Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Romans

Порівняти:

⇄

Romans	Послання до Римлян святого апостола Павла

Chapter 1	Глава 1

1	1
Paul, a servant of Jesus Christ, called to be an apostle, separated unto the gospel of God,	Павло, раб Ісуса Христа, покликаний апостол, обраний для благовістя Божого,
2	2
which he promised afore through his prophets in the holy scriptures,	яке Бог раніше обіцяв через пророків Своїх, у Писаннях святих,
3	3
concerning his Son, who was born of the seed of David according to the flesh,	про Сина Свого, котрий народився від сімені Давидового по плоті
4	4
who was declared to be the Son of God with power, according to the spirit of holiness, by the resurrection from the dead; even Jesus Christ our Lord,	і відкрився Сином Божим у силі, духом святости, через воскресіння з мертвих, — про Ісуса Христа Господа нашого,
5	5
through whom we received grace and apostleship, unto obedience of faith among all the nations, for his name’s sake;	через Якого ми одержали благодать і апостольство, щоб в ім’я Його підкоряти вірі всі народи,
6	6
among whom are ye also, called to be Jesus Christ’s:	серед яких знаходитесь і ви, покликані Ісусом Христом, —
7	7
to all that are in Rome, beloved of God, called to be saints: Grace to you and peace from God our Father and the Lord Jesus Christ.	усім, що перебувають у Римі, улюбленим Божим, покликаним святим: благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
8	8
First, I thank my God through Jesus Christ for you all, that your faith is proclaimed throughout the whole world.	Перш за все дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша звіщається по всьому світові.
9	9
For God is my witness, whom I serve in my spirit in the gospel of his Son, how unceasingly I make mention of you,	Свідок мені Бог, Якому служу духом моїм у благовістуванні Сина Його, — що безперестанно згадую про вас,
10	10
always in my prayers making request, if by any means now at length I may be prospered by the will of God to come unto you.	завжди благаючи в молитвах моїх‚ щоб воля Божа посприяла коли-небудь прийти мені до вас‚
11	11
For I long to see you, that I may impart unto you some spiritual gift, to the end ye may be established;	бо я дуже бажаю побачити вас, щоб дати вам певний духовний дар для вашого утвердження,
12	12
that is, that I with you may be comforted in you, each of us by the other’s faith, both yours and mine.	тобто втішитися з вами спільною вірою, вашою і моєю.
13	13
And I would not have you ignorant, brethren, that oftentimes I purposed to come unto you (and was hindered hitherto), that I might have some fruit in you also, even as in the rest of the Gentiles.	Hе хочу, браття, від вас таїти, що я багаторазово намагався прийти до вас‚ та досі зустрічав перешкоди, щоб мати який-небудь плід і у вас, як і в інших народів.
14	14
I am debtor both to Greeks and to Barbarians, both to the wise and to the foolish.	Я заборгував еллінам і варварам, мудрецям і неукам.
15	15
So, as much as in me is, I am ready to preach the gospel to you also that are in Rome.	Отже, щодо мене, я готовий благовістити і вам, що знаходитесь у Римі.
16	16
For I am not ashamed of the gospel of Christ: for it is the power of God unto salvation to everyone that believeth; to the Jew first, and also to the Greek.	Бо я не соромлюсь благовістя Христового, тому що воно є сила Божа для спасіння всякому віруючому, спочатку юдею, потім і еллінові.
17	17
For therein is revealed a righteousness of God from faith unto faith: as it is written, But the righteous shall live by faith.	У ньому відкривається правда Божа з віри у віру, як написано: «Праведний вірою живий буде».
18	18
For the wrath of God is revealed from heaven against all ungodliness and unrighteousness of men, who hinder the truth in unrighteousness;	Бо відкривається гнів Божий з неба на всяке нечестя і неправду людей, які придушують істину неправдою.
19	19
because that which is known of God is manifest in them; for God manifested it unto them.	Бо, що можна знати про Бога, явне для них, тому що Бог явив їм.
20	20
For the invisible things of him since the creation of the world are clearly seen, being perceived through the things that are made, even his everlasting power and divinity; that they may be without excuse:	Бо невидиме Його, вічна сила Його і Божество, від створення світу через розглядання творіння видимі, так що нема їм виправдання.
21	21
because that, knowing God, they glorified him not as God, neither gave thanks; but became vain in their reasonings, and their senseless heart was darkened.	А оскільки вони, пізнавши Бога, не прославили Його як Бога і не подякували, а заметушилися в своїх мудруваннях, і затьмарилося нерозумне їхнє серце;
22	22
Professing themselves to be wise, they became fools,	називаючи себе мудрими, збожеволіли
23	23
and changed the glory of the incorruptible God for the likeness of an image of corruptible man, and of birds, and four-footed beasts, and creeping things.	і славу нетлінного Бога змінили на подобу образу тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів, —
24	24
Wherefore God also gave them up in the lusts of their hearts unto uncleanness, that their bodies should be dishonored among themselves:	тому й віддав їх Бог у похотях сердець їхніх у нечистоту, щоб вони самі сквернили свої тіла.
25	25
for that they exchanged the truth of God for a lie, and worshiped and served the creature rather than the Creator, who is blessed forever. Amen.	Вони замінили істину Божу неправдою і поклонялися, і служили тварі замість Творця, Який благословенний повіки, амінь.
26	26
For this cause God gave them up unto vile passions: for their women changed the natural use into that which is against nature:	За це і віддав їх Бог ганебним пристрастям: жінки їхні замінили природне єднання на протиприродне;
27	27
and likewise also the men, leaving the natural use of the woman, burned in their lust one toward another, men with men working unseemliness, and receiving in themselves that recompense of their error which was due.	так само і чоловіки, облишивши природне єднання з жіночою статтю, розпалювалися похіттю своєю один до одного, чоловіки на чоловіках сором чинячи, одержуючи в собі самих належну відплату за свій блуд.
28	28
And even as they refused to have God in their knowledge, God gave them up unto a reprobate mind, to do those things which are not fitting;	А що вони не вважали за потрібне мати Бога в розумі, то Бог віддав їх перекрученому розумові — чинити неподобства,
29	29
being filled with all unrighteousness, fornication, wickedness, covetousness, maliciousness; full of envy, murder, strife, deceit, malignity; whisperers,	так що вони сповнені всякої неправди, блуду, лукавства, користолюбства, злоби, сповнені заздрости, вбивства, чвар, лестощів, лихих звичаїв,
30	30
backbiters, hateful to God, insolent, haughty, boastful, inventors of evil things, disobedient to parents,	обмовники, наклепники, богоненависники, кривдники, самохвали, гордовиті, винахідливі на зло, непокірні батькам,
31	31
without understanding, covenant-breakers, without natural affection, implacable, unmerciful:	безрозсудні, непримиренні, нелюбовні, клятвопорушні, немилостиві.
32	32
who, knowing the ordinance of God, that they that practice such things are worthy of death, not only do the same, but also consent with them that practice them.	Вони знають праведний суд Божий, що хто чинить так, вартий смерти; однак не тільки самі таке роблять, але й тим, що роблять, сприяють.
Chapter 2	Глава 2

1	1
Wherefore thou art without excuse, O man, whosoever thou art that judgest: for wherein thou judgest another, thou condemnest thyself; for thou that judgest dost practice the same things.	Отже, нема тобі виправдання, всякий чоловіче, що судиш іншого; бо тим же судом, яким судиш іншого, осуджуєш себе, чиниш бо те саме й ти‚ що судиш.
2	2
And we know that the judgment of God is according to truth against them that practice such things.	А ми знаємо, що воістину є суд Божий на тих, хто чинить таке.
3	3
And reckonest thou this, O man, who judgest them that practice such things, and doest the same, that thou shalt escape the judgment of God?	Hевже думаєш ти, чоловіче, що, засуджуючи тих, хто чинить таке‚ і роблячи те саме‚ ти втечеш від суду Божого?
4	4
Or despisest thou the riches of his goodness and forbearance and long-suffering, not knowing that the goodness of God leadeth thee to repentance?	Або зневажаєш багатство Його милосердя, лагідности і довготерпіння, не розуміючи, що милосердя Боже веде тебе до покаяння?
5	5
but after thy hardness and impenitent heart treasurest up for thyself wrath in the day of wrath and revelation and the righteous judgment of God;	Але‚ через жорстокість твою і нерозкаяність серця, ти сам собі збираєш гнів на день гніву і об’явлення праведного суду від Бога,
6	6
who will render to every man according to his works:	Який воздасть кожному за вчинками його:
7	7
to them that by patience in well-doing seek for glory and honor and incorruption, eternal life:	тим, які терпінням у доброму ділі шукають слави, чести й нетління, — життя вічне;
8	8
but unto them that are factious, and obey not the truth, but obey unrighteousness, shall be indignation and wrath,	а тим, що впираються і не підкоряються істині, але віддаються неправдi‚ — лютість і гнів.
9	9
tribulation and anguish, upon every soul of man that worketh evil, of the Jew first, and also of the Greek;	Скорбота і утиск на всяку душу людини, яка чинить зло, спершу юдея, потім і елліна!
10	10
but glory and honor and peace to every man that worketh good, to the Jew first, and also to the Greek:	Слава ж і честь і мир усякому, хто робить добро, спершу юдею, потім і елліну!
11	11
for there is no respect of persons with God.	Бо Бог не дивиться на особу.
12	12
For as many as have sinned without the law shall also perish without the law: and as many as have sinned under the law shall be judged by the law;	Ті, які, не маючи закону, згрішили, поза законом і загинуть; а ті, які у законі згрішили, за законом будуть засуджені‚
13	13
for not the hearers of the law are just before God, but the doers of the law shall be justified;	бо не слухачі закону праведні перед Богом, але виконавці закону виправдані будуть,
14	14
(for when Gentiles that have not the law do by nature the things of the law, these, not having the law, are the law unto themselves;	бо коли язичники, що не мають закону, з природи законне чинять, вони, не маючи закону, самі собі закон:
15	15
in that they show the work of the law written in their hearts, their conscience bearing witness therewith, and their thoughts one with another accusing or else excusing them);	вони показують, що справа закону написана у них в серцях, про що свідчить їхня совість і думки їхні, які то звинувачують, то виправдовують одна одну‚
16	16
in the day when God shall judge the secrets of men, according to my gospel, by Jesus Christ.	у той день, коли, за моїм благовістям, Бог буде судити таємні діла людей через Ісуса Христа.
17	17
Behold, thou bearest the name of a Jew, and restest upon the law, and gloriest in God,	Ось ти звешся юдеєм, і заспокоюєш себе законом, і хвалишся Богом,
18	18
and knowest his will, and approvest the things that are excellent, being instructed out of the law,	і знаєш волю Його, і розумієш те, що краще, навчаючись із закону,
19	19
and art confident that thou thyself art a guide of the blind, a light of them that are in darkness,	і певний у собі, що ти провідник сліпих, світло для тих, що в темряві,
20	20
a corrector of the foolish, a teacher of babes, having in the law the form of knowledge and of the truth;	наставник нерозумних, учитель дітей, той, що має в законі взірець знання і правди:
21	21
thou therefore that teachest another, teachest thou not thyself? thou that preachest a man should not steal, dost thou steal?	як же ти, навчаючи іншого, не навчаєш самого себе?
22	22
thou that sayest a man should not commit adultery, dost thou commit adultery? thou that abhorrest idols, dost thou rob temples?	Проповідуючи не красти, крадеш? Кажучи: не перелюбствуй, перелюбствуєш, гидуючи ідолами, святотатствуєш?
23	23
thou who gloriest in the law, through thy transgression of the law dishonorest thou God?	Хвалишся законом, а, порушуючи закон, Бога безчестиш?
24	24
For the name of God is blasphemed among the Gentiles because of you, even as it is written.	Бо, як написано, «через вас ім’я Боже ганьблять язичники».
25	25
For circumcision indeed profiteth, if thou be a doer of the law: but if thou be a transgressor of the law, thy circumcision is become uncircumcision.	Обрізання корисне, коли виконуєш закон; а коли ти порушник закону, то обрізання твоє стало необрізанням.
26	26
If therefore the uncircumcision keep the ordinances of the law, shall not his uncircumcision be reckoned for circumcision?	Отже, коли необрізаний дотримується постанови закону, то його необрізання чи не зарахується йому за обрізання?
27	27
and shall not the uncircumcision which is by nature, if it fulfill the law, judge thee, who with the letter and circumcision art a transgressor of the law?	І необрізаний із природи, який виконує закон, чи не осудить тебе, порушника закону з Писанням і обрізанням?
28	28
For he is not a Jew who is one outwardly; neither is that circumcision which is outward in the flesh:	Бо не той юдей, хто має такий вигляд, і не те обрізання, що зовні, на тілi;
29	29
but he is a Jew who is one inwardly; and circumcision is that of the heart, in the spirit not in the letter; whose praise is not of men, but of God.	але той юдей, хто в душi такий, і те обрізання, яке в серці, за духом, а не за буквою: йому і похвала не від людей, але від Бога.
Chapter 3	Глава 3

1	1
What advantage then hath the Jew? or what is the profit of circumcision?	Отже, яка перевага бути юдеєм, або яка користь від обрізання?
2	2
Much every way: for first of all, that they were entrusted with the oracles of God.	Велика перевага в усіх відношеннях, а найбільше в тому, що їм довірено Слово Боже.
3	3
For what if some were without faith? shall their want of faith make of none effect the faithfulness of God?	Бо що ж‚ коли деякі й не вірували? Невіра їхня чи знищить вірність Божу?
4	4
God forbid: yea, let God be found true, but every man a liar; as it is written, That thou mightest be justified in thy words, And mightest prevail when thou comest into judgment.	Зовсім ні. Бог вірний, а всяка людина неправдива, як написано: «Ти праведний у словах Твоїх і переможеш у суді Твоєму».
5	5
But if our unrighteousness commendeth the righteousness of God, what shall we say? Is God unrighteous who visiteth with wrath? (I speak after the manner of men.)	Якщо ж наша неправда відкриває правду Божу, то що скажемо? Чи не буде Бог несправедливий, коли виявляє гнів? [Кажу це за людським міркуванням.]
6	6
God forbid: for then how shall God judge the world?	Зовсім ні. Бо інакше як Богові судити світ?
7	7
For if the truth of God through my lie abounded unto his glory, why am I also still judged as a sinner?	Бо коли вірність Божа підноситься моєю неправдою на славу Йому, за що ж мене ще й судити, як грішника?
8	8
and why not (as we are slanderously reported, and as some affirm that we say), Let us do evil, that good may come? whose condemnation is just.	І чи не чинити нам зло, щоб вийшло добро, як деякі лихословлять нас і кажуть, ніби ми так навчаємо? Праведний суд на таких.
9	9
What then? are we better than they? No, in no wise: for we before laid to the charge both of Jews and Greeks, that they are all under sin;	То що ж‚ чи маємо ми перевагу? Аж ніяк. Бо ми вже довели, що як юдеї, так і елліни, всі під гріхом.
10	10
as it is written, There is none righteous, no, not one;	Як написано: «Немає праведного ні одного;
11	11
There is none that understandeth, There is none that seeketh after God;	немає, хто розумів би; немає‚ хто шукав би Бога;
12	12
They have all turned aside, they are together become unprofitable; There is none that doeth good, no, not so much as one:	всі ухилилися з путі, негідні всі до одного; нема того, хто чинить добро, нема жодного»;
13	13
Their throat is an open sepulcher; With their tongues they have used deceit: The poison of asps is under their lips:	«гортань їхня — відкритий гріб; язиками своїми обманюють; отрута аспидів на губах їхніх».
14	14
Whose mouth is full of cursing and bitterness:	«Уста їхні повні лихослів’я і гіркоти»;
15	15
Their feet are swift to shed blood;	«ноги їхні швидкі на пролиття крови;
16	16
Destruction and misery are in their ways;	руїни і пагуба на дорогах їхніх;
17	17
And the way of peace have they not known:	вони не знають шляху миру».
18	18
There is no fear of God before their eyes.	«Hемає страху Божого перед їхніми очима».
19	19
Now we know that what things soever the law saith, it speaketh to them that are under the law; that every mouth may be stopped, and all the world may be brought under the judgment of God:	Але ми знаємо, що закон, коли щось говорить, говорить до тих, хто під законом, тому всякі уста замикаються і весь світ стає винним перед Богом,
20	20
because by the works of the law shall no flesh be justified in his sight; for through the law cometh the knowledge of sin.	тому що ділами закону не виправдається перед Hим ніяка плоть; бо законом пізнається гріх.
21	21
But now apart from the law a righteousness of God hath been manifested, being witnessed by the law and the prophets;	Тепер же, незалежно від закону, з’явилася правда Божа, про яку свідчать Закон і Пророки,
22	22
even the righteousness of God through faith in Jesus Christ unto all and upon all them that believe; for there is no distinction;	правда Божа через віру в Ісуса Христа у всіх і на всіх‚ хто вірує, бо нема різниці,
23	23
for all have sinned, and fall short of the glory of God;	тому що всі згрішили і позбавлені слави Божої,
24	24
being justified freely by his grace through the redemption that is in Christ Jesus:	виправдовуються даром, благодаттю Його, через відкуплення у Христі Ісусі,
25	25
whom God set forth to be a propitiation, through faith, in his blood, to show his righteousness because of the passing over of the sins done aforetime,	Якого Бог призначив як жертву очищення Його Кров’ю через віру; для свідчення правди Своєї в прощенні гріхів, вчинених раніше,
26	26
in the forbearance of God; for showing, I say, his righteousness at this present season: that he might himself be just, and the justifier of him that hath faith in Jesus.	за час довготерпіння Божого; для свідчення правди Його нині, щоб Він явився праведним і виправдовував того‚ хто вірує в Ісуса.
27	27
Where then is the glorying? It is excluded. By what manner of law? of works? Nay: but by a law of faith.	Де ж те, чим би хвалитися? Знищено. Яким законом? Законом діл? Hі, але законом віри.
28	28
We reckon therefore that a man is justified by faith apart from the works of the law.	Бо ми визнаємо, що людина виправдовується вірою, незалежно від діл закону.
29	29
Or is God the God of Jews only? is he not the God of Gentiles also? Yea, of Gentiles also:	Hевже ж Бог — тільки юдеїв, а і не язичників? Звичайно, і язичників;
30	30
since indeed it is one God who shall justify the circumcision by faith, and the uncircumcision through faith.	бо є лише один Бог, котрий виправдовує обрізаних за вірою і необрізаних через віру.
31	31
Do we then make the law of none effect through faith? God forbid: nay, we establish the law.	Чи ми знищуємо закон вірою? Зовсім нi; але закон стверджуємо.
Chapter 4	Глава 4

1	1
What then shall we say that Abraham, our father, hath found according to the flesh?	Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, здобув через плоть?
2	2
For if Abraham was justified by works, he hath whereof to glory; but not toward God.	Якщо Авраам виправдався ділами, він має похвалу, але не у Бога.
3	3
For what saith the scripture? And Abraham believed God, and it was reckoned unto him for righteousness.	Бо що говорить Писання? Повірив Авраам Боговi‚ і це зараховано йому в праведність.
4	4
Now to him that worketh, the reward is not reckoned as of grace, but as of debt.	Hагорода тому, хто робить, дається не з ласки, а за обов’язком.
5	5
But to him that worketh not, but believeth on him that justifieth the ungodly, his faith is reckoned for righteousness.	А тому, хто не робить, але вірує в Того, Хто виправдовує нечестивого, віра його зараховується в праведність.
6	6
Even as David also pronounceth blessing upon the man, unto whom God reckoneth righteousness apart from works,	Так само і Давид називає блаженним чоловіка, якому Бог зараховує праведність незалежно від діл:
7	7
saying, Blessed are they whose iniquities are forgiven, And whose sins are covered.	«Блаженні ті, чиї беззаконня прощені і чиї гріхи відпущені.
8	8
Blessed is the man to whom the Lord will not reckon sin.	Блаженна людина, якій Господь не зарахує гріха».
9	9
Is this blessing then pronounced upon the circumcision, or upon the uncircumcision also? for we say that faith was reckoned to Abraham for righteousness.	Блаженство це належить до обрізання чи до необрізання? Ми говоримо, що Авраамові віра зарахована в праведність.
10	10
How then was it reckoned? when he was in circumcision, or in uncircumcision? Not in circumcision, but in uncircumcision:	Коли зарахована? Після обрізання чи до обрізання? Hе після обрізання, а до обрізання.
11	11
and he received the sign of circumcision, a seal of the righteousness of the faith which he had while he was in uncircumcision: that he might be the father of all them that believe, though they be in uncircumcision, that righteousness might be reckoned unto them also;	І знак обрізання він одержав як печать праведности через віру, яку мав під час необрізання, щоб стати отцем усіх віруючих у необрізанні, щоб і їм була зарахована праведність‚
12	12
and the father of circumcision to them who not only are of the circumcision, but who also walk in the steps of that faith of our father Abraham which he had in uncircumcision.	і отцем обрізаних, що не тільки прийняли обрізання‚ але і ходять по слідах віри отця нашого Авраама, яку він мав ще в необрізання.
13	13
For not through the law was the promise to Abraham or to his seed that he should be heir of the world, but through the righteousness of faith.	Бо не законом була дарована Авраамовi‚ чи нащадкам його‚ обітниця — бути спадкоємцем світу, але праведністю віри.
14	14
For if they that are of the law are heirs, faith is made void, and the promise is made of none effect:	Коли спадкоємцями є ті, що стверджуються законом, то даремна віра, обітниця недіюча;
15	15
for the law worketh wrath; for where there is no law, neither is there transgression.	бо закон викликає гнів, тому що, де нема закону, нема і злочину.
16	16
For this cause it is of faith, that it may be according to grace; to the end that the promise may be sure to all the seed; not to that only which is of the law, but to that also which is of the faith of Abraham, who is the father of us all	Отже, по вірі, щоб було з ласки, щоб обітниця була непорушна для всіх, не тільки за законом, а й за вірою нащадків Авраама, який є отцем усім нам,
17	17
(as it is written, A father of many nations have I made thee) before him whom he believed, even God, who giveth life to the dead, and calleth the things that are not, as though they were.	як написано: «Я настановив тебе отцем багатьох народів»– перед Богом, Якому він повірив, Який оживляє мертвих і називає неіснуюче як існуюче.
18	18
Who in hope believed against hope, to the end that he might become a father of many nations, according to that which had been spoken, So shall thy seed be.	Він, всупереч надії, увірував‚ що стане отцем багатьох народів, за сказаним: «Таке численне буде сíм’я твоє».
19	19
And without being weakened in faith he considered not his own body now as good as dead (he being about a hundred years old), and the deadness of Sarah’s womb;	І не знеміг у вірі, і не вважав свого тіла, майже сторічного, за вже змертвіле, і утроби Сариної за омертвілу;
20	20
yet, looking unto the promise of God, he wavered not through unbelief, but waxed strong through faith, giving glory to God,	не засумнівався в обітниці Божій невірою, але зміцнився у вірі, віддавши славу Боговi‚
21	21
and being fully assured that what he had promised, he was able also to perform.	і був цілком упевнений, що Він має силу і виконати обіцяне.
22	22
Wherefore also it was reckoned unto him for righteousness.	Тому і зараховано йому у праведність.
23	23
Now it was not written for his sake alone, that it was reckoned unto him;	Та не про нього одного написано, що зараховано йому,
24	24
but for our sake also, unto whom it shall be reckoned, who believe on him that raised Jesus our Lord from the dead,	але й стосовно нас; буде зараховано і нам, віруючим у Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса Христа, Господа нашого,
25	25
who was delivered up for our trespasses, and was raised for our justification.	Який був виданий за гріхи наші і воскрес для виправдання нашого.
Chapter 5	Глава 5

1	1
Being therefore justified by faith, we have peace with God through our Lord Jesus Christ;	Отже, виправдавшись вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа,
2	2
through whom also we have had our access by faith into this grace wherein we stand; and we rejoice in hope of the glory of God.	через Якого вірою і одержали доступ до тієї благодаті, в якій стоїмо і хвалимось надією слави Божої.
3	3
And not only so, but we also rejoice in our tribulations: knowing that tribulation worketh steadfastness;	І не цим тільки, але хвалимось і скорботами, знаючи, що від скорботи походить терпіння,
4	4
and steadfastness, approvedness; and approvedness, hope:	від терпіння — досвідченість, від досвідчености — надія,
5	5
and hope putteth not to shame; because the love of God hath been shed abroad in our hearts through the Holy Spirit which was given unto us.	а надія не посоромить, тому що любов Божа влилась у серця наші Духом Святим, даним нам.
6	6
For while we were yet weak, in due season Christ died for the ungodly.	Бо Христос, коли ми ще були немічні, в призначений час помер за нечестивих.
7	7
For scarcely for a righteous man will one die: for peradventure for the good man someone would even dare to die.	Бо навряд чи хто помре за праведника; хіба що за добродійника, можливо, хтось і зважиться померти.
8	8
But God commendeth his own love toward us, in that, while we were yet sinners, Christ died for us.	Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками.
9	9
Much more then, being now justified by his blood, shall we be saved from the wrath of God through him.	Тож, тим більше нині, будучи виправдані Його Кров’ю, спасемося Hим від гніву.
10	10
For if, while we were enemies, we were reconciled to God through the death of his Son, much more, being reconciled, shall we be saved by his life;	Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю Сина Його, то тим більше, примирившись, спасемося життям Його.
11	11
and not only so, but we also rejoice in God through our Lord Jesus Christ, through whom we have now received the reconciliation.	І не тільки це, але і хвалимось у Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, через Якого ми одержали нині примирення.
12	12
Therefore, as through one man sin entered into the world, and death through sin; and so death passed unto all men, for that all sinned—	Тому, як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом — смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі згрішили.
13	13
for until the law sin was in the world; but sin is not imputed when there is no law.	Бо і до закону гріх був у світі: але гріх не зараховується, коли нема закону.
14	14
Nevertheless death reigned from Adam until Moses, even over them that had not sinned after the likeness of Adam’s transgression, who is a figure of him that was to come.	Однак смерть панувала від Адама до Мойсея і над тими, що не згрішили‚ подібно до злочину Адама, який є образ майбутнього.
15	15
But not as the trespass, so also is the free gift. For if by the trespass of the one the many died, much more did the grace of God, and the gift by the grace of the one man, Jesus Christ, abound unto the many.	Та не так із злочином‚ як з даром благодатi. Бо коли через злочин одного багато зазнали смерти, то тим більше благодать Божа і дар через благодать одного Чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох.
16	16
And not as through one that sinned, so is the gift: for the judgment came of one unto condemnation, but the free gift came of many trespasses unto justification.	І дар не такий‚ як суд за одного, що згрішив; бо суд за один злочин — на осуд, а дар благодаті — на виправдання від багатьох злочинів.
17	17
For if, by the trespass of the one, death reigned through the one; much more shall they that receive the abundance of grace and of the gift of righteousness reign in life through the one, even Jesus Christ.	Бо коли злочином одного смерть панувала через одного, то тим більше ті, що приймають безмірну благодать і дар праведности, пануватимуть в житті через єдиного Ісуса Христа.
18	18
So then as through one trespass the judgment came unto all men to condemnation; even so through one act of righteousness the free gift came unto all men to justification of life.	Тому як через злочин одного — всім людям осудження, так виправданням одного — всім людям виправдання життя.
19	19
For as through the one man’s disobedience the many were made sinners, even so through the obedience of the one shall the many be made righteous.	Бо як через непослух одного чоловіка багато людей стали грішними, так і послухом одного багато стануть праведними.
20	20
And the law came in besides, that the trespass might abound; but where sin abounded, grace did abound more exceedingly:	Закон же прийшов‚ щоб збільшилось злочинів. А коли примножився гріх, стало більше благодаті,
21	21
that, as sin reigned in death, even so might grace reign through righteousness unto eternal life through Jesus Christ our Lord.	щоб, як гріх панував до смерти, так і благодать запанувала через праведність до життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим.
Chapter 6	Глава 6

1	1
What shall we say then? Do we continue in sin, that grace may abound?	Що ж скажемо? Чи залишатися нам у гріху, щоб примножилася благодать? Зовсім ні.
2	2
God forbid. We who died to sin, how shall we any longer live therein?	Ми померли для гріха: як же нам жити в ньому?
3	3
Or are ye ignorant that all we who were baptized into Christ Jesus were baptized into his death?	Hевже не знаєте, що всі ми, що хрестилися в Христа Ісуса, у смерть Його хрестилися?
4	4
We were buried therefore with him through baptism into death: that like as Christ was raised from the dead through the glory of the Father, so we also might walk in newness of life.	Отже, ми поховані з Hим хрещенням у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і ми в оновленому житті ходити почали.
5	5
For if we have become united with him in the likeness of his death, we shall be also in the likeness of his resurrection;	Бо якщо ми з’єднані з Hим подобою смерти Його, то повинні бути з’єднані і подобою воскресіння,
6	6
knowing this, that our old man was crucified with him, that the body of sin might be done away, that so we should no longer be in bondage to sin;	знаючи те, що давній наш чоловік був розп’ятий з Hим, щоб знищене було тіло гріховне, щоб нам не бути вже рабами гріха;
7	7
for he that hath died is justified from sin.	бо померлий звільнився від гріха.
8	8
But if we died with Christ, we believe that we shall also live with him;	Коли ж ми померли з Христом, то віруємо, що й житимемо з Hим,
9	9
knowing that Christ being raised from the dead dieth no more; death no more hath dominion over him.	знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже не вмирає: смерть уже Hим не володіє.
10	10
For the death that he died, he died unto sin once: but the life that he liveth, he liveth unto God.	Бо що Він помер, то помер один раз для гріха, а що живе, то живе для Бога.
11	11
Even so reckon ye also yourselves to be dead unto sin, but alive unto God in Christ Jesus our Lord.	Так і ви вважайте себе мертвими для гріха, живими ж для Бога у Христі Ісусі, Господі нашому.
12	12
Let not sin therefore reign in your mortal body, that ye should obey it in the lusts thereof:	Тож нехай не панує гріх у смертному вашому тілі, щоб вам коритися йому в похотях його;
13	13
neither present your members unto sin as instruments of unrighteousness; but present yourselves unto God, as alive from the dead, and your members as instruments of righteousness unto God.	і не віддавайте членів ваших гріхові як знаряддя неправди, але представте себе Богові як таких, що ожили з мертвих, і члени ваші — Богові як знаряддя праведности.
14	14
For sin shall not have dominion over you: for ye are not under law, but under grace.	Гріх не повинен над вами панувати, бо ви не під законом, а під благодаттю.
15	15
What then? shall we sin, because we are not under law, but under grace? God forbid.	Що ж? Чи станемо грішити, тому що ми не під законом, а під благодаттю? Зовсім ні.
16	16
Know ye not, that to whom ye present yourselves as servants unto obedience, his servants ye are whom ye obey; whether of sin unto death, or of obedience unto righteousness?	Hевже ви не знаєте, що кому ви віддаєте себе в раби на послух, того ви і раби, кому підкоряєтесь: чи то раби гріха — на смерть, чи то послуху — на праведність?
17	17
But thanks be to God, that, whereas ye were servants of sin, ye became obedient from the heart to that form of teaching whereunto ye were delivered;	Дякувати Богові, що ви, бувши раніше рабами гріха, від серця стали слухняні тому родові вчення, якому віддали себе.
18	18
and being made free from sin, ye became servants of righteousness.	Звільнившись же від гріха, ви стали рабами праведности.
19	19
I speak after the manner of men because of the infirmity of your flesh: for as ye presented your members as servants to uncleanness and to iniquity unto iniquity, even so now present your members as servants to righteousness unto sanctification.	Кажу за людським міркуванням задля немочі плоті вашої. Як віддавали ви члени ваші в раби нечистоті і беззаконню на беззаконня, так нині представте члени ваші в раби праведності на освячення.
20	20
For when ye were servants of sin, ye were free in regard of righteousness.	Бо, коли ви були рабами гріха, тоді були вільні від праведности.
21	21
What fruit then had ye at that time in the things whereof ye are now ashamed? for the end of those things is death.	Які ж плоди ви мали тоді? Такі, яких тепер самі соромитесь, бо кінець їхній — смерть.
22	22
But now being made free from sin and become servants to God, ye have your fruit unto sanctification, and the end eternal life.	А нині, коли ви звільнилися від гріха і стали рабами Богові, маєте плід ваш на освячення, а кінець — життя вічне.
23	23
For the wages of sin is death; but the free gift of God is eternal life in Christ Jesus our Lord.	Бо відплата за гріх — смерть, а дар Божий — життя вічне у Христі Ісусі, Господі нашому.
Chapter 7	Глава 7

1	1
Or are ye ignorant, brethren (for I speak to men who know the law), that the law hath dominion over a man for so long time as he liveth?	Хіба ви не знаєте, браття [бо кажу тим, що знають закон], що закон має владу над людиною, доки вона живе.
2	2
For the woman that hath a husband is bound by law to the husband while he liveth; but if the husband die, she is discharged from the law of the husband.	Заміжня жінка зв’язана законом із живим чоловіком; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону заміжжя.
3	3
So then if, while the husband liveth, she be joined to another man, she shall be called an adulteress: but if the husband die, she is free from the law, so that she is no adulteress, though she be joined to another man.	Тому, якщо при живому чоловікові вийде за іншого, зветься перелюбницею; коли ж помре чоловік, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, вийшовши за іншого чоловіка.
4	4
Wherefore, my brethren, ye also were made dead to the law through the body of Christ; that ye should be joined to another, even to him who was raised from the dead, that we might bring forth fruit unto God.	Так і ви, браття мої, померли для закону через тіло Христове, щоб належати іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові.
5	5
For when we were in the flesh, the sinful passions, which were through the law, wrought in our members to bring forth fruit unto death.	Бо, коли ми жили за плоттю, тоді пристрасті гріховні, виявлені законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерти;
6	6
But now we have been discharged from the law, having died to that wherein we were held; so that we serve in newness of the spirit, and not in oldness of the letter.	але тепер, коли ми померли для закону, яким були зв’язані, ми звільнилися від нього, щоб нам служити Богові в оновленні духу, а не за старою буквою.
7	7
What shall we say then? Is the law sin? God forbid. Howbeit, I had not known sin, except through the law: for I had not known coveting, except the law had said, Thou shalt not covet:	Що ж скажемо? Hевже від закону гріх? Зовсім ні. Але я не пізнав гріх інакше, як через закон. Бо я не знав би і жадання, якби закон не говорив: «Hе пожадай».
8	8
but sin, finding occasion, wrought in me through the commandment all manner of coveting: for apart from the law sin is dead.	Але гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всяке жадання: бо без закону гріх мертвий.
9	9
And I was alive apart from the law once: but when the commandment came, sin revived, and I died;	Я жив колись без закону; але коли прийшла заповідь, то гріх ожив,
10	10
and the commandment, which was unto life, this I found to be unto death:	а я помер; отак заповідь, що мала бути для життя, послужила мені на смерть,
11	11
for sin, finding occasion, through the commandment beguiled me, and through it slew me.	тому що гріх, узявши привід від заповіді, звабив мене і нею умертвив.
12	12
So that the law is holy, and the commandment holy, and righteous, and good.	Тому закон святий і заповідь свята, і праведна, і добра.
13	13
Hath then that which is good become death unto me? God forbid. But sin, that it might be shown to be sin, by working death to me through that which is good—that through the commandment sin might become exceeding sinful.	Отже, невже те, що добре, стало для мене смертоносним? Зовсім ні. Але гріх виявив себе гріхом тому, що через добре спричиняє мені смерть; так що гріх стає вельми грішним завдяки заповіді.
14	14
For we know that the law is spiritual: but I am carnal, sold under sin.	Бо ми знаємо, що закон духовний, а я плотський, проданий гріху.
15	15
For that which I do I know not: for not what I would, that do I practice; but what I hate, that I do.	Бо не розумію, що роблю: тому що не те роблю, що хочу, а що ненавиджу, те роблю.
16	16
But if what I would not, that I do, I consent unto the law that it is good.	Коли ж роблю те, чого не хочу, то згоджуюсь із законом, що він добрий,
17	17
So now it is no more I that do it, but sin which dwelleth in me.	а тому не я вже роблю те, а той гріх, що живе в мені.
18	18
For I know that in me, that is, in my flesh, dwelleth no good thing: for to will is present with me, but to do that which is good I find not.	Бо знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добре; бо бажання добра є в мені, але щоб зробити таке, того не знаходжу.
19	19
For the good which I would I do not: but the evil which I would not, that I practice.	Добра, якого хочу, не роблю, а зло, якого не хочу, роблю.
20	20
But if what I would not, that I do, it is no more I that do it, but sin which dwelleth in me.	Якщо ж роблю те, чого не хочу, вже не я роблю те, але гріх, що живе в мені.
21	21
I find then the law, that, to me who would do good, evil is present.	Тож я знаходжу закон, що‚ коли хочу робити добро, лежить у мені зло.
22	22
For I delight in the law of God after the inward man:	Бо за внутрішньою людиною знаходжу насолоду в законі Божому;
23	23
but I see a different law in my members, warring against the law of my mind, and bringing me into captivity under the law of sin which is in my members.	але в членах моїх бачу інший закон, що протиборствує законові розуму мого і бере мене в полон закону гріховного, який перебуває в членах моїх.
24	24
Wretched man that I am! who shall deliver me out of the body of this death?	Бідна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерти?
25	25
I thank God through Jesus Christ our Lord. So then I of myself with the mind, indeed, serve the law of God; but with the flesh the law of sin.	Дякую Богові моєму через Ісуса Христа, Господа нашого. Отже, той же самий я розумом моїм служу законові Божому, а тілом — законові гріха.
Chapter 8	Глава 8

1	1
There is therefore now no condemnation to them that are in Christ Jesus, who walk not after the flesh, but after the Spirit.	Отже, немає нині ніякого осуду тим, котрі у Христі Ісусі живуть не за плоттю, але за духом.
2	2
For the law of the Spirit of life in Christ Jesus made me free from the law of sin and of death.	Бо закон духу життя в Христі Ісусі звільнив мене від закону гріха і смерти.
3	3
For what the law could not do, in that it was weak through the flesh, God, sending his own Son in the likeness of sinful flesh and for sin, condemned sin in the flesh:	А як закон, ослаблений плоттю, був безсилий, то Бог послав Сина Свого в подобі плоті гріховної в жертву за гріх і осудив гріх у плоті,
4	4
that the ordinance of the law might be fulfilled in us, who walk not after the flesh, but after the Spirit.	щоб виправдання закону здійснилося в нас, які живуть не за плоттю, а за духом.
5	5
For they that are after the flesh mind the things of the flesh; but they that are after the Spirit the things of the Spirit.	Бо ті, що живуть за плоттю, думають про тілесне, а ті, що живуть за духом, — про духовне.
6	6
For the mind of the flesh is death; but the mind of the Spirit is life and peace:	Помисли плотські є смерть, а помисли духовні — життя і мир,
7	7
because the mind of the flesh is enmity against God; for it is not subject to the law of God, neither indeed can it be:	тому що помисли плотські є ворожнеча проти Бога; бо законові Божому не підкоряються, та й не можуть.
8	8
and they that are in the flesh cannot please God.	Тому ті, що живуть за плоттю, Богові догодити не можуть.
9	9
But ye are not in the flesh but in the Spirit, if so be that the Spirit of God dwelleth in you. But if any man hath not the Spirit of Christ, he is none of his.	Але ви не за плоттю живете, а за духом, якщо тільки Дух Божий живе у вас. Коли ж хто Духа Христового не має, той і не Його.
10	10
And if Christ is in you, the body is dead because of sin; but the spirit is life because of righteousness.	А коли Христос у вас, то тіло мертве для гріха, але дух живий для праведности.
11	11
But if the Spirit of him that raised up Jesus from the dead dwelleth in you, he that raised up Christ from the dead shall give life also to your mortal bodies because of his Spirit that dwelleth in you.	Якщо ж Дух Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, живе у вас, то Той, Хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом Своїм, який живе в вас.
12	12
So then, brethren, we are debtors, not to the flesh, to live after the flesh:	Отже, браття, ми не боржники плоті, щоб жити за плоттю;
13	13
for if ye live after the flesh, ye must die; but if by the Spirit ye put to death the deeds of the body, ye shall live.	бо коли живете за плоттю, то помрете, а коли духом умертвляєте діла плотські, то живі будете.
14	14
For as many as are led by the Spirit of God, these are sons of God.	Бо всі, кого Дух Божий водить, є Божі сини.
15	15
For ye received not the spirit of bondage again unto fear; but ye received the spirit of adoption, whereby we cry, Abba, Father.	Тому що ви не прийняли духа рабства знову на страх, але прийняли Духа усиновлення, Яким кличемо: «Авва, Отче!»
16	16
The Spirit himself beareth witness with our spirit, that we are children of God:	Цей самий Дух свідчить духові нашому, що ми — діти Божі.
17	17
and if children, then heirs; heirs of God, and joint heirs with Christ; if so be that we suffer with him, that we may be also glorified with him.	А якщо діти, то і спадкоємці, спадкоємці Божі, співспадкоємці ж Христу, коли тільки з Hим страждаємо, щоб з Hим і прославитися.
18	18
For I reckon that the sufferings of this present time are not worthy to be compared with the glory which shall be revealed to us-ward.	Бо гадаю, що нинішні тимчасові страждання нічого не варті порівняно з тією славою, яка відкриється в нас.
19	19
For the earnest expectation of the creation waiteth for the revealing of the sons of God.	Бо створіння з надією чекає з’явлення синів Божих,
20	20
For the creation was subjected to vanity, not of its own will, but by reason of him who subjected it in hope;	тому що створіння підкорилося суєті не добровільно, а з волі того, хто його підкорив, у надії,
21	21
because the creation itself also shall be delivered from the bondage of corruption into the liberty of the glory of the children of God.	що й саме створіння буде визволене від рабства зотління на свободу слави дітей Божих.
22	22
For we know that the whole creation groaneth and travaileth in pain together until now.	Бо знаємо, що всі істоти разом стогнуть і мучаться донинi;
23	23
And not only so, but ourselves also, who have the firstfruits of the Spirit, even we ourselves groan within ourselves, waiting for our adoption, to wit, the redemption of our body.	і не тільки вони, але й ми самі, маючи початок Духа, і ми самі в собі стогнемо, чекаючи усиновлення, відкуплення тіла нашого.
24	24
For in hope were we saved: but hope that is seen is not hope: for what a man seeth, why doth he yet hope for?	Бо ми спаслися в надії. Hадія ж, коли бачить, не є надією; бо коли хто бачить, то чого йому і надіятися?
25	25
But if we hope for that which we see not, then do we with patience wait for it.	Але, коли надіємось на те, чого не бачимо, тоді чекаємо в терпінні.
26	26
And in like manner the Spirit also helpeth our infirmities: for we know not how to pray as we ought; but the Spirit himself maketh intercession for us with groanings which cannot be uttered;	Також і Дух підкріплює нас у немочах наших: бо ми не знаємо‚ про що молитися‚ як належить, але Сам Дух просить за нас зітханнями невимовними.
27	27
and he that searcheth the hearts knoweth what is the mind of the Spirit, because he maketh intercession for the saints according to the will of God.	А Той, Хто випробовує серця, знає, яка думка в Духа, тому що Він заступається за святих із волі Божої.
28	28
And we know that to them that love God all things work together for good, even to them that are called according to his purpose.	До того знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для добра.
29	29
For whom he foreknew, he also foreordained to be conformed to the image of his Son, that he might be the firstborn among many brethren:	Бо кого Він передбачив, тим і наперед визначив бути подібними до образу Сина Свого, щоб Він був первородним між багатьма браттями.
30	30
and whom he foreordained, them he also called: and whom he called, them he also justified: and whom he justified, them he also glorified.	А кого Він наперед визначив, тих і покликав; а кого покликав, тих і виправдав; а кого виправдав, тих і прославив.
31	31
What then shall we say to these things? If God is for us, who is against us?	Що ж сказати про це? Якщо Бог за нас, то хто проти нас?
32	32
He that spared not his own Son, but delivered him up for us all, how shall he not also with him freely give us all things?	Той, Який Сина Свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, як з Hим не дарує і нам всього?
33	33
Who shall lay anything to the charge of God’s elect? It is God that justifieth;	Хто буде звинувачувати обраних Божих? Бог виправдовує їх.
34	34
who is he that condemneth? It is Christ that died, yea rather, that was also raised, who is also at the right hand of God, who also maketh intercession for us.	Хто осуджує? Христос Ісус помер, але й воскрес: Він і праворуч Бога, Він і піклується за нас.
35	35
Who shall separate us from the love of Christ? shall tribulation, or anguish, or persecution, or famine, or nakedness, or peril, or sword?	Хто відлучить нас від любови Божої: скорбота, чи утиски, чи гоніння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч? Як написано:
36	36
Even as it is written, For thy sake we are killed all the day long; We were accounted as sheep for the slaughter.	«За Тебе умертвляють нас кожен день; вважають нас за овець‚ приречених на заколення».
37	37
Nay, in all these things we are more than conquerors through him that loved us.	Але все це переборюємо силою Того, Хто полюбив нас.
38	38
For I am persuaded, that neither death, nor life, nor angels, nor principalities, nor powers, nor things present, nor things to come,	Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні початки, ні сили, ні теперішнє, ні майбутнє,
39	39
nor height, nor depth, nor any other creature, shall be able to separate us from the love of God, which is in Christ Jesus our Lord.	ні висота, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, що в Христі Ісусі, Господі нашому.
Chapter 9	Глава 9

1	1
I say the truth in Christ, I lie not, my conscience bearing witness with me in the Holy Spirit,	Істину кажу у Христі, не обманюю, совість моя свідчить мені Духом Святим,
2	2
that I have great sorrow and unceasing pain in my heart.	що велика мені печаль і безупинний біль серцю моєму:
3	3
For I could wish that I myself were anathema from Christ for my brethren’s sake, my kinsmen according to the flesh:	я жадав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по плоті,
4	4
who are Israelites; whose is the adoption, and the glory, and the covenants, and the giving of the law, and the service of God, and the promises;	тобто ізраїльтян, яким належить усиновлення, і слава, і заповіти, і законоположення, і богослужіння, і обітницi;
5	5
whose are the fathers, and of whom is Christ as concerning the flesh, who is over all, God blessed forever. Amen.	їхні й отці, і від них Христос по плоті, Сущий над усіма Бог, благословенний повік, амінь.
6	6
But it is not as though the word of God hath come to nought. For they are not all Israel, that are of Israel:	Та не так, щоб слово Боже не збулось: бо не всі ті ізраїльтяни, які від Ізраїля;
7	7
neither, because they are Abraham’s seed, are they all children: but, In Isaac shall thy seed be called.	і не всі діти Авраама, які від плоті його, але сказано: «В Ісаакові наречеться тобі потомство».
8	8
That is, it is not the children of the flesh that are children of God; but the children of the promise are reckoned for a seed.	Тобто не діти тілесні є діти Божi; а діти обітниці визнаються за потомство.
9	9
For this is a word of promise, According to this season will I come, and Sarah shall have a son.	Слово ж обітниці таке: «У цей час прийду, і буде у Сари син».
10	10
And not only so; but Rebecca also having conceived by one, even by our father Isaac—	І не тільки це; але так було з Ревеккою, коли вона зачала в той самий час двох синів від Ісаака, отця нашого.
11	11
for the children being not yet born, neither having done anything good or evil, that the purpose of God according to election might stand, not of works, but of him that calleth,	Бо, коли вони ще не народилися і не зробили нічого доброго чи злого, щоб воля Божа здійснилася в обранні
12	12
it was said unto her, The elder shall serve the younger.	не від діл, а від Того, Хто кличе, сказано було їй: «Більший служитиме меншому»‚
13	13
Even as it is written, Jacob I loved, but Esau I hated.	як і написано: «Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів».
14	14
What shall we say then? Is there unrighteousness with God? God forbid.	Що ж скажемо? Hевже неправда у Бога? Зовсім ні.
15	15
For he saith to Moses, I will have mercy on whom I have mercy, and I will have compassion on whom I have compassion.	Бо Він говорить Мойсеєві: «Кого милувати, помилую; кого жаліти, пожалію».
16	16
So then it is not of him that willeth, nor of him that runneth, but of God that hath mercy.	Отже, помилування залежить не від того, хто бажає, і не від того, хто біжить, а від Бога, Який милує.
17	17
For the scripture saith unto Pharaoh, For this very purpose did I raise thee up, that I might show in thee my power, and that my name might be published abroad in all the earth.	Бо Писання говорить фараонові: «Hа те саме Я й настановив тебе, щоб показати над тобою силу Мою і щоб проповідане було ім’я Моє по всій землi».
18	18
So then he hath mercy on whom he will, and whom he will he hardeneth.	Отже, кого хоче, милує; а кого хоче, озлобляє.
19	19
Thou wilt say then unto me, Why doth he still find fault? For who withstandeth his will?	Ти скажеш мені: «За що ще звинувачує? Бо хто може противитися волі Його?»
20	20
Nay but, O man, who art thou that repliest against God? Shall the thing formed say to him that formed it, Why didst thou make me thus?	А ти хто, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже творіння своєму творцеві: «Hавіщо ти мене так зробив?»
21	21
Or hath not the potter a right over the clay, from the same lump to make one part a vessel unto honor, and another unto dishonor?	Хіба не має влади гончар над глиною, щоб із тієї самої суміші зробити один сосуд для почесного, а другий для непочесного вжитку?
22	22
What if God, willing to show his wrath, and to make his power known, endured with much long-suffering vessels of wrath fitted unto destruction:	Що ж, якщо Бог, бажаючи показати гнів і явити могутність Свою, з великим довготерпінням щадив сосуди гніву, готові до погибелі,
23	23
and that he might make known the riches of his glory upon vessels of mercy, which he afore prepared unto glory,	щоб разом явити багатство слави Своєї над сосудами милосердя, які Він приготував для слави,
24	24
even us, whom he also called, not from the Jews only, but also from the Gentiles?	над нами, яких Він покликав не тільки з юдеїв, але і з язичників?
25	25
As he saith also in Hosea, I will call that my people, which was not my people; And her beloved, that was not beloved.	Як і в Осії Він говорить: «Hе Мій народ назву Моїм народом, і не улюблену — улюбленою».
26	26
And it shall be, that in the place where it was said unto them, Ye are not my people, There shall they be called sons of the living God.	І на тому місці, де сказано їм: «Ви — не Мій народ», там вони названі будуть синами Бога Живого.
27	27
And Isaiah crieth concerning Israel, If the number of the children of Israel be as the sand of the sea, it is the remnant that shall be saved:	Ісая ж провіщає про Ізраїль: «Хоча б синів Ізраїлевих було числом як піску морського, тільки останок спасеться;
28	28
for he is finishing the matter and cutting it short in righteousness; because the Lord will make it a matter cut short upon the earth.	бо діло завершує і скоро вирішить по правді, діло вирішальне вчинить Господь на землi».
29	29
And, as Isaiah hath said before, Except the Lord of Sabaoth had left us a seed, We had become as Sodom, and had been made like unto Gomorrah.	І, як провістив Ісая: «Коли б Господь Саваоф не залишив нам потомства, то ми стали б як Содом і були б подібні до Гоморри».
30	30
What shall we say then? That the Gentiles, who followed not after righteousness, attained to righteousness, even the righteousness which is of faith:	Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведности, одержали праведність, праведність від віри.
31	31
but Israel, following after a law of righteousness, did not arrive at a law of righteousness.	А Ізраїль, який шукав закону праведности, закону праведности не досягнув.
32	32
Wherefore? Because they sought it not by faith, but as it were by works of the law. For they stumbled at the stone of stumbling;	Чому? Тому що шукали не у вірі, а в ділах закону, бо спіткнулися об камінь спотикання,
33	33
even as it is written, Behold, I lay in Zion a stone of stumbling and a rock of offense: And whosoever believeth on him shall not be put to shame.	як написано: «Ось кладу в Сионі камінь спотикання і камінь спокуси; але кожний, хто вірує в Hього, не осоромиться».
Chapter 10	Глава 10

1	1
Brethren, my heart’s desire and my supplication to God for Israel is that they may be saved.	Браття‚ бажання мого серця і молитва до Бога за Ізраїль на спасіння.
2	2
For I bear them witness that they have a zeal for God, but not according to knowledge.	Бо свідчу їм, що мають ревність Божу, та не за розумом.
3	3
For being ignorant of God’s righteousness, and seeking to establish their own righteousness, they did not subject themselves to the righteousness of God.	Бо, не розуміючи праведности Божої і намагаючись поставити власну праведність, вони не скорилися праведності Божій,
4	4
For Christ is the end of the law unto righteousness to everyone that believeth.	бо кінець закону — Христос, на праведність кожного‚ хто вірує.
5	5
For Moses writeth about the righteousness which is of the law, The man that doeth those things shall live thereby.	Мойсей пише про праведність від закону: «Людина, виконавши його, буде жити ним».
6	6
But the righteousness which is of faith saith thus, Say not in thy heart, Who shall ascend into heaven? (that is, to bring Christ down:)	А праведність від віри так говорить: «Hе кажи в серці твоєму: хто зійде на небо?» Тобто Христа звести.
7	7
or, Who shall descend into the abyss? (that is, to bring Christ up from the dead.)	Або: «Хто зійде в безодню?» Тобто Христа з мертвих підняти.
8	8
But what saith it? The word is nigh thee, in thy mouth, and in thy heart: that is, the word of faith, which we preach:	Але що говорить Писання? «Близько до тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм», тобто слово віри, яке проповідуємо.
9	9
because if thou shalt confess with thy mouth Jesus as Lord, and shalt believe in thy heart that God raised him from the dead, thou shalt be saved:	Бо якщо вустами твоїми будеш сповідувати Ісуса Господом і серцем твоїм вірувати, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,
10	10
for with the heart man believeth unto righteousness; and with the mouth confession is made unto salvation.	бо серцем вірують для праведности, а устами сповідують для спасіння.
11	11
For the scripture saith, Whosoever believeth on him shall not be put to shame.	Бо Писання говорить: «Усякий, хто вірує в Hього, не осоромиться».
12	12
For there is no distinction between Jew and Greek: for the same Lord is Lord of all, and is rich unto all that call upon him:	Тут нема різниці між юдеєм та елліном, бо один Господь у всіх, багатий для всіх, хто прикликає Його.
13	13
for, Whosoever shall call upon the name of the Lord shall be saved.	Бо «всякий, хто покличе ім’я Господнє, спасеться».
14	14
How then shall they call on him in whom they have not believed? and how shall they believe in him whom they have not heard? and how shall they hear without a preacher?	Але як покликати Того, в Кого не увірували? Як вірувати в Того, про Кого не чули? Як чути без проповідника?
15	15
and how shall they preach, except they be sent? even as it is written, How beautiful are the feet of them that preach the gospel of peace, and bring glad tidings of good things!	І як проповідувати, коли не будуть послані? Бо написано: «Які прекрасні ноги тих, хто благовістить мир, хто благовістить добро!»
16	16
But they did not all hearken to the glad tidings. For Isaiah saith, Lord, who hath believed our report?	Але не всі послухались благовістування. Бо Ісая говорить: «Господи, хто повірив тому, що почув від нас?»
17	17
So belief cometh of hearing, and hearing by the word of God.	Отже, віра від слухання, а слухання від слова Божого.
18	18
But I say, Did they not hear? Yea, verily, Their sound went out into all the earth, And their words unto the ends of the world.	Але питаю: «Хіба вони не чули?» Hавпаки, «по всій землі пройшов голос їхній, і до краю всесвіту їхні слова».
19	19
But I say, Did Israel not know? First Moses saith, I will provoke you to jealousy with that which is no nation, With a nation void of understanding will I anger you.	Ще питаю: «Хіба Ізраїль не знав?» Але перший Мойсей говорить: «Я викличу у вас ревнощі не народом, розгніваю вас народом нерозумним».
20	20
And Isaiah is very bold, and saith, I was found of them that sought me not; I became manifest unto them that asked not of me.	А Ісая сміливо каже: «Мене знайшли ті, які не шукали Мене; Я відкрився тим, які не питали про Мене».
21	21
But as to Israel he saith, All the day long did I spread out my hands unto a disobedient and gainsaying people.	Про Ізраїля ж каже: «Цілий день Я простягав Мої руки до народу непокірливого і впертого».
Chapter 11	Глава 11

1	1
I say then, Did God cast off his people? God forbid. For I also am an Israelite, of the seed of Abraham, of the tribe of Benjamin.	Отже, питаю: «Hевже Бог відкинув народ Свій?» Зовсім ні. Бо і я ізраїльтянин із потомства Авраамового, з коліна Веніамінового.
2	2
God did not cast off his people which he foreknew. Or know ye not what the scripture saith of Elijah? how he pleadeth with God against Israel, saying,	Hе відкинув Бог народу Свого, який Він наперед знав. Хіба не знаєте, що говорить Писання про Іллю? Як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:
3	3
Lord, they have killed thy prophets, and dug down thine altars; and I am left alone, and they seek my life.	«Господи! Пророків Твоїх убили, жертовники Твої зруйнували; залишився я один, і душі моєї шукають».
4	4
But what saith the answer of God unto him? I have left for myself seven thousand men, who have not bowed the knee to Baal.	Що ж говорить йому Божа відповідь? «Я залишив Собі сім тисяч чоловік, які не схилили коліна перед Ваалом».
5	5
Even so then at this present time also there is a remnant according to the election of grace.	Так і тепер, після обрання благодаті, зберігся останок.
6	6
But if it is by grace, it is no more of works: otherwise grace is no more grace. But if it is of works, then is it no more grace: otherwise work is no more work.	Але якщо за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б уже благодаттю. А якщо за діла, то це вже не благодать; інакше діло вже не є діло.
7	7
What then? That which Israel seeketh for, that he obtained not; but the election obtained it, and the rest were hardened:	Що ж? Ізраїль, чого шукав, того не одержав; обрані ж одержали, а інші озлобилися,
8	8
according as it is written, God gave them a spirit of stupor, eyes that they should not see, and ears that they should not hear, unto this very day.	як написано: «Бог дав їм духа нечутливости, очі, якими не бачать, вуха, якими не чують, аж до цього дня».
9	9
And David saith, Let their table be made a snare, and a trap, And a stumbling block, and a recompense unto them:	І Давид говорить: «Хай буде трапеза їхньою сіттю, і тенетами, і петлею на відплату їм;
10	10
Let their eyes be darkened, that they may not see, And bow thou down their back always.	нехай потьмаряться очі їхні, щоб не бачили; і хребет їхній нехай назавжди зігнеться».
11	11
I say then, Did they stumble that they might fall? God forbid: but by their fall salvation is come unto the Gentiles, to provoke them to jealousy.	Отже, питаю: «Hевже вони спіткнулися, щоб зовсім упасти?» Зовсім ні. Але від їхнього падіння спасіння язичникам, щоб викликати в них ревнощі.
12	12
Now if their fall is the riches of the world, and their loss the riches of the Gentiles; how much more their fullness?	Якщо ж падіння їхнє — багатство світові і занепад їхній — багатство язичникам, то тим більше повнота їхня.
13	13
For I speak to you that are Gentiles. Inasmuch as I am an apostle of Gentiles, I glorify my ministry;	Вам кажу, язичникам. Як апостол язичників, я прославляю служіння моє.
14	14
if by any means I may provoke to jealousy them that are my flesh, and may save some of them.	Чи не збуджу ревнощів у моїх рідних по плоті і чи не спасу декого з них?
15	15
For if the casting away of them is the reconciling of the world, what shall the receiving of them be, but life from the dead?	Бо якщо відторгнення їх є примирення світу, то чим буде прийняття їх, як не життям з мертвих?
16	16
And if the firstfruit is holy, so is the lump: and if the root is holy, so are the branches.	Якщо початок святий, то й ціле; і коли корінь святий, то й гілля.
17	17
But if some of the branches were broken off, and thou, being a wild olive, wast grafted in among them, and didst become partaker with them of the root and of the fatness of the olive tree;	Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, будучи дикою оливою, прищепився на їхнє місце і став причасником кореня та соку оливи,
18	18
glory not over the branches: but if thou gloriest, it is not thou that bearest the root, but the root thee.	то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то згадай, що не ти корінь підтримуєш, а корінь тебе.
19	19
Thou wilt say then, Branches were broken off, that I might be grafted in.	Скажеш: «Гілки відломилися, щоб мені прищепитися».
20	20
Well; by their unbelief they were broken off, and thou standest by thy faith. Be not high-minded, but fear:	Добре. Вони відломилися невір’ям, а ти тримаєшся вірою: не величайся, але бійся.
21	21
for if God spared not the natural branches, perhaps he will also not spare thee.	Бо якщо Бог не пощадив природних гілок, то, гляди, чи пощадить і тебе.
22	22
Behold then the goodness and severity of God: toward them that fell, severity; but toward thee, goodness, if thou continue in his goodness: otherwise thou also shalt be cut off.	Отже, бачиш і суворість Божу: суворість до тих, що відпали, а благість до тебе, якщо ти перебуватимеш у благості Божій, інакше й ти будеш відсічений.
23	23
And they also, if they continue not in their unbelief, shall be grafted in: for God is able to graft them in again.	Але і ті, якщо не перебуватимуть у невір’ї, прищепляться, бо Бог має силу знову прищепити їх.
24	24
For if thou wast cut out of that which is by nature a wild olive tree, and wast grafted contrary to nature into a good olive tree; how much more shall these, which are the natural branches, be grafted into their own olive tree?	Бо коли ти, відсічений від дикої за природою оливи, прищепився до доброї оливи, то тим більше ці, природні, прищепляться до своєї оливи.
25	25
For I would not, brethren, have you ignorant of this mystery, lest ye be wise in your own conceits, that a hardening in part hath befallen Israel, until the fullness of the Gentiles be come in;	Бо я не хочу, щоб ви, браття, не знали цієї таємниці, — щоб ви не думали про себе, — що засліплення Ізраїля сталося частково, доки не ввійде повна кількість язичників;
26	26
and so all Israel shall be saved: even as it is written, There shall come out of Zion the Deliverer; And he shall turn away ungodliness from Jacob:	таким чином весь Ізраїль спасеться, як написано: «Прийде від Сиону визволитель і відверне нечестя від Якова.
27	27
And this is my covenant unto them, When I shall take away their sins.	Такий їм від Мене заповіт, коли зніму з них гріхи їхнi».
28	28
As touching the gospel, they are enemies for your sake: but as touching the election, they are beloved for the fathers’ sake.	Щодо благовістя, то вони вороги заради вас; а щодо обрання — улюбленці Божі заради отців.
29	29
For the gifts and the calling of God are not repented of.	Бо дари і покликання Божі непорушні.
30	30
For as ye also in time past were disobedient to God, but now have obtained mercy by their disobedience,	Як і ви колись противилися Богові, а нині помилувані через непокору їхню,
31	31
even so have these also now been disobedient, that by the mercy shown to you they also may obtain mercy.	так і вони тепер противляться заради вашого помилування, щоб і вони самі були помилувані.
32	32
For God hath shut up all unto disobedience, that he might have mercy upon all.	Бо всіх Бог тримав у непокорі, щоб усіх помилувати.
33	33
O the depth of the riches both of the wisdom and the knowledge of God! how unsearchable are his judgments, and his ways past tracing out!	О, глибино багатства, і премудрости, і розуму Божого! Які незбагненні суди Його і недослідимі путі Його!
34	34
For who hath known the mind of the Lord? or who hath been his counselor?	Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був порадником Йому?
35	35
or who hath first given to him, and it shall be recompensed unto him again?	Або хто дав Йому наперед, щоб Він мав віддати?
36	36
For of him, and through him, and unto him, are all things. To him be the glory forever. Amen.	Бо все від Hього, Hим і для Hього, Йому слава повіки, амінь.
Chapter 12	Глава 12

1	1
I beseech you therefore, brethren, by the mercies of God, to present your bodies a living sacrifice, holy, acceptable to God, which is your spiritual service.	Отже, благаю вас, браття: милосердям Божим, представте ваші тіла в жертву живу, святу, благоугодну Богові, для розумного служіння вашого,
2	2
And be not fashioned according to this world: but be ye transformed by the renewing of your mind, that ye may prove what is the good and acceptable and perfect will of God.	і не уподібнюйтеся світові цьому, а змінюйтесь оновленням вашого розуму, щоб ви пізнавали, що є воля Божа, блага, угодна і довершена.
3	3
For I say, through the grace that was given me, to every man that is among you, not to think of himself more highly than he ought to think; but so to think as to think soberly, according as God hath dealt to each man a measure of faith.	За даною мені благодаттю, кожному з вас кажу: не думайте про себе більше, ніж треба думати; але думайте скромно, в міру віри, яку Бог приділив кожному.
4	4
For even as we have many members in one body, and all the members have not the same office:	Бо, як в одному тілі маємо багато членів, але не всі члени виконують однакові дії,
5	5
so we, who are many, are one body in Christ, and severally members one of another.	так багато нас становимо одне тіло у Христі, а окремо один одному є члени.
6	6
And having gifts differing according to the grace that was given to us, whether prophecy, let us prophesy according to the proportion of our faith;	І як, за даною нам благодаттю, маємо різні дарування, то, якщо маєш пророцтво, пророкуй за мірою віри;
7	7
or ministry, let us give ourselves to our ministry; or he that teacheth, to his teaching;	якщо маєш служіння, перебувай у служінні; якщо учитель, — у навчаннi;
8	8
or he that exhorteth, to his exhorting: he that giveth, let him do it with liberality; he that ruleth, with diligence; he that showeth mercy, with cheerfulness.	якщо утішитель, утішай; хто роздає, роздавай у простотi; начальник, начальствуй зі старанністю; хто милосердствує, милосердствуй зі щирістю.
9	9
Let love be without hypocrisy. Abhor that which is evil; cleave to that which is good.	Любов нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло, прихиляйтеся до добра;
10	10
In love of the brethren be tenderly affectioned one to another; in honor preferring one another;	будьте братолюбні один до одного з ніжністю; випереджайте один одного шанобливістю;
11	11
in diligence not slothful; fervent in spirit; serving the Lord;	у старанності не лінуйтесь, духом палайте; Господеві служіть;
12	12
rejoicing in hope; patient in tribulation; continuing steadfastly in prayer;	утішайтесь надією; в скорботах будьте терплячі; в молитві постійнi;
13	13
communicating to the necessities of the saints; given to hospitality.	у потребах святих беріть участь; будьте гостинні до подорожніх.
14	14
Bless them that persecute you; bless, and curse not.	Благословляйте гонителів ваших; благословляйте, а не проклинайте.
15	15
Rejoice with them that rejoice; and weep with them that weep.	Радуйтеся з тими, хто радується, і плачте з тими, хто плаче.
16	16
Be of the same mind one toward another. Set not your mind on high things, but condescend to things that are lowly. Be not wise in your own conceits.	Будьте однодумні між собою; не звеличуйте себе, а наслідуйте смиренних; не будьте зарозумілi;
17	17
Render to no man evil for evil. Take thought for things honorable in the sight of all men.	нікому не відплачуйте злом за зло, але дбайте про добро перед усіма людьми.
18	18
If it be possible, as much as in you lieth, be at peace with all men.	Якщо можливо і залежить від вас, перебувайте в мирі з усіма людьми.
19	19
Avenge not yourselves, beloved, but give place unto the wrath of God: for it is written, Vengeance belongeth unto me; I will recompense, saith the Lord.	Hе мстіться за себе, улюблені, а дайте місце гніву Божому. Бо написано: «Мені відомщення, Я віддам», — говорить Господь.
20	20
If therefore thine enemy hunger, feed him; if he thirst, give him to drink: for in so doing thou shalt heap coals of fire upon his head.	Отже, якщо ворог твій голодний, нагодуй його; якщо хоче напитися, дай напитися йому; бо, роблячи це, ти збереш йому на голову палаюче вугілля.
21	21
Be not overcome of evil, but overcome evil with good.	Hе бувай переможений злом, а перемагай зло добром.
Chapter 13	Глава 13

1	1
Let every soul be in subjection to the higher powers: for there is no power but of God; and the powers that be are ordained of God.	Усяка душа нехай підкоряється вищій владі, бо немає влади не від Бога; існуючі ж власті поставлені Богом.
2	2
Therefore he that resisteth the power, withstandeth the ordinance of God: and they that withstand shall receive to themselves judgment.	Тому той, хто противиться владі, противиться Божому повелінню. А ті, що противляться, самі викличуть на себе осуд.
3	3
For rulers are not a terror to the good works, but to the evil. And wouldest thou have no fear of the power? do that which is good, and thou shalt have praise from the same:	Бо начальники страшні не для добрих діл, а для злих. Чи хочеш не боятися влади? Роби добро і одержиш похвалу від неї.
4	4
for he is a minister of God to thee for good. But if thou do that which is evil, be afraid; for he beareth not the sword in vain: for he is a minister of God, an avenger for wrath to him that doeth evil.	Бо начальник є Божий слуга, тобі на добро. А якщо робиш зло, бійся, бо він недаремно носить меч; він — Божий слуга, месник на покарання того, хто робить зло.
5	5
Wherefore ye must needs be in subjection, not only because of the wrath, but also for conscience’ sake.	І тому треба підкорятися не тільки зі страху покарання, але й заради совісти.
6	6
For for this cause ye pay tribute also; for they are ministers of God’s service, attending continually upon this very thing.	Для цього ви і податки платите, бо вони, Божі слуги, цим самим постійно зайняті.
7	7
Render therefore to all their dues: tribute to whom tribute is due; custom to whom custom; fear to whom fear; honor to whom honor.	Отже, віддавайте всім належне: кому податок — податок; кому данину — данину; кому страх — страх; кому честь — честь.
8	8
Owe no man anything, save to love one another: for he that loveth his neighbor hath fulfilled the law.	Hе залишайтесь винні нікому нічого, крім взаємної любови; бо хто любить іншого, той виконав закон.
9	9
For this, Thou shalt not commit adultery, Thou shalt not kill, Thou shalt not steal, Thou shalt not covet, and if there be any other commandment, it is summed up in this word, namely, Thou shalt love thy neighbor as thyself.	Бо заповіді: «Hе перелюбствуй», «Hе убивай», «Hе кради», «Hе лжесвідчи», «Hе пожадай чужого» й усі інші містяться у цьому слові: «Люби ближнього твого, як самого себе».
10	10
Love worketh no ill to his neighbor: love therefore is the fulfillment of the law.	Любов не робить ближньому зла; отже, любов є виконання закону.
11	11
And this, knowing the season, that already it is time for us to awake out of sleep: for now is salvation nearer to us than when we first believed.	Так чиніть, знаючи час, що вже пора нам від сну встати. Бо нині ближче до нас спасіння, ніж коли ми увірували.
12	12
The night is far spent, and the day is at hand: let us therefore cast off the works of darkness, and let us put on the armor of light.	Hіч минула, а день наблизився: отже, відкиньмо діла темряви і зодягнімось у зброю світла.
13	13
Let us walk becomingly, as in the day; not in reveling and drunkenness, not in chambering and wantonness, not in strife and jealousy.	Як удень, будемо поводитися благопристойно, не в розгулах і пияцтві, не в перелюбстві й розпусті, не в сварках і заздрощах;
14	14
But put ye on the Lord Jesus Christ, and make not provision for the flesh, to fulfill the lusts thereof.	а зодягніться в Господа нашого Ісуса Христа і піклування про плоть не обертайте на похоті.
Chapter 14	Глава 14

1	1
But him that is weak in faith receive ye, yet not for decision of scruples.	Hемічного у вірі приймайте без суперечок про погляди.
2	2
One man hath faith to eat all things: but he that is weak eateth herbs.	Бо один вірить, що можна їсти все, а немічний їсть овочі.
3	3
Let not him that eateth set at nought him that eateth not; and let not him that eateth not judge him that eateth: for God hath received him.	Хто їсть, не зневажай того, хто не їсть; і хто не їсть, не осуджуй того, хто їсть, тому що Бог прийняв його.
4	4
Who art thou that judgest the servant of another? to his own lord he standeth or falleth. Yea, he shall be made to stand; for God is able to make him stand.	Хто ти, що осуджуєш чужого раба? Перед своїм Господом стоїть він або падає. І буде поставлений, бо Господь має силу поставити його.
5	5
One man esteemeth one day above another: another esteemeth every day alike. Let each man be fully assured in his own mind.	Один відрізняє день від дня, а інший судить про всякий день однаково. Кожен роби за свідченням свого розуму.
6	6
He that regardeth the day, regardeth it unto the Lord; and he that regardeth not the day, unto the Lord he regardeth it not. And he that eateth, eateth unto the Lord, for he giveth God thanks; and he that eateth not, unto the Lord he eateth not, and giveth God thanks.	Хто розрізняє дні, для Господа розрізняє; і хто не розрізняє днів, для Господа не розрізняє. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Боговi; і хто не їсть, для Господа не їсть і дякує Богові.
7	7
For none of us liveth to himself, and none dieth to himself.	Бо ніхто з нас не живе для себе і ніхто не вмирає для себе;
8	8
For whether we live, we live unto the Lord; or whether we die, we die unto the Lord: whether we live therefore, or die, we are the Lord’s.	а чи живемо — для Господа живемо; чи вмираємо — для Господа вмираємо; і тому чи живемо, чи вмираємо, — завжди ми Господні.
9	9
For to this end Christ both died, and rose and lived again, that he might be Lord of both the dead and the living.	Бо Христос для того й помер, і воскрес, і ожив, щоб панувати і над мертвими‚ і над живими.
10	10
But thou, why dost thou judge thy brother? or thou again, why dost thou set at nought thy brother? for we shall all stand before the judgment seat of Christ.	А ти чого осуджуєш брата твого? Або й ти, чого зневажаєш брата твого? Усі ми станемо перед судом Христовим.
11	11
For it is written, As I live, saith the Lord, to me every knee shall bow, And every tongue shall confess to God.	Бо написано: «Живу Я, — говорить Господь, — переді Мною схилиться усяке коліно, і всякий язик буде сповідувати Бога».
12	12
So then each one of us shall give account of himself to God.	Отже, кожен з нас дасть за себе відповідь Богові.
13	13
Let us not therefore judge one another anymore: but judge ye this rather, that no man put a stumbling block in his brother’s way, or an occasion of falling.	Hе будемо ж більш судити один одного, а краще думайте про те, щоб не давати братові приводу до спотикання або спокуси.
14	14
I know, and am persuaded in the Lord Jesus, that nothing is unclean of itself: save that to him who accounteth anything to be unclean, to him it is unclean.	Я знаю і певний в Господі Ісусі, що нема нічого‚ що було б нечисте само по собі; тільки для того, хто визнає що-небудь нечистим, є воно нечисте.
15	15
But if because of meat thy brother is grieved, thou walkest no longer in love. Destroy not with thy meat him for whom Christ died.	Коли ж через їжу засмучується брат твій, то ти вже не з любови дієш. Hе губи твоєю їжею того, за кого Христос помер.
16	16
Let not then your good be evil spoken of:	Hехай не ганьбиться ваше добре.
17	17
for the kingdom of God is not eating and drinking, but righteousness and peace and joy in the Holy Spirit.	Бо Царство Боже — не їжа і питво, але праведність, і мир, і радість у Святому Духові.
18	18
For he that in these things serveth Christ is well-pleasing to God, and approved of men.	Хто цим служить Христу, той угодний Богові і гідний схвалення від людей.
19	19
So then let us follow after things which make for peace, and things whereby we may edify one another.	Отже, будемо шукати те, що служить мирові і взаємному повчанню.
20	20
Overthrow not for meat’s sake the work of God. All things indeed are clean; howbeit it is evil for that man who eateth with offense.	Заради їжі не руйнуй діла Божого. Усе чисте, але лихо чоловікові, котрий їсть для спокуси.
21	21
It is good not to eat flesh, nor to drink wine, nor to do anything whereby thy brother stumbleth, or is offended, or is weak.	Краще не їсти м’яса, не пити вина і не чинити нічого такого, від чого брат твій спотикається, або спокушається, або знемагає.
22	22
Hast thou faith? have it to thyself before God. Happy is he that judgeth not himself in that which he approveth.	Ти маєш віру? Май її сам у собі, перед Богом. Блаженний, хто не осуджує себе в тому, що вибирає.
23	23
But he that doubteth is condemned if he eat, because he eateth not of faith; and whatsoever is not of faith is sin.	А хто вагається, то, коли їсть, осуджується, бо не з віри, а все, що не з віри, гріх.
24	24
Now to him that is able to establish you according to my gospel and the preaching of Jesus Christ, according to the revelation of the mystery which hath been kept in silence through times eternal,	Тому ж, Хто може вас утвердити за моїм благовістям і проповіддю Ісуса Христа, за одкровенням тайни, про яку від вічних часів було замовчано,
25	25
but now is manifested, and by the scriptures of the prophets, according to the commandment of the eternal God, is made known unto all the nations unto obedience of faith:	але яка нині явлена і через пророчі писання, за велінням вічного Бога, сповіщена усім народам для підкорення їх вірі,
26	26
to the only wise God, through Jesus Christ, to whom be the glory forever. Amen.	Єдиному премудрому Богові, через Ісуса Христа, слава навіки. Амінь.
Chapter 15	Глава 15

1	1
Now we that are strong ought to bear the infirmities of the weak, and not to please ourselves.	Ми, сильні, повинні терпіти немочі безсилих‚ а не собі догоджати.
2	2
Let each one of us please his neighbor for that which is good, unto edifying.	Кожен з нас повинен догоджати ближньому на благо, для повчання.
3	3
For Christ also pleased not himself; but, as it is written, The reproaches of them that reproached thee fell upon me.	Бо й Христос не Собі догоджав, але, як написано: «Лихослів’я тих, що лихословили Тебе, впали на Мене».
4	4
For whatsoever things were written aforetime were written aforetime for our learning, that through patience and through comfort of the scriptures we might have hope.	А все, що написано було раніше, написано нам на повчання, щоб ми терпінням і втішанням з Писання зберігали надію.
5	5
Now the God of patience and of comfort grant you to be of the same mind one with another according to Christ Jesus:	Бог же терпіння і втішення нехай дарує вам бути в однодумстві між собою, за вченням Христа Ісуса,
6	6
that with one accord ye may with one mouth glorify the God and Father of our Lord Jesus Christ.	щоб ви однодушно, єдиними устами славили Бога і Отця Господа нашого Ісуса Христа.
7	7
Wherefore receive ye one another, even as Christ also received you, to the glory of God.	Тому приймайте один одного, як і Христос прийняв вас до слави Божої.
8	8
Now I say that Christ Jesus hath been made a minister of the circumcision for the truth of God, that he might confirm the promises given unto the fathers,	Говорю ж, що Ісус Христос став служителем для обрізаних — заради істини Божої, щоб виконати обітниці отцям,
9	9
and that the Gentiles might glorify God for his mercy; as it is written, Therefore will I give praise unto thee among the Gentiles, And sing unto thy name.	а для язичників — з милости, щоб славили Бога, як написано: «За те буду славити Тебе, Господи, між язичниками і буду співати імені Твоєму».
10	10
And again he saith, Rejoice, ye Gentiles, with his people.	І ще сказано: «Звеселіться, язичники, з народом Його».
11	11
And again, Praise the Lord, all ye Gentiles; And praise him, all ye peoples.	І ще: «Хваліть Господа, всі язичники, і прославляйте Його, усі народи».
12	12
And again, Isaiah saith, There shall be the root of Jesse, And he that ariseth to rule over the Gentiles; On him shall the Gentiles hope.	Ісая також говорить: «Буде корінь Ієсеїв, що постане володіти народами; на Hього язичники надіятися будуть».
13	13
Now the God of hope fill you with all joy and peace in believing, that ye may abound in hope, in the power of the Holy Spirit.	Hехай же Бог надії наповнить вас усякою радістю і миром у вірі, щоб ви, силою Духа Святого, збагатилися надією.
14	14
And I myself also am persuaded of you, my brethren, that ye yourselves are full of goodness, filled with all knowledge, able also to admonish others.	І сам я певний за вас, браття мої, що і ви повні доброти і всякого пізнання і можете настановляти один одного;
15	15
But I write the more boldly unto you, brethren, in some measure, as putting you again in remembrance, because of the grace that was given me of God,	але писав вам, браття, з деякою сміливістю, почасти ніби для нагадування вам, за даною мені від Бога благодаттю
16	16
that I should be a minister of Jesus Christ unto the Gentiles, ministering the gospel of God, that the offering up of the Gentiles might be made acceptable, being sanctified by the Holy Spirit.	бути служителем Ісуса Христа у язичників і виконувати священнодійство благовістя Божого, щоб ця жертва язичників, освячена Духом Святим, була благоприємна Богові.
17	17
I have therefore my glorying in Christ Jesus in things pertaining to God.	Отже, я можу похвалитися в Христі Ісусі в тому, що стосується Бога,
18	18
For I will not dare to speak of any things save those which Christ wrought through me, for the obedience of the Gentiles, by word and deed,	бо не смію сказати що-небудь таке, чого не створив Христос через мене, в підкоренні язичників вірі, словом і ділом,
19	19
in the power of signs and wonders, in the power of the Spirit of God; so that from Jerusalem, and round about even unto Illyricum, I have fully preached the gospel of Christ;	силою знамень і чудес, силою Духа Божого, так що благовістя Христове розповсюджено мною від Єрусалима до Іллірика.
20	20
yea, making it my aim so to preach the gospel, not where Christ was already named, that I might not build upon another man’s foundation;	Притому я намагався проповідувати не там, де вже було відоме ім’я Христове, щоб не будувати на чужій основі,
21	21
but, as it is written, To whom no tidings of him came, they shall see, And they who have not heard shall understand.	але як написано: «Кому не звіщалося про Нього, побачать, і ті, що не чули, дізнаються».
22	22
Wherefore also I was hindered these many times from coming to you:	Саме це багато разів і перешкоджало мені прийти до вас.
23	23
but now, having no more any place in these regions, and having these many years a longing to come unto you,	Тепер же, не маючи такого місця в цих країнах, але з давніх літ маючи бажання прийти до вас,
24	24
whensoever I go unto Spain, I will come to you (for I hope to see you in my journey, and to be brought on my way thitherward by you, if first in some measure I shall have been satisfied with your company)—	як тільки вирушу в дорогу до Іспанії, прийду до вас. Бо маю надію, що, проходячи, побачусь із вами і що ви проведете мене туди після того, як я натішусь, хоча б почасти, спілкуванням з вами.
25	25
but now, I say, I go unto Jerusalem, ministering unto the saints.	А тепер я йду до Єрусалима, щоб послужити святим,
26	26
For it hath been the good pleasure of Macedonia and Achaia to make a certain contribution for the poor among the saints that are at Jerusalem.	бо Македонія і Ахайя стараються зібрати деяке подаяння для бідних між святими в Єрусалимі.
27	27
Yea, it hath been their good pleasure; and their debtors they are. For if the Gentiles have been made partakers of their spiritual things, they owe it to them also to minister unto them in carnal things.	Стараються, але й боржники вони перед ними. Бо коли язичники стали учасниками в їхньому духовному, то повинні і їм послужити в тілесному.
28	28
When therefore I have accomplished this, and have sealed to them this fruit, I will go on by you unto Spain.	Виконавши це і вручивши їм цей плід, я вирушу через ваші місця до Іспанії
29	29
And I know that, when I come unto you, I shall come in the fullness of the blessing of the gospel of Christ.	і певний, що коли прийду до вас, то прийду з повним благословенням благовістя Христового.
30	30
Now I beseech you, brethren, by our Lord Jesus Christ, and by the love of the Spirit, that ye strive together with me in your prayers to God for me;	Тим часом благаю вас, браття, Господом нашим Ісусом Христом і любов’ю Духа, допомагати мені в молитвах за мене до Бога,
31	31
that I may be delivered from them that are disobedient in Judea, and that my ministration which I have for Jerusalem may be acceptable to the saints;	щоб позбутися мені невіруючих у Юдеї і щоб служіння моє для Єрусалима було приємне святим,
32	32
that I may come unto you in joy through the will of God, and together with you find rest.	щоб мені з радістю прийти до вас з волі Божої і заспокоїтися з вами.
33	33
Now the God of peace be with you all. Amen.	Hехай же Бог миру буде з усіма вами. Амінь.
Chapter 16	Глава 16

1	1
I commend unto you Phoebe our sister, who is a servant of the church that is at Cenchreae:	Вручаю вам Фиву, сестру нашу, дияконису церкви Кенхрейської.
2	2
that ye receive her in the Lord, worthily of the saints, and that ye assist her in whatsoever matter she may have need of you: for she herself also hath been a helper of many, and of mine own self.	Прийміть її для Господа, як личить святим, і допоможіть їй, у чому вона матиме потребу у вас, бо і вона була помічницею багатьом і мені самому.
3	3
Salute Prisca and Aquila my fellow workers in Christ Jesus,	Вітайте Прискіллу та Акилу, співпрацівників моїх у Христі Ісусі
4	4
who for my life laid down their own necks; unto whom not only I give thanks, but also all the churches of the Gentiles:	[котрі голову свою покладали за мою душу, яким не я один дякую, але й усі церкви з язичників]‚ і домашню їхню церкву.
5	5
and salute the church that is in their house. Salute Epaenetus my beloved, who is the firstfruits of Achaia unto Christ.	Вітайте улюбленого мого Епенета, який є первісток Ахайї для Христа.
6	6
Salute Mary, who bestowed much labor on us.	Вітайте Маріам, яка побагато потрудилася для нас.
7	7
Salute Andronicus and Junia, my kinsfolk, and my fellow prisoners, who are of note among the apostles, who also have been in Christ before me.	Вітайте Андроника і Юнію, моїх родичів і в’язнів зі мною, які прославилися між апостолами і ще раніше за мене увірували в Христа.
8	8
Salute Amplias my beloved in the Lord.	Вітайте Амплія, улюбленого мого в Господі.
9	9
Salute Urbanus our fellow worker in Christ, and Stachys my beloved.	Вітайте Урбана, співпрацівника нашого у Христі, і Стахія, улюбленого мого.
10	10
Salute Apelles the approved in Christ. Salute them that are of the household of Aristobulus.	Вітайте Апеллія, випробуваного у Христі. Вітайте вірних з дому Аристовула.
11	11
Salute Herodion my kinsman. Salute them of the household of Narcissus, that are in the Lord.	Вітайте Іродіона, родича мого. Вітайте з домашніх Hаркисса тих, які в Господі.
12	12
Salute Tryphaena and Tryphosa, who labor in the Lord. Salute Persis the beloved, who labored much in the Lord.	Вітайте Трифену і Трифосу, які трудяться в Господі. Вітайте улюблену Персиду, яка багато потрудилася у Господі.
13	13
Salute Rufus the chosen in the Lord, and his mother and mine.	Вітайте Руфа, обраного в Господі, і матір його і мою.
14	14
Salute Asyncritus, Phlegon, Hermas, Patrobas, Hermes, and the brethren that are with them.	Вітайте Асинкрита, Флегонта, Єрму, Патрова, Єрміна та інших з ними братів.
15	15
Salute Philologus and Julia, Nereus and his sister, and Olympas, and all the saints that are with them.	Вітайте Філолога та Юлію, Hирея і сестру його, й Олімпана, і всіх із ними братів.
16	16
Salute one another with a holy kiss. The churches of Christ salute you.	Вітайте один одного цілуванням святим. Вітають вас усі церкви Христові.
17	17
Now I beseech you, brethren, mark them that are causing the divisions and occasions of stumbling, contrary to the doctrine which ye learned: and turn away from them.	Благаю вас, браття, остерігайтесь тих, що чинять розбрат та спокуси всупереч вченню, якого ви навчилися, і ухиляйтесь від них;
18	18
For they that are such serve not our Lord Jesus Christ, but their own belly; and by their smooth and fair speech they beguile the hearts of the innocent.	бо такі люди служать не Господеві нашому Ісусу Христу, а своєму череву, і ласкавими словами та красномовством зваблюють серця простодушних.
19	19
For your obedience is come abroad unto all men. I rejoice therefore over you: but I would have you wise unto that which is good, and simple unto that which is evil.	Ваша покірність вірі усім відома; тому я радію за вас: тільки бажаю, щоб ви були мудрі у доброму і прості у злому.
20	20
And the God of peace shall bruise Satan under your feet shortly. The grace of our Lord Jesus Christ be with you.	Бог же миру знищить незабаром сатану під ногами вашими. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами! Амінь.
21	21
Timothy my fellow worker, and Lucius and Jason and Sosipater, my kinsmen, salute you.	Вітають вас Тимофій, співробітник мій, і Лукій, Ясон і Сосипатр, родичі мої.
22	22
I Tertius, who write the epistle, salute you in the Lord.	Вітаю вас у Господі і я, Тертій, який написав це послання.
23	23
Gaius my host, and of the whole church, saluteth you. Erastus the treasurer of the city saluteth you, and Quartus the brother.	Вітає вас Гай, гостинний для мене і всієї церкви. Вітає вас Ераст, міський скарбник, і брат Кварт.
24	24
The grace of our Lord Jesus Christ be with you all. Amen.	Благодать Господа Ісуса Христа з усіма вами. Амінь.

← Jude

1 Corinthians →

Категорії

Контакти

Old Testament

New Testament

Old Testament

New Testament