Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Второзако́нїе

Порівняти:

⇄

Второзако́нїе	Второзаконня

Глава́ а҃	Глава 1

1	1
Сїѧ̑ словеса̀, ꙗ҆̀же глаго́ла мѡѷсе́й всемꙋ̀ і҆и҃лю ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на, въ пꙋсты́ни на за́пады, бли́з̾ чермна́гѡ мо́рѧ, междꙋ̀ фара́номъ и҆ тофо́ломъ, и҆ лово́номъ и҆ а҆ѵлѡ́номъ и҆ златы́ми рꙋда́ми:	Це є слова, які говорив Мойсей усім ізраїльтянам за Йорданом у пустелі на рівнині навпроти Суфа, між Фараном і Тофелом, і Лаваном, і Асирофом, і Дизагавом,
2	2
є҆динона́десѧти дні́й ѿ хѡри́ва пꙋ́ть чрез̾ го́рꙋ сиі́ръ да́же до ка́дисъ-варнѝ.	на відстані одинадцяти днів путі від Хорива, по дорозі від гори Сеїр до Кадес-Варні.
3	3
И҆ бы́сть въ четыредесѧ́тое лѣ́то, въ первыйна́десѧть мцⷭ҇ъ, въ пе́рвый де́нь мцⷭ҇а глаго́ла мѡѷсе́й ко всѣ̑мъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, по всемꙋ̀ є҆ли́кѡ заповѣ́да є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь къ ни̑мъ,	Сорокового року, одинадцятого місяця, у перший [день] місяця говорив Мойсей [усім] синам Ізраїлевим усе, що заповів йому Господь про них.
4	4
по оу҆бїе́нїи сиѡ́на царѧ̀ а҆морре́йска, жи́вшагѡ во є҆севѡ́нѣ, и҆ ѡ҆́га царѧ̀ васа́нска, жи́вшагѡ во а҆старѡ́ѳѣ и҆ во є҆драі́нѣ,	Після вбивства ним Сигона, царя Аморрейського, який жив у Есевоні, і Ога, царя Васанського, який жив у Аштерофі в Едреї,
5	5
ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на въ землѝ мѡа́вли, нача̀ мѡѷсе́й и҆з̾ѧснѧ́ти зако́нъ се́й, глаго́лѧ:	за Йорданом, у землі Моавитській, почав Мойсей пояснювати закон цей і сказав:
6	6
гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ гл҃а на́мъ въ хѡри́вѣ, гл҃ѧ: да довлѣ́етъ ва́мъ жи́ти въ горѣ̀ се́й:	Господь, Бог наш, говорив нам у Хориві і сказав: «досить вам жити на горі цій!
7	7
ѡ҆брати́тесѧ и҆ воздви́гнитесѧ вы̀, и҆ вни́дите въ го́рꙋ а҆морре́йскꙋ, и҆ ко всѣ̑мъ насе́лникѡмъ а҆́равы, въ го́рꙋ и҆ по́ле, и҆ къ ю҆́гꙋ и҆ въ примо́рскꙋю зе́млю ханаа́ню, и҆ во а҆нтїлїва́нъ, да́же до рѣкѝ вели́кїѧ, рѣкѝ є҆ѵфра́та:	поверніться, вирушайте в путь і підіть на гору аморреїв і до всіх сусідів їх, на рівнину, на гору, на низькі місця і на південний край і до берегів моря, у землю Ханаанську і до Ливану, навіть до ріки великої, ріки Євфрату;
8	8
ви́дите, преда́хъ пред̾ ва́ми зе́млю, вше́дше наслѣ́дите зе́млю, є҆́юже клѧ́тсѧ гдⷭ҇ь ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ, а҆враа́мꙋ и҆ і҆саа́кꙋ и҆ і҆а́кѡвꙋ, да́ти ю҆̀ и҆̀мъ и҆ сѣ́мени и҆́хъ по ни́хъ.	ось, Я даю вам землю цю, підіть, візьміть у спадщину землю, яку Господь із клятвою обіцяв дати батькам вашим, Аврааму, Ісааку і Якову, їм і нащадкам їхнім».
9	9
И҆ реко́хъ къ ва́мъ во вре́мѧ ѻ҆́но глаго́лѧ: не возмогꙋ̀ є҆ди́нъ води́ти ва́съ:	І я сказав вам у той час: не можу один водити вас;
10	10
гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ оу҆мно́жилъ вы̀ є҆́сть, и҆ сѐ, є҆стѐ дне́сь ꙗ҆́кѡ ѕвѣ́зды небє́сныѧ мно́жествомъ:	Господь, Бог ваш, розмножив вас, і ось, ви нині численні, як зірки небесні;
11	11
гдⷭ҇ь бг҃ъ ѻ҆тє́цъ ва́шихъ да приложи́тъ ва́мъ, ꙗ҆́кѡ да бꙋ́дете ты́сѧщами сꙋгꙋ́бѡ, и҆ да блгⷭ҇ви́тъ ва́съ, ꙗ҆́коже гл҃а ва́мъ:	Господь, Бог отців ваших, нехай розмножить вас у тисячу разів проти того, скільки вас тепер, і хай благословить вас, як Він говорив вам:
12	12
ка́кѡ возмогꙋ̀ є҆ди́нъ носи́ти трꙋды̀ ва́шѧ и҆ тѧ́жєсти ва́шѧ и҆ прерѣка̑нїѧ ва̑ша;	як же мені одному носити тяготи ваші, тягарі ваші і суперечки ваші?
13	13
и҆збери́те себѣ̀ мꙋ́жы мꙋ̑дры и҆ оу҆мѣ́тєлны и҆ смы́слєнны въ племене́хъ ва́шихъ, и҆ поста́влю и҆̀хъ над̾ ва́ми старѣ̑йшины ва́мъ.	оберіть собі в колінах ваших мужів мудрих, розумних і випробуваних, і я поставлю їх начальниками вашими.
14	14
И҆ ѿвѣща́сте мѝ и҆ реко́сте: добро̀ сло́во, є҆́же глаго́лалъ є҆сѝ сотвори́ти.	Ви відповіли мені і сказали: добру справу ти наказуєш зробити.
15	15
И҆ взѧ́хъ ѿ ва́съ мꙋ́жы мꙋ̑дры и҆ оу҆мѣ́тєлны и҆ смы́слєнны, и҆ поста́вихъ и҆̀хъ владѣ́ти над̾ ва́ми тысѧщенача́лники и҆ стонача́лники, и҆ пѧтьдесѧтонача́лники и҆ десѧтонача́лники, и҆ писмовводи̑тели сꙋдїѧ́мъ ва́шымъ.	І взяв я старійшин із колін ваших, мужів мудрих, [розумних] і випробуваних, і зробив їх начальниками над вами, тисячоначальниками, стоначальниками, п’ятдесятиначальниками, десятиначальниками і наглядачами за колінами вашими.
16	16
И҆ заповѣ́дахъ сꙋдїѧ́мъ ва́шымъ во вре́мѧ ѻ҆́но, глаго́лѧ: разслꙋ́шайте посредѣ̀ бра́тїй ва́шихъ, и҆ сꙋди́те пра́веднѡ посредѣ̀ мꙋ́жа и҆ посредѣ̀ бра́та є҆гѡ̀ и҆ посредѣ̀ прише́лца є҆гѡ̀:	І дав я повеління суддям вашим у той час, говорячи: вислуховуйте братів ваших і судіть справедливо, як брата з братом, так і прибулого його;
17	17
да не позна́ете лица̀ въ сꙋдѣ̀, ма́ломꙋ и҆ вели́комꙋ сꙋ́диши, и҆ не оу҆стыди́шисѧ лица̀ человѣ́ча, ꙗ҆́кѡ сꙋ́дъ бж҃їй є҆́сть: и҆ рѣ́чь, ꙗ҆́же а҆́ще же́стока бꙋ́детъ оу҆ ва́съ, донесетѐ ю҆̀ ко мнѣ̀, и҆ оу҆слы́шꙋ ю҆̀.	не розрізняйте осіб на суді, як малого, так і великого вислуховуйте: не бійтеся лиця людського, тому що суд — справа Божа.
18	18
И҆ заповѣ́дахъ ва́мъ во вре́мѧ ѻ҆́но всѧ̑ словеса̀, ꙗ҆̀же сотворитѐ.	І дав я вам у той час повеління про все, що слід вам робити.
19	19
И҆ воздви́гшесѧ ѿ хѡри́ва, проидо́хомъ всю̀ пꙋсты́ню вели́кꙋю и҆ стра́шнꙋю ѻ҆́нꙋ, ю҆́же ви́дѣсте, пꙋ́ть горы̀ а҆морре́йски, ꙗ҆́коже заповѣ́да на́мъ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ: и҆ прїидо́хомъ до ка́дисъ-варнѝ.	І вирушили ми від Хорива, і йшли по всій цій великій і страшній пустелі, яку ви бачили, по шляху до гори Аморрейської, як повелів Господь, Бог наш, і прийшли в Кадес-Варні.
20	20
И҆ реко́хъ ва́мъ: прїидо́сте до горы̀ а҆морре́йски, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ дае́тъ ва́мъ:	І сказав я вам: ви прийшли до гори Аморрейської, яку Господь, Бог наш, дає нам;
21	21
ви́дите, предадѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ пред̾ лице́мъ ва́шимъ зе́млю: вше́дше наслѣ́дите, ꙗ҆́коже гл҃а гдⷭ҇ь бг҃ъ ѻ҆тє́цъ ва́шихъ ва́мъ: не бо́йтесѧ, ни оу҆жаса́йтесѧ.	ось, Господь, Бог твій, віддає тобі землю цю, йди, візьми її у володіння, як говорив тобі Господь, Бог батьків твоїх, не бійся і не жахайся.
22	22
И҆ прїидо́сте ко мнѣ̀ всѝ и҆ реко́сте: да по́слемъ мꙋ́жы пред̾ на́ми, и҆ да соглѧ́даютъ на́мъ зе́млю, и҆ да повѣ́дѧтъ на́мъ ѿвѣ́тъ, пꙋ́ть, и҆́мже до́йдемъ є҆ѧ̀, и҆ гра́ды, въ нѧ́же вни́демъ.	Але ви усі підійшли до мене і сказали: пошлемо перед собою людей, щоб вони дослідили нам землю і принесли нам звістку про дорогу, по якій іти нам, і про міста, в які йти нам.
23	23
И҆ оу҆го́дно бы́сть сло́во предо мно́ю, и҆ поѧ́хъ ѿ ва́съ двана́десѧть мꙋже́й, мꙋ́жа є҆ди́наго ѿ коегѡ́ждо пле́мене.	Слово це мені сподобалося, і я взяв з вас дванадцять мужів, по одній людині від [кожного] коліна.
24	24
И҆ ѡ҆брати́вшесѧ взыдо́ша на го́рꙋ, и҆ прїидо́ша до де́бри грезно́вныѧ, и҆ соглѧ́даша ю҆̀:	Вони пішли, зійшли на гору і дійшли до долини Есхол, і оглянули її;
25	25
и҆ взѧ́ша въ рꙋ́цѣ своѝ ѿ плода̀ землѝ и҆ принесо́ша къ на́мъ, и҆ глаго́лахꙋ: блага̀ землѧ̀, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ дае́тъ на́мъ.	і взяли в руки свої плоди землі і доставили нам, і принесли нам звістку і сказали: добра земля, яку Господь, Бог наш, дає нам.
26	26
И҆ не восхотѣ́сте взы́ти, но преслꙋ́шасте гл҃го́лъ гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ:	Але ви не захотіли йти і стали проти веління Господа, Бога вашого,
27	27
и҆ возропта́сте въ кꙋ́щахъ свои́хъ и҆ реко́сте: не́нависти ра́ди и҆зведѐ ны̀ гдⷭ҇ь и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ преда́ти на́съ въ рꙋ́ки а҆моррє́йскїѧ, потреби́ти на́съ:	і нарікали в наметах ваших і говорили: Господь, з ненависти до нас, вивів нас із землі Єгипетської, щоб віддати нас у руки аморреїв і знищити нас;
28	28
ка́мѡ мы̀ взы́демъ; Бра́тїѧ же ва́шѧ ѿврати́ша сердца̀ ва̑ша, глаго́люще: ꙗ҆зы́къ вели́къ и҆ мно́гъ и҆ крѣпча́е на́съ, и҆ гра́ды вели́цы и҆ ѡ҆гражде́ни да́же до небесѐ, но и҆ сы́ны и҆споли́нѡвъ ви́дѣхомъ та́мѡ.	куди ми підемо? брати наші розслабили серце наше, говорячи: народ той більший, [численніший] і вищій за нас, міста там великі і з укріпленнями до небес, та й синів Енакових бачили ми там.
29	29
И҆ глаго́лахъ къ ва́мъ: не оу҆жаса́йтесѧ, нижѐ оу҆бо́йтесѧ ѿ ни́хъ:	І я сказав вам: не страшіться і не бійтеся їх;
30	30
гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ предходѧ́й пред̾ лице́мъ ва́шимъ, то́й повою́етъ и҆̀хъ съ ва́ми, по всемꙋ̀ є҆ли́кѡ сотворѝ ва́мъ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй пред̾ ѻ҆чи́ма ва́шима,	Господь, Бог ваш, іде перед вами; Він буде боротися за вас, як Він зробив з вами в Єгипті, перед очима вашими,
31	31
и҆ въ пꙋсты́ни се́й, ю҆́же ви́дѣсте: ꙗ҆́кѡ воспита̀ тебѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, ꙗ҆́коже нѣ́кїй человѣ́къ пита́етъ сы́на своего̀, по всемꙋ̀ пꙋтѝ въ ѻ҆́ньже ходи́сте, до́ндеже прїидо́сте на мѣ́сто сїѐ.	і в пустелі цій, де, як ти бачив, Господь, Бог твій, носив тебе, як людина носить сина свого, на всьому шляху, яким ви проходили, до приходу вашого на це місце.
32	32
И҆ въ словесѝ се́мъ не вѣ́ровасте гдⷭ҇еви бг҃ꙋ ва́шемꙋ,	Але і при цьому ви не вірили Господу, Богу вашому,
33	33
и҆́же предхо́дитъ пред̾ ва́ми въ пꙋ́ть и҆збра́ти ва́мъ мѣ́сто, пꙋтеводѧ̀ ва́съ ѻ҆гне́мъ но́щїю, показꙋ́ѧ ва́мъ пꙋ́ть, и҆́мже и҆тѝ по не́мъ, и҆ ѡ҆́блакомъ во днѝ.	Який ішов перед вами шляхом — шукати вам місце, де зупинитися вам, вночі у вогні, щоб указувати вам дорогу, по якій іти, а вдень у хмарі.
34	34
И҆ оу҆слы́ша гдⷭ҇ь (бг҃ъ) гла́съ слове́съ ва́шихъ, и҆ разгнѣ́вавсѧ клѧ́тсѧ, гл҃ѧ:	І Господь [Бог] почув слова ваші, і розгнівався, і поклявся, говорячи:
35	35
а҆́ще оу҆́зритъ кто̀ ѿ мꙋже́й си́хъ зе́млю благꙋ́ю сїю̀, є҆́юже а҆́зъ клѧ́хсѧ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ,	ніхто з людей цих, з цього злого роду, не побачить доброї землі, яку Я клявся дати батькам вашим;
36	36
ра́звѣ хале́въ сы́нъ і҆ефонні́инъ, се́й оу҆́зритъ ю҆̀, и҆ семꙋ̀ да́мъ зе́млю, на ню́же взы́де, и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀, поне́же прилѣжи́тъ гдⷭ҇еви.	тільки Халев, син Ієфонніїн, побачить її; йому дам Я землю, по якій він проходив, і синам його, за те, що він підкорився Господу.
37	37
И҆ на мѧ̀ разгнѣ́васѧ гдⷭ҇ь ва́съ ра́ди, гл҃ѧ: нижѐ ты̀ вни́деши та́мѡ:	І на мене прогнівався Господь за вас, говорячи: і ти не ввійдеш туди;
38	38
і҆исꙋ́съ сы́нъ наѵи́нъ, и҆́же стои́тъ пред̾ тобо́ю, се́й вни́детъ та́мѡ: сего̀ оу҆крѣпѝ, ꙗ҆́кѡ се́й да́стъ ю҆̀ въ наслѣ́дїе і҆и҃лю:	Ісус, син Навина, який при тобі, він увійде туди; його утверди, тому що він введе Ізраїля у володіння нею;
39	39
и҆ ѻ҆троча́та ва̑ша, ѡ҆ ни́хже глаго́ласте, ꙗ҆́кѡ въ плѣне́нїи и҆́мꙋтъ бы́ти, и҆ всѧ́ко ѻ҆троча̀ мла́до, є҆́же не вѣ́сть дне́сь добра̀ и҆лѝ ѕла̀, сі́и вни́дꙋтъ та́мѡ, и҆ си̑мъ да́мъ ю҆̀, и҆ сі́и наслѣ́дѧтъ ю҆̀:	діти ваші, про яких ви говорили, що вони дістануться у здобич ворогам, і сини ваші, які не знають нині ні добра ні зла, вони ввійдуть туди, їм дам її, і вони оволодіють нею;
40	40
и҆ вы̀ ѡ҆брати́вшесѧ ѡ҆полчи́стесѧ въ пꙋсты́ню, пꙋте́мъ къ чермно́мꙋ мо́рю.	а ви поверніться і рушайте в пустелю по дорозі до Червоного моря.
41	41
И҆ ѿвѣща́сте и҆ реко́сте мнѣ̀: согрѣши́хомъ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ на́шимъ: мы̀ ше́дше повою́емъ, по всемꙋ̀ є҆ли́кѡ заповѣ́да гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ на́мъ. И҆ взе́мше кі́йждо ѻ҆рꙋ̑дїѧ ра̑тнаѧ своѧ̑ и҆ собра́вшесѧ взыдо́сте на го́рꙋ.	І ви відповіли тоді і сказали мені: згрішили ми перед Господом, [Богом нашим,] підемо й будемо воювати, як повелів нам Господь, Бог наш. І підперезалися ви, кожен військовою зброєю своєю, і нерозсудливо зважилися зійти на гору.
42	42
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: рцы̀ и҆̀мъ: не восходи́те, нижѐ ра́тꙋйте, нѣ́смь бо съ ва́ми, и҆ да не бꙋ́дете сотре́ни пред̾ враги̑ ва́шими.	Але Господь сказав мені: скажи їм: не піднімайтесь і не воюйте, тому що немає Мене серед вас, щоб не уразили вас вороги ваші.
43	43
И҆ глаго́лахъ къ ва́мъ, и҆ не послꙋ́шасте менѐ: и҆ престꙋпи́сте сло́во гдⷭ҇не, и҆ понꙋ́дившесѧ взыдо́сте на го́рꙋ.	І я говорив вам, але ви не послухали і стали проти веління Господнього і з упертості своєї зійшли на гору.
44	44
И҆ и҆зы́де а҆морре́й живꙋ́щїй на горѣ̀ то́й проти́вꙋ ва́мъ, и҆ прогна̀ ва́съ, а҆́ки бы пче́лы твори́ли, и҆ оу҆ѧзвлѧ́хꙋ ва́съ ѿ сиі́ра да́же до є҆рмы̀.	І виступив проти вас Аморрей, який жив на горі тій, і переслідували вас так, як роблять бджоли, й уражали вас на Сеїрі до самої Хорми.
45	45
(И҆ возврати́стесѧ,) и҆ сѣ́дше пла́касте пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ не послꙋ́ша гдⷭ҇ь гла́са ва́шегѡ, нижѐ внѧ́тъ ва́мъ:	І повернулися ви і плакали перед Господом: але Господь не почув волання вашого і не послухав вас.
46	46
и҆ сѣдѣ́сте въ ка́дисѣ дни̑ мнѡ́ги, є҆ли̑ки дни̑ тогда̀ сѣдѣ́сте.	І пробули ви в Кадесі багато часу, скільки часу ви там були.
Глава́ в҃	Глава 2

1	1
И҆ возврати́вшесѧ воздвиго́хомсѧ въ пꙋсты́ню, пꙋте́мъ мо́рѧ чермна́гѡ, ꙗ҆́коже гл҃а гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: и҆ ѡ҆бходи́хомъ го́рꙋ сиі́ръ дни̑ мнѡ́ги.	І повернули ми і вирушили в пустелю до Червоного моря, як говорив мені Господь, і багато часу ходили навколо гори Сеїра.
2	2
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀:	І сказав мені Господь, говорячи:
3	3
довлѣ́етъ ва́мъ ѡ҆бхожда́ти го́рꙋ сїю̀: возврати́тесѧ оу҆̀бо къ сѣ́верꙋ:	досить вам ходити навколо цієї гори, поверніть на північ;
4	4
и҆ лю́демъ заповѣ́ждь, глаго́лѧ: вы̀ пройди́те сквозѣ̀ предѣ́лы бра́тїи ва́шеѧ, сынѡ́въ и҆са́ѵовыхъ, живꙋ́щихъ въ сиі́рѣ, и҆ оу҆боѧ́тсѧ ва́съ и҆ оу҆жа́снꙋтсѧ ѕѣлѡ̀:	і народу дай повеління і скажи: ви будете проходити межі братів ваших, синів Ісавових, які живуть на Сеїрі, і вони убояться вас; але остерігайтеся
5	5
не сотвори́те съ ни́ми ра́ти: не да́хъ бо ва́мъ ѿ землѝ и҆́хъ нижѐ стопы̀ ногѝ, ꙗ҆́кѡ во жре́бїй да́хъ сынѡ́мъ и҆са́ѵѡвымъ го́рꙋ сиі́ръ:	починати з ними війну, бо Я не дам вам землі їх ні на стопу ноги, тому що гору Сеїр Я дав у володіння Ісаву;
6	6
сребро́мъ пи́щꙋ кꙋпи́те себѣ̀ оу҆ ни́хъ и҆ ꙗ҆ди́те, и҆ во́дꙋ въ мѣ́рꙋ возми́те ѿ ни́хъ на цѣнѣ̀ и҆ пі́йте:	їжу купуйте в них за срібло і їжте; і воду купуйте в них за срібло і пийте;
7	7
и҆́бо гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й блгⷭ҇вѝ тебѐ во всѧ́комъ дѣ́лѣ рꙋкꙋ̀ твоє́ю: разꙋмѣ́й, ка́кѡ проше́лъ є҆сѝ пꙋсты́ню вели́кꙋю и҆ стра́шнꙋю сїю̀: сѐ, четы́редесѧть лѣ́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й съ тобо́ю, и҆ не востре́бовалъ є҆сѝ словесѐ.	бо Господь, Бог твій, благословив тебе у всякій справі рук твоїх, був покровителем тобі під час подорожі твоєї по великій [і страшній] пустелі цій; ось, сорок років Господь, Бог твій, з тобою; ти ні в чому не терпів нестачі.
8	8
И҆ минꙋ́хомъ бра́тїю свою̀ сы́ны и҆са̑ѵли, живꙋ́щыѧ въ сиі́рѣ, оу҆ пꙋтѝ а҆ра́вскагѡ ѿ є҆лѡ́на и҆ ѿ гесїѡ́нъ-гаве́ра, и҆ возврати́вшесѧ преидо́хомъ пꙋ́ть въ пꙋсты́ню мѡа́влю.	І йшли ми повз братів наших, синів Ісавових, які живуть на Сеїрі, шляхом рівнини, від Елафа й Ецион-Гавера, і повернули, і йшли до пустелі Моава.
9	9
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: не совраждꙋ́йтесѧ мѡаві́тѡмъ и҆ не сотвори́те съ ни́ми ра́ти: не да́хъ бо ва́мъ ѿ землѝ и҆́хъ во жре́бїй, сынѡ́мъ бо лѡ́тѡвымъ да́хъ а҆рои́ръ наслѣ́дити.	І сказав мені Господь: не вступай у ворожнечу з Моавом і не починай з ними війни; бо Я не дам тобі нічого від землі його у володіння, тому що Ар віддав Я у володіння синам Лотовим;
10	10
Ѻ҆ммі́ны пре́жде сѣдѧ́хꙋ на не́й, наро́дъ вели́къ и҆ мно́гъ и҆ крѣ́покъ ꙗ҆́коже є҆накі́ми:	раніше жили там емими, народ великий, численний і високий, як сини Енакові,
11	11
рафаі́ны глаго́лютсѧ и҆ сі́и, ꙗ҆́коже и҆ є҆накі́ми: и҆ мѡаві́ти прозыва́ютъ ѧ҆̀ ѻ҆ммі́ны.	і вони вважалися між рефаїмами, як сини Енакові; моавитяни ж називають їх емимами;
12	12
И҆ въ сиі́рѣ сѣдѧ́ше хорре́й пре́жде, но сы́нове и҆са́ѵѡвы потреби́ша ѧ҆̀ и҆ и҆скорени́ша ѧ҆̀ ѿ лица̀ своегѡ̀: и҆ всели́шасѧ вмѣ́стѡ и҆́хъ, и҆́мже ѡ҆́бразомъ сотворѝ і҆и҃ль землѝ наслѣ́дїѧ своегѡ̀, ю҆́же дадѐ гдⷭ҇ь и҆̀мъ.	а на Сеїрі жили колись хорреї; але сини Ісавові прогнали їх і знищили їх від лиця свого й оселилися замість них — так, як вчинив Ізраїль із землею спадщини своєї, яку дав їм Господь;
13	13
Нн҃ѣ оу҆̀бо вы̀ воста́ните и҆ воздви́гнитесѧ, и҆ пройди́те де́брь заре́товꙋ.	отже, встаньте і пройдіть долину Заред. І пройшли ми долину Заред.
14	14
И҆ дни̑, въ нѧ́же ѿидо́хомъ ѿ ка́дисъ-варнѝ до́ндеже преидо́хомъ де́брь заре́товꙋ, три́десѧть и҆ ѻ҆́смь лѣ́тъ, до́ндеже падѐ ве́сь ро́дъ мꙋже́й вои́нскихъ ѿ полка̀, ꙗ҆́коже клѧ́тсѧ и҆̀мъ гдⷭ҇ь бг҃ъ.	З тих пір, як ми пішли в Кадес-Варні і як пройшли долину Заред, минуло тридцять вісім років, і в нас перевівся з середовища стану весь рід, що ходить на війну, як клявся їм Господь [Бог];
15	15
И҆ рꙋка̀ бж҃їѧ бѧ́ше на ни́хъ, погꙋби́ти ѧ҆̀ ѿ полка̀, до́ндеже падо́ша.	та й рука Господня була на них, щоб винищувати їх із середовища стану, поки не вимерли.
16	16
И҆ бы́сть внегда̀ падо́ша всѝ мꙋ̑жи во́инстїи оу҆мира́юще ѿ среды̀ люді́й,	Коли ж перевелися всі, що ходять на війну, і вимерли із середовища народу,
17	17
и҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀, гл҃ѧ:	тоді сказав мені Господь, говорячи:
18	18
ты̀ пре́йдеши дне́сь предѣ̑лы мѡа́влими а҆рои́ръ:	ти проходиш нині повз межі Моава, мимо Ара,
19	19
и҆ прише́дше бли́з̾ сынѡ́въ а҆мма́нихъ, не совраждꙋ́йтесѧ и҆̀мъ и҆ не сотвори́те съ ни́ми ра́ти: не да́мъ бо тебѣ̀ ѿ землѝ сынѡ́въ а҆мма́нихъ во жре́бїй, ꙗ҆́кѡ сынѡ́мъ лѡ́тѡвымъ да́хъ ю҆̀ во жре́бїй.	і наблизився до аммонитян; не вступай з ними у ворожнечу, і не починай з ними війни, бо Я не дам тобі нічого від землі синів Аммонових у володіння, бо Я віддав її в володіння синам Лотовим;
20	20
Землѧ̀ рафаі́нска воз̾именꙋ́ютсѧ: рафаі́ни бо на не́й пре́жде живѧ́хꙋ: а҆ммані́тѧне же прозыва́ютъ и҆̀хъ зоммі́нъ:	і вона вважалася землею рефаїмів; раніше жили на ній рефаїми; аммонитяни ж називають їх замзумимами;
21	21
ꙗ҆зы́къ вели́къ и҆ мно́гъ и҆ крѣ́покъ, ꙗ҆́коже и҆ є҆накі́ми: и҆ погꙋбѝ ѧ҆̀ гдⷭ҇ь ѿ лица̀ и҆́хъ, и҆ прїѧ́ша наслѣ́дїе и҆ всели́шасѧ вмѣ́стѡ и҆́хъ да́же до сегѡ̀ днѐ:	народ великий, численний і високий, як сини Енакові, і знищив їх Господь перед лицем їх, і вигнали вони їх і оселилися на місці їхньому,
22	22
ꙗ҆́коже сотвори́ша сынѡ́мъ и҆са́ѵѡвымъ живꙋ́щымъ въ сиі́рѣ, и҆́мже ѡ҆́бразомъ потреби́ша хорре́а ѿ лица̀ своегѡ̀ и҆ наслѣ́диша и҆̀хъ, и҆ всели́шасѧ вмѣ́стѡ и҆́хъ да́же до сегѡ̀ днѐ:	як Він зробив для синів Ісавових, які живуть на Сеїрі, знищивши перед лицем їх хорреїв, і вони вигнали їх, і оселилися на місці їх, і живуть до цього дня;
23	23
и҆ є҆ѵе́є живꙋ́щїи во а҆сирѡ́ѳѣ да́же до га́зы, и҆ каппадо́ки и҆зше́дшїи и҆з̾ каппадокі́и потреби́ша ѧ҆̀, и҆ всели́шасѧ вмѣ́стѡ и҆́хъ.	і аввеїв, які жили в селищах до самої Гази, Кафторими, що вийшли з Кафтора, знищили й оселилися на місці їх.
24	24
Нн҃ѣ оу҆̀бо воста́ните и҆ воздви́гнитесѧ, и҆ прейди́те вы̀ де́брь а҆рнѡ́ню: сѐ, преда́хъ въ рꙋ́цѣ твоѝ сиѡ́на царѧ̀ є҆севѡ́нѧ а҆морре́йска и҆ зе́млю є҆гѡ̀: начнѝ наслѣ́довати, сотворѝ съ ни́мъ ра́ть дне́шнїй де́нь:	Встаньте, рушайте і перейдіть потік Арнон; ось, Я віддаю в руки твої Сигона, царя Есевонського, аморреянина, і землю його; починай оволодівати нею, і веди з ним війну;
25	25
начина́й даѧ́ти тре́петъ тво́й и҆ стра́хъ тво́й пред̾ лице́мъ всѣ́хъ ꙗ҆зы́кѡвъ сꙋ́щихъ под̾ небесе́мъ, и҆̀же слы́шавше и҆́мѧ твоѐ возмѧтꙋ́тсѧ, и҆ болѣ́знь прїи́мꙋтъ ѿ лица̀ твоегѡ̀.	з цього дня Я почну поширювати страх і жах перед тобою на народи під усім небом; ті, які почують про тебе, затремтять і жахнуться тебе.
26	26
И҆ посла́хъ послы̀ ѿ пꙋсты́ни кедамѡ́ѳъ къ сиѡ́нꙋ царю̀ є҆севѡ́ню словесы̀ ми́рными, глаго́лѧ:	І послав я послів з пустелі Кедемоф до Сигона, царя Есевонського, зі словами мирними, щоб сказати:
27	27
да пройдꙋ̀ сквозѣ̀ зе́млю твою̀: по пꙋтѝ пройдꙋ̀, не совращꙋ́сѧ ни на де́сно, ни на лѣ́во:	дозволь пройти мені землею твоєю; я піду дорогою, не зійду ні праворуч, ні ліворуч;
28	28
пи́щꙋ на цѣнѣ̀ да́си мѝ, и҆ ꙗ҆́мъ: и҆ во́дꙋ на цѣнѣ̀ да́си мѝ, и҆ пїю̀: то́чїю нога́ма мои́ма да прейдꙋ̀:	їжу продавай мені за срібло, і я буду їсти, і воду для пиття давай мені за срібло, і я буду пити, тільки ногами моїми пройду
29	29
ꙗ҆́коже сотвори́ша мѝ сы́нове и҆са̑ѵли живꙋ́щїи въ сиі́рѣ и҆ мѡаві́ти живꙋ́щїи во а҆рои́рѣ, до́ндеже прейдꙋ̀ і҆ѻрда́нъ на зе́млю, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ дае́тъ на́мъ.	так, як зробили мені сини Ісава, які живуть на Сеїрі, і моавитяни, які живуть в Арі, доки не перейду через Йордан у землю, яку Господь, Бог наш, дає нам.
30	30
И҆ не восхотѣ̀ сиѡ́нъ ца́рь є҆севѡ́нь, да про́йдемъ сквозѣ̀ є҆го̀, ꙗ҆́кѡ ѡ҆жесточѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ дꙋ́хъ є҆гѡ̀ и҆ оу҆крѣпѝ се́рдце є҆гѡ̀, да преда́стсѧ въ рꙋ́цѣ твоѝ ꙗ҆́коже во дне́шнїй де́нь.	Але Сигон, цар Есевонський, не погодився дозволити пройти нам через свою землю, тому що Господь, Бог твій, озлобив дух його і серце його зробив упертим, щоб віддати його в руку твою, як це видно нині.
31	31
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: сѐ, нача́хъ предаѧ́ти пред̾ лице́мъ твои́мъ сиѡ́на царѧ̀ є҆севѡ́нѧ а҆морре́йска и҆ зе́млю є҆гѡ̀, и҆ начина́й наслѣ́дити зе́млю є҆гѡ̀.	І сказав мені Господь: ось, Я починаю віддавати тобі Сигона [царя Есевонського, аморреянина,] і землю його; починай оволодівати землею його.
32	32
И҆ и҆зы́де сиѡ́нъ ца́рь є҆севѡ́нь проти́вꙋ на́мъ са́мъ и҆ всѝ лю́дїе є҆гѡ̀ на бра́нь во і҆а́ссꙋ:	І Сигон [цар Есевонський] із усім народом своїм виступив проти нас на бій до Яаца;
33	33
и҆ предадѐ є҆го̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ пред̾ лице́мъ на́шимъ въ рꙋ́цѣ на́ши: и҆ оу҆би́хомъ є҆го̀, и҆ сы́ны є҆гѡ̀ и҆ всѧ̑ лю́ди є҆гѡ̀:	і віддав його Господь, Бог наш, [у руки наші,] і ми подолали його і синів його і весь народ його,
34	34
и҆ ѡ҆держа́хомъ всѧ̑ гра́ды є҆гѡ̀ во ѻ҆́но вре́мѧ, и҆ разори́хомъ всѧ́къ гра́дъ, ктомꙋ̀ и҆ жєны̀ и҆́хъ и҆ дѣ́ти и҆́хъ не ѡ҆ста́вихомъ жи̑вы:	і взяли в той час усі міста його, і віддали закляттю всі міста, чоловіків і жінок і дітей, не залишили нікого в живих;
35	35
то́кмѡ ско́тъ плѣни́хомъ себѣ̀, и҆ кѡры́сти градѡ́въ взѧ́хомъ.	тільки взяли ми собі у здобич худобу їхню і захоплене у взятих нами містах.
36	36
И҆з̾ а҆рои́ра, и҆́же є҆́сть при оу҆́стїи водоте́чи а҆рнѡ́ни, и҆ гра́дъ и҆́же є҆́сть въ де́бри, и҆ да́же до горы̀ галаа́довы, не бы́сть гра́дъ оу҆цѣлѣ́вый ѿ на́съ: всѧ̑ предадѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ въ рꙋ́цѣ на́ши:	Від Ароера, що на березі потоку Арнона, і від міста, що на долині, до [гори] Галаада не було міста, яке було б неприступним для нас: усе віддав Господь, Бог наш, [у руки наші].
37	37
то́кмѡ въ землѝ сынѡ́въ а҆мма́нихъ не пристꙋпа́хомъ ко всѣ̑мъ прилежа́щымъ къ водоте́чи і҆аво́ковѣ и҆ ко градѡ́мъ и҆̀же въ гора́хъ, ꙗ҆́коже повелѣ̀ на́мъ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ.	Тільки до землі аммонитян ти не підходив, ні до місць [що лежать] біля потоку Іавока, ні до міст [які] на горі, ні до усього, до чого не повелів [нам] Господь, Бог наш.
Глава́ г҃	Глава 3

1	1
И҆ ѡ҆брати́вшесѧ взыдо́хомъ пꙋте́мъ и҆́же къ васа́нꙋ: и҆ и҆зы́де ѡ҆́гъ ца́рь васа́нскїй проти́вꙋ на́мъ, са́мъ и҆ всѝ лю́дїе є҆гѡ̀ съ ни́мъ на бра́нь во є҆драі́мъ.	І повернули ми звідти, і йшли до Васана, і виступив проти нас на війну Ог, цар Васанський, з усім народом своїм, при Едреї.
2	2
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: не оу҆бо́йсѧ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ въ рꙋ́цѣ твоѝ преда́хъ є҆го̀, и҆ всѧ̑ лю́ди є҆гѡ̀, и҆ всю̀ зе́млю є҆гѡ̀: и҆ сотвори́ши є҆мꙋ̀, ꙗ҆́коже сотвори́лъ є҆сѝ сиѡ́нꙋ царю̀ а҆морре́йскꙋ, и҆́же живѧ́ше во є҆севѡ́нѣ.	І сказав мені Господь: не бійся його, тому що Я віддам у руку твою його, і весь народ його, і всю землю його, і ти вчиниш з ним так, як вчинив із Сигоном, царем Аморрейським, який жив у Есевоні
3	3
И҆ предадѐ є҆го̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ въ рꙋ́цѣ на́ши, и҆ ѡ҆́га царѧ̀ васа́нска, и҆ всѧ̑ лю́ди є҆гѡ̀: и҆ и҆зби́хомъ є҆го̀, до́ндеже не ѡ҆ста́сѧ ѿ негѡ̀ сѣ́мѧ:	І віддав Господь, Бог наш, у руки наші й Ога, царя Васанського, і весь народ його; і ми подолали його, так що нікого не залишилося в нього в живих;
4	4
и҆ ѡ҆держа́хомъ всѧ̑ гра́ды є҆гѡ̀ во вре́мѧ ѻ҆́но, не бы́сть гра́да, є҆гѡ́же не взѧ́хомъ ѿ ни́хъ: шестьдесѧ́тъ градѡ́въ, всѧ̑ предѣ́лы а҆рго́ва царѧ̀ ѡ҆́га въ васа́нѣ,	і взяли ми в той час усі міста його; не було міста, яке ми не взяли б у них: шістдесят міст, усю область Аргов, царство Ога Васанського;
5	5
всѧ̑ гра́ды твє́рды, стѣ́ны высѡ́ки, врата̀ и҆ верєѝ, кромѣ̀ градѡ́въ ферезе́йскихъ мно́гихъ ѕѣлѡ̀:	усі ці міста укріплені були високими стінами, воротами і запорами, крім міст неукріплених, дуже багатьох;
6	6
потреби́хомъ и҆̀хъ, ꙗ҆́коже сотвори́хомъ сиѡ́нꙋ царю̀ є҆севѡ́ню, и҆ потреби́хомъ всѧ̑ гра́ды, вкꙋ́пѣ и҆ жєны̀ и҆́хъ и҆ ча̑да:	і піддали ми їх закляттю, як вчинили із Сигоном, царем Есевонським, піддавши закляттю всяке місто з чоловіками, жінками і дітьми;
7	7
и҆ всѧ̑ скоты̀, и҆ кѡры́сти гра̑дныѧ плѣни́хомъ себѣ̀,	але вся худоба і захоплене в містах взяли собі у здобич.
8	8
и҆ взѧ́хомъ въ то̀ вре́мѧ зе́млю ѿ рꙋ́къ двꙋ́хъ царе́й а҆морре́йскихъ, и҆̀же бы́ша ѡ҆б̾ ѡ҆́нъ по́лъ і҆ѻрда́на, ѿ водоте́чи а҆рнѡ́ни, да́же и҆ до горы̀ а҆ермѡ́на.	І взяли ми в той час з руки двох царів аморрейських землю цю, яка по цю сторону Йордану, від потоку Арнона до гори Ермона, —
9	9
Фїнїкі́ане прозыва́ютъ а҆ермѡ́нъ санїѡ́ромъ, а҆морре́й же прозва̀ є҆го̀ сані́ромъ.	сидоняни Ермон називають Сирионом, а аморреї називають його Сениром, —
10	10
Всѝ гра́ды мїсѡ́рѡвы, и҆ ве́сь галаа́дъ, и҆ ве́сь васа́нъ да́же до є҆́лхи и҆ є҆драі́ма, гра́ды ца́рствїѧ ѡ҆́гова въ васа́нѣ:	усі міста на рівнині, весь Галаад і весь Васан до Салхи та Едреї, міста? царства Ога Васанського;
11	11
ꙗ҆́кѡ то́чїю ѡ҆́гъ ца́рь васа́нскїй ѡ҆ста́сѧ ѿ рафаі́нѡвъ: сѐ, ѻ҆́дръ є҆гѡ̀ ѻ҆́дръ жєлѣ́зенъ, сѐ, то́й є҆́сть въ краегра́дїи [Гре́ч.: а҆́кра.] сынѡ́въ а҆мма́новыхъ: де́вѧть лакѡ́тъ долгота̀ є҆гѡ̀ и҆ четы́ри ла́кти широта̀ є҆гѡ̀ ла́ктемъ мꙋ́жескимъ.	бо тільки Ог, цар Васанський, залишався з рефаїмів. Ось, одр його, одр залізний, і тепер у Равві, у синів Аммонових: довжина його дев’ять ліктів, а ширина його чотири лікті, ліктів чоловічих.
12	12
И҆ зе́млю тꙋ̀ наслѣ́дихомъ во ѻ҆́но вре́мѧ ѿ а҆рои́ра, и҆́же є҆́сть оу҆ оу҆́стїѧ водоте́чи а҆рнѡ́ни, и҆ по́лъ горы̀ галаа́довы: и҆ гра́ды є҆гѡ̀ да́хъ рꙋви́мꙋ и҆ га́дꙋ:	Землю цю взяли ми в той час, починаючи від Ароера, що біля потоку Арнона; і половину гори Галаада з містами її віддав я коліну Рувимовому і Гадовому;
13	13
и҆ ѡ҆ста́вшее галаа́дово, и҆ всѐ васа́нское ца́рство ѡ҆́гово да́хъ полꙋпле́мени манассі́инꙋ, и҆ ве́сь предѣ́лъ а҆рго́ва, ве́сь васа́нъ ѻ҆́ный, землѧ̀ рафаі́нѧ вмѣни́тсѧ.	а залишок Галаада і весь Васан, царство Ога, віддав я половині коліна Манассіїного, всю область Аргов з усім Васаном. [Вона називається землею рефаїмів.]
14	14
И҆ і҆аі́ръ сы́нъ манассі́инъ взѧ̀ всѧ̑ предѣ́лы а҆рго́ва, да́же до предѣ̑лъ гаргасі́нскихъ и҆ махаѳі́нскихъ: прозва̀ ѧ҆̀ по и҆́мени своемꙋ̀ васа́нъ а҆ѵѡ́ѳъ і҆аі́ръ, да́же до сегѡ̀ днѐ:	Яїр, син Манассіїн, узяв усю область Аргов, до меж Гесурських і Маахських, і назвав Васан, за іменем своїм, селищами Яїровими, що і донині;
15	15
и҆ махі́рꙋ да́хъ галаа́дъ,	Махиру дав я Галаад;
16	16
и҆ рꙋви́мꙋ и҆ га́дови да́хъ ѿ галаа́да да́же до водоте́чи а҆рнѡ́ни, средѝ водоте́чи предѣ́лъ, и҆ да́же до і҆аво́ка: водоте́ча предѣ́лъ сынѡ́въ а҆мма́нихъ:	а коліну Рувимовому і Гадовому дав від Галаада до потоку Арнона, землю між потоком і межею, до потоку Іавока, межі синів Аммонових,
17	17
и҆ а҆́рава и҆ і҆ѻрда́нъ предѣ́лъ ѿ махенере́ѳа и҆ да́же до мо́рѧ а҆ра́вскагѡ, мо́рѧ сла́нагѡ, под̾ а҆сидѡ́ѳомъ фазгѝ ѿ восто́ка.	також рівнину і Йордан, який є і межа, від Киннерефа до моря рівнини, моря Солоного, біля підошви гори Фасги на схід.
18	18
И҆ повелѣ́хъ ва́мъ во вре́мѧ ѻ҆́но, глаго́лѧ: гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ дадѐ ва́мъ зе́млю сїю̀ во жре́бїй: воѡрꙋже́ни поиди́те пред̾ лице́мъ бра́тїи ва́шеѧ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, всѧ́къ си́льный:	І дав я вам у той час повеління, говорячи: Господь, Бог ваш, дав вам землю цю у володіння; усі здатні до війни, озброївшись, ідіть попереду братів ваших, синів Ізраїлевих;
19	19
то́чїю жєны̀ ва́шѧ и҆ дѣ́ти ва́шѧ и҆ ско́ти ва́шѧ, вѣ́мъ, ꙗ҆́кѡ ско́тъ мно́гъ є҆́сть ва́мъ, да пребꙋ́дꙋтъ во градѣ́хъ ва́шихъ, ꙗ҆̀же да́хъ ва́мъ:	тільки дружини ваші і діти ваші і худоба ваша [бо я знаю, що худоби у вас багато,] нехай залишаться в містах ваших, які я дав вам,
20	20
до́ндеже оу҆поко́итъ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ бра́тїю ва́шꙋ, ꙗ҆́коже и҆ ва́съ, и҆ наслѣ́дѧтъ и҆ сі́и зе́млю, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ дае́тъ и҆̀мъ ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на: и҆ возврати́тесѧ кі́йждо въ наслѣ́дїе своѐ є҆́же да́хъ ва́мъ.	доки Господь [Бог] не дасть спокою братам вашим, як вам, і доки й вони не одержать у володіння землю, яку Господь, Бог ваш, дає їм за Йорданом; тоді поверніться кожен у своє володіння, яке я дав вам.
21	21
И҆ і҆исꙋ́сꙋ заповѣ́дахъ во вре́мѧ ѻ҆́но, глаго́лѧ: ѻ҆́чи ва́ши ви́дѣша всѧ̑, є҆ли̑ка сотворѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ ѻ҆бои́мъ царє́мъ си̑мъ, та́кѡ сотвори́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ всѣ̑мъ ца́рствѡмъ, и҆̀хже сквозѣ̀ ты̀ про́йдеши та́мѡ:	І Ісусові заповів я в той час, говорячи: очі твої бачили усе, що зробив Господь, Бог ваш, із двома царями цими; те саме зробить Господь із усіма царствами, які ти будеш проходити;
22	22
не оу҆бо́йтесѧ ѿ ни́хъ, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ са́мъ побо́ретъ по ва́съ.	не бійтеся їх, бо Господь, Бог ваш, Сам воює за вас.
23	23
И҆ моли́хсѧ гдⷭ҇ви во ѻ҆́но вре́мѧ, глаго́лѧ:	І молився я Господу в той час, говорячи:
24	24
гдⷭ҇и бж҃е, ты̀ нача́лъ є҆сѝ пока́зовати твоемꙋ̀ рабꙋ̀ крѣ́пость твою̀ и҆ си́лꙋ твою̀, и҆ рꙋ́кꙋ крѣ́пкꙋю и҆ мы́шцꙋ высо́кꙋю: кто́ бо є҆́сть бг҃ъ на нб҃сѝ и҆лѝ на землѝ, и҆́же сотвори́тъ, ꙗ҆́коже сотвори́лъ є҆сѝ ты̀, и҆ по крѣ́пости твое́й;	Владико Господи, Ти почав показувати рабові Твоєму велич Твою [і силу Твою, ] і міцну руку Твою [і могутність]; бо який бог є на небі, або на землі, який міг би робити такі справи, як Твої, і з могутністю такою, як Твоя?
25	25
преше́дъ оу҆̀бо оу҆ви́ждꙋ зе́млю благꙋ́ю сїю̀, ꙗ҆́же ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на, го́рꙋ сїю̀ бла́гꙋ и҆ а҆нтїлїва́нъ.	дай мені перейти і побачити ту добру землю, яка за Йорданом, і ту чудову гору і Ливан.
26	26
И҆ презрѣ́ мѧ гдⷭ҇ь ва́съ ра́ди, и҆ не послꙋ́ша менѐ, и҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: довлѣ́етъ тѝ, не приложѝ къ семꙋ̀ глаго́лати словесѐ сегѡ̀:	Але Господь гнівався на мене за вас і не послухав мене, і сказав мені Господь: досить тобі, надалі не говори Мені більше про це;
27	27
взы́ди на ве́рхъ горы̀ и҆зсѣ́ченыѧ и҆ воззрѝ ѻ҆чи́ма твои́ма къ мо́рю и҆ сѣ́верꙋ, и҆ ю҆́гꙋ и҆ на восто́ки, и҆ ви́ждь ѻ҆чи́ма твои́ма, ꙗ҆́кѡ не пре́йдеши і҆ѻрда́на сегѡ̀:	зійди на вершину Фасги і подивись очима твоїми до моря і на північ, і на південь і на схід, і подивися очима твоїми, тому що ти не перейдеш за Йордан цей;
28	28
и҆ заповѣ́ждь і҆исꙋ́сꙋ, и҆ оу҆крѣпѝ є҆го̀, и҆ оу҆тѣ́ши є҆го̀: ꙗ҆́кѡ се́й пре́йдетъ пред̾ лице́мъ люді́й си́хъ, и҆ се́й раздѣли́тъ и҆̀мъ въ наслѣ́дїе всю̀ зе́млю, ю҆́же є҆сѝ ви́дѣлъ.	і дай настанови Ісусові, й укріпи його, й утверди його; тому що він буде передувати народу цьому і він розділить їм на наділи [усю] землю, на яку ти подивишся.
29	29
И҆ пребы́хомъ во ю҆до́ли бли́з̾ до́мꙋ фогѡ́рова.	І зупинилися ми в долині, навпроти Беф-Фегора.
Глава́ д҃	Глава 4

1	1
И҆ нн҃ѣ, і҆и҃лю, послꙋ́шай ѡ҆правда́нїй и҆ сꙋдѡ́въ, є҆ли̑ка а҆́зъ оу҆чꙋ̀ ва́съ дне́сь дѣ́лати, да поживетѐ и҆ оу҆мно́житесѧ, и҆ вше́дше наслѣ́дите зе́млю, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ ѻ҆тє́цъ ва́шихъ дае́тъ ва́мъ въ наслѣ́дїе:	Отже, Ізраїлю: слухай постанови і закони, які Я [сьогодні] навчаю вас виконувати, щоб ви були живі [і розмножилися], і пішли й успадкували ту землю, яку Господь, Бог батьків ваших, дає вам [у спадок];
2	2
да не приложитѐ къ словесѝ, є҆́же а҆́зъ заповѣ́даю ва́мъ, нижѐ да ѿи́мете ѿ негѡ̀: сохрани́те за́пѡвѣди гдⷭ҇а бг҃а на́шего, є҆ли̑ка а҆́зъ заповѣ́даю ва́мъ дне́сь.	не додавайте до того, що Я заповідаю вам, і не вкорочуйте від того; зберігайте заповіді Господа, Бога нашого, які Я вам [сьогодні] заповідаю.
3	3
Ѻ҆́чи ва́ши ви́дѣша всѧ̑, є҆ли̑ка сотворѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ веельфегѡ́рꙋ: ꙗ҆́кѡ всѧ́къ человѣ́къ и҆́же и҆́де в̾слѣ́дъ веельфегѡ́ра, потребѝ є҆го̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ ѿ ва́съ:	Очі ваші бачили [все], що зробив Господь [Бог наш] з Ваал-Фегором; усяку людину, яка пішла за Ваал-Фегором, знищив Господь, Бог твій, із середовища твого;
4	4
вы́ же, прилѣжа́щїи гдⷭ҇еви бг҃ꙋ ва́шемꙋ, живетѐ всѝ до дне́сь:	а ви, що приліпилися до Господа, Бога вашого, живі всі донині.
5	5
ви́дите, показа́хъ ва́мъ ѡ҆правда̑нїѧ и҆ сꙋды̀, ꙗ҆́коже заповѣ́да мнѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ мо́й сотвори́ти си́це на землѝ, въ ню́же вы̀ и҆́дете та́мѡ, наслѣ́дити ю҆̀:	Ось, я навчив вас постанов і законів, як повелів мені Господь, Бог мій, щоб ви так чинили в тій землі, в яку ви вступаєте, щоб оволодіти нею;
6	6
и҆ сохрани́те, и҆ сотвори́те, ꙗ҆́кѡ сїѧ̀ премꙋ́дрость ва́ша и҆ смышле́нїе пред̾ всѣ́ми ꙗ҆зы̑ки, є҆ли́цы а҆́ще оу҆слы́шатъ всѧ̑ ѡ҆правда̑нїѧ сїѧ̑ и҆ рекꙋ́тъ: сѐ, лю́дїе премꙋ́дрїи и҆ оу҆мѣ́тєлны: ꙗ҆зы́къ вели́кїй се́й.	отже, зберігайте і виконуйте їх, бо в цьому мудрість ваша і розум ваш перед очима народів, які, почувши про всі ці настанови, скажуть: тільки цей великий народ розумний.
7	7
Кі́й бо ꙗ҆зы́къ та́кѡ ве́лїй, є҆мꙋ́же є҆́сть бо́гъ, приближа́ѧйсѧ є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ во всѣ́хъ, въ ни́хже а҆́ще призове́мъ є҆го̀;	Бо чи є який великий народ, до якого боги його були б такими близькими, як близький до нас Господь, Бог наш, коли тільки прикличемо Його?
8	8
и҆ кі́й ꙗ҆зы́къ вели́къ, є҆мꙋ́же сꙋ́ть ѡ҆правда̑нїѧ и҆ сꙋды̀ пра̑вы по всемꙋ̀ зако́нꙋ семꙋ̀, є҆го́же а҆́зъ даю̀ пред̾ ва́ми дне́сь;	і чи є який великий народ, у якого були б такі справедливі постанови і закони, як весь закон цей, який я пропоную вам сьогодні?
9	9
Вонмѝ себѣ̀ и҆ снабдѝ дꙋ́шꙋ твою̀ ѕѣлѡ̀, и҆ не забꙋ́ди всѣ́хъ слове́съ, ꙗ҆̀же ви́дѣста ѻ҆́чи твоѝ, и҆ да не ѿстꙋ́пѧтъ ѿ се́рдца твоегѡ̀ всѧ̑ дни̑ живота̀ твоегѡ̀: и҆ да наста́виши сы́ны твоѧ̑ и҆ сы́ны сынѡ́въ твои́хъ,	Тільки пильнуй і добре бережи душу твою, щоб тобі не забути тих діл, які бачили очі твої, і щоб вони не виходили з серця твого в усі дні життя твого; і передай це синам твоїм і синам синів твоїх, —
10	10
въ де́нь въ ѻ҆́ньже стоѧ́сте пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ ва́шимъ въ хѡри́вѣ въ де́нь собра́нїѧ, є҆гда̀ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: соберѝ ко мнѣ̀ лю́ди, и҆ да слы́шатъ словеса̀ моѧ̑, да наꙋча́тсѧ боѧ́тисѧ менє̀ всѧ̑ дни̑, въ нѧ́же сі́и живꙋ́тъ на землѝ, и҆ сы́ны своѧ̑ да наꙋча́тъ.	про той день, коли ти стояв перед Господом, Богом твоїм, при Хориві, [в день зібрання,] і коли сказав Господь мені: збери до Мене народ, і Я сповіщу йому слова Мої, з яких вони навчаться боятися Мене в усі дні життя свого на землі і навчать синів своїх.
11	11
И҆ прїидо́сте, и҆ ста́сте под̾ горо́ю: и҆ гора̀ горѧ́ше ѻ҆гне́мъ да́же до небесѐ, тма̀, мра́къ, и҆ ви́хръ.	Ви наблизилися і стали під горою, і гора горіла вогнем до самих небес, і були темрява, хмара і морок.
12	12
И҆ гл҃а гдⷭ҇ь къ ва́мъ на горѣ̀ и҆з̾ среды̀ ѻ҆гнѧ̀: гла́съ слове́съ є҆гѡ̀ вы̀ слы́шасте, и҆ ѡ҆́браза не ви́дѣсте, то́кмѡ гла́съ:	І говорив Господь Бог до вас [на горі] з середовища полум’я; глас слів [Його] ви чули, але образа не бачили, а тільки глас;
13	13
и҆ возвѣстѝ ва́мъ завѣ́тъ сво́й, є҆го́же заповѣ́да ва́мъ твори́ти, де́сѧть слове́съ, и҆ написа̀ ѧ҆̀ на двои́хъ скрижа́лехъ ка́менныхъ:	і оголосив Він вам завіт Свій, який повелів вам виконувати, десятислів’я, і написав його на двох кам’яних скрижалях;
14	14
и҆ мнѣ̀ заповѣ́да гдⷭ҇ь во вре́мѧ ѻ҆́но, наꙋчи́ти ва́съ ѡ҆правда́нїємъ и҆ сꙋда́мъ, твори́ти ва́мъ ѧ҆̀ на землѝ, въ ню́же вы̀ вхо́дите та́мѡ наслѣ́дити ю҆̀.	і повелів мені Господь у той час навчити вас постанов і законів, щоб ви виконували їх у тій землі, в яку ви входите, щоб оволодіти нею.
15	15
И҆ снабди́те дꙋ́шы своѧ̑ ѕѣлѡ̀, ꙗ҆́кѡ не ви́дѣсте всѧ́кагѡ подо́бїѧ въ де́нь, въ ѻ҆́ньже гл҃а гдⷭ҇ь къ ва́мъ въ горѣ̀ хѡри́вѣ и҆з̾ среды̀ ѻ҆гнѧ̀:	Твердо дотримуйте в душах ваших, що ви не бачили ніякого образа в той день, коли промовляв до вас Господь на [горі] Хориві з середовища вогню,
16	16
не беззако́ннꙋйте, и҆ не сотвори́те себѣ̀ сами̑мъ подо́бїѧ ва́ѧнна, всѧ́кагѡ ѡ҆́браза подо́бїѧ мꙋ́жеска по́ла и҆лѝ же́нска:	щоб ви не розбестилися і не зробили собі статуй, зображень якого-небудь кумира, що представляють чоловіка або жінку,
17	17
и҆ подо́бїѧ всѧ́кагѡ скота̀, и҆́же є҆́сть на землѝ, подо́бїѧ всѧ́кїѧ пти́цы перна́тыѧ, под̾ небесе́мъ парѧ́щїѧ:	зображення якої-небудь худоби, що на землі, зображення якого-небудь птаха крилатого, який літає під небесами,
18	18
подо́бїѧ всѧ́кагѡ га́да, и҆́же плѣ́жетъ по землѝ: подо́бїѧ всѧ́кїѧ ры́бы, є҆ли̑ки сꙋ́ть въ вода́хъ под̾ земле́ю:	зображення якого-небудь [гада,] що плазує по землі, зображення якої-небудь риби, що у водах нижче землі;
19	19
да не когда̀ воззрѣ́въ на не́бо и҆ ви́дѣвъ со́лнце и҆ лꙋнꙋ̀ и҆ ѕвѣ́зды, и҆ всю̀ красотꙋ̀ небе́снꙋю, прельсти́всѧ поклони́шисѧ и҆̀мъ и҆ послꙋ́жиши и҆̀мъ, ꙗ҆̀же раздѣлѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й всѣ̑мъ ꙗ҆зы́кѡмъ, и҆̀же под̾ небесе́мъ.	і щоб ти, глянувши на небо і побачивши сонце, місяць і зірки [й] усе воїнство небесне, не спокусився і не поклонився їм і не служив їм, оскільки Господь, Бог твій, віддав їх усім народам під усім небом.
20	20
Ва́съ же взѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ и҆ и҆зведѐ ва́съ ѿ пе́щи желѣ́зны и҆з̾ є҆гѵ́пта, да бꙋ́дете є҆мꙋ̀ лю́дїе въ жре́бїй, ꙗ҆́коже въ дне́шнїй де́нь.	А вас узяв Господь [Бог] і вивів вас із печі залізної, з Єгипту, щоб ви були народом Його наділу, як це нині видно.
21	21
И҆ гдⷭ҇ь бг҃ъ разгнѣ́васѧ на мѧ̀ ѡ҆ словесѣ́хъ ва́шихъ, и҆ клѧ́тсѧ, да не прейдꙋ̀ і҆ѻрда́на сегѡ̀ и҆ да не вни́дꙋ въ зе́млю, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀ въ наслѣ́дїе:	І Господь [Бог] прогнівався на мене за вас, і клявся, що я не перейду за Йордан і не ввійду в ту добру землю, яку Господь, Бог твій, дає тобі в наділ;
22	22
а҆́зъ бо оу҆мрꙋ̀ въ се́й землѝ, и҆ не прейдꙋ̀ і҆ѻрда́на сегѡ̀, вы́ же пре́йдете и҆ наслѣ́дите зе́млю благꙋ́ю сїю̀.	я помру в цій землі, не перейшовши за Йордан, а ви перейдете й оволодієте тою доброю землею.
23	23
Вонми́те вы̀, да не когда̀ забꙋ́дете завѣ́та гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ, є҆го́же завѣща̀ къ ва́мъ, и҆ да не сотворитѐ са́ми себѣ̀ и҆зва́ѧнна подо́бїѧ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же заповѣ́да тебѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й,	Бережіться, щоб не забули ви завіту Господа, Бога вашого, який Він склав з вами, і щоб не робити собі ідолів, які зображають що-небудь, як повелів тобі Господь, Бог твій;
24	24
ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й ѻ҆́гнь потреблѧ́ѧй є҆́сть, бг҃ъ ревни́тель.	бо Господь, Бог твій, є вогонь, що поїдає, Бог ревнитель.
25	25
А҆́ще же роди́ши сы́ны и҆ сы́ны сынѡ́въ твои́хъ, и҆ оу҆ме́длите на землѝ, и҆ возбеззако́ннꙋете, и҆ сотворитѐ и҆зва́ѧнно подо́бїе всѧ́кагѡ, и҆ сотворитѐ ѕло́е пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ ва́шимъ, є҆́же раздражи́ти є҆го̀,	Якщо ж народяться у тебе сини і сини у синів [твоїх], і, довго живучи на землі, ви розбеститеся і зробите ідола, що зображає що-небудь, і зробите зло це перед очима Господа, Бога вашого, і роздратуєте Його,
26	26
засвидѣ́телствꙋю ва́мъ дне́сь небесе́мъ и҆ земле́ю, ꙗ҆́кѡ па́гꙋбою поги́бнете ѿ землѝ, на ню́же вы̀ прехо́дите чрез̾ і҆ѻрда́нъ та́мѡ наслѣ́дити ю҆̀: не пребꙋ́дете мно́гѡ дні́й на не́й, но потребле́нїемъ потребите́сѧ:	то засвідчую вам сьогодні небом і землею, що незабаром втратите землю, для успадкування якої ви переходите за Йордан; не пробудете багато часу на ній, але загинете;
27	27
и҆ разсы́плетъ вы̀ гдⷭ҇ь во всѣ́хъ ꙗ҆зы́цѣхъ, и҆ ѡ҆ста́нетесѧ ма́ли число́мъ во ꙗ҆зы́цѣхъ, въ нѧ́же введе́тъ вы̀ гдⷭ҇ь та́мѡ,	і розсіє вас Господь по [усіх] народах, і залишитеся в малому числі між народами, до яких відведе вас Господь;
28	28
и҆ послꙋ́жите та́мѡ богѡ́мъ и҆ны̑мъ, дѣлѡ́мъ рꙋ́къ человѣ́ческихъ, дре́вꙋ и҆ ка́менїю, и҆̀же не оу҆́зрѧтъ и҆ не оу҆слы́шатъ, ни ꙗ҆дѧ́тъ, ни ѡ҆бонѧ́ютъ:	і будете там служити [іншим] богам, зробленим руками людськими з дерева і каменю, які не бачать і не чують, і не їдять і не нюхають.
29	29
и҆ взы́щете та́мѡ гдⷭ҇а бг҃а ва́шего, и҆ ѡ҆брѧ́щете є҆го̀, є҆гда̀ взы́щете є҆го̀ ѿ всегѡ̀ ва́шегѡ се́рдца и҆ ѿ всеѧ̀ дꙋшѝ ва́шеѧ въ ско́рби ва́шей.	Але коли ти шукатимеш там Господа, Бога твого, то знайдеш [Його], якщо будеш шукати Його всім серцем твоїм і всією душею твоєю.
30	30
И҆ пости́гнꙋтъ тѧ̀ всѧ̑ сїѧ̑ словеса̀ въ послѣ̑днѧѧ дни̑, и҆ ѡ҆брати́шисѧ къ гдⷭ҇еви бг҃ꙋ твоемꙋ̀, и҆ оу҆слы́шиши гла́съ є҆гѡ̀,	Коли ти будеш у скорботі, і коли все це осягне тебе впродовж часу, то звернешся до Господа, Бога твого, і послухаєш гласу Його.
31	31
ꙗ҆́кѡ бг҃ъ ще́дръ и҆ млⷭ҇рдъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, не ѡ҆ста́витъ тебѐ, нижѐ потреби́тъ тебѐ, не забꙋ́детъ завѣ́та ѻ҆тє́цъ твои́хъ, и҆́мже клѧ́тсѧ и҆̀мъ.	Господь, Бог твій, є Бог [благий і] милосердий; Він не залишить тебе і не погубить тебе, і не забуде завіту з батьками твоїми, який Він клятвою утвердив їм.
32	32
Вопроси́те дні́й пе́рвыхъ, бы́вшихъ пре́жде ва́съ, ѿ днѐ въ ѻ҆́ньже сотворѝ бг҃ъ человѣ́ка на землѝ, и҆ ѿ кра́ѧ небесѐ да́же до кра́ѧ небесѐ, а҆́ще бы́сть по словесѝ вели́комꙋ семꙋ̀, а҆́ще слы́шано бы́сть сицево̀:	Бо запитай у часів минулих, що були раніше тебе, з того дня, в який створив Бог людину на землі, і від краю неба до краю неба: чи бувало що-небудь таке, як ця велика справа, або чи чули щось подібне до цього?
33	33
а҆́ще (кі́й) ꙗ҆зы́къ слы́ша гла́съ бг҃а жива́гѡ гл҃юща ѿ среды̀ ѻ҆гнѧ̀, и҆́мже ѡ҆́бразомъ слы́шалъ є҆сѝ ты̀, и҆ жи́въ бы́лъ є҆сѝ:	чи чув [який] народ глас Бога [живого], Який говорить із середовища вогню, і залишився живим, як чув ти?
34	34
а҆́ще и҆скꙋсѝ бг҃ъ вше́дъ взѧ́ти себѣ̀ ꙗ҆зы́къ ѿ среды̀ ꙗ҆зы́ка и҆скꙋше́нїемъ, и҆ зна́мєнїи и҆ чꙋдесы̀, и҆ бра́нїю и҆ рꙋко́ю си́льною, и҆ мы́шцею высо́кою и҆ видѣ̑нїи вели́кими, по всемꙋ̀ є҆ли́кѡ сотворѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ во є҆гѵ́птѣ пред̾ тобо́ю зрѧ́щимъ,	або чи намагався який бог піти, взяти собі народ із середовища іншого народу покараннями, знаменнями і чудесами, і війною, і рукою міцною, і силою великою, і великими жахами, як зробив для вас Господь, Бог ваш, у Єгипті перед очима твоїми?
35	35
ꙗ҆́кѡ да разꙋмѣ́еши ты̀, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й се́й бг҃ъ є҆́сть, и҆ нѣ́сть ра́звѣ є҆гѡ̀.	Тобі дано бачити це, щоб ти знав, що тільки Господь [Бог твій] є Бог, [і] немає іншого, крім Нього;
36	36
Ѿ нб҃сѐ слы́шанъ сотворѝ тебѣ̀ гла́съ сво́й, є҆́же наꙋчи́ти тѧ̀, и҆ на землѝ показа̀ тебѣ̀ ѻ҆́гнь сво́й вели́кїй, и҆ гл҃го́лы є҆гѡ̀ слы́шалъ є҆сѝ и҆з̾ среды̀ ѻ҆гнѧ̀:	з неба дав Він чути тобі глас Свій, щоб навчити тебе, і на землі показав тобі великий вогонь Свій, і ти чув слова Його із середовища вогню;
37	37
зане́же возлюбѝ ѻ҆тцы̀ твоѧ̑, и҆збра̀ сѣ́мѧ и҆́хъ по ни́хъ ва́съ, и҆ и҆зведе́ тѧ са́мъ си́лою свое́ю вели́кою и҆з̾ є҆гѵ́пта	і тому що Він полюбив батьків твоїх і обрав [вас,] нащадків їхніх після них, то і вивів тебе Сам великою силою Своєю з Єгипту,
38	38
потреби́ти ꙗ҆зы́ки вели̑кїѧ и҆ крѣпча́йшыѧ тебє̀ пред̾ лице́мъ твои́мъ, ввести́ тѧ, да́ти тебѣ̀ зе́млю и҆́хъ въ наслѣ́дїе, ꙗ҆́коже и҆́маши дне́сь.	щоб прогнати від лиця твого народи, які більші і сильніші за тебе, і ввести тебе і дати тобі землю їхню в наділ, як це нині видно.
39	39
И҆ оу҆вѣ́си дне́сь, и҆ ѡ҆брати́шисѧ оу҆мо́мъ, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й се́й бг҃ъ на нб҃сѝ горѣ̀ и҆ на землѝ до́лꙋ, и҆ нѣ́сть ра́звѣ є҆гѡ̀,	Отже, знай нині і поклади на серце твоє, що Господь [Бог твій] є Бог на небі вгорі і на землі внизу, [і] немає ще [крім Нього];
40	40
и҆ да сохрани́ши за́пѡвѣди є҆гѡ̀ и҆ ѡ҆правда̑нїѧ є҆гѡ̀, є҆ли̑ка а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀ дне́сь, да бла́го тебѣ̀ бꙋ́детъ и҆ сынѡ́мъ твои̑мъ по тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ да бꙋ́дете долголѣ́тни на землѝ, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀ всѧ̑ дни̑.	і зберігай постанови Його і заповіді Його, які я заповідаю тобі нині, щоб добре було тобі і синам твоїм після тебе, і щоб ти багато часу прожив на тій землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі назавжди.
41	41
Тогда̀ ѿдѣлѝ мѡѷсе́й трѝ гра́ды ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на на восто́къ со́лнца,	Тоді відокремив Мойсей три міста по цей бік Йордану на схід сонця,
42	42
є҆́же оу҆бѣга́ти та́мѡ оу҆бі́йцѣ, и҆́же а҆́ще оу҆бїе́тъ бли́жнѧго не вѣ́дый, и҆ се́й не ненави́дѧ є҆го̀ пре́жде вчера̀ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ, и҆ да вбѣ́гнетъ во є҆ди́нъ гра́дъ ѿ си́хъ и҆ жи́въ бꙋ́детъ:	щоб тікав туди убивця, який уб’є ближнього свого без наміру, не бувши ворогом його ні вчора, ні третього дня, і щоб, утікши в одне з цих міст, залишився живим:
43	43
восо́ръ въ пꙋсты́ни въ землѝ се́лнѣй рꙋви́мꙋ, и҆ раммѡ́ѳъ въ галаа́дѣ га́ддꙋ, и҆ гаѵлѡ́нъ въ васа́нѣ манассі́и.	Бецер у пустелі, на рівнині в коліні Рувимовому, і Рамоф у Галааді в коліні Гадовому, і Голан у Васані в коліні Манассіїному.
44	44
Се́й зако́нъ, є҆го́же предложѝ мѡѷсе́й пред̾ сы̑ны і҆и҃лтескими:	Ось закон, який запропонував Мойсей синам Ізраїлевим;
45	45
сїѧ̑ свидѣ̑нїѧ и҆ ѡ҆правда̑нїѧ и҆ сꙋды̀, є҆ли̑ка глаго́ла мѡѷсе́й сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ въ пꙋсты́ни, и҆зше́дшымъ и҆̀мъ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ,	ось повеління, постанови й устави, які проголосив Мойсей синам Ізраїлевим [у пустелі], після виходу їх з Єгипту,
46	46
ѡ҆б̾ ѡ҆́нъ по́лъ і҆ѻрда́на, въ де́бри, бли́з̾ до́мꙋ фогѡ́рова, въ землѝ сиѡ́на царѧ̀ а҆морре́йска, и҆́же живѧ́ше во є҆севѡ́нѣ, є҆го́же и҆збѝ мѡѷсе́й и҆ сы́нове і҆и҃лєвы, и҆зше́дшымъ и҆̀мъ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ.	за Йорданом, у долині навпроти Беф-Фегора, в землі Сигона, царя Аморрейського, що жив у Есевоні, якого подолав Мойсей із синами Ізраїлевими, після виходу їх з Єгипту.
47	47
И҆ наслѣ́диша зе́млю є҆гѡ̀ и҆ зе́млю ѡ҆́га царѧ̀ васа́нска, двꙋ̀ царе́й а҆морре́йскихъ, и҆̀же бѧ́хꙋ ѡ҆б̾ ѡ҆́нъ по́лъ і҆ѻрда́на на восто́къ со́лнца,	І оволоділи вони землею його і землею Ога, царя Васанського, двох царів аморрейських, що за Йорданом на схід сонця,
48	48
ѿ а҆рои́ра, и҆́же є҆́сть во оу҆́стїи водоте́чи а҆рнѡ́ни и҆ оу҆ горы̀ сїѡ́на, ꙗ҆́же є҆́сть а҆ермѡ́нъ,	починаючи від Ароера, що лежить на березі потоку Арнона, до гори Сиону, вона ж Ермон,
49	49
всю̀ а҆́равꙋ ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на, на восто́къ со́лнца под̾ а҆сидѡ́ѳомъ те́санымъ.	і всією рівниною по цей бік Йордану на схід, до самого моря рівнини біля підошви Фасги.
Глава́ є҃	Глава 5

1	1
И҆ призва̀ мѡѷсе́й всего̀ і҆и҃лѧ и҆ речѐ къ ни̑мъ: слы́ши, і҆и҃лю, ѡ҆правда̑нїѧ и҆ сꙋды̀, є҆ли̑ка а҆́зъ глаго́лю во оу҆́шы ва́ши во дне́шнїй де́нь, и҆ наꙋчи́тесѧ и҆́хъ, и҆ сохрани́те твори́ти ѧ҆̀.	І скликав Мойсей увесь Ізраїль і сказав їм: слухай, Ізраїлю, постанови і закони, які я проголошу сьогодні у вуха ваші, і вивчіть їх і намагайтеся виконувати їх.
2	2
Гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ завѣща̀ ва́мъ завѣ́тъ въ хѡри́вѣ:	Господь, Бог наш, уклав з нами завіт на Хориві;
3	3
не ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ завѣща̀ гдⷭ҇ь завѣ́тъ се́й, но то́кмѡ ва́мъ: вы́ же здѣ̀ всѝ жи́ви дне́сь.	не з батьками нашими уклав Господь завіт цей, але з нами, які тут сьогодні усі живі.
4	4
Лице́мъ къ лицꙋ̀ гл҃а гдⷭ҇ь къ ва́мъ на горѣ̀ и҆з̾ среды̀ ѻ҆гнѧ̀,	Лицем до лиця говорив Господь з вами на горі із середовища вогню;
5	5
и҆ а҆́зъ стоѧ́хъ междꙋ̀ гдⷭ҇емъ и҆ ва́ми во вре́мѧ ѻ҆́но возвѣсти́ти ва́мъ гл҃го́лы гдⷭ҇нѧ, ꙗ҆́кѡ оу҆боѧ́стесѧ ѿ лица̀ ѻ҆гнѧ̀ и҆ не взыдо́сте на го́рꙋ, гл҃ѧ:	я ж стояв між Господом і між вами в той час, щоб переказувати вам слово Господа, бо ви боялися вогню і не піднімалися на гору. Він тоді сказав:
6	6
а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, и҆зведы́й тѧ̀ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, ѿ до́мꙋ рабо́ты:	Я Господь, Бог твій, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства;
7	7
да не бꙋ́дꙋтъ тебѣ̀ бо́зи и҆́нїи пред̾ лице́мъ мои́мъ.	нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм.
8	8
Да не сотвори́ши себѣ̀ кꙋмі́ра, ни всѧ́кагѡ подо́бїѧ, є҆ли̑ка на небесѝ горѣ̀, и҆ є҆ли̑ка на землѝ ни́зꙋ, и҆ є҆ли̑ка въ вода́хъ под̾ земле́ю,	Не роби собі ідола і ніякого зображення того, що на небі вгорі і що на землі внизу, і що у водах нижче землі,
9	9
да не поклони́шисѧ и҆̀мъ, нижѐ послꙋ́жиши и҆̀мъ: ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, бг҃ъ ревни́въ, ѿдаѧ́й грѣхѝ ѻ҆тцє́въ на ча̑да до тре́тїѧгѡ и҆ четве́ртагѡ ро́да ненави́дѧщымъ менѐ,	не поклоняйся їм і не служи їм; тому що Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, Той, що карає за провину батьків дітей до третього і четвертого роду, які ненавидять Мене,
10	10
и҆ творѧ́й млⷭ҇ть въ ты́сѧщахъ лю́бѧщымъ менѐ и҆ хранѧ́щымъ повелѣ̑нїѧ моѧ̑.	і Той, що творить милість до тисячі родів тих, що люблять Мене і дотримують заповідей Моїх.
11	11
Да не прїи́меши и҆́мене гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀ всꙋ́е: не ѡ҆чи́ститъ бо гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й прїе́млющаго и҆́мѧ є҆гѡ̀ всꙋ́е.	Не вживай імені Господа, Бога твого, марно; тому що не залишить Господь [Бог твій] без покарання того, хто вживає ім’я Його марно.
12	12
Снабдѝ де́нь сꙋббѡ́тный свѧти́ти є҆го̀, ꙗ҆́коже заповѣ́да тебѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й:	Пильнуй день суботній, щоб свято зберігати його, як заповів тобі Господь, Бог твій;
13	13
ше́сть дні́й дѣ́лай, и҆ да сотвори́ши всѧ̑ дѣла̀ твоѧ̑,	шість днів працюй і роби всякі діла твої,
14	14
въ де́нь же седмы́й сꙋббѡ́та гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ твоемꙋ̀: да не сотвори́ши въ ѻ҆́нь всѧ́кагѡ дѣ́ла, ты̀ и҆ сы́нъ тво́й и҆ дще́рь твоѧ̀, ра́бъ тво́й и҆ раба̀ твоѧ̀, во́лъ тво́й и҆ ѻ҆се́лъ тво́й и҆ всѧ́къ ско́тъ тво́й, и҆ пришле́цъ ѡ҆бита́ѧй оу҆ тебє̀, да почі́етъ ра́бъ тво́й и҆ раба̀ твоѧ̀, и҆ ѻ҆се́лъ тво́й, ꙗ҆́коже и҆ ты̀:	а день сьомий — субота Господу, Богу твоєму. Не роби [в ньому] ніякої справи, ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, ні раба твоя, ні віл твій, ні осел твій, ні всяка худоба твоя, ні прибулець твій, який у тебе, щоб відпочив раб твій, і раба твоя [і осел твій,] як і ти;
15	15
и҆ да помѧне́ши, ꙗ҆́кѡ (и҆ ты̀) ра́бъ бы́лъ є҆сѝ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй и҆ и҆зведе́ тѧ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й ѿтꙋ́дꙋ рꙋко́ю крѣ́пкою и҆ мы́шцею высо́кою: сегѡ̀ ра́ди повелѣ̀ тебѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, є҆́же храни́ти де́нь сꙋббѡ́тный и҆ свѧти́ти є҆го̀.	і пам’ятай, що [ти] був рабом у землі Єгипетській, але Господь, Бог твій, вивів тебе звідти рукою міцною і силою великою, тому і повелів тобі Господь, Бог твій, дотримувати дня суботнього [і свято зберігати його].
16	16
Чтѝ ѻ҆тца̀ твоего̀ и҆ ма́терь твою̀, ꙗ҆́коже заповѣ́да тебѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, да бла́го тѝ бꙋ́детъ и҆ да долголѣ́тенъ бꙋ́деши на землѝ, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀.	Шануй батька твого і матір твою, як повелів тобі Господь, Бог твій, щоб продовжилися дні твої, і щоб добре тобі було на тій землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі.
17	17
Не оу҆бі́й.	Не вбивай.
18	18
Не прелюбодѣ́йствꙋй.	Не перелюбствуй.
19	19
Не оу҆кра́ди.	Не кради.
20	20
Не послꙋ́шествꙋй на бли́жнѧго твоего̀ свидѣ́телства ло́жна.	Не лжесвідчи на ближнього твого.
21	21
Не пожела́й жены̀ бли́жнѧгѡ твоегѡ̀, не пожела́й до́мꙋ бли́жнѧгѡ твоегѡ̀, ни села̀ є҆гѡ̀, ни раба̀ є҆гѡ̀, ни рабы́ни є҆гѡ̀, ни вола̀ є҆гѡ̀, ни ѻ҆слѧ́те є҆гѡ̀, ни всѧ́кагѡ скота̀ є҆гѡ̀, нижѐ всѣ́хъ, є҆ли̑ка бли́жнѧгѡ твоегѡ̀ сꙋ́ть.	Не бажай дружини ближнього твого і не бажай дому ближнього твого, ні поля його, ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, [ні всякої худоби його,] ні всього, що є у ближнього твого.
22	22
Сїѧ̑ словеса̀ гл҃а гдⷭ҇ь ко всемꙋ̀ со́нмꙋ ва́шемꙋ на горѣ̀ и҆з̾ среды̀ ѻ҆гнѧ̀: тма̀, мра́къ, бꙋ́рѧ, гла́съ вели́къ, и҆ не приложѝ: и҆ написа̀ ѧ҆̀ на двои́хъ скрижа́лехъ ка́менныхъ, и҆ дадѐ мнѣ̀.	Слова ці проголосив Господь до всього зібрання вашого на горі із середовища вогню, хмари і мороку [і бурі] гучноголосо, і більше не говорив, і написав їх на двох кам’яних скрижалях, і дав їх мені.
23	23
И҆ бы́сть ꙗ҆́кѡ оу҆слы́шасте гла́съ и҆з̾ среды̀ ѻ҆гнѧ̀, и҆ гора̀ горѧ́ше ѻ҆гне́мъ, и҆ прїидо́сте ко мнѣ̀ всѝ нача̑лницы племе́нъ ва́шихъ и҆ старѣ̑йшины ва́ши,	І коли ви почули голос із середовища мороку, і гора горіла вогнем, то ви підійшли до мене, усі начальники колін ваших і старійшини ваші,
24	24
и҆ рѣ́сте: сѐ, показа̀ на́мъ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ сла́вꙋ свою̀, и҆ гла́съ є҆гѡ̀ слы́шахомъ и҆з̾ среды̀ ѻ҆гнѧ̀: во дне́шнїй де́нь ви́дѣхомъ, ꙗ҆́кѡ возгл҃етъ бг҃ъ человѣ́кꙋ, и҆ жи́въ бꙋ́детъ:	і сказали: ось, показав нам Господь, Бог наш, славу Свою і велич Свою, і голос Його ми чули із середовища вогню; сьогодні бачили ми, що Бог говорить з людиною, і вона залишається живою;
25	25
и҆ нн҃ѣ да не и҆́змремъ, ꙗ҆́кѡ потреби́тъ на́съ ѻ҆́гнь вели́кїй се́й, а҆́ще приложи́мъ мы̀ слы́шати гла́съ гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ ктомꙋ̀, и҆ оу҆́мремъ:	але тепер для чого нам помирати? бо цей великий вогонь спалить нас; якщо ми ще почуємо глас Господа, Бога нашого, то помремо,
26	26
ка́ѧ бо пло́ть, ꙗ҆́же слы́ша гла́съ бг҃а жи́ва, гл҃юща и҆з̾ среды̀ ѻ҆гнѧ̀, ꙗ҆́коже мы̀, и҆ жива̀ бꙋ́детъ;	бо чи є яка плоть, яка чула б глас Бога живого, Який говорить із середовища вогню, як ми, і залишилася живою?
27	27
пристꙋпѝ ты̀, и҆ послꙋ́шай всѧ̑, є҆ли̑ка къ тебѣ̀ рече́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ, и҆ ты̀ рече́ши къ на́мъ всѧ̑, є҆ли̑ка рече́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ къ тебѣ̀, и҆ оу҆слы́шимъ, и҆ сотвори́мъ.	приступи ти і слухай усе, що скаже [тобі] Господь, Бог наш, і ти переказуй нам усе, що буде говорити тобі Господь, Бог наш, і ми будемо слухати і виконувати.
28	28
И҆ оу҆слы́ша гдⷭ҇ь гла́съ слове́съ ва́шихъ, глаго́лющымъ ва́мъ ко мнѣ̀, и҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: слы́шахъ гла́съ слове́съ люді́й си́хъ, є҆ли̑ка глаго́лаша къ тебѣ̀: пра́вѡ всѧ̑, є҆ли̑ка глаго́лаша:	І Господь почув слова ваші, як ви розмовляли зі мною, і сказав мені Господь: чув Я слова народу цього, які вони говорили тобі; усе, що говорили вони, добре;
29	29
кто̀ да́стъ є҆́же бы́ти та́кѡ се́рдцꙋ и҆́хъ въ ни́хъ, ꙗ҆́кѡ боѧ́тисѧ менє̀ и҆ храни́ти за́пѡвѣди моѧ̑ во всѧ̑ дни̑, да бла́го бꙋ́детъ и҆̀мъ и҆ сынѡ́мъ и҆́хъ во вѣ́ки;	о, якби серце їх було у них таке, щоб боятися Мене і дотримувати всіх заповідей Моїх у всі дні, щоб добре було їм і синам їхнім повік!
30	30
грѧдѝ, рцы̀ и҆̀мъ: возврати́тесѧ вы̀ въ до́мы своѧ̑:	піди, скажи їм: «поверніться в намети свої»;
31	31
ты́ же здѣ̀ ста́ни со мно́ю, и҆ возгл҃ю къ тебѣ̀ всѧ̑ за́пѡвѣди и҆ ѡ҆правда̑нїѧ и҆ сꙋды̀, є҆ли̑кимъ наꙋчи́ши и҆̀хъ: и҆ да сотворѧ́тъ си́це въ землѝ, ю҆́же а҆́зъ даю̀ и҆̀мъ въ жре́бїй:	а ти залишся тут зі Мною, і Я проголошу тобі всі заповіді і постанови і закони, яких ти повинен навчити їх, щоб вони [так] чинили на тій землі, яку Я даю їм у володіння.
32	32
и҆ сохрани́те твори́ти, ꙗ҆́коже заповѣ́да тебѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й: не соврати́тесѧ ни на де́сно, ни на лѣ́во,	Дивіться, чиніть так, як повелів вам Господь, Бог ваш; не ухиляйтеся ні праворуч, ні ліворуч;
33	33
по всемꙋ̀ пꙋтѝ, є҆го́же заповѣ́да тебѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й ходи́ти въ не́мъ, да тѧ̀ оу҆поко́итъ, и҆ бла́го тебѣ̀ бꙋ́детъ: и҆ мнѡ́ги дни̑ бꙋ́дете на землѝ, ю҆́же наслѣ́дите.	ходіть тією дорогою, якою повелів вам Господь, Бог ваш, щоб ви були живими, і добре було вам, і прожили багато часу на тій землі, яку одержите у володіння.
Глава́ ѕ҃	Глава 6

1	1
И҆ сїѧ̑ за́пѡвѣди и҆ ѡ҆правда̑нїѧ и҆ сꙋды̀, є҆ли̑ка заповѣ́да гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ наꙋчи́ти ва́съ твори́ти та́кѡ на землѝ, въ ню́же вы̀ вхо́дите та́мѡ, наслѣ́дити ю҆̀:	Ось заповіді, постанови і закони, яких повелів Господь, Бог ваш, навчити вас, щоб ви чинили [так] у тій землі, в яку ви йдете, щоб оволодіти нею;
2	2
да боите́сѧ гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ, храни́ти всѧ̑ ѡ҆правда̑нїѧ є҆гѡ̀ и҆ за́пѡвѣди є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀ дне́сь, ты̀ и҆ сы́нове твоѝ, и҆ сы́ны сынѡ́въ твои́хъ, во всѧ̑ дни̑ живота̀ твоегѡ̀, да мнѡ́ги дни̑ пребꙋ́дете.	щоб ти боявся Господа, Бога твого, і всіх постанов Його і заповідей Його, які [сьогодні] заповідаю тобі, дотримував ти і сини твої і сини синів твоїх в усі дні життя твого, щоб продовжилися дні твої.
3	3
И҆ послꙋ́шай, і҆и҃лю, и҆ снабдѝ твори́ти, да бла́го тѝ бꙋ́детъ, и҆ да оу҆мно́житесѧ ѕѣлѡ̀, ꙗ҆́коже гл҃а гдⷭ҇ь бг҃ъ ѻ҆тє́цъ ва́шихъ, да́ти тебѣ̀ зе́млю кипѧ́щꙋю млеко́мъ и҆ ме́домъ. И҆ сїѧ̑ ѡ҆правда̑нїѧ и҆ сꙋды̀, є҆ли̑ка заповѣ́да гдⷭ҇ь (бг҃ъ) сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ въ пꙋсты́ни, и҆зше́дшымъ и҆̀мъ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ.	Отже, слухай, Ізраїлю, і намагайся виконати це, щоб тобі добре було, і щоб ви дуже розмножилися, як Господь, Бог батьків твоїх, говорив тобі, [що Він дасть тобі] землю, де тече молоко і мед. [Це є постанови і закони, які заповів Господь Бог синам Ізраїлевим у пустелі, після виходу їх із землі Єгипетської.]
4	4
Слы́ши, і҆и҃лю: гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ гдⷭ҇ь є҆ди́нъ є҆́сть.	Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш, Господь єдиний є;
5	5
И҆ возлю́биши гдⷭ҇а бг҃а твоего̀ ѿ всегѡ̀ се́рдца твоегѡ̀ и҆ ѿ всеѧ̀ дꙋшѝ твоеѧ̀ и҆ ѿ всеѧ̀ си́лы твоеѧ̀.	і люби Господа, Бога твого, усім серцем твоїм, і всією душею твоєю і всіма силами твоїми.
6	6
И҆ да бꙋ́дꙋтъ словеса̀ сїѧ̑, ꙗ҆̀же а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀ дне́сь, въ се́рдцы твое́мъ и҆ въ дꙋшѝ твое́й,	І нехай будуть слова ці, які Я заповідаю тобі сьогодні, у серці твоєму [і в душі твоїй];
7	7
и҆ да нака́жеши и҆́ми сы́ны твоѧ̑, и҆ да возглаго́леши ѡ҆ ни́хъ сѣдѧ́й въ домꙋ̀ и҆ и҆ды́й пꙋте́мъ, и҆ лежа̀ и҆ востаѧ̀:	і навчай їх дітей твоїх і говори про них, сидячи в домі твоєму і йдучи дорогою, і лягаючи і встаючи;
8	8
и҆ навѧ́жеши ѧ҆̀ въ зна́менїе на рꙋ́кꙋ твою̀, и҆ да бꙋ́дꙋтъ непоколе́блєма пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма:	і нав’яжи їх в ознаку на руку твою, і нехай будуть вони пов’язкою над очима твоїми,
9	9
и҆ да напи́шете ѧ҆̀ на пра́зѣхъ хра́минъ ва́шихъ и҆ вра́тъ ва́шихъ.	і напиши їх на одвірках дому твого і на воротах твоїх.
10	10
И҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ введе́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й въ зе́млю, є҆́юже клѧ́тсѧ ѻ҆тцє́мъ твои̑мъ, а҆враа́мꙋ и҆ і҆саа́кꙋ и҆ і҆а́кѡвꙋ, да́ти тебѣ̀ гра́ды вели̑ки и҆ дѡбры̀, и҆́хже не созда́лъ є҆сѝ,	Коли ж введе тебе Господь, Бог твій, у ту землю, яку Він клявся батькам твоїм, Аврааму, Ісааку і Якову, дати тобі з великими і добрими містами, яких ти не будував,
11	11
до́мы пѡ́лны всѧ́кихъ бла́гъ, и҆́хже не напо́лнилъ є҆сѝ, пото́ки и҆скѡ́паны, и҆́хже не и҆скопа́лъ є҆сѝ, вїногра́ды и҆ ма̑слины, и҆́хже не насади́лъ є҆сѝ: и҆ ꙗ҆ды́й и҆ насы́тивсѧ,	і з домами, наповненими всяким добром, яких ти не наповнював, і з колодязями, висіченими з каменю, яких ти не висікав, з виноградниками і маслинами, яких ти не садив, і будеш їсти і насичуватися,
12	12
вонмѝ себѣ̀, да не разшири́тсѧ се́рдце твоѐ, да не забꙋ́деши гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀, и҆зве́дшагѡ тебѐ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, ѿ до́мꙋ рабо́ты.	тоді бережися, щоб [не спокусилося серце твоє і] не забув ти Господа, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства.
13	13
Гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀ да оу҆бои́шисѧ, и҆ томꙋ̀ є҆ди́номꙋ послꙋ́жиши, и҆ къ немꙋ̀ прилѣпи́шисѧ, и҆ и҆́менемъ є҆гѡ̀ клене́шисѧ.	Господа, Бога твого, бійся, і Йому [одному] служи, [і до Нього приліпись,] і Його ім’ям клянися.
14	14
Да не хо́дите в̾слѣ́дъ богѡ́въ и҆ны́хъ, богѡ́въ ꙗ҆зы́ческихъ, и҆̀же ѡ҆́крестъ ва́съ:	Не йдіть за іншими богами, богами тих народів, які будуть навколо вас;
15	15
ꙗ҆́кѡ бг҃ъ ревни́въ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й посредѣ̀ тебє̀: да не разгнѣ́вавсѧ ꙗ҆́ростїю гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й на тѧ̀, потреби́тъ тѧ̀ ѿ лица̀ землѝ.	тому що Господь, Бог твій, Який посеред тебе, є Бог ревнитель; щоб не запалав гнів Господа, Бога твого, на тебе, і не знищив Він тебе з лиця землі.
16	16
Да не и҆скꙋ́сиши гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀, ꙗ҆́коже и҆скꙋша́сте во и҆скꙋше́нїи.	Не спокушайте Господа, Бога вашого, як ви спокушали Його в Массі.
17	17
Хранѧ̀ да сохрани́ши за́пѡвѣди гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀, свидѣ̑нїѧ є҆гѡ̀ и҆ ѡ҆правда̑нїѧ є҆гѡ̀, є҆ли̑ка заповѣ́да тебѣ̀:	Твердо зберігайте заповіді Господа, Бога вашого, й устави Його і постанови, які Він заповів тобі;
18	18
и҆ да сотвори́ши оу҆го́дное и҆ благо́е пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ, да бла́го бꙋ́детъ тебѣ̀, и҆ вни́деши и҆ наслѣ́диши зе́млю благꙋ́ю, є҆́юже клѧ́тсѧ гдⷭ҇ь ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ,	і роби справедливе і добре перед очима Господа [Бога твого], щоб добре тобі було, і щоб ти ввійшов і оволодів доброю землею, яку Господь з клятвою обіцяв батькам твоїм,
19	19
ѿгна́ти всѧ̑ врагѝ твоѧ̑ ѿ лица̀ твоегѡ̀, ꙗ҆́коже гл҃а гдⷭ҇ь.	і щоб Він прогнав усіх ворогів твоїх від лиця твого, як говорив Господь.
20	20
И҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ вопро́ситъ тѧ̀ сы́нъ тво́й оу҆́трѣ, глаго́лѧ: что̀ сꙋ́ть свидѣ̑нїѧ и҆ ѡ҆правда̑нїѧ и҆ сꙋды̀, є҆ли̑ка заповѣ́да гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ на́мъ;	Якщо запитає в тебе син твій у майбутній час, говорячи: «що означають ці устави, постанови і закони, які заповів вам Господь, Бог ваш?»
21	21
и҆ рече́ши сы́нꙋ твоемꙋ̀: рабѝ бѣ́хомъ фараѡ́нꙋ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, и҆ и҆зведѐ на́съ гдⷭ҇ь бг҃ъ ѿтꙋ́дꙋ рꙋко́ю крѣ́пкою и҆ мы́шцею высо́кою:	то скажи синові твоєму: «рабами були ми у фараона в Єгипті, але Господь [Бог] вивів нас з Єгипту рукою міцною [і силою великою],
22	22
и҆ дадѐ гдⷭ҇ь (бг҃ъ) зна́мєнїѧ и҆ чꙋдеса̀ вели̑ка и҆ ѕла̑ во є҆гѵ́птѣ на фараѡ́на и҆ на до́мъ є҆гѡ̀ и҆ на си́лꙋ є҆гѡ̀ пред̾ на́ми,	і показав Господь [Бог] знамення і чудеса великі і кари над Єгиптом, над фараоном і над усім домом його [і над військом його] перед очима нашими;
23	23
и҆ на́съ и҆зведѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ ѿтꙋ́дꙋ, да введе́тъ на́съ да́ти на́мъ зе́млю сїю̀, є҆́юже клѧ́тсѧ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ ѻ҆тцє́мъ на́шымъ, да́ти ю҆̀ на́мъ:	а нас вивів звідти [Господь, Бог наш,] щоб ввести нас і дати нам землю, яку [Господь, Бог наш,] клявся батькам нашим [дати нам];
24	24
и҆ заповѣ́да на́мъ гдⷭ҇ь твори́ти всѧ̑ ѡ҆правда̑нїѧ сїѧ̑, боѧ́тисѧ гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ, да бла́го бꙋ́детъ на́мъ во всѧ̑ дни̑, да живе́мъ, ꙗ҆́коже и҆ дне́сь,	і заповів нам Господь виконувати всі постанови ці, щоб ми боялися Господа, Бога нашого, щоб добре було нам в усі дні, щоб зберегти наше життя, як і тепер;
25	25
и҆ млⷭ҇рдїе бꙋ́детъ на́мъ, а҆́ще сохрани́мъ твори́ти всѧ̑ за́пѡвѣди зако́на сегѡ̀ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ на́шимъ, ꙗ҆́коже заповѣ́да на́мъ.	і в цьому буде наша праведність, якщо ми будемо намагатися виконувати всі ці заповіді [закону] перед лицем Господа, Бога нашого, як Він заповів нам.
Глава́ з҃	Глава 7

1	1
И҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ введе́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й въ зе́млю, въ ню́же вхо́диши та́мѡ наслѣ́дити ю҆̀, и҆ и҆зжене́тъ ꙗ҆зы́ки вели̑кїѧ и҆ мнѡ́гїѧ ѿ лица̀ твоегѡ̀, хетте́а и҆ гергесе́а, и҆ а҆морре́а и҆ ханане́а, и҆ ферезе́а и҆ є҆ѵе́а и҆ і҆евꙋсе́а, се́дмь ꙗ҆зы́кѡвъ вели́кихъ и҆ мно́гихъ, и҆ крѣпча́е ва́съ:	Коли введе тебе Господь, Бог твій, у землю, в яку ти йдеш, щоб оволодіти нею, і прожене від лиця твого численні народи, хеттеїв, гергесеїв, аморреїв, хананеїв, ферезеїв, евеїв та ієвусеїв, сім народів, які численніші і сильніші за тебе,
2	2
и҆ преда́стъ и҆̀хъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й въ рꙋ́цѣ твоѝ, и҆ и҆збїе́ши ѧ҆̀, па́гꙋбою погꙋби́ши ѧ҆̀, да не завѣща́еши къ ни̑мъ завѣ́та, нижѐ да поми́лꙋеши и҆́хъ,	і видасть їх тобі Господь, Бог твій, і уразиш їх, тоді піддай їх закляттю, не вступай з ними в союз і не жалій їх;
3	3
нижѐ сва́товства сотвори́ши съ ни́ми: дще́ри своеѧ̀ не да́си сы́нꙋ є҆гѡ̀, и҆ дще́ре є҆гѡ̀ да не по́ймеши сы́нꙋ твоемꙋ̀:	і не вступай з ними у споріднення: дочки твоєї не віддавай за сина його, і дочки його не бери за сина твого;
4	4
ѿврати́тъ бо сы́на твоего̀ ѿ менє̀, и҆ послꙋ́житъ богѡ́мъ и҆нѣ̑мъ: и҆ разгнѣ́ваетсѧ гдⷭ҇ь гнѣ́вомъ на вы̀, и҆ потреби́тъ тѧ̀ вско́рѣ.	тому що вони відвернуть синів твоїх від Мене, щоб служити іншим богам, і тоді запалає на вас гнів Господа, і Він незабаром знищить тебе.
5	5
Но си́це да сотворитѐ и҆̀мъ: трє́бища и҆́хъ разсы́плете, и҆ столпы̀ и҆́хъ да сокрꙋшитѐ, и҆ дꙋбра̑вы и҆́хъ да посѣче́те, и҆ ваѧ̑нїѧ богѡ́въ и҆́хъ да сожже́те ѻ҆гне́мъ:	Але вчиніть з ними так: жертовники їх зруйнуйте, стовпи їх розтрощіть, і діброви їх вирубайте, й ідолів [богів] їх спаліть вогнем;
6	6
ꙗ҆́кѡ лю́ди свѧ́ти є҆стѐ гдⷭ҇еви бг҃ꙋ ва́шемꙋ: и҆ ва́съ и҆збра̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ, да бꙋ́дете є҆мꙋ̀ лю́ди и҆збра́нни па́че всѣ́хъ ꙗ҆зы́кѡвъ, є҆ли́цы на лицы̀ землѝ.	бо ти народ святий у Господа, Бога твого: тебе обрав Господь, Бог твій, щоб ти був власним Його народом з усіх народів, які на землі.
7	7
Не ꙗ҆́кѡ мно́зи є҆стѐ па́че всѣ́хъ ꙗ҆зы̑къ, предпрїѧ̀ ва́съ гдⷭ҇ь и҆ и҆збра̀ ва́съ гдⷭ҇ь, вы́ бо є҆стѐ ме́ншїи ѿ всѣ́хъ ꙗ҆зы́кѡвъ:	Не тому, щоб ви були найчисленнішими за всі народи, прийняв вас Господь і обрав вас, — бо ви нечисленніші за всі народи, —
8	8
но ꙗ҆́кѡ возлюбѝ гдⷭ҇ь ва́съ, и҆ хранѧ̀ клѧ́твꙋ, є҆́юже клѧ́тсѧ ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ, и҆зведѐ гдⷭ҇ь ва́съ рꙋко́ю крѣ́пкою и҆ мы́шцею высо́кою, и҆ и҆зба́ви тѧ̀ ѿ до́мꙋ рабо́ты, ѿ рꙋкѝ фараѡ́на царѧ̀ є҆гѵ́петска,	але тому, що любить вас Господь, і для того, щоб зберегти клятву, якою Він клявся батькам вашим, вивів вас Господь рукою міцною [і силою великою] і звільнив тебе з дому рабства, з руки фараона, царя Єгипетського.
9	9
и҆ да оу҆вѣ́си, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й се́й бг҃ъ: бг҃ъ вѣ́рный, хранѧ́й завѣ́тъ сво́й и҆ млⷭ҇ть лю́бѧщымъ є҆го̀ и҆ хранѧ́щымъ за́пѡвѣди є҆гѡ̀ въ ты́сѧщы родѡ́въ:	Отже, знай, що Господь, Бог твій, є Бог, Бог вірний, Який зберігає завіт [Свій] і милість до тих, що люблять Його і зберігають заповіді Його до тисячі родів,
10	10
и҆ воздаѧ́й ненави́дѧщымъ є҆го̀ въ лицѐ потреби́ти ѧ҆̀, и҆ не оу҆ме́длитъ ненави́дѧщымъ, въ лицѐ возда́стъ и҆̀мъ.	і відплачує ненависникам Його в особі їх, погублюючи їх; Він не забариться, ненависнику Його самому особисто віддасть.
11	11
И҆ да сохрани́ши за́пѡвѣди и҆ ѡ҆правда̑нїѧ и҆ сꙋды̀ сїѧ̑, є҆ли̑ка а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀ твори́ти дне́сь.	Отже, дотримуй заповідей і постанов і законів, які сьогодні заповідаю тобі виконувати.
12	12
И҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ послꙋ́шаете всѧ̑ ѡ҆правда̑нїѧ сїѧ̑, и҆ сохранитѐ и҆ сотворитѐ ѧ҆̀, сохрани́тъ и҆ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й тебѣ̀ завѣ́тъ и҆ млⷭ҇ть, ꙗ҆́коже клѧ́тсѧ ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ,	І якщо ви будете слухати закони ці і зберігати і виконувати їх, то Господь, Бог твій, буде зберігати завіт і милість до тебе, як Він клявся батькам твоїм,
13	13
и҆ возлю́битъ тѧ̀, и҆ блгⷭ҇ви́тъ тѧ̀ и҆ оу҆мно́житъ тѧ̀, и҆ блгⷭ҇ви́тъ пло́дъ чре́ва твоегѡ̀ и҆ пло́дъ землѝ твоеѧ̀, пшени́цꙋ твою̀ и҆ вїно̀ твоѐ и҆ є҆ле́й тво́й, и҆ стада̀ волѡ́въ твои́хъ и҆ па̑ствы ѻ҆ве́цъ твои́хъ на землѝ, ю҆́же клѧ́тсѧ гдⷭ҇ь ѻ҆тцє́мъ твои̑мъ да́ти тебѣ̀:	і полюбить тебе, і благословить тебе, і розмножить тебе, і благословить плід утроби твоєї і плід землі твоєї, і хліб твій, і вино твоє, і єлей твій, народжуване від великої худоби твоєї і від отари овець твоїх, на тій землі, яку Він клявся батькам твоїм дати тобі;
14	14
и҆ блгⷭ҇ве́нъ бꙋ́деши па́че всѣ́хъ ꙗ҆зы̑къ и҆ не бꙋ́детъ въ ва́съ безча́дный, нижѐ непло́ды, и҆ въ скотѣ́хъ твои́хъ:	благословенний ти будеш більше за всі народи; не буде ні неплідного, ні неплідної, ні в тебе, ні в худобі твоїй;
15	15
и҆ ѿи́метъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й ѿ тебє̀ всѧ́ко разслабле́нїе и҆ всѧ́кꙋ ꙗ҆́зю є҆гѵ́петскꙋю ѕлꙋ́ю, ꙗ҆̀же ви́дѣлъ є҆сѝ и҆ є҆ли̑ка вѣ́си: не возложи́тъ на тѧ̀, но возложи́тъ ѧ҆̀ на всѧ̑ ненави́дѧщыѧ тебѐ:	і віддалить від тебе Господь [Бог твій] усяку неміч, і ніяких лютих хвороб єгипетських, [які ти бачив і] які ти знаєш, не наведе на тебе, але наведе їх на всіх, що ненавидять тебе;
16	16
и҆ ꙗ҆́сти бꙋ́деши всѧ̑ кѡры́сти ꙗ҆зы́кѡвъ, ꙗ҆̀же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀: да не пощади́тъ и҆́хъ ѻ҆́ко твоѐ, и҆ да не послꙋ́жиши богѡ́мъ и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ претыка́нїе тебѣ̀ є҆́сть сїѐ.	і знищиш усі народи, які Господь, Бог твій, дає тобі: нехай не пощадить їх око твоє; і не служи богам їх, бо це тенети для тебе.
17	17
А҆́ще же рече́ши во оу҆мѣ̀ твое́мъ: ꙗ҆́кѡ ꙗ҆зы́къ се́й мно́жае па́че менє̀, ка́кѡ возмогꙋ̀ а҆́зъ потреби́ти ѧ҆̀;	Якщо скажеш у серці твоєму: «народи ці численніші за мене; як я можу вигнати їх?»
18	18
не оу҆бои́шисѧ и҆́хъ: па́мѧтїю да помѧне́ши, є҆ли̑ка сотворѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й фараѡ́нꙋ и҆ всѣ̑мъ є҆гѵ́птѧнѡмъ,	Не бійся їх, згадай те, що зробив Господь, Бог твій, з фараоном і всім Єгиптом,
19	19
и҆скꙋшє́нїѧ вели̑каѧ, ꙗ҆̀же ви́дѣста ѻ҆́чи твоѝ, зна́мєнїѧ ѻ҆́на и҆ чꙋдеса̀ вели̑каѧ, рꙋ́кꙋ крѣ́пкꙋю и҆ мы́шцꙋ высо́кꙋю, ꙗ҆́коже и҆зведе́ тѧ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й: та́кѡ сотвори́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ всѣ̑мъ ꙗ҆зы́кѡмъ, и҆́хже ты̀ бои́шисѧ ѿ лица̀ и҆́хъ:	ті великі випробування, які бачили очі твої, [великі] знамення, чудеса, і руку міцну і силу велику, з якими вивів тебе Господь, Бог твій; те саме зробить Господь, Бог твій, із усіма народами, яких ти боїшся;
20	20
и҆ шє́ршни по́слетъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й на ни́хъ, до́ндеже потребѧ́тсѧ ѡ҆ста́вшїисѧ и҆ сокры́вшїисѧ ѿ тебє̀:	і шершнів нашле Господь, Бог твій, на них, доки не загинуть ті, що залишилися і сховалися від лиця твого;
21	21
не повреди́шисѧ ѿ лица̀ и҆́хъ: ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й въ тебѣ̀, бг҃ъ вели́кїй и҆ крѣ́пкїй:	не страшися їх, бо Господь, Бог твій, з тобою, Бог великий і страшний.
22	22
и҆ погꙋби́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й ꙗ҆зы́ки сїѧ̑ ѿ лица̀ твоегѡ̀, пома́лꙋ ма́лꙋ: не возмо́жеши погꙋби́ти и҆̀хъ вско́рѣ, да не бꙋ́детъ землѧ̀ пꙋста̀, и҆ оу҆мно́жатсѧ ѕвѣ́рїе ди́вїи на тѧ̀:	І буде Господь, Бог твій, виганяти перед тобою народи ці мало-помалу; не можеш ти знищити їх швидко, щоб [земля не стала пустою і] не примножилися проти тебе польові звірі;
23	23
и҆ преда́стъ и҆̀хъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й въ рꙋ́цѣ твоѝ, и҆ погꙋби́ши и҆̀хъ погꙋбле́нїемъ вели́кимъ, до́ндеже и҆скоренитѐ и҆̀хъ:	але видасть їх тобі Господь, Бог твій, і приведе їх у велике сум’яття, так що вони загинуть;
24	24
и҆ преда́стъ цари̑ и҆́хъ въ рꙋ́цѣ твоѝ, и҆ погꙋбитѐ и҆́мѧ и҆́хъ ѿ мѣ́ста ѻ҆́нагѡ: нижѐ є҆ди́нъ постои́тъ пред̾ лице́мъ твои́мъ, до́ндеже погꙋби́ши и҆̀хъ.	і видасть царів їх у руки твої, і ти знищиш ім’я їх з піднебесної: не устоїть ніхто проти тебе, доки не викоріниш їх.
25	25
Ваѧ̑нїѧ богѡ́въ и҆́хъ да сожжетѐ ѻ҆гне́мъ, да не похо́щеши зла́та и҆ сребра̀ взѧ́ти себѣ̀ ѿ ни́хъ, да не когда̀ согрѣши́ши тогѡ̀ ра́ди, ꙗ҆́кѡ ме́рзость є҆́сть гдⷭ҇еви бг҃ꙋ твоемꙋ̀:	Ідолів богів їх спаліть вогнем; не побажай взяти собі срібла або золота, що на них, щоб це не було для тебе тенетами, тому що це мерзотність для Господа, Бога твого;
26	26
и҆ да не внесе́ши ме́рзости въ сво́й до́мъ, и҆ про́клѧтъ бꙋ́деши ꙗ҆́коже сїѧ̀: ненавидѣ́нїемъ да возненави́диши, и҆ ѡ҆мерзѣ́нїемъ да ѡ҆мерзи́ши, ꙗ҆́кѡ проклѧ́тїе є҆́сть.	і не внось мерзотність у дім твій, щоб не підпасти під закляття, як вона; відвертайся від цього і гребуй цим, бо це закляте.
Глава́ и҃	Глава 8

1	1
Всѧ̑ за́пѡвѣди, ꙗ҆̀же а҆́зъ заповѣ́даю ва́мъ дне́сь, снабди́те твори́ти, да живетѐ, и҆ оу҆мно́житесѧ, и҆ вни́дете, и҆ наслѣ́дите зе́млю благꙋ́ю, є҆́юже клѧ́тсѧ гдⷭ҇ь бг҃ъ ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ.	Усі заповіді, які я заповідаю вам сьогодні, намагайтеся виконувати, щоб ви були живими і розмножилися, і пішли і заволоділи [доброю] землею, яку з клятвою обіцяв Господь [Бог] батькам вашим.
2	2
И҆ да помѧне́ши ве́сь пꙋ́ть, и҆́мже проведѐ тебѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, сїѐ четыредесѧ́тое лѣ́то въ пꙋсты́ни, да и҆скꙋ́ситъ тѧ̀ и҆ ѡ҆ѕло́битъ тѧ̀, и҆ оу҆разꙋмѣ́ютсѧ ꙗ҆̀же въ се́рдцы твое́мъ, а҆́ще сохрани́ши за́пѡвѣди є҆гѡ̀ и҆лѝ нѝ.	І пам’ятай весь шлях, яким вів тебе Господь, Бог твій, по пустелі, ось уже сорок років, щоб смирити тебе, щоб випробувати тебе і дізнатися, що в серці твоєму, чи будеш зберігати заповіді Його, чи ні;
3	3
И҆ ѡ҆ѕло́би тѧ̀, и҆ гла́домъ замори́ тѧ, и҆ напита́ тѧ ма́нною, є҆ѧ́же ты̀ не оу҆вѣ́дѣлъ є҆сѝ, ни ѻ҆тцы̀ твоѝ: да возвѣсти́тъ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ не ѡ҆ хлѣ́бѣ є҆ди́нѣмъ жи́въ бꙋ́детъ человѣ́къ, но ѡ҆ всѧ́комъ словесѝ и҆сходѧ́щемъ и҆з̾ оу҆́стъ бж҃їихъ жи́въ бꙋ́детъ человѣ́къ.	Він смиряв тебе, морив тебе голодом і годував тебе манною, якої не знав ти і не знали батьки твої, щоб показати тобі, що не єдиним хлібом живе людина, але всяким [словом], яке виходить з вуст Господа, живе людина;
4	4
Ри̑зы твоѧ̑ не ѡ҆бетша́ша на тебѣ̀: но́зѣ твоѝ не ꙗ҆зви́шасѧ, сѐ, четы́редесѧть лѣ́тъ.	одяг твій не старів на тобі, і нога твоя не пухла, ось уже сорок років.
5	5
И҆ оу҆разꙋмѣ́еши се́рдцемъ твои́мъ, ꙗ҆́кѡ и҆́мже ѡ҆́бразомъ а҆́ще кі́й человѣ́къ нака́жетъ сы́на своего̀, та́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й нака́жетъ тѧ̀.	І знай у серці твоєму, що Господь, Бог твій, учить тебе, як людина учить сина свого.
6	6
И҆ сохрани́ши за́пѡвѣди гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀ ходи́ти въ пꙋте́хъ є҆гѡ̀ и҆ боѧ́тисѧ є҆гѡ̀.	Отже, зберігай заповіді Господа, Бога твого, ходячи путями Його і бійся Його.
7	7
Гдⷭ҇ь бо бг҃ъ тво́й введе́тъ тѧ̀ въ зе́млю благꙋ́ю и҆ мно́гꙋ, и҆дѣ́же водотє́чи вѡ́дныѧ и҆ и҆сто́чники бе́здны и҆сходѧ́щыѧ по полѧ́мъ и҆ гора́мъ,	Бо Господь, Бог твій, веде тебе в землю добру, у землю, де потоки вод, джерела й озера виходять з долин і гір,
8	8
въ зе́млю пшени́цы и҆ ꙗ҆чме́нѧ, (и҆дѣ́же) вїногра́ди, смѡ́кви и҆ щипцы̀, въ зе́млю ма́сличїѧ є҆ле́а и҆ ме́да:	у землю, [де] пшениця, ячмінь, виноградні лози, смоковниці і гранатові дерева, у землю, де оливкові дерева і мед,
9	9
въ зе́млю на не́йже не съ нището́ю снѣ́си хлѣ́бъ тво́й, и҆ ничесогѡ̀ востре́бꙋеши на не́й: въ зе́млю въ не́йже ка́менїе желѣ́зно, и҆ ѿ го́ръ є҆ѧ̀ и҆скопа́еши мѣ́дь:	у землю, у якій без убогости будеш їсти хліб твій і ні у чому не будеш мати нестачі, у землю, в якій камені — залізо, і з гір якої будеш висікати мідь.
10	10
и҆ ꙗ҆́сти бꙋ́деши, и҆ насы́тишисѧ, и҆ благослови́ши гдⷭ҇а бг҃а твоего̀ на землѝ бла́зѣй, ю҆́же дадѐ тебѣ̀.	І коли будеш їсти і насичуватися, тоді благословляй Господа, Бога твого, за добру землю, яку Він дав тобі.
11	11
Вонмѝ себѣ̀, не забꙋ́ди гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀, є҆́же не сохрани́ти за́пѡвѣди є҆гѡ̀ и҆ сꙋдбы̑ и҆ ѡ҆правда̑нїѧ є҆гѡ̀, є҆ли̑ка а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀ дне́сь:	Бережися, щоб ти не забув Господа, Бога твого, не дотримуючи заповідей Його, і законів Його, і постанов Його, які сьогодні заповідаю тобі.
12	12
да не когда̀ ꙗ҆ды́й и҆ насы́тивсѧ, и҆ до́мы добры̑ согради́въ и҆ всели́всѧ въ нѧ̀,	Коли будеш їсти і насичуватися, і побудуєш гарні доми і будеш жити [в них],
13	13
и҆ волѡ́мъ твои̑мъ и҆ ѻ҆вца́мъ твои̑мъ оу҆мно́жившымсѧ тебѣ̀, сребрꙋ̀ и҆ зла́тꙋ оу҆мно́жившымсѧ тебѣ̀, и҆ всѣ̑мъ, є҆ли̑ка тебѣ̀ бꙋ́дꙋтъ, оу҆мно́жившымсѧ тебѣ̀,	і коли буде в тебе багато великої і дрібної худоби, і буде багато срібла і золота, і всього в тебе буде багато, —
14	14
вознесе́шисѧ се́рдцемъ твои́мъ, и҆ забꙋ́деши гдⷭ҇а бг҃а твоего̀, и҆зве́дшаго тѧ̀ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, и҆з̾ до́мꙋ рабо́ты:	то дивися, щоб не стало гордовитим серце твоє і не забув ти Господа, Бога твого, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства;
15	15
прове́дшаго тѧ̀ сквозѣ̀ пꙋсты́ню вели́кꙋю и҆ стра́шнꙋю ѻ҆́нꙋ, въ не́йже ѕмїи̑ оу҆грыза́ющыѧ, и҆ скорпі̑и, и҆ жа́жда, въ не́йже не бѧ́ше воды̀: и҆зве́дшаго тебѣ̀ и҆з̾ ка́мене несѣко́ма и҆сто́чникъ водны́й:	Який провів тебе по пустелі великій і страшній, де змії, василіски, скорпіони і місця сухі, на яких немає води; Який виточив для тебе [джерело] води зі скелі гранітної,
16	16
пита́вшаго тѧ̀ ма́нною въ пꙋсты́ни, є҆ѧ́же не вѣ́дѣлъ є҆сѝ ты̀, нижѐ вѣ́дѧхꙋ ѻ҆тцы̀ твоѝ, да ѡ҆ѕло́битъ тѧ̀ и҆ да и҆скꙋ́ситъ тѧ̀, и҆ бла́го тебѣ̀ сотвори́тъ на послѣ́докъ тво́й:	насичував тебе в пустелі манною, якої [не знав ти і] не знали батьки твої, щоб смирити тебе і випробувати тебе, щоб з часом зробити тобі добро,
17	17
да не рече́ши въ се́рдцы твое́мъ: крѣ́пость моѧ̀ и҆ си́ла рꙋкѝ моеѧ̀ сотворѝ мнѣ̀ си́лꙋ вели́кꙋю сїю̀,	і щоб ти не сказав у серці твоєму: «моя сила і міць руки моєї придбали мені багатство це»,
18	18
и҆ помѧне́ши гдⷭ҇а бг҃а твоего̀, ꙗ҆́кѡ то́й дадѐ тебѣ̀ крѣ́пость, є҆́же сотвори́ти си́лꙋ, и҆ да оу҆ста́витъ завѣ́тъ сво́й, и҆́мже клѧ́тсѧ ѻ҆тцє́мъ твои̑мъ, ꙗ҆́коже дне́сь.	але щоб пам’ятав Господа, Бога твого, бо Він дає тобі силу здобувати багатство, щоб виконати, як нині, завіт Свій, який Він клятвою утвердив батькам твоїм.
19	19
И҆ бꙋ́детъ а҆́ще забве́нїемъ забꙋ́деши гдⷭ҇а бг҃а твоего̀, и҆ по́йдеши в̾слѣ́дъ богѡ́въ и҆ны́хъ, и҆ послꙋ́жиши и҆̀мъ, и҆ поклони́шисѧ и҆̀мъ, засвидѣ́телствꙋю ва́мъ дне́сь небесе́мъ и҆ земле́ю, ꙗ҆́кѡ па́гꙋбою поги́бнете:	Якщо ж ти забудеш Господа, Бога твого, і підеш услід богів інших, і будеш служити їм і поклонятися їм, то свідчу вам сьогодні [небом і землею], що ви загинете;
20	20
ꙗ҆́коже и҆ про́чїи ꙗ҆зы́цы, ꙗ҆̀же гдⷭ҇ь бг҃ъ погꙋблѧ́етъ ѿ лица̀ ва́шегѡ, та́кѡ поги́бнете, зане́же не послꙋ́шасте гла́са гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ.	як народи, які Господь [Бог] знищує від лиця вашого, так загинете і ви за те, що не послухаєте голосу Господа, Бога вашого.
Глава́ ѳ҃	Глава 9

1	1
Слы́ши, і҆и҃лю, ты̀ прехо́диши і҆ѻрда́нъ дне́сь, вни́ти є҆́же наслѣ́дити ꙗ҆зы́ки вели̑кїѧ и҆ крѣпча́йшы па́че ва́съ, гра́ды вели̑ки и҆ ѡ҆граждє́ны до небесѐ,	Слухай, Ізраїлю: ти тепер ідеш за Йордан, щоб піти оволодіти народами, більшими і сильнішими за тебе, містами великими, з укріпленнями до небес,
2	2
лю́ди вели̑ки и҆ мнѡ́ги и҆ предѡ́лги, сы́ны є҆на́кѡвы, ꙗ҆̀же ты̀ вѣ́си, и҆ ты̀ слы́шалъ є҆сѝ: кто̀ проти́вꙋ ста́нетъ сынѡ́мъ є҆на́кѡвымъ;	народом [великим,] численним і високорослим, синами Енаковими, про яких ти знаєш і чув: «хто устоїть проти синів Енакових?»
3	3
И҆ оу҆вѣ́си дне́сь, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й се́й пред̾и́детъ пред̾ лице́мъ твои́мъ: ѻ҆́гнь попалѧ́ѧй є҆́сть: се́й потреби́тъ ѧ҆̀, и҆ се́й ѿврати́тъ ѧ҆̀ ѿ лица̀ твоегѡ̀, и҆ потреби́тъ ѧ҆̀ вско́рѣ, ꙗ҆́коже речѐ тебѣ̀ гдⷭ҇ь.	Знай же нині, що Господь, Бог твій, іде перед тобою, як вогонь, що поїдає; Він буде знищувати їх і поборювати їх перед тобою, і ти проженеш їх, і погубиш їх скоро, як говорив тобі Господь.
4	4
Не рцы̀ въ се́рдцы твое́мъ, є҆гда̀ потреби́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й ꙗ҆зы́ки сїѧ̑ пред̾ лице́мъ твои́мъ, глаго́лѧ: пра́вдъ ра́ди мои́хъ введе́ мѧ гдⷭ҇ь наслѣ́дити зе́млю благꙋ́ю сїю̀:	Коли буде виганяти їх Господь, Бог твій, від лиця твого, не говори в серці твоєму, що за праведність мою привів мене Господь оволодіти цією [доброю] землею, і що за нечестя народів цих Господь виганяє їх від лиця твого;
5	5
не ра́ди пра́вды твоеѧ̀, нижѐ преподо́бїѧ ра́ди се́рдца твоегѡ̀ ты̀ вхо́диши наслѣ́дити зе́млю и҆́хъ, но нече́стїѧ ра́ди и҆ беззако́нїѧ ꙗ҆зы́кѡвъ си́хъ гдⷭ҇ь ѿ лица̀ твоегѡ̀ потреби́тъ ѧ҆̀, и҆ да оу҆ста́витъ завѣ́тъ, и҆́мже клѧ́тсѧ гдⷭ҇ь ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ, а҆враа́мꙋ и҆ і҆саа́кꙋ и҆ і҆а́кѡвꙋ:	не за праведність твою і не за правоту серця твого йдеш ти успадковувати землю їх, але за нечестя [і беззаконня] народів цих Господь, Бог твій, виганяє їх від лиця твого, і щоб виконати слово, яким клявся Господь батькам твоїм Аврааму, Ісааку та Якову;
6	6
и҆ да оу҆вѣ́си дне́сь, ꙗ҆́кѡ не ра́ди пра́вды твоеѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀ зе́млю благꙋ́ю сїю̀ наслѣ́дити: ꙗ҆́кѡ лю́дїе жестоковы́йнїи є҆стѐ.	тому знай [нині], що не за праведність твою Господь, Бог твій, дає тобі оволодіти цією доброю землею, бо ти народ жорстокосердий.
7	7
По́мни, не забꙋ́ди, коли́кѡ разгнѣ́васте гдⷭ҇а бг҃а своего̀ въ пꙋсты́ни: ѿ негѡ́же днѐ и҆зыдо́сте и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, да́же внидо́сте въ мѣ́сто сїѐ, не покарѧ́ющесѧ соверша́сте ꙗ҆̀же проти́вꙋ гдⷭ҇а:	Пам’ятай, не забудь, скільки ти дратував Господа, Бога твого, у пустелі: від самого того дня, як вийшов ти з землі Єгипетської, і до самого приходу вашого на місце це ви противилися Господу.
8	8
и҆ въ хѡри́вѣ разгнѣ́васте гдⷭ҇а, и҆ разгнѣ́васѧ гдⷭ҇ь на вы̀, потреби́ти ва́съ,	І при Хориві ви дратували Господа, і прогнівався на вас Господь, так що хотів знищити вас,
9	9
восходѧ́щꙋ мнѣ̀ на го́рꙋ, взѧ́ти скрижа̑ли ка́мєнныѧ, скрижа̑ли завѣ́та, ꙗ҆̀же завѣща̀ гдⷭ҇ь къ ва́мъ: и҆ пребы́хъ въ горѣ̀ четы́редесѧть дні́й и҆ четы́редесѧть ноще́й: хлѣ́ба не ꙗ҆до́хъ и҆ воды̀ не пи́хъ.	коли я зійшов на гору, щоб прийняти скрижалі кам’яні, скрижалі завіту, який уклав Господь з вами, і пробув на горі сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив,
10	10
И҆ даде́ ми гдⷭ҇ь двѣ̀ скрижа̑ли ка́мєнны, напи̑саны пе́рстомъ бж҃їимъ, и҆ на ни́хъ бѧ́хꙋ напи̑сана всѧ̑ словеса̀, ꙗ҆̀же гл҃а гдⷭ҇ь къ ва́мъ въ горѣ̀ и҆з̾ среды̀ ѻ҆гнѧ̀ въ де́нь собра́нїѧ:	і дав мені Господь дві скрижалі кам’яні, написані перстом Божим, а на них [написані були] усі слова, які виголосив вам Господь на горі із середовища вогню в день зібрання.
11	11
и҆ бы́сть по четы́редесѧти дне́хъ и҆ по четы́редесѧти ноще́хъ, даде́ ми гдⷭ҇ь двѣ̀ скрижа̑ли ка́мєнны, скрижа̑ли завѣ́та,	Після закінчення ж сорока днів і сорока ночей дав мені Господь дві скрижалі кам’яні, скрижалі завіту,
12	12
и҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: воста́ни и҆ сни́ди ско́рѡ ѿсю́дꙋ, ꙗ҆́кѡ беззако́нноваша лю́дїе твоѝ, ꙗ҆̀же и҆зве́лъ є҆сѝ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петски: состꙋпи́ша ско́рѡ съ пꙋтѝ, є҆го́же заповѣ́далъ є҆сѝ и҆̀мъ, и҆ сотвори́ша себѣ̀ слїѧ́нїе.	і сказав мені Господь: встань, піди скоріше звідси, бо розбестився народ твій, який ти вивів з Єгипту; швидко ухилилися вони від путі, яку Я заповів їм; вони зробили собі відлитого ідола.
13	13
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: гл҃ахъ тебѣ̀ є҆ди́ною и҆ два́жды, гл҃ѧ: ви́дѣхъ лю́ди сїѧ̑, и҆ сѐ, лю́дїе жестоковы́йнїи сꙋ́ть:	І сказав мені Господь: [Я говорив тобі один і другий раз:] бачу Я народ цей, ось він народ жорстокосердий;
14	14
ѡ҆ста́ви мѧ̀, да потреблю̀ ѧ҆̀, и҆ погꙋблю̀ и҆́мѧ и҆́хъ под̾ небесе́мъ, и҆ сотворю́ тѧ въ ꙗ҆зы́къ вели́къ и҆ крѣ́покъ и҆ мно́гъ па́че си́хъ.	не утримуй Мене, і Я знищу їх, і зітру ім’я їх з піднебесної, а від тебе породжу народ, який буде [більшим,] сильнішим і численнішим за них.
15	15
И҆ возврати́всѧ снидо́хъ съ горы̀, и҆ гора̀ горѧ́ше ѻ҆гне́мъ: и҆ двѣ̀ скрижа̑ли свидѣ́нїй во ѻ҆бою̀ рꙋкꙋ̀ моє́ю:	Я обернувся і пішов з гори, гора ж горіла вогнем; дві скрижалі завіту були в обох руках моїх;
16	16
и҆ ви́дѣвъ, ꙗ҆́кѡ согрѣши́сте пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ ва́шимъ, и҆ сотвори́сте себѣ̀ телца̀ слїѧ́на, и҆ состꙋпи́сте съ пꙋтѝ ско́рѡ, є҆го́же заповѣ́да гдⷭ҇ь ва́мъ твори́ти,	і бачив я, що ви згрішили проти Господа, Бога вашого, зробили собі відлитого тельця, швидко ухилилися від путі, якої [триматися] заповів вам Господь;
17	17
и҆ взе́мъ ѻ҆́бѣ скрижа̑ли, поверго́хъ ѧ҆̀ и҆з̾ рꙋкꙋ̀ моє́ю и҆ сокрꙋши́хъ и҆̀хъ пред̾ ва́ми.	і взяв я обидві скрижалі, і кинув їх з обох рук своїх, і розбив їх перед очима вашими.
18	18
И҆ моли́хсѧ пред̾ гдⷭ҇емъ второ́е, ꙗ҆́коже и҆ пе́рвое, четы́редесѧть дні́й и҆ четы́редесѧть ноще́й, хлѣ́ба не ꙗ҆до́хъ и҆ воды̀ не пи́хъ, всѣ́хъ ра́ди грѣхѡ́въ ва́шихъ, и҆́миже согрѣши́сте, творѧ́ще ѕло́е пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ ва́шимъ, є҆́же разгнѣ́вати є҆го̀:	І [вдруге] упавши перед Господом, молився я, як раніше, сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив, за всі гріхи ваші, якими ви згрішили, зробивши зло в очах Господа [Бога вашого] і роздратувавши Його;
19	19
и҆ боѧ́зненъ бѣ́хъ гнѣ́ва ра́ди и҆ ꙗ҆́рости, ꙗ҆́кѡ разгнѣ́васѧ гдⷭ҇ь на вы̀, да потреби́тъ ва́съ: и҆ послꙋ́ша менѐ гдⷭ҇ь и҆ въ то̀ вре́мѧ.	бо я страшився гніву і лютости, якими Господь прогнівався на вас і хотів погубити вас. І послухав мене Господь і цього разу.
20	20
И҆ на а҆арѡ́на разгнѣ́васѧ гдⷭ҇ь ѕѣлѡ̀, є҆́же погꙋби́ти є҆го̀: и҆ моли́хсѧ и҆ за а҆арѡ́на во вре́мѧ ѻ҆́но.	І на Аарона дуже прогнівався Господь і хотів погубити його; але я молився й за Аарона в той час.
21	21
И҆ грѣ́хъ ва́шъ, є҆го́же сотвори́сте, телца̀, взѧ́хъ є҆го̀ и҆ сожго́хъ є҆го̀ на ѻ҆гнѝ, и҆ и҆зби́хъ є҆го̀ и҆ сотро́хъ є҆го̀ ѕѣлѡ̀, да́же бы́сть дро́бенъ, и҆ бы́сть ꙗ҆́кѡ пра́хъ, и҆ и҆зсы́пахъ пра́хъ въ водоте́чꙋ сходѧ́щꙋю съ горы̀.	Гріх же ваш, який ви зробили, — тельця я взяв, спалив його у вогні, розбив його і всього стер до того, що він став дрібним, як порох, і я кинув порох цей у потік, що тече з гори.
22	22
И҆ въ запале́нїи, и҆ во и҆скꙋше́нїи, и҆ во гробѣ́хъ похотѣ́нїѧ разгнѣ́васте гдⷭ҇а бг҃а ва́шего.	І в Тавері, у Массі й у Киброт-Гаттааві ви роздратували Господа [Бога вашого].
23	23
И҆ є҆гда̀ посла̀ ва́съ гдⷭ҇ь ѿ ка́дисъ-варнѝ, гл҃ѧ: взы́дите и҆ наслѣ́дите зе́млю, ю҆́же а҆́зъ даю̀ ва́мъ: и҆ сопроти́вистесѧ гл҃го́лꙋ гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ, и҆ не вѣ́ровасте є҆мꙋ̀, и҆ не послꙋ́шасте гла́са є҆гѡ̀:	І коли посилав вас Господь з Кадес-Варні, говорячи: підіть, оволодійте землею, яку Я даю вам, — то ви стали проти повеління Господа Бога вашого, і не повірили Йому, і не послухали голосу Його.
24	24
и҆ не покарѧ́ющесѧ бы́сте гдⷭ҇ꙋ ѿ днѐ, въ ѻ҆́ньже позна́сѧ ва́мъ.	Ви були непокірливі Господу з того самого дня, як я став знати вас.
25	25
И҆ моли́хсѧ пред̾ гдⷭ҇емъ четы́редесѧть дні́й и҆ четы́редесѧть ноще́й, въ нѧ́же моли́хсѧ: рече́ бо гдⷭ҇ь погꙋби́ти ва́съ.	І впавши перед Господом, благав я сорок днів і сорок ночей, в які я молився, бо Господь хотів погубити вас;
26	26
И҆ моли́хсѧ бг҃ꙋ и҆ реко́хъ: гдⷭ҇и, гдⷭ҇и цр҃ю̀ богѡ́въ, не погꙋбѝ люді́й твои́хъ и҆ наслѣ́дїѧ твоегѡ̀, є҆́же и҆зба́вилъ є҆сѝ крѣ́постїю твое́ю вели́кою, ꙗ҆̀же и҆зве́лъ є҆сѝ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ крѣ́постїю твое́ю вели́кою и҆ рꙋко́ю си́льною и҆ мы́шцею твое́ю высо́кою:	і молився я Господу і сказав: Владико Господи, [Царю богів,] не погубляй народу Твого і наділу Твого, який Ти визволив величчю [могутности] Твоєї, який вивів Ти з Єгипту рукою сильною [і силою Твоєю великою];
27	27
помѧнѝ а҆враа́ма и҆ і҆саа́ка и҆ і҆а́кѡва, рабы̑ твоѧ̑, и҆̀мже клѧ́лсѧ є҆сѝ собо́ю: не призира́й на же́стокость люді́й си́хъ, и҆ на нече́стїе и҆́хъ и҆ на грѣхѝ и҆́хъ:	пом’яни рабів Твоїх, Авраама, Ісаака та Якова, [яким Ти клявся Собою]; не дивися на озлоблення народу цього і на нечестя його і на гріхи його,
28	28
да не когда̀ рекꙋ́тъ живꙋ́щїи на землѝ, ѿню́дꙋже и҆зве́лъ є҆сѝ на́съ, глаго́люще: не могі́й гдⷭ҇ь ввестѝ и҆̀хъ въ зе́млю, ю҆́же и҆̀мъ ѡ҆бѣща̀, и҆ ненави́дѧ и҆̀хъ гдⷭ҇ь, и҆зведѐ погꙋби́ти и҆̀хъ въ пꙋсты́ни:	щоб [ті, що живуть] у тій землі, звідки Ти вивів нас, не сказали: «Господь не міг ввести їх у землю, яку обіцяв їм, і, ненавидячи їх, вивів Він їх, щоб умертвити їх у пустелі».
29	29
и҆ сі́и лю́дїе твоѝ и҆ жре́бїй тво́й, и҆̀хже и҆зве́лъ є҆сѝ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ крѣ́постїю твое́ю вели́кою и҆ мы́шцею твое́ю высо́кою.	А вони Твій народ і Твій наділ, який Ти вивів [із землі Єгипетської] силою Твоєю великою і могутністю Твоєю високою.
Глава́ і҃	Глава 10

1	1
Во ѻ҆́но вре́мѧ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: и҆стешѝ себѣ̀ двѣ̀ скрижа̑ли ка́мєнны ꙗ҆́коже пє́рвыѧ, и҆ взы́ди ко мнѣ̀ на го́рꙋ, и҆ да сотвори́ши себѣ̀ ковче́гъ древѧ́нъ:	У той час сказав мені Господь: витеши собі дві скрижалі кам’яні, подібні до перших, і піднімись до Мене на гору, і зроби собі дерев’яний ковчег;
2	2
и҆ напишꙋ̀ на скрижа́лехъ словеса̀, ꙗ҆̀же бѧ́хꙋ на скрижа́лехъ пе́рвыхъ, и҆̀хже сокрꙋши́лъ є҆сѝ, и҆ да вложи́ши ѧ҆̀ въ ковче́гъ.	і Я напишу на скрижалях ті слова, які були на попередніх скрижалях, які ти розбив; і поклади їх у ковчег.
3	3
И҆ сотвори́хъ ковче́гъ ѿ дре́въ негнїю́шихъ, и҆ и҆стеса́хъ двѣ̀ скрижа̑ли ка́мєнны ꙗ҆́коже и҆ пє́рвыѧ, и҆ взыдо́хъ на го́рꙋ: и҆ ѻ҆́бѣ скрижа̑ли во ѻ҆бою̀ рꙋкꙋ̀ моє́ю:	І зробив я ковчег з дерева ситим, і витесав дві кам’яні скрижалі, як попередні, і пішов на гору; і дві ці скрижалі були в руках моїх.
4	4
и҆ написа̀ на скрижа́лехъ по писа́нїю пе́рвомꙋ де́сѧть слове́съ, ꙗ҆̀же гл҃а гдⷭ҇ь къ ва́мъ на горѣ̀ ѿ среды̀ ѻ҆гнѧ̀, и҆ дадѐ ѧ҆̀ гдⷭ҇ь мнѣ̀.	І написав Він на скрижалях, як написано було раніше, ті десять слів, які оголосив вам Господь на горі із середовища вогню в день зібрання, і віддав їх Господь мені.
5	5
И҆ ѡ҆брати́всѧ снидо́хъ съ горы̀, и҆ вложи́хъ скрижа̑ли въ ковче́гъ, є҆го́же сотвори́хъ: и҆ бѣ́ста тꙋ̀, ꙗ҆́коже повелѣ́ ми гдⷭ҇ь.	І повернувся я, і зійшов з гори, і поклав скрижалі в ковчег, який я зробив, щоб вони були там, як повелів мені Господь.
6	6
И҆ сы́нове і҆и҃лєвы воздвиго́шасѧ ѿ вирѡ́ѳа сынѡ́въ і҆акі́млихъ въ мїсада́й: та́мѡ оу҆́мре а҆арѡ́нъ, и҆ погребе́нъ бы́сть тꙋ̀, и҆ бы́сть жре́цъ є҆леаза́ръ сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.	І сини Ізраїлеві рушили з Беероф-Бене-Яакана в Мозер; там помер Аарон і похований там, і став священиком замість нього син його Єлеазар.
7	7
Ѿтꙋ́дꙋ же воздвиго́шасѧ въ гадга́дъ, и҆ ѿ гадга́да до є҆тава́ѳа, землѝ водоте́чи во́дъ.	Звідти рушили в Гудгод, з Гудгода в Іотвафу, у землю, де потоки вод.
8	8
Во ѻ҆́но вре́мѧ ѿдѣлѝ гдⷭ҇ь пле́мѧ леѵі́ино носи́ти ковче́гъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ, предстоѧ́ти пред̾ гдⷭ҇емъ, слꙋжи́ти и҆ моли́тисѧ и҆ благословлѧ́ти ѡ҆ и҆́мени є҆гѡ̀ до дне́шнѧгѡ днѐ:	У той час відокремив Господь коліно Левіїне, щоб носити ковчег завіту Господнього, стояти перед Господом, служити Йому [і молитися] і благословляти ім’ям Його, як це триває до цього дня;
9	9
сегѡ̀ ра́ди нѣ́сть леѵі́тѡмъ ча́сти и҆ жре́бїѧ въ бра́тїи и҆́хъ: гдⷭ҇ь са́мъ жре́бїй и҆́хъ, ꙗ҆́коже речѐ и҆̀мъ.	тому у левита немає частини і наділу з братами його: Сам Господь є наділом його, як говорив йому Господь, Бог твій.
10	10
И҆ а҆́зъ стоѧ́хъ на горѣ̀ четы́редесѧть дні́й и҆ четы́редесѧть ноще́й, и҆ послꙋ́ша гдⷭ҇ь менѐ и҆ во вре́мѧ сїѐ, и҆ не восхотѣ̀ гдⷭ҇ь погꙋби́ти ва́съ.	І пробув я на горі, як і в попередні рази, сорок днів і сорок ночей; і послухав мене Господь і цього разу, [і] не побажав Господь погубити тебе;
11	11
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: грѧдѝ, воздви́гнисѧ пред̾ людьмѝ си́ми, и҆ да вни́дꙋтъ и҆ наслѣ́дѧтъ зе́млю, є҆́юже клѧ́хсѧ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ, да́ти ю҆̀ и҆̀мъ.	і сказав мені Господь: встань, піди в путь перед народом [цим]; нехай вони підуть і оволодіють землею, яку Я клявся батькам їхнім дати їм.
12	12
И҆ нн҃ѣ, і҆и҃лю, что̀ проси́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й оу҆ тебє̀, то́чїю є҆́же боѧ́тисѧ гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀ и҆ ходи́ти во всѣ́хъ пꙋте́хъ є҆гѡ̀, и҆ люби́ти є҆го̀ и҆ слꙋжи́ти гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ твоемꙋ̀ ѿ всегѡ̀ се́рдца твоегѡ̀ и҆ ѿ всеѧ̀ дꙋшѝ твоеѧ̀,	Отже, Ізраїлю, чого вимагає від тебе Господь, Бог твій? Того тільки, щоб ти боявся Господа, Бога твого, ходив усіма путями Його, і любив Його, і служив Господу, Богу твоєму, від усього серця твого і від усієї душі твоєї,
13	13
храни́ти за́пѡвѣди гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀ и҆ ѡ҆правда̑нїѧ є҆гѡ̀, є҆ли̑ка а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀ дне́сь, да бла́го тебѣ̀ бꙋ́детъ;	щоб дотримував заповідей Господа [Бога твого] і постанов Його, які сьогодні заповідаю тобі, щоб тобі було добре.
14	14
Сѐ, гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀ не́бо и҆ не́бо небесѐ, землѧ̀ и҆ всѧ̑ є҆ли̑ка сꙋ́ть на не́й:	Ось у Господа Бога Твого, небо і небеса небес, земля й усе, що на ній;
15	15
ѻ҆ба́че ѻ҆тцы̀ ва́шы произво́ли гдⷭ҇ь люби́ти и҆̀хъ, и҆ и҆збра̀ сѣ́мѧ и҆́хъ по ни́хъ, ва́съ, па́че всѣ́хъ ꙗ҆зы̑къ, въ де́нь се́й.	але тільки батьків твоїх прийняв Господь і полюбив їх, і обрав вас, сі?м’я їх після них, з усіх народів, як нині бачиш.
16	16
И҆ ѡ҆брѣ́жите жестокосе́рдїе ва́ше, и҆ вы́и ва́шеѧ не ѡ҆жесточи́те ктомꙋ̀:	Отже, обріжте крайню плоть серця вашого і не будьте надалі жорстокосердими,
17	17
и҆́бо гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ се́й бг҃ъ богѡ́въ и҆ гдⷭ҇ь господе́й, бг҃ъ вели́кїй и҆ крѣ́пкїй и҆ стра́шный, и҆́же не диви́тсѧ лицꙋ̀, нижѐ взе́млетъ да́ра:	бо Господь, Бог ваш, є Бог богів і Владика владик, Бог великий, сильний і страшний, Який не дивиться на особи і не бере дарів,
18	18
творѧ́й сꙋ́дъ прише́лцꙋ и҆ си́рꙋ и҆ вдови́цѣ, и҆ лю́битъ прише́лца да́ти є҆мꙋ̀ хлѣ́бъ и҆ ри́зꙋ.	Який дає суд сироті і вдові, і любить прибулого, і дає йому хліб і одяг.
19	19
И҆ возлюби́те прише́лца: прише́лцы бо бѣ́сте въ землѝ є҆гѵ́петстѣй.	Любіть і ви прибульця, тому що самі були прибульцями в землі Єгипетській.
20	20
Гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀ да оу҆бои́шисѧ, и҆ томꙋ̀ (*є҆ди́номꙋ) послꙋ́жиши, и҆ къ немꙋ̀ прилѣпи́шисѧ, и҆ и҆́менемъ є҆гѡ̀ клене́шисѧ:	Господа, Бога твого, бійся [і] Йому [одному] служи, і до Нього приліпись, і Його ім’ям клянися:
21	21
то́й хвала̀ твоѧ̀ и҆ то́й бг҃ъ тво́й, и҆́же сотворѝ тебѣ̀ вели̑каѧ и҆ сла̑внаѧ сїѧ̑, ꙗ҆̀же ви́дѣсте ѻ҆́чи твоѝ:	Він хвала твоя і Він Бог твій, Який зробив із тобою ті великі і страшні діла, які бачили очі твої;
22	22
въ седми́десѧтихъ и҆ пѧтѝ дꙋша́хъ снидо́ша ѻ҆тцы̀ твоѝ во є҆гѵ́петъ: нн҃ѣ же сотвори́ тѧ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й ꙗ҆́кѡ ѕвѣ́зды небє́сныѧ мно́жествомъ.	у сімдесяти [п’ятьох] душах прийшли батьки твої в Єгипет, а нині Господь Бог твій, зробив тебе численним, як зірки небесні.
Глава́ а҃і	Глава 11

1	1
И҆ да возлю́биши гдⷭ҇а бг҃а твоего̀, и҆ сохрани́ши стражбы̑ є҆гѡ̀ и҆ ѡ҆правда̑нїѧ є҆гѡ̀ и҆ за́пѡвѣди є҆гѡ̀ и҆ сꙋды̀ є҆гѡ̀ во всѧ̑ дни̑.	Отже, люби Господа, Бога твого, і дотримуй, що повелено Ним дотримувати, і постанови Його і закони Його і заповіді Його в усі дні.
2	2
И҆ оу҆вѣ́сте дне́сь, ꙗ҆́кѡ не ча̑да ва̑ша, є҆ли́цы не свѣ́дѣша, нижѐ ви́дѣша наказа́нїѧ гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀ и҆ вели́чества є҆гѡ̀, и҆ рꙋкѝ си́льныѧ и҆ мы́шцы высо́кїѧ,	І згадайте нині, — бо я говорю не з синами вашими, які не знають і не бачили покарання Господа Бога вашого, — Його велич [і] Його міцну руку і велику силу Його,
3	3
и҆ зна́менїй є҆гѡ̀ и҆ чꙋде́съ є҆гѡ̀, є҆ли̑ка сотворѝ посредѣ̀ є҆гѵ́пта фараѡ́нꙋ царю̀ є҆гѵ́петскꙋ и҆ все́й землѝ є҆гѡ̀,	знамення Його і діла Його, які Він зробив серед Єгипту з фараоном, царем Єгипетським, і з усією землею його,
4	4
и҆ є҆ли̑ка сотворѝ си́лѣ є҆гѵ́петстѣй: колєсни́цы и҆́хъ и҆ ко́ни и҆́хъ ка́кѡ потопѝ вода̀ мо́рѧ чермна́гѡ, пред̾ лице́мъ и҆́хъ, гонѧ́щымъ и҆̀мъ в̾слѣ́дъ ва́съ, и҆ погꙋбѝ и҆̀хъ гдⷭ҇ь бг҃ъ до дне́шнѧгѡ днѐ:	і що Він зробив з військом єгипетським, з конями його і колісницями його, яких Він потопив у водах Червоного моря, коли вони гналися за вами, — і погубив їх Господь [Бог] навіть до цього дня;
5	5
и҆ є҆ли̑ка сотворѝ ва́мъ въ пꙋсты́ни, до́ндеже прїидо́сте на мѣ́сто сїѐ:	і що Він робив для вас у пустелі, доки ви не дійшли до місця цього,
6	6
и҆ є҆ли̑ка сотворѝ даѳа́нꙋ и҆ а҆вїрѡ́нꙋ сынѡ́мъ є҆лїа́ва сы́на рꙋви́млѧ, ꙗ҆̀же ѿве́рзши землѧ̀ оу҆ста̀ своѧ̑ пожрѐ и҆̀хъ, и҆ до́мы и҆́хъ, и҆ кꙋ́щы и҆́хъ, и҆ всѐ и҆́хъ и҆мѣ́нїе съ ни́ми, средѝ всегѡ̀ і҆и҃лѧ:	і що Він зробив з Дафаном і Авироном, синами Елиава, сина Рувимового, коли земля розверзла вуста свої і серед усього Ізраїля поглинула їх і сімейства їхні, і намети їхні, і все майно їхнє, що було в них;
7	7
ꙗ҆́кѡ ѻ҆́чи ва́ши ви́дѣста всѧ̑ дѣла̀ гдⷭ҇нѧ вели̑каѧ, є҆ли̑ка сотворѝ въ ва́съ дне́сь.	бо очі ваші бачили усі великі діла Господа, які Він зробив.
8	8
И҆ сохрани́те всѧ̑ за́пѡвѣди є҆гѡ̀, є҆ли̑ки а҆́зъ заповѣ́даю ва́мъ дне́сь, да живетѐ и҆ оу҆мно́житесѧ, и҆ вни́дете и҆ наслѣ́дите зе́млю, на ню́же вы̀ прехо́дите чрез̾ і҆ѻрда́нъ та́мѡ наслѣ́дити ю҆̀:	Отже, дотримуйте всіх заповідей [Його], які я заповідаю вам сьогодні, щоб ви [були живі,] зміцнилися і пішли й оволоділи землею, в яку ви переходите [за Йордан], щоб оволодіти нею;
9	9
да мнѡ́ги дни̑ бꙋ́дете на землѝ, є҆́юже клѧ́тсѧ гдⷭ҇ь ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ да́ти и҆̀мъ и҆ сѣ́мени и҆́хъ по ни́хъ зе́млю кипѧ́щꙋю млеко́мъ и҆ ме́домъ.	і щоб ви жили багато часу на тій землі, яку клявся Господь батькам вашим дати їм і сімені їхньому на землі, в якій тече молоко і мед.
10	10
Є҆́сть бо землѧ̀, на ню́же вы̀ и҆́дете та́мѡ наслѣ́дити ю҆̀, не ꙗ҆́кѡ землѧ̀ є҆гѵ́петска є҆́сть, ѿню́дꙋже и҆зыдо́сте, є҆гда̀ сѣ́ютъ сѣ́мѧ и҆ напаѧ́ютъ ю҆̀ нога́ми свои́ми, а҆́ки вертогра́дъ зеле́йный:	Бо земля, у яку ти йдеш, щоб оволодіти нею, не така, як земля Єгипетська, з якої вийшли ви, де ти, посіявши насіння твоє, поливав [її] за допомогою ніг твоїх, як оливковий сад;
11	11
землѧ́ же, въ ню́же ты̀ вхо́диши та́мѡ наслѣ́дити ю҆̀, землѧ̀ наго́рнаѧ и҆ ра́внаѧ, ѿ дождѧ̀ небе́снагѡ напаѧ́етсѧ водо́ю:	але земля, у яку ви переходите, щоб оволодіти нею, є земля з горами і долинами, і від дощу небесного напоюється водою, —
12	12
землѧ̀, на ню́же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й присѣща́етъ всегда̀, ѻ҆́чи гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀ на не́й ѿ нача́ла лѣ́та и҆ до конца̀ лѣ́та.	земля, про яку Господь, Бог твій, піклується: очі Господа, Бога твого, безперестанно на ній, від початку року і до кінця року.
13	13
А҆́ще же слꙋ́хомъ послꙋ́шаете всѣ́хъ за́повѣдїй є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀ дне́сь, люби́ти гдⷭ҇а бг҃а твоего̀ и҆ слꙋжи́ти є҆мꙋ̀ ѿ всегѡ̀ се́рдца твоегѡ̀ и҆ ѿ всеѧ̀ дꙋшѝ твоеѧ̀,	Якщо ви будете слухати заповіді Мої, які заповідаю вам сьогодні, любити Господа, Бога вашого, і служити Йому від усього серця вашого і від усієї душі вашої,
14	14
и҆ да́стъ до́ждь землѝ твое́й во вре́мѧ ра́нный и҆ по́здный, и҆ собере́ши жи̑та твоѧ̑ и҆ вїно̀ твоѐ и҆ є҆ле́й тво́й:	то дам землі вашій дощ у свій час, ранній і пізній; і ти збереш хліб твій і вино твоє і єлей твій;
15	15
и҆ да́стъ пи́щꙋ на се́лѣхъ скотѡ́мъ твои̑мъ.	і дам траву на полі твоєму для худоби твоєї, і будеш їсти і насичуватися.
16	16
И҆ ꙗ҆ды́й и҆ насы́тивсѧ, внемлѝ себѣ̀, да не разшири́тсѧ се́рдце твоѐ, и҆ престꙋ́пите, и҆ послꙋ́жите богѡ́мъ и҆ны̑мъ, и҆ поклоните́сѧ и҆̀мъ:	Бережіться, щоб не спокусилося серце ваше, і ви не ухилилися і не стали служити іншим богам і не поклонилися їм;
17	17
и҆ ꙗ҆́ростїю разгнѣ́ваетсѧ гдⷭ҇ь на вы̀ и҆ затвори́тъ не́бо, и҆ не бꙋ́детъ дождѧ̀, и҆ землѧ̀ не да́стъ плода̀ своегѡ̀, и҆ поги́бнете вско́рѣ ѿ землѝ благі́ѧ, ю҆́же гдⷭ҇ь дадѐ ва́мъ.	і тоді запалає гнів Господа на вас, і закриє Він небо, і не буде дощу, і земля не принесе плодів своїх, і ви швидко загинете на добрій землі, яку Господь дає вам.
18	18
И҆ вложи́те словеса̀ сїѧ̑ въ сердца̀ ва̑ша и҆ въ дꙋ́шꙋ ва́шꙋ, и҆ наважи́те ѧ҆̀ въ зна́менїе на рꙋ́кꙋ ва́шꙋ, и҆ бꙋ́дꙋтъ непоколєби́ма междꙋ̀ ѻ҆чи́ма ва́шима,	Отже, покладіть ці слова Мої в серце ваше й у душу вашу, і нав’яжіть їх як ознаку на руку свою, і нехай будуть вони пов’язкою над очима вашими;
19	19
и҆ наꙋчи́те си̑мъ ча̑да своѧ̑ глаго́лати сїѧ̑, сѣдѧ́щꙋ тебѣ̀ въ домꙋ̀ и҆ и҆дꙋ́щꙋ тебѣ̀ въ пꙋтѝ, и҆ возлежа́щꙋ тѝ и҆ востаю́щꙋ тѝ:	і навчайте їх синів своїх, говорячи про них, коли ти сидиш у домі твоєму, і коли йдеш дорогою, і коли лягаєш, і коли встаєш;
20	20
и҆ напиши́те ѧ҆̀ на пра́зѣхъ домѡ́въ ва́шихъ и҆ вра́тъ ва́шихъ,	і напиши їх на одвірках дому твого і на воротах твоїх,
21	21
да оу҆мно́жатсѧ дні́е ва́ши и҆ дни̑ сынѡ́въ ва́шихъ на землѝ, є҆́юже клѧ́тсѧ гдⷭ҇ь ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ да́ти и҆̀мъ, ꙗ҆́коже дні́е не́ба на землѝ.	щоб стільки ж багато було днів ваших і днів дітей ваших на тій землі, яку Господь клявся дати батькам вашим, скільки днів небо буде над землею.
22	22
И҆ бꙋ́детъ а҆́ще слꙋ́хомъ послꙋ́шаете всѣ́хъ за́повѣдїй си́хъ, ꙗ҆̀же а҆́зъ заповѣ́даю ва́мъ дне́сь твори́ти, люби́ти гдⷭ҇а бг҃а ва́шего и҆ ходи́ти во всѣ́хъ пꙋте́хъ є҆гѡ̀ и҆ прилѣплѧ́тисѧ къ немꙋ̀,	Бо якщо ви будете дотримувати всіх заповідей цих, які заповідаю вам виконувати, будете любити Господа, Бога вашого, ходити всіма путями Його і приліплюватися до Нього,
23	23
тогда̀ и҆зжене́тъ гдⷭ҇ь всѧ̑ ꙗ҆зы́ки сїѧ̑ ѿ лица̀ ва́шегѡ, и҆ ѡ҆держитѐ ꙗ҆зы́ки вели̑кїѧ и҆ крѣ̑пкїѧ па́че ва́съ.	то прожене Господь усі народи ці від лиця вашого, і ви оволодієте народами, які більші і сильніші за вас;
24	24
Всѧ́кое мѣ́сто, на не́мже ста́нетъ стопа̀ но́гъ ва́шихъ, ва́мъ бꙋ́детъ: ѿ пꙋсты́ни и҆ а҆нтїлїва́на, и҆ ѿ рѣкѝ вели́кїѧ є҆ѵфра́та, и҆ да́же до мо́рѧ, є҆́же на за́падѣ, бꙋ́дꙋтъ предѣ́лы ва́ши:	усяке місце, на яке ступить нога ваша, буде ваше; від пустелі й Ливану, від ріки, ріки Євфрату, навіть до моря західного будуть межі ваші;
25	25
никто́же противоста́нетъ пред̾ лице́мъ ва́шимъ: и҆ тре́петъ ва́шъ и҆ стра́хъ ва́шъ возложи́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ на лицѐ всеѧ̀ землѝ, на ню́же а҆́ще взы́дете, ꙗ҆́коже гл҃а гдⷭ҇ь къ ва́мъ.	ніхто не устоїть проти вас: Господь, Бог ваш, наведе страх і трепет перед вами на всяку землю, на яку ви ступите, як Він говорив вам.
26	26
Сѐ, а҆́зъ даю̀ пред̾ ва́ми дне́сь блгⷭ҇ве́нїе и҆ клѧ́твꙋ:	Ось, я пропоную вам сьогодні благословення і прокляття:
27	27
блгⷭ҇ве́нїе, а҆́ще послꙋ́шаете за́повѣдїй гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ, є҆ли̑ки а҆́зъ заповѣ́даю ва́мъ дне́сь:	благословення, якщо послухаєте заповідей Господа, Бога вашого, які я заповідаю вам сьогодні,
28	28
и҆ клѧ́твꙋ, а҆́ще не послꙋ́шаете за́повѣдїй гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ, є҆ли̑ки а҆́зъ заповѣ́даю ва́мъ дне́сь, и҆ совратите́сѧ съ пꙋтѝ, є҆го́же заповѣ́дахъ ва́мъ, и҆дꙋ́ще послꙋжи́ти богѡ́мъ и҆ны̑мъ, и҆́хже не вѣ́сте.	а прокляття, якщо не послухаєте заповідей Господа, Бога вашого, і ухилитеся від путі, яку заповідаю вам сьогодні, і підете вслід богів інших, яких ви не знаєте.
29	29
И҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ введе́тъ тебѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й въ зе́млю, въ ню́же прехо́диши та́мѡ наслѣ́дити ю҆̀, да да́си благослове́нїе на горѣ̀ гарїзі́нъ и҆ клѧ́твꙋ на горѣ̀ гева́лъ:	Коли введе тебе Господь, Бог твій, у ту землю, у яку ти йдеш, щоб оволодіти нею, тоді проголоси благословення на горі Гаризим, а прокляття на горі Гевал:
30	30
не се́ ли сїѧ̑ сꙋ́ть ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на, за пꙋте́мъ и҆́же на за́падѣ со́лнца, въ землѝ ханаа́на ѡ҆бита́ющагѡ на за́падѣ со́лнца бли́з̾ галга́ла оу҆ дꙋ́ба высо́кагѡ;	ось вони за Йорданом, по дорозі до заходу сонця, у землі хананеїв, що живуть на рівнині, навпроти Галгала, біля діброви Море?.
31	31
Вы́ бо прехо́дите і҆ѻрда́нъ, вше́дше наслѣ́дити зе́млю, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ дае́тъ ва́мъ въ жре́бїй всѧ̑ дни̑, и҆ прїи́мете ю҆̀, и҆ вселите́сѧ въ ню̀:	Бо ви переходите Йордан, щоб оволодіти землею, яку Господь, Бог ваш, дає вам [у наділ назавжди], й оволодієте нею і будете жити на ній.
32	32
и҆ да сохранитѐ твори́ти всѧ̑ за́пѡвѣди є҆гѡ̀ и҆ сꙋды̀ є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же а҆́зъ даю̀ пред̾ ва́ми дне́сь.	Отже, намагайтеся дотримувати всіх постанов і законів [Його], які пропоную я вам сьогодні.
Глава́ в҃і	Глава 12

1	1
И҆ сїѧ̑ за́пѡвѣди и҆ сꙋды̀, ꙗ҆̀же снабди́те твори́ти на землѝ, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ ѻ҆тє́цъ ва́шихъ дае́тъ ва́мъ въ жре́бїй во всѧ̑ дни̑, въ нѧ́же вы̀ жи́ти бꙋ́дете на землѝ:	Ось постанови і закони, які ви повинні намагатися виконувати в землі, яку Господь, Бог батьків твоїх, дає тобі у володіння, в усі дні, в які ви будете жити на тій землі.
2	2
па́гꙋбою погꙋби́те всѧ̑ мѣста̀, въ ни́хже слꙋжи́ша та́мѡ ꙗ҆зы́цы богѡ́мъ свои̑мъ, ꙗ҆̀же вы̀ прїи́мете, на гора́хъ высо́кихъ и҆ холмѣ́хъ и҆ под̾ дре́вомъ сѣно́внымъ:	Знищіть усі місця, де народи, якими ви оволодієте, служили богам своїм, на високих горах і на пагорбах, і під усяким гіллястим деревом;
3	3
и҆ да раскопа́ете трє́бища и҆́хъ и҆ сокрꙋшитѐ столпы̀ и҆́хъ, и҆ дꙋбра̑вы и҆́хъ ссѣче́те, и҆ ваѧ́нїе богѡ́въ и҆́хъ сожже́те ѻ҆гне́мъ, и҆ погꙋбитѐ и҆́мѧ и҆́хъ ѿ мѣ́ста тогѡ̀.	і зруйнуйте жертовники їх, і розтрощіть стовпи їх, і спаліть вогнем діброви їх, і розбийте статуї богів їх, і знищіть ім’я їх на місці тому.
4	4
Да не сотворитѐ та́кѡ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ,	Не те повинні ви робити для Господа, Бога вашого;
5	5
то́кмѡ на мѣ́стѣ, и҆дѣ́же и҆збере́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ, во є҆ди́нѣмъ ѿ племе́нъ ва́шихъ, нарещѝ и҆́мѧ є҆гѡ̀ та́мѡ и҆ призва́ти, и҆ взы́щете, и҆ вни́дете та́мѡ:	але до місця, яке обере Господь, Бог ваш, із усіх колін ваших щоб перебувати імені Його, там, звертайтеся і туди приходьте,
6	6
и҆ принесе́те та́мѡ всесожжє́нїѧ ва̑ша, и҆ жє́ртвы ва́шѧ, и҆ нача́тки ва́ши, и҆ ѡ҆бѣ́ты ва́ши, и҆ вѡ́льнаѧ ва̑ша, и҆ и҆сповѣ̑данїѧ ва̑ша, пе́рвенцы волѡ́въ ва́шихъ и҆ ѻ҆ве́цъ ва́шихъ,	і туди приносьте всепалення ваші, і жертви ваші, і десятини ваші, і возношення рук ваших, і обітниці ваші, і добровільні приношення ваші, [і мирні жертви ваші,] і первістків великої худоби вашої і дрібної худоби вашої;
7	7
и҆ ꙗ҆́сти бꙋ́дете та́мѡ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ ва́шимъ и҆ возвеселите́сѧ ѡ҆ всѣ́хъ, на нѧ́же возложитѐ рꙋ́ки ва́шѧ вы̀ и҆ до́мове ва́ши, ꙗ҆́коже тѧ̀ блгⷭ҇ви́лъ є҆́сть гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й.	і їжте там перед Господом, Богом вашим, і веселіться ви і родини ваші за все, що робилося руками вашими, чим благословив тебе Господь, Бог твій.
8	8
Да не сотвори́те та́мѡ всѣ́хъ, є҆ли̑ка вы̀ творитѐ здѣ̀ дне́сь, кі́йждо оу҆го́дное пред̾ собо́ю:	Там ви не повинні робити всього, як ми тепер тут робимо, кожен, що йому здається правильним;
9	9
не прїидо́сте бо до нн҃ѣ въ поко́й и҆ въ наслѣ́дїе, є҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ дае́тъ ва́мъ.	бо ви нині ще не вступили в місце спокою і в наділ, який Господь, Бог твій, дає тобі.
10	10
И҆ є҆гда̀ пре́йдете і҆ѻрда́нъ и҆ вселите́сѧ на землѝ, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ да́стъ въ наслѣ́дїе ва́мъ, и҆ оу҆поко́итъ ва́съ ѿ всѣ́хъ вра̑гъ ва́шихъ, и҆̀же ѡ҆́крестъ ва́съ, и҆ вселите́сѧ со оу҆твержде́нїемъ:	Але коли перейдете Йордан і оселитеся на землі, яку Господь, Бог ваш, дає вам у наділ, і коли Він заспокоїть вас від усіх ворогів ваших, які оточують вас, і будете жити безпечно,
11	11
и҆ бꙋ́детъ мѣ́сто, є҆́же и҆збере́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ призва́ти и҆́мѧ є҆гѡ̀ та́мѡ, тꙋ̀ принесе́те всѧ̑, є҆ли̑ка а҆́зъ заповѣ́даю ва́мъ дне́сь: всесожжє́нїѧ ва̑ша и҆ жє́ртвы ва́шѧ, и҆ десѧти̑ны ва́шѧ и҆ нача́тки рꙋ́къ ва́шихъ, и҆ всѧ́къ и҆збра́нъ да́ръ ва́шъ, є҆ли̑ка ѡ҆бѣща́ете гдⷭ҇еви бг҃ꙋ ва́шемꙋ:	тоді, яке місце обере Господь, Бог ваш, щоб перебувати імені Його там, туди приносьте все, що я заповідаю вам [сьогодні]: всепалення ваші і жертви ваші, десятини ваші і возношення рук ваших, і все, обране за обітницями вашими, що ви обіцяли Господу [Богу вашому];
12	12
и҆ возвеселите́сѧ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ ва́шимъ вы̀ и҆ сы́нове ва́ши и҆ дщє́ри ва́ши, и҆ рабы̑ ва́ши и҆ рабы̑ни ва́ши, и҆ леѵі́ти, и҆̀же оу҆ вра́тъ ва́шихъ: ꙗ҆́кѡ нѣ́сть и҆̀мъ ча́сти ни жре́бїѧ съ ва́ми.	і веселіться перед Господом, Богом вашим, ви і сини ваші, і дочки ваші, і раби ваші, і рабині ваші, і левит, який посеред осель ваших, бо немає йому частини і наділу з вами.
13	13
Внемлѝ себѣ̀, да не принесе́ши всесожже́нїй твои́хъ на всѧ́комъ мѣ́стѣ, є҆́же а҆́ще оу҆́зриши,	Бережися приносити всепалення твої на всякому місці, яке ти побачиш;
14	14
то́кмѡ на мѣ́стѣ, є҆́же и҆збере́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, въ є҆ди́нѣмъ ѿ племе́нъ твои́хъ, та́мѡ да принесе́ши всесожжє́нїѧ твоѧ̑ и҆ та́мѡ сотвори́ши всѧ̑, є҆ли̑ка а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀ дне́сь.	але на тому тільки місці, яке обере Господь [Бог твій] в одному з колін твоїх, принось всепалення твої і роби усе, що заповідаю тобі [сьогодні].
15	15
Но то́кмѡ всѣ́мъ жела́нїемъ дꙋшѝ твоеѧ̀ да пожре́ши, и҆ снѣ́си мѧса̀ по блгⷭ҇ве́нїю гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀, є҆́же дадѐ тебѣ̀ во всѧ́комъ гра́дѣ: нечи́стый при тебѣ̀ и҆ чи́стый вкꙋ́пѣ да ꙗ҆́стъ ѧ҆̀, ꙗ҆́кѡ се́рнꙋ, и҆лѝ є҆лє́нѧ.	Втім, коли тільки побажає душа твоя, можеш заколоти і їсти, з благословення Господа, Бога твого, м’ясо, яке Він дав тобі, у всіх оселях твоїх: нечистий і чистий можуть їсти це, як сарну і як оленя;
16	16
То́кмѡ кро́ве да не снѣ́сте: на зе́млю пролїе́те ю҆̀, а҆́ки во́дꙋ.	тільки крови не їжте: на землю виливайте її, як воду.
17	17
Не возмо́жеши ꙗ҆́сти въ градѣ́хъ твои́хъ десѧти́ны пшени́цы твоеѧ̀ и҆ вїна̀ твоегѡ̀ и҆ є҆ле́а твоегѡ̀, пе́рвенцѡвъ волѡ́въ твои́хъ и҆ ѻ҆ве́цъ твои́хъ, и҆ всѣ́хъ ѡ҆бѣ́тѡвъ, є҆ли̑ки ѡ҆бѣща́ете, и҆ и҆сповѣ́данїй ва́шихъ, и҆ нача́ткѡвъ рꙋ́къ ва́шихъ:	Не можна тобі їсти в оселях твоїх десятини хліба твого, і вина твого, і єлею твого, і первістків великої худоби твоєї і дрібної худоби твоєї, і всіх обітниць твоїх, які ти обіцяв, і добровільних приношень твоїх, і возношення рук твоїх;
18	18
то́кмѡ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ да снѣ́си ѧ҆̀ на мѣ́стѣ, є҆́же и҆збере́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й себѣ̀, ты̀ и҆ сы́нъ тво́й и҆ дще́рь твоѧ̀, и҆ ра́бъ тво́й и҆ раба̀ твоѧ̀, и҆ леѵі́тъ, и҆ пришле́цъ и҆́же во градѣ́хъ твои́хъ, и҆ возвесели́шисѧ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ во всѣ́хъ, на нѧ́же возложи́ши рꙋ́кꙋ твою̀.	але їж це [тільки] перед Господом, Богом твоїм, на тім місці, яке обере Господь, Бог твій, — ти і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і рабиня твоя, і левит, [і прибулець,] який в оселях твоїх, і веселися перед Господом, Богом твоїм, за все, що робилося руками твоїми.
19	19
Внемлѝ себѣ̀, да не ѡ҆ста́виши леѵі́тина во всѐ вре́мѧ, до́ндеже є҆сѝ жи́въ на землѝ.	Дивися, не залишай левита в усі дні, [в які будеш жити] на землі твоїй.
20	20
А҆́ще же разшири́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й предѣ́лы твоѧ̑, ꙗ҆́коже гл҃а тебѣ̀, и҆ рече́ши: снѣ́мъ мѧса̀, а҆́ще вожделѣ́етъ дꙋша̀ твоѧ̀, ꙗ҆́кѡ ꙗ҆́сти мѧса̀, во все́мъ жела́нїи дꙋшѝ твоеѧ̀ да снѣ́си мѧса̀.	Коли розширить Господь, Бог твій, межі твої, як Він говорив тобі, і ти скажеш: «поїм я м’яса», тому що душа твоя побажає їсти м’яса, — тоді, за бажанням душі твоєї, їж м’ясо,
21	21
А҆́ще же дале́че ѿстои́тъ мѣ́сто ѿ тебє̀, є҆́же и҆збере́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й призыва́ти и҆́мѧ є҆гѡ̀ та́мѡ, и҆ зако́леши ѿ волѡ́въ твои́хъ и҆ ѿ ѻ҆ве́цъ твои́хъ, ꙗ҆̀же да́стъ тебѣ̀ бг҃ъ тво́й, ꙗ҆́коже заповѣ́дахъ тебѣ̀, и҆ снѣ́си во градѣ́хъ твои́хъ по жела́нїю дꙋшѝ твоеѧ̀.	Якщо далеко буде від тебе те місце, яке обере Господь, Бог твій, щоб перебувати імені Його там, то заколюй з великої і дрібної худоби твоєї, яку дав тобі Господь [Бог твій], як я повелів тобі, і їж в оселях твоїх, за бажанням душі твоєї;
22	22
Ꙗ҆́коже ꙗ҆́стсѧ се́рна и҆ є҆ле́нь, та́кѡ да снѣ́си є҆̀: нечи́стый при тебѣ̀, и҆ чи́стый та́кожде да снѣ́стъ.	але їж їх так, як їдять сарну й оленя; нечистий як і чистий [у тебе] можуть їсти це;
23	23
Вонмѝ крѣ́пцѣ, є҆́же не ꙗ҆́сти кро́ве: кро́вь бо є҆́сть дꙋша̀ є҆гѡ̀: да на снѣ́стсѧ дꙋша̀ съ мѧ́сы:	тільки суворо стеж, щоб не їсти крови, тому що кров є душа: не їж душі разом з м’ясом;
24	24
да не снѣ́сте є҆ѧ̀, на зе́млю пролїе́те ю҆̀ а҆́ки во́дꙋ:	не їж її: виливай її на землю, як воду;
25	25
да не снѣ́си ю҆̀, да бла́го тебѣ̀ бꙋ́детъ и҆ сынѡ́мъ твои̑мъ по тебѣ̀ во вѣ́ки, а҆́ще сотвори́ши сѐ, є҆́же добро̀ и҆ оу҆го́дно є҆́сть пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ.	не їж її, щоб добре було тобі і дітям твоїм після тебе [повік], якщо будеш робити [добре і] справедливе перед очима Господа [Бога твого].
26	26
Ра́звѣ ст҃а̑ѧ твоѧ̑, ꙗ҆̀же а҆́ще бꙋ́дꙋтъ тебѣ̀, и҆ ѡ҆бѣ́ты твоѧ̑ взе́мъ да прїи́деши на мѣ́сто, є҆́же и҆збере́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й ѻ҆́ное себѣ̀ призва́ти и҆́мѧ є҆гѡ̀ та́мѡ:	Тільки святині твої, які будуть у тебе, і обітниці твої принось, і приходь на те місце, яке обере Господь [Бог твій, щоб прикликане було там ім’я Його];
27	27
и҆ сотвори́ши всесожжє́нїѧ твоѧ̑: мѧса̀ да вознесе́ши на ѻ҆лта́рь гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀, кро́вь же же́ртвъ твои́хъ да пролїе́ши пред̾ степє́ни ѻ҆лтарѧ̀ гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀, мѧса́ же да снѣ́си.	і звершуй всепалення твої, м’ясо і кров, на жертовнику Господа, Бога твого; але кров інших жертв твоїх повинна бути вилитою біля жертовника Господа, Бога твого, а м’ясо їж.
28	28
Снабдѝ и҆ послꙋ́шай, и҆ да сотвори́ши всѧ̑ словеса̀, ꙗ҆̀же а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀, да бла́го тебѣ̀ бꙋ́детъ и҆ сынѡ́мъ твои̑мъ во вѣ́ки, а҆́ще сотвори́ши добро̀ и҆ оу҆го́дно пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ.	Слухай і виконуй усі слова ці, які заповідаю тобі, щоб добре було тобі і дітям твоїм після тебе повік, якщо будеш робити добре й угодне перед очима Господа, Бога твого.
29	29
А҆́ще же потреби́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й ꙗ҆зы́ки, въ нѧ́же вхо́диши ты̀ та́мѡ, наслѣ́дити зе́млю и҆́хъ, ѿ лица̀ твоегѡ̀, и҆ прїи́меши ю҆̀ въ наслѣ́дїе, и҆ всели́шисѧ въ землѝ и҆́хъ:	Коли Господь, Бог твій, знищить від лиця твого народи, до яких ти йдеш, щоб взяти їх у володіння, і ти, взявши їх, оселишся в землі їх;
30	30
внемлѝ себѣ̀, да не взы́щеши послѣ́довати и҆̀мъ, по потребле́нїи и҆́хъ ѿ лица̀ твоегѡ̀, не взыщѝ богѡ́въ и҆́хъ, глаго́лѧ: ꙗ҆́коже творѧ́тъ ꙗ҆зы́цы сі́и богѡ́мъ свои̑мъ, сотворю̀ и҆ а҆́зъ:	тоді стережися, щоб ти не потрапив у тенета, наслідуючи їх, після знищення їх від лиця твого, і не шукав богів їх, говорячи: «як служили народи ці богам своїм, так буду і я робити»;
31	31
да не сотвори́ши гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ твоемꙋ̀ та́кѡ: ме́рзѡстна бо гдⷭ҇еви, ꙗ҆̀же возненави́дѣ, сотвори́ша богѡ́мъ свои̑мъ, ꙗ҆́кѡ сы́ны своѧ̑ и҆ дщє́ри своѧ̑ жгꙋ́тъ ѻ҆гне́мъ богѡ́мъ свои̑мъ.	не роби так Господу, Богу твоєму, бо все, чим гребує Господь, що ненавидить Він, вони роблять богам своїм: вони і синів своїх і дочок своїх спалюють на вогні богам своїм.
32	32
Всѧ́ко сло́во, є҆́же а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀ дне́сь, сїѐ снабдѝ твори́ти: да не приложи́ши къ семꙋ̀, ни ѿи́меши ѿ негѡ̀.	Усе, що я заповідаю вам, намагайтеся виконати; не додавай до того і не віднімай від того.
Глава́ г҃і	Глава 13

1	1
А҆́ще же воста́нетъ въ тебѣ̀ проро́къ, и҆лѝ ви́дѧй со́нїе, и҆ да́стъ тебѣ̀ зна́менїе и҆лѝ чꙋ́до,	Якщо постане серед тебе пророк, або сновидець, і покаже тобі знамення або чудо,
2	2
и҆ прїи́детъ зна́менїе и҆лѝ чꙋ́до, є҆́же речѐ къ тебѣ̀, глаго́лѧ: и҆́демъ да послꙋ́жимъ богѡ́мъ и҆ны̑мъ, и҆́хже не вѣ́сте:	і збудеться те знамення або чудо, про яке він говорив тобі, і скаже притому: «ходімо услід богів інших, яких ти не знаєш, і будемо служити їм», —
3	3
да не послꙋ́шаете глагѡ́лъ проро́ка тогѡ̀, и҆лѝ ви́дѧщагѡ со́нъ то́й: ꙗ҆́кѡ и҆скꙋша́етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й ва́съ, є҆́же оу҆вѣ́дѣти, а҆́ще лю́бите гдⷭ҇а бг҃а ва́шего всѣ́мъ се́рдцемъ ва́шимъ и҆ все́ю дꙋше́ю ва́шею:	то не слухай слів пророка цього, або сновидця цього; тому що через це спокушає вас Господь, Бог ваш, щоб довідатися, чи любите ви Господа, Бога вашого, від усього серця вашого і від усієї душі вашої;
4	4
в̾слѣ́дъ гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ ходи́те, и҆ тогѡ̀ бо́йтесѧ, и҆ за́пѡвѣди є҆гѡ̀ сохрани́те, и҆ гла́са є҆гѡ̀ послꙋ́шайте, и҆ томꙋ̀ слꙋжи́те, и҆ къ немꙋ̀ прилѣпи́тесѧ:	За Господом, Богом вашим, ходіть і Його бійтеся, заповідей Його дотримуйте і голосу Його слухайте, і Йому служіть, і до Нього приліплюйтеся;
5	5
и҆ проро́къ то́й и҆лѝ ви́дѧй со́нъ да оу҆́мретъ: глаго́ла бо, є҆́же прельсти́ти тѧ̀ ѿ гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀ и҆зве́дшагѡ тѧ̀ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, и҆зба́вльшагѡ тѧ̀ и҆з̾ рабо́ты, є҆́же соврати́ти тѧ̀ съ пꙋтѝ, є҆го́же заповѣ́да тебѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й ходи́ти по немꙋ̀: и҆ погꙋби́те са́ми ѕло́е ѿ ва́съ сами́хъ.	а пророка того або сновидця того слід віддати на смерть за те, що він умовляв вас відступити від Господа, Бога вашого, Який вивів вас із землі Єгипетської і визволив тебе з дому рабства, бажаючи звести тебе з путі, якою заповів тобі йти Господь, Бог твій; і так знищ зло із середовища свого.
6	6
А҆́ще же помо́литъ тѧ̀ бра́тъ тво́й ѿ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ и҆лѝ ѿ ма́тере твоеѧ̀, и҆лѝ сы́нъ тво́й, и҆лѝ дще́рь твоѧ̀, и҆лѝ жена̀ твоѧ̀ ꙗ҆́же на ло́нѣ твое́мъ, и҆лѝ дрꙋ́гъ тво́й, ра́венъ дꙋшѝ твое́й, ѡ҆́тай глаго́лѧ: и҆́демъ и҆ послꙋ́жимъ богѡ́мъ и҆ны̑мъ, и҆́хже не ви́дѣлъ є҆сѝ ты̀ и҆ ѻ҆тцы̀ твоѝ,	Якщо буде умовляти тебе таємно брат твій, [син батька твого або] син матері твоєї, або син твій, або дочка твоя, або дружина на лоні твоєму, або друг твій, який для тебе, як душа твоя, говорячи: «ходімо і будемо служити богам іншим, яких не знав ти і батьки твої»,
7	7
ѿ богѡ́въ ꙗ҆зы́кѡвъ, и҆̀же ѡ҆́крестъ ва́съ, бли́з̾ сꙋ́щихъ тебѣ̀, и҆лѝ да́льнихъ ѿ тебє̀, ѿ конца̀ землѝ до конца̀ землѝ,	богам тих народів, які навколо тебе, близьких до тебе або віддалених від тебе, від одного краю землі до іншого, —
8	8
да не соизво́лиши є҆мꙋ̀ и҆ не послꙋ́шаеши є҆гѡ̀, и҆ да не пощади́тъ є҆гѡ̀ ѻ҆́ко твоѐ, и҆ не возлю́биши є҆гѡ̀, нижѐ прикры́еши є҆го̀:	то не погоджуйся з ним і не слухай його; і нехай не пощадить його око твоє, не шкодуй його і не прикривай його,
9	9
возвѣща́ѧ да возвѣсти́ши ѡ҆ не́мъ, и҆ рꙋка̀ твоѧ̀ да бꙋ́детъ на не́мъ въ пе́рвыхъ оу҆би́ти є҆го̀, и҆ рꙋ́ки всѣ́хъ люді́й по́слѣжде:	але убий його; твоя рука раніше за всіх повинна бути на ньому, щоб убити його, а потім руки всього народу;
10	10
и҆ побїю́тъ є҆го̀ ка́менїемъ, и҆ оу҆́мретъ, ꙗ҆́кѡ взыска́лъ є҆́сть ѿврати́ти тебѐ ѿ гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀, и҆зве́дшагѡ тѧ̀ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, ѿ до́мꙋ рабо́ты:	побий його камінням до смерти, бо він мав намір відвернути тебе від Господа, Бога твого, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства;
11	11
и҆ ве́сь і҆и҃ль оу҆слы́шавъ оу҆бои́тсѧ, и҆ не приложи́тъ ктомꙋ̀ сотвори́ти по словесѝ семꙋ̀ ѕло́мꙋ є҆́же въ ва́съ.	весь Ізраїль почує це й убоїться, і не стануть надалі робити серед тебе такого зла.
12	12
А҆́ще же оу҆слы́шиши въ є҆ди́нѣмъ ѿ градѡ́въ твои́хъ, ꙗ҆̀же гдⷭ҇ь бг҃ъ дае́тъ тебѣ̀, всели́тисѧ та́мѡ, глаго́лющихъ:	Якщо почуєш про яке-небудь з міст твоїх, які Господь, Бог твій, дає тобі для поселення,
13	13
и҆зыдо́ша мꙋ̑жи беззако́ннїи ѿ ва́съ и҆ ѿврати́ша всѧ̑ живꙋ́щыѧ во гра́дѣ и҆́хъ, глаго́люще: и҆́демъ, да послꙋ́жимъ богѡ́мъ и҆ны̑мъ, и҆́хже не вѣ́сте,	що з’явилися в ньому нечестиві люди із середовища твого і спокусили жителів міста їхнього, говорячи: «ходімо і будемо служити богам іншим, яких ви не знали», —
14	14
и҆ да взы́щеши и҆ вопроси́ши и҆ ѡ҆бы́щеши ѕѣлѡ̀, и҆ сѐ, и҆́стинно сло́во ꙗ҆́вѣ, сотвори́сѧ ме́рзость сїѧ̀ въ ва́съ:	то ти розшукай, досліди і добре розпитай; і якщо це дійсно правда, що сталася мерзота ця серед тебе,
15	15
оу҆бива́ѧ да оу҆бїе́ши всѧ̑ живꙋ́щыѧ во гра́дѣ ѻ҆́нѣмъ оу҆бі́йствомъ меча̀, проклѧ́тїемъ проклени́те є҆го̀, и҆ всѧ̑ ꙗ҆̀же въ не́мъ,	урази жителів того міста вістрям меча, піддай прокляттю його й усе, що в ньому, і худобу його урази вістрям меча;
16	16
и҆ всѧ̑ кѡры́сти є҆гѡ̀ собере́ши на распꙋ̑тїѧ є҆гѡ̀, и҆ зажже́ши гра́дъ ѻ҆гне́мъ, и҆ всѧ̑ кѡры́сти є҆гѡ̀ всенаро́днѡ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ, и҆ бꙋ́детъ пꙋ́стъ во вѣ́ки, не возгради́тсѧ по се́мъ:	всю ж здобич його збери на середину площі його і спали вогнем місто і всю здобич його у всепалення Господу, Богу твоєму, і нехай буде він вічно в руїнах, не слід ніколи знову будувати його;
17	17
и҆ да ничто́же прилѣпи́тсѧ ѿ проклѧ́тїѧ рꙋцѣ̀ твое́й, да ѿврати́тсѧ бг҃ъ ѿ ꙗ҆́рости гнѣ́ва своегѡ̀: и҆ да́стъ тебѣ̀ млⷭ҇ть и҆ поми́лꙋетъ тѧ̀, и҆ оу҆мно́житъ тѧ̀, ꙗ҆́коже гл҃а тебѣ̀, ꙗ҆́коже клѧ́тсѧ гдⷭ҇ь ѻ҆тцє́мъ твои̑мъ,	ніщо з заклятого нехай не прилипне до руки твоєї, щоб відвернув Господь лють гніву Свого, і дав тобі милість і помилував тебе, і розмножив тебе, [як Він говорив тобі,] коли клявся батькам твоїм,
18	18
а҆́ще послꙋ́шаеши гла́са гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀, є҆́же храни́ти всѧ̑ за́пѡвѣди є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀ дне́сь, твори́ти до́брое и҆ оу҆го́дное пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ.	якщо будеш слухати голосу Господа, Бога твого, дотримуючи всіх заповідей Його, які нині заповідаю тобі, роблячи [добре і] угодне перед очима Господа, Бога твого.
Глава́ д҃і	Глава 14

1	1
Сы́нове є҆стѐ гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ: да не нарѣ́зꙋетесѧ и҆ не возложи́те плѣ́ши междꙋ̀ ѻ҆чи́ма ва́шима над̾ ме́ртвымъ:	Ви сини Господа Бога вашого; не робіть нарізів на тілі вашому і не вистригайте волосся над очима вашими за померлим;
2	2
ꙗ҆́кѡ лю́дїе свѧ́ти є҆стѐ гдⷭ҇еви бг҃ꙋ ва́шемꙋ, и҆ ва́съ и҆збра̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ бы́ти ва́мъ лю́демъ и҆збра̑ннымъ є҆мꙋ̀ ѿ всѣ́хъ ꙗ҆зы́кѡвъ и҆̀же на лицы̀ землѝ.	бо ти народ святий у Господа Бога твого, і тебе обрав Господь, щоб ти був власним Його народом із усіх народів, які на землі.
3	3
Да не снѣ́сте всѧ́кїѧ ме́рзости.	Не їж ніякої мерзоти.
4	4
Сїѧ̑ скоты̀ ꙗ҆ди́те: телца̀ ѿ говѧ́дъ и҆ а҆́гнца ѿ ѻ҆ве́цъ и҆ козла̀ ѿ ко́зъ:	Ось худоба, яку вам можна їсти: воли, вівці, кози,
5	5
є҆ле́нѧ и҆ се́рнꙋ, и҆ бꙋ́йвола и҆ ла́нѧ, и҆ зꙋ́брѧ и҆ ѻ҆на́гра и҆ сайга́ка.	олень і сарна, і буйвіл, і лань, і зубр, і антилопа, і жирафа.
6	6
Всѧ́къ ско́тъ на дво́е дѣлѧ̀ па́знѡкти, и҆ копы́то на дво́е копы́тѧ, и҆ ѿрыга́ѧ жва́нїе въ скотѣ́хъ, да ꙗ҆́сте.	Усяка худоба, у якої роздвоєні копита і на обох копитах глибокий розріз, і яка худоба жує жуйку, ту їжте;
7	7
И҆ си́хъ да не снѣ́сте ѿ ѿрыга́ющихъ жва́нїе и҆ ѿ дѣлѧ́щихъ па́знѡкти на дво́е, но копы́тъ не раздвоѧ́ющихъ: велблю́да и҆ за́ѧца и҆ хїрогрѵ́ллѧ: ꙗ҆́кѡ ѿрыга́ютъ жва́нїе сі́и, но копы́тъ не раздвоѧ́ютъ, нечи̑ста сїѧ̑ ва́мъ сꙋ́ть.	тільки цих не їжте з тих, що жують жуйку і мають роздвоєні копита з глибоким розрізом: верблюда, зайця і тушканчика, тому що, хоча вони жують жуйку, але копита в них не роздвоєні: нечисті вони для вас;
8	8
И҆ свинїѝ, ꙗ҆́кѡ на дво́е дѣли́тъ па́знѡкти и҆ кѡпы́та раздвоѧ́етъ, и҆ сїѧ̀ жва́нїѧ не ѿрыга́етъ, нечиста̀ сїѧ̀ ва́мъ є҆́сть: ѿ мѧ́съ и҆́хъ да не ꙗ҆́сте, и҆ мертвечи́намъ и҆́хъ да не прикосне́тесѧ.	і свині, тому що копита в неї роздвоєні, але не жує жуйки: нечиста вона для вас; не їжте м’яса їх, і до трупів їх не доторкайтеся.
9	9
И҆ сїѧ̑ да ꙗ҆́сте ѿ всѣ́хъ ꙗ҆̀же въ водѣ̀: всѧ̑, и҆̀мже сꙋ́ть пе́рїе и҆ чешꙋѧ̀, ꙗ҆ди́те.	Із усіх тварин, що у воді, їжте усіх, у яких є пір’я і луска;
10	10
И҆ всѣ́хъ, и҆̀мже нѣ́сть пе́рїѧ, ни чешꙋѝ, да не ꙗ҆́сте: нечи̑ста сꙋ́ть ва́мъ.	а всіх тих, у яких немає пір’я і луски, не їжте: нечисте це для вас.
11	11
Всѧ́кꙋ пти́цꙋ чи́стꙋ да ꙗ҆́сте.	Всякого птаха чистого їжте;
12	12
И҆ си́хъ да не ꙗ҆́сте ѿ ни́хъ:	але цих не слід вам їсти з них: орла, грифа і морського орла,
13	13
ѻ҆рла̀ и҆ грѵ́фа и҆ ѻ҆рла̀ морска́гѡ,	і шуліки, і сокола, і кречета з породою їх,
14	14
и҆ неѧ́сыти и҆ і҆кті́на и҆ подо́бныхъ си̑мъ:	і всякого ворона з породою його,
15	15
и҆ вра́на и҆ врабїѧ̀, и҆ вы́пелицы и҆ сꙋхола́плѧ, и҆ ꙗ҆́стреба и҆ подо́бныхъ си̑мъ:	і страуса, і сови, і чайки, і яструба з породою його,
16	16
и҆ вра́на нощна́гѡ и҆ лили́ка и҆ подо́бныхъ си̑мъ:	і пугача, й ібіса, і лебедя,
17	17
и҆ є҆рѡді́а и҆ ле́бедѧ, и҆ і҆́вїна и҆ катара́кта, и҆ вдо́да	і пелікана, і сипа, і рибалки,
18	18
и҆ нощна́гѡ нетопырѧ̀, и҆ сыча̀ и҆ теслоно́са, и҆ харадрїо́на и҆ подо́бныхъ си̑мъ, и҆ порфѷрїѡ́на.	і чаплі, і зуя з породою його, й удода, і нетопиря.
19	19
Всѧ̑ га́ды пти̑чїѧ нечи̑ста сꙋ́ть ва́мъ: да не ꙗ҆́сте ѿ ни́хъ.	Усі крилаті плазуни нечисті для вас, не їжте [їх].
20	20
Всѧ́кꙋ пти́цꙋ чи́стꙋ да ꙗ҆́сте.	Усякого птаха чистого їжте.
21	21
Всѧ́кїѧ мертвечи́ны да не ꙗ҆́сте: присе́лникꙋ, и҆́же во градѣ́хъ твои́хъ, да да́сте, и҆ да ꙗ҆́стъ, и҆лѝ да прода́сте стра́нникꙋ: ꙗ҆́кѡ лю́дїе свѧ́ти є҆стѐ гдⷭ҇еви бг҃ꙋ ва́шемꙋ. Да не свари́ши ꙗ҆гнѧ́те во млецѣ̀ ма́тере є҆гѡ̀.	Не їжте ніякої мертвечини; іноземцеві, який трапиться в оселях твоїх, віддай її, він нехай їсть її, або продай йому, тому що ти народ святий у Господа Бога твого. Не вари козеняти в молоці матері його.
22	22
Десѧти̑ны да да́си ѿ всегѡ̀ плода̀ сѣ́мене своегѡ̀, пло́дъ ни́въ твои́хъ ѿ го́да до го́да,	Відділяй десятину від усього врожаю насіння твого, що надходить з поля [твого] щорічно,
23	23
и҆ да снѣ́си ѧ҆̀ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ на мѣ́стѣ, и҆дѣ́же и҆збере́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й призыва́ти и҆́мѧ є҆гѡ̀ та́мѡ: да принесе́ши десѧти́нꙋ пшени́цы твоеѧ̀ и҆ вїна̀ твоегѡ̀ и҆ є҆ле́а твоегѡ̀, и҆ пе́рвенцы волѡ́въ твои́хъ и҆ ѻ҆ве́цъ твои́хъ, да наꙋчи́шисѧ боѧ́тисѧ гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀ всѧ̑ дни̑.	і їж перед Господом, Богом твоїм, на тім місці, яке обере Він, щоб перебувати імені Його там; [принось] десятину хліба твого, вина твого і єлею твого, і первістків великої худоби твоєї і дрібної худоби твоєї, щоб ти навчився боятися Господа, Бога твого, в усі дні.
24	24
А҆́ще же дале́че бꙋ́детъ пꙋ́ть ѿ тебє̀ и҆ не возмо́жеши донестѝ и҆̀хъ, ꙗ҆́кѡ дале́че мѣ́сто ѿ тебє̀, є҆́же и҆збере́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й призыва́ти и҆́мѧ є҆гѡ̀ та́мѡ, ꙗ҆́кѡ да блгⷭ҇ви́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й:	Якщо ж довгою буде для тебе дорога, так що ти не можеш нести цього, тому що далеко від тебе те місце, яке обере Господь, Бог твій, щоб покласти там ім’я Своє, і Господь, Бог твій, благословив тебе,
25	25
и҆ прода́си сїѐ на цѣнѣ̀, и҆ во́змеши сребро̀ въ рꙋ́кꙋ твою̀, и҆ по́йдеши на мѣ́сто, є҆́же и҆збере́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й,	то обміняй це на срібло і візьми срібло в руку твою і приходь на місце, яке обере Господь, Бог твій;
26	26
и҆ да́си сребро̀ за всѐ, на не́же пожела́етъ дꙋша̀ твоѧ̀, на волы̀ и҆ ѻ҆́вцы, и҆лѝ на вїно̀, и҆лѝ на сїке́рꙋ, и҆лѝ на всѐ, є҆гѡ́же жела́етъ дꙋша̀ твоѧ̀, и҆ да снѣ́си та́мѡ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ, и҆ возвесели́шисѧ ты̀ и҆ до́мъ тво́й.	і купуй на срібло це все, чого бажає душа твоя: волів, овець, вино, сикер і все, чого зажадає від тебе душа твоя; і їж там перед Господом, Богом твоїм, і веселися ти і родина твоя.
27	27
И҆ леѵі́тъ и҆́же во градѣ́хъ твои́хъ, не ѡ҆ста́виши є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть є҆мꙋ̀ ча́сти ни жре́бїѧ съ тобо́ю:	І левита, який в оселях твоїх, не залиш, бо немає йому частини і наділу з тобою.
28	28
по тре́хъ лѣ́тѣхъ да и҆знесе́ши всю̀ десѧти́нꙋ жи̑тъ твои́хъ въ лѣ́то ѻ҆́но, да положи́ши ю҆̀ во градѣ́хъ твои́хъ:	Після того ж, як мине три роки, відділяй усі десятини здобутків твоїх у той рік і поклади [це] в оселях твоїх;
29	29
и҆ прїи́детъ леѵі́тъ, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть є҆мꙋ̀ ча́сти ни жре́бїѧ съ тобо́ю, и҆ пришле́цъ, и҆ сирота̀ и҆ вдова̀, ꙗ҆̀же во градѣ́хъ твои́хъ, да ꙗ҆дѧ́тъ и҆ насы́тѧтсѧ: да блгⷭ҇ви́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ твои́хъ, ꙗ҆̀же а҆́ще сотвори́ши.	і нехай прийде левит, бо йому немає частини і наділу з тобою, і прибулець, і сирота, і вдова, які знаходяться в оселях твоїх, і нехай їдять і насичуються, щоб благословив тебе Господь, Бог твій, у всякому ділі рук твоїх, яке ти будеш робити.
Глава́ є҃і	Глава 15

1	1
Въ седмо́е лѣ́то да сотвори́ши ѿпꙋще́нїе.	У сьомий рік роби прощення.
2	2
И҆ си́це за́повѣдь ѿпꙋще́нїѧ: да ѡ҆ста́виши ве́сь до́лгъ тво́й, и҆́мже до́лженъ бли́жнїй тебѣ̀, и҆ ѿ бра́та своегѡ̀ не и҆стѧ́жеши, ꙗ҆́кѡ нарече́сѧ ѿпꙋще́нїе гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ твоемꙋ̀.	Прощення ж полягає в тому, щоб усякий позикодавець, який дав у борг ближньому своєму, простив борг і не стягував із ближнього свого або з брата свого, бо проголошено прощення заради Господа [Бога твого];
3	3
Ѿ чꙋжда́гѡ да и҆стѧ́жеши, є҆ли̑ка сꙋ́ть твоѧ̑ оу҆ негѡ̀: бра́тꙋ же твоемꙋ̀ ѿпꙋще́нїе да сотвори́ши до́лга твоегѡ̀.	з іноземця стягуй, а що буде твоє у брата твого, прости.
4	4
Ꙗ҆́кѡ не бꙋ́детъ оу҆ тебє̀ недоста́точенъ: сегѡ̀ ра́ди словесѐ блгⷭ҇ве́нїемъ блгⷭ҇ви́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й въ землѝ, ю҆́же тебѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ дае́тъ во жре́бїй прїѧ́ти ю҆̀.	Хіба тільки не буде в тебе жебрака: бо благословить тебе Господь на тій землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі в наділ, щоб ти взяв її у спадщину,
5	5
А҆́ще же слꙋ́хомъ послꙋ́шаете гла́са гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ храни́ти и҆ твори́ти всѧ̑ за́пѡвѣди сїѧ̑, ꙗ҆̀же а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀ дне́сь, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й блгⷭ҇ви́лъ тѧ̀ є҆́сть, ꙗ҆́коже гл҃а тебѣ̀,	якщо тільки будеш слухати голосу Господа, Бога твого, і намагатися виконувати всі заповіді ці, які я сьогодні заповідаю тобі;
6	6
и҆ взаи́мъ да́си ꙗ҆зы́кѡмъ мнѡ́гимъ, ты́ же не за́ймеши, и҆ ѡ҆блада́ти бꙋ́деши ты̀ ꙗ҆зы̑ки мно́гими, тобо́ю же не воз̾ѡблада́ютъ.	бо Господь, Бог твій, благословить тебе, як Він говорив тобі, і ти будеш давати в борг багатьом народам, а сам не будеш брати в борг; і володарювати будеш над багатьма народами, а вони над тобою не будуть панувати.
7	7
А҆́ще же бра́тъ ѿ бра́тїи твоеѧ̀ бꙋ́детъ тебѣ̀ недоста́точенъ во є҆ди́нѣмъ ѿ градѡ́въ твои́хъ въ землѝ, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀, да не ѿврати́ши се́рдца твоегѡ̀, нижѐ сожме́ши рꙋкѝ твоеѧ̀ пред̾ бра́томъ твои́мъ тре́бꙋющимъ:	Якщо ж буде в тебе убогий хто-небудь із братів твоїх, в одній із осель твоїх, на землі твоїй, яку Господь, Бог твій, дає тобі, то не озлоби серця твого і не стисни руки твоєї перед убогим братом твоїм,
8	8
ѿверза́ѧ да ѿве́рзеши рꙋ́кꙋ твою̀ є҆мꙋ̀, и҆ взаи́мъ да да́си є҆мꙋ̀, є҆ли́кѡ про́ситъ, и҆ є҆ли́кѡ є҆мꙋ̀ не доста́нетъ.	але відкрий йому руку твою і дай йому в борг, дивлячись за його нестатком, у чому він має потребу;
9	9
Внемлѝ себѣ̀: да не бꙋ́детъ сло́во та́йно въ се́рдцы твое́мъ беззако́нїѧ, глаго́лѧ: бли́з̾ є҆́сть седмо́е лѣ́то, лѣ́то ѿпꙋще́нїѧ, и҆ возлꙋка́внꙋетъ ѻ҆́ко твоѐ бра́тꙋ твоемꙋ̀ тре́бꙋющемꙋ, и҆ не да́си є҆мꙋ̀, и҆ возопїе́тъ на тѧ̀ ко гдⷭ҇ꙋ, и҆ бꙋ́детъ тебѣ̀ грѣ́хъ вели́къ:	бережися, щоб не ввійшла в серце твоє беззаконна думка: «наближається сьомий рік, рік прощення», і щоб від того око твоє не зробилося немилостивим до убогого брата твого, і ти не відмовив йому; бо він заволає проти тебе до Господа, і буде на тобі [великий] гріх;
10	10
даѧ́нїемъ да да́си є҆мꙋ̀, и҆ взаи́мъ да да́си є҆мꙋ̀, є҆ли́кѡ воспро́ситъ, ꙗ҆́коже тре́бꙋетъ: и҆ не ѡ҆печа́лисѧ въ се́рдцы свое́мъ, даю́щꙋ тѝ є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ сегѡ̀ ра́ди сло́ва блгⷭ҇ви́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ твои́хъ, и҆ во все́мъ, на не́же возложи́ши рꙋ́кꙋ твою̀:	дай йому [і в борг дай йому, скільки він просить і скільки йому потрібно], і коли будеш давати йому, не повинно сумувати серце твоє, бо за те благословить тебе Господь, Бог твій, у всіх ділах твоїх і в усьому, що буде робитися твоїми руками;
11	11
и҆́бо не ѡ҆скꙋдѣ́етъ недоста́точный ѿ землѝ твоеѧ̀, сегѡ̀ ра́ди а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀ твори́ти сло́во сїѐ, глаго́лѧ: ѿверза́ѧ ѿве́рзи рꙋ́цѣ твоѝ бра́тꙋ твоемꙋ̀ ни́щемꙋ и҆ просѧ́щемꙋ на землѝ твое́й.	бо жебраки завжди будуть серед землі [твоєї]; тому я і повеліваю тобі: відкривай руку твою братові твоєму, бідному твоєму й убогому твоєму на землі твоїй.
12	12
А҆́ще же прода́стсѧ тебѣ̀ бра́тъ тво́й є҆вре́анинъ, и҆лѝ є҆вре́анынѧ, да порабо́таетъ тебѣ̀ ше́сть лѣ́тъ, и҆ въ седмо́е да ѿпꙋ́стиши є҆го̀ свобо́дна ѿ себє̀:	Якщо продасться тобі брат твій, єврей, або єврейка, то шість років повинен він бути рабом твоїм, а в сьомий рік відпусти його від себе на волю;
13	13
є҆гда́ же пꙋ́стиши є҆го̀ свобо́дна ѿ себє̀, да не ѿпꙋ́стиши є҆го̀ тща̀:	коли ж будеш відпускати його від себе на волю, не відпусти його з порожніми руками,
14	14
напꙋ́тное є҆мꙋ̀ да оу҆гото́виши ѿ ѻ҆ве́цъ твои́хъ и҆ ѿ пшени́цы твоеѧ̀ и҆ ѿ вїна̀ твоегѡ̀: ꙗ҆́коже блгⷭ҇ви́ тѧ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, да да́си є҆мꙋ̀,	але дай йому від стад твоїх, від току твого і від точила твого: дай йому, чим благословив тебе Господь, Бог твій:
15	15
и҆ помѧнѝ, ꙗ҆́кѡ ра́бъ и҆ ты̀ бы́лъ є҆сѝ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, и҆ свободи́ тѧ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й ѿтꙋ́дꙋ: сегѡ̀ ра́ди а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀ твори́ти сло́во сїѐ.	пам’ятай, що [і] ти був рабом у землі Єгипетській, і визволив тебе Господь, Бог твій, тому я сьогодні і заповідаю тобі це.
16	16
А҆́ще же рече́тъ къ тебѣ̀: не ѿидꙋ̀ ѿ тебє̀, ꙗ҆́кѡ возлюби́хъ тѧ̀ и҆ до́мъ тво́й, ꙗ҆́кѡ добро̀ є҆мꙋ̀ є҆́сть оу҆ тебє̀:	Якщо ж він скаже тобі: «не піду я від тебе, тому що я люблю тебе і дім твій», тому що добре йому в тебе,
17	17
да во́змеши ши́ло, и҆ проверти́ши є҆мꙋ̀ оу҆́хо пред̾ две́рьми оу҆ степе́ни, и҆ бꙋ́детъ тѝ ра́бъ во вѣ́ки: и҆ рабѣ̀ твое́й сотвори́ши та́кожде.	то візьми шило і проколи вухо його до дверей; і буде він рабом твоїм навіки. Так учини і з рабою твоєю.
18	18
Да не бꙋ́детъ же́стоко пред̾ тобо́ю, ѿпꙋща́ємымъ и҆̀мъ ѿ тебє̀ свобѡ́днымъ, поне́же годовꙋ́ю мздꙋ̀ нае́мничꙋ рабо́та тебѣ̀ ше́сть лѣ́тъ: и҆ блгⷭ҇ви́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й во все́мъ, є҆́же твори́ши.	Не вважай цього для себе тяжким, що ти повинен відпустити його від себе на волю, тому що він за шість років заробив тобі вдвічі проти платні найманця; і благословить тебе Господь, Бог твій, в усьому, що будеш робити.
19	19
Всѧ́ко перворо́дное, є҆́же роди́тсѧ ѿ волѡ́въ твои́хъ и҆ ѿ ѻ҆ве́цъ твои́хъ, мꙋ́жескъ по́лъ да ѡ҆свѧти́ши гдⷭ҇еви бг҃ꙋ твоемꙋ̀: да не дѣ́лаеши перворо́днымъ телце́мъ твои́мъ и҆ да не стриже́ши пе́рвенца во ѻ҆вца́хъ твои́хъ.	Усе первородне чоловічої статі, що народиться від великої худоби твоєї і від дрібної худоби твоєї, присвячуй Господу, Богу твоєму: не працюй на первородному волі твоєму і не стрижи первородного з дрібної худоби твоєї;
20	20
Пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ да ꙗ҆́си ѧ҆̀ ѿ лѣ́та до лѣ́та, на мѣ́стѣ, и҆дѣ́же и҆збере́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, ты̀ и҆ до́мъ тво́й.	перед Господом, Богом твоїм, щорічно з’їдай це ти і родина твоя, на місці, яке обере Господь [Бог твій];
21	21
А҆́ще же бꙋ́детъ на не́мъ поро́къ, хромо́та, и҆лѝ слѣпота̀, и҆ всѧ́кїй поро́къ ѕо́лъ, да не пожре́ши є҆гѡ̀ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ твоемꙋ̀.	якщо ж буде на ньому вада, кульгавість або сліпота [або] інша яка-небудь вада, то не принось його в жертву Господу, Богу твоєму,
22	22
Во градѣ́хъ твои́хъ да снѣ́си ѧ҆̀: нечи́стый и҆ чи́стый оу҆ тебє̀ та́кожде да ꙗ҆́стъ, ꙗ҆́кѡ се́рнꙋ и҆лѝ є҆ле́нѧ.	але в оселях твоїх їж його; нечистий, як і чистий, [можуть їсти,] як сарну і як оленя;
23	23
То́кмѡ кро́ве да не снѣ́сте: на зе́млю пролива́й ю҆̀ а҆́ки во́дꙋ.	тільки крови його не їжте: на землю виливай її, як воду.
Глава́ ѕ҃і	Глава 16

1	1
Хранѝ мцⷭ҇ъ но́выхъ (плодѡ́въ), и҆ да сотвори́ши па́схꙋ гдⷭ҇еви бг҃ꙋ твоемꙋ̀, ꙗ҆́кѡ въ мцⷭ҇ѣ но́выхъ и҆зше́лъ є҆сѝ и҆з̾ є҆гѵ́пта но́щїю.	Додержуй місяця Авива, і звершуй Пасху Господу, Богу твоєму, тому що в місяці Авиві вивів тебе Господь, Бог твій, з Єгипту вночі.
2	2
И҆ да пожре́ши па́схꙋ гдⷭ҇еви бг҃ꙋ твоемꙋ̀, ѻ҆́вцы и҆ гѡвѧ́да на мѣ́стѣ, є҆́же и҆збере́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й призыва́ти и҆́мѧ є҆гѡ̀ та́мѡ.	І заколюй Пасху Господу, Богу твоєму, з дрібної і великої худоби на місці, яке обере Господь, щоб перебувало там ім’я Його.
3	3
Да не снѣ́си въ ню̀ ква́снагѡ: се́дмь дні́й да ꙗ҆́си въ ню̀ ѡ҆прѣсно́ки, хлѣ́бъ ѡ҆ѕлобле́нїѧ, ꙗ҆́кѡ со тща́нїемъ и҆зыдо́сте и҆з̾ є҆гѵ́пта, да помина́ете де́нь и҆схо́да ва́шегѡ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ всѧ̑ дни̑ житїѧ̀ ва́шегѡ:	Не їж з нею квасного; сім днів їж з нею опрісноки, хліби бідування, бо ти з поспіхом вийшов із землі Єгипетської, щоб ти пам’ятав день виходу свого з землі Єгипетської в усі дні життя твого;
4	4
да не ꙗ҆ви́тсѧ тебѣ̀ ква́сно во всѣ́хъ предѣ́лѣхъ твои́хъ се́дмь дні́й, и҆ да не преноществꙋ́етъ ѿ мѧ́съ, ꙗ҆̀же пожре́ши въ ве́черъ въ пе́рвый де́нь, до оу҆́трїѧ.	не повинне знаходитися у тебе ніщо квасне в усьому наділі твоєму впродовж семи днів, і з м’яса, яке ти приніс у жертву ввечері в перший день, ніщо не повинне залишатися до ранку.
5	5
Не возмо́жеши жре́ти па́схи ни въ є҆ди́нѣмъ ѿ градѡ́въ твои́хъ, ꙗ҆̀же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀:	Не можеш ти заколоти Пасху в якій-небудь з осель твоїх, які Господь, Бог твій, дасть тобі;
6	6
но то́кмѡ на мѣ́стѣ, є҆́же и҆збере́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й призыва́ти и҆́мѧ є҆гѡ̀ тꙋ̀, та́мѡ пожре́ши па́схꙋ въ ве́черъ при захожде́нїи со́лнца, во вре́мѧ въ не́же и҆зше́лъ є҆сѝ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ:	але тільки на тім місці, яке обере Господь, Бог твій, щоб перебувало там ім’я Його, заколюй Пасху увечері при заході сонця, у той самий час, в який ти вийшов з Єгипту;
7	7
и҆ свари́ши, и҆ и҆спече́ши, и҆ снѣ́си на мѣ́стѣ, и҆дѣ́же и҆збере́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й: и҆ возврати́шисѧ заꙋ́тра, и҆ по́йдеши въ до́мъ тво́й.	і спечи і з’їж на тім місці, яке обере Господь, Бог твій, а на другий день можеш повернутися і ввійти в намети твої.
8	8
Ше́сть дні́й да ꙗ҆́си ѡ҆прѣсно́ки, въ седмы́й же де́нь и҆схо́дный пра́здникъ гдⷭ҇еви бг҃ꙋ твоемꙋ̀: да не сотвори́ши въ не́мъ всѧ́кагѡ дѣ́ла, кромѣ̀ ꙗ҆̀же сꙋ́ть дꙋшѝ.	Шість днів їж прісні хліби, а в сьомий день віддання свята Господу, Богу твоєму; не займайся працею.
9	9
Се́дмь седми́цъ всецѣ́лыхъ да сочте́ши себѣ̀: въ нача́ло же твоегѡ̀ серпа̀ на жа́твꙋ начнѝ и҆счислѧ́ти се́дмь седми́цъ,	Сім седмиць відрахуй собі; починай рахувати сім седмиць з того часу, як з’явиться серп на жнивах;
10	10
и҆ да сотвори́ши пра́здникъ седми́цъ гдⷭ҇еви бг҃ꙋ твоемꙋ̀, ꙗ҆́коже рꙋка̀ твоѧ̀ мо́жетъ, є҆ли̑ка да́стъ тебѣ̀, ꙗ҆́коже блгⷭ҇ви́ тѧ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й.	тоді звершуй свято седмиць Господу, Богу твоєму, за ревністю руки твоєї, скільки ти даси, дивлячись на те, чим благословить тебе Господь, Бог твій;
11	11
И҆ возвесели́шисѧ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ ты̀ и҆ сы́нъ тво́й и҆ дще́рь твоѧ̀, и҆ ра́бъ тво́й и҆ раба̀ твоѧ̀, и҆ леѵі́тъ и҆́же во градѣ́хъ твои́хъ, и҆ пришле́цъ, и҆ сирота̀ и҆ вдова̀, ꙗ҆̀же въ ва́съ, на мѣ́стѣ, и҆дѣ́же и҆збере́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й призыва́ти и҆́мѧ є҆гѡ̀ та́мѡ:	і веселися перед Господом, Богом твоїм, ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і рабиня твоя, і левит, що в оселях твоїх, і прибулець, і сирота, і вдова, яка серед тебе, на місці, яке обере Господь, Бог твій, щоб перебувало там ім’я Його;
12	12
и҆ помѧне́ши, ꙗ҆́кѡ ра́бъ бы́лъ є҆сѝ (ты̀) въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, и҆ сохрани́ши и҆ сотвори́ши за́пѡвѣди сїѧ̑.	пам’ятай, що ти був рабом у Єгипті, і дотримуй і виконуй постанови ці.
13	13
Пра́здникъ кꙋ́щей да сотвори́ши себѣ̀ се́дмь дні́й, є҆гда̀ собере́ши ѿ ни́вы твоеѧ̀ и҆ ѿ точи́ла твоегѡ̀:	Свято кущів звершуй у себе сім днів, коли збереш з току твого і з точила твого;
14	14
и҆ да возвесели́шисѧ въ пра́здницѣ твое́мъ ты̀ и҆ сы́нъ тво́й и҆ дщѝ твоѧ̀, ра́бъ тво́й и҆ раба̀ твоѧ̀, и҆ леѵі́тъ и҆ пришле́цъ, и҆ сирота̀ и҆ вдова̀, ꙗ҆̀же во градѣ́хъ твои́хъ:	і веселися у свято твоє ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і рабиня твоя, і левит, і прибулець, і сирота, і вдова, які в оселях твоїх;
15	15
се́дмь дні́й да пра́зднꙋеши гдⷭ҇еви бг҃ꙋ твоемꙋ̀ на мѣ́стѣ, є҆́же и҆збере́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й призыва́ти и҆́мѧ є҆гѡ̀ та́мѡ: а҆́ще же блгⷭ҇ви́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й во всѣ́хъ плодѣ́хъ твои́хъ и҆ во всѧ́комъ дѣ́лѣ рꙋ́къ твои́хъ, и҆ бꙋ́деши веселѧ́сѧ.	сім днів святкуй Господу, Богу твоєму, на місці, яке обере Господь, Бог твій, [щоб прикликане було там ім’я Його]; бо благословить тебе Господь, Бог твій, у всіх здобутках твоїх, і в усякому ділі рук твоїх, і ти будеш тільки веселитися.
16	16
Въ трѝ времена̀ лѣ́та да ꙗ҆ви́тсѧ всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ, на мѣ́стѣ, є҆́же и҆збере́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й: въ пра́здникъ ѡ҆прѣсно́кѡвъ, и҆ въ пра́здникъ седми́цъ, и҆ въ пра́здникъ кꙋ́щей: да не ꙗ҆ви́шисѧ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ то́щь:	Тричі на рік уся чоловіча стать повинна з’являтися перед лице Господа, Бога твого, на місце, яке обере Він: у свято опрісноків, у свято седмиць і у свято кущів; і ніхто не повинен бути перед лицем Господа з порожніми руками,
17	17
кі́йждо по си́лѣ рꙋ́къ свои́хъ, по блгⷭ҇ве́нїю гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀, є҆́же дадѐ тебѣ̀.	але кожний з даром у руці своїй, дивлячись за благословенням Господа, Бога твого, яке Він дав тобі.
18	18
Сꙋдїи̑ и҆ книгѡ́чїи поста́виши себѣ̀ во всѣ́хъ градѣ́хъ твои́хъ, ꙗ҆̀же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀ по племена́мъ, и҆ да сꙋ́дѧтъ лю́демъ сꙋ́дъ пра́ведный:	В усіх оселях твоїх, які Господь, Бог твій, дасть тобі, постав собі суддів і наглядачів за колінами твоїми, щоб вони судили народ судом праведним;
19	19
да не оу҆клонѧ́тъ сꙋда̀, нижѐ позна́ютъ лицѐ, нижѐ да во́змꙋтъ дарѡ́въ: да́ры бо ѡ҆слѣплѧ́ютъ ѻ҆́чи мꙋ́дрыхъ и҆ ѿме́щꙋтъ словеса̀ пра́ведныхъ.	не викривляй закону, не дивися на особи і не бери дарунків, тому що дарунки засліплюють очі мудрих і перекручують справу правих;
20	20
Пра́веднѣ пра́ведное гони́те, да поживетѐ, и҆ вше́дше наслѣ́дите зе́млю, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ ва́мъ.	правди, правди шукай, щоб ти був живим і оволодів землею, яку Господь, Бог твій, дає тобі.
21	21
Да не насади́ши себѣ̀ дꙋбра́вы: всѧ́кагѡ дре́ва бли́з̾ ѻ҆лтарѧ̀ гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀ да не сотвори́ши себѣ̀,	Не сади собі діброву з яких-небудь дерев біля жертовника Господа, Бога твого, який ти зробиш собі,
22	22
да не поста́виши себѣ̀ ка́пища, є҆́же возненави́дѣ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й.	і не став собі стовпа, що ненавидить Господь Бог твій.
Глава́ з҃і	Глава 17

1	1
Да не пожре́ши гдⷭ҇еви бг҃ꙋ твоемꙋ̀ телца̀ и҆лѝ ѻ҆вча́те, на не́мже є҆́сть поро́къ, всѧ́къ глаго́лъ ѕо́лъ: ꙗ҆́кѡ ме́рзость гдⷭ҇еви бг҃ꙋ твоемꙋ̀ є҆́сть.	Не принось у жертву Господу, Богу твоєму, вола, або вівці, на якій буде вада, або що-небудь недобре, бо це мерзота для Господа, Бога твого.
2	2
А҆́ще же ѡ҆брѧ́щетсѧ оу҆ тебє̀ во є҆ди́нѣмъ ѿ градѡ́въ твои́хъ, ꙗ҆̀же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀, мꙋ́жъ и҆лѝ жена̀, и҆́же сотвори́тъ лꙋка́вое пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ, престꙋпи́ти завѣ́тъ є҆гѡ̀:	Якщо знайдеться серед тебе в якій-небудь з осель твоїх, які Господь, Бог твій, дає тобі, чоловік або жінка, хто вчинить зло перед очима Господа, Бога твого, переступивши завіт Його,
3	3
и҆ ше́дше послꙋ́жатъ богѡ́мъ и҆ны̑мъ и҆ покло́нѧтсѧ и҆̀мъ, со́лнцꙋ, и҆лѝ лꙋнѣ̀, и҆лѝ всѧ́комꙋ ꙗ҆̀же ѿ красоты̀ небе́сныѧ, и҆́хже не повелѣ́хъ тебѣ̀:	і піде і буде служити іншим богам, і поклониться їм, або сонцю, або місяцю, або усьому воїнству небесному, чого я не повелів,
4	4
и҆ возвѣсти́тсѧ тебѣ̀, и҆ взы́щеши ѕѣлѡ̀, и҆ сѐ, и҆́стинно бы́сть сло́во, ме́рзость сотвори́сѧ сїѧ̀ во і҆и҃ли:	і тобі сповіщено буде, і ти почуєш, то ти добре розвідай; і якщо це дійсно правда, якщо вчинена мерзота ця в Ізраїлі,
5	5
да и҆зведе́ши человѣ́ка того̀, и҆лѝ женꙋ̀ тꙋ̀, и҆̀же сотвори́ша дѣ́ло ѕло́е сїѐ, пред̾ двє́ри, и҆ побїе́те и҆̀хъ ка́менїемъ, и҆ да оу҆́мрꙋтъ.	то виведи чоловіка того, або жінку ту, які вчинили зло це, до воріт твоїх і побий їх камінням до смерти.
6	6
При двою̀ свидѣ́телехъ и҆лѝ при тре́хъ да оу҆́мретъ: оу҆мира́ѧй да не оу҆́мретъ при є҆ди́нѣмъ свидѣ́тели:	За словами двох свідків, або трьох свідків, повинен померти засуджений на смерть: не слід віддавати на смерть за словом одного свідка;
7	7
и҆ рꙋка̀ свидѣ́телей да бꙋ́детъ на не́мъ въ пе́рвыхъ, оу҆мертви́ти є҆го̀, и҆ рꙋка̀ всѣ́хъ люді́й по́слѣжде: и҆ и҆зми́те ѕло́е ѿ ва́съ самѣ́хъ.	рука свідків повинна бути на ньому раніше за всіх, щоб убити його, потім рука всього народу; і так знищи зло із середовища свого.
8	8
А҆́ще же неꙋдоборѣши́мо сло́во оу҆ тебє̀ въ сꙋдѣ̀ междꙋ̀ кро́вїю и҆ кро́вїю, и҆ междꙋ̀ сꙋдо́мъ и҆ сꙋдо́мъ, и҆ междꙋ̀ ꙗ҆́звою и҆ ꙗ҆́звою, и҆ междꙋ̀ прѣ́нїемъ и҆ прѣ́нїемъ, словеса̀ сꙋ̑днаѧ въ градѣ́хъ твои́хъ, и҆ воста́въ взы́деши на мѣ́сто, є҆́же и҆збере́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й призва́ти и҆́мѧ є҆гѡ̀ та́мѡ:	Якщо з якої справи важко буде для тебе розсудити між кров’ю і кров’ю, між судом і судом, між побоями і побоями, і будуть незгодні думки біля воріт твоїх, то встань і піди на місце, яке обере Господь, Бог твій, [щоб прикликане було там ім’я Його,]
9	9
и҆ прїи́деши къ жерцє́мъ леѵі́тѡмъ, и҆ къ сꙋдїѝ, и҆́же бꙋ́детъ въ ты̑ѧ дни̑, и҆ взыска́вше возвѣстѧ́тъ тебѣ̀ сꙋ́дъ:	і прийди до священиків левитів і до судді, який буде в ті дні, і запитай їх, і вони скажуть тобі, як розсудити;
10	10
и҆ сотвори́ши по словесѝ, є҆́же возвѣстѧ́тъ тебѣ̀ ѿ мѣ́ста, є҆́же и҆збере́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й призыва́ти и҆́мѧ є҆гѡ̀ та́мѡ, и҆ да сохрани́ши ѕѣлѡ̀ твори́ти всѧ̑, є҆ли̑ка законоположа́тсѧ тебѣ̀:	і вчини за словом, яке вони скажуть тобі, на тім місці, яке обере Господь [Бог твій, щоб прикликане було там ім’я Його,] і постарайся виконати все, чого вони навчать тебе;
11	11
по зако́нꙋ и҆ по сꙋдꙋ̀, є҆го́же рекꙋ́тъ тебѣ̀, сотвори́ши, да не оу҆клони́шисѧ ѿ словесѐ, є҆́же и҆звѣстѧ́тъ тебѣ̀, ни на де́сно, ни на лѣ́во.	за законом, якого навчать вони тебе, і за визначенням, яке вони скажуть тобі, вчини, і не ухиляйся ні праворуч, ні ліворуч від того, що вони скажуть тобі.
12	12
И҆ человѣ́къ, и҆́же сотвори́тъ въ го́рдости, є҆́же не послꙋ́шати жерца̀ предстоѧ́щагѡ слꙋжи́ти во и҆́мѧ гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀, и҆лѝ сꙋдїѝ, и҆́же въ ты̑ѧ дни̑ бꙋ́детъ, да оу҆́мретъ человѣ́къ то́й, и҆ да и҆́змеши ѕло́е ѿ і҆и҃лѧ:	А хто вчинить так зухвало, що не послухає священика, який стоїть там на служінні перед Господом, Богом твоїм, або судді, [який буде в ті дні], той повинен умерти, — і так знищи зло від Ізраїля;
13	13
и҆ всѝ лю́дїе оу҆слы́шавше оу҆боѧ́тсѧ, и҆ не бꙋ́дꙋтъ нече́ствовати ктомꙋ̀.	і весь народ почує й убоїться, і не будуть надалі чинити зухвало.
14	14
А҆́ще же вни́деши въ зе́млю, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀ въ жре́бїй, и҆ прїи́меши ю҆̀, и҆ всели́шисѧ на не́й, и҆ рече́ши: поста́влю кнѧ́зѧ над̾ собо́ю, ꙗ҆́коже и҆ про́чїи ꙗ҆зы́цы, и҆̀же ѡ҆́крестъ менє̀:	Коли ти прийдеш у землю, яку Господь, Бог твій, дає тобі, й оволодієш нею, і оселишся на ній, і скажеш: «поставлю я над собою царя, подібно до інших народів, що навколо мене»,
15	15
поставлѧ́ѧ да поста́виши над̾ собо́ю кнѧ́зѧ, є҆го́же и҆збере́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, ѿ бра́тїи твоеѧ̀ да поста́виши над̾ собо́ю кнѧ́зѧ, не возмо́жеши поста́вити над̾ собо́ю кнѧ́зѧ человѣ́ка чꙋжда́го, ꙗ҆́кѡ не бра́тъ тво́й є҆́сть.	то постав над собою царя, якого обере Господь, Бог твій; із середовища братів твоїх постав над собою царя; не можеш поставити над собою [царем] іноземця, який не брат тобі.
16	16
Ѻ҆ба́че да не оу҆мно́житъ себѣ̀ ко́ней, нижѐ да возврати́тъ люді́й во є҆гѵ́петъ, ꙗ҆́кѡ да не оу҆мно́житъ себѣ̀ ко́ней: гдⷭ҇ь же речѐ ва́мъ: не приложи́те возврати́тисѧ пꙋте́мъ си́мъ ктомꙋ̀:	Тільки щоб він не примножував собі коней і не повертав народ в Єгипет для примноження собі коней, бо Господь сказав вам: «не повертайтеся більше дорогою цією»;
17	17
и҆ да не оу҆мно́житъ себѣ̀ же́нъ, да не преврати́тсѧ се́рдце є҆гѡ̀: и҆ сребра̀ и҆ зла́та да не оу҆мно́житъ себѣ̀ ѕѣлѡ̀.	і щоб не примножував собі дружин, щоб не розбестилося серце його, і щоб срібла і золота не множив собі надмірно.
18	18
И҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ сѧ́детъ на престо́лѣ вла́сти своеѧ̀, да напи́шетъ себѣ̀ второзако́нїе сїѐ въ кни́зѣ ѿ жерцє́въ леѵі́тѡвъ,	Але коли він сяде на престолі царства свого, повинен переписати для себе список закону цього з книги, що знаходиться у священиків левитів,
19	19
и҆ бꙋ́детъ съ ни́мъ, и҆ да чте́тъ ю҆̀ во всѧ̑ дни̑ житїѧ̀ своегѡ̀, да наꙋчи́тсѧ боѧ́тисѧ гдⷭ҇а бг҃а своегѡ̀ и҆ храни́ти всѧ̑ за́пѡвѣди сїѧ̑ и҆ ѡ҆правда̑нїѧ сїѧ̑, твори́ти ѧ҆̀:	і нехай він буде в нього, і нехай він читає його в усі дні життя свого, щоб навчався боятися Господа, Бога свого, і намагався виконувати всі слова закону цього і постанови ці;
20	20
да не возвы́ситсѧ се́рдце є҆гѡ̀ ѿ бра́тїи є҆гѡ̀, да не престꙋ́питъ ѿ за́повѣдїй ни на де́сно, ни на лѣ́во, ꙗ҆́кѡ да бꙋ́детъ мнѡ́га лѣ̑та во вла́сти свое́й, то́й и҆ сы́ны є҆гѡ̀ съ ни́мъ, въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ.	щоб не гордувало серце його перед братами його, і щоб не ухилявся він від закону ні праворуч, ні ліворуч, щоб довгі дні перебував на царстві своєму він і сини його серед Ізраїля.
Глава́ и҃і	Глава 18

1	1
Да не бꙋ́детъ жерцє́мъ леѵі́тѡмъ всемꙋ̀ пле́мени леѵі́инꙋ ча́сти нижѐ жре́бїѧ со і҆и҃лемъ: приношє́нїѧ гдⷭ҇ꙋ жре́бїй и҆́хъ, да ꙗ҆дѧ́тъ ѧ҆̀:	Священикам левитам, усьому коліну Левіїному, не буде частини і наділу з Ізраїлем: вони повинні годуватися жертвами Господа і Його частиною;
2	2
жре́бїй же да не бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ въ бра́тїи є҆гѡ̀: гдⷭ҇ь са́мъ жре́бїй є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже речѐ є҆мꙋ̀.	наділу ж не буде йому між братами його: Сам Господь наділ його, як говорив Він йому.
3	3
И҆ се́й сꙋ́дъ жерцє́въ, ꙗ҆̀же ѿ люді́й, ѿ приносѧ́щихъ жє́ртвы, а҆́ще телца̀, а҆́ще ѻ҆́вцꙋ: и҆ да́си жерцꙋ̀ ра́мо, и҆ чє́люсти, и҆ оу҆тро́бꙋ:	Ось, що повинно бути покладено священикам від народу, від тих, що приносять у жертву волів або овець: слід віддавати священикові плече, щелепи і шлунок;
4	4
и҆ нача́тки пшени́цы твоеѧ̀ и҆ вїна̀ твоегѡ̀ и҆ є҆ле́а твоегѡ̀, и҆ нача́токъ стриже́нїѧ ѻ҆ве́цъ твои́хъ да да́си є҆мꙋ̀:	також початки від хліба твого, вина твого і єлею твого, і початки від вовни овець твоїх віддавай йому,
5	5
ꙗ҆́кѡ того̀ и҆збра̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й ѿ всѣ́хъ племе́нъ твои́хъ предстоѧ́ти пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ, слꙋжи́ти и҆ благослови́ти во и҆́мѧ гдⷭ҇не, то́й и҆ сы́нове є҆гѡ̀ во всѧ̑ дни̑.	бо його обрав Господь Бог твій із усіх колін твоїх, щоб він стояв [перед Господом, Богом твоїм], служив [і благословляв] в ім’я Господа, сам і сини його в усі дні.
6	6
А҆́ще же прїи́детъ леѵі́тъ ѿ є҆ди́нагѡ градѡ́въ ва́шихъ, ѿ всѣ́хъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆дѣ́же то́й ѡ҆бита́етъ, ꙗ҆́коже жела́етъ дꙋша̀ є҆гѡ̀, на мѣ́сто, є҆́же и҆збере́тъ гдⷭ҇ь,	І якщо левит прийде з однієї з осель твоїх, з усієї землі [синів] Ізраїлевих, де він жив, і прийде за бажанням душі своєї на місце, яке обере Господь,
7	7
да слꙋ́житъ и҆́мени гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ, ꙗ҆́коже и҆ всѧ̑ бра́тїѧ є҆гѡ̀ леѵі́ти предстоѧ́щїи та́мѡ пред̾ гдⷭ҇емъ:	і буде служити в ім’я Господа Бога свого, як і всі брати його левити, які стоять там перед Господом, —
8	8
ча́сть ѿдѣле́нꙋю да ꙗ҆́стъ, кромѣ̀ прода́жи ꙗ҆́же по ѻ҆те́чествꙋ.	то нехай вони користуються одинаковою частиною, зверх отриманого від продажу батьківського майна.
9	9
А҆́ще же вни́деши въ зе́млю, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀, да не навы́кнеши твори́ти по ме́рзостемъ ꙗ҆зы́кѡвъ тѣ́хъ:	Коли ти ввійдеш у землю, яку дає тобі Господь Бог твій, тоді не навчися робити мерзоти, які чинили народи ці:
10	10
да не ѡ҆брѧ́щетсѧ въ тебѣ̀ ѡ҆чища́ѧ сы́на своего̀ и҆ дще́рь свою̀ ѻ҆гне́мъ, волхвꙋ́ѧ волхвова́нїемъ и҆ чарꙋ́ѧй и҆ птицеволше́бствꙋѧй,	не повинен знаходитись у тебе той, хто проводить сина свого або дочку свою через вогонь, віщун, знахар, ворожка, чаклун,
11	11
чародѣ́й ѡ҆бава́ѧ ѡ҆бава́нїемъ, оу҆тробоволхвꙋ́ѧй и҆ знаменосмотри́тель, и҆ вопроша́ѧй ме́ртвыхъ:	чорнокнижник, що викликає духів, чарівник і той, хто викликає померлих;
12	12
є҆́сть бо ме́рзость гдⷭ҇еви бг҃ꙋ твоемꙋ̀ всѧ́къ творѧ́й сїѧ̑: си́хъ бо ра́ди ме́рзостей потреби́тъ ѧ҆̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й ѿ лица̀ твоегѡ̀.	бо мерзенний перед Господом усякий, хто робить це, і за ці ось мерзоти Господь Бог твій виганяє їх від лиця твого;
13	13
Соверше́нъ да бꙋ́деши пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ.	будь непорочним перед Господом Богом твоїм;
14	14
Ꙗ҆зы́цы бо сі́и, и҆̀хже ты̀ наслѣ́диши, сі́и чарова́нїй и҆ волхвова́нїй послꙋ́шаютъ: тебѣ́ же не та́кѡ дадѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й.	бо народи ці, яких ти виганяєш, слухають ворожбитів і віщунів, а тобі не те дав Господь Бог твій.
15	15
Прⷪ҇ро́ка ѿ бра́тїи твоеѧ̀, ꙗ҆́коже менѐ, возста́витъ тебѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, тогѡ̀ послꙋ́шайте:	Пророка із середовища твого, із братів твоїх, як мене, воздвигне тобі Господь Бог твій, — Його слухайте, —
16	16
по всемꙋ̀, є҆ли́кѡ проси́лъ є҆сѝ ѿ гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀ въ хѡри́вѣ въ де́нь собра́нїѧ, глаго́люще: да не приложи́мъ слы́шати гла́са гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ, и҆ ѻ҆гнѧ̀ вели́кагѡ сегѡ̀ не оу҆ви́димъ по се́мъ, да не и҆́змремъ.	оскільки ти просив у Господа Бога твого при Хориві в день зібрання, говорячи: нехай не почую надалі голосу Господа Бога мого і вогню цього великого нехай не побачу більше, щоб мені не вмерти.
17	17
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: пра́вѡ всѧ̑, є҆ли̑ка глаго́лахꙋ къ тебѣ̀:	І сказав мені Господь: добре те, що вони говорили [тобі];
18	18
прⷪ҇ро́ка возста́влю и҆̀мъ ѿ среды̀ бра́тїи и҆́хъ, ꙗ҆́коже тебѐ: и҆ вда́мъ сло́во моѐ во оу҆ста̀ є҆гѡ̀, и҆ возгл҃етъ и҆̀мъ, ꙗ҆́коже заповѣ́даю є҆мꙋ̀:	Я воздвигну їм Пророка із середовища братів їхніх, такого як ти, і вкладу слова Мої у вуста Його, і Він буде говорити їм усе, що Я повелю Йому;
19	19
и҆ человѣ́къ то́й, и҆́же не послꙋ́шаетъ слове́съ є҆гѡ̀, є҆ли̑ка возгл҃етъ прⷪ҇ро́къ ѻ҆́ный во и҆́мѧ моѐ, а҆́зъ ѿмщꙋ̀ ѿ негѡ̀:	а хто не послухає слів Моїх, які [Пророк той] буде говорити Моїм ім’ям, з того Я стягну;
20	20
ѻ҆ба́че проро́къ, и҆́же вознече́ствꙋетъ глаго́лати во и҆́мѧ моѐ сло́во, є҆гѡ́же не повелѣ́хъ є҆мꙋ̀ глаго́лати, и҆ и҆́же а҆́ще возглаго́летъ во и҆́мѧ богѡ́въ и҆нѣ́хъ, да оу҆́мретъ проро́къ то́й.	але пророка, який насмілиться говорити Моїм ім’ям те, чого Я не повелів йому говорити, і який буде говорити ім’ям богів інших, такого пророка віддайте на смерть.
21	21
А҆́ще же рече́ши въ се́рдцы свое́мъ: ка́кѡ позна́емъ сло́во, є҆гѡ́же не гл҃а гдⷭ҇ь;	І якщо скажеш у серці твоєму: «як ми впізнаємо слово, яке не Господь говорив?»
22	22
є҆ли̑ка а҆́ще возглаго́летъ проро́къ во и҆́мѧ гдⷭ҇не, и҆ не сбꙋ́детсѧ, и҆ не слꙋчи́тсѧ сло́во сїѐ, є҆гѡ́же не речѐ гдⷭ҇ь: въ нече́стїи глаго́ла проро́къ то́й, не оу҆бо́йтесѧ є҆гѡ̀.	Якщо пророк скаже ім’ям Господа, але слово те не збудеться і не сповниться, то не Господь говорив це слово, але говорив це пророк із зухвалости своєї, — не бійся його.
Глава́ ѳ҃і	Глава 19

1	1
Є҆гда́ же погꙋби́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й ꙗ҆зы́ки, и҆́хже гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀ зе́млю, и҆ наслѣ́диши и҆̀хъ и҆ всели́шисѧ во градѣ́хъ и҆́хъ и҆ въ домѣ́хъ и҆́хъ,	Коли Господь Бог твій знищить народи, землю яких дає тобі Господь Бог твій і ти вступиш у спадщину після них, і оселишся в містах їх і домах їх,
2	2
трѝ гра́ды да ѿлꙋчи́ши себѣ̀ средѝ землѝ твоеѧ̀, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀ въ наслѣ́дїе.	тоді відокрем собі три міста серед землі твоєї, яку Господь Бог твій дає тобі у володіння;
3	3
Оу҆гото́ви себѣ̀ пꙋ́ть, и҆ на тро́е раздѣлѝ предѣ́лы землѝ твоеѧ̀, ю҆́же раздѣлѧ́етъ тебѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й: и҆ да бꙋ́детъ оу҆бѣ́жище та́мѡ всѧ́комꙋ оу҆бі́йцѣ.	влаштуй собі дорогу і розділи на три частини всю землю твою, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ; вони будуть служити притулком всякому вбивці.
4	4
Сїе́ же да бꙋ́детъ заповѣ́данїе оу҆бі́йцѣ, и҆́же а҆́ще оу҆бѣжи́тъ та́мѡ, и҆ жи́въ бꙋ́детъ: и҆́же а҆́ще оу҆бїе́тъ бли́жнѧго своего̀ не вѣ́дѧ, и҆ се́й не ненави́дѣ є҆го̀ пре́жде вчера́шнѧгѡ днѐ и҆ тре́тїѧгѡ,	І ось який убивця може тікати туди і залишитися живим: хто уб’є ближнього свого без наміру, не бувши ворогом йому вчора і третього дня;
5	5
и҆ и҆́же а҆́ще по́йдетъ съ по́дрꙋгомъ свои́мъ въ лѣ́съ собира́ти дрова̀, и҆ поползне́тсѧ рꙋка̀ є҆гѡ̀ съ сѣки́рою сѣкꙋ́щагѡ дрова̀, и҆ спа́дши сѣки́ра съ топори́ща оу҆лꙋчи́тъ по́дрꙋга є҆гѡ̀, и҆ оу҆́мретъ, се́й да оу҆бѣжи́тъ во є҆ди́нъ ѿ градѡ́въ си́хъ, и҆ жи́въ да бꙋ́детъ:	хто піде з ближнім своїм у ліс рубати дрова, і розмахнеться рука його із сокирою, щоб зрубати дерево, і зіскочить залізо із сокирища і попаде у ближнього, і він помре, — такий нехай утече в одне із міст тих, щоб залишитися живим,
6	6
да не погна́въ оу҆́жикъ кро́ве в̾слѣ́дъ оу҆би́вшагѡ, ꙗ҆́кѡ разгори́тсѧ се́рдце є҆мꙋ̀, и҆ пости́гнетъ є҆го̀, а҆́ще должа́йшїй бꙋ́детъ пꙋ́ть, и҆ оу҆бїе́тъ дꙋ́шꙋ є҆гѡ̀, и҆ оу҆́мретъ: и҆ семꙋ̀ нѣ́сть сꙋ́дъ сме́ртный, поне́же не бѣ̀ ненави́дѧ є҆го̀ пре́жде вчера́шнѧгѡ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ:	щоб месник за кров у гарячковості серця свого не погнався за вбивцею і не наздогнав його, якщо далекою буде дорога, і не вбив його, в той час як він не підлягає засудженню на смерть, бо не був ворогом йому вчора і третього дня;
7	7
сегѡ̀ ра́ди заповѣ́даю а҆́зъ тебѣ̀ сло́во сїѐ, глаго́лѧ: трѝ гра́ды да ѿлꙋчи́ши себѣ̀.	тому я і дав тобі повеління, говорячи: відокрем собі три міста.
8	8
А҆́ще же разшири́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й предѣ́лы твоѧ̑, ꙗ҆́коже клѧ́тсѧ ѻ҆тцє́мъ твои̑мъ, и҆ да́стъ тебѣ̀ гдⷭ҇ь всю̀ зе́млю, ю҆́же речѐ да́ти ѻ҆тцє́мъ твои̑мъ,	Коли ж Господь Бог твій розширить межі твої, як Він клявся батькам твоїм, і дасть тобі всю землю, яку Він обіцяв дати батькам твоїм,
9	9
а҆́ще послꙋ́шаеши твори́ти всѧ̑ за́пѡвѣди сїѧ̑, ꙗ҆̀же а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀ дне́сь, люби́ти гдⷭ҇а бг҃а твоего̀, ходи́ти во всѣ́хъ пꙋте́хъ є҆гѡ̀ всѧ̑ дни̑: и҆ да приложи́ши себѣ̀ є҆щѐ трѝ гра́ды къ си̑мъ трїе́мъ градѡ́мъ,	якщо ти будеш намагатися виконувати всі ці заповіді, які я заповідаю тобі сьогодні, любити Господа Бога твого і ходити путями Його в усі дні, — тоді до цих трьох міст додай ще три міста,
10	10
и҆ да не пролїе́тсѧ кро́вь безви́нна въ землѝ твое́й, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀ въ жре́бїй, и҆ да не бꙋ́детъ въ тебѣ̀ кро́ви пови́ненъ.	щоб не проливалася кров невинного серед землі твоєї, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ, і щоб не було на тобі [провини] крови.
11	11
А҆́ще же бꙋ́детъ оу҆ тебє̀ человѣ́къ ненави́дѧй бли́жнѧго своего̀, и҆ навѣ́тъ сотвори́тъ на́нь, и҆ воста́нетъ на́нь, и҆ порази́тъ дꙋ́шꙋ є҆гѡ̀, и҆ оу҆́мретъ, и҆ вбѣ́гнетъ во є҆ди́нъ ѿ градѡ́въ си́хъ,	Але якщо хто [в тебе] буде ворогом ближньому своєму і буде підстерігати його, і повстане на нього й уб’є його до смерти, і втече в одне з міст тих,
12	12
да по́слютъ старѣ̑йшины гра́да тогѡ̀, и҆ во́змꙋтъ є҆го̀ ѿтꙋ́дꙋ, и҆ да предадѧ́тъ є҆го̀ въ рꙋ́цѣ оу҆́жикѡвъ кро́ве, и҆ да оу҆́мретъ:	то старійшини міста його повинні послати, щоб узяти його звідти і віддати його в руки месника за кров, щоб він помер;
13	13
да не пощади́тъ є҆гѡ̀ ѻ҆́ко твоѐ, и҆ да ѡ҆чи́стиши кро́вь непови́ннꙋю ѿ і҆и҃лѧ, и҆ бла́го бꙋ́детъ тебѣ̀.	нехай не щадить його око твоє; змий з Ізраїля кров невинного, і буде тобі добре.
14	14
Да не предви́жеши предѣ́лѡвъ бли́жнѧгѡ своегѡ̀, ꙗ҆̀же поста́виша ѻ҆тцы̀ твоѝ въ наслѣ́дїи твое́мъ, є҆́же наслѣ́довалъ є҆сѝ въ землѝ, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀ во жре́бїй.	Не порушуй межі ближнього твого, яку поклали предки в наділі твоєму, що дістався тобі на землі, яку Господь Бог твій дає тобі у володіння.
15	15
Да не пребꙋ́детъ свидѣ́тель є҆ди́нъ во свидѣ́телство на человѣ́ка по всѧ́кой ѡ҆би́дѣ и҆ по всѧ́комꙋ престꙋпле́нїю и҆ по всѧ́комꙋ грѣхꙋ̀, и҆́мже а҆́ще согрѣши́тъ: при оу҆стѣ́хъ двою̀ свидѣ́телей и҆ при оу҆стѣ́хъ трїе́хъ свидѣ́телей да ста́нетъ всѧ́къ глаго́лъ.	Недостатньо одного свідка проти кого-небудь у якій-небудь провині й у якому-небудь злочині й у якому-небудь гріху, яким він згрішить: за словами двох свідків, або за словами трьох свідків відбудеться [усяка] справа.
16	16
А҆́ще же воста́нетъ свидѣ́тель непра́веденъ на человѣ́ка, глаго́лѧ на него̀ нече́стїе,	Якщо виступить проти кого свідок несправедливий, звинувачуючи його в злочині,
17	17
да ста́нꙋтъ ѻ҆́ба человѣ̑ка, и҆̀мже є҆́сть прѧ̀, пред̾ гдⷭ҇емъ и҆ пред̾ жєрцы̀ и҆ пред̾ сꙋдїѧ́ми, и҆̀же бꙋ́дꙋтъ въ ты̑ѧ дни̑,	то нехай стануть обидва ці чоловіки, у яких тяжба, перед Господом, перед священиками і перед суддями, які будуть у ті дні;
18	18
и҆ да и҆спыта́ютъ и҆̀хъ сꙋдїи̑ прилѣ́жнѡ, и҆ сѐ, свидѣ́тель непра́веденъ свидѣ́телствова непра́вдꙋ, воста̀ на бра́та своего̀:	судді повинні добре дослідити, і якщо свідок той свідок неправдивий, неправдиво доніс на брата свого,
19	19
да сотвори́те є҆мꙋ̀, ꙗ҆́коже и҆ ѻ҆́нъ оу҆мы́сли сотвори́ти сꙋпроти́въ бра́та своегѡ̀, и҆ и҆зми́те ѕло́е ѿ ва́съ самѣ́хъ:	то зробіть йому те, що він замислив зробити братові своєму; і так знищи зло із середовища свого;
20	20
да и҆ про́чїи оу҆слы́шавше оу҆боѧ́тсѧ, и҆ не приложа́тъ ктомꙋ̀ твори́ти словесѐ ѕла́гѡ сегѡ̀ въ ва́съ:	й інші почують, і убояться, і не стануть надалі чинити таке зло серед тебе;
21	21
да не пощади́тъ є҆гѡ̀ ѻ҆́ко твоѐ: дꙋ́шꙋ за дꙋ́шꙋ, ѻ҆́ко за ѻ҆́ко, зꙋ́бъ за зꙋ́бъ, рꙋ́кꙋ за рꙋ́кꙋ, но́гꙋ за но́гꙋ, ꙗ҆́коже а҆́ще кто̀ да́стъ поро́къ на бли́жнѧго своего̀, си́це возда́стсѧ є҆мꙋ̀.	нехай не пощадить [його] око твоє: душу за душу, око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу. [Яку хто зробить шкоду ближньому своєму, так слід відплатити йому.]
Глава́ к҃	Глава 20

1	1
А҆́ще же и҆зы́деши на бра́нь на врагѝ твоѧ̑, и҆ оу҆́зриши ко́ни и҆ вса́дники и҆ лю́ди мно́жайшыѧ тебє̀, да не оу҆бои́шисѧ и҆́хъ: ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й съ тобо́ю, и҆зведы́й тѧ̀ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ.	Коли ти вийдеш на війну проти ворога твого і побачиш коней і колісниці [і] народу більше, ніж у тебе, то не бійся їх, бо з тобою Господь Бог твій, Який вивів тебе з землі Єгипетської.
2	2
И҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ прибли́жишисѧ къ ра́ти, и҆ пристꙋпи́въ жре́цъ да возглаго́летъ къ лю́демъ и҆ рече́тъ къ ни̑мъ:	Коли ж приступаєте до бою, тоді нехай підійде священик, і говорить народу,
3	3
послꙋ́шай, і҆и҃лю, вы̀ и҆схо́дите дне́сь на ра́ть ко врагѡ́мъ ва́шымъ: да не ѡ҆слабѣ́етъ се́рдце ва́ше, ни оу҆бо́йтесѧ, нижѐ оу҆страши́тесѧ и҆ не оу҆клони́тесѧ ѿ лица̀ и҆́хъ:	і скаже йому: слухай, Ізраїлю! ви сьогодні вступаєте в бій з ворогами вашими, нехай не ослабне серце ваше, не бійтеся, не бентежтеся і не жахайтеся їх,
4	4
ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ и҆ды́й пред̾ ва́ми спобо́рствꙋетъ ва́мъ на врагѝ ва́шѧ и҆ спасе́тъ ва́съ.	бо Господь Бог ваш іде з вами, щоб воювати за вас з ворогами вашими [і] спасти вас.
5	5
И҆ да рекꙋ́тъ книгѡ́чїѧ къ лю́демъ, глаго́люще: кі́й человѣ́къ созда́вый хра́минꙋ но́вꙋ, и҆ не ѡ҆бновѝ є҆ѧ̀; да и҆́детъ, и҆ да возврати́тсѧ въ до́мъ сво́й, да не оу҆́мретъ на ра́ти, и҆ человѣ́къ и҆́нъ ѡ҆бнови́тъ ю҆̀:	Наглядачі ж нехай оголосять народу, говорячи: хто побудував новий дім і не оновив його, той нехай іде і повернеться в дім свій, щоб не помер у бою, й інший не оновив його;
6	6
и҆ кі́и человѣ́къ, и҆́же насадѝ вїногра́дъ, и҆ не весели́сѧ ѿ негѡ̀; да и҆́детъ, и҆ возврати́тсѧ въ до́мъ сво́й, да не оу҆́мретъ на ра́ти, и҆ человѣ́къ и҆́нъ возвесели́тсѧ ѿ негѡ̀:	і хто насадив виноградник і не користувався ним, той нехай йде і повернеться в дім свій, щоб не вмер в бою, й інший не скористався їм;
7	7
и҆ кі́й человѣ́къ, и҆́же ѡ҆брꙋчѝ себѣ̀ женꙋ̀, и҆ не понѧ́лъ ю҆̀; да и҆́детъ, и҆ возврати́тсѧ въ до́мъ сво́й, да не оу҆́мретъ на ра́ти, и҆ и҆́нъ человѣ́къ по́йметъ ю҆̀.	і хто заручився з жінкою і не взяв її, той нехай іде і повернеться в дім свій, щоб не вмер у бою, й інший не взяв її.
8	8
И҆ да приложа́тъ книгѡ́чїѧ глаго́лати къ лю́демъ, и҆ да рекꙋ́тъ: кі́й человѣ́къ страшли́въ и҆ сла́бъ се́рдцемъ; да и҆́детъ, и҆ возврати́тсѧ въ до́мъ сво́й, да не оу҆страши́тъ се́рдца бра́та своегѡ̀, а҆́ки се́рдце своѐ.	І ще оголосять наглядачі народу, і скажуть: хто боязкий і легкодухий, той нехай іде і повернеться в дім свій, щоб він не зробив боязкими серця братів його, як його серце.
9	9
И҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ оу҆мо́лкнꙋтъ книгѡ́чїѧ глаго́люще къ лю́демъ, и҆ поста́вѧтъ воевѡ́ды во́инства вожды̀ люді́й.	Коли наглядачі скажуть усе це народу, тоді слід поставити військових начальників вождями народу.
10	10
А҆́ще же прїи́деши ко гра́дꙋ воева́ти на́нь, и҆ воззове́ши ѧ҆̀ съ ми́ромъ:	Коли підійдеш до міста, щоб завоювати його, запропонуй йому мир;
11	11
а҆́ще оу҆́бѡ ми́рное ѿвѣща́ютъ тѝ, и҆ ѿве́рзꙋтъ тебѣ̀ (гра́дъ), всѝ лю́дїе ѡ҆брѣ́тшїисѧ во гра́дѣ да бꙋ́дꙋтъ тебѣ̀ да́нь даю́ще и҆ послꙋ́шающїи тебѐ:	якщо воно погодиться на мир з тобою і відчинить тобі ворота, то весь народ, що знаходиться в ньому, буде платити тобі данину і служити тобі;
12	12
а҆́ще же не покорѧ́тсѧ тебѣ̀, и҆ сотворѧ́тъ съ тобо́ю ра́ть, да ѡ҆бсѧ́деши є҆го̀,	якщо ж воно не погодиться на мир з тобою і буде вести з тобою війну, то обложи його,
13	13
до́ндеже преда́стъ ѧ҆̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й въ рꙋ́цѣ твоѝ: да и҆збїе́ши всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ въ не́мъ оу҆бі́йствомъ меча̀,	і коли Господь Бог твій віддасть його в руки твої, врази у ньому всю чоловічу стать вістрям меча;
14	14
кромѣ̀ же́нъ и҆ и҆мѣ́нїѧ, и҆ всѧ̑ скоты̀, и҆ всѧ̑ є҆ли̑ка сꙋ́ть во гра́дѣ, и҆ всѐ стѧжа́нїе да плѣни́ши себѣ̀, и҆ да снѣ́си ве́сь плѣ́нъ врагѡ́въ твои́хъ, ꙗ҆̀же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀.	тільки жінок і дітей і худобу й усе, що в місті, всю здобич його візьми собі і користуйся здобиччю ворогів твоїх, яких віддав тобі Господь Бог твій;
15	15
Та́кѡ да сотвори́ши всѣ̑мъ градѡ́мъ, и҆̀же сꙋ́ть дале́че ѿ тебє̀ ѕѣлѡ̀, и҆̀же не сꙋ́ть ѿ градѡ́въ ꙗ҆зы́кѡвъ си́хъ, и҆́хже гдⷭ҇ь бг҃ъ дае́тъ тебѣ̀ наслѣ́дити зе́млю и҆́хъ:	так чини з усіма містами, які від тебе дуже далеко, які не з числа міст народів цих.
16	16
ѿ ни́хъ да не ѡ҆ста́вите жи́ва всѧ́кагѡ дыха́нїѧ:	А в містах цих народів, які Господь Бог твій дає тобі у володіння, не залишай у живих жодної душі,
17	17
но и҆ проклѧ́тїемъ проклени́те и҆̀хъ, хетте́а и҆ а҆морре́а, и҆ ханане́а и҆ ферезе́а, и҆ є҆ѵе́а и҆ і҆евꙋсе́а и҆ гергесе́а, ꙗ҆́коже заповѣ́да тебѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й:	але піддай їх прокляттю: хеттеїв і аморреїв, і хананеїв, і ферезеїв, і евеїв, і ієвусеїв, [і гергесеїв,] як повелів тобі Господь Бог твій,
18	18
да не наꙋча́тъ ва́съ твори́ти всѧ̑кїѧ ме́рзѡсти своѧ̑, є҆ли̑ки твори́ша богѡ́мъ свои̑мъ, и҆ согрѣшитѐ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ ва́шимъ.	щоб вони не навчили вас чинити такі самі мерзоти, які вони робили для богів своїх, і щоб ви не грішили перед Господом Богом вашим.
19	19
А҆́ще же ѡ҆бсѧ́деши гра́дъ є҆ди́нъ дни̑ мнѡ́ги воева́ти є҆го̀ въ прїѧ́тїе себѣ̀, да не и҆стреби́ши садо́вїѧ є҆гѡ̀, возложи́въ желѣ́зо на́нь, но то́кмѡ да ꙗ҆́си пло́дъ ѿ ни́хъ, самогѡ́ же да не посѣче́ши: є҆да̀ дре́во, є҆́же въ дꙋбра́вѣ, человѣ́къ є҆́сть, є҆́же вни́ти ѿ лица̀ твоегѡ̀ въ забра̑ла;	Якщо довгий час будеш тримати в облозі [яке-небудь] місто, щоб завоювати його і взяти його, то не пошкоджуй дерев його, від яких можна годуватися, і не спустошуй околиць, тому що дерево на полі не людина, щоб могло піти від тебе в укріплення;
20	20
но дре́во, є҆́же вѣ́си, ꙗ҆́кѡ не ꙗ҆́стсѧ пло́дъ є҆гѡ̀, сїѐ потреби́ши и҆ посѣче́ши, и҆ сотвори́ши лѣ̑ствицы на гра́дъ, и҆́же твори́тъ на тѧ̀ ра́ть, до́ндеже преда́стсѧ.	тільки ті дерева, про які ти знаєш, що вони нічого не приносять для їжі, можеш псувати і рубати, і будувати укріплення проти міста, що веде з тобою війну, доки не підкориш його.
Глава́ к҃а	Глава 21

1	1
А҆́ще же ѡ҆брѧ́щетсѧ оу҆бїе́ный на землѝ, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ дае́тъ тебѣ̀ наслѣ́дити, лежа́щь на по́ли, и҆ не вѣ́дѧтъ оу҆би́вшагѡ и҆̀:	Якщо в землі, яку Господь Бог твій дає тобі у володіння, знайдений буде вбитий, що лежить на полі, і невідомо, хто вбив його,
2	2
да и҆зы́дꙋтъ ста́рцы и҆ сꙋдїи̑ твоѝ и҆ да и҆змѣ́рѧтъ до градѡ́въ, и҆̀же ѡ҆́крестъ оу҆бїе́нагѡ:	то нехай вийдуть старійшини твої і судді твої і виміряють відстань до міст, які навколо вбитого;
3	3
и҆ бꙋ́детъ гра́дъ приближа́ѧйсѧ оу҆бїе́номꙋ, и҆ да во́змꙋтъ старѣ̑йшины гра́да тогѡ̀ ю҆́ницꙋ ѿ говѧ́дъ, є҆́юже не дѣ́лано, и҆ ꙗ҆́же ꙗ҆рма̀ не понесѐ:	і старійшини міста того, яке буде найближчим до вбитого, нехай візьмуть телицю, на якій не працювали, [і] яка не носила ярма,
4	4
и҆ да и҆зведꙋ́тъ старѣ̑йшины гра́да тогѡ̀ ю҆́ницꙋ въ де́брь сꙋ́хꙋ, ꙗ҆́же не ѡ҆ра́нна, нижѐ насѣ́ѧна, и҆ да пресѣкꙋ́тъ жи̑лы ю҆́ницы въ де́бри:	і нехай старійшини того міста відведуть цю телицу в дику долину, що не орана і не засіяна, і заколють там телицю в долині;
5	5
и҆ да пристꙋ́пѧтъ жерцы̀ леѵі́ти: ꙗ҆́кѡ си́хъ и҆збра̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й предстоѧ́ти є҆мꙋ̀ и҆ благословлѧ́ти во и҆́мѧ є҆гѡ̀: и҆ во оу҆стѣ́хъ и҆́хъ да бꙋ́детъ всѧ́кое прекосло́вїе и҆ всѧ́каѧ ꙗ҆́зва:	і прийдуть священики, сини Левіїні [тому що їх обрав Господь Бог твій служити Йому і благословляти ім’ям Господа, і за словом їхнім слід вирішити всяку спірну справу і всяку заподіяну шкоду,]
6	6
и҆ всѝ старѣ̑йшины гра́да тогѡ̀, приближа́ющїисѧ оу҆бїе́номꙋ, да ѡ҆мы́ютъ рꙋ́цѣ над̾ главо́ю ю҆́ницы, є҆́йже пресѣ́чєны сꙋ́ть жи̑лы въ де́бри,	й усі старійшини міста того, найближчі до вбитого, нехай обмиють руки свої над [головою] телиці, зарізаної в долині,
7	7
и҆ ѿвѣща́вше да рекꙋ́тъ: рꙋ́цѣ на́ши не пролїѧ́ша кро́ве сеѧ̀, и҆ ѻ҆́чи на́ши не ви́дѣша:	і оголосять і скажуть: руки наші не пролили крови цієї, і очі наші не бачили;
8	8
млⷭ҇тивъ бꙋ́ди лю́демъ твои̑мъ і҆и҃лю, и҆̀хже и҆зве́лъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, да не бꙋ́детъ кро́вь непови́нна на лю́дехъ твои́хъ і҆и҃ли: и҆ ѡ҆чи́ститсѧ и҆̀мъ кро́вь:	очисти народ Твій, Ізраїля, який Ти, Господи, визволив [із землі Єгипетської], і не постав народу Твоєму, Ізраїлю, невинної крови. І вони очистяться від крови.
9	9
ты́ же ѿи́меши кро́вь непови́ннꙋ ѿ среды̀ себє̀, а҆́ще сотвори́ши до́брое и҆ оу҆го́дное пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ.	Так повинен ти змивати у себе кров невинного, якщо хочеш робити [добре і] справедливе перед очима Господа [Бога твого].
10	10
А҆́ще же и҆зы́деши на бра́нь проти́вꙋ врагѡ́мъ твои̑мъ, и҆ преда́стъ ѧ҆̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й въ рꙋ́цѣ твоѝ, и҆ плѣни́ши плѣ́нъ ѿ ни́хъ,	Коли вийдеш на війну проти ворогів твоїх, і Господь Бог твій віддасть їх у руки твої, і візьмеш їх у полон,
11	11
и҆ оу҆́зриши въ плѣ́нѣ женꙋ̀ добрꙋ̀ ѡ҆бли́чїемъ, и҆ возлю́биши ю҆̀, и҆ по́ймеши ю҆̀ себѣ̀ въ женꙋ̀,	і побачиш між полоненими жінку, красиву на вигляд, і полюбиш її, і захочеш узяти її собі за дружину,
12	12
и҆ введе́ши ю҆̀ внꙋ́трь въ до́мъ тво́й, и҆ да ѡ҆брі́еши главꙋ̀ є҆ѧ̀, и҆ да ѡ҆брѣ́жеши но́гти є҆ѧ̀,	то приведи її в дім свій, і нехай вона обстриже голову свою й обріже нігті свої,
13	13
и҆ да совлече́ши ри̑зы плѣ̑нныѧ є҆ѧ̀ съ неѧ̀: и҆ да сѧ́детъ въ домꙋ̀ твое́мъ, и҆ да пла́четсѧ ѻ҆тца̀ своегѡ̀ и҆ ма́тере своеѧ̀ мцⷭ҇ъ дні́й: и҆ по се́мъ вни́деши къ не́й, и҆ совокꙋпи́шисѧ съ не́ю, и҆ бꙋ́детъ тебѣ̀ жена̀.	і зніме з себе полоненичий одяг свій, і живе в домі твоєму, й оплакує батька свого і матір свою впродовж місяця; і після того ти можеш увійти до неї і стати її чоловіком, і вона буде твоєю дружиною;
14	14
И҆ бꙋ́детъ а҆́ще не восхо́щеши є҆ѧ̀, да ѿпꙋ́стиши ю҆̀ свобо́днꙋ, прода́жею же да не прода́си є҆ѧ̀ на цѣнѣ̀: да не ѿри́неши є҆ѧ̀, поне́же смири́лъ є҆сѝ ю҆̀.	якщо ж вона потім не сподобається тобі, то відпусти її, куди вона захоче, але не продавай її за срібло і не повертай її в рабство, тому що ти смирив її.
15	15
А҆́ще же бꙋ́дꙋтъ мꙋ́жꙋ двѣ̀ жєны̀, є҆ди́на ѿ ни́хъ люба̀, и҆ дрꙋга́ѧ не люба̀, и҆ породѧ́тъ є҆мꙋ̀ люба́ѧ и҆ нелюба́ѧ, и҆ бꙋ́детъ сы́нъ перворожде́нный ѿ нелюби́мыѧ:	Якщо в кого будуть дві дружини — одна улюблена, а інша нелюба, і як улюблена, так і нелюба народять йому синів, і первістком буде син нелюбої, —
16	16
и҆ бꙋ́детъ въ ѻ҆́ньже де́нь раздѣли́тъ сынѡ́мъ свои̑мъ и҆мѣ́нїе своѐ, не возмо́жетъ пе́рвенцемъ бы́ти сы́нъ люби́мыѧ, презрѣ́въ сы́на нелюби́мыѧ пе́рвенца:	то, при розділі синам своїм майна свого, він не може синові дружини улюбленої дати першість перед первородним сином нелюбої;
17	17
но сы́на нелюби́мыѧ за пе́рвенца да призна́етъ, и҆ да́стъ є҆мꙋ̀ сꙋгꙋ́бѡ ѿ всегѡ̀, є҆́же ѡ҆брѧ́щетсѧ є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ се́й є҆́сть нача́ло ча̑дъ є҆гѡ̀, и҆ семꙋ̀ досто́итъ пе́рвенство.	але первістком повинен визнати сина нелюбої [і] дати йому подвійну частину з усього, що в нього знайдеться, тому що він є початок сили його; йому належить право первородства.
18	18
А҆́ще же комꙋ̀ бꙋ́детъ сы́нъ непокори́въ и҆ грꙋби́тель, не послꙋ́шаѧй гла́са ѻ҆тца̀ своегѡ̀ и҆ гла́са ма́тере своеѧ̀, и҆ нака́жꙋтъ є҆го̀, и҆ не послꙋ́шаетъ и҆́хъ,	Якщо в кого буде син буйний і непокірливий, який не підкорюється голосу батька свого і голосу матері своєї, і вони карали його, але він не слухав їх, —
19	19
да во́змꙋтъ є҆го̀ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀ и҆ ма́ти є҆гѡ̀, и҆ да и҆зведꙋ́тъ є҆го̀ пред̾ старѣ̑йшины гра́да своегѡ̀ и҆ пред̾ врата̀ мѣ́ста своегѡ̀,	то батько його і матір його нехай візьмуть його і приведуть його до старійшин міста свого і до воріт свого місцеперебування
20	20
и҆ да рекꙋ́тъ къ мꙋжє́мъ гра́да своегѡ̀: сы́нъ на́шъ се́й непокори́въ є҆́сть и҆ грꙋби́тель и҆ не слꙋ́шаетъ рѣ́чи на́шеѧ, сластолю́бствꙋѧ пїѧ́нствꙋетъ:	і скажуть старійшинам міста свого: «цей син наш буйний і непокірливий, не слухає слів наших, марнотратник і п’яниця»;
21	21
и҆ да побїю́тъ є҆го̀ мꙋ́жїе гра́да тогѡ̀ ка́менїемъ, и҆ да оу҆́мретъ: и҆ и҆зми́те ѕло́е ѿ себє̀ сами́хъ, да и҆ про́чїи слы́шавше оу҆боѧ́тсѧ.	тоді всі жителі міста його нехай поб’ють його камінням до смерти; і так знищи зло із середовища свого, і всі ізраїльтяни почують і убояться.
22	22
А҆́ще же бꙋ́детъ на ко́мъ грѣ́хъ, сꙋ́дъ сме́ртный, и҆ да оу҆́мретъ, и҆ повѣ́сите є҆го̀ на дре́вѣ,	Якщо в кому знайдеться злочин, гідний смерти, і він буде умертвлений, і ти повісиш його на дереві,
23	23
да не пренощꙋ́етъ тѣ́ло є҆гѡ̀ на дре́вѣ, но во гро́бѣ погреби́те є҆го̀ въ то́йже де́нь: ꙗ҆́кѡ про́клѧтъ є҆́сть ѿ бг҃а всѧ́къ ви́сѧй на дре́вѣ: и҆ да не ѡ҆сквернитѐ землѝ, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀ во жре́бїй.	то тіло його не повинно ночувати на дереві, але поховай його в той самий день, тому що проклятий перед Богом [усякий] повішений [на дереві], і не оскверняй землі твоєї, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ.
Глава́ к҃в	Глава 22

1	1
Ви́дѣвъ телца̀ бра́та твоегѡ̀ и҆лѝ ѻ҆́вцꙋ є҆гѡ̀ заблꙋжда́ющыѧ на пꙋтѝ, да не пре́зриши ѧ҆̀: но возвраще́нїемъ возврати́ши ѧ҆̀ къ бра́тꙋ твоемꙋ̀, и҆ да ѿда́си є҆мꙋ̀.	Коли побачиш вола брата твого або вівцю його заблукалих, не залишай їх, але поверни їх братові твоєму;
2	2
А҆́ще же нѣ́сть бли́з̾ тебє̀ бра́тъ тво́й, нижѐ оу҆вѣ́си є҆го̀, соберѝ ѧ҆̀ внꙋ́трь до́мꙋ твоегѡ̀, и҆ да бꙋ́дꙋтъ оу҆ тебє̀, до́ндеже взы́щетъ и҆̀хъ бра́тъ тво́й, и҆ ѿда́си и҆̀хъ є҆мꙋ̀.	якщо ж не близько буде від тебе брат твій, або ти не знаєш його, то забери їх у дім свій, і нехай вони будуть у тебе, доки брат твій не буде шукати їх, і тоді поверни йому їх;
3	3
Та́кожь сотвори́ши ѻ҆слѧ́ти є҆гѡ̀, и҆ та́кѡ да сотвори́ши ри́зѣ є҆гѡ̀, и҆ та́кѡ да сотвори́ши всемꙋ̀ погꙋбле́номꙋ бра́та твоегѡ̀: є҆ли̑ка а҆́ще поги́бнꙋтъ ѿ негѡ̀, и҆ ѡ҆брѧ́щеши ѧ҆̀, да не возмо́жеши пренебрещѝ ѧ҆̀.	так чини і з ослом його, так чини з одягом його, так чини з усякою загубленою річчю брата твого, яка буде ним загублена і яку ти знайдеш; не можна тобі ухилятися від цього.
4	4
А҆́ще оу҆ви́диши ѻ҆слѧ̀ бра́та твоегѡ̀ и҆лѝ телца̀ є҆гѡ̀ па́дшыѧ на пꙋтѝ, да не пре́зриши ѧ҆̀: возставлѧ́ѧ да возста́виши ѧ҆̀ съ собо́ю.	Коли побачиш осла брата твого або вола його, що впали на дорозі, не залишай їх, але підніми їх з ним разом.
5	5
Да не бꙋ́детъ оу҆́тварь мꙋ́жеска на жєнѣ̀, ни да ѡ҆блачи́тсѧ мꙋ́жъ въ ри́зꙋ же́нскꙋ: ꙗ҆́кѡ ме́рзость є҆́сть гдⷭ҇еви бг҃ꙋ твоемꙋ̀ всѧ́къ творѧ́й сїѧ̑.	На жінці не повинно бути чоловічого одягу, і чоловік не повинен вдягатися в жіноче вбрання, бо мерзенний перед Господом Богом твоїм усякий, що робить це.
6	6
А҆́ще же оу҆лꙋчи́ши гнѣздо̀ пти́чїе пред̾ лице́мъ твои́мъ на пꙋтѝ, и҆лѝ на дре́вѣ нѣ́коемъ, и҆лѝ на землѝ, и҆ въ не́мъ птенцы̀ и҆лѝ ꙗ҆́ица, и҆ ма́ти сѣди́тъ на птенцѣ́хъ и҆лѝ ꙗ҆́ицѣхъ, да не во́змеши ма́тере со птенцы̑:	Якщо трапиться тобі на дорозі пташине гніздо на якому-небудь дереві або на землі, з пташенятами або яйцями, і мати сидить на пташенятах або на яйцях, то не бери матері разом з дітьми:
7	7
ѿпꙋще́нїемъ да ѿпꙋ́стиши ма́терь, птенцы́ же во́змеши себѣ̀, да бла́го тебѣ̀ бꙋ́детъ и҆ долгоде́нственъ бꙋ́деши.	матір пусти, а дітей візьми собі, щоб тобі було добре, і щоб продовжилися дні твої.
8	8
А҆́ще же сози́ждеши до́мъ но́въ, и҆ сотвори́ши ѡ҆гражде́нїе до́мꙋ твоемꙋ̀, и҆ да не сотвори́ши оу҆бі́йства въ домꙋ̀ твое́мъ, а҆́ще паде́тъ пады́й ѿ негѡ̀.	Якщо будеш будувати новий дім, то зроби поручні біля покрівлі твоєї, щоб не навести тобі крови на дім твій, коли хто-небудь упаде з нього.
9	9
Да не насѣ́еши вїногра́да твоегѡ̀ разли́чна, да не ѡ҆свѧти́тсѧ пло́дъ, и҆ сѣ́мѧ, є҆́же насѣ́еши съ плодо́мъ вїногра́да твоегѡ̀.	Не засівай виноградника свого двома родами насіння, щоб не зробити тобі заклятим збору насіння, яке ти посієш разом із плодами виноградника [свого].
10	10
Да не ѡ҆ре́ши ю҆нце́мъ и҆ ѻ҆слѧ́темъ вкꙋ́пѣ.	Не ори на волі й ослі разом.
11	11
Нижѐ да ѡ҆блече́шисѧ въ ри́зꙋ разноли́чнꙋ ѿ льна̀ и҆ волны̀ вкꙋ́пѣ тка́нꙋ.	Не вдягай одягу, зробленого з різних речовин, з вовни і льону разом.
12	12
Трє́сны да сотвори́ши себѣ̀ на четы́рехъ краѧ́хъ ѻ҆де́жды своеѧ̀, въ ню́же ѡ҆блече́шисѧ.	Зроби собі китиці на чотирьох кутах покривала твого, яким ти покриваєшся.
13	13
А҆́ще же кто̀ по́йметъ женꙋ̀ и҆ бꙋ́детъ съ не́ю, и҆ возненави́дитъ ю҆̀,	Якщо хто візьме дружину, і ввійде до неї, і зненавидить її,
14	14
и҆ наложи́тъ на ню̀ ѡ҆бвини́тєлнаѧ словеса̀, и҆ нанесе́тъ на ню̀ и҆́мѧ ѕло́е, и҆ возглаго́летъ: женꙋ̀ сїю̀ поѧ́хъ, и҆ прише́дъ къ не́й, не ѡ҆брѣто́хъ ю҆̀ дѣви́цею:	і буде зводити на неї порочні справи, і пустить про неї недобру чутку, і скаже: «я взяв цю дружину, і ввійшов до неї, і не знайшов у неї дівоцтва»,
15	15
и҆ взе́мъ ѻ҆те́цъ дѣви́цы и҆ ма́терь, да и҆знесꙋ́тъ дѣви́чєскаѧ ѻ҆трокови́цы пред̾ старѣ̑йшины ко вратѡ́мъ,	то батько дівчини і матір її нехай візьмуть і винесуть ознаки дівоцтва дівчини до старійшин міста, до воріт;
16	16
и҆ рече́тъ ѻ҆те́цъ ѻ҆трокови́цы ко старѣ́йшинамъ: дще́рь мою̀ сїю̀ да́хъ мꙋ́жꙋ семꙋ̀ въ женꙋ̀, и҆ нн҃ѣ возненави́дѣвъ ю҆̀ се́й,	і батько дівчини скаже старійшинам: дочку мою я віддав за дружину цьому чоловіку, і [нині] він зненавидів її,
17	17
возлага́етъ є҆́й ѡ҆бвини́тєлнаѧ словеса̀, глаго́лѧ: не ѡ҆брѣто́хъ дще́ре твоеѧ̀ дѣ́вою: и҆ сѐ, дѣви́чєскаѧ дще́ре моеѧ̀: и҆ да разгнꙋ́тъ ри̑зы пред̾ старѣ̑йшины гра́да ѻ҆́нагѡ,	і ось, він зводить [на неї] порочні діла, говорячи: «я не знайшов у дочки твоєї дівоцтва»; але ось ознаки дівоцтва дочки моєї. І розстелять одяг перед старійшинами міста.
18	18
и҆ да во́змꙋтъ старѣ̑йшины гра́да ѻ҆́нагѡ мꙋ́жа того̀ и҆ нака́жꙋтъ є҆го̀,	Тоді старійшини того міста нехай візьмуть чоловіка і покарають його,
19	19
и҆ да ѡ҆бвинѧ́тъ є҆го̀ сто́мъ сі́клей, и҆ дадѧ́тъ ѻ҆тцꙋ̀ ѻ҆трокови́цы, ꙗ҆́кѡ и҆знесѐ и҆́мѧ ѕло̀ на дѣви́цꙋ і҆и҃лтескꙋ, и҆ (па́ки) да бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ жена̀: не возмо́жетъ ѿпꙋсти́ти ю҆̀ во всѧ̑ лѣ̑та.	і накладуть на нього сто сиклів срібла пені і віддадуть батькові дівчини за те, що він пустив недобрі чутки про дівчину ізраїльську; вона ж нехай залишиться його дружиною, і він не може розлучитися з нею усе життя своє.
20	20
А҆́ще же бꙋ́детъ вои́стиннꙋ сло́во сїѐ, и҆ не ѡ҆брѧ́щꙋтсѧ дѣви́чєскаѧ ѻ҆трокови́цѣ,	Якщо ж сказане буде правдою, і не знайдеться дівоцтва у дівчини,
21	21
и҆ да и҆зведꙋ́тъ дѣви́цꙋ пред̾ врата̀ до́мꙋ ѻ҆тца̀ є҆ѧ̀, и҆ побїю́тъ ю҆̀ ка́менїемъ мꙋ́жїе гра́дстїи, и҆ да оу҆́мретъ, ꙗ҆́кѡ сотворѝ безꙋ́мїе въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ, ѡ҆сквернѝ до́мъ ѻ҆тца̀ своегѡ̀: и҆ и҆зми́те ѕло́е ѿ себє̀ сами́хъ.	то дівчину нехай приведуть до дверей дому батька її, і жителі міста її поб’ють її камінням до смерти, бо вона зробила соромітну справу серед Ізраїля, блудодіючи у домі батька свого; і так знищи зло із середовища свого.
22	22
А҆́ще же ѡ҆брѧ́щетсѧ человѣ́къ лежа́й съ жено́ю мꙋжа́тою, оу҆бі́йте ѻ҆бои́хъ, человѣ́ка лежа́щаго съ жено́ю и҆ женꙋ̀: и҆ и҆зми́те ѕло́е ѿ і҆и҃лѧ.	Якщо буде знайдений хтось, що лежить з жінкою заміжньою, то слід віддати на смерть обох: і чоловіка, що лежав із жінкою, і жінку; і так знищи зло в Ізраїлі.
23	23
А҆́ще же бꙋ́детъ дѣ́ва ѡ҆брꙋче́наѧ мꙋ́жꙋ, и҆ ѡ҆брѣ́тъ ю҆̀ человѣ́къ (дрꙋгі́й) во гра́дѣ, бꙋ́детъ съ не́ю,	Якщо буде молода дівчина заручена з чоловіком, і хто-небудь зустрінеться з нею в місті і ляже з нею,
24	24
и҆зведи́те ѻ҆бои́хъ пред̾ врата̀ гра́да и҆́хъ, и҆ побі́йте (ѻ҆бои́хъ) ка́менїемъ, и҆ да оу҆́мрꙋтъ: ѻ҆трокови́цꙋ, поне́же не вопи́ла во гра́дѣ, и҆ мꙋ́жа, поне́же ѡ҆би́дѣ женꙋ̀ бли́жнѧгѡ своегѡ̀: и҆ и҆зми́те ѕло́е ѿ себє̀ сами́хъ.	то обох їх приведіть до воріт того міста, і побийте їх камінням до смерти: дівчину за те, що вона не кричала в місті, а чоловіка за те, що він осквернив дружину ближнього свого; і так знищи зло із середовища свого.
25	25
А҆́ще же на по́ли ѡ҆брѧ́щетъ человѣ́къ дѣ́вꙋ ѡ҆брꙋче́нꙋю, и҆ наси́ловавъ бꙋ́детъ съ не́ю, оу҆бі́йте человѣ́ка є҆ди́наго бы́вшаго съ не́ю:	Якщо ж хто в полі зустрінеться з дівчиною зарученою і, схопивши її, ляже з нею, то слід віддати на смерть тільки чоловіка, що лежав з нею,
26	26
а҆ ѻ҆трокови́цѣ ничто́же сотвори́те: нѣ́сть бо дѣ́вѣ грѣха̀ сме́ртнагѡ: ꙗ҆́коже а҆́ще кто́ бы воста́лъ на бли́жнѧго своего̀, и҆ оу҆би́лъ бы дꙋ́шꙋ є҆гѡ̀, та́кѡ сїѐ дѣ́ло:	а дівчині нічого не роби; на дівчині немає злочину смертного: бо це те саме, як якби хто повстав на ближнього свого й убив його;
27	27
поне́же на селѣ̀ ѡ҆брѣ́те ю҆̀, возопѝ ѻ҆трокови́ца ѡ҆брꙋче́наѧ, и҆ не бѣ̀ помога́ѧй є҆́й.	бо він зустрівся з нею в полі, і хоча дівчина заручена кричала, але нікому було врятувати її.
28	28
А҆́ще же кто̀ ѡ҆брѧ́щетъ ѻ҆трокови́цꙋ дѣ́вꙋ, ꙗ҆́же нѣ́сть ѡ҆брꙋче́на, и҆ наси́ловавъ бꙋ́детъ съ не́ю, и҆ ѡ҆бличи́тсѧ:	Якщо хто-небудь зустрінеться з дівчиною незарученою, і схопить її і ляже з нею, і застануть їх,
29	29
да да́стъ человѣ́къ бы́вый съ не́ю ѻ҆тцꙋ̀ ѻ҆трокови́цы пѧтьдесѧ́тъ дїдра́хмъ сребра̀, и҆ томꙋ̀ да бꙋ́детъ жена̀, поне́же ѡ҆би́дѣ ю҆̀: не возмо́жетъ ѿпꙋсти́ти ю҆̀ во всѐ вре́мѧ.	то той, що лежав з нею, повинен дати батькові дівчини п’ятдесят [сиклів] срібла, а вона нехай буде його дружиною, тому що він знечестив її; все життя своє він не може розлучитися з нею.
30	30
Да не по́йметъ человѣ́къ жены̀ ѻ҆тца̀ своегѡ̀, и҆ да не ѿкры́етъ покрове́нїѧ ѻ҆тца̀ своегѡ̀.	Ніхто не повинен брати дружини батька свого і відкривати край одягу батька свого.
Глава́ к҃г	Глава 23

1	1
Да не вхо́дитъ ка́женикъ и҆ скопе́цъ въ со́нмъ гдⷭ҇ень.	У кого роздавлені ятра або відрізаний дітородний член, той не може ввійти в громаду Господню.
2	2
Нижѐ да вни́детъ блꙋдоро́дный во хра́мъ гдⷭ҇ень до десѧ́тагѡ ро́да.	Син блудниці не може ввійти в громаду Господню, і десяте покоління його не може ввійти в громаду Господню.
3	3
Да не вни́детъ а҆ммані́тинъ и҆ мѡаві́тинъ въ хра́мъ гдⷭ҇ень: и҆ да́же до десѧ́тагѡ ро́да да не вхо́дитъ въ хра́мъ гдⷭ҇ень, и҆ да́же до вѣ́ка,	Аммонитянин і моавитянин не може ввійти в громаду Господню, і десяте покоління їхнє не може ввійти в громаду Господню повіки,
4	4
поне́же не срѣто́ша ѻ҆нѝ ва́съ съ хлѣ̑бы и҆ водо́ю на пꙋтѝ, и҆сходѧ́щымъ ва́мъ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, и҆ ꙗ҆́кѡ наѧ́ша на тѧ̀ валаа́ма сы́на веѡ́рова ѿ месопота́мїи, да тѧ̀ проклене́тъ:	тому що вони не зустріли вас із хлібом і водою на шляху, коли ви йшли з Єгипту, і тому що вони найняли проти тебе Валаама, сина Веорового, з Пефора Месопотамського, щоб проклясти тебе;
5	5
и҆ не восхотѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й послꙋ́шати валаа́ма, и҆ ѡ҆братѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й клѧ̑твы въ блгⷭ҇ве́нїе, занѐ возлюби́ тѧ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й:	але Господь, Бог твій, не захотів слухати Валаама і обернув Господь Бог твій прокляття його на благословення тобі, бо Господь Бог твій любить тебе.
6	6
да не совѣща́еши ми̑рнаѧ и҆̀мъ и҆ полє́знаѧ и҆̀мъ во всѧ̑ дни̑ твоѧ̑ во вѣ́ки.	Не бажай їм миру і благополуччя в усі дні твої, повіки.
7	7
Да не возгнꙋша́ешисѧ і҆дꙋме́аниномъ, ꙗ҆́кѡ бра́тъ тво́й є҆́сть: да не возгнꙋша́ешисѧ є҆гѵ́птѧниномъ, ꙗ҆́кѡ пришле́цъ бы́лъ є҆сѝ въ землѝ є҆гѡ̀:	Не гребуй ідумеянином, бо він брат твій; не гребуй єгиптянином, бо ти був прибульцем у землі його;
8	8
сы́нове а҆́ще родѧ́тсѧ и҆̀мъ, въ ро́дѣ тре́тїемъ да вни́дꙋтъ въ хра́мъ гдⷭ҇ень.	діти, які в них народяться, у третьому поколінні можуть увійти в громаду Господню.
9	9
А҆́ще же и҆зы́деши ѡ҆полчи́тисѧ на врагѝ твоѧ̑, и҆ да сохрани́шисѧ ѿ всѧ́кагѡ сло́ва ѕла̀.	Коли підеш у похід проти ворогів твоїх, бережися всього злого.
10	10
А҆́ще бꙋ́детъ оу҆ тебє̀ человѣ́къ, и҆́же не бꙋ́детъ чи́стъ ѿ и҆злїѧ́нїѧ є҆гѡ̀ но́щїю, и҆ да и҆зы́детъ внѣ̀ полка̀, и҆ да не вни́детъ въ по́лкъ:	Якщо в тебе буде хто нечистий від того, що трапилося [з ним] уночі, то він повинен вийти геть зі стану і не входити в стан,
11	11
и҆ є҆гда̀ бꙋ́детъ къ ве́черꙋ, да ѡ҆мы́етъ тѣ́ло своѐ водо́ю, и҆ заше́дшꙋ со́лнцꙋ да вни́детъ въ по́лкъ.	а коли настане вечір, повинен омити [тіло своє] водою, і після заходу сонця може ввійти у стан.
12	12
И҆ мѣ́сто тебѣ̀ да бꙋ́детъ внѣ̀ полка̀, и҆ и҆зы́деши та́мѡ во́нъ:	У тебе повинно бути місце поза станом, куди ти міг би виходити;
13	13
и҆ ры́лецъ да бꙋ́детъ тебѣ̀ за по́ѧсомъ твои́мъ, и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ сѧ́деши внѣ̀, и҆ да и҆скопа́еши и҆́мъ (ꙗ҆́мꙋ), и҆ наврати́въ покры́еши стыдѣ́нїе твоѐ въ не́й:	крім зброї твоєї, повинна бути у тебе лопатка; і коли будеш сідати поза станом, викопай нею [яму] і знову зарий [нею] випорожнення твоє;
14	14
ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й хо́дитъ въ полцѣ̀ твое́мъ и҆збавлѧ́ти тѧ̀ и҆ преда́ти врагѝ твоѧ̑ въ рꙋ́цѣ твоѝ пред̾ лице́мъ твои́мъ: и҆ да бꙋ́детъ по́лкъ тво́й свѧ́тъ, и҆ да не ꙗ҆ви́тсѧ оу҆ тебє̀ стыдѣ́нїе ве́щи, и҆ ѿврати́тсѧ ѿ тебє̀.	тому що Господь Бог твій ходить серед стану твого, щоб визволяти тебе і віддавати ворогів твоїх [у руки твої], а тому стан твій повинен бути святий, щоб Він не побачив у тебе чого соромітного і не відступив від тебе.
15	15
Да не преда́си раба̀ господи́нꙋ є҆гѡ̀, и҆́же прїи́де къ тебѣ̀ ѿ господи́на своегѡ̀:	Не видавай раба господареві його, коли він прибіжить до тебе від господаря свого;
16	16
съ тобо́ю да ѡ҆бита́етъ, съ ва́ми да живе́тъ во всѧ́комъ мѣ́стѣ, и҆дѣ́же оу҆го́дно бꙋ́детъ є҆мꙋ̀: да не ѡ҆скорби́ши є҆гѡ̀.	нехай він у тебе живе, серед вас [нехай він живе] на місці, яке він обере в якій-небудь з осель твоїх, де йому сподобається; не пригноблюй його.
17	17
Да не бꙋ́детъ блꙋдни́ца ѿ дще́рей і҆и҃левыхъ, и҆ да не бꙋ́детъ блꙋдни́къ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левымъ.	Не повинно бути блудниці серед дочок Ізраїлевих і не повинно бути блудника серед синів Ізраїлевих.
18	18
Да не принесе́ши мзды̀ блꙋдни́чи, нижѐ цѣны̀ пе́сїи въ до́мъ гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀ на всѧ́къ ѡ҆бѣ́тъ, ꙗ҆́кѡ ме́рзость сꙋ́ть гдⷭ҇еви бг҃ꙋ твоемꙋ̀ и҆ ѻ҆боѧ̀.	Не внось платні блудниці і ціни пса в дім Господа Бога твого ні за якою обітницею, тому що те й інше є мерзота перед Господом Богом твоїм.
19	19
Да не да́си бра́тꙋ твоемꙋ̀ въ ли́хвꙋ сребра̀ и҆ въ ли́хвꙋ пи́щей и҆ въ ли́хвꙋ всѧ́кїѧ ве́щи, є҆мꙋ́же а҆́ще взаи́мъ да́си:	Не віддавай у ріст братові твоєму ні срібла, ні хліба, ні чого-небудь іншого, що можна віддавати в ріст;
20	20
чꙋжде́мꙋ да да́си въ ли́хвꙋ, бра́тꙋ же твоемꙋ̀ да не да́си въ ли́хвꙋ, да блгⷭ҇ви́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ твои́хъ на землѝ, въ ню́же вхо́диши та́мѡ наслѣ́дити ю҆̀.	іноземцеві віддавай у ріст, а братові твоєму не віддавай у ріст, щоб Господь Бог твій благословив тебе в усьому, що робиться руками твоїми, на землі, в яку ти йдеш, щоб оволодіти нею.
21	21
А҆́ще же ѡ҆бѣща́еши ѡ҆бѣ́тъ гдⷭ҇еви бг҃ꙋ твоемꙋ̀, да не оу҆ме́длиши возда́ти є҆го̀, ꙗ҆́кѡ взыска́ѧ взы́щетъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й ѿ тебє̀, и҆ бꙋ́детъ на тебѣ̀ грѣ́хъ:	Якщо даси обітницю Господу Богу твоєму, негайно виконай її, бо Господь Бог твій стягне її з тебе, і на тобі буде гріх;
22	22
а҆́ще же не восхо́щеши ѡ҆бѣща́ти, нѣ́сть тѝ грѣха̀.	якщо ж ти не дав обітниці, то не буде на тобі гріха.
23	23
И҆сходѧ̑щаѧ на оу҆́стъ твои́хъ сохранѝ и҆ сотворѝ, и҆́мже ѡ҆́бразомъ ѡ҆бѣща́лъ є҆сѝ гдⷭ҇еви бг҃ꙋ твоемꙋ̀ да́ръ, є҆го́же глаго́лалъ є҆сѝ оу҆ста́ми твои́ми.	Що вийшло з уст твоїх, дотримуй і виконуй так, як обіцяв ти Господу Богу твоєму добровільне приношення, про яке сказав ти вустами своїми.
24	24
А҆́ще же вни́деши на ни́вꙋ бли́жнѧгѡ своегѡ̀, и҆ собере́ши въ рꙋ́цѣ своѝ кла́сы, а҆ серпа̀ да не возложи́ши на ни́вꙋ бли́жнѧгѡ.	Коли ввійдеш у виноградник ближнього твого, можеш їсти ягоди досита, скільки хоче душа твоя, а в посудину твою не клади.
25	25
А҆́ще же вни́деши въ вїногра́дъ бли́жнѧгѡ своегѡ̀, да ꙗ҆́си гро́здїе, є҆ли́кѡ дꙋшѝ твое́й насы́титисѧ, въ сосꙋ́дъ же да не вложи́ши.	Коли прийдеш на жниво ближнього твого, зривай колосся руками твоїми, але серпа не занось на жниво ближнього твого.
Глава́ к҃д	Глава 24

1	1
А҆́ще же кто̀ по́йметъ женꙋ̀ и҆ поживе́тъ съ не́ю, и҆ бꙋ́детъ а҆́ще не ѡ҆брѧ́щетъ благода́ти пред̾ ни́мъ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆брѣ́те въ не́й сра́мное дѣ́ло, да напи́шетъ є҆́й кни́гꙋ ѿпꙋще́нїѧ и҆ вда́стъ въ рꙋ́цѣ є҆ѧ̀, и҆ да ѿпꙋ́ститъ ю҆̀ и҆з̾ до́мꙋ своегѡ̀,	Якщо хто візьме дружину і стане її чоловіком, і вона не знайде благовоління в очах його, тому що він знаходить у ній що-небудь огидне, і напише їй розвідний лист, і дасть їй у руки, і відпустить її з дому свого,
2	2
и҆ ѿше́дши бꙋ́детъ (жена̀) мꙋ́жꙋ и҆но́мꙋ:	і вона вийде з дому його, піде, і вийде за іншого чоловіка,
3	3
и҆ а҆́ще возненави́дитъ ю҆̀ мꙋ́жъ вторы́й, и҆ напи́шетъ є҆́й кни́гꙋ ѿпꙋще́нїѧ и҆ да́стъ є҆́й въ рꙋ́цѣ є҆ѧ̀, и҆ ѿпꙋ́ститъ ю҆̀ и҆з̾ до́мꙋ своегѡ̀, и҆лѝ оу҆́мретъ мꙋ́жъ є҆ѧ̀ вторы́й, и҆́же бѣ̀ ю҆̀ поѧ́лъ себѣ̀ въ женꙋ̀:	але і цей останній чоловік зненавидить її і напише їй розвідний лист, і дасть їй у руки, і відпустить її з дому свого, або помре цей останній чоловік її, який взяв її собі за дружину, —
4	4
не возмо́жетъ мꙋ́жъ пе́рвый, ѿпꙋсти́вый ю҆̀, возврати́въ поѧ́ти ю҆̀ себѣ̀ въ женꙋ̀, по ѡ҆скверне́нїи є҆ѧ̀, ꙗ҆́кѡ гнꙋ́сно є҆́сть пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ: и҆ да не ѡ҆скверна́вите землѝ, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ дае́тъ ва́мъ въ наслѣ́дїе.	то не може перший її чоловік, який відпустив її, знову взяти її собі за дружину після того, як вона осквернена, тому що це є мерзота перед Господом [Богом твоїм], і не ганьби землі, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ.
5	5
А҆́ще же кто̀ по́йметъ женꙋ̀ вно́вѣ, да не и҆́детъ на бра́нь, и҆ да не наложи́тсѧ є҆мꙋ̀ ни ка́ѧже ве́щь: непови́ненъ бꙋ́детъ въ домꙋ̀ свое́мъ лѣ́то є҆ди́но, да весели́тъ женꙋ̀ свою̀, ю҆́же поѧ́лъ є҆́сть.	Якщо хто взяв дружину недавно, то нехай не йде на війну, і нічого не слід покладати на нього; нехай він залишається вільний у домі своєму впродовж одного року і звеселяє дружину свою, яку взяв.
6	6
Да не во́змеши въ зало́гъ жерно́вныхъ ка́меней, ꙗ҆́кѡ дꙋ́шꙋ се́й дае́тъ въ зало́гъ.	Ніхто не повинен брати в заставу верхнього і нижнього жорна, бо такий бере у заставу душу.
7	7
А҆́ще же ꙗ҆́тъ бꙋ́детъ человѣ́къ крады́й дꙋ́шꙋ ѿ бра́тїи своеѧ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ наси́лїемъ продае́тъ ю҆̀, да оу҆́мретъ та́ть то́й, и҆ и҆зми́те ѕло́е ѿ ва́съ сами́хъ.	Якщо знайдуть кого, що він украв кого-небудь із братів своїх, із синів Ізраїлевих, і поневолив його, і продав його, то такого злодія слід віддати на смерть; і так знищи зло із середовища свого.
8	8
Внемлѝ себѣ̀ въ ꙗ҆́звѣ прока́зы, и҆ хранѝ ѕѣлѡ̀ твори́ти по всемꙋ̀ зако́нꙋ, є҆го́же возвѣстѧ́тъ ва́мъ жерцы̀ леѵі́ти: ꙗ҆́коже заповѣ́дахъ ва́мъ, да храни́те твори́ти:	Дивись, у хворобі прокази ретельно дотримуй і виконуй весь [закон], якого навчать вас священики левити; ретельно виконуйте, що я повелів їм;
9	9
помѧнѝ, є҆ли̑ка сотворѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й марїа́мѣ на пꙋтѝ, и҆сходѧ́щымъ ва́мъ и҆з̾ є҆гѵ́пта.	пам’ятай, що Господь Бог твій зробив з Маріам на шляху, коли ви йшли з Єгипту.
10	10
А҆́ще же до́лгъ є҆́сть на бли́жнемъ твое́мъ, до́лгъ каковы́й ли́бо, да не вни́деши въ до́мъ є҆гѡ̀ взѧ́ти зало́гъ є҆гѡ̀:	Якщо ти ближньому твоєму даси що-небудь у борг, то не ходи до нього в дім, щоб взяти в нього заставу,
11	11
внѣ̀ ста́неши, и҆ человѣ́къ то́й, на не́мже є҆́сть до́лгъ тво́й, и҆знесе́тъ зало́гъ во́нъ.	постій на вулиці, а той, якому ти дав у борг, винесе тобі заставу свою на вулицю;
12	12
А҆́ще же человѣ́къ оу҆бо́гъ є҆́сть, да не преноществꙋ́етъ зало́гъ є҆гѡ̀ оу҆ тебє̀:	якщо ж він буде людиною бідною, то ти не лягай спати, маючи [у себе] заставу його:
13	13
ѿда́нїемъ да ѿда́си ри́зꙋ є҆гѡ̀ до захожде́нїѧ со́лнца, и҆ да почі́етъ въ ри́зѣ свое́й, и҆ благослови́тъ тѧ̀, и҆ бꙋ́детъ тебѣ̀ млⷭ҇ть пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ.	поверни йому заставу до заходу сонця, щоб він ліг спати в одязі своєму і благословив тебе, — і поставиться тобі це в праведність перед Господом Богом твоїм.
14	14
Да не лиши́ши мзды̀ оу҆бо́гаго и҆ тре́бꙋющаго ѿ бра́тїи твоеѧ̀, и҆лѝ ѿ пришлє́цъ и҆̀же во градѣ́хъ твои́хъ:	Не кривдь наймита, бідного й убогого, із братів твоїх або з прибульців твоїх, які на землі твоїй, у оселях твоїх;
15	15
въ то́й же де́нь да ѿда́си мздꙋ̀ є҆мꙋ̀, да не за́йдетъ со́лнце є҆мꙋ̀, ꙗ҆́кѡ оу҆бо́гъ є҆́сть, и҆ въ то́мъ и҆́мать наде́ждꙋ, и҆ да не возопїе́тъ на тѧ̀ къ гдⷭ҇еви, и҆ бꙋ́детъ тебѣ̀ грѣ́хъ.	у той самий день віддай платню його, щоб сонце не зайшло раніше того, бо він бідний, і чекає на неї душа його; щоб він не заволав на тебе до Господа, і не було на тобі гріха.
16	16
Да не оу҆́мрꙋтъ ѻ҆тцы̀ за сы́ны, и҆ сы́нове да не оу҆́мрꙋтъ за ѻ҆тцы̀: кі́йждо за сво́й грѣ́хъ да оу҆́мретъ.	Батьки не повинні бути карані смертю за дітей, і діти не повинні бути карані смертю за батьків; кожен повинен бути караним смертю за свій злочин.
17	17
Не оу҆клони́ши сꙋда̀ прише́лцꙋ и҆ си́рꙋ и҆ вдовѣ̀, и҆ да не взе́млеши въ зало́гъ ри́зы вдови́чи,	Не суди несправедливо прибульця, сироту [і вдову], і у вдови не бери одяг у заставу;
18	18
и҆ помѧне́ши, ꙗ҆́кѡ ра́бъ (и҆ ты̀) бы́лъ є҆сѝ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, и҆ свободи́ тѧ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й ѿтꙋ́дꙋ: сегѡ̀ ра́ди а҆́зъ тебѣ̀ заповѣ́даю твори́ти сїѐ сло́во.	пам’ятай, що і ти був рабом у Єгипті, і Господь [Бог твій] звільнив тебе звідти: тому я і повеліваю тобі робити це.
19	19
А҆́ще же по́жнеши ни́вꙋ твою̀ на селѣ̀ твое́мъ, и҆ забꙋ́деши сно́пъ на ни́вѣ твое́й, да не возврати́шисѧ взѧ́ти є҆го̀: прише́лцꙋ и҆ оу҆бо́гꙋ, и҆ си́рꙋ и҆ вдовѣ̀ да бꙋ́детъ, да блгⷭ҇ви́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ рꙋкꙋ̀ твоє́ю.	Коли будеш жати на полі твоєму, і забудеш сніп на полі, то не повертайся взяти його; нехай він залишається прибульцеві, [убогому,] сироті і вдові, щоб Господь Бог твій благословив тебе в усіх справах рук твоїх.
20	20
А҆́ще же ма́сличїе собира́еши, да не возврати́шисѧ ѡ҆ста́нкѡвъ собра́ти ꙗ҆̀же за тобо́ю: прише́лцꙋ и҆ си́рꙋ и҆ вдовѣ̀ да бꙋ́дꙋтъ: и҆ воспомѧне́ши, ꙗ҆́кѡ ра́бъ бы́лъ є҆сѝ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй: сегѡ̀ ра́ди а҆́зъ тебѣ̀ заповѣ́даю твори́ти сло́во сїѐ.	Коли будеш оббивати маслину твою, то не переглядай за собою гілок: нехай залишається прибульцеві, сироті і вдові. [І пам’ятай, що ти був рабом у землі Єгипетській: тому я і повеліваю тобі робити це.]
21	21
А҆́ще же ѡ҆бира́еши вїногра́дъ тво́й, да не собира́еши ѡ҆ста́нкѡвъ ꙗ҆̀же за тобо́ю: прише́лцꙋ и҆ си́рꙋ и҆ вдовѣ̀ да бꙋ́дꙋтъ:	Коли будеш знімати плоди у винограднику твоєму, не збирай залишків за собою: нехай залишаються прибульцеві, сироті і вдові;
22	22
и҆ помѧне́ши, ꙗ҆́кѡ ра́бъ бы́лъ є҆сѝ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй: сегѡ̀ ра́ди а҆́зъ тебѣ̀ заповѣ́даю твори́ти сїѐ сло́во.	і пам’ятай, що ти був рабом у землі Єгипетській: тому я і повеліваю тобі робити це.
Глава́ к҃є	Глава 25

1	1
А҆́ще же бꙋ́детъ прѧ̀ междꙋ̀ челѡвѣ́ки, и҆ прїи́дꙋтъ на сꙋ́дъ, и҆ да сꙋ́дѧтъ, и҆ ѡ҆правдѧ́тъ пра́ваго, и҆ ѡ҆сꙋ́дѧтъ нечести́ваго:	Якщо буде тяжба між людьми, то нехай приведуть їх на суд і розсудять їх, правого нехай виправдають, а винного засудять;
2	2
и҆ бꙋ́детъ, а҆́ще досто́инъ є҆́сть ра̑нъ нечести́вый, да поста́виши є҆го̀ пред̾ сꙋдїѧ́ми, и҆ да бїю́тъ є҆го̀ пред̾ ни́ми по нече́стїю є҆гѡ̀:	і якщо винний буде заслуговувати на побої, то суддя нехай накаже покласти його і бити при собі, дивлячись за провиною його, за рахунком;
3	3
и҆ число́мъ четы́редесѧть ра̑нъ да наложа́тъ є҆мꙋ̀, и҆ да не приложа́тъ къ семꙋ̀: а҆́ще же приложа́тъ па́че ра̑нъ си́хъ би́ти є҆го̀ мно́жае, сра́мъ бꙋ́детъ бра́тꙋ твоемꙋ̀ пред̾ тобо́ю.	сорок ударів можна дати йому, але не більше, щоб від багатьох ударів брат твій не був спотворений перед очима твоїми.
4	4
Да не ѡ҆броти́ши вола̀ молотѧ́ща.	Не закривай рота волові, коли він молотить.
5	5
А҆́ще же живꙋ́тъ бра́тїѧ вкꙋ́пѣ, и҆ оу҆́мретъ є҆ди́нъ ѿ ни́хъ, сѣ́мене же не бꙋ́детъ є҆мꙋ̀, да не бꙋ́детъ жена̀ оу҆ме́ршагѡ и҆но́мꙋ мꙋ́жꙋ несро́днꙋ: бра́тъ мꙋ́жа є҆ѧ̀ да вни́детъ къ не́й и҆ по́йметъ ю҆̀ себѣ̀ въ женꙋ̀, и҆ да поживе́тъ съ не́ю:	Якщо брати живуть разом і один з них помре, не маючи в себе сина, то дружина померлого не повинна виходити на сторону за чоловіка чужого, але дівер її повинен увійти до неї і взяти її собі за дружину, і жити з нею, —
6	6
и҆ бꙋ́детъ ѻ҆троча̀, є҆́же а҆́ще роди́тсѧ, да поста́витсѧ во и҆́мѧ оу҆ме́ршагѡ, и҆ не поги́бнетъ и҆́мѧ є҆гѡ̀ ѿ і҆и҃лѧ.	і первісток, якого вона народить, залишиться з ім’ям брата його померлого, щоб ім’я його не стерлося в Ізраїлі.
7	7
А҆́ще же не восхо́щетъ человѣ́къ поѧ́ти жены̀ бра́та своегѡ̀, да прїи́детъ жена̀ ко вратѡ́мъ пред̾ старѣ̑йшины и҆ рече́тъ: не хо́щетъ бра́тъ мꙋ́жа моегѡ̀ возста́вити и҆́мѧ бра́та своегѡ̀ во і҆и҃ли, не восхотѣ̀ бра́тъ мꙋ́жа моегѡ̀:	Якщо ж він не захоче взяти невістку свою, то невістка його піде до воріт, до старійшин, і скаже: «дівер мій відмовляється відновити ім’я брата свого в Ізраїлі, не хоче одружитися зі мною»;
8	8
и҆ да призовꙋ́тъ є҆го̀ старѣ̑йшины гра́да тогѡ̀ и҆ рекꙋ́тъ є҆мꙋ̀, и҆ ста́въ рече́тъ: не хощꙋ̀ поѧ́ти ю҆̀:	тоді старійшини міста його повинні покликати його й умовляти його, і якщо він стане і скаже: «не хочу взяти її»,
9	9
и҆ пристꙋпи́вши жена̀ бра́та є҆гѡ̀ къ немꙋ̀ пред̾ старѣ̑йшины, и҆ и҆зꙋ́етъ сапо́гъ є҆гѡ̀ є҆ди́нъ ѿ ногѝ є҆гѡ̀, и҆ да плю́нетъ на лицѐ є҆гѡ̀, и҆ ѿвѣща́вши рече́тъ: си́це да сотворѧ́тъ человѣ́кꙋ, и҆́же не сози́ждетъ до́мꙋ бра́та своегѡ̀ во і҆и҃ли:	тоді невістка його нехай підійде до нього на очах старійшин, і зніме чобіт його з ноги його, і плюне в лице його, і скаже: «так чинять з людиною, яка не творить дому братові своєму [в Ізраїля]»;
10	10
и҆ прозове́тсѧ и҆́мѧ є҆гѡ̀ во і҆и҃ли до́мъ и҆зꙋ́тагѡ и҆з̾ сапога̀.	і наречуть йому ім’я в Ізраїлі: дім роззутого.
11	11
А҆́ще же бїю́тсѧ челѡвѣ́ка два̀ вкꙋ́пѣ, человѣ́къ съ бра́томъ свои́мъ, и҆ пристꙋ́питъ жена̀ є҆ди́нагѡ ѿ ни́хъ ѿѧ́ти мꙋ́жа своего̀ ѿ рꙋкѝ бїю́щагѡ и҆̀, и҆ просте́рши рꙋ́кꙋ свою̀, и҆́метъ за ꙗ҆́тра є҆гѡ̀,	Коли б’ються між собою чоловіки, і дружина одного [з них] підійде, щоб відняти чоловіка свого з рук того, хто б’є його, і, простягнувши руку свою, схопить його за срамний член,
12	12
да ѿсѣче́ши рꙋ́кꙋ є҆ѧ̀: да не пощади́тъ ѻ҆́ко твоѐ є҆ѧ̀.	то відсічи руку її: нехай не пощадить [її] око твоє.
13	13
Да не бꙋ́детъ во влага́лищи твое́мъ мѣ́рило и҆ мѣ́рило, вели́кое и҆ ма́лое,	У торбі твоїй не повинно бути подвійних гир, великих і менших;
14	14
да не бꙋ́детъ въ домꙋ̀ твое́мъ мѣ́ра и҆ мѣ́ра, вели́ка и҆ ма́ла:	у домі твоєму не повинно бути подвійної ефи, великої і меншої;
15	15
мѣ́рило и҆́стинно и҆ пра́ведно да бꙋ́детъ тебѣ̀, и҆ мѣ́ра и҆́стинна и҆ пра́ведна да бꙋ́детъ тебѣ̀, да мнѡ́ги дни̑ бꙋ́деши на землѝ, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀ въ жре́бїй,	гиря в тебе повинна бути точна і правильна, і ефа в тебе повинна бути точна і правильна, щоб продовжилися дні твої на землі, яку Господь Бог твій дає тобі [в наділ];
16	16
ꙗ҆́кѡ ме́рзость гдⷭ҇еви бг҃ꙋ твоемꙋ̀ всѧ́къ творѧ́й сїѧ̑, всѧ́къ творѧ́й непра́вдꙋ.	бо мерзенний перед Господом Богом твоїм усякий, хто робить неправду.
17	17
Помѧнѝ, є҆ли̑ка тебѣ̀ сотворѝ а҆мали́къ на пꙋтѝ, и҆сходѧ́щꙋ тебѣ̀ и҆з̾ є҆гѵ́пта:	Пам’ятай, як чинив з тобою Амалик на путі, коли ви вийшли з Єгипту:
18	18
ка́кѡ сопротивоста̀ тебѣ̀ на пꙋтѝ и҆ посѣчѐ за́днїй по́лкъ тво́й оу҆трꙋжде́нъ за тобо́ю: ты́ же а҆́лченъ бы́лъ є҆сѝ и҆ оу҆трꙋжде́нъ: и҆ не оу҆боѧ́сѧ бг҃а:	як він зустрів тебе на путі, і побив позаду тебе всіх ослаблих, коли ти втомився і знесилився, і не побоявся він Бога;
19	19
и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ оу҆поко́итъ тѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й ѿ всѣ́хъ вра̑гъ твои́хъ, и҆̀же ѡ҆́крестъ тебє̀ на землѝ, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀ въ жре́бїй, є҆́же наслѣ́дити ю҆̀, да погꙋби́ши и҆́мѧ а҆мали́ково ѿ землѝ, ꙗ҆́же под̾ небесе́мъ, и҆ да не забꙋ́деши.	отже, коли Господь Бог твій заспокоїть тебе від усіх ворогів твоїх з усіх боків, на землі, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ, щоб оволодіти нею, згладь пам’ять Амалика з піднебесної; не забудь.
Глава́ к҃ѕ	Глава 26

1	1
И҆ бꙋ́детъ а҆́ще вни́деши въ зе́млю, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀ въ жре́бїй є҆́же наслѣ́дити ю҆̀, и҆ всели́шисѧ на не́й,	Коли ти прийдеш у землю, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ, і оволодієш нею, і оселишся на ній,
2	2
и҆ да во́змеши ѿ нача́тка плодѡ́въ землѝ твоеѧ̀, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀ въ жре́бїй, и҆ вложи́ши въ ко́шницꙋ, и҆ по́йдеши на мѣ́сто, є҆́же и҆збере́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й призыва́ти и҆́мѧ є҆гѡ̀ та́мѡ:	то візьми початки усіх плодів землі, які ти одержиш від землі твоєї, яку Господь Бог твій дає тобі, і поклади в кошик, і піди на те місце, яке Господь Бог твій обере, щоб перебувало там ім’я Його;
3	3
и҆ прїи́деши къ жерцꙋ̀, и҆́же бꙋ́детъ въ ты̑ѧ дни̑, и҆ рече́ши къ немꙋ̀: возвѣща́ю дне́сь гдⷭ҇еви бг҃ꙋ твоемꙋ̀, ꙗ҆́кѡ внидо́хъ въ зе́млю, є҆́юже клѧ́тсѧ гдⷭ҇ь ѻ҆тцє́мъ на́шымъ да́ти на́мъ:	і прийди до священика, який буде в ті дні, і скажи йому: сьогодні сповідаю перед Господом Богом твоїм, що я ввійшов у ту землю, яку Господь клявся батькам нашим дати нам.
4	4
и҆ да во́зметъ жре́цъ ѿ рꙋкꙋ̀ твоє́ю ко́шницꙋ и҆ да положи́тъ ю҆̀ пред̾ ѻ҆лтаре́мъ гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀:	Священик візьме кошик з руки твоєї і поставить його перед жертовником Господа Бога твого.
5	5
и҆ ѿвѣща́въ рече́ши пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ: сѷрі́ю ѡ҆ста́ви ѻ҆те́цъ мо́й и҆ сни́де во є҆гѵ́петъ и҆ ѡ҆бита̀ та́мѡ въ числѣ̀ ма́лѣмъ, и҆ бы́сть та́мѡ въ ꙗ҆зы́къ вели́къ и҆ во мно́жество мно́го и҆ вели́ко:	Ти ж відповідай і скажи перед Господом Богом твоїм: батько мій був подорожнім арамеянином, і пішов у Єгипет і оселився там з деякими людьми, і народився там від нього народ великий, сильний і численний;
6	6
и҆ ѡ҆ѕло́биша на́съ є҆гѵ́птѧне, и҆ смири́ша ны̀, и҆ возложи́ша на ны̀ дѣла̀ жестѡ́каѧ:	але єгиптяни зле поводилися з нами, і пригноблювали нас, і накладали на нас тяжкі роботи;
7	7
и҆ возопи́хомъ ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ѻ҆тє́цъ на́шихъ, и҆ оу҆слы́ша гдⷭ҇ь во́пль на́шъ и҆ ви́дѣ смире́нїе на́ше и҆ трꙋ́дъ на́шъ и҆ ско́рбь на́шꙋ,	і заволали ми до Господа Бога батьків наших, і почув Господь крик наш і побачив біду нашу, працю нашу і пригноблення наше;
8	8
и҆ и҆зведѐ ны̀ гдⷭ҇ь и҆з̾ є҆гѵ́пта са́мъ крѣ́постїю свое́ю вели́кою и҆ рꙋко́ю си́льною и҆ мы́шцею высо́кою, и҆ въ видѣ́нїихъ вели́кихъ и҆ въ зна́менїихъ и҆ въ чꙋдесѣ́хъ,	і вивів нас Господь з Єгипту [Сам кріпкістю Своєю великою і] рукою сильною і могутністю, великим жахом, знаменнями і чудесами,
9	9
и҆ введѐ ны̀ въ мѣ́сто сїѐ, и҆ дадѐ на́мъ зе́млю сїю̀, зе́млю кипѧ́щꙋю ме́домъ и҆ млеко́мъ:	і привів нас на місце це, і дав нам землю цю, землю, в якій тече молоко і мед;
10	10
и҆ нн҃ѣ сѐ, принесо́хъ нача́тки ѿ плодѡ́въ землѝ, ю҆́же да́лъ мѝ є҆сѝ, гдⷭ҇и, зе́млю кипѧ́щꙋю ме́домъ и҆ млеко́мъ. И҆ ѡ҆ста́виши є҆̀ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ, и҆ поклони́шисѧ та́мѡ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ,	отже, ось, я приніс початки плодів від землі, яку Ти, Господи, дав мені, [від землі, де тече молоко і мед]. І постав це перед Господом Богом твоїм, і поклонися перед Господом Богом твоїм,
11	11
и҆ возвесели́шисѧ ѡ҆ всѣ́хъ благи́хъ, ꙗ҆̀же дадѐ тебѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, и҆ до́мъ тво́й, и҆ леѵі́тъ, и҆ пришле́цъ и҆́же оу҆ тебє̀.	і веселися за всі блага, що Господь Бог твій дав тобі і дому твоєму, ти і левит і прибулець, що буде в тебе.
12	12
Є҆гда́ же соверши́ши ѡ҆десѧти́ти всю̀ десѧти́нꙋ плодѡ́въ землѝ твоеѧ̀ въ лѣ́то тре́тїе, вторꙋ́ю десѧти́нꙋ да да́си леѵі́тꙋ и҆ прише́лцꙋ и҆ сиротѣ̀ и҆ вдовѣ̀, и҆ ꙗ҆дѧ́тъ во градѣ́хъ твои́хъ и҆ насы́тѧтсѧ:	Коли ти відокремиш усі десятини здобутків [землі] твоєї на третій рік, рік десятин, і віддаси левитові, прибульцеві, сироті і вдові, щоб вони їли в оселях твоїх і насичувалися,
13	13
и҆ рече́ши пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ: ѡ҆чи́стихъ свѧта̑ѧ и҆з̾ до́мꙋ моегѡ̀, и҆ да́хъ ѧ҆̀ леѵі́тꙋ и҆ прише́лцꙋ и҆ сиротѣ̀ и҆ вдовѣ̀, по всѣ̑мъ за́повѣдемъ твои̑мъ, ꙗ҆̀же заповѣ́далъ є҆сѝ мнѣ̀: не престꙋпи́хъ за́повѣди твоеѧ̀ и҆ не забы́хъ,	тоді скажи перед Господом Богом твоїм: я відібрав від дому [мого] святиню і віддав її левитові, прибульцеві, сироті і вдові, за всіма повеліннями Твоїми, які Ти заповів мені: я не переступив заповідей Твоїх і не забув;
14	14
и҆ не ꙗ҆до́хъ въ болѣ́зни мое́й ѿ ни́хъ, не принесо́хъ ѿ ни́хъ въ нечи́стое, нижѐ да́хъ ѿ ни́хъ оу҆ме́ршемꙋ: послꙋ́шахъ гла́са гдⷭ҇а бг҃а моегѡ̀, сотвори́хъ, ꙗ҆́коже заповѣ́далъ є҆сѝ мнѣ̀:	я не їв від неї в печалі моїй, і не відокремлював її в нечистоті, і не давав з неї для мертвого; я корився гласу Господа Бога мого, виконав усе, що Ти заповів мені;
15	15
при́зри съ нб҃сѐ ѿ хра́ма ст҃а́гѡ твоегѡ̀, и҆ блгⷭ҇вѝ лю́ди твоѧ̑ і҆и҃лѧ и҆ зе́млю, ю҆́же да́лъ є҆сѝ и҆̀мъ ꙗ҆́коже клѧ́лсѧ є҆сѝ ѻ҆тцє́мъ на́шымъ, да́ти на́мъ зе́млю кипѧ́щꙋю ме́домъ и҆ млеко́мъ.	споглянь від святої оселі Твоєї, з небес, і благослови народ Твій, Ізраїля, і землю, яку Ти дав нам — тому що Ти клявся батькам нашим [дати нам] землю, в якій тече молоко і мед.
16	16
Въ се́й де́нь заповѣ́да тебѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й сотвори́ти всѧ̑ ѡ҆правда̑нїѧ сїѧ̑ и҆ сꙋдбы̑: и҆ сохрани́те и҆ сотвори́те ѧ҆̀ ѿ всегѡ̀ се́рдца ва́шегѡ и҆ ѿ всеѧ̀ дꙋшѝ ва́шеѧ.	У день цей Господь Бог твій заповідає тобі виконувати [усі] постанови ці і закони: дотримуй і виконуй їх від усього серця твого і від усієї душі твоєї.
17	17
Гдⷭ҇а и҆збра́лъ є҆сѝ дне́сь бы́ти тебѣ̀ въ бг҃а, и҆ ходи́ти во всѣ́хъ пꙋте́хъ є҆гѡ̀ и҆ храни́ти ѡ҆правда̑нїѧ и҆ за́пѡвѣди и҆ сꙋдбы̑ є҆гѡ̀, и҆ послꙋ́шати гла́са є҆гѡ̀.	Господу сказав ти нині, що Він буде твоїм Богом, і що ти будеш ходити путями Його і зберігати постанови Його і заповіді Його і закони Його, і слухати голос Його;
18	18
И҆ гдⷭ҇ь и҆збра̀ ва́съ дне́сь, да бꙋ́дете є҆мꙋ̀ лю́ди и҆збра́ннїи, ꙗ҆́коже речѐ тебѣ̀, храни́ти всѧ̑ за́пѡвѣди є҆гѡ̀,	і Господь обіцяв тобі нині, що ти будеш власним Його народом, як Він говорив тобі, якщо ти будеш зберігати всі заповіді Його,
19	19
и҆ бы́ти тебѣ̀ вы́шше всѣ́хъ ꙗ҆зы̑къ, и҆́же сотвори́ тѧ и҆мени́та и҆ хва́льна и҆ сла́вна, бы́ти ва́мъ лю́демъ ст҃ы̑мъ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ, ꙗ҆́коже гл҃а.	і що Він поставить тебе вище за всі народи, які Він створив, у честі, славі і красі, і що ти будеш святим народом у Господа Бога твого, як Він говорив.
Глава́ к҃з	Глава 27

1	1
И҆ заповѣ́да мѡѷсе́й и҆ старѣ̑йшины сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, глаго́лѧ: сохрани́те всѧ̑ за́пѡвѣди сїѧ̑, є҆ли̑ки а҆́зъ заповѣ́даю ва́мъ дне́сь.	І заповів Мойсей і старійшини [синів] Ізраїлевих народу, говорячи: виконуйте всі заповіді, які заповідаю вам нині.
2	2
И҆ бꙋ́детъ въ ѻ҆́ньже де́нь пре́йдете і҆ѻрда́нъ на зе́млю, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀ во жре́бїй, и҆ поста́виши себѣ̀ ка́менїе вели́ко и҆ ѡ҆бѣли́ши ѧ҆̀ мѣ́ломъ,	І коли перейдете за Йордан, у землю, яку Господь Бог твій дає тобі, тоді постав собі великі камені й обмаж їх вапном;
3	3
и҆ напи́шеши на ка́менехъ тѣ́хъ всѧ̑ словеса̀ зако́на сегѡ̀, є҆гда̀ пре́йдете і҆ѻрда́нъ, є҆гда̀ вни́дете въ зе́млю, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀, зе́млю кипѧ́щꙋю ме́домъ и҆ млеко́мъ, ꙗ҆́коже речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ ѻ҆тє́цъ твои́хъ тебѣ̀.	і напиши на [каменях] цих усі слова закону цього, коли перейдеш [Йордан], щоб вступити в землю, яку Господь Бог твій дає тобі, в землю, де тече молоко і мед, як говорив тобі Господь Бог батьків твоїх.
4	4
И҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ пре́йдете і҆ѻрда́нъ, да поста́вите ка́менїе сїѐ, ꙗ҆̀же а҆́зъ повелѣва́ю ва́мъ дне́сь, въ горѣ̀ гева́лъ, и҆ побѣли́ши и҆̀хъ мѣ́ломъ:	Коли перейдете Йордан, поставте камені ті, як я повеліваю вам сьогодні, на горі Гевал, і обмажте їх вапном;
5	5
и҆ да сози́ждеши та́мѡ ѻ҆лта́рь гдⷭ҇еви бг҃ꙋ твоемꙋ̀, ѻ҆лта́рь ѿ ка́менїѧ: да не возложи́ши на ни́хъ желѣ́за:	і влаштуй там жертовник Господу Богу твоєму, жертовник з каменів, не піднімаючи на них заліза;
6	6
ка́менїемъ всецѣ́лымъ да сози́ждеши ѻ҆лта́рь гдⷭ҇еви бг҃ꙋ твоемꙋ̀ и҆ вознесе́ши на не́мъ всесожжє́нїѧ гдⷭ҇еви бг҃ꙋ твоемꙋ̀,	з каменів цільних влаштуй жертовник Господа Бога твого, і принось на ньому всепалення Господу Богу твоєму,
7	7
и҆ пожре́ши же́ртвꙋ спасе́нїѧ: и҆ ꙗ҆́си, и҆ насы́тишисѧ та́мѡ, и҆ возвесели́шисѧ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ,	і принось жертви мирні, і їж [і насичуйся] там, і веселися перед Господом Богом твоїм;
8	8
и҆ напи́шеши на ка́менїихъ си́хъ ве́сь зако́нъ се́й ꙗ҆́вѣ ѕѣлѡ̀.	і напиши на каменях [цих] усі слова закону цього дуже виразно.
9	9
И҆ глаго́ла мѡѷсе́й и҆ жерцы̀ леѵі́ти всемꙋ̀ і҆и҃лю, глаго́люще: молчѝ и҆ слы́ши, і҆и҃лю, въ де́нь се́й ста́лсѧ є҆сѝ въ лю́ди гдⷭ҇еви бг҃ꙋ твоемꙋ̀:	І сказав Мойсей і священики левити всьому Ізраїлю, говорячи: будь уважним і слухай, Ізраїлю: у день цей ти став народом Господа Бога твого;
10	10
и҆ да послꙋ́шаеши гла́са гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀, и҆ да сотвори́ши всѧ̑ за́пѡвѣди є҆гѡ̀ и҆ ѡ҆правда̑нїѧ є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀ дне́сь.	отже, слухай голос Господа Бога твого і виконуй [усі] заповіді Його і постанови Його, які заповідаю тобі сьогодні.
11	11
И҆ заповѣ́да мѡѷсе́й лю́демъ въ то́й де́нь, глаго́лѧ:	І заповів Мойсей народу в день той, говорячи:
12	12
сі́и да ста́нꙋтъ благословлѧ́ти лю́ди на горѣ̀ гарїзі́нъ, преше́дше і҆ѻрда́нъ: сѷмеѡ́нъ, леѵі́й, і҆ꙋ́да, і҆ссаха́ръ, і҆ѡ́сифъ и҆ венїамі́нъ:	ці повинні стати на горі Гаризим, щоб благословляти народ, коли перейдете Йордан: Симеон, Левій, Іуда, Іссахар, Йосиф і Веніамін;
13	13
и҆ сі́и да ста́нꙋтъ на клѧ́твꙋ на горѣ̀ гева́лъ: рꙋви́мъ, га́дъ и҆ а҆си́ръ, завꙋлѡ́нъ, да́нъ и҆ нефѳалі́мъ.	а ці повинні стати на горі Гевал, щоб вимовляти прокляття: Рувим, Гад, Асир, Завулон, Дан і Неффалим.
14	14
И҆ ѿвѣща́вше рекꙋ́тъ леѵі́ти всемꙋ̀ і҆и҃лю гла́сомъ вели́кимъ:	Левити виголосять і скажуть усім ізраїльтянам гучним голосом:
15	15
про́клѧтъ человѣ́къ, и҆́же сотвори́тъ и҆зваѧ́нїе и҆ слїѧ́нїе, ме́рзость гдⷭ҇еви, дѣ́ло рꙋ́къ хꙋдо́жника, и҆ положи́тъ є҆̀ въ сокрове́нїи. И҆ ѿвѣща́вше всѝ лю́дїе рекꙋ́тъ: бꙋ́ди.	проклятий, хто зробить виліпленого або відлитого ідола, мерзоту перед Господом, творіння рук митця, і поставить його в таємному місці! Весь народ виголосить і скаже: амінь.
16	16
Про́клѧтъ безче́стѧй ѻ҆тца̀ своего̀ и҆лѝ ма́терь свою̀. И҆ рекꙋ́тъ всѝ лю́дїе: бꙋ́ди.	Проклятий той, хто лихословить батька свого або матір свою! І весь народ скаже: амінь.
17	17
Про́клѧтъ прелага́ѧй предѣ́лы бли́жнѧгѡ своегѡ̀. И҆ рекꙋ́тъ всѝ лю́дїе: бꙋ́ди.	Проклятий той, хто порушує межі ближнього свого! І весь народ скаже: амінь.
18	18
Про́клѧтъ прельща́ѧй слѣ́паго въ пꙋтѝ. И҆ рекꙋ́тъ всѝ лю́дїе: бꙋ́ди.	Проклятий той, хто сліпого збиває з дороги! І весь народ скаже: амінь.
19	19
Про́клѧтъ, и҆́же оу҆клони́тъ сꙋ́дъ прише́лцꙋ и҆ сиротѣ̀ и҆ вдовѣ̀. И҆ рекꙋ́тъ всѝ лю́дїе: бꙋ́ди.	Проклятий той, хто перекручено судить прибульця, сироту і вдову! І весь народ скаже: амінь.
20	20
Про́клѧтъ лежа́й съ жено́ю ѻ҆тца̀ своегѡ̀, ꙗ҆́кѡ ѿкры́лъ є҆́сть покрове́нїе ѻ҆тца̀ своегѡ̀. И҆ рекꙋ́тъ всѝ лю́дїе: бꙋ́ди.	Проклятий той, хто ляже з дружиною батька свого, бо він відкрив край одягу батька свого! І весь народ скаже: амінь.
21	21
Про́клѧтъ лежа́й со всѧ́кимъ ското́мъ. И҆ рекꙋ́тъ всѝ лю́дїе: бꙋ́ди.	Проклятий той, хто ляже з якою-небудь худобою! І весь народ скаже: амінь.
22	22
Про́клѧтъ лежа́й съ сестро́ю свое́ю, дще́рїю ѻ҆тца̀ своегѡ̀ и҆лѝ дще́рїю ма́тере своеѧ̀. И҆ рекꙋ́тъ всѝ лю́дїе: бꙋ́ди.	Проклятий той, хто ляже із сестрою своєю, з дочкою батька свого, або дочкою матері своєї! І весь народ скаже: амінь.
23	23
Про́клѧтъ лежа́й съ те́щею свое́ю. И҆ рекꙋ́тъ всѝ лю́дїе: бꙋ́ди. Про́клѧтъ лежа́й съ сестро́ю жены̀ своеѧ̀. И҆ рекꙋ́тъ всѝ лю́дїе: бꙋ́ди.	Проклятий той, хто ляже з тещею своєю! І весь народ скаже: амінь. [Проклятий той, хто ляже із сестрою дружини своєї! І весь народ скаже: амінь.]
24	24
Про́клѧтъ бїѧ́й бли́жнѧго съ ле́стїю. И҆ рекꙋ́тъ всѝ лю́дїе: бꙋ́ди.	Проклятий той, хто таємно убиває ближнього свого! І весь народ скаже: амінь.
25	25
Про́клѧтъ, и҆́же во́зметъ да́ры порази́ти дꙋ́шꙋ кро́ве непови́нныѧ. И҆ рекꙋ́тъ всѝ лю́дїе: бꙋ́ди.	Проклятий той, хто бере підкуп, щоб убити душу і пролити кров невинну! І весь народ скаже: амінь.
26	26
Про́клѧтъ всѧ́къ человѣ́къ, и҆́же не пребꙋ́детъ во всѣ́хъ словесѣ́хъ зако́на сегѡ̀, є҆́же твори́ти ѧ҆̀. И҆ рекꙋ́тъ всѝ лю́дїе: бꙋ́ди.	Проклята [усяка людина], що не виконає [усіх] слів закону цього і не буде чинити за ними! І весь народ скаже: амінь.
Глава́ к҃и	Глава 28

1	1
И҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ пре́йдете і҆ѻрда́нъ въ зе́млю, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ дае́тъ ва́мъ, а҆́ще слꙋ́хомъ послꙋ́шаете гла́са гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ храни́ти и҆ твори́ти всѧ̑ за́пѡвѣди є҆гѡ̀, ꙗ҆̀же а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀ дне́сь, и҆ да́стъ тѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й вы́шше всѣ́хъ ꙗ҆зы̑къ землѝ:	Якщо ти, коли перейдете [за Йордан у землю, яку Господь Бог ваш дає вам], будеш слухати голос Господа Бога твого, старанно виконувати всі заповіді Його, які заповідаю тобі сьогодні, то Господь Бог твій поставить тебе вище за всі народи землі;
2	2
и҆ прїи́дꙋтъ на тѧ̀ всѧ̑ благословє́нїѧ сїѧ̑ и҆ ѡ҆брѧ́щꙋтъ тѧ̀. А҆́ще слꙋ́хомъ послꙋ́шаеши гла́са гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀,	і прийдуть на тебе усі благословення ці і сповняться на тобі, якщо будеш слухати голос Господа, Бога твого.
3	3
благослове́нъ ты̀ во гра́дѣ и҆ благослове́нъ ты̀ на селѣ̀,	Благословенний ти в місті і благословенний на полі.
4	4
благословє́на и҆сча́дїѧ чре́ва твоегѡ̀ и҆ плоды̀ землѝ твоеѧ̀, и҆ стада̀ волѡ́въ твои́хъ и҆ па̑ствы ѻ҆ве́цъ твои́хъ,	Благословенний плід утроби твоєї, і плід землі твоєї, і плід худоби твоєї, і плід твоїх волів, і плід овець твоїх.
5	5
благословє́ны жи̑тницы твоѝ и҆ ѡ҆ста́нцы твоѝ,	Благословенні житниці твої і комори твої.
6	6
благослове́нъ ты̀ внегда̀ входи́ти тебѣ̀ и҆ благослове́нъ ты̀ внегда̀ и҆сходи́ти тебѣ̀.	Благословенний ти при вході твоєму і благословенний ти при виході твоєму.
7	7
Да преда́стъ тебѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ врагѝ твоѧ̑, сопроти́вѧщыѧсѧ тебѣ̀, сокрꙋшє́ны пред̾ лице́мъ твои́мъ: пꙋте́мъ є҆ди́нѣмъ и҆зы́дꙋтъ на тѧ̀ и҆ седмїю̀ пꙋтьмѝ побѣжа́тъ ѿ лица̀ твоегѡ̀.	Уразить перед тобою Господь ворогів твоїх, які повстають на тебе; однією дорогою вони виступлять проти тебе, а сімома дорогами побіжать від тебе.
8	8
Да по́слетъ гдⷭ҇ь на тѧ̀ блгⷭ҇ве́нїе въ храни́лищахъ твои́хъ и҆ на всѧ̑, на нѧ́же возложи́ши рꙋ́кꙋ твою̀ на землѝ, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀.	Пошле Господь тобі благословення в житницях твоїх і в усякій справі рук твоїх; і благословить тебе на землі, яку Господь Бог твій дає тобі.
9	9
Да возста́витъ тѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й себѣ̀ лю́дъ свѧ́тъ, ꙗ҆́коже клѧ́тсѧ ѻ҆тцє́мъ твои̑мъ. А҆́ще послꙋ́шаеши гла́са гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀ и҆ ходи́ти бꙋ́деши въ пꙋте́хъ є҆гѡ̀,	Поставить тебе Господь [Бог твій] народом святим Своїм, як Він клявся тобі [і батькам твоїм], якщо ти будеш дотримувати заповідей Господа Бога твого і будеш ходити путями Його;
10	10
и҆ оу҆́зрѧтъ тѧ̀ всѝ ꙗ҆зы́цы земні́и, ꙗ҆́кѡ и҆́мѧ гдⷭ҇а (бг҃а твоегѡ̀) призва́сѧ на тѧ̀, и҆ оу҆боѧ́тсѧ тебє̀,	і побачать усі народи землі, що ім’я Господа [Бога твого] нарікається на тобі, й убояться тебе.
11	11
и҆ оу҆мно́житъ тѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й во блага̑ѧ во и҆сча́дїехъ оу҆тро́бы твоеѧ̀ и҆ во и҆сча́дїехъ скотѡ́въ твои́хъ, и҆ въ плодѣ́хъ землѝ твоеѧ̀, на землѝ твое́й, ю҆́же клѧ́тсѧ гдⷭ҇ь ѻ҆тцє́мъ твои̑мъ да́ти тебѣ̀.	І дасть тобі Господь [Бог твій] достаток у всіх благах, у плоді утроби твоєї, і в плоді худоби твоєї, і в плоді полів твоїх на землі, яку Господь клявся батькам твоїм дати тобі.
12	12
Да ѿве́рзетъ тебѣ̀ гдⷭ҇ь сокро́вище своѐ благо́е, не́бо, є҆́же да́ти до́ждь землѝ твое́й во вре́мѧ своѐ, да блгⷭ҇ви́тъ всѧ̑ дѣла̀ рꙋ́къ твои́хъ: и҆ да́си взаи́мъ ꙗ҆зы́кѡмъ мнѡ́гимъ, ты́ же не ѡ҆должи́шисѧ: и҆ ѡ҆блада́еши ты̀ мно́гими ꙗ҆зы̑ки, тобо́ю же не воз̾ѡблада́ютъ.	Відкриє тобі Господь добру скарбницю Свою, небо, щоб воно давало дощ землі твоїй у свій час, і щоб благословляти всі діла рук твоїх: і будеш давати в борг багатьом народам, а сам не будеш брати в борг [і будеш панувати над багатьма народами, а вони над тобою не будуть панувати].
13	13
Да поста́витъ тѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й во главꙋ̀, а҆ не въ хво́стъ: и҆ бꙋ́деши тогда̀ вы́ше, и҆ не бꙋ́деши ни́же, а҆́ще послꙋ́шаеши за́повѣдїй гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀, є҆ли̑ка а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀ дне́сь храни́ти и҆ твори́ти:	Зробить тебе Господь [Бог твій] головою, а не хвостом, і будеш тільки на висоті, а не будеш внизу, якщо будеш підкорюватися заповідям Господа Бога твого, які заповідаю тобі сьогодні зберігати і виконувати,
14	14
да не престꙋ́пиши ѿ всѣ́хъ слове́съ, ꙗ҆̀же а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀ дне́сь, на де́сно нижѐ на лѣ́во, ходи́ти в̾слѣ́дъ богѡ́въ и҆ны́хъ слꙋжи́ти и҆̀мъ.	і не відступиш від усіх слів, які заповідую вам сьогодні, ні праворуч, ні ліворуч, щоб піти вслід іншим богам і служити їм.
15	15
И҆ бꙋ́детъ а҆́ще не послꙋ́шаеши гла́са гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀ храни́ти и҆ твори́ти всѧ̑ за́пѡвѣди є҆гѡ̀, є҆ли̑ки а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀ дне́сь, и҆ прїи́дꙋтъ на тѧ̀ всѧ̑ клѧ̑твы сїѧ̑ и҆ пости́гнꙋтъ тѧ̀:	Якщо ж не будеш слухати голосу Господа Бога твого і не будеш намагатися виконувати всі заповіді Його і постанови Його, які я заповідую тобі сьогодні, то прийдуть на тебе всі прокляття ці й осягнуть тебе.
16	16
про́клѧтъ ты̀ во гра́дѣ и҆ про́клѧтъ ты̀ на селѣ̀,	Проклятим ти [будеш] у місті і проклятим ти [будеш] на полі.
17	17
про́клѧты жи̑тницы твоѝ и҆ ѡ҆ста́нки твоѝ,	Проклятими [будуть] житниці твої і комори твої.
18	18
проклѧта̑ и҆сча̑дїѧ оу҆тро́бы твоеѧ̀ и҆ плоды̀ землѝ твоеѧ̀, стада̀ волѡ́въ твои́хъ и҆ па̑ствы ѻ҆ве́цъ твои́хъ,	Проклятим [буде] плід утроби твоєї і плід землі твоєї, плід твоїх волів і плід овець твоїх.
19	19
про́клѧтъ ты̀ внегда̀ входи́ти тебѣ̀ и҆ про́клѧтъ ты̀ внегда̀ и҆сходи́ти тебѣ̀.	Проклятим ти [будеш] при вході твоєму і проклятим при виході твоєму.
20	20
Да по́слетъ тебѣ̀ гдⷭ҇ь скꙋ́дость и҆ гла́дъ и҆ и҆стребле́нїе на всѧ̑, на нѧ́же возложи́ши рꙋ́кꙋ твою̀, є҆ли̑ка а҆́ще сотвори́ши, до́ндеже потреби́тъ тѧ̀ и҆ до́ндеже погꙋби́тъ тѧ̀ вско́рѣ, ѕлы́хъ ра́ди начина́нїй твои́хъ, занѐ ѡ҆ста́вилъ є҆сѝ мѧ̀.	Пошле Господь на тебе прокляття, сум’яття і біди в усякій справі рук твоїх, яку станеш ти робити, доки не будеш знищений, — і ти швидко загинеш за злі справи твої, за те, що ти залишив Мене.
21	21
Да прилѣпи́тъ гдⷭ҇ь къ тебѣ̀ сме́рть, до́ндеже потреби́тъ тѧ̀ ѿ землѝ, въ ню́же ты̀ вхо́диши та́мѡ наслѣ́дити ю҆̀.	Пошле Господь на тебе моровицю, доки не знищить Він тебе з землі, в яку ти йдеш, щоб володіти нею.
22	22
Да порази́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь неимѣ́нїемъ и҆ ѻ҆гне́вицею, и҆ стꙋ́жею и҆ жже́нїемъ, и҆ оу҆бі́йствомъ и҆ вѣ́тромъ тлетво́рнымъ и҆ блѣ́достїю, и҆ поженꙋ́тъ тѧ̀, до́ндеже погꙋбѧ́тъ тѧ̀.	Вразить тебе Господь чахлістю, гарячкою, лихоманкою, запаленням, засухою, палючим вітром та іржею, і вони будуть переслідувати тебе, доки не загинеш.
23	23
И҆ бꙋ́детъ не́бо над̾ главо́ю твое́ю мѣ́дѧно и҆ землѧ̀ под̾ тобо́ю желѣ́зна.	І небеса твої, які над головою твоєю, зробляться міддю, і земля під тобою залізом;
24	24
Да да́стъ гдⷭ҇ь до́ждь землѝ твое́й пра́хъ, и҆ пе́рсть съ небесѐ сни́детъ на тѧ̀, до́ндеже сокрꙋши́тъ тѧ̀ и҆ до́ндеже погꙋби́тъ тѧ̀.	замість дощу Господь дасть землі твоїй пил, і порох з неба буде падати, падати на тебе, [доки не погубить тебе і] доки не будеш знищений.
25	25
Да да́стъ тѧ̀ гдⷭ҇ь на и҆зсѣче́нїе пред̾ враги̑ твои́ми: пꙋте́мъ є҆ди́нѣмъ и҆зы́деши къ ни̑мъ и҆ седмїю̀ пꙋти̑ побѣжи́ши ѿ лица̀ и҆́хъ, и҆ бꙋ́деши въ разсѣ́ѧнїе во всѣ́хъ ца́рствахъ земны́хъ,	Віддасть тебе Господь на поразку ворогам твоїм; однією дорогою виступиш проти них, а сімома дорогами побіжиш від них; і будеш розсіяний по всіх царствах землі.
26	26
и҆ бꙋ́дꙋтъ мертвецы̀ ва́ши снѣ́дь пти́цамъ небє́снымъ и҆ ѕвѣрє́мъ земны̑мъ, и҆ не бꙋ́детъ ѿгонѧ́ѧй.	І будуть трупи твої їжею всім птахам небесним і звірам, і не буде того, хто відганятиме їх.
27	27
Да порази́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь вре́домъ є҆гѵ́петскимъ въ сѣда́лищахъ и҆ кра́стою ди́вїею и҆ све́рбомъ, ꙗ҆́кѡ не мощѝ тебѣ̀ и҆сцѣли́тисѧ.	Уразить тебе Господь проказою єгипетською, почечуєм, коростою і сверблячкою, від яких ти не зможеш зцілитися;
28	28
Порази́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь неи́стовствомъ и҆ слѣпото́ю и҆ и҆зстꙋпле́нїемъ оу҆ма̀,	вразить тебе Господь божевіллям, сліпотою й оціпенінням серця.
29	29
и҆ бꙋ́деши ѡ҆сѧза́ѧй въ полꙋ́дни, ꙗ҆́коже ѡ҆сѧза́етъ слѣпы́й во тмѣ̀, и҆ не и҆спра́витъ пꙋті́й твои́хъ: и҆ бꙋ́деши тогда̀ ѡ҆би́димь и҆ расхища́емь во всѧ̑ дни̑, и҆ не бꙋ́детъ помога́ѧй тебѣ̀.	І ти будеш навпомацки ходити опівдні, як сліпий навпомацки ходить у пітьмі, і не будеш мати успіху в путях твоїх, і будуть тіснити і кривдити тебе кожного дня, і ніхто не захистить тебе.
30	30
Женꙋ̀ по́ймеши, и҆ и҆́нъ мꙋ́жъ воз̾имѣ́етъ ю҆̀: до́мъ сози́ждеши, и҆ не поживе́ши въ не́мъ: вїногра́дъ насади́ши, и҆ не ѡ҆бере́ши є҆гѡ̀:	З жінкою заручишся, й інший буде спати з нею; дім побудуєш, і не будеш жити в ньому; виноградник насадиш, і не будеш користуватися ним.
31	31
теле́цъ тво́й закла́нъ пред̾ тобо́ю, и҆ не снѣ́си ѿ негѡ̀: ѻ҆слѧ̀ твоѐ ѿѧ́то ѿ тебє̀, и҆ не ѿда́стсѧ тебѣ̀: ѻ҆́вцы твоѧ̑ ѿданы̀ (бꙋ́дꙋтъ) врагѡ́мъ твои̑мъ, и҆ не бꙋ́детъ тебѣ̀ помога́ѧй:	Вола твого заколють на очах твоїх, і не будеш їсти його; осла твого поведуть від тебе і не повернуть тобі; вівці твої віддані будуть ворогам твоїм, і ніхто не захистить тебе.
32	32
сы́нове твоѝ и҆ дщє́ри твоѧ̑ ѿданы̀ (бꙋ́дꙋтъ) ꙗ҆зы́кꙋ и҆но́мꙋ, и҆ ѻ҆́чи твоѝ оу҆́зрѧтъ и҆стаева́юще на сїѧ̑, и҆ не возмо́жетъ рꙋка̀ твоѧ̀:	Сини твої і дочки твої будуть віддані іншому народу; очі твої будуть бачити і кожного дня вболівати за них, і не буде сили в руках твоїх.
33	33
плоды̀ землѝ твоеѧ̀ и҆ всѧ̑ трꙋды̀ твоѧ̑ поѧ́стъ ꙗ҆зы́къ, є҆гѡ́же не вѣ́си, и҆ бꙋ́деши ѡ҆би́димь и҆ сокрꙋша́емь во всѧ̑ дни̑,	Плоди землі твоєї і всю працю твою буде їсти народ, якого ти не знав; і ти будеш тільки пригнобленим і мучимим в усі дні.
34	34
и҆ бꙋ́деши и҆зꙋмле́нъ, видѣ́нїй ра́ди ѻ҆че́съ твои́хъ, ꙗ҆̀же оу҆́зриши.	І збожеволієш від того, що будуть бачити очі твої.
35	35
Да порази́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь вре́домъ ѕлы́мъ на колѣ́нахъ и҆ на го́ленехъ, ꙗ҆́кѡ не мощѝ и҆сцѣли́тисѧ тебѣ̀ ѿ сто́пъ но́гъ твои́хъ да́же до верха̀ (главы̀) твоеѧ̀.	Вразить тебе Господь злою проказою на колінах і гомілках, від якої ти не зможеш зцілитися, від підошви ноги твоєї до самого тімені [голови] твоєї.
36	36
Да ѿведе́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь и҆ кнѧ̑зи твоѧ̑, ꙗ҆̀же поста́виши себѣ̀, въ ꙗ҆зы́къ, є҆гѡ́же не вѣ́си ты̀ и҆ ѻ҆тцы̀ твоѝ, и҆ послꙋ́жиши та́мѡ богѡ́мъ и҆ны̑мъ, дре́вꙋ и҆ ка́менїю,	Відведе Господь тебе і царя твого, якого ти поставиш над собою, до народу, якого не знав ні ти, ні батьки твої, і там будеш служити іншим богам, дерев’яним і кам’яним;
37	37
и҆ бꙋ́деши та́мѡ въ гада́нїе и҆ въ при́тчꙋ и҆ по́вѣсть во всѣ́хъ ꙗ҆зы́цѣхъ, въ нѧ́же введе́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь (бг҃ъ) та́мѡ.	і будеш жахом, притчею і посміховищем у всіх народах, до яких відведе тебе Господь [Бог].
38	38
Сѣ́мѧ мно́го и҆знесе́ши на по́ле, и҆ ма́ло внесе́ши, ꙗ҆́кѡ поѧдѧ́тъ ѧ҆̀ прꙋ́зи:	Багато насіння винесеш у поле, а збереш мало, тому що поїсть його сарана.
39	39
вїногра́дъ насади́ши и҆ воздѣ́лаеши, и҆ вїна̀ не и҆спїе́ши, нижѐ возвесели́шисѧ ѿ негѡ̀, ꙗ҆́кѡ поѧ́стъ ѧ҆̀ че́рвь:	Виноградники будеш садити й обробляти, а вина не будеш пити, і не збереш плодів [їх], тому що поїсть їх черва.
40	40
ма̑слины бꙋ́дꙋтъ тебѣ̀ во всѣ́хъ предѣ́лѣхъ твои́хъ, и҆ є҆ле́емъ не пома́жешисѧ, ꙗ҆́кѡ и҆стече́тъ ма́слина твоѧ̀:	Маслини будуть у тебе у всіх межах твоїх, але єлеєм не помажешся, тому що обсипеться маслина твоя.
41	41
сы́ны и҆ дщє́ри роди́ши, и҆ не бꙋ́дꙋтъ тебѣ̀, ѿи́дꙋтъ бо въ плѣ́нъ:	Синів і дочок народиш, але їх не буде в тебе, тому що підуть у полон.
42	42
всѧ̑ древє́снаѧ твоѧ̑ и҆ всѧ̑ жи̑та землѝ твоеѧ̀ потреби́тъ ржа̀:	Усі дерева твої і плоди землі твоєї погубить іржа.
43	43
пришле́цъ, и҆́же є҆́сть оу҆ тебє̀, взы́детъ над̾ тѧ̀ вы́ше вы́ше, ты́ же низ̾и́деши ни́зꙋ ни́зꙋ:	Прибулець, який серед тебе, буде підніматися над тобою вище і вище, а ти опускатися будеш нижче і нижче;
44	44
се́й взаи́мъ да́стъ тебѣ̀, ты́ же є҆мꙋ̀ взаи́мъ не да́си: се́й бꙋ́детъ глава̀, ты́ же бꙋ́деши хво́стъ.	він буде давати тобі в борг, а ти не будеш давати йому в борг; він буде головою, а ти будеш хвостом.
45	45
И҆ прїи́дꙋтъ на тѧ̀ всѧ̑ клѧ̑твы сїѧ̑, и҆ поженꙋ́тъ тѧ̀ и҆ пости́гнꙋтъ тѧ̀, до́ндеже потребѧ́тъ тѧ̀ и҆ до́ндеже погꙋбѧ́тъ тѧ̀: ꙗ҆́кѡ не послꙋ́шалъ є҆сѝ гла́са гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀, є҆́же храни́ти за́пѡвѣди є҆гѡ̀ и҆ ѡ҆правда̑нїѧ є҆гѡ̀, є҆ли̑ка заповѣ́да тебѣ̀.	І прийдуть на тебе всі прокляття ці, і будуть переслідувати тебе й осягнуть тебе, доки не будеш знищений, за те, що ти не слухав голосу Господа Бога твого і не дотримував заповідей Його і постанов Його, які Він заповів тобі:
46	46
И҆ бꙋ́дꙋтъ на тебѣ̀ зна́мєнїѧ и҆ чꙋдеса̀, и҆ въ сѣ́мени твое́мъ до вѣ́ка,	вони будуть знаменням і вказівкою на тобі і на сімені твоєму повік.
47	47
поне́же не послꙋжи́лъ є҆сѝ гдⷭ҇еви бг҃ꙋ твоемꙋ̀ съ весе́лїемъ и҆ благи́мъ се́рдцемъ, мно́жества ра́ди всѣ́хъ (благи́хъ),	За те, що ти не служив Господу Богу твоєму з веселістю і радістю серця, при достатку всього,
48	48
и҆ послꙋ́жиши врагѡ́мъ твои̑мъ, ꙗ҆̀же по́слетъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й на тѧ̀ съ гла́домъ и҆ жа́ждею, и҆ нагото́ю и҆ ѡ҆скꙋдѣ́нїемъ всѣ́хъ: и҆ возложи́тъ ꙗ҆ре́мъ желѣ́зенъ на вы́ю твою̀, до́ндеже сокрꙋши́тъ тѧ̀.	будеш служити ворогові твоєму, якого пошле на тебе Господь [Бог твій], у голоді, і спразі, і наготі й у всякій нестачі; він покладе на шию твою залізне ярмо, так що змучить тебе.
49	49
И҆ наведе́тъ гдⷭ҇ь на тѧ̀ ꙗ҆зы́къ и҆здале́ча ѿ кра́ѧ землѝ а҆́ки оу҆стремле́нїе ѻ҆́рле, ꙗ҆зы́къ, є҆гѡ́же не оу҆разꙋмѣ́еши глаго́ла,	Пошле на тебе Господь народ здалеку, від краю землі: як орел налетить народ, мови якого ти не розумієш,
50	50
ꙗ҆зы́къ безстꙋ́денъ лице́мъ, и҆́же не оу҆диви́тсѧ лицꙋ̀ ста́рчꙋ и҆ ю҆́на не поми́лꙋетъ:	народ нахабний, який не шанує старця і не пощадить юнака;
51	51
и҆ поѧ́стъ плоды̀ скотѡ́въ твои́хъ и҆ плоды̀ землѝ твоеѧ̀, ꙗ҆́кѡ не ѡ҆ста́витъ тебѣ̀ пшени́цы, ни вїна̀, ни є҆ле́а, ста́дъ волѡ́въ твои́хъ и҆ па́ствъ ѻ҆ве́цъ твои́хъ, до́ндеже погꙋби́тъ тѧ̀:	і буде він їсти плід і худоби твоєї і плід землі твоєї, доки не розорить тебе, так що не залишить тобі ні хліба, ні вина, ні єлею, ні плоду волів твоїх, ні плоду овець твоїх, доки не погубить тебе;
52	52
и҆ сокрꙋши́тъ тѧ̀ во всѣ́хъ градѣ́хъ твои́хъ, до́ндеже разорѧ́тсѧ стѣ́ны твоѧ̑ высѡ́кїѧ и҆ крѣ̑пкїѧ, на ни́хже ты̀ оу҆пова́еши, во все́й землѝ твое́й: и҆ ѡ҆ѕло́битъ тѧ̀ во всѣ́хъ градѣ́хъ твои́хъ, ꙗ҆̀же дадѐ тебѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й.	і буде тіснити тебе в усіх оселях твоїх, доки у всій землі твоїй не зруйнує високих і міцних стін твоїх, на які ти надієшся; і буде тіснити тебе у всіх оселях твоїх, по всій землі твоїй, яку Господь Бог твій дав тобі.
53	53
И҆ снѣ́си ча̑да оу҆тро́бы твоеѧ̀, пло́ть сынѡ́въ и҆ дще́рей твои́хъ, и҆̀хже дадѐ тебѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, въ тѣснотѣ̀ твое́й и҆ въ ско́рби твое́й, є҆́юже ѡ҆скорби́тъ тѧ̀ вра́гъ тво́й.	І ти будеш їсти плід утроби твоєї, плоть синів твоїх і дочок твоїх, яких Господь Бог твій дав тобі, в облозі й в утиску, в якому стисне тебе ворог твій.
54	54
Ю҆́ный въ ва́съ и҆ млады́й ѕѣлѡ̀ позави́дитъ ѻ҆́комъ свои́мъ бра́тꙋ своемꙋ̀ и҆ женѣ̀ ꙗ҆́же на ло́нѣ є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆ста́вшымсѧ ча́дѡмъ, ꙗ҆̀же а҆́ще ѡ҆ста́нꙋтсѧ є҆мꙋ̀:	Чоловік, зніжений, який жив між вами у великій розкоші, безжалісним оком буде дивитися на брата свого, на дружину надра свого і на інших дітей своїх, які залишаться в нього,
55	55
ꙗ҆́кѡ да́ти є҆ди́номꙋ и҆́хъ ѿ пло́тей ча̑дъ свои́хъ, и҆̀хже ꙗ҆́лъ є҆сѝ, поне́же ничто̀ ѡ҆ста́сѧ є҆мꙋ̀ въ тѣснотѣ̀ и҆ ско́рби твое́й, є҆́юже ѡ҆скорбѧ́тъ тѧ̀ вразѝ твоѝ во всѣ́хъ градѣ́хъ твои́хъ.	і не дасть жодному з них плоті дітей своїх, яких він буде їсти, тому що в нього не залишиться нічого в облозі й в утиску, в якому стисне тебе ворог твій у всіх оселях твоїх.
56	56
И҆ ю҆́наѧ въ ва́съ (жена̀) и҆ млада̀ ѕѣлѡ̀, є҆ѧ́же не ѡ҆бы́че нога̀ є҆ѧ̀ ходи́ти по землѝ ю҆́ности ра́ди и҆ мла́дости, позави́дитъ ѻ҆́комъ свои́мъ мꙋ́жꙋ своемꙋ̀ и҆́же на ло́нѣ є҆ѧ̀, и҆ сы́нꙋ и҆ дще́ри свое́й,	[Жінка] яка жила в тебе в достатку і розкошах, яка ніколи ноги своєї не ставила на землю через розкіш і зніженість, буде безжалісним оком дивитися на чоловіка надра свого і на сина свого і на дочку свою
57	57
и҆ бло́нѣ свое́й и҆зше́дшей и҆з̾ чре́слъ є҆ѧ̀, и҆ ча́дꙋ своемꙋ̀ є҆́же а҆́ще роди́тъ: снѣ́стъ бо ѧ҆̀ та́йнѡ, скꙋ́дости ра́ди всѣ́хъ въ тѣснотѣ̀ и҆ ско́рби свое́й, є҆́юже ѡ҆скорби́тъ тѧ̀ вра́гъ тво́й во всѣ́хъ градѣ́хъ твои́хъ.	і не дасть їм посліду, що виходить з-поміж ніг її, і дітей, яких вона родить; тому що вона, при нестачі в усьому, таємно буде їсти їх, в облозі й утиску, в якому стисне тебе ворог твій у оселях твоїх.
58	58
А҆́ще не послꙋ́шаете твори́ти всѧ̑ словеса̀ зако́на сегѡ̀, напи̑саннаѧ въ кни́зѣ се́й, є҆́же боѧ́тисѧ и҆́мене чтⷭ҇на́гѡ и҆ чꙋ́днагѡ сегѡ̀, гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀,	Якщо не будеш намагатися виконувати всі слова закону цього, написані в книзі цій, і не будеш боятися цього славного і страшного імені Господа Бога твого,
59	59
и҆ оу҆диви́тъ гдⷭ҇ь ꙗ҆́звы твоѧ̑ и҆ ꙗ҆́звы сѣ́мене твоегѡ̀, ꙗ҆́звы вели̑кїѧ и҆ ди̑вныѧ, и҆ болѣ̑зни ѕлы̑ѧ и҆ и҆звѣ̑стныѧ,	то Господь уразить тебе і потомство твоє надзвичайними виразками, виразками великими і постійними, і хворобами злими і постійними;
60	60
и҆ ѡ҆брати́тъ на тѧ̀ всю̀ болѣ́знь є҆гѵ́петскꙋю ѕлꙋ́ю, є҆ѧ́же ты̀ боѧ́лсѧ є҆сѝ ѿ лица̀ и҆́хъ, и҆ прилѣпѧ́тсѧ къ тебѣ̀:	і наведе на тебе всі [злі] виразки єгипетські, яких ти боявся, і вони прилипнуть до тебе;
61	61
и҆ всѐ разслабле́нїе, и҆ всю̀ ꙗ҆́звꙋ ненапи́саннꙋю и҆ всю̀ пи́санꙋю въ кни́зѣ зако́на сегѡ̀ наведе́тъ гдⷭ҇ь на тѧ̀, до́ндеже потреби́тъ тѧ̀:	і всяку хворобу і всяку виразку, не написану [і всяку написану] у книзі закону цього, Господь наведе на тебе, доки не будеш знищений;
62	62
и҆ ѡ҆ста́нетесѧ въ числѣ̀ ма́лѣмъ, вмѣ́стѡ тогѡ̀ є҆гда̀ бы́сте ꙗ҆́кѡ ѕвѣ́зды небє́сныѧ мно́жествомъ, ꙗ҆́кѡ не послꙋ́шасте гла́са гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ.	і залишиться вас небагато, тоді як безліччю ви подібні були до зірок небесних, тому що ти не слухав голосу Господа Бога твого.
63	63
И҆ бꙋ́детъ, ꙗ҆́коже возвесели́сѧ гдⷭ҇ь ѡ҆ ва́съ благотвори́ти ва́мъ и҆ оу҆мно́жити ва́съ, та́кѡ возвесели́тсѧ гдⷭ҇ь ѡ҆ ва́съ потреби́ти ва́съ: и҆ во́зметесѧ ѿ землѝ, въ ню́же вы̀ вхо́дите та́мѡ наслѣ́дити ю҆̀,	І як радів Господь, роблячи вам добро і розмножуючи вас, так буде радіти Господь, гублячи вас і знищуючи вас, і вивержені будете з землі, в яку ти йдеш, щоб володіти нею.
64	64
и҆ разсѣ́етъ тѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й во всѧ̑ ꙗ҆зы́ки, ѿ кра́ѧ землѝ да́же до кра́ѧ є҆ѧ̀, и҆ послꙋ́жиши та́мѡ богѡ́мъ и҆ны̑мъ, дре́вꙋ и҆ ка́менїю, и҆́хже не зна́лъ є҆сѝ ты̀ и҆ ѻ҆тцы̀ твоѝ:	І розсіє тебе Господь [Бог твій] по всіх народах, від краю землі до краю землі, і будеш там служити іншим богам, яких не знав ні ти, ні батьки твої, дереву і камінню.
65	65
но и҆ во ꙗ҆зы́цѣхъ ѻ҆́нѣхъ не оу҆поко́итъ тѧ̀, нижѐ бꙋ́детъ стоѧ́нїѧ стопѣ̀ ногѝ твоеѧ̀: и҆ да́стъ тебѣ̀ гдⷭ҇ь та́мѡ се́рдце печа́льное и҆ ѡ҆скꙋдѣва̑ющаѧ ѻ҆чеса̀ и҆ и҆стаѧва́ющꙋю дꙋ́шꙋ:	Але і між цими народами не заспокоїшся, і не буде місця спокою для ноги твоєї, і Господь дасть тобі там тремтяче серце, болість очей і знемагання душі;
66	66
и҆ бꙋ́детъ живо́тъ тво́й ви́сѧщь пред̾ ѻ҆чи́ма твои́ма, и҆ оу҆бои́шисѧ во днѝ и҆ въ но́щи, и҆ не бꙋ́деши вѣ́ры ꙗ҆́ти житїю̀ твоемꙋ̀:	життя твоє буде висіти перед тобою, і будеш тремтіти вночі і вдень, і не будеш впевнений у житті твоєму;
67	67
заꙋ́тра рече́ши: ка́кѡ бꙋ́детъ ве́черъ; и҆ въ ве́черъ рече́ши: ка́кѡ бꙋ́детъ оу҆́тро; ѿ стра́ха се́рдца твоегѡ̀, и҆́мже оу҆бои́шисѧ, и҆ ѿ видѣ́нїй ѻ҆че́съ твои́хъ, и҆́миже оу҆́зриши:	від тремтіння серця твого, яким ти будеш обійнятий, і від того, що ти будеш бачити очима твоїми, вранці ти скажеш: «о, якби прийшов вечір », а ввечері скажеш: «о, якби настав ранок!»
68	68
и҆ возврати́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ во є҆гѵ́петъ въ корабле́хъ, и҆ на пꙋтѝ є҆го́же реко́хъ, не приложитѐ ксемꙋ̀ ви́дѣти є҆го̀: и҆ про́дани бꙋ́дете та́мѡ врагѡ́мъ ва́шымъ въ рабы̑ и҆ въ рабы̑ни, и҆ не бꙋ́детъ кꙋпꙋ́ющагѡ.	і поверне тебе Господь у Єгипет на кораблях тим шляхом, про який я сказав тобі: «ти більше не побачиш його»; і там будете продаватися ворогам вашим у рабів і в рабинь, і не буде того, хто купує.
Глава́ к҃ѳ	Глава 29

1	1
Сїѧ̑ словеса̀ завѣ́та, ꙗ҆̀же завѣща̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю оу҆ста́вити сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ въ землѝ мѡа́вли, кромѣ̀ завѣ́та, є҆го́же завѣща̀ и҆̀мъ въ хѡри́вѣ.	Ось слова завіту, який Господь повелів Мойсеєві укласти із синами Ізраїлевими в землі Моавитській, крім завіту, який Господь поставив з ними на Хориві.
2	2
И҆ призва̀ мѡѷсе́й всѧ̑ сы́ны і҆и҃лєвы и҆ речѐ къ ни̑мъ: вы̀ ви́дѣсте всѧ̑, є҆ли̑ка сотворѝ гдⷭ҇ь въ землѝ є҆гѵ́петстѣй пред̾ ва́ми фараѡ́нꙋ и҆ всѣ̑мъ слꙋга́мъ є҆гѡ̀ и҆ все́й землѝ є҆гѡ̀,	І скликав Мойсей усіх [синів] Ізраїлевих і сказав їм: ви бачили все, що зробив Господь перед очима вашими в землі Єгипетській з фараоном і всіма рабами його і всією землею його;
3	3
и҆скꙋшє́нїѧ вели̑каѧ, ꙗ҆̀же ви́дѣста ѻ҆́чи твоѝ, зна́мєнїѧ и҆ чꙋдеса̀ вели̑каѧ ѡ҆́наѧ, рꙋ́кꙋ крѣ́пкꙋю и҆ мы́шцꙋ высо́кꙋю:	ті великі кари, які бачили очі твої, і ті великі знамення і чудеса, [руку міцну і могутню силу];
4	4
и҆ не дадѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́мъ се́рдца разꙋмѣ́ти и҆ ѻ҆че́съ ви́дѣти и҆ оу҆ше́съ слы́шати, да́же до днѐ сегѡ̀:	але до цього дня не дав вам Господь [Бог] серця, щоб розуміти, очей, щоб бачити, і вух, щоб чути.
5	5
и҆ води́лъ ва́съ четы́редесѧть лѣ́тъ по пꙋсты́ни: не ѡ҆бетша́ша ри̑зы ва́шѧ, и҆ сапо́зи ва́ши не сотро́шасѧ на нога́хъ ва́шихъ:	Сорок років водив вас по пустелі, і одяг ваш на вас не зітлів, і взуття твоє не зітліло на ногах твоїх;
6	6
хлѣ́ба не ꙗ҆до́сте, вїна̀ и҆ сїке́ра не пи́сте, да позна́ете, ꙗ҆́кѡ се́й гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ:	хліба ви не їли і вина і сикера не пили, щоб ви знали, що Я Господь Бог ваш.
7	7
и҆ прїидо́сте до сегѡ̀ мѣ́ста: и҆ и҆зы́де сиѡ́нъ ца́рь є҆севѡ́нскїй и҆ ѡ҆́гъ ца́рь васа́нскїй во срѣ́тенїе на́мъ на бра́нь,	І коли ви прийшли на місце це, виступив проти нас Сигон, цар Есевонський, і Ог, цар Васанський, щоб воювати з нами, і ми подолали їх;
8	8
и҆ порази́хомъ и҆̀хъ на бра́ни, и҆ прїѧ́хомъ зе́млю и҆́хъ: и҆ да́хъ ю҆̀ во жре́бїй рꙋви́мꙋ и҆ га́дꙋ и҆ полꙋпле́мени манассі́инꙋ.	і взяли землю їхню і віддали її в наділ коліну Рувимовому і Гадовому і половині коліна Манассіїного.
9	9
И҆ сохрани́те твори́ти всѧ̑ словеса̀ завѣ́та сегѡ̀ твори́ти ѧ҆̀, да разꙋмѣ́ете всѧ̑, є҆ли̑ка сотворитѐ.	Дотримуйте ж [усіх] слів завіту цього і виконуйте їх, щоб вам мати успіх у всьому, що будете робити.
10	10
Вы̀ ста́сте всѝ дне́сь пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ ва́шимъ, племенонача̑лницы ва́ши и҆ старѣ̑йшины ва́ши, и҆ сꙋдїи̑ ва́ши и҆ писмовводи́тєли ва́ши, всѧ́къ мꙋ́жъ і҆и҃лтескъ,	Усі ви сьогодні стоїте перед лицем Господа Бога вашого, начальники колін ваших, старійшини ваші, [судді ваші,] наглядачі ваші, всі ізраїльтяни,
11	11
и҆ жєны̀ ва́шѧ и҆ ча̑да ва̑ша, и҆ пришле́цъ и҆́же посредѣ̀ полка̀ ва́шегѡ, ѿ древосѣ́чца ва́шегѡ да́же до водоно́сца ва́шегѡ,	діти ваші, дружини ваші і прибульці твої, що знаходяться в стані твоєму, від того, хто коле дрова твої, до того, хто черпає воду твою,
12	12
є҆́же прейтѝ въ завѣ́тъ гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ и҆ въ клѧ̑твы є҆гѡ̀, є҆ли̑ка завѣща́етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й къ тебѣ̀ дне́сь:	щоб увійти тобі в завіт Господа Бога твого й у клятвений договір з Ним, який Господь Бог твій сьогодні укладає з тобою,
13	13
да поста́витъ тѧ̀ себѣ̀ въ лю́ди, и҆ то́й бꙋ́детъ тебѣ̀ бг҃ъ, ꙗ҆́коже тебѣ̀ речѐ и҆ ꙗ҆́коже клѧ́тсѧ ѻ҆тцє́мъ твои̑мъ, а҆враа́мꙋ и҆ і҆саа́кꙋ и҆ і҆а́кѡвꙋ.	щоб зробити тебе сьогодні Його народом, і Йому бути твоїм Богом, як Він говорив тобі і як клявся батькам твоїм Аврааму, Ісааку та Якову.
14	14
И҆ не ва́мъ є҆ди̑нѣмъ а҆́зъ завѣ́тъ се́й и҆ клѧ́твꙋ сїю̀ завѣщава́ю,	Не тільки з вами одними я поставляю цей завіт і цей клятвений договір,
15	15
но и҆ здѣ̀ сꙋ́щымъ съ ва́ми дне́сь, пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ ва́шимъ, и҆ не сꙋ́щымъ съ ва́ми здѣ̀ дне́сь.	але як з тими, які сьогодні тут з нами стоять перед лицем Господа Бога нашого, так і з тими, яких немає тут з нами сьогодні.
16	16
Ꙗ҆́кѡ вы̀ вѣ́сте, ка́кѡ жи́хомъ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй и҆ ка́кѡ проидо́хомъ посредѣ̀ ꙗ҆зы́кѡвъ, и҆̀хже преидо́сте,	Тому що ви знаєте, як ми жили в землі Єгипетській і як ми проходили посеред народів, через які ви пройшли,
17	17
и҆ ви́дѣсте ме́рзѡсти и҆́хъ и҆ кꙋмі́ры и҆́хъ, дре́во и҆ ка́менїе, сребро̀ и҆ зла́то, ꙗ҆̀же сꙋ́ть оу҆ ни́хъ.	і бачили мерзоти їхні й ідолів їхніх, дерев’яних і кам’яних, срібних і золотих, які у них.
18	18
Є҆да̀ кто̀ є҆́сть въ ва́съ мꙋ́жъ и҆лѝ жена̀, и҆лѝ ѻ҆те́чество и҆лѝ пле́мѧ, є҆гѡ́же се́рдце оу҆клони́сѧ ѿ гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ, и҆тѝ є҆́же слꙋжи́ти богѡ́мъ ꙗ҆зы́кѡвъ ѻ҆́ныхъ; є҆да̀ кі́й є҆́сть въ ва́съ ко́рень горѣ̀ прораста́ющь въ же́лчи и҆ го́рести;	Нехай не буде між вами чоловіка або жінки, або роду, або коліна, серце яких ухилилося б нині від Господа Бога нашого, щоб ходити служити богам тих народів; нехай не буде між вами кореня, що вирощує отруту і полин,
19	19
И҆ бꙋ́детъ а҆́ще оу҆слы́шитъ словеса̀ клѧ́твы сеѧ̀ и҆ похва́литсѧ въ се́рдцы свое́мъ, глаго́лѧ: преподо́бно мнѣ̀ да бꙋ́детъ, ꙗ҆́кѡ въ прельще́нїи се́рдца моегѡ̀ пойдꙋ̀, да не погꙋби́тъ грѣ́шникъ безгрѣ́шнаго (съ собо́ю):	такої людини, яка, почувши слова прокляття цього, похвалялася б у серці своєму, говорячи: «я буду щасливий, незважаючи на те, що буду ходити за свавільністю серця мого»; і пропаде в такий спосіб ситий з голодним;
20	20
не восхо́щетъ бг҃ъ млⷭ҇тивъ бы́ти є҆мꙋ̀, но тогда̀ разгори́тсѧ гнѣ́въ гдⷭ҇ень и҆ ре́вность є҆гѡ̀ на человѣ́ка того̀: и҆ прилѣпѧ́тсѧ є҆мꙋ̀ всѧ̑ клѧ̑твы завѣ́та сегѡ̀, пи̑санныѧ въ кни́зѣ зако́на сегѡ̀: и҆ потреби́тъ гдⷭ҇ь и҆́мѧ є҆гѡ̀ ѿ поднебе́сныѧ,	не простить Господь такому, але негайно запалає гнів Господа і лють Його на таку людину, і впаде на нього все прокляття [завіту цього], написане в цій книзі [закону], і зітре Господь ім’я його з піднебесної;
21	21
и҆ ѿлꙋчи́тъ є҆го̀ гдⷭ҇ь на ѕла̑ѧ ѿ всѣ́хъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, по всѣ̑мъ клѧ́твамъ завѣ́та напи́саннагѡ въ кни́зѣ зако́на сегѡ̀.	і відокремить його Господь на погибель від усіх колін Ізраїлевих, згідно з усіма прокляттями завіту, написаними в цій книзі закону.
22	22
И҆ рече́тъ ро́дъ и҆́нъ, сы́нове ва́ши, и҆̀же воста́нꙋтъ по ва́съ, и҆ чꙋжды́й и҆́же прїи́детъ ѿ землѝ дале́кїѧ, и҆ оу҆́зрѧтъ ꙗ҆́звы землѝ ѻ҆́ныѧ и҆ недꙋ́ги є҆ѧ̀, ꙗ҆̀же посла̀ гдⷭ҇ь на ню̀,	І скаже наступний рід, діти ваші, які будуть після вас, і чужинець, який прийде з землі далекої, побачивши поразку землі цієї і хвороби, якими виснажить її Господь:
23	23
жꙋ́пелъ и҆ со́ль сожже́ннꙋю: всѧ̀ землѧ̀ є҆ѧ̀ не насѣ́етсѧ, ни прозѧ́бнетъ, нижѐ возни́кнетъ на не́й всѧ́къ ѕла́къ: ꙗ҆́коже ѡ҆прове́ржесѧ содо́мъ и҆ гомо́рръ, а҆дама̀ и҆ севѡі́мъ, ꙗ҆̀же ѡ҆прове́рже гдⷭ҇ь въ ꙗ҆́рости и҆ гнѣ́вѣ свое́мъ.	сірка і сіль, пожарище — вся земля; не засівається і не вирощує вона, і не виходить на ній ніяка трава, як після знищення Содома, Гоморри, Адми і Севоїма, які знищив Господь у гніві Своєму й у люті Своїй.
24	24
И҆ рекꙋ́тъ всѝ ꙗ҆зы́цы: почто̀ сотворѝ гдⷭ҇ь си́це землѝ се́й; ка́ѧ ꙗ҆́рость гнѣ́ва вели́каѧ сїѧ̀;	І скажуть усі народи: за що Господь так учинив із цією землею? яка велика лють гніву Його!
25	25
И҆ рекꙋ́тъ: ꙗ҆́кѡ ѡ҆ста́виша завѣ́тъ гдⷭ҇а бг҃а ѻ҆тє́цъ свои́хъ, є҆го́же завѣща̀ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ, є҆гда̀ и҆зведѐ и҆̀хъ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ,	І скажуть: за те, що вони залишили завіт Господа Бога батьків своїх, який Він уклав з ними, коли вивів їх із землі Єгипетської,
26	26
и҆ ше́дше послꙋжи́ша богѡ́мъ и҆ны̑мъ, и҆ поклони́шасѧ и҆̀мъ, и҆́хже не вѣ́дѧхꙋ, и҆ не дадѐ и҆̀мъ ничто́же ни є҆ди́нъ:	і пішли і стали служити іншим богам і поклонятися їм, богам, яких вони не знали і яких Він не призначав їм:
27	27
и҆ разгнѣ́васѧ ꙗ҆́ростїю гдⷭ҇ь на зе́млю тꙋ̀, є҆́же навестѝ на ню̀ по всѣ̑мъ клѧ́твамъ завѣ́та, пи̑саннымъ въ кни́гахъ зако́на сегѡ̀:	за те запалав гнів Господа на землю цю, і навів Він на неї всі прокляття [завіту], написані в цій книзі [закону],
28	28
и҆ и҆з̾ѧ́тъ и҆̀хъ гдⷭ҇ь ѿ землѝ и҆́хъ ꙗ҆́ростїю и҆ гнѣ́вомъ, и҆ прогнѣ́ванїемъ вели́кимъ ѕѣлѡ̀, и҆ и҆зве́рже и҆̀хъ въ зе́млю и҆́нꙋ ꙗ҆́коже нн҃ѣ.	і вивергнув їх Господь із землі їх у гніві, люті й великому обуренні, і кинув їх на іншу землю, як нині бачимо.
29	29
Та̑йнаѧ гдⷭ҇еви бг҃ꙋ на́шемꙋ, на́мъ же ꙗ҆влє́ннаѧ и҆ ча́дѡмъ на́шымъ во вѣ́ки, твори́ти всѧ̑ словеса̀ зако́на сегѡ̀.	Приховане належить Господу Богу нашому, а відкрите — нам і синам нашим довіку, щоб ми виконували всі слова закону цього.
Глава́ л҃	Глава 30

1	1
И҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ прїи́дꙋтъ на тѧ̀ всѧ̑ словеса̀ сїѧ̑, блгⷭ҇ве́нїе и҆ клѧ́тва, ю҆́же да́хъ пред̾ лице́мъ твои́мъ, и҆ прїи́меши въ се́рдце твоѐ во всѣ́хъ ꙗ҆зы́цѣхъ, въ нѧ́же расточи́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й та́мѡ,	Коли прийдуть на тебе всі слова ці — благословення і прокляття, які виклав я тобі, і приймеш їх до серця свого серед усіх народів, у яких розсіє тебе Господь Бог твій,
2	2
и҆ ѡ҆брати́шисѧ ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ твоемꙋ̀, и҆ послꙋ́шаеши гла́са є҆гѡ̀ по всѣ̑мъ, є҆ли̑ка а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀ дне́сь, ты̀ и҆ сы́нъ тво́й, ѿ всегѡ̀ се́рдца твоегѡ̀ и҆ ѿ всеѧ̀ дꙋшѝ твоеѧ̀,	і звернешся до Господа Бога твого і послухаєш голосу Його, як я заповідаю тобі сьогодні, ти і сини твої від усього серця твого і від усієї душі твоєї, —
3	3
и҆ и҆сцѣли́тъ гдⷭ҇ь грѣхѝ твоѧ̑ и҆ поми́лꙋетъ тѧ̀, и҆ па́ки собере́тъ тѧ̀ ѿ всѣ́хъ ꙗ҆зы́кѡвъ, въ нѧ́же разсы́па тѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ та́мѡ.	тоді Господь Бог твій поверне полонених твоїх і змилосердиться над тобою, і знову збере тебе від усіх народів, між якими розсіє тебе Господь Бог твій.
4	4
А҆́ще бꙋ́детъ разсѣ́ѧнїе твоѐ ѿ кра́ѧ небесѐ да́же до кра́ѧ небесѐ, ѿтꙋ́дꙋ собере́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й и҆ ѿтꙋ́дꙋ во́зметъ тѧ̀,	Хоча б ти був розсіяний [від краю неба] до краю неба, і звідти збере тебе Господь Бог твій, і звідти візьме тебе,
5	5
и҆ введе́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й ѿтꙋ́дꙋ въ зе́млю, ю҆́же наслѣ́диша ѻ҆тцы̀ твоѝ, и҆ наслѣ́диши ю҆̀: и҆ бла́го тебѣ̀ сотвори́тъ, и҆ оу҆мно́житъ тѧ̀ па́че ѻ҆тє́цъ твои́хъ	і [звідти] приведе тебе Господь Бог твій у землю, якою володіли батьки твої, і одержиш її у володіння, і облагодіє тебе і розмножить тебе більше за батьків твоїх;
6	6
и҆ ѡ҆чи́ститъ гдⷭ҇ь се́рдце твоѐ и҆ се́рдце сѣ́мене твоегѡ̀, люби́ти гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀ ѿ всегѡ̀ се́рдца твоегѡ̀ и҆ ѿ всеѧ̀ дꙋшѝ твоеѧ̀, да живе́ши ты̀:	і обріже Господь Бог твій серце твоє і серце нащадків твоїх, щоб ти любив Господа Бога твого від усього серця твого і від усієї душі твоєї, щоб жити тобі;
7	7
и҆ да́стъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й клѧ̑твы сїѧ̑ на врагѝ твоѧ̑ и҆ на ненави́дѧщыѧ тѧ̀, и҆̀же и҆згна́ша тѧ̀:	тоді Господь Бог твій усі прокляття ці оберне на ворогів твоїх і ненависників твоїх, які гнали тебе,
8	8
и҆ ты̀ ѡ҆брати́шисѧ и҆ послꙋ́шаеши гла́са гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀ и҆ сотвори́ши за́пѡвѣди є҆гѡ̀, є҆ли̑ки а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀ дне́сь.	а ти навернешся і будеш слухати голосу Господа [Бога твого] і виконувати всі заповіді Його, які заповідаю тобі сьогодні;
9	9
И҆ блгⷭ҇ви́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й во всѧ́комъ дѣ́лѣ рꙋкꙋ̀ твоє́ю, въ плодѣ́хъ оу҆тро́бы твоеѧ̀ и҆ въ плодѣ́хъ скотѡ́въ твои́хъ и҆ въ жи́тѣхъ землѝ твоеѧ̀, ꙗ҆́кѡ ѡ҆брати́тсѧ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й возвесели́тисѧ ѡ҆ тебѣ̀ во благи́хъ, ꙗ҆́коже возвесели́сѧ ѿ ѻ҆тцѣ́хъ твои́хъ:	з надлишком дасть тобі Господь Бог твій успіх у всякій справі рук твоїх, в плоді утроби твоєї, у плоді худоби твоєї, у плоді землі твоєї; бо знову буде радіти Господь [Бог твій] за тебе, благодіючи тобі, як Він радів за батьків твоїх,
10	10
а҆́ще послꙋ́шаеши гла́са гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀ храни́ти и҆ твори́ти всѧ̑ за́пѡвѣди є҆гѡ̀ и҆ ѡ҆правда̑нїѧ є҆гѡ̀ и҆ сꙋды̀ є҆гѡ̀, напи̑санныѧ въ кни́зѣ зако́на сегѡ̀: а҆́ще ѡ҆брати́шисѧ ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ твоемꙋ̀ ѿ всегѡ̀ се́рдца твоегѡ̀ и҆ ѿ всеѧ̀ дꙋшѝ твоеѧ̀.	якщо будеш слухати голосу Господа Бога твого, дотримуючи [і виконуючи всі] заповіді Його і постанови Його [і закони Його], написані в цій книзі закону, і якщо навернешся до Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю.
11	11
Ꙗ҆́кѡ за́повѣдь сїѧ̀, ю҆́же а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀ дне́сь, не тѧжка̀ є҆́сть, нижѐ дале́че є҆́сть ѿ тебє̀:	Бо заповідь ця, яку я заповідаю тобі сьогодні, не недоступна для тебе і не далека;
12	12
не на нб҃сѝ є҆́сть, глаго́лѧ: кто̀ взы́детъ ѿ на́съ на нб҃о и҆ во́зметъ ю҆̀ на́мъ, и҆ оу҆слы́шавше ю҆̀ сотвори́мъ;	вона не на небі, щоб можна було говорити: «хто зійшов би для нас на небо і приніс би її нам, і дав би нам почути її, і ми виконали б її?»
13	13
нижѐ ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ мо́рѧ є҆́сть, глаго́лѧй: кто̀ пре́йдетъ на́мъ на ѻ҆́нꙋ странꙋ̀ мо́рѧ и҆ во́зметъ ю҆̀ на́мъ, и҆ оу҆слы́шавше ю҆̀ сотвори́мъ;	і не за морем вона, щоб можна було говорити: «хто сходив би для нас за море і приніс би її нам, і дав би нам почути її, і ми виконали б її?»
14	14
бли́з̾ тебє̀ є҆́сть глаго́лъ ѕѣлѡ̀, во оу҆стѣ́хъ твои́хъ и҆ въ се́рдцы твое́мъ и҆ въ рꙋкꙋ̀ твоє́ю, твори́ти є҆го̀.	але дуже близько до тебе слово це: воно в устах твоїх і в серці твоєму, щоб виконувати його.
15	15
Сѐ, да́хъ пред̾ лице́мъ твои́мъ дне́сь жи́знь и҆ сме́рть, бла́го и҆ ѕло̀.	Ось, я сьогодні запропонував тобі життя і добро, смерть і зло.
16	16
А҆́ще послꙋ́шаеши за́повѣдїй гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀, ꙗ҆̀же а҆́зъ заповѣ́даю тебѣ̀ дне́сь, люби́ти гдⷭ҇а бг҃а твоего̀, ходи́ти во всѣ́хъ пꙋте́хъ є҆гѡ̀ и҆ храни́ти ѡ҆правда̑нїѧ є҆гѡ̀ и҆ за́пѡвѣди є҆гѡ̀ и҆ сꙋды̀ є҆гѡ̀, и҆ поживе́ши, и҆ оу҆мно́жишисѧ, и҆ блгⷭ҇ви́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й на все́й землѝ, въ ню́же вхо́диши наслѣ́дити ю҆̀ та́мѡ.	[Якщо будеш слухати заповіді Господа Бога твого,] які заповідаю тобі сьогодні, любити Господа Бога твого, ходити [усіма] путями Його і виконувати заповіді Його і постанови Його і закони Його, то будеш жити і розмножишся, і благословить тебе Господь Бог твій на землі, в яку ти йдеш, щоб оволодіти нею;
17	17
И҆ а҆́ще преврати́тсѧ се́рдце твоѐ, и҆ не послꙋ́шаеши, и҆ заблꙋди́въ поклони́шисѧ богѡ́мъ и҆ны̑мъ и҆ послꙋ́жиши и҆̀мъ,	якщо ж відвернеться серце твоє, і не будеш слухати, і заблудиш, і станеш поклонятися іншим богам і будеш служити їм,
18	18
возвѣща́ю ва́мъ дне́сь, ꙗ҆́кѡ поги́белїю поги́бнете, и҆ не многодне́вни бꙋ́дете на землѝ, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ дае́тъ тебѣ̀, въ ню́же вы̀ прехо́дите і҆ѻрда́нъ та́мѡ наслѣ́дити ю҆̀.	то я сповіщаю вам сьогодні, що ви загинете і не пробудете довго на землі, [яку Господь Бог дає тобі,] для оволодіння якою ти переходиш Йордан.
19	19
Засвидѣ́телствꙋю ва́мъ дне́сь нб҃омъ и҆ земле́ю: живо́тъ и҆ сме́рть да́хъ пред̾ лице́мъ ва́шимъ, блгⷭ҇ве́нїе и҆ клѧ́твꙋ: и҆ и҆зберѝ живо́тъ, да живе́ши ты̀ и҆ сѣ́мѧ твоѐ,	У свідки перед вами прикликаю сьогодні небо і землю: життя і смерть запропонував я тобі, благословення і прокляття. Обери життя, щоб жив ти і нащадки твої,
20	20
люби́ти гдⷭ҇а бг҃а твоего̀, послꙋ́шати гла́са є҆гѡ̀ и҆ прилѣпи́тисѧ къ немꙋ̀: ꙗ҆́кѡ сїѐ живо́тъ тво́й, и҆ долгота̀ дні́й твои́хъ, жи́ти на землѝ, є҆́юже клѧ́тсѧ гдⷭ҇ь бг҃ъ ѻ҆тцє́мъ твои̑мъ, а҆враа́мꙋ и҆ і҆саа́кꙋ и҆ і҆а́кѡвꙋ, да́ти и҆̀мъ.	любив Господа Бога твого, слухав голос Його і приліплювався до Нього; бо в цьому життя твоє і довгота днів твоїх, щоб перебувати тобі на землі, яку Господь [Бог] із клятвою обіцяв батькам твоїм Аврааму, Ісааку та Якову дати їм.
Глава́ л҃а	Глава 31

1	1
И҆ сконча̀ мѡѷсе́й глаго́лѧ всѧ̑ словеса̀ сїѧ̑ ко всѣ̑мъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ	І пішов Мойсей, і говорив слова ці всім [синам] Ізраїля,
2	2
и҆ речѐ къ ни̑мъ: ста̀ и҆ два́десѧти лѣ́тъ а҆́зъ є҆́смь дне́сь: не возмогꙋ̀ ксемꙋ̀ входи́ти и҆ и҆сходи́ти: гдⷭ҇ь же речѐ ко мнѣ̀: не пре́йдеши і҆ѻрда́на сегѡ̀:	і сказав їм: тепер мені сто двадцять років, я не можу уже виходити і входити, і Господь сказав мені: «ти не перейдеш Йордан цей»;
3	3
гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й пред̾иды́й пред̾ лице́мъ твои́мъ, то́й потреби́тъ ꙗ҆зы́ки сїѧ̑ ѿ лица̀ твоегѡ̀, и҆ наслѣ́диши и҆̀хъ: и҆ і҆исꙋ́съ пред̾иды́й пред̾ лице́мъ твои́мъ, ꙗ҆́коже гл҃а гдⷭ҇ь:	Господь Бог твій Сам піде перед тобою; Він знищить народи ці від імені твого, і ти оволодієш ними; Ісус піде перед тобою, як говорив Господь;
4	4
и҆ сотвори́тъ и҆̀мъ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́коже сотворѝ сиѡ́нꙋ и҆ ѡ҆́гꙋ, двꙋ́мъ царє́мъ а҆моррє́йскимъ, и҆̀же бы́ша ѡ҆б̾ ѡ҆́нъ по́лъ і҆ѻрда́на, и҆ землѝ и҆́хъ, ꙗ҆́коже потребѝ и҆̀хъ	і вчинить Господь з ними так само, як Він зробив із Сигоном і Огом, царями аморрейськими, [які були по цей бік Йордану,] і з землею їх, яких Він знищив;
5	5
и҆ предадѐ и҆̀хъ гдⷭ҇ь въ рꙋ́цѣ ва́ши: и҆ сотвори́те и҆̀мъ, ꙗ҆́коже заповѣ́дахъ ва́мъ:	і видасть їх Господь вам, і ви зробите з ними за всіма заповідями, які заповів я вам;
6	6
мꙋжа́йсѧ и҆ крѣпи́сѧ, не бо́йсѧ, ни оу҆жаса́йсѧ, ни оу҆страша́йсѧ ѿ лица̀ и҆́хъ: ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, се́й пред̾иды́й съ ва́ми, и҆ не ѿстꙋ́питъ ѿ тебє̀, нижѐ ѡ҆ста́витъ тѧ̀.	будьте тверді і мужні, не бійтеся, [не жахайтеся] і не страшіться їх, бо Господь Бог твій Сам піде з тобою [і] не відступить від тебе і не залишить тебе.
7	7
И҆ призва̀ мѡѷсе́й і҆исꙋ́са и҆ речѐ є҆мꙋ̀ пред̾ всѣ́мъ і҆и҃лемъ: мꙋжа́йсѧ и҆ крѣпи́сѧ: ты́ бо вни́деши пред̾ лице́мъ люді́й си́хъ въ зе́млю, ю҆́же клѧ́тсѧ гдⷭ҇ь ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ да́ти и҆̀мъ, и҆ ты̀ въ наслѣ́дїе раздѣли́ши ю҆̀ и҆̀мъ:	І прикликав Мойсей Ісуса і перед очима всіх ізраїльтян сказав йому: будь твердим і мужнім, бо ти ввійдеш з народом цим у землю, яку Господь клявся батькам його дати йому, і ти розділиш її на наділи йому;
8	8
и҆ гдⷭ҇ь, и҆ды́й съ тобо́ю, не ѿстꙋ́питъ ѿ тебє̀, нижѐ ѡ҆ста́витъ тѧ̀: не бо́йсѧ, ни оу҆жаса́йсѧ.	Господь Сам піде перед тобою, Сам буде з тобою, не відступить від тебе і не залишить тебе, не бійся і не жахайся.
9	9
И҆ вписа̀ мѡѷсе́й всѧ̑ словеса̀ зако́на сегѡ̀ въ кни́гꙋ и҆ дадѐ жерцє́мъ сынѡ́мъ леѵі̑инымъ, воздви́жꙋщымъ ковче́гъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ, и҆ ста́рцємъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ.	І написав Мойсей закон цей, і віддав його священикам, синам Левіїним, які носять ковчег завіту Господнього, і всім старійшинам [синів] Ізраїлевих.
10	10
И҆ заповѣ́да и҆̀мъ мѡѷсе́й въ то́й де́нь, глаго́лѧ: по седмѝ лѣ́тѣхъ во вре́мѧ лѣ́та ѡ҆ставле́нїѧ, въ пра́здникъ кꙋ́щей;	І заповів їм Мойсей і сказав: після закінчення семи років, у рік відпущення, у свято кущів,
11	11
є҆гда̀ схо́дитсѧ ве́сь і҆и҃ль ꙗ҆ви́тисѧ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ твои́мъ на мѣ́стѣ, є҆́же и҆збере́тъ гдⷭ҇ь, чита́йте зако́нъ се́й пред̾ всѣ́мъ і҆и҃лемъ во оу҆́шы и҆́хъ:	коли весь Ізраїль прийде явитися перед лицем Господа Бога твого на місці, яке обере [Господь], читай цей закон перед усім Ізраїлем для слуху його;
12	12
собери́те лю́ди, мꙋ́жы и҆ жєны̀ и҆ дѣ́ти, и҆ прише́лца, и҆́же во градѣ́хъ ва́шихъ, да оу҆слы́шатъ и҆ наꙋча́тсѧ боѧ́тисѧ гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ, и҆ послꙋ́шаютъ твори́ти всѧ̑ словеса̀ зако́на сегѡ̀:	збери народ, чоловіків і дружин, і дітей, і прибульців твоїх, які будуть в оселях твоїх, щоб вони слухали й училися, і щоб боялися Господа Бога вашого, і намагалися виконувати всі слова закону цього;
13	13
и҆ сы́нове и҆́хъ, и҆̀же не вѣ́дѧтъ, оу҆слы́шатъ и҆ наꙋча́тсѧ боѧ́тисѧ гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ во всѧ̑ дни̑, є҆ли̑ки поживꙋ́тъ на землѝ, на ню́же вы̀ прехо́дите і҆ѻрда́нъ та́мѡ наслѣ́дити ю҆̀.	і сини їхні, які не знають цього, почують і навчаться боятися Господа Бога вашого в усі дні, доки ви будете жити на землі, в яку ви переходите за Йордан, щоб оволодіти нею.
14	14
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: сѐ, прибли́жишасѧ дні́е сме́рти твоеѧ̀: призовѝ і҆исꙋ́са, и҆ ста́ните пред̾ две́рьми ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ заповѣ́мъ є҆мꙋ̀. И҆ и҆́де мѡѷсе́й и҆ і҆исꙋ́съ ко ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ ста́ста пред̾ две́рьми ски́нїи свидѣ́нїѧ.	І сказав Господь Мойсеєві: ось, дні твої наблизилися до смерти; поклич Ісуса і станьте біля [входу] в скинію зібрання, і Я дам йому настанови. І прийшли Мойсей та Ісус, і стали біля [входу] в скинію зібрання.
15	15
И҆ сни́де гдⷭ҇ь въ столпѣ̀ ѡ҆́блачнѣ, и҆ ста̀ оу҆ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ: и҆ ста̀ сто́лпъ ѡ҆́блачный оу҆ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ.	І явився Господь у скинії в стовпі хмарному, і став стовп хмарний біля входу до скинії [зібрання].
16	16
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: сѐ, ты̀ почі́еши со ѻ҆тцы̑ твои́ми, и҆ воста́вше лю́дїе сі́и соблꙋ́дѧтъ в̾слѣ́дъ богѡ́въ чꙋжди́хъ землѝ, въ ню́же вхо́дѧтъ сі́и та́мѡ, и҆ ѡ҆ста́вѧтъ мѧ̀, и҆ разорѧ́тъ завѣ́тъ мо́й, є҆го́же завѣща́хъ и҆̀мъ:	І сказав Господь Мойсеєві: ось, ти упокоїшся з батьками твоїми, і стане народ цей блудно ходити услід за чужими богами тієї землі, в яку він вступає, і залишить Мене, і порушить завіт Мій, який Я уклав з ним;
17	17
и҆ разгнѣ́ваюсѧ ꙗ҆́ростїю на нѧ̀ въ то́й де́нь, и҆ ѡ҆ста́влю ѧ҆̀, и҆ ѿвращꙋ̀ лицѐ моѐ ѿ ни́хъ, и҆ бꙋ́дꙋтъ въ снѣ́дь: и҆ ѡ҆брѧ́щꙋтъ ѧ҆̀ ѕла̑ мнѡ́га и҆ скѡ́рби, и҆ рекꙋ́тъ въ де́нь то́й: поне́же нѣ́сть гдⷭ҇а бг҃а въ на́съ, пости́гнꙋша ны̀ ѕла̑ѧ сїѧ̑:	і запалає гнів Мій на нього в той день, і Я залишу їх і сховаю лице Моє від них, і він знищений буде, і спостигнуть його багато бід і скорбот, і скаже він у той день: «чи не тому спостигли мене ці біди, що немає [Господа] Бога мого серед мене?»
18	18
а҆́зъ же ѿвраще́нїемъ ѿвращꙋ̀ лицѐ моѐ ѿ ни́хъ въ то́й де́нь, ѕло́бъ ра́ди всѣ́хъ ꙗ҆̀же сотвори́ша, ꙗ҆́кѡ ѡ҆брати́шасѧ къ богѡ́мъ чꙋжди̑мъ:	і Я сховаю лице Моє [від нього] у той день за всі беззаконня його, які він зробить, навернувшись до інших богів.
19	19
и҆ нн҃ѣ напиши́те словеса̀ пѣ́сни сеѧ̀, и҆ наꙋчи́те є҆́й сы́ны і҆и҃лєвы, и҆ вложи́те ю҆̀ во оу҆ста̀ и҆́хъ, да бꙋ́детъ мнѣ̀ пѣ́снь сїѧ̀ во свидѣ́телство въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ:	Отже, напишіть собі [слова] пісні цієї, і навчи її синів Ізраїлевих, і вклади її у вуста їхні, щоб пісня ця була Мені свідченням на синів Ізраїлевих;
20	20
введꙋ́ бо и҆̀хъ въ зе́млю благꙋ́ю, є҆́юже клѧ́хсѧ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ, да́ти и҆̀мъ зе́млю кипѧ́щꙋю ме́домъ и҆ млеко́мъ, и҆ ꙗ҆дѧ́тъ, и҆ насы́тившесѧ оу҆толстѣ́ютъ, и҆ ѡ҆братѧ́тсѧ къ богѡ́мъ чꙋжди̑мъ, и҆ послꙋ́жатъ и҆̀мъ, и҆ разгнѣ́ваютъ мѧ̀, и҆ разорѧ́тъ завѣ́тъ мо́й, є҆го́же завѣща́хъ и҆̀мъ:	тому що Я введу їх у землю [добру], як Я клявся батькам їх, де тече молоко і мед, і вони будуть їсти і насичуватися, і потовстішають, і навернуться до інших богів, і будуть служити їм, а Мене відкинуть і порушать завіт Мій, [який Я заповів їм];
21	21
и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ пости́гнꙋтъ и҆̀хъ мнѡ́га ѕла̑ и҆ скѡ́рби, и҆ противоста́нетъ пѣ́снь сїѧ̀ пред̾ лицѐ и҆́хъ свидѣ́телствꙋющи, ꙗ҆́кѡ не забве́на бꙋ́детъ ѿ оу҆́стъ и҆́хъ и҆ ѿ оу҆́стъ сѣ́мене и҆́хъ: а҆́зъ бо вѣ́мъ ѕло́бꙋ и҆́хъ, є҆ли̑ка творѧ́тъ дне́сь здѣ̀, пре́жде введе́нїѧ и҆́хъ въ зе́млю благꙋ́ю, є҆́юже клѧ́хсѧ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ.	і коли прийде на них багато бід і скорбот, тоді пісня ця буде проти них свідченням, бо вона не вийде [з вуст їхніх і] з вуст нащадків їхніх. Я знаю думки їхні, які вони мають нині, раніше ніж Я ввів їх у [добру] землю, про яку Я клявся [батькам їхнім].
22	22
И҆ написа̀ мѡѷсе́й пѣ́снь сїю̀ въ то́й де́нь и҆ наꙋчѝ є҆́й сы́ны і҆и҃лєвы. И҆ заповѣ́да мѡѷсе́й і҆исꙋ́сꙋ сы́нꙋ наѵи́нꙋ и҆ речѐ є҆мꙋ̀:	І написав Мойсей пісню цю в той день і навчив її синів Ізраїлевих.
23	23
мꙋжа́йсѧ и҆ крѣпи́сѧ: ты́ бо введе́ши сы́ны і҆и҃лєвы въ зе́млю, є҆́юже клѧ́тсѧ и҆̀мъ гдⷭ҇ь, и҆ то́й бꙋ́детъ съ тобо́ю.	І заповів Господь Ісусові, синові Навина, і сказав [йому]: будь твердим і мужнім, бо ти введеш синів Ізраїлевих у землю, про яку Я клявся їм, і Я буду з тобою.
24	24
Є҆гда́ же сконча̀ мѡѷсе́й пиша̀ всѧ̑ словеса̀ зако́на сегѡ̀ въ кни́гꙋ да́же до конца̀,	Коли Мойсей вписав у книгу всі слова закону цього до кінця,
25	25
и҆ заповѣ́да леѵі́тѡмъ воздви́жꙋщымъ ковче́гъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ, глаго́лѧ:	тоді Мойсей повелів левитам, які носять ковчег завіту Господнього, сказавши:
26	26
взе́мше кни́гꙋ зако́на сегѡ̀, положи́те ю҆̀ ѿ страны̀ ковче́га завѣ́та гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ, и҆ бꙋ́детъ та́мѡ ва́мъ во свидѣ́телство:	візьміть цю книгу закону і покладіть її праворуч ковчега завіту Господа Бога вашого, і вона буде там свідченням проти тебе;
27	27
ꙗ҆́кѡ а҆́зъ вѣ́мъ рве́нїе твоѐ и҆ вы́ю твою̀ жесто́кꙋю: є҆ще́ бо мнѣ̀ жи́вꙋ сꙋ́щꙋ съ ва́ми дне́сь, преѡгорча́юще бы́сте гдⷭ҇а, кольмѝ па́че по сме́рти мое́й;	бо я знаю впертість твою і жорстокість твою: ось і тепер, коли я живу з вами нині, ви вперті перед Господом; чи не тим більше після смерти моєї?
28	28
собери́те ко мнѣ̀ племенонача́лники ва́шѧ и҆ ста́рцы ва́шѧ, и҆ сꙋдїи̑ ва́шѧ и҆ книговводи́тєли ва́шѧ, да возглаго́лю во оу҆́шы и҆́хъ всѧ̑ словеса̀ сїѧ̑ и҆ засвидѣ́телствꙋю и҆̀мъ нб҃омъ и҆ земле́ю:	зберіть до мене усіх старійшин колін ваших [і суддів ваших] і наглядачів ваших, і я скажу їм уголос слова ці і закличу у свідчення на них небо і землю;
29	29
вѣ́мъ бо, ꙗ҆́кѡ по сконча́нїи мое́мъ беззако́нїемъ собеззако́ннꙋете и҆ оу҆клоните́сѧ ѿ пꙋтѝ, є҆го́же (а҆́зъ) заповѣ́дахъ ва́мъ, и҆ срѧ́щꙋтъ ва́съ ѕла̑ѧ въ послѣ̑днїѧ дни̑, ꙗ҆́кѡ сотворитѐ ѕло́е пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ, прогнѣ́вати є҆го̀ въ дѣ́лѣхъ рꙋ́къ ва́шихъ.	бо я знаю, що після смерти моєї ви розбеститеся й ухилитеся від путі, яку я заповів вам, і з часом прийдуть на вас біди за те, що ви будете робити зло перед очима Господа [Бога], дратуючи Його ділами рук своїх.
30	30
И҆ глаго́ла мѡѷсе́й во оу҆шеса̀ всегѡ̀ со́нма і҆и҃лева словеса̀ пѣ́сни сеѧ̀ да́же до конца̀:	І виголосив Мойсей уголос, щоб почуло все зібрання ізраїльтян слова пісні цієї до кінця:
Глава́ л҃в	Глава 32

1	1
Вонмѝ, нб҃о, и҆ возглаго́лю, и҆ да слы́шитъ землѧ̀ глаго́лы оу҆́стъ мои́хъ,	Слухай, небо, я буду говорити; і слухай, земле, слова вуст моїх.
2	2
да ча́етсѧ ꙗ҆́кѡ до́ждь вѣща́нїе моѐ, и҆ да сни́дꙋтъ ꙗ҆́кѡ роса̀ глаго́ли моѝ, ꙗ҆́кѡ тꙋ́ча на тро́скотъ и҆ ꙗ҆́кѡ и҆́ней на сѣ́но:	Поллється як дощ вчення моє, як роса мова моя, як дрібний дощ на зелень, як злива на траву.
3	3
ꙗ҆́кѡ и҆́мѧ гдⷭ҇не призва́хъ, дади́те вели́чїе бг҃ꙋ на́шемꙋ.	Ім’я Господа прославляю; віддайте славу Богу нашому.
4	4
Бг҃ъ, и҆́стинна дѣла̀ є҆гѡ̀, и҆ всѝ пꙋтїѐ є҆гѡ̀ сꙋ́дъ: бг҃ъ вѣ́ренъ, и҆ нѣ́сть непра́вды въ не́мъ: првⷣнъ и҆ прпⷣбенъ гдⷭ҇ь.	Він твердиня; досконалі діла Його, і всі путі Його праведні; Бог вірний, і немає неправди [у Ньому]; Він праведний і істинний;
5	5
Согрѣши́ша, не тогѡ̀ ча̑да порѡ́чнаѧ: ро́де стропти́вый и҆ развраще́нный,	але вони розбестилися перед Ним, вони не діти Його за своїми пороками, рід непокірливий і розбещений.
6	6
сїѧ̑ ли гдⷭ҇еви воздаетѐ, сі́и лю́дїе бꙋ́їи и҆ не мꙋ́дри; не са́мъ ли се́й ѻ҆ц҃ъ тво́й стѧжа́ тѧ, и҆ сотвори́ тѧ, и҆ созда́ тѧ;	Чи цим відплачуєте ви Господу, народе безглуздий і нерозумний? чи не Він Отець твій, Який привласнив тебе, створив тебе і влаштував тебе?
7	7
Помѧни́те дни̑ вѣ̑чныѧ, разꙋмѣ́йте лѣ̑та ро́да родѡ́въ: вопросѝ ѻ҆тца̀ твоего̀, и҆ возвѣсти́тъ тебѣ̀, ста́рцы твоѧ̑, и҆ рекꙋ́тъ тебѣ̀.	Згадай дні давні, подумай про роки попередніх родів; запитай батька твого, і він розповість тобі, старців твоїх, і вони скажуть тобі.
8	8
Є҆гда̀ раздѣлѧ́ше вы́шнїй ꙗ҆зы́ки, ꙗ҆́кѡ разсѣ́ѧ сы́ны а҆да́мѡвы, поста́ви предѣ́лы ꙗ҆зы́кѡвъ по числꙋ̀ а҆́гг҃лъ бж҃їихъ,	Коли Всевишній давав наділи народам і розселяв синів людських, тоді поставив межі народів за числом синів Ізраїлевих^*;
9	9
и҆ бы́сть ча́сть гдⷭ҇нѧ, лю́дїе є҆гѡ̀ і҆а́кѡвъ, оу҆́же наслѣ́дїѧ є҆гѡ̀ і҆и҃ль:	бо частина Господа — народ Його, Яків спадкоємний наділ Його.
10	10
оу҆довлѝ є҆го̀ въ пꙋсты́ни, въ жа́жди зно́ѧ въ безво́днѣ: ѡ҆бы́де є҆го̀ и҆ наказа̀ є҆го̀, и҆ сохранѝ є҆го̀ ꙗ҆́кѡ зѣ́ницꙋ ѻ҆́ка:	Він знайшов його в пустелі, у степу сумному і дикому, оберігав його, дивився за ним, оберігав його, як зіницю ока Свого;
11	11
ꙗ҆́кѡ ѻ҆ре́лъ покры̀ гнѣздо̀ своѐ, и҆ на птенцы̀ своѧ̑ возжелѣ̀: просте́ръ крилѣ̑ своѝ и҆ прїѧ́тъ и҆̀хъ, и҆ под̾ѧ́тъ и҆̀хъ на ра̑мꙋ своє́ю.	як орел прикликає гніздо своє, носиться над пташенятами своїми, простягає крила свої, бере їх і носить на крилах своїх,
12	12
Гдⷭ҇ь є҆ди́нъ вожда́ше и҆̀хъ, и҆ не бѣ̀ съ ни́ми бо́гъ чꙋ́ждь:	так Господь один водив його, і не було з Ним чужого бога.
13	13
возведѐ ѧ҆̀ на си́лꙋ землѝ, насы́ти и҆̀хъ жи̑тъ се́лныхъ: сса́ша ме́дъ и҆з̾ ка́мене и҆ є҆ле́й ѿ тве́рда ка́мене,	Він підніс його на висоту землі і годував плодами полів, і поїв його медом з каменю і єлеєм з твердої скелі,
14	14
ма́сло кра́вїе и҆ млеко̀ ѻ҆́вчее съ тꙋ́комъ а҆́гнчимъ и҆ ѻ҆́внимъ сынѡ́въ ю҆́нчихъ и҆ ко́злихъ, съ тꙋ́комъ пшени́чнымъ, и҆ кро́вь гро́здовꙋ пїѧ́хꙋ вїно̀.	маслом коров’ячим і молоком овечим, і жиром агнців і баранів васанських і козлів, і повною пшеницею, і ти пив вино, кров виноградних ягід.
15	15
И҆ ꙗ҆дѐ і҆а́кѡвъ и҆ насы́тисѧ, и҆ ѿве́ржесѧ возлю́бленный: оу҆ты̀, оу҆толстѣ̀, разширѣ̀: и҆ ѡ҆ста́ви бг҃а сотво́ршаго є҆го̀, и҆ ѿстꙋпѝ ѿ бг҃а сп҃са своегѡ̀.	І [їв Яків, і] розповнішав Ізраїль, і став упертим; розповнішав, потовстішав і розжирів; і залишив він Бога, Який створив його, і знехтував твердиню спасіння свого.
16	16
Прогнѣ́ваша мѧ̀ ѡ҆ чꙋжди́хъ, и҆ въ ме́рзостехъ свои́хъ преѡгорчи́ша мѧ̀.	Богами чужими вони роздратували Його і мерзотами [своїми] розгнівали Його:
17	17
Пожро́ша бѣсовѡ́мъ, а҆ не бг҃ꙋ, богѡ́мъ, и҆́хже не вѣ́дѣша: но́ви и҆ секра́ти [неда́вни] прїидо́ша, и҆́хже не вѣ́дѣша ѻ҆тцы̀ и҆́хъ.	приносили жертви бісам, а не Богу, богам, яких вони не знали, новим, які прийшли від сусідів і про яких не помишляли батьки ваші.
18	18
Бг҃а ро́ждшаго тѧ̀ ѡ҆ста́вилъ є҆сѝ и҆ забы́лъ є҆сѝ бг҃а пита́ющаго тѧ̀.	А Заступника, Який породив тебе, ти забув, і не пам’ятав Бога, Який створив тебе.
19	19
И҆ ви́дѣ гдⷭ҇ь, и҆ возревнова̀, и҆ раздражи́сѧ за гнѣ́въ сынѡ́въ и҆́хъ и҆ дще́рей,	Господь побачив [і обурився], і в обуренні зневажив синів Своїх і дочок Своїх,
20	20
и҆ речѐ: ѿвращꙋ̀ лицѐ моѐ ѿ ни́хъ и҆ покажꙋ̀, что̀ бꙋ́детъ и҆̀мъ напослѣ́докъ, ꙗ҆́кѡ ро́дъ развраще́нъ є҆́сть, сы́нове, и҆̀мже нѣ́сть вѣ́ры въ ни́хъ:	і сказав: сховаю лице Моє від них [і] побачу, який буде кінець їх; бо вони рід розбещений; діти, у яких немає вірности;
21	21
ті́и раздражи́ша мѧ̀ не ѡ҆ бз҃ѣ, прогнѣ́ваша мѧ̀ во і҆́дѡлѣхъ свои́хъ: и҆ а҆́зъ раздражꙋ̀ и҆̀хъ не ѡ҆ ꙗ҆зы́цѣ, ѡ҆ ꙗ҆зы́цѣ же неразꙋ́мливѣ прогнѣ́ваю и҆̀хъ:	вони роздратували Мене тим, що не є богом, марнотами своїми засмутили Мене: і Я роздратую їх тим, що не є народом, народом безглуздим засмучу їх;
22	22
ꙗ҆́кѡ ѻ҆́гнь возгори́тсѧ ѿ ꙗ҆́рости моеѧ̀, разжже́тсѧ до а҆́да преиспо́днѧгѡ, снѣ́стъ зе́млю и҆ жи̑та є҆ѧ̀, попали́тъ ѡ҆снова̑нїѧ го́ръ:	бо вогонь запалав у гніві Моєму, палить до пекла глибинного, і поглинає землю і плоди її, і спалює основи гір;
23	23
соберꙋ̀ на ни́хъ ѕла̑ѧ, и҆ стрѣ́лы моѧ̑ сконча́ю въ ни́хъ:	зберу на них біди і випущу на них стріли Мої:
24	24
та́юще гла́домъ и҆ снѣ́дїю пти́цъ, и҆ го́рбъ неисцѣ́ленъ: зꙋ́бы ѕвѣрі́й послю̀ въ нѧ̀, съ ꙗ҆́ростїю пресмыка́ющихсѧ по землѝ:	будуть виснажені голодом, знищені гарячкою і лютою заразою; і пошлю на них зуби звірів і отруту плазунів, що на землі;
25	25
ѿвнѣ̀ ѡ҆безча́дитъ и҆̀хъ ме́чь, и҆ ѿ хра́мѡвъ и҆́хъ стра́хъ: ю҆́ноша съ дѣ́вою, ссꙋ́щее съ соверше́ннымъ ста́рцемъ.	ззовні буде губити їх меч, а в домах жах — і юнака, і дівчину, і немовля, і вкритого сивиною старця.
26	26
Рѣ́хъ: разсѣ́ю и҆̀хъ, оу҆ста́влю же ѿ человѣ̑къ па́мѧть и҆́хъ:	Я сказав би: розсію їх і зітру з середовища людей пам’ять про них;
27	27
то́кмѡ за гнѣ́въ врагѡ́въ, да не долголѣ́тствꙋютъ, и҆ да не налѧ́гꙋтъ сꙋпоста́ти, да не рекꙋ́тъ: рꙋка̀ на́ша высока̀, и҆ не гдⷭ҇ь сотворѝ сїѧ̑ всѧ̑:	але відклав це заради озлоблення ворогів, щоб вороги його не загордилися і не сказали: наша рука висока, і не Господь зробив усе це.
28	28
ꙗ҆́кѡ ꙗ҆зы́къ погꙋби́вый совѣ́тъ є҆́сть, и҆ нѣ́сть въ ни́хъ хꙋдо́жества, не смы́слиша разꙋмѣ́ти:	Тому що вони народ, який утратив розум, і немає в них сенсу.
29	29
сїѧ̑ всѧ̑ да прїи́мꙋтъ во грѧдꙋ́щее лѣ́то.	О, якби вони розсудили, подумали про це, зрозуміли, що з ними буде!
30	30
Ка́кѡ пожене́тъ є҆ди́нъ ты́сѧщы, и҆ два̀ дви́гнета тмы̑, а҆́ще не бг҃ъ ѿдадѐ и҆̀хъ, и҆ гдⷭ҇ь предадѐ и҆̀хъ;	Як би міг один переслідувати тисячу і двоє проганяти десять тисяч, якби Заступник їх не зрадив їх, і Господь не віддав їх!
31	31
Не сꙋ́ть бо бо́зи и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ на́шъ: врази́ же на́ши неразꙋ́мливи.	Бо заступник їх не такий, як наш Заступник; самі вороги наші судді в тім.
32	32
Ѿ вїногра́дѡвъ бо содо́мскихъ вїногра́дъ и҆́хъ, и҆ розга̀ и҆́хъ ѿ гомо́рры: гро́здъ и҆́хъ гро́здъ же́лчи, гро́здъ го́рести и҆́хъ:	Бо виноград їх від виноградної лози содомської і з полів гоморрських; ягоди їх ягоди отруйні, грона їх гіркі;
33	33
ꙗ҆́рость ѕмїє́въ вїно̀ и҆́хъ, и҆ ꙗ҆́рость а҆́спїдѡвъ неисцѣ́льна.	вино їх отрута драконів і згубна отрута аспидів.
34	34
Не сїѧ̑ ли всѧ̑ собра́шасѧ оу҆ менє̀ и҆ запечатлѣ́шасѧ въ сокро́вищахъ мои́хъ;	Чи не приховано це в Мене? чи не запечатано в сховищах Моїх?
35	35
Въ де́нь ѿмще́нїѧ возда́мъ, во вре́мѧ є҆гда̀ соблазни́тсѧ нога̀ и҆́хъ: ꙗ҆́кѡ бли́з̾ де́нь поги́бели и҆́хъ, и҆ предстоѧ́тъ готѡ́ваѧ ва́мъ:	У Мене помста і нагорода, коли похитне нога їх; бо близько день загибелі їх, скоро настане приготоване для них.
36	36
ꙗ҆́кѡ сꙋди́ти и҆́мать гдⷭ҇ь лю́демъ свои̑мъ, и҆ ѡ҆ рабѣ́хъ свои́хъ оу҆моле́нъ бꙋ́детъ: ви́дѣ бо и҆̀хъ разсла́блєнны и҆ и҆ста́ѧвшѧ во вре́мѧ и҆ и҆знемо́гшѧ.	Але Господь буде судити народ Свій і над рабами Своїми змилосердиться, коли Він побачить, що рука їх ослабла, і не стало ні ув’язнених, ні тих, що залишилися зовні.
37	37
И҆ речѐ гдⷭ҇ь: гдѣ̀ сꙋ́ть бо́зи и҆́хъ, на ни́хже оу҆пова́ша,	Тоді скаже [Господь]: де боги їх, твердиня, на яку вони надіялися,
38	38
и҆́хже тꙋ́къ же́ртвъ и҆́хъ ꙗ҆дѧ́сте, и҆ пїѧ́сте вїно̀ тре́бъ и҆́хъ; да воскре́снꙋтъ и҆ помо́гꙋтъ ва́мъ, и҆ бꙋ́дꙋтъ ва́мъ покрови́тєли.	які їли жир жертв їх [і] пили вино узливань їх? нехай вони повстануть і допоможуть вам, нехай будуть для вас покровом!
39	39
Ви́дите, ви́дите, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь, и҆ нѣ́сть бг҃ъ ра́звѣ менє̀: а҆́зъ оу҆бїю̀ и҆ жи́ти сотворю̀: поражꙋ̀ и҆ а҆́зъ и҆сцѣлю̀, и҆ нѣ́сть и҆́же и҆́зметъ ѿ рꙋкꙋ̀ моє́ю:	Бачите нині, [бачите,] що це Я, Я — і немає Бога, крім Мене: Я умертвляю й оживляю, Я уражаю і Я зціляю, і ніхто не визволить від руки Моєї.
40	40
ꙗ҆́кѡ воздви́гнꙋ на нб҃о рꙋ́кꙋ мою̀, и҆ кленꙋ́сѧ десни́цею мое́ю, и҆ рекꙋ̀: живꙋ̀ а҆́зъ во вѣ́ки:	Я піднімаю до небес руку Мою і [клянуся правицею Моєю і] говорю: живу Я повік!
41	41
ꙗ҆́кѡ поѡстрю̀ ꙗ҆́коже мо́лнїю ме́чь мо́й, и҆ прїи́метъ сꙋ́дъ рꙋка̀ моѧ̀, и҆ возда́мъ ме́сть врагѡ́мъ и҆ ненави́дѧщымъ мѧ̀ возда́мъ:	Коли загострю блискучий меч Мій, і рука Моя прийме суд, то відомщу ворогам Моїм і ненависникам Моїм воздам;
42	42
оу҆пою̀ стрѣ́лы моѧ̑ ѿ кро́ве, и҆ ме́чь мо́й снѣ́стъ мѧса̀ ѿ кро́ве ꙗ҆́звеныхъ и҆ плѣне́нїѧ, ѿ гла́въ кнѧзе́й ꙗ҆зы́ческихъ.	напою стріли Мої кров’ю, і меч Мій насититься плоттю, кров’ю убитих і полонених, головами начальників ворога.
43	43
Возвесели́тесѧ, нб҃са̀, кꙋ́пнѡ съ ни́мъ, и҆ да покло́нѧтсѧ є҆мꙋ̀ всѝ а҆́гг҃ли бж҃їи: возвесели́тесѧ, ꙗ҆зы́цы, съ людьмѝ є҆гѡ̀, и҆ да оу҆крѣпѧ́тсѧ є҆мꙋ̀ всѝ сы́нове бж҃їи: ꙗ҆́кѡ кро́вь сынѡ́въ свои́хъ ѿмща́етъ и҆ ѿмсти́тъ, и҆ возда́стъ ме́сть врагѡ́мъ и҆ ненави́дѧщымъ є҆го̀ возда́стъ: и҆ ѡ҆чⷭ҇титъ гдⷭ҇ь зе́млю люді́й свои́хъ.	[Веселіться, небеса, разом з Ним, і поклоніться Йому, всі ангели Божі.] Веселіться, язичники, з народом Його [і хай зміцняться всі сини Божі]! бо Він відомстить за кров рабів Своїх, і відплатить помстою ворогам Своїм, [і ненависникам Своїм воздасть,] і очистить [Господь] землю Свою і народ Свій!
44	44
И҆ написа̀ мѡѷсе́й пѣ́снь сїю̀ въ то́й де́нь, и҆ наꙋчѝ є҆́й сы́ны і҆и҃лєвы: и҆ вни́де мѡѷсе́й къ лю́демъ и҆ глаго́ла всѧ̑ словеса̀ зако́на сегѡ̀ во оу҆́шы лю́демъ, са́мъ и҆ і҆исꙋ́съ наѵи́нъ.	[І написав Мойсей пісню цю в той день, і навчив її синів Ізраїлевих.] І прийшов Мойсей [до народу] й оголосив усі слова пісні цієї гучно народу, він і Ісус, син Навина.
45	45
И҆ сконча̀ мѡѷсе́й глаго́лѧ словеса̀ сїѧ̑ всѧ̑ всемꙋ̀ і҆и҃лю,	Коли Мойсей оголосив усі слова ці всьому Ізраїлю,
46	46
и҆ речѐ къ ни̑мъ: внемли́те се́рдцемъ ва́шимъ всѧ̑ словеса̀ сїѧ̑, ꙗ҆̀же а҆́зъ засвидѣ́телствꙋю ва́мъ дне́сь, ꙗ҆̀же да заповѣ́сте сынѡ́мъ ва́шымъ, храни́ти и҆ твори́ти всѧ̑ словеса̀ зако́на сегѡ̀,	тоді сказав їм: покладіть на серце ваше всі слова, які я оголосив вам сьогодні, і заповідайте їх дітям своїм, щоб вони намагалися виконувати всі слова закону цього;
47	47
ꙗ҆́кѡ не тще́тно сло́во сїѐ ва́мъ, занѐ сїѧ̀ жи́знь ва́ша, и҆ ра́ди сло́ва сегѡ̀ дѡ́лги дни̑ бꙋ́дете на землѝ, на ню́же вы̀ прехо́дите і҆ѻрда́нъ та́мѡ наслѣ́дити ю҆̀.	бо це не пусте для вас, але це життя ваше, і через це ви довгий час пробудете на тій землі, в яку ви йдете через Йордан, щоб оволодіти нею.
48	48
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю въ де́нь се́й, гл҃ѧ:	І говорив Господь Мойсеєві в той же самий день і сказав:
49	49
взы́ди на го́рꙋ а҆варі́мъ, сїѧ̀ гора̀ нава́ѵъ, ꙗ҆́же є҆́сть въ землѝ мѡа́вли прѧ́мѡ і҆ерїхѡ́нꙋ, и҆ ви́ждь зе́млю ханаа́ню, ю҆́же а҆́зъ даю̀ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ во ѡ҆бдержа́нїе:	зійди на цю гору Аварим, на гору Нево, що в землі Моавитській, навпроти Єрихона, і подивися на землю Ханаанську, яку Я даю у володіння синам Ізраїлевим;
50	50
и҆ сконча́йсѧ та́мѡ на горѣ̀, на ню́же восхо́диши, и҆ приложи́сѧ къ лю́демъ твои̑мъ, ꙗ҆́коже оу҆́мре а҆арѡ́нъ бра́тъ тво́й на горѣ̀ ѡ҆́ръ и҆ приложи́сѧ къ лю́демъ свои̑мъ:	і помри на горі, на яку ти зійдеш, і прилучись до народу твого, як помер Аарон, брат твій, на горі Ор, і прилучився до народу свого,
51	51
поне́же не покори́стесѧ словесѝ моемꙋ̀ въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ оу҆ воды̀ пререка́нїѧ ка́дисъ въ пꙋсты́ни сі́нъ, поне́же не ѡ҆свѧти́сте менѐ въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ:	за те, що ви згрішили проти Мене серед синів Ізраїлевих при водах Мериви в Кадесі, у пустелі Син, за те, що не явили святости Моєї серед синів Ізраїлевих;
52	52
ꙗ҆́кѡ прѧ́мѡ оу҆́зриши зе́млю, и҆ та́мѡ не вни́деши, ю҆́же даю̀ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ.	перед собою ти побачиш землю, а не ввійдеш туди, у землю, яку Я даю синам Ізраїлевим.
Глава́ л҃г	Глава 33

1	1
И҆ сїѐ благослове́нїе, и҆́мже благословѝ мѡѷсе́й человѣ́къ бж҃їй сы́ны і҆и҃лєвы пре́жде сконча́нїѧ своегѡ̀,	Ось благословення, яким Мойсей, людина Божа, благословив синів Ізраїлевих перед смертю своєю.
2	2
и҆ речѐ: гдⷭ҇ь ѿ сїна́и прїи́де, и҆ ꙗ҆ви́сѧ ѿ сиі́ра на́мъ, и҆ приспѣ̀ ѿ горы̀ фара́ни, и҆ прїи́де со тма́ми ст҃ы́хъ, ѡ҆деснꙋ́ю є҆гѡ̀ а҆́гг҃ли съ ни́мъ,	Він сказав: Господь прийшов від Синая, відкрився їм від Сеїра, засяяв від гори Фарана і йшов з безліччю святих; праворуч Нього вогонь закону.
3	3
и҆ пощадѣ̀ лю́ди своѧ̑: и҆ всѝ ѡ҆свѧще́ннїи под̾ рꙋка́ми твои́ми, и҆ сі́и под̾ тобо́ю сꙋ́ть.	Істинно Він любить народ [Свій]; усі святі його в руці Твоїй, і вони припали до ніг Твоїх, щоб слухати слова Твої.
4	4
И҆ прїѧ̀ ѿ слове́съ є҆гѡ̀ зако́нъ, є҆го́же заповѣ́да на́мъ мѡѷсе́й, наслѣ́дїе со́нмꙋ і҆а́кѡвлю:	Закон дав нам Мойсей, насліддя громади Якова.
5	5
и҆ бꙋ́детъ въ возлю́бленнѣмъ кнѧ́зь, собра́вшымсѧ кнѧзє́мъ людски̑мъ кꙋ́пнѡ съ племены̀ і҆и҃левыми.	І він був царем Ізраїля, коли збиралися глави народу разом з колінами Ізраїлевими.
6	6
Да живе́тъ рꙋви́мъ, и҆ да не оу҆́мретъ, и҆ сѷмеѡ́нъ да бꙋ́детъ мно́гъ число́мъ.	Нехай живе Рувим і нехай не вмирає, і [Симеон] нехай не буде нечисленним!
7	7
И҆ сїѐ і҆ꙋ́дѣ: оу҆слы́ши, гдⷭ҇и, гла́съ і҆ꙋ́динъ и҆ въ лю́ди є҆гѡ̀ вни́ди: рꙋ́цѣ є҆гѡ̀ побо́рютъ по не́мъ, и҆ помо́щникъ на врагѝ є҆гѡ̀ да бꙋ́деши.	Але про Іуду сказав це: почуй, Господи, голос Іуди і приведи його до народу його; руками своїми нехай захистить він себе, і Ти будь помічником проти ворогів його.
8	8
И҆ леѵі́ю речѐ: дади́те леѵі́ю ꙗ҆влє́ннаѧ є҆гѡ̀, и҆ и҆́стинꙋ є҆гѡ̀ мꙋ́жꙋ преподо́бнꙋ, є҆го́же и҆скꙋси́ша и҆скꙋше́нїемъ, оу҆кори́ша є҆го̀ оу҆ воды̀ пререка́нїѧ:	І про Левія сказав: тумим Твій і урим Твій на святому мужі Твоєму, якого Ти випробував у Массі, з яким Ти сперечався при водах Мериви,
9	9
глаго́лѧй ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀ и҆ ма́тери свое́й: не ви́дѣхъ тебѐ: и҆ бра́тїи своеѧ̀ не позна̀, и҆ сынѡ́въ свои́хъ не оу҆вѣ́дѣ: сохранѝ словеса̀ твоѧ̑ и҆ завѣ́тъ тво́й соблюдѐ:	який говорить про батька свого і матір свою: «я на них не дивлюся», і братів своїх не визнає, і синів своїх не знає; бо вони, левити, слова Твої зберігають і завіту Твого дотримують,
10	10
ꙗ҆вѧ́тъ ѡ҆правда̑нїѧ твоѧ̑ і҆а́кѡвꙋ и҆ зако́нъ тво́й і҆и҃лю: возложа́тъ ѳѷмїа́мъ во гнѣ́вѣ твое́мъ всегда̀ на ѻ҆лта́рь тво́й:	навчають законів Твоїх Якова і заповідей Твоїх Ізраїля, покладають куріння перед лицем Твоїм і всепалення на жертовник Твій;
11	11
блгⷭ҇вѝ, гдⷭ҇и, крѣ́пость є҆гѡ̀ и҆ дѣла̀ рꙋкꙋ̀ є҆гѡ̀ прїимѝ: поразѝ чресла̀ воста́вшихъ на него̀ врагѡ́въ є҆гѡ̀, и҆ ненави́дѧщїи є҆го̀ да не воста́нꙋтъ.	благослови, Господи, силу його і до діл рук його благоволи, врази стегна тих, що повстають на нього і ненавидять його, щоб вони не могли стояти.
12	12
И҆ венїамі́нꙋ речѐ: возлю́бленный гдⷭ҇емъ оу҆пова́ѧй всели́тсѧ (въ не́мъ), и҆ бг҃ъ ѡ҆сѣнѧ́етъ є҆го̀ во всѧ̑ дни̑, и҆ посредѣ̀ ра́менъ є҆гѡ̀ почѝ.	Про Веніаміна сказав: улюблений Господом живе у Нього безпечно, [Бог] покриває його кожного дня, і він спочиває між раменами Його.
13	13
И҆ і҆ѡ́сифови речѐ: ѿ блгⷭ҇ве́нїѧ гдⷭ҇нѧ землѧ̀ є҆гѡ̀, ѿ красо́тъ небе́сныхъ и҆ росы̀, и҆ ѿ бе́зднъ и҆сто́чникѡвъ ни́зꙋ,	Про Йосифа сказав: нехай благословить Господь землю його жаданими дарами неба, росою і дарами безодні, яка лежить внизу,
14	14
и҆ во вре́мѧ плодѡ́въ со́лнечныхъ ѡ҆браще́нїй, и҆ ѿ схожде́нїй мчⷭ҇ныхъ,	жаданими плодами від сонця і жаданими плодами місяця,
15	15
и҆ ѿ верха̀ го́ръ нача́ла, и҆ ѿ верха̀ холмѡ́въ вѣ́чныхъ,	чудовими плодами гір древніх і жаданими дарами пагорбів вічних,
16	16
и҆ по вре́мени землѝ и҆сполне́нїѧ: и҆ прїѧ̑тнаѧ ꙗ҆ви́вшемꙋсѧ въ кꙋпинѣ̀, да прїи́дꙋтъ на главꙋ̀ і҆ѡ́сифꙋ, и҆ на версѣ̀ просла́вивыйсѧ въ бра́тїи.	і жаданими дарами землі і того, що наповнює її; благословення Того, Хто явився у терновому кущі, нехай прийде на голову Йосифа і на тім’я найкращого з братів своїх;
17	17
Перворо́дный ю҆нца̀ добро́та є҆гѡ̀, ро́зи є҆диноро́га ро́зи є҆гѡ̀: и҆́ми ꙗ҆зы́ки и҆збоде́тъ вкꙋ́пѣ да́же до кра́ѧ землѝ: сїѧ̑ тмы̑ є҆фре́мѡвы, и҆ сїѧ̑ ты́сѧщи манассі̑ины.	міцність його як первородного тельця, і роги його, як роги буйвола; ними колотиме він народи усі до країв землі: це десятки тисяч Єфремові, це тисячі Манассіїні.
18	18
И҆ завꙋлѡ́нꙋ речѐ: возвесели́сѧ, завꙋлѡ́не, во и҆схо́дѣ твое́мъ, и҆ і҆ссаха́ре, въ селе́нїихъ твои́хъ:	Про Завулона сказав: веселися, Завулоне, в путях твоїх, і Іссахаре, в наметах твоїх;
19	19
ꙗ҆зы́ки потребѧ́тъ: и҆ призове́те та́мѡ, и҆ пожре́те та́мѡ же́ртвꙋ пра́вды: ꙗ҆́кѡ бога́тство морско́е воздои́тъ тѧ̀, и҆ кꙋ̑пли ѿ ꙗ҆зы̑къ при мо́ри живꙋ́щихъ.	скликають вони народ на гору, там заколюють законні жертви, бо вони годуються багатством моря і скарбами, прихованими в піску.
20	20
И҆ га́дꙋ речѐ: блгⷭ҇ве́нъ разширѧ́ѧй га́да: ꙗ҆́кѡ ле́въ почѝ, сокрꙋши́вый мы́шцꙋ и҆ кнѧ́зѧ:	Про Гада сказав: благословенний, той, хто розповсюдив Гада, він спочиває як лев і розтрощує і м’язи і голову;
21	21
и҆ ви́дѣ нача́тки своѧ̑, ꙗ҆́кѡ та́мѡ раздѣли́сѧ землѧ̀, кнѧзе́й со́бранныхъ вкꙋ́пѣ съ нача̑лники людски́ми: пра́вдꙋ гдⷭ҇ь сотворѝ и҆ сꙋ́дъ сво́й со і҆и҃лемъ.	він обрав собі початок землі, там ушанований наділом від законодавця, і прийшов із главами народу, і виконав правду Господа і суди з Ізраїлем.
22	22
И҆ да́нꙋ речѐ: да́нъ, скѵ́менъ льво́въ, и҆ и҆зско́читъ ѿ васа́на.	Про Дана сказав: Дан молодий лев, який вибігає з Васана.
23	23
И҆ нефѳалі́мꙋ речѐ: нефѳалі́мъ насыще́нїе прїѧ́тныхъ, и҆ да насы́титсѧ блгⷭ҇ве́нїемъ ѿ гдⷭ҇а: мо́ре и҆ ю҆́гъ наслѣ́дитъ.	Про Неффалима сказав: Неффалим насичений благоволінням і сповнений благословення Господа; море і південь у володінні його.
24	24
И҆ а҆си́рꙋ речѐ: блгⷭ҇ве́нъ ѿ [па́че] ча̑дъ а҆си́ръ, и҆ бꙋ́детъ прїѧ́тенъ бра́тїи свое́й: ѡ҆мо́читъ въ є҆ле́й но́гꙋ свою̀:	Про Асира сказав: благословенний між синами Асир, він буде любимим братами своїми, і занурить у єлей ногу свою;
25	25
желѣ́зо и҆ мѣ́дь сапо́гъ є҆гѡ̀ бꙋ́детъ, и҆ а҆́ки дни̑ твоѧ̑ крѣ́пость твоѧ̀.	залізо і мідь — запори твої; як дні твої, буде примножуватися багатство твоє.
26	26
Нѣ́сть ꙗ҆́коже бг҃ъ возлю́бленнагѡ: восходѧ́й на нб҃о помо́щникъ тво́й, и҆ великолѣ́пый въ тве́рди:	Немає подібного до Бога Ізраїлевого, Який по небесах принісся на допомогу тобі й у славі Своїй на хмарах;
27	27
и҆ покры́етъ тѧ̀ бж҃їе нача́ло, и҆ под̾ крѣ́постїю мы́шцей вѣ́чныхъ: и҆ ѿжене́тъ ѿ лица̀ твоегѡ̀ врага̀, гл҃ѧ: да поги́бнеши:	притулок [твій] Бог превічний, і [ти] на раменах вічних; Він прожене ворогів від лиця твого і скаже: знищуй!
28	28
и҆ всели́тсѧ і҆и҃ль оу҆пова́ѧ є҆ди́нъ на землѝ і҆а́кѡвли въ вїнѣ̀ и҆ пшени́цѣ: и҆ не́бо є҆мꙋ̀ ѡ҆́блачно росо́ю.	Ізраїль живе безпечно, один; око Якова бачить перед собою землю, повну хліба і вина, і небеса його викраплюють росу.
29	29
Блаже́нъ є҆сѝ, і҆и҃лю: кто̀ подо́бенъ тебѣ̀, лю́дїе спаса́емїи ѿ гдⷭ҇а; защи́титъ помо́щникъ тво́й, и҆ ме́чь хвала̀ твоѧ̀: и҆ солжꙋ́тъ тебѣ̀ вразѝ твоѝ, и҆ ты̀ на вы́ю и҆́хъ настꙋ́пиши.	Блаженний ти, Ізраїлю! хто подібний до тебе, народе, що охороняється Господом, Який є щитом, що охороняє тебе, і мечем слави твоєї? Вороги твої раболіпствують перед тобою, і ти зневажаєш гордість їх.
Глава́ л҃д	Глава 34

1	1
И҆ взы́де мѡѷсе́й ѿ а҆равѡ́ѳа мѡа́влѧ на го́рꙋ нава́ѵъ, на ве́рхъ фазга̀, ꙗ҆́же є҆́сть прѧ́мѡ і҆ерїхѡ́нꙋ: и҆ показа̀ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь всю̀ зе́млю галаа́дскꙋ да́же до да́на,	І зійшов Мойсей з рівнин моавитських на гору Нево, на вершину Фасги, яка навпроти Єрихона, і показав йому Господь усю землю Галаад до самого Дана,
2	2
и҆ всю̀ зе́млю нефѳалі́млю, и҆ всю̀ зе́млю є҆фре́мовꙋ и҆ манассі́инꙋ, и҆ всю̀ зе́млю і҆ꙋ́динꙋ да́же до мо́рѧ послѣ́днѧгѡ,	і всю [землю] Неффалимову, і [всю] землю Єфремову і Манассіїну, і всю землю Іудину, навіть до самого західного моря,
3	3
и҆ пꙋсты́ню и҆ ѡ҆крє́стнаѧ (се́ла) і҆ерїхѡ́на, гра́дъ фі́нїкѡвъ да́же до сигѡ́ра,	і полуденну країну і рівнину долини Єрихона, місто Пальм, до Сигора.
4	4
и҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: сїѧ̀ землѧ̀, є҆́юже клѧ́хсѧ а҆враа́мꙋ и҆ і҆саа́кꙋ и҆ і҆а́кѡвꙋ, гл҃ѧ: сѣ́мени ва́шемꙋ да́мъ ю҆̀: и҆ показа́хъ ю҆̀ ѻ҆чесе́мъ твои̑мъ, и҆ та́мѡ не вни́деши.	І сказав йому Господь: ось земля, про яку Я клявся Аврааму, Ісааку та Якову, говорячи: «сімені твоєму дам її»; Я дав тобі побачити її очима твоїми, але в неї ти не ввійдеш.
5	5
И҆ сконча́сѧ та́мѡ мѡѷсе́й ра́бъ гдⷭ҇ень въ землѝ мѡа́вли сло́вомъ гдⷭ҇нимъ.	І помер там Мойсей, раб Господній, на землі Моавитській, за словом Господнім;
6	6
И҆ погребо́ша є҆го̀ въ землѝ мѡа́вли бли́з̾ до́мꙋ фогѡ́рова. И҆ не оу҆вѣ́да никто́же погребе́нїѧ є҆гѡ̀ да́же до днѐ сегѡ̀.	і був похований у долині в землі Моавитській навпроти Беф-Фегора, і ніхто не знає місця поховання його навіть до цього дня.
7	7
Мѡѷсе́ю же бѣ̀ сто̀ и҆ два́десѧть лѣ́тъ, є҆гда̀ сконча́сѧ: не ѡ҆темнѣ́стѣ ѻ҆́чи є҆гѡ̀, ни и҆стлѣ́ста оу҆стнѣ̀ є҆гѡ̀.	Мойсеєві було сто двадцять років, коли він помер; але зір його не притупився, і міцність у ньому не виснажилася.
8	8
И҆ пла́кашасѧ сы́нове і҆и҃лєвы мѡѷсе́а во а҆равѡ́ѳѣ мѡа́вли оу҆ і҆ѻрда́на бли́з̾ і҆ерїхѡ́на три́десѧть дні́й. И҆ сконча́шасѧ дні́е пла́ча сѣ́тованїѧ ѡ҆ мѡѷсе́и.	І оплакували Мойсея сини Ізраїлеві на рівнинах моавитських [навпроти Йордану біля Єрихона] тридцять днів. І минули дні плачу і ридання за Мойсеєм.
9	9
И҆ і҆исꙋ́съ сы́нъ наѵи́нъ напо́лнисѧ дх҃а ра́зꙋма: возложи́ бо мѡѷсе́й рꙋ́цѣ своѝ на него̀. И҆ послꙋ́шаша є҆гѡ̀ сы́нове і҆и҃лєвы, и҆ сотвори́ша ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю.	І Ісус, син Навина, сповнився духом премудрости, тому що Мойсей поклав на нього руки свої, і підкорювалися йому сини Ізраїлеві і робили так, як повелів Господь Мойсеєві.
10	10
И҆ не воста̀ ктомꙋ̀ прⷪ҇ро́къ во і҆и҃ли ꙗ҆́коже мѡѷсе́й, є҆го́же позна̀ гдⷭ҇ь лице́мъ къ лицꙋ̀,	І не було більше в Ізраїля пророка такого, як Мойсей, якого Господь знав лицем до лиця,
11	11
во всѣ́хъ зна́менїихъ и҆ чꙋдесѣ́хъ, є҆го́же посла̀ гдⷭ҇ь сотвори́ти ѧ҆̀ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй фараѡ́нꙋ и҆ рабѡ́мъ є҆гѡ̀ и҆ все́й землѝ є҆гѡ̀,	за всіма знаменнями і чудесами, які послав його Господь зробити в землі Єгипетській над фараоном і над усіма рабами його і над усією землею його,
12	12
ди̑внаѧ вели̑каѧ, и҆ рꙋ́кꙋ крѣ́пкꙋю (и҆ мы́шцꙋ высо́кꙋю), ꙗ҆̀же сотворѝ мѡѷсе́й пред̾ всѣ́мъ і҆и҃лемъ.	і за рукою сильною і за великими чудесами, які Мойсей звершив перед очима усього Ізраїля.

← Чи́сла

І҆исꙋ́са Наѵи́на →

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Категорії

Контакти

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт