Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - І҆ѡи́ль

Порівняти:

⇄

І҆ѡи́ль	Книга пророка Іоїля

Глава́ а҃	Глава 1

1	1
Сло́во гдⷭ҇не, и҆́же бы́сть ко і҆ѡи́лю сы́нꙋ ваѳꙋи́левꙋ.	Слово Господнє, яке було до Іоїля, сина Вафуїла.
2	2
Слы́шите сїѧ̑, ста́рцы, и҆ внꙋши́те, всѝ живꙋ́щїи на землѝ: а҆́ще бы́ша сицева̑ѧ во дне́хъ ва́шихъ и҆лѝ во дне́хъ ѻ҆тє́цъ ва́шихъ;	Слухайте це, старці, і прислухайтесь, усі жителі землі цієї: чи бувало таке у дні ваші або у дні батьків ваших?
3	3
Ѡ҆ си́хъ ча́дѡмъ свои̑мъ повѣ́дите, а҆ ча̑да ва̑ша ча́дѡмъ свои̑мъ, а҆ ча̑да и҆́хъ ро́дꙋ дрꙋго́мꙋ:	Передайте про це дітям вашим; а діти ваші нехай скажуть своїм дітям, а їхні діти наступному роду:
4	4
ѡ҆ста́нокъ гꙋ́сеницъ поѧдо́ша прꙋ́зи, и҆ ѡ҆ста́нокъ прꙋ́гѡвъ поѧдо́ша мши̑цы, и҆ ѡ҆ста́нокъ мши́цъ поѧдо́ша си́плеве.	те, що залишилося від гусені, їла сарана, що залишилося від сарани, їла черва, а що залишилося від черви, доїли жуки.
5	5
Оу҆трезви́тесѧ, пїѧ́нїи, ѿ вїна̀ своегѡ̀ и҆ пла́читесѧ: рыда́йте, всѝ пїю́щїи вїно̀ до пїѧ́нства, ꙗ҆́кѡ ѿѧ́сѧ ѿ оу҆́стъ ва́шихъ весе́лїе и҆ ра́дость.	Пробудіться, п’яниці, всі, хто п’є вино, плачте і ридайте за виноградним соком, бо він віднятий від уст ваших!
6	6
Поне́же ꙗ҆зы́къ взы́де на зе́млю мою̀ крѣ́покъ и҆ безчи́сленъ: зꙋ́бы є҆гѡ̀ (ꙗ҆́коже) зꙋ́бы львѡ́вы, и҆ членѡ́вныѧ є҆гѡ̀ ꙗ҆́коже льви́чища:	Бо прийшов на землю Мою народ сильний і незліченний; зуби у нього — зуби левині, і щелепи у нього — як у левиці.
7	7
положѝ вїногра́дъ мо́й въ погꙋбле́нїе и҆ смѡ́квы моѧ̑ въ сломле́нїе: взыскꙋ́ѧ ѡ҆б̾иска̀ и҆̀ и҆ све́рже, ѡ҆бѣлѝ ло́зїе є҆гѡ̀.	Спустошив він виноградну лозу Мою, і смоковницю Мою обламав, обдер її догола, і кинув; зробилися білими гілки її.
8	8
Воспла́чисѧ ко мнѣ̀ па́че невѣ́сты препоѧ́саныѧ во вре́тище по мꙋ́жи свое́мъ дѣ́вственнѣмъ.	Ридай, як молода дружина, підперезавшись веретищем, за чоловіком юности своєї!
9	9
И҆зве́ржесѧ же́ртва и҆ возлїѧ́нїе и҆з̾ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ: пла́читесѧ, жерцы̀, слꙋжа́щїи же́ртвенникꙋ гдⷭ҇ню,	Припинилося хлібне приношення й узливання у домі Господньому; плачуть священики, служителі Господні.
10	10
ꙗ҆́кѡ ѡ҆пꙋстѣ́ша полѧ̀. пла́чисѧ, землѐ, ꙗ҆́кѡ пострада̀ пшени́ца, и҆ и҆́зсше вїно̀, оу҆ма́лисѧ є҆ле́й,	Спустошене поле, ремствує земля; бо знищено хліб, висох виноградний сік, зав’яла маслина.
11	11
посрами́шасѧ земледѣ́лателє. пла́читесѧ, се́ла, по пшени́цѣ и҆ по ꙗ҆чме́ни, ꙗ҆́кѡ поги́бе ѡ҆б̾има́нїе ѿ ни́вы,	Червонійте від сорому, хлібороби, ридайте, виноградарі, за пшеницею та ячменем, тому що загинуло жниво у полі,
12	12
вїногра́дъ и҆́зсше, и҆ смѡ́квы оу҆ма́лишасѧ: ши́пки, и҆ фі́нїѯъ, и҆ ꙗ҆́блонь, и҆ всѧ̑ древа̀ пѡльска́ѧ и҆зсхо́ша, ꙗ҆́кѡ посрами́ша ра́дость сы́нове челѡвѣ́чи.	засохла виноградна лоза і смоковниця зав’яла; гранатове дерево, пальма і яблуня, всі дерева у полі посохли; тому і веселощі у синів людських зникли.
13	13
Препоѧ́шитесѧ и҆ бі́йтесѧ, жерцы̀, пла́читесѧ, слꙋжа́щїи же́ртвенникꙋ: вни́дите, поспи́те во вре́тищихъ, слꙋжа́щїи бг҃ꙋ, ꙗ҆́кѡ ѿѧ́сѧ ѿ до́мꙋ бг҃а ва́шегѡ же́ртва и҆ возлїѧ́нїе:	Підпережіться веретищем і плачте, священики! ридайте, служителі вівтаря! ввійдіть, ночуйте у веретищах, служителі Бога мого! бо не стало у домі Бога вашого хлібного приношення й узливання.
14	14
ѡ҆свѧти́те по́стъ, проповѣ́дите цѣльбꙋ̀, собери́те старѣ̑йшины всѧ̑ живꙋ́щыѧ на землѝ въ до́мъ бг҃а ва́шегѡ и҆ воззови́те ко гдⷭ҇ꙋ оу҆се́рднѡ:	Призначте піст, оголосіть урочисте зібрання, скличте старців і всіх жителів країни цієї у дім Господа Бога вашого, і взивайте до Господа.
15	15
оу҆вы̀ мнѣ̀, оу҆вы̀ мнѣ̀, оу҆вы̀ мнѣ̀ въ де́нь! ꙗ҆́кѡ бли́з̾ є҆́сть де́нь гдⷭ҇ень, и҆ ꙗ҆́кѡ бѣда̀ ѿ бѣды̀ прїи́детъ:	О, який день! бо день Господній близько; як спустошення від Всемогутнього прийде він.
16	16
ꙗ҆́кѡ пред̾ ѻ҆чи́ма ва́шима пи́щы взѧ́шасѧ и҆ ѿ до́мꙋ бг҃а ва́шегѡ весе́лїе и҆ ра́дость.	Чи не перед нашими очима віднімається їжа, від дому Бога нашого — веселощі і радість?
17	17
Вскочи́ша ю҆́ницы оу҆ ꙗ҆́слей свои́хъ, погибо́ша сокрѡ́вища, раскопа́шасѧ точи̑ла, ꙗ҆́кѡ посшѐ пшени́ца.	Зотліли зерна під брилами своїми, спорожніли житниці, зруйновані комори, бо не стало хліба.
18	18
Что̀ положи́мъ себѣ̀; воспла́кашасѧ стада̀ волѡ́въ, ꙗ҆́кѡ не бѣ̀ па́жити и҆̀мъ, и҆ па̑ствы ѻ҆́вчыѧ погибо́ша.	Як стогне худоба! похмуро ходять стада волів, бо немає для них пасовища; знемагають і отари овець.
19	19
Къ тебѣ̀, гдⷭ҇и, возопїю̀, ꙗ҆́кѡ ѻ҆́гнь потребѝ кра̑снаѧ пꙋсты́ни, и҆ пла́мень пожжѐ всѧ̑ древа̀ пѡльска́ѧ,	До Тебе, Господи, взиваю; бо вогонь пожер рясні пасовища пустелі, і полум’я попалило всі дерева у полі.
20	20
и҆ ско́ти польсті́и воззрѣ́ша къ тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ посхо́ша и҆сто́чницы водні́и, и҆ ѻ҆́гнь поѧдѐ кра̑снаѧ пꙋсты́ни.	Навіть і тварини на полі взивають до Тебе, тому що засохли потоки вод, і вогонь знищив пасовища пустелі.
Глава́ в҃	Глава 2

1	1
Вострꙋби́те трꙋбо́ю въ сїѡ́нѣ, проповѣ́дите въ горѣ̀ мое́й ст҃ѣ́й, и҆ да смѧтꙋ́тсѧ всѝ живꙋ́щїи на землѝ, ꙗ҆́кѡ предстои́тъ де́нь гдⷭ҇ень, ꙗ҆́кѡ бли́з̾,	Сурміть трубою на Сионі і бийте тривогу на святій горі Моїй; нехай тремтять усі жителі землі, бо настає день Господній, бо він близько —
2	2
де́нь тмы̀ и҆ бꙋ́ри, де́нь ѡ҆́блака и҆ мглы̀: ꙗ҆́коже оу҆́тро разлїю́тсѧ по гора́мъ лю́дїе мно́зи и҆ крѣ́пцы, подо́бни и҆̀мъ не бы́ша ѿ вѣ́ка, и҆ по ни́хъ не приложи́тсѧ до лѣ́тъ въ ро́дъ и҆ ро́дъ:	день темряви і мороку, день хмарний і туманний: як ранкова зоря поширюється по горах народ численний і сильний, якого не бувало від віку і після того не буде у роди родів.
3	3
ꙗ҆̀же пред̾ ни́мъ ѻ҆́гнь потреблѧ́ѧй, и҆ ꙗ҆̀же за ни́мъ возгара́ѧсѧ пла́мень: ꙗ҆́коже ра́й сла́дости землѧ̀ пред̾ лице́мъ є҆гѡ̀, и҆ ꙗ҆̀же созадѝ є҆гѡ̀ по́ле па́гꙋбы, и҆ спаса́ющагѡсѧ не бꙋ́детъ и҆̀мъ:	Перед ним пожирає вогонь, а за ним палить полум’я; перед ним земля, як сад Едемський, а позаду нього буде спустошений степ, і нікому не буде порятунку від нього.
4	4
ꙗ҆́коже ви́дъ ко́нскїй ви́дъ и҆́хъ, и҆ ꙗ҆́коже кѡ́нницы, та́кѡ проженꙋ́тъ:	Вигляд його як вигляд коней, і скачуть вони, як вершники;
5	5
ꙗ҆́коже гла́съ колесни́цъ на верхѝ го́ръ востекꙋ́тъ, и҆ ꙗ҆́кѡ гла́съ пла́мене ѻ҆́гненна попалѧ́юща тро́стїе, и҆ ꙗ҆́кѡ лю́дїе мно́зи и҆ крѣ́пцы воѡполча́ющїисѧ на бра́нь.	скачуть по вершинах гір ніби зі стуком колісниць, ніби з тріском вогненного полум’я, яке пожирає солому, як сильний народ, вишикуваний до битви.
6	6
Ѿ лица̀ и҆́хъ сокрꙋша́тсѧ лю́дїе: всѧ́кое лицѐ а҆́ки ѡ҆пале́нїе горнца̀.	Побачивши його, затремтять народи, у всіх лиця збліднуть.
7	7
Ꙗ҆́коже борцы̀ потекꙋ́тъ, и҆ ꙗ҆́коже мꙋ́жїе хра́бри взы́дꙋтъ на ѡ҆гра̑ды: и҆ кі́йждо въ пꙋ́ть сво́й по́йдетъ, и҆ не совратѧ́тъ пꙋті́й свои́хъ,	Як борці біжать вони і як хоробрі воїни залазять на стіну, і кожен іде своєю дорогою, і не збивається зі шляхів своїх.
8	8
и҆ кі́йждо ѿ бра́та своегѡ̀ не ѿстꙋ́питъ: ѡ҆тѧгоще́ни ѻ҆рꙋ̑жїи свои́ми по́йдꙋтъ и҆ въ стрѣла́хъ свои́хъ падꙋ́тъ, но не сконча́ютсѧ.	Не давлять одне одного, кожен іде своєю стежкою, і падають на списи, але залишаються неушкодженими.
9	9
Гра́да и҆́мꙋтсѧ, и҆ на забра̑ла востекꙋ́тъ, и҆ на хра̑мины взлѣ́зꙋтъ, и҆ ѻ҆ко́нцами вни́дꙋтъ, ꙗ҆́коже та́тїе.	Бігають по місту, піднімаються на стіни, залазять на доми, входять у вікна, як злодії.
10	10
Пред̾ лице́мъ є҆гѡ̀ смѧте́тсѧ землѧ̀ и҆ потрѧсе́тсѧ не́бо: со́лнце и҆ лꙋна̀ поме́ркнꙋтъ, и҆ ѕвѣ́зды оу҆гасѧ́тъ свѣ́тъ сво́й.	Перед ними потрясеться земля, похитнеться небо; сонце і місяць потьмаряться, і зірки втратять своє світло.
11	11
И҆ гдⷭ҇ь да́стъ гла́съ сво́й пред̾ лице́мъ си́лы своеѧ̀, ꙗ҆́кѡ мно́гъ є҆́сть ѕѣлѡ̀ по́лкъ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ крѣпка̑ дѣла̀ слове́съ є҆гѡ̀: занѐ вели́къ де́нь гдⷭ҇ень, вели́къ и҆ свѣ́телъ ѕѣлѡ̀, и҆ кто̀ бꙋ́детъ дово́ленъ є҆мꙋ̀;	І Господь дасть глас Свій перед воїнством Своїм, бо дуже численне полчище Його і могутній виконавець слова Його; бо великий день Господній і дуже страшний, і хто витримає його?
12	12
И҆ нн҃ѣ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ: ѡ҆брати́тесѧ ко мнѣ̀ всѣ́мъ се́рдцемъ ва́шимъ въ постѣ̀ и҆ въ пла́чи и҆ въ рыда́нїи,	Але і нині ще говорить Господь: наверніться до Мене всім серцем своїм у посту, плачу і риданні.
13	13
и҆ расто́ргните сердца̀ ва̑ша, а҆ не ри̑зы ва́шѧ, и҆ ѡ҆брати́тесѧ ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ, ꙗ҆́кѡ млⷭ҇тивъ и҆ ще́дръ є҆́сть, долготерпѣли́въ и҆ многомлⷭ҇тивъ и҆ раскаѧва́йсѧ ѡ҆ ѕло́бахъ.	Роздирайте серця ваші, а не одяг ваш, і наверніться до Господа Бога вашого; бо Він благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і жалкує про біди.
14	14
Кто̀ вѣ́сть, ѡ҆брати́тсѧ ли, и҆ раска́етсѧ, и҆ ѡ҆ста́витъ за собо́ю блгⷭ҇ве́нїе и҆ же́ртвꙋ и҆ возлїѧ́нїе гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ;	Хто знає, чи не змилостивиться Він, і чи не залишить благословення, хлібного приношення й узливання Господу Богу вашому?
15	15
Вострꙋби́те трꙋбо́ю въ сїѡ́нѣ, ѡ҆свѧти́те по́стъ, проповѣ́дите цѣльбꙋ̀,	Засурміть трубою на Сионі, призначте піст і оголосіть урочисте зібрання.
16	16
собери́те лю́ди, ѡ҆свѧти́те цр҃ковь, и҆збери́те старѣ̑йшины, совокꙋпи́те младе́нцы ссꙋ́щыѧ сосцы̀: да и҆зы́детъ жени́хъ ѿ ло́жа своегѡ̀, и҆ невѣ́ста ѿ черто́га своегѡ̀.	Зберіть народ, скличте зібрання, запросіть старців, зберіть отроків і немовлят; нехай вийде наречений з палацу свого і наречена зі своєї світлиці.
17	17
Междꙋ̀ степе́ньми же́ртвенника воспла́чꙋтсѧ жерцы̀ слꙋжа́щїи гдⷭ҇ꙋ и҆ рекꙋ́тъ: пощадѝ, гдⷭ҇и, лю́ди твоѧ̑ и҆ не да́ждь достоѧ́нїѧ твоегѡ̀ на оу҆кори́знꙋ, да не ѡ҆блада́ютъ и҆́ми ꙗ҆зы́цы, да не рекꙋ́тъ во ꙗ҆зы́цѣхъ: гдѣ̀ є҆́сть бг҃ъ и҆́хъ;	Між притвором і жертовником нехай плачуть священики, служителі Господні, і говорять: «пощади, Господи, народ Твій, не віддай спадщини Твоєї на наругу, щоб не знущалися з нього народи; для чого будуть говорити між народами: де Бог їхній?»
18	18
И҆ возревнова̀ гдⷭ҇ь ѡ҆ землѝ свое́й и҆ пощадѣ̀ лю́ди своѧ̑.	І тоді возревнує Господь за землю Свою, і пощадить народ Свій.
19	19
И҆ ѿвѣща̀ гдⷭ҇ь лю́демъ свои̑мъ и҆ речѐ: сѐ, а҆́зъ ва́мъ послю̀ пшени́цꙋ и҆ вїно̀ и҆ ма́сло древѧ́ное, и҆ насы́титесѧ и҆́хъ, и҆ не да́мъ ва́съ ксемꙋ̀ на порꙋга́нїе во ꙗ҆зы́цѣхъ:	І відповість Господь, і скаже народу Своєму: ось, Я пошлю вам хліб і вино і єлей, і будете насичуватися ними, і більше не віддам вас на наругу народам.
20	20
и҆ сꙋ́щаго ѿ сѣ́вера ѿженꙋ̀ ѿ ва́съ и҆ ѿри́нꙋ є҆го̀ на зе́млю безво́днꙋю, и҆ погꙋблю̀ лицѐ є҆гѡ̀ въ мо́ри пе́рвѣмъ и҆ за̑днѧѧ є҆гѡ̀ въ мо́ри послѣ́днемъ, и҆ взы́детъ гни́лость є҆гѡ̀, и҆ взы́детъ смра́дъ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ возвели́чи дѣла̀ своѧ̑.	І того, хто прийшов з півночі, віддалю від вас, і вижену в землю безводну і порожню, переднє полчище його — у море східне, а заднє — у море західне, і піде від нього сморід, і підніметься від нього смердота, оскільки він багато наробив зла.
21	21
Дерза́й, землѐ, ра́дꙋйсѧ и҆ весели́сѧ, ꙗ҆́кѡ возвели́чи гдⷭ҇ь, є҆́же сотвори́ти.	Не бійся, земле: радуйся і веселися, бо Господь великий, щоб зробити це.
22	22
Дерза́йте, ско́ти польсті́и, ꙗ҆́кѡ прозѧ́бнꙋша полѧ̀ пꙋсты́ни, ꙗ҆́кѡ дре́во принесѐ пло́дъ сво́й, вїногра́дъ и҆ смѡ́кви да́ша си́лꙋ свою̀.	Не бійтеся, тварини, бо пасовища пустелі виростять траву, дерево принесе плід свій, смоковниця і виноградна лоза покажуть свою силу.
23	23
И҆ ча̑да сїѡ̑нѧ, ра́дꙋйтесѧ и҆ весели́тесѧ ѡ҆ гдⷭ҇ѣ бз҃ѣ ва́шемъ, ꙗ҆́кѡ дадѐ ва́мъ пи́щꙋ въ пра́вдꙋ и҆ ѡ҆дожди́тъ ва́мъ до́ждь ра́ннїй и҆ по́здный, ꙗ҆́коже и҆ пре́жде:	І ви, діти Сиону, радійте і веселіться у Господі Бозі вашому; бо Він дасть вам дощ за мірою і буде посилати вам дощ, дощ ранній і пізній, як раніше.
24	24
и҆ напо́лнѧтсѧ гꙋ́мна ва̑ша пшени́цы, и҆ преизлїю́тсѧ точи̑ла вїно́мъ и҆ є҆ле́емъ.	І наповняться токи хлібом, і переповняться підточилля виноградним соком і єлеєм.
25	25
И҆ возда́мъ ва́мъ вмѣ́стѡ лѣ́тъ, въ нѧ́же поѧдо́ша прꙋ́зи и҆ мши́ца, и҆ си́плеве и҆ гꙋ́сєницы, си́ла моѧ̀ вели́каѧ, ю҆́же посла́хъ на вы̀:	І воздам вам за ті роки, коли пожирали сарана, черва, жуки і гусінь велике військо Моє, яке послав Я на вас.
26	26
и҆ снѣ́сте ꙗ҆дꙋ́ще и҆ насы́титесѧ, и҆ похвали́те и҆́мѧ гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ, ꙗ҆̀же сотворѝ съ ва́ми чꙋдеса̀: и҆ не посра́мѧтсѧ лю́дїе моѝ во вѣ́къ.	І до ситости будете їсти і насичуватися і славити ім’я Господа Бога вашого, Який дивне вчинив з вами, і не осоромиться народ Мій повіки.
27	27
И҆ оу҆вѣ́дите, ꙗ҆́кѡ посредѣ̀ і҆и҃лѧ а҆́зъ є҆́смь, и҆ а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ, и҆ нѣ́сть и҆но́гѡ ра́звѣ менє̀: и҆ не посра́мѧтсѧ ктомꙋ̀ лю́дїе моѝ во вѣ́къ.	І пізнаєте, що Я посеред Ізраїля, і Я — Господь Бог ваш, і немає іншого, і Мій народ не осоромиться повіки.
28	28
И҆ бꙋ́детъ по си́хъ, и҆ и҆злїю̀ ѿ дх҃а моегѡ̀ на всѧ́кꙋ пло́ть, и҆ прорекꙋ́тъ сы́нове ва́ши и҆ дщє́ри ва́шѧ, и҆ ста́рцы ва́ши сѡ́нїѧ оу҆́зрѧтъ, и҆ ю҆́нѡты ва́ши видѣ̑нїѧ оу҆ви́дѧтъ:	І буде після того, виллю від Духа Мого на всяку плоть, і будуть пророкувати сини ваші і дочки ваші; старцям вашим будуть снитися сни, і юнаки ваші будуть бачити видіння.
29	29
и҆́бо на рабы̑ моѧ̑ и҆ на рабы̑ни моѧ̑ во дни̑ ѡ҆́ны и҆злїю̀ ѿ дх҃а моегѡ̀:	І також на рабів і на рабинь у ті дні виллю від Духа Мого.
30	30
и҆ да́мъ чꙋдеса̀ на небесѝ и҆ на землѝ, кро́вь и҆ ѻ҆́гнь и҆ кꙋре́нїе ды́ма:	І покажу знамення на небі і на землі: кров і вогонь і стовпи диму.
31	31
со́лнце ѡ҆брати́тсѧ во тмꙋ̀, и҆ лꙋна̀ въ кро́вь, пре́жде не́же прїитѝ дню̀ гдⷭ҇ню вели́комꙋ и҆ просвѣще́нномꙋ:	Сонце перетвориться на темряву і місяць — на кров, перш ніж настане день Господній, великий і страшний.
32	32
и҆ бꙋ́детъ, всѧ́къ и҆́же призове́тъ и҆́мѧ гдⷭ҇не, спасе́тсѧ: ꙗ҆́кѡ въ горѣ̀ сїѡ́нѣ и҆ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ бꙋ́детъ спаса́емый, ꙗ҆́коже речѐ гдⷭ҇ь, и҆ благовѣствꙋ́емїи, и҆̀хже гдⷭ҇ь призва̀.	І буде: всякий, хто прикличе ім’я Господнє, спасеться; бо на горі Сионі й у Єрусалимі буде спасіння, як сказав Господь, і в інших, яких прикличе Господь.
Глава́ г҃	Глава 3

1	1
Ꙗ҆́кѡ сѐ, а҆́зъ во дни̑ ты̑ѧ и҆ во вре́мѧ ѻ҆́но, є҆гда̀ возвращꙋ̀ плѣ́нники і҆ꙋ̑дины и҆ і҆ерⷭ҇ли̑мли,	Бо ось, у ті дні й у той самий час, коли Я поверну полон Іуди і Єрусалима,
2	2
и҆ соберꙋ̀ всѧ̑ ꙗ҆зы́ки, и҆ сведꙋ̀ ѧ҆̀ на ю҆до́ль і҆ѡсафа́товꙋ, и҆ разсꙋждꙋ́сѧ съ ни́ми тꙋ̀ ѡ҆ лю́дехъ мои́хъ и҆ ѡ҆ наслѣ́дїи мое́мъ і҆и҃ли, и҆̀же разсѣ́ѧшасѧ во ꙗ҆зы́цѣхъ, и҆ зе́млю мою̀ раздѣли́ша.	Я зберу всі народи, і приведу їх у долину Іосафата, і там учиню над ними суд за народ Мій і за спадщину Мою, Ізраїля, який вони розсіяли між народами, і землю Мою розділили.
3	3
И҆ на лю́ди моѧ̑ верго́ша жрє́бїѧ, и҆ да́ша ѻ҆́трѡчища блꙋдни́цамъ, и҆ ѻ҆трокѡви́цы продаѧ́хꙋ на вїнѣ̀ и҆ пїѧ́хꙋ.	І щодо народу Мого вони кидали жереб, і віддавали отрока за блудницю, і продавали отроковицю за вино, і пили.
4	4
И҆ что́ вы мнѣ̀, тѵ́ре и҆ сїдѡ́не и҆ всѧ̀ галїле́а и҆ноплеме́нникѡвъ; є҆да̀ воздаѧ́нїе вы̀ воздаетѐ мнѣ̀; и҆лѝ памѧтоѕло́бствꙋете вы̀ на мѧ̀; Ѻ҆стрѡ̀ и҆ бы́стрѡ возда́мъ воздаѧ́нїе ва́ше на главы̀ ва́шѧ,	І що ви Мені, Тире і Сидоне і всі округи филистимські? Чи хочете воздати Мені помсту? чи хочете воздати Мені? Легко і скоро Я поверну помсту вашу на голови ваші,
5	5
поне́же сребро̀ моѐ и҆ зла́то моѐ взѧ́сте, и҆ и҆збра̑ннаѧ моѧ̑ и҆ дѡ́браѧ внесо́сте въ трє́бища ва̑ша,	тому що ви взяли срібло Моє і золото Моє, і найкращі коштовності Мої внесли у капища ваші,
6	6
и҆ сы́ны і҆ꙋ̑дины и҆ сы́ны і҆ерⷭ҇ли̑мли прода́сте сынѡ́мъ є҆́ллинскимъ, ꙗ҆́кѡ да и҆ждене́те ѧ҆̀ ѿ предѣ̑лъ и҆́хъ.	і синів Іуди і синів Єрусалима продавали синам еллінів, щоб віддалити їх від меж їхніх.
7	7
И҆ сѐ, а҆́зъ возста́влю ѧ҆̀ ѿ мѣ́ста, въ не́же прода́сте ѧ҆̀ та́мѡ, и҆ возда́мъ воздаѧ́нїе ва́ше на главы̑ ва́шѧ:	Ось, Я підніму їх з того місця, куди ви продали їх, і поверну винагороду вашу на голову вашу.
8	8
и҆ ѿда́мъ сы́ны ва́шѧ и҆ дщє́ри ва́шѧ въ рꙋ́цѣ сынѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ, и҆ продадѧ́тъ ѧ҆̀ въ плѣ́нъ во странꙋ̀ дале́че сꙋ́щꙋ, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь гл҃а.	І віддам синів ваших і дочок ваших у руки синів Іуди, і вони продадуть їх савеям, народу віддаленому; так Господь сказав.
9	9
Проповѣ́дите сїѧ̑ во ꙗ҆зы́цѣхъ, ѡ҆свѧти́те ра́ть, возста́вите сѣчцы̀, приведи́те и҆ восходи́те, всѝ мꙋ́жїе во́инстїи,	Проголосіть про це між народами, приготуйтеся до війни, збудіть хоробрих; нехай виступлять, піднімуться всі ратоборці.
10	10
разсѣцы́те ра̑ла ва̑ша на мечы̀ и҆ серпы̀ ва́шѧ на ко́пїѧ: немощны́й да глаго́летъ, ꙗ҆́кѡ могꙋ̀ а҆́зъ:	Перекуйте орала ваші на мечі і серпи ваші на списи; слабкий нехай говорить: «я сильний».
11	11
совокꙋплѧ́йтесѧ и҆ входи́те, всѝ ꙗ҆зы́цы ѡ҆́крестъ, и҆ собери́тесѧ тꙋ̀: кро́ткїй да бꙋ́детъ хра́бръ.	Поспішайте і сходьтесь, усі народи навколишні, і зберіться; туди, Господи, веди Твоїх героїв.
12	12
Да воста́нꙋтъ и҆ взы́дꙋтъ всѝ ꙗ҆зы́цы на ю҆до́ль і҆ѡсафа́товꙋ, ꙗ҆́кѡ та́мѡ сѧ́дꙋ разсꙋди́ти всѧ̑ ꙗ҆зы́ки ꙗ҆̀же ѡ҆́крестъ.	Нехай встануть народи і спустяться у долину Іосафата; бо там Я воссяду, щоб судити всі народи звідусюди.
13	13
И҆спꙋсти́те серпы̀, ꙗ҆́кѡ предстои́тъ ѡ҆б̾има́нїе вїногра́да: вни́дите, топчи́те, ꙗ҆́кѡ и҆спо́лнь точи́ло, и҆злива́ютсѧ подточи̑лїѧ, ꙗ҆́кѡ оу҆мно́жишасѧ ѕлѡ́бы и҆́хъ.	Пустіть у діло серпи, бо жниво дозріло; йдіть, спустіться, бо точило повне і підточилля переливаються, тому що злість їхня велика.
14	14
Гла́си прогласи́шасѧ на по́ли сꙋде́бнѣмъ, ꙗ҆́кѡ бли́з̾ де́нь гдⷭ҇ень на ю҆до́ли сꙋде́бнѣй.	Натовпи, натовпи у долині суду! бо близько день Господній до долини суду!
15	15
Со́лнце и҆ лꙋна̀ поме́ркнꙋтъ, и҆ ѕвѣ́зды скры́ютъ свѣ́тъ сво́й.	Сонце і місяць потьмаряться і зірки втратять блиск свій.
16	16
Гдⷭ҇ь же ѿ сїѡ́на воззове́тъ и҆ ѿ і҆ерⷭ҇ли́ма да́стъ гла́съ сво́й, и҆ потрѧсе́тсѧ не́бо и҆ землѧ̀: гдⷭ҇ь же пощади́тъ лю́ди своѧ̑ и҆ оу҆крѣпи́тъ (гдⷭ҇ь) сы́ны і҆и҃лєвы.	І прогримить Господь із Сиону, і дасть глас Свій з Єрусалима; здригнуться небо і земля; але Господь буде захистом для народу Свого й обороною для синів Ізраїлевих.
17	17
И҆ оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ, вселѧ́ѧсѧ въ сїѡ́нѣ въ горѣ̀ мое́й ст҃ѣ́й: и҆ бꙋ́детъ і҆ерⷭ҇ли́мъ ст҃ъ, и҆ и҆ноплемє́нницы не про́йдꙋтъ сквозѣ̀ є҆гѡ̀ ктомꙋ̀.	Тоді пізнаєте, що Я Господь Бог ваш, Який живе на Сионі, на святій горі Моїй; і буде Єрусалим святинею, і не будуть вже іноплемінники проходити через нього.
18	18
И҆ бꙋ́детъ въ то́й де́нь, и҆ска́плютъ го́ры сла́дость, и҆ хо́лми и҆сточа́тъ млеко̀, и҆ всѝ и҆сто́чницы і҆ꙋ̑дины и҆сточа́тъ во́ды, и҆ и҆сто́чникъ ѿ до́мꙋ гдⷭ҇нѧ и҆зы́детъ и҆ напои́тъ водоте́чь си́тїѧ.	І буде у той день: гори будуть капати вином і пагорби потечуть молоком, і всі русла юдейські наповняться водою, а з дому Господнього вийде джерело, і буде напоювати долину Ситтим.
19	19
Є҆гѵ́петъ въ поги́бель бꙋ́детъ, и҆ і҆дꙋме́а въ по́ле поги́бели бꙋ́детъ за ѡ҆ѕлобле́нїе сынѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ, поне́же пролїѧ́ша кро́вь првⷣнꙋю на землѝ свое́й:	Єгипет зробиться пустелею й Едом буде безлюдним степом — за те, що вони пригноблювали синів Іудиних і проливали невинну кров у землі їхній.
20	20
і҆ꙋде́а же во вѣ́ки насели́тсѧ, и҆ і҆ерⷭ҇ли́мъ въ ро́ды родѡ́въ.	А Іуда буде жити вічно і Єрусалим — у роди родів.
21	21
И҆ взыщꙋ̀ кро́ви и҆́хъ и҆ не ѡ҆безвиню̀: и҆ гдⷭ҇ь всели́тсѧ въ сїѡ́нѣ.	Я змию кров їхню, яку ще не змив, і Господь буде жити на Сионі.

← Ѡ҆сі́а

А҆мѡ́съ →

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт