Порівняти Біблія церковнослов'янською (unicode) з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Заха́рїа

Порівняти:

⇄

Заха́рїа	Книга пророка Захарiї

Глава́ а҃	Глава 1

1	1
Во ѻ҆смы́й мцⷭ҇ъ, втора́гѡ лѣ́та, при да́рїи, бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко заха́рїи варахі́инꙋ, сы́нꙋ а҆ддѡ́вꙋ, прⷪ҇ро́кꙋ, гл҃ѧ:	У восьмому місяці, у другий рік Дарія, було слово Господнє до Захарії, сина Варахиїного, сина Аддового, пророка:
2	2
прогнѣ́васѧ гдⷭ҇ь на ѻ҆тцы̀ ва́шѧ гнѣ́вомъ ве́лїимъ,	прогнівався Господь на батьків ваших великим гнівом,
3	3
и҆ рече́ши къ ни̑мъ: си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: ѡ҆брати́тесѧ ко мнѣ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь си́лъ, и҆ ѡ҆бращꙋ́сѧ къ ва́мъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь си́лъ.	і ти скажи їм: так говорить Господь Саваоф: наверніться до Мене, — говорить Господь Саваоф, — і Я навернуся до вас, — говорить Господь Саваоф.
4	4
И҆ не бꙋ́дите, ꙗ҆́коже ѻ҆тцы̀ ва́ши, и҆̀хже ѡ҆блича́хꙋ прⷪ҇ро́цы пре́жнїи, глаго́люще: си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: ѿврати́тесѧ ѿ пꙋті́й ва́шихъ лꙋка́выхъ и҆ ѿ начина́нїй ва́шихъ ѕлы́хъ: и҆ не послꙋ́шаша и҆ не внѧ́ша послꙋ́шати менѐ, гл҃етъ гдⷭ҇ь (вседержи́тель).	Не будьте такими, як батьки ваші, до яких взивали раніше колишні пророки, говорячи: «так говорить Господь Саваоф: наверніться від злих шляхів ваших і від злих діл ваших»; але вони не слухалися і не дослухалися до Мене, — говорить Господь.
5	5
Ѻ҆тцы̀ ва́ши гдѣ̀ сꙋ́ть и҆ прⷪ҇ро́цы; є҆да̀ во вѣ́къ поживꙋ́тъ;	Батьки ваші — де вони? та й пророки, чи будуть вони вічно жити?
6	6
Ѻ҆ба́че словеса̀ моѧ̑ и҆ зако́ны моѧ̑ прїе́млете, є҆ли̑ка а҆́зъ заповѣ́даю въ д©ѣ мое́мъ рабѡ́мъ мои̑мъ прⷪ҇ро́кѡмъ, и҆̀же пости́гнꙋша ѻ҆тцє́въ ва́шихъ. И҆ ѿвѣща́ша и҆ рѣ́ша: ꙗ҆́коже оу҆ста́ви гдⷭ҇ь вседержи́тель сотвори́ти на́мъ по пꙋтє́мъ на́шымъ и҆ по начина́нїємъ на́шымъ, та́кѡ сотворѝ на́мъ.	Але слова Мої і визначення Мої, які заповів Я рабам Моїм, пророкам, хіба не осягли батьків ваших? і вони наверталися і говорили: «як визначив Господь Саваоф вчинити з нами за нашими шляхами і за нашими ділами, так і вчинив з нами».
7	7
Въ два́десѧть четве́ртый первагѡна́десѧть мцⷭ҇а, се́й є҆́сть мцⷭ҇ъ сава́тъ, во второ́е лѣ́то, при да́рїи, бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко заха́рїи варахі́инꙋ, сы́нꙋ а҆ддѡ́вꙋ, прⷪ҇ро́кꙋ, гл҃ѧ:	У двадцять четвертий день одинадцятого місяця, — це місяць Шеват, — у другий рік Дарія, було слово Господнє до Захарії, сина Варахиїного, сина Аддового, пророка:
8	8
ви́дѣхъ но́щїю, и҆ сѐ, мꙋ́жъ всѣ́дъ на конѧ̀ ры́жа, и҆ се́й стоѧ́ше междꙋ̀ гора́ми ѡ҆сѣнѧ́ющими, и҆ за ни́мъ ко́ни ры́жы и҆ сѣ́ри, и҆ пе́стри и҆ бѣ́ли,	бачив я вночі: ось, муж на рудому коні стоїть між миртами, які у заглибленні, а позаду нього коні руді, рябі і білі, —
9	9
и҆ рѣ́хъ: что̀ сі́и, го́споди; И҆ речѐ ко мнѣ̀ а҆́гг҃лъ глаго́лѧй во мнѣ̀: а҆́зъ покажꙋ́ ти, что̀ сꙋ́ть сїѧ̑.	і сказав я: хто вони, господарю мій? І сказав мені ангел, який говорив зі мною: я покажу тобі, хто вони.
10	10
И҆ ѿвѣща̀ мꙋ́жъ стоѧ́й междꙋ̀ гора́ми и҆ речѐ ко мнѣ̀: сі́и сꙋ́ть, и҆̀хже посла̀ гдⷭ҇ь ѡ҆б̾итѝ зе́млю.	І відповів муж, який стояв між миртами, і сказав: це ті, яких Господь послав обійти землю.
11	11
И҆ ѿвѣща́ша а҆́гг҃лꙋ гдⷭ҇ню стоѧ́щемꙋ междꙋ̀ гора́ми и҆ рѣ́ша: ѡ҆быдо́хомъ всю̀ зе́млю, и҆ сѐ, всѧ̀ землѧ̀ населе́на є҆́сть и҆ молчи́тъ.	І вони відповіли ангелу Господньому, який стояв між миртами, і сказали: обійшли ми землю, і ось, уся земля населена і спокійна.
12	12
И҆ ѿвѣща̀ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень и҆ речѐ: гдⷭ҇и вседержи́телю, доко́лѣ не и҆́маши поми́ловати і҆ерⷭ҇ли́ма и҆ гра́ды і҆ꙋ́дѡвы, ꙗ҆̀же презрѣ́лъ є҆сѝ, сїѐ седмьдесѧ́тое лѣ́то;	І відповів ангел Господній і сказав: Господи Вседержителю! Доки Ти не змилосердишся над Єрусалимом і над містами Іуди, на які Ти гніваєшся ось уже сімдесят років?
13	13
И҆ ѿвѣща̀ гдⷭ҇ь вседержи́тель а҆́гг҃лꙋ глаго́лющемꙋ во мнѣ̀ гл҃го́лы добры̑ и҆ словеса̀ оу҆тѣ̑шна.	Тоді у відповідь ангелу, який говорив зі мною, прорік Господь слова благі, слова утішливі.
14	14
И҆ речѐ ко мнѣ̀ а҆́гг҃лъ глаго́лѧй во мнѣ̀: возопі́й глаго́лѧ: си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: ревнова́хъ по і҆ерⷭ҇ли́мꙋ и҆ сїѡ́нꙋ рве́нїемъ вели́кимъ,	І сказав мені ангел, який говорив зі мною: виголоси і скажи: так говорить Господь Саваоф: возревнував Я за Єрусалим і за Сион ревністю великою;
15	15
и҆ гнѣ́вомъ ве́лїимъ а҆́зъ гнѣ́ваюсѧ на ꙗ҆зы́ки напа́дающыѧ: занѐ а҆́зъ оу҆́бѡ прогнѣ́вахсѧ ма́лѡ, ѻ҆ни́ же налего́ша во ѕла̑ѧ.	і великим обуренням обурююся на народи, які живуть у спокої; бо, коли Я мало прогнівався, вони посилили зло.
16	16
Сегѡ̀ ра́ди си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь: ѡ҆бращꙋ́сѧ ко і҆ерⷭ҇ли́мꙋ щедро́тами, и҆ хра́мъ мо́й сози́ждетсѧ въ не́мъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель, и҆ мѣ́ра протѧ́гнетсѧ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ є҆щѐ.	Тому так говорить Господь: Я повертаюся до Єрусалима з милосердям; у ньому спорудиться дім Мій, — говорить Господь Саваоф, — і землемірний шнур простягнеться по Єрусалима.
17	17
И҆ речѐ ко мнѣ̀ а҆́гг҃лъ глаго́лѧй во мнѣ̀: є҆щѐ возопі́й глаго́лѧ: си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: є҆щѐ прелїѧ́тисѧ и҆́мꙋтъ гра́ди благи́ми, и҆ поми́лꙋетъ гдⷭ҇ь є҆щѐ сїѡ́на и҆ и҆збере́тъ є҆щѐ і҆ерⷭ҇ли́ма.	Ще проголоси і скажи: так говорить Господь Саваоф: знову переповняться міста Мої добром, і утішить Господь Сион, і знову обере Єрусалим.
18	18
И҆ возведо́хъ ѻ҆́чи моѝ и҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, четы́ри ро́зи,	І звів я очі мої і побачив: ось чотири роги.
19	19
и҆ рѣ́хъ ко а҆́гг҃лꙋ глаго́лющемꙋ во мнѣ̀: что̀ сꙋ́ть сїѧ̑, го́споди; И҆ речѐ ко мнѣ̀: сі́и ро́зи расточи́вшїи і҆ꙋ́дꙋ и҆ і҆и҃лѧ и҆ і҆ерⷭ҇ли́ма.	І сказав я ангелу, який говорив зі мною: що це? І він відповів мені: це роги, які розкидали Іуду, Ізраїля і Єрусалим.
20	20
И҆ показа́ ми гдⷭ҇ь четы́ри древодѣ̑лѧ.	Потім показав мені Господь чотирьох робітників.
21	21
И҆ рѣ́хъ: что̀ сі́и грѧдꙋ́тъ сотвори́ти, (го́споди); И҆ речѐ: сі́и ро́зи расточи́вшїи і҆ꙋ́дꙋ, и҆ і҆и҃лѧ сокрꙋши́ша, и҆ никто́же ѿ ни́хъ воздви́же главы̀: и҆ и҆зыдо́ша сі́и поѡстри́ти ѧ҆̀ въ рꙋка́хъ свои́хъ четы́ри ро́зи, ꙗ҆зы́цы возносѧ́щїи ро́гъ на зе́млю гдⷭ҇ню, є҆́же расточи́ти ю҆̀.	І сказав я: що вони йдуть робити? Він сказав мені так: ці роги розкидали Іуду, так що ніхто не може підняти голови своєї; а ці прийшли настрашити їх, збити роги народів, які підняли ріг свій проти землі Іуди, щоб розсіяти її.
Глава́ в҃	Глава 2

1	1
И҆ возведо́хъ ѻ҆́чи моѝ и҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, мꙋ́жъ, и҆ въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀ оу҆́же землемѣ́рно.	І знову я підняв очі мої і побачив: ось муж, у якого в руці землемірний шнур.
2	2
И҆ рѣ́хъ къ немꙋ̀: ка́мѡ грѧде́ши ты̀; И҆ речѐ ко мнѣ̀: размѣ́рити і҆ерⷭ҇ли́ма, є҆́же ви́дѣти, коли́ка широта̀ є҆гѡ̀ є҆́сть и҆ коли́ка долгота̀.	Я запитав: куди ти йдеш? і він сказав мені: вимірювати Єрусалим, щоб бачити, яка ширина його і яка довжина його.
3	3
И҆ сѐ, а҆́гг҃лъ глаго́лѧй во мнѣ̀ стоѧ́ше, и҆ и҆́нъ а҆́гг҃лъ и҆схожда́ше во срѣ́тенїе є҆мꙋ̀	І ось ангел, який говорив зі мною, виходить, а інший ангел іде назустріч йому,
4	4
и҆ речѐ къ немꙋ̀ глаго́лѧ: тецы̀ и҆ рцы̀ къ ю҆́ноши ѻ҆́номꙋ глаго́лѧ: плодови́тѡ насели́тсѧ і҆ерⷭ҇ли́мъ ѿ мно́жества человѣ́кѡвъ и҆ скотѡ́въ, и҆̀же посредѣ̀ є҆гѡ̀:	і сказав він цьому: йди скоріше, скажи цьому юнаку: Єрусалим заселить околиці з причини безлічі людей і худоби у ньому.
5	5
и҆ а҆́зъ бꙋ́дꙋ є҆мꙋ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь, стѣна̀ ѻ҆́гнена ѡ҆́крестъ и҆ въ сла́вꙋ бꙋ́дꙋ посредѣ̀ є҆гѡ̀.	І Я буду для нього, — говорить Господь, — вогненною стіною навколо нього і прославлюся посеред нього.
6	6
Ѽ, ѽ, бѣжи́те ѿ землѝ сѣ́верныѧ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, занѐ ѿ четы́рехъ вѣ́трѡвъ небе́сныхъ соберꙋ̀ вы̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь:	Гей, гей! біжіть з північної країни, — говорить Господь: бо по чотирьох вітрах небесних Я розсіяв вас, — говорить Господь.
7	7
въ сїѡ́нъ спаса́йтесѧ, живꙋ́щїи во дще́ри вавѷлѡ́нстѣй.	Спасайся, Сионе, що живеш у дочки Вавилона.
8	8
Занѐ си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: в̾слѣ́дъ сла́вы посла̀ мѧ̀ на ꙗ҆зы́ки плѣни́вшыѧ ва́съ, занѐ каса́ѧйсѧ ва́съ ꙗ҆́кѡ каса́ѧйсѧ въ зѣ́ницꙋ ѻ҆́ка є҆гѡ̀:	Бо так говорить Господь Саваоф: для слави Він послав Мене до народів, які грабували вас, бо той, хто торкається вас, торкається зіниці ока Його.
9	9
занѐ, сѐ, а҆́зъ наношꙋ̀ рꙋ́кꙋ мою̀ на нѧ̀, и҆ бꙋ́дꙋтъ коры́сть рабо́тающымъ и҆̀мъ, и҆ оу҆разꙋмѣ́ете, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь вседержи́тель посла́ мѧ.	І ось, Я підніму руку Мою на них, і вони зробляться здобиччю рабів своїх, і тоді дізнаєтеся, що Господь Саваоф послав Мене.
10	10
Красꙋ́йсѧ и҆ весели́сѧ, дщѝ сїѡ́нѧ, занѐ, сѐ, а҆́зъ грѧдꙋ̀ и҆ вселю́сѧ посредѣ̀ тебє̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь.	Радій і веселися, дочко Сиону! Бо ось, Я прийду й оселюся серед тебе, — говорить Господь.
11	11
И҆ прибѣ́гнꙋтъ ꙗ҆зы́цы мно́зи ко гдⷭ҇ꙋ въ то́й де́нь и҆ бꙋ́дꙋтъ є҆мꙋ̀ въ лю́ди и҆ вселѧ́тсѧ посредѣ̀ тебє̀, и҆ оу҆разꙋмѣ́еши, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь вседержи́тель посла́ мѧ къ тебѣ̀.	І навернуться до Господа багато народів у той день, і будуть Моїм народом; і Я оселюся посеред тебе, і узнаєш, що Господь Саваоф послав Мене до тебе.
12	12
И҆ наслѣ́дитъ гдⷭ҇ь і҆ꙋ́дꙋ, оу҆ча́стїе своѐ на землѝ ст҃ѣ́й, и҆ и҆збере́тъ є҆щѐ і҆ерⷭ҇ли́ма.	Тоді Господь візьме у володіння Іуду, Свій наділ на святій землі, і знову обере Єрусалим.
13	13
Да благоговѣ́етъ всѧ́ка пло́ть ѿ лица̀ гдⷭ҇нѧ, ꙗ҆́кѡ воста̀ и҆з̾ ѡ҆́блакъ ст҃ы́хъ свои́хъ.	Нехай мовчить усяка плоть перед лицем Господа! Бо Він піднімається від святої оселі Своєї.
Глава́ г҃	Глава 3

1	1
И҆ показа́ ми гдⷭ҇ь і҆исꙋ́са, і҆ере́а вели́каго, стоѧ́ща пред̾ лице́мъ а҆́гг҃ла гдⷭ҇нѧ, и҆ дїа́волъ стоѧ́ше ѡ҆деснꙋ́ю є҆гѡ̀, є҆́же проти́витисѧ є҆мꙋ̀.	І показав він мені Ісуса, великого ієрея, який стоїть перед ангелом Господнім, і сатану, який стоїть праворуч нього, щоб протидіяти йому.
2	2
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко дїа́волꙋ: да запрети́тъ гдⷭ҇ь тебѣ̀, дїа́воле, и҆ да запрети́тъ гдⷭ҇ь тебѣ̀, и҆збра́вый і҆ерⷭ҇ли́ма: не се́ ли, сїѐ ꙗ҆́кѡ главнѧ̀ и҆сто́ржена и҆з̾ ѻ҆гнѧ̀;	І сказав Господь сатані: Господь нехай заборонить тобі, сатано, нехай заборонить тобі Господь, Який обрав Єрусалим! чи не головешка він, викинута з вогню?
3	3
І҆исꙋ́съ же бѣ̀ ѡ҆болче́нъ въ ри̑зы гнꙋ̑сны и҆ стоѧ́ше пред̾ лице́мъ а҆́гг҃ла.	Ісус же одягнений був у заплямований одяг і стояв перед ангелом,
4	4
И҆ ѿвѣща̀ и҆ речѐ къ стоѧ́щымъ пред̾ лице́мъ є҆гѡ̀ глаго́лѧ: ѿими́те ри̑зы гнꙋ̑сныѧ ѿ негѡ̀. И҆ речѐ къ немꙋ̀: сѐ, ѿѧ́хъ ѿ тебє̀ беззакѡ́нїѧ твоѧ̑ и҆ грѣхѝ твоѧ̑ ѡ҆чи́щꙋ, и҆ ѡ҆блецы́те є҆го̀ въ поди́ръ	який відповів і сказав тим, що стояли перед ним, так: зніміть з нього заплямований одяг. А йому самому сказав: дивися, Я зняв з тебе провину твою й одягаю тебе в одяг урочистий.
5	5
и҆ возложи́те кїда́ръ чи́стъ на главꙋ̀ є҆гѡ̀. И҆ возложи́ша кїда́ръ чи́стъ на главꙋ̀ є҆гѡ̀ и҆ ѡ҆блеко́ша є҆го̀ въ ри̑зы. И҆ а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень стоѧ́ше,	І сказав: покладіть на голову його чистий кидар. І поклали чистий кидар на голову його й одягли його в одяг; ангел же Господній стояв.
6	6
и҆ засвидѣ́телствоваше а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень ко і҆исꙋ́сꙋ глаго́лѧ:	І засвідчив ангел Господній і сказав Ісусові:
7	7
си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: а҆́ще въ пꙋте́хъ мои́хъ по́йдеши и҆ повелѣ̑нїѧ моѧ̑ сохрани́ши, и҆ ты̀ разсꙋ́диши хра́мъ мо́й: и҆ а҆́ще сохрани́ши дво́ръ мо́й, и҆ да́мъ тѝ соѡбраща́ющыѧсѧ посредѣ̀ стоѧ́щихъ си́хъ.	так говорить Господь Саваоф: якщо ти будеш ходити Моїми путями і якщо будеш на сторо́жі Моїй, то будеш судити дім Мій і наглядати за дворами Моїми. Я дам тобі ходити між цими, які стоять тут.
8	8
Послꙋ́шай оу҆̀бо, і҆исꙋ́се, і҆ере́ю вели́кїй, ты̀ и҆ и҆́скреннїи твоѝ сѣдѧ́щїи пред̾ лице́мъ твои́мъ, занѐ мꙋ́жїе дивозри́телїе сꙋ́ть: занѐ, сѐ, а҆́зъ ввождꙋ̀ раба̀ моего̀ восто́ка:	Вислухай же, Ісусе, ієрею великий, ти і співбрати твої, які сидять перед тобою, мужі поважні: ось, Я приводжу раба Мого, ПАРОСТОК.
9	9
занѐ ка́мень, є҆го́же да́хъ пред̾ лице́мъ і҆исꙋ́совымъ, на ка́мени є҆ди́нѣмъ се́дмь ѻ҆че́съ сꙋ́ть: сѐ, а҆́зъ и҆зры́ю ро́въ, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель, и҆ ѡ҆сѧжꙋ̀ всю̀ ѡ҆би́дꙋ землѝ ѻ҆́ныѧ въ де́нь є҆ди́нъ.	Бо ось той камінь, що Я покладаю перед Ісусом; на цьому одному камені сім очей; ось, Я виріжу на ньому накреслення його, — говорить Господь Саваоф, — і згладжу гріх землі цієї в один день.
10	10
Въ де́нь ѻ҆́ный, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель, созоветѐ кі́йждо и҆́скреннѧго своего̀ под̾ вїногра́дъ и҆ под̾ смоко́вницꙋ.	У той день, — говорить Господь Саваоф, — будете одне одного запрошувати під виноград і під смоковницю.
Глава́ д҃	Глава 4

1	1
И҆ ѡ҆брати́сѧ а҆́гг҃лъ глаго́лѧй во мнѣ̀ и҆ возведе́ мѧ, ꙗ҆́коже є҆гда̀ воста́нетъ человѣ́къ ѿ сна̀ своегѡ̀,	І повернувся той ангел, який говорив зі мною, і пробудив мене, як пробуджують людину від сну її.
2	2
и҆ речѐ ко мнѣ̀: что̀ ты̀ ви́диши; И҆ рѣ́хъ: ви́дѣхъ, и҆ сѐ, свѣ́щникъ зла́тъ ве́сь, и҆ свѣти́лце верхꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ се́дмь свѣти̑лникъ верхꙋ̀ є҆гѡ̀, и҆ се́дмь ча́шицъ свѣти́лникѡмъ вє́рхнимъ є҆гѡ̀,	І сказав він мені: що ти бачиш? І відповів я: бачу, ось світильник весь із золота, і чашечка для єлею наверху його, і сім лампад на ньому, і по сім трубочок у лампад, які наверху його;
3	3
и҆ двѣ̀ ма̑слины верхꙋ̀ є҆гѡ̀, є҆ди́на ѡ҆деснꙋ́ю свѣти́лца є҆гѡ̀ и҆ є҆ди́на ѡ҆шꙋ́юю.	і дві маслини на ньому, одна з правого боку чашечки, друга з лівого боку її.
4	4
И҆ вопроси́хъ и҆ рѣ́хъ ко а҆́гг҃лꙋ глаго́лющемꙋ во мнѣ̀ глаго́лѧ: что̀ сꙋ́ть сїѧ̑, го́споди;	І відповів я і сказав ангелу, який говорив зі мною: що це, господарю мій?
5	5
И҆ ѿвѣща̀ а҆́гг҃лъ глаго́лѧй во мнѣ̀ и҆ речѐ ко мнѣ̀ глаго́лѧ: не разꙋмѣ́еши ли, что̀ сꙋ́ть сїѧ̑; И҆ рѣ́хъ: нѝ, го́споди.	І ангел, який говорив зі мною, відповів і сказав мені: ти не знаєш, що це? І сказав я: не знаю, господарю мій.
6	6
И҆ ѿвѣща̀ и҆ речѐ ко мнѣ̀ глаго́лѧ: сїѐ сло́во гдⷭ҇не къ зорова́велю гл҃ѧ: не въ си́лѣ вели́цѣй, ни въ крѣ́пости, но въ д©ѣ мое́мъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель.	Тоді відповів він і сказав мені так: це слово Господа до Зоровавеля, яке означає: не воїнством і не силою, але Духом Моїм, — говорить Господь Саваоф.
7	7
Что̀ ты̀ є҆сѝ, горо̀ вели́каѧ, пред̾ лице́мъ зорова́велѧ, є҆́же и҆спра́вити; и҆ и҆знесꙋ̀ ка́мень наслѣ́дїѧ, ра́венство благода́ти, благода́ть є҆гѡ̀.	Хто ти, велика гора, перед Зоровавелем? ти — рівнина, і винесе він наріжний камінь при гучних вигуках: «благодать, благодать на ньому!»
8	8
И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ:	І було до мене слово Господнє:
9	9
рꙋ́цѣ зорова́велєвы ѡ҆снова́ша хра́мъ се́й и҆ рꙋ́цѣ є҆гѡ̀ соверша́тъ є҆го̀: и҆ оу҆разꙋмѣ́еши, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь вседержи́тель посла́ мѧ къ ва́мъ:	руки Зоровавеля поклали основу дому цьому; його руки і закінчать його, і дізнаєшся, що Господь Саваоф послав Мене до вас.
10	10
занѐ кто̀ оу҆кори́лъ тѧ́ є҆сть во дни̑ ма̑лы; и҆ возра́дꙋютсѧ, и҆ оу҆ви́дѧтъ ка́мень, и҆́же ѿ чи́стагѡ ѻ҆́лова, въ рꙋкꙋ̀ зорова́велѧ: се́дмь сїѧ̑ ѻ҆чеса̀ гдⷭ҇нѧ сꙋ́ть, призира̑ющаѧ на всю̀ зе́млю.	Бо хто може вважати день цей маловажливим, коли радісно дивляться на будівельний висок у руках Зоровавеля ті сім,– це очі Господа, які обіймають поглядом усю землю?
11	11
И҆ ѿвѣща́хъ и҆ рѣ́хъ къ немꙋ̀: что̀ сꙋ́ть двѣ̀ ма̑слины сїѧ̑, ꙗ҆̀же ѡ҆деснꙋ́ю свѣ́щника и҆ ѡ҆шꙋ́юю;	Тоді відповів я і сказав йому: що означають ті дві маслини з правого боку світильника і з лівого боку його?
12	12
И҆ вопроси́хъ втори́цею и҆ рѣ́хъ къ немꙋ̀: что̀ сꙋ́ть двѣ̀ вѣ̑тви ма̑сличны, ꙗ҆̀же въ рꙋкꙋ̀ двꙋ́хъ оу҆сѣка́лницъ златы́хъ возлива́ющихъ и҆ возноша́ющихъ ча̑шицы златы̑ѧ;	Удруге став я говорити і сказав йому: що значать дві маслинові гілки, які через дві золоті трубочки виливають із себе золото?
13	13
И҆ речѐ ко мнѣ̀ глаго́лѧ: не вѣ́си ли, что̀ сꙋ́ть сїѧ̑; И҆ рѣ́хъ: нѝ, го́споди.	І сказав він мені: ти не знаєш, що це? Я відповів: не знаю, господарю мій.
14	14
И҆ речѐ: сі́и два̀ сы́нове тꙋ́чности, ꙗ҆̀же предстоѧ́тъ гдⷭ҇еви всеѧ̀ землѝ.	І сказав він: це два помазані єлеєм, які стоять перед Господом усієї землі.
Глава́ є҃	Глава 5

1	1
И҆ ѡ҆брати́хсѧ и҆ возведо́хъ ѻ҆́чи моѝ и҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, се́рпъ летѧ́щь.	І знову звів я очі мої і побачив: ось летить сувій.
2	2
И҆ речѐ ко мнѣ̀: что̀ ты̀ ви́диши; И҆ рѣ́хъ: а҆́зъ ви́ждꙋ се́рпъ летѧ́щь, въ долготꙋ̀ лакте́й два́десѧть и҆ въ широтꙋ̀ десѧтѝ лакте́й.	І сказав він мені: що бачиш ти? Я відповів: бачу сувій, який летить; довжина його двадцять ліктів, а ширина його десять ліктів.
3	3
И҆ речѐ ко мнѣ̀: сїѧ̀ клѧ́тва и҆сходѧ́щаѧ на лицѐ всеѧ̀ землѝ: занѐ всѧ́къ та́ть ѿ сегѡ̀ да́же до сме́рти ѿмще́нъ бꙋ́детъ, и҆ всѧ́къ клены́йсѧ во лжꙋ̀ ѿ сегѡ̀ до сме́рти ѿмсти́тсѧ.	Він сказав мені: це прокляття, що виходить на лице всієї землі; бо всякий, хто краде, буде знищений, як написано на одному боці, і всякий, хто клянеться неправдиво, знищений буде, як написано на другому боці.
4	4
И҆ и҆знесꙋ̀ є҆го̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель, и҆ вни́детъ въ до́мъ та́тѧ и҆ въ до́мъ кленꙋ́щагѡсѧ и҆́менемъ мои́мъ во лжꙋ̀, и҆ всели́тсѧ посредѣ̀ до́мꙋ є҆гѡ̀, и҆ сконча́етъ є҆го̀ и҆ древа̀ є҆гѡ̀ и҆ ка́менїе є҆гѡ̀.	Я навів його, — говорить Господь Саваоф, — і воно ввійде у дім злодія й у дім того, хто клянеться Моїм ім’ям неправдиво, і перебуватиме у домі його, і знищить його, і дерева його, і камені його.
5	5
И҆ и҆зы́де а҆́гг҃лъ глаго́лѧй во мнѣ̀ и҆ речѐ ко мнѣ̀: воззрѝ ѻ҆чи́ма твои́ма и҆ ви́ждь и҆сходѧ́щее сїѐ. И҆ рѣ́хъ:	І вийшов ангел, який говорив зі мною, і сказав мені: зведи ще очі твої і подивися, що це виходить?
6	6
что́ є҆сть; И҆ речѐ: сїѧ̑ мѣ́ра и҆сходѧ́щаѧ. И҆ речѐ: сїѧ̀ непра́вда и҆́хъ по все́й землѝ.	Коли ж я сказав: що це? Він відповів: це виходить ефа, і сказав: це образ їх по всій землі.
7	7
И҆ сѐ, тала́нтъ ѻ҆ловѧ́нъ взе́млѧйсѧ, и҆ сѐ, жена̀ є҆ди́на сѣдѧ́ше посредѣ̀ мѣ́ры.	І ось, шматок свинцю піднявся, і там сиділа одна жінка посеред ефи.
8	8
И҆ речѐ: сїѧ̀ є҆́сть беззако́нїе. И҆ ве́рже ю҆̀ въ среди́нꙋ мѣ́ры и҆ вве́рже ка́мень ѻ҆ловѧ́ный во оу҆ста̀ є҆ѧ̀.	І сказав він: ця жінка — саме нечестя, і кинув її всередину ефи, а на отвір її кинув свинцевий шматок.
9	9
И҆ возведо́хъ ѻ҆́чи моѝ и҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, двѣ̀ жєны̀ и҆сходѧ́щыѧ, и҆ дꙋ́хъ въ крилѣ́хъ и҆́хъ, и҆ тѣ̀ и҆мѧ́хꙋ кри́ла, ꙗ҆́кѡ крилѣ̑ вдо́дѡвы: и҆ взѧ́ша мѣ́рꙋ междꙋ̀ земле́ю и҆ междꙋ̀ не́бомъ.	І підвів я очі мої і побачив: ось, з’явилися дві жінки, і вітер був у крилах їхніх, і крила у них як крила лелеки; і підняли вони ефу і понесли її між землею і небом.
10	10
И҆ рѣ́хъ ко а҆́гг҃лꙋ глаго́лющемꙋ во мнѣ̀: ка́мѡ сїѧ̑ ѿно́сѧтъ мѣ́рꙋ;	І сказав я ангелу, який говорив зі мною: куди несуть вони цю ефу?
11	11
И҆ речѐ ко мнѣ̀: созда́ти є҆́й хра́минꙋ въ землѝ вавѷлѡ́нстѣй и҆ оу҆гото́вати, и҆ положа́тъ ю҆̀ та́мѡ на оу҆гото́ванїе своѐ.	Тоді сказав він мені: щоб спорудити для неї дім у землі Сеннаар, і коли буде все приготоване, то вона поставиться там на своїй основі.
Глава́ ѕ҃	Глава 6

1	1
И҆ ѡ҆брати́хсѧ и҆ возведо́хъ ѻ҆́чи моѝ и҆ ви́дѣхъ, и҆ сѐ, четы́ри колєсни́цы и҆сходѧ́щыѧ и҆з̾ среди́ны двои́хъ го́ръ, го́ры же тѣ̀ бѣ́ша го́ры мѣ̑дѧны:	І знову звів я очі мої і бачу: ось, чотири колісниці виходять з ущелини між двома горами; і гори ті були гори мідні.
2	2
въ колесни́цѣ пе́рвѣй ко́ни ры́жы, и҆ въ колесни́цѣ вторѣ́й ко́ни вра́ни,	У першій колісниці коні руді, а в другій колісниці коні вороні;
3	3
и҆ въ колесни́цѣ тре́тїей ко́ни бѣ́ли, и҆ въ колесни́цѣ четве́ртѣй ко́ни пе́стри ско́ри.	у третій колісниці коні білі, а в четвертій колісниці коні рябі, сильні.
4	4
И҆ ѿвѣща́хъ и҆ рѣ́хъ ко а҆́гг҃лꙋ глаго́лющемꙋ во мнѣ̀: что̀ сꙋ́ть сїѧ̑, го́споди;	І, почавши розмову, я сказав ангелу, який говорив зі мною: що це, господарю мій?
5	5
И҆ ѿвѣща̀ а҆́гг҃лъ глаго́лѧй во мнѣ̀ и҆ речѐ: сїѧ̑ сꙋ́ть четы́ри вѣ́три небе́снїи, и҆̀же и҆схо́дѧтъ предста́ти гдⷭ҇ꙋ всеѧ̀ землѝ.	І відповів ангел і сказав мені: це виходять чотири духи небесних, які стоять перед Господом усієї землі.
6	6
Въ не́йже бѣ́хꙋ ко́ни вра́ни, и҆схожда́хꙋ на зе́млю сѣ́верскꙋю, и҆ бѣ́лїи и҆схожда́хꙋ в̾слѣ́дъ и҆́хъ, и҆ пе́стрїи и҆схожда́хꙋ на зе́млю ю҆́жнꙋю,	Вороні коні там виходять до країни північної і білі йдуть за ними, а рябі йдуть до країни полуденної.
7	7
и҆ ско́рїи и҆схожда́хꙋ и҆ ѡ҆зира́хꙋ є҆́же ѡ҆б̾итѝ зе́млю. И҆ речѐ: и҆ди́те, ѡ҆быди́те зе́млю. И҆ ѡ҆быдо́ша зе́млю.	І сильні вийшли і намагалися йти, щоб пройти землю; і він сказав: ідіть, пройдіть землю, — і вони пройшли землю.
8	8
И҆ возопѝ и҆ речѐ ко мнѣ̀ глаго́лѧ: сѐ, и҆сходѧ́щїи на зе́млю сѣ́верскꙋю оу҆поко́иша ꙗ҆́рость мою̀ на землѝ сѣ́верстѣй.	Тоді покликав він мене і сказав мені так: дивися, ті, що вийшли у землю північну, заспокоїли дух Мій на землі північній.
9	9
И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ:	І було слово Господнє до мене:
10	10
прїимѝ, ꙗ҆̀же ѿ плѣ́на ѿ кнѧзе́й и҆ ѿ ключи́мыхъ є҆гѡ̀ и҆ ѿ разꙋмѣ́вшихъ є҆го̀, и҆ вни́деши ты̀ въ де́нь ѡ҆́нъ въ до́мъ і҆ѡсі́и софо́нїина, грѧдꙋ́щагѡ ѿ вавѷлѡ́на,	візьми у тих, що прийшли з полону, у Хелдая, у Товії та у Ієдая, і піди у той самий день, піди у дім Іосії, сина Софонієвого, куди вони прийшли з Вавилона,
11	11
и҆ прїи́меши сребро̀ и҆ зла́то, и҆ сотвори́ши вѣнцы̀, и҆ возложи́ши на главꙋ̀ і҆исꙋ́сꙋ і҆ѡседе́ковꙋ, і҆ере́ю вели́комꙋ,	візьми у них срібло і золото і зроби вінці, і поклади на голову Ісуса, сина Іоседекового, ієрея великого,
12	12
и҆ рече́ши къ немꙋ̀: си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: сѐ, мꙋ́жъ, восто́къ и҆́мѧ є҆мꙋ̀, и҆ под̾ ни́мъ возсїѧ́етъ, и҆ сози́ждетъ хра́мъ гдⷭ҇ень:	і скажи йому: так говорить Господь Саваоф: ось Муж, — ім’я Йому ПАРОСТОК, Він виросте зі Свого кореня і створить храм Господній.
13	13
и҆ то́й прїи́метъ добродѣ́тель, и҆ сѧ́детъ и҆ воз̾ѡблада́етъ на престо́лѣ свое́мъ, и҆ бꙋ́детъ і҆ере́й ѡ҆деснꙋ́ю є҆гѡ̀, и҆ совѣ́тъ ми́ренъ бꙋ́детъ междꙋ̀ ѻ҆бѣ́ма,	Він створить храм Господній і прийме славу, і возсяде, і буде володарювати на престолі Своєму; буде і священиком на престолі Своєму, і рада миру буде між тим і другим.
14	14
а҆ вѣне́цъ бꙋ́детъ терпѧ́щымъ и҆ ключи̑мымъ є҆мꙋ̀ и҆ разꙋмѣ́вшымъ є҆го̀, и҆ въ благода́ть сы́нꙋ софо́нїинꙋ, и҆ въ ѱало́мъ во хра́мѣ гдⷭ҇ни:	А вінці ті будуть Хелему і Товії, Ієдаю і Хену, синові Софонієвому, на пам’ять у храмі Господньому.
15	15
и҆ и҆здале́ча ѿ си́хъ прїи́дꙋтъ и҆ сози́ждꙋтъ во хра́мѣ гдⷭ҇ни, и҆ оу҆разꙋмѣ́ете, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь вседержи́тель посла́ мѧ къ ва́мъ: и҆ бꙋ́детъ, а҆́ще слꙋ́шающе послꙋ́шаете гла́са гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ.	І здалеку прийдуть, і візьмуть участь у побудові храму Господнього, і ви дізнаєтеся, що Господь Саваоф послав мене до вас, і це буде, якщо ви щиро будете слухатися голосу Господа Бога вашого.
Глава́ з҃	Глава 7

1	1
И҆ бы́сть въ четве́ртое лѣ́то, при да́рїи царѝ, бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко заха́рїи въ четве́ртый мцⷭ҇а девѧ́тагѡ, и҆́же є҆́сть хаселе́ѵъ.	У четвертий рік царя Дарія було слово Господнє до Захарії, у четвертий день дев’ятого місяця, Хаслева,
2	2
И҆ посла̀ въ веѳи́ль сараса́ръ и҆ а҆рвесее́ръ ца́рь и҆ мꙋ́жїе є҆гѡ̀ моли́ти гдⷭ҇а,	коли Вефиль послав Сарецера і Регем-Мелеха і супутників його помолитися перед лицем Господа
3	3
глаго́лѧ ко свѧще́нникѡмъ, и҆̀же во хра́мѣ гдⷭ҇а (бг҃а) вседержи́телѧ, и҆ проро́кѡмъ, глаго́лѧ: а҆́ще вни́де здѣ̀ въ пѧ́тый мцⷭ҇ъ ст҃ы́нѧ, (пла́чѧ и҆лѝ постѧ́сѧ,) ꙗ҆́коже сотвори́хъ оу҆жѐ мнѡ́га лѣ̑та.	і запитати у священиків, які у домі Господа Саваофа, й у пророків, говорячи: «чи плакати мені у п’ятий місяць і поститися, як я робив це вже багато років?»
4	4
И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇а вседержи́телѧ ко мнѣ̀ гл҃ѧ:	І було до мене слово Господа Саваофа:
5	5
рцы̀ ко всѣ̑мъ лю́демъ землѝ и҆ ко свѧще́нникѡмъ глаго́лѧ: а҆́ще пости́стесѧ и҆лѝ плачево́пльствисте въ пѧти́нахъ и҆лѝ седми́нахъ (мцⷭ҇а), и҆ сѐ, се́дмьдесѧтъ лѣ́тъ, посто́мъ ли пости́стесѧ мѝ;	скажи всьому народу землі цієї і священикам так: коли ви постились і плакали у п’ятому і сьомому місяці, притому вже сімдесят років, чи для Мене ви постилися? чи для Мене?
6	6
и҆ а҆́ще ꙗ҆́сте и҆лѝ пїетѐ, не вы́ ли ꙗ҆́сте и҆ пїетѐ;	І коли ви їсте і коли п’єте, чи не для себе ви їсте, чи не для себе ви п’єте?
7	7
Не сїѧ̑ ли сꙋ́ть словеса̀, ꙗ҆̀же гл҃а гдⷭ҇ь рꙋка́ми прⷪ҇ро́кѡвъ пре́жнихъ, є҆гда̀ бѣ̀ і҆ерⷭ҇ли́мъ населе́нъ и҆ гобзꙋ́ющь, и҆ гра́ди є҆гѡ̀ ѡ҆́крестъ, и҆ нагѡ́рнаѧ и҆ подѡ́льнаѧ населє́на бѧ́хꙋ;	Чи не ті самі слова проголошував Господь через попередніх пророків, коли ще Єрусалим був населений і спокійний, і міста навколо нього, південна країна і низина, були населені?
8	8
И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко заха́рїи гл҃ѧ:	І було слово Господнє до Захарії:
9	9
си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: сꙋ́дъ пра́веденъ сꙋди́те и҆ ми́лость и҆ щедрѡ́ты твори́те кі́йждо ко бра́тꙋ своемꙋ̀,	так говорив тоді Господь Саваоф: чиніть суд справедливий і виявляйте милість і співстраждання кожен братові своєму;
10	10
а҆ вдови́цы и҆ си́ра, и҆ прише́лца и҆ оу҆бо́га не наси́льствꙋйте, и҆ ѕло́бы кі́йждо бра́та своегѡ̀ да не по́мнитъ въ сердца́хъ свои́хъ.	вдови́ і сироти́, прибульця і бідного не пригноблюйте і зла одне проти одного не замишляйте у серці вашому.
11	11
И҆ не покори́шасѧ, є҆́же внима́ти, и҆ да́ша плещы̀ презира́ющыѧ, и҆ оу҆шеса̀ своѧ̑ ѡ҆тѧготи́ша, є҆́же не слы́шати,	Але вони не хотіли слухати, відвернулися від Мене, і вуха свої обтяжили, щоб не чути.
12	12
и҆ се́рдце своѐ оу҆чини́ша непокори́во, не послꙋ́шати зако́на моегѡ̀ и҆ слове́съ, ꙗ҆̀же посла̀ гдⷭ҇ь вседержи́тель дх҃омъ свои́мъ рꙋко́ю прⷪ҇ро́кѡвъ пре́жнихъ: и҆ бы́сть гнѣ́въ вели́кїй ѿ гдⷭ҇а вседержи́телѧ.	І серце своє окам’янили, щоб не чути закону і слів, які посилав Господь Саваоф Духом Своїм через попередніх пророків; за те й прийшов на них великий гнів Господа Саваофа.
13	13
И҆ бꙋ́детъ, ꙗ҆́коже речѐ, и҆ не оу҆слы́шаша є҆гѡ̀: си́це возопїю́тъ, и҆ не и҆́мамъ оу҆слы́шати, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель:	І було: як Він взивав, а вони не слухали, так і вони взивали, а Я не слухав, — говорить Господь Саваоф.
14	14
и҆ ѿве́ргꙋ ѧ҆̀ во всѧ̑ ꙗ҆зы́ки, и҆̀же не разꙋмѣ́ша, и҆ землѧ̀ запꙋстѣ́етъ послѣдѝ и҆́хъ ѿ проходѧ́щагѡ и҆ ѿ возвраща́ющагѡсѧ: и҆ оу҆чини́ша и҆збра́ннꙋю зе́млю въ запꙋстѣ́нїе.	І Я розвіяв їх серед усіх народів, яких вони не знали, і земля ця спорожніла після них, так що ніхто не ходив по ній ні взад, ні вперед, і вони зробили жадану країну пустелею.
Глава́ и҃	Глава 8

1	1
И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇а вседержи́телѧ (ко мнѣ̀) гл҃ѧ:	І було слово Господа Саваофа:
2	2
си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: ревнова́хъ по і҆ерⷭ҇ли́мѣ и҆ сїѡ́нѣ рве́нїемъ вели́кимъ и҆ ꙗ҆́ростїю ве́лїею ревнова́хъ по не́мъ.	так говорить Господь Саваоф: возревнував Я щодо Сиону ревністю великою, і з великим гнівом возревнував Я щодо нього.
3	3
Та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: ѡ҆бращꙋ́сѧ къ сїѡ́нꙋ и҆ вселю́сѧ посредѣ̀ і҆ерⷭ҇ли́ма, и҆ нарече́тсѧ і҆ерⷭ҇ли́мъ гра́дъ и҆́стинный, и҆ гора̀ гдⷭ҇а вседержи́телѧ гора̀ ст҃а́ѧ.	Так говорить Господь: повернуся Я до Сиону і буду жити у Єрусалимі, і буде називатися Єрусалим містом істини, і гора Господа Саваофа — горою святині.
4	4
Си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: є҆щѐ сѧ́дꙋтъ ста́рцы и҆ ста̑рицы на пꙋте́хъ і҆ерⷭ҇ли́мскихъ, кі́йждо же́злъ сво́й и҆мы́й въ рꙋцѣ̀ свое́й ѿ мно́жества дні́й:	Так говорить Господь Саваоф: знову старці і стариці будуть сидіти на вулицях у Єрусалимі, кожен з посохом у руці, від безлічі днів.
5	5
и҆ пꙋтїѐ гра́да и҆спо́лнѧтсѧ ѻ҆́трѡчищъ и҆ ѻ҆трокови́цъ и҆гра́ющихъ на пꙋте́хъ є҆гѡ̀.	І вулиці міста цього наповняться отроками й отроковицями, які грають на вулицях його.
6	6
Си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: а҆́ще и҆знемо́жетъ пред̾ ѡ҆ста́нкомъ люді́й си́хъ во ѻ҆́нѣхъ дне́хъ, є҆да̀ и҆ предо мно́ю и҆знемо́жетъ; гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель.	Так говорить Господь Саваоф: якщо це в очах народу, який залишився, здасться дивним у дні ці, то невже воно дивне й у Моїх очах? — говорить Господь Саваоф.
7	7
Си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: сѐ, а҆́зъ сп҃сꙋ̀ лю́ди моѧ̑ ѿ землѝ восто́чныѧ и҆ ѿ землѝ за́падныѧ	Так говорить Господь Саваоф: ось, Я спасу народ Мій із країни сходу і з країни заходження сонця;
8	8
и҆ введꙋ̀ и҆̀хъ (въ зе́млю и҆́хъ), и҆ вселю́сѧ посредѣ̀ і҆ерⷭ҇ли́ма, и҆ бꙋ́дꙋтъ мѝ въ лю́ди, и҆ а҆́зъ бꙋ́дꙋ и҆̀мъ въ бг҃а во и҆́стинѣ и҆ въ пра́вдѣ.	і приведу їх, і будуть вони жити у Єрусалимі, і будуть Моїм народом, і Я буду їхнім Богом, в істині і правді.
9	9
Си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: да оу҆крѣпѧ́тсѧ рꙋ́цѣ ва́съ слы́шащихъ во дне́хъ си́хъ словеса̀ сїѧ̑ ѿ оу҆́стъ прⷪ҇ро́ческихъ, ѿ негѡ́же днѐ ѡ҆снова́сѧ хра́мъ гдⷭ҇а вседержи́телѧ, и҆ це́рковь ѿне́лѣже созда́сѧ.	Так говорить Господь Саваоф: укріпіть руки ваші ви, що слухаєте нині слова ці з уст пророків, які були при заснуванні дому Господа Саваофа, для побудови храму.
10	10
Занѐ пре́жде дні́й ѻ҆́нѣхъ мзда̀ человѣ́кѡмъ не бѣ̀ во оу҆спѣ́хъ, и҆ мзда̀ скотѡ́мъ не бѧ́ше, и҆ и҆сходѧ́щемꙋ и҆ входѧ́щемꙋ не бѣ̀ ми́ра ѿ печа́ли, и҆ послю̀ всѧ̑ человѣ́ки коего́ждо на и҆́скреннѧго своего̀.	Бо раніше тих днів не було відплати для людини, ні відплати за працю тварин; ні тому, хто відходить, ні тому, хто приходить, не було спокою від ворога; і попускав Я всяку людину ворогувати проти іншої.
11	11
И҆ нн҃ѣ не по днє́мъ ѻ҆́нѣмъ прє́жнимъ а҆́зъ сотворю̀ ѡ҆ста́нкꙋ люді́й си́хъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель,	А нині для залишку цього народу Я не такий, як у попередні дні, — говорить Господь Саваоф.
12	12
но покажꙋ̀ ми́ръ: вїногра́дъ да́стъ пло́дъ сво́й, и҆ землѧ̀ да́стъ жи̑та своѧ̑, и҆ не́бо да́стъ ро́сꙋ свою̀, и҆ наслѣ́дити сотворю̀ ѡ҆ста́нкѡмъ люді́й мои́хъ си́хъ всѧ̑ сїѧ̑.	Бо посів буде у мирі; виноградна лоза дасть плід свій, і земля дасть здобутки свої, і небеса будуть давати росу свою, і все це Я віддам у володіння цьому народу, який залишився.
13	13
И҆ бꙋ́детъ, ꙗ҆́кѡ бѣ́сте въ клѧ́твѣ во ꙗ҆зы́цѣхъ, до́ме і҆ꙋ́довъ и҆ до́ме і҆и҃левъ, та́кѡ сп҃сꙋ̀ вы̀, и҆ бꙋ́дете въ блгⷭ҇ве́нїи: дерза́йте и҆ оу҆крѣплѧ́йтесѧ рꙋка́ми ва́шими.	І буде: як ви, доме Іудин і доме Ізраїлів, були прокляттям у народів, нехай Я спасу вас, і ви будете благословенням; не бійтеся; нехай зміцніють руки ваші!
14	14
Занѐ си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: ꙗ҆́коже помы́слихъ ѡ҆ѕло́бити вы̀, внегда̀ прогнѣ́ваша мѧ̀ ѻ҆тцы̀ ва́ши, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель, и҆ не раска́ѧхсѧ:	Бо так говорить Господь Саваоф: як Я визначив покарати вас, коли батьки ваші прогнівали Мене, — говорить Господь Саваоф, — і не відмінив,
15	15
та́кѡ оу҆ста́вихъ и҆ оу҆мы́слихъ во дни̑ сїѧ̑ добро̀ сотвори́ти і҆ерⷭ҇ли́мꙋ и҆ до́мꙋ і҆ꙋ́довꙋ: дерза́йте.	так знову Я визначив у ці дні зробити добре Єрусалиму і дому Іудиному; не бійтеся!
16	16
Сїѧ̑ словеса̀, ꙗ҆̀же сотворитѐ: глаго́лите и҆́стинꙋ кі́йждо и҆́скреннемꙋ своемꙋ̀, и҆́стинꙋ и҆ сꙋ́дъ ми́ренъ сꙋди́те во вратѣ́хъ ва́шихъ,	Ось діла, які ви повинні робити: говоріть істину одне одному; за істиною і миролюбно судіть біля воріт ваших.
17	17
и҆ кі́йждо ѕло́бы и҆́скреннѧгѡ своегѡ̀ не помышлѧ́йте въ сердца́хъ ва́шихъ, и҆ клѧ́твы лжи́выѧ не люби́те, занѐ всѧ̑ сїѧ̑ возненави́дѣхъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель.	Ніхто з вас нехай не думає у серці своєму зла проти ближнього свого, і неправдивої клятви не любіть, бо все це Я ненавиджу, — говорить Господь.
18	18
И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇а вседержи́телѧ ко мнѣ̀ гл҃ѧ:	І було до мене слово Господа Саваофа:
19	19
си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: по́стъ четве́ртый и҆ по́стъ пѧ́тый, и҆ по́стъ седмы́й и҆ по́стъ десѧ́тый бꙋ́дꙋтъ до́мꙋ і҆ꙋ́довꙋ въ ра́дость и҆ въ весе́лїе и҆ въ пра́здники бла̑ги: и҆ возвеселите́сѧ и҆ и҆́стинꙋ и҆ ми́ръ возлю́бите.	так говорить Господь Саваоф: піст четвертого місяця і піст п’ятого, і піст сьомого, і піст десятого зробиться для дому Іудиного радістю і веселим торжеством; тільки любіть істину і мир.
20	20
Си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: є҆щѐ лю́дїе мно́зи прїи́дꙋтъ и҆ живꙋ́щїи во градѣ́хъ мно́гихъ:	Так говорить Господь Саваоф: ще будуть приходити народи і жителі багатьох міст;
21	21
и҆ сни́дꙋтсѧ живꙋ́щїи во пѧтѝ градѣ́хъ во є҆ди́нъ гра́дъ, глаго́люще: грѧди́мъ помоли́тисѧ лицꙋ̀ гдⷭ҇ню и҆ взыска́ти лицѐ гдⷭ҇а вседержи́телѧ: и҆дꙋ̀ и҆ а҆́зъ.	і підуть жителі одного міста до жителів іншого і скажуть: ходімо молитися перед лицем Господа і знайдемо Господа Саваофа; і кожен скаже: піду і я.
22	22
И҆ прїи́дꙋтъ лю́дїе мно́зи и҆ ꙗ҆зы́цы мно́зи взыска́ти лица̀ гдⷭ҇а вседержи́телѧ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ и҆ оу҆моли́ти лицѐ гдⷭ҇не.	І буде приходити багато племен і сильних народів, щоб знайти Господа Саваофа в Єрусалимі і помолитися лицю Господа.
23	23
Си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: во ѡ҆́ны дни̑ и҆ме́тсѧ де́сѧть мꙋже́й ѿ всѣ́хъ племе́нъ ꙗ҆зы́ческихъ, и҆ и҆́мꙋтсѧ за ри́зꙋ мꙋ́жа і҆ꙋде́анина, глаго́люще: по́йдемъ съ тобо́ю, занѐ слы́шахомъ, ꙗ҆́кѡ бг҃ъ съ ва́ми є҆́сть.	Так говорить Господь Саваоф: буде у ті дні, візьмуться десять чоловік із усіх різномовних народів, візьмуться за полу юдея і будуть говорити: ми підемо з тобою, бо ми чули, що з вами Бог.
Глава́ ѳ҃	Глава 9

1	1
Прⷪ҇ро́чество словесѐ гдⷭ҇нѧ въ землѝ седра́ха и҆ дама́ска же́ртвы є҆гѡ̀: занѐ гдⷭ҇ь призира́етъ на человѣ́ки и҆ на всѧ̑ кѡлѣ́на і҆и҃лєва,	Пророче слово Господа на землю Хадрах, і на Дамаску воно зупиниться, — бо око Господа на всіх людей, як і на всі коліна Ізраїлеві, —
2	2
и҆ во и҆ма́ѳѣ въ предѣ́лѣхъ є҆гѡ̀ тѵ́ръ и҆ сїдѡ́нъ, ꙗ҆́кѡ оу҆мꙋдрѣ́ша ѕѣлѡ̀.	і на Емаф, суміжний з ним, на Тир і Сидон, бо він дуже умудрився.
3	3
И҆ созда̀ тѵ́ръ твєрды́ни себѣ̀ и҆ собра̀ сребро̀ ꙗ҆́кѡ пе́рсть и҆ зла́то ꙗ҆́кѡ бре́нїе пꙋті́й.	І збудував собі Тир фортецю, накопичив срібла, як пилу, і золота, як вуличного бруду.
4	4
Сегѡ̀ ра́ди гдⷭ҇ь наслѣ́дитъ ѧ҆̀ и҆ порази́тъ въ мо́ре си́лꙋ є҆гѡ̀, и҆ то́й ѻ҆гне́мъ поѧ́стсѧ.	Ось, Господь зробить його бідним і уразить силу його у морі, і сам він буде знищений вогнем.
5	5
Оу҆ви́дитъ а҆скалѡ́нъ и҆ оу҆бои́тсѧ, и҆ га́за и҆ поболи́тъ ѕѣлѡ̀, и҆ а҆ккарѡ́нъ, ꙗ҆́кѡ постыдѣ́сѧ ѡ҆ оу҆пова́нїи свое́мъ: и҆ поги́бнетъ ца́рь ѿ га́зы, и҆ а҆скалѡ́нъ не и҆́мать насели́тисѧ.	Побачить це Аскалон і жахнеться, і Газа, і затремтить сильно, й Екрон; бо осоромиться надія його: не стане царя у Газі, й Аскалон буде безлюдним.
6	6
И҆ вселѧ́тсѧ и҆ноплемє́нницы во а҆зѡ́тѣ, и҆ разрꙋшꙋ̀ досажде́нїе и҆ноплеме́нникѡвъ,	Чуже плем’я буде жити в Азоті, і Я знищу зарозумілість филистимлян.
7	7
и҆ и҆змꙋ̀ кро́вь и҆́хъ и҆з̾ оу҆́стъ и҆́хъ и҆ ме́рзѡсти и҆́хъ и҆з̾ среди́ны зꙋбѡ́въ и҆́хъ, и҆ ѡ҆ста́вѧтсѧ и҆ сі́и бг҃ꙋ на́шемꙋ и҆ бꙋ́дꙋтъ ꙗ҆́кѡ ты́сѧщникъ во і҆ꙋ́дѣ, и҆ а҆ккарѡ́нъ ꙗ҆́коже і҆евꙋсе́й.	Вивергну кров з уст його і мерзоти його з зубів його, і він дістанеться Богу нашому, і буде як тисячоначальник в Іуді, й Екрон буде, як Ієвусей.
8	8
И҆ подста́влю хра́мꙋ моемꙋ̀ воздвиже́нїе, є҆́же не сквозѣ̀ ходи́ти, нижѐ возвраща́тисѧ, и҆ ктомꙋ̀ не и҆́мать прїитѝ на нѧ̀ и҆згонѧ́ѧй: ꙗ҆́кѡ нн҃ѣ ви́дѣхъ ѻ҆чи́ма мои́ма.	І Я розташую стан біля дому Мого проти війська, проти тих, що проходять уперед і назад, і не буде більше проходити гнобитель, бо нині Моїми очима Я буду дивитися на це.
9	9
Ра́дꙋйсѧ ѕѣлѡ̀, дщѝ сїѡ́нѧ, проповѣ́дꙋй, дщѝ і҆ерⷭ҇ли́млѧ: сѐ, цр҃ь тво́й грѧде́тъ тебѣ̀ првⷣнъ и҆ сп҃са́ѧй, то́й кро́токъ и҆ всѣ́дъ на под̾ѧре́мника и҆ жребца̀ ю҆́на.	Радій від радости, дочко Сиону, торжествуй, дочко Єрусалима: ось Цар твій гряде до тебе, праведний, Який спасає, лагідний, Який сидить на ослиці і на молодому ослі, сині під’яремної.
10	10
И҆ потреби́тъ колєсни́цы ѿ є҆фре́ма и҆ ко́ни ѿ і҆ерⷭ҇ли́ма, и҆ потреби́тъ лꙋ́къ бра́нный, и҆ мно́жество, и҆ ми́ръ ѿ ꙗ҆зы́кѡвъ: и҆ ѡ҆блада́етъ вода́ми ѿ мо́рѧ до мо́рѧ и҆ ѿ рѣ́къ до и҆схо́дищъ землѝ.	Тоді знищу колісниці у Єфрема і коней у Єрусалимі, і знищений буде військовий лук; і Він сповістить мир народам, і володарювання Його буде від моря до моря і від ріки до країв землі.
11	11
И҆ ты̀ въ кро́ви завѣ́та твоегѡ̀ и҆спꙋсти́лъ є҆сѝ оу҆́зники твоѧ̑ ѿ ро́ва не и҆мꙋ́ща воды̀.	А що стосується тебе, заради крови завіту твого Я звільню в’язнів твоїх із рову, в якому немає води.
12	12
Сѧ́дите въ твердѣ́лехъ, свѧ́зани со́нмища, и҆ за є҆ди́нъде́нь прише́лствїѧ твоегѡ̀ сꙋгꙋ́бѡ возда́мъ тѝ.	Повертайтеся на твердиню ви, полонені, що маєте надію! Що тепер звіщаю, воздам тобі подвійно.
13	13
Зане́же напрѧго́хъ тѧ̀ себѣ̀, і҆ꙋ́до, ꙗ҆́кѡ лꙋ́къ, и҆спо́лнихъ є҆фре́ма, и҆ воздви́гнꙋ ча̑да твоѧ̑, сїѡ́не, на ча̑да є҆́ллинска, и҆ ѡ҆сѧжꙋ̀ тѧ̀ ꙗ҆́кѡ ме́чь ра́тника.	Бо, як лук, Я натягну Собі Іуду і наповню лук Єфремом, і підніму синів твоїх, Сионе, проти синів твоїх, Іоніє, і зроблю тебе мечем ратоборця.
14	14
И҆ гдⷭ҇ь на ни́хъ ꙗ҆ви́тсѧ, и҆ и҆зы́детъ ꙗ҆́кѡ мо́лнїѧ стрѣла̀ є҆гѡ̀: и҆ гдⷭ҇ь бг҃ъ вседержи́тель въ трꙋбꙋ̀ вострꙋ́битъ и҆ по́йдетъ въ шꙋ́мѣ преще́нїѧ своегѡ̀.	І явиться над ними Господь, і, як блискавка, вилетить стріла Його, і прогримить Господь Бог трубою, і йтиме у бурях полуденних.
15	15
Гдⷭ҇ь вседержи́тель защи́титъ и҆̀хъ, и҆ поѧдѧ́тъ ѧ҆̀, и҆ посы́плютъ и҆̀хъ ка́менїемъ пра́щнымъ, и҆ и҆спїю́тъ кро́вь и҆́хъ ꙗ҆́кѡ вїно̀, и҆ и҆спо́лнѧтъ ѻ҆кри́ны ꙗ҆́кѡ же́ртвенникъ.	Господь Саваоф буде захищати їх, і вони будуть знищувати і топтати камені для пращ, і будуть пити і шуміти ніби від вина, і наповняться як жертовні чаші, як кути жертовника.
16	16
И҆ сп҃се́тъ ѧ҆̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ и҆́хъ въ де́нь ѡ҆́нъ, ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы лю́ди своѧ̑: занѐ ка́менїе ст҃о валѧ́етсѧ на землѝ є҆гѡ̀.	І спасе їх Господь Бог їхній у той день, як овець, народ Свій; бо, подібно до каменів у вінці, вони засяють на землі Його.
17	17
А҆́ще что̀ бла́го є҆гѡ̀, и҆ а҆́ще что̀ добро̀ є҆гѡ̀, пшени́ца ю҆́ношамъ и҆ вїно̀ благоꙋха́нно дѣ́вамъ.	О, як велика благість його і яка краса його! Хліб одушевить язик юнаків і вино — отроковиць!
Глава́ і҃	Глава 10

1	1
Проси́те ѿ гдⷭ҇а дождѧ̀ во вре́мѧ ра́ннѧгѡ и҆ по́зднѧгѡ: гдⷭ҇ь сотворѝ привидѣ̑нїѧ, и҆ до́ждь зи́менъ да́стъ и҆̀мъ, комꙋ́ждо ѕла́къ на селѣ̀.	Просіть у Господа дощу в час благопотрібний; Господь блисне блискавкою і дасть вам рясний дощ, кожному злаки на полі.
2	2
Занѐ провѣща́ющїи глаго́лаша трꙋды̀, и҆ вражби́телїе видѣ̑нїѧ лѡ́жна и҆ сѡ́нїѧ лжи̑ва глаго́лахꙋ, сꙋ́етными оу҆тѣша́хꙋ: сегѡ̀ ра́ди и҆зсхо́ша ꙗ҆́кѡ ѻ҆́вцы, и҆ ѡ҆ѕло́блени бы́ша, поне́же не бѣ̀ и҆зцѣле́нїѧ.	Бо терафими говорять пусте, і віщуни бачать неправдиве і розповідають сни облудні; вони утішають пустим; тому вони бродять як вівці, бідують, тому що немає пастиря.
3	3
На па́стырей прогнѣ́васѧ ꙗ҆́рость моѧ̀, и҆ на а҆́гнцы посѣщꙋ̀: и҆ посѣти́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ вседержи́тель ста́до своѐ, до́мъ і҆ꙋ́динъ, и҆ оу҆чини́тъ ѧ҆̀ а҆́ки конѧ̀ благолѣ́пна своего̀ во бра́ни.	На пастирів запалав гнів Мій, і козлів Я покараю; бо відвідає Господь Саваоф стадо Своє, дім Іудин, і поставить їх, як славного коня Свого, на битву.
4	4
И҆ ѿ негѡ̀ призрѣ̀, и҆ ѿ негѡ̀ оу҆чинѝ, и҆ ѿ негѡ̀ лꙋ́къ въ дꙋ́сѣ ꙗ҆́рости, и҆ ѿ негѡ̀ и҆зы́детъ всѧ́къ и҆згонѧ́ѧй въ то́мъ.	Від нього буде наріжний камінь, від нього — цвях, від нього — лук для битви, від нього вийдуть усі народоправителі.
5	5
И҆ бꙋ́дꙋтъ ꙗ҆́кѡ ра́тницы попира́юще бре́нїе на пꙋте́хъ во бра́ни, и҆ ѡ҆полча́тсѧ, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь съ ни́ми, и҆ постыдѧ́тсѧ вса́дницы ко́ннїи.	І вони будуть, як герої, які топчуть ворогів на війні, як вуличний бруд, і боротися, тому що Господь з ними, і посоромлять вершників на конях.
6	6
И҆ оу҆крѣплю̀ до́мъ і҆ꙋ́довъ и҆ до́мъ і҆ѡ́сифовъ сп҃сꙋ̀, и҆ вселю̀ ѧ҆̀, поне́же возлюби́хъ ѧ҆̀, и҆ бꙋ́дꙋтъ а҆́ки бы не ѿврати́хъ и҆́хъ: занѐ а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ и҆́хъ и҆ оу҆слы́шꙋ ѧ҆̀.	І укріплю дім Іудин, і спасу дім Йосифів, і поверну їх, тому що Я змилосердився над ними, і вони будуть, ніби Я не залишав їх: бо Я Господь Бог їхній, і почую їх.
7	7
И҆ бꙋ́дꙋтъ ꙗ҆́кѡ ра́тницы є҆фре́мѡвы, и҆ возра́дꙋетсѧ се́рдце и҆́хъ а҆́ки ѿ вїна̀: и҆ ча̑да и҆́хъ оу҆ви́дѧтъ и҆ возвеселѧ́тсѧ, и҆ возра́дꙋетсѧ се́рдце и҆́хъ ѡ҆ гдⷭ҇ѣ.	Як герой буде Єфрем; звеселиться серце їх, як від вина; і побачать це сини їхні і зрадіють; у захваті буде серце їх у Господі.
8	8
Возвѣщꙋ̀ и҆̀мъ и҆ прїимꙋ̀ ѧ҆̀, занѐ и҆скꙋплю̀ и҆́хъ, и҆ оу҆мно́жатсѧ, ꙗ҆́коже бѧ́хꙋ мно́зи:	Я дам їм знак і зберу їх, тому що Я спас їх; вони будуть так само численні, як колись;
9	9
и҆ всѣ́ю ѧ҆̀ въ лю́дехъ, и҆ да́льнїи помѧнꙋ́тъ мѧ̀, и҆ воспита́ютъ ча̑да своѧ̑, и҆ ѡ҆братѧ́тсѧ:	і розселю їх між народами, й у далеких країнах вони будуть згадувати про Мене і будуть жити з дітьми своїми, і повернуться;
10	10
и҆ возвращꙋ̀ ѧ҆̀ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ и҆ ѿ а҆ссѷрі́анъ прїимꙋ̀ ѧ҆̀, и҆ въ галааді́тъ и҆ въ лїва́нъ введꙋ̀ ѧ҆̀, и҆ не и҆́мать ѡ҆ста́ти ѿ ни́хъ ни є҆ди́нъ.	і поверну їх із землі Єгипетської, і з Ассирії зберу їх, і приведу їх у землю Галаадську і на Ливан, і не вистачить місця для них.
11	11
И҆ про́йдꙋтъ мо́ремъ оу҆́зкимъ и҆ поразѧ́тъ въ мо́ри вѡ́лны, и҆ и҆зсѧ́кнꙋтъ всѧ̑ глꙋбины̑ рѣчны̑ѧ, и҆ ѿи́метсѧ всѧ́ко досажде́нїе а҆ссѷрі́йско, и҆ ски́птръ є҆гѵ́петскъ ѿи́метсѧ.	І пройде біда по морю, й уразить хвилі морські, і вичерпаються усі глибини ріки, і смириться гордість Ассура, і скіпетр відніметься у Єгипту.
12	12
И҆ оу҆крѣплю̀ ѧ҆̀ ѡ҆ гдѣ̀ бз҃ѣ и҆́хъ, и҆ ѡ҆ и҆́мени є҆гѡ̀ восхва́лѧтсѧ, гл҃етъ гдⷭ҇ь.	Укріплю їх у Господі, і вони будуть ходити в ім’я Його, — говорить Господь.
Глава́ а҃і	Глава 11

1	1
Разве́рзи, лїва́не, двє́ри твоѧ̑, и҆ да поѧ́стъ ѻ҆́гнь ке́дры твоѧ̑:	Відчиняй, Ливане, ворота твої, і нехай пожере вогонь кедри твої.
2	2
да плачево́пльствитъ пі́тѷсъ, занѐ падѐ ке́дръ, ꙗ҆́кѡ вельмѡ́жи вельмѝ ѡ҆бѣднѣ́ша. Восплачево́пльствите, дꙋ́би васанїті́дстїи, ꙗ҆́кѡ посѣче́сѧ дꙋбра́ва насажде́ннаѧ.	Ридай, кипарисе, бо упав кедр, бо і величні спустошені; ридайте, дуби васанські, бо повалився непрохідний ліс.
3	3
Гла́съ пла́чꙋщихъ па́стырей, ꙗ҆́кѡ возбѣ́дствова вели́чїе и҆́хъ: гла́съ рыка́ющихъ львѡ́въ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ѕло́блено бы́сть шата́нїе і҆ѻрда́ново.	Чутний голос ридання пастухів, тому що спустошено привілля їх; чутне рикання молодих левів, тому що спустошена краса Йордану.
4	4
Си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: паси́те ѻ҆́вцы заколе́нїѧ,	Так говорить Господь Бог мій: паси овець, приречених на заколення,
5	5
ꙗ҆̀же стѧжа́вшїи закала́хꙋ и҆ не раскаѧва́хꙋсѧ, и҆ продаю́щїи ѧ҆̀ глаго́лахꙋ: блгⷭ҇ве́нъ гдⷭ҇ь, и҆ ѡ҆богати́хомсѧ: и҆ па́стырїе и҆́хъ не печа́хꙋсѧ ни чи́мже ѡ҆ ни́хъ.	яких покупці убивають безкарно, а ті, що продали, говорять: «благословенний Господь; я розбагатів!» і пастухи їх не шкодують за ними.
6	6
Сегѡ̀ ра́ди не пощаждꙋ̀ ктомꙋ̀ на живꙋ́щихъ на землѝ, гл҃етъ гдⷭ҇ь: и҆ сѐ, а҆́зъ преда́мъ человѣ́ки, коего́ждо въ рꙋ́цѣ и҆́скреннемꙋ є҆гѡ̀ и҆ въ рꙋ́цѣ царю̀ своемꙋ̀: и҆ и҆зсѣкꙋ́тъ зе́млю, и҆ не и҆́мамъ и҆з̾ѧ́ти ѿ рꙋкѝ и҆́хъ.	Бо Я не буду більше ми́лувати жителів землі цієї, — говорить Господь; і ось, Я віддам людей, кожного у руки ближнього його і в руки царя його, і вони будуть уражати землю, і Я не визволю від рук їхніх.
7	7
И҆ оу҆пасꙋ̀ ѻ҆́вцы заколе́нїѧ въ землѝ ханаа́ни: и҆ прїимꙋ̀ себѣ̀ два̀ жезла̑, є҆ди́наго нареко́хъ добро́тꙋ, а҆ дрꙋга́го нареко́хъ оу҆́же, и҆ оу҆пасꙋ̀ ѻ҆́вцы.	І буду пасти овець, приречених на заколення, овець воістину бідних. І візьму Собі два жезли, і назву один — благоволінням, другий — путами, і ними буду пасти овець.
8	8
И҆ погꙋблю̀ трѝ па̑стыри въ мцⷭ҇ъ є҆ди́нъ, и҆ ѡ҆тѧгча́етъ дꙋша̀ моѧ̀ на нѧ̀: и҆́бо дꙋ́ши и҆́хъ рыка́хꙋ на мѧ̀.	І знищу трьох з пастирів у один місяць; і відвернеться душа Моя від них, як і їх душа відвертається від Мене.
9	9
И҆ рѣ́хъ: не и҆́мамъ пастѝ ва́съ: оу҆мира́ющее да оу҆́мретъ, и҆ и҆зчеза́ющее да и҆зче́знетъ, и҆ прѡ́чаѧ да поѧ́стъ кі́йждо пло́ть бли́жнѧгѡ своегѡ̀.	Тоді скажу: не буду пасти вас; та, що помирає, — нехай помирає, і та, що гине, — нехай гине, а ті, що залишаються, нехай їдять плоть одна одної.
10	10
И҆ прїимꙋ̀ же́злъ мо́й до́брый и҆ ѿве́ргꙋ є҆го̀ є҆́же разори́ти завѣ́тъ мо́й, є҆го́же завѣща́хъ ко всѣ̑мъ лю́демъ:	І візьму жезл Мій — благовоління і переломлю його, щоб знищити завіт, який уклав Я з усіма народами.
11	11
и҆ разори́тсѧ въ де́нь ѻ҆́ный, и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ ханане́є ѻ҆́вцы храни̑мыѧ мнѣ̀, занѐ сло́во гдⷭ҇не є҆́сть.	І він знищений буде у той день, і тоді дізнаються бідні вівці, які очікують Мене, що це слово Господа.
12	12
И҆ рекꙋ̀ къ ни̑мъ: а҆́ще добро̀ пред̾ ва́ми є҆́сть, дади́те мздꙋ̀ мою̀, и҆лѝ ѿрецы́тесѧ. И҆ поста́виша мздꙋ̀ мою̀ три́десѧть сре́брєникъ.	І скажу їм: якщо угодно вам, то дайте Мені платню Мою; якщо ж ні, — не давайте; і вони відважать на сплату Мені тридцять срібників.
13	13
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: вложѝ ѧ҆̀ въ горни́ло и҆ смотрѝ, а҆́ще и҆скꙋше́но є҆́сть, и҆́мже ѡ҆́бразомъ и҆скꙋше́нъ бы́хъ ѡ҆ ни́хъ. И҆ прїѧ́хъ три́десѧть сре́брєникъ и҆ вложи́хъ и҆̀хъ въ хра́мъ гдⷭ҇ень въ горни́ло.	І сказав мені Господь: кинь їх у церковну скарбницю, — висока ціна, в яку вони оцінили Мене! І взяв Я тридцять срібників і кинув їх у дім Господній для гончара.
14	14
И҆ ѿверго́хъ же́злъ вторы́й оу҆́же, є҆́же разори́ти завѣ́тъ и҆́же посредѣ̀ і҆ꙋ́ды и҆ посредѣ̀ і҆и҃лѧ.	І переломив Я другий жезл Мій — «пута», щоб розірвати братерство між Іудою й Ізраїлем.
15	15
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: є҆щѐ прїимѝ себѣ̀ сосꙋ́ды па̑стырски, па́стырѧ неискꙋ́сна:	І Господь сказав мені: ще візьми собі знаряддя одного із нерозумних пастухів.
16	16
занѐ, сѐ, а҆́зъ воздви́гнꙋ па́стырѧ на зе́млю: погиба́ющаго не посѣти́тъ и҆ расточе́ннаго не и҆́мать взыска́ти, и҆ сокрꙋше́ннаго не и҆́мать и҆зцѣли́ти и҆ здра́ваго не и҆́мать напра́вити, и҆ мѧса̀ и҆збра́нныхъ поѧ́стъ и҆ глє́зны и҆́хъ и҆зві́етъ.	Бо ось, Я поставлю на цій землі пастуха, який про загиблих не турбується і загублених не буде шукати і хворих не буде лікувати, здорових не буде годувати, а м’ясо повнотілих буде їсти і копита їх відірве.
17	17
Ѽ, пасꙋ́щїи сꙋ́єтнаѧ и҆ ѡ҆ста́вльшїи ѻ҆ве́цъ! ме́чь на мы́шцꙋ є҆гѡ̀ и҆ на ѻ҆́ко є҆мꙋ̀ десно́е: мы́шца є҆гѡ̀ и҆зсыха́ющи и҆́зсхнетъ, и҆ ѻ҆́ко є҆мꙋ̀ десно́е ѡ҆слѣпа́ѧ ѡ҆слѣ́пнетъ.	Горе негідному пастухові, який залишає стадо! меч на руку його і на праве око його! рука його зовсім засохне, і праве око його зовсім осліпне.
Глава́ в҃і	Глава 12

1	1
Прⷪ҇ро́чество словесѐ гдⷭ҇нѧ на і҆и҃лѧ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, простры́й не́бо и҆ ѡ҆снова́ѧй зе́млю и҆ созида́ѧй дꙋ́хъ человѣ́ка въ не́мъ:	Пророче слово Господа про Ізраїль. Господь, Який розпростер небо, заснував землю й утворив дух людини всередині її, говорить:
2	2
сѐ, а҆́зъ полага́ю і҆ерⷭ҇ли́ма ꙗ҆́кѡ преддвє́рїѧ дви̑жимаѧ всѣ̑мъ лю́демъ ѡ҆́крестъ, и҆ во і҆ꙋде́и бꙋ́детъ ѡ҆бсѣде́нїе на і҆ерⷭ҇ли́ма:	ось, Я зроблю Єрусалим чашею несамовитости для всіх навколишніх народів, і також для Іуди під час облоги Єрусалима.
3	3
и҆ бꙋ́детъ въ де́нь ѻ҆́ный, положꙋ̀ і҆ерⷭ҇ли́ма ка́мень попира́емый всѣ́ми ꙗ҆зы̑ки: всѧ́къ попира́ѧй є҆го̀ рꙋга́ѧсѧ порꙋга́етсѧ, и҆ соберꙋ́тсѧ на́нь всѝ ꙗ҆зы́цы землѝ.	І буде у той день, зроблю Єрусалим тяжким каменем для всіх племен; усі, що будуть піднімати його, надірвуть себе, а зберуться проти нього всі народи землі.
4	4
Въ де́нь ѡ҆́нъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель, поражꙋ̀ всѧ́каго конѧ̀ во оу҆́жасъ и҆ вса́дника є҆гѡ̀ въ безꙋ́мїе: и҆ на до́мъ і҆ꙋ́довъ ѿве́рзꙋ ѻ҆́чи моѝ и҆ всѧ̑ ко́ни люді́й поражꙋ̀ во ѡ҆слѣпле́нїе.	У той день, — говорить Господь, — Я уражу всякого коня сказом і вершника його божевіллям, а на дім Іудин відкрию очі Мої; всякого ж коня у народів уражу сліпотою.
5	5
И҆ рекꙋ́тъ ты́сѧщницы і҆ꙋ̑дины всѝ въ сердца́хъ свои́хъ: ѡ҆брѧ́щемъ себѣ̀ живꙋ́щыѧ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ ѡ҆ гдⷭ҇ѣ вседержи́тели бз҃ѣ и҆́хъ.	І скажуть князі Іудині у серцях своїх: сила моя — жителі Єрусалима в Господі Саваофі, Бозі їхньому.
6	6
Въ де́нь ѡ҆́нъ положꙋ̀ ты́сѧщники і҆ꙋ̑дины ꙗ҆́кѡ главню̀ ѻ҆́гненнꙋ въ дрова́хъ и҆ ꙗ҆́кѡ свѣщꙋ̀ ѻ҆́гненнꙋ въ сте́блїи, и҆ поѧдѧ́тъ ѡ҆деснꙋ́ю и҆ ѡ҆шꙋ́юю всѧ̑ лю́ди ѡ҆́крестъ: и҆ насели́тсѧ і҆ерⷭ҇ли́мъ є҆щѐ по себѣ̀ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ:	У той день Я зроблю князів Іудиних, як жаровню з вогнем між дровами і як палаючий світильник серед снопів, і вони знищать усі навколишні народи, праворуч і ліворуч, і знову населений буде Єрусалим на своєму місці, у Єрусалимі.
7	7
и҆ сп҃се́тъ гдⷭ҇ь селє́нїѧ і҆ꙋ́дѡва ꙗ҆́коже и҆спе́рва, ꙗ҆́кѡ да не велича́етсѧ похвала̀ до́мꙋ даві́дова и҆ велича̑нїѧ живꙋ́щихъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ на і҆ꙋ́дꙋ.	І спасе Господь спочатку намети Іуди, щоб велич дому Давидового і велич жителів Єрусалима не підносилася над Іудою.
8	8
И҆ бꙋ́детъ въ де́нь ѡ҆́нъ, защи́титъ гдⷭ҇ь живꙋ́щихъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ: и҆ бꙋ́детъ немощны́й въ ни́хъ въ то́й де́нь ꙗ҆́кѡ даві́дъ, а҆ до́мъ даві́довъ ꙗ҆́кѡ до́мъ бж҃їй, ꙗ҆́коже а҆́гг҃лъ гдⷭ҇ень пред̾ ни́ми.	У той день захищати буде Господь жителів Єрусалима, і найслабший між ними у той день буде, як Давид, а дім Давида буде, як Бог, як ангел Господній перед ними.
9	9
И҆ бꙋ́детъ въ де́нь ѡ҆́нъ, взыщꙋ̀ и҆з̾ѧ́ти всѧ̑ ꙗ҆зы́ки грѧдꙋ́щыѧ на і҆ерⷭ҇ли́мъ,	І буде у той день, Я знищу всі народи, які нападають на Єрусалим.
10	10
и҆ и҆злїю̀ на до́мъ даві́довъ и҆ на живꙋ́щыѧ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ дх҃ъ блгⷣти и҆ щедро́тъ, и҆ воззрѧ́тъ на́нь, є҆го́же прободо́ша, и҆ воспла́чꙋтсѧ ѡ҆ не́мъ пла́канїемъ ꙗ҆́кѡ ѡ҆ возлю́бленнѣмъ, и҆ поболѧ́тъ ѡ҆ не́мъ болѣ́знїю ꙗ҆́кѡ ѡ҆ пе́рвенцѣ.	А на дім Давида і на жителів Єрусалима виллю дух благодаті і розчулення, і вони будуть дивитися на Нього, Якого прокололи, і будуть ридати за Ним, як ридають за єдинородним сином, і уболівати, як уболівають за первістком.
11	11
Въ де́нь ѡ҆́нъ возвели́читсѧ плачево́пльствїе во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, ꙗ҆́кѡ плачево́пльствїе а҆дадримо́на на по́ли магедо́нѣ.	У той день здійметься великий плач у Єрусалимі, як плач Гададриммона у долині Мегиддонській.
12	12
И҆ воспла́четсѧ землѧ̀ по племенѡ́мъ племенѡ́мъ: колѣ́но ѡ҆ себѣ̀, и҆ жєны̀ и҆́хъ ѡ҆ себѣ̀: колѣ́но до́мꙋ даві́дова ѡ҆ себѣ̀ и҆ жєны̀ и҆́хъ ѡ҆ себѣ̀:	І буде ридати земля, кожне плем’я окремо: плем’я дому Давидового окремо, і дружини їхні окремо; плем’я дому Нафанового окремо, і дружини їхні окремо;
13	13
колѣ́но до́мꙋ наѳа́нова ѡ҆ себѣ̀, и҆ жєны̀ и҆́хъ ѡ҆ себѣ̀: колѣ́но до́мꙋ леѵі́ина ѡ҆ себѣ̀, и҆ жєны̀ и҆́хъ и҆ себѣ̀: колѣ́но сѷмеѡ́не ѡ҆ себѣ̀, и҆ жєны̀ и҆́хъ ѡ҆ себѣ̀:	плем’я дому Левіїного окремо, і дружини їхні окремо; плем’я Симеонове окремо, і дружини їхні окремо.
14	14
всѧ̑ прѡ́чаѧ кѡлѣ́на, колѣ́но и҆ колѣ́но ѡ҆ себѣ̀, и҆ жєны̀ и҆́хъ ѡ҆ себѣ̀.	Усі інші племена — кожне плем’я окремо, і дружини їхні окремо.
Глава́ г҃і	Глава 13

1	1
Въ де́нь ѡ҆́нъ бꙋ́детъ всѧ́ко мѣ́сто ѿверза́емо до́мꙋ даві́довꙋ и҆ живꙋ́щымъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ въ предвиже́нїе и҆ раздѣле́нїе.	У той день відкриється джерело дому Давидового і жителям Єрусалима для омивання гріха і нечистоти.
2	2
И҆ бꙋ́детъ въ де́нь ѡ҆́нъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ, потреблю̀ и҆мена̀ і҆́дѡлѡвъ ѿ землѝ, и҆ ктомꙋ̀ не бꙋ́детъ и҆́хъ па́мѧти:и҆ лжи̑выѧ проро́ки и҆ дꙋ́ха нечи́стаго и҆змꙋ̀ ѿ землѝ.	І буде у той день, — говорить Господь Саваоф, — Я знищу імена ідолів з цієї землі, і вони не будуть більше згадуватися, так само як лжепророків і нечистого духа вижену з землі.
3	3
И҆ бꙋ́детъ, а҆́ще прорече́тъ человѣ́къ є҆щѐ, и҆ рече́тъ къ немꙋ̀ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀ и҆ ма́ти є҆гѡ̀, ро́ждшїи є҆го̀, внегда̀ проро́чествовати є҆мꙋ̀: не жи́въ бꙋ́деши, ꙗ҆́кѡ лжꙋ̀ глаго́лалъ є҆сѝ во и҆́мѧ гдⷭ҇не: и҆ за́пнꙋтъ є҆мꙋ̀ ѻ҆те́цъ є҆гѡ̀ и҆ ма́ти є҆гѡ̀, роди́вшїи є҆го̀, є҆гда̀ проро́чествовати на́чнетъ.	Тоді, якщо хто буде пророкувати, то батько його і мати його, які народили його, скажуть йому: тобі не слід жити, бо ти неправду говориш в ім’я Господа; й уразять його батько його і мати його, які народили його, коли він буде прорікати.
4	4
И҆ бꙋ́детъ въ де́нь ѡ҆́нъ, постыдѧ́тсѧ проро́цы, кі́йждо ѿ видѣ́нїѧ своегѡ̀, внегда̀ проро́чествовати є҆мꙋ̀, и҆ ѡ҆блекꙋ́тсѧ въ ко́жꙋ власѧнꙋ́ю, занѐ солга́ша.	І буде у той день, посоромляться такі віщуни, кожен видіння свого, коли будуть прорікати, і не будуть одягати на себе волосяниці, щоб обманювати.
5	5
И҆ рече́тъ: нѣ́смь прⷪ҇ро́къ а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ человѣ́къ дѣ́лаѧй зе́млю а҆́зъ є҆́смь, занѐ человѣ́къ роди́ мѧ ѿ ю҆́ности моеѧ̀.	І кожен скаже: я не пророк, я хлібороб, тому що хтось зробив мене рабом від дитинства мого.
6	6
И҆ рекꙋ̀ къ немꙋ̀: что̀ ꙗ҆́звы сїѧ̑ посредѣ̀ рꙋкꙋ̀ твоє́ю; И҆ рече́тъ: и҆́миже оу҆ѧ́звленъ бы́хъ въ домꙋ̀ возлю́бленнагѡ моегѡ̀.	Йому скажуть: від чого ж на руках у тебе рубці? І він відповість: від того, що мене били у домі тих, що люблять мене.
7	7
Мечꙋ̀, воста́ни на па́стырѧ моего̀ и҆ на мꙋ́жа граждани́на моего̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь вседержи́тель: поразѝ па́стырѧ, и҆ расточа́тсѧ ѻ҆́вцы ста́да: и҆ наведꙋ̀ рꙋ́кꙋ мою̀ на (ма̑лыѧ) па̑стыри.	О, меч! піднімися на пастиря Мого і на ближнього Мого, — говорить Господь Саваоф: урази пастиря, і розсіються вівці! І Я простягну руку Мою на малих.
8	8
И҆ бꙋ́детъ въ де́нь ѡ҆́нъ на все́й землѝ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, двѣ̀ ча̑сти є҆ѧ̀ потребѧ́тсѧ и҆ и҆зче́знꙋтъ, а҆ тре́тїѧ ѡ҆ста́нетсѧ на не́й:	І буде на всій землі, — говорить Господь, — дві частини на ній будуть знищені, вимруть, а третя залишиться на ній.
9	9
и҆ проведꙋ̀ тре́тїю ча́сть сквозѣ̀ ѻ҆́гнь, и҆ разжгꙋ̀ ѧ҆̀, ꙗ҆́коже разжиза́етсѧ сребро̀, и҆ и҆скꙋшꙋ̀ ѧ҆̀, ꙗ҆́коже и҆скꙋша́етсѧ зла́то: то́й призове́тъ и҆́мѧ моѐ, и҆ а҆́зъ оу҆слы́шꙋ є҆го̀ и҆ рекꙋ̀: лю́дїе моѝ сі́и сꙋ́ть. И҆ ті́и рекꙋ́тъ: гдⷭ҇ь бг҃ъ мо́й.	І введу цю третю частину у вогонь, і розплавлю їх, як плавлять срібло, й очищу їх, як очищають золото: вони будуть закликати ім’я Моє, і Я почую їх і скажу: «це Мій народ», і вони скажуть: «Господь — Бог мій!»
Глава́ д҃і	Глава 14

1	1
Сѐ, дні́е гдⷭ҇ни грѧдꙋ́тъ, и҆ раздѣлѧ́тсѧ коры̑сти твоѧ̑ въ тебѣ̀:	Ось настає день Господній, і розділять награбоване у тебе серед тебе.
2	2
и҆ соберꙋ̀ всѧ̑ ꙗ҆зы́ки на і҆ерⷭ҇ли́мъ въ бра́нь, и҆ плѣни́тсѧ гра́дъ, и҆ расхи́тѧтсѧ до́мове, и҆ жєны̀ ѡ҆сквернѧ́тсѧ: и҆ и҆зы́детъ по́лъ гра́да въ плѣне́нїе, а҆ ѡ҆ста́нокъ люді́й мои́хъ не потребѧ́тсѧ ѿ гра́да.	І зберу всі народи на війну проти Єрусалима, і візьмуть місто, і розграбовані будуть доми, і збезчещені будуть дружини, і половина міста піде у полон; але решта народу не буде знищена в місті.
3	3
И҆ и҆зы́детъ гдⷭ҇ь и҆ ѡ҆полчи́тсѧ на ꙗ҆зы́ки ѡ҆́ны, ꙗ҆́коже де́нь ѡ҆полче́нїѧ є҆гѡ̀ въ де́нь бра́ни.	Тоді виступить Господь і ополчиться проти цих народів, як ополчився у день брані.
4	4
И҆ ста́нꙋтъ но́зѣ є҆гѡ̀ въ де́нь ѡ҆́нъ на горѣ̀ є҆леѡ́нстѣй, ꙗ҆́же є҆́сть прѧ́мѡ і҆ерⷭ҇ли́мꙋ на восто́къ: и҆ раздѣли́тсѧ гора̀ є҆леѡ́нскаѧ, по́лъ є҆ѧ̀ къ восто́кѡмъ и҆ по́лъ є҆ѧ̀ къ мо́рю, про́пасть ве́лїѧ ѕѣлѡ̀: и҆ оу҆клони́тсѧ по́лъ горы̀ на сѣ́веръ и҆ по́лъ є҆ѧ̀ на ю҆́гъ:	І стануть ноги Його у той день на горі Елеонській, яка перед лицем Єрусалима на сході; і роздвоїться гора Елеонська від сходу до заходу дуже великою долиною, і половина гори відійде до півночі, а половина її — до півдня.
5	5
и҆ засы́плетсѧ де́брь го́ръ мои́хъ, и҆ прильпне́тъ де́брь го́рнѧѧ да́же до а҆саи́ла и҆ напо́лнитсѧ, ꙗ҆́коже напо́лнисѧ ѿ лица̀ трꙋ́са во дне́хъ ѻ҆зі́и царѧ̀ і҆ꙋ́дова: и҆ прїи́детъ гдⷭ҇ь бг҃ъ мо́й, и҆ всѝ ст҃і́и съ ни́мъ.	І ви побіжите у долину гір Моїх, бо долина гір буде простягатися до Асила; і ви побіжите, як бігли від землетрусу в дні Озії, царя Юдейського; і прийде Господь Бог мій і всі святі з Ним.
6	6
И҆ бꙋ́детъ въ де́нь ѡ҆́нъ, не бꙋ́детъ свѣ́тъ, но зима̀ и҆ мра́зъ:	І буде у той день: не стане світла, світила віддаляться.
7	7
и҆ бꙋ́детъ де́нь є҆ди́нъ, и҆ де́нь то́й зна́емь бꙋ́детъ гдⷭ҇еви, и҆ не де́нь и҆ не но́щь, и҆ при ве́черѣ бꙋ́детъ свѣ́тъ.	День цей буде єдиний, відомий тільки Господу: ні день, ні ніч; лише у вечірній час з’явиться світло.
8	8
И҆ въ де́нь ѡ҆́нъ и҆зы́детъ вода̀ жива̀ и҆з̾ і҆ерⷭ҇ли́ма, по́лъ є҆ѧ̀ въ мо́ре пе́рвое и҆ по́лъ є҆ѧ̀ въ мо́ре послѣ́днее: и҆ въ жа́твꙋ и҆ въ ве́снꙋ бꙋ́детъ та́кѡ.	І буде у той день, живі води потечуть з Єрусалима, половина їх до моря східного і половина їх до моря західного: влітку й узимку так буде.
9	9
И҆ бꙋ́детъ гдⷭ҇ь въ цр҃ѧ̀ по все́й землѝ: въ де́нь ѡ҆́нъ бꙋ́детъ гдⷭ҇ь є҆ди́нъ, и҆ и҆́мѧ є҆гѡ̀ є҆ди́но,	І Господь буде Царем над усією землею; у той день буде Господь єдиний, і ім’я Його єдине.
10	10
ѡ҆бходѧ̀ всю̀ зе́млю и҆ пꙋсты́ню, ѿ гаваѝ и҆ до реммѡ́на, на ю҆́гъ і҆ерⷭ҇ли́мꙋ: и҆ вознесе́тсѧ на мѣ́стѣ и҆ пребꙋ́детъ ѿ вра́тъ венїамі́нихъ до мѣ́ста вра́тъ пе́рвыхъ, да́же до вра́тъ оу҆го́лныхъ и҆ до столпа̀ а҆намеи́лѧ и҆ до подточи́лїѧ царе́ва.	Уся ця земля буде, як рівнина, від Гаваона до Реммона, на південь від Єрусалима, який високо буде стояти на своєму місці і населиться від воріт Веніамінових до місця перших воріт, до кутових воріт, і від вежі Анамеїла до царських точил.
11	11
И҆ вселѧ́тсѧ въ не́мъ, и҆ а҆на́ѳема не бꙋ́детъ ктомꙋ̀, и҆всели́тсѧ і҆ерⷭ҇ли́мъ надѣ́ѧйсѧ.	І будуть жити у ньому, і прокляття не буде більше, але буде стояти Єрусалим безпечно.
12	12
И҆ сїѐ бꙋ́детъ паде́нїе, и҆́мже и҆зсѣче́тъ гдⷭ҇ь всѧ̑ лю́ди, є҆ли́цы воева́ша на і҆ерⷭ҇ли́мъ: и҆ста́ютъ плѡ́ти и҆́хъ стоѧ́щихъ на нога́хъ свои́хъ, и҆ ѻ҆чеса̀ и҆̀мъ и҆стекꙋ́тъ и҆з̾ ѡ҆бо́чїй и҆́хъ, и҆ ѧ҆зы́къ и҆́хъ и҆ста́етъ во оу҆стѣ́хъ и҆́хъ.	І ось яке буде ураження, яким уразить Господь усі народи, які воювали проти Єрусалима: у кожного зачахне тіло його, коли він ще стоїть на своїх ногах, і очі у нього розтануть в ямках своїх, і язик його засохне у роті його.
13	13
И҆ бꙋ́детъ въ де́нь ѡ҆́нъ оу҆́жасъ гдⷭ҇ень ве́лїй на ни́хъ: и҆ и҆́мꙋтсѧ кі́йждо за рꙋ́кꙋ бли́жнѧгѡ своегѡ̀, и҆ соплете́тсѧ рꙋка̀ є҆гѡ̀ къ рꙋцѣ̀ бли́жнѧгѡ своегѡ̀.	І буде у той день, станеться між ними велике сум’яття від Господа, так що один схопить руку іншого, і підніметься рука його на ближнього його.
14	14
И҆ і҆ꙋ́да ѡ҆полчи́тсѧ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ и҆ собере́тъ крѣ́пость всѣ́хъ люді́й ѡ҆́крестъ, зла́то и҆ сребро̀ и҆ ри̑зы во мно́жество ѕѣлѡ̀.	Але і сам Іуда буде воювати проти Єрусалима, і зібране буде багатство всіх навколишніх народів: золото, срібло й одяг у великій кількості.
15	15
И҆ сїѐ бꙋ́детъ паде́нїе ко́нємъ и҆ мскѡ́мъ, и҆ велблю́дѡмъ и҆ ѻ҆слѡ́мъ, и҆ всѣ̑мъ скотѡ́мъ сꙋ́щымъ въ полцѣ́хъ ѻ҆́нѣхъ, по паде́нїю семꙋ̀.	Буде таке саме ураження і коней, і мулів, і верблюдів, і ослів, і всякої худоби, яка буде у станах у них.
16	16
И҆ бꙋ́детъ, є҆ли́цы а҆́ще ѡ҆ста́нꙋтсѧ ѿ всѣ́хъ ꙗ҆зы̑къ прише́дшихъ на і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ взы́дꙋтъ на всѧ́кое лѣ́то покланѧ́тисѧ цр҃ю̀ гдⷭ҇ꙋ вседержи́телю и҆ пра́здновати пра́здникъ скинопигі́и.	Потім усі інші з усіх народів, які приходили проти Єрусалима, будуть приходити з року в рік для поклоніння Царю, Господу Саваофу, і для святкування свята кущів.
17	17
И҆ бꙋ́детъ, є҆ли́цы а҆́ще не взы́дꙋтъ ѿ всѣ́хъ племе́нъ землѝ во і҆ерⷭ҇ли́мъ поклони́тисѧ цр҃ю̀ гдⷭ҇ꙋ вседержи́телю, и҆ сі́и ѻ҆́нѣмъ приложа́тсѧ, не бꙋ́детъ на ни́хъ дождѧ̀.	І буде: якщо якесь із племен земних не піде в Єрусалим для поклоніння Царю, Господу Саваофу, то не буде дощу в них.
18	18
А҆́ще же колѣ́но є҆гѵ́петское не взы́детъ, ни прїи́детъ, и҆ на си́хъ бꙋ́детъ ꙗ҆́зва, є҆́юже порази́тъ гдⷭ҇ь всѧ̑ ꙗ҆зы́ки, є҆ли́цы а҆́ще не взы́дꙋтъ, є҆́же пра́здновати пра́здникъ скинопигі́и.	І якщо плем’я Єгипетське не підніметься в путь і не прийде [сюди], то й у нього не буде дощу і спіткає його ураження, яким уразить Господь народи, що не приходять святкувати свято кущів.
19	19
Се́й бꙋ́детъ грѣ́хъ є҆гѵ́птꙋ и҆ грѣ́хъ всѣ̑мъ ꙗ҆зы́кѡмъ, є҆ли́цы а҆́ще не взы́дꙋтъ, є҆́же пра́здновати пра́здникъ скинопигі́и.	Ось що буде за гріх Єгипту і за гріх усіх народів, які не прийдуть святкувати свято кущів!
20	20
Въ де́нь ѡ҆́нъ бꙋ́детъ є҆́же во оу҆здѣ̀ конѧ̀, ст҃о гдⷭ҇ꙋ вседержи́телю: и҆ бꙋ́дꙋтъ коно́би въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни ꙗ҆́кѡ ча́шы пред̾ лице́мъ ѻ҆лтарѧ̀,	У той час навіть на кінських уборах буде написано: «Святиня Господу», і казани у домі Господньому будуть, як жертовні чаші перед вівтарем.
21	21
и҆ бꙋ́детъ всѧ́къ коно́бъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ и҆ во і҆ꙋ́дѣ ст҃ъ гдⷭ҇еви вседержи́телю: и҆ прїи́дꙋтъ всѝ жрꙋ́щїи и҆ прїи́мꙋтъ ѿ ни́хъ и҆ сварѧ́тъ въ ни́хъ, и҆ не бꙋ́детъ ханане́й ктомꙋ̀ во хра́мѣ гдⷭ҇а вседержи́телѧ въ де́нь ѡ҆́нъ.	І всі казани в Єрусалимі та Юдеї будуть святинею Господа Саваофа, і будуть приходити всі, хто приносить жертву, і брати їх і варити у них, і не буде більше жодного хананея у домі Господа Саваофа в той день.

← А҆гге́й

Малахі́а →

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт