|
Чи́сла
|
Числа
|
|
Глава́ а҃
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| И҆ гл҃а гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю въ пꙋсты́ни сїна́йстѣй, въ ски́нїи свидѣ́нїѧ, въ пе́рвый де́нь мцⷭ҇а втора́гѡ, втора́гѡ лѣ́та и҆зше́дшымъ и҆̀мъ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві у пустелі Синайській, у скинії зібрання, у перший [день] другого місяця, у другий рік після виходу їх із землі Єгипетської, говорячи: |
|
2
|
2
|
| возми́те сочте́нїе всегѡ̀ со́нма сынѡ́въ і҆и҃левыхъ по сродствѡ́мъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чества и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, по глава́мъ и҆́хъ: | підрахуйте всю громаду синів Ізраїлевих за родами їх, за сімействами їх, за числом імен, усіх чоловічої статі поголовно: |
|
3
|
3
|
| всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й съ си́лою і҆и҃левою, соглѧ́дайте и҆̀хъ съ си́лою и҆́хъ, ты̀ и҆ а҆арѡ́нъ созира́йте и҆̀хъ: | від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни у Ізраїля, за ополченнями їх порахуйте їх — ти й Аарон; |
|
4
|
4
|
| и҆ съ ва́ми да бꙋ́дꙋтъ съ си́лою свое́ю кі́йждо, кі́йждо по пле́мени коегѡ́ждо ѿ кнѧзе́й, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ да бꙋ́дꙋтъ. | з вами повинні бути з кожного коліна по одній людині, яка в роді своєму є головною. |
|
5
|
5
|
| И҆ сїѧ̑ и҆мена̀ мꙋже́й, и҆̀же ста́нꙋтъ съ ва́ми: ѿ рꙋви́ма є҆лїсꙋ́ръ сы́нъ седїꙋ́ровъ, | І ось імена чоловіків, що будуть з вами: від Рувима Елицур, син Шедеура; |
|
6
|
6
|
| ѿ сѷмеѡ́на саламїи́лъ сы́нъ сꙋрїсада́евъ, | від Симеона Шелумиїл, син Цуришаддая; |
|
7
|
7
|
| ѿ і҆ꙋ́ды наассѡ́нъ сы́нъ а҆мїнада́вль, | від Іуди Наассон, син Аминадава; |
|
8
|
8
|
| ѿ і҆ссаха́ра наѳанаи́лъ сы́нъ сѡга́ровъ, | від Іссахара Нафанаїл, син Цуара; |
|
9
|
9
|
| ѿ завꙋлѡ́на є҆лїа́въ сы́нъ хелѡ́нь, | від Завулона Елиав, син Хелона; |
|
10
|
10
|
| ѿ сынѡ́въ і҆ѡ́сифовыхъ, и҆̀же ѿ є҆фре́ма, є҆лїса́мъ сы́нъ семїꙋ́довъ, ѿ манассі́и гамалїи́лъ сы́нъ фадассꙋ́ровъ, | від синів Йосифа: від Єфрема Елишама, син Аммиуда; від Манассії Гамалиїл, син Педацура; |
|
11
|
11
|
| ѿ венїамі́на а҆вїда́нъ сы́нъ гадеѡні́евъ, | від Веніаміна Авидан, син Гидеонія; |
|
12
|
12
|
| ѿ да́на а҆хїе́зеръ сы́нъ а҆мїсада́евъ, | від Дана Ахиєзер, син Аммишаддая; |
|
13
|
13
|
| ѿ а҆си́ра фагаїи́лъ сы́нъ є҆хра́новъ, | від Асира Пагиїл, син Охрана; |
|
14
|
14
|
| ѿ га́да є҆лїса́фъ сы́нъ рагꙋи́ловъ, | від Гада Елиасаф, син Регуїла; |
|
15
|
15
|
| ѿ нефѳалі́ма а҆хїре́й сы́нъ є҆на́нь. | від Неффалима Ахира, син Енана. |
|
16
|
16
|
| Сі́и нарече́ннїи со́нма кнѧ̑зи ѿ племе́нъ, по ѻ҆те́чествамъ и҆́хъ, тысѧщенача́лницы і҆и҃лєвы сꙋ́ть. | Це — обрані мужі суспільства, начальники колін батьків своїх, глави тисяч Ізраїлевих. |
|
17
|
17
|
| И҆ поѧ̀ мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ мꙋ́жы сїѧ̑ наречє́нныѧ и҆́менемъ. | І взяв Мойсей і Аарон мужів, які названі поіменно, |
|
18
|
18
|
| И҆ ве́сь со́нмъ собра́ша въ пе́рвый де́нь мцⷭ҇а втора́гѡ лѣ́та, и҆ соглѧ́даша ѧ҆̀ по родѡ́мъ и҆́хъ, по ѻ҆те́чествамъ и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ по глава́мъ и҆́хъ, | і зібрали вони всю громаду в перший [день] другого місяця. І оголосили вони родоводи свої, за родами їх, за сімействами їх, за числом імен, від двадцяти років і вище, поголовно, |
|
19
|
19
|
| ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю: и҆ соглѧ́дашасѧ сі́и въ пꙋсты́ни сїна́йстѣй. | як повелів Господь Мойсеєві. І зробив він підрахунок їм у пустелі Синайській. |
|
20
|
20
|
| И҆ бы́ша сы́нове рꙋви́ма, пе́рвенца і҆и҃лева, по сродствѡ́мъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, по глава́мъ и҆́хъ, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й съ си́лою, | І було синів Рувима, первістка Ізраїлевого, за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен, поголовно, всіх чоловічої статі, від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, |
|
21
|
21
|
| соглѧ́данїе и҆́хъ ѿ пле́мене рꙋви́млѧ четы́редесѧть ше́сть ты́сѧщъ и҆ пѧ́ть сѡ́тъ. | підраховано в коліні Рувимовому сорок шість тисяч п’ятсот. |
|
22
|
22
|
| Сынѡ́въ сѷмеѡ́новыхъ по сродствѡ́мъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, по глава́мъ и҆́хъ, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й съ си́лою, | Синів Симеона за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен, поголовно, всіх чоловічої статі, від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, |
|
23
|
23
|
| соглѧ́данїе и҆́хъ ѿ пле́мене сѷмеѡ́нѧ пѧтьдесѧ́тъ де́вѧть ты́сѧщъ и҆ три́ста. | підраховано в коліні Симеоновому п’ятдесят дев’ять тисяч триста. |
|
24
|
24
|
| Сынѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ по сродствѡ́мъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, по глава́мъ и҆́хъ, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й съ си́лою, | Синів Гада за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, всіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, |
|
25
|
25
|
| соглѧ́данїе и҆́хъ ѿ пле́мене і҆ꙋ́дина се́дмьдесѧтъ четы́ри ты́сѧщы и҆ ше́сть сѡ́тъ. | підраховано в коліні Гадовому сорок п’ять тисяч шістсот п’ятдесят. |
|
26
|
26
|
| Ѿ сынѡ́въ і҆ссаха́ровыхъ по сродствѡ́мъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, по глава́мъ и҆́хъ, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й съ си́лою, | Синів Іуди за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, |
|
27
|
27
|
| соглѧ́данїе и҆́хъ ѿ пле́мене і҆ссаха́рова пѧтьдесѧ́тъ и҆ четы́ри ты́сѧщы и҆ четы́ре ста̑. | підраховано в коліні Іудиному сімдесят чотири тисячі шістсот. |
|
28
|
28
|
| Ѿ сынѡ́въ завꙋлѡ́нихъ по сродствѡ́мъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, по глава́мъ и҆́хъ, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й съ си́лою, | Синів Іссахара за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, |
|
29
|
29
|
| соглѧ́данїе и҆́хъ ѿ пле́мене завꙋлѡ́нѧ пѧтьдесѧ́тъ се́дмь ты́сѧщъ и҆ четы́ре ста̑. | підраховано в коліні Іссахаровому п’ятдесят чотири тисячі чотириста. |
|
30
|
30
|
| Ѿ сынѡ́въ і҆ѡ́сифовыхъ, сынѡ́въ є҆фре́млихъ по сродствѡ́мъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, по глава́мъ и҆́хъ, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й съ си́лою, | Синів Завулона за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, |
|
31
|
31
|
| соглѧ́данїе и҆́хъ ѿ пле́мене є҆фре́млѧ четы́редесѧть ты́сѧщъ и҆ пѧ́ть сѡ́тъ. | підраховано в коліні Завулоновому п’ятдесят сім тисяч чотириста. |
|
32
|
32
|
| Ѿ сынѡ́въ манассі́иныхъ по сродствѡ́мъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, по глава́мъ и҆́хъ, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ и҆́хъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й съ си́лою, | Синів Йосифа, синів Єфрема за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, |
|
33
|
33
|
| соглѧ́данїе и҆́хъ ѿ пле́мене манассі́ина три́десѧть и҆ двѣ̀ ты́сѧщы и҆ двѣ́сти. | підраховано в коліні Єфремовому сорок тисяч п’ятсот. |
|
34
|
34
|
| Ѿ сынѡ́въ венїамі́новыхъ по сродствѡ́мъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, по глава́мъ и҆́хъ, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ и҆́хъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й съ си́лою, | Синів Манассії за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, |
|
35
|
35
|
| соглѧ́данїе и҆́хъ ѿ пле́мене венїамі́нѧ три́десѧть и҆ пѧ́ть ты́сѧщъ и҆ четы́ре ста̑. | підраховано в коліні Манассіїному тридцять дві тисячі двісті. |
|
36
|
36
|
| Ѿ сынѡ́въ га́довыхъ, по сродствѡ́мъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, по глава́мъ и҆́хъ, всѧ́къ мꙋ́жескїй по́лъ и҆́хъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й съ си́лою, | Синів Веніаміна за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, |
|
37
|
37
|
| соглѧ́данїе и҆́хъ ѿ пле́мене га́дова четы́редесѧть пѧ́ть ты́сѧщъ и҆ ше́сть сѡ́тъ и҆ пѧтьдесѧ́тъ. | підраховано в коліні Веніаміновому тридцять п’ять тисяч чотириста. |
|
38
|
38
|
| Ѿ сынѡ́въ да́новыхъ по сродствѡ́мъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, по глава́мъ и҆́хъ, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ и҆́хъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й съ си́лою, | Синів Дана за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, |
|
39
|
39
|
| соглѧ́данїе и҆́хъ ѿ пле́мене да́нова шестьдесѧ́тъ и҆ двѣ̀ ты́сѧщы и҆ се́дмь сѡ́тъ. | підраховано в коліні Дановому шістдесят дві тисячі сімсот. |
|
40
|
40
|
| Ѿ сынѡ́въ а҆си́ровыхъ по сродствѡ́мъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, по глава́мъ и҆́хъ, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ и҆́хъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й съ си́лою, | Синів Асира за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, |
|
41
|
41
|
| соглѧ́данїе и҆́хъ ѿ пле́мене а҆си́рова четы́редесѧть є҆ди́на ты́сѧща и҆ пѧ́ть сѡ́тъ. | підраховано в коліні Асировому сорок одна тисяча п’ятсот. |
|
42
|
42
|
| Ѿ сынѡ́въ нефѳалі́млихъ по сродствѡ́мъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ и҆́хъ, по глава́мъ и҆́хъ, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ и҆́хъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й съ си́лою, | Синів Неффалима за родами їх, за племенами їх, за сімействами їх, за числом імен [їх, поголовно, усіх чоловічої статі], від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни, |
|
43
|
43
|
| соглѧ́данїе и҆́хъ ѿ пле́мене нефѳалі́млѧ пѧтьдесѧ́тъ и҆ трѝ ты́сѧщы и҆ четы́ре ста̑. | підраховано в коліні Неффалимовому п’ятдесят три тисячі чотириста. |
|
44
|
44
|
| Сїѐ сочисле́нїе, є҆́же соглѧ́даша мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ и҆ кнѧ̑зи і҆и҃лєвы, двана́десѧть мꙋже́й, мꙋ́жъ є҆ди́нъ ѿ пле́мене є҆ди́нагѡ, по пле́мени домѡ́въ ѻ҆те́чества и҆́хъ бы́ша. | Ось ті, що ввійшли у підрахунок, яких порахував Мойсей і Аарон і начальники Ізраїля — дванадцять чоловік, по одній людині з кожного племені. |
|
45
|
45
|
| И҆ бы́сть всегѡ̀ соглѧ́данїѧ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ съ си́лою и҆́хъ, ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, всѧ́къ и҆сходѧ́й ѡ҆полча́тисѧ во і҆и҃ли, | І було всіх, що ввійшли в підрахунок, синів Ізраїлевих, за сімействами їх, від двадцяти років і вище, усіх придатних для війни в Ізраїлі, |
|
46
|
46
|
| ше́сть сѡ́тъ ты́сѧщъ и҆ трѝ ты́сѧщы и҆ пѧ́ть сѡ́тъ и҆ пѧтьдесѧ́тъ. | і було всіх, що ввійшли у підрахунок шістсот три тисячі п’ятсот п’ятдесят. |
|
47
|
47
|
| Леѵі́ти же ѿ пле́мене ѻ҆те́чества и҆́хъ не сочи́слишасѧ въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ. | А левити за поколіннями батьків їх не були пораховані між ними. |
|
48
|
48
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
49
|
49
|
| ви́ждь, пле́мене леѵі́ина да не сочи́слиши, и҆ числа̀ и҆́хъ да не прїи́меши средѝ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: | тільки коліна Левія не внось у перепис, і не враховуй їх разом із синами Ізраїля; |
|
50
|
50
|
| и҆ ты̀ приста́ви леѵі́ты къ ски́нїи свидѣ́нїѧ и҆ ко всѣ̑мъ сосꙋ́дѡмъ є҆ѧ̀, и҆ ко всѣ̑мъ, є҆ли̑ка сꙋ́ть въ не́й: да но́сѧтъ сі́и ски́нїю и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆ѧ̀, и҆ ті́и да слꙋ́жатъ въ не́й, и҆ ѡ҆́крестъ ски́нїи да ѡ҆полча́ютсѧ: | але доручи левитам скинію одкровення і все приладдя її і все, що при ній; нехай вони носять скинію і все приладдя її, і служать при ній, і біля скинії нехай ставлять стан свій; |
|
51
|
51
|
| и҆ внегда̀ воздвиза́ти ски́нїю, да снима́ютъ ю҆̀ леѵі́ти, и҆ внегда̀ поста́вити ски́нїю, да возста́вѧтъ: и҆ и҆ноплеме́нникъ пристꙋпа́ѧй да оу҆́мретъ. | і коли потрібно переносити скинію, нехай піднімають її левити; і коли потрібно зупинитися скинії, нехай ставлять її левити; а якщо приступить хто сторонній, відданий буде на смерть. |
|
52
|
52
|
| И҆ да ѡ҆полча́ютсѧ сы́нове і҆и҃лєвы, всѧ́къ въ свое́мъ чи́нѣ и҆ всѧ́къ по своемꙋ̀ старѣ́йшинствꙋ, съ си́лою свое́ю: | Сини Ізраїлеві повинні ставати кожен у стані своєму і кожен при своєму прапорі, за ополченнями своїми; |
|
53
|
53
|
| леѵі́ти же да ѡ҆полча́ютсѧ сопроти́въ, ѡ҆́крестъ ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ не бꙋ́детъ согрѣше́нїѧ въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ, и҆ да стрегꙋ́тъ леѵі́ти са́ми стра́жꙋ ски́нїи свидѣ́нїѧ. | а левити повинні ставити стан біля скинії одкровення, щоб не було гніву на громаду синів Ізраїлевих, і будуть левити стояти на сторожі при скинії одкровення. |
|
54
|
54
|
| И҆ сотвори́ша сы́нове і҆и҃лєвы по всѣ̑мъ, є҆ли̑ка заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, та́кѡ сотвори́ша. | І зробили сини Ізраїлеві; як повелів Господь Мойсеєві, так вони і зробили. |
|
Глава́ в҃
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: |
|
2
|
2
|
| человѣ́къ держа́йсѧ по чи́нꙋ своемꙋ̀, по зна́менїѧмъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ свои́хъ, да ѡ҆полча́ютсѧ сы́нове і҆и҃лєвы пред̾ гдⷭ҇емъ, ѡ҆́крестъ ски́нїи свидѣ́нїѧ да ѡ҆полча́ютсѧ сы́нове і҆и҃лєвы. | сини Ізраїлеві повинні кожен ставити стан свій при прапорі своєму, при знаках сімейств своїх; перед скинією зібрання навколо повинні ставити стан свій. |
|
3
|
3
|
| И҆ ѡ҆полча́ющїисѧ пе́рвїи на восто́къ чи́нъ полка̀ і҆ꙋ́дина съ си́лою и҆́хъ, и҆ кнѧ́зь ѿ сынѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ наассѡ́нъ сы́нъ а҆мїнада́вль: | З передньої сторони на схід ставлять стан: прапор стану Іудиного за ополченнями їх, і начальник синів Іуди Наассон, син Аминадава, |
|
4
|
4
|
| си́ла є҆гѡ̀ соглѧ́данаѧ се́дмьдесѧтъ и҆ четы́ри ты́сѧщы и҆ ше́сть сѡ́тъ. | і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, сімдесят чотири тисячі шістсот; |
|
5
|
5
|
| И҆ ѡ҆полча́ющїисѧ бли́з̾ ѿ пле́мене і҆ссаха́рова, и҆ кнѧ́зь сынѡ́въ і҆ссаха́ровыхъ наѳанаи́лъ сы́нъ сѡга́ровъ: | після нього ставить стан коліно Іссахарове, і начальник синів Іссахара Нафанаїл, син Цуара, |
|
6
|
6
|
| си́ла є҆гѡ̀ соглѧ́данаѧ пѧтьдесѧ́тъ и҆ четы́ри ты́сѧщы и҆ четы́ре ста̑. | і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, п’ятдесят чотири тисячі чотириста; |
|
7
|
7
|
| И҆ ѡ҆полча́ющїисѧ бли́з̾ ѿ пле́мене завꙋлѡ́нѧ, и҆ кнѧ́зь сынѡ́въ завꙋлѡ́нихъ є҆лїа́въ сы́нъ хелѡ́нь: | [далі ставить стан] коліно Завулона, і начальник синів Завулона Елиав, син Хелона, |
|
8
|
8
|
| си́ла є҆гѡ̀ соглѧ́данаѧ пѧтьдесѧ́тъ се́дмь ты́сѧщъ и҆ четы́ре ста̑. | і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, п’ятдесят сім тисяч чотириста; |
|
9
|
9
|
| Всѣ́хъ сочте́ныхъ ѿ полка̀ і҆ꙋ́дина сто̀ ѻ҆́смьдесѧтъ ше́сть ты́сѧщъ и҆ четы́ре ста̑, съ си́лою и҆́хъ пе́рвїи да воздвиза́ютсѧ. | всіх, що увійшли у підрахунок до стану Іуди, сто вісімдесят шість тисяч чотириста, за ополченнями їх; першими вони повинні вирушати. |
|
10
|
10
|
| Чи́ны полка̀ рꙋви́млѧ къ ю҆́гꙋ съ си́лою є҆гѡ̀, и҆ кнѧ́зь сынѡ́въ рꙋви́млихъ є҆лїсꙋ́ръ сы́нъ седїꙋ́ровъ: | Прапор стану Рувимового на південь, за ополченнями їх, і начальник синів Рувима Елицур, син Шедеура, |
|
11
|
11
|
| си́ла є҆гѡ̀ соглѧ́данаѧ четы́редесѧть и҆ ше́сть ты́сѧщъ и҆ пѧ́ть сѡ́тъ. | і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, сорок шість тисяч п’ятсот; |
|
12
|
12
|
| И҆ ѡ҆полча́ющїисѧ бли́з̾ є҆гѡ̀ ѿ пле́мене сѷмеѡ́нѧ, и҆ кнѧ́зь сынѡ́въ сѷмеѡ́нихъ саламїи́ль сы́нъ сꙋрїсада́инъ: | поряд нього ставить стан коліно Симеонове, і начальник синів Симеона Шелумиїл, син Цуришаддая, |
|
13
|
13
|
| си́ла є҆гѡ̀ сочте́наѧ пѧтьдесѧ́тъ и҆ де́вѧть ты́сѧщъ и҆ трѝ ста̑. | і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, п’ятдесят дев’ять тисяч триста; |
|
14
|
14
|
| И҆ ѡ҆полча́ющїисѧ бли́з̾ є҆гѡ̀ ѿ пле́мене га́дова, и҆ кнѧ́зь сынѡ́въ га́довыхъ є҆лїса́фъ сы́нъ рагꙋи́ль: | потім коліно Гада, і начальник синів Гада Елиасаф, син Регуїла, |
|
15
|
15
|
| си́ла є҆гѡ̀ соглѧ́данаѧ четы́редесѧть и҆ пѧ́ть ты́сѧщъ и҆ ше́сть сѡ́тъ и҆ пѧтьдесѧ́тъ. | і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, сорок п’ять тисяч шістсот п’ятдесят; |
|
16
|
16
|
| Всѣ́хъ же сочте́ныхъ полка̀ рꙋви́млѧ сто̀ пѧтьдесѧ́тъ є҆ди́на ты́сѧща и҆ четы́ре ста̑ и҆ пѧтьдесѧ́тъ, съ си́лою и҆́хъ вторі́и да воздвиза́ютсѧ. | усіх, що увійшли у підрахунок до стану Рувима, сто п’ятдесят одна тисяча чотириста п’ятдесят, за ополченнями їх; другими вони повинні вирушати. |
|
17
|
17
|
| И҆ да воздви́гнетсѧ ски́нїѧ свидѣ́нїѧ и҆ по́лкъ леѵі́тскїй посредѣ̀ полкѡ́въ: ꙗ҆́коже ѡ҆полча́тсѧ, та́кѡ и҆ да воздви́гнꙋтсѧ, кі́йждо держа́сѧ по чи́нꙋ своемꙋ̀. | Коли піде скинія зібрання, стан левитів буде в середині станів. Як стоять, так і повинні йти, кожен на своєму місці при прапорах своїх. |
|
18
|
18
|
| Чи́нъ полка̀ є҆фре́млѧ къ мо́рю съ си́лою и҆́хъ, и҆ кнѧ́зь сынѡ́въ є҆фре́млихъ є҆лїсама̀ сы́нъ є҆мїꙋ́довъ: | Прапор стану Єфремового за ополченнями їх на захід, і начальник синів Єфрема Елишама, син Аммиуда, |
|
19
|
19
|
| си́ла є҆гѡ̀ сочте́наѧ четы́редесѧть ты́сѧщъ и҆ пѧ́ть сѡ́тъ. | і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, сорок тисяч п’ятсот; |
|
20
|
20
|
| И҆ ѡ҆полча́ющїисѧ бли́з̾ пле́мѧ манассі́ино, и҆ кнѧ́зь сынѡ́въ манассі́иныхъ гамалїи́лъ сы́нъ фадассꙋ́ровъ: | поряд нього коліно Манассіїне, і начальник синів Манассії Гамалиїл, син Педацура, |
|
21
|
21
|
| си́ла є҆гѡ̀ соглѧ́данаѧ три́десѧть двѣ̀ ты́сѧщы и҆ двѣ́сти. | і воїнства його, що ввійшли у підрахунок його, тридцять дві тисячі двісті; |
|
22
|
22
|
| И҆ ѡ҆полча́ющїисѧ бли́з̾ ѿ пле́мене венїамі́нѧ, и҆ кнѧ́зь сынѡ́въ венїамі́нихъ а҆вїда́нъ сы́нъ гадеѡні́евъ: | потім коліно Веніаміна, і начальник синів Веніаміна Авидан, син Гидеонія, |
|
23
|
23
|
| си́ла є҆гѡ̀ сочте́наѧ три́десѧть пѧ́ть ты́сѧщъ и҆ четы́ре ста̑. | і воїнства його, що ввійшли у підрахунок його, тридцять п’ять тисяч чотириста; |
|
24
|
24
|
| Всѣ́хъ сочте́ныхъ полка̀ є҆фре́млѧ сто̀ ѻ҆́смь ты́сѧщъ и҆ сто̀, съ си́лою и҆́хъ гре́тїи да воздвиза́ютсѧ. | усіх, що увійшли у підрахунок до стану Єфрема, сто вісім тисяч сто, за ополченнями їх; третіми вони повинні вирушати. |
|
25
|
25
|
| Чи́нъ полка̀ да́нова къ сѣ́верꙋ съ си́лою и҆́хъ, и҆ кнѧ́зь сынѡ́въ да́новыхъ а҆хїе́зеръ сы́нъ а҆мїсада́инъ: | Прапор стану Данового на північ, за ополченнями їх, і начальник синів Дана Ахиєзер, син Аммишаддая, |
|
26
|
26
|
| си́ла є҆гѡ̀ соглѧ́данаѧ шестьдесѧ́тъ двѣ̀ ты́сѧщы и҆ се́дмь сѡ́тъ. | і воїнства його, що ввійшли у підрахунок його, шістдесят дві тисячі сімсот; |
|
27
|
27
|
| И҆ ѡ҆полча́ющїисѧ бли́з̾ є҆гѡ̀ пле́мѧ а҆си́рово, и҆ кнѧ́зь сынѡ́въ а҆си́ровыхъ фагаїи́лъ сы́нъ є҆хра́новъ: | поряд нього ставить стан коліно Асирове, і начальник синів Асира Пагиїл, син Охрана, |
|
28
|
28
|
| си́ла є҆гѡ̀ соглѧ́данаѧ четы́редесѧть є҆ди́на ты́сѧща и҆ пѧ́ть сѡ́тъ. | і воїнства його, що увійшли у підрахунок його, сорок одна тисяча п’ятсот; |
|
29
|
29
|
| И҆ ѡ҆полча́ющїисѧ бли́з̾ пле́мѧ нефѳалі́мле, и҆ кнѧ́зь сынѡ́въ нефѳалі́млихъ а҆хїре́й сы́нъ є҆на́нь: | далі [ставить стан] коліно Неффалима, і начальник синів Неффалима Ахира, син Енана, |
|
30
|
30
|
| си́ла є҆гѡ̀ соглѧ́данаѧ пѧтьдесѧ́тъ трѝ ты́сѧщы и҆ четы́ре ста̑. | і воїнства його, що ввійшли у підрахунок його, п’ятдесят три тисячі чотириста; |
|
31
|
31
|
| Всѣ́хъ сочте́ныхъ полка̀ да́нова сто̀ пѧтьдесѧ́тъ се́дмь ты́сѧщъ и҆ ше́сть сѡ́тъ, съ си́лою и҆́хъ послѣ́днїи да воздвиза́ютсѧ по чи́нꙋ своемꙋ̀. | усіх, що увійшли у підрахунок до стану Дана, сто п’ятдесят сім тисяч шістсот; вони повинні йти останніми при прапорах своїх. |
|
32
|
32
|
| Сїѐ сочте́нїе сынѡ́въ і҆и҃левыхъ по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ: всѧ̑ соглѧ̑данїѧ полкѡ́въ съ си́лами и҆́хъ ше́сть сѡ́тъ трѝ ты́сѧщы и҆ пѧ́ть сѡ́тъ пѧтьдесѧ́тъ. | Ось ті, що увійшли у підрахунок, сини Ізраїля за сімействами їх. Усіх, що увійшли у підрахунок у станах, за ополченнями їх, шістсот три тисячі п’ятсот п’ятдесят. |
|
33
|
33
|
| Леѵі́ти же не соглѧ́дашасѧ средѝ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю. | А левити не увійшли у підрахунок разом із синами Ізраїля, як повелів Господь Мойсеєві. |
|
34
|
34
|
| И҆ сотвори́ша сы́нове і҆и҃лєвы всѧ̑, є҆ли̑ка заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю: та́кѡ ѡ҆полча́хꙋсѧ по чинѡ́мъ свои̑мъ, и҆ та́кѡ воздвиза́хꙋсѧ кі́йждо бли́з̾ по со́нмѡмъ свои̑мъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ свои́хъ. | І зробили сини Ізраїлеві все, що повелів Господь Мойсею: так ставали станами при прапорах своїх і так ішли кожен за племенами своїми, за сімействами своїми. |
|
Глава́ г҃
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| И҆ сїѧ̑ рождє́нїѧ а҆арѡ́на и҆ мѡѷсе́а, въ де́нь въ ѻ҆́ньже гл҃а гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю на горѣ̀ сїна́йстѣй: | Ось родовід Аарона і Мойсея, коли говорив Господь Мойсеєві на горі Синаї, |
|
2
|
2
|
| и҆ сїѧ̑ и҆мена̀ сынѡ́въ а҆арѡ́нихъ: пе́рвенецъ нада́въ и҆ а҆вїꙋ́дъ, и҆ є҆леаза́ръ и҆ і҆ѳама́ръ: | і ось імена синів Аарона: первісток Надав, Авиуд, Єлеазар та Іфамар; |
|
3
|
3
|
| сїѧ̑ и҆мена̀ сынѡ́въ а҆арѡ́нихъ, жерцы̀ пома̑заныѧ, и҆̀мже соверши́шасѧ рꙋ́цѣ и҆́хъ жре́ти: | це імена синів Аарона, священиків, помазаних, яких він посвятив, аби священнодіяти; |
|
4
|
4
|
| и҆ сконча́шасѧ нада́въ и҆ а҆вїꙋ́дъ пред̾ гдⷭ҇емъ, приносѧ́щымъ и҆̀мъ ѻ҆́гнь чꙋ́ждь пред̾ гдⷭ҇емъ въ пꙋсты́ни сїна́йстѣй, и҆ ча̑дъ не бѣ̀ и҆̀мъ: и҆ жре́чествовахꙋ є҆леаза́ръ и҆ і҆ѳама́ръ со а҆арѡ́номъ, ѻ҆тце́мъ свои́мъ. | але Надав і Авиуд померли перед лицем Господа, коли вони принесли вогонь чужий перед лице Господа в пустелі Синайській, дітей же в них не було; і залишилися священиками Єлеазар та Іфамар при Аароні, батькові своєму. |
|
5
|
5
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
6
|
6
|
| поимѝ пле́мѧ леѵі́ино, и҆ поста́виши ѧ҆̀ пред̾ а҆арѡ́номъ жерце́мъ, и҆ да слꙋ́жатъ є҆мꙋ̀: | приведи коліно Левія, і постав його перед Аароном священиком, щоб вони служили йому; |
|
7
|
7
|
| и҆ да стрегꙋ́тъ стражбы̑ є҆гѡ̀ и҆ стражбы̑ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ пред̾ ски́нїею свидѣ́нїѧ, дѣ́лати дѣла̀ ски́нїи: | і нехай вони будуть на варті за нього й на варті за всю громаду при скинії зібрання, щоб відправляти служби при скинії; |
|
8
|
8
|
| и҆ да хранѧ́тъ всѧ̑ сосꙋ́ды ски́нїи свидѣ́нїѧ и҆ стражбы̑ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ по всѣ̑мъ дѣлѡ́мъ ски́нїи: | і нехай зберігають усі речі скинії зібрання, і будуть на варті за синів Ізраїлевих, щоб відправляти служби при скинії; |
|
9
|
9
|
| и҆ да да́си леѵі́ты а҆арѡ́нꙋ бра́тꙋ твоемꙋ̀ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀ жерцє́мъ: въ да́ръ даны̀ сі́и мнѣ̀ сꙋ́ть ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: | віддай левитів Аарону [братові твоєму] і синам його [священикам] у розпорядження: нехай будуть вони віддані йому з синів Ізраїлевих; |
|
10
|
10
|
| и҆ а҆арѡ́на и҆ сы́ны є҆гѡ̀ поста́виши над̾ ски́нїею свидѣ́нїѧ, и҆ да хранѧ́тъ жре́чество своѐ, и҆ всѧ̑ ꙗ҆̀же оу҆ ѻ҆лтарѧ̀ и҆ внꙋ́трь завѣ́сы: и҆ноплеме́нникъ же прикаса́ѧйсѧ оу҆́мретъ. | Аарону ж і синам його доручи [скинію одкровення], щоб вони пильнували священичі обов’язки свої [і все, що при жертовнику і за завісою]; а якщо приступить хто сторонній, відданий буде на смерть. |
|
11
|
11
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
12
|
12
|
| и҆ сѐ, а҆́зъ взѧ́хъ леѵі́ты ѿ среды̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, вмѣ́стѡ всѧ́кагѡ пе́рвенца, ѿверза́ющагѡ ложесна̀ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: и҆скꙋплє́нїѧ и҆́хъ бꙋ́дꙋтъ, и҆ да бꙋ́дꙋтъ мнѣ̀ леѵі́ти: | ось, Я взяв левитів із синів Ізраїлевих замість усіх первістків, що розкривають утробу, з синів Ізраїлевих [вони будуть замість них]; левити повинні бути Мої, |
|
13
|
13
|
| мнѣ́ бо всѧ́къ пе́рвенецъ: въ ѻ҆́ньже де́нь поби́хъ всѧ́каго пе́рвенца въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, ѡ҆ст҃и́хъ себѣ̀ всѧ́каго пе́рвенца во і҆и҃ли, ѿ человѣ́ка до скота̀ мнѣ̀ да бꙋ́дꙋтъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь. | бо всі первістки — Мої; у той день, коли уразив Я всіх первістків у землі Єгипетській, освятив Я Собі всіх первістків Ізраїлевих від людини до худоби; вони повинні бути Мої. Я Господь. |
|
14
|
14
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю въ пꙋсты́ни сїна́йстѣй, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві в пустелі Синайській, говорячи: |
|
15
|
15
|
| соглѧ́дай сынѡ́въ леѵі́иныхъ по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ по со́нмѡмъ и҆́хъ, по рожде́нїю и҆́хъ: всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ ѿ мцⷭ҇а є҆ди́нагѡ и҆ вы́шше да соглѧ́даете и҆̀хъ. | підрахуй синів Левія за сімействами їх, за родами їх; усіх чоловічої статі від одного місяця і вище підрахуй. |
|
16
|
16
|
| И҆ сочтѐ и҆̀хъ мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ повелѣ́нїемъ гдⷭ҇нимъ, ꙗ҆́коже повелѣ̀ и҆̀мъ гдⷭ҇ь. | І полічив їх Мойсей [і Аарон] за словом Господнім, як наказано. |
|
17
|
17
|
| И҆ бѧ́хꙋ сі́и сы́нове леѵі̑ины ѿ и҆ме́нъ и҆́хъ: гирсѡ́нъ, каа́ѳъ и҆ мера́рї. | І ось сини Левія за іменами їх: Гирсон, Кааф і Мерарі. |
|
18
|
18
|
| И҆ сїѧ̑ и҆мена̀ сынѡ́въ гирсѡ́нихъ по со́нмѡмъ и҆́хъ: ловені̀ и҆ семе́й. | І ось імена синів Гирсонових за родами їх: Ливні і Шимей. |
|
19
|
19
|
| И҆ сы́нове каа́ѳѡвы по со́нмѡмъ и҆́хъ: а҆мра́мъ и҆ і҆ссаа́ръ, хеврѡ́нъ и҆ ѻ҆зїи́лъ. | І сини Каафа за родами їх: Амрам та Іцгар, Хеврон та Узиїл. |
|
20
|
20
|
| И҆ сы́нове мера̑рїны по со́нмѡмъ и҆́хъ: моолі̀ и҆ мꙋсі̀: сі́и сꙋ́ть со́нми леѵі́тстїи по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ. | І сини Мерарі за родами їх: Махлі й Муші. Ось роди Левія за сімействами їх. |
|
21
|
21
|
| Ѿ гирсѡ́на со́нмъ ловені́инъ и҆ со́нмъ семеи́нь: сі́и сꙋ́ть со́нми гирсѡ́нѡвы. | Від Гирсона рід Ливні й рід Шимея: це роди Гирсонові. |
|
22
|
22
|
| Соглѧ́данїе и҆́хъ по числꙋ̀ всегѡ̀ мꙋ́жеска по́лꙋ, ѿ мцⷭ҇а є҆ди́нагѡ и҆ вы́шше, соглѧ́данїе и҆́хъ се́дмь ты́сѧщъ и҆ пѧ́ть сѡ́тъ. | Підрахованих було всіх чоловічої статі, від одного місяця і вище, сім тисяч п’ятсот. |
|
23
|
23
|
| И҆ сы́нове гирсѡ́нѡвы за ски́нїею да ѡ҆полча́ютсѧ къ мо́рю. | Роди Гирсонові повинні ставати станом позаду скинії на захід; |
|
24
|
24
|
| И҆ кнѧ́зь до́мꙋ ѻ҆те́чества со́нма гирсѡ́нѧ є҆лїса́фъ сы́нъ даи́ль. | начальник покоління синів Гирсонових Елиасаф, син Лаелів; |
|
25
|
25
|
| И҆ стражба̀ сынѡ́въ гирсѡ́новыхъ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ, ски́нїѧ и҆ покро́въ є҆ѧ̀, и҆ покро́въ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ, | синам Гирсоновим при скинії зібрання доручаються охорона скинії й покрову її, і завіса до входу в скинію зібрання, |
|
26
|
26
|
| и҆ ѻ҆пѡ́ны двора̀, и҆ завѣ́са две́рїй двора̀, и҆́же є҆́сть оу҆ ски́нїи, и҆ прѡ́чаѧ всѣ́хъ дѣ́лъ є҆гѡ̀. | і завіси двору і завіса входу до двору, що навколо скинії й жертовника, і шнури її, з усіма їх приладдям. |
|
27
|
27
|
| Ѿ каа́ѳа со́нмъ а҆мра́мль є҆ди́нъ и҆ со́нмъ і҆ссаа́ровъ є҆ди́нъ, и҆ со́нмъ хеврѡ́нь є҆ди́нъ и҆ со́нмъ ѻ҆зїи́ль є҆ди́нъ: сі́и сꙋ́ть со́нми каа́ѳѡвы: | Від Каафа рід Амрама й рід Іцгара, й рід Хеврона, і рід Узиїла: це роди Каафа. |
|
28
|
28
|
| по числꙋ̀ всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ ѿ мцⷭ҇а є҆ди́нагѡ и҆ вы́шше ѻ҆́смь ты́сѧщъ и҆ ше́сть сѡ́тъ, стрегꙋ́щїи стражбы̑ ст҃ы́хъ. | За підрахунком усіх чоловічої статі, від одного місяця і вище, вісім тисяч шістсот, які охороняли святилище. |
|
29
|
29
|
| Со́нми сынѡ́въ каа́ѳовыхъ да ѡ҆полча́ютсѧ ѿ страны̀ ски́нїи къ ю҆́гꙋ, | Роди синів Каафових повинні ставити стан свій на південному боці скинії; |
|
30
|
30
|
| и҆ кнѧ́зь до́мꙋ ѻ҆те́чествъ со́нмѡвъ каа́ѳовыхъ є҆лїсафа́нъ сы́нъ ѻ҆зїи́ль: | начальник же покоління родів Каафових Елцафан, син Узиїла; |
|
31
|
31
|
| и҆ стражба̀ и҆́хъ кївѡ́тъ и҆ трапе́за, и҆ свѣти́лникъ и҆ ѻ҆лтари̑, и҆ сосꙋ́ды ст҃а́гѡ, въ ни́хже слꙋ́жатъ, и҆ покро́въ, и҆ всѧ̑ дѣла̀ и҆́хъ. | під їх охороною ковчег, стіл, світильник, жертовники, священні сосуди, які вживаються при служінні, і завіса з усім приладдям її. |
|
32
|
32
|
| И҆ кнѧ́зь над̾ кнѧ̑зи леѵі́тскими є҆леаза́ръ сы́нъ а҆арѡ́на жерца̀, поста́вленъ стрещѝ стражбы̑ ст҃ы́хъ. | Начальник над начальниками левитів Єлеазар, син Аарона священика; під його наглядом ті, яким ввірена охорона святилища. |
|
33
|
33
|
| Ѿ мера́ра же со́нмъ моолі̀ и҆ со́нмъ мꙋсі̀: сі́и сꙋ́ть со́нми мера̑рїны, | Від Мерарі рід Махлі й рід Муші: це роди Мерарі; |
|
34
|
34
|
| соглѧ́данїе и҆́хъ по числꙋ̀, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ ѿ мцⷭ҇а є҆ди́нагѡ и҆ вы́шше, ше́сть ты́сѧщъ и҆ двѣ́сти. | підрахованих за числом усіх чоловічої статі, від одного місяця й вище — шість тисяч двісті; |
|
35
|
35
|
| И҆ кнѧ́зь до́мꙋ ѻ҆те́чествъ со́нма мера́рїна сꙋрїи́лъ сы́нъ а҆вїхе́овъ: ѿ страны̀ ски́нїи да ѡ҆полча́ютсѧ къ сѣ́верꙋ, | начальник покоління родів Мерарі Цуриїл, син Авихаїла; вони повинні ставити стан свій на північній стороні скинії; |
|
36
|
36
|
| соглѧ́данїе стражбы̀ сынѡ́въ мера́рїныхъ глави̑цы ски́нїи и҆ верєѝ є҆ѧ̀, и҆ столпы̀ є҆ѧ̀ и҆ стоѧ̑ла є҆ѧ̀, и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды и҆́хъ и҆ всѧ̑ дѣла̀ и҆́хъ, | охороні синів Мерарі доручаються бруси скинії і жердини її, і стовпи її, і підніжжя її і всі речі її, з усім обладнанням їх, |
|
37
|
37
|
| и҆ столпы̀ двора̀ ѡ҆́крестъ и҆ стоѧ̑ла и҆́хъ, и҆ колкѝ и҆́хъ и҆ вє́рви и҆́хъ. | і стовпи двору з усіх боків і підніжжя їх і кілки їх і шнури їх. |
|
38
|
38
|
| Ѡ҆полча́ющїисѧ сопредѝ ски́нїи свидѣ́нїѧ на восто́ки мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀, стрегꙋ́ще стражбы̑ ст҃а́гѡ, въ стражба́хъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: и҆ и҆ноплеме́нникъ прикаса́ѧйсѧ да оу҆́мретъ. | А з передньої сторони скинії, на схід перед скинією зібрання, повинні ставити стан Мойсей і Аарон і сини його, яким довірено охорону святилища за синів Ізраїлевих; а якщо приступить хто сторонній, відданий буде на смерть. |
|
39
|
39
|
| Всѐ соглѧ́данїе леѵі́тѡвъ, и҆̀хже соглѧ́да мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ повелѣ́нїемъ гдⷭ҇нимъ по со́нмѡмъ и҆́хъ, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ ѿ мцⷭ҇а є҆ди́нагѡ и҆ вы́шше, два́десѧть и҆ двѣ̀ ты́сѧщы. | Усіх підрахованих левитів, яких підрахували Мойсей і Аарон за велінням Господнім, за родами їх, усіх чоловічої статі, від одного місяця й вище, двадцять дві тисячі. |
|
40
|
40
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: соглѧ́дай всѧ́каго пе́рвенца мꙋ́жеска по́лꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ ѿ мцⷭ҇а є҆ди́нагѡ и҆ вы́шше, и҆ возмѝ число̀ и҆́хъ по и҆́мени, | І сказав Господь Мойсеєві: підрахуй усіх первістків чоловічої статі з синів Ізраїлевих, від одного місяця і вище, і перелічи їх поіменно; |
|
41
|
41
|
| и҆ да по́ймеши мнѣ̀ леѵі́ты за всѧ̑ пе́рвенцы сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь: и҆ скоты̀ леѵі̑тски вмѣ́стѡ всѣ́хъ пе́рвенцєвъ въ скотѣ́хъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ. | і візьми левитів для Мене, — Я Господь, — замість усіх первістків із синів Ізраїля, а худобу левитів замість усієї первородної худоби синів Ізраїлевих. |
|
42
|
42
|
| И҆ соглѧ́да мѡѷсе́й, ꙗ҆́коже заповѣ́да є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь, всѧ́каго пе́рвенца въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ. | І підрахував Мойсей, як повелів йому Господь, усіх первістків із синів Ізраїлевих |
|
43
|
43
|
| И҆ бы́ша всѝ пе́рвенцы мꙋ́жескагѡ по́лꙋ, по числꙋ̀ и҆ме́нъ ѿ мцⷭ҇а є҆ди́нагѡ и҆ вы́шше, ѿ соглѧ́данїѧ и҆́хъ два́десѧть двѣ̀ ты́сѧщы двѣ́сти и҆ се́дмьдесѧтъ трѝ. | і було всіх первістків чоловічої статі, за числом імен, від одного місяця і вище, двадцять дві тисячі двісті сімдесят три. |
|
44
|
44
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
45
|
45
|
| поимѝ леѵі́ты вмѣ́стѡ всѣ́хъ пе́рвенцєвъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ скоты̀ леѵі̑тски вмѣ́стѡ скотѡ́въ и҆́хъ, и҆ бꙋ́дꙋтъ мнѣ̀ леѵі́ты: а҆́зъ гдⷭ҇ь: | візьми левитів замість усіх первістків із синів Ізраїля і худобу левитів замість худоби їх; нехай левити будуть Мої. Я Господь. |
|
46
|
46
|
| и҆ и҆скꙋ́пъ двꙋ̀ сѡ́тъ седми́десѧти тре́хъ, и҆̀же преизбыва́ютъ све́рхъ леѵі́тѡвъ ѿ пе́рвенцѡвъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: | А для викупу двохсот сімдесяти трьох, які зайві проти числа левитів, з первістків Ізраїлевих, |
|
47
|
47
|
| и҆ да во́змеши по пѧтѝ сі̑кль на главꙋ̀, по сі́клю ст҃о́мꙋ во́змеши два́десѧть пѣ́нѧзей сі́кль, | візьми по п’ять сиклів за людину, за сиклем священним візьми, двадцять гер у сиклі, |
|
48
|
48
|
| и҆ да́си сребро̀ а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀ и҆скꙋ́пъ ѿ преизбыва́ющихъ въ ни́хъ. | і віддай срібло це Аарону і синам його, на викуп за зайвих проти числа їх. |
|
49
|
49
|
| И҆ взѧ̀ мѡѷсе́й сребро̀ и҆скꙋ́пное ѿ преизбыва́ющихъ въ ни́хъ на и҆скꙋ́пъ леѵі́тѡмъ: | І взяв Мойсей срібло викупу за зайвих проти числа замінених левитами, |
|
50
|
50
|
| ѿ пе́рвенєцъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ взѧ̀ сребра̀ ты́сѧщꙋ трѝ ста̑ шестьдесѧ́тъ пѧ́ть сі́клєвъ, по сі́клю ст҃о́мꙋ. | від первістків Ізраїлевих узяв срібла тисячу триста шістдесят п’ять [сиклів], за сиклем священним, |
|
51
|
51
|
| И҆ дадѐ мѡѷсе́й ѡ҆́кꙋпъ ѿ преизбы́вшихъ а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀, повелѣ́нїемъ гдⷭ҇нимъ, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю. | і віддав Мойсей срібло викупу [за зайвих] Аарону і синам його за словом Господнім, як повелів Господь Мойсеєві. |
|
Глава́ д҃
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: |
|
2
|
2
|
| возмѝ сочисле́нїе сынѡ́въ каа́ѳовыхъ ѿ среды̀ сынѡ́въ леѵі́иныхъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, | підрахуй синів Каафових із синів Левія за родами їх, за сімействами їх, |
|
3
|
3
|
| ѿ два́десѧти и҆ пѧтѝ лѣ́тъ и҆ вы́шше, да́же до пѧти́десѧти лѣ́тъ, всѧ́къ входѧ́й слꙋжи́ти, твори́ти всѧ̑ дѣла̀ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ. | від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, усіх здатних до служби, щоб відправляти роботи в скинії зібрання. |
|
4
|
4
|
| И҆ сїѧ̑ дѣла̀ сынѡ́въ каа́ѳовыхъ ѿ среды̀ сынѡ́въ леѵі́иныхъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, въ ски́нїи свидѣ́нїѧ: ст҃о́е ст҃ы́хъ. | Ось служіння синів Каафових [левитів за родами їх, за сімействами їх,] у скинії зібрання: носити Святе Святих. |
|
5
|
5
|
| И҆ да вни́дꙋтъ а҆арѡ́нъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀, є҆гда̀ воздви́гнетсѧ по́лкъ, и҆ да сни́мꙋтъ завѣ́сꙋ ѡ҆сѣнѧ́ющꙋю, и҆ да ѡ҆бвїю́тъ въ ню̀ кївѡ́тъ свидѣ́нїѧ, | Коли стану потрібно вирушити в дорогу, Аарон і сини його ввійдуть, і знімуть завісу, що закриває, і покриють нею ковчег одкровення; |
|
6
|
6
|
| и҆ да покры́ютъ є҆го̀ покро́вомъ ко́жанымъ си́нимъ, и҆ да возложа́тъ на́нь ѻ҆де́ждꙋ всю̀ си́нетнꙋю сверхꙋ̀, и҆ да вложа́тъ носи̑ла: | і покладуть на неї покров зі шкір синього кольору, і поверх його накинуть покривало все з блакитної вовни, і вкладуть жердини його; |
|
7
|
7
|
| и҆ на трапе́зѣ предложе́нїѧ да положа́тъ на не́й ѻ҆де́ждꙋ всю̀ багрѧ́нꙋю и҆ блю̑да, и҆ кади̑лницы и҆ ча́шы, и҆ возлива̑лницы, и҆́миже возлива́ютъ, и҆ хлѣ́бы на не́й всегда̀ да бꙋ́дꙋтъ: | і стіл хлібів предкладення накриють одежею з блакитної вовни, і поставлять на ньому блюда, тарілки, чаші і кружки для узливання, і хліб його повсякчасний повинен бути на ньому; |
|
8
|
8
|
| и҆ да возложа́тъ на ню̀ ѻ҆де́ждꙋ червле́нꙋ, и҆ да покры́ютъ ю҆̀ покро́вомъ ко́жанымъ си́нимъ, и҆ да вложа́тъ носи̑ла є҆ѧ̀: | і покладуть на них одяг багряний, і покриють її покровом зі шкіри синього кольору, і вкладуть жердини його; |
|
9
|
9
|
| и҆ да во́змꙋтъ ѻ҆де́ждꙋ си́ню, и҆ покры́ютъ свѣти́лникъ свѣтѧ́щїй и҆ свѣщы̀ є҆гѡ̀, и҆ щипцы̀ є҆гѡ̀ и҆ ѡ҆чища̑ла є҆гѡ̀, и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆ле́а є҆гѡ̀, и҆́миже слꙋ́жатъ въ ни́хъ: | і візьмуть одяг з блакитної вовни, і покриють світильник і лампади його, і щипці його, і лотки його, і всі сосуди для єлею, які вживаються при ньому, |
|
10
|
10
|
| и҆ да вложа́тъ є҆го̀ и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆гѡ̀ въ покро́въ ко́жанъ си́нїй, и҆ да возложа́тъ є҆го̀ на нѡси́ла: | і покриють його та все приладдя його покровом зі шкір синіх, і покладуть на носилки; |
|
11
|
11
|
| и҆ на ѻ҆лта́рь златы́й да положа́тъ ѻ҆де́ждꙋ си́ню, и҆ да покры́ютъ є҆го̀ покро́вомъ ко́жанымъ си́нимъ, и҆ да вложа́тъ носи̑ла є҆гѡ̀: | і на золотий жертовник покладуть одяг з блакитної вовни, і покриють його покровом зі шкір синіх, і вкладуть жердини його. |
|
12
|
12
|
| и҆ да во́змꙋтъ всѧ̑ сосꙋ́ды слꙋжє́бныѧ, є҆ли́кими слꙋ́жатъ въ ни́хъ во ст҃ы́хъ, и҆ вложа́тъ во ѻ҆де́ждꙋ си́ню, и҆ да покры́ютъ и҆̀хъ покро́вомъ ко́жанымъ си́нимъ, и҆ да возложа́тъ на нѡси́ла: | І візьмуть усі речі службові, які вживаються для служіння у святилищі, і покладуть в одежу з блакитної вовни, і покриють їх покровом зі шкір синіх, і покладуть на носилки. |
|
13
|
13
|
| и҆ покро́въ да возложа́тъ на ѻ҆лта́рь, и҆ покры́ютъ є҆го̀ ѻ҆де́ждою все́ю багрѧ́ною: | І очистять жертовник від попелу і накриють його одежею пурпуровою; |
|
14
|
14
|
| и҆ да возложа́тъ на него̀ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆гѡ̀, є҆ли́кими слꙋ́жатъ на не́мъ въ ни́хъ, и҆ кади́лники, и҆ ви̑лицы и҆ ча́шы, и҆ покро́въ и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды ѻ҆лтарѧ̀, и҆ да возложа́тъ на него̀ покро́въ ко́жанъ си́нь и҆ да вложа́тъ носи̑ла є҆гѡ̀: и҆ да во́змꙋтъ ѻ҆де́ждꙋ багрѧ́нꙋ, и҆ да покры́ютъ оу҆мыва́лницꙋ и҆ стоѧ̑ла є҆ѧ̀: и҆ да вложа́тъ ю҆̀ въ покро́въ ко́жаный си́нїй, и҆ да возложа́тъ на носи̑ла. | і покладуть на його всі сосуди його, які вживаються для служіння при ньому — вугільниці, виделки, лопатки і чаші, всі сосуди жертовника — і покриють його покровом зі шкір синіх, і вкладуть жердини його. [І візьмуть пурпуровий одяг, і покриють умивальник і підніжжя його, і покладуть на них шкіряне синє покривало, і поставлять на носилки.] |
|
15
|
15
|
| И҆ соверша́тъ а҆арѡ́нъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀, покрыва́юще ст҃а̑ѧ и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды ст҃ы̑ѧ, внегда̀ воздвиза́тисѧ полкꙋ̀: и҆ по си́хъ да вни́дꙋтъ сы́нове каа́ѳѡвы воздвиза́ти, и҆ да не прико́снꙋтсѧ ст҃ы́хъ, да не оу҆́мрꙋтъ. Сїѧ̑ да воздвиза́ютъ сы́нове каа́ѳѡвы въ ски́нїи свидѣ́нїѧ. | Коли, при відправленні стану в дорогу, Аарон і сини його покриють усе святилище і всі речі святилища, тоді сини Каафа підійдуть, щоб нести; але не повинні вони доторкатися до святилища, щоб не вмерти. Ці частини скинії зібрання повинні носити сини Каафові. |
|
16
|
16
|
| Надсмотри́тель є҆леаза́ръ, сы́нъ а҆арѡ́на жерца̀, є҆ле́й свѣти́лный, и҆ ѳѷмїа́мъ сложе́нїѧ, и҆ же́ртва ꙗ҆́же по всѧ̑ дни̑, и҆ є҆ле́й пома́занїѧ, надсмотре́нїе всеѧ̀ ски́нїи и҆ є҆ли̑ка сꙋ́ть въ не́й во ст҃ѣ́мъ, во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ. | Єлеазару, сину Аарона священика, доручається єлей для світильника і запашне кадіння, і повсякчасне хлібне приношення і єлей помазання, — доручається вся скинія та все, що в ній, святилище і приладдя його. |
|
17
|
17
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: |
|
18
|
18
|
| не потреби́те со́нмъ пле́мене каа́ѳова ѿ среды̀ леѵі́тѡвъ: | не погубіть коліна племен Каафових із середовища левитів, |
|
19
|
19
|
| сїѐ сотвори́те и҆̀мъ, и҆ жи́ви бꙋ́дꙋтъ и҆ не оу҆́мрꙋтъ: приходѧ́щымъ и҆̀мъ ко ст҃ы̑мъ ст҃ы́хъ, а҆арѡ́нъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀ да вни́дꙋтъ и҆ да оу҆строѧ́тъ и҆̀хъ коего́ждо по ноше́нїю є҆гѡ̀, | але ось що зробіть їм, щоб вони були живі й не померли, коли приступають до Святого Святих: Аарон і сини його нехай прийдуть і поставлять їх кожного на служіння його й біля ноші його; |
|
20
|
20
|
| и҆ да не вни́дꙋтъ внеза́пꙋ ви́дѣти ст҃а̑ѧ, и҆ оу҆́мрꙋтъ. | але самі вони не повинні підходити дивитися святиню, коли покривають її, щоб не померти. |
|
21
|
21
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
22
|
22
|
| возмѝ сочисле́нїе сынѡ́въ гирсѡ́нихъ, и҆ и҆̀же по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ и҆ по пле́менємъ и҆́хъ, | підрахуй і синів Гирсона за сімействами їх, за родами їх, |
|
23
|
23
|
| ѿ два́десѧти и҆ пѧтѝ лѣ́тъ и҆ вы́шше, да́же до пѧти́десѧти лѣ́тъ, соглѧ́дайте ѧ҆̀, всѧ́къ входѧ́й слꙋжи́ти и҆ твори́ти дѣла̀ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ. | від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, підрахуй їх усіх здатних до служби, щоб виконувати роботи при скинії зібрання. |
|
24
|
24
|
| Сїѧ̀ слꙋ́жба со́нма гирсѡ́нова, слꙋжи́ти и҆ воздвиза́ти. | Ось роботи сімейств Гирсонових, в їх служінні й носінні важкої ваги: |
|
25
|
25
|
| И҆ да воздви́гнетъ ѻ҆пѡ́ны ски́нїи и҆ ски́нїю свидѣ́нїѧ, и҆ покро́въ є҆ѧ̀ и҆ покро́въ си́нїй сꙋ́щїй све́рхъ є҆ѧ̀, и҆ ѻ҆по́нꙋ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ, | вони повинні носити покрови скинії і скинію зібрання, і покров її, і покров шкіряний синій, який поверх нього, і завісу входу до скинії зібрання, |
|
26
|
26
|
| и҆ ѻ҆пѡ́ны двора̀, и҆ завѣ́сꙋ две́рїй двора̀, є҆ли̑ка над̾ ски́нїею свидѣ́нїѧ, и҆ ꙗ҆̀же ѡ҆́крестъ ѻ҆лтарѧ̀, и҆ прѡ́чаѧ и҆́хъ, и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды слꙋжє́бныѧ, є҆ли́кими слꙋ́жатъ въ ни́хъ, да сотворѧ́тъ. | і завіси двору, і завісу входу до двору, що навколо скинії і жертовника, і шнури їх, і всі речі, що належать до них; і все, що робиться при них, вони повинні працювати; |
|
27
|
27
|
| По сло́вꙋ а҆арѡ́на и҆ сынѡ́въ є҆гѡ̀ да бꙋ́детъ всѧ̀ слꙋ́жба сынѡ́въ гирсѡ́новыхъ по всѣ̑мъ слꙋ́жбамъ и҆́хъ и҆ по всѣ̑мъ дѣла́мъ и҆́хъ: и҆ да соглѧ́даеши и҆̀хъ по и҆мена́мъ, всѧ̑ носи̑маѧ и҆́ми. | за наказом Аарона і синів його повинні виконуватися всі служби синів Гирсонових при всякому носінні важких речей і всякій роботі їхній, і доручіть їм охороняти все, що вони носять; |
|
28
|
28
|
| Сїѧ̀ слꙋ́жба со́нма сынѡ́въ гирсѡ́новыхъ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ стражба̀ и҆́хъ рꙋко́ю і҆ѳама́ра, сы́на а҆арѡ́нѧ жерца̀. | ось служби родів синів Гирсонових у скинії зібрання, і ось що доручається їх охороні під наглядом Іфамара, сина Аарона, священика. |
|
29
|
29
|
| Сы́нове мера̑рїны по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, соглѧ́дайте и҆̀хъ, | Синів Мерариних за родами їх, за сімействами їх порахуй, |
|
30
|
30
|
| ѿ два́десѧти и҆ пѧтѝ лѣ́тъ и҆ вы́шше, да́же до пѧти́десѧти лѣ́тъ, соглѧ́дайте и҆̀хъ, всѧ́къ входѧ́й слꙋжи́ти дѣла̀ ски́нїи свидѣ́нїѧ. | від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, порахуй усіх здатних до служби, щоб виконувати роботи при скинії зібрання. |
|
31
|
31
|
| И҆ сїѧ̑ хранє́нїѧ воздвиза́емыхъ и҆́ми, по всѣ̑мъ дѣлѡ́мъ и҆́хъ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ: глави̑цы ски́нїи и҆ верєѝ є҆ѧ̀, и҆ столпы̀ є҆ѧ̀ и҆ стоѧ̑ла є҆ѧ̀, и҆ покро́въ и҆ стоѧ̑ла и҆́хъ, и҆ столпы̀ и҆́хъ, и҆ покро́въ две́рїй ски́нїи, | Ось що вони повинні носити за службою їх при скинії зібрання: бруси скинії і жердини її, і стовпи її і підніжжя її, |
|
32
|
32
|
| и҆ столпы̀ двора̀ ѡ҆́крестъ и҆ стоѧ̑ла и҆́хъ, и҆ столпы̀ завѣ́сы две́рїй двора̀ и҆ стоѧ̑ла и҆́хъ, и҆ колкѝ и҆́хъ и҆ вє́рви и҆́хъ, и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды и҆́хъ и҆ всѧ̑ слꙋжє́нїѧ и҆́хъ: по и҆мена́мъ соглѧ́дайте и҆̀хъ и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды стражбы̀ воздвиза́емыхъ и҆́ми. | і стовпи двору з усіх боків і підніжжя їх, і кілки їх, і шнури їх, і всі речі при них і все приладдя їх; і поіменно порахуйте речі, які вони зобов’язані носити; |
|
33
|
33
|
| Сїѧ̀ слꙋ́жба со́нма сынѡ́въ мера́рїныхъ во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ и҆́хъ, въ ски́нїи свидѣ́нїѧ рꙋко́ю і҆ѳама́ра, сы́на а҆арѡ́нѧ жерца̀. | ось роботи родів синів Мерариних, за службою їх при скинії зібрання, під наглядом Іфамара, сина Аарона, священика. |
|
34
|
34
|
| И҆ соглѧ́да мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ и҆ кнѧ̑зи і҆и҃лєвы сы́ны каа́ѳѡвы по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, | І порахували Мойсей і Аарон і начальники громади синів Каафових за родами їх і за сімействами їх, |
|
35
|
35
|
| ѿ два́десѧти и҆ пѧтѝ лѣ́тъ и҆ вы́шше, да́же до пѧти́десѧти лѣ́тъ, всѧ́къ входѧ́й слꙋжи́ти и҆ твори́ти дѣла̀ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ. | від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, усіх здатних до служби, для робіт у скинії зібрання; |
|
36
|
36
|
| И҆ бы́сть соглѧ́данїе и҆́хъ по со́нмѡмъ и҆́хъ, двѣ̀ ты́сѧщы се́дмь сѡ́тъ пѧтьдесѧ́тъ. | і були підраховані, за родами їх, дві тисячі сімсот п’ятдесят: |
|
37
|
37
|
| Сїѐ сочте́нїе со́нма каа́ѳова, всѣ́хъ слꙋжа́щихъ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ, ꙗ҆́коже соглѧ́да мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ повелѣ́нїемъ гдⷭ҇нимъ, рꙋко́ю мѡѷсе́овою. | це — підраховані з родів Каафових, усі службовці при скинії зібрання, яких порахував Мойсей і Аарон за повелінням Господнім, даним через Мойсея. |
|
38
|
38
|
| И҆ соглѧ́дани бы́ша сы́нове гирсѡ̑ни по со́нмѡмъ свои̑мъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ свои́хъ, | І полічені сини Гирсона за родами їх і за сімействами їх, |
|
39
|
39
|
| ѿ два́десѧти и҆ пѧтѝ лѣ́тъ и҆ вы́шше, да́же до пѧти́десѧти лѣ́тъ, всѧ́къ входѧ́й слꙋжи́ти и҆ твори́ти дѣла̀ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ. | від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, усі здатні до служби, для робіт у скинії зібрання; |
|
40
|
40
|
| И҆ бы́сть соглѧ́данїе и҆́хъ по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, двѣ̀ ты́сѧщы ше́сть сѡ́тъ три́десѧть. | і були пораховані за родами їх, за сімействами їх, дві тисячі шістсот тридцять: |
|
41
|
41
|
| Сїѐ соглѧ́данїе со́нма сынѡ́въ гирсѡ́новыхъ, всѣ́хъ слꙋжа́щихъ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆̀хже соглѧ́даша мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ по гл҃го́лꙋ гдⷭ҇ню, рꙋко́ю мѡѷсе́овою. | це — пораховані з родів синів Гирсона, усі службовці при скинії зібрання, яких полічив Мойсей і Аарон, за повелінням Господнім, |
|
42
|
42
|
| Соглѧ́дани же бы́ша сы́нове мера̑рїны по со́нмѡмъ свои̑мъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ свои́хъ, | І пораховані роди синів Мерариних за родами їх, за сімействами їх, |
|
43
|
43
|
| ѿ два́десѧти и҆ пѧтѝ лѣ́тъ и҆ вы́шше, да́же до пѧти́десѧти лѣ́тъ, всѧ́къ входѧ́й слꙋжи́ти на дѣла̀ ски́нїи свидѣ́нїѧ. | від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, усі здатні до служби, для робіт при скинії зібрання; |
|
44
|
44
|
| И҆ бы́сть сочте́нїе и҆́хъ по племенѡ́мъ и҆́хъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, трѝ ты́сѧщы и҆ двѣ́сти. | і були полічені за родами їх, [за сімействами їх,] три тисячі двісті: |
|
45
|
45
|
| Сїѐ сочисле́нїе со́нма сынѡ́въ мера́рїныхъ, и҆̀хже соглѧ́да мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ по гл҃го́лꙋ гдⷭ҇ню, рꙋко́ю мѡѷсе́овою. | це — підраховані з родів синів Мерариних, яких порахував Мойсей і Аарон за повелінням Господнім, даним через Мойсея. |
|
46
|
46
|
| Всѝ соглѧ́даннїи леѵі́ты, и҆̀хже соглѧ́да мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ и҆ кнѧ̑зи сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, по со́нмѡмъ и҆́хъ и҆ по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, | І підраховані всі левити, яких порахував Мойсей і Аарон і начальники Ізраїля за родами їх і за сімействами їх, |
|
47
|
47
|
| ѿ два́десѧти и҆ пѧтѝ лѣ́тъ и҆ вы́шше, да́же до пѧти́десѧти лѣ́тъ, всѧ́къ входѧ́й на дѣ́ло дѣ́лъ, и҆ къ дѣла́мъ воздвиза́ємымъ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ. | від тридцяти років і вище до п’ятдесяти років, усі здатні до служби для робіт і ношення у скинії зібрання; |
|
48
|
48
|
| И҆ бы́ша соглѧ́даннїи ѻ҆́смь ты́сѧщъ пѧ́ть сѡ́тъ ѻ҆́смьдесѧтъ. | і було підраховано їх вісім тисяч п’ятсот вісімдесят; |
|
49
|
49
|
| Повелѣ́нїемъ гдⷭ҇нимъ соглѧ́даше и҆̀хъ мѡѷсе́й, мꙋ́жа по мꙋ́жꙋ над̾ дѣ́лы и҆́хъ, и҆ ꙗ҆̀же воздвиза́хꙋ сі́и, и҆ соглѧ́дани сꙋ́ть, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю. | за повелінням Господнім через Мойсея призначені вони кожен до своєї роботи і носіння, і пораховані, як повелів Господь Мойсеєві. |
|
Глава́ є҃
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
2
|
2
|
| повелѝ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ да и҆зго́нѧтъ и҆з̾ полка̀ всѧ́каго прокаже́ннаго, и҆ всѧ́каго пролива́ющаго сѣ́мѧ, и҆ всѧ́каго нечи́стаго дꙋше́ю: | повели синам Ізраїлевим вислати зі стану всіх прокажених, і всіх, хто має течу, і всіх, що осквернилися від мертвого, |
|
3
|
3
|
| ѿ мꙋ́жеска по́лꙋ до же́нска, и҆згони́те внѣ̀ полка̀, и҆ да не ѡ҆сквернѧ́тъ полкѡ́въ свои́хъ, въ ни́хже а҆́зъ пребыва́ю. | і чоловіків і жінок вишліть, за стан вишліть їх, щоб не оскверняли вони станів своїх, серед яких Я живу. |
|
4
|
4
|
| И҆ сотвори́ша сы́нове і҆и҃лєвы та́кѡ, и҆ и҆згна́ша и҆̀хъ внѣ̀ полка̀: ꙗ҆́коже гл҃а гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю, та́кѡ сотвори́ша сы́нове і҆и҃лєвы. | І зробили так сини Ізраїлеві, і вислали їх вони зі стану; як говорив Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїлеві. |
|
5
|
5
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
6
|
6
|
| рцы̀ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, глаго́лѧ: мꙋ́жъ и҆лѝ жена̀, и҆́же а҆́ще сотвори́тъ ѿ всѣ́хъ грѣхѡ́въ человѣ́ческихъ и҆ презира́ѧ пре́зритъ гдⷭ҇а, и҆ престꙋ́питъ дꙋша̀ ѻ҆́на: | скажи синам Ізраїлевим: якщо чоловік або жінка вчинить який-небудь гріх проти людини, і через це зробить злочин проти Господа, і винна буде душа та, |
|
7
|
7
|
| да и҆сповѣ́сть грѣ́хъ, є҆го́же сотворѝ, и҆ да ѿда́стъ престꙋпле́нїе и҆́стое, и҆ пѧ́тꙋю ча́сть є҆гѡ̀ да приложи́тъ къ томꙋ̀, и҆ да ѿда́стъ, є҆мꙋ́же согрѣшѝ. | то нехай сповідаються у гріху своєму, який вони вчинили, і повернуть повністю те, в чому винні, і додадуть до того п’яту частину і віддадуть тому, проти кого згрішили; |
|
8
|
8
|
| А҆́ще же нѣ́сть человѣ́кꙋ оу҆́жика, ꙗ҆́кѡ ѿда́ти є҆мꙋ̀ престꙋпле́нїе, престꙋпле́нїе ѿдае́мое гдⷭ҇ꙋ, жерцꙋ̀ да бꙋ́детъ, кромѣ̀ ѻ҆вна̀ ѡ҆чище́нїѧ, и҆́мже помо́литсѧ ѡ҆ не́мъ. | якщо ж у нього немає спадкоємця, якому слід було б повернути за провину: то присвятити це Господу; нехай буде це священикові, зверх барана очищення, яким він очистить його; |
|
9
|
9
|
| И҆ всѧ́къ нача́токъ, и҆ всѧ̑ ѡ҆свѧща́ємаѧ въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ, є҆ли̑ка а҆́ще прино́сѧтъ гдⷭ҇ꙋ, жерцꙋ̀ самомꙋ̀ да бꙋ́дꙋтъ: | й усяке возношення з усіх святинь синів Ізраїлевих, які вони приносять до священика, належить йому, |
|
10
|
10
|
| и҆ коегѡ́ждо ѡ҆свѧщє́наѧ, томꙋ̀ да бꙋ́дꙋтъ и҆ мꙋ́жъ а҆́ще да́стъ жерцꙋ̀, томꙋ̀ да бꙋ́детъ. | і посвячене ким-небудь належить йому; все, що дасть хто священикові, йому належить. |
|
11
|
11
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
12
|
12
|
| глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши къ ни̑мъ: мꙋ́жа, мꙋ́жа а҆́ще престꙋ́питъ жена̀ є҆гѡ̀, и҆ презира́ющи пре́зритъ є҆го̀, | оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: якщо зрадить кого дружина, і порушить вірність до нього, |
|
13
|
13
|
| и҆ бꙋ́детъ кто̀ съ не́ю ло́жемъ сѣ́мене, и҆ оу҆таи́тсѧ ѿ ѻ҆́чїю мꙋ́жа є҆ѧ̀, и҆ оу҆кры́етсѧ, ѻ҆на́ же бꙋ́детъ ѡ҆скверне́на, и҆ свидѣ́телѧ не бꙋ́детъ на ню̀ и҆ сїѧ̀ нѣ́сть ꙗ҆́та, | і переспить хто з нею і виллє сім’я, і це буде приховано від очей чоловіка її, і вона оскверниться таємно, і не буде на неї свідка, і не буде викрита, |
|
14
|
14
|
| и҆ прїи́детъ на него̀ дꙋ́хъ ревнова́нїѧ, и҆ возревнꙋ́етъ къ женѣ̀ свое́й, ѻ҆на́ же ѡ҆скверне́на є҆́сть, и҆лѝ прїи́детъ є҆мꙋ̀ дꙋ́хъ ревнова́нїѧ, и҆ возревнꙋ́етъ къ женѣ̀ свое́й, ѻ҆на́ же не бꙋ́детъ ѡ҆скверне́на, | і найде на нього дух ревнощів, і буде ревнувати дружину свою, коли вона осквернена, або зійде на нього дух ревнощів, і він буде ревнувати дружину свою, коли вона не осквернена, — |
|
15
|
15
|
| и҆ да приведе́тъ мꙋ́жъ женꙋ̀ свою̀ къ жерцꙋ̀, и҆ да принесе́тъ да́ръ за ню̀, десѧ́тꙋю ча́сть мѣ́ры є҆́фї мꙋкѝ ꙗ҆́чныѧ: да не возлїе́тъ на ню̀ є҆ле́а, нижѐ да возложи́тъ на ню̀ лїва́на: же́ртва бо ревнова́нїѧ є҆́сть, же́ртва па́мѧти воспомина́ющаѧ грѣ́хъ. | нехай приведе чоловік дружину свою до священика і принесе за неї в жертву десяту частину ефи ячмінного борошна, але не зливає на нього єлею і не кладе ливану, тому що це приношення ревнощів, приношення спомину, що нагадує про беззаконня; |
|
16
|
16
|
| И҆ приведе́тъ ю҆̀ жре́цъ и҆ поста́витъ ю҆̀ пред̾ гдⷭ҇емъ: | а священик нехай приведе і поставить її перед лице Господнє, |
|
17
|
17
|
| и҆ да во́зметъ жре́цъ во́дꙋ жи́вꙋ чи́стꙋ въ сосꙋ́дѣ гли́нѧнѣ, и҆ ѿ пе́рсти на землѝ сꙋ́щїѧ оу҆ ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ взе́мъ жре́цъ да всы́плетъ въ во́дꙋ: | і візьме священик святої води у глиняну посудину, і візьме священик землі з підлоги скинії і покладе у воду; |
|
18
|
18
|
| и҆ да поста́витъ жре́цъ женꙋ̀ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ да ѿкры́етъ главꙋ̀ женѣ̀, и҆ да да́стъ въ рꙋ́цѣ є҆ѧ̀ же́ртвꙋ па́мѧти, же́ртвꙋ ревнова́нїѧ: въ рꙋцѣ́ же жерца̀ да бꙋ́детъ вода̀ ѡ҆бличе́нїѧ клѧ́твеннаѧ сїѧ̀. | і поставить священик дружину перед лице Господнє, і відкриє голову дружини, і дасть їй у руки приношення спомину, — це приношення ревнощів, в руці ж у священика буде гірка вода, що наводить прокляття. |
|
19
|
19
|
| И҆ да заклене́тъ ю҆̀ жре́цъ и҆ рече́тъ женѣ̀: а҆́ще никто́же бы́сть съ тобо́ю, и҆ нѣ́си престꙋпи́ла ѡ҆скверни́тисѧ под̾ мꙋ́жемъ твои́мъ, неви́нна бꙋ́ди ѿ воды̀ ѡ҆бличе́нїѧ клѧ́твенныѧ сеѧ̀: | І закляне її священик і скаже дружині: якщо ніхто не переспав з тобою, і ти не осквернилася і не зрадила чоловіка свого, то непошкоджена будеш від цієї гіркої води, що наводить прокляття; |
|
20
|
20
|
| а҆́ще же престꙋпи́ла є҆сѝ, мꙋжа́та сꙋ́щи, и҆лѝ ѡ҆скверне́на є҆сѝ, и҆ дадѐ кто̀ тебѣ̀ ло́же своѐ, кромѣ̀ мꙋ́жа твоегѡ̀. | але якщо ти зрадила чоловіка твого й осквернилася, і якщо хто переспав з тобою, крім чоловіка твого, — |
|
21
|
21
|
| И҆ заклене́тъ жре́цъ женꙋ̀ клѧ́твами клѧ́твы сеѧ̀, и҆ рече́тъ жре́цъ женѣ̀: да да́стъ тѧ̀ гдⷭ҇ь въ клѧ́твꙋ и҆ проклѧ́тїе средѝ люді́й твои́хъ, внегда̀ да́ти гдⷭ҇ꙋ стегнꙋ̀ твоемꙋ̀ ѿпа́сти и҆ чре́вꙋ твоемꙋ̀ разсѣ́стисѧ: | тоді священик нехай закляне дружину клятвою прокляття і скаже священик дружині: нехай піддасть тебе Господь прокляттю і клятві в народі твоєму, і нехай зробить Господь лоно твоє опалим і живіт твій опухлим; |
|
22
|
22
|
| и҆ вни́детъ вода̀ клѧ́твеннаѧ сїѧ̀ во чре́во твоѐ, є҆́же расто́ргнꙋти оу҆тро́бꙋ твою̀, и҆ ѿпа́сти стегнꙋ̀ твоемꙋ̀. И҆ ѿвѣща́етъ жена̀: бꙋ́ди, бꙋ́ди. | і нехай пройде вода ця, що наводить прокляття, у нутрощі твої, щоб опух живіт [твій] і опало лоно [твоє]. І скаже дружина: амінь, амінь. |
|
23
|
23
|
| И҆ да напи́шетъ жре́цъ клѧ̑твы сїѧ̑ въ кни́зѣ, и҆ и҆згла́дитъ въ водѣ̀ ѡ҆бличе́нїѧ клѧ́твеннагѡ: | І напише священик заклинання ці на сувої, і змиє їх у гірку воду; |
|
24
|
24
|
| и҆ напои́тъ женꙋ̀ водо́ю ѡ҆бличе́нїѧ клѧ́твенною, и҆ вни́детъ въ ню̀ вода̀ клѧ́твеннаѧ ѡ҆бличе́нїѧ. | і дасть дружині випити гірку воду, що наводить прокляття, і ввійде в неї вода, що наводить прокляття, на шкоду їй. |
|
25
|
25
|
| И҆ да во́зметъ жре́цъ ѿ рꙋкѝ же́нски же́ртвꙋ ревнова́нїѧ, и҆ да возложи́тъ же́ртвꙋ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ да принесе́тъ ю҆̀ ко ѻ҆лтарю̀: | І візьме священик з рук дружини хлібне приношення ревнощів, і піднесе це приношення перед Господом, і віднесе його до жертовника; |
|
26
|
26
|
| и҆ да во́зметъ жре́цъ го́рстїю ѿ же́ртвы па́мѧть є҆ѧ̀, и҆ да принесе́тъ ю҆̀ на ѻ҆лта́рь, и҆ по се́мъ напои́тъ водо́ю женꙋ̀: | і візьме священик жменею з хлібного приношення частину в пам’ять, і спалить на жертовнику, і потім дасть дружині випити води; |
|
27
|
27
|
| и҆ бꙋ́детъ а҆́ще є҆́сть ѡ҆скверне́на, и҆ а҆́ще оу҆тае́нїемъ оу҆таи́сѧ ѿ мꙋ́жа своегѡ̀, и҆ вни́детъ въ ню̀ вода̀ клѧ́твеннаѧ ѡ҆бличе́нїѧ, и҆ надме́тъ чре́во є҆ѧ̀, и҆ ѿпаде́тъ стегно̀ є҆ѧ̀, и҆ бꙋ́детъ жена̀ въ проклѧ́тїе въ лю́дехъ свои́хъ: | і коли напоїть її водою, тоді, якщо вона нечиста і зробила злочин проти чоловіка свого, гірка вода, що наводить прокляття, ввійде в неї, на шкоду їй, і опухне утроба її й опаде лоно її, і буде ця дружина проклятою в народі своєму; |
|
28
|
28
|
| а҆́ще же не бꙋ́детъ ѡ҆скверне́на жена̀, и҆ чиста̀ є҆́сть, и҆ неви́нна бꙋ́детъ, и҆ пло́дствовати бꙋ́детъ сѣ́мѧ. | якщо ж дружина не осквернилася і була чиста, то залишиться неушкодженою і буде запліднена сіменем. |
|
29
|
29
|
| Се́й зако́нъ ревнова́нїѧ, комꙋ́-либо а҆́ще престꙋ́питъ жена̀, мꙋжа́та сꙋ́щи, и҆ ѡ҆скверни́тсѧ: | Ось закон про ревнощі, коли дружина зрадить чоловіка свого й оскверниться, |
|
30
|
30
|
| и҆лѝ человѣ́къ, є҆мꙋ́же а҆́ще на́йдетъ на́нь дꙋ́хъ ревнова́нїѧ, и҆ возревнꙋ́етъ къ женѣ̀ свое́й, и҆ поста́витъ женꙋ̀ свою̀ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ да сотвори́тъ є҆́й жре́цъ ве́сь зако́нъ се́й: | або коли на чоловіка найде дух ревнощів, і він буде ревнувати дружину свою, тоді нехай він поставить дружину перед лицем Господа, і зробить з нею священик усе за цим законом, — |
|
31
|
31
|
| и҆ чи́стъ бꙋ́детъ человѣ́къ ѿ грѣха̀, и҆ жена̀ та̀ во́зметъ грѣ́хъ сво́й. | і буде чоловік чистим від гріха, а дружина понесе на собі гріх свій. |
|
Глава́ ѕ҃
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
2
|
2
|
| глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши къ ни̑мъ: мꙋ́жъ и҆лѝ жена̀, и҆́же а҆́ще ѡ҆бѣща́етсѧ ѕѣлѡ̀ ѡ҆бѣ́томъ, є҆́же ѡ҆чи́ститисѧ чистото́ю гдⷭ҇ꙋ, | оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: якщо чоловік або жінка зважиться дати обітницю назорейства, щоб посвятити себе в назореї Господу, |
|
3
|
3
|
| да воздержи́тсѧ ѿ вїна̀ и҆ сїке́ра, и҆ ѻ҆́цта ві́нна и҆ ѻ҆́цта ѿ сїке́ра да не пїе́тъ: и҆̀, є҆ли̑ка дѣ́лаютсѧ ѿ грѡ́здъ ві́нныхъ, да не пїе́тъ, и҆ гро́здїѧ свѣ́жагѡ и҆ сꙋха́гѡ да не снѣ́стъ. | то він повинен утриматися від вина і міцного напою, і не повинен вживати ні оцту з вина, ні оцту з напою, і нічого виготовленого із винограду не повинен пити, і не повинен їсти ні сирих, ні сушених виноградних ягід; |
|
4
|
4
|
| Во всѧ̑ дни̑ ѡ҆бѣ́та своегѡ̀ ѿ всѣ́хъ, є҆ли̑ка быва́ютъ ѿ ві́нничины вїна̀, ѿ ко́сти и҆ до скорлꙋпы̀ да не пїе́те, нижѐ ꙗ҆́сте ѿ всегѡ̀. | у всі дні назорейства свого не повинен він їсти [і пити] нічого, що виготовляється із винограду, від зерен до шкірки. |
|
5
|
5
|
| Во всѧ̑ дни̑ ѡ҆бѣ́та ѡ҆чище́нїѧ своегѡ̀ бри́тва да не взы́детъ на главꙋ̀ є҆гѡ̀, до́ндеже сконча́ютсѧ дні́е, є҆ли̑ки ѡ҆бѣща́лъ є҆́сть гдⷭ҇ꙋ: ст҃ъ бꙋ́детъ растѧ́й власы̀ главы̀ своеѧ̀. | В усі дні обітниці назорейства його бритва не повинна доторкатися до голови його; до закінчення днів, на які він посвятив себе в назореї Господу, святий він: повинний ростити волосся на голові своїй. |
|
6
|
6
|
| Во всѧ̑ дни̑ ѡ҆бѣ́та своегѡ̀ гдⷭ҇ꙋ, ко всѧ́кой дꙋшѣ̀ сконча́вшейсѧ да не вни́детъ. | В усі дні, на які він посвятив себе в назореї Господу, не повинен він підходити до мертвого тіла: |
|
7
|
7
|
| Над̾ ѻ҆тце́мъ и҆ над̾ ма́терїю, и҆ над̾ бра́томъ и҆ над̾ сестро́ю, да не ѡ҆скверни́тсѧ над̾ ни́ми, оу҆ме́ршымъ и҆̀мъ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆бѣ́тъ бг҃а є҆гѡ̀ на главѣ̀ є҆гѡ̀. | доторканням до батька свого, і матері своєї, і брата свого, і сестри своєї, не повинен він осквернятися, коли вони помруть, тому що посвята Богу його на чоло його; |
|
8
|
8
|
| Всѧ̑ дни̑ ѡ҆бѣ́та є҆гѡ̀ ст҃ъ бꙋ́детъ гдⷭ҇ꙋ. | в усі дні назорейства свого святий він Господу. |
|
9
|
9
|
| А҆́ще же кто̀ сме́ртїю внеза́пꙋ оу҆́мретъ оу҆ негѡ̀, а҆́бїе ѡ҆скверни́тсѧ глава̀ ѡ҆бѣ́та є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆брі́етъ главꙋ̀ свою̀, въ ѻ҆́ньже де́нь ѡ҆чи́ститсѧ, въ де́нь седмы́й да ѡ҆брі́етсѧ, | Якщо ж помре при ньому хто-небудь раптово, ненавмисне, і він осквернить тим голову назорейства свого: то він повинен обстригти голову свою в день очищення його, у сьомий день повинен обстригти її, |
|
10
|
10
|
| и҆ въ де́нь ѻ҆смы́й да принесе́тъ два̀ гѡ́рличища и҆лѝ два̀ птєнца̀ гѡлꙋби́на къ жерцꙋ̀ пред̾ двє́ри ски́нїи свидѣ́нїѧ: | й у восьмий день повинен принести двох горлиць, або двох молодих голубів, до священика, до входу в скинію зібрання; |
|
11
|
11
|
| и҆ да сотвори́тъ жре́цъ є҆ди́нꙋ грѣха̀ ра́ди, и҆ дрꙋгꙋ́ю во всесожже́нїе, и҆ да помо́литсѧ ѡ҆ не́мъ жре́цъ, ѡ҆ ни́хже согрѣшѝ, ѡ҆ дꙋшѝ, и҆ ѡ҆свѧти́тъ главꙋ̀ свою̀ въ то́й де́нь, въ ѻ҆́ньже ѡ҆свѧти́сѧ гдⷭ҇ꙋ, во дни̑ ѡ҆бѣ́та своегѡ̀. | священик одного з птахів принесе в жертву за гріх, а іншого у всепалення, і очистить його від осквернення мертвим тілом, і освятить голову його в той день; |
|
12
|
12
|
| И҆ да приведе́тъ а҆́гнца є҆динолѣ́тна въ престꙋпле́нїе, и҆ дні́е пре́жнїи да не бꙋ́дꙋтъ є҆мꙋ̀ въ число̀, поне́же ѡ҆скверни́сѧ глава̀ ѡ҆бѣ́та є҆гѡ̀. | і повинен він знову почати присвячені Господу дні назорейства свого і принести однолітнього агнця в жертву за провину; попередні ж дні пропали, тому що назорейство його осквернене. |
|
13
|
13
|
| И҆ се́й зако́нъ ѡ҆бѣща́вшагѡсѧ, въ ѻ҆́ньже де́нь сконча́етъ дни̑ ѡ҆бѣ́та своегѡ̀, да принесе́тъ са́мъ къ две́ремъ ски́нїи свидѣ́нїѧ: | І ось закон про назорея, коли виповняться дні назорейства його: слід привести його до входу в скинію зібрання, |
|
14
|
14
|
| и҆ да приведе́тъ да́ръ сво́й гдⷭ҇ꙋ а҆́гнца є҆динолѣ́тна непоро́чна є҆ди́наго во всесожже́нїе, и҆ а҆́гницꙋ є҆динолѣ́тнꙋ є҆ди́нꙋ непоро́чнꙋ грѣха̀ ра́ди, и҆ ѻ҆вна̀ є҆ди́наго непоро́чна во спасе́нїе, | і він принесе в жертву Господу одного однолітнього агнця без вад у всепалення, і одну однолітню агницю без вад в жертву за гріх, і одного барана без вад у жертву мирну, |
|
15
|
15
|
| и҆ ко́шъ ѡ҆прѣсно́кѡвъ ѿ мꙋкѝ пшени́чны, хлѣ́бы смѣ̑шаны съ є҆ле́емъ, и҆ ѡ҆прѣсно́ки пома̑заны є҆ле́емъ, и҆ же́ртвꙋ и҆́хъ и҆ возлїѧ́нїе и҆́хъ. | і кошик опрісноків із пшеничного борошна, хлібів, спечених з єлеєм, і прісних коржів, помазаних єлеєм, і при них хлібне приношення й узливання; |
|
16
|
16
|
| И҆ да принесе́тъ жре́цъ пред̾ гдⷭ҇а, и҆ да сотвори́тъ є҆́же грѣха̀ ра́ди є҆гѡ̀, и҆ всесожже́нїе є҆гѡ̀, | і представить це священик перед Господом, і принесе жертву його за гріх і всепалення його; |
|
17
|
17
|
| и҆ ѻ҆вна̀ сотвори́тъ же́ртвꙋ спасе́нїѧ гдⷭ҇ꙋ на ко́шницѣ ѡ҆прѣсно́кѡвъ, и҆ да сотвори́тъ жре́цъ же́ртвꙋ є҆гѡ̀ и҆ возлїѧ́нїе є҆гѡ̀. | барана принесе в жертву мирну Господу з кошиком опрісноків, також зробить священик хлібне приношення його й узливання його; |
|
18
|
18
|
| И҆ да ѡ҆брі́етъ ѡ҆бѣща́вый пред̾ две́рьми ски́нїи свидѣ́нїѧ главꙋ̀ ѡ҆бѣ́та своегѡ̀, и҆ да возложи́тъ власы̀ на ѻ҆́гнь, и҆́же є҆́сть под̾ же́ртвою спасе́нїѧ: | і обстриже назорей при вході в скинію зібрання голову назорейства свого, і візьме волосся голови назорейства свого, і покладе на вогонь, що під мирною жертвою; |
|
19
|
19
|
| и҆ да во́зметъ жре́цъ ра́мо варе́но ѿ ѻ҆вна̀, и҆ хлѣ́бъ є҆ди́нъ ѡ҆прѣсно́чный ѿ ко́шницы, и҆ ѡ҆прѣсно́къ є҆ди́нъ, и҆ да возложи́тъ на рꙋ́ки ѡ҆бѣща́вшемꙋсѧ, по ѡ҆бри́тїи главы̀ є҆гѡ̀, | і візьме священик зварене плече барана й один прісний пиріг з кошика й один прісний корж, і покладе на руки назорею, після того, як обстриже він голову назорейства свого; |
|
20
|
20
|
| и҆ да принесе́тъ ѧ҆̀ жре́цъ возложе́нїе пред̾ гдⷭ҇а: ст҃о да бꙋ́детъ жерцꙋ̀ на грꙋ́дехъ возложе́нїѧ и҆ на ра́мѣ оу҆ча́стїѧ: и҆ по си́хъ ѡ҆бѣща́выйсѧ да пїе́тъ вїно̀. | і піднесе це священик, потрясаючи перед Господом: ця святиня — для священика, зверх грудей потрясання і зверх плеча возношення. Після цього назорей може пити вино. |
|
21
|
21
|
| Се́й зако́нъ ѡ҆бѣща́вшагѡсѧ, и҆́же а҆́ще ѡ҆бѣща́етъ да́ръ гдⷭ҇ꙋ ѡ҆ ѡ҆бѣ́тѣ, кромѣ̀ си́хъ ꙗ҆̀же ѡ҆брѧ́щетъ рꙋка̀ є҆гѡ̀: по си́лѣ ѡ҆бѣ́та є҆гѡ̀, є҆го́же а҆́ще ѡ҆бѣща́етъ, по зако́нꙋ ѡ҆чище́нїѧ. | Ось закон про назорея, який дав обітницю, і жертва його Господу за назорейство своє, крім того, що дозволить йому достаток його; за обітницею своєю, яку він дасть, так і повинен він чинити, зверх узаконеного про назорейство його. |
|
22
|
22
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
23
|
23
|
| рцы̀ а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀, глаго́лѧ: си́це благослови́те сы́ны і҆и҃лєвы, глаго́люще и҆̀мъ: | скажи Аарону і синам його: так благословляйте синів Ізраїлевих, говорячи їм: |
|
24
|
24
|
| да блгⷭ҇ви́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь и҆ сохрани́тъ тѧ̀: | нехай благословить тебе Господь і збереже тебе! |
|
25
|
25
|
| да просвѣти́тъ гдⷭ҇ь лицѐ своѐ на тѧ̀ и҆ поми́лꙋетъ тѧ̀: | нехай зглянеться на тебе Господь світлим лицем Своїм і помилує тебе! |
|
26
|
26
|
| да воздви́гнетъ гдⷭ҇ь лицѐ своѐ на тѧ̀ и҆ да́стъ тѝ ми́ръ: | нехай зверне Господь лице Своє на тебе і дасть тобі мир! |
|
27
|
27
|
| и҆ да возложа́тъ и҆́мѧ моѐ на сы́ны і҆и҃лєвы, и҆ а҆́зъ гдⷭ҇ь блгⷭ҇влю̀ ѧ҆̀. | Так нехай закликають ім’я Моє на синів Ізраїлевих, і Я [Господь] благословлю їх. |
|
Глава́ з҃
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| И҆ бы́сть въ де́нь въ ѻ҆́ньже сконча̀ мѡѷсе́й, ꙗ҆́коже поста́вити ски́нїю, и҆ пома́за ю҆̀, и҆ ѡ҆свѧтѝ ю҆̀ и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆ѧ̀, и҆ ѻ҆лта́рь и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆гѡ̀, и҆ пома́за ѧ҆̀, и҆ ѡ҆свѧтѝ ѧ҆̀. | Коли Мойсей поставив скинію, і помазав її, і освятив її і все приладдя її, і жертовник і усе приладдя його, і помазав їх і освятив їх, |
|
2
|
2
|
| И҆ приведо́ша кнѧ̑зи і҆и҃лтестїи двана́десѧть, кнѧ̑зи домѡ́въ ѻ҆те́чествъ свои́хъ, сі́и кнѧ̑зи коегѡ́ждо пле́мене, сі́и предстоѧ́щїи над̾ соглѧ́данїемъ: | тоді прийшли [дванадцять] начальників Ізраїлевих, глави сімейств їх, начальники колін, що завідували підрахунком, |
|
3
|
3
|
| и҆ приведо́ша да́ры своѧ̑ пред̾ гдⷭ҇а ше́сть колесни́цъ покры́тыхъ и҆ двана́десѧть волѡ́въ: колесни́цꙋ є҆ди́нꙋ ѿ двои́хъ кнѧзе́й, и҆ телца̀ ѿ коегѡ́ждо и҆ приведо́ша пред̾ ски́нїю. | і представили приношення своє перед Господом, шість критих возів і дванадцять волів, по одному возу від двох начальників і по одному волу від кожного, і представили це перед скинією. |
|
4
|
4
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
5
|
5
|
| возмѝ ѿ ни́хъ, и҆ да бꙋ́дꙋтъ на дѣла̀ слꙋжє́бнаѧ ски́нїи свидѣ́нїѧ: и҆ да́си ѧ҆̀ леѵі́тѡмъ, коемꙋ́ждо по є҆гѡ̀ слꙋже́нїю. | візьми від них; це буде для виконання робіт при скинії зібрання; і віддай це левитам, дивлячись за родом служби їх. |
|
6
|
6
|
| И҆ взе́мъ мѡѷсе́й колєсни́цы и҆ волы̀, дадѐ ѧ҆̀ леѵі́тѡмъ: | І взяв Мойсей вози і волів, і віддав їх левитам: |
|
7
|
7
|
| двѣ̀ колєсни́цы и҆ четы́ри волы̀ дадѐ сынѡ́мъ гирсѡ̑нимъ по слꙋ́жбамъ и҆́хъ, | два вози і чотирьох волів віддав синам Гирсоновим, за родом служби їх: |
|
8
|
8
|
| и҆ четы́ри колєсни́цы и҆ ѻ҆́смь волѡ́въ дадѐ сынѡ́мъ мера̑рїнымъ по слꙋ́жбамъ и҆́хъ, чрез̾ і҆ѳама́ра, сы́на а҆арѡ́на жерца̀: | і чотири вози і вісім волів віддав синам Мерариним, за родом служб їх, під наглядом Іфамара, сина Аарона, священика; |
|
9
|
9
|
| и҆ сынѡ́мъ каа́ѳѡвымъ не дадѐ, ꙗ҆́кѡ слꙋ̑жбы свѧта́гѡ и҆мѣ́ютъ: на ра́менахъ да воздвиза́ютъ ѧ҆̀. | а синам Каафовим не дав, тому що служба їх — носити святилище; на плечах вони повинні носити. |
|
10
|
10
|
| И҆ принесо́ша кнѧ̑зи на ѡ҆бновле́нїе ѻ҆лтарѧ̀ въ де́нь, въ ѻ҆́ньже пома́за є҆го̀, и҆ принесо́ша кнѧ̑зи да́ры своѧ̑ пред̾ ѻ҆лта́рь. | І принесли начальники жертви освячення жертовника в день помазання його, і представили начальники приношення своє перед жертовником. |
|
11
|
11
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: кнѧ́зь є҆ди́нъ на де́нь, кнѧ́зь на де́нь да принесꙋ́тъ да́ры своѧ̑ на ѡ҆бновле́нїе ѻ҆лтарѧ̀. | І сказав Господь Мойсеєві: по одному начальнику на день нехай приносять приношення своє для освячення жертовника. |
|
12
|
12
|
| И҆ бѧ́ше приносѧ́й да́ръ сво́й въ пе́рвый де́нь наассѡ́нъ сы́нъ а҆мїнада́вль, кнѧ́зь пле́мене і҆ꙋ́дина: | В перший день приніс приношення своє Наассон, син Аминадавів, від коліна Іудиного; |
|
13
|
13
|
| и҆ принесѐ да́ръ сво́й, блю́до сре́брѧно є҆ди́но, вѣ́съ є҆гѡ̀ сто̀ и҆ три́десѧть сі̑кль: ча́шꙋ є҆ди́нꙋ сре́брѧнꙋ се́дмьдесѧтъ сі̑кль, по сі́клю свѧто́мꙋ: ѻ҆боѧ̀ пѡ́лны мꙋкѝ пшени́чны спрѧ́жены съ є҆ле́емъ на же́ртвꙋ: | приношення його було: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, |
|
14
|
14
|
| ѳѷмїа́мникъ є҆ди́нъ десѧтѝ златни̑къ, по́лнъ ѳѷмїа́ма: | одна золота кадильниця у десять сиклів, наповнена курінням, |
|
15
|
15
|
| телца̀ є҆ди́наго ѿ волѡ́въ, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнца є҆ди́наго є҆динолѣ́тна во всесожже́нїе: | один телець, один баран, один однолітній агнець, для всепалення, |
|
16
|
16
|
| и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: | один козел у жертву за гріх, |
|
17
|
17
|
| и҆ на же́ртвꙋ спасе́нїѧ ю҆́ницы двѣ̀, ѻ҆внѡ́въ пѧ́ть, козлѡ́въ пѧ́ть, а҆́гницъ є҆динолѣ́тныхъ пѧ́ть: се́й да́ръ наассѡ́на сы́на а҆мїнада́влѧ. | і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Наассона, сина Аминадавового. |
|
18
|
18
|
| Во вторы́й де́нь принесѐ наѳанаи́лъ сы́нъ сѡга́ровъ, кнѧ́зь пле́мене і҆ссаха́рѧ: | На другий день приніс Нафанаїл, син Цуара, начальник [коліна] Іссахарового; |
|
19
|
19
|
| и҆ принесѐ да́ръ сво́й, блю́до сре́брѧно є҆ди́но, вѣ́съ є҆гѡ̀ сто̀ и҆ три́десѧть сі̑кль: ча́шꙋ є҆ди́нꙋ сре́брѧнꙋ се́дмьдесѧтъ сі̑кль, по сі́клю свѧто́мꙋ: ѻ҆боѧ̀ пѡ́лны мꙋкѝ пшени́чны спрѧ́жены съ є҆ле́емъ на же́ртвꙋ: | він приніс від себе приношення: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одну срібну чашу в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, |
|
20
|
20
|
| ѳѷмїа́мникъ є҆ди́нъ десѧтѝ златни̑къ, по́лнъ ѳѷмїа́ма: | одну золоту кадильницю в десять сиклів, наповнену курінням, |
|
21
|
21
|
| телца̀ є҆ди́наго ѿ волѡ́въ, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнца є҆ди́наго є҆динолѣ́тна во всесожже́нїе: | одного тельця, одного барана, одного однолітнього агнця, у всепалення, |
|
22
|
22
|
| и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: | одного козла в жертву за гріх, |
|
23
|
23
|
| и҆ на же́ртвꙋ спасе́нїѧ ю҆́ницы двѣ̀, ѻ҆внѡ́въ пѧ́ть, козлѡ́въ пѧ́ть, а҆́гницъ є҆динолѣ́тныхъ пѧ́ть: се́й да́ръ наѳанаи́ла сы́на сѡга́рова. | і в жертву мирну двох волів, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Нафанаїла, сина Цуарового. |
|
24
|
24
|
| Въ тре́тїй де́нь кнѧ́зь сынѡ́въ завꙋлѡ́нихъ, є҆лїа́въ сы́нъ хелѡ́новъ: | В третій день начальник синів Завулонових Елиав, син Хелона; |
|
25
|
25
|
| да́ръ є҆гѡ̀ блю́до сре́брѧно є҆ди́но, вѣ́съ є҆гѡ̀ сто̀ и҆ три́десѧть сі̑кль: ча́шꙋ є҆ди́нꙋ сре́брѧнꙋ се́дмьдесѧтъ сі̑кль, по сі́клю свѧто́мꙋ: ѻ҆боѧ̀ пѡ́лны мꙋкѝ пшени́чны спрѧ́жены съ є҆ле́емъ на же́ртвꙋ: | приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, |
|
26
|
26
|
| ѳѷмїа́мникъ є҆ди́нъ десѧтѝ златни̑къ, по́лнъ ѳѷмїа́ма: | одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, |
|
27
|
27
|
| телца̀ є҆ди́наго ѿ волѡ́въ, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнца є҆ди́наго є҆динолѣ́тна во всесожже́нїе: | один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, |
|
28
|
28
|
| и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: | один козел у жертву за гріх, |
|
29
|
29
|
| и҆ на же́ртвꙋ спасе́нїѧ ю҆́ницы двѣ̀, ѻ҆внѡ́въ пѧ́ть, козлѡ́въ пѧ́ть, а҆́гницъ є҆динолѣ́тныхъ пѧ́ть: се́й да́ръ є҆лїа́ва сы́на хелѡ́нова. | і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Елиава, сина Хелонового. |
|
30
|
30
|
| Въ четве́ртый де́нь кнѧ́зь сынѡ́въ рꙋви́млихъ, є҆лїсꙋ́ръ сы́нъ седїꙋ́ровъ: | В четвертий день начальник синів Рувимових Елицур, син Шедеурів; |
|
31
|
31
|
| да́ръ є҆гѡ̀ блю́до сре́брѧно є҆ди́но, вѣ́съ є҆гѡ̀ сто̀ и҆ три́десѧть сі̑кль: ча́шꙋ є҆ди́нꙋ сре́брѧнꙋ се́дмьдесѧтъ сі̑кль, по сі́клю свѧто́мꙋ: ѻ҆боѧ̀ пѡ́лны мꙋкѝ пшени́чны спрѧ́жены съ є҆ле́емъ на же́ртвꙋ: | приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, |
|
32
|
32
|
| ѳѷмїа́мникъ є҆ди́нъ десѧтѝ златни̑къ, по́лнъ ѳѷмїа́ма: | одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, |
|
33
|
33
|
| телца̀ є҆ди́наго ѿ волѡ́въ, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнца є҆ди́наго є҆динолѣ́тна во всесожже́нїе: | один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, |
|
34
|
34
|
| и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: | один козел у жертву за гріх, |
|
35
|
35
|
| и҆ на же́ртвꙋ спасе́нїѧ ю҆́ницы двѣ̀, ѻ҆внѡ́въ пѧ́ть, козлѡ́въ пѧ́ть, а҆́гницъ є҆динолѣ́тныхъ пѧ́ть: се́й да́ръ є҆лїсꙋ́ра сы́на седїꙋ́рова. | і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів і п’ять однолітніх агнців; ось приношення Елицура, сина Шедеурового. |
|
36
|
36
|
| Въ пѧ́тый де́нь кнѧ́зь сынѡ́въ сѷмеѡ́нихъ, саламїи́лъ сы́нъ сꙋрїсада́иль: | У п’ятий день начальник синів Симеонових Шелумиїл, син Цуришаддая; |
|
37
|
37
|
| да́ръ є҆гѡ̀ блю́до сре́брѧно є҆ди́но, вѣ́съ є҆гѡ̀ сто̀ и҆ три́десѧть сі̑кль: ча́шꙋ є҆ди́нꙋ сре́брѧнꙋ се́дмьдесѧтъ сі̑кль, по сі́клю свѧто́мꙋ: ѻ҆боѧ̀ пѡ́лны мꙋкѝ пшени́чны спрѧ́жены съ є҆ле́емъ на же́ртвꙋ: | приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, |
|
38
|
38
|
| ѳѷмїа́мникъ є҆ди́нъ десѧтѝ златни̑къ, по́лнъ ѳѷмїа́ма: | одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, |
|
39
|
39
|
| телца̀ є҆ди́наго ѿ волѡ́въ, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнца є҆ди́наго є҆динолѣ́тна во всесожже́нїе: | один телець, один баран, один однолітний агнець, у всепалення, |
|
40
|
40
|
| и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: | один козел у жертву за гріх, |
|
41
|
41
|
| и҆ на же́ртвꙋ спасе́нїѧ ю҆́ницы двѣ̀, ѻ҆внѡ́въ пѧ́ть, козлѡ́въ пѧ́ть, а҆́гницъ є҆динолѣ́тныхъ пѧ́ть: се́й да́ръ саламїи́ла сы́на сꙋрїсада́илѧ. | і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів і п’ять однолітніх агнців; ось приношення Шелумиїла, сина Цуришаддаєвого. |
|
42
|
42
|
| Въ шесты́й де́нь кнѧ́зь сынѡ́въ га́довыхъ, є҆лїса́фъ сы́нъ рагꙋи́левъ: | В шостий день начальник синів Гадових Елиасаф, син Регуїла; |
|
43
|
43
|
| да́ръ є҆гѡ̀ блю́до сре́брѧно є҆ди́но, вѣ́съ є҆гѡ̀ сто̀ и҆ три́десѧть сі̑кль: ча́шꙋ є҆ди́нꙋ сре́брѧнꙋ се́дмьдесѧтъ сі̑кль, по сі́клю свѧто́мꙋ: ѻ҆боѧ̀ пѡ́лны мꙋкѝ пшени́чны спрѧ́жены съ є҆ле́емъ на же́ртвꙋ: | приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, |
|
44
|
44
|
| ѳѷмїа́мникъ є҆ди́нъ десѧтѝ златни̑къ, по́лнъ ѳѷмїа́ма: | одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, |
|
45
|
45
|
| телца̀ є҆ди́наго ѿ волѡ́въ, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнца є҆ди́наго є҆динолѣ́тна во всесожже́нїе: | один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, |
|
46
|
46
|
| и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: | один козел у жертву за гріх, |
|
47
|
47
|
| и҆ на же́ртвꙋ спасе́нїѧ ю҆́ницы двѣ̀, ѻ҆внѡ́въ пѧ́ть, козлѡ́въ пѧ́ть, а҆́гницъ є҆динолѣ́тныхъ пѧ́ть: се́й да́ръ є҆лїса́фа сы́на рагꙋи́лева. | і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів і п’ять однолітніх агнців; ось приношення Елиасафа, сина Регуїлового. |
|
48
|
48
|
| Въ седмы́й де́нь кнѧ́зь сынѡ́въ є҆фре́млихъ, є҆лїсама̀ сы́нъ є҆мїꙋ́довъ: | У сьомий день начальник синів Єфремових Елишама, син Аммиуда. |
|
49
|
49
|
| да́ръ є҆гѡ̀ блю́до сре́брѧно є҆ди́но, вѣ́съ є҆гѡ̀ сто̀ и҆ три́десѧть сі̑кль: ча́шꙋ є҆ди́нꙋ сре́брѧнꙋ се́дмьдесѧтъ сі̑кль, по сі́клю свѧто́мꙋ: ѻ҆боѧ̀ пѡ́лны мꙋкѝ пшени́чны спрѧ́жены съ є҆ле́емъ на же́ртвꙋ: | Приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, |
|
50
|
50
|
| ѳѷмїа́мникъ є҆ди́нъ десѧтѝ златни̑къ, по́лнъ ѳѷмїа́ма: | одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, |
|
51
|
51
|
| телца̀ є҆ди́наго ѿ волѡ́въ, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнца є҆ди́наго є҆динолѣ́тна во всесожже́нїе: | один телець, один баран, один однолітний агнець, у всепалення, |
|
52
|
52
|
| и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: | один козел у жертву за гріх, |
|
53
|
53
|
| и҆ на же́ртвꙋ спасе́нїѧ ю҆́ницы двѣ̀, ѻ҆внѡ́въ пѧ́ть, козлѡ́въ пѧ́ть, а҆́гницъ є҆динолѣ́тныхъ пѧ́ть: се́й да́ръ є҆лїсамы̀ сы́на є҆мїꙋ́дова. | і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Елишами, сина Аммиудового. |
|
54
|
54
|
| Въ ѻ҆смы́й де́нь кнѧ́зь сынѡ́въ манассі́иныхъ, гамалїи́лъ сы́нъ фадассꙋ́ровъ: | У восьмий день начальник синів Манассіїних Гамалиїл, син Педацура. |
|
55
|
55
|
| да́ръ є҆гѡ̀ блю́до сре́брѧно є҆ди́но, вѣ́съ є҆гѡ̀ сто̀ и҆ три́десѧть сі̑кль: ча́шꙋ є҆ди́нꙋ сре́брѧнꙋ се́дмьдесѧтъ сі̑кль, по сі́клю свѧто́мꙋ: ѻ҆боѧ̀ пѡ́лны мꙋкѝ пшени́чны спрѧ́жены съ є҆ле́емъ на же́ртвꙋ: | Приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, |
|
56
|
56
|
| ѳѷмїа́мникъ є҆ди́нъ десѧтѝ златни̑къ, по́лнъ ѳѷмїа́ма: | одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, |
|
57
|
57
|
| телца̀ є҆ди́наго ѿ волѡ́въ, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнца є҆ди́наго є҆динолѣ́тна во всесожже́нїе: | один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, |
|
58
|
58
|
| и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: | один козел у жертву за гріх, |
|
59
|
59
|
| и҆ на же́ртвꙋ спасе́нїѧ ю҆́ницы двѣ̀, ѻ҆внѡ́въ пѧ́ть, козлѡ́въ пѧ́ть, а҆́гницъ є҆динолѣ́тныхъ пѧ́ть: се́й да́ръ гамалїи́ла сы́на фадассꙋ́рова. | і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Гамалиїла, сина Педацурового. |
|
60
|
60
|
| Въ девѧ́тый де́нь кнѧ́зь сынѡ́въ венїамі́нихъ, а҆вїда́нъ сы́нъ гадеѡ́нинъ: | В дев’ятий день начальник синів Веніамінових Авидан, син Гидеонія; |
|
61
|
61
|
| да́ръ є҆гѡ̀ блю́до сре́брѧно є҆ди́но, вѣ́съ є҆гѡ̀ сто̀ и҆ три́десѧть сі̑кль: ча́шꙋ є҆ди́нꙋ сре́брѧнꙋ се́дмьдесѧтъ сі̑кль, по сі́клю свѧто́мꙋ: ѻ҆боѧ̀ пѡ́лны мꙋкѝ пшени́чны спрѧ́жены съ є҆ле́емъ на же́ртвꙋ: | приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, |
|
62
|
62
|
| ѳѷмїа́мникъ є҆ди́нъ десѧтѝ златни̑къ, по́лнъ ѳѷмїа́ма: | одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, |
|
63
|
63
|
| телца̀ є҆ди́наго ѿ волѡ́въ, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнца є҆ди́наго є҆динолѣ́тна во всесожже́нїе: | один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, |
|
64
|
64
|
| и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: | один козел в жертву за гріх, |
|
65
|
65
|
| и҆ на же́ртвꙋ спасе́нїѧ ю҆́ницы двѣ̀, ѻ҆внѡ́въ пѧ́ть, козлѡ́въ пѧ́ть, а҆́гницъ є҆динолѣ́тныхъ пѧ́ть: се́й да́ръ а҆вїда́на, сы́на гадеѡ́нина. | й у жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Авидана, сина Гидеонієвого. |
|
66
|
66
|
| Въ десѧ́тый де́нь кнѧ́зь сынѡ́въ да́новыхъ, а҆хїе́зеръ сы́нъ а҆мїсада́инъ: | В десятий день начальник синів Данових Ахиєзер, син Аммишаддая; |
|
67
|
67
|
| да́ръ є҆гѡ̀ блю́до сре́брѧно є҆ди́но, вѣ́съ є҆гѡ̀ сто̀ и҆ три́десѧть сі̑кль: ча́шꙋ є҆ди́нꙋ сре́брѧнꙋ се́дмьдесѧтъ сі̑кль, по сі́клю свѧто́мꙋ: ѻ҆боѧ̀ пѡ́лны мꙋкѝ пшени́чны спрѧ́жены съ є҆ле́емъ на же́ртвꙋ: | приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, |
|
68
|
68
|
| ѳѷмїа́мникъ є҆ди́нъ десѧтѝ златни̑къ, по́лнъ ѳѷмїа́ма: | одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, |
|
69
|
69
|
| телца̀ є҆ди́наго ѿ волѡ́въ, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнца є҆ди́наго є҆динолѣ́тна во всесожже́нїе: | один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, |
|
70
|
70
|
| и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: | один козел у жертву за гріх, |
|
71
|
71
|
| и҆ на же́ртвꙋ спасе́нїѧ ю҆́ницы двѣ̀, ѻ҆внѡ́въ пѧ́ть, козлѡ́въ пѧ́ть, а҆́гницъ є҆динолѣ́тныхъ пѧ́ть: се́й да́ръ а҆хїе́зера сы́на а҆мїсада́ина. | і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Ахиєзера, сина Аммишаддаєвого. |
|
72
|
72
|
| Въ первыйна́десѧть де́нь кнѧ́зь сынѡ́въ а҆си́ровыхъ, фагаїи́лъ сы́нъ є҆хра́нь: | В одинадцятий день начальник синів Асирових Пагиїл, син Охрана; |
|
73
|
73
|
| да́ръ є҆гѡ̀ блю́до сре́брѧно є҆ди́но, вѣ́съ є҆гѡ̀ сто̀ и҆ три́десѧть сі̑кль: ча́шꙋ є҆ди́нꙋ сре́брѧнꙋ се́дмьдесѧтъ сі̑кль, по сі́клю свѧто́мꙋ: ѻ҆боѧ̀ пѡ́лны мꙋкѝ пшени́чны спрѧ́жены съ є҆ле́емъ на же́ртвꙋ: | приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, |
|
74
|
74
|
| ѳѷмїа́мникъ є҆ди́нъ десѧтѝ златни̑къ, по́лнъ ѳѷмїа́ма: | одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, |
|
75
|
75
|
| телца̀ є҆ди́наго ѿ волѡ́въ, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнца є҆ди́наго є҆динолѣ́тна во всесожже́нїе: | один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, |
|
76
|
76
|
| и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: | один козел у жертву за гріх, |
|
77
|
77
|
| и҆ на же́ртвꙋ спасе́нїѧ ю҆́ницы двѣ̀, ѻ҆внѡ́въ пѧ́ть, козлѡ́въ пѧ́ть, а҆́гницъ є҆динолѣ́тныхъ пѧ́ть: се́й да́ръ фагаїи́ла сы́на є҆хра́нѧ. | і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Пагиїла, сина Охранового. |
|
78
|
78
|
| Во вторыйна́десѧть де́нь кнѧ́зь сынѡ́въ нефѳалі́млихъ, а҆хїре́й сы́нъ є҆на́нь: | У дванадцятий день начальник синів Неффалимових Ахира, син Енана; |
|
79
|
79
|
| да́ръ є҆гѡ̀ блю́до сре́брѧно є҆ди́но, вѣ́съ є҆гѡ̀ сто̀ и҆ три́десѧть сі̑кль: ча́шꙋ є҆ди́нꙋ сре́брѧнꙋ се́дмьдесѧтъ сі̑кль, по сі́клю свѧто́мꙋ: ѻ҆боѧ̀ пѡ́лны мꙋкѝ пшени́чны спрѧ́жены съ є҆ле́емъ на же́ртвꙋ: | приношення його: одне срібне блюдо, вагою в сто тридцять сиклів, одна срібна чаша в сімдесят сиклів, за сиклем священним, наповнені пшеничним борошном, змішаним з єлеєм, для приношення хлібного, |
|
80
|
80
|
| ѳѷмїа́мникъ є҆ди́нъ десѧтѝ златни̑къ, по́лнъ ѳѷмїа́ма: | одна золота кадильниця в десять сиклів, наповнена курінням, |
|
81
|
81
|
| телца̀ є҆ди́наго ѿ волѡ́въ, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнца є҆ди́наго є҆динолѣ́тна во всесожже́нїе: | один телець, один баран, один однолітній агнець, у всепалення, |
|
82
|
82
|
| и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: | один козел у жертву за гріх, |
|
83
|
83
|
| и҆ на же́ртвꙋ спасе́нїѧ ю҆́ницы двѣ̀, ѻ҆внѡ́въ пѧ́ть, козлѡ́въ пѧ́ть, а҆́гницъ є҆динолѣ́тныхъ пѧ́ть: се́й да́ръ а҆хїре́а сы́на є҆на́нѧ. | і в жертву мирну два воли, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однолітніх агнців; ось приношення Ахири, сина Енанового. |
|
84
|
84
|
| Сїѐ ѡ҆бновле́нїе ѻ҆лтарѧ̀, въ ѻ҆́ньже де́нь пома́за є҆го̀, ѿ кнѧзе́й сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, блю́дъ сре́брѧныхъ двана́десѧть, ча́шъ сре́брѧныхъ двана́десѧть, ѳѷмїа́мникѡвъ златы́хъ двана́десѧть: | Ось приношення від начальників Ізраїлевих при освяченні жертовника в день помазання його: дванадцять срібних блюд, дванадцять срібних чаш, дванадцять золотих кадильниць; |
|
85
|
85
|
| по ст҃ꙋ и҆ три́десѧти сі̑кль въ ко́емждо блю́дѣ, и҆ по седми́десѧти сі̑кль ча́ша є҆ди́на: всегѡ̀ сребра̀ въ сосꙋ́дѣхъ двѣ̀ ты́сѧщы четы́реста сі́клєвъ, по сі́клю свѧто́мꙋ: | по сто тридцять сиклів срібла в кожнім блюді і по сімдесят у кожній чаші: отже, всього срібла в цих сосудах дві тисячі чотириста сиклів, за сиклем священним; |
|
86
|
86
|
| ѳѷмїа́мникѡвъ златы́хъ двана́десѧть по́лныхъ ѳѷмїа́ма, по десѧтѝ златни̑къ въ ко́емждо ѳѷмїа́мникѣ, по сі́клю свѧто́мꙋ: всегѡ̀ зла́та въ ѳѷмїа́мницѣхъ сто̀ и҆ два́десѧть златни̑къ. | золотих кадильниць, наповнених курінням, дванадцять, у кожній кадильниці по десять сиклів, за сиклем священним: усього золота в кадильницях сто двадцять сиклів; |
|
87
|
87
|
| Всѣ́хъ говѧ́дъ во всесожже́нїе, телцѡ́въ двана́десѧть, ѻ҆внѡ́въ двана́десѧть, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ двана́десѧть, и҆ жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ: и҆ козлѡ́въ ѿ ко́зъ двана́десѧть, грѣха̀ ра́ди: | у всепалення всього дванадцять тельців із великої худоби, дванадцять баранів, дванадцять однолітніх агнців і до них хлібне приношення, і в жертву за гріх дванадцять козлів, |
|
88
|
88
|
| всѣ́хъ говѧ́дъ на же́ртвꙋ спасе́нїѧ, ю҆́ницъ два́десѧть четы́ре, ѻ҆внѡ́въ шестьдесѧ́тъ, козлѡ́въ є҆динолѣ́тныхъ шестьдесѧ́тъ, а҆́гницъ є҆динолѣ́тныхъ непоро́чныхъ шестьдесѧ́тъ. Сїѐ ѡ҆бновле́нїе ѻ҆лтарѧ̀, по и҆сполне́нїи рꙋ́къ є҆гѡ̀ и҆ по пома́занїи є҆гѡ̀. | і в жертву мирну всього з великої худоби двадцять чотири тельці, шістдесят баранів, шістдесят [однолітніх] козлів, шістдесят однолітніх агнців [без вад]; ось приношення при освяченні жертовника після помазання його. |
|
89
|
89
|
| Є҆гда̀ вхожда́ше мѡѷсе́й въ ски́нїю свидѣ́нїѧ глаго́лати є҆мꙋ̀, и҆ оу҆слы́ша гла́съ гдⷭ҇а, гл҃юща къ немꙋ̀ свы́ше ѡ҆чисти́лища, є҆́же є҆́сть над̾ ковче́гомъ свидѣ́нїѧ междꙋ̀ двѣма̀ херꙋві̑мы: и҆ гл҃аше къ немꙋ̀. | Коли Мойсей входив у скинію зібрання, щоб говорити з Господом, чув голос, який говорив до нього з кришки, що над ковчегом одкровення між двома херувимами, і він говорив йому. |
|
Глава́ и҃
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
2
|
2
|
| глаго́ли а҆арѡ́нꙋ и҆ рече́ши къ немꙋ̀: є҆гда̀ поста́виши свѣти̑ла, ѿ страны̀ спредѝ свѣти́лника да свѣ́тѧтъ се́дмь свѣти̑ла. | оголоси Аарону і скажи йому: коли ти будеш запалювати лампади, то на передній стороні світильника повинні горіти сім лампад. |
|
3
|
3
|
| И҆ сотворѝ та́кѡ а҆арѡ́нъ: ѿ є҆ди́ныѧ страны̀ спредѝ свѣти́лника возжжѐ свѣти̑ла є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю. | Аарон так і зробив: на передній стороні світильника запалив лампади його, як повелів Господь Мойсеєві. |
|
4
|
4
|
| И҆ сїѐ оу҆строе́нїе свѣти́лника: слїѧ́но зла́то сте́бль є҆гѡ̀ и҆ крі́ны є҆гѡ̀, слїѧ́но всѐ: по ѡ҆́бразꙋ, є҆го́же показа̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю, та́кѡ сотворѝ свѣти́лникъ. | І ось будова світильника: карбований він із золота, від стебла його і до квітів карбований; за образом, який показав Господь Мойсеєві, він зробив світильник. |
|
5
|
5
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
6
|
6
|
| поимѝ леѵі́ты ѿ среды̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ да ѡ҆чи́стиши ѧ҆̀: | візьми левитів із середовища синів Ізраїлевих і очисти їх; |
|
7
|
7
|
| и҆ си́це да сотвори́ши и҆̀мъ ѡ҆чище́нїе и҆́хъ: покропи́ши на ни́хъ во́дꙋ ѡ҆чище́нїѧ, и҆ да взы́детъ бри́тва на всѐ тѣ́ло и҆́хъ, и҆ и҆сперꙋ́тъ ри̑зы своѧ̑, и҆ чи́сти бꙋ́дꙋтъ: | а щоб очистити їх, вчини з ними так: окропи їх очищувальною водою, і нехай вони поголять бритвою все тіло своє і вимиють одяг свій, і будуть чисті; |
|
8
|
8
|
| и҆ да во́змꙋтъ телца̀ є҆ди́наго ѿ волѡ́въ, и҆ сегѡ̀ же́ртвꙋ мꙋкѝ пшени́чны, спрѧ́жены съ є҆ле́емъ, и҆ телца̀ є҆динолѣ́тна ѿ волѡ́въ да во́змеши грѣха̀ ра́ди: | і нехай візьмуть тельця і хлібне приношення до нього, пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, й іншого тельця візьми в жертву за гріх; |
|
9
|
9
|
| и҆ да приведе́ши леѵі́ты пред̾ ски́нїю свидѣ́нїѧ, и҆ собере́ши ве́сь со́нмъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: | і приведи левитів перед скинію зібрання; і збери всю громаду синів Ізраїлевих |
|
10
|
10
|
| и҆ приведе́ши леѵі́ты пред̾ гдⷭ҇а, и҆ да возложа́тъ сы́нове і҆и҃лстїи рꙋ́ки своѧ̑ на леѵі́ты: | і приведи левитів їх перед Господом, і нехай покладуть сини Ізраїлеві руки свої на левитів; |
|
11
|
11
|
| и҆ да ѿлꙋчи́тъ а҆арѡ́нъ леѵі́ты ѿда́нїе пред̾ гдⷭ҇а ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ да слꙋ́жатъ слꙋ̑жбы гдⷭ҇ви: | Аарон же нехай звершить над левитами посвяту їх перед Господом від синів Ізраїлевих, щоб відправляли вони служіння Господу; |
|
12
|
12
|
| леѵі́ти же да возложа́тъ рꙋ́ки на главы̑ телцє́въ: и҆ да сотвори́ши є҆ди́наго ѡ҆ грѣсѣ̀ и҆ є҆ди́наго во всесожже́нїе гдⷭ҇ꙋ, оу҆ми́лостивити ѡ҆ ни́хъ: | а левити нехай покладуть руки свої на голову тельців, і принеси одного в жертву за гріх, а іншого у всепалення Господу, для очищення левитів; |
|
13
|
13
|
| и҆ поста́виши леѵі́ты пред̾ гдⷭ҇емъ и҆ пред̾ а҆арѡ́номъ и҆ пред̾ сынмѝ є҆гѡ̀, и҆ ѿда́си ѧ҆̀ ѿда́нїе гдⷭ҇ꙋ: | і постав левитів перед Аароном і перед синами його, і зверши над ними посвяту їх Господу; |
|
14
|
14
|
| и҆ да ѿлꙋчи́ши леѵі́ты ѿ среды̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ бꙋ́дꙋтъ мнѣ̀: | і так відокрем левитів від синів Ізраїлевих, щоб левити були Моїми. |
|
15
|
15
|
| и҆ по си́хъ да вни́дꙋтъ леѵі́ты дѣ́лати дѣла̀ ски́нїи свидѣ́нїѧ: и҆ да ѡ҆чи́стиши и҆̀хъ, и҆ ѿда́си ѧ҆̀ пред̾ гдⷭ҇емъ: ꙗ҆́кѡ ѿда́нїе ѿданы̀ сі́и мнѣ̀ сꙋ́ть ѿ среды̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: | Після цього ввійдуть левити служити скинії зібрання, коли ти очистиш їх і звершиш над ними посвячення їх; тому що вони віддані Мені з синів Ізраїлевих: |
|
16
|
16
|
| вмѣ́стѡ ѿверза́ющихъ всѧ̑ка ложесна̀ пе́рвенцєвъ всѣ́хъ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, прїѧ́хъ ѧ҆̀ себѣ̀: | замість усіх первістків із синів Ізраїлевих, що розкривають усякі утроби, Я беру їх Собі; |
|
17
|
17
|
| ꙗ҆́кѡ мнѣ̀ є҆́сть всѧ́къ пе́рвенецъ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, ѿ человѣ́ка до скота̀: въ де́нь въ ѻ҆́ньже порази́хъ всѧ́каго пе́рвенца въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, ѡ҆ст҃и́хъ ѧ҆̀ себѣ̀, | бо Мої всі первістки з синів Ізраїлевих, від людини до худоби: у той день, коли Я уразив усіх первістків у землі Єгипетській, Я освятив їх Собі |
|
18
|
18
|
| и҆ взѧ́хъ леѵі́ты вмѣ́стѡ всѧ́кагѡ пе́рвенца сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, | і взяв левитів замість усіх первістків у синів Ізраїлевих; |
|
19
|
19
|
| и҆ ѿда́хъ леѵі́ты ѿда́нїемъ а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀ ѿ среды̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ дѣ́лати дѣла̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ и҆ оу҆милостивлѧ́ти ѡ҆ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ: да не бꙋ́детъ ꙗ҆́зва на сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ, внегда̀ пристꙋпа́ти и҆̀мъ къ ст҃ы̑мъ. | і віддав левитів Аарону і синам його із середовища синів Ізраїлевих, щоб вони відправляли служби за синів Ізраїлевих при скинії зібрання і служили охороною для синів Ізраїлевих, щоб не спостигло синів Ізраїлевих ураження, коли б сини Ізраїлеві приступили до святилища. |
|
20
|
20
|
| И҆ сотворѝ мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ и҆ ве́сь со́нмъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ леѵі́тѡмъ, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю ѡ҆ леѵі́тѣхъ, та́кѡ сотвори́ша и҆̀мъ сы́нове і҆и҃лєвы. | І зробили так Мойсей і Аарон і вся громада синів Ізраїлевих з левитами: як повелів Господь Мойсеєві про левитів, так і зробили з ними сини Ізраїлеві. |
|
21
|
21
|
| И҆ ѡ҆чи́стишасѧ леѵі́ти и҆ и҆спра́ша ри̑зы своѧ̑: и҆ ѿдадѐ ѧ҆̀ а҆арѡ́нъ ѿда́нїе пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ помоли́сѧ ѡ҆ ни́хъ а҆арѡ́нъ, ѡ҆чище́нїѧ ра́ди и҆́хъ. | І очистилися левити й омили одяг свій, і звершив над ними Аарон посвяту їх перед Господом, і очистив їх Аарон, щоб зробити їх чистими; |
|
22
|
22
|
| И҆ по си́хъ внидо́ша леѵі́ти слꙋжи́ти слꙋ̑жбы своѧ̑ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ пред̾ а҆арѡ́номъ и҆ пред̾ сы̑ны є҆гѡ̀: ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю ѡ҆ леѵі́тѣхъ, та́кѡ сотвори́ша и҆̀мъ. | після цього ввійшли левити відправляти служби свої в скинії зібрання перед Аароном і перед синами його. Як повелів Господь Мойсеєві про левитів, так і зробили вони з ними. |
|
23
|
23
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
24
|
24
|
| сїѐ є҆́сть є҆́же ѡ҆ леѵі́тѣхъ: ѿ два́десѧти пѧтѝ лѣ́тъ и҆ вы́шше, да вни́дꙋтъ слꙋжи́ти слꙋже́нїе въ ски́нїи свидѣ́нїѧ: | ось закон про левитів: від двадцяти п’яти років і вище повинні вступати вони в службу для робіт при скинії зібрання, |
|
25
|
25
|
| и҆ ѿ пѧти́десѧти лѣ́тъ да ѿста́нꙋтъ ѿ слꙋже́нїѧ и҆ не слꙋ́жатъ ктомꙋ̀. | а в п’ятдесят років повинні припиняти виконання робіт і більш не працювати: |
|
26
|
26
|
| И҆ да слꙋ́жатъ бра́тїѧ є҆гѡ̀ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ є҆́же стрещѝ стра̑жи, дѣ́лъ же да не дѣ́лаютъ. Та́кѡ сотвори́ши леѵі́тѡмъ въ стра́жахъ и҆́хъ. | тоді нехай допомагають вони братам своїм утримувати варту при скинії зібрання, працювати ж — нехай не працюють; так чини з левитами стосовно служіння їх. |
|
Глава́ ѳ҃
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| И҆ гл҃а гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю въ пꙋсты́ни сїна́йстѣй, во второ́е лѣ́то и҆зше́дшымъ и҆̀мъ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, въ пе́рвый мцⷭ҇ъ, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві в пустелі Синайській на другий рік після виходу їх із землі Єгипетської, у перший місяць, говорячи: |
|
2
|
2
|
| рцы̀ да сотворѧ́тъ сы́нове і҆и҃лстїи па́схꙋ во вре́мѧ є҆ѧ̀, | нехай сини Ізраїлеві звершать Пасху в призначений для неї час: |
|
3
|
3
|
| въ четвертыйна́десѧть де́нь мцⷭ҇а пе́рвагѡ къ ве́черꙋ, и҆ сотвори́ши ю҆̀ во вре́мѧ є҆ѧ̀: по зако́нꙋ є҆ѧ̀ и҆ по оу҆ста́вꙋ є҆ѧ̀ сотвори́ши ю҆̀. | у чотирнадцятий день цього місяця ввечері звершіть її в призначений для неї час, за всіма постановами і за всіма обрядами її звершіть її. |
|
4
|
4
|
| И҆ речѐ мѡѷсе́й сынѡ́мъ і҆и҃лтєскимъ сотвори́ти па́схꙋ. | І сказав Мойсей синам Ізраїлевим, щоб звершили Пасху. |
|
5
|
5
|
| И҆ сотвори́ша па́схꙋ, начина́ющꙋсѧ пе́рвомꙋ мцⷭ҇ꙋ въ четвертыйна́десѧть де́нь въ пꙋсты́ни сїна́йстѣй: ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю, та́кѡ сотвори́ша сы́нове і҆и҃лєвы. | І звершили вони Пасху в перший місяць, у чотирнадцятий день місяця ввечері, у пустелі Синайській: в усьому, як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїлеві. |
|
6
|
6
|
| И҆ прїидо́ша мꙋ́жїе, и҆̀же бѧ́хꙋ нечи́сти ѡ҆ дꙋшѝ человѣ́чи, и҆ не можа́хꙋ сотвори́ти па́схи въ то́й де́нь: и҆ прїидо́ша пред̾ мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на въ то́й де́нь. | Були люди, які були нечисті від дотику до мертвих тіл людських, і не могли звершити Пасху в той день; і прийшли вони до Мойсея й Аарона в той день, |
|
7
|
7
|
| И҆ реко́ша мꙋ́жїе ѻ҆́нїи къ немꙋ̀: мы̀ нечи́сти є҆смы̀ ѡ҆ дꙋшѝ человѣ́чи: є҆да̀ оу҆̀бо лиши́мсѧ принестѝ да́ръ гдⷭ҇ꙋ во вре́мѧ своѐ посредѣ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ; | і сказали йому ті люди: ми нечисті від дотику до мертвих тіл людських; для чого нас позбавляти того, щоб ми принесли приношення Господу в призначений час серед синів Ізраїлевих? |
|
8
|
8
|
| И҆ речѐ мѡѷсе́й къ ни̑мъ: ста́ните тꙋ̀, да оу҆слы́шꙋ, что̀ повели́тъ гдⷭ҇ь ѡ҆ ва́съ. | І сказав їм Мойсей: постійте, я послухаю, що повелить про вас Господь. |
|
9
|
9
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
10
|
10
|
| рцы̀ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, глаго́лѧ: человѣ́къ человѣ́къ, и҆́же а҆́ще бꙋ́детъ нечи́стъ ѡ҆ дꙋшѝ человѣ́чи, и҆лѝ на пꙋтѝ дале́че, и҆лѝ въ ва́съ, и҆лѝ въ ро́дѣхъ ва́шихъ, и҆ да сотвори́тъ па́схꙋ гдⷭ҇ꙋ, | скажи синам Ізраїлевим: якщо хто з вас або з нащадків ваших буде нечистий від доторкання до мертвого тіла, або буде в далекій дорозі, то і він повинен звершити Пасху Господню; |
|
11
|
11
|
| въ мцⷭ҇ъ вторы́й, въ четвертыйна́десѧть де́нь (мцⷭ҇а) къ ве́черꙋ да сотворѧ́тъ ю҆̀, со ѡ҆прѣснѡ́ки и҆ съ го́рькимъ ѕе́лїемъ да снѣдѧ́тъ ю҆̀: | у чотирнадцятий день другого місяця ввечері нехай такі звершать її і з опрісноками і гіркими травами нехай їдять її; |
|
12
|
12
|
| да не ѡ҆ста́вѧтъ ѿ неѧ̀ на оу҆́трїе, и҆ ко́сти да не сокрꙋша́тъ ѿ неѧ̀, по всемꙋ̀ зако́нꙋ па́схи да сотворѧ́тъ ю҆̀. | і нехай не залишають від неї до ранку і кістки її не розтрощують; нехай звершать її за всіма уставами про Пасху; |
|
13
|
13
|
| И҆ человѣ́къ, и҆́же а҆́ще чи́стъ бꙋ́детъ, и҆ на пꙋтѝ дале́че нѣ́сть, и҆ ѡ҆ста́витъ сотвори́ти па́схꙋ, потреби́тсѧ дꙋша̀ та̀ ѿ люді́й свои́хъ: ꙗ҆́кѡ да́ра гдⷭ҇ви не принесѐ во вре́мѧ своѐ, грѣ́хъ сво́й прїи́метъ человѣ́къ то́й. | а хто чистий і не знаходиться в [далекій] дорозі і не звершить Пасхи, — знищиться душа та з народу свого, тому що він не приніс приношення Господу у свій час: понесе на собі гріх людина та; |
|
14
|
14
|
| А҆́ще же прїи́детъ къ ва́мъ пришле́цъ въ зе́млю ва́шꙋ и҆ сотвори́тъ па́схꙋ гдⷭ҇ꙋ, по зако́нꙋ па́схи и҆ по чи́нꙋ є҆ѧ̀, та́кѡ сотвори́тъ ю҆̀: зако́нъ є҆ди́нъ да бꙋ́детъ ва́мъ и҆ прише́лцꙋ и҆ тꙋзе́мцꙋ. | якщо буде жити у вас прибулець, то і він повинен звершити Пасху Господню: за уставом про Пасху і за обрядом її він повинен звершити її; один устав нехай буде у вас і для прибульця і для тубільця. |
|
15
|
15
|
| И҆ въ де́нь, въ ѻ҆́ньже поста́висѧ ски́нїѧ, покры̀ ѡ҆́блакъ ски́нїю и҆ до́мъ свидѣ́нїѧ: ѿ ве́чера же бѧ́ше над̾ ски́нїею а҆́ки ви́дъ ѻ҆́гненъ до заꙋ́трїѧ: | У той день, коли поставлена була скинія, хмара покрила скинію одкровення, і з вечора над скинією ніби вогонь видний був до самого ранку. |
|
16
|
16
|
| та́кѡ быва́ше всегда̀: ѡ҆́блакъ покрыва́ше ю҆̀ въ де́нь, и҆ ви́дъ ѻ҆́гненъ но́щїю: | Так було і завжди: хмара покривала її [удень] і подоба вогню вночі. |
|
17
|
17
|
| и҆ є҆гда̀ восхожда́ше ѡ҆́блакъ ѿ ски́нїи, и҆ по си́хъ воздвиза́хꙋсѧ сы́нове і҆и҃лтестїи: и҆ на мѣ́стѣ, на не́мже стоѧ́ше ѡ҆́блакъ, та́мѡ ѡ҆полча́хꙋсѧ сы́нове і҆и҃лєвы. | І коли хмара піднімалася від скинії, тоді сини Ізраїлеві вирушали в путь, і на місці, де зупинялася хмара, там зупинялися станом сини Ізраїлеві. |
|
18
|
18
|
| По повелѣ́нїю гдⷭ҇ню да ѡ҆полча́ютсѧ сы́нове і҆и҃лєвы и҆ повелѣ́нїемъ гдⷭ҇нимъ да воздвиза́ютсѧ: во всѧ̑ дни̑, въ нѧ́же ѡ҆сѣнѧ́етъ ѡ҆́блакъ над̾ ски́нїею, да ѡ҆полча́ютсѧ сы́нове і҆и҃лєвы: | За повелінням Господнім вирушали сини Ізраїлеві в путь, і за повелінням Господнім зупинялися: весь той час, коли хмара стояла над скинією, і вони стояли; |
|
19
|
19
|
| и҆ є҆гда̀ преме́длитъ ѡ҆́блакъ над̾ ски́нїею дни̑ мнѡ́ги, да стрегꙋ́тъ сы́нове і҆и҃лтестїи стра́жꙋ гдⷭ҇ню и҆ да не воздви́жꙋтсѧ: | і якщо хмара довгий час була над скинією, то і сини Ізраїлеві додержувалися цієї вказівки Господа і не вирушали; |
|
20
|
20
|
| и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ покры́етъ ѡ҆́блакъ дни̑ числа̀ над̾ ски́нїею, гл҃го́ломъ гдⷭ҇нимъ да ѡ҆полча́ютсѧ и҆ повелѣ́нїемъ гдⷭ҇нимъ да воздви́жꙋтсѧ: | іноді ж хмара недовгий час була над скинією: вони за вказівкою Господньою зупинялися, і за вказівкою Господньою вирушали у путь; |
|
21
|
21
|
| и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ пребꙋ́детъ ѡ҆́блакъ ѿ ве́чера до заꙋ́трїѧ, и҆ а҆́ще воздви́гнетсѧ ѡ҆́блакъ заꙋ́тра, да воздви́гнꙋтсѧ дне́мъ и҆лѝ но́щїю, | іноді хмара стояла тільки від вечора до ранку, і зранку піднімалася хмара, тоді і вони вирушали; або день і ніч стояла хмара, і коли піднімалася, і вони тоді вирушали; |
|
22
|
22
|
| и҆ а҆́ще воздви́гнетсѧ ѡ҆́блакъ, да по́йдꙋтъ: и҆лѝ де́нь и҆лѝ мцⷭ҇ъ дні́й оу҆мно́житъ ѡ҆́блакъ ѡ҆сѣнѧ́ющь над̾ не́ю, да ѡ҆полча́тсѧ сы́нове і҆и҃лєвы, и҆ да не воздвиза́ютсѧ: во ѿстꙋпле́нїи є҆гѡ̀, воздвиза́хꙋсѧ: | або, якщо два дні, або місяць, або кілька днів стояла хмара над скинією, то і сини Ізраїлеві стояли і не вирушали в путь; а коли вона піднімалася, тоді вирушали; |
|
23
|
23
|
| ꙗ҆́кѡ повелѣ́нїемъ гдⷭ҇нимъ да ѡ҆полча́ютсѧ и҆ повелѣ́нїемъ гдⷭ҇нимъ да воздвиза́ютсѧ: стра́жꙋ гдⷭ҇ню стрежа́хꙋ по повелѣ́нїю гдⷭ҇ню рꙋко́ю мѡѷсе́овою. | за вказівкою Господньою зупинялися, і за вказівкою Господньою вирушали в путь: додержувалися вказівки Господньої за повелінням Господнім, даним через Мойсея. |
|
Глава́ і҃
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
2
|
2
|
| сотворѝ себѣ̀ двѣ̀ трꙋбы̑ срє́брѧны: кѡ́ваны сотвори́ши ѧ҆̀, и҆ бꙋ́дꙋтъ тебѣ̀ на созва́нїе со́нма и҆ возставлѧ́ти полкѝ: | зроби собі дві срібні труби, карбованими зроби їх, щоб вони служили тобі для скликання громади і для зняття станів; |
|
3
|
3
|
| и҆ да вострꙋ́биши и҆́ми, и҆ да собере́тсѧ къ тебѣ̀ ве́сь со́нмъ пред̾ двє́ри ски́нїи свидѣ́нїѧ: | коли засурмлять ними, збереться до тебе вся громада до входу в скинію зібрання; |
|
4
|
4
|
| а҆́ще же є҆ди́ною трꙋбо́ю вострꙋ́бѧтъ, да прїи́дꙋтъ къ тебѣ̀ всѝ кнѧ̑зи и҆ тысѧщенача́лники і҆и҃лтестїи: | коли однією трубою засурмлять, зберуться до тебе князі й тисячоначальники Ізраїлеві; |
|
5
|
5
|
| и҆ вострꙋби́те въ зна́менїе, и҆ воздви́гнꙋтсѧ полцы̀ ѡ҆полча́ющїисѧ на восто́ки: | коли засурмите тривогу, піднімуться стани, що стають до сходу; |
|
6
|
6
|
| и҆ вострꙋби́те въ зна́менїе второ́е, и҆ воздви́гнꙋтсѧ полцы̀ ѡ҆полча́ющїисѧ ѿ ю҆́га: и҆ вострꙋби́те въ зна́менїе тре́тїе, и҆ да воздви́гнꙋтсѧ полцы̀ ѡ҆полча́ющїисѧ ѿ мо́рѧ: и҆ вострꙋби́те въ зна́менїе четве́ртое, и҆ воздви́гнꙋтсѧ полцы̀ ѡ҆полча́ющїисѧ ѿ сѣ́вера: зна́менїемъ да вострꙋ́бѧтъ въ воздвиже́нїе и҆́хъ. | коли в другий раз засурмите тривогу, піднімуться стани, що стають до півдня; [коли засурмите в третій раз тривогу, піднімуться стани, що стають до моря; коли в четвертий раз засурмите тривогу, піднімуться стани, що стають до півночі;] тривогу нехай сурмлять при вирушенні їх у путь; |
|
7
|
7
|
| И҆ є҆гда̀ собере́те со́нмъ, вострꙋби́те, не въ зна́менїе. | а коли потрібно зібрати зібрання, сурміть, але не тривогу; |
|
8
|
8
|
| И҆ сы́нове а҆арѡ̑ни жерцы̀ да вострꙋ́бѧтъ трꙋба́ми: и҆ да бꙋ́детъ ва́мъ зако́ннѡ вѣ́чнѡ въ ро́ды ва́шѧ. | сини Ааронові, священики, повинні сурмити трубами: це буде вам постановою вічною у роди ваші; |
|
9
|
9
|
| А҆́ще же и҆зы́дете на бра́нь въ землѝ ва́шей къ сꙋпоста́тѡмъ сꙋпроти́вѧщымсѧ ва́мъ, и҆ вострꙋби́те и҆ назна́менꙋйте трꙋба́ми, и҆ воспомѧне́тесѧ пред̾ гдⷭ҇емъ и҆ и҆зба́витесѧ ѿ вра̑гъ ва́шихъ. | і коли підете на війну в землі вашій проти ворога, що нападає на вас, сурміть тривогу трубами, — і будете пом’януті перед Господом, Богом вашим, і врятовані будете від ворогів ваших; |
|
10
|
10
|
| И҆ во дне́хъ весе́лїѧ ва́шегѡ и҆ въ пра́здницѣхъ ва́шихъ и҆ въ новомⷭ҇чїихъ ва́шихъ вострꙋби́те трꙋба́ми на всесожжє́нїѧ и҆ на жє́ртвы спасе́нїй ва́шихъ, и҆ бꙋ́детъ ва́мъ воспомина́нїе пред̾ бг҃омъ ва́шимъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ. | і в день радости вашої, і в свята ваші, і в новомісяччя ваші сурміть трубами при всепаленнях ваших і при мирних жертвах ваших, — і це буде нагадуванням про вас перед Богом вашим. Я Господь, Бог ваш. |
|
11
|
11
|
| И҆ бы́сть во второ́е лѣ́то, во вторы́й мцⷭ҇ъ, въ двадесѧ́тый мцⷭ҇а, вознесе́сѧ ѡ҆́блакъ ѿ ски́нїи свидѣ́нїѧ, | У другий рік, у другий місяць, у двадцятий день місяця піднялася хмара від скинії одкровення; |
|
12
|
12
|
| и҆ воздвиго́шасѧ сы́нове і҆и҃лєвы со и҆мѣ́нїѧми свои́ми ѿ пꙋсты́ни сїна́йскїѧ, и҆ ста̀ ѡ҆́блакъ въ пꙋсты́ни фара́ни. | і вирушили сини Ізраїлеві за станами своїми з пустелі Синайської, і зупинилася хмара в пустелі Фаран. |
|
13
|
13
|
| И҆ воздвиго́шасѧ пе́рвїи по гла́сꙋ гдⷭ҇ню рꙋко́ю мѡѷсе́овою: | І піднялися вони в перший раз, за велінням Господнім, даним через Мойсея. |
|
14
|
14
|
| и҆ воздвиго́ша зна́мѧ полка̀ сынѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ пе́рвїи съ си́лою свое́ю: и҆ над̾ си́лою и҆́хъ наассѡ́нъ сы́нъ а҆мїнада́вль: | Піднято було по-перше прапор стану синів Іудиних за ополченнями їх; над ополченням їх Наассон, син Аминадава; |
|
15
|
15
|
| и҆ над̾ си́лою пле́мене сынѡ́въ і҆ссаха́ровыхъ наѳанаи́лъ сы́нъ сѡга́ровъ: | і над ополченням коліна синів Іссахарових Нафанаїл, син Цуара; |
|
16
|
16
|
| и҆ над̾ си́лою пле́мене сынѡ́въ завꙋлѡ́нихъ є҆лїа́въ сы́нъ хелѡ́нь. | і над ополченням коліна синів Завулонових Елиав, син Хелона. |
|
17
|
17
|
| И҆ сложи́ша ски́нїю, и҆ воздвиго́ша сы́нове гирсѡ̑ни и҆ сы́нове мера̑рїны, носѧ́щїи ски́нїю. | І знята була скинія, і пішли сини Гирсонові і сини Мерарині, що носять скинію. |
|
18
|
18
|
| И҆ воздвиго́ша зна́мѧ полка̀ рꙋви́млѧ съ си́лою свое́ю: и҆ над̾ си́лою и҆́хъ є҆лїсꙋ́ръ сы́нъ седїꙋ́ровъ: | І піднято було прапор стану Рувимового за ополченнями їх; і над ополченням його Елицур, син Шедеура; |
|
19
|
19
|
| и҆ над̾ си́лою пле́мене сынѡ́въ сѷмеѡ́нихъ саламїи́лъ сы́нъ сꙋрїсада́евъ: | і над ополченням коліна синів Симеонових Шелумиїл, син Цуришаддая; |
|
20
|
20
|
| и҆ над̾ си́лою пле́мене сынѡ́въ га́довыхъ є҆лїса́фъ сы́нъ рагꙋи́левъ. | і над ополченням коліна синів Гадових Елиасаф, син Регуїла. |
|
21
|
21
|
| И҆ воздвиго́шасѧ сы́нове каа́ѳѡвы, воздвиза́ющїи ст҃а̑ѧ: и҆ поста́виша ски́нїю, до́ндеже прїидо́ша. | Потім пішли сини Каафові, що носять святилище; скинія ж була поставлена до приходу їх. |
|
22
|
22
|
| И҆ воздвиго́ша зна́мѧ полка̀ є҆фре́млѧ съ си́лою свое́ю: и҆ над̾ си́лою и҆́хъ є҆лїсама̀ сы́нъ є҆мїꙋ́довъ: | І піднято було прапор стану синів Єфремових за ополченнями їх; і над ополченнями їх Елишама, син Аммиуда; |
|
23
|
23
|
| и҆ над̾ си́лою пле́мене сынѡ́въ манассі́иныхъ гамалїи́лъ сы́нъ фадассꙋ́ровъ: | і над ополченням коліна синів Манассіїних Гамалиїл, син Педацура; |
|
24
|
24
|
| и҆ над̾ си́лою пле́мене сынѡ́въ венїамі́нихъ а҆вїда́нъ сы́нъ гадеѡ́нинъ. | і над ополченням коліна синів Веніамінових Авидан, син Гидеонія. |
|
25
|
25
|
| И҆ воздвиго́ша зна́мѧ полка̀ сынѡ́въ да́новыхъ, послѣ́днїи всѣ́хъ полкѡ́въ съ си́лою свое́ю: и҆ над̾ си́лою и҆́хъ а҆хїе́зеръ сы́нъ а҆мїсада́евъ: | Останнім із усіх станів піднято було прапор стану синів Данових з ополченнями їх; і над ополченням Ахиєзер, син Аммишаддая; |
|
26
|
26
|
| и҆ над̾ си́лою пле́мене сынѡ́въ а҆си́ровыхъ фагаїи́лъ сы́нъ є҆хра́нь: | і над ополченням коліна синів Асирових Пагиїл, син Охрана; |
|
27
|
27
|
| и҆ над̾ си́лою пле́мене сынѡ́въ нефѳалі́млихъ а҆хїре́й сы́нъ є҆на́нь. | і над ополченням коліна синів Неффалимових Ахира, син Енана. |
|
28
|
28
|
| Сі́и полцы̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ воздвиго́шасѧ съ си́лою свое́ю. | Ось порядок ходу синів Ізраїлевих за ополченнями їх. І вирушили вони. |
|
29
|
29
|
| И҆ речѐ мѡѷсе́й і҆ѡва́вꙋ сы́нꙋ рагꙋи́левꙋ мадїані́тинꙋ, те́стю мѡѷсе́овꙋ: воздвиза́емсѧ мы̀ на мѣ́сто, ѡ҆ не́мже гдⷭ҇ь речѐ: сїѐ да́мъ ва́мъ: пойдѝ съ на́ми, и҆ сотвори́мъ тебѣ̀ добро̀, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь дѡ́браѧ гл҃а ѡ҆ і҆и҃ли. | І сказав Мойсей Ховаву, сину Рагуїловому, мадианитянину, родичеві Мойсея: ми вирушаємо в те місце, про яке Господь сказав: вам віддам його; йди з нами, ми зробимо тобі добро, тому що Господь добре прорік про Ізраїль. |
|
30
|
30
|
| И҆ ѿвѣща̀ къ немꙋ̀: не пойдꙋ̀, но въ зе́млю мою̀ и҆ въ ро́дъ мо́й и҆дꙋ̀. | Але він сказав йому: не піду; я піду у свою землю і на свою батьківщину. |
|
31
|
31
|
| И҆ речѐ: не ѡ҆ста́ви на́съ, поне́же бы́лъ є҆сѝ съ на́ми въ пꙋсты́ни, и҆ бꙋ́деши въ на́съ старѣ́йшина: | Мойсей же сказав: не залишай нас, тому що ти знаєш, як розташовуємося ми станом у пустелі, і будеш для нас оком; |
|
32
|
32
|
| и҆ бꙋ́детъ а҆́ще по́йдеши съ на́ми, и҆ бꙋ́дꙋтъ блага̑ѧ ѡ҆́наѧ, є҆ли̑ка бл҃госотвори́тъ гдⷭ҇ь на́мъ, благосотвори́мъ и҆ тебѣ̀. | якщо підеш з нами, то добро, яке Господь зробить нам, ми зробимо тобі. |
|
33
|
33
|
| И҆ ѿидо́ша ѿ горы̀ гдⷭ҇ни въ пꙋ́ть тре́хъ дні́й: и҆ кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ пред̾идѧ́ше пред̾ ни́ми въ пꙋ́ть тре́хъ дні́й, соглѧ́дати и҆̀мъ ста́на. | І вирушили вони від гори Господньої на три дні путі, і ковчег завіту Господнього йшов перед ними три дні путі, щоб знайти їм місце, де зупинитися. |
|
34
|
34
|
| И҆ бы́сть є҆гда̀ воздвиза́хꙋ кївѡ́тъ, и҆ речѐ мѡѷсе́й: воста́ни, гдⷭ҇и, и҆ да разсы́плютсѧ вразѝ твоѝ, и҆ да бѣжа́тъ всѝ ненави́дѧщїи тебѐ. | І хмара Господня осіняла їх вдень, коли вони вирушали зі стану. |
|
35
|
35
|
| И҆ въ поставле́нїи (кївѡ́та) речѐ: возвраща́й, гдⷭ҇и, ты́сѧщы тє́мъ во і҆и҃ли. | Коли піднімався ковчег у путь, Мойсей говорив: встань, Господи, і розвіються вороги Твої, і побіжать від лиця Твого ненависники Твої! |
|
36
|
36
|
| И҆ ѡ҆́блакъ гдⷭ҇нь бы́сть ѡ҆сѣнѧ́ющь над̾ ни́ми въ де́нь, є҆гда̀ воздвиза́хꙋсѧ и҆з̾ полка̀. | А коли зупинявся ковчег, він говорив: повернись, Господи, до тисяч і десятків тисяч Ізраїля! |
|
Глава́ а҃і
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
| И҆ бы́ша лю́дїе ро́пщꙋще зла̑ѧ пред̾ гдⷭ҇емъ: и҆ слы́ша гдⷭ҇ь и҆ разгнѣ́васѧ гнѣ́вомъ, и҆ разгорѣ́сѧ въ ни́хъ ѻ҆́гнь ѿ гдⷭ҇а и҆ потребѝ ча́сть нѣ́кꙋю ѿ полка̀. | Народ став нарікати вголос на Господа; і Господь почув, і запалав гнів Його, і загорівся у них вогонь Господній, і начав знищувати край стану. |
|
2
|
2
|
| И҆ возопи́ша лю́дїе къ мѡѷсе́ю: и҆ помоли́сѧ мѡѷсе́й къ гдⷭ҇ꙋ, и҆ преста̀ ѻ҆́гнь. | І заволав народ до Мойсея; і помолився Мойсей Господу, і затих вогонь. |
|
3
|
3
|
| И҆ прозва́сѧ и҆́мѧ мѣ́стꙋ томꙋ̀ запале́нїе: ꙗ҆́кѡ разгорѣ́сѧ въ ни́хъ ѻ҆́гнь ѿ гдⷭ҇а. | І нарекли ім’я місцю цьому: Тавера*, тому що загорівся у них вогонь Господній. |
|
4
|
4
|
| И҆ ѻ҆́бщїй наро́дъ и҆́же въ ни́хъ похотѣ́ша похотѣ́нїемъ: и҆ сѣ́дше пла́кахꙋсѧ сы́нове і҆и҃лєвы и҆ реко́ша: кто́ ны напита́етъ мѧ́сы; | Прибульці між ними стали виявляти примхи; а з ними і сини Ізраїлеві сиділи і плакали й говорили: хто нагодує нас м’ясом? |
|
5
|
5
|
| помѧнꙋ́хомъ ры̑бы, ꙗ҆̀же ꙗ҆до́хомъ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй тꙋ́не, и҆ ѻ҆гꙋрцы̀ и҆ ды̑ни, лꙋ́къ и҆ червле́ный лꙋ́къ и҆ чесно́къ: | Ми пам’ятаємо рибу, яку в Єгипті ми їли задарма, огірки і дині, і цибулю, і ріпчасту цибулю і часник; |
|
6
|
6
|
| нн҃ѣ же дꙋша̀ на́ша и҆зсо́хла, ничто́же то́чїю ма́нна пред̾ ѻ҆чи́ма на́шима. | а нині душа наша знемагає; нічого нема, тільки манна в очах наших. |
|
7
|
7
|
| Ма́нна же бѧ́ше а҆́ки сѣ́мѧ корїа́ндрово, и҆ ви́дъ є҆ѧ̀ ꙗ҆́кѡ ви́дъ крѷста́лла: | Манна ж була подібна коріандровому насінню, на вигляд, як бдолах; |
|
8
|
8
|
| и҆ и҆схожда́хꙋ лю́дїе и҆ собира́хꙋ, и҆ мелѧ́хꙋ въ же́рновахъ и҆ толца́хꙋ въ стꙋ́пахъ, и҆ варѧ́хꙋ въ горшка́хъ и҆ творѧ́хꙋ и҆з̾ неѧ̀ потре́бники: и҆ бѧ́ше вкꙋ́съ є҆ѧ̀, ꙗ҆́кѡ вкꙋ́съ мꙋкѝ прѧ́жены съ є҆ле́емъ: | народ ходив і збирав її, і молов у жорнах або товк у ступі, і варив у казані, і робив із неї коржі; смак же її подібний був до смаку коржів з єлеєм. |
|
9
|
9
|
| и҆ є҆гда̀ схожда́ше роса̀ на по́лкъ но́щїю, схожда́ше ма́нна на́нь. | І коли роса сходила на стан уночі, тоді сходила на нього і манна. |
|
10
|
10
|
| И҆ оу҆слы́ша мѡѷсе́й пла́чꙋщихсѧ и҆̀хъ въ со́нмѣхъ свои́хъ, коего́ждо и҆́хъ пред̾ свои́ми две́рьми: и҆ разгнѣ́васѧ гдⷭ҇ь гнѣ́вомъ ѕѣлѡ̀, и҆ пред̾ мѡѷсе́омъ бѧ́ше ѕло̀. | Мойсей чув, що народ плаче в сімействах своїх, кожен біля дверей намету свого; і сильно запалав гнів Господній, і прикро було Мойсеєві. |
|
11
|
11
|
| И҆ речѐ мѡѷсе́й ко гдⷭ҇ꙋ: вскꙋ́ю ѡ҆ѕло́билъ є҆сѝ раба̀ твоего̀; и҆ почто̀ не ѡ҆брѣто́хъ блгⷣти пред̾ тобо́ю, є҆́же возложи́ти оу҆стремле́нїе люді́й си́хъ на мѧ̀; | І сказав Мойсей Господу: для чого Ти мучиш раба твого? і чому я не знайшов милости перед очима Твоїми, що Ти поклав на мене тягар усього народу цього? |
|
12
|
12
|
| є҆да̀ а҆́зъ во оу҆тро́бѣ зача́хъ всѧ̑ лю́ди сїѧ̑; и҆лѝ а҆́зъ роди́хъ ѧ҆̀; ꙗ҆́кѡ гл҃еши мѝ: возмѝ и҆̀хъ въ нѣ̑дра твоѧ̑, ꙗ҆́коже дои́лица но́ситъ дѡи́мыѧ, въ зе́млю, є҆́юже клѧ́лсѧ є҆сѝ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ: | хіба я носив в утробі весь народ цей, і хіба я народив його, що Ти говориш мені: неси його на руках твоїх, як нянька носить дитину, в землю, що Ти з клятвою обіцяв батькам його? |
|
13
|
13
|
| ѿкꙋ́дꙋ мнѣ̀ мѧса̀ да́ти всѣ̑мъ лю́демъ си̑мъ; ꙗ҆́кѡ пла́чꙋтъ на мѧ̀, глаго́люще: да́ждь на́мъ мѧса̀, да ꙗ҆ди́мъ: | звідки мені взяти м’яса, щоб дати всьому народу цьому? бо вони плачуть переді мною і говорять: дай нам їсти м’яса. |
|
14
|
14
|
| не возмогꙋ̀ а҆́зъ є҆ди́нъ води́ти люді́й си́хъ, ꙗ҆́кѡ тѧ́жко мнѣ̀ є҆́сть сло́во сїѐ: | Я один не можу нести весь народ цей, тому що він важкий для мене; |
|
15
|
15
|
| а҆́ще же та́кѡ ты̀ твори́ши мнѣ̀, то̀ оу҆бі́й мѧ̀ оу҆бїе́нїемъ, а҆́ще ѡ҆брѣто́хъ блгⷣть пред̾ тобо́ю, да не ви́жꙋ ѡ҆ѕлобле́нїѧ моегѡ̀. | коли Ти так чиниш зі мною, то краще умертви мене, якщо я знайшов милість в очах Твоїх, щоб мені не бачити нещастя мого. |
|
16
|
16
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: собери́ ми се́дмьдесѧтъ мꙋже́й ѿ ста́рєцъ і҆и҃левыхъ, и҆̀хже ты̀ са́мъ вѣ́си, ꙗ҆́кѡ ті́и сꙋ́ть ста́рцы людсті́и и҆ книгѡ́чїѧ и҆́хъ: и҆ да приведе́ши ѧ҆̀ ко ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ да ста́нꙋтъ та́мѡ съ тобо́ю: | І сказав Господь Мойсею: збери Мені сімдесят мужів зі старійшин Ізраїлевих, яких ти знаєш, що вони старійшини і наглядачі його, і візьми їх до скинії зібрання, щоб вони стали там з тобою; |
|
17
|
17
|
| и҆ сни́дꙋ и҆ возгл҃ю та́мѡ съ тобо́ю, и҆ оу҆ймꙋ̀ ѿ дх҃а, и҆́же въ тебѣ̀, и҆ возложꙋ̀ на нѧ̀: да под̾и́мꙋтъ съ тобо́ю оу҆стремле́нїе люді́й, и҆ не бꙋ́деши води́ти и҆̀хъ ты̀ є҆ди́нъ: | Я зійду, і буду говорити там з тобою, і візьму від Духа, Який на тобі, і покладу на них, щоб вони несли з тобою тягар народу, а не один ти носив. |
|
18
|
18
|
| и҆ лю́демъ рече́ши: ѡ҆чи́ститесѧ наꙋ́трїе, и҆ снѣ́сте мѧса̀, ꙗ҆́кѡ пла́кастесѧ пред̾ гдⷭ҇емъ, глаго́люще: кто́ ны напита́етъ мѧ́сы; ꙗ҆́кѡ добро̀ на́мъ бы́сть во є҆гѵ́птѣ: и҆ да́стъ гдⷭ҇ь ва́мъ мѧса̀ ꙗ҆́сти, и҆ снѣ́сте мѧса̀: | Народу ж скажи: очистіться до завтрашнього дня, і будете їсти м’ясо; оскільки ви плакали голосно до Господа і говорили: хто нагодує нас м’ясом? добре нам було в Єгипті, — то і дасть вам Господь м’ясо, і будете їсти [м’ясо]: |
|
19
|
19
|
| не є҆ди́нъ де́нь ꙗ҆́сти бꙋ́дете, ни два̀, ни пѧ́ть дні́й, ни де́сѧть дні́й, нижѐ два́десѧть дні́й: | не один день будете їсти, не два дні, не п’ять днів, не десять днів і не двадцять днів, |
|
20
|
20
|
| до мцⷭ҇а дні́й ꙗ҆́сти бꙋ́дете, до́ндеже и҆зы́детъ и҆з̾ но́здрїй ва́шихъ: и҆ бꙋ́детъ ва́мъ въ ме́рзость, ꙗ҆́кѡ не покори́стесѧ гдⷭ҇ꙋ, и҆́же є҆́сть въ ва́съ, и҆ пла́кастесѧ пред̾ ни́мъ, глаго́люще: вскꙋ́ю бѣ̀ на́мъ и҆зы́ти и҆з̾ є҆гѵ́пта; | але цілий місяць [будете їсти], поки не піде воно з ніздрів ваших і не зробиться для вас огидним, за те, що ви знехтували Господа, Який серед вас, і плакали перед Ним, говорячи: для чого було нам виходити з Єгипту? |
|
21
|
21
|
| И҆ речѐ мѡѷсе́й: ше́сть сѡ́тъ ты́сѧщъ пѣ́шихъ люді́й, въ ни́хже а҆́зъ є҆́смь, и҆ ты̀ ре́клъ є҆сѝ: мѧса̀ и҆̀мъ да́мъ ꙗ҆́сти, и҆ бꙋ́дꙋтъ ꙗ҆́сти мцⷭ҇ъ дні́й: | І сказав Мойсей: шістсот тисяч піших у народі цьому, серед якого я знаходжуся; а Ти говориш: Я дам їм м’ясо, і будуть їсти цілий місяць! |
|
22
|
22
|
| є҆да̀ ѻ҆́вцы и҆ волы̀ зако́лютсѧ и҆̀мъ, и҆ дово́лнѡ бꙋ́детъ и҆̀мъ; и҆лѝ всѧ̑ ры̑бы мѡрскі́ѧ соберꙋ́тсѧ и҆̀мъ, и҆ дово́лнѡ бꙋ́детъ и҆̀мъ; | чи заколоти всіх овець і волів, щоб їм вистачило? або вся риба морська збереться, щоб задовольнити їх? |
|
23
|
23
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: є҆да̀ рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ не дово́лна бꙋ́детъ; нн҃ѣ оу҆разꙋмѣ́еши, а҆́ще пости́гнетъ тѧ̀ сло́во моѐ, и҆лѝ нѝ. | І сказав Господь Мойсею: хіба рука Господня коротка? нині ти побачиш, чи збудеться слово Моє до тебе, чи ні? |
|
24
|
24
|
| И҆ и҆зы́де мѡѷсе́й и҆ глаго́ла лю́демъ словеса̀ гдⷭ҇нѧ: и҆ собра̀ се́дмьдесѧтъ мꙋже́й ѿ ста́рєцъ людски́хъ, и҆ поста́ви ѧ҆̀ ѡ҆́крестъ ски́нїи. | Мойсей вийшов і сказав народу слова Господні, і зібрав сімдесят мужів зі старійшин народу і поставив їх біля скинії. |
|
25
|
25
|
| И҆ сни́де гдⷭ҇ь во ѡ҆́блацѣ и҆ гл҃а къ немꙋ̀: и҆ оу҆ѧ̀ ѿ дх҃а, и҆́же на не́мъ, и҆ возложѝ на се́дмьдесѧтъ мꙋже́й ста́рєцъ: є҆гда́ же препочѝ дх҃ъ на ни́хъ, и҆ проро́чествоваша, и҆ ктомꙋ̀ не приложи́ша. | І зійшов Господь у хмарі, і говорив з ним, і взяв від Духа, Який на ньому, і дав сімдесятьом мужам старійшинам. І коли спочив на них Дух, вони стали пророкувати, але потім перестали. |
|
26
|
26
|
| И҆ ѡ҆ста́шасѧ два̀ мꙋ̑жа въ полцѣ̀: и҆́мѧ є҆ди́номꙋ є҆лда́дъ, и҆ и҆́мѧ второ́мꙋ мѡда́дъ: и҆ препочѝ на ни́хъ дх҃ъ. И҆ сі́и бѣ́ша ѿ впи́санныхъ, и҆ не прїидо́ша ко ски́нїи, и҆ проро́чествоваша въ полцѣ̀. | Двоє з мужів залишилися в стані, одному ім’я Елдад, а другому ім’я Модад; але і на них спочив Дух [вони були з числа записаних, тільки не входили до скинії], і вони пророкували в стані. |
|
27
|
27
|
| И҆ прите́къ ю҆́ноша возвѣстѝ мѡѷсе́ю, и҆ речѐ, глаго́лѧ: є҆лда́дъ и҆ мѡда́дъ проро́чествꙋютъ въ полцѣ́хъ. | І прибіг отрок, і доніс Мойсеєві, і сказав: Елдад і Модад пророкують у стані. |
|
28
|
28
|
| И҆ ѿвѣща́въ і҆исꙋ́съ наѵи́нъ, предстоѧ́й мѡѷсе́ю и҆збра́нный є҆мꙋ̀, речѐ: го́споди мо́й мѡѷсе́ю, запретѝ и҆̀мъ. | У відповідь на це Ісус, син Навина, служитель Мойсея, один із обраних його, сказав: господарю мій Мойсею! заборони їм. |
|
29
|
29
|
| И҆ речѐ є҆мꙋ̀ мѡѷсе́й: є҆да̀ ревнꙋ́еши ты̀ мнѣ̀; и҆ кто̀ да́стъ всѣ̑мъ лю́демъ гдⷭ҇нимъ (бы́ти) проро́ки, є҆гда̀ да́стъ гдⷭ҇ь дх҃а своего̀ на ни́хъ; | Але Мойсей сказав йому: чи не ревнуєш ти за мене? о, якби усі в народі Господньому були пророками, коли б Господь послав Духа Свого на них! |
|
30
|
30
|
| И҆ и҆́де мѡѷсе́й въ по́лкъ са́мъ и҆ ста́рцы і҆и҃лтестїи. | І повернувся Мойсей у стан, він і старійшини Ізраїлеві. |
|
31
|
31
|
| И҆ дх҃ъ и҆зы́де ѿ гдⷭ҇а, и҆ и҆зведѐ кра̑стели и҆з̾ мо́рѧ и҆ наведѐ на по́лкъ де́нь хо́дꙋ ѿсю́дꙋ и҆ де́нь хо́дꙋ ѿѻнꙋ́дꙋ, ѡ҆́крестъ полка̀ ꙗ҆́кѡ на два̀ ла̑ктѧ ѿ землѝ. | І піднявся вітер від Господа, і приніс від моря перепелів, і накидав їх біля стану, на день шляху по одну сторону і на день шляху по другу сторону біля стану, майже на два лікті від землі. |
|
32
|
32
|
| И҆ воста́вше лю́дїе ве́сь де́нь и҆ всю̀ но́щь, и҆ ве́сь де́нь наꙋ́трїе, и҆ собра́ша кра̑стели: и҆́же ма́лѡ, собра̀ де́сѧть спꙋ̑дъ: и҆ и҆зсꙋши́ша себѣ̀ сꙋшани̑цы ѡ҆́крестъ полка̀. | І встав народ, і весь той день, і всю ніч, і весь наступний день збирали перепелів; і хто мало збирав, той зібрав десять хомерів; і розклали їх для себе навколо стану. |
|
33
|
33
|
| И҆ мѧса̀ бѧ́хꙋ и҆̀мъ є҆щѐ въ зꙋбѣ́хъ и҆́хъ, пре́жде ѡ҆скꙋдѣ́нїѧ, и҆ гдⷭ҇ь разгнѣ́васѧ ѕѣлѡ̀ на лю́ди, и҆ поразѝ гдⷭ҇ь лю́ди ꙗ҆́звою вели́кою ѕѣлѡ̀: | М’ясо ще було в зубах їхніх і не було ще з’їдене, як гнів Господній запалав на народ, і вразив Господь народ дуже великою пошестю. |
|
34
|
34
|
| и҆ прозва́сѧ и҆́мѧ мѣ́стꙋ томꙋ̀ гро́бы похотѣ́нїѧ: ꙗ҆́кѡ та́мѡ погребо́ша люді́й похотѣ́вшихъ. | І нарекли ім’я місцю цьому: Киброт-Гаттаава*, тому що там поховали примхливий народ. |
|
35
|
35
|
| (И҆) воздвиго́шасѧ лю́дїе ѿ гробѡ́въ похотѣ́нїѧ во а҆сирѡ́ѳъ, и҆ бы́ша лю́дїе во а҆сирѡ́ѳѣ. | Від Киброт-Гаттаави рушив народ в Асироф, і зупинився в Асирофі. |
|
Глава́ в҃і
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| И҆ возглаго́ласта марїа́мъ и҆ а҆арѡ́нъ на мѡѷсе́а жены̀ ра́ди є҆ѳїо́плѧныни, ю҆́же поѧ̀ мѡѷсе́й, и҆́бо женꙋ̀ поѧ̀ є҆ѳїо́плѧныню, | І дорікали Маріам і Аарон Мойсею за дружину ефіоплянку, яку він узяв, — тому що він узяв за себе ефіоплянку, — |
|
2
|
2
|
| и҆ реко́ста: є҆да̀ мѡѷсе́ю є҆ди́номꙋ гл҃а гдⷭ҇ь; є҆да̀ и҆ на́мъ не гл҃аше; И҆ оу҆слы́ша гдⷭ҇ь. | і сказали: чи одному Мойсеєві говорив Господь? чи не говорив Він і нам? І почув це Господь. |
|
3
|
3
|
| И҆ человѣ́къ мѡѷсе́й кро́токъ ѕѣлѡ̀ па́че всѣ́хъ человѣ̑къ сꙋ́щихъ на землѝ. | Мойсей же був чоловік найлагідніший з усіх людей на землі. |
|
4
|
4
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь внеза́пꙋ къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ и҆ марїа́мѣ: и҆зыди́те вы̀ трїѐ въ ски́нїю свидѣ́нїѧ. | І сказав Господь раптово Мойсею й Аарону і Маріамі: вийдіть ви троє до скинії зібрання. І вийшли всі троє. |
|
5
|
5
|
| И҆ и҆зыдо́ша трїѐ въ ски́нїю свидѣ́нїѧ. И҆ сни́де гдⷭ҇ь въ столпѣ̀ ѡ҆́блачнѣ и҆ ста̀ над̾ две́рьми ски́нїи свидѣ́нїѧ: и҆ призва̀ а҆арѡ́на и҆ марїа́мъ. И҆ и҆зыдо́ста ѻ҆́ба. | І зійшов Господь у хмарному стовпі, і став біля входу в скинію, і покликав Аарона і Маріам, і вийшли вони обоє. |
|
6
|
6
|
| И҆ речѐ къ ни̑мъ: послꙋ́шайте слове́съ мои́хъ: а҆́ще бꙋ́детъ въ ва́съ прⷪ҇ро́къ гдⷭ҇нь, въ видѣ́нїи є҆мꙋ̀ позна́юсѧ, и҆ во снѣ̀ возгл҃ю є҆мꙋ̀: | І сказав: слухайте слова Мої: якщо буває у вас пророк Господній, то Я відкриваюся йому у видінні, уві сні говорю з ним; |
|
7
|
7
|
| не та́кѡ ꙗ҆́коже ра́бъ мо́й мѡѷсе́й, во все́мъ домꙋ̀ мое́мъ вѣ́ренъ є҆́сть: | але не так з рабом Моїм Мойсеєм, — він вірний у всьому домі Моїм: |
|
8
|
8
|
| оу҆сты̑ ко оу҆стѡ́мъ возгл҃ю є҆мꙋ̀ ꙗ҆́вѣ, и҆ не гада́нїемъ, и҆ сла́вꙋ гдⷭ҇ню ви́дѣ: и҆ почто̀ не оу҆боѧ́стесѧ глаго́лати на раба̀ моего̀ мѡѷсе́а; | вустами до вуст говорю Я з ним, і явно, а не в гаданнях, і образ Господа він бачить; як же ви не убоялися дорікати рабу Моєму, Мойсеєві? |
|
9
|
9
|
| И҆ гнѣ́въ ꙗ҆́рости гдⷭ҇ни (бы́сть) на ни́хъ. И҆ ѿи́де. | І запалав гнів Господа на них, і Він відійшов. |
|
10
|
10
|
| И҆ ѡ҆́блакъ ѿстꙋпѝ ѿ ски́нїи, и҆ сѐ, марїа́мъ прокаже́на бы́сть ꙗ҆́кѡ снѣ́гъ: и҆ воззрѣ̀ а҆арѡ́нъ на марїа́мъ, и҆ сѐ, прокаже́на. | І хмара відійшла від скинії, і ось, Маріам вкрилася проказою, як снігом. Аарон глянув на Маріам, і ось, вона у проказі. |
|
11
|
11
|
| И҆ речѐ а҆арѡ́нъ къ мѡѷсе́ю: молю́ тѧ, го́споди, не возлага́й на ны̀ грѣха̀, поне́же не вѣ́дѧхомъ, ꙗ҆́кѡ согрѣши́хомъ: | І сказав Аарон Мойсеєві: господарю мій! не постав нам за гріх, що ми вчинили нерозумно і згрішили; |
|
12
|
12
|
| да не бꙋ́детъ сїѧ̀ ꙗ҆́кѡ мертва̀, ꙗ҆́кѡ и҆́звергъ и҆зве́рженъ и҆з̾ ложе́снъ ма́тернихъ, и҆ (сѐ, оу҆жѐ) поѧдѐ по́лъ пло́ти є҆ѧ̀. | не попусти, щоб вона була, як мертвонароджена дитина, в якої, коли вона виходить із утроби матері своєї, зотліла уже половина тіла. |
|
13
|
13
|
| И҆ возопѝ мѡѷсе́й ко гдⷭ҇ꙋ, глаго́лѧ: бж҃е, молю́тисѧ, и҆сцѣлѝ ю҆̀. | І звернувся Мойсей до Господа, говорячи: Боже, зціли її! |
|
14
|
14
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: а҆́ще бы ѻ҆те́цъ є҆ѧ̀ плю́ѧ заплева́лъ въ лицѐ є҆ѧ̀, не посрами́тсѧ ли се́дмь дні́й; да ѿлꙋчи́тсѧ се́дмь дні́й внѣ̀ полка̀, и҆ по си́хъ да вни́детъ. | І сказав Господь Мойсеєві: якби батько її плюнув їй у лице, то чи не повинна була б вона соромитися сім днів? отже, нехай буде вона у проказі сім днів поза станом, а після знову повернеться. |
|
15
|
15
|
| И҆ ѿлꙋчи́сѧ марїа́мъ внѣ̀ полка̀ на се́дмь дні́й: и҆ лю́дїе не воздвиго́шасѧ, до́ндеже ѡ҆чи́стисѧ марїа́мъ. | І пробула Маріам у проказі поза станом сім днів, і народ не вирушав у путь, доки не повернулася Маріам. |
|
Глава́ г҃і
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| И҆ по си́хъ воздвиго́шасѧ лю́дїе ѿ а҆сирѡ́ѳа и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ пꙋсты́ни фара́ни. | Після цього народ рушив із Асирофа, і зупинився в пустелі Фаран. |
|
2
|
2
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
3
|
3
|
| послѝ ѿ себє̀ мꙋ́жы, и҆ да соглѧ́даютъ зе́млю ханаа́нскꙋ, ю҆́же а҆́зъ даю̀ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ во ѡ҆держа́нїе: мꙋ́жа є҆ди́наго ѿ пле́мене, по со́нмѡмъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, да по́слеши и҆̀хъ всѧ́каго старѣ́йшинꙋ ѿ ни́хъ. | пошли від себе людей, щоб вони видивилися землю Ханаанську, яку Я даю синам Ізраїлевим; по одній людині від коліна батьків їх пошліть, головних з них. |
|
4
|
4
|
| И҆ посла̀ ѧ҆̀ мѡѷсе́й ѿ пꙋсты́ни фара́ни гл҃го́ломъ гдⷭ҇нимъ: всѝ мꙋ̑жи старѣ̑йшины сынѡ́въ і҆и҃левыхъ сі́и, и҆ сїѧ̑ и҆мена̀ и҆́хъ: | І послав їх Мойсей з пустелі Фаран, за велінням Господнім, і усі вони мужі головні серед синів Ізраїлевих. |
|
5
|
5
|
| ѿ пле́мене рꙋви́млѧ самꙋи́лъ сы́нъ закхꙋ́ровъ: | Ось імена їхні: з коліна Рувимового Саммуа, син Закхурів, |
|
6
|
6
|
| ѿ пле́мене сѷмеѡ́нѧ сафа́тъ сы́нъ сꙋрі́нъ: | з коліна Симеонового Сафат, син Хориїв, |
|
7
|
7
|
| ѿ пле́мене і҆ꙋ́дина хале́въ сы́нъ і҆ефонні́инъ: | з коліна Іудиного Халев, син Ієфонніїн, |
|
8
|
8
|
| ѿ пле́мене і҆ссаха́рѧ і҆га́лъ сы́нъ і҆ѡ́сифль: | з коліна Іссахарового Ігал, син Йосифів, |
|
9
|
9
|
| ѿ пле́мене є҆фре́млѧ а҆ѵси́съ сы́нъ наѵи́нъ: | з коліна Єфремового Осія, син Навина, |
|
10
|
10
|
| ѿ пле́мене венїамі́нѧ фалті́й сы́нъ рафꙋ́овъ: | з коліна Веніамінового Фалтій, син Рафуїв, |
|
11
|
11
|
| ѿ пле́мене завꙋлѡ́нѧ гꙋдїи́лъ сы́нъ сꙋді́нъ: | з коліна Завулонового Гаддиїл, син Содиїв, |
|
12
|
12
|
| ѿ пле́мене і҆ѡ́сифлѧ сынѡ́въ манассі́иныхъ гадді̀ сы́нъ сꙋсі́нъ: | з коліна Йосифового від Манассії Гаддій, син Сусіїв, |
|
13
|
13
|
| ѿ пле́мене да́нова а҆мїи́лъ сы́нъ гамалі́нъ: | з коліна Данового Аммиїл, син Гемалліїв, |
|
14
|
14
|
| ѿ пле́мене а҆си́рова саѳꙋ́ръ сы́нъ мїхаи́ль: | з коліна Асирового Сефур, син Михаїлів, |
|
15
|
15
|
| ѿ пле́мене нефѳалі́млѧ наві́й сы́нъ саві́нь: | з коліна Неффалимового Нахбій, син Вофсіїв, |
|
16
|
16
|
| ѿ пле́мене га́дова гꙋдїи́лъ сы́нъ махїи́ль. | з коліна Гадового Геуїл, син Махіїв. |
|
17
|
17
|
| Сїѧ̑ и҆мена̀ мꙋже́й, и҆̀хже посла̀ мѡѷсе́й соглѧ́дати зе́млю: и҆ прозва̀ мѡѷсе́й а҆ѵсі́а сы́на наѵи́на і҆исꙋ́съ. | Ось імена мужів, яких посилав Мойсей оглянути землю. І назвав Мойсей Осію, сина Навина, Ісусом. |
|
18
|
18
|
| И҆ посла̀ ѧ҆̀ мѡѷсе́й ѿ пꙋсты́ни фара́ни соглѧ́дати землѝ ханаа́нскїѧ, и҆ речѐ къ ни̑мъ: взы́дите пꙋсты́нею се́ю, и҆ взы́дете на го́рꙋ | І послав їх Мойсей [з пустелі Фаран] оглянути землю Ханаанську і сказав їм: підіть у цю південну країну, і зійдіть на гору, |
|
19
|
19
|
| и҆ оу҆́зрите зе́млю, какова̀ є҆́сть, и҆ лю́ди сѣдѧ́щыѧ на не́й, а҆́ще си́льни сꙋ́ть, и҆лѝ не́мощни, ма́лѡ ли и҆́хъ є҆́сть, и҆лѝ мно́гѡ; | і огляньте землю, яка вона, і народ, який живе на ній, сильний він чи слабкий, нечисленний він чи численний? |
|
20
|
20
|
| и҆ какова̀ землѧ̀, на не́йже сі́и сѣдѧ́тъ, добра́ ли є҆́сть, и҆лѝ ѕла̀; и҆ каковѝ гра́ди, въ ни́хже живꙋ́тъ сі́и, ѡ҆гражде́ни ли сꙋ́ть, и҆лѝ не ѡ҆гражде́ни; | і яка земля, на якій він живе, добра вона чи погана? і які міста, в яких він живе, у наметах він живе чи в укріпленнях? |
|
21
|
21
|
| и҆ какова̀ землѧ̀, и҆з̾ѻби́лна ли, и҆лѝ не и҆з̾ѻби́лна; сꙋ́ть ли на не́й древеса̀, и҆лѝ нѝ; и҆ оу҆крѣпи́вшесѧ, возми́те ѿ плодѡ́въ землѝ. Дні́е же бѧ́хꙋ дни̑ весє́нни, предварѧ́ющїи ꙗ҆́гѡды. | і яка земля, жирна вона чи пісна? чи є на ній дерева? будьте сміливими, і візьміть від плодів землі. Було ж це в час дозрівання винограду. |
|
22
|
22
|
| И҆ ше́дше соглѧ́даша зе́млю ѿ пꙋсты́ни сі́нъ да́же да роѡ́ва, до вхо́дѡвъ є҆ма́ѳъ. | Вони пішли і оглянули землю від пустелі Син навіть до Рехова, поблизу Емафа; |
|
23
|
23
|
| И҆ и҆до́ша по пꙋсты́ни, и҆ прїидо́ша до хеврѡ́на: и҆ та́мѡ (живѧ́ше) а҆хїма́нъ и҆ сессі́й и҆ ѳеламі́нъ, ро́ды є҆на́кѡвы: и҆ хеврѡ́нъ созда́сѧ седмїю̀ лѣ́ты пре́жде тані́на (гра́да) є҆гѵ́петскагѡ. | і пішли в південну країну, і дійшли до Хеврона, де жили Ахиман, Сесай і Фалмай, діти Енакові: Хеврон же був побудований на сім років раніше Цоана, [міста] єгипетського; |
|
24
|
24
|
| И҆ прїидо́ша до де́бри гро́здныѧ, и҆ соглѧ́даша ю҆̀: и҆ оу҆рѣ́заша ѿтꙋ́дꙋ вѣ́твь, и҆ гро́здъ вїногра́да є҆ди́нъ на не́й, и҆ воздвиго́ша ю҆̀ на же́рдь, и҆ ѿ ши́пкѡвъ, и҆ ѿ смо́квей. | і прийшли до долини Есхол, [і оглянули її,] і зрізали там виноградну гілку з одним гроном ягід, і понесли її на жердині двоє; взяли також гранатових яблук і смокв; |
|
25
|
25
|
| И҆ мѣ́сто ѻ҆́но назва́ша де́брь гро́зднаѧ, гро́зда ра́ди, є҆го́же оу҆рѣ́заша ѿтꙋ́дꙋ сы́нове і҆и҃лтестїи. | місце це назвали долиною Есхол*, через виноградне гроно, яке зрізали там сини Ізраїлеві. |
|
26
|
26
|
| И҆ возврати́шасѧ ѿтꙋ́дꙋ, соглѧ́давше зе́млю по четы́редесѧти дне́хъ. | І оглянувши землю, повернулися вони через сорок днів. |
|
27
|
27
|
| И҆ ходи́вше прїидо́ша къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ и҆ ко всемꙋ̀ со́нмꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ въ пꙋсты́ню фара́ню въ ка́дисъ: и҆ повѣ́даша и҆̀мъ сло́во и҆ всемꙋ̀ со́нмꙋ, и҆ показа́ша и҆̀мъ пло́дъ земны́й, | І пішли і прийшли до Мойсея й Аарона і до всієї громади синів Ізраїлевих у пустелю Фаран, у Кадес, і принесли їм і всій громаді відповідь, і показали їм плоди землі; |
|
28
|
28
|
| и҆ повѣ́даша є҆мꙋ̀, и҆ реко́ша: ходи́хомъ на зе́млю, на ню́же посыла́лъ є҆сѝ на́съ, на зе́млю кипѧ́щꙋю млеко́мъ и҆ ме́домъ, и҆ сі́й пло́дъ є҆ѧ̀: | і розповідали їм і говорили: ми ходили в землю, в яку ти посилав нас; у ній справді тече молоко і мед, і ось плоди її; |
|
29
|
29
|
| кромѣ̀ ꙗ҆́кѡ лю́дїе си́льни ѕѣлѡ̀, и҆̀же на не́й живꙋ́тъ, и҆ гра́ди оу҆твержде́ни ѡ҆гражде́нїемъ вели́цы ѕѣлѡ̀, и҆ ро́дъ є҆на́ковъ ви́дѣхомъ та́мѡ: | але народ, що живе на землі тій, сильний, і міста укріплені, дуже великі, і синів Енакових ми бачили там; |
|
30
|
30
|
| и҆ а҆мали́къ живе́тъ въ землѝ къ ю҆́гꙋ: и҆ хетте́й и҆ є҆ѵе́й, и҆ і҆евꙋсе́й и҆ а҆морре́й живꙋ́тъ въ гора́хъ: и҆ ханане́й живе́тъ при мо́ри и҆ при і҆ѻрда́нѣ рѣцѣ̀. | Амалик живе на південній частині землі, хеттеї, [евеї,] ієвусеї й аморреї живуть на горі, хананеї ж живуть біля моря і на березі Йордану. |
|
31
|
31
|
| И҆ оу҆тишѝ хале́въ лю́ди пред̾ мѡѷсе́омъ, и҆ речѐ є҆мꙋ̀: ника́коже, но восходѧ̀ взы́демъ и҆ прїи́мемъ ю҆̀ въ наслѣ́дїе, ꙗ҆́кѡ си́льни є҆смы̀ преѡдолѣ́ти и҆̀мъ. | Але Халев заспокоював народ перед Мойсеєм, говорячи: підемо і заволодіємо нею, тому що ми можемо подолати її. |
|
32
|
32
|
| И҆ человѣ́цы ходи́вшїи съ ни́мъ реко́ша: не и҆́демъ, ꙗ҆́кѡ не мо́жемъ и҆зы́ти проти́вꙋ ꙗ҆зы́кꙋ (семꙋ̀), ꙗ҆́кѡ крѣ́пльшїй є҆́сть па́че на́съ. | А ті, які ходили з ним, говорили: не можемо ми йти проти народу цього, тому що він сильніший за нас. |
|
33
|
33
|
| И҆ и҆знесо́ша оу҆́жасъ землѝ, ю҆́же соглѧ́даша, къ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, глаго́люще: зе́млю ю҆́же проидо́хомъ соглѧ́дающе, землѧ̀ є҆́сть поѧда́ющи живꙋ́щыѧ на не́й, и҆ всѝ лю́ди, и҆̀хже ви́дѣхомъ на не́й, мꙋ̑жи превысо́цыи: | І розпускали недобрі чутки про землю, яку вони оглядали, між синами Ізраїлевими, говорячи: земля, яку проходили ми для огляду, є земля, що поїдає тих, що живуть на ній, і весь народ, який ми бачили на ній, люди високі на зріст; |
|
34
|
34
|
| и҆ та́мѡ ви́дѣхомъ и҆споли́ны, сы́ны є҆на́кѡвы, и҆ бѣ́хомъ пред̾ ни́ми ꙗ҆́кѡ прꙋ́зи, и҆ та́кѡ бѣ́хомъ пред̾ ни́ми. | там бачили ми і велетнів, синів Енакових, від велетенського роду; і ми були в очах наших перед ними, як сарана, такими ж були ми й в очах їхніх. |
|
Глава́ д҃і
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| И҆ взе́мъ ве́сь со́нмъ, дадѐ гла́съ: и҆ пла́кахꙋсѧ лю́дїе всю̀ но́щь тꙋ̀: | І підняла вся громада крик, і плакав народ в [усю] ту ніч; |
|
2
|
2
|
| и҆ ропта́хꙋ на мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на всѝ сы́нове і҆и҃лтестїи, и҆ реко́ша къ ни̑мъ ве́сь со́нмъ: | і нарікали на Мойсея та Аарона всі сини Ізраїлеві, і вся громада сказала їм: о, якби ми померли в землі Єгипетській, або померли б у пустелі цій! |
|
3
|
3
|
| ѽ, дабы̀ оу҆́мерли бы́хомъ въ землѝ є҆гѵ́петстѣй, и҆лѝ въ пꙋсты́ни се́й да бы́хомъ оу҆́мерли: и҆ вскꙋ́ю вво́дитъ на́съ гдⷭ҇ь въ зе́млю сїю̀, є҆́же па́сти на бра́ни; жєны̀ на́шѧ и҆ дѣ́ти на́шѧ бꙋ́дꙋтъ въ разграбле́нїе: нн҃ѣ оу҆̀бо лꙋ́чше є҆́сть на́мъ возврати́тисѧ во є҆гѵ́петъ. | і для чого Господь веде нас у землю цю, щоб ми впали від меча? дружини наші і діти наші дістануться у здобич ворогам; чи не краще нам повернутися в Єгипет? |
|
4
|
4
|
| И҆ речѐ дрꙋ́гъ ко дрꙋ́гꙋ: поста́вимъ себѣ̀ старѣ́йшинꙋ, и҆ возврати́мсѧ во є҆гѵ́петъ. | І сказали одне одному: поставимо собі начальника і повернемося в Єгипет. |
|
5
|
5
|
| И҆ падо́ста мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ ни́цъ пред̾ всѣ́мъ со́нмомъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ. | І впали Мойсей й Аарон на обличчя свої перед всім зібранням громади синів Ізраїлевих. |
|
6
|
6
|
| І҆исꙋ́съ же сы́нъ наѵи́нъ и҆ хале́въ сы́нъ і҆ефонні́инъ ѿ соглѧ́давшихъ зе́млю, растерза́ста ри̑зы своѧ̑ | І Ісус, син Навина, і Халев, син Ієфонніїн, з тих, які оглядали землю, роздерли одяг свій |
|
7
|
7
|
| и҆ реко́ста ко всемꙋ̀ со́нмꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, глаго́люще: землѧ̀, ю҆́же соглѧ́дахомъ, добра̀ є҆́сть ѕѣлѡ̀ ѕѣлѡ̀: | і сказали всій громаді синів Ізраїлевих: земля, яку ми проходили для огляду, дуже, дуже добра; |
|
8
|
8
|
| а҆́ще лю́битъ на́съ гдⷭ҇ь, введе́тъ на́съ въ зе́млю тꙋ̀ и҆ да́стъ ю҆̀ на́мъ: землѧ́ же є҆́сть кипѧ́щаѧ ме́домъ и҆ млеко́мъ: | якщо Господь милостивий до нас, то введе нас у землю цю і дасть нам її — цю землю, в якій тече молоко і мед; |
|
9
|
9
|
| но ѿ гдⷭ҇а не бꙋ́дите ѿстꙋ̑пницы: вы́ же не оу҆бо́йтесѧ люді́й землѝ тоѧ̀, поне́же въ снѣ́дь на́мъ є҆́сть: ѿстꙋпи́ло бо вре́мѧ ѿ ни́хъ, гдⷭ҇ь же съ на́ми: не оу҆бо́йтесѧ и҆́хъ. | тільки проти Господа не повставайте і не бійтеся народу землі цієї; бо він дістанеться нам на поживу: захисту в них не стало, а з нами Господь; не бійтесь їх. |
|
10
|
10
|
| И҆ речѐ ве́сь со́нмъ поби́ти и҆̀хъ ка́менїемъ: и҆ сла́ва гдⷭ҇нѧ ꙗ҆ви́сѧ во ѡ҆́блацѣ над̾ ски́нїею свидѣ́нїѧ всѣ̑мъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ. | І сказала вся громада: побити їх камінням! Але слава Господня явилася [у хмарі] у скинії зібрання всім синам Ізраїлевим. |
|
11
|
11
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: доко́лѣ преѡгорчева́ютъ мѧ̀ лю́дїе сі́и; и҆ доко́лѣ не вѣ́рꙋютъ мнѣ̀ во всѣ́хъ зна́менїихъ, ꙗ҆̀же сотвори́хъ въ ни́хъ; | І сказав Господь Мойсеєві: доки буде дратувати Мене народ цей? і доки буде він не вірити Мені при всіх знаменнях, які Я робив серед нього? |
|
12
|
12
|
| поражꙋ̀ и҆̀хъ сме́ртїю и҆ погꙋблю̀ и҆̀хъ: и҆ сотворю́ тѧ и҆ до́мъ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ въ ꙗ҆зы́къ вели́къ и҆ мно́гъ па́че не́жели се́й. | вражу його пошестю і знищу його і породжу від тебе [і від дому батька твого] народ численніший і сильніший за нього. |
|
13
|
13
|
| И҆ речѐ мѡѷсе́й ко гдⷭ҇ꙋ: и҆ оу҆слы́шатъ є҆гѵ́птѧне, ꙗ҆́кѡ возве́лъ є҆сѝ крѣ́постїю твое́ю лю́ди твоѧ̑ сїѧ̑ ѿ ни́хъ: | Але Мойсей сказав Господу: почують єгиптяни, з середовища яких Ти вивів силою Твоєю народ цей, |
|
14
|
14
|
| но и҆ всѝ живꙋ́щїи на землѝ се́й слы́шаша, ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ гдⷭ҇ь въ лю́дехъ си́хъ, и҆́же ѻ҆чи́ма ко ѻ҆чесе́мъ ꙗ҆влѧ́ешисѧ, гдⷭ҇и, и҆ ѡ҆́блакъ тво́й ста̀ над̾ ни́ми, и҆ столпо́мъ ѡ҆́блачнымъ и҆́деши ты̀ пред̾ ни́ми въ де́нь, и҆ столпо́мъ ѻ҆́гненнымъ въ нощѝ: | і скажуть жителям землі цієї, які чули, що Ти, Господь, знаходишся серед народу цього, і що Ти, Господь, даєш їм бачити Себе лицем до лиця, і хмара Твоя стоїть над ними, і Ти йдеш перед ними вдень у стовпі хмарному, а вночі в стовпі вогненному; |
|
15
|
15
|
| и҆ потреби́ши лю́ди сїѧ̑ а҆́ки є҆ди́наго человѣ́ка: и҆ рекꙋ́тъ всѝ ꙗ҆зы́цы, є҆ли́цы слы́шаша и҆́мѧ твоѐ, глаго́люще: | і якщо Ти знищиш народ цей, як одну людину, то народи, які чули славу Твою, скажуть: |
|
16
|
16
|
| зане́же не возмо́же гдⷭ҇ь люді́й свои́хъ ввестѝ въ зе́млю, ѡ҆ не́йже клѧ́тсѧ и҆̀мъ, погꙋбѝ и҆̀хъ въ пꙋсты́ни: | Господь не міг ввести народ цей у землю, яку Він із клятвою обіцяв йому, а тому й знищив його в пустелі. |
|
17
|
17
|
| и҆ нн҃ѣ да вознесе́тсѧ рꙋка̀ твоѧ̀, гдⷭ҇и, ꙗ҆́коже ре́клъ є҆сѝ, гл҃ѧ: | Отже, нехай звеличиться сила Господня, як Ти сказав, говорячи: |
|
18
|
18
|
| гдⷭ҇ь долготерпѣли́въ и҆ многомлⷭ҇тивъ и҆ и҆́стиненъ, ѿе́млѧй беззакѡ́нїѧ и҆ непра̑вды и҆ грѣхѝ, и҆ ѡ҆чище́нїемъ не ѡ҆чи́ститъ пови́ннагѡ, ѿдаѧ̀ грѣхѝ ѻ҆тцє́въ на ча̑да, до тре́тїѧгѡ и҆ четве́ртагѡ ро́да: | Господь довготерпеливий і многомилостивий [і істинний], Який прощає беззаконня і провини [і гріхи], і Який не залишає без покарання, але карає беззаконня батьків на дітях до третього і четвертого роду. |
|
19
|
19
|
| ѡ҆ста́ви грѣ́хъ лю́демъ си̑мъ по вели́цѣй млⷭ҇ти твое́й, ꙗ҆́коже млⷭ҇тивъ бы́лъ є҆сѝ и҆̀мъ ѿ є҆гѵ́пта да́же до нн҃ѣ. | Прости гріх народу цьому з великої милости Твоєї, як Ти прощав народ цей від Єгипту до цього. |
|
20
|
20
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: млⷭ҇тивъ и҆̀мъ є҆́смь по словесѝ твоемꙋ̀: | І сказав Господь [Мойсеєві]: прощаю за словом твоїм; |
|
21
|
21
|
| но живꙋ̀ а҆́зъ, и҆ прⷭ҇нѡ живе́тъ и҆́мѧ моѐ, и҆ напо́лнитъ сла́ва гдⷭ҇нѧ всю̀ зе́млю: | але живий Я, [і завжди живе ім’я Моє,] і славою Господньою повна вся земля: |
|
22
|
22
|
| ꙗ҆́кѡ всѝ мꙋ́жїе ви́дѧщїи сла́вꙋ мою̀ и҆ зна́мєнїѧ, ꙗ҆̀же сотвори́хъ во є҆гѵ́птѣ и҆ въ пꙋсты́ни се́й, и҆ и҆скꙋси́ша мѧ̀, сѐ, десѧ́тое, и҆ не послꙋ́шаша гла́са моегѡ̀, | усі, які бачили славу Мою і знамення Мої, зроблені Мною в Єгипті й у пустелі, і спокушали Мене вже десять разів і не слухали голосу Мого, |
|
23
|
23
|
| и҆́стиннѡ не оу҆́зрѧтъ землѝ, є҆́юже клѧ́хсѧ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ: ра́звѣ ча́дѡмъ и҆́хъ, ꙗ҆̀же сꙋ́ть со мно́ю здѣ̀, и҆̀же не вѣ́дѧтъ добра̀ и҆ ѕла̀, всѧ́къ ю҆́ноша не вѣ́дый, си̑мъ да́мъ зе́млю: вси́ же разгнѣ́вавшїи мѧ̀ не оу҆́зрѧтъ ю҆̀: | не побачать землі, яку Я з клятвою обіцяв батькам їх; [тільки дітям їх, що тут зі Мною, що не знають, що добро, що зло, усім малолітнім, хто нічого не розуміє, їм дам землю, а] усі, що дратували Мене, не побачать її; |
|
24
|
24
|
| ра́бъ же мо́й хале́въ, ꙗ҆́кѡ бы́сть дх҃ъ и҆́нъ въ не́мъ, и҆ возслѣ́дова мнѣ̀, введꙋ̀ є҆го̀ въ зе́млю, въ ню́же ходи́лъ та́мѡ, и҆ сѣ́мѧ є҆гѡ̀ наслѣ́дитъ ю҆̀: | але раба Мого, Халева, за те, що в ньому був інший дух, і він повністю підкорювався Мені, введу в землю, в яку він ходив, і сім’я його успадкує її; |
|
25
|
25
|
| а҆мали́къ же и҆ ханане́й живꙋ́тъ во ю҆до́ли: оу҆́трѣ возврати́тесѧ и҆ подви́гнитесѧ вы̀ въ пꙋсты́ню пꙋте́мъ мо́рѧ чермна́гѡ. | амаликитяни і хананеї живуть у долині; завтра поверніться і йдіть у пустелю до Червоного моря. |
|
26
|
26
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: |
|
27
|
27
|
| доко́лѣ со́нмъ се́й ѕлы́й; ꙗ҆̀же ѻ҆нѝ ро́пщꙋтъ проти́вꙋ мнѣ̀, ропта́нїе сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆́мже возропта́ша ѡ҆ ва́съ, слы́шахъ: | доки злій громаді цій нарікати на Мене? ремство синів Ізраїлевих, яким вони нарікають на Мене, Я чую. |
|
28
|
28
|
| рцы̀ и҆̀мъ: живꙋ̀ а҆́зъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь: и҆́стиннѡ, ꙗ҆́коже глаго́ласте во оу҆́шы моѝ, та́кѡ сотворю̀ ва́мъ: | Скажи їм: живу Я, говорить Господь: як говорили ви вголос Мені, так і зроблю вам; |
|
29
|
29
|
| въ пꙋсты́ни се́й падꙋ́тъ тѣлеса̀ ва̑ша, и҆ всѐ соглѧ́данїе ва́ше, и҆ сочтє́нїѧ ва̑ша, ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, є҆ли́цы ропта́ша на мѧ̀: | у пустелі цій упадуть тіла ваші, й усі ви пораховані, скільки вас за кількістю, від двадцяти років і вище, які нарікали на Мене, |
|
30
|
30
|
| а҆́ще вы̀ вни́дете въ зе́млю, на ню́же простро́хъ рꙋ́кꙋ мою̀, всели́ти ва́съ на не́й, ра́звѣ хале́въ сы́нъ і҆ефонні́инъ и҆ і҆исꙋ́съ сы́нъ наѵи́нъ: | не ввійдете в землю, на якій Я, піднявши руку Мою, клявся оселити вас, крім Халева, сина Ієфонніїного, та Ісуса, сина Навина; |
|
31
|
31
|
| и҆ ча̑да ва̑ша, и҆̀хже рѣ́сте въ разграбле́нїи бы́ти, введꙋ̀ ѧ҆̀ въ зе́млю, и҆ наслѣ́дѧтъ зе́млю, ѿ неѧ́же вы̀ ѿверго́стесѧ: | дітей ваших, про яких ви говорили, що вони дістануться у здобич ворогам, Я введу туди, і вони пізнають землю, яку ви знехтували, |
|
32
|
32
|
| и҆ тѣлеса̀ ва̑ша падꙋ́тъ въ пꙋсты́ни се́й: | а ваші трупи упадуть у пустелі цій; |
|
33
|
33
|
| сы́нове же ва́ши пасо́ми бꙋ́дꙋтъ въ пꙋсты́ни четы́редесѧть лѣ́тъ, и҆ носи́ти и҆́мꙋтъ блꙋже́нїе ва́ше, до́ндеже потребѧ́тсѧ тѣлеса̀ ва̑ша въ пꙋсты́ни: | а сини ваші будуть кочувати в пустелі сорок років, і будуть нести покарання за блудодійство ваше, доки не загинуть усі тіла ваші в пустелі; |
|
34
|
34
|
| по числꙋ̀ дні́й, въ ни́хже соглѧ́дасте зе́млю, четы́редесѧть дні́й, за де́нь лѣ́то цѣ́лое, понесе́те грѣхѝ ва́шѧ четы́редесѧть лѣ́тъ, и҆ оу҆вѣ́сте ꙗ҆́рость гнѣ́ва моегѡ̀: | за числом сорока днів, в які ви оглядали землю, ви понесете покарання за гріхи ваші сорок років, рік за день, щоб ви пізнали, що означає бути залишеним Мною. |
|
35
|
35
|
| а҆́зъ гдⷭ҇ь гл҃ахъ ва́мъ: и҆́стиннѡ та́кѡ сотворю̀ со́нмꙋ семꙋ̀ ѕло́мꙋ, воста́вшемꙋ на мѧ̀: въ пꙋсты́ни се́й потребѧ́тсѧ, и҆ та́мѡ и҆́змрꙋтъ. | Я, Господь, говорю, і так і зроблю з усією цією злою громадою, що повстала проти Мене: в пустелі цій усі вони загинуть і перемруть. |
|
36
|
36
|
| И҆ мꙋ́жїе, и҆̀хже посыла̀ мѡѷсе́й соглѧ́дати зе́млю, и҆ прише́дше возропта́ша на ню̀ къ со́нмꙋ, є҆́же бы и҆знестѝ словеса̀ ѕла̑ ѡ҆ землѝ, | І ті, яких посилав Мойсей для огляду землі, і які, повернувшись, підбурили проти нього всю цю громаду, розпускаючи злі чутки про землю, |
|
37
|
37
|
| и҆ и҆зомро́ша мꙋ̑жи, глаго́лавшїи ѡ҆ землѝ ѕло̀, ꙗ҆́звою пред̾ гдⷭ҇емъ: | ці, що розпустили злі чутки про землю, померли, будучи ураженими перед Господом; |
|
38
|
38
|
| и҆ і҆исꙋ́съ сы́нъ наѵи́нъ и҆ хале́въ сы́нъ і҆ефонні́инъ жи̑вы ѡ҆ста́стасѧ ѿ мꙋже́й тѣ́хъ ходи́вшихъ соглѧ́дати зе́млю. | тільки Ісус, син Навина, і Халев, син Ієфонніїн, залишилися живими з тих мужів, які ходили оглядати землю. |
|
39
|
39
|
| И҆ глаго́ла мѡѷсе́й словеса̀ сїѧ̑ ко всѣ̑мъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: и҆ воспла́кашасѧ лю́дїе ѕѣлѡ̀, | І сказав Мойсей слова ці перед усіма синами Ізраїлевими, і народ дуже засмутився. |
|
40
|
40
|
| и҆ воста́вше заꙋ́тра, взыдо́ша на ве́рхъ горы̀, глаго́люще: сѐ, мы̀ взы́демъ на мѣ́сто, є҆́же речѐ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ согрѣши́хомъ. | І, вставши рано-вранці, пішли на вершину гори, говорячи: ось, ми підемо на те місце, про яке сказав Господь, бо ми згрішили. |
|
41
|
41
|
| И҆ речѐ мѡѷсе́й: вскꙋ́ю вы̀ престꙋпа́ете сло́во гдⷭ҇не; не благопоспѣ́шно бꙋ́детъ ва́мъ: | Мойсей сказав: для чого ви переступаєте повеління Господні? це буде безуспішно; |
|
42
|
42
|
| не восходи́те: нѣ́сть бо гдⷭ҇ь съ ва́ми: и҆ паде́те пред̾ лице́мъ вра̑гъ ва́шихъ: | не ходіть, бо немає серед вас Господа, щоб не уразили вас вороги ваші; |
|
43
|
43
|
| занѐ а҆мали́къ и҆ ханане́й та́мѡ пред̾ ва́ми, и҆ паде́те мече́мъ, поне́же ѿврати́стесѧ, не покарѧ́ющесѧ гдⷭ҇ꙋ, и҆ не бꙋ́детъ гдⷭ҇ь съ ва́ми. | бо амаликитяни і хананеї там перед вами, і ви впадете від меча, тому що ви відступили від Господа, і не буде з вами Господа. |
|
44
|
44
|
| И҆ понꙋ́дившесѧ взыдо́ша на ве́рхъ горы̀: кївѡ́тъ же завѣ́та гдⷭ҇нѧ и҆ мѡѷсе́й не дви́гнꙋшасѧ и҆з̾ среды̀ полка̀. | Але вони наважилися піднятися на вершину гори; ковчег же завіту Господнього і Мойсей не залишали стану. |
|
45
|
45
|
| И҆ сни́де а҆мали́къ и҆ ханане́й сѣдѧ́й въ горѣ̀ то́й, и҆ сотро́ша и҆̀хъ, и҆ и҆зсѣко́ша и҆̀хъ да́же до є҆рма́на: и҆ возврати́шасѧ въ по́лкъ. | І зійшли амаликитяни і хананеї, що живуть на горі тій, і розбили їх, і гнали їх до Хорми, [і повернулися в стан.] |
|
Глава́ є҃і
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
2
|
2
|
| глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши къ ни̑мъ: є҆гда̀ вни́дете въ зе́млю вселе́нїѧ ва́шегѡ, ю҆́же а҆́зъ даю̀ ва́мъ, | оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли ви ввійдете в землю вашого поселення, яку Я даю вам, |
|
3
|
3
|
| и҆ сотворитѐ прино́съ гдⷭ҇ꙋ во всесожже́нїе и҆лѝ же́ртвꙋ, є҆́же возвели́чити мольбꙋ̀, и҆лѝ благово́льнꙋ, и҆лѝ въ пра́здники ва́шѧ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ, а҆́ще оу҆́бѡ ѿ волѡ́въ, и҆лѝ ѿ ѻ҆ве́цъ: | і будете приносити жертву Господу, всепалення, або жертву, для якої заколюються воли і вівці, на виконання обітниці, або з ревности, або у свята ваші, щоб зробити приємні пахощі Господу, — |
|
4
|
4
|
| и҆ да принесе́тъ приносѧ́й да́ръ сво́й гдⷭ҇ꙋ же́ртвꙋ, мꙋкѝ пшени́чны десѧ́тꙋю ча́сть є҆́фї (мѣ́ры), вмѣ́шены въ є҆ле́й четве́ртыѧ ча́сти і҆́на (мѣ́ры): | тоді той, хто приносить жертву свою Господу, повинен принести у приношення від хліба десяту частину [ефи] пшеничного борошна, змішаного с четвертою частиною гина єлею; |
|
5
|
5
|
| и҆ вїна̀ на возлїѧ́нїе четве́ртꙋю ча́сть і҆́на сотвори́те во всесожже́нїе и҆лѝ въ же́ртвꙋ: а҆́гнцꙋ є҆ди́номꙋ да сотвори́ши толи́кѡ, прино́съ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ. | і вина для узливання принось четверту частину гина при всепаленні, або при жертві, що заколюється, на кожного агнця [у приємні пахощі Господу]. |
|
6
|
6
|
| И҆ ѻ҆внꙋ̀, є҆гда̀ творитѐ є҆го̀ во всесожже́нїе и҆лѝ въ же́ртвꙋ, да сотвори́ши же́ртвꙋ мꙋкѝ пшени́чны двѣ̀ десѧти̑ны вмѣ́шаны въ є҆ле́й, тре́тїю ча́сть і҆́на (мѣ́ры): | А приносячи барана, принось у приношення хлібне дві десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з третьою частиною гина єлею; |
|
7
|
7
|
| и҆ вїна̀ на возлїѧ́нїе тре́тїю ча́сть і҆́на принесетѐ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ. | і вина для узливання принось третю частину гина в приємні пахощі Господу. |
|
8
|
8
|
| А҆́ще же творитѐ ѿ волѡ́въ во всесожже́нїе и҆лѝ въ же́ртвꙋ, є҆́же возвели́чити мольбꙋ̀, и҆лѝ во спаси́телное гдⷭ҇ꙋ, | Якщо молодого вола приносиш у всепалення, або жертву, що заколюється, на виконання обітниці, або в мирну жертву Господу, |
|
9
|
9
|
| и҆ принесе́тъ съ телце́мъ прино́съ мꙋкѝ пшени́чны трѝ десѧти̑ны вмѣ́шаны въ є҆ле́й, по́лъ і҆́на (мѣ́ры): | то разом з волом слід принести приношення хлібного три десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з половиною гина єлею; |
|
10
|
10
|
| и҆ вїна̀ на возлїѧ́нїе по́лъ і҆́на (мѣ́ры), прино́съ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ. | і вина для узливання принось півгина в жертву, у приємні пахощі Господу. |
|
11
|
11
|
| Та́кѡ да сотвори́ши телцꙋ̀ є҆ди́номꙋ, и҆лѝ ѻ҆внꙋ̀ є҆ди́номꙋ, и҆лѝ а҆́гнцꙋ є҆ди́номꙋ ѿ ѻ҆ве́цъ и҆лѝ ѿ ко́зъ: | Так роби при кожному приношенні вола і барана й агнця із овець, або кіз; |
|
12
|
12
|
| по числꙋ̀ и҆́хъ, ꙗ҆̀же а҆́ще сотворитѐ, та́кѡ сотвори́те є҆ди́номꙋ по числꙋ̀ и҆́хъ. | за числом жертв, які ви приносите, так робіть при кожній, за числом їх. |
|
13
|
13
|
| Всѧ́къ тꙋзе́мецъ да сотвори́тъ та́кѡ сицєва́ѧ принестѝ приношє́нїѧ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ: | Всякий тубілець так повинен робити це, приносячи жертву у приємні пахощі Господу; |
|
14
|
14
|
| а҆́ще же пришле́цъ въ ва́съ прибꙋ́детъ въ землѝ ва́шей, и҆лѝ и҆́же а҆́ще бꙋ́детъ въ ва́съ въ родѣ́хъ ва́шихъ, и҆ сотвори́тъ прино́съ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ, ꙗ҆́коже творитѐ вы̀, та́кѡ да сотвори́тъ. | і якщо буде між вами жити прибулець, або хто б не був серед вас у роди ваші, і принесе жертву в приємні пахощі Господу, то і він повинен робити так, як ви робите; |
|
15
|
15
|
| Со́нме гдⷭ҇нь, зако́нъ є҆ди́нъ да бꙋ́детъ ва́мъ и҆ прише́лцємъ прилежа́щымъ въ ва́съ, зако́нъ вѣ́чный въ ро́ды ва́шѧ: ꙗ҆́коже вы̀, (*та́кѡ) и҆ пришле́цъ да бꙋ́детъ пред̾ гдⷭ҇емъ: | для вас, громада [Господня], і для прибульця, що живе [у вас], устав один, устав вічний у роди ваші: що ви, те і прибулець нехай буде перед Господом; |
|
16
|
16
|
| зако́нъ є҆ди́нъ да бꙋ́детъ и҆ ѡ҆правда́нїе є҆ди́но да бꙋ́детъ ва́мъ и҆ прише́лцꙋ прилежа́щемꙋ въ ва́съ. | закон один і одні права нехай будуть для вас і для прибульця, що живе у вас. |
|
17
|
17
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
18
|
18
|
| глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши къ ни̑мъ: є҆гда̀ вни́дете въ зе́млю, въ ню́же а҆́зъ ввождꙋ̀ ва́съ та́мѡ, | оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли ви увійдете в землю, в яку Я веду вас, |
|
19
|
19
|
| и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ ꙗ҆́сте ѿ хлѣ́бѡвъ землѝ (*тоѧ̀), ѿложи́те оу҆ча́стїе во ѿдѣле́нїе гдⷭ҇ꙋ: нача́токъ тѣ́ста ва́шегѡ, | і будете їсти хліб тієї землі, то приносьте приношення Господу; |
|
20
|
20
|
| хлѣ́бъ ѿлꙋчи́те оу҆ча́стїе ѻ҆́ное: ꙗ҆́коже оу҆ча́стїе ѿ гꙋмна̀, | від початків тіста вашого корж приносьте у приношення; приносьте його так, як приношення з току; |
|
21
|
21
|
| та́кѡ ѿдѣли́те то́й хлѣ́бъ, нача́токъ тѣ́ста ва́шегѡ, и҆ дади́те гдⷭ҇ꙋ оу҆ча́стїе въ ро́ды ва́шѧ. | від початків тіста вашого віддавайте в приношення Господу в роди ваші. |
|
22
|
22
|
| Є҆гда́ же согрѣшитѐ и҆ не сотворитѐ всѣ́хъ за́повѣдїй си́хъ, и҆̀хже гл҃а гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю, | Якщо ж переступите з невідання і не виконаєте всіх цих заповідей, які проголосив Господь Мойсеєві, |
|
23
|
23
|
| ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ къ ва́мъ рꙋко́ю мѡѷсе́овою, ѿ днѐ въ ѻ҆́ньже повелѣ̀ гдⷭ҇ь къ ва́мъ, и҆ пото́мъ въ ро́ды ва́шѧ, | всього, що заповів вам Господь [Бог] через Мойсея, від того дня, в який Господь заповів вам, і надалі в роди ваші, — |
|
24
|
24
|
| и҆ бꙋ́детъ а҆́ще ѿ ѻ҆че́съ со́нма сотвори́тсѧ нево́лею, и҆ да сотвори́тъ ве́сь со́нмъ телца̀ є҆ди́наго непоро́чна ѿ волѡ́въ во всесожже́нїе, въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ, и҆ же́ртвꙋ сегѡ̀, и҆ возлїѧ́нїе є҆гѡ̀ по оу҆ставле́нїю, и҆ козла̀ є҆ди́наго ѿ ко́зъ грѣха̀ ра́ди: | то, коли з недогляду громади зроблена помилка, нехай уся громада принесе одного молодого вола [без вад] у всепалення, у приємні пахощі Господу, з хлібним приношенням й узливанням його, за уставом, і одного козла в жертву за гріх; |
|
25
|
25
|
| и҆ да помо́литсѧ жре́цъ ѿ все́мъ со́нмѣ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ ѡ҆ста́витсѧ и҆̀мъ, ꙗ҆́кѡ нехотѣ́нїе є҆́сть: и҆ сі́и принесо́ша да́ръ сво́й, принесе́нїе гдⷭ҇ꙋ грѣха̀ ра́ди своегѡ̀ пред̾ гдⷭ҇емъ, нехотѣ́нїй ра́ди свои́хъ, | і очистить священик усю громаду синів Ізраїлевих, і буде прощено їм, тому що це була помилка, і вони принесли приношення своє в жертву Господу, і жертву за гріх свій перед Господом, за свою помилку; |
|
26
|
26
|
| и҆ ѡ҆ста́витсѧ всемꙋ̀ со́нмꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆ прише́лцꙋ прилежа́щемꙋ въ ва́съ, ꙗ҆́кѡ всѣ̑мъ лю́демъ нехотѣ́нное. | і буде прощено всій громаді синів Ізраїлевих і прибульцеві, який живе між ними, тому що весь народ зробив це помилково. |
|
27
|
27
|
| А҆́ще же дꙋша̀ є҆ди́на не хотѧ́щи согрѣши́тъ, да приведе́тъ ко́зꙋ є҆ди́нꙋ є҆динолѣ́тнꙋ грѣха̀ ра́ди: | Якщо ж один хто згрішить з невідання, то нехай принесе козу однолітню в жертву за гріх; |
|
28
|
28
|
| и҆ да помо́литсѧ жре́цъ ѡ҆ дꙋшѝ нехотѣ́вшей и҆ согрѣ́шшей нехотѣ́нїемъ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ да помо́литсѧ ѡ҆ не́й, и҆ ѡ҆ста́витсѧ є҆́й. | і очистить священик душу, що зробила помилково гріх перед Господом, і очищена буде, і прощено буде їй; |
|
29
|
29
|
| Насе́лникꙋ (*землѝ) сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆ прише́лцꙋ прилежа́щемꙋ въ ни́хъ, зако́нъ є҆ди́нъ да бꙋ́детъ и҆̀мъ, и҆́же а҆́ще сотвори́тъ не хотѧ́щь. | один закон нехай буде для вас, як для природного жителя з синів Ізраїлевих, так і для прибульця, який живе у вас, якщо хто зробить що помилково. |
|
30
|
30
|
| И҆ дꙋша̀ ꙗ҆́же сотвори́тъ рꙋко́ю го́рдости ѿ тꙋзе́мєцъ и҆лѝ ѿ прише́лцєвъ, бг҃а сїѧ̀ разгнѣ́ваетъ, и҆ потреби́тсѧ дꙋша̀ та̀ ѿ люді́й свои́хъ: | Якщо ж хто з тубільців, або з прибульців, зробить що зухвалою рукою, то він хулить Господа: знищиться душа та з народу свого, |
|
31
|
31
|
| ꙗ҆́кѡ сло́во гдⷭ҇не презрѣ̀ и҆ за́пѡвѣди є҆гѡ̀ разсы́па, сотре́нїемъ да сотре́тсѧ дꙋша̀ та̀: и҆ грѣ́хъ є҆ѧ̀ на не́й. | бо слово Господнє він знехтував і заповідь Його порушив; знищиться душа та; гріх її на ній. |
|
32
|
32
|
| И҆ бѧ́хꙋ сы́нове і҆и҃лєвы въ пꙋсты́ни, и҆ ѡ҆брѣто́ша мꙋ́жа собира́юща дрова̀ въ де́нь сꙋббѡ́тный, | Коли сини Ізраїлеві були в пустелі, знайшли чоловіка, який збирав дрова в день суботи; |
|
33
|
33
|
| и҆ приведо́ша є҆го̀ ѡ҆брѣ́тшїи собира́юща дрова̀ въ де́нь сꙋббѡ́тный къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ и҆ ко всемꙋ̀ со́нмꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, | і привели його ті, які знайшли його, що збирав дрова [в день суботи] до Мойсея та Аарона і до всієї громади [синів Ізраїлевих]; |
|
34
|
34
|
| и҆ вверго́ша є҆го̀ въ темни́цꙋ: не совѣща́ша бо, что̀ сотворѧ́тъ є҆мꙋ̀. | і посадили його під варту, тому що не було ще визначено, що слід з ним зробити. |
|
35
|
35
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: сме́ртїю да оу҆́мретъ человѣ́къ се́й, да побїе́те є҆го̀ ка́менїемъ ве́сь со́нмъ внѣ̀ полка̀. | І сказав Господь Мойсеєві: повинен умерти чоловік цей; нехай поб’є його камінням уся громада поза станом. |
|
36
|
36
|
| И҆ и҆зведо́ша є҆го̀ ве́сь со́нмъ внѣ̀ полка̀, и҆ поби́ша є҆го̀ ка́менїемъ ве́сь со́нмъ внѣ̀ полка̀, ꙗ҆́коже гл҃а гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю. | І вивела його вся громада геть зі стану, і побили його камінням, і він помер, як повелів Господь Мойсею. |
|
37
|
37
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
38
|
38
|
| глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши и҆̀мъ: и҆ да сотворѧ́тъ себѣ̀ рѧ̑сны на воскри́лїихъ ри́зъ свои́хъ въ ро́ды своѧ̑: и҆ возложи́те на рѧ̑сны воскри́лїй прѧде́нїе си́нее, | оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм, щоб вони робили собі китиці на краях одягу свого в роди їх, і в китиці, що на краях, вставляли нитки з блакитної вовни; |
|
39
|
39
|
| и҆ бꙋ́детъ ва́мъ на рѧ́снахъ: и҆ оу҆́зрите и҆̀хъ, и҆ воспомѧне́те всѧ̑ за́пѡвѣди гдⷭ҇ни и҆ сотвори́те ѧ҆̀, и҆ не разврати́тесѧ в̾слѣ́дъ мы́слей свои́хъ и҆ в̾слѣ́дъ ѻ҆че́съ ва́шихъ, и҆́миже вы̀ соблꙋди́сте в̾слѣ́дъ и҆́хъ: | і будуть вони в китицях у вас для того, щоб ви, дивлячись на них, згадували всі заповіді Господні, і виконували їх, і не ходили услід серця вашого й очей ваших, які тягнуть вас до блудодійства, |
|
40
|
40
|
| ꙗ҆́кѡ да помѧне́те и҆ сотворитѐ всѧ̑ за́пѡвѣди моѧ̑, и҆ бꙋ́дете ст҃и бг҃ꙋ ва́шемꙋ: | щоб ви пам’ятали і виконували всі заповіді Мої і були святі перед Богом вашим. |
|
41
|
41
|
| а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ, и҆зведы́й ва́съ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, бы́ти ва́мъ бг҃ъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ. | Я Господь, Бог ваш, Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб бути вашим Богом: Я Господь, Бог ваш. |
|
Глава́ ѕ҃і
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
| И҆ глаго́ла коре́й, сы́нъ і҆ссаа́ра сы́на каа́ѳа сы́на леѵі́ина, и҆ даѳа́нъ и҆ а҆вїрѡ́нъ, сы́нове є҆лїа̑вли, и҆ а҆ѵна́нъ сы́нъ фале́ѳа сы́на рꙋви́млѧ: | Корей, син Іцгара, син Каафів, син Левія, і Дафан і Авирон, сини Елиава, й Авнан, син Фалефа, сини Рувимові, |
|
2
|
2
|
| и҆ воста́ша на мѡѷсе́а, и҆ мꙋ̑жи сынѡ́въ і҆и҃левыхъ двѣ́сти и҆ пѧтьдесѧ́тъ нача̑лницы со́нма, сѷгкли́тики совѣ́та и҆ мꙋ̑жи и҆мени́ти. | повстали проти Мойсея, і з ними із синів Ізраїлевих двісті п’ятдесят мужів, начальники громади, яких закликали на зібрання, люди вельможні. |
|
3
|
3
|
| Совоста́ша на мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на и҆ рѣ́ша къ ни̑мъ: довлѣ́етъ ва́мъ, ꙗ҆́кѡ ве́сь со́нмъ всѝ ст҃и, и҆ въ ни́хъ гдⷭ҇ь: и҆ чесѡ̀ ра́ди востае́те на со́нмъ гдⷭ҇нь; | І зібралися проти Мойсея й Аарона і сказали їм: досить вам; уся громада, усі святі, і серед них Господь! чому ж ви ставите себе вище народу Господнього? |
|
4
|
4
|
| И҆ слы́шавъ мѡѷсе́й, падѐ ни́цъ. | Мойсей, почувши це, упав на лице своє |
|
5
|
5
|
| И҆ глаго́ла къ коре́ю и҆ ко всемꙋ̀ со́нмꙋ є҆гѡ̀, глаго́лѧ: соглѧ́да и҆ позна̀ гдⷭ҇ь сꙋ́щихъ є҆гѡ̀ и҆ ст҃ы́хъ, и҆ приведѐ къ себѣ̀: и҆ и҆́хже не и҆збра̀ себѣ̀, не приведѐ къ себѣ̀: | і сказав Корею і всім спільникам його, говорячи: завтра покаже Господь, хто Його, і хто святий, щоб наблизити його до Себе; і кого Він обере, того і наблизить до Себе; |
|
6
|
6
|
| сїѐ сотвори́те: возми́те себѣ̀ са́ми кади́лники, коре́й и҆ ве́сь со́нмъ є҆гѡ̀, | ось що зробіть: Корей і всі спільники його візьміть собі кадильниці |
|
7
|
7
|
| и҆ вложи́те ѻ҆́гнь въ нѧ̀, и҆ вложи́те въ нѧ̀ ѳѷмїа́мъ пред̾ гдⷭ҇емъ оу҆́трѣ: и҆ бꙋ́детъ мꙋ́жъ, є҆го́же а҆́ще и҆збере́тъ гдⷭ҇ь, се́й ст҃ъ: да довлѣ́ютъ ва́мъ сы́нове леѵі̑ины. | і завтра покладіть у них вогонь і всипите в них куріння перед Господом; і кого обере Господь, той і буде святий. Годі вам, сини Левіїни! |
|
8
|
8
|
| И҆ речѐ мѡѷсе́й коре́ю: послꙋ́шайте менѐ, сы́нове леѵі̑ини: | І сказав Мойсей Корею: послухайте, сини Левія! |
|
9
|
9
|
| є҆да̀ ма́ло є҆́сть сїѐ ва́мъ, ꙗ҆́кѡ ѿлꙋчѝ ва́съ бг҃ъ ѿ со́нма і҆и҃лева и҆ приведѐ ва́съ къ себѣ̀ слꙋжи́ти слꙋ̑жбы въ ски́нїи гдⷭ҇ни и҆ стоѧ́ти пред̾ со́нмомъ гдⷭ҇нимъ, є҆́же слꙋжи́ти и҆̀мъ; | невже мало вам того, що Бог Ізраїлів відокремив вас від суспільства Ізраїльського і наблизив вас до Себе, щоб ви виконували служби при скинії Господній і стояли перед громадою [Господньою], щоб служити їй? |
|
10
|
10
|
| и҆ приведе́ тѧ и҆ всю̀ бра́тїю твою̀, сы́ны леѵі̑ины съ тобо́ю, и҆ про́сите свѧще́нствовати; | Він наблизив тебе і з тобою всіх братів твоїх, синів Левія, і ви домагаєтеся ще й священства. |
|
11
|
11
|
| та́кѡ ты̀ и҆ ве́сь со́нмъ тво́й собра́вшїйсѧ на бг҃а: и҆ а҆арѡ́нъ кто́ є҆сть, ꙗ҆́кѡ ро́пщете на́нь; | Отже, ти й уся твоя громада зібралися проти Господа. Що Аарон, що ви нарікаєте на нього? |
|
12
|
12
|
| И҆ посла̀ мѡѷсе́й призва́ти даѳа́на и҆ а҆вїрѡ́на, сы́ны є҆лїа̑вли. И҆ рѣ́ша: не и҆́демъ: | І послав Мойсей покликати Дафана й Авирона, синів Елиава. Але вони сказали: не підемо! |
|
13
|
13
|
| є҆да̀ ма́ло сѐ, ꙗ҆́кѡ и҆зве́лъ є҆сѝ ны̀ и҆з̾ землѝ кипѧ́щїѧ млеко́мъ и҆ ме́домъ, є҆́же погꙋби́ти на́съ въ пꙋсты́ни, ꙗ҆́кѡ владѣ́еши на́ми; кнѧ́зь є҆сѝ: | хіба мало того, що ти вивів нас із землі, в якій тече молоко і мед, щоб погубити нас у пустелі? і ти ще хочеш панувати над нами! |
|
14
|
14
|
| и҆ ты́ ли въ зе́млю кипѧ́щꙋю ме́домъ и҆ млеко́мъ вве́лъ є҆сѝ на́съ и҆ да́лъ є҆сѝ на́мъ ча́сть села̀ и҆ вїногра́да; ѻ҆́чи человѣ̑къ тѣ́хъ и҆сткнꙋ́лъ є҆сѝ: не и҆́демъ. | чи привів ти нас у землю, де тече молоко і мед, і чи дав нам у володіння поля і виноградники? очі людей цих ти хочеш засліпити? не підемо! |
|
15
|
15
|
| И҆ ѡ҆тѧгча̀ мѡѷсе́й гнѣ́вомъ ѕѣлѡ̀ и҆ речѐ къ гдⷭ҇ꙋ: не внемлѝ на же́ртвꙋ и҆́хъ: ни є҆ди́нагѡ похотѣ́нїѧ ѿ ни́хъ прїѧ́хъ, нижѐ ѡ҆ѕло́бихъ кого̀ ѿ ни́хъ. | Мойсей дуже засмутився і сказав Господу: не звертай погляду Твого на приношення їхні; я не взяв у жодного з них осла і не зробив зла жодному з них. |
|
16
|
16
|
| И҆ речѐ мѡѷсе́й къ коре́ю: ѡ҆свѧтѝ со́нмъ тво́й, и҆ бꙋ́дите гото́ви пред̾ гдⷭ҇а ты̀ и҆ а҆арѡ́нъ и҆ ѻ҆нѝ заꙋ́тра: | І сказав Мойсей Корею: завтра ти й уся громада твоя будьте перед лицем Господа, ти, вони й Аарон; |
|
17
|
17
|
| и҆ возми́те кі́йждо кади́лникъ сво́й, и҆ возложи́те на нѧ̀ ѳѷмїа́мъ, и҆ принеси́те пред̾ гдⷭ҇а кі́йждо кади́лникъ сво́й, двѣ́сти и҆ пѧтьдесѧ́тъ кади́лникѡвъ, и҆ ты̀ и҆ а҆арѡ́нъ кі́йждо кади́лникъ сво́й. | і візьміть кожен свою кадильницю, і покладіть у них куріння, і принесіть перед лице Господнє кожен свою кадильницю, двісті п’ятдесят кадильниць; ти й Аарон, кожен свою кадильницю. |
|
18
|
18
|
| И҆ взѧ́ша кі́йждо сво́й кади́лникъ, и҆ возложи́ша на нѧ̀ ѻ҆́гнь, и҆ вложи́ша въ нѧ̀ ѳѷмїа́мъ, и҆ ста́ша пред̾ две́рьми ски́нїи свидѣ́нїѧ мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ. | І взяв кожен свою кадильницю, і поклали в них вогню, і всипали в них куріння, і стали при вході у скинію зібрання; також і Мойсей і Аарон. |
|
19
|
19
|
| И҆ собра̀ на нѧ̀ коре́й ве́сь со́нмъ сво́й пред̾ две́рьми ски́нїи свидѣ́нїѧ: и҆ ꙗ҆ви́сѧ сла́ва гдⷭ҇нѧ всемꙋ̀ со́нмꙋ. | І зібрав проти них Корей усю громаду до входу в скинію зібрання. І з’явилася слава Господня всій громаді. |
|
20
|
20
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: |
|
21
|
21
|
| ѿстꙋпи́те кі́йждо ѿ среды̀ со́нма сегѡ̀, и҆ потреблю̀ ѧ҆̀ а҆́бїе. | відокремтеся від громади цієї, і Я знищу їх умить. |
|
22
|
22
|
| И҆ падо́ста на ли́ца своѧ̑ и҆ реко́ста: бж҃е, бж҃е дꙋхѡ́въ и҆ всѧ́кїѧ пло́ти: а҆́ще человѣ́къ є҆ди́нъ согрѣшѝ, на ве́сь ли со́нмъ гнѣ́въ гдⷭ҇нь; | Вони ж упали на лиця свої і сказали: Боже, Боже духів усякої плоті! одна людина згрішила, і Ти гніваєшся на всю громаду? |
|
23
|
23
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | і сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
24
|
24
|
| рцы̀ со́нмꙋ, глаго́лѧ: ѿстꙋпи́те ѡ҆́крестъ ѿ со́нма коре́ева и҆ даѳа́нѧ и҆ а҆вїрѡ́нѧ. | скажи громаді: відступіть з усіх боків від житла Корея, Дафана й Авирона. |
|
25
|
25
|
| И҆ воста̀ мѡѷсе́й, и҆ и҆́де къ даѳа́нꙋ и҆ а҆вїрѡ́нꙋ: и҆ и҆до́ша съ ни́мъ всѝ ста́рцы і҆и҃лтестїи. | І встав Мойсей, і пішов до Дафана й Авирона, і за ним пішли старійшини Ізраїлеві. |
|
26
|
26
|
| И҆ речѐ къ со́нмꙋ, глаго́лѧ: ѿстꙋпи́те ѿ кꙋ́щъ человѣ̑къ жестокосе́рдыхъ си́хъ, и҆ не прикосни́тесѧ ко всѣ̑мъ, є҆ли̑ка сꙋ́ть и҆̀мъ, да не поги́бнете кꙋ́пнѡ во все́мъ грѣсѣ̀ и҆́хъ. | І сказав громаді: відійдіть від наметів нечестивих людей цих, і не доторкайтеся ні до чого, що належить їм, щоб не загинути вам [разом] у всіх гріхах їхніх. |
|
27
|
27
|
| И҆ ѿстꙋпи́ша ѿ кꙋ́щъ коре́а и҆ даѳа́на и҆ а҆вїрѡ́на ѡ҆́крестъ: даѳа́нъ же и҆ а҆вїрѡ́нъ и҆зыдо́ста и҆ ста́ста пред̾ две́рьми кꙋ́щъ свои́хъ, и҆ жєны̀ и҆́хъ, и҆ дѣ́ти и҆́хъ и҆ и҆мѣ́нїе и҆́хъ. | І відійшли вони з усіх боків від житла Корея, Дафана й Авирона; а Дафан і Авирон вийшли і стояли біля дверей наметів своїх з дружинами своїми і синами своїми і з малими дітьми своїми. |
|
28
|
28
|
| И҆ речѐ мѡѷсе́й: въ се́мъ позна́ете, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь посла́ мѧ сотвори́ти всѧ̑ дѣла̀ сїѧ̑, ꙗ҆́кѡ не ѿ себє̀ (а҆́зъ творю̀ сїѧ̑): | І сказав Мойсей: з цього довідаєтеся, що Господь послав мене робити всі діла ці, не за своєю волею [я роблю це]: |
|
29
|
29
|
| а҆́ще сме́ртїю всѣ́хъ люді́й оу҆́мрꙋтъ сі́и, и҆ а҆́ще по присѣще́нїю всѣ́хъ человѣ̑къ посѣще́нїе бꙋ́детъ и҆́хъ, то̀ не гдⷭ҇ь посла̀ менѐ: | якщо вони помруть, як помирають усі люди, і спостигне таке покарання, яке спостигає всіх людей, то не Господь послав мене; |
|
30
|
30
|
| но ꙗ҆́внѡ пока́жетъ гдⷭ҇ь, и҆ ѿве́рзши землѧ̀ оу҆ста̀ своѧ̑ пожре́тъ ѧ҆̀ и҆ до́мы и҆́хъ, и҆ кꙋ́щы и҆́хъ и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка сꙋ́ть и҆́хъ, и҆ сни́дꙋтъ жи́ви во а҆́дъ, и҆ оу҆вѣ́дите, ꙗ҆́кѡ разгнѣ́ваша человѣ́цы сі́и гдⷭ҇а. | а якщо Господь сотворить надзвичайне, і земля розверзне вуста свої і поглине їх [і доми їх і намети їх] і усе, що в них, і вони живими зійдуть у пекло, то знайте, що люди ці знехтували Господа. |
|
31
|
31
|
| Є҆гда́ же преста̀ глаго́лѧ всѧ̑ словеса̀ сїѧ̑, разсѣ́десѧ землѧ̀ под̾ нога́ми и҆́хъ: | Лиш тільки він сказав слова ці, розсілася земля під ними; |
|
32
|
32
|
| и҆ разве́рзесѧ землѧ̀, и҆ пожрѐ ѧ҆̀ и҆ до́мы и҆́хъ, и҆ всѧ̑ лю́ди сꙋ́щыѧ съ коре́омъ, и҆ скоты̀ и҆́хъ: | і розверзла земля вуста свої, і поглинула їх і доми їх, і всіх людей Кореєвих і все майно; |
|
33
|
33
|
| и҆ снидо́ша ті́и, и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка сꙋ́ть и҆́хъ, жи́ви во а҆́дъ, и҆ покры̀ и҆̀хъ землѧ̀, и҆ погибо́ша ѿ среды̀ со́нма: | і зійшли вони з усім, що належало їм, живими в пекло, і покрила їх земля, і загинули вони із середовища громади. |
|
34
|
34
|
| и҆ ве́сь і҆и҃ль, и҆ и҆̀же ѡ҆́крестъ и҆́хъ, ѿбѣго́ша ѿ во́плѧ и҆́хъ, занѐ реко́ша, глаго́люще: да не пожре́тъ на́съ землѧ̀. | І всі ізраїльтяни, які були навколо них, побігли волаючи, щоб, говорили вони, і нас не поглинула земля. |
|
35
|
35
|
| И҆ ѻ҆́гнь и҆зы́де ѿ гдⷭ҇а и҆ поѧдѐ двѣ́сти и҆ пѧтьдесѧ́тъ мꙋже́й прине́сшихъ ѳѷмїа́мъ. | І вийшов вогонь від Господа і пожер тих двісті п’ятдесят мужів, що принесли куріння. |
|
36
|
36
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
37
|
37
|
| и҆ ко є҆леаза́рꙋ сы́нꙋ а҆арѡ́новꙋ жерцꙋ̀: собери́те кади́лники мѣ̑дѧныѧ ѿ среды̀ и҆згорѣ́вшихъ, и҆ ѻ҆́гнь чꙋжді́й се́й разсы́плите та́мѡ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆свѧти́шасѧ кади́лницы грѣ́шныхъ си́хъ въ дꙋша́хъ и҆́хъ: | скажи Єлеазару, сину Аарона, священикові, нехай він збере [мідні] кадильниці спалених і вогонь викине геть; бо освятилися |
|
38
|
38
|
| и҆ сотвори́те ѧ҆̀ дщи̑цы кѡ́ваны, ѡ҆бложе́нїе оу҆ ѻ҆лтарѧ̀, ꙗ҆́кѡ принесо́шасѧ пред̾ гдⷭ҇а и҆ ѡ҆свѧти́шасѧ, и҆ бы́ша въ зна́менїе сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ. | кадильниці грішників цих смертю їх, і нехай розіб’ють їх на листи для покриття жертовника, бо вони принесли їх перед лице Господа, і вони зробилися освяченими; і будуть вони знаменням для синів Ізраїлевих. |
|
39
|
39
|
| И҆ взѧ̀ є҆леаза́ръ сы́нъ а҆арѡ́на жерца̀ кади́лники мѣ̑дѧныѧ, є҆ли̑ки принесо́ша и҆згорѣ́вшїи, и҆ ѡ҆бложи́ша ѧ҆̀ во ѡ҆бложе́нїе ѻ҆лтарѧ̀, | І взяв Єлеазар священик мідні кадильниці, які принесли спалені, і розбили їх на листи для покриття жертовника, |
|
40
|
40
|
| въ па́мѧть сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, ꙗ҆́кѡ да никто́же прїи́детъ и҆ноплеме́нникъ, и҆́же нѣ́сть ѿ сѣ́мене а҆арѡ́нѧ, є҆́же возложи́ти ѳѷмїа́мъ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ да не бꙋ́детъ, ꙗ҆́коже коре́й и҆ совѣ̑тницы є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже гл҃а є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь рꙋко́ю мѡѷсе́овою. | у пам’ять синам Ізраїлевим, щоб ніхто сторонній, який не від сімені Аарона, не приступав приносити кадіння перед лице Господнє, і не було з ним того, що з Кореєм і спільниками його, як говорив йому Господь через Мойсея. |
|
41
|
41
|
| И҆ возропта́ша сы́нове і҆и҃лтестїи на оу҆́трїе на мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на, глаго́люще: вы̀ и҆зби́сте лю́ди гдⷭ҇ни. | На другий день уся громада синів Ізраїлевих нарікала на Мойсея й Аарона і говорила: ви умертвили народ Господній. |
|
42
|
42
|
| И҆ бы́сть є҆гда̀ нападѐ со́нмъ на мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на, и҆ оу҆стреми́шасѧ къ ски́нїи свидѣ́нїѧ: | І коли зібралася громада проти Мойсея й Аарона, вони обернулися до скинії зібрання, і ось, хмара покрила її, і з’явилася слава Господня. |
|
43
|
43
|
| и҆ покры̀ ѻ҆́нꙋю ѡ҆́блакъ, и҆ ꙗ҆ви́сѧ сла́ва гдⷭ҇нѧ: и҆ вни́де мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ пред̾ ски́нїю свидѣ́нїѧ. | І прийшов Мойсей і Аарон до скинії зібрання. |
|
44
|
44
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві [й Аарону], говорячи: |
|
45
|
45
|
| оу҆стꙋпи́те ѿ среды̀ со́нма сегѡ̀, и҆ потреблю̀ ѧ҆̀ є҆ди́ницею. И҆ падо́ста на ли́ца своѧ̑. | відстороніться від громади цієї, і Я знищу їх умить. Але вони впали на лиця свої. |
|
46
|
46
|
| И҆ речѐ мѡѷсе́й ко а҆арѡ́нꙋ: возмѝ кади́лникъ, и҆ вложѝ въ него̀ ѻ҆́гнь ѿ ѻ҆лтарѧ̀, и҆ возложѝ на́нь ѳѷмїа́мъ, и҆ понесѝ ско́рѡ въ по́лкъ, и҆ помоли́сѧ ѡ҆ ни́хъ: и҆зы́де бо гнѣ́въ ѿ лица̀ гдⷭ҇нѧ, и҆ нача̀ гꙋби́ти лю́ди. | І сказав Мойсей Аарону: візьми кадильницю і поклади в неї вогню з жертовника і всип куріння, і неси швидше до громади і заступи їх, тому що вийшов гнів від Господа, [і] почалось ураження. |
|
47
|
47
|
| И҆ взѧ̀ а҆арѡ́нъ, ꙗ҆́коже глаго́ла є҆мꙋ̀ мѡѷсе́й, и҆ течѐ въ со́нмъ, оу҆же́ бо нача́сѧ па́гꙋба въ лю́дехъ: и҆ возложѝ ѳѷмїа́мъ, и҆ помоли́сѧ ѡ҆ лю́дехъ: | І взяв Аарон, як сказав Мойсей, і побіг у середовище громади, і ось, уже почалось ураження в народі. І він поклав куріння і заступив народ; |
|
48
|
48
|
| и҆ ста̀ междꙋ̀ ме́ртвыми и҆ живы́ми, и҆ преста̀ па́гꙋба. | став він між мертвими й живими, й ураження припинилося. |
|
49
|
49
|
| И҆ бы́сть оу҆ме́ршихъ въ па́гꙋбѣ четырена́десѧть ты́сѧщъ и҆ се́дмь сѡ́тъ, кромѣ̀ оу҆ме́ршихъ коре́а ра́ди. | І померло від ураження чотирнадцять тисяч сімсот чоловік, крім померлих у справі Кореєвій. |
|
50
|
50
|
| И҆ возврати́сѧ а҆арѡ́нъ къ мѡѷсе́ю, къ две́ремъ ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ преста̀ па́гꙋба. | І повернувся Аарон до Мойсея, до входу в скинію зібрання, після того, як ураження припинилося. |
|
Глава́ з҃і
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
2
|
2
|
| глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ возмѝ ѿ ни́хъ по є҆ди́номꙋ жезлꙋ̀, же́злъ ѿ всѣ́хъ кнѧзе́й и҆́хъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чества и҆́хъ, двана́десѧть жезлѡ́въ, и҆́мѧ же коегѡ́ждо напишѝ на жезлѣ̀ є҆гѡ̀, | скажи синам Ізраїлевим і візьми в них по жезлу від коліна, від усіх начальників їхніх за колінами, дванадцять жезлів, і кожного ім’я напиши на жезлі його; |
|
3
|
3
|
| и҆ и҆́мѧ а҆арѡ́не напишѝ на жезлѣ̀ леѵі́инѣ: є҆́сть бо же́злъ є҆ди́нъ: по пле́мени до́мꙋ ѻ҆те́чествъ свои́хъ да дадѧ́тъ: | ім’я Аарона напиши на жезлі Левія, бо один жезл від начальника коліна їхнього [повинні вони дати]; |
|
4
|
4
|
| и҆ да положи́ши и҆̀хъ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ, прѧ́мѡ свидѣ́нїю, въ ни́хже ꙗ҆влю́сѧ тебѣ̀ тꙋ̀: | і поклади їх у скинії зібрання, перед ковчегом одкровення, де явлюся Я вам; |
|
5
|
5
|
| и҆ бꙋ́детъ человѣ́къ, є҆го́же а҆́ще и҆зберꙋ̀, же́злъ є҆гѡ̀ прозѧ́бнетъ: и҆ ѿимꙋ̀ ѿ менє̀ ропта́нїе сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, є҆ли̑ка сі́и ро́пщꙋтъ на вы̀. | і кого Я оберу, того жезл розцвіте; і так Я заспокою ремство синів Ізраїлевих, яким вони нарікають на вас. |
|
6
|
6
|
| И҆ глаго́ла мѡѷсе́й сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: и҆ да́ша є҆мꙋ̀ всѝ кнѧ̑зи и҆́хъ по жезлꙋ̀, кнѧ́зѧ є҆ди́нагѡ же́злъ, по кнѧже́нїю, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, двана́десѧть жезлѡ́въ: и҆ же́злъ а҆арѡ́нь посредѣ̀ жезлѡ́въ и҆́хъ. | І сказав Мойсей синам Ізраїлевим, і дали йому всі начальники їхні, від кожного начальника по жезлу, за колінами їхніми дванадцять жезлів, і жезл Ааронів був серед жезлів їхніх. |
|
7
|
7
|
| И҆ положѝ мѡѷсе́й жезлы̀ пред̾ гдⷭ҇емъ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ. | І поклав Мойсей жезли перед лицем Господа в скинії одкровення. |
|
8
|
8
|
| И҆ бы́сть на оу҆́трїе, и҆ вни́де мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ въ ски́нїю свидѣ́нїѧ: и҆ сѐ, прозѧбѐ же́злъ а҆арѡ́нь въ домꙋ̀ леѵі́инѣ, и҆ и҆зрастѝ вѣ́твь, и҆ процвѣто́ша цвѣ́ти, и҆ и҆зрастѝ ѻ҆рѣ́хи: | На другий день увійшов Мойсей [і Аарон] у скинію одкровення, і ось, жезл Ааронів, від дому Левіїного, розцвів, пустив бруньки, дав цвіт і приніс мигдалини. |
|
9
|
9
|
| и҆ и҆знесѐ мѡѷсе́й всѧ̑ жезлы̀ ѿ лица̀ гдⷭ҇нѧ ко всѣ̑мъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: и҆ ви́дѣша, и҆ взѧ̀ кі́йждо же́злъ сво́й. | І виніс Мойсей усі жезли від лиця Господнього до всіх синів Ізраїлевих. І побачили вони це і взяли кожен свій жезл. |
|
10
|
10
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: ѿложѝ же́злъ а҆арѡ́нь пред̾ свидѣ́нїемъ въ сохране́нїе, въ зна́менїе сынѡ́въ ѡ҆слꙋшли́выхъ: и҆ да преста́нетъ ропта́нїе и҆́хъ ѿ менє̀, и҆ не и҆́змрꙋтъ. | І сказав Господь Мойсеєві: поклади знову жезл Ааронів перед ковчегом одкровення для збереження, на знамення для непокірливих, щоб припинилося ремство їх на Мене, і вони не вмирали. |
|
11
|
11
|
| И҆ сотворѝ мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю, та́кѡ сотвори́ша. | Мойсей зробив це; як повелів йому Господь, так він і зробив. |
|
12
|
12
|
| И҆ реко́ша сы́нове і҆и҃лєвы къ мѡѷсе́ю, глаго́люще: сѐ, потреби́хомсѧ, погибо́хомъ, и҆счезо́хомъ: | І сказали сини Ізраїлеві Мойсеєві: ось, ми вмираємо, гинемо, усі гинемо! |
|
13
|
13
|
| всѧ́къ прикаса́ѧйсѧ ко ски́нїи свидѣ́нїѧ гдⷭ҇нѧ оу҆мира́етъ: да́же до конца́ ли оу҆мира́юще поги́бнемъ; | усякий, хто наближається до скинії Господньої, помирає: чи не доведеться всім нам померти? |
|
Глава́ и҃і
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко а҆арѡ́нꙋ, гл҃ѧ: ты̀ и҆ сы́нове твоѝ, и҆ до́мъ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ съ тобо́ю, возми́те грѣхѝ ст҃ы́хъ, ты́ же и҆ сы́нове твоѝ возми́те грѣхѝ жре́чества ва́шегѡ: | І сказав Господь Аарону: ти і сини твої і дім батька твого з тобою понесете на собі гріх за недбалість у святилищі; і ти і сини твої з тобою понесете на собі гріх за несправність у священстві вашому. |
|
2
|
2
|
| и҆ бра́тїю твою̀, пле́мѧ леѵі́ино, со́нмъ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ приведѝ къ себѣ̀, и҆ да приложа́тсѧ къ тебѣ̀, и҆ да слꙋ́жатъ тебѣ̀, и҆ ты̀ и҆ сы́нове твоѝ съ тобо́ю пред̾ ски́нїею свидѣ́нїѧ, | Також і братів твоїх, коліно Левіїне, плем’я батька твого, візьми собі: нехай вони будуть при тобі і служать тобі, а ти і сини твої з тобою будете при скинії одкровення; |
|
3
|
3
|
| и҆ да блюдꙋ́тъ стражбы̑ твоѧ̑ и҆ стражбы̑ ски́нїи: то́кмѡ къ сосꙋ́дѡмъ ст҃ы̑мъ и҆ ко ѻ҆лтарю̀ да не пристꙋпа́ютъ, да не и҆́змрꙋтъ и҆ сі́и, и҆ вы̀: | нехай вони відправляють службу тобі і службу в усій скинії; тільки щоб не приступали до речей святилища і до жертовника, щоб не померти і їм і вам. |
|
4
|
4
|
| и҆ приложа́тсѧ къ тебѣ̀ и҆ да блюдꙋ́тъ стражбы̑ ски́нїи свидѣ́нїѧ по всѣ̑мъ слꙋ́жбамъ ски́нїи, и҆ и҆ноплеме́нникъ да не пристꙋ́питъ къ тебѣ̀: | Нехай вони будуть при тобі і відправляють службу в скинії зібрання, усі роботи по скинії; а сторонній не повинен наближатися до вас. |
|
5
|
5
|
| и҆ соблюде́те стражбы̑ ст҃ы́хъ и҆ стражбы̑ ѻ҆лтарѧ̀, и҆ не бꙋ́детъ ктомꙋ̀ гнѣ́ва на сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ: | Так відправляйте службу у святилищі і при жертовнику, щоб не було надалі гніву на синів Ізраїлевих; |
|
6
|
6
|
| и҆ а҆́зъ взѧ́хъ бра́тїю ва́шꙋ леѵі́ты ѿ среды̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ въ да́ръ да́нный гдⷭ҇ꙋ слꙋжи́ти слꙋ̑жбы ски́нїи свидѣ́нїѧ. | бо братів ваших, левитів, Я взяв від синів Ізраїлевих і дав їх вам, у дар Господу, для відправляння служби при скинії зібрання; |
|
7
|
7
|
| И҆ ты̀ и҆ сы́нове твоѝ съ тобо́ю сохрани́те жре́чество ва́ше по всемꙋ̀ ѡ҆́бразꙋ ѻ҆лтарѧ̀, и҆ є҆́же внꙋ́трь завѣ́сы, и҆ да слꙋ́жите слꙋ̑жбы въ да́ръ жре́чества ва́шегѡ: и҆ и҆ноплеме́нникъ пристꙋпа́ѧй оу҆́мретъ. | і ти і сини твої з тобою пильнуйте священство ваше в усьому, що належить жертовнику і що всередині за завісою, і служіть; вам даю Я в дар службу священства, а сторонній, який приступить, відданий буде на смерть. |
|
8
|
8
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко а҆арѡ́нꙋ: и҆ сѐ, а҆́зъ да́хъ ва́мъ снабдѣ́нїе нача́ткѡвъ мои́хъ ѿ всѣ́хъ ѡ҆свѧще́нныхъ мнѣ̀ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: тебѣ̀ да́хъ ѧ҆̀ въ че́сть, и҆ сынѡ́мъ твои̑мъ по тебѣ̀ зако́ннѡ вѣ́чнѡ: | І сказав Господь Аарону: ось, Я доручаю тобі спостерігати за приношеннями Мені; від усього, що посвячується синами Ізраїлевими, Я дав тобі і синам твоїм, заради священства вашого, уставом вічним; |
|
9
|
9
|
| и҆ сїѐ да бꙋ́детъ ва́мъ ѿ ѡ҆свѧще́нныхъ ст҃ы́хъ приноше́нїй, ѿ всѣ́хъ дарѡ́въ и҆́хъ и҆ ѿ всѣ́хъ же́ртвъ и҆́хъ, и҆ ѿ всѧ́кагѡ престꙋпле́нїѧ и҆́хъ и҆ ѿ всѣ́хъ грѣ̑хъ и҆́хъ, є҆ли̑ка ѿдаю́тъ мнѣ̀, ѿ всѣ́хъ ст҃ы́нь, тебѣ̀ да бꙋ́дꙋтъ и҆ сынѡ́мъ твои̑мъ. | ось, що належить тобі зі святинь великих, від того, що спалюється: усяке приношення їхнє хлібне, і всяка жертва їхня за гріх, і всяка жертва їхня за провину, що вони принесуть Мені; це велика святиня тобі і синам твоїм. |
|
10
|
10
|
| Во ст҃ѣ́мъ ст҃ы́хъ ꙗ҆ди́те ѧ҆̀: всѧ́къ мꙋ́жескїй по́лъ да ꙗ҆́стъ ѧ҆̀, ты̀ и҆ сы́нове твоѝ: ст҃а бꙋ́дꙋтъ тебѣ̀. | На найсвятішому місці їжте це; усі чоловічої статі можуть їсти, [ти і сини твої]; це нехай буде святинею для тебе. |
|
11
|
11
|
| И҆ сїѐ да бꙋ́детъ ва́мъ ѿ нача́ткѡвъ даѧ́нїй и҆́хъ, ѿ всѣ́хъ возложе́нїй сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: тебѣ̀ да́хъ ѧ҆̀, и҆ сынѡ́мъ твои̑мъ и҆ дще́ремъ твои̑мъ съ тобо́ю, зако́ннѡ вѣ́чнѡ: всѧ́къ чи́стый въ домꙋ̀ твое́мъ да ꙗ҆́стъ ѧ҆̀. | І ось, що тобі з приношень дарів їхніх: усі приношення синів Ізраїлевих Я дав тобі і синам твоїм і дочкам твоїм з тобою, уставом вічним; усякий чистий у домі твоєму може їсти це. |
|
12
|
12
|
| Всѧ́къ нача́токъ є҆ле́а, и҆ всѧ́къ нача́токъ вїна̀ и҆ пшени́цы, нача́токъ и҆́хъ, є҆ли̑ка а҆́ще ѿдадѧ́тъ гдⷭ҇ꙋ, тебѣ̀ да́хъ ѧ҆̀: перворѡ́днаѧ всѧ̑ є҆ли̑ка въ землѝ и҆́хъ, є҆ли̑ка а҆́ще принесꙋ́тъ гдⷭ҇ꙋ, тебѣ̀ да бꙋ́дꙋтъ: | Усе краще з єлею і все краще з винограду і хліба, початки їх, що вони дають Господу, Я віддав тобі; |
|
13
|
13
|
| всѧ́къ чи́стый въ домꙋ̀ твое́мъ да ꙗ҆́стъ ѧ҆̀. | усі перші плоди землі їх, що вони принесуть Господу, нехай будуть твоїми; усякий чистий у домі твоєму може їсти це. |
|
14
|
14
|
| Всѧ́ко ѡ҆свѧще́нное въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ тебѣ̀ да бꙋ́детъ, | Усе закляте в землі Ізраїлевій нехай буде твоїм. |
|
15
|
15
|
| и҆ всѧ́кое разверза́ющее всѧ̑ка ложесна̀ ѿ всѧ́кїѧ пло́ти, є҆ли̑ка прино́сѧтъ гдⷭ҇ꙋ, ѿ человѣ́ка до скота̀, тебѣ̀ да бꙋ́дꙋтъ: но то́кмѡ и҆скꙋпле́нїемъ и҆скꙋ́пѧтсѧ пе́рвенцы человѣ́честїи, и҆ пе́рвенцы скотѡ́въ нечи́стыхъ да и҆скꙋ́пѧтсѧ: | Усе, що розкриває утробу в усякій плоті, що приносять Господу, з людей і з худоби, нехай буде твоїм; тільки первісток з людей повинен бути викупленим, і первородне з худоби нечистої повинне бути викупленим; |
|
16
|
16
|
| и҆ и҆скꙋ́пъ є҆гѡ̀ ѿ є҆ди́нагѡ мцⷭ҇а, сцѣне́нїе пѧ́ть сі̑кль, по сі́клю свѧто́мꙋ: два́десѧть мѣ́дницъ є҆́сть: | а викуп за них: починаючи від одного місяця, за оцінкою твоєю, бери викуп п’ять сиклів срібла, за сиклем священним, який у двадцять гер; |
|
17
|
17
|
| ѻ҆ба́че перворѡ́днаѧ телцє́въ и҆ перворѡ́днаѧ ѻ҆ве́цъ и҆ перворѡ́днаѧ ко́зъ да не и҆скꙋ́пѧтсѧ: ст҃а сꙋ́ть: и҆ кро́вь и҆́хъ пролїе́ши оу҆ ѻ҆лтарѧ̀, и҆ тꙋ́къ принесе́ши прино́съ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ. | але за первородне з волів, і за первородне з овець, і за первородне з кіз, не бери викупу: вони святиня; кров’ю їх окроплюй жертовник, і жир їх спалюй у жертву, у приємні пахощі Господу; |
|
18
|
18
|
| И҆ мѧса̀ тебѣ̀ да бꙋ́дꙋтъ, ꙗ҆́коже и҆ грꙋ̑ди возложе́нїѧ: и҆ по ра́мꙋ десно́мꙋ тебѣ̀ да бꙋ́дꙋтъ. | м’ясо ж їх тобі належить, так само як груди приношення і праве плече тобі належать. |
|
19
|
19
|
| Всѧ́ко оу҆ча́стїе ст҃ы́хъ, є҆ли̑ка а҆́ще ѿлꙋча́тъ сы́нове і҆и҃лтестїи гдⷭ҇ꙋ, тебѣ̀ да́хъ и҆ сынѡ́мъ твои̑мъ и҆ дще́ремъ твои̑мъ съ тобо́ю, зако́ннѡ вѣ́чнѡ: завѣ́тъ со́ли вѣ́чныѧ є҆́сть пред̾ гдⷭ҇емъ, тебѣ̀ и҆ сѣ́мени твоемꙋ̀ по тебѣ̀. | Усі принесені святині, які приносять сини Ізраїлеві Господу, віддаю тобі і синам твоїм і дочкам твоїм з тобою, уставом вічним; це завіт соли вічний перед Господом, даний тобі і нащадкам твоїм з тобою. |
|
20
|
20
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко а҆арѡ́нꙋ: въ землѝ и҆́хъ да не наслѣ́диши наслѣ́дїѧ, и҆ ча́сти да не бꙋ́детъ тебѣ̀ въ ни́хъ: ꙗ҆́кѡ а҆́зъ ча́сть твоѧ̀ и҆ наслѣ́дїе твоѐ посредѣ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ. | І сказав Господь Аарону: в землі їхній не будеш мати наділу і частки не буде тобі між ними; Я частка твоя і наділ твій серед синів Ізраїлевих; |
|
21
|
21
|
| И҆ сынѡ́мъ леѵі̑инымъ, сѐ, да́хъ всю̀ десѧти́нꙋ во і҆и҃ли въ жре́бїй за слꙋ̑жбы и҆́хъ, є҆ли́кѡ слꙋ́жатъ ті́и слꙋже́нїе въ ски́нїи свидѣ́нїѧ: | а синам Левія, ось, Я дав у наділ десятину з усього, що в Ізраїля, за службу їх, за те, що вони відправляють служби в скинії зібрання; |
|
22
|
22
|
| и҆ да не пристꙋпа́ютъ по се́мъ сы́нове і҆и҃лтестїи къ ски́нїи свидѣ́нїѧ прїѧ́ти грѣ́хъ смертоно́сный: | і сини Ізраїлеві не повинні надалі приступати до скинії зібрання, щоб не понести гріха і не померти: |
|
23
|
23
|
| и҆ да слꙋ́жатъ леѵі́ти са́ми слꙋ́жбꙋ ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ ті́и во́змꙋтъ грѣхѝ и҆́хъ: зако́ннѡ вѣ́чнѡ въ ро́ды и҆́хъ: и҆ посредѣ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ да не наслѣ́дѧтъ наслѣ́дїѧ: | нехай левити відправляють служби в скинії зібрання і несуть на собі гріх їхній. Це устав вічний у роди ваші; серед же синів Ізраїлевих вони не одержать наділу; |
|
24
|
24
|
| ꙗ҆́кѡ десѧти̑ны сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, є҆ли̑ки а҆́ще ѿлꙋча́тъ гдⷭ҇ꙋ, оу҆ча́стїе да́хъ леѵі́тѡмъ въ жре́бїй: сегѡ̀ ра́ди реко́хъ и҆̀мъ: средѝ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ да не наслѣ́дѧтъ жре́бїѧ. | тому що десятину синів Ізраїлевих, яку вони приносять у приношення Господу, Я віддаю левитам у наділ, тому і сказав Я їм: між синами Ізраїлевими вони не одержать наділу. |
|
25
|
25
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
26
|
26
|
| и҆ леѵі́тѡмъ да глаго́леши и҆ рече́ши къ ни̑мъ: а҆́ще во́змете десѧти́нꙋ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, ю҆́же да́хъ ва́мъ ѿ ни́хъ во жре́бїй, и҆ ѿдѣли́те вы̀ ѿ неѧ̀ оу҆ча́стїе гдⷭ҇ꙋ, десѧти́нꙋ ѿ десѧти́ны є҆ѧ̀, | оголоси левитам і скажи їм: коли ви будете брати від синів Ізраїлевих десятину, яку Я дав вам від них у наділ, то підносьте з неї приношення Господу, десятину із десятини, — |
|
27
|
27
|
| и҆ вмѣнѧ́тсѧ ва́мъ оу҆ча̑стїѧ ва̑ша ꙗ҆́кѡ пшени́ца ѿ гꙋмна̀ и҆ ꙗ҆́кѡ оу҆ча́стїе ѿ точи́ла: | і буде враховане вам це приношення ваше, як хліб з току і як взяте від точила; |
|
28
|
28
|
| та́кѡ ѿдѣли́те и҆̀хъ и҆ вы̀ ѿ всѣ́хъ оу҆ча́стїй гдⷭ҇нихъ, ѿ всѣ́хъ десѧти́нъ ва́шихъ, є҆ли̑ки а҆́ще во́змете ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ дади́те ѿ ни́хъ оу҆ча́стїе гдⷭ҇ꙋ, а҆арѡ́нꙋ жерцꙋ̀: | так і ви будете підносити приношення Господу з усіх десятин ваших, які будете брати від синів Ізраїлевих, і будете давати з них приношення Господнє Ааронові священику; |
|
29
|
29
|
| ѿ всѣ́хъ даѧ́нїй ва́шихъ ѿдѣли́те оу҆ча́стїе гдⷭ҇ꙋ, и҆лѝ ѿ всѣ́хъ нача́ткѡвъ ѡ҆свѧще́нное ѿ негѡ̀. | з усього, що дарується вам, приносьте приношення Господу, з усього кращого, що освячується. |
|
30
|
30
|
| И҆ рече́ши къ ни̑мъ: є҆гда̀ ѿдѣли́те нача́токъ ѿ негѡ̀, и҆ вмѣни́тсѧ леѵі́тѡмъ а҆́ки жи́то ѿ гꙋмна̀ и҆ ꙗ҆́кѡ оу҆ча́стїе ѿ точи́ла: | І скажи їм: коли ви принесете із цього краще, то це враховане буде левитам, як одержане з току і одержане від точила; |
|
31
|
31
|
| и҆ ꙗ҆ди́те то̀ во всѧ́комъ мѣ́стѣ вы̀ и҆ сы́нове ва́ши и҆ до́мове ва́ши, ꙗ҆́кѡ мзда̀ сїѧ̀ ва́мъ є҆́сть за слꙋ̑жбы ва́шѧ, ꙗ҆̀же въ ски́нїи свидѣ́нїѧ: | ви можете їсти це на всякому місці, ви і [сини ваші і] сімейства ваші, тому що це вам плата за працю вашу в скинії зібрання; |
|
32
|
32
|
| и҆ не прїи́мете за сїѐ грѣха̀, ꙗ҆́кѡ а҆́ще ѿлꙋчитѐ нача́токъ ѿ негѡ̀: и҆ ст҃ы́нь сынѡ́въ і҆и҃левыхъ не ѡ҆скверни́те, да не оу҆́мрете. | і не понесете за це гріха, коли принесете краще з цього; і посвяченого синами Ізраїлевими не оскверните, і не помрете. |
|
Глава́ ѳ҃і
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи: |
|
2
|
2
|
| сѐ, расположе́нїе зако́на, є҆ли̑ка заповѣ́да гдⷭ҇ь, гл҃ѧ: глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ да приведꙋ́тъ къ тебѣ̀ ю҆́ницꙋ ры́жꙋ непоро́чнꙋ, ꙗ҆́же не и҆́мать на себѣ̀ поро́ка, и҆ на ню́же не бѣ̀ возложе́но и҆́го: | ось устав закону, який заповів Господь, говорячи: скажи синам Ізраїлевим, нехай приведуть тобі руду телицю без вад, у якої нема недоліків, [і] на якій не було ярма; |
|
3
|
3
|
| и҆ да́си ю҆̀ ко є҆леаза́рꙋ жерцꙋ̀: и҆ да и҆зведꙋ́тъ ю҆̀ внѣ̀ полка̀ на мѣ́сто чи́сто, и҆ да зако́лютъ ю҆̀ пред̾ ни́мъ: | і віддайте її Єлеазару священику, і виведе її геть зі стану [на місце чисте], і заколють її при ньому; |
|
4
|
4
|
| и҆ да во́зметъ є҆леаза́ръ ѿ кро́ве є҆ѧ̀ и҆ да покропи́тъ спредѝ ски́нїи свидѣ́нїѧ ѿ кро́ве є҆ѧ̀ седми́жды: | і нехай візьме Єлеазар священик перстом своїм крови її й кров’ю покропить передню сторону скинії зібрання сім разів; |
|
5
|
5
|
| и҆ да сожгꙋ́тъ ю҆̀ пред̾ ни́мъ, и҆ ко́жꙋ є҆ѧ̀ и҆ мѧса̀ є҆ѧ̀ и҆ кро́вь є҆ѧ̀ съ моты́лы є҆ѧ̀ да сожгꙋ́тъ: | і спалять телицю на його очах: шкуру її і м’ясо її й кров її з нечистотою її нехай спалять; |
|
6
|
6
|
| и҆ да во́зметъ жре́цъ дре́во ке́дрово, и҆ ѵ҆ссѡ́пъ, и҆ соска́нїе червле́ное, и҆ да вложа́тъ въ среди́нꙋ сожже́нїѧ ю҆́ницы: | і нехай візьме священик кедрового дерева й ісопу і нитку з червленої вовни і кине на спалювану телицю; |
|
7
|
7
|
| и҆ да и҆змы́етъ ри̑зы своѧ̑ жре́цъ и҆ да ѡ҆мы́етъ тѣ́ло своѐ водо́ю, и҆ пото́мъ да вни́детъ въ по́лкъ, и҆ нечи́стъ бꙋ́детъ жре́цъ до ве́чера: | і нехай вимиє священик одяг свій, і обмиє тіло своє водою, і потім увійде в стан, і нечистим буде священик до вечора. |
|
8
|
8
|
| и҆ и҆́же сожига́етъ ю҆̀, да и҆спере́тъ ри̑зы своѧ̑ и҆ да ѡ҆мы́етъ тѣ́ло своѐ водо́ю, и҆ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера: | І той, хто спалював її, нехай вимиє одяг свій водою, і обмиє тіло своє водою, і нечистим буде до вечора; |
|
9
|
9
|
| и҆ да собере́тъ чи́стый человѣ́къ пе́пелъ ю҆́ницы и҆ да и҆знесе́тъ внѣ̀ полка̀ на мѣ́сто чи́сто, и҆ да бꙋ́детъ со́нмꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ въ сохране́нїе: вода̀ ѡ҆кропле́нїѧ ѡ҆чище́нїе є҆́сть: | і хто-небудь чистий нехай збере попіл телиці і покладе поза станом на чистому місці, і буде він зберігатися для громади синів Ізраїлевих, для води очищувальної: це жертва за гріх; |
|
10
|
10
|
| и҆ собира́ѧй пе́пелъ ю҆́ницы да и҆спере́тъ ри̑зы своѧ̑, и҆ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера: и҆ да бꙋ́детъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ прише́лцємъ прилежа́щымъ посредѣ̀ ва́съ зако́ннѡ вѣ́чнѡ. | і той, хто збирав попіл телиці, нехай вимиє одяг свій, і нечистий буде до вечора. Це для синів Ізраїлевих і для прибульців, які живуть у них, нехай буде уставом вічним. |
|
11
|
11
|
| Прикаса́ѧйсѧ ме́ртвомꙋ всѧ́кїѧ дꙋшѝ человѣ́чи нечи́стъ бꙋ́детъ се́дмь дні́й: | Хто доторкнеться до мертвого тіла якої-небудь людини, нечистим буде сім днів: |
|
12
|
12
|
| се́й да ѡ҆чи́ститсѧ (се́ю водо́ю) въ де́нь тре́тїй и҆ въ де́нь седмы́й, и҆ чи́стъ бꙋ́детъ: а҆́ще же не ѡ҆чи́ститсѧ є҆́ю въ де́нь тре́тїй и҆ въ де́нь седмы́й, нечи́стъ бꙋ́детъ. | він повинен очистити себе цією [водою] у третій день і в сьомий день, і буде чистим; якщо ж він не очистить себе в третій і сьомий день, то не буде чистим; |
|
13
|
13
|
| Всѧ́къ прикаса́ѧйсѧ ме́ртвомꙋ ѿ всѧ́кїѧ дꙋшѝ человѣ́чи, а҆́ще оу҆́мретъ, и҆ не ѡ҆чи́ститсѧ, ски́нїю гдⷭ҇ню ѡ҆сквернѝ: потреби́тсѧ дꙋша̀ та̀ ѿ і҆и҃лѧ, ꙗ҆́кѡ вода̀ ѡ҆кропле́нїѧ не воскропи́сѧ на́нь, нечи́стъ є҆́сть, є҆щѐ нечистота̀ є҆гѡ̀ на не́мъ є҆́сть. | усякий, хто доторкнеться до мертвого тіла якої-небудь людини померлої і не очистить себе, осквернить оселю Господа: знищиться людина та із середовища Ізраїля, бо вона не покроплена очищувальною водою, вона нечиста, ще нечистота її на ній. |
|
14
|
14
|
| И҆ се́й зако́нъ: человѣ́къ а҆́ще оу҆́мретъ въ домꙋ̀, всѧ́къ входѧ́й въ до́мъ, и҆ є҆ли̑ка сꙋ́ть въ домꙋ̀, нечи̑ста бꙋ́дꙋтъ се́дмь дні́й. | Ось закон: якщо людина помре в наметі, то всякий, хто ввійде в намет, і усе, що в наметі, нечистим буде сім днів; |
|
15
|
15
|
| И҆ всѧ́къ сосꙋ́дъ непокрове́нъ, и҆ є҆ли̑ки ѡ҆бвѧза́нїемъ не ѡ҆бвѧ̑заны, нечи́сти сꙋ́ть. | усяка відкрита посудина, що не обв’язана і не покрита, нечиста. |
|
16
|
16
|
| И҆ всѧ́къ и҆́же а҆́ще прико́снетсѧ на по́ли ꙗ҆́звенномꙋ, и҆лѝ ме́ртвомꙋ, и҆лѝ ко́сти человѣ́чи, и҆лѝ гро́бꙋ, се́дмь дні́й нечи́стъ бꙋ́детъ: | Усякий, хто доторкнеться на полі до убитого мечем, або до померлого, або до кістки людської, або до гробу, нечистим буде сім днів. |
|
17
|
17
|
| и҆ да во́змꙋтъ нечи́стомꙋ ѿ пе́пела сожже́ннагѡ ѡ҆чище́нїѧ, и҆ да возлїю́тъ на́нь во́дꙋ жи́вꙋ въ сосꙋ́дъ: | Для нечистого нехай візьмуть попелу тієї спаленої жертви за гріх і наллють на нього живої води в посудину; |
|
18
|
18
|
| и҆ да во́зметъ ѵ҆ссѡ́пъ и҆ ѡ҆мо́читъ въ во́дꙋ мꙋ́жъ чи́стъ, и҆ да воскропи́тъ на до́мъ и҆ на сосꙋ́ды и҆ на дꙋ́шы, є҆ли̑ки сꙋ́ть та́мѡ, и҆ на коснꙋ́вшасѧ ко́сти человѣ́чей, и҆лѝ ꙗ҆́звенномꙋ, и҆лѝ мертвечи́нѣ, и҆лѝ гро́бꙋ: | і нехай хто-небудь чистий візьме ісоп, і вмочить його у воду, і покропить намет і весь посуд і людей, які знаходяться в ньому, і того, хто доторкнувся до кістки [людської], або до вбитого, або до померлого, або до гробу; |
|
19
|
19
|
| и҆ да воскропи́тъ чи́стый на нечи́стаго въ де́нь тре́тїй и҆ въ де́нь седмы́й, и҆ ѡ҆чи́ститсѧ седма́гѡ днѐ: и҆ да и҆спере́тъ ри̑зы своѧ̑ и҆ да ѡ҆мы́етъ тѣ́ло своѐ водо́ю, и҆ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера. | і нехай покропить чистий нечистого в третій і сьомий день, і очистить його в сьомий день; і вимиє він одежу свою, і обмиє [тіло своє] водою, і на вечір буде чистим. |
|
20
|
20
|
| И҆ человѣ́къ, и҆́же а҆́ще ѡ҆скверни́тсѧ, и҆ не ѡ҆чи́ститъ себѐ, потреби́тсѧ дꙋша̀ та̀ ѿ среды̀ со́нма, ꙗ҆́кѡ ст҃а̑ѧ гдⷭ҇нѧ ѡ҆скверна́ви, ꙗ҆́кѡ вода̀ ѡ҆кропле́нїѧ не воскропи́сѧ на́нь, нечи́стъ є҆́сть. | Якщо ж хто буде нечистим і не очистить себе, то знищиться людина та із середовища народу, бо вона осквернила святилище Господа; очищувальною водою вона не покроплена, вона нечиста. |
|
21
|
21
|
| И҆ да бꙋ́детъ ва́мъ зако́ннѡ вѣ́чнѡ, и҆ ѡ҆кроплѧ́ѧй водо́ю ѡ҆кропле́нїѧ да и҆спере́тъ ри̑зы своѧ̑, и҆ прикаса́ѧсѧ водѣ̀ ѡ҆кропле́нїѧ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера. | І нехай буде це для них уставом вічним. І той, хто кропив очищувальною водою, нехай вимиє одяг свій; і той, хто доторкнувся до очищувальної води, нечистим буде до вечора. |
|
22
|
22
|
| И҆ всѧ́кое, є҆мꙋ́же прико́снетсѧ нечи́стый, нечи́сто бꙋ́детъ: и҆ дꙋша̀ прикаса́ющаѧсѧ нечиста̀ бꙋ́детъ до ве́чера. | І все, до чого доторкнеться нечистий, буде нечистим; і людина, яка доторкнулася, буде нечистою до вечора. |
|
Глава́ к҃
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
| И҆ прїидо́ша сы́нове і҆и҃лтестїи, ве́сь со́нмъ, въ пꙋсты́ню сі́нъ, въ мцⷭ҇ъ пе́рвый, и҆ пребыва́хꙋ лю́дїе въ ка́дисѣ: и҆ сконча́сѧ тꙋ̀ марїа́мъ, и҆ погребе́сѧ та́мѡ. | І прийшли сини Ізраїлеві, уся громада, в пустелю Син у перший місяць, і зупинився народ в Кадесі, і померла там Маріам і похована там. |
|
2
|
2
|
| И҆ не бѧ́ше воды̀ со́нмꙋ: и҆ собра́шасѧ на мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на, | І не було води для громади, і зібралися вони проти Мойсея й Аарона; |
|
3
|
3
|
| и҆ ропта́ша лю́дїе на мѡѷсе́а, глаго́люще: ѽ, дабы̀ оу҆́мерли бы́хомъ въ поги́бели бра́тїи на́шеѧ пред̾ гдⷭ҇емъ: | і нарікав народ на Мойсея і сказав: о, якби і ми померли тоді, коли померли брати наші перед Господом! |
|
4
|
4
|
| и҆ вскꙋ́ю введо́сте со́нмъ гдⷭ҇нь въ пꙋсты́ню сїю̀, погꙋби́ти ны̀ и҆ скоты̀ на́шы; | навіщо ви привели громаду Господню в цю пустелю, щоб померти тут нам і худобі нашій? |
|
5
|
5
|
| и҆ вскꙋ́ю сїѐ; и҆зведо́сте ны̀ и҆з̾ є҆гѵ́пта, є҆́же прїитѝ (*на́мъ) на мѣ́сто ѕло́е сїѐ, мѣ́сто, въ не́мже не сѣ́етсѧ, ни смѡ́кви, ни вїногра́ды, нижѐ ꙗ҆́блоки, нижѐ вода̀ є҆́сть пи́ти. | і для чого вивели ви нас з Єгипту, щоб привести нас на це негідне місце, де не можна сіяти, немає ні смоковниць, ні винограду, ні гранатових яблук, ні навіть води для пиття? |
|
6
|
6
|
| И҆ прїи́де мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ ѿ лица̀ со́нма пред̾ двє́ри ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ падо́ста ни́цъ: и҆ ꙗ҆ви́сѧ сла́ва гдⷭ҇нѧ над̾ ни́ми. | І пішов Мойсей і Аарон від народу до входу в скинію зібрання, і впали на лиця свої, і явилася їм слава Господня. |
|
7
|
7
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
8
|
8
|
| возмѝ же́злъ тво́й и҆ созовѝ со́нмъ ты̀ и҆ а҆арѡ́нъ, бра́тъ тво́й, и҆ рцы́те ко ка́меню пред̾ ни́ми, и҆ да́стъ во́ды своѧ̑: и҆ и҆зведе́те и҆̀мъ во́ды и҆з̾ ка́мене, и҆ напо́йте со́нмъ и҆ скоты̀ и҆́хъ. | візьми жезл і збери громаду, ти й Аарон, брат твій, і скажіть на очах їхніх скелі, і вона дасть із себе воду: і так ти виточиш їм воду зі скелі, і напоїш громаду і худобу її. |
|
9
|
9
|
| И҆ взѧ̀ мѡѷсе́й же́злъ и҆́же пред̾ гдⷭ҇емъ, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь. | І взяв Мойсей жезл від лиця Господа, як Він повелів йому. |
|
10
|
10
|
| И҆ созва̀ мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ со́нмъ пред̾ ка́мень, и҆ речѐ къ ни̑мъ: послꙋ́шайте менѐ, непокори́вїи: є҆да̀ и҆з̾ ка́мене сегѡ̀ и҆зведе́мъ ва́мъ во́дꙋ; | І зібрали Мойсей і Аарон народ до скелі, і сказав він їм: послухайте, непокірливі, хіба що нам з цієї скелі виточити для вас воду? |
|
11
|
11
|
| И҆ воздви́гъ мѡѷсе́й рꙋ́кꙋ свою̀, оу҆да́ри въ ка́мень жезло́мъ два́жды: и҆ и҆зы́де вода̀ мно́га, и҆ напи́сѧ со́нмъ (*ве́сь) и҆ скоты̀ и҆́хъ. | І підняв Мойсей руку свою і вдарив у скелю жезлом своїм двічі, і потекло багато води, і пила громада і худоба її. |
|
12
|
12
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ: поне́же не вѣ́ровасте ѡ҆ст҃и́ти мѧ̀ пред̾ сынмѝ і҆и҃лтескими, сегѡ̀ ра́ди не введе́те вы̀ со́нма сегѡ̀ въ зе́млю, ю҆́же да́хъ и҆̀мъ: | І сказав Господь Мойсеєві й Аарону: за те, що ви не повірили Мені, щоб виявити святість Мою перед очима синів Ізраїлевих, не введете ви народ цей у землю, яку Я даю йому. |
|
13
|
13
|
| сїѧ̀ вода̀ пререка́нїѧ, ꙗ҆́кѡ возропта́ша сы́нове і҆и҃лтестїи пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ ѡ҆ст҃и́сѧ въ ни́хъ. | Це вода Мериви, біля якої ввійшли в суперечку сини Ізраїлеві з Господом, і Він явив їм святість Свою. |
|
14
|
14
|
| И҆ посла̀ мѡѷсе́й послы̀ ѿ ка́диса къ царю̀ є҆дѡ́мскомꙋ, глаго́лѧ: та́кѡ глаго́летъ бра́тъ тво́й і҆и҃ль: ты̀ вѣ́си ве́сь трꙋ́дъ ѡ҆брѣ́тшїй на́съ: | І послав Мойсей з Кадеса послів до царя Едомського [сказати]: так говорить брат твій Ізраїль: ти знаєш усі труднощі, що осягли нас; |
|
15
|
15
|
| и҆ снидо́ша ѻ҆тцы̀ на́ши въ є҆гѵ́петъ, и҆ жи́хомъ во є҆гѵ́птѣ дни̑ мнѡ́ги, и҆ ѡ҆ѕло́биша на́съ є҆гѵ́птѧне и҆ ѻ҆тцє́въ на́шихъ: | батьки наші перейшли в Єгипет, і ми жили в Єгипті багато часу, і зле чинили єгиптяни з нами і батьками нашими; |
|
16
|
16
|
| и҆ возопи́хомъ ко гдⷭ҇ꙋ, и҆ оу҆слы́ша гдⷭ҇ь гла́съ на́шъ, и҆ посла́въ а҆́гг҃ла, и҆зведѐ ны̀ и҆з̾ є҆гѵ́пта: и҆ нн҃ѣ є҆смы̀ въ ка́дисѣ гра́дѣ, на концѣ̀ предѣ̑лъ твои́хъ: | і воззвали ми до Господа, і почув Він голос наш, і послав ангела, і вивів нас з Єгипту; і ось, ми в Кадесі, місті біля самої межі твоєї; |
|
17
|
17
|
| да пре́йдемъ сквозѣ̀ зе́млю твою̀: не про́йдемъ сквозѣ̀ се́ла, ни сквозѣ̀ вїногра́ды, ни пїе́мъ воды̀ въ пото́цѣхъ твои́хъ: пꙋте́мъ ца́рскимъ по́йдемъ, не соврати́мсѧ ни на де́сно, ни на лѣ́во, до́ндеже пре́йдемъ предѣ́лы твоѧ̑. | дозволь нам пройти землею твоєю: ми не підемо по полях і по виноградниках і не будемо пити води з колодязів [твоїх]; але підемо дорогою царською, не звернемо ні праворуч ні ліворуч, доки не перейдемо кордони твої. |
|
18
|
18
|
| И҆ речѐ къ ни̑мъ є҆дѡ́мъ: не про́йдеши сквозѣ̀ менѐ: а҆́ще же нѝ, ра́тїю и҆зы́дꙋ проти́вꙋ тебє̀. | Але Едом сказав йому: не проходь через мене, інакше я з мечем виступлю проти тебе. |
|
19
|
19
|
| И҆ реко́ша къ немꙋ̀ сы́нове і҆и҃лєвы: под̾ горо́ю про́йдемъ: а҆́ще же ѿ воды̀ твоеѧ̀ и҆спїе́мъ а҆́зъ и҆ скоты̀ моѧ̑, да́мъ цѣ́нꙋ тебѣ̀: но ве́щь сїѧ̀ ничто́же є҆́сть, под̾ горо́ю да про́йдемъ. | І сказали йому сини Ізраїлеві: ми підемо великою дорогою, і якщо будемо пити твою воду, я і худоба моя, то буду платити за неї; тільки ногами моїми пройду, що нічого не коштує. |
|
20
|
20
|
| Ѻ҆́нъ же речѐ: не про́йдеши сквозѣ̀ менѐ. И҆ и҆зы́де проти́вꙋ и҆̀мъ є҆дѡ́мъ съ наро́домъ тѧ́жкимъ и҆ рꙋко́ю крѣ́пкою. | Але він сказав: не проходь [через мене]. І виступив проти нього Едом з численним народом і з сильною рукою. |
|
21
|
21
|
| И҆ не восхотѣ̀ є҆дѡ́мъ да́ти і҆и҃лю проитѝ сквозѣ̀ предѣ́лы своѧ̑, и҆ оу҆клони́сѧ і҆и҃ль ѿ негѡ̀. | Отже, не погодився Едом дозволити Ізраїлю пройти через його край, і Ізраїль пішов убік від нього. |
|
22
|
22
|
| И҆ воздвиго́шасѧ ѿ ка́диса, и҆ прїидо́ша сы́нове і҆и҃лтестїи, ве́сь со́нмъ, въ го́рꙋ ѡ҆́ръ. | І рушили сини Ізраїлеві з Кадеса, і прийшла вся громада до гори Ор. |
|
23
|
23
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ въ горѣ̀ ѡ҆́ръ оу҆ предѣ̑лъ землѝ є҆дѡ́мли, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві та Аарону на горі Ор, біля кордону землі Едомської, говорячи: |
|
24
|
24
|
| да приложи́тсѧ а҆арѡ́нъ къ лю́демъ свои̑мъ, ꙗ҆́кѡ не вни́дете въ зе́млю, ю҆́же да́хъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ въ наслѣ́дїе, поне́же преѡгорчи́сте мѧ̀ оу҆ воды̀ пререка́нїѧ: | нехай прилучиться Аарон до народу свого; бо він не ввійде в землю, яку Я даю синам Ізраїлевим, за те, що ви непокірними були велінню Моєму біля вод Мериви; |
|
25
|
25
|
| возмѝ а҆арѡ́на бра́та твоего̀ и҆ є҆леаза́ра сы́на є҆гѡ̀, и҆ возведѝ ѧ҆̀ на ѡ҆́ръ го́рꙋ пред̾ всѣ́мъ со́нмомъ: | і візьми Аарона [брата твого] і Єлеазара, сина його, і зведи їх на гору Ор [перед усією громадою]; |
|
26
|
26
|
| и҆ совлецы̀ а҆арѡ́нꙋ ри̑зы є҆гѡ̀ и҆ ѡ҆блецы̀ є҆леаза́ра сы́на є҆гѡ̀, и҆ а҆арѡ́нъ приложи́всѧ да оу҆́мретъ та́мѡ. | і зніми з Аарона одяг його, і зодягни в нього Єлеазара, сина його, і нехай Аарон відійде і помре там. |
|
27
|
27
|
| И҆ сотворѝ мѡѷсе́й, ꙗ҆́коже повелѣ̀ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь: и҆ возведѐ ѧ҆̀ на ѡ҆́ръ го́рꙋ пред̾ всѣ́мъ со́нмомъ, | І зробив Мойсей так, як повелів Господь. Пішли вони на гору Ор на очах усієї громади, |
|
28
|
28
|
| и҆ совлечѐ а҆арѡ́на съ ри́зъ є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆блечѐ въ нѧ̀ є҆леаза́ра сы́на є҆гѡ̀: | і зняв Мойсей з Аарона одяг його, і зодягнув у нього Єлеазара, сина його; і вмер там Аарон на вершині гори. А Мойсей і Єлеазар зійшли з гори. |
|
29
|
29
|
| и҆ оу҆́мре а҆арѡ́нъ та́мѡ на версѣ̀ горы̀: и҆ сни́де мѡѷсе́й и҆ є҆леаза́ръ съ горы̀. | І побачила вся громада, що Аарон умер, і оплакував Аарона весь дім Ізраїлів тридцять днів. |
|
30
|
|
| И҆ ви́дѣ ве́сь со́нмъ, ꙗ҆́кѡ оу҆́мре а҆арѡ́нъ: и҆ пла́кашасѧ по а҆арѡ́нѣ три́десѧть дні́й ве́сь до́мъ і҆и҃левъ. | |
|
Глава́ к҃а
|
Глава 21
|
|
1
|
1
|
| И҆ оу҆слы́ша ханане́й ца́рь а҆ра́дскїй живы́й при пꙋсты́ни, ꙗ҆́кѡ прїи́де і҆и҃ль пꙋте́мъ а҆ѳарі́мскимъ, и҆ ра́това проти́вꙋ і҆и҃лѧ, и҆ взѧ̀ ѿ ни́хъ плѣ́нъ. | Ханаанський цар Арада, який жив на південь, почувши, що Ізраїль іде дорогою від Афарима, вступив у бій з ізраїльтянами і декого з них взяв у полон. |
|
2
|
2
|
| И҆ ѡ҆бѣща́сѧ і҆и҃ль ѡ҆бѣ́томъ гдⷭ҇ꙋ и҆ речѐ: а҆́ще мнѣ̀ преда́си лю́ди сїѧ̑ подрꙋ̑чны, погꙋблю̀ и҆̀хъ и҆ гра́ды и҆́хъ. | І дав Ізраїль обітницю Господу, і сказав: якщо віддаси народ цей в руки мої, то накладу закляття [на них і] на міста їхні. |
|
3
|
3
|
| И҆ оу҆слы́ша гдⷭ҇ь гла́съ і҆и҃левъ и҆ предадѐ ханане́а подрꙋ́чна є҆мꙋ̀: и҆ ѡ҆пꙋстошѝ є҆го̀ и҆ гра́ды є҆гѡ̀, и҆ прозва̀ и҆́мѧ мѣ́стꙋ томꙋ̀ запꙋстѣ́нїе. | Господь почув голос Ізраїля і віддав хананеїв у руки його, і він наклав закляття на них і на міста їхні і нарік ім’я місцю тому: Хорма*. |
|
4
|
4
|
| И҆ воздви́гшесѧ ѿ ѡ҆́ра горы̀ пꙋте́мъ и҆́же къ мо́рю чермно́мꙋ, ѡ҆быдо́ша зе́млю є҆дѡ́млю: и҆ малодꙋ́шествоваша лю́дїе на пꙋтѝ, | Від гори Ор вирушили вони шляхом до Червоного моря, щоб обійти землю Едома. І став слабкодухим народ на шляху, |
|
5
|
5
|
| и҆ ропта́хꙋ лю́дїе на бг҃а и҆ на мѡѷсе́а, глаго́люще: вскꙋ́ю и҆зве́лъ є҆сѝ ны̀ и҆з̾ є҆гѵ́пта оу҆би́ти на́съ въ пꙋсты́ни, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть хлѣ́ба, ни воды̀; и҆ дꙋша̀ на́ша негодꙋ́етъ ѡ҆ хлѣ́бѣ се́мъ тще́мъ. | і говорив народ проти Бога і проти Мойсея: навіщо ви вивели нас з Єгипту, щоб померти [нам] у пустелі, бо тут нема ні хліба, ні води, і душі нашій обридла ця негідна їжа. |
|
6
|
6
|
| И҆ посла̀ гдⷭ҇ь на лю́ди ѕмїє́въ оу҆мерщвлѧ́ющихъ, и҆ оу҆грыза́хꙋ люді́й: и҆ оу҆мро́ша лю́ди мно́зи ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ. | І послав Господь на народ отруйних зміїв, що жалили народ, і померло безліч народу з [синів] Ізраїлевих. |
|
7
|
7
|
| И҆ прише́дше лю́дїе къ мѡѷсе́ови глаго́лаша: согрѣши́хомъ, ꙗ҆́кѡ ропта́хомъ на гдⷭ҇а и҆ на тѧ̀: помоли́сѧ оу҆̀бо ко гдⷭ҇ꙋ, да ѿжене́тъ ѿ на́съ ѕмїи̑. И҆ помоли́сѧ мѡѷсе́й ко гдⷭ҇ꙋ ѡ҆ лю́дехъ. | І прийшов народ до Мойсея і сказав: згрішили ми, що говорили проти Господа і проти тебе; помолися Господу, щоб Він відігнав від нас зміїв. І помолився Мойсей [Господу] за народ. |
|
8
|
8
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: сотворѝ себѣ̀ ѕмїю̀ (мѣ́дѧнꙋ) и҆ положѝ ю҆̀ на зна́мѧ: и҆ бꙋ́детъ а҆́ще оу҆грызе́тъ ѕмїѧ̀ человѣ́ка, всѧ́къ оу҆грызе́нный ви́дѣвъ ю҆̀ жи́въ бꙋ́детъ. | І сказав Господь Мойсеєві: зроби собі [мідного] змія і вистав його на прапорі, і [якщо вжалить змій кого-небудь], ужалений, глянувши на нього, залишиться живим. |
|
9
|
9
|
| И҆ сотворѝ мѡѷсе́й ѕмїю̀ мѣ́дѧнꙋ и҆ поста́ви ю҆̀ на зна́мени: и҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆грыза́ше ѕмїѧ̀ человѣ́ка, и҆ взира́ше на ѕмїю̀ мѣ́дѧнꙋ, и҆ ѡ҆жива́ше. | І зробив Мойсей мідного змія і виставив його на прапорі, і коли змій жалив людину, вона, глянувши на мідного змія, залишалася живою. |
|
10
|
10
|
| И҆ воздвиго́шасѧ сы́нове і҆и҃лєвы, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ во ѡ҆вѡ́ѳѣ: | І рушили сини Ізраїлеві і зупинилися в Овофі; |
|
11
|
11
|
| и҆̀ воздви́гшесѧ ѿ ѡ҆вѡ́ѳа, ѡ҆полчи́шасѧ во а҆халге́и ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ пꙋсты́ни, ꙗ҆́же є҆́сть пред̾ лице́мъ мѡаві́тскимъ, на восто́къ со́лнца: | й рушили з Овофа і зупинилися в Ійє-Аваримі, в пустелі, що навпроти Моава, на схід сонця; |
|
12
|
12
|
| и҆ ѿтꙋ́дꙋ воздвиго́шасѧ, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ де́бри заре́дъ: | звідти рушили, і зупинилися в долині Заред; |
|
13
|
13
|
| и҆ ѿтꙋ́дꙋ воздви́гшесѧ, ѡ҆полчи́шасѧ ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ а҆рнѡ́на въ пꙋсты́ни, ꙗ҆́же и҆схо́дитъ ѿ предѣ̑лъ а҆морре́йскихъ: є҆́сть бо а҆рнѡ́нъ предѣ́лъ мѡа́вль междꙋ̀ мѡа́вомъ и҆ междꙋ̀ а҆морре́омъ. | вирушивши звідси, зупинилися в тій частині Арнона в пустелі, що лежить поза межами Аморрея, бо Арнон кордон Моава, між Моавом і Аморреєм. |
|
14
|
14
|
| Сегѡ̀ ра́ди глаго́летсѧ въ кни́зѣ бра́нь гдⷭ҇нѧ: зѡо́вꙋ попалѝ, и҆ пото́ки а҆рнѡ̑ни, | Тому і сказано в книзі воєн Господніх: |
|
15
|
15
|
| и҆ пото́ки оу҆стро́и въ селе́нїе и҆́ръ, и҆ прилежи́тъ предѣ́лѡмъ мѡа̑влимъ. | Вагеб у Суфі і потоки Арнона, і верхів’я потоків, що схиляється до Шебет-Ару і прилягає до меж Моава. |
|
16
|
16
|
| И҆ ѿтꙋ́дꙋ (воздвиго́шасѧ) ко кла́дѧзю: се́й є҆́сть кла́дѧзь, ѡ҆ не́мже речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: соберѝ лю́ди, и҆ да́мъ и҆̀мъ во́дꙋ пи́ти. | Звідси [рушили] до Беер*; це той колодязь, про який Господь сказав Мойсею: збери народ, і дам їм води. |
|
17
|
17
|
| Тогда̀ воспѣ̀ і҆и҃ль пѣ́снь сїю̀ оу҆ кла́дѧзѧ: начина́йте є҆мꙋ̀: | Тоді заспівав Ізраїль пісню цю: наповнюйся, колодязь, оспівуйте його; |
|
18
|
18
|
| кла́дѧзь, и҆скопа́ша є҆го̀ кнѧ̑зи, и҆зсѣко́ша є҆го̀ ца́рїе ꙗ҆зы́честїи во ца́рствїи и҆́хъ, внегда̀ ѡ҆блада́ти и҆́ми. И҆ ѿ кла́дѧзѧ (воздвиго́шасѧ) въ манѳанаі́лъ: | колодязь, який викопали князі, вирили вожді народу з законодавцем жезлами своїми. З пустелі [рушили] в Матанну, |
|
19
|
19
|
| и҆ ѿ манѳанаі́ла въ наадїи́лъ, и҆ ѿ наадїи́ла въ вамѡ́ѳъ: | з Матанни в Нагалиїл, з Нагалиїла у Вамоф, |
|
20
|
20
|
| и҆ ѿ вамѡ́ѳа въ на́пинъ, и҆́же є҆́сть на по́ли мѡа́вли, ѿ ве́рха и҆зсѣ́ченагѡ, зрѧ́щагѡ пред̾ лицѐ пꙋсты́ни. | з Вамофа у Гай, що в землі Моава, на вершині гори Фасги, зверненої лицем до пустелі. |
|
21
|
21
|
| И҆ посла̀ мѡѷсе́й послы̀ къ сиѡ́нꙋ царю̀ а҆морре́йскꙋ, словесы̀ ми́рными глаго́лѧ: | І послав Ізраїль послів до Сигона, царя Аморрейського, [з пропозицією мирною,] щоб сказати: |
|
22
|
22
|
| да про́йдемъ сквозѣ̀ зе́млю твою̀, пꙋте́мъ по́йдемъ: не оу҆клони́мсѧ ни на се́ла, ни на вїногра́ды, не и҆спїе́мъ воды̀ ѿ кла̑дѧзь твои́хъ: пꙋте́мъ ца́рскимъ по́йдемъ, до́ндеже про́йдемъ предѣ́лы твоѧ̑. | дозволь мені пройти землею твоєю; [ми підемо дорогою,] не будемо заходити на поля і виноградники, не будемо пити води з колодязів [твоїх], а підемо шляхом царським, поки не перейдемо меж твоїх. |
|
23
|
23
|
| И҆ не дадѐ сиѡ́нъ і҆и҃лю проитѝ сквозѣ̀ предѣ́лы своѧ̑: и҆ собра̀ сиѡ́нъ всѧ̑ лю́ди своѧ̑, и҆ и҆зы́де ѡ҆полчи́тисѧ на і҆и҃лѧ въ пꙋсты́ню: и҆ прїи́де во і҆асса́нъ, и҆ ѡ҆полчи́сѧ на і҆и҃лѧ. | Але Сигон не дозволив Ізраїлю йти через свій край; і зібрав Сигон весь народ свій і виступив проти Ізраїля в пустелі, і дійшов до Іааци, і воював з Ізраїлем. |
|
24
|
24
|
| И҆ поразѝ є҆го̀ і҆и҃ль оу҆бі́йствомъ меча̀, и҆ ѡ҆блада́ше земле́ю є҆гѡ̀ ѿ а҆рнѡ́на до і҆аво́ка, да́же до сынѡ́въ а҆мма́нихъ: ꙗ҆́кѡ і҆ази́ръ предѣ́лы сынѡ́въ а҆мма́нихъ сꙋ́ть. | І вразив його Ізраїль мечем і взяв у володіння землю його від Арнона до Іавока, до меж аммонитських, бо міцними були межі аммонитян; |
|
25
|
25
|
| И҆ взѧ̀ і҆и҃ль всѧ̑ гра́ды сїѧ̑: и҆ всели́сѧ і҆и҃ль во всѣ́хъ градѣ́хъ а҆морре́йскихъ, во є҆севѡ́нѣ и҆ во всѣ́хъ подлежа́щихъ є҆мꙋ̀: | і взяв Ізраїль всі міста ці, і жив Ізраїль у всіх містах аморрейських, в Есевоні й у всіх залежних від нього; |
|
26
|
26
|
| є҆́сть бо є҆севѡ́нъ гра́дъ сиѡ́на царѧ̀ а҆морре́йска: и҆ се́й повоева̀ царѧ̀ мѡа́влѧ пре́жде и҆ взѧ̀ всю̀ зе́млю є҆гѡ̀ ѿ а҆рои́ра да́же до а҆рнѡ́на. | тому що Есевон було місто Сигона, царя Аморрейського, і він воював з попереднім царем Моавитським і взяв з руки його всю землю його до Арнона. |
|
27
|
27
|
| Сегѡ̀ ра́ди рекꙋ́тъ при́точницы: прїиди́те во є҆севѡ́нъ, да согради́тсѧ и҆ сози́ждетсѧ гра́дъ сїѡ́нъ: | Тому говорять при?точники: йдіть у Есевон, нехай влаштують і утвердять місто Сигона; |
|
28
|
28
|
| ꙗ҆́кѡ ѻ҆́гнь и҆зы́де ѿ є҆севѡ́на и҆ пла́мень ѿ гра́да сїѡ́на, и҆ поѧдѐ да́же до мѡа́ва, и҆ пожрѐ столпы̀ а҆рнѡ̑нскїѧ: | бо вогонь вийшов з Есевона, полум’я з міста Сигонового, і пожер Ар-Моав і тих, що володіють висотами Арнона. |
|
29
|
29
|
| го́ре тебѣ̀, мѡа́ве, погибо́сте, лю́дїе хамѡ́сѡвы: про́дани бы́ша сы́нове и҆́хъ въ заключе́нїе и҆ дщє́ри и҆́хъ плѣ̑нницы царю̀ а҆морре́йскомꙋ сиѡ́нꙋ: | Горе тобі, Моав! загинув ти, народ Хамоса! Розбіглися сини його, і дочки його зробилися полонянками Аморрейського царя Сигона; |
|
30
|
30
|
| и҆ сѣ́мѧ и҆́хъ поги́бнетъ, є҆севѡ́нъ да́же до девѡ́на: и҆ жєны̀ и҆́хъ є҆щѐ разожго́ша ѻ҆́гнь на мѡа́ва. | ми вразили їх стрілами; загинув Есевон до Дивона, ми спустошили їх до Нофи, яка поблизу Медеви. |
|
31
|
31
|
| Всели́сѧ же і҆и҃ль во всѧ̑ гра́ды а҆моррє́йски: | І жив Ізраїль у землі Аморрейській. |
|
32
|
32
|
| и҆ посла̀ мѡѷсе́й соглѧ́дати і҆ази́ра: и҆ взѧ́ша є҆го̀ и҆ се́ла є҆гѡ̀, и҆ и҆згна́ша а҆морре́а живꙋ́щаго та́мѡ: | І послав Мойсей видивитися Іазер, і взяли [його і] селища, що залежать від нього, і прогнали аморреїв, що були в них. |
|
33
|
33
|
| и҆ возврати́вшесѧ, прїидо́ша пꙋте́мъ въ васа́нъ. И҆ и҆зы́де ѡ҆́гъ, ца́рь васа́нскїй, проти́вꙋ и҆̀мъ и҆ всѝ лю́дїе є҆гѡ̀ на бра́нь во є҆драі́нъ. | І повернули і пішли до Васана. І виступив проти них Ог, цар Васанський, сам і весь народ його, на битву біля Едреї. |
|
34
|
34
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: не оу҆бо́йсѧ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ въ рꙋ́цѣ твоѝ преда́хъ є҆го̀ и҆ всѧ̑ лю́ди є҆гѡ̀ и҆ всю̀ зе́млю є҆гѡ̀: и҆ сотвори́ши є҆мꙋ̀, ꙗ҆́коже сотвори́лъ є҆сѝ сиѡ́нꙋ царю̀ а҆морре́йскꙋ, и҆́же живѧ́ше во є҆севѡ́нѣ. | І сказав Господь Мойсеєві: не бійся його, бо Я віддам його і весь народ його і всю землю його в руки твої, і вчиниш з ним, як вчинив із Сигоном, царем Аморрейським, що жив у Есевоні. |
|
35
|
35
|
| И҆ поразѝ є҆го̀ и҆ сы́ны є҆гѡ̀ и҆ всѧ̑ лю́ди є҆гѡ̀, да́же не ѡ҆ста̀ въ ни́хъ живы́й: и҆ наслѣ́диша зе́млю є҆гѡ̀. | І вразили вони його і синів його і весь народ його, так що жодного не залишилося [живим], і оволоділи землею його. |
|
Глава́ к҃в
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
| И҆ воздви́гшесѧ сы́нове і҆и҃лтестїи, ѡ҆полчи́шасѧ на за́пады мѡа́ва оу҆ і҆ѻрда́на ко і҆ерїхѡ́нꙋ. | І вирушили сини Ізраїлеві, і зупинилися на рівнинах Моава, при Йордані, навпроти Єрихона. |
|
2
|
2
|
| И҆ ви́дѣвъ вала́къ сы́нъ сепфѡ́ровъ всѧ̑, є҆ли̑ка сотворѝ і҆и҃ль а҆морре́ю, | І бачив Валак, син Сепфорів, усе, що зробив Ізраїль аморреям; |
|
3
|
3
|
| и҆ оу҆боѧ́сѧ мѡа́въ люді́й ѕѣлѡ̀, ꙗ҆́кѡ мно́зи бѧ́хꙋ, и҆ ѡ҆скорбѣ̀ мѡа́въ ѿ лица̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, | і дуже боялися моавитяни народу цього, тому що він був численний; і злякалися моавитяни синів Ізраїлевих. |
|
4
|
4
|
| и҆ речѐ мѡа́въ старѣ́йшинамъ мадїа̑млимъ: нн҃ѣ потреби́тъ со́нмъ се́й всѣ́хъ, и҆̀же ѡ҆́крестъ на́съ, ꙗ҆́коже потреблѧ́етъ теле́цъ ѕла́къ на по́ли. И҆ вала́къ, сы́нъ сепфѡ́ровъ, бѧ́ше ца́рь мѡа́вль въ то̀ вре́мѧ, | І сказали моавитяни старійшинам мадіамським: цей народ поїдає тепер усе навколо нас, як віл поїдає траву польову. Валак же, син Сепфорів, був царем моавитян у той час. |
|
5
|
5
|
| и҆ посла̀ послы̀ къ валаа́мꙋ, сы́нꙋ веѡ́ровꙋ, во фаѳꙋ́рꙋ ꙗ҆́же є҆́сть оу҆ рѣкѝ землѝ сынѡ́въ люді́й є҆гѡ̀, призва́ти є҆го̀, глаго́лѧ: сѐ, лю́дїе и҆зыдо́ша и҆з̾ є҆гѵ́пта, и҆ сѐ, покры́ша лицѐ землѝ, и҆ сі́и сѣдѧ́тъ при ѡ҆держа́нїи мое́мъ: | І послав він послів до Валаама, сина Веорового, у Пефор, що на ріці Євфраті, в землі синів народу його, щоб покликати його і сказати: ось, народ вийшов з Єгипту і покрив лице землі, і живе він поряд зі мною; |
|
6
|
6
|
| и҆ нн҃ѣ прїидѝ, прокленѝ мнѣ̀ лю́ди сїѧ̑, поне́же крѣ́пльшїи сꙋ́ть па́че на́съ, а҆́ще возмо́жемъ си́хъ и҆зби́ти, и҆ и҆зженꙋ̀ и҆̀хъ и҆з̾ землѝ: ꙗ҆́кѡ вѣ́мъ, и҆̀хже а҆́ще благослови́ши ты̀, благослове́ни сꙋ́ть, и҆ и҆̀хже а҆́ще проклене́ши ты̀, про́клѧти. | отже, прийди, прокляни мені народ цей, тому що він сильніший за мене: можливо, тоді я зможу вразити його і вигнати його з землі; я знаю, що кого ти благословиш, той благословенний, і кого ти проклянеш, той проклятий. |
|
7
|
7
|
| И҆ и҆до́ша старѣ̑йшины мѡа̑вли и҆ старѣ̑йшины мадїа̑мли, и҆ волхвова̑нїѧ въ рꙋка́хъ и҆́хъ: и҆ прїидо́ша къ валаа́мꙋ и҆ глаго́лаша є҆мꙋ̀ словеса̀ вала́кѡва. | І пішли старійшини моавитські і старійшини мадіамські, з подарунками в руках за волхвування, і прийшли до Валаама, і переказали йому слова Валакові. |
|
8
|
8
|
| И҆ речѐ къ ни̑мъ: препочі́йте здѣ̀ но́щь (сїю̀), и҆ ѿвѣща́ю ва́мъ дѣѧ̑нїѧ, ꙗ҆̀же а҆́ще возгл҃етъ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀. И҆ пребы́ша кнѧ̑зи мѡа̑вли оу҆ валаа́ма. | І сказав він їм: переночуйте тут ніч, і дам вам відповідь, як скаже мені Господь. І залишилися старійшини моавитські у Валаама. |
|
9
|
9
|
| И҆ прїи́де бг҃ъ къ валаа́мꙋ и҆ речѐ є҆мꙋ̀: что̀ человѣ́цы сі́и оу҆ тебє̀; | І прийшов Бог до Валаама і сказав: які це люди в тебе? |
|
10
|
10
|
| И҆ речѐ валаа́мъ къ бг҃ꙋ: вала́къ сы́нъ сепфѡ́ровъ, ца́рь мѡа́вль, посла̀ и҆̀хъ ко мнѣ̀, глаго́лѧ: | Валаам сказав Богу: Валак, син Сепфорів, цар Моавитський, прислав [їх] до мене [сказати]: |
|
11
|
11
|
| сѐ, лю́дїе и҆зыдо́ша и҆з̾ є҆гѵ́пта и҆ покры́ша лицѐ землѝ, и҆ сі́и сѣдѧ́тъ при ѡ҆держа́нїи мое́мъ: и҆ нн҃ѣ прїидѝ, проклени́ ми и҆̀хъ, не́гли возмогꙋ̀ и҆зби́ти и҆̀хъ и҆ и҆згна́ти ѧ҆̀ ѿ землѝ. | ось, народ вийшов з Єгипту і покрив лице землі, [і живе поряд зі мною]; отже, прийди, прокляни мені його; можливо, тоді я буду в стані воювати з ним і вигнати його [із землі]. |
|
12
|
12
|
| И҆ речѐ бг҃ъ къ валаа́мꙋ: да не и҆́деши съ ни́ми, нижѐ да клене́ши люді́й: сꙋ́ть бо бл҃гослове́ни. | І сказав Бог Валааму: не ходи з ними, не проклинай народу цього, бо він благословенний. |
|
13
|
13
|
| И҆ воста́въ валаа́мъ заꙋ́тра, речѐ кнѧзє́мъ вала́кѡвымъ: возврати́тесѧ къ господи́нꙋ своемꙋ̀: не попꙋща́етъ мѝ бг҃ъ и҆тѝ съ ва́ми. | І встав Валаам зранку і сказав князям Валаковим: ідіть у землю вашу, бо не хоче Господь дозволити мені йти з вами. |
|
14
|
14
|
| И҆ воста́вше кнѧ̑зи мѡа̑вли прїидо́ша къ вала́кꙋ и҆ реко́ша є҆мꙋ̀: не хо́щетъ валаа́мъ прїитѝ съ на́ми. | І встали князі моавитські, і прийшли до Валака, і сказали [йому]: не погодився Валаам іти з нами. |
|
15
|
15
|
| И҆ приложѝ вала́къ є҆щѐ посла́ти кнѧ̑зи мно́жайшїи и҆ честнѣ́йшїи си́хъ. | Валак послав ще князів, більших і славніших за тих. |
|
16
|
16
|
| И҆ прїидо́ша къ валаа́мꙋ и҆ глаго́лаша є҆мꙋ̀: сїѧ̑ глаго́летъ вала́къ, сы́нъ сепфѡ́ровъ: молю́ тѧ, не ѡ҆блѣни́сѧ прїитѝ ко мнѣ̀: | І прийшли вони до Валаама і сказали йому: так говорить Валак, син Сепфорів: не відмовся прийти до мене; |
|
17
|
17
|
| че́стнѣ бо тѧ̀ почтꙋ̀, и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка а҆́ще рече́ши мѝ, сотворю̀ тебѣ̀: и҆ прїидѝ, и҆ проклени́ ми лю́ди сїѧ̑. | я виявлю до тебе велику шану і зроблю [тобі] все, що скажеш мені; прийди ж, прокляни мені народ цей. |
|
18
|
18
|
| И҆ ѿвѣща̀ валаа́мъ и҆ речѐ кнѧзє́мъ вала́кѡвымъ: а҆́ще мѝ да́стъ вала́къ по́лнꙋ хра́минꙋ свою̀ зла́та и҆ сребра̀, не могꙋ̀ престꙋпи́ти сло́ва гдⷭ҇а бг҃а, є҆́же сотвори́ти то̀ ма́ло и҆лѝ вели́ко въ ра́зꙋмѣ мое́мъ: | І відповів Валаам і сказав рабам Валаковим: хоча б Валак давав мені повний свій дім срібла і золота, не можу переступити повеління Господа, Бога мого, і зробити що-небудь мале або велике [за своєю волею]; |
|
19
|
19
|
| и҆ нн҃ѣ потерпи́те здѣ̀ и҆ вы̀ но́щь сїю̀, и҆ оу҆вѣ́мъ, что̀ приложи́тъ гдⷭ҇ь гл҃ати ко мнѣ̀. | втім, залишіться тут і ви на ніч, і я дізнаюся, що ще скаже мені Господь. |
|
20
|
20
|
| И҆ прїи́де бг҃ъ къ валаа́мꙋ но́щїю и҆ речѐ є҆мꙋ̀: а҆́ще зва́ти тѧ̀ прїидо́ша человѣ́цы сі́и, воста́въ и҆дѝ в̾слѣ́дъ и҆́хъ, но сло́во, є҆́же а҆́ще рекꙋ̀ тебѣ̀, то̀ да сотвори́ши. | І прийшов Бог до Валаама вночі і сказав йому: якщо люди ці прийшли кликати тебе, встань, піди з ними; але тільки роби те, що Я буду говорити тобі. |
|
21
|
21
|
| И҆ воста́въ валаа́мъ заꙋ́тра, ѡ҆сѣдла̀ ѻ҆слѧ̀ своѐ и҆ и҆́де со кнѧ̑зи мѡа̑вли. | Валаам встав уранці, осідлав ослицю свою і пішов із князями моавитськими. |
|
22
|
22
|
| И҆ разгнѣ́васѧ ꙗ҆́ростїю бг҃ъ, ꙗ҆́кѡ и҆́де се́й: и҆ воста̀ а҆́гг҃лъ бж҃їй препѧ́ти є҆мꙋ̀ на пꙋтѝ. Се́й же сѣдѧ́ше на ѻ҆слѧ́ти свое́мъ и҆ два̀ раба̑ є҆гѡ̀ съ ни́мъ. | І запалав гнів Божий за те, що він пішов, і став ангел Господній на дорозі, щоб перешкодити йому. Він їхав на ослиці своїй і з ним двоє слуг його. |
|
23
|
23
|
| И҆ оу҆зрѣ́въ ѻ҆се́лъ а҆́гг҃ла бж҃їѧ сꙋпроти́въ стоѧ́ща на пꙋтѝ, и҆ ме́чь и҆звлече́нъ въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ соврати́сѧ ѻ҆се́лъ съ пꙋтѝ и҆ и҆дѧ́ше на по́ле: и҆ бїѧ́ше (валаа́мъ) ѻ҆слѧ̀ жезло́мъ свои́мъ, є҆́же напра́вити є҆̀ на пꙋ́ть: | І побачила ослиця ангела Господнього, що стоїть на дорозі з оголеним мечем у руці, і звернула ослиця з дороги, і пішла на поле; а Валаам став бити ослицю, щоб повернути її на дорогу. |
|
24
|
24
|
| и҆ ста̀ а҆́гг҃лъ бж҃їй на брозда́хъ вїногра́дныхъ: ѡ҆гражде́нїе ѿсю́дꙋ, и҆ ѡ҆гражде́нїе ѿѻнꙋ́дꙋ: | І став ангел Господній на вузькій дорозі, між виноградниками, де з одного боку стіна і з другого боку стіна. |
|
25
|
25
|
| и҆ оу҆зрѣ́въ ѻ҆се́лъ а҆́гг҃ла бж҃їѧ, приложи́сѧ ко ѡ҆гра́дѣ и҆ прижмѐ но́гꙋ валаа́мꙋ ко ѡ҆гра́дѣ, и҆ приложѝ є҆щѐ би́ти є҆го̀: | Ослиця, побачивши ангела Господнього, притулилася до стіни і притиснула ногу Валаама до стіни; і він знову став бити її. |
|
26
|
26
|
| и҆ приложѝ а҆́гг҃лъ бж҃їй, и҆ ше́дъ ст҃а̀ въ мѣ́стѣ оу҆́зкомъ, въ не́мже не бѧ́ше оу҆клони́тисѧ ни на де́сно, ни на лѣ́во: | Ангел Господній знову перейшов і став у вузькому місці, де нікуди звернути, ні праворуч, ні ліворуч. |
|
27
|
27
|
| и҆ ви́дѧ ѻ҆слѧ̀ а҆́гг҃ла бж҃їѧ, падѐ под̾ валаа́момъ: и҆ разгнѣ́васѧ валаа́мъ, и҆ бїѧ́ше ѻ҆слѧ̀ жезло́мъ. | Ослиця, побачивши ангела Господнього, лягла під Валаамом. І запалав гнів Валаама, і став він бити ослицю палицею. |
|
28
|
28
|
| И҆ ѿве́рзе бг҃ъ оу҆ста̀ ѻ҆слѧ́ти, и҆ речѐ валаа́мꙋ: что̀ сотвори́хъ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ сѐ, въ тре́тїе бїе́ши мѧ̀; | І відкрив Господь уста ослиці, і вона сказала Валааму: що я тобі зробила, що ти б’єш мене ось уже третій раз? |
|
29
|
29
|
| И҆ речѐ валаа́мъ ѻ҆слѧ́ти: ꙗ҆́кѡ порꙋга́лосѧ мѝ є҆сѝ: и҆ а҆́ще бы́хъ ме́чь и҆мѣ́лъ въ рꙋкꙋ̀ моє́ю, пробо́лъ бы́хъ тѧ̀. | Валаам сказав ослиці: за те, що ти наглумилася з мене; якби у мене був у руці меч, то я зараз же убив би тебе. |
|
30
|
30
|
| И҆ речѐ ѻ҆слѧ̀ валаа́мꙋ: не а҆́зъ ли ѻ҆сли́ца твоѧ̀, на не́йже ты̀ ѣ҆́здиши ѿ ю҆́ности своеѧ̀ до дне́шнѧгѡ днѐ; є҆да̀ презо́рствомъ презрѣ́вши сотвори́хъ тебѣ̀ сїѐ; Ѻ҆́нъ же речѐ: нѝ. | Ослиця ж сказала Валааму: чи не я твоя ослиця, на якій ти їздив спочатку до цього дня чи мала я звичку так поводитися з тобою? Він сказав: ні. |
|
31
|
31
|
| Ѿве́рзе же бг҃ъ ѻ҆́чи валаа́мꙋ, и҆ оу҆зрѣ̀ а҆́гг҃ла бж҃їѧ противостоѧ́ща на пꙋтѝ, и҆ ме́чь и҆звлече́нъ въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀: и҆ приклони́всѧ поклони́сѧ є҆мꙋ̀ лице́мъ свои́мъ. | І відкрив Господь очі Валааму, і побачив він ангела Господнього, що стоїть на дорозі з оголеним мечем у руці, і схилився, і впав на лице своє. |
|
32
|
32
|
| И҆ речѐ є҆мꙋ̀ а҆́гг҃лъ бж҃їй: почто̀ бїе́ши ѻ҆слѧ̀ твоѐ сїѐ въ тре́тїе; и҆ сѐ, а҆́зъ прїидо́хъ на препѧ́тїе твоѐ, ꙗ҆́кѡ непрїѧ́тенъ пꙋ́ть тво́й предо мно́ю: и҆ ви́дѧ мѧ̀ ѻ҆сли́ца, соврати́сѧ ѿ менє̀ сѐ тре́тїе: | І сказав йому ангел Господній: за що ти бив ослицю твою ось уже три рази? Я вийшов, щоб перешкодити [тобі], тому що шлях [твій] неправий переді Мною; |
|
33
|
33
|
| и҆ а҆́ще бы не оу҆клони́ласѧ ѿ менє̀, нн҃ѣ тѧ̀ оу҆̀бо оу҆би́лъ бы́хъ, сїю́ же сохрани́лъ бы́хъ. | і ослиця, побачивши Мене, звернула від Мене ось уже тричі; якби вона не звернула від Мене, то Я убив би тебе, а її залишив би живою. |
|
34
|
34
|
| И҆ речѐ валаа́мъ ко а҆́гг҃лꙋ гдⷭ҇ню: согрѣши́хъ, не вѣ́дѣхъ бо, ꙗ҆́кѡ ты̀ мнѣ̀ противостоѧ́лъ є҆сѝ на пꙋтѝ: и҆ нн҃ѣ а҆́ще тебѣ̀ не оу҆го́дно, возвращꙋ́сѧ. | І сказав Валаам ангелові Господньому: згрішив я, тому що не знав, що Ти стоїш проти мене на дорозі; отже, якщо це неприємно в очах Твоїх, то я повернусь. |
|
35
|
35
|
| И҆ речѐ а҆́гг҃лъ бж҃їй къ валаа́мꙋ: и҆дѝ ты̀ съ челѡвѣ́ки: ѻ҆ба́че сло́во, є҆́же а҆́ще рекꙋ̀ тебѣ̀, сїѐ сохранѝ глаго́лати. И҆ и҆́де валаа́мъ со кнѧ̑зи вала́кѡвы. | І сказав ангел Господній Валааму: піди з людьми цими, тільки говори те, що Я буду говорити тобі. І пішов Валаам із князями Валаковими. |
|
36
|
36
|
| И҆ оу҆слы́шавъ вала́къ, ꙗ҆́кѡ прихо́дитъ валаа́мъ, и҆зы́де во срѣ́тенїе є҆мꙋ̀ во гра́дъ мѡа́вль, и҆́же є҆́сть въ предѣ́лѣхъ а҆рнѡ́нихъ, и҆́же є҆́сть на краѝ предѣ́лѡвъ. | Валак, почувши, що йде Валаам, вийшов назустріч йому в місто моавитське, яке на кордоні біля Арнона, що біля самої межі. |
|
37
|
37
|
| И҆ речѐ вала́къ къ валаа́мꙋ: не посла́хъ ли къ тебѣ̀ зва́ти тѧ̀; почто̀ не прише́лъ є҆сѝ ко мнѣ̀; и҆лѝ не возмогꙋ̀ почти́ти тебѐ; | І сказав Валак Валааму: чи не посилав я до тебе, кликати тебе? чому ти не йшов до мене? невже я насправді не можу вшанувати тебе? |
|
38
|
38
|
| И҆ речѐ валаа́мъ къ вала́кꙋ: сѐ, прихождꙋ̀ къ тебѣ̀ нн҃ѣ: мо́щенъ ли бꙋ́дꙋ глаго́лати что̀; сло́во, є҆́же а҆́ще вложи́ть бг҃ъ во оу҆ста̀ моѧ̑, сїѐ рекꙋ̀. | І сказав Валаам Валаку: ось, я й прийшов до тебе, але чи можу я що від себе сказати? що вкладе Бог в уста мої, те і буду говорити. |
|
39
|
39
|
| И҆ и҆́де валаа́мъ съ вала́комъ, и҆ внидо́ша во гра́ды сє́лныѧ. | І пішов Валаам з Валаком і прийшли в Кириаф-Хуцоф. |
|
40
|
40
|
| И҆ закла̀ вала́къ телцы̀ и҆ ѻ҆́вцы, и҆ посла̀ валаа́мꙋ и҆ кнѧзє́мъ и҆̀же съ ни́мъ. | І заколов Валак волів і овець, і послав до Валаама і князів, що були з ним. |
|
41
|
41
|
| И҆ бы́сть заꙋ́тра, и҆ взѧ́въ вала́къ валаа́ма, возведѐ є҆го̀ на сто́лпъ ваа́ловъ, и҆ показа̀ є҆мꙋ̀ ѿтꙋ́дꙋ ча́сть нѣ́кꙋю люді́й. | На другий день ранком Валак узяв Валаама і звів його на висоти Ваалові, щоб він побачив звідти частину народу. |
|
Глава́ к҃г
|
Глава 23
|
|
1
|
1
|
| И҆ речѐ валаа́мъ къ вала́кꙋ: сози́жди мнѣ̀ здѣ̀ се́дмь тре́бищъ, и҆ оу҆гото́вай мнѣ̀ здѣ̀ се́дмь телцє́въ и҆ се́дмь ѻ҆внѡ́въ. | І сказав Валаам Валаку: побудуй мені тут сім жертовників і приготуй мені сім тельців і сім баранів. |
|
2
|
2
|
| И҆ сотворѝ вала́къ, ꙗ҆́коже речѐ є҆мꙋ̀ валаа́мъ: и҆ вознесѐ телца̀ и҆ ѻ҆вна̀ на тре́бище. | Валак зробив так, як говорив Валаам, і принесли Валак і Валаам по тельцю і барану на кожному жертовнику. |
|
3
|
3
|
| И҆ речѐ валаа́мъ къ вала́кꙋ: ста́ни оу҆ тре́бы своеѧ̀, и҆ пойдꙋ̀, а҆́ще ꙗ҆ви́тсѧ мнѣ̀ бг҃ъ въ срѣ́тенїе, и҆ сло́во, є҆́же мнѣ̀ оу҆ка́жетъ, повѣ́мъ тебѣ̀. И҆ ста̀ вала́къ оу҆ тре́бы своеѧ̀. | І сказав Валаам Валаку: постій біля всепалення твого, а я піду; може, Господь вийде мені назустріч, і що Він відкриє мені, я оголошу тобі. І [залишився Валак біля всепалення свого, а Валаам] пішов на підвищене місце [запитати Бога]. |
|
4
|
4
|
| И҆ валаа́мъ и҆́де вопроси́ти бг҃а, и҆ и҆́де прѧ́мѡ: и҆ ꙗ҆ви́сѧ бг҃ъ валаа́мꙋ. И҆ речѐ къ немꙋ̀ валаа́мъ: се́дмь тре́бищъ и҆згото́вихъ и҆ возложи́хъ телца̀ и҆ ѻ҆вна̀ на тре́бище. | І зустрівся Бог з Валаамом, і сказав йому [Валаам]: сім жертовників влаштував я і приніс тельця і барана на кожному жертовнику. |
|
5
|
5
|
| И҆ вложѝ бг҃ъ сло́во во оу҆ста̀ валаа́мꙋ и҆ речѐ: возврати́всѧ къ вала́кꙋ та́кѡ глаго́ли. | І вклав Господь слово в уста Валаамові і сказав: повернися до Валака і так говори. |
|
6
|
6
|
| И҆ возврати́сѧ къ немꙋ̀: ѻ҆́нъ же стоѧ́ше оу҆ всесожже́нїй свои́хъ, и҆ всѝ кнѧ̑зи мѡа̑вли съ ни́мъ: и҆ бы́сть дх҃ъ бж҃їй на не́мъ. | І повернувся до нього, і ось він стоїть біля всепалення свого, він і всі князі моавитські. [І був на ньому Дух Божий.] |
|
7
|
7
|
| И҆ воспрїи́мъ при́тчꙋ свою̀ речѐ: ѿ месопота́мїи приведе́ мѧ вала́къ ца́рь мѡа́вль, ѿ го́ръ восто́чныхъ, глаго́лѧ: грѧдѝ, проклени́ ми і҆а́кѡва, и҆ грѧдѝ, проклени́ ми і҆и҃лѧ: | І промовив притчу свою і сказав: з Месопотамії привів мене Валак, цар Моава, від гір східних: прийди, прокляни мені Якова, прийди, проголоси зло на Ізраїля! |
|
8
|
8
|
| что̀ прокленꙋ̀, є҆гѡ́же не клене́тъ гдⷭ҇ь; и҆лѝ что̀ ѕло̀ рекꙋ̀, є҆гѡ́же не ѕлосло́витъ бг҃ъ; | Як прокляну я? Бог не проклинає його. Як проголошу зло? Господь не проголошує [на нього] зла. |
|
9
|
9
|
| ꙗ҆́кѡ ѿ верха̀ го́ръ оу҆зрю̀ є҆го̀ и҆ ѿ хѡ́лмъ проꙋразꙋмѣ́ю є҆го̀: сѐ, лю́дїе є҆ди́ни населѧ́тсѧ и҆ со ꙗ҆зы̑ки не вмѣнѧ́тсѧ: | З вершини скель бачу я його, і з пагорбів дивлюся на нього: ось, народ живе окремо і між народами не числиться. |
|
10
|
10
|
| кто̀ и҆зслѣ́дитъ сѣ́мѧ і҆а́кѡвле; и҆ кто̀ и҆зочте́тъ со́нмы і҆и҃лѧ; да оу҆́мретъ дꙋша̀ моѧ̀ въ дꙋша́хъ првⷣныхъ, и҆ бꙋ́ди сѣ́мѧ моѐ, ꙗ҆́коже сѣ́мѧ и҆́хъ. | Хто перелічить пісок Якова і число четвертої частини Ізраїлю? Нехай помре душа моя смертю праведників, і нехай буде кончина моя, як їх! |
|
11
|
11
|
| И҆ речѐ вала́къ къ валаа́мꙋ: что̀ сотвори́лъ є҆сѝ мѝ; на проклѧ́тїе вра̑гъ мои́хъ призва́хъ тѧ̀, и҆ сѐ, благослови́лъ є҆сѝ (ѧ҆̀) благослове́нїемъ. | І сказав Валак Валааму: що ти зі мною робиш? я взяв тебе, щоб проклясти ворогів моїх, а ти, ось, благословляєш? |
|
12
|
12
|
| И҆ речѐ валаа́мъ къ вала́кꙋ: не є҆ли̑ка ли вло́житъ бг҃ъ во оу҆ста̀ моѧ̑, сїѐ сохраню̀ глаго́лати; | І відповів він і сказав: чи не повинен я достеменно сказати те, що вкладає Господь в уста мої? |
|
13
|
13
|
| И҆ речѐ къ немꙋ̀ вала́къ: пойдѝ є҆щѐ со мно́ю на мѣ́сто и҆́но, съ негѡ́же не оу҆́зриши и҆́хъ ѿтꙋ́дꙋ, но ра́звѣ ча́сть нѣ́кꙋю и҆́хъ оу҆́зриши, всѣ́хъ же не оу҆́зриши, и҆ проклени́ ми и҆̀хъ ѿтꙋ́дꙋ. | І сказав йому Валак: піди зі мною на інше місце, з якого ти побачиш його, але тільки частину його побачиш, а всього його не побачиш; і прокляни мені його звідти. |
|
14
|
14
|
| И҆ поѧ̀ є҆го̀ на стра́жꙋ села̀, на ве́рхъ и҆сте́санагѡ, и҆ созда̀ та́мѡ се́дмь тре́бищъ, и҆ возложѝ телца̀ и҆ ѻ҆вна̀ на тре́бище. | І взяв його на місце сторожі, на вершину гори Фасги, і побудував сім жертовників, і приніс по тельцю і барану на кожному жертовнику. |
|
15
|
15
|
| И҆ речѐ валаа́мъ къ вала́кꙋ: ста́ни оу҆ тре́бы своеѧ̀, а҆́зъ же пойдꙋ̀ вопроси́ти бг҃а. | І сказав [Валаам] Валаку: постій тут біля всепалення твого, а я [піду] туди назустріч [Богу]. |
|
16
|
16
|
| И҆ срѣ́те бг҃ъ валаа́ма, и҆ вложѝ сло́во во оу҆ста̀ є҆мꙋ̀ и҆ речѐ: возврати́сѧ къ вала́кꙋ, и҆ рече́ши сїѧ̑. | І зустрівся Господь з Валаамом, і вклав слово в уста його, і сказав: повернися до Валака і так говори. |
|
17
|
17
|
| И҆ возврати́сѧ къ немꙋ̀: ѻ҆́нъ же стоѧ́ше оу҆ всесожже́нїй свои́хъ, и҆ всѝ кнѧ̑зи мѡа̑вли съ ни́мъ. И҆ речѐ є҆мꙋ̀ вала́къ: что̀ гл҃а гдⷭ҇ь; | І прийшов до нього, і ось, він стоїть біля всепалення свого, і з ним [усі] князі моавитські. І сказав йому Валак: що говорив Господь? |
|
18
|
18
|
| И҆ воспрїи́мъ при́тчꙋ свою̀, речѐ: воста́ни, вала́къ, и҆ послꙋ́шай, внꙋшѝ свидѣ́тель, сы́не сепфѡ́ровъ: | Він промовив притчу свою і сказав: встань, Валаку, і послухай, мене, сину Сепфорів. |
|
19
|
19
|
| не ꙗ҆́кѡ человѣ́къ бг҃ъ коле́блетсѧ, нижѐ ꙗ҆́кѡ сы́нъ человѣ́ческїй и҆змѣнѧ́етсѧ: то́й гл҃аше, не сотвори́тъ ли; рече́тъ, и҆ не пребꙋ́детъ ли; | Бог не людина, щоб Йому говорити неправду, і не син людський, щоб Йому змінюватися. Чи Він скаже і не зробить? буде говорити і не виконає? |
|
20
|
20
|
| сѐ, благословлѧ́ти приведе́нъ є҆́смь: благословлю̀, и҆ не ѿвращꙋ̀: | Ось, почав я благословляти, бо Він благословив, і я не можу змінити цього. |
|
21
|
21
|
| не бꙋ́детъ трꙋда̀ во і҆а́кѡвѣ, нижѐ оу҆́зритсѧ болѣ́знь во і҆и҃ли: гдⷭ҇ь бг҃ъ є҆гѡ̀ съ ни́мъ, сла́ва ца́рскаѧ на не́мъ: | Не видно біди в Якові, і не помітно нещастя в Ізраїлі; Господь, Бог його, з ним, і трубний царський звук у нього; |
|
22
|
22
|
| бг҃ъ и҆зведы́й є҆го̀ и҆з̾ є҆гѵ́пта, ꙗ҆́коже сла́ва є҆диноро́га въ не́мъ: | Бог вивів їх з Єгипту, швидкість єдинорога у нього; |
|
23
|
23
|
| нѣ́сть бо вражбы̀ во і҆а́кѡвѣ, нижѐ волхвова́нїѧ во і҆и҃ли: во вре́мѧ нарече́тсѧ і҆а́кѡвꙋ и҆ і҆и҃лю, что̀ соверши́тъ бг҃ъ: | нема чаклунства в Якові і нема ворожіння в Ізраїлі. У свій час скажуть про Якова і про Ізраїль: ось що творить Бог! |
|
24
|
24
|
| сѐ, лю́дїе ꙗ҆́кѡ льви̑чища воста́нꙋтъ, и҆ ꙗ҆́кѡ ле́въ вознесе́тсѧ: не оу҆́снетъ, до́ндеже снѣ́стъ ло́въ и҆ кро́вь посѣ́ченыхъ и҆спїе́тъ. | Ось, народ як левиця встає і як лев піднімається; не ляже, поки не з’їсть здобичі і не нап’ється крови убитих. |
|
25
|
25
|
| И҆ речѐ вала́къ къ валаа́мꙋ: ни клѧ́твами мнѣ̀ кленѝ и҆̀хъ, нижѐ благослове́нїемъ благословѝ и҆̀хъ. | І сказав Валак Валааму: ні клясти не кляни його, ні благословляти не благословляй його. |
|
26
|
26
|
| И҆ ѿвѣща́въ валаа́мъ, речѐ къ вала́кꙋ: не рѣ́хъ ли тѝ, глаго́лѧ: сло́во, є҆́же а҆́ще возгл҃етъ бг҃ъ, сїѐ сотворю̀; | І відповів Валаам і сказав Валаку: чи не говорив я тобі, що я буду робити все те, що скаже мені Господь? |
|
27
|
27
|
| И҆ речѐ вала́къ къ валаа́мꙋ: грѧдѝ, поймꙋ́ тѧ на мѣ́сто и҆́но, а҆́ще оу҆го́дно бꙋ́детъ бг҃ꙋ, и҆ проклени́ ми и҆̀хъ ѿтꙋ́дꙋ. | І сказав Валак Валааму: піди, я візьму тебе на інше місце; можливо, угодно буде Богу, і звідти проклянеш мені його. |
|
28
|
28
|
| И҆ поѧ̀ вала́къ валаа́ма на ве́рхъ фогѡ́ра, простира́ющасѧ въ пꙋсты́ню. | І взяв Валак Валаама на вершину Фегора, поверненого до пустелі. |
|
29
|
29
|
| И҆ речѐ валаа́мъ къ вала́кꙋ: сози́жди мнѣ̀ здѣ̀ се́дмь тре́бищъ, и҆ оу҆гото́вай мнѣ̀ здѣ̀ се́дмь телцє́въ и҆ се́дмь ѻ҆внѡ́въ. | І сказав Валаам Валаку: побудуй мені тут сім жертовників і приготуй мені тут сім тельців і сім баранів. |
|
30
|
30
|
| И҆ сотворѝ вала́къ, ꙗ҆́коже речѐ є҆мꙋ̀ валаа́мъ: и҆ вознесѐ телца̀ и҆ ѻ҆вна̀ на тре́бище. | І зробив Валак, як сказав Валаам, і приніс по тельцю і барану на кожному жертовнику. |
|
Глава́ к҃д
|
Глава 24
|
|
1
|
1
|
| И҆ ви́дѣвъ валаа́мъ, ꙗ҆́кѡ добро̀ є҆́сть пред̾ гдⷭ҇емъ благословлѧ́ти і҆и҃лѧ, не и҆́де по ѡ҆бы́чаю своемꙋ̀ въ срѣ́тенїе волхвова́нїємъ, и҆ возвратѝ лицѐ своѐ въ пꙋсты́ню. | Валаам побачив, що Господу вгодно благословляти Ізраїля, і не пішов, як раніше, для волхвування, але обернувся лицем своїм до пустелі. |
|
2
|
2
|
| И҆ возве́дъ валаа́мъ ѻ҆́чи своѝ, оу҆зрѣ̀ і҆и҃лѧ ѡ҆полчи́вшасѧ по племенѡ́мъ: и҆ бы́сть дх҃ъ бж҃їй на не́мъ. | І глянув Валаам і побачив Ізраїля, що стояв за колінами своїми, і був на ньому Дух Божий. |
|
3
|
3
|
| И҆ воспрїи́мъ при́тчꙋ свою̀ речѐ: глаго́летъ валаа́мъ, сы́нъ веѡ́ровъ, глаго́летъ человѣ́къ и҆́стиннѡ зрѧ́й, | І промовив він притчу свою і сказав: говорить Валаам, син Веорів, говорить муж з відкритими очима, |
|
4
|
4
|
| глаго́летъ слꙋ́шаѧй словеса̀ крѣ́пкагѡ, и҆́же видѣ́нїе бж҃їе ви́дѣ во снѣ̀: ѿвє́рсты ѻ҆́чи є҆гѡ̀: | говорить той, хто чує слова Божі, який бачить видіння Всемогутнього; падає, але відкриті очі його: |
|
5
|
5
|
| ко́ль добрѝ до́ми твоѝ, і҆а́кѡве, и҆ кꙋ́щы твоѧ̑, і҆и҃лю: | які прекрасні намети твої, Якове, оселі твої, Ізраїлю! |
|
6
|
6
|
| ꙗ҆́кѡ дꙋбра̑вы ѡ҆сѣнѧ́ющыѧ и҆ ꙗ҆́кѡ са́дїе при рѣка́хъ, и҆ ꙗ҆́кѡ кꙋ́щы, ꙗ҆̀же водрꙋзѝ гдⷭ҇ь, и҆ ꙗ҆́кѡ ке́дри при вода́хъ: | розстилаються вони, як долини, як сади біля річки, як дерева алое, насаджені Господом, як кедри біля вод; |
|
7
|
7
|
| и҆зы́детъ человѣ́къ ѿ сѣ́мене є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆блада́етъ ꙗ҆зы̑ки мно́гими: и҆ возвы́ситсѧ па́че гѡ́га ца́рство є҆гѡ̀, и҆ возрасте́тъ ца́рство є҆гѡ̀: | поллється вода з відер його, і сі?м’я його буде, як великі води, перевершить Агага цар його і піднесеться царство його. |
|
8
|
8
|
| бг҃ъ и҆зведѐ є҆го̀ и҆з̾ є҆гѵ́пта, ꙗ҆́коже сла́ва є҆диноро́га є҆мꙋ̀: поѧ́стъ ꙗ҆зы́ки вра̑гъ свои́хъ и҆ то́лщы и҆́хъ и҆зможди́тъ, и҆ стрѣла́ми свои́ми оу҆стрѣли́тъ врага̀: | Бог вивів його з Єгипту, швидкість єдинорога в нього, пожирає народи, ворожі йому, роздроблює кістки їх і стрілами своїми уражає [ворога]. |
|
9
|
9
|
| возле́гъ почѝ ꙗ҆́кѡ ле́въ и҆ ꙗ҆́кѡ скѵ́менъ: кто̀ возбꙋ́дитъ є҆го̀; благословѧ́щїи тѧ̀ благослове́ни, и҆ проклина́ющїи тѧ̀ про́клѧти. | Схилився, лежить як лев і як левиця, хто підніме його? Той, хто благословляє тебе, благословенний, і хто проклинає тебе, проклятий! |
|
10
|
10
|
| И҆ разгнѣ́васѧ вала́къ на валаа́ма, и҆ плеснꙋ̀ рꙋка́ми свои́ми, и҆ речѐ вала́къ къ валаа́мꙋ: клѧ́ти тѧ̀ врага̀ моего̀ призва́хъ, и҆ сѐ, благословлѧ́ѧ благослови́лъ є҆сѝ и҆̀хъ въ тре́тїе: | І запалав гнів Валака на Валаама, і сплеснув він руками своїми, і сказав Валак Валааму: я покликав тебе проклясти ворогів моїх, а ти благословляєш їх ось уже втретє; |
|
11
|
11
|
| нн҃ѣ оу҆̀бо бѣжѝ на мѣ́сто своѐ: реко́хъ, почтꙋ́ тѧ: и҆ нн҃ѣ лиши́ тѧ гдⷭ҇ь сла́вы. | отже, тікай у своє місце; я хотів ушанувати тебе, але ось, Господь позбавляє тебе чести. |
|
12
|
12
|
| И҆ речѐ валаа́мъ къ вала́кꙋ: и҆ послѡ́мъ твои̑мъ, и҆̀хже посла́лъ є҆сѝ ко мнѣ̀, не реко́хъ ли, глаго́лѧ: | І сказав Валаам Валаку: чи не говорив я послам твоїм, яких ти посилав до мене: |
|
13
|
13
|
| а҆́ще мѝ да́стъ вала́къ хра́минꙋ свою̀ по́лнꙋ сребра̀ и҆ зла́та, не могꙋ̀ престꙋпи́ти сло́ва бж҃їѧ, є҆́же сотвори́ти є҆̀ ѕло̀ и҆лѝ добро̀ ѿ менє̀ сама́гѡ: є҆ли̑ка а҆́ще рече́тъ мѝ бг҃ъ, сїѧ̑ возглаго́лю; | «хоча б давав мені Валак повний свій будинок срібла і золота, не можу переступити повеління Господнього, щоб зробити що-небудь добре чи зле за своєю волею: що скаже Господь, те й буду говорити»? |
|
14
|
14
|
| и҆ нн҃ѣ, сѐ, и҆дꙋ̀ до мѣ́ста своегѡ̀: грѧдѝ, присовѣ́тꙋю тебѣ̀, что̀ сотворѧ́тъ лю́дїе сі́и лю́демъ твои̑мъ, въ послѣ̑днѧѧ дни̑. | Отже, ось, я йду до народу свого; піди, я провіщу тобі, що зробить народ цей з народом твоїм з часом. |
|
15
|
15
|
| И҆ воспрїи́мъ при́тчꙋ свою̀ речѐ: глаго́летъ валаа́мъ сы́нъ веѡ́ровъ, глаго́летъ человѣ́къ и҆́стиннѡ зрѧ́й, | І промовив притчу свою і сказав: говорить Валаам, син Веорів, говорить муж з відкритими очима, |
|
16
|
16
|
| слы́шай словеса̀ бж҃їѧ, оу҆мѣ́ѧ оу҆мѣ́нїе вы́шнѧгѡ и҆ видѣ́нїе бж҃їе ви́дѣвый во снѣ̀: ѿвє́рсты ѻ҆́чи є҆гѡ̀: | говорить той, хто чує слова Божі, хто має видіння від Всевишнього, хто бачить видіння Всемогутнього, падає, але відкриті очі його. |
|
17
|
17
|
| покажꙋ̀ є҆мꙋ̀, и҆ не нн҃ѣ: оу҆блажа́ю, и҆ не приближа́етсѧ: возсїѧ́етъ ѕвѣзда̀ ѿ і҆а́кѡва, и҆ воста́нетъ человѣ́къ ѿ і҆и҃лѧ и҆ погꙋби́тъ кнѧ̑зи мѡави̑тскїѧ, и҆ плѣни́тъ всѧ̑ сы́ны си́ѳѡвы: | Бачу Його, але нині ще немає; бачу Його, але не близько. Сходить зірка від Якова і постає жезл від Ізраїля, і вражає князів Моава і розтрощує всіх синів Сифових. |
|
18
|
18
|
| и҆ бꙋ́детъ є҆дѡ́мъ наслѣ́дїе, и҆ бꙋ́детъ наслѣ́дїе и҆са́ѵъ вра́гъ є҆гѡ̀, и҆ і҆и҃ль сотворѝ крѣ́пость: | Едом буде під володінням, Сеїр буде під володінням ворогів своїх, а Ізраїль явить силу свою. |
|
19
|
19
|
| и҆ воста́нетъ ѿ і҆а́кѡва, и҆ погꙋби́тъ спаса́емаго ѿ гра́да. | Той, хто вийде від Якова, заволодіє і знищить те, що залишилося від міста. |
|
20
|
20
|
| И҆ ви́дѣвъ а҆мали́ка и҆ воспрїи́мъ при́тчꙋ свою̀, речѐ: нача́ло ꙗ҆зы́кѡвъ а҆мали́къ, и҆ сѣ́мѧ и҆́хъ поги́бнетъ. | І побачив він Амалика, і промовив притчу свою і сказав: перший з народів Амалик, але кінець його — загибель. |
|
21
|
21
|
| И҆ ви́дѣвъ кенео́на и҆ воспрїи́мъ при́тчꙋ свою̀, речѐ: си́льно селе́нїе твоѐ: и҆ а҆́ще положи́ши на ка́мени гнѣздо̀ твоѐ, | І побачив він кенеїв, і промовив притчу свою, і сказав: міцне житло твоє, і на скелі покладене гніздо твоє; |
|
22
|
22
|
| и҆ а҆́ще бꙋ́детъ веѡ́рꙋ гнѣздо̀ кова́рства, а҆ссѷрі́ане плѣнѧ́тъ тѧ̀. | але зруйнований буде Каїн, і недовго до того, що Ассур поведе тебе в полон. |
|
23
|
23
|
| И҆ ви́дѣвъ ѡ҆́га и҆ воспрїи́мъ при́тчꙋ свою̀, речѐ: го́ре, го́ре, кто̀ жи́въ бꙋ́детъ, є҆гда̀ положи́тъ бг҃ъ сїѧ̑; | І [побачивши Ога,] промовив притчу свою і сказав: горе, [горе,] хто уціліє, коли наведе це Бог! |
|
24
|
24
|
| и҆ и҆зы́дꙋтъ и҆з̾ рꙋ́къ китїе́йскихъ, и҆ ѡ҆ѕло́бѧтъ а҆ссꙋ́ра, и҆ ѡ҆ѕло́бѧтъ є҆вре́ѡвъ, и҆ са́ми вкꙋ́пѣ поги́бнꙋтъ. | прийдуть кораблі від Киттима, й упокорять Ассура, й упокорять Евера; але і їм загибель! |
|
25
|
25
|
| И҆ воста́въ валаа́мъ ѿи́де, возврати́всѧ на мѣ́сто своѐ: и҆ вала́къ ѿи́де къ себѣ̀. | І встав Валаам і пішов назад у своє місце, а Валак також пішов своєю дорогою. |
|
Глава́ к҃є
|
Глава 25
|
|
1
|
1
|
| И҆ живѧ́ше і҆и҃ль въ сатті́мѣ, и҆ ѡ҆скверни́шасѧ лю́дїе блꙋже́нїемъ со дще́рьми мѡа̑вли: | І жив Ізраїль у Ситтимі, і почав народ блудодіяти з дочками Моава, |
|
2
|
2
|
| и҆ призва́ша ѧ҆̀ въ трє́бы кꙋмі̑ръ свои́хъ, и҆ ꙗ҆до́ша лю́дїе трє́бы и҆́хъ и҆ поклони́шасѧ кꙋмі́рѡмъ и҆́хъ: | і запрошували вони народ до жертв богам своїм, і їв народ [жертви їх] і кланявся богам їхнім. |
|
3
|
3
|
| и҆ причасти́сѧ і҆и҃ль веельфегѡ́рꙋ, и҆ разгнѣ́васѧ ꙗ҆́ростїю гдⷭ҇ь на і҆и҃лѧ. | І приліпився Ізраїль до Ваал-Фегора. І запалав гнів Господній на Ізраїля. |
|
4
|
4
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: поимѝ всѧ̑ кнѧ̑зи людскі̑ѧ, и҆ ѡ҆бличѝ ѧ҆̀ гдⷭ҇ꙋ прѧ́мѡ со́лнцꙋ, и҆ ѿврати́тсѧ гнѣ́въ ꙗ҆́рости гдⷭ҇ни ѿ і҆и҃лѧ. | І сказав Господь Мойсеєві: візьми всіх начальників народу і повісь їх Господу перед сонцем, і відвернеться від Ізраїля лютість гніву Господнього. |
|
5
|
5
|
| И҆ речѐ мѡѷсе́й къ племенє́мъ і҆и҃лскимъ: и҆збі́йте кі́йждо оу҆́жика своего̀ слꙋжи́вшаго веельфегѡ́рꙋ. | І сказав Мойсей суддям Ізраїлевим: убийте кожен людей своїх, що приліпилися до Ваал-Фегора. |
|
6
|
6
|
| И҆ сѐ, человѣ́къ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ прише́дъ приведѐ бра́та своего̀ къ мадїані́тынѣ пред̾ мѡѷсе́емъ и҆ пред̾ всѣ́мъ со́нмомъ і҆и҃левымъ: сі́и же пла́кахꙋсѧ пред̾ две́рьми ски́нїи свидѣ́нїѧ. | І ось, хтось із синів Ізраїлевих прийшов і привів до братів своїх мадіанитянку, на очах Мойсея й на очах усієї громади синів Ізраїлевих, коли вони плакали при вході у скинію зібрання. |
|
7
|
7
|
| И҆ ви́дѣвъ фїнее́съ, сы́нъ є҆леаза́ра сы́на а҆арѡ́на жерца̀, воста̀ и҆з̾ среды̀ со́нма, и҆ взе́мъ сꙋ́лицꙋ въ рꙋ́кꙋ, | Финеєс, син Єлеазара, сина Аарона священика, побачивши це, встав із середовища громади і взяв у руку свою спис, |
|
8
|
8
|
| вни́де в̾слѣ́дъ человѣ́ка і҆и҃лтѧнина въ блꙋди́лище, и҆ прободѐ ѻ҆бои́хъ, и҆ человѣ́ка і҆и҃лтѧнина, и҆ женꙋ̀ сквозѣ̀ ложесна̀ є҆ѧ̀: и҆ преста̀ вре́дъ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ. | і ввійшов слідом за ізраїльтянином у спальню і проколов їх обох, ізраїльтянина і жінку в утробу її: і припинилось ураження синів Ізраїлевих. |
|
9
|
9
|
| И҆ бы́ша оу҆ме́ршїи ꙗ҆́звою два́десѧть четы́ри ты́сѧщы. | Померлих же від ураження було двадцять чотири тисячі. |
|
10
|
10
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
11
|
11
|
| фїнее́съ сы́нъ є҆леаза́ра сы́на а҆арѡ́на жерца̀ оу҆толѝ гнѣ́въ мо́й ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, є҆гда̀ возревнова̀ ре́вность моѧ̀ въ ни́хъ, и҆ не потреби́хъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ въ ре́вности мое́й: | Финеєс, син Єлеазара, сина Аарона священика, відвернув гнів Мій від синів Ізраїлевих, возревнувавши за Мене серед них, і Я не знищив синів Ізраїлевих у ревності Моїй; |
|
12
|
12
|
| та́кѡ рцы̀: сѐ, а҆́зъ даю̀ є҆мꙋ̀ завѣ́тъ мо́й ми́рный, | тому скажи: ось, Я даю йому Мій завіт миру, |
|
13
|
13
|
| и҆ бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ и҆ сѣ́мени є҆гѡ̀ по не́мъ завѣ́тъ жре́чества вѣ́чный, поне́же возревнова̀ по бз҃ѣ свое́мъ и҆ оу҆ми́лостиви ѡ҆ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ. | і буде він йому і нащадкам його після нього завітом священства вічного, за те, що він показав ревність за Бога свого і заступив синів Ізраїлевих. |
|
14
|
14
|
| И҆́мѧ же человѣ́кꙋ і҆и҃лтѧнинꙋ, є҆го́же оу҆бѝ съ мадїані́тынею, замврі́й, сы́нъ салмѡ́нь, кнѧ́зь до́мꙋ ѻ҆те́чества сынѡ́въ сѷмеѡ́нихъ: | Ім’я вбитого ізраїльтянина, який був убитий з мадіанитянкою, було Зимри, син Салу, начальник покоління Симеонового; |
|
15
|
15
|
| и҆ и҆́мѧ женѣ̀ мадїані́тынѣ прободе́ной хазві̀, дщѝ сꙋ́ра, кнѧ́зѧ ро́да соммѡ́ѳова, до́мꙋ ѻ҆те́чества є҆́сть мадїа́млѧ. | а ім’я вбитої мадіанитянки Хазва; вона була дочкою Цура, начальника Оммофа, племені мадіамського. |
|
16
|
16
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: рцы̀ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, глаго́лѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
17
|
17
|
| враждꙋ́йте мадїани́тѡмъ и҆ бі́йте ѧ҆̀: | ворогуйте з мадіанитянами, й уражайте їх, |
|
18
|
18
|
| занѐ враждꙋ́ютъ ва́мъ сі́и ле́стїю, є҆ли́кѡ прельща́ютъ ва́съ фогѡ́ромъ и҆ хазві́ею дще́рїю кнѧ́зѧ мадїа́млѧ, сестро́ю свое́ю прободе́ною, въ де́нь ꙗ҆́звы фогѡ́ра ра́ди. | тому що вони вороже вчинили з вами в підступництві своєму, спокусивши вас Фегором і Хазвою, дочкою начальника мадіамського, сестрою своєю, вбитою в день ураження за Фегора. |
|
Глава́ к҃ѕ
|
Глава 26
|
|
1
|
1
|
| И҆ бы́сть по ꙗ҆́звѣ, и҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ є҆леаза́рꙋ жерцꙋ̀, гл҃ѧ: | Після цього ураження сказав Господь Мойсеєві та Єлеазару, сину Аарона, священикові, говорячи; |
|
2
|
2
|
| возмѝ нача́ло всегѡ̀ со́нма сынѡ́въ і҆и҃левыхъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, всѧ́къ и҆сходѧ́й воѡрꙋжи́тисѧ во і҆и҃ли. | порахуйте всю громаду синів Ізраїлевих від двадцяти років і вище, за сімействами їх, усіх придатних для війни у Ізраїля. |
|
3
|
3
|
| И҆ глаго́ла мѡѷсе́й и҆ є҆леаза́ръ жре́цъ къ ни̑мъ во а҆равѡ́ѳѣ мѡа́вли при і҆ѻрда́нѣ оу҆ і҆ерїхѡ́на, глаго́лѧ: | І сказав їм Мойсей і Єлеазар священик на рівнинах моавитських біля Йордану, навпроти Єрихона, говорячи: |
|
4
|
4
|
| ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю: и҆ сы́нове і҆и҃лтестїи и҆зше́дшїи и҆з̾ є҆гѵ́пта: | порахуйте всіх від двадцяти років і вище, як повелів Господь Мойсеєві і синам Ізраїлевим, які вийшли з землі Єгипетської: |
|
5
|
5
|
| рꙋви́мъ пе́рвенецъ і҆и҃левъ. Сы́нове же рꙋви̑мли: є҆нѡ́хъ и҆ со́нмъ є҆нѡ́ховъ, фа́ллꙋ со́нмъ фа́лловъ, | Рувим, первісток Ізраїля. Сини Рувима: від Ханоха покоління Ханохове, від Фаллу покоління Фаллуєве, |
|
6
|
6
|
| а҆срѡ́нꙋ со́нмъ а҆срѡ́новъ, ха́рмꙋ со́нмъ хармі́инъ. | від Хецрона покоління Хецронове, від Харми покоління Хармиєве; |
|
7
|
7
|
| Сі́и со́нми рꙋви̑мли: и҆ бы́сть соглѧ́данїе и҆́хъ четы́редесѧть трѝ ты́сѧщы и҆ ше́сть сѡ́тъ и҆ три́десѧть. | ось покоління Рувимові; і пораховано їх сорок три тисячі сімсот тридцять. |
|
8
|
8
|
| И҆ сы́нове фа́ллѡвы є҆лїа́въ. | І сини Фаллуя: Елиав. |
|
9
|
9
|
| И҆ сы́нове є҆лїа̑вли намꙋи́лъ и҆ даѳа́нъ и҆ а҆вїрѡ́нъ: сі́и наро́читїи со́нмꙋ: сі́и сꙋ́ть воста́вше на мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на въ со́нмѣ коре́овѣ въ крамолѣ̀ на гдⷭ҇а: | Сини Елиава: Немуїл, Дафан і Авирон. Це ті Дафан і Авирон, що були покликані в зібрання, які вчинили підбурення проти Мойсея й Аарона разом зі спільниками Корея, коли ці підбурювали проти Господа; |
|
10
|
10
|
| и҆ ѿве́рзши землѧ̀ оу҆ста̀ своѧ̑ пожрѐ и҆̀хъ и҆ коре́а въ сме́рти со́нма є҆гѡ̀, є҆гда̀ поѧдѐ ѻ҆́гнь двѣ́сти и҆ пѧтьдесѧ́тъ, и҆ бы́ша въ зна́менїе. | і розверзла земля уста свої, і поглинула їх і Корея; разом з ними померли і спільники їхні, коли вогонь пожер двісті п’ятдесят чоловік, і стали вони в знамення; |
|
11
|
11
|
| Сы́нове же коре́ѡвы не и҆змро́ша. | але сини Кореєві не померли. |
|
12
|
12
|
| И҆ сы́нове сѷмеѡ̑ни, со́нмъ сынѡ́въ сѷмеѡ́нихъ: намꙋи́лꙋ со́нмъ намꙋи́ловъ, і҆амі́нꙋ со́нмъ і҆амі́новъ, і҆ахі́нꙋ со́нмъ і҆ахі́новъ, | Сини Симеона за поколіннями їх: від Немуїла покоління Немуїлове, від Ямина покоління Яминове, від Яхина покоління Яхинове, |
|
13
|
13
|
| за́рѣ со́нмъ за́ринъ, саꙋ́лꙋ со́нмъ саꙋ́ловъ. | від Зари покоління Зарине, від Саула покоління Саулове; |
|
14
|
14
|
| Сі́и со́нми сѷмеѡ̑ни ѿ соглѧ́данїѧ и҆́хъ два́десѧть двѣ̀ ты́сѧщы и҆ двѣ́сти. | Ось покоління Симеонові [при підрахуванні їх]: двадцять дві тисячі двісті. |
|
15
|
15
|
| Сы́нове же і҆ꙋ̑дины и҆́ръ и҆ а҆ѵна́нъ и҆ силѡ́мъ, и҆ фаре́съ и҆ за́ра: и҆ оу҆́мре и҆́ръ и҆ а҆ѵна́нъ въ землѝ ханаа́ни. | Сини Гада за поколіннями їх: від Цефона покоління Цефонове, від Хаггія покоління Хаггієве, від Шунія покоління Шунієве, |
|
16
|
16
|
| И҆ бы́ша сы́нове і҆ꙋ̑дины по со́нмѡмъ свои̑мъ: силѡ́мꙋ со́нмъ силѡ́мль, фаре́сꙋ со́нмъ фаре́совъ, за́рѣ со́нмъ за́ринъ. | від Ознія покоління Ознієве, від Ерія покоління Ерієве, |
|
17
|
17
|
| И҆ бы́ша сы́нове фаре́сѡвы: а҆срѡ́нꙋ со́нмъ а҆срѡ́новъ, і҆амꙋи́лꙋ со́нмъ і҆амꙋи́ловъ. | від Арода покоління Ародове, від Арелія покоління Арелієве; |
|
18
|
18
|
| Сі́и со́нми і҆ꙋ̑дины по соглѧ́данїю и҆́хъ се́дмьдесѧтъ ше́сть ты́сѧщъ и҆ пѧ́ть сѡ́тъ. | від покоління синів Гадових, після підрахування їх: сорок тисяч п’ятсот. |
|
19
|
19
|
| И҆ сы́нове і҆ссаха́рѡвы по со́нмѡмъ свои̑мъ: ѳѡ́лѣ со́нмъ ѳѡ́линъ, фꙋ́еви со́нмъ фꙋ́инъ, | Сини Іуди: Ір і Онан, [Шела, Фарес і Зара]; але Ір і Онан померли в землі Ханаанській; |
|
20
|
20
|
| і҆асꙋ́вꙋ со́нмъ і҆асꙋ́винъ, а҆мвра́мꙋ со́нмъ а҆мвра́мль. | і були сини Іуди за поколіннями їх: від Шели покоління Шелине, від Фареса покоління Фаресове, від Зари покоління Зарине; |
|
21
|
21
|
| Сі́и со́нми і҆ссаха́рѡвы по соглѧ́данїю и҆́хъ шестьдесѧ́тъ и҆ четы́ри ты́сѧщы и҆ четы́реста. | і були сини Фаресові: від Есрома покоління Есромове, від Хамула покоління Хамулове; |
|
22
|
22
|
| Сы́нове завꙋлѡ̑ни по со́нмѡмъ свои̑мъ: саре́дꙋ со́нмъ саре́динъ, а҆ллѡ́нꙋ со́нмъ а҆ллѡ́нинъ, а҆лли́лꙋ со́нмъ а҆лли́линъ. | ось покоління Іудині, після підрахування їх: сімдесят шість тисяч п’ятсот. |
|
23
|
23
|
| Сі́и со́нми завꙋлѡ̑ни по соглѧ́данїю и҆́хъ шестьдесѧ́тъ ты́сѧщъ и҆ пѧ́ть сѡ́тъ. | Сини Іссахарові за поколіннями їх: від Фоли покоління Фолине, від Фуви покоління Фувине, |
|
24
|
24
|
| Сы́нове га́дѡвы по со́нмѡмъ и҆́хъ: сафѡ́нꙋ со́нмъ сафѡ́нинъ, а҆ггі́нꙋ со́нмъ а҆ггі́новъ, сꙋні́нꙋ со́нмъ сꙋні́новъ, | від Іашува покоління Іашувове, від Шимрона покоління Шимронове; |
|
25
|
25
|
| а҆зе́нꙋ со́нмъ а҆зе́нинъ, а҆́ддꙋ со́нмъ а҆́ддинъ, | ось покоління Іссахарові, після підрахування їх: шістдесят чотири тисячі триста. |
|
26
|
26
|
| а҆роа́дꙋ со́нмъ а҆роа́динъ, а҆рїи́лꙋ со́нмъ а҆рїи́ль. | Сини Завулонові за поколіннями їх: від Середа покоління Середове, від Елона покоління Елонове, від Іахлеїла покоління Іахлеїлове; |
|
27
|
27
|
| Сі́и со́нми сынѡ́въ га́довыхъ по соглѧ́данїю и҆́хъ четы́редесѧть и҆ четы́ри ты́сѧщы и҆ пѧ́ть сѡ́тъ. | ось покоління Завулонові, після підрахування їх: шістдесят тисяч п’ятсот. |
|
28
|
28
|
| Сы́нове а҆си́рѡвы по со́нмѡмъ и҆́хъ: і҆амі́нꙋ со́нмъ і҆амі́новъ, і҆есꙋ́ю со́нмъ і҆есꙋ́инь, | Сини Йосифа за поколіннями їх: Манассія і Єфрем. |
|
29
|
29
|
| варїа́ю со́нмъ варїа́инь, хове́рꙋ со́нмъ хове́ринъ, мелхїи́лꙋ со́нмъ мелхїи́линъ, | Сини Манассіїні: від Махира покоління Махирове; від Махира народився Галаад, від Галаада покоління Галаадове. |
|
30
|
30
|
| И҆́мѧ же дще́ри а҆си́ровѣ са́ра. | Ось сини Галаадові: від Ієзера покоління Ієзерове, від Хелека покоління Хелекове, |
|
31
|
31
|
| Сі́и со́нми а҆си́рѡвы по соглѧ́данїю и҆́хъ четы́редесѧть трѝ ты́сѧщи и҆ четы́реста. | від Асриїла покоління Асриїлове, від Шехема покоління Шехемове, |
|
32
|
32
|
| Сы́нове і҆ѡ̑сифли по со́нмѡмъ и҆́хъ: манассі́а и҆ є҆фре́мъ. | від Шемиди покоління Шемидине, від Хефера покоління Хеферове. |
|
33
|
33
|
| Сы́нове манассі̑ины: махі́рꙋ со́нмъ махі́ринъ: и҆ махі́ръ родѝ галаа́да, галаа́дꙋ со́нмъ галаа́динъ. | У Салпаада, сина Хеферового, не було синів, а тільки дочки; ім’я дочок Салпаадових: Махла, Ноа, Хогла, Милка і Фирца. |
|
34
|
34
|
| И҆ сі́и сы́нове галаа̑дины: а҆хїе́зерꙋ со́нмъ а҆хїе́зеровъ, хеле́кꙋ со́нмъ хеле́ковъ, | Ось покоління Манассіїні; а підраховано їх п’ятдесят дві тисячі сімсот. |
|
35
|
35
|
| є҆срїи́лꙋ со́нмъ є҆срїи́ловъ, сѷхе́мꙋ со́нмъ сѷхе́мль, | Ось сини Єфремові за поколіннями їх: від Шутели покоління Шутелине, від Бехера покоління Бехерове, від Тахана покоління Таханове; |
|
36
|
36
|
| сѷмае́рꙋ со́нмъ сѷмае́ринъ, и҆ ѻ҆фе́рꙋ со́нмъ ѻ҆фе́ровъ. | і ось сини Шутели: від Арана покоління Аранове; |
|
37
|
37
|
| И҆ салпаа́дꙋ сы́нꙋ ѻ҆фе́ровꙋ не бы́ша є҆мꙋ̀ сы́нове, но то́кмѡ дщє́ри. И҆ сїѧ̑ и҆мена̀ дще́ремъ салпаа́дѡвымъ: маала̀ и҆ нꙋа̀, и҆ є҆гла̀ и҆ мелха̀ и҆ ѳерса̀. | ось покоління синів Єфремових, після підрахування їх: тридцять дві тисячі п’ятсот. Ось сини Йосифові за поколіннями їх. |
|
38
|
38
|
| Сі́и со́нми манассі̑ины по соглѧ́данїю и҆́хъ пѧтьдесѧ́тъ и҆ двѣ̀ ты́сѧщы и҆ се́дмь сѡ́тъ. | Сини Веніамінові за поколіннями їх: від Бели покоління Белине, від Ашбела покоління Ашбелове, від Ахирама покоління Ахирамове, |
|
39
|
39
|
| И҆ сі́и сы́нове є҆фрє́мли: сꙋѳа́лꙋ со́нмъ сꙋѳа́линъ, тана́хꙋ со́нмъ тана́хинъ. | від Шефуфама покоління Шефуфамове, від Хуфама покоління Хуфамове; |
|
40
|
40
|
| Сі́и сы́нове сꙋѳа́лѡвы: є҆де́нꙋ со́нмъ є҆де́нинъ. | і були сини Бели: Ард і Нааман; [від Арда] покоління Ардове, від Наамана покоління Нааманове; |
|
41
|
41
|
| Сі́и со́нми є҆фрє́мли по соглѧ́данїю и҆́хъ три́десѧть двѣ̀ ты́сѧщы и҆ пѧ́ть сѡ́тъ. Сі́и со́нми сынѡ́въ і҆ѡ́сифовыхъ по со́нмѡмъ и҆́хъ. | ось сини Веніамінові за поколіннями їх; а підраховано їх сорок п’ять тисяч шістсот. |
|
42
|
42
|
| Сы́нове венїамі̑ни по со́нмѡмъ и҆́хъ: ва́лꙋ со́нмъ ва́линъ, а҆сѷви́рꙋ со́нмъ а҆сѷви́ровъ, і҆ахїра́нꙋ со́нмъ і҆ахїра́нинъ, сѡфа́нꙋ со́нмъ сѡфа́нинъ. | Ось сини Данові за поколіннями їх: від Шухама покоління Шухамове; ось сімейства Данові за поколіннями їх. |
|
43
|
43
|
| И҆ бы́ша сы́нове ва́лꙋ а҆де́ръ и҆ ноема́нъ: | І всіх поколінь Шухама, після підрахування їх: шістдесят чотири тисячі чотириста. |
|
44
|
44
|
| а҆де́рꙋ со́нмъ а҆де́ринъ, и҆ ноема́нꙋ со́нмъ ноема́нинъ. | Сини Асирові за поколіннями їх: від Імни покоління Імнине, від Ішви покоління Ішвине, від Верії покоління Веріїне; |
|
45
|
45
|
| Сі́и сы́нове венїамі̑ни по со́нмѡмъ и҆́хъ по соглѧ́данїю и҆́хъ четы́редесѧть и҆ пѧ́ть ты́сѧщъ и҆ ше́сть сѡ́тъ. | від синів Верії, від Хевера покоління Хеверове, від Малхиїла покоління Малхиїлове; |
|
46
|
46
|
| И҆ сы́нове да́нѡвы по со́нмѡмъ и҆́хъ: саме́ю со́нмъ саме́инъ: сі́и со́нми да́нѡвы но со́нмѡмъ и҆́хъ. | ім’я дочки Асирової Сара; |
|
47
|
47
|
| Всѝ со́нми саме́ини по соглѧ́данїю и҆́хъ шестьдесѧ́тъ четы́ри ты́сѧщы и҆ четы́реста. | ось покоління синів Асирових, після підрахування їх: п’ятдесят три тисячі чотириста. |
|
48
|
48
|
| Сы́нове нефѳалі̑мли по со́нмѡмъ и҆́хъ: а҆сїи́лꙋ со́нмъ а҆сїи́левъ, гѡѵ́нꙋ со́нмъ гѡѵ́нинъ, | Сини Неффалима за поколіннями їх: від Іахцеїла покоління Іахцеїлове, від Гунія покоління Гунієве, |
|
49
|
49
|
| і҆есрі́ю со́нмъ і҆есрі́евъ, селли́мꙋ со́нмъ селли́мовъ. | від Ієцера покоління Ієцерове, від Шиллема покоління Шиллемове; |
|
50
|
50
|
| Сі́и со́нми нефѳалі̑мли по соглѧ́данїю и҆́хъ четы́редесѧть пѧ́ть ты́сѧщъ и҆ четы́реста. | ось покоління Неффалимові за поколіннями їх; підраховано ж їх сорок п’ять тисяч чотириста. |
|
51
|
51
|
| Сїѐ соглѧ́данїе сынѡ́въ і҆и҃левыхъ ше́сть сѡ́тъ є҆ди́на ты́сѧща и҆ се́дмь сѡ́тъ три́десѧть. | Ось число синів Ізраїлевих, що ввійшли у підрахунок: шістсот одна тисяча сімсот тридцять. |
|
52
|
52
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
53
|
53
|
| си̑мъ раздѣли́тсѧ землѧ̀ въ наслѣ́дїе по числꙋ̀ и҆ме́нъ: | цим у наділ слід розділити землю за числом імен; |
|
54
|
54
|
| мно́жайшымъ да оу҆мно́жиши наслѣ́дїе, и҆ малѣ́йшымъ да оу҆ма́лиши наслѣ́дїе и҆́хъ: коемꙋ́ждо, ꙗ҆́коже сꙋ́ть соглѧ́дани, да да́стсѧ наслѣ́дїе и҆́хъ: | хто численніший, тому дай наділ більший; а хто менш численний, тому дай наділ менший: кожному слід дати наділ відповідно до числа тих, що ввійшли до підрахунку; |
|
55
|
55
|
| по жре́бїємъ да раздѣли́тсѧ землѧ̀ и҆мена́мъ, по племенє́мъ ѻ҆те́чествъ свои́хъ да наслѣ́дѧтъ: | за жеребом слід розділити землю, за іменами колін батьків їх повинні вони одержати наділи; |
|
56
|
56
|
| ѿ жре́бїѧ да раздѣли́ши наслѣ́дїе и҆́хъ междꙋ̀ мно́гими и҆ ма́лыми. | за жеребом слід розділити їм наділи їх, як численним, так і нечисленним. |
|
57
|
57
|
| И҆ сы́нове леѵі́ини но со́нмѡмъ и҆́хъ: гирсѡ́нꙋ со́нмъ гирсѡ́новъ, каа́ѳꙋ со́нмъ каа́ѳовъ, мера́рѣ со́нмъ мера́ринъ. | Ці є левити, що ввійшли до підрахунку, за поколіннями їх: від Гирсона покоління Гирсонове, від Каафа покоління Каафове, від Мерарі покоління Мерарине. |
|
58
|
58
|
| Сі́и со́нми сынѡ́въ леѵі́иныхъ: со́нмъ лове́нинъ, со́нмъ хеврѡ́нинъ, и҆ со́нмъ мꙋсі́нъ, и҆ со́нмъ коре́овъ. И҆ каа́ѳъ родѝ а҆мра́ма. | Ось покоління Левіїні: покоління Ливнієве, покоління Хевронове, покоління Махлієве, покоління Мушієве, покоління Кореєве. Від Каафа народився Амрам. |
|
59
|
59
|
| И҆́мѧ же женѣ̀ а҆мра́мли і҆ѡхаве́ѳъ, дщѝ леѵі́ина, ꙗ҆́же родѝ си́хъ леѵі́и во є҆гѵ́птѣ, и҆ родѝ а҆мра́мꙋ а҆арѡ́на и҆ мѡѷсе́а и҆ марїа́мъ сестрꙋ̀ и҆́хъ. | Ім’я дружини Амрамової Іохаведа, дочка Левіїна, яку народила дружина Левіїна в Єгипті, а вона Амраму народила Аарона, Мойсея і Маріам, сестру їхню. |
|
60
|
60
|
| И҆ роди́шасѧ а҆арѡ́нꙋ нада́въ и҆ а҆вїꙋ́дъ, и҆ є҆леаза́ръ и҆ і҆ѳа́маръ. | І народилися в Аарона Надав і Авиуд, Єлеазар та Іфамар; |
|
61
|
61
|
| И҆ оу҆́мре нада́въ и҆ а҆вїꙋ́дъ, є҆гда̀ принесо́ста ѻ҆́гнь чꙋжді́й пред̾ гдⷭ҇емъ въ пꙋсты́ни сїна́йстѣй. | але Надав і Авиуд померли, коли принесли чужий вогонь перед Господом [у пустелі Синайській]. |
|
62
|
62
|
| И҆ бы́ша ѿ соглѧ́данїѧ и҆́хъ два́десѧть трѝ ты́сѧщы, всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ ѿ є҆ди́нагѡ мцⷭ҇а и҆ вы́шше: не бы́ша бо соглѧ́дани посредѣ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, ꙗ҆́кѡ не даде́сѧ и҆̀мъ жре́бїй посредѣ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ. | І було підраховано двадцять три тисячі всіх чоловічої статі, від одного місяця і вище; бо вони не були пораховані разом із синами Ізраїлевими, тому що не дано їм наділу серед синів Ізраїлевих. |
|
63
|
63
|
| И҆ сїѐ соглѧ́данїе мѡѷсе́а и҆ є҆леаза́ра жерца̀, и҆̀же соглѧ́даша сынѡ́въ і҆и҃левыхъ во а҆равѡ́ѳѣ мѡа́вли, оу҆ і҆ѻрда́на при і҆ерїхѡ́нѣ. | Ось підраховані Мойсеєм і Єлеазаром священиком, які рахували синів Ізраїлевих на рівнинах моавитських біля Йордану, навпроти Єрихона; |
|
64
|
64
|
| И҆ въ си́хъ не бѧ́ше человѣ́къ ѿ соглѧ́даныхъ мѡѷсе́омъ и҆ а҆арѡ́номъ, и҆̀хже соглѧ́даша сынѡ́въ і҆и҃левыхъ въ пꙋсты́ни сїна́йстѣй. | у числі їх не було жодної людини з перелічених Мойсеем і Аароном священиком, які рахували синів Ізраїлевих у пустелі Синайській; |
|
65
|
65
|
| Поне́же речѐ гдⷭ҇ь и҆̀мъ: сме́ртїю и҆́змрꙋтъ въ пꙋсты́ни. И҆ не ѡ҆ста́сѧ ѿ ни́хъ ни є҆ди́нъ, кромѣ̀ хале́ва сы́на і҆ефонні́ина и҆ і҆исꙋ́са сы́на наѵи́на. | бо Господь сказав їм, що помруть вони в пустелі, — і не залишилося з них нікого, крім Халева, сина Ієфонніїного, та Ісуса, сина Навина. |
|
Глава́ к҃з
|
Глава 27
|
|
1
|
1
|
| И҆ прише́дшѧ дщє́ри салпаа́да сы́на ѻ҆фе́рова, сы́на галаа́дова, сы́на махі́рова, со́нма манассі́ина, сынѡ́въ і҆ѡ́сифовыхъ, и҆ сїѧ̑ и҆мена̀ и҆́хъ: маала̀ и҆ нꙋа̀, и҆ є҆гла̀ и҆ ме́лха и҆ ѳерса̀, | І прийшли дочки Салпаада, сина Хеферового, сина Галаадового, сина Махирового, сина Манассіїного з покоління Манассії, сина Йосифового, і ось імена дочок його: Махла, Ноа, Хогла, Милка і Фирца; |
|
2
|
2
|
| и҆ ста́вшѧ пред̾ мѡѷсе́омъ и҆ пред̾ є҆леаза́ромъ жерце́мъ, и҆ пред̾ кнѧ̑зи и҆ пред̾ всѣ́мъ со́нмомъ оу҆ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ, глаго́лаша: | і стали перед Мойсеєм і перед Єлеазаром священиком, і перед князями і перед усією громадою, біля входу в скинію зібрання, і сказали: |
|
3
|
3
|
| ѻ҆те́цъ на́шъ оу҆́мре въ пꙋсты́ни, и҆ се́й не бѣ̀ средѣ̀ со́нма воста́вшагѡ на гдⷭ҇а въ со́нмѣ коре́овѣ, ꙗ҆́кѡ грѣха̀ ра́ди своегѡ̀ оу҆́мре, и҆ сы́нове не бы́ша є҆мꙋ̀: | батько наш помер у пустелі, і він не був у числі спільників, які зібралися проти Господа зі збіговиськом Кореєвим, але за свій гріх помер, і синів у нього не було; |
|
4
|
4
|
| да не поги́бнетъ и҆́мѧ ѻ҆тца̀ на́шего ѿ среды̀ со́нма своегѡ̀, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть сы́на є҆мꙋ̀: дади́те на́мъ наслѣ́дїе посредѣ̀ бра́тїи ѻ҆тца̀ на́шегѡ. | за що зникати імені батька нашого з племені його, бо немає у нього сина? дай нам наділ серед братів батька нашого. |
|
5
|
5
|
| И҆ принесѐ мѡѷсе́й сꙋ́дъ и҆́хъ пред̾ гдⷭ҇а. | І представив Мойсей справу їхню Господу. |
|
6
|
6
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві: |
|
7
|
7
|
| пра́вѡ глаго́лаша дщє́ри салпаа́дѡвы: даѧ́нїе да да́си и҆̀мъ ѡ҆держа́нїе наслѣ́дїѧ посредѣ̀ бра́тїй ѻ҆тца̀ и҆́хъ, и҆ да приложи́ши и҆̀мъ жре́бїй ѻ҆тца̀ и҆́хъ: | правду говорять дочки Салпаадові; дай їм спадкоємний наділ серед братів батька їхнього і передай їм наділ батька їх; |
|
8
|
8
|
| и҆ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ да рече́ши, глаго́лѧ: человѣ́къ а҆́ще оу҆́мретъ, и҆ не бꙋ́детъ сы́на є҆мꙋ̀, дади́те наслѣ́дїе є҆гѡ̀ дще́ри є҆гѡ̀: | і синам Ізраїлевим оголоси і скажи: якщо хто помре, не маючи у себе сина, то передавайте наділ його дочці його; |
|
9
|
9
|
| а҆́ще же дще́ри не бꙋ́детъ є҆мꙋ̀, дади́те наслѣ́дїе є҆гѡ̀ бра́тꙋ є҆гѡ̀: | якщо ж немає у нього дочки, передавайте наділ його братам його; |
|
10
|
10
|
| а҆́ще же не бꙋ́дꙋтъ є҆мꙋ̀ бра́тїѧ, дади́те наслѣ́дїе бра́тꙋ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀: | якщо ж немає у нього братів, віддайте наділ його братам батька його; |
|
11
|
11
|
| а҆́ще же не бꙋ́дꙋтъ бра́тїѧ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀, дади́те наслѣ́дїе оу҆́жикꙋ бли́жнемꙋ є҆гѡ̀ ѿ пле́мене є҆гѡ̀ наслѣ́дити ꙗ҆̀же є҆гѡ̀: и҆ да бꙋ́детъ сїѐ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ ѡ҆правда́нїе сꙋда̀, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю. | якщо ж немає братів батька його, віддайте наділ його близькому його родичеві з покоління його, щоб він успадкував його; і нехай буде це для синів Ізраїлевих поставлено в закон, як повелів Господь Мойсеєві. |
|
12
|
12
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: взы́ди на го́рꙋ, ꙗ҆́же ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на, сїѧ̀ гора̀ нава́ѵъ, и҆ ви́ждь зе́млю ханаа́ню, ю҆́же а҆́зъ даю̀ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ во ѡ҆держа́нїе: | І сказав Господь Мойсеєві: зійди на цю гору Аварим, [яка по цей бік Йордану, на цю гору Ново,] і подивися на землю [Ханаанську], яку Я даю синам Ізраїлевим [у володіння]; |
|
13
|
13
|
| и҆ оу҆́зриши ю҆̀, и҆ приложи́шисѧ къ лю́демъ свои̑мъ и҆ ты̀, ꙗ҆́коже приложи́сѧ а҆арѡ́нъ бра́тъ тво́й на горѣ̀ ѡ҆́ръ: | і коли подивишся на неї, прилучися до народу свого і ти, як прилучився Аарон, брат твій, [на горі Ор]; |
|
14
|
14
|
| поне́же престꙋпи́сте сло́во моѐ въ пꙋсты́ни сі́нъ, внегда̀ сꙋпроти́витисѧ со́нмꙋ ѡ҆свѧти́ти мѧ̀, не ѡ҆свѧти́сте менѐ оу҆ воды̀ пред̾ ни́ми: сїѧ̀ є҆́сть вода̀ пререка́нїѧ въ ка́дисѣ въ пꙋсты́ни сі́нъ. | тому що ви не послухалися повеління Мого в пустелі Син, під час розбрату в громаді, щоб явити перед очима їхніми святість Мою при водах. [Це води Мериви при Кадесі в пустелі Син.] |
|
15
|
15
|
| И҆ речѐ мѡѷсе́й ко гдⷭ҇ꙋ: | І сказав Мойсей Господу, говорячи: |
|
16
|
16
|
| да и҆збере́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ дꙋхѡ́въ и҆ всѧ́кїѧ пло́ти человѣ́ка над̾ со́нмомъ си́мъ, | нехай поставить Господь, Бог духів усякої плоті, над цією громадою людину, |
|
17
|
17
|
| и҆́же и҆зы́детъ пред̾ лице́мъ и҆́хъ, и҆́же вни́детъ пред̾ лице́мъ и҆́хъ, и҆ и҆́же и҆зведе́тъ и҆̀хъ и҆ и҆́же введе́тъ и҆̀хъ, и҆ да не бꙋ́детъ со́нмъ гдⷭ҇ень, ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы не и҆мꙋ́щѧ па́стырѧ. | яка виходила б перед ними і яка входила б перед ними, яка виводила б їх і яка приводила б їх, щоб не залишилася громада Господня, як вівці, в яких немає пастиря. |
|
18
|
18
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: поимѝ къ себѣ̀ і҆исꙋ́са сы́на наѵи́на, человѣ́ка, и҆́же и҆́мать дх҃а въ себѣ̀: и҆ да возложи́ши рꙋ́цѣ твоѝ на него̀: | І сказав Господь Мойсеєві: візьми собі Ісуса, сина Навина, людину, в якій є Дух, і поклади на нього руку твою, |
|
19
|
19
|
| и҆ поста́виши є҆го̀ пред̾ є҆леаза́ромъ жерце́мъ, и҆ заповѣ́ждь є҆мꙋ̀ пред̾ всѣ́мъ со́нмомъ, и҆ заповѣ́ждь ѡ҆ не́мъ пред̾ ни́ми: | і постав його перед Єлеазаром священиком і перед усією громадою, і дай йому настанову перед очима їх, |
|
20
|
20
|
| и҆ да́си на него̀ ѿ сла́вы твоеѧ̀, ꙗ҆́кѡ да послꙋ́шаютъ є҆го̀ всѝ сы́нове і҆и҃лєвы: | і дай йому від слави твоєї, щоб слухала його вся громада синів Ізраїлевих; |
|
21
|
21
|
| и҆ пред̾ є҆леаза́ромъ жерце́мъ да ста́нетъ, и҆ да вопро́сѧтъ ѿ негѡ̀ сꙋда̀ ꙗ҆вле́нныхъ пред̾ гдⷭ҇емъ: по словесѝ є҆гѡ̀ да и҆схо́дѧтъ, и҆ по словесѝ є҆гѡ̀ да вхо́дѧтъ са́мъ и҆ сы́нове і҆и҃лєвы вкꙋ́пѣ, и҆ ве́сь со́нмъ. | і буде він звертатися до Єлеазара священика і запитувати його про рішення, через урим перед Господом; і за його словом повинні виходити, і за його словом повинні входити він і всі сини Ізраїлеві з ним і вся громада. |
|
22
|
22
|
| И҆ сотворѝ мѡѷсе́й, ꙗ҆́коже повелѣ̀ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ: и҆ взе́мъ і҆исꙋ́са поста́ви є҆го̀ пред̾ є҆леаза́ромъ жерце́мъ и҆ пред̾ всѣ́мъ со́нмомъ: | І зробив Мойсей, як повелів йому Господь [Бог], і взяв Ісуса, і поставив його перед Єлеазаром священиком і перед усією громадою; |
|
23
|
23
|
| и҆ возложѝ рꙋ́цѣ своѝ на него̀, и҆ оу҆стро́и є҆го̀, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю. | і поклав на нього руки свої і дав йому настанову, як говорив Господь через Мойсея. |
|
Глава́ к҃и
|
Глава 28
|
|
1
|
1
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
2
|
2
|
| заповѣ́ждь сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ рече́ши къ ни̑мъ, глаго́лѧ: да́ры моѧ̑, даѧ̑нїѧ моѧ̑, прино́сы моѧ̑, въ воню̀ благово́нїѧ соблюди́те приноси́ти мнѣ̀ на пра́здники моѧ̑. | накажи синам Ізраїлевим і скажи їм: пильнуйте, щоб приношення Моє, хліб Мій у жертву Мені, у приємні пахощі Мені, приносилося Мені у свій час. |
|
3
|
3
|
| И҆ да рече́ши къ ни̑мъ: сїѧ̑ приношє́нїѧ, ꙗ҆̀же принесе́те гдⷭ҇ꙋ, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ непоро́чныхъ два̀ на де́нь во всесожже́нїе вы́нꙋ: | І скажи їм: ось жертва, яку ви повинні приносити Господу: два агнці однолітніх без вад на день, у всепалення постійне; |
|
4
|
4
|
| а҆́гнца є҆ди́наго сотвори́те ра́нѡ, и҆ а҆́гнца втора́го сотвори́те въ ве́черъ: | одного агнця принось ранком, а другого агнця принось увечері; |
|
5
|
5
|
| и҆ да сотвори́ши десѧ́тꙋю ча́сть є҆́фї (мѣ́ры) мꙋкѝ пшени́чны на же́ртвꙋ, вмѣ́шанꙋ въ є҆ле́и четве́ртꙋю ча́сть (мѣ́ры) і҆́на: | і в приношення хлібне [принось] десяту частину ефи пшеничного борошна, змішаного з чвертю гина вичавленого єлею; |
|
6
|
6
|
| всесожже́нїе непреста́нное, ꙗ҆́коже бы́сть въ горѣ̀ сїна́йстѣй, въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ. | це — всепалення постійне, яке звершене було біля гори Синай, у приємні пахощі, у жертву Господу; |
|
7
|
7
|
| И҆ возлїѧ́нїе є҆гѡ̀ четве́ртꙋю ча́сть (мѣ́ры) і҆́на а҆́гнцꙋ є҆ди́номꙋ: во ст҃ѣ́мъ да возлїе́ши возлїѧ́нїе сїке́рꙋ гдⷭ҇ꙋ: | й узливання при ній чверть гина на одного агнця: на святому місці зливай узливання, вино Господу. |
|
8
|
8
|
| и҆ а҆́гнца втора́го сотвори́ши къ ве́черꙋ: по же́ртвѣ є҆гѡ̀ и҆ по возлїѧ́нїю є҆гѡ̀ да сотвори́ши, въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ. | Другого агнця принось увечері, з таким хлібним приношенням, як вранці, і з таким самим узливанням при ньому принось його в жертву, у приємні пахощі Господу. |
|
9
|
9
|
| И҆ въ де́нь сꙋббѡ́тъ приведе́те два̀ а҆́гнца є҆динѡлѣ́тна непорѡ́чна и҆ двѣ̀ десѧти̑ны мꙋкѝ пшени́чны вмѣ́шаны въ є҆ле́и на же́ртвꙋ и҆ возлїѧ́нїе, | А в суботу [приносьте] двох агнців однолітніх без вад, і в приношення хлібне дві десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, і узливання при ньому: |
|
10
|
10
|
| всесожжє́нїѧ сꙋббѡ́ты въ сꙋббѡ́тахъ, на всесожже́нїе всегда́шнее и҆ возлїѧ́нїе є҆гѡ̀. | це — суботнє всепалення в кожну суботу, зверх постійного всепалення й узливання при ньому. |
|
11
|
11
|
| И҆ въ новомⷭ҇чїихъ да принесе́те во всесожже́нїе гдⷭ҇ꙋ телца̑ два̀ ѿ говѧ́дъ и҆ ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ се́дмь непоро́чныхъ: | І в новомісяччя ваші приносьте всепалення Господу: із великої худоби двох тельців, одного барана і сім однолітніх агнців без вад, |
|
12
|
12
|
| трѝ десѧти̑ны мꙋкѝ пшени́чны вмѣ́шаны въ є҆ле́и телцꙋ̀ є҆ди́номꙋ, и҆ двѣ̀ десѧти̑ны мꙋкѝ пшени́чны вмѣ́шаны въ є҆ле́и ѻ҆внꙋ̀ є҆ди́номꙋ, | і три десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, у приношення хлібне на одного тельця, і дві десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, у приношення хлібне на барана, |
|
13
|
13
|
| по десѧти́нѣ мꙋкѝ пшени́чны вмѣ́шаны въ є҆ле́и а҆́гнцꙋ є҆ди́номꙋ: же́ртвꙋ въ воню̀ благово́нїѧ прино́съ гдⷭ҇ꙋ. | і по десятій частині ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, у приношення хлібне на кожного агнця; це — всепалення, приємні пахощі, жертва Господу; |
|
14
|
14
|
| Возлїѧ́нїе и҆́хъ ѿ вїна̀ по́лъ (мѣ́ры) і҆́на да бꙋ́детъ телцꙋ̀ є҆ди́номꙋ: и҆ тре́тїѧ ча́сть (мѣ́ры) і҆́на да бꙋ́детъ ѻ҆внꙋ̀ є҆ди́номꙋ: и҆ четве́ртаѧ ча́сть (мѣ́ры) і҆́на да бꙋ́детъ а҆́гнцꙋ є҆ди́номꙋ: сїѐ всесожже́нїе ѿ мцⷭ҇а до мцⷭ҇а въ мцⷭ҇ы лѣ́та. | й узливання при них повинно бути півгина вина на тельця, третина гина на барана і чверть гина на агнця; це всепалення в кожне новомісяччя в усі місяці року. |
|
15
|
15
|
| И҆ козла̀ є҆ди́наго ѿ ко́зъ грѣха̀ ра́ди гдⷭ҇ꙋ на всесожже́нїе при́сное сотвори́те и҆ возлїѧ́нїе є҆гѡ̀. | І одного козла приносьте Господу в жертву за гріх; зверх всепалення постійно слід приносити його з узливанням його. |
|
16
|
16
|
| И҆ въ мцⷭ҇ѣ пе́рвѣмъ въ четвертыйна́десѧть де́нь мцⷭ҇а па́сха гдⷭ҇ꙋ: | У перший місяць, у чотирнадцятий день місяця — Пасха Господня. |
|
17
|
17
|
| и҆ въ пѧтыйна́десѧть де́нь мцⷭ҇а сегѡ̀ пра́здникъ: се́дмь дні́й ѡ҆прѣсно́ки да ꙗ҆́сте. | І в п’ятнадцятий день цього місяця свято; сім днів слід їсти опрісноки. |
|
18
|
18
|
| И҆ де́нь пе́рвый наро́читъ ст҃ъ да бꙋ́детъ ва́мъ: всѧ́кагѡ дѣ́ла слꙋже́бна да не сотворитѐ. | У перший день [нехай буде у вас] священне зібрання; жодної роботи не виконуйте; |
|
19
|
19
|
| И҆ принесе́те всесожжє́нїѧ прино́съ гдⷭ҇ꙋ, тєлца̀ ѿ волѡ́въ два̀, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ се́дмь: непоро́чни бꙋ́дꙋтъ ва́мъ. | і приносьте жертву, всепалення Господу: з великої худоби двох тельців, одного барана і сім однолітніх агнців; без вад вони повинні бути у вас; |
|
20
|
20
|
| И҆ же́ртва и҆́хъ мꙋка̀ пшени́чна вмѣ́шана въ є҆ле́и: трѝ десѧти̑ны телцꙋ̀ є҆ди́номꙋ и҆ двѣ̀ десѧти̑ны ѻ҆внꙋ̀ є҆ди́номꙋ да сотвори́те: | і при них у приношення хлібне приносьте пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на кожного тельця, і дві десятих частини ефи на барана, |
|
21
|
21
|
| по десѧти́нѣ сотвори́ши а҆́гнцꙋ є҆ди́номꙋ, седмѝ а҆́гнцємъ: | і по десятій частині ефи принось на кожного з семи агнців, |
|
22
|
22
|
| и҆ козла̀ є҆ди́наго ѿ ко́зъ грѣха̀ ра́ди, во є҆́же оу҆моли́ти ѡ҆ ва́съ. | і одного козла в жертву за гріх, для очищення вас; |
|
23
|
23
|
| Кромѣ̀ всесожже́нїѧ всегда́шнѧгѡ оу҆́треннѧгѡ, є҆́же є҆́сть всесожже́нїе всегда́шнее, сотвори́те сїѧ̑. | зверх ранкового всепалення, яке є всепаленням постійним, приносьте це. |
|
24
|
24
|
| По семꙋ̀ сотвори́те на (всѧ́къ) де́нь, въ се́дмь дні́й, да́ръ, прино́съ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ: на всесожже́нїе всегда́шнее сотвори́ши возлїѧ́нїе є҆гѡ̀. | Так приносьте і в кожен із семи днів; це хліб, жертва, приємні пахощі Господу; зверх всепалення постійного й узливання його, слід приносити це. |
|
25
|
25
|
| И҆ де́нь седмы́й наро́читъ ст҃ъ да бꙋ́детъ ва́мъ: всѧ́кагѡ дѣ́ла слꙋже́бнагѡ да не сотворитѐ въ ѻ҆́нь. | І в сьомий день нехай буде у вас священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте. |
|
26
|
26
|
| И҆ де́нь но́выхъ (плодѡ́въ), є҆гда̀ принесе́те гдⷭ҇еви же́ртвꙋ но́вꙋ седми́цъ, наро́читъ ст҃ъ бꙋ́детъ ва́мъ: всѧ́кагѡ дѣ́ла слꙋже́бна да не сотворитѐ. | І в день перших плодів, коли приносите Господу нове приношення хлібне в седмиці ваші, нехай буде у вас священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте; |
|
27
|
27
|
| И҆ да принесе́те всесожжє́нїѧ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ, тєлца̀ ѿ волѡ́въ два̀, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ се́дмь непоро́чныхъ. | і приносьте всепалення в приємні пахощі Господу: з великої худоби двох тельців, одного барана і сім однолітніх агнців [без вад], |
|
28
|
28
|
| Же́ртва и҆́хъ мꙋка̀ пшени́чна вмѣ́шана въ є҆ле́и: трѝ десѧти̑ны телцꙋ̀ є҆ди́номꙋ и҆ двѣ̀ десѧти̑ны ѻ҆внꙋ̀ є҆ди́номꙋ: | і при них у приношення хлібне пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на кожного тельця, дві десяті частини ефи на барана, |
|
29
|
29
|
| по десѧти́нѣ а҆́гнцꙋ є҆ди́номꙋ, седмѝ а҆́гнцємъ: | і по десятій частині ефи на кожного з семи агнців, |
|
30
|
30
|
| и҆ козла̀ є҆ди́наго ѿ ко́зъ грѣха̀ ра́ди, во є҆́же оу҆моли́ти ѡ҆ ва́съ. | і одного козла [у жертву за гріх], для очищення вас; |
|
31
|
31
|
| Кромѣ̀ всесожже́нїѧ всегда́шнѧгѡ, и҆ же́ртвꙋ и҆́хъ сотвори́те мнѣ̀, непоро́чни да бꙋ́дꙋтъ ва́мъ, и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ. | зверх постійного всепалення і хлібного приношення при ньому, приносьте [це Мені] з узливанням їх; без вад вони повинні бути у вас. |
|
Глава́ к҃ѳ
|
Глава 29
|
|
1
|
1
|
| И҆ въ мцⷭ҇ъ седмы́й, пе́рвый (де́нь) мцⷭ҇а наро́читъ ст҃ъ да бꙋ́детъ ва́мъ: всѧ́кагѡ дѣ́ла слꙋже́бна да не сотворитѐ: де́нь зна́менїѧ бꙋ́детъ ва́мъ. | У сьомий місяць, у перший [день] місяця, нехай буде у вас священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте; нехай буде це у вас день трубного звуку; |
|
2
|
2
|
| И҆ сотвори́те всесожжє́нїѧ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ, телца̀ ѿ волѡ́въ є҆ди́наго, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ се́дмь непоро́чныхъ: | і приносьте всепалення в приємні пахощі Господу: одного тельця, одного барана, сім однолітніх агнців, без вад, |
|
3
|
3
|
| же́ртва и҆́хъ мꙋка̀ пшени́чна вмѣ́шана въ є҆ле́и: трѝ десѧти̑ны телцꙋ̀ є҆ди́номꙋ и҆ двѣ̀ десѧти̑ны ѻ҆внꙋ̀ є҆ди́номꙋ: | і при них у приношення хлібне пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на тельця, дві десятих части ефи на барана, |
|
4
|
4
|
| по десѧти́нѣ а҆́гнцꙋ є҆ди́номꙋ, седмѝ а҆́гнцємъ: | й одну десяту частину ефи на кожного з семи агнців, |
|
5
|
5
|
| и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди, во є҆́же оу҆моли́ти ѡ҆ ва́съ: | і одного козла в жертву за гріх, для очищення вас, |
|
6
|
6
|
| кромѣ̀ всесожже́нїй новомⷭ҇чїѧ и҆ жє́ртвы и҆́хъ, и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ, и҆ всесожже́нїе всегда́шнее: и҆ жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ, по оу҆ста́вꙋ и҆́хъ, въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ. | зверх новомісячного всепалення і хлібного приношення його, і зверх постійного всепалення і хлібного приношення його, й узливань їх, за уставом, у приємні пахощі Господу. |
|
7
|
7
|
| И҆ десѧ́тый де́нь мцⷭ҇а сегѡ̀ наро́читъ ст҃ъ да бꙋ́детъ ва́мъ: и҆ ѡ҆ѕло́бите дꙋ́шы ва́шѧ, и҆ всѧ́кагѡ дѣ́ла слꙋже́бна да не сотворитѐ, | І в десятий [день] цього сьомого місяця нехай буде у вас священне зібрання: смиряйте тоді душі ваші і ніякої справи не робіть; |
|
8
|
8
|
| и҆ принесе́те всесожже́нїе въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ, прино́сы гдⷭ҇ꙋ: телца̀ є҆ди́наго ѿ говѧ́дъ, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ се́дмь: непорѡ́чны да бꙋ́дꙋтъ ва́мъ: | і приносьте всепалення Господу в приємні пахощі: одного тельця, одного барана, сім однолітніх агнців; без вад нехай будуть вони у вас; |
|
9
|
9
|
| же́ртва и҆́хъ мꙋка̀ пшени́чна вмѣ́шана въ є҆ле́и: трѝ десѧти̑ны телцꙋ̀ є҆ди́номꙋ и҆ двѣ̀ десѧти̑ны ѻ҆внꙋ̀ є҆ди́номꙋ: | і при них у приношення хлібне пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на тельця, дві десятих частини ефи на барана, |
|
10
|
10
|
| по десѧти́нѣ а҆́гнцꙋ є҆ди́номꙋ, на се́дмь а҆́гнцєвъ: | і по десятій частині ефи на кожного з семи агнців, |
|
11
|
11
|
| и҆ козла̀ є҆ди́наго ѿ ко́зъ грѣха̀ ра́ди, во є҆́же оу҆моли́ти ѡ҆ ва́съ: кромѣ̀ є҆́же грѣха̀ ра́ди ѡ҆чище́нїѧ, и҆ всесожже́нїе всегда́шнее: же́ртва є҆гѡ̀ и҆ возлїѧ́нїе є҆гѡ̀, по оу҆ста́вꙋ є҆гѡ̀ въ воню̀ благово́нїѧ прино́съ гдⷭ҇ꙋ. | і одного козла в жертву за гріх, [для очищення вас,] зверх жертви за гріх, що приноситься в день очищення, і зверх всепалення постійного і хлібного приношення його, й узливання їх, [за уставом принесених у приємні пахощі, у жертву Господу]. |
|
12
|
12
|
| И҆ пѧтыйна́десѧть де́нь седма́гѡ мцⷭ҇а сегѡ̀ наро́читъ ст҃ъ да бꙋ́детъ ва́мъ: всѧ́кагѡ дѣ́ла слꙋже́бна да не сотворитѐ, и҆ пра́зднꙋйте то́й пра́здникъ гдⷭ҇еви се́дмь дні́й, | І в п’ятнадцятий день сьомого місяця нехай буде у вас священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте і святкуйте свято Господнє сім днів; |
|
13
|
13
|
| и҆ принеси́те всесожжє́нїѧ прино́съ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ: въ пе́рвый де́нь телцє́въ ѿ говѧ́дъ трина́десѧть, ѻ҆вна̑ два̀, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ четырена́десѧть: непорѡ́чны да бꙋ́дꙋтъ ва́мъ: | і приносьте всепалення, жертву, приємні пахощі Господу: тринадцять тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців; без вад нехай будуть вони; |
|
14
|
14
|
| жє́ртвы и҆́хъ мꙋка̀ пшени́чна вмѣ́шана въ є҆ле́и: трѝ десѧти̑ны телцꙋ̀ є҆ди́номꙋ, тремна́десѧти телцє́мъ, и҆ двѣ̀ десѧти̑ны ѻ҆внꙋ̀ є҆ди́номꙋ, на два̀ ѻ҆вна̑: | і при них у приношення хлібне пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, три десятих частини ефи на кожного з тринадцяти тельців, дві десятих частини ефи на кожного з двох баранів, |
|
15
|
15
|
| по десѧти́нѣ а҆́гнцꙋ є҆ди́номꙋ, на четырена́десѧть а҆́гнцєвъ: | і по десятій частині ефи на кожного з чотирнадцяти агнців, |
|
16
|
16
|
| и҆ козла̀ є҆ди́наго ѿ ко́зъ грѣха̀ ра́ди: кромѣ̀ всесожже́нїѧ всегда́шнѧгѡ, жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ. | і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення його й узливання його. |
|
17
|
17
|
| И҆ въ де́нь вторы́й телцє́въ двана́десѧть, ѻ҆вна̑ два̀, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ четырена́десѧть непоро́чныхъ: | І в другий день дванадцять тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, |
|
18
|
18
|
| же́ртва и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ телцє́мъ и҆ ѻ҆внѡ́мъ и҆ а҆́гнцємъ по числꙋ̀ и҆́хъ, по оу҆ста́вꙋ и҆́хъ: | і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, |
|
19
|
19
|
| и҆ козла̀ є҆ди́наго ѿ ко́зъ грѣха̀ ра́ди: кромѣ̀ всесожже́нїѧ всегда́шнѧгѡ, жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ. | і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання їх. |
|
20
|
20
|
| Въ де́нь тре́тїй телцє́въ є҆динна́десѧть, ѻ҆вна̑ два̀, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ четырена́десѧть непоро́чныхъ: | І в третій день одинадцять тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, |
|
21
|
21
|
| же́ртва и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ телцє́мъ и҆ ѻ҆внѡ́мъ и҆ а҆́гнцємъ по числꙋ̀ и҆́хъ, по оу҆ста́вꙋ и҆́хъ: | і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, |
|
22
|
22
|
| и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: кромѣ̀ всесожже́нїѧ всегда́шнѧгѡ, жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ. | і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання його. |
|
23
|
23
|
| Въ де́нь четве́ртый телцє́въ де́сѧть, ѻ҆вна̑ два̀, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ четырена́десѧть непоро́чныхъ: | І в четвертий день десять тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, |
|
24
|
24
|
| жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ телцє́мъ и҆ ѻ҆внѡ́мъ и҆ а҆́гнцємъ по числꙋ̀ и҆́хъ, по оу҆ста́вꙋ и҆́хъ: | і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, |
|
25
|
25
|
| и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: кромѣ̀ всесожже́нїѧ всегда́шнѧгѡ, жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ. | і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання його. |
|
26
|
26
|
| Въ де́нь пѧ́тый телцє́въ де́вѧть, ѻ҆вна̑ два̀, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ четырена́десѧть непоро́чныхъ: | І в п’ятий день дев’ять тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, |
|
27
|
27
|
| жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ телцє́мъ и҆ ѻ҆внѡ́мъ и҆ а҆́гнцємъ но числꙋ̀ и҆́хъ, по оу҆ста́вꙋ и҆́хъ: | і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, |
|
28
|
28
|
| и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: кромѣ̀ всесожже́нїѧ всегда́шнѧгѡ, жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ. | і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання його. |
|
29
|
29
|
| Въ де́нь шесты́й телцє́въ ѻ҆́смь, ѻ҆вна̑ два̀, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ четырена́десѧть непоро́чныхъ: | І в шостий день вісім тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, |
|
30
|
30
|
| жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ телцє́мъ и҆ ѻ҆внѡ́мъ и҆ а҆́гнцємъ по числꙋ̀ и҆́хъ, по оу҆ста́вꙋ и҆́хъ: | і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, |
|
31
|
31
|
| и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: кромѣ̀ всесожже́нїѧ всегда́шнѧгѡ, жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ. | і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання його. |
|
32
|
32
|
| Въ де́нь седмы́й телцє́въ се́дмь, ѻ҆вна̑ два̀, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ четырена́десѧть непоро́чныхъ: | І в сьомий день сім тельців, двох баранів, чотирнадцять однолітніх агнців, без вад, |
|
33
|
33
|
| жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ телцє́мъ и҆ ѻ҆внѡ́мъ и҆ а҆́гнцємъ по числꙋ̀ и҆́хъ, по оу҆ста́вꙋ и҆́хъ: | і при них приношення хлібне й узливання для тельців, баранів і агнців, за числом їх, за уставом, |
|
34
|
34
|
| и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: кромѣ̀ всесожже́нїѧ всегда́шнѧгѡ, жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ. | і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і хлібного приношення й узливання його. |
|
35
|
35
|
| И҆ въ де́нь ѻ҆смы́й и҆схо́дъ бꙋ́детъ ва́мъ: всѧ́кагѡ дѣ́ла слꙋже́бна да не сотворитѐ въ ѻ҆́нь, | У восьмий день нехай буде у вас віддання свята; ніякої роботи не виконуйте; |
|
36
|
36
|
| и҆ да принесе́те всесожжє́нїѧ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ, телца̀ є҆ди́наго, ѻ҆вна̀ є҆ди́наго, а҆́гнцєвъ є҆динолѣ́тныхъ се́дмь непоро́чныхъ: | і приносьте всепалення, жертву, приємні пахощі Господу: одного тельця, одного барана, сім однолітніх агнців, без вад, |
|
37
|
37
|
| жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ телцꙋ̀ и҆ ѻ҆внꙋ̀ и҆ а҆́гнцємъ по числꙋ̀ и҆́хъ, по оу҆ста́вꙋ и҆́хъ: | і при них приношення хлібне й узливання для тельця, барана й агнців за числом їх, за уставом, |
|
38
|
38
|
| и҆ козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго грѣха̀ ра́ди: кромѣ̀ всесожже́нїѧ всегда́шнѧгѡ, жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ. | і одного козла в жертву за гріх, зверх всепалення постійного і приношення хлібного й узливання його. |
|
39
|
39
|
| Сїѧ̑ сотвори́те гдⷭ҇ꙋ въ пра́здники ва́шѧ, кромѣ̀ ѡ҆бѣ́тѡвъ ва́шихъ, и҆ вѡ́льнаѧ ва̑ша, и҆ всесожжє́нїѧ ва̑ша, и҆ жє́ртвы ва́шѧ, и҆ возлїѧ̑нїѧ ва̑ша, и҆ спаси́тєлнаѧ ва̑ша. | Приносьте це Господу у свята ваші, зверх того, що приноситься вами, за обітницею або з ревности, всепалення ваші і хлібні приношення ваші, й узливання ваші і мирні жертви ваші. |
|
Глава́ л҃
|
Глава 30
|
|
1
|
1
|
| И҆ глаго́ла мѡѷсе́й сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ по всѣ̑мъ, є҆ли̑ка заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю: | І переказав Мойсей синам Ізраїлевим усе, що повелів Господь Мойсеєві. |
|
2
|
2
|
| и҆ глаго́ла мѡѷсе́й кнѧзє́мъ племе́нъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, глаго́лѧ: сїѐ сло́во, є҆́же повелѣ̀ гдⷭ҇ь. | І сказав Мойсей начальникам колін синів Ізраїлевих, говорячи: ось що повелів Господь: |
|
3
|
3
|
| Человѣ́къ человѣ́къ, и҆́же а҆́ще ѡ҆бѣща́етъ ѡ҆бѣ́тъ гдⷭ҇ꙋ, и҆лѝ заклене́тсѧ клѧ́твою, и҆лѝ ѡ҆предѣли́тъ предѣ́ломъ ѡ҆ дꙋшѝ свое́й, не ѡ҆скверна́витъ словесѐ своегѡ̀: всѧ̑, є҆ли̑ка и҆зы́дꙋтъ и҆з̾ оу҆́стъ є҆гѡ̀, да сотвори́тъ. | якщо хто дасть обітницю Господу, або поклянеться клятвою, поклавши зарок на душу свою, то він не повинен порушувати слова свого, але повинен виконати все, що вийшло з уст його. |
|
4
|
4
|
| А҆́ще же ѡ҆бѣща́етъ жена̀ ѡ҆бѣ́тъ гдⷭ҇ꙋ, и҆лѝ ѡ҆предѣли́тъ ѡ҆предѣле́нїе въ домꙋ̀ ѻ҆тца̀ своегѡ̀ въ ю҆́ности свое́й, | Якщо жінка дасть обітницю Господу і покладе на себе зарок в домі батька свого, в юності своїй, |
|
5
|
5
|
| и҆ оу҆слы́шитъ ѻ҆те́цъ є҆ѧ̀ ѡ҆бѣ́ты є҆ѧ̀ и҆ ѡ҆предѣлє́нїѧ є҆ѧ̀, ꙗ҆̀же ѡ҆предѣлѝ на дꙋ́шꙋ свою̀, и҆ премолчи́тъ ѻ҆те́цъ є҆ѧ̀, и҆ да состоѧ́тсѧ всѧ̑ ѡ҆бѣ́ты є҆ѧ̀, и҆ всѧ̑ ѡ҆предѣлє́нїѧ, ꙗ҆̀же ѡ҆предѣлѝ на дꙋ́шꙋ свою̀, да пребꙋ́дꙋтъ є҆́й. | і почує батько обітницю її і зарок, який вона поклала на душу свою, і промовчить про те батько її, то всі обітниці її відбудуться, і всякий зарок її, що вона поклала на душу свою, відбудеться; |
|
6
|
6
|
| А҆́ще же возбране́нїемъ возбрани́тъ ѻ҆те́цъ є҆ѧ̀, въ ѻ҆́ньже де́нь оу҆слы́шитъ всѧ̑ ѡ҆бѣ́ты є҆ѧ̀ и҆ ѡ҆предѣлє́нїѧ, ꙗ҆̀же ѡ҆предѣлѝ на дꙋ́шꙋ свою̀, не состоѧ́тсѧ: и҆ гдⷭ҇ь ѡ҆чи́ститъ ю҆̀, ꙗ҆́кѡ возбранѝ ѻ҆те́цъ є҆ѧ̀. | якщо ж батько її, почувши, заборонить їй, то всі обітниці її і зароки, які вона поклала на душу свою, не відбудуться, і Господь простить їй, тому що заборонив їй батько її. |
|
7
|
7
|
| А҆́ще же посѧ́гла за мꙋ́жа, и҆ ѡ҆бѣ́ты є҆ѧ̀ на не́й, по ѡ҆предѣле́нїи оу҆́стъ є҆ѧ̀, є҆ли̑ка ѡ҆предѣлѝ на дꙋ́шꙋ свою̀, | Якщо вона вийде заміж, а на ній обітниця її, або слово уст її, яким вона зв’язала себе, |
|
8
|
8
|
| и҆ оу҆слы́шитъ мꙋ́жъ є҆ѧ̀, и҆ премолчи́тъ є҆́й, въ ѻ҆́ньже де́нь оу҆слы́шитъ, и҆ та́кѡ состоѧ́тсѧ всѧ̑ ѡ҆бѣ́ты є҆ѧ̀, и҆ ѡ҆предѣлє́нїѧ є҆ѧ̀, ꙗ҆̀же ѡ҆предѣлѝ на дꙋ́шꙋ свою̀, да состоѧ́тсѧ. | і почує чоловік її і, почувши, промовчить: то обітниці її відбудуться, і зароки її, що вона поклала на душу свою, відбудуться; |
|
9
|
9
|
| А҆́ще же возбране́нїемъ возбрани́тъ мꙋ́жъ є҆ѧ̀, въ ѻ҆́ньже де́нь оу҆слы́шитъ всѧ̑ ѡ҆бѣ́ты є҆ѧ̀ и҆ ѡ҆предѣлє́нїѧ є҆ѧ̀, ꙗ҆̀же ѡ҆предѣлѝ на дꙋ́шꙋ свою̀, да не пребꙋ́дꙋтъ, ꙗ҆́кѡ мꙋ́жъ возбранѝ є҆́й: и҆ гдⷭ҇ь ѡ҆чи́ститъ ю҆̀. | якщо ж чоловік її, почувши, заборонить їй і відкине обітницю її, яка на ній, і слово уст її, яким вона зв’язала себе, [то вони не відбудуться, тому що заборонив їй чоловік її,] і Господь простить їй. |
|
10
|
10
|
| И҆ ѡ҆бѣ́тъ вдови́цы и҆ пꙋщени́цы, є҆ли̑ка а҆́ще ѡ҆бѣща́ютъ на дꙋ́шꙋ свою̀, да пребꙋ́дꙋтъ и҆̀мъ. | Обітниця ж удови і розведеної, який би вона не поклала зарок на душу свою, відбудеться. |
|
11
|
11
|
| А҆́ще же въ домꙋ̀ мꙋ́жа є҆ѧ̀ ѡ҆бѣ́тъ є҆ѧ̀ и҆лѝ ѡ҆предѣле́нїе, є҆́же на дꙋ́шꙋ є҆ѧ̀ съ клѧ́твою, | Якщо дружина в домі чоловіка свого дала обітницю, або поклала зарок на душу свою з клятвою, |
|
12
|
12
|
| и҆ оу҆слы́шитъ мꙋ́жъ є҆ѧ̀, и҆ премолчи́тъ є҆́й, и҆ не возбрани́тъ є҆́й, и҆ состоѧ́тсѧ всѧ̑ ѡ҆бѣ́ты є҆ѧ̀, и҆ всѧ̑ ѡ҆предѣлє́нїѧ є҆ѧ̀, ꙗ҆̀же ѡ҆предѣлѝ на дꙋ́шꙋ свою̀ да состоѧ́тсѧ на ню̀. | і чоловік її чув, і промовчав про те, і не заборонив їй, то всі обітниці її відбудуться, і всякий зарок, який вона поклала на душу свою, відбудеться; |
|
13
|
13
|
| А҆́ще же ѿлꙋча́ѧ ѿлꙋчи́тъ мꙋ́жъ є҆ѧ̀, въ ѻ҆́ньже де́нь оу҆слы́шитъ, всѧ̑ є҆ли̑ка и҆зыдо́ша и҆з̾ оу҆́стъ є҆ѧ̀ по ѡ҆бѣ́тѡмъ є҆ѧ̀ и҆ по ѡ҆предѣле́нїємъ є҆ѧ̀ ꙗ҆̀же на дꙋ́шꙋ є҆ѧ̀, не пребꙋ́дꙋтъ є҆́й: мꙋ́жъ бо є҆ѧ̀ ѿлꙋчи́лъ є҆́сть, и҆ гдⷭ҇ь ѡ҆чи́ститъ ю҆̀. | якщо ж чоловік її, почувши, відкинув їх, то всі, обітниці її, що вийшли з уст її, і зароки душі її не відбудуться: чоловік її знищив їх, і Господь простить їй. |
|
14
|
14
|
| Всѧ́къ ѡ҆бѣ́тъ и҆ всѧ́ка клѧ́тва соꙋ́за во є҆́же ѡ҆ѕло́бити дꙋ́шꙋ, мꙋ́жъ є҆ѧ̀ поста́витъ є҆́й, и҆ мꙋ́жъ є҆ѧ̀ ѿи́метъ. | Всяку обітницю і всякий клятвений зарок, щоб смирити душу, чоловік її може затвердити, і чоловік її може відкинути; |
|
15
|
15
|
| А҆́ще же молча̀ премолчи́тъ є҆́й де́нь ѿ днѐ, и҆ поста́витъ є҆́й всѧ̑ ѡ҆бѣ́ты є҆ѧ̀, и҆ ѡ҆предѣлє́нїѧ ꙗ҆̀же на не́й, поста́витъ є҆́й, ꙗ҆́кѡ оу҆молча̀ є҆́й въ де́нь, въ ѻ҆́ньже оу҆слы́ша. | якщо ж чоловік її мовчав про те день за день, то він тим затвердив усі обітниці її і всі зароки її, що на ній, затвердив, тому що він, почувши, мовчав про те; |
|
16
|
16
|
| А҆́ще же ѿлꙋча́ѧ ѿлꙋчи́тъ мꙋ́жъ є҆ѧ̀ по днѝ, въ ѻ҆́ньже оу҆слы́ша, и҆ прїи́метъ грѣ́хъ сво́й. | а якщо [чоловік] відкинув їх, після того як почув, то він узяв на себе гріх її. |
|
17
|
17
|
| Сїѧ̑ ѡ҆правда̑нїѧ, є҆ли̑ка заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю, междꙋ̀ мꙋ́жемъ и҆ междꙋ̀ жено́ю є҆гѡ̀, и҆ междꙋ̀ ѻ҆тце́мъ и҆ дще́рїю въ ю҆́ности є҆ѧ̀, въ домꙋ̀ ѻ҆́тчи. | Ось устави, які Господь заповів Мойсеєві про стосунки між чоловіком і жінкою його, між батьком і дочкою його в юності її, в домі батька її. |
|
Глава́ л҃а
|
Глава 31
|
|
1
|
1
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
2
|
2
|
| ѿмстѝ ме́сть сынѡ́въ і҆и҃левыхъ ѿ мадїані́тѡвъ, и҆ послѣдѝ приложи́шисѧ къ лю́демъ свои̑мъ. | помстися мадіанитянам за синів Ізраїлевих, і опісля відійдеш до народу твого. |
|
3
|
3
|
| И҆ речѐ мѡѷсе́й къ лю́демъ, глаго́лѧ: воѡрꙋжи́те ѿ ва́съ мꙋ́жы и҆ ѡ҆полчи́тесѧ пред̾ гдⷭ҇емъ на мадїа́ма, ѿда́ти ѿмще́нїе ѿ гдⷭ҇а мадїа́мꙋ: | І сказав Мойсей народу, говорячи: озбройте із себе людей на війну, щоб вони пішли проти мадіанитян, звершити помсту Господню над мадіанитянами; |
|
4
|
4
|
| ты́сѧщꙋ ѿ пле́мене и҆ ты́сѧщꙋ ѿ пле́мене, ѿ всѣ́хъ племе́нъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, посли́те ѡ҆полчи́тисѧ. | по тисячі з коліна, від усіх колін [синів] Ізраїлевих пошліть на війну. |
|
5
|
5
|
| И҆ сочто́ша ѿ ты́сѧщъ і҆и҃левыхъ, по ты́сѧщи ѿ пле́мене, двана́десѧть ты́сѧщъ воѡрꙋже́ныхъ на бра́нь. | І виділено з тисяч Ізраїлевих, по тисячі з коліна, дванадцять тисяч озброєних на війну. |
|
6
|
6
|
| И҆ посла̀ ѧ҆̀ мѡѷсе́й ты́сѧщꙋ ѿ пле́мене и҆ ты́сѧщꙋ ѿ пле́мене съ си́лою и҆́хъ, и҆ фїнее́са сы́на є҆леаза́рова сы́на а҆арѡ́на жерца̀: и҆ сосꙋ́ды ст҃ы̑ѧ, и҆ трꙋбы̑ зна́мєнныѧ въ рꙋка́хъ и҆́хъ. | І послав їх Мойсей на війну, по тисячі з коліна, їх і Финеєса, сина Єлеазара, [сина Аарона,] священика, на війну, і в руці його священні сосуди і труби для тривоги. |
|
7
|
7
|
| И҆ ѡ҆полчи́шасѧ на мадїа́ма, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю, и҆ и҆зби́ша ве́сь мꙋ́жескъ по́лъ: | І пішли війною на Мадіама, як повелів Господь Мойсеєві, і вбили всіх чоловічої статі; |
|
8
|
8
|
| и҆ царе́й мадїа́мскихъ оу҆би́ша вкꙋ́пѣ съ ꙗ҆́звеными и҆́хъ, и҆ є҆ѵі́на и҆ роко́ма, и҆ сꙋ́ра и҆ оу҆́ра и҆ рово́ка, пѧ́ть царе́й мадїа́млихъ: и҆ валаа́ма сы́на веѡ́рова оу҆би́ша мече́мъ съ ꙗ҆́звеными и҆́хъ: | і разом з убитими їх убили царів мадіамських: Евия, Рекема, Цура, Хура і Реву, п’ятьох царів мадіамських, і Валаама, сина Веорового, убили мечем [разом з убитими їх]; |
|
9
|
9
|
| и҆ плѣни́ша же́нъ мадїа́млихъ и҆ и҆мѣ̑нїѧ и҆́хъ, и҆ скоты̀ и҆́хъ и҆ всѧ̑ притѧжа̑нїѧ и҆́хъ, и҆ си́лꙋ и҆́хъ плѣни́ша: | а жінок мадіамських і дітей їхніх сини Ізраїлеві взяли в полон, і всю худобу їхню, і всі отари їхні і все майно їхнє взяли у здобич, |
|
10
|
10
|
| и҆ всѧ̑ гра́ды и҆́хъ, ꙗ҆̀же во ѡ҆бита́нїихъ и҆́хъ, и҆ вє́си и҆́хъ пожго́ша ѻ҆гне́мъ, | і всі міста їхні у володіннях їхніх і всі селища їхні спалили вогнем; |
|
11
|
11
|
| и҆ взѧ́ша ве́сь плѣ́нъ и҆́хъ и҆ всѧ̑ кѡры́сти и҆́хъ, ѿ человѣ́ка до скота̀: | і взяли все захоплене і всю здобич, від людини до худоби; |
|
12
|
12
|
| и҆ приведо́ша къ мѡѷсе́ю и҆ ко є҆леаза́рꙋ жерцꙋ̀ и҆ ко всѣ̑мъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ плѣ́нъ и҆ кѡры́сти и҆ и҆мѣ́нїе въ по́лкъ, во а҆равѡ́ѳъ мѡа́вль, и҆́же є҆́сть оу҆ і҆ѻрда́на при і҆ерїхѡ́нѣ. | і доставили полонених і здобич і захоплене до Мойсея і до Єлеазара священика і до громади синів Ізраїлевих, до стану, на рівнини моавитські, що біля Йордану, навпроти Єрихона. |
|
13
|
13
|
| И҆ и҆зы́де мѡѷсе́й и҆ є҆леаза́ръ жре́цъ и҆ всѝ кнѧ̑зи со́нма въ срѣ́тенїе и҆̀мъ внѣ̀ полка̀. | І вийшли Мойсей і Єлеазар священик і всі князі громади назустріч їм зі стану. |
|
14
|
14
|
| И҆ разгнѣ́васѧ мѡѷсе́й на надзира́телей си́лы, тысѧщенача́лникѡвъ и҆ стонача́лникѡвъ и҆дꙋ́щихъ ѿ ѡ҆полче́нїѧ бра́ни. | І прогнівався Мойсей на воєначальників, тисячоначальників і стоначальників, які прийшли з війни, |
|
15
|
15
|
| И҆ речѐ и҆̀мъ мѡѷсе́й: вскꙋ́ю жи́въ ѡ҆ста́висте ве́сь же́нскъ по́лъ; | і сказав їм Мойсей: [для чого] ви залишили в живих усіх жінок? |
|
16
|
16
|
| ты̑ѧ бо бы́ша сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, по словесѝ валаа́млю, є҆́же ѿстꙋпи́ти и҆ презрѣ́ти сло́во гдⷭ҇не фогѡ́ра ра́ди, и҆ бы́сть ꙗ҆́зва въ со́нмѣ гдⷭ҇ни: | ось вони, за порадою Валаамовою, були для синів Ізраїлевих приводом до відступу від Господа на догоду Фегору, за що й ураження було в громаді Господній; |
|
17
|
17
|
| и҆ нн҃ѣ и҆збі́йте всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ во всѧ́комъ во́зрастѣ, и҆ всѧ́кꙋ женꙋ̀, ꙗ҆́же позна̀ ло́же мꙋ́жеско, и҆збі́йте: | отже, убийте всіх дітей чоловічої статі, і всіх жінок, що пізнали чоловіка на чоловічій постелі, убийте; |
|
18
|
18
|
| и҆ всѧ́къ во́зрастъ же́нскъ, ꙗ҆̀же не позна́ша ло́жа мꙋ́жеска, живы́хъ ѡ҆ста́вите ѧ҆̀: | а всіх дітей жіночої статі, що не пізнали чоловічої постелі, залиште в живих для себе; |
|
19
|
19
|
| и҆ вы̀ ста́ните внѣ̀ полка̀ се́дмь дні́й: всѧ́къ оу҆би́вый дꙋ́шꙋ и҆ прикоснꙋ́выйсѧ оу҆бїе́номꙋ да ѡ҆чи́ститсѧ въ тре́тїй де́нь и҆ въ де́нь седмы́й, вы̀ и҆ плѣ́нъ ва́шъ: | і пробудьте поза станом сім днів; усякий, хто вбив людину і доторкнувся до вбитого, очистіться у третій день і в сьомий день, ви і полонені ваші; |
|
20
|
20
|
| и҆ всѧ́кꙋ ѻ҆де́ждꙋ, и҆ всѧ́къ сосꙋ́дъ ко́жанъ, и҆ всѧ́ко содѣ́ланое ѿ козли́чины, и҆ всѧ́къ сосꙋ́дъ древѧ́нъ ѡ҆чи́стите. | і весь одяг, і всі шкіряні речі, і все, зроблене із козячої вовни, і всі дерев’яні сосуди очистіть. |
|
21
|
21
|
| И҆ речѐ є҆леаза́ръ жре́цъ къ мꙋжє́мъ си́лы приходѧ́щымъ ѿ ѡ҆полче́нїѧ ра́тнагѡ: сїѐ ѡ҆правда́нїе зако́на, є҆́же заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю: | І сказав Єлеазар священик воїнам, які ходили на війну: ось постанова закону, що заповів Господь Мойсеєві: |
|
22
|
22
|
| кромѣ̀ сребра̀ и҆ зла́та, и҆ мѣ́ди и҆ желѣ́за, и҆ кассїте́ра и҆ ѻ҆́лова, | золото, срібло, мідь, залізо, олово і свинець, |
|
23
|
23
|
| всѧ́ка ве́щь, ꙗ҆́же про́йдетъ сквозѣ̀ ѻ҆́гнь, и҆ (ѻ҆гне́мъ) ѡ҆чи́ститсѧ, но и҆ водо́ю ѡ҆чище́нїѧ ѡ҆чи́ститсѧ: и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка а҆́ще не про́йдꙋтъ сквозѣ̀ ѻ҆́гнь, да про́йдꙋтъ сквозѣ̀ во́дꙋ: | і все, що проходить через вогонь, проведіть через вогонь, щоб воно очистилося, а крім того, й очищувальною водою треба очистити; усе, що не проходить через вогонь, проведіть через воду; |
|
24
|
24
|
| и҆ и҆спери́те ри̑зы ва́шѧ въ де́нь седмы́й, и҆ ѡ҆чи́ститесѧ: и҆ по си́хъ вни́дете въ по́лкъ. | і одяг ваш вимийте в сьомий день, і очистіться, і після того входьте в стан. |
|
25
|
25
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
26
|
26
|
| возми́те сочисле́нїе коры́стей плѣ́на ѿ человѣ́ка до скота̀, ты̀ и҆ є҆леаза́ръ жре́цъ и҆ кнѧ̑зи ѻ҆те́чествъ со́нма, | порахуй здобич полону, від людини до худоби, ти і Єлеазар священик і начальники племен громади; |
|
27
|
27
|
| и҆ раздѣли́те кѡры́сти междꙋ̀ вѡ́ины ходи́вшими на бра́нь и҆ междꙋ̀ всѣ́мъ со́нмомъ, | і розділи здобич навпіл між тими, що воювали, що ходили на війну, і між усією громадою, |
|
28
|
28
|
| и҆ ѿлꙋчи́те да́нь гдⷭ҇ꙋ ѿ люді́й вое́нныхъ ходи́вшихъ на бра́нь, є҆ди́нꙋ дꙋ́шꙋ ѿ пѧтѝ сѡ́тъ, ѿ человѣ̑къ и҆ ѿ скотѡ́въ, и҆ ѿ волѡ́въ и҆ ѿ ѻ҆ве́цъ и҆ ѿ ѻ҆слѧ́тъ, | і від воїнів, що ходили на війну, візьми данину Господу, по одній душі з п’ятисот, з людей і з великої худоби, і з ослів і з дрібної худоби; |
|
29
|
29
|
| и҆ ѿ полови́ны и҆́хъ да во́змете, и҆ да́си є҆леаза́рꙋ жерцꙋ̀ нача́тки гдⷭ҇ни: | візьми це з половини їхньої і віддай Єлеазару священику у приношення Господу; |
|
30
|
30
|
| и҆ ѿ полови́ны сынѡ́въ і҆и҃левыхъ да во́змеши є҆ди́но ѿ пѧти́десѧти человѣ̑къ, и҆ ѿ волѡ́въ и҆ ѿ ѻ҆ве́цъ, и҆ ѿ ѻ҆слѧ́тъ и҆ ѿ всѣ́хъ скотѡ́въ, и҆ да́си ѧ҆̀ леѵі́тѡмъ, и҆̀же стрегꙋ́тъ стражбы̑ въ ски́нїи гдⷭ҇ни. | і з половини синів Ізраїлевих візьми по одній частці з п’ятдесяти, з людей, з великої худоби, з ослів і з дрібної худоби, і віддай це левитам, що служать при скинії Господній. |
|
31
|
31
|
| И҆ сотворѝ мѡѷсе́й и҆ є҆леаза́ръ жре́цъ, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю. | І зробив Мойсей і Єлеазар священик, як повелів Господь Мойсеєві. |
|
32
|
32
|
| И҆ бы́сть мно́жество плѣ́на, є҆го́же плѣни́ша мꙋ̑жи во́инстїи, ѿ ѻ҆ве́цъ ше́сть сѡ́тъ се́дмьдесѧтъ пѧ́ть ты́сѧщъ, | І було здобичі, що залишилася від захопленого, що захопили ті, що були на війні: дрібної худоби шістсот сімдесят п’ять тисяч, |
|
33
|
33
|
| и҆ волѡ́въ се́дмьдесѧтъ двѣ̀ ты́сѧщы, | великої худоби сімдесят дві тисячі, |
|
34
|
34
|
| и҆ ѻ҆слѡ́въ шестьдесѧ́тъ є҆ди́на ты́сѧща, | ослів шістдесят одна тисяча, |
|
35
|
35
|
| и҆ дꙋ́шъ человѣ́ческихъ ѿ же́нска по́лꙋ, ꙗ҆̀же не позна́ша ло́жа мꙋ́жеска, всѣ́хъ дꙋ́шъ три́десѧть двѣ̀ ты́сѧщы: | людей, жінок, які не знали чоловічої постелі, усіх душ тридцять дві тисячі. |
|
36
|
36
|
| и҆ бы́сть полови́на ча́сть ходи́вшихъ на бра́нь, ѿ числа̀ ѻ҆ве́цъ три́ста три́десѧть се́дмь ты́сѧщъ и҆ пѧ́ть сѡ́тъ: | Половина, частка тих, що ходили на війну, за підрахунком була: дрібної худоби триста тридцять сім тисяч п’ятсот, |
|
37
|
37
|
| и҆ бы́сть да́нь гдⷭ҇ꙋ ѿ ѻ҆ве́цъ ше́сть сѡ́тъ се́дмьдесѧтъ пѧ́ть: | і данина Господу з дрібної худоби шістсот сімдесят п’ять; |
|
38
|
38
|
| и҆ волѡ́въ три́десѧть ше́сть ты́сѧщъ, и҆ да́нь гдⷭ҇ꙋ се́дмьдесѧтъ и҆ два̀: | великої худоби тридцять шість тисяч, і данина з них Господу сімдесят два; |
|
39
|
39
|
| и҆ ѻ҆слѡ́въ три́десѧть ты́сѧщъ пѧ́ть сѡ́тъ, и҆ да́нь гдⷭ҇ꙋ шестьдесѧ́тъ є҆ди́нъ: | ослів тридцять тисяч п’ятсот, і данина з них Господу шістдесят один; |
|
40
|
40
|
| и҆ дꙋ́шъ человѣ́ческихъ шестьна́десѧть ты́сѧщъ, и҆ да́нь ѿ си́хъ гдⷭ҇ꙋ три́десѧть двѣ̀ дꙋши̑. | людей шістнадцять тисяч, і данина з них Господу тридцять дві душі. |
|
41
|
41
|
| И҆ дадѐ мѡѷсе́й да́нь гдⷭ҇ꙋ, оу҆ча́стїе бж҃їе є҆леаза́рꙋ жерцꙋ̀, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю. | І віддав Мойсей данину, приношення Господу, Єлеазару священику, як повелів Господь Мойсеєві. |
|
42
|
42
|
| Ѿ полови́ны сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆̀хже раздѣлѝ мѡѷсе́й ѿ мꙋже́й вое́нныхъ: | І з половини синів Ізраїлевих, яку відокремив Мойсей у тих, що ходили на війну; |
|
43
|
43
|
| и҆ бы́сть полови́на ѿ со́нма, ѿ ѻ҆ве́цъ три́ста и҆ три́десѧть се́дмь ты́сѧщъ и҆ пѧ́ть сѡ́тъ: | половина ж була на частку громади: дрібної худоби триста тридцять сім тисяч п’ятсот, |
|
44
|
44
|
| и҆ волѡ́въ три́десѧть ше́сть ты́сѧщъ: | великої худоби тридцять шість тисяч, |
|
45
|
45
|
| ѻ҆слѡ́въ три́десѧть ты́сѧщъ и҆ пѧ́ть сѡ́тъ: | ослів тридцять тисяч п’ятсот, |
|
46
|
46
|
| и҆ человѣ́чихъ дꙋ́шъ шестьна́десѧть ты́сѧщъ: | людей шістнадцять тисяч. |
|
47
|
47
|
| и҆ взѧ̀ мѡѷсе́й ѿ полови́ны сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, є҆ди́но ѿ пѧти́десѧти, ѿ человѣ̑къ и҆ ѿ скотѡ́въ, и҆ дадѐ ѧ҆̀ леѵі́тѡмъ стрегꙋ́щымъ стражбы̑ ски́нїи гдⷭ҇ни, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю. | З половини синів Ізраїлевих узяв Мойсей одну п’ятдесяту частину з людей і з худоби і віддав це левитам, які виконують службу при скинії Господній, як повелів Господь Мойсеєві. |
|
48
|
48
|
| И҆ прїидо́ша къ мѡѷсе́ю всѝ поста́вленнїи над̾ ты́сѧщами си́лы, тысѧщенача́лники и҆ стонача́лники, | І прийшли до Мойсея начальники над тисячами війська, тисячоначальники і стоначальники, |
|
49
|
49
|
| и҆ реко́ша къ мѡѷсе́ю: ѻ҆́троцы твоѝ взѧ́ша сочте́нїе ѿ мꙋже́й вои́нскихъ, и҆̀же сꙋ́ть оу҆ на́съ, и҆ никто́же поги́бе ѿ ни́хъ: | і сказали Мойсеєві: раби твої порахували воїнів, які нам доручені, і не вибуло жодного з них; |
|
50
|
50
|
| и҆ принесо́хомъ да́ръ гдⷭ҇ꙋ, мꙋ́жъ є҆́же ѡ҆брѣ́те, сосꙋ́дъ зла́тъ и҆ ѡ҆брꙋ́чїе, и҆ гри́внꙋ и҆ пе́рстень, и҆ оу҆серѧ̑зи и҆ че́пь златꙋ́ю, оу҆моли́ти ѡ҆ на́съ пред̾ гдⷭ҇емъ. | і ось, ми принесли приношення Господу, хто що дістав із золотих речей: ланцюжки, зап’ястя, персні, серги і привіски, для очищення душ наших перед Господом. |
|
51
|
51
|
| И҆ взѧ̀ мѡѷсе́й и҆ є҆леаза́ръ жре́цъ зла́то ѿ ни́хъ, всѧ́къ сосꙋ́дъ содѣ́ланъ. | І взяв у них Мойсей і Єлеазар священик золото у всіх цих виробах; |
|
52
|
52
|
| И҆ бы́сть всегѡ̀ зла́та оу҆ча́стїе, є҆́же ѿлꙋчи́сѧ гдⷭ҇ꙋ, шестьна́десѧть ты́сѧщъ и҆ се́дмь сѡ́тъ и҆ пѧтьдесѧ́тъ сі̑кль ѿ тысѧщенача́лникѡвъ и҆ ѿ стонача́лникѡвъ. | і було всього золота, що принесено для приношення Господу, шістнадцять тисяч сімсот п’ятдесят сиклів, від тисячоначальників і стоначальників. |
|
53
|
53
|
| И҆ мꙋ̑жи во́инстїи плѣни́ша кі́йждо себѣ̀. | Воїни грабували кожен для себе. |
|
54
|
54
|
| И҆ взѧ́ша мѡѷсе́й и҆ є҆леаза́ръ жре́цъ зла́то ѿ тысѧщенача́лникѡвъ и҆ ѿ стонача́лникѡвъ и҆ внесо́ша є҆̀ въ ски́нїю свидѣ́нїѧ, въ па́мѧть сынѡ́въ і҆и҃левыхъ пред̾ гдⷭ҇емъ. | І взяв Мойсей і Єлеазар священик золото від тисячоначальників і стоначальників, і принесли його до скинії зібрання, у пам’ять синів Ізраїлевих перед Господом. |
|
Глава́ л҃в
|
Глава 32
|
|
1
|
1
|
| И҆ скота̀ мно́жество бѧ́ше сынѡ́мъ рꙋви̑млимъ и҆ сынѡ́мъ га́дѡвымъ, мно́го ѕѣлѡ̀. И҆ ви́дѣша странꙋ̀ і҆ази́ровꙋ и҆ странꙋ̀ галаа́довꙋ, и҆ бѧ́ше мѣ́сто, мѣ́сто ско́тно. | У синів Рувимових і у синів Гадових стад було дуже багато; і побачили вони, що земля Іазер і земля Галаад є місцем придатним для стад; |
|
2
|
2
|
| И҆ прише́дше сы́нове рꙋви̑мли и҆ сы́нове га́дѡвы реко́ша къ мѡѷсе́ю и҆ ко є҆леаза́рꙋ жерцꙋ̀ и҆ ко кнѧзє́мъ со́нма, глаго́люще: | і прийшли сини Гадові і сини Рувимові і сказали Мойсею та Єлеазару священику і князям громади, говорячи: |
|
3
|
3
|
| а҆тарѡ́ѳъ и҆ девѡ́нъ, и҆ і҆ази́ръ и҆ намра̀, и҆ є҆севѡ́нъ и҆ є҆леа́ли, и҆ севама̀ и҆ нава́ѵъ и҆ веа́нъ, | Атароф і Дивон, й Іазер, і Нимра, і Есевон і Елеале, і Севам, і Нево, і Веон, |
|
4
|
4
|
| землѧ̀, ю҆́же предадѐ гдⷭ҇ь пред̾ сы̑ны і҆и҃левыми, землѧ̀ скотопита́телна є҆́сть, рабѡ́мъ же твои̑мъ ско́тъ є҆́сть. | земля, яку Господь уразив перед громадою Ізраїлевою, є земля придатна для стад, а у рабів твоїх є стада. |
|
5
|
5
|
| И҆ рѣ́ша: а҆́ще ѡ҆брѣто́хомъ благода́ть пред̾ тобо́ю, да да́стсѧ на́мъ землѧ̀ сїѧ̀ рабѡ́мъ твои̑мъ во ѡ҆держа́нїе, и҆ не преводѝ на́съ чрез̾ і҆ѻрда́нъ. | І сказали: якщо ми знайшли благовоління в очах твоїх, віддай землю цю рабам твоїм у володіння; не переводь нас через Йордан. |
|
6
|
6
|
| И҆ речѐ мѡѷсе́й сынѡ́мъ га́дѡвымъ и҆ сынѡ́мъ рꙋви̑млимъ: бра́тїѧ ва́шѧ по́йдꙋтъ на бра́нь, и҆ вы́ ли сѧ́дете тꙋ̀; | І сказав Мойсей синам Гадовим і синам Рувимовим: брати ваші підуть на війну, а ви залишитеся тут? |
|
7
|
7
|
| и҆ вскꙋ́ю развраща́ете се́рдце сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, не прейтѝ на зе́млю, ю҆́же дае́тъ гдⷭ҇ь и҆̀мъ; | для чого ви відвертаєте серце синів Ізраїлевих від переходу в землю, яку дає їм Господь? |
|
8
|
8
|
| не та́кѡ ли сотвори́ша ѻ҆тцы̀ ва́ши, є҆гда̀ посла́хъ ѧ҆̀ ѿ ка́дисъ-варнѝ соглѧ́дати зе́млю; | так вчинили батькі ваші, коли я посилав їх з Кадес-Варні для огляду землі: |
|
9
|
9
|
| и҆ взыдо́ша до де́бри грезно́вныѧ, и҆ соглѧ́даша зе́млю, и҆ ѿврати́ша се́рдце сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, ꙗ҆́кѡ да не вни́дꙋтъ въ зе́млю, ю҆́же дадѐ и҆̀мъ гдⷭ҇ь; | вони доходили до долини Есхол, і бачили землю, і відвернули серце синів Ізраїлевих, щоб не йшли вони в землю, яку Господь дає їм; |
|
10
|
10
|
| И҆ разгнѣ́васѧ ꙗ҆́ростїю гдⷭ҇ь въ де́нь ѡ҆́нъ и҆ клѧ́тсѧ, гл҃ѧ: | і запалав у той день гнів Господа, і поклявся Він, говорячи: |
|
11
|
11
|
| а҆́ще оу҆́зрѧтъ человѣ́цы сі́и и҆зше́дшїи и҆з̾ є҆гѵ́пта, ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, вѣ́дꙋщїи добро̀ и҆ ѕло̀, зе́млю, є҆́юже клѧ́хсѧ а҆враа́мꙋ и҆ і҆саа́кꙋ и҆ і҆а́кѡвꙋ: не послѣ́доваша бо в̾слѣ́дъ менє̀, | люди ці, що вийшли з Єгипту, від двадцяти років і вище [які знають добро і зло,] не побачать землі, про яку Я клявся Аврааму, Ісааку та Якову, тому що вони не підкорялися Мені, |
|
12
|
12
|
| то́чїю хале́въ сы́нъ і҆ефонні́инъ ѿлꙋче́нный и҆ і҆исꙋ́съ сы́нъ наѵи́нъ, ꙗ҆́кѡ послѣ́доваша в̾слѣ́дъ гдⷭ҇а. | крім Халева, сина Ієфонніїного, кенезеянина, й Ісуса, сина Навина, тому що вони підкорилися Господеві. |
|
13
|
13
|
| И҆ разгнѣ́васѧ ꙗ҆́ростїю гдⷭ҇ь на і҆и҃лѧ, и҆ томѝ ѧ҆̀ въ пꙋсты́ни четы́редесѧть лѣ́тъ, до́ндеже потреби́сѧ ве́сь ро́дъ творѧ́щїй ѕла̑ѧ пред̾ гдⷭ҇емъ. | І запалав гнів Господа на Ізраїля, і водив Він їх по пустелі сорок років, доки не скінчився весь рід, що зробив зло в очах Господніх. |
|
14
|
14
|
| Сѐ, воста́сте вмѣ́стѡ ѻ҆тє́цъ ва́шихъ, сокрꙋше́нїе человѣ̑къ грѣ́шникѡвъ, приложи́ти є҆щѐ къ ꙗ҆́рости гнѣ́ва гдⷭ҇нѧ на і҆и҃лѧ: | І ось, замість батьків ваших повстали ви, поріддя грішників, щоб посилити ще лютість гніву Господнього на Ізраїля. |
|
15
|
15
|
| ꙗ҆́кѡ ѿвратите́сѧ ѿ негѡ̀, приложи́ти є҆щѐ ѡ҆ста́вити є҆го̀ въ пꙋсты́ни, и҆ возбеззако́ннꙋете на ве́сь со́нмъ се́й. | Якщо ви відвернетеся від Нього, то Він знову залишить його в пустелі, і ви погубите весь народ цей. |
|
16
|
16
|
| И҆ прїидо́ша къ немꙋ̀ и҆ глаго́лаша: ѡ҆гра̑ды ѻ҆вца́мъ да согради́мъ здѣ̀ скотѡ́мъ свои̑мъ, и҆ гра́ды и҆мѣ́нїємъ на́шымъ: | І підійшли вони до нього і сказали: ми побудуємо тут овечі двори для отар наших і міста для дітей наших; |
|
17
|
17
|
| и҆ мы̀ воѡрꙋже́ни по́йдемъ на стражбꙋ̀ пе́рвїи сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, до́ндеже введе́мъ ѧ҆̀ въ мѣ́сто и҆́хъ: и҆ да вселѧ́тсѧ и҆мѣ̑нїѧ на̑ша во градѣ́хъ оу҆твержде́ныхъ ра́ди живꙋ́щихъ на землѝ: | самі ж ми перші озброїмося і підемо перед синами Ізраїлевими, доки не приведемо їх у місця їхні; а діти наші нехай залишаться в укріплених містах, для безпеки від жителів землі; |
|
18
|
18
|
| не возврати́мсѧ въ до́мы на́шѧ, до́ндеже раздѣлѧ́тсѧ сы́нове і҆и҃лтестїи, кі́йждо въ наслѣ́дїе своѐ: | не повернемося в доми наші, доки не вступлять сини Ізраїлеві кожен у наділ свій; |
|
19
|
19
|
| и҆ ктомꙋ̀ не наслѣ́димъ въ ни́хъ ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на и҆ да́лѣе, ꙗ҆́кѡ прїѧ́хомъ жрє́бїѧ на́шѧ сїю̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на на восто́ки. | бо ми не візьмемо з ними наділу по той бік Йордану і далі, якщо наділ нам дістанеться по цей бік Йордану, до сходу. |
|
20
|
20
|
| И҆ речѐ къ ни̑мъ мѡѷсе́й: а҆́ще сотворитѐ по словесѝ семꙋ̀, а҆́ще воѡрꙋжите́сѧ пред̾ гдⷭ҇емъ на бра́нь, | І сказав їм Мойсей: якщо ви це зробите, якщо озброєними підете на війну перед Господом, |
|
21
|
21
|
| и҆ пре́йдетъ всѧ́къ ѻ҆рꙋ́жникъ ва́шъ і҆ѻрда́нъ пред̾ гдⷭ҇емъ на бра́нь, до́ндеже потреби́тсѧ вра́гъ є҆гѡ̀ ѿ лица̀ є҆гѡ̀, | і піде кожен з вас озброєним за Йордан перед Господом, доки не знищить Він ворогів Своїх перед Собою, |
|
22
|
22
|
| и҆ ѡ҆блада́на бꙋ́детъ землѧ̀ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ посе́мъ возврати́тесѧ, и҆ бꙋ́дете безви́нни пред̾ гдⷭ҇емъ и҆ ѿ і҆и҃лѧ: и҆ бꙋ́детъ землѧ̀ сїѧ̀ ва́мъ во ѡ҆держа́нїе пред̾ гдⷭ҇емъ: | і підкорена буде земля перед Господом, то опісля повернетеся і будете невинні перед Господом і перед Ізраїлем, і буде земля ця у вас у володінні перед Господом; |
|
23
|
23
|
| а҆́ще же не сотворитѐ та́кѡ, согрѣшитѐ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ оу҆вѣ́сте грѣ́хъ ва́шъ, є҆гда̀ ва́съ пости́гнꙋтъ ѕла̑ѧ: | якщо ж не зробите так, то згрішите перед Господом, і понесете покарання за гріх ваш, яке постигне вас; |
|
24
|
24
|
| и҆ соградитѐ вы̀ себѣ̀ гра́ды и҆мѣ́нїю ва́шемꙋ и҆ ѡ҆гра̑ды скотѡ́мъ ва́шымъ: и҆ и҆сходѧ́щее и҆з̾ оу҆́стъ ва́шихъ сотворитѐ. | будуйте собі міста для дітей ваших і двори для овець ваших і робіть, що сказано устами вашими. |
|
25
|
25
|
| И҆ реко́ша сы́нове рꙋви̑мли и҆ сы́нове га́дѡвы къ мѡѷсе́ю, глаго́люще: рабѝ твоѝ сотворѧ́тъ, ꙗ҆́коже гдⷭ҇ь на́шъ повелѣ́лъ є҆́сть: | І сказали сини Гадові і сини Рувимові Мойсеєві: раби твої зроблять, як повеліває господар наш; |
|
26
|
26
|
| и҆мѣ́нїе на́ше, и҆ жєны̀ на́ши, и҆ ве́сь ско́тъ на́шъ да бꙋ́дꙋтъ во градѣ́хъ галаа́довыхъ: | діти наші, дружини наші, отари наші і вся худоба наша залишаться тут у містах Галаада, |
|
27
|
27
|
| раби́ же твоѝ пре́йдꙋтъ всѝ воѡрꙋже́ни и҆ оу҆гото́вани пред̾ гдⷭ҇емъ на бра́нь, ꙗ҆́коже гл҃етъ гдⷭ҇ь. | а раби твої, усі, озброївшись, як воїни, підуть перед Господом на війну, як говорить господар наш. |
|
28
|
28
|
| И҆ приста́ви и҆̀мъ мѡѷсе́й є҆леаза́ра жерца̀ и҆ і҆исꙋ́са сы́на наѵи́на, и҆ кнѧ̑зи ѻ҆те́чествъ племе́нъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ. | І дав Мойсей про них повеління Єлеазару священику й Ісусові, синові Навина, і начальникам племен синів Ізраїлевих, |
|
29
|
29
|
| И҆ речѐ къ ни̑мъ мѡѷсе́й: а҆́ще пре́йдꙋтъ сы́нове рꙋви̑мли и҆ сы́нове га́дѡвы съ ва́ми чрез̾ і҆ѻрда́нъ, всѧ́къ воѡрꙋже́нъ на бра́нь пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ ѡ҆блада́ете земле́ю пред̾ собо́ю, и҆ дади́те и҆̀мъ зе́млю галаа́довꙋ во ѡ҆держа́нїе. | і сказав їм Мойсей: якщо сини Гадові і сини Рувимові перейдуть з вами за Йордан, усі озброївшись на війну перед Господом, і підкорена буде перед вами земля, то віддайте їм землю Галаад у володіння; |
|
30
|
30
|
| А҆́ще ли не пре́йдꙋтъ воѡрꙋже́ни съ ва́ми на бра́нь пред̾ гдⷭ҇емъ, то̀ предпосли́те и҆мѣ́нїе и҆́хъ и҆ жєны̀ и҆́хъ и҆ скоты̀ и҆́хъ пре́жде ва́съ на зе́млю ханаа́ню, и҆ да наслѣ́дѧтъ кꙋ́пнѡ съ ва́ми въ землѝ ханаа́ни. | якщо ж не підуть вони з вами озброєні [на війну перед Господом, то пошліть перед собою майно їхнє, дружин їхніх і худобу їхню у землю Ханаанську], і вони одержать володіння разом з вами в землі Ханаанській. |
|
31
|
31
|
| И҆ ѿвѣща́ша сы́нове рꙋви̑мли и҆ сы́нове га́дѡвы, глаго́люще: є҆ли̑ка гл҃етъ гдⷭ҇ь рабѡ́мъ свои̑мъ, та́кѡ сотвори́мъ мы̀: | І відповіли сини Гадові і сини Рувимові і сказали: як сказав Господь рабам твоїм, так і зробимо; |
|
32
|
32
|
| пре́йдемъ воѡрꙋже́ни пред̾ гдⷭ҇емъ въ зе́млю ханаа́ню, и҆ дади́те на́мъ во ѡ҆держа́нїе странꙋ̀ сїю̀ і҆ѻрда́на. | ми підемо озброєними перед Господом у землю Ханаанську, а наділ володіння нашого нехай буде по цей бік Йордану. |
|
33
|
33
|
| И҆ дадѐ и҆̀мъ мѡѷсе́й сынѡ́мъ га́дѡвымъ и҆ сынѡ́мъ рꙋви̑млимъ и҆ полꙋпле́мени манассі́инꙋ сынѡ́въ і҆ѡ́сифовыхъ ца́рство сиѡ́на царѧ̀ а҆морре́йска и҆ ца́рство ѡ҆́га царѧ̀ васа́нска, зе́млю и҆ гра́ды съ предѣ̑лы є҆ѧ̀, гра́ды ѡ҆крє́стныѧ землѝ. | І віддав Мойсей їм, синам Гадовим і синам Рувимовим, і половині коліна Манассії, сина Йосифового, царство Сигона, царя Аморрейського, і царство Ога, царя Васанського, землю з містами її та околицями, — міста землі в усі сторони. |
|
34
|
34
|
| И҆ согради́ша сы́нове га́дѡвы девѡ́нъ и҆ а҆тарѡ́ѳъ и҆ а҆рои́ръ, | І побудували сини Гадові, Дивон і Атароф, і Ароер, |
|
35
|
35
|
| и҆ сѡфа́нъ и҆ і҆ази́ръ, и҆ вознесо́ша и҆̀хъ, | і Атароф-Шофан, й Іазер, й Іогбегу, |
|
36
|
36
|
| и҆ намра́мъ и҆ веѳара́нъ гра́ды твє́рды, и҆ ѡ҆гра̑ды ѻ҆вца́мъ. | і Беф-Нимру і Беф-Гаран, міста укріплені і двори для овець. |
|
37
|
37
|
| И҆ сы́нове рꙋви̑мли согради́ша є҆севѡ́нъ и҆ є҆леа́ли и҆ карїаѳаі́мъ, | І сини Рувимові побудували Есевон, Елеале, Кириафаїм, |
|
38
|
38
|
| и҆ навѡ́нъ и҆ веельмеѡ́нъ ѡ҆граждє́ны, и҆ севама̀: и҆ прозва́ша по и҆менѡ́мъ свои̑мъ и҆мена̀ градѡ́мъ, ꙗ҆̀же согради́ша. | і Нево, і Ваал-Меон, імена яких перемінені, і Сивму, і дали назви містам, які вони побудували. |
|
39
|
39
|
| И҆ и҆́де оу҆́ръ сы́нъ махі́ровъ, внꙋ́къ манассі́евъ, въ галаа́дъ, и҆ взѧ̀ є҆го̀, и҆ погꙋбѝ а҆морре́а живꙋ́щаго въ не́мъ: | І пішли сини Махира, сина Манассіїного, у Галаад, і взяли його, і вигнали аморреїв, які були в ньому; |
|
40
|
40
|
| и҆ дадѐ мѡѷсе́й галаа́дъ махі́рꙋ сы́нꙋ манассі́инꙋ, и҆ всели́сѧ тꙋ̀. | і віддав Мойсей Галаад Махиру, синові Манассії, і він оселився в ньому. |
|
41
|
41
|
| И҆ і҆аі́ръ сы́нъ манассі́евъ и҆́де и҆ взѧ̀ се́ла и҆́хъ, и҆ прозва́ша ѧ҆̀ се́ла і҆аі́рѡва. | І Яїр, син Манассії, пішов і взяв селища їх, і назвав їх: селища Яїрові. |
|
42
|
42
|
| И҆ нава́ѵъ и҆́де и҆ взѧ̀ каа́ѳа и҆ се́ла є҆гѡ̀, и҆ и҆менова̀ ѧ҆̀ навѡ́ѳъ ѿ и҆́мене своегѡ̀. | І Новах пішов і взяв Кенаф і залежні від нього міста, і назвав його своїм ім’ям: Новах. |
|
Глава́ л҃г
|
Глава 33
|
|
1
|
1
|
| И҆ сі́и ста́нове сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, є҆гда̀ и҆зыдо́ша и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ съ си́лою свое́ю рꙋко́ю мѡѷсе́овою и҆ а҆арѡ́нею. | Ось стани синів Ізраїлевих, що вийшли з землі Єгипетської за ополченнями своїми, під начальством Мойсея та Аарона. |
|
2
|
2
|
| И҆ написа̀ мѡѷсе́й воздвижє́нїѧ и҆́хъ и҆ ста́ны и҆́хъ, по словесѝ гдⷭ҇ню. И҆ сі́и ста́нове ше́ствїѧ и҆́хъ: | Мойсей, за велінням Господнім, описав подорож їх за станами їх, і ось стани подорожі їх: |
|
3
|
3
|
| воздвиго́шасѧ ѿ рамессы̀ въ мцⷭ҇ъ пе́рвый, въ пѧтыйна́десѧть де́нь пе́рвагѡ мцⷭ҇а: наꙋ́трїе па́схи и҆зыдо́ша сы́нове і҆и҃лтестїи рꙋко́ю высо́кою пред̾ всѣ́ми є҆гѵ̑птѧны: | із Раамсеса вирушили вони в перший місяць, у п’ятнадцятий день першого місяця; на другий день Пасхи вийшли сини Ізраїлеві під рукою високою на очах усього Єгипту; |
|
4
|
4
|
| и҆ є҆гѵ́птѧне погреба́хꙋ оу҆ме́ршыѧ ѿ ни́хъ всѧ̑, ꙗ҆̀же и҆збѝ гдⷭ҇ь всѧ́каго пе́рвенца въ землѝ є҆гѵ́петстѣй: и҆ въ бозѣ́хъ и҆́хъ сотворѝ ѿмще́нїе гдⷭ҇ь. | тим часом єгиптяни ховали всіх первістків, яких уразив у них Господь, і над богами їхніми Господь учинив суд. |
|
5
|
5
|
| И҆ воздви́гшесѧ сы́нове і҆и҃лєвы ѿ рамессы̀, ѡ҆полчи́шасѧ въ сокхѡ́ѳѣ: | Так вирушили сини Ізраїлеві з Раамсеса і розташувалися станом у Сокхофі. |
|
6
|
6
|
| и҆ воздви́гшесѧ ѿ сокхѡ́ѳа, ѡ҆полчи́шасѧ въ вꙋѳа́нѣ, и҆́же є҆́сть ча́сть нѣ́каѧ пꙋсты́ни: | І вирушили з Сокхофа і розташувалися станом в Ефамі, що на краю пустелі. |
|
7
|
7
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ вꙋѳа́на, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ во оу҆́стїи і҆рѡ́ѳа, и҆́же є҆́сть прѧ́мѡ веельсепфѡ́нꙋ, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ прѧ́мѡ магдѡ́лꙋ: | І вирушили з Ефама і повернули до Пи-Гахирофа, що перед Ваал-Цефоном, і розташувалися станом перед Мигдолом. |
|
8
|
8
|
| и҆ воздвиго́шасѧ прѧ́мѡ і҆рѡ́ѳꙋ, и҆ проидо́ша средѝ мо́рѧ въ пꙋсты́ню: и҆ и҆до́ша пꙋте́мъ трѝ дни̑ въ пꙋсты́ни ті́и, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ го́рькостехъ. | Вирушивши від Гахирофа, пройшли посеред моря в пустелю, і йшли три дні пустелею Ефам, і розташувалися станом у Меррі. |
|
9
|
9
|
| И҆ воздвиго́шасѧ ѿ го́рькостей и҆ прїидо́ша въ є҆лі́мъ: и҆ въ є҆лі́мѣ (бы́ша) двана́десѧть и҆сто́чники во́дъ, и҆ се́дмьдесѧтъ сте́блїй фі́нїкѡвъ, и҆ ѡ҆полчи́шасѧ оу҆ воды̀ та́мѡ. | І вирушили з Мерри і прийшли в Елим; в Елимі ж [було] дванадцять джерел води і сімдесят фінікових дерев, і розташувалися там станом. |
|
10
|
10
|
| И҆ воздвиго́шасѧ ѿ є҆лі́ма и҆ ѡ҆полчи́шасѧ оу҆ мо́рѧ чермна́гѡ: | І вирушили з Елима і розташувалися станом біля Червоного моря. |
|
11
|
11
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ мо́рѧ чермна́гѡ и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ пꙋсты́ни сі́нъ: | І вирушили від Червоного моря і розташувалися станом у пустелі Син. |
|
12
|
12
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ пꙋсты́ни сі́нъ и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ рафа́кѣ: | І вирушили з пустелі Син і розташувалися станом у Дофці. |
|
13
|
13
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ рафа́ка и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ є҆лꙋ́сѣ: | І вирушили з Дофки і розташувалися станом в Алуші. |
|
14
|
14
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ є҆лꙋ́са и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ рафїді́нѣ: и҆ не бы́сть та́мѡ воды̀ лю́демъ пи́ти. | І вирушили з Алуша і розташувалися станом у Рефидимі, і не було там води, щоб пити народу. |
|
15
|
15
|
| И҆ воздвиго́шасѧ ѿ рафїді́на и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ пꙋсты́ни сїна̀: | І вирушили з Рефидима і розташувалися станом у пустелі Синайській. |
|
16
|
16
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ пꙋсты́ни сїна̀ и҆ ѡ҆полчи́шасѧ во гробѣ́хъ похотѣ́нїѧ: | І вирушили з пустелі Синайської і розташувалися станом у Киброт-Гаттааві. |
|
17
|
17
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ гробѡ́въ похотѣ́нїѧ и҆ ѡ҆полчи́шасѧ во а҆сирѡ́ѳѣ: | І вирушили з Киброт-Гаттаави і розташувалися станом в Асирофі. |
|
18
|
18
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ а҆сирѡ́ѳа и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ раѳа́мѣ: | І вирушили з Асирофа і розташувалися станом у Рифмі. |
|
19
|
19
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ раѳа́ма и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ ремнѡ́нъ-фаре́сѣ: | І вирушили з Рифми і розташувалися станом у Римнон-Фареці. |
|
20
|
20
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ ремнѡ́нъ-фаре́са и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ лемвѡ́нѣ: | І вирушили із Римнон-Фареца і розташувалися станом у Ливні. |
|
21
|
21
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ лемвѡ́на и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ ресса́нѣ: | І вирушили з Ливни і розташувалися станом у Риссі. |
|
22
|
22
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ ресса́на и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ макелла́ѳѣ: | І вирушили з Рисси і розташувалися станом у Кегелафі. |
|
23
|
23
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ макелла́ѳа и҆ ѡ҆полчи́шасѧ во а҆рсафа́ѳѣ: | І вирушили з Кегелафи і розташувалися станом на горі Шафер. |
|
24
|
24
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ а҆рсафа́ѳа горы̀ и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ харада́ѳѣ: | І вирушили від гори Шафер і розташувалися станом у Хараді. |
|
25
|
25
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ харада́ѳа и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ макидѡ́ѳѣ: | І вирушили з Харади і розташувалися станом у Макелофі. |
|
26
|
26
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ макидѡ́ѳа и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ катаа́ѳѣ: | І вирушили з Макелофа і розташувалися станом у Тахафі. |
|
27
|
27
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ катаа́ѳа и҆ ѡ҆полчи́шасѧ во ѳара́ѳѣ: | І вирушили з Тахафа і розташувалися станом у Тарасі. |
|
28
|
28
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ ѳара́ѳа и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ маѳе́ккѣ: | І вирушили з Тараха і розташувалися станом у Мифці. |
|
29
|
29
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ маѳе́кка и҆ ѡ҆полчи́шасѧ во а҆селмѡ́нѣ: | І вирушили із Мифки і розташувалися станом у Хашмоні. |
|
30
|
30
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ а҆селмѡ́на и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ масꙋрꙋ́ѳѣ: | І вирушили з Хашмони і розташувалися станом у Мосерофі. |
|
31
|
31
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ масꙋрꙋ́ѳа и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ ванакка́нѣ: | І вирушили з Мосерофа і розташувалися станом у Бене-Яакані. |
|
32
|
32
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ ванакка́на и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ горѣ̀ гадда́дъ: | І вирушили з Бене-Яакана і розташувалися станом у Хор-Агидгаді. |
|
33
|
33
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ горы̀ гадда́дъ и҆ ѡ҆полчи́шасѧ во є҆тева́ѳѣ: | І вирушили із Хор-Агидгада і розташувалися станом в Іотвафі. |
|
34
|
34
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ є҆тева́ѳа и҆ ѡ҆полчи́шасѧ во є҆врѡ́нѣ: | І вирушили із Іотвафи і розташувалися станом в Авроні. |
|
35
|
35
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ є҆врѡ́на и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ гесїѡ́нъ-га́верѣ: | І вирушили з Аврона і розташувалися станом в Ецион-Гавері. |
|
36
|
36
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ гесїѡ́нъ-га́вера и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ пꙋсты́ни сі́нъ: и҆ воздвиго́шасѧ ѿ пꙋсты́ни сі́нъ и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ пꙋсты́ни фара́ни, ꙗ҆́же є҆́сть ка́дисъ: | І вирушили з Ецион-Гавера і розташувалися станом у пустелі Син. [Вирушивши з пустелі Син, розташувалися станом у пустелі Фаран,] вона ж Кадес. |
|
37
|
37
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ ка́диса и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ горѣ̀ ѡ҆́ръ бли́з̾ землѝ є҆дѡ́мли. | І вирушили з Кадеса і розташувалися станом на горі Ор, біля меж землі Едомської. |
|
38
|
38
|
| И҆ взы́де а҆арѡ́нъ жре́цъ на го́рꙋ ѡ҆́ръ повелѣ́нїемъ гдⷭ҇нимъ, и҆ оу҆́мре та́мѡ въ четыредесѧ́тое лѣ́то и҆зше́ствїѧ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, мцⷭ҇а пѧ́тагѡ въ пе́рвый де́нь мцⷭ҇а. | І піднявся Аарон священик на гору Ор за повелінням Господнім і помер там у сороковий рік після виходу синів Ізраїлевих із землі Єгипетської, у п’ятий місяць, у перший день місяця; |
|
39
|
39
|
| И҆ а҆арѡ́нъ бѧ́ше ста̀ два́десѧти тре́хъ лѣ́тъ, є҆гда̀ оу҆́мре въ горѣ̀ ѡ҆́ръ. | Аарон був ста двадцяти трьох років, коли помер на горі Ор. |
|
40
|
40
|
| И҆ оу҆слы́ша ханане́й ца́рь а҆ра́дскїй, и҆ се́й живѧ́ше въ землѝ ханаа́ни, є҆гда̀ вхожда́хꙋ сы́нове і҆и҃лєвы. | Ханаанський цар Арада, що жив на півдні землі Ханаанської, почув тоді, що йдуть сини Ізраїлеві. |
|
41
|
41
|
| И҆ воздвиго́шасѧ ѿ горы̀ ѡ҆́ръ и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ селмѡ́нѣ: | І вирушили вони від гори Ор і розташувалися станом у Салмоні. |
|
42
|
42
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ селмѡ́на и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ фїнѡ́нѣ: | І вирушили із Салмона і розташувалися станом у Пуноні. |
|
43
|
43
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ фїнѡ́на и҆ ѡ҆полчи́шасѧ во ѡ҆вѡ́ѳѣ: | І вирушили з Пунона і розташувалися станом в Овофі. |
|
44
|
44
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ ѡ҆вѡ́ѳа и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ гаі̀, ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ предѣ̑лъ мѡа́влихъ: | І вирушили з Овофа і розташувалися станом у Ійм-Аваримі, на кордоні Моава. |
|
45
|
45
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ гаі̀ и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ девѡ́нъ-га́дѣ: | І вирушили із Ійма і розташувалися станом у Дивон-Гаді. |
|
46
|
46
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ девѡ́нъ-га́да и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ гелмѡ́нъ-девлаѳаі́мѣ: | І вирушили з Дивон-Гада і розташувалися станом в Алмон-Дивлафаїмі. |
|
47
|
47
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ гелмѡ́нъ-девлаѳаі́ма и҆ ѡ҆полчи́шасѧ въ гора́хъ а҆варі́млихъ прѧ́мѡ нава́ѵꙋ: | І вирушили з Алмон-Дивлафаїма і розташувалися станом на горах Аваримських перед Нево. |
|
48
|
48
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ го́ръ а҆варі́млихъ и҆ ѡ҆полчи́шасѧ на за́падѣ мѡа́вли, оу҆ і҆ѻрда́на при і҆ерїхѡ́нѣ: | І вирушили від гір Аваримських і розташувалися станом на рівнинах моавитських біля Йордану, навпроти Єрихона; |
|
49
|
49
|
| и҆ воздвиго́шасѧ ѿ за́пада мѡа́влѧ и҆ ѡ҆полчи́шасѧ оу҆ і҆ѻрда́на, междꙋ̀ є҆сїмѡ́ѳомъ, до велсатті́ма на за́пады мѡа́ва. | вони розташувалися станом біля Йордану від Беф-Ієшимофа до Аве-Ситтима на рівнинах моавитських. |
|
50
|
50
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю въ за́падѣ мѡа́ва оу҆ і҆ѻрда́на при і҆ерїхѡ́нѣ, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві на рівнинах моавитських біля Йордану, навпроти Єрихона, говорячи: |
|
51
|
51
|
| глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши къ ни̑мъ: вы̀ прехо́дите і҆ѻрда́нъ въ зе́млю ханаа́ню, | оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли перейдете через Йордан у землю Ханаанську, |
|
52
|
52
|
| и҆ погꙋби́те всѧ̑ живꙋ́щыѧ на землѝ ѿ лица̀ ва́шегѡ, и҆ разрꙋши́те стражбы̑ и҆́хъ, и҆ всѧ̑ і҆́дѡлы и҆злїѧ̑нныѧ и҆́хъ сокрꙋши́те ѧ҆̀, и҆ всѧ̑ ка̑пища и҆́хъ разрꙋши́те, | то проженіть від себе всіх жителів землі і знищіть усі зображення їхні, і всіх відлитих ідолів їхніх знищіть і всі висоти їхні зруйнуйте; |
|
53
|
53
|
| и҆ погꙋби́те всѧ̑ живꙋ́щыѧ на землѝ, и҆ всели́тесѧ въ ню̀: ва́мъ бо да́хъ зе́млю и҆́хъ по жре́бїю: | і візьміть у володіння землю й оселіться на ній, тому що Я вам даю землю цю у володіння; |
|
54
|
54
|
| и҆ наслѣ́дите зе́млю и҆́хъ жре́бїемъ по племена́мъ ва́шымъ: мнѡ́гимъ оу҆мно́жите ѡ҆держа́нїе и҆́хъ, и҆ ма̑лымъ оу҆ма́лите ѡ҆держа́нїе и҆́хъ: въ не́же и҆зы́детъ и҆́мѧ є҆гѡ̀, та́мѡ да бꙋ́детъ жре́бїй є҆гѡ̀: по племена́мъ ѻ҆те́чествїй ва́шихъ наслѣ́дите: | і розділіть землю за жеребом на наділи племенам вашим: численному дайте наділ більший, а нечисленному дай наділ менший; кому де випаде жереб, там йому і буде наділ; за колінами батьків ваших візьміть собі наділи; |
|
55
|
55
|
| а҆́ще же не погꙋбитѐ живꙋ́щихъ на землѝ ѿ лица̀ ва́шегѡ, бꙋ́дꙋтъ, и҆̀хже ѡ҆ста́вите ѿ ни́хъ, ѻ҆стны̀ во ѻ҆чесѣ́хъ ва́шихъ и҆ стрѣ́лы въ ре́брахъ ва́шихъ, и҆ совраждꙋ́ютъ ва́мъ на землѝ, на не́йже вы̀ вселите́сѧ: | якщо ж ви не проженете від себе жителів землі, то ті, що залишаться з них, будуть тернами для очей ваших і голками для боків ваших і будуть тіснити вас на землі, в якій ви будете жити, |
|
56
|
56
|
| и҆ бꙋ́детъ ꙗ҆́коже оу҆мы́слихъ сотвори́ти ѡ҆́нѣмъ, то̀ сотворю̀ ва́мъ. | і тоді те, що Я намірився зробити їм, зроблю вам. |
|
Глава́ л҃д
|
Глава 34
|
|
1
|
1
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
2
|
2
|
| заповѣ́ждь сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ рече́ши къ ни̑мъ: вы̀ вхо́дите въ зе́млю ханаа́ню, сїѧ̀ бꙋ́детъ ва́мъ въ наслѣ́дїе, землѧ̀ ханаа́нѧ съ предѣ̑лы є҆ѧ̀: | дай наказ синам Ізраїлевим і скажи їм: коли ввійдете в землю Ханаанську, то ось земля, що дістанеться вам у наділ, земля Ханаанська з її кордонами: |
|
3
|
3
|
| и҆ бꙋ́детъ ва́мъ страна̀, ꙗ҆́же къ лі́вѣ ѿ пꙋсты́ни сі́нъ да́же до є҆дѡ́ма: и҆ бꙋ́дꙋтъ ва́мъ предѣ́лѣ къ лі́вѣ, ѿ кра́ѧ мо́рѧ сла́нагѡ ѿ восто́кѡвъ, | південна сторона буде у вас від пустелі Син, біля Едома, і піде у вас південний кордон від кінця Солоного моря зі сходу, |
|
4
|
4
|
| и҆ ѡ҆б̾и́дꙋтъ ва́съ предѣ́лы ѿ лі́вы до возше́ствїѧ а҆краві́нѧ, и҆ про́йдꙋтъ є҆нна́къ, и҆ бꙋ́детъ и҆схо́дъ є҆гѡ̀ къ лі́вѣ ка́дисъ-варнѝ, и҆ и҆зы́детъ на село̀ а҆ра́дъ, и҆ про́йдетъ а҆селмѡ́на: | і простягнеться кордон на південь до узгір’я Акравима і піде через Син, і будуть виступи її на південь до Кадес-Варні, звідти піде до Гацар-Аддара і пройде через Ацмон; |
|
5
|
5
|
| и҆ ѡ҆б̾и́дꙋтъ предѣ́лы ѿ а҆селмѡ́на водоте́чꙋ є҆гѵ́петскꙋю, и҆ бꙋ́детъ и҆схо́дъ мо́ре (вели́кое): | від Ацмона простягнеться кордон до потоку Єгипетського, і будуть виступи його до моря; |
|
6
|
6
|
| и҆ предѣ́лы морсті́и бꙋ́дꙋтъ ва́мъ, мо́ре вели́кое ѡ҆предѣли́тъ, сїѐ бꙋ́детъ ва́мъ предѣ́лы морсті́и: | кордоном західним буде у вас велике море: це буде у вас кордон на заході; |
|
7
|
7
|
| и҆ сїѐ бꙋ́детъ ва́мъ предѣ́лъ къ сѣ́верꙋ: ѿ мо́рѧ вели́кагѡ и҆змѣ́рите са́ми себѣ̀ при горѣ̀ го́рꙋ: | на півночі ж буде у вас кордон: від великого моря проведіть його до гори Ор, |
|
8
|
8
|
| и҆ ѿ горы̀ го́рꙋ и҆змѣ́рите са́ми себѣ̀, входѧ́ще во є҆ма́ѳъ, и҆ бꙋ́дꙋтъ прехо́дъ є҆гѡ̀ предѣ́лы садада̀: | від гори Ор проведіть до Емафа, і будуть виступи кордону до Цедада; |
|
9
|
9
|
| и҆ и҆зы́дꙋтъ предѣ́лы зефрѡ́на, и҆ бꙋ́детъ и҆схо́дъ є҆гѡ̀ а҆рсенаі́нъ: сїѐ бꙋ́детъ ва́мъ предѣ́лы ѿ сѣ́вера: | звідти піде кордон до Цифрону, і виступи його будуть до Гацар-Енана: це буде у вас кордон північний; |
|
10
|
10
|
| и҆ и҆змѣ́рите са́ми себѣ̀ предѣ́лы востѡ́чныѧ ѿ а҆рсенаі́на до сепфама́ра: | кордон східний проведіть собі від Гацар-Енана до Шефама, |
|
11
|
11
|
| и҆ сни́дꙋтъ предѣ́лы ѿ сепфама́ръ-вила̀ ѿ востѡ́къ на и҆сто́чники, и҆ сни́дꙋтъ предѣ́лы вилы̀, и҆ про́йдꙋтъ на хребе́тъ мо́рѧ хенере́ѳъ, ѿ востѡ́къ: | від Шефама піде кордон до Рибле, зі східного боку Аїна, потім піде кордон і торкнеться берегів моря Киннереф зі східного боку; |
|
12
|
12
|
| и҆ сни́дꙋтъ предѣ́лы на і҆ѻрда́нъ, и҆ бꙋ́детъ прехо́дъ є҆гѡ̀ мо́ре сла́ное: сїѧ̀ бꙋ́детъ землѧ̀ ва́мъ, и҆ предѣ́лы є҆ѧ̀ ѡ҆́крестъ. | і піде кордон до Йордану, і будуть виступи його до Солоного моря. Це буде земля ваша за кордонами її з усіх боків. |
|
13
|
13
|
| И҆ заповѣ́да мѡѷсе́й сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, глаго́лѧ: сїѧ̀ землѧ̀, ю҆́же прїи́мете въ наслѣ́дїе по жре́бїю, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь, да́ти ю҆̀ девѧтѝ племенѡ́мъ и҆ полꙋпле́мени манассі́инꙋ: | І дав повеління Мойсей синам Ізраїлевим і сказав: ось земля, яку ви розділите на наділи за жеребом, яку повелів Господь дати дев’яти колінам і половині коліна [Манассіїного]; |
|
14
|
14
|
| ꙗ҆́кѡ взѧ̀ пле́мѧ сынѡ́въ рꙋви́млихъ и҆ пле́мѧ сынѡ́въ га́довыхъ, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, и҆ по́лъ пле́мене манассі́ина воспрїѧ́ша жрє́бїѧ своѧ̑: | тому що коліно синів Рувимових за сімействами їх, і коліно синів Гадових за сімействами їх, і половина коліна Манассіїного одержали наділ свій: |
|
15
|
15
|
| два̀ племена̀ и҆ по́лъ пле́мене прїѧ́ша жрє́бїѧ своѧ̑ за і҆ѻрда́номъ при і҆ерїхѡ́нѣ ѿ полꙋ́днѧ на восто́ки. | два коліна і половина коліна одержали наділ свій за Йорданом навпроти Єрихона на схід. |
|
16
|
16
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
17
|
17
|
| сїѧ̑ и҆мена̀ мꙋже́й, и҆̀же раздѣлѧ́тъ ва́мъ зе́млю: є҆леаза́ръ жре́цъ и҆ і҆исꙋ́съ наѵи́нъ: | ось імена мужів, які будуть ділити вам землю: Єлеазар священик та Ісус, син Навина; |
|
18
|
18
|
| и҆ по кнѧ́зю є҆ди́номꙋ ѿ пле́мене во́змете раздѣли́ти ва́мъ зе́млю. | і по одному князеві від коліна візьміть для розділу землі. |
|
19
|
19
|
| И҆ сїѧ̑ и҆мена̀ мꙋжє́мъ: пле́мене і҆ꙋ́дина хале́въ сы́нъ і҆ефонні́инъ, | І ось імена цих мужів: для коліна Іудиного Халев, син Ієфонніїн; |
|
20
|
20
|
| пле́мене сѷмеѡ́нѧ саламїи́лъ сы́нъ семїꙋ́довъ, | для коліна синів Симеонових Самуїл, син Аммиуда; |
|
21
|
21
|
| пле́мене венїамі́нѧ є҆лда́дъ сы́нъ хаслѡ́нь, | для коліна Веніамінового Елидад, син Кислона; |
|
22
|
22
|
| пле́мене да́нова кнѧ́зь воккѡ́ръ сы́нъ і҆еклі́нинъ, | для коліна синів Данових князь Буккий, син Іоглії; |
|
23
|
23
|
| сынѡ́въ і҆ѡ́сифовыхъ пле́мене сынѡ́въ манассі́иныхъ кнѧ́зь а҆нїи́лъ сы́нъ сꙋфі́довъ, | для синів Йосифових, для коліна синів Манассіїних князь Ханниїл, син Ефода; |
|
24
|
24
|
| пле́мене сынѡ́въ є҆фре́млихъ кнѧ́зь камꙋи́лъ сы́нъ сафта́новъ, | для коліна синів Єфремових князь Кемуїл, син Шифтана; |
|
25
|
25
|
| пле́мене завꙋлѡ́нѧ кнѧ́зь є҆лїсафа́нъ сы́нъ харна́ховъ, | для коліна синів Завулонових князь Елицафан, син Фарнака; |
|
26
|
26
|
| пле́мене сынѡ́въ і҆ссаха́ровыхъ кнѧ́зь фалтїи́лъ сы́нъ ѻ҆за́инъ, | для коліна синів Іссахарових князь Фалтиїл, син Аззана; |
|
27
|
27
|
| пле́мене сынѡ́въ а҆си́ровыхъ кнѧ́зь а҆хїѡ́ръ сы́нъ селемі́инъ, | для коліна синів Асирових князь Ахиуд, син Шеломія; |
|
28
|
28
|
| пле́мене нефѳалі́млѧ кнѧ́зь фадаи́лъ сы́нъ а҆мїꙋ́довъ. | для коліна синів Неффалимових князь Педаїл, син Аммиуда; |
|
29
|
29
|
| Си̑мъ заповѣ́да гдⷭ҇ь раздѣли́ти сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ въ землѝ ханаа́ни. | ось ті, яким повелів Господь розділити наділи синам Ізраїлевим у землі Ханаанській. |
|
Глава́ л҃є
|
Глава 35
|
|
1
|
1
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю на за́падѣ мѡа́вли оу҆ і҆ѻрда́на при і҆ерїхѡ́нѣ, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві на рівнинах Моавитських біля Йордану навпроти Єрихона, говорячи: |
|
2
|
2
|
| заповѣ́ждь сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, да дадѧ́тъ леѵі́тѡмъ ѿ жрє́бїй ѡ҆держа́нїѧ своегѡ̀ гра́ды всели́тисѧ, и҆ предгра̑дїѧ гра̑дскаѧ ѡ҆́крестъ и҆́хъ да дадѧ́тъ леѵі́тѡмъ: | накажи синам Ізраїлевим, щоб вони з наділів володіння свого дали левитам міста для поселення, і поля при містах з усіх боків дайте левитам: |
|
3
|
3
|
| и҆ бꙋ́дꙋтъ и҆̀мъ гра́ды вселѧ́тисѧ, и҆ оу҆ча̑стїѧ и҆́хъ да бꙋ́дꙋтъ скотѡ́мъ и҆́хъ и҆ всѣ̑мъ четверонѡ́жнымъ и҆́хъ: | міста будуть їм для проживання, а поля будуть для худоби їхньої і для маєтків їхніх і для всіх життєвих потреб їхніх; |
|
4
|
4
|
| и҆ прилєжа́щаѧ градѡ́мъ, и҆̀хже дади́те леѵі́тѡмъ, ѿ стѣны̀ гра́да и҆ внѣ̀, двѣ̀ ты́сѧщы лакѡ́тъ ѡ҆́крестъ: | поля при містах, які ви повинні дати левитам, від стіни міста повинні простягатися до [двох] тисяч ліктів, в усі боки; |
|
5
|
5
|
| и҆ да и҆змѣ́риши странꙋ̀ внѣ̀ гра́да, ꙗ҆́же на восто́къ, двѣ̀ ты́сѧщы лакѡ́тъ, и҆ странꙋ̀, ꙗ҆́же къ лі́вѣ, двѣ̀ ты́сѧщы лакѡ́тъ, и҆ странꙋ̀, ꙗ҆́же къ мо́рю, двѣ̀ ты́сѧщы лакѡ́тъ, и҆ странꙋ̀, ꙗ҆́же къ сѣ́верꙋ, двѣ̀ ты́сѧщы лакѡ́тъ, и҆ гра́дъ посредѣ̀ сегѡ̀ бꙋ́детъ ва́мъ, и҆ предѣ́лы градѡ́въ: | і відмірте за містом на східній стороні дві тисячі ліктів, і на південній стороні дві тисячі ліктів, і на заході дві тисячі ліктів, і на північній стороні дві тисячі ліктів, а посередині місто: такі будуть у них поля при містах. |
|
6
|
6
|
| и҆ гра́ды ꙗ҆̀же дади́те леѵі́тѡмъ, ше́сть градѡ́въ (да бꙋ́дꙋтъ) оу҆бѣ́жныхъ, и҆̀хже дади́те оу҆бѣга́ти въ нѧ̀ оу҆би́вшемꙋ, и҆ къ си̑мъ четы́редесѧть и҆ два̀ гра̑да: | З міст, які ви дасте левитам, [буде] шість міст для притулку, в які ви дозволите втікати убивці; і зверх них дайте сорок два міста: |
|
7
|
7
|
| всѣ́хъ градѡ́въ дади́те леѵі́тѡмъ четы́редесѧть и҆ ѻ҆́смь градѡ́въ, сїѧ̑ и҆ предгра̑дїѧ и҆́хъ: | усіх міст, які ви повинні дати левитам, буде сорок вісім міст, з полями при них. |
|
8
|
8
|
| и҆ гра́ды, и҆̀хже дади́те ѿ ѡ҆держа́нїѧ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, ѿ мно́гихъ мнѡ́га, а҆ ѿ ма́лыхъ ма̑ла: кі́йждо по наслѣ́дїю своемꙋ̀, є҆́же наслѣ́дѧтъ, да дадѧ́тъ ѿ градѡ́въ леѵі́тѡмъ. | І коли будете давати міста з володінь синів Ізраїлевих, тоді з більшого дайте більше, з меншого менше; кожне коліно, дивлячись за наділом, який одержить, повинно дати з міст своїх левитам. |
|
9
|
9
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: | І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: |
|
10
|
10
|
| глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши къ ни̑мъ: вы̀ прехо́дите і҆ѻрда́нъ въ зе́млю ханаа́ню: | оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли ви перейдете через Йордан у землю Ханаанську, |
|
11
|
11
|
| и҆ раздѣли́те са́ми себѣ̀ гра́ды: оу҆бѣ̑жища да бꙋ́дꙋтъ ва́мъ оу҆бѣга́ти въ нѧ̀ оу҆бі́йцѣ, всѧ́къ оу҆би́вый дꙋ́шꙋ нехотѧ́й: | оберіть собі міста, які були б у вас містами для притулку, куди міг би втекти убивця, який убив людину ненавмисне; |
|
12
|
12
|
| и҆ бꙋ́дꙋтъ гра́ди ва́мъ оу҆бѣ̑жища ѿ оу҆́жика кро́ве, и҆ да не оу҆́мретъ оу҆би́вый, до́ндеже ста́нетъ пред̾ со́нмомъ на сꙋдѣ̀: | і будуть у вас міста ці притулком від месника [за кров], щоб не був умертвленим той, що вбив, раніше ніж він стане перед громадою на суд. |
|
13
|
13
|
| и҆ гра́ды, ꙗ҆̀же дади́те, ше́сть градѡ́въ, оу҆бѣ̑жища да бꙋ́дꙋтъ ва́мъ. | Міст же, які повинні ви дати, міст для притулку, повинно бути у вас шість: |
|
14
|
14
|
| Трѝ гра́ды дади́те ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на, и҆ трѝ гра́ды дади́те въ землѝ ханаа́ни: | три міста дайте по цей бік Йордану і три міста дайте в землі Ханаанській; містами притулку повинні бути вони; |
|
15
|
15
|
| оу҆бѣ́жище да бꙋ́детъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ прише́лцꙋ, и҆ ѡ҆бита́лникꙋ и҆́же въ ва́съ, да бꙋ́дꙋтъ гра́ди сі́и во оу҆бѣ́жище оу҆бѣга́ти та́мѡ всѧ́комꙋ оу҆би́вшемꙋ дꙋ́шꙋ нехотѣ́нїемъ. | для синів Ізраїлевих і для прибульця і для поселенця між вами будуть ці шість міст притулком, щоб тікав туди всякий, хто вбив людину ненавмисне. |
|
16
|
16
|
| А҆́ще же ѻ҆рꙋ́дїемъ желѣ́знымъ оу҆бїе́тъ є҆го̀, и҆ оу҆́мретъ, оу҆бі́йца є҆́сть: сме́ртїю да оу҆́мретъ оу҆бі́йца. | Якщо хто вдарить кого залізним знаряддям так, що той помре, то він убивця: убивцю слід віддати на смерть; |
|
17
|
17
|
| А҆́ще же ка́менїемъ и҆з̾ рꙋкѝ оу҆бїе́тъ є҆го̀, и҆ оу҆́мретъ ѿ негѡ̀, оу҆бі́йца є҆́сть: сме́ртїю да оу҆́мретъ оу҆бі́йца. | і якщо хто вдарить кого з руки каменем, від якого можна померти, так що той помре, то він убивця: убивцю слід віддати на смерть; |
|
18
|
18
|
| А҆́ще же ѻ҆рꙋ́дїемъ древѧ́нымъ и҆з̾ рꙋкѝ, ѿ негѡ́же оу҆́мретъ, оу҆бїе́тъ є҆го̀, и҆ оу҆́мретъ, оу҆бі́йца є҆́сть: сме́ртїю да оу҆́мретъ оу҆бі́йца. | або якщо дерев’яним знаряддям, від якого можна померти, ударить з руки так, що той помре, то він убивця: убивцю слід віддати на смерть; |
|
19
|
19
|
| оу҆́жикъ кро́ве, се́й да оу҆бїе́тъ оу҆би́вшаго: є҆гда̀ оу҆срѧ́щетъ є҆го̀, се́й да оу҆бїе́тъ є҆го̀. | месник за кров сам може умертвити убивцю: лиш тільки зустріне його, сам може умертвити його; |
|
20
|
20
|
| А҆́ще же вражды̀ ра́ди ри́нетъ є҆го̀ и҆ ве́ржетъ на него̀ всѧ́къ сосꙋ́дъ по навѣ́тꙋ, и҆ оу҆́мретъ, | якщо хто штовхне кого з ненависти, або з наміром кине на нього що-небудь так, що той помре, |
|
21
|
21
|
| и҆лѝ ѿ не́нависти порази́лъ є҆го̀ рꙋко́ю, и҆ оу҆́мретъ, сме́ртїю да оу҆́мретъ оу҆би́вый, оу҆бі́йца є҆́сть: сме́ртїю да оу҆́мретъ оу҆бива́ѧй: оу҆́жикъ кро́ве да оу҆бїе́тъ оу҆бі́йцꙋ, є҆гда̀ срѣ́титсѧ съ ни́мъ. | або по ворожнечі вдарить його рукою так, що той помре, того, хто ударив, слід віддати на смерть: він убивця; месник за кров може умертвити убивцю, лиш тільки зустріне його. |
|
22
|
22
|
| А҆́ще же внеза́пꙋ не вражды̀ ра́ди ри́нетъ є҆го̀, и҆лѝ ве́ржетъ на него̀ всѧ́къ сосꙋ́дъ не по навѣ́тꙋ, | Якщо ж він штовхне його випадково, без ворожнечі, або кине на нього що-небудь без наміру, |
|
23
|
23
|
| и҆лѝ всѧ́кимъ ка́менемъ, и҆́мже ве́ржетъ не вѣ́дый, и҆ паде́тъ на него̀, и҆ оу҆́мретъ, ѻ҆́нъ же вра́гъ є҆гѡ̀ не бѣ̀, нижѐ и҆щѧ́й ѕла̀ є҆мꙋ̀ твори́ти, | або який-небудь камінь, від якого можна померти, не бачачи упустить на нього так, що той помре, але він не був ворогом його і не бажав йому зла, |
|
24
|
24
|
| и҆ да сꙋ́дитъ со́нмъ междꙋ̀ оу҆би́вшимъ и҆ междꙋ̀ оу҆́жикомъ кро́ве, по сꙋдба́мъ си̑мъ, | то громада повинна розсудити між убивцею і месником за кров за цими постановами; |
|
25
|
25
|
| и҆ и҆зба́витъ со́нмъ оу҆би́вшаго ѿ оу҆́жика кро́ве, и҆ да возврати́тъ є҆го̀ со́нмъ во гра́дъ оу҆бѣ́жища є҆гѡ̀, въ ѻ҆́ньже оу҆бѣжа̀, и҆ да поживе́тъ та́мѡ, до́ндеже оу҆́мретъ жре́цъ вели́кїй, є҆го́же пома́заша є҆ле́емъ ст҃ы́мъ. | і повинна громада врятувати убивцю від руки месника за кров, і повинна повернути його громада в місто притулку його, куди він утік, щоб він жив там до смерти великого священика, який помазаний священним єлеєм; |
|
26
|
26
|
| А҆́ще же и҆схо́домъ и҆зы́детъ оу҆би́вый внѣ̀ предѣ̑лъ гра́да, въ ѻ҆́ньже оу҆бѣжа̀ та́мѡ, | якщо ж убивця вийде за межу міста притулку, в який він утік, |
|
27
|
27
|
| и҆ ѡ҆брѧ́щетъ є҆го̀ оу҆́жикъ кро́ве внѣ̀ предѣ̑лъ гра́да оу҆бѣ́жища є҆го̀, и҆ оу҆бїе́тъ оу҆́жикъ кро́ве оу҆би́вшаго, нѣ́сть пови́ненъ: | і знайде його месник за кров поза межами міста притулку його, і уб’є убивцю цього месник за кров, то не буде на ньому провини кровопролиття, |
|
28
|
28
|
| во гра́дѣ бо оу҆бѣжа́нїѧ да живе́тъ, до́ндеже оу҆́мретъ жре́цъ вели́кїй, и҆ по оу҆ме́ртвїи жерца̀ вели́кагѡ да возврати́тсѧ оу҆би́вый въ зе́млю ѡ҆держа́нїѧ своегѡ̀. | тому що той повинен був жити у місті притулку свого до смерти великого священика, а після смерти великого священика повинен був повернутися убивця в землю володіння свого. |
|
29
|
29
|
| И҆ да бꙋ́дꙋтъ сїѧ̑ ва́мъ во ѡ҆правда́нїе сꙋда̀ въ роды̀ ва́шѧ во всѣ́хъ селе́нїихъ ва́шихъ. | Нехай буде це у вас постановою законною в роди ваші, у всіх оселях ваших. |
|
30
|
30
|
| Всѧ́каго оу҆би́вшаго дꙋ́шꙋ, пред̾ свидѣ́телми да оу҆бїе́ши оу҆би́вшаго: и҆ свидѣ́тель є҆ди́нъ да не свидѣ́телствꙋетъ на сме́рть дꙋшѝ. | Якщо хто уб’є людину, то убивцю слід убити за словами свідків; але одного свідка недостатньо, щоб засудити на смерть. |
|
31
|
31
|
| И҆ да не во́змете и҆скꙋ́па за дꙋ́шꙋ ѿ оу҆би́вшагѡ, пови́нна сꙋ́ща оу҆бїе́нїю: сме́ртїю бо оу҆́мретъ: | І не беріть викупу за душу вбивці, який винний у смерті, але його слід віддати на смерть; |
|
32
|
32
|
| нижѐ да во́змете и҆скꙋ́па оу҆бѣжа́нїѧ во гра́дъ оу҆бѣ́жища, да па́ки живе́тъ на землѝ, до́ндеже оу҆́мретъ жре́цъ вели́кїй. | і не беріть викупу за того, хто втік у місто притулку, щоб йому дозволити жити в землі своїй раніше смерти [великого] священика. |
|
33
|
33
|
| И҆ да не оу҆бїе́те землѝ, на не́йже вы̀ ѡ҆бита́ете: кро́вь бо сїѧ̀ оу҆бива́етъ зе́млю, и҆ не ѡ҆чи́ститсѧ землѧ̀ ѿ кро́ве пролїѧ́нныѧ на не́й, но то́кмѡ кро́вїю пролива́ющаго: | Не оскверняйте землі, на якій ви [будете жити]; бо кров оскверняє землю, і земля не інакше очищається від пролитої на ній крови, як кров’ю того, хто пролив її. |
|
34
|
34
|
| и҆ да не ѡ҆сквернитѐ землѝ, на не́йже живетѐ, на не́йже а҆́зъ вселѧ́юсѧ посредѣ̀ ва́съ: а҆́зъ бо є҆́смь гдⷭ҇ь вселѧ́ѧйсѧ посредѣ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ. | Не слід оскверняти землю, на якій ви живете, серед якої живу Я; тому що Я Господь перебуваю серед синів Ізраїлевих. |
|
Глава́ л҃ѕ
|
Глава 36
|
|
1
|
1
|
| И҆ прїидо́ша кнѧ̑зи пле́мене сынѡ́въ галаа́довыхъ, сы́на махі́рова сы́на манассі́ина ѿ пле́мене сынѡ́въ і҆ѡ́сифовыхъ, и҆ глаго́лаша пред̾ мѡѷсе́омъ и҆ пред̾ є҆леаза́ромъ жерце́мъ и҆ пред̾ кнѧ̑зи домѡ́въ ѻ҆те́чествъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, | Прийшли глави сімейств від племені синів Галаада, сина Махирового, сина Манассіїного з племен синів Йосифових, і говорили перед Мойсеєм [і перед Єлеазаром священиком] і перед князями, главами колін синів Ізраїлевих, |
|
2
|
2
|
| и҆ реко́ша: господи́нꙋ на́шемꙋ повелѣ̀ гдⷭ҇ь ѿда́ти зе́млю наслѣ́дїѧ по жре́бїю сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: и҆ господи́нꙋ на́шемꙋ заповѣ́да гдⷭ҇ь да́ти наслѣ́дїе салпаа́да бра́та на́шегѡ дще́ремъ є҆гѡ̀: | і сказали: Господь повелів господарю нашому дати землю в наділ синам Ізраїлевим за жеребом, і господареві нашому повелено від Господа дати наділ Салпаада, брата нашого, дочкам його; |
|
3
|
3
|
| и҆ бꙋ́дꙋтъ є҆ди́номꙋ ѿ племе́нъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ въ жєны̀, и҆ ѿлꙋчи́тсѧ жре́бїй и҆́хъ ѿ ѡ҆держа́нїѧ ѻ҆тє́цъ на́шихъ, и҆ приложи́тсѧ къ наслѣ́дїю пле́мене, и҆̀мже бꙋ́дꙋтъ въ жєны̀, и҆ ѿ жре́бїѧ наслѣ́дїѧ на́шегѡ ѿлꙋчи́тсѧ: | якщо ж вони будуть дружинами синів якого-небудь іншого коліна синів Ізраїлевих, то наділ їх відніметься від наділу батьків наших і додасться до наділу того коліна, в якому вони будуть [дружинами], і відніметься від наділу нашого, що дістався за жеребом; |
|
4
|
4
|
| а҆́ще же бꙋ́детъ ѡ҆ставле́нїе сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ приложи́тсѧ наслѣ́дїе и҆́хъ къ наслѣ́дїю пле́мене, и҆̀мже а҆́ще бꙋ́дꙋтъ въ жєны̀, и҆ ѿ наслѣ́дїѧ пле́мене ѻ҆те́чества на́шегѡ ѿи́метсѧ наслѣ́дїе и҆́хъ. | і навіть коли буде у синів Ізраїлевих ювілей, тоді наділ їх додасться до наділу того коліна, в якому вони будуть [дружинами], і від наділу коліна батьків наших відніметься наділ їх. |
|
5
|
5
|
| И҆ заповѣ́да мѡѷсе́й сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ по повелѣ́нїю гдⷭ҇ню, глаго́лѧ: си́це пле́мѧ сынѡ́въ і҆ѡ́сифовыхъ глаго́лютъ: | І дав Мойсей повеління синам Ізраїлевим, за словом Господнім, і сказав: правду говорить коліно синів Йосифових; |
|
6
|
6
|
| сїѐ сло́во, є҆́же заповѣ́да гдⷭ҇ь дще́ремъ салпаа́дѡвымъ, гл҃ѧ: и҆дѣ́же оу҆го́дно и҆̀мъ, да бꙋ́дꙋтъ въ жєны̀, то́кмѡ ѿ со́нма ѻ҆те́чества своегѡ̀ да бꙋ́дꙋтъ въ жєны̀, | ось що заповідає Господь про дочок Салпаадових: вони можуть бути дружинами тих, хто сподобається очам їхнім, тільки повинні бути дружинами в племені коліна батька свого, |
|
7
|
7
|
| и҆ не преврати́тсѧ наслѣ́дїе сынѡ́въ і҆и҃левыхъ ѿ пле́мене въ пле́мѧ и҆́но: ꙗ҆́кѡ кі́йждо въ наслѣ́дїи пле́мене ѻ҆те́чества своегѡ̀ жени́тисѧ и҆́мꙋтъ сы́нове і҆и҃лєвы: | щоб наділ синів Ізраїлевих не переходив з коліна в коліно; тому що кожен із синів Ізраїлевих повинен бути прив’язаний до наділу коліна батьків своїх; |
|
8
|
8
|
| и҆ всѧ́ка дщѝ, оу҆́жичествꙋющаѧ наслѣ́дїе ѿ племе́нъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, є҆ди́номꙋ сꙋ́щихъ ѿ со́нма ѻ҆тца̀ є҆ѧ̀ да бꙋ́детъ жена̀: да оу҆́жичествꙋютъ сы́нове і҆и҃лєвы кі́йждо наслѣ́дїе ѻ҆тца̀ своегѡ̀: | і всяка дочка, що успадковує наділ у колінах синів Ізраїлевих, повинна бути дружиною кого-небудь з племені коліна батька свого, щоб сини Ізраїлеві успадковували кожен наділ батьків своїх, |
|
9
|
9
|
| и҆ не преврати́тсѧ жре́бїй ѿ пле́мене въ пле́мѧ и҆́но, но кі́йждо въ наслѣ́дїи свое́мъ да же́нѧтсѧ сы́нове і҆и҃лєвы. | і щоб не переходив наділ з коліна в інше коліно; тому що кожне з колін синів Ізраїлевих повинне бути прив’язане до свого наділу. |
|
10
|
10
|
| Ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю, та́кѡ сотвори́ша дщє́ри салпаа́дѡвы. | Як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили дочки Салпаадові. |
|
11
|
11
|
| И҆ бы́ша маала̀ и҆ ѳерса̀, и҆ є҆гла̀ и҆ мелха̀ и҆ нꙋа̀, дщє́ри салпаа́дѡвы, сынѡ́мъ бра́тїи своеѧ̀, ѿ со́нма манассі́ина сынѡ́въ і҆ѡ́сифовыхъ, бы́ша въ жєны̀: | І одружилися дочки Салпаадові Махла, Фирца, Хогла, Милка і Ноа з синами дядьків своїх; |
|
12
|
12
|
| и҆ бы́сть наслѣ́дїе и҆́хъ въ пле́мени со́нма ѻ҆тца̀ и҆́хъ. | у племені синів Манассії, сина Йосифового, вони були дружинами, і залишився наділ їхній у коліні племені батька їхнього. |
|
13
|
13
|
| Сїѧ̑ за́пѡвѣди и҆ ѡ҆правда̑нїѧ и҆ сꙋды̀, ꙗ҆̀же заповѣ́да гдⷭ҇ь рꙋко́ю мѡѷсе́овою на за́падѣ мѡа́вли при і҆ѻрда́нѣ прѧ́мѡ і҆ерїхѡ́нꙋ. | Це є заповіді і постанови, які дав Господь синам Ізраїлевим через Мойсея на рівнинах моавитських, біля Йордану, навпроти Єрихона. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.