Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 5

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6

Глава 5	Глава́ є҃

1	1
Отже, наслідуйте Бога, як діти улюблені,	(Заⷱ҇ ©к҃и҃.) Быва́йте оу҆̀бо подража́тєли бг҃ꙋ, ꙗ҆́коже ча̑да возлю́блєннаѧ,
2	2
і живіть у любові, як і Христос полюбив нас і віддав Себе за нас у приношення і жертву Богові, на пахощі приємні.	и҆ ходи́те въ любвѝ, ꙗ҆́коже и҆ хрⷭ҇то́съ возлюби́лъ є҆́сть на́съ, и҆ предадѐ себѐ за ны̀ приноше́нїе и҆ же́ртвꙋ бг҃ꙋ въ воню̀ благоꙋха́нїѧ.
3	3
А блуд і всяка нечистота та користолюбство не повинні навіть згадуватися у вас, як личить святим.	Блꙋ́дъ же и҆ всѧ́ка нечистота̀ и҆ лихои́мство нижѐ да и҆менꙋ́етсѧ въ ва́съ, ꙗ҆́коже подоба́етъ ст҃ы̑мъ:
4	4
Також лихослів’я, і марнослів’я, і кощунство не пристойні вам, а, навпаки, подяка;	и҆ скверносло́вїе, и҆ бꙋесло́вїе, и҆лѝ кощꙋ́ны, ꙗ҆̀же неподѡ́бнаѧ, но па́че благодаре́нїе:
5	5
бо знайте, що ніякий блудник‚ чи нечистий, чи користолюбець, який є ідолослужителем, не має спадку в Царстві Христа і Бога.	сїе́ бо да вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ всѧ́къ блꙋдни́къ, и҆лѝ нечи́стъ, и҆лѝ лихои́мецъ, и҆́же є҆́сть і҆дѡлослꙋжи́тель, не и҆́мать достоѧ́нїѧ въ црⷭ҇твїи хрⷭ҇та̀ и҆ бг҃а.
6	6
Hехай ніхто не зваблює вас марними словами, бо за це приходить гнів Божий на синів непокірних;	Никто́же ва́съ да льсти́тъ сꙋ́етными словесы̀, си́хъ бо ра́ди грѧде́тъ гнѣ́въ бж҃їй на сы́ны непокори̑выѧ.
7	7
отже, не будьте їхніми спільниками.	Не быва́йте оу҆̀бо соприча̑стницы си̑мъ.
8	8
Ви були колись темрявою, а тепер — світло в Господі: робіть, як діти світла,	Бѣ́сте бо и҆ногда̀ тма̀, нн҃ѣ же свѣ́тъ ѡ҆ гдⷭ҇ѣ: (Заⷱ҇ ©к҃ѳ҃.) ꙗ҆́коже ча̑да свѣ́та ходи́те:
9	9
бо плід Духа є у всякій доброті, праведності та істині.	пло́дъ бо дх҃о́вный є҆́сть во всѧ́цѣй бл҃госты́ни и҆ пра́вдѣ и҆ и҆́стинѣ:
10	10
Випробовуйте, що є угодне Богові,	и҆скꙋша́юще, что̀ є҆́сть бл҃гоꙋго́дно бг҃ови:
11	11
і не беріть участи в неплідних ділах темряви, але викривайте.	и҆ не приѡбща́йтесѧ къ дѣлѡ́мъ неплѡ́днымъ тмы̀, па́че же и҆ ѡ҆блича́йте.
12	12
Бо про те, що вони роблять таємно, соромно і говорити.	Быва́ємаѧ бо ѡ҆́тай ѿ ни́хъ, сра́мно є҆́сть и҆ глаго́лати.
13	13
Все ж те, що викривається, стає явним від світла, бо все, що стає явним, є світло.	Всѧ̑ же ѡ҆блича́ємаѧ ѿ свѣ́та ꙗ҆́влѧютсѧ, все́ бо ꙗ҆влѧ́емое свѣ́тъ є҆́сть:
14	14
Тому сказано: «Встань, сплячий, і воскресни з мертвих, і освітить тебе Христос».	сегѡ̀ ра́ди глаго́летъ: воста́ни, спѧ́й, и҆ воскреснѝ ѿ ме́ртвыхъ, и҆ ѡ҆свѣти́тъ тѧ̀ хрⷭ҇то́съ.
15	15
Отже, глядіть, робіть обережно, не як нерозумні, а як мудрі,	Блюди́те оу҆̀бо, ка́кѡ ѡ҆па́снѡ хо́дите, не ꙗ҆́коже немꙋ́дри, но ꙗ҆́коже премꙋ́дри,
16	16
цінуючи час, бо дні лукаві,	и҆скꙋ́пꙋюще вре́мѧ, ꙗ҆́кѡ дні́е лꙋка́ви сꙋ́ть.
17	17
отже, не будьте нерозсудливі, а пізнавайте, що є воля Божа.	Сегѡ̀ ра́ди не быва́йте несмы́сленни, но разꙋмѣва́йте, что̀ є҆́сть во́лѧ бж҃їѧ.
18	18
І не впивайтеся вином, від якого буває розпуста; а наповнюйтеся Духом,	И҆ не оу҆пива́йтесѧ вїно́мъ, въ не́мже є҆́сть блꙋ́дъ: но па́че и҆сполнѧ́йтесѧ дх҃омъ,
19	19
повчаючи самі себе псалмами та славословленнями і піснеспівами духовними, співаючи і прославляючи в серцях ваших Господа,	глаго́люще себѣ̀ во ѱалмѣ́хъ и҆ пѣ́нїихъ и҆ пѣ́снехъ дꙋхо́вныхъ, воспѣва́юще и҆ пою́ще въ сердца́хъ ва́шихъ гдⷭ҇еви,
20	20
дякуючи завжди за все Богові й Отцеві, в ім’я Господа нашого Ісуса Христа,	(Заⷱ҇ ©л҃.) благодарѧ́ще всегда̀ ѡ҆ всѣ́хъ ѡ҆ и҆́мени гдⷭ҇а на́шегѡ і҆и҃са хрⷭ҇та̀ бг҃ꙋ и҆ ѻ҆ц҃ꙋ̀,
21	21
підкоряючись один одному в страху Божому.	повинꙋ́ющесѧ дрꙋ́гъ дрꙋ́гꙋ въ стра́сѣ бж҃їи.
22	22
Жінки, коріться своїм чоловікам, як Господеві,	Жєны̀, свои̑мъ мꙋжє́мъ повинꙋ́йтесѧ, ꙗ҆́коже гдⷭ҇ꙋ,
23	23
бо чоловік є голова жінки, як і Христос глава Церкви, і Він же Спаситель тіла.	занѐ мꙋ́жъ глава̀ є҆́сть жены̀, ꙗ҆́коже и҆ хрⷭ҇то́съ глава̀ цр҃кве, и҆ то́й є҆́сть сп҃си́тель тѣ́ла:
24	24
Але як Церква підкоряється Христу, так і жінки своїм чоловікам у всьому.	но ꙗ҆́коже цр҃ковь повинꙋ́етсѧ хрⷭ҇тꙋ̀, та́кожде и҆ жєны̀ свои̑мъ мꙋжє́мъ во все́мъ.
25	25
Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї,	(Заⷱ҇ ©л҃а҃.) Мꙋ́жїе, люби́те своѧ̑ жєны̀, ꙗ҆́коже и҆ хрⷭ҇то́съ возлюбѝ цр҃ковь, и҆ себѐ предадѐ за ню̀,
26	26
щоб освятити її, очистивши водяною купіллю через слова;	да ѡ҆ст҃и́тъ ю҆̀, ѡ҆чⷭ҇тивъ ба́нею во́дною въ гл҃го́лѣ:
27	27
щоб поставити її перед Собою славною Церквою, яка не має плями‚ чи вади, чи чогось подібного, але щоб вона була свята і непорочна.	да предста́витъ ю҆̀ себѣ̀ сла́внꙋ цр҃ковь, не и҆мꙋ́щꙋ скве́рны, и҆лѝ поро́ка, и҆лѝ нѣ́что ѿ таковы́хъ, но да бꙋ́детъ ст҃а и҆ непоро́чна.
28	28
Так повинні чоловіки любити своїх жінок, як свої тіла: хто любить свою жінку, любить самого себе.	Та́кѡ до́лжни сꙋ́ть мꙋ́жїе люби́ти своѧ̑ жєны̀, ꙗ҆́кѡ своѧ̑ тѣлеса̀: любѧ́й (бо) свою̀ женꙋ̀, себѐ сама́го лю́битъ.
29	29
Бо ніхто ніколи не мав ненависти до своєї плоті, а годує і гріє її, як і Господь Церкву,	Никто́же бо когда̀ свою̀ пло́ть возненави́дѣ, но пита́етъ и҆ грѣ́етъ ю҆̀, ꙗ҆́коже и҆ гдⷭ҇ь цр҃ковь:
30	30
бо ми члени тіла Його, від плоті Його і від кісток Його.	занѐ оу҆́ди є҆смы̀ тѣ́ла є҆гѡ̀, ѿ пл҃ти є҆гѡ̀ и҆ ѿ косте́й є҆гѡ̀.
31	31
Тому залишить чоловік батька свого і матір і пристане до жінки своєї‚ і будуть двоє одна плоть.	Сегѡ̀ ра́ди ѡ҆ста́витъ человѣ́къ ѻ҆тца̀ своего̀ и҆ ма́терь, и҆ прилѣ́питсѧ къ женѣ̀ свое́й, и҆ бꙋ́дета два̀ въ пло́ть є҆ди́нꙋ.
32	32
Тайна ця велика; я говорю щодо Христа і Церкви.	Та́йна сїѧ̀ велика̀ є҆́сть: а҆́зъ же глаго́лю во хрⷭ҇та̀ и҆ во цр҃ковь.
33	33
Отже, кожен із вас нехай любить свою жінку, як самого себе; а жінка нехай боїться свого чоловіка.	(Заⷱ҇ ©л҃в҃.) Ѻ҆ба́че и҆ вы̀, по є҆ди́номꙋ кі́йждо свою̀ женꙋ̀ си́це да лю́битъ, ꙗ҆́коже (и҆) себѐ: а҆ жена̀ да бои́тсѧ (своегѡ̀) мꙋ́жа.

← Глава 4

Глава 6 →

1 2 3 4 5 6

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт