Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - І҆ѡ́на

Порівняти:

⇄

І҆ѡ́на	Книга пророка Іони

Глава́ а҃	Глава 1

1	1
И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко і҆ѡ́нѣ сы́нꙋ а҆маѳі́инꙋ, гл҃ѧ:	І було слово Господнє до Іони, сина Амафиїного:
2	2
воста́ни и҆ и҆дѝ въ нїнеѵі́ю гра́дъ вели́кїй и҆ проповѣ́ждь въ не́мъ, ꙗ҆́кѡ взы́де во́пль ѕло́бы є҆гѡ̀ ко мнѣ̀.	встань, іди у Ниневію, місто велике, і проповідуй у ньому, бо злодіяння його дійшли до Мене.
3	3
И҆ воста̀ і҆ѡ́на, є҆́же бѣжа́ти въ ѳарсі́съ ѿ лица̀ гдⷭ҇нѧ и҆ сни́де во і҆ѻппі́ю и҆ ѡ҆брѣ́те кора́бль и҆дꙋ́щь въ ѳарсі́съ, и҆ дадѐ нае́мъ сво́й и҆ вни́де въ ѻ҆́нь плы́ти съ ни́ми въ ѳарсі́съ ѿ лица̀ гдⷭ҇нѧ.	І встав Іона, щоб утікати у Фарсис від лиця Господа, і прийшов у Іоппію, і знайшов корабель, який вирушав у Фарсис, віддав платню за проїзд і ввійшов у нього, щоб плисти з ними у Фарсис від імені Господа.
4	4
И҆ гдⷭ҇ь воздви́же вѣ́тръ ве́лїй на мо́ри, и҆ бы́сть бꙋ́рѧ вели́каѧ въ мо́ри, и҆ кора́бль бѣ́дствоваше є҆́же сокрꙋши́тисѧ.	Але Господь здійняв на морі сильний вітер, і зробилася на морі велика буря, і корабель готовий був розбитися.
5	5
И҆ оу҆боѧ́шасѧ корабе́лницы, и҆ возопи́ша кі́йждо къ бо́гꙋ своемꙋ̀, и҆ и҆змета́нїе сотвори́ша сосꙋ́дѡвъ и҆̀же въ кораблѝ въ мо́ре, є҆́же ѡ҆блегчи́тисѧ ѿ ни́хъ: і҆ѡ́на же сни́де во дно̀ кораблѧ̀ и҆ спа́ше тꙋ̀ и҆ храплѧ́ше.	І злякалися корабельники, і взивали кожен до свого бога, і стали кидати у море поклажу з корабля, щоб полегшити його від неї; Іона ж спустився усередину корабля, ліг і міцно заснув.
6	6
И҆ прїи́де къ немꙋ̀ ко́рмчїй и҆ речѐ є҆мꙋ̀ что̀ ты̀ хра́плеши; воста́ни и҆ молѝ бг҃а твоего̀, ꙗ҆́кѡ да сп҃се́тъ ны̀ бг҃ъ, да не поги́бнемъ.	І прийшов до нього начальник корабля і сказав йому: чого ти спиш? встань, взивай до Бога твого; можливо, Бог згадає про нас, і ми не загинемо.
7	7
И҆ речѐ кі́йждо ко и҆́скреннемꙋ своемꙋ̀: прїиди́те, ве́ржимъ жрє́бїѧ и҆ оу҆разꙋмѣ́емъ, когѡ̀ ра́ди є҆́сть ѕло̀ сїѐ на на́съ; И҆ ме́тнꙋша жрє́бїѧ, и҆ падѐ жре́бїй на і҆ѡ́нꙋ.	І сказали одне одному: підемо, кинемо жереби, щоб дізнатися, за кого осягає нас це лихо. І кинули жереби, й упав жереб на Іону.
8	8
И҆ рѣ́ша къ немꙋ̀: возвѣстѝ на́мъ, когѡ̀ ра́ди сїѐ ѕло̀ на на́съ, и҆ что̀ твоѐ дѣ́ланїе є҆́сть, и҆ ѿкꙋ́дꙋ грѧде́ши и҆ ка́мѡ и҆́деши, и҆ ѿ ко́еѧ страны̀ и҆ ѿ кі́ихъ люді́й є҆сѝ ты̀;	Тоді сказали йому: скажи нам, за кого осягла нас ця біда? яке твоє заняття, і звідки ти йдеш? де твоя країна, і з якого ти народу?
9	9
И҆ речѐ къ ни̑мъ: ра́бъ гдⷭ҇ень є҆́смь а҆́зъ и҆ гдⷭ҇а бг҃а нбⷭ҇наго а҆́зъ чтꙋ̀, и҆́же сотворѝ мо́ре и҆ сꙋ́шꙋ.	І він сказав їм: я єврей, шаную Господа Бога небес, Який створив море і сушу.
10	10
И҆ оу҆боѧ́шасѧ мꙋ́жїе стра́хомъ вели́кимъ и҆ рѣ́ша къ немꙋ̀: что̀ сїѐ сотвори́лъ є҆сѝ; Занѐ разꙋмѣ́ша мꙋ́жїе, ꙗ҆́кѡ ѿ лица̀ гдⷭ҇нѧ бѣжа́ше, ꙗ҆́кѡ возвѣстѝ и҆̀мъ.	І злякалися люди страхом великим і сказали йому: для чого ти це зробив? Бо довідалися ці люди, що він біжить від лиця Господнього, як він сам оголосив їм.
11	11
И҆ рѣ́ша къ немꙋ̀: что̀ тебѣ̀ сотвори́мъ, и҆ оу҆толи́тсѧ мо́ре ѿ на́съ; Занѐ мо́ре восхожда́ше и҆ воздвиза́ше па́че волне́нїе.	І сказали йому: що зробити нам з тобою, щоб море затихло для нас? Бо море не переставало хвилюватися.
12	12
И҆ речѐ къ ни̑мъ і҆ѡ́на возми́те мѧ̀ и҆ вве́рзите въ мо́ре, и҆ оу҆толи́тсѧ мо́ре ѿ ва́съ поне́же позна́хъ а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ менѐ ра́ди волне́нїе сїѐ вели́кое на вы̀ є҆́сть.	Тоді він сказав їм: візьміть мене і киньте мене у море, і море затихне для вас, бо я знаю, що через мене спостигла вас ця велика буря.
13	13
И҆ нꙋжда́хꙋсѧ мꙋ́жїе, возврати́тисѧ къ землѝ, и҆ не можа́хꙋ, ꙗ҆́кѡ мо́ре восхожда́ше и҆ воздвиза́шесѧ па́че на ни́хъ.	Але ці люди почали посилено гребти, щоб пристати до землі, але не могли, тому що море все продовжувало бушувати проти них.
14	14
И҆ возопи́ша ко гдⷭ҇еви и҆ рѣ́ша: ника́коже, гдⷭ҇и, да не поги́бнемъ дꙋшѝ ра́ди человѣ́ка сегѡ̀, и҆ не да́ждь на на́съ кро́ве првⷣныѧ: занѐ ты̀, гдⷭ҇и, ꙗ҆́коже восхотѣ́лъ, сотвори́лъ є҆сѝ.	Тоді воззвали вони до Господа і сказали: молимо Тебе, Господи, нехай не загинемо за душу людини цієї, і не постав нам у провину кров невинну; бо Ти, Господи, зробив те, що угодно Тобі!
15	15
И҆ взѧ́ша і҆ѡ́нꙋ и҆ вве́ргоша є҆го̀ въ мо́ре, и҆ преста̀ мо́ре ѿ волне́нїѧ своегѡ̀.	І взяли Іону і кинули його у море, і затихло море у люті своїй.
16	16
И҆ оу҆боѧ́шасѧ мꙋ́жїе стра́хомъ вели́кимъ гдⷭ҇а и҆ пожро́ша же́ртвꙋ гдⷭ҇еви и҆ помоли́шасѧ моли́твами.	І злякалися ці люди Господа великим страхом, і принесли Господу жертву, і дали обітниці.
Глава́ в҃	Глава 2

1	1
И҆ повелѣ̀ гдⷭ҇ь ки́тꙋ вели́комꙋ пожре́ти і҆ѡ́нꙋ. И҆ бѣ̀ і҆ѡ́на во чре́вѣ ки́товѣ трѝ дни̑ и҆ трѝ нѡ́щи.	І повелів Господь великому киту поглинути Іону; і був Іона в утробі цього кита три дні і три ночі.
2	2
И҆ помоли́сѧ і҆ѡ́на ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ своемꙋ̀ ѿ чре́ва ки́това	І помолився Іона Господу Богу своєму з утроби кита
3	3
и҆ речѐ: возопи́хъ въ ско́рби мое́й ко гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ моемꙋ̀, и҆ оу҆слы́ша мѧ̀: и҆з̾ чре́ва а҆́дова во́пль мо́й, оу҆слы́шалъ є҆сѝ гла́съ мо́й:	і сказав: до Господа воззвав я у скорботі моїй, і Він почув мене; з утроби пекла я волав, і Ти почув голос мій.
4	4
ѿве́рглъ мѧ̀ є҆сѝ во глꙋбины̑ се́рдца морска́гѡ, и҆ рѣ́ки ѡ҆быдо́ша мѧ̀: всѧ̑ высоты̀ твоѧ̑ и҆ вѡ́лны твоѧ̑ на мнѣ̀ преидо́ша.	Ти ввергнув мене у глибину, у серце моря, і потоки оточили мене, усі води Твої і хвилі Твої проходили наді мною.
5	5
И҆ а҆́зъ рѣ́хъ: ѿри́нꙋсѧ ѿ ѻ҆́чїю твое́ю є҆да̀ приложꙋ̀ призрѣ́ти мѝ ко хра́мꙋ ст҃о́мꙋ твоемꙋ̀;	І я сказав: відкинутий я від очей Твоїх, однак я знову побачу святий храм Твій.
6	6
Возлїѧ́сѧ на мѧ̀ вода̀ до дꙋшѝ моеѧ̀, бе́здна ѡ҆бы́де мѧ̀ послѣ́днѧѧ, понрѐ глава̀ моѧ̀ въ разсѣ̑лины го́ръ,	Охопили мене води до душі моєї, безодня обійняла мене; морською травою оповита була голова моя.
7	7
снидо́хъ въ зе́млю, є҆ѧ́же верєѝ є҆ѧ̀ закле́пи вѣ́чнїи: и҆ да взы́детъ и҆з̾ и҆стлѣ́нїѧ живо́тъ мо́й къ тебѣ̀, гдⷭ҇и бж҃е мо́й.	До основ гір я зійшов, земля своїми запорами навік закрила мене; але Ти, Господи Боже мій, виведеш душу мою з пекла.
8	8
Внегда̀ скончава́тисѧ ѿ менє̀ дꙋшѝ мое́й, гдⷭ҇а помѧнꙋ́хъ, и҆ да прїи́детъ къ тебѣ̀ моли́тва моѧ̀ ко хра́мꙋ ст҃о́мꙋ твоемꙋ̀.	Коли знемогла у мені душа моя, я згадав про Господа, і молитва моя дійшла до Тебе, до храму святого Твого.
9	9
Хранѧ́щїи сꙋ́єтнаѧ и҆ лѡ́жнаѧ млⷭ҇ть свою̀ ѡ҆ста́виша	Ті, що шанують суєтних і облудних богів, залишили Милосердого свого,
10	10
а҆́зъ же со гла́сомъ хвале́нїѧ и҆ и҆сповѣ́данїѧ пожрꙋ̀ тебѣ̀, є҆ли̑ка ѡ҆бѣща́хъ, возда́мъ тебѣ̀ во спⷭ҇нїе моѐ гдⷭ҇еви.	а я гласом хвали принесу Тобі жертву; що обіцяв, виконаю: у Господа спасіння!
11	11
И҆ повелѣ̀ гдⷭ҇ь ки́тови, и҆ и҆зве́рже і҆ѡ́нꙋ на сꙋ́шꙋ.	І сказав Господь киту, і він вивергнув Іону на сушу.
Глава́ г҃	Глава 3

1	1
И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко і҆ѡ́нѣ втори́цею гл҃ѧ:	І було слово Господнє до Іони вдруге:
2	2
воста́ни и҆ и҆дѝ въ нїнеѵі́ю гра́дъ вели́кїй, и҆ проповѣ́ждь въ не́мъ по про́повѣди пре́ждней, ю҆́же а҆́зъ гл҃ахъ тебѣ̀.	встань, йди в Ниневію, місто велике, і проповідуй у ній, що́ Я повелів тобі.
3	3
И҆ воста̀ і҆ѡ́на и҆ и҆́де въ нїнеѵі́ю, ꙗ҆́коже гл҃а гдⷭ҇ь. Нїнеѵі́а же бѧ́ше гра́дъ вели́къ бг҃ꙋ, ꙗ҆́кѡ ше́ствїѧ пꙋтѝ трїе́хъ дні́й.	І встав Іона і пішов у Ниневію, за словом Господнім; Ниневія ж була містом великим у Бога, на три дні ходи.
4	4
И҆ нача́тъ і҆ѡ́на входи́ти во гра́дъ, ꙗ҆́кѡ ше́ствїе пꙋтѝ днѐ є҆ди́нагѡ, и҆ проповѣ́да и҆ речѐ: є҆щѐ трѝ дни̑, и҆ нїнеѵі́а преврати́тсѧ.	І почав Іона ходити по місту, скільки можна пройти в один день, і проповідував, говорячи: ще сорок днів, і Ниневія буде зруйнована!
5	5
И҆ вѣ́роваша мꙋ́жїе нїнеѵі́йстїи бг҃ови, и҆ заповѣ́даша по́стъ, и҆ ѡ҆блеко́шасѧ во врє́тища ѿ вели́ка и҆́хъ да́же до ма́ла и҆́хъ.	І повірили ниневитяни Богу, й оголосили пост, і вдяглися у веретища, від великого з них до малого.
6	6
И҆ до́йде сло́во ко царю̀ нїнеѵі́йскомꙋ, и҆ воста̀ съ престо́ла своегѡ̀ и҆ све́рже ри̑зы своѧ̑ съ себє̀, и҆ ѡ҆блече́сѧ во вре́тище и҆ сѣ́де на пе́пелѣ.	Це слово дійшло до царя Ниневії, і він устав із престолу свого, і зняв із себе царське облачення своє, й одягся у веретище, і сів на попелі,
7	7
И҆ проповѣ́дасѧ и҆ рече́но бы́сть въ нїнеѵі́и ѿ царѧ̀ и҆ вельмо́жъ є҆гѡ̀ глаго́лющихъ: человѣ́цы и҆ ско́ти, и҆ воло́ве и҆ ѻ҆́вцы да не вкꙋ́сѧтъ ничесѡ́же, ни да пасꙋ́тсѧ, нижѐ воды̀ да пїю́тъ.	і повелів проголосити і сказати у Ниневії від імені царя і вельмож його: «щоб ні люди, ні худоба, ні воли, ні вівці нічого не їли, не ходили на пасовище і води не пили,
8	8
И҆ ѡ҆блеко́шасѧ во врє́тища человѣ́цы и҆ ско́ти и҆ возопи́ша прилѣ́жнѡ къ бг҃ꙋ, и҆ возврати́сѧ кі́йждо ѿ пꙋтѝ своегѡ̀ лꙋка́вагѡ и҆ ѿ непра́вды сꙋ́щїѧ въ рꙋка́хъ и҆́хъ, глаго́люще:	і щоб покриті були веретищем люди і худоба і сильно волали до Бога, і щоб кожен навернувся від злого шляху свого і від насильства рук своїх.
9	9
кто̀ вѣ́сть, а҆́ще раска́етсѧ и҆ оу҆моле́нъ бꙋ́детъ бг҃ъ, и҆ ѡ҆брати́тсѧ ѿ гнѣ́ва ꙗ҆́рости своеѧ̀, и҆ не поги́бнемъ;	Хто знає, можливо, ще Бог змилосердиться і відверне від нас розпалений гнів Свій, і ми не загинемо».
10	10
И҆ ви́дѣ бг҃ъ дѣла̀ и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆брати́шасѧ ѿ пꙋті́й свои́хъ лꙋка́выхъ, и҆ раска́ѧсѧ бг҃ъ ѡ҆ ѕлѣ̀, є҆́же гл҃аше сотвори́ти и҆̀мъ, и҆ не сотворѝ.	І побачив Бог діла їхні, що вони навернулися від злого путі свого, і пожалів Бог щодо біди, про яку сказав, що наведе на них, і не навів.
Глава́ д҃	Глава 4

1	1
И҆ ѡ҆печа́лисѧ і҆ѡ́на печа́лїю вели́кою и҆ смꙋти́сѧ,	Іона сильно засмутився цим і був роздратований.
2	2
и҆ помоли́сѧ ко гдⷭ҇ꙋ и҆ речѐ: ѽ гдⷭ҇и, не сїѧ̑ ли оу҆́бѡ словеса̀ моѧ̑, ꙗ҆̀же глаго́лахъ, є҆щѐ сꙋ́щꙋ мѝ на землѝ мое́й; сегѡ̀ ра́ди предвари́хъ бѣжа́ти въ ѳарсі́съ, занѐ разꙋмѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ млⷭ҇тивъ ты̀ є҆сѝ и҆ ще́дръ, долготерпѣли́въ и҆ многомлⷭ҇тивъ, и҆ ка́ѧйсѧ ѡ҆ ѕло́бахъ (человѣ́ческихъ):	І молився він Господу і сказав: о, Господи! чи не це говорив я, коли ще був у країні моїй? Тому я і побіг у Фарсис, бо знав, що Ти Бог благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і жалкуєш щодо нещастя.
3	3
и҆ нн҃ѣ, влⷣко гдⷭ҇и, прїимѝ дꙋ́шꙋ мою̀ ѿ менє̀, ꙗ҆́кѡ оу҆́не мѝ оу҆мре́ти, не́жели жи́ти.	І нині, Господи, візьми душу мою від мене, бо краще мені померти, ніж жити.
4	4
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко і҆ѡ́нѣ а҆́ще ѕѣлѡ̀ ѡ҆печа́лилсѧ є҆сѝ ты̀;	І сказав Господь: невже це засмутило тебе так сильно?
5	5
И҆ и҆зы́де і҆ѡ́на и҆з̾ гра́да и҆ сѣ́де прѧ́мѡ гра́да, и҆ сотворѝ себѣ̀ кꙋ́щꙋ и҆ сѣдѧ́ше под̾ не́ю въ сѣ́ни, до́ндеже оу҆ви́дитъ, что̀ бꙋ́детъ гра́дꙋ.	І вийшов Іона з міста, і сів на східній стороні міста, і зробив собі там кущу, і сів під нею у тіні, щоб побачити, що буде з містом.
6	6
И҆ повелѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ ты́квѣ, и҆ возрастѐ над̾ главо́ю і҆ѡ́ниною, да бꙋ́детъ сѣ́нь над̾ главо́ю є҆гѡ̀, є҆́же ѡ҆сѣни́ти є҆го̀ ѿ ѕлы́хъ є҆гѡ̀. И҆ возра́довасѧ і҆ѡ́на ѡ҆ ты́квѣ ра́достїю вели́кою.	І виростив Господь Бог рослину, і вона піднялася над Іоною, щоб над головою його була тінь і щоб позбавити його засмучення його; Іона дуже зрадів цій рослині.
7	7
И҆ повелѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ че́рвїю ра́ннемꙋ во оу҆́трїе, и҆ под̾ѧдѐ ты́квꙋ, и҆ и҆́зсше.	І влаштував Бог так, що на другий день з появою зорі черва підточила рослину, і вона засохла.
8	8
И҆ бы́сть вкꙋ́пѣ внегда̀ возсїѧ́ти со́лнцꙋ, и҆ повелѣ̀ бг҃ъ вѣ́трꙋ зно́йнꙋ жегꙋ́щꙋ, и҆ поразѝ со́лнце на главꙋ̀ і҆ѡ́нинꙋ, и҆ малодꙋ́шствоваше и҆ ѿрица́шесѧ дꙋшѝ своеѧ̀ и҆ речѐ:	Коли ж зійшло сонце, навів Бог пекучий східний вітер, і сонце стало палити голову Іони, так що він знеміг і просив собі смерти, і сказав: краще мені померти, ніж жити.
9	9
оу҆́не мѝ оу҆мре́ти, не́жели жи́ти. И҆ речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ ко і҆ѡ́нѣ: ѕѣлѡ́ ли ѡ҆печа́лилсѧ є҆сѝ ты̀ ѡ҆ ты́квѣ; И҆ речѐ (і҆ѡ́на): ѕѣлѡ̀ ѡ҆печа́лихсѧ а҆́зъ да́же до сме́рти.	І сказав Бог Іоні: невже так сильно засмутився ти через рослину? Він сказав: дуже засмутився, навіть до смерти.
10	10
И҆ речѐ гдⷭ҇ь: ты̀ ѡ҆скорби́лсѧ є҆сѝ ѡ҆ ты́квѣ, ѡ҆ не́йже не трꙋди́лсѧ є҆сѝ, ни воскорми́лъ є҆сѝ є҆ѧ̀, ꙗ҆́же роди́сѧ ѡ҆б̾ но́щь и҆ ѡ҆б̾ но́щь поги́бе:	Тоді сказав Господь: ти шкодуєш за рослиною, над якою ти не трудився і якої не вирощував, яка в одну ніч виросла і в одну ж ніч і пропала:
11	11
а҆́зъ же не пощаждꙋ́ ли нїнеѵі́и гра́да вели́кагѡ, въ не́мже живꙋ́тъ мно́жайшїи не́же двана́десѧть те́мъ челѡвѣ́къ, и҆̀же не позна́ша десни́цы своеѧ̀, нижѐ шꙋ́йцы своеѧ̀, и҆ ско́ти и҆́хъ мно́зи;	чи Мені не пожаліти Ниневії, міста великого, у якому понад сто двадцять тисяч чоловік, які не вміють відрізнити правої руки від лівої, і безліч худоби?

← А҆вді́й

Мїхе́й →

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт