Завантаження...
Обкладинка книги Паперове видання
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Порівняти:

Глава́ а҃
Глава 1
1
1
Сло́во гдⷭ҇не, и҆́же бы́сть ко і҆ѡи́лю сы́нꙋ ваѳꙋи́левꙋ. Слово Господнє, яке було до Іоїля, сина Вафуїла.
2
2
Слы́шите сїѧ̑, ста́рцы, и҆ внꙋши́те, всѝ живꙋ́щїи на землѝ: а҆́ще бы́ша сицева̑ѧ во дне́хъ ва́шихъ и҆лѝ во дне́хъ ѻ҆тє́цъ ва́шихъ; Слухайте це, старці, і прислухайтесь, усі жителі землі цієї: чи бувало таке у дні ваші або у дні батьків ваших?
3
3
Ѡ҆ си́хъ ча́дѡмъ свои̑мъ повѣ́дите, а҆ ча̑да ва̑ша ча́дѡмъ свои̑мъ, а҆ ча̑да и҆́хъ ро́дꙋ дрꙋго́мꙋ: Передайте про це дітям вашим; а діти ваші нехай скажуть своїм дітям, а їхні діти наступному роду:
4
4
ѡ҆ста́нокъ гꙋ́сеницъ поѧдо́ша прꙋ́зи, и҆ ѡ҆ста́нокъ прꙋ́гѡвъ поѧдо́ша мши̑цы, и҆ ѡ҆ста́нокъ мши́цъ поѧдо́ша си́плеве. те, що залишилося від гусені, їла сарана, що залишилося від сарани, їла черва, а що залишилося від черви, доїли жуки.
5
5
Оу҆трезви́тесѧ, пїѧ́нїи, ѿ вїна̀ своегѡ̀ и҆ пла́читесѧ: рыда́йте, всѝ пїю́щїи вїно̀ до пїѧ́нства, ꙗ҆́кѡ ѿѧ́сѧ ѿ оу҆́стъ ва́шихъ весе́лїе и҆ ра́дость. Пробудіться, п’яниці, всі, хто п’є вино, плачте і ридайте за виноградним соком, бо він віднятий від уст ваших!
6
6
Поне́же ꙗ҆зы́къ взы́де на зе́млю мою̀ крѣ́покъ и҆ безчи́сленъ: зꙋ́бы є҆гѡ̀ (ꙗ҆́коже) зꙋ́бы львѡ́вы, и҆ членѡ́вныѧ є҆гѡ̀ ꙗ҆́коже льви́чища: Бо прийшов на землю Мою народ сильний і незліченний; зуби у нього — зуби левині, і щелепи у нього — як у левиці.
7
7
положѝ вїногра́дъ мо́й въ погꙋбле́нїе и҆ смѡ́квы моѧ̑ въ сломле́нїе: взыскꙋ́ѧ ѡ҆б̾иска̀ и҆̀ и҆ све́рже, ѡ҆бѣлѝ ло́зїе є҆гѡ̀. Спустошив він виноградну лозу Мою, і смоковницю Мою обламав, обдер її догола, і кинув; зробилися білими гілки її.
8
8
Воспла́чисѧ ко мнѣ̀ па́че невѣ́сты препоѧ́саныѧ во вре́тище по мꙋ́жи свое́мъ дѣ́вственнѣмъ. Ридай, як молода дружина, підперезавшись веретищем, за чоловіком юности своєї!
9
9
И҆зве́ржесѧ же́ртва и҆ возлїѧ́нїе и҆з̾ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ: пла́читесѧ, жерцы̀, слꙋжа́щїи же́ртвенникꙋ гдⷭ҇ню, Припинилося хлібне приношення й узливання у домі Господньому; плачуть священики, служителі Господні.
10
10
ꙗ҆́кѡ ѡ҆пꙋстѣ́ша полѧ̀. пла́чисѧ, землѐ, ꙗ҆́кѡ пострада̀ пшени́ца, и҆ и҆́зсше вїно̀, оу҆ма́лисѧ є҆ле́й, Спустошене поле, ремствує земля; бо знищено хліб, висох виноградний сік, зав’яла маслина.
11
11
посрами́шасѧ земледѣ́лателє. пла́читесѧ, се́ла, по пшени́цѣ и҆ по ꙗ҆чме́ни, ꙗ҆́кѡ поги́бе ѡ҆б̾има́нїе ѿ ни́вы, Червонійте від сорому, хлібороби, ридайте, виноградарі, за пшеницею та ячменем, тому що загинуло жниво у полі,
12
12
вїногра́дъ и҆́зсше, и҆ смѡ́квы оу҆ма́лишасѧ: ши́пки, и҆ фі́нїѯъ, и҆ ꙗ҆́блонь, и҆ всѧ̑ древа̀ пѡльска́ѧ и҆зсхо́ша, ꙗ҆́кѡ посрами́ша ра́дость сы́нове челѡвѣ́чи. засохла виноградна лоза і смоковниця зав’яла; гранатове дерево, пальма і яблуня, всі дерева у полі посохли; тому і веселощі у синів людських зникли.
13
13
Препоѧ́шитесѧ и҆ бі́йтесѧ, жерцы̀, пла́читесѧ, слꙋжа́щїи же́ртвенникꙋ: вни́дите, поспи́те во вре́тищихъ, слꙋжа́щїи бг҃ꙋ, ꙗ҆́кѡ ѿѧ́сѧ ѿ до́мꙋ бг҃а ва́шегѡ же́ртва и҆ возлїѧ́нїе: Підпережіться веретищем і плачте, священики! ридайте, служителі вівтаря! ввійдіть, ночуйте у веретищах, служителі Бога мого! бо не стало у домі Бога вашого хлібного приношення й узливання.
14
14
ѡ҆свѧти́те по́стъ, проповѣ́дите цѣльбꙋ̀, собери́те старѣ̑йшины всѧ̑ живꙋ́щыѧ на землѝ въ до́мъ бг҃а ва́шегѡ и҆ воззови́те ко гдⷭ҇ꙋ оу҆се́рднѡ: Призначте піст, оголосіть урочисте зібрання, скличте старців і всіх жителів країни цієї у дім Господа Бога вашого, і взивайте до Господа.
15
15
оу҆вы̀ мнѣ̀, оу҆вы̀ мнѣ̀, оу҆вы̀ мнѣ̀ въ де́нь! ꙗ҆́кѡ бли́з̾ є҆́сть де́нь гдⷭ҇ень, и҆ ꙗ҆́кѡ бѣда̀ ѿ бѣды̀ прїи́детъ: О, який день! бо день Господній близько; як спустошення від Всемогутнього прийде він.
16
16
ꙗ҆́кѡ пред̾ ѻ҆чи́ма ва́шима пи́щы взѧ́шасѧ и҆ ѿ до́мꙋ бг҃а ва́шегѡ весе́лїе и҆ ра́дость. Чи не перед нашими очима віднімається їжа, від дому Бога нашого — веселощі і радість?
17
17
Вскочи́ша ю҆́ницы оу҆ ꙗ҆́слей свои́хъ, погибо́ша сокрѡ́вища, раскопа́шасѧ точи̑ла, ꙗ҆́кѡ посшѐ пшени́ца. Зотліли зерна під брилами своїми, спорожніли житниці, зруйновані комори, бо не стало хліба.
18
18
Что̀ положи́мъ себѣ̀; воспла́кашасѧ стада̀ волѡ́въ, ꙗ҆́кѡ не бѣ̀ па́жити и҆̀мъ, и҆ па̑ствы ѻ҆́вчыѧ погибо́ша. Як стогне худоба! похмуро ходять стада волів, бо немає для них пасовища; знемагають і отари овець.
19
19
Къ тебѣ̀, гдⷭ҇и, возопїю̀, ꙗ҆́кѡ ѻ҆́гнь потребѝ кра̑снаѧ пꙋсты́ни, и҆ пла́мень пожжѐ всѧ̑ древа̀ пѡльска́ѧ, До Тебе, Господи, взиваю; бо вогонь пожер рясні пасовища пустелі, і полум’я попалило всі дерева у полі.
20
20
и҆ ско́ти польсті́и воззрѣ́ша къ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ посхо́ша и҆сто́чницы водні́и, и҆ ѻ҆́гнь поѧдѐ кра̑снаѧ пꙋсты́ни. Навіть і тварини на полі взивають до Тебе, тому що засохли потоки вод, і вогонь знищив пасовища пустелі.

Обкладинка книги Паперове видання
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.