Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Леѵі́тъ

Порівняти:

⇄

Леѵі́тъ	Левит

Глава́ а҃	Глава 1

1	1
И҆ воззва̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́а, и҆ речѐ є҆мꙋ̀ и҆з̾ ски́нїи свидѣ́нїѧ, гл҃ѧ:	І воззвав Господь до Мойсея і сказав йому зі скинії зібрання, говорячи:
2	2
глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ рече́ши къ ни̑мъ: человѣ́къ ѿ ва́съ а҆́ще принесе́тъ да́ры гдⷭ҇ꙋ, ѿ скотѡ́въ и҆ ѿ говѧ́дъ и҆ ѿ ѻ҆ве́цъ да принесе́те да́ры ва́шѧ:	оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли хто з вас хоче принести жертву Господу, то, якщо з худоби, приносьте жертву вашу з худоби великої і дрібної.
3	3
а҆́ще всесожже́нїе да́ръ є҆гѡ̀, ѿ говѧ́дъ мꙋ́жескъ по́лъ непоро́ченъ принесе́тъ, пред̾ двє́ри ски́нїи свидѣ́нїѧ да принесе́тъ є҆̀ прїѧ́тно пред̾ гдⷭ҇емъ,	Якщо жертва його є всепаленням з великої худоби, нехай принесе її чоловічої статі, без вад; нехай приведе її до дверей скинії зібрання, щоб придбати йому благовоління перед Господом;
4	4
и҆ да возложи́тъ рꙋ́кꙋ на главꙋ̀ приноше́нїѧ, прїѧ́тно є҆мꙋ̀, оу҆ми́лостивити ѡ҆ не́мъ:	і покладе руку свою на голову жертви всепалення — і придбає він благовоління, в очищення гріхів його;
5	5
и҆ да зако́лютъ телца̀ пред̾ гдⷭ҇емъ: и҆ да принесꙋ́тъ сы́нове а҆арѡ́нѡвы жерцы̀ кро́вь, и҆ да пролїю́тъ кро́вь на ѻ҆лта́рь ѡ҆́крестъ, и҆́же оу҆ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ,	і заколе тельця перед Господом; сини ж Ааронові, священики, принесуть кров і покроплять кров’ю з усіх боків на жертовник, який при вході у скинію зібрання;
6	6
и҆ ѡ҆дра́вше всесожже́нїе, да раздробѧ́тъ є҆̀ на оу҆́ды,	і зніме шкуру з жертви всепалення і розсіче її на частини;
7	7
и҆ да возложа́тъ сы́нове а҆арѡ̑ни жерцы̀ ѻ҆́гнь на ѻ҆лта́рь, и҆ да вскладꙋ́тъ дрова̀ на ѻ҆́гнь:	сини ж Ааронові, священики, покладуть на жертовник вогонь і на вогні розкладуть дрова;
8	8
и҆ да вскладꙋ́тъ сы́нове а҆арѡ̑ни жерцы̀ раздроблє́наѧ, и҆ главꙋ̀, и҆ тꙋ́къ на дрова̀ сꙋ̑щаѧ на ѻ҆гнѝ ꙗ҆̀же на ѻ҆лтарѝ,	і розкладуть сини Ааронові, священики, частини, голову і жир на дровах, що на вогні, на жертовнику;
9	9
оу҆тро́бꙋ же и҆ но́ги да и҆змы́ютъ водо́ю: и҆ да возложи́тъ жре́цъ всѧ̑ на ѻ҆лта́рь: приноше́нїе є҆́сть же́ртва, вонѧ̀ благоꙋха́нїѧ гдⷭ҇ꙋ.	а нутрощі жертви і ноги її вимиє він водою, і спалить священик усе на жертовнику: це всепалення, жертва, пахощі, приємні Господу.
10	10
А҆́ще же ѿ ѻ҆ве́цъ да́ръ сво́й гдⷭ҇ви (принесе́тъ) ѿ а҆́гнєцъ и҆ ѿ ко́злищъ во всесожже́нїе, мꙋ́жескъ по́лъ непоро́ченъ да принесе́тъ и҆̀,	Якщо жертва всепалення його [Господу] з дрібної худоби, з овець, або з кіз, нехай принесе її чоловічої статі, без вад, [і нехай покладе руку на голову її,]
11	11
и҆ да возложи́тъ рꙋ́кꙋ на главꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ да зако́лютъ є҆̀ въ странѣ̀ ѻ҆лтарѧ̀ къ сѣ́верꙋ пред̾ гдⷭ҇емъ: и҆ да пролїю́тъ сы́нове а҆арѡ̑ни жерцы̀ кро́вь є҆гѡ̀ на ѻ҆лта́рь ѡ҆́крестъ:	і заколе її перед Господом на північній стороні жертовника, і сини Ааронові, священики, покроплять кров’ю її на жертовник з усіх боків;
12	12
и҆ да раздробѧ́тъ є҆го̀ на оу҆́ды, и҆ главꙋ̀, и҆ тꙋ́къ є҆гѡ̀, и҆ да вскладꙋ́тъ ѧ҆̀ жерцы̀ на дрова̀ сꙋ̑щаѧ на ѻ҆гнѝ ꙗ҆̀же на ѻ҆лтарѝ,	і розсічуть її на частини, відокремивши голову її і жир її, і розкладе їх священик на дровах, які на вогні, на жертовнику,
13	13
и҆ оу҆тро́бꙋ и҆ но́ги и҆змы́ютъ водо́ю: и҆ принесе́тъ жре́цъ всѧ̑, и҆ да возложи́тъ на ѻ҆лта́рь: приноше́нїе є҆́сть же́ртва, вонѧ̀ благоꙋха́нїѧ гдⷭ҇ꙋ.	а нутрощі і ноги вимиє водою, і принесе священик усе і спалить на жертовнику: це всепалення, жертва, пахощі, приємні Господу.
14	14
А҆́ще же ѿ пти́цъ приноше́нїе принесе́тъ да́ръ сво́й гдⷭ҇ꙋ, и҆ принесе́тъ ѿ го́рлицъ и҆лѝ ѿ го́лꙋбѡвъ да́ръ сво́й,	Якщо ж із птахів приносить він Господу всепалення, нехай принесе жертву свою з горлиць, або з молодих голубів;
15	15
и҆ да принесе́тъ и҆̀ жре́цъ ко ѻ҆лтарю̀, и҆ да ѿто́ргнетъ главꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ да возложи́тъ жре́цъ на ѻ҆лта́рь и҆ и҆сцѣди́тъ кро́вь оу҆ стоѧ́ла ѻ҆лтарѧ̀:	священик принесе її до жертовника, і скрутить їй голову, і спалить на жертовнику, а кров вицідить до стіни жертовника;
16	16
и҆ да ѿлꙋчи́тъ горта́нь съ пе́рїемъ, и҆ и҆зве́ргнетъ ю҆̀ ѿ ѻ҆лтарѧ̀ на восто́къ на мѣ́сто пе́пела:	зоб її з пір’ям її відніме і кине його поряд з жертовником на східну сторону, де попіл;
17	17
и҆ да и҆зло́митъ є҆го̀ ѿ кри́лъ, и҆ да не раздѣли́тъ: и҆ да возложи́тъ є҆̀ жре́цъ на ѻ҆лта́рь на дрова̀, ꙗ҆̀же на ѻ҆гнѝ: приноше́нїе є҆́сть же́ртва, вонѧ̀ благоꙋха́нїѧ гдⷭ҇ꙋ.	і надламає її в крилах її, не відокремлюючи їх, і спалить її священик на жертовнику, на дровах, які на вогні: це всепалення, жертва, пахощі, приємні Господу.
Глава́ в҃	Глава 2

1	1
А҆́ще же дꙋша̀ принесе́тъ да́ръ же́ртвꙋ гдⷭ҇ꙋ, мꙋка̀ пшени́чна да бꙋ́детъ да́ръ є҆гѡ̀, и҆ да возлїе́тъ на ню̀ є҆ле́й, и҆ возложи́тъ на ню̀ лїва́нъ: же́ртва є҆́сть:	Якщо яка душа хоче принести Господу жертву приношення хлібного, нехай принесе пшеничного борошна, й увіллє на нього єлею, і покладе на нього ливану,
2	2
и҆ да принесе́тъ ю҆̀ къ сынѡ́мъ а҆арѡ̑нимъ жерцє́мъ, и҆ во́зметъ ѿ неѧ̀ по́лнꙋ го́рсть мꙋкѝ пшени́чны съ є҆ле́емъ и҆ ве́сь лїва́нъ є҆ѧ̀, и҆ да возложи́тъ жре́цъ па́мѧть є҆ѧ̀ на ѻ҆лта́рь: же́ртва вонѧ̀ благоꙋха́нїѧ гдⷭ҇ꙋ:	і принесе його до синів Ааронових, священиків, і візьме повну жменю борошна з єлеєм і з усім ливаном, і спалить це священик у пам’ять на жертовнику; це жертва, пахощі, приємні Господу;
3	3
и҆ ѡ҆ста́нокъ ѿ же́ртвы а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀: ст҃о́е ст҃ы́хъ ѿ же́ртвъ гдⷭ҇нихъ.	а залишки від приношення хлібного Аарону і синам його: це велика святиня з жертв Господніх.
4	4
А҆́ще же принесе́тъ да́ръ же́ртвꙋ пече́нꙋ въ пещѝ ѿ мꙋкѝ пшени́чны, хлѣ́бы прѣ̑сны спрѧ́жєны съ є҆ле́емъ и҆ ѡ҆прѣсно́ки пома̑заны є҆ле́емъ.	Якщо ж приносиш жертву приношення хлібного зі спеченого в печі, то принось пшеничні хліби прісні, змішані з єлеєм, і коржі прісні, помазані єлеєм.
5	5
А҆́ще же же́ртва ѿ сковрады̀ да́ръ тво́й, мꙋка̀ пшени́чна смѣ́шена со є҆ле́емъ, прѣ̑сна да бꙋ́дꙋтъ:	Якщо жертва твоя — приношення хлібне зі сковороди, то це повинно бути пшеничне борошно, змішане з єлеєм, прісне;
6	6
и҆ да разло́миши ѧ҆̀ на оу҆крꙋ́хи, и҆ возлїе́ши на нѧ̀ є҆ле́й: же́ртва є҆́сть гдⷭ҇ꙋ.	розламай його на шматки й влий на нього єлею: це приношення хлібне [Господеві].
7	7
А҆́ще же же́ртвꙋ ѿ ѻ҆гни́ща да́ръ тво́й, мꙋка̀ пшени́чна съ є҆ле́емъ да сотворе́на бꙋ́детъ:	Якщо жертва твоя — приношення хлібне з горщика, то потрібно зробити це із пшеничного борошна з єлеєм,
8	8
и҆ принесе́тъ же́ртвꙋ, ю҆́же а҆́ще сотвори́тъ ѿ си́хъ гдⷭ҇ꙋ, и҆ да принесе́тъ къ жерцꙋ̀:	і принеси приношення, що з цього складено, Господу; представ це священику, а він принесе його до жертовника;
9	9
и҆ пристꙋпи́въ ко ѻ҆лтарю̀, да ѿи́метъ жре́цъ ѿ же́ртвы па́мѧть є҆ѧ̀, и҆ да возложи́тъ жре́цъ на ѻ҆лта́рь: приноше́нїе вонѧ̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ:	і візьме священик із цієї жертви частину в пам’ять і спалить на жертовнику: це жертва, пахощі, приємні Господеві;
10	10
ѡ҆ста́нокъ же ѿ же́ртвы а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀: ст҃а̑ѧ ст҃ы́хъ ѿ приноше́нїй гдⷭ҇ꙋ.	а залишки приношення хлібного Аарону і синам його: це велика святиня з жертв Господніх.
11	11
Всѧ́кꙋ же́ртвꙋ, ю҆́же а҆́ще прино́сите гдⷭ҇ꙋ, не сотвори́те ква́снꙋ: всѧ́къ бо ква́съ и҆ всѧ́къ ме́дъ да не принесе́те ѿ негѡ̀, є҆́же приноси́ти гдⷭ҇ꙋ да́ръ.	Ніякого приношення хлібного, яке приносите Господу, не робіть квасного, тому що ні квасного, ні меду не повинні ви спалювати в жертву Господу;
12	12
Ѿ нача́ткѡвъ да принесе́те ѧ҆̀ гдⷭ҇ꙋ: на ѻ҆лта́рь же да не вознесꙋ́тсѧ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ.	як приношення початків приносьте їх Господеві, а на жертовник не можна возносити їх у приємні пахощі.
13	13
И҆ всѧ́къ да́ръ же́ртвы ва́шеѧ со́лїю да ѡ҆соли́тсѧ: да не ѿста́вите со́ли завѣ́та гдⷭ҇нѧ ѿ же́ртвъ ва́шихъ, во всѧ́комъ да́рѣ ва́шемъ да принесе́те гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ со́ль.	Всяке приношення твоє хлібне соли́ сіллю, і не залишай жертви твоєї без соли завіту Бога твого: при всякому приношенні твоєму принось [Господу Богу твоєму] сіль.
14	14
А҆́ще же принесе́ши же́ртвꙋ ѿ нача́ткѡвъ жи̑тъ гдⷭ҇ꙋ, нѡ́вы спрѧ́жєны зелє́ны кла́сы и҆стла́чєны гдⷭ҇ꙋ, и҆ принесе́ши же́ртвꙋ ѿ нача́ткѡвъ жи̑тъ:	Якщо приносиш Господу приношення хлібне з перших плодів, принось у дар від перших плодів твоїх з колосся, висушеного на вогні, розтовчені зерна,
15	15
и҆ да возлїе́ши на ню̀ є҆ле́й, и҆ да возложи́ши на ню̀ лїва́нъ: же́ртва є҆́сть:	і влий на них єлею, і поклади на них ливану: це приношення хлібне;
16	16
и҆ да вознесе́тъ жре́цъ па́мѧть є҆ѧ̀ ѿ спрѧ́женыхъ съ є҆ле́емъ, и҆ ве́сь лїва́нъ є҆ѧ̀: прино́съ є҆́сть гдⷭ҇ꙋ.	і спалить священик у пам’ять частину зерен і єлею з усім ливаном: це жертва Господу.
Глава́ г҃	Глава 3

1	1
А҆́ще же же́ртва спасе́нїѧ да́ръ є҆гѡ̀ гдⷭ҇ꙋ, а҆́ще оу҆́бѡ ѿ говѧ́дъ є҆̀ принесе́тъ, а҆́ще мꙋ́жескъ по́лъ и҆лѝ же́нскъ, непоро́ченъ да принесе́тъ є҆̀ пред̾ гдⷭ҇а:	Якщо жертва його жертва мирна, і якщо він приносить з великої худоби, чоловічої або жіночої статі, нехай принесе Господу її, що не має вад,
2	2
и҆ возложи́тъ рꙋ́цѣ своѝ на главꙋ̀ да́ра, и҆ да зако́летъ и҆̀ пред̾ гдⷭ҇емъ оу҆ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ: и҆ да возлїю́тъ сы́нове а҆арѡ̑ни жерцы̀ кро́вь на ѻ҆лта́рь всесожже́нїй ѡ҆́крестъ,	і покладе руку свою на голову жертви своєї, і заколе її біля дверей скинії зібрання; сини ж Ааронові, священики, покроплять кров’ю на жертовник з усіх боків;
3	3
и҆ да принесꙋ́тъ ѿ же́ртвы спасе́нїѧ прино́съ гдⷭ҇ꙋ, тꙋ́къ покрыва́ющїй оу҆тро́бꙋ, и҆ ве́сь тꙋ́къ и҆́же на оу҆тро́бѣ,	і принесе він з мирної жертви в жертву Господу жир, що покриває нутрощі, і весь жир, що на нутрощах,
4	4
и҆ ѻ҆́бѣ пѡ́чки, и҆ тꙋ́къ и҆́же на ни́хъ и҆ и҆́же на сте́гнахъ, и҆ препо́нкꙋ, ꙗ҆́же на пе́чени, съ по́чками ѿи́метъ:	і обидві нирки і жир, який на них, що на стегнах, і сальник, що на печінці; з нирками він відокремить це;
5	5
и҆ да вознесꙋ́тъ ѧ҆̀ сы́нове а҆арѡ̑ни жерцы̀ на ѻ҆лта́рь во всесожжє́нїѧ на дрова̀ сꙋ̑щаѧ на ѻ҆гнѝ, ꙗ҆̀же на ѻ҆лтарѝ: прино́съ вонѧ̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ.	і сини Ааронові спалять це на жертовнику разом із всепаленням, яке на дровах, на вогні: це жертва, пахощі, приємні Господу.
6	6
А҆́ще же ѿ ѻ҆ве́цъ да́ръ є҆гѡ̀ же́ртва спасе́нїѧ гдⷭ҇ꙋ, мꙋ́жескъ по́лъ и҆лѝ же́нскъ, непоро́ченъ да принесе́тъ є҆̀.	А якщо з дрібної худоби приносить він мирну жертву Господу, чоловічої або жіночої статі, нехай принесе її, що не має вад.
7	7
А҆́ще а҆́гнца принесе́тъ да́ръ сво́й, да приведе́тъ є҆го̀ пред̾ гдⷭ҇а,	Якщо з овець приносить він жертву свою, нехай представить її перед Господом,
8	8
и҆ да возложи́тъ рꙋ́кꙋ на главꙋ̀ да́ра своегѡ̀, и҆ да зако́летъ є҆го̀ оу҆ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ: и҆ да пролїю́тъ сы́нове а҆арѡ̑ни жерцы̀ кро́вь на ѻ҆лта́рь ѡ҆́крестъ,	і покладе руку свою на голову жертви своєї, і заколе її перед скинією зібрання, і сини Ааронові покроплять кров’ю її на жертовник з усіх боків;
9	9
и҆ да принесе́тъ ѿ же́ртвы спасе́нїѧ прино́съ гдⷭ҇ꙋ, тꙋ́къ и҆ чре́сла чи̑ста съ лѧ́двїѧми да ѿлꙋчи́тъ и҆̀: и҆ ве́сь тꙋ́къ покрыва́ющїй оу҆тро́бꙋ, и҆ ве́сь тꙋ́къ и҆́же на оу҆тро́бѣ,	і нехай принесе з мирної жертви у жертву Господу жир її, весь курдюк, відрізавши його по саму хребтову кістку, і жир, що покриває нутрощі, і весь жир, що на нутрощах,
10	10
и҆ ѻ҆́бѣ пѡ́чки, и҆ тꙋ́къ и҆́же на ни́хъ, и҆́же на сте́гнахъ: и҆ препо́нкꙋ, ꙗ҆́же на пе́чени, съ по́чками ѿе́мь,	і обидві нирки і жир, що на них, що на стегнах, і сальник, що на печінці; з нирками він відокремить це;
11	11
да вознесе́тъ жре́цъ на ѻ҆лта́рь: вонѧ̀ благоꙋха́нїѧ, прино́съ гдⷭ҇ви.	священик спалить це на жертовнику; це пожива вогню — жертва Господу.
12	12
А҆́ще же ѿ козлѡ́въ да́ръ є҆гѡ̀ гдⷭ҇ꙋ, да принесе́тъ пред̾ гдⷭ҇а:	А якщо він приносить жертву з кіз, нехай представить її перед Господом,
13	13
и҆ возложи́тъ рꙋ́цѣ на главꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ да зако́лютъ є҆̀ пред̾ гдⷭ҇емъ оу҆ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ: и҆ да пролїю́тъ сы́нове а҆арѡ̑ни жерцы̀ кро́вь на ѻ҆лта́рь ѡ҆́колѡ:	і покладе руку свою на голову її, і заколе її перед скинією зібрання, і покроплять сини Ааронові кров’ю її на жертовник з усіх боків;
14	14
и҆ да вознесе́тъ ѿ негѡ̀ прино́съ гдⷭ҇ꙋ, тꙋ́къ покрыва́ющїй оу҆тро́бꙋ, и҆ ве́сь тꙋ́къ и҆́же на оу҆тро́бѣ,	і принесе з неї в приношення, у жертву Господу жир, що покриває нутрощі, і весь жир, що на нутрощах,
15	15
и҆ ѻ҆́бѣ пѡ́чки, и҆ ве́сь тꙋ́къ, и҆́же на ни́хъ, и҆́же на сте́гнахъ, и҆ препо́нкꙋ, ꙗ҆́же на пе́чени, съ по́чками ѿлꙋчи́тъ:	і обидві нирки і жир, що на них, що на стегнах, і сальник, що на печінці; з нирками він відокремить це
16	16
и҆ да вознесе́тъ жре́цъ на ѻ҆лта́рь, прино́съ вонѧ̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ: ве́сь тꙋ́къ гдⷭ҇ꙋ.	і спалить їх священик на жертовнику: це пожива вогню — приємні пахощі [Господу]; весь жир Господу.
17	17
Зако́нное въ вѣ́ки въ ро́ды ва́шѧ, во всѧ́комъ ѡ҆бита́нїи ва́шемъ: всѧ́кагѡ тꙋ́ка и҆ всѧ́кїѧ кро́ве да не ꙗ҆́сте.	Ця постанова вічна в роди ваші, в усіх оселях ваших; ніякого жиру і ніякої крови не їжте.
Глава́ д҃	Глава 4

1	1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
2	2
рцы̀ къ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, глаго́лѧ: дꙋша̀ а҆́ще согрѣши́тъ пред̾ гдⷭ҇емъ не хотѧ́щи ѿ всѣ́хъ повелѣ́нїй гдⷭ҇нихъ, и҆́хже не лѣ́ть є҆́сть твори́ти, и҆ сотвори́тъ є҆ди́но что̀ ѿ ни́хъ:	скажи синам Ізраїлевим: якщо яка душа згрішить помилково проти яких-небудь заповідей Господніх і зробить що-небудь, чого не треба робити;
3	3
а҆́ще оу҆́бѡ а҆рхїере́й пома́занный согрѣши́тъ, во є҆́же лю́демъ согрѣши́ти, и҆ да приведе́тъ ѡ҆ грѣсѣ̀ свое́мъ, и҆́мже согрѣши́лъ, телца̀ ѿ говѧ́дъ непоро́чна гдⷭ҇ви ѡ҆ грѣсѣ̀:	якщо священик помазаний згрішить і зробить винним народ, — то за гріх свій, яким згрішив, нехай принесе з великої худоби тельця, без вад, Господу в жертву за гріх,
4	4
и҆ да приведе́тъ телца̀ къ две́ремъ ски́нїи свидѣ́нїѧ пред̾ гдⷭ҇а, и҆ да возложи́тъ рꙋ́кꙋ свою̀ на главꙋ̀ телца̀ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ да зако́летъ телца̀ пред̾ гдⷭ҇емъ:	і приведе тельця до дверей скинії зібрання перед Господом, і покладе руки свої на голову тельця, і заколе тельця перед Господом;
5	5
и҆ взе́мъ жре́цъ пома́занный соверше́нъ рꙋка́ми ѿ кро́ве телца̀, и҆ да внесе́тъ ю҆̀ въ ски́нїю свидѣ́нїѧ,	і візьме священик помазаний, [освячений довершеним освяченням,] крови тельця і внесе її в скинію зібрання,
6	6
и҆ да ѡ҆мо́читъ жре́цъ пе́рстъ въ кро́ви, и҆ да покропи́тъ ѿ кро́ве седми́жды пе́рстомъ пред̾ гдⷭ҇емъ, оу҆ завѣ́сы ст҃ы́ни:	і вмочить священик перст свій у кров і покропить кров’ю сім разів перед Господом перед завісою святилища;
7	7
и҆ да возложи́тъ жре́цъ ѿ кро́ве те́лчи на ро́ги ѻ҆лтарѧ̀ ѳѷмїа́ма сложе́нїѧ и҆́же пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆́же є҆́сть въ ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ всю̀ кро́вь те́лчꙋ да и҆злїе́тъ оу҆ стоѧ́ла ѻ҆лтарѧ̀ всесожже́нїй, и҆́же є҆́сть оу҆ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ,	і покладе священик кров [тельця] перед Господом на роги жертовника запашного кадіння, що у скинії зібрання, а решту крови тельця виллє до підніжжя жертовника всепалень, що біля входу скинії зібрання;
8	8
и҆ ве́сь тꙋ́къ телца̀, и҆́же ѡ҆ грѣсѣ̀, да ѿи́метъ ѿ негѡ̀, тꙋ́къ покрыва́ющїй оу҆тро́бꙋ, и҆ ве́сь тꙋ́къ и҆́же на оу҆тро́бѣ,	і вийме з тельця за гріх весь жир його, жир, що покриває нутрощі, і весь жир, що на нутрощах,
9	9
и҆ ѻ҆́бѣ пѡ́чки, и҆ тꙋ́къ и҆́же на ни́хъ, и҆́же є҆́сть на сте́гнахъ, и҆ препо́нкꙋ, ꙗ҆́же на пе́чени, съ по́чками ѿи́метъ є҆̀,	і обидві нирки і жир, що на них, що на стегнах, і сальник на печінці; з нирками відокремить він це,
10	10
ꙗ҆́коже ѿе́млетсѧ ѻ҆́ное ѿ телца̀ же́ртвы спасе́нїѧ, и҆ да вознесе́тъ жре́цъ на ѻ҆лта́рь приноше́нїѧ:	як відокремлюється з тельця жертви мирної; і спалить їх священик на жертовнику всепалення;
11	11
и҆ ко́жꙋ те́лчꙋ, и҆ всю̀ є҆гѡ̀ пло́ть со главо́ю, и҆ съ кра́йними частмѝ, и҆ со оу҆тро́бою, и҆ съ мѡты́лы:	а шкуру тельця і все м’ясо його з головою і з ногами його, і нутрощі його і нечистоту його,
12	12
и҆ да и҆знесꙋ́тъ всего̀ телца̀ внѣ̀ полка̀ на мѣ́сто чи́сто, и҆дѣ́же и҆зсыпа́ютъ пе́пелъ, и҆ да сожгꙋ́тъ є҆го̀ на дрова́хъ ѻ҆гне́мъ: на мѣ́стѣ и҆зсыпа́нїѧ пе́пела да сожже́нъ бꙋ́детъ.	усього тельця нехай винесе поза стан на чисте місце, де висипається попіл, і спалить його вогнем на дровах; де висипається попіл, там нехай спалений буде.
13	13
А҆́ще же ве́сь со́нмъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ согрѣши́тъ не хотѧ́щь, и҆ оу҆таи́тсѧ глаго́лъ ѿ лица̀ со́нма, и҆ сотворѧ́тъ є҆ди́нꙋ ѿ всѣ́хъ за́повѣдїй гдⷭ҇нихъ, є҆ѧ́же не лѣ́ть є҆́сть твори́ти, и҆ согрѣша́тъ,	Якщо ж уся громада Ізраїлева згрішить помилково і сховане буде діло від очей зібрання, і зробить що-небудь проти заповідей Господніх, чого не належало робити, і буде винна,
14	14
и҆ оу҆вѣ́стсѧ и҆̀мъ грѣ́хъ, и҆́мже согрѣши́ша въ не́мъ: и҆ да приведе́тъ со́нмъ телца̀ ѿ волѡ́въ непоро́чна ѡ҆ грѣсѣ̀, и҆ приведе́тъ и҆̀ пред̾ двє́ри ски́нїи свидѣ́нїѧ:	то, коли викритий буде гріх, яким вони згрішили, нехай від усієї громади принесуть з великої худоби тельця в жертву за гріх і приведуть його перед скинію зібрання;
15	15
и҆ да возложа́тъ ста́рцы со́нма рꙋ́ки своѧ̑ на главꙋ̀ телца̀ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ да зако́лютъ телца̀ пред̾ гдⷭ҇емъ,	і покладуть старійшини громади руки свої на голову тельця перед Господом і заколють тельця перед Господом;
16	16
и҆ да внесе́тъ жре́цъ пома́занный ѿ кро́ве те́лчи въ ски́нїю свидѣ́нїѧ,	І внесе помазаний священик кров тельця в скинію зібрання,
17	17
и҆ да ѡ҆мо́читъ жре́цъ пе́рстъ сво́й въ кро́ви те́лчи, и҆ да покропи́тъ седми́жды пред̾ гдⷭ҇емъ, пред̾ завѣ́сою ст҃ы́ни:	і вмочить священик перст свій у кров [тельця] і покропить сім разів перед Господом перед завісою [святилища],
18	18
и҆ ѿ кро́ве да возложи́тъ жре́цъ на ро́ги ѻ҆лтарѧ̀ ѳѷмїа́мѡвъ сложе́нїѧ, и҆́же є҆́сть пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆́же є҆́сть въ ски́нїи свидѣ́нїѧ: и҆ всю̀ кро́вь да и҆злїе́тъ оу҆ стоѧ́ла ѻ҆лтарѧ̀ приноше́нїй, и҆́же є҆́сть оу҆ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ,	і покладе кров на роги жертовника [запашного куріння], який перед лицем Господнім у скинії зібрання, а решту крови виллє до підніжжя жертовника всепалення, що при вході скинії зібрання;
19	19
и҆ ве́сь тꙋ́къ є҆гѡ̀ да во́зметъ ѿ негѡ̀, и҆ вознесе́тъ на ѻ҆лта́рь:	і весь жир його вийме з нього і спалить на жертовнику;
20	20
и҆ сотвори́тъ телцꙋ̀ семꙋ̀, ꙗ҆́коже сотворѝ телцꙋ̀, и҆́же ѡ҆ грѣсѣ̀, та́кѡ сотвори́тсѧ: и҆ да помо́литсѧ ѡ҆ ни́хъ жре́цъ, и҆ ѡ҆ста́витсѧ и҆̀мъ грѣ́хъ:	і зробить з тельцем те, що робиться з тельцем за гріх: так повинен зробити з ним, і так очистить їх священик, і прощено буде їм;
21	21
и҆ да и҆знесꙋ́тъ телца̀ всего̀ внѣ̀ полка̀, и҆ да сожгꙋ́тъ телца̀, ꙗ҆́коже сожго́ша телца̀ пе́рвагѡ: грѣ́хъ (бо) со́нма є҆́сть.	і винесе тельця поза стан, і спалить його так, як спалив попереднього тельця. Це жертва за гріх громади.
22	22
А҆́ще же кнѧ́зь согрѣши́тъ, и҆ сотвори́тъ є҆ди́нꙋ ѿ всѣ́хъ за́повѣдїй гдⷭ҇а бг҃а своегѡ̀, не хотѧ̀, и҆́же не лѣ́ть є҆́сть твори́ти, и҆ согрѣши́тъ, и҆ престꙋ́питъ,	А якщо згрішить начальник, і зробить помилково що-небудь проти заповідей Господа, Бога свого, чого не належало робити, і буде винен,
23	23
и҆ оу҆вѣ́стсѧ є҆мꙋ̀ грѣ́хъ, и҆́мже согрѣшѝ въ не́мъ: да принесе́тъ да́ръ сво́й козла̀ ѿ ко́зъ мꙋ́жескъ по́лъ непоро́ченъ грѣха̀ ра́ди,	то, коли пізнаний буде ним гріх, яким він згрішив, нехай приведе він у жертву козла без вад,
24	24
и҆ возложи́тъ рꙋ́кꙋ свою̀ на главꙋ̀ козла̀: и҆ да зако́лютъ є҆го̀ на мѣ́стѣ, и҆дѣ́же закала́ютъ всесожжє́нїѧ пред̾ гдⷭ҇емъ: ѡ҆ грѣсѣ́ (бо) є҆́сть:	і покладе руку свою на голову козла, і заколе його на місці, де заколюються всепалення перед Господом: це жертва за гріх;
25	25
и҆ да возложи́тъ жре́цъ ѿ кро́ве, ꙗ҆́же ѡ҆ грѣсѣ̀, пе́рстомъ на ро́ги ѻ҆лтарѧ̀ всесожже́нїй, и҆ всю̀ кро́вь є҆гѡ̀ да и҆злїе́тъ оу҆ стоѧ́ла ѻ҆лтарѧ̀ всесожже́нїй,	і візьме священик перстом своїм крови від жертви за гріх і покладе на роги жертовника всепалення, а решту крови його виллє до підніжжя жертовника всепалення;
26	26
и҆ ве́сь тꙋ́къ є҆гѡ̀ вознесе́тъ на ѻ҆лта́рь, ꙗ҆́коже тꙋ́къ же́ртвы спасе́нїѧ: и҆ да помо́литсѧ ѡ҆ не́мъ жре́цъ грѣха̀ ра́ди є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆ста́витсѧ є҆мꙋ̀.	і весь жир його спалить на жертовнику, подібно як жир жертви мирної, і так очистить його священик від гріха його, і прощено буде йому.
27	27
А҆́ще же дꙋша̀ є҆ди́на согрѣши́тъ не хотѧ́щи ѿ люді́й землѝ, внегда̀ сотвори́ти є҆ди́нꙋ ѿ всѣ́хъ за́повѣдїй гдⷭ҇нихъ, є҆́же не лѣ́ть є҆́сть твори́ти, и҆ согрѣши́тъ,	Якщо ж хто з народу землі згрішить помилково і зробить що-небудь проти заповідей Господніх, чого не належало робити, і винен буде,
28	28
и҆ оу҆вѣ́стсѧ є҆мꙋ̀ грѣ́хъ, и҆́мже согрѣшѝ въ не́мъ, и҆ да принесе́тъ да́ръ сво́й ко́зꙋ ѿ ко́зъ же́нскъ по́лъ непоро́чнꙋ, да принесе́тъ грѣха̀ ра́ди, и҆́мже согрѣшѝ:	то, коли пізнаний буде ним гріх, яким він згрішив, нехай приведе він у жертву козу без вад за гріх свій, яким він згрішив,
29	29
и҆ да возложи́тъ рꙋ́кꙋ свою̀ на главꙋ̀ грѣха̀ своегѡ̀: и҆ зако́лютъ ко́зꙋ, ꙗ҆́же грѣха̀ ра́ди, на мѣ́стѣ, и҆дѣ́же закала́ютъ всесожжє́нїѧ:	і покладе руку свою на голову жертви за гріх, і заколють [козу] у жертву за гріх на місці, [де заколюють] жертву всепалення;
30	30
и҆ да во́зметъ жре́цъ ѿ кро́ве є҆ѧ̀ пе́рстомъ, и҆ да возложи́тъ на ро́ги ѻ҆лтарѧ̀ всесожже́нїй, и҆ всю̀ кро́вь є҆ѧ̀ и҆злїе́тъ оу҆ стоѧ́ла ѻ҆лтарѧ̀:	і візьме священик крови її перстом своїм, і покладе на роги жертовника всепалення, а решту крови її виллє до підніжжя жертовника;
31	31
и҆ ве́сь тꙋ́къ да ѿи́метъ, ꙗ҆́коже ѿе́млетсѧ тꙋ́къ ѿ же́ртвы спасе́нїѧ, и҆ да вознесе́тъ жре́цъ на ѻ҆лта́рь въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ: и҆ да помо́литсѧ жре́цъ ѡ҆ не́мъ, и҆ ѡ҆ста́витсѧ є҆мꙋ̀.	і весь жир її відокремить, подібно як відокремлюється жир із жертви мирної, і спалить його священик на жертовнику в приємні пахощі Господу; і так очистить його священик, і прощено буде йому.
32	32
А҆́ще же ѻ҆́вцꙋ принесе́тъ да́ръ сво́й грѣха̀ ра́ди, же́нскъ по́лъ непоро́ченъ да принесе́тъ ю҆̀:	А якщо з отари овець захоче він принести жертву за гріх, нехай принесе жіночої статі, без вад,
33	33
и҆ да возложи́тъ рꙋ́кꙋ свою̀ на главꙋ̀ ꙗ҆́же ѡ҆ грѣсѣ̀, и҆ да зако́лютъ ю҆̀ грѣха̀ ра́ди на мѣ́стѣ, на не́мже закала́ютъ всесожже́нїѧ (на мѣ́стѣ ст҃ѣ):	і покладе руку свою на голову жертви за гріх, і заколе її в жертву за гріх на тому місці, де заколюють жертву всепалення;
34	34
и҆ взе́мъ жре́цъ ѿ кро́ве, ꙗ҆́же ѡ҆ грѣсѣ̀, пе́рстомъ свои́мъ, да возложи́тъ на ро́ги ѻ҆лтарѧ̀ всесожже́нїѧ: и҆ всю̀ кро́вь є҆ѧ̀ да и҆злїе́тъ оу҆ стоѧ́ла ѻ҆лтарѧ̀ всесожже́нїѧ,	і візьме священик перстом своїм крови від цієї жертви за гріх і покладе на роги жертовника всепалення, а решту крови її виллє до підніжжя жертовника;
35	35
и҆ ве́сь тꙋ́къ є҆ѧ̀ да ѿи́метъ, ꙗ҆́коже ѿе́млетсѧ тꙋ́къ ѻ҆вцы̀ ѿ же́ртвы спасе́нїѧ: и҆ да возложи́тъ є҆го̀ жре́цъ на ѻ҆лта́рь на всесожже́нїе гдⷭ҇не: и҆ да помо́литсѧ за него̀ жре́цъ ѡ҆ грѣсѣ̀, и҆́мже согрѣшѝ, и҆ ѡ҆ста́витсѧ є҆мꙋ̀.	і весь жир її відокремить, як відокремлюється жир вівці з жертви мирної, і спалить це священик на жертовнику в жертву Господу; і так очистить його священик від гріха, яким він згрішив, і прощено буде йому.
Глава́ є҃	Глава 5

1	1
А҆́ще же дꙋша̀ согрѣши́тъ, и҆ оу҆слы́шитъ гла́съ клѧ́твы, и҆ се́й свидѣ́тель и҆лѝ ви́дѣ и҆лѝ свѣ́да, а҆́ще не возвѣсти́тъ, прїи́метъ грѣ́хъ.	Якщо хто згрішить тим, що чув голос прокляття і був свідком, або бачив, або знав, але не оголосив, то він понесе на собі гріх.
2	2
Дꙋша̀ ѻ҆́на, ꙗ҆́же а҆́ще прико́снетсѧ ко всѧ́кой ве́щи нечи́стѣй, и҆лѝ мертвечи́нѣ, и҆лѝ ѕвѣроѧ́динѣ нечи́стѣй, и҆лѝ мертвечи́намъ гнꙋ́сностей нечи́стыхъ, и҆лѝ мертвечи́намъ скотѡ́въ нечи́стыхъ, и҆ мертвечи́нѣ га̑дъ нечи́стыхъ, и҆ забы́въ и҆̀хъ ѡ҆скверни́тсѧ:	Або якщо доторкнеться до чого-небудь нечистого, або до трупа звіра нечистого, або до трупа худоби нечистої, або до трупа гада нечистого, але не знав того, то він нечистий і винний.
3	3
и҆лѝ прико́снетсѧ нечистотѣ̀ человѣ́чи, ѿ всѧ́кїѧ нечистоты̀ є҆гѡ̀, є҆́йже прикоснꙋ́всѧ ѡ҆скверни́тсѧ, и҆ забꙋ́детъ, посе́мъ же оу҆вѣ́сть, пови́ненъ бꙋ́детъ грѣхꙋ̀.	Або якщо доторкнеться до нечистоти людської, яка б то не була нечистота, від якої оскверняються, і він не знав того, але після довідається, то він винний.
4	4
Дꙋша̀ беззако́ннаѧ, а҆́ще ѡ҆бѣща́етъ оу҆стна́ма свои́ма ѕлѣ̀ и҆лѝ до́брѣ сотвори́ти, по всѣ̑мъ, є҆ли̑ка и҆зрече́тъ человѣ́къ съ клѧ́твою, и҆ оу҆таи́тсѧ є҆гѡ̀ пред̾ ѻ҆чесы̀, и҆ се́й оу҆вѣ́сть, и҆ согрѣши́тъ є҆ди́но что̀ ѿ си́хъ,	Або якщо хто безрозсудно устами своїми поклянеться зробити що-небудь зле або добре, яка б то не була справа, в якій люди безрозсудно клянуться, і він не знав того, але після довідався, то він винний в тому.
5	5
и҆ и҆сповѣ́сть грѣ́хъ, и҆́мже согрѣшѝ проти́вꙋ себє̀:	Якщо він винний в чому-небудь із цього, і сповідається, у чому він згрішив,
6	6
и҆ да принесе́тъ гдⷭ҇ꙋ ѡ҆ грѣсѣ̀, и҆́мже согрѣшѝ, же́нскъ по́лъ, ѿ ѻ҆ве́цъ а҆́гницꙋ, и҆лѝ ко́зꙋ ѿ ко́зъ грѣха̀ ра́ди: и҆ да помо́литсѧ ѡ҆ не́мъ жре́цъ грѣха̀ ра́ди є҆гѡ̀, и҆́мже согрѣшѝ, и҆ ѡ҆ста́витсѧ є҆мꙋ̀ грѣ́хъ.	то нехай принесе Господу за гріх свій, яким він згрішив, жертву за провину з дрібної худоби, вівцю або козу, за гріх, і очистить його священик від гріха його.
7	7
А҆́ще же не мо́жетъ рꙋка̀ є҆гѡ̀ дово́лства и҆мѣ́ти на ѻ҆́вцꙋ, да принесе́тъ грѣха̀ ра́ди своегѡ̀, и҆́мже согрѣшѝ, двѣ̀ гѡ́рлицы, и҆лѝ два̀ птєнца̀ голꙋби̑на гдⷭ҇ꙋ, є҆ди́нъ грѣха̀ ра́ди и҆ є҆ди́нъ во всесожже́нїе:	Якщо ж він не в змозі принести вівці, то в провину за гріх свій нехай принесе Господу двох горлиць або двох молодих голубів, одного в жертву за гріх, а іншого у всепалення;
8	8
и҆ принесе́тъ ѧ҆̀ къ жерцꙋ̀, и҆ приведе́тъ жре́цъ є҆́же за грѣ́хъ пре́жде, и҆ да ѿто́ргнетъ жре́цъ главꙋ̀ є҆гѡ̀ созадѝ, но да не ѿлꙋчи́тъ:	нехай принесе їх до священика, і [священик] представить перше того із цих птахів, що за гріх, і надломить голову її від шиї її, але не відокремить;
9	9
и҆ да покропи́тъ ѿ кро́ве, ꙗ҆́же за грѣ́хъ, на стѣ́нꙋ ѻ҆лтарѧ̀, ѡ҆ста́нокъ же кро́ве да и҆сцѣди́тъ на стоѧ́ло ѻ҆лтарѧ̀: ѡ҆ грѣсѣ́ бо є҆́сть:	і покропить кров’ю цієї жертви за гріх стіну жертовника, а решту крови вицідить до підніжжя жертовника: це жертва за гріх;
10	10
и҆ вторы́мъ да сотвори́тъ всесожже́нїе, ꙗ҆́коже подоба́етъ, и҆ да помо́литсѧ ѡ҆ не́мъ жре́цъ грѣха̀ ра́ди є҆гѡ̀, и҆́мже согрѣшѝ, и҆ ѡ҆ста́витсѧ є҆мꙋ̀.	а іншу вживе у всепалення за встановленням; і так очистить його священик від гріха його, яким він згрішив, і прощено буде йому.
11	11
А҆́ще же не ѡ҆брѧ́щетъ рꙋка̀ є҆гѡ̀ сꙋпрꙋ́га го́рлицъ, и҆лѝ двꙋ́хъ птенцє́въ голꙋби́ныхъ, и҆ принесе́тъ да́ръ сво́й за грѣ́хъ, десѧ́тꙋю ча́сть мѣ̑ры є҆́фї мꙋкѝ пшени́чны за грѣ́хъ: да не возлїе́тъ на ню̀ є҆ле́а, нижѐ да возложи́тъ на ню̀ лїва́на, поне́же ѡ҆ грѣсѣ̀ є҆́сть:	Якщо ж він не в змозі принести двох горлиць або двох молодих голубів, нехай принесе за те, що згрішив, десяту частину ефи пшеничного борошна в жертву за гріх; нехай не ллє на неї єлею, і ливану нехай не кладе на неї, тому що це жертва за гріх;
12	12
и҆ да принесе́тъ ю҆̀ къ жерцꙋ̀, и҆ взе́мъ жре́цъ ѿ неѧ̀ по́лнꙋ го́рсть въ па́мѧть є҆гѡ̀, возложи́тъ на же́ртвенникъ всесожже́нїѧ гдⷭ҇нѧ: ѡ҆ грѣсѣ́ (бо) є҆́сть:	і принесе її до священика, а священик візьме з неї повну жменю в пам’ять і спалить на жертовнику в жертву Господу: це жертва за гріх;
13	13
и҆ да помо́литсѧ ѡ҆ не́мъ жре́цъ грѣха̀ ра́ди є҆гѡ̀, и҆́мже согрѣшѝ ѿ є҆ди́нагѡ си́хъ, и҆ ѡ҆ста́витсѧ є҆мꙋ̀: ѡ҆ста́нокъ же бꙋ́детъ жерцꙋ̀, ꙗ҆́коже же́ртва мꙋкѝ пшени́чны.	і так очистить його священик від гріха його, яким він згрішив в якому-небудь із цих випадків, і прощено буде йому; [залишок] же належить священикові, як приношення хлібне.
14	14
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
15	15
дꙋша̀ ꙗ҆́же а҆́ще забꙋ́детъ забве́нїемъ, и҆ согрѣши́тъ не хотѧ́щи ѿ ст҃ы́нь гдⷭ҇нихъ, и҆ да принесе́тъ ѡ҆ престꙋпле́нїи свое́мъ гдⷭ҇ꙋ ѻ҆вна̀ непоро́чна ѿ ѻ҆ве́цъ, є҆мꙋ́же цѣна̀ сребра̀ сі́клєвъ, по сі́клю свѧты́хъ, ѡ҆ не́мже согрѣшѝ:	якщо хто вчинить злочин і помилково згрішить проти посвяченого Господу, нехай за вину свою принесе Господу з отари овець барана без вад, за твоєю оцінкою, срібними сиклями по сиклю священному, у жертву за провину;
16	16
и҆ є҆́же согрѣшѝ ѿ ст҃ы́хъ, да ѿда́стъ є҆̀, и҆ пѧ́тꙋю ча́сть приложи́тъ на́нь, и҆ да́стъ є҆̀ жерцꙋ̀: и҆ жре́цъ да помо́литсѧ ѡ҆ не́мъ ѻ҆вно́мъ престꙋпле́нїѧ є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆ста́витсѧ є҆мꙋ̀.	за ту святиню, проти якої він згрішив, нехай віддасть і додасть до того п’яту частку, і віддасть це священикові, і священик очистить його бараном жертви за провину, і прощено буде йому.
17	17
И҆ дꙋша̀ ꙗ҆́же а҆́ще согрѣши́тъ, и҆ сотвори́тъ є҆ди́нꙋ ѿ всѣ́хъ за́повѣдїй гдⷭ҇нихъ, и҆́хже не лѣ́ть є҆́сть твори́ти, и҆ не оу҆вѣ́дѣ, и҆ согрѣши́тъ, и҆ прїи́метъ грѣ́хъ сво́й,	Якщо хто згрішить і зробить що-небудь проти заповідей Господніх, чого не належало чинити, і з невідання зробиться винним і понесе на собі гріх,
18	18
и҆ да принесе́тъ ѻ҆вна̀ непоро́чна ѿ ѻ҆ве́цъ, цѣно́ю сребра̀ грѣха̀ ра́ди, къ жерцꙋ̀: и҆ да помо́литсѧ ѡ҆ не́мъ жре́цъ, ѡ҆ невѣ́дѣнїи є҆гѡ̀, є҆гѡ́же не вѣ́дѣ, и҆ са́мъ не вѣ́дѧше, и҆ ѡ҆ста́витсѧ є҆мꙋ̀:	нехай принесе до священика в жертву за провину барана без вад, за оцінкою твоєю, і загладить священик провину його, в чому він переступив з невідання, і прощено буде йому.
19	19
согрѣши́ бо согрѣше́нїемъ пред̾ гдⷭ҇емъ.	Це жертва за провину, якою він провинився перед Господом.
Глава́ ѕ҃	Глава 6

1	1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
2	2
дꙋша̀ ꙗ҆́же а҆́ще согрѣши́тъ, и҆ презрѣ́въ пре́зритъ за́пѡвѣди гдⷭ҇нѧ, и҆ солже́тъ къ дрꙋ́гꙋ ѡ҆ вда́нїи, и҆лѝ ѡ҆ ѻ҆́бщинѣ, и҆лѝ ѡ҆ хище́нїи, и҆лѝ преѡби́дѣ чи́мъ бли́жнѧго,	якщо хто згрішить і вчинить злочин перед Господом і стане заперечувати перед ближнім своїм у тім, що йому доручено, або у нього покладено, або ним украдено, або обмане ближнього свого,
3	3
и҆лѝ ѡ҆брѣ́те погꙋбле́ное, и҆ солже́тъ ѡ҆ не́мъ, и҆ клене́тсѧ въ непра́вдꙋ ѡ҆ є҆ди́нѣмъ ѿ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же а҆́ще сотвори́тъ человѣ́къ ꙗ҆́кѡ согрѣши́ти въ ни́хъ:	або знайде загублене і заперечуватиме це, і поклянеться неправдиво в чому-небудь, що люди роблять і тим грішать, —
4	4
и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ согрѣши́тъ и҆ престꙋ́питъ, и҆ ѿда́стъ похище́ное, є҆́же похи́ти, и҆лѝ ѻ҆би́дꙋ, є҆́юже преѡби́дѣ, и҆лѝ вда́нїе, є҆́же вдано̀ бы́сть є҆мꙋ̀, и҆лѝ поги́бшее, є҆́же ѡ҆брѣ́те:	то, згрішивши і зробившись винним, він повинен повернути вкрадене, що вкрав, або відібране, що відібрав, або доручене, що йому доручено, або загублене, що він знайшов;
5	5
ѿ всѧ́кїѧ ве́щи, є҆ѧ́же ра́ди клѧ́сѧ въ непра́вдꙋ, и҆ да ѿда́стъ са́мое то̀ и҆́стое, и҆ пѧ́тꙋю ча́сть свою̀ приложи́тъ ктомꙋ̀: є҆гѡ́же є҆́сть, томꙋ̀ да ѿда́стъ, въ ѻ҆́ньже де́нь ѡ҆бличи́тсѧ:	або якщо він у чомусь поклявся неправдиво, то повинен віддати сповна, і докласти до того п’яту частку і віддати тому, кому належить, у день приношення жертви за провину;
6	6
и҆ ѡ҆ престꙋпле́нїи свое́мъ да принесе́тъ гдⷭ҇ꙋ ѻ҆вна̀ ѿ ѻ҆ве́цъ непоро́чна, цѣно́ю въ не́мже прегрѣшѝ:	і за провину свою нехай принесе Господу до священика в жертву за провину із отари овець барана без вад, за оцінкою твоєю;
7	7
и҆ да помо́литсѧ жре́цъ ѡ҆ не́мъ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ ѡ҆ста́витсѧ є҆мꙋ̀ за є҆ди́но ѿ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же сотворѝ и҆ престꙋпѝ въ не́мъ.	і очистить його священик перед Господом, і прощено буде йому, що він не зробив би, усе, в чому він став винним.
8	8
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
9	9
заповѣ́ждь а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀, глаго́лѧ: се́й зако́нъ всесожже́нїѧ: сїѐ всесожже́нїе на горѣ́нїи є҆гѡ̀ на ѻ҆лтарѝ всю̀ но́щь до заꙋ́тра, и҆ ѻ҆́гнь ѻ҆лтарѧ̀ да гори́тъ на не́мъ, и҆ не оу҆гаса́етъ:	заповідай Аарону і синам його: ось закон всепалення: всепалення нехай залишається на місці спалення на жертовнику всю ніч до ранку, і вогонь жертовника нехай горить на ньому [і не вгасає];
10	10
и҆ да ѡ҆блече́тсѧ жре́цъ въ срачи́цꙋ [Гре́ч.: хїтѡ́нъ.] льнѧ́нꙋ, и҆ надра̑ги льнѧ̑ны да возвлече́тъ на тѣ́ло своѐ, и҆ да и҆знесе́тъ прино́съ, є҆го́же а҆́ще и҆зжже́тъ ѻ҆́гнь всесожже́нїѧ ѿ ѻ҆лтарѧ̀, и҆ да поста́витъ бли́з̾ ѻ҆лтарѧ̀:	і нехай священик зодягнеться в лляний одяг свій, і одягне на тіло своє лляне нижнє убрання, і зніме попіл від всепалення, яке спалив вогонь на жертовнику, і покладе його біля жертовника;
11	11
и҆ да совлече́тъ ри̑зы своѧ̑, и҆ да ѡ҆блече́тсѧ въ ри̑зы и҆́ны, и҆ да и҆знесе́тъ прино́съ внѣ̀ полка̀ на мѣ́сто чи́сто:	і нехай зніме із себе одяг свій, і зодягне інший одяг, і винесе попіл поза стан на чисте місце;
12	12
и҆ ѻ҆́гнь на ѻ҆лтарѝ да гори́тъ на не́мъ и҆ не оу҆гаса́етъ: и҆ да возжже́тъ на не́мъ жре́цъ дрова̀ по всѧ̑ оу҆́тра, и҆ да воскладе́тъ на́нь всесожже́нїе, и҆ да возложи́тъ на́нь тꙋ́къ спасе́нїѧ:	а вогонь на жертовнику нехай горить [і] не вгасає; і нехай священик запалює на ньому дрова кожного ранку, і розкладає на ньому всепалення, і спалює на ньому жир мирної жертви;
13	13
и҆ ѻ҆́гнь всегда̀ да гори́тъ на ѻ҆лтарѝ, не оу҆гаса́етъ:	вогонь безперестанно нехай горить на жертовнику і не вгасає.
14	14
се́й зако́нъ же́ртвы, ю҆́же принесꙋ́тъ сы́нове а҆арѡ̑ни жерцы̀ пред̾ гдⷭ҇емъ, прѧ́мѡ ѻ҆лтарѧ̀:	Ось закон про приношення хлібне: [священики] сини Ааронові повинні приносити його перед Господом до жертовника;
15	15
и҆ да во́зметъ ѿ негѡ̀ (жре́цъ) го́рсть мꙋкѝ пшени́чны же́ртвенныѧ съ є҆ле́емъ є҆ѧ̀ и҆ со всѣ́мъ лїва́номъ є҆ѧ̀, сꙋ́щими на же́ртвѣ: и҆ да вознесе́тъ на ѻ҆лта́рь прино́съ въ воню̀ благово́нїѧ, въ па́мѧть є҆ѧ̀ гдⷭ҇ꙋ:	і нехай візьме [священик] жменею своєю з приношення хлібного і пшеничного борошна і єлею і весь ливан, що на жертві, і спалить на жертовнику: це приємні пахощі, у пам’ять перед Господом;
16	16
ѡ҆ста́вшеесѧ же ѿ неѧ̀ снѣ́стъ а҆арѡ́нъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀: прѣ̑сна да снѣдѧ́тсѧ въ мѣ́стѣ ст҃ѣ, въ притво́рѣ ски́нїи свидѣ́нїѧ да снѣдѧ́тъ ѧ҆̀:	а решту з нього нехай їдять Аарон і сини його; прісним слід їсти його на святому місці, у дворі скинії зібрання нехай їдять його;
17	17
да не и҆спече́тсѧ ква́сна: ча́сть сїю̀ да́хъ и҆̀мъ ѿ прино́сѡвъ гдⷭ҇нихъ: ст҃а̑ѧ ст҃ы́хъ сꙋ́ть, ꙗ҆́коже є҆́же ѡ҆ грѣсѣ̀, и҆ ꙗ҆́коже є҆́же ѡ҆ престꙋпле́нїи:	не слід пекти його квасним. Це даю Я їм у частку з жертв Моїх. Це велика святиня, подібно як жертва за гріх і жертва за провини.
18	18
всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ жре́ческъ да снѣдѧ́тъ ю҆̀: зако́ннѡ вѣ́чнѡ въ ро́ды ва́шѧ ѿ принѡ́съ гдⷭ҇нихъ: всѧ́къ, и҆́же а҆́ще прико́снетсѧ и҆̀мъ, ѡ҆ст҃и́тсѧ.	Усі нащадки Ааронові чоловічої статі можуть їсти її. Це вічна частка в роди ваші з жертв Господніх. Усе, що доторкається до них, освятиться.
19	19
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
20	20
се́й да́ръ а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀, є҆го́же принесꙋ́тъ гдⷭ҇ꙋ въ де́нь, въ ѻ҆́ньже а҆́ще пома́жеши є҆го̀: десѧ́тꙋю ча́сть мѣ́ры є҆́фї мꙋкѝ пшени́чны въ же́ртвꙋ всегда̀, по́лъ є҆ѧ̀ заꙋ́тра и҆ по́лъ є҆ѧ̀ въ ве́черъ:	ось приношення від Аарона і синів його, яке принесуть вони Господу в день помазання його: десята частина ефи пшеничного борошна в жертву постійну, половина цього для ранку і половина для вечора;
21	21
на сковрадѣ̀ въ є҆ле́и да сотвори́тсѧ, спрѧ́женꙋ да принесе́тъ ю҆̀ витꙋ́ю же́ртвꙋ ѿ оу҆крꙋ́хѡвъ, же́ртвꙋ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ:	на сковороді в єлеї вона має бути приготована; просякнуту єлеєм принось її в шматках, як розломлюється на шматки приношення хлібне; принось її в приємні пахощі Господу;
22	22
жре́цъ пома́занный, и҆́же вмѣ́стѡ є҆гѡ̀ ѿ сынѡ́въ є҆гѡ̀, да сотвори́тъ ю҆̀: зако́ннѡ вѣ́чнѡ, всѐ да соверши́тсѧ:	і священик, помазаний на місце його із синів його, повинен робити це: це вічний устав Господа. Уся вона повинна бути спалена;
23	23
и҆ всѧ́ка же́ртва жре́ческа всесожже́нна да бꙋ́детъ и҆ да не снѣ́стсѧ.	і всяке хлібне приношення від священика все нехай буде спалене, а не з’їдене.
24	24
И҆ речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
25	25
рцы̀ а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀, глаго́лѧ: се́й зако́нъ согрѣше́нїѧ: на мѣ́стѣ, на не́мже закала́ютъ всесожжє́нїѧ, да закала́ютъ ꙗ҆̀же грѣха̀ ра́ди пред̾ гдⷭ҇емъ: ст҃а̑ѧ (бо) ст҃ы́хъ сꙋ́ть:	скажи Аарону і синам його: ось закон про жертву за гріх: жертва за гріх повинна бути заколена перед Господом на тому місці, де заколюється всепалення; це велика святиня;
26	26
жре́цъ приносѧ́й ю҆̀ да снѣ́стъ ю҆̀: въ мѣ́стѣ ст҃ѣ да снѣ́стсѧ, въ притво́рѣ ски́нїи свидѣ́нїѧ:	священик, який звершує жертву за гріх, повинен їсти її; вона має бути з’їдена на святому місці, у дворі скинії зібрання;
27	27
всѧ́къ прикаса́йсѧ мѧ́съ є҆ѧ̀ ѡ҆ст҃и́тсѧ: и҆ є҆мꙋ́же а҆́ще воскропи́тсѧ ѿ кро́ве є҆ѧ̀ на ри́зꙋ, ꙗ҆́же а҆́ще воскропи́тсѧ на ню̀, да и҆спере́тсѧ на мѣ́стѣ ст҃ѣ:	усе, що доторкнеться до м’яса її, освятиться; і якщо кров’ю її окропленим буде одяг, то забризкане омий на святому місці;
28	28
и҆ сосꙋ́дъ гли́нѧнъ, въ не́мже вари́тсѧ, да разбїе́тсѧ: а҆́ще же въ мѣ́дѧнъ сосꙋ́дѣ свари́тсѧ, да и҆стре́тъ є҆го̀, и҆ и҆змы́етъ водо́ю:	глиняну посудину, в якій вона варилася, слід розбити; якщо ж вона варилася у мідній посудині, то треба її вичистити і вимити водою;
29	29
всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ въ жерцѣ́хъ да снѣ́стъ ю҆̀: ст҃а̑ѧ (бо) ст҃ы́хъ сꙋ́ть гдⷭ҇ꙋ:	вся чоловіча стать священичого роду може їсти її: це велика святиня [у Господа];
30	30
и҆ всѧ̑, ꙗ҆̀же ѡ҆ грѣсѣ̀ а҆́ще принесꙋ́тсѧ ѿ кро́ве и҆́хъ въ ски́нїю свидѣ́нїѧ, ко ѡ҆чище́нїю во ст҃ы́ни, да не снѣдѧ́тсѧ, ѻ҆гне́мъ да сожгꙋ́тсѧ.	а всяка жертва за гріх, від якої кров вноситься в скинію зібрання для очищення у святилищі, не повинна бути з’їдена; її слід спалювати на вогні.
Глава́ з҃	Глава 7

1	1
И҆ се́й зако́нъ ѻ҆вна̀ и҆́же ѡ҆ престꙋпле́нїи: ст҃а̑ѧ ст҃ы́хъ сꙋ́ть:	Ось закон про жертву за провину: це велика святиня;
2	2
на мѣ́стѣ, на не́мже закала́ютъ всесожже́нїе, да зако́лютъ ѻ҆вна̀ и҆́же ѡ҆ престꙋпле́нїи пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ кро́вь да пролїю́тъ на стѡѧ́ла ѻ҆лтарѧ̀ ѡ҆́крестъ:	жертву за провину слід заколоти на тому місці, де заколюється всепалення, і кров’ю її кропити жертовник з усіх боків;
3	3
и҆ ве́сь тꙋ́къ є҆гѡ̀ да принесе́тъ ѿ негѡ̀, и҆ чре́сла, и҆ ве́сь тꙋ́къ покрыва́ющїй оу҆тро́бꙋ, и҆ ве́сь тꙋ́къ и҆́же на оу҆тро́бѣ,	той, хто приносить, повинен представити з неї весь жир, курдюк і жир, що вкриває нутрощі,
4	4
и҆ ѻ҆́бѣ пѡ́чки, и҆ тꙋ́къ и҆́же на ни́хъ, и҆́же на сте́гнахъ, и҆ препо́нкꙋ, ꙗ҆́же на пе́чени, съ по́чками да ѿи́метъ ѧ҆̀:	і обидві нирки і жир, який на них, що на стегнах, і сальник, що на печінці; з нирками нехай він відокремить це;
5	5
и҆ вознесе́тъ ѧ҆̀ жре́цъ на ѻ҆лта́рь, прино́съ въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ: ѡ҆ престꙋпле́нїи (бо) є҆́сть:	і спалить це священик на жертовнику в жертву Господу: це жертва за провину.
6	6
всѧ́къ мꙋ́жескъ по́лъ ѿ жрє́цъ да снѣ́стъ ѧ҆̀, на мѣ́стѣ ст҃ѣ да снѣдѧ́тъ ѧ҆̀: ст҃а̑ѧ ст҃ы́хъ сꙋ́ть:	Вся чоловіча стать священичого роду може їсти її; на святому місці слід їсти її: це велика святиня.
7	7
ꙗ҆́коже грѣха̀ ра́ди, та́кѡ и҆ престꙋпле́нїѧ ра́ди, зако́нъ є҆ди́нъ и҆́хъ: жре́цъ и҆́же помо́литсѧ ѡ҆ не́мъ, є҆мꙋ̀ да бꙋ́детъ:	Як про жертву за гріх, так і про жертву за провину закон один: вона належить священикові, який очищає через неї.
8	8
и҆ жре́цъ приносѧ́й всесожже́нїе человѣ́чо, ко́жа всесожже́нїѧ, є҆́же прино́ситъ ѻ҆́нъ, є҆мꙋ̀ да бꙋ́детъ:	І коли священик приносить чиюсь жертву всепалення, шкіра від жертви всепалення, яку він приносить, належить священикові;
9	9
и҆ всѧ́ка же́ртва, ꙗ҆́же сотвори́тсѧ въ пещѝ, и҆ всѧ́ка, ꙗ҆́же сотвори́тсѧ на ѻ҆гни́щи, и҆лѝ на сковрадѣ̀, жерцꙋ̀, и҆́же прино́ситъ ю҆̀, томꙋ̀ да бꙋ́детъ:	і всяке приношення хлібне, яке печене в печі, і всяке приготоване у горщику або на сковороді, належить священикові, який приносить його;
10	10
и҆ всѧ́ка же́ртва спрѧ́жена съ є҆ле́емъ, и҆ ꙗ҆́же не спрѧ́жена, всѣ̑мъ сынѡ́мъ а҆арѡ̑нимъ комꙋ́ждо ра́внѡ да бꙋ́детъ.	і всяке приношення хлібне, змішане з єлеєм і сухе, належить усім синам Аароновим, як одному, так і іншому.
11	11
Се́й зако́нъ же́ртвы спасе́нїѧ, ю҆́же принесꙋ́тъ гдⷭ҇ꙋ:	Ось закон про жертву мирну, яку приносять Господу:
12	12
а҆́ще оу҆́бѡ похвале́нїѧ ра́ди принесе́тъ ю҆̀, и҆ принесе́тъ на же́ртвꙋ хвале́нїѧ хлѣ́бы ѿ мꙋкѝ пшени́чны прѧ́жєны въ є҆ле́и, и҆ ѡ҆прѣсно́ки пома̑заны є҆ле́емъ, и҆ мꙋкꙋ̀ пшени́чнꙋ смѣ́шенꙋ съ є҆ле́емъ:	якщо хто в подяку приносить її, то при жертві подяки він повинен принести прісні хліби, змішані з єлеєм, і прісні коржі, помазані єлеєм, і пшеничне борошно, просякнуте єлеєм, хліби, змішані з єлеєм;
13	13
съ хлѣ̑бы ква́сными да принесе́тъ да́ръ сво́й на же́ртвꙋ хвале́нїѧ спаси́телнагѡ:	крім коржів, нехай він приносить у приношення своє квасний хліб, при мирній жертві подячній;
14	14
и҆ да принесе́тъ є҆ди́нъ ѿ всѣ́хъ дарѡ́въ свои́хъ оу҆ча́стїе гдⷭ҇ꙋ: жерцꙋ̀ возлива́ющемꙋ кро́вь же́ртвы спасе́нїѧ, томꙋ̀ да бꙋ́детъ:	одне що-небудь з усього приношення свого нехай принесе він для возношення Господу: це належить священикові, який кропить кров’ю мирної жертви;
15	15
и҆ мѧса̀ же́ртвы хвале́нїѧ спаси́телнагѡ томꙋ̀ да бꙋ́дꙋтъ, и҆ въ ѻ҆́ньже де́нь принесꙋ́тсѧ, да снѣдѧ́тсѧ: да не ѡ҆ста́вѧтъ ѿ негѡ̀ на оу҆́трїе:	м’ясо мирної жертви подяки слід з’їсти в день приношення її, не слід залишати від нього до ранку.
16	16
и҆ а҆́ще ѡ҆бѣ́тъ бꙋ́детъ, и҆лѝ во́льный пожре́тъ да́ръ сво́й, въ ѻ҆́ньже а҆́ще де́нь же́ртвꙋ свою̀ принесе́тъ, да снѣ́стсѧ, и҆ на оу҆́трїе:	Якщо ж хто приносить жертву за обітницею, або від ревности, то жертву його слід їсти в день приношення, і на другий день те, що залишиться від неї, їсти можна,
17	17
и҆ ѡ҆ста́вшеесѧ ѿ мѧ́съ же́ртвы до днѐ тре́тїѧгѡ на ѻ҆гнѝ да сожже́тсѧ:	а що залишилося від жертовного м’яса до третього дня, треба спалити на вогні;
18	18
а҆́ще же ꙗ҆ды́й снѣ́стъ ѿ мѧ́съ въ де́нь тре́тїй, не прїи́метсѧ приносѧ́щемꙋ ю҆̀, нижѐ вмѣни́тсѧ є҆мꙋ̀: ѡ҆скверне́нїе є҆́сть: дꙋша́ же, ꙗ҆́же а҆́ще снѣ́стъ ѿ ни́хъ, грѣ́хъ прїи́метъ:	якщо ж будуть їсти м’ясо мирної жертви на третій день, то вона не буде благоприємна; хто її принесе, тому ні у що не буде ставитися: це осквернення, і хто буде їсти її, той понесе на собі гріх;
19	19
и҆ мѧса̀, ꙗ҆̀же а҆́ще прико́снꙋтсѧ всѧ́комꙋ нечи́стꙋ, да не снѣдѧ́тсѧ, на ѻ҆гнѝ да сожгꙋ́тсѧ: всѧ́къ чи́стый да снѣ́стъ мѧса̀:	м’яса цього, якщо воно доторкнеться до чого-небудь нечистого, не слід їсти, але треба спалити його на вогні; а м’ясо чисте може їсти всякий чистий;
20	20
дꙋша́ же, ꙗ҆́же а҆́ще снѣ́стъ ѿ мѧ́съ же́ртвы спасе́нїѧ, ꙗ҆́же є҆́сть гдⷭ҇ꙋ, и҆ нечистота̀ є҆гѡ̀ на не́мъ, поги́бнетъ дꙋша̀ ѻ҆́на ѿ люді́й свои́хъ:	якщо ж яка душа, маючи на собі нечистоту, буде їсти м’ясо мирної жертви Господньої, то знищиться душа та з народу свого;
21	21
и҆ дꙋша̀, ꙗ҆́же а҆́ще прико́снетсѧ всѧ́кой ве́щи нечи́стѣй, и҆лѝ ѿ нечистоты̀ человѣ̑чи и҆лѝ ѿ четвероно́гихъ нечи́стыхъ, и҆лѝ всѧ́кой ме́рзости нечи́стѣй, и҆ снѣ́стъ ѿ мѧ́съ же́ртвы спасе́нїѧ, ꙗ҆́же є҆́сть гдⷭ҇нѧ, поги́бнетъ дꙋша̀ та̀ ѿ люді́й свои́хъ.	і якщо яка душа, доторкнувшись до чого-небудь нечистого, до нечистоти людської, або до нечистої худоби, або до якого-небудь нечистого плазуна, буде їсти м’ясо мирної жертви Господньої, то знищиться душа та з народу свого.
22	22
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
23	23
рцы̀ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, глаго́лѧ: всѧ́кагѡ тꙋ́ка говѧ́жа и҆ ѻ҆́вча и҆ ко́зїѧ да не снѣ́сте:	скажи синам Ізраїлевим: ніякого жиру ні з вола, ні з вівці, ні з козла не їжте.
24	24
и҆ тꙋ́къ мертвечи́ненъ и҆ ѕвѣроѧ́дный да сотвори́тсѧ на всѧ́ко дѣ́ло, въ ꙗ҆де́нїи же да не снѣ́стсѧ:	Жир з мертвого і жир з роздертого звіром можна вживати на всяку справу; а їсти не їжте його;
25	25
всѧ́къ ꙗ҆ды́й тꙋ́къ ѿ скотѡ́въ, ѿ ни́хже принесе́тъ да́ръ гдⷭ҇ꙋ, поги́бнетъ дꙋша̀ та̀ ѿ люді́й свои́хъ:	тому що, хто буде їсти жир з худоби, що приноситься в жертву Господу, знищиться душа та з народу свого;
26	26
всѧ́кїѧ кро́ве да не снѣ́сте во всѣ́хъ селе́нїихъ ва́шихъ и҆ ѿ скотѡ́въ и҆ ѿ пти́цъ:	і ніякої крови не їжте в усіх оселях ваших ні з птахів, ні з худоби;
27	27
всѧ́ка дꙋша̀, ꙗ҆́же а҆́ще снѣ́стъ кро́вь, поги́бнетъ дꙋша̀ та̀ ѿ люді́й свои́хъ.	а хто буде їсти яку-небудь кров, знищиться душа та з народу свого.
28	28
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
29	29
и҆ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ рече́ши, глаго́лѧ: приносѧ́й же́ртвꙋ спасе́нїѧ гдⷭ҇ꙋ да принесе́тъ да́ръ сво́й гдⷭ҇ꙋ, и҆ ѿ же́ртвы спасе́нїѧ:	скажи синам Ізраїлевим: хто представляє мирну жертву свою Господу, той з мирної жертви частину повинен принести для приношення Господу;
30	30
рꙋ́цѣ є҆гѡ̀ да принесꙋ́тъ прино́съ гдⷭ҇ꙋ: тꙋ́къ и҆́же на грꙋ́дехъ, и҆ препо́нкꙋ пе́чени да принесе́тъ ѧ҆̀, ꙗ҆́коже возложи́ти да́ръ пред̾ гдⷭ҇а:	своїми руками повинен він принести в жертву Господу: жир із грудьми повинен він принести [і сальник на печінці], потрясаючи грудьми перед лицем Господнім;
31	31
и҆ да вознесе́тъ жре́цъ тꙋ́къ и҆́же на грꙋ́дехъ, на ѻ҆лта́рь, и҆ грꙋ̑ди да бꙋ́дꙋтъ а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀,	жир спалить священик на жертовнику, а груди належать Ааронові й синам його;
32	32
и҆ ра́мо десно́е да да́стсѧ оу҆ча́стїе жерцꙋ̀ ѿ же́ртвъ спасе́нїѧ ва́шегѡ:	і праве плече, як возношення, з мирних жертв ваших віддавайте священикові:
33	33
приносѧ́щемꙋ кро́вь спасе́нїѧ и҆ тꙋ́къ ѿ сынѡ́въ а҆арѡ́новыхъ, томꙋ̀ да бꙋ́детъ ра́мо десно́е во оу҆ча́стїе:	хто з синів Ааронових приносить кров із мирної жертви і жир, тому і праве плече в частку;
34	34
грꙋ́дь бо возложе́нїѧ и҆ ра́мо оу҆ча́стїѧ взѧ́хъ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ ѿ же́ртвъ спасе́нїѧ ва́шегѡ, и҆ да́хъ ѧ҆̀ а҆арѡ́нꙋ жерцꙋ̀ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀, зако́ннѡ вѣ́чнѡ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ.	бо Я беру від синів Ізраїлевих з мирних жертв їхніх груди потрясання і плече возношення, і віддаю їх Аарону священику і синам його у вічну частку від синів Ізраїлевих.
35	35
Сїѐ пома́занїе а҆арѡ́не и҆ пома́занїе сынѡ́въ є҆гѡ̀ ѿ прино́сѡвъ гдⷭ҇нихъ, въ ѻ҆́ньже де́нь приведѐ ѧ҆̀ жре́ти гдⷭ҇ꙋ:	Ось частина Аарону і частина синам його з жертв Господніх від дня, коли вони стануть перед Господом для священнодійства,
36	36
ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь да́ти и҆̀мъ, въ ѻ҆́ньже де́нь пома́за ѧ҆̀ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: зако́ннѡ вѣ́чнѡ въ ро́ды и҆́хъ.	яку повелів Господь давати їм від дня помазання їх від синів Ізраїлевих. Це вічна постанова в роди їх. —
37	37
Се́й зако́нъ всесожже́нїй и҆ же́ртвы, и҆ ѡ҆ грѣсѣ̀ и҆ ѡ҆ престꙋпле́нїи, и҆ соверше́нїи и҆ же́ртвѣ спасе́нїѧ:	Ось закон про всепалення, про приношення хлібне, про жертву за гріх, про жертву за провини, про жертву посвячення і про жертву мирну,
38	38
ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю на горѣ̀ сїна́йстѣй, въ ѻ҆́ньже де́нь заповѣ́да сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ приноси́ти да́ры своѧ̑ пред̾ гдⷭ҇а, въ пꙋсты́ни сїна́йстѣй.	який дав Господь Мойсею на горі Синаї, коли повелів синам Ізраїлевим, у пустелі Синайській, приносити Господу приношення їх.
Глава́ и҃	Глава 8

1	1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2	2
поимѝ а҆арѡ́на и҆ сы́ны є҆гѡ̀, и҆ ри̑зы є҆гѡ̀, и҆ є҆ле́й пома́занїѧ, и҆ телца̀ и҆́же за грѣ́хъ, и҆ два̀ ѻ҆вна̑, и҆ ко́шницꙋ ѡ҆прѣсно́кѡвъ,	візьми Аарона і синів його з ним, і одежу і єлей помазання, і тельця для жертви за гріхи і двох баранів, і кошик опрісноків,
3	3
и҆ ве́сь со́нмъ соберѝ пред̾ двє́ри ски́нїи свидѣ́нїѧ.	і збери всю громаду при вході до скинії зібрання.
4	4
И҆ сотворѝ мѡѷсе́й, ꙗ҆́коже повелѣ̀ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь: и҆ собра̀ со́нмъ пред̾ двє́ри ски́нїи свидѣ́нїѧ.	Мойсей зробив так, як повелів йому Господь, і зібралася громада при вході у скинію зібрання.
5	5
И҆ речѐ мѡѷсе́й къ со́нмꙋ: сїѐ є҆́сть сло́во, є҆́же завѣща̀ гдⷭ҇ь сотвори́ти.	І сказав Мойсей до громади: ось що повелів Господь зробити.
6	6
И҆ приведѐ мѡѷсе́й а҆арѡ́на и҆ сы́ны є҆гѡ̀ и҆ и҆змы̀ ѧ҆̀ водо́ю:	І привів Мойсей Аарона і синів його й обмив їх водою;
7	7
и҆ ѡ҆блечѐ є҆го̀ въ срачи́цꙋ [Гре́ч.: хїтѡ́нъ.], и҆ ѡ҆поѧ́са є҆го̀ по́ѧсомъ, и҆ ѡ҆блечѐ є҆го̀ въ и҆спо́днюю ри́зꙋ [Гре́ч.: ѵ҆подѵ́тисъ и҆ є҆пендѵ́тисъ.], и҆ возвлечѐ на́нь ве́рхнюю ри́зꙋ [Гре́ч.: є҆пѡмі́съ, є҆вр.: є҆фꙋ́дъ.]:	і поклав на нього хітон, і оперезав його поясом, і вдягнув на нього верхню ризу, і поклав на нього ефод, і оперезав його поясом ефода і прикріпив ним ефод на ньому,
8	8
и҆ ѡ҆поѧ́са є҆го̀ по оу҆строе́нїю є҆фꙋ́да, и҆ сти́сне є҆го̀ и҆́мъ: и҆ возложѝ на́нь сло́во [Гре́ч.: логі́онъ.], и҆ возложѝ на сло́во ꙗ҆вле́нїе и҆ и҆́стинꙋ:	і поклав на нього наперсник, і на наперсник поклав урим і тумим,
9	9
и҆ возложѝ оу҆вѧ́сло [Гре́ч.: мі́тра.] на главꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ возложѝ на оу҆вѧ́сло проти́въ лица̀ є҆гѡ̀ дщи́цꙋ златꙋ́ю ѡ҆сщ҃е́ннꙋю ст҃ꙋ́ю, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю.	і поклав на голову його кидар, а на кидар з передньої сторони його поклав поліровану дощечку, діадему святині, як повелів Господь Мойсеєві.
10	10
И҆ взѧ̀ мѡѷсе́й ѿ є҆ле́а пома́занїѧ,	І взяв Мойсей єлей помазання, і помазав скинію й усе, що в ній, і освятив це;
11	11
и҆ воскропѝ ѿ негѡ̀ на ѻ҆лта́рь седми́жды, и҆ пома́за ѻ҆лта́рь и҆ ѡ҆свѧтѝ є҆го̀ и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆гѡ̀, и҆ оу҆мыва́лницꙋ и҆ стоѧ́ло є҆ѧ̀, и҆ ѡ҆свѧтѝ ѧ҆̀, и҆ пома́за ски́нїю и҆ всѧ̑ сосꙋ́ды є҆ѧ̀, и҆ ѡ҆свѧтѝ ю҆̀,	і покропив ним жертовник сім разів, і помазав жертовник й усе приладдя його й умивальник і підніжжя його, щоб освятити їх;
12	12
и҆ возлїѧ̀ мѡѷсе́й ѿ є҆ле́а пома́занїѧ на главꙋ̀ а҆арѡ́ню, и҆ пома́за є҆го̀, и҆ ѡ҆свѧтѝ є҆го̀.	і полив [Мойсей] єлей помазання на голову Аарона і помазав його, щоб освятити його.
13	13
И҆ приведѐ мѡѷсе́й сы́ны а҆арѡ̑ни, и҆ ѡ҆блечѐ ѧ҆̀ въ срачи̑цы, и҆ ѡ҆поѧ́са ѧ҆̀ пѡ́ѧсы, и҆ возложѝ на нѧ̀ клобꙋкѝ [Въ гре́ч.: кі́дарїсъ.], ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю.	І привів Мойсей синів Ааронових, і вдяг їх у хітони, і оперезав їх поясом, і поклав на них кидари, як повелів Господь Мойсеєві.
14	14
И҆ приведѐ мѡѷсе́й телца̀ и҆́же за грѣ́хъ, и҆ возложѝ а҆арѡ́нъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀ рꙋ́ки на главꙋ̀ телца̀ и҆́же за грѣ́хъ,	І привів [Мойсей] тельця для жертви за гріх, і Аарон та сини його поклали руки свої на голову тельця за гріх;
15	15
и҆ закла̀ є҆го̀. И҆ взѧ̀ мѡѷсе́й ѿ кро́ве, и҆ возложѝ на ро́ги ѻ҆лтарѧ̀ ѡ҆́крестъ пе́рстомъ, и҆ ѡ҆чи́сти ѻ҆лта́рь: и҆ кро́вь пролїѧ̀ на стоѧ́ло ѻ҆лтарѧ̀, и҆ ѡ҆свѧтѝ є҆го̀, є҆́же моли́тисѧ оу҆ негѡ̀.	і заколов його [Мойсей] і взяв крови, і перстом своїм поклав на роги жертовника з усіх боків, і очистив жертовник, а решту крови вилив до підніжжя жертовника, і освятив його, щоб зробити його чистим.
16	16
И҆ взѧ̀ мѡѷсе́й ве́сь тꙋ́къ и҆́же на оу҆тро́бѣ, и҆ препо́нкꙋ ꙗ҆́же на пе́чени, и҆ ѻ҆́бѣ пѡ́чки, и҆ тꙋ́къ и҆́же на ни́хъ, и҆ вознесѐ мѡѷсе́й на ѻ҆лта́рь:	І взяв [Мойсей] весь жир, який на нутрощах, і сальник на печінці, і обидві нирки і жир їх, і спалив Мойсей на жертовнику;
17	17
телца́ же и҆ ко́жꙋ є҆гѡ̀, и҆ мѧса̀ є҆гѡ̀ и҆ мѡты́лы є҆гѡ̀, сожжѐ ѧ҆̀ ѻ҆гне́мъ внѣ̀ полка̀, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю.	а тельця і шкуру його, і м’ясо його, і нечистоту його спалив на вогні поза станом, як повелів Господь Мойсеєві.
18	18
И҆ приведѐ мѡѷсе́й ѻ҆вна̀ и҆́же во всесожже́нїе, и҆ возложѝ а҆арѡ́нъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀ рꙋ́ки своѧ̑ на главꙋ̀ ѻ҆́вню.	І привів [Мойсей] барана для всепалення, і поклали Аарон та сини його руки свої на голову барана;
19	19
И҆ закла̀ мѡѷсе́й ѻ҆вна̀, и҆ пролїѧ̀ мѡѷсе́й кро́вь на ѻ҆лта́рь ѡ҆́крестъ:	і заколов його Мойсей і покропив кров’ю жертовник з усіх боків;
20	20
ѻ҆вна́ же раздробѝ на оу҆́ды є҆гѡ̀, и҆ вознесѐ мѡѷсе́й главꙋ̀ и҆ оу҆́ды и҆ тꙋ́къ, и҆ оу҆тро́бꙋ и҆ но́ги и҆змы̀ водо́ю:	і розсік барана на частини, і спалив Мойсей голову і частини і жир,
21	21
и҆ вознесѐ мѡѷсе́й всего̀ ѻ҆вна̀ на ѻ҆лта́рь: всесожже́нїе є҆́сть въ воню̀ благово́нїѧ: прино́съ є҆́сть гдⷭ҇ꙋ, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю.	а нутрощі і ноги обмив водою, і спалив Мойсей усього барана на жертовнику: це всепалення для приємних пахощів, це жертва Господу, як повелів Господь Мойсеєві.
22	22
И҆ приведѐ мѡѷсе́й ѻ҆вна̀ втора́го, ѻ҆вна̀ соверше́нїѧ: и҆ возложѝ а҆арѡ́нъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀ рꙋ́ки своѧ̑ на главꙋ̀ ѻ҆́вню,	І привів [Мойсей] іншого барана, барана освячення, і поклали Аарон та сини його руки свої на голову барана;
23	23
и҆ закла̀ є҆го̀: и҆ взѧ̀ мѡѷсе́й ѿ кро́ве є҆гѡ̀, и҆ возложѝ на кра́й оу҆́ха а҆арѡ́нѧ десна́гѡ, и҆ на кра́й рꙋкѝ є҆гѡ̀ десны́ѧ, и҆ на кра́й ногѝ є҆гѡ̀ десны́ѧ.	і заколов його Мойсей, і взяв крови його, і поклав на край правого вуха Ааронового і на великий палець правої руки його і на великий палець правої ноги його.
24	24
И҆ приведѐ мѡѷсе́й сы́ны а҆арѡ̑ни, и҆ возложѝ мѡѷсе́й ѿ кро́ве на кра́й оу҆ше́съ и҆́хъ десны́хъ, и҆ на кра́й рꙋ́къ и҆́хъ десны́хъ, и҆ на кра́й но́гъ и҆́хъ десны́хъ: и҆ пролїѧ̀ мѡѷсе́й кро́вь на ѻ҆лта́рь ѡ҆́крестъ:	І привів Мойсей синів Ааронових, і поклав крови на край правого вуха їх і на великий палець правої руки їх і на великий палець правої ноги їх, і покропив Мойсей кров’ю жертовник з усіх боків.
25	25
и҆ взѧ̀ мѡѷсе́й тꙋ́къ и҆ чре́сла, и҆ тꙋ́къ и҆́же на оу҆тро́бѣ, и҆ препо́нкꙋ пе́чени, и҆ ѻ҆́бѣ пѡ́чки, и҆ тꙋ́къ и҆́же на ни́хъ, и҆ ра́мо десно́е,	І взяв [Мойсей] жир і курдюк і весь жир, який на нутрощах, і сальник на печінці, і обидві нирки і жир їх і праве плече;
26	26
и҆ ѿ ко́шницы соверше́нїѧ, ꙗ҆́же є҆́сть пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ взѧ̀ хлѣ́бъ є҆ди́нъ прѣ́сный, и҆ хлѣ́бъ є҆ле́енъ є҆ди́нъ, и҆ ѡ҆прѣсно́къ є҆ди́нъ, и҆ возложѝ на тꙋ́къ, и҆ ра́мо десно́е:	і з кошика з опрісноками, що перед Господом, взяв один опріснок і один хліб з єлеєм і один корж, і поклав на жир і на праве плече;
27	27
и҆ возложѝ всѧ̑ на рꙋ́цѣ а҆арѡ̑ни и҆ на рꙋ́цѣ сынѡ́въ є҆гѡ̀, и҆ вознесѐ ѧ҆̀ оу҆ча́стїе пред̾ гдⷭ҇а.	і поклав усе це на руки Аарону і на руки синам його, і приніс це, потрясаючи перед лицем Господнім;
28	28
И҆ взѧ̀ мѡѷсе́й ѿ рꙋ́къ и҆́хъ и҆ вознесѐ ѧ҆̀ на ѻ҆лта́рь на всесожже́нїе соверше́нїѧ, є҆́же є҆́сть вонѧ̀ благоꙋха́нїѧ: прино́съ є҆́сть гдⷭ҇ꙋ.	і взяв це Мойсей з рук їхніх і спалив на жертовнику з усепаленням: це жертва посвячення для приємних пахощів, це жертва Господу.
29	29
И҆ взе́мъ мѡѷсе́й грꙋ́дь, ѿлꙋчѝ ю҆̀ возложе́нїе пред̾ гдⷭ҇емъ ѿ ѻ҆вна̀ соверше́нїѧ: и҆ бы́сть мѡѷсе́ю въ ча́сть, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю.	І взяв Мойсей груди і приніс їх, потрясаючи перед лицем Господнім: це була частка Мойсеєва від барана посвячення, як повелів Господь Мойсеєві.
30	30
И҆ взѧ̀ мѡѷсе́й ѿ є҆ле́а пома́занїѧ и҆ ѿ кро́ве ꙗ҆́же на ѻ҆лтарѝ, и҆ воскропѝ на а҆арѡ́на и҆ на ри̑зы є҆гѡ̀, и҆ на сы́ны є҆гѡ̀ и҆ на ри̑зы сынѡ́въ є҆гѡ̀ съ ни́мъ: и҆ ѡ҆свѧтѝ а҆арѡ́на и҆ ри̑зы є҆гѡ̀, и҆ сы́ны є҆гѡ̀ и҆ ри̑зы сынѡ́въ є҆гѡ̀ съ ни́мъ.	І взяв Мойсей єлею помазання і крови, що на жертовнику, і покропив Аарона й одяг його, і синів його й одяг синів його з ним; і так освятив Аарона й одежу його, і синів його й одежу синів його з ним.
31	31
И҆ речѐ мѡѷсе́й а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀: свари́те мѧ́са во дворѣ̀ ски́нїи свидѣ́нїѧ на мѣ́стѣ ст҃ѣ, и҆ та́мѡ да снѣ́сте ѧ҆̀, и҆ хлѣ́бы и҆̀же въ ко́шницѣ соверше́нїѧ, ꙗ҆́коже заповѣ́дано бы́сть мнѣ̀ гл҃ѧ: а҆арѡ́нъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀ да снѣдѧ́тъ ѧ҆̀:	І сказав Мойсей Аарону і синам його: зваріть м’ясо при вході у скинію зібрання і там їжте його з хлібом, що у кошику посвячення, як мені повелено і сказано: Аарон і сини його повинні їсти його;
32	32
и҆ ѡ҆ста́нокъ мѧ́съ и҆ хлѣ́бѡвъ на ѻ҆гнѝ да сожже́те:	а залишки м’яса і хліба спаліть на вогні.
33	33
и҆ и҆з̾ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ да не и҆зы́дете се́дмь дні́й, до́ндеже де́нь сконча́етсѧ, де́нь соверше́нїѧ ва́шегѡ: въ се́дмь бо дні́й соверши́тъ рꙋ́ки ва́шѧ:	Сім днів не відходьте від дверей скинії зібрання, доки не виповняться дні посвячення вашого, тому що сім днів повинно відбуватися посвячення ваше;
34	34
ꙗ҆́коже сотворѝ въ де́нь се́й, въ ѻ҆́ньже заповѣ́да гдⷭ҇ь сотвори́ти, ꙗ҆́кѡ моли́тисѧ ѡ҆ ва́съ:	як сьогодні було зроблено, так повелів Господь робити для очищення вас;
35	35
и҆ оу҆ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ сѣди́те се́дмь дні́й, де́нь и҆ но́щь, и҆ сохрани́те повелѣ̑нїѧ гдⷭ҇нѧ, да не оу҆́мрете: та́кѡ бо заповѣ́да мнѣ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ.	при вході у скинію зібрання будьте день і ніч упродовж семи днів і будьте на сторожі у Господа, щоб не вмерти, тому що так мені повелено [від Господа Бога].
36	36
И҆ сотворѝ а҆арѡ́нъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀ всѧ̑ словеса̀, ꙗ҆̀же завѣща̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю.	І виконав Аарон і сини його все, що повелів Господь через Мойсея.
Глава́ ѳ҃	Глава 9

1	1
И҆ бы́сть въ де́нь ѻ҆смы́й, призва̀ мѡѷсе́й а҆арѡ́на и҆ сы́ны є҆гѡ̀ и҆ ста́рцы і҆и҃лєвы,	У восьмий день покликав Мойсей Аарона і синів його і старійшин Ізраїлевих
2	2
и҆ речѐ мѡѷсе́й ко а҆арѡ́нꙋ: возмѝ себѣ̀ телца̀ ѿ говѧ́дъ грѣха̀ ра́ди и҆ ѻ҆вна̀ на всесожже́нїе, непорѡ́чны, и҆ принесѝ ѧ҆̀ пред̾ гдⷭ҇а:	і сказав Аарону: візьми собі з волів тельця в жертву за гріх і барана у всепалення, обох без вад, і представ перед лице Господнє;
3	3
и҆ ста́рцемъ і҆и҃лєвымъ рече́ши, глаго́лѧ: возми́те козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго ѡ҆ грѣсѣ̀, и҆ ѻ҆вна̀, и҆ телца̀ и҆ а҆́гнца є҆динолѣ́тна, въ приноше́нїе, непорѡ́чны:	і синам Ізраїлевим скажи: візьміть козла в жертву за гріх, [і барана,] і тельця, і агнця, однолітніх, без вад, у всепалення,
4	4
и҆ телца̀ ѿ говѧ́дъ, и҆ ѻ҆вна̀ на же́ртвꙋ спасе́нїѧ пред̾ гдⷭ҇а, и҆ мꙋкꙋ̀ пшени́чнꙋ спрѧ́женꙋ съ є҆ле́емъ: занѐ дне́сь гдⷭ҇ь ꙗ҆ви́тсѧ въ ва́съ.	і вола й барана в жертву мирну, щоб звершити жертвоприношення перед лицем Господнім, і приношення хлібне, змішане з єлеєм, тому що сьогодні Господь явиться вам.
5	5
И҆ взѧ́ша, ꙗ҆́коже заповѣ́да мѡѷсе́й пред̾ ски́нїею свидѣ́нїѧ: и҆ прїи́де ве́сь со́нмъ, и҆ ста́ша пред̾ гдⷭ҇емъ.	І принесли те, що наказав Мойсей, перед скинію зібрання, і прийшла вся громада і стала перед лицем Господнім.
6	6
И҆ речѐ мѡѷсе́й: сїѐ сло́во, є҆́же речѐ гдⷭ҇ь, сотвори́те, и҆ ꙗ҆ви́тсѧ въ ва́съ сла́ва гдⷭ҇нѧ.	І сказав Мойсей: ось що повелів Господь зробити, і явиться вам слава Господня.
7	7
И҆ речѐ мѡѷсе́й а҆арѡ́нꙋ: пристꙋпѝ ко ѻ҆лтарю̀ и҆ сотворѝ є҆́же грѣха̀ ра́ди твоегѡ̀, и҆ всесожже́нїе твоѐ, и҆ помоли́сѧ ѡ҆ себѣ̀ и҆ ѡ҆ до́мѣ твое́мъ: и҆ сотворѝ да́ры людскі̑ѧ, и҆ помоли́сѧ ѡ҆ ни́хъ, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю.	І сказав Мойсей Аарону: приступи до жертовника і зверши жертву твою за гріх і всепалення твоє, й очисти себе і народ, і зроби приношення від народу, й очисти їх, як повелів Господь.
8	8
И҆ пристꙋпѝ а҆арѡ́нъ ко ѻ҆лтарю̀, и҆ закла̀ телца̀, и҆́же грѣха̀ ра́ди є҆гѡ̀.	І приступив Аарон до жертовника і заколов тельця, який за нього, у жертву за гріх:
9	9
И҆ принесо́ша сы́нове а҆арѡ̑ни кро́вь къ немꙋ̀: и҆ ѡ҆мочѝ пе́рстъ сво́й въ кро́вь, и҆ возложѝ на ро́ги ѻ҆лтарѧ̀, и҆ кро́вь и҆злїѧ̀ оу҆ стоѧ́ла ѻ҆лтарѧ̀:	сини Ааронові піднесли йому кров, і він омочив перст свій у крові і поклав на роги жертовника, а решту крови вилив до підніжжя жертовника,
10	10
и҆ тꙋ́къ, и҆ ѻ҆́бѣ пѡ́чки, и҆ препо́нкꙋ пе́чени, ꙗ҆́же грѣха̀ ра́ди, возложѝ на ѻ҆лта́рь, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю:	а жир і нирки і сальник на печінці від жертви за гріх спалив на жертовнику, як повелів Господь Мойсеєві;
11	11
мѧса́ же и҆ ко́жꙋ сожжѐ на ѻ҆гнѝ внѣ̀ полка̀,	м’ясо ж і шкуру спалив на вогні поза станом.
12	12
и҆ закла̀ всесожже́нїе. И҆ принесо́ша сы́нове а҆арѡ̑ни кро́вь къ немꙋ̀: и҆ пролїѧ̀ на ѻ҆лта́рь ѡ҆́крестъ.	І заколов всепалення, і сини Ааронові піднесли йому кров; він покропив нею жертовник з усіх боків;
13	13
И҆ всесожже́нїе принесо́ша къ немꙋ̀ по оу҆́дамъ: сїѧ̑ и҆ главꙋ̀ возложѝ на ѻ҆лта́рь,	і принесли йому всепалення у шматках і голову, і він спалив на жертовнику,
14	14
и҆ и҆змы̀ оу҆тро́бꙋ и҆ но́ги водо́ю, и҆ возложѝ во всесожже́нїе на ѻ҆лта́рь.	а нутрощі і ноги вимив і спалив з усепаленням на жертовнику.
15	15
И҆ принесѐ да́ръ людскі́й: и҆ взѧ̀ козла̀, и҆́же грѣха̀ ра́ди лю́дска, и҆ закла̀ є҆го̀, и҆ ѡ҆чи́сти є҆го̀, ꙗ҆́коже и҆ пе́рваго,	І приніс приношення від народу, і взяв від народу козла за гріх, і заколов його, і приніс його в жертву за гріх, як і попереднього.
16	16
и҆ принесѐ всесожже́нїе, и҆ сотворѝ є҆̀, ꙗ҆́коже досто́итъ.	І приніс всепалення і зробив його за уставом.
17	17
И҆ принесѐ же́ртвꙋ, и҆ напо́лни рꙋ́цѣ ѿ неѧ̀, и҆ возложѝ на ѻ҆лта́рь кромѣ̀ всесожже́нїѧ оу҆́треннѧгѡ,	І приніс приношення хлібне, і наповнив ним руки свої, і спалив на жертовнику зверх ранкового всепалення.
18	18
и҆ закла̀ телца̀ и҆ ѻ҆вна̀ же́ртвы спасе́нїѧ лю́дска. И҆ принесо́ша сы́нове а҆арѡ̑ни кро́вь къ немꙋ̀: и҆ пролїѧ̀ на ѻ҆лта́рь ѡ҆́крестъ.	І заколов вола й барана, які від народу, у жертву мирну; і сини Ааронові піднесли йому кров, і він покропив нею жертовник з усіх боків;
19	19
И҆ тꙋ́къ те́лчїй, и҆ ѡ҆́внѧѧ чресла̀, и҆ тꙋ́къ покрыва́ющїй оу҆тро́бꙋ, и҆ ѻ҆́бѣ пѡ́чки, и҆ тꙋ́къ и҆́же на ни́хъ, и҆ препо́нкꙋ пе́чени:	піднесли і жир з вола, і з барана курдюк, і [жир], що покриває [нутрощі], нирки і сальник на печінці,
20	20
и҆ возложѝ тꙋ́ки на грꙋ̑ди, и҆ вознесѐ тꙋ́ки на ѻ҆лта́рь:	і поклали жир на груди, і він спалив жир на жертовнику;
21	21
и҆ грꙋ̑ди и҆ ра́мо десно́е ѿѧ̀ а҆арѡ́нъ оу҆ча́стїе пред̾ гдⷭ҇емъ, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю.	груди ж і праве плече приніс Аарон, потрясаючи перед лицем Господнім, як повелів Мойсей.
22	22
И҆ воздви́гъ а҆арѡ́нъ рꙋ́цѣ къ лю́демъ, благословѝ ѧ҆̀: и҆ сни́де сотвори́въ приноше́нїе грѣха̀ ра́ди, и҆ всесожже́нїе, и҆ ꙗ҆̀же ѡ҆ спасе́нїи.	І підняв Аарон руки свої, звернувшись до народу, і благословив його, і зійшов, звершивши жертву за гріх, всепалення і жертву мирну.
23	23
И҆ вни́де мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ въ ски́нїю свидѣ́нїѧ, и҆ и҆зше́дше благослови́ста всѧ̑ лю́ди. И҆ ꙗ҆ви́сѧ сла́ва гдⷭ҇нѧ всѣ̑мъ лю́демъ:	І ввійшли Мойсей і Аарон у скинію зібрання, і вийшли, і благословили народ. І явилася слава Господня всьому народові:
24	24
и҆ и҆зы́де ѻ҆́гнь ѿ гдⷭ҇а, и҆ поѧдѐ ꙗ҆̀же на ѻ҆лтарѝ, и҆ всесожжє́нїѧ и҆ тꙋ́ки. И҆ ви́дѣша всѝ лю́дїе, и҆ оу҆жасо́шасѧ, и҆ падо́ша на лицѐ.	і вийшов вогонь від Господа і спалив на жертовнику всепалення і жир; і бачив весь народ, і викликнув з радости, й упав на лице своє.
Глава́ і҃	Глава 10

1	1
И҆ взе́мше два̀ сы̑на а҆арѡ̑нѧ, нада́въ и҆ а҆вїꙋ́дъ, кі́йждо свою̀ кади́лницꙋ, вложи́ста въ нѧ̀ ѻ҆́гнь и҆ возложи́ста на́нь ѳѷмїа́мъ, и҆ принесо́ста пред̾ гдⷭ҇а ѻ҆́гнь чꙋ́ждь, є҆гѡ́же не повелѣ̀ и҆́ма гдⷭ҇ь.	Надав і Авиуд, сини Ааронові, узяли кожен свою кадильницю, і поклали в них вогню, і вклали в нього куріння, і принесли перед Господом вогонь чужий, якого Він не велів їм;
2	2
И҆ и҆зы́де ѻ҆́гнь ѿ гдⷭ҇а, и҆ поѧдѐ ѧ҆̀, и҆ оу҆мро́ста пред̾ гдⷭ҇емъ.	і вийшов вогонь від Господа і спалив їх, і померли вони перед лицем Господнім.
3	3
И҆ речѐ мѡѷсе́й ко а҆арѡ́нꙋ: сїѐ є҆́сть, є҆́же речѐ гдⷭ҇ь, гл҃ѧ: въ приближа́ющихсѧ мнѣ̀ ѡ҆сщ҃ꙋ́сѧ и҆ во все́мъ со́нмѣ просла́влюсѧ. И҆ оу҆мили́сѧ а҆арѡ́нъ.	І сказав Мойсей Аарону: ось про що говорив Господь, коли сказав: у тих, хто наближається до Мене, освячусь і перед усім народом прославлюсь. Аарон мовчав.
4	4
И҆ призва̀ мѡѷсе́й мїсаи́ла и҆ є҆лїсафа́на, сы́ны ѻ҆зїи́лєвы, сы́ны бра́та ѻ҆тца̀ а҆арѡ́нѧ, и҆ речѐ и҆̀мъ: пристꙋпи́те и҆ возми́те бра́тїй свои́хъ ѿ лица̀ ст҃ы́хъ внѣ̀ полка̀.	І покликав Мойсей Мисаїла й Елцафана, синів Узиїла, дядька Ааронового, і сказав їм: підіть, винесіть братів ваших зі святилища за стан.
5	5
И҆ пристꙋпи́ша, и҆ взѧ́ша и҆̀хъ въ ри́захъ и҆́хъ, (и҆ и҆знесо́ша) внѣ̀ полка̀, ꙗ҆́коже речѐ мѡѷсе́й.	І пішли і винесли їх у хітонах їхніх за стан, як сказав Мойсей.
6	6
И҆ речѐ мѡѷсе́й ко а҆арѡ́нꙋ и҆ є҆леаза́рꙋ и҆ і҆ѳама́рꙋ, сынѡ́мъ є҆гѡ̀ ѡ҆ста́вшымсѧ: гла́въ ва́шихъ не ѿкрыва́йте и҆ ри́зъ ва́шихъ не раздира́йте, да не оу҆́мрете, и҆ на ве́сь со́нмъ бꙋ́детъ гнѣ́въ: бра́тїѧ же ва́шѧ ве́сь до́мъ і҆и҃левъ да пла́чꙋтсѧ запале́нїѧ, и҆́мже запали́шасѧ ѿ гдⷭ҇а:	Аарону ж і Єлеазару й Іфамару, синам його, Мойсей сказав: голів ваших не оголюйте й одягу вашого не роздирайте, щоб вам не померти і не навести гніву на всю громаду; але брати ваші, весь дім Ізраїлів, можуть плакати за спаленими, яких спалив Господь,
7	7
и҆ и҆з̾ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ не и҆сходи́те, да не оу҆́мрете: є҆ле́й бо пома́занїѧ, и҆́же ѿ гдⷭ҇а, на ва́съ є҆́сть. И҆ сотвори́ша по словесѝ мѡѷсе́овꙋ.	і з дверей скинії зібрання не виходьте, щоб не померти вам, тому що на вас єлей помазання Господнього. І зробили за словом Мойсея.
8	8
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко а҆арѡ́нꙋ, гл҃ѧ:	І сказав Господь Аарону, говорячи:
9	9
вїна̀ и҆ сїке́ра не пі́йте, ты̀ и҆ сы́нове твоѝ съ тобо́ю, є҆гда̀ вхо́дите въ ски́нїю свидѣ́нїѧ, и҆лѝ пристꙋпа́ющымъ ва́мъ ко ѻ҆лтарю̀, да не оу҆́мрете: (и҆ бꙋ́детъ сїѐ) зако́ннѡ вѣ́чнѡ въ ро́ды ва́шѧ:	вина і міцних напоїв не пий ти і сини твої з тобою, коли входите в скинію зібрання, [або приступаєте до жертовника,] щоб не померти. Це вічна постанова в роди ваші,
10	10
ѿлꙋчи́ти междꙋ̀ вещмѝ ст҃ы́ми и҆ междꙋ̀ скверна́выми, и҆ междꙋ̀ нечи́стыми и҆ междꙋ̀ чи́стыми,	щоб ви могли відрізняти священне від несвященного і нечисте від чистого,
11	11
и҆ оу҆стро́ити сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ всѧ̑ закѡ́ннаѧ, ꙗ҆̀же гл҃а гдⷭ҇ь къ ни̑мъ рꙋко́ю мѡѷсе́овою.	і навчати синів Ізраїлевих усіх уставів, про які говорив їм Господь через Мойсея.
12	12
И҆ речѐ мѡѷсе́й ко а҆арѡ́нꙋ, и҆ є҆леаза́рꙋ и҆ і҆ѳама́рꙋ, сынѡ́мъ є҆гѡ̀ ѡ҆ста́вшымсѧ: возми́те же́ртвꙋ ѡ҆ста́вшꙋюсѧ ѿ прино́сѡвъ гдⷭ҇нихъ и҆ ꙗ҆ди́те ѡ҆прѣсно́ки оу҆ ѻ҆лтарѧ̀: ꙗ҆́кѡ ст҃а̑ѧ ст҃ы́хъ сꙋ́ть:	І сказав Мойсей Аарону та Єлеазару й Іфамару, які залишилися з синів його: візьміть приношення хлібне, що залишилося від жертв Господніх, і їжте його прісним біля жертовника, бо це велика святиня;
13	13
и҆ ꙗ҆ди́те ѧ҆̀ на мѣ́стѣ свѧ́тѣ: зако́нно бо тебѣ̀ є҆́сть, и҆ зако́нно сынѡ́мъ твои̑мъ сїѐ ѿ прино́сѡвъ гдⷭ҇нихъ: си́це бо мѝ заповѣ́да гдⷭ҇ь:	і їжте його на святому місці, бо це частка твоя і частка синів твоїх від жертв Господніх: так мені наказано [від Господа];
14	14
и҆ грꙋ̑ди оу҆ча́стїѧ и҆ ра́мо оу҆ча́стїѧ ꙗ҆ди́те на мѣ́стѣ свѧ́тѣ ты̀ и҆ сы́нове твоѝ, и҆ до́мъ тво́й съ тобо́ю: зако́ннѡ бо тебѣ̀, и҆ зако́ннѡ сынѡ́мъ твои̑мъ даде́сѧ ѿ же́ртвъ спасе́нїи сынѡ́въ і҆и҃левыхъ:	і груди потрясіння і плече підношення їжте на чистому місці, ти і сини твої і дочки твої з тобою, тому що це дано в частку тобі й у частку синам твоїм з мирних жертв синів Ізраїлевих;
15	15
ра́мо оу҆ча́стїѧ и҆ грꙋ̑ди оу҆ча́стїѧ въ прино́сѣхъ тꙋ́чныхъ да принесꙋ́тъ, оу҆ча́стїе є҆́же приноси́ти пред̾ гдⷭ҇а: и҆ да бꙋ́детъ тебѣ̀ и҆ сынѡ́мъ твои̑мъ и҆ дще́ремъ твои̑мъ съ тобо́ю зако́ннѡ вѣ́чнѡ, ꙗ҆́коже повелѣ̀ гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю.	плече підношення і груди потрясання повинні вони приносити з жертвами жиру, потрясаючи перед лицем Господнім, і нехай буде це вічною часткою тобі і синам твоїм [і дочкам твоїм] з тобою, як повелів Господь [Мойсеєві].
16	16
И҆ козла̀, и҆́же грѣха̀ ра́ди, взыскꙋ́ѧ взыска̀ мѡѷсе́й: и҆ се́й сожже́нъ бѧ́ше. И҆ разгнѣ́васѧ мѡѷсе́й на є҆леаза́ра и҆ і҆ѳама́ра, сы́ны а҆арѡ̑ни ѡ҆ста́вльшыѧсѧ, глаго́лѧ:	І козла жертви за гріхи шукав Мойсей, і ось, він спалений. І розгнівався [Мойсей] на Єлеазара й Іфамара, які залишилися з синів Ааронових, і сказав:
17	17
почто̀ не снѣдо́сте на мѣ́стѣ свѧ́тѣ, є҆́же грѣха̀ ра́ди; ꙗ҆́кѡ ст҃а̑ѧ ст҃ы́хъ сꙋ́ть, сїѐ дадѐ ва́мъ ꙗ҆́сти, да ѿи́мете грѣ́хъ со́нма и҆ помо́литесѧ ѡ҆ ни́хъ пред̾ гдⷭ҇емъ:	чому ви не їли жертви за гріх на святому місці? бо вона святиня велика, і вона дана вам, щоб знімати гріхи з громади й очищати їх перед Господом;
18	18
не внесе́сѧ бо ѿ кро́ве є҆гѡ̀ въ ст҃о́е: пред̾ лице́мъ внꙋ́трь да ꙗ҆́сте є҆̀ на мѣ́стѣ свѧ́тѣ, ꙗ҆́коже повелѣ̀ мнѣ̀ гдⷭ҇ь.	ось, кров її не внесена всередину святилища, а ви повинні були їсти її на святому місці, як повелено мені.
19	19
И҆ речѐ а҆арѡ́нъ къ мѡѷсе́ю, глаго́лѧ: а҆́ще дне́сь принесо́ша ꙗ҆̀же грѣха̀ ра́ди своегѡ̀ и҆ всесожже́нїѧ своегѡ̀ пред̾ гдⷭ҇а, и҆ слꙋчи́шасѧ мнѣ̀ сицева̑ѧ, и҆ снѣ́мъ, ꙗ҆̀же грѣха̀ ра́ди, дне́сь, є҆да̀ оу҆го́дно бꙋ́детъ гдⷭ҇ꙋ;	Аарон сказав Мойсеєві: ось, сьогодні принесли вони жертву свою за гріх і всепалення своє перед Господом, і це трапилось зі мною; якщо я сьогодні з’їм жертву за гріх, чи буде це вгодно Господу?
20	20
И҆ слы́ша мѡѷсе́й, и҆ оу҆го́дно є҆мꙋ̀ бы́сть.	І почув Мойсей і схвалив.
Глава́ а҃і	Глава 11

1	1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві й Ааронові, говорячи їм:
2	2
рцы́те сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, глаго́люще: сі́и ско́ти, и҆̀хже и҆́мате ꙗ҆́сти ѿ всѣ́хъ скотѡ́въ, и҆̀же на землѝ:	скажіть синам Ізраїлевим: ось тварини, що їх можна вам їсти з усієї худоби на землі:
3	3
всѧ́къ ско́тъ раздвоѧ́ющь копы́то и҆ па́знѡкти и҆мѣ́ющь на дво́е, и҆ ѿрыга́ѧй жва́нїе въ скотѣ́хъ, сїѧ̑ да ꙗ҆́сте:	усяку худобу, у якої роздвоєні копита і на копитах глибокий розріз, і яка жує жуйку, їжте;
4	4
то́кмѡ ѿ си́хъ да не снѣ́сте ѿ ѿрыга́ющихъ жва́нїе и҆ ѿ раздвоѧ́ющихъ кѡпы́та и҆ дѣлѧ́щихъ па́знѡкти: велблю́да, ꙗ҆́кѡ се́й и҆зно́ситъ жва́нїе, но па́знѡктей не дѣли́тъ на дво́е, нечи́стъ се́й ва́мъ:	тільки цих не їжте з тих, що жують жуйку і що мають роздвоєні копита: верблюда, тому що він жує жуйку, але копита в нього не роздвоєні, нечистий він для вас;
5	5
и҆ хїрогрѵ́лѧ, ꙗ҆́кѡ и҆зно́ситъ жва́нїе, а҆ па́знѡктей не дѣли́тъ, нечи́стъ се́й ва́мъ:	і тушканчика, тому що він жує жуйку, але копита в нього не роздвоєні, нечистий він для вас,
6	6
и҆ за́ѧца, и҆́же ѿрыга́етъ жва́нїе, но па́знѡктей не дѣли́тъ на дво́е, нечи́стъ се́й ва́мъ:	і зайця, тому що він жує жуйку, але копита в нього не роздвоєні, нечистий він для вас;
7	7
и҆ свинїѝ, ꙗ҆́кѡ дѣли́тъ па́знѡкти на дво́е и҆ копы́то раздвоѧ́етъ, но не ѿрыга́етъ жва́нїѧ, нечиста̀ сїѧ̀ ва́мъ:	і свині, тому що копита в неї роздвоєні і на копитах розріз глибокий, але вона не жує жуйки, нечиста вона для вас;
8	8
ѿ мѧ́съ и҆́хъ да не ꙗ҆́сте и҆ мертвечи́нѣ и҆́хъ да не прикаса́етесѧ, нечи̑ста сїѧ̑ ва́мъ.	м’яса їх не їжте і до трупів їх не доторкайтеся; нечисті вони для вас.
9	9
И҆ сїѧ̑ да ꙗ҆́сте ѿ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же въ вода́хъ: всѧ̑, и҆̀мже сꙋ́ть пе́рїе и҆ чешꙋѧ̀ въ вода́хъ, и҆ въ морѧ́хъ и҆ въ є҆зе́рахъ, сїѧ̑ да ꙗ҆́сте:	З усіх тварин, які у воді, їжте цих: у яких є пір’я і луска у воді, чи у морях, або ріках, тих їжте;
10	10
и҆ всѣ̑мъ, и҆̀мже нѣ́сть пе́рїѧ ни чешꙋѝ въ вода́хъ, и҆ въ морѧ́хъ и҆ въ є҆зе́рахъ, ѿ всѣ́хъ, ꙗ҆̀же и҆зно́сѧтъ во́ды, и҆ всѧ́ка дꙋша̀ живꙋ́щаѧ въ водѣ̀, скве́рна є҆́сть, и҆ сквє́рна да бꙋ́дꙋтъ ва́мъ:	а всі ті, у яких немає пір’я і луски, чи у морях, або ріках, із усіх, що плавають у водах і з усього, що живе у водах, нечисте для вас;
11	11
ѿ мѧ́съ и҆́хъ да не ꙗ҆ди́те и҆ мертвечи́ны и҆́хъ гнꙋша́йтесѧ:	вони повинні бути нечистими для вас: м’яса їх не їжте і трупами їх гребуйте;
12	12
и҆ всѧ̑, и҆̀мже нѣ́сть пе́рїѧ и҆ чешꙋѝ, и҆̀же въ вода́хъ, сквє́рна сїѧ̑ сꙋ́ть ва́мъ.	усі тварини, в яких немає пір’я і луски у воді, нечисте для вас.
13	13
И҆ си́хъ гнꙋша́йтесѧ ѿ пти́цъ, и҆ да не ꙗ҆́сте и҆́хъ, гнꙋ́сни сꙋ́ть: ѻ҆рла̀ и҆ грѵ́фа и҆ морска́гѡ ѻ҆рла̀,	Із птахів же цурайтеся цих [не слід їх їсти, нечисті вони]: орла, грифа і морського орла,
14	14
и҆ неѧ́сыти и҆ і҆кті́на и҆ подо́бныхъ си̑мъ:	шуліку і сокола з породою його,
15	15
и҆ стрꙋ́ѳа и҆ совы̀, и҆ сꙋхола́плѧ и҆ подо́бныхъ и҆̀мъ:	усякого ворона з породою його,
16	16
и҆ всѧ́кагѡ вра́на и҆ подо́бныхъ є҆мꙋ̀: и҆ ꙗ҆́стреба и҆ подо́бныхъ є҆мꙋ̀:	страуса, сови, чайки і яструба з породою його,
17	17
и҆ вра́на нощна́гѡ и҆ лили́ка и҆ і҆́вїна,	пугача, риболова й ібіса,
18	18
и҆ порфѷрїѡ́на и҆ пелека́на и҆ ле́бедѧ,	лебедя, пелікана і сипа,
19	19
и҆ є҆рѡді́а и҆ харадрїо́на и҆ подо́бныхъ є҆мꙋ̀: и҆ вдо́да и҆ нощна́гѡ нетопырѧ̀.	чаплі, зуя з породою його, удода і нетопиря.
20	20
И҆ всѧ̑ га́ды пти̑чїѧ, и҆̀же хо́дѧтъ на четы́рехъ, ме́рзость є҆́сть ва́мъ:	Усі тварини, що плазують, крилаті, що ходять на чотирьох ногах, нечисті для нас;
21	21
но сїѧ̑ да ꙗ҆́сте ѿ всѣ́хъ га̑дъ пти́чныхъ, и҆̀же хо́дѧтъ четверонѡ́жны, и҆̀же и҆́мꙋтъ го́лєни вы́ше плеснꙋ̑ своє́ю, скака́ти и҆́ми по землѝ:	з усіх плазунів, крилатих, що ходять на чотирьох ногах, тих тільки їжте, у яких є гомілки вище ніг, щоб скакати ними по землі;
22	22
и҆ сїѧ̑ да ꙗ҆́сте [Въ Ѻ҆стро́жской, и҆ съ неѧ̀ печа́танной пре́жде въ москвѣ̀, пред̾ си́мъ сло́вомъ ꙗ҆́сте, приложено̀ не, но тогѡ̀ во всѣ́хъ гре́ч. не и҆мѣ́етсѧ.] ѿ си́хъ: врꙋ́ха и҆ подѡ́бнаѧ є҆мꙋ̀, и҆ а҆тта́ка и҆ подѡ́бнаѧ є҆мꙋ̀, ѻ҆фїо́маха и҆ є҆́же подо́бно къ немꙋ̀, и҆ а҆крі́дꙋ и҆ подѡ́бнаѧ є҆́й:	цих їжте з них: сарану з її породою, солам з її породою, харгол з її породою і хагаб з її породою.
23	23
и҆ всѧ́къ га́дъ ѿ пти́цъ, и҆̀мже сꙋ́ть четы́ри но́ги, ме́рзость є҆́сть ва́мъ, и҆ въ си́хъ да не ѡ҆скверните́сѧ:	Всяке інше, що плазує, крилате, у якого чотири ноги, нечисте для вас;
24	24
всѧ́къ прикаса́ѧйсѧ мертвечи́нѣ и҆́хъ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера:	від них ви будете нечисті: усякий, хто доторкнеться до трупа їх, нечистий буде до вечора;
25	25
и҆ всѧ́къ взе́млѧй мертвечи́нꙋ и҆́хъ да и҆змы́етъ ри̑зы своѧ̑ и҆ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера.	і всякий, хто візьме труп їх, повинен вимити одяг свій і буде нечистий до вечора.
26	26
Во всѣ́хъ скотѣ́хъ, и҆́же раздвоѧ́етъ копы́то и҆ па́знѡкти и҆мѣ́етъ, а҆ жва́нїѧ не ѿрыга́етъ, нечи̑ста да бꙋ́дꙋтъ ва́мъ: всѧ́къ прикаса́ѧйсѧ мертвечи́нѣ и҆́хъ нечи́стъ бꙋ́детъ да́же до ве́чера:	Усяка худоба, у якої копита раздвоєні, але немає глибокого розрізу, і яка не жує жуйки, нечиста для вас: усякий, хто доторкнеться до неї, буде нечистий [до вечора].
27	27
и҆ всѧ́къ и҆́же хо́дитъ на ла́пахъ, во всѣ́хъ ѕвѣре́хъ, и҆̀же хо́дѧтъ на четы́рехъ, нечи̑ста бꙋ́дꙋтъ ва́мъ: всѧ́къ прикаса́ѧйсѧ мертвечи́нѣ и҆́хъ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера:	З усіх звірів чотириногих ті, які ходять на лапах, нечисті для вас: усякий, хто доторкнеться до трупа їх, нечистий буде до вечора;
28	28
и҆ взе́млѧй мертвечи́нꙋ и҆́хъ да и҆спере́тъ ри̑зы своѧ̑ и҆ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера: нечи̑ста сїѧ̑ бꙋ́дꙋтъ ва́мъ.	хто візьме труп їх, той повинен вимити одяг свій і буде нечистий до вечора: нечисті вони для вас.
29	29
И҆ сїѧ̑ ва́мъ нечи̑ста ѿ га̑дъ плѣ́жꙋщихъ по землѝ: ла́сица и҆ мы́шъ и҆ крокоди́лъ земны́й,	Ось що нечисте для вас з тварин, які плазують по землі: кріт, миша, ящірка з її породою,
30	30
мѷга́ли и҆ хамелеѡ́нъ, и҆ халавѡ́тисъ и҆ ꙗ҆́щеръ и҆ кроторы́ѧ:	анака, хамелеон, летаа, хомет і тиншемет, —
31	31
сі́и нечи́сти ва́мъ ѿ всѣ́хъ га̑дъ плѣ́жꙋщихъ по землѝ: всѧ́къ прикаса́ѧйсѧ мертвечи́нѣ и҆́хъ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера.	ці нечисті для вас з усіх плазунів: усякий, хто доторкнеться до них мертвих, нечистий буде до вечора.
32	32
И҆ всѧ́ко, въ не́же а҆́ще впаде́тъ ѿ ни́хъ нѣ́что ѿ мертвечи́ны и҆́хъ, нечи́стъ бꙋ́детъ всѧ́къ сосꙋ́дъ древѧ́нъ, и҆лѝ ри́за, и҆лѝ ко́жа, и҆лѝ вре́тище: всѧ́кїй сосꙋ́дъ, въ не́мже твори́тсѧ дѣ́ло, въ водѣ̀ погрꙋзи́тсѧ и҆ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера, и҆ по си́хъ чи́стъ бꙋ́детъ:	І все, на що впаде яке-небудь з них мертве, всяка дерев’яна посудина, або одяг, або шкіра, або мішок, і всяка річ, що вживається для справи, будуть нечисті: у воду треба покласти їх, і нечисті будуть до вечора, потім будуть чисті;
33	33
и҆ всѧ́къ сосꙋ́дъ гли́нѧнъ, въ ѻ҆́ньже а҆́ще впаде́тъ ѿ си́хъ внꙋ́трь, є҆ли̑ка сꙋ́ть въ не́мъ, нечи̑ста бꙋ́дꙋтъ, и҆ сосꙋ́дъ да разбїе́тсѧ.	якщо ж яке-небудь з них упаде в якусь глиняну посудину, то те, що знаходиться в ньому, буде нечисте, і саму [посудину] розбийте.
34	34
И҆ всѧ́ка снѣ́дь ю҆́же ꙗ҆́сте, на ню́же а҆́ще возлїе́тсѧ вода̀, нечи́ста бꙋ́детъ ва́мъ: и҆ всѧ́кое питїѐ, є҆́же пїе́те во всѧ́комъ сосꙋ́дѣ, нечи́сто бꙋ́детъ (ва́мъ):	Всяка їжа, яку їдять, на якій була вода з такої посудини, нечиста буде [для вас], і всяке питво, яке п’ють, у всякій такій посудині нечисте буде.
35	35
и҆ всѐ, є҆́же а҆́ще впаде́тъ въ нѐ ѿ мертвечи́ны и҆́хъ, нечи́сто бꙋ́детъ: пє́щи и҆ ѻ҆гни̑ща да сокрꙋша́тсѧ, нечи̑ста сїѧ̑ сꙋ́ть и҆ нечи̑ста бꙋ́дꙋтъ ва́мъ.	Все, на що впаде що-небудь від трупа їхнього, нечисте буде: піч і вогнище слід розламати, вони нечисті; і вони повинні бути нечисті для вас;
36	36
Кромѣ̀ и҆стѡ́чникъ водны́хъ, и҆ потѡ́къ, и҆ собра́нїй водны́хъ, бꙋ́дꙋтъ чи́сти: а҆ и҆́же прикаса́етсѧ мертвечи́намъ и҆́хъ, нечи́стъ бꙋ́детъ.	тільки джерело і колодязь, що містить воду, залишаються чистими; а хто доторкнеться до трупа їх, той нечистий.
37	37
А҆́ще же впаде́тъ ѿ мертвечи́ны и҆́хъ на всѧ́ко сѣ́мѧ сѣ́мѧнное, є҆́же сѣ́етсѧ, чи́сто бꙋ́детъ:	І якщо що-небудь від трупа їх упаде на яке-небудь насіння, яке сіють, то воно чисте;
38	38
а҆́ще же возлїе́тсѧ вода̀ на всѧ́ко сѣ́мѧ, и҆ впаде́тъ ѿ мертвечи́ны и҆́хъ на нѐ, нечи́сто бꙋ́детъ ва́мъ.	якщо ж тоді, коли вода налита на насіння, упаде на нього що-небудь від трупа їх, то воно нечисте для вас.
39	39
А҆́ще же оу҆́мретъ ѿ скота̀, є҆го́же ва́мъ ꙗ҆́сти, прикаса́ѧйсѧ мертвечи́нѣ є҆гѡ̀, нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера:	І коли помре яка-небудь худоба, яка вживається вами в їжу, то той, хто доторкнеться до трупа її, нечистий буде до вечора;
40	40
и҆ ꙗ҆ды́й ѿ мертвечи́нъ си́хъ да и҆спере́тъ ри̑зы своѧ̑ и҆ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера: и҆ взе́млѧй мертвечи́нꙋ и҆́хъ да и҆змы́етъ ри̑зы своѧ̑ и҆ и҆змы́етсѧ водо́ю, и҆ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера.	і той, хто буде їсти мертвечину її, повинен вимити одяг свій і нечистий буде до вечора; і той, хто понесе труп його, повинен вимити одяг свій і нечистий буде до вечора.
41	41
И҆ всѧ́къ га́дъ плѣ́жꙋщїй по землѝ ме́рзость ва́мъ є҆́сть сїѐ, да не снѣ́стсѧ.	Всяка тварина, що плазує по землі, нечиста для вас, не слід їсти її;
42	42
И҆ всѧ́ко ходѧ́щее на чре́вѣ, и҆ всѧ́ко ходѧ́щее на четы́рехъ всегда̀, и҆ (всѧ́ко) многоно́жное во всѣ́хъ га́дѣхъ, и҆̀же плѣ́жꙋтъ по землѝ, да не снѣ́сте є҆̀, ꙗ҆́кѡ ме́рзость ва́мъ є҆́сть:	всього, що плазує на череві, і всього, що ходить на чотирьох ногах, і багатоногих з тварин, що плазують по землі, не їжте, бо вони нечисті;
43	43
и҆ да не ѡ҆мерзитѐ дꙋ́шъ ва́шихъ во всѣ́хъ га́дѣхъ плѣ́жꙋщихъ по землѝ, и҆ да не ѡ҆скверните́сѧ и҆́ми, и҆ да не бꙋ́дете нечи́сти въ ни́хъ,	не оскверняйте душ ваших якою-небудь твариною, що плазує, і не робіть себе через них нечистими, щоб бути через них нечистими,
44	44
ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ: и҆ да ѡ҆свѧтите́сѧ и҆ бꙋ́дете свѧ́ти, ꙗ҆́кѡ ст҃ъ є҆́смь а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ: и҆ да не ѡ҆скверни́те дꙋ́шъ ва́шихъ во всѣ́хъ га́дѣхъ дви́жꙋщихсѧ по землѝ,	бо Я — Господь Бог ваш: освячуйтеся і будьте святими, бо Я [Господь, Бог ваш] святий; і не оскверняйте душ ваших якою-небудь твариною, що плазує по землі,
45	45
ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь, и҆зведы́й ва́съ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, да бꙋ́дꙋ ва́мъ бг҃ъ, и҆ бꙋ́дете свѧ́ти, ꙗ҆́кѡ ст҃ъ є҆́смь а҆́зъ гдⷭ҇ь.	тому що Я — Господь, Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб бути вашим Богом. Отже, будьте святими, тому що Я святий.
46	46
Се́й зако́нъ ѡ҆ скотѣ́хъ и҆ ѡ҆ пти́цахъ, и҆ всѧ́кой дꙋшѝ дви́жꙋщейсѧ въ вода́хъ и҆ всѧ́кой дꙋшѝ пресмыка́ющейсѧ по землѝ,	Ось закон про худобу, про птахів, про всіх тварин, що живуть у водах, і про всіх тварин, що плазують по землі,
47	47
разлꙋчи́ти междꙋ̀ нечи́стыми и҆ междꙋ̀ чи́стыми, и҆ наꙋчи́ти сы́ны і҆и҃лєвы междꙋ̀ ѡ҆живлѧ́ющими ꙗ҆дѡ́маѧ и҆ междꙋ̀ ѡ҆живлѧ́ющими не ꙗ҆дѡ́маѧ.	щоб відрізняти нечисте від чистого, і тварин, яких можна їсти, від тварин, яких їсти не можна.
Глава́ в҃і	Глава 12

1	1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2	2
глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши къ ни̑мъ, глаго́лѧ: жена̀, ꙗ҆́же а҆́ще зачне́тъ и҆ роди́тъ мꙋ́жескъ по́лъ, нечиста̀ бꙋ́детъ се́дмь дні́й: по днє́мъ (є҆сте́ственнагѡ) разлꙋче́нїѧ скве́рны є҆ѧ̀, нечиста̀ бꙋ́детъ:	скажи синам Ізраїлевим: якщо жінка зачне і народить немовля чоловічої статі, то вона нечиста буде сім днів; як у дні нечистоти від місячних її, вона буде нечиста;
3	3
и҆ въ де́нь ѻ҆смы́й да ѡ҆брѣ́жетъ пло́ть коне́чнꙋю є҆гѡ̀:	у восьмий же день обріжеться у нього крайня плоть його;
4	4
и҆ сидѣ́ти бꙋ́детъ три́десѧть и҆ трѝ дни̑ въ кро́ви нечи́стѣй свое́й: всѧ́кой ве́щи ст҃ѣ́й да не прико́снетсѧ и҆ въ свѧти́лище да не вни́детъ, до́ндеже сконча́ютсѧ дні́е ѡ҆чище́нїѧ є҆ѧ̀.	і тридцять три дні повинна вона сидіти, очищаючись від крови своєї; ні до чого священного не повинна доторкатися і до святилища не повинна приходити, доки не виповняться дні очищення її.
5	5
А҆́ще же же́нскъ по́лъ роди́тъ, и҆ нечиста̀ бꙋ́детъ четырена́десѧть дні́й по (є҆сте́ственнѣй) скве́рнѣ є҆ѧ̀, и҆ шестьдесѧ́тъ и҆ ше́сть дні́й сидѣ́ти бꙋ́детъ въ кро́ви нечистоты̀ своеѧ̀.	Якщо ж вона народить немовля жіночої статі, то під час очищення свого вона буде нечиста два тижні, і шістдесят шість днів повинна сидіти, очищаючись від крови своєї.
6	6
И҆ є҆гда̀ и҆спо́лнѧтсѧ дні́е ѡ҆чище́нїѧ є҆ѧ̀ ѡ҆ сы́нѣ є҆ѧ̀ и҆лѝ дще́ри, да принесе́тъ а҆́гнца непоро́чна є҆динолѣ́тна во всесожже́нїе, и҆ птенца̀ голꙋби́на и҆лѝ го́рлицꙋ грѣха̀ ра́ди, пред̾ двє́ри ски́нїи свидѣ́нїѧ къ жерцꙋ̀,	Після закінчення днів очищення свого за сина або за дочку вона повинна принести однолітнього агнця у всепалення і молодого голуба або горлицю в жертву за гріх, до входу в скинію зібрання до священика;
7	7
и҆ да принесе́тъ є҆̀ пред̾ гдⷭ҇а: и҆ помо́литсѧ ѡ҆ не́й жре́цъ и҆ ѡ҆чи́ститъ ю҆̀ ѿ то́ка кро́ве є҆ѧ̀: се́й зако́нъ ражда́ющїѧ мꙋ́жескъ по́лъ и҆лѝ же́нскъ.	він принесе це перед Господом і очистить її, і вона буде чиста від течі крови її. Ось закон про тих, хто народжує дитину чоловічої або жіночої статі.
8	8
А҆́ще же не ѡ҆брѧ́щетъ рꙋка̀ є҆ѧ̀ дово́лнагѡ на а҆́гнца, и҆ да во́зметъ двѣ̀ гѡ́рлицы и҆лѝ два̀ птенца̑ голꙋби̑на, є҆ди́наго на всесожже́нїе и҆ дрꙋга́го грѣха̀ ра́ди: и҆ помо́литсѧ ѡ҆ не́й жре́цъ, и҆ ѡ҆чи́ститсѧ.	Якщо ж вона не в змозі принести агнця, те нехай візьме двох горлиць або двох молодих голубів, одного у всепалення, а іншого в жертву за гріх, і очистить її священик, і вона буде чиста.
Глава́ г҃і	Глава 13

1	1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи:
2	2
человѣ́кꙋ є҆мꙋ́же а҆́ще бꙋ́детъ на ко́жи пло́ти є҆гѡ̀ стрꙋ́пъ зна́менїѧ и҆лѝ бле́скъ, и҆ бꙋ́детъ на ко́жи пло́ти є҆гѡ̀ ꙗ҆́зва прокаже́нїѧ, да приведе́тсѧ ко а҆арѡ́нꙋ жерцꙋ̀ и҆лѝ ко є҆ди́номꙋ ѿ сынѡ́въ є҆гѡ̀ жерцѡ́въ:	коли в кого з’явиться на шкірі тіла його пухлина, або лишаї, або пляма, і на шкірі тіла його зробиться наче виразка прокази, то слід привести його до Аарона священика, або до одного із синів його, священиків;
3	3
и҆ оу҆́зритъ жре́цъ ꙗ҆́звꙋ на ко́жи пло́ти є҆гѡ̀, и҆ вла́съ въ ꙗ҆́звѣ и҆змѣни́тсѧ въ бѣ́ло, и҆ взо́ръ ꙗ҆́звы оу҆ма́ленъ ѿ ко́жи пло́ти є҆гѡ̀, ꙗ҆́зва прока́зы є҆́сть: и҆ оу҆́зритъ жре́цъ, и҆ ѡ҆скверни́тъ є҆го̀.	священик огляне виразку на шкірі тіла, і якщо волосся на виразці змінилося на біле, і виразка виявилася заглибленою у шкіру тіла його, то це виразка прокази; священик, оглянувши його, оголосить його нечистим.
4	4
А҆́ще же и҆ бле́скъ бѣ́лъ бꙋ́детъ на ко́жи пло́тнѣй є҆гѡ̀, и҆ не ме́ншїй бꙋ́детъ взо́ръ є҆гѡ̀ ѿ ко́жи, и҆ вла́съ є҆гѡ̀ не и҆змѣни́сѧ во вла́съ бѣ́лъ, и҆ то́й є҆́сть те́менъ, и҆ ѿлꙋчи́тъ жре́цъ ꙗ҆́звꙋ на се́дмь дні́й:	А якщо на шкірі тіла його пляма біла, але вона не виявиться заглибленою у шкіру, і волосся на ній не змінилося на біле, то священик повинен замкнути того, хто має виразку, на сім днів;
5	5
и҆ оу҆́зритъ жре́цъ ꙗ҆́звꙋ въ де́нь седмы́й, и҆ сѐ, ꙗ҆́зва пребыва́етъ пред̾ ни́мъ, и҆ не и҆змѣни́сѧ ꙗ҆́зва на ко́жи, и҆ ѿлꙋчи́тъ є҆го̀ жре́цъ на дрꙋгі̑ѧ се́дмь дні́й:	у сьомий день священик огляне його, і якщо виразка залишається у своєму вигляді і не поширюється виразка по шкірі, то священик повинен замкнути його на інші сім днів;
6	6
и҆ оу҆́зритъ є҆го̀ жре́цъ въ седмы́й де́нь втори́цею, и҆ сѐ, ꙗ҆́зва потемнѣ̀, и҆ не и҆змѣни́сѧ ꙗ҆́зва на ко́жи, и҆ ѡ҆чи́ститъ є҆го̀ жре́цъ: зна́менїе бо є҆́сть: и҆ и҆змы́въ ри̑зы своѧ̑, чи́стъ бꙋ́детъ.	у сьомий день знову священик огляне його, і якщо виразка менше помітна і не поширилася виразка по шкірі, то священик повинен оголосити його чистим: це лишаї, і нехай вимиє одежу свою, і буде чистим.
7	7
А҆́ще же и҆змѣнѧ́ющеесѧ и҆змѣни́тсѧ зна́менїе на ко́жи, повнегда̀ ви́дѣти є҆го̀ жерцꙋ̀ є҆́же ѡ҆чи́стити є҆го̀, и҆ ꙗ҆ви́тсѧ второ́е жерцꙋ̀: и҆ оу҆́зритъ є҆го̀ жре́цъ, и҆ сѐ, и҆змѣни́сѧ зна́менїе въ ко́жи,	Якщо ж лишаї стануть поширюватися по шкірі, після того як він з’являвся до священика для очищення, то він удруге повинен з’явитися до священика;
8	8
и҆ да ѡ҆скверни́тъ є҆го̀ жре́цъ: прока́за бо є҆́сть.	священик, побачивши, що лишаї поширюються по шкірі, оголосить його нечистим: це проказа.
9	9
И҆ ꙗ҆́зва прокаже́нїѧ а҆́ще бꙋ́детъ на человѣ́цѣ, и҆ прїи́детъ къ жерцꙋ̀:	Якщо буде на кому виразка прокази, то слід привести його до священика;
10	10
и҆ оу҆́зритъ жре́цъ, и҆ сѐ, стрꙋ́пъ бѣ́лъ на ко́жи, и҆ се́й и҆змѣни́лъ вла́съ бѣ́лъ, и҆ ѿ здра́выѧ пло́ти живы́ѧ въ стрꙋ́пѣ:	священик огляне, і якщо пухлина на шкірі біла, і волосся змінилося на біле, і на пухлині живе м’ясо,
11	11
прока́за ве́тха є҆́сть на ко́жи пло́ти є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆скверни́тъ є҆го̀ жре́цъ и҆ ѿлꙋчи́тъ є҆го̀, ꙗ҆́кѡ нечи́стъ є҆́сть.	то це застаріла проказа на шкірі тіла його; і священик оголосить його нечистим і ізолює його, бо він нечистий.
12	12
А҆́ще же процвѣта́ѧ процвѣте́тъ прока́за на ко́жи, и҆ покры́етъ прокаже́нїе всю̀ ко́жꙋ ꙗ҆́звою, ѿ главы̀ до ногꙋ̀ є҆гѡ̀, по всемꙋ̀ взо́рꙋ жерцо́вꙋ:	Якщо ж проказа розцвіте на шкірі, і покриє проказа всю шкіру хворого від голови його до ніг, скільки можуть бачити очі священика,
13	13
и҆ оу҆́зритъ жре́цъ, и҆ сѐ, покры́ло прокаже́нїе всю̀ ко́жꙋ пло́ти є҆гѡ̀, да ѡ҆чи́ститъ жре́цъ ꙗ҆́звꙋ: ꙗ҆́кѡ всѧ̀ и҆змѣни́сѧ въ бѣ́ло, чи́стъ є҆́сть.	і побачить священик, що проказа покрила все тіло його, то він оголосить хворого чистим, тому що все перетворилося на біле: він чистий.
14	14
И҆ въ ѻ҆́ньже де́нь а҆́ще ꙗ҆ви́тсѧ на не́мъ пло́ть жива̀, ѡ҆скверни́тсѧ:	Коли ж виявиться на ньому живе м’ясо, то він нечистий;
15	15
и҆ оу҆́зритъ жре́цъ пло́ть здра́вꙋ, и҆ ѡ҆скверни́тъ є҆го̀ пло́ть здра́ва, ꙗ҆́кѡ нечиста̀ є҆́сть, прокаже́нїе є҆́сть.	священик, побачивши живе м’ясо, оголосить його нечистим; живе м’ясо нечисте: це проказа.
16	16
А҆́ще же соста́витсѧ пло́ть здра́ва, и҆ и҆змѣни́тсѧ въ бѣ́ло, и҆ прїи́детъ къ жерцꙋ̀:	Якщо ж живе м’ясо зміниться і перетвориться на біле, нехай він прийде до священика;
17	17
и҆ оу҆́зритъ жре́цъ, и҆ сѐ, и҆змѣни́сѧ ꙗ҆́зва въ бѣ́ло, и҆ ѡ҆чи́ститъ жре́цъ ꙗ҆́звꙋ, чи́стъ є҆́сть.	священик огляне його, і якщо виразка перетвориться на біле, священик оголосить хворого чистим; він чистий.
18	18
И҆ тѣ́ло а҆́ще бꙋ́детъ на ко́жи є҆гѡ̀ болѧ́чка гно́йна, и҆ и҆сцѣлѣ́етъ,	Якщо в кого на шкірі тіла був нарив і загоївся,
19	19
и҆ бꙋ́детъ на мѣ́стѣ болѧ́чки стрꙋ́пъ бѣ́лъ, и҆лѝ бле́скъ бѣлѣ́ющьсѧ и҆лѝ рдѧ́щьсѧ, и҆ ꙗ҆ви́тсѧ жерцꙋ̀:	і на місці нариву з’явилася біла пухлина, чи пляма біла або червонувата, то він повинен з’явитися до священика;
20	20
и҆ оу҆́зритъ жре́цъ, и҆ сѐ, взо́ръ нижа́е ко́жи, и҆ вла́съ є҆гѡ̀ и҆змѣни́сѧ въ бѣ́ло, и҆ ѡ҆скверни́тъ є҆го̀ жре́цъ, ꙗ҆́кѡ бле́скъ прокаже́нїѧ є҆́сть, на болѧ́чкѣ процвѣтѐ.	священик огляне його, і якщо воно виявиться нижче шкіри, і волосся його змінилося на біле, то священик оголосить його нечистим: це виразка прокази, вона розцвіла на нариві;
21	21
А҆́ще же оу҆ви́дитъ жре́цъ, и҆ сѐ, нѣ́сть въ не́мъ вла́съ бѣ́лъ, и҆ не нижа́е є҆́сть ѿ ко́жи плотскі́ѧ, и҆ се́й є҆́сть те́менъ, и҆ ѿлꙋчи́тъ є҆го̀ жре́цъ на се́дмь дні́й.	якщо ж священик побачить, що волосся на ній не біле, і вона не нижче шкіри, і притому мало примітна, то священик ізолює його на сім днів;
22	22
А҆́ще ли разсы́панїемъ разсы́плетсѧ по ко́жи, и҆ ѡ҆скверни́тъ є҆го̀ жре́цъ, бле́скъ прокаже́нїѧ є҆́сть, на болѧ́чкѣ процвѣтѐ.	якщо вона стане дуже поширюватися по шкірі, то священик оголосить його нечистим: це виразка;
23	23
А҆́ще ли на мѣ́стѣ свое́мъ пребыва́етъ бле́скъ и҆ не разсыпа́етсѧ, стрꙋ́пъ болѧ́чки є҆́сть, и҆ ѡ҆чи́ститъ є҆го̀ жре́цъ.	якщо ж пляма залишається на своєму місці і не поширюється, то це запалення нариву, і священик оголосить його чистим.
24	24
И҆ пло́ть а҆́ще бꙋ́детъ на ко́жи є҆гѡ̀ жже́нїе ѻ҆́гнено, и҆ бꙋ́детъ на ко́жи є҆гѡ̀ и҆сцѣлѣ́вшее ѿ жже́нїѧ блеща́щеесѧ бѣ́ло и҆лѝ червле́но и҆лѝ пробѣлꙋ́ющеесѧ:	Або якщо в кого на шкірі тіла буде опік, і на опіку, що загоївся, виявиться червонувата або біла пляма,
25	25
и҆ оу҆́зритъ є҆го̀ жре́цъ, и҆ сѐ, премѣни́сѧ вла́съ бѣ́лъ въ блеща́щїйсѧ, и҆ взо́ръ є҆мꙋ̀ нижа́е ѿ ко́жи, прокаже́нїе є҆́сть, во жже́нїи процвѣтѐ, и҆ ѡ҆скверни́тъ є҆го̀ жре́цъ, ꙗ҆́зва прокаже́нїѧ є҆́сть.	і священик побачить, що волосся на плямі змінилося на біле, і вона виявиться заглибленою у шкіру, то це проказа, вона розцвіла на опіку; і священик оголосить його нечистим: це виразка прокази;
26	26
А҆́ще же оу҆ви́дитъ є҆го̀ жре́цъ, и҆ сѐ, нѣ́сть на блеща́щемсѧ вла́съ бѣ́лъ, и҆ не нижа́е є҆́сть ѿ ко́жи, са́мо же те́мно, и҆ ѿлꙋчи́тъ є҆го̀ жре́цъ на се́дмь дні́й:	якщо ж священик побачить, що волосся на плямі не біле, і вона не нижче шкіри, і притому мало помітна, то священик ізолює його на сім днів;
27	27
и҆ оу҆́зритъ є҆го̀ жре́цъ въ де́нь седмы́й, и҆ а҆́ще разсы́панїемъ разсы́плетсѧ по ко́жи, и҆ ѡ҆скверни́тъ є҆го̀ жре́цъ: ꙗ҆́зва прокаже́нїѧ є҆́сть, бо гно́й процвѣтѐ.	у сьомий день священик огляне його, і якщо вона дуже поширюється по шкірі, то священик оголосить його нечистим: це виразка прокази;
28	28
А҆́ще же на мѣ́стѣ пребꙋ́детъ блеща́нїе и҆ не разсы́плетсѧ по ко́жи, сїе́ же те́мно є҆́сть, стрꙋ́пъ сожже́нїѧ є҆́сть, да ѡ҆чи́ститъ є҆го̀ жре́цъ: ѡ҆́бразъ бо сожже́нїѧ є҆́сть.	якщо ж пляма залишається на своєму місці і не поширюється по шкірі, і притому мало примітна, те це пухлина від опіку; священик оголосить його чистим, бо це запалення від опіку.
29	29
Мꙋ́жꙋ же и҆лѝ женѣ̀, а҆́ще бꙋ́детъ на ни́хъ ꙗ҆́зва прокаже́нїѧ на главѣ̀ и҆лѝ на брадѣ̀,	Якщо у чоловіка або у жінки буде виразка на голові або на бороді,
30	30
и҆ оу҆́зритъ жре́цъ ꙗ҆́звꙋ, и҆ сѐ, ѡ҆бли́чїе є҆ѧ̀ глꙋбоча́е ко́жи, въ не́йже вла́съ желтꙋ́ѧсѧ то́нокъ, и҆ ѡ҆скверни́тъ є҆го̀ жре́цъ: вре́дъ є҆́сть, прокаже́нїе главы̀ и҆лѝ прокаже́нїе брады̀ є҆́сть.	і огляне священик виразку, і вона виявиться заглибленою в шкірі, і волосся на ній жовтувате тонке, то священик оголосить їх нечистими: це паршивість, це проказа на голові або на бороді;
31	31
И҆ а҆́ще оу҆ви́дитъ жре́цъ ꙗ҆́звꙋ вре́да, и҆ сѐ, не бꙋ́детъ ѡ҆бли́чїе нижа́е ко́жи, и҆ вла́съ желтꙋ́ѧсѧ не бꙋ́детъ въ не́мъ, да ѿлꙋчи́тъ жре́цъ ꙗ҆́звꙋ вре́да на се́дмь дні́й:	якщо ж священик огляне виразку паршивости і вона не виявиться заглибленою в шкірі, і волосся на ній не чорне, то священик того, хто має виразку паршивости, ізолює на сім днів;
32	32
и҆ оу҆́зритъ жре́цъ ꙗ҆́звꙋ въ де́нь седмы́й, и҆ сѐ, не разсы́пасѧ вре́дъ, и҆ вла́съ желтꙋ́ѧсѧ нѣ́сть въ не́мъ, и҆ ѡ҆бли́чїе вре́да нѣ́сть нижа́е ко́жи:	у сьомий день священик огляне виразку і, якщо паршивість не поширюється і немає на ній жовтуватого волосся, і паршивість не виявиться заглибленою в шкірі,
33	33
и҆ ѡ҆стриже́тъ ко́жꙋ, вре́дъ же да не ѡ҆стриже́тсѧ, и҆ ѿлꙋчи́тъ жре́цъ вре́дъ на се́дмь дні́й второ́е:	то хворого слід обстригти, але паршивого місця не обстригати, і священик повинен паршивого вдруге ізолювати на сім днів;
34	34
и҆ оу҆́зритъ жре́цъ вре́дъ въ де́нь седмы́й, и҆ сѐ, не разсы́пасѧ вре́дъ по ко́жи по ѡ҆стриже́нїи є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆бли́чїе вре́да нѣ́сть нижа́е ко́жи, и҆ ѡ҆чи́ститъ є҆го̀ жре́цъ, и҆ и҆змы́въ ри̑зы, чи́стъ бꙋ́детъ.	у сьомий день священик огляне паршивість, і якщо паршивість не поширюється на шкірі і не виявиться заглибленою в шкірі, то священик оголосить його чистим; нехай він вимиє одежу свою, і буде чистий.
35	35
А҆́ще же разсы́панїемъ разсы́плетсѧ вре́дъ по ко́жи по ѡ҆чище́нїи є҆гѡ̀:	Якщо ж після очищення його буде дуже поширюватися паршивість по шкірі,
36	36
и҆ оу҆́зритъ є҆го̀ жре́цъ, и҆ сѐ, разсы́пасѧ вре́дъ по ко́жи, да не присѣти́тъ жре́цъ ѡ҆ вла́сѣ желтѣ́ющемсѧ, ꙗ҆́кѡ нечи́стъ є҆́сть.	і священик побачить, що паршивість поширюється по шкірі, то священик нехай не шукає жовтуватого волосся: він нечистий.
37	37
А҆́ще же пред̾ ни́мъ бꙋ́детъ на мѣ́стѣ вре́дъ, и҆ вла́съ че́рнъ ꙗ҆ви́тсѧ въ не́мъ, и҆сцѣлѣ̀ вре́дъ, чи́стъ є҆́сть, и҆ ѡ҆чи́ститъ є҆го̀ жре́цъ.	Якщо ж паршивість залишається у своєму вигляді, і показується на ній волосся чорне, то паршивість минула, він чистий; священик оголосить його чистим.
38	38
Мꙋ́жꙋ же и҆лѝ женѣ̀, а҆́ще бꙋ́дꙋтъ на ко́жи пло́ти є҆гѡ̀ блеща̑нїѧ блеща̑щаѧ бѣлѣ̑ющаѧсѧ:	Якщо у чоловіка або у жінки на шкірі тіла їх будуть плями, плями білі,
39	39
и҆ оу҆ви́дитъ жре́цъ, и҆ сѐ, на ко́жи пло́ти є҆гѡ̀ блеща̑нїѧ и҆ блеща̑щаѧ бѣлѣ̑ющаѧсѧ, лиша́й є҆́сть, процвѣтѐ на ко́жи пло́ти є҆гѡ̀, чи́стъ є҆́сть.	і священик побачить, що на шкірі тіла їх плями блідо-білі, то це лишай, що розцвів на шкірі: він чистий.
40	40
А҆́ще же комꙋ̀ ѡ҆блѣ́зе глава̀, плѣши́въ є҆́сть, чи́стъ є҆́сть:	Якщо в кого на голові вилізло волосся, то це плішивий: він чистий;
41	41
а҆́ще же спредѝ ѡ҆блѣ́зе глава̀, взлы́съ є҆́сть, чи́стъ є҆́сть:	а якщо на передній частині голови вилізло волосся, то це лисий: він чистий.
42	42
а҆́ще же бꙋ́детъ на плѣшѝ є҆гѡ̀ и҆лѝ на взлы́синѣ є҆гѡ̀ бле́скъ бѣ́лъ и҆лѝ червленꙋ́ѧсѧ, прокаже́нїе процвѣта́ющее на плѣшѝ є҆гѡ̀ и҆лѝ на взлы́синѣ є҆гѡ̀:	Якщо ж на пліші або на лисині буде біла або червонувата пляма, то на пліші його або на лисині його розцвіла проказа;
43	43
и҆ оу҆ви́дитъ є҆го̀ жре́цъ, и҆ сѐ, ѡ҆бли́чїе бле́ска бѣ́ло и҆лѝ червле́но на плѣшѝ є҆гѡ̀ и҆лѝ на взлы́синѣ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ ѡ҆бли́чїе прокаже́нїѧ на ко́жи пло́ти є҆гѡ̀:	священик огляне його, і якщо побачить, що пухлина виразки біла або червонувата на пліші його або на лисині його, і на вигляд схожа на проказу шкіри тіла,
44	44
человѣ́къ прокаже́нъ є҆́сть, ѡ҆скверне́нїемъ ѡ҆скверни́тъ є҆го̀ жре́цъ, на главѣ̀ є҆гѡ̀ бле́скъ є҆гѡ̀.	то він прокажений, нечистий він; священик повинен оголосити його нечистим, у нього на голові виразка.
45	45
И҆ прокаже́нъ, на не́мже є҆́сть ꙗ҆́зва, ри̑зы є҆гѡ̀ да бꙋ́дꙋтъ раздра̑ны, и҆ глава̀ є҆гѡ̀ не покрове́на, и҆ ѡ҆́колѡ оу҆́стъ свои́хъ да ѡ҆бвїе́тсѧ, и҆ нечи́стъ прозове́тсѧ:	У прокаженого, на якому ця виразка, повинна бути розідрана одежа, і голова його повинна бути не покрита, і до вуст він повинен бути закритим і кричати: нечистий! нечистий!
46	46
всѧ̑ дни̑, въ нѧ́же бꙋ́детъ на не́мъ ꙗ҆́зва, нечи́стъ сы́й, нечи́стъ бꙋ́детъ: ѿлꙋче́нъ да сѣди́тъ, внѣ̀ полка̀ да бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ пребыва́нїе.	В усі дні, поки на ньому виразка, він повинен бути нечистим, нечистий він; він повинен жити окремо, поза станом житло його.
47	47
И҆ ри́за а҆́ще бꙋ́детъ на не́й ꙗ҆́зва прокаже́нїѧ, на ри́зѣ сꙋкнѧ́нѣ, и҆лѝ на и҆згре́бїйней,	Якщо виразка прокази буде на одязі, на одязі вовняному, або на одязі лляному,
48	48
и҆лѝ на прѧ́денѣ, и҆лѝ на кро́кахъ [кꙋде́ль], и҆лѝ на льнѣ́хъ, и҆лѝ на во́лнѣ, и҆лѝ на ко́жи, и҆лѝ на всѧ́кой ко́жи дѣ́ланѣй,	або на основі, або на утоці з льону або вовни, або на шкірі, або на якому-небудь виробі шкіряному,
49	49
и҆ ꙗ҆ви́тсѧ ꙗ҆́зва зеле́на и҆лѝ червленꙋ́ѧсѧ на ко́жи, и҆лѝ на ри́зѣ, и҆лѝ на прѧ́денѣхъ, и҆лѝ на кро́кахъ, и҆лѝ на всѧ́комъ дѣ́лѣ ко́жанѣмъ, ꙗ҆́зва прокаже́нїѧ є҆́сть, и҆ пока́жетъ жерцꙋ̀:	і пляма буде зеленкувата або червонувата на одязі, або на шкірі, або на основі, або на утоці, або на якій-небудь шкіряній речі, — то це виразка прокази: треба показати її священикові;
50	50
и҆ оу҆ви́дитъ жре́цъ ꙗ҆́звꙋ, и҆ ѿлꙋчи́тъ жре́цъ ꙗ҆́звꙋ на се́дмь дні́й.	священик огляне виразку і ізолює заражене виразкою на сім днів;
51	51
И҆ да оу҆ви́дитъ жре́цъ ꙗ҆́звꙋ въ де́нь седмы́й: а҆́ще же разсы́пасѧ ꙗ҆́зва по ри́зѣ, и҆лѝ по прѧ́денѣ, и҆лѝ по кро́кахъ, и҆лѝ по ко́жи, по всемꙋ̀ є҆ли̑ка творѧ́тсѧ ко́жы въ дѣ́ланїи, прокаже́нїе и҆́сто є҆́сть ꙗ҆́зва, нечи́стъ є҆́сть:	у сьомий день огляне священик заражене, і якщо виразка поширилася по одягу, або по основі, або по утоку, або по шкірі, або по якому-небудь виробу, зробленому зі шкіри, то це проказа їдка, виразка нечиста;
52	52
да сожже́тъ ри́зꙋ, и҆лѝ прѧдє́нїѧ, и҆лѝ крѡ́ки, и҆лѝ на во́лнѣ, и҆лѝ на льнѣ̀, и҆лѝ на всѧ́комъ сосꙋ́дѣ ко́жанѣ, на не́мже а҆́ще бꙋ́детъ ꙗ҆́зва: поне́же прокаже́нїе и҆́сто є҆́сть, на ѻ҆гнѝ да сожже́тсѧ.	він повинен спалити одяг, або основу, або утік вовняний або лляний, або яку б то не було шкіряну річ, на якій буде виразка, бо це проказа їдка: слід спалити на вогні.
53	53
А҆́ще ли оу҆́зритъ жре́цъ, и҆ не разсы́плетсѧ ꙗ҆́зва по ри́зѣ, и҆лѝ по прѧ́денѣ, и҆лѝ по кро́кахъ, и҆лѝ по всѧ́комꙋ сосꙋ́дꙋ ко́жанꙋ:	Якщо ж священик побачить, що виразка не поширилася по одягу, або по основі, або по утоку, або на якій би то не було шкіряній речі,
54	54
и҆ повели́тъ жре́цъ, и҆ и҆змы́етъ, на не́мже бꙋ́детъ ꙗ҆́зва, и҆ да ѿлꙋчи́тъ жре́цъ ꙗ҆́звꙋ на дрꙋгі̑ѧ се́дмь дні́й:	то священик накаже вимити те, на чому виразка, і вдруге ізолює на сім днів;
55	55
и҆ оу҆ви́дитъ жре́цъ по и҆змы́тїи є҆гѡ̀ ꙗ҆́звꙋ, и҆ а҆́ще не и҆змѣни́ла ꙗ҆́зва лица̀ своегѡ̀, и҆ ꙗ҆́зва не разсы́пасѧ, нечи́сто є҆́сть, на ѻ҆гнѝ да сожже́тсѧ: оу҆тверди́сѧ бо на ри́зѣ, и҆лѝ на прѧ́денѣ, и҆лѝ на кро́кахъ.	якщо після обмивання зараженої речі священик побачить, що виразка не змінила вигляду свого і не поширилася виразка, то вона нечиста, спали її на вогні; це виїдена ямка на лицьовій стороні або на вивороті;
56	56
И҆ а҆́ще оу҆ви́дитъ жре́цъ, и҆ бꙋ́детъ темна̀ ꙗ҆́зва по и҆спра́нїи є҆ѧ̀, да ѿто́ргнетъ є҆̀ ѿ ри́зы, и҆лѝ ѿ прѧ́дена, и҆лѝ ѿ кро́къ, и҆лѝ ѿ ко́жи.	якщо ж священик побачить, що виразка після обмивання її зробилася менш примітною, то священик нехай відірве її від одежі, або від шкіри, або від основи, або від утоку.
57	57
И҆ а҆́ще ꙗ҆ви́тсѧ є҆щѐ на ри́зѣ и҆лѝ на прѧ́денѣ, и҆лѝ на кро́кахъ, и҆лѝ на всѧ́комъ сосꙋ́дѣ ко́жанѣ, прокаже́нїе процвѣта́ющее є҆́сть, на ѻ҆гнѝ да сожже́тсѧ, на не́мже є҆́сть ꙗ҆́зва.	Якщо ж вона знову покажеться на одязі, або на основі, або на утоці, або на якій-небудь шкіряній речі, то це виразка, що розквітає: спали на вогні те, на чому виразка.
58	58
И҆ ри́за, и҆лѝ прѧ́дено, и҆лѝ крѡ́ки, и҆лѝ всѧ́къ сосꙋ́дъ ко́жанъ, є҆́же и҆спере́тсѧ, и҆ ѿстꙋ́питъ ѿ негѡ̀ ꙗ҆́зва, и҆ и҆змы́етсѧ второ́е, и҆ чи́сто бꙋ́детъ.	Якщо ж одяг, або основу, або утік, або яку-небудь шкіряну річ вимиєш, і зійде з них виразка, то слід вимити їх удруге, і вони будуть чисті.
59	59
Се́й зако́нъ ꙗ҆́звѣ прокаже́нїѧ ри́зы сꙋкнѧ́ны, и҆лѝ и҆згре́бїйны, и҆лѝ прѧ́дены, и҆лѝ кꙋде́лныѧ, и҆лѝ всѧ́кагѡ сосꙋ́да ко́жана, во є҆́же ѡ҆чи́стити є҆̀, и҆лѝ ѡ҆скверни́ти є҆̀.	Ось закон про виразку прокази на одязі вовняному або лляному, або на основі і на утоці, або на якій-небудь шкіряній речі, як оголосити її чистою або нечистою.
Глава́ д҃і	Глава 14

1	1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2	2
се́й зако́нъ прокаже́нномꙋ, въ ѻ҆́ньже де́нь а҆́ще ѡ҆чи́ститсѧ, и҆ приведе́тсѧ къ жерцꙋ̀:	ось закон про прокаженого, коли потрібно його очистити: приведуть його до священика;
3	3
и҆ да и҆зы́детъ жре́цъ внѣ̀ полка̀, и҆ оу҆́зритъ жре́цъ, и҆ сѐ, и҆сцѣлѣ̀ ꙗ҆́зва прокаже́нїѧ ѿ прокаже́ннагѡ:	священик вийде геть зі стану, і якщо священик побачить, що прокажений зцілився від хвороби прокаження,
4	4
и҆ повели́тъ жре́цъ, да во́змꙋтсѧ ѡ҆чище́нномꙋ два̀ пти̑чища жи̑ва чи̑ста и҆ дре́во ке́дрово, и҆ соска́на червлени́ца и҆ ѵ҆ссѡ́пъ:	то священик накаже взяти для того, хто очищається, двох птахів живих чистих, кедрового дерева, червлену нитку та ісопу,
5	5
и҆ повели́тъ жре́цъ, да зако́лютъ пти́чище є҆ди́но въ сосꙋ́дъ гли́нѧнъ, над̾ водо́ю живо́ю,	і накаже священик заколоти одного птаха над глиняною посудиною, над живою водою;
6	6
и҆ живо́е пти́чище да во́зметъ, и҆ дре́во ке́дрово и҆ соска́нꙋ червлени́цꙋ и҆ ѵ҆ссѡ́пъ, и҆ да ѡ҆мо́читъ и҆̀хъ и҆ пти́чище живо́е въ кро́ви закла́нагѡ пти́чища над̾ водо́ю живо́ю:	а сам він візьме живого птаха, кедрове дерево, червлену нитку та ісоп, і омочить їх і живого птаха у крові птаха, заколотого над живою водою,
7	7
и҆ да воскропи́тъ на ѡ҆чи́стившагосѧ ѿ прокаже́нїѧ седми́жды, и҆ чи́стъ бꙋ́детъ: и҆ да ѿпꙋ́ститъ пти́чище живо́е на по́ле:	і покропить того, хто очищається від прокази, сім разів, і оголосить його чистим, і пустить живого птаха в поле.
8	8
и҆ да и҆спере́тъ ѡ҆чи́стивыйсѧ ри̑зы своѧ̑ и҆ да ѡ҆стриже́тъ всѧ̑ власы̀ своѧ̑ и҆ да и҆змы́етсѧ водо́ю, и҆ чи́стъ бꙋ́детъ: и҆ по си́хъ да вни́детъ въ по́лкъ и҆ да пребꙋ́детъ внѣ̀ до́мꙋ своегѡ̀ се́дмь дні́й.	Той, хто очищається, омиє одежу свою, обстриже усе волосся своє, омиється водою, і буде чистий; потім увійде в стан і пробуде сім днів поза наметом своїм;
9	9
И҆ бꙋ́детъ въ де́нь седмы́й, ѡ҆брі́ютсѧ всѝ власы̀ є҆гѡ̀, глава̀ є҆гѡ̀ и҆ брада̀ и҆ брѡ́ви, и҆ всѧ́къ вла́съ є҆гѡ̀ да ѡ҆брі́етсѧ: и҆ да и҆змы́етъ ри̑зы своѧ̑, и҆ да ѡ҆мы́етсѧ тѣ́ло є҆гѡ̀ водо́ю, и҆ чи́стъ бꙋ́детъ.	у сьомий день поголить усе волосся своє, голову свою, бороду свою, брови очей своїх, усе волосся своє поголить, і вимиє одежу свою, і обмиє тіло своє водою, і буде чистий;
10	10
И҆ въ де́нь ѻ҆смы́й да во́зметъ два̀ а҆́гнца є҆динолѣ̑тна непорѡ́чна и҆ ѻ҆́вцꙋ є҆ди́нꙋ є҆динолѣ́тнꙋ непоро́чнꙋ, и҆ трѝ десѧти̑ны мꙋкѝ пшени́чны на же́ртвꙋ смѣ́шаныѧ съ є҆ле́емъ и҆ мѣ́рꙋ є҆ле́а є҆ди́нꙋ:	у восьмий день візьме він двох баранів [однолітніх] без вад, і одну вівцю однолітню без вад, і три десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, для приношення хлібного, і один лог єлею;
11	11
и҆ да поста́витъ жре́цъ ѡ҆чища́ѧй человѣ́ка ѡ҆чища́емаго и҆ сїѧ̑ пред̾ гдⷭ҇емъ, оу҆ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ:	священик, який очищає, поставить людину, що очищається, з ними перед Господом при вході у скинію зібрання;
12	12
и҆ во́зметъ жре́цъ а҆́гнца є҆ди́наго и҆ приведе́тъ є҆го̀ престꙋпле́нїѧ ра́ди, и҆ ча́шꙋ є҆ле́а, и҆ ѿлꙋчи́тъ ѧ҆̀ жре́цъ во ѿлꙋче́нїе пред̾ гдⷭ҇емъ:	і візьме священик одного барана, і представить його в жертву за провину, і лог єлею, і принесе це, потрясаючи перед Господом;
13	13
и҆ зако́лютъ а҆́гнца на мѣ́стѣ, и҆дѣ́же закала́ютъ всесожжє́нїѧ и҆ ꙗ҆̀же грѣха̀ ра́ди, на мѣ́стѣ свѧ́тѣ: є҆́сть бо є҆́же грѣха̀ ра́ди, ꙗ҆́коже и҆ престꙋпле́нїѧ ра́ди є҆́сть жерцꙋ̀: ст҃а̑ѧ ст҃ы́хъ сꙋ́ть:	і заколе барана на тому місці, де заколюють жертву за гріх і всепалення, на місці святому, тому що ця жертва за провину, подібно до жертви за гріх, належить священикові: це велика святиня;
14	14
и҆ во́зметъ жре́цъ ѿ кро́ве ꙗ҆́же престꙋпле́нїѧ ра́ди, и҆ возложи́тъ жре́цъ на ѡ҆бꙋ́шїе оу҆́ха ѡ҆чища́емагѡ десна́гѡ, и҆ на кра́й рꙋкѝ є҆гѡ̀ десны́ѧ, и҆ на кра́й ногѝ є҆гѡ̀ десны́ѧ:	і візьме священик крови жертви за провину, і покладе священик на край правого вуха того, хто очищається, і на великий палець правої руки його і на великий палець правої ноги його;
15	15
и҆ взе́мъ жре́цъ ѿ ча́ши є҆ле́а, возлїе́тъ на рꙋ́кꙋ лѣ́вꙋю свою̀:	і візьме священик з лога єлею і поллє на ліву свою долоню;
16	16
и҆ да ѡ҆мо́читъ жре́цъ пе́рстъ сво́й десны́й въ є҆ле́й, и҆́же є҆́сть въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀ лѣ́вѣй, и҆ да воскропи́тъ ѿ є҆ле́а пе́рстомъ седми́жды пред̾ гдⷭ҇емъ:	й омочить священик правий перст свій у єлей, який на лівій долоні його, і покропить єлеєм з перста свого сім разів перед лицем Господа;
17	17
ѡ҆ста́вшїйсѧ же є҆ле́й, и҆́же въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀, да возложи́тъ жре́цъ на ѡ҆бꙋ́шїе оу҆́ха ѡ҆чища́емагѡ десна́гѡ, и҆ на кра́й рꙋкѝ є҆гѡ̀ десны́ѧ, и҆ на кра́й ногѝ є҆гѡ̀ десны́ѧ, на мѣ́сто кро́ве ꙗ҆́же престꙋпле́нїѧ ра́ди:	єлей же, що залишився, який на долоні його, покладе священик на край правого вуха того, хто очищається, на великий палець правої руки його і на великий палець правої ноги його, на місця, де кров жертви за провину;
18	18
ѡ҆ста́вшїйсѧ же є҆ле́й, и҆́же въ рꙋцѣ̀ жерца̀, да возложи́тъ жре́цъ на главꙋ̀ ѡ҆чище́нномꙋ: и҆ помо́литсѧ ѡ҆ не́мъ жре́цъ пред̾ гдⷭ҇емъ:	а решту єлею, який на долоні священика, покладе він на голову того, хто очищається, і очистить його священик перед лицем Господа.
19	19
и҆ сотвори́тъ жре́цъ є҆́же грѣха̀ ра́ди, и҆ помо́литсѧ жре́цъ ѿ ѡ҆чища́ющемсѧ ѿ грѣха̀ своегѡ̀: и҆ по се́мъ зако́летъ жре́цъ всесожже́нїе:	І звершить священик жертву за гріх, і очистить того, хто очищається, від нечистоти його; після того заколе жертву всепалення;
20	20
и҆ вознесе́тъ жре́цъ всесожже́нїе и҆ же́ртвꙋ на ѻ҆лта́рь пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ помо́литсѧ ѡ҆ не́мъ жре́цъ, и҆ ѡ҆чи́ститсѧ.	і покладе священик всепалення і приношення хлібне на жертовник; і очистить його священик, і він буде чистий.
21	21
А҆́ще же оу҆бо́гъ є҆́сть, и҆ рꙋка̀ є҆гѡ̀ не дости́гнетъ, да во́зметъ а҆́гнца є҆динолѣ́тнаго є҆ди́наго, въ ѻ҆́ньже престꙋпи́лъ на ѿлꙋче́нїе, ꙗ҆́кѡ помоли́тисѧ ѡ҆ не́мъ, и҆ десѧти́нꙋ мꙋкѝ пшени́чны смѣ́шаны съ є҆ле́емъ въ же́ртвꙋ, и҆ ча́шꙋ є҆ле́а є҆ди́нꙋ,	Якщо ж він бідний і не має достатку, то нехай візьме одного барана в жертву за провину для потрясання, щоб очистити себе, і одну десяту частину ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, для приношення хлібного, і лог єлею,
22	22
и҆ два̀ гѡ́рличища, и҆лѝ два̀ птєнца̀ голꙋби̑на, є҆ли̑ка ѡ҆брѣ́те рꙋка̀ є҆гѡ̀, и҆ да бꙋ́детъ є҆ди́нъ грѣха̀ ра́ди, и҆ дрꙋгі́й во всесожже́нїе:	і двох горлиць або двох молодих голубів, що дістане рука його, одного з птахів у жертву за гріх, а іншого у всепалення;
23	23
и҆ да принесе́тъ ѧ҆̀ въ де́нь ѻ҆смы́й, во є҆́же ѡ҆чи́стити є҆го̀, къ жерцꙋ̀, пред̾ двє́ри ски́нїи свидѣ́нїѧ пред̾ гдⷭ҇а:	і принесе їх у восьмий день очищення свого до священика до входу у скинію зібрання, перед лице Господа;
24	24
и҆ взе́мъ жре́цъ а҆́гнца и҆́же престꙋпле́нїѧ ра́ди, и҆ ча́шꙋ є҆ле́а, возложи́тъ ѧ҆̀ возложе́нїе пред̾ гдⷭ҇емъ,	священик візьме барана жертви за провину і лог єлею, і принесе це священик, потрясаючи перед Господом;
25	25
и҆ зако́летъ а҆́гнца и҆́же престꙋпле́нїѧ ра́ди, и҆ во́зметъ жре́цъ ѿ кро́ве ꙗ҆́же престꙋпле́нїѧ ра́ди, и҆ возложи́тъ на ѡ҆бꙋ́шїе оу҆́ха ѡ҆чища́емагѡ десна́гѡ, и҆ на кра́й рꙋкѝ є҆гѡ̀ десны́ѧ, и҆ на кра́й ногѝ є҆гѡ̀ десны́ѧ:	і заколе барана в жертву за провину, і візьме священик крови жертви за провину, і покладе на край правого вуха того, хто очищається, і на великий палець правої руки його і на великий палець правої ноги його;
26	26
и҆ ѿ є҆ле́а возлїе́тъ жре́цъ на рꙋ́кꙋ свою̀ лѣ́вꙋю,	і наллє священик єлею на ліву свою долоню,
27	27
и҆ воскропи́тъ жре́цъ пе́рстомъ свои́мъ десны́мъ ѿ є҆ле́а, и҆́же въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀ лѣ́вѣй, седми́жды пред̾ гдⷭ҇емъ:	і єлеєм, що на лівій долоні його, покропить священик правим перстом своїм сім разів перед лицем Господнім;
28	28
и҆ возложи́тъ жре́цъ ѿ є҆ле́а сꙋ́щагѡ въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀ на ѡ҆бꙋ́шїе оу҆́ха ѡ҆чища́емагѡ десна́гѡ, и҆ на кра́й рꙋкѝ є҆гѡ̀ десны́ѧ, и҆ на кра́й ногѝ є҆гѡ̀ десны́ѧ, на мѣ́стѣ кро́ве ꙗ҆́же престꙋпле́нїѧ ра́ди:	і покладе священик єлей, що на долоні його, на край правого вуха того, хто очищається, на великий палець правої руки його і на великий палець правої ноги його, на місця, де кров жертви за провину;
29	29
ѡ҆ста́вшеесѧ же ѿ є҆ле́а, є҆́же є҆́сть въ рꙋцѣ̀ жерца̀, да возложи́тъ на главꙋ̀ ѡ҆чи́стившемꙋсѧ: и҆ помо́литсѧ ѡ҆ не́мъ жре́цъ пред̾ гдⷭ҇емъ,	а решту єлею, що на долоні священика, покладе він на голову того, хто очищається, щоб очистити його перед лицем Господа;
30	30
и҆ сотвори́тъ є҆ди́нꙋ ѿ го́рлицъ, и҆лѝ ѿ птенцє́въ голꙋби́ныхъ, ꙗ҆́коже ѡ҆брѣ́те рꙋка̀ є҆гѡ̀,	і принесе одну з горлиць або одного з молодих голубів, що дістане рука того, хто очищається,
31	31
є҆ди́нꙋ грѣха̀ ра́ди, и҆ дрꙋгꙋ́ю во всесожже́нїе съ же́ртвою: и҆ помо́литсѧ жре́цъ ѡ҆ ѡ҆чища́емѣмъ пред̾ гдⷭ҇емъ.	з того, що дістане рука його, одного птаха в жертву за гріх, а іншого у всепалення, разом із приношенням хлібним; і очистить священик того, хто очищається, перед лицем Господа.
32	32
Се́й зако́нъ въ не́мже є҆́сть ꙗ҆́зва прокаже́нїѧ, и҆ не ѡ҆брѣта́ющемꙋ рꙋко́ю во ѡ҆чище́нїе своѐ.	Ось закон про прокаженого, який в час очищення свого не має достатку.
33	33
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи:
34	34
є҆гда̀ вни́дете въ зе́млю ханаа́нскꙋ, ю҆́же а҆́зъ даю̀ ва́мъ въ притѧжа́нїе, и҆ да́мъ ꙗ҆́звꙋ прокаже́нїѧ въ домѣ́хъ землѝ притѧжа́нныѧ ва́мъ:	коли ввійдете в землю Ханаанську, яку Я даю вам у володіння, і Я наведу виразку прокази на доми в землі володіння вашого,
35	35
и҆ прїи́детъ, є҆гѡ́же до́мъ, и҆ повѣ́сть жерцꙋ̀ глаго́лѧ: а҆́ки ꙗ҆́зва ꙗ҆влѧ́етсѧ въ домꙋ̀ мое́мъ.	тоді той, чий дім, повинен піти і сказати священикові: у мене в домі показалася ніби виразка.
36	36
И҆ повели́тъ жре́цъ и҆спраздни́ти сосꙋ́ды до́мꙋ, пре́жде не́же вни́ти жерцꙋ̀ ви́дѣти ꙗ҆́звꙋ, и҆ да не бꙋ́дꙋтъ нечи̑ста всѧ̑ ꙗ҆̀же въ домꙋ̀. По си́хъ же вни́детъ жре́цъ соглѧ́дати до́мъ:	Священик накаже спорожнити дім, раніше ніж увійде священик оглядати виразку, щоб не зробилося нечистим усе, що в домі; після цього прийде священик оглядати дім.
37	37
и҆ оу҆́зритъ жре́цъ ꙗ҆́звꙋ, и҆ сѐ, ꙗ҆́зва на стѣна́хъ до́мꙋ оу҆до́лїѧ зеленѣ́ющаѧсѧ и҆лѝ червленѣ́ющаѧсѧ, и҆ ѡ҆бли́чїе и҆́хъ хꙋдѣ́е стѣ́нъ:	Якщо він, оглянувши виразку, побачить, що виразка на стінах дому складається з зеленкуватих або червонуватих ямок, які виявляться заглибленими у стіні,
38	38
и҆зше́дъ жре́цъ и҆з̾ до́мꙋ къ две́ремъ до́мꙋ, и҆ ѿлꙋчи́тъ жре́цъ до́мъ на се́дмь дні́й.	то священик вийде з дому до дверей дому і замкне дім на сім днів.
39	39
И҆ возврати́тсѧ жре́цъ въ седмы́й де́нь, и҆ оу҆́зритъ до́мъ, и҆ сѐ, разсы́пасѧ ꙗ҆́зва по стѣна́мъ до́мꙋ:	У сьомий день знову прийде священик і, якщо побачить, що виразка поширилася по стінах дому,
40	40
и҆ повели́тъ жре́цъ, да и҆з̾и́мꙋтъ ка́менїе, на ни́хже є҆́сть ꙗ҆́зва, и҆ да и҆знесꙋ́тъ є҆̀ во́нъ и҆з̾ гра́да на мѣ́сто нечи́сто:	то священик накаже виламати камені, на яких виразка, і кинути їх поза містом на місце нечисте;
41	41
и҆ да пострꙋ́жꙋтъ и҆звнꙋтрѝ до́мъ ѡ҆́крестъ, и҆ и҆зсы́плютъ пе́рсть состро́ганꙋю внѣ̀ гра́да на мѣ́сто нечи́сто:	а дім усередині нехай весь вишкребуть, і обмазку, яку вишкребуть, висиплять поза містом на місце нечисте;
42	42
и҆ да во́змꙋтъ ка́менїе и҆́но ѡ҆стро́гано, и҆ вло́жатъ ѧ҆̀ вмѣ́стѡ ка́менїѧ: и҆ пе́рсть и҆́нꙋ да во́змꙋтъ, и҆ пома́жꙋтъ до́мъ.	і візьмуть інші камені, і вставлять замість тих каменів, і візьмуть іншу глину, і обмажуть дім.
43	43
А҆́ще же па́ки на́йдетъ ꙗ҆́зва, и҆ ꙗ҆ви́тсѧ въ домꙋ̀ по и҆знесе́нїи ка́менїѧ и҆ по ѡ҆строга́нїи до́мꙋ и҆ по пома́занїи,	Якщо виразка знову з’явиться і буде цвісти на домі після того, як виламали камені і обшкребли дім і обмазали,
44	44
и҆ вни́детъ жре́цъ, и҆ оу҆́зритъ: а҆́ще разсы́пасѧ ꙗ҆́зва въ домꙋ̀, прокаже́нїе пребыва́ющее є҆́сть въ домꙋ̀, нечи́стъ є҆́сть:	то священик прийде й огляне, і якщо виразка на домі поширилася, то це їдка проказа на домі, нечистий він;
45	45
и҆ разорѧ́тъ до́мъ, и҆ древа̀ є҆гѡ̀ и҆ ка́менїе є҆гѡ̀ и҆ всю̀ пе́рсть до́мꙋ и҆знесꙋ́тъ внѣ̀ гра́да, на мѣ́сто нечи́сто.	слід розламати цей дім, і камені його і дерево його і всю глину дому винести поза місто на місце нечисте;
46	46
И҆ входѧ́й въ до́мъ всѧ̑ дни̑, въ нѧ́же є҆́сть ѿлꙋче́нъ, нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера:	хто входить у дім за весь час, коли він замкнений, той нечистий до вечора;
47	47
и҆ спѧ́й въ домꙋ̀ да и҆спере́тъ ри̑зы своѧ̑ и҆ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера: и҆ ꙗ҆ды́й въ домꙋ̀ да и҆спере́тъ ри̑зы своѧ̑ и҆ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера.	і хто спить у домі тім, той повинен вимити одежу свою [і нечистий буде до вечора]; і хто їсть у домі тім, той повинен вимити одежу свою [і нечистий буде до вечора].
48	48
А҆́ще же прише́дый вни́детъ жре́цъ, и҆ оу҆ви́дитъ: и҆ сѐ, разсы́панїемъ не разсы́пасѧ ꙗ҆́зва въ домꙋ̀ но пома́занїи до́мꙋ, да ѡ҆чи́ститъ жре́цъ до́мъ, ꙗ҆́кѡ и҆сцѣлѣ̀ ꙗ҆́зва:	Якщо ж священик прийде і побачить, що виразка на домі не поширилася після того, як обмазали дім, то священик оголосить дім чистим, бо виразка минула.
49	49
и҆ во́зметъ ѡ҆чи́стити до́мъ, два̀ пти̑чища жи̑ва чи̑ста и҆ дре́во ке́дрово, и҆ соска́нꙋ червлени́цꙋ и҆ ѵ҆ссѡ́пъ:	І щоб очистити дім, візьме він два птахи, кедрового дерева, червлену нитку та ісопу,
50	50
и҆ да зако́летъ пти́чище є҆ди́но въ сосꙋ́дъ гли́нѧнъ над̾ водо́ю живо́ю:	і заколе одного птаха над глиняною посудиною, над живою водою;
51	51
и҆ во́зметъ дре́во ке́дрово и҆ соска́нїе червле́ное, и҆ ѵ҆ссѡ́пъ и҆ пти́чище живо́е, и҆ да ѡ҆мо́читъ є҆̀ въ кро́вь пти́чища закла́нагѡ над̾ водо́ю живо́ю, и҆ да ѡ҆кропи́тъ и҆́ми въ домꙋ̀ седми́жды:	і візьме кедрове дерево та ісоп, і червлену нитку і живого птаха, і омочить їх у крові птаха заколотого й у живій воді, і покропить дім сім разів;
52	52
и҆ ѡ҆чи́ститъ до́мъ кро́вїю пти́чищною и҆ водо́ю живо́ю, и҆ пти́чищемъ живы́мъ и҆ дре́вомъ ке́дровымъ, и҆ ѵ҆ссѡ́помъ и҆ соска́ною червлени́цею:	і очистить дім кров’ю птаха і живою водою, і живим птахом і кедровим деревом, і ісопом і червленою ниткою;
53	53
и҆ да ѿпꙋ́ститъ пти́чище живо́е внѣ̀ гра́да на по́ле и҆ помо́литсѧ ѡ҆ до́мѣ, и҆ чи́стъ бꙋ́детъ.	і пустить живого птаха поза містом у поле й очистить дім, і буде чистий.
54	54
Се́й зако́нъ ѡ҆ всѧ́кой ꙗ҆́звѣ прокаже́нїѧ и҆ вре́да,	Ось закон про всяку виразку прокази і про паршивість,
55	55
и҆ прокаже́нїѧ ри́зы и҆ до́мꙋ,	і про проказу на одязі і на домі, і про пухлини, і про лишаї, і про плями, —
56	56
и҆ стрꙋ́па, и҆ зна́менїѧ, и҆ блеща́щагѡсѧ,	щоб указати, коли це нечисте і коли чисте. Ось закон про проказу.
57
и҆ повѣ́дати въ ѻ҆́ньже де́нь нечи́сто, и҆ въ ѻ҆́ньже де́нь ѡ҆чи́ститсѧ: се́й зако́нъ прокаже́нїѧ.
Глава́ є҃і	Глава 15

1	1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю и҆ а҆арѡ́нꙋ, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи:
2	2
глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши къ ни̑мъ: мꙋ́жꙋ, мꙋ́жꙋ, є҆мꙋ́же а҆́ще бꙋ́детъ и҆злїѧ́нїе ѿ тѣ́ла є҆гѡ̀, и҆злїѧ́нїе є҆гѡ̀ нечи́сто є҆́сть.	оголосіть синам Ізраїлевим і скажіть їм: якщо у кого буде теча з тіла його, то від течі своєї він нечистий.
3	3
И҆ се́й зако́нъ нечистоты̀ є҆гѡ̀: и҆злива́ѧй сѣ́мѧ и҆з̾ тѣ́ла своегѡ̀, ѿ и҆злїѧ́нїѧ, и҆́мже соста́влено є҆́сть тѣ́ло є҆гѡ̀ и҆злїѧ́нїемъ, сїѧ̀ нечистота̀ є҆гѡ̀ въ не́мъ: всѧ̑ дни̑ и҆злїѧ́нїѧ тѣ́ла є҆гѡ̀, и҆́мже соста́влено тѣ́ло є҆гѡ̀ и҆злїѧ́нїемъ є҆гѡ̀, нечистота̀ є҆гѡ̀ є҆́сть:	І ось [закон] про нечистоту його від течі його: коли тече з тіла його теча його, і коли затримується в тілі його теча його, це нечистота його;
4	4
всѧ́ко ло́же, на не́мже а҆́ще лѧ́жетъ и҆злива́ѧй сѣ́мѧ, нечи́сто є҆́сть: и҆ всѧ́къ сосꙋ́дъ, на не́мже а҆́ще сѧ́детъ верхꙋ̀ є҆гѡ̀ и҆злива́ѧй сѣ́мѧ, нечи́стъ бꙋ́детъ:	усяка постіль, на якій ляже той, хто має течу, нечиста, і всяка річ, на яку сяде [той, хто має течу сімені], нечиста;
5	5
и҆ человѣ́къ, и҆́же а҆́ще прико́снетсѧ ло́жа є҆гѡ̀, да и҆спере́тъ ри̑зы своѧ̑ и҆ да ѡ҆мы́етъ тѣ́ло своѐ водо́ю, и҆ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера:	і хто доторкнеться до постелі його, той повинен вимити одежу свою й омитися водою і нечистим буде до вечора;
6	6
и҆ сѣдѧ́й на сосꙋ́дѣ, на не́мже а҆́ще сѧ́детъ верхꙋ̀ є҆гѡ̀ и҆злива́ѧй сѣ́мѧ, да и҆спере́тъ ри̑зы своѧ̑ и҆ да ѡ҆мы́етсѧ водо́ю, и҆ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера:	хто сяде на будь-яку річ, на якій сидів той, хто має течу, той повинен вимити одежу свою й омитися водою і нечистий буде до вечора;
7	7
и҆ прикоснꙋ́выйсѧ къ пло́ти и҆злива́ющагѡ сѣ́мѧ да и҆спере́тъ ри̑зы своѧ̑ и҆ да ѡ҆мы́етсѧ водо́ю, и҆ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера.	і хто доторкнеться до тіла того, хто має течу, той повинен вимити одежу свою й омитися водою і нечистий буде до вечора;
8	8
А҆́ще же плю́нетъ и҆злива́ѧй сѣ́мѧ на чи́стаго, да и҆спере́тъ ри̑зы своѧ̑ и҆ да и҆змы́етсѧ водо́ю, и҆ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера:	якщо той, хто має течу, плюне на чистого, то цей повинен вимити одежу свою й омитися водою, і нечистий буде до вечора;
9	9
и҆ всѧ́ко сѣдло̀ ѻ҆́слее, на не́же а҆́ще всѧ́детъ верхꙋ̀ є҆гѡ̀ и҆злива́ѧй сѣ́мѧ, нечи́сто бꙋ́детъ до ве́чера:	і всякий візок, в якому їхав той, хто має течу, нечистий [буде до вечора];
10	10
и҆ всѧ́къ прикоснꙋ́выйсѧ всѣ̑мъ, ꙗ҆̀же сꙋ́ть под̾ ни́мъ, нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера: и҆ взе́млѧй ѧ҆̀ да и҆спере́тъ ри̑зы своѧ̑ и҆ ѡ҆мы́етсѧ водо́ю, и҆ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера:	і всякий, хто доторкнеться до чого-небудь, що було під ним, нечистий буде до вечора; і хто понесе це, повинен вимити одежу свою й омитися водою, і нечистий буде до вечора;
11	11
и҆ є҆ли̑кимъ а҆́ще ко́снетсѧ и҆злива́ѧй сѣ́мѧ и҆ рꙋ́къ свои́хъ не ѡ҆мы́етъ водо́ю, да и҆спере́тъ ри̑зы своѧ̑ и҆ ѡ҆мы́етъ тѣ́ло водо́ю, и҆ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера:	і всякий, до кого доторкнеться той, хто має течу, не омивши рук своїх водою, повинен вимити одежу свою й омитися водою, і нечистий буде до вечора;
12	12
и҆ сосꙋ́дъ гли́нѧнъ, є҆мꙋ́же а҆́ще прико́снетсѧ и҆злива́ѧй сѣ́мѧ, да разбїе́тсѧ: а҆ сосꙋ́дъ древѧ́ный да и҆змы́етсѧ водо́ю, и҆ чи́стъ бꙋ́детъ.	глиняну посудину, до якої доторкнеться той, хто має течу, слід розбити, а всяку дерев’яну посудину треба вимити водою [і буде чистою].
13	13
А҆́ще же ѡ҆чи́ститсѧ и҆злива́ѧй сѣ́мѧ ѿ и҆злїѧ́нїѧ своегѡ̀, и҆ и҆счи́слитъ себѣ̀ се́дмь дні́й на ѡ҆чище́нїе своѐ, и҆ и҆спере́тъ ри̑зы своѧ̑ и҆ ѡ҆мы́етъ тѣ́ло своѐ водо́ю живо́ю, и҆ чи́стъ бꙋ́детъ:	А коли той, хто має течу, звільниться від течі своєї, тоді повинен він відрахувати собі сім днів для очищення свого і вимити одежу свою, й омити тіло своє живою водою, і буде чистий;
14	14
и҆ въ де́нь ѻ҆смы́й да во́зметъ себѣ̀ два̀ гѡ́рличища и҆лѝ два̀ птєнца̀ голꙋби̑на, и҆ да принесе́тъ ѧ҆̀ пред̾ гдⷭ҇а къ две́ремъ ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ да́стъ ѧ҆̀ жерцꙋ̀:	і у восьмий день візьме він собі двох горлиць або двох молодих голубів, і прийде перед лице Господнє до входу в скинію зібрання, і віддасть їх священикові;
15	15
и҆ сотвори́тъ ѧ҆̀ жре́цъ є҆ди́нъ грѣха̀ ра́ди, и҆ дрꙋгі́й во всесожже́нїе: и҆ да помо́литсѧ ѡ҆ не́мъ жре́цъ пред̾ гдⷭ҇емъ ѡ҆ и҆злїѧ́нїи є҆гѡ̀.	і принесе священик з цих птахів одного в жертву за гріх, а іншого у всепалення, і очистить його священик перед Господом від течі його.
16	16
И҆ человѣ́къ, є҆мꙋ́же а҆́ще и҆зы́детъ ѿ ло́жа є҆гѡ̀ сѣ́мѧ, и҆ да ѡ҆мы́етъ водо́ю всѐ тѣ́ло своѐ, и҆ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера:	Якщо в кого трапиться виливання сімені, то він повинен омити водою все тіло своє, і нечистий буде до вечора;
17	17
и҆ всѧ́ка ри́за и҆ всѧ́ка ко́жа, на не́йже а҆́ще бꙋ́детъ ло́же сѣ́менное, да и҆змы́етсѧ водо́ю, и҆ нечиста̀ бꙋ́детъ до ве́чера.	і всякий одяг і всяка шкіра, на яку потрапить сíм’я, повинні бути вимиті водою, і нечистими будуть до вечора;
18	18
И҆ а҆́ще лѧ́жетъ мꙋ́жъ съ жено́ю свое́ю на ло́жи сѣ́мене, да и҆змы́ютсѧ водо́ю, и҆ нечи̑сты бꙋ́дꙋтъ до ве́чера.	якщо чоловік ляже з жінкою і буде в нього виливання сімені, то вони повинні омитися водою, і нечисті будуть до вечора.
19	19
И҆ жена̀ ꙗ҆́же а҆́ще бꙋ́детъ кро́вь точа́щи, и҆ бꙋ́детъ тече́нїе є҆ѧ̀ въ тѣлесѝ є҆ѧ̀, се́дмь дні́й да бꙋ́детъ въ скве́рнѣ свое́й: и҆ всѧ́къ прикаса́ѧйсѧ є҆́й нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера:	Якщо жінка має течу крови, що тече з тіла її, то вона повинна сидіти сім днів під час очищення свого, і всякий, хто доторкнеться до неї, нечистий буде до вечора;
20	20
и҆ всѐ, на не́мже а҆́ще сѣди́тъ въ тече́нїи свое́мъ, нечи́сто бꙋ́детъ, и҆ всѧ́ко, на не́же а҆́ще присѧ́детъ (ѻ҆на̀), нечи́сто бꙋ́детъ:	і все, на чому вона ляже під час очищення свого, нечисте; і все, на чому сяде, нечисте;
21	21
и҆ всѧ́къ, и҆́же а҆́ще прико́снетсѧ ло́жа є҆ѧ̀, да и҆спере́тъ ри̑зы своѧ̑ и҆ да и҆змы́етъ водо́ю тѣ́ло своѐ, и҆ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера:	і всякий, хто доторкнеться до постелі її, повинен вимити одежу свою й омитися водою, і нечистий буде до вечора;
22	22
и҆ всѧ́къ прикаса́ѧйсѧ всѧ́комꙋ сосꙋ́дꙋ, на не́мже а҆́ще сѧ́детъ, да и҆спере́тъ ри̑зы своѧ̑ и҆ да и҆змы́етсѧ водо́ю, и҆ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера:	і всякий, хто доторкнеться до якої-небудь речі, на якій вона сиділа, повинен вимити одежу свою й омитися водою, і нечистий буде до вечора;
23	23
а҆́ще же на ло́жи є҆́й сꙋ́щей, и҆лѝ на сосꙋ́дѣ, на не́мже а҆́ще сѧ́детъ (ѻ҆на̀), є҆гда̀ прико́снетсѧ кто̀ є҆́й, нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера.	і якщо хто доторкнеться до чого-небудь на постелі або на тій речі, на якій вона сиділа, нечистий буде до вечора;
24	24
А҆́ще же кто̀ бꙋ́детъ на ло́жи съ не́ю, и҆ бꙋ́детъ нечистота̀ є҆ѧ̀ на не́мъ, нечи́стъ бꙋ́детъ се́дмь дні́й: и҆ всѧ́ко ло́же, на не́мже а҆́ще лѧ́жетъ, нечи́сто бꙋ́детъ.	якщо переспить з нею чоловік, то нечистота її буде на ньому; він нечистий буде сім днів, і всяка постіль, на якій він ляже, буде нечиста.
25	25
И҆ жена̀ а҆́ще то́читъ тече́нїе кро́ве дни̑ мнѡ́ги, не во вре́мѧ скве́рны є҆ѧ̀, а҆́ще и҆ тече́тъ по ѡ҆скверне́нїи є҆ѧ̀, всѧ̑ дни̑ тече́нїѧ нечистоты̀ є҆ѧ̀, ꙗ҆́коже дни̑ скве́рны є҆ѧ̀, нечиста̀ бꙋ́детъ:	Якщо в жінки тече кров багато днів не під час очищення її, або якщо вона має течу довше звичайного очищення її, то весь час витікання нечистоти її, подібно як упродовж очищення свого, вона нечиста;
26	26
и҆ всѧ́ко ло́же, на не́мже а҆́ще лѧ́жетъ всѧ̑ дни̑ тече́нїѧ є҆ѧ̀, по ло́жи скве́рны є҆ѧ̀ бꙋ́детъ є҆́й: и҆ всѧ́къ сосꙋ́дъ, на не́мже а҆́ще сѧ́детъ, нечи́стъ бꙋ́детъ по нечистотѣ̀ скве́рны є҆ѧ̀:	усяка постіль, на якій вона ляже в усі дні очищення свого, буде нечиста, подібно як постіль упродовж очищення її; і всяка річ, на яку вона сяде, буде нечиста, як нечисте це під час очищення її;
27	27
и҆ всѧ́къ прикаса́ѧйсѧ є҆́й нечи́стъ бꙋ́детъ, да и҆спере́тъ ри̑зы своѧ̑ и҆ ѡ҆мы́етъ водо́ю тѣ́ло своѐ, и҆ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера.	і всякий, хто доторкнеться до них, буде нечистий, і повинен вимити одежу свою й омитися водою, і нечистий буде до вечора.
28	28
А҆́ще же ѡ҆чи́ститсѧ ѿ тече́нїѧ своегѡ̀, да сочте́тъ себѣ̀ се́дмь дні́й, и҆ по си́хъ чиста̀ бꙋ́детъ:	А коли вона звільниться від течі своєї, тоді повинна відрахувати собі сім днів, і потім буде чиста;
29	29
и҆ во ѻ҆смы́й де́нь да во́зметъ себѣ̀ два̀ гѡ́рличища и҆лѝ два̀ птєнца̀ голꙋби̑на, и҆ принесе́тъ ѧ҆̀ къ жерцꙋ̀ къ две́ремъ ски́нїи свидѣ́нїѧ,	у восьмий день візьме вона собі двох горлиць або двох молодих голубів і принесе їх до священика до входу у скинію зібрання;
30	30
и҆ да сотвори́тъ жре́цъ, є҆ди́нъ грѣха̀ ра́ди и҆ дрꙋгі́й во всесожже́нїе, и҆ да помо́литсѧ ѡ҆ не́й жре́цъ пред̾ гдⷭ҇емъ ѡ҆ тече́нїи нечистоты̀ є҆ѧ̀.	і принесе священик одного з птахів у жертву за гріх, а іншого у всепалення, і очистить її священик перед Господом від течі нечистоти її.
31	31
И҆ благоговѣ̑йны сотвори́те сы́ны і҆и҃лєвы ѿ нечисто́тъ и҆́хъ: и҆ да не оу҆́мрꙋтъ нечистоты̀ ра́ди своеѧ̀, внегда̀ ѡ҆скверни́ти и҆̀мъ ски́нїю мою̀ ꙗ҆́же въ ни́хъ.	Так охороняйте синів Ізраїлевих від нечистоти їх, щоб вони не померли в нечистоті своїй, оскверняючи оселю Мою, яка серед них:
32	32
Се́й зако́нъ и҆злива́ющемꙋ сѣ́мѧ, и҆ а҆́ще комꙋ̀ и҆зы́детъ и҆з̾ негѡ̀ ло́же сѣ́менное, ꙗ҆́коже ѡ҆скверни́тисѧ въ не́мъ,	ось закон про того, хто має течу, і про того, у кого трапиться виливання сімені, що робить його нечистим,
33	33
и҆ точа́щей кро́вь въ скве́рнѣ свое́й, и҆ и҆злива́ющемꙋ сѣ́мѧ во и҆злїѧ́нїи свое́мъ мꙋ́жескꙋ по́лꙋ и҆лѝ же́нскꙋ, и҆ мꙋ́жꙋ, и҆́же а҆́ще поспи́тъ со скверна́вою.	і про ту, що страждає очищенням своїм, і про тих, хто має витікання, чоловіка або жінку, і про чоловіка, який переспить з нечистою.
Глава́ ѕ҃і	Глава 16

1	1
И҆ гл҃а гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, по оу҆ме́ртвїи двꙋ́хъ сынѡ́въ а҆арѡ́нихъ, є҆гда̀ принесо́ста ѻ҆́гнь чꙋжді́й пред̾ гдⷭ҇а и҆ сконча́стасѧ.	І говорив Господь Мойсеєві після смерти двох синів Ааронових, коли вони, приступивши [з чужим огнем] перед лице Господнє, померли,
2	2
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: глаго́ли а҆арѡ́нꙋ, бра́тꙋ твоемꙋ̀, да не вхо́дитъ по всѧ̑ часы̀ въ ст҃о́е внꙋ́трь завѣ́сы, пред̾ лицѐ ѡ҆чисти́лища, є҆́же є҆́сть над̾ кївѡ́томъ свидѣ́нїѧ, и҆ да не оу҆́мретъ: во ѡ҆́блацѣ бо ꙗ҆влю́сѧ над̾ ѡ҆чисти́лищемъ:	і сказав Господь Мойсеєві: скажи Аарону, братові твоєму, щоб він не в усякий час входив у святилище за завісу перед кришку [очистилище], що на ковчезі [одкровення], щоб йому не померти, бо над кришкою Я буду являтися у хмарі.
3	3
си́це вни́детъ а҆арѡ́нъ въ ст҃о́е: съ телце́мъ ѿ говѧ́дъ грѣха̀ ра́ди, и҆ со ѻ҆вно́мъ на всесожже́нїе,	Ось з чим повинен входити Аарон у святилище: з тельцем у жертву за гріх і з бараном у всепалення;
4	4
и҆ въ ри́зꙋ льнѧ́нꙋ ѡ҆свѧще́нꙋ да ѡ҆блече́тсѧ, и҆ надра̑ги льнѧ̑ны да бꙋ́дꙋтъ на тѣ́лѣ є҆гѡ̀, и҆ по́ѧсомъ льнѧ́нымъ да ѡ҆поѧ́шетсѧ, и҆ клобꙋ́къ [Въ гре́ч.: кі́дарїсъ.] льнѧ́нъ да возложи́тъ, ри̑зы свѧ̑ты сꙋ́ть: и҆ да ѡ҆мы́етъ водо́ю всѐ тѣ́ло своѐ, и҆ да ѡ҆блече́тсѧ въ нѧ̀:	священний лляний хітон повинен він надівати, нижній одяг лляний нехай буде на тілі його, і лляним поясом нехай підперезується, і лляний кидар одягає: це священні одежі; і нехай омиває він тіло своє водою і зодягає їх;
5	5
и҆ ѿ со́нма сынѡ́въ і҆и҃левыхъ да во́зметъ два̀ кѡзла̀ ѿ ко́зъ грѣха̀ ра́ди, и҆ ѻ҆вна̀ є҆ди́наго во всесожже́нїе,	і від громади синів Ізраїлевих нехай візьме [з отари кіз] двох козлів у жертву за гріх і одного барана у всепалення.
6	6
и҆ да приведе́тъ а҆арѡ́нъ телца̀, и҆́же грѣха̀ ра́ди своегѡ̀, и҆ да помо́литсѧ ѡ҆ себѣ̀ и҆ ѡ҆ до́мѣ свое́мъ,	І принесе Аарон тельця в жертву за гріх за себе й очистить себе і дім свій.
7	7
и҆ да во́зметъ два̀ кѡзла̀, и҆ поста́витъ ѧ҆̀ пред̾ гдⷭ҇емъ оу҆ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ:	І візьме двох козлів і поставить їх перед лицем Господнім при вході до скинії зібрання;
8	8
и҆ да возложи́тъ а҆арѡ́нъ на ѻ҆́ба кѡзла̀ жрє́бїѧ: жре́бїй є҆ди́нъ гдⷭ҇ꙋ и҆ жре́бїй дрꙋгі́й ѿпꙋще́нїю.	і кине Аарон щодо обох козлів жереби: один жереб для Господа, а інший жереб для відпущення;
9	9
И҆ да приведе́тъ а҆арѡ́нъ козла̀, на не́мже падѐ жре́бїй гдⷭ҇ꙋ, и҆ да принесе́тъ грѣха̀ ра́ди:	і приведе Аарон козла, на якого випав жереб для Господа, і принесе його в жертву за гріх,
10	10
и҆ козла̀, на не́мже падѐ жре́бїй ѿпꙋще́нїѧ, да поста́витъ є҆го̀ жи́ва пред̾ гдⷭ҇емъ, ꙗ҆́кѡ помоли́тисѧ над̾ ни́мъ и҆ ꙗ҆́кѡ ѿпꙋсти́ти є҆го̀ во ѿпꙋще́нїе, и҆ да ѿпꙋ́ститъ є҆го̀ въ пꙋсты́ню: и҆ во́зметъ козе́лъ на сѧ̀ беззакѡ́нїѧ и҆́хъ въ зе́млю непроходи́мꙋ.	а козла, на якого випав жереб для відпущення, поставить живого перед Господом, щоб звершити над ним очищення і відіслати його в пустелю для відпущення [і щоб він поніс на собі їхні беззаконня в землю непрохідну].
11	11
И҆ да приведе́тъ а҆арѡ́нъ телца̀, и҆́же грѣха̀ ра́ди своегѡ̀, и҆ да помо́литсѧ ѡ҆ себѣ̀ и҆ ѡ҆ до́мѣ свое́мъ: и҆ да зако́летъ телца̀, и҆́же грѣха̀ ра́ди своегѡ̀.	І приведе Аарон тельця в жертву за гріх за себе, і очистить себе і дім свій, і заколе тельця в жертву за гріх за себе;
12	12
И҆ да во́зметъ кади́лникъ по́лнъ оу҆́глїѧ ѻ҆́гненна ѿ ѻ҆лтарѧ̀, и҆́же пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ да напо́лнитъ рꙋ́цѣ ѳѷмїа́ма сложе́нїѧ чи́ста, и҆ да принесе́тъ внꙋ́трь завѣ́сы:	і візьме розпаленого вугілля повну кадильницю з жертовника, який перед лицем Господнім, і запашного дрібно стовченого куріння повну жменю, і внесе за завісу;
13	13
и҆ да возложи́тъ ѳѷмїа́мъ на ѻ҆́гнь пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ покры́етъ ды́мъ ѳѷмїа́мный ѡ҆чисти́лище є҆́же на свидѣ́нїихъ, и҆ не оу҆́мретъ.	і покладе куріння на вогонь перед лицем Господнім, і хмара куріння покриє кришку, що над ковчегом одкровення, щоб йому не померти;
14	14
И҆ да во́зметъ ѿ кро́ве телца̀, и҆ да воскропи́тъ пе́рстомъ на ѡ҆чисти́лище на восто́ки: пред̾ лице́мъ ѡ҆чисти́лища да воскропи́тъ седми́жды ѿ кро́ве пе́рстомъ свои́мъ.	і візьме крови тельця і покропить перстом своїм кришку спереду і перед кришкою, сім разів покропить кров’ю з перста свого.
15	15
И҆ да зако́летъ козла̀ и҆́же грѣха̀ ра́ди, и҆́же за лю́ди, пред̾ гдⷭ҇емъ: и҆ да внесе́тъ ѿ кро́ве є҆гѡ̀ внꙋ́трь завѣсы̀, и҆ да сотвори́тъ кро́ви є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже сотворѝ кро́ви те́лчи, и҆ да воскропи́тъ кро́вїю є҆гѡ̀ на ѡ҆чисти́лище прѧ́мѡ ѡ҆чисти́лищꙋ,	І заколе козла в жертву за гріх за народ, і внесе кров його за завісу, і зробить з кров’ю його те саме, що робив із кров’ю тельця, і покропить нею кришку і перед кришкою, —
16	16
и҆ ѡ҆чи́ститъ ст҃о́е ѿ нечисто́тъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆ ѿ непра́вдъ и҆́хъ, ѡ҆ всѣ́хъ грѣсѣ́хъ и҆́хъ: и҆ та́кѡ сотвори́тъ ски́нїи свидѣ́нїѧ сотворе́ннѣй въ ни́хъ посредѣ̀ нечистоты̀ и҆́хъ.	і очистить святилище від нечистот синів Ізраїлевих і від злочинів їхніх, в усіх гріхах їхніх. Так повинен вчинити він і зі скинією зібрання, що знаходиться в них, серед нечистот їхніх.
17	17
И҆ всѧ́къ человѣ́къ да не бꙋ́детъ въ ски́нїи свидѣ́нїѧ, є҆гда̀ вхо́дитъ моли́тисѧ во ст҃о́е, до́ндеже и҆зы́детъ: и҆ да помо́литсѧ ѡ҆ себѣ̀ и҆ ѡ҆ до́мѣ свое́мъ и҆ ѡ҆ все́мъ со́нмѣ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ.	Жодна людина не повинна бути в скинії зібрання, коли входить він для очищення святилища, до самого виходу його. І так очистить він себе, дім свій і всю громаду Ізраїлеву.
18	18
И҆ и҆зы́детъ ко ѻ҆лтарю̀, и҆́же є҆́сть пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ помо́литсѧ на не́мъ, и҆ да во́зметъ ѿ кро́ве телца̀ и҆ ѿ кро́ве козла̀, и҆ возложи́тъ на ро́ги ѻ҆лтарѧ̀ ѡ҆́крестъ:	І вийде він до жертовника, який перед лицем Господнім, і очистить його, і візьме крови тельця і крови козла, і покладе на роги жертовника з усіх боків,
19	19
и҆ да воскропи́тъ пе́рстомъ свои́мъ на́нь седми́жды ѿ кро́ве, и҆ ѡ҆чи́ститъ є҆го̀ и҆ ѡ҆свѧти́тъ є҆го̀ ѿ нечисто́тъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ.	і покропить його кров’ю з перста свого сім разів, і очистить його, і освятить його від нечистот синів Ізраїлевих.
20	20
И҆ соверши́тъ ѡ҆чища́ѧ ст҃о́е и҆ ски́нїю свидѣ́нїѧ и҆ ѻ҆лта́рь, и҆ ѿ жерцѣ́хъ ѡ҆чи́ститъ, и҆ приведе́тъ козла̀ жива́го:	І звершивши очищення святилища, скинії зібрання і жертовника [і очистивши священиків], приведе він живого козла,
21	21
и҆ да возложи́тъ а҆арѡ́нъ ѻ҆́бѣ рꙋ́цѣ своѝ на главꙋ̀ козла̀ жива́гѡ, и҆ да и҆сповѣ́сть на не́мъ всѧ̑ беззакѡ́нїѧ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆ всѧ̑ непра̑вды и҆́хъ и҆ всѧ̑ грѣхѝ и҆́хъ: и҆ возложи́тъ ѧ҆̀ на главꙋ̀ козла̀ жива́гѡ, и҆ ѿпꙋ́ститъ рꙋко́ю человѣ́ка оу҆гото́ваннагѡ въ пꙋсты́ню:	і покладе Аарон обидві руки свої на голову живого козла, і сповідає над ним усі беззаконня синів Ізраїлевих і всі злочини їхні і всі гріхи їхні, і покладе їх на голову козла, і відішле з призначеною людиною в пустелю:
22	22
и҆ во́зметъ козе́лъ на сѧ̀ непра̑вды и҆́хъ въ зе́млю непроходи́мꙋ: и҆ да ѿпꙋ́ститъ козла̀ въ пꙋсты́ню.	і понесе козел на собі всі беззаконня їхні у землю непрохідну, і пустить він козла в пустелю.
23	23
И҆ да вни́детъ а҆арѡ́нъ въ ски́нїю свидѣ́нїѧ, и҆ да совлече́тъ ри̑зы льнѧ̑ны, въ нѧ́же ѡ҆болче́нъ бѧ́ше, входѧ́щꙋ є҆мꙋ̀ во ст҃о́е, и҆ положи́тъ ѧ҆̀ та́мѡ:	І ввійде Аарон у скинію зібрання і зніме лляний одяг, який одягав, входячи у святилище, і залишить його там,
24	24
и҆ ѡ҆мы́етъ тѣ́ло своѐ водо́ю на мѣ́стѣ ст҃ѣ и҆ да ѡ҆блече́тсѧ въ ри̑зы своѧ̑, и҆ и҆зше́дъ да сотвори́тъ всесожже́нїе своѐ и҆ всепло́дїе людско́е, и҆ да помо́литсѧ ѡ҆ себѣ̀ и҆ ѡ҆ до́мѣ свое́мъ, и҆ ѡ҆ лю́дехъ ꙗ҆́коже и҆ ѡ҆ жерцѣ́хъ:	і омиє тіло своє водою на святому місці, і зодягне одежу свою, і вийде і звершить всепалення за себе і всепалення за народ, і очистить себе, [дім свій] і народ [і священиків];
25	25
и҆ тꙋ́къ и҆́же грѣхѡ́въ ра́ди да вознесе́тъ на ѻ҆лта́рь.	а жиром жертви за гріх покадить на жертовнику.
26	26
И҆ ѿпꙋсти́вый козла̀ ѿпꙋще́наго во ѿпꙋще́нїе да и҆спере́тъ ри̑зы своѧ̑ и҆ да ѡ҆мы́етъ пло́ть свою̀ водо́ю, и҆ по си́хъ да вни́детъ въ по́лкъ.	І той, хто відводив козла для відпущення, повинен вимити одежу свою, омити тіло своє водою, і потім може ввійти у стан.
27	27
И҆ телца̀ и҆́же грѣха̀ ра́ди, и҆ козла̀ и҆́же грѣха̀ ра́ди, и҆́хже кро́вь внесе́сѧ на ѡ҆чище́нїе во ст҃о́е, да и҆знесꙋ́тъ ѧ҆̀ внѣ̀ полка̀ и҆ да сожгꙋ́тъ ѧ҆̀ на ѻ҆гнѝ, и҆ ко́жы и҆́хъ и҆ мѧса̀ и҆́хъ и҆ мѡты́ла и҆́хъ:	А тельця за гріх і козла за гріх, кров яких внесена була для очищення святилища, нехай винесуть геть зі стану і спалять на вогні шкури їх і м’ясо їх і нечистоту їх;
28	28
сожига́ѧй же ѧ҆̀ да и҆спере́тъ ри̑зы своѧ̑ и҆ да ѡ҆мы́етъ тѣ́ло своѐ водо́ю, и҆ по се́мъ да вни́детъ въ по́лкъ.	хто спалить їх, той повинен вимити одежу свою й омити тіло своє водою, і після того може ввійти у стан.
29	29
И҆ бꙋ́детъ сїѐ ва́мъ зако́нное вѣ́чное: въ мцⷭ҇ъ седмы́й, въ десѧ́тый де́нь мцⷭ҇а, покори́те дꙋ́шы ва́шѧ, и҆ всѧ́кагѡ дѣ́ла да не сотворитѐ, ни тꙋзе́мецъ, ни пришле́цъ прилежа́й въ ва́съ:	І нехай буде це для вас вічною постановою: у сьомий місяць, в десятий [день] місяця смиряйте душі ваші і ніякої справи не робіть, ні тубілець, ні прибулець, що оселився між вами,
30	30
въ то́й бо де́нь помо́литсѧ ѡ҆ ва́съ, є҆́же ѡ҆чи́стити ва́съ ѿ всѣ́хъ грѣхѡ́въ ва́шихъ пред̾ гдⷭ҇емъ, и҆ чи́сти бꙋ́дете:	тому що в цей день очищають вас, щоб зробити вас чистими від усіх гріхів ваших, щоб ви були чисті перед лицем Господнім;
31	31
сꙋббѡ́та сꙋббѡ́тъ поко́й да бꙋ́детъ сїѧ̀ ва́мъ, и҆ покори́те дꙋ́шы ва́шѧ, зако́ннѡ вѣ́чнѡ.	це субота спокою для вас, смиряйте душі ваші: це постанова вічна.
32	32
Помо́литсѧ жре́цъ, є҆го́же а҆́ще пома́жꙋтъ и҆ є҆го́же а҆́ще соверша́тъ рꙋ́цѣ є҆гѡ̀, є҆́же жре́ти є҆мꙋ̀ по ѻ҆тцѣ̀ свое́мъ, и҆ да ѡ҆блече́тсѧ въ ри́зꙋ льнѧ́нꙋ свою̀, ри́зꙋ ст҃ꙋ,	Очищати ж повинен священик, який помазаний і який освячений, щоб священнодіяти йому замість батька свого: і зодягне він лляну одежу, одежу священну,
33	33
и҆ да ѡ҆чи́ститъ ст҃о́е ст҃а́гѡ и҆ ски́нїю свидѣ́нїѧ, и҆ ѻ҆лта́рь да ѡ҆чи́ститъ, и҆ ѡ҆ жерцѣ́хъ и҆ ѡ҆ все́мъ со́нмѣ да помо́литсѧ.	і очистить Святе Святих і скинію зібрання, і жертовник очистить, і священиків і весь народ громади очистить.
34	34
И҆ бꙋ́детъ сїѐ ва́мъ зако́нное вѣ́чное, є҆́же моли́тисѧ ѡ҆ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ ѡ҆ всѣ́хъ грѣсѣ́хъ и҆́хъ, є҆ди́ною въ лѣ́то да сотвори́тсѧ, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю.	І нехай буде це для вас вічною постановою: очищати синів Ізраїлевих від усіх гріхів їхніх один раз на рік. І зробив він так, як повелів Господь Мойсеєві.
Глава́ з҃і	Глава 17

1	1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2	2
глаго́ли а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀ и҆ ко всѣ̑мъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ рече́ши къ ни̑мъ: сїѐ сло́во є҆́же заповѣ́да гдⷭ҇ь, гл҃ѧ:	оголоси Аарону і синам його і всім синам Ізраїлевим і скажи їм: ось що повеліває Господь:
3	3
человѣ́къ человѣ́къ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆лѝ ѿ прише́лєцъ, и҆̀же прилежа́тъ въ ва́съ, и҆́же а҆́ще зако́летъ телца̀ и҆лѝ ѻ҆́вцꙋ и҆лѝ ко́зꙋ въ полцѣ̀, и҆ и҆́же а҆́ще зако́летъ внѣ̀ полка̀	якщо хто з дому Ізраїлевого [або з прибульців, що приєдналися до вас] заколе тельця або вівцю чи козу в стані, або якщо хто заколе поза станом
4	4
и҆ пред̾ двє́ри ски́нїи свидѣ́нїѧ не принесе́тъ, ꙗ҆́коже сотвори́ти є҆̀ во всесожже́нїе и҆лѝ спасе́нїе гдⷭ҇ꙋ прїѧ́тно, въ воню̀ благово́нїѧ: и҆ и҆́же а҆́ще зако́летъ внѣ̀ и҆ пред̾ двє́ри ски́нїи свидѣ́нїѧ не принесе́тъ є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ принестѝ да́ръ гдⷭ҇ꙋ пред̾ ски́нїю гдⷭ҇ню: и҆ вмѣни́тсѧ человѣ́кꙋ томꙋ̀ кро́вь: кро́вь пролїѧ́лъ, да потреби́тсѧ дꙋша̀ ѻ҆́на ѿ люді́й свои́хъ:	і не приведе до входу скинії зібрання, [щоб принести у всепалення або в жертву за спасіння, угодну Господу, у приємні пахощі, і якщо хто заколе поза станом і до входу в скинію зібрання не принесе,] щоб представити в жертву Господу перед оселею Господньою, то людині тій буде поставлена кров: він пролив кров, і знищиться людина та з народу свого;
5	5
ꙗ҆́кѡ да принесꙋ́тъ сы́нове і҆и҃лєвы жє́ртвы своѧ̑, є҆ли̑ки а҆́ще сі́и зако́лютъ на по́ли, и҆ да принесꙋ́тъ ѧ҆̀ ко гдⷭ҇ꙋ къ две́ремъ ски́нїи свидѣ́нїѧ къ жерцꙋ̀, и҆ пожрꙋ́тъ ѧ҆̀ въ же́ртвꙋ спасе́нїѧ гдⷭ҇ꙋ.	це для того, щоб приводили сини Ізраїлеві жертви свої, які вони заколюють на полі, щоб приводили їх перед Господом до входу в скинію зібрання, до священика, і заколювали їх Господу в жертви мирні;
6	6
И҆ да возлїе́тъ жре́цъ кро́вь на ѻ҆лта́рь ѡ҆́крестъ пред̾ гдⷭ҇емъ оу҆ две́рїй ски́нїи свидѣ́нїѧ: и҆ да вознесе́тъ тꙋ́къ въ воню̀ благоꙋха́нїѧ гдⷭ҇ꙋ:	і покропить священик кров’ю жертовник Господній при вході у скинію зібрання і спалить жир у приємні пахощі Господу,
7	7
и҆ да не пожрꙋ́тъ ктомꙋ̀ же́ртвъ свои́хъ сꙋ́єтнымъ, и҆̀мже са́ми блꙋдодѣ́йствꙋютъ в̾слѣ́дъ и҆́хъ: зако́нное вѣ́чное бꙋ́детъ ва́мъ въ ро́ды ва́шѧ.	щоб вони надалі не приносили жертв своїм ідолам, за якими блудно ходять вони. Це нехай буде для них постановою вічною в роди їх.
8	8
И҆ рече́ши къ ни̑мъ: человѣ́къ человѣ́къ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆лѝ ѿ сынѡ́въ прише́лцѡвъ прилежа́щихъ въ ва́съ, и҆́же а҆́ще сотвори́тъ всесожже́нїе и҆лѝ же́ртвꙋ,	Ще скажи їм: якщо хто з дому Ізраїлевого і з прибульців, які живуть між вами, приносить всепалення або жертву
9	9
и҆ къ две́ремъ ски́нїи свидѣ́нїѧ не принесе́тъ сотвори́ти є҆̀ гдⷭ҇ви, потреби́тсѧ дꙋша̀ та̀ ѿ люді́й свои́хъ.	і не приведе до входу у скинію зібрання, щоб принести її Господу, то знищиться людина та з народу свого.
10	10
И҆ человѣ́къ человѣ́къ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆лѝ ѿ прише́лєцъ прилежа́щихъ въ ва́съ, и҆́же а҆́ще ꙗ҆́стъ всѧ́кꙋю кро́вь, и҆ оу҆твержꙋ̀ лицѐ моѐ на дꙋ́шꙋ ꙗ҆дꙋ́щꙋю кро́вь, и҆ погꙋблю̀ ю҆̀ ѿ люді́й свои́хъ:	Якщо хто з дому Ізраїлевого і з прибульців, які живуть між вами, буде їсти яку-небудь кров, то зверну лице Моє на душу того, хто буде їсти кров, і знищу її з народу її,
11	11
занѐ дꙋша̀ всѧ́кїѧ пло́ти кро́вь є҆гѡ̀ є҆́сть, и҆ а҆́зъ да́хъ ю҆̀ ва́мъ оу҆ ѻ҆лтарѧ̀ оу҆молѧ́ти ѡ҆ дꙋша́хъ ва́шихъ: кро́вь бо є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ дꙋшѝ оу҆моли́тъ.	тому що душа тіла в крові, і Я призначив її вам для жертовника, щоб очищати душі ваші, бо кров ця душу очищає;
12	12
Сегѡ̀ ра́ди реко́хъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: всѧ́ка дꙋша̀ ѿ ва́съ да не снѣ́стъ кро́ве, и҆ пришле́цъ прилежа́щїй въ ва́съ да не снѣ́стъ кро́ве.	тому Я і сказав синам Ізраїлевим: жодна душа з вас не повинна їсти крови, і прибулець, що живе між вами, не повинен їсти крови.
13	13
И҆ человѣ́къ человѣ́къ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆лѝ ѿ пришлє́цъ прилежа́щихъ въ ва́съ, и҆́же а҆́ще оу҆ло́витъ лови́твꙋ ѕвѣ́рѧ и҆лѝ пти́цꙋ, є҆́же ꙗ҆́стсѧ: пролїе́тъ кро́вь є҆ѧ̀, и҆ покры́етъ ю҆̀ земле́ю:	Якщо хто із синів Ізраїлевих і з прибульців, що живуть між вами, на ловитві упіймає звіра або птаха, якого можна їсти, то він повинен дати витекти крові її і покрити її землею,
14	14
дꙋша́ бо всѧ́кїѧ пло́ти кро́вь є҆гѡ̀ є҆́сть. И҆ реко́хъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: кро́ве всѧ́кїѧ пло́ти да не снѣ́сте, ꙗ҆́кѡ дꙋша̀ всѧ́кїѧ пло́ти кро́вь є҆гѡ̀ є҆́сть: всѧ́къ ꙗ҆ды́й ю҆̀ потреби́тсѧ:	тому що душа всякого тіла є кров його, вона душа його; тому Я сказав синам Ізраїлевим: не їжте крови ні з якого тіла, тому що душа всякого тіла є кров його: усякий, хто буде їсти її, знищиться.
15	15
и҆ всѧ́ка дꙋша̀ ꙗ҆́же ꙗ҆́стъ мертвечи́нꙋ и҆лѝ ѕвѣроѧ́динꙋ, ѿ тꙋзе́мєцъ и҆лѝ ѿ прише́лєцъ, да и҆спере́тъ ри̑зы своѧ̑ и҆ да ѡ҆мы́етъ тѣ́ло водо́ю, и҆ нечи́стъ бꙋ́детъ до ве́чера, по се́мъ же чи́стъ бꙋ́детъ:	І всякий, хто буде їсти мертвечину або роздерте звіром, тубілець або прибулець, повинен вимити одежу свою й омитися водою, і нечистий буде до вечора, а потім буде чистий;
16	16
а҆́ще же не и҆спере́тъ ри́зъ свои́хъ, ни ѡ҆мы́етъ тѣ́ла водо́ю, то̀ прїи́метъ беззако́нїе своѐ.	якщо ж не вимиє [одягу свого] і не обмиє тіла свого, то понесе на собі беззаконня своє.
Глава́ и҃і	Глава 18

1	1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2	2
глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши къ ни̑мъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ:	оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: Я Господь, Бог ваш.
3	3
по дѣлѡ́мъ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, въ не́йже ѡ҆бита́сте, да не сотворитѐ, и҆ по начина́нїємъ землѝ ханаа́нскїѧ, въ ню́же а҆́зъ ведꙋ́ вы та́мѡ, не сотвори́те, и҆ по зако́нѡмъ и҆́хъ не ходи́те:	За ділами землі Єгипетської, у якій ви жили, не чиніть, і за ділами землі Ханаанської, у яку Я веду вас, не чиніть, і за встановленнями їх не ходіть:
4	4
сꙋдбы̑ моѧ̑ сотвори́те, и҆ повелѣ̑нїѧ моѧ̑ сохрани́те и҆ ходи́те въ ни́хъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ:	Мої закони виконуйте і Моїх постанов дотримуйтеся, чинячи за ними. Я Господь, Бог ваш.
5	5
и҆ сохрани́те всѧ̑ повелѣ̑нїѧ моѧ̑ и҆ всѧ̑ сꙋдбы̑ моѧ̑, и҆ сотвори́те ѧ҆̀: сотвори́вый та̑ человѣ́къ жи́въ бꙋ́детъ въ ни́хъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.	Додержуйтесь постанов Моїх і законів Моїх, виконуючи які людина буде живою. Я Господь [Бог ваш].
6	6
Человѣ́къ человѣ́къ ко всѧ́комꙋ бли́жнемꙋ пло́ти своеѧ̀ да не пристꙋ́питъ ѿкры́ти срамоты̀: а҆́зъ гдⷭ҇ь.	Ніхто ні до якої родички за плоттю не повинен наближатися з тим, щоб відкрити наготу. Я Господь.
7	7
Срамоты̀ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ и҆ срамоты̀ ма́тере твоеѧ̀ да не ѿкры́еши: ма́ти бо твоѧ̀ є҆́сть, да не ѿкры́еши срамоты̀ є҆ѧ̀.	Наготи батька твого і наготи матері твоєї не відкривай: вона мати твоя, не відкривай наготи її.
8	8
Срамоты̀ жены̀ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ да не ѿкры́еши: срамота̀ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ є҆́сть.	Наготи дружини батька твого не відкривай: це нагота батька твого.
9	9
Срамоты̀ сестры̀ твоеѧ̀ ꙗ҆́же ѿ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ и҆лѝ ѿ ма́тере твоеѧ̀, въ домꙋ̀ рожде́нныѧ и҆лѝ внѣ̀ рожде́нныѧ, да не ѿкры́еши срамоты̀ и҆́хъ.	Наготи сестри твоєї, дочки батька твого або дочки матері твоєї, народженої в домі або поза домом, не відкривай наготи їх.
10	10
Срамоты̀ дще́ре сы́на твоегѡ̀ и҆лѝ дще́ре дще́ре твоеѧ̀, да не ѿкры́еши срамоты̀ и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ твоѧ̀ срамота̀ є҆́сть.	Наготи дочки сина твого або дочки дочки твоєї, не відкривай наготи їх, тому що вони твоя нагота.
11	11
Срамоты̀ дще́ре жены̀ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ да не ѿкры́еши, є҆диноѻ́тча сестра́ ти є҆́сть, да не ѿкры́еши срамоты̀ є҆ѧ̀.	Наготи дочки дружини батька твого, яка народилася від батька твого, вона сестра твоя [за батьком], не відкривай наготи її.
12	12
Срамоты̀ сестры̀ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ да не ѿкры́еши, своѧ́ бо ѻ҆тцꙋ̀ твоемꙋ̀ є҆́сть.	Наготи сестри батька твого не відкривай, вона єдинокровна батькові твоєму.
13	13
Срамоты̀ сестры̀ ма́тере твоеѧ̀ да не ѿкры́еши, своѧ́ бо ма́тери твое́й є҆́сть.	Наготи сестри матері твоєї не відкривай, бо вона єдинокровна матері твоїй.
14	14
Срамоты̀ бра́та ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ да не ѿкры́еши и҆ къ женѣ̀ є҆гѡ̀ да не вни́деши, сро́дникъ бо тѝ є҆́сть.	Наготи брата батька твого не відкривай і до дружини його не наближайся: вона тітка твоя.
15	15
Срамоты̀ невѣ́стки твоеѧ̀ да не ѿкры́еши, жена́ бо сы́на твоегѡ̀ є҆́сть, да не ѿкры́еши срамоты̀ є҆ѧ̀.	Наготи невістки твоєї не відкривай: вона дружина сина твого, не відкривай наготи її.
16	16
Срамоты̀ жены̀ бра́та твоегѡ̀ да не ѿкры́еши, срамота̀ бра́та твоегѡ̀ є҆́сть.	Наготи дружини брата твого не відкривай, це нагота брата твого.
17	17
Срамоты̀ жены̀ и҆ дще́ре є҆ѧ̀, да не ѿкры́еши, дще́ре сы́на є҆ѧ̀, и҆ дще́ри дще́ре є҆ѧ̀ да не по́ймеши ѿкры́ти срамоты̀ и҆́хъ, бли́жнїи бо тѝ сꙋ́ть, нече́стїе є҆́сть.	Наготи дружини і дочки її не відкривай; дочки сина її і дочки дочки її не бери, щоб відкрити наготу їхню, вони єдинокровні її; це беззаконня.
18	18
Сестрꙋ̀ жены̀ твоеѧ̀ да не по́ймеши въ нало́жницꙋ, ѿкры́ти срамотꙋ̀ є҆ѧ̀ пред̾ не́ю, є҆щѐ жи́вѣ сꙋ́щей є҆́й.	Не бери дружини разом із сестрою її, щоб зробити її суперницею, щоб відкрити наготу її при ній, за життя її.
19	19
И҆ къ женѣ̀ во ѿлꙋче́нїи нечистоты̀ є҆ѧ̀ да не вни́деши ѿкры́ти срамоты̀ є҆ѧ̀.	І до дружини під час очищення нечистот її не наближайся, щоб відкрити наготу її.
20	20
И҆ къ женѣ̀ бли́жнѧгѡ твоегѡ̀ да не да́си ло́жа сѣ́мене твоегѡ̀, ѡ҆скверни́тисѧ съ не́ю.	І з дружиною ближнього твого не лягай, щоб вилити сíм’я і осквернитися з нею.
21	21
И҆ ѿ сѣ́мене твоегѡ̀ да не да́си слꙋжи́ти моло́хꙋ, да не ѡ҆скверни́ши и҆́мене ст҃а́гѡ: а҆́зъ гдⷭ҇ь.	Із дітей твоїх не віддавай на служіння Молоху і не знечещуй імені Бога твого. Я Господь.
22	22
И҆ съ мꙋ́жескимъ по́ломъ да не лѧ́жеши же́нскимъ ло́жемъ, ме́рзость бо є҆́сть.	Не лягай з чоловіком як з жінкою: це мерзенність.
23	23
И҆ всѧ́комꙋ четвероно́гомꙋ да не да́си ло́жа своегѡ̀ въ сѣмене́нїе, ѡ҆скверни́тисѧ съ ни́мъ: и҆ жена̀ да не ста́нетъ ко всѧ́комꙋ четвероно́гомꙋ сни́тисѧ, гнꙋ́сно бо є҆́сть.	І ні з якою худобою не лягай, щоб вилити [сíм’я] і осквернитися від цього; і жінка не повинна ставати перед худобою для злучення з нею: це мерзенно.
24	24
Не ѡ҆сквернѧ́йтесѧ во всѣ́хъ си́хъ: во всѣ́хъ бо си́хъ ѡ҆скверни́шасѧ ꙗ҆зы́цы, и҆̀хже а҆́зъ ѿженꙋ̀ пред̾ лице́мъ ва́шимъ:	Не опоганюйте себе нічим цим, тому що всім цим опоганили себе народи, яких Я проганяю від вас:
25	25
и҆ ѡ҆скверни́сѧ землѧ̀, и҆ возда́хъ непра́вдꙋ и҆̀мъ є҆ѧ̀ ра́ди: и҆ возненави́дѣ землѧ̀ сѣдѧ́щихъ на не́й.	і опоганилася земля, і Я споглянув на беззаконня її, і звергла з себе земля тих, що жили на ній.
26	26
И҆ сохрани́те всѧ̑ зако́ны моѧ̑ и҆ всѧ̑ повелѣ̑нїѧ моѧ̑, и҆ не сотвори́те ѿ всѣ́хъ гнꙋ́сностей си́хъ, тꙋзе́мецъ и҆ прибы́вшїй пришле́цъ въ ва́съ:	А ви дотримуйтеся постанов Моїх і законів Моїх і не робіть усіх цих гидот, ні тубілець, ні прибулець, що живе між вами,
27	27
всѧ̑ бо сїѧ̑ гнꙋ́снѡсти сотвори́ша человѣ́цы земні́и, бы́вшїи пре́жде ва́съ, и҆ ѡ҆скверни́сѧ землѧ̀.	тому що всі ці мерзоти робили люди цієї землі, що перед вами, і опоганилася земля;
28	28
И҆ да не вознегодꙋ́етъ на ва́съ землѧ̀, внегда̀ ѡ҆скверни́ти ва́мъ ю҆̀, и҆́мже ѡ҆́бразомъ вознегодова̀ на ꙗ҆зы́ки и҆̀же пре́жде ва́съ:	щоб і вас не звергла із себе земля, коли ви станете опоганювати її, як вона звергла народи, що були раніше вас;
29	29
ꙗ҆́кѡ всѧ́къ, и҆́же а҆́ще сотвори́тъ ѿ всѣ́хъ гнꙋ́сностей си́хъ, потребѧ́тсѧ дꙋ́шы творѧ́щыѧ сїѐ ѿ люді́й свои́хъ.	бо якщо хто буде робити усі ці мерзоти, то душі, які роблять це, знищені будуть з народу свого.
30	30
И҆ сохрани́те повелѣ̑нїѧ моѧ̑, ꙗ҆́кѡ да не сотворитѐ ѿ всѣ́хъ закѡ́нъ гнꙋ́сныхъ, и҆̀же бѣ́ша пре́жде ва́съ: и҆ да не ѡ҆скверните́сѧ въ ни́хъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.	Отже, дотримуйтеся повелінь Моїх, щоб не чинити за гидотними звичаями, за якими чинили раніше за вас, і щоб не опоганюватися ними. Я Господь, Бог ваш.
Глава́ ѳ҃і	Глава 19

1	1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2	2
глаго́ли всемꙋ̀ со́нмꙋ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ рече́ши къ ни̑мъ: свѧ́ти бꙋ́дите, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ ст҃ъ (є҆́смь) гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.	оголоси всій громаді синів Ізраїлевих і скажи їм: будьте святими, бо святий Я Господь, Бог ваш.
3	3
Кі́йждо ѻ҆тца̀ своегѡ̀ и҆ ма́тере своеѧ̀ да бои́тсѧ, и҆ сꙋббѡ̑ты моѧ̑ сохрани́те: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.	Бійтеся кожен матері своєї і батька свого і суботи Мої зберігайте. Я Господь, Бог ваш.
4	4
Не послѣ́дꙋйте і҆́дѡлѡмъ, и҆ богѡ́въ слїѧ́ныхъ не сотвори́те себѣ̀: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.	Не звертайтеся до ідолів і богів відлитих не робіть собі. Я Господь, Бог ваш.
5	5
И҆ а҆́ще пожретѐ же́ртвꙋ спⷭ҇нїѧ гдⷭ҇ꙋ, прїѧ́тнꙋ ва́мъ пожри́те:	Коли будете приносити Господу жертву мирну, то приносьте її, щоб придбати собі благовоління:
6	6
въ ѻ҆́ньже де́нь а҆́ще пожретѐ, (въ то́й де́нь) да снѣ́стсѧ, и҆ на оу҆́трїе: и҆ а҆́ще ѡ҆ста́нетсѧ до тре́тїѧгѡ днѐ, на ѻ҆гнѝ да сожже́тсѧ:	у день жертвоприношення вашого і на другий день слід з’їсти її, а те, що залишилося до третього дня, треба спалити на вогні;
7	7
а҆́ще же ли ꙗ҆де́нїемъ с̾ѧ́стсѧ въ де́нь тре́тїй, не же́ртвенно є҆́сть, не прїи́метсѧ:	якщо ж хто стане їсти її на третій день, це мерзенно, це не буде благоприємне;
8	8
и҆ и҆́же ꙗ҆́стъ є҆̀, грѣ́хъ прїи́метъ, ꙗ҆́кѡ ст҃а̑ѧ гдⷭ҇нѧ ѡ҆сквернѝ: и҆ потребѧ́тсѧ дꙋ́шы ꙗ҆дꙋ́щыѧ ѿ люді́й свои́хъ.	хто стане їсти її, той понесе на собі гріх, бо він осквернив святиню Господню, і знищиться душа та з народу свого.
9	9
И҆ пожина́ющымъ ва́мъ жа́твꙋ землѝ ва́шеѧ, да не сконча́ете жа́твы ва́шеѧ, ни́вы твоеѧ̀ пожина́нїѧ: и҆ па́дающихъ кла̑съ ѿ жа́твы твоеѧ̀ да не собере́ши:	Коли будете жати жнива на землі вашій, не дожинай до краю поля твого, і залишків від жнив твоїх не підбирай,
10	10
и҆ вїногра́да твоегѡ̀ втори́цею да не ѡ҆бере́ши, нижѐ грє́знъ вїногра́да твоегѡ̀ да собере́ши: ни́щемꙋ и҆ прише́лцꙋ да ѡ҆ста́виши ѧ҆̀: а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.	і виноградника твого не оббирай дочиста, і ягід, що попа́дали у винограднику, не підбирай; залиш це бідному і прибульцеві. Я Господь, Бог ваш.
11	11
Не оу҆кра́дите, ни солжи́те, нижѐ да ѡ҆клевета́етъ кі́йждо бли́жнѧго.	Не крадіть, не говоріть неправди і не обманюйте одне одного.
12	12
И҆ не клени́тесѧ и҆́менемъ мои́мъ въ непра́вдѣ, и҆ да не ѡ҆сквернитѐ и҆́мене ст҃а́гѡ бг҃а ва́шегѡ: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.	Не клянись ім’ям Моїм у неправді, і не знечещуй імені Бога твого. Я Господь [Бог ваш].
13	13
Да не ѡ҆би́диши бли́жнѧгѡ: и҆ да не ѿи́меши, и҆ да не прележи́тъ мзда̀ нае́мника твоегѡ̀ оу҆ тебє̀ до оу҆́трїѧ.	Не кривди ближнього твого і не грабуй. Плата найманцеві не повинна залишатися в тебе до ранку.
14	14
Ѕла̀ да не рече́ши глꙋхо́мꙋ, и҆ пред̾ слѣпы́мъ да не положи́ши претыка́нїѧ: и҆ да оу҆бои́шисѧ гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.	Не лихослов глухого і перед сліпим не клади нічого, щоб не спіткнувся він; бійся [Господа] Бога твого. Я Господь [Бог ваш].
15	15
Не сотвори́те непра́вды въ сꙋдѣ̀: да не прїи́меши лица̀ ни́щагѡ, нижѐ почꙋди́шисѧ лицꙋ̀ могꙋ́щагѡ: по пра́вдѣ да сꙋ́диши бли́жнемꙋ твоемꙋ̀.	Не чиніть неправди на суді; не будь упереджений до жебрака і не догоджай лицю великого; за правдою суди ближнього твого.
16	16
Да не хо́диши ле́стїю во свое́мъ ꙗ҆зы́цѣ, и҆ не воста́неши на кро́вь бли́жнѧгѡ твоегѡ̀: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.	Не ходи пліткарем у народі твоєму і не повставай на життя ближнього твого. Я Господь [Бог ваш].
17	17
Да не возненави́диши бра́та твоегѡ̀ во оу҆мѣ̀ твое́мъ, ѡ҆бличе́нїемъ да ѡ҆бличи́ши бли́жнѧго твоего̀: и҆ не прїи́меши ра́ди є҆гѡ̀ грѣха̀.	Не ворогуй на брата твого у серці твоєму; викрий ближнього твого, і не понесеш за нього гріха.
18	18
И҆ да не ѿмща́етъ рꙋка̀ твоѧ̀, и҆ да не враждꙋ́еши на сы́ны люді́й свои́хъ, и҆ возлю́биши бли́жнѧго своего̀ ꙗ҆́кѡ са́мъ себѐ: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.	Не мстися і не май злоби на синів народу твого, але люби ближнього твого, як самого себе. Я Господь [Бог ваш].
19	19
Зако́нъ мо́й сохрани́те: и҆ скота̀ твоегѡ̀ да не смѣси́ши со ското́мъ и҆на́гѡ ро́да, и҆ вїногра́да твоегѡ̀ да не насади́ши разли́чна: и҆ ри́зы и҆з̾ двꙋ́хъ (веще́й) сотка́ныѧ гнꙋ́сныѧ да не возложи́ши на сѧ̀.	Уставів Моїх додержуйте; худоби твоєї не зводь з іншою породою; поля твого не засівай двома родами насіння; в одяг з різнорідних ниток, з вовни і льону, не одягайся.
20	20
И҆ а҆́ще кто̀ бꙋ́детъ съ жено́ю ло́жемъ сѣ́мене, и҆ сїѧ̀ бѧ́ше раба̀ храни́ма мꙋ́жꙋ, и҆ цѣно́ю не и҆скꙋплена̀ и҆лѝ свобо́да не дана̀ є҆́й, нака̑заны да бꙋ́дꙋтъ: не оу҆́мрꙋтъ, ꙗ҆́кѡ не свободи́сѧ:	Якщо хто переспить з жінкою, а вона раба, заручена з чоловіком, але ще не викуплена, або свобода ще не дана їй, то слід покарати їх, але не смертю, тому що вона невільна:
21	21
и҆ да приведе́тъ за престꙋпле́нїе своѐ гдⷭ҇ꙋ къ две́ремъ ски́нїи свидѣ́нїѧ ѻ҆вна̀ престꙋпле́нїѧ,	нехай приведе він Господу до входу в скинію зібрання жертву за провину, барана в жертву за провину свою;
22	22
и҆ да помо́литсѧ ѡ҆ не́мъ жре́цъ ѻ҆вно́мъ престꙋпле́нїѧ пред̾ гдⷭ҇емъ ѡ҆ грѣсѣ̀ и҆́мже согрѣшѝ, и҆ ѡ҆ста́витсѧ є҆мꙋ̀ грѣ́хъ, є҆го́же сотворѝ.	і очистить його священик бараном за провину перед Господом від гріха, яким він згрішив, і прощений буде йому гріх, яким він згрішив.
23	23
Є҆гда́ же вни́дете въ зе́млю, ю҆́же гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ дае́тъ ва́мъ, и҆ насади́те всѧ́ко дре́во снѣ́дное, и҆ ѡ҆чи́стите нечистотꙋ̀ є҆гѡ̀, пло́дъ є҆гѡ̀ трѝ лѣ̑та нечи́стъ да бꙋ́детъ ва́мъ, да не снѣ́стсѧ:	Коли прийдете в землю, [яку Господь Бог дасть вам,] і посадите яке-небудь плодове дерево, то плоди його вважайте за необрізані: три роки слід вважати їх за необрізані, не слід їсти їх;
24	24
въ лѣ́то же четве́ртое бꙋ́детъ всѧ́къ пло́дъ є҆гѡ̀ ст҃ъ, похва́ленъ гдⷭ҇ꙋ:	а на четвертий рік усі плоди його повинні бути посвячені для свят Господніх;
25	25
въ лѣ́то же пѧ́тое да снѣ́сте пло́дъ є҆гѡ̀, прибы́токъ ва́мъ плоды̀ є҆гѡ̀: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.	на п’ятий же рік ви можете їсти плоди його і збирати собі всі здобутки його. Я Господь, Бог ваш.
26	26
Не ꙗ҆ди́те на гора́хъ, и҆ не вражи́те, и҆ ни срѧ́ща смотри́те ѿ пти́цъ.	Не їжте з кров’ю; не ворожіть і не гадайте.
27	27
Не сотвори́те ѡ҆бстриже́нїѧ крꙋго́мъ ѿ вла̑съ гла́въ ва́шихъ, нижѐ брі́ете бра́дъ ва́шихъ.	Не стрижіть голови вашої навкруги, і не псуй краю бороди твоєї.
28	28
И҆ крое́нїѧ не сотвори́те на тѣ́лѣ ва́шемъ ѡ҆ дꙋшѝ: и҆ ꙗ҆́звъ настрека́нныхъ да не сотворитѐ въ ва́съ: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.	Заради померлого не робіть нарізів на тілі вашому і не наколюйте на собі письмен. Я Господь [Бог ваш].
29	29
Да не ѡ҆скверни́ши дще́ре твоеѧ̀ є҆́же блꙋди́ти є҆́й: и҆ да не прелюбы̀ дѣ́етъ землѧ̀, и҆ напо́лнитсѧ землѧ̀ беззако́нїй.	Не оскверняй дочки твоєї, допускаючи її до блуду, щоб не блудодіяла земля і не наповнилася земля розпустою.
30	30
Сꙋббѡ̑ты моѧ̑ сохрани́те, и҆ ѿ ст҃ы́хъ мои́хъ оу҆бо́йтесѧ: а҆́зъ гдⷭ҇ь.	Суботи Мої зберігайте і святилище Моє шануйте. Я Господь.
31	31
Не послѣ́дꙋйте оу҆трѡ́бнымъ ба́снемъ, и҆ къ волхвѡ́мъ не прилѣпи́тесѧ, ѡ҆скверни́тисѧ въ ни́хъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.	Не звертайтеся до тих, хто викликає мертвих, і до чарівників не ходіть, і не доводьте себе до опоганення від них. Я Господь, Бог ваш.
32	32
Пред̾ лице́мъ сѣда́гѡ воста́ни и҆ почтѝ лицѐ ста́рчо, и҆ да оу҆бои́шисѧ гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.	Перед лицем сивого вставай і шануй лице старця, і бійся [Господа] Бога твого. Я Господь [Бог ваш].
33	33
А҆́ще же кто̀ прїи́детъ къ ва́мъ пришле́цъ въ зе́млю ва́шꙋ, не стꙋжи́те є҆мꙋ̀:	Коли оселиться прибулець у землі вашій, не пригноблюйте його:
34	34
ꙗ҆́коже тꙋзе́мецъ бꙋ́детъ въ ва́съ пришле́цъ, и҆́же прїи́детъ къ ва́мъ, и҆ возлю́биши є҆го̀ ꙗ҆́кѡ са́мъ себѐ: ꙗ҆́кѡ (и҆ вы̀) прише́лцы бѣ́сте въ землѝ є҆гѵ́петстѣй: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.	прибулець, який оселився у вас, нехай буде для вас те саме, що тубілець ваш; люби його, як себе; тому що і ви були прибульцями в землі Єгипетській. Я Господь, Бог ваш.
35	35
Не сотвори́те непра́вды въ сꙋдѣ̀, въ мѣ́рахъ и҆ въ вѣ́сахъ и҆ въ мѣ́рилѣхъ:	Не чиніть неправди в суді, у мірі, у вазі й у вимірі:
36	36
мѣ̑рила пра́вєдна и҆ вѣ́сы пра́вєдны и҆ мѣ́ра пра́ведна да бꙋ́детъ въ ва́съ: а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ, и҆зведы́й ва́съ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ.	нехай будуть у вас терези правильні, гирі правильні, ефа правильна і гин правильний. Я Господь, Бог ваш, Який вивів вас із землі Єгипетської.
37	37
И҆ сохрани́те ве́сь зако́нъ мо́й и҆ всѧ̑ повелѣ̑нїѧ моѧ̑, и҆ сотвори́те ѧ҆̀: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.	Дотримуйтесь усіх уставів Моїх і всіх законів Моїх і виконуйте їх. Я Господь [Бог ваш].
Глава́ к҃	Глава 20

1	1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2	2
рцы̀ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, глаго́лѧ: а҆́ще кто̀ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆лѝ ѿ прибы́вшихъ прише́лцєвъ во і҆и҃ли, и҆́же а҆́ще да́стъ ѿ сѣ́мене своегѡ̀ моло́хꙋ, сме́ртїю да оу҆́мретъ: лю́дїе землѝ да побїю́тъ є҆го̀ ка́менїемъ:	скажи це синам Ізраїлевим: хто із синів Ізраїлевих і з прибульців, що живуть між ізраїльтянами, дасть дітей своїх Молоху, той нехай буде відданий на смерть: народ землі нехай поб’є його камінням;
3	3
и҆ а҆́зъ оу҆твержꙋ̀ лицѐ моѐ на человѣ́ка того̀ и҆ погꙋблю̀ є҆го̀ ѿ люді́й є҆гѡ̀, ꙗ҆́кѡ ѿ сѣ́мене своегѡ̀ дадѐ моло́хꙋ, да ѡ҆скверни́тъ ст҃ы́ню мою̀ и҆ ѡ҆скверни́тъ и҆́мѧ ѡ҆сщ҃е́нныхъ мнѣ̀.	і Я зверну лице Моє на людину ту і знищу її з народу її за те, що вона дала дітей своїх Молохові, щоб осквернити святилище Моє і зганьбити святе ім’я Моє;
4	4
А҆́ще же презрѣ́нїемъ пре́зрѧтъ тꙋзе́мцы землѝ ѻ҆чи́ма свои́ма ѿ человѣ́ка тогѡ̀, внегда̀ да́ти є҆мꙋ̀ ѿ сѣ́мене своегѡ̀ моло́хꙋ, є҆́же не оу҆би́ти є҆го̀:	і якщо народ землі не зверне очей своїх на людину ту, коли вона дасть дітей своїх Молохові, і не умертвить її,
5	5
и҆ оу҆твержꙋ̀ лицѐ моѐ на человѣ́ка того̀ и҆ на сро́дники є҆гѡ̀, и҆ погꙋблю̀ є҆го̀ и҆ всѣ́хъ є҆диномы́слѧщихъ съ ни́мъ, є҆́же соблꙋжда́ти є҆мꙋ̀ со і҆́дѡлы ѿ люді́й свои́хъ.	то Я зверну лице Моє на людину ту і на рід її і винищу його з народу його, і всіх, хто блудить слідами її, щоб ходити блудно услід Молохові.
6	6
И҆ дꙋша̀ ꙗ҆́же а҆́ще послѣ́дꙋетъ оу҆трѡ́бнымъ ба́снемъ и҆лѝ волхвѡ́мъ, ꙗ҆́кѡ соблꙋди́ти в̾слѣ́дъ и҆́хъ, оу҆твержꙋ̀ лицѐ моѐ на дꙋ́шꙋ тꙋ̀ и҆ погꙋблю̀ ю҆̀ ѿ люді́й є҆ѧ̀.	І якщо яка душа звернеться до тих, хто викликає мертвих і до чаклунів, щоб блудно ходити услід їм, то Я зверну лице Моє на ту душу і знищу її з народу її.
7	7
И҆ бꙋ́дете свѧ́ти, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ ст҃ъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.	Освячуйте себе і будьте святими, бо Я Господь, Бог ваш, [святий].
8	8
И҆ сохрани́те повелѣ̑нїѧ моѧ̑ и҆ сотвори́те ѧ҆̀: а҆́зъ гдⷭ҇ь ѡ҆сщ҃а́ѧй ва́съ.	Дотримуйтеся постанов Моїх і виконуйте їх, бо Я Господь, що освячує вас.
9	9
Человѣ́къ человѣ́къ, и҆́же а҆́ще ѕло̀ рече́тъ ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀ и҆лѝ ма́тери свое́й, сме́ртїю да оу҆́мретъ: ѻ҆тцꙋ̀ своемꙋ̀ и҆лѝ ма́тери свое́й ѕлѣ̀ речѐ, пови́ненъ бꙋ́детъ.	Хто буде лихословити батька свого або матір свою, той нехай буде відданий на смерть; батька свого і матір свою він лихословив: кров його на ньому.
10	10
Человѣ́къ человѣ́къ, и҆́же а҆́ще прелюбы̀ содѣ́етъ съ мꙋ́жнею жено́ю, и҆лѝ кто̀ прелюбы̀ содѣ́етъ съ жено́ю бли́жнѧгѡ своегѡ̀, сме́ртїю да оу҆́мрꙋтъ прелюбодѣ́й и҆ прелюбодѣ́йца.	Якщо хто буде перелюбствувати з жінкою одруженою, якщо хто буде перелюбствувати з дружиною ближнього свого, — нехай будуть віддані на смерть і перелюбник і перелюбниця.
11	11
И҆ и҆́же а҆́ще пребꙋ́детъ съ жено́ю ѻ҆тца̀ своегѡ̀, срамотꙋ̀ ѻ҆тца̀ своегѡ̀ ѿкры́лъ є҆́сть, сме́ртїю да оу҆́мрꙋтъ ѻ҆́ба, пови́нни сꙋ́ть.	Хто ляже з дружиною батька свого, той відкрив наготу батька свого: обоє вони нехай будуть віддані на смерть, кров їхня на них.
12	12
И҆ а҆́ще кто̀ бꙋ́детъ съ невѣ́сткою свое́ю, сме́ртїю да оу҆́мрꙋтъ ѻ҆́ба, нече́ствоваша бо, пови́нни сꙋ́ть.	Якщо хто ляже з невісткою своєю, то обоє вони нехай будуть віддані на смерть: мерзотність зробили вони, кров їхня на них.
13	13
И҆ а҆́ще кто̀ бꙋ́детъ съ мꙋ́жескимъ по́ломъ ло́жемъ же́нскимъ, гнꙋ́сность сотвори́ша ѻ҆́ба, сме́ртїю да оу҆́мрꙋтъ, пови́нни сꙋ́ть:	Якщо хто ляже з чоловіком, як з жінкою, то обоє вони зробили мерзотність: нехай будуть віддані на смерть, кров їхня на них.
14	14
и҆́же а҆́ще по́йметъ женꙋ̀ и҆ ма́терь є҆ѧ̀, беззако́нїе є҆́сть, ѻ҆гне́мъ да сожгꙋ́тъ є҆го̀ и҆ ѡ҆́ныѧ, и҆ не бꙋ́детъ беззако́нїе въ ва́съ.	Якщо хто візьме собі дружину і матір її: це беззаконня; на вогні слід спалити його і їх, щоб не було беззаконня між вами.
15	15
И҆ и҆́же а҆́ще да́стъ ло́же своѐ четвероно́жномꙋ, сме́ртїю да оу҆́мретъ, четвероно́жное же оу҆бїе́те.	Хто змішається з худобою, того віддати на смерть, і худобу вбийте.
16	16
И҆ жена̀ ꙗ҆́же а҆́ще пристꙋ́питъ ко всѧ́комꙋ скотꙋ̀, є҆́же бы́ти съ ни́мъ, да оу҆бїе́те женꙋ̀ и҆ ско́тъ, сме́ртїю да оу҆́мрꙋтъ, пови́нни сꙋ́ть.	Якщо жінка піде до якої-небудь худоби, щоб злучитися з нею, то убий жінку і худобу: нехай будуть вони віддані на смерть, кров їхня на них.
17	17
И҆́же а҆́ще по́йметъ сестрꙋ̀ свою̀ ѿ ѻ҆тца̀ своегѡ̀ и҆лѝ ѿ ма́тере своеѧ̀, и҆ оу҆ви́дитъ срамотꙋ̀ є҆ѧ̀, и҆ ѻ҆на̀ оу҆ви́дитъ срамотꙋ̀ є҆гѡ̀, оу҆кори́зна є҆́сть, да потребѧ́тсѧ пред̾ сы̑ны ро́да и҆́хъ: срамотꙋ̀ сестры̀ своеѧ̀ ѿкры̀, грѣ́хъ прїи́мꙋтъ.	Якщо хто візьме сестру свою, дочку батька свого або дочку матері своєї, і побачить наготу її, і вона побачить наготу його: це сором, нехай будуть вони знищені перед очима синів народу свого; він відкрив наготу сестри своєї: гріх свій понесе він.
18	18
И҆ мꙋ́жъ и҆́же бꙋ́детъ съ жено́ю скверна́вою и҆ ѿкры́етъ срамотꙋ̀ є҆ѧ̀, тече́нїе є҆ѧ̀ ѿкры̀, и҆ ѻ҆на̀ ѿкры̀ тече́нїе кро́ве своеѧ̀, да потребѧ́тсѧ ѻ҆́ба ѿ ро́да и҆́хъ.	Якщо хто ляже з дружиною під час хвороби кровоочищення і відкриє наготу її, то він відкрив течу її, і вона відкрила течу крови своєї: обоє вони нехай будуть знищені з народу свого.
19	19
И҆ срамотꙋ̀ сестры̀ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ и҆ сестры̀ ма́тере твоеѧ̀ да не ѿкры́еши: оу҆́жичество бо ѿкры̀, грѣ́хъ понесꙋ́тъ.	Наготи сестри матері твоєї і сестри батька твого не відкривай, бо такий оголює плоть свою: гріх свій понесуть вони.
20	20
И҆́же а҆́ще бꙋ́детъ со сро́дницею свое́ю, срамотꙋ̀ сродства̀ своегѡ̀ ѿкры̀, безча́дни и҆́змрꙋтъ.	Хто ляже з тіткою своєю, той відкрив наготу дядька свого; гріх свій понесуть вони, бездітними помруть.
21	21
И҆ человѣ́къ и҆́же а҆́ще по́йметъ женꙋ̀ бра́та своегѡ̀, нечистота̀ є҆́сть: срамотꙋ̀ бра́та своегѡ̀ ѿкры́лъ є҆́сть, безча́дни и҆́змрꙋтъ.	Якщо хто візьме дружину брата свого: це огидно; він відкрив наготу брата свого, бездітними будуть вони.
22	22
И҆ сохрани́те всѧ̑ повелѣ̑нїѧ моѧ̑ и҆ всѧ̑ сꙋдбы̑ моѧ̑ и҆ сотвори́те ѧ҆̀, и҆ не вознегодꙋ́етъ на ва́съ землѧ̀, въ ню́же а҆́зъ введꙋ́ вы та́мѡ всели́тисѧ на не́й.	Дотримуйтесь усіх уставів Моїх і всіх законів Моїх і виконуйте їх, — і не звергне вас із себе земля, в яку Я веду вас жити.
23	23
И҆ не ходи́те въ зако́ны ꙗ҆зы́чєскїѧ, и҆̀хже а҆́зъ и҆згоню̀ ѿ ва́съ: ꙗ҆́кѡ сїѧ̑ всѧ̑ сотвори́ша, и҆ возгнꙋша́хсѧ и҆́ми.	Не чиніть за звичаями народу, який Я проганяю від вас; тому що вони все це робили, і Я обурився на них,
24	24
И҆ рѣ́хъ къ ва́мъ: вы̀ наслѣ́дите зе́млю и҆́хъ, и҆ а҆́зъ да́мъ ва́мъ ю҆̀ въ притѧжа́нїе, зе́млю текꙋ́щꙋю ме́домъ и҆ млеко́мъ, а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ, ѿлꙋчи́вый ва́съ ѿ всѣ́хъ ꙗ҆зы̑къ.	і сказав Я вам: ви володарюйте землею їхньою, і вам віддаю у спадщину землю, в якій тече молоко і мед. Я Господь, Бог ваш, Який відділив вас від усіх народів.
25	25
И҆ ѿлꙋчи́те себѣ̀ междꙋ̀ скѡты̀ чи́стыми и҆ междꙋ̀ скѡты̀ нечи́стыми, и҆ междꙋ̀ пти́цами чи́стыми и҆ нечи́стыми: и҆ не ѡ҆сквернитѐ дꙋ́шъ ва́шихъ въ скотѣ́хъ и҆ въ пти́цахъ и҆ во всѣ́хъ гадѣ́хъ земны́хъ, ꙗ҆̀же а҆́зъ ѿлꙋчи́хъ ва́мъ въ нечистотѣ̀,	Відрізняйте худобу чисту від нечистої і птаха чистого від нечистого і не оскверняйте душ ваших худобою і птахами і всім, що плазує по землі, що визначив Я, як нечисте.
26	26
и҆ бꙋ́дете мѝ свѧ́ти, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ ст҃ъ є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ, ѿлꙋчи́вый ва́съ ѿ всѣ́хъ ꙗ҆зы̑къ бы́ти мои́ми.	Будьте переді Мною святі, бо Я святий Господь [Бог ваш], і Я відокремив вас від народів, щоб ви були Мої.
27	27
И҆ мꙋ́жъ и҆лѝ жена̀ и҆́же а҆́ще бꙋ́детъ ѿ ни́хъ чревоба́сникъ и҆лѝ волше́бникъ, сме́ртїю да оу҆́мрꙋтъ ѻ҆́ба: ка́менїемъ да побїе́те и҆̀хъ, пови́нни сꙋ́ть.	Чоловік чи жінка, якщо будуть вони викликати мертвих або ворожити, нехай будуть віддані на смерть: камінням слід побити їх, кров їхня на них.
Глава́ к҃а	Глава 21

1	1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ: рцы̀ жерцє́мъ сынѡ́мъ а҆арѡ̑нимъ, и҆ рече́ши и҆̀мъ: над̾ дꙋша́ми да не ѡ҆сквернѧ́тсѧ въ ꙗ҆зы́цѣ свое́мъ,	І сказав Господь Мойсеєві: оголоси священикам, синам Аароновим, і скажи їм: нехай не оскверняють себе дотиком до померлого з народу свого;
2	2
но ра́звѣ въ домꙋ̀ бли́жнѧгѡ своегѡ̀, над̾ ѻ҆тце́мъ и҆ ма́терїю, и҆ сына́ми и҆ дще́рьми, над̾ бра́томъ	тільки до близького родича свого, до матері своєї і до батька свого, до сина свого і дочки своєї, до брата свого
3	3
и҆ над̾ сестро́ю свое́ю дѣ́вою, ꙗ҆́же є҆́сть бли́жнѧѧ є҆мꙋ̀, не дана̀ мꙋ́жꙋ, над̾ си́ми да ѡ҆сквернѧ́тсѧ:	і до сестри своєї, дівчини, що живе при ньому і не була заміжня, можна йому доторкатися, не оскверняючи себе;
4	4
да не ѡ҆скверни́тсѧ внеза́пꙋ въ лю́дехъ свои́хъ, во ѡ҆скверне́нїе своѐ.	і доторканням до кого б то не було в народі своєму не повинен він оскверняти себе, щоб не стати нечистим.
5	5
И҆ да не ѡ҆брі́ете главы̀ по ме́ртвѣмъ, и҆ ѡ҆бли́чїѧ брады̀ да не ѡ҆брі́ютъ, и҆ на пло́техъ свои́хъ да не сотворѧ́тъ ꙗ҆́звъ:	Вони не повинні голити голови своєї і підстригати краї бороди своєї і робити нарізи на тілі своєму.
6	6
свѧ́ти да бꙋ́дꙋтъ бг҃ꙋ своемꙋ̀ и҆ не ѡ҆сквернѧ́тъ и҆́мене бг҃а своегѡ̀: жє́ртвы бо гдⷭ҇ни да́ры бг҃а своегѡ̀ са́ми прино́сѧтъ, и҆ бꙋ́дꙋтъ свѧ́ти.	Вони повинні бути святими Богові своєму і не повинні нечестити імені Бога свого, тому що вони приносять жертви Господу, хліб Богу своєму, і тому повинні бути святими.
7	7
Жены̀ блꙋдни́цы и҆ ѡ҆скверне́ны да не по́ймꙋтъ, и҆ жены̀ и҆згна́ныѧ ѿ мꙋ́жа є҆ѧ̀ да не по́ймꙋтъ: ꙗ҆́кѡ свѧ́ти сꙋ́ть гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ своемꙋ̀:	Вони не повинні брати за себе блудницю і знечещену, не повинні брати і жінку, вигнану чоловіком своїм, бо вони святі [Господу] Богу своєму.
8	8
и҆ да ѡ҆свѧти́ши є҆го̀: да́ры гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ се́й прино́ситъ, свѧ́тъ бꙋ́детъ: ꙗ҆́кѡ ст҃ъ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ ѡ҆сщ҃а́ѧ и҆̀хъ.	Святи́ його, бо він приносить хліб [Господу] Богу твоєму: нехай буде він у тебе святим, бо святий Я Господь, Який освячує вас.
9	9
И҆ дще́рь человѣ́ка жерца̀ а҆́ще ѡ҆скверни́тсѧ, є҆́же соблꙋди́ти, и҆́мѧ ѻ҆тца̀ своегѡ̀ сїѧ̀ ѡ҆сквернѧ́етъ: ѻ҆гне́мъ да сожже́тсѧ.	Якщо дочка священика осквернить себе блудодіянням, то вона нечестить батька свого; вогнем слід спалити її.
10	10
И҆ жре́цъ вели́кїй ѿ бра́тїй свои́хъ, є҆мꙋ́же возлїѧ́нъ на главꙋ̀ є҆ле́й пома́занїѧ, и҆ соверше́нный, є҆́же ѡ҆блачи́тисѧ въ ри̑зы, главы̀ да не ѿкры́етъ, и҆ ри̑зъ свои́хъ да не раздере́тъ,	Великий же священик з братів своїх, на голову якого полито єлей помазання, і який освячений, щоб облачатися у священні одежі, не повинен оголювати голови своєї і роздирати одежі своєї;
11	11
и҆ ко всѧ́кой дꙋшѝ оу҆ме́ршей да не прїи́детъ: над̾ ѻ҆тце́мъ свои́мъ и҆ над̾ ма́терїю свое́ю да не ѡ҆скверни́тсѧ,	і ні до якого померлого не повинен він приступати: навіть дотиком до померлого батька свого і матері своєї він не повинен оскверняти себе.
12	12
и҆ ѿ ст҃ы́хъ да не и҆зы́детъ, и҆ да не ѡ҆скверни́тъ и҆́мене ст҃а́гѡ бг҃а своегѡ̀, ꙗ҆́кѡ ст҃ы́й є҆ле́й пома́занїѧ бг҃а є҆гѡ̀ на не́мъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь.	І від святилища він не повинен відходити і нечестити святилище Бога свого, бо освячення єлеєм помазання Бога його на ньому. Я Господь.
13	13
Се́й въ женꙋ̀ дѣ́вꙋ ѿ ро́да своегѡ̀ да по́йметъ:	За дружину він повинен брати дівчину [з народу свого];
14	14
вдови́цы же и҆ и҆згна́ныѧ, и҆ ѡ҆скверне́ныѧ и҆ блꙋдни́цы, си́хъ да не по́йметъ: но дѣви́цꙋ ѿ пле́мене своегѡ̀ да по́йметъ въ женꙋ̀:	вдову, або вигнану, або знечещену, [або] блудницю, не повинен він брати, але дівчину з народу свого повинен він брати за дружину;
15	15
и҆ да не ѡ҆скверни́тъ сѣ́мене своегѡ̀ въ лю́дехъ свои́хъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ѡ҆сщ҃а́ѧй є҆го̀.	він не повинен ганьбити сімені свого в народі своєму, бо Я Господь [Бог], що освячує його.
16	16
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
17	17
рцы̀ ко а҆арѡ́нꙋ, глаго́лѧ: человѣ́къ ѿ ро́да твоегѡ̀ въ ро́дѣхъ ва́шихъ, а҆́ще ко́емꙋ бꙋ́детъ на не́мъ поро́къ, да не пристꙋ́питъ приноси́ти да́ры бг҃а своегѡ̀:	скажи Аарону: ніхто з сімені твого в усі роди їх, у якого на тілі буде вада, не повинен приступати, щоб приносити хліб Богу своєму;
18	18
всѧ́къ человѣ́къ, є҆мꙋ́же а҆́ще бꙋ́детъ на не́мъ поро́къ, да не пристꙋ́питъ: человѣ́къ слѣ́пъ, и҆лѝ хро́мъ, и҆лѝ корно́сый, и҆лѝ оу҆хорѣ́занъ,	ніхто, у кого на тілі є вада, не повинен приступати, ні сліпий, ні кульгавий, ні потворний,
19	19
и҆лѝ человѣ́къ, є҆мꙋ́же є҆́сть сокрꙋше́нїе рꙋкѝ и҆лѝ сокрꙋше́нїе ногѝ,	ні такий, у якого переламана нога або переламана рука,
20	20
и҆лѝ горба́тъ, и҆лѝ гноеточи́въ ѻ҆чи́ма, и҆лѝ бѣльмоѻ́ченъ, и҆лѝ человѣ́къ, на не́мже сꙋ́ть кра̑сты ди̑вїѧ, и҆лѝ лишаи̑, и҆лѝ є҆диноѧ́трный:	ні горбатий, ні із сухим органом, ні з більмом на оці, ні коростявий, ні паршивий, ні з пошкодженими ядрами;
21	21
всѧ́къ, є҆мꙋ́же а҆́ще бꙋ́детъ на не́мъ поро́къ ѿ сѣ́мене а҆арѡ́на жерца̀, да не пристꙋ́питъ принестѝ же́ртвъ бг҃ꙋ твоемꙋ̀, занѐ поро́къ на не́мъ: дарѡ́въ бж҃їихъ да не пристꙋ́питъ приноси́ти:	жоден чоловік з сімені Аарона священика, у якого на тілі є вада, не повинен приступати, щоб приносити жертви Господу; вада на ньому, тому не повинен він приступати, щоб приносити хліб Богу своєму;
22	22
да́ры бг҃а своегѡ̀ ст҃а̑ѧ ст҃ы́хъ, и҆ ѿ ст҃ы́хъ да снѣ́стъ:	хліб Бога свого з великих святинь і зі святинь він може їсти;
23	23
ѻ҆ба́че къ завѣ́сѣ да не пристꙋ́питъ, и҆ ко ѻ҆лтарю̀ да не прибли́житсѧ, ꙗ҆́кѡ поро́къ и҆́мать: и҆ да не ѡ҆скверни́тъ свѧти́лища бг҃а своегѡ̀, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь ѡ҆сщ҃а́ѧй и҆̀хъ.	але до завіси не повинен він приходити і до жертовника не повинен приступати, тому що вада на ньому: не повинен він нечестити святилища Мого, бо Я Господь, що освячує їх.
24	24
И҆ глаго́ла мѡѷсе́й ко а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀, и҆ ко всѣ̑мъ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ.	І оголосив це Мойсей Аарону і синам його і всім синам Ізраїлевим.
Глава́ к҃в	Глава 22

1	1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2	2
рцы̀ а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀, да внима́ютъ ѿ ст҃ы́нь сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ да не ѡ҆сквернѧ́тъ и҆́мене ст҃а́гѡ моегѡ̀, є҆ли̑ка ѻ҆нѝ ѡ҆свѧща́ютъ мѝ: а҆́зъ гдⷭ҇ь.	скажи Аарону і синам його, щоб вони обережно поводилися зі святинями синів Ізраїлевих і не ганьбили святого імені Мого в тому, що вони посвячують Мені. Я Господь.
3	3
Рцы̀ и҆̀мъ: въ ро́ды ва́шѧ всѧ́къ человѣ́къ, и҆́же а҆́ще пристꙋ́питъ ѿ всѧ́кагѡ сѣ́мене ва́шегѡ ко ст҃ы̑мъ, є҆ли̑ка а҆́ще ѡ҆свѧтѧ́тъ сы́нове і҆и҃лєвы гдⷭ҇ꙋ, и҆ нечистота̀ є҆гѡ̀ на не́мъ бꙋ́детъ, потреби́тсѧ дꙋша̀ ѻ҆́наѧ ѿ менє̀: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.	Скажи їм: якщо хто з усіх нащадків ваших в роди ваші, маючи на собі нечистоту, приступить до святинь, які посвячують сини Ізраїлеві Господу, то знищиться душа та від лиця Мого. Я Господь [Бог ваш].
4	4
И҆ человѣ́къ ѿ сѣ́мене а҆арѡ́на жерца̀, и҆ се́й прокаже́нъ, и҆лѝ сѣ́мѧ и҆злива́етъ, ѿ ст҃ы́хъ да не снѣ́стъ, до́ндеже ѡ҆чи́ститсѧ: и҆ прикаса́ѧйсѧ всѧ́кой нечистотѣ̀ дꙋшѝ, и҆лѝ человѣ́къ, є҆мꙋ́же а҆́ще и҆зы́детъ ѿ є҆гѡ̀ ло́жа сѣ́мѧ,	Хто із сімені Ааронового прокажений, або має течу, той не повинен їсти святинь, поки не очиститься; і хто доторкнеться до чого-небудь нечистого від мертвого, або в кого трапиться вилив сімені,
5	5
и҆лѝ и҆́же а҆́ще прико́снетсѧ всѧ́комꙋ га́дꙋ нечи́стꙋ, и҆́же ѡ҆скверни́тъ є҆го̀, и҆лѝ человѣ́кꙋ, и҆́же ѡ҆скверни́тъ є҆го̀, по всѧ́кой нечистотѣ̀ є҆гѡ̀:	або хто доторкнеться до якого-небудь гада, від якого він стане нечистим, або до людини, від якої він стане нечистим якою б то не було нечистотою, —
6	6
дꙋша̀, ꙗ҆́же а҆́ще прико́снетсѧ и҆́хъ, нечиста̀ бꙋ́детъ до ве́чера: да не снѣ́стъ ѿ ст҃ы́хъ, а҆́ще не ѡ҆мы́етъ тѣ́ла своегѡ̀ водо́ю,	той, хто доторкнеться до цього, нечистий буде до вечора і не повинен їсти святинь, раніше ніж омиє тіло своє водою;
7	7
и҆ за́йдетъ со́лнце, и҆ чи́стъ бꙋ́детъ: и҆ тогда̀ да снѣ́стъ ѿ ст҃ы́хъ, ꙗ҆́кѡ хлѣ́бъ є҆гѡ̀ є҆́сть.	але коли зайде сонце і він очиститься, тоді може він їсти святині, бо це його їжа.
8	8
Мертвечи́ны и҆ ѕвѣроѧ́дины да не снѣ́стъ, є҆́же ѡ҆скверни́тисѧ є҆мꙋ̀ въ ни́хъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь.	Мертвечини і роздертого звіром він не повинен їсти, щоб не осквернитися цим. Я Господь.
9	9
И҆ да сохранѧ́тъ повелѣ̑нїѧ моѧ̑, да не прїи́мꙋтъ си́хъ ра́ди грѣха̀, и҆ и҆́змрꙋтъ за ни́хъ, а҆́ще ѡ҆сквернѧ́тъ и҆̀хъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ѡ҆сщ҃а́ѧй и҆̀хъ.	Нехай дотримуються вони повелінь Моїх, щоб не понести на собі гріха і не померти в ньому, коли порушать це. Я Господь [Бог], що освячує їх.
10	10
И҆ всѧ́къ и҆ноплеме́нникъ да не снѣ́стъ ст҃ы́нь: присе́лникъ і҆ере́евъ и҆лѝ нае́мникъ да не снѣ́стъ ст҃ы́нь.	Ніхто сторонній не повинен їсти святині; хто оселився у священика і найманець не повинен їсти святині;
11	11
А҆́ще же жре́цъ пристѧ́жетъ дꙋ́шꙋ пристѧжа́нꙋю сребро́мъ, сїѧ̀ да снѣ́стъ хлѣ́бы є҆гѡ̀: и҆ домоча́дцы є҆гѡ̀, и҆ сі́и да снѣдѧ́тъ хлѣ́бы є҆гѡ̀.	якщо ж священик купить собі чоловіка за срібло, то цей може їсти її; також і домашні його можуть їсти хліб його.
12	12
И҆ дще́рь человѣ́ка жерца̀, а҆́ще посѧ́гнетъ за мꙋ́жа и҆ноплеме́нника, сїѧ̀ ѿ нача́ткѡвъ ст҃ы́хъ да не снѣ́стъ.	Якщо дочка священика вийде заміж за стороннього, то вона не повинна їсти принесених святинь;
13	13
И҆ дще́рь жерца̀ а҆́ще бꙋ́детъ вдова̀ и҆лѝ ѿпꙋще́на, плода́ же не бꙋ́детъ є҆́й, возврати́тсѧ въ до́мъ ѻ҆тца̀ своегѡ̀, по ю҆́ности свое́й, ѿ хлѣ́бѡвъ ѻ҆тца̀ своегѡ̀ да снѣ́стъ: всѧ́къ же и҆ноплеме́нникъ да не снѣ́стъ ѿ ни́хъ.	коли ж дочка священика буде вдовою, або розведеною, і дітей немає в неї, і повернеться в дім батька свого, як була в молодості своїй, тоді вона може їсти хліб батька свого; а сторонній ніхто не повинен їсти його.
14	14
И҆ человѣ́къ, и҆́же а҆́ще ꙗ҆́стъ ст҃а̑ѧ по невѣ́дѣнїю, и҆ да приложи́тъ пѧ́тꙋю свою̀ ча́сть ко и҆́стомꙋ, и҆ да да́стъ сїѐ жерцꙋ̀ ст҃о́е.	Хто помилково з’їсть що-небудь зі святині, той повинен віддати священику святиню і докласти до неї п’яту її частку.
15	15
И҆ да не ѡ҆сквернѧ́тъ ст҃ы́нь сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆̀хже ѻ҆нѝ ѿдѣлѧ́ютъ гдⷭ҇ꙋ:	Священики самі не повинні ганьбити святині синів Ізраїлевих, які вони приносять Господу,
16	16
и҆ да не наведꙋ́тъ на себѐ беззако́нїе престꙋпле́нїѧ, внегда̀ ꙗ҆́сти и҆̀мъ ст҃ы́ню и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь ѡ҆сщ҃а́ѧй и҆̀хъ.	і не повинні накликати на себе провину в злочині, коли будуть їсти святині свої, бо Я Господь, що освячує їх.
17	17
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
18	18
глаго́ли а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀ и҆ всемꙋ̀ со́нмꙋ і҆и҃левꙋ и҆ рече́ши къ ни̑мъ: человѣ́къ человѣ́къ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆лѝ ѿ пришлє́цъ прилежа́щихъ къ ни̑мъ во і҆и҃ли, и҆́же а҆́ще принесе́тъ да́ры своѧ̑ по всѧ́комꙋ и҆сповѣ́данїю своемꙋ̀, и҆лѝ по всѧ́комꙋ и҆зволе́нїю своемꙋ̀, є҆ли̑ка а҆́ще принесꙋ́тъ гдⷭ҇ꙋ на всесожже́нїе,	оголоси Аарону і синам його і всім синам Ізраїлевим і скажи їм: якщо хто з дому Ізраїлевого, або із прибульців, [що оселилися] між ізраїльтянами, чи за якоюсь обітницею, або з ревности приносить жертву свою, яку приносять Господу у всепалення,
19	19
прїѧ̑тны ва́мъ непорѡ́чны мꙋ́жескъ по́лъ ѿ ста́дъ волѡ́въ, и҆лѝ ѿ ѻ҆ве́цъ и҆ ѿ ко́зъ:	то, щоб цим придбати благовоління від Бога, жертва повинна бути без вад, чоловічої статі, з великої худоби, з овець і з кіз;
20	20
всѣ́хъ, є҆ли̑ка а҆́ще и҆́мꙋтъ поро́къ на себѣ̀, да не принесꙋ́тъ гдⷭ҇ꙋ, поне́же непрїѧ́тно бꙋ́детъ ва́мъ.	ніякої тварини, на якій є вада, не приносьте [Господу], бо це не придбає вам благовоління.
21	21
И҆ человѣ́къ и҆́же а҆́ще принесе́тъ же́ртвꙋ спⷭ҇нїѧ гдⷭ҇ꙋ, ѿлꙋчи́въ ѡ҆бѣ́тъ и҆лѝ по и҆зволе́нїю, и҆лѝ въ пра́здники ва́шѧ, ѿ ста́дъ волѡ́въ и҆лѝ ѿ ѻ҆ве́цъ, непоро́чно да бꙋ́детъ въ прїѧ́тїе, всѧ́къ поро́къ да не бꙋ́детъ на не́мъ:	І якщо хто приносить мирну жертву Господу, виконуючи обітницю, або з ревности, [або у свята ваші,] з великої худоби або з дрібної, то жертва повинна бути без вад, щоб бути угодною Богу: ніякої вади не повинно бути на ній;
22	22
слѣ́по, и҆лѝ сокрꙋше́но, и҆лѝ ѧ҆зы́къ оу҆рѣ́занъ и҆мꙋ́що, и҆лѝ черви́во, и҆лѝ кра́стово, и҆лѝ лиша́во, да не принесꙋ́тъ тѣ́хъ гдⷭ҇ꙋ, и҆ въ же́ртвꙋ не дади́те ѿ ни́хъ на ѻ҆лта́рь гдⷭ҇ви:	тварини сліпої, або пошкодженої, або потворної, або хворої, або коростявої, або паршивої, таких не приносьте Господу і в жертву не давайте їх на жертовник Господній;
23	23
и҆ телца̀ и҆лѝ ѻ҆́вцꙋ оу҆хорѣ́знꙋ, и҆лѝ безхво́стнꙋ, въ заколе́нїе сотвори́ши ѧ҆̀ себѣ̀ (по и҆зволе́нїю), въ ѡ҆бѣ́тъ же тво́й да не прїи́метсѧ:	тельця й агнця з кінцівками, надмірно довгими або короткими, у жертву ревности принести можеш; а якщо за обітницею, то це не угодно буде Богу;
24	24
є҆мꙋ́же сꙋ́ть ꙗ҆́тра сокрꙋшє́на, и҆ є҆мꙋ́же разда́влєна, и҆ и҆зрѣ̑зана, и҆ и҆сто́ржєна, да не принесе́те си́хъ гдⷭ҇ꙋ, и҆ въ землѝ ва́шей да не сотвори́те.	тварину, у якої ядра розчавлені, розбиті, відірвані або вирізані, не приносьте Господу й у землі вашій не робіть цього,
25	25
И҆ ѿ рꙋкѝ и҆ноплеме́нника да не принесе́те дарѡ́въ бг҃ꙋ ва́шемꙋ ѿ всѣ́хъ си́хъ, ꙗ҆́кѡ вреждє́нїѧ сꙋ́ть на ни́хъ, поро́къ на ни́хъ, не прїи́мꙋтсѧ сїѧ̑ ѿ ва́съ.	і з рук іноземців не приносьте всіх таких тварин у дар Богу вашому, бо на них пошкодження, порок на них: не придбають вони вам благовоління.
26	26
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
27	27
теле́цъ, и҆лѝ ѻ҆вча̀, и҆лѝ козлѧ̀, є҆гда̀ роди́тсѧ, да бꙋ́детъ се́дмь дні́й под̾ ма́терїю свое́ю, въ де́нь же ѻ҆смы́й и҆ да́лѣе принесе́тсѧ въ да́ръ, прино́съ гдⷭ҇ꙋ:	коли народиться теля, або ягня, або козеня, то сім днів воно має пробути при матері своїй, а від восьмого дня і далі буде благовгодне для приношення в жертву Господу;
28	28
и҆ телца̀ и҆ ѻ҆вча́те вкꙋ́пѣ съ ма́терїю да не зако́лете въ є҆ди́нъ де́нь.	але ні корови, ні вівці не заколюйте в один день з породженням її.
29	29
А҆́ще же пожре́ши же́ртвꙋ ѡ҆бѣ́тъ ра́дованїѧ гдⷭ҇ви, прїѧ́тнѡ ва́мъ пожри́те є҆̀:	Якщо приносите Господу жертву подяки, то приносьте її так, щоб вона придбала вам благовоління;
30	30
сїѧ̀ въ то́йже де́нь да снѣ́стсѧ, да не ѡ҆ста́вите ѿ мѧ́съ на оу҆́трїе: а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь.	у той самий день слід з’їсти її, не залишайте від неї до ранку. Я Господь.
31	31
И҆ сохрани́те за́пѡвѣди моѧ̑ и҆ сотвори́те ѧ҆̀: а҆́зъ гдⷭ҇ь:	І дотримуйтеся заповідей Моїх і виконуйте їх. Я Господь.
32	32
и҆ не ѡ҆скверни́те и҆́мене ст҃а́гѡ, и҆ ѡ҆сщ҃ꙋ́сѧ посредѣ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: а҆́зъ гдⷭ҇ь ѡ҆сщ҃а́ѧй ва́съ,	Не ганьбіть святого імені Мого, щоб Я був святим серед синів Ізраїлевих. Я Господь, Який освячує вас,
33	33
и҆зведы́й вы̀ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, ꙗ҆́кѡ бы́ти ва́мъ въ бг҃а: а҆́зъ гдⷭ҇ь.	Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб бути вашим Богом. Я Господь.
Глава́ к҃г	Глава 23

1	1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2	2
глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши къ ни̑мъ: пра́здницы гдⷭ҇ни, ꙗ҆̀же нарече́те нарѡ́читыѧ ст҃ы̑ѧ, сі́и сꙋ́ть пра́здницы моѝ:	оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм про свята Господні, в які слід скликати священне зібрання. Ось свята Мої:
3	3
въ ше́сть дні́й да сотвори́ши дѣла̀, и҆ въ де́нь седмы́й сꙋббѡ́та, поко́й нарече́нный ст҃ъ гдⷭ҇ви, всѧ́кагѡ дѣ́ла да не сотворитѐ: сꙋббѡ́та є҆́сть гдⷭ҇ви во все́мъ ѡ҆бита́нїи ва́шемъ.	шість днів можна робити справи, а в сьомий день субота спокою, священне зібрання; ніякої справи не робіть; це субота Господня у всіх оселях ваших.
4	4
Сі́и пра́здницы гдⷭ҇ꙋ наречє́ны ст҃и, ꙗ҆̀же нарече́те сїѧ̑ во времена̀ и҆́хъ:	Ось свята Господні, священні зібрання, які ви повинні скликати у свій час:
5	5
въ пе́рвѣмъ мцⷭ҇ѣ въ четвертыйна́десѧть де́нь мцⷭ҇а, междꙋ̀ вече́рними, па́сха гдⷭ҇ꙋ:	у перший місяць, у чотирнадцятий [день] місяця увечері Пасха Господня;
6	6
и҆ въ пѧтыйна́десѧть де́нь мцⷭ҇а пе́рвагѡ пра́здникъ ѡ҆прѣсно́кѡвъ гдⷭ҇ꙋ: се́дмь дні́й ѡ҆прѣсно́ки да ꙗ҆́сте.	і в п’ятнадцятий день того самого місяця свято опрісноків Господу; сім днів їжте опрісноки;
7	7
И҆ де́нь пе́рвый нарече́нъ ст҃ъ бꙋ́детъ ва́мъ: всѧ́кагѡ дѣ́ла рабо́тнѧ не сотвори́те:	у перший день нехай буде у вас священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте;
8	8
и҆ да принесе́те всесожжє́нїѧ гдⷭ҇ꙋ се́дмь дні́й, и҆ де́нь седмы́й нарече́нъ ст҃ъ бꙋ́детъ ва́мъ: всѧ́кагѡ дѣ́ла рабо́тнѧ не сотвори́те.	і протягом семи днів приносьте жертви Господу; у сьомий день також священне зібрання; ніякої роботи не виконуйте.
9	9
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
10	10
глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши къ ни̑мъ: є҆гда̀ вни́дете въ зе́млю, ю҆́же а҆́зъ даю̀ ва́мъ, и҆ по́жнете жа́твꙋ є҆ѧ̀, и҆ принесе́те снопы̀ нача́токъ жа́твы ва́шеѧ къ жерцꙋ̀,	оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли прийдете в землю, яку Я даю вам, і будете жати на ній жнива, то принесіть перший сніп жнив ваших до священика;
11	11
и҆ вознесе́тъ сно́пъ пред̾ гдⷭ҇а прїѧ́тенъ ва́мъ: на оу҆́трїе пе́рвагѡ днѐ сꙋббѡ́ты да вознесе́тъ є҆го̀ жре́цъ.	він піднесе цей сніп перед Господом, щоб вам придбати благовоління; на другий день свята піднесе його священик;
12	12
И҆ сотвори́те въ де́нь, въ ѻ҆́ньже а҆́ще принесе́те сно́пъ, ѻ҆вча̀ непоро́чно є҆динолѣ́тно во всесожже́нїе гдⷭ҇ꙋ:	і в день возношення снопа принесіть у всепалення Господу агнця однолітнього, без вад,
13	13
и҆ же́ртвꙋ є҆гѡ̀ двѣ̀ десѧти̑ны мꙋкѝ пшени́чны спрѧ́жены въ є҆ле́и: же́ртва гдⷭ҇ꙋ, въ воню̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ: и҆ возлїѧ́нїе є҆гѡ̀ вїна̀ четве́ртꙋю ча́сть і҆́на.	і з ним хлібного приношення дві десятих частини ефи пшеничного борошна, змішаного з єлеєм, у жертву Господу, у приємні пахощі, й узливання до неї чверть гина вина;
14	14
И҆ хлѣ́ба, и҆ прѧ́женыхъ кла́сѡвъ но́выхъ да не снѣ́сте, да́же до тогѡ̀ днѐ сама́гѡ, до́ндеже принесе́те вы̀ да́ры бг҃ꙋ ва́шемꙋ: зако́ннѡ вѣ́чнѡ въ ро́ды ва́шѧ во все́мъ населе́нїи ва́шемъ.	ніякого нового хліба, ні сушених зерен, ні зерен сирих не їжте до того дня, в який принесете приношення Богу вашому: це вічна постанова в роди ваші у всіх оселях ваших.
15	15
И҆ сочти́те себѣ̀ ѿ наꙋ́трїѧ сꙋббѡ́тъ, ѿ днѐ, въ ѻ҆́ньже а҆́ще принесе́те снопы̀ возложе́нїѧ, се́дмь седми́цъ цѣ́лыхъ	Відрахуйте собі від першого дня після свята, від того дня, у який приносите сніп потрясання, сім повних тижнів,
16	16
да́же до наꙋ́трїѧ послѣ́днїѧ седми́цы да сочте́те пѧтьдесѧ́тъ дні́й, и҆ да принесе́те же́ртвꙋ но́вꙋ гдⷭ҇ꙋ.	до першого дня після сьомого тижня відрахуйте п’ятдесят днів, і тоді принесіть нове хлібне приношення Господу:
17	17
Ѿ вселе́нїѧ ва́шегѡ да принесе́те хлѣ́бы возложе́нїе, два̀ хлѣ̑ба: ѿ двꙋ́хъ десѧти́нъ мꙋкѝ пшени́чны да бꙋ́дꙋтъ, ква́шєны да и҆спекꙋ́тсѧ ѿ пе́рвыхъ плодѡ́въ гдⷭ҇ꙋ:	від осель ваших приносьте два хліби возношення, які повинні складатися з двох десятих частин ефи пшеничного борошна і повинні бути спечені кислі, як перший плід Господу;
18	18
и҆ да принесе́те со хлѣ́бами се́дмь а҆́гнцєвъ непоро́чныхъ є҆динолѣ́тныхъ, и҆ телца̀ є҆ди́наго ѿ ста́дъ, и҆ ѻ҆вна̀ два̀ непорѡ́чна: и҆ бꙋ́дꙋтъ во всесожже́нїе гдⷭ҇ꙋ, и҆ жє́ртвы и҆́хъ, и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ, же́ртва вонѧ̀ благово́нїѧ гдⷭ҇ꙋ.	разом із хлібами представте сім агнців без вад, однолітніх, і з великої худоби одного тельця і двох баранів [без вад]; нехай буде це у всепалення Господу, і хлібне приношення й узливання до них, у жертву, у приємні пахощі Господу.
19	19
И҆ сотвори́те козла̀ ѿ ко́зъ є҆ди́наго ѡ҆ грѣсѣ̀, и҆ два̀ а҆́гнца є҆динолѣ̑тна въ же́ртвꙋ спⷭ҇нїѧ съ хлѣ́бами пе́рвыхъ жи̑тъ.	Приготуйте також з отари кіз одного козла в жертву за гріх і двох однолітніх агнців у жертву мирну [разом із хлібом першого плоду];
20	20
И҆ да возложи́тъ ѧ҆̀ жре́цъ съ хлѣ́бами пе́рвыхъ жи̑тъ, возложе́нїе пред̾ гдⷭ҇емъ со ѻ҆бѣ́ма а҆́гнцы: ст҃а бꙋ́дꙋтъ гдⷭ҇ꙋ, жерцꙋ̀ и҆́же прино́ситъ ѧ҆̀, томꙋ̀ да бꙋ́дꙋтъ.	священик повинен принести це, потрясаючи перед Господом, разом з хлібами потрясіння першого плоду і з двома агнцями, і це буде святинею Господу; священикові, [який приносить, це належить];
21	21
И҆ прозове́те се́й де́нь, наро́читъ ст҃ъ бꙋ́детъ ва́мъ: всѧ́кагѡ дѣ́ла рабо́тнѧ не сотвори́те въ ѻ҆́нь: зако́ннѡ вѣ́чнѡ въ ро́ды ва́шѧ во все́мъ населе́нїи ва́шемъ.	і скликайте народ у цей день, священне зібрання нехай буде у вас, ніякої роботи не виконуйте: це постанова вічна у всіх оселях ваших у роди ваші.
22	22
И҆ є҆гда̀ жне́те жа́твꙋ землѝ ва́шеѧ, не потреби́те ѡ҆ста́нка жа́твы ни́вы своеѧ̀, є҆гда̀ жне́те, и҆ ѿ па́дающихъ ѿ жа́твы ва́шеѧ да не собере́ши: ни́щемꙋ и҆ прише́лцꙋ ѡ҆ста́виши ѧ҆̀: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.	Коли будете жати жниво на землі вашій, не дожинай до краю поля твого, коли жнеш, і залишок від жаття твого не підбирай; бідному і прибульцеві залиш це. Я Господь, Бог ваш.
23	23
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
24	24
рцы̀ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, глаго́лѧ: мцⷭ҇а седма́гѡ, въ пе́рвый де́нь мцⷭ҇а, да бꙋ́детъ ва́мъ поко́й, па́мѧть трꙋ́бъ: нарече́нъ ст҃ъ бꙋ́детъ ва́мъ:	скажи синам Ізраїлевим: у сьомий місяць, у перший [день] місяця нехай буде у вас спокій, свято труб, священне зібрання [нехай буде у вас];
25	25
всѧ́кагѡ дѣ́ла рабо́тнѧ не сотвори́те, и҆ принесе́те всесожже́нїе гдⷭ҇ꙋ.	ніякої роботи не виконуйте і приносьте жертву Господу.
26	26
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
27	27
и҆ въ десѧ́тый де́нь седма́гѡ мцⷭ҇а сегѡ̀ де́нь ѡ҆чище́нїѧ, нарече́нъ ст҃ъ да бꙋ́детъ ва́мъ: и҆ смири́те дꙋ́шы ва́шѧ, и҆ принеси́те всесожже́нїе гдⷭ҇ꙋ:	також у дев’ятий [день] сьомого місяця цього, день очищення, нехай буде у вас священне зібрання; смиряйте душі ваші і приносьте жертву Господу;
28	28
всѧ́кагѡ дѣ́ла не сотвори́те въ са́мый де́нь се́й: є҆́сть бо де́нь ѡ҆чище́нїѧ се́й ва́мъ, оу҆моли́ти ѡ҆ ва́съ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ ва́шимъ:	ніякої справи не робіть у день цей, бо це день очищення, щоб очистити вас перед лицем Господа, Бога вашого;
29	29
всѧ́ка бо дꙋша̀, ꙗ҆́же не покори́тсѧ въ де́нь то́й, потреби́тсѧ ѿ люді́й свои́хъ:	а всяка душа, що не смирить себе в цей день, знищиться з народу свого;
30	30
и҆ всѧ́ка дꙋша̀, ꙗ҆́же сотвори́тъ дѣ́ло въ са́мый де́нь се́й, поги́бнетъ дꙋша̀ та̀ ѿ люді́й свои́хъ:	і якщо яка душа буде робити яку-небудь справу в день цей, Я знищу ту душу з народу її;
31	31
всѧ́кагѡ дѣ́ла не сотвори́те, зако́ннѡ вѣ́чнѡ въ ро́ды ва́шѧ, во всѣ́хъ селе́нїихъ ва́шихъ.	ніякої справи не робіть: ця постанова вічна в роди ваші, в усіх оселях ваших;
32	32
Сꙋббѡ̑ты сꙋббѡ́тъ бꙋ́дꙋтъ ва́мъ: и҆ смири́те дꙋ́шы ва́шѧ, ѿ девѧ́тагѡ днѐ мцⷭ҇а ѿ ве́чера, да́же до десѧ́тагѡ днѐ мцⷭ҇а, до ве́чера, сꙋббѡ́тствꙋйте сꙋббѡ̑ты ва́шѧ.	це для вас субота спокою, і смиряйте душі ваші, з вечора дев’ятого [дня] місяця; від вечора до вечора [десятого дня місяця] святкуйте суботу вашу.
33	33
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
34	34
рцы̀ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, глаго́лѧ: въ пѧтыйна́десѧть де́нь мцⷭ҇а седма́гѡ сегѡ̀, пра́здникъ кꙋ́щей се́дмь дні́й гдⷭ҇ꙋ:	скажи синам Ізраїлевим: з п’ятнадцятого дня того самого сьомого місяця свято кущів, сім днів Господу;
35	35
и҆ де́нь пе́рвый нарече́нъ ст҃ъ бꙋ́детъ: всѧ́кагѡ дѣ́ла рабо́тнѧ не сотвори́те:	у перший день священне зібрання, ніякої роботи не виконуйте;
36	36
се́дмь дні́й да принесе́те всесожжє́нїѧ гдⷭ҇ꙋ: и҆ де́нь ѻ҆смы́й нарече́нъ ст҃ъ бꙋ́детъ ва́мъ, и҆ принесе́те всесожжє́нїѧ гдⷭ҇ꙋ: и҆схо́дное є҆́сть, всѧ́кагѡ дѣ́ла рабо́тнѧ не сотвори́те.	протягом семи днів приносьте жертву Господу; у восьмий день священне зібрання нехай буде у вас, і приносьте жертву Господу: це віддання свята, ніякої роботи не виконуйте.
37	37
Сі́и пра́здницы гдⷭ҇ни, ꙗ҆̀же нарече́те нарѡ́читы ст҃ы, є҆́же приноси́ти прино́сы гдⷭ҇ꙋ: всесожжє́нїѧ и҆ жє́ртвы и҆́хъ, и҆ возлїѧ̑нїѧ и҆́хъ ѿ днѐ до днѐ,	Ось свята Господні, в які слід скликати священне зібрання, щоб приносити у жертву Господу всепалення, хлібне приношення, заколені жертви й узливання, кожне у свій день,
38	38
кромѣ̀ сꙋббѡ́тъ гдⷭ҇нихъ и҆ кромѣ̀ дарѡ́въ ва́шихъ, и҆ кромѣ̀ всѣ́хъ ѡ҆бѣ́тѡвъ ва́шихъ и҆ кромѣ̀ благово́льныхъ ва́шихъ, ꙗ҆̀же а҆́ще дади́те гдⷭ҇ꙋ.	крім субот Господніх і крім дарів ваших, і крім всіх обітниць ваших і крім усього, що приноситься з ревности вашої, що ви даєте Господу.
39	39
И҆ въ пѧтыйна́десѧть де́нь мцⷭ҇а седма́гѡ сегѡ̀, є҆гда̀ сконча́ете жи̑та землѝ, пра́зднꙋйте гдⷭ҇ꙋ се́дмь дні́й: въ де́нь пе́рвый поко́й, и҆ въ де́нь ѻ҆смы́й поко́й:	А в п’ятнадцятий день сьомого місяця, коли ви збираєте врожай землі, святкуйте свято Господнє сім днів: у перший день спокій і у восьмий день спокій;
40	40
и҆ да во́змете себѣ̀ въ де́нь пе́рвый пло́дъ дре́ва красе́нъ, и҆ вѣ́твь фі́нїческꙋю, и҆ вѣ̑тви дре́ва ча̑стыѧ, и҆ вє́рбы, и҆ а҆́гнѡвы вѣ̑тви [садо́вїе палесті́нское] ѿ пото́ка, и҆ возвесели́тесѧ пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ ва́шимъ се́дмь дні́й въ лѣ́то:	у перший день візьміть собі віття красивих дерев, віття пальмове і віття дерев широколистих і верб річкових, і веселіться перед Господом Богом вашим сім днів;
41	41
зако́ннѡ вѣ́чнѡ въ ро́ды ва́шѧ, въ мцⷭ҇ъ седмы́й пра́зднꙋйте є҆го̀:	і святкуйте це свято Господнє сім днів у році: це постанова вічна в роди ваші; у сьомий місяць святкуйте його;
42	42
въ кꙋ́щахъ да пребꙋ́дете се́дмь дні́й: всѧ́къ тꙋзе́мецъ во і҆и҃ли да пребꙋ́детъ въ кꙋ́щахъ:	у кущах живіть сім днів; усякий тубілець ізраїльтянин повинен жити в кущах,
43	43
ꙗ҆́кѡ да оу҆вѣ́дѧтъ ро́ды ва́шѧ, ꙗ҆́кѡ въ кꙋ́щахъ всели́хъ сы́ны і҆и҃лєвы, внегда̀ и҆звестѝ мнѣ̀ и҆̀хъ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.	щоб знали роди ваші, що в кущах оселив Я синів Ізраїлевих, коли вивів їх із землі Єгипетської. Я Господь, Бог ваш.
44	44
И҆ повѣ́да мѡѷсе́й пра́здники гдⷭ҇ни сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ.	І оголосив Мойсей синам Ізраїлевим про свята Господні.
Глава́ к҃д	Глава 24

1	1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2	2
заповѣ́ждь сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, да во́змꙋтъ тѝ є҆ле́й ѿ ма́сличїѧ чи́стъ и҆сцѣже́нъ въ свѣтѣ́нїе, да гори́тъ свѣти́ло всегда̀,	накажи синам Ізраїлевим, щоб вони принесли тобі єлею чистого, вичавленого, для освітлення, щоб постійно горів світильник;
3	3
внѣ̀ завѣ́сы въ ски́нїи свидѣ́нїѧ, и҆ возжига́ти бꙋ́дꙋтъ є҆го̀ а҆арѡ́нъ и҆ сы́нове є҆гѡ̀ ѿ ве́чера до заꙋ́тра пред̾ гдⷭ҇емъ непреста́ннѡ, зако́ннѡ вѣ́чнѡ въ ро́ды ва́шѧ:	ззовні завіси ковчега одкровення в скинії зібрання Аарон [і сини його] повинні ставити його перед Господом з вечора до ранку завжди: це вічна постанова в роди ваші;
4	4
на свѣти́лницѣ чи́стѣмъ возжига́ти бꙋ́дете свѣти̑ла пред̾ гдⷭ҇емъ да́же до оу҆́тра.	на свічнику чистому повинні вони ставити світильник перед Господом завжди.
5	5
И҆ во́змете мꙋкѝ пшени́чны, и҆ сотворитѐ ѿ неѧ̀ двана́десѧть хлѣ́бѡвъ: двꙋ̀ десѧти́нъ да бꙋ́детъ хлѣ́бъ є҆ди́нъ:	І візьми пшеничного борошна і спечи з нього дванадцять хлібів; у кожному хлібі повинні бути дві десятих ефи;
6	6
и҆ возложи́те и҆̀хъ на два̀ положє́нїѧ, по шестѝ хлѣ́бѡвъ є҆ди́но положе́нїе на трапе́зѣ чи́стѣ пред̾ гдⷭ҇емъ:	і поклади їх у два ряди, по шість у ряд, на чистому столі перед Господом;
7	7
и҆ возложи́те на є҆ди́но положе́нїе лїва́нъ чи́стъ и҆ со́ль, и҆ да бꙋ́дꙋтъ хлѣ́бы въ па́мѧть предлежа́щыѧ пред̾ гдⷭ҇емъ:	і поклади на [кожен] ряд чистого ливану [і соли], і буде це при хлібі, у пам’ять, у жертву Господу;
8	8
въ де́нь сꙋббѡ́ты да предлага́ютсѧ пред̾ гдⷭ҇емъ всегда̀ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, завѣ́тъ вѣ́чный:	у кожен день суботи постійно слід класти їх перед Господом від синів Ізраїлевих: це завіт вічний;
9	9
и҆ да бꙋ́дꙋтъ а҆арѡ́нꙋ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀, и҆ да снѣдѧ́тъ ѧ҆̀ на мѣ́стѣ ст҃ѣ, сꙋ́ть бо ст҃а̑ѧ ст҃ы́хъ: сїѐ и҆̀мъ ѿ же́ртвъ гдⷭ҇ꙋ въ зако́нъ вѣ́чный.	вони будуть належати Аарону і синам його, які будуть їсти їх на святому місці, бо це велика святиня для них із жертв Господніх: це постанова вічна.
10	10
И҆ и҆зы́де сы́нъ жены̀ і҆и҃лтѧныни, и҆ се́й бѣ̀ сы́нъ є҆гѵ́птѧнина въ сынѣ́хъ і҆и҃левыхъ: и҆ прѧ́хꙋсѧ въ полцѣ̀ и҆́же ѿ і҆и҃лтѧныни и҆ мꙋ́жъ і҆и҃лтѧнинъ:	І вийшов син однієї ізраїльтянки, що народилася від єгиптянина, до синів Ізраїлевих, і посварився у стані син ізраїльтянки з ізраїльтянином;
11	11
и҆ наре́къ сы́нъ жены̀ і҆и҃лтѧныни и҆́мѧ (гдⷭ҇не) проклѧ̀. И҆ приведо́ша є҆го̀ къ мѡѷсе́ю. И҆́мѧ же ма́тере є҆гѡ̀ салѡмі́ѳъ, дще́рь даврі́ина, ѿ пле́мене да́нова.	хулив син ізраїльтянки ім’я [Господнє] і лихословив. І привели його до Мойсея [ім’я ж матері його Саломиф, дочка Давриїна, з племені Данового];
12	12
И҆ вверго́ша є҆го̀ въ темни́цꙋ, разсꙋди́ти ѡ҆ не́мъ повелѣ́нїемъ гдⷭ҇нимъ.	і посадили його під варту, доки не буде оголошена їм воля Господня.
13	13
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
14	14
и҆зведѝ клѧ́вшаго внѣ̀ полка̀, и҆ да возложа́тъ всѝ слы́шавшїи рꙋ́цѣ своѝ на главꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ да побїю́тъ є҆го̀ ка́менїемъ ве́сь со́нмъ:	виведи того, хто лихословив, геть зі стану, і всі, хто чув, нехай покладуть руки свої на голову його, і вся громада поб’є його камінням;
15	15
и҆ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ глаго́ли и҆ рече́ши къ ни̑мъ: человѣ́къ человѣ́къ, и҆́же а҆́ще проклене́тъ бг҃а своего̀, грѣ́хъ прїи́метъ:	і синам Ізраїлевим скажи: хто буде лихословити Бога свого, той понесе гріх свій;
16	16
нарица́ѧй же и҆́мѧ гдⷭ҇не сме́ртїю да оу҆́мретъ: ка́менїемъ да побїю́тъ є҆го̀ ве́сь со́нмъ і҆и҃льскїй: а҆́ще тꙋзе́мецъ, и҆лѝ пришле́цъ, є҆гда̀ нарече́тъ и҆́мѧ гдⷭ҇не, да оу҆́мретъ:	і хулитель ім’я Господнього повинен померти, камінням поб’є його вся громада: чи прибулець, чи тубілець стане хулити ім’я [Господнє], відданий буде на смерть.
17	17
и҆ человѣ́къ, и҆́же а҆́ще порази́тъ всѧ́кꙋ дꙋ́шꙋ человѣ́чꙋ, и҆ оу҆́мретъ, сме́ртїю да оу҆́мретъ:	Хто уб’є яку-небудь людину, той відданий буде на смерть.
18	18
и҆ и҆́же а҆́ще оу҆да́ритъ скота̀, и҆ оу҆́мретъ, да возда́стъ дꙋ́шꙋ вмѣ́стѡ дꙋшѝ:	Хто уб’є худобу, повинен заплатити за неї, худобу за худобу.
19	19
и҆ а҆́ще кто̀ сотвори́тъ поро́къ бли́жнемꙋ, ꙗ҆́коже сотворѝ є҆мꙋ̀, та́кожде и҆ є҆мꙋ̀ да сотворѧ́тъ:	Хто зробить ушкодження на тілі ближнього свого, тому слід зробити те саме, що він зробив:
20	20
и҆зломле́нїе за и҆зломле́нїе, ѻ҆́ко за ѻ҆́ко, зꙋ́бъ за зꙋ́бъ: ꙗ҆́коже сотвори́лъ поро́къ человѣ́кꙋ, та́кожде да сотворѧ́тъ и҆ є҆мꙋ̀:	перелом за перелом, око за око, зуб за зуб; як він зробив ушкодження на тілі людини, так і йому треба зробити.
21	21
и҆́же а҆́ще оу҆да́ритъ человѣ́ка, и҆ оу҆́мретъ сме́ртїю да оу҆́мретъ:	Хто уб’є худобу, повинен заплатити за неї; а хто уб’є людину, того треба віддати на смерть.
22	22
ѡ҆правда́нїе є҆ди́но бꙋ́детъ прише́лцꙋ и҆ тꙋзе́мцꙋ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.	Один суд повинен бути у вас, як для прибульця, так і для тубільця; бо Я Господь, Бог ваш.
23	23
И҆ глаго́ла мѡѷсе́й къ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ и҆зведо́ша клѧ́вшаго внѣ̀ полка̀, и҆ поби́ша є҆го̀ ка́менїемъ ве́сь со́нмъ: и҆ сы́нове і҆и҃лєвы сотвори́ша, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю.	І сказав Мойсей синам Ізраїлевим; і вивели того, хто лихословив, геть зі стану, і побили його камінням, і зробили сини Ізраїлеві, як повелів Господь Мойсеєві.
Глава́ к҃є	Глава 25

1	1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю на горѣ̀ сїна́йстѣй, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсею на горі Синаї, говорячи:
2	2
глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши къ ни̑мъ: є҆гда̀ вни́дете въ зе́млю, ю҆́же а҆́зъ даю̀ ва́мъ, и҆ почі́етъ землѧ̀, ю҆́же а҆́зъ даю̀ ва́мъ, сꙋббѡ̑ты гдⷭ҇ꙋ.	оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли прийдете в землю, яку Я даю вам, тоді земля повинна покоїтися в суботу Господню;
3	3
Ше́сть лѣ́тъ да сѣ́еши ни́вꙋ твою̀, и҆ ше́сть лѣ́тъ да рѣ́жеши вїногра́дъ тво́й и҆ собере́ши пло́дъ є҆гѡ̀:	шість років засівай поле твоє і шість років обрізуй виноградник твій, і збирай плоди їх,
4	4
въ седмо́е же лѣ́то сꙋббѡ́та, поко́й да бꙋ́детъ землѝ, сꙋббѡ́та гдⷭ҇нѧ: ни́вы твоеѧ̀ сѣ́ѧти и҆ вїногра́да твоегѡ̀ рѣ́зати не бꙋ́деши,	а в сьомий рік буде субота спокою землі, субота Господня: поля твого не засівай і виноградника твого не обрізуй;
5	5
и҆ сама̑ собо́ю произраста̑ющаѧ ни́вы твоеѧ̀ да не по́жнеши, и҆ вїногра́да ѿлꙋче́нїѧ твоегѡ̀ да не собере́ши: лѣ́то поко́ѧ бꙋ́детъ землѝ.	що саме виросте на жниві твоєму, не пожинай, і грон з необрізаної лози твоєї не знімай; нехай буде це рік спокою землі;
6	6
И҆ бꙋ́дꙋтъ сꙋббѡ̑ты землѝ ꙗ҆́ди тебѣ̀, и҆ рабꙋ̀ твоемꙋ̀ и҆ рабы́ни твое́й, и҆ нае́мникꙋ твоемꙋ̀ и҆ ѡ҆бита́лникꙋ прилежа́щемꙋ къ тебѣ̀,	і буде це упродовж суботи землі усім вам у їжу, тобі і рабові твоєму, і рабі твоїй, і найманцеві твоєму, і поселенцеві твоєму, що оселився у тебе;
7	7
и҆ скотѡ́мъ твои̑мъ и҆ ѕвѣрє́мъ сꙋ́щымъ на землѝ твое́й да бꙋ́детъ всѧ́къ пло́дъ є҆гѡ̀ въ снѣ́дь.	і худобі твоїй і звірам, які на землі твоїй, нехай будуть усі плоди її в їжу.
8	8
И҆ и҆счи́слиши себѣ̀ се́дмь лѣ́тъ поко́ѧ, се́дмь лѣ́тъ седми́жды: и҆ бꙋ́дꙋтъ тебѣ̀ се́дмь седми́нъ лѣ́тъ, четы́редесѧть де́вѧть лѣ́тъ.	І нарахуй собі сім суботніх років, сім разів по сім років, щоб було у тебе в семи суботніх роках сорок дев’ять років;
9	9
И҆ возвѣсти́те трꙋ́бнымъ гла́сомъ во все́й землѝ ва́шей мцⷭ҇а седма́гѡ въ десѧ́тый де́нь мцⷭ҇а: въ де́нь ѡ҆чище́нїѧ возвѣсти́те трꙋбо́ю во все́й землѝ ва́шей.	і засурми трубою в сьомий місяць, у десятий [день] місяця, у день очищення засурміть трубою по всій землі вашій;
10	10
И҆ ѡ҆свѧти́те лѣ́то, пѧтьдесѧ́тое лѣ́то, и҆ разгласи́те ѡ҆ставле́нїе на землѝ всѣ̑мъ живꙋ́щымъ на не́й: лѣ́то ѡ҆ставле́нїѧ зна́менїе сїѐ бꙋ́детъ ва́мъ: и҆ да ѿи́детъ кі́йждо ва́съ въ притѧжа́нїе своѐ, и҆ кі́йждо во ѻ҆те́чество своѐ ѿи́дете.	і освятіть п’ятдесятий рік і оголосіть свободу на землі всім жителям її: нехай буде це у вас ювілей; і поверніться кожен у володіння своє, і кожен поверніться у своє плем’я.
11	11
Ѡ҆ставле́нїѧ зна́менїе сїѐ бꙋ́детъ ва́мъ, лѣ́то пѧтьдесѧ́тое, лѣ́то бꙋ́детъ ва́мъ: ни сѣ́ѧти, нижѐ жа́ти бꙋ́дете, є҆́же са́мо произни́кнетъ на не́й, и҆ да не ѡ҆б̾е́млеши ѡ҆свѧще́нныхъ (бг҃ꙋ) є҆ѧ̀:	П’ятдесятий рік нехай буде у вас ювілейний: не сійте і не жніть, що саме виросте на землі, і не знімайте ягід з необрізаної лози,
12	12
ꙗ҆́кѡ ѡ҆ставле́нїѧ зна́менїе є҆́сть, ст҃о да бꙋ́детъ ва́мъ: ѿ ни́въ ꙗ҆ди́те плоды̀ є҆ѧ̀:	бо це ювілей: священним нехай буде він для вас; з поля їжте врожай його.
13	13
и҆ въ лѣ́то ѡ҆ставле́нїѧ зна́менїѧ сегѡ̀ да возврати́тсѧ кі́йждо въ притѧжа́нїе своѐ.	В ювілейний рік повертайтеся кожен у володіння своє.
14	14
А҆́ще же ѿда́си кꙋ́плею бли́жнемꙋ твоемꙋ̀, и҆лѝ а҆́ще притѧ́жеши ѿ бли́жнѧгѡ твоегѡ̀, да не ѡ҆скорблѧ́етъ человѣ́къ бли́жнѧгѡ:	Якщо будеш продавати що ближньому твоєму, або будеш купувати що у ближнього твого, не кривдьте одне одного;
15	15
по числꙋ̀ лѣ́тъ по зна́менїи, да притѧ́жеши ѿ бли́жнѧгѡ, по числꙋ̀ лѣ́тъ плодѡ́въ да прода́стсѧ тебѣ̀.	за розрахунком років після ювілею ти повинен купувати у ближнього твого, і за розрахунком років прибутку він повинен продавати тобі;
16	16
Ꙗ҆́коже а҆́ще бо́лѣе лѣ́тъ, оу҆мно́житъ притѧжа́нїе є҆гѡ̀, и҆ ꙗ҆́коже а҆́ще мнѣ́е лѣ́тъ, оу҆менши́тъ притѧжа́нїе є҆гѡ̀: ꙗ҆́кѡ число̀ плодѡ́въ є҆гѡ̀, та́кѡ да прода́стъ тебѣ̀.	якщо багато залишається років, збільши ціну; а якщо мало років залишається, зменши ціну, бо за відповідну кількість років жнив він продає тобі.
17	17
Да не ѡ҆скорби́тъ человѣ́къ бли́жнѧгѡ, и҆ да оу҆бои́шисѧ гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.	Не кривдьте одне одного; бійся Бога твого, бо Я Господь, Бог ваш.
18	18
И҆ сотвори́те всѧ̑ ѡ҆правда̑нїѧ моѧ̑ и҆ всѧ̑ сꙋды̀ моѧ̑, сохрани́те же и҆ сотвори́те ѧ҆̀, и҆ всели́тесѧ на землѝ оу҆пова́юще.	Виконуйте постанови Мої, і зберігайте закони Мої і виконуйте їх, і будете жити спокійно на землі;
19	19
И҆ да́стъ землѧ̀ плоды̀ своѧ̑, и҆ снѣ́сте въ сы́тость, и҆ вселите́сѧ на не́й оу҆пова́юще.	і буде земля давати плід свій, і будете їсти досита, і будете жити спокійно на ній.
20	20
А҆́ще же рече́те: что̀ ꙗ҆́сти бꙋ́демъ въ седмо́е лѣ́то сїѐ, а҆́ще не сѣ́емъ, ни собира́емъ плодѡ́въ свои́хъ;	Якщо скажете: що ж нам їсти в сьомий рік, коли ми не будемо ні сіяти, ні збирати врожаї наші?
21	21
и҆ послю̀ блгⷭ҇ве́нїе моѐ ва́мъ въ лѣ́то шесто́е, и҆ сотвори́тъ плоды̀ своѧ̑ на трѝ лѣ̑та:	Я пошлю благословення Моє на вас у шостий рік, і він принесе врожаю на три роки;
22	22
и҆ посѣ́ете въ лѣ́то ѻ҆смо́е, и҆ снѣ́сте ѿ плодѡ́въ ве́тхихъ да́же до лѣ́та девѧ́тагѡ: до́ндеже приспѣ́ютъ плоды̀ є҆ѧ̀, снѣ́сте вє́тхаѧ ве́тхихъ.	і будете сіяти у восьмий рік, але будете їсти врожаї старі до дев’ятого року; доки не вистигне врожай його, будете їсти старе.
23	23
И҆ землѧ̀ да не прода́стсѧ во оу҆твержде́нїе: моѧ́ бо є҆́сть землѧ̀, ꙗ҆́кѡ прише́лцы и҆ присе́лницы вы̀ є҆стѐ предо мно́ю:	Землю не слід продавати назавжди, бо Моя земля: ви прибульці і поселенці у Мене;
24	24
и҆ по все́й землѝ ѡ҆держа́нїѧ ва́шегѡ, и҆скꙋ́пъ дади́те землѝ.	по всій землі володіння вашого дозволяйте викуп землі.
25	25
А҆́ще же нище́тствꙋетъ бра́тъ тво́й, и҆́же съ тобо́ю, и҆ прода́стъ ѿ ѡ҆держа́нїѧ своегѡ̀, да прїи́детъ оу҆́жикъ бли́жнїй є҆мꙋ̀ и҆ и҆скꙋ́питъ прода́нїе бра́та своегѡ̀.	Якщо брат твій зубожіє і продасть від володіння свого, то прийде близький його родич і викупить продане братом його;
26	26
А҆́ще же не бꙋ́детъ комꙋ̀ оу҆́жика, и҆ возмо́жетъ рꙋка̀ є҆гѡ̀ ѡ҆брѣстѝ дово́ленъ и҆скꙋ́пъ є҆гѡ̀,	якщо ж нема кому за нього викупити, але сам він буде мати достаток і знайде, скільки потрібно на викуп,
27	27
и҆ и҆счи́слитъ лѣ̑та прода́нїѧ є҆гѡ̀, и҆ возда́стъ є҆́же и҆зли́ше и҆́мать, человѣ́кꙋ є҆мꙋ́же про́дано бѣ̀ ѻ҆́ное, и҆ возврати́тсѧ во ѡ҆держа́нїе своѐ.	то нехай він розрахує роки продажу свого і поверне залишок тому, кому він продав, і вступить знову у володіння своє;
28	28
А҆́ще же не ѡ҆брѧ́щетъ рꙋка̀ є҆гѡ̀ дово́лное, є҆́же ѿда́ти є҆мꙋ̀, да бꙋ́детъ про́даное кꙋпи́вшемꙋ є҆̀ да́же до шеста́гѡ лѣ́та ѡ҆ставле́нїѧ, и҆ и҆зы́детъ во ѡ҆ставле́нїе, и҆ возврати́тсѧ во ѡ҆держа́нїе своѐ.	якщо ж не знайде рука його, скільки потрібно повернути йому, то продане ним залишиться у руках покупця до ювілейного року, а в ювілейний рік відійде воно, і він знову вступить у володіння своє.
29	29
А҆́ще же кто̀ прода́стъ до́мъ ѡ҆бита́емый во гра́дѣ ѡ҆гражде́ннѣмъ, и҆ бꙋ́детъ и҆скꙋпле́нїе є҆гѡ̀, до́ндеже и҆спо́лнитсѧ: лѣ́то дні́й бꙋ́детъ и҆скꙋпле́нїе є҆гѡ̀.	Якщо хто продасть житловий будинок у місті, огородженому стіною, то викупити його можна до закінчення року від продажу його: протягом року викупити його можна;
30	30
А҆́ще же не и҆скꙋ́питъ, до́ндеже сконча́етсѧ лѣ́то всѐ, да оу҆крѣпи́тсѧ до́мъ сꙋ́щїй во гра́дѣ и҆мꙋ́щемъ ѡ҆гражде́нїе въ тве́рдость кꙋпи́вшемꙋ є҆го̀, въ ро́ды є҆гѡ̀, и҆ не возврати́тсѧ во ѡ҆ставле́нїе.	якщо ж не буде він викуплений до закінчення цілого року, то будинок, який у місті, що має стіну, залишиться назавжди у покупця його в роди його, і в ювілей не відійде від нього.
31	31
До́мы же и҆̀же на се́лѣхъ, и҆̀мже нѣ́сть ѡ҆́крестъ и҆́хъ ѡ҆гражде́нїѧ, къ селꙋ̀ землѝ да приложа́тсѧ: и҆скꙋпꙋ́ємы всегда̀ да бꙋ́дꙋтъ, и҆ во ѡ҆ставле́нїе да возвратѧ́тсѧ.	А будинки в селищах, навколо яких нема стіни, слід вважати нарівні з полем землі: викуповувати їх [завжди] можна, і в ювілей вони відходять.
32	32
И҆ гра́ди леѵі́тстїи, до́мы градѡ́въ ѡ҆держа́нїѧ и҆́хъ, и҆скꙋпꙋ́ємы да бꙋ́дꙋтъ всегда̀ леѵі́тѡмъ.	А міста левитів, будинки в містах володіння їх, левитам завжди можна викуповувати;
33	33
И҆ и҆́же а҆́ще и҆скꙋ́питъ ѿ леѵі̑тъ: и҆ и҆зы́детъ прода́нїе домѡ́въ гра́да ѡ҆держа́нїѧ и҆́хъ во ѡ҆ставле́нїе, ꙗ҆́кѡ до́мы градѡ́въ леѵі́тскихъ ѡ҆держа́нїе и҆́хъ, посредѣ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ.	а хто з левитів не викупить, то проданий будинок у місті володіння їх у ювілей відійде, бо будинки в містах левитських складають їхнє володіння серед синів Ізраїлевих;
34	34
И҆ се́ла ѿдѣлє́наѧ градѡ́мъ и҆́хъ да не продадꙋ́тсѧ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆держа́нїе вѣ́чное сїѐ и҆́хъ є҆́сть.	і поля навколо міст їхніх продавати не можна, бо це вічне володіння їх.
35	35
А҆́ще же нище́тствꙋетъ бра́тъ тво́й, и҆́же съ тобо́ю, и҆ и҆знемо́жетъ рꙋка́ми оу҆ тебє̀, застꙋпѝ є҆го̀ ꙗ҆́кѡ прише́лца и҆ присе́лника, да поживе́тъ бра́тъ тво́й съ тобо́ю:	Якщо брат твій зубожіє і прийде в занепад у тебе, то підтримай його, чи прибулець він, або поселенець, щоб він жив з тобою;
36	36
да не во́змеши ѿ негѡ̀ ли́хвы, нижѐ бо́лѣе (*да́нагѡ), и҆ оу҆бои́шисѧ бг҃а твоегѡ̀: а҆́зъ гдⷭ҇ь: и҆ поживе́тъ бра́тъ тво́й съ тобо́ю.	не бери від нього лихви і прибутку і бійся Бога твого; [Я Господь,] щоб жив брат твій з тобою;
37	37
Сребра̀ твоегѡ̀ да не да́си є҆мꙋ̀ въ ли́хвꙋ, и҆ ра́ди прибы́тка не да́си є҆мꙋ̀ пи́щей твои́хъ.	срібла твого не віддавай йому в лихву і хліба твого не віддавай йому для одержання прибутку.
38	38
А҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ, и҆зведы́й вы̀ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, є҆́же да́ти ва́мъ зе́млю ханаа́нскꙋ, ꙗ҆́кѡ бы́ти мнѣ̀ бг҃ꙋ ва́шемꙋ.	Я Господь, Бог ваш, Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб дати вам землю Ханаанську, щоб бути вашим Богом.
39	39
А҆́ще же ѡ҆ꙋбо́жаетъ бра́тъ тво́й оу҆ тебє̀, и҆ прода́стсѧ тебѣ̀, да не порабо́таетъ тебѣ̀ рабо́ты ра́бскїѧ:	Коли зубожіє в тебе брат твій і буде проданий тобі, то не накладай на нього роботи рабської:
40	40
а҆́ки нае́мникъ и҆лѝ пришле́цъ да бꙋ́детъ тебѣ̀, да́же до лѣ́та ѡ҆ставле́нїѧ дѣ́лати бꙋ́детъ оу҆ тебє̀,	він повинен бути у тебе як найманець, як поселенець; до ювілейного року нехай працює у тебе,
41	41
и҆ да и҆зы́детъ ѿ тебє̀, и҆ дѣ́ти є҆гѡ̀ съ ни́мъ въ лѣ́то ѡ҆ставле́нїѧ, и҆ да ѿи́детъ въ ро́дъ сво́й, и҆ во ѡ҆держа́нїе ѻ҆́тчее своѐ возврати́тсѧ,	а тоді нехай відійде він від тебе, сам і діти його з ним, і повернеться у плем’я своє, і вступить знову у володіння батьків своїх,
42	42
поне́же рабѝ моѝ сꙋ́ть сі́и, и҆̀хже и҆зведо́хъ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, да не прода́стсѧ прода́нїемъ ра́бїимъ:	тому що вони — Мої раби, яких Я вивів із землі Єгипетської: не слід продавати їх, як продають рабів;
43	43
да не ѡ҆тѧготи́ши є҆гѡ̀ трꙋдо́мъ, и҆ оу҆бои́шисѧ гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀.	не пануй над ним з жорстокістю і бійся Бога твого.
44	44
И҆ ра́бъ и҆ рабы́нѧ, и҆̀же а҆́ще бꙋ́дꙋтъ оу҆ тебє̀ ѿ ꙗ҆зы̑къ, и҆̀же ѡ҆́крестъ тебє̀ сꙋ́ть, ѿ тѣ́хъ да притѧ́жете раба̀ и҆ рабы́ню.	А щоб раб твій і рабиня твоя були у тебе, то купуйте собі раба і рабиню в народів, які навколо вас;
45	45
И҆ ѿ сынѡ́въ присе́лничихъ, и҆̀же сꙋ́ть въ ва́съ, ѿ си́хъ притѧ́жете, и҆ ѿ сро́дникѡвъ и҆́хъ, є҆ли́цы а҆́ще бꙋ́дꙋтъ въ землѝ ва́шей, да бꙋ́дꙋтъ ва́мъ во ѡ҆держа́нїе,	також і з дітей поселенців, що оселилися у вас, можете купувати, і з племені їх, яке у вас, що народилося у них в землі вашій, і вони можуть бути вашою власністю;
46	46
и҆ да раздѣлитѐ ѧ҆̀ дѣ́темъ ва́шымъ по ва́съ, и҆ да бꙋ́дꙋтъ ва́мъ во ѡ҆держа́нїе во вѣ́къ: бра́тїи же ва́шеѧ, сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, кі́йждо бра́та своегѡ̀ да не ѡ҆тѧготи́тъ є҆гѡ̀ въ трꙋдѣ́хъ.	можете передавати їх у спадщину і синам вашим після себе, як маєток; вічно володійте ними, як рабами. А над братами вашими, синами Ізраїлевими, один над одним не володарюйте, не пануйте з жорстокістю.
47	47
А҆́ще же ѡ҆брѧ́щетъ рꙋка̀ прише́лца и҆лѝ присе́лника и҆́же оу҆ тебє̀, и҆ ѡ҆бнища́въ бра́тъ тво́й прода́стсѧ къ прише́лцꙋ и҆лѝ присе́лникꙋ и҆́же оу҆ тебє̀, и҆лѝ роди́вшемꙋсѧ ѿ ро́да прише́лча,	Якщо прибулець або поселенець твій буде мати достаток, а брат твій перед ним зубожіє і продасться прибульцеві, що оселився у тебе, або кому-небудь із племені прибульця,
48	48
по прода́нїи є҆мꙋ̀, и҆скꙋ́пъ да бꙋ́детъ є҆мꙋ̀, є҆ди́нъ ѿ бра́тїй є҆гѡ̀ да и҆скꙋ́питъ є҆го̀:	то після продажу можна викупити його; хто-небудь із братів його повинен викупити його,
49	49
бра́тъ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀, и҆лѝ сы́нъ бра́та ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀, да и҆скꙋ́питъ є҆го̀, и҆лѝ ѿ сво́йственныхъ пло́ти пле́мене є҆гѡ̀ и҆скꙋ́питъ є҆го̀: а҆́ще же возмо́жетъ рꙋка̀ є҆гѡ̀, и҆скꙋ́питъ себѐ,	або дядько його, або син дядька його повинен викупити його, або хто-небудь з родичів його, з племені його, повинен викупити його; або якщо буде мати достаток, сам викупиться.
50	50
да сочте́тсѧ съ притѧжа́вшимъ є҆го̀, ѿ лѣ́та въ не́же прода́сѧ є҆мꙋ̀ да́же до лѣ́та ѡ҆ставле́нїѧ, и҆ бꙋ́детъ сребро̀ прода́нїѧ є҆гѡ̀ а҆́ки де́нь нае́мника: ѿ лѣ́та до лѣ́та да бꙋ́детъ съ ни́мъ.	І він повинен розрахуватися з покупцем його, починаючи від того року, коли він продав себе, до року ювілейного, і срібло, за яке він продав себе, слід віддати йому за кількістю років; як тимчасовий найманець він повинен бути в нього;
51	51
А҆́ще же комꙋ̀ мно́жае лѣ́тъ бꙋ́детъ, проти́въ тѣ́хъ ѿда́стъ и҆скꙋ́пъ сво́й, ѿ сребра̀ прода́нїѧ своегѡ̀.	і якщо ще багато залишається років, то за мірою їх він повинен віддати у викуп за себе срібло, за яке він куплений;
52	52
А҆́ще же ма́лѡ ѡ҆ста́нетсѧ ѿ лѣ́тъ до лѣ́та ѡ҆ставле́нїѧ, и҆ да сочте́тъ є҆мꙋ̀ по лѣ́тѡмъ є҆гѡ̀, и҆ ѿда́стъ и҆скꙋ́пъ є҆гѡ̀ а҆́ки нае́мникъ:	якщо ж мало залишається років до ювілейного року, то він повинен порахувати і за мірою років віддати за себе викуп.
53	53
ѿ го́да до го́да да бꙋ́детъ съ ни́мъ: да не ѡ҆тѧготи́ши є҆гѡ̀ трꙋдо́мъ пред̾ тобо́ю.	Він повинен бути у нього, як найманець, в усі роки; він не повинен панувати над ним з жорстокістю в очах твоїх.
54	54
А҆́ще же не и҆скꙋ́питсѧ по си̑мъ, да и҆зы́детъ въ лѣ́то ѡ҆ставле́нїѧ са́мъ и҆ дѣ́ти є҆гѡ̀ съ ни́мъ:	Якщо ж він не викупиться таким чином, то в ювілейний рік відійде сам і діти його з ним,
55	55
ꙗ҆́кѡ моѝ сы́нове і҆и҃лєвы рабѝ сꙋ́ть, ѻ҆́троцы моѝ сі́и сꙋ́ть, и҆̀хже и҆зведо́хъ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.	тому що сини Ізраїлеві Мої раби; вони Мої раби, яких Я вивів із землі Єгипетської. Я Господь, Бог ваш.
Глава́ к҃ѕ	Глава 26

1	1
Не сотвори́те себѣ̀ (*ѡ҆бразѡ́въ) рꙋкотворе́ныхъ, нижѐ и҆зва́ѧныхъ, нижѐ столпа̀ поста́вите себѣ̀, нижѐ ка́мене поста́вите въ землѝ ва́шей во зна́менїе, ко є҆́же покланѧ́тисѧ є҆мꙋ̀: а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ.	Не робіть собі кумирів та ідолів, і стовпів не ставте у себе, і каменів з зображеннями не кладіть у землі вашій, щоб кланятися перед ними, бо Я Господь Бог ваш.
2	2
Сꙋббѡ̑ты моѧ̑ сохрани́те, и҆ ѿ ст҃ы́хъ мои́хъ оу҆бо́йтесѧ: а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь.	Суботи Мої додержуйте і святилище Моє шануйте: Я Господь.
3	3
А҆́ще въ повелѣ́нїихъ мои́хъ хо́дите, и҆ за́пѡвѣди моѧ̑ сохранитѐ и҆ сотворитѐ ѧ҆̀:	Якщо ви будете чинити за уставами Моїми і заповіді Мої будете зберігати і виконувати їх,
4	4
и҆ да́мъ до́ждь ва́мъ во вре́мѧ своѐ, и҆ землѧ̀ да́стъ плоды̀ своѧ̑, и҆ древеса̀ сє́лнаѧ ѿдадѧ́тъ пло́дъ сво́й:	то Я дам вам дощі у свій час, і земля дасть плоди свої, і дерева польові дадуть плід свій;
5	5
и҆ пости́гнетъ ва́мъ млаче́нїе (*жи̑тъ) ѡ҆бра́нїе вїна̀, и҆ ѡ҆бра́нїе вїна̀ пости́гнетъ сѣ́ѧтвꙋ, и҆ снѣ́сте хлѣ́бъ ва́шъ въ сы́тость, и҆ вселите́сѧ съ тве́рдостїю на землѝ ва́шей, и҆ ра́ть не про́йдетъ сквозѣ̀ зе́млю ва́шꙋ:	і молотьба хліба буде досягати у вас збирання винограду, збирання винограду буде досягати посіву, і будете їсти хліб свій досита, і будете жити на землі [вашій] безпечно;
6	6
и҆ да́мъ ми́ръ въ землѝ ва́шей, и҆ оу҆́снете, и҆ не бꙋ́детъ оу҆страша́ѧй ва́съ: и҆ погꙋблю̀ ѕвѣ̑ри лю̑тыѧ ѿ землѝ ва́шеѧ:	пошлю мир на землю [вашу], ляжете, і ніхто вас не потурбує, прожену лютих звірів із землі [вашої], і меч не пройде по землі вашій;
7	7
и҆ ра́ть сквозѣ̀ зе́млю ва́шꙋ не про́йдетъ, и҆ пожене́те врагѝ ва́шѧ, и҆ падꙋ́тъ пред̾ ва́ми оу҆бїе́нїемъ:	і будете проганяти ворогів ваших, і впадуть вони перед вами від меча;
8	8
и҆ поженꙋ́тъ ѿ ва́съ пѧ́ть сто̀, и҆ сто̀ ва́съ пожене́тъ тмы̑, и҆ падꙋ́тъ вразѝ ва́ши пред̾ ва́ми мече́мъ:	п’ятеро вас проженуть сотню, і сотня з вас прожене десять тисяч, і впадуть вороги ваші перед вами від меча;
9	9
и҆ при́зрю на ва́съ и҆ блгⷭ҇влю̀ ва́съ, и҆ возращꙋ̀ ва́съ и҆ оу҆мно́жꙋ ва́съ, и҆ поста́влю завѣ́тъ мо́й съ ва́ми:	зглянусь на вас [і благословлю вас], і плідними зроблю вас, і розмножу вас, і буду твердим у завіті Моїм з вами;
10	10
и҆ снѣ́сте вє́тхаѧ и҆ вє́тхаѧ ве́тхихъ, и҆ вє́тхаѧ ѿ лица̀ но́выхъ и҆знесе́те:	і будете їсти старе минулорічне, і викинете старе заради нового;
11	11
и҆ поста́влю завѣ́тъ мо́й въ ва́съ, и҆ не возгнꙋша́етсѧ дш҃а̀ моѧ̀ ва́ми:	і поставлю оселю Мою серед вас, і душа Моя не погордує вами;
12	12
и҆ похождꙋ̀ въ ва́съ, и҆ бꙋ́дꙋ ва́мъ бг҃ъ, и҆ вы̀ бꙋ́дете мѝ лю́дїе:	і буду ходити серед вас і буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом.
13	13
а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ, и҆зведы́й ва́съ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, сꙋ́щымъ ва́мъ рабѡ́мъ: и҆ сокрꙋши́хъ оу҆́зы ꙗ҆рма̀ ва́шегѡ, и҆ и҆зведо́хъ ва́съ со дерзнове́нїемъ.	Я Господь Бог ваш, Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб ви не були там рабами, і знищив кайдани ярма вашого, і повів вас з піднятою головою.
14	14
А҆́ще же не послꙋ́шаете менѐ, нижѐ сотворитѐ повелѣ́нїй мои́хъ си́хъ,	Якщо ж не послухаєте Мене і не будете виконувати всіх заповідей цих,
15	15
но ни покорите́сѧ и҆̀мъ, и҆ ѡ҆ сꙋдба́хъ мои́хъ вознегодꙋ́етъ дꙋша̀ ва́ша, ꙗ҆́кѡ не твори́ти ва́мъ всѣ́хъ за́повѣдїй мои́хъ, ꙗ҆́кѡ разори́ти завѣ́тъ мо́й,	і якщо знехтуєте Мої постанови, і якщо душа ваша зневажить Мої закони, так що ви не будете виконувати всіх заповідей Моїх, порушивший завіт Мій, —
16	16
и҆ а҆́зъ сотворю̀ си́це ва́мъ, и҆ наведꙋ̀ на ва́съ скꙋ́дость и҆ кра́стꙋ, и҆ желтѧни́цꙋ врежда́ющꙋю ѻ҆́чи ва́ша и҆ дꙋ́шы ва́шѧ и҆стаева́ющꙋю: и҆ посѣ́ете вотщѐ сѣ́мена ва̑ша, и҆ поѧдѧ́тъ ѧ҆̀ сꙋпоста́ты ва́шѧ:	то і Я зроблю з вами це: пошлю на вас жах, чахлість і гарячку, від яких стомляться очі і змучиться душа, і будете сіяти насіння ваше марно, і вороги ваші з’їдять його;
17	17
и҆ оу҆твержꙋ̀ лицѐ моѐ на ва́съ, и҆ паде́те пред̾ враги̑ ва́шими, и҆ поженꙋ́тъ вы̀ ненави́дѧщїи ва́съ, и҆ побѣ́гнете ни комꙋ́же гонѧ́щꙋ ва́съ.	відверну лице Моє від вас, і впадете перед ворогами вашими, і будуть панувати над вами вороги ваші, і побіжите, коли ніхто не буде гнатися за вами.
18	18
И҆ а҆́ще до сегѡ̀ не послꙋ́шаете менѐ, и҆ приложꙋ̀ наказа́ти вы̀ ꙗ҆́звами седми́жды за грѣхѝ ва́шѧ:	Якщо і після всього цього не послухаєте Мене, то Я всемеро збільшу покарання за гріхи ваші,
19	19
и҆ сокрꙋшꙋ̀ досажде́нїе горды́ни ва́шеѧ, и҆ положꙋ̀ не́бо ва́мъ а҆́ки желѣ́зно, и҆ зе́млю ва́шꙋ а҆́ки мѣ́дѧнꙋ:	і зломлю горду завзятість вашу, і небо ваше зроблю, як залізо, і землю вашу, як мідь;
20	20
и҆ бꙋ́детъ вотщѐ крѣ́пость ва́ша, и҆ не да́стъ землѧ̀ ва́ша сѣ́мене своегѡ̀, и҆ древа̀ села̀ ва́шегѡ не дадꙋ́тъ плода̀ своегѡ̀.	і марно буде виснажуватися сила ваша, і земля ваша не дасть плодів своїх, і дерева землі [вашої] не дадуть плодів своїх.
21	21
И҆ а҆́ще по си́хъ по́йдете страно́ю и҆ не восхо́щете послꙋ́шати менѐ, приложꙋ̀ ва́мъ ꙗ҆́звъ се́дмь по грѣхѡ́мъ ва́шымъ,	Якщо ж [після цього] підете проти Мене і не захочете слухати Мене, то Я додам вам ударів усемеро за гріхи ваші:
22	22
и҆ послю̀ на вы̀ ѕвѣ̑ри лю̑тыѧ земны̑ѧ, и҆ и҆з̾ѧдѧ́тъ вы̀ и҆ потребѧ́тъ скоты̀ ва́шѧ, и҆ оу҆ма́лєны сотворю̀ вы̀, и҆ пꙋ̑сты бꙋ́дꙋтъ пꙋтїѐ ва́ши.	пошлю на вас звірів польових, які позбавлять вас дітей, знищать худобу вашу і вас зменшать, так що опустіють дороги ваші.
23	23
И҆ а҆́ще си́ми не нака́жетесѧ, но по́йдете ко мнѣ̀ страно́ю,	Якщо і після цього не виправитесь і підете проти Мене,
24	24
пойдꙋ̀ и҆ а҆́зъ съ ва́ми въ ꙗ҆́рости страно́ю, и҆ поражꙋ̀ вы̀ и҆ а҆́зъ седми́жды грѣ̑хъ ра́ди ва́шихъ,	то і Я [в люті] піду проти вас і уражу вас усемеро за гріхи ваші,
25	25
и҆ наведꙋ̀ на вы̀ ме́чь мстѧ́й ме́сть завѣ́та, и҆ вбѣ́гнете въ гра́ды ва́шѧ: и҆ послю̀ на вы̀ сме́рть, и҆ пре́дани бꙋ́дете въ рꙋ́цѣ вра̑гъ ва́шихъ:	і наведу на вас мстивий меч у помсту за завіт; якщо ж ви сховаєтеся в містах ваших, то пошлю на вас моровицю, і віддані будете в руки ворога;
26	26
внегда̀ скорбѣ́ти ва́мъ скꙋ́достїю хлѣ́бѡвъ, и҆ и҆спекꙋ́тъ де́сѧть же́нъ хлѣ́бы ва́шѧ въ пещѝ є҆ди́нѣй, и҆ ѿдадѧ́тъ хлѣ́бы ва́шѧ вѣ́сомъ, и҆ ꙗ҆́сти бꙋ́дете, и҆ не насы́титесѧ.	хліб, що підкріплює людину, винищу у вас; десять жінок будуть пекти хліб ваш в одній печі і будуть віддавати хліб ваш на вагу; ви будете їсти і не будете ситі.
27	27
А҆́ще же въ си́хъ не послꙋ́шаете менѐ и҆ по́йдете ко мнѣ̀ страно́ю,	Якщо ж і після цього не послухаєте Мене і підете проти Мене,
28	28
и҆ а҆́зъ пойдꙋ̀ съ ва́ми въ ꙗ҆́рости страно́ю, и҆ накажꙋ̀ вы̀ а҆́зъ седми́жды по грѣхѡ́мъ ва́шымъ:	то і Я в гніві піду проти вас і покараю вас усемеро за гріхи ваші,
29	29
и҆ ꙗ҆́сти бꙋ́дете плѡ́ти сынѡ́въ ва́шихъ, и҆ плѡ́ти дще́рей ва́шихъ ꙗ҆́сти и҆́мате,	і будете їсти плоть синів ваших, і плоть дочок ваших будете їсти;
30	30
и҆ сотворю̀ пꙋста̑ѧ ка̑пища ва̑ша и҆ потреблю̀ древѧна̑ѧ рꙋкотворє́нїѧ ва̑ша, и҆ положꙋ̀ трꙋ́пы ва́шѧ на трꙋ́пѣхъ кꙋмі̑ръ ва́шихъ, и҆ возненави́дитъ ва́съ дш҃а̀ моѧ̀:	розорю висоти ваші і зруйную стовпи ваші, і вивергну трупи ваші на уламки ідолів ваших, і гребуватиме душа Моя вами;
31	31
и҆ сотворю̀ гра́ды ва́шѧ пꙋ̑сты, и҆ ѡ҆пꙋстошꙋ̀ ст҃а̑ѧ ва̑ша, и҆ не ѡ҆бонѧ́ю вонѝ же́ртвъ ва́шихъ:	міста ваші зроблю пустелею, і спустошу святилища ваші, і не буду чути приємних пахощів [жертв] ваших;
32	32
и҆ сотворю̀ пꙋ́стꙋ а҆́зъ зе́млю ва́шꙋ, и҆ оу҆дивѧ́тсѧ ѡ҆ не́й вразѝ ва́ши, живꙋ́щїи на не́й:	спустошу землю [вашу], так що здивуються щодо неї вороги ваші, що оселилися на ній;
33	33
и҆ разсы́плю вы̀ въ ꙗ҆зы́ки, и҆ потреби́тъ вы̀ находѧ́й ме́чь, и҆ бꙋ́детъ землѧ̀ ва́ша пꙋста̀, и҆ гра́ды ва́ши бꙋ́дꙋтъ пꙋ̑сты.	а вас розсію між народами й вийму вслід вам меч, і буде земля ваша порожня і міста ваші зруйновані.
34	34
Тогда̀ возблаговоли́тъ землѧ̀ сꙋббѡ̑ты своѧ̑, во всѧ̑ дни̑ запꙋстѣ́нїѧ своегѡ̀, и҆ вы̀ бꙋ́дете въ землѝ вра̑гъ ва́шихъ: тогда̀ воспра́зднꙋетъ землѧ̀ и҆ возблаговоли́тъ сꙋббѡ́ты своѧ̑:	Тоді задовольнить себе земля за суботи свої в усі дні запустіння [свого]; коли ви будете в землі ворогів ваших, тоді буде спочивати земля і задовольнить себе за суботи свої;
35	35
во всѧ̑ дни̑ ѡ҆пꙋстѣ́нїѧ своегѡ̀ воспра́зднꙋетъ, ꙗ҆̀же не пра́зднова въ сꙋббѡ́тахъ ва́шихъ, є҆гда̀ живѧ́сте на не́й.	в усі дні запустіння [свого] буде вона спочивати, скільки не спочивала в суботи ваші, коли ви жили на ній.
36	36
И҆ ѡ҆ста́вльшымсѧ ѿ ва́съ вложꙋ̀ стра́хъ въ сердца̀ и҆́хъ въ землѝ вра̑гъ и҆́хъ, и҆ пожене́тъ и҆̀хъ гла́съ листа̀ летѧ́ща, и҆ побѣ́гнꙋтъ ꙗ҆́кѡ бѣжа́щїи ѿ ра́ти, и҆ падꙋ́тъ ни ки́мже гони́ми.	Хто залишиться з вас, пошлю в серця їхні полохливість на землі ворогів їхніх, і шелест листка від вітру пожене їх, і побіжать, як від меча, і впадуть, коли ніхто їх не переслідує,
37	37
И҆ пре́зритъ бра́тъ бра́та а҆́ки на ра́ти, ни комꙋ̀ напа́дающꙋ, и҆ не возмо́жете противꙋста́ти врагѡ́мъ ва́шымъ:	і спіткнуться один на одного, як від меча, між тим як ніхто не переслідує, і не буде у вас сили протистояти ворогам вашим;
38	38
и҆ поги́бнете въ ꙗ҆зы́цѣхъ, и҆ потреби́тъ ва́съ землѧ̀ вра̑гъ ва́шихъ.	і загинете між народами, і пожере вас земля ворогів ваших;
39	39
И҆ ѡ҆ста́вльшїисѧ ѿ ва́съ и҆стлѣ́ютъ за грѣхѝ своѧ̑ и҆ за грѣхѝ ѻ҆тє́цъ свои́хъ, въ землѝ вра̑гъ свои́хъ и҆ста́ютъ,	а хто залишиться з вас, вичахнуть за свої беззаконня в землях ворогів ваших і за беззаконня батьків своїх вичахнуть;
40	40
и҆ и҆сповѣ́дѧтъ грѣхѝ своѧ̑ и҆ грѣхѝ ѻ҆тє́цъ свои́хъ, ꙗ҆́кѡ престꙋпи́ша и҆ презрѣ́ша мѧ̀, и҆ ꙗ҆́кѡ ходи́ша предо мно́ю страно́ю:	тоді зізнаються вони у беззаконні своїм, і в беззаконні батьків своїх, як вони чинили злочини проти Мене і йшли проти Мене,
41	41
и҆ а҆́зъ пойдꙋ̀ съ ни́ми въ ꙗ҆́рости страно́ю и҆ погꙋблю̀ и҆̀хъ въ землѝ врагѡ́въ и҆́хъ: тогда̀ оу҆срами́тсѧ се́рдце и҆́хъ неѡбрѣ́заное и҆ тогда̀ позна́ютъ грѣхѝ своѧ̑:	за що і Я [у гніві] йшов проти них і ввів їх у землю ворогів їхніх; тоді скориться необрізане серце їх, і тоді потерплять вони за беззаконня свої.
42	42
и҆ помѧнꙋ̀ завѣ́тъ і҆а́кѡвль и҆ завѣ́тъ і҆саа́ковъ, и҆ завѣ́тъ а҆враа́мль помѧнꙋ̀,	І Я згадаю завіт Мій з Яковом і завіт Мій з Ісааком, і завіт Мій з Авраамом згадаю, і землю згадаю;
43	43
и҆ зе́млю помѧнꙋ̀, и҆ землѧ̀ ѡ҆ста́нетсѧ ѿ ни́хъ. Тогда̀ прїи́метъ землѧ̀ сꙋббѡ̑ты своѧ̑, внегда̀ ѡ҆пꙋстѣ́ти є҆́й и҆́хъ ра́ди: и҆ ѻ҆нѝ прїи́мꙋтъ своѧ̑ беззакѡ́нїѧ, и҆́хже ра́ди презрѣ́ша сꙋдбы̑ моѧ̑, и҆ ѡ҆ повелѣ́нїихъ мои́хъ вознегодова̀ дꙋша̀ и҆́хъ:	тоді, коли земля залишена буде ними і буде задовольняти себе за суботи свої, спустівши від них, і вони будуть терпіти за своє беззаконня, за те, що нехтували закони Мої і душа їх гребувала постановами Моїми,
44	44
ѻ҆ба́че сꙋ́щымъ и҆̀мъ въ землѝ врагѡ́въ свои́хъ, не презрѣ́хъ и҆́хъ, нижѐ вознегодова́хъ ѡ҆ ни́хъ, ꙗ҆́кѡ потреби́ти ѧ҆̀ и҆ разори́ти завѣ́тъ мо́й и҆́же къ ни̑мъ: а҆́зъ бо є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ и҆́хъ.	і тоді, коли вони будуть у землі ворогів їхніх, — Я не знехтую ними і не погребую ними до того, щоб знищити їх, щоб зруйнувати завіт Мій з ними, бо Я Господь, Бог їх;
45	45
И҆ помѧнꙋ̀ завѣ́тъ и҆́хъ пе́рвый, є҆гда̀ и҆зведо́хъ и҆̀хъ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, и҆з̾ до́мꙋ рабо́ты пред̾ ꙗ҆зы̑ки, є҆́же бы́ти мнѣ̀ бг҃ꙋ и҆́хъ: а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь.	згадаю для них завіт із предками, яких вивів Я з землі Єгипетської перед очима народів, щоб бути їхнім Богом. Я Господь.
46	46
Сїѧ̑ сꙋдбы̑ моѧ̑ и҆ повелѣ̑нїѧ моѧ̑, и҆ зако́нъ, є҆го́же дадѐ гдⷭ҇ь междꙋ̀ собо́ю и҆ междꙋ̀ сы́ны і҆и҃лєвы, на горѣ̀ сїна́йстѣй, рꙋко́ю мѡѷсе́овою.	Ось постанови і повеління і закони, які постановив Господь між Собою і між синами Ізраїлевими на горі Синаї, через Мойсея.
Глава́ к҃з	Глава 27

1	1
И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю, гл҃ѧ:	І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2	2
глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ и҆ рече́ши къ ни̑мъ, глаго́лѧ: человѣ́къ, и҆́же а҆́ще ѡ҆бѣща́етъ ѡ҆бѣ́тъ, ꙗ҆́кѡ цѣ́нꙋ дꙋшѝ своеѧ̀ гдⷭ҇ꙋ,	оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: якщо хто дає обітницю присвятити душу Господу за оцінкою твоєю,
3	3
да бꙋ́детъ цѣна̀ мꙋ́жеска по́лꙋ ѿ два́десѧти лѣ́тъ до шести́десѧти лѣ́тъ, да бꙋ́детъ цѣна̀ є҆гѡ̀ пѧтьдесѧ́тъ дїдра́хмъ сребра̀ вѣ́сомъ ст҃ы́мъ,	то оцінка твоя чоловіку від двадцяти років до шістдесяти повинна бути п’ятдесят сиклів срібних, за сиклем священним;
4	4
же́нска же по́лꙋ да бꙋ́детъ цѣна̀ три́десѧть дїдра́хмъ:	якщо ж це жінка, то оцінка твоя повинна бути тридцять сиклів;
5	5
а҆́ще же ѿ пѧтѝ лѣ́тъ до два́десѧти лѣ́тъ, да бꙋ́детъ цѣна̀ мꙋ́жескꙋ по́лꙋ два́десѧть дїдра́хмъ, же́нскꙋ же по́лꙋ де́сѧть дїдра́хмъ:	від п’яти років до двадцяти оцінка твоя чоловікові повинна бути двадцять сиклів, а жінці — десять сиклів;
6	6
ѿ мцⷭ҇а же є҆ди́нагѡ до пѧтѝ лѣ́тъ, да бꙋ́детъ цѣна̀ мꙋ́жеска по́лꙋ пѧ́ть дїдра́хмъ сребра̀, же́нска же по́лꙋ трѝ дїдра̑хмы сребра̀:	а від місяця до п’яти років оцінка твоя чоловікові повинна бути п’ять сиклів срібла, а жінці оцінка твоя три сиклі срібла;
7	7
а҆́ще же ѿ шести́десѧти лѣ́тъ и҆ вы́шше, а҆́ще оу҆́бѡ мꙋ́жескъ по́лъ бꙋ́детъ, да бꙋ́детъ цѣна̀ є҆гѡ̀ пѧтьна́десѧть дїдра́хмъ сребра̀, а҆́ще же же́нскъ по́лъ, де́сѧть дїдра́хмъ.	від шістдесяти років і вище чоловіку оцінка твоя повинна бути п’ятнадцять сиклів срібла, а жінці — десять сиклів.
8	8
А҆́ще же оу҆бо́гъ бꙋ́детъ цѣно́ю свое́ю, да ста́нетъ пред̾ жерце́мъ, и҆ да ѡ҆цѣни́тъ є҆го̀ жре́цъ: ꙗ҆́коже мо́жетъ рꙋка̀ ѡ҆бѣща́вшагѡсѧ, та́кѡ ѡ҆цѣни́тъ є҆го̀ жре́цъ.	Якщо ж він бідний і не в силах віддати за оцінкою твоєю, то нехай представлять його священикові, і священик нехай оцінить його: відповідно до достатку того, хто дає обітницю, нехай оцінить його священик.
9	9
А҆́ще же ѿ скотѡ́въ приноси́мыхъ ѿ ни́хъ да́ръ гдⷭ҇ꙋ, и҆́же а҆́ще да́стъ ѿ си́хъ гдⷭ҇ꙋ, бꙋ́детъ ст҃о.	Якщо ж то буде худоба, яку приносять у жертву Господу, то усе, що дано Господу, повинно бути святим:
10	10
Да не премѣни́тъ добра̀ ѕлы́мъ, нижѐ ѕла̀ до́брымъ: а҆́ще же и҆змѣнѧ́ѧ и҆змѣни́тъ ѻ҆́ный ско́тъ ското́мъ, да бꙋ́детъ и҆ то́й и҆ премѣне́нїе ст҃а.	не слід вимінювати його і заміняти добре гіршим, або погане добрим; якщо ж стане хто заміняти худобу на худобу, то і вона і заміна її буде святинею.
11	11
А҆́ще же всѧ́къ ско́тъ нечи́стъ, ѿ ни́хже не прино́ситсѧ да́ръ гдⷭ҇ꙋ, да поста́витъ скота̀ пред̾ жерце́мъ,	Якщо ж то буде яка-небудь худоба нечиста, яку не приносять у жертву Господу, то слід представити худобу священикові,
12	12
и҆ ѡ҆цѣни́тъ є҆го̀ жре́цъ междꙋ̀ до́брымъ и҆ междꙋ̀ ѕлы́мъ: и҆ ꙗ҆́коже ѡ҆цѣни́тъ є҆го̀ жре́цъ, та́кѡ да бꙋ́детъ.	і священик оцінить її, добра вона чи недобра, і як оцінить священик, так і повинно бути;
13	13
А҆́ще же и҆скꙋпꙋ́ѧ и҆скꙋ́питъ є҆го̀, да приложи́тъ пѧ́тꙋю ча́сть къ цѣнѣ̀ є҆гѡ̀.	якщо ж хто хоче викупити її, то нехай додасть п’яту частину до оцінки твоєї.
14	14
И҆ человѣ́къ, и҆́же а҆́ще ѡ҆свѧти́тъ до́мъ сво́й ст҃ъ гдⷭ҇ꙋ, и҆ ѡ҆цѣни́тъ є҆го̀ жре́цъ междꙋ̀ до́брымъ и҆ междꙋ̀ ѕлы́мъ: ꙗ҆́коже ѡ҆цѣни́тъ є҆го̀ жре́цъ, та́кѡ да ста́нетъ.	Якщо хто освячує будинок свій у святиню Господу, то священик повинен оцінити його, добрий він чи недобрий, і як оцінить його священик, так і відбудеться;
15	15
А҆́ще же ѡ҆свѧти́вый є҆го̀ и҆скꙋ́питъ до́мъ сво́й, да приложи́тъ къ семꙋ̀ пѧ́тꙋю ча́сть сребра̀ цѣны̀ є҆гѡ̀, и҆ бꙋ́детъ є҆мꙋ̀.	якщо ж той, хто посвятив, захоче викупити будинок свій, то нехай додасть п’яту частину срібла оцінки твоєї, і тоді буде його.
16	16
А҆́ще же ѿ ни́въ ѡ҆держа́нїѧ своегѡ̀ ѡ҆свѧти́тъ человѣ́къ гдⷭ҇ꙋ, и҆ да бꙋ́детъ цѣна̀ є҆гѡ̀ по сѣ́ѧнїю є҆гѡ̀, за спꙋ́дъ ꙗ҆чме́нѧ пѧтьдесѧ́тъ дїдра́хмъ сребра̀.	Якщо поле зі свого володіння посвятить хто Господу, то оцінка твоя повинна бути за мірою посіву: за посів хомера ячменю п’ятдесят сиклів срібла;
17	17
А҆́ще же ѿ лѣ́та ѡ҆ставле́нїѧ ѡ҆свѧти́тъ ни́вꙋ свою̀, по цѣнѣ̀ є҆ѧ̀ да ста́нетъ.	якщо від ювілейного року посвячує хто поле своє, — повинно відбутися за оцінкою твоєю;
18	18
А҆́ще же напослѣ́докъ по ѡ҆ставле́нїи ѡ҆свѧти́тъ ни́вꙋ свою̀, да причте́тъ є҆мꙋ̀ сребро̀ жре́цъ къ лѣ́тѡмъ ѡ҆ста́вшымсѧ да́же до лѣ́та ѡ҆ставле́нїѧ, и҆ ѿи́метсѧ ѿ цѣны̀ є҆гѡ̀	якщо ж після ювілею посвячує хто поле своє, то священик повинен розрахувати срібло за кількістю років, що залишилися до ювілейного року, і слід зменшити від оцінки твоєї;
19	19
А҆́ще же и҆скꙋ́питъ ни́вꙋ ѡ҆свѧти́вый ю҆̀, да приложи́тъ пѧ́тꙋю ча́сть сребра̀ къ цѣнѣ̀ є҆ѧ̀, и҆ да бꙋ́детъ є҆мꙋ̀.	якщо ж захоче викупити поле той, хто посвятив його, то нехай він додасть п’яту частину срібла до оцінки твоєї, і воно залишиться за ним;
20	20
А҆́ще же не и҆скꙋ́питъ ни́вы, и҆ ѿда́стъ ни́вꙋ человѣ́кꙋ и҆но́мꙋ, не ктомꙋ̀ да и҆скꙋ́питъ ю҆̀:	якщо ж він не викупить поля, і буде продане поле іншій людині, то вже не можна викупити:
21	21
но да бꙋ́детъ ни́ва минꙋ́вшꙋ лѣ́тꙋ ѡ҆ставле́нїѧ, свѧта̀ хва́лна гдⷭ҇ꙋ, ꙗ҆́коже землѧ̀ ѿлꙋче́наѧ: жерцꙋ̀ да бꙋ́детъ во ѡ҆держа́нїе є҆гѡ̀.	поле те, коли воно в ювілей відійде, буде святинею Господу, ніби поле закляте; священикові дістанеться воно у володіння.
22	22
А҆́ще же ѿ ни́вы, ю҆́же стѧжа̀, ꙗ҆́же нѣ́сть ѿ села̀ ѡ҆держа́нїѧ є҆гѡ̀, ѡ҆свѧти́тъ гдⷭ҇ꙋ,	А якщо хто посвятить Господу поле куплене, яке не з полів його володіння,
23	23
да сочте́тъ є҆мꙋ̀ жре́цъ ѡ҆ста́нокъ цѣны̀ ѿ лѣ́та ѡ҆ставле́нїѧ, и҆ да ѿда́стъ цѣ́нꙋ въ то́й де́нь ст҃ꙋ гдⷭ҇ꙋ:	то священик повинен розрахувати йому міру оцінки до ювілейного року, і повинен він віддати за розрахунком у той самий день, як святиню Господню;
24	24
и҆ въ лѣ́то ѡ҆ставле́нїѧ да ѿда́стсѧ ни́ва человѣ́кꙋ, ѿ негѡ́же притѧжа̀ ю҆̀, є҆гѡ́же бѣ̀ ѡ҆держа́нїе землѝ.	поле ж у ювілейний рік перейде знову до того, у кого куплене, кому належить володіння тієї землі.
25	25
И҆ всѧ́ка цѣна̀ да бꙋ́детъ вѣ́сами свѧты́ми, два́десѧть пѣ́нѧзей бꙋ́детъ дїдра́хма.	Всяка оцінка твоя повинна бути за сиклем священним, двадцять гер повинно бути у сиклі.
26	26
И҆ всѧ́къ пе́рвенецъ, и҆́же а҆́ще роди́тсѧ въ скотѣ̀ твое́мъ, да бꙋ́детъ гдⷭ҇ꙋ, и҆ да не ѡ҆свѧти́тъ є҆гѡ̀ никто́же: а҆́ще теле́цъ, а҆́ще ѻ҆вча̀, гдⷭ҇ꙋ є҆́сть.	Тільки первістків із худоби, які за першістю належать Господу, не повинен ніхто посвячувати: чи віл то, або дрібна худоба, — Господні вони.
27	27
А҆́ще же ѿ четвероно́жныхъ нечи́стыхъ, да премѣни́тъ по цѣнѣ̀ є҆гѡ̀, и҆ да приложи́тъ пѧ́тꙋю ча́сть є҆гѡ̀ къ семꙋ̀, и҆ да бꙋ́детъ є҆мꙋ̀: а҆́ще же не и҆скꙋ́питсѧ, да прода́стсѧ по цѣнѣ̀ є҆гѡ̀.	Якщо ж худоба нечиста, то слід викупити за оцінкою твоєю і додати до того п’яту частину; якщо не викуплять, то слід продати за оцінкою твоєю.
28	28
Всѧ́къ же ѡ҆бѣ́тъ, є҆го́же а҆́ще ѡ҆бѣща́етъ человѣ́къ гдⷭ҇ꙋ ѿ всѣ́хъ, є҆ли̑ка є҆мꙋ̀ сꙋ́ть, ѿ человѣ́ка да́же до скота̀, и҆ ѿ ни́въ ѡ҆держа́нїѧ є҆гѡ̀, не прода́стсѧ, нижѐ и҆скꙋ́питсѧ всѧ́кїй ѡ҆бѣ́тъ ст҃ъ ст҃ы́хъ бꙋ́детъ гдⷭ҇ꙋ.	Тільки все закляте, що під закляттям віддає людина Господу зі своєї власности, — чи людину, чи худобу, чи поле свого володіння, — не продається і не викуповується: усе закляте є велика святиня Господня;
29	29
И҆ всѧ́къ ѡ҆бѣ́тъ, и҆́же а҆́ще ѡ҆бѣща́нъ бꙋ́детъ ѿ человѣ̑къ, не и҆скꙋ́питсѧ, но сме́ртїю да оу҆мертви́тсѧ.	усе закляте, що закляте від людей, не викуповується: воно повинне бути віддане на смерть.
30	30
Всѧ́ка десѧти́на землѝ, ѿ сѣ́мене земна́гѡ и҆ ѿ плода̀ древѧ́нагѡ гдⷭ҇ꙋ є҆́сть, ст҃о гдⷭ҇ꙋ.	І всяка десятина на землі з насіння землі і з плодів дерева належить Господу: це святиня Господня;
31	31
А҆́ще же и҆скꙋпꙋ́ѧ и҆скꙋ́питъ человѣ́къ десѧти́нꙋ свою̀, пѧ́тꙋю ча́сть є҆гѡ̀ да приложи́тъ къ немꙋ̀, и҆ да бꙋ́детъ є҆мꙋ̀.	якщо ж хто захоче викупити десятину свою, то нехай додасть до ціни її п’яту частину.
32	32
И҆ всѧ́ка десѧти́на волѡ́въ и҆ ѻ҆ве́цъ, и҆ всѧ́ко, є҆́же а҆́ще прїи́детъ въ число̀ под̾ же́злъ десѧ́тое, бꙋ́детъ ст҃о гдⷭ҇ꙋ.	І всяку десятину з великої і дрібної худоби, з усього, що проходить під жезлом десяте, слід присвячувати Господу;
33	33
Не премѣни́ши до́брагѡ ѕлы́мъ, нижѐ до́брымъ ѕла́гѡ: а҆́ще же премѣнѧ́ѧ премѣни́ши є҆̀, то̀ и҆ премѣне́нїе є҆гѡ̀ бꙋ́детъ ст҃о, да не и҆скꙋ́питсѧ,	не слід розбирати, добре те чи недобре, і не слід заміняти його; якщо ж хто замінить його, то і саме воно й заміна його буде святинею і не може бути викуплене.
34	34
Сїѧ̑ сꙋ́ть за́пѡвѣди, ꙗ҆̀же заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю къ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ на горѣ̀ сїна́йстѣй.	Ось заповіді, які заповів Господь Мойсеєві для синів Ізраїлевих на горі Синаї.

← И҆схо́дъ

Чи́сла →

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Категорії

Контакти

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт