Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Є҆́здры 1-ѧ

Порівняти:

⇄

Є҆́здры 1-ѧ	Перша книга Ездри

Глава́ а҃	Глава 1

1	1
Въ лѣ́то пе́рвое кѵ́ра царѧ̀ пе́рсскагѡ, да и҆спо́лнитсѧ сло́во гдⷭ҇не ѿ оу҆́стъ і҆еремі́иныхъ, воздви́же гдⷭ҇ь дꙋ́хъ кѵ́ра царѧ̀ пе́рсскагѡ, и҆ повелѣ̀ проповѣ́дати во все́мъ ца́рствїи свое́мъ, и҆ писа́ньми, глаго́лѧ:	У перший рік Кира, царя Перського, на сповнення слова Господнього з уст Єремії, збудив Господь дух Кира, царя Перського, і він повелів оголосити по всьому царству своєму, усно і письмово:
2	2
сїѧ̑ глаго́летъ кѵ́ръ ца́рь пе́рсскїй: всѧ̑ ца̑рства зємна́ѧ дадѐ мнѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ нбⷭ҇ный, и҆ то́й повелѣ̀ ми, да сози́ждꙋ є҆мꙋ̀ до́мъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆́же во і҆ꙋде́и:	так говорить Кир, цар Перський: усі царства землі дав мені Господь Бог небесний, і Він повелів мені побудувати Йому дім в Єрусалимі, що в Юдеї.
3	3
кто̀ въ ва́съ ѿ всѣ́хъ люді́й є҆гѡ̀; и҆ бꙋ́детъ бг҃ъ є҆гѡ̀ съ ни́мъ, и҆ да взы́детъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆́же во і҆ꙋде́и, и҆ да сози́ждетъ до́мъ бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ, то́й є҆́сть бг҃ъ, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ:	Хто є з вас, із усього народу Його, — нехай буде Бог його з ним, — і нехай він іде в Єрусалим, що в Юдеї, і будує дім Господа Бога Ізраїлевого, Того Бога, Який в Єрусалимі.
4	4
и҆ всѧ́къ ѡ҆ста́вшїйсѧ ѿ всѣ́хъ мѣ́стъ, и҆дѣ́же то́й ѡ҆бита́етъ, и҆ да помо́гꙋтъ є҆мꙋ̀ мꙋ́жїе ѿ мѣ́ста є҆гѡ̀ сребро́мъ и҆ зла́томъ, и҆ сосꙋ̑ды и҆ скѡты̀, съ доброво́льными ѡ҆бѣща̑нїи (принесꙋ́тъ) въ це́рковь бж҃їю, ꙗ҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ.	А всі, хто залишився в усіх місцях, де б той не жив, нехай допоможуть йому жителі місця того сріблом і золотом та іншим майном, і худобою, з добровільним даруванням для дому Божого, що в Єрусалимі.
5	5
И҆ воста́ша кнѧ̑зи ѻ҆те́чествъ і҆ꙋ́диныхъ и҆ венїамі́нихъ и҆ свѧще́нницы и҆ леѵі́ти, и҆ всѝ, и҆̀мже воздви́же бг҃ъ дꙋ́хъ и҆́хъ, да взы́дꙋтъ созида́нїю це́ркве гдⷭ҇ни, ꙗ҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ:	І піднялися глави поколінь Іудиних і Веніамінових, і священики і левити, кожен, у кому збудив Бог дух його, щоб іти будувати дім Господній, що в Єрусалимі.
6	6
и҆ всѝ, и҆̀же бѧ́хꙋ ѡ҆́крестъ, помого́ша рꙋка́мъ и҆́хъ сосꙋ̑ды сре́брбѧными, зла́томъ, потре́бными, и҆ скота́ми, и҆ драги́ми вещмѝ, кромѣ̀ доброво́льных.	І всі сусіди їхні допомагали їм срібними сосудами, золотом, іншим майном, і худобою, і коштовними речами, зверх усякого вільного дару для храму.
7	7
И҆ ца́рь кѵ́ръ и҆знесѐ сосꙋ́ды це́ркве гдⷭ҇ни, и҆̀хже взѧ̀ навꙋходоно́соръ и҆з̾ і҆ерⷭ҇ли́ма и҆ положѝ ты̑ѧ въ це́ркви бо́га своегѡ̀:	І цар Кир виніс сосуди дому Господнього, які Навуходоносор узяв з Єрусалима і поклав у домі бога свого, —
8	8
и҆знесе́ же ты̑ѧ кѵ́ръ ца́рь пе́рсскїй рꙋко́ю мїѳрїда́та гасвари́нова, и҆ сочтѐ ты̑ѧ сасавасса́рꙋ кнѧ́зю і҆ꙋде́йскꙋ.	і виніс їх Кир, цар Перський, рукою Мифредата хранителя скарбів, а він за переліком здав їх Шешбацару князю Іудиному.
9	9
И҆ сїѐ число̀ и҆́хъ: оу҆мыва́лницъ златы́хъ три́десѧть, оу҆мыва́лницъ же сре́брѧныхъ ты́сѧща, ноже́й два́десѧть де́вѧть,	І ось число їх: блюд золотих тридцять, блюд срібних тисяча, ножів двадцять дев’ять,
10	10
и҆ ча́шъ златы́хъ три́десѧть, и҆ сре́брѧныхъ двойны́хъ четы́реста де́сѧть, и҆ сосꙋ́дѡвъ и҆ны́хъ ты́сѧща:	чаш золотих тридцять, чаш срібних подвійних чотириста десять, інших сосудів тисяча:
11	11
всѣ́хъ сосꙋ́дѡвъ златы́хъ и҆ сре́брѧныхъ пѧ́ть ты́сѧщъ и҆ четы́реста, всѧ̑ взѧ̀ съ собо́ю сасавасса́ръ ѿ преселе́нїѧ вавѷлѡ́нскагѡ во і҆ерⷭ҇ли́мъ.	всіх сосудів, золотих і срібних, п’ять тисяч чотириста. Все це взяв із собою Шешбацар, при вирушенні переселенців з Вавилона в Єрусалим.
Глава́ в҃	Глава 2

1	1
Сі́и же сꙋ́ть сы́нове страны̀, и҆̀же взыдо́ша ѿ плѣ́на преселе́нїѧ, и҆̀хже преселѝ навꙋходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскїй въ вавѷлѡ́нъ: и҆ возврати́шасѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ і҆ꙋде́ю кі́йждо мꙋ́жъ во гра́дъ сво́й.	Ось сини країни з полонених переселення, яких Навуходоносор, цар Вавилонський, відвів у Вавилон, які повернулися в Єрусалим і Юдею, кожен у своє місто, —
2	2
И҆́же прїидо́ша съ зорова́велемъ: і҆исꙋ́съ, неемі́а, сараі́а, реелі́а, мардохе́й, валаса́нъ, масфа́ръ, вагꙋ́й, реꙋ́мъ, ваана̀. Сїѐ число̀ мꙋжє́мъ люді́й і҆и҃левыхъ:	ті, що прийшли з Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Сараієм, Реєлаєм, Мардохеєм, Билшаном, Мисфаром, Бигваєм, Рехумом, Вааном. Кількість людей народу Ізраїлевого:
3	3
сы́нове фаре́сѡвы двѣ̀ ты́сѧщы сто̀ се́дмьдесѧтъ и҆ два̀,	синів Пароша дві тисячі сто сімдесят два;
4	4
сы́нове сафаті́євы три́ста се́дмьдесѧтъ два̀,	синів Сафатії триста сімдесят два;
5	5
сы́нове а҆ре́сѡвы се́дмь сѡ́тъ се́дмьдесѧтъ пѧ́ть,	синів Араха сімсот сімдесят п’ять;
6	6
сы́нове фаа́ѳъ-мѡа̑вли ѿ сынѡ́въ і҆исꙋ́евꙋхъ и҆ і҆ѡа́влихъ двѣ̀ ты́сѧщы ѻ҆́смь сѡ́тъ двана́десѧть,	синів Пахаф-Моава, із синів Ісуса [та] Іоава, дві тисячі вісімсот дванадцять;
7	7
сы́нове є҆ла̑мли ты́сѧща двѣ́сти пѧтьдесѧ́тъ четы́ри,	синів Елама тисяча двісті п’ятдесят чотири;
8	8
сы́нове заѳꙋ́євы де́вѧть сѡ́тъ четы́редесѧть пѧ́ть,	синів Заттуя дев’ятсот сорок п’ять;
9	9
сы́нове закха̑ни се́дмь сѡ́тъ шестьдесѧ́тъ,	синів Закхая сімсот шістдесят;
10	10
сы́нове ванꙋ́євы ше́сть сѡ́тъ четы́редесѧть два̀,	синів Ванія шістсот сорок два;
11	11
сы́нове вава́євы ше́сть сѡ́тъ два́десѧть трѝ,	синів Бебая шістсот двадцять три;
12	12
сы́нове а҆вга́дѡвы ты́сѧща двѣ́сти два́десѧть два̀,	синів Азгада тисяча двісті двадцять два;
13	13
сы́нове а҆дѡнїка́мѡвы ше́сть сѡ́тъ шестьдесѧ́тъ ше́сть,	синів Адоникама шістсот шістдесят шість;
14	14
сы́нове вагꙋ́євы двѣ̀ ты́сѧщы пѧтьдесѧ́тъ ше́сть,	синів Бигвая дві тисячі п’ятдесят шість;
15	15
сы́нове а҆́дины четы́риста пѧтьдесѧ́тъ четы́ри,	синів Адина чотириста п’ятдесят чотири;
16	16
сы́нове а҆ти́рѡвы, и҆̀же бѧ́хꙋ ѿ є҆зекі́и, де́вѧтьдесѧтъ ѻ҆́смь,	синів Атера, з дому Єзекії, дев’яносто вісім;
17	17
сы́нове вассꙋ́євы три́ста два́десѧть трѝ,	синів Бецая триста двадцять три;
18	18
сы́нове і҆ѡра́вѡвы сто̀ двана́десѧть,	синів Іори сто дванадцять;
19	19
сы́нове а҆сꙋ̑мли двѣ́сти два́десѧть трѝ,	синів Хашума двісті двадцять три;
20	20
сы́нове гаве́рѡвы де́вѧтьдесѧтъ пѧ́ть,	синів Гиббара дев’яносто п’ять;
21	21
сы́нове веѳлає́мли сто̀ два́десѧть трѝ,	уродженців Вифлеєма сто двадцять три;
22	22
сы́нове нетѡфа́євы пѧтьдесѧ́тъ ше́сть,	жителів Нетофи п’ятдесят шість;
23	23
сы́нове а҆наѳѡ́ѳѡвы сто̀ два́десѧть ѻ҆́смь,	жителів Анафофа сто двадцять вісім;
24	24
сы́нове а҆змѡ́ѳѡвы четы́редесѧть трѝ,	уродженців Азмавефа сорок два;
25	25
сы́нове карїаѳїарі̑мли, хафїра̀ и҆ вирѡ́ѳъ, се́дмь сѡ́тъ четы́редесѧть трѝ,	уродженців Кириаф-Іарима, Кефири і Беєрофа сімсот сорок три;
26	26
сы́нове ѿ ра́мы и҆ гаваѝ ше́сть сѡ́тъ два́десѧть є҆ди́нъ,	уродженців Рами і Геви шістсот двадцять один;
27	27
мꙋже́й махма́скихъ сто̀ два́десѧть два̀,	жителів Михмаса сто двадцять два;
28	28
мꙋже́й веѳи́лскихъ и҆ га́йскихъ четы́реста два́десѧть трѝ,	жителів Вефиля і Гая двісті двадцять три;
29	29
сы́нове ѿ навы̀ пѧтьдесѧ́тъ два̀,	уродженців Нево п’ятдесят два;
30	30
сы́нове магеві́сѡвы сто̀ пѧтьдесѧ́тъ ше́сть,	уродженців Магбиша сто п’ятдесят шість;
31	31
сы́нове и҆лама́рѡвы ты́сѧща двѣ́сти пѧтьдесѧ́тъ четы́ри,	синів іншого Елама тисяча двісті п’ятдесят чотири;
32	32
сы́нове и҆ра̑мли три́ста два́десѧть,	синів Харима триста двадцять;
33	33
сы́нове лѷддѡ́нѡвы, лодаді́дѡвы и҆ ѡ҆́нѡвы се́дмь сѡ́тъ два́десѧть пѧ́ть,	уродженців Лидди, Хадида й Оно сімсот двадцять п’ять;
34	34
сы́нове і҆ерїхѡ̑ни три́ста четы́редесѧть пѧ́ть,	уродженців Єрихона триста сорок п’ять;
35	35
сы́нове сеннаа́євы трѝ ты́сѧщы ше́сть сѡ́тъ три́десѧть.	уродженців Сенаї три тисячі шістсот тридцять.
36	36
Свѧще́нницы же: сы́нове і҆едꙋ́євы въ домꙋ̀ і҆исꙋ́евѣ де́вѧть сѡ́тъ се́дмьдесѧтъ трѝ,	Священиків: синів Ієдаії, з дому Ісусового, дев’ятсот сімдесят три;
37	37
сы́нове є҆мми́рѡвы ты́сѧща пѧтьдесѧ́тъ два̀,	синів Іммера тисяча п’ятдесят два;
38	38
сы́нове фассꙋ́рѡвы ты́сѧща двѣ́сти четы́редесѧть се́дмь,	синів Пашхура тисяча двісті сорок сім;
39	39
сы́нове и҆рє́мли ты́сѧща седмьна́десѧть.	синів Харима тисяча сімнадцять.
40	40
Леѵі́ти же сы́нове і҆исꙋ́євы и҆ кадмїи̑ли ѿ сынѡ́въ ѡ҆дꙋі́евыхъ се́дмьдесѧтъ четы́ри.	Левитів: синів Ісуса і Кадмиїла, із синів Годавії, сімдесят чотири;
41	41
Пѣвцы́ же сы́нове а҆са́фѡвы сто̀ два́десѧть ѻ҆́смь.	співців: синів Асафа сто двадцять вісім;
42	42
Сы́нове две́рникѡвъ: сы́нове селлꙋ̑мли, сы́нове а҆ти́рѡы, сы́нове телмѡ́нѡвы, сы́нове а҆кꙋ́вѡвы, сы́нове а҆ті́тѡвы, сы́нове сѡваі́євы, всѣ́хъ сто̀ три́десѧть де́вѧть.	синів воротарів: сини Шаллума, сини Атера, сини Талмона, сини Аккува, сини Хатити, сини Шовая, — всього сто тридцять дев’ять.
43	43
Наѳїне́є: сы́нове сꙋа̑вли, сы́нове сꙋфа́тѡвы, сы́нове тавваѡ̑ѳли,	Нефинеїв: сини Цихи, сини Хасуфи, сини Таббаофа,
44	44
сы́нове кира́сѡвы, сы́нове сїрса̑вли, сы́нове фадѡ̑нины,	сини Кероса, сини Сиаги, сини Фадона,
45	45
сы́нове лава́нѡвы, сы́нове а҆га́вѡвы, сы́нове а҆кꙋ́вѡвы,	сини Лебани, сини Хагаби, сини Аккува,
46	46
сы́нове а҆га́вѡвы, сы́нове селамі̑ины, сы́нове а҆на́нѡвы,	сини Хагава, сини Шамлая, сини Ханана,
47	47
сы́нове гедди̑лины, сы́нове гаа́рѡвы, сы́нове раїа́євы,	сини Гиддела, сини Гахара, сини Реаії,
48	48
сы́нове расѡ́нѡвы, сы́нове некѡ́дѡвы, сы́нове газє́мли,	сини Рецина, сини Некоди, сини Газзама,
49	49
сы́нове а҆зѡ́кѡвы, сы́нове фасі́євы, сы́нове расі̑ины,	сини Уззи, сини Пасеаха, сини Бесая,
50	50
сы́нове а҆сена́євы, сы́нове мꙋнни́нѡвы, сы́нове нефꙋсі̑мли,	сини Асни, сини Меунима, сини Нефисима,
51	51
сы́нове ваквꙋ́кѡвы, сы́нове а҆кꙋфа́євы, сы́нове а҆нꙋ́рѡвы,	сини Бакбука, сини Хакуфи, сини Хархура,
52	52
сы́нове васалѡ́ѳѡвы, сы́нове мїда́нѡвы, сы́нове а҆рса́нѡвы,	сини Бацлуфа, сини Мехиди, сини Харші,
53	53
сы́нове варко́сѡвы, сы́нове сїса̑рины, сы́нове ѳема̑вли,	сини Баркоса, сини Сисри, сини Фамаха,
54	54
сы́нове наѳі́євы, сы́нове а҆ті́фѡвы.	сини Нециаха, сини Хатифи;
55	55
Сы́нове слꙋ́гъ соломѡ́новыхъ: сы́нове сѡта́євы, сы́нове сефи̑рины, сы́нове фадꙋ́рѡвы,	сини рабів Соломонових: сини Сотая, сини Гассоферефа, сини Феруди,
56	56
сы́нове і҆еала́євы, сы́нове деркѡ́нѡвы, сы́нове гедди̑лины,	сини Іаали, сини Даркона, сини Гиддела,
57	57
сы́нове сафаті́євы, сы́нове а҆тті́лєвы, сы́нове фахера́ѳѡвы, сы́нове а҆севѡі̑мли, сы́нове и҆ме́євы:	сини Сефатії, сини Хаттила, сини Похереф-Гаццебаїма, сини Амія, —
58	58
всѝ наѳані́мѡвы и҆ сы́нове слꙋ́гъ соломѡ́новыхъ три́ста де́вѧтьдесѧтъ два̀.	усього — нефинеїв і синів рабів Соломонових триста дев’яносто два.
59	59
И҆ сі́и, и҆̀же восхожда́хꙋ ѿ ѳелмеле́ха, ѳелариса̀, херꙋ́въ, и҆да́нъ, є҆мми́ръ, и҆ не мого́ша сказа́ти до́мꙋ ѻ҆те́чества своегѡ̀ и҆ сѣ́мене своегѡ̀, ѿ і҆и҃лѧ ли бы́ша:	І ось ті, що вийшли з Тел-Мелаха, Тел-Харши, Херуб-Аддан-Іммера, які не могли показати про покоління своє і про плем’я своє — чи від Ізраїля вони:
60	60
сы́нове далаі́євы, сы́нове тѡві́євы, сы́нове некѡда́євы, ше́сть сѡ́тъ пѧтьдесѧ́тъ два̀:	сини Делаї, сини Товії, сини Некоди, шістсот п’ятдесят два.
61	61
и҆ ѿ сынѡ́въ свѧще́нническихъ сы́нове ѻ҆ваі́євы, сы́нове а҆ккꙋ́сѡвы, сы́нове верзелла́євы, и҆́же поѧ̀ ѿ дще́рей верзелла́а галааді́тина женꙋ̀ и҆ нарече́сѧ и҆́менемъ и҆́хъ:	І з синів священичих: сини Хабаї, сини Гаккоца, сини Верзеллія, який узяв дружину з дочок Верзеллія галаадитянина і став називатися ім’ям їх.
62	62
ті́и и҆ска́ша писа́нїѧ ро́дꙋ своемꙋ̀ и҆ не ѡ҆брѣто́ша, и҆ и҆згна́ни сꙋ́ть ѿ свѧще́нства.	Вони шукали запису свого родоводу, і не знайшлося його, а тому виключені зі священства.
63	63
И҆ речѐ а҆ѳерсаѳа̀ и҆̀мъ, да не ꙗ҆дѧ́тъ ѿ ст҃а́гѡ ст҃ы́хъ, до́ндеже воста́нетъ свѧще́нникъ со и҆з̾ѧвле́нїемъ и҆ и҆́стиною.	І Тиршафа сказав їм, щоб вони не їли великої святині, доки не постане священик з уримом і тумимом.
64	64
Все́ же мно́жество кꙋ́пнѡ ꙗ҆́кѡ четы́ри тмы̑ двѣ̀ ты́сѧщы три́ста шестьдесѧ́тъ,	Уся громада разом складалася із сорока двох тисяч трьохсот шістдесяти чоловік,
65	65
кромѣ̀ рабѡ́въ и҆́хъ и҆ рабы́нь и҆́хъ, си́хъ се́дмь ты́сѧщъ три́ста три́десѧть се́дмь: и҆ сі́и пѣвцы̀ и҆ пѣвни̑цы двѣ́сти.	крім рабів їхніх і рабинь їхніх, яких було сім тисяч триста тридцять сім; і при них співців і співачок двісті.
66	66
Ко́ней и҆́хъ се́дмь сѡ́тъ три́десѧть ше́сть, мскѡ́въ и҆́хъ двѣ́сти четы́редесѧть пѧ́ть,	Коней у них сімсот тридцять шість, мулів у них двісті сорок п’ять;
67	67
велблю́дѡвъ и҆́хъ четы́реста три́десѧть пѧ́ть, ѻ҆слѡ́въ и҆́хъ ше́сть ты́сѧщъ се́дмь сѡ́тъ два́десѧть.	верблюдів у них чотириста тридцять п’ять, ослів шість тисяч сімсот двадцять.
68	68
И҆ ѿ кнѧзе́й ѻ҆те́чествъ, є҆гда̀ вхожда́хꙋ ті́и въ це́рковь гдⷭ҇ню, ꙗ҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, доброво́льнѡ принесо́ша въ до́мъ бж҃їй, поста́вити є҆го̀ на ѡ҆снова́нїи є҆гѡ̀:	Із глав поколінь деякі, прийшовши до дому Господнього, що в Єрусалимі, добровільно жертвували на дім Божий, щоб відновити його на основі його.
69	69
по си́лѣ свое́й да́ша въ росхо́дъ дѣ́ла, зла́та дра́хмъ шестьдесѧ́тъ ты́сѧщъ и҆ ты́сѧщꙋ, и҆ сребра̀ мна̑съ пѧ́ть ты́сѧщъ, и҆ ѡ҆дѣѧ́нїй свѧще́нническихъ сто̀.	За достатком своїм, вони дали в скарбницю на виконання робіт шістдесят одну тисячу драхм золота і п’ять тисяч мін срібла і сто священичих одеж.
70	70
И҆ сѣдо́ша свѧще́нницы и҆ леѵі́ти, и҆ и҆̀же ѿ люді́й, и҆ пѣвцы̀ и҆ двє́рницы и҆ наѳїні́млѧне во градѣ́хъ свои́хъ, и҆ ве́сь і҆и҃ль во градѣ́хъ свои́хъ.	І стали жити священики і левити, і народ і співці, і воротарі і нефинеї в містах своїх, і весь Ізраїль у містах своїх.
Глава́ г҃	Глава 3

1	1
Прише́дшꙋ же мцⷭ҇ꙋ седмо́мꙋ, и҆ бѧ́хꙋ сы́нове і҆и҃лєвы во градѣ́хъ свои́хъ, и҆ собра́шасѧ лю́дїе а҆́ки человѣ̑къ є҆ди́нъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ.	Коли настав сьомий місяць, і сини Ізраїлеві вже були в містах, тоді зібрався народ, як одна людина, в Єрусалимі.
2	2
И҆ воста̀ і҆исꙋ́съ сы́нъ і҆ѡседе́ковъ и҆ бра́тїѧ є҆гѡ̀ свѧще́нницы, и҆ зорова́вель сы́нъ салаѳїи́левъ и҆ бра́тїѧ є҆гѡ̀, и҆ созда́ша ѻ҆лта́рь бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ, да принесꙋ́тъ на не́мъ всесожжє́нїѧ, ꙗ҆́коже пи́сано є҆́сть въ зако́нѣ мѡѷсе́а человѣ́ка бж҃їѧ.	І встав Ісус, син Іоседеків, і брати його священики, і Зоровавель, син Салафиїлів, і брати його, і спорудили вони жертовник Богові Ізраїлевому, щоб підносити на ньому всепалення, як написано в законі Мойсея, чоловіка Божого.
3	3
И҆ оу҆гото́ваша ѻ҆лта́рь на ѡ҆снова́нїи є҆гѡ̀, поне́же стра́хъ бѣ̀ на ни́хъ ѿ люді́й земны́хъ, и҆ вознесо́ша на то́мъ всесожже́нїе гдⷭ҇еви оу҆́трѡ и҆ въ ве́черъ:	І поставили жертовник на основі його, тому що вони були в страху від іноземних народів; і стали возносити на ньому всепалення Господу, всепалення ранкові і вечірні.
4	4
и҆ сотвори́ша пра́здникъ кꙋ́щей, ꙗ҆́коже пи́сано, и҆ всесожжє́нїѧ на всѧ́къ де́нь число́мъ по повелѣ́нїю, дѣ́ло днѐ въ де́нь сво́й:	І звершили свято кущів, як написано, із щоденним всепаленням у визначеній кількості, за уставом кожного дня.
5	5
и҆ посе́мъ всесожжє́нїѧ непреста̑ннаѧ и҆ въ новомчⷭ҇їѧ и҆ во всѧ̑ пра́здники гдⷭ҇еви ѡ҆свѧщє́нныѧ, и҆ ѡ҆ всѧ́цѣмъ доброво́льнѡ приносѧ́щемъ со оу҆се́рдїемъ гдⷭ҇еви.	І після того звершували всепалення постійне, і в новомісяччя, і в усі свята, присвячені Господу, і добровільне приношення Господу від усякого, хто мав ревність.
6	6
Ѿ пе́рвагѡ днѐ мцⷭ҇а седма́гѡ нача́ша возноси́ти всесожжє́нїѧ гдⷭ҇еви, до́мъ же гдⷭ҇ень не бѣ̀ є҆щѐ ѡ҆снова́нъ.	З першого ж дня сьомого місяця почали возносити всепалення Господу. А храму Господньому ще не була покладена основа.
7	7
И҆ вда́ша пѣ̑нѧзи каменосѣ́чцємъ и҆ древодѣ́лємъ, пи́щꙋ же и҆ питїѐ и҆ є҆ле́й сїдѡ́нѧнѡмъ и҆ тѵ́рѧнѡмъ, да принесꙋ́тъ древа̀ ке́дрѡва ѿ лїва́на къ мо́рю і҆оппі́йскомꙋ, ꙗ҆́коже соизво́ли кѵ́ръ ца́рь пе́рсскїй ѡ҆ ни́хъ.	І стали видавати срібло каменотесам і теслярам, і їжу і питво й олію сидонянам і тирянам, щоб вони доставляли кедровий ліс з Ливану морем в Яфу, з дозволу їм Кира, царя Перського.
8	8
И҆ въ лѣ́то второ́е, внегда̀ прїитѝ и҆̀мъ къ до́мꙋ бж҃їю во і҆ерⷭ҇ли́мъ, мцⷭ҇а втора́гѡ нача̀ зорова́вель сы́нъ салаѳїи́левъ и҆ і҆исꙋ́съ сы́нъ і҆ѡседе́ковъ, и҆ про́чїи ѿ бра́тїи и҆́хъ свѧще́нницы и҆ леѵі́ти, и҆ всѝ, и҆̀же прїидо́ша ѿ плѣне́нїѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ поста́виша леѵі́тѡвъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше над̾ творѧ́щими дѣла̀ во хра́мѣ гдⷭ҇ни.	На другий рік після приходу свого до дому Божого в Єрусалим, у другий місяць Зоровавель, син Салафиїлів, і Ісус, син Іоседеків, та інші брати їхні, священики і левити, й усі, хто прийшов з полону в Єрусалим, поклали початок і поставили левитів від двадцяти років і вище для нагляду за роботами дому Господнього.
9	9
И҆ ста̀ і҆исꙋ́съ и҆ сы́нове є҆гѡ̀ и҆ бра́тїѧ є҆гѡ̀, кадои́лъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀, сы́нове і҆ꙋ̑дины, ꙗ҆́коже мꙋ́жъ є҆ди́нъ да є҆динодꙋ́шнѡ настоѧ́тъ над̾ творѧ́щими дѣла̀ въ домꙋ̀ бж҃їи, сы́нове и҆нада́дѡвы, сы́нове и҆́хъ и҆ бра́тїѧ и҆́хъ леѵі́ти.	І стали Ісус, сини його і брати його, Кадмиїл і сини його, сини Іуди, як одна людина, для нагляду за виконавцями робіт у домі Божому, а також і сини Хенадада, сини їхні і брати їхні левити.
10	10
И҆ ѡ҆снова̀ша созида́юще до́мъ гдⷭ҇ень: и҆ ста́ша свѧще́нницы во оу҆краше́нїи свое́мъ со трꙋба́ми, и҆ леѵі́ти сы́нове а҆са́фѡвы, въ кѷмва́лѣхъ да хва́лѧтъ гдⷭ҇а, по оу҆ста́вꙋ даві́да царѧ̀ і҆и҃лева:	Коли будівельники поклали підвалини храму Господнього, тоді поставили священиків в одязі їхньому з трубами і левитів, синів Асафових, з кимвалами, щоб славити Господа за уставом Давида, царя Ізраїлевого.
11	11
и҆ вопїѧ́хꙋ въ пѣ́снехъ и҆ и҆сповѣ́данїи гдⷭ҇еви, ꙗ҆́кѡ бл҃гъ, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀ над̾ і҆и҃лемъ: и҆ всѝ лю́дїе возглаша́хꙋ гла́сомъ вели́кимъ хвале́нїе гдⷭ҇ꙋ при ѡ҆снова́нїи до́мꙋ гдⷭ҇нѧ.	І почали вони поперемінно співати: «хваліте» і: «славте Господа», «бо — благий, бо повіки милість Його до Ізраїля». І весь народ викликував голосно, славлячи Господа за те, що покладено основу дому Господнього.
12	12
И҆ мно́зи ѿ свѧще́нникѡвъ и҆ леѵі̑тъ, и҆ кнѧ̑зи ѻ҆те́чествъ и҆ старѣ̑йшины, и҆̀же ви́дѣша до́мъ пре́жднїй на ѡ҆снова́нїи свое́мъ, и҆ се́й до́мъ пред̾ ѻ҆чесы̀ свои́ми, пла́кахꙋ гла́сомъ ве́лїимъ: и҆ наро́дъ возглаша́ющь, въ весе́лїи возвыша́хꙋ:	Втім, багато хто зі священиків і левитів і глав поколінь, старі, які бачили попередній храм, під час заснування цього храму перед очима їхніми, плакали голосно, але багато хто і викликували з радости гучномовно.
13	13
и҆ не можа́хꙋ лю́дїе позна́ти гла́са восклица́нїѧ веселѧ́щихсѧ ѿ гласѡ́въ пла́ча наро́днагѡ, поне́же лю́дїе восклица́хꙋ гла́сомъ вели́кимъ, и҆ гла́съ вели́къ слы́шашесѧ и҆здале́ча.	І не міг народ відрізнити вигуків радости від криків плачу народного, тому що народ викликував голосно, і голос чути було далеко.
Глава́ д҃	Глава 4

1	1
И҆ оу҆слы́шаша вразѝ і҆ꙋ̑дины и҆ венїамі̑ни, ꙗ҆́кѡ сы́нове преселе́нїѧ созида́ютъ це́рковь гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ,	І почули вороги Іуди і Веніаміна, що ті, хто повернувся з полону, будують храм Господу Богу Ізраїлевому;
2	2
и҆ пристꙋпи́ша къ зорова́велю и҆ ко кнѧзє́мъ ѻ҆те́чествъ и҆ реко́ша и҆̀мъ: сози́ждемъ съ ва́ми, поне́же, ꙗ҆́коже и҆ вы̀, и҆́щемъ бг҃а ва́шего и҆ є҆мꙋ̀ мы̀ жре́мъ же́ртвꙋ ѿ дні́й а҆сарада́на царѧ̀ а҆ссꙋ́рска приве́дшагѡ ны сѣ́мѡ.	і прийшли вони до Зоровавеля і до глав поколінь, і сказали їм: будемо і ми будувати з вами, тому що ми, як і ви, прибігаємо до Бога вашого, і Йому приносимо жертви від днів Асардана, царя Сирійського, який перевів нас сюди.
3	3
И҆ речѐ и҆̀мъ зорова́вель и҆ і҆исꙋ́съ и҆ про́чїи кнѧ̑зи ѻ҆те́чествъ і҆и҃левыхъ: нѣ́сть на́мъ и҆ ва́мъ созда́ти до́мъ бг҃ꙋ на́шемꙋ, поне́же мы̀ са́ми ѡ҆со́бнѡ сози́ждемъ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ на́шемꙋ, ꙗ҆́коже повелѣ̀ на́мъ кѵ́ръ ца́рь пе́рсскїй.	І сказали їм Зоровавель і Ісус та інші глави поколінь ізраїльських: не будувати вам разом з нами дім нашому Богу; ми одні будемо будувати дім Господу, Богу Ізраїлевому, як повелів нам цар Кир, цар Перський.
4	4
И҆ бы́ша лю́дїе землѝ (тоѧ̀) ѡ҆слаблѧ́юще рꙋ́ки люді́й і҆ꙋде́йскїхъ, и҆ препина́хꙋ и҆̀мъ въ созида́нїи,	І став народ землі тієї ослаблювати руки народу юдейського і перешкоджати йому в будівлі;
5	5
и҆ наима́хꙋ на ни́хъ совѣ́тникѡвъ, да разорѧ́тъ совѣ́тъ и҆́хъ, во всѧ̑ дни̑ кѵ́ра царѧ̀ пе́рсскагѡ и҆ да́же до ца́рства да́рїа царѧ̀ пе́рсскагѡ.	і підкуповували проти них радників, щоб зруйнувати намір їхній, в усі дні Кира, царя Перського, і до царювання Дарія, царя Перського.
6	6
Въ ца́рство же а҆ссꙋи́ра, (и҆́же є҆́сть а҆ртаѯе́рѯъ,) въ нача́лѣ ца́рства є҆гѡ̀, написа́ша сви́токъ на живꙋ́щихъ во і҆ꙋде́и и҆ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ.	А в царювання Ахашвероша, на початку царювання його, написали звинувачення на жителів Юдеї та Єрусалима.
7	7
И҆ во дни̑ а҆рѳасаѳа́на написа̀ въ ми́рѣ мїѳрїда́тъ и҆ тавеи́лъ со про́чими сослꙋжи́тєли ко а҆ртаѯе́рѯꙋ царю̀ пе́рсскомꙋ: написа̀ писмоно́сецъ писа́нїе сѵ́рскимъ ѧ҆зы́комъ и҆ претолко́вано.	І в дні Артаксеркса писали Бишлам, Мифредат, Табеєл та інші товариші їхні до Артаксеркса, царя Перського. Лист же написаний був літерами сирійськими і сирійською мовою.
8	8
Реꙋ́мъ валтаа́мъ и҆ самѱа̀ книго́чїй написа́ста посла́нїе є҆ди́но на і҆ерⷭ҇ли́мъ ко а҆ртаѯе́рѯꙋ царю̀:	Рехум радник і Шимшай писар писали один лист проти Єрусалима до царя Артаксеркса такий:
9	9
та́кѡ сꙋди́лъ реꙋ́мъ валтаа́мъ и҆ самѱа̀ книго́чїй и҆ про́чїи сослꙋжи́телїе на́ши, дїне́є, а҆фарсаѳахе́є, тарфале́є, а҆рфасе́є, а҆рхѷе́є, вавѷлѡ́нѧне, сꙋсанахе́є, саве́є, є҆лами́те	Тоді-то. Рехум радник і Шимшай писар та інші товариші їхні, — динеї й афарсафхеї, тарпелеї, апарси, арех’яни, вавилоняни, сусанці, даги, еламитяни,
10	10
и҆ про́чїи ѿ ꙗ҆зы̑къ, и҆̀хже преведѐ а҆ссенафа́ръ вели́кїй и҆ пресла́вный и҆ вселѝ и҆̀хъ во градѣ́хъ самарі́йскихъ и҆ про́чихъ ѡ҆б̾ ѡ҆́нъ по́лъ рѣкѝ.	та інші народи, яких переселив Аснафар [Сеннахирим] великий і славний і оселив у містах самарійських і в інших містах за рікою, та інше.
11	11
Сїѐ є҆́сть сказа́нїе посла́нїѧ, є҆́же посла́ша къ немꙋ̀, ко а҆ртаѯе́рѯꙋ царю̀: рабѝ твоѝ, мꙋ́жїе, и҆̀же за рѣко́ю:	І ось список з листа, який послали до нього: Царю Артаксерксу — раби твої, люди, які живуть за рікою, та інше.
12	12
вѣ́домо да бꙋ́детъ царю̀, ꙗ҆́кѡ і҆ꙋде́є, и҆̀же взыдо́ша ѿ тебє̀ къ на́мъ, прїидо́ша во і҆ерⷭ҇ли́мъ гра́дъ ѿстꙋ́пный и҆ лꙋка́вый, є҆го́же созида́ютъ: и҆ стѣ́ны є҆гѡ̀ состро́єны сꙋ́ть, и҆ ѡ҆снова́нїе є҆гѡ̀ возвы́сиша:	Нехай буде відомо цареві, що юдеї, які вийшли від тебе, прийшли до нас в Єрусалим, будують це бунтівне і негідне місто, і стіни роблять, і основи їх уже відновили.
13	13
нн҃ѣ оу҆̀бо вѣ́домо да бꙋ́детъ царю̀, ꙗ҆́кѡ, а҆́ще гра́дъ се́й со́зданъ бꙋ́детъ, и҆ стѣ́ны є҆гѡ̀ соверша́тсѧ, да̑ни не бꙋ́дꙋтъ тебѣ̀, нижѐ (лѣ́тнѧгѡ воздаѧ́нїѧ) дадꙋ́тъ: и҆ сїѐ царє́мъ ѕло̀ твори́тъ,	Нехай буде ж відомо цареві, що коли це місто буде побудоване і стіни відновлені, то ні данини, ні податку, ні мита не будуть давати, і царській скарбниці буде зроблений збиток.
14	14
и҆ посрамоще́нїѧ царе́ва не лѣ́ть на́мъ ви́дѣти: сегѡ̀ ра́ди посла́хомъ и҆ возвѣсти́хомъ царю̀,	Тому що ми їмо сіль від палацу царського, і збиток для царя не можемо бачити, тому ми посилаємо донесення цареві:
15	15
да разсмо́трено бꙋ́детъ въ кни́зѣ памѧтопи́снѣй ѻ҆тцє́въ твои́хъ, и҆ ѡ҆брѧ́щеши въ кни́зѣ памѧтопи́снѣй и҆ позна́еши, ꙗ҆́кѡ гра́дъ ѡ҆́нъ ѿстꙋ́пный є҆́сть и҆ ѡ҆би́дѧщь царе́й и҆ страны̑, и҆ оу҆бѣ̑жища слꙋ́гъ быва́ютъ посредѣ̀ є҆гѡ̀ ѿ дні́й дре́внихъ, сегѡ̀ ра́ди и҆ гра́дъ то́й ѡ҆пꙋстоше́нъ є҆́сть:	нехай пошукають у пам’ятній книзі батьків твоїх, — і знайдеш у книзі пам’ятній, і дізнаєшся, що місто це — місто заколотне і шкідливе для царів і областей, і що відпадіння бували в ньому здавна, за що місто це і спустошене.
16	16
вѣ́домо оу҆̀бо твори́мъ царю̀, ꙗ҆́кѡ, а҆́ще гра́дъ то́й со́зданъ бꙋ́детъ и҆ стѣ́ны є҆гѡ̀ соверша́тсѧ, то̀ не бꙋ́детъ тѝ ми́ра.	Тому ми повідомляємо царя, що коли місто це буде добудоване і стіни його дороблені, то після цього не буде в тебе володіння за рікою.
17	17
И҆ посла̀ ца́рь ко реꙋ́мꙋ валтаа́мꙋ и҆ самѱа́ю книгѡ́чїю и҆ ко про́чымъ сослꙋжи́телємъ и҆́хъ ѡ҆бита́ющымъ въ самарі́и и҆ про́чымъ за рѣко́ю ми́ръ	Цар послав відповідь Рехуму раднику і Шимшаю писарю й іншим товаришам їхнім, які живуть у Самарії та в інших містах зарічних: Мир… та інше.
18	18
и҆ речѐ: писмоно́сецъ, є҆го́же посла́сте къ на́мъ, при́званъ пред̾ менѐ,	Лист, який ви надіслали нам, виразно прочитаний переді мною;
19	19
и҆ ѿ менє̀ повелѣ́но є҆́сть, и҆ соглѧ́дахомъ и҆ ѡ҆брѣто́хомъ, ꙗ҆́кѡ гра́дъ то́й ѿ дні́й дре́внихъ на царе́й возно́ситсѧ, ѿстꙋплє́нїѧ и҆ оу҆бѣ̑жища быва́ютъ въ не́мъ:	і від мене дано повеління, — і розшукували, і знайшли, що місто це здавна повставало проти царів, і відбувалися в ньому заколоти і заворушення,
20	20
и҆ ца́рїе крѣ́пцы бы́ша во і҆ерⷭ҇ли́мѣ и҆ ѡ҆блада́хꙋ все́ю страно́ю, ꙗ҆́же за рѣко́ю, да̑ни же мнѡ́ги и҆ ча́сть дава́шесѧ и҆̀мъ:	і що були в Єрусалимі царі могутні і які володіли всім заріччям, і їм давали данину, податки і мито.
21	21
и҆ нн҃ѣ повели́те мꙋжє́мъ ѡ҆́нымъ преста́ти ѿ дѣ́ла, и҆ гра́дъ ѻ҆́ный да не созида́етсѧ ктомꙋ̀:	Отже, дайте наказ, щоб люди ці перестали працювати, і щоб місто це не будувалося, доки від мене не буде дано повеління.
22	22
ꙗ҆́кѡ да ѿ повелѣ́нїѧ сегѡ̀ ѡ҆па́сни бꙋ́дете нерадѣ́нїе твори́ти ѡ҆ се́мъ, да не когда̀ оу҆мно́житсѧ поги́бель на ѕло̀ царє́мъ.	І будьте обережні, щоб не зробити в цьому недогляду. Для чого допускати розмноження шкідливого на шкоду царям?
23	23
Тогда̀ писмоно́сецъ а҆ртаѯе́рѯа царѧ̀ прочтѐ сви́токъ пред̾ реꙋ́момъ валтаа́момъ и҆ самѱа́емъ книго́чїемъ и҆ сослꙋжи́телми и҆́хъ: и҆ и҆до́ша тща́телнѡ во і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ во і҆ꙋде́ю, и҆ оу҆держа́ша и҆̀хъ мы́шцею си́льною.	Як тільки цей лист царя Артаксеркса був прочитаний перед Рехумом і Шимшаєм писарем і товаришами їхніми, вони негайно пішли в Єрусалим до юдеїв, і сильною озброєною рукою припинили роботу їхню.
24	24
Тогда̀ преста̀ дѣ́ло до́мꙋ бж҃їѧ, є҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ не творѧ́шесѧ да́же до лѣ́та втора́гѡ ца́рства да́рїа царѧ̀ пе́рсскагѡ.	Тоді зупинилася робота при домі Божому, який в Єрусалимі, і зупинка ця тривала до другого року царювання Дарія, царя Перського.
Глава́ є҃	Глава 5

1	1
Прⷪ҇ро́чествова же а҆гге́й прⷪ҇ро́къ и҆ заха́рїа сы́нъ а҆́ддѡвъ прорица́нїе ко і҆ꙋде́ѡмъ, и҆̀же бѧ́хꙋ во і҆ꙋде́и и҆ і҆ерⷭ҇ли́мѣ, во и҆́мѧ бг҃а і҆и҃лева на ни́хъ.	Але пророк Аггей і пророк Захарія, син Адди, говорили юдеям, які в Юдеї та Єрусалимі, пророчі слова в ім’я Бога Ізраїлевого.
2	2
Тогда̀ воста́ста зорова́вель сы́нъ салаѳїи́левъ и҆ і҆исꙋ́съ сы́нъ і҆ѡседе́ковъ и҆ нача́ста зда́ти до́мъ бж҃їй, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: и҆ съ ни́ма прⷪ҇ро́цы бж҃їи помога́юще и҆́ма.	Тоді встали Зоровавель, син Салафиїлів, та Ісус, син Іоседеків, і почали будувати дім Божий в Єрусалимі, і з ними пророки Божі, які підкріплювали їх.
3	3
Въ то̀ вре́мѧ прїи́де къ ни̑мъ ѳаѳана́й кнѧ́зь сꙋ́щїй за рѣко́ю и҆ саѳарвꙋзана́й и҆ сослꙋжи́телїе и҆́хъ, и҆ сїѧ̑ реко́ша и҆̀мъ: кто̀ дадѐ ва́мъ вла́сть созида́ти до́мъ се́й и҆ стѣ́ны сїѧ̑ возставлѧ́ти;	У той час прийшов до них Фафнай, зарічний областеначальник, і Шефар-Бознай і товариші їхні, і так сказали їм: хто дав вам дозвіл будувати дім цей і доробляти стіни ці?
4	4
Тогда̀ сїѧ̑ реко́ша и҆̀мъ: ка̑ѧ сꙋ́ть и҆мена̀ мꙋже́й созида́ющихъ гра́дъ се́й;	Тоді ми сказали їм імена тих людей, що будують цей дім.
5	5
И҆ ѻ҆́чи бж҃їи на плѣне́нїе і҆ꙋ́дино, и҆ не возбрани́ша и҆̀мъ, до́ндеже посла́нїе къ да́рїю ѿнесе́но, и҆ тогда̀ посла́сѧ съ писмоно́сцемъ ѡ҆ се́мъ.	Але око Бога їхнього було над старійшинами юдейськими, і ті не забороняли їм, доки справу не відправили до Дарія, і доки не прийшло рішення у цій справі.
6	6
И҆з̾ѧвле́нїе посла́нїѧ, є҆́же посла̀ ѳаѳана́й кнѧ́зь ѡ҆б̾ ѡ҆́нъ по́лъ рѣкѝ и҆ саѳарвꙋзана́й и҆ сослꙋжи́телїе и҆́хъ а҆фарсахе́є, и҆̀же бѧ́хꙋ за рѣко́ю, да́рїю царю̀:	Ось зміст листа, який послав Фафнай, зарічний областеначальник, і Шефар-Бознай з товаришами своїми — афарсахеями, які за рікою, до царя Дарія.
7	7
словесы̀ посла́ша къ немꙋ̀, и҆ сїѧ̑ пи̑сана въ не́мъ: да́рїю царю̀ ми́ръ всѧ́къ:	В донесенні, яке вони послали до нього, ось що написано: Дарієві царю — всякий мир!
8	8
вѣ́домо да бꙋ́детъ царю̀, ꙗ҆́кѡ ходи́хомъ во і҆ꙋде́йскꙋю странꙋ̀ къ до́мꙋ бг҃а вели́кагѡ, и҆ то́й созида́етсѧ ка́менїемъ и҆збра́ннымъ, и҆ древа̀ ста́вѧтсѧ въ стѣна́хъ, дѣ́ло же то̀ со тща́нїемъ стро́итсѧ и҆ благопоспѣша́етсѧ въ рꙋка́хъ и҆́хъ:	Нехай буде відомо цареві, що ми ходили в Юдейську область, до дому Бога великого; і будується він з великих каменів, і дерево вкладається в стіни; і робота ця виконується швидко і з успіхом йде в руках їхніх.
9	9
тогда̀ вопроси́хомъ старѣ́йшинъ тѣ́хъ и҆ та́кѡ реко́хомъ и҆̀мъ: кто̀ дадѐ ва́мъ вла́сть до́мъ се́й созида́ти и҆ стѣ́ны сїѧ̑ возставлѧ́ти;	Тоді ми запитали у старійшин тих і так сказали їм: хто дав вам дозвіл будувати дім цей і стіни ці доробляти?
10	10
и҆ ѡ҆ и҆́менѣхъ и҆́хъ вопроси́хомъ и҆̀хъ, да возвѣсти́мъ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ да напи́шемъ тебѣ̀ и҆мена̀ мꙋже́й, и҆̀же сꙋ́ть нача̑лницы и҆́хъ:	І крім того, ми запитали їх про імена їхні, щоб дати знати тобі й написати імена тих людей, які є головними у них.
11	11
и҆ сицєва̀ словеса̀ ѿвѣща́ша на́мъ глаго́люще: мы̀ є҆смы̀ рабѝ бг҃а нб҃сѐ и҆ землѝ, и҆ созида́емъ до́мъ, и҆́же бы́сть оу҆стро́енъ пре́жде сегѡ̀ за лѣ̑та мнѡ́га, и҆ ца́рь і҆и҃левъ вели́кїй созда̀ є҆го̀ и҆ совершѝ є҆го̀ и҆̀мъ:	І вони відповіли нам такими словами: ми раби Бога неба і землі і будуємо дім, який був побудований за багато років раніше цього, — і великий цар у Ізраїля будував його і довершив його.
12	12
є҆гда́ же прогнѣ́ваша ѻ҆тцы̀ на́ши бг҃а нбⷭ҇наго, предадѐ и҆̀хъ въ рꙋ́ки навꙋходоно́сора царѧ̀ вавѷлѡ́нскагѡ халде́анина, и҆ до́мъ се́й разорѝ и҆ лю́ди преведѐ въ вавѷлѡ́нъ:	Коли ж батьки наші прогнівили Бога небесного, Він віддав їх у руку Навуходоносора, царя Вавилонського, халдеянина; і дім цей він зруйнував, і народ переселив у Вавилон.
13	13
но въ лѣ́то пе́рвое кѵ́ра царѧ̀, кѵ́ръ ца́рь вавѷлѡ́нскїй поста́ви повелѣ́нїе, да до́мъ бж҃їй се́й сози́ждетсѧ,	Але в перший рік Кира, царя Вавилонського, цар Кир дав дозвіл побудувати цей дім Божий;
14	14
и҆ сосꙋ́ды до́мꙋ бж҃їѧ златы̑ѧ и҆ срє́брѧныѧ, ꙗ҆̀же навꙋходоно́соръ взѧ̀ и҆з̾ до́мꙋ, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ ѿнесѐ ѧ҆̀ въ хра́мъ вавѷлѡ́нскїй, и҆знесѐ ты̑ѧ кѵ́ръ ца́рь ѿ хра́ма вавѷлѡ́нскагѡ и҆ дадѐ и҆̀хъ саванаса́рꙋ храни́телю, и҆́же над̾ сокро́вищемъ,	та й сосуди дому Божого, золоті і срібні, які Навуходоносор виніс із храму Єрусалимського і відніс у храм Вавилонський, — виніс Кир цар із храму Вавилонського; і віддав їх на ім’я Шешбацару, якого він призначив областеначальником,
15	15
и҆ речѐ є҆мꙋ̀: всѧ̑ сосꙋ́ды сїѧ̑ возмѝ и҆ и҆дѝ, и҆ поста́ви и҆̀хъ въ домꙋ̀, и҆́же є҆́сть во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, на мѣ́сто и҆́хъ:	і сказав йому: візьми ці сосуди, піди і віднеси їх у храм Єрусалимський, і нехай дім Божий будується на своєму місці.
16	16
тогда̀ саванаса́ръ то́й прїи́де и҆ поста́ви ѡ҆снова́нїе до́мꙋ бж҃їѧ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ ѿ тогѡ̀ вре́мене да́же донн҃ѣ созида́етсѧ, и҆ є҆щѐ не соверше́нъ є҆́сть:	Тоді Шешбацар той прийшов, поклав основи дому Божого в Єрусалимі; і з тих пір до цього часу він будується, і ще не закінчений.
17	17
и҆ нн҃ѣ а҆́ще (ви́дитсѧ) царю̀ бла́го, да посмотри́тъ въ домꙋ̀ сокро́вища царѧ̀ вавѷлѡ́нскагѡ, да оу҆вѣ́си, ꙗ҆́кѡ ѿ царѧ̀ кѵ́ра бы́сть повелѣ́нїе созида́ти до́мъ бж҃їй се́й, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ оу҆вѣ́давъ ѡ҆ се́мъ ца́рь да по́слетъ къ на́мъ.	Отже, якщо царю благоугодно, нехай пошукають у домі царських скарбів, там у Вавилоні, чи дійсно царем Киром дано дозвіл будувати цей дім Божий в Єрусалимі, і царську волю про це нехай надішлють до нас.
Глава́ ѕ҃	Глава 6

1	1
Тогда̀ да́рїй ца́рь повелѣ̀, и҆ и҆ска́ша во книгохрани́телницахъ, и҆дѣ́же сокрѡ́вище лежи́тъ въ вавѷлѡ́нѣ.	Тоді цар Дарій дав повеління, і розшукали у Вавилоні в книгосховищі, куди складали скарби.
2	2
И҆ ѡ҆брѣ́тесѧ во а҆ма́ѳѣ гра́дѣ миді́йстѣмъ въ пала́тѣ глави́зна є҆ди́на, и҆ сїѐ пи́сано бѣ̀ въ не́й на па́мѧть:	І знайдений в Екбатані в палаці, який в області Мідії, один сувій, і в ньому написано так: «Для пам’яті:
3	3
въ лѣ́то пе́рвое кѵ́ра царѧ̀, кѵ́ръ ца́рь ца́рь повелѣ̀ ѡ҆ до́мѣ бж҃їи, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: до́мъ да сози́ждетсѧ, и҆ мѣ́сто, и҆дѣ́же жрꙋ́тъ жє́ртвы: и҆ положѝ мѣ́рꙋ высоты̀ лакѡ́тъ шестьдесѧ́тъ, широта̀ є҆гѡ̀ лакѡ́тъ шестьдесѧ́тъ:	в перший рік царя Кира, цар Кир дав повеління про дім Божий в Єрусалимі: нехай будується дім на тому місці, де приносять жертви, і нехай будуть покладені міцні основи для нього; висота його в шістдесят ліктів, ширина його в шістдесят ліктів;
4	4
и҆ стѣ́ны ка́мєнныѧ твє́рдыѧ трѝ, и҆ стѣна̀ древѧ́наѧ є҆ди́на, и҆ждиве́нїе же ѿ до́мꙋ царе́ва да да́стсѧ:	рядів з каменів великих три, і ряд з дерева один; витрати ж нехай видаються з царського дому.
5	5
и҆ сосꙋ́ди до́мꙋ бж҃їѧ златі́и и҆ сре́брѧнїи, и҆̀хже навꙋходоно́соръ взѧ̀ ѿ до́мꙋ, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ пренесѐ и҆̀хъ въ вавѷлѡ́нъ, да ѿдадꙋ́тсѧ и҆ внесꙋ́тсѧ въ до́мъ, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, на мѣ́сто, и҆дѣ́же и҆ поста́влени бѧ́хꙋ въ домꙋ̀ бж҃їи:	Та й сосуди дому Божого, золоті і срібні, які Навуходоносор виніс із храму Єрусалимського і відніс у Вавилон, нехай повернуться і підуть у храм Єрусалимський, кожен на своє місце, і будуть розміщені в домі Божому.
6	6
нн҃ѣ оу҆̀бо дади́те, кнѧ́зїе сꙋ́щїи за рѣко́ю, саѳарвꙋзана́й и҆ сослꙋжи́телїе и҆́хъ а҆фарсахе́є, и҆̀же за рѣко́ю, дале́че ѿиди́те ѿтꙋ́дꙋ:	Отже, Фафнай, зарічний областеначальник, і Шефар-Бознай, з товаришами вашими афарсахеями, які за рікою, — відійдіть звідти.
7	7
нн҃ѣ ѡ҆ста́вите дѣ́ло до́мꙋ бж҃їѧ: кнѧ́зїе і҆ꙋде́йстїи и҆ старѣ̑йшины и҆́хъ до́мъ бж҃їй то́й да созида́ютъ на мѣ́стѣ свое́мъ:	Не зупиняйте роботи при цьому домі Божому; нехай юдейський областеначальник і юдейські старійшини будують цей дім Божий на місці його.
8	8
и҆ ѿ менє̀ повелѣ́но бы́сть, да не когда̀ что̀ сотвори́те проти́вно старѣ́йшинамъ жидѡ́вскимъ въ созида́нїи до́мꙋ бж҃їѧ ѻ҆́нагѡ: и҆ ѿ и҆мѣ́нїй ца́рскихъ да́ней сꙋ́щихъ за рѣко́ю прилѣ́жнѡ на и҆ждиве́нїе да дае́тсѧ мꙋжє́мъ тѣ̑мъ, є҆́же бы не преста́ло дѣ́ло то̀:	І від мене дається повеління про те, чим ви повинні сприяти старійшинам тим юдейським у побудові того дому Божого, і саме: з майна царського — із зарічної податі — негайно беріть і давайте тим людям, щоб робота не зупинялася;
9	9
и҆ є҆́же а҆́ще ѡ҆скꙋдѣ́етъ, и҆ телцы̀ и҆ ѻ҆вны̀ и҆ а҆́гнцы, во всесожжє́нїѧ бг҃ꙋ нбⷭ҇номꙋ, пшени́ца, со́ль, вїно̀, є҆ле́й, по словесѝ свѧще́нникѡвъ, и҆̀же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, да дае́тсѧ и҆̀мъ по всѧ̑ дни̑, є҆́же а҆́ще воспро́сѧтъ,	і скільки потрібно — чи тельців, чи баранів і агнців, на всепалення Богу небесному, також пшениці, соли, вина й олії, як скажуть священики єрусалимські, нехай буде видано їм кожного дня без затримки,
10	10
да бꙋ́дꙋтъ приносѧ́щїи благоꙋха̑нїѧ бг҃ꙋ нбⷭ҇номꙋ и҆ да мо́лѧтсѧ ѡ҆ жи́зни царѧ̀ и҆ сынѡ́въ є҆гѡ̀:	щоб вони приносили жертву приємну Богу небесному і молилися за життя царя і синів його.
11	11
и҆ ѿ менє̀ оу҆ста́влено повелѣ́нїе, да всѧ́къ человѣ́къ, и҆́же престꙋ́питъ повелѣ́нїе сїѐ, во́зметсѧ дре́во ѿ до́мꙋ є҆гѡ̀, и҆ воздви́женъ ѡ҆бѣ́ситсѧ на не́мъ, и҆ до́мъ є҆гѡ̀ мнѣ̀ бꙋ́детъ взѧ́тъ:	Мною ж дається повеління, що коли яка людина змінить це рішення, то буде вийнята колода з дому її, і буде піднята вона і прицвяхована до неї, а дім її за те буде перетворений на руїни.
12	12
и҆ бг҃ъ, є҆гѡ́же ѡ҆бита́етъ и҆́мѧ та́мѡ, да низврати́тъ всѧ́каго царѧ̀ и҆ лю́ди, и҆̀же прострꙋ́тъ рꙋ́кꙋ свою̀ премѣни́ти и҆лѝ разори́ти до́мъ бж҃їй, и҆́же є҆́сть во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: а҆́зъ да́рїй поста́вихъ повелѣ́нїе, съ прилѣжа́нїемъ да бꙋ́детъ.	І Бог, Якого ім’я там живе, нехай скине всякого царя і народ, який простяг би руку свою, щоб змінити це на шкоду цьому дому Божому в Єрусалимі. Я, Дарій, дав це повеління; нехай буде воно в точності виконане».
13	13
Тогда̀ ѳаѳана́й кнѧ́зь страны̀ зарѣ́чныѧ, саѳарвꙋзана́й и҆ сослꙋже́бницы є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже посла̀ да́рїй ца́рь, та́кѡ сотвори́ша тща́телнѡ.	Тоді Фафнай, зарічний областеначальник, Шефар-Бознай і товариші їхні, — як повелів цар Дарій, так у точності і зробили.
14	14
Старѣ̑йшины же і҆ꙋде́йстїи созида́хꙋ и҆ леѵі́ти по прⷪ҇ро́чествꙋ а҆гге́а прⷪ҇ро́ка и҆ заха́рїи сы́на а҆́ддѡва. И҆ созда́ша и҆ соверши́ша по повелѣ́нїю бг҃а і҆и҃лева и҆ по повелѣ́нїю кѵ́ра и҆ да́рїа и҆ а҆ртаѯе́рѯа царе́й пе́рсскихъ,	І старійшини юдейські будували і процвітали, за пророцтвом Аггея пророка і Захарії, сина Адди. І побудували і закінчили, з волі Бога Ізраїлевого і з волі Кира і Дарія й Артаксеркса, царів перських.
15	15
и҆ соверши́ша до́мъ то́й да́же до днѐ тре́тїѧгѡ, мцⷭ҇а а҆да́ра, и҆́же є҆́сть въ лѣ́то шесто́е ца́рства да́рїа царѧ̀.	І закінчений дім цей до третього дня місяця Адара, у шостий рік царювання царя Дарія.
16	16
Сотвори́ша же сы́нове і҆и҃лєвы, свѧще́нницы и҆ леѵі́ти, и҆ про́чїи сынѡ́въ преселе́нїѧ ѡ҆бновле́нїе до́мꙋ бж҃їѧ въ ра́дости,	І завершили сини Ізраїлеві, священики і левити та інші, які повернулися з полону, освячення цього дому Божого з радістю.
17	17
и҆ принесо́ша на ѡ҆бновле́нїе до́мꙋ бж҃їѧ телцє́въ сто̀, ѻ҆внѡ́въ двѣ́сти, а҆́гнцєвъ четы́реста, козлѡ́въ ѿ ко́зъ за грѣхѝ всегѡ̀ і҆и҃лѧ двана́десѧть, по числꙋ̀ колѣ́нъ і҆и҃левыхъ:	І принесли при освяченні цього дому Божого: сто волів, двісті баранів, чотириста агнців і дванадцять козлів у жертву за гріх за весь Ізраїль, за числом колін Ізраїлевих.
18	18
и҆ поста́виша свѧще́нникѡвъ въ чинѣ́хъ свои́хъ и҆ леѵі́ты въ ча́стехъ свои́хъ на слꙋже́нїе до́мꙋ бж҃їѧ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, ꙗ҆́коже пи́сано є҆́сть въ кни́зѣ мѡѷсе́овѣ.	І поставили священиків за відділеннями їхніми, і левитів за чергами їхніми на службу Божу в Єрусалимі, як приписано в книзі Мойсея.
19	19
И҆ сотвори́ша сы́нове преселе́нїѧ па́схꙋ въ четвертыйна́десѧть де́нь мцⷭ҇а пе́рвагѡ:	І звершили ті, що повернулися з полону, пасху в чотирнадцятий день першого місяця,
20	20
ѡ҆чище́ни бо бѧ́хꙋ свѧще́нницы и҆ леѵі́ти да́же до є҆ди́нагѡ всѝ чи́сти, и҆ пожро́ша па́схꙋ всѣ̑мъ сынѡ́мъ преселе́нїѧ и҆ бра́тїи и҆́хъ свѧще́нникѡмъ и҆ себѣ̀ самы́мъ.	тому що очистилися священики і левити, — усі вони, як один, були чисті; і закололи агнців пасхальних для всіх, хто повернувся з полону, для братів своїх священиків і для себе.
21	21
И҆ ꙗ҆до́ша сы́нове і҆и҃лєвы па́схꙋ, и҆̀же ѿ преселе́нїѧ, и҆ всѧ́къ ѿлꙋчи́выйсѧ ѿ ѡ҆скверне́нїѧ ꙗ҆зы́кѡвъ землѝ къ ни̑мъ, є҆́же взыска́ти гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева.	І їли сини Ізраїлеві, які повернулися з переселення, і всі, що відокремилися до них від нечистоти народів землі, щоб прибігати до Господа Бога Ізраїлевого.
22	22
И҆ сотвори́ша пра́здникъ ѡ҆прѣсно́чный се́дмь дні́й въ весе́лїи, ꙗ҆́кѡ возвеселѝ и҆̀хъ гдⷭ҇ь и҆ ѡ҆братѝ се́рдце царѧ̀ а҆ссꙋ́рска къ ни̑мъ, оу҆крѣпи́ти рꙋ́ки и҆́хъ въ дѣ́лѣхъ до́мꙋ бг҃а і҆и҃лева.	І святкували свято опрісноків сім днів у радості, тому що обрадував їх Господь і навернув до них серце царя Ассирійського, щоб підкріплювати руки їхні при будівництві дому Господа Бога Ізраїлевого.
Глава́ з҃	Глава 7

1	1
По си́хъ же словесѣ́хъ, въ ца́рство а҆ртаѯе́рѯа царѧ̀ пе́рсскагѡ, взы́де є҆́здра сы́нъ саре́а, сы́на а҆зарі́ева, сы́на хелкі́ева,	Після цих подій, у царювання Артаксеркса, царя Перського, Ездра, син Сераї, син Азарії, син Хелкії,
2	2
сы́на селлꙋ́млѧ, сы́на саддꙋ́кова, сы́на а҆хїтѡ́влѧ,	син Шаллума, син Садока, син Ахитува,
3	3
сы́на самарі́ева, сы́на є҆срі́ева, сы́на мареѡ́ѳова,	син Амарії, син Азарії, син Марайофа,
4	4
сы́на зараі́ева, сы́на є҆зеі́ева, сы́на воккі́ева,	син Захарії, син Уззія, син Буккія,
5	5
сы́на а҆вїсꙋ́ева, сы́на фїнее́сова, сы́на є҆леаза́рова, сы́на а҆арѡ́на свѧще́нника пе́рвагѡ:	син Авишуя, син Финеєса, син Єлеазара, син Аарона первосвященика, —
6	6
се́й є҆́здра взы́де ѿ вавѷлѡ́на и҆ се́й писе́цъ ско́ръ въ зако́нѣ мѡѷсе́овѣ, є҆го́же дадѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃лю. И҆ дадѐ є҆мꙋ̀ ца́рь, ꙗ҆́кѡ рꙋка̀ гдⷭ҇а бг҃а є҆гѡ̀ на не́мъ бѣ̀ во всѣ́хъ, ꙗ҆̀же и҆ска́ше ѻ҆́нъ.	цей Ездра вийшов з Вавилона. Він був книжник, який знався на законі Мойсеєвому, який дав Господь Бог Ізраїлів. І дав йому цар усе за бажанням його, тому що рука Господа Бога його була над ним.
7	7
И҆ взыдо́ша ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆ ѿ свѧще́нникѡвъ и҆ ѿ леѵі́тѡвъ, и҆ пѣвцы̀ и҆ придвє́рницы и҆ наѳїні́ми во і҆ерⷭ҇ли́мъ, въ лѣ́то седмо́е а҆ртаѯе́рѯа царѧ̀,	З ним пішли в Єрусалим і деякі з синів Ізраїлевих, і зі священиків і левитів, і співців, і воротарів, і нефинеїв у сьомий рік царя Артаксеркса.
8	8
и҆ прїидо́ша во і҆ерⷭ҇ли́мъ мцⷭ҇а пѧ́тагѡ: сїѐ є҆́сть лѣ́то седмо́е царе́во:	І прийшов він в Єрусалим у п’ятий місяць, — у сьомий же рік царя.
9	9
занѐ въ пе́рвый де́нь мцⷭ҇а пе́рвагѡ то́й нача̀ восходи́ти ѿ вавѷлѡ́на, и҆ въ пе́рвый де́нь мцⷭ҇а пѧ́тагѡ прїидо́ша во і҆ерⷭ҇ли́мъ, ꙗ҆́кѡ рꙋка̀ бг҃а є҆гѡ̀ бл҃га̀ на не́мъ бѣ̀:	Бо в перший день першого місяця був початок виходу з Вавилона, і в перший день п’ятого місяця він прийшов у Єрусалим, тому що благодійна рука Бога його була над ним,
10	10
є҆́здра бо оу҆гото́ва се́рдце своѐ, да взы́щетъ зако́на (гдⷭ҇нѧ) и҆ да тво́ритъ и҆ оу҆чи́тъ во і҆и҃ли повелѣ́нїємъ и҆ сꙋдба́мъ.	тому що Ездра построїв серце своє на те, щоб вивчати закон Господній і виконувати його, і навчати в Ізраїлі закону і правди.
11	11
И҆ сїѐ є҆́сть сказа́нїе посла́нїѧ є҆́же дадѐ ца́рь а҆ртаѯе́рѯъ є҆́здрѣ свѧще́нникꙋ, писцꙋ̀ кни́ги слове́съ за́повѣдїй гдⷭ҇нихъ и҆ повелѣ́нїй є҆гѡ̀ во і҆и҃ли:	І ось зміст листа, який дав цар Артаксеркс Ездрі священику, книжнику, який навчав слів заповідей Господа і законів Його в Ізраїлі:
12	12
а҆ртаѯе́рѯъ ца́рь царе́й є҆́здрѣ свѧще́нникꙋ, писцꙋ̀ зако́на гдⷭ҇а бг҃а нбⷭ҇нагѡ: да соверши́тсѧ сло́во и҆ ѿвѣ́тъ:	Артаксеркс, цар царів, Ездрі священикові, учителеві закону Бога небесного довершеного, та інше.
13	13
ѿ менє̀ повелѣ́но є҆сть, да кі́йждо, и҆́же и҆́мать оу҆се́рдїе бла́го во ца́рствѣ мое́мъ ѿ люді́й і҆и҃левыхъ и҆ ѿ свѧще́нникѡвъ и҆ ѿ леѵі́тѡвъ поитѝ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, съ тобо́ю да и҆́детъ:	Від мене дано повеління, щоб у царстві моєму кожен з народу Ізраїлевого і зі священиків його і левитів, який бажає йти в Єрусалим, ішов з тобою.
14	14
ѿ лица̀ царе́ва и҆ седмѝ совѣ́тникѡвъ є҆гѡ̀ по́сланъ є҆сѝ, да посѣти́ши і҆ꙋде́ю и҆ і҆ерⷭ҇ли́мъ въ зако́нѣ бг҃а и҆́хъ, сꙋ́щемъ въ рꙋкꙋ̀ твоє́ю,	Тому що ти посилаєшся від царя і семи радників його, щоб оглянути Юдею та Єрусалим за законом Бога твого, який знаходиться в руці твоїй,
15	15
и҆ да ѿнесе́ши въ до́мъ гдⷭ҇ень сребро̀ и҆ зла́то, є҆́же ца́рь и҆ совѣ̑тницы є҆гѡ̀ со оу҆се́рдїемъ да́ша бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ ѡ҆бита́етъ,	і щоб доставити срібло і золото, яке цар і радники його пожертвували Богу Ізраїлевому, Якого оселя в Єрусалимі,
16	16
и҆ всѐ зла́то и҆ сребро̀, є҆́же а҆́ще ѡ҆брѧ́щеши во все́й ѡ҆́бласти вавѷлѡ́нстѣй, съ доброво́льнымъ даѧ́нїемъ людски́мъ и҆ свѧще́нникѡвъ, во́лею приносѧ́щихъ въ до́мъ бж҃їй, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ:	і все срібло і золото, яке ти збереш по всій області Вавилонській, разом з добровільними дарами від народу і священиків, які пожертвують вони для дому Бога свого, що в Єрусалимі;
17	17
и҆ всѧ́кїй дохо́дъ то́й оу҆се́рднѡ впишѝ въ кни́гꙋ сїю̀: телцы̀, ѻ҆вны̀, а҆́гнцы, и҆ жє́ртвы и҆́хъ и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ: и҆ принесѝ та̑ на ѻ҆лта́рь до́мꙋ бг҃а ва́шегѡ, и҆́же є҆́сть во і҆ерⷭ҇ли́мѣ:	тому негайно купи на ці гроші волів, баранів, агнців і хлібні приношення до них і узливання для них, і принеси їх на жертовник дому Бога вашого в Єрусалимі.
18	18
и҆ а҆́ще что̀ тебѣ̀ и҆ бра́тїи твое́й бла́го возмни́тсѧ ѿ ѡ҆ста́вшагѡсѧ сребра̀ и҆ зла́та сотвори́ти, ꙗ҆́коже оу҆го́дно бг҃ꙋ ва́шемꙋ, сотвори́те:	І що ти і брати твої вважатимете за благо зробити зі срібла і золота, що залишаться, те з волі Бога вашого робіть.
19	19
и҆ сосꙋ́ды, и҆̀же даны̀ тебѣ̀ въ слꙋ́жбꙋ до́мꙋ бж҃їѧ, вда́ждь пред̾ бг҃омъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ:	І сосуди, які дано тобі для служб у домі Бога твого, постав перед Богом Єрусалимським.
20	20
и҆ про́чыѧ потрє́бы до́мꙋ бг҃а твоегѡ̀, є҆́же а҆́ще возмни́тсѧ тебѣ̀ да́ти, да да́си и҆з̾ домѡ́въ сокро́вища царе́ва	І інше потрібне для дому Бога твого, що ти визнаєш за потрібне, давай з дому царських скарбів.
21	21
и҆ ѿ менє̀ а҆́зъ а҆ртаѯе́рѯъ ца́рь оу҆ста́вихъ повелѣ́нїе всѣ̑мъ храни́телємъ сокро́вищъ, и҆̀же сꙋ́ть за рѣко́ю, да всѐ, є҆́же а҆́ще воспро́ситъ ѿ ва́съ є҆́здра свѧще́нникъ и҆ писе́цъ зако́на бг҃а нбⷭ҇нагѡ, гото́во да бꙋ́детъ:	І від мене, царя Артаксеркса, дається повеління всім хранителям скарбів, що за рікою: все, чого вимагатиме у вас Ездра священик, учитель закону Бога небесного, негайно давайте:
22	22
сребра̀ да́же до ста̀ тала̑нтъ, и҆ пшени́цы да́же до ста̀ мѣ́ръ, и҆ вїна̀ да́же до ста̀ бо́чекъ, и҆ є҆ле́а да́же до ста̀ чва́нѡвъ, а҆ со́ли без̾ записа́нїѧ:	срібла до ста талантів, і пшениці до ста ко́рів, і вина до ста ба́тів, і до ста ж батів олії, а соли без означення кількости.
23	23
всѐ, є҆́же є҆́сть по во́ли бг҃а нбⷭ҇нагѡ, да бꙋ́детъ въ домꙋ̀ бг҃а нбⷭ҇нагѡ: вонми́те, да не кто̀ простре́тъ рꙋ́кꙋ на до́мъ бг҃а нбⷭ҇нагѡ, да не когда̀ бꙋ́детъ гнѣ́въ на ца́рство царе́во и҆ сынѡ́въ є҆гѡ̀:	Все, що повелено Богом небесним, повинно виконуватися старанно для дому Бога небесного; [дивіться, щоб хто не простяг руки на дім Бога небесного,] щоб не було гніву Його на царство, царя і синів його.
24	24
и҆ ва́мъ зна́емо твори́мъ сїѐ, ѿ всѣ́хъ свѧще́нникѡвъ и҆ леѵі́тѡвъ, пѣвцє́въ, две́рникѡвъ, наѳїні́мѡвъ и҆ слꙋ́гъ домꙋ̀ бж҃їѧ да́нь да не бꙋ́детъ тебѣ̀, нижѐ и҆мѣ́йте вла́сти порабоща́ти и҆̀хъ:	І даємо вам знати, щоб ні на кого зі священиків або левитів, співців, воротарів, нефинеїв і службовців при цьому домі Божому, не накладали ні данини, ні податку, ні мита.
25	25
ты́ же, є҆́здра, по премⷣрости бг҃а твоегѡ̀, ꙗ҆́же въ рꙋцѣ̀ твое́й, поста́ви кни́жники и҆ сꙋдїи̑, да сꙋ́дѧтъ всѧ̑ лю́ди, и҆̀же сꙋ́ть за рѣко́ю, всѣ̑мъ зна́ющымъ зако́нъ бг҃а твоегѡ̀, и҆ не вѣ́дающемꙋ вѣ́дати сотвори́те:	Ти ж, Ездро, за премудрістю Бога твого, яка в руці твоїй, постав правителів і суддів, щоб вони судили весь народ за рікою, — усіх, хто знає закони Бога твого, а хто не знає, тих учіть.
26	26
и҆ всѧ́къ, и҆́же не сотвори́тъ зако́на бг҃а твоегѡ̀ и҆ зако́на царе́ва оу҆се́рднѡ, сꙋ́дъ да бꙋ́детъ сотворе́нъ на него̀, а҆́ще въ сме́рть, и҆лѝ въ наказа́нїе, и҆лѝ во ѡ҆тщетѣ́нїе живота̀, и҆лѝ въ темни́цꙋ.	Хто ж не буде виконувати закон Бога твого і закон царя, над тим негайно нехай чинять суд, чи на смерть, чи на вигнання, чи на грошову пеню, або на ув’язнення у в’язницю.
27	27
Блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ѻ҆тє́цъ на́шихъ, и҆́же дадѐ си́це въ се́рдце царе́во, да просла́витъ до́мъ гдⷭ҇ень, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ,	Благословенний Господь, Бог батьків наших, Який вклав у серце царя — прикрасити дім Господній, який у Єрусалимі,
28	28
и҆ на мѧ̀ оу҆клонѝ милосе́рдїе пред̾ ѻ҆чи́ма царѧ̀ и҆ совѣ́тникѡвъ є҆гѡ̀ и҆ всѣ́хъ кнѧзе́й царе́выхъ си́льныхъ: и҆ а҆́зъ оу҆крѣпле́нъ бы́хъ, ꙗ҆́кѡ рꙋка̀ бж҃їѧ бл҃га́ѧ на мнѣ̀, и҆ собра́хъ ѿ і҆и҃лѧ кнѧзе́й взы́ти со мно́ю.	і схилив на мене милість царя і радників його, і всіх могутніх князів царя! І я підбадьорився, тому що рука Господа Бога мого була наді мною, і зібрав я глав Ізраїля, щоб вони пішли зі мною.
Глава́ и҃	Глава 8

1	1
И҆ сі́и кнѧ́зїе ѻ҆те́чествъ и҆́хъ вожде́ве, и҆̀же взыдо́ша со мно́ю въ ца́рство а҆ртаѯе́рѯа царѧ̀ вавѷлѡ́нска:	І ось глави поколінь і родовід тих, які вийшли зі мною з Вавилона, у царювання царя Артаксеркса:
2	2
ѿ сынѡ́въ фїнее́совыхъ гирсѡ́нъ, ѿ сынѡ́въ і҆ѳама́рихъ данїи́лъ, ѿ сынѡ́въ даві́довыхъ а҆ттꙋ́съ,	із синів Финеєса Гирсон; із синів Іфамара Даниїл; із синів Давида Хаттуш;
3	3
ѿ сынѡ́въ сахані́иныхъ, ѿ сынѡ́въ форо́совыхъ заха́рїа, и҆ съ ни́мъ мꙋже́й сто̀ пѧтьдесѧ́тъ,	із синів Шеханії, із синів Пароша Захарія, і з ним за списком родовідним сто п’ятдесят людей чоловічої статі;
4	4
ѿ сынѡ́въ фаа́ѳъ-мѡа́ва є҆лїана̀ сы́нъ сараі́евъ, и҆ съ ни́мъ двѣ́сти мꙋже́й,	із синів Пахаф-Моава Ел’єгоєнай, син Зерахії, і з ним двісті людей чоловічої статі;
5	5
и҆ ѿ сынѡ́въ заѳои́совыхъ є҆хені́а сы́нъ а҆зїи́левъ, и҆ съ ни́мъ три́ста мꙋже́й,	із синів [Зафоя] Шеханія, син Яхазиїла, і з ним триста людей чоловічої статі;
6	6
и҆ ѿ сынѡ́въ а҆ді́ныхъ ѻ҆ви́нъ сы́нъ і҆ѡнаѳа́новъ, и҆ съ ни́мъ пѧтьдесѧ́тъ мꙋже́й,	із синів Адина Евед, син Іонафана, і з ним п’ятдесят людей чоловічої статі;
7	7
и҆ ѿ сынѡ́въ є҆да́млихъ и҆са́їа сы́нъ а҆ѳелі́инъ, и҆ съ ни́мъ се́дмьдесѧтъ мꙋже́й,	із синів Елама Ієшаія, син Афалії, і з ним сімдесят людей чоловічої статі;
8	8
и҆ ѿ сынѡ́въ сафаті́евыхъ завді́а сы́нъ мїхаи́ловъ, и҆ съ ни́мъ ѻ҆́смьдесѧтъ мꙋже́й,	із синів Сафатії Зевадія, син Михаїла, і з ним вісімдесят людей чоловічої статі;
9	9
и҆ ѿ сынѡ́въ і҆ѡа́влихъ а҆вді́а сы́нъ і҆еїи́левъ и҆ съ ни́мъ двѣ́сти ѻ҆смьна́десѧть мꙋже́й,	із синів Іоава Овадія, син Ієхиєлів, і з ним двісті вісімнадцять людей чоловічої статі;
10	10
и҆ ѿ сынѡ́въ ваані́евыхъ селїмꙋ́ѳъ сы́нъ і҆ѡсефі́евъ, и҆ съ ни́мъ сто̀ шестьдесѧ́тъ мꙋже́й,	із синів [Ваанія] Шеломиф, син Іосифії, і з ним сто шістдесят людей чоловічої статі;
11	11
и҆ ѿ сынѡ́въ ваві́евыхъ заха́рїа сы́нъ ваві́евъ, и҆ съ ни́мъ два́десѧть ѻ҆́смь мꙋже́й,	із синів Бевая Захарія, син Бевая, і з ним двадцять вісім людей чоловічої статі;
12	12
и҆ ѿ сынѡ́въ а҆зга́довыхъ і҆ѡна́нъ сы́нъ і҆ката́новъ, и҆ съ ни́мъ сто̀ де́сѧть мꙋже́й,	із синів Азгада Іоханан, син Гаккатана, і з ним сто десять людей чоловічої статі;
13	13
и҆ ѿ сынѡ́въ а҆дѡнїка́млихъ послѣ́днїи, и҆ сїѧ̑ и҆мена̀ и҆́хъ: є҆дїфала́ѳъ, і҆еїи́лъ и҆ самаі́а, и҆ съ ни́мъ шестьдесѧ́тъ мꙋже́й,	із синів Адоникама останні, і ось імена їхні: Елифелет, Ієиєл і Шемаія, і з ними шістдесят людей чоловічої статі;
14	14
и҆ ѿ сынѡ́въ вагꙋа́евыхъ оу҆ѳа́й и҆ завꙋ́дъ, и҆ съ ни́ми се́дмьдесѧтъ мꙋже́й.	із синів Бигвая, Уфай і Заббуд, і з ними сімдесят людей чоловічої статі.
15	15
Собра́хъ же и҆̀хъ къ рѣцѣ̀ текꙋ́щей ко є҆ѵі́и, и҆ пребы́хомъ тꙋ̀ трѝ дни̑: и҆ска́хъ же въ лю́дехъ и҆ во свѧще́нницѣхъ, и҆ ѿ сынѡ́въ леѵі́иныхъ не ѡ҆брѣто́хъ та́мѡ.	Я зібрав їх біля ріки, що втікає в Агаву, і ми простояли там три дні, і коли я оглянув народ і священиків, то із синів Левія нікого там не знайшов.
16	16
И҆ посла́хъ ко є҆леаза́рꙋ, а҆рїи́лꙋ, семеі́ю и҆ къ маѡна́нꙋ, и҆ і҆ері́вꙋ и҆ є҆лнаѳа́мꙋ, и҆ наѳа́нꙋ и҆ заха́рїи и҆ месолла́мꙋ, и҆ ко і҆ѡарі́мꙋ и҆ є҆лнаѳа́нꙋ, премꙋ́дрыхъ,	І послав я покликати Єлиєзера, Ариела, Шемаію, та Елнафана, й Іарива, й Елнафана, і Нафана, і Захарію, і Мешуллама — головних, й Іоярива і Елнафана — вчених;
17	17
и҆ и҆зведо́хъ и҆̀хъ ко а҆да́ю нача́лникꙋ на мѣ́стѣ ка́сфїа и҆ вложи́хъ во оу҆ста̀ и҆́хъ словеса̀ глаго́лати ко а҆да́ю и҆ бра́тїи є҆гѡ̀ а҆ѳїні́мѡмъ на мѣ́стѣ ка́сфїи, привестѝ на́мъ пою́щихъ въ до́мъ бг҃а на́шегѡ.	і дав їм доручення до Іддо, головного в місцевості Касиф’є, і вклав їм у вуста, що говорити до Іддо і братів його, нефинеїв у місцевості Касиф’є, щоб вони привели до нас служителів для дому Бога нашого.
18	18
И҆ прїидо́ша къ на́мъ, поне́же рꙋка̀ бг҃а на́шегѡ бѣ̀ бл҃га̀ на на́съ, мꙋ́жъ сахѡ́нъ ѿ сынѡ́въ моолі́евыхъ сы́на леѵі́ина, сы́на і҆и҃лева, и҆ сараві́а, и҆ сы́нове є҆гѡ̀ и҆ бра́тїѧ є҆гѡ̀ ѻ҆смьна́десѧть:	І привели вони до нас, тому що благодійна рука Бога нашого була над нами, чоловіка розумного із синів Махлія, сина Левіїного, сина Ізраїлевого, саме Шеревію, і синів його і братів його, вісімнадцять чоловік;
19	19
и҆ а҆севі́а, и҆ и҆са́їа ѿ сынѡ́въ мера́рїныхъ и҆ бра́тїѧ є҆гѡ̀ и҆ сы́нове є҆гѡ̀ два́десѧть:	і Хашавію і з ним Ієшаію із синів Мерариних, братів його і синів їх двадцять;
20	20
и҆ ѿ наѳїні́мѡвъ, и҆̀хже дадѐ даві́дъ и҆ кнѧ́зїе ко слꙋ́жбѣ леѵі́тѡмъ, наѳїні́мѡвъ двѣ́сти два́десѧть, всѝ собра́шасѧ по и҆менѡ́мъ.	і з нефинеїв, яких дав Давид і князі його на слугування левитам, двісті двадцять нефинеїв; усі вони названі поіменно.
21	21
И҆ проповѣ́дахъ та́мѡ по́стъ бли́з̾ рѣ́ки а҆ꙋѝ, є҆́же смири́тисѧ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ на́шимъ, проси́ти ѿ негѡ̀ пꙋтѝ пра́вагѡ на́мъ и҆ ча́дѡмъ на́шымъ и҆ всемꙋ̀ стѧжа́нїю на́шемꙋ:	І проголосив я там піст біля ріки Агави, щоб смиритися нам перед лицем Бога нашого, просити в Нього благополучної дороги для себе і для дітей наших і для всього майна нашого,
22	22
оу҆стыдѣ́хсѧ бо и҆спроси́ти ѿ царѧ̀ си́лы и҆ кѡ́нникъ защи́тити на́съ ѿ врага̀ на пꙋтѝ, поне́же рѣ́хомъ царю̀ глаго́люще: рꙋка̀ бг҃а на́шегѡ є҆́сть на всѣ́хъ и҆́щꙋщихъ є҆го̀ во благо́е и҆ крѣ́пость є҆гѡ̀, ꙗ҆́рость же є҆гѡ̀ на всѣ́хъ ѡ҆ставлѧ́ющихъ є҆го̀.	оскільки мені соромно було просити в царя військо і вершників для охорони нашої від ворога на дорозі, бо ми, говорячи з царем, сказали: рука Бога нашого для всіх, що прибігають до Нього, є благодійна, а на всіх, хто залишає Його, — могутність Його і гнів Його!
23	23
Пости́хомсѧ же и҆ моли́хомсѧ бг҃ꙋ на́шемꙋ ѡ҆ се́мъ, и҆ оу҆слы́ша на́съ.	Отже, ми постились і просили Бога нашого про це, і Він почув нас.
24	24
И҆ ѿлꙋчи́хъ ѿ кнѧзе́й свѧще́нническихъ двана́десѧть, сараі́ю, а҆саві́ю и҆ съ ни́ми ѿ бра́тїи и҆́хъ де́сѧть:	І я відокремив з начальників над священиками дванадцять людей: Шеревію, Хашавію і з ними десять із братів їхніх;
25	25
возвѣ́снхъ же и҆̀мъ сребро̀ и҆ зла́то и҆ сосꙋ́ды нача́ткѡвъ до́мꙋ бг҃а на́шегѡ, ꙗ҆̀же вознесѐ ца́рь и҆ совѣ̑тницы є҆гѡ̀ и҆ кнѧ́зїе є҆гѡ̀, и҆ ве́сь і҆и҃ль ѡ҆брѣта́ѧйсѧ,	і віддав їм за вагою срібло, і золото, і сосуди, — усе, пожертвуване для дому Бога нашого, що пожертвували цар, і радники його, і князі його, і всі ізраїльтяни, які там знаходилися.
26	26
и҆ да́хъ вѣ́сомъ въ рꙋ́ки и҆́хъ сребра̀ тала́нтѡвъ ше́сть сѡ́тъ пѧтьдесѧ́тъ, и҆ сосꙋ́дѡвъ сре́брѧныхъ сто̀, и҆ зла́та сто̀ тала̑нтъ,	І віддав на руки їм за вагою: срібла — шістсот п’ятдесят талантів, і срібних сосудів на сто талантів, золота — сто талантів;
27	27
и҆ ча́шъ златы́хъ два́десѧть, дра́хмъ ты́сѧщꙋ, и҆ сосꙋ́ды мѣ́ди свѣ́тлыѧ до́брыѧ разли̑чныѧ, драгоцѣ̑нныѧ ꙗ҆́кѡ зла́то,	і чаш золотих — двадцять, на тисячу драхм, і два сосуди з кращої блискучої міді, що цінується, як золото.
28	28
и҆ реко́хъ и҆̀мъ: вы̀ свѧ́ти гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ, и҆ сосꙋ́ди свѧ́ти и҆ сребро̀ и҆ зла́то, є҆́же во́лею вдано̀ є҆́сть гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ѻ҆тє́цъ на́шихъ:	І сказав я їм: ви — святиня Господня, і сосуди — святиня, і срібло і золото — добровільний дар Господу Богу батьків ваших.
29	29
бди́те и҆ стреги́те, до́ндеже вѣ́сомъ ѿдадитѐ пред̾ кнѧ̑зи свѧще́нникѡвъ и҆ леѵі́тѡвъ и҆ пред̾ кнѧ̑зи ѻ҆те́чествъ і҆и҃левыхъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, во ски́нїихъ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ.	Будьте ж пильні і збережіть це, доки за вагою не здасте начальникам над священиками і левитами і главам поколінь Ізраїлевих в Єрусалимі, у сховищі при домі Господньому.
30	30
И҆ прїѧ́ша свѧще́нницы и҆ леѵі́ти вѣ́съ сребра̀ и҆ зла́та и҆ сосꙋ́дѡвъ, да вознесꙋ́тъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ въ до́мъ бг҃а на́шегѡ.	І прийняли священики і левити зважене срібло, і золото, і сосуди, щоб віднести в Єрусалим у дім Бога нашого.
31	31
И҆ воздвиго́хомсѧ ѿ рѣ́ки а҆ꙋѝ во вторыйна́десѧть де́нь мцⷭ҇а пе́рвагѡ, да и҆́демъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ: и҆ рꙋка̀ бг҃а на́шегѡ бѣ̀ на на́съ и҆ и҆зба́ви на́съ ѿ рꙋ́къ вра́жїихъ и҆ ра́тникѡвъ на пꙋтѝ,	І вирушили ми від ріки Агави у дванадцятий день першого місяця, щоб іти в Єрусалим; і рука Бога нашого була над нами, і рятувала нас від руки ворога і від тих, що підстерігали нас на шляху.
32	32
и҆ прїидо́хомъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ пребы́хомъ тꙋ̀ трѝ дни̑.	І прийшли ми в Єрусалим, і пробули там три дні.
33	33
И҆ бы́сть въ де́нь четве́ртый, ѿда́хомъ вѣ́сомъ сребро̀ и҆ зла́то и҆ сосꙋ́ды въ домꙋ̀ бг҃а на́шегѡ под̾ рꙋ́кꙋ марїмѡ́ѳа сы́на оу҆рі́и свѧще́нника, и҆ съ ни́мъ є҆леаза́ръ сы́нъ фїнее́совъ, и҆ съ ни́ми і҆ѡзава́дъ сы́нъ і҆исꙋ́совъ и҆ нѡаді́а сы́нъ ванаі́евъ леѵі́ти,	У четвертий день ми здали за вагою срібло, і золото, і сосуди в дім Бога нашого, на руки Меремофу, синові Урії, священику, і з ним Єлеазару, сину Финеєсовому, і з ними Іозаваду, сину Ісусовому, і Ноадії, сину Виннуя, левитам,
34	34
по числꙋ̀ и҆ вѣ́сꙋ всѧ̑: и҆ напи́санъ бы́сть ве́сь вѣ́съ.	усе за рахунком і вагою. І все зважене записано в той же час.
35	35
Во вре́мѧ то̀, и҆̀же прїидо́ша ѿ плѣне́нїѧ сы́нове преселе́нїѧ, принесо́ша всесожжє́нїѧ бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ, телцє́въ двана́десѧть за всего̀ і҆и҃лѧ, ѻ҆внѡ́въ де́вѧтьдесѧтъ ше́сть, а҆́гнцєвъ се́дмьдесѧтъ се́дмь, козлѡ́въ за грѣхѝ двана́десѧть, всѧ̑ во всесожже́нїе гдⷭ҇ꙋ.	Переселенці, які прийшли з полону, принесли у всепалення Богу Ізраїлевому дванадцять тельців з усього Ізраїля, дев’яносто шість баранів, сімдесят сім агнців і дванадцять козлів у жертву за гріх: усе це у всепалення Господу.
36	36
И҆ да́ша повелѣ́нїе царе́во прави́телємъ ца̑рскимъ и҆ кнѧзє́мъ, и҆̀же за рѣко́ю: и҆ просла́виша люді́й и҆ до́мъ бж҃їй.	І віддали царські повеління царським сатрапам і зарічним областеначальникам, і вони вшанували народ і дім Божий.
Глава́ ѳ҃	Глава 9

1	1
И҆ є҆гда̀ совершє́на бы́ша сїѧ̑, пристꙋпи́ша ко мнѣ̀ кнѧ́зїе, глаго́люще: не ѿлꙋчи́шасѧ лю́дїе і҆и҃лєвы и҆ свѧще́нницы и҆ леѵі́ти ѿ люді́й земны́хъ, (но) въ ме́рзостехъ и҆́хъ (сꙋ́ть), и҆̀же сꙋ́ть ханане́є, є҆ѳѳе́є, ферезе́є, і҆евꙋсе́є, а҆ммѡні́тѧне, мѡаві́тѧне и҆ мосері́тѧне и҆ а҆морре́ане,	Після закінчення цього, підійшли до мене начальники і сказали: народ Ізраїлів і священики і левити не відокремилися від народів іноплемінних з мерзотами їх, від хананеїв, хеттеїв, ферезеїв, ієвусеїв, аммонитян, моавитян, єгиптян і аморреїв,
2	2
поне́же поѧ́ша ѿ дще́рей и҆́хъ себѣ̀ и҆ сынѡ́мъ свои̑мъ, и҆ смѣси́сѧ сѣ́мѧ свѧто́е съ людьмѝ земны́ми, и҆ рꙋка̀ кнѧзе́й и҆ воево́дъ въ престꙋпле́нїи се́мъ въ нача́лѣ.	тому що взяли дочок їхніх за себе і за синів своїх, і змішалося сíм’я святе з народами іноплемінними, і притому рука найзнатніших і найголовніших була в цьому беззаконні першою.
3	3
И҆ є҆гда̀ оу҆слы́шахъ словеса̀ сїѧ̑, раздра́хъ ри̑зы моѧ̑, и҆ вострепета́хъ, и҆ терза́хъ власы̀ главы̀ моеѧ̀ и҆ брады̀ моеѧ̀, и҆ сѣдо́хъ тꙋжа̀.	Почувши це слово, я роздер нижній і верхній одяг свій і рвав волосся на голові моїй і на бороді моїй, і сидів сумний.
4	4
И҆ собра́шасѧ ко мнѣ̀ всѝ боѧ́щїисѧ сло́ва бг҃а і҆и҃лева за престꙋпле́нїе прише́дшихъ ѿ плѣне́нїѧ, и҆ а҆́зъ сѣдѧ́хъ приско́рбенъ да́же до же́ртвы вече́рнїѧ.	Тоді зібралися до мене всі, хто боявся слів Бога Ізраїлевого з причини переступу переселенців, і я сидів у сумі до вечірньої жертви.
5	5
И҆ въ же́ртвꙋ вече́рнюю воста́хъ ѿ сѣ́тованїѧ моегѡ̀, и҆ внегда̀ раздра́хъ ри̑зы моѧ̑, и҆ трепета́хъ, и҆ преклони́хъ кѡлѣ́на моѧ̑, и҆ простро́хъ рꙋцѣ̀ моѝ ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ моемꙋ̀	А під час вечірньої жертви я встав з місця нарікання мого, і в розідраному нижньому і верхньому одязі упав на коліна мої і простяг руки мої до Господа Бога мого
6	6
и҆ реко́хъ: гдⷭ҇и бж҃е мо́й, стыждꙋ́сѧ и҆ срамлѧ́юсѧ воздви́гнꙋти лицѐ моѐ къ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ беззакѡ́нїѧ на̑ша оу҆мно́жишасѧ па́че гла́въ на́шихъ, и҆ прегрѣшє́нїѧ на̑ша возрасто́ша да́же до нб҃сѐ:	і сказав: Боже мій! соромлюся і боюся підняти лице моє до Тебе, Боже мій, тому що беззаконня наші стали вище голови, і провина наша зросла до небес.
7	7
ѿ дні́й ѻ҆тє́цъ на́шихъ въ престꙋпле́нїи вели́цѣмъ є҆смы̀ да́же до днѐ сегѡ̀, и҆ въ беззако́нїихъ на́шихъ пре́дани є҆смы̀ мы̀ и҆ ца́рїе на́ши и҆ свѧще́нницы на́ши и҆ сы́нове на́ши въ рꙋкꙋ̀ царе́й ꙗ҆зы́ческихъ, въ ме́чь и҆ въ плѣне́нїе, и҆ въ расхище́нїе и҆ въ стыдѣ́нїе лица̀ на́шегѡ, ꙗ҆́коже въ де́нь се́й:	Від днів батьків наших ми у великій провині до цього дня, і за беззаконня наші віддані були ми, царі наші, священики наші, в руки царів іноземних, під меч, у полон і на пограбування і на посоромлення, як це і нині.
8	8
и҆ нн҃ѣ оу҆млⷭ҇тивисѧ над̾ на́ми бг҃ъ на́шъ, є҆́же ѡ҆ста́вити ны̀ во спасе́нїе и҆ да́ти на́мъ тве́рдость на мѣ́стѣ ст҃ы́ни є҆гѡ̀, є҆́же просвѣти́ти ѻ҆чеса̀ на̑ша и҆ да́ти ѡ҆живле́нїе ма́лое въ рабо́тѣ на́шей:	І ось, через короткий час, дароване нам помилування від Господа Бога нашого, і Він залишив у нас трохи вцілілих і дав нам утвердитися на місці святині Його, і просвітив очі наші Бог наш, і дав нам ожити трохи в рабстві нашому.
9	9
ꙗ҆́кѡ рабѝ є҆смы̀, и҆ въ рабо́тѣ на́шей не ѡ҆ста́ви на́съ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ: и҆ преклонѝ на на́съ милосе́рдїе пред̾ цари̑ пе́рсскими, да́ти на́мъ живо́тъ, є҆́же воздви́гнꙋти и҆̀мъ до́мъ бг҃ꙋ на́шемꙋ и҆ возста́вити запꙋстѣ̑вшаѧ є҆гѡ̀, и҆ да́ти на́мъ ѡ҆гражде́нїе во і҆ꙋде́и и҆ і҆ерⷭ҇ли́мѣ:	Ми — раби, але й у рабстві нашому не залишив нас Бог наш. І схилив Він до нас милість царів перських, щоб вони дали нам ожити, спорудити дім Бога нашого і відновити його з руїн його, і дали нам огородження в Юдеї й у Єрусалимі.
10	10
и҆ нн҃ѣ что̀ рече́мъ, бж҃е на́шъ, по се́мъ; ꙗ҆́кѡ ѡ҆ста́вихомъ повелѣ̑нїѧ твоѧ̑,	І нині, що скажемо ми, Боже наш, після цього? Бо ми відступили від заповідей Твоїх,
11	11
ꙗ҆̀же да́лъ є҆сѝ на́мъ рꙋко́ю ра̑бъ твои́хъ прⷪ҇ро́кѡвъ, гл҃ѧ: землѧ̀, на ню́же вы̀ вхо́дите наслѣ́дити ю҆̀, землѧ̀ нечиста̀ є҆́сть, по нечистотѣ̀ люді́й ꙗ҆зы́ческихъ, въ ме́рзостехъ и҆́хъ, и҆́миже напо́лниша ю҆̀ ѿ оу҆́стъ да́же до оу҆́стъ во скверне́нїихъ свои́хъ,	які заповідав Ти через рабів Твоїх пророків, говорячи: земля, у яку ви йдете, щоб оволодіти нею, земля нечиста, вона осквернена нечистотою іноплемінних народів, їх мерзотами, якими вони наповнили її від краю до краю в оскверненнях своїх.
12	12
и҆ нн҃ѣ дще́рей ва́шихъ не дади́те сынѡ́мъ и҆́хъ и҆ дще́рей и҆́хъ не прїе́млите сыновѡ́мъ ва́шымъ, и҆ не и҆щи́те ми́ра и҆́хъ и҆ бла́га и҆́хъ да́же до вѣ́ка, ꙗ҆́кѡ да оу҆крѣпи́тесѧ и҆ снѣ́сте блага̑ѧ землѝ, и҆ наслѣ́дїе дадитѐ сыновѡ́мъ ва́шымъ да́же до вѣ́ка:	Отже, дочок ваших не видавайте за синів їхніх, і дочок їхніх не беріть за синів ваших, і не шукайте миру їхнього і благ їхніх повіки, щоб укріпитися вам і насичуватися благами землі тієї і передати її у спадщину синам вашим повіки.
13	13
и҆ по всѣ́хъ, ꙗ҆̀же прїидо́ша на на́съ въ дѣ́лѣхъ на́шихъ ѕлы́хъ и҆ грѣсѣ̀ на́шемъ вели́цѣмъ, поне́же нѣ́сть ꙗ҆́коже бг҃ъ на́шъ, и҆́же и҆зба́вилъ є҆сѝ на́съ ѿ беззако́нїй на́шихъ и҆ да́лъ є҆сѝ на́мъ спⷭ҇нїе:	І після всього, що спіткало нас за злі діла наші і за велику провину нашу, — тому що Ти, Боже наш, пощадив нас не мірою беззаконня нашого і дав нам таке визволення, —
14	14
занѐ ѡ҆брати́хомсѧ разори́ти за́пѡвѣди твоѧ̑ и҆ смѣси́тисѧ съ людьмѝ земны́ми: не прогнѣ́вайсѧ на на́съ да́же до сконча́нїѧ, є҆́же не бы́ти ѡ҆ста́нкꙋ и҆ спаса́емомꙋ:	невже ми знову будемо порушувати заповіді Твої і вступати в родинні зв’язки з цими мерзенними народами? Чи не прогніваєшся Ти на нас навіть до знищення нас, так що не буде вцілілих і не буде спасіння?
15	15
гдⷭ҇и бж҃е і҆и҃левъ, првⷣнъ є҆сѝ ты̀, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ста́хомсѧ спасе́ни, ꙗ҆́коже де́нь се́й: сѐ, мы̀ пред̾ тобо́ю є҆смы̀ всѝ въ беззако́нїихъ на́шихъ, поне́же не возмо́жно ста́ти пред̾ тобо́ю сегѡ̀ ра́ди.	Господи Боже Ізраїлів! праведний Ти. Бо ми залишилися уцілілими до цього дня; і ось ми в беззаконнях наших перед лицем Твоїм, хоча після цього не належало б нам стояти перед лицем Твоїм.
Глава́ і҃	Глава 10

1	1
И҆ є҆гда̀ молѧ́шесѧ є҆́здра и҆ є҆гда̀ и҆сповѣ́дашесѧ пла́чꙋщь и҆ молѧ́сѧ пред̾ до́момъ бж҃їимъ, собра́шасѧ къ немꙋ̀ ѿ і҆и҃лѧ собра́нїе ве́лїе ѕѣлѡ̀, мꙋ́жїе и҆ жєны̀ и҆ ѻ҆́троцы ꙗ҆́кѡ пла́кахꙋсѧ лю́дїе и҆ вознесо́ша пла́чь.	Коли так молився Ездра і сповідувався, плачучи і волаючи перед домом Божим, зійшлося до нього дуже велике зібрання ізраїльтян, чоловіків і жінок і дітей, тому що і народ багато плакав.
2	2
И҆ ѿвѣща̀ сехені́а сы́нъ і҆еи́левъ ѿ сынѡ́въ и҆ла́млихъ и҆ речѐ є҆́здрѣ: мы̀ престꙋпи́хомъ пред̾ бг҃омъ на́шимъ и҆ поѧ́хомъ жєны̀ чꙋжді̑ѧ ѿ люді́й землѝ, и҆ нн҃ѣ є҆́сть оу҆пова́нїе і҆и҃лю ѡ҆ се́мъ:	І відповів Шеханія, син Ієхиїла із синів Еламових, і сказав Ездрі: ми зробили злочин перед Богом нашим, що взяли собі дружин іноплемінних з народів землі, але є ще надія для Ізраїля в цій справі;
3	3
и҆ нн҃ѣ завѣща́емъ завѣ́тъ бг҃ꙋ на́шемꙋ, да ѿве́ржемъ всѧ̑ жєны̀ и҆ рожде́ныхъ ѿ ни́хъ, ꙗ҆́коже хо́щетъ: воста́ни и҆ оу҆страшѝ и҆̀хъ за́повѣдьми бг҃а на́шегѡ, и҆ по зако́нꙋ да бꙋ́детъ:	укладемо тепер завіт з Богом нашим, що, за порадою господаря мого і тих, що благоговіють перед заповідями Бога нашого, ми відпустимо від себе усіх дружин і дітей, народжених ними, — і нехай буде за законом!
4	4
воста́ни, поне́же на тебѣ̀ є҆́сть глаго́лъ, и҆ мы̀ съ тобо́ю: оу҆крѣпи́сѧ и҆ сотворѝ.	Встань, тому що це твоя справа, і ми з тобою: підбадьорись і дій!
5	5
И҆ воста̀ є҆́здра, и҆ заклѧ̀ кнѧ̑зи, свѧще́нники и҆ леѵі́ты и҆ всего̀ і҆и҃лѧ, да сотворѧ́тъ по словесѝ семꙋ̀. И҆ клѧ́шасѧ.	І встав Ездра, і повелів начальникам над священиками, левитами і всім Ізраїлем дати клятву, що вони зроблять так. І вони дали клятву.
6	6
И҆ воста̀ є҆́здра ѿ лица̀ до́мꙋ бж҃їѧ и҆ и҆́де въ сокро́вищный до́мъ і҆ѡна́на сы́на є҆лїсꙋ́вова и҆ сѣ́де та́мѡ: хлѣ́ба не ꙗ҆дѐ и҆ воды̀ не пѝ, пла́каше бо ѡ҆ престꙋпле́нїи прише́дшихъ ѿ плѣне́нїѧ.	І встав Ездра і пішов від дому Божого в житло Іоханана, сина Елияшивового, і прийшов туди. Хліба він не їв і води не пив, тому що плакав за злочин переселенців.
7	7
И҆ по́слано бы́сть сло́во во і҆ꙋде́ю и҆ во і҆ерⷭ҇ли́мъ всѣ̑мъ сыновѡ́мъ преселе́нїѧ, да соберꙋ́тсѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ:	І оголосили в Юдеї і в Єрусалимі всім, хто був у полоні, щоб вони зібралися в Єрусалимі;
8	8
всѧ́къ, и҆́же а҆́ще не прїи́детъ въ трѝ дни̑, по совѣ́тꙋ кнѧзе́й и҆ старѣ́йшинъ, во́зметсѧ всѐ и҆мѣ́нїе є҆гѡ̀, и҆ то́й ѿлꙋче́нъ бꙋ́детъ ѿ со́нмища преселе́нїѧ.	а хто не прийде через три дні, на все майно того, за визначенням начальників і старійшин, буде накладене закляття, і сам він буде відлучений від громади переселенців.
9	9
И҆ собра́шасѧ всѝ мꙋ́жїе і҆ꙋ̑дины и҆ венїамі̑ни во і҆ерⷭ҇ли́мъ тре́ми де́нми: се́й є҆́сть мцⷭ҇ъ девѧ́тый: въ двадесѧ́тый де́нь мцⷭ҇а сѣдо́ша всѝ лю́дїе пред̾ до́момъ бж҃їимъ трепе́щꙋще ѡ҆ словесѝ и҆ ѿ зимы̀.	І зібралися всі жителі Юдеї і землі Веніамінової в Єрусалимі за три дні. Це було в дев’ятому місяці, у двадцятий день місяця. І сидів весь народ на площі біля дому Божого, тремтячи як у цій справі, так і від дощів.
10	10
И҆ воста̀ є҆́здра свѧще́нникъ и҆ речѐ къ ни̑мъ: вы̀ престꙋпи́сте и҆ взѧ́сте жєны̀ и҆ноплемє́ннически, є҆́же приложи́ти ко грѣхꙋ̀ і҆и҃левꙋ:	І встав Ездра священик і сказав їм: ви зробили злочин, узявши собі дружин іноплемінних, і тим збільшили провину Ізраїля.
11	11
и҆ нн҃ѣ дади́те хвалꙋ̀ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ѻ҆тє́цъ на́шихъ, и҆ сотвори́те оу҆го́дное пред̾ ни́мъ, и҆ ѿлꙋчи́тесѧ ѿ люді́й землѝ и҆ ѿ же́нъ и҆ноплеме́нническихъ.	Отже, покайтеся в цьому перед Господом Богом батьків ваших, і виконайте волю Його, і відлучіть себе від народів землі і від дружин іноплемінних.
12	12
И҆ ѿвѣща́ша всѐ мно́жество гла́сомъ вели́кимъ и҆ рѣ́ша: по словесѝ твоемꙋ̀ къ на́мъ сотвори́мъ:	І відповіло все зібрання, і сказало гучним голосом: як ти сказав, так і зробимо.
13	13
ѻ҆ба́че лю́дїе мно́зи сꙋ́ть, и҆ вре́мѧ зи́мнее, и҆ нѣ́сть мо́щно стоѧ́ти внѣ̀: и҆ дѣ́ло нѣ́сть днѐ є҆ди́нагѡ и҆лѝ двꙋ́хъ, ѕѣлѡ̀ бо мно́гѡ согрѣши́хомъ во словесѝ се́мъ:	Однак же народ численний і час тепер дощовий, і немає можливости стояти на вулиці. Та й ця справа не одного дня і не двох, тому що ми багато в цій справі згрішили.
14	14
да поста́вѧтсѧ кнѧ́зїе на́ши во все́мъ мно́жествѣ и҆ во всѣ́хъ градѣ́хъ на́шихъ, и҆̀же поѧ́ша жєны̀ и҆ноплемє́нничи, да прїи́дꙋтъ во времена̀ повєлѣ́ннаѧ, и҆ съ ни́ми старѣ̑йшины ѿ всѧ́кагѡ гра́да и҆ сꙋдїи̑, є҆́же ѿврати́ти гнѣ́въ ꙗ҆́рости бг҃а на́шегѡ ѿ на́съ словесѐ ра́ди сегѡ̀.	Нехай наші начальники заступлять місце всієї громади, і всі в містах наших, які взяли дружин іноплемінних, нехай приходять сюди в призначений час і з ними старійшини кожного міста і су́дді його, доки не відвернеться від нас розпалений гнів Бога нашого за цю справу.
15	15
Ѻ҆ба́че і҆ѡнаѳа́нъ сы́нъ а҆саи́левъ и҆ і҆а́сса сы́нъ ѳекꙋ́евъ со мно́ю ѡ҆ се́мъ, и҆ месолла́мъ и҆ саваѳа́й леѵі́тинъ помага́ѧй и҆̀мъ.	Тоді Іонафан, син Асаїла, і Яхзеія, син Фикви, стали над цією справою, і Мешуллам і Шавфай левит були помічниками їм.
16	16
И҆ сотвори́ша та́кѡ сы́нове преселе́нїѧ: и҆ разыдо́шасѧ є҆́здра свѧще́нникъ и҆ мꙋ́жїе кнѧ́зїе ѻ҆те́чествъ въ до́мы, и҆ всѝ по и҆менѡ́мъ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆брати́шасѧ въ де́нь пе́рвый мцⷭ҇а десѧ́тагѡ, да взы́щꙋтъ глаго́ла:	І зробили так ті, що вийшли з полону. І виділені на це Ездра священик, глави поколінь, від кожного покоління їх, і всі вони названі поіменно. І зробили вони засідання в перший день десятого місяця, для дослідження цієї справи;
17	17
и҆ соверши́ша во всѣ́хъ мꙋже́хъ, и҆̀же поѧ́ша жєны̀ и҆ноплемє́нничи, да́же до днѐ пе́рвагѡ мцⷭ҇а пе́рвагѡ.	і закінчили дослідження про всіх, які взяли дружин іноплемінних, до першого дня першого місяця.
18	18
И҆ ѡ҆брѣ́тени сꙋ́ть ѿ сынѡ́въ свѧще́нническихъ и҆̀же введо́ша жєны̀ и҆ноплемє́нничи, ѿ сынѡ́въ і҆исꙋ́са сы́на і҆ѡседе́кова и҆ бра́тїѧ є҆гѡ̀ маасі́а и҆ є҆лїезе́ръ, и҆ і҆ари́мъ и҆ гадалі́а:	І знайшлися з синів священичих, які взяли дружин іноплемінних, — із синів Ісуса, сина Іоседекового, і братів його: Маасея, Єлиєзер, Іарив і Гедалія;
19	19
и҆ да́ша рꙋ́ки своѧ̑ и҆згони́ти жєны̀ своѧ̑, и҆ согрѣши́вшїи принесо́ша ѿ ѻ҆ве́цъ ѡ҆ престꙋпле́нїи свое́мъ ѻ҆вна̀:	і вони дали руки свої в запевнення, що відпустять дружин своїх, і що вони повинні принести в жертву барана за свою провину;
20	20
и҆ ѿ сынѡ́въ є҆мми́ровыхъ а҆нані́й и҆ завді́а:	і з синів Іммера: Хананій і Зевадія;
21	21
и҆ ѿ сынѡ́въ и҆ра́млихъ маасі́а и҆ є҆ллі́а, и҆ самі́а и҆ і҆еїи́лъ и҆ ѻ҆зі́а:	і з синів Харима: Маасея, Елия, Шемаія, Ієхиїл і Уззія;
22	22
и҆ ѿ сынѡ́въ фассꙋ́ровыхъ є҆лїѡина́й, маасі́а и҆ і҆сма́илъ, и҆ наѳана́ель и҆ і҆ѡзава́дъ и҆ и҆ласа̀:	і з синів Пашхура: Елиоєнай, Маасея, Ісмаїл, Нафанаїл, Іозавад і Еласа;
23	23
и҆ ѿ леѵі́тѡвъ і҆ѡзава́дъ и҆ ѳамꙋ́й и҆ кѡлі́а, то́йже и҆ кѡлі́тъ, и҆ феѳеі́а, и҆ і҆ꙋ́да и҆ є҆лїе́зеръ:	і з левитів: Іозавад, Шимей і Келаія, він же Клита, Пафахія, Іуда та Єлиєзер;
24	24
и҆ ѿ пѣвцє́въ є҆лїса́въ: и҆ ѿ двє́рникъ солми́нъ и҆ телми́нъ и҆ ѻ҆дꙋ́а:	і зі співців: Елияшив; і з воротарів: Шаллум, Телем і Урій;
25	25
и҆ ѿ і҆и҃лѧ, ѿ сынѡ́въ форо́совыхъ рамі́а и҆ а҆зі́а, и҆ мелхі́а и҆ мелми́нъ, и҆ є҆лїаза́ръ и҆ а҆саві́а и҆ ване́а:	а з ізраїльтян, — із синів Пароша: Рамаія, Іззія, Малхія, Миямин, Єлеазар, Малхія і Венаія;
26	26
и҆ ѿ сынѡ́въ и҆ла́мовыхъ матѳані́а и҆ заха́рїа, и҆ і҆аїи́лъ и҆ а҆вді́й, и҆ і҆ерїмѡ́ѳъ и҆ и҆лі́а:	і з синів Елама: Матфанія, Захарія, Ієхиєл, Авдій, Іремоф і Елія;
27	27
и҆ ѿ сынѡ́въ заѳꙋ́евыхъ є҆лїѡна́й, є҆лїсꙋ́въ, маѳана́й и҆ а҆рмѡ́ѳъ, и҆ зава́дъ и҆ ѻ҆зїза̀:	і з синів Заффу: Елиоєнай, Елияшив, Матфанія, Іремоф, Завад і Азиса;
28	28
и҆ ѿ сынѡ́въ ваве́иныхъ і҆ѡна́нъ, а҆нані́а и҆ завꙋ́й и҆ ѳалі̀:	і з синів Бевая: Іоханан, Хананія, Забвай і Афлай;
29	29
и҆ ѿ сынѡ́въ ванꙋ́евыхъ мосолла́мъ, маллꙋ́хъ, а҆даі́а, і҆асꙋ́въ и҆ саа́лъ и҆ римѡ́ѳъ:	і з синів Ванія: Мешуллам, Маллух, Адая, Іашув, Шеал та Ієрамоф;
30	30
и҆ ѿ сынѡ́въ фаа́ѳъ-мѡа́влихъ є҆дне́а и҆ хали́лъ и҆ ванаі́а, маасі́а, матѳані́а, веселеи́лъ и҆ ванꙋ́й и҆ манассі́и:	і з синів Пахаф-Моава: Адна, Хелал, Венаія, Маасея, Матфанія, Веселеїл, Биннуй і Манассія;
31	31
и҆ ѿ сынѡ́въ и҆ра́мовыхъ є҆лїезе́ръ, і҆есі́а, мелхі́а, самаі́а, семеѡ́нъ,	і з синів Харима: Єлиєзер, Ішшія, Малхія, Шемаія, Симеон,
32	32
венїамі́нъ, малꙋ́хъ, самарі́а:	Веніамін, Маллух, Шемарія;
33	33
и҆ ѿ сынѡ́въ а҆си́мовыхъ метѳана́їа, маѳаѳа̀, зава́дъ, є҆лїфале́тъ, і҆ерамі̀ манассі́й, семе́й:	і з синів Хашума: Мафнай, Мафафа, Завад, Елифелет, Ієремай, Манассія і Шимей;
34	34
и҆ ѿ сынѡ́въ вані́иныхъ мооді́а, а҆мра́мъ и҆ оу҆и́лъ,	і з синів Ванія: Маадай, Амрам і Уел,
35	35
ванаі́а, вадаі́а, хелі́а,	Бенаія, Бид’я, Келугі,
36	36
оу҆ані́а, марїмѡ́ѳъ и҆ є҆лїасі́въ,	Ванея, Меремоф, Елияшив,
37	37
матѳані́а маѳана́й.	Матфанія, Мафнай, Іаасай,
38	38
И҆ сотвори́ша сы́нове ванꙋі́євы и҆ сы́нове семє́ины,	Ваній, Биннуй, Шимей,
39	39
и҆ салемі́а и҆ наѳа́нъ и҆ а҆даі́а,	Шелемія, Нафан, Адаія,
40	40
махнада̀, а҆вꙋсесе́й,	Махнадбай, Шашай, Шарай,
41	41
а҆рꙋесрїи́лъ и҆ самарі́а,	Азариел, Шелемиягу, Шемарія,
42	42
селлꙋ́мъ, а҆марі́а, і҆ѡ́сифъ:	Шаллум, Амарія і Йосиф;
43	43
ѿ сынѡ́въ навꙋ́иныхъ і҆еїи́лъ, маѳаѳі́а, зава́дъ, зевена́й, і҆ада́й и҆ і҆ѡи́ль и҆ ване́а.	і з синів Нево: Ієіел, Матфифія, Завад, Зевина, Іаддай, Іоель і Бенаія.
44	44
Всѝ ті́и поѧ́ша жєны̀ и҆ноплемє́ннически, и҆ роди́ша ѿ ни́хъ сы́ны.	Усі ці взяли за себе дружин іноплемінних, і деякі з цих дружин народили їм дітей.

← Паралипоме́нѡнъ 2-ѧ

Є҆́здры 2-ѧ* →

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт