Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія (Київський ізвод) - Matthew

Порівняти:

⇄

Matthew	Євангеліє від Матфея

Chapter 1	Глава 1

1	1
The book of the generation of Jesus Christ, the son of David, the son of Abraham.	(Зач. 1) Кни́га родства́ Ісу́са Христа́, Си́на Дави́дова, Си́на Авраа́мля.
2	2
Abraham begat Isaac; and Isaac begat Jacob; and Jacob begat Judah and his brethren;	Авраа́м роди́ Ісаа́ка. Ісаа́к же роди́ Іа́кова. Іа́ков же роди́ Іу́ду і бра́тію єго́.
3	3
and Judah begat Perez and Zerah of Tamar; and Perez begat Hezron; and Hezron begat Ram;	Іу́да же роди́ Фаре́са і За́ру от Фама́ри. Фаре́с же роди́ Есро́ма. Есро́м же роди́ Ара́ма.
4	4
and Ram begat Amminadab; and Amminadab begat Nahshon; and Nahshon begat Salmon;	Ара́м же роди́ Амінада́ва. Амінада́в же роди́ Наассо́на. Наассо́н же роди́ Салмо́на.
5	5
and Salmon begat Boaz of Rahab; and Boaz begat Obed of Ruth; and Obed begat Jesse;	Салмо́н же роди́ Воо́за от Раха́ви. Воо́з же роди́ Ови́да от Ру́фи. Ови́д же роди́ Ієссе́я.
6	6
and Jesse begat David the king. And David the king begat Solomon of her that had been the wife of Uriah;	Ієссе́й же роди́ Дави́да царя́. Дави́д же цар роди́ Соломо́на от Урі́їни.
7	7
and Solomon begat Rehoboam; and Rehoboam begat Abijah; and Abijah begat Asa;	Соломо́н же роди́ Ровоа́ма. Ровоа́м же роди́ Аві́ю. Аві́я же роди́ А́су.
8	8
and Asa begat Jehoshaphat; and Jehoshaphat begat Joram; and Joram begat Uzziah;	А́са же роди́ Іосафа́та. Іосафа́т же роди́ Іора́ма. Іора́м же роди́ Озі́ю.
9	9
and Uzziah begat Jotham; and Jotham begat Ahaz; and Ahaz begat Hezekiah;	Озі́я же роди́ Іоафа́ма. Іоафа́м же роди́ Аха́за. Аха́з же роди́ Єзекі́ю.
10	10
and Hezekiah begat Manasseh; and Manasseh begat Amon; and Amon begat Josiah;	Єзекі́я же роди́ Манассі́ю. Манассі́я же роди́ Амо́на. Амо́н же роди́ Іосі́ю.
11	11
and Josiah begat Jechoniah and his brethren, at the time of the carrying away to Babylon.	Іосі́я же роди́ Ієхо́нію і бра́тію єго́, в преселе́ніє вавило́нськоє [Ст. 11 в ні́кіїх греч.: Іосі́я же роди́ Іоаки́ма і бра́тію єго́. Іоаки́м же роди́ Ієхо́нію в преселе́ніє вавило́нськоє].
12	12
And after the carrying away to Babylon, Jechoniah begat Shealtiel; and Shealtiel begat Zerubbabel;	По преселе́нії же вавило́нстім, Ієхо́нія роди́ Салафі́їля. Салафі́їль же роди́ Зорова́веля.
13	13
and Zerubbabel begat Abiud; and Abiud begat Eliakim; and Eliakim begat Azor;	Зорова́вель же роди́ Авіу́да. Авіу́д же роди́ Єліаки́ма. Єліаки́м же роди́ Азо́ра.
14	14
and Azor begat Zadok; and Zadok begat Achim; and Achim begat Eliud;	Азо́р же роди́ Садо́ка. Садо́к же роди́ Ахи́ма. Ахи́м же роди́ Еліу́да.
15	15
and Eliud begat Eleazar; and Eleazar begat Matthan; and Matthan begat Jacob;	Єліу́д же роди́ Єлеаза́ра. Єлеаза́р же роди́ Матфа́на. Матфа́н же роди́ Іа́кова.
16	16
and Jacob begat Joseph the husband of Mary, of whom was born Jesus, who is called Christ.	Іа́ков же роди́ Іо́сифа, му́жа Марі́їна, із Нея́же роди́ся Ісу́с, глаго́лемий Христо́с.
17	17
So all the generations from Abraham unto David are fourteen generations; and from David unto the carrying away to Babylon fourteen generations; and from the carrying away to Babylon unto the Christ fourteen generations.	Всіх же родо́в от Авраа́ма до Дави́да ро́дове четирена́десяте; і от Дави́да до преселе́нія вавило́нськаго ро́дове четирена́десяте; і от преселе́нія вавило́нськаго до Христа́ ро́дове четирена́десяте.
18	18
Now the birth of Jesus Christ was on this wise: When as his mother Mary had been betrothed to Joseph, before they came together she was found with child of the Holy Spirit.	(Зач. 2) Ісу́с Христо́во Рождество́ си́це бі: обруче́нній бо би́вши Ма́тері Єго́ Марі́ї Іо́сифові, пре́жде да́же не сни́тися ї́ма, обрі́теся іму́щи во чре́ві от Ду́ха Свя́та.
19	19
And Joseph her husband, being a righteous man, and not willing to make her a public example, was minded to put her away privily.	Іо́сиф же муж Єя́, пра́веден сий і не хотя́ Єя́ обличи́ти, восхоті́ тай пусти́ти Ю.
20	20
But when he thought on these things, behold, an angel of the Lord appeared unto him in a dream, saying, Joseph, thou son of David, fear not to take unto thee Mary thy wife: for that which is conceived in her is of the Holy Spirit.	Сія́ же єму́ поми́слившу, се а́нгел Госпо́день во сні яви́ся єму́, глаго́ля: Іо́сифе, си́не Дави́дов, не убо́йся прия́ти Маріа́м жени́ твоєя́, ро́ждшеєбося в ней, от Ду́ха єсть Свя́та.
21	21
And she shall bring forth a son; and thou shalt call his name JESUS; for it is he that shall save his people from their sins.	Роди́ть же Си́на, і нарече́ши і́м'я Єму́ Ісу́с, Той бо спасе́ть лю́ди Своя́ от гріх їх.
22	22
Now all this is come to pass, that it might be fulfilled which was spoken by the Lord through the prophet, saying,	Сіє́ же все бисть, да сбу́деться рече́нноє от Го́спода проро́ком, глаго́лющим:
23	23
Behold, the virgin shall be with child, and shall bring forth a son, And they shall call his name Immanuel; which is, being interpreted, God with us.	се Ді́ва во чре́ві при́йметь і роди́ть Си́на, і нареку́ть і́м'я Єму́ Емману́їл, є́же єсть сказа́ємо: с на́ми Бог.
24	24
And Joseph arose from his sleep, and did as the angel of the Lord commanded him, and took unto him his wife;	Воста́в же Іо́сиф от сна, сотвори́ я́коже повелі́ єму́ а́нгел Госпо́день, і прия́т жену́ свою́,
25	25
and knew her not till she had brought forth her firstborn son: and he called his name JESUS.	і не зна́яше Єя́, до́ндеже роди́ Си́на Своєго́ пе́рвенця, і нарече́ і́м'я Єму́ Ісу́с.
Chapter 2	Глава 2

1	1
Now when Jesus was born in Bethlehem of Judea in the days of Herod the king, behold, wise men from the east came to Jerusalem,	(Зач. 3) Ісу́су же ро́ждшуся в Вифлеє́мі Іуде́йстім во дні І́рода царя́, се волсви́ от восто́к прийдо́ша во Ієрусали́м, глаго́люще:
2	2
saying, Where is he that is born King of the Jews? for we saw his star in the east, and are come to worship him.	гді єсть рожде́йся Цар Іуде́йський? Ви́діхом бо звізду́ Єго́ на восто́ці і прийдо́хом поклони́тися Єму́.
3	3
And when Herod the king heard it, he was troubled, and all Jerusalem with him.	Сли́шав же І́род цар смути́ся, і весь Ієрусали́м с ним.
4	4
And gathering together all the chief priests and scribes of the people, he inquired of them where the Christ should be born.	І собра́в вся первосвяще́нники і кни́жники людські́я, вопроша́ше от них: гді Христо́с ражда́ється?
5	5
And they said unto him, In Bethlehem of Judea: for thus it is written through the prophet,	Они́ же реко́ша єму́: в Вифлеє́мі Іуде́йстім, та́ко бо пи́сано єсть проро́ком:
6	6
And thou Bethlehem, land of Judah, Art in no wise least among the princes of Judah: For out of thee shall come forth a governor, Who shall be shepherd of my people Israel.	і ти, Вифлеє́ме, земле́ Іу́дова, ні чи́мже ме́нші єси́ во влади́ках Іу́дових: із тебе́ бо ізи́деть Вождь, І́же упасе́ть лю́ди Моя́, Ізра́їля.
7	7
Then Herod privily called the wise men, and learned of them exactly what time the star appeared.	Тогда́ І́род тай призва́ волхви́, і іспи́товаше от них вре́м'я я́вльшияся звізди́,
8	8
And he sent them to Bethlehem, and said, Go and search out exactly concerning the young child; and when ye have found him, bring me word, that I also may come and worship him.	і посла́в їх в Вифлеє́м, рече́: ше́дше іспита́йте ізві́стно о Отроча́ті; єгда́ же обря́щете, возвісті́те мі, я́ко да і аз шед поклоню́ся Єму́.
9	9
And they, having heard the king, went their way; and lo, the star, which they saw in the east, went before them, till it came and stood over where the young child was.	Они́ же послу́шавше царя́, ідо́ша. І се, звізда́, ю́же ви́діша на восто́ці, ідя́ше пред ни́ми, до́ндеже прише́дши ста верху́, іді́же бі Отроча́.
10	10
And when they saw the star, they rejoiced with exceeding great joy.	Ви́дівше же звізду́, возра́довашася ра́достію ве́лією зіло́,
11	11
And they came into the house and saw the young child with Mary his mother; and they fell down and worshiped him; and opening their treasures they offered unto him gifts, gold and frankincense and myrrh.	і прише́дше в хра́мину, ви́діша Отроча́ с Марі́єю, Ма́терію Єго́, і па́дше поклони́шася Єму́; і, отве́рзше сокро́вища своя́, принесо́ша Єму́ да́ри, зла́то і лива́н і сми́рну.
12	12
And being warned of God in a dream that they should not return to Herod, they departed into their own country another way.	І вість приє́мше во сні не возврати́тися ко І́роду, іни́м путе́м отидо́ша во страну́ свою́.
13	13
Now when they were departed, behold, an angel of the Lord appeareth to Joseph in a dream, saying, Arise and take the young child and his mother, and flee into Egypt, and be thou there until I tell thee: for Herod will seek the young child to destroy him.	(Зач. 4) Отше́дшим же їм, се а́нгел Госпо́день во сні яви́ся Іо́сифу, глаго́ля: воста́в поіми́ Отроча́ і Ма́тер Єго́, і біжи́ во Єги́пет, і бу́ди та́мо, до́ндеже реку́ ті, хо́щеть бо І́род іска́ти Отроча́те, да погуби́ть Є.
14	14
And he arose and took the young child and his mother by night, and departed into Egypt;	Он же воста́в, поя́т Отроча́ і Ма́тер Єго́ но́щію, і оти́де во Єги́пет,
15	15
and was there until the death of Herod: that it might be fulfilled which was spoken by the Lord through the prophet, saying, Out of Egypt did I call my son.	і бі та́мо до уме́ртвія І́родова, да сбу́деться рече́нноє от Го́спода проро́ком, глаго́лющим: от Єги́пта воззва́х Си́на Моєго́.
16	16
Then Herod, when he saw that he was mocked of the wise men, was exceeding wroth, and sent forth, and slew all the male children that were in Bethlehem, and in all the borders thereof, from two years old and under, according to the time which he had exactly learned of the wise men.	Тогда́ І́род ви́дів, я́ко пору́ган бисть от волхво́в, разгні́вася зіло́ і посла́в ізби́ вся ді́ти су́щия в Вифлеє́мі і во всіх преді́ліх єго́, от двою́ лі́ту і нижа́йше, по вре́мені, є́же ізві́стно іспита́ от волхво́в.
17	17
Then was fulfilled that which was spoken by Jeremiah the prophet, saying,	Тогда́ сби́сться рече́нноє Ієремі́єм проро́ком, глаго́лющим:
18	18
A voice was heard in Ramah, Lamentation and weeping and great mourning, Rachel weeping for her children; And she would not be comforted, because they are not.	глас в Ра́мі сли́шан бисть, плач і рида́ніє і вопль мног; Рахи́ль пла́чущися чад свої́х і не хотя́ше уті́шитися, я́ко не суть.
19	19
But when Herod was dead, behold, an angel of the Lord appeareth in a dream to Joseph in Egypt,	Уме́ршу же І́роду, се а́нгел Госпо́день во сні яви́ся Іо́сифу во Єги́пті,
20	20
saying, Arise and take the young child and his mother, and go into the land of Israel: for they are dead that sought the young child’s life.	глаго́ля: воста́в поіми́ Отроча́ і Ма́тер Єго́ і іди́ в зе́млю Ізра́їлеву, ізомро́ша бо і́щущії душі́ Отроча́те.
21	21
And he arose and took the young child and his mother, and came into the land of Israel.	Он же воста́в, поя́т Отроча́ і Ма́тер Єго́ і при́йде в зе́млю Ізра́їлеву.
22	22
But when he heard that Archelaus was reigning over Judea in the room of his father Herod, he was afraid to go thither; and being warned of God in a dream, he withdrew into the parts of Galilee,	Сли́шав же, я́ко Архела́й ца́рствуєть во Іуде́ї вмі́сто І́рода, отця́ своєго́, убоя́ся та́мо іти́; вість же приє́м во сні, оти́де в преді́ли Галіле́йськія.
23	23
and came and dwelt in a city called Nazareth; that it might be fulfilled which was spoken through the prophets, that he should be called a Nazarene.	І прише́д всели́ся во гра́ді нарица́ємім Назаре́т, я́ко да сбу́деться рече́нноє проро́ки, я́ко Назоре́й нарече́ться.
Chapter 3	Глава 3

1	1
And in those days cometh John the Baptist, preaching in the wilderness of Judea,	(Зач. 5) Во дні же о́ни при́йде Іоа́нн Крести́тель, пропові́дая в пусти́ні Іуде́йстій
2	2
and saying, Repent ye; for the kingdom of heaven is at hand.	і глаго́ля: пока́йтеся, прибли́жибося Ца́рствіє Небе́сноє.
3	3
For this is he that was spoken of by Isaiah the prophet, saying, The voice of one crying in the wilderness, Make ye ready the way of the Lord, Make his paths straight.	Сей бо єсть річе́нний Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: глас вопію́щаго в пусти́ні: угото́вайте путь Госпо́день, пра́ви творі́те стезі́ Єго́.
4	4
Now John himself had his raiment of camel’s hair, and a leathern girdle about his loins; and his food was locusts and wild honey.	Сам же Іоа́нн ім'я́ше ри́зу свою́ от влас вельблу́ждь і по́яс усме́н о чреслі́х свої́х, снідь же єго́ бі пру́жіє і мед ди́вій.
5	5
Then went out unto him Jerusalem, and all Judea, and all the region round about the Jordan;	Тогда́ ісхожда́ше к нему́ Ієрусали́ма, і вся Іуде́я, і вся страна́ Іорда́нськая,
6	6
and they were baptized of him in the Jordan, confessing their sins.	і креща́хуся во Іорда́ні от него́, іспові́дающе гріхи́ своя́.
7	7
But when he saw many of the Pharisees and Sadducees coming to his baptism, he said unto them, Ye offspring of vipers, who warned you to flee from the wrath to come?	Ви́дів же (Іоа́нн) мно́гі фарисе́ї і саддуке́ї, гряду́щия на креще́ніє єго́, рече́ їм: рожде́нія єхи́днова, кто сказа́ вам біжа́ти от бу́дущаго гні́ва?
8	8
Bring forth therefore fruit worthy of repentance:	сотворі́те у́бо плод, досто́їн покая́нія,
9	9
and think not to say within yourselves, We have Abraham to our father: for I say unto you, that God is able of these stones to raise up children unto Abraham.	і не начина́йте глаго́лати в себі́: отця́ і́мами Авраа́ма. Глаго́лю бо вам, я́ко мо́жеть Бог от ка́менія сего́ воздви́гнути ча́да Авраа́му;
10	10
And even now the axe lieth at the root of the trees: every tree therefore that bringeth not forth good fruit is hewn down, and cast into the fire.	уже́ бо і сіки́ра при ко́рені дре́ва лежи́ть; вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́ть плода́ добра́, посіка́ємо бива́єть і во огнь вмета́ємо;
11	11
I indeed baptize you in water unto repentance: but he that cometh after me is mightier than I, whose shoes I am not worthy to bear: he shall baptize you in the Holy Spirit:	аз у́бо креща́ю ви водо́ю в покая́ніє, Гряди́й же по мні крі́плій мене́ єсть, Єму́же нісьм досто́їн сапоги́ понести́; Той ви крести́ть Ду́хом Святи́м і огне́м;
12	12
whose fan is in his hand, and he will thoroughly cleanse his threshing floor; and he will gather his wheat into the garner, but the chaff he will burn up with unquenchable fire.	Єму́же лопа́та в руці́ Єго́, і отреби́ть гумно́ Своє́, і собере́ть пшени́цю Свою́ в жи́тницю, пле́ви же сожже́ть огне́м негаса́ющим.
13	13
Then cometh Jesus from Galilee to the Jordan unto John, to be baptized of him.	(Зач. 5) Тогда́ прихо́дить Ісу́с от Галиле́ї на Іорда́н ко Іоа́нну крести́тися от него́.
14	14
But John would have hindered him, saying, I have need to be baptized of thee, and comest thou to me?	Іоа́нн же возбраня́ше Єму́, глаго́ля: аз тре́бую Тобо́ю крести́тися, і Ти ли гряде́ши ко мні?
15	15
But Jesus answered and said unto him, Suffer it now: for thus it becometh us to fulfill all righteousness. Then he suffereth him.	Отвіща́в же Ісу́с рече́ к нему́: оста́ви ни́ні, та́ко бо подоба́єть нам іспо́лнити вся́ку пра́вду. Тогда́ оста́ви Єго́.
16	16
And Jesus, when he was baptized, went up straightaway from the water: and lo, the heavens were opened unto him, and he saw the Spirit of God descending as a dove, and coming upon him;	І крести́вся Ісу́с взи́де а́біє от води́; і се, отверзо́шася Єму́ небеса́, і ви́ді Ду́ха Бо́жия сходя́ща, я́ко го́луба, і гряду́ща на Него́.
17	17
and lo, a voice out of the heavens, saying, This is my beloved Son, in whom I am well pleased.	І се, глас с небесе́ глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, о Не́мже благоволи́х.
Chapter 4	Глава 4

1	1
Then was Jesus led up of the Spirit into the wilderness to be tempted of the devil.	(Зач. 7) Тогда́ Ісу́с возведе́н бисть Ду́хом в пусти́ню іскуси́тися от дия́вола,
2	2
And when he had fasted forty days and forty nights, he afterward hungered.	і пости́вся дній чети́редесять і но́щій чети́редесять, посліди́ взалка́.
3	3
And the tempter came to him and said, If thou art the Son of God, command that these stones become bread.	І присту́пль к Нему́ іскуси́тель рече́: а́ще Син єси́ Бо́жий, рци, да ка́меніє сіє́ хлі́би бу́дуть.
4	4
But he answered and said, It is written, Man shall not live by bread alone, but by every word that proceedeth out of the mouth of God.	Он же отвіща́в рече́: пи́сано єсть: не о хлі́бі єди́нім жив бу́деть челові́к, но о вся́цім глаго́лі ісходя́щем ізо уст Бо́жиїх.
5	5
Then the devil taketh him into the holy city, and setteth him on the pinnacle of the temple,	Тогда́ поя́т Єго́ дия́вол во святи́й град, і поста́ви Єго́ на крилі́ церко́внім,
6	6
and saith unto him, If thou art the Son of God, cast thyself down: for it is written, He shall give his angels charge concerning thee: and, On their hands they shall bear thee up, Lest haply thou dash thy foot against a stone.	і глаго́ла Єму́: а́ще Син єси́ Бо́жий, ве́рзися ни́зу, пи́сано бо єсть: я́ко а́нгелом Свої́м запові́сть о Тебі́ (сохрани́ти Тя), і на рука́х во́зьмуть Тя, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу Твою́.
7	7
Jesus said unto him, Again it is written, Thou shalt not make trial of the Lord thy God.	Рече́ (же) єму́ Ісу́с: па́ки пи́сано єсть: не іску́сиши Го́спода Бо́га твоєго́.
8	8
Again, the devil taketh him unto an exceeding high mountain, and showeth him all the kingdoms of the world, and the glory of them;	Па́ки поя́т Єго́ дия́вол на гору́ високу́ зіло́, і показа́ Єму́ вся ца́рствія ми́ра і сла́ву їх,
9	9
and he saith unto him, All these things will I give thee, if thou wilt fall down and worship me.	і глаго́ла Єму́: сія́ вся Тебі́ дам, а́ще пад поклони́шиміся.
10	10
Then saith Jesus unto him, Get thee behind me, Satan: for it is written, Thou shalt worship the Lord thy God, and him only shalt thou serve.	Тогда́ глаго́ла єму́ Ісу́с: іди́ за Мно́ю, сатано́, пи́сано бо єсть: Го́споду Бо́гу твоєму́ поклони́шися і Тому́ єди́ному послу́жиши.
11	11
Then the devil leaveth him; and behold, angels came and ministered unto him.	Тогда́ оста́ви Єго́ дия́вол, і се, а́нгели приступи́ша і служа́ху Єму́.
12	12
Now when Jesus heard that John was delivered up, he withdrew into Galilee;	(Зач. 8) Сли́шав же Ісу́с, я́ко Іоа́нн пре́дан бисть, оти́де в Галиле́ю,
13	13
and leaving Nazareth, he came and dwelt in Capernaum, which is by the sea, in the borders of Zebulun and Naphtali:	і оста́вль Назаре́т, прише́д всели́ся в Капернау́м в помо́ріє, в преді́ліх Завуло́них і Неффали́млих,
14	14
that it might be fulfilled which was spoken through Isaiah the prophet, saying,	да сбу́деться рече́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим:
15	15
The land of Zebulun and the land of Naphtali, Toward the sea, beyond the Jordan, Galilee of the Gentiles,	земля́ Завуло́ня і земля́ Неффали́мля, путь мо́ря об он пол Іорда́на, Галиле́я язи́к,
16	16
The people that sat in darkness Saw a great light, And to them that sat in the region and shadow of death, To them did light spring up.	лю́діє сідя́щії во тьмі ви́діша світ ве́лій, і сідя́щим в страні́ і сі́ні сме́ртній, світ возсія́ їм.
17	17
From that time began Jesus to preach, and to say, Repent ye; for the kingdom of heaven is at hand.	Отто́лі нача́т Ісу́с пропові́дати і глаго́лати: пока́йтеся, прибли́жися бо Ца́рство Небе́сноє.
18	18
And walking by the sea of Galilee, he saw two brethren, Simon who is called Peter, and Andrew his brother, casting a net into the sea; for they were fishers.	(Зач. 9) Ходя́ же при мо́рі Галиле́йстім, ви́ді два бра́та: Си́мона, глаго́лемаго Петра́, і Андре́я, бра́та єго́, вмета́юща мре́жі в мо́ре, бі́ста бо ри́баря;
19	19
And he saith unto them, Come ye after me, and I will make you fishers of men.	і глаго́ла ї́ма: гряді́та по Мні, і сотворю́ ви ловця́ челові́ком.
20	20
And they straightaway left the nets, and followed him.	О́на же а́біє, оста́вльша мре́жі, по Нем ідо́ста.
21	21
And going on from thence he saw two other brethren, James the son of Zebedee, and John his brother, in the boat with Zebedee their father, mending their nets; and he called them.	І преше́д отту́ду, ви́ді і́на два бра́та, Іа́кова Зеведе́єва і Іоа́нна, бра́та єго́, в кораблі́ с Зеведе́йом, отце́м єю́, зав'язу́юща мре́жі своя́, і воззва́ я.
22	22
And they straightaway left the boat and their father, and followed him.	О́на же а́біє, оста́вльша кора́бль і отця́ своєго́, по Нем ідо́ста.
23	23
And Jesus went about all Galilee, teaching in their synagogues, and preaching the gospel of the kingdom, and healing all manner of disease and all manner of sickness among the people.	І прохожда́ше всю Галиле́ю Ісу́с, учя́ на со́нмищах їх і пропові́дая Єва́нгеліє Ца́рствія, ісціля́я всяк неду́г і вся́ку я́зю в лю́дех.
24	24
And the report of him went forth into all Syria: and they brought unto him all that were sick, holden with diverse diseases and torments, and possessed with demons, and epileptic, and palsied; and he healed them.	І ізи́де слух Єго́ по всей Сирі́ї; і приведо́ша к Нему́ вся боля́щия, разли́чними неду́ги і страстьми́ одержи́ми, і бі́сни, і мі́сячния, і разсла́бленния (жи́лами) — і ісціли́ їх.
25	25
And there followed him great multitudes from Galilee and Decapolis and Jerusalem and Judea and from beyond the Jordan.	(Зач. 10) І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі от Галиле́ї і десяти́ град, і от Ієрусали́ма і Іуде́ї, і со о́наго по́лу Іорда́на.
Chapter 5	Глава 5

1	1
And seeing the multitudes, he went up into the mountain: and when he had sat down, his disciples came unto him:	Узрі́в же наро́ди, взи́де на гору́; і сі́дшу Єму́, приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́.
2	2
and he opened his mouth and taught them, saying,	І отве́рз уста́ Своя́, уча́ше їх, глаго́ля:
3	3
Blessed are the poor in spirit: for theirs is the kingdom of heaven.	блаже́нні ни́щії ду́хом, я́ко тіх єсть Ца́рствіє Небе́сноє.
4	4
Blessed are they that mourn: for they shall be comforted.	Блаже́нні пла́чущії, я́ко ті́ї уті́шаться.
5	5
Blessed are the meek: for they shall inherit the earth.	Блаже́нні кро́тції, я́ко ті́ї наслі́дять зе́млю.
6	6
Blessed are they that hunger and thirst after righteousness: for they shall be filled.	Блаже́нні а́лчущії і жа́ждущії пра́вди, я́ко ті́ї наси́тяться.
7	7
Blessed are the merciful: for they shall obtain mercy.	Блаже́нні ми́лостивії, я́ко ті́ї поми́ловані бу́дуть.
8	8
Blessed are the pure in heart: for they shall see God.	Блаже́нні чи́стії се́рдцем, я́ко ті́ї Бо́га у́зрять.
9	9
Blessed are the peacemakers: for they shall be called sons of God.	Блаже́нні миротво́рці, я́ко ті́ї Си́нове Бо́жії нареку́ться.
10	10
Blessed are they that have been persecuted for righteousness’ sake: for theirs is the kingdom of heaven.	Блаже́нні ізгна́ні пра́вди ра́ди, я́ко тіх єсть Ца́рствіє Небе́сноє.
11	11
Blessed are ye when men shall reproach you, and persecute you, and say all manner of evil against you falsely, for my sake.	Блаже́нні єсте́, єгда́ поно́сять вам і іждену́ть, і реку́ть всяк зол глаго́л на ви лжу́ще — Мене́ ра́ди;
12	12
Rejoice, and be exceeding glad: for great is your reward in heaven: for so persecuted they the prophets that were before you.	ра́дуйтеся і веселі́теся, я́ко мзда ва́ша мно́га на небесі́х; та́ко бо ізгна́ша проро́ки, і́же (бі́ша) пре́жде вас.
13	13
Ye are the salt of the earth: but if the salt have lost its savor, wherewith shall it be salted? it is thenceforth good for nothing, but to be cast out and trodden under foot of men.	Ви єсте́ соль землі́; а́ще же соль обуя́єть, чим осоли́ться? Ні во что́же бу́деть ктому́, то́чію да ізси́пана бу́деть вон і попира́єма челові́ки.
14	14
Ye are the light of the world. A city set on a hill cannot be hidden.	(Зач. 11) Ви єсте́ світ ми́ра; не мо́жеть град укри́тися верху́ гори́ стоя́;
15	15
Neither do men light a lamp, and put it under the bushel, but on the stand; and it shineth unto all that are in the house.	ніже́ вжига́ють світи́льника і поставля́ють єго́ под спу́дом, но на сві́щниці, і сві́тить всім, і́же в хра́мині (суть).
16	16
Even so let your light shine before men; that they may see your good works, and glorify your Father who is in heaven.	Та́ко да просвіти́ться світ ваш пред челові́ки, я́ко да ви́дять ва́ша до́брая діла́ і просла́в'ять Отця́ ва́шего, І́же на Небесі́х.
17	17
Think not that I came to destroy the law or the prophets: I came not to destroy, but to fulfill.	(Да) не мні́те, я́ко прийдо́х разори́ти Зако́н іли́ Проро́ки: не прийдо́х разори́ти, но іспо́лнити.
18	18
For verily I say unto you, Till heaven and earth pass away, one jot or one tittle shall in no wise pass away from the law, till all things be accomplished.	Амі́нь бо глаго́лю вам: до́ндеже пре́йдеть не́бо і земля́, йо́та єди́на, іли́ єди́на черта́ не пре́йдеть от Зако́на, до́ндеже вся бу́дуть.
19	19
Whosoever therefore shall break one of the least of these commandments, and shall teach men so, shall be called least in the kingdom of heaven: but whosoever shall do and teach them, he shall be called great in the kingdom of heaven.	І́же а́ще разори́ть єди́ну за́повідій сих ма́лих і научи́ть та́ко челові́ки, мній нарече́ться в Ца́рствії Небе́снім; а і́же сотвори́ть і научи́ть, сей ве́лій нарече́ться в Ца́рствії Небе́снім.
20	20
For I say unto you, that except your righteousness shall exceed the righteousness of the scribes and Pharisees, ye shall in no wise enter into the kingdom of heaven.	(Зач. 12) Глаго́лю бо вам, я́ко а́ще не ізбу́деть пра́вда ва́ша па́че кни́жник і фарисе́й, не вни́дете в Ца́рствіє Небе́сноє.
21	21
Ye have heard that it was said to them of old time, Thou shalt not kill; and whosoever shall kill shall be in danger of the judgment:	Сли́шасте, я́ко рече́но бисть дре́внім: не убіє́ши, і́же (бо) а́ще убіє́ть, пови́нен єсть суду́.
22	22
but I say unto you, that everyone who is angry with his brother without cause shall be in danger of the judgment; and whosoever shall say to his brother, Raca, shall be in danger of the council; and whosoever shall say, Thou fool, shall be in danger of the hell of fire.	Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк гні́ваяйся на бра́та своєго́ всу́є пови́нен єсть суду́; і́же бо а́ще рече́ть бра́ту своєму́: рака́, пови́нен єсть со́нмищу; а і́же рече́ть: уро́де, пови́нен єсть геє́нні о́гненній.
23	23
If therefore thou art offering thy gift at the altar, and there rememberest that thy brother hath aught against thee,	А́ще у́бо принесе́ши дар твой ко олтарю́ і ту пом'яне́ши, я́ко брат твой і́мать ні́что на тя,
24	24
leave there thy gift before the altar, and go thy way, first be reconciled to thy brother, and then come and offer thy gift.	оста́ви ту дар твой пред олтаре́м і шед пре́жде смири́ся с бра́том твої́м, і тогда́ прише́д принеси́ дар твой.
25	25
Agree with thine adversary quickly, while thou art in the way with him; lest haply the adversary deliver thee to the judge, and the judge deliver thee to the officer, and thou be cast into prison.	Бу́ди увіщава́яся с сопе́рником твої́м ско́ро, до́ндеже єси́ на путі́ с ним, да не преда́сть тебе́ сопе́рник судії́, і судія́ тя преда́сть слузі́, і в темни́цю вве́ржен бу́деши;
26	26
Verily I say unto thee, Thou shalt by no means come out thence, till thou have paid the last penny.	амі́нь глаго́лю тебі́: не ізи́деши отту́ду, до́ндеже возда́си послі́дній кодра́нт^*.
27	27
Ye have heard that it was said, Thou shalt not commit adultery:	(Зач. 13) Сли́шасте, я́ко річе́но бисть дре́внім: не прелюби́ сотвори́ши.
28	28
but I say unto you, that everyone that looketh on a woman to lust after her hath committed adultery with her already in his heart.	Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк, і́же воззри́ть на жену́, ко є́же вожделі́ти єя́, уже́ любоді́йствова с не́ю в се́рдці своє́м;
29	29
And if thy right eye causeth thee to stumble, pluck it out, and cast it from thee: for it is profitable for thee that one of thy members should perish, and not thy whole body be cast into hell.	а́ще же о́ко твоє́ десно́є соблажня́єть тя, ізми́ є і ве́рзи от себе́: у́не бо ті єсть, да поги́бнеть єди́н от уд твої́х, а не все ті́ло твоє́ вве́ржено бу́деть в геє́нну (о́гненную);
30	30
And if thy right hand causeth thee to stumble, cut it off, and cast it from thee: for it is profitable for thee that one of thy members should perish, and not thy whole body be cast into hell.	і а́ще десна́я твоя́ рука́ соблажня́єт тя, усіци́ ю і ве́рзи от себе́: у́не бо ті єсть, да поги́бнеть єди́н от уд твої́х, а не все ті́ло твоє́ вве́ржено бу́деть в геє́нну.
31	31
It was said also, Whosoever shall put away his wife, let him give her a writing of divorcement:	Рече́но же бисть, я́ко і́же а́ще пу́стить жену́ свою́, да дасть єй кни́гу распу́стную.
32	32
but I say unto you, that whosoever shall put away his wife, saving for the cause of fornication, maketh her an adulteress: and whosoever shall marry her when she is put away committeth adultery.	Аз же глаго́лю вам, я́ко всяк отпуща́яй жену́ свою́, ра́зві словесе́ любоді́йнаго, твори́ть ю прелюбоді́йствовати; і і́же пущени́цю по́йметь, прелюбоді́йствуєть.
33	33
Again, ye have heard that it was said to them of old time, Thou shalt not forswear thyself, but shalt perform unto the Lord thine oaths:	(Зач. 14) Па́ки сли́шасте, я́ко річе́но бисть дре́внім: не во лжу клене́шися, возда́си же Го́сподеві кля́тви твоя́.
34	34
but I say unto you, Swear not at all; neither by the heaven, for it is the throne of God;	Аз же глаго́лю вам не кля́тися вся́ко: ні не́бом, я́ко престо́л єсть Бо́жий;
35	35
nor by the earth, for it is the footstool of his feet; nor by Jerusalem, for it is the city of the great King.	ні земле́ю, я́ко подно́жіє єсть нога́ма Єго́; ні Ієрусали́мом, я́ко град єсть вели́каго Царя́;
36	36
Neither shalt thou swear by thy head, for thou canst not make one hair white or black.	ніже́ главо́ю твоє́ю клени́ся, я́ко не мо́жеши вла́са єди́наго бі́ла іли́ че́рна сотвори́ти;
37	37
But let your speech be, Yea, yea; Nay, nay: and whatsoever is more than these is of the evil one.	бу́ди же сло́во ва́ше: єй — єй; ні — ні, ли́шше же сею́ от неприя́зні єсть.
38	38
Ye have heard that it was said, An eye for an eye, and a tooth for a tooth:	Сли́шасте, я́ко річе́но бисть: о́ко за о́ко і зуб за зуб.
39	39
but I say unto you, Resist not him that is evil: but whosoever shall smite thee on thy right cheek, turn to him the other also.	Аз же глаго́лю вам не проти́витися злу; но а́ще тя кто уда́рить в десну́ю твою́ лани́ту, обрати́ єму́ і другу́ю;
40	40
And if any man would go to law with thee, and take away thy coat, let him have thy cloak also.	і хотя́щему суди́тися с тобо́ю і ри́зу твою́ взя́ти, отпусти́ єму́ і срачи́цю;
41	41
And whosoever shall compel thee to go one mile, go with him two.	і а́ще кто тя по́йметь по си́лі по́прище єди́но, іди́ с ним два.
42	42
Give to him that asketh thee, and from him that would borrow of thee turn not thou away.	(Зач. 15) Прося́щему у тебе́ дай, і хотя́щаго от тебе́ зая́ти не отврати́.
43	43
Ye have heard that it was said, Thou shalt love thy neighbor, and hate thine enemy:	Сли́шасте, я́ко річе́но єсть: возлю́биши і́скренняго твоєго́ і возненави́диши врага́ твоєго́.
44	44
but I say unto you, Love your enemies, bless them that curse you, do good to them that hate you, and pray for them that despitefully use you and persecute you;	Аз же глаго́лю вам: любі́те враги́ ва́ша, благослові́те клену́щия ви, добро́ творі́те ненави́дящим вас і молі́теся за творя́щих вам напа́сть і ізгоня́щия ви,
45	45
that ye may be sons of your Father who is in heaven: for he maketh his sun to rise on the evil and the good, and sendeth rain on the just and the unjust.	я́ко да бу́дете cи́нове Отця́ ва́шего, І́же єсть на Небесі́х; я́ко со́лнце Своє́ сія́єть на зли́я і благі́я і дожди́ть на пра́ведния і на непра́ведния.
46	46
For if ye love them that love you, what reward have ye? do not even the publicans the same?	А́ще бо лю́бите лю́б’ящих вас, ку́ю мзду і́мате? Не і митарі́ ли то́жде творя́ть?
47	47
And if ye salute your friends only, what do ye more than others? do not even the publicans so?	І а́ще цілу́єте дру́ги ва́ша то́кмо, что ли́шше творите́? Не і язи́чници ли тако́жде творя́ть?
48	48
Ye therefore shall be perfect, even as your Father who is in heaven is perfect.	Бу́діте у́бо ви соверше́нні, я́коже Оте́ць ваш Небе́сний соверше́н єсть.
Chapter 6	Глава 6

1	1
Take heed that ye do not your alms before men, to be seen of them: else ye have no reward with your Father who is in heaven.	(Зач. 16) Внемлі́те ми́лостині ва́шея не твори́ти пред челові́ки, да ви́димі бу́дете ї́ми: а́ще ли же ні, мзди не і́мате от Отця́ ва́шего, І́же єсть на Небесі́х.
2	2
When therefore thou doest alms, sound not a trumpet before thee, as the hypocrites do in the synagogues and in the streets, that they may have glory of men. Verily I say unto you, They have received their reward.	Єгда́ у́бо твори́ши ми́лостині, не воструби́ пред собо́ю, я́коже лицемі́ри творя́ть в со́нмищих і в сто́гнах, я́ко да просла́в'яться от челові́к. Амі́нь глаго́лю вам, восприє́млють мзду свою́.
3	3
But when thou doest alms, let not thy left hand know what thy right hand doeth:	Тебі́ же творя́щу ми́лостині, да не уві́сть шу́йця твоя́, что твори́ть десни́ця твоя́,
4	4
that thine alms may be in secret: and thy Father who seeth in secret himself shall recompense thee openly.	я́ко да бу́деть ми́лостиня твоя́ в та́йні; і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, Той возда́сть тебі́ я́ві.
5	5
And when thou prayest, thou shalt not be as the hypocrites: for they love to stand and pray in the synagogues and in the corners of the streets, that they may be seen of men. Verily I say unto you, They have received their reward.	І єгда́ мо́лишися, не бу́ди я́коже лицемі́ри, я́ко лю́б'ять в со́нмищих і в сто́гнах путі́й стоя́ще моли́тися, я́ко да яв'я́ться челові́ком. Амі́нь глаго́лю вам, я́ко восприє́млють мзду свою́.
6	6
But thou, when thou prayest, enter into thine inner chamber, and having shut thy door, pray to thy Father who is in secret, and thy Father who seeth in secret shall recompense thee openly.	Ти же, єгда́ мо́лишися, вни́ди в кліть твою́ і, затвори́в две́рі твоя́, помоли́ся Отцю́ твоєму́, І́же в та́йні, і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, возда́сть тебі́ я́ві.
7	7
And in praying use not vain repetitions, as the Gentiles do: for they think that they shall be heard for their much speaking.	Моля́щеся же не ли́шше глаго́літе, я́коже язи́чници; мнять бо, я́ко во многоглаго́ланії своє́м усли́шані бу́дуть;
8	8
Be not therefore like unto them: for your Father knoweth what things ye have need of, before ye ask him.	не подо́бітеся у́бо їм; вість бо Оте́ць ваш, ї́хже тре́буєте, пре́жде проше́нія ва́шего.
9	9
After this manner therefore pray ye: Our Father who art in heaven, Hallowed be thy name.	Си́це у́бо молі́теся ви: О́тче наш, І́же єси́ на Небесі́х, да святи́ться і́м'я Твоє́;
10	10
Thy kingdom come. Thy will be done, As in heaven, so on the earth.	да при́йдеть Ца́рствіє Твоє́; да бу́деть во́ля Твоя́, я́ко на Небесі́, і на землі́.
11	11
Give us this day our daily bread.	Хліб наш насу́щний даждь нам днесь;
12	12
And forgive us our debts, As we also forgive our debtors.	і оста́ви нам до́лги на́ша, я́ко і ми оставля́єм должнико́м на́шим;
13	13
And lead us not into temptation, But deliver us from the evil one. For thine is the kingdom, and the power, and the glory, forever. Amen.	і не введи́ нас в напа́сть, но ізба́ви нас от лука́ваго. Я́ко Твоє́ єсть Ца́рствіє, і си́ла, і сла́ва во ві́ки. Амі́нь.
14	14
For if ye forgive men their trespasses, your heavenly Father will also forgive you.	(Зач. 17) А́ще бо отпуща́єте челові́ком согріше́нія їх, отпу́стить і вам Оте́ць ваш Небе́сний;
15	15
But if ye forgive not men their trespasses, neither will your Father forgive your trespasses.	а́ще ли не отпуща́єте челові́ком согріше́нія їх, ні Оте́ць ваш отпу́стить вам согріше́ній ва́ших.
16	16
Moreover when ye fast, be not, as the hypocrites, of a sad countenance: for they disfigure their faces, that they may be seen of men to fast. Verily I say unto you, They have received their reward.	Єгда́ же постите́ся, не бу́діте я́коже лицемі́ри сі́тующе; помрача́ють бо ли́ця своя́, я́ко да яв'я́ться челові́ком постя́щеся. Амі́нь глаго́лю вам, я́ко восприє́млють мзду свою́.
17	17
But thou, when thou fastest, anoint thy head, and wash thy face;	Ти же постя́ся пома́жи главу́ твою́, і лице́ твоє́ уми́й,
18	18
that thou be not seen of men to fast, but of thy Father who is in secret: and thy Father who seeth in secret shall recompense thee.	я́ко да не яви́шися челові́ком постя́ся, но Отцю́ твоєму́, І́же в та́йні; і Оте́ць твой, ви́дяй в та́йні, возда́сть тебі́ я́ві.
19	19
Lay not up for yourselves treasures upon the earth, where moth and rust consume, and where thieves break through and steal:	Не скрива́йте себі́ сокро́вищ на землі́, іді́же черв і тля тлить, і іді́же та́тіє подко́пивають і кра́дуть;
20	20
but lay up for yourselves treasures in heaven, where neither moth nor rust doth consume, and where thieves do not break through nor steal:	скрива́йте же себі́ сокро́вище на Небесі́, іді́же ні черв, ні тля тлить, і іді́же та́тіє не подко́пивають, ні кра́дуть;
21	21
for where your treasure is, there will your heart be also.	іді́же бо єсть сокро́вище ва́ше, ту бу́деть і се́рдце ва́ше.
22	22
The lamp of the body is the eye: if therefore thine eye be single, thy whole body shall be full of light.	(Зач. 18) Світи́лник ті́лу єсть о́ко. А́ще у́бо бу́деть о́ко твоє́ про́сто, все ті́ло твоє́ сві́тло бу́деть;
23	23
But if thine eye be evil, thy whole body shall be full of darkness. If therefore the light that is in thee be darkness, how great is the darkness!	а́ще ли о́ко твоє́ лука́во бу́деть, все ті́ло твоє́ те́мно бу́деть. А́ще у́бо світ, і́же в тебі́, тьма єсть, то тьма кольми́?
24	24
No man can serve two masters: for either he will hate the one, and love the other; or else he will hold to one, and despise the other. Ye cannot serve God and mammon.	Нікто́же мо́жеть двіма́ господи́нома рабо́тати: лю́бо єди́наго возлю́бить, а друга́го возненави́дить, іли́ єди́наго держи́ться, о друзі́м же неради́ти на́чнеть. Не мо́жете Бо́гу рабо́тати і мамо́ні.
25	25
Therefore I say unto you, Be not anxious for your life, what ye shall eat, and what ye shall drink; nor yet for your body, what ye shall put on. Is not life more than food, and the body than raiment?	Сего́ ра́ди глаго́лю вам: не пеці́теся душе́ю ва́шею, что я́сте, іли́ что піє́те, ні ті́лом ва́шим, во что облече́теся. Не душа́ ли бо́льші єсть пи́щі, і ті́ло оде́жди?
26	26
Behold the birds of the heaven, that they sow not, neither do they reap, nor gather into barns; and your heavenly Father feedeth them. Are not ye of much more value than they?	Воззрі́те на пти́ці небе́сния, я́ко не сі́ють, ні жнуть, ні собира́ють в жи́тниці, і Оте́ць ваш Небе́сний пита́єть їх. Не ви ли па́че лу́чші їх єсте́?
27	27
And which of you by being anxious can add one cubit unto the measure of his life?	Кто же от вас пеки́йся мо́жеть приложи́ти во́зрасту своєму́ ла́коть єди́н?
28	28
And why are ye anxious concerning raiment? Consider the lilies of the field, how they grow; they toil not, neither do they spin:	І о оде́жди что пече́теся? Смотрі́те крин се́льних, ка́ко расту́ть: не тружда́ються, ні пряду́т;
29	29
yet I say unto you, that even Solomon in all his glory was not arrayed like one of these.	глаго́лю же вам, я́ко ні Соломо́н во всей сла́ві своє́й облече́ся, я́ко єди́н от сих;
30	30
But if God doth so clothe the grass of the field, which today is, and tomorrow is cast into the oven, shall he not much more clothe you, O ye of little faith?	а́ще же сі́но се́льноє, днесь су́ще і у́трі в пещ вмета́ємо, Бог та́ко одіва́єть, не мно́го ли па́че вас, малові́ри?
31	31
Be not therefore anxious, saying, What shall we eat? or, What shall we drink? or, Wherewithal shall we be clothed?	(Зач. 19) Не пеці́теся у́бо, глаго́люще: что я́ми, іли́ что піє́м, іли́ чим оде́ждемся?
32	32
For after all these things do the Gentiles seek; for your heavenly Father knoweth that ye have need of all these things.	Всіх бо сих язи́ци і́щуть; вість бо Оте́ць ваш Небе́сний, я́ко тре́буєте сих всіх.
33	33
But seek ye first the kingdom of God, and his righteousness; and all these things shall be added unto you.	Іщі́те же пре́жде Ца́рствія Бо́жия і пра́вди Єго́, і сія́ вся приложа́ться вам.
34	34
Be not therefore anxious for the morrow: for the morrow will be anxious for the things of itself. Sufficient unto the day is the evil thereof.	Не пеці́теся у́бо на у́трей, у́треній бо собо́ю пече́ться; довлі́єть дне́ві зло́ба [попече́ніє] єго́.
Chapter 7	Глава 7

1	1
Judge not, that ye be not judged.	(Зач. 20) Не суді́те, да не суди́мі бу́дете;
2	2
For with what judgment ye judge, ye shall be judged: and with what measure ye mete, it shall be measured unto you.	і́мже бо судо́м су́дите, су́дять вам; і в ню́же мі́ру мі́рите, возмі́риться вам.
3	3
And why beholdest thou the mote that is in thy brother’s eye, but considerest not the beam that is in thine own eye?	Что же ви́диши суче́ць, і́же во о́ці бра́та твоєго́, бервна́ же, є́же єсть во о́ці твоє́м, не чу́єши?
4	4
Or how wilt thou say to thy brother, Let me cast out the mote out of thine eye; and lo, the beam is in thine own eye?	Іли́ ка́ко рече́ши бра́ту твоєму́: оста́ви, да ізму́ суче́ць із очесе́ твоєго́, і се, бервно́ во о́ці твоє́м?
5	5
Thou hypocrite, cast out first the beam out of thine own eye; and then shalt thou see clearly to cast out the mote out of thy brother’s eye.	Лицемі́ре, ізми́ пе́рвіє бервно́ із очесе́ твоєго́, і тогда́ у́зриши із'я́ти суче́ць із очесе́ бра́та твоєго́.
6	6
Give not that which is holy unto the dogs, neither cast your pearls before the swine, lest haply they trample them under their feet, and turn and rend you.	Не даді́те свята́я псом, ні помета́йте би́сер ва́ших пред свинія́ми, да не поперу́ть їх нога́ми свої́ми і вра́щшеся расто́ргнуть ви.
7	7
Ask, and it shall be given you; seek, and ye shall find; knock, and it shall be opened unto you:	(Зач.) Просі́те, і да́сться вам; іщі́те, і обря́щете; толці́те, і отве́рзеться вам;
8	8
for everyone that asketh receiveth; and he that seeketh findeth; and to him that knocketh it shall be opened.	всяк бо прося́й приє́млеть, і іщя́й обріта́єть, і толку́щему отве́рзеться.
9	9
Or what man is there of you, who, if his son shall ask him for a loaf, will give him a stone;	Іли́ кто єсть от вас челові́к, єго́же а́ще воспро́сить син єго́ хлі́ба, єда́ ка́мень пода́сть єму́?
10	10
and if he shall ask for a fish, will give him a serpent?	Іли́ а́ще ри́би про́сить, єда́ змію́ пода́сть єму́?
11	11
If ye then, being evil, know how to give good gifts unto your children, how much more shall your Father who is in heaven give good things to them that ask him?	А́ще у́бо ви, лука́ві су́ще, умі́єте дая́нія бла́га дая́ти ча́дом ва́шим, кольми́ па́че Оте́ць ваш Небе́сний дасть бла́га прося́щим у Него́.
12	12
All things therefore whatsoever ye would that men should do unto you, even so do ye also unto them: for this is the law and the prophets.	(Зач. 21) Вся у́бо, єли́ка а́ще хо́щете, да творя́ть вам челові́ци, та́ко і ви творі́те їм: се бо єсть зако́н і проро́ци.
13	13
Enter ye in by the narrow gate: for wide is the gate, and broad is the way, that leadeth to destruction, and many are they that enter in thereby.	Вни́діте у́зькими врати́; я́ко простра́нная врата́ і широ́кий путь вводя́й в па́губу, і мно́зі суть входя́щії ім;
14	14
How narrow is the gate, and straitened the way, that leadeth unto life, and few are they that find it!	что у́зькая врата́ і ті́сний путь вводя́й в живо́т, і ма́ло їх єсть, і́же обріта́ють єго́.
15	15
But beware of false prophets, who come to you in sheep’s clothing, but inwardly are ravening wolves.	(Зач. 22) Внемлі́те же от лжи́вих проро́к, і́же прихо́дять к вам во оде́ждах о́вчих, внутр же суть во́лци хи́щници;
16	16
By their fruits ye shall know them. Do men gather grapes of thorns, or figs of thistles?	от плод їх позна́єте їх. Єда́ об'ємлютю от те́рнія гро́зди, іли́ от ре́пія смо́кви?
17	17
Even so every good tree bringeth forth good fruit; but the corrupt tree bringeth forth evil fruit.	Та́ко вся́ко дре́во до́броє плоди́ добри́ твори́ть, а зло́є дре́во плоди́ зли твори́ть;
18	18
A good tree cannot bring forth evil fruit, neither can a corrupt tree bring forth good fruit.	не мо́жеть дре́во добро́ плоди́ зли твори́ти, ні дре́во зло плоди́ добри́ твори́ти.
19	19
Every tree that bringeth not forth good fruit is hewn down, and cast into the fire.	Вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́ть плода́ добра́, посіка́ють є і во огнь вмета́ють.
20	20
Therefore by their fruits ye shall know them.	Ті́мже у́бо от плод їх позна́єте їх.
21	21
Not everyone that saith unto me, Lord, Lord, shall enter into the kingdom of heaven; but he that doeth the will of my Father who is in heaven.	(Зач. 23) Не всяк глаго́ляй мі: Го́споди! Го́споди! — вни́деть в Ца́рствіє Небе́сноє; но творя́й во́лю Отця́ Моєго́, І́же єсть на Небесі́х.
22	22
Many will say to me in that day, Lord, Lord, did we not prophesy by thy name, and by thy name cast out demons, and by thy name do many mighty works?	Мно́зі реку́ть мні во он день: Го́споди! Го́споди! Не в Твоє́ ли і́м'я проро́чествовахом, і Твої́м і́менем бі́си ізгони́хом, і Твої́м і́менем си́ли мно́гі сотвори́хом?
23	23
And then will I profess unto them, I never knew you: depart from me, ye that work iniquity.	І тогда́ іспові́м їм: я́ко ніколи́же знах вас, отиді́те от Мене́, ді́лающії беззако́ніє.
24	24
Everyone therefore that heareth these words of mine, and doeth them, I will liken him unto a wise man, who built his house upon the rock:	(Зач. 24) Всяк у́бо, і́же сли́шить словеса́ Моя́ сія́ і твори́ть я, уподо́блю єго́ му́жу му́дру, і́же созда́ хра́мину свою́ на ка́мені;
25	25
and the rain descended, and the floods came, and the winds blew, and beat upon that house; and it fell not: for it was founded upon the rock.	і сни́де дождь, і прийдо́ша рі́ки, і возві́яша ві́три, і нападо́ша на хра́мину ту; і не паде́ся, основана́ бо бі на ка́мені.
26	26
And everyone that heareth these words of mine, and doeth them not, shall be likened unto a foolish man, who built his house upon the sand:	І всяк сли́шай словеса́ Моя́ сія́, і не творя́ їх, уподо́биться му́жу уро́диву, і́же созда́ хра́мину свою́ на пісці́;
27	27
and the rain descended, and the floods came, and the winds blew, and smote upon that house; and it fell: and great was the fall thereof.	і сни́де дождь, і прийдо́ша рі́ки, і возві́яша ві́три, і опро́шася хра́мині той, і паде́ся; і бі разруше́ніє єя́ ве́ліє.
28	28
And it came to pass, when Jesus had finished these words, the multitudes were astonished at his teaching:	І бисть єгда́ сконча́ Ісу́с словеса́ сія́, дивля́хуся наро́ди о уче́нії Єго́;
29	29
for he taught them as one having authority, and not as the scribes.	бі бо учя́ їх я́ко власть імі́я, і не я́ко кни́жници (і фарисе́є).
Chapter 8	Глава 8

1	1
And when he was come down from the mountain, great multitudes followed him.	Сше́дшу же Єму́ с гори́, вслід Єго́ ідя́ху наро́ди мно́зі.
2	2
And behold, there came a leper and worshiped him, saying, Lord, if thou wilt, thou canst make me clean.	І се, прокаже́н прише́д кла́няшеся Єму́, глаго́ля: Го́споди, а́ще хо́щеши, мо́жеши м'я очи́стити.
3	3
And Jesus stretched forth his hand, and touched him, saying, I will; be thou made clean. And straightaway his leprosy was cleansed.	І просте́р ру́ку Ісу́с, косну́ся єму́, глаго́ля: хощу́, очи́стися. І а́біє очи́стися єму́ прока́за.
4	4
And Jesus saith unto him, See thou tell no man; but go, show thyself to the priest, and offer the gift that Moses commanded, for a testimony unto them.	І глаго́ла єму́ Ісу́с: виждь, ні кому́же пові́ждь, но шед покажи́ся ієре́йові і принеси́ дар, єго́же повелі́ (в зако́ні) Моїсе́й, во свиді́тельство їм.
5	5
And when he was entered into Capernaum, there came unto him a centurion, beseeching him,	(Зач. 25) Вше́дшу же Єму́ в Капернау́м, приступи́ к Нему́ со́тник, моля́ Єго́
6	6
and saying, Lord, my servant lieth in the house sick of the palsy, grievously tormented.	і глаго́ля: Го́споди, о́трок мой лежи́ть в дому́ разсла́блен, лю́ті стражда́.
7	7
And Jesus saith unto him, I will come and heal him.	І глаго́ла єму́ Ісу́с: Аз прише́д ісцілю́ єго́.
8	8
And the centurion answered and said, Lord, I am not worthy that thou shouldest come under my roof; but only say the word, and my servant shall be healed.	І отвіща́в со́тник, рече́ (Єму́): Го́споди, нісьм досто́їн, да под кров мой вни́деши; но то́кмо рци сло́во, і ісцілі́єть о́трок мой;
9	9
For I also am a man under authority, having under myself soldiers: and I say to this one, Go, and he goeth; and to another, Come, and he cometh; and to my servant, Do this, and he doeth it.	і́бо аз челові́к єсьм под вла́стію, іми́й под собо́ю во́їни, і глаго́лю сему́: іди́, і і́деть; і друго́му: прийди́, і прихо́дить; і рабу́ моєму́: сотвори́ сіє́, і сотвори́ть.
10	10
And when Jesus heard it, he marveled, and said to them that followed, Verily I say unto you, I have not found so great faith, no, not in Israel.	Сли́шав же Ісу́с, удиви́ся і рече́ гряду́щим по Нем: амі́нь глаго́лю вам: ні во Ізра́їлі толи́ки ві́ри обріто́х.
11	11
And I say unto you, that many shall come from the east and the west, and shall sit down with Abraham, and Isaac, and Jacob, in the kingdom of heaven:	Глаго́лю же вам, я́ко мно́зі от восто́к і за́пад при́йдуть і возля́гуть со Авраа́мом, і Ісаа́ком, і Іа́ковом во Ца́рствії Небе́снім;
12	12
but the sons of the kingdom shall be cast forth into the outer darkness: there shall be weeping and gnashing of teeth.	си́нове же ца́рствія ізгна́ні бу́дуть во тьму кромі́шнюю: ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м.
13	13
And Jesus said unto the centurion, Go thy way; and as thou hast believed, so be it done unto thee. And his servant was healed in that hour.	І рече́ Ісу́с со́тнику: іди́, і я́коже ві́ровал єси́, бу́ди тебі́. І ісцілі́ о́трок єго́ в той час.
14	14
And when Jesus was come into Peter’s house, he saw his wife’s mother lying sick of a fever.	(Зач. 26) І прише́д Ісу́с в дом Петро́в, ви́ді те́щу єго́ лежа́щу і огне́м жего́му,
15	15
And he touched her hand, and the fever left her; and she arose, and ministered unto him.	і прикосну́ся руці́ єя́, і оста́ви ю огнь; і воста́ і служа́ше Єму́.
16	16
And when even was come, they brought unto him many possessed with demons: and he cast out the spirits with a word, and healed all that were sick:	По́зді же би́вшу, приведо́ша к Нему́ бі́сни мно́гі; і ізгна́ ду́хи сло́вом і вся боля́щия ісціли́;
17	17
that it might be fulfilled which was spoken through Isaiah the prophet, saying, He took our infirmities, and bare our diseases.	да сбу́деться річе́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим: Той неду́ги на́ша прия́т і болі́зні понесе́.
18	18
Now when Jesus saw great multitudes about him, he gave commandment to depart unto the other side.	Ви́дів же Ісу́с мно́гі наро́ди о́крест Себе́, повелі́ (ученико́м) іти́ на он пол.
19	19
And there came a scribe, and said unto him, Teacher, I will follow thee whithersoever thou goest.	І присту́пль єди́н кни́жник, рече́ Єму́: учи́телю, іду́ по Тебі́, а́може а́ще і́деши.
20	20
And Jesus saith unto him, The foxes have holes, and the birds of the heaven have nests; but the Son of man hath not where to lay his head.	Глаго́ла єму́ Ісу́с: ли́си я́звини і́муть, і пти́ці небе́сния — гні́зда, Син же челові́чеський не і́мать гді глави́ подклони́ти.
21	21
And another of his disciples said unto him, Lord, suffer me first to go and bury my father.	Други́й же от учени́к Єго́ рече́ Єму́: Го́споди, повели́ мі пре́жде іти́ і погребсти́ отця́ моєго́.
22	22
But Jesus said unto him, Follow me; and leave the dead to bury their own dead.	Ісу́с же рече́ єму́: гряди́ по Мні і оста́ви ме́ртвих погребсти́ своя́ мертвеці́.
23	23
And when he was entered into the boat, his disciples followed him.	(Зач. 27) І влі́зшу Єму́ в кора́бль, по Нем ідо́ша ученици́ Єго́.
24	24
And behold, there arose a great tempest in the sea, insomuch that the boat was covered with the waves: but he was asleep.	І се, трус вели́к бисть в мо́рі, я́коже кораблю́ покрива́тися волна́ми; Той же спа́ше.
25	25
And the disciples came to him, and awoke him, saying, Save us, Lord; we perish.	І прише́дше ученици́ Єго́ возбуди́ша Єго́, глаго́люще: Го́споди, спаси́ ни, погиба́єм.
26	26
And he saith unto them, Why are ye fearful, O ye of little faith? Then he arose, and rebuked the winds and the sea; and there was a great calm.	І глаго́ла їм: что страшли́ві єсте́, малові́ри? Тогда́ воста́в запрети́ ві́тром і мо́рю, і бисть тишина́ ве́лія.
27	27
And the men marveled, saying, What manner of man is this, that even the winds and the sea obey him?	Челові́ци же чуди́шася, глаго́люще: Кто єсть Сей, я́ко і ві́три і мо́ре послу́шають Єго́?
28	28
And when he was come to the other side into the country of the Gergesenes, there met him two possessed with demons, coming forth out of the tombs, exceeding fierce, so that no man could pass by that way.	(Зач. 28) І прише́дшу Єму́ на он пол, в страну́ Гергеси́нськую, сріто́ста Єго́ два бі́сна от гроб ісходя́ща, лю́та зіло́, я́ко не мощи́ нікому́ мину́ти путе́м тім.
29	29
And behold, they cried out, saying, What have we to do with thee, Jesus, thou Son of God? art thou come hither to torment us before the time?	І се, возопи́ста глаго́люща: что на́ма і Тебі́, Ісу́се Си́не Бо́жий? прише́л єси́ сі́мо пре́жде вре́мене му́чити нас.
30	30
Now there was afar off from them a herd of many swine feeding.	Бя́ше же дале́че от нею́ ста́до свині́й мно́го пасо́мо.
31	31
And the demons besought him, saying, If thou cast us out, suffer us to go away into the herd of swine.	Бі́си же моля́ху Єго́, глаго́люще: а́ще ізго́ниши ни, повели́ нам іти́ в ста́до свино́є.
32	32
And he said unto them, Go. And they came out, and went into the herd of swine: and behold, the whole herd of swine rushed down the steep into the sea, and perished in the waters.	І рече́ їм: іді́те. Они́ же ізше́дше ідо́ша в ста́до свино́є; і се, (а́біє) устреми́ся ста́до все по бре́гу в мо́ре, і утопо́ша в вода́х.
33	33
And they that fed them fled, and went away into the city, and told everything, and what was befallen to them that were possessed with demons.	Пасу́щії же біжа́ша, і ше́дше во град, возвісти́ша вся, і о бісно́ю.
34	34
And behold, all the city came out to meet Jesus: and when they saw him, they besought him that he would depart from their borders.	І се, весь град ізи́де в срі́теніє Ісу́сові; і ви́дівше Єго́, моли́ша, я́ко даби́ преше́л от преді́л їх.
Chapter 9	Глава 9

1	1
And he entered into the boat, and crossed over, and came into his own city.	(Зач. 29) І вліз в кора́бль, пре́йде і при́йде во Свой град.
2	2
And behold, they brought to him a man sick of the palsy, lying on a bed: and Jesus seeing their faith said unto the sick of the palsy, Son, be of good cheer; thy sins are forgiven thee.	І се, принесо́ша Єму́ разсла́блена (жи́лами), на одрі́ лежа́ща; і ви́дів Ісу́с ві́ру їх, рече́ разсла́бленному: дерза́й, ча́до, отпуща́ються ті грісі́ твої́.
3	3
And behold, certain of the scribes said within themselves, This man blasphemeth.	І се, ні́ції от кни́жник рі́ша в себі́: Сей ху́лить.
4	4
And Jesus seeing their thoughts said, Wherefore think ye evil in your hearts?	І ви́дів Ісу́с помишле́нія їх, рече́: вску́ю ви ми́слите лука́вая в сердця́х свої́х?
5	5
For which is easier, to say, Thy sins are forgiven; or to say, Arise, and walk?	что бо єсть удо́біє рещи́: отпуща́ються ті грісі́, іли́ рещи́: воста́ни і ходи́?
6	6
But that ye may know that the Son of man hath authority on earth to forgive sins (then saith he to the sick of the palsy), Arise, and take up thy bed, and go unto thy house.	но да уві́сте, я́ко власть і́мать Син Челові́чеський на землі́ отпуща́ти гріхи́; тогда́ глаго́ла разсла́бленному: воста́ни, возьми́ твой одр і іди́ в дом твой.
7	7
And he arose, and departed to his house.	І воста́в, (взем одр свой,) і́де в дом свой.
8	8
But when the multitudes saw it, they marveled, and glorified God, who had given such authority unto men.	Ви́дівше же наро́ди чуди́шася і просла́виша Бо́га, да́вшаго власть такову́ю челові́ком.
9	9
And as Jesus passed by from thence, he saw a man, called Matthew, sitting at the place of toll: and he saith unto him, Follow me. And he arose, and followed him.	(Зач. 30) І преходя́ Ісу́с отту́ду, ви́ді челові́ка сідя́ща на ми́тниці, Матфе́я глаго́лема; і глаго́ла єму́: по Мні гряди́. І воста́в по Нем і́де.
10
And it came to pass, as he sat at meat in the house, that behold, many publicans and sinners came and sat down with Jesus and his disciples.
11
And when the Pharisees saw it, they said unto his disciples, Why eateth your Teacher with the publicans and sinners?
12
But when Jesus heard it, he said unto them, They that are whole have no need of a physician, but they that are sick.
13
But go ye and learn what this meaneth, I desire mercy, and not sacrifice: for I came not to call the righteous, but sinners to repentance.
14
Then come to him the disciples of John, saying, Why do we and the Pharisees fast oft, but thy disciples fast not?
15
And Jesus said unto them, Can the sons of the bridechamber mourn, as long as the bridegroom is with them? but the days will come, when the bridegroom shall be taken away from them, and then will they fast.
16
And no man putteth a piece of undressed cloth upon an old garment; for that which should fill it up taketh from the garment, and a worse rent is made.
17
Neither do men put new wine into old wineskins: else the skins burst, and the wine is spilled, and the skins will perish: but they put new wine into fresh wineskins, and both are preserved.
18
While he spake these things unto them, behold, there came a certain ruler, and worshiped him, saying, My daughter is even now dead: but come and lay thy hand upon her, and she shall live.
19
And Jesus arose, and followed him, and so did his disciples.
20
And behold, a woman, who had an issue of blood twelve years, came behind him, and touched the border of his garment:
21
for she said within herself, If I do but touch his garment, I shall be made whole.
22
But Jesus turned him about, and when he saw her, he said, Daughter, be of good cheer; thy faith hath made thee whole. And the woman was made whole from that hour.
23
And when Jesus came into the ruler’s house, and saw the flute players, and the crowd making a tumult,
24
he saith unto them, Give place: for the damsel is not dead, but sleepeth. And they laughed him to scorn.
25
But when the crowd was put forth, he entered in, and took her by the hand; and the damsel arose.
26
And the fame hereof went forth into all that land.
27
And as Jesus passed by from thence, two blind men followed him, crying out, and saying, Have mercy on us, thou son of David.
28
And when he was come into the house, the blind men came to him: and Jesus saith unto them, Believe ye that I am able to do this? They say unto him, Yea, Lord.
29
Then touched he their eyes, saying, According to your faith be it done unto you.
30
And their eyes were opened. And Jesus strictly charged them, saying, See that no man know it.
31
But they went forth, and spread abroad his fame in all that land.
32
And as they went forth, behold, there was brought to him a dumb man possessed with a demon.
33
And when the demon was cast out, the dumb man spake: and the multitudes marveled, saying, It was never so seen in Israel.
34
But the Pharisees said, By the prince of demons casteth he out demons.
35
And Jesus went about all the cities and the villages, teaching in their synagogues, and preaching the gospel of the kingdom, and healing all manner of disease and all manner of sickness among the people.
36
But when he saw the multitudes, he was moved with compassion for them, because they were distressed and scattered, as sheep not having a shepherd.
37
Then saith he unto his disciples, The harvest indeed is plenteous, but the laborers are few.
38
Pray ye therefore the Lord of the harvest, that he send forth laborers into his harvest.
Chapter 10	Глава 10

1	1
And he called unto him his twelve disciples, and gave them authority over unclean spirits, to cast them out, and to heal all manner of disease and all manner of sickness.	І призва́ обана́десять ученики́ Своя́, даде́ їм власть на ду́сіх нечи́стих, я́ко да ізго́нять їх, і ціли́ти всяк неду́г і вся́ку болі́знь.
2	2
Now the names of the twelve apostles are these: The first, Simon, who is called Peter, and Andrew his brother; James the son of Zebedee, and John his brother;	Двана́десятих же апо́столов імена́ суть сія́: пе́рвий Си́мон, і́же нарица́ється Петр, і Андре́й, брат єго́; Іа́ков Зеведе́єв і Іоа́нн, брат єго́;
3	3
Philip, and Bartholomew; Thomas, and Matthew the publican; James the son of Alphaeus, and Lebbaeus, who was surnamed Thaddaeus;	Фили́пп і Варфоломе́й; Фома́ і Матфе́й мита́р; Іа́ков Алфе́єв і Левве́й, наріче́нний Фадде́й;
4	4
Simon the Cananite, and Judas Iscariot, who also betrayed him.	Си́мон Канані́т і Іу́да Іскаріо́тський, і́же і предаде́ Єго́.
5	5
These twelve Jesus sent forth, and charged them, saying, Go not into any way of the Gentiles, and enter not into any city of the Samaritans:	Сія́ обана́десять посла́ Ісу́с, запові́да їм, глаго́ля: на путь язи́к не іді́те і во град самаря́нський не вни́діте;
6	6
but go rather to the lost sheep of the house of Israel.	іді́те же па́че ко овця́м поги́бшим до́му Ізра́їлева;
7	7
And as ye go, preach, saying, The kingdom of heaven is at hand.	ходя́ще же пропові́дуйте, глаго́люще: я́ко прибли́жися Ца́рствіє Небе́сноє;
8	8
Heal the sick, cleanse the lepers, cast out demons: freely ye received, freely give.	боля́щия ісціля́йте, прокаже́нния очища́йте, ме́ртвия воскреша́йте, бі́си ізгоня́йте; ту́не прия́сте, ту́не даді́те.
9	9
Get you no gold, nor silver, nor brass in your purses;	(Зач. 35) Не стяжі́те зла́та, ні сребра́, ні мі́ді при поясі́х ва́ших,
10	10
no wallet for your journey, neither two coats, nor shoes, nor staves: for the laborer is worthy of his food.	ні пи́ри в путь, ні двою́ ри́зу, ні сапо́г, ні жезла́; досто́їн бо єсть ді́латель мзди своєя́.
11	11
And into whatsoever city or village ye shall enter, search out who in it is worthy; and there abide till ye go forth.	В о́ньже а́ще (коли́ждо) град іли́ весь вни́дете, іспита́йте, кто в нем досто́їн єсть, і ту пребу́діте, до́ндеже ізи́дете;
12	12
And as ye enter into the house, salute it.	входя́ще же в дом цілу́йте єго́, глаго́люще: мир до́му сему́;
13	13
And if the house be worthy, let your peace come upon it: but if it be not worthy, let your peace return to you.	і а́ще у́бо бу́деть дом досто́їн, при́йдеть мир ваш нань; а́ще ли же не бу́деть досто́їн, мир ваш к вам возврати́ться.
14	14
And whosoever shall not receive you, nor hear your words, as ye go forth out of that house or that city, shake off the dust of your feet.	І і́же а́ще не при́йметь вас, ніже́ послу́шаєть слове́с ва́ших, ісходя́ще із до́му іли́ із гра́да того́, оттрясі́те прах ног ва́ших;
15	15
Verily I say unto you, It shall be more tolerable for the land of Sodom and Gomorrah in the day of judgment, than for that city.	Амі́нь глаго́лю вам: отра́дніє бу́деть землі́ содо́мстій і гомо́ррстій в день су́дний, не́же гра́ду тому́.
16	16
Behold, I send you forth as sheep in the midst of wolves: be ye therefore wise as serpents, and harmless as doves.	(Зач. 36) Се, Аз посила́ю вас я́ко о́вці посреді́ волко́в; бу́діте у́бо му́дрі, я́ко змія́, і ці́лі, я́ко го́лубіє.
17	17
But beware of men: for they will deliver you up to councils, and in their synagogues they will scourge you;	Внемлі́те же от челові́к: предадя́ть бо ви на со́нми, і на собо́рищих їх бію́ть вас,
18	18
yea and before governors and kings shall ye be brought for my sake, for a testimony to them and to the Gentiles.	і пред влади́ки же і царі́ веде́ні бу́дете Мене́ ра́ди, во свиді́тельство їм і язи́ком.
19	19
But when they deliver you up, be not anxious how or what ye shall speak: for it shall be given you in that hour what ye shall speak.	Єгда́ же предаю́ть ви, не пеці́теся, ка́ко іли́ что возглаго́лете; да́стьбося вам в той час, что возглаго́лете;
20	20
For it is not ye that speak, but the Spirit of your Father that speaketh in you.	не ви бо бу́дете глаго́лющії, но Дух Отця́ ва́шего глаго́ляй в вас.
21	21
And brother shall deliver up brother to death, and the father his child: and children shall rise up against parents, and cause them to be put to death.	Преда́сть же брат бра́та на смерть, і оте́ць ча́до; і воста́нуть ча́да на роди́телі і убію́ть їх;
22	22
And ye shall be hated of all men for my name’s sake: but he that endureth to the end, the same shall be saved.	і бу́дете ненави́дими всі́ми і́мене Моєго́ ра́ди; претерпі́вий же до конця́, той спасе́н бу́деть.
23	23
But when they persecute you in this city, flee into the next: for verily I say unto you, Ye shall not have gone through the cities of Israel, till the Son of man be come.	(Зач. 37) Єгда́ же го́нять ви во гра́ді сем, бі́гайте в други́й. Амі́нь бо глаго́лю вам: не і́мате сконча́ти гра́ди Ізра́їлеви, до́ндеже при́йдеть Син Челові́чеський.
24	24
A disciple is not above his teacher, nor a servant above his lord.	Ність учени́к над учи́теля (своєго́), ніже́ раб над господи́на своєго́;
25	25
It is enough for the disciple that he be as his teacher, and the servant as his lord. If they have called the master of the house Beelzebul, how much more them of his household!	довлі́єть ученику́, да бу́деть я́ко учи́тель єго́, і раб я́ко госпо́дь єго́. А́ще господи́на до́му Веєльзеву́ла нареко́ша, кольми́ па́че дома́шнія єго́?
26	26
Fear them not therefore: for there is nothing covered, that shall not be revealed; and hidden, that shall not be known.	Не убо́йтеся у́бо їх, нічто́же бо єсть покрове́нно, є́же не откри́ється, і та́йно, є́же не уві́діно бу́деть.
27	27
What I tell you in the darkness, speak ye in the light; and what ye hear in the ear, proclaim upon the housetops.	Є́же глаго́лю вам во тьмі, рці́те во сві́ті; і є́же во у́ші сли́шите, пропові́діте на кро́віх.
28	28
And be not afraid of them that kill the body, but are not able to kill the soul: but rather fear him who is able to destroy both the soul and the body in hell.	І не убо́йтеся от убива́ющих ті́ло, душі́ же не могу́щих уби́ти; убо́йтеся же па́че могу́щаго і ду́шу і ті́ло погуби́ти в геє́нні.
29	29
Are not two sparrows sold for a penny? and not one of them shall fall on the ground without your Father:	Не дві ли пти́ці ціни́тіся єди́ному асса́рію? І ні єди́на от них паде́ть на землі́ без Отця́ ва́шего.
30	30
but the very hairs of your head are all numbered.	Вам же і вла́си главні́ї всі ізочте́ні суть.
31	31
Fear not therefore: ye are of more value than many sparrows.	Не убо́йтеся у́бо: мно́зіх птиць лу́чші єсте́ ви.
32	32
Everyone therefore who shall confess me before men, him will I also confess before my Father who is in heaven.	(Зач. 38) всяк у́бо і́же іспові́сть М'я пред челові́ки, іспові́м єго́ і Аз пред Отце́м Мої́м, І́же на Небесі́х;
33	33
But whosoever shall deny me before men, him will I also deny before my Father who is in heaven.	а і́же отве́ржеться Мене́ пред челові́ки, отве́ргуся єго́ і Аз пред Отце́м Мої́м, І́же на Небесі́х.
34	34
Think not that I came to send peace on the earth: I came not to send peace, but a sword.	Не мні́те, я́ко прийдо́х воврещи́ мир на зе́млю; не прийдо́х воврещи́ мир, но меч;
35	35
For I came to set a man at variance against his father, and the daughter against her mother, and the daughter-in-law against her mother-in-law:	прийдо́х бо разлучи́ти челові́ка на отця́ своєго́, і дщер на ма́тер свою́, і неві́сту на свекро́в свою́.
36	36
and a man’s foes shall be they of his own household.	І вразі́ челові́ку дома́шнії єго́.
37	37
He that loveth father or mother more than me is not worthy of me; and he that loveth son or daughter more than me is not worthy of me.	(Зач. 39) І́же лю́бить отця́ іли́ ма́тер па́че Мене́, ність Мене́ досто́їн; і і́же лю́бить си́на іли́ дщер па́че Мене́, ність Мене́ досто́їн;
38	38
And he that doth not take his cross and follow after me, is not worthy of me.	і і́же не при́йметь креста́ своєго́ і вслід Мене́ гряде́ть, ність Мене́ досто́їн.
39	39
He that findeth his life shall lose it; and he that loseth his life for my sake shall find it.	Обріти́й ду́шу свою́ погуби́ть ю; а і́же погуби́ть ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, обря́щеть ю.
40	40
He that receiveth you receiveth me, and he that receiveth me receiveth him that sent me.	І́же вас приє́млеть, Мене́ приє́млеть; і і́же приє́млеть Мене́, приє́млеть Посла́вшаго М'я;
41	41
He that receiveth a prophet in the name of a prophet shall receive a prophet’s reward: and he that receiveth a righteous man in the name of a righteous man shall receive a righteous man’s reward.	приє́мляй проро́ка во і́м'я проро́чо, мзду проро́чу при́йметь; і приє́мляй пра́ведника во і́м'я пра́ведничо, мзду пра́ведничу при́йметь;
42	42
And whosoever shall give to drink unto one of these little ones a cup of cold water only, in the name of a disciple, verily I say unto you he shall in no wise lose his reward.	і і́же а́ще напої́ть єди́наго от ма́лих сих ча́шею студени́ води́ то́кмо, во і́м'я ученика́, амі́нь глаго́лю вам, не погуби́ть мзди своєя́.
Chapter 11	Глава 11

1	1
And it came to pass when Jesus had finished commanding his twelve disciples, he departed thence to teach and preach in their cities.	І бисть, єгда́ соверши́ Ісу́с запові́дая обімана́десяте ученико́ма Свої́ма, пре́йде отту́ду учи́ти і пропові́дати во граді́х їх.
2	2
Now when John heard in the prison the works of the Christ, he sent two of his disciples	(Зач. 40) Іоа́нн же сли́шав во узи́лищі діла́ Христо́ва, посла́ два от учени́к свої́х,
3	3
and said unto him, Art thou he that cometh, or look we for another?	рече́ Єму́: Ти ли єси́ Гряди́й, іли́ іно́го ча́єм?
4	4
And Jesus answered and said unto them, Go and tell John the things which ye hear and see:	І отвіща́в Ісу́с рече́ ї́ма: ше́дша возвісти́та Іоа́ннові, я́же сли́шита і ви́діта;
5	5
the blind receive their sight, and the lame walk, the lepers are cleansed, and the deaf hear, the dead are raised up, and the poor have good tidings preached to them.	сліпі́ї прозира́ють і хро́мії хо́дять, прокаже́ннії очища́ються і глусі́ї сли́шать, ме́ртвії востаю́ть і ни́щії благовіству́ють;
6	6
And blessed is he, whosoever shall find no occasion of stumbling in me.	і блаже́н єсть, і́же а́ще не соблазни́ться о Мні.
7	7
And as these went their way, Jesus began to say unto the multitudes concerning John, What went ye out into the wilderness to behold? a reed shaken with the wind?	Ті́ма же ісходя́щема, нача́т Ісу́с наро́дом глаго́лати о Іоа́нні: чесо́ ізидо́сте в пусти́ню ви́діти? Трость ли ві́тром коле́блему?
8	8
But what went ye out to see? a man clothed in soft raiment? Behold, they that wear soft raiment are in royal houses.	Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Челові́ка ли в мя́гкі ри́зи облече́нна? Се, і́же м'я́гкая нося́щії, в домі́х ца́рських суть.
9	9
But what went ye out to see? a prophet? Yea, I say unto you, and much more than a prophet.	Но чесо́ ізидо́сте ви́діти? Проро́ка ли? Єй, глаго́лю вам, і ли́шше проро́ка.
10	10
For this is he, of whom it is written, Behold, I send my messenger before thy face, Who shall prepare thy way before thee.	Сей бо єсть, о не́мже єсть пи́сано: се, Аз посила́ю а́нгела Моєго́ пред лице́м Твої́м, і́же угото́вить путь Твой пред Тобо́ю.
11	11
Verily I say unto you, Among them that are born of women there hath not arisen one greater than John the Baptist: yet he that is but little in the kingdom of heaven is greater than he.	Амі́нь глаго́лю вам, не воста́ в рожде́нних жена́ми бо́лій Іоа́нна Крести́теля; мній же во Ца́рствії Небе́снім бо́лій єго́ єсть.
12	12
And from the days of John the Baptist until now the kingdom of heaven suffereth violence, and men of violence take it by force.	От дній же Іоа́нна Крести́теля досе́лі Ца́рствіє Небе́сноє ну́диться [с ну́ждею восприє́млеться], і ну́ждници восхища́ють є;
13	13
For all the prophets and the law prophesied until John.	всі бо проро́ци і зако́н до Іоа́нна прореко́ша.
14	14
And if ye are willing to receive it, this is Elijah, that is to come.	І а́ще хо́щете прия́ти, той єсть Ілія́ хотя́й прийти́;
15	15
He that hath ears to hear, let him hear.	імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
16	16
But whereunto shall I liken this generation? It is like unto children sitting in the marketplaces, and calling unto their fellows,	(Зач. 41) Кому́ же уподо́блю род сей? Подо́бен єсть ді́тем сідя́щим на то́ржищих і возглаша́ющим друго́м свої́м
17	17
and saying, We piped unto you, and ye did not dance; we wailed unto you, and ye did not mourn.	і глаго́лющим: писка́хом вам, і не пляса́сте; пла́кахом вам, і не рида́сте.
18	18
For John came neither eating nor drinking, and they say, He hath a demon.	При́йде бо Іоа́нн ні яди́й, ні пія́й; і глаго́лють: бі́са і́мать.
19	19
The Son of man came eating and drinking, and they say, Behold, a gluttonous man and a winebibber, a friend of publicans and sinners! And wisdom is justified by her children.	При́йде Син Челові́чеський яди́й і пія́й; і глаго́лють: се челові́к я́дця і винопи́йця, митаре́м друг і грі́шником. І оправди́ся прему́дрость от чад свої́х.
20	20
Then began he to upbraid the cities wherein most of his mighty works were done, because they repented not.	(Зач. 42) Тогда́ нача́т Ісу́с поноша́ти градово́м, в ни́хже би́ша мно́жайшия си́ли Єго́, зане́ не пока́яшася;
21	21
Woe unto thee, Chorazin! woe unto thee, Bethsaida! for if the mighty works had been done in Tyre and Sidon which were done in you, they would have repented long ago in sackcloth and ashes.	го́ре тебі́, Хорази́не, го́ре тебі́, Вифсаї́до! Я́ко а́ще в Ти́рі і Сидо́ні би́ша си́ли би́ли би́вшия в вас, дре́вле у́бо во вре́тищі і пе́пелі пока́ялися би́ша;
22	22
But I say unto you, it shall be more tolerable for Tyre and Sidon in the day of judgment, than for you.	оба́че глаго́лю вам: Ти́ру і Сидо́ну отра́дніє бу́деть в день су́дний, не́же вам.
23	23
And thou, Capernaum, who art exalted unto heaven, shalt be brought down unto Hades: for if the mighty works had been done in Sodom which were done in thee, it would have remained until this day.	І ти, Капернау́ме, і́же до небе́с вознеси́йся, до а́да сни́деши; зане́ а́ще в Содо́міх би́ша си́ли би́ли би́вшия в тебі́, преби́ли у́бо би́ша до дне́шняго дне;
24	24
But I say unto you that it shall be more tolerable for the land of Sodom in the day of judgment, than for thee.	оба́че глаго́лю вам, я́ко землі́ Содо́мстій отра́дніє бу́деть в день су́дний, не́же тебі́.
25	25
At that season Jesus answered and said, I thank thee, O Father, Lord of heaven and earth, that thou didst hide these things from the wise and understanding, and didst reveal them unto babes:	В то вре́м'я отвіща́в Ісу́с рече́: іспові́даютіся, О́тче, Го́споди небесе́ і землі́, я́ко утаї́л єси́ сія́ от прему́дрих і разу́мних і откри́л єси́ та младе́нцем;
26	26
yea, Father, for so it was well-pleasing in thy sight.	єй, О́тче, я́ко та́ко бисть благоволе́ніє пред Тобо́ю.
27	27
All things have been delivered unto me of my Father: and no one knoweth the Son, save the Father; neither doth any know the Father, save the Son, and he to whomsoever the Son willeth to reveal him.	(Зач. 43) Вся мні предана́ суть Отце́м Мої́м; і нікто́же зна́єть Си́на, то́кмо Оте́ць; ні Отця́ кто зна́єть, то́кмо Син, і Єму́же а́ще во́лить Син откри́ти.
28	28
Come unto me, all ye that labor and are heavy laden, and I will give you rest.	Прийді́те ко Мні всі тружда́ющіїся і обремене́ннії, і Аз упоко́ю ви;
29	29
Take my yoke upon you, and learn of me; for I am meek and lowly in heart: and ye shall find rest unto your souls.	возьмі́те і́го Моє́ на себе́ і научі́теся от Мене́, я́ко кро́ток єсьм і смире́н се́рдцем; і обря́щете поко́й душа́м ва́шим;
30	30
For my yoke is easy, and my burden is light.	і́го бо Моє́ бла́го, і бре́м'я Моє́ легко́ єсть.
Chapter 12	Глава 12

1	1
At that season Jesus went on the sabbath day through the grainfields; and his disciples were hungry and began to pluck ears and to eat.	(Зач. 44) В то вре́м'я і́де Ісу́с в субо́ти сквозі́ сі́янія; ученици́ же Єго́ взалка́ша і нача́ша востерза́ти кла́си і я́сти.
2	2
But the Pharisees, when they saw it, said unto him, Behold, thy disciples do that which it is not lawful to do upon the sabbath.	Фарисе́є же ви́дівше рі́ша Єму́: се ученици́ Твої́ творя́ть, єго́же не досто́їть твори́ти в субо́ту.
3	3
But he said unto them, Have ye not read what David did, when he was hungry, he, and they that were with him;	Он же рече́ їм: ні́сте ли чли, что сотвори́ Дави́д, єгда́ взалка́ сам і су́щії с ним?
4	4
how he entered into the house of God, and ate the showbread, which it was not lawful for him to eat, neither for them that were with him, but only for the priests?	ка́ко вни́де в храм Бо́жий і хлі́би предложе́нія сніде́, ї́хже не досто́йно бі єму́ я́сти, ні су́щим с ним, то́кмо ієре́єм єди́ним?
5	5
Or have ye not read in the law, that on the sabbath day the priests in the temple profane the sabbath, and are guiltless?	іли́ ні́сте чли в зако́ні, я́ко в субо́ти свяще́нници в це́ркві субо́ти скверня́ть і непови́нні суть?
6	6
But I say unto you, that something greater than the temple is here.	глаго́лю же вам, я́ко це́ркве бо́лі єсть зді;
7	7
But if ye had known what this meaneth, I desire mercy, and not sacrifice, ye would not have condemned the guiltless.	а́ще ли би́сте ві́дали, что єсть: ми́лости хощу́, а не же́ртви, ніколи́же у́бо би́сте осужда́ли непови́нних;
8	8
For the Son of man is lord of the sabbath.	госпо́дь бо єсть і субо́ти Син Челові́чеський.
9	9
And he departed thence, and went into their synagogue:	(Зач. 45) І преше́д отту́ду, при́йде на со́нмище їх.
10	10
and behold, there was a man having his hand withered. And they asked him, saying, Is it lawful to heal on the sabbath day? that they might accuse him.	І се челові́к бі ту, ру́ку іми́й су́ху. І вопроси́ша Єго́, глаго́люще: а́ще досто́їть в субо́ти ціли́ти? Да на Него́ возглаго́лють.
11	11
And he said unto them, What man shall there be of you, that shall have one sheep, and if this fall into a pit on the sabbath day, will he not lay hold on it, and lift it out?	Он же рече́ їм: кто єсть от вас челові́к, і́же і́мать овча́ єди́но, і а́ще впаде́ть сіє́ в субо́ти в я́му, не і́меть ли є і і́зметь?
12	12
How much then is a man of more value than a sheep! Wherefore it is lawful to do good on the sabbath day.	кольми́ у́бо лу́чші єсть челові́к овча́те? Ті́мже досто́їть в субо́ти добро́ твори́ти.
13	13
Then saith he to the man, Stretch forth thy hand. And he stretched it forth; and it was restored whole, as the other.	Тогда́ глаго́ла челові́ку: простри́ ру́ку твою́. І простре́; і утверди́ся ціла́, я́ко друга́я.
14	14
But the Pharisees went out, and took counsel against him, how they might destroy him.	(Зач. 46) Фарисе́є же ше́дше сові́т сотвори́ша на Него́, ка́ко Єго́ погуб'я́ть. Ісу́с же разумі́в оти́де отту́ду.
15	15
And Jesus perceiving it withdrew from thence: and great multitudes followed him; and he healed them all,	(Зач.) І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі, і ісціли́ їх всіх;
16	16
and charged them that they should not make him known:	і запрети́ їм, да не я́ві Єго́ творя́ть;
17	17
that it might be fulfilled which was spoken through Isaiah the prophet, saying,	я́ко да сбу́деться рече́нноє Іса́єм проро́ком, глаго́лющим:
18	18
Behold, my servant whom I have chosen; My beloved in whom my soul is well pleased: I will put my Spirit upon him, And he shall declare judgment to the Gentiles.	се О́трок Мой, Єго́же ізво́лих, возлю́бленний Мой, На́ньже благоволи́ душа́ Моя́; положу́ Дух Мой на Нем, і суд язи́ком возвісти́ть;
19	19
He shall not strive, nor cry aloud; Neither shall anyone hear his voice in the streets.	не пререче́ть, ні возопіє́ть, ніже́ усли́шить кто на распу́тіїх гла́са Єго́;
20	20
A bruised reed shall he not break, And smoking flax shall he not quench, Till he send forth judgment unto victory.	тро́сти сокруше́нни не прело́мить і ле́на вне́мшася не угаси́ть, до́ндеже ізведе́ть в побі́ду суд;
21	21
And in his name shall the Gentiles hope.	і на і́м'я Єго́ язи́ци упова́ти і́муть.
22	22
Then was brought unto him one possessed with a demon, blind and dumb: and he healed him, insomuch that the blind and dumb man both spake and saw.	Тогда́ приведо́ша к Нему́ бісну́ющася слі́па і ні́ма; і ісціли́ єго́, я́ко сліпо́му і німо́му глаго́лати і гля́дати.
23	23
And all the multitudes were amazed, and said, Can this be the son of David?	І дивля́хуся всі наро́ди глаго́люще: єда́ Сей єсть (Христо́с) Син Дави́дов?
24	24
But when the Pharisees heard it, they said, This man doth not cast out demons, but by Beelzebul the prince of demons.	Фарисе́є же сли́шавше рі́ша: Сей не ізго́нить бі́си, то́кмо о Веєльзеву́лі, кня́зі бісо́встім.
25	25
And knowing their thoughts Jesus said unto them, Every kingdom divided against itself is brought to desolation; and every city or house divided against itself shall not stand:	Ві́дий же Ісу́с ми́слі їх, рече́ їм: вся́коє ца́рство разді́льшеєся на ся запусті́єть, і всяк град іли́ дом разділи́вийся на ся не ста́неть.
26	26
and if Satan casteth out Satan, he is divided against himself; how then shall his kingdom stand?	І а́ще сатана́ сатану́ ізго́нить, на ся разділи́лся єсть; ка́ко у́бо ста́неть ца́рство єго́?
27	27
And if I by Beelzebul cast out demons, by whom do your sons cast them out? therefore shall they be your judges.	І а́ще Аз о Веєльзеву́лі ізгоню́ бі́си, си́нове ва́ші о ком ізго́нять? Сего́ ра́ди ті́ї вам бу́дуть судії́.
28	28
But if I by the Spirit of God cast out demons, then is the kingdom of God come upon you.	А́ще ли же Аз о Ду́сі Бо́жиї ізгоню́ бі́си, у́бо пости́же на вас Ца́рствіє Бо́жиє.
29	29
Or how can one enter into the house of the strong man, and plunder his goods, except he first bind the strong man? and then he may plunder his house.	Іли́ ка́ко мо́жеть кто вни́ти в дом крі́пкаго і сосу́ди єго́ расхи́тити, а́ще не пе́рвіє св'я́жеть крі́пкаго, і тогда́ дом єго́ расхи́тить?
30	30
He that is not with me is against me; and he that gathereth not with me scattereth.	(Зач. 47) І́же ність со Мно́ю, на м'я єсть; і і́же не собира́єть со Мно́ю, расточа́єть.
31	31
Therefore I say unto you, Every sin and blasphemy shall be forgiven unto men; but the blasphemy against the Spirit shall not be forgiven unto men.	Сего́ ра́ди глаго́лю вам: всяк гріх і хула́ отпу́ститься челові́ком; а я́же на Ду́ха хула́ не отпу́ститься челові́ком;
32	32
And whosoever shall speak a word against the Son of man, it shall be forgiven him; but whosoever shall speak against the Holy Spirit, it shall not be forgiven him, neither in the present world, nor in that which is to come.	і і́же а́ще рече́ть сло́во на Си́на Челові́чеськаго, отпу́ститься єму́; а і́же рече́ть на Ду́ха Свята́го, не отпу́ститься єму́ ні в сей вік, ні в бу́дущий.
33	33
Either make the tree good, and its fruit good; or make the tree corrupt, and its fruit corrupt: for the tree is known by its fruit.	Іли́ сотворите́ дре́во добро́ і плод єго́ добр; іли́ сотворите́ дре́во зло і плод єго́ зол; от плода́ бо дре́во позна́но бу́деть.
34	34
Ye offspring of vipers, how can ye, being evil, speak good things? for out of the abundance of the heart the mouth speaketh.	Порожде́нія єхи́днова, ка́ко мо́жете добро́ глаго́лати, зли су́ще? От ізби́тка бо се́рдця уста́ глаго́лють.
35	35
The good man out of his good treasure bringeth forth good things: and the evil man out of his evil treasure bringeth forth evil things.	Благи́й челові́к от блага́го сокро́вища ізно́сить блага́я; і лука́вий челові́к от лука́ваго сокро́вища ізно́сить лука́вая.
36	36
And I say unto you, that every idle word that men shall speak, they shall give account thereof in the day of judgment.	Глаго́лю же вам, я́ко вся́ко сло́во пра́здноє, є́же а́ще реку́ть челові́ци, воздадя́ть о нем сло́во в день су́дний;
37	37
For by thy words thou shalt be justified, and by thy words thou shalt be condemned.	от слове́с бо свої́х оправди́шися і от слове́с свої́х осу́дишися.
38	38
Then certain of the scribes and Pharisees answered, saying, Teacher, we would see a sign from thee.	(Зач. 48) Тогда́ отвіща́ша ні́ції от кни́жник і фарисе́й, глаго́люще: Учи́телю, хо́щем от Тебе́ зна́меніє ви́діти.
39	39
But he answered and said unto them, An evil and adulterous generation seeketh after a sign; and there shall no sign be given to it but the sign of Jonah the prophet:	Он же отвіща́в рече́ їм: род лука́в і прелюбоді́й зна́менія і́щеть, і зна́меніє не да́сться єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ни проро́ка;
40	40
for as Jonah was three days and three nights in the belly of the whale; so shall the Son of man be three days and three nights in the heart of the earth.	я́коже бо бі Іо́на во чре́ві ки́тові три дні і три но́щі, та́ко бу́деть і Син Челові́чеський в се́рдці землі́ три дні і три но́щі.
41	41
The men of Nineveh shall stand up in the judgment with this generation, and shall condemn it: for they repented at the preaching of Jonah; and behold, something greater than Jonah is here.	Му́жіє Ніневі́тстії воста́нуть на суд с ро́дом сим і осу́дять єго́, я́ко пока́яшася про́повідію Іо́ниною; і се бо́лі Іо́ни зді.
42	42
The queen of the south shall rise up in the judgment with this generation, and shall condemn it: for she came from the ends of the earth to hear the wisdom of Solomon; and behold, something greater than Solomon is here.	Цари́ця ю́жськая воста́неть на суд с ро́дом сим і осу́дить ї, я́ко при́йде от коне́ць землі́ сли́шати прему́дрость Соломо́нову; і се бо́лі Соломо́на зді.
43	43
But the unclean spirit, when he is gone out of the man, passeth through waterless places, seeking rest, and findeth it not.	Єгда́ же нечи́стий дух ізи́деть от челові́ка, прехо́дить сквозі́ безво́дная мі́ста, іщя́ поко́я, і не обріта́єть;
44	44
Then he saith, I will return into my house whence I came out; and when he is come, he findeth it empty, swept, and garnished.	тогда́ рече́ть: возвращу́ся в дом мой, отню́дуже ізидо́х. І прише́д обря́щеть пра́зден, помете́н і укра́шен;
45	45
Then goeth he, and taketh with himself seven other spirits more evil than himself, and they enter in and dwell there: and the last state of that man becometh worse than the first. Even so shall it be also unto this evil generation.	тогда́ і́деть і по́йметь с собо́ю седьм і́них духо́в люті́йших себе́, і вше́дше живу́ть ту; і бу́дуть послі́дняя челові́ку тому́ го́рша пе́рвих. Та́ко бу́деть і ро́ду сему́ лука́вому.
46	46
And while he was yet speaking to the multitudes, behold, his mother and his brethren stood without, seeking to speak to him.	(Зач. 49) Єще́ же Єму́ глаго́лющу к наро́дом, се, Ма́ти (Єго́) і бра́тія Єго́ стоя́ху вні, і́щуще глаго́лати Єму́.
47	47
And one said unto him, Behold, thy mother and thy brethren stand without, seeking to speak to thee.	Рече́ же ні́кий Єму́: се Ма́ти Твоя́ і бра́тія Твоя́ вні стоя́ть, хотя́ще глаго́лати Тебі́.
48	48
But he answered and said unto him that told him, Who is my mother? and who are my brethren?	Он же отвіща́в рече́ ко глаго́лющему Єму́: кто єсть Ма́ти Моя́, і кто суть бра́тія Моя́?
49	49
And he stretched forth his hand toward his disciples, and said, Behold, my mother and my brethren!	І просте́р ру́ку Свою́ на ученики́ Своя́, рече́: се Ма́ти Моя́ і бра́тія Моя́;
50	50
For whosoever shall do the will of my Father who is in heaven, he is my brother, and sister, and mother.	і́же бо а́ще сотвори́ть во́лю Отця́ Моєго́, І́же єсть на небесі́х, той брат Мой, і сестра́, і ма́ти (Мі) єсть.
Chapter 13	Глава 13

1	1
And on that day Jesus went out from the house, and sat by the seaside.	В день же той ізше́д Ісу́с із до́му, сідя́ше при мо́рі.
2	2
And there were gathered unto him great multitudes, so that he entered into the boat, and sat; and all the multitude stood on the beach.	І собра́шася к Нему́ наро́ди мно́зі, я́коже Єму́ в кора́бль влі́зти і сі́сти; і весь наро́д на бре́зі стоя́ше.
3	3
And he spake to them many things in parables, saying, Behold, the sower went forth to sow;	І глаго́ла їм при́тчами мно́го, глаго́ля: (Зач. 50) се ізи́де сі́яй, да сі́єть;
4	4
and as he sowed, some seeds fell by the wayside, and the birds came and devoured them:	і сі́ющу єму́, о́ва падо́ша при путі́, і прийдо́ша пти́ці, і позоба́ша я;
5	5
and others fell upon the rocky places, where they had not much earth: and straightaway they sprang up, because they had no deepness of earth:	друга́я же падо́ша на ка́менних, іді́же не імі́яху землі́ мно́ги, і а́біє прозябо́ша, зане́ не імі́яху глубини́ землі́;
6	6
and when the sun was risen, they were scorched; and because they had no root, they withered away.	со́лнцю же возсія́вшу присвя́нуша, і зане́ не імі́яху коре́нія, ізсхо́ша;
7	7
And others fell upon the thorns; and the thorns grew up and choked them:	друга́я же падо́ша в те́рнії, і взи́де те́рніє і подави́ їх;
8	8
and others fell upon the good ground, and yielded fruit, some a hundredfold, some sixty, some thirty.	друга́я же падо́ша на землі́ до́брій і дая́ху плод, о́во у́бо сто, о́во же шестьдеся́т, о́во же три́десять;
9	9
He that hath ears to hear, let him hear.	імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
10	10
And the disciples came, and said unto him, Why speakest thou unto them in parables?	(Зач. 51) І приступи́вше ученици́ (Єго́) реко́ша Єму́: почто́ при́тчами глаго́леши їм?
11	11
And he answered and said unto them, Unto you it is given to know the mysteries of the kingdom of heaven, but to them it is not given.	Он же отвіща́в рече́ їм: я́ко вам дано́ єсть разумі́ти та́йни Ца́рствія Небе́снаго, о́нім же не дано́ єсть;
12	12
For whosoever hath, to him shall be given, and he shall have abundance: but whosoever hath not, from him shall be taken away even that which he hath.	і́же бо і́мать, да́сться єму́ і преізбу́деть (єму́); а і́же не і́мать, і є́же і́мать, во́зметься от него́;
13	13
Therefore speak I to them in parables; because seeing they see not, and hearing they hear not, neither do they understand.	сего́ ра́ди в при́тчах глаго́лю їм, я́ко ви́дяще не ви́дять, і сли́шаще не сли́шать, ні разумі́ють;
14	14
And unto them is fulfilled the prophecy of Isaiah, which saith, By hearing ye shall hear, and shall in no wise understand; And seeing ye shall see, and shall in no wise perceive:	і сбива́ється в них проро́чество Іса́їно, глаго́лющеє: слу́хом усли́шите, і не і́мате разумі́ти; і зря́ще у́зрите, і не і́мате ви́діти;
15	15
For this people’s heart is waxed gross, And their ears are dull of hearing, And their eyes they have closed; Lest haply they should perceive with their eyes, And hear with their ears, And understand with their heart, And should turn again, And I would heal them.	отолсті́ бо се́рдце люді́й сих, і уши́ма тя́жко сли́шаша, і о́чі свої́ смежи́ша, да не когда́ у́зрять очи́ма, і уши́ма усли́шать, і се́рдцем разумі́ють, і обратя́ться, і ісцілю́ їх.
16	16
But blessed are your eyes, for they see; and your ears, for they hear.	Ва́ша же блаже́нна очеса́, я́ко ви́дять, і у́ші ва́ші, я́ко сли́шать;
17	17
For verily I say unto you, that many prophets and righteous men desired to see the things which ye see, and saw them not; and to hear the things which ye hear, and heard them not.	амі́нь бо глаго́лю вам, я́ко мно́зі проро́ци і пра́ведници вожделі́ша ви́діти, я́же ви́діте, і не ви́діша, і сли́шати, я́же сли́шите, і не сли́шаша.
18	18
Hear ye then the parable of the sower.	Ви же усли́шіте при́тчу сі́ющаго;
19	19
When anyone heareth the word of the kingdom, and understandeth it not, then cometh the evil one, and snatcheth away that which hath been sown in his heart. This is he that was sown by the wayside.	вся́кому сли́шащему сло́во Ца́рствія і не разуміва́ющу, прихо́дить лука́вий і восхища́єть всі́янноє в се́рдці єго́; сіє́ єсть, є́же при путі́ сі́янноє.
20	20
And he that was sown upon the rocky places, this is he that heareth the word, and straightaway with joy receiveth it;	А на ка́мені сі́янноє, сіє́ єсть сли́шай сло́во і а́біє с ра́достію приє́млеть є;
21	21
yet hath he not root in himself, but endureth for a while; and when tribulation or persecution ariseth because of the word, straightaway he stumbleth.	не і́мать же ко́рене в себі́, но привре́менен єсть; би́вши же печа́лі іли́ гоне́нію словесе́ ра́ди, а́біє соблажня́ється.
22	22
And he that was sown among the thorns, this is he that heareth the word; and the care of this world, and the deceitfulness of riches, choke the word, and he becometh unfruitful.	А сі́янноє в те́рнії, се єсть сли́шай сло́во, і печа́ль ві́ка сего́ і лесть бога́тства подавля́єть сло́во, і без плода́ бива́єть.
23	23
And he that was sown upon the good ground, this is he that heareth the word, and understandeth it; who verily beareth fruit, and bringeth forth, some a hundredfold, some sixty, some thirty.	А сі́янноє на до́брій землі́, се єсть сли́шай сло́во і разуміва́я; і́же у́бо плод прино́сить і твори́ть о́во сто, о́во же шестьдеся́т, о́во три́десять.
24	24
Another parable set he before them, saying, The kingdom of heaven is likened unto a man that soweth good seed in his field:	(Зач. 52) І́ну при́тчу предложи́ їм, глаго́ля: уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку, сі́явшу до́броє сі́м'я на селі́ своє́м;
25	25
but while men slept, his enemy came and sowed tares among the wheat, and went away.	сп'я́щим же челові́ком, при́йде враг єго́ і всі́я пле́вели посреді́ пшени́ці і оти́де;
26	26
But when the blade sprang up and brought forth fruit, then appeared the tares also.	єгда́ же прозябе́ трава́ і плод сотвори́, тогда́ яви́шася і пле́веліє.
27	27
And the servants of the householder came and said unto him, Sir, didst thou not sow good seed in thy field? whence then hath it tares?	Прише́дше же раби́ господи́на, рі́ша єму́: го́споди, не до́броє ли сі́м'я сі́ял єси́ на селі́ Твоє́м? Отку́ду у́бо і́мать пле́вели?
28	28
And he said unto them, An enemy hath done this. And the servants said unto him, Wilt thou then that we should go and gather them up?	Он же рече́ їм; враг челові́к сіє́ сотвори́. Раби́ же рі́ша єму́: хо́щеши ли у́бо, да ше́дше ісплеве́м я?
29	29
But he said, Nay; lest haply while ye gather up the tares, ye root up the wheat with them.	Он же рече́ (їм): ні; да не когда́ восторга́юще пле́вели, восто́ргнете ку́пно с ни́ми (і) пшени́цю;
30	30
Let both grow together until the harvest: and in the time of the harvest I will say to the reapers, Gather up first the tares, and bind them in bundles to burn them; but gather the wheat into my barn.	оста́вите расти́ обоє́ ку́пно до жа́тви; і во вре́м'я жа́тви реку́ жа́телем: собері́те пе́рвіє пле́вели і свяжі́те їх в снопи́, я́ко сожещи́ я; а пшени́цю собері́те в жи́тницю мою́.
31	31
Another parable set he before them, saying, The kingdom of heaven is like unto a grain of mustard seed, which a man took, and sowed in his field:	(Зач. 53) І́ну при́тчу предложи́ їм, глаго́ля: подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє зе́рну гору́шичну, є́же взем челові́к всі́я на селі́ своє́м,
32	32
which indeed is less than all seeds; but when it is grown, it is greater than the herbs, and becometh a tree, so that the birds of the heaven come and lodge in the branches thereof.	є́же ма́лійше у́бо єсть от всіх сі́мен; єгда́ же возрасте́ть, бо́ліє (всіх) зе́лій єсть і бива́єть дре́во, я́ко прийти́ пти́цям небе́сним і вита́ти на ві́твех Єго́.
33	33
Another parable spake he unto them; The kingdom of heaven is like unto leaven, which a woman took, and hid in three measures of meal, till it was all leavened.	І́ну при́тчу глаго́ла їм: подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє ква́су, єго́же взе́мши жена́ скри в са́тіх тріє́х муки́, до́ндеже вскисо́ша вся.
34	34
All these things spake Jesus in parables unto the multitudes; and without a parable spake he not unto them:	Сія́ вся глаго́ла Ісу́с в при́тчах наро́дом, і без при́тчі нічесо́же глаго́лаше к ним;
35	35
that it might be fulfilled which was spoken through the prophet, saying, I will open my mouth in parables; I will utter things hidden from the foundation of the world.	я́ко да сбу́деться рече́нноє проро́ком, глаго́лющим: отве́рзу в при́тчах уста́ моя́; отри́гну сокрове́нная от сложе́нія ми́ра.
36	36
Then Jesus left the multitudes, and went into the house: and his disciples came unto him, saying, Explain unto us the parable of the tares of the field.	Тогда́ оста́вль наро́ди, при́йде в дом Ісу́с. (Зач 54) І приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́люще: скажи́ нам при́тчу пле́вел се́льних.
37	37
And he answered and said unto them, He that soweth the good seed is the Son of man;	Он же отвіща́в рече́ їм: сі́явий до́броє сі́м'я єсть Син Челові́чеський;
38	38
and the field is the world; and the good seed, these are the sons of the kingdom; and the tares are the sons of the evil one;	а село́ єсть мир; до́броє же сі́м'я, сі́ї суть Си́нове Ца́рствія, а пле́веліє суть си́нове неприя́зненнії;
39	39
and the enemy that sowed them is the devil: and the harvest is the end of the world; and the reapers are angels.	а враг всі́явий їх єсть дия́вол; а жа́тва кончи́на ві́ка єсть; а жа́телі а́нгели суть.
40	40
As therefore the tares are gathered up and burned with fire; so shall it be in the end of this world.	Я́коже у́бо собира́ють пле́вели і огне́м сожига́ють, та́ко бу́деть в сконча́ніє ві́ка сего́;
41	41
The Son of man shall send forth his angels, and they shall gather out of his kingdom all things that cause stumbling, and them that do iniquity,	по́слеть Син челові́чеський А́нгели своя́, і соберу́ть от Ца́рствія Єго́ вся собла́зни і творя́щих беззако́ніє
42	42
and shall cast them into the furnace of fire: there shall be weeping and gnashing of teeth.	і вве́ргуть їх в пещ о́гненну; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м.
43	43
Then shall the righteous shine forth as the sun in the kingdom of their Father. He that hath ears to hear, let him hear.	тогда́ пра́ведници просвітя́ться, я́ко со́лнце, в Ца́рствії Отця́ їх. Імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
44	44
Again, the kingdom of heaven is like unto a treasure hidden in the field; which a man found, and hid; and in his joy he goeth and selleth all that he hath, and buyeth that field.	(Зач. 55) Па́ки подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє сокро́вищу сокрове́ну на селі́, є́же обрі́т челові́к скри, і от ра́дости єго́ і́деть, і вся, єли́ка і́мать, продає́ть, і купу́єть село́ то.
45	45
Again, the kingdom of heaven is like unto a man that is a merchant seeking goodly pearls:	Па́ки подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку купцю́, і́щущу до́брих би́серей,
46	46
who, when he found one pearl of great price, went and sold all that he had, and bought it.	І́же обрі́т єди́н многоці́нен би́сер, шед продаде́ вся, єли́ка ім'я́ше, і купи́ єго́.
47	47
Again, the kingdom of heaven is like unto a net, that was cast into the sea, and gathered of every kind:	Па́ки подо́бно єсть Ца́рствіє Небе́сноє не́воду вве́ржену в мо́ре і от вся́каго ро́да собра́вшу,
48	48
which, when it was filled, they drew up on the beach; and they sat down, and gathered the good into vessels, but the bad they cast away.	і́же єгда́ іспо́лнися, ізвлеко́ша ї на край, і сі́дше ізбра́ша до́брия в сосу́ди, а зли́я ізверго́ша вон.
49	49
So shall it be in the end of the world: the angels shall come forth, and sever the wicked from among the righteous,	Та́ко бу́деть в сконча́ніє ві́ка: ізи́дуть а́нгели і отлуча́ть зли́я от среди́ пра́ведних,
50	50
and shall cast them into the furnace of fire: there shall be weeping and gnashing of teeth.	і вве́ргуть їх в пещ о́гненную; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м.
51	51
Jesus saith unto them, Have ye understood all these things? They say unto him, Yea, Lord.	Глагола їм Ісу́с: разумі́сте ли сія́ вся? Глаго́лаша Єму́; єй, Го́споди.
52	52
And he said unto them, Therefore every scribe who hath been made a disciple to the kingdom of heaven is like unto a man that is a householder, who bringeth forth out of his treasure things new and old.	Он же рече́ їм: сего́ ра́ди всяк кни́жник, научи́вся Ца́рствію Небе́сному, подо́бен єсть челові́ку домови́ту, і́же ізно́сить от сокро́вища своєго́ но́вая і ве́тхая.
53	53
And it came to pass, when Jesus had finished these parables, he departed thence.	(Зач. 56) І бисть, єгда́ сконча́ Ісу́с при́тчи сія́, пре́йде отту́ду.
54	54
And coming into his own country he taught them in their synagogue, insomuch that they were astonished, and said, Whence hath this man this wisdom, and these mighty works?	І прише́д во оте́чествіє своє́, уча́ше їх на со́нмищи їх, я́ко диви́тися їм і глаго́лати: отку́ду сему́ прему́рость сія́ і си́ли?
55	55
Is not this the carpenter’s son? is not his mother called Mary? and his brethren, James, and Joses, and Simon, and Judas?	не Сей ли єсть текто́нов син? Не Ма́ти ли Єго́ нарица́ється Маріа́м, і бра́тія Єго́ Іа́ков і Іосі́й, і Си́мон і Іу́да?
56	56
And his sisters, are they not all with us? Whence then hath this man all these things?	і сестри́ Єго́ не вся ли в нас суть? Отку́ду у́бо Сему́ сія́ вся?
57	57
And they were offended in him. But Jesus said unto them, A prophet is not without honor, save in his own country, and in his own house.	І блажня́хуся о Нем. Ісу́с же рече́ їм: ність проро́к без че́сти, то́кмо во оте́чествії своє́м і в дому́ своє́м.
58	58
And he did not many mighty works there because of their unbelief.	І не сотвори́ ту сил мно́гих за неві́рство їх.
Chapter 14	Глава 14

1	1
At that season Herod the tetrarch heard the report concerning Jesus,	(Зач. 57) В то вре́м'я усли́ша І́род четвертовла́стник слух Ісу́сов
2	2
and said unto his servants, This is John the Baptist; he is risen from the dead; and therefore do these powers work in him.	і рече́ отроко́м свої́м: Сей єсть Іоа́нн Крести́тель; Той воскре́се от ме́ртвих, і сего́ ра́ди си́ли ді́ються о Нем.
3	3
For Herod had laid hold on John, and bound him, and put him in prison for the sake of Herodias, his brother Philip’s wife.	І́род бо єм Іоа́нна, связа́ єго́ і всади́ в темни́цю, Іродіа́ди ра́ди, жени́ Фили́ппа, бра́та своєго́;
4	4
For John said unto him, It is not lawful for thee to have her.	глаго́лаше бо єму́ Іоа́нн: не досто́їть ті імі́ти єя́.
5	5
And when he would have put him to death, he feared the multitude, because they counted him as a prophet.	І хотя́щь єго́ уби́ти, убоя́ся наро́да, зане́ я́ко проро́ка єго́ імі́яху.
6	6
But when Herod’s birthday was kept, the daughter of Herodias danced in the midst, and pleased Herod.	Дню же би́вшу рождества́ І́родова пляса́ дщи Іродіа́дина посреді́ і угоди́ І́родові;
7	7
Whereupon he promised with an oath to give her whatsoever she should ask.	ті́мже і с кля́твою ізрече́ єй да́ти, єго́же а́ще воспро́сить.
8	8
And she, being put forward by her mother, saith, Give me here on a platter the head of John the Baptist.	Она́ же нава́ждена ма́терію своє́ю, даждь мі, рече́, зді на блю́ді главу́ Іоа́нна Крести́теля.
9	9
And the king was grieved; but for the sake of his oaths, and of them that sat at meat with him, he commanded it to be given;	І печа́лен бисть цар; кля́тви же ра́ди і за возлежа́щих с ним, повелі́ да́ти (єй)
10	10
and he sent and beheaded John in the prison.	і посла́в усі́кну Іоа́нна в темни́ці.
11	11
And his head was brought on a platter, and given to the damsel: and she brought it to her mother.	І принесо́ша главу́ єго́ на блю́ді і да́ша діви́ці; і отнесе́ ма́тері своє́й.
12	12
And his disciples came, and took up the body, and buried it; and they went and told Jesus.	І присту́пльше ученици́ єго́ взя́ша ті́ло (єго́) і погребо́ша є; і прише́дше возвісти́ша Ісу́сові.
13	13
And when Jesus heard it, he withdrew from thence in a boat, to a desert place apart: and when the multitudes heard thereof, they followed him on foot from the cities.	І сли́шав Ісу́с оти́де отту́ду в кораблі́ в пу́сто мі́сто єди́н [осо́б]; і сли́шавше наро́ди по Нем ідо́ша пі́ши от градо́в.
14	14
And Jesus came forth, and saw a great multitude, and he had compassion on them, and healed their sick.	(Зач. 58) І ізше́д Ісу́с ви́ді мног наро́д, і милосе́рдова о них, і ісціли́ неду́жния їх.
15	15
And when even was come, his disciples came to him, saying, The place is desert, and the time is already past; send the multitudes away, that they may go into the villages, and buy themselves food.	По́зді же би́вшу, приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́люще: пу́сто єсть мі́сто, і час уже́ мину́; отпусти́ наро́ди, да ше́дше в ве́сі ку́п'ять бра́шна себі́.
16	16
But Jesus said unto them, They have no need to go away; give ye them to eat.	Ісу́с же рече́ їм: не тре́бують отити́; даді́те їм ви я́сти.
17	17
And they say unto him, We have here but five loaves, and two fish.	Они́ же глаго́лаша Єму́: не і́мами зді то́кмо п'ять хліб і дві ри́бі.
18	18
And he said, Bring them hither to me.	Он же рече́: принесі́те Мі їх сі́мо.
19	19
And he commanded the multitudes to sit down on the grass; and he took the five loaves, and the two fish, and looking up to heaven, he blessed, and brake and gave the loaves to the disciples, and the disciples to the multitudes.	І повелі́в наро́дом возлещи́ на траві́, і приє́м п'ять хліб і о́бі ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ і преломи́в даде́ ученико́м хлі́би, ученици́ же наро́дом.
20	20
And they all ate, and were filled: and they took up that which remained over of the broken pieces, twelve baskets full.	І ядо́ша всі і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, двана́десять ко́ша іспо́лнь;
21	21
And they that did eat were about five thousand men, besides women and children.	яду́щих же бі муже́й я́ко п'ять ти́сящ, ра́зві жен і діте́й.
22	22
And straightaway Jesus constrained the disciples to enter into the boat, and to go before him unto the other side, till he should send the multitudes away.	(Зач. 59) І а́біє пону́ди Ісу́с ученики́ Своя́ влі́зти в кора́бль і вари́ти Єго́ на о́ном полу́ [предити́ Єму́ на он пол], до́ндеже отпу́стить наро́ди.
23	23
And after he had sent the multitudes away, he went up into the mountain apart to pray: and when even was come, he was there alone.	І отпусти́в наро́ди, взи́де на гору́ єди́н помоли́тися; по́зді же би́вшу, єди́н бі ту.
24	24
But the boat was now in the midst of the sea, distressed by the waves; for the wind was contrary.	Кора́бль же бі посреді́ мо́ря вла́яся волна́ми; бі бо проти́вен вітр.
25	25
And in the fourth watch of the night Jesus went unto them, walking upon the sea.	В четве́ртую же стра́жу но́щі і́де к ним Ісу́с, ходя́ по мо́рю.
26	26
And when the disciples saw him walking on the sea, they were troubled, saying, It is a ghost; and they cried out for fear.	І ви́дівше Єго́ ученици́ по мо́рю ходя́ща, смути́шася, глаго́люще, я́ко призра́к єсть; і от стра́ха возопи́ша.
27	27
But straightaway Jesus spake unto them, saying, Be of good cheer; it is I; be not afraid.	А́біє же рече́ їм Ісу́с, глаго́ля: дерза́йте; Аз єсьм, не бо́йтеся.
28	28
And Peter answered him and said, Lord, if it be thou, bid me come unto thee upon the waters.	Отвіща́в же Петр рече́: Го́споди, а́ще Ти єси́, повели́ мі прийти́ к Тебі́ по вода́м. Он же рече́: прийди́.
29	29
And he said, Come. And Peter went down from the boat, and walked upon the waters to go to Jesus.	І ізлі́з із корабля́ Петр, хожда́ше по вода́м, прийти́ ко Ісу́сові;
30	30
But when he saw the strong wind, he was afraid; and beginning to sink, he cried out, saying, Lord, save me.	ви́дя же вітр крі́пок, убоя́ся, і наче́н утопа́ти, возопи́, глаго́ля: Го́споди, спаси́ м'я.
31	31
And immediately Jesus stretched forth his hand, and took hold of him, and saith unto him, O thou of little faith, wherefore didst thou doubt?	І а́біє Ісу́с просте́р ру́ку, ят єго́ і глаго́ла єму́: малові́ре, почто́ усумні́лся єси́?
32	32
And when they had entered into the boat, the wind ceased.	І влі́зшема ї́ма в кора́бль, преста́ вітр.
33	33
And they that were in the boat came and worshiped him, saying, Of a truth thou art the Son of God.	Су́щії же в кораблі́ прише́дше поклони́шася Єму́, глаго́люще: воі́стину Бо́жий Син єси́.
34	34
And when they had crossed over, they came to the land of Gennesaret.	І преше́дше прийдо́ша в зе́млю Геннисаре́фськую.
35	35
And when the men of that place knew him, they sent into all that region round about, and brought unto him all that were sick;	(Зач. 60) І позна́вше Єго́ му́жіє мі́ста того́, посла́ша во всю страну́ ту, і принесо́ша к Нему́ вся боля́щия;
36	36
and they besought him that they might only touch the border of his garment: and as many as touched were made whole.	і моля́ху Єго́, да то́кмо прико́снуться вскри́лію ри́зи Єго́; і єли́ці прикосну́шася, спасе́нні би́ша.
Chapter 15	Глава 15

1	1
Then there come to Jesus the scribes and Pharisees that were from Jerusalem, saying,	Тогда́ приступи́ша ко Ісу́сові і́же от Ієрусали́ма кни́жници і фарисе́є, глаго́люще:
2	2
Why do thy disciples transgress the tradition of the elders? for they wash not their hands when they eat bread.	почто́ ученици́ Твої́ преступа́ють преда́ніє ста́рець? Не умива́ють бо рук свої́х, єгда́ хліб ядя́ть.
3	3
And he answered and said unto them, Why do ye also transgress the commandment of God because of your tradition?	Он же отвіща́в рече́ їм: почто́ і ви преступа́єте за́повідь Бо́жию за преда́ніє ва́ше?
4	4
For God commanded, saying, Honor thy father and thy mother: and, He that speaketh evil of father or mother, let him die the death.	Бог бо запові́да, глаго́ля: чти отця́ і ма́тер; і; і́же злосло́вить отця́ іли́ ма́тер, сме́ртію да у́мреть.
5	5
But ye say, Whosoever shall say to his father or his mother, That wherewith thou mightest have been profited by me is given to God; and he shall not honor his father or his mother.	Ви же глаго́лете: і́же а́ще рече́ть отцю́ іли́ ма́тері: дар, і́мже би от мене́ по́льзовался єси́,
6	6
And ye have made void the commandment of God because of your tradition.	і да не почти́ть отця́ своєго́ іли́ ма́тере [ма́тере своєя́]; і разори́сте за́повідь Бо́жию за преда́ніє ва́ше.
7	7
Ye hypocrites, well did Isaiah prophesy of you, saying,	Лицемі́ри, до́брі проро́чествова о вас Іса́я, глаго́ля:
8	8
This people draweth nigh unto me with their mouth, And honoreth me with their lips; But their heart is far from me.	приближа́ються мні лю́діє сі́ї усти́ свої́ми і устна́ми чтуть М'я; се́рдце же їх дале́че отстої́ть от Мене́;
9	9
But in vain do they worship me, Teaching as their doctrines the precepts of men.	всу́є же чтуть М'я, уча́ще уче́нієм, за́повідем челові́чеським.
10	10
And he called to him the multitude, and said unto them, Hear, and understand:	І призва́в наро́ди, рече́ їм: сли́шіте і разумі́йте;
11	11
Not that which entereth into the mouth defileth the man; but that which proceedeth out of the mouth, this defileth the man.	не входя́щеє во уста́ скверни́ть челові́ка, но ісходя́щеє ізо уст — то скверни́ть челові́ка.
12	12
Then came his disciples, and said unto him, Knowest thou that the Pharisees were offended, when they heard this saying?	(Зач. 61) Тогда́ присту́пльше ученици́ Єго́ рі́ша Єму́: ві́си ли, я́ко фарисе́є сли́шавше сло́во соблазни́шася?
13	13
But he answered and said, Every plant which my heavenly Father planted not, shall be rooted up.	Он же отвіща́в рече́: всяк сад, єго́же не насади́ Оте́ць Мой Небе́сний, іскорени́ться;
14	14
Let them alone: they are blind guides of the blind. And if the blind guide the blind, both shall fall into a pit.	оста́віте їх; вожді́ суть слі́пі сліпце́м; сліпе́ць же сліпця́ а́ще во́дить, о́ба в я́му впаде́тася.
15	15
And Peter answered and said unto him, Declare unto us this parable.	Отвіща́в же Петр рече́ Єму́: скажи́ нам при́тчу сію́.
16	16
And Jesus said, Are ye also even yet without understanding?	Ісу́с же рече́ їм: єдина́че [єще́] ли і ви без ра́зума єсте́?
17	17
Do ye not yet perceive, that whatsoever goeth into the mouth passeth into the belly, and is cast out into the draft?	не у ли разуміва́єте, я́ко вся́ко, є́же вхо́дить во уста́, во чре́во вміща́ється і афедро́ном ісхо́дить?
18	18
But the things which proceed out of the mouth come forth out of the heart; and they defile the man.	ісходя́щая же ізо уст, от се́рдця ісхо́дять, і та скверня́ть челові́ка;
19	19
For out of the heart come forth evil thoughts, murders, adulteries, fornications, thefts, false witness, railings:	от се́рдця бо ісхо́дять помишле́нія зла́я, уби́йства, прелюбодія́нія, любодія́нія, татьби́, лжесвиді́тельства, хули́;
20	20
these are the things which defile the man; but to eat with unwashed hands defileth not the man.	сія́ суть скверня́щая челові́ка; а є́же неумове́ннима рука́ма я́сти — не скверни́ть челові́ка.
21	21
And Jesus went out thence, and withdrew into the parts of Tyre and Sidon.	(Зач. 62) І ізше́д отту́ду Ісу́с, оти́де во страни́ Тирськия і Сидо́нськия.
22	22
And behold, a Canaanitish woman came out from those borders, and cried unto him, saying, Have mercy on me, O Lord, thou son of David; my daughter is grievously vexed with a demon.	І се, жена́ ханане́йська, от преді́л тіх ізше́дши, возопи́ к Нему́ глаго́лющи: поми́луй м'я, Го́споди, Си́не Дави́дов, дщи моя́ злі бісну́ється.
23	23
But he answered her not a word. And his disciples came and besought him, saying, Send her away; for she crieth after us.	Он же не отвіща́ єй словесе́. І присту́пльше ученици́ Єго́, моля́ху Єго́, глаго́люще: отпусти́ ю, я́ко вопіє́ть вслід нас.
24	24
But he answered and said, I was not sent but unto the lost sheep of the house of Israel.	Он же отвіща́в рече́: нісьм по́слан, то́кмо ко овця́м поги́бшим до́му Ізра́їлева.
25	25
But she came and worshiped him, saying, Lord, help me.	Она́ же прише́дши поклони́ся Єму́, глаго́лющи: Го́споди, помози́ мі.
26	26
And he answered and said, It is not meet to take the children’s bread and cast it to the dogs.	Он же отвіща́в рече́: ність добро́ от’я́ти хлі́ба ча́дом і поврещи́ псом.
27	27
But she said, Yea, Lord: for even the dogs eat of the crumbs which fall from their masters’ table.	Она́ же рече́: єй, Го́споди; і́бо і пси ядя́ть от крупи́ць па́дающих от трапе́зи господе́й свої́х.
28	28
Then Jesus answered and said unto her, O woman, great is thy faith: be it done unto thee even as thou wilt. And her daughter was healed from that hour.	Тогда́ отвіща́в Ісу́с рече́ єй: о, же́но, ве́лія ві́ра твоя́; бу́ди тебі́, я́коже хо́щеши. І ісцілі́ дщи єя́ от того́ часа́.
29	29
And Jesus departed thence, and came nigh unto the sea of Galilee; and he went up into the mountain, and sat there.	(Зач. 63) І преше́д отту́ду Ісу́с, при́йде на мо́ре Галіле́йськоє, і возше́д на гору́, сі́де ту.
30	30
And there came unto him great multitudes, having with them the lame, blind, dumb, maimed, and many others, and they cast them down at Jesus’ feet; and he healed them:	І приступи́ша к Нему́ наро́ди мно́зі, іму́ще с собо́ю хроми́я, сліпи́я, німи́я, бі́дния і і́ни мно́гі, і приверго́ша їх к нога́ма Ісу́совима; і ісціли́ їх.
31	31
insomuch that the multitudes wondered, when they saw the dumb speaking, the maimed whole, the lame walking, and the blind seeing: and they glorified the God of Israel.	я́коже наро́дом диви́тися, ви́дящим німи́я глаго́люща, бі́дния здра́ви, хроми́я ходя́щя і сліпи́я ви́дящя; і сла́вляху Бо́га Ізра́їлева.
32	32
And Jesus called unto him his disciples, and said, I have compassion on the multitude, because they continue with me now three days and have nothing to eat: and I would not send them away fasting, lest haply they faint on the way.	(Зач. 64) Ісу́с же призва́в ученики́ Своя́, рече́ (їм): милосе́рдую о наро́ді (сем), я́ко уже́ дні три присідя́ть Мні і не і́муть чесо́ я́сти; і отпусти́ти їх не я́дших не хощу́, да не ка́ко ослабі́ють на путі́.
33	33
And his disciples say unto him, Whence should we have so many loaves in a desert place as to fill so great a multitude?	І глаго́лаша Єму́ ученици́ Єго́: отку́ду нам в пусти́ні хлі́би толи́ці, я́ко да наси́титься толи́к наро́д?
34	34
And Jesus saith unto them, How many loaves have ye? And they said, Seven, and a few small fish.	І глаго́ла їм Ісу́с: коли́ко хлі́би і́мате? Они́ же рі́ша: седьм і ма́ло ри́биць.
35	35
And he commanded the multitudes to sit down on the ground;	І повелі́ наро́дом возлещи́ на землі́,
36	36
and having taken the seven loaves and the fish, he gave thanks and brake, and gave to his disciples, and the disciples to the multitude.	і приє́м седьм хлі́би і ри́би, хвалу́ возда́в преломи́ і даде́ ученико́м Свої́м, ученици́ же наро́дом.
37	37
And they all ate, and were filled: and they took up that which remained over of the broken pieces, seven baskets full.	І ядо́ша всі і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, седьм ко́шниць іспо́лнь;
38	38
And they that did eat were four thousand men, besides women and children.	я́дших же бя́ше чети́ре ти́сящі муже́й, ра́зві жен і діте́й.
39	39
And he sent away the multitudes, and went up into the boat, and came into the borders of Magdala.	І отпусти́в наро́ди, влі́зе в кора́бль і при́йде в преді́ли Магдали́нські.
Chapter 16	Глава 16

1	1
And the Pharisees and Sadducees came, and trying him asked him to show them a sign from heaven.	(Зач. 65) І приступи́ша (к Нему́) фарисе́є і саддуке́є, іскуша́юще проси́ша Єго́ зна́меніє с небесе́ показа́ти їм.
2	2
But he answered and said unto them, When it is evening, ye say, It will be fair weather: for the heaven is red.	Он же отвіща́в рече́ їм: ве́черу би́вшу, глаго́лете: ве́дро, чермну́єтьбося не́бо;
3	3
And in the morning, It will be foul weather today: for the heaven is red and lowering. Ye hypocrites, ye know how to discern the face of the heaven; but ye cannot discern the signs of the times.	і у́тру: днесь зима́, чермну́єтьбося дряселу́я не́бо. Лицемі́ри, лице́ у́бо небесе́ умі́єте разсужда́ти, зна́меній же времено́м не мо́жете (іскуси́ти).
4	4
An evil and adulterous generation seeketh after a sign; and there shall no sign be given unto it, but the sign of Jonah the prophet. And he left them, and departed.	Род лука́в і прелюбоді́йний зна́менія і́щеть, і зна́меніє не да́сться єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ни проро́ка. І оста́вль їх, оти́де.
5	5
And his disciples came to the other side and forgot to take bread.	І преше́дше ученици́ Єго́ на он пол, заби́ша хлі́би взя́ти.
6	6
And Jesus said unto them, Take heed and beware of the leaven of the Pharisees and Sadducees.	(Зач. 66) Ісу́с же рече́ їм: внемлі́те і блюді́теся от ква́са фарисе́йська і саддуке́йська.
7	7
And they reasoned among themselves, saying, We took no bread.	Они́ же помишля́ху в себі́, глаго́люще: я́ко хлі́би не взя́хом.
8	8
And Jesus perceiving it said unto them, O ye of little faith, why reason ye among yourselves, because ye have brought no bread?	Разумі́в же Ісу́с рече́ їм: что ми́слите в себі́, малові́ри, я́ко хлі́би не взя́сте?
9	9
Do ye not yet perceive, neither remember the five loaves of the five thousand, and how many baskets ye took up?	не у ли разумі́єте, ніже́ по́мните п'ять хлі́би п'яти́м ти́сящам, і коли́ко кош взя́сте?
10	10
Neither the seven loaves of the four thousand, and how many baskets ye took up?	ні ли седьм хлі́би чети́рем ти́сящам, і коли́ко ко́шниць взя́сте?
11	11
How is it that ye do not perceive that I spake it not to you concerning bread, that ye should beware of the leaven of the Pharisees and Sadducees.	ка́ко не разумі́єте, я́ко не о хлі́біх ріх вам внима́ти, (но) от ква́са фарисе́йська і саддуке́йська?
12	12
Then understood they that he bade them not beware of the leaven of bread, but of the teaching of the Pharisees and Sadducees.	Тогда́ разумі́ша, я́ко не рече́ храни́тися от ква́са хлі́бнаго, но от уче́нія фарисе́йська і саддуке́йська.
13	13
Now when Jesus came into the parts of Caesarea Philippi, he asked his disciples, saying, Who do men say that I the Son of man am?	(Зач. 67) Прише́д же Ісу́с во страни́ Кесарі́ї Фили́ппови, вопроша́ше ученики́ Своя́, глаго́ля: кого́ М'я глаго́лють челові́ци би́ти^*, Си́на Челові́чеськаго?
14	14
And they said, Some say John the Baptist; some, Elijah; and others, Jeremiah, or one of the prophets.	Они́ же рі́ша: о́ві у́бо Іоа́нна Крести́теля, іні́ї же Ілію́, друзі́ї же Ієремі́ю іли́ єди́наго от проро́к.
15	15
He saith unto them, But who say ye that I am?	Глагола їм (Ісу́с): ви же кого́ М'я глаго́лете би́ти^*?
16	16
And Simon Peter answered and said, Thou art the Christ, the Son of the living God.	Отвіща́в же Си́мон Петр рече́: Ти єси́ Христо́с, Син Бо́га Жива́го.
17	17
And Jesus answered and said unto him, Blessed art thou, Simon Bar-Jonah: for flesh and blood hath not revealed it unto thee, but my Father who is in heaven.	І отвіща́в Ісу́с рече́ єму́: блаже́н єси́, Си́моне, вар Іо́на, я́ко плоть і кров не яви́ тебі́, но Оте́ць Мой, І́же на небесі́х;
18	18
And I also say unto thee, that thou art Peter, and upon this rock I will build my church; and the gates of Hades shall not prevail against it.	і Аз же тебі́ глаго́лю, я́ко ти єси́ Петр, і на сем ка́мені сози́жду Це́рков Мою́, і врата́ а́дова не одолі́ють єй;
19	19
And I will give unto thee the keys of the kingdom of heaven: and whatsoever thou shalt bind on earth shall be bound in heaven; and whatsoever thou shalt loose on earth shall be loosed in heaven.	і дам ті ключі́ Ца́рства Небе́снаго; і є́же а́ще св'я́жеши на землі́, бу́деть св'я́зано на небесі́х; і є́же а́ще разріши́ши на землі́, бу́деть разріше́но на небесі́х.
20	20
Then charged he his disciples that they should tell no man that he was Jesus the Christ.	(Зач. 68) Тогда́ запрети́ Ісу́с ученико́м Свої́м, да ні кому́же реку́ть, я́ко Сей єсть Ісу́с Христо́с.
21	21
From that time began Jesus to show unto his disciples, that he must go unto Jerusalem, and suffer many things of the elders and chief priests and scribes, and be killed, and the third day be raised up.	Отто́лі нача́т Ісу́с ска́зовати ученико́м Свої́м, я́ко подоба́єть Єму́ іти́ во Ієрусали́м і мно́го пострада́ти от ста́рець, і архієре́й, і кни́жник, і убіє́ну би́ти, і в тре́тій день воста́ти.
22	22
And Peter took him, and began to rebuke him, saying, Be it far from thee, Lord: this shall never be unto thee.	І поє́м Єго́ Петр, нача́т преріца́ти Єму́ глаго́ля: милосе́рд Ти, Го́споди; не і́мать би́ти Тебі́ сіє́.
23	23
But he turned, and said unto Peter, Get thee behind me, Satan: thou art a stumbling block unto me: for thou mindest not the things of God, but the things of men.	Он же обра́щся рече́ Петро́ві: іди́ за Мно́ю, сатано́, собла́зн Мі єси́; я́ко не ми́слиши я́же (суть) Бо́жия, но челові́чеськая.
24	24
Then said Jesus unto his disciples, If any man would come after me, let him deny himself, and take up his cross, and follow me.	(Зач. 69) Тогда́ Ісу́с рече́ ученико́м Свої́м: а́ще кто хо́щеть по Мні іти́, да отве́ржеться себе́ і во́зьметь крест свой і по Мні гряде́ть;
25	25
For whosoever would save his life shall lose it: and whosoever shall lose his life for my sake shall find it.	І́же бо а́ще хо́щеть ду́шу свою́ спасти́, погуби́ть ю; і і́же а́ще погуби́ть ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, обря́щеть ю;
26	26
For what is a man profited, if he shall gain the whole world, and forfeit his life? or what shall a man give in exchange for his life?	Ка́я бо по́льза челові́ку, а́ще мир весь приобря́щеть, ду́шу же свою́ отщети́ть? Іли́ что дасть челові́к ізмі́ну за ду́шу свою́?
27	27
For the Son of man shall come in the glory of his Father with his angels; and then shall he render unto every man according to his deeds.	прийти́ бо і́мать Син Челові́чеський во сла́ві Отця́ Своєго́ со а́нгели Свої́ми, і тогда́ возда́сть кому́ждо по дія́нієм єго́;
28	28
Verily I say unto you, There are some standing here, who shall in no wise taste of death, till they see the Son of man coming in his kingdom.	амі́нь глаго́лю вам, (я́ко) суть ні́ції от зді стоя́щих, і́же не і́муть вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дять Си́на Челові́чеськаго гряду́ща во Ца́рствії Своє́м.
Chapter 17	Глава 17

1	1
And after six days Jesus taketh with him Peter, and James, and John his brother, and bringeth them up into a high mountain apart:	(Зач. 70) І по днех шести́х поя́т Ісу́с Петра́, і Іа́кова, і Іоа́нна, бра́та єго́, і возведе́ їх на гору́ високу́ єди́ни,
2	2
and he was transfigured before them; and his face did shine as the sun, and his garments became white as the light.	і преобрази́ся пред ни́ми; і просвіти́ся лице́ Єго́, я́ко со́лнце, ри́зи же Єго́ би́ша біли́, я́ко світ.
3	3
And behold, there appeared unto them Moses and Elijah talking with him.	І се, яви́стася їм Моїсе́й і Ілія́, с Ним глаго́люща.
4	4
And Peter answered, and said unto Jesus, Lord, it is good for us to be here: if thou wilt, let us make here three tabernacles; one for thee, and one for Moses, and one for Elijah.	Отвіща́в же Петр рече́ (ко) Ісу́сові: Го́споди, добро́ єсть нам зді би́ти; а́ще хо́щеши, сотвори́м зді три сі́ни, Тебі́ єди́ну, і Моїсе́йові єди́ну, і єди́ну Ілії́.
5	5
While he was yet speaking, behold, a bright cloud overshadowed them: and behold, a voice out of the cloud, saying, This is my beloved Son, in whom I am well pleased; hear ye him.	Єще́ (же) єму́ глаго́лющу, се, о́блак сві́тел осіни́ їх; і се, глас із о́блака глаго́ля: Сей єсть Син Мой возлю́бленний, о Не́мже благоволи́х. Того́ послу́шайте.
6	6
And when the disciples heard it, they fell on their face, and were sore afraid.	І сли́шавше ученици́ падо́ша ни́ці і убоя́шася зіло́.
7	7
And Jesus came and touched them and said, Arise, and be not afraid.	І присту́пль Ісу́с прикосну́ся їх і рече́: воста́ніте і не бо́йтеся.
8	8
And lifting up their eyes, they saw no one, save Jesus only.	Возве́дше же о́чі свої́, ні кого́же ви́діша, то́кмо Ісу́са єди́наго.
9	9
And as they were coming down from the mountain, Jesus commanded them, saying, Tell the vision to no man, until the Son of man be risen from the dead.	І сходя́щим їм с гори́, запові́да їм Ісу́с, глаго́ля: ні кому́же пові́діте виді́нія, до́ндеже Син Челові́чеський із ме́ртвих воскре́снеть.
10	10
And his disciples asked him, saying, Why then say the scribes that Elijah must first come?	(Зач. 71) І вопроси́ша Єго́ ученици́ Єго́, глаго́люще: что у́бо кни́жници глаго́лють, я́ко Ілії́ подоба́єть прийти́ пре́жде?
11	11
And Jesus answered and said unto them, Elijah indeed cometh first, and shall restore all things:	Ісу́с же отвіща́в рече́ їм: Ілія́ у́бо при́йдеть пре́жде і устро́їть вся;
12	12
but I say unto you, that Elijah is come already, and they knew him not, but did unto him whatsoever they would. Even so shall the Son of man also suffer of them.	глаго́лю же вам, я́ко Ілія́ уже́ при́йде, і не позна́ша єго́, но сотвори́ша о нем, єли́ка восхоті́ша; та́ко і Син Челові́чеський і́мать пострада́ти от них.
13	13
Then understood the disciples that he spake unto them of John the Baptist.	Тогда́ разумі́ша ученици́, я́ко о Іоа́нні Крести́телі рече́ їм.
14	14
And when they were come to the multitude, there came to him a man, kneeling to him,	(Зач. 72) І прише́дшим їм к наро́ду, приступи́ к Нему́ челові́к, кла́няяся Єму́
15	15
and saying, Lord, have mercy on my son: for he is epileptic, and suffereth grievously; for ofttimes he falleth into the fire, and ofttimes into the water.	і глаго́ля: Го́споди, поми́луй си́на моєго́, я́ко на но́ви мі́сяці бісну́ється і злі стра́ждеть; мно́жицею бо па́даєть во огнь і мно́жицею в во́ду;
16	16
And I brought him to thy disciples, and they could not cure him.	і приведо́х єго́ ко ученико́м Твої́м, і не возмого́ша єго́ ісціли́ти.
17	17
And Jesus answered and said, O faithless and perverse generation, how long shall I be with you? how long shall I bear with you? bring him hither to me.	Отвіща́в же Ісу́с рече́: о, ро́де неві́рний і развраще́нний, доко́лі бу́ду с ва́ми? Доко́лі терплю́ вам? Приведі́те мі єго́ сі́мо.
18	18
And Jesus rebuked him; and the demon went out of him: and the boy was cured from that hour.	І запрети́ єму́ Ісу́с, і ізи́де із него́ біс; і ісцілі́ о́трок от часа́ того́.
19	19
Then came the disciples to Jesus apart, and said, Why could not we cast it out?	Тогда́ присту́пльше ученици́ ко Ісу́су на єди́ні, рі́ша: почто́ ми не возмого́хом ізгна́ти єго́?
20	20
And Jesus said unto them, Because of your unbelief: for verily I say unto you, If ye have faith as a grain of mustard seed, ye shall say unto this mountain, Remove hence to yonder place; and it shall remove; and nothing shall be impossible unto you.	Ісу́с же рече́ їм: за неві́рствіє ва́ше; амі́нь бо глаго́лю вам: а́ще і́мате ві́ру я́ко зе́рно гору́шно, рече́те горі́ сей: прейди́ отсю́ду та́мо, і пре́йдеть; і нічто́же невозмо́жно бу́деть вам;
21	21
But this kind goeth not out save by prayer and fasting.	сей же род не ісхо́дить, то́кмо моли́твою і посто́м.
22	22
And while they abode in Galilee, Jesus said unto them, The Son of man shall be delivered up into the hands of men;	Живу́щим же їм в Галиле́ї, рече́ їм Ісу́с: пре́дан і́мать би́ти Син Челові́чеський в ру́ці челові́ком,
23	23
and they shall kill him, and the third day he shall be raised up. And they were exceeding sorry.	і убію́т Єго́, і в тре́тій день воста́неть. І ско́рбні би́ша зіло́.
24	24
And when they were come to Capernaum, they that received the half-shekel came to Peter, and said, Doth not your teacher pay the half-shekel?	(Зач. 73) Прише́дшим же їм в Капернау́м, приступи́ша приє́млющії дідра́хми к Петро́ві і рі́ша: Учи́тель ваш не дасть ли дідра́хми?
25	25
He saith, Yea. And when he came into the house, Jesus spake first to him, saying, What thinkest thou, Simon? the kings of the earth, from whom do they receive toll or tribute? from their sons, or from strangers?	Глаго́ля: єй. І єгда́ вни́де в дом, предвари́ єго́ Ісу́с, глаго́ля: что ті мни́ться, Си́моне? Ца́ріє зе́мстії от ки́їх приє́млють да́ні іли́ кинсо́н? От свої́х ли сино́в, іли́ от чужи́х?
26	26
Peter saith unto him, From strangers. Jesus said unto him, Therefore the sons are free.	Глаго́ла єму́ Петр: от чужи́х. Рече́ єму́ Ісу́с: у́бо свобо́дни суть си́нове;
27	27
But, lest we cause them to stumble, go thou to the sea, and cast a hook, and take up the fish that first cometh up; and when thou hast opened his mouth, thou shalt find a shekel: that take, and give unto them for me and thee.	но да не соблазни́м їх, шед на мо́ре, ве́рзи у́дицю, і, ю́же пре́жде і́меши ри́бу, возьми́; і отве́рз уста́ єй, обря́щеши стати́р^*; той взем даждь їм за М'я і за ся.
Chapter 18	Глава 18

1	1
In that hour came the disciples unto Jesus, saying, Who then is greatest in the kingdom of heaven?	(Зач. 74) В той час приступи́ша ученици́ ко Ісу́су, глаго́люще: кто у́бо бо́лій єсть в Ца́рствії Небе́снім?
2	2
And Jesus called to him a little child, and set him in the midst of them,	І призва́в Ісу́с отроча́, поста́ви є посреді́ їх
3	3
and said, Verily I say unto you, Except ye turn, and become as little children, ye shall in no wise enter into the kingdom of heaven.	і рече́: амі́нь глаго́лю вам, а́ще не обратите́ся і бу́дете я́ко ді́ти, не вни́дете в Ца́рство Небе́сноє;
4	4
Whosoever therefore shall humble himself as this little child, the same is the greatest in the kingdom of heaven.	і́же у́бо смири́ться я́ко отроча́ сіє́, той єсть бо́лій во Ца́рствії Небе́снім;
5	5
And whoso shall receive one such little child in my name receiveth me:	і і́же а́ще при́йметь отроча́ таково́ во і́м'я Моє́, Мене́ приє́млеть;
6	6
but whoso shall cause one of these little ones that believe on me to stumble, it is profitable for him that a great millstone should be hung upon his neck, and that he should be sunk in the depth of the sea.	а і́же а́ще соблазни́ть єди́наго ма́лих сих, ві́рующих в М'я, у́не єсть єму́, да обі́ситься же́рнов осе́льський на ви́ї єго́, і пото́неть в пучи́ні морсті́й.
7	7
Woe unto the world because of occasions of stumbling! for it must needs be that the occasions come; but woe to that man through whom the occasion cometh!	Го́ре ми́ру от собла́зн; ну́жда бо єсть прийти́ собла́зном; оба́че го́ре челові́ку тому́, і́мже собла́зн прихо́дить.
8	8
And if thy hand or thy foot causeth thee to stumble, cut them off, and cast them from thee: it is good for thee to enter into life halt or maimed, rather than having two hands or two feet to be cast into the eternal fire.	А́ще ли рука́ твоя́ іли́ нога́ твоя́ соблажня́єть тя, отсіци́ ю і ве́рзи от себе́; добрі́йше ті єсть вни́ти в живо́т хро́му іли́ бі́дну [без руки́], не́же дві ру́ці і дві но́зі іму́щу вве́ржену би́ти во огнь ві́чний;
9	9
And if thine eye causeth thee to stumble, pluck it out, and cast it from thee: it is good for thee to enter into life with one eye, rather than having two eyes to be cast into the hell of fire.	і а́ще о́ко твоє́ соблажня́єть тя, ізми́ є і ве́рзи от себе́; добрі́йше ті єсть со єди́нім о́ком в живо́т вни́ти, не́же дві о́ці іму́щу вве́ржену би́ти в геє́нну о́гненную.
10	10
See that ye despise not one of these little ones: for I say unto you, that in heaven their angels do always behold the face of my Father who is in heaven.	(Зач. 75) Блюді́те, да не пре́зрите єди́наго (от) ма́лих сих; глаго́лю бо вам, я́ко а́нгели їх на небесі́х ви́ну ви́дять лице́ Отця́ Моєго́ Небе́снаго.
11	11
For the Son of man came to save that which was lost.	При́йде бо Син Челові́чеський (взиска́ти і) спасти́ поги́бшаго.
12	12
How think ye? if any man have a hundred sheep, and one of them be gone astray, doth he not leave the ninety and nine, and go seek on the mountains that which goeth astray?	Что вам мни́ться? А́ще бу́деть ні́коєму челові́ку сто ове́ць, і заблу́дить єди́на от них, не оста́вить ли де́в'ятьдесят і де́в'ять в гора́х і шед і́щеть заблу́ждшия?
13	13
And if so be that he find it, verily I say unto you, he rejoiceth over it more than over the ninety and nine which have not gone astray.	і а́ще бу́деть [приключи́ться] обрісти́ ю, амі́нь глаго́лю вам, я́ко ра́дується о ней па́че, не́же о дев'яти́десятих і дев'яти́ не заблу́ждших.
14	14
Even so it is not the will of your Father who is in heaven, that one of these little ones should perish.	Та́ко ність во́ля пред Отце́м ва́шим Небе́сним, да поги́бнеть єди́н от ма́лих сих.
15	15
And if thy brother sin against thee, go and show him his fault between thee and him alone: if he hear thee, thou hast gained thy brother.	А́ще же согріши́ть к тебі́ брат твой, іди́ і обличи́ єго́ между́ тобо́ю і тім єди́нім; а́ще тебе́ послу́шаєть, приобрі́л єси́ бра́та Твоєго́;
16	16
But if he hear thee not, take with thee one or two more, that at the mouth of two witnesses or three every word may be established.	а́ще ли тебе́ не послу́шаєть, поїми́ с собо́ю єще́ єди́наго іли́ два, да при усті́х двою́ іли́ тріє́х свиді́телей ста́неть всяк глаго́л;
17	17
And if he refuse to hear them, tell it unto the church: and if he refuse to hear the church also, let him be unto thee as the Gentile and the publican.	а́ще же не послу́шаєть їх, пові́ждь це́ркві; а́ще же і це́рков преслу́шаєть, бу́ди тебі́ я́коже язи́чник і мита́р.
18	18
Verily I say unto you, What things soever ye shall bind on earth shall be bound in heaven; and what things soever ye shall loose on earth shall be loosed in heaven.	(Зач. 76) Амі́нь (бо) глаго́лю вам: єли́ка а́ще св'я́жете на землі́, бу́дуть св'я́зана на небесі́; і єли́ка а́ще разрішите́ на землі́, бу́дуть разріше́на на небесі́х.
19	19
Again, verily I say unto you, that if two of you shall agree on earth as touching anything that they shall ask, it shall be done for them of my Father who is in heaven.	Па́ки амі́нь глаго́лю вам, я́ко а́ще два от вас совіща́єта на землі́ о вся́цій ве́щі, єя́же а́ще про́сита, бу́деть ї́ма от Отця́ Моєго́, І́же на Небесі́х;
20	20
For where two or three are gathered together in my name, there am I in the midst of them.	іді́же бо єста́ два іли́ тріє́ со́брані во і́м'я Моє́, ту єсьм посреді́ їх.
21	21
Then came Peter to him and said, Lord, how oft shall my brother sin against me, and I forgive him? until seven times?	Тогда́ присту́пль к Нему́ Петр рече́: Го́споди, колькра́ти а́ще согріши́ть в м'я брат мой, і отпущу́ ли єму́ до седьм крат?
22	22
Jesus saith unto him, I say not unto thee, Until seven times; but, Until seventy times seven.	Глаго́ла єму́ Ісу́с: не глаго́лю тебі́: до седьм крат, но до се́дьмдесят крат седмери́цею.
23	23
Therefore is the kingdom of heaven likened unto a certain king, who would make a reckoning with his servants.	(Зач. 77) Сего́ ра́ди уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку царю́, і́же восхоті́ стяза́тися о словесі́ с раби́ свої́ми.
24	24
And when he had begun to reckon, one was brought unto him, that owed him ten thousand talents.	Наче́ншу же єму́ стяза́тися, приведо́ша єму́ єди́наго должника́ тьмо́ю тала́нт;
25	25
But forasmuch as he had not wherewith to pay, his lord commanded him to be sold, and his wife, and children, and all that he had, and payment to be made.	не іму́щу же єму́ возда́ти, повелі́ ї госпо́дь єго́ прода́ти, і жену́ єго́, і ча́да, і вся, єли́ка імі́яше, і отда́ти.
26	26
The servant therefore fell down and worshiped him, saying, Lord, have patience with me, and I will pay thee all.	Пад у́бо раб той, кла́няшеся єму́, глаго́ля: го́споди, потерпи́ на мні, і вся ті возда́м.
27	27
And the lord of that servant, being moved with compassion, released him, and forgave him the debt.	Милосе́рдовав же госпо́дь раба́ того́, прости́ єго́ і долг отпусти́ єму́.
28	28
But that servant went out, and found one of his fellow servants, who owed him a hundred denarii: and he laid hold on him, and took him by the throat, saying, Pay me what thou owest.	Ізше́д же раб той, обрі́те єди́наго (от) клевре́т свої́х, і́же бі до́лжен єму́ стом пі́нязь; і єм єго́ давля́ше, глаго́ля: отда́ждь мі, і́мже (мі) єси́ до́лжен.
29	29
So his fellow servant fell down at his feet, and besought him, saying, Have patience with me, and I will pay thee.	Пад у́бо клевре́т єго́ на но́зі єго́, моля́ше єго́, глаго́ля: потерпи́ на мні, і вся возда́м ті.
30	30
And he would not: but went and cast him into prison, till he should pay that which was due.	Он же не хотя́ше, но вед всади́ єго́ в темни́цю, до́ндеже возда́сть до́лжноє.
31	31
But when his fellow servants saw what was done, they were exceeding sorry, and came and told unto their lord all that was done.	Ви́дівше же клевре́ти єго́ би́вшая, сжа́лиша си зіло́ і прише́дше сказа́ша господи́ну своєму́ вся би́вшая.
32	32
Then his lord called him unto him, and saith to him, Thou wicked servant, I forgave thee all that debt, because thou besoughtest me:	Тогда́ призва́в єго́ господи́н єго́, глаго́ла єму́: ра́бе лука́вий, весь долг он отпусти́х тебі́, поне́же умоли́л м'я єси́;
33	33
shouldest not thou also have had mercy on thy fellow servant, even as I had mercy on thee?	не подоба́ше ли і тебі́ поми́ловати клевре́та твоєго́, я́коже і аз тя поми́ловах?
34	34
And his lord was wroth, and delivered him to the tormentors, till he should pay all that was due unto him.	І прогні́вався госпо́дь єго́, предаде́ єго́ мучи́телем, до́ндеже возда́сть весь долг свой.
35	35
So shall also my heavenly Father do unto you, if ye from your hearts forgive not every one his brother their trespasses.	Та́ко і Оте́ць мой Небе́сний сотвори́ть вам, а́ще не отпустите́ ки́йждо бра́ту своєму́ от серде́ць ва́ших прегріше́нія їх.
Chapter 19	Глава 19

1	1
And it came to pass when Jesus had finished these words, he departed from Galilee, and came into the borders of Judea beyond the Jordan;	І бисть, єгда́ сконча́ Ісу́с словеса́ сія́, пре́йде от Галиле́ї і при́йде в преді́ли Іуде́йськія об он пол Іорда́на.
2	2
and great multitudes followed him; and he healed them there.	І по Нем ідо́ша наро́ди мно́зі, і ісціли́ їх ту.
3	3
And the Pharisees came unto him, trying him, and saying unto him, Is it lawful for a man to put away his wife for every cause?	(Зач. 78) І приступи́ша к Нему́ фарисе́є іскуша́юще Єго́ і глаго́лаша Єму́: а́ще досто́їть челові́ку пусти́ти жену́ свою́ по вся́цій вині́?
4	4
And he answered and said unto them, Have ye not read, that he who made them from the beginning made them male and female,	Он же отвіща́в рече́ їм: ні́сте ли чли, я́ко сотвори́вий іскони́, му́жеський пол і же́нський сотвори́л я єсть?
5	5
and said, For this cause shall a man leave his father and mother, and shall cleave to his wife; and the two shall become one flesh?	І рече́: сего́ ра́ди оста́вить челові́к отця́ (своєго́) і ма́тер і приліпи́ться к жені́ своє́й, і бу́дета о́ба в плоть єди́ну,
6	6
So that they are no more two, but one flesh. What therefore God hath joined together, let not man put asunder.	я́коже ктому́ ні́ста два, но плоть єди́на; є́же у́бо Бог сочета́, челові́к да не разлуча́єть.
7	7
They say unto him, Why then did Moses command to give a bill of divorcement, and to put her away?	Глаго́лаша єму́: что у́бо Моїсе́й запові́да да́ти кни́гу распу́стную і отпусти́ти ю?
8	8
He saith unto them, Moses for your hardness of heart suffered you to put away your wives: but from the beginning it hath not been so.	Глаго́ла їм: я́ко Моїсе́й по жестосе́рдію ва́шему повелі́ вам пусти́ти жени́ ва́ша; ізнача́ла же не бисть та́ко;
9	9
And I say unto you, Whosoever shall put away his wife, except for fornication, and shall marry another, committeth adultery: and he that marrieth her when she is put away committeth adultery.	глаго́лю же вам, я́ко і́же а́ще пу́стить жену́ свою́, ра́зві словесе́ прелюбоді́йна, і ожени́ться іно́ю, прелюби́ твори́ть; і женя́йся пущени́цею прелюби́ ді́єть.
10	10
His disciples say unto him, If the case of the man is so with his wife, it is not expedient to marry.	Глаго́лаша Єму́ ученици́ Єго́: а́ще та́ко єсть вина́ челові́ку с жено́ю, лу́чше єсть не жени́тися.
11	11
But he said unto them, Not all men can receive this saying, but they to whom it is given.	Он же рече́ їм: не всі вміща́ють словесе́ сего́, но ї́мже дано́ єсть;
12	12
For there are eunuchs, that were so born from their mother’s womb: and there are eunuchs, that were made eunuchs by men: and there are eunuchs, that made themselves eunuchs for the kingdom of heaven’s sake. He that is able to receive it, let him receive it.	суть бо скопці́, і́же із чре́ва ма́терня роди́шася та́ко; і суть скопці́, і́же скопи́шася от челові́к; і суть скопці́, і́же іскази́ша са́мі себе́ Ца́рствія ра́ди Небе́снаго; моги́й вмісти́ти да вмісти́ть.
13	13
Then were there brought unto him little children, that he should lay his hands on them, and pray: and the disciples rebuked them.	Тогда́ приведо́ша к Нему́ ді́ти, да ру́ці возложи́ть на них і помо́литься; ученици́ же запрети́ша їм.
14	14
But Jesus said, Suffer the little children, and forbid them not, to come unto me: for to such belongeth the kingdom of heaven.	Ісу́с же рече́ їм: оста́віте діте́й і не возбраня́йте їм прийти́ ко Мні; такови́х бо єсть Ца́рство Небе́сноє.
15	15
And he laid his hands on them, and departed thence.	І возло́жь на них ру́ці, оти́де отту́ду.
16	16
And behold, one came and said unto him, Good Teacher, what good thing shall I do, that I may have eternal life?	(Зач. 79) І се єди́н (ні́кий) присту́пль рече́ Єму́: Учи́телю Благи́й, что бла́го сотворю́, да і́мам живо́т ві́чний?
17	17
And he said unto him, Why callest thou me good? None is good save one, even God: but if thou wouldest enter into life, keep the commandments.	Он же рече́ єму́: что М'я глаго́леши бла́га? Нікто́же благ, то́кмо єди́н Бог; а́ще ли хо́щеши вни́ти в живо́т, соблюди́ за́повіді.
18	18
He saith unto him, Which? And Jesus said, Thou shalt not kill, Thou shalt not commit adultery, Thou shalt not steal, Thou shalt not bear false witness,	Глаго́ла Єму́: кі́я? Ісу́с же рече́: є́же, не убіє́ши; не прелюби́ сотвори́ши; не укра́деши; не лжесвиді́тельствуєши;
19	19
Honor thy father and thy mother; and, Thou shalt love thy neighbor as thyself.	чти отця́ і ма́тер; і: возлю́биши і́скренняго твоєго́, я́ко сам себе́.
20	20
The young man saith unto him, All these things have I observed from my youth: what lack I yet?	Глаго́ла Єму́ ю́ноша: вся сія́ сохрани́х от ю́ности моєя́; что єсьм єще́ не доконча́л?
21	21
Jesus said unto him, If thou wouldest be perfect, go, sell that which thou hast, and give to the poor, and thou shalt have treasure in heaven: and come, follow me.	Рече́ єму́ Ісу́с: а́ще хо́щеши соверше́н би́ти, іди́, прода́ждь імі́ніє твоє́ і даждь ни́щим; і імі́ти і́маши сокро́вище на небесі́; і гряди́ вслід Мене́.
22	22
But when the young man heard the saying, he went away sorrowful; for he was one that had great possessions.	Сли́шав же ю́ноша сло́во, оти́де скорб'я́; бі бо імі́я стяжа́нія мно́га.
23	23
And Jesus said unto his disciples, Verily I say unto you, It is hard for a rich man to enter into the kingdom of heaven.	Ісу́с же рече́ ученико́м Свої́м: амі́нь глаго́лю вам, я́ко неудо́б бога́тий вни́деть в Ца́рствіє Небе́сноє;
24	24
And again I say unto you, It is easier for a camel to go through a needle’s eye, than for a rich man to enter into the kingdom of God.	па́ки же глаго́лю вам: удо́біє єсть вельбу́ду сквозі́ іглині́ у́ші пройти́, не́же бога́ту в Ца́рствіє Бо́жиє вни́ти.
25	25
And when his disciples heard it, they were astonished exceedingly, saying, Who then can be saved?	Сли́шавше же ученици́ Єго́, дивля́хуся зіло́, глаго́люще: кто у́бо мо́жеть спасе́н би́ти?
26	26
And Jesus looking upon them said to them, With men this is impossible; but with God all things are possible.	Воззрі́в же Ісу́с рече́ їм: у челові́к сіє́ невозмо́жно єсть, у Бо́га же вся возмо́жна.
27	27
Then answered Peter and said unto him, Lo, we have left all, and followed thee; what then shall we have?	Тогда́ отвіща́в Петр рече́ Єму́: се, ми оста́вихом вся і вслід Тебе́ ідо́хом; что у́бо бу́деть нам?
28	28
And Jesus said unto them, Verily I say unto you, that ye who have followed me, in the regeneration when the Son of man shall sit on the throne of his glory, ye also shall sit upon twelve thrones, judging the twelve tribes of Israel.	Ісу́с же рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам, я́ко ви ше́дшії по мні, в пакибитіє́, єгда́ ся́деть Син Челові́чеський на престо́лі сла́ви Своєя́, ся́дете і ви на двоюна́десяте престо́лу, судя́ще обімана́десяте колі́нома Ізра́їлевома;
29	29
And everyone that hath left houses, or brethren, or sisters, or father, or mother, or wife, or children, or lands, for my name’s sake, shall receive a hundredfold, and shall inherit eternal life.	і всяк, і́же оста́вить дом, іли́ бра́тію, іли́ сестри́, іли́ отця́, іли́ ма́тер, іли́ жену́, іли́ ча́да, іли́ се́ла, і́мене Моєго́ ра́ди, стори́цею при́йметь і живо́т ві́чний наслі́дить;
30	30
But many shall be last that are first; and first that are last.	мно́зі же бу́дуть пе́рві послі́днії, і послі́дні пе́рвії.
Chapter 20	Глава 20

1	1
For the kingdom of heaven is like unto a man that was a householder, who went out early in the morning to hire laborers into his vineyard.	(Зач. 80) Подо́бно бо єсть Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку домови́ту, і́же ізи́де ку́пно [зіло́] у́тро ная́ти ді́лателі в виногра́д свой,
2	2
And when he had agreed with the laborers for a denarius a day, he sent them into his vineyard.	і совіща́в с ді́лателі по пі́нязю на день, посла́ їх в виногра́д свой.
3	3
And he went out about the third hour, and saw others standing in the marketplace idle;	І ізше́д в тре́тій час, ви́ді і́ни стоя́щя на то́ржищі пра́здни,
4	4
and to them he said, Go ye also into the vineyard, and whatsoever is right I will give you.	і тім рече́: іді́те і ви в виногра́д мой, і є́же бу́деть пра́вда, дам вам. Они́ же ідо́ша.
5	5
And they went their way. Again he went out about the sixth and the ninth hour, and did likewise.	Па́ки же ізше́д в шести́й і дев'я́тий час, сотвори́ та́коже.
6	6
And about the eleventh hour he went out, and found others standing idle; and he saith unto them, Why stand ye here all the day idle?	Во єдинийжена́десять час ізше́д, обрі́те другі́я стоя́щя пра́здни і глаго́ла їм: что зді стоїте́ весь день пра́здні?
7	7
They say unto him, Because no man hath hired us. He saith unto them, Go ye also into the vineyard; and whatsoever is right ye shall receive.	Глаго́лаша єму́: я́ко нікто́же нас ная́т. Глаго́ла їм: іді́те і ви в виногра́д (мой), і є́же бу́деть пра́ведно, при́ймете.
8	8
And when even was come, the lord of the vineyard saith unto his steward, Call the laborers, and pay them their hire, beginning from the last unto the first.	Ве́черу же би́вшу, глаго́ла господи́н виногра́да к приста́внику своєму́: призови́ ді́лателі і даждь їм мзду, наче́н от послі́дніх до пе́рвих.
9	9
And when they came that were hired about the eleventh hour, they received every man a denarius.	І прише́дше і́же во єдинийна́десять час, прия́ша по пі́нязю.
10	10
Now when the first came, they supposed that they would receive more; and they likewise received every man a denarius.	Прише́дше же пе́рвії мня́ху, я́ко в'я́щше при́ймуть; і прия́ша і ті́ї по пі́нязю;
11	11
And when they received it, they murmured against the householder,	приє́мше же ропта́ху на господи́на,
12	12
saying, These last have spent but one hour, and thou hast made them equal unto us, who have borne the burden of the day and the scorching heat.	глаго́люще, я́ко сі́ї послі́днії єди́н час сотвори́ша, і ра́вних нам сотвори́л їх єси́, поне́сшим тяготу́ дне і вар.
13	13
But he answered and said to one of them, Friend, I do thee no wrong: didst not thou agree with me for a denarius?	Он же отвіща́в рече́ єди́ному їх: дру́же, не оби́жу тебе́; не по пі́нязю ли совіща́л єси́ со мно́ю?
14	14
Take up that which is thine, and go thy way; it is my will to give unto this last, even as unto thee.	возьми́ твоє́ і іди́; хощу́ же і сему́ послі́днему да́ти, я́коже і тебі́;
15	15
Or is it not lawful for me to do what I will with mine own? Is thine eye evil, because I am good?	іли́ ність мі літь сотвори́ти, є́же хощу́, во свої́х мі? А́ще о́ко твоє́ лука́во єсть, я́ко аз благ єсьм?
16	16
So the last shall be first, and the first last. For many are called, but few chosen.	Та́ко бу́дуть послі́днії пе́рві, і пе́рвії послі́дні; мно́зі бо суть зва́ні, ма́ло же ізбра́нних.
17	17
And as Jesus was going up to Jerusalem, he took the twelve disciples apart in the way, and he said unto them,	(Зач. 81) І восходя́ Ісу́с во Ієрусали́м, поя́т обана́десяте ученика́ єди́ни [осо́б] на путі́ і рече́ їм:
18	18
Behold, we go up to Jerusalem; and the Son of man shall be delivered unto the chief priests and scribes; and they shall condemn him to death,	се, восхо́дим во Ієрусали́м, і Син Челові́чеський пре́дан бу́деть архієре́єм і кни́жником; і осу́дять Єго́ на смерть,
19	19
and shall deliver him unto the Gentiles to mock, and to scourge, and to crucify: and the third day he shall rise again.	і предадя́ть Єго́ язи́ком на поруга́ніє, і біє́ніє, і проп'я́тіє; і в тре́тій день воскре́снеть.
20	20
Then came to him the mother of the sons of Zebedee with her sons, worshiping him, and asking a certain thing of him.	Тогда́ приступи́ к Нему́ ма́ти си́ну Зеведе́йову с сино́ма свої́ма, кла́няющися і прося́щи ні́что от Него́.
21	21
And he said unto her, What wouldest thou? She saith unto him, Command that these my two sons may sit, one on thy right hand, and one on thy left hand, in thy kingdom.	Он же рече́ єй: чесо́ хо́щеши? Глаго́ла Єму́: рци, да ся́дета сія́ о́ба си́на моя́, єди́н одесну́ю Тебе́ і єди́н ошу́юю (Тебе́) во Ца́рствії Твоє́м.
22	22
But Jesus answered and said, Ye know not what ye ask. Are ye able to drink the cup that I am about to drink? or to be baptized with the baptism that I am baptized with? They say unto him, We are able.	Отвіща́в же Ісу́с рече́: не ві́ста, чесо́ про́сита; мо́жета ли пи́ти ча́шу, ю́же Аз і́мам пи́ти, іли́ креще́нієм, і́мже Аз кре́ща́юся, крести́тися? Глаго́ласта Єму́: мо́жева.
23	23
And he saith unto them, My cup indeed ye shall drink; and with the baptism that I am baptized withal shall ye be baptized: but to sit on my right hand, and on my left hand, is not mine to give; but it is for them for whom it hath been prepared of my Father.	І глаго́ла ї́ма: ча́шу у́бо Мою́ іспіє́та, і креще́нієм, і́мже Аз креща́юся, і́мате крести́тися; а є́же сі́сти одесну́ю Мене́ і ошу́юю Мене́ — ність Моє́ да́ти, но ї́мже угото́вася от Отця́ Моєго́.
24	24
And when the ten heard it, they were moved with indignation concerning the two brethren.	І сли́шавше де́сять, негодова́ша о обою́ бра́ту.
25	25
But Jesus called them unto him, and said, Ye know that the rulers of the Gentiles lord it over them, and their great ones exercise authority over them.	Ісу́с же призва́в їх, рече́: ві́сте, я́ко кня́зі язи́к госпо́дствують ї́ми, і вели́ції облада́ють ї́ми;
26	26
But it shall not be so be among you: but whosoever would become great among you shall be your minister;	не та́ко же бу́деть в вас; но і́же а́ще хо́щеть в вас в'я́щший би́ти, да бу́деть вам слуга́;
27	27
and whosoever would be first among you shall be your servant:	і і́же а́ще хо́щеть в вас би́ти пе́рвий, бу́ди вам раб;
28	28
even as the Son of man came not to be ministered unto, but to minister, and to give his life a ransom for many.	я́коже Син Челові́чеський не при́йде, да послу́жать Єму́, но послужи́ти і да́ти ду́шу Свою́ ізбавле́ніє за мно́гих.
29	29
And as they went out from Jericho, a great multitude followed him.	(Зач. 82) І ісходя́щу Єму́ от Ієрихо́на, по Нем і́де наро́д мног.
30	30
And behold, two blind men sitting by the wayside, when they heard that Jesus was passing by, cried out, saying, Have mercy on us, Lord, thou son of David.	І се, два сліпця́ сідя́ща при путі́, сли́шавша, я́ко Ісу́с мимохо́дить, возопи́ста, глаго́люща: поми́луй ни, Го́споди, Си́не Дави́дов.
31	31
And the multitude rebuked them, that they should hold their peace: but they cried out the more, saying, Have mercy on us, Lord, thou son of David.	Наро́д же преща́ше ї́ма, да умолчи́та; о́на же па́че вопія́ста, глаго́люща: поми́луй ни, Го́споди, Си́не Дави́дов.
32	32
And Jesus stood still, and called them, and said, What will ye that I should do unto you?	І воста́в Ісу́с возгласи́ я і рече́: что хо́щета, да сотворю́ ва́ма?
33	33
They say unto him, Lord, that our eyes may be opened.	Глаго́ласта Єму́: Го́споди, да отве́рзетіся о́чі на́ю.
34	34
And Jesus, being moved with compassion, touched their eyes; and straightaway their eyes received sight, and they followed him.	Милосе́рдовав же Ісу́с прикосну́ся о́чію ї́ма; і а́біє прозрі́ста ї́ма о́чі, і по Нем ідо́ста.
Chapter 21	Глава 21

1	1
And when they drew nigh unto Jerusalem, and came unto Bethsphage, at the mount of Olives, then Jesus sent two disciples,	(Зач. 83а) І єгда́ прибли́жишася во Ієрусали́м і прийдо́ша в Вифсфагі́ю к горі́ Єлео́нстій, тогда́ Ісу́с посла́ два ученика́,
2	2
saying unto them, Go into the village that is over against you, and straightaway ye shall find an ass tied, and a colt with her: loose them, and bring them unto me.	глаго́ля ї́ма: іді́та в весь, я́же пря́мо ва́ма; і а́біє обря́щета осля́ прив'я́зано, і жреб'я́ с ним; отріши́вша приведі́та Мі;
3	3
And if anyone say aught unto you, ye shall say, The Lord hath need of them; and straightaway he sendeth them.	і а́ще ва́ма кто рече́ть что, рече́та, я́ко Госпо́дь єю́ тре́буєть; а́біє же по́слеть я.
4	4
Now all this is come to pass, that it might be fulfilled which was spoken through the prophet, saying,	Сіє́ же все бисть, да сбу́деться рече́нноє проро́ком, глаго́лющим:
5	5
Tell ye the daughter of Zion, Behold, thy King cometh unto thee, Meek, and riding upon an ass, And a colt the foal of an ass.	рці́те дще́рі Сіо́нові: се Цар Твой гряде́ть тебі́ кро́ток, і всід на осля́ і жреб'я́, си́на под'яре́мнича.
6	6
And the disciples went, and did even as Jesus commanded them,	Ше́дша же ученика́ і сотво́рша, я́коже повелі́ ї́ма Ісу́с,
7	7
and brought the ass, and the colt, and put on them their garments; and he sat thereon.	приведо́ста осля́ і жреб'я́; і возложи́ша верху́ єю́ ри́зи своя́, і всі́де верху́ їх.
8	8
And the most part of the multitude spread their own garments in the way; and others cut branches from the trees, and spread them in the way.	Мно́жайшії же наро́ди постила́ху ри́зи своя́ по путі́; друзі́ї же рі́заху ві́тві от древ і постила́ху по путі́.
9	9
And the multitudes that went before, and that followed, cried, saying, Hosanna to the son of David: Blessed is he that cometh in the name of the Lord; Hosanna in the highest.	Наро́ди же предходя́щії (Єму́) і вслі́дствующії зва́ху, глаго́люще: оса́нна Си́ну Дави́дову! Благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє! Оса́нна в ви́шніх!
10	10
And when he was come into Jerusalem, all the city was stirred, saying, Who is this?	І вше́дшу Єму́ во Ієрусали́м, потрясе́ся весь град, глаго́ля: Кто єсть сей?
11	11
And the multitudes said, This is Jesus the prophet, who is from Nazareth of Galilee.	Наро́ди же глаго́лаху: сей єсть Ісу́с, Проро́к, І́же от Назаре́та галиле́йська.
12	12
And Jesus entered into the temple of God, and cast out all them that sold and bought in the temple, and overthrew the tables of the money-changers, and the seats of them that sold the doves;	(Зач. 83б) І вни́де Ісу́с в це́рков Бо́жию і ізгна́ вся продаю́щия і купу́ющия в це́ркві, і трапе́зи торжнико́м іспрове́рже і сіда́лища продаю́щих го́луби,
13	13
and he saith unto them, It is written, My house shall be called a house of prayer: but ye have made it a den of robbers.	і глаго́ла їм: пи́сано єсть: храм Мой храм моли́тви нарече́ться; ви же сотвори́сте ї верте́п разбо́йником.
14	14
And the lame and the blind came to him in the temple; and he healed them.	І приступи́ша к Нему́ хро́мії і сліпі́ї в це́ркві; і ісціли́ їх.
15	15
But when the chief priests and the scribes saw the wonderful things that he did, and the children crying in the temple and saying, Hosanna to the son of David; they were moved with indignation,	Ви́дівше же архієре́є і кни́жници чудеса́, я́же сотвори́, і о́троки зову́щя в це́ркві і глаго́лющя: оса́нна Си́ну Дави́дову, негодова́ша
16	16
and said unto him, Hearest thou what these are saying? And Jesus saith unto them, Yea: did ye never read, Out of the mouth of babes and sucklings thou hast perfected praise?	і рі́ша Єму́: сли́шиши ли, что сі́ї глаго́лють? Ісу́с же рече́ їм: єй; ні́сте ли чли ніколи́же, я́ко із уст младе́нець і ссу́щих соверши́л єси́ хвалу́?
17	17
And he left them, and went forth out of the city to Bethany, and lodged there.	І оста́вль їх, ізи́де вон із гра́да в Вифа́нію і водвори́ся ту.
18	18
Now in the morning as he returned to the city, he hungered.	(Зач. 84) У́тру же возвра́щся во град, взалка́;
19	19
And seeing a fig tree by the wayside, he came to it, and found nothing thereon, but leaves only; and he saith unto it, Let there be no fruit from thee henceforward forever. And immediately the fig tree withered away.	і узрі́в смоко́вницю єди́ну при путі́, при́йде к ней, і нічто́же обрі́те на ней, то́кмо ли́ствіє єди́но, і глаго́ла єй: да ніколи́же от тебе́ плода́ бу́деть во ві́ки. І а́біє і́зсше смоко́вниця.
20	20
And when the disciples saw it, they marveled, saying, How did the fig tree immediately wither away?	І ви́дівше ученици́ диви́шася, глаго́люще: ка́ко а́біє і́зсше смоко́вниця?
21	21
And Jesus answered and said unto them, Verily I say unto you, If ye have faith, and doubt not, ye shall not only do what is done to the fig tree, but even if ye shall say unto this mountain, Be thou taken up and cast into the sea, it shall be done.	Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам: а́ще і́мате ві́ру і не усумните́ся, не то́кмо смоко́вничноє сотворите́, но а́ще і горі́ сей рече́те: дви́гнися і ве́рзися в мо́ре, бу́деть;
22	22
And all things, whatsoever ye shall ask in prayer, believing, ye shall receive.	і вся, єли́ка а́ще воспро́сите в моли́тві ві́рующе, при́ймете.
23	23
And when he was come into the temple, the chief priests and the elders of the people came unto him as he was teaching, and said, By what authority doest thou these things? and who gave thee this authority?	(Зач. 85) І прише́дшу Єму́ в це́рков, приступи́ша к Нему́ уча́щу архієре́є і ста́рці людсті́ї, глаго́люще: ко́єю вла́стію сія́ твори́ши? І кто Ті даде́ власть сію́?
24	24
And Jesus answered and said unto them, I also will ask you one question, which if ye tell me, I likewise will tell you by what authority I do these things.	Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: вопрошу́ ви і Аз сло́во єди́но: є́же а́ще рече́те Мні, і Аз вам реку́, ко́єю вла́стію сія́ творю́;
25	25
The baptism of John, whence was it? from heaven or from men? And they reasoned with themselves, saying, If we shall say, From heaven; he will say unto us, Why then did ye not believe him?	креще́ніє Іоа́нново отку́ду бі? С небесе́ ли, іли́ от челові́к? Они́ же помишля́ху в себі́, глаго́люще: а́ще рече́м, с небесе́, рече́ть нам: почто́ у́бо не ві́ровасте єму́?
26	26
But if we shall say, From men; we fear the multitude; for all hold John as a prophet.	а́ще ли рече́м, от челові́к, бої́мся наро́да; всі бо і́муть Іоа́нна я́ко проро́ка.
27	27
And they answered Jesus, and said, We know not. He also said unto them, Neither tell I you by what authority I do these things.	І отвіща́вше Ісу́сові рі́ша: не ві́ми. Рече́ їм і Той: ні Аз вам глаго́лю, ко́єю вла́стію сія́ творю́.
28	28
But what think ye? A man had two sons; and he came to the first, and said, Son, go work today in my vineyard.	(Зач. 86) Что же ся вам мнить? Челові́к ні́кий ім'я́ше два си́на, і прише́д к пе́рвому, рече́: ча́до, іди́ днесь, ді́лай в виногра́ді Моє́м.
29	29
And he answered and said, I will not: but afterward he repented himself, and went.	Он же отвіща́в рече́: не хощу́; посліди́ же раска́явся, і́де.
30	30
And he came to the other, and said likewise. And he answered and said, I go, sir: and went not.	І присту́пль к друго́му, рече́ та́коже. Он же отвіща́в рече́: аз, го́споди (іду́); і не і́де.
31	31
Which of the two did the will of his father? They say unto him, The first. Jesus saith unto them, Verily I say unto you, that the publicans and the harlots go into the kingdom of God before you.	Кий от обою́ сотвори́ во́лю о́тчу? Глаго́лаша Єму́: пе́рвий. Глагола їм Ісу́с: амі́нь глаго́лю вам, я́ко митарі́ і любоді́йці варя́ють ви в Ца́рствії Бо́жиї;
32	32
For John came unto you in the way of righteousness, and ye believed him not; but the publicans and the harlots believed him: and ye, when ye saw it, repented not yourselves afterward, that ye might believe him.	при́йде бо к вам Іоа́нн (Крести́тель) путе́м пра́ведним, і не ві́ровасте єму́, митарі́ же і любоді́йці ві́роваша єму́; ви же ви́дівше, не раска́ястеся посліди́ ві́ровати єму́.
33	33
Hear another parable: There was a certain man that was a householder, who planted a vineyard, and set a hedge about it, and dug a winepress in it, and built a tower, and let it out to husbandmen, and went into another country.	(Зач. 87) І́ну при́тчу сли́шите. Челові́к ні́кий бі домови́т, і́же насади́ виногра́д, і опло́том огради́ єго́, і іскопа́ в нем точи́ло, і созда́ столп, і вдаде́ ї ді́лателем, і оти́де.
34	34
And when the season of the fruits drew near, he sent his servants to the husbandmen, to receive his fruits.	Єгда́ же прибли́жися вре́м'я плодо́в, посла́ раби́ своя́ к ді́лателем прия́ти плоди́ єго́;
35	35
And the husbandmen took his servants, and beat one, and killed another, and stoned another.	і є́мше ді́лателе рабо́в єго́, о́ваго у́бо би́ша, о́ваго же уби́ша, о́ваго же ка́менієм поби́ша.
36	36
Again, he sent other servants more than the first: and they did unto them in like manner.	Па́ки посла́ і́ни раби́ мно́жайша пе́рвих; і сотвори́ша їм та́коже.
37	37
But afterward he sent unto them his son, saying, They will reverence my son.	Посліди́ же посла́ к ним си́на своєго́, глаго́ля: усрам'я́ться си́на моєго́.
38	38
But the husbandmen, when they saw the son, said among themselves, This is the heir; come, let us kill him, and take his inheritance.	Ді́лателе же ви́дівше си́на, рі́ша в себі́: сей єсть наслі́дник; прийді́те, убіє́м єго́ і удержи́м достоя́ніє єго́.
39	39
And they took him, and cast him forth out of the vineyard, and killed him.	І є́мше єго́ ізведо́ша вон із виногра́да і уби́ша.
40	40
When therefore the lord of the vineyard shall come, what will he do unto those husbandmen?	Єгда́ у́бо при́йдеть господи́н виногра́да, что сотвори́ть ді́лателем тім?
41	41
They say unto him, He will miserably destroy those miserable men, and will let out the vineyard unto other husbandmen, who shall render him the fruits in their seasons.	Глаго́лаша Єму́: злих злі погуби́ть їх, і виногра́д преда́сть і́ним ді́лателем, і́же воздадя́ть єму́ плоди́ во времена́ своя́.
42	42
Jesus saith unto them, Did ye never read in the scriptures, The stone which the builders rejected, The same was made the head of the corner; This was from the Lord, And it is marvelous in our eyes?	Глагола їм Ісу́с: ні́сте ли чли ніколи́же в Писа́ніїх: ка́мень, єго́же не в ряду́ сотвори́ша [небрего́ша] зи́ждущії, сей бисть во главу́ у́гла? От Го́спода бисть сіє́, і єсть ди́вно во о́чію ва́шею [на́шею].
43	43
Therefore say I unto you, The kingdom of God shall be taken away from you, and shall be given to a nation bringing forth the fruits thereof.	(Зач. 88) Сего́ ра́ди глаго́лю вам, я́ко оти́меться от вас Ца́рствіє Бо́жиє і да́сться язи́ку творя́щему плоди́ єго́;
44	44
And he that falleth on this stone shall be broken to pieces: but on whomsoever it shall fall, it will scatter him as dust.	і пади́й на ка́мені сем сокруши́ться; а на не́мже паде́ть, сотри́єть ї.
45	45
And when the chief priests and the Pharisees heard his parables, they perceived that he spake of them.	І сли́шавше архієре́є і фарисе́є при́тчі Єго́, разумі́ша, я́ко о них глаго́леть;
46	46
And when they sought to lay hold on him, they feared the multitudes, because they took him for a prophet.	і і́щуще Єго́ я́ти, убоя́шася наро́да, поне́же я́ко Проро́ка Єго́ імі́яху.
Chapter 22	Глава 22

1	1
And Jesus answered and spake unto them again in parables, saying,	(Зач. 89) І отвіща́в Ісу́с, па́ки рече́ їм в при́тчах, глаго́ля:
2	2
The kingdom of heaven is likened unto a certain king, who made a marriage feast for his son,	уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє челові́ку царю́, і́же сотвори́ бра́ки си́ну своєму́
3	3
and sent forth his servants to call them that were bidden to the marriage feast: and they would not come.	і посла́ раби́ своя́ призва́ти зва́нния на бра́ки; і не хотя́ху прийти́.
4	4
Again he sent forth other servants, saying, Tell them that are bidden, Behold, I have made ready my dinner; my oxen and my fatlings are killed, and all things are ready: come to the marriage feast.	Па́ки посла́ і́ни раби́, глаго́ля: рці́те зва́нним: се обі́д мой угото́вах, юнці́ мої́ і упита́нная ісколе́на, і вся гото́ва; прийді́те на бра́ки.
5	5
But they made light of it, and went their ways, one to his own farm, another to his merchandise;	Они́ же небре́гше отидо́ша, ов у́бо на село́ своє́, ов же на ку́плі своя́;
6	6
and the rest laid hold on his servants, and treated them shamefully, and killed them.	про́чії же є́мше рабо́в єго́, досади́ша їм і уби́ша їх.
7	7
And when that king heard thereof, he was wroth; and he sent his armies, and destroyed those murderers, and burned their city.	І сли́шав цар той разгні́вася, і посла́в во́я своя́, погуби́ уби́йці о́ни і град їх зажже́.
8	8
Then saith he to his servants, The wedding is ready, but they that were bidden were not worthy.	Тогда́ глаго́ла рабо́м свої́м: брак у́бо гото́в єсть, зва́ннії же не би́ша досто́йнії;
9	9
Go ye therefore unto the partings of the highways, and as many as ye shall find, bid to the marriage feast.	іді́те у́бо на ісхо́дища путі́й, і єли́ціх а́ще обря́щете, призові́те на бра́ки.
10	10
And those servants went out into the highways, and gathered together all as many as they found, both bad and good: and the wedding was filled with guests.	І ізше́дше раби́ о́ні на распу́тія, собра́ша всіх, єли́ціх обріто́ша, злих же і до́брих; і іспо́лнися брак возлежа́щих.
11	11
But when the king came in to behold the guests, he saw there a man who had not on a wedding garment:	Вшед же цар ви́діти возлежа́щих, ви́ді ту челові́ка не оболче́на во одія́ніє бра́чноє,
12	12
and he saith unto him, Friend, how camest thou in hither not having a wedding garment? And he was speechless.	і глаго́ла єму́: дру́же, ка́ко вшел єси́ сі́мо не іми́й одія́нія бра́чна? Он же умолча́.
13	13
Then said the king to the servants, Bind his feet and hands, take him away, and cast him out into the outer darkness; there shall be weeping and gnashing of teeth.	Тогда́ рече́ цар слуга́м: св'яза́вше єму́ ру́ці і но́зі, возьмі́те єго́ і вве́рзіте во тьму кромі́шнюю; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м.
14	14
For many are called, but few chosen.	мно́зі бо суть зва́ні, ма́ло же ізбра́нних.
15	15
Then went the Pharisees, and took counsel how they might ensnare him in his talk.	(Зач. 90) Тогда́ ше́дше фарисе́є, сові́т восприя́ша, я́ко да обольстя́ть Єго́ сло́вом.
16	16
And they send to him their disciples, with the Herodians, saying, Teacher, we know that thou art true, and teachest the way of God in truth, and carest not for anyone: for thou regardest not the person of men.	І посила́ють к Нему́ ученики́ своя́ со іродіа́ни, глаго́люще: Учи́телю, ві́ми, я́ко і́стинен єси́, і путі́ Бо́жию воі́стину учи́ши, і неради́ши ні о ко́мже; не зри́ши бо на лице́ челові́ком;
17	17
Tell us therefore, What thinkest thou? Is it lawful to give tribute unto Caesar, or not?	рци у́бо нам, что Ті ся мнить? Досто́йно ли єсть да́ти кинсо́н ке́сареві, іли́ ні?
18	18
But Jesus perceived their wickedness, and said, Why make ye trial of me, ye hypocrites?	Разумі́в же Ісу́с лука́вство їх, рече́: что М'я іскуша́єте, лицемі́ри?
19	19
Show me the tribute money. And they brought unto him a denarius.	покажі́те Мі злати́цю кинсо́нную. Они́ же принесо́ша Єму́ пі́нязь.
20	20
And he saith unto them, Whose is this image and superscription?	І глаго́ла їм: чий о́браз сей і написа́ніє?
21	21
They say unto him, Caesar’s. Then saith he unto them, Render therefore unto Caesar the things that are Caesar’s; and unto God the things that are God’s.	(І) глаго́лаша Єму́: ке́сарев. Тогда́ глаго́ла їм: воздаді́те у́бо ке́сарева ке́сареві, і Бо́жия Бо́гові.
22	22
And when they heard it, they marveled, and left him, and went away.	І сли́шавше диви́шася; і оста́вльше Єго́ отидо́ша.
23	23
On that day there came to him the Sadducees, they that say that there is no resurrection: and they asked him,	(Зач. 91) В той день приступи́ша к Нему́ саддуке́є, і́же глаго́лють не би́ти воскресе́нію, і вопроси́ша Єго́,
24	24
saying, Teacher, Moses said, If a man die, having no children, his brother shall marry his wife, and raise up seed unto his brother.	глаго́люще: Учи́телю, Моїсе́й рече́: а́ще кто у́мреть не іми́й чад, (да) по́йметь брат єго́ жену́ єго́ і воскреси́ть сі́м'я бра́та своєго́;
25	25
Now there were with us seven brethren: and the first married and deceased, and having no seed left his wife unto his brother;	бі́ша же в нас седьм бра́тія; і пе́рвий оже́нься у́мре, і не іми́й сі́мене, оста́ви жену́ свою́ бра́ту своєму́;
26	26
in like manner the second also, and the third, unto the seventh.	тако́жде же і втори́й, і тре́тій, да́же до седьма́го;
27	27
And after them all, the woman also died.	посліди́ же всіх у́мре і жена́;
28	28
Therefore in the resurrection whose wife shall she be of the seven? for they all had her.	в воскресе́ніє у́бо, кото́раго от седьми́х бу́деть жена́? Всі бо імі́ша ю.
29	29
But Jesus answered and said unto them, Ye do err, not knowing the scriptures, nor the power of God.	Отвіща́в же Ісу́с рече́ їм: прельща́єтеся, не ві́дуще Писа́нія, ні си́ли Бо́жия;
30	30
For in the resurrection they neither marry, nor are given in marriage, but are as angels of God in heaven.	в воскресе́ніє бо ні же́няться, ні посяга́ють, но я́ко а́нгели Бо́жії на небесі́ суть;
31	31
But as touching the resurrection of the dead, have ye not read that which was spoken unto you by God, saying,	о воскресе́нії же ме́ртвих ні́сте ли чли рече́ннаго вам Бо́гом, глаго́лющим:
32	32
I am the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob? God is not God of the dead, but of the living.	Аз єсьм Бог Авраа́мов, і Бог Ісаа́ков, і Бог Іа́ковль? Ність Бог Бог ме́ртвих, но (Бог) живи́х.
33	33
And when the multitudes heard it, they were astonished at his teaching.	І сли́шавше наро́ди дивля́хуся о уче́нії Єго́.
34	34
But the Pharisees, when they heard that he had put the Sadducees to silence, gathered themselves together.	(Зач. 92) Фарисе́є же сли́шавше, я́ко посрами́ саддуке́ї, собра́шася вку́пі.
35	35
And one of them, a lawyer, asked him a question, trying him, and saying,	І вопроси́ єди́н от них законоучи́тель, іскуша́я Єго́ і глаго́ля:
36	36
Teacher, which is the great commandment in the law?	Учи́телю, ка́я за́повідь бо́льші (єсть) в зако́ні?
37	37
And Jesus said unto him, Thou shalt love the Lord thy God with all thy heart, and with all thy soul, and with all thy mind.	Ісу́с же рече́ єму́: возлю́биши Го́спода Бо́га твоєго́ всім се́рдцем твої́м, і все́ю душе́ю твоє́ю, і все́ю ми́слію твоє́ю;
38	38
This is the first and great commandment.	сія́ єсть пе́рвая і бо́лшая за́повідь;
39	39
And a second like it is this, Thou shalt love thy neighbor as thyself.	втора́я же подо́бна єй: возлю́биши і́скренняго твоєго́, я́ко сам себе́;
40	40
On these two commandments hang the whole law and the prophets.	в сію́ обою́ за́повідію весь Зако́н і Проро́ци ви́сять.
41	41
Now while the Pharisees were gathered together, Jesus asked them a question,	Собра́вшимся же фарисе́йом, вопроси́ їх Ісу́с,
42	42
saying, What think ye of the Christ? whose son is he? They say unto him, The son of David.	глаго́ля: что вам мни́ться о Христі́? Чий єсть Син? Глаго́лаша Єму́: Дави́дов.
43	43
He saith unto them, How then doth David in the Spirit call him Lord, saying,	Глаго́ла їм: ка́ко у́бо Дави́д Ду́хом Го́спода Єго́ нарица́єть, глаго́ля:
44	44
The Lord said unto my Lord, Sit thou on my right hand, Till I make thine enemies the footstool of thy feet?	рече́ Госпо́дь Го́сподеві моєму́: сіди́ одесну́ю Мене́, до́ндеже положу́ враги́ Твоя́ подно́жіє нога́ма Твої́ма?
45	45
If David then calleth him Lord, how is he his son?	а́ще у́бо Дави́д нарица́єть Єго́ Го́спода, ка́ко син єму́ єсть?
46	46
And no one was able to answer him a word, neither durst any man from that day forth ask him any more questions.	І нікто́же можа́ше отвіща́ти Єму́ словесе́; ніже́ смі́яше кто от того́ дне вопроси́ти Єго́ ктому́.
Chapter 23	Глава 23

1	1
Then spake Jesus to the multitudes and to his disciples,	(Зач. 93) Тогда́ Ісу́с глаго́ла к наро́дом і ученико́м Свої́м,
2	2
saying, The scribes and the Pharisees sit on Moses’ seat:	глаго́ля: на Моїсе́йові сіда́лищі сідо́ша кни́жници і фарисе́є;
3	3
all things therefore whatsoever they bid you observe, these observe and do: but do not ye after their works; for they say, and do not.	вся у́бо, єли́ка а́ще реку́ть вам блюсти́, соблюда́йте і творі́те; по діло́м же їх не творі́те; глаго́лють бо і не творя́ть;
4	4
For they bind heavy burdens and grievous to be borne, and lay them on men’s shoulders; but they will not move them with their finger.	св'язу́ють бо бремена́ тя́жка і бі́дні носи́ма, і возлага́ють на плеща́ челові́чеська, пе́рстом же свої́м не хотя́ть дви́гнути їх.
5	5
But all their works they do to be seen of men: and they make broad their phylacteries, and enlarge the borders of their garments,	Вся же діла́ своя́ творя́ть, да ви́дими бу́дуть челові́ки; разширя́ють же храни́лища своя́ і велича́ють воскри́лія риз свої́х;
6	6
and love the chief place at feasts, and the chief seats in the synagogues,	лю́б'ять же преждевозлега́нія на ве́черях, і преждесіда́нія на со́нмищих,
7	7
and the salutations in the marketplaces, and to be called of men, Rabbi, Rabbi.	і цілова́нія на то́ржищих, і зва́тися от челові́к: учи́телю, учи́телю!
8	8
But be not ye called Rabbi: for one is your master, even Christ, and all ye are brethren.	Ви же не нарица́йтеся учи́тєліє; єди́н бо єсть ваш Учи́тель — Христо́с; всі же ви бра́тія єсте́;
9	9
And call no man your father on the earth: for one is your Father, even he who is in heaven.	і отця́ не зові́те себі́ на землі́; єди́н бо єсть Оте́ць ваш, І́же на небесі́х;
10	10
Neither be ye called masters: for one is your master, even the Christ.	ніже́ нарица́йтеся наста́вници; єди́н бо єсть Наста́вник ваш — Христо́с.
11	11
But he that is greatest among you shall be your servant.	Бо́лій же в вас да бу́деть вам слуга́;
12	12
And whosoever shall exalt himself shall be humbled; and whosoever shall humble himself shall be exalted.	і́же бо вознесе́ться, смири́ться; і смиря́яйся вознесе́ться.
13	13
But woe unto you, scribes and Pharisees, hypocrites! for ye devour widows’ houses, even while for a pretense ye make long prayers: therefore ye shall receive greater condemnation.	(Зач. 94) Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко затворя́єте Ца́рствіє Небе́сноє пред челові́ки; ви бо не вхо́дите, ні входя́щих оставля́єте вни́ти.
14	14
Woe unto you, scribes and Pharisees, hypocrites! for ye shut the kingdom of heaven against men: for ye enter not in yourselves, neither suffer ye them that are entering in to enter.	Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко сніда́єте до́ми вдови́ць, і вино́ю дале́че моли́тви творя́ще [і лицемі́рно на до́лзі моли́тви творите́]; сего́ ра́ди ли́шшеє при́ймете осужде́ніє.
15	15
Woe unto you, scribes and Pharisees, hypocrites! for ye compass sea and land to make one proselyte; and when he is become so, ye make him twofold more a son of hell than yourselves.	Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко прехо́дите мо́ре і су́шу, сотвори́ти єди́наго прише́льця; і єгда́ бу́деть, творите́ єго́ си́на геє́нни сугу́бійша вас.
16	16
Woe unto you, ye blind guides, that say, Whosoever shall swear by the temple, it is nothing; but whosoever shall swear by the gold of the temple, he is a debtor.	Го́ре вам, вожді́ сліпі́ї, глаго́лющії: і́же а́ще клене́ться це́рковію, нічесо́же єсть; а і́же клене́ться зла́том церко́вним, до́лжен єсть.
17	17
Ye fools and blind: for which is greater, the gold, or the temple that sanctifieth the gold?	Бу́ї і сліпі́ї, что бо бо́ліє єсть, зла́то ли, іли́ це́рков, святя́щая зла́то?
18	18
And, Whosoever shall swear by the altar, it is nothing; but whosoever shall swear by the gift that is upon it, he is a debtor.	І: і́же а́ще клене́ться олтаре́м, нічесо́же єсть; а і́же клене́ться да́ром, і́же верху́ єго́, до́лжен єсть.
19	19
Ye fools and blind: for which is greater, the gift, or the altar that sanctifieth the gift?	Бу́ї і сліпі́ї, что бо бо́ліє, дар ли, іли́ олта́р, святя́й дар?
20	20
He therefore that sweareth by the altar, sweareth by it, and by all things thereon.	І́же у́бо клене́ться олтаре́м, клене́ться ім і су́щим верху́ єго́;
21	21
And he that sweareth by the temple, sweareth by it, and by him that hath dwelt therein.	і і́же клене́ться це́рковію, клене́ться є́ю і Живу́щим в ней;
22	22
And he that sweareth by the heaven, sweareth by the throne of God, and by him that sitteth thereon.	і клени́йся небесе́м клене́ться престо́лом Бо́жиїм і Сідя́щим на нем.
23	23
Woe unto you, scribes and Pharisees, hypocrites! for ye tithe mint and anise and cumin, and have left undone the weightier matters of the law, justice, and mercy, and faith: these ye ought to have done, and not to leave the other undone.	(Зач. 95) Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко одеся́тствуєте м'я́тву, і копр, і ки́мин, і оста́висте вя́щшая зако́на, суд, і ми́лость, і ві́ру; сія́ (же) подоба́ше твори́ти і о́ніх не оставля́ти.
24	24
Ye blind guides, that strain out the gnat, and swallow the camel!	Вожді́ сліпі́ї, оціжда́ющії комари́, вельблу́ди же пожира́юще.
25	25
Woe unto you, scribes and Pharisees, hypocrites! for ye cleanse the outside of the cup and of the platter, but within they are full from extortion and unrighteousness.	Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко очища́єте вні́шнеє сткля́ниці і блю́да, внутру́ду же суть по́лні хище́нія і непра́вди;
26	26
Thou blind Pharisee, cleanse first the inside of the cup and of the platter, that the outside of them may become clean also.	фарисе́є сліпи́й, очи́сти пре́жде вну́треннеє сткля́ниці і блю́да, да бу́деть і вні́шнеє ї́ма чи́сто.
27	27
Woe unto you, scribes and Pharisees, hypocrites! for ye are like unto whited sepulchers, which outwardly appear beautiful, but inwardly are full of dead men’s bones, and of all uncleanness.	Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко подо́битеся гробо́м пова́пленим, і́же вніу́ду у́бо явля́ються красни́, внутру́ду же по́лні суть косте́й ме́ртвих і вся́кия нечистоти́;
28	28
Even so ye also outwardly appear righteous unto men, but inwardly ye are full of hypocrisy and iniquity.	та́ко і ви, вніу́ду у́бо явля́єтеся челові́ком пра́ведні, внутру́ду же єсте́ по́лні лицемі́рія і беззако́нія.
29	29
Woe unto you, scribes and Pharisees, hypocrites! for ye build the sepulchers of the prophets, and garnish the tombs of the righteous,	(Зач. 96) Го́ре вам, кни́жници і фарисе́є, лицемі́ри, я́ко зи́ждете гро́би проро́чеськия, і кра́сите ра́ки пра́ведних,
30	30
and say, If we had been in the days of our fathers, we should not have been partakers with them in the blood of the prophets.	і глаго́лете: а́ще би́хом би́ли во дні оте́ць на́ших, не би́хом у́бо о́бщници їм би́ли в кро́ві проро́к;
31	31
Wherefore ye witness to yourselves, that ye are sons of them that slew the prophets.	Ті́мже са́мі свиді́тельствуєте себі́, я́ко си́нове єсте́ ізби́вших проро́ки;
32	32
Fill ye up then the measure of your fathers.	і ви іспо́лните мі́ру оте́ць ва́ших.
33	33
Ye serpents, ye offspring of vipers, how shall ye escape the judgment of hell?	Змія́, порожде́нія єхи́днова, ка́ко убіжите́ от суда́ (огня́) геє́нськаго?
34	34
Therefore, behold, I send unto you prophets, and wise men, and scribes: and some of them shall ye kill and crucify; and some of them shall ye scourge in your synagogues, and persecute from city to city:	Сего́ ра́ди, се, аз послю́ к вам проро́ки, і прему́дри, і кни́жники; і от них убіє́те і ра́спнете, і от них біє́те на со́нмищих ва́ших, і ізжене́те от гра́да во град;
35	35
that upon you may come all the righteous blood shed on the earth, from the blood of Abel the righteous unto the blood of Zechariah son of Barachiah, whom ye slew between the sanctuary and the altar.	я́ко да при́йдеть на ви вся́ка кров пра́ведна, пролива́ємая на землі́, от кро́ве А́веля пра́веднаго до кро́ве Заха́рії, си́на Варахі́їна, єго́же уби́сте между́ це́рковію і олтаре́м.
36	36
Verily I say unto you, All these things shall come upon this generation.	Амі́нь глаго́лю вам: (я́ко) при́йдуть вся сія́ на род сей.
37	37
O Jerusalem, Jerusalem, that killeth the prophets, and stoneth them that are sent unto her! how often would I have gathered thy children together, even as a hen gathereth her chicks under her wings, and ye would not!	Ієрусали́ме, Ієрусали́ме, ізби́вий проро́ки і ка́менієм побива́яй по́сланния к Тебі́, колькра́ти восхоті́х собра́ти ча́да твоя́, я́коже собира́єть ко́кош птенці́ своя́ под крилі́, і не восхоті́сте?
38	38
Behold, your house is left unto you desolate.	Се, оставля́ється вам дом ваш пуст.
39	39
For I say unto you, Ye shall not see me henceforth, till ye shall say, Blessed is he that cometh in the name of the Lord.	Глаго́лю бо вам: (я́ко) не і́мате Мене́ ви́діти отсе́лі, до́ндеже рече́те; Благослове́н Гряди́й во і́м'я Госпо́днє.
Chapter 24	Глава 24

1	1
And Jesus went out, and departed from the temple; and his disciples came to him to show him the buildings of the temple.	(Зач. 97) І ізше́д Ісу́с ідя́ше от це́ркве. І приступи́ша (к Нему́) ученици́ Єго́ показа́ти Єму́ зда́нія церко́вная.
2	2
But Jesus said unto them, See ye not all these things? verily I say unto you, There shall not be left here one stone upon another, that shall not be thrown down.	Ісу́с же рече́ їм: не ви́діте ли вся сія́? Амі́нь глаго́лю вам, не і́мать оста́ти зді ка́мень на ка́мені, і́же не разори́ться.
3	3
And as he sat on the mount of Olives, the disciples came unto him privately, saying, Tell us, when shall these things be? and what shall be the sign of thy coming, and of the end of the world?	(Зач. 98) Сідя́щу же Єму́ на горі́ Єлео́нстій, приступи́ша к Нему́ ученици́ на єди́ні, глаго́люще: рци нам, когда́ сія́ бу́дуть? І что єсть зна́меніє Твоєго́ прише́ствія і кончи́на ві́ка?
4	4
And Jesus answered and said unto them, Take heed that no man lead you astray.	І отвіща́в Ісу́с рече́ їм: блюді́те, да нікто́же вас прельсти́ть;
5	5
For many shall come in my name, saying, I am the Christ; and shall lead many astray.	мно́зі бо при́йдуть во і́м'я моє́, глаго́люще: аз єсьм Христо́с; і мно́гі прельстя́ть.
6	6
And ye shall hear of wars and rumors of wars; see that ye be not troubled: for all these things must needs come to pass; but the end is not yet.	Усли́шати же і́мате бра́ні і сли́шанія бра́нем. Зрі́те, не ужаса́йтеся, подоба́єть бо всім (сим) би́ти; но не тогда́ єсть кончи́на.
7	7
For nation shall rise against nation, and kingdom against kingdom; and there shall be famines, and pestilences, and earthquakes in diverse places.	Воста́неть бо язи́к на язи́к, і ца́рство на ца́рство; і бу́дуть гла́ди і па́губи і тру́си по мі́стом;
8	8
But all these things are the beginning of travail.	вся же сія́ нача́ло болі́знем.
9	9
Then shall they deliver you up unto tribulation, and shall kill you: and ye shall be hated of all the nations for my name’s sake.	Тогда́ предадя́ть ви в ско́рбі і убію́ть ви; і бу́дете ненави́димі всі́ми язи́ки і́мене Моєго́ ра́ди.
10	10
And then shall many stumble, and shall deliver up one another, and shall hate one another.	І тогда́ соблазня́ться мно́зі, і друг дру́га предадя́ть, і возненави́дять друг дру́га;
11	11
And many false prophets shall arise, and shall lead many astray.	і мно́зі лжепроро́ци воста́нуть і прельстя́ть мно́гія;
12	12
And because iniquity shall be multiplied, the love of the many shall wax cold.	і за умноже́ніє беззако́нія ізся́кнеть люби́ мно́гих.
13	13
But he that endureth to the end, the same shall be saved.	(Зач. 99) претерпі́вий же до конця́, той спасе́ться.
14	14
And this gospel of the kingdom shall be preached in the whole world for a testimony unto all the nations; and then shall the end come.	І пропові́сться сіє́ Єва́нгеліє Ца́рствія по всей вселе́нній, во свиді́тельство всім язи́ком; і тогда́ при́йдеть кончи́на.
15	15
When therefore ye see the abomination of desolation, which was spoken of through Daniel the prophet, standing in the holy place (let him that readeth understand),	Єгда́ у́бо у́зрите ме́рзость запусті́нія, рече́нную Даниї́лом проро́ком, стоя́щу на мі́сті свя́ті, — і́же чтеть, да разумі́єть, —
16	16
then let them that are in Judea flee unto the mountains:	тогда́ су́щії во Іуде́ї да біжа́ть на го́ри;
17	17
let him that is on the housetop not go down to take out the things that are in his house:	(і) і́же на кро́ві, да не схо́дить взя́ти я́же в дому́ єго́;
18	18
and let him that is in the field not return back to take his garments.	і і́же на селі́, да не возврати́ться всп'ять взя́ти риз свої́х.
19	19
But woe unto them that are with child and to them that give suck in those days!	Го́ре же непра́здним і доя́щим в ти́я дні.
20	20
And pray ye that your flight be not in the winter, neither on a sabbath:	Молі́теся же, да не бу́деть бі́гство ва́ше в зимі́, ні в субо́ту.
21	21
for then shall be great tribulation, such as hath not been from the beginning of the world until now, no, nor ever shall be.	Бу́деть бо тогда́ скорб ве́лія, якова́же не била́ от нача́ла ми́ра досе́лі, ніже́ і́мать би́ти.
22	22
And except those days had been shortened, no flesh would have been saved: but for the elect’s sake those days shall be shortened.	І а́ще не би́ша прекрати́лися дні́є о́ні, не би у́бо спасла́ся вся́ка плоть; ізбра́нних же ра́ди прекратя́ться дні́є о́ни.
23	23
Then if any man shall say unto you, Lo, here is the Christ, or, Here; believe it not.	Тогда́ а́ще кто рече́ть вам: се, зді Христо́с, іли́ о́нді — не імі́те ві́ри;
24	24
For there shall arise false Christs, and false prophets, and shall show great signs and wonders; so as to lead astray, if possible, even the elect.	воста́нуть бо лжехри́сти і лжепроро́ци і дадя́ть зна́менія ве́лія і чудеса́, я́коже прельсти́ти, а́ще возмо́жно, і ізбра́нния.
25	25
Behold, I have told you beforehand.	Се, пре́жде ріх вам.
26	26
If therefore they shall say unto you, Behold, he is in the wilderness; go not forth: Behold, he is in the inner chambers; believe it not.	А́ще у́бо реку́ть вам: се, в пусти́ні єсть, — не ізиді́те; се, в сокро́вищих, — не імі́те ві́ри;
27	27
For as the lightning cometh forth from the east, and is seen even unto the west; so shall be the coming of the Son of man.	(Зач. 100) я́коже бо мо́лнія ісхо́дить от восто́к і явля́ється до за́пад, та́ко бу́деть прише́ствіє Си́на Челові́чеськаго;
28	28
For wheresoever the carcass is, there will the eagles be gathered together.	іді́же бо а́ще бу́деть труп, та́мо соберу́ться орли́.
29	29
But immediately after the tribulation of those days the sun shall be darkened, and the moon shall not give her light, and the stars shall fall from heaven, and the powers of the heavens shall be shaken:	А́біє же, по ско́рбі дній тіх, со́лнце поме́ркнеть, і луна́ не дасть сві́та своєго́, і зві́зди спаду́ть с небесе́, і си́ли небе́сния подви́гнуться;
30	30
and then shall appear the sign of the Son of man in heaven: and then shall all the tribes of the earth mourn, and they shall see the Son of man coming on the clouds of heaven with power and great glory.	і тогда́ яви́ться зна́меніє Си́на Челові́чеськаго на небесі́; і тогда́ воспла́чуться вся колі́на земна́я і у́зрять Си́на Челові́чеськаго гряду́ща на о́блаціх небе́сних с си́лою і сла́вою мно́гою;
31	31
And he shall send forth his angels with a great sound of a trumpet, and they shall gather together his elect from the four winds, from one end of heaven to the other.	і по́слеть а́нгели Своя́ с тру́бним гла́сом ве́ліїм, і соберу́ть ізбра́нния Єго́ от чети́рех вітр, от коне́ць небе́с до коне́ць їх.
32	32
Now from the fig tree learn her parable: when her branch is now become tender, and putteth forth its leaves, ye know that the summer is nigh;	От смоко́вниці же научі́теся при́тчі: єгда́ уже́ ва́їя єя́ бу́дуть мла́да, і ли́ствіє прозя́бнеть, ві́діте, я́ко близ єсть жа́тва;
33	33
even so ye also, when ye see all these things, know ye that he is nigh, even at the doors.	та́ко і ви, єгда́ ви́діте сія́ вся, ві́діте, я́ко близ єсть, при две́рех.
34	34
Verily I say unto you, This generation shall not pass away, till all these things be accomplished.	(Зач. 101) Амі́нь глаго́лю вам, не мимоі́деть род сей, до́ндеже вся сія́ бу́дуть;
35	35
Heaven and earth shall pass away, but my words shall not pass away.	не́бо і земля́ мимоі́деть, словеса́ же Моя́ не мимоі́дуть.
36	36
But of that day and hour knoweth no one, not even the angels of heaven, but my Father only.	(Зач. 102) О дні же том і часі́ нікто́же вість, ні а́нгели небе́снії, то́кмо Оте́ць Мой єди́н;
37	37
And as were the days of Noah, so also shall be the coming of the Son of man.	я́коже (бо бисть во) дні Но́єви, та́ко бу́деть і прише́ствіє Си́на Челові́чеськаго;
38	38
For as in the days which were before the flood they were eating and drinking, marrying and giving in marriage, until the day that Noah entered into the ark,	я́коже бо бі́ху во дні пре́жде пото́па яду́ще і пію́ще, женя́щеся і посяга́юще, до него́же дне вни́де Но́є в ковче́г,
39	39
and they knew not until the flood came, and took them all away; so also shall be the coming of the Son of man.	і не уві́діша, до́ндеже при́йде вода́ і взят вся; та́ко бу́деть і прише́ствіє Си́на Челові́чеськаго;
40	40
Then shall two men be in the field; the one is taken, and the one is left:	тогда́ два бу́дета на селі́: єди́н поє́млеться, а други́й оставля́ється;
41	41
two women shall be grinding at the mill; one is taken, and one is left.	дві ме́лющі в же́рнова: єди́на поє́млеться, і єди́на оставля́ється.
42	42
Watch therefore: for ye know not in what hour your Lord cometh.	(Зач. 103) Бді́те у́бо, я́ко не ві́сте, в кий час Госпо́дь ваш при́йдеть.
43	43
But know this, that if the master of the house had known in what watch the thief was coming, he would have watched, and would not have suffered his house to be broken through.	Сіє́ же ві́діте, я́ко а́ще би ві́дал до́му влади́ка, в ку́ю стра́жу тать при́йдеть, бділ у́бо би і не би дал подкопа́ти хра́ма своєго́.
44	44
Therefore be ye also ready; for in an hour that ye think not the Son of man cometh.	Сего́ ра́ди і ви бу́діте гото́ві; я́ко, в о́ньже час не мните́, Син Челові́чеський при́йдеть.
45	45
Who then is the faithful and wise servant, whom his lord hath set over his household, to give them their food in due season?	Кто у́бо єсть ві́рний раб і му́дрий, єго́же поста́вить господи́н єго́ над до́мом свої́м, є́же дая́ти їм пи́щу во вре́м'я (їх)?
46	46
Blessed is that servant, whom his lord when he cometh shall find so doing.	блаже́н раб той, єго́же, прише́д господи́н єго́, обря́щеть та́ко творя́ща;
47	47
Verily I say unto you, that he will set him over all that he hath.	амі́нь глаго́лю вам, я́ко над всім імі́нієм свої́м поста́вить єго́.
48	48
But if that evil servant shall say in his heart, My lord tarrieth to come;	А́ще ли же рече́ть злий раб той в се́рдці своє́м: косни́ть господи́н мой прийти́,
49	49
and shall begin to beat his fellow servants, and to eat and to drink with the drunken;	і на́чнеть би́ти клевре́ти своя́, я́сти же і пи́ти с пія́ницями, —
50	50
the lord of that servant shall come in a day when he expecteth not, and in an hour when he knoweth not,	при́йдеть господи́н раба́ того́ в день, в о́ньже не ча́єть, і в час, в о́ньже не вість,
51	51
and shall cut him asunder, and appoint his portion with the hypocrites: there shall be weeping and gnashing of teeth.	і расте́шеть єго́ полма́, і часть єго́ с неві́рними положи́ть; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м.
Chapter 25	Глава 25

1	1
Then shall the kingdom of heaven be likened unto ten virgins, who took their lamps, and went forth to meet the bridegroom.	(Зач. 104) Тогда́ уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє десяти́м ді́вам, я́же прия́ша світи́льники своя́ і ізидо́ша в срі́теніє жениху́;
2	2
And five of them were wise, and five were foolish.	п'ять же бі от них мудри́ і п'ять юро́диви.
3	3
They that were foolish, when they took their lamps, took no oil with them:	Юро́дивия же, приє́мша світи́льники своя́, не взя́ша с собо́ю єле́я;
4	4
but the wise took oil in their vessels with their lamps.	му́дрия же прия́ша єле́й в сосу́діх со світи́льники свої́ми;
5	5
Now while the bridegroom tarried, they all slumbered and slept.	косня́щу же жениху́, воздрема́шася вся і спа́ху.
6	6
But at midnight there is a cry, Behold, the bridegroom cometh! Come ye forth to meet him.	Полу́нощі же вопль бисть: се жени́х гряде́ть, ісході́те в срі́теніє єго́.
7	7
Then all those virgins arose, and trimmed their lamps.	Тогда́ воста́ша вся ді́ви ти́я і украси́ша світи́льники своя́.
8	8
And the foolish said unto the wise, Give us of your oil; for our lamps are going out.	Юро́дивия же му́дрим рі́ша: даді́те нам от єле́я ва́шего, я́ко світи́льниці на́ші угаса́ють.
9
But the wise answered, saying, Peradventure there will not be enough for us and you: but go ye rather to them that sell, and buy for yourselves.
10	10
And while they went away to buy, the bridegroom came; and they that were ready went in with him to the marriage feast: and the door was shut.	Іду́щим же їм купи́ти, при́йде жени́х; і гото́вия внидо́ша с ним на бра́ки, і затворе́ни би́ша две́рі.
11	11
Afterward came also the other virgins, saying, Lord, Lord, open to us.	Посліди́ же прийдо́ша і про́чия ді́ви, глаго́лющя: го́споди, го́споди, отве́рзи нам.
12	12
But he answered and said, Verily I say unto you, I know you not.	Он же отвіща́в рече́ їм: амі́нь глаго́лю вам: не вім вас.
13	13
Watch therefore, for ye know not the day nor the hour wherein the Son of man cometh.	Бді́те у́бо, я́ко не ві́сте дне ні часа́, в о́ньже Син Челові́чеський при́йдеть.
14	14
For it is as when a man, going into another country, called his own servants, and delivered unto them his goods.	(Зач. 105) Я́коже бо челові́к ні́кий отходя́ призва́ своя́ раби́ і предаде́ їм імі́ніє своє́;
15	15
And unto one he gave five talents, to another two, to another one; to each according to his several ability; and straightaway he went on his journey.	і о́вому у́бо даде́ п'ять тала́нт, о́вому же два, о́вому же єди́н, кому́ждо проти́ву си́ли єго́; і оти́де а́біє.
16	16
Then he that received the five talents went and traded with them, and made other five talents.	Шед же приє́мий п'ять тала́нт, ді́ла в них і сотвори́ другі́я п'ять тала́нт;
17	17
In like manner also he that received the two, he also gained other two.	тако́жде і і́же два, приобрі́те і той друга́я два;
18	18
But he that received the one went away and dug in the earth, and hid his lord’s money.	приє́мий же єди́н, шед вкопа́ (єго́) в зе́млю і скри сребро́ господи́на своєго́.
19	19
Now after a long time the lord of those servants cometh, and maketh a reckoning with them.	По мно́зі же вре́мені при́йде господи́н раб тіх і стяза́ся с ни́ми о словесі́.
20	20
And he that received the five talents came and brought other five talents, saying, Lord, thou deliveredst unto me five talents: lo, I have gained other five talents besides them.	І присту́пль п'ять тала́нт приє́мий, принесе́ другі́я п'ять тала́нт, глаго́ля: го́споди, п'ять тала́нт мі єси́ пре́дал; се другі́я п'ять тала́нт приобріто́х ї́ми.
21	21
And his lord said unto him, Well done, good and faithful servant: thou hast been faithful over a few things, I will set thee over many things; enter thou into the joy of thy lord.	Рече́ же єму́ госпо́дь єго́: до́брі, ра́бе благи́й і ві́рний; о ма́лі бил єси́ ві́рен, над мно́гими тя поста́влю; вни́ди в ра́дость го́спода твоєго́.
22	22
And he also that received the two talents came and said, Lord, thou deliveredst unto me two talents: lo, I have gained other two talents besides them.	Присту́пль же і і́же два тала́нта приє́мий, рече́: го́споди, два тала́нта мі єси́ пре́дал; се друга́я два тала́нта приобріто́х ї́ма.
23	23
His lord said unto him, Well done, good and faithful servant: thou hast been faithful over a few things, I will set thee over many things; enter thou into the joy of thy lord.	Рече́ (же) єму́ госпо́дь єго́; до́брі, ра́бе благи́й і ві́рний; о ма́лі (мі) бил єси́ ві́рен, над мно́гими тя поста́влю; вни́ди в ра́дость го́спода твоєго́.
24	24
And he also that had received the one talent came and said, Lord, I knew thee that thou art a hard man, reaping where thou didst not sow, and gathering where thou didst not scatter;	Присту́пль же і приє́мий єди́н тала́нт, рече́: го́споди, ві́дях тя, я́ко же́сток єси́ челові́к, жне́ши, іді́же не сі́ял єси́, і собира́єши іді́же не расточи́л єси́;
25	25
and I was afraid, and went away and hid thy talent in the earth: lo, thou hast thine own.	і убоя́вся, шед скрих тала́нт твой в землі́; (і) се і́маши твоє́.
26	26
But his lord answered and said unto him, Thou wicked and slothful servant, thou knewest that I reap where I sowed not, and gather where I did not scatter;	Отвіща́в же госпо́дь єго́ рече́ єму́: лука́вий ра́бе і ліни́вий, ві́діл єси́, я́ко жну, іді́же не сі́ях, і собира́ю, іді́же не расточи́х;
27	27
thou oughtest therefore to have put my money to the bankers, and at my coming I should have received back mine own with interest.	подоба́ше у́бо тебі́ вда́ти сребро́ моє́ торжнико́м, і прише́д аз взял бих своє́ с ли́хвою;
28	28
Take ye away therefore the talent from him, and give it unto him that hath the ten talents.	возьмі́те у́бо от него́ тала́нт і даді́те іму́щему де́сять тала́нт;
29	29
For unto everyone that hath shall be given, and he shall have abundance: but from him that hath not, even that which he hath shall be taken away.	іму́щему бо везді́ дано́ бу́деть і преізбу́деть; от неіму́щаго же, і є́же мни́ться імі́я, взя́то бу́деть от него́;
30	30
And cast ye out the unprofitable servant into the outer darkness: there shall be weeping and gnashing of teeth.	і неключи́маго раба́ вве́рзіте во тьму кромі́шнюю; ту бу́деть плач і скре́жет зубо́м. Сія́ глаго́ля возгласи́: імі́яй у́ші сли́шати да сли́шить.
31	31
But when the Son of man shall come in his glory, and all the holy angels with him, then shall he sit on the throne of his glory:	(Зач. 106) Єгда́ же при́йдеть Син Челові́чеський в сла́ві Своє́й і всі святі́ї а́нгели с Ним, тогда́ ся́деть на престо́лі сла́ви Своєя́,
32	32
and before him shall be gathered all the nations: and he shall separate them one from another, as the shepherd separateth the sheep from the goats;	і соберу́ться пред Ним всі язи́ци; і разлучи́ть їх друг от дру́га, я́коже па́стир разлуча́єть о́вці от ко́злищ;
33	33
and he shall set the sheep on his right hand, but the goats on the left.	і поста́вить о́вці одесну́ю Себе́, а ко́злища ошу́юю.
34	34
Then shall the King say unto them on his right hand, Come, ye blessed of my Father, inherit the kingdom prepared for you from the foundation of the world:	Тогда́ рече́ть Цар су́щим одесну́ю Єго́: прийді́те, благослове́ннії Отця́ Моєго́, наслі́дуйте угото́ванноє вам Ца́рствіє от сложе́нія ми́ра;
35	35
for I was hungry, and ye gave me to eat; I was thirsty, and ye gave me drink; I was a stranger, and ye took me in;	взалка́хся бо, і да́сте Мі я́сти; возжада́хся, і напої́сте М'я; стра́нен біх, і введо́сте Мене́;
36	36
naked, and ye clothed me; I was sick, and ye visited me; I was in prison, and ye came unto me.	наг, і оді́ясте М'я; бо́лен, і посіти́сте Мене́; в темни́ці біх, і прийдо́сте ко Мні.
37	37
Then shall the righteous answer him, saying, Lord, when saw we thee hungry, and fed thee? or athirst, and gave thee drink?	Тогда́ отвіща́ють Єму́ пра́ведници, глаго́люще: Го́споди, когда́ Тя ви́діхом а́лчуща, і напита́хом? Іли́ жа́ждуща, і напої́хом?
38	38
And when saw we thee a stranger, and took thee in? or naked, and clothed thee?	Когда́ же Тя ви́діхом стра́нна, і введо́хом? Іли́ на́га, і оді́яхом?
39	39
And when saw we thee sick, or in prison, and came unto thee?	Когда́ же Тя ви́діхом боля́ща, іли́ в темни́ці, і прийдо́хом к Тебі́?
40	40
And the King shall answer and say unto them, Verily I say unto you, Inasmuch as ye did it unto one of the least of these my brethren, ye did it unto me.	І отвіща́в Цар рече́ть їм: амі́нь глаго́лю вам, поне́же сотвори́сте єди́ному сих бра́тій Мої́х ме́нших, Мні сотвори́сте.
41	41
Then shall he say also unto them on the left hand, Depart from me, ye cursed, into the eternal fire which is prepared for the devil and his angels:	Тогда́ рече́ть і су́щим ошу́юю (Єго́): іді́те от Мене́, прокля́тії, во огнь ві́чний, угото́ванний дия́волу і а́ггелом єго́;
42	42
for I was hungry, and ye did not give me to eat; I was thirsty, and ye gave me no drink;	взалка́хся бо, і не да́сте Мі я́сти; возжада́хся, і не напої́сте Мене́;
43	43
I was a stranger, and ye took me not in; naked, and ye clothed me not; sick, and in prison, and ye visited me not.	стра́нен біх, і не введо́сте Мене́; наг, і не оді́ясте Мене́; бо́лен і в темни́ці, і не посіти́сте Мене́.
44	44
Then shall they also answer, saying, Lord, when saw we thee hungry, or athirst, or a stranger, or naked, or sick, or in prison, and did not minister unto thee?	Тогда́ отвіща́ють Єму́ і ті́ї, глаго́люще: Го́споди, когда́ Тя ви́діхом а́лчуща, іли́ жа́ждуща, іли́ стра́нна, іли́ на́га, іли́ бо́льна, іли́ в темни́ці, і не послужи́хом Тебі́?
45	45
Then shall he answer them, saying, Verily I say unto you, Inasmuch as ye did it not unto one of the least of these, ye did it not unto me.	Тогда́ отвіща́єть їм, глаго́ля: амі́нь глаго́лю вам, поне́же не сотвори́сте єди́ному сих ме́нших, ні Мні сотвори́сте.
46	46
And these shall go away into eternal punishment: but the righteous into eternal life.	І і́дуть сі́ї в му́ку ві́чную, пра́ведници же в живо́т ві́чний.
Chapter 26	Глава 26

1	1
And it came to pass, when Jesus had finished all these words, he said unto his disciples,	(Зач. 107) І бисть, єгда́ сконча́ Ісу́с вся словеса́ сія́, рече́ ученико́м Свої́м:
2	2
Ye know that after two days the passover cometh, and the Son of man is delivered up to be crucified.	ві́сте, я́ко по двою́ дню Па́сха бу́деть, і Син Челові́чеський пре́дан бу́деть на проп'я́тіє.
3	3
Then were gathered together the chief priests, and the scribes, and the elders of the people, unto the court of the high priest, who was called Caiaphas;	Тогда́ собра́шася архієре́є, і кни́жници, і ста́рці людсті́ї во двор архієре́йов, глаго́лемаго Кая́фи,
4	4
and they took counsel together that they might take Jesus by subtlety, and kill him.	і совіща́ша, да Ісу́са ле́стію і́муть і убію́ть;
5	5
But they said, Not during the feast, lest a tumult arise among the people.	глаго́лаху же: но не в пра́здник, да не молва́ бу́деть в лю́дех.
6	6
Now when Jesus was in Bethany, in the house of Simon the leper,	(Зач. 108) Ісу́су же би́вшу в Вифа́нії, в дому́ Си́мона прокаже́ннаго,
7	7
there came unto him a woman having an alabaster cruse of exceeding precious ointment, and she poured it upon his head, as he sat at meat.	приступи́ к Нему́ жена́, сткля́ницю ми́ра іму́щи многоці́ннаго, і возлива́ше на главу́ Єго́ возлежа́ща.
8	8
But when his disciples saw it, they had indignation, saying, To what purpose is this waste?	Ви́дівше же ученици́ Єго́ негодова́ша, глаго́люще: чесо́ ра́ди ги́бель сія́ (бисть)?
9	9
For this ointment might have been sold for much, and given to the poor.	можа́ше бо сіє́ ми́ро продано́ би́ти на мно́зі і да́тися ни́щим.
10	10
But Jesus perceiving it said unto them, Why trouble ye the woman? for she hath wrought a good work upon me.	Разумі́в же Ісу́с рече́ їм: что тружда́єте жену́? Ді́ло бо добро́ соді́ла о Мні;
11	11
For ye have the poor always with you; but me ye have not always.	всегда́ бо ни́щия і́мате с собо́ю, Мене́ же не всегда́ і́мате;
12	12
For in that she poured this ointment upon my body, she did it to prepare me for burial.	возлія́вши бо сія́ ми́ро сіє́ на ті́ло Моє́, на погребе́ніє М'я сотвори́;
13	13
Verily I say unto you, Wheresoever this gospel shall be preached in the whole world, that also which this woman hath done shall be spoken of for a memorial of her.	Амі́нь глаго́лю вам: іді́же а́ще пропові́дано бу́деть Єва́нгеліє сіє́ во всем ми́рі, рече́ться і є́же сотвори́ сія́, в па́м'ять єя́.
14	14
Then one of the twelve, who was called Judas Iscariot, went unto the chief priests,	Тогда́ шед єди́н от обоюна́десяте, глаго́лемий Іу́да Іскаріо́тський, ко архієре́йом,
15	15
and said, What are ye willing to give me, and I will deliver him unto you? And they weighed unto him thirty pieces of silver.	рече́; что мі хо́щете да́ти, і аз вам преда́м Єго́? Они́ же поста́виша єму́ три́десять сре́бреник;
16	16
And from that time he sought opportunity to deliver him unto them.	і отто́лі іска́ше удо́бна вре́мене, да Єго́ преда́сть.
17	17
Now on the first day of unleavened bread the disciples came to Jesus, saying unto him, Where wilt thou that we should make ready for thee to eat the passover?	В пе́рвий же день оприсно́чний приступи́ша ученици́ ко Ісу́су, глаго́люще Єму́: гді хо́щеши угото́ваем Ті я́сти Па́сху?
18	18
And he said, Go into the city to such a man, and say unto him, The Teacher saith, My time is at hand; I keep the passover at thy house with my disciples.	Он же рече́: іді́те во град ко о́нсиці і рці́те єму́: Учи́тель глаго́леть: вре́м'я Моє́ близ єсть; у тебе́ сотворю́ Па́сху со ученики́ Мої́ми.
19	19
And the disciples did as Jesus appointed them; and they made ready the passover.	І сотвори́ша ученици́, я́коже повелі́ їм Ісу́с, і угото́ваша Па́сху.
20	20
Now when even was come, he was sitting at meat with the twelve;	Ве́черу же би́вшу, возлежа́ше со обімана́десяте ученико́ма;
21	21
and as they were eating, he said, Verily I say unto you, that one of you shall betray me.	і яду́щим їм, рече́: амі́нь глаго́лю вам, я́ко єди́н от вас преда́сть М'я.
22	22
And they were exceeding sorrowful, and began to say unto him each of them, Is it I, Lord?	І скорб'я́ще зіло́, нача́ша глаго́лати Єму́ єди́н ки́йждо їх: єда́ аз єсьм, Го́споди?
23	23
And he answered and said, He that dipped his hand with me in the dish, the same shall betray me.	Он же отвіща́в рече́: омочи́вий со Мно́ю в соли́ло ру́ку, той М'я преда́сть;
24	24
The Son of man goeth, even as it is written of him: but woe unto that man through whom the Son of man is betrayed! good were it for that man if he had not been born.	Син у́бо Челові́чеський і́деть, я́коже єсть пи́сано о Нем: го́ре же челові́ку тому́, і́мже Син Челові́чеський преда́сться; добро́ би би́ло єму́, а́ще не би роди́лся челові́к той.
25	25
And Judas, who betrayed him, answered and said, Is it I, Rabbi? He saith unto him, Thou hast said.	Отвіща́в же Іу́да предая́й Єго́, рече́: єда́ аз єсьм, Равві́? Глагола єму́: ти рекл єси́.
26	26
And as they were eating, Jesus took the bread, and gave thanks, and brake it; and he gave to the disciples, and said, Take, eat; this is my body.	Іду́щим же їм, приє́м Ісу́с хліб і благослови́в преломи́, і дая́ше ученико́м, і рече́: приймі́те, яді́те, сіє́ єсть Ті́ло Моє́.
27	27
And he took the cup, and gave thanks, and gave to them, saying, Drink ye all of it;	І приє́м ча́шу і хвалу́ возда́в, даде́ їм, глаго́ля: пи́йте от нея́ всі;
28	28
for this is my blood of the new covenant, which is poured out for many unto remission of sins.	сія́ бо єсть Кров моя́, Но́ваго Заві́та, я́же за мно́гія ізлива́єма во оставле́ніє гріхо́в.
29	29
But I say unto you, that I shall not drink henceforth of this fruit of the vine, until that day when I drink it new with you in my Father’s kingdom.	Глаго́лю же вам, я́ко не і́мам пи́ти отни́ні от сего́ плода́ ло́знаго, до дне того́, єгда́ є пію́ с ва́ми но́во во Ца́рствії Отця́ Моєго́.
30	30
And when they had sung a hymn, they went out into the mount of Olives.	І воспі́вше ізидо́ша в го́ру Єлео́нську.
31	31
Then saith Jesus unto them, All ye shall be offended in me this night: for it is written, I will smite the shepherd, and the sheep of the flock shall be scattered abroad.	Тогда́ глаго́ла їм Ісу́с: всі ви соблазните́ся о Мні в нощ сію́; пи́сано бо єсть: поражу́ па́стиря, і рази́дуться о́вці ста́да;
32	32
But after I am raised up, I will go before you into Galilee.	по воскресе́нії же Моє́м варя́ю ви в Галиле́ї.
33	33
But Peter answered and said unto him, If all shall be offended in thee, yet I will never be offended.	Отвіща́в же Петр рече́ Єму́: а́ще і всі соблазня́ться о Тебі́, аз нікогда́же соблажню́ся.
34	34
Jesus said unto him, Verily I say unto thee, that this night, before the cock crow, thou shalt deny me thrice.	Рече́ єму́ Ісу́с: амі́нь глаго́лю тебі́, я́ко в сію́ нощ, пре́жде да́же але́ктор не возгласи́ть, трикра́ти отве́ржешися Мене́.
35	35
Peter saith unto him, Even if I must die with thee, yet will I not deny thee. And likewise also said all the disciples.	Глаго́ла єму́ Петр: а́ще мі єсть і умре́ти с Тобо́ю, не отве́ргуся Тебе́. Та́кожде і всі ученици́ рі́ша.
36	36
Then cometh Jesus with them unto a place called Gethsemane, and saith unto the disciples, Sit ye here, while I go and pray yonder.	Тогда́ при́йде с ни́ми Ісу́с в весь, нарица́ємую Гефсима́нія, і глаго́ла ученико́м: сіді́те ту, до́ндеже шед помолю́ся та́мо.
37	37
And he took with him Peter and the two sons of Zebedee, and began to be sorrowful and sore troubled.	І поє́м Петра́ і о́ба си́на Зеведе́йова, нача́т скорбі́ти і тужи́ти.
38	38
Then saith Jesus unto them, My soul is exceeding sorrowful, even unto death: abide ye here, and watch with me.	Тогда́ глаго́ла їм Ісу́с: приско́рбна єсть душа́ Моя́ до сме́рти; пожді́те зді і бді́те со Мно́ю.
39	39
And he went forward a little, and fell on his face, and prayed, saying, My Father, if it be possible, let this cup pass away from me: nevertheless, not as I will, but as thou wilt.	І преше́д ма́ло, паде́ на лиці́ Своє́м, моля́ся і глаго́ля: О́тче Мой, а́ще возмо́жно єсть, да мимоі́деть от Мене́ ча́ша сія́; оба́че не я́коже Аз хощу́, но я́коже Ти.
40	40
And he cometh unto the disciples, and findeth them sleeping, and saith unto Peter, What, could ye not watch with me one hour?	І прише́д ко ученико́м, і обрі́те їх сп'я́щих, і глаго́ла Петро́ві: та́ко ли не возмого́сте єди́наго часа́ побді́ти со Мно́ю?
41	41
Watch and pray, that ye enter not into temptation: the spirit indeed is willing, but the flesh is weak.	Бді́те і молі́теся, да не вни́дете в напа́сть; дух у́бо бодр, плоть же немощна́.
42	42
Again a second time he went away, and prayed, saying, My Father, if this cup cannot pass away from me, except I drink it, thy will be done.	Па́ки втори́цею шед помоли́ся, глаго́ля: О́тче Мой, а́ще не мо́жеть сія́ ча́ша мимоіти́ от Мене́, а́ще не пію́ єя́, бу́ди во́ля Твоя́.
43	43
And he cometh and findeth them sleeping again, for their eyes were heavy.	І прише́д обрі́те їх па́ки сп'я́щих; бі́ста бо їм о́чі отяготі́ні.
44	44
And he left them, and went away again, and prayed a third time, saying the same words.	І оста́вль їх, шед па́ки, помоли́ся трети́цею, то́жде сло́во рек.
45	45
Then cometh he to his disciples, and saith unto them, Sleep on now, and take your rest: behold, the hour is at hand, and the Son of man is betrayed into the hands of sinners.	Тогда́ при́йде ко ученико́м Свої́м і глаго́ла їм: спі́те про́чеє і почива́йте; се прибли́жися час, і Син Челові́чеський предає́ться в ру́ки грі́шников;
46	46
Arise, let us be going: behold, he is at hand that betrayeth me.	воста́ніте, і́дем; се прибли́жися предая́й М'я.
47	47
And while he yet spake, lo, Judas, one of the twelve, came, and with him a great multitude with swords and staves, from the chief priests and elders of the people.	І єще́ Єму́ глаго́лющу, се Іу́да, єди́н от обоюна́десяте, при́йде, і с ним наро́д мног со ору́жієм і дреко́льми, от архієре́й і ста́рець людськи́х.
48	48
Now he that betrayed him gave them a sign, saying, Whomsoever I shall kiss, that is he: take him.	Предая́й же Єго́ даде́ їм зна́меніє, глаго́ля: Єго́же а́ще лобжу́, Той єсть; імі́те Єго́.
49	49
And straightaway he came to Jesus, and said, Hail, Rabbi; and kissed him.	І а́біє присту́пль ко Ісу́сові, рече́: ра́дуйся, Равві́. І облобиза́ Єго́.
50	50
And Jesus said unto him, Friend, wherefore art thou come? Then they came and laid hands on Jesus, and took him.	Ісу́с же рече́ єму́: дру́же, (твори́,) на не́же єси́ прише́л [дру́же, на сіє́ ли прише́л єси́?]. Тогда́ присту́пльше возложи́ша ру́ці на Ісу́са і я́ша Єго́.
51	51
And behold, one of them that were with Jesus stretched out his hand, and drew his sword, and smote the servant of the high priest, and struck off his ear.	І се, єди́н от су́щих со Ісу́сом, просте́р ру́ку, ізвлече́ нож свой, і уда́ри раба́ архієре́йова, і урі́за єму́ у́хо.
52	52
Then saith Jesus unto him, Put up again thy sword into its place: for all they that take the sword shall die by the sword.	Тогда́ глаго́ла єму́ Ісу́с: возврати́ нож твой в мі́сто єго́; всі бо приє́мшії нож ноже́м поги́бнуть;
53	53
Or thinkest thou that I cannot now beseech my Father, and he shall send me more than twelve legions of angels?	іли́ мни́ться ті, я́ко не могу́ ни́ні умоли́ти Отця́ Моєго́, і предста́вить Мі в'я́щше не́же двана́десяте легео́на а́нгел?
54	54
How then should the scriptures be fulfilled, that thus it must be?	Ка́ко у́бо сбу́дуться писа́нія, я́ко та́ко подоба́єть би́ти?
55	55
In that hour said Jesus to the multitudes, Are ye come out as against a robber with swords and staves to seize me? I sat daily with you teaching in the temple, and ye took me not.	В той час рече́ Ісу́с наро́дом: я́ко на разбо́йника ли ізидо́сте со ору́жієм і дреко́льми я́ти М'я? По вся дні при вас сіді́х учя́ в це́ркві, і не я́сте Мене́.
56	56
But all this is come to pass, that the scriptures of the prophets might be fulfilled. Then all the disciples left him, and fled.	Се же все бисть, да сбу́дуться писа́нія проро́чеськая. Тогда́ ученици́ всі оста́вльше Єго́ біжа́ша.
57	57
And they that had taken Jesus led him away to the house of Caiaphas the high priest, where the scribes and the elders were gathered together.	(Зач. 109) (Во́їни) же є́мше Ісу́са ведо́ша к Кая́фі, архієре́йові, іді́же кни́жници і ста́рці собра́шася.
58	58
But Peter followed him afar off, unto the court of the high priest, and entered in, and sat with the officers, to see the end.	Петр же ідя́ше по Нем іздале́ча до двора́ архієре́йова; і вшед внутр, сідя́ше со слуга́ми, ви́діти кончи́ну.
59	59
Now the chief priests, and the elders, and the whole council sought false witness against Jesus, that they might put him to death;	Архієре́є же, і ста́рці, і сонм весь іска́ху лжесвиді́тельства на Ісу́са, я́ко да убію́ть Єго́,
60	60
and they found none: yea, though many false witnesses came, yet found they none. But afterward came two false witnesses,	і не обріта́ху; і мно́гим лжесвиді́телем присту́пльшим, не обріто́ша. По́сліжде же приступи́вша два лжесвиді́теля,
61	61
and said, This man said, I am able to destroy the temple of God, and to build it in three days.	рі́ста: Сей рече́: могу́ разори́ти це́рков Бо́жию і треми́ де́ньми созда́ти ю.
62	62
And the high priest stood up, and said unto him, Answerest thou nothing? what is it which these witness against thee?	І воста́в архієре́й рече́ Єму́: нічесо́же ли отвіщава́єши, что сі́ї на Тя свиді́тельствують?
63	63
But Jesus held his peace. And the high priest answered and said unto him, I adjure thee by the living God, that thou tell us whether thou art the Christ, the Son of God.	Ісу́с же молча́ше. І отвіща́в архієре́й рече́ Єму́: заклина́ю Тя Бо́гом Живи́м, да рече́ши нам, а́ще Ти єси́ Христо́с, Син Бо́жий?
64	64
Jesus saith unto him, Thou hast said: nevertheless I say unto you, Henceforth ye shall see the Son of man sitting at the right hand of Power, and coming on the clouds of heaven.	Глаго́ла єму́ Ісу́с: ти рекл єси́; оба́че глаго́лю вам: отсе́лі у́зрите Си́на Челові́чеськаго сідя́ща одесну́ю Си́ли і гряду́ща на о́блаціх небе́сних.
65	65
Then the high priest rent his garments, saying, He hath spoken blasphemy: what further need have we of witnesses? behold, now ye have heard his blasphemy:	Тогда́ архієре́й растерза́ ри́зи своя́, глаго́ля, я́ко хулу́ глаго́ла; что єще́ тре́буєм свиді́телей? Се ни́ні сли́шасте хулу́ Єго́!
66	66
what think ye? They answered and said, He is worthy of death.	Что вам мни́ться? Они́ же отвіща́вше рі́ша: пови́нен єсть сме́рті.
67	67
Then did they spit in his face and buffet him: and some smote him with the palms of their hands,	Тогда́ заплева́ша лице́ Єго́ і па́кості Єму́ ді́яху [і по лани́тома бія́ху Єго́]; о́вії же за лани́ту уда́риша [зауша́ху Єго́],
68	68
saying, Prophesy unto us, thou Christ: who is he that struck thee?	глаго́люще: прорци́ нам, Христе́, кто єсть ударе́й Тя?
69	69
Now Peter was sitting without in the court: and a maid came unto him, saying, Thou also wast with Jesus the Galilean.	Петр же вні сідя́ше во дворі́. І приступи́ к нему́ єди́на раби́ня, глаго́лющи: і ти бил єси́ со Ісу́сом Галиле́йським.
70	70
But he denied before them all, saying, I know not what thou sayest.	Он же отве́ржеся пред всі́ми, глаго́ля: не вім, что глаго́леши.
71	71
And when he was gone out into the porch, another maid saw him, and saith unto them there, This man also was with Jesus of Nazareth.	Ізше́дшу же єму́ ко врато́м, узрі́ єго́ друга́я, і глаго́ла су́щим та́мо: і сей бі со Ісу́сом Назоре́йом.
72	72
And again he denied with an oath, I know not the man.	І па́ки отве́ржеся с кля́твою, я́ко не зна́ю челові́ка.
73	73
And after a little while they that stood by came and said to Peter, Of a truth thou also art one of them; for thy speech maketh thee known.	Пома́лі же приступи́вше стоя́щії, рі́ша Петро́ві: воі́стину і ти от них єси́, і́бо бесі́да твоя́ я́ві тя твори́ть.
74	74
Then began he to curse and to swear, I know not the man. And straightaway the cock crowed.	Тогда́ нача́т роти́тися і кля́тися, я́ко не зна́ю челові́ка. І а́біє пі́тель возгласи́.
75	75
And Peter remembered the word of Jesus, which he had said unto him, Before the cock crow, thou shalt deny me thrice. And he went out, and wept bitterly.	І пом'яну́ Петр глаго́л Ісу́сов, рече́нний єму́, я́ко пре́жде да́же пі́тель не возгласи́ть, трикра́ти отве́ржешися Мене́. І ізше́д вон пла́кася го́рко.
Chapter 27	Глава 27

1	1
Now when morning was come, all the chief priests and the elders of the people took counsel against Jesus to put him to death:	(Зач. 110) У́тру же би́вшу, сові́т сотвори́ша всі архієре́є і ста́рці людсті́ї на Ісу́са, я́ко уби́ти Єго́;
2	2
and they bound him, and led him away, and delivered him up to Pontius Pilate the governor.	і св'яза́вше Єго́ ведо́ша і преда́ша Єго́ Понті́йському Пила́ту, іге́мону.
3	3
Then Judas, who betrayed him, when he saw that he was condemned, repented himself, and brought back the thirty pieces of silver to the chief priests and the elders,	(Зач. 111) Тогда́ ви́дів Іу́да преда́вий Єго́, я́ко осуди́ша Єго́, раска́явся возврати́ три́десять сре́бреники архієре́єм і ста́рцем,
4	4
saying, I have sinned in that I betrayed innocent blood. But they said, What is that to us? see thou to it.	глаго́ля: согріши́х преда́в кров непови́нную. Они́ же рі́ша: что єсть нам? Ти у́зриши.
5	5
And he cast down the pieces of silver into the sanctuary, and departed; and he went away and hanged himself.	І пове́рг сре́бреники в це́ркві, оти́де; і шед удави́ся.
6	6
And the chief priests took the pieces of silver, and said, It is not lawful to put them into the treasury, since it is the price of blood.	Архієре́є же приє́мше сре́бреники, рі́ша: недосто́йно єсть вложи́ти їх в корва́ну, поне́же ціна́ кро́ве єсть.
7	7
And they took counsel, and bought with them the potter’s field, to bury strangers in.	Сові́т же сотво́рше, купи́ша ї́ми село́ скуде́льничо, в погреба́ніє стра́нним;
8	8
Wherefore that field was called, The field of blood, unto this day.	ті́мже нарече́ся село́ то село́ кро́ве, до сего́ дне;
9	9
Then was fulfilled that which was spoken through Jeremiah the prophet, saying, And they took the thirty pieces of silver, the price of him that was priced, whom certain of the children of Israel did price;	Тогда́ сби́сться рече́нноє Ієремі́єм проро́ком, глаго́лющим: і прия́ша три́десять сре́бреник, ці́ну Ціне́ннаго, Єго́же ціни́ша от сино́в Ізра́їлев,
10	10
and they gave them for the potter’s field, as the Lord appointed me.	і да́ша я на село́ скуде́льничо, я́коже сказа́ мні Госпо́дь.
11	11
Now Jesus stood before the governor: and the governor asked him, saying, Art thou the King of the Jews? And Jesus said unto him, Thou sayest.	Ісу́с же ста пред іге́моном. І вопроси́ Єго́ іге́мон, глаго́ля: Ти ли єси́ Цар Іуде́йський? Ісу́с же рече́ єму́: ти глаго́леши.
12	12
And when he was accused by the chief priests and the elders, he answered nothing.	І єгда́ Нань глаго́лаху архієре́є і ста́рці, нічесо́же отвіщава́ше.
13	13
Then saith Pilate unto him, Hearest thou not how many things they witness against thee?	Тогда́ глаго́ла Єму́ Пила́т: не сли́шиши ли, коли́ка на Тя свиді́тельствують?
14	14
And he gave him no answer, not even to one word: insomuch that the governor marveled greatly.	І не отвіща́ єму́ ні к єди́ному глаго́лу, я́ко диви́тися іге́мону зіло́.
15	15
Now at the feast the governor was wont to release unto the multitude one prisoner, whom they would.	На (всяк) же пра́здник оби́чай бі іге́мону отпуща́ти єди́наго наро́ду св'я́зня, єго́же хотя́ху;
16	16
And they had then a notable prisoner, called Barabbas.	ім'я́ху же тогда́ св'я́зана наро́чита, глаго́лемаго Вара́вву;
17	17
When therefore they were gathered together, Pilate said unto them, Whom will ye that I release unto you? Barabbas, or Jesus who is called Christ?	собра́вшимся же їм, рече́ їм Пила́т: кого́ хо́щете (от обою́) отпущу́ вам: Вара́вву ли, іли́ Ісу́са глаго́лемаго Христа́?
18	18
For he knew that for envy they had delivered him up.	Ві́дяше бо, я́ко за́висти ра́ди преда́ша Єго́.
19	19
And while he was sitting on the judgment seat, his wife sent unto him, saying, Have thou nothing to do with that righteous man; for I have suffered many things this day in a dream because of him.	Сідя́щу же єму́ на суди́щі, посла́ к нему́ жена́ єго́, глаго́лющи: нічто́же тебі́ і Пра́веднику Тому́; мно́го бо пострада́х днесь во сні Єго́ ра́ди.
20	20
Now the chief priests and the elders persuaded the multitudes that they should ask for Barabbas, and destroy Jesus.	Архієре́є же і ста́рці наусти́ша наро́ди, да іспро́сять Вара́вву, Ісу́са же погуб'я́ть.
21	21
But the governor answered and said unto them, Which of the two will ye that I release unto you? And they said, Barabbas.	Отвіща́в же іге́мон рече́ їм: кого́ хо́щете от обою́ отпущу́ вам? Они́ же рі́ша: Вара́вву.
22	22
Pilate saith unto them, What then shall I do unto Jesus who is called Christ? They all say unto him, Let him be crucified.	Глаго́ла їм Пила́т: что у́бо сотворю́ Ісу́су глаго́лемому Христу́? Глаго́лаша єму́ всі: да ра́сп'ят бу́деть.
23	23
And the governor said, Why, what evil hath he done? But they cried out exceedingly, saying, Let him be crucified.	Іге́мон же рече́: ко́є у́бо зло сотвори́? Они́ же і́злиха вопія́ху, глаго́люще: да про́п'ят бу́деть.
24	24
So when Pilate saw that he prevailed nothing, but rather that a tumult was arising, he took water, and washed his hands before the multitude, saying, I am innocent of the blood of this righteous man; see ye to it.	Ви́дів же Пила́т, я́ко нічто́же успіва́єть, но па́че молва́ бива́єть, приє́м во́ду, уми́ ру́ці пред наро́дом, глаго́ля: непови́нен єсьм от кро́ве Пра́веднаго Сего́; ви у́зрите.
25	25
And all the people answered and said, His blood be on us, and on our children.	І отвіща́вше всі лю́діє рі́ша: кров Єго́ на нас і на ча́діх на́ших.
26	26
Then released he unto them Barabbas; but Jesus he scourged and delivered to be crucified.	Тогда́ отпусти́ їм Вара́вву; Ісу́са же бив предаде́ (їм), да Єго́ про́пнуть.
27	27
Then the soldiers of the governor took Jesus into the Praetorium, and gathered unto him the whole band.	(Зач. 112) Тогда́ во́їни іге́монови, приє́мше Ісу́са на суди́ще, собра́ша Нань все мно́жество во́їн;
28	28
And they stripped him, and put on him a scarlet robe.	і совле́кше Єго́, оді́яша Єго́ хлами́дою червле́ною;
29	29
And they plaited a crown of thorns and put it upon his head, and a reed in his right hand; and they knelt down before him, and mocked him, saying, Hail, King of the Jews!	і спле́тше віне́ць от те́рнія, возложи́ша на главу́ Єго́, і трость в десни́цю Єго́; і покло́ншеся на колі́ну пред Ним руга́хуся Єму́, глаго́люще: ра́дуйся, Царю́ Іуде́йський.
30	30
And they spat upon him, and took the reed and smote him on the head.	І плю́нувше Нань, прия́ша трость і бія́ху по главі́ Єго́.
31	31
And when they had mocked him, they took off from him the robe, and put on him his garments, and led him away to crucify him.	І єгда́ поруга́шася Єму́, совлеко́ша с Него́ багряни́цю і облеко́ша Єго́ в ри́зи Єго́; і ведо́ша Єго́ на проп'я́тіє.
32	32
And as they came out, they found a man of Cyrene, Simon by name: him they compelled to go with them, that he might bear his cross.	Ісходя́ще же обріто́ша челові́ка кирине́йська, і́менем Си́мона; і сему́ заді́ша понести́ крест Єго́.
33	33
And when they were come unto a place called Golgotha, that is to say, The place of a skull,	(Зач. 113) І прише́дше на мі́сто нарица́ємоє Голго́фа, є́же єсть глаго́лемо Кра́нієво мі́сто,
34	34
they gave him vinegar to drink mingled with gall: and when he had tasted it, he would not drink.	да́ша Єму́ пи́ти о́цет с же́лчію смі́шен; і вкуш, не хотя́ше пи́ти.
35	35
And when they had crucified him, they parted his garments among them, casting lots;	Распе́ншії же Єго́ разділи́ша ри́зи Єго́, ве́ргше жре́бія;
36	36
and they sat and watched him there.	і сідя́ще стрежа́ху Єго́ ту;
37	37
And they set up over his head his accusation written, THIS IS JESUS THE KING OF THE JEWS.	і возложи́ша верху́ глави́ Єго́ вину́ Єго́ напи́сану: Сей єсть Ісу́с, Цар Іуде́йський.
38	38
Then are there crucified with him two robbers, one on the right hand and one on the left.	Тогда́ расп'я́ша с Ним два разбо́йника: єди́наго о десну́ю, і єди́наго о шу́юю.
39	39
And they that passed by railed on him, wagging their heads,	Мимоходя́щії же ху́ляху Єго́, покива́юще глава́ми свої́ми
40	40
and saying, Thou that destroyest the temple, and buildest it in three days, save thyself: if thou art the Son of God, come down from the cross.	і глаго́люще: разоря́яй це́рков і треми́ де́ньми созида́яй, спаси́ся Сам; а́ще Син єси́ Бо́жий, сни́ди со креста́.
41	41
And in like manner also the chief priests mocking him, with the scribes and elders and Pharisees, said,	Та́кожде же і архієре́є руга́ющеся с кни́жники і ста́рці (і фарисе́ї), глаго́лаху:
42	42
He saved others; himself he cannot save. If he is the King of Israel, let him now come down from the cross, and we will believe on him.	іни́я спасе́, Себе́ ли не мо́жеть спасти́? А́ще Цар Ізра́їлев єсть, да сни́деть ни́ні со креста́, і ві́руєм в Него́;
43	43
He trusteth in God; let him deliver him now, if he desireth him: for he said, I am the Son of God.	упова́ на Бо́га; да ізба́вить ни́ні Єго́, а́ще хо́щеть Єму́. Рече́ бо: я́ко Бо́жий єсьм Син.
44	44
And the robbers also that were crucified with him cast upon him the same reproach.	То́жде же і разбо́йника расп'я́тая с Ним поноша́ста Єму́.
45	45
Now from the sixth hour there was darkness over all the land until the ninth hour.	От шеста́го же часа́ тьма бисть по всей землі́ до часа́ дев'я́таго;
46	46
And about the ninth hour Jesus cried out with a loud voice, saying, Eli, Eli, lima sabachthani? that is, My God, my God, why hast thou forsaken me?	о дев'я́тім же часі́ возопи́ Ісу́с гла́сом ве́ліїм, глаго́ля: Ілі́, Ілі́! Ліма́ савахфані́? Є́же єсть: Бо́же мой, Бо́же мой! Вску́ю М'я єси́ оста́вил?
47	47
And some of them that stood there, when they heard it, said, This man calleth Elijah.	Ні́ції же от ту стоя́щих сли́шавше глаго́лаху, я́ко Ілію́ глаша́єть Сей.
48	48
And straightaway one of them ran, and took a sponge, and filled it with vinegar, and put it on a reed, and gave him to drink.	І а́біє тек єди́н от них, і приє́м гу́бу, іспо́лнив же о́цта, і вонзе́ на трость, напая́ше Єго́.
49	49
And the rest said, Let be; let us see whether Elijah cometh to save him.	Про́чії же глаго́лаху: оста́ви, да ви́дим, а́ще при́йдеть Ілія́ спасти́ Єго́.
50	50
And Jesus cried again with a loud voice, and yielded up his spirit.	Ісу́с же, па́ки возопи́в гла́сом ве́ліїм, іспусти́ дух.
51	51
And behold, the veil of the temple was rent in two from the top to the bottom; and the earth did quake; and the rocks were rent;	І се, заві́са церко́вная раздра́ся на дво́є с ви́шняго кра́я до ни́жняго; і земля́ потрясе́ся; і ка́меніє распаде́ся;
52	52
and the tombs were opened; and many bodies of the saints that had fallen asleep were raised;	і гро́би отверзо́шася; і мно́га тілеса́ усо́пших святи́х воста́ша;
53	53
and coming forth out of the tombs after his resurrection they entered into the holy city and appeared unto many.	і ізше́дше із гроб, по воскресе́нії Єго́, внидо́ша во святи́й град і яви́шася мно́зім.
54	54
Now the centurion, and they that were with him watching Jesus, when they saw the earthquake, and the things that were done, feared exceedingly, saying, Truly this was the Son of God.	Со́тник же і і́же с ним стрегу́щії Ісу́са, ви́дівше трус і би́вшая, убоя́шася зіло́, глаго́люще: воі́стину Бо́жий Син бі Сей!
55	55
And many women were there beholding from afar, who had followed Jesus from Galilee, ministering unto him:	Бя́ху же ту і жени́ мно́гі іздале́ча зря́щя, я́же ідо́ша по Ісу́сі от Галиле́ї, служа́щя Єму́;
56	56
among whom was Mary Magdalene, and Mary the mother of James and Joses, and the mother of the sons of Zebedee.	в ни́хже бі Марі́я Магдали́на і Марі́я, Іа́кова і Іосі́ї ма́ти, і ма́ти си́ну Зеведе́йову.
57	57
And when even was come, there came a rich man from Arimathea, named Joseph, who also himself was Jesus’ disciple:	По́зді же би́вшу, при́йде челові́к бога́т от Аримафе́я, і́менем Іо́сиф, і́же і сам учи́ся у Ісу́са;
58	58
this man went to Pilate, and asked for the body of Jesus. Then Pilate commanded the body to be given up.	сей присту́пль к Пила́ту, проси́ тілесе́ Ісу́сова. Тогда́ Пила́т повелі́ да́ти ті́ло.
59	59
And Joseph took the body, and wrapped it in a clean linen cloth,	І приє́м ті́ло Іо́сиф, обви́т є плащани́цею чи́стою
60	60
and laid it in his own new tomb, which he had hewn out in the rock: and he rolled a great stone to the door of the tomb, and departed.	і положи́ є в но́вім своє́м гро́бі, єго́же ізсіче́ в ка́мені; і возвали́в ка́мень ве́лій над две́рі гро́ба, оти́де.
61	61
And Mary Magdalene was there, and the other Mary, sitting over against the sepulcher.	Бі же ту Марі́я Магдали́на і друга́я Марі́я, сідя́щі пря́мо гро́ба.
62	62
Now on the morrow, which is the day after the Preparation, the chief priests and the Pharisees were gathered together unto Pilate,	(Зач. 114) Во у́трій же день, і́же єсть по п'ятці́, собра́шася архієре́є і фарисе́є к Пила́ту,
63	63
saying, Sir, we remember that that deceiver said while he was yet alive, After three days I rise again.	глаго́люще: го́споди, пом'яну́хом, я́ко льстець он рече́, єще́ сий жив: по тріє́х днех воста́ну;
64	64
Command therefore that the sepulcher be made sure until the third day, lest haply his disciples come by night and steal him away, and say unto the people, He is risen from the dead: and the last error will be worse than the first.	повели́ у́бо утверди́ти гроб до тре́тьяго дне, да не ка́ко прише́дше ученици́ Єго́ но́щію укра́дуть Єго́ і реку́ть лю́дем: воста́ от ме́ртвих; і бу́деть послі́дняя лесть го́рша пе́рвия.
65	65
And Pilate said unto them, Ye have a guard: go, make it as sure as ye can.	Рече́ же їм Пила́т: і́мате кустоді́ю; іді́те, утверді́те, я́коже ві́сте.
66	66
So they went, and made the sepulcher sure, sealing the stone, the guard being with them.	Они́ же ше́дше утверди́ша гроб, зна́менавше ка́мень с кустоді́єю.
Chapter 28	Глава 28

1	1
Now late on the sabbath day, as it began to dawn toward the first day of the week, came Mary Magdalene and the other Mary to see the sepulcher.	(Зач. 115) В ве́чер же субо́тний [по ве́чері же субо́тнім], свита́ющи во єди́ну от субо́т, при́йде Марі́я Магдали́на і друга́я Марі́я ви́діти гроб.
2	2
And behold, there was a great earthquake; for an angel of the Lord descended from heaven, came and rolled away the stone from the door, and sat upon it.	І се, трус бисть ве́лій: а́нгел бо Госпо́день, сшед с небесе́, присту́пль, отвали́ ка́мень от две́рій гро́ба і сідя́ше на нем;
3	3
His appearance was as lightning, and his raiment white as snow:	бі же зрак єго́ я́ко мо́лнія, і одія́ніє єго́ біло́ я́ко сніг.
4	4
and for fear of him the watchers did quake, and became as dead men.	От стра́ха же єго́ сотрясо́шася стрегу́щії і би́ша я́ко ме́ртві.
5	5
And the angel answered and said unto the women, Fear not ye; for I know that ye seek Jesus, who hath been crucified.	Отвіща́в же а́нгел рече́ жена́м: не бо́йтеся ви; вім бо, я́ко Ісу́са расп'я́таго і́щете;
6	6
He is not here; for he is risen, even as he said. Come, see the place where the Lord lay.	ність зді; воста́ бо, я́коже рече́; прийді́те, ви́діте мі́сто, іді́же лежа́ Госпо́дь,
7	7
And go quickly, and tell his disciples, He is risen from the dead; and lo, he goeth before you into Galilee; there shall ye see him: lo, I have told you.	і ско́ро ше́дші рці́те ученико́м Єго́, я́ко воста́ от ме́ртвих і се, варя́єть ви в Галиле́ї; та́мо Єго́ у́зрите; се, ріх вам.
8	8
And they went out quickly from the tomb with fear and great joy, and ran to bring his disciples word.	І ізше́дші ско́ро от гро́ба со стра́хом і ра́достію ве́лією, теко́сті возвісти́ти ученико́м Єго́.
9	9
And as they went to tell his disciples, then behold, Jesus met them, saying, All hail. And they came and took hold of his feet, and worshiped him.	Єгда́ же ідя́сті возвісти́ти ученико́м Єго́, і се, Ісу́с срі́те я, глаго́ля: ра́дуйтеся. Оні́ же присту́пльші я́стіся за но́зі Єго́ і поклони́стіся єму́.
10	10
Then saith Jesus unto them, Fear not: go tell my brethren that they depart into Galilee, and there shall they see me.	Тогда́ глаго́ла ї́ма Ісу́с: не бо́йтеся; іді́те, возвісті́те бра́тії Моє́й, да і́дуть в Галіле́ю і ту м'я ви́дять.
11	11
Now while they were going, behold, some of the guard came into the city, and told unto the chief priests all the things that were come to pass.	Іду́щема же ї́ма, се, ні́ції от кустоді́ї прише́дше во град, возвісти́ша архієре́йом вся би́вшая.
12	12
And when they were assembled with the elders, and had taken counsel, they gave much money unto the soldiers,	І собра́вшеся со ста́рці, сові́т сотвори́ша, сре́бреники дово́льни да́ша во́їном,
13	13
saying, Say ye, His disciples came by night, and stole him away while we slept.	глаго́люще: рці́те, я́ко ученици́ Єго́ но́щію прише́дше украдо́ша Єго́, нам сп'я́щим;
14	14
And if this come to the governor’s ears, we will persuade him, and rid you of care.	і а́ще сіє́ усли́шано бу́деть у іге́мона, ми утоли́м єго́ і вас безпеча́льни сотвори́м.
15	15
So they took the money, and did as they were taught: and this saying was spread abroad among the Jews, and continueth until this day.	Они́ же приє́мше сре́бреники, сотвори́ша, я́коже науче́ні би́ша. І промче́ся сло́во сіє́ во іуде́єх да́же до сего́ дне.
16	16
But the eleven disciples went into Galilee, unto the mountain where Jesus had appointed them.	(Зач. 116) Єди́нії же на́десяте ученици́ ідо́ша в Галіле́ю, в го́ру, а́може повелі́ їм Ісу́с;
17	17
And when they saw him, they worshiped him; but some doubted.	і ви́дівше Єго́, поклони́шася Єму́; о́ви же усумні́шася.
18	18
And Jesus came to them and spake unto them, saying, All authority hath been given unto me in heaven and on earth.	І присту́пль Ісу́с, рече́ їм, глаго́ля: даде́ся Мі вся́ка власть на Небесі́ і на землі́;
19	19
Go ye, and make disciples of all the nations, baptizing them into the name of the Father and of the Son and of the Holy Spirit:	ше́дше у́бо научі́те вся язи́ки, крестя́ще їх во і́м'я Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха,
20	20
teaching them to observe all things whatsoever I commanded you: and lo, I am with you always, even unto the end of the world. Amen.	уча́ще їх блюсти́ вся, єли́ка запові́дах вам; і се, Аз с ва́ми єсьм во вся дні до сконча́нія ві́ка. Амі́нь.

← Malachi

Mark →

Категорії

Контакти

Old Testament

New Testament

Вивчаєте англійську?

Old Testament

New Testament

Вивчаєте англійську?