|
Паралипоме́нѡнъ 2-ѧ
|
Друга книга Паралипоменон
|
| * У євреїв: «Літопис». | |
|
Глава́ а҃
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| И҆ оу҆крѣпи́сѧ соломѡ́нъ сы́нъ даві́довъ на ца́рствѣ свое́мъ, и҆ гдⷭ҇ь бг҃ъ є҆гѡ̀ (бѣ̀) съ ни́мъ и҆ возвели́чи є҆го̀ въ высотꙋ̀. | І утвердився Соломон, син Давидів, у царстві своєму; і Господь Бог його був з ним, і підніс його високо. |
|
2
|
2
|
| И҆ речѐ соломѡ́нъ ко всемꙋ̀ і҆и҃лю, ты́сѧщникѡмъ и҆ со́тникѡмъ, и҆ сꙋдїѧ́мъ и҆ всѣ̑мъ нача́лникѡмъ пред̾ і҆и҃лемъ. | І наказав Соломон зібратися всьому Ізраїлю: тисячоначальникам і стоначальникам, і суддям, і всім начальникам у всьому Ізраїлі — главам поколінь. |
|
3
|
3
|
| И҆ и҆́де соломѡ́нъ и҆ всѐ мно́жество въ вы́шнїй гаваѡ́нъ, и҆дѣ́же бѣ̀ ски́нїѧ свидѣ́нїѧ бж҃їѧ, ю҆́же сотворѝ мѡѷсе́й ра́бъ бж҃їй въ пꙋсты́ни. | І пішли Соломон і все зібрання з ним на висоту, що в Гаваоні, тому що там була Божа скинія зібрання, яку спорудив Мойсей, раб Господній, у пустелі. |
|
4
|
4
|
| Кївѡ́тъ же гдⷭ҇ень принесѐ даві́дъ ѿ гра́да карїаѳїарі́ма на мѣ́сто, є҆́же оу҆гото́ва є҆мꙋ̀ даві́дъ, ꙗ҆́кѡ водрꙋзѝ є҆мꙋ̀ ски́нїю во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. | Ковчег Божий приніс Давид з Кириаф-Іарима на місце, яке приготував для нього Давид, спорудивши для нього скинію в Єрусалимі. |
|
5
|
5
|
| И҆ ѻ҆лта́рь мѣ́дѧнъ, є҆го́же содѣ́ла веселеи́лъ сы́нъ оу҆рі́и сы́на ѡ҆́рова, тꙋ̀ бѣ̀ пред̾ ски́нїею гдⷭ҇нею и҆ взыска̀ є҆го̀ соломѡ́нъ и҆ всѧ̀ цр҃ковь. | А мідний жертовник, який зробив Веселеїл, син Урія, сина Орового, залишався там, перед скинією Господньою, і знайшов його Соломон із зібранням. |
|
6
|
6
|
| Вознесе́ же тꙋ̀ соломѡ́нъ на ѻ҆лтарѝ мѣ́дѧнѣмъ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆́же въ ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ принесѐ на не́мъ ты́сѧщꙋ всесожже́нїй. | І там перед лицем Господа, на мідному жертовнику, що перед скинією зібрання, підніс Соломон тисячу всепалень. |
|
7
|
7
|
| Въ тꙋ̀ но́щь ꙗ҆ви́сѧ гдⷭ҇ь соломѡ́нꙋ и҆ речѐ є҆мꙋ̀: просѝ (что̀ хо́щеши) да да́мъ тебѣ̀. | У ту ніч явився Бог Соломону і сказав йому: проси, що Мені дати тобі. |
|
8
|
8
|
| Рече́ же соломѡ́нъ къ бг҃ꙋ: ты̀ сотвори́лъ є҆сѝ съ даві́домъ ѻ҆тце́мъ мои́мъ млⷭ҇рдїе вели́ко и҆ поста́вилъ мѧ̀ є҆сѝ царѧ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀: | І сказав Соломон Богу: Ти сотворив Давиду, батькові моєму, велику милість і поставив мене царем замість нього. |
|
9
|
9
|
| и҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и бж҃е, да и҆спо́лнитсѧ сло́во твоѐ къ даві́дꙋ ѻ҆тцꙋ̀ моемꙋ̀, ты́ бо менѐ сотвори́лъ царѧ̀ над̾ людьмѝ мно́гими, ꙗ҆́коже пра́хъ земны́й: | Нехай же сповниться, Господи Боже, слово Твоє до Давида, батька мого. Окільки Ти поставив мене царем над народом численним, як порох земний, |
|
10
|
10
|
| нн҃ѣ да́ждь мнѣ̀ премꙋ́дрость и҆ ра́зꙋмъ, да вни́дꙋ и҆ и҆зы́дꙋ пред̾ людьмѝ твои́ми си́ми, кто́ бо мо́жетъ сꙋди́ти си́хъ люді́й твои́хъ мно́гихъ; | то нині дай мені премудрість і знання, щоб я умів виходити перед народом цим і входити, бо хто може управляти цим народом Твоїм великим? |
|
11
|
11
|
| И҆ речѐ бг҃ъ къ соломѡ́нꙋ: поне́же бы́сть сїѐ въ се́рдцы твое́мъ, и҆ не попроси́лъ є҆сѝ бога́тства и҆мѣ́нїй, нижѐ сла́вы, нижѐ дꙋ́шъ проти́вѧщихсѧ тебѣ̀, и҆ дні́й мно́гихъ не проси́лъ є҆сѝ, но проси́лъ є҆сѝ себѣ̀ премꙋ́дрости и҆ ра́зꙋма, да сꙋди́ти мо́жеши лю́ди моѧ̑, над̾ ни́миже поста́вихъ тѧ̀ царѧ̀, | І сказав Бог Соломону: за те, що це було на серці твоєму, і ти не просив багатства, маєтків і слави і душ ворогів твоїх, і також не просив ти багатьох днів, а просив собі премудрости і знання, щоб управляти народом Моїм, над яким Я поставив тебе царем, |
|
12
|
12
|
| премꙋ́дрость и҆ ра́зꙋмъ даю̀ тебѣ̀, бога́тство же и҆ и҆мѣ̑нїѧ и҆ сла́вꙋ да́мъ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ не бы́сть въ царе́хъ преждебы́вшихъ тебє̀ подо́бенъ тебѣ̀, и҆ по тебѣ̀ та́кожде не бꙋ́детъ. | премудрість і знання даються тобі, а багатство і маєтки і славу Я дам тобі такі, подібних до яких не бувало в царів раніше тебе і не буде після тебе. |
|
13
|
13
|
| Прїи́де же соломѡ́нъ ѿ вы́шнѧгѡ гаваѡ́на во і҆ерⷭ҇ли́мъ пред̾ ски́нїю свидѣ́нїѧ и҆ ца́рствова над̾ і҆и҃лемъ. | І прийшов Соломон з висоти, що в Гаваоні, від скинії зібрання, в Єрусалим і царював над Ізраїлем. |
|
14
|
14
|
| И҆ собра̀ соломѡ́нъ колесни̑цы и҆ ко́нники, и҆ бы́ша є҆мꙋ̀ ты́сѧща и҆ четы́реста колесни́цъ и҆ двана́десѧть ты́сѧщъ кѡ́нникъ: и҆ ѡ҆ста́ви и҆̀хъ во градѣ́хъ колесни́чныхъ, лю́дїе же съ царе́мъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. | І набрав Соломон колісниць і вершників; і було в нього тисяча чотириста колісниць і дванадцять тисяч вершників; і він розмістив їх у колісничних містах і при царі в Єрусалимі. |
|
15
|
15
|
| И҆ положѝ ца́рь сребро̀ и҆ зла́то во і҆ерⷭ҇ли́мѣ ꙗ҆́кѡ ка́менїе, ке́дры же во і҆ꙋде́и ꙗ҆́кѡ черни́чїе, є҆́же на по́ли во мно́жествѣ. | І зробив цар срібло і золото в Єрусалимі рівноцінним простому каменю, а кедри, за безліччю їх, зробив рівноцінними сикоморам, що на низьких місцях. |
|
16
|
16
|
| И҆схожде́нїе же ко́ней соломѡ́новыхъ и҆з̾ є҆гѵ́пта цѣно́ю кꙋпцѡ́въ ца́рскихъ, и҆̀же хожда́хꙋ и҆ кꙋпова́хꙋ. | Коней Соломону приводили з Єгипту і з Куви; купці царські з Куви одержували їх за гроші. |
|
17
|
17
|
| И҆ восхожда́хꙋ и҆ привожда́хꙋ и҆з̾ є҆гѵ́пта колесни́цꙋ є҆ди́нꙋ за ше́сть сѡ́тъ сре́брєникъ, и҆ конѧ̀ за сто̀ и҆ пѧтьдесѧ́тъ сре́брєникъ: та́кожде и҆ ѿ всѣ́хъ ца́рствъ хетте́йскихъ и҆ ѿ царе́й сѷрі́йскихъ рꙋка́ма и҆́хъ привѡди́ма быва́хꙋ. | Колісниці одержували і доставляли з Єгипту кожну за шістсот сиклів срібла, а коня за сто п’ятдесят. У такий же спосіб вони руками своїми доставляли це всім царям хеттейським і царям арамейським. |
|
Глава́ в҃
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| И҆ повелѣ̀ соломѡ́нъ созида́ти до́мъ и҆́мени гдⷭ҇ню и҆ до́мъ ца́рствꙋ своемꙋ̀. | І поклав Соломон побудувати дім імені Господньому і дім царський для себе. |
|
2
|
2
|
| И҆ собра̀ ца́рь соломѡ́нъ се́дмьдесѧтъ ты́сѧщъ мꙋже́й носѧ́щихъ времена̀ и҆ ѻ҆́смьдесѧтъ ты́сѧщахъ каменосѣ́чцєвъ въ гора́хъ, приста́вленныхъ же над̾ ни́ми трѝ ты́сѧщы и҆ ше́сть сѡ́тъ. | І відрахував Соломон сімдесят тисяч носіїв і вісімдесят тисяч каменотесів у горах, і наглядачів над ними три тисячі шістсот. |
|
3
|
3
|
| И҆ посла̀ соломѡ́нъ къ хїра́мꙋ царю̀ тѵ́рскꙋ, глаго́лѧ: ꙗ҆́коже сотвори́лъ є҆сѝ съ даві́домъ ѻ҆тце́мъ моі́мъ и҆ посла́лъ є҆сѝ є҆мꙋ̀ ке́дры, да сози́ждетъ себѣ̀ до́мъ, въ не́мже є҆мꙋ̀ ѡ҆бита́ти, | І послав Соломон до Хирама, царя Тирського, сказати: як робив ти з Давидом, батьком моїм, і надсилав йому кедри на побудову дому для нього, щоб жити в ньому, так роби і зі мною. |
|
4
|
4
|
| и҆ сѐ, а҆́зъ сы́нъ є҆гѡ̀ созида́ю до́мъ и҆́мени гдⷭ҇а бг҃а моегѡ̀, да ѡ҆свѧшꙋ̀ є҆го̀ є҆мꙋ̀, є҆́же кади́ти пред̾ ни́мъ ѳѷмїа́мъ а҆рѡма́товъ и҆ предложе́нїе всегда̀, и҆ возноси́ти всесожжє́нїѧ вы́нꙋ, оу҆́трѡ и҆ къ ве́черꙋ, и҆ въ сꙋббѡ́ты, и҆ въ новомчⷭ҇їихъ, и҆ въ пра́здницѣхъ гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ: во вѣ́къ сїѐ бо і҆и҃ли: | Ось я будую дім імені Господа Бога мого, для присвяти Йому, щоб запалювати перед Ним запашне куріння, приносити постійно хліби предкладення і возносити там всепалення ранком і ввечері в суботи, і в новомісяччя, й у свята Господа Бога нашого, що назавжди заповідано Ізраїлю. |
|
5
|
5
|
| и҆ до́мъ, є҆го́же а҆́зъ созида́ю, вели́къ, вели́къ бо є҆́сть гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ па́че всѣ́хъ богѡ́въ, | І дім, який я будую, великий, тому що великий Бог наш, вище за всіх богів. |
|
6
|
6
|
| и҆ кто̀ возмо́жетъ созда́ти є҆мꙋ̀ до́мъ; а҆́ще бо нб҃о и҆ нб҃о нб҃сѐ не мо́гꙋтъ вмѣсти́ти сла́вы є҆гѡ̀: и҆ кто̀ а҆́зъ, созида́ѧй є҆мꙋ̀ до́мъ; но то́кмѡ є҆́же кади́ти ѳѷмїа́мъ пред̾ ни́мъ: | І чи вистачить у кого сили побудувати Йому дім, коли небо і небеса небес не вміщають Його? І хто я, щоб міг побудувати Йому дім? Хіба тільки для куріння перед лицем Його. |
|
7
|
7
|
| нн҃ѣ оу҆̀бо послѝ мнѣ̀ мꙋ́жа мꙋ́дра, и҆́же вѣ́сть дѣла̀ твори́ти въ зла́тѣ и҆ сребрѣ̀, и҆ мѣ́ди и҆ желѣ́зѣ, и҆ порфѵ́рѣ и҆ въ че́рвлени и҆ въ синетѣ̀, и҆ и҆́же зна́етъ ваѧ́ти ваѧ́нїе, съ мꙋ́дрыми, и҆̀же оу҆ менє̀ во і҆ꙋде́и и҆ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, ꙗ҆̀же оу҆гото́ва даві́дъ ѻ҆те́цъ мо́й: | Отже, пришли мені чоловіка, який уміє робити вироби із золота, і зі срібла, і з міді, і з заліза, і з пряжі пурпурового, багряного і яхонтового кольору, і який знає як вирізувати і виконувати різьблену роботу, разом з художниками, які є в мене в Юдеї й в Єрусалимі, яких приготував Давид, батько мій. |
|
8
|
8
|
| и҆ посли́ ми древа̀ ке́дрѡва и҆ а҆рке́ѵѳѡва и҆ пе́ѵгѡва ѿ лїва́на, вѣ́мъ бо а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ рабѝ твоѝ оу҆мѣ́ютъ сѣщѝ древа̀ ѿ лїва́на: | І пришли мені кедрових дерев, і кипарису і певгового дерева з Ливану, бо я знаю, що раби твої вміють рубати дерева ливанські. І ось раби мої підуть з рабами твоїми, |
|
9
|
9
|
| и҆ сѐ, рабѝ твоѝ съ рабы̑ мои́ми по́йдꙋтъ, да оу҆гото́ваютъ мнѣ̀ древа̀ мнѡ́га, до́мъ бо, є҆го́же а҆́зъ созида́ю, вели́къ и҆ пресла́венъ: | щоб приготувати мені багато дерев, тому що дім, який я будую, великий і дивний. |
|
10
|
10
|
| и҆ сѐ, дѣ́лателємъ, и҆̀же сѣкꙋ́тъ древа̀, да́хъ въ пи́щꙋ рабѡ́мъ твои̑мъ пшени́цы мѣ́ръ два́десѧть ты́сѧщъ и҆ ꙗ҆чме́нѧ мѣ́ръ два́десѧть ты́сѧщъ, и҆ вїна̀ мѣ́ръ два́десѧть ты́сѧщъ и҆ є҆ле́а мѣ́ръ два́десѧть ты́сѧщъ. | І ось дереворубам, що рубають дерева, рабам твоїм, я даю для їжі: пшениці двадцять тисяч ко́рів, і ячменю двадцять тисяч ко́рів, і вина двадцять тисяч батів, і оливкової олії двадцять тисяч батів. |
|
11
|
11
|
| Рече́ же хїра́мъ ца́рь тѵ́рскїй чрез̾ писа́нїе и҆ посла̀ къ соломѡ́нꙋ, глаго́лѧ: поне́же возлюбѝ гдⷭ҇ь лю́ди своѧ̑, поста́ви тѧ̀ над̾ ни́ми царѧ̀. | І відповів Хирам, цар Тирський, листом, який надіслав до Соломона: з любови до народу Свого Господь поставив тебе царем над ним. |
|
12
|
12
|
| И҆ речѐ хїра́мъ: блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ, и҆́же сотворѝ не́бо и҆ зе́млю, и҆́же дадѐ даві́дꙋ царю̀ сы́на премꙋ́дра и҆ оу҆че́на, и҆ оу҆́мна и҆ разꙋ́мна, и҆́же сози́ждетъ до́мъ гдⷭ҇ꙋ и҆ до́мъ ца́рствꙋ своемꙋ̀: | І ще сказав Хирам: благословенний Господь Бог Ізраїлів, що створив небо і землю, що дав царю Давиду сина мудрого, який має сенс і розум, що має намір будувати дім Господу і дім царський для себе. |
|
13
|
13
|
| и҆ нн҃ѣ посла́хъ тебѣ̀ мꙋ́жа мꙋ́дра и҆ свѣ́дꙋща ра́зꙋмъ, хїра́ма раба̀ моего̀: | Отже, я посилаю [тобі] чоловіка розумного, що має знання, Хирам-Авия, |
|
14
|
14
|
| ма́терь є҆гѡ̀ ѿ дще́рей да́новыхъ, ѻ҆те́цъ же є҆гѡ̀ мꙋ́жъ тѵ́рѧнинъ, и҆́же вѣ́сть дѣ́лати въ зла́тѣ и҆ сребрѣ̀, и҆ въ мѣ́ди и҆ въ желѣ́зѣ, и҆ въ ка́менїихъ и҆ въ древа́хъ, и҆ тка́ти въ порфѵ́рѣ и҆ въ синетѣ̀ и҆ въ вѷссо́нѣ и҆ въ червлени́цѣ, и҆ ваѧ́ти всѧ́кꙋю рѣ́зь, и҆ разꙋмѣ́ти всѧ́ко разꙋмѣ́нїе, є҆ли̑ка а҆́ще да́си є҆мꙋ̀, съ мꙋ́дрыми твои́ми и҆ съ мꙋ́дрыми господи́на моегѡ̀ даві́да, ѻ҆тца̀ твоегѡ̀: | сина однієї жінки з дочок Данових, — а батько його тирянин, — який уміє робити вироби з золота і зі срібла, з міді, із заліза, з каменів і з дерев, з пряжі пурпурового, яхонтового кольору, і з висону, і з багряниці, і вирізувати всяке різьблення, і виконувати все, що буде доручено йому разом з художниками твоїми і з художниками господаря мого Давида, батька твого. |
|
15
|
15
|
| и҆ нн҃ѣ пшени́цꙋ и҆ ꙗ҆чме́нь, и҆ є҆ле́й и҆ вїно̀, ꙗ҆̀же ѡ҆бѣща́лъ є҆сѝ, господи́не мо́й, послѝ рабѡ́мъ твои̑мъ, | А пшеницю і ячмінь, оливкову олію і вино, про які ти говорив, господарю мій, пошли рабам твоїм. |
|
16
|
16
|
| мы̀ же бꙋ́демъ сѣщѝ древа̀ ѿ лїва́на на всѧ́кꙋ потре́бꙋ твою̀ и҆ по́слемъ ѧ҆̀ плота́ми по мо́рю і҆оппі́йскомꙋ, ты́ же приведе́ши ѧ҆̀ во і҆ерⷭ҇ли́мъ. | Ми ж нарубаємо дерев з Ливану, скільки потрібно тобі, і приженемо їх плотами морем у Яфу, а ти відвезеш їх в Єрусалим. |
|
17
|
17
|
| И҆ собра̀ соломѡ́нъ всѣ́хъ мꙋже́й прише́лцєвъ, и҆̀же бѧ́хꙋ въ землѝ і҆и҃левѣ, по сочте́нїю, и҆́мже сочтѐ и҆̀хъ даві́дъ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆брѣ́тени сꙋ́ть сто̀ пѧтьдесѧ́тъ трѝ ты́сѧщы и҆ ше́сть сѡ́тъ: | І порахував Соломон усіх прибульців, які були тоді в землі Ізраїлевій, після переліку їх, зробленого Давидом, батьком його, — і знайшлося їх сто п’ятдесят три тисячі шістсот. |
|
18
|
18
|
| сотворѝ же ѿ ни́хъ се́дмьдесѧтъ ты́сѧщъ бременоно́сцєвъ и҆ ѻ҆́смьдесѧтъ ты́сѧщъ каменосѣ́чцєвъ, трѝ ты́сѧщы и҆ ше́сть сѡ́тъ приста́вники над̾ дѣла́ми людски́ми. | І зробив він з них сімдесят тисяч носіїв і вісімдесят тисяч каменотесів у горах і три тисячі шістсот наглядачів, щоб вони спонукували народ до роботи. |
|
Глава́ г҃
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| И҆ нача̀ соломѡ́нъ созида́ти до́мъ гдⷭ҇ень во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, на горѣ̀ а҆мѡрі́а, на мѣ́стѣ, є҆́же оу҆гото́ва даві́дъ на гꙋмнѣ̀ ѻ҆́рны і҆евꙋсе́анина: | І почав Соломон будувати дім Господній у Єрусалимі на горі Моріа, яка вказана була Давиду, батькові його, на місці, яке приготував Давид, на току Орни ієвусеянина. |
|
2
|
2
|
| нача́ же созида́ти въ мцⷭ҇ъ вторы́й лѣ́та четве́ртагѡ ца́рства своегѡ̀. | Почав же він будувати у другий день другого місяця, у четвертий рік царювання свого. |
|
3
|
3
|
| И҆ си́це нача̀ соломѡ́нъ созида́ти до́мъ бж҃їй: въ долготꙋ̀ лакѡ́тъ, размѣ́ръ пе́рвый, лакѡ́тъ шестьдесѧ́тъ, въ широтꙋ́ же лакѡ́тъ два́десѧть: | І ось основа, покладена Соломоном при будівництві дому Божого: довжина його шістдесят ліктів, за попередньою міркою, а ширина двадцять ліктів; |
|
4
|
4
|
| и҆ притво́ръ пред̾ лице́мъ до́мꙋ, долгота̀ по лицꙋ̀ широты̀ до́мꙋ, лакѡ́тъ два́десѧть, высота́ же лакѡ́тъ сто̀ два́десѧть и҆ позлатѝ є҆го̀ внꙋ́трь зла́томъ чи́стымъ. | і притвор, який перед домом, довжиною за шириною дому в двадцять ліктів, а висотою у сто двадцять. І обклав його всередині чистим золотом. |
|
5
|
5
|
| До́мъ же вели́кїй ѡ҆кры̀ дска́ми ке́дровыми и҆ позлатѝ зла́томъ чи́стымъ: и҆зваѧ́ же на не́мъ подѡ́бїѧ фі́нїкѡвъ и҆ ꙗ҆́кѡ мрє́жицы проме́жь себє̀ сплета́ющѧсѧ, | Дім же головний обшив деревом кипарисовим і обклав його кращим золотом, і зробив на ньому пальми і ланцюжки. |
|
6
|
6
|
| и҆ оу҆красѝ хра́мъ ка́менїемъ драги́мъ сла́внѡ, и҆ позлатѝ зла́томъ, є҆́же ѿ фарꙋі́ма . | І обклав дім дорогими каменями для краси; золото ж було золото парваїмське. |
|
7
|
7
|
| И҆ позлатѝ до́мъ и҆ стѣ́ны є҆гѡ̀, и҆ врата̀ и҆ пра́ги, и҆ ѻ҆́кна и҆ двє́ри зла́томъ, и҆ и҆зваѧ̀ херꙋві́мы на стѣна́хъ. | І покрив золотом дім, колоди, пороги і стіни його, [і вікна] і двері його, і вирізав на стінах херувимів. |
|
8
|
8
|
| Сотвори́ же до́мъ ст҃а̑ѧ ст҃ы́хъ, долгота̀ є҆гѡ̀ по лицꙋ̀ широты̀ до́мꙋ, лакѡ́тъ два́десѧть, широта̀ та́кожде два́десѧть лакѡ́тъ, и҆ позлатѝ и҆̀ зла́томъ чи́стымъ на херꙋві́мѣхъ, тала̑нтъ ше́сть сѡ́тъ. | І зробив Святе Святих: довжина його за шириною дому у двадцять ліктів, і ширина його у двадцять ліктів; і покрив його кращим золотом на шістсот талантів. |
|
9
|
9
|
| И҆ вѣ́съ гвозді́й, вѣ́съ гво́здѧ є҆ди́нагѡ пѧтьдесѧ́тъ сі̑кль зла́та, и҆ го́рницꙋ позлатѝ зла́томъ. | У цвяхах ваги до п’ятдесяти сиклів золота [у кожному цвяху]. Світлиці також покрив золотом. |
|
10
|
10
|
| И҆ сотворѝ въ домꙋ̀ ст҃а̑ѧ ст҃ы́хъ херꙋві̑ма два̀, дѣ́ло ѿ дре́въ негнїю́шихъ и҆ позлатѝ и҆̀хъ зла́томъ. | І зробив він у Святому Святих двох херувимів різьбленої роботи і покрив їх золотом. |
|
11
|
11
|
| И҆ крилѣ̑ херꙋві́мѡвъ, долгота̀ два́десѧть лакѡ́тъ, и҆ є҆ди́но крило̀ лакѡ́тъ пѧтѝ, прикаса́ющеесѧ стѣнѣ̀ до́мꙋ, | Крила херувимів були довжиною у двадцять ліктів. Одне крило в п’ять ліктів торкалося стіни дому, а друге крило теж у п’ять ліктів сходилося з крилом другого херувима; |
|
12
|
12
|
| и҆ дрꙋго́е крило̀ пѧтѝ лакѡ́тъ, прикаса́ющеесѧ крилꙋ̀ херꙋві́ма дрꙋга́гѡ: | так само і крило другого херувима в п’ять ліктів торкалося стіни дому, а друге крило в п’ять ліктів сходилося з крилом другого херувима. |
|
13
|
13
|
| крилѣ̑ же херꙋві́мѡвъ си́хъ распростє́ртѣ на лакѡ́тъ два́десѧть, ті́и же стоѧ́хꙋ на но́зѣхъ свои́хъ, ли́ца же и҆́хъ (зрѧ́ще) къ до́мꙋ. | Крила цих херувимів були розпростерті на двадцять ліктів; і вони стояли на ногах своїх, лицями своїми до храму. |
|
14
|
14
|
| Сотвори́ же завѣ́сꙋ ѿ синеты̀ и҆ багрѧни́цы, и҆ червлени́цы и҆ вѷссо́на, и҆ сотка̀ на не́й херꙋві́мы. | І зробив завісу з яхонтової, пурпурової і багряної тканини і з висону і зобразив на ній херувимів. |
|
15
|
15
|
| И҆ сотворѝ пред̾ хра́момъ стѡлпа̀ два̀, лакѡ́тъ три́десѧть пѧ́ть въ высотꙋ̀, и҆ главы̑ и҆́хъ пѧ́ть лакѡ́тъ. | І зробив перед храмом два стовпи, довжиною по тридцять п’ять ліктів, і капітелі на верху кожного в п’ять ліктів. |
|
16
|
16
|
| И҆ сотворѝ чє́пи въ даві́рѣ и҆ положѝ на глава́хъ столпѡ́въ, и҆ ши́пкѡвъ сотворѝ сто̀, и҆̀хже положѝ на мрє́жи. | І зробив ланцюжки, як у святилищі, і поклав на верху стовпів, і зробив сто ґранатових яблук і поклав на ланцюжки. |
|
17
|
17
|
| И҆ поста́ви столпы̀ пред̾ лице́мъ хра́ма, є҆ди́наго ѡ҆деснꙋ́ю, а҆ дрꙋга́го ѡ҆шꙋ́юю: и҆ наречѐ и҆́мѧ сꙋ́щемꙋ ѡ҆деснꙋ́ю и҆справле́нїе, и҆́мѧ же сꙋ́щемꙋ ѡ҆шꙋ́юю крѣ́пость. | І поставив стовпи перед храмом, один з правого боку, другий з лівого, і дав ім’я правому Іахин, а лівому ім’я Воаз. |
|
Глава́ д҃
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| Сотвори́ же и҆ ѻ҆лта́рь мѣ́дѧнъ, два́десѧть лакѡ́тъ въ долготꙋ̀ и҆ два́десѧть лакѡ́тъ въ широтꙋ̀ и҆ де́сѧть лакѡ́тъ въ высотꙋ̀. | І зробив мідний жертовник: двадцять ліктів довжина його і двадцять ліктів ширина його і десять ліктів висота його. |
|
2
|
2
|
| И҆ сотворѝ мо́ре (мѣ́дѧно) слїѧ́но, де́сѧть лакѡ́тъ ѿ оу҆́стїѧ до оу҆́стїѧ є҆гѡ̀, крꙋ́гло ѡ҆́крестъ, и҆ пѧтѝ лакѡ́тъ въ высотꙋ̀, и҆ ѡ҆крꙋ́глость є҆гѡ̀ три́десѧти ла́ктей: | І зробив море відлите, — від краю його до краю його десять ліктів, — усе кругле, висотою в п’ять ліктів; і шнурок у тридцять ліктів обіймав його навколо; |
|
3
|
3
|
| и҆ подо́бїе телцє́въ под̾ ни́мъ ѡ҆́крестъ ѡ҆крꙋжа́ющихъ є҆̀: де́сѧть лакѡ́тъ ѡ҆бдержа́хꙋ оу҆мыва́лницꙋ ѡ҆́крестъ: два̀ рѡ́да слїѧ́ша телцє́въ въ слїѧ́нїи и҆́хъ, | і відлиті подоби волів стояли під ним навколо з усіх боків; на десять ліктів оточували навколо море два ряди волів, вилитих одним литтям з ним. |
|
4
|
4
|
| и҆́мже сотвори́ша и҆̀хъ двана́десѧть телцє́въ, и҆́же трїѐ сматрѧ́хꙋ къ сѣ́верꙋ и҆ трїѐ къ за́падꙋ, и҆ трїѐ къ полꙋ́дню и҆ трїѐ къ восто́кꙋ, и҆ мо́ре на ни́хъ (наста́влено), за̑днѧѧ же и҆́хъ бѧ́хꙋ внꙋ́трь (под̾ мо́ремъ): | Стояло воно на дванадцяти волах: три дивилися на північ і три дивилися на захід, і три дивилися на південь, і три дивилися на схід, — і море на них зверху; зади ж їхні були звернені всередину під нього. |
|
5
|
5
|
| и҆ толстота̀ є҆гѡ̀ дла́ннаѧ, и҆ оу҆́стїе є҆гѡ̀ ꙗ҆́кѡ оу҆́стїе поти́ра, и҆зва̑ѧнна ꙗ҆́кѡ ѿра́сли крі́на, вмѣща́ющее трѝ ты́сѧщы мѣ́ръ: и҆ совершѝ. | Завтовшки воно було з долоню; і краї його, зроблені, як краї чаші, були схожі на лілею, яка розквітла. Воно вміщало до трьох тисяч батів. |
|
6
|
6
|
| Сотвори́ же ѡ҆мыва́лницъ де́сѧть и҆ поста́ви пѧ́ть ѡ҆деснꙋ́ю и҆ пѧ́ть ѡ҆шꙋ́юю, да ѡ҆мыва́ютъ въ ни́хъ всѧ̑ принѡси́маѧ на всесожжє́нїѧ и҆ ѡ҆чища́ютъ въ ни́хъ, мо́ре же, да ѡ҆мыва́ютсѧ свѧще́нницы въ не́мъ. | І зробив десять умивальниць, і поставив п’ять праворуч і п’ять ліворуч, щоб омивати у них, — те, що готується до всепалення омивали в них; море ж — для священиків, щоб вони омивались у ньому. |
|
7
|
7
|
| Сотвори́ же и҆ подсвѣ̑щникъ златы́хъ де́сѧть по мѣ́рѣ и҆́хъ и҆ поста́ви ѧ҆̀ въ хра́мъ пѧ́ть ѡ҆деснꙋ́ю и҆ пѧ́ть ѡ҆шꙋ́юю. | І зробив десять золотих світильників, як їм належало бути, і поставив у храмі, п’ять праворуч і п’ять ліворуч. |
|
8
|
8
|
| И҆ сотворѝ столѡ́въ де́сѧть и҆ поста́ви въ хра́мъ пѧ́ть ѡ҆деснꙋ́ю и҆ пѧ́ть ѡ҆шꙋ́юю, и҆ фїа̑лъ златы́хъ сотворѝ сто̀. | І зробив десять столів і поставив у храмі, п’ять праворуч і п’ять ліворуч, і зробив сто золотих чаш. |
|
9
|
9
|
| И҆ сотворѝ дво́ръ свѧще́нникѡмъ и҆ дво́ръ вели́кїй, и҆ двє́ри двора̀ и҆ верєѝ и҆́хъ помѣ̑дѧны мѣ́дїю. | І зробив священичий двір і великий двір і двері до двору, і вереї їх обклав міддю. |
|
10
|
10
|
| И҆ мо́ре поста́ви ѿ оу҆́гла до́мꙋ ѡ҆деснꙋ́ю а҆́ки къ восто́кꙋ прѧ́мѡ. | Море поставив з правого боку, на південний схід. |
|
11
|
11
|
| Сотвори́ же хїра́мъ оу҆́дицы мѧсны̑ѧ, и҆ кади̑лницы, и҆ сковрадꙋ̀ же́ртвеннꙋю, и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆гѡ̀: и҆ совершѝ хїра́мъ твори́ти всѧ́кое дѣ́ло, є҆́же сотворѝ соломѡ́нꙋ царю̀ въ домꙋ̀ бж҃їи: | І зробив Хирам тази, і лопатки, і чаші [і кадильниці, і всі жертовні сосуди]. І закінчив Хирам роботу, яку виконував для царя Соломона в домі Божому; |
|
12
|
12
|
| стѡлпа̀ два̀, и҆ на ни́хъ ѡ҆крꙋжи̑лїѧ, и҆ вѣнцы̀ на глава́хъ двꙋ̀ столпꙋ̀, и҆ мрє́жицѣ двѣ̀, є҆́же покрыва́ти главы̑ вѣнцє́въ и҆̀же сꙋ́ть над̾ глава́ми столпѡ́въ: | два стовпи і два опоясання вінців на верху стовпів, і дві сітки для покриття двох опоясань вінців, що на верху стовпів, |
|
13
|
13
|
| и҆ звонцє́въ златы́хъ четы́реста въ двѣ̀ мрє́жи, и҆ два̀ рѧда̑ ши́пкѡвъ во мре́жи є҆ди́нѣй, є҆́же покрыва́ти два̀ ѡ҆крꙋжи̑лїѧ вѣнцє́въ, и҆̀же сꙋ́ть верхꙋ̀ столпѡ́въ: | і чотириста ґранатових яблук на двох сітках, два ряди ґранатових яблук для кожної сітки, для покриття двох опоясань вінців, що на стовпах. |
|
14
|
14
|
| и҆ подста́вѡвъ сотворѝ де́сѧть, и҆ оу҆мыва̑лницы сотворѝ на подста́вахъ, | І підстави зробив він, і умивальниці зробив на підставах; |
|
15
|
15
|
| и҆ мо́ре є҆ди́но и҆ волѡ́въ двана́десѧть под̾ ни́мъ, | одне море, і дванадцять волів під ним, |
|
16
|
16
|
| и҆ котлы̀, и҆ оу҆́дицы мѧсны̑ѧ и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды и҆́хъ, ꙗ҆̀же сотворѝ хїра́мъ и҆ принесѐ царю̀ соломѡ́нꙋ въ до́мъ гдⷭ҇ень ѿ мѣ́ди чи́стыѧ. | і тази, і лопатки, і виделки, і все приладдя їх зробив Хирам-Авий царю Соломону для дому Господнього з полірованої міді. |
|
17
|
17
|
| Во странѣ̀ і҆ѻрда́на слїѧ̀ и҆̀хъ ца́рь, въ то́лщи земнѣ́й, междꙋ̀ сокхѡ́ѳомъ и҆ междꙋ̀ сарида́Ѳомъ. | В околиці Йордану відливав їх цар, у глинистій землі, між Сокхофом і Цередою. |
|
18
|
18
|
| И҆ сотворѝ соломѡ́нъ всѧ̑ сосꙋ́ды сїѧ̑ многочи́слєнны ѕѣлѡ̀, поне́же не ѡ҆скꙋдѣ̀ тѧ́гость мѣ́ди. | І зробив Соломон усі ці речі у величезній кількості, так що не знали ваги міді. |
|
19
|
19
|
| Сотвори́ же соломѡ́нъ всѧ̑ сосꙋ́ды до́мꙋ бж҃їѧ, и҆ ѻ҆лта́рь зла́тъ, и҆ трапє́зы, и҆ на ни́хъ хлѣ́бы предложе́нїѧ, | Також зробив Соломон усі речі для дому Божого і золотий жертовник, і столи, на яких хліби предкладення, |
|
20
|
20
|
| и҆ подсвѣ́щники, и҆ свѣти́лники свѣ́та, да свѣтѧ́тъ пред̾ ст҃а̑ѧ ст҃ы́хъ по чи́нꙋ, ѿ зла́та чи́ста, | і світильники і лампади їх, щоб запалювати їх за уставом перед давиром, з чистого золота; |
|
21
|
21
|
| и҆ щипцы̀ и҆́хъ, и҆ свѣти́лники и҆́хъ, и҆ фїа́лы, и҆ ча̑шицы, и҆ кади̑лницы ѿ зла́та чи́ста, | і квіти, і лампади, і щипці з золота, з найчистішого золота, |
|
22
|
22
|
| и҆ двє́ри хра́ма внꙋ́трєннїѧ ꙗ҆̀же во ст҃а̑ѧ ст҃ы́хъ и҆ двє́ри до́мꙋ хра́ма златы̑ѧ. И҆ соверши́сѧ всѐ дѣ́ло є҆́же сотворѝ соломѡ́нъ въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни. | і ножі, і кропильниці, і чаші, і лотки з найчистішого золота, і двері храму, — його внутрішні двері у Святе Святих, і двері храму у святилище, — з золота. |
|
Глава́ є҃
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| И҆ внесѐ соломѡ́нъ ст҃а̑ѧ даві́да ѻ҆тца̀ своегѡ̀, сребро̀ и҆ зла́то и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды, и҆ дадѐ въ сокро́вище до́мꙋ гдⷭ҇нѧ. | І закінчилася вся робота, яку виконував Соломон для дому Господнього. І приніс Соломон присвячене Давидом, батьком його, і срібло і золото і всі речі і віддав у скарбниці дому Божого. |
|
2
|
2
|
| Тогда̀ собра̀ соломѡ́нъ всѧ̑ старѣ̑йшины і҆и҃лєвы и҆ всѧ̑ нача́лники колѣ́нъ, вожды̀ ѻ҆те́чествъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, да вознесꙋ́тъ кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ ѿ гра́да даві́дова, и҆́же є҆́сть сїѡ́нъ. | Тоді зібрав Соломон старійшин Ізраїлевих і всіх глав колін, начальників поколінь синів Ізраїлевих, в Єрусалим, для перенесення ковчега завіту Господнього з міста Давидового, тобто із Сиона. |
|
3
|
3
|
| И҆ собра́шасѧ ко царю̀ всѝ мꙋ́жїе і҆и҃лєвы въ пра́здникъ, се́й є҆́сть мцⷭ҇ъ седмы́й. | І зібралися до царя всі ізраїльтяни на свято, у сьомий місяць. |
|
4
|
4
|
| И҆ прїидо́ша всѝ старѣ̑йшины і҆и҃лєвы, и҆ взѧ́ша всѝ леѵі́ти кївѡ́тъ | І прийшли усі старійшини Ізраїлеві. Левити взяли ковчег |
|
5
|
5
|
| и҆ внесо́ша є҆го̀ и҆ ски́нїю свидѣ́нїѧ и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды ст҃ы̑ѧ, и҆̀же въ ски́нїи, и҆ внесо́ша є҆го̀ свѧще́нницы и҆ леѵі́ти. | і понесли ковчег і скинію зібрання і всі речі священні, які в скинії, — понесли їх священики і левити. |
|
6
|
6
|
| Ца́рь же соломѡ́нъ и҆ ве́сь со́нмъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ боѧ́щїисѧ и҆ собра́нїи пред̾ кївѡ́томъ, жрѧ́хꙋ телцы̀ и҆ ѻ҆́вцы безчи́слєнны и҆ несочислѧ́ємы ѿ мно́жества. | Цар же Соломон і вся громада Ізраїлева, яка зібралася до нього перед ковчегом, приносили жертви з овець і волів, яких неможливо перелічити і визначити, через їхню безліч. |
|
7
|
7
|
| И҆ внесо́ша свѧще́нницы кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ на мѣ́сто є҆гѡ̀, є҆́же є҆́сть моли́твенникъ хра́ма, во ст҃а̑ѧ ст҃ы́хъ, под̾ крилѣ̑ херꙋві́мѡвъ. | І принесли священики ковчег завіту Господнього на місце його, у давир храму — у Святе Святих, під крила херувимів. |
|
8
|
8
|
| И҆ бѧ́хꙋ херꙋві́ми распросте́рше кри́ла своѧ̑ над̾ мѣ́стомъ кївѡ́та, и҆ покрыва́хꙋ херꙋві́ми над̾ кївѡ́томъ и҆ над̾ носи́лами є҆гѡ̀ свы́ше. | І херувими розпростирали крила над місцем ковчега, і покривали херувими ковчег і жердини його зверху. |
|
9
|
9
|
| И҆ дли́ннѣе бѧ́хꙋ нѡси́ла, и҆ ви́дѧхꙋсѧ главы̑ нѡси́лъ ѿ ст҃ы́хъ въ лицѐ моли́твенника, и҆ не ви́дѧхꙋсѧ внѣ̀, и҆ бы́ша та́мѡ да́же до настоѧ́щагѡ днѐ. | І висунулися жердини, так що головки жердин ковчега видні були перед давиром, але не висовувалися назовні, і вони там до цього дня. |
|
10
|
10
|
| Ничто́же бѣ̀ въ кївѡ́тѣ, то́кмѡ двѣ̀ скрижа̑ли, и҆̀хже положѝ мѡѷсе́й въ хѡри́вѣ, є҆гда̀ зако́нъ дадѐ гдⷭ҇ь сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆сходѧ́щымъ и҆̀мъ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ. | Не було в ковчезі нічого, крім двох скрижалей, які поклав Мойсей на Хориві, коли Господь уклав завіт із синами Ізраїлевими, після виходу їх з Єгипту. |
|
11
|
11
|
| И҆ бы́сть и҆сходѧ́щымъ свѧще́нникѡмъ ѿ ст҃ы́хъ, всѝ бо свѧще́нницы, и҆̀же тꙋ̀ ѡ҆брѣто́шасѧ, ѡ҆свѧще́ни бы́ша и҆ не бѧ́хꙋ расположе́ни въ дневнꙋ́ю чредꙋ̀, | Коли священики вийшли зі святилища, бо усі священики, що знаходилися там, освятилися без різниці відділів; |
|
12
|
12
|
| леѵі́ти же и҆ пѣвцы̀ всѝ съ сынмѝ а҆са́фовыми, со є҆ма́номъ, і҆дїѳꙋ́момъ, и҆ съ сынмѝ и҆́хъ и҆ съ бра́тїѧми и҆́хъ, ѡ҆блече́ни въ ри̑зы льнѧ̑ны, въ кѷмва́лѣхъ и҆ ѱалти́ри и҆ гꙋ́слехъ (возглаша́хꙋ) стоѧ́ще пред̾ ѻ҆лтаре́мъ, и҆ съ ни́ми жерцє́въ сто̀ два́десѧть трꙋбѧ́ще трꙋба́ми: | і левити співці, — усі вони, тобто Асаф, Еман, Ідифун і сини їхні, і брати їхні, — одягнені у висон, з кимвалами і з псалтирями і цитрами стояли на східному боці жертовника, і з ними сто двадцять священиків, ті, що сурмили трубами, |
|
13
|
13
|
| и҆ бы́сть є҆ди́нъ гла́съ въ трꙋбле́нїи и҆ въ ѱалмопѣ́нїи и҆ въ возглаше́нїи гла́сомъ є҆ди́нымъ є҆́же хвали́ти и҆ и҆сповѣ́датисѧ гдⷭ҇еви. И҆ є҆гда̀ воздвиго́ша гла́съ въ трꙋба́хъ и҆ кѷмва́лѣхъ и҆ ѻ҆рга́нѣхъ пѣ́сней, и҆ глаго́лахꙋ: и҆сповѣ́дайтесѧ гдⷭ҇еви, ꙗ҆́кѡ бл҃гъ, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀: и҆ до́мъ и҆спо́лнисѧ ѡ҆́блака сла́вы гдⷭ҇ни, | і були, як один, які сурмили і співали, видаючи один голос на хваління і славослів’я Господа; і коли загримів звук труб і кимвалів і музичних інструментів, і хвалили Господа, бо Він благий, бо повік милість Його; тоді дім, дім Господній, наповнила хмара, і |
|
14
|
14
|
| и҆ не мого́ша свѧще́нницы ста́ти слꙋжи́ти ѿ лица̀ ѡ҆́блака, напо́лни бо сла́ва гдⷭ҇нѧ до́мъ бж҃їй. | не могли священики стояти на служінні через хмару, бо слава Господня наповнила дім Божий. |
|
Глава́ ѕ҃
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| Тогда̀ речѐ соломѡ́нъ: гдⷭ҇ь речѐ ѡ҆бита́ти во мглѣ̀, | Тоді сказав Соломон: Господь сказав, що Він благоволить жити в мо́році, |
|
2
|
2
|
| а҆́зъ же созда́хъ до́мъ и҆́мени твоемꙋ̀ ст҃ы́й тебѣ̀, и҆ оу҆гото́ванъ є҆́же ѡ҆бита́ти тебѣ̀ во вѣ́ки. | а я побудував дім і житло Тобі, [Святий,] місце для вічного Твого перебування. |
|
3
|
3
|
| И҆ ѡ҆братѝ ца́рь лицѐ своѐ и҆ благословѝ всѐ собра́нїе і҆и҃лево, и҆ всѐ собра́нїе і҆и҃лево предстоѧ́ше, и҆ речѐ: | І обернувся цар лицем своїм і благословив усе зібрання ізраїльтян, — все зібрання ізраїльтян стояло, — |
|
4
|
4
|
| блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ, ꙗ҆́коже гл҃а оу҆́сты̑ свои́ми ко даві́дꙋ ѻ҆тцꙋ̀ моемꙋ̀, и҆ рꙋка́ми свои́ми совершѝ, гл҃ѧ: | і сказав: благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який, що́ сказав устами Своїми Давиду, батькові моєму, виконав нині рукою Своєю! Він говорив: |
|
5
|
5
|
| ѿ днѐ, въ ѻ҆́ньже и҆зведо́хъ лю́ди моѧ̑ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, не и҆збра́хъ гра́да ѿ всѣ́хъ колѣ́нъ і҆и҃левыхъ, да сози́ждетсѧ въ не́мъ до́мъ и҆́мени моемꙋ̀ тꙋ̀, нижѐ и҆збра́хъ мꙋ́жа бы́ти вожде́мъ над̾ людьмѝ мои́ми во і҆и҃ли: | «з того дня, як Я вивів народ Мій із землі Єгипетської, Я не обрав міста в жодному з колін Ізраїлевих для побудови дому; в якому перебувало б ім’я Моє, і не обрав чоловіка, який був би правителем народу Мого Ізраїля, |
|
6
|
6
|
| но и҆збра́хъ і҆ерⷭ҇ли́ма, да бꙋ́детъ и҆́мѧ моѐ въ не́мъ, и҆ и҆збра́хъ даві́да бы́ти над̾ людьмѝ мои́ми і҆и҃лемъ: | але обрав Єрусалим, щоб там перебувало ім’я Моє, і обрав Давида, щоб він був над народом Моїм Ізраїлем». |
|
7
|
7
|
| и҆ бы́сть на се́рдцы даві́да ѻ҆тца̀ моегѡ̀ созда́ти до́мъ и҆́мени гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева: | І було на серці у Давида, батька мого, побудувати дім імені Господа, Бога Ізраїлевого. |
|
8
|
8
|
| и҆ речѐ гдⷭ҇ь ко даві́дꙋ ѻ҆тцꙋ̀ моемꙋ̀: поне́же бы́сть на се́рдцы твое́мъ созда́ти до́мъ и҆́мени моемꙋ̀, до́брѣ сотвори́лъ є҆сѝ, ꙗ҆́кѡ бы́сть на се́рдцы твое́мъ, | Але Господь сказав Давиду, батькові моєму: «у тебе є на серці побудувати храм імені Моєму; добре, що це на серці в тебе. |
|
9
|
9
|
| ѻ҆ба́че ты̀ не сози́ждеши мнѣ̀ до́мꙋ, но сы́нъ тво́й, и҆́же и҆зы́детъ и҆з̾ чре́слъ твои́хъ, то́й сози́ждетъ до́мъ и҆́мени моемꙋ̀: | Однак не ти побудуєш храму, а син твій, який вийде із стегон твоїх, — він побудує храм імені Моєму». |
|
10
|
10
|
| и҆ совершѝ гдⷭ҇ь сло́во сїѐ, є҆́же гл҃а, и҆ бы́хъ вмѣ́стѡ даві́да ѻ҆тца̀ моегѡ̀, и҆ сѣдо́хъ на престо́лѣ і҆и҃левѣ, ꙗ҆́коже гл҃а гдⷭ҇ь, и҆ созда́хъ до́мъ и҆́мени гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева, | І виконав Господь слово Своє, яке вирік: я вступив на місці Давида, батька мого, і сів на престолі Ізраїлевім, як сказав Господь, і побудував дім імені Господа Бога Ізраїлевого. |
|
11
|
11
|
| и҆ поста́вихъ въ не́мъ кївѡ́тъ, въ не́мже є҆́сть завѣ́тъ гдⷭ҇ень, є҆го́же завѣща̀ і҆и҃лю. | І я поставив там ковчег, в якому завіт Господа, укладений Ним із синами Ізраїлевими. |
|
12
|
12
|
| И҆ ста̀ пред̾ ѻ҆лтаре́мъ гдⷭ҇нимъ, пред̾ всѣ́мъ мно́жествомъ і҆и҃левымъ, и҆ прострѐ рꙋцѣ̀ своѝ: | І став Соломон біля жертовника Господнього попереду всього зібрання ізраїльтян, і підняв руки свої, — |
|
13
|
13
|
| сотворѝ бо соломѡ́нъ стоѧ́ло мѣ́дѧно и҆ поста́ви є҆го̀ посредѣ̀ двора̀ свѧти́лища, пѧ́ть лакѡ́тъ долгота̀ є҆гѡ̀ и҆ пѧ́ть лакѡ́тъ широта̀ є҆гѡ̀ и҆ трѝ ла̑кти высота̀ є҆гѡ̀: и҆ ста̀ на не́мъ, и҆ падѐ на кѡлѣ́на своѧ̑ пред̾ всѣ́мъ мно́жествомъ і҆и҃левымъ, и҆ прострѐ рꙋ́ки своѧ̑ на не́бо и҆ речѐ: | бо Соломон зробив мідний амвон завдовжки у п’ять ліктів і шириною у п’ять ліктів, а висотою в три лікті, і поставив його посеред двору; і став на ньому, і схилив коліна перед усім зібранням ізраїльтян, і підняв руки свої до неба, — |
|
14
|
14
|
| гдⷭ҇и бж҃е і҆и҃левъ, нѣ́сть подо́бенъ тебѣ̀ бг҃ъ на нб҃сѝ и҆ на землѝ, сохранѧ́ѧй завѣ́тъ и҆ млⷭ҇ть съ рабы̑ твои́ми, и҆̀же хо́дѧтъ пред̾ тобо́ю всѣ́мъ се́рдцемъ свои́мъ, | і сказав: Господи Боже Ізраїлів! Нема Бога, подібного до Тебе, ні на небі, ні на землі. Ти зберігаєш завіт і милість до рабів Твоїх, що ходять перед Тобою всім серцем своїм: |
|
15
|
15
|
| ꙗ҆̀же сохрани́лъ є҆сѝ рабꙋ̀ твоемꙋ̀ даві́дꙋ ѻ҆тцꙋ̀ моемꙋ̀, є҆ли̑ка ре́клъ є҆сѝ є҆мꙋ̀ гл҃ѧ, и҆ гл҃алъ є҆сѝ оу҆́сты̑ твои́ми и҆ рꙋка́ми твои́ми соверши́лъ є҆сѝ, ꙗ҆́коже де́нь се́й: | Ти виконав рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що Ти говорив йому; що прорік Ти устами Твоїми, те в день цей виконав рукою Твоєю. |
|
16
|
16
|
| и҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и бж҃е і҆и҃левъ, сохранѝ рабꙋ̀ твоемꙋ̀ даві́дꙋ ѻ҆тцꙋ̀ моемꙋ̀, ꙗ҆̀же ре́клъ є҆сѝ є҆мꙋ̀ гл҃ѧ, и҆ гл҃алъ є҆сѝ оу҆́сты̑ твои́ми и҆ и҆спо́лнилъ є҆сѝ ꙗ҆́коже въ де́нь се́й, гл҃ѧ: не ѡ҆скꙋдѣ́етъ тебѣ̀ мꙋ́жъ ѿ лица̀ моегѡ̀ сѣдѧ́й на престо́лѣ і҆и҃левѣ, то́кмѡ а҆́ще сохранѧ́тъ сы́нове твоѝ пꙋти̑ моѧ̑ ходи́ти въ зако́нѣ мое́мъ, ꙗ҆́коже ходи́лъ є҆сѝ предо мно́ю: | І нині, Господи Боже Ізраїлів! виконай рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що Ти сказав йому, говорячи: не припиниться у тебе [муж,] який сидить перед лицем Моїм на престолі Ізраїлевім, якщо тільки сини твої будуть пильнувати за шляхами своїми, ходячи за законом Моїм так, як ти ходив переді Мною. |
|
17
|
17
|
| и҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и бж҃е і҆и҃левъ, да оу҆крѣпи́тсѧ сло́во твоѐ, є҆́же гл҃алъ є҆сѝ рабꙋ̀ твоемꙋ̀ даві́дꙋ: | І нині, Господи Боже Ізраїлів! нехай буде вірним слово Твоє, яке Ти прорік рабу Твоєму Давиду. |
|
18
|
18
|
| оу҆̀бо и҆́стиннѡ ли бг҃ъ ѡ҆бита́ти бꙋ́детъ съ человѣ̑ки на землѝ; а҆́ще нб҃о и҆ нб҃о нб҃сѐ не довлѣ́ютъ тѝ, и҆ кольмѝ па́че до́мъ се́й, є҆го́же созда́хъ; | Воістину, чи Богу жити з людьми на землі? Якщо небо і небеса небес не вміщають Тебе, тим менш храм цей, який побудував я. |
|
19
|
19
|
| и҆ при́зри на моле́нїе раба̀ твоегѡ̀ и҆ на моли́твꙋ мою̀, гдⷭ҇и бж҃е мо́й, є҆́же оу҆слы́шати моли̑твы моѧ̑ и҆ моле́нїе, и҆́мже ра́бъ тво́й мо́литсѧ пред̾ тобо́ю дне́сь, | Але зглянься на молитву раба Твого і на прохання його, Господи Боже мій! почуй взивання і молитву, якою раб Твій молиться перед Тобою. |
|
20
|
20
|
| є҆́же бы́ти ѻ҆чесє́мъ твои̑мъ ѿвє́рстымъ на до́мъ се́й де́нь и҆ но́щь, на мѣ́сто сїѐ, ѡ҆ не́мже гл҃алъ є҆сѝ, да призове́тсѧ и҆́мѧ твоѐ та́мѡ, є҆́же оу҆слы́шати моли́твꙋ, є҆́юже ра́бъ тво́й мо́литсѧ на мѣ́стѣ се́мъ: | Нехай будуть очі Твої відкриті на храм цей вдень і вночі, на місце, де Ти обіцяв покласти ім’я Твоє, щоб чути молитву, якою раб Твій буде молитися на місці цьому. |
|
21
|
21
|
| и҆ послꙋ́шати мольбꙋ̀ раба̀ твоегѡ̀ и҆ люді́й твои́хъ і҆и҃лѧ, є҆ли̑ка а҆́ще помо́лѧтсѧ на мѣ́стѣ се́мъ и҆ ты̀ оу҆слы́шиши на мѣ́стѣ жили́ща твоегѡ̀ съ нб҃сѐ, и҆ оу҆слы́шиши, и҆ млⷭ҇тивъ бꙋ́деши: | Почуй моління раба Твого і народу Твого Ізраїля, якими вони будуть молитися на місці цьому; почуй з місця оселі Твоєї, з небес, почуй і помилуй! |
|
22
|
22
|
| а҆́ще согрѣши́тъ мꙋ́жъ ко и҆́скреннемꙋ своемꙋ̀ и҆ прїи́метъ на него̀ клѧ́твꙋ є҆́же клѧ́сти є҆го̀, и҆ прїи́детъ и҆ проклене́тъ пред̾ ѻ҆лтаре́мъ въ домꙋ̀ се́мъ, | Коли хто згрішить проти ближнього свого, і будуть вимагати від нього клятви, щоб він поклявся, і буде звершуватися клятва перед жертовником Твоїм у храмі цьому, |
|
23
|
23
|
| и҆ ты̀ оу҆слы́ши ѿ нб҃сѐ и҆ сꙋдѝ рабѡ́мъ твои̑мъ, є҆́же возда́ти беззако́нномꙋ, и҆ возда́ти пꙋти̑ є҆гѡ̀ на главꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆правди́ти првⷣнаго, воздаѧ̀ є҆мꙋ̀ по пра́вдѣ є҆гѡ̀: | тоді Ти почуй з неба і вчини суд над рабами Твоїми, воздай винному, поклавши вчинок його на голову його, і виправдай правого, воздавши йому за правдою його. |
|
24
|
24
|
| и҆ а҆́ще ѡ҆долѣ́ни бꙋ́дꙋтъ лю́дїе твоѝ і҆и҃ль ѿ вра̑гъ, а҆́ще согрѣша́тъ тебѣ̀ и҆ ѡ҆братѧ́тсѧ, и҆ и҆сповѣ́дѧтсѧ и҆́мени твоемꙋ̀, и҆ помо́лѧтсѧ пред̾ тобо́ю въ хра́мѣ се́мъ, | Коли вражений буде народ Твій Ізраїль ворогом за те, що згрішив перед Тобою, і вони звернуться до Тебе, і сповідають ім’я Твоє, і будуть просити і молитися перед Тобою в храмі цьому, |
|
25
|
25
|
| и҆ ты̀ оу҆слы́ши съ нб҃сѐ и҆ млⷭ҇тивъ бꙋ́ди грѣхѡ́мъ люді́й твои́хъ і҆и҃лѧ и҆ возвратѝ и҆̀хъ въ зе́млю, ю҆́же да́лъ є҆сѝ и҆̀мъ и҆ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ: | тоді Ти почуй з неба, і прости гріх народу Твого Ізраїля, і поверни їх у землю, яку Ти дав їм і батькам їхнім. |
|
26
|
26
|
| є҆гда̀ заключи́ши не́бо, и҆ не бꙋ́детъ дождѧ̀, ꙗ҆́кѡ согрѣша́тъ тебѣ̀, и҆ помо́лѧтсѧ на мѣ́стѣ се́мъ, и҆ восхва́лѧтъ и҆́мѧ твоѐ, и҆ ѡ҆братѧ́тсѧ ѿ грѣ̑хъ свои́хъ, є҆гда̀ смири́ши и҆̀хъ, | Коли закриється небо і не буде дощу за те, що вони згрішили перед Тобою, і будуть молитися на місці цьому, і сповідають ім’я Твоє, і навернуться від гріха свого, тому що Ти смирив їх, |
|
27
|
27
|
| и҆ ты̀ оу҆слы́ши съ нб҃сѐ и҆ млⷭ҇тивъ бꙋ́ди грѣхѡ́мъ рабѡ́въ и҆ люді́й твои́хъ і҆и҃лѧ, ꙗ҆́кѡ ꙗ҆ви́ши и҆̀мъ пꙋ́ть бл҃гъ, по немꙋ́же по́йдꙋтъ, и҆ да́ждь до́ждь на зе́млю твою̀, ю҆́же да́лъ є҆сѝ лю́демъ твои̑мъ въ наслѣ́дїе: | тоді Ти почуй з неба і прости гріх рабів Твоїх і народу Твого Ізраїля, показавши їм добрий шлях, яким іти їм, і пошли дощ на землю Твою, яку Ти дав народу Твоєму в спадщину. |
|
28
|
28
|
| гла́дъ а҆́ще бꙋ́детъ на землѝ, гꙋби́телство а҆́ще бꙋ́детъ, воздꙋ́ха растлѣ́нїе и҆ і҆́ктеръ, прꙋ́зи и҆ гꙋ́сєницы а҆́ще бꙋ́дꙋтъ, и҆ а҆́ще ѡ҆скорби́тъ и҆̀хъ вра́гъ пред̾ гра́дами и҆́хъ, всѧ́кою ꙗ҆́звою и҆ всѧ́кою болѣ́знїю, | Чи голод буде на землі, чи буде моровиця, чи буде вітер палючий або іржа, сарана або черва, чи будуть тіснити його вороги його на землі володінь його, чи буде яка біда, яка хвороба, |
|
29
|
29
|
| и҆ всѧ́ка моли́тва, и҆ всѧ́ко моле́нїе, є҆́же а҆́ще бꙋ́детъ всѧ́комꙋ человѣ́кꙋ и҆ всѣ̑мъ лю́демъ твои̑мъ і҆и҃лю, а҆́ще позна́етъ человѣ́къ ꙗ҆́звꙋ свою̀ и҆ грѣ́хъ сво́й и҆ простре́тъ рꙋ́цѣ своѝ въ домꙋ̀ се́мъ, | усяку молитву, усяке прохання, яке буде від якої-небудь людини або від усього народу Твого Ізраїля, коли вони відчують кожен біду свою і горе своє і простягнуть руки свої до храму цього, |
|
30
|
30
|
| и҆ ты̀ оу҆слы́ши съ нб҃сѐ ѿ гото́вагѡ жили́ща твоегѡ̀, и҆ ѡ҆чтⷭ҇и, и҆ да́ждь коемꙋ́ждо по пꙋтє́мъ є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже вѣ́си по се́рдцꙋ є҆гѡ̀, ты̀ бо є҆ди́нъ вѣ́си сердца̀ сынѡ́въ человѣ́ческихъ, | Ти почуй з неба — місця оселі Твоєї, і прости, і воздай кожному за всіма шляхами його, як Ти знаєш серце його, — бо Ти один знаєш серце синів людських, — |
|
31
|
31
|
| ꙗ҆́кѡ да боѧ́тсѧ тебє̀, є҆́же ходи́ти бо всѣ́хъ пꙋте́хъ твои́хъ всѧ̑ дни̑, въ нѧ́же живꙋ́тъ на лицы̀ землѝ ю҆́же да́лъ є҆сѝ ѻ҆тцє́мъ на́шымъ: | щоб вони боялися Тебе і ходили шляхами Твоїми в усі дні, доки живуть на землі, яку Ти дав батькам нашим. |
|
32
|
32
|
| и҆ всѧ́къ чꙋжді́и, и҆́же нѣ́сть ѿ люді́й твои́хъ і҆и҃лѧ, и҆ прїи́детъ ѿ землѝ да́льнїѧ ра́ди и҆́мене твоегѡ̀ вели́кагѡ и҆ ра́ди рꙋкѝ твоеѧ̀ си́льныѧ и҆ мы́шцы твоеѧ̀ высо́кїѧ, и҆ прїи́детъ и҆ помо́литсѧ на мѣ́стѣ се́мъ, | Навіть і іноплемінник, який не від народу Твого Ізраїля, коли він прийде з землі далекої заради імені Твого великого і руки Твоєї могутньої і сили Твоєї простягнутої, і прийде і буде молитися біля храму цього, |
|
33
|
33
|
| и҆ ты̀ оу҆слы́ши съ нб҃сѐ ѿ гото́вагѡ жили́ща твоегѡ̀, и҆ сотвори́ши по всемꙋ̀, є҆ли́кѡ призове́тъ тѧ̀ чꙋжді́й, да оу҆вѣ́дѧтъ всѝ лю́дїе землѝ и҆́мѧ твоѐ и҆ оу҆боѧ́тсѧ тебє̀, ꙗ҆́коже лю́дїе твоѝ і҆и҃ль, и҆ позна́ютъ, ꙗ҆́кѡ и҆́мѧ твоѐ при́звано є҆́сть на до́мъ се́й, є҆го́же созда́хъ: | Ти почуй з неба, з місця оселі Твоєї, і зроби все, про що буде волати до Тебе іноплемінник, щоб усі народи землі узнали ім’я Твоє, і щоб боялися Тебе, як народ Твій Ізраїль, і знали, що Твоїм ім’ям називається дім цей, який побудував я. |
|
34
|
34
|
| а҆́ще же и҆зы́дꙋтъ лю́дїе твоѝ на бра́нь проти́вꙋ сꙋпоста̑тъ свои́хъ по пꙋтѝ, и҆́мже по́слеши и҆̀хъ, и҆ помо́лѧтсѧ тебѣ̀ по пꙋтѝ гра́да сегѡ̀, є҆го́же и҆збра́лъ є҆сѝ себѣ̀, и҆ до́мꙋ, є҆го́же созда́хъ и҆́мени твоемꙋ̀, | Коли вийде народ Твій на війну проти ворогів своїх шляхом, яким Ти пошлеш його, і буде молитися Тобі, звернувшись до міста цього, яке обрав Ти, і до храму, який я побудував імені Твоєму, |
|
35
|
35
|
| да оу҆слы́шиши съ нб҃сѐ моли́твꙋ и҆́хъ и҆ моле́нїе и҆́хъ, и҆ сотвори́ши ѡ҆правда́нїе и҆́хъ: | тоді почуй з неба молитву їх і прохання їх і зроби, що потрібно для них. |
|
36
|
36
|
| занѐ согрѣша́тъ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть человѣ́къ, и҆́же не согрѣши́тъ, и҆ порази́ши и҆̀хъ, и҆ преда́си и҆̀хъ въ рꙋ́ки врагѡ́въ и҆́хъ, и҆ плѣнѧ́тъ и҆̀хъ плѣнѧ́ющїи въ зе́млю врагѡ́въ, въ зе́млю да́льнюю и҆лѝ бли́жнюю, | Коли вони згрішать перед Тобою, — тому що немає людини, яка не згрішила б, — і Ти прогніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, і відведуть їх ті, що полонили їх, у землю далеку або близьку, |
|
37
|
37
|
| и҆ ѡ҆братѧ́тъ се́рдце своѐ въ землѝ и҆́хъ, въ ню́же плѣне́ни бꙋ́дꙋтъ, и҆ та́мѡ ѡ҆братѧ́тсѧ, и҆ помо́лѧтсѧ тебѣ̀ въ плѣне́нїи свое́мъ, глаго́люще: согрѣши́хомъ, беззако́нновахомъ, непра́вдовахомъ, | і коли вони в землі, в яку будуть полонені, ввійдуть у себе і навернуться і будуть молитися Тобі в землі полону свого, говорячи: ми згрішили, зробили беззаконня, ми винні, |
|
38
|
38
|
| и҆ ѡ҆братѧ́тсѧ къ тебѣ̀ всѣ́мъ се́рдцемъ свои́мъ и҆ все́ю дꙋше́ю свое́ю въ землѝ плѣни́вшихъ ѧ҆̀, и҆дѣ́же плѣни́ша и҆̀хъ, и҆ помо́лѧтсѧ пꙋте́мъ землѝ своеѧ̀, ю҆́же да́лъ є҆сѝ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ, и҆ гра́да, є҆го́же и҆збра́лъ є҆сѝ, и҆ до́мꙋ, є҆го́же созда́хъ и҆́мени твоемꙋ̀: | і звернуться до Тебе всім серцем своїм і всією душею своєю в землі полону свого, куди відведуть їх у полон, і будуть молитися, звернувшись до землі своєї, яку Ти дав батькам їхнім, і до міста, яке обрав Ти, і до храму, який я побудував імені Твоєму, — |
|
39
|
39
|
| да оу҆слы́шиши съ нб҃сѐ ѿ гото́вагѡ жили́ща твоегѡ̀ моли́твꙋ и҆́хъ и҆ моле́нїе и҆́хъ, и҆ сотвори́ши сꙋ́дъ, и҆ млⷭ҇тивъ бꙋ́ди лю́демъ твои̑мъ согрѣши́вшымъ тѝ: | тоді почуй з неба, з місця оселі Твоєї, молитву їх і прохання їх, і зроби, що потрібно для них, і прости народу Твоєму, в чому він згрішив перед Тобою. |
|
40
|
40
|
| и҆ нн҃ѣ, гдⷭ҇и, да бꙋ́дꙋтъ ѿвє́рстѣ ѻ҆́чи твоѝ, и҆ оу҆́ши твоѝ внѧ̑тнѣ къ моле́нїю мѣ́ста сегѡ̀: | Боже мій! нехай будуть очі Твої відкриті і вуха Твої уважні до молитви на місці цьому. |
|
41
|
41
|
| и҆ нн҃ѣ воста́ни, гдⷭ҇и бж҃е, въ поко́й тво́й, ты̀ и҆ кївѡ́тъ крѣ́пости твоеѧ̀: свѧще́нницы твоѝ, гдⷭ҇и бж҃е, да ѡ҆блекꙋ́тсѧ во спⷭ҇нїе, и҆ прпⷣбнїи твоѝ возвеселѧ́тсѧ во бл҃ги́хъ: | І нині, Господи Боже, стань на місце спокою Твого, Ти і ковчег могутности Твоєї. Священики Твої, Господи Боже, нехай одягнуться у спасіння, і преподобні Твої нехай насолодяться благами. |
|
42
|
42
|
| гдⷭ҇и бж҃е, да не ѿврати́ши лица̀ хрїста̀ твоегѡ̀, помѧнѝ щедрѡ́ты даві́да раба̀ твоегѡ̀. | Господи Боже! не відверни лиця помазаника Твого, пом’яни милости до Давида, раба Твого. |
|
Глава́ з҃
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| И҆ є҆гда̀ совершѝ соломѡ́нъ молѧ́сѧ, и҆ ѻ҆́гнь сни́де съ небесѐ и҆ поѧдѐ всесожжє́нїѧ и҆ жє́ртвы и҆ сла́ва гдⷭ҇нѧ и҆спо́лни до́мъ: | Коли закінчив Соломон молитву, зійшов вогонь з неба і поглинув всепалення і жертви, і слава Господня наповнила дім. |
|
2
|
2
|
| и҆ не можа́хꙋ свѧще́нницы вни́ти въ хра́мъ гдⷭ҇нь во вре́мѧ ѻ҆́но, ꙗ҆́кѡ и҆спо́лни сла́ва гдⷭ҇нѧ до́мъ гдⷭ҇ень. | І не могли священики ввійти в дім Господній, тому що слава Господня наповнила дім Господній. |
|
3
|
3
|
| И҆ всѝ сы́нове і҆и҃лєвы ви́дѧхꙋ сходѧ́щь ѻ҆́гнь и҆ сла́вꙋ гдⷭ҇ню на до́мъ, и҆ падо́ша ни́цъ на зе́млю на помо́стъ по́стланъ ка́менїемъ, и҆ поклони́шасѧ, и҆ восхвали́ша гдⷭ҇а, ꙗ҆́кѡ бл҃гъ, ꙗ҆́кѡ во вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. | І всі сини Ізраїлеві, бачачи, як зійшов вогонь і слава Господня на дім, упали лицем на землю, на поміст, і поклонилися, і славословили Господа, тому що Він благий, бо повік милість Його. |
|
4
|
4
|
| Ца́рь же и҆ всѝ лю́дїе пожро́ша жє́ртвы пред̾ гдⷭ҇емъ. | Цар же і весь народ стали приносити жертви перед лицем Господа. |
|
5
|
5
|
| И҆ пожрѐ ца́рь соломѡ́нъ же́ртвꙋ волѡ́въ два́десѧть и҆ двѣ̀ ты́сѧщы, ѻ҆ве́цъ сто̀ и҆ два́десѧть ты́сѧщъ, и҆ ѡ҆свѧтѝ до́мъ бж҃їй ца́рь и҆ всѝ лю́дїе. | І приніс цар Соломон у жертву двадцять дві тисячі волів і сто двадцять тисяч овець: так освятили дім Божий цар і весь народ. |
|
6
|
6
|
| Свѧще́нницы же стоѧ́хꙋ на стра́жахъ свои́хъ, и҆ леѵі́ти во ѻ҆рга́ны поѧ́хꙋ пѣ̑сни гдⷭ҇ни, ꙗ҆̀же сотворѝ даві́дъ ца́рь къ похвале́нїю гдⷭ҇а: (ꙗ҆́кѡ бл҃гъ,) ꙗ҆́кѡ во вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀, пѣ̑сни даві́дѡвы (пою́ще) рꙋка́ми свои́ми: и҆ свѧще́нницы поѧ́хꙋ трꙋба́ми пред̾ ни́ми, и҆ ве́сь і҆и҃ль стоѧ́ше. | Священики стояли на служінні своєму, і левити з музичними інструментами Господа, які зробив цар Давид для прославлення Господа, бо вічна милість Його, тому що Давид славословив через них; священики ж сурмили перед ним, і весь Ізраїль стояв. |
|
7
|
7
|
| Ѡ҆свѧти́ же соломѡ́нъ сре́днее двора̀, и҆́же пред̾ це́рковїю гдⷭ҇нею, принесе́ бо тꙋ̀ всесожжє́нїѧ и҆ тꙋ́ки ми́рныхъ, ꙗ҆́кѡ ѻ҆лта́рь мѣ́дѧнъ, є҆го́же сотворѝ соломѡ́нъ, не можа́ше вмѣсти́ти всесожже́нїй и҆ же́ртвъ и҆ тꙋ́кѡвъ. | Освятив Соломон і внутрішню частину двору, що перед домом Господнім: бо приніс там всепалення і жир мирних жертв, тому що жертовник мідний, зроблений Соломоном, не міг вміщувати всепалення і хлібного приношення, і жиру. |
|
8
|
8
|
| И҆ сотворѝ соломѡ́нъ пра́здникъ во вре́мѧ ѻ҆́но се́дмь дні́й, и҆ ве́сь і҆и҃ль съ ни́мъ, собра́нїе вели́ко ѕѣлѡ̀ ѿ вхо́да во є҆ма́ѳъ да́же до пото́ка є҆гѵ́петска: | І зробив Соломон у той час семиденне свято, і весь Ізраїль з ним — зібрання дуже велике, що зійшлося від входу в Емаф до ріки єгипетської; |
|
9
|
9
|
| сотвори́ же въ де́нь ѻ҆смы́й торжество̀, поне́же ѡ҆свѧще́нїю ѻ҆лтарѧ̀ сотворѝ се́дмь дні́й пра́здникъ. | а в день восьмий зробили післясвято, тому що освячення жертовника звершували сім днів і свято сім днів. |
|
10
|
10
|
| И҆ въ де́нь два́десѧть тре́тїй мцⷭ҇а седма́гѡ ѿпꙋстѝ люді́й въ жили́ще и҆́хъ веселѧ́щихсѧ и҆ ра́дꙋющихсѧ ѡ҆ бл҃ги́хъ, ꙗ҆̀же сотворѝ гдⷭ҇ь даві́дꙋ и҆ соломѡ́нꙋ и҆ і҆и҃лю лю́демъ свои̑мъ. | І в двадцять третій день сьомого місяця цар відпустив у намети їхні народ, який радів і веселився в серці за благо, яке зробив Господь Давиду і Соломону й Ізраїлю, народові Своєму. |
|
11
|
11
|
| И҆ совершѝ соломѡ́нъ до́мъ гдⷭ҇ень и҆ до́мъ царе́въ: и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка восхотѣ̀ въ се́рдцы свое́мъ соломѡ́нъ твори́ти въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни и҆ въ домꙋ̀ свое́мъ, благопоспѣши́сѧ. | І закінчив Соломон дім Господній і дім царський; і все, що задумав Соломон у серці своєму зробити в домі Господньому й у домі своєму, зробив він успішно. |
|
12
|
12
|
| И҆ ꙗ҆ви́сѧ гдⷭ҇ь соломѡ́нꙋ но́щїю и҆ речѐ є҆мꙋ̀: оу҆слы́шахъ моле́нїе твоѐ и҆ и҆збра́хъ мѣ́сто сїѐ мнѣ̀ въ до́мъ же́ртвы: | І явився Господь Соломону вночі і сказав йому: Я почув молитву твою й обрав Собі місце це в дім жертвоприношення. |
|
13
|
13
|
| а҆́ще заключꙋ̀ не́бо, и҆ до́ждь не и҆злїе́тсѧ, и҆ а҆́ще повелю̀ прꙋгѡ́мъ поѧ́сти дре́во, и҆ а҆́ще послю̀ гꙋби́телство на лю́ди моѧ̑, | Якщо Я закрию небо і не буде дощу, і якщо повелю сарані поїдати землю, або пошлю моровицю на народ Мій, |
|
14
|
14
|
| и҆ а҆́ще посра́млени бꙋ́дꙋтъ лю́дїе моѝ, на ни́хже при́звано є҆́сть и҆́мѧ моѐ, и҆ помо́лѧтсѧ, и҆ взы́щꙋтъ лица̀ моегѡ̀, и҆ ѿвратѧ́тсѧ ѿ пꙋті́й свои́хъ ѕлы́хъ: и҆ а҆́зъ оу҆слы́шꙋ съ нб҃сѐ и҆ млⷭ҇тивъ бꙋ́дꙋ грѣхѡ́мъ и҆́хъ, и҆ и҆зцѣлю̀ зе́млю и҆́хъ: | і смириться народ Мій, який називається ім’ям Моїм, і будуть молитися, і шукатимуть лиця Мого, і навернуться від злих шляхів своїх, то Я почую з неба і прощу гріхи їхні і зцілю землю їхню. |
|
15
|
15
|
| и҆ нн҃ѣ ѻ҆́чи моѝ бꙋ́дꙋтъ ѿвє́рстѣ, и҆ оу҆́ши моѝ послꙋ̑шнѣ къ моле́нїю мѣ́ста сегѡ̀: | Нині очі Мої будуть відкриті і вуха Мої уважні до молитви на місці цьому. |
|
16
|
16
|
| и҆ нн҃ѣ и҆збра́хъ и҆ ѡ҆ст҃и́хъ до́мъ се́й, да бꙋ́детъ на моѐ тꙋ̀ да́же до вѣ́ка, и҆ бꙋ́дꙋтъ ѻ҆́чи моѝ и҆ се́рдце моѐ тꙋ̀ всѧ̑ дни̑: | І нині Я обрав і освятив дім цей, щоб ім’я Моє було там повіки; і очі Мої і серце Моє будуть там в усі дні. |
|
17
|
17
|
| ты́ же а҆́ще ходи́ти бꙋ́деши предо мно́ю, ꙗ҆́коже ходи́лъ даві́дъ ѻ҆те́цъ тво́й, и҆ сотвори́ши по всѣ̑мъ, ꙗ҆̀же повелѣ́хъ тебѣ̀, и҆ повелѣ̑нїѧ моѧ̑ и҆ сꙋдбы̑ моѧ̑ сохрани́ши: | І якщо ти будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив Давид, батько твій, і будеш робити усе, що Я повелів тобі, і будеш зберігати устави Мої і закони Мої, |
|
18
|
18
|
| и҆ воздви́гнꙋ престо́лъ ца́рства твоегѡ̀, ꙗ҆́коже завѣща́хъ даві́дꙋ ѻ҆тцꙋ̀ твоемꙋ̀ гл҃ѧ: не ѿи́метсѧ ѿ тебє̀ мꙋ́жъ во́ждь во і҆и҃ли: | то утверджу престіл царства твого, як Я обіцяв Давиду, батькові твоєму, говорячи: не припиниться в тебе [муж,] що володіє Ізраїлем. |
|
19
|
19
|
| а҆́ще же ѿвратите́сѧ вы̀ и҆ ѡ҆ста́вите повелѣ̑нїѧ моѧ̑ и҆ за́пѡвѣди моѧ̑, ꙗ҆̀же преда́хъ ва́мъ, и҆ по́йдете и҆ послꙋ́жите богѡ́мъ и҆ны̑мъ и҆ покло́нитесѧ и҆̀мъ, | Якщо ж ви відступите і залишите устави Мої і заповіді Мої, які Я дав вам, і підете і станете служити богам іншим і поклонятися їм, |
|
20
|
20
|
| и҆сто́ргнꙋ ва́съ ѿ землѝ, ю҆́же да́хъ ва́мъ: и҆ до́мъ се́й, є҆го́же ѡ҆ст҃и́хъ и҆́мени моемꙋ̀, ѿве́ргꙋ ѿ лица̀ моегѡ̀ и҆ преда́мъ є҆го̀ въ при́тчꙋ и҆ въ по́вѣсть всѣ̑мъ ꙗ҆зы́кѡмъ: | то Я знищу Ізраїля з лиця землі Моєї, яку Я дав їм, і храм цей, який Я освятив імені Моєму, відкину від імені Мого і зроблю його притчею і посміховиськом у всіх народів. |
|
21
|
21
|
| и҆ до́мъ се́й высо́кїй (въ при́тчꙋ), всѧ́къ мимоходѧ́й є҆гѡ̀ оу҆жа́снетсѧ и҆ рече́тъ: почто̀ сотворѝ гдⷭ҇ь та́кѡ землѝ се́й и҆ до́мꙋ семꙋ̀; | І щодо храму цього високого усякий, хто проходить мимо нього, жахнеться і скаже: за що зробив так Господь із землею цією і з храмом цим? |
|
22
|
22
|
| и҆ ѿвѣща́ютъ: ꙗ҆́кѡ ѡ҆ста́виша гдⷭ҇а бг҃а ѻ҆тє́цъ свои́хъ, и҆́же и҆зведѐ и҆̀хъ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, и҆ прїѧ́ша бо́ги чꙋжды̑ѧ, и҆ поклони́шасѧ и҆̀мъ, и҆ порабо́таша и҆̀мъ, и҆ сегѡ̀ ра́ди наведѐ на ни́хъ всѧ̑ сїѧ̑ ѕла̑ѧ. | І скажуть: за те, що вони залишили Господа, Бога батьків своїх, Який вивів їх із землі Єгипетської, і приліпилися до богів інших, і поклонялися їм, і служили їм, — за те Він навів на них усю цю біду. |
|
Глава́ и҃
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| И҆ бы́сть по два́десѧти лѣ́тѣхъ, въ ни́хже созда̀ соломѡ́нъ до́мъ гдⷭ҇ень и҆ до́мъ сво́й, | Після закінчення двадцяти років, у які Соломон будував дім Господній і свій дім, |
|
2
|
2
|
| и҆ гра́ды ꙗ҆̀же дадѐ хїра́мъ соломѡ́нꙋ, созда̀ ѡ҆́ны соломѡ́нъ и҆ вселѝ тꙋ̀ сы́ны і҆и҃лєвы. | Соломон відбудував і міста, які дав Соломону Хирам, і оселив у них синів Ізраїлевих. |
|
3
|
3
|
| И҆ прїи́де соломѡ́нъ во є҆ма́ѳъ-сꙋ́ва и҆ ѡ҆держа̀ є҆го̀. | І пішов Соломон на Емаф-Сува і взяв його. |
|
4
|
4
|
| И҆ созда̀ Ѳедмо́ръ въ пꙋсты́ни и҆ всѧ̑ гра́ды крѣ̑пкїѧ, ꙗ҆̀же созда̀ во є҆ма́ѳѣ. | І побудував він Фадмор у пустелі, і всі міста для запасів, які заснував у Емафі. |
|
5
|
5
|
| Состро́и же веѳѡрѡ́нъ вы́шнїй и҆ веѳѡрѡ́нъ ни́жнїй, гра́ды оу҆крѣплє́ны стѣна́ми, врата́ми и҆ вереѧ́ми: | Він оббудував Вефорон верхній і Вефорон нижній, міста укріплені, зі стінами, воротами і запорами, |
|
6
|
6
|
| и҆ валаа́ѳъ, и҆ всѧ̑ гра́ды крѣ̑пкїѧ, и҆̀же бы́ша соломѡ́нꙋ, и҆ всѧ̑ гра́ды колесни́цъ и҆ гра́ды кѡ́нникъ, и҆ є҆ли̑ка восхотѣ̀ соломѡ́нъ по жела́нїю созда́ти бо і҆ерⷭ҇ли́мѣ и҆ въ лїва́нѣ и҆ во все́мъ ца́рствѣ свое́мъ. | і Ваалаф і всі міста для запасів, які були у Соломона, і всі міста для колісниць, і міста для кінноти, і все, що хотів Соломон побудувати в Єрусалимі і на Ливані й у всій землі володіння свого. |
|
7
|
7
|
| Ве́сь наро́дъ ѡ҆ста́вшїйсѧ ѿ хетте́а и҆ а҆морре́а, и҆ ферезе́а и҆ є҆ѵе́а и҆ і҆евꙋсе́а, и҆̀же не бѧ́хꙋ ѿ пле́мене і҆и҃лева, | Весь народ, який залишився від хеттеїв, і аморреїв, і ферезеїв, і евеїв і ієвусеїв, які були не із синів Ізраїлевих, — |
|
8
|
8
|
| но бѣ́ша ѿ сынѡ́въ и҆́хъ ѡ҆ста́вшихсѧ по ни́хъ на землѝ, и҆̀хже не и҆зби́ша сы́нове і҆и҃лєвы, подведѐ и҆̀хъ соломѡ́нъ въ да́нь да́же до днѐ сегѡ̀. | дітей їхніх, що залишилися після них на землі, яких не знищили сини Ізраїлеві, — зробив Соломон оброчними до цього дня. |
|
9
|
9
|
| Ѿ сынѡ́въ же і҆и҃левыхъ не дадѐ соломѡ́нъ въ рабы̑ ца́рствꙋ своемꙋ̀: ті́и бо бѧ́хꙋ мꙋ́жїе ра́тницы и҆ кнѧ̑зи, и҆ си́льнїи и҆ нача̑лницы колесни́цъ и҆ кѡ́нникъ є҆гѡ̀. | Синів же Ізраїлевих не робив Соломон робітниками у справах своїх, але вони були воїнами, і начальниками охоронців його, і вождями колісниць його і вершників його. |
|
10
|
10
|
| И҆ сі́и нача̑лницы предстоѧ́щихъ царю̀ соломѡ́нꙋ, двѣ́сти пѧтьдесѧ́тъ приста̑вницы над̾ дѣ́лы людски́ми. | І було головних приставників у царя Соломона, які керували народом, двісті п’ятдесят. |
|
11
|
11
|
| Дще́рь же фараѡ́ню преведѐ соломѡ́нъ ѿ гра́да даві́дова въ до́мъ, є҆го́же созда̀ є҆́й, рече́ бо: да не ѡ҆бита́етъ жена̀ моѧ̀ въ домꙋ̀ даві́да царѧ̀ і҆и҃лева, поне́же ѡ҆свѧще́нъ є҆́сть, а҆́може вни́де кївѡ́тъ гдⷭ҇ень. | А дочку фараонову перевів Соломон з міста Давидового в дім, який побудував для неї, тому що, говорив він, не повинна жити жінка у мене в домі Давида, царя Ізраїлевого, бо святий він, тому що ввійшов у нього ковчег Господній. |
|
12
|
12
|
| Тогда̀ вознесѐ соломѡ́нъ всесожжє́нїѧ гдⷭ҇еви на ѻ҆лта́рь, є҆го́же созда̀ гдⷭ҇еви пред̾ хра́момъ, | Тоді став приносити Соломон всепалення Господу на жертовнику Господньому, який він спорудив перед притвором, |
|
13
|
13
|
| по словесѝ ѿ днѐ до днѐ возноси́ти, по повелѣ́нїю мѡѷсе́евꙋ, въ сꙋббѡ̑ты и҆ въ новомчⷭ҇їѧ и҆ въ пра́здники, три́жды въ го́дъ, въ пра́здникъ ѡ҆прѣсно́кѡвъ и҆ въ пра́здникъ седми́цъ и҆ въ пра́здникъ кꙋ́щей. | щоб за уставом кожного дня приносити всепалення, за заповіддю Мойсея, у суботи, і в новомісяччя, й у свята тричі на рік: у свято опрісноків, і у свято седмиць, у свято кущів. |
|
14
|
14
|
| И҆ поста́ви по разсꙋжде́нїю даві́да ѻ҆тца̀ своегѡ̀ раздѣлє́нїѧ свѧще́нникѡмъ и҆ по слꙋже́нїємъ и҆́хъ: и҆ леѵі́ты над̾ стра́жами и҆́хъ, да хва́лѧтъ и҆ слꙋ́жатъ пред̾ свѧщє́нники по чи́нꙋ є҆ди́нагѡ коегѡ́ждо дні́й: и҆ двє́рницы по раздѣле́нїємъ и҆́хъ, по вратѡ́мъ и҆ вратѡ́мъ: та́кѡ бо повелѣ̀ даві́дъ человѣ́къ бж҃їй. | І встановив він, за розпорядженням Давида, батька свого, черги священиків за службою їх і левитів за сторо́жами їх, щоб вони славословили і служили при священиках за уставом кожного дня, і воротарів за чергами їхніми, до кожних воріт, тому що такий був заповіт Давида, чоловіка Божого. |
|
15
|
15
|
| Не престꙋпи́ша за́повѣдїй царе́выхъ ѡ҆ свѧще́нницѣхъ и҆ леѵі́тѣхъ по всѧ́комꙋ словесѝ, и҆ въ сокро́вищихъ. | І не відступали від повелінь царя про священиків і левитів ні в чому, ні стосовно скарбів. |
|
16
|
16
|
| И҆ оу҆гото́васѧ всѧ́ко дѣ́ланїе ѿ днѐ, въ ѻ҆́ньже ѡ҆снова̀, до днѐ, въ ѻ҆́ньже совершѝ соломѡ́нъ до́мъ гдⷭ҇ень. | Так влаштована була вся справа Соломонова від дня заснування дому Господнього до остаточного закінчення його — дому Господнього. |
|
17
|
17
|
| Тогда̀ и҆́де соломѡ́нъ въ гасїѡ́нъгаве́ръ и҆ во є҆ла́ѳъ, и҆́же при мо́ри въ землѝ і҆дꙋме́йстѣй. | Тоді пішов Соломон в Еціон-Гавер і в Елаф, що на березі моря, у землі Ідумейській. |
|
18
|
18
|
| И҆ посла̀ хїра́мъ рꙋко́ю слꙋ́гъ свои́хъ корабли̑ и҆ рабы̑ зна́ющыѧ морскі̑ѧ прохо́ды, и҆ хожда́хꙋ съ рабы̑ соломѡ́ними въ сѡфі́ръ, и҆ взѧ́ша ѿтꙋ́дꙋ четы́реста и҆ пѧтьдесѧ́тъ тала̑нтъ зла́та и҆ принесо́ша ко царю̀ соломѡ́нꙋ. | І надіслав йому Хирам через слуг своїх кораблі і рабів, які знають море, і вирушили вони зі слугами Соломоновими в Офир, і здобули звідти чотириста п’ятдесят талантів золота, і привезли цареві Соломону. |
|
Глава́ ѳ҃
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| Цари́ца же са́вска оу҆слы́ша и҆́мѧ соломѡ́ново и҆ прїи́де и҆скꙋси́ти є҆го̀ гада́ньми во і҆ерⷭ҇ли́мѣ съ си́лою тѧ́жкою ѕѣлѡ̀: и҆ велблю́ды носѧ́щїи а҆рѡма́ты и҆ зла́та мно́жество и҆ ка́менїѧ драга́гѡ: и҆ прїи́де къ соломѡ́нꙋ и҆ глаго́ла є҆мꙋ̀ всѧ̑, є҆ли̑ка бѣ́ша въ се́рдцы є҆ѧ̀. | Цариця Савська, почувши про славу Соломона, прийшла випробувати Соломона загадками в Єрусалим, з дуже великим багатством, і з верблюдами, нав’юченими пахощами і безліччю золота і дорогоцінних каменів. І прийшла до Соломона і розмовляла з ним про все, що було на серці у неї. |
|
2
|
2
|
| И҆ возвѣстѝ є҆́й соломѡ́нъ всѧ̑ словеса̀ є҆ѧ̀, и҆ не пре́йде сло́во, є҆гѡ́же бы не возвѣсти́лъ є҆́й. | І пояснив їй Соломон усі слова її, і не знайшлося нічого незнайомого Соломону, чого він не пояснив би їй. |
|
3
|
3
|
| И҆ ви́дѣ цари́ца са́вска премꙋ́дрость соломѡ́ню, и҆ до́мъ є҆го́же созда̀, | І побачила цариця Савська мудрість Соломона і дім, який він побудував, |
|
4
|
4
|
| И҆ ꙗ҆́ди столѡ́въ є҆гѡ̀, и҆ сѣда̑лища рабѡ́въ є҆гѡ̀, и҆ состоѧ́нїе слꙋже́бникѡвъ є҆гѡ̀ и҆ ри̑зы и҆́хъ, и҆ вїночє́рпчїѧ є҆гѡ̀ и҆ оу҆краше́нїе и҆́хъ, и҆ всесожжє́нїѧ, ꙗ҆̀же жрѧ́ше въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни, и҆ внѣ̀ себє̀ бы́сть. | і їжу за столом його, і житло рабів його, і добропристойність службовців його й одяг їхній, і виночерпіїв його й одяг їхній, і хід, яким він ходив у дім Господній, — і була вона у захопленні. |
|
5
|
5
|
| Рече́ же ко царю̀: и҆́стинно є҆́сть сло́во, є҆́же слы́шахъ въ землѝ мое́й ѡ҆ словесѣ́хъ твои́хъ и҆ ѡ҆ премꙋ́дрости твое́й: | І сказала цареві: правда те, що я чула в землі моїй про справи твої і про мудрість твою, |
|
6
|
6
|
| и҆ не вѣ́ровахъ словесе́мъ и҆́хъ, до́ндеже прїидо́хъ, и҆ ви́дѣста ѻ҆́чи моѝ, и҆ сѐ, не возвѣсти́ша мнѣ̀ полови́ны мно́жества премꙋ́дрости твоеѧ̀: приложи́лъ є҆сѝ ко слы́шанїю ꙗ҆̀же слы́шахъ: | але я не вірила словам про них, доки не прийшла і не побачила очима своїми. І ось, мені і наполовину не сказано про безліч мудрости твоєї: ти перевершуєш поголос, який я чула. |
|
7
|
7
|
| блаже́ни мꙋ́жїе твоѝ и҆ блаже́ни рабѝ твоѝ сі́и, и҆̀же предстоѧ́тъ пред̾ тобо́ю на всѧ́ко вре́мѧ и҆ слы́шатъ премꙋ́дрость твою̀: | Блаженні люди твої, і блаженні ці слуги твої, що завжди стоять перед тобою і чують мудрість твою! |
|
8
|
8
|
| да бꙋ́детъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й блгⷭ҇ве́нъ, и҆̀же бл҃говолѝ въ тебѣ̀, є҆́же да́ти тѧ̀ на престо́лъ сво́й царѧ̀ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ твоемꙋ̀: занѐ возлюбѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й і҆и҃лѧ, є҆́же оу҆тверди́ти є҆го̀ во вѣ́къ, и҆ поста́ви тѧ̀ над̾ ни́ми царѧ̀, да сотвори́ши сꙋ́дъ и҆ пра́вдꙋ. | Нехай буде благословенний Господь Бог твій, Який благозволив посадити тебе на престіл Свій царем у Господа Бога твого. З любови Бога твого до Ізраїля, щоб утвердити його навіки, Він поставив тебе царем над ним — чинити суд і правду. |
|
9
|
9
|
| Даде́ же царю̀ сто̀ два́десѧть тала̑нтъ зла̑та и҆ а҆рѡма́ты мнѡ́ги ѕѣлѡ̀ и҆ ка́менїе драго́е, и҆ не бы́ша а҆рѡма́ты такѡвы́ ꙗ҆́кѡ сїѧ̑, ꙗ҆́же дадѐ цари́ца са́вска царю̀ соломѡ́нꙋ. | І подарувала вона царю сто двадцять талантів золота і багато пахощів і коштовних каменів; і не бувало таких пахощів, які подарувала цариця Савська царю Соломону. |
|
10
|
10
|
| Но и҆ рабѝ хїра́мѡвы съ рабы̑ соломѡ́ними приноша́хꙋ зла́то соломѡ́нꙋ драго́е. | І слуги Хирамові і слуги Соломонові, які привезли золото з Офира, привезли і червоне дерево і коштовні камені. |
|
11
|
11
|
| И҆ сотворѝ соломѡ́нъ ца́рь ѿ дре́въ пе́ѵговыхъ степє́ни въ до́мъ гдⷭ҇ень и҆ въ до́мъ царе́въ, и҆ гꙋ́сли и҆ ѱалти̑ри пѣ́сней, и҆ никогда́же ви̑дѣна бы́ша въ землѝ і҆ꙋ́динѣ пре́жде такѡа́ѧ. | І зробив цар з цього червоного дерева сходи до дому Господнього і до дому царського, і цитри і псалтирі для співців. І не бачено було подібного до цього раніше в землі Юдейській. |
|
12
|
12
|
| Ца́рь же соломѡ́нъ дадѐ ца́рицѣ са́встѣй всѧ̑ по жела́нїю є҆ѧ̀, и҆́хже проси́ла, кромѣ̀ всѣ́хъ ꙗ҆̀же принесѐ царю̀ соломѡ́нꙋ, и҆ возврати́сѧ въ зе́млю свою̀. | Цар же Соломон дав цариці Савській усе, чого вона бажала і чого вона просила, крім таких речей, які вона привезла цареві. І вона вирушила назад у землю свою, вона і слуги її. |
|
13
|
13
|
| Бѣ́ же вѣ́съ зла́та приноси́магѡ къ соломѡ́нꙋ на всѧ́ко лѣ́то ше́сть сѡ́тъ шестьдесѧ́тъ ше́сть тала̑нтъ зла́та, | Вага золота, що приходило до Соломона в один рік, була шістсот шістдесят шість талантів золота. |
|
14
|
14
|
| кромѣ̀ мꙋже́й по́дданныхъ и҆ кꙋпцѡ́въ, и҆̀же приноша́хꙋ, и҆ всѣ́хъ царе́й а҆ра́вскихъ и҆ вла́стелей землѝ, и҆̀же всѝ приноша́хꙋ зла́то и҆ сребро̀ царю̀ соломѡ́нꙋ. | Поверх того, посли і купці приносили, і всі царі аравійські і начальники обласні приносили золото і срібло Соломону. |
|
15
|
15
|
| Сотворѝ оу҆́бѡ ца́рь соломѡ́нъ двѣ́сти щитѡ́въ златы́хъ тѧ́гненыхъ, ше́сть сѡ́тъ златни̑къ чи́стыхъ бѧ́хꙋ во є҆ди́нѣмъ щитѣ̀: | І зробив цар Соломон двісті великих щитів з кованого золота, — по шістсот сиклів кованого золота пішло на кожен щит, — |
|
16
|
16
|
| и҆ три́ста щитѡ́въ златы́хъ тѧ́гненыхъ, по три́ста златни̑къ бѧ́ше во є҆ди́нѣмъ ко́емждо щитѣ̀, и҆ положѝ ѧ҆̀ ца́рь въ домꙋ̀ дре́ва лїва́нова. | і триста щитів менших з кованого золота, — по триста сиклів золота пішло на кожен щит; і поставив їх цар у домі з ливанського дерева. |
|
17
|
17
|
| Сотвори́ же ца́рь престо́лъ ѿ слоно́выхъ зꙋбѡ́въ вели́къ, и҆ позлатѝ є҆го̀ зла́томъ чи́стымъ, | І зробив цар великий престіл зі слонової кістки й обклав його чистим золотом, |
|
18
|
18
|
| и҆ ше́сть степе́нїй оу҆ престо́ла позлаще́ни зла́томъ, и҆ мы̑шчицы двѣ̀ тꙋ́дꙋ и҆ сю́дꙋ над̾ престо́ломъ сѣда́лища, и҆ два̀ льва̑ стѡѧ́ща бли́з̾ мы́шчцей, | і шість сходинок до престолу і золоте підніжжя, до престолу прироблене, і підлокітники з обох боків місця сидіння, і двох левів, які стоять біля підлокітників, |
|
19
|
19
|
| и҆ двана́десѧть львѡ́въ стоѧ́щихъ та́мѡ на шестѝ степе́нехъ ѿ ѻ҆бои́хъ стра́нъ: и҆ не бы́сть тако́въ престо́лъ во всѧ́цѣмъ ца́рствѣ. | і ще дванадцять левів, які стоять там на шести східцях, з обох боків Не бувало такого [престолу] у жодному царстві. |
|
20
|
20
|
| Вси́ же сосꙋ́ди царѧ̀ соломѡ́на бѧ́хꙋ зла̑ты, и҆ всѝ сосꙋ́ди до́мꙋ дꙋбра́вы лїва́нскїѧ зла́томъ ѡ҆крꙋжє́ны, сребро́ бо во дне́хъ соломѡ́нихъ ни во что̀ вмѣнѧ́шесѧ: | І весь посуд для пиття у царя Соломона був із золота, і всі сосуди в домі з ливанського дерева були із золота добірного; срібло в дні Соломона ставилося за ніщо, |
|
21
|
21
|
| занѐ кора́бль царе́въ хожда́ше въ ѳарсі́съ съ рабы̑ хїра́мовыми, є҆ди́ницею въ лѣ̑та трѝ прихожда́ше кора́бль ѿ ѳарсі́са ко царю̀, по́лнъ зла́та и҆ сребра̀ и҆ зꙋбѡ́въ слоно́выхъ и҆ ѻ҆без̾ѧнъ. | бо кораблі царя ходили у Фарсис зі слугами Хирама, і на три роки раз поверталися кораблі з Фарсиса і привозили золото і срібло, слонову кістку і мавп і павичів. |
|
22
|
22
|
| И҆ возвели́чисѧ соломѡ́нъ па́че всѣ́хъ царе́й земны́хъ бога́тствомъ и҆ мꙋ́дростїю. | І перевершив цар Соломон усіх царів землі багатством і мудрістю. |
|
23
|
23
|
| Вси́ же ца́рїе зе́мстїи жела́хꙋ ви́дѣти лицѐ соломѡ́не и҆ слы́шати премꙋ́дрость є҆гѡ̀, ю҆́же дадѐ бг҃ъ въ се́рдце є҆гѡ̀: | І всі царі землі прагнули бачити Соломона, щоб послухати мудрість його, яку вклав Бог у серце його. |
|
24
|
24
|
| и҆ приноша́хꙋ є҆мꙋ̀ кі́йждо да́ры своѧ̑, сосꙋ́ды срє́брѧны и҆ зла̑ты, и҆ ѡ҆дѣѧ́нїѧ и҆ ста́ктꙋ, и҆ сла́дѡсти, ко́ни и҆ мскѝ, на всѧ́кое лѣ́то. | І кожен з них підносив від себе в дарунок сосуди срібні і сосуди золоті й одяг, зброю і пахощі, коней і ослів, з року в рік. |
|
25
|
25
|
| И҆ бѧ́хꙋ царю̀ соломѡ́нꙋ четы́редесѧть ты́сѧщъ кобыли́цъ къ колєсни́цы и҆ двана́десѧть ты́сѧщъ кѡ́нникъ, и҆ поста́ви и҆̀хъ во градѣ́хъ колесни́чныхъ и҆ со царе́мъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. | І було в Соломона чотири тисячі стійл для коней і колісниць і дванадцять тисяч вершників; і він розмістив їх у містах колісничних і при цареві — в Єрусалимі; |
|
26
|
26
|
| И҆ бы́ть во́ждь всѣ́хъ царе́й ѿ рѣкѝ (є҆ѵфра́та) да́же до землѝ и҆ноплемє́нникъ и҆ да́же до предѣ̑лъ є҆гѵ́петскихъ. | і царював він над усіма царями, від ріки Євфрату до землі Филистимської і до меж Єгипту. |
|
27
|
27
|
| И҆ дадѐ ца́рь зла́то и҆ сребро̀ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ ꙗ҆́кѡ ка́менїе, и҆ ке́дры ꙗ҆́кѡ черни́чїе, є҆́же (ражда́етсѧ) въ полѧ́хъ мно́жество. | І зробив цар [золото і] срібло в Єрусалимі рівноцінним простому каменю, а кедри, за їх безліччю, зробив рівноцінними сикоморам, що на низьких місцях. |
|
28
|
28
|
| И҆ приводѧ́хꙋ ко́ни соломѡ́нꙋ ѿ є҆гѵ́пта и҆ ѿ всеѧ̀ землѝ. | Коней приводили Соломону з Єгипту і з усіх земель. |
|
29
|
29
|
| И҆ прѡ́чаѧ словеса̀ соломѡ̑нѧ пє́рваѧ и҆ послѣ̑днѧѧ, сѐ, сїѧ̑ пи̑сана сꙋ́ть въ словесѣ́хъ наѳа́на прⷪ҇ро́ка и҆ въ словесѣ́хъ а҆хі́и силѡні́ты и҆ въ видѣ́нїихъ і҆ѡи́лѧ ви́дѧщагѡ, проти́вꙋ і҆еровоа́ма сы́на нава́това. | Інші діяння Соломонові, перші й останні, описані в записах Нафана пророка і в пророцтві Ахиї силомлянина й у видіннях прозорливця Іоїля про Ієровоама, сина Наватового. |
|
30
|
30
|
| И҆ ца́рствова соломѡ́нъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ над̾ всѣ́мъ і҆и҃лемъ четы́редесѧть лѣ́тъ. | Царював же Соломон в Єрусалимі над усім Ізраїлем сорок років. |
|
31
|
31
|
| И҆ оу҆́спе соломѡ́нъ со ѻ҆тцы̑ свои́ми, и҆ погребо́ша є҆го̀ во гра́дѣ даві́да ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀. И҆ воцари́сѧ ровоа́мъ сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀. | І спочив Соломон з батьками своїми, і поховали його в місті Давида, батька його. І став царем Ровоам, син його, замість нього. |
|
Глава́ і҃
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| И҆ прїи́де ровоа́мъ въ сѷхе́мъ, занѐ въ сѷхе́мъ ве́сь і҆и҃ль сни́десѧ поста́вити є҆го̀ царе́мъ. | І пішов Ровоам у Сихем, тому що в Сихем зійшлися всі ізраїльтяни, щоб поставити його царем. |
|
2
|
2
|
| И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆слы́ша і҆еровоа́мъ сы́нъ нава́товъ, и҆́же бѣ̀ во є҆гѵ́птѣ, ꙗ҆́кѡ оу҆бѣжѐ ѿ лица̀ соломѡ́на царѧ̀, и҆ ѡ҆бита̀ і҆еровоа́мъ во є҆гѵ́птѣ, и҆ возврати́сѧ і҆еровоа́мъ ѿ є҆гѵ́пта. | Коли почув про це Ієровоам, син Наватів, — він знаходився в Єгипті, куди втік від царя Соломона, — то повернувся Ієровоам з Єгипту. |
|
3
|
3
|
| И҆ посла́ша и҆ призва́ша є҆го̀. И҆ прїи́де і҆еровоа́мъ и҆ всѐ собра́нїе і҆и҃лево ко царю̀ ровоа́мꙋ, глаго́люще: | І послали і кликали його; і прийшов Ієровоам і весь Ізраїль, і говорили Ровоаму так: |
|
4
|
4
|
| ѻ҆те́цъ тво́й ѡ҆жесточѝ и҆́го на́ше, ты̀ же нн҃ѣ ѡ҆сла́би ѿ рабо́ты ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ же́стокїѧ и҆ ѿ и҆́га є҆гѡ̀ тѧ́жкагѡ, є҆́же возложѝ на на́съ, и҆ послꙋ́жимъ тебѣ̀. | батько твій наклав на нас тяжке ярмо; але ти полегши жорстоку роботу батька твого і тяжке ярмо, яке він поклав на нас, і ми будемо служити тобі. |
|
5
|
5
|
| И҆ речѐ и҆̀мъ: поиди́те да́же до трїе́хъ дні́й и҆ прїиди́те ко мнѣ̀. И҆ ѿидо́ша лю́дїе. | І сказав їм Ровоам: через три дні прийдіть знову до мене. І розійшовся народ. |
|
6
|
6
|
| И҆ собра̀ ца́рь ровоа́мъ старѣ̑йшины, и҆̀же стоѧ́хꙋ пред̾ соломѡ́нъ ѻ҆тце́мъ є҆гѡ̀, є҆гда̀ є҆щѐ живѧ́ше, глаго́лѧ: како́въ вы̀ даетѐ совѣ́тъ ѿвѣща́ти лю́демъ си̑мъ; | І радився цар Ровоам зі старійшинами, які стояли перед лицем Соломона, батька його, за життя його, і говорив: як ви порадите відповісти народу цьому? |
|
7
|
7
|
| И҆ рѣ́ша є҆мꙋ̀: а҆́ще дне́сь бꙋ́деши во благо́е лю́демъ си̑мъ, и҆ благоꙋгоди́ши, и҆ рече́ши и҆̀мъ словеса̀ блага̑ѧ, то̀ послꙋ́жатъ тебѣ̀ во всѧ̑ дни̑. | Вони сказали йому: якщо ти [нині] будеш добрим до народу цього і догодиш їм і будеш говорити з ними ласкаво, то вони будуть тобі рабами в усі дні. |
|
8
|
8
|
| И҆ ѡ҆ста́ви совѣ́тъ старѣ́йшинъ, є҆го́же совѣща́ша є҆мꙋ̀: и҆ совѣ́товаше со ю҆́ношами, и҆̀же съ ни́мъ воспита́ни бѧ́хꙋ и҆ стоѧ́хꙋ пред̾ ни́мъ, | Але він залишив пораду старійшин, яку вони давали йому, і став радитися з людьми молодими, які виросли разом з ним, і які стояли перед лицем його; |
|
9
|
9
|
| и҆ речѐ къ ни̑мъ: что̀ вы̀ собѣ́тꙋете, да ѿвѣща́ю лю́демъ си̑мъ, и҆̀же рѣ́ша мнѣ̀, глаго́люще: ѡ҆блегчѝ и҆́го, є҆́же наложѝ на ны̀ ѻ҆те́цъ тво́й; | і сказав їм: що ви порадите мені відповісти народу цьому, який говорив мені так: полегши ярмо, яке наклав на нас батько твій? |
|
10
|
10
|
| И҆ ѿвѣща́ша є҆мꙋ̀ ѻ҆́троцы воспита́ннїи съ ни́мъ, глаго́люще: та́кѡ рече́ши лю́демъ, и҆̀хже реко́ша тебѣ̀, глаго́люще: ѻ҆те́цъ тво́й ѡ҆тѧгчѝ и҆́го на́ше, ты́ же ѡ҆блегчѝ на́мъ: та́кѡ ѿвѣща́й къ ни̑мъ: ме́ншїй пе́рстъ мо́й толстѣ́е є҆́сть чре́слъ ѻ҆тца̀ моегѡ̀: | І говорили йому молоді люди, які виросли разом з ним, і сказали: так скажи народу, який говорив тобі: батько твій наклав на нас тяжке ярмо, а ти полегши нам, — так скажи їм: мізинець мій товщий за стегна батька мого. |
|
11
|
11
|
| ѻ҆те́цъ мо́й наложѝ ва́мъ тѧ́жкое и҆́го, а҆́зъ же (тѧ́гости) приложꙋ̀ на и҆́го ва́ше: ѻ҆те́цъ мо́й би́лъ ва́съ бичмѝ, а҆́зъ же бꙋ́дꙋ би́ти ва́съ скорпїо́нами. | Батько мій наклав на вас тяжке ярмо, а я збільшу ярмо ваше; батько мій карав вас бичами, а я [буду бити вас] скорпіонами. |
|
12
|
12
|
| И҆ прїи́де і҆еровоа́мъ и҆ всѝ лю́дїе къ ровоа́мꙋ въ де́нь тре́тїй, ꙗ҆́коже повелѣ̀ и҆̀мъ ца́рь, глаго́лѧ: возврати́тесѧ ко мнѣ̀ въ де́нь тре́тїй. | І прийшов Ієровоам і весь народ до Ровоама на третій день, як наказав цар, сказавши: прийдіть до мене знову через три дні. |
|
13
|
13
|
| И҆ ѿвѣща̀ ца́рь же́стокѡ, и҆ ѡ҆ста́ви ца́рь ровоа́мъ совѣ́тъ старѣ́йшинъ, и҆ речѐ къ ни̑мъ по совѣ́тꙋ ю҆́нѡшъ, глаго́лѧ: | Тоді цар відповідав їм суворо, бо залишив цар Ровоам пораду старійшин, і говорив їм за порадою молодих людей так: |
|
14
|
14
|
| ѻ҆те́цъ мо́й ѡ҆тѧготѝ и҆́го ва́ше, а҆́зъ же приложꙋ̀ къ немꙋ̀: ѻ҆те́цъ мо́й би́лъ ва́съ бичмѝ, а҆́зъ же би́ти бꙋ́дꙋ вы̀ скорпїо́нами. | батько мій наклав на вас тяжке ярмо, а я збільшу його; батько мій карав вас бичами, а я [буду бити вас] скорпіонами. |
|
15
|
15
|
| И҆ не послꙋ́ша ца́рь люді́й, ꙗ҆́кѡ бѣ̀ превраще́нїе ѿ бг҃а, гл҃ѧ: возста́ви гдⷭ҇ь сло́во своѐ, є҆́же гл҃а рꙋко́ю а҆хі́и силѡні́ты ѡ҆ і҆еровоа́мѣ сы́нѣ нава́товѣ | І не послухав цар народу, тому що так було влаштовано від Бога, щоб виконати Господу слово Своє, яке вирік Він через Ахию силомлянина Ієровоаму, синові Наватовому. |
|
16
|
16
|
| и҆ ѡ҆ все́мъ і҆и҃ли, занѐ не послꙋ́ша ца́рь и҆́хъ. И҆ ѿвѣща́ша лю́дїе ко царю̀, глаго́люще: ка́ѧ на́мъ ча́сть въ даві́дѣ и҆ наслѣ́дїе въ сы́нѣ і҆ессе́евѣ; возврати́сѧ въ жили̑ща твоѧ̑, і҆и҃лю, нн҃ѣ смотрѝ до́мꙋ твоегѡ̀, даві́де. И҆ и҆́де ве́сь і҆и҃ль въ жили̑ща своѧ̑. | Коли весь Ізраїль побачив, що не слухає його цар, то відповів народ цареві, говорячи: яка наша частка у Давиді? Немає нам частки у сині Ієссеєвому; по наметах своїх, Ізраїлю! Тепер знай свій дім, Давиде. І розійшлися всі ізраїльтяни по наметах своїх. |
|
17
|
17
|
| Мꙋ́жїе же і҆и҃лєвы, и҆̀же ѡ҆бита́хꙋ во градѣ́хъ і҆ꙋ́диныхъ, воцари́ша над̾ собо́ю ровоа́ма. | Тільки над синами Ізраїлевими, які жили в містах Іудиних, залишився царем Ровоам. |
|
18
|
18
|
| И҆ посла̀ ца́рь ровоа́мъ къ ни̑мъ а҆дѡнїра́ма бы́вша над̾ да́ньми, и҆ ка́менїемъ поби́ша є҆го̀ сы́нове і҆и҃лєвы, и҆ оу҆́мре. И҆ оу҆слы́ша ца́рь ровоа́мъ, и҆ потща́сѧ взы́ти на колесни́цꙋ, и҆ побѣжѐ во і҆ерⷭ҇ли́мъ. | І послав цар Ровоам Адонирама, начальника над збиранням данини, і закидали його сини Ізраїлеві камінням, і він помер. Цар же Ровоам поспішив сісти на колісницю, щоб утекти в Єрусалим. |
|
19
|
19
|
| И҆ ѿве́ржесѧ і҆и҃ль ѿ до́мꙋ даві́дова да́же до днѐ сегѡ̀. | Так відокремилися ізраїльтяни від дому Давидового до цього дня. |
|
Глава́ а҃і
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
| Прїи́де же ровоа́мъ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ созва̀ (ве́сь) до́мъ і҆ꙋ́динъ и҆ венїамі́нь, сто̀ ѻ҆́смьдесѧтъ ты́сѧщъ и҆збра́нныхъ ю҆́ношей творѧ́щихъ бра́нь, и҆ воева́ше проти́вꙋ і҆и҃лѧ и҆ і҆еровоа́ма, да ѡ҆брати́тъ къ себѣ̀ ца́рство. | І прибув Ровоам в Єрусалим і скликав з дому Іудиного і Веніамінового сто вісімдесят тисяч добірних воїнів, щоб воювати з Ізраїлем і повернути царство Ровоаму. |
|
2
|
2
|
| И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не къ саме́ю человѣ́кꙋ бж҃їю, гл҃ѧ: | І було слово Господнє до Самея, чоловіка Божого, і сказано: |
|
3
|
3
|
| глаго́ли къ ровоа́мꙋ сы́нꙋ соломѡ́ню, царю̀ і҆ꙋ́динꙋ, и҆ ко всемꙋ̀ і҆и҃лю, и҆́же є҆́сть во і҆ꙋ́дѣ и҆ венїамі́нѣ: | скажи Ровоаму, синові Соломона, цареві Юдейському, і всьому Ізраїлю в коліні Іудиному і Веніаміновому: |
|
4
|
4
|
| сїѧ̑ речѐ гдⷭ҇ь: не восходи́те, нижѐ ѡ҆полча́йтесѧ проти́вꙋ бра́тїи ва́шеѧ: возврати́тесѧ кі́йждо въ до́мъ сво́й, занѐ ѿ менє̀ бы́сть гл҃го́лъ се́й. И҆ послꙋ́шаша сло́ва гдⷭ҇нѧ, и҆ возврати́шасѧ, и҆ не поидо́ша проти́вꙋ і҆еровоа́ма. | так говорить Господь: не ходіть і не починайте війни з братами вашими; поверніться кожен у дім свій, бо Мною зроблено це. Вони послухалися слів Господніх і повернулися з походу проти Ієровоама. |
|
5
|
5
|
| Ѡ҆бита́ же ровоа́мъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ и҆ созда̀ гра́ды стѣна̑ты во і҆ꙋде́и: | Ровоам жив у Єрусалимі; він обніс міста в Юдеї стінами. |
|
6
|
6
|
| состро́и же виѳлее́мъ и҆ є҆та́мъ, и҆ ѳекꙋѐ | Він укріпив Вифлеєм і Ефам, і Фекою, |
|
7
|
7
|
| и҆ веѳсꙋ́ръ, и҆ сокхѡ́ѳъ и҆ ѻ҆долла́мъ, | і Вефцур, і Сохо, і Одоллам, |
|
8
|
8
|
| и҆ ге́ѳъ и҆ марїса́нъ, и҆ зі́фъ | і Геф, і Марешу, і Зиф, |
|
9
|
9
|
| и҆ а҆дꙋре́мъ, и҆ лахі́съ и҆ а҆зи́кꙋ, | і Адораїм, і Лахис, і Азеку, |
|
10
|
10
|
| и҆ сала́ю и҆ є҆лѡ́нъ и҆ хеврѡ́нъ, и҆́же є҆́сть і҆ꙋ́динъ и҆ венїамі́нь, гра́ды крѣ̑пкїѧ: | і Цору, й Аїалон, і Хеврон, які знаходилися в коліні Іудиному і Веніаміновому. |
|
11
|
11
|
| и҆ оу҆крѣпѝ и҆̀хъ стѣна́ми, и҆ поста́ви въ ни́хъ нача́лники, житохрани̑лища, и҆ є҆ле́й и҆ вїно̀, | І укріпив він фортеці ці, і влаштував у них начальників і сховища для хліба і деревної олії і вина. |
|
12
|
12
|
| во всѧ́цѣмъ гра́дѣ щиты̀ и҆ ко́пїѧ, и҆ оу҆крѣпѝ и҆̀хъ во мно́жествѣ ѕѣлѡ̀, и҆ бы́ста под̾ ни́мъ і҆ꙋ́да и҆ венїамі́нъ. | І дав у кожне місто щити і списи й укріпив їх дуже сильно. І залишалися за ним Іуда і Веніамін. |
|
13
|
13
|
| Свѧще́нницы же и҆ леѵі́ты, и҆̀же бѧ́хꙋ во все́мъ і҆и҃ли, собра́шасѧ къ немꙋ̀ ѿ всѣ́хъ предѣ̑лъ: | І священики і левити, які були по всій землі Ізраїльській, зібралися до нього з усіх країв, |
|
14
|
14
|
| ꙗ҆́кѡ ѡ҆ста́виша леѵі́ти селє́нїѧ ѡ҆держа́нїѧ своегѡ̀ и҆ поидо́ша ко і҆ꙋ́дѣ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, поне́же и҆згна̀ и҆̀хъ і҆еровоа́мъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀, є҆́же не слꙋжи́ти гдⷭ҇еви: | тому що залишили левити свої міські передмістя і свої володіння і прийшли в Юдею і в Єрусалим, оскільки відсторонив їх Ієровоам і сини його від священства Господнього |
|
15
|
15
|
| и҆ поста́ви себѣ̀ жерцы̀ на высо́кихъ, и҆ і҆́дѡлѡмъ, и҆ сꙋ́єтнымъ, и҆ телцє́мъ, и҆̀хже сотворѝ і҆еровоа́мъ. | і поставив у себе жерців на висотах, і до козлів, і до тельців, яких він зробив. |
|
16
|
16
|
| И҆ и҆згна̀ и҆̀хъ ѿ всѣ́хъ колѣ́нъ і҆и҃левыхъ, и҆̀же вда́ша се́рдце своѐ, да взы́щꙋтъ гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева: и҆ прїидо́ша во і҆ерⷭ҇ли́мъ пожре́ти гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ѻ҆тє́цъ свои́хъ: | А за ними і з усіх колін Ізраїлевих ті, що схилили серце своє, щоб шукати Господа Бога Ізраїлевого, приходили в Єрусалим, щоб приносити жертви Господу Богу батьків своїх. |
|
17
|
17
|
| и҆ оу҆крѣпи́ша ца́рство і҆ꙋ́дино. И҆ оу҆крѣпи́сѧ ровоа́мъ сы́нъ соломѡ́нь въ трѝ лѣ̑та, хожда́ше бо по пꙋтє́мъ даві́да и҆ соломѡ́на ѻ҆тца̀ своегѡ̀ лѣ̑та трѝ. | І зміцнили вони царство Іудине і підтримували Ровоама, сина Соломонового, три роки, тому що ходили путями Давида і Соломона у ці три роки. |
|
18
|
18
|
| И҆ взѧ̀ себѣ̀ ровоа́мъ женꙋ̀ моола́ѳꙋ, дще́рь і҆ерїмѡ́ѳа сы́на даві́дова, и҆ а҆вїге́ю дще́рь є҆лїа́ва сы́на і҆ессе́ова. | І взяв собі Ровоам за дружину Махалафу, дочку Ієромофа, сина Давидового, й Авихаїль, дочку Елиава, сина Ієссеєвого, |
|
19
|
19
|
| И҆ родѝ є҆мꙋ̀ сы́ны: і҆еꙋ́са и҆ саморі́а и҆ заа́ма. | і вона народила йому синів: Ієуса і Шемарію і Загаму. |
|
20
|
20
|
| По си́хъ же поѧ̀ себѣ̀ маа́хꙋ дще́рь а҆вессалѡ́млю, и҆ родѝ є҆мꙋ̀ а҆ві́ю и҆ і҆еѳѳі́а, и҆ зі́зꙋ и҆ салимѡ́ѳа. | Після неї він узяв Мааху, дочку Авессалома, і вона народила йому Авию й Аттая, і Зизу і Шеломифа. |
|
21
|
21
|
| И҆ возлюбѝ ровоа́мъ маа́хꙋ дще́рь а҆вессалѡ́млю па́че всѣ́хъ же́нъ свои́хъ и҆ подло́жницъ свои́хъ, ꙗ҆́кѡ же́нъ ѻ҆смьна́десѧть и҆мѣ̀ и҆ подло́жницъ шестьдесѧ́тъ: и҆ родѝ два́десѧть ѻ҆́смь сынѡ́въ и҆ шестьдесѧ́тъ дще́рей. | І любив Ровоам Мааху, дочку Авессалома, більше за усіх дружин і наложниць своїх, бо він мав вісімнадцять дружин і шістдесят наложниць і породив двадцять вісім синів і шістдесят дочок. |
|
22
|
22
|
| И҆ поста́ви въ нача́лника ровоа́мъ а҆ві́ю сы́на маа́хина и҆ кнѧ́земъ над̾ все́ю бра́тїею є҆гѡ̀, того̀ бо и҆ царе́мъ сотвори́ти помышлѧ́ше. | І поставив Ровоам Авию, сина Маахи, главою [і] князем над братами його, тому що хотів поставити його царем. |
|
23
|
23
|
| И҆ возрастѐ па́че всѣ́хъ бра́тїй свои́хъ во всѣ́хъ предѣ́лѣхъ і҆ꙋ́диныхъ и҆ венїамі́нихъ и҆ во градѣ́хъ крѣ́пкихъ, и҆ дадѐ и҆̀мъ пи́щи мно́жество мно́го, и҆ мно́гихъ взыска̀ же́нъ. | І діяв благорозсудливо, і розіслав усіх синів своїх по всіх землях Іуди і Веніаміна в усі укріплені міста, і дав їм утримання велике і знайшов багато дружин. |
|
Глава́ в҃і
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆стро́исѧ ца́рство ровоа́мово, и҆ оу҆крѣпи́сѧ, ѡ҆ста́ви за́пѡвѣди гдⷭ҇ни, и҆ ве́сь і҆и҃ль съ ни́мъ. | Коли царство Ровоама утвердилося, і він зробився сильним, тоді він залишив закон Господній, і весь Ізраїль з ним. |
|
2
|
2
|
| И҆ бы́сть въ лѣ́то пѧ́тое ца́рства ровоа́млѧ взы́де сꙋсакі́мъ ца́рь є҆гѵ́петскїй на і҆ерⷭ҇ли́мъ, занѐ согрѣши́ша пред̾ гдⷭ҇емъ, | На п’ятому році царювання Ровоама, Сусаким, цар Єгипетський, пішов на Єрусалим, — тому що вони відступили від Господа, — |
|
3
|
3
|
| съ ты́сѧщїю и҆ двѣма̀ сты̀ колесни́цъ и҆ шестьдесѧ́тъ ты́сѧщъ кѡ́нникъ, и҆ не бѣ̀ числа̀ наро́дꙋ прише́дшемꙋ съ ни́мъ ѿ є҆гѵ́пта, лївѵ́ане, трѡглодѵ́тѧне и҆ є҆ѳїо́плѧне: | з тисячею і двомастами колісниць і з шістдесятьма тисячами вершників; і не було числа народу, який прийшов з ним з Єгипту, ливиянам, сукхитам і ефіоплянам; |
|
4
|
4
|
| и҆ взѧ́ша гра́ды крѣ̑пкїѧ, и҆̀же бѧ́хꙋ во і҆ꙋ́дѣ, и҆ прїидо́ша да́же до і҆ерⷭ҇ли́ма. | і взяв укріплені міста в Юдеї і прийшов до Єрусалима. |
|
5
|
5
|
| Саме́а же прⷪ҇ро́къ вни́де къ ровоа́мꙋ и҆ къ нача́лникѡмъ і҆ꙋ̑динымъ, и҆̀же со́брани бѧ́хꙋ во і҆ерⷭ҇ли́мъ ѿ лица̀ сꙋсакі́мова, и҆ речѐ къ ни̑мъ: сїѧ̑ речѐ гдⷭ҇ь: вы̀ ѡ҆ста́висте мѧ̀, и҆ а҆́зъ ѡ҆ста́влю ва́съ въ рꙋкꙋ̀ сꙋсакі́ма. | Тоді Самей пророк прийшов до Ровоама і князів Юдеї, які зібралися в Єрусалимі, рятуючись від Сусакима, і сказав їм: так говорить Господь: ви залишили Мене, за те і Я залишаю вас у руки Сусакиму. |
|
6
|
6
|
| И҆ посрами́шасѧ нача̑лницы і҆и҃лєвы и҆ ца́рь и҆ реко́ша: првⷣнъ гдⷭ҇ь. | І смирилися князі Ізраїлеві і цар і сказали: праведний Господь! |
|
7
|
7
|
| Є҆гда́ же ви́дѣ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ смири́шасѧ, и҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не къ саме́ю, гл҃ѧ: смири́шасѧ, не разорю̀ и҆̀хъ, и҆ да́мъ и҆̀мъ вма́лѣ спⷭ҇нїе, и҆ не оу҆ка́нетъ ꙗ҆́рость моѧ̀ на і҆ерⷭ҇ли́мъ, | Коли побачив Господь, що вони смирилися, тоді було слово Господнє до Самея, і сказано: вони смирилися; не знищу їх і незабаром дам їм спасіння, і не проллється гнів Мій на Єрусалим рукою Сусакима; |
|
8
|
8
|
| ѻ҆ба́че бꙋ́дꙋтъ въ рабы̑, да позна́ютъ рабо́тꙋ мою̀ и҆ рабо́тꙋ ца́рства землѝ. | однак же вони будуть слугами його, щоб знали, як це — служити Мені і служити царствам земним. |
|
9
|
9
|
| И҆ взы́де сꙋсакі́мъ ца́рь є҆гѵ́петскїй во і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ взѧ̀ сокрѡ́вища, ꙗ҆̀же въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни, и҆ сокрѡ́вища, ꙗ҆̀же въ домꙋ̀ царе́вѣ, всѧ̑ взѧ̀: и҆ взѧ̀ щиты̀ златы̑ѧ, и҆̀хже сотворѝ соломѡ́нъ. | І прийшов Сусаким, цар Єгипетський, в Єрусалим і взяв скарби дому Господнього і скарби дому царського; усе взяв він, узяв і щити золоті, які зробив Соломон. |
|
10
|
10
|
| И҆ сотворѝ ца́рь ровоа́мъ щиты̀ мѣ̑дѧны вмѣ́стѡ и҆̀хъ. И҆ поста́ви на ни́мъ сꙋсакі́мъ ца́рь є҆гѵ́петскїй нача́лникѡвъ предходѧ́щихъ стрегꙋ́щихъ врата̀ царє́ва: | І зробив цар Ровоам, замість них, щити мідні, і віддав їх у руки начальників охоронців, які охороняли вхід дому царського. |
|
11
|
11
|
| и҆ бы́сть внегда̀ входи́ти царю̀ въ до́мъ гдⷭ҇ень, вхожда́хꙋ стрегꙋ́щїи и҆ предходѧ́щїи, и҆ ѡ҆браща́ющесѧ восхожда́хꙋ предходѧ́щїи ко ѻ҆рꙋжехрани́телницѣ свое́й. | Коли виходив цар у дім Господній, приходили охоронці і несли їх, і потім знову відносили їх у палату охоронців. |
|
12
|
12
|
| И҆ є҆гда̀ смири́сѧ то́й, ѿврати́сѧ ѿ негѡ̀ ꙗ҆́рость гдⷭ҇нѧ, а҆ не въ разоре́нїе въ коне́цъ: и҆́бо и҆ во і҆ꙋ́дѣ бѧ́хꙋ словеса̀ бла̑га. | І коли він смирився, тоді відвернувся від нього гнів Господа і не згубив його до кінця; притому і в Юдеї було дещо добре. |
|
13
|
13
|
| И҆ оу҆крѣпи́сѧ ца́рь ровоа́мъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ и҆ ца́рствова: четы́редесѧти же и҆ є҆ди́нагѡ лѣ́та бы́сть ровоа́мъ, є҆гда̀ ца́рствовати нача̀, и҆ седмьна́десѧть лѣ́тъ ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, во гра́дѣ, є҆го́же и҆збра̀ гдⷭ҇ь, да и҆менꙋ́етсѧ и҆́мѧ є҆гѡ̀ тꙋ̀ ѿ всѣ́хъ колѣ́нъ і҆и҃левыхъ. И҆́мѧ же ма́тери є҆гѡ̀ ноома̀ а҆ммані́тынѧ. | І утвердився цар Ровоам в Єрусалимі і царював. Сорок один рік було Ровоаму, коли він став царем, і сімнадцять років царював у Єрусалимі, у місті, яке з усіх колін Ізраїлевих обрав Господь, щоб там перебувало ім’я Його. Ім’я матері його Наама, аммонитянка. |
|
14
|
14
|
| И҆ сотворѝ лꙋка́вое, ꙗ҆́кѡ не и҆спра́ви се́рдца своегѡ̀, да взы́щетъ гдⷭ҇а. | І робив він зло, тому що не налаштував серце своє для того, щоб шукати Господа. |
|
15
|
15
|
| Словеса́ же ровоа́мѡва пє́рваѧ и҆ послѣ̑днѧѧ не се́ ли, сꙋ́ть пи̑сана въ словесѣ́хъ саме́а прⷪ҇ро́ка и҆ а҆́дда прови́дѧщагѡ, и҆ дѣѧ̑нїѧ є҆гѡ̀; И҆ воева́ше ровоа́мъ и҆ і҆еровоа́мъ во всѧ̑ дни̑. | Діяння Ровоамові, перші й останні, описані в записах Самея пророка й Адди прозорливця у родоводах. І були війни у Ровоама з Ієровоамом в усі дні. |
|
16
|
16
|
| И҆ оу҆́мре ровоа́мъ и҆ погребе́нъ бы́сть со ѻ҆тцы̑ свои́ми во гра́дѣ даві́довѣ. И҆ воцари́сѧ а҆ві́а сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀. | І спочив Ровоам з батьками своїми і похований у місті Давидовому. І став царем Авия, син його, замість нього. |
|
Глава́ г҃і
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| Въ лѣ́то ѻ҆смоена́десѧть ца́рства і҆еровоа́млѧ воцари́сѧ а҆ві́а над̾ і҆ꙋ́дою: | У вісімнадцятий рік царювання Ієровоама став царем Авия над Іудою. |
|
2
|
2
|
| трѝ лѣ̑та ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆́мѧ же ма́тери є҆гѡ̀ мааха̀ дще́рь оу҆рїи́лева ѿ гаваѡ́на. И҆ бѣ̀ бра́нь междꙋ̀ і҆еровоа́момъ и҆ междꙋ̀ а҆ві́ею. | Три роки він царював у Єрусалимі; ім’я матері його Михая, дочка Урії, з Гиви. І була війна у Авиї з Ієровоамом. |
|
3
|
3
|
| И҆ ѡ҆полчи́сѧ а҆ві́а въ си́лѣ во́инскїѧ си́лы, въ четы́рехъ ста́хъ ты́сѧщахъ мꙋже́й си́льныхъ: і҆еровоа́мъ же оу҆стро́и сопроти́вꙋ є҆гѡ̀ бра́нь во ѻ҆смѝ ста́хъ ты́сѧщахъ мꙋже́й вое́нныхъ крѣ́пкихъ си́лою. | І вивів Авия на війну військо, яке складалося з людей хоробрих, з чотирьохсот тисяч чоловік добірних; а Ієровоам виступив проти нього на війну з вісьмомастами тисячами чоловік, також добірних, хоробрих. |
|
4
|
4
|
| Ста́ же а҆ві́а на горѣ̀ сомо́ри, ꙗ҆́же є҆́сть на горѣ̀ є҆фре́мли, и҆ речѐ: слы́шите і҆еровоа́мъ и҆ ве́сь і҆и҃ль: | І став Авия на вершині гори Цемараїмської, однієї з гір Єфремових, і говорив: послухайте мене, Ієровоам і всі ізраїльтяни! |
|
5
|
5
|
| и҆лѝ не вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ дадѐ ца́рство даві́дꙋ над̾ і҆и҃лемъ во вѣ́ки и҆ сыновѡ́мъ є҆гѡ̀ въ завѣ́тъ вѣ́ченъ; | Чи не знаєте ви, що Господь Бог Ізраїлів дав царство Давиду над Ізраїлем повіки, йому і синам його, за завітом соли [вічним]? |
|
6
|
6
|
| и҆ воста̀ і҆еровоа́мъ сы́нъ нава́товъ, ра́бъ соломѡ́на сы́на даві́дова, и҆ ѿве́ржесѧ ѿ господи́на своегѡ̀: | Але повстав Ієровоам, син Наватів, раб Соломона, сина Давидового, і збунтувався проти господаря свого. |
|
7
|
7
|
| и҆ собра́шасѧ къ немꙋ̀ мꙋ́жїе па́гꙋбнїи, сы́нове законопрестꙋ́пнїи, и҆ воста̀ проти́вꙋ ровоа́ма сы́на соломѡ́нова, ровоа́мъ же бѣ̀ ю҆нѣ́йшїй и҆ се́рдцемъ страшли́въ, и҆ не возмо́же противоста́ти лицꙋ̀ є҆гѡ̀: | І зібралися навколо нього люди пусті, люди розбещені, й укріпилися проти Ровоама, сина Соломонового; Ровоам же був молодий і слабкий серцем і не встояв проти них. |
|
8
|
8
|
| и҆ нн҃ѣ вы̀ глаго́лете противоста́ти лицꙋ̀ црⷭ҇тва гдⷭ҇нѧ въ рꙋцѣ̀ сынѡ́въ даві́довыхъ: и҆ вы̀ мно́зи ѕѣлѡ̀, и҆ съ ва́ми телцы̀ златі́и, и҆̀хже сотворѝ ва́мъ і҆еровоа́мъ въ бо́ги: | І нині ви думаєте устояти проти царства Господнього в руці синів Давидових, тому що вас безліч, і у вас золоті тельці, яких Ієровоам зробив для вас богами. |
|
9
|
9
|
| не и҆зверго́сте ли свѧще́нникѡвъ гдⷭ҇нихъ сынѡ́въ а҆арѡ́нихъ и҆ леѵі́тѡвъ, и҆ сотвори́сте себѣ̀ жерцы̀ ѿ люді́й всеѧ̀ землѝ, приходѧ́й напо́лнити рꙋ́кꙋ свою̀ телце́мъ ѿ волѡ́въ и҆ ѻ҆бна́ми седмїю̀, и҆ сотвори́сѧ жерце́мъ не сꙋ́щемꙋ бо́гꙋ: | Чи не ви вигнали священиків Господніх, синів Аарона, і левитів, і поставили в себе священиків, які з народів інших земель? Усякий, хто приходить для посвяти своєї з тельцем і з сімома баранами, стає у вас священиком лжебогів. |
|
10
|
10
|
| мы́ же гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ не ѡ҆ста́вихомъ, и҆ свѧще́нницы є҆гѡ̀ слꙋ́жатъ гдⷭ҇ꙋ, сы́нове а҆арѡ́ни и҆ леѵі́ти, | А у нас — Господь Бог наш; ми не залишали Його, і Господу служать священики, сини Ааронові, і левити при своїй справі. |
|
11
|
11
|
| и҆ по чреда́мъ свои̑мъ жрꙋ́тъ гдⷭ҇ꙋ всесожжє́нїѧ оу҆́трѡ и҆ пред̾ ве́черомъ, и҆ ѳѷмїа́мъ сложе́нїѧ, и҆ предложє́нїѧ хлѣ́бѡвъ на трапе́зѣ чи́стѣй, и҆ свѣти́лникъ златы́й, и҆ свѣ́щники возжже́нїѧ возжиза́ти къ ве́черꙋ: мы́ бо храни́мъ стражбы̑ гдⷭ҇а бг҃а ѻ҆тє́цъ на́шихъ, вы́ же є҆го̀ ѡ҆ста́висте: | І спалюють вони Господу всепалення щоранку і щовечора, і запашне куріння, і покладають рядами хліби на столі чистому, і запалюють золотий світильник і лампади його, щоб горіли щовечора, тому що ми дотримуємо встановлення Господа Бога нашого, а ви залишили Його. |
|
12
|
12
|
| и҆ сѐ, съ на́ми въ нача́лѣ гдⷭ҇ь, и҆ свѧще́нницы є҆гѡ̀, и҆ трꙋбы̑ зна́менованїѧ, є҆́же зна́менати проти́вꙋ ва́мъ: сы́нове і҆и҃лєвы, не ра́тꙋйте проти́вꙋ гдⷭ҇а бг҃а ѻ҆тє́цъ ва́шихъ, поне́же не благопоспѣши́тсѧ ва́мъ. | І ось, у нас на чолі Бог, і священики Його, і труби гучні, щоб гриміти проти вас. Сини Ізраїлеві! не воюйте з Господом Богом батьків ваших, бо не матимете успіху. |
|
13
|
13
|
| І҆еровоа́мъ же ѡ҆братѝ подса́дꙋ прїитѝ є҆мꙋ̀ созадѝ, и҆ бы́сть проти́вꙋ і҆ꙋ́ды (са́мъ), подса́да же созадѝ. | Тим часом Ієровоам послав загін у засідку з тилу їм, так що сам він був попереду юдеїв, а засідка позаду них. |
|
14
|
14
|
| И҆ ѡ҆брати́сѧ і҆ꙋ́да, и҆ сѐ, є҆мꙋ̀ бра́нь сопредѝ и҆ созадѝ, и҆ возопи́ша ко гдⷭ҇ꙋ, и҆ свѧще́нницы вострꙋби́ша трꙋба́ми: | І оглянулися юдеї, і ось, битва проти них спереду і позаду; і воззвали вони до Господа, а священики засурмили трубами. |
|
15
|
15
|
| и҆ возопи́ша мꙋ́жїе і҆ꙋ̑дины. И҆ бы́сть вопїю́щымъ мꙋжє́мъ і҆ꙋ̑динымъ, и҆ гдⷭ҇ь поразѝ і҆еровоа́ма и҆ і҆и҃лѧ пред̾ а҆ві́ею и҆ і҆ꙋ́дою: | І викликнули юдеї. І коли викликнули юдеї, Бог уразив Ієровоама і всіх ізраїльтян перед лицем Авиї й Іуди. |
|
16
|
16
|
| и҆ бѣжа́ша сы́нове і҆и҃лєвы ѿ лица̀ і҆ꙋ́ды, и҆ предадѐ и҆̀хъ гдⷭ҇ь бг҃ъ въ рꙋ́ки и҆́хъ: | І побігли сини Ізраїлеві від юдеїв, і віддав їх Бог у руки їхні. |
|
17
|
17
|
| и҆ поразѝ и҆̀хъ а҆ві́а и҆ лю́дїе є҆гѡ̀ ꙗ҆́звою вели́кою, и҆ падо́ша ра́нени ѿ і҆и҃лѧ пѧ́ть сѡ́тъ ты́сѧщъ мꙋже́й крѣ́пкихъ. | І зробили їм Авия і народ його поразку сильну; і впало убитими в Ізраїля п’ятсот тисяч чоловік добірних. |
|
18
|
18
|
| И҆ смири́шасѧ сы́нове і҆и҃лєвы въ де́нь то́й, и҆ оу҆крѣпи́шасѧ сы́нове і҆ꙋ̑дины, ꙗ҆́кѡ оу҆пова́ша на гдⷭ҇а бг҃а ѻ҆тє́цъ свои́хъ. | І смирилися тоді сини Ізраїлеві, і були сильні сини Іудині, тому що уповали на Господа Бога батьків своїх. |
|
19
|
19
|
| Погна́ же а҆ві́а в̾слѣ́дъ і҆еровоа́ма и҆ взѧ̀ ѿ негѡ̀ гра́ды: веѳи́ль и҆ се́ла є҆гѡ̀, и҆ і҆есѵ́нꙋ и҆ се́ла є҆ѧ̀, и҆ є҆фрѡ́нъ и҆ се́ла є҆гѡ̀. | І переслідував Авия Ієровоама і взяв у нього міста: Вефиль і залежні від нього міста, й Ієшану і залежні від неї міста, і Ефрон і залежні від нього міста. |
|
20
|
20
|
| И҆ не возмо́же ктомꙋ̀ проти́витисѧ і҆еровоа́мъ во всѧ̑ дни̑ а҆ві́и, и҆ поразѝ є҆го̀ гдⷭ҇ь: и҆ оу҆́мре. | І не входив уже в силу Ієровоам у дні Авиї. І вразив його Господь, і він помер. |
|
21
|
21
|
| А҆ві́а же оу҆крѣпи́сѧ, и҆ поѧ́тъ себѣ̀ же́нъ четырена́десѧть, и҆ родѝ два́десѧть два̀ сы̑на и҆ шестьна́десѧть дще́рей. | Авия ж підсилився; і взяв собі чотирнадцять дружин і породив двадцять два сини і шістнадцять дочок. |
|
22
|
22
|
| Прѡ́чаѧ же словеса̀ а҆ві́єва и҆ дѣѧ̑нїѧ є҆гѡ̀ и҆ словеса̀ є҆гѡ̀ пи̑сана въ кни́зѣ а҆́дды прⷪ҇ро́ка. | Інші діяння Авиї і його вчинки і слова описані у сказанні пророка Адди. |
|
Глава́ д҃і
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| И҆ оу҆́спе а҆ві́а со ѻ҆тцы̑ свои́ми, и҆ погребо́ша є҆го̀ во гра́дѣ даві́довѣ. И҆ воцари́сѧ а҆́са сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀ во дни̑ же а҆́сы почѝ землѧ̀ і҆ꙋ́дина лѣ́тъ де́сѧть. | І спочив Авия з батьками своїми, і поховали його в місті Давидовому. І став царем Аса, син його, замість нього. У дні його спочивала земля десять років. |
|
2
|
2
|
| И҆ сотворѝ а҆́са благо́е и҆ пра́вое пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ свои́мъ: | І робив Аса добре й угодне в очах Господа Бога свого: |
|
3
|
3
|
| и҆ ѿве́рже ѻ҆лтари̑ чꙋжды́хъ и҆ высѡ́каѧ, и҆ сокрꙋшѝ і҆́дѡлы и҆ посѣчѐ дꙋбра̑вы: | і відкинув він жертовники богів чужих і висоти, і розбив статуї, і вирубав посвячені дерева; |
|
4
|
4
|
| и҆ повелѣ̀ і҆ꙋ́дѣ, да взы́щетъ гдⷭ҇а бг҃а ѻ҆тє́цъ свои́хъ и҆ да сотвори́тъ зако́нъ є҆гѡ̀ и҆ за́пѡвѣди: | і повелів юдеям шукати Господа Бога батьків своїх, і виконувати закон [Його] і заповіді; |
|
5
|
5
|
| и҆ и҆зве́рже и҆з̾ всѣ́хъ градѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ ѻ҆лтари̑ и҆ і҆́дѡлы, и҆ ца́рствова въ ми́рѣ. | і скасував він у всіх містах Іудиних висоти і статуї сонця. І спокійним було при ньому царство. |
|
6
|
6
|
| И҆ созда̀ гра́ды крѣ̑пки въ землѝ і҆ꙋ́динѣ, занѐ въ поко́и бы́сть землѧ̀, и҆ не бѣ̀ є҆мꙋ̀ бра́ни въ лѣ̑та сїѧ̑, ми́ръ во гдⷭ҇ь дадѐ є҆мꙋ̀. | І побудував він укріплені міста в Юдеї, бо спокійною була земля, і не було в нього війни в ті роки, оскільки Господь дав спокій йому. |
|
7
|
7
|
| Рече́ же і҆ꙋ́дѣ: сози́ждемъ гра́ды сїѧ̑, и҆ сотвори́мъ стѣ́ны и҆ столпы̀, и҆ врата̀ и҆ верєѝ, до́ндеже земле́ю госпо́дствꙋемъ: занѐ ꙗ҆́коже взыска́хомъ гдⷭ҇а бг҃а на́шего, взыска̀ и҆ на́съ, и҆ воздадѐ на́мъ ми́ръ ѡ҆́крестъ, и҆ бл҃гопоспѣ́шствова на́мъ. | І сказав він юдеям: побудуємо міста ці й обнесемо їх стінами з вежами, з воротами і запорами. Земля ще наша, тому що ми знайшли Господа Бога нашого: ми знайшли Його, — і Він дав нам спокій з усіх боків. І стали будувати, і мали успіх. |
|
8
|
8
|
| И҆ бы́сть си́ла а҆́сѣ ѻ҆рꙋжено́сцєвъ носѧ́щихъ щиты̀ и҆ ко́пїѧ въ землѝ і҆ꙋ́динѣ три́ста ты́сѧщъ, въ земли́ же венїамі́ни щи́тникѡвъ и҆ стрѣлцє́въ двѣ́сти ѻ҆́смьдесѧтъ ты́сѧщъ: всѝ сі́и во́ини си́льнїи. | І було в Аси військової сили: озброєних щитом і списом з коліна Іудиного триста тисяч, і з коліна Веніамінового озброєних щитом і які стріляли з лука, двісті вісімдесят тисяч, людей хоробрих. |
|
9
|
9
|
| И҆зы́де же проти́вꙋ и҆́хъ зара́й є҆ѳїо́плѧнинъ съ си́лою въ ты́сѧщы ты́сѧщей, и҆ колесни́цъ три́ста, и҆ прїи́де да́же до мари́са. | І вийшов на них Зарай ефіоплянин з військом у тисячу тисяч і з трьомастами колісниць і дійшов до Мареші. |
|
10
|
10
|
| И҆ и҆зы́де а҆́са проти́вꙋ є҆мꙋ̀ и҆ оу҆стро́и бра́нь въ де́бри на сѣ́веръ мари́са. | І виступив Аса проти нього, і вишикувалися до битви на долині Цефата в Мареші. |
|
11
|
11
|
| И҆ возопѝ а҆́са ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ своемꙋ̀ и҆ речѐ: гдⷭ҇и, не и҆знемо́жетъ оу҆ тебє̀ сп҃са́ти во мно́гихъ и҆ въ ма́лыхъ, оу҆крѣпѝ на́съ, гдⷭ҇и бж҃е на́шъ, ꙗ҆́кѡ на тѧ̀ оу҆пова́хомъ и҆ ѡ҆ и҆́мени твое́мъ и҆зыдо́хомъ на мно́жество мно́гое сїѐ: гдⷭ҇и бж҃е на́шъ, ты̀ є҆сѝ бг҃ъ, да не превозмо́жетъ проти́вꙋ тебє̀ человѣ́къ. | І воззвав Аса до Господа Бога свого, і сказав: Господи! чи не в Твоїй силі допомогти сильному або безсилому? допоможи ж нам, Господи Боже наш: тому що ми на Тебе уповаємо і в ім’я Твоє вийшли ми проти безлічі цієї. Господи! Ти Бог наш: нехай не переможе Тебе людина. |
|
12
|
12
|
| И҆ поразѝ гдⷭ҇ь є҆ѳїо́пы пред̾ а҆́сою и҆ і҆ꙋ́дою и҆ бѣжа́ша є҆ѳїо́пи: | І вразив Господь ефіоплян перед лицем Аси і перед лицем Іуди, і побігли ефіопляни. |
|
13
|
13
|
| и҆ погна̀ и҆̀хъ а҆́са и҆ лю́дїе є҆гѡ̀ да́же до гедѡ́ра: и҆ падо́ша є҆ѳїо́пи, да́же не бы́ти въ ни́хъ ѡ҆ста́нкꙋ, ꙗ҆́кѡ сотре́ни бы́ша пред̾ гдⷭ҇емъ и҆ пред̾ си́лою є҆гѡ̀, и҆ плѣни́ша кѡры́сти мнѡ́ги: | І переслідував їх Аса і народ, який був з ним, до Герара, і впали ефіопляни, так що в них нікого не залишилося в живих, тому що вони вражені були перед Господом і перед воїнством Його. І набрали здобичі безліч. |
|
14
|
14
|
| и҆ и҆зсѣко́ша вє́си и҆́хъ ѡ҆́крестъ гедѡ́ра, вели́къ бо стра́хъ гдⷭ҇ень ѡ҆б̾ѧ́тъ и҆̀хъ, и҆ плѣни́ша всѧ̑ гра́ды и҆́хъ, занѐ мнѡ́ги кѡры́сти бы́ша въ ни́хъ: | І зруйнували всі міста навколо Герара, тому що напав на них жах від Господа; і розграбували всі міста і винесли з них дуже багато здобичі. |
|
15
|
15
|
| и҆ кꙋ́щы скѡ́тскїѧ и҆ а҆мазо́нѡвъ и҆зсѣко́ша, и҆ взѧ́ша скота̀ мно́жество и҆ велблю́ды, и҆ возврати́шасѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ. | Також і пастуші курені зруйнували і погнали безліч стад дрібної худоби і верблюдів і повернулися в Єрусалим. |
|
Глава́ є҃і
|
Глава 15
|
|
1
|
1
|
| А҆за́рїа же сы́нъ а҆да́довъ, бы́сть на не́мъ дх҃ъ бж҃їй: | Тоді на Азарію, сина Одедового, зійшов Дух Божий, |
|
2
|
2
|
| и҆ и҆зы́де во срѣ́тенїе а҆́сѣ и҆ всемꙋ̀ і҆ꙋ́дѣ и҆ венїамі́нꙋ и҆ речѐ є҆мꙋ̀: оу҆слы́шите мѧ̀, а҆́са и҆ ве́сь і҆ꙋ́да и҆ венїамі́нъ: гдⷭ҇ь съ ва́ми, ꙗ҆́кѡ бы́сте съ ни́мъ: и҆ а҆́ще взы́щете є҆гѡ̀, ѡ҆брѧ́щетсѧ ва́мъ, а҆́ще же ѡ҆ста́вите є҆го̀, ѡ҆ста́витъ ва́съ: | і вийшов він назустріч Асі і сказав йому: послухайте мене, Асо і весь Іуда і Веніамін: Господь з вами, коли ви з Ним; і якщо будете шукати Його, Він буде знайдений вами; якщо ж залишите Його, Він залишить вас. |
|
3
|
3
|
| мно́зи дні́е (бꙋ́дꙋтъ) во і҆и҃ли без̾ бг҃а и҆́стиннагѡ и҆ без̾ свѧще́нника оу҆ча́щагѡ и҆ без̾ зако́на: | Багато днів Ізраїль буде без Бога істинного, і без священика, який вчить, і без закону; |
|
4
|
4
|
| є҆гда́ же ѡ҆братѧ́тсѧ въ печа́ли ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ и҆ взы́щꙋтъ є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆брѧ́щетсѧ и҆̀мъ: | але коли він навернеться у скруті своїй до Господа Бога Ізраїлевого і знайде Його, Він дасть їм знайти Себе. |
|
5
|
5
|
| и҆ во вре́мѧ ѻ҆́но не бꙋ́детъ ми́ръ и҆сходѧ́щемꙋ и҆ входѧ́щемꙋ, ꙗ҆́кѡ оу҆́жасъ гдⷭ҇ень на всѣ́хъ ѡ҆бита́ющихъ на землѝ | У ті часи не буде миру ні для того, хто виходить, ні для того, хто входить, бо великі заворушення будуть у всіх жителів земель; |
|
6
|
6
|
| и҆ ѡ҆полчи́тсѧ ꙗ҆зы́къ на ꙗ҆зы́къ и҆ гра́дъ проти́вꙋ гра́да, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь смꙋти́тъ и҆̀хъ во всѧ́цѣй печа́ли: | народ буде воювати з народом, і місто з містом, тому що Бог приведе їх у сум’яття всякими бідами. |
|
7
|
7
|
| и҆ вы̀ оу҆крѣпи́тесѧ, и҆ да не ѡ҆слабѣ́ютъ рꙋ́ки ва́шѧ, є҆́сть бо мзда̀ дѣ́лꙋ ва́шемꙋ. | Але ви зміцнитеся, і нехай не слабшають руки ваші, тому що є відплата за діла ваші. |
|
8
|
8
|
| И҆ є҆гда̀ оу҆слы́ша а҆́са словеса̀ сїѧ̑ и҆ прⷪ҇ро́чество а҆за́рїи прⷪ҇ро́ка, оу҆крѣпи́сѧ и҆ ѿѧ̀ всѧ̑ і҆́дѡлы ѿ всеѧ̀ землѝ і҆ꙋ́дины и҆ венїамі́ни и҆ ѿ градѡ́въ, и҆̀хже содержа́ше і҆еровоа́мъ въ горѣ̀ є҆фре́мли, и҆ ѡ҆свѧтѝ ѻ҆лта́рь гдⷭ҇ень, и҆́же бѣ̀ пред̾ хра́момъ гдⷭ҇нимъ: | Коли почув Аса слова ці і пророцтво [Азарії], сина Одеда пророка, то підбадьорився і викинув мерзоти язичницькі з усієї землі Іудиної і Веніамінової і з міст, які він узяв на горі Єфремовій, і оновив жертовник Господній, що перед притвором Господнім. |
|
9
|
9
|
| собра́ же (всего̀) і҆ꙋ́дꙋ и҆ венїамі́на и҆ прише́лцєвъ ѡ҆бита́ющихъ съ ни́мъ ѿ є҆фре́ма и҆ ѿ манассі́и и҆ ѿ сѷмеѡ́на, мно́зи бо къ немꙋ̀ прибѣго́ша ѿ і҆и҃лѧ, є҆гда̀ оу҆ви́дѣша, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ є҆гѡ̀ съ ни́мъ. | І зібрав всього Іуду і Веніаміна і тих, що живуть з ними, переселенців від Єфрема і Манассії і Симеона; тому що багато хто від Ізраїля перейшли до нього, коли побачили, що Господь, Бог його, з ним. |
|
10
|
10
|
| И҆ собра́шасѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ въ мцⷭ҇ъ тре́тїй, въ лѣ́то пѧтоена́десѧть ца́рства а҆́сы, | І зібралися в Єрусалимі у третій місяць, у п’ятнадцятий рік царювання Аси; |
|
11
|
11
|
| и҆ пожро́ша гдⷭ҇ꙋ въ де́нь то́й ѿ коры́стей, и҆̀хже приведо́ша, волѡ́въ се́дмь сѡ́тъ и҆ ѻ҆ве́цъ се́дмь ты́сѧщъ, | і принесли в день той жертву Господу зі здобичі, яку привели, з великої худоби сімсот і з дрібної сім тисяч; |
|
12
|
12
|
| и҆ поидо́ша въ завѣ́тѣ, є҆́же и҆ска́ти гдⷭ҇а бг҃а ѻ҆тє́цъ свои́хъ всѣ́мъ се́рдцемъ и҆ все́ю дꙋше́ю свое́ю: | і вступили в завіт, щоб шукати Господа Бога батьків своїх від усього серця свого і від усієї душі своєї; |
|
13
|
13
|
| и҆ (речѐ): всѧ́къ, и҆́же а҆́ще не взы́щетъ гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева, да оу҆́мретъ ѿ ю̑нагѡ да́же до старѣ́йшагѡ, ѿ мꙋ́жа да́же до жены̀. | а всякий, хто не стане шукати Господа Бога Ізраїлевого, повинен померти, малий він чи великий, чоловік чи жінка. |
|
14
|
14
|
| И҆ клѧ́шасѧ гдⷭ҇ꙋ гла́сомъ вели́кимъ въ восклица́нїи и҆ въ трꙋба́хъ и҆ въ ро́жаныхъ. | І клялися Господу голосно і з вигуками і при звуках труб і рогів. |
|
15
|
15
|
| И҆ возра́довасѧ ве́сь і҆ꙋ́да ѡ҆ клѧ́твѣ, ꙗ҆́кѡ ѿ всеѧ̀ дꙋшѝ клѧ́шасѧ, и҆ все́ю во́лею взыска́ша є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆брѣ́тесѧ и҆̀мъ, и҆ дадѐ и҆̀мъ гдⷭ҇ь поко́й ѡ҆́крестъ. | І раділи всі юдеї цій клятві, тому що від усього серця свого клялися і з усією щирістю шукали Його, і Він дав їм знайти Себе. І дав їм Господь спокій з усіх боків. |
|
16
|
16
|
| И҆ маа́хꙋ ма́терь свою̀ ѿлꙋчѝ, да не слꙋ́житъ а҆ста́ртꙋ, и҆ сокрꙋшѝ і҆́дѡла и҆ сожжѐ въ пото́цѣ ке́дрстѣмъ. | І Мааху, матір свою, цар Аса позбавив царського достоїнства за те, що вона зробила ідола для діброви. І зруйнував Аса ідола її, і порубав на шматки, і спалив у долині Кедрона. |
|
17
|
17
|
| То́кмѡ высо́кихъ не ѿста́ви, є҆ще́ бо бѧ́хꙋ во і҆и҃ли, но се́рдце а҆́сы бѣ̀ соверше́нно во всѣ́хъ дне́хъ є҆гѡ̀: | Хоча висоти не були знищені в Ізраїлі, але серце Аси було цілком віддане Господу в усі дні його. |
|
18
|
18
|
| и҆ внесѐ ст҃а̑ѧ даві́да ѻ҆тца̀ своегѡ̀ и҆ ст҃а̑ѧ своѧ̑ въ до́мъ бж҃їй, сребро̀ и҆ зла́то и҆ сосꙋ́ды. | І вніс він посвячене батьком його і свою посвяту в дім Божий, срібло і золото і сосуди. |
|
19
|
19
|
| И҆ бра́нь не бы́сть є҆мꙋ̀ да́же до три́десѧть пѧ́тагѡ лѣ́та ца́рства а҆́сина. | І не було війни до тридцять п’ятого року царювання Аси. |
|
Глава́ ѕ҃і
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
| И҆ въ лѣ́то три́десѧть ѻ҆смо́е ца́рства а҆́сина, взы́де ваа́са ца́рь і҆и҃левъ на і҆ꙋ́дꙋ и҆ стѣна́ми оу҆крѣпѝ ра́мꙋ, да не да́стъ вхо́да и҆ и҆схо́да а҆́сѣ царю̀ і҆ꙋ́динꙋ. | У тридцять шостий рік царювання Аси, пішов Вааса, цар Ізраїльський, на юдеїв і почав будувати Раму, щоб не дозволити нікому ні відходити від Аси, царя Юдейського, ні приходити до нього. |
|
2
|
2
|
| И҆ взѧ̀ а҆́са сребро̀ и҆ зла́то ѿ сокро́вищъ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ и҆ до́мꙋ царе́ва, и҆ посла̀ ко (венада́дꙋ) сы́нꙋ а҆де́ра царѧ̀ сѵ́рска, живꙋ́щемꙋ въ дама́сцѣ, глаго́лѧ: | І виніс Аса срібло і золото зі скарбниць дому Господнього і дому царського і послав до Венадада, царя Сирійського, який жив у Дамаску, говорячи: |
|
3
|
3
|
| положѝ завѣ́тъ междꙋ̀ мно́ю и҆ тобо́ю и҆ междꙋ̀ ѻ҆тце́мъ мои́мъ и҆ ѻ҆тце́мъ твои́мъ: сѐ посла́хъ тебѣ̀ сребро̀ и҆ зла́то: прїидѝ и҆ ѿженѝ ѿ менє̀ ваа́сꙋ царѧ̀ і҆и҃лева, и҆ да ѿи́детъ ѿ менє̀. | союз нехай буде між мною і тобою, як був між батьком моїм і батьком твоїм; ось, я посилаю тобі срібло і золото: піди, розірви союз твій з Ваасою, царем Ізраїльським, щоб він відступив від мене. |
|
4
|
4
|
| И҆ послꙋ́ша сы́нъ а҆де́ровъ царѧ̀ а҆́сы и҆ посла̀ нача́лники во́євъ свои́хъ на гра́ды і҆и҃лєвы, и҆ поразѝ а҆їнѡ́на и҆ да́на, и҆ а҆велмаі́на и҆ всѧ̑ ѡ҆крє́стнаѧ нефѳалі̑млѧ. | І послухався Венадад царя Аси і послав воєначальників, які були в нього, проти міст ізраїльських, і вони спустошили Ійон і Дан й Авелмаїм і всі запаси в містах Неффалимових. |
|
5
|
5
|
| И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆слы́ша ваа́са ца́рь і҆и҃левъ, ѡ҆ста́ви ктомꙋ̀ созида́ти ра́мꙋ и҆ ѡ҆ста́ви дѣ́ло своѐ. | І коли почув про це Вааса, то перестав будувати Раму і припинив роботу свою. |
|
6
|
6
|
| А҆́са же ца́рь взѧ̀ всего̀ і҆ꙋ́дꙋ и҆ взѧ̀ ка́менїе ѿ ра́мы и҆ лѣ́съ є҆ѧ̀, ꙗ҆̀же на созда́нїе оу҆гото́ва ваа́са, и҆ созда̀ и҆з̾ ни́хъ гаваю̀ и҆ масфꙋ̀. | Аса ж цар зібрав усіх юдеїв, і вони вивезли з Рами камені і дерева, які використовував Вааса для будівлі, — і побудував з них Геву і Мицфу. |
|
7
|
7
|
| И҆ во вре́мѧ ѻ҆́но прїи́де а҆на́нїй прⷪ҇ро́къ ко а҆́сѣ царю̀ і҆ꙋ́динꙋ и҆ речѐ є҆мꙋ̀: поне́же и҆мѣ́лъ є҆сѝ оу҆пова́нїе на царѧ̀ сѵ́рска, а҆ не оу҆пова́лъ є҆сѝ на гдⷭ҇а бг҃а твоего̀, тогѡ̀ ра́ди спасе́сѧ си́ла царѧ̀ сѵ́рскагѡ ѿ рꙋкꙋ̀ твоє́ю: | У той час прийшов Ананій прозорливець до Аси, царя Юдейського, і сказав йому: оскільки ти понадіявся на царя Сирійського і не уповав на Господа Бога твого, тому і врятувалося військо царя Сирійського від руки твоєї. |
|
8
|
8
|
| не є҆ѳїо́пи ли и҆ лївѵ́ане бѧ́хꙋ на тѧ̀ въ си́лѣ мно́зѣ, въ де́рзости колесни́цъ и҆ кѡ́нникъ во мно́жество ѕѣлѡ̀; и҆ є҆гда̀ оу҆пова́лъ є҆сѝ на гдⷭ҇а, предадѐ и҆̀хъ въ рꙋ́кꙋ твою̀: | Чи не були ефіопляни і лівіяни з силою більшою і з колісницями і вершниками дуже численними? Але оскільки ти уповав на Господа, то Він віддав їх у руки твої, |
|
9
|
9
|
| ѻ҆́чи бо гдⷭ҇ни назира́ютъ всю̀ зе́млю, є҆́же оу҆крѣпи́ти сꙋ́щихъ се́рдцемъ соверше́ннымъ къ немꙋ̀: бꙋ́е сотвори́лъ є҆сѝ сїѐ, (сегѡ̀ ра́ди) ѿнн҃ѣ бꙋ́детъ на тѧ̀ бра́нь. | тому що очі Господа оглядають усю землю, щоб підтримувати тих, чиє серце цілком віддане Йому. Нерозважливо ти зробив тепер. За те віднині будуть у тебе війни. |
|
10
|
10
|
| Разгнѣ́васѧ же а҆́са на прⷪ҇ро́ка и҆ всадѝ є҆го̀ въ темни́цꙋ, поне́же прогнѣ́васѧ ѡ҆ се́мъ: и҆ оу҆бѝ а҆́са ѿ люді́й во вре́мѧ то̀ (мно́гихъ). | І розгнівався Аса на прозорливця, і замкнув його у в’язницю, тому що за це був у роздратуванні на нього; пригноблював Аса і декого з народу в той час. |
|
11
|
11
|
| И҆ сѐ, словеса̀ а҆́сы, пє́рваѧ и҆ послѣ̑днѧѧ, пи̑сана сꙋ́ть въ кни́зѣ царе́й і҆ꙋ́диныхъ и҆ і҆и҃лѧ. | І ось, діяння Аси, перші й останні, описані в книзі царів юдейських та ізраїльських. |
|
12
|
12
|
| И҆ разболѣ́сѧ а҆́са въ лѣ́то три́десѧть девѧ́тое ца́рства своегѡ̀ нога́ма, болѣ́знїю ѕѣ́лнѣйшею: и҆ нижѐ въ не́мощи свое́й взыска̀ гдⷭ҇а, но врачє́въ. | І захворів Аса на ноги на тридцять дев’ятому році царювання свого, і хвороба його піднялася до верхніх частин тіла; але він у хворобі своїй шукав не Господа, а лікарів. |
|
13
|
13
|
| оу҆́спе же а҆́са со ѻ҆тцы̑ свои́ми, и҆ оу҆́мре въ лѣ́то четы́редесѧть пе́рвое ца́рства своегѡ̀: | І спочив Аса з батьками своїми, і помер на сорок першому році царювання свого. |
|
14
|
14
|
| и҆ погребо́ша є҆го̀ во гро́бѣ, є҆го́же и҆скопа̀ себѣ̀ во гра́дѣ даві́довѣ, и҆ положи́ша є҆го̀ на ѻ҆дрѣ̀, и҆ напо́лниша а҆рѡма́тами и҆ ро́дами мѵ́рѡвъ благоꙋха́нныхъ, и҆ сотвори́ша є҆мꙋ̀ погребе́нїе вели́ко ѕѣлѡ̀. | І поховали його у гробниці, яку він влаштував для себе в місті Давидовому; і поклали його на одрі, який наповнили пахощами і різними належно зробленими мастями, і спалили їх для нього безліч. |
|
Глава́ з҃і
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
| И҆ воцари́сѧ і҆ѡсафа́тъ сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀, и҆ оу҆крѣпи́сѧ і҆ѡсафа́тъ над̾ і҆и҃лемъ: | І став царем Іосафат, син його, замість нього; і зміцнився він проти ізраїльтян. |
|
2
|
2
|
| расположи́ же си́лꙋ во всѣ́хъ градѣ́хъ і҆ꙋ́диныхъ крѣ́пкихъ и҆ поста́ви воевѡ́ды во градѣ́хъ і҆ꙋ́диныхъ и҆ во градѣ́хъ є҆фре́мовыхъ и҆̀хже побра̀ пре́жде а҆́са ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀. | І поставив він військо в усі укріплені міста Юдеї і розставив охоронне військо по землі Юдейській і по містах Єфремових, якими оволодів Аса, батько його. |
|
3
|
3
|
| И҆ бы́сть гдⷭ҇ь со і҆ѡсафа́томъ, ꙗ҆́кѡ хожда́ше въ пꙋте́хъ даві́да ѻ҆тца̀ своегѡ̀ пе́рвыхъ и҆ не взыска̀ і҆́дѡлѡвъ, | І був Господь з Іосафатом, бо він ходив першими путями Давида, батька свого, і не шукав Ваалів, |
|
4
|
4
|
| но гдⷭ҇а бг҃а ѻ҆тца̀ своегѡ̀ взыска̀ и҆ по́йде въ повелѣ́нїихъ ѻ҆тца̀ своегѡ̀, а҆ не по дѣлѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: | але шукав він Бога батька свого і робив за заповідями Його, а не за діяннями ізраїльтян. |
|
5
|
5
|
| и҆ оу҆крѣпѝ гдⷭ҇ь ца́рство въ рꙋкꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ да́ша всѧ̀ і҆ꙋде́а да́ры і҆ѡсафа́тꙋ, и҆ бы́сть є҆мꙋ̀ бога́тство и҆ сла́ва мно́га. | І утвердив Господь царство в руках його, і давали всі юдеї дари Іосафату, і було в нього багато багатства і слави. |
|
6
|
6
|
| И҆ вознесе́сѧ се́рдце є҆гѡ̀ въ пꙋтѝ гдⷭ҇ни, и҆ ктомꙋ̀ и҆з̾ѧ̀ высѡ́каѧ и҆ дꙋбра́вы ѿ землѝ і҆ꙋ́дины. | І піднеслося серце його на путях Господніх; крім того, і висоти скасував він і діброви в Юдеї. |
|
7
|
7
|
| Въ тре́тїе же лѣ́то ца́рства своегѡ̀ посла̀ нача́лники своѧ̑ и҆ сынѡ́въ си́льныхъ а҆вді́ю и҆ заха́рїю, и҆ наѳанаи́ла и҆ мїхе́а, да оу҆ча́тъ во градѣ́хъ і҆ꙋ́диныхъ: | І в третій рік царювання свого він послав князів своїх Бенхаїла й Овадію, і Захарію і Нафанаїла і Михея, щоб учили по містах Іудиних народ, |
|
8
|
8
|
| и҆ съ ни́ми леѵі́ти саме́а и҆ наѳані́а, и҆ завді́а и҆ а҆сїи́лъ, и҆ семїрамѡ́ѳъ и҆ і҆ѡнаѳа́нъ, и҆ а҆дѡні́а и҆ тѡві́а и҆ тѡвадѡні́а леѵі́ти, и҆ съ ни́ми є҆лїсама̀ и҆ і҆ѡра́мъ жерцы̀: | і з ними левитів: Шемаію і Нефанію, і Зевадію й Азаїла, і Шемирамофа й Іонафана, й Адонію і Товію і Тов-Адонію, і з ними Елишаму й Іорама, священиків. |
|
9
|
9
|
| оу҆чахꙋ же во і҆ꙋде́и, и҆мѣ́юще кни́гꙋ зако́на гдⷭ҇нѧ, и҆ прохожда́хꙋ гра́ды і҆ꙋ̑дины и҆ оу҆чахꙋ лю́ди. | І вони навчали в Юдеї, маючи з собою книгу закону Господнього; і обходили всі міста Юдеї й учили народ. |
|
10
|
10
|
| И҆ бы́сть стра́хъ гдⷭ҇ень на всѣ́хъ ца́рствахъ земны́хъ ѡ҆́крестъ і҆ꙋ́ды, и҆ не воева́ша проти́вꙋ і҆ѡсафа́та. | І був страх Господній на всіх царствах землі, які навколо Юдеї, і не воювали з Іосафатом. |
|
11
|
11
|
| И҆ ѿ и҆ноплемє́нникъ і҆ѡсафа́тꙋ да́ры приноша́хꙋ сребро̀ и҆ да̑ни: а҆ра́ви же привожда́хꙋ є҆мꙋ̀ ѻ҆внѡ́въ ѻ҆́вчихъ се́дмь ты́сѧщъ и҆ се́дмь сѡ́тъ, и҆ козлѡ́въ се́дмь ты́сѧщъ се́дмь сѡ́тъ. | А від филистимлян приносили Іосафату дари і в данину срібло; також аравитяни приганяли до нього дрібну худобу: баранів сім тисяч сімсот і козлів сім тисяч сімсот. |
|
12
|
12
|
| И҆ бѣ̀ і҆ѡсафа́тъ пред̾ꙋспѣва́ѧ вели́къ въ высотꙋ̀ и҆ созда̀ во і҆ꙋде́и до́мы и҆ гра́ды крѣ̑пки. | І піднімався Іосафат усе більше і більше і побудував у Юдеї фортеці й міста для запасів. |
|
13
|
13
|
| И҆ мнѡ́га дѣ́ла бы́ша є҆мꙋ̀ во і҆ꙋде́и: и҆ мꙋ́жїе ра́тницы крѣ́пцы си́льнїи во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. | Багато було в нього запасів у містах юдейських, а в Єрусалимі людей військових, хоробрих. |
|
14
|
14
|
| И҆ сїѐ число̀ и҆́хъ по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ: и҆ во і҆ꙋ́дѣ тысѧщенача́лницы є҆дна́съ во́ждь и҆ съ ни́мъ сы́нове си́льнїи си́лы три́ста ты́сѧщъ: | І ось список їх за поколіннями їхніми: в Іуди начальники тисяч: Адна начальник, і в нього відмінних воїнів триста тисяч; |
|
15
|
15
|
| и҆ по не́мъ і҆ѡана́нъ нача́лникъ и҆ съ ни́мъ двѣ́сти ѻ҆́смьдесѧтъ ты́сѧщъ: | за ним Іоханан начальник, і в нього двісті вісімдесят тисяч; |
|
16
|
16
|
| по не́мже а҆масі́а, сы́нъ заха́рїинъ, оу҆се́рдсвꙋѧй гдⷭ҇ꙋ и҆ съ ни́мъ двѣ́сти ты́сѧщъ мꙋже́й си́льныхъ. | за ним Амасія, син Зихри, який присвятив себе Господу, і в нього двісті тисяч воїнів відмінних. |
|
17
|
17
|
| И҆ ѿ венїамі́нѧ си́льнїи си́лы є҆лїа́дъ, и҆ съ ни́мъ держа́щихъ лꙋ́къ и҆ щиты̀ двѣ́сти ты́сѧщъ си́льныхъ: | У Веніаміна: відмінний воїн Елиада, і в нього озброєних луком і щитом двісті тисяч; |
|
18
|
18
|
| и҆ по не́мъ і҆ѡзава́дъ, и҆ съ ни́мъ сто̀ ѻ҆́смьдесѧтъ ты́сѧщъ, си́льнїи ко бра́ни. | за ним Ієгозавад, і в нього сто вісімдесят тисяч озброєних воїнів. |
|
19
|
19
|
| Сі́и слꙋжа́щїи царю̀, кромѣ̀ ѻ҆́ныхъ, и҆̀хже поста́ви ца́рь по градѡ́мъ крѣ̑пкимъ во все́й і҆ꙋде́и. | Ось ті, що служили царю, зверх тих, яких розставив цар в укріплених містах по всій Юдеї. |
|
Глава́ и҃і
|
Глава 18
|
|
1
|
1
|
| И҆ бы́сть і҆ѡсафа́тꙋ бога́тство и҆ сла́ва мно́га, и҆ поѧ́тъ женꙋ̀ въ домꙋ̀ а҆хаа́вли. | І було в Іосафата багато багатства і слави; і поріднився він з Ахавом. |
|
2
|
2
|
| И҆ сни́де при концы̀ лѣ́тъ ко а҆хаа́вꙋ въ самарі́ю: и҆ закла̀ є҆мꙋ̀ а҆хаа́въ ѻ҆вны̀ и҆ волы̀ мнѡ́ги, и҆ лю́демъ сꙋ́щымъ съ ни́мъ, и҆ оу҆вѣщава́ше є҆го̀, да сни́детъ съ ни́мъ въ рамѡ́ѳъ галаа́дскїй. | І пішов через кілька років до Ахава в Самарію; і заколов для нього Ахав багато худоби дрібної і великої, і для людей, які були з ним, і схиляв його йти на Рамоф галаадський. |
|
3
|
3
|
| И҆ речѐ а҆хаа́въ ца́рь і҆и҃левъ ко і҆ѡсафа́тꙋ царю̀ і҆ꙋ́динꙋ: по́йдеши ли со мно́ю въ рамѡ́ѳъ галаа́дскїй; И҆ речѐ є҆мꙋ̀: ꙗ҆́коже а҆́зъ, та́кѡ и҆ ты̀: и҆ ꙗ҆́коже лю́дїе твоѝ, та́кѡ и҆ лю́дїе моѝ съ тобо́ю на бра́нь. | І говорив Ахав, цар Ізраїльський, Іосафату, царю Юдейському: чи підеш зі мною в Рамоф галаадський? Той сказав йому: як ти, так і я, як твій народ, так і мій народ: йду з тобою на війну! |
|
4
|
4
|
| И҆ речѐ і҆ѡсафа́тъ царю̀ і҆и҃левꙋ: вопросѝ оу҆̀бо дне́сь гдⷭ҇а. | І сказав Іосафат царю Ізраїльському: запитай сьогодні, що скаже Господь. |
|
5
|
5
|
| И҆ собра̀ ца́рь і҆и҃левъ проро́кѡвъ четы́реста мꙋже́й и҆ речѐ къ ни̑мъ: пойдꙋ́ ли въ рамѡ́ѳъ галаа́дскїй на бра́нь, и҆лѝ оу҆держꙋ́сѧ; И҆ рѣ́ша: взы́ди, и҆ преда́стъ бг҃ъ въ рꙋ́кꙋ царе́вꙋ. | І зібрав цар Ізраїльський пророків чотириста чоловік і сказав їм: чи йти нам на Рамоф галаадський війною, чи утриматися? Вони сказали: йди, і Бог віддасть його в руку царя. |
|
6
|
6
|
| Рече́ же і҆ѡсафа́тъ: нѣ́сть ли здѣ̀ прⷪ҇ро́ка гдⷭ҇нѧ є҆щѐ, да ѿ негѡ̀ вопро́симъ; | І сказав Іосафат: чи немає тут ще пророка Господнього? запитаємо й у нього. |
|
7
|
7
|
| И҆ речѐ ца́рь і҆и҃левъ ко і҆ѡсафа́тꙋ: є҆́сть є҆щѐ мꙋ́жъ є҆ди́нъ, и҆́мже вопроси́ти гдⷭ҇а, но а҆́зъ ненави́ждꙋ є҆го̀, поне́же не прорица́етъ мнѣ̀ во блага̑ѧ, занѐ всѝ дні́е є҆гѡ̀ во ѕла̑ѧ: се́й мїхе́а сы́нъ і҆емвли́нъ . Рече́ же і҆ѡсафа́тъ: не глаго́ли, царю̀ та́кѡ. | І сказав цар Ізраїльський Іосафату: є ще один чоловік, через якого можна запитати Господа; але я не люблю його, тому що він не пророкує про мене добре, а постійно пророкує лихе; це Михей, син Іємвлая. І сказав Іосафат: не говори так, царю. |
|
8
|
8
|
| И҆ призва̀ ца́рь і҆и҃левъ є҆ди́наго ѿ є҆ѵнꙋ̑хъ и҆ речѐ є҆мꙋ̀: (призовѝ) ско́рѡ мїхе́ю сы́на і҆емвли́на. | І покликав цар Ізраїльський одного євнуха, і сказав: сходи скоріше за Михеєм, сином Іємвлая. |
|
9
|
9
|
| Ца́рь же і҆и҃левъ и҆ і҆ѡсафа́тъ ца́рь і҆ꙋ́динъ кі́йждо сѣдѧ́ше на престо́лѣ свое́мъ, и҆ ѡ҆блечє́на красото́ю ца́рскою, сѣдѧ́ста же на простра́нствѣ бли́з̾ вра́тъ самарі́йскїхъ, и҆ всѝ проро́цы проро́чествовахꙋ пред̾ ни́ма. | Цар же Ізраїльський та Іосафат, цар Юдейський, сиділи кожен на своєму престолі, одягнені в царський одяг; сиділи на площі біля воріт Самарії, і всі пророки пророкували перед ними. |
|
10
|
10
|
| И҆ сотворѝ себѣ̀ седекі́а сы́нъ ханаа́нь ро́ги желѣ̑зны и҆ речѐ: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: си́ми и́збоде́ши сѷрі́ю, до́ндеже сконча́етсѧ. | І зробив собі Седекія, син Хенаани, залізні роги і сказав: так говорить Господь: цими поколеш сиріян до знищення їх. |
|
11
|
11
|
| И҆ всѝ проро́цы прорица́хꙋ та́кѡ, глаго́люще: взы́ди въ рамѡ́ѳъ галаа́дскїй и҆ пред̾ꙋспѣ́еши, и҆ преда́стъ гдⷭ҇ь въ рꙋ́кꙋ царе́вꙋ. | І всі пророки пророкували те саме, говорячи: йди на Рамоф галаадський; буде успіх тобі, і віддасть його Господь у руку царя. |
|
12
|
12
|
| Вѣ́стникъ же, ше́дый призва́ти мїхе́ю, речѐ є҆мꙋ̀: сѐ, реко́ша проро́цы є҆ди́нѣми оу҆́сты̑ блага̑ѧ ѡ҆ царѝ да бꙋ́дꙋтъ оу҆̀бо и҆ твоѧ̑ словеса̀, ꙗ҆́коже є҆ди́нагѡ ѿ ни́хъ, и҆ да рече́ши блага̑ѧ. | Посланий, який пішов покликати Михея, говорив йому: ось, пророки одноголосно пророкують добре цареві; нехай би і твоє слово було таким самим, як кожного з них: проречи і ти добре. |
|
13
|
13
|
| И҆ ѿвѣща̀ мїхе́а: жи́въ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́кѡ є҆́же а҆́ще рече́тъ бг҃ъ ко мнѣ̀, сїѐ возглаго́лю. | І сказав Михей: живий Господь, — що скаже мені Бог мій, те проречу я. |
|
14
|
14
|
| И҆ прїи́де ко царю̀, и҆ речѐ є҆мꙋ̀ ца́рь: мїхе́е, и҆́мамъ ли и҆тѝ рамѡ́ѳъ галаа́дскїй на бра́нь, и҆лѝ оу҆держꙋ́сѧ; И҆ ѿвѣща̀: взы́ди и҆ пред̾ꙋспѣ́еши, и҆ предадꙋ́тсѧ (вразѝ) въ рꙋ́ки ва́шѧ. | І прийшов він до царя, і сказав йому цар: Михею, чи йти нам війною на Рамоф галаадський, чи утриматися? І сказав той: ідіть, буде вам успіх, і вони будуть віддані в руки ваші. |
|
15
|
15
|
| И҆ речѐ є҆мꙋ̀ ца́рь: коли́кѡ кра́тъ заклина́ю тѧ̀, да не глаго́леши мнѣ̀, то́кмѡ и҆́стинꙋ во и҆́мѧ гдⷭ҇не. | І сказав йому цар: скільки разів мені заклинати тебе, щоб ти не говорив мені нічого, крім істини, в ім’я Господнє? |
|
16
|
16
|
| И҆ речѐ мїхе́а: ви́дѣхъ всего̀ і҆и҃лѧ расточе́на по гора́мъ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы, и҆̀мже нѣ́сть па́стырѧ: и҆ речѐ гдⷭ҇ь: не и҆́мꙋтъ сі́и вожда̀, да возвратѧ́тсѧ кі́йждо въ до́мъ сво́й въ ми́рѣ. | Тоді Михей сказав: я бачив усіх синів Ізраїля, розсіяних по горах, як овець, у яких немає пастиря, — і сказав Господь: немає в них начальника, нехай повернуться кожен у дім свій з миром. |
|
17
|
17
|
| И҆ речѐ ца́рь і҆и҃левъ ко і҆ѡсафа́тꙋ: не рѣ́хъ ли тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ не прорица́етъ ѡ҆ мнѣ̀ блага̑ѧ, но то́кмѡ ѕла̑ѧ; | І сказав цар Ізраїльський Іосафату: чи не говорив я тобі, що він не пророкує про мене доброго, а тільки лихе? |
|
18
|
18
|
| И҆ речѐ мїхе́а: не та́кѡ: слы́шите сло́во гдⷭ҇не: ви́дѣхъ гдⷭ҇а сѣдѧ́ща на прⷭ҇то́лѣ свое́мъ, и҆ всѧ̀ си́ла нбⷭ҇наѧ предстоѧ́ше ѡ҆деснꙋ́ю є҆гѡ̀ и҆ ѡ҆шꙋ́юю є҆гѡ̀: | І сказав Михей: так вислухайте слово Господнє: я бачив Господа, Який сидить на престолі Своєму, і все воїнство небесне стояло праворуч і ліворуч Нього. |
|
19
|
19
|
| и҆ речѐ гдⷭ҇ь: кто̀ прельсти́тъ а҆хаа́ва царѧ̀ і҆и҃лева, да взы́детъ и҆ паде́тъ въ рамѡ́ѳѣ галаа́дстѣмъ; и҆ глаго́лаше є҆ди́нъ та́кѡ, и҆ и҆́нъ речѐ та́кѡ: | І сказав Господь: хто втягнув би Ахава, царя Ізраїльського, щоб він пішов і впав у Рамофі галаадському? І один говорив так, інший говорив інакше. |
|
20
|
20
|
| и҆ и҆зы́де дꙋ́хъ, и҆ ста̀ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ речѐ: а҆́зъ прельщꙋ̀ є҆го̀: є҆мꙋ́же гдⷭ҇ь, въ че́мъ, речѐ, (прельсти́ши); | І виступив один дух, і став перед лицем Господа, і сказав: я втягну його. І сказав йому Господь: чим? |
|
21
|
21
|
| и҆ речѐ: и҆зы́дꙋ и҆ бꙋ́дꙋ дꙋ́хъ лжи́въ во оу҆стѣ́хъ всѣ́хъ проро́кѡвъ є҆гѡ̀: рече́ же (гдⷭ҇ь): прельсти́ши и҆ превозмо́жеши, и҆зы́ди и҆ сотворѝ та́кѡ: | Той сказав: я вийду, і буду духом неправди у вустах усіх пророків його. І сказав Він: ти втягнеш його, і досягнеш; піди і зроби так: |
|
22
|
22
|
| и҆ нн҃ѣ сѐ, гдⷭ҇ь дадѐ дꙋ́ха лжи́ва во оу҆ста̀ всѣ̑мъ проро́кѡмъ твои̑мъ си̑мъ, и҆ гдⷭ҇ь гл҃а ѡ҆ тебѣ̀ ѕла̑ѧ. | І тепер, ось попустив Господь духу неправди увійти в уста цих пророків твоїх, але Господь прорік тобі недобре. |
|
23
|
23
|
| И҆ пристꙋпѝ седекі́а сы́нъ ханаа́нь, и҆ оу҆да́ри мїхе́ю въ лани́тꙋ и҆ речѐ є҆мꙋ̀: ко́имъ пꙋте́мъ про́йде дх҃ъ гдⷭ҇ень ѿ менє̀, є҆́же глаго́лати къ тебѣ̀; | І підійшов Седекія, син Хенаани, і вдарив Михея по щоці, і сказав: якою це дорогою відійшов від мене Дух Господній, щоб говорити в тобі? |
|
24
|
24
|
| Рече́ же мїхе́а: сѐ, оу҆́зриши въ де́нь то́й, є҆гда̀ вни́деши въ ло́жницꙋ и҆з̾ ло́жницы, да оу҆кры́ешисѧ. | І сказав Михей: ось, ти побачиш це в той день, коли будеш бігати з кімнати в кімнату, щоб сховатися. |
|
25
|
25
|
| И҆ речѐ ца́рь і҆и҃левъ: возми́те мїхе́ю, и҆ ѿведи́те ко є҆мми́рꙋ нача́лникꙋ гра́да и҆ ко і҆ѡа́сꙋ кнѧ́зю сы́нꙋ царе́вꙋ, | І сказав цар Ізраїльський: візьміть Михея і відведіть його до Амона градоначальника і до Іоаса, сина царя, |
|
26
|
26
|
| и҆ рцы́те: сїѧ̑ глаго́летъ ца́рь: вве́рзите сего̀ въ темни́цꙋ, и҆ да ꙗ҆́стъ хлѣ́бъ печа́ли и҆ во́дꙋ печа́ли, до́ндеже возвращꙋ́сѧ въ ми́рѣ. | і скажіть: так говорить цар: посадіть цього у в’язницю і годуйте його хлібом і водою бідно, доки я не повернуся в мирі. |
|
27
|
27
|
| Рече́ же мїхе́а: а҆́ще возвраща́ѧсѧ возврати́шисѧ въ ми́рѣ, не гл҃а гдⷭ҇ь мно́ю. И҆ речѐ: слы́шите, всѝ лю́дїе. | І сказав Михей: якщо ти повернешся в мирі, то не Господь говорив через мене. І сказав: слухайте це, всі люди! |
|
28
|
28
|
| И҆ взы́де ца́рь і҆и҃левъ и҆ і҆ѡсафа́тъ ца́рь і҆ꙋ́динъ въ рамѡ́ѳъ галаа́дскїй. | І пішов цар Ізраїльський та Іосафат, цар Юдейський, до Рамофа галаадського. |
|
29
|
29
|
| Рече́ же ца́рь і҆и҃левъ ко і҆ѡсафа́тꙋ: прикры́юсѧ и҆ вни́дꙋ во бра́нь, ты̀ же ѡ҆блецы́сѧ въ ри̑зы моѧ̑. И҆ прикры́сѧ ца́рь і҆и҃левъ и҆ вни́де во бра́нь. | І сказав цар Ізраїльський Іосафату: я переодягнуся і вступлю в битву, а ти вдягни свій царський одяг. І переодягся цар Ізраїльський, і вступив у битву. |
|
30
|
30
|
| Ца́рь же сѵ́рскїй повелѣ̀ вождє́мъ колесни́цъ свои́хъ, глаго́лѧ: не оу҆стремлѧ́йтесѧ на ма́ла и҆ на вели́ка, но то́кмѡ на самаго̀ царѧ̀ і҆и҃лева. | І цар Сирійський повелів начальникам колісниць, які були в нього, сказавши: не бийтеся ні з малим, ні з великим, а тільки з одним царем Ізраїльським. |
|
31
|
31
|
| И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆ви́дѣша нача̑лницы колесни́цъ і҆ѡсафа́та, глаго́лаша: ца́рь і҆и҃левъ є҆́сть се́й. И҆ ѡ҆быдо́ша є҆го̀ вою́юще. І҆ѡсафа́тъ же возопѝ ко гдⷭ҇ꙋ, и҆ гдⷭ҇ь послꙋ́ша є҆го̀, и҆ ѿвратѝ и҆̀хъ бг҃ъ ѿ негѡ̀. | І коли побачили Іосафата начальники колісниць, то подумали: це цар Ізраїльський, — і оточили його, щоб битися з ним. Але Іосафат закричав, і Господь допоміг йому, і відвів їх Бог від нього. |
|
32
|
32
|
| И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆ви́дѣша воевѡ́ды колесни́цъ, ꙗ҆́кѡ не бѧ́ше ца́рь і҆и҃левъ, ѡ҆ста́виша є҆го̀. | І коли побачили начальники колісниць, що це не був цар Ізраїльський, то повернули від нього. |
|
33
|
33
|
| И҆ мꙋ́жъ налѧчѐ лꙋ́къ примѣ́тнѡ и҆ поразѝ царѧ̀ і҆и҃лева междꙋ̀ ле́гкимъ и҆ пе́рсѧми. И҆ речѐ воза́таю своемꙋ̀: ѡ҆братѝ рꙋ́кꙋ твою̀ и҆ и҆зведѝ мѧ̀ ѿ бра́ни ꙗ҆́кѡ и҆знемого́хъ. | Тим часом один чоловік випадково натягнув лук свій, і поранив царя Ізраїльського крізь шви лат. І сказав він візнику: поверни назад, і вези мене від війська, тому що я поранений. |
|
34
|
34
|
| И҆ сконча́на бы́сть бра́нь въ де́нь то́й, и҆ ца́рь і҆и҃левъ бѣ̀ стоѧ̀ на колесни́цѣ свое́й проти́вꙋ сѷрі́ѡмъ да́же до ве́чера, и҆ оу҆́мре заходѧ́щꙋ со́лнцꙋ. | Але битва у той день посилилася; і цар Ізраїльський стояв на колісниці проти сиріян до вечора і помер, коли заходило сонце. |
|
Глава́ ѳ҃і
|
Глава 19
|
|
1
|
1
|
| И҆ возврати́сѧ і҆ѡсафа́тъ ца́рь і҆ꙋ́динъ въ до́мъ сво́й ми́рнѡ во і҆ерⷭ҇ли́мъ. | І повертався Іосафат, цар Юдейський, у мирі в дім свій в Єрусалим. |
|
2
|
2
|
| И҆ и҆зы́де во срѣ́тенїе є҆мꙋ̀ і҆иꙋ́й сы́нъ а҆нані́инъ прⷪ҇ро́къ и҆ речѐ къ немꙋ̀: царю̀ і҆ѡсафа́те, нечести́вꙋ ли дае́ши по́мощь, и҆лѝ ненави́димомꙋ ѿ гдⷭ҇а дрꙋжи́ши; И҆ речѐ є҆мꙋ̀ і҆иꙋ́й: сегѡ̀ ра́ди бы́сть на тѧ̀ гнѣ́въ гдⷭ҇ень: | І виступив назустріч йому Іиуй, син Ананії, прозорливець, і сказав царю Іосафату: чи слід було тобі допомагати нечестивцю і любити ненависників Господа? за це на тебе гнів від лиця Господа. |
|
3
|
3
|
| но то́кмѡ дѣла̀ блага̑ѧ ѡ҆брѣто́шасѧ въ тебѣ̀, занѐ ѿѧ́лъ є҆сѝ кꙋмі́ры ѿ землѝ і҆ꙋ́дины и҆ и҆спра́вилъ є҆сѝ се́рдце твоѐ взыска́ти гдⷭ҇а. | Втім, і добре знайдено в тобі, тому що ти знищив ідолів у землі [Юдейській] і налаштував серце своє для того, щоб шукати Бога. |
|
4
|
4
|
| И҆ всели́сѧ і҆ѡсафа́тъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ па́ки и҆зы́де къ лю́демъ ѿ вирсаве́и да́же до горы̀ є҆фре́мли, и҆ возвратѝ и҆̀хъ ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ѻ҆тє́цъ свои́хъ. | І жив Іосафат в Єрусалимі. І знову став він обходити народ свій від Вирсавії до гори Єфремової, і навертав їх до Господа, Бога батьків їхніх. |
|
5
|
5
|
| И҆ поста́ви сꙋдїи̑ во всѣ́хъ градѣ́хъ і҆ꙋ́диныхъ крѣ́пкихъ, во всѧ́цѣмъ гра́дѣ, | І поставив суддів на землі по всіх укріплених містах Юдеї в кожнім місті, |
|
6
|
6
|
| и҆ речѐ сꙋдїѧ́мъ: ви́дите, что̀ вы̀ творитѐ, не человѣ́ческїй бо вы̀ сꙋ́дъ творитѐ, но гдⷭ҇ень, и҆ съ ва́ми словеса̀ сꙋда̀: | і сказав суддям: дивіться, що ви робите, ви чините не суд людський, але суд Господа; і Він з вами у справі суду. |
|
7
|
7
|
| и҆ нн҃ѣ да бꙋ́детъ стра́хъ гдⷭ҇ень на ва́съ, и҆ храни́те и҆ твори́те, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть оу҆ гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ непра́вды, нижѐ дивле́нїѧ лицꙋ̀, ни прїѧ́тїѧ мзды̀. | Отже, нехай буде страх Господній на вас: дійте обачно, тому що немає у Господа Бога нашого неправди, ні упереджености, ні хабарництва. |
|
8
|
8
|
| Во і҆ерⷭ҇ли́мѣ же поста́ви і҆ѡсафа́тъ леѵі́тѡвъ и҆ свѧще́нникѡвъ и҆ ѻ҆тценача́лникѡвъ ѿ і҆и҃лѧ въ сꙋ́дъ гдⷭ҇ень, да сꙋ́дѧтъ живꙋ́щихъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. | І в Єрусалимі приставив Іосафат деяких з левитів і священиків і глав поколінь в Ізраїлі — до суду Господнього і до позовів. І повернулися в Єрусалим. |
|
9
|
9
|
| Повелѣ́ же и҆̀мъ, глаго́лѧ: та́кѡ твори́те во стра́сѣ гдⷭ҇ни, во и҆́стинѣ и҆ се́рдцемъ соверше́ннымъ: | І дав їм повеління, говорячи: так дійте у страху Господньому, з вірністю і з чистим серцем: |
|
10
|
10
|
| всѧ́кꙋю ра́спрю, ꙗ҆́же прїи́детъ къ ва́мъ, бра́тїй ва́шихъ ѡ҆бита́ющихъ во градѣ́хъ свои́хъ, междꙋ̀ кро́вїю кро́ве, и҆ междꙋ̀ повелѣ́нїемъ и҆ за́повѣдїю, и҆ ѡ҆правда́ньми и҆ сꙋдба́ми, разсꙋди́те и҆̀мъ, да не согрѣша́ютъ гдⷭ҇еви, и҆ не прїи́детъ гнѣ́въ на ва́съ и҆ на бра́тїю ва́шꙋ: та́кѡ твори́те и҆ не согрѣши́те: | у всякій справі спірній, яка надійде до вас від братів ваших, що живуть у містах своїх, чи про кровопролиття, чи про закон, заповіді, устави й обряди, наставляйте їх, щоб вони не завинили перед Господом, і не було б гніву Його на вас і на братів ваших; так дійте, — і ви не згрішите. |
|
11
|
11
|
| и҆ сѐ а҆марі́а, свѧще́нникъ во́ждь над̾ ва́ми во всѧ́ко сло́во гдⷭ҇не: и҆ завді́а сы́нъ і҆сма́иль во́ждь въ домꙋ̀ і҆ꙋ́динѣ во всѧ́комꙋ сло́вꙋ царе́вꙋ: и҆ кни́жницы и҆ леѵі́ти пред̾ ва́ми: оу҆крѣпи́тесѧ и҆ твори́те, и҆ бꙋ́детъ гдⷭ҇ь со благи́мъ. | І ось Амарія первосвященик над вами у всякій справі Господній, а Зевадія, син Ісмаїлів, князь дому Іудиного, в усякій справі царя, і наглядачі левити перед вами. Будьте тверді і дійте, і буде Господь з добрим. |
|
Глава́ к҃
|
Глава 20
|
|
1
|
1
|
| По си́хъ же прїидо́ша сы́нове мѡа̑вли и҆ сы́нове а҆ммѡ̑ни и҆ съ ни́ми ѿ а҆ммані́тѡвъ ко і҆ѡсафа́тꙋ на бра́нь. | Після цього моавитяни й аммонитяни, а з ними деякі з країни Маонитської, пішли війною на Іосафата. |
|
2
|
2
|
| Прїидо́ша же и҆ сказа́ша і҆ѡсафа́тꙋ, глаго́люще: и҆́детъ проти́вꙋ тебє̀ вели́ко мно́жество ѿ ѡ҆б̾ ѡ҆́нъ по́лъ мо́рѧ ѿ сѷрі́и, и҆ сѐ, стоѧ́тъ во а҆саса́нъ-ѳама́рѣ, и҆́же є҆́сть є҆нгадді̀. | І прийшли, і донесли Іосафату, говорячи: йде на тебе безліч велика з-за моря, від Сирії, і ось вони в Хацацон-Фамарі, тобто в Енгедді. |
|
3
|
3
|
| И҆ оу҆боѧ́сѧ, и҆ вдадѐ і҆ѡсафа́тъ лицѐ своѐ взыска́ти гдⷭ҇а, и҆ проповѣ́да по́стъ во все́й і҆ꙋде́и. | І злякався Іосафат, і навернув лице своє шукати Господа, й оголосив піст по всій Юдеї. |
|
4
|
4
|
| И҆ собра́сѧ ве́сь і҆ꙋ́да взыска́ти гдⷭ҇а: и҆ ѿ всѣ́хъ градѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ прїидо́ша ко оу҆моле́нїю гдⷭ҇ню. | І зібралися юдеї просити допомоги у Господа; з усіх міст Іудиних прийшли вони благати Господа. |
|
5
|
5
|
| И҆ ста̀ і҆ѡсафа́тъ въ собра́нїи і҆ꙋ́ды во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни пред̾ лице́мъ двора̀ но́вагѡ, | І став Іосафат на зібранні юдеїв та єрусалимлян у домі Господньому, перед новим двором, |
|
6
|
6
|
| и҆ речѐ: гдⷭ҇и бж҃е ѻ҆тє́цъ на́шихъ, не ты́ ли є҆сѝ бг҃ъ на нб҃сѝ горѣ̀, и҆ ты̀ влⷣчствꙋеши всѣ́ми ца́рствы ꙗ҆зы̑къ, и҆ въ рꙋкꙋ̀ твоє́ю є҆́сть крѣ́пость си́лы, и҆ кто̀ противоста́нетъ тебѣ̀; | і сказав: Господи Боже батьків наших! Чи не Ти Бог на небі? І Ти володарюєш над усіма царствами народів, і у Твоїй руці сила і міцність, і ніхто не встоїть проти Тебе! |
|
7
|
7
|
| не ты́ ли є҆сѝ бг҃ъ на́шъ и҆скорени́вый живꙋ́щыѧ на землѝ се́й ѿ лица̀ люді́й твои́хъ і҆и҃лѧ, и҆ да́лъ є҆сѝ ю҆̀ сѣ́мени а҆враа́млю возлю́бленномꙋ твоемꙋ̀ во вѣ́ки; | Чи не Ти, Боже наш, вигнав жителів землі цієї перед лицем народу Твого Ізраїля і віддав її сімені Авраама, друга Твого, повік? |
|
8
|
8
|
| и҆ всели́шасѧ на не́й, и҆ оу҆стро́иша въ не́й ст҃ы́ню и҆́мени твоемꙋ̀, глаго́люще: | І вони оселилися на ній і побудували Тобі на ній святилище в ім’я Твоє, говорячи: |
|
9
|
9
|
| а҆́ще нападꙋ́тъ на ны̀ ѕла̑ѧ, ме́чь, сꙋ́дъ, гꙋби́телство, гла́дъ, ста́немъ пред̾ до́момъ си́мъ и҆ пред̾ тобо́ю, ꙗ҆́кѡ при́звано и҆́мѧ твоѐ въ домꙋ̀ се́мъ, и҆ возопїе́мъ къ тебѣ̀ ѿ скорбе́й на́шихъ, и҆ оу҆слы́шиши и҆ сп҃се́ши: | якщо прийде на нас біда: меч, що карає, або моровиця, або голод, то ми станемо перед домом цим і перед лицем Твоїм, бо ім’я Твоє в домі цьому, і закличемо Тебе в тісноті нашій, і Ти почуєш і спасеш. |
|
10
|
10
|
| и҆ нн҃ѣ сѐ, сы́нове а҆ммѡ̑ни и҆ мѡа̑вли и҆ гора̀ сиі́ръ, сквозѣ̀ ꙗ҆̀же не и҆зво́лилъ є҆сѝ і҆и҃лю проитѝ, є҆гда̀ и҆схожда́хꙋ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, но оу҆клони́шасѧ ѿ ни́хъ и҆ не и҆зби́ша и҆́хъ: | І нині ось аммонитяни і моавитяни і жителі гори Сеїра, через землі яких Ти не дозволив пройти ізраїльтянам, коли вони йшли із землі Єгипетської, а тому вони оминули їх і не знищили їх, — |
|
11
|
11
|
| и҆ сѐ, нн҃ѣ сі́и напа́даютъ на ны̀ и҆сходѧ́ще и҆згони́ти на́съ ѿ наслѣ́дїѧ на́шегѡ, є҆́же пре́далъ є҆сѝ на́мъ. | ось вони платять нам тим, що прийшли вигнати нас зі спадкоємного володіння Твого, яке Ти віддав нам. |
|
12
|
12
|
| гдⷭ҇и бж҃е на́шъ, не сꙋ́диши ли и҆̀мъ; въ на́съ бо нѣ́сть толи́ка крѣ́пость, да мо́жемъ семꙋ̀ мно́жествꙋ сопроти́витисѧ, є҆́же нападѐ на ны̀, и҆ не вѣ́мы что̀ содѣ́лати и҆́мамы и҆̀мъ: но то́кмѡ ѻ҆́чи на́ши къ тебѣ̀. | Боже наш! Ти суди їх. Бо немає в нас сили проти безлічі цієї великої, що прийшла на нас, і ми не знаємо, що́ робити, але до Тебе очі наші! |
|
13
|
13
|
| И҆ ве́сь і҆ꙋ́да стоѧ́ше пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ ча̑да и҆́хъ, и҆ жєны̀ и҆́хъ. | І всі юдеї стояли перед лицем Господнім, і малі діти їхні, дружини їхні і сини їхні. |
|
14
|
14
|
| Бѣ́ же і҆ѡзїи́лъ сы́нъ заха́рїинъ, сынѡ́въ ване́а, сынѡ́въ є҆леи́ла, сынѡ́въ маѳані́а леѵі́тина, ѿ сынѡ́въ а҆са́фовыхъ, и҆ бы́сть на не́мъ дх҃ъ гдⷭ҇ень посредѣ̀ наро́да, | Тоді на Іозиїла, сина Захарієвого, сина Ванеї, сина Ієіела, сина Матфанії, левита із синів Асафових, зійшов Дух Господній серед зібрання |
|
15
|
15
|
| и҆ речѐ: слы́шите, ве́сь і҆ꙋ́да и҆ ѡ҆бита́ющїи во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ ты̀, царю̀ і҆ѡсафа́те: сїѧ̑ речѐ гдⷭ҇ь ва́мъ: не бо́йтесѧ, нижѐ оу҆жаса́йтесѧ ѿ лица̀ наро́да сегѡ̀ мно́гагѡ, нѣ́сть бо ва́ше ѡ҆полче́нїе, но бж҃їе: | і сказав він: слухайте, всі юдеї і жителі Єрусалима і царю Іосафате! Так говорить Господь до вас: не бійтеся і не жахайтеся безлічі цієї великої, бо не ваша війна, а Божа. |
|
16
|
16
|
| заꙋ́тра и҆зыди́те проти́вꙋ и҆́хъ: сѐ, восхо́дѧтъ по восхо́дꙋ а҆ссі́съ, и҆ ѡ҆брѧ́щете и҆̀хъ на краѝ рѣкѝ проти́вꙋ пꙋсты́ни і҆ерїи́лъ: | Завтра виступите проти них: ось вони піднімаються на височину Циц, і ви знайдете їх в кінці долини, перед пустелею Ієруїлом. |
|
17
|
17
|
| не ва́ше є҆́сть воева́ти: сїѧ̑ разꙋмѣ́йте и҆ оу҆́зрите сїѐ спⷭ҇нїе гдⷭ҇не съ ва́ми, і҆ꙋ́до и҆ і҆ерⷭ҇ли́ме: не оу҆бо́йтесѧ, ни оу҆жаса́йтесѧ заꙋ́тра и҆зы́ти проти́вꙋ и҆́хъ, и҆ гдⷭ҇ь съ ва́ми. | Не вам воювати цього разу; ви станьте, стійте і дивіться на спасіння Господнє, що посилається вам. Іуда та Єрусалим! не бійтеся і не жахайтеся. Завтра виступите назустріч їм, і Господь буде з вами. |
|
18
|
18
|
| И҆ прекло́ньсѧ і҆ѡсафа́тъ на лицѐ своѐ, и҆ ве́сь і҆ꙋ́да, и҆ ѡ҆бита́ющїи во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, падо́ша пред̾ гдⷭ҇емъ поклони́тисѧ гдⷭ҇еви. | І схилився Іосафат лицем до землі, і всі юдеї і жителі Єрусалима впали перед Господом, щоб поклонитися Господу. |
|
19
|
19
|
| И҆ воста́ша леѵі́ти ѿ сынѡ́въ каа́ѳовыхъ и҆ ѿ сынѡ́въ коре́овыхъ, хвали́ти гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева гла́сомъ вели́кимъ въ высотꙋ̀. | І встали левити із синів Каафових і з синів Кореєвих — хвалити Господа Бога Ізраїлева, голосом дуже гучним. |
|
20
|
20
|
| И҆ заꙋ́тра воста́ша ра́нѡ и҆ и҆зыдо́ша въ пꙋсты́ню ѳекѡѐ. И҆ внегда̀ и҆сходи́ти и҆̀мъ, ста̀ і҆ѡсафа́тъ (посредѣ̀ и҆́хъ), и҆ возопѝ и҆ речѐ: оу҆слы́шите мѧ̀, мꙋ́жїе і҆ꙋ̑дины и҆ всѝ ѡ҆бита́ющїи во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: вѣ́рꙋйте въ гдⷭ҇а бг҃а на́шего и҆ оу҆вѣ́ритесѧ: вѣ́рꙋйте прⷪ҇ро́кꙋ є҆гѡ̀, и҆ благопоспѣши́тсѧ ва́мъ. | І встали вони рано-вранці, і виступили до пустелі Фекойської; і коли вони виступили, став Іосафат і сказав: послухайте мене, юдеї і жителі Єрусалима! Вірте Господу Богу вашому, і будьте твердими; вірте пророкам Його, і буде успіх вам. |
|
21
|
21
|
| И҆ совѣ́това съ людьмѝ, и҆ поста́ви ѱалмопѣ́вцы, и҆ хва́лѧщихъ и҆сповѣ́датисѧ, и҆ хвали́ти ст҃а̑ѧ, внегда̀ и҆зы́ти пред̾ си́лою, и҆ глаго́лахꙋ: и҆сповѣ́дайтесѧ гдⷭ҇еви, ꙗ҆́кѡ бл҃гъ, ꙗ҆́кѡ въ вѣ́къ млⷭ҇ть є҆гѡ̀. | І радився він з народом, і поставив співців Господу, щоб вони у благоліпності святині, виступаючи попереду озброєних, славословили і говорили: славте Господа, бо повіки милість Його! |
|
22
|
22
|
| Є҆гда́ же нача́ша хвалє́нїѧ и҆ и҆спѡвѣ́данїѧ, ѡ҆братѝ гдⷭ҇ь воева́ти сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ на мѡа́ва и҆ го́рꙋ сиі́ръ, и҆зше́дшихъ на і҆ꙋ́дꙋ, и҆ пораже́ни бы́ша. | І в той час, як вони стали викликувати і славословити, Господь збудив незгоду між аммонитянами, моавитянами і жителями гори Сеїра, які прийшли на Юдею, і були вони вражені: |
|
23
|
23
|
| И҆ воста́ша сы́нове а҆ммѡ̑ни и҆ мѡа̑вли на ѡ҆бита́ющихъ въ горѣ̀ сиі́ри, да побїю́тъ и҆̀хъ и҆ сокрꙋша́тъ: и҆ є҆гда̀ сконча́ша ѡ҆бита́ющихъ въ сиі́рѣ, воста́ша дрꙋ́гъ на дрꙋ́га, да потребѧ́тсѧ. | бо повстали аммонитяни і моавитяни на жителів гори Сеїра, вбиваючи і знищуючи їх, а коли покінчили з жителями Сеїра, тоді стали знищувати одне одного. |
|
24
|
24
|
| І҆ꙋ́да же прїи́де на созира́нїе ѿ пꙋсты́ни, и҆ воззрѣ̀, и҆ ви́дѣ мно́жество: и҆ сѐ, всѝ ме́ртви па́дше на зе́млю, и҆ не бѣ̀ спасы́йсѧ. | І коли юдеї прийшли на височину до пустелі і глянули на ту багатолюдність, і ось — трупи лежать на землі, і нема уцілілого. |
|
25
|
25
|
| И҆ и҆зы́де і҆ѡсафа́тъ и҆ лю́дїе є҆гѡ̀ взѧ́ти кѡры́сти и҆́хъ, и҆ ѡ҆брѣто́ша скота̀ мно́гѡ, и҆ ѻ҆дє́жды, и҆ кѡры́сти, и҆ сосꙋ́ды дража́йшыѧ и҆ плѣни́ша и҆̀хъ: и҆ бы́ша собира́юще кѡры́сти и҆́хъ трѝ дни̑, ꙗ҆́кѡ мнѡ́ги бѧ́хꙋ. | І прийшов Іосафат і народ його забирати здобич, і знайшли в них безліч і майна, і одягу, і коштовних речей, і набрали собі стільки, що не могли нести. І три дні вони забирали здобич; така велика була вона! |
|
26
|
26
|
| Дне́ же четве́ртагѡ собра́хꙋсѧ во оу҆до́ль благослове́нїѧ, и҆́бо та́кѡ благослови́ша гдⷭ҇а: сегѡ̀ ра́ди прозва́ша мѣ́сто то̀ оу҆до́ль благослове́нїѧ да́же до сегѡ̀ днѐ. | А на четвертий день зібралися в долині благословення, бо там вони благословили Господа. Тому і називають те місце долиною благословення до цього дня. |
|
27
|
27
|
| И҆ возврати́шасѧ всѝ мꙋ́жїе і҆ꙋ̑дины во і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ і҆ѡсафа́тъ во́ждь и҆́хъ съ весе́лїемъ вели́кимъ: ꙗ҆́кѡ возвеселѝ и҆̀хъ гдⷭ҇ь ѡ҆ вразѣ́хъ и҆́хъ. | І пішли назад усі юдеї та єрусалимляни й Іосафат на чолі їх, щоб повернутися в Єрусалим з радістю, тому що дав їм Господь торжество над ворогами їхніми. |
|
28
|
28
|
| И҆ внидо́ша во і҆ерⷭ҇ли́мъ со ѱалти́рми и҆ гꙋ́сльми и҆ трꙋба́ми въ до́мъ гдⷭ҇ень. | І прийшли в Єрусалим з псалтирями, і цитрами, і трубами, до дому Господнього. |
|
29
|
29
|
| И҆ бы́сть стра́хъ гдⷭ҇ень на всѧ̑ ца̑рства зємна́ѧ, внегда̀ оу҆слы́шати и҆̀мъ, ꙗ҆́кѡ поразѝ гдⷭ҇ь врагѝ і҆и҃лєвы. | І був страх Божий на всіх царствах земних, коли вони почули, що Сам Господь воював проти ворогів Ізраїля. |
|
30
|
30
|
| И҆ оу҆мири́сѧ ца́рство і҆ѡсафа́тово, и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь поко́й ѡ҆́крестъ. | І спокійним стало царство Іосафатове, і дав йому Бог його спокій з усіх боків. |
|
31
|
31
|
| И҆ ца́рствова і҆ѡсафа́тъ над̾ і҆ꙋ́дою, сы́й лѣ́тъ три́десѧти пѧтѝ, є҆гда̀ ца́рство прїѧ̀ и҆ два́десѧть пѧ́ть лѣ́тъ ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆́мѧ же ма́тери є҆гѡ̀ а҆зꙋва̀, дщѝ салі́ина. | Так царював Іосафат над Юдеєю: тридцяти п’яти років він був, коли став царем, і двадцять п’ять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Азува, дочка Салаїла. |
|
32
|
32
|
| И҆ хожда́ше въ пꙋте́хъ ѻ҆тца̀ своегѡ̀ а҆́сы, и҆ не оу҆клони́сѧ ѿ ни́хъ твори́ти пра́вое пред̾ гдⷭ҇емъ: | І ходив він путями батька свого Аси і не ухилився від них, роблячи угодне в очах Господніх. |
|
33
|
33
|
| ѻ҆ба́че высѡ́каѧ є҆щѐ бѧ́хꙋ, и҆ є҆щѐ лю́дїе не оу҆пра́виша се́рдца своегѡ̀ ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ѻ҆тє́цъ свои́хъ. | Тільки висоти не були скасовані, і народ ще не навернув твердо серця свого до Бога батьків своїх. |
|
34
|
34
|
| Прѡ́чаѧ же дѣѧ̑нїѧ і҆ѡсафа́тѡва пє́рваѧ и҆ послѣ̑днѧѧ, сѐ, пи̑сана сꙋ́ть во словесѣ́хъ і҆иꙋ́а сы́на а҆нані́ина, и҆́же написа̀ кни́гꙋ царе́й і҆и҃левыхъ. | Інші діяння Іосафата, перші й останні, описані в записах Іиуя, сина Ананієвого, які внесені в книгу царів Ізраїлевих. |
|
35
|
35
|
| И҆ по си́хъ соѡбщи́сѧ і҆ѡсафа́тъ ца́рь і҆ꙋ́динъ со ѻ҆хозі́ею царе́мъ і҆и҃левымъ, и҆ се́й беззако́ннова, | Але після того вступив Іосафат, цар Юдейський, у спілкування з Охозією, царем Ізраїльським, який чинив беззаконня, |
|
36
|
36
|
| зане́же сотворѝ, и҆ ѿи́де къ немꙋ̀, да сотворѧ́тъ корабли̑, є҆́же и҆тѝ во ѳарсі́съ: и҆ сотворѝ корабли̑ въ гасїѡ́нъ-гаве́рѣ. | і з’єднався з ним, щоб побудувати кораблі для відправлення у Фарсис; і побудували вони кораблі в Еціон-Гавері. |
|
37
|
37
|
| И҆ прⷪ҇ро́чествова є҆лїезе́ръ сы́нъ дѡді́а ѿ марїси́са на і҆ѡсафа́та, глаго́лѧ: поне́же воз̾имѣ́лъ є҆сѝ любо́вь со ѻ҆хозі́ею, сокрꙋшѝ гдⷭ҇ь дѣ́ло твоѐ, и҆ сокрꙋши́шасѧ корабли̑ твоѧ̑ и҆ не возмого́ша поитѝ во ѳарсі́съ. | І вирік тоді Єлиєзер, син Додави з Мареші, пророцтво на Іосафата, говорячи: оскільки ти вступив у спілкування з Охозією, то зруйнував Господь справу твою. — І розбилися кораблі, і не могли йти у Фарсис. |
|
Глава́ к҃а
|
Глава 21
|
|
1
|
1
|
| И҆ оу҆́спе і҆ѡсафа́тъ со ѻ҆тцы̑ свои́ми, и҆ погребе́нъ бы́сть съ ни́ми во гра́дѣ даві́довѣ. И҆ воцари́сѧ і҆ѡра́мъ сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀. | І спочив Іосафат з батьками своїми, і похований з батьками своїми в місті Давидовому. І став царем Іорам, син його, замість нього. |
|
2
|
2
|
| И҆ бра́тїѧ є҆гѡ̀ сы́нове і҆ѡсафа́тѡвы ше́сть: а҆зарі́а и҆ і҆еи́лъ, и҆ заха́рїа и҆ а҆за́рїа, и҆ мїхаи́лъ и҆ сафаті́а: всѝ сі́и сы́нове і҆ѡсафа́та царѧ̀ і҆ꙋ́дина. | І в нього були брати, сини Іосафата: Азарія та Ієхиїл, і Захарія й Азарія, і Михаїл і Сафатія: усі ці сини Іосафата, царя Ізраїлевого. |
|
3
|
3
|
| И҆ дадѐ и҆̀мъ ѻ҆те́цъ и҆́хъ мнѡ́ги да́ры: сребро̀ и҆ зла́то, и҆ ѻ҆рꙋ́жїе со гра̑ды крѣ́пкими во і҆ꙋде́и, ца́рство же дадѐ і҆ѡра́мꙋ, поне́же се́й бѣ̀ пе́рвенецъ. | І дав їм батько їхній великі подарунки сріблом і золотом і коштовностями, разом з укріпленими містами в Юдеї; царство ж віддав Іораму, тому що він первісток. |
|
4
|
4
|
| И҆ воста̀ і҆ѡра́мъ на ца́рство своѐ, и҆ оу҆крѣпи́сѧ, и҆ и҆збѝ всю̀ бра́тїю свою̀ мече́мъ и҆ нѣ́кїихъ ѿ нача̑лникъ і҆и҃левыхъ. | І вступив Іорам на царство батька свого й утвердився, й умертвив усіх братів своїх мечем і також деяких із князів Ізраїлевих. |
|
5
|
5
|
| Три́десѧти и҆ двꙋ̀ лѣ́тъ бѣ̀ і҆ѡра́мъ, є҆гда̀ нача̀ ца́рствовати, и҆ ѻ҆́смь лѣ́тъ ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, | Тридцяти двох років був Іорам, коли став царем, і вісім років царював у Єрусалимі; |
|
6
|
6
|
| и҆ хожда́ше по пꙋтє́мъ царе́й і҆и҃левыхъ, ꙗ҆́коже содѣ́ла до́мъ а҆хаа́вль: дщи́ бо а҆хаа́влѧ бы́сть жена̀ є҆гѡ̀: и҆ сотворѝ ѕло́е пред̾ гдⷭ҇емъ. | і ходив він шляхом царів ізраїльських, як робив дім Ахавів, тому що дочка Ахава була дружиною його, — і робив він неугодне в очах Господніх. |
|
7
|
7
|
| И҆ не хотѣ̀ гдⷭ҇ь и҆скорени́ти до́мꙋ даві́дова ра́ди завѣ́та, є҆го́же завѣща̀ съ даві́домъ, и҆ ꙗ҆́коже речѐ є҆мꙋ̀, да́ти є҆мꙋ̀ свѣти́лникъ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀ во всѧ̑ дни̑. | Однак же не хотів Господь погубити дім Давида заради завіту, який уклав з Давидом, і тому що обіцяв дати йому світильник і синам його на всі часи. |
|
8
|
8
|
| Во дне́хъ ѻ҆́нѣхъ ѿстꙋпѝ є҆дѡ́мъ ѿ і҆ꙋ́ды и҆ поста́ви себѣ̀ царѧ̀. | У дні його вийшов Едом з-під влади Іуди, і поставили над собою царя. |
|
9
|
9
|
| И҆ по́йде і҆ѡра́мъ съ нача̑лники свои́ми, и҆ всѧ̀ ко́нница съ ни́мъ: и҆ бы́сть, и҆ воста̀ но́щїю, и҆ поразѝ є҆дѡ́ма, и҆́же ѡ҆бы́де ѡ҆́крестъ є҆гѡ̀, и҆ нача́лники колесни́цъ: и҆ побѣго́ша лю́дїе въ селє́нїѧ своѧ̑. | І пішов Іорам з воєначальниками своїми, і всі колісниці з ним; і вставши вночі, вразив ідумеян, які оточили його і начальників над колісницями [і побіг народ в оселі свої]. |
|
10
|
10
|
| И҆ ѿстꙋпѝ ѿ і҆ꙋ́ды є҆дѡ́мъ да́же до сегѡ̀ днѐ тогѡ́жде вре́мене и҆ ловна̀ ѿстꙋпѝ и҆з̾ под̾ рꙋкѝ є҆гѡ̀, занѐ ѡ҆ста́ви гдⷭ҇а бг҃а ѻ҆тє́цъ свои́хъ: | Однак вийшов Едом з-під влади Іуди до цього дня. У той же час вийшла і Ливна з-під влади його, тому що він залишив Господа Бога батьків своїх. |
|
11
|
11
|
| и҆́бо то́й сотворѝ высѡ́каѧ бо градѣ́хъ і҆ꙋ́диныхъ, и҆ блꙋди́ти сотворѝ ѡ҆бита́ющихъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ и҆ прельстѝ і҆ꙋ́дꙋ. | Також висоти спорудив він на горах юдейських, і ввів у блуд жителів Єрусалима і спокусив Юдею. |
|
12
|
12
|
| И҆ прїи́де къ немꙋ̀ писа́нїе ѿ и҆лїѝ прⷪ҇ро́ка, глаго́лѧ: сїѧ̑ речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ даві́да ѻ҆тца̀ твоегѡ̀: поне́же не ходи́лъ є҆сѝ по пꙋтѝ і҆ѡсафа́та ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ и҆ въ пꙋте́хъ а҆́сы царѧ̀ і҆ꙋ́дина, | І прийшов до нього лист від Іллі пророка, в якому було сказано: так говорить Господь Бог Давида, батька твого: за те, що ти не пішов путями Іосафата, батька твого, і путями Аси, царя Юдейського, |
|
13
|
13
|
| и҆ ходи́лъ є҆сѝ въ пꙋте́хъ царе́й і҆и҃левыхъ, и҆ блꙋди́ти сотвори́лъ є҆сѝ і҆ꙋ́дꙋ и҆ ѡ҆бита́ющихъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, ꙗ҆́коже соблꙋдѝ до́мъ а҆хаа́вль, и҆ бра́тїю твою̀, сы́ны ѻ҆тца̀ твоегѡ̀, лꙋ́чшхъ тебє̀ и҆зби́лъ є҆сѝ, | а пішов шляхом царів ізраїльських і ввів у блуд Юдею і жителів Єрусалима, як вводив у блуд дім Ахавів, ще ж і братів твоїх, дім батька твого, які кращі за тебе, ти умертвив, |
|
14
|
14
|
| сѐ, гдⷭ҇ь порази́тъ тѧ̀ ꙗ҆́звою вели́кою съ людьмѝ твои́ми и҆ съ сынмѝ твои́ми и҆ съ жена́ми твои́ми и҆ со всѣ́мъ и҆мѣ́нїемъ твои́мъ: | за те, ось Господь уразить поразкою великою народ твій і синів твоїх, і дружин твоїх, і все майно твоє, |
|
15
|
15
|
| ты́ же бꙋ́деши въ ꙗ҆́звѣ лю́тѣй, въ болѣ́зни чре́ва, до́ндеже и҆зы́дꙋтъ внꙋ́трєннѧѧ твоѧ̑ съ ꙗ҆́звою ѿ дні́й во дни̑. | тебе ж самого – хворобою тяжкою, хворобою нутрощів твоїх до того, що будуть випадати нутрощі твої від хвороби день у день. |
|
16
|
16
|
| И҆ воздви́же гдⷭ҇ь на і҆ѡра́ма и҆ноплеме́нники и҆ а҆ра́вѡвъ и҆ сопредѣ̑лныѧ є҆ѳїо́пы: | І збудив Господь проти Іорама дух филистимлян і аравитян, суміжних з ефіоплянами; |
|
17
|
17
|
| и҆ взыдо́ша на і҆ꙋ́дꙋ, и҆ преѡдолѣ́ша, и҆ плѣни́ша всѧ̑ сокрѡ́вища, ꙗ҆̀же ѡ҆брѣто́ша въ домꙋ̀ царе́вѣ, и҆ сынѡ́въ є҆гѡ̀ и҆ дщє́ри є҆гѡ̀ и҆ жєны̀ є҆гѡ̀, и҆ не ѡ҆ста́сѧ є҆мꙋ̀ сы́нъ, то́кмѡ ѻ҆хозі́а ме́ншїй сынѡ́въ є҆гѡ̀. | і вони пішли на Юдею й увірвалися в неї, і захопили все майно, що знаходилося в домі царя, також і синів його і дружин його; і не залишилося в нього сина, крім Охозії, меншого із синів його. |
|
18
|
18
|
| И҆ по си́хъ всѣ́хъ поразѝ є҆го̀ гдⷭ҇ь чре́ва болѣ́знїю неизцѣ́льною. | А після всього цього вразив Господь нутрощі його хворобою невиліковною. |
|
19
|
19
|
| И҆ бы́сть ѿ дні́й во дни̑, и҆ є҆гда̀ прїи́де вре́мѧ дні́й два̀ дни̑, и҆ и҆зы́де чре́во є҆гѡ̀ съ болѣ́знїю, и҆ оу҆́мре въ разслабле́нїи лю́тѣмъ. И҆ не сотвори́ша є҆мꙋ̀ лю́дїе по ѡ҆бы́чаю погребе́нїѧ, ꙗ҆́коже погребе́нїе ѻ҆тцє́мъ є҆гѡ̀. | Так було день за днем, а до кінця другого року випали нутрощі його від хвороби його, і він помер у жорстоких стражданнях; і не спалив для нього народ його пахощів, як робив те для батьків його. |
|
20
|
20
|
| Три́десѧти двою̀ лѣ́тъ бѧ́ше, є҆гда̀ ца́рствовати нача̀, и҆ ѻ҆́смь лѣ́тъ ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: ходи́ же не хва́льнѡ, и҆ погребо́ша є҆го̀ во гра́дѣ даві́довѣ, ѻ҆ба́че не во гробѣ́хъ ца́рскихъ. | Тридцяти двох років був він, коли став царем, і вісім років царював у Єрусалимі, і відійшов неоплаканий, і поховали його в місті Давидовому, але не в царських гробницях. |
|
Глава́ к҃в
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
| Поста́виша же царе́мъ ѡ҆бита́ющїи во і҆ерⷭ҇ли́мѣ ѻ҆хозі́ю сы́на є҆гѡ̀ ме́ншаго вмѣ́стѡ є҆гѡ̀: всѣ́хъ бо ста́ршихъ и҆зби́ша наше́дшїи на ни́хъ разбо́йницы а҆ра́ви и҆ а҆лїмазо́нѧне, и҆ воцари́сѧ ѻ҆хозі́а сы́нъ і҆ѡра́мовъ ца́рь і҆ꙋ́динъ: | І поставили царем жителі Єрусалима Охозію, меншого сина його, замість нього, тому що всіх старших побило полчище, яке приходило з аравитянами до стану, — і став царем Охозія, син Іорама, царя Юдейського. |
|
2
|
2
|
| два́десѧти двꙋ̀ лѣ́тъ сы́й ѻ҆хозі́а ца́рствовати нача̀, и҆ є҆ди́но лѣ́то ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆ и҆́мѧ ма́тери є҆гѡ̀ гоѳолі́а дщѝ а҆мврі́ина. | Двадцяти двох років був Охозія, коли став царем, і один рік царював у Єрусалимі; ім’я матері його Гофолія, дочка Амврія. |
|
3
|
3
|
| И҆ се́й ходи́лъ є҆́сть по пꙋтѝ до́мꙋ а҆хаа́влѧ, ма́ти бо є҆гѡ̀ бѣ̀ совѣ́тница, да грѣши́тъ: | Він також ходив путями дому Ахавового, тому що мати його була радницею йому на беззаконні справи. |
|
4
|
4
|
| и҆ сотворѝ лꙋка́вое пред̾ гдⷭ҇емъ ꙗ҆́коже до́мъ а҆хаа́вовъ, сі́и бо бы́ша є҆мꙋ̀ совѣ̑тницы по сме́рти ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀, въ погꙋбле́нїе є҆мꙋ̀, | І робив він неугодне в очах Господніх, подібно до дому Ахавого, тому що він був йому радником, після смерти батька його, на загибель йому. |
|
5
|
5
|
| и҆ въ совѣ́тѣхъ и҆́хъ хожда́ше: и҆ по́йде со і҆ѡра́момъ сы́номъ а҆хаа́ва царѧ̀ і҆и҃лева на бра́нь проти́вꙋ а҆заи́ла царѧ̀ сѵ́рска въ рамѡ́ѳъ галаа́дскїй. И҆ порази́ша стрѣлцы̀ і҆ѡра́ма. | Також за їх порадою, він пішов з Іорамом, сином Ахавовим, царем Ізраїльським, на війну проти Азаїла, царя Сирійського, у Рамоф галаадський. І поранили сиріяни Іорама, |
|
6
|
6
|
| И҆ возврати́сѧ і҆ѡра́мъ и҆зцѣли́тисѧ во і҆езрае́ль ѿ ра́нъ, и҆́миже ра́ниша є҆го̀ сѵ́рѧне въ рамѡ́ѳѣ, внегда̀ бра́тисѧ є҆мꙋ̀ со а҆заи́лемъ царе́мъ сѵ́рскимъ. Ѻ҆хозі́а же сы́нъ і҆ѡра́мль ца́рь і҆ꙋ́динъ сни́де посѣти́ти і҆ѡра́ма сы́на а҆хаа́влѧ во і҆езрае́ль, разболѣ́сѧ бо. | і повернувся він у Ізреель лікуватися від ран, які завдали йому в Рамі, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським. І Охозія, син Іорама, цар Юдейський, прийшов відвідати Іорама, сина Ахавового, в Ізреель, бо той був хворий. |
|
7
|
7
|
| И҆ ѿ бг҃а бы́сть превраще́нїе ѻ҆хозі́и, да прїи́детъ ко і҆ѡра́мꙋ: и҆ внегда̀ прїитѝ є҆мꙋ̀, и҆зы́де съ ни́мъ і҆ѡра́мъ проти́вꙋ і҆иꙋ́а сы́на намессі́ина, є҆го́же пома́за гдⷭ҇ь на до́мъ а҆хаа́вль. | І від Бога було це на загибель Охозії, що він прийшов до Іорама: тому що, після приходу свого, він вийшов з Іорамом проти Іиуя, сина Намессієвого, якого помазав Господь на знищення дому Ахавового. |
|
8
|
8
|
| И҆ бы́сть є҆гда̀ ѿмстѝ і҆иꙋ́й до́мꙋ а҆хаа́влю, и҆ ѡ҆брѣ́те нача́лники і҆ꙋ̑дины и҆ бра́тїю ѻ҆хозі́инꙋ, слꙋжа́щихъ ѻ҆хозі́и, и҆ оу҆бѝ и҆̀хъ: и҆ оу҆бѝ і҆иꙋ́й і҆ѡра́ма, и҆ оу҆бѣжа̀ ѻ҆хозі́а. | Коли вершив Іиуй суд над домом Ахава, тоді він знайшов князів юдейських і синів братів Охозії, які служили Охозії, й умертвив їх. |
|
9
|
9
|
| И҆ речѐ і҆иꙋ́й, є҆́же взыска́ти ѻ҆хозі́ю: и҆ ꙗ҆́ша є҆го̀ врачꙋ́ющасѧ въ самарі́и и҆ приведо́ша є҆го̀ ко і҆иꙋ́еви, и҆ оу҆бѝ є҆го̀, и҆ погребо́ша є҆го̀: рѣ́ша бо, ꙗ҆́кѡ сы́нъ і҆ѡсафа́товъ є҆́сть, и҆́же взыска̀ гдⷭ҇а всѣ́мъ се́рдцемъ свои́мъ. И҆ не бы́сть въ домꙋ̀ ѻ҆хозі́инѣ воспрїѧ́ти си́лꙋ ѡ҆ ца́рствѣ. | І [звелів] він шукати Охозію, і взяли його, коли він ховався в Самарії, і привели його до Іиуя, і умертвили його, і поховали його, бо говорили: він син Іосафата, який шукав Господа від усього серця свого. І не залишилося в домі Охозії того, хто міг би царювати. |
|
10
|
10
|
| И҆ гоѳолі́а ма́ти ѻ҆хозі́ина ви́дѣ, ꙗ҆́кѡ оу҆́мре сы́нъ є҆ѧ̀, и҆ воста̀ и҆ погꙋбѝ всѐ сѣ́мѧ ца́рское въ домꙋ̀ і҆ꙋ́динѣ. | Бо Гофолія, мати Охозії, побачивши, що помер син її, встала і знищила все царське плем’я дому Іуди. |
|
11
|
11
|
| И҆ взѧ̀ і҆ѡсавее́ѳъ дщѝ царе́ва і҆ѡа́са сы́на ѻ҆хозі́ина, и҆ оу҆крадѐ є҆го̀ ѿ среды̀ сынѡ́въ царе́выхъ, є҆гда̀ оу҆бива́хꙋ и҆̀хъ, и҆ дадѐ є҆го̀ и҆ корми́лицꙋ є҆гѡ̀ въ хра́минꙋ посте́льнюю, и҆ скры̀ є҆го̀ і҆ѡсавее́ѳъ дще́рь царѧ̀ і҆ѡра́ма, сестра̀ ѻ҆хозі́ина, жена̀ і҆ѡда́а а҆рхїере́а, и҆ скры̀ є҆го̀ ѿ лица̀ гоѳолі́ина, и҆ не оу҆бѝ є҆гѡ̀. | Але Іосавеф, дочка царя, взяла Іоаса, сина Охозії, і викрала його із середовища царських синів, яких умертвляли, і помістила його і годувальницю його в спальній кімнаті; і в такий спосіб Іосавеф, дочка царя Іорама, дружина Іодая священика, сестра Охозії, сховала Іоаса від Гофолії, і вона не умертвила його. |
|
12
|
12
|
| И҆ бы́сть съ ни́ми въ домꙋ̀ бж҃їи сокры́тъ ше́сть лѣ́тъ, и҆ ца́рствова гоѳолі́а на землѝ. | І був він у них у домі Божому переховуваний шість років; Гофолія ж царювала над землею. |
|
Глава́ к҃г
|
Глава 23
|
|
1
|
1
|
| Въ лѣ́то же седмо́е оу҆крѣпи́сѧ і҆ѡда́й, и҆ взѧ̀ со́тники, а҆за́рїю сы́на і҆ѡра́млѧ и҆ і҆сма́ила сы́на і҆ѡана́нѧ, и҆ а҆за́рїю сы́на ѡ҆ви́дова и҆ а҆масі́ю сы́на а҆ді́ева и҆ є҆лїсафа́на сы́на заха́рїина съ собо́ю въ до́мъ гдⷭ҇ень. | Але в сьомий рік підбадьорився Іодай і прийняв у союз з собою начальників сотень: Азарію, сина Ієрохамового, й Ісмаїла, сина Ієгохананового, й Азарію, сина Оведового, і Маасею, сина Адаії, і Елишафата, сина Зихрі. |
|
2
|
2
|
| И҆ ѡ҆быдо́ша і҆ꙋде́ю, и҆ собра́ша леѵі́ты ѿ всѣ́хъ градѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ и҆ нача́лники ѻ҆те́чествъ і҆и҃левыхъ, и҆ прїидо́ша во і҆ерⷭ҇ли́мъ. | І вони пройшли по Юдеї і зібрали левитів з усіх міст Юдеї і глав поколінь Ізраїлевих, і прийшли в Єрусалим. |
|
3
|
3
|
| И҆ завѣща̀ всѐ собра́нїе і҆ꙋ́дино завѣ́тъ въ домꙋ̀ бж҃їи со царе́мъ: и҆ показа̀ и҆̀мъ сы́на царе́ва и҆ речѐ и҆̀мъ (і҆ѡда́й): сѐ, сы́нъ царе́въ да воцари́тсѧ, ꙗ҆́коже гл҃а гдⷭ҇ь ѡ҆ до́мѣ даві́довѣ: | І уклало все зібрання союз у домі Божому з царем. І сказав їм Іодай: ось син царя повинен бути царем, як вирік Господь про синів Давидових. |
|
4
|
4
|
| и҆ нн҃ѣ сло́во сїѐ, є҆́же сотворитѐ: тре́тїѧ ча́сть ѿ ва́съ да и҆зы́детъ въ сꙋббѡ́тꙋ, свѧще́нникѡвъ и҆ леѵі́тѡвъ, и҆ во врата̀ вхо́дѡвъ, | Ось що ви зробіть: третина вас, що приходять у суботу, зі священиків і левитів, буде воротарями біля порогів, |
|
5
|
5
|
| и҆ тре́тїѧ ча́сть въ домꙋ̀ царе́вѣ, и҆ тре́тїѧ ча́сть во вратѣ́хъ сре́днихъ, и҆ всѝ лю́дїе (да бꙋ́дꙋтъ) во дво́рѣхъ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ: | і третина при домі царському, і третина біля воріт Ієсод, а весь народ на дворах дому Господнього. |
|
6
|
6
|
| и҆ никто́же да вни́детъ въ до́мъ гдⷭ҇ень, то́кмѡ свѧще́нницы и҆ леѵі́ти и҆ и҆̀же слꙋ́жатъ ѿ леѵі̑тъ: ті́и вни́дꙋтъ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆свѧще́ни сꙋ́ть, вси́ же лю́дїе да держа́тъ стра́жꙋ гдⷭ҇ню: | І ніхто нехай не входить у дім Господній, крім священиків і службовців з левитів. Вони можуть увійти, тому що освячені; весь же народ нехай стоїть на сторожі Господній. |
|
7
|
7
|
| леѵі́ти же да хо́дѧтъ ѡ҆́крестъ царѧ̀, кі́йждо и҆мѣ́ѧ ѻ҆рꙋ́жїе своѐ въ рꙋкꙋ̀ своє́ю, и҆ входѧ́й въ це́рковъ да оу҆бїе́тсѧ, и҆ да бꙋ́дꙋтъ со царе́мъ, входѧ́щꙋ є҆мꙋ̀ и҆ и҆сходѧ́щꙋ. | І нехай левити оточать царя з усіх боків, кожен зі зброєю своєю в руці своїй, і хто буде входити в храм, нехай буде умертвлений. І будьте ви при царі, коли він буде входити і виходити. |
|
8
|
8
|
| И҆ сотвори́ша леѵі́ти и҆ ве́сь і҆ꙋ́да по всемꙋ̀, є҆ли̑ка повелѣ̀ и҆̀мъ і҆ѡда́й жре́цъ: и҆ взѧ́ша кі́йждо мꙋ́жы своѧ̑ ѿ нача́ла сꙋббѡ́ты да́же до и҆схо́да сꙋббѡ́ты: зане́же не ѡ҆ста́ви і҆ѡда́й жре́цъ слꙋ̑жбы днєвны́ѧ. | І зробили левити й усі юдеї, як наказав Іодай священик; і взяли кожен людей своїх, які приходять у суботу, з тими, що відходять у суботу, тому що не відпустив священик Іодай чергу, яка змінялася. |
|
9
|
9
|
| И҆ дадѐ і҆ѡда́й свѧще́нникъ со́тникѡмъ по чи́нꙋ поста́влєннымъ мечы̀ и҆ щиты̀ и҆ бронѧ̑, ꙗ҆̀же бѧ́хꙋ царѧ̀ даві́да въ домꙋ̀ бж҃їи, | І роздав Іодай священик начальникам сотень списи і малі й великі щити царя Давида, що були в домі Божому; |
|
10
|
10
|
| и҆ поста́ви всѧ̑ лю́ди, коего́ждо во ѻ҆рꙋ́жїи є҆гѡ̀, ѿ десны́ѧ страны̀ це́ркве да́же до лѣ́выѧ страны̀ ѻ҆лтарѧ̀ и҆ це́ркве, над̾ царе́мъ ѡ҆́крестъ: | і поставив весь народ, кожного зі зброєю його в руці його, від правої сторони храму до лівої сторони храму, біля жертовника й біля дому, навколо царя. |
|
11
|
11
|
| и҆ и҆зведѐ сы́на царе́ва, и҆ возложи́ша на него̀ дїади́мꙋ и҆ свидѣ̑нїѧ, и҆ поста́виша є҆го̀ царе́мъ, и҆ пома́за є҆го̀ і҆ѡда́й жре́цъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀ и҆ реко́ша да живе́тъ ца́рь. | І вивели сина царя, і поклали на нього вінець і прикраси, і поставили його царем; і помазали його Іодай і сини його і сказали: нехай живе цар! |
|
12
|
12
|
| И҆ оу҆слы́ша гоѳолі́а гла́съ люді́й текꙋ́щихъ и҆ и҆сповѣ́дающихъ и҆ хва́лѧщихъ царѧ̀, и҆ вни́де ко царю̀ въ це́рковь гдⷭ҇ню, | І почула Гофолія голос народу, який біжить і проголошує про царя, і вийшла до народу в дім Господній, |
|
13
|
13
|
| и҆ ви́дѣ, и҆ сѐ, ца́рь стоѧ́ше на степе́ни свое́мъ, на вхо́дѣ же кнѧ̑зи и҆ трꙋбы̑, и҆ нача̑лницы ѡ҆́крестъ царѧ̀: и҆ всѝ лю́дїе землѝ возра́довашасѧ и҆ вострꙋби́ша трꙋба́ми, и҆ пою́ще во ѻ҆рга́ны пѣвцы̀, и҆ хва́лѧще хвало́ю. И҆ растерза̀ гоѳолі́а ри̑зы своѧ̑, и҆ возопѝ и҆ речѐ: напа́дающе напа́даете. | і побачила: і ось цар стоїть на підвищенні своєму при вході, і князі і труби біля царя, і весь народ землі веселиться, і сурмлять трубами, і співці з інструментами музичними і вправні у славослів’ї. І роздерла Гофолія одяг свій і закричала: змова! змова! |
|
14
|
14
|
| И҆зы́де же і҆ѡда́й а҆рхїере́й, и҆ повелѣ̀ со́тникѡмъ и҆ нача́лникѡмъ си́лы и҆ речѐ и҆̀мъ: и҆зри́ните ю҆̀ во́нъ и҆з̾ це́ркве, и҆ и҆зыди́те в̾слѣ́дъ є҆ѧ̀, и҆ да оу҆бїе́тсѧ мече́мъ. Рече́ бо свѧще́нникъ да не оу҆́мретъ въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни. | І викликав Іодай священик начальників сотень, які начальствують над військом, і сказав їм: виведіть її геть [із храму], і хто піде за нею, той буде умертвлений мечем. Тому що священик сказав: не умертвляйте її в домі Господньому. |
|
15
|
15
|
| И҆ да́ша є҆́й ѡ҆сла́бꙋ на ма́ло, до́ндеже про́йде врата̀ кѡ́нникъ до́мꙋ царе́ва и҆ оу҆би́ша ю҆̀ та́мѡ. | І дали їй місце, і коли вона прийшла до входу кінських воріт царського дому, там умертвили її. |
|
16
|
16
|
| И҆ завѣща̀ і҆ѡда́й завѣ́тъ междꙋ̀ собо́ю и҆ всѣ́ми людьмѝ и҆ царе́мъ, да бы́ша бы́ли лю́дїе гдⷭ҇ни. | І уклав Іодай завіт між собою і між усім народом і царем, щоб бути їм народом Господнім. |
|
17
|
17
|
| И҆ внидо́ша всѝ лю́дїе землѝ въ до́мъ ваа́ловъ и҆ разори́ша є҆го̀, и҆ ѻ҆лтари̑ є҆гѡ̀ и҆ і҆́дѡлы є҆гѡ̀ сокрꙋши́ша, и҆ матѳа́на жерца̀ ваа́лова оу҆би́ша пред̾ ѻ҆лтаре́мъ є҆гѡ̀. | І пішов весь народ у капище Ваала, і зруйнували його, і жертовники його й ідолів його розтрощили; і Матфана, жерця Ваалового, умертвили перед жертовниками. |
|
18
|
18
|
| И҆ врꙋчѝ і҆ѡда́й жре́цъ дѣла̀ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ въ рꙋкꙋ̀ свѧще́нникѡвъ и҆ леѵі́тѡвъ, и҆ возста́ви днєвны́ѧ чрєды̀ жерцє́въ и҆ леѵі́тѡвъ, ꙗ҆̀же раздѣлѝ даві́дѣ въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни, и҆ вознесѐ всесожжє́нїѧ гдⷭ҇еви, ꙗ҆́коже пи́сано є҆́сть въ зако́нѣ мѡѷсе́овѣ, въ ра́дости и҆ пѣ́нїихъ по расположе́нїю даві́довꙋ: | І доручив Іодай справи дому Господнього священикам і левитам, [і відновив денні черги священиків і левитів,] як розподілив Давид у домі Господньому, для возношення всепалень Господу, як написано в законі Мойсеєвому, з радістю і співом, за уставом Давидовим. |
|
19
|
19
|
| и҆ поста́ви придве́рники во вратѣ́хъ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ, и҆ да не вни́детъ нечи́стъ во всѧ́цѣй ве́щи: | І поставив він воротарів біля воріт дому Господнього, щоб не міг входити нечистий чого-небудь. |
|
20
|
20
|
| и҆ взѧ̀ ѻ҆те́чествъ нача́лники, и҆ си́льныѧ, и҆ нача́лники люді́й, и҆ всѧ̑ лю́ди землѝ, и҆ возведо́ша царѧ̀ ѿ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ, и҆ вни́де врата́ми внꙋ́тренними въ до́мъ царе́въ, и҆ посади́ша царѧ̀ на престо́лѣ ца́рстѣмъ. | І взяв начальників сотень, і вельмож, і начальників у народі, і весь народ землі, і провів царя з дому Господнього, і пройшли через верхні ворота в дім царський, і посадили царя на царський престіл. |
|
21
|
21
|
| И҆ возвесели́шасѧ всѝ лю́дїе зе́мстїи и҆ гра́дъ оу҆поко́исѧ, и҆ гоѳолі́а оу҆бїе́на є҆́сть мече́мъ. | І веселився весь народ землі, і місто заспокоїлося. А Гофолію умертвили мечем. |
|
Глава́ к҃д
|
Глава 24
|
|
1
|
1
|
| Седмѝ лѣ́тъ бѣ̀ і҆ѡа́съ, є҆гда̀ ца́рствовати нача̀, и҆ четы́редесѧть лѣ́тъ ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆́мѧ же ма́тери є҆гѡ̀ саві́а ѿ вирсаве́и. | Семи років був Іоас, коли став царем, і сорок років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Цив’я з Вирсавії. |
|
2
|
2
|
| Сотворѝ же і҆ѡа́съ оу҆го́дное пред̾ гдⷭ҇емъ во всѧ̑ дни̑ і҆ѡда́а свѧще́нника. | І робив Іоас угодне в очах Господніх в усі дні Іодая священика. |
|
3
|
3
|
| И҆ поѧ́тъ є҆мꙋ̀ і҆ѡда́й жєны̀ двѣ̀, и҆ роди́ша сы́ны и҆ дщє́ри. | І взяв йому Іодай двох дружин, і він мав від них синів і дочок. |
|
4
|
4
|
| И҆ бы́сть по си́хъ, и҆ взы́де на се́рдце і҆ѡа́сꙋ, да вознови́тъ до́мъ гдⷭ҇ень. | І після цього прийшло на серце Іоасу оновити дім Господній, |
|
5
|
5
|
| И҆ собра̀ свѧще́нники и҆ леѵі́ты и҆ речѐ и҆̀мъ: и҆ди́те во гра́ды і҆ꙋ̑дины, и҆ собери́те ѿ всегѡ̀ і҆и҃лѧ сребро̀ ко ѡ҆бновле́нїю хра́ма гдⷭ҇нѧ ѿ лѣ́та до лѣ́та, и҆ поспѣ́шнѡ сотвори́те. Леѵі́ти же не потща́шасѧ. | і зібрав він священиків і левитів і сказав їм: підіть по містах Юдеї і збирайте з усіх ізраїльтян срібло для підтримки дому Бога вашого щорічно, і поспішіть у цій справі. Але не поспішили левити. |
|
6
|
6
|
| И҆ призва̀ ца́рь і҆ѡа́съ і҆ѡда́а нача́лника и҆ речѐ є҆мꙋ̀: почто̀ не надсматрѧ́лъ є҆сѝ леѵі́тѡвъ, є҆́же принестѝ ѿ і҆ꙋ́ды и҆ ѿ і҆ерⷭ҇ли́ма, є҆́же оу҆ста́влено є҆́сть ѿ мѡѷсе́а человѣ́ка бж҃їѧ, є҆гда̀ собра̀ і҆и҃лѧ въ ски́нїю свидѣ́нїѧ; | І прикликав цар Іодая, главу їх, і сказав йому: чому ти не вимагаєш від левитів, щоб вони доставляли з Юдеї та Єрусалима данину, встановлену Мойсеєм, рабом Господнім, і зібранням ізраїльтян для скинії зібрання? |
|
7
|
7
|
| Гоѳолі́а бо бѣ̀ нечести́ва, и҆ сы́нове є҆ѧ̀ разори́ша до́мъ бж҃їй, ꙗ҆́кѡ ст҃а̑ѧ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ сотвори́ша ваалі́мꙋ. | Бо нечестива Гофолія і сини її розорили дім Божий і все присвячене для дому Господнього вжили для Ваалів. |
|
8
|
8
|
| И҆ повелѣ̀ ца́рь, да сотворѧ́тъ ковче́жецъ и҆ поста́вѧтъ при вратѣ́хъ гдⷭ҇нихъ и҆звнѣ̀, | І наказав цар, і зробили один ящик, і поставили його біля входу в дім Господній іззовні. |
|
9
|
9
|
| и҆ да проповѣ́дѧтъ во і҆ꙋде́и и҆ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, приноси́ти гдⷭ҇ꙋ, ꙗ҆́коже оу҆ста́ви мѡѷсе́й ра́бъ бж҃їй над̾ і҆и҃лемъ въ пꙋсты́ни. | І проголосили по Юдеї та Єрусалиму, щоб приносили Господу данину, *накладену Мойсеєм, рабом Божим, на ізраїльтян у пустелі. |
|
10
|
10
|
| И҆ да́ша всѝ нача̑лницы и҆ всѝ лю́дїе, и҆ вноша́хꙋ и҆ влага́хꙋ въ ковче́жецъ, до́ндеже напо́лнисѧ. | І зраділи всі начальники і весь народ, і приносили і клали в ящик, доки він не наповнився. |
|
11
|
11
|
| И҆ бы́сть є҆гда̀ приноша́хꙋ ковче́жецъ къ настоѧ́телємъ царє́вымъ рꙋка́ми леѵі́тскими, и҆ є҆гда̀ оу҆ви́дѣша, ꙗ҆́кѡ оу҆мно́жисѧ сребро̀, и҆ прихожда́ше пи́сарь царе́въ и҆ настоѧ́тель вели́кагѡ жерца̀, и҆ выбира́хꙋ и҆з̾ ковче́жца, и҆ (па́ки) поставлѧ́хꙋ на мѣ́сто є҆гѡ̀: та́кѡ творѧ́хꙋ ѿ днѐ до днѐ, и҆ собра́ша сребра̀ мно́гѡ. | У той час, коли левити приносили ящик до царських чиновників, і коли вони бачили, що срібла багато, приходили писар царя і довірений первосвященика, і висипали з ящика, і відносили його і ставили його на своє місце. Так робили вони з дня у день, і зібрали безліч срібла. |
|
12
|
12
|
| И҆ вдадѐ є҆̀ ца́рь и҆ і҆ѡда́й жре́цъ творѧ́щымъ дѣла̀ на дѣ́ло до́мꙋ гдⷭ҇нѧ: и҆ наима́хꙋ каменосѣ́чцы и҆ древодѣ̑ли, да оу҆строѧ́ютъ до́мъ гдⷭ҇ень, и҆ ковачы̀ желѣ́зꙋ и҆ мѣ́ди, да оу҆крѣпѧ́тъ до́мъ гдⷭ҇ень. | І віддавали його цар та Іодай виконавцям робіт у домі Господньому, і вони наймали каменотесів і теслярів для оновлення дому Господнього, також ковалів і мідників для зміцнення дому Господнього. |
|
13
|
13
|
| И҆ творѧ́хꙋ творѧ́щїи дѣла̀, и҆ взы́де долгота̀ дѣ́лъ рꙋка́ми и҆́хъ, и҆ возста́виша до́мъ гдⷭ҇ень въ состоѧ́нїе (пре́жнее) є҆гѡ̀, и҆ оу҆крѣпи́ша. | І працювали виконавці робіт, і звершилося відновлення руками їхніми, і привели дім Божий у належний стан його, й укріпили його. |
|
14
|
14
|
| Є҆гда́ же соверши́ша, принесо́ша ко царю̀ и҆ ко і҆ѡда́ю ѡ҆ста́нокъ сребра̀, и҆з̾ негѡ́же сотвори́ша сосꙋ́ды въ до́мъ гдⷭ҇ень, сосꙋ́ды въ слꙋже́нїе всесожже́нїй, и҆ кади̑лницы златы̑ѧ и҆ срє́брѧныѧ, и҆ приноша́хꙋ всесожжє́нїѧ въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни непреста́ннѡ, во всѧ̑ дни̑ і҆ѡда́євы. | І закінчивши все, вони представили царю та Іодаю залишок срібла. І зробили з нього сосуди для дому Господнього, сосуди службові і для всепалень, чаші й інші сосуди золоті і срібні. І приносили всепалення в домі Господньому постійно в усі дні Іодая. |
|
15
|
15
|
| И҆ состарѣ́сѧ і҆ѡда́й и҆спо́лненъ дні́й, и҆ оу҆́мре сы́й ста̀ три́десѧти лѣ́тъ внегда̀ сконча́тисѧ є҆мꙋ̀: | І постарів Іодай і, наситившись днями життя, помер: сто тридцять років було йому, коли він помер. |
|
16
|
16
|
| и҆ погребо́ша є҆го̀ во гра́дѣ даві́довѣ со цармѝ, поне́же сотворѝ благо́е со і҆и҃лемъ и҆ съ бг҃омъ и҆ съ до́момъ є҆гѡ̀. | І поховали його в місті Давидовому з царями, тому що він робив добре в Ізраїлі і для Бога, і для дому Його. |
|
17
|
17
|
| И҆ бы́сть по сконча́нїи і҆ѡда́евѣ, внидо́ша нача̑лницы і҆ꙋ̑дины и҆ поклони́шасѧ царю̀: тогда̀ послꙋ́ша и҆̀хъ ца́рь. | Але після смерти Іодая прийшли князі юдейські і поклонилися цареві; тоді цар став слухати їх. |
|
18
|
18
|
| И҆ ѡ҆ста́виша це́рковь гдⷭ҇а бг҃а ѻ҆тє́цъ свои́хъ и҆ слꙋжа́хꙋ а҆ста́ртѣ и҆ и҆стꙋка̑ннымъ: и҆ бы́сть гнѣ́въ (гдⷭ҇ень) на і҆ꙋ́дꙋ и҆ і҆ерⷭ҇ли́мъ въ де́нь то́й. | І залишили дім Господа Бога батьків своїх і стали служити деревам священним та ідолам, — і був гнів Господній на Іуду та Єрусалим за цю провину їх. |
|
19
|
19
|
| И҆ посла̀ къ ни̑мъ прⷪ҇ро́ки, да ѡ҆братѧ́тсѧ ко гдⷭ҇ꙋ, и҆ не послꙋ́шаша: и҆ засвидѣ́телствова и҆̀мъ, и҆ не покори́шасѧ. | І Він посилав до них пророків для навернення їх до Господа, і вони застерігали їх, але ті не слухали. |
|
20
|
20
|
| И҆ дх҃ъ бж҃їй ѡ҆блечѐ а҆за́рїю свѧще́нника сы́на і҆ѡда́ева, и҆ ста̀ пред̾ людьмѝ и҆ речѐ и҆̀мъ: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: почто̀ престꙋпа́ете повелѣ̑нїѧ гдⷭ҇нѧ; не поспѣши́тсѧ ва́мъ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ста́висте гдⷭ҇а, и҆ ѡ҆ста́витъ ва́съ. | І Дух Божий зійшов на Захарію, сина Іодая священика, і він став на підвищенні перед народом і сказав їм: так говорить Господь: для чого ви переступаєте повеління Господні? не буде успіху вам; і як ви залишили Господа, так і Він залишить вас. |
|
21
|
21
|
| И҆ нападо́ша на него̀ и҆ поби́ша и҆̀ ка́менїемъ по повелѣ́нїю і҆ѡа́са царѧ̀, во дворѣ̀ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ. | І змовилися проти нього, і побили його камінням, за наказом царя [Іоаса], у дворі дому Господнього. |
|
22
|
22
|
| И҆ не воспомѧнꙋ̀ і҆ѡа́съ ца́рь милосе́рдїѧ, є҆́же сотворѝ і҆ѡда́й ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀ съ ни́мъ, но оу҆бѝ сы́на є҆гѡ̀: и҆́же, є҆гда̀ оу҆мира́ше, речѐ: да ви́дитъ и҆ сꙋ́дитъ гдⷭ҇ь. | І не згадав цар Іоас про благодіяння, яке зробив йому Іодай, батько його, й убив сина його. І він умираючи говорив: нехай бачить Господь і нехай воздасть! |
|
23
|
23
|
| И҆ бы́сть по сконча́нїи лѣ́та, воста̀ на него̀ си́ла сѵ́рскаѧ, и҆ прїи́де на і҆ꙋ́дꙋ и҆ на і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ оу҆би́ша всѧ̑ нача́лники въ лю́дехъ въ це́ркви, и҆ ве́сь плѣ́нъ и҆́хъ посла́ша ко царю̀ въ дама́скъ: | І після закінчення року виступило проти нього військо сирійське, і ввійшли в Юдею і в Єрусалим, і знищили всіх князів народу, і всю здобич, взяту в них, відіслали до царя в Дамаск. |
|
24
|
24
|
| занѐ въ ма́лыхъ мꙋже́хъ прїи́де си́ла сѵ́рскаѧ, и҆ бг҃ъ предадѐ въ рꙋ́цѣ и҆́хъ си́лꙋ мно́гꙋ ѕѣлѡ̀, занѐ ѡ҆ста́виша гдⷭ҇а бг҃а ѻ҆тє́цъ свои́хъ: и҆ на і҆ѡа́са сотворѝ сꙋ́дъ. | Хоча невеликою кількістю людей приходило військо сирійське, але Господь віддав до руки їх дуже численну силу за те, що залишили Господа Бога батьків своїх. І над Іоасом учинили вони суд, |
|
25
|
25
|
| И҆ по ѿше́ствїи и҆́хъ ѿ негѡ̀, ѡ҆ста́вленꙋ є҆мꙋ̀ сꙋ́щꙋ въ болѣ́знехъ вели́кихъ, и҆ нападо́ша на него̀ рабѝ є҆гѡ̀ за кро́вь свѧще́нника сы́на і҆ѡда́ева, и҆ оу҆би́ша є҆го̀ на посте́ли є҆гѡ̀, и҆ оу҆́мре: и҆ погребо́ша є҆го̀ во гра́дѣ даві́довѣ, но не погребо́ша є҆гѡ̀ во гробѣ́хъ ца́рскихъ. | і коли вони пішли від нього, залишивши його в тяжкій хворобі, то зробили проти нього змову раби його, за кров сина Іодая священика, й убили його на постілі його, і він помер. І поховали його в місті Давидовому, але не поховали його в царських гробницях. |
|
26
|
26
|
| Напа́дшїи же на него̀, заве́дъ сы́нъ семаа́ѳовъ а҆ммані́тѧнинъ и҆ і҆ѡзаве́дъ сы́нъ самарі́ѳовъ мѡаві́тѧнинъ, | Змовниками ж проти нього були: Завад, син Шимеафи аммонитянки, та Ієгозавад, син Шимрифи моавитянки. |
|
27
|
27
|
| и҆ сы́нове є҆гѡ̀ всѝ, и҆ пристꙋпи́ша къ немꙋ̀ пѧ́ть. И҆ прѡ́чаѧ слове́съ є҆гѡ̀, сѐ, напи̑сана въ лѣтопи́сцѣ ца́рстѣмъ. И҆ воцари́сѧ а҆масі́а сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀. | Про синів його і про численні пророцтва проти нього і про влаштування дому Божого написано в книзі царів. І став царем Амасія, син його, замість нього. |
|
Глава́ к҃є
|
Глава 25
|
|
1
|
1
|
| Два́десѧти пѧтѝ лѣ́тъ бы́сть а҆масі́а, є҆гда̀ ца́рствовати нача̀, и҆ два́десѧть де́вѧть лѣ́тъ ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆́мѧ же ма́тери є҆гѡ̀ і҆ѡада́ень ѿ і҆ерⷭ҇ли́ма. | Двадцяти п’яти років став царем Амасія і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Ієгоаддань з Єрусалима. |
|
2
|
2
|
| И҆ сотворѝ пра́вое пред̾ гдⷭ҇емъ, ѻ҆ба́че не се́рдцемъ соверше́ннымъ. | І робив він угодне в очах Господніх, але не від повного серця. |
|
3
|
3
|
| И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆тверди́сѧ ца́рство въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ оу҆мертвѝ рабы̑ своѧ̑ и҆̀же оу҆би́ша царѧ̀ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀. | Коли утвердилося за ним царство, тоді він умертвив рабів своїх, які убили царя, батька його. |
|
4
|
4
|
| Сынѡ́въ же и҆́хъ не и҆збѝ по за́повѣдемъ зако́на гдⷭ҇нѧ, ꙗ҆́коже пи́сано є҆́сть въ кни́зѣ зако́на мѡѷсе́ова, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь, гл҃ѧ: не оу҆́мрꙋтъ ѻ҆тцы̀ за сы́ны, и҆ сы́нове не оу҆́мрꙋтъ за ѻ҆тцы̀, но кі́йждо во грѣсѣ̀ свое́мъ оу҆́мретъ. | Але дітей їхніх не умертвив, тому що написано в законі, у книзі Мойсеєвій, де заповів Господь, говорячи: не повинні бути умертвлені батьки за дітей, і дітей не слід умертвляти за батьків, але кожен за свій злочин повинен померти. |
|
5
|
5
|
| И҆ собра̀ а҆масі́а до́мъ і҆ꙋ́динъ, и҆ поста́ви и҆̀хъ по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ въ ты́сѧщники и҆ со́тники, во все́й і҆ꙋде́и и҆ венїамі́нѣ: и҆ сочтѐ и҆̀хъ ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, и҆ ѡ҆брѣ́те и҆̀хъ три́ста ты́сѧщъ си́льныхъ и҆сходи́ти на бра́нь, держа́щихъ ко́пїѧ и҆ щиты̀. | І зібрав Амасія юдеїв і поставив їх за поколіннями під владу тисячоначальників і стоначальників, усіх юдеїв і веніамитян, і перерахував їх від двадцяти років і вище, і знайшов їх триста тисяч людей добірних, які ходять на війну, які тримають спис і щит. |
|
6
|
6
|
| Є҆ще́ же наѧ̀ ѿ і҆и҃лѧ сто̀ ты́сѧщъ хра́брыхъ въ си́лѣ, за сто̀ тала̑нтъ сребра̀. | І ще найняв з ізраїльтян сто тисяч хоробрих воїнів за сто талантів срібла. |
|
7
|
7
|
| И҆ прїи́де человѣ́къ бж҃їй къ немꙋ̀, глаго́лѧ: Ѽ, царю̀ да не и҆зы́детъ съ тобо́ю си́ла і҆и҃лева, нѣ́сть бо гдⷭ҇ь со і҆и҃лемъ, со всѣ́ми сыны̀ є҆фрє́мли: | Але чоловік Божий прийшов до нього і сказав: царю! нехай не йде з тобою військо ізраїльське, тому що немає Господа з ізраїльтянами, з усіма синами Єфрема. |
|
8
|
8
|
| ꙗ҆́кѡ а҆́ще мни́ши оу҆крѣпи́тисѧ съ ни́ми, въ бѣ́гство ѡ҆брати́тъ тѧ̀ гдⷭ҇ь пред̾ враги̑, занѐ ѿ гдⷭ҇а є҆́сть оу҆крѣпи́тисѧ и҆ въ бѣ́гство ѡ҆брати́тисѧ. | Але йди ти один, роби справу, мужньо подвизайся на війні. Інакше повалить тебе Бог перед лицем ворога, бо є сила у Бога підтримати і повалити. |
|
9
|
9
|
| Рече́ же а҆масі́а къ человѣ́кꙋ бж҃їю: и҆ что̀ сотворю̀ ѡ҆ стѣ̀ тала́нтахъ, ꙗ҆̀же да́хъ си́лѣ і҆и҃левѣ; И҆ речѐ человѣ́къ бж҃їй: и҆́мать гдⷭ҇ь да́ти тебѣ̀ мно́жае си́хъ. | І сказав Амасія чоловіку Божому: що ж робити зі ста талантами, які я віддав війську ізраїльському? І сказав чоловік Божий: може Господь дати тобі більше за це. |
|
10
|
10
|
| И҆ ѿлꙋчѝ а҆масі́а си́лꙋ прише́дшꙋю къ немꙋ̀ ѿ є҆фре́ма, ѿитѝ на мѣ́сто своѐ. И҆ разгнѣ́вашасѧ ѕѣлѡ̀ на і҆ꙋ́дꙋ, и҆ возврати́шасѧ во странꙋ̀ свою̀ во гнѣ́вѣ ꙗ҆́рости. | І відокремив їх Амасія, — військо, яке прийшло до нього з землі Єфремової, — щоб вони йшли у своє місце. І сильно запалав гнів їх на Юдею, і вони пішли назад у своє місце, палаючи у гніві. |
|
11
|
11
|
| И҆ а҆масі́а оу҆крѣпи́сѧ, и҆ взѧ̀ лю́ди своѧ̑ и҆ и҆́де во оу҆до́ль сла́нꙋю, и҆ поразѝ та́мѡ сынѡ́въ сиі́ръ де́сѧть ты́сѧщъ. | А Амасія наважився і повів народ свій, і пішов у долину Соляну і побив синів Сеїра десять тисяч; |
|
12
|
12
|
| И҆ де́сѧть ты́сѧщъ живы́хъ ꙗ҆́ша сы́нове і҆ꙋ̑дины, и҆ приведо́ша и҆̀хъ на ве́рхъ нѣ́которыѧ стремни́ны, и҆ сверго́ша и҆̀хъ стремгла́въ съ высоты̀ стремни́ны, и҆ всѝ разсѣдо́шасѧ. | і десять тисяч живих узяли сини Іудині в полон, і привели їх на вершину скелі, і скинули їх з вершини скелі, й усі вони розбилися зовсім. |
|
13
|
13
|
| Сы́нове же си́лы, и҆̀хже ѿсла̀ а҆масі́а, да не и҆́дꙋтъ съ ни́мъ на бра́нь, нападо́ша на гра́ды і҆ꙋ̑дины ѿ самарі́и да́же до веѳѡрѡ́на: и҆ оу҆би́ша ѿ ни́хъ трѝ ты́сѧщы, и҆ плѣни́ша плѣ́нъ мно́гъ. | Військо ж, яке Амасія відіслав назад, щоб воно не ходило з ним на війну, розсипалося по містах Юдеї від Самарії до Вефорона і перебило в них три тисячі, і награбувало багато здобичі. |
|
14
|
14
|
| И҆ бы́сть є҆гда̀ возврати́сѧ а҆масі́а порази́въ і҆дꙋме́ю, и҆ принесѐ себѣ̀ богѡ́въ сынѡ́въ сиі́ръ, и҆ поста́ви въ бо́ги себѣ̀, и҆ покланѧ́шесѧ и҆̀мъ и҆ са́мъ кадѧ́ше и҆̀мъ. | Амасія, прийшовши після поразки ідумеян, приніс богів синів Сеїра і поставив їх у себе богами, і перед ними кланявся і їм кадив. |
|
15
|
15
|
| И҆ бы́сть гнѣ́въ гдⷭ҇ень на а҆масі́ю, и҆ посла̀ къ немꙋ̀ прⷪ҇ро́ка, и҆ речѐ є҆мꙋ̀: почто̀ взыска́лъ є҆сѝ богѡ́въ людски́хъ, и҆̀же не и҆зба́виша люді́й свои́хъ ѿ рꙋкꙋ̀ твоє́ю; | І запалав гнів Господа на Амасію, і послав Він до нього пророка, і той сказав йому: навіщо ти вдаєшся до богів народу цього, які не визволили народу свого від руки твоєї? |
|
16
|
16
|
| И҆ бы́сть є҆гда̀ то́й глаго́лаше къ немꙋ̀, и҆ ѿвѣща̀ є҆мꙋ̀: є҆да̀ совѣ́тника царе́ва поста́вихъ тѧ̀; внемлѝ, да не бїе́нъ бꙋ́деши. И҆ оу҆молча̀ прⷪ҇ро́къ и҆ речѐ: вѣ́мъ, ꙗ҆́кѡ восхотѣ̀ гдⷭ҇ь потреби́ти тѧ̀, зане́же сотвори́лъ є҆сѝ сїѐ ѕло̀) и҆ не послꙋ́шалъ є҆сѝ совѣ́та моегѡ̀. | Коли він говорив йому, цар відповів: хіба поставили тебе радником царським? перестань, щоб не убили тебе. І перестав пророк, сказавши: знаю, що вирішив Бог погубити тебе, тому що ти зробив це і не слухаєш поради моєї. |
|
17
|
17
|
| И҆ совѣща̀ а҆масі́а ца́рь і҆ꙋ́динъ, и҆ посла̀ ко і҆ѡа́сꙋ сы́нꙋ і҆ѡаха́за сы́на і҆иꙋ́ева, ко царю̀ і҆и҃левꙋ, глаго́лѧ: прїидѝ, да оу҆ви́димсѧ междꙋ̀ собо́ю въ лицѐ. | І порадився Амасія, цар Юдейський, і послав до Іоаса, сина Іоахаза, сина Іиуя, царя Ізраїльського, сказати: виходь, побачимось особисто. |
|
18
|
18
|
| И҆ посла̀ і҆ѡа́съ ца́рь і҆и҃левъ ко а҆масі́и царю̀ і҆ꙋ́динꙋ, глаго́лѧ: те́рнъ, и҆́же въ лїва́нѣ, посла̀ ко ке́дрꙋ лїва́нскꙋ, глаго́лѧ: да́ждь дще́рь твою̀ сы́нꙋ моемꙋ̀ въ женꙋ̀, и҆ сѐ, прїи́дꙋтъ ѕвѣ́рїе, и҆̀же въ дꙋбра́вѣ лїва́нстѣй: и҆ прїидо́ша ѕвѣ́рїе и҆ потопта́ша те́рнъ: | І послав Іоас, цар Ізраїльський, до Амасії, царя Юдейського, сказати: терен, що на Ливані, послав до кедра, що на Ливані ж, сказати: віддай дочку свою за дружину синові моєму. Але прийшли звірі дикі, які на Ливані, і потоптали цей терен. |
|
19
|
19
|
| ре́клъ є҆сѝ: сѐ, порази́хъ і҆дꙋме́ю, и҆ воздвиза́етсѧ се́рдце твоѐ въ горды́ню: нн҃ѣ сѣдѝ въ домꙋ̀ твое́мъ, и҆ почто̀ совѣщава́еши себѣ̀ лꙋка́вое; паде́ши ты̀ и҆ і҆ꙋ́да съ тобо́ю. | Ти говориш: ось я побив ідумеян, — і піднеслося серце твоє до марнославства. Сиди краще у себе вдома. До чого тобі затівати небезпечну справу? Впадеш ти й Юдея з тобою. |
|
20
|
20
|
| И҆ не послꙋ́ша а҆масі́а, занѐ ѿ гдⷭ҇а бы́сть, да преда́стсѧ въ рꙋ́ки і҆ѡа́сꙋ, ꙗ҆́кѡ взыска̀ богѡ́въ і҆дꙋме́йскихъ. | Але не послухався Амасія, тому що від Бога було це, щоб віддати їх у руку Іоаса за те, що стали звертатися до богів ідумейських. |
|
21
|
21
|
| И҆ взы́де і҆ѡа́съ ца́рь і҆и҃левъ, и҆ ꙗ҆ви́стасѧ дрꙋ́гъ дрꙋ́гꙋ, то́й и҆ а҆масі́а ца́рь і҆ꙋ́динъ, въ веѳсамѵ́сѣ, и҆́же є҆́сть і҆ꙋ́динъ. | І виступив Іоас, цар Ізраїльський, і побачились особисто, він і Амасія, цар Юдейський, у Вефсамисі юдейському. |
|
22
|
22
|
| И҆ падѐ і҆ꙋ́да пред̾ лице́мъ і҆и҃левымъ, и҆ бѣжа̀ кі́йждо въ жили́ще своѐ. | І були розбиті юдеї ізраїльтянами, і побігли кожен у намет свій. |
|
23
|
23
|
| И҆ а҆масі́ю царѧ̀ і҆ꙋ́дина сы́на і҆ѡа́сова, сы́на ѻ҆хозі́ина, ꙗ҆́тъ і҆ѡа́съ ца́рь і҆и҃левъ въ веѳсамѵ́сѣ, и҆ введѐ є҆го̀ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ разорѝ стѣ́ны і҆ерⷭ҇ли̑мли ѿ вра́тъ є҆фре́млихъ да́же до вра́тъ оу҆́гла на четы́реста лакѡ́тъ: | І Амасію, царя Юдейського, сина Іоаса, сина Іоахазового, захопив Іоас, цар Ізраїльський, у Вефсамисі і привів його в Єрусалим, і зруйнував стіну Єрусалимську від воріт Єфремових до воріт наріжних, на чотириста ліктів; |
|
24
|
24
|
| и҆ всѐ зла́то и҆ сребро̀, и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды ѡ҆брѣ́тшыѧсѧ въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни и҆ оу҆ а҆вдедо́ма, и҆ сокрѡ́вища до́мꙋ царе́ва, и҆ сынѡ́въ зало́га, и҆ возвратѝ въ самарі́ю. | і взяв усе золото і срібло, і всі сосуди, що знаходилися в домі Божому біля Овед-Едома, і скарби дому царського, і заручників, і повернувся в Самарію. |
|
25
|
25
|
| И҆ поживѐ а҆масі́а сы́нъ і҆ѡа́совъ, ца́рь і҆ꙋ́динъ, по оу҆ме́ртвїи і҆ѡа́са сы́на і҆ѡаха́зова царѧ̀ і҆и҃лева пѧтьна́десѧть лѣ́тъ. | І жив Амасія, син Іоасів, цар Юдейський, після смерти Іоаса, сина Іоахазового, царя Ізраїльського, п’ятнадцять років. |
|
26
|
26
|
| Прѡ́чаѧ же словеса̀ а҆масі̑ина пє́рваѧ и҆ послѣ̑днѧѧ, не се́ ли, пи̑сана сꙋ́ть въ кни́зѣ царе́й і҆ꙋ́диныхъ и҆ і҆и҃левыхъ; | Інші діла Амасії, перші й останні, описані в книзі царів юдейських та ізраїльських. |
|
27
|
27
|
| И҆ во вре́мѧ є҆гда̀ а҆масі́а ѿстꙋпѝ ѿ гдⷭ҇а, и҆ нападо́ша на него̀ нападе́нїемъ, и҆ побѣжѐ и҆з̾ і҆ерⷭ҇ли́ма въ лахі́съ. И҆ посла́ша в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀ въ лахі́съ, и҆ оу҆би́ша є҆го̀ тꙋ̀. | І після того часу, як Амасія відступив від Господа, вчинили проти нього змову в Єрусалимі, і він утік у Лахис. І послали за ним у Лахис, і умертвили його там. |
|
28
|
28
|
| И҆ взѧ́ша є҆го̀ на ко́нехъ и҆ погребо́ша є҆го̀ со ѻ҆тцы̑ є҆гѡ̀ во гра́дѣ даві́довѣ. | І привезли його на конях, і поховали його з батьками його в місті Іудиному. |
|
Глава́ к҃ѕ
|
Глава 26
|
|
1
|
1
|
| И҆ взѧ́ша всѝ лю́дїе і҆ꙋ̑дины (сы́на є҆гѡ̀) ѻ҆зі́ю, ѻ҆́нъ же бѣ̀ лѣ́тъ шестина́десѧти, и҆ поста́внша є҆го̀ царе́мъ вмѣ́стѡ а҆масі́и ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀. | І взяв весь народ юдейський Озію, якому було шістнадцять років, і поставили його царем на місце батька його Амасії. |
|
2
|
2
|
| То́й созда̀ є҆ла́ѳъ, то́й возвратѝ є҆го̀ і҆ꙋ́дѣ по оу҆спе́нїи царѧ̀ со ѻ҆тцы̑ є҆гѡ̀. | Він оббудував Елаф і повернув його Юдеї, після того як спочив цар з батьками своїми. |
|
3
|
3
|
| Шестина́десѧти лѣ́тъ бы́сть ѻ҆зі́а, є҆гда̀ ца́рствовати нача̀, и҆ пѧтьдесѧ́тъ два̀ лѣ̑та ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆́мѧ же ма́тери є҆гѡ̀ і҆ехелі́а ѿ і҆ерⷭ҇ли́ма. | Шістнадцяти років був Озія, коли став царем, і п’ятдесят два роки царював у Єрусалимі; ім’я матері його Ієхолія з Єрусалима. |
|
4
|
4
|
| И҆ сотворѝ пра́вое пред̾ гдⷭ҇емъ по всѣ̑мъ, є҆ли̑ка сотворѝ а҆масі́а ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀, | І робив він угодне в очах Господніх точно так, як робив Амасія, батько його; |
|
5
|
5
|
| и҆ бѣ̀ взыска́ѧ гдⷭ҇а во дни̑ заха́рїи разꙋмѣ́ющагѡ во стра́сѣ гдⷭ҇ни, и҆ во дни̑ є҆гѡ̀ взыска̀ гдⷭ҇а, и҆ бл҃гопоспѣшѝ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь. | і звертався він до Бога у дні Захарії, який навчав страху Божого; і в ті дні, коли він звертався до Господа, сприяв йому Бог. |
|
6
|
6
|
| И҆ и҆зы́де, и҆ ѡ҆полчи́сѧ проти́вꙋ и҆ноплеме́нникѡвъ, и҆ разорѝ стѣ́ны гє́ѳски и҆ стѣ́ны і҆авни́ра и҆ стѣ́ны а҆зѡ́та и҆ созда̀ гра́ды а҆зѡ̑тски и҆ во и҆ноплеме́нницѣхъ. | І він вийшов і воював з филистимлянами, і зруйнував стіни Гефа і стіни Іавнеї і стіни Азота; і побудував міста в області Азотській і у филистимлян. |
|
7
|
7
|
| И҆ оу҆крѣпѝ є҆го̀ гдⷭ҇ь проти́вꙋ и҆ноплеме́нникѡвъ и҆ проти́вꙋ а҆ра́вѡвъ, и҆̀же ѡ҆бита́хꙋ въ ка́менїихъ, и҆ проти́вꙋ мїне́ѡвъ. | І допомагав йому Бог проти филистимлян і проти аравитян, що живуть у Гур-Ваалі, і проти меунитян; |
|
8
|
8
|
| И҆ да́ша мїне́є да́ры ѻ҆зі́и, и҆ прослы̀ и҆́мѧ є҆гѡ̀ да́же до вхо́да є҆гѵ́петскагѡ, поне́же оу҆крѣпи́сѧ до высоты̀. | і давали аммонитяни данину Озії, і дійшло ім’я його до меж Єгипту, тому що він був дуже сильний. |
|
9
|
9
|
| Созда́ же ѻ҆зі́а столпы̀ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ и҆ над̾ враты̀ оу҆́гла и҆ над̾ враты̀ ю҆до́льными и҆ над̾ оу҆гла́ми, и҆ оу҆крѣпѝ и҆̀хъ: | І побудував Озія вежі в Єрусалимі над воротами наріжними і над воротами долини і на розі, і зміцнив їх. |
|
10
|
10
|
| и҆ оу҆стро́и столпы̀ въ пꙋсты́ни, и҆ и҆скопа̀ кла̑дѧзи мнѡ́ги, поне́же и҆мѧ́ше мнѡ́ги скоты̀ на по́ли и҆ въ пꙋсты́ни, и҆ дѣ́латєли вїногра́дѡвъ на гора́хъ и҆ на карми́лѣ, бѣ́ бо мꙋ́жъ любоземледѣ́ленъ. | І побудував вежі в пустелі, і зробив багато водойм, тому що мав багато худоби, і на низині і на рівнині, і хліборобів і садівників у горах і на Кармилі, бо він любив землеробство. |
|
11
|
11
|
| Бы́сть же ѻ҆зі́и си́ла творѧ́щаѧ бра́нь, и҆ и҆сходѧ́щаѧ къ ѡ҆полче́нїю на бра́нь, и҆ входѧ́щаѧ на ѡ҆полче́нїе въ число̀: и҆ бѣ̀ число̀ и҆́хъ под̾ рꙋко́ю і҆еи́лѧ пи́сарѧ и҆ маасі́и сꙋдїѝ и҆ под̾ рꙋко́ю а҆нані́и намѣ́стника ца́рска. | Було в Озії і військо, яке виходило на війну загонами, за рахунком у списку їх, складеним рукою Ієіела писаря і Маасеї наглядача, під проводом Хананії, одного з головних сановників царських. |
|
12
|
12
|
| Всѐ число̀ ѻ҆те́чествъ нача́лникѡвъ си́льныхъ на бра́нь двѣ̀ ты́сѧщы ше́сть сѡ́тъ, | Уся кількість глав поколінь, з хоробрих воїнів, була дві тисячі шістсот, |
|
13
|
13
|
| и҆ съ ни́ми си́лы вое́нныѧ три́ста се́дмь ты́сѧщъ и҆ пѧ́ть сѡ́тъ: сі́и творѧ́хꙋ бра́нь въ си́лѣ крѣ́пцѣ, помога́юще царю̀ проти́вꙋ сꙋпоста̑тъ. | і під їхньою рукою військової сили — триста сім тисяч п’ятсот, які вступали у битву з військовою мужністю, на допомогу царю проти ворога. |
|
14
|
14
|
| Оу҆гото́ва же и҆̀мъ ѻ҆зі́а все́й си́лѣ щиты̀ и҆ копїѧ̀, и҆ шле́мы и҆ бронѧ̑, лꙋ́ки же и҆ пра́щы на мета́нїе ка́менїѧ. | І заготував для них Озія, для усього війська, щити і списи, і шоломи і лати, і луки і каміння для пращі. |
|
15
|
15
|
| И҆ сотворѝ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ хи́трѡсти оу҆хищрє́ныѧ вы́мысломъ, є҆́же бы́ти и҆̀мъ на столпѣ́хъ и҆ на оу҆глѣ́хъ, да ме́щꙋтъ стрѣ́лы и҆ ка́мєнїѧ вє́лїѧ: и҆ слы́шано бы́сть оу҆строе́нїе є҆гѡ̀ до дале́ча, поне́же оу҆дивле́нъ бы́сть и҆щѧ̀ по́мощи (ѿ гдⷭ҇а), до́ндеже оу҆крѣпи́сѧ. | І зробив він в Єрусалимі майстерно придумані машини, щоб вони знаходилися на вежах і на кутах для пускання стріл і великого каміння. І пронеслося ім’я його далеко, тому що він дивно огородив себе і зробився сильним. |
|
16
|
16
|
| И҆ є҆гда̀ оу҆крѣпи́сѧ, вознесе́сѧ се́рдце є҆гѡ̀ на па́гꙋбꙋ (свою̀): и҆ ѡ҆би́дѣ гдⷭ҇а бг҃а своего̀, и҆ вни́де въ це́рковь гдⷭ҇ню покади́ти над̾ ѻ҆лтаре́мъ ѳѷмїа́мѡвъ. | Але коли він зробився сильним, загордилося серце його на загибель його, і він зробився злочинцем перед Господом Богом своїм, тому що ввійшов у храм Господній, щоб запалити фіміам на вівтарі кадильному. |
|
17
|
17
|
| И҆ вни́де по не́мъ а҆за́рїа свѧще́нникъ и҆ съ ни́мъ свѧще́нницы гдⷭ҇ни ѻ҆́смьдесѧтъ, сы́нове си́льнїи. | І пішов за ним Азарія священик, і з ним вісімдесят священиків Господніх, людей відмінних, |
|
18
|
18
|
| И҆ ста́ша проти́внѡ ѻ҆зі́и царю̀ и҆ реко́ша є҆мꙋ̀: нѣ́сть твоѐ, ѻ҆зі́е, да кади́ши ѳѷмїа́момъ гдⷭ҇еви, но то́кмѡ свѧще́нникѡмъ сынѡ́мъ а҆арѡ̑нимъ ѡ҆свѧщє́ннымъ кади́ти: и҆зы́ди и҆з̾ свѧти́лища, ꙗ҆́кѡ ѿстꙋпи́лъ є҆сѝ ѿ гдⷭ҇а: и҆ не вмѣни́тсѧ тебѣ̀ сїѐ во сла́вꙋ ѿ гдⷭ҇а бг҃а. | і стали проти Озії царя і сказали йому: не тобі, Озіє, кадити Господеві; це справа священиків, синів Ааронових, посвячених для кадіння; вийди зі святилища, бо ти вчинив беззаконно, і не [буде] тобі це за честь у Господа Бога. |
|
19
|
19
|
| И҆ прогнѣ́васѧ ѻ҆зі́а, и҆ въ рꙋкꙋ̀ є҆гѡ̀ кади́лница є҆́же кади́ти во хра́мѣ: и҆ внегда̀ раз̾ѧри́сѧ ѻ҆́нъ на жерцы̀ гдⷭ҇ни, и҆ прока́за взы́де на чело̀ є҆го́же пред̾ свѧщє́нники въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни, на ѻ҆лтарѝ ѳѷмїа́мнѣмъ. | І розгнівався Озія, — а в руці в нього була кадильниця для кадіння; і коли він розгнівався на священиків, проказа з’явилася на чолі його, перед лицем священиків, у домі Господньому, біля вівтаря кадильного. |
|
20
|
20
|
| И҆ ѡ҆брати́сѧ къ немꙋ̀ а҆за́рїа а҆рхїере́й и҆ свѧще́нницы, и҆ сѐ, то́й прокаже́нъ на челѣ̀ свое́мъ, и҆ и҆згна́ша є҆го̀ ѿтꙋ́дꙋ, и҆́бо и҆ са́мъ тща́шесѧ и҆зы́ти, ꙗ҆́кѡ ѡ҆бличѝ є҆го̀ гдⷭ҇ь. | І глянув на нього Азарія первосвященик і всі священики; і ось у нього проказа на чолі його. І примушували його вийти звідти, та й сам він поспішав відійти, тому що вразив його Господь. |
|
21
|
21
|
| Бы́сть же ѻ҆зі́а ца́рь прокаже́нъ да́же до днѐ сме́рти своеѧ̀ и҆ сѣдѧ́ше въ домꙋ̀ ѿлꙋче́нѣ прокаже́нъ, поне́же ѿто́рженъ бы́сть ѿ до́мꙋ гдⷭ҇ню: і҆ѡаѳа́мъ же сы́нъ є҆гѡ̀ бѣ̀ над̾ ца́рствомъ є҆гѡ̀ сꙋдѧ̀ лю́демъ землѝ. | І був цар Озія прокаженим до дня смерти своєї, і жив в окремому домі і відлучений був від дому Господнього. А Іоафам, син його, був начальником над домом царським і управляв народом землі. |
|
22
|
22
|
| Прѡ́чаѧ же словеса̀ ѻ҆зі́и пє́рваѧ и҆ послѣ̑днѧѧ напи̑сана оу҆ и҆са́їи сы́на а҆мѡ́сова прⷪ҇ро́ка. | Інші діяння Озії, перші й останні, описав Ісая, син Амоса, пророк. |
|
23
|
23
|
| И҆ оу҆́спе ѻ҆зі́а со ѻ҆тцы̑ свои́ми, и҆ погребо́ша є҆го̀ со ѻ҆тцы̑ є҆гѡ̀ въ по́ли ца́рскихъ гробѡ́въ, занѐ рѣ́ша, ꙗ҆́кѡ прокаже́нъ бы́сть. И҆ воцари́сѧ і҆ѡаѳа́мъ сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀. | І спочив Озія з батьками своїми, і поховали його з батьками його на полі царських гробниць, тому що говорили: він прокажений. І став царем Іоафам, син його, замість нього. |
|
Глава́ к҃з
|
Глава 27
|
|
1
|
1
|
| Сы́нъ два́десѧти и҆ пѧтѝ лѣ́тъ бѧ́ше і҆ѡаѳа́мъ, є҆гда̀ ца́рствовати нача̀, и҆ шестьна́десѧть лѣ́тъ ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆́мѧ же ма́тере є҆гѡ̀ і҆ерꙋса̀, дщѝ садѡ́кова. | Двадцяти п’яти років був Іоафам, коли став царем, і шістнадцять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Ієруша, дочка Садока. |
|
2
|
2
|
| И҆ сотворѝ пра́вое пред̾ гдⷭ҇емъ по всѣ̑мъ, ꙗ҆̀же сотворѝ ѻ҆зі́а ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀, ѻ҆ба́че не вни́де въ це́рковь гдⷭ҇ню, и҆ є҆щѐ лю́дїе согрѣша́хꙋ. | І робив він угодне в очах Господніх точно так, як робив Озія, батько його, тільки він не входив у храм Господній, і народ продовжував ще грішити. |
|
3
|
3
|
| То́й созда̀ врата̀ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ высѡ́каѧ, и҆ на стѣнѣ̀ ѻ҆́фли созда̀ мнѡ́га: | Він побудував верхні ворота дому Господнього, і багато чого побудував на стіні Офела; |
|
4
|
4
|
| и҆ гра́ды созда̀ на гора́хъ і҆ꙋ́диныхъ, и҆ въ дꙋбра́вѣхъ дворы̀ и҆ столпы̀. | і міста побудував на горі Юдейській, і в лісах побудував палаци і вежі. |
|
5
|
5
|
| И҆ то́й ѡ҆полчи́сѧ проти́вꙋ царѧ̀ сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ и҆ ѡ҆долѣ̀ є҆го̀: и҆ даѧ́хꙋ є҆мꙋ̀ сы́нове а҆ммѡ̑ни на всѧ́кое лѣ́то по стꙋ̀ тала̑нтъ сребра̀ и҆ де́сѧть ты́сѧщъ кѡ́ръ (мѣ́ръ) пшени́цы и҆ де́сѧть ты́сѧщъ ꙗ҆чме́нѧ: сїѧ̑ є҆мꙋ̀ приноша́ше ца́рь сынѡ́въ а҆ммѡ́нихъ на лѣ́то, въ пе́рвое лѣ́то и҆ второ́е и҆ тре́тїе. | Він воював з царем аммонитян і подолав їх, і дали йому аммонитяни в той рік сто талантів срібла і десять тисяч ко́рів пшениці і ячменю десять тисяч. Це давали йому аммонитяни і на другий рік, і на третій. |
|
6
|
6
|
| И҆ оу҆крѣпи́сѧ і҆ѡаѳа́мъ, ꙗ҆́кѡ оу҆гото́ва пꙋти̑ своѧ̑ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ свои́мъ. | Таким сильним був Іоафам тому, що йшов путями своїми перед лицем Господа Бога свого. |
|
7
|
7
|
| Прѡ́чаѧ же словеса̀ і҆ѡаѳа̑млѧ, и҆ бра́нь, и҆ дѣѧ̑нїѧ є҆гѡ̀, сѐ, пи̑сана въ кни́зѣ царе́й і҆ꙋ́диныхъ и҆ і҆и҃левыхъ. | Інші діяння Іоафама і всі війни його і поведінка його описані в книзі царів ізраїльських та юдейських: |
|
8
|
8
|
| Сы́нъ два́десѧти и҆ пѧтѝ лѣ́тъ бѧ́ше, є҆гда̀ ца́рствовати нача̀, и҆ шестьна́десѧть лѣ́тъ ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. | двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і шістнадцять років царював у Єрусалимі. |
|
9
|
9
|
| Оу҆́ спе же і҆ѡаѳа́мъ со ѻ҆тцы̑ свои́ми и҆ погребе́нъ бы́сть во гра́дѣ даві́довѣ. И҆ воцари́сѧ а҆ха́зъ сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀. | І спочив Іоафам з батьками своїми, і поховали його в місті Давидовому. І став царем Ахаз, син його, замість нього. |
|
Глава́ к҃и
|
Глава 28
|
|
1
|
1
|
| Сы́нъ два́десѧти и҆ пѧтѝ лѣ́тъ бѣ̀ а҆ха́зъ, є҆гда̀ ца́рствовати нача̀, и҆ шестьна́десѧть лѣ́тъ ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: и҆ не сотворѝ пра́вое пред̾ гдⷭ҇емъ, ꙗ҆́коже даві́дъ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀. | Двадцяти років був Ахаз, коли став царем, і шістнадцять років царював у Єрусалимі; і він не робив угодного в очах Господніх, як робив Давид, батько його: |
|
2
|
2
|
| И҆ по́йде по пꙋтє́мъ царе́й і҆и҃левыхъ: и҆́бо и҆ и҆зва̑ѧннаѧ сотворѝ, | він ішов путями царів ізраїльських, і навіть зробив відлиті статуї Ваалів; |
|
3
|
3
|
| и҆ і҆́дѡлѡмъ и҆́хъ пожрѐ въ землѝ веенно́мли и҆ проведѐ сынѡ́въ свои́хъ сквозѣ̀ ѻ҆́гнь по ме́рзостемъ ꙗ҆зы́кѡвъ, и҆̀хже потребѝ гдⷭ҇ь ѿ лица̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: | і він звершував куріння в долині синів Еннома, і проводив синів своїх через вогонь, наслідуючи мерзоти народів, яких вигнав Господь перед лицем синів Ізраїлевих; |
|
4
|
4
|
| и҆ кадѧ́ше на высо́кихъ и҆ на холмѣ́хъ и҆ под̾ всѧ́кимъ дре́вомъ дꙋбра́внымъ. | і приносив жертви і куріння на висотах і на пагорбах і під усяким гіллястим деревом. |
|
5
|
5
|
| И҆ предадѐ є҆го̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ є҆гѡ̀ въ рꙋ́цѣ царѧ̀ сѵ́рска и҆ поразѝ є҆го̀, и҆ плѣнѝ ѿ ни́хъ плѣ́нъ мно́гъ, и҆ приведѐ въ дама́скъ, и҆ въ рꙋ́ки царѧ̀ і҆и҃лева предадѐ є҆го̀, и҆ поразѝ є҆го̀ ꙗ҆́звою вели́кою. | І віддав його Господь Бог його в руки царя сиріян, і вони вразили його і взяли в нього багато полонених і відвели в Дамаск. Також і в руки царя Ізраїльського був він відданий, і той учинив над ним велику поразку. |
|
6
|
6
|
| И҆ оу҆бѝ факе́й сы́нъ ромелі́евъ ца́рь і҆и҃левъ ѿ і҆ꙋ́ды во є҆ди́нъ де́нь сто̀ два́десѧть ты́сѧщъ мꙋже́й крѣ́пкихъ си́лою, є҆гда̀ ѡ҆ста́виша гдⷭ҇а бг҃а ѻ҆тє́цъ свои́хъ. | І побив Факей, син Ремалиїн, [цар Ізраїльський,] юдеїв сто двадцять тисяч в один день, людей войовничих, тому що вони залишили Господа Бога батьків своїх. |
|
7
|
7
|
| И҆ оу҆бѝ зехрі́й мꙋ́жъ си́ленъ ѿ є҆фре́ма маасі́ю сы́на царе́ва и҆ є҆зрїка́ма нача́лника до́мꙋ є҆гѡ̀ и҆ є҆лка́на намѣ́стника царе́ва. | Зихрій же, силач з єфремлян, убив Маасею, сина царя, й Азрикама, який був начальником над палацом, і Елкану, другого після царя. |
|
8
|
8
|
| Плѣни́ша же сы́нове і҆и҃лєвы ѿ бра́тїи свои́хъ три́ста ты́сѧщъ же́нъ, сынѡ́въ и҆ дще́рей: и҆ плѣ́нъ мно́гъ плѣни́ша ѿ ни́хъ, и҆ принесо́ша кѡры́сти въ самарі́ю. | І взяли сини Ізраїлеві в полон у братів своїх, юдеїв, двісті тисяч дружин, синів і дочок; також і багато здобичі награбували в них, і відправили здобич у Самарію. |
|
9
|
9
|
| И҆ бѣ̀ та́мѡ прⷪ҇ро́къ гдⷭ҇ень, и҆́менемъ ѡ҆ди́дъ, и҆́же и҆зы́де во срѣ́тенїе во́ємъ грѧдꙋ́щымъ въ самарі́ю и҆ речѐ и҆̀мъ: сѐ, гнѣ́въ гдⷭ҇а бг҃а ѻ҆тє́цъ ва́шихъ проти́вꙋ і҆ꙋ́ды, и҆ предадѐ и҆̀хъ въ рꙋ́ки ва́шѧ, и҆ оу҆би́сте и҆̀хъ во гнѣ́вѣ, и҆ да́же до нб҃сѐ дости́же (ва́ше немилосе́рдїе): | Там був пророк Господній, ім’я його Одед. Він вийшов перед лице війська, яке йшло в Самарію, і сказав їм: ось Господь Бог батьків ваших, у гніві на юдеїв, віддав їх у руки ваші, і ви побили їх з такою люттю, яка досягла небес. |
|
10
|
10
|
| и҆ нн҃ѣ сынѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ и҆ і҆ерⷭ҇ли́млихъ вы̀ глаго́лете покори́ти въ рабы̑ и҆ рабы̑ни: не се́ ли, а҆́зъ є҆́смь съ ва́ми, свидѣ́телствовати гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ; | І тепер ви думаєте поневолити синів Іуди і Єрусалима на рабів і рабинь собі. А хіба на вас самих немає провини перед Господом Богом вашим? |
|
11
|
11
|
| и҆ нн҃ѣ послꙋ́шайте менѐ и҆ возврати́те плѣ́нъ, є҆го́же плѣни́сте ѿ бра́тїй ва́шихъ, ꙗ҆́кѡ гнѣ́въ ꙗ҆́рости гдⷭ҇ни на ва́съ. | Отже, послухайте мене, і поверніть полонених, яких ви захопили з братів ваших, бо полум’я гніву Господнього на вас. |
|
12
|
12
|
| И҆ воста́ша нача̑лницы ѿ сынѡ́въ є҆фре́млихъ, а҆за́рїа сы́нъ і҆ѡана́нъ и҆ варахі́а сы́нъ васаллїмѡ́ѳовъ, и҆ є҆зекі́а сы́нъ селлꙋ́мовъ и҆ а҆масі́а сы́нъ є҆лда́евъ на грѧдꙋ́щихъ ѿ бра́ни, | І встали деякі з начальників синів Єфремових: Азарія, син Ієгоханана, Берехія, син Мешиллемофа, та Єзекія, син Шаллума, й Амаса, син Хадлая, проти тих, хто йшов з війни, |
|
13
|
13
|
| и҆ реко́ша и҆̀мъ: не введи́те плѣ́на сѣ́мѡ къ на́мъ, занѐ согрѣши́мъ гдⷭ҇ꙋ, вы̀ хо́щете приложи́ти ко грѣхѡ́мъ на́шымъ и҆ къ безꙋ́мїю на́шемꙋ, вели́къ бо грѣ́хъ на́шъ, и҆ гнѣ́въ ꙗ҆́рости гдⷭ҇ни на і҆и҃ли. | і сказали їм: не вводьте сюди полонених, тому що гріх був би нам перед Господом. Невже ви думаєте додати до гріхів наших і до злочинів наших? велика провина наша, і полум’я гніву [Господнього] над Ізраїлем. |
|
14
|
14
|
| И҆ ѡ҆ста́виша во́ини плѣ́нъ и҆ кѡры́сти пред̾ нача̑лники и҆ пред̾ всѣ́мъ мно́жествомъ. | І залишили озброєні полонених і здобич у воєначальників і всього зібрання. |
|
15
|
15
|
| И҆ воста́ша мꙋ́жїе рече́ннїи по и҆́мени и҆ взѧ́ша плѣне́ныхъ, и҆ всѣ́хъ наги́хъ ѡ҆блеко́ша ѿ коры́стей, и҆ ѡ҆дѣ́ѧша и҆̀хъ и҆ ѡ҆бꙋ́ша и҆̀хъ, и҆ да́ша ꙗ҆́сти и҆ пи́ти и҆̀мъ и҆ пома́затисѧ, и҆ всади́ша на под̾ѧре́мника всѧ́каго немощна́го, и҆ ѿвезо́ша и҆̀хъ во і҆ерїхѡ́нъ гра́дъ фїні́ческїй ко бра́тїи и҆́хъ, и҆ возврати́шасѧ въ самарі́ю. | І встали мужі, згадані за іменами, і взяли полонених, і всіх нагих з них одягли зі здобичі, — і одягли їх, і взули їх, і нагодували їх, і напоїли їх, і помазали їх єлеєм, і посадили на ослів усіх слабких з них, і відправили їх у Єрихон, місто пальм, до братів їхніх, і повернулися у Самарію. |
|
16
|
16
|
| Во вре́мѧ ѻ҆́но посла̀ ца́рь а҆ха́зъ ко царю̀ а҆ссꙋ́рскꙋ, просѧ̀ по́мощи себѣ̀ и҆ въ то́мъ, | У той час послав цар Ахаз до царів ассирійських, щоб вони допомогли йому, |
|
17
|
17
|
| поне́же і҆дꙋме́ане нападо́ша и҆ порази́ша і҆ꙋ́дꙋ и҆ плѣни́ша плѣ́нъ: | тому що ідумеяни і ще приходили, і багатьох убили в Юдеї, і взяли в полон; |
|
18
|
18
|
| и҆ и҆ноплемє́нницы нападо́ша на гра́ды напѡ́льныѧ и҆ ѿ полꙋ́денныѧ і҆ꙋде́и и҆ взѧ́ша веѳсамѵ́съ, и҆ ꙗ҆̀же въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни, и҆ ꙗ҆̀же въ домꙋ̀ ца́рстѣмъ, и҆ кнѧзе́й, и҆ да́ша царю̀ а҆їлѡ́нъ и҆ гадирѡ́ѳъ, и҆ сѡхѡ́ѳъ и҆ вє́си є҆гѡ̀, и҆ гамзѡ́нъ и҆ вє́си є҆гѡ̀, и҆ ѳа́мнꙋ и҆ вє́си є҆ѧ̀, и҆ всели́шасѧ та́мѡ. | і филистимляни розсипалися по містах низинного краю і півдня Юдеї і взяли Вефсамис і Аїалон, і Гедероф і Сохо і залежні від нього міста, і Фимну і залежні від неї міста, і Гимзо і залежні від нього міста, й оселилися там. |
|
19
|
19
|
| Ꙗ҆́кѡ смирѝ гдⷭ҇ь і҆ꙋде́ю ра́ди а҆ха́за царѧ̀ і҆ꙋ́дина, поне́же ѿстꙋпѝ ѿстꙋпле́нїемъ ѿ гдⷭ҇а. | Так принизив Господь юдеїв за Ахаза, царя Юдейського, тому що він розбестив Юдею і тяжко грішив перед Господом. |
|
20
|
20
|
| И҆ прїи́де на него̀ ѳелгафелласа́ръ ца́рь а҆ссꙋ́рскїй, и҆ ѡ҆ѕло́би є҆го̀, и҆ преселѝ, и҆̀же бѧ́хꙋ въ дама́сцѣ, въ миді́ю, и҆з̾ сѷрі́и же преселѝ въ дама́скъ пребыва́ти. | І прийшов до нього Феглафелласар, цар Ассирійський, але був за тягар йому, замість того, щоб допомогти йому, |
|
21
|
21
|
| И҆ взѧ̀ а҆ха́зъ сꙋ̑щаѧ въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни и҆ ꙗ҆̀же въ домꙋ̀ ца́рстѣмъ и҆ оу҆ нача́лникѡвъ, и҆ дадѐ царю̀ а҆ссꙋ́рскꙋ: и҆ не бы́сть на по́мощь є҆мꙋ̀, но то́кмѡ къ печа́ли є҆гѡ̀. | тому що Ахаз узяв скарби з дому Господнього і дому царського й у князів і віддав цареві Ассирійському, але не на допомогу собі. |
|
22
|
22
|
| И҆ приложѝ ѿстꙋпи́ти ѿ гдⷭ҇а и҆ речѐ ца́рь а҆ха́зъ: | І в скрутний для себе час він продовжував беззаконно чинити перед Господом, він — цар Ахаз. |
|
23
|
23
|
| взышꙋ̀ богѡ́въ дама́сковыхъ бїю́щихъ мѧ̀. И҆ речѐ: бо́зи царѧ̀ сѵ́рска, ті́и оу҆крѣплѧ́ютъ и҆̀хъ, си̑мъ оу҆̀бо пожрꙋ̀, и҆ бꙋ́дꙋтъ ми въ по́мощь. Ті́и же бы́ша къ паде́нїю є҆гѡ̀ и҆ всегѡ̀ і҆и҃лѧ. | І приносив він жертви богам дамаським, думаючи, що вони вражали його, і говорив: боги царів сирійських допомагають їм; принесу я жертву їм, і вони допоможуть мені. Але вони були на падіння йому і всьому Ізраїлю. |
|
24
|
24
|
| И҆ ѡ҆ста́ви а҆ха́зъ сосꙋ́ды до́мꙋ гдⷭ҇нѧ и҆ сокрꙋшѝ и҆̀хъ, и҆ заключѝ врата̀ до́мꙋ бж҃їѧ, и҆ сотворѝ себѣ̀ трє́бища во всѣ́хъ оу҆глѣ́хъ і҆ерⷭ҇ли́ма, | І зібрав Ахаз сосуди дому Божого, і розтрощив сосуди дому Божого, і замкнув двері дому Господнього, і спорудив собі жертовники по всіх кутах в Єрусалимі, |
|
25
|
25
|
| и҆ во всѣ́хъ градѣ́хъ і҆ꙋ́диныхъ сотворѝ высѡ́каѧ, є҆́же кади́ти богѡ́мъ чꙋжди̑мъ, и҆ разгнѣ́ва гдⷭ҇а бг҃а ѻ҆тє́цъ свои́хъ. | і по всіх містах Іудиних спорудив висоти для кадіння богам іншим, і гнівив Господа Бога батьків своїх. |
|
26
|
26
|
| Прѡ́чаѧ же словеса̀ є҆гѡ̀ и҆ дѣѧ̑нїѧ є҆гѡ̀ пє́рваѧ и҆ послѣ̑днѧѧ, сѐ, пи̑сана сꙋ́ть въ кни́зѣ царе́й і҆ꙋ́диныхъ и҆ і҆и҃левыхъ. | Інші діла його й усі вчинки його, перші й останні, описані в книзі царів юдейських та ізраїльських. |
|
27
|
27
|
| И҆ оу҆́спе а҆ха́зъ со ѻ҆тцы̑ свои́ми, и҆ погребо́ша є҆го̀ во гра́дѣ даві́довѣ, и҆́бо не внесо́ша є҆го̀ во гро́бы царе́й і҆и҃левыхъ. И҆ воцари́сѧ є҆зекі́а сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀. | І спочив Ахаз з батьками своїми, і поховали його в місті, в Єрусалимі, але не внесли його в гробниці царів Ізраїлевих. І став царем Єзекія, син його, замість нього. |
|
Глава́ к҃ѳ
|
Глава 29
|
|
1
|
1
|
| И҆ є҆зекі́а нача̀ ца́рствовати сы́й два́десѧти и҆ пѧтѝ лѣ́тъ, и҆ два́десѧть де́вѧть лѣ́тъ ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆́мѧ же ма́тери є҆гѡ̀ а҆ві́а, дще́рь заха́рїина. | Єзекія став царем двадцяти п’яти років, і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Авия, дочка Захарії. |
|
2
|
2
|
| Сотвори́ же пра́вое пред̾ гдⷭ҇емъ по всѣ̑мъ, ꙗ҆̀же сотворѝ даві́дъ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀. | І робив він угодне в очах Господніх так само, як робив Давид, батько його. |
|
3
|
3
|
| И҆ бы́сть є҆гда̀ ста̀ на ца́рствѣ свое́мъ въ мцⷭ҇ъ пе́рвый, ѿве́рзе двє́ри до́мꙋ гдⷭ҇нѧ и҆ ѡ҆бновѝ и҆̀хъ, | У перший же рік царювання свого, у перший місяць, він відчинив двері дому Господнього і відновив їх, |
|
4
|
4
|
| и҆ введѐ свѧще́нники и҆ леѵі́ты, и҆ поста́ви и҆̀хъ на странѣ̀ ꙗ҆́же къ восто́кꙋ, | і повелів прийти священикам і левитам, і зібрав їх на площі східній, |
|
5
|
5
|
| и҆ речѐ и҆̀мъ: послꙋ́шайте мѧ̀, леѵі́ти, нн҃ѣ ѡ҆чи́ститесѧ и҆ ѡ҆чи́стите до́мъ гдⷭ҇а бг҃а ѻ҆тє́цъ на́шихъ, и҆ и҆зри́ните нечистотꙋ̀ и҆з̾ свѧти́лища: | і сказав їм: послухайте мене, левити! Нині освятіться самі й освятіть дім Господа Бога батьків ваших, і викиньте нечистоту зі святилища. |
|
6
|
6
|
| ꙗ҆́кѡ ѿстꙋпи́ша ѻ҆тцы̀ на́ши и҆ сотвори́ша лꙋка́вое пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ на́шимъ, и҆ ѡ҆ста́виша є҆го̀, и҆ ѿврати́ша лицѐ своѐ ѿ ски́нїи гдⷭ҇ни, и҆ да́ша хребе́тъ, | Тому що батьки наші чинили беззаконно, і робили неугодне в очах Господа Бога нашого, і залишили Його, і відвернули вони лиця свої від оселі Господньої, і повернулися спиною, |
|
7
|
7
|
| и҆ заключи́ша врата̀ хра́ма, и҆ погаси́ша свѣти́лники, и҆ ѳѷмїа́момъ не кади́ша, и҆ всесожже́нїй не принесо́ша во свѧти́лищи бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ: | і замкнули двері притвору, і погасили світильники, і не палили куріння, і не відносили всепалень у святилищі Бога Ізраїлевого. |
|
8
|
8
|
| и҆ разгнѣ́васѧ ꙗ҆́ростїю гдⷭ҇ь на і҆ꙋ́дꙋ и҆ на і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ предадѐ и҆̀хъ во оу҆́жасъ и҆ погꙋбле́нїе и҆ на звизда́нїе, ꙗ҆́коже вы̀ ви́дите ѻ҆чи́ма ва́шима: | І був гнів Господа на Юдею і на Єрусалим, і Він віддав їх на ганьбу, на спустошення і на посміх, як ви бачите очима вашими. |
|
9
|
9
|
| и҆ сѐ, пораже́ни бы́ша ѻ҆тцы̀ на́ши мече́мъ, и҆ сы́нове на́ши и҆ дщє́ри на́шѧ и҆ жєны̀ на́шѧ въ плѣне́нїи въ землѝ не свое́й, ꙗ҆́коже и҆ нн҃ѣ сꙋ́ть: | І ось, упали батьки наші від меча, а сини наші і дочки наші і дружини наші за це в полоні [в землі не своїй] донині. |
|
10
|
10
|
| нн҃ѣ оу҆̀бо положи́те на сердца̀ ва̑ша, є҆́же завѣща́ти завѣ́тъ съ гдⷭ҇емъ бг҃омъ і҆и҃левымъ, и҆ ѿврати́тъ гнѣ́въ ꙗ҆́рости своеѧ̀ ѿ на́съ: | Тепер у мене на серці — укласти завіт з Господом Богом Ізраїлевим, нехай відверне від нас полум’я гніву Свого. |
|
11
|
11
|
| и҆ нн҃ѣ не пренебрега́йте, ꙗ҆́кѡ ва́съ и҆збра̀ гдⷭ҇ь стоѧ́ти пред̾ ни́мъ, слꙋжи́ти є҆мꙋ̀, и҆ да бꙋ́дете є҆мꙋ̀ слꙋжа́ще и҆ кадѧ́ще. | Діти мої! не будьте недбалі, тому що вас обрав Господь стояти перед лицем Його, служити Йому і бути в Нього служителями і запалювачами курінь. |
|
12
|
12
|
| И҆ воста́ша леѵі́ти, маа́лъ сы́нъ а҆масі́евъ и҆ і҆ѡи́ль сы́нъ заха́рїевъ ѿ сынѡ́въ каа́ѳовыхъ, и҆ ѿ сынѡ́въ мера́рїныхъ кі́съ сы́нъ а҆вді́евъ и҆ а҆за́рїа сы́нъ і҆лаели́ловъ, и҆ ѿ сынѡ́въ гедсѡ́нихъ і҆ѡада́дъ сы́нъ земма́нь и҆ і҆ѡада́мъ, сі́и сы́нове і҆ѡаха́ини: | І встали левити: Махаф, син Амасая, й Іоель, син Азарії, із синів Каафових; і з синів Мерариних: Кис, син Авдія, й Азарія, син Ієгаллелела; і з племені Гирсонового: Іоах, син Зимми, й Еден, син Іоаха; |
|
13
|
13
|
| ѿ сынѡ́въ є҆лїсафа́нихъ сама́рїй и҆ і҆еїи́лъ, и҆ ѿ сынѡ́въ а҆са́фовыхъ заха́рїа и҆ матѳані́а, | і з синів Елицафанових: Шимри та Ієіел; і з синів Асафових: Захарія і Матфанія; |
|
14
|
14
|
| и҆ ѿ сынѡ́въ є҆ма́нихъ і҆еїи́лъ и҆ семе́й, ѿ сынѡ́въ же і҆дїѳꙋ́млихъ самаѳі́а и҆ ѻ҆зїи́лъ: | і з синів Еманових: Ієхиїл і Шимей; і з синів Ідифунових: Шемаія й Уззиел. |
|
15
|
15
|
| собра́ша же бра́тїю свою̀ и҆ ѡ҆свѧти́шасѧ по за́повѣди царе́вѣ повелѣ́нїемъ гдⷭ҇нимъ, да ѡ҆чи́стѧтъ до́мъ бж҃їй: | Вони зібрали братів своїх і освятилися, і пішли за наказом царя очищати дім Господній за словами Господа. |
|
16
|
16
|
| и҆ внидо́ша свѧще́нницы внꙋ́трь це́ркве гдⷭ҇ни, да ѡ҆чи́стѧтъ ю҆̀, и҆ и҆зверго́ша всю̀ нечистотꙋ̀ ѡ҆брѣ́теннꙋю въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни и҆ во дворѣ̀ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ: и҆ взе́мше леѵі́ти, и҆знесо́ша къ пото́кꙋ ке́дрскꙋ во́нъ. | І ввійшли священики всередину дому Господнього для очищення, і винесли все нечисте, що знайшли в храмі Господньому, на двір дому Господнього, а левити взяли це, щоб винести геть до потоку Кедрона. |
|
17
|
17
|
| И҆ нача́ша въ пе́рвый де́нь новомчⷭ҇їѧ пе́рвагѡ мцⷭ҇а ѡ҆чища́ти, и҆ въ де́нь ѻ҆смы́й тогѡ̀ мцⷭ҇а внидо́ша во хра́мъ гдⷭ҇ень, и҆ ѡ҆чи́стиша це́рковь гдⷭ҇ню во ѻ҆смѝ дне́хъ, и҆ въ де́нь шестыйна́десѧть мцⷭ҇а пе́рвагѡ соверши́ша. | І почали освячувати в перший день першого місяця, і у восьмий день того самого місяця ввійшли в притвор Господній; і освячували дім Господній вісім днів, і в шістнадцятий день першого місяця закінчили. |
|
18
|
18
|
| И҆ внидо́ша внꙋ́трь ко є҆зекі́и царю̀ и҆ реко́ша: ѡ҆чи́стихомъ всѧ̑, ꙗ҆̀же въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни, ѻ҆лта́рь всесожже́нїѧ и҆ сосꙋ́ды є҆гѡ̀, и҆ трапе́зꙋ предложе́нїѧ со всѣ́ми сосꙋ̑ды є҆ѧ̀, | І прийшли в дім до царя Єзекії і сказали: ми очистили дім Господній, і жертовник для всепалення, і всі сосуди його, і стіл для хлібів предкладення, і всі сосуди його; |
|
19
|
19
|
| и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды, ꙗ҆̀же ѡ҆сквернѝ ца́рь а҆ха́зъ въ ца́рство своѐ во ѿстꙋпле́нїи свое́мъ, оу҆гото́вахомъ и҆ ѡ҆чи́стихомъ, и҆ сѐ, сꙋ́ть пред̾ ѻ҆лтаре́мъ гдⷭ҇нимъ. | і всі сосуди, які закинув цар Ахаз під час царювання свого, у беззаконні своєму, ми приготували й освятили, і ось вони перед жертовником Господнім. |
|
20
|
20
|
| И҆ воста̀ ра́нѡ є҆зекі́а ца́рь, и҆ собра̀ нача́лники гра́да, и҆ взы́де въ до́мъ гдⷭ҇ень, | І встав цар Єзекія рано-вранці і зібрав начальників міста, і пішов у дім Господній. |
|
21
|
21
|
| и҆ вознесѐ телцє́въ се́дмь и҆ ѻ҆внѡ́въ се́дмь, а҆́гнцєвъ се́дмь и҆ козлѡ́въ ѿ ко́зъ се́дмь за грѣ́хъ, за ца́рство и҆ за свѧти́лище и҆ за і҆и҃лѧ, и҆ речѐ сынѡ́мъ а҆арѡ̑нимъ свѧще́нникѡмъ, да взы́дꙋтъ на ѻ҆лта́рь гдⷭ҇ень жре́ти телцє́въ. | І привели сім тельців і сім баранів, і сім агнців і сім козлів у жертву за гріх за царство і за святилище і за Юдею; і наказав він синам Аароновим, священикам, вознести всепалення на жертовнику Господньому. |
|
22
|
22
|
| И҆ закла́ша телцє́въ, и҆ взѧ́ша кро́вь свѧще́нницы и҆ и҆злїѧ́ша на ѻ҆лта́рь: и҆ закла́ша ѻ҆внѡ́въ и҆ кро́вь на ѻ҆лта́рь возлїѧ́ша: и҆ закла́ша а҆́гнцєвъ и҆ ѡ҆блїѧ́ша кро́вїю ѻ҆лта́рь: | І закололи тельців, і взяли священики кров, і окропили жертовник, і закололи баранів, і окропили кров’ю жертовник; і закололи агнців, і окропили кров’ю жертовник. |
|
23
|
23
|
| и҆ приведо́ша козлѡ́въ, и҆̀же за грѣ́хъ, пред̾ царѧ̀ и҆ це́рковь, и҆ возложи́ша рꙋ́ки своѧ̑ на ни́хъ, | І привели козлів за гріх перед лице царя і зібрання, і вони поклали руки свої на них. |
|
24
|
24
|
| и҆ пожро́ша и҆̀хъ свѧще́нницы, и҆ покропи́ша кро́вїю и҆́хъ пред̾ ѻ҆лтаре́мъ, и҆ помоли́шасѧ ѡ҆ все́мъ і҆и҃ли: занѐ речѐ ца́рь, ѡ҆ все́мъ і҆и҃ли всесожже́нїе и҆ ꙗ҆̀же ѡ҆ грѣсѣ̀. | І закололи їх священики, і очистили кров’ю їх жертовник для загладження гріхів усього Ізраїля, тому що за весь Ізраїль наказав цар принести всепалення і жертву за гріх. |
|
25
|
25
|
| Поста́ви же леѵі́ты въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни съ кѷмва̑лы и҆ ѱалти́рми и҆ гꙋ́сльми, по за́повѣди даві́да царѧ̀ и҆ га́да прови́дца царю̀ и҆ наѳа́на прⷪ҇ро́ка, ꙗ҆́кѡ по за́повѣди гдⷭ҇ней повелѣ́нїе (бы́сть) рꙋко́ю прⷪ҇ро́кѡвъ є҆гѡ̀. | І поставив він левитів у домі Господньому з кимвалами, псалтирями і цитрами, за уставом Давида і Гада, прозорливця царевого, і Нафана пророка, тому що від Господа був устав цей через пророків Його. |
|
26
|
26
|
| Ста́ша же леѵі́ти со ѻ҆рга̑ны даві́дѡвы и҆ свѧще́нницы съ трꙋба́ми. | І стали левити з музичними інструментами Давидовими і священики з трубами. |
|
27
|
27
|
| И҆ повелѣ̀ є҆зекі́а, да вознесꙋ́тъ всесожже́нїе на ѻ҆лта́рь: и҆ є҆гда̀ нача́ша возноси́ти всесожже́нїе, нача́ша хвалы̑ пѣ́ти гдⷭ҇еви и҆ трꙋби́ти при ѻ҆рга́нѣхъ даві́да царѧ̀ і҆и҃лева. | І наказав Єзекія вознести всепалення на жертовнику. І в той час, як почалося всепалення, почався спів Господу, при звуках труб та інструментів Давида, царя Ізраїлевого. |
|
28
|
28
|
| И҆ всѧ̀ це́рковь покланѧ́шесѧ, и҆ пѣвцы̀ поѧ́хꙋ, и҆ трꙋбы̑ трꙋбѧ́хꙋ, до́ндеже соверши́сѧ всесожже́нїе. | І все зібрання молилося, і співці співали, і сурмили труби, доки не закінчилося всепалення. |
|
29
|
29
|
| Є҆гда́ же сконча́ша приноше́нїе, преклони́сѧ ца́рь и҆ всѝ и҆̀же бѧ́хꙋ съ ни́мъ и҆ поклони́шасѧ гдⷭ҇еви. | Після закінчення ж всепалення цар і всі, що знаходилися при ньому, схилилися і поклонилися. |
|
30
|
30
|
| Побелѣ́ же є҆зекі́а ца́рь и҆ кнѧ̑зи леѵі́тѡмъ, да восхва́лѧтъ гдⷭ҇а словесы̀ даві́довыми и҆ а҆са́фа прⷪ҇ро́ка: и҆̀же восхвали́ша въ весе́лїи, и҆ падо́ша, и҆ поклони́шасѧ гдⷭ҇еви. | І сказав цар Єзекія і князі левитам, щоб вони славили Господа словами Давида й Асафа прозорливця, і вони славили з радістю, і схилялися і поклонялися. |
|
31
|
31
|
| И҆ ѿвѣща̀ є҆зекі́а и҆ речѐ: нн҃ѣ и҆спо́лнисте рꙋ́ки ва́шѧ гдⷭ҇ꙋ, приведи́те и҆ принеси́те жє́ртвы хвале́нїѧ въ до́мъ гдⷭ҇ень. И҆ принесѐ (всѐ) собра́нїе жє́ртвы и҆ хвалы̑ въ до́мъ гдⷭ҇ень, и҆ всѧ́къ оу҆се́рдный се́рдцемъ всесожжє́нїѧ. | І продовжив Єзекія і сказав: тепер ви посвятили себе Господу; приступайте і приносьте жертви і вдячні приношення в дім Господній. І понесло все зібрання жертви і вдячні приношення, і всякий, хто розчулений був серцем, — усепалень. |
|
32
|
32
|
| И҆ бы́сть число̀ всесожже́нїѧ, є҆́же принесѐ собра́нїе, телцє́въ се́дмьдесѧтъ, ѻ҆внѡ́въ сто̀, а҆́гнцєвъ двѣ́сти, всѧ̑ сїѧ̑ во всесожже́нїе гдⷭ҇еви: | І було число всепалень, які привели ті, що зібралися: сімдесят волів, сто баранів, двісті агнців — усе це для всепалення Господу. |
|
33
|
33
|
| ѡ҆свѧще́нныхъ же телцє́въ шестьсѡ́тъ, ѻ҆ве́цъ трѝ ты́сѧщы. | Інших священних жертв було: шістсот з великої худоби і три тисячі з дрібної худоби. |
|
34
|
34
|
| Но свѧще́нницы не мно́зи бѧ́хꙋ и҆ не можа́хꙋ ѡ҆дира́ти ко́жъ всесожже́нїѧ, и҆ помого́ша и҆̀мъ бра́тїѧ и҆́хъ леѵі́ти, до́ндеже и҆спо́лнисѧ дѣ́ло и҆ до́ндеже ѡ҆свѧти́шасѧ жерцы̀, леѵі́ти бо оу҆се́рднѣе ѡ҆свѧти́шасѧ, не́жели свѧще́нницы: | Але священиків було мало, і вони не могли здирати шкір з усіх всепалень, і допомагали їм брати їхні левити, до закінчення справи і доки освятилися інші священики, тому що левити були більш ретельні в освяченні себе, ніж священики. |
|
35
|
35
|
| всесожже́нїѧ же мно́гѡ въ тꙋ́кахъ соверше́нїѧ спасе́нїѧ, и҆ возлїѧ́нїй всесожже́нїѧ: и҆ и҆спра́висѧ дѣ́ло въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни. | Притому ж усепалень було багато з жиром мирних жертв і з узливаннями при всепаленні. Так було відновлено служіння в домі Господньому. |
|
36
|
36
|
| Возвесели́сѧ же є҆зекі́а и҆ всѝ лю́дїе, ꙗ҆́кѡ оу҆гото́ва бг҃ъ лю́демъ, поне́же внеза́пꙋ бы́сть сло́во. | І радів Єзекія і весь народ за те, що Бог так розчулив народ, бо це сталося несподівано. |
|
Глава́ л҃
|
Глава 30
|
|
1
|
1
|
| Посла́ же є҆зекі́а ко всемꙋ̀ і҆и҃лю и҆ і҆ꙋ́дѣ, и҆ написа̀ посла̑нїѧ ко є҆фре́мꙋ и҆ манассі́и, да прїи́дꙋтъ къ до́мꙋ гдⷭ҇ню во і҆ерⷭ҇ли́мъ сотвори́ти па́схꙋ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ. | І послав Єзекія по всій землі Ізраїльській і Юдеї, і листи писав до Єфрема і Манассії, щоб прийшли в дім Господній, в Єрусалим, для звершення пасхи Господу Богу Ізраїлевому. |
|
2
|
2
|
| И҆ оу҆совѣ́това ца́рь и҆ кнѧ̑зи и҆ всѐ мно́жество во і҆ерⷭ҇ли́мѣ сотвори́ти па́схꙋ во вторы́й мцⷭ҇ъ: | І поклали на раді цар і князі його і все зібрання в Єрусалимі — звершити пасху в другий місяць, |
|
3
|
3
|
| не возмого́ша бо сотвори́ти во вре́мѧ своѐ, ꙗ҆́кѡ свѧще́нницы не ѡ҆чи́стишасѧ дово́лни, и҆ лю́дїе не оу҆̀ собра́шасѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ. | бо не могли зробити її у свій час, тому що священики ще не освятилися в достатній кількості і народ не зібрався в Єрусалим. |
|
4
|
4
|
| И҆ оу҆го́дно бы́сть сло́во царе́ви и҆ всемꙋ̀ мно́жествꙋ. | І сподобалося це цареві і всьому зібранню. |
|
5
|
5
|
| И҆ поста́виша сло́во, да про́йдетъ про́повѣдь во ве́сь і҆и҃ль ѿ вирсаве́и да́же до да́на, да прїи́дꙋтъ сотвори́ти па́схꙋ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, мно́зи бо не сотвори́ша по писа́нїю. | І вирішили оголосити по всьому Ізраїлю, від Вирсавії до Дана, щоб ішли в Єрусалим для звершення пасхи Господу Богу Ізраїлеву, тому що давно не звершували її, як написано. |
|
6
|
6
|
| И҆ поидо́ша гонцы̀ съ посла́ньми ѿ царѧ̀ и҆ ѿ нача́лникѡвъ во ве́сь і҆и҃ль и҆ і҆ꙋде́ю по повелѣ́нїю царе́вꙋ, глаго́люще: сы́нове і҆и҃лєвы, ѡ҆брати́тесѧ ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ а҆враа́млю и҆ і҆саа́ковꙋ и҆ і҆а́кѡвлю, и҆ ѡ҆брати́те спа́сшихсѧ, и҆̀же и҆збы́ша ѿ рꙋкѝ царѧ̀ а҆ссꙋ́рска, | І пішли гінці з листами від царя і від князів його по всій землі Ізраїльській та Юдеї, і за повелінням царя говорили: діти Ізраїля! наверніться до Господа Бога Авраама, Ісаака й Ізраїля, і Він повернеться до залишка, який уцілів у вас від руки царів ассирійських. |
|
7
|
7
|
| и҆ не бꙋ́дите ꙗ҆́коже ѻ҆тцы̀ ва́ши и҆ бра́тїѧ ва̑ша, и҆̀же ѿстꙋпи́ша ѿ гдⷭ҇а бг҃а ѻ҆тє́цъ свои́хъ, и҆ предадѐ и҆̀хъ въ погꙋбле́нїе, ꙗ҆́коже вы̀ ви́дите: | І не будьте такими, як батьки ваші і брати ваші, які беззаконно чинили перед Господом Богом батьків своїх; і Він віддав їх на спустошення, як ви бачите. |
|
8
|
8
|
| и҆ нн҃ѣ не ѡ҆жесточи́те серде́цъ ва́шихъ, ꙗ҆́коже ѻ҆тцы̀ ва́ши: дади́те сла́вꙋ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ и҆ вни́дите во свѧти́лище є҆гѡ̀, є҆́же ѡ҆ст҃ѝ во вѣ́къ, и҆ слꙋжи́те гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ, и҆ ѿврати́тъ ѿ ва́съ гнѣ́въ ꙗ҆́рости своеѧ̀: | Нині не будьте жорстокосердими, як батьки ваші, підкоріться Господу і приходьте до святилища Його, яке Він освятив повік; і служіть Господу Богу вашому, і Він відверне від вас полум’я гніву Свого. |
|
9
|
9
|
| поне́же є҆гда̀ ѡ҆брати́тесѧ вы̀ ко гдⷭ҇ꙋ, бра́тїѧ ва̑ша и҆ ча̑да ва̑ша бꙋ́дꙋтъ въ щедро́тахъ пред̾ всѣ́ми плѣни́вшими и҆̀хъ, и҆ возврати́тъ въ зе́млю сїю̀, занѐ млⷭ҇тивъ и҆ ще́дръ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ, и҆ не ѿврати́тъ лица̀ своегѡ̀ ѿ на́съ, а҆́ще ѡ҆брати́мсѧ къ немꙋ̀. | Коли ви навернетеся до Господа, тоді брати ваші і діти ваші [будуть] у милості у тих, що полонили їх, і повернуться в землю цю, бо благий і милосердний Господь Бог ваш і не відверне лиця від вас, якщо ви навернетеся до Нього. |
|
10
|
10
|
| И҆ бѧ́хꙋ гонцы̀ проходѧ́ще ѿ гра́да во гра́дъ, на горѣ̀ є҆фре́мли и҆ манассі́инѣ, да́же и҆ до завꙋлѡ́на: и҆ бы́ша ꙗ҆́кѡ посмѣѧва́еми и҆ порꙋга́еми. | І ходили гінці з міста до міста по землі Єфремовій і Манассіїній і до Завулонової, але з них сміялися і знущалися. |
|
11
|
11
|
| Но мꙋ́жїе ѿ а҆си́ра и҆ ѿ манассі́и и҆ ѿ завꙋлѡ́на оу҆стыди́шасѧ и҆ прїидо́ша въ і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ во і҆ꙋде́ю. | Однак деякі з коліна Асирового, Манассіїного і Завулонового смирилися і прийшли в Єрусалим. |
|
12
|
12
|
| И҆ бы́сть рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ да́ти и҆̀мъ се́рдце є҆ди́но прїитѝ, є҆́же сотвори́ти по повелѣ́нїю царе́вꙋ и҆ кнѧзе́й сло́во гдⷭ҇не. | І над Юдеєю була рука Божа, яка дарувала їм єдине серце, щоб виконувати повеління царя і князів, за словом Господнім. |
|
13
|
13
|
| И҆ собра́шасѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ лю́дїе мно́зи, да сотворѧ́тъ пра́здникъ ѡ҆прѣсно́кѡвъ въ мцⷭ҇ъ вторы́й, со́нмъ мно́гъ ѕѣлѡ̀. | І зібралося в Єрусалим безліч народу для звершення свята опрісноків, у другий місяць, — зібрання дуже численне. |
|
14
|
14
|
| И҆ воста́ша, и҆ разори́ша ѻ҆лтари̑, и҆̀же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ всѧ̑, въ ни́хже кадѧ́хꙋ і҆́дѡлѡмъ, и҆спроверго́ша и҆ вверго́ша и҆̀хъ въ пото́къ ке́дрскїй, | І встали і зруйнували жертовники, які були в Єрусалимі; і все, на чому звершувалося куріння [ідолам], зруйнували і кинули в потік Кедрон; |
|
15
|
15
|
| и҆ пожро́ша па́схꙋ въ четвертыйна́десѧть де́нь мцⷭ҇а втора́гѡ: свѧще́нницы же и҆ леѵі́ти оу҆мили́шасѧ и҆ ѡ҆свѧти́шасѧ, и҆ принесо́ша всесожжє́нїѧ въ до́мъ гдⷭ҇ень: | і закололи пасхального агнця в чотирнадцятий день другого місяця. Священики і левити присоромившись, освятилися і принесли всепалення в дім Господній, |
|
16
|
16
|
| и҆ ста́ша въ чи́нѣ свое́мъ по ѡ҆бы́чаю своемꙋ̀, по за́повѣди мѡѷсе́а человѣ́ка бж҃їѧ, и҆ свѧще́нницы прїе́млѧхꙋ кро́вь ѿ рꙋкꙋ̀ леѵі̑тскꙋ. | і стали на своєму місці за уставом своїм, за законом Мойсея, чоловіка Божого. Священики кропили кров’ю [приймаючи її] з рук левитів. |
|
17
|
17
|
| Поне́же мно́гъ наро́дъ ѡ҆свѧще́нъ не бы́сть, леѵі́ти же бѧ́хꙋ жрꙋ́ще па́схꙋ всѧ́комꙋ, и҆́же не можа́ше ѡ҆свѧти́тисѧ гдⷭ҇ꙋ: | Оскільки багато було в зібранні таких, які не освятилися, то замість нечистих левити закололи пасхального агнця, для присвяти Господу. |
|
18
|
18
|
| поне́же бо́лшаѧ ча́сть люді́й ѿ є҆фре́ма и҆ манассі́и, и҆ і҆ссаха́ра и҆ завꙋлѡ́на ѡ҆свѧще́нна не бы́сть, но ꙗ҆до́ша па́схꙋ не по писа́нїю. | Багато хто з народу, більшість з коліна Єфремового і Манассіїного, Іссахарового і Завулонового, не очистилися; однак вони їли пасху, не за уставом. |
|
19
|
19
|
| И҆ помоли́сѧ є҆зекі́а ѡ҆ ни́хъ глаго́лѧ гдⷭ҇ь бг҃ъ бл҃гі́й да оу҆млⷭ҇тивитсѧ ѡ҆ всѧ́цѣмъ се́рдцы напра́вившемсѧ є҆́же взыска́ти гдⷭ҇а бг҃а ѻ҆тє́цъ свои́хъ, а҆ не по ѡ҆чище́нїю ст҃ы́нь. | Але Єзекія помолився за них, говорячи: Господь благий нехай простить кожного, хто розчулив серце своє до того, щоб шукати Господа Бога, Бога батьків своїх, хоча і без очищення священного! |
|
20
|
20
|
| И҆ оу҆слы́ша гдⷭ҇ь є҆зекі́ю и҆ и҆зцѣлѝ лю́ди. | І почув Господь Єзекію і простив народ. |
|
21
|
21
|
| И҆ сотвори́ша сы́нове і҆и҃лєвы ѡ҆брѣ́тшїисѧ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ пра́здникъ ѡ҆прѣсно́кѡвъ се́дмь дні́й въ весе́лїи вели́цѣ хва́лѧще гдⷭ҇а на всѧ́къ де́нь, леѵі́ти же и҆ свѧще́нницы во ѻ҆рга́ны гдⷭ҇ꙋ. | І звершили сини Ізраїлеві, які знаходилися в Єрусалимі, свято опрісноків за сім днів, з великою радістю; щодня левити і священики славили Господа на інструментах, зроблених для славослів’я Господа. |
|
22
|
22
|
| И҆ глаго́ла є҆зекі́а ко всѧ́комꙋ се́рдцꙋ леѵі́тѡвъ, и҆̀же и҆мѣ́хъ ра́зꙋмъ бла́гъ ко гдⷭ҇ꙋ: и҆ сконча́ша пра́здникъ ѡ҆прѣсно́кѡвъ се́дмь дні́й жрꙋ́ще же́ртвꙋ спасе́нїѧ и҆ и҆сповѣ́дающесѧ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ѻ҆тє́цъ свои́хъ. | І говорив Єзекія за серцем усім левитам, які мали добре розуміння в служінні Господу. І їли святкове сім днів, приносячи жертви мирні і славлячи Господа Бога батьків своїх. |
|
23
|
23
|
| И҆ оу҆совѣ́това ве́сь собо́ръ кꙋ́пнѡ сотвори́ти и҆́ны се́дмь дні́й (пра́здника): и҆ сотвори́ша се́дмь дні́й и҆ны́хъ въ весе́лїи. | І вирішило все зібрання святкувати інші сім днів, і провели ці сім днів у веселощах, |
|
24
|
24
|
| Поне́же є҆зекі́а ца́рь і҆ꙋ́динъ дадѐ нача́тки всемꙋ̀ наро́дꙋ ты́сѧщꙋ телцє́въ и҆ се́дмь ты́сѧщъ ѻ҆ве́цъ: нача̑лницы же да́ша лю́демъ телцє́въ ты́сѧщꙋ и҆ ѻ҆ве́цъ де́сѧть ты́сѧщъ, и҆ ѡ҆свѧти́шасѧ свѧще́нникѡвъ мно́жество. | тому що Єзекія, цар Юдейський, виставив для тих, що зібралися, тисячу тельців і десять тисяч дрібної худоби, і вельможі виставили для тих, що зібралися, тисячу тельців і десять тисяч дрібної худоби; і священиків освятилося вже багато. |
|
25
|
25
|
| И҆ возра́довасѧ всѧ̀ це́рковь, свѧще́нницы и҆ леѵі́ти, и҆ всѐ мно́жество і҆ꙋ́дино и҆ ѡ҆брѣ́тшїисѧ и҆з̾ і҆ерⷭ҇ли́ма, и҆ прише́лцы прише́дшїи ѿ землѝ і҆и҃левы и҆ ѡ҆бита́ющїи во і҆ꙋде́и. | І веселилися всі ті, що зібралися з Юдеї, і священики і левити, і все зібрання, яке прийшло від Ізраїля, і прибульці, які прийшли з землі Ізраїльської і жили в Юдеї. |
|
26
|
26
|
| И҆ бы́сть весе́лїе ве́лїе во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: ꙗ҆́кѡ ѿ дні́й соломѡ́на, сы́на даві́дова царѧ̀ і҆и҃лева, не бы́сть таковы́й пра́здникъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. | І була радість велика в Єрусалимі, тому що з днів Соломона, сина Давидового, царя Ізраїлевого, не бувало подібного до цього в Єрусалимі. |
|
27
|
27
|
| И҆ воста́ша свѧще́нницы и҆ леѵі́ти и҆ благослови́ша люді́й, и҆ оу҆слы́шанъ бы́сть гла́съ и҆́хъ, и҆ прїи́де моле́нїе и҆́хъ въ жили́ще ст҃о́е є҆гѡ̀ на нб҃о. | І встали священики і левити, і благословили народ; і почутий був голос їх, і зійшла молитва їх у святу оселю Його на небеса. |
|
Глава́ л҃а
|
Глава 31
|
|
1
|
1
|
| Є҆гда̀ же сїѧ̑ всѧ̑ соверши́шасѧ, и҆зы́де ве́сь і҆и҃ль ѡ҆брѣ́тшїйсѧ во градѣ́хъ і҆ꙋ́диныхъ, и҆ сокрꙋши́ша і҆́дѡлы и҆ посѣко́ша дꙋбра̑вы, и҆ разори́ша высѡ́каѧ и҆ трє́бища ѿ всеѧ̀ і҆ꙋде́и и҆ венїамі́на, и҆ ѿ є҆фре́ма и҆ ѿ манассі́и въ коне́цъ: и҆ возврати́сѧ ве́сь і҆и҃ль, кі́йждо во ѡ҆держа́нїе своѐ и҆ во гра́ды своѧ̑. | І після закінчення всього цього, пішли всі ізраїльтяни, які там знаходилися, в міста юдейські і розбили статуї, зрубали освячені дерева, і зруйнували висоти і жертовники по всій Юдеї і в землі Веніаміновій, Єфремовій і Манассіїній, до кінця. І потім повернулися всі сини Ізраїлеві, кожен у володіння своє, в міста свої. |
|
2
|
2
|
| И҆ оу҆ста́ви є҆зекі́а чрєды̀ свѧще́нникѡвъ и҆ леѵі́тѡвъ, и҆ чрєды̀ коегѡ́ждо по слꙋже́нїю є҆гѡ̀, свѧще́нникѡвъ и҆ леѵі́тѡмъ, во всесожже́нїе и҆ въ же́ртвꙋ спасе́нїѧ, и҆ дабы̀ хвали́ли и҆ и҆сповѣ́далисѧ и҆ слꙋжи́ли во вратѣ́хъ во дво́рѣхъ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ. | І поставив Єзекія черги священиків і левитів, за їхнім розподілом, кожного при своїй справі, священичій або левитській, при всепаленні і при жертвах мирних, для служби, для хваління і славослів’я, біля воріт дому Господнього. |
|
3
|
3
|
| Ча́сть же царе́ва бы́сть ѿ и҆мѣ́нїѧ є҆гѡ̀ во всесожже́нїе оу҆́треннее и҆ вече́рнее, и҆ всесожжє́нїѧ въ сꙋббѡ̑ты и҆ въ новомчⷭ҇їѧ и҆ въ пра́здники пи̑санныѧ въ зако́нѣ гдⷭ҇ни. | І визначив цар частину з майна свого на всепалення: на всепалення ранкові і вечірні, і на всепалення в суботи і в новомісяччя, й у свята, як написано в законі Господньому. |
|
4
|
4
|
| И҆ заповѣ́да лю́демъ живꙋ́щымъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ да́ти ча́сть свѧще́нникѡмъ и҆ леѵі́тѡмъ, да оу҆крѣпѧ́тсѧ во слꙋже́нїи до́мꙋ гдⷭ҇нѧ. | І повелів він народу, який живе в Єрусалимі, давати визначене утримання священикам і левитам, щоб вони були ревні в законі Господньому. |
|
5
|
5
|
| И҆ є҆гда̀ оу҆ста́ви сло́во, да́ша мно́гѡ сы́нове і҆и҃лєвы нача́токъ пшени́цы и҆ вїна̀ и҆ є҆ле́а и҆ ме́да, и҆ всѧ̑ ꙗ҆̀же роди́тъ землѧ̀, и҆ десѧти̑ны всѧ̑ принесо́ша ѕѣлѡ̀ мно́гѡ сы́нове і҆и҃лєвы и҆ і҆ꙋ̑дины. | Коли обнародувано було це повеління, тоді нанесли сини Ізраїлеві багато початків хліба, вина, й олії, і меду, і всяких плодів польових; і десятин з усього нанесли багато. |
|
6
|
6
|
| И҆ и҆̀же ѡ҆бита́хꙋ во градѣ́хъ і҆ꙋ́диныхъ, и҆ ті́и принесо́ша десѧти̑ны ѿ телцє́въ и҆ ѻ҆ве́цъ, и҆ десѧти̑ны ѿ ко́зъ, и҆ посвѧти́ша гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ своемꙋ̀, и҆ внесо́ша и҆ положи́ша кꙋ̑пы мнѡ́ги. | І ізраїльтяни і юдеї, які живуть у містах юдейських, також представили десятини з великої і дрібної худоби і десятини з пожертвувань, присвячених Господу Богу їхньому; і наклали купи, купи. |
|
7
|
7
|
| Мцⷭ҇а тре́тїѧго нача́ша кꙋ́памъ полага́ти ѡ҆снова̑нїѧ, и҆ мцⷭ҇а седма́гѡ и҆ соверши́ша и҆̀хъ. | У третій місяць почали класти купи, і в сьомий місяць закінчили. |
|
8
|
8
|
| И҆ вни́де є҆зекі́а и҆ нача̑лницы, и҆ ви́дѣша кꙋ̑пы, и҆ благослови́ша гдⷭ҇а и҆ лю́ди є҆гѡ̀ і҆и҃лѧ. | І прийшли Єзекія і вельможі, і побачили купи, і дякували Господу і народу Його Ізраїлю. |
|
9
|
9
|
| Вопроси́ же є҆зекі́а свѧще́нникѡвъ и҆ леѵі́тѡвъ ѡ҆ кꙋ́пахъ. | І запитав Єзекія священиків і левитів про ці купи. |
|
10
|
10
|
| И҆ ѿвѣща̀ къ немꙋ̀ а҆за́рїа свѧще́нникъ нача́лный въ домꙋ̀ садѡ́ковъ и҆ речѐ ѿне́лѣже нача́ша приноси́ти нача́тки въ до́мъ гдⷭ҇ень, ꙗ҆до́хомъ и҆ пи́хомъ, и҆ ѡ҆ста́вихомъ да́же до мно́жества, ꙗ҆́кѡ блгⷭ҇вѝ гдⷭ҇ь лю́ди своѧ̑, и҆ ѡ҆ста́вихомъ є҆щѐ мно́жество сїѐ. | І відповів йому Азарія первосвященик з дому Садокового і сказав: з того часу, як почали носити приношення в дім Господній, ми їли досита, і багато чого залишилося, тому що Господь благословив народ Свій. Із того, що залишилося, склалася така безліч. |
|
11
|
11
|
| И҆ повелѣ̀ є҆зекі́а є҆щѐ оу҆гото́вити жи̑тницы въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни: и҆ оу҆гото́ваша. | І наказав Єзекія приготувати кімнати при домі Господньому. І приготували. |
|
12
|
12
|
| И҆ внесо́ша та́мѡ нача́тки и҆ десѧти̑ны вѣ́рнѡ: над̾ ни́ми же бѣ̀ настоѧ́тель хѡнені́а леѵі́тъ, и҆ семе́й бра́тъ є҆гѡ̀ вторы́й, | І перенесли туди приношення, і десятини, і пожертвування, з усією ретельністю. І був начальником при них Хонанія левит, і Симей, брат його, другим. |
|
13
|
13
|
| и҆ і҆еїи́лъ и҆ ѻ҆зі́а, и҆ нае́ѳъ и҆ а҆саи́лъ, и҆ і҆ерїмѡ́ѳъ и҆ і҆ѡзава́дъ, и҆ є҆лїи́лъ и҆ самахі́а, и҆ маа́ѳъ и҆ ванаі́а, и҆ сы́нове є҆гѡ̀ приста́влени рꙋко́ю хѡнені́и и҆ семе́а бра́та є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже повелѣ̀ є҆зекі́а ца́рь и҆ а҆за́рїа нача́лникъ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ. | А Ієхиїл і Азазія, і Нахаф, і Асаїл, і Ієримоф, й Іозавад, і Елиел, і Ісмахія, і Махаф, і Бенанія були доглядачами під рукою Хонанії і Симея, брата його, за наказом царя Єзекії й Азарії, начальника при домі Божому. |
|
14
|
14
|
| И҆ коре́й сы́нъ і҆емна́инъ леѵі́тъ, две́рникъ къ восто́кꙋ над̾ даѧ́ньми, є҆́же даѧ́ти нача́тки гдⷭ҇ни и҆ ст҃а̑ѧ ст҃ы́хъ, | Коре, син Імни, левит, воротар на східній стороні, був при добровільних приношеннях Богу, для видачі принесеного Господу і найважливіших з присвячених речей. |
|
15
|
15
|
| рꙋко́ю ѻ҆до́ма и҆ венїамі́на, и҆ і҆исꙋ́са и҆ семе́а, и҆ а҆марі́а и҆ сехоні́а, рꙋко́ю свѧще́нникѡвъ вѣ́рнѡ, даѧ́ти бра́тїи свое́й по чреда́мъ, ма́лꙋ и҆ вели́кꙋ, | І під його віданням знаходилися Еден, і Миніамін, й Ієшуа, і Шемаія, і Амарія, і Шеханія в містах священичих, щоб правильно роздавати братам своїм частини, як великому, так і малому, |
|
16
|
16
|
| кромѣ̀ рожде́нныхъ мꙋ́жеска по́лꙋ ѿ лѣ́тъ трїе́хъ и҆ вы́шше, всѣ̑мъ, и҆̀же вхожда́хꙋ въ це́рковь гдⷭ҇ню по числꙋ̀ дні́й на де́нь, въ слꙋ́жбꙋ чре́дъ расположе́нїѧ и҆́хъ. | зверх списків їх, усім чоловічої статі від трьох років і вище, усім, хто ходить у дім Господа для справ щоденних, для служіння їх, за посадами їх і за відділами їх, |
|
17
|
17
|
| Сїѐ раздѣле́нїе свѧще́нникѡвъ по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ: и҆ леѵі́ти въ чреда́хъ свои́хъ, ѿ два́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, по чинѡ́мъ, въ раздѣле́нїихъ. | і внесеним у список священикам, за поколіннями їх, і левитам від двадцяти років і вище, за посадами їх, за відділами їх, |
|
18
|
18
|
| Всѧ́комꙋ рожде́нномꙋ же́нъ и҆́хъ и҆ сынѡ́въ и҆́хъ и҆ дще́рей и҆́хъ во всѐ мно́жество, поне́же вѣ́рнѡ ѡ҆свѧти́ша ст҃о́е. | і внесеним у список, з усіма малолітніми їхніми, з дружинами їхніми і з синами їхніми і з дочками їхніми, — всій громаді, тому що вони з усією вірністю присвятили себе на священну службу. |
|
19
|
19
|
| И҆ сыновѡ́мъ а҆арѡ̑нимъ свѧще́нствꙋющымъ въ се́лѣхъ, и҆ и҆̀же ѿ градѡ́въ и҆́хъ во всѧ́цѣмъ гра́дѣ и҆ гра́дѣ, мꙋ́жїе и҆̀же и҆менова́ни сꙋ́ть по и҆́мени, даѧ́ти ча́сть всѧ́комꙋ мꙋ́жескꙋ по́лꙋ во свѧще́нницѣхъ и҆ всѧ́комꙋ сочислѧ́емомꙋ въ леѵі́тѣхъ. | І для синів Ааронових, священиків у селищах навколо міст їх, при кожному місті поставлені були мужі пойменовані, щоб роздавати ділянки всім чоловічої статі у священиків і усім, внесеним у список у левитів. |
|
20
|
20
|
| И҆ сотворѝ та́кѡ є҆зекі́а во все́й і҆ꙋде́и, и҆ сотворѝ благо́е и҆ пра́вое и҆ и҆́стинное пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ свои́мъ, | Ось що зробив Єзекія по всій Юдеї, — і він робив добре, і справедливе, й істинне перед лицем Господа Бога свого. |
|
21
|
21
|
| и҆ во всѧ́цѣмъ дѣ́лѣ, є҆́же нача̀ дѣ́лати въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни, и҆ въ зако́нѣ и҆ въ повелѣ́нїихъ взыска̀ бг҃а своего̀ всѣ́мъ се́рдцемъ свои́мъ и҆ сотворѝ, и҆ благопоспѣши́сѧ є҆мꙋ̀. | І в усьому, що він здійснював для служіння дому Божому і для дотримання закону і заповідей, думаючи про Бога свого, він діяв від усього серця свого і мав успіх. |
|
Глава́ л҃в
|
Глава 32
|
|
1
|
1
|
| И҆ по словесѣ́хъ си́хъ и҆ по и҆́стинѣ се́й, прїи́де сеннахирі́мъ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй, и҆ прїи́де на і҆ꙋде́ю, и҆ ѡ҆полчи́сѧ на гра́ды крѣ̑пкїѧ хотѧ̀ взѧ́ти и҆̀хъ. | Після таких діл і вірности, прийшов Сеннахирим, цар Ассирійський, і вступив у Юдею, і обложив укріплені міста, і думав відторгнути їх собі. |
|
2
|
2
|
| И҆ ви́дѣ є҆зекі́а, ꙗ҆́кѡ прїи́де сеннахирі́мъ, и҆ лицѐ є҆гѡ̀ воева́ти на і҆ерⷭ҇ли́мъ: | Коли Єзекія побачив, що прийшов Сеннахирим з наміром воювати проти Єрусалима, |
|
3
|
3
|
| и҆ совѣ́това со старѣ̑йшины свои́ми и҆ съ си́льными, да заключа́тъ во́ды и҆сто́чникѡвъ, и҆̀же бѣ́ша внѣ̀ гра́да: и҆ соизво́лиша є҆мꙋ̀. | тоді вирішив із князями своїми і з військовими людьми своїми засипати джерела води, що поза містом, і ті допомогли йому. |
|
4
|
4
|
| И҆ собра̀ мно́гѡ люді́й, и҆ заключѝ во́ды и҆сто́чникѡвъ и҆ пото́къ текꙋ́щь посредѣ̀ гра́да, глаго́лѧ: да не прїи́детъ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй, и҆ ѡ҆брѧ́щетъ во́дъ мно́гѡ, и҆ оу҆крѣпи́тсѧ. | І зібралося багато народу, і засипали всі джерела і потік, що протікав по країні, говорячи: нехай не знайдуть царі ассирійські, прийшовши сюди, багато води [і нехай не укріпляться]. |
|
5
|
5
|
| И҆ оу҆крѣпи́сѧ є҆зекі́а, и҆ созда̀ всѧ̑ стѣ́ны, ꙗ҆̀же бы́ша разсы̑паны, и҆ столпы̀, и҆ ѿвнѣ̀ предстѣ́нїе и҆́но, и҆ оу҆крѣпѝ разрꙋшє́ннаѧ гра́да даві́дова, и҆ оу҆гото́ва ѻ҆рꙋ̑жїѧ мнѡ́га: | І підбадьорився він, і відновив усю стіну, що обвалилася, і підняв її до вежі, і ззовні побудував іншу стіну, і укріпив Милло в місті Давидовому, і приготував багато зброї і щитів. |
|
6
|
6
|
| и҆ поста́ви нача́лники бра́немъ над̾ людьмѝ, и҆ собра́шасѧ къ немꙋ̀ на пло́щадь вра́тъ де́бри, и҆ глаго́ла въ сердца̀ и҆́хъ глаго́лѧ: | І поставив воєначальників над народом, і зібрав їх до себе на площу біля міських воріт, і говорив до серця їх, і сказав: |
|
7
|
7
|
| оу҆крѣпи́тесѧ и҆ мꙋжа́йтесѧ и҆ не оу҆страша́йтесѧ, нижѐ оу҆жаса́йтесѧ ѿ лица̀ царѧ̀ а҆ссѷрі́йска и҆ ѿ лица̀ всегѡ̀ мно́жества, є҆́же съ ни́мъ: ꙗ҆́кѡ мно́жайшїи съ на́ми сꙋ́ть не́же съ ни́мъ: | будьте твердими і мужніми, не бійтеся і не страшіться царя Ассирійського і всієї безлічі, яка з ним, тому що з нами більше, ніж з ним; |
|
8
|
8
|
| съ ни́мъ мы́шца плотска́ѧ, съ на́ми же гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ, є҆́же сп҃са́ти и҆ побора́ти на бра́ни на́шей. И҆ оу҆крѣпи́шасѧ лю́дїе словесы̀ є҆зекі́и царѧ̀ і҆ꙋ́дина. | з ним м’язи плотські, а з нами Господь Бог наш, щоб допомагати нам і боротися у битвах наших. І укріпився народ словами Єзекії, царя Юдейського. |
|
9
|
9
|
| И҆ по си́хъ посла̀ сеннахирі́мъ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй рабы̑ своѧ̑ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, са́мъ же со всѣ́ми вѡ́и свои́ми ѡ҆бстоѧ́ше лахі́съ, и҆ посла̀ ко є҆зекі́и царю̀ і҆ꙋ́динꙋ и҆ ко всемꙋ̀ і҆ꙋ́дѣ, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, глаго́лѧ: | Після цього послав Сеннахирим, цар Ассирійський, рабів своїх в Єрусалим, — сам він стояв навпроти Лахиса, і вся сила його з ним, — до Єзекії, царя Юдейського, і до всіх юдеїв, які в Єрусалимі, сказати: |
|
10
|
10
|
| сїѧ̑ глаго́летъ сеннахирі́мъ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй: на что̀ вы̀ оу҆пова́ете и҆ сѣди́те во ѡ҆бстоѧ́нїи во і҆ерⷭ҇ли́мѣ; | так говорить Сеннахирим, цар Ассирійський: на що ви сподіваєтеся і сидите в фортеці в Єрусалимі? |
|
11
|
11
|
| ни ли є҆зекі́а прельща́етъ ва́съ, да преда́стъ вы̀ въ сме́рть и҆ въ гла́дъ и҆ жа́ждꙋ, глаго́лѧ: гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ сп҃се́тъ на́съ ѿ рꙋкѝ царѧ̀ а҆ссѷрі́йска; | Чи не зваблює вас Єзекія, щоб віддати вас на смерть від голоду і спраги, говорячи: Господь Бог наш врятує нас від руки царя Ассирійського? |
|
12
|
12
|
| не се́й ли є҆́сть є҆зекі́а, и҆́же разорѝ ѻ҆лтари̑ є҆гѡ̀ и҆ вы̑шнѧѧ є҆гѡ̀, и҆ повелѣ̀ і҆ꙋ́дѣ и҆ живꙋ́щымъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, глаго́лѧ: ѻ҆лтаре́мъ пред̾ ѻ҆лтаре́мъ си́мъ покланѧ́йтесѧ и҆ въ не́мъ кади́те ѳѷмїа́мъ; | чи не цей Єзекія зруйнував висоти Його і жертовники Його, і сказав Юдеї та Єрусалиму: перед жертовником єдиним поклоняйтеся і на ньому звершуйте куріння? |
|
13
|
13
|
| и҆лѝ не вѣ́сте сегѡ̀, что̀ а҆́зъ сотвори́хъ и҆ ѻ҆тцы̀ моѝ всѣ̑мъ лю́демъ землѝ; є҆да̀ могꙋ́ще возмого́ша бо́зи ꙗ҆зы́кѡвъ всеѧ̀ землѝ и҆зба́вити лю́ди своѧ̑ ѿ рꙋкѝ моеѧ̀; | Хіба ви не знаєте, що зробив я і батьки мої з усіма народами земель? Чи могли боги народів земних урятувати землю свою від руки моєї? |
|
14
|
14
|
| кто̀ во всѣ́хъ бозѣ́хъ ꙗ҆зы́кѡвъ си́хъ, и҆̀хже и҆скорени́ша ѻ҆тцы̀ моѝ; є҆да̀ возмого́ша и҆зба́вити лю́ди своѧ̑ ѿ рꙋкѝ моеѧ̀, и҆ ка́кѡ мо́жетъ бг҃ъ ва́шъ и҆зба́вити ва́съ ѿ рꙋкѝ моеѧ̀; | Хто з усіх богів народів, знищених батьками моїми, міг врятувати народ свій від руки моєї? Як же зможе ваш Бог врятувати вас від руки моєї? |
|
15
|
15
|
| нн҃ѣ оу҆̀бо да не прельща́етъ ва́съ є҆зекі́а и҆ да не твори́тъ ва́съ оу҆пова́ти по семꙋ̀, и҆ не вѣ́рꙋйте є҆мꙋ̀: а҆́ще бо ни є҆ди́нъ бо́гъ всѧ́кагѡ ꙗ҆зы́ка и҆ ца́рства возмо́же и҆зба́вити лю́ди своѧ̑ ѿ рꙋкѝ моеѧ̀ и҆ ѿ рꙋкꙋ̀ ѻ҆тє́цъ мои́хъ, то̀ нижѐ бг҃ъ ва́шъ возмо́жетъ и҆зба́вити ва́съ ѿ рꙋкѝ моеѧ̀. | І нині нехай не зваблює вас Єзекія і не відхиляє вас у такий спосіб; не вірте йому: якщо не в силах був жоден бог жодного народу і царства врятувати народ свій від руки моєї і від руки батьків моїх, то і ваш Бог не врятує вас від руки моєї. |
|
16
|
16
|
| И҆ и҆́на (мнѡ́га) глаго́лаша рабѝ є҆гѡ̀ проти́вꙋ гдⷭ҇а бг҃а и҆ проти́вꙋ є҆зекі́и раба̀ є҆гѡ̀. | І ще багато чого говорили раби його проти Господа Бога і проти Єзекії, раба Його. |
|
17
|
17
|
| И҆ посла̑нїѧ написа̀ поноша́ѧ гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева, и҆ речѐ на́нь, глаго́лѧ: ꙗ҆́коже бо́зи ꙗ҆зы̑къ землѝ не мого́ша и҆зба́вити люді́й свои́хъ ѿ рꙋкѝ моеѧ̀, та́кѡ нижѐ бг҃ъ є҆зекі́инъ и҆зба́витъ лю́ди своѧ̑ ѿ рꙋкѝ моеѧ̀. | І листи писав він, у яких ганьбив Господа Бога Ізраїлевого і говорив проти Нього такі слова: як боги народів земних не врятували народів своїх від руки моєї, так Бог Єзекії не врятує народу Свого від руки моєї. |
|
18
|
18
|
| И҆ возопѝ во́племъ вели́кимъ ѧ҆зы́комъ і҆ꙋде́йскимъ къ лю́демъ, и҆̀же сѣдѧ́хꙋ на стѣна́хъ і҆ерⷭ҇ли́млихъ, да оу҆́страши́тъ и҆̀хъ и҆ оу҆жаси́тъ, и҆ во́зметъ гра́дъ: | І кричали гучним голосом юдейською мовою до народу єрусалимського, який був на стіні, щоб устрашити його і налякати його, і взяти місто. |
|
19
|
19
|
| и҆ глаго́ла на бг҃а і҆ерⷭ҇ли́млѧ, ꙗ҆́коже и҆ на богѡ́въ люді́й землѝ, дѣла̀ рꙋ́къ человѣ́ческихъ. | І говорили про Бога Єрусалима, як про богів народів землі, — вироби рук людських. |
|
20
|
20
|
| И҆ помоли́сѧ є҆зекі́а ца́рь и҆ и҆са́їа сы́нъ а҆мѡ́совъ прⷪ҇ро́къ ѡ҆ си́хъ, и҆ возопи́ша на нб҃о. | І помолився цар Єзекія й Ісая, син Амосів, пророк, і воззвали до неба. |
|
21
|
21
|
| И҆ посла̀ гдⷭ҇ь а҆́гг҃ла, и҆ поразѝ всѣ́хъ мꙋже́й хра́брыхъ и҆ бра́нникѡвъ, и҆ нача́лникѡвъ и҆ воево́дъ въ полцѣ́хъ царѧ̀ а҆ссѷрі́йска: и҆ возвратѝ лицѐ є҆гѡ̀ со стыдо́мъ на зе́млю є҆гѡ̀, и҆ прїи́де въ до́мъ бо́га своегѡ̀, и҆ сы́нове є҆гѡ̀ и҆зше́дшїи и҆з̾ чре́ва є҆гѡ̀ погꙋби́ша є҆го̀ мече́мъ. | І послав Господь ангела, і він знищив усіх хоробрих і головнокомандувача і начальників у війську царя Ассирійського. І повернувся він зі соромом у землю свою; і коли прийшов у дім бога свого, — ті, що вийшли зі стегон його, вразили його там мечем. |
|
22
|
22
|
| И҆ сп҃сѐ гдⷭ҇ь є҆зекі́ю и҆ ѡ҆бита́ющихъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ ѿ рꙋкѝ сеннахирі́ма царѧ̀ а҆ссѷрі́йска и҆ ѿ рꙋкꙋ̀ всѣ́хъ, и҆ подадѐ и҆̀мъ поко́й ѡ҆́крестъ. | Так врятував Господь Єзекію і жителів Єрусалима від руки Сеннахирима, царя Ассирійського, і від руки всіх і оберігав їх звідусюди. |
|
23
|
23
|
| И҆ мно́зи приноша́хꙋ да́ры гдⷭ҇ꙋ во і҆ерⷭ҇ли́мъ и҆ даѧ̑нїѧ є҆зекі́и царю̀ і҆ꙋ́динꙋ, и҆ возвы́шенъ бы́сть пред̾ ѻ҆чесы̀ всѣ́хъ ꙗ҆зы́кѡвъ по си́хъ. | Тоді багато хто приносив дари Господу в Єрусалим і коштовні речі Єзекії, царю Юдейському. І він звеличився після цього в очах усіх народів. |
|
24
|
24
|
| Во дне́хъ ѻ҆́ныхъ разболѣ́сѧ є҆зекі́а да́же до сме́рти и҆ помоли́сѧ ко гдⷭ҇ꙋ: и҆ оу҆слы́ша є҆го̀ и҆ дадѐ є҆мꙋ̀ зна́менїе. | У ті дні занедужав Єзекія смертельно. І помолився Господу, і Він почув його і дав йому знамення. |
|
25
|
25
|
| И҆ не по воздаѧ́нїю, є҆́же дадѐ є҆мꙋ̀, воздадѐ є҆зекі́а, но вознесе́сѧ се́рдце є҆гѡ̀, и҆ бы́сть на него̀ гнѣ́въ и҆ на і҆ꙋ́дꙋ и҆ на і҆ерⷭ҇ли́мъ. | Але не воздав Єзекія за зроблені йому благодіяння, тому що загордилося серце його. І був на нього гнів Божий і на Юдею, і на Єрусалим. |
|
26
|
26
|
| И҆ смири́сѧ є҆зекі́а ѿ высоты̀ се́рдца своегѡ̀ са́мъ и҆ живꙋ́щїи во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ не прїи́де на ни́хъ гнѣ́въ гдⷭ҇ень во дни̑ є҆зекі̑ины. | Але оскільки смирився Єзекія в гордості серця свого, — сам і жителі Єрусалима, то не прийшов на них гнів Господній у дні Єзекії. |
|
27
|
27
|
| И҆ бы́сть є҆зекі́еви бога́тство и҆ сла́ва мно́га ѕѣлѡ̀: и҆ сокрѡ́вища себѣ̀ собра̀ сребра̀ и҆ зла́та и҆ ка́менїѧ честна́гѡ, и҆ а҆рѡма́ты, и҆ ѻ҆рꙋ́жїѧ храни̑лницы, и҆ сосꙋ́ды драгоцѣ̑нны, | І було в Єзекії багатства і слави дуже багато, і сховище він зробив у себе для срібла і золота, і каменів коштовних, і для пахощів і щитів, і для всяких коштовних сосудів; |
|
28
|
28
|
| и҆ жи̑тницы жи̑тъ, пшени́цы и҆ вїна̀ и҆ є҆ле́а, и҆ се́ла, и҆ ꙗ҆́сли всѧ́комꙋ скотꙋ̀, и҆ ѡ҆гра̑ды стадѡ́мъ, | і комори для плодів землі, для хліба, вина й олії, і стійла для всякого роду худоби, і двори для стад. |
|
29
|
29
|
| и҆ гра́ды, ꙗ҆̀же созда̀ себѣ̀, и҆ строє́нїѧ ѻ҆вца́мъ и҆ волѡ́мъ мно́жество: занѐ дадѐ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь собра̑нїѧ мнѡ́га ѕѣлѡ̀. | І міста побудував собі. І стад дрібної і великої худоби було в нього безліч, тому що дав йому Бог дуже велике майно. |
|
30
|
30
|
| То́й є҆зекі́а заградѝ и҆схо́дъ воды̀ геѡ́на вы́шнѧгѡ и҆ проведѐ ю҆̀ въ ни́зъ къ полꙋ́дню гра́да даві́дова. И҆ преꙋспѣ̀ є҆зекі́а во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ свои́хъ. | Він же, Єзекія, замкнув верхню протоку вод Геона і провів їх униз до західної сторони міста Давидового. І діяв успішно Єзекія в усякій справі своїй. |
|
31
|
31
|
| И҆ та́кѡ послѡ́мъ кнѧзе́й ѿ вавѷлѡ́на, и҆̀же по́слани бѧ́хꙋ къ немꙋ̀, да вопро́сѧтъ є҆го̀ ѡ҆ чꙋдесѝ, є҆́же слꙋчи́сѧ на землѝ, ѡ҆ста́ви є҆го̀ гдⷭ҇ь, да и҆скꙋ́ситъ є҆го̀ оу҆вѣ́дати, ꙗ҆̀же въ се́рдцы є҆гѡ̀. | Тільки при послах царів вавилонських, які надсилали до нього запитати про знамення, що було на землі, залишив його Бог, щоб випробувати його і відкрити все, що у нього на серці. |
|
32
|
32
|
| Прѡ́чаѧ же слове́съ є҆зекі́иныхъ, и҆ щедрѡ́ты є҆гѡ̀, сѐ, пи̑сана сꙋ́ть въ прⷪ҇ро́чествѣ и҆са́їи прⷪ҇ро́ка сы́на а҆мѡ́сова и҆ въ кни́зѣ царе́й і҆ꙋ́диныхъ и҆ і҆и҃левыхъ. | Інші діяння Єзекії і чесноти його описані у видінні Ісаї, сина Амосового, пророка, і в книзі царів юдейських та ізраїльських. |
|
33
|
33
|
| И҆ оу҆́спе є҆зекі́а со ѻ҆тцы̑ свои́ми, и҆ погребо́ша є҆го̀ на восхо́дѣхъ гробѡ́въ сынѡ́въ даві́довыхъ: и҆ сла́вꙋ и҆ че́сть да́ша є҆мꙋ̀ въ сме́рти є҆гѡ̀ ве́сь і҆ꙋ́да и҆ живꙋ́щїи во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆ воцари́сѧ манассі́а сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀. | І спочив Єзекія з батьками своїми, і поховали його над гробницями синів Давидових, і почесті віддали йому після смерти його всі юдеї і жителі Єрусалима. І став царем Манассія, син його, замість нього. |
|
Глава́ л҃г
|
Глава 33
|
|
1
|
1
|
| Двана́десѧти лѣ́тъ бѣ̀ манассі́а, є҆гда̀ ца́рствовати нача̀, и҆ пѧтьдесѧ́тъ пѧ́ть лѣ́тъ ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: | Дванадцяти років був Манассія, коли став царем, і п’ятдесят п’ять років царював у Єрусалимі, |
|
2
|
2
|
| сотвори́ же лꙋка́вое пред̾ гдⷭ҇емъ по всѣ̑мъ ме́рзостемъ ꙗ҆зы́ческимъ, и҆̀хже и҆стребѝ гдⷭ҇ь ѿ лица̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: | і чинив він неугодне в очах Господніх, наслідуючи мерзоти народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих, |
|
3
|
3
|
| и҆ возвратѝ и҆ созда̀ высѡ́каѧ, ꙗ҆̀же раскопа̀ є҆зекі́а ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀, и҆ состро́и кꙋмі́ры ваалі́мꙋ, и҆ сотворѝ дꙋбра̑вы, и҆ поклони́сѧ всемꙋ̀ во́инствꙋ небе́сномꙋ, и҆ послꙋжѝ и҆̀мъ, | і знову побудував висоти, які зруйнував Єзекія, батько його, і поставив жертовники Ваалам, і влаштував діброви, і поклонявся всьому воїнству небесному, і служив йому, |
|
4
|
4
|
| и҆ созда̀ ѻ҆лтари̑ въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни, ѡ҆ не́мже гл҃а гдⷭ҇ь: во і҆ерⷭ҇ли́мѣ бꙋ́детъ и҆́мѧ моѐ во вѣ́ки: | і спорудив жертовники в домі Господньому, про який сказав Господь: в Єрусалимі буде ім’я Моє вічно; |
|
5
|
5
|
| созда́ же же́ртвенники всемꙋ̀ во́инствꙋ небе́сномꙋ во двою̀ дво́рѣхъ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ. | і спорудив жертовники всьому воїнству небесному на обох дворах дому Господнього. |
|
6
|
6
|
| То́й же проведѐ ча̑да своѧ̑ чрез̾ ѻ҆́гнь во оу҆до́ли веенно́мли и҆ вража́ше (со жрє́бїи), и҆ послѣ́доваше гада́нїємъ, и҆ волхвова́нїємъ слꙋжа́ше, и҆ и҆мѣ́ѧше чревоволше́бники и҆ ѡ҆баѧ́нники, и҆ мнѡ́га лꙋка̑ваѧ сотворѝ пред̾ гдⷭ҇емъ, да прогнѣ́ваетъ є҆го̀: | Він же проводив синів своїх через вогонь у долині сина Енномового, і ворожив, і чаклував, і запровадив викликателів мерців і чародіїв; багато робив він неугодного в очах Господа, щоб прогнівати Його. |
|
7
|
7
|
| и҆стꙋка́ны же и҆ слїѧ̑нны ѡ҆́бразы сотворѝ и҆ поста́ви въ домꙋ̀ бж҃їи, ѡ҆ не́мже гл҃а бг҃ъ къ даві́дꙋ и҆ къ соломѡ́нꙋ сы́нꙋ є҆гѡ̀: въ домꙋ̀ се́мъ и҆ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, є҆го́же и҆збра́хъ ѿ всѣ́хъ колѣ́нъ і҆и҃левыхъ, положꙋ̀ и҆́мѧ моѐ во вѣ́къ, | І поставив різьбленого ідола, якого зробив, у домі Божому, про який говорив Бог Давиду і Соломону, синові його: у домі цьому і в Єрусалимі, який Я обрав з усіх колін Ізраїлевих, Я покладу ім’я Моє повік; |
|
8
|
8
|
| и҆ не приложꙋ̀ подви́гнꙋти но́гꙋ і҆и҃левꙋ ѿ землѝ, ю҆́же преда́хъ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ, то́кмѡ а҆́ще сохранѧ́тъ сотвори́ти всѧ̑, ꙗ҆̀же повелѣ́хъ и҆̀мъ, по всемꙋ̀ зако́нꙋ и҆ повелѣ́нїємъ и҆ сꙋдба́мъ, рꙋко́ю мѡѷсе́овою. | і не дам надалі виступити нозі Ізраїля із землі цієї, яку Я затвердив за батьками їх, якщо тільки вони будуть намагатися виконувати все, що Я заповів їм, за всім законом і уставами і повеліннями, даними рукою Мойсея. |
|
9
|
9
|
| И҆ прельстѝ манассі́а і҆ꙋ́дꙋ и҆ живꙋ́щихъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, да сотворѧ́тъ лꙋка́вое па́че всѣ́хъ ꙗ҆зы̑къ, и҆̀хже и҆спрове́рже гдⷭ҇ь ѿ лица̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ. | Але Манассія довів Юдею і жителів Єрусалима до того, що вони чинили гірше за ті народи, які знищив Господь від лиця синів Ізраїлевих. |
|
10
|
10
|
| И҆ гл҃а гдⷭ҇ь къ манассі́и и҆ къ лю́демъ є҆гѡ̀, и҆ не послꙋ́шаша. | І говорив Господь до Манассії і до народу його, але вони не слухали. |
|
11
|
11
|
| И҆ наведѐ гдⷭ҇ь на ни́хъ нача́лники во́євъ царѧ̀ а҆ссѷрі́йска, и҆ ꙗ҆́ша манассі́ю во оу҆́захъ, и҆ свѧза́ша є҆гѡ̀ ѡ҆кѡ́вы ножны́ми, и҆ ѿведо́ша въ вавѷлѡ́нъ. | І привів Господь на них воєначальників царя Ассирійського, і закували вони Манассію в кайдани й зв’язали його ланцюгами, і відвели його у Вавилон. |
|
12
|
12
|
| И҆ є҆гда̀ ѡ҆ѕло́бленъ бы́сть, взыска̀ лицѐ гдⷭ҇а бг҃а своегѡ̀, и҆ смири́сѧ ѕѣлѡ̀ пред̾ лице́мъ бг҃а ѻ҆тє́цъ свои́хъ, | І в тісноті своїй він став благати лице Господа Бога свого і глибоко смирився перед Богом батьків своїх. |
|
13
|
13
|
| и҆ помоли́сѧ къ немꙋ̀ и҆ послꙋ́ша є҆гѡ̀, и҆ оу҆слы́ша во́пль є҆гѡ̀, и҆ возвратѝ є҆го̀ во і҆ерⷭ҇ли́мъ на ца́рство є҆гѡ̀: и҆ позна̀ манассі́а, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь то́й є҆́сть бг҃ъ. | І помолився Йому, і Бог прихилився до нього і почув моління його, і повернув його в Єрусалим у царство його. І пізнав Манассія, що Господь є Бог. |
|
14
|
14
|
| И҆ по си́хъ созда̀ стѣ́нꙋ внѣ̀ гра́да даві́дова ѿ лі́вы къ ю҆́гꙋ въ пото́цѣ и҆ ко вхо́дꙋ вра́тъ ры́бныхъ, и҆сходѧ́щымъ врата́ми сꙋ́щими ѡ҆́крестъ въ высотꙋ̀, и҆ возвы́си ѕѣлѡ̀: и҆ поста́ви нача́лники во́ємъ во всѣ́хъ градѣ́хъ і҆ꙋ́диныхъ стѣна́тыхъ, | І після того побудував зовнішню стіну міста Давидового, на західній стороні Геона, по долині і до входу в Рибні ворота, і провів її навколо Офела і високо підняв її. І поставив воєначальників по всіх укріплених містах в Юдеї, |
|
15
|
15
|
| и҆ ѿѧ́тъ бо́ги чꙋжды̑ѧ и҆ і҆́дѡлы ѿ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ, и҆ всѧ̑ ѻ҆лтари̑, ꙗ҆̀же созда̀ въ горѣ̀ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ и҆ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ и҆зве́рже всѧ̑ во́нъ и҆з̾ гра́да. | і скинув чужоземних богів та ідола з дому Господнього, і всі капища, які спорудив на горі дому Господнього в Єрусалимі, і викинув їх за місто. |
|
16
|
16
|
| И҆ па́ки воздви́же ѻ҆лта́рь гдⷭ҇ень, и҆ пожрѐ на то́мъ же́ртвꙋ спⷭ҇нїѧ и҆ хвале́нїѧ, и҆ заповѣ́да і҆ꙋ́дѣ, да слꙋ́жатъ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ. | І відновив жертовник Господній і приніс на ньому жертви мирні й хвалебні, і сказав юдеям, щоб вони служили Господу Богу Ізраїлевому. |
|
17
|
17
|
| Но є҆щѐ лю́дїе жрѧ́хꙋ на высо́кихъ, ѻ҆ба́че гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ своемꙋ̀. | Але народ ще приносив жертви на висотах, хоч і Господу Богу своєму. |
|
18
|
18
|
| Прѡ́чаѧ же слове́съ манассі́иныхъ, и҆ моли́тва є҆гѡ̀, ꙗ҆́же къ бг҃ꙋ, и҆ словеса̀ прови́дѧщихъ, и҆̀же глаго́лахꙋ къ немꙋ̀ во и҆́мѧ гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева, | Інші діла Манассії, і молитва його до Бога свого, і слова прозорливців, які говорили до нього ім’ям Господа Бога Ізраїлевого, знаходяться в записах царів ізраїлевих. |
|
19
|
19
|
| сѐ, во словесѣ́хъ моли́твы є҆гѡ̀, и҆ ꙗ҆́кѡ оу҆слы́ша є҆гѡ̀, и҆ всѝ грѣсѝ є҆гѡ̀ и҆ ѿстꙋплє́нїѧ є҆гѡ̀, и҆ мѣста̀, на ни́хже созида̀ высѡ́каѧ, и҆ сотворѝ та́мѡ дꙋбра̑вы и҆ и҆зва̑ѧннаѧ, пре́жде не́же ѡ҆брати́тисѧ є҆мꙋ̀, сѐ, пи̑сана сꙋ́ть во словесѣ́хъ прови́дѧщихъ. | І молитва його, і те, що Бог прихилився до нього, і всі гріхи його і беззаконня його, і місця, на яких він побудував висоти і поставив зображення Астарти й ідолів, раніше ніж смирився, описані в записах Хозая. |
|
20
|
20
|
| Оу҆́ спе же манассі́а со ѻ҆тцы̑ свои́ми, и҆ погребо́ша є҆го̀ въ садꙋ̀ до́мꙋ є҆гѡ̀. И҆ воцари́сѧ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀ сы́нъ є҆гѡ̀ а҆мѡ́нъ. | І спочив Манассія з батьками своїми, і поховали його в домі його. І став царем Амон, син його, замість нього. |
|
21
|
21
|
| Два́десѧти двꙋ̀ лѣ́тъ бѣ̀ а҆мѡ́нъ, є҆гда̀ ца́рствовати нача̀, и҆ два̀ лѣ̑та ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, | Двадцяти двох років був Амон, коли став царем, і два роки царював у Єрусалимі. |
|
22
|
22
|
| и҆ сотворѝ лꙋка́вое пред̾ гдⷭ҇емъ, ꙗ҆́коже творѧ́ше манассі́а ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀, и҆ всѣ̑мъ і҆́дѡлѡмъ, и҆̀хже сотворѝ манассі́а ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀, пожрѐ а҆мѡ́нъ и҆ послꙋжѝ и҆̀мъ: | І чинив неугодне в очах Господніх так, як робив Манассія, батько його; і всім ідолам, яких зробив Манассія, батько його, приносив Амон жертви і служив їм. |
|
23
|
23
|
| и҆ не смири́сѧ пред̾ гдⷭ҇емъ, ꙗ҆́коже смири́сѧ манассі́а ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀, занѐ сы́нъ є҆гѡ̀ а҆мѡ́нъ оу҆мно́жи грѣхѝ. | І не смирився перед лицем Господнім, як смирився Манассія, батько його; навпаки, Амон примножив свої гріхи. |
|
24
|
24
|
| И҆ нападо́ша на́нь рабѝ є҆гѡ̀ и҆ оу҆би́ша є҆го̀ въ домꙋ̀ є҆гѡ̀. | І склали проти нього змову слуги його, й умертвили його в домі його. |
|
25
|
25
|
| И҆ оу҆би́ша лю́дїе землѝ напа́дшихъ на царѧ̀ а҆мѡ́на, и҆ поста́виша лю́дїе землѝ царѧ̀ і҆ѡсі́ю сы́на є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀. | Але народ землі перебив усіх, хто був у змові проти царя Амона, і поставив народ царем землі Іосію, сина його, замість нього. |
|
Глава́ л҃д
|
Глава 34
|
|
1
|
1
|
| Ѻ҆смѝ лѣ́тъ бы́сть і҆ѡсі́а, є҆гда̀ ца́рствовати нача̀, и҆ три́десѧть є҆ди́но лѣ́то ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, | Вісім років було Іосії, коли він став царем, і тридцять один рік царював у Єрусалимі, |
|
2
|
2
|
| и҆ сотворѝ пра́вое пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ ходѝ въ пꙋте́хъ даві́да ѻ҆тца̀ своегѡ̀, и҆ не оу҆клони́сѧ ни на де́сно, ни на лѣ́во. | і робив він угодне в очах Господніх, і ходив путями Давида, батька свого, і не ухилявся ні праворуч, ні ліворуч. |
|
3
|
3
|
| И҆ во ѻ҆смо́е лѣ́то ца́рства своегѡ̀, и҆ то́й є҆щѐ сы́й ѻ҆́трокъ, нача̀ взыска́ти гдⷭ҇а бг҃а ѻ҆тца̀ своегѡ̀ даві́да: и҆ во второена́десѧть лѣ́то ца́рства своегѡ̀ нача̀ ѡ҆чища́ти і҆ꙋде́ю и҆ і҆ерⷭ҇ли́мъ ѿ высо́кихъ и҆ лѣсѡ́въ, и҆ ѿ ка́пищъ и҆ ѿ и҆стꙋка́нныхъ. | У восьмий рік царювання свого, будучи ще отроком, він почав удаватися до Бога Давида, батька свого, а в дванадцятий рік почав очищати Юдею та Єрусалим від висот і посвячених дерев і від різьблених і відлитих ідолів. |
|
4
|
4
|
| И҆ разори́ша пред̾ лице́мъ є҆гѡ̀ ѻ҆лтари̑ ваалі́мли, и҆ высѡ́каѧ, ꙗ҆̀же на ни́хъ: и҆ посѣчѐ дꙋбра̑вы и҆ и҆стꙋка̑нныѧ, и҆ слїѧ̑ннаѧ сокрꙋшѝ и҆ и҆стнѝ, и҆ растопѝ и҆ пове́рже пред̾ лице́мъ гробѡ́въ жрꙋ́щихъ и҆̀мъ: | І зруйнували перед лицем його жертовники Ваала і статуї, що піднімалися над ними; і посвячені дерева він зрубав, і різьблені і відлиті кумири зламав і розбив на порох, і розсипав на гробах тих, які приносили їм жертви, |
|
5
|
5
|
| и҆ кѡ́сти жерцє́въ сожжѐ на ѻ҆лтаре́хъ и҆́хъ, и҆ ѡ҆чи́сти і҆ꙋ́дꙋ и҆ і҆ерⷭ҇ли́мъ, | і кістки жерців спалив на жертовниках їхніх, і очистив Юдею та Єрусалим, |
|
6
|
6
|
| и҆ во градѣ́хъ манассі́иныхъ и҆ є҆фре́млихъ и҆ сѷмеѡ́нихъ да́же до нефѳалі́ма, и҆ въ мѣ́стѣхъ и҆́хъ ѡ҆́крестъ: | і в містах Манассії, та Єфрема, і Симеона, навіть до коліна Неффалимового, і в спустошених околицях їх |
|
7
|
7
|
| и҆ ѻ҆лтари̑ размета̀ и҆ лѣ́сы, и҆ і҆́дѡлы разсѣчѐ въ ча̑стицы, и҆ всѧ̑ высѡ́каѧ и҆зсѣчѐ ѿ всеѧ̀ землѝ і҆и҃левы, и҆ возврати́сѧ во і҆ерⷭ҇ли́мъ. | він зруйнував жертовники і посвячені дерева, й ідолів розбив на порох, і всі статуї розтрощив по всій землі Ізраїльській, і повернувся в Єрусалим. |
|
8
|
8
|
| И҆ во ѻ҆смоена́десѧть лѣ́то ца́рства своегѡ̀, є҆гда̀ ѡ҆чище́на бы́сть землѧ̀ и҆ це́рковь гдⷭ҇нѧ, посла̀ сафа́на сы́на є҆селі́ева и҆ а҆месі́ю нача́лника гра́да и҆ і҆ѡа́са сы́на і҆ѡаха́зова памѧтопи́сца своего̀, да оу҆твердѧ́тъ до́мъ гдⷭ҇а бг҃а своегѡ̀. | У вісімнадцятий рік царювання свого, після очищення землі і дому Божого, він послав Шафана, сина Ацалії, і Маасею градоначальника, й Іоаха, сина Іоахазового, писаря, відновити дім Господа Бога свого. |
|
9
|
9
|
| И҆ прїидо́ша ко хелкі́и свѧще́нникꙋ вели́комꙋ, и҆ да́ша сребро̀ принесе́нное въ до́мъ гдⷭ҇ень, є҆́же собра́ша леѵі́ти хранѧ́щїи две́рь ѿ рꙋкѝ манассі́ины и҆ є҆фре́мли, и҆ ѿ нача́лникѡвъ и҆ ѿ всѣ́хъ про́чихъ во і҆и҃ли, и҆ ѿ сынѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ и҆ венїамі́нихъ и҆ ѡ҆бита́ющихъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, | І прийшли вони до Хелкії первосвященика, і віддали срібло, принесене в дім Божий, яке левити, що стоять на варті біля порогу, зібрали з рук Манассії й Єфрема і всіх інших ізраїльтян, і від усього Іуди і Веніаміна, і від жителів Єрусалима, |
|
10
|
10
|
| и҆ да́ша ѻ҆́ное въ рꙋ́цѣ творѧ́щихъ дѣла̀, приста̑вницы въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни, и҆ да́ша є҆̀ творѧ́щымъ дѣла̀, и҆̀же творѧ́хꙋ въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни да, ѡ҆бновѧ́тъ и҆ оу҆крѣпѧ́тъ хра́мъ: | і віддали в руки виконавцям робіт, які були приставлені до дому Господнього, щоб вони роздавали його робітникам, які працювали в домі Господньому, на відбудові й оновленні дому. |
|
11
|
11
|
| и҆ да́ша текто́нѡмъ и҆ домоздателємъ, да кꙋ́пѧтъ ка́менїе четвероꙋго́лное и҆ древа̀ на бе́рвна на покры́тїе домѡ́въ, и҆̀хже разори́ша ца́рїе і҆ꙋ̑дины. | І вони роздавали теслям і будівельникам на купівлю тесаних каменів і дерев для зв’язків і для покриття будинків, які зруйнували царі юдейські. |
|
12
|
12
|
| И҆ мꙋ́жїе вѣ́рнѡ творѧ́хꙋ въ дѣ́лѣхъ, и҆ над̾ ни́ми надзира́телє і҆е́ѳъ и҆ а҆вді́а леѵі́ти ѿ сынѡ́въ мера́рїныхъ, и҆ заха́рїа и҆ мосолла́мъ ѿ сынѡ́въ каа́ѳѡвыхъ надзира́ти, и҆ всѧ́къ леѵі́тинъ, и҆ всѧ́къ зна́ѧй во ѻ҆рга́ны пѣ́ти: | Люди ці діяли чесно під час роботи, і для нагляду над ними поставлені були Іахаф і Овадія, левити із синів Мерариних, і Захарія і Мешуллам із синів Каафових, і всі левити, що вміють грати на музичних інструментах. |
|
13
|
13
|
| и҆ над̾ носѧ́щими бремена̀ и҆ над̾ всѣ́ми творѧ́щими дѣла̀, всѧ́кимъ дѣ́ланїемъ: и҆ ѿ леѵі̑тъ бѣ́ша пи́сареве и҆ сꙋдїи̑ и҆ двє́рницы. | Вони ж були приставниками над носіями і наглядали за усіма робітниками при кожній роботі; з левитів же були і писарі, і наглядачі, і воротарі. |
|
14
|
14
|
| И҆ внегда̀ и҆зноси́ти и҆̀мъ сребро̀ принесе́нное въ це́рковь гдⷭ҇ню, ѡ҆брѣ́те хелкі́а свѧще́нникъ кни́гꙋ зако́на гдⷭ҇нѧ, (ꙗ҆́же дана̀ бы́сть) рꙋко́ю мѡѷсе́овою. | Коли виймали вони срібло; принесене в дім Господній, тоді Хелкія священик знайшов книгу закону Господнього, дану рукою Мойсея. |
|
15
|
15
|
| И҆ ѿвѣща̀ хелкі́а и҆ речѐ къ сафа́нꙋ пи́сарю: кни́гꙋ зако́на ѡ҆брѣто́хъ въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни. И҆ дадѐ хелкі́а кни́гꙋ сафа́нꙋ. | І почав Хелкія, і сказав Шафану писарю: книгу закону знайшов я в домі Господньому. І подав Хелкія ту книгу Шафану. |
|
16
|
16
|
| И҆ принесѐ сафа́нъ кни́гꙋ ко царю̀, и҆ возвѣстѝ є҆щѐ ко царю̀ сло́во, глаго́лѧ: всѐ сребро̀ дано̀ въ рꙋ́ки рабѡ́въ твои́хъ творѧ́щихъ дѣла̀: | І поніс Шафан книгу до царя, і приніс при цьому цареві звістку: все, що доручено рабам твоїм, вони роблять; |
|
17
|
17
|
| и҆ слїѧ́ша сребро̀ ѡ҆брѣ́тенное въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни, и҆ да́ша въ рꙋ́ки надзира́телей и҆ въ рꙋ́ки творѧ́щихъ дѣ́ло. | і висипали срібло, знайдене в домі Господньому, і передали його в руки приставників і в руки виконавців робіт. |
|
18
|
18
|
| И҆ возвѣстѝ сафа́нъ пи́сарь сло́во царю̀, глаго́лѧ: кни́гꙋ даде́ ми хелкі́а свѧще́нникъ. И҆ прочтѐ ю҆̀ сафа́нъ пред̾ царе́мъ. | І також доніс Шафан писар царю, говорячи: книгу дав мені Хелкія священик. І читав її Шафан перед царем. |
|
19
|
19
|
| И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆слы́ша ца́рь словеса̀ зако́на, и҆ растерза̀ ри̑зы своѧ̑. | Коли почув цар слова закону, то роздер одяг свій. |
|
20
|
20
|
| И҆ повелѣ̀ ца́рь хелкі́еви и҆ а҆хїка́мꙋ сы́нꙋ сафа́новꙋ и҆ а҆вдѡ́нꙋ сы́нꙋ мїхе́евꙋ, и҆ сафа́нꙋ пи́сарю и҆ а҆са́їю рабꙋ̀ царе́вꙋ, глаго́лѧ: | І дав цар повеління Хелкії й Ахикаму, синові Шафановому, й Авдону, синові Михея, і Шафану писарю, й Асаії, слузі царському, говорячи: |
|
21
|
21
|
| и҆ди́те и҆ моли́тесѧ гдⷭ҇ꙋ за мѧ̀ и҆ за всѧ́каго ѡ҆ста́вшагосѧ во і҆и҃ли и҆ і҆ꙋ́дѣ, ѡ҆ словесѣ́хъ кни́ги, ꙗ҆́же ѡ҆брѣ́тена є҆́сть, вели́къ бо гнѣ́въ гдⷭ҇ень разгорѣ́сѧ на на́съ, поне́же не послꙋ́шаша ѻ҆тцы̀ на́ши слове́съ гдⷭ҇нихъ, є҆́же твори́ти по всѣ̑мъ напи̑саннымъ въ кни́зѣ се́й. | підіть, запитайте Господа про мене і про тих, що залишились у Ізраїля, і про Іуду щодо слів цієї знайденої книги, тому що великий гнів Господа, який запалав на нас за те, що не дотримувалися батьки наші слова Господнього, щоб чинити за всім написаним у книзі цій. |
|
22
|
22
|
| И҆ и҆́де хелкі́а, и҆ и҆̀мже повелѣ̀ ца́рь, ко ѻ҆лда́нѣ проро́чицѣ, женѣ̀ селли́ма сы́на ѳекꙋ́ева, сы́на є҆сері́и ризохрани́телѧ, хранѧ́щей за́пѡвѣди, ꙗ҆́же ѡ҆бита́ше во і҆ерⷭ҇ли́мѣ въ маса́нѣ, и҆ глаго́лаша є҆́й по си̑мъ. | І пішов Хелкія і ті, які від царя, до Олдани пророчиці, дружини Шаллума, сина Тавкегафа, сина Хасри, хранителя одягу, — а жила вона в другій частині Єрусалима, — і говорили з нею про це. |
|
23
|
23
|
| И҆ та̀ ѿвѣща̀ и҆̀мъ: сїѧ̑ речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ: глаго́лите мꙋ́жꙋ, и҆́же посла̀ ва́съ ко мнѣ̀: сїѧ̑ речѐ гдⷭ҇ь: | І вона сказала їм: так говорить Господь Бог Ізраїлів: скажіть тому чоловікові, який послав вас до мене: |
|
24
|
24
|
| сѐ, а҆́зъ наведꙋ̀ ѕла̑ѧ на мѣ́сто сїѐ и҆ на ѡ҆бита́ющихъ въ не́мъ всѧ̑ словеса̀, ꙗ҆̀же пи̑сана сꙋ́ть въ кни́зѣ прочте́ннѣй пред̾ царе́мъ і҆ꙋ́динымъ, | так говорить Господь: ось Я наведу лихо на місце це і на жителів його всі прокляття, написані в книзі, яку читали перед лицем царя Юдейського, |
|
25
|
25
|
| занѐ ѡ҆ста́виша мѧ̀ и҆ кадѧ́хꙋ богѡ́мъ чꙋжди̑мъ, да прогнѣ́ваютъ мѧ̀ во всѣ́хъ дѣ́лѣхъ рꙋ́къ свои́хъ: и҆ разгорѣ́сѧ ꙗ҆́рость моѧ̀ на мѣ́сто сїѐ и҆ не оу҆гаси́тсѧ: | за те, що вони залишили Мене і кадили богам іншим, щоб прогнівляти Мене всіма ділами рук своїх. І гнів Мій запалає над місцем цим і не згасне. |
|
26
|
26
|
| и҆ ко царю̀ і҆ꙋ́динꙋ, и҆́же посла̀ ва́съ ко гдⷭ҇ꙋ помоли́тисѧ, та́кѡ глаго́лите є҆мꙋ̀: сїѧ̑ речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ: словеса̀, ꙗ҆̀же слы́шалъ є҆сѝ, | А царю Юдейському, який послав вас запитати Господа, так скажіть: так говорить Господь Бог Ізраїлів про слова, які ти чув: |
|
27
|
27
|
| и҆ сокрꙋши́сѧ се́рдце твоѐ, и҆ смири́лсѧ є҆сѝ пред̾ лице́мъ мои́мъ, є҆гда̀ оу҆слы́шалъ є҆сѝ словеса̀ моѧ̑ на мѣ́сто сїѐ и҆ на ѡ҆бита́ющихъ въ не́мъ, и҆ смири́лсѧ є҆сѝ предо мно́ю, и҆ растерза́лъ є҆сѝ ри̑зы твоѧ̑, и҆ пла́калъ є҆сѝ предо мно́ю, и҆ а҆́зъ оу҆слы́шахъ, речѐ гдⷭ҇ь: | оскільки пом’якшало серце твоє, і ти смирився перед Богом, почувши слова Його про місце це і про жителів його, — і ти смирився переді Мною, і роздер одяг свій, і плакав переді Мною, то і Я почув тебе, говорить Господь. |
|
28
|
28
|
| сѐ, приложꙋ̀ тѧ̀ ко ѻ҆тцє́мъ твои̑мъ, и҆ приложи́шисѧ ко гробѡ́мъ твои́мъ въ ми́рѣ, и҆ не оу҆́зрѧтъ ѻ҆́чи твоѝ всѧ́кагѡ ѕла̀, ꙗ҆̀же а҆́зъ наведꙋ̀ на мѣ́сто сїѐ и҆ на ѡ҆бита́ющихъ въ не́мъ. И҆ возвѣсти́ша царю̀ сло́во. | Ось Я преставлю тебе до батьків твоїх, і покладений будеш у гробницю твою в мирі, і не побачать очі твої всього того лиха, яке Я наведу на місце це і на жителів його. І принесли цареві відповідь. |
|
29
|
29
|
| И҆ посла̀ ца́рь, и҆ собра̀ старѣ̑йшины і҆ꙋ̑дины и҆ і҆ерⷭ҇ли̑мли. | І послав цар, і зібрав усіх старійшин Юдеї та Єрусалима, і пішов цар у дім Господній, |
|
30
|
30
|
| И҆ взы́де ца́рь въ до́мъ гдⷭ҇ень и҆ всѝ мꙋ́жїе і҆ꙋ̑дины и҆ живꙋ́щїи во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ свѧще́нницы и҆ леѵі́ти, и҆ всѝ лю́дїе ѿ ма́ла да́же до вели́ка: и҆ чита́ше во оу҆шеса̀ и҆́хъ всѧ̑ словеса̀ кни́ги завѣ́та ѡ҆брѣ́тенныѧ въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни. | і з ним усі юдеї і жителі Єрусалима, і священики і левити, і весь народ, від великого до малого; і він прочитав уголос їм усі слова книги завіту, знайденої в домі Господньому. |
|
31
|
31
|
| И҆ ста̀ ца́рь на столпѣ̀, и҆ завѣща̀ завѣ́тъ пред̾ гдⷭ҇емъ ходи́ти пред̾ гдⷭ҇емъ, храни́ти за́пѡвѣди є҆гѡ̀ и҆ свидѣ̑нїѧ є҆гѡ̀ и҆ повелѣ̑нїѧ є҆гѡ̀ всѣ́мъ се́рдцемъ и҆ все́ю дꙋше́ю, є҆́же твори́ти словеса̀ завѣ́та напи̑саннаѧ въ кни́зѣ се́й. | І став цар на місці своєму, й уклав завіт перед лицем Господа йти за Господом і дотримуватися заповіді Його й одкровення Його, й уставів Його, від усього серця свого і від усієї душі своєї, щоб виконувати слова завіту, написані в книзі цій. |
|
32
|
32
|
| И҆ поста́ви всѣ́хъ, и҆̀же ѡ҆брѣ́тени бѧ́хꙋ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ и҆ венїамі́нѣ, и҆ сотвори́ша ѡ҆бита́ющїи во і҆ерⷭ҇ли́мѣ завѣ́тъ въ домꙋ̀ гдⷭ҇а бг҃а ѻ҆тє́цъ свои́хъ. | І повелів цар підтвердити це всім, хто знаходився в Єрусалимі й у землі Веніаміновій; і стали чинити жителі Єрусалима за завітом Бога, Бога батьків своїх. |
|
33
|
33
|
| И҆ ѿѧ̀ і҆ѡсі́а всѧ̑ ме́рзѡсти ѿ всеѧ̀ землѝ, ꙗ҆́же бѣ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ сотворѝ всѣ́хъ ѡ҆брѣ́тшихсѧ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ и҆ во і҆и҃ли слꙋжи́ти гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ своемꙋ̀ во всѧ̑ дни̑ своѧ̑, и҆ не оу҆клони́сѧ ѿ гдⷭ҇а бг҃а ѻ҆тє́цъ свои́хъ. | І викинув Іосія всі мерзоти з усіх земель, які у синів Ізраїлевих, і звелів усім, хто знаходився у землі Ізраїлевій, служити Господу Богу своєму. І в усі дні життя його вони не відступали від Господа Бога батьків своїх. |
|
Глава́ л҃є
|
Глава 35
|
|
1
|
1
|
| И҆ сотворѝ і҆ѡсі́а во і҆ерⷭ҇ли́мѣ па́схꙋ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ своемꙋ̀, и҆ пожрѐ па́схꙋ въ четвертыйна́десѧть де́нь мцⷭ҇а пе́рвагѡ: | І звершив Іосія в Єрусалимі пасху Господу, і закололи пасхального агнця в чотирнадцятий день першого місяця. |
|
2
|
2
|
| и҆ поста́ви свѧще́нники на стра́жахъ и҆́хъ, и҆ оу҆крѣпѝ и҆̀хъ на дѣла̀ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ, | І поставив він священиків на місцях їхніх, і підбадьорював їх на служіння в домі Господньому, |
|
3
|
3
|
| и҆ речѐ леѵі́тѡмъ си̑льнымъ во все́мъ і҆и҃ли, да ѡ҆свѧтѧ́тсѧ гдⷭ҇ꙋ и҆ поста́вѧтъ кївѡ́тъ ст҃ы́й въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни. И҆ поста́виши кївѡ́тъ ст҃ы́й во хра́мѣ, є҆го́же созда̀ соломѡ́нъ сы́нъ даві́да царѧ̀ і҆и҃лева. И҆ речѐ ца́рь: нѣ́сть ва́мъ на ра́менахъ носи́ти ничто́же: нн҃ѣ оу҆̀бо слꙋжи́те гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ и҆ лю́демъ є҆гѡ̀ і҆и҃лю, | і сказав левитам, наставникам усіх ізраїльтян, посвяченим Господу: поставте ковчег святий у храмі, який побудував Соломон, син Давидів, цар Ізраїлів; немає вам потреби носити його на раменах; служіть тепер Господу Богу нашому і народу Його Ізраїлю; |
|
4
|
4
|
| и҆ оу҆гото́вайтесѧ по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ ва́шихъ и҆ по чреда́мъ ва́шымъ, по писа́нїю даві́да царѧ̀ і҆и҃лева и҆ рꙋко́ю соломѡ́на сы́на є҆гѡ̀, | станьте за поколіннями вашими, за чергами вашими, як запропоновано Давидом, царем Ізраїлевим, і як приписано Соломоном, сином його, |
|
5
|
5
|
| и҆ сто́йте во хра́мѣ по раздѣле́нїємъ домѡ́въ ѻ҆те́чествъ ва́шихъ во бра́тїи ва́шей сынѣ́хъ людски́хъ, и҆ по ча́сти до́мꙋ ѻ҆те́чества въ леѵі́тѣхъ: | і стійте у святилищі, за розподілом поколінь між братами вашими, синами народу, і за розподілом поколінь серед левитів, |
|
6
|
6
|
| и҆ пожри́те па́схꙋ и҆ ст҃а̑ѧ оу҆гото́вайте бра́тїи ва́шей, є҆́же сотвори́ти по словесѝ гдⷭ҇ню, (є҆́же гл҃а) рꙋко́ю мѡѷсе́овою. | і заколіть пасхального агнця, й освятіться, і приготуйте його для братів ваших, роблячи згідно зі словом Господнім через Мойсея. |
|
7
|
7
|
| И҆ дадѐ нача́тки і҆ѡсі́а сынѡ́мъ людски̑мъ ѻ҆́вцы и҆ а҆́гнцы и҆ козлы̀ ѿ ко́зъ, всѧ̑ на па́схꙋ, и҆ всѣ́хъ ѡ҆брѣ́теныхъ въ число̀ три́десѧть ты́сѧщъ, и҆ волѡ́въ трѝ ты́сѧщы, сїѧ̑ ѿ царе́ва и҆мѣ́нїѧ. | І дав Іосія в дарунок синам народу, усім, що знаходилися там, із дрібної худоби агнців і козлів молодих, усе для жертви пасхальної, числом тридцять тисяч і три тисячі волів. Це з майна царя. |
|
8
|
8
|
| И҆ нача̑лницы є҆гѡ̀ да́ша нача́тки лю́демъ и҆ свѧще́нникѡмъ и҆ леѵі́тѡмъ: даде́ же и҆ хелкі́а и҆ заха́рїа и҆ і҆еїи́лъ нача̑лницы свѧще́нникѡмъ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ, и҆ да́ша на па́схꙋ ѻ҆ве́цъ и҆ а҆́гнцєвъ и҆ ко́злищъ двѣ̀ ты́сѧщы ше́сть сѡ́тъ и҆ волѡ́въ три́ста. | І князі його від щирости давали в дарунок народу, священикам і левитам: Хелкія і Захарія та Ієхиїл, начальники в домі Божому, дали священикам для жертви пасхальної дві тисячі шістсот [овець, агнців і козлів] і триста волів; |
|
9
|
9
|
| Хѡнені́а же и҆ ване́а, и҆ саме́а и҆ наѳанаи́лъ бра́тъ є҆гѡ̀, и҆ а҆саві́а и҆ і҆еїи́лъ и҆ і҆ѡзава́дъ, нача̑лницы леѵі́тѡвъ, да́ша леѵі́тѡмъ на па́схꙋ пѧ́ть ты́сѧщъ ѻ҆ве́цъ и҆ волѡ́въ пѧ́ть сѡ́тъ. | і Хонанія, і Шемаія, і Нафанаїл, брати його, і Хашавія, та Ієиел, й Іозавад, начальники левитів, подарували левитам для жертви пасхальної [овець] п’ять тисяч і п’ятсот волів. |
|
10
|
10
|
| И҆ оу҆гото́вано бы́сть слꙋже́нїе, и҆ ста́ша свѧще́нницы въ чи́нѣ свое́мъ и҆ леѵі́ти по раздѣле́нїємъ свои̑мъ по повелѣ́нїю царе́вꙋ, | Так влаштовано було служіння. І стали священики на місце своє і левити за чергами своїми, за велінням царським; |
|
11
|
11
|
| и҆ пожро́ша па́схꙋ, и҆ пролїѧ́ша свѧще́нницы рꙋка́ма свои́ма кро́вь, и҆ леѵі́ти ѡ҆дира́хꙋ ко́жы: | і закололи пасхального агнця. І кропили священики кров’ю, приймаючи її з рук левитів, а левити знімали шкуру; |
|
12
|
12
|
| и҆ оу҆гото́ваша всесожжє́нїѧ преда́ти и҆̀мъ по раздѣле́нїю, по домѡ́мъ ѻ҆те́чествъ сынѡ́мъ людски̑мъ, принестѝ гдⷭ҇еви всесожжє́нїѧ, ꙗ҆́коже пи́сано є҆́сть въ кни́зѣ зако́на мѡѷсе́ова: та́кѡ и҆ заꙋ́тра: | і розподілили призначене для всепалення, щоб роздати те по відділеннях поколінь серед синів народу, для приношення Господу, як написано в книзі Мойсеєвій. Те саме зробили і з волами. |
|
13
|
13
|
| и҆ и҆спеко́ша па́схꙋ на ѻ҆гнѝ по чи́нꙋ, и҆ ст҃а̑ѧ свари́ша въ мѣ́дницахъ и҆ въ котлѣ́хъ, и҆ предꙋспѣ̀ и҆̀мъ, и҆ раздѣли́ша всѣ̑мъ сынѡ́мъ людски̑мъ: | І спекли пасхального агнця на вогні, за уставом; і священні жертви зварили в казанах, горщиках і каструлях, і поспішно роздали всьому народові, |
|
14
|
14
|
| себѣ́ же и҆ свѧще́нникѡмъ пото́мъ оу҆гото́ваша, ꙗ҆́кѡ въ возноше́нїи всесожега́емыхъ и҆ тꙋ́кѡвъ да́же до но́щи свѧще́нницы (бы́ша не пра́здни), и҆ леѵі́ти оу҆гото́ваша и҆̀мъ и҆ бра́тїи и҆́хъ сынѡ́мъ а҆арѡ̑нимъ. | а потім приготували для себе і для священиків, тому що священики, сини Ааронові, зайняті були приношенням всепалення і жиру до ночі; через це і готували левити для себе і для священиків, синів Ааронових. |
|
15
|
15
|
| И҆ пѣвцы̀ сы́нове а҆са́фѡвы (стоѧ́хꙋ) въ чи́нѣ свое́мъ по повелѣ́нїю даві́да, и҆ а҆са́фа и҆ є҆ма́на и҆ і҆дїѳꙋ́ма проро́кѡвъ царе́выхъ: и҆ нача̑лницы и҆ двє́рницы всѣ́хъ вра́тъ, и҆̀мже не бѣ̀ возмо́жно ѿлꙋчи́тисѧ ѿ слꙋ́жбы ст҃ы́хъ, поне́же бра́тїѧ и҆́хъ леѵі́ти оу҆гото́ваша и҆̀мъ (бра̑шна). | І співці, сини Асафові, залишалися на місцях своїх, за встановленням Давида й Асафа, й Емана й Ідифуна, прозорливця царського, і воротарі біля кожних воріт: не треба було їм відходити від служіння свого, тому що брати їхні левити готували для них. |
|
16
|
16
|
| И҆ оу҆пра́висѧ и҆ оу҆гото́васѧ всѧ̀ слꙋ́жба гдⷭ҇нѧ въ де́нь то́й, да сотворѧ́тъ па́схꙋ и҆ принесꙋ́тъ всесожжє́нїѧ на ѻ҆лта́рь гдⷭ҇ень по повелѣ́нїю царѧ̀ і҆ѡсі́и. | Так влаштовано було все служіння Господу в той день, щоб звершити пасху і принести всепалення на жертовнику Господньому, за велінням царя Іосії. |
|
17
|
17
|
| И҆ сотвори́ша сы́нове і҆и҃лєвы, и҆̀же ѡ҆брѣ́тени бѧ́хꙋ, па́схꙋ во вре́мѧ то̀ и҆ пра́здникъ ѡ҆прѣсно́кѡвъ се́дмь дні́й. | І звершували сини Ізраїлеві, які знаходилися там, пасху в той час і свято опрісноків протягом семи днів. |
|
18
|
18
|
| И҆ не бы́сть па́схи подо́бныѧ то́й во і҆и҃ли ѿ дні́й самꙋи́ла прⷪ҇ро́ка, и҆ всѝ ца́рїе і҆и҃лєва не сотвори́ша па́схи, ю҆́же сотворѝ і҆ѡсі́а и҆ свѧще́нницы и҆ леѵі́ти, и҆ ве́сь і҆ꙋ́да и҆ і҆и҃ль, и҆́же ѡ҆брѣ́тенъ бы́сть, и҆ ѡ҆бита́ющїи во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, гдⷭ҇ꙋ. | І не звершувалася така пасха в Ізраїлі від днів Самуїла пророка; і з усіх царів Ізраїлевих жоден не звершував такої пасхи, яку звершив Іосія, і священики, і левити, і всі юдеї, й ізраїльтяни, які там знаходилися, і жителі Єрусалима. |
|
19
|
19
|
| Во ѻ҆смоена́десѧть лѣ́то ца́рства і҆ѡсі́ина сїѧ̀ па́сха пра́зднована бы́сть. | У вісімнадцятий рік царювання Іосії звершена ця пасха. |
|
20
|
20
|
| По си́хъ всѣ́хъ, и҆̀хже сотворѝ і҆ѡсі́а въ домꙋ̀, и҆ басночре́вныхъ и҆ волхвꙋ́ющихъ, и҆ кꙋмі̑рницы и҆ і҆́дѡлы и҆ дꙋбра̑вы, ꙗ҆̀же бѧ́хꙋ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ и҆ во і҆ꙋде́и, пожжѐ ѻ҆гне́мъ ца́рь і҆ѡсі́а, да оу҆тверди́тъ глаго́лы зако́на пи̑санныѧ въ кни́зѣ, ю҆́же ѡ҆брѣ́те хелкі́а жре́цъ въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни: подо́бенъ є҆мꙋ̀ не бы́сть пред̾ ни́мъ, и҆́же бы ѡ҆брати́лсѧ ко гдⷭ҇ꙋ всѣ́мъ се́рдцемъ свои́мъ и҆ все́ю дꙋше́ю свое́ю и҆ все́ю крѣ́постїю свое́ю по всемꙋ̀ зако́нꙋ мѡѷсе́овꙋ, и҆ по не́мъ не воста̀ подо́бенъ є҆мꙋ̀. Ѻ҆ба́че не ѿврати́сѧ гдⷭ҇ь ѿ гнѣ́ва ꙗ҆́рости своеѧ̀ вели́кїѧ, є҆́юже разгнѣ́васѧ ꙗ҆́ростїю гдⷭ҇ь на і҆ꙋде́ю, всѣ́хъ ра́ди разгнѣ́ванїй є҆ѧ̀, и҆́миже прогнѣ́ва манассі́а. И҆ речѐ гдⷭ҇ь: и҆ і҆ꙋ́дꙋ оу҆̀бо ѿри́нꙋ ѿ лица̀ моегѡ̀, ꙗ҆́коже ѿри́нꙋхъ до́мъ і҆и҃левъ, и҆ ѿверго́хъ гра́дъ, є҆го́же и҆збра́хъ, і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ хра́мъ, ѡ҆ не́мже рѣ́хъ: бꙋ́детъ и҆́мѧ моѐ та́мѡ. И҆ и҆зы́де фараѡ́нъ нехаѡ̀ ца́рь є҆гѵ́петскїй на царѧ̀ а҆ссѷрі́йскаго на рѣкꙋ̀ є҆ѵфра́тъ, є҆́же ра́товати є҆го̀ въ хархами́сѣ. И҆ и҆зы́де во срѣ́тенїе є҆мꙋ̀ і҆ѡсі́а ца́рь. | Після всього того, що зробив Іосія в домі Божому [і як спалив вогнем цар Іосія і черевомовців, і волхвів, і капища, й ідолів, і діброви, що були в Єрусалимі та Юдеї, щоб утвердити слова закону, написані в книзі, яку знайшов Хелкія священик у домі Господньому, не було подібного до нього раніше нього, хто звернувся б до Господа всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією кріпкістю своєю, за всім законом Мойсеєвим; не постав і після нього подібний до нього. Однак же не відвернувся Господь від великої люті гніву Свого, — люті, якою розгнівався Господь на Юдею за всі образи, якими прогнівив Манассія. І сказав Господь: і Іуду відкину від лиця Мого, як відкинув дім Ізраїлів, і відкину місто Єрусалим, яке обрав, і храм, про який сказав: буде там ім’я Моє,] пішов Нехао, цар Єгипетський, на війну до Кархемиса на Євфраті; й Іосія вийшов назустріч йому. |
|
21
|
21
|
| И҆ посла̀ къ немꙋ̀ послы̀, глаго́лѧ: что̀ мнѣ̀ и҆ тебѣ̀, царю̀ і҆ꙋ́динъ; не проти́вꙋ тебє̀ дне́сь и҆дꙋ̀ воева́ти, но на мѣ́сто бра́ни моеѧ̀: и҆ бг҃ъ речѐ потща́тисѧ мнѣ̀: внемлѝ ты̀ ѡ҆ бз҃ѣ и҆́же со мно́ю, да не оу҆бїе́тъ тѧ̀. | І послав до нього Нехао послів сказати: що мені і тобі, царю Юдейський? Не проти тебе тепер іду я, але туди, де у мене війна. І Бог повелів мені поспішати; не протився Богу, Який зі мною, щоб Він не погубив тебе. |
|
22
|
22
|
| И҆ не возвратѝ і҆ѡсі́а лица̀ своегѡ̀ ѿ негѡ̀, но ра́товати є҆го̀ оу҆крѣпи́сѧ, нижѐ послꙋ́ша слове́съ нехаѡ́выхъ, ꙗ҆̀же ѿ оу҆́стъ бж҃їихъ, но и҆́де, да вою́етъ на по́ли магеддѡ̀. | Але Іосія не відсторонився від нього, а приготувався, щоб воювати з ним, і не послухав слів Нехао від лиця Божого і виступив на битву на рівнину Мегиддо. |
|
23
|
23
|
| И҆ оу҆стрѣли́ша стрѣлцы̀ въ царѧ̀ і҆ѡсі́ю. И҆ речѐ ца́рь ѻ҆трокѡ́мъ свои̑мъ: и҆зведи́те менѐ (ѿ бра́ни), ꙗ҆́кѡ и҆знемого́хъ ѕѣлѡ̀. | І вистрілили стрільці в царя Іосію, і сказав цар слугам своїм: відведіть мене, бо я тяжко поранений. |
|
24
|
24
|
| И҆ сведо́ша є҆го̀ ѻ҆́троцы є҆гѡ̀ съ колесни́цы, и҆ въ дрꙋгꙋ́ю колесни́цꙋ посади́ша є҆го̀, ꙗ҆́же бѧ́ше є҆мꙋ̀, и҆ привезо́ша є҆го̀ во і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ оу҆́мре и҆ погребе́нъ бы́сть со ѻ҆тцы̑ свои́ми: и҆ ве́сь і҆ꙋ́да и҆ і҆ерⷭ҇ли́мъ пла́каша ѡ҆ і҆ѡсі́и. | І звели його слуги його з колісниці, і посадили його в інший візок, який був у нього, і відвезли його в Єрусалим. І помер він, і похований у гробницях батьків своїх. І вся Юдея та Єрусалим оплакали Іосію. |
|
25
|
25
|
| И҆ і҆еремі́а возрыда̀ по і҆ѡсі́и, и҆ глаго́лаша всѝ кнѧ̑зи и҆ кнѧги̑ни пла́чь по і҆ѡсі́и да́же до дне́сь: и҆ да́ша є҆го̀ въ повелѣ́нїе і҆и҃лю, и҆ сѐ, пи́сано є҆́сть въ рыда́нїихъ. | Оплакав Іосію і Єремія в пісні жалісній; і говорили всі співці і співачки про Іосію в жалісних піснях своїх, відомих до цього дня, і передали їх для вживання в Ізраїля; і ось вони вписані у книгу жалісних пісень. |
|
26
|
26
|
| Прѡ́чаѧ же словеса̀ і҆ѡсі̑ина и҆ оу҆пова́нїе є҆гѡ̀ бѧ́хꙋ пи̑сана въ зако́нѣ гдⷭ҇ни: | Інші діяння Іосії і чесноти його, відповідні приписам закону Господнього, |
|
27
|
27
|
| дѣла́ же є҆гѡ̀, пє́рваѧ и҆ послѣ̑днѧѧ, сѐ, пи̑сана сꙋ́ть въ кни́зѣ царе́й і҆и҃левыхъ и҆ і҆ꙋ́диныхъ. | і діяння його, перші й останні, описані в книзі царів ізраїльських і юдейських. |
|
Глава́ л҃ѕ
|
Глава 36
|
|
1
|
1
|
| И҆ взѧ́ша лю́дїе землѝ і҆ѡаха́за сы́на і҆ѡсі́ина, и҆ пома́заша є҆го̀, и҆ поста́виша є҆го̀ царе́мъ вмѣ́стѡ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. | І взяв народ землі Іоахаза, сина Іосіїного, [і помазали його] і поставили його царем, замість батька його, в Єрусалимі. |
|
2
|
2
|
| Два́десѧти трїе́хъ лѣ́тъ бы́сть і҆ѡаха́зъ, є҆гда̀ ца́рствовати нача̀, и҆ трѝ мцⷭ҇ы ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆́мѧ же ма́тере є҆гѡ̀ а҆мїта́лъ, дще́рь і҆еремі́ина ѿ ловны̀. И҆ сотворѝ лꙋка́вое пред̾ гдⷭ҇емъ по всѣ̑мъ, ꙗ҆̀же сотвори́ша ѻ҆тцы̀ є҆гѡ̀. (И҆ плѣнѝ і҆ѡаха́за,) и҆ ѡ҆кова̀ є҆го̀ фараѡ́нъ нехаѡ̀ въ девла́ѳѣ въ землѝ є҆ѳа́мли, є҆́же не ца́рствовати є҆мꙋ̀ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, | Двадцяти трьох років був Іоахаз, коли став царем, і три місяці царював у Єрусалимі. [Ім’я матері його — Амитал, дочка Єремії з Ловни. І зробив він лукаве перед Господом у всьому, що зробили батьки його. І закував його фараон Нехао в Девлафі, в землі Емафській, щоб не царювати йому в Єрусалимі.] |
|
3
|
3
|
| и҆ преведѐ є҆го̀ ца́рь во є҆гѵ́петъ, и҆ возложѝ да́нь на зе́млю (і҆и҃левꙋ) сто̀ тала̑нтъ сребра̀ и҆ тала́нтъ зла́та. | І скинув його цар Єгипетський в Єрусалимі [і привів його цар у Єгипет], і наклав на землю пені сто талантів срібла і талант золота. |
|
4
|
4
|
| И҆ поста́ви фараѡ́нъ нехаѡ̀ є҆лїакі́ма сы́на і҆ѡсі́ина царе́мъ над̾ і҆ꙋ́дою и҆ і҆ерⷭ҇ли́момъ вмѣ́стѡ і҆ѡсі́и ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀, и҆ премѣнѝ и҆́мѧ є҆гѡ̀ і҆ѡакі́мъ. І҆ѡаха́за же бра́та є҆гѡ̀ взѧ̀ фараѡ́нъ нехаѡ̀ и҆ введѐ є҆го̀ во є҆гѵ́петъ, и҆ оу҆́мре та́мѡ: сребро́ же и҆ зла́то дадѐ фараѡ́нꙋ. Тогда̀ нача̀ землѧ̀ подда́на бы́ти, є҆́же даѧ́ти сребро̀ по словесѝ фараѡ́новꙋ: и҆ кі́йждо по си́лѣ и҆стѧза́ше сребро̀ и҆ зла́то ѿ люді́й землѝ, є҆́же даѧ́ти фараѡ́нꙋ нехаѡ̀. | І поставив цар Єгипетський над Юдеєю та Єрусалимом Єлиакима, брата його, і перемінив ім’я його на Іоакима, а Іоахаза, брата його, взяв Нехао і відвів його в Єгипет [і він помер там. І срібло і золото давав фараонові: тоді земля почала давати срібло за словом фараона, і кожен, за владою, вимагав срібла і золота від народу землі для данини фараонові Нехао]. |
|
5
|
5
|
| Два́десѧти пѧтѝ лѣ́тъ бѣ̀ і҆ѡакі́мъ, є҆гда̀ ца́рствовати нача̀, и҆ є҆динона́десѧть лѣ́тъ ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. И҆́мѧ же ма́тере є҆гѡ̀ зехѡ́ра, дще́рь нирі́ева ѿ ра́мы. Сотвори́ же лꙋка́вое пред̾ гдⷭ҇емъ по всѣ̑мъ, є҆ли̑ка сотвори́ша ѻ҆тцы̀ є҆гѡ̀. Во дни̑ є҆гѡ̀ прїи́де навꙋходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскїй на зе́млю, и҆ бѣ̀ є҆мꙋ̀ слꙋжа̀ трѝ лѣ̑та и҆ ѿстꙋпѝ ѿ негѡ̀. И҆ посла̀ гдⷭ҇ь на ни́хъ халдє́и и҆ разбо́йники сѵ̑рскїѧ и҆ разбо́йники мѡаві̑тскїѧ, и҆ сынѡ́въ а҆ммѡ́новыхъ и҆ самарі́йскихъ, и҆ по словесѝ се́мъ ѿстꙋпи́ша по словесѝ гдⷭ҇ню, (є҆́же гл҃а) оу҆́сты̑ рабѡ́въ свои́хъ прⷪ҇ро́кѡвъ. Ѻ҆ба́че ꙗ҆́рость гдⷭ҇нѧ бѣ̀ на і҆ꙋ́дѣ, є҆́же ѿри́нꙋти є҆го̀ ѿ лица̀ своегѡ̀, грѣ̑хъ ра́ди манассі́иныхъ во всѣ́хъ, ꙗ҆̀же сотворѝ, и҆ въ кро́ви непови́ннѣй, ю҆́же и҆злїѧ̀ і҆ѡакі́мъ, и҆ напо́лни і҆ерⷭ҇ли́мъ кро́ве непови́нныѧ. Но не восхотѣ̀ гдⷭ҇ь и҆скорени́ти и҆̀хъ. | Двадцяти п’яти років був Іоаким, коли став царем, і одинадцять років царював у Єрусалимі [ім’я матері його Зехора, дочка Нириєва з Рами]. І робив він неугодне в очах Господа Бога свого [в усьому, що робили батьки його. У дні його прийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, на землю, і він служив йому три роки і відступив від нього. І послав Господь на них халдеїв і розбійників сирських, і розбійників моавитських, і синів Аммонових і самарійських, і відступили за словом цим, — за словом Господа вустами рабів Його, пророків. Утім, гнів Господа був на Іуді, щоб відкинути його від лиця Його, за всі гріхи Манассії, які він зробив, і за кров невинну, яку пролив Іоаким і наповнив Єрусалим невинною кров’ю. Але не захотів Господь викорінити їх]. |
|
6
|
6
|
| И҆ взы́де на него̀ навꙋходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскїй, и҆ ѡ҆кова̀ є҆го̀ ѡ҆ко́вами мѣ́дѧными, и҆ приведѐ є҆го̀ въ вавѷлѡ́нъ: | Проти нього вийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, і закував його в кайдани, щоб відвести його у Вавилон. |
|
7
|
7
|
| и҆ ча́сть сосꙋ́дѡвъ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ пренесѐ въ вавѷлѡ́нъ и҆ поста́ви ѧ҆̀ во хра́мѣ свое́мъ въ вавѷлѡ́нѣ. | І частину сосудів дому Господнього переніс Навуходоносор у Вавилон і поклав їх у капищі своєму у Вавилоні. |
|
8
|
8
|
| Прѡ́чаѧ же слове́съ і҆ѡакі́мовыхъ, и҆ всѧ̑, ꙗ҆̀же содѣ́ла, не се́ ли, сїѧ̑ пи̑сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й і҆ꙋ́диныхъ; И҆ оу҆́спе і҆ѡакі́мъ со ѻ҆тцы̑ свои́ми и҆ погребе́нъ бы́сть въ ганоза́нѣ со ѻ҆тцы̑ свои́ми. И҆ воцари́сѧ і҆ехоні́а сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀. | Інші справи Іоакима і мерзоти його, які він робив і які знайдені у ньому, описані в книзі царів ізраїльських і юдейських. [І спочив Іоаким з батьками своїми, і похований був у Ганозані з батьками своїми.] І став царем Ієхонія, син його, замість нього. |
|
9
|
9
|
| Ѻ҆смина́десѧти лѣ́тъ бѣ̀ і҆ехоні́а, є҆гда̀ ца́рствовати нача̀, и҆ трѝ мцⷭ҇ы и҆ де́сѧть дні́й ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆ сотворѝ лꙋка́вое пред̾ гдⷭ҇емъ. | Вісімнадцяти років був Ієхонія, коли став царем, і три місяці і десять днів царював у Єрусалимі, і робив він неугодне в очах Господніх. |
|
10
|
10
|
| Є҆гда́ же лѣ́тꙋ крꙋ́гъ враща́шесѧ, посла̀ навꙋходоно́соръ ца́рь, и҆́же и҆ введѐ є҆го̀ въ вавѷлѡ́нъ съ предраги́ми сосꙋ̑ды до́мꙋ гдⷭ҇нѧ, а҆ царе́мъ поста́ви седекі́ю бра́та ѻ҆тцꙋ̀ є҆гѡ̀ над̾ і҆ꙋ́дою и҆ і҆ерⷭ҇ли́момъ. | Через рік послав цар Навуходоносор і повелів взяти його у Вавилон разом з коштовними сосудами дому Господнього, і поставив царем над Юдеєю та Єрусалимом Седекію, брата його. |
|
11
|
11
|
| Два́десѧть є҆ди́но лѣ́то бы́сть седекі́и, є҆гда̀ ца́рствовати нача̀, є҆динна́десѧть лѣ́тъ ца́рствова во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: | Двадцяти одного року був Седекія, коли став царем, і одинадцять років царював у Єрусалимі, |
|
12
|
12
|
| и҆ сотворѝ лꙋка́вое пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ свои́мъ, и҆ не оу҆срами́сѧ лица̀ і҆еремі́и прⷪ҇ро́ка ѿ оу҆́стъ гдⷭ҇нихъ, | і робив він неугодне в очах Господа Бога свого. Він не смирився перед Єремією пророком, який пророкував від уст Господніх, |
|
13
|
13
|
| є҆гда̀ ѿ царѧ̀ навꙋходоно́сора ѿве́ржесѧ, и҆́же заклѧ̀ є҆го̀ пред̾ бг҃омъ: и҆ ѡ҆жесточѝ вы́ю свою̀ и҆ се́рдце своѐ оу҆крѣпѝ, да не ѡ҆брати́тсѧ ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ. | і відійшов від царя Навуходоносора, який взяв клятву з нього ім’ям Бога, — і зробив твердою шию свою й озлобив серце своє до того, що не навернувся до Господа Бога Ізраїлевого. |
|
14
|
14
|
| И҆ всѝ сла́внїи і҆ꙋ̑дины и҆ свѧще́нницы и҆ лю́дїе землѝ оу҆мно́жиша є҆́же престꙋпи́ти престꙋплє́нїѧ ме́рзостей ꙗ҆зы́ческихъ, и҆ ѡ҆скверни́ша до́мъ гдⷭ҇ень, и҆́же во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. | Та й усі начальники над священиками і над народом багато грішили, наслідуючи всі мерзоти язичників, і осквернили дім Господа, який Він освятив у Єрусалимі. |
|
15
|
15
|
| И҆ посыла́ше гдⷭ҇ь бг҃ъ ѻ҆тє́цъ и҆́хъ къ ни̑мъ рꙋко́ю прⷪ҇ро́кѡвъ свои́хъ оу҆́тренюѧ и҆ посыла́ѧ вѣ́стники своѧ̑, поне́же щадѧ́ше люді́й свои́хъ и҆ свѧти́лища своегѡ̀: и҆ ті́и поноша́хꙋ послѡ́мъ бж҃їимъ, | І посилав до них Господь Бог батьків їхніх, посланців Своїх від раннього ранку, бо Він жалів Свій народ і Свою оселю. |
|
16
|
16
|
| и҆ оу҆ничижа́хꙋ словеса̀ є҆гѡ̀, и҆ рꙋга́хꙋсѧ прⷪ҇ро́кѡмъ є҆гѡ̀, до́ндеже сни́де гнѣ́въ гдⷭ҇ень на лю́ди є҆гѡ̀, до́ндеже не бы́сть и҆зцѣле́нїѧ. | Але вони знущалися з посланого від Бога і зневажали слова Його, і ганьбили пророків Його, доки не зійшов гнів Господа на народ Його, так що не було йому порятунку. |
|
17
|
17
|
| И҆ наведѐ на ни́хъ царѧ̀ халде́йска, и҆ побѝ младе́нцы и҆́хъ мече́мъ въ домꙋ̀ свѧты́ни є҆гѡ̀: и҆ не пощадѣ̀ седекі́и и҆ дѣ́въ и҆́хъ не поми́лова, и҆ ста́рцы и҆́хъ и҆зведѐ, и҆ всѣ́хъ предадѐ въ рꙋ́ки и҆́хъ, | І Він навів на них царя Халдейського, — і той умертвив юнаків їхніх мечем у домі святині їх і не пощадив [ні Седекії,] ні юнака, ні дівчини, ні старця, ні сивоволосого: все віддав Бог у руку його. |
|
18
|
18
|
| и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды до́мꙋ бж҃їѧ вели̑кїѧ и҆ ма̑лыѧ, и҆ сокрѡ́вища це́ркве гдⷭ҇ни, и҆ всѧ̑ сокрѡ́вища царє́ва и҆ вельмо́жъ, всѧ̑ внесѐ въ вавѷлѡ́нъ: | І всі сосуди дому Божого, великі і малі, і скарби дому Господнього, і скарби царя і князів його, усе приніс він у Вавилон. |
|
19
|
19
|
| и҆ зажжѐ до́мъ гдⷭ҇ень и҆ разорѝ стѣ́нꙋ і҆ерⷭ҇ли́млю, и҆ столпы̀ є҆гѡ̀ сожжѐ ѻ҆гне́мъ и҆ всѧ́къ сосꙋ́дъ драгі́й и҆стнѝ: | І спалили дім Божий, і зруйнували стіну Єрусалима, і всі палаци його спалили вогнем, і всі коштовності його знищили. |
|
20
|
20
|
| и҆ преселѝ ѡ҆ста́вшихсѧ въ вавѷлѡ́нъ, и҆ бы́ша є҆мꙋ̀ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀ въ рабы̑ да́же до ца́рства ми́дскагѡ, | І переселив він тих, що залишилися від меча, у Вавилон, і були вони рабами його і синів його, поки не зацарював цар Перський, |
|
21
|
21
|
| да и҆спо́лнитсѧ сло́во гдⷭ҇не оу҆ста́ми і҆еремі́и, доне́лѣже прїѧ̀ землѧ̀ сꙋббѡ̑ты своѧ̑ сꙋббѡ́тствовати во всѧ̑ дни̑ запꙋстѣ́нїѧ своегѡ̀: сꙋббѡ́тствова до соверше́нїѧ седми́десѧти лѣ́тъ. | доки, на виконання слова Господнього, сказаного вустами Єремії, земля не відсвяткувала субот своїх. У всі дні запустіння вона суботствувала до виповнення сімдесяти років. |
|
22
|
22
|
| Въ лѣ́то пе́рвое кѵ́ра царѧ̀ пе́рсскагѡ, повнегда̀ и҆спо́лнитисѧ словесе́мъ гдⷭ҇нимъ оу҆сты̑ і҆еремі́и, воздви́же гдⷭ҇ь дꙋ́хъ кѵ́ра царѧ̀ пе́рсскагѡ, и҆ повелѣ̀ проповѣ́дати во все́мъ ца́рствїи свое́мъ писа́нїемъ, глаго́лѧ: | А в перший рік Кира, царя Перського, на сповнення слова Господнього, сказаного вустами Єремії, збудив Господь дух Кира, царя Перського, і він повелів оголосити по всьому царству своєму, усно і письмово, і сказати: |
|
23
|
23
|
| сїѧ̑ глаго́летъ кѵ́ръ ца́рь пе́рсскїй: всѧ̑ ца̑рства землѝ даде́ ми гдⷭ҇ь бг҃ъ нбⷭ҇ный, и҆ то́й заповѣ́да мнѣ̀ созда́ти себѣ̀ до́мъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, и҆́же є҆́сть во і҆ꙋде́и: кто̀ въ ва́съ ѿ всѣ́хъ люді́й є҆гѡ̀; да бꙋ́детъ бг҃ъ є҆гѡ̀ съ ни́мъ, и҆ да взы́детъ. | так говорить Кир, цар Перський: усі царства землі дав мені Господь Бог небесний, і Він повелів мені побудувати Йому дім в Єрусалимі, що в Юдеї. Хто є з вас — з усього народу Його, [нехай буде] Господь Бог його з ним, і нехай він туди йде. |
|
24
|
24
|
Моли́тва манассі́и царѧ̀ і҆ꙋде́йска, є҆гда̀ плѣне́нъ держа́шесѧ во вавѷлѡ́нѣ. а҃Гдⷭ҇и вседержи́телю, бж҃е ѻ҆тє́цъ на́шихъ, а҆враа́мовъ и҆ і҆саа́ковъ и҆ і҆а́кѡвль и҆ сѣ́мене и҆́хъ првⷣнагѡ, сотвори́вый не́бо и҆ зе́млю со все́ю лѣ́потою и҆́хъ и҆ свѧза́вый мо́ре сло́вомъ повелѣ́нїѧ твоегѡ̀, заключи́вый бе́зднꙋ и҆ запеча́тствовавый ю҆̀ стра́шнымъ и҆ сла́внымъ и҆́менемъ твои́мъ, є҆гѡ́же всѧ̑ боѧ́тсѧ, и҆ трепе́щꙋтъ ѿ лица̀ си́лы твоеѧ̀, ꙗ҆́кѡ никто́же постои́тъ пред̾ великолѣ́пїемъ сла́вы твоеѧ̀, и҆ нестерпи́мь гнѣ́въ, є҆́же на грѣ́шники, преще́нїѧ твоегѡ̀. Безмѣ́рна же и҆ неизслѣ́дованна млⷭ҇ть ѡ҆бѣща́нїѧ твоегѡ̀: ты́ бо є҆сѝ гдⷭ҇ь, вы́шнїй, бл҃гоꙋтро́бенъ, долготерпѣли́въ и҆ многомлⷭ҇тивъ и҆ ка́ѧйсѧ ѡ҆ ѕло́бахъ человѣ́ческихъ. Ты̀, гдⷭ҇и, по мно́жествꙋ бл҃гости твоеѧ̀ ѡ҆бѣща́лъ є҆сѝ покаѧ́нїе и҆ ѡ҆ставле́нїе согрѣши́вшымъ тебѣ̀, и҆ мно́жествомъ щедро́тъ твои́хъ ѡ҆предѣли́лъ є҆сѝ покаѧ́нїе грѣ́шникѡмъ во спⷭ҇нїе. Ты̀ оу҆̀бо, гдⷭ҇и бж҃е си́лъ, не положи́лъ є҆сѝ покаѧ́нїе првⷣнымъ а҆враа́мꙋ и҆ і҆саа́кꙋ и҆ і҆а́кѡвꙋ, не согрѣши́вшымъ тебѣ̀, но положи́лъ є҆сѝ покаѧ́нїе мнѣ̀ грѣ́шномꙋ, занѐ согрѣши́хъ па́че числа̀ песка̀ морска́гѡ: оу҆мно́жишасѧ беззакѡ́нїѧ моѧ̑, гдⷭ҇и, оу҆мно́жишасѧ беззакѡ́нїѧ моѧ̑, и҆ нѣ́смь досто́инъ воззрѣ́ти и҆ ви́дѣти высотꙋ̀ нбⷭ҇нꙋю ѿ мно́жества непра́вдъ мои́хъ. Слѧ́ченъ є҆́смь мно́гими оу҆́зами желѣ́зными, во є҆́же не возвестѝ главы̀ моеѧ̀, и҆ нѣ́сть ми ѡ҆слабле́нїѧ: занѐ прогнѣ́вахъ ꙗ҆́рость твою̀ и҆ лꙋка́вое пред̾ тобо́ю сотвори́хъ: не сотвори́вый во́ли твоеѧ̀ и҆ не сохрани́вый повелѣ́нїй твои́хъ, поста́вихъ ме́рзѡсти и҆ оу҆мно́жихъ претыка̑нїѧ. И҆ нн҃ѣ приклонѧ́ю кѡлѣ́на се́рдца, тре́бꙋѧ ѿ тебє̀ бл҃гости. Согрѣши́хъ, гдⷭ҇и, согрѣши́хъ, и҆ беззакѡ́нїѧ моѧ̑ а҆́зъ вѣ́мъ, но прошꙋ̀ молѧ́сѧ: ѡ҆сла́би мѝ, гдⷭ҇и, ѡ҆сла́би мѝ, и҆ не погꙋбѝ менѐ со беззакѡ́нїи мои́ми, нижѐ въ вѣ́къ враждова́въ соблюде́ши ѕѡ́лъ мои́хъ, нижѐ ѡ҆сꙋ́диши мѧ̀ въ преиспо́днихъ землѝ: занѐ ты̀ є҆сѝ, бж҃е, бг҃ъ ка́ющихсѧ, и҆ на мнѣ̀ ꙗ҆ви́ши всю̀ бл҃гость твою̀: ꙗ҆́кѡ недосто́йна сꙋ́ща сп҃се́ши мѧ̀ по мно́зѣй млⷭ҇ти твое́й, и҆ восхвалю̀ тѧ̀ вы́нꙋ во дне́хъ живота̀ моегѡ̀: ꙗ҆́кѡ тѧ̀ пое́тъ всѧ̀ си́ла нбⷭ҇наѧ, и҆ твоѧ̀ є҆́сть сла́ва во вѣ́ки вѣкѡ́въ. А҆ми́нь. |
МОЛИТВА МАНАССІЇ, ЦАРЯ ЮДЕЙСЬКОГО, КОЛИ ВІН УТРИМУВАВСЯ В ПОЛОНІ У ВАВИЛОНІ*Господи Вседержителю, Боже отців наших, Авраама й Ісаака та Якова, і сімені їх праведного [а], що створив небо і землю з усією красою їх, що зв’язав море словом повеління Твого, що поклав безодню і запечатав її страшним і славним ім’ям Твоїм, Якого усі бояться, і тремтять від лиця сили Твоєї, тому що ніхто не може встояти перед величчю слави Твоєї, і нестерпний гнів [б] покарання Твого на грішників [в]! Але безмірна і недослідима милість обітування Твого [г], тому що Ти Господь вишній, благий, довготерпеливий і многомилостивий і каєшся про злоби людські. Ти, Господи, за множеством Твоєї благості, обіцяв покаяння [д] і відпущення тим, що згрішили перед Тобою, і множеством щедрот Твоїх визначив покаяння грішникам на спасіння. Отже, Ти, Господи, Боже праведних, не поклав покаяння праведним [е] Аврааму й Ісааку та Якову, які не згрішили перед Тобою, але поклав покаяння мені грішнику, тому що я згрішив більше за кількість піску морського [є]. Численні беззаконня мої, Господи, численні беззаконня мої, і я недостойний дивитися на висоту небесну від безлічі неправд моїх. Я зігнутий багатьма залізними кайданами [ж], так що не можу підняти голови моєї, і немає мені відпочинку, тому що прогнівив Тебе і зробив перед Тобою лихе [з]: не виконав волі Твоєї, не зберіг повелінь Твоїх, поставив мерзоти і примножив спокуси. І нині схиляю коліна серця мого, благаючи Тебе про благість [и]. Згрішив я, Господи, згрішив, і беззаконня мої я знаю, але прошу, молячись Тобі: відпусти мені, Господи, відпусти мені, і не згуби мене з беззаконнями моїми і не засуди мене в пекло. Тому що Ти Бог, Бог тих, хто кається, і на мені вияви всю благість Твою, спасши мене недостойного з великої милости Твоєї, і буду прославляти Тебе в усі дні життя мого [і], тому що Тебе славлять усі сили небесні, і Твоя слава повіки. Амінь.(а) Вих. 3, 6, 15–16. (б) Іов. 23, 13. (в) Пс. 129, 3. (г) Пс. 102, 17. Еф. 4, 32. (д) Єз. 18, 23, 32. (е) Мф. 9, 12–13. Лк. 15, 7. (є) Лк. 18, 13. (ж) 2 Пар. 33, 11. (з) 4 Цар. 21, 2. 2 Пар. 33, 2. (и) Еф. 3, 14. Притч. 28, 13. 1 Ін. 1, 9. (і) Пс. 6, 6. Іс. 38, 18. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.