|
Глава́ м҃
|
Κεφάλαιο 40
|
|
1
|
1
|
| Оу҆тѣша́йте, оу҆тѣша́йте лю́ди моѧ̑, гл҃етъ бг҃ъ: | ΠΑΡΑΚΑΛΕΙΤΕ παρακαλεῖτε τὸν λαόν μου, λέγει ὁ Θεός. |
|
2
|
2
|
| свѧще́нницы, глаго́лите въ се́рдце і҆ерⷭ҇ли́мꙋ, оу҆тѣша́йте и҆̀, ꙗ҆́кѡ напо́лнисѧ смире́нїе є҆гѡ̀, разрѣши́сѧ грѣ́хъ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ прїѧ́тъ ѿ рꙋ́ки гдⷭ҇ни сꙋгꙋ̑бы грѣхѝ своѧ̑. | ἱερεῖς, λαλήσατε εἰς τὴν καρδίαν ῾Ιερουσαλήμ, παρακαλέσατε αὐτήν· ὅτι ἐπλήσθη ἡ ταπείνωσις αὐτῆς, λέλυται αὐτῆς ἡ ἁμαρτία· ὅτι ἐδέξατο ἐκ χειρὸς Κυρίου διπλᾶ τὰ ἁμαρτήματα αὐτῆς. |
|
3
|
3
|
| Гла́съ вопїю́щагѡ въ пꙋсты́ни: оу҆гото́вайте пꙋ́ть гдⷭ҇ень, пра̑вы сотвори́те стєзѝ бг҃а на́шегѡ: | φωνὴ βοῶντος ἐν τῇ ἐρήμῳ· ἑτοιμάσατε τὴν ὁδὸν Κυρίου. εὐθείας ποιεῖτε τὰς τρίβους τοῦ Θεοῦ ἡμῶν. |
|
4
|
4
|
| всѧ́ка де́брь напо́лнитсѧ, и҆ всѧ́ка гора̀ и҆ хо́лмъ смири́тсѧ, и҆ бꙋ́дꙋтъ всѧ̑ стро́пѡтнаѧ въ пра́во, и҆ ѻ҆́страѧ въ пꙋти̑ гла̑дки. | πᾶσα φάραγξ πληρωθήσεται καὶ πᾶν ὄρος καὶ βουνὸς ταπεινωθήσεται, καὶ ἔσται πάντα τὰ σκολιὰ εἰς εὐθεῖαν καὶ ἡ τραχεῖα εἰς ὁδοὺς λείας· |
|
5
|
5
|
| И҆ ꙗ҆ви́тсѧ сла́ва гдⷭ҇нѧ, и҆ оу҆́зритъ всѧ́ка пло́ть спⷭ҇нїе бж҃їе, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь гл҃а. | καὶ ὀφθήσεται ἡ δόξα Κυρίου, καὶ ὄψεται πᾶσα σάρξ τὸ σωτήριον τοῦ Θεοῦ, ὅτι Κύριος ἐλάλησε. |
|
6
|
6
|
| Гла́съ вопїю́щагѡ: возопі́й. И҆ реко́хъ: что̀ возопїю̀; всѧ́ка пло́ть сѣ́но, и҆ всѧ́ка сла́ва человѣ́ча ꙗ҆́кѡ цвѣ́тъ травны́й: | φωνὴ λέγοντος· βόησον· καὶ εἶπα· τί βοήσω; πᾶσα σάρξ χόρτος, καὶ πᾶσα δόξα ἀνθρώπου ὡς ἄνθος χόρτου· |
|
7
|
7
|
| и҆́зсше трава̀, и҆ цвѣ́тъ ѿпадѐ, | ἐξηράνθη ὁ χόρτος, καὶ τὸ ἄνθος ἐξέπεσε, |
|
8
|
8
|
| гл҃го́лъ же бг҃а на́шегѡ пребыва́етъ во вѣ́ки. | τὸ δὲ ρῆμα τοῦ Θεοῦ ἡμῶν μένει εἰς τὸν αἰῶνα. |
|
9
|
9
|
| На го́рꙋ высо́кꙋ взы́ди, благовѣствꙋ́ѧй сїѡ́нꙋ, возвы́си крѣ́постїю гла́съ тво́й, благовѣствꙋ́ѧй і҆ерⷭ҇ли́мꙋ: возвы́сите, не бо́йтесѧ. Рцы̀ градѡ́мъ і҆ꙋ̑динымъ: | ἐπ᾿ ὄρος ὑψηλὸν ἀνάβηθι, ὁ εὐαγγελιζόμενος Σιών· ὕψωσον ἐν ἰσχύϊ τὴν φωνή σου, ὁ εὐαγγελιζόμενος ῾Ιερουσαλήμ· ὑψώσατε, μὴ φοβεῖσθε· εἰπὸν ταῖς πόλεσιν ᾿Ιούδα· ἰδοὺ ὁ Θεὸς ὑμῶν. |
|
10
|
10
|
| сѐ, бг҃ъ ва́шъ, сѐ, гдⷭ҇ь, гдⷭ҇ь со крѣ́постїю и҆́детъ, и҆ мы́шца є҆гѡ̀ со вла́стїю: сѐ, мзда̀ є҆гѡ̀ съ ни́мъ, и҆ дѣ́ло є҆гѡ̀ пред̾ ни́мъ: | ἰδοὺ Κύριος Κύριος μετὰ ἰσχύος ἔρχεται καὶ ὁ βραχίων μετὰ κυρίας· ἰδοὺ ὁ μισθὸς αὐτοῦ μετ᾿ αὐτοῦ καὶ τὸ ἔργον ἐναντίον αὐτοῦ. |
|
11
|
11
|
| а҆́ки па́стырь оу҆пасе́тъ па́ствꙋ свою̀, и҆ мы́шцею свое́ю собере́тъ а҆́гнцы, и҆ и҆мꙋ́щыѧ во оу҆тро́бѣ оу҆тѣ́шитъ. | ὡς ποιμὴν ποιμανεῖ τὸ ποίμνιον αὐτοῦ καὶ τῷ βραχίονι αὐτοῦ συνάξει ἄρνας καὶ ἐν γαστρὶ ἐχούσας παρακαλέσει. |
|
12
|
12
|
| Кто̀ и҆змѣ́ри го́рстїю во́дꙋ и҆ не́бо пѧ́дїю и҆ всю̀ зе́млю го́рстїю; кто̀ поста́ви го́ры въ мѣ́рилѣ и҆ хо́лмы въ вѣ́сѣ; | Τί ἐμέτρησε τῇ χειρὶ τὸ ὕδωρ καὶ τὸν οὐρανὸν σπιθαμῇ καὶ πᾶσαν τὴν γῆν δρακί; τίς ἔστησε τὰ ὄρη σταθμῷ καὶ τὰς νάπας ζυγῷ; |
|
13
|
13
|
| кто̀ оу҆разꙋмѣ̀ оу҆́мъ гдⷭ҇ень, и҆ кто̀ совѣ́тникъ є҆мꙋ̀ бы́сть, и҆́же наꙋча́етъ є҆го̀; | τίς ἔγνω νοῦν Κυρίου, καὶ τίς αὐτοῦ σύμβουλος ἐγένετο, ὃς συμβιβᾷ αὐτόν; |
|
14
|
14
|
| и҆лѝ съ ки́мъ совѣ́това, и҆ наста́ви и҆̀; и҆лѝ кто̀ показа̀ є҆мꙋ̀ сꙋ́дъ; и҆лѝ пꙋ́ть разꙋмѣ́нїѧ кто̀ показа̀ є҆мꙋ̀; и҆лѝ кто̀ пре́жде дадѐ є҆мꙋ̀, и҆ возда́стсѧ є҆мꙋ̀; | ἢ πρὸς τίνα συνεβουλεύσατο καὶ συνεβίβασεν αὐτόν; ἢ τίς ἔδειξεν αὐτῷ κρίσιν; ἢ ὁδὸν συνέσεως τίς ἔδειξεν αὐτῷ; |
|
15
|
15
|
| А҆́ще всѝ ꙗ҆зы́цы, а҆́ки ка́плѧ ѿ ка́ди, и҆ ꙗ҆́кѡ претѧже́нїе вѣ́са вмѣни́шасѧ, и҆ а҆́ки плюнове́нїе вмѣнѧ́тсѧ; | εἰ πάντα τὰ ἔθνη ὡς σταγὼν ἀπὸ κάδου καὶ ὡς ροπὴ ζυγοῦ ἐλογίσθησαν καὶ ὡς σίελος λογισθήσονται· |
|
16
|
16
|
| Дꙋбра́ва же лїва́нова не дово́лна на сожже́нїе, и҆ всѧ̑ четверонѡ́гаѧ не довѡ́лна на всесожже́нїе. | ὁ δὲ Λίβανος οὐχ ἱκανὸς εἰς καῦσιν, καὶ πάντα τὰ τετράποδα οὐχ ἱκανὰ εἰς ὁλοκάρπωσιν, |
|
17
|
17
|
| И҆ всѝ ꙗ҆зы́цы ꙗ҆́кѡ ничто́же сꙋ́ть, и҆ въ ничто́же вмѣни́шасѧ. | καὶ πάντα τὰ ἔθνη ὡς οὐδέν εἰσι καὶ εἰς οὐθὲν ἐλογίσθησαν. |
|
18
|
18
|
| Комꙋ̀ оу҆подо́бисте гдⷭ҇а, и҆ ко́емꙋ подо́бїю оу҆подо́бисте є҆го̀; | τίνι ὡμοιώσατε Κύριον καὶ τίνι ὁμοιώματι ὡμοιώσατε αὐτόν; |
|
19
|
19
|
| Є҆да̀ ѡ҆́бразъ сотворѝ древодѣ́латель, и҆лѝ зла́тарь слїѧ́въ зла́то позлатѝ є҆го̀, и҆лѝ подо́бїемъ сотворѝ є҆го̀; | μὴ εἰκόνα ἐποίησε τέκτων, ἢ χρυσοχόος χωνεύσας χρυσίον περιεχρύσωσεν αὐτόν, ὁμοίωμα κατεσκεύασεν αὐτόν; |
|
20
|
20
|
| Дре́во бо негнїю́щее и҆збира́етъ древодѣ́латель и҆ мꙋ́дрѣ и҆́щетъ, ка́кѡ поста́витъ ѡ҆́бразъ є҆гѡ̀, и҆ да не поколе́блетсѧ. | ξύλον γὰρ ἄσηπτον ἐκλέγεται τέκτων καὶ σοφῶς ζητεῖ πῶς στήσει εἰκόνα αὐτοῦ καὶ ἵνα μὴ σαλεύητε. |
|
21
|
21
|
| Не разꙋмѣ́сте ли, не слы́шасте ли, не возвѣсти́сѧ ли ва́мъ и҆спе́рва; не разꙋмѣ́сте ли ѡ҆снова̑нїѧ землѝ; | οὐ γνώσεσθε; οὐκ ἀκούσεσθε; οὐκ ἀνηγγέλη ἐξ ἀρχῆς ὑμῖν; οὐκ ἔγνωτε τὰ θεμέλια τῆς γῆς; |
|
22
|
22
|
| Содержа́й крꙋ́гъ землѝ, и҆ живꙋ́щїи на не́й а҆́ки прꙋ́зи: поста́вивый не́бо ꙗ҆́кѡ кама́рꙋ и҆ просте́ръ є҆̀, ꙗ҆́кѡ ски́нїю ѡ҆бита́ти: | ὁ κατέχων τὸν γῦρον τῆς γῆς, καὶ οἱ ἐνοικοῦντες ἐν αὐτῇ ὡς ἀκρίδες, ὁ στήσας ὡς καμάραν τὸν οὐρανὸν καὶ διατείνας ὡς σκηνὴν κατοικεῖν, |
|
23
|
23
|
| даѧ́й кнѧ̑зи а҆́ки ничто́же владѣ́ти, и҆ зе́млю а҆́ки ничто́же сотворѝ. | ὁ διδοὺς ἄρχοντας ὡς οὐδὲν ἄρχειν, τὴν δὲ γῆν ὡς οὐδὲν ἐποίησεν. |
|
24
|
24
|
| Не насадѧ́тъ бо, нижѐ насѣ́ютъ, и҆ не вкорени́тсѧ въ землѝ коре́нїе и҆́хъ: дхнꙋ̀ на ни́хъ вѣ́тръ, и҆ и҆зсхо́ша, и҆ бꙋ́рѧ а҆́ки сте́блїе во́зметъ и҆̀хъ. | οὐ γὰρ μὴ φυτεύσωσιν, οὐδὲ μὴ σπείρωσιν, οὐδὲ μὴ ριζωθῇ εἰς τὴν γῆν ἡ ρίζα αὐτῶν· ἔπνευσεν ἐπ᾿ αὐτοὺς καὶ ἐξηράνθησαν, καὶ καταιγὶς ὡς φρύγανα λήψεται αὐτούς. |
|
25
|
25
|
| Нн҃ѣ оу҆̀бо комꙋ́ мѧ оу҆подо́бисте, и҆ вознесꙋ́сѧ; речѐ ст҃ы́й. | νῦν οὖν τίνι με ὡμοιώσατε καὶ ὑψωθήσομαι; εἶπεν ὁ ἅγιος. |
|
26
|
26
|
| Воззри́те на высотꙋ̀ ѻ҆чи́ма ва́шима и҆ ви́дите, кто̀ сотворѝ сїѧ̑ всѧ̑: носѧ́й по числꙋ̀ оу҆́тварь свою̀, и҆ всѧ̑ по и҆́мени прозове́тъ ѿ мно́гїѧ сла́вы и҆ въ держа́вѣ крѣ́пости своеѧ̀: ничто́же оу҆таи́сѧ ѿ тебє̀. | ἀναβλέψατε εἰς ὕψος τοὺς ὀφθαλμοὺς ὑμῶν καὶ ἴδετε, τίς κατέδειξε ταῦτα πάντα; ὁ ἐκφέρων κατ᾿ ἀριθμὸν τὸν κόσμον αὐτοῦ πάντας ἐπ᾿ ὀνόματι καλέσει· ἀπὸ πολλῆς δόξης καὶ ἐν κράτει ἰσχύος αὐτοῦ οὐδέν σε ἔλαθε. |
|
27
|
27
|
| Є҆да́ бо рече́ши, і҆а́кѡве, и҆ что̀ глаго́лалъ є҆сѝ, і҆и҃лю: оу҆таи́сѧ пꙋ́ть мо́й ѿ бг҃а, и҆ бг҃ъ мо́й сꙋ́дъ ѿѧ̀, и҆ ѿстꙋпѝ; | Μὴ γὰρ εἶπῃς, ᾿Ιακώβ, καὶ τί ἐλάλησας, ᾿Ισραήλ· ἀπεκρύβη ἡ ὁδός μου ἀπὸ τοῦ Θεοῦ, καὶ ὁ Θεός μου τὴν κρίσιν ἀφεῖλε καὶ ἀπέστη; |
|
28
|
28
|
| И҆ нн҃ѣ не оу҆разꙋмѣ́лъ ли є҆сѝ; ни лѝ слы́шалъ є҆сѝ; бг҃ъ вѣ́чный, бг҃ъ оу҆стро́ивый концы̑ землѝ, не вза́лчетъ, нижѐ оу҆трꙋди́тсѧ, нижѐ є҆́сть и҆з̾ѡбрѣ́тенїе премⷣрости є҆гѡ̀, | καὶ νῦν οὐκ ἔγνως εἰ μὴ ἤκουσας; Θεὸς αἰώνιος ὁ Θεὸς ὁ κατασκευάσας τὰ ἄκρα τῆς γῆς, οὐ πεινάσει, οὐδὲ κοπιάσει, οὐδέ ἐστιν ἐξεύρεσις τῆς φρονήσεως αὐτοῦ· |
|
29
|
29
|
| даѧ́й а҆́лчꙋщымъ крѣ́пость и҆ неболѣ́знєннымъ печа́ль. | διδοὺς τοῖς πεινῶσιν ἰσχὺν καὶ τοῖς μὴ ὀδυνωμένοις λύπην. |
|
30
|
30
|
| Вза́лчꙋтъ бо ю҆нѣ́йшїи, и҆ оу҆трꙋдѧ́тсѧ ю҆́нѡты, и҆ и҆збра́ннїи не крѣ́пцы бꙋ́дꙋтъ: | πεινάσουσι γὰρ νεώτεροι, καὶ κοπιάσουσι νεανίσκοι, καὶ ἐκλεκτοὶ ἀνίσχυες ἔσονται· |
|
31
|
31
|
| терпѧ́щїи же гдⷭ҇а и҆змѣнѧ́тъ крѣ́пость, ѡ҆крыла́тѣютъ а҆́ки ѻ҆рлѝ, потекꙋ́тъ и҆ не оу҆трꙋдѧ́тсѧ, по́йдꙋтъ и҆ не вза́лчꙋтъ. | οἱ δὲ ὑπομένοντες τὸν Θεὸν ἀλλάξουσιν ἰσχύν, πτεροφυήσουιν ὡς ἀετοί, δραμοῦνται καὶ οὐ κοπιάσουσι, βαδιοῦνται καὶ οὐ πεινάσουσιν. |
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.