶπεν αὐτῷ ὁ βασιλεύς· οὐ δοκεῖ σοι Βὴλ εἶναι ζῶν θεός; ἢ οὐχ ὁρᾷς ὅσα ἐσθίει καὶ πίνει καθ' ἑκάστην ἡμέραν; |
|
7
|
7
|
| И҆ речѐ данїи́лъ посмѣѧ́всѧ: не прельща́йсѧ, царю̀! то́й бо внꙋтрьꙋ́дꙋ пра́хъ є҆́сть, а҆ внѣꙋ́дꙋ мѣ́дь, и не ꙗ҆дѐ, ни пѝ никогда́же. | καὶ εἶπε Δανιὴλ γελάσας· μὴ πλανῶ, βασιλεῦ· οὗτος γὰρ ἔσωθεν μέν ἐστι πηλὸς ἔξωθεν δὲ χαλκὸς καὶ οὐ βέβρωκεν οὐδὲ πέπωκε πώποτε. |
|
8
|
8
|
| И҆ разгнѣ́вавсѧ ца́рь приза̀ жерцы̀ своѧ̑ и҆ речѐ и҆̀мъ: а҆́ще не повѣ́сте мѝ, кто̀ ꙗ҆́стъ бра́шно сїѐ, то̀ оу҆́мрете: | θυμωθεὶς δὲ ὁ βασιλεὺς ἐκάλεσε τοὺς ἱερεῖς αὐτοῦ καὶ εἶπεν αὐτοῖς· ἐὰν μὴ εἴπητέ μοι τίς ὁ κατέσθων τὴν δαπάνην ταύτην, |
|
9
|
9
|
| а҆́ще же пока́жете, ꙗ҆́кѡ ви́лъ снѣда́етъ є҆̀, оу҆́мретъ данїи́лъ, ꙗ҆́кѡ похꙋ́лилъ є҆́сть ви́ла. И҆ речѐ данїи́лъ царю̀: бꙋ́ди по глаго́лꙋ твоемꙋ̀. | ἀποθανεῖσθε. ἐὰν δὲ δείξητε ὅτι Βὴλ κατεσθίει αὐτά, Δανιὴλ ἀποθανεῖται, ὅτι ἐβλασφήμησεν εἰς τὸν Βήλ. καὶ εἶπε Δανιὴλ τῷ βασιλεῖ· γινέσθω κατὰ τὸ ρῆμά σου. |
|
10
|
10
|
| Бѧ́ше же жерцє́въ ви́ловыхъ се́дмьдесѧтъ, кромѣ̀ же́нъ и҆ дѣте́й. | καὶ ἦσαν ἱερεῖς τοῦ Βὴλ ἑβδομήκοντα ἐκτὸς γυναικῶν καὶ τέκνων. καὶ ἦλθεν ὁ βασιλεὺς μετὰ Δανιὴλ εἰς τὸν οἶκον τοῦ Βήλ. |
|
11
|
11
|
| И҆ прїи́де ца́рь со данїи́ломъ во хра́мъ ви́ловъ. И҆ рѣ́ша жерцы̀ ви́лѡвы: сѐ, мы̀ и҆зы́демъ во́нъ, ты́ же, царю̀, поста́ви ꙗ҆́ди, и҆ вїно̀ наче́рпавъ поста́ви, заключи́ же двє́ри и҆ запеча́тай пе́рстнемъ свои́мъ: | καὶ εἶπαν οἱ ἱερεῖς τοῦ Βήλ· ἰδοὺ ἡμεῖς ἀποτρέχομεν ἔξω, σὺ δέ, βασιλεῦ, παράθες τὰ βρώματα καὶ τὸν οἶνον κεράσας θὲς καὶ ἀπόκλεισον τὴν θύραν καὶ σφράγισον τῷ δακτυλίῳ σου· καὶ ἐλθὼν πρωΐ, ἐὰν μὴ εὕρῃς πάντα βεβρωμένα ὑπὸ τοῦ Βήλ, ἀποθανούμεθα ἢ Δανιὴλ ὁ ψευδόμενος καθ' ἡμῶν. |
|
12
|
12
|
| и҆ прише́дъ заꙋ́тра, а҆́ще не ѡ҆брѧ́щеши всегѡ̀ и҆з̾ѧ́дена ви́ломъ, тогда̀ и҆́змремъ, и҆лѝ данїи́лъ солга́вый на ны̀. | αὐτοὶ δὲ κατεφρόνουν, ὅτι πεποιήκεισαν ὑπὸ τὴν τράπεζαν κεκρυμμένην εἴσοδον καὶ δι' αὐτῆς εἰσεπορεύοντο διόλου καὶ ἀνήλουν αὐτά. |
|
13
|
13
|
| Ті́и же пренебрега́хꙋ, поне́же сотвори́ша под̾ трапе́зою сокрове́нъ вхо́дъ и҆ вхожда́хꙋ тѣ́мъ всегда̀ и҆ и҆з̾ѧда́хꙋ та̑ѧ. | καὶ ἐγένετο ὡς ἐξήλθοσαν ἐκεῖνοι, καὶ ὁ βασιλεὺς παρέθηκε τὰ βρώματα τῷ Βήλ. |
|
14
|
14
|
| И҆ бы́сть, є҆гда̀ и҆зыдо́ша ѻ҆нѝ, и҆ ца́рь поста́ви бра́шно ви́лꙋ: и҆ повелѣ̀ данїи́лъ ѻ҆трокѡ́мъ свои̑мъ, и҆ принесо́ша пе́пелъ и҆ посы́паша ве́сь хра́мъ пред̾ царе́мъ є҆ди́нымъ: и҆ и҆зше́дше заключи́ша двє́ри, и҆ запеча́таша пе́рстнемъ царе́вымъ, и҆ ѿидо́ша. | καὶ ἐπέταξε Δανιὴλ τοῖς παιδαρίοις αὐτοῦ καὶ ἤνεγκαν τέφραν καὶ κατέστρωσαν ὅλον τὸν ναὸν ἐνώπιον τοῦ βασιλέως μόνου· καὶ ἐξελθόντες ἔκλεισαν τὴν θύραν καὶ ἐσφραγίσαντο ἐν τῷ δακτυλίῳ τοῦ βασιλέως, καὶ ἀπῆλθον. |
|
15
|
15
|
| Жерцы́ же внидо́ша но́щїю по ѡ҆бы́чаю своемꙋ̀, и҆ жєны̀ и҆́хъ и҆ ча̑да и҆́хъ, и҆ поѧдо́ща всѧ̑ и҆ и҆спи́ша. | οἱ δὲ ἱερεῖς ἦλθον τὴν νύκτα κατὰ τὸ ἔθος αὐτῶν καὶ αἱ γυναῖκες αὐτῶν καὶ τὰ τέκνα αὐτῶν καὶ κατέφαγον πάντα καὶ ἐξέπιον. |
|
16
|
16
|
| И҆ оу҆ра́ни ца́рь заꙋ́тра, и҆ данїи́лъ съ ни́мъ. | καὶ ὤρθρισεν ὁ βασιλεὺς τὸ πρωΐ καὶ Δανιὴλ μετ' αὐτοῦ. |
|
17
|
17
|
| И҆ речѐ ца́рь: цѣ̑лы ли сꙋ́ть пєча́ти, данїи́ле; Ѻ҆́нъ же речѐ: цѣ̑лы, царю̀. | καὶ εἶπεν ὁ βασιλεύς· σῷοι αἱ σφραγῖδες, Δανιήλ; ὁ δὲ εἶπε· σῷοι, βασιλεῦ. |
|
18
|
18
|
| И҆ бы́сть а҆́бїе, є҆гда̀ ѿверзо́ша двє́ри, воззрѣ́въ ца́рь на трапе́зꙋ, возопѝ гла́сомъ вели́кимъ: вели́къ є҆сѝ, ви́ле, и҆ нѣ́сть льстѝ въ тебѣ̀ ни є҆ди́ныѧ. | καὶ ἐγένετο ἅμα τῷ ἀνοῖξαι τὰς θύρας, ἐπιβλέψας ἐπὶ τὴν τράπεζαν ὁ βασιλεὺς ἐβόησε φωνῇ μεγάλῃ· μέγας εἶ, Βήλ, καὶ οὐκ ἔστι παρὰ σοὶ δόλος οὐδὲ εἷς. |
|
19
|
19
|
| И҆ посмѣѧ́сѧ данїи́лъ, и҆ оу҆держа̀ царѧ̀, є҆́же бы не вни́ти є҆мꙋ̀ внꙋ́трь, и҆ речѐ: ви́ждь оу҆̀бо помо́стъ и҆ оу҆̀разꙋмѣ́й, чїѧ̑ сꙋ́ть стѡпы̀ сїѧ̑; | καὶ ἐγέλασε Δανιὴλ καὶ ἐκράτησε τὸν βασιλέα τοῦ μὴ εἰσελθεῖν αὐτὸν ἔσω καὶ εἶπεν· ἰδὲ δὴ τὸ ἔδαφος καὶ γνῶθι τίνος τὰ ἴχνη ταῦτα. |
|
20
|
20
|
| И҆ речѐ ца́рь: ви́ждꙋ стопы̀ мꙋ́жєски и҆ жє́нски и҆ дѣ̑тски. | καὶ εἶπεν ὁ βασιλεύς· ὁρῶ τὰ ἴχνη ἀνδρῶν καὶ γυναικῶν καὶ παιδίων. |
|
21
|
21
|
| И҆ разгиѣ́вавсѧ ца́рь, ꙗ҆́тъ тогда̀ жерцы̀ и҆ жєны̀ и҆́хъ и҆ дѣ́ти и҆́хъ, и҆ показа́ша є҆мꙋ̀ сокровє́нныѧ двє́ри и҆́миже вхожда́хꙋ и҆ поѧда́хꙋ ꙗ҆̀же на трапе́зѣ. | καὶ ὀργισθεὶς ὁ βασιλεὺς τότε συνέλαβε τοὺς ἱερεῖς καὶ τὰς γυναῖκας καὶ τὰ τέκνα αὐτῶν, καὶ ἔδειξαν αὐτῷ τὰς κρυπτὰς θύρας, δι' ὧν εἰσεπορεύοντο καὶ ἐδαπάνων τὰ ἐπὶ τῆς τραπέζης. |
|
22
|
22
|
| И҆ и҆збѝ ѧ҆̀ ца́рь и҆ дадѐ ви́ла въ рꙋ́цѣ данїи́лꙋ, и҆ разбѝ є҆го̀ и҆ хра́мъ є҆гѡ̀ разорѝ. | καὶ ἀπέκτεινεν αὐτοὺς ὁ βασιλεὺς καὶ ἔδωκε τὸν Βὴλ ἔκδοτον τῷ Δανιήλ, καὶ κατέστρεψεν αὐτὸν καὶ τὸ ἱερὸν αὐτοῦ. |
|
23
|
23
|
| И҆ бѧ́ше ѕмі́й вели́кїй на мѣ́стѣ то́мъ, и҆ почита́хꙋ є҆го̀ вавѷлѡ́нѧне. | Καὶ ἦν δράκων μέγας, καὶ ἐσέβοντο αὐτὸν οἱ Βαβυλώνιοι. |
|
24
|
24
|
| И҆ речѐ ца́рь данїи́лꙋ: є҆да̀ и҆ семꙋ̀ рече́ши, ꙗ҆́кѡ мѣ́дь є҆́сть; се́й жи́въ є҆́сть, и҆ ꙗ҆́стъ и҆ пїе́тъ: не мо́жеши рещѝ, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть се́й бо́гъ жи́въ: оу҆̀бо поклони́сѧ є҆мꙋ̀. | καὶ εἶπεν ὁ βασιλεὺς τῷ Δανιήλ· μὴ καὶ τοῦτον ἐρεῖς ὅτι χαλκοῦς ἐστιν; ἰδοὺ ζῇ καὶ ἐσθίει καὶ πίνει· οὐ δύνασαι εἰπεῖν ὅτι οὐκ ἔστιν οὗτος θεὸς ζῶν, καὶ προσκύνησον αὐτῷ. |
|
25
|
25
|
| И҆ речѐ данїи́лъ: гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ моемꙋ̀ поклоню́сѧ, ꙗ҆́кѡ то́й є҆́сть бг҃ъ жи́въ: | καὶ εἶπε Δανιήλ· Κυρίῳ τῷ Θεῷ μου προσκυνήσω, ὅτι οὗτός ἐστι Θεὸς ζῶν· |
|
26
|
26
|
| ты́ же, царю̀, да́ждь мѝ вла́сть, и҆ оу҆бїю̀ ѕмі́а без̾ меча̀ и҆ без̾ жезла̀. И҆ речѐ ца́рь: даю́ ти. | σὺ δέ, βασιλεῦ, δός μοι ἐξουσίαν, καὶ ἀποκτενῶ τὸν δράκοντα ἄνευ μαχαίρας καὶ ράβδου. καὶ εἶπεν ὁ βασιλεύς· δίδωμί σοι. |
|
27
|
27
|
| И҆ взѧ̀ данїи́лъ смо́лꙋ и҆ тꙋ́къ и҆ во́лнꙋ, и҆ возварѝ вкꙋ́пѣ, и҆ сотворѝ гомо́лꙋ, и҆ вве́же во оу҆ста̀ ѕмі́ю, и҆ и҆з̾ѧ́дъ разсѣ́десѧ ѕмі́й. И҆ речѐ данїи́лъ: зри́те чти̑лища ва̑ша. | καὶ ἔλαβεν ὁ Δανιὴλ πίσσαν καὶ στέαρ καὶ τρίχας καὶ ἥψησεν ἐπὶ τὸ αὐτὸ καὶ ἐποίησε μάζας καὶ ἔδωκεν εἰς τὸ στόμα τοῦ δράκοντος, καὶ φαγὼν διερράγη ὁ δράκων. καὶ εἶπεν· ἴδετε τά σεβάσματα ὑμῶν. |
|
28
|
28
|
| И҆ бы́сть, є҆гда̀ оу҆слы́шаша вавѷлѡ́нѧне, возропта́ша ѕѣлѡ̀ и҆ ѡ҆брати́шасѧ на царѧ̀ и҆ рѣ́ша: і҆ꙋде́анинъ бы́сть ца́рь, ви́ла расто́рже, и҆ ѕмі́а оу҆бѝ, и҆ жерцы̀ и҆зсѣчѐ. | καὶ ἐγένετο ὡς ἤκουσαν οἱ Βαβυλώνιοι, ἠγανάκτησαν λίαν καὶ συνεστράφησαν ἐπὶ τὸν βασιλέα καὶ εἶπαν· ᾿Ιουδαῖος γέγονεν ὁ βασιλεύς· τὸν Βὴλ κατέσπασε καὶ τὸν δράκοντα ἀπέκτεινε καὶ τοὺς ἱερεῖς κατέσφαξε. |
|
29
|
29
|
| И҆ рѣ́ша прише́дше ко царю̀: преда́ждь на́мъ данїи́ла: а҆́ще ли нѝ, то̀ оу҆бїе́мъ тѧ̀ и҆ до́мъ тво́й. | καὶ εἶπαν ἐλθόντες πρὸς τὸν βασιλέα· παράδος ἡμῖν τὸν Δανιήλ· εἰ δὲ μή, ἀποκτενοῦμέν σε καὶ τὸν οἶκόν σου. |
|
30
|
30
|
| И҆ ви́дѣ ца́рь, ꙗ҆́кѡ налега́ютъ на него̀ ѕѣлѡ̀, и҆ принꙋжде́нъ предадѐ и҆̀мъ данїи́ла. | καὶ εἶδεν ὁ βασιλεὺς ὅτι ἐπείγουσιν αὐτὸν σφόδρα, καὶ ἀναγκασθεὶς ὁ βασιλεὺς παρέδωκεν αὐτοῖς τὸν Δανιήλ. |
|
31
|
31
|
| Ті́и же вверго́ша є҆го̀ въ ро́въ ле́вскъ, и҆ бѣ̀ та́мѡ дні́й ше́сть. | οἱ δὲ ἔβαλον αὐτὸν εἰς τὸν λάκκον τῶν λεόντων, καὶ ἦν ἐκεῖ ἡμέρας ἕξ. |
|
32
|
32
|
| Бѧ́хꙋ же въ ро́вѣ се́дмь львѡ́въ, и҆ даѧ́хꙋ и҆̀мъ на де́нь два̀ тѣ̑ла и҆ двѣ̀ ѻ҆́вцы: тогда́ же не да́ша и҆̀мъ, да снѣдѧ́тъ данїи́ла. | ἦσαν δὲ ἐν τῷ λάκκῳ ἑπτὰ λέοντες, καὶ ἐδίδοτο αὐτοῖς τὴν ἡμέραν δύο σώματα καὶ δύο πρόβατα· τότε δὲ οὐκ ἐδόθη αὐτοῖς, ἵνα καταφάγωσι τὸν Δανιήλ. |
|
33
|
33
|
| А҆ввакꙋ́мъ же прⷪ҇ро́къ бѧ́ше во і҆ꙋде́и, и҆ то́й сварѝ варе́нїе и҆ вдробѝ хлѣ́бы въ нѡ́щвы, и҆ и҆дѧ́ше на по́ле донестѝ жа́телємъ. | καὶ ἦν ᾿Αμβακοὺμ ὁ προφήτης ἐν τῇ ᾿Ιουδαίᾳ, καὶ αὐτὸς ἥψησεν ἕψεμα καὶ ἐνέθρυψεν ἄρτους εἰς σκάφην καὶ ἐπορεύετο εἰς τὸ πεδίον ἀπενέγκαι τοῖς θερισταῖς. |
|
34
|
34
|
| И҆ речѐ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень а҆ввакꙋ́мꙋ: ѿнесѝ ѡ҆бѣ́дъ, є҆го́же и҆́маши, въ вавѷлѡ́нъ данїи́лꙋ, въ ро́въ ле́вскъ. | καὶ εἶπεν ὁ ἄγγελος Κυρίου τῷ ᾿Αμβακούμ· ἀπένεγκε τὸ ἄριστον, ὃ ἔχεις, εἰς Βαβυλῶνα τῷ Δανιὴλ εἰς τὸν λάκκον τῶν λεόντων. |
|
35
|
35
|
| И҆ речѐ а҆ввакꙋ́мъ: гдⷭ҇и, вавѷлѡ́на не ви́дѣхъ, и҆ рва̀ не вѣ́мъ, гдѣ̀ є҆́сть. | καὶ εἶπεν ᾿Αμβακούμ· Κύριε, Βαβυλῶνα οὐχ ἑώρακα καὶ τὸν λάκκον οὐ γινώσκω. |
|
36
|
36
|
| И҆ ꙗ҆́тъ є҆го̀ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень за ве́рхъ є҆гѡ̀, и҆ держа̀ за власы̀ главы̀ є҆гѡ̀, и҆ поста́ви є҆го̀ въ вавѷлѡ́нѣ верхꙋ̀ рва̀ шꙋ́момъ дꙋ́ха своегѡ̀. | καὶ ἐπελάβετο ὁ ἄγγελος Κυρίου τῆς κορυφῆς αὐτοῦ καὶ βαστάσας τῆς κόμης τῆς κεφαλῆς αὐτοῦ ἔθηκεν αὐτὸν εἰς Βαβυλῶνα ἐπάνω τοῦ λάκκου ἐν τῷ ροίζῳ τοῦ πνεύματος αὐτοῦ. |
|
37
|
37
|
| И҆ возопѝ а҆ввакꙋ́мъ глаго́лѧ: данїи́ле, данїи́ле! возмѝ ѡ҆бѣ́дъ, є҆го́же посла̀ тебѣ̀ бг҃ъ. | καὶ ἐβόησεν ᾿Αμβακοὺμ λέγων· Δανιὴλ Δανιήλ, λαβὲ τὸ ἄριστον, ὃ ἀπέστειλέ σοι ὁ Θεός. |
|
38
|
38
|
| И҆ речѐ данїи́лъ: помѧнꙋ́лъ бо мѧ̀ є҆сѝ, бж҃е, и҆ нѣ́си ѡ҆ста́вилъ лю́бѧщихъ тѧ̀. | καὶ εἶπε Δανιήλ· ἐμνήσθης γάρ μου, ὁ Θεός, καὶ οὐκ ἐγκατέλιπες τοὺς ἀγαπῶντάς σε. |
|
39
|
39
|
| И҆ воста́въ данїи́лъ ꙗ҆́дѐ: а҆́гг҃лъ же бж҃їй па́ки поста́ви а҆ввакꙋ́ма внеза́пꙋ на мѣ́стѣ є҆гѡ̀. | καὶ ἀναστὰς Δανιὴλ ἔφαγεν· ὁ δὲ ἄγγελος τοῦ Θεοῦ ἀποκατέστησε τὸν ᾿Αμβακοὺμ παραχρῆμα εἰς τὸν τόπον αὐτοῦ. |
|
40
|
40
|
| Ца́рь же прїи́де въ седмы́й де́нь жалѣ́ти данїи́ла, и҆ прїи́де над̾ ро́въ, и҆ воззрѣ̀ и҆ сѐ, данїи́лъ сѣдѧ̀. | ὁ δέ βασιλεὺς ἦλθε τῇ ἡμέρᾳ τῇ ἑβδόμῃ πενθῆσαι τὸν Δανιήλ· καὶ ἦλθεν ἐπὶ τὸν λάκκον καὶ ἐνέβλεψε, καὶ ἰδοὺ Δανιὴλ καθήμενος. |
|
41
|
41
|
| И҆ возопѝ ца́рь гла́сомъ вели́кимъ и҆ речѐ: вели́къ є҆сѝ, гдⷭ҇и, бж҃е данїи́ловъ, и҆ нѣ́сть и҆но́гѡ ра́звѣ тебє̀. | καὶ ἀναβοήσας φωνῇ μεγάλῃ εἶπε· μέγας εἶ, Κύριε ὁ Θεὸς τοῦ Δανιήλ, καὶ οὐκ ἔστιν ἄλλος πλὴν σοῦ. |
|
42
|
42
|
| И҆ и҆схитѝ є҆го̀, пови̑нныѧ же па́гꙋбѣ є҆гѡ̀ вве́рже въ ро́въ, и҆ и҆з̾ѧде́ни бы́ша а҆́бїе пред̾ ни́мъ. | καὶ ἀνέσπασεν αὐτόν, τοὺς δὲ αἰτίους τῆς ἀπωλείας αὐτοῦ ἐνέβαλεν εἰς τὸν λάκκον, καὶ κατεβρώθησαν παραχρῆμα ἐνώπιον αὐτοῦ. |
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.