|
Глава́ л҃д
|
Κεφάλαιο 34
|
|
1
|
1
|
|
Ѿвѣща́въ же є҆лїꙋ́съ, речѐ:
|
ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ελιοὺς λέγει·
|
|
2
|
2
|
|
послꙋ́шайте менѐ, премꙋ́дрїи: свѣ́дꙋщїи, внꙋши́те (до́брое),
|
ἀκούσατέ μου, σοφοί· ἐπιστάμενοι, ἐνωτίζεσθε τὸ καλόν·
|
|
3
|
3
|
|
ꙗ҆́кѡ оу҆́хо словеса̀ и҆скꙋша́етъ, горта́нь же вкꙋша́етъ бра́шна.
|
ὅτι οὖς λόγους δοκιμάζει, καὶ λάρυγξ γεύεται βρῶσιν.
|
|
4
|
4
|
|
Сꙋ́дъ и҆збере́мъ себѣ̀, оу҆разꙋмѣ́емъ посредѣ̀ себє̀, что̀ лꙋ́чшее.
|
κρίσιν ἑλώμεθα ἑαυτοῖς, γνῶμεν ἀνὰ μέσον ἑαυτῶν ὅ,τι καλόν.
|
|
5
|
5
|
|
Ꙗ҆́кѡ речѐ і҆́ѡвъ: првⷣнъ є҆́смь, гдⷭ҇ь ѿѧ́тъ мѝ сꙋ́дъ,
|
ὅτι εἴρηκεν ᾿Ιώβ· δίκαιός εἰμι, ὁ Κύριος ἀπήλλαξέ μου τὸ κρίμα,
|
|
6
|
6
|
|
солга́ же сꙋдꙋ̀ моемꙋ̀: наси́льна стрѣла̀ моѧ̀ без̾ непра́вды.
|
ἐψεύσατο δὲ τῷ κρίματί μου, βίαιον τὸ βέλος μου ἄνευ ἀδικίας.
|
|
7
|
7
|
|
Кто̀ мꙋ́жъ, ꙗ҆́коже і҆́ѡвъ, пїѧ́й порꙋга́нїе, ꙗ҆́коже во́дꙋ,
|
τίς ἀνὴρ ὥσπερ ᾿Ιώβ, πίνων μυκτηρισμὸν ὥσπερ ὕδωρ,
|
|
8
|
8
|
|
не согрѣша́ѧ, нижѐ нече́ствовавъ, нижѐ приѡбщи́всѧ къ творѧ́щымъ беззакѡ́нїѧ, є҆́же ходи́ти съ нечести́выми;
|
οὐχ ἁμαρτὼν οὐδὲ ἀσεβήσας ἢ ὁδοῦ κοινωνήσας μετὰ ποιούντων τὰ ἄνομα τοῦ πορευθῆναι μετὰ ἀσεβῶν;
|
|
9
|
9
|
|
Не рцы́ бо, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть посѣще́нїѧ мꙋ́жеви, и҆ посѣще́нїѧ є҆мꙋ̀ ѿ гдⷭ҇а.
|
μὴ γὰρ εἴπῃς, ὅτι οὐκ ἔσται ἐπισκοπὴ ἀνδρὸς καὶ ἐπισκοπὴ αὐτῷ παρὰ Κυρίου.
|
|
10
|
10
|
|
Тѣ́мже, разꙋми́вїи се́рдцемъ, послꙋ́шайте менѐ, не бꙋ́ди мѝ пред̾ гдⷭ҇емъ нече́ствовати и҆ пред̾ вседержи́телемъ возмꙋти́ти пра́вдꙋ:
|
διό, συνετοὶ καρδίας ἀκούσατέ μου· μή μοι εἴη ἔναντι Κυρίου ἀσεβῆσαι καὶ ἔναντι Παντοκράτορος ταράξαι τὸ δίκαιον·
|
|
11
|
11
|
|
но воздае́тъ человѣ́кови, ꙗ҆́коже твори́тъ кі́йждо и҆́хъ, и҆ на стезѝ мꙋ́жестѣй ѡ҆брѧ́щетъ и҆̀.
|
ἀλλὰ ἀποδιδοῖ ἀνθρώπῳ καθὰ ποιεῖ ἕκαστος αὐτῶν, καὶ ἐν τρίβῳ ἀνδρὸς εὑρήσει αὐτόν.
|
|
12
|
12
|
|
Мни́ши же гдⷭ҇а нелѣ̑паѧ сотвори́ти, и҆лѝ вседержи́тель смѧте́тъ сꙋ́дъ, и҆́же сотворѝ зе́млю;
|
οἴει δὲ τὸν Κύριον ἄτοπα ποιήσειν; ἢ ὁ Παντοκράτωρ ταράξει κρίσιν, ὃς ἐποίησε τὴν γῆν;
|
|
13
|
13
|
|
Кто́ же є҆́сть творѧ́й поднебе́снꙋю и҆ ꙗ҆̀же въ не́й всѧ́чєскаѧ;
|
τίς δέ ἐστιν ὁ ποιῶν τὴν ὑπ᾿ οὐρανὸν καὶ τὰ ἐνόντα πάντα;
|
|
14
|
14
|
|
А҆́ще бо восхо́щетъ запрети́ти и҆ дꙋ́хъ оу҆ себє̀ оу҆держа́ти,
|
εἰ γὰρ βούλοιτο συνέχειν καὶ τὸ πνεῦμα παρ᾿ αὐτῷ κατασχεῖν,
|
|
15
|
15
|
|
оу҆́мретъ всѧ́ка пло́ть вкꙋ́пѣ, всѧ́къ же человѣ́къ въ зе́млю по́йдетъ, ѿню́дꙋже и҆ со́зданъ бы́сть.
|
τελευτήσει πᾶσα σάρξ ὁμοθυμαδόν, πᾶς δὲ βροτὸς εἰς γῆν ἀπελεύσεται, ὅθεν καὶ ἐπλάσθη.
|
|
16
|
16
|
|
А҆́ще же не оу҆вѣща́ешисѧ, послꙋ́шай си́хъ, внꙋшѝ гла́съ глагѡ́лъ.
|
εἰ δὲ μὴ νουθετῇ, ἄκουε ταῦτα, ἐνωτίζου φωνὴν ρημάτων.
|
|
17
|
17
|
|
Ви́ждь ты̀ ненави́дѧщаго беззакѡ́ннаѧ и҆ гꙋбѧ́щаго лꙋка̑выѧ, сꙋ́ща, вѣ́чна, првⷣна.
|
ἰδὲ σὺ τὸν μισοῦντα ἄνομα καὶ τὸν ὀλλύντα τοὺς πονηροὺς ὄντα αἰώνιον δίκαιον.
|
|
18
|
18
|
|
Нечести́въ є҆́сть глаго́лѧй царе́ви, зако́нъ престꙋпа́еши, нечести́вѣйше, кнѧзє́мъ:
|
ἀσεβὴς ὁ λέγων βασιλεῖ· παρανομεῖς, ἀσεβέστατε, τοῖς ἄρχουσιν·
|
|
19
|
19
|
|
и҆́же не постыдѣ́сѧ лица̀ честна́гѡ, нижѐ вѣ́сть че́сть возложи́ти си̑льнымъ, оу҆диви́тисѧ ли́цамъ и҆́хъ.
|
ὃς οὐκ ἐπῃσχύνθη πρόσωπον ἐντίμου, οὐδὲ οἶδε τιμὴν θέσθαι ἁδροῖς θαυμασθῆναι πρόσωπα αὐτῶν.
|
|
20
|
20
|
|
Тще́ же и҆̀мъ сбꙋ́детсѧ, є҆́же возопи́ти и҆ моли́ти мꙋ́жа: занѐ оу҆потреби́ша беззако́ннѡ, безче́стѧще немощны́хъ.
|
κενὰ δὲ αὐτοῖς ἀποβήσεται τὸ κεκραγέναι καὶ δεῖσθαι ἀνδρός· ἐχρήσαντο γὰρ παρανόμως ἐκκλινομένων ἀδυνάτων.
|
|
21
|
21
|
|
То́й бо зри́тель є҆́сть дѣ́лъ человѣ́ческихъ, оу҆таи́сѧ же ѿ негѡ̀ ничто́же ѿ тѣ́хъ, ꙗ҆̀же творѧ́тъ:
|
αὐτὸς γὰρ ὁρατής ἐστιν ἔργων ἀνθρώπων, λέληθε δὲ αὐτὸν οὐδὲν ὧν πράσσουσιν,
|
|
22
|
22
|
|
нижѐ бꙋ́детъ мѣ́сто оу҆кры́тисѧ творѧ́щымъ беззакѡ́ннаѧ:
|
οὐδὲ ἔσται τόπος τοῦ κρυβῆναι τοὺς ποιοῦντας τὰ ἄνομα·
|
|
23
|
23
|
|
ꙗ҆́кѡ не на мꙋ́жа положи́тъ є҆щѐ.
|
ὅτι οὐκ ἀπ᾿ ἄνδρα θήσει ἔτι·
|
|
24
|
24
|
|
Гдⷭ҇ь бо всѣ́хъ ви́дитъ, постиза́ѧй неизслѣ̑днаѧ, сла̑внаѧ же и҆ и҆зрѧ̑днаѧ, и҆̀мже нѣ́сть числа̀,
|
ὁ γὰρ Κύριος πάντας ἐφορᾷ ὁ καταλαμβάνων ἀνεξιχνίαστα, ἔνδοξά τε καὶ ἐξαίσια, ὧν οὐκ ἔστιν ἀριθμός·
|
|
25
|
25
|
|
свѣ́дый и҆́хъ дѣла̀, и҆ ѡ҆брати́тъ но́щь, и҆ смирѧ́тсѧ.
|
ὁ γνωρίζων αὐτῶν τὰ ἔργα καὶ στρέψει νύκτα καὶ ταπεινωθήσονται.
|
|
26
|
26
|
|
Оу҆гаси́ же нечести̑выѧ, ви́дими же пред̾ ни́мъ:
|
ἔσβεσε δὲ ἀσεβεῖς, ὁρατοὶ δὲ ἐναντίον αὐτοῦ,
|
|
27
|
27
|
|
ꙗ҆́кѡ оу҆клони́шасѧ ѿ зако́на бж҃їѧ, ѡ҆правда́нїй же є҆гѡ̀ не позна́ша,
|
ὅτι ἐξέκλιναν ἐκ νόμου Θεοῦ, δικαιώματα δὲ αὐτοῦ οὐκ ἐπέγνωσαν
|
|
28
|
28
|
|
є҆́же вознестѝ къ немꙋ̀ во́пль ни́щихъ, и҆ во́пль оу҆бо́гихъ оу҆слы́шитъ.
|
τοῦ ἐπαγαγεῖν ἐπ᾿ αὐτὸν κραυγὴν πενήτων, καὶ κραυγὴν πτωχῶν εἰσακούσεται.
|
|
29
|
29
|
|
И҆ то́й тишинꙋ̀ пода́стъ, и҆ кто̀ ѡ҆сꙋ́дитъ; и҆ сокры́етъ лицѐ, и҆ кто̀ оу҆́зритъ є҆го̀; и҆ на ꙗ҆зы́къ, и҆ на человѣ́ка вкꙋ́пѣ,
|
καὶ αὐτὸς ἡσυχίαν παρέξει, καὶ τίς καταδικάσεται; καὶ κρύψει πρόσωπον, καὶ τίς ὄψεται αὐτόν; καὶ κατὰ ἔθνους καὶ κατὰ ἀνθρώπου ὁμοῦ
|
|
30
|
30
|
|
и҆́же поставлѧ́етъ царе́мъ человѣ́ка лицемѣ́ра за стропти́вость люді́й.
|
βασιλεύων ἄνθρωπον ὑποκριτὴν ἀπὸ δυσκολίας λαοῦ.
|
|
31
|
31
|
|
Ꙗ҆́кѡ къ крѣ́пкомꙋ глаго́лѧй: взѧ́хъ, не ѿимꙋ̀ вмѣ́стѡ зало́га:
|
ὅτι πρὸς τὸν ἰσχυρὸν ὁ λέγων· εἴληφα, οὐκ ἐνεχυράσω·
|
|
32
|
32
|
|
без̾ менє̀ оу҆зрю̀, ты̀ покажи́ ми: а҆́ще непра́вдꙋ содѣ́лахъ, не и҆́мамъ приложи́ти.
|
ἄνευ ἐμαυτοῦ ὄψομαι, σὺ δεῖξόν μοι, εἰ ἀδικίαν εἰργασάμην, οὐ μὴ προσθήσω.
|
|
33
|
33
|
|
Є҆да̀ ѿ тебє̀ и҆стѧ́жетъ ю҆̀, ꙗ҆́кѡ ты̀ ѿри́неши, ꙗ҆́кѡ ты̀ и҆збере́ши, а҆ не а҆́зъ ли; и҆ что̀ разꙋмѣ́еши; глаго́ли.
|
μὴ παρὰ σοῦ ἀποτίσει αὐτήν; ὅτι ἀπώσῃ, ὅτι σὺ ἐκλέξῃ, καὶ οὐκ ἐγώ· καὶ τί ἔγνως, λάλησον.
|
|
34
|
34
|
|
Тѣ́мже смы́сленнїи се́рдцемъ рекꙋ́тъ сїѧ̑, мꙋ́жъ же премꙋ́дръ оу҆слы́ша глаго́лъ мо́й.
|
διὸ συνετοὶ καρδίας ἐροῦσι ταῦτα, ἀνὴρ δὲ σοφὸς ἀκήκοέ μου τὸ ρῆμα.
|
|
35
|
35
|
|
І҆́ѡвъ же не въ ра́зꙋмѣ глаго́лаше, словеса́ же є҆гѡ̀ не въ хи́трости.
|
᾿Ιὼβ δὲ οὐκ ἐν συνέσει ἐλάλησε, τὰ ρήματα αὐτοῦ οὐκ ἐν ἐπιστήμῃ.
|
|
36
|
36
|
|
Ѻ҆ба́че навы́кни, і҆́ѡве, не да́ждь є҆щѐ ѿвѣ́та, ꙗ҆́коже немꙋ́дрїи:
|
οὐ μὴν δὲ ἀλλὰ μάθε, ᾿Ιώβ, μὴ δῷς ἔτι ἀνταπόκρισιν, ὥσπερ οἱ ἄφρονες,
|
|
37
|
37
|
|
да не приложи́мъ на грѣхѝ на́шѧ: беззако́нїе же на на́съ вмѣни́тсѧ, мнѡ́гаѧ глаго́лющихъ словеса̀ на гдⷭ҇а.
|
ἵνα μὴ προσθῶμεν ἐφ᾿ ἁμαρτίαις ἡμῶν, ἀνομία δὲ ἐφ᾿ ἡμῖν λογισθήσεται, πολλὰ λαλούντων ρήματα ἐναντίον τοῦ Κυρίου.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.