Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Глава́ є҃

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6

Глава́ є҃	Глава 5

1	1
(Заⷱ҇ ©к҃и҃.) Быва́йте оу҆̀бо подража́тєли бг҃ꙋ, ꙗ҆́коже ча̑да возлю́блєннаѧ,	Отже, наслідуйте Бога, як діти улюблені,
2	2
и҆ ходи́те въ любвѝ, ꙗ҆́коже и҆ хрⷭ҇то́съ возлюби́лъ є҆́сть на́съ, и҆ предадѐ себѐ за ны̀ приноше́нїе и҆ же́ртвꙋ бг҃ꙋ въ воню̀ благоꙋха́нїѧ.	і живіть у любові, як і Христос полюбив нас і віддав Себе за нас у приношення і жертву Богові, на пахощі приємні.
3	3
Блꙋ́дъ же и҆ всѧ́ка нечистота̀ и҆ лихои́мство нижѐ да и҆менꙋ́етсѧ въ ва́съ, ꙗ҆́коже подоба́етъ ст҃ы̑мъ:	А блуд і всяка нечистота та користолюбство не повинні навіть згадуватися у вас, як личить святим.
4	4
и҆ скверносло́вїе, и҆ бꙋесло́вїе, и҆лѝ кощꙋ́ны, ꙗ҆̀же неподѡ́бнаѧ, но па́че благодаре́нїе:	Також лихослів’я, і марнослів’я, і кощунство не пристойні вам, а, навпаки, подяка;
5	5
сїе́ бо да вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ всѧ́къ блꙋдни́къ, и҆лѝ нечи́стъ, и҆лѝ лихои́мецъ, и҆́же є҆́сть і҆дѡлослꙋжи́тель, не и҆́мать достоѧ́нїѧ въ црⷭ҇твїи хрⷭ҇та̀ и҆ бг҃а.	бо знайте, що ніякий блудник‚ чи нечистий, чи користолюбець, який є ідолослужителем, не має спадку в Царстві Христа і Бога.
6	6
Никто́же ва́съ да льсти́тъ сꙋ́етными словесы̀, си́хъ бо ра́ди грѧде́тъ гнѣ́въ бж҃їй на сы́ны непокори̑выѧ.	Hехай ніхто не зваблює вас марними словами, бо за це приходить гнів Божий на синів непокірних;
7	7
Не быва́йте оу҆̀бо соприча̑стницы си̑мъ.	отже, не будьте їхніми спільниками.
8	8
Бѣ́сте бо и҆ногда̀ тма̀, нн҃ѣ же свѣ́тъ ѡ҆ гдⷭ҇ѣ: (Заⷱ҇ ©к҃ѳ҃.) ꙗ҆́коже ча̑да свѣ́та ходи́те:	Ви були колись темрявою, а тепер — світло в Господі: робіть, як діти світла,
9	9
пло́дъ бо дх҃о́вный є҆́сть во всѧ́цѣй бл҃госты́ни и҆ пра́вдѣ и҆ и҆́стинѣ:	бо плід Духа є у всякій доброті, праведності та істині.
10	10
и҆скꙋша́юще, что̀ є҆́сть бл҃гоꙋго́дно бг҃ови:	Випробовуйте, що є угодне Богові,
11	11
и҆ не приѡбща́йтесѧ къ дѣлѡ́мъ неплѡ́днымъ тмы̀, па́че же и҆ ѡ҆блича́йте.	і не беріть участи в неплідних ділах темряви, але викривайте.
12	12
Быва́ємаѧ бо ѡ҆́тай ѿ ни́хъ, сра́мно є҆́сть и҆ глаго́лати.	Бо про те, що вони роблять таємно, соромно і говорити.
13	13
Всѧ̑ же ѡ҆блича́ємаѧ ѿ свѣ́та ꙗ҆́влѧютсѧ, все́ бо ꙗ҆влѧ́емое свѣ́тъ є҆́сть:	Все ж те, що викривається, стає явним від світла, бо все, що стає явним, є світло.
14	14
сегѡ̀ ра́ди глаго́летъ: воста́ни, спѧ́й, и҆ воскреснѝ ѿ ме́ртвыхъ, и҆ ѡ҆свѣти́тъ тѧ̀ хрⷭ҇то́съ.	Тому сказано: «Встань, сплячий, і воскресни з мертвих, і освітить тебе Христос».
15	15
Блюди́те оу҆̀бо, ка́кѡ ѡ҆па́снѡ хо́дите, не ꙗ҆́коже немꙋ́дри, но ꙗ҆́коже премꙋ́дри,	Отже, глядіть, робіть обережно, не як нерозумні, а як мудрі,
16	16
и҆скꙋ́пꙋюще вре́мѧ, ꙗ҆́кѡ дні́е лꙋка́ви сꙋ́ть.	цінуючи час, бо дні лукаві,
17	17
Сегѡ̀ ра́ди не быва́йте несмы́сленни, но разꙋмѣва́йте, что̀ є҆́сть во́лѧ бж҃їѧ.	отже, не будьте нерозсудливі, а пізнавайте, що є воля Божа.
18	18
И҆ не оу҆пива́йтесѧ вїно́мъ, въ не́мже є҆́сть блꙋ́дъ: но па́че и҆сполнѧ́йтесѧ дх҃омъ,	І не впивайтеся вином, від якого буває розпуста; а наповнюйтеся Духом,
19	19
глаго́люще себѣ̀ во ѱалмѣ́хъ и҆ пѣ́нїихъ и҆ пѣ́снехъ дꙋхо́вныхъ, воспѣва́юще и҆ пою́ще въ сердца́хъ ва́шихъ гдⷭ҇еви,	повчаючи самі себе псалмами та славословленнями і піснеспівами духовними, співаючи і прославляючи в серцях ваших Господа,
20	20
(Заⷱ҇ ©л҃.) благодарѧ́ще всегда̀ ѡ҆ всѣ́хъ ѡ҆ и҆́мени гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀ бг҃ꙋ и҆ ѻ҆ц҃ꙋ̀,	дякуючи завжди за все Богові й Отцеві, в ім’я Господа нашого Ісуса Христа,
21	21
повинꙋ́ющесѧ дрꙋ́гъ дрꙋ́гꙋ въ стра́сѣ бж҃їи.	підкоряючись один одному в страху Божому.
22	22
Жєны̀, свои̑мъ мꙋжє́мъ повинꙋ́йтесѧ, ꙗ҆́коже гдⷭ҇ꙋ,	Жінки, коріться своїм чоловікам, як Господеві,
23	23
занѐ мꙋ́жъ глава̀ є҆́сть жены̀, ꙗ҆́коже и҆ хрⷭ҇то́съ глава̀ цр҃кве, и҆ то́й є҆́сть сп҃си́тель тѣ́ла:	бо чоловік є голова жінки, як і Христос глава Церкви, і Він же Спаситель тіла.
24	24
но ꙗ҆́коже цр҃ковь повинꙋ́етсѧ хрⷭ҇тꙋ̀, та́кожде и҆ жєны̀ свои̑мъ мꙋжє́мъ во все́мъ.	Але як Церква підкоряється Христу, так і жінки своїм чоловікам у всьому.
25	25
(Заⷱ҇ ©л҃а҃.) Мꙋ́жїе, люби́те своѧ̑ жєны̀, ꙗ҆́коже и҆ хрⷭ҇то́съ возлюбѝ цр҃ковь, и҆ себѐ предадѐ за ню̀,	Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї,
26	26
да ѡ҆ст҃и́тъ ю҆̀, ѡ҆чⷭ҇тивъ ба́нею во́дною въ гл҃го́лѣ:	щоб освятити її, очистивши водяною купіллю через слова;
27	27
да предста́витъ ю҆̀ себѣ̀ сла́внꙋ цр҃ковь, не и҆мꙋ́щꙋ скве́рны, и҆лѝ поро́ка, и҆лѝ нѣ́что ѿ таковы́хъ, но да бꙋ́детъ ст҃а и҆ непоро́чна.	щоб поставити її перед Собою славною Церквою, яка не має плями‚ чи вади, чи чогось подібного, але щоб вона була свята і непорочна.
28	28
Та́кѡ до́лжни сꙋ́ть мꙋ́жїе люби́ти своѧ̑ жєны̀, ꙗ҆́кѡ своѧ̑ тѣлеса̀: любѧ́й (бо) свою̀ женꙋ̀, себѐ сама́го лю́битъ.	Так повинні чоловіки любити своїх жінок, як свої тіла: хто любить свою жінку, любить самого себе.
29	29
Никто́же бо когда̀ свою̀ пло́ть возненави́дѣ, но пита́етъ и҆ грѣ́етъ ю҆̀, ꙗ҆́коже и҆ гдⷭ҇ь цр҃ковь:	Бо ніхто ніколи не мав ненависти до своєї плоті, а годує і гріє її, як і Господь Церкву,
30	30
занѐ оу҆́ди є҆смы̀ тѣ́ла є҆гѡ̀, ѿ пл҃ти є҆гѡ̀ и҆ ѿ косте́й є҆гѡ̀.	бо ми члени тіла Його, від плоті Його і від кісток Його.
31	31
Сегѡ̀ ра́ди ѡ҆ста́витъ человѣ́къ ѻ҆тца̀ своего̀ и҆ ма́терь, и҆ прилѣ́питсѧ къ женѣ̀ свое́й, и҆ бꙋ́дета два̀ въ пло́ть є҆ди́нꙋ.	Тому залишить чоловік батька свого і матір і пристане до жінки своєї‚ і будуть двоє одна плоть.
32	32
Та́йна сїѧ̀ велика̀ є҆́сть: а҆́зъ же глаго́лю во хрⷭ҇та̀ и҆ во цр҃ковь.	Тайна ця велика; я говорю щодо Христа і Церкви.
33	33
(Заⷱ҇ ©л҃в҃.) Ѻ҆ба́че и҆ вы̀, по є҆ди́номꙋ кі́йждо свою̀ женꙋ̀ си́це да лю́битъ, ꙗ҆́коже (и҆) себѐ: а҆ жена̀ да бои́тсѧ (своегѡ̀) мꙋ́жа.	Отже, кожен із вас нехай любить свою жінку, як самого себе; а жінка нехай боїться свого чоловіка.

← Глава́ д҃

Глава́ ѕ҃ →

1 2 3 4 5 6

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт