Порівняти Біблія давньогрецькою з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - ΙΩΒ

Порівняти:

⇄

ΙΩΒ	Книга Іова

Κεφάλαιο 1	Глава 1

1	1
ΑΝΘΡΩΠΟΣ τις ἦν ἐν χώρᾳ τῇ Αὐσίτιδι, ᾧ ὄνομα ᾿Ιώβ, καὶ ἦν ὁ ἄνθρωπος ἐκεῖνος ἀληθινός, ἄμεμπτος, δίκαιος, θεοσεβής, ἀπεχόμενος ἀπὸ παντὸς πονηροῦ πράγματος.	Був чоловік у землі Уц, ім’я його Іов; і був чоловік цей непорочний, справедливий і богобоязкий і віддалявся від зла.
2	2
ἐγένοντο δὲ αὐτῷ υἱοὶ ἑπτὰ καὶ θυγατέρες τρεῖς.	І народилися у нього сім синів і три дочки.
3	3
καὶ ἦν τὰ κτήνη αὐτοῦ πρόβατα ἑπτακισχίλια, κάμηλοι τρισχίλιαι, ζεύγη βοῶν πεντακόσια, θήλειαι ὄνοι νομάδες πεντακόσιαι, καὶ ὑπηρεσία πολλὴ σφόδρα καὶ ἔργα μεγάλα ἦν αὐτῷ ἐπὶ τῆς γῆς· καὶ ἦν ὁ ἄνθρωπος ἐκεῖνος εὐγενὴς τῶν ἀφ᾿ ἡλίου ἀνατολῶν.	Майна у нього було: сім тисяч дрібної худоби, три тисячі верблюдів, п’ятсот пар волів і п’ятсот ослиць і дуже багато прислуги; і був чоловік цей знаменитіший за всіх синів Сходу.
4	4
συμπορευόμενοι δὲ οἱ υἱοὶ αὐτοῦ πρὸς ἀλλήλους ἐποιοῦσαν πότον καθ’ ἑκάστην ἡμέραν, συμπαραλαμβάνοντες ἅμα καὶ τὰς τρεῖς ἀδελφὰς αὐτῶν ἐσθίειν καὶ πίνειν μετ᾿ αὐτῶν.	Сини його сходилися, робили бенкети кожен у своєму домі у свій день, і посилали і запрошували трьох сестер своїх їсти і пити з ними.
5	5
καὶ ὡς ἂν συνετελέσθησαν αἱ ἡμέραι τοῦ πότου, ἀπέστελλεν ᾿Ιὼβ καὶ ἐκαθάριζεν αὐτοὺς ἀνιστάμενος τὸ πρωΐ καὶ προσέφερε περὶ αὐτῶν θυσίας κατὰ τὸν ἀριθμὸν αὐτῶν καὶ μόσχον ἕνα περὶ ἁμαρτίας περὶ τῶν ψυχῶν αὐτῶν· ἔλεγε γὰρ ᾿Ιώβ· μή ποτε οἱ υἱοί μου ἐν τῇ διανοίᾳ αὐτῶν κακὰ ἐνενόησαν πρὸς Θεόν. οὕτως οὖν ἐποίει ᾿Ιὼβ πάσας τὰς ἡμέρας. —	Коли коло бенкетних днів звершувалося, Іов посилав за ними й освячував їх і, встаючи рано-вранці, підносив всепалення за числом усіх їх [і одного тельця за гріх про душі їхні]. Бо говорив Іов: може, сини мої згрішили і похулили Бога в серці своєму. Так робив Іов в усі такі дні.
6	6
Καὶ ἐγένετο ὡς ἡ ἡμέρα αὕτη, καὶ ἰδοὺ ἦλθον οἱ ἄγγελοι τοῦ Θεοῦ παραστῆναι ἐνώπιον τοῦ Κυρίου, καὶ ὁ διάβολος ἦλθε μετ᾿ αὐτῶν.	І був день, коли прийшли сини Божі стати перед Господом; між ними прийшов і сатана.
7	7
καὶ εἶπεν ὁ Κύριος τῷ διαβόλῳ· πόθεν παραγέγονας; καὶ ἀποκριθεὶς ὁ διάβολος τῷ Κυρίῳ εἶπε· περιελθὼν τὴν γῆν καὶ ἐμπεριπατήσας τὴν ὑπ᾿ οὐρανὸν πάρειμι.	І сказав Господь сатані: звідки ти прийшов? І відповів сатана Господу і сказав: я ходив по землі й обійшов її.
8	8
καὶ εἶπεν αὐτῷ ὁ Κύριος· προσέσχες τῇ διανοίᾳ σου κατὰ τοῦ παιδός μου ᾿Ιώβ, ὅτι οὐκ ἔστι κατ᾿ αὐτὸν ἐπὶ τῆς γῆς, ἄνθρωπος ἄμεμπτος, ἀληθινός, θεοσεβής, ἀπεχόμενος ἀπὸ παντὸς πονηροῦ πράγματος;	І сказав Господь сатані: чи звернув ти увагу твою на раба Мого Іова? бо немає такого, як він, на землі: чоловік непорочний, справедливий, богобоязкий і віддаляється від зла.
9	9
ἀπεκρίθη δὲ ὁ διάβολος καὶ εἶπεν ἐναντίον τοῦ Κυρίου· μὴ δωρεὰν ᾿Ιὼβ σέβεται τὸν Κύριον;	І відповів сатана Господу і сказав: хіба даром богобоязкий Іов?
10	10
οὐ σὺ περιέφραξας τὰ ἔξω αὐτοῦ καὶ τὰ ἔσω τῆς οἰκίας αὐτοῦ καὶ τὰ ἔξω πάντων τῶν ὄντων αὐτοῦ κύκλῳ; τὰ δὲ ἔργα τῶν χειρῶν αὐτοῦ εὐλόγησας καὶ τὰ κτήνη αὐτοῦ πολλὰ ἐποίησας ἐπὶ τῆς γῆς.	Чи не Ти навколо відгородив його і дім його й усе, що у нього? Діло рук його Ти благословив, і стада його поширюються по землі;
11	11
ἀλλὰ ἀπόστειλον τὴν χεῖρά σου καὶ ἅψαι πάντων, ὧν ἔχει· ἦ μὴν εἰς πρόσωπόν σε εὐλογήσει.	але простягни руку Твою і торкнися всього, що у нього, — чи благословить він Тебе?
12	12
τότε εἶπεν ὁ Κύριος τῷ διαβόλῳ· ἰδοὺ πάντα, ὅσα ἐστὶν αὐτῷ, δίδωμι ἐν τῇ χειρί σου, ἀλλ᾿ αὐτοῦ μὴ ἅψῃ. καὶ ἐξῆλθεν ὁ διάβολος ἀπὸ προσώπου Κυρίου. —	І сказав Господь сатані: ось, усе, що у нього, у руці твоїй; тільки на нього не простягай руки твоєї. І відійшов сатана від лиця Господа.
13	13
Καὶ ἦν ὡς ἡ ἡμέρα αὕτη, οἱ υἱοὶ ᾿Ιὼβ καὶ αἱ θυγατέρες αὐτοῦ ἔπινον οἶνον ἐν τῇ οἰκίᾳ τοῦ ἀδελφοῦ αὐτῶν τοῦ πρεσβυτέρου.	І був день, коли сини його і дочки його їли і вино пили в домі первородного брата свого.
14	14
καὶ ἰδοὺ ἄγγελος ἦλθε πρὸς ᾿Ιὼβ καὶ εἶπεν αὐτῷ· τὰ ζεύγη τῶν βοῶν ἠροτρία, καὶ αἱ θήλειαι ὄνοι ἐβόσκοντο ἐχόμεναι αὐτῶν,	І ось, приходить вісник до Іова і говорить:
15	15
καὶ ἐλθόντες οἱ αἰχμαλωτεύοντες ᾐχμαλώτευσαν αὐτὰς καὶ τοὺς παῖδας ἀπέκτειναν ἐν μαχαίραις· σωθεὶς δὲ ἐγὼ μόνος ἦλθον τοῦ ἀπαγγεῖλαί σοι.	воли орали, й ослиці паслися поряд з ними, як напали савеяни і взяли їх, а слуг уразили вістрям меча; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе.
16	16
ἔτι τούτου λαλοῦντος, ἦλθεν ἕτερος ἄγγελος καὶ εἶπε πρὸς ᾿Ιώβ· πῦρ ἔπεσεν ἐκ τοῦ οὐρανοῦ καὶ κατέκαυσε τὰ πρόβατα καὶ τοὺς ποιμένας κατέφαγεν ὁμοίως· σωθεὶς δὲ ἐγὼ μόνος ἦλθον τοῦ ἀπαγγεῖλαί σοι.	Ще він говорив, як приходить інший і каже: вогонь Божий упав з неба й спалив овець і слуг і пожер їх; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе.
17	17
ἔτι τούτου λαλοῦντος ἦλθεν ἕτερος ἄγγελος καὶ εἶπε πρὸς ᾿Ιώβ· οἱ ἱππεῖς ἐποίησαν ἡμῖν κεφαλὰς τρεῖς καὶ ἐκύκλωσαν τὰς καμήλους καὶ ᾐχμαλώτευσαν αὐτὰς καὶ τοὺς παῖδας ἀπέκτειναν ἐν μαχαίραις· ἐσώθην δὲ ἐγὼ μόνος καὶ ἦλθον τοῦ ἀπαγγεῖλαί σοι.	Ще він говорив, як приходить інший і каже: халдеї розташувалися трьома загонами і кинулися на верблюдів і взяли їх, а слуг уразили вістрям меча; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе.
18	18
ἔτι τούτου λαλοῦντος ἄλλος ἄγγελος ἔρχεται λέγων τῷ ᾿Ιώβ· τῶν υἱῶν σου καὶ τῶν θυγατέρων σου ἐσθιόντων καὶ πινόντων παρὰ τῷ ἀδελφῷ αὐτῶν τῷ πρεσβυτέρῳ,	Ще цей говорив, приходить інший і каже: сини твої і дочки твої їли і пили вино у домі первородного брата свого;
19	19
ἐξαίφνης πνεῦμα μέγα ἐπῆλθεν ἐκ τῆς ἐρήμου καὶ ἥψατο τῶν τεσσάρων γωνιῶν τῆς οἰκίας, καὶ ἔπεσεν ἡ οἰκία ἐπὶ τὰ παιδία σου, καὶ ἐτελεύτησαν· ἐσώθην δὲ ἐγὼ μόνος καὶ ἦλθον τοῦ ἀπαγγεῖλαί σοι. —	і ось, великий вітер прийшов з пустелі й охопив чотири кути дому, і дім упав на отроків, і вони померли; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе.
20	20
Οὕτως ἀναστὰς ᾿Ιὼβ ἔρρηξε τὰ ἱμάτια αὐτοῦ καὶ ἐκείρατο τὴν κώμην τῆς κεφαλῆς καὶ πεσὼν χαμαὶ προσεκύνησε τῷ Κυρίῳ καὶ εἶπεν·	Тоді Іов встав і роздер верхній одяг свій, обстриг голову свою й упав на землю і поклонився
21	21
αὐτὸς γυμνὸς ἐξῆλθον ἐκ κοιλίας μητρός μου, γυμνὸς καὶ ἀπελεύσομαι ἐκεῖ· ὁ Κύριος ἔδωκεν, ὁ Κύριος ἀφείλατο· ὡς τῷ Κυρίῳ ἔδοξεν, οὕτω καὶ ἐγένετο· εἴη τὸ ὄνομα Κυρίου εὐλογημένον εἰς τοὺς αἰῶνας. —	і сказав: нагим я вийшов із утроби матері моєї, нагим і повернуся. Господь дав, Господь і взяв; [як угодно було Господу, так і зробилося;] нехай буде ім’я Господнє благословенне!
22	22
᾿Εν τούτοις πᾶσι τοῖς συμβεβηκόσιν αὐτῷ οὐδὲν ἥμαρτεν ᾿Ιὼβ ἐναντίον τοῦ Κυρίου καὶ οὐκ ἔδωκεν ἀφροσύνην τῷ Θεῷ.	У всьому цьому не згрішив Іов і не промовив нічого нерозумного про Бога.
Κεφάλαιο 2	Глава 2

1	1
ΕΓΕΝΕΤΟ δὲ ὡς ἡ ἡμέρα αὕτη καὶ ἦλθον οἱ ἄγγελοι τοῦ Θεοῦ παραστῆναι ἔναντι Κυρίου, καὶ ὁ διάβολος ἦλθεν ἐν μέσῳ αὐτῶν παραστῆναι ἐναντίον τοῦ Κυρίου.	Був день, коли прийшли сини Божі стати перед Господом; між ними прийшов і сатана стати перед Господом.
2	2
καὶ εἶπεν ὁ Κύριος τῷ διαβόλῳ· πόθεν σὺ ἔρχῃ; τότε εἶπεν ὁ διάβολος ἐνώπιον τοῦ Κυρίου· διαπορευθεὶς τὴν ὑπ᾿ οὐρανὸν καὶ ἐμπεριπατήσας τὴν σύμπασαν πάρειμι.	І сказав Господь сатані: звідки ти прийшов? І відповів сатана Господу і сказав: я ходив по землі й обійшов її.
3	3
εἶπε δὲ ὁ Κύριος πρὸς τὸν διάβολον· προσέσχες οὖν τῷ θέραποντί μου ᾿Ιώβ, ὅτι οὐκ ἔστι κατ᾿ αὐτὸν τῶν ἐπὶ τῆς γῆς ἄνθρωπος ὅμοιος αὐτῷ, ἄκακος, ἀληθινός, ἄμεμπτος, θεοσεβής, ἀπεχόμενος ἀπὸ παντὸς κακοῦ; ἔτι δὲ ἔχετε ἀκακίας· σὺ δὲ εἶπας τὰ ὑπάρχοντα αὐτοῦ διακενῆς ἀπολέσαι.	І сказав Господь сатані: чи звернув ти увагу твою на раба Мого Іова? бо немає такого, як він, на землі: чоловік непорочний, справедливий, богобоязкий і віддаляється від зла, і досі твердий у своїй непорочності; а ти збуджував Мене проти нього, щоб погубити його невинно.
4	4
ὑπολαβὼν δὲ ὁ διάβολος εἶπε τῷ Κυρίῳ· δέρμα ὑπὲρ δέρματος· καὶ πάντα, ὅσα ὑπάρχει ἀνθρώπῳ, ὑπὲρ τῆς ψυχῆς αὐτοῦ ἐκτίσει·	І відповів сатана Господу і сказав: шкіру за шкіру, а за життя своє віддасть людина усе, що є у неї;
5	5
οὐ μὴν δὲ ἀλλὰ ἀποστείλας τὴν χεῖρά σου ἅψαι τῶν ὀστῶν αὐτοῦ καὶ σαρκῶν αὐτοῦ· ἦ μὴν εἰς πρόσωπόν σε εὐλογήσει.	але простягни руку Твою і торкнися кістки його і плоті його, — чи благословить він Тебе?
6	6
εἶπε δὲ ὁ Κύριος τῷ διαβόλῳ· ἰδοὺ παραδίδωμί σοι αὐτόν, μόνον τὴν ψυχὴν αὐτοῦ διαφύλαξον. —	І сказав Господь сатані: ось, він у руках твоїх, тільки душу його збережи.
7	7
᾿Εξῆλθε δὲ ὁ διάβολος ἀπὸ προσώπου Κυρίου καὶ ἔπαισε τὸν ᾿Ιὼβ ἕλκει πονηρῷ ἀπὸ ποδῶν ἕως κεφαλῆς.	І відійшов сатана від лиця Господа й уразив Іова проказою лютою від підошви ноги його по саме тім’я його.
8	8
καὶ ἔλαβεν ὄστρακον, ἵνα τὸν ἰχῶρα ξύῃ, καὶ ἐκάθητο ἐπὶ τῆς κοπρίας ἔξω τῆς πόλεως. —	І взяв він собі черепок, щоб шкребти себе ним, і сів у попіл [поза селищем].
9	9
Χρόνου δὲ πολλοῦ προβεβηκότος εἶπεν αὐτῷ ἡ γυνὴ αὐτοῦ· μέχρι τίνος καρτερήσεις λέγων· 9α ἰδοὺ ἀναμένω χρόνον ἔτι μικρὸν προσδεχόμενος τὴν ἐλπίδα τῆς σωτηρίας μου; 9β ἰδοὺ γὰρ ἠφάνισταί σου τὸ μνημόσυνον ἀπὸ τῆς γῆς, υἱοὶ καὶ θυγατέρες, ἐμῆς κοιλίας ὠδῖνες καὶ πόνοι, οὓς εἰς τὸ κενὸν ἐκοπίασα μετὰ μόχθων· 9γ σύ τε αὐτὸς ἐν σαπρίᾳ σκωλήκων κάθησαι διανυκτερεύων αἴθριος, 9δ κἀγὼ πλανῆτις καὶ λάτρις, τόπον ἐκ τόπου περιερχομένη καὶ οἰκίαν ἐξ οἰκίας, προσδεχομένη τὸν ἥλιον πότε δύσεται, ἵνα ἀναπαύσωμαι τῶν μόχθων μου καὶ τῶν ὀδυνῶν, αἵ με νῦν συνέχουσιν· ἀλλὰ εἰπόν τι ρῆμα πρὸς Κύριον καὶ τελεύτα.	І сказала йому дружина його: ти все ще твердий у непорочності твоїй! похули Бога і помри^*.
10	10
ὁ δὲ ἐμβλέψας εἶπεν αὐτῇ· ἵνα τί ὥσπερ μία τῶν ἀφρόνων γυναικῶν ἐλάλησας οὕτως; εἰ τὰ ἀγαθὰ ἐδεξάμεθα ἐκ χειρὸς Κυρίου, τὰ κακὰ οὐχ ὑποίσομεν; ἐν πᾶσι τούτοις τοῖς συμβεβηκόσιν αὐτῷ οὐδὲν ἥμαρτεν ᾿Ιὼβ τοῖς χείλεσιν ἐναντίον τοῦ Θεοῦ.	Але він сказав їй: ти говориш як одна з безумних: невже добре ми будемо приймати від Бога, а лихого не будемо приймати? В усьому цьому не згрішив Іов вустами своїми.
11	11
ἀκούσαντες δὲ οἱ τρεῖς φίλοι αὐτοῦ τὰ κακὰ πάντα τὰ ἐπελθόντα αὐτῷ, παρεγένοντο ἕκαστος ἐκ τῆς ἰδίας χώρας πρὸς αὐτόν· ᾿Ελιφὰζ ὁ Θαιμανῶν βασιλεύς, Βαλδὰδ ὁ Σαυχαίων τύραννος, Σωφὰρ ὁ Μιναίων βασιλεύς, καὶ παρεγένοντο πρὸς αὐτὸν ὁμοθυμαδόν, τοῦ παρακαλέσαι καὶ ἐπισκέψασθαι αὐτόν.	І почули троє друзів Іова про всі ці біди, які осягли його, і пішли кожен зі свого місця: Елифаз феманитянин, Вилдад савхеянин і Софар наамитянин, і зійшлися, щоб іти разом тужити з ним і втішати його.
12	12
ἰδότες δὲ αὐτὸν πόρρωθεν οὐκ ἐπέγνωσαν· καὶ βοήσαντες φωνῇ μεγάλῃ ἔκλαυσαν ρήξαντες ἕκαστος τὴν ἑαυτοῦ στολήν. καὶ καταπασάμενοι γῆν	І, піднявши очі свої здаля, вони не впізнали його; і піднесли голос свій і заридали; і роздер кожен верхній одяг свій, і кидали порох над головами своїми до неба.
13	13
παρεκάθισαν αὐτῷ ἑπτὰ ἡμέρας καὶ ἑπτὰ νύκτας, καὶ οὐδεὶς αὐτῶν ἐλάλησεν· ἑώρων γὰρ τὴν πληγὴν δεινὴν οὖσαν καὶ μεγάλην σφόδρα.	І сиділи з ним на землі сім днів і сім ночей; і ніхто не говорив йому ні слова, тому що бачили, що страждання його дуже великі.
Κεφάλαιο 3	Глава 3

1	1
ΜΕΤΑ τοῦτο ἤνοιξεν ᾿Ιὼβ τὸ στόμα αὐτοῦ καὶ κατηράσατο τὴν ἡμέραν αὐτοῦ	Після того відкрив Іов вуста свої і прокляв день свій.
2	2
λέγων·	І почав Іов і сказав:
3	3
ἀπόλοιτο ἡ ἡμέρα, ἐν ᾗ ἐγεννήθην, καὶ ἡ νὺξ ἐκείνη ᾗ εἶπαν· ἰδοὺ ἄρσεν.	згинь день, у який я народився, і ніч, у яку сказано: зачалася людина!
4	4
ἡ νὺξ ἐκείνη εἴη σκότος, καὶ μὴ ἀναζητήσαι αὐτὴν ὁ Κύριος ἄνωθεν, μηδὲ ἔλθοι εἰς αὐτὴν φέγγος·	День той нехай буде темрявою; нехай не шукає його Бог з висоти, і нехай не засяє над ним світло!
5	5
ἐκλάβοι δὲ αὐτὴν σκότος καὶ σκιὰ θανάτου, ἐπέλθοι ἐπ᾿ αὐτὴν γνόφος. καταραθείη ἡ ἡμέρα	Нехай затьмарить його темрява і тінь смертна, нехай обійме його хмара, нехай страшаться його, як палючої спеки!
6	6
καὶ ἡ νὺξ ἐκείνη, ἀπενέγκαιτο αὐτὴν σκότος· μὴ εἴη εἰς ἡμέρας ἐνιαυτοῦ, μηδὲ ἀριθμηθείη εἰς ἡμέρας μηνῶν·	Ніч та, — нехай володіє нею морок, нехай не рахується вона в днях року, нехай не ввійде у число місяців!
7	7
ἀλλὰ ἡ νὺξ ἐκείνη εἴη ὀδύνη, καὶ μὴ ἔλθοι ἐπ᾿ αὐτὴν εὐφροσύνη μηδὲ χαρμονή·	О! ніч та — нехай буде вона безлюдна; нехай не ввійде в неї радість!
8	8
ἀλλὰ καταράσαιτο αὐτὴν ὁ καταρώμενος τὴν ἡμέραν ἐκείνην, ὁ μέλλων τὸ μέγα κῆτος χειρώσασθαι.	Нехай проклянуть її ті, що проклинають день, здатні розбудити левиафана!
9	9
σκοτωθείη τὰ ἄστρα τῆς νυκτὸς ἐκείνης, ὑπομείναι καὶ εἰς φωτισμὸν μὴ ἔλθοι καὶ μὴ ἴδοι ἑωσφόρον ἀνατέλλοντα,	Нехай померкнуть зірки світанку її: нехай чекає вона світла, і воно не приходить, і нехай не побачить вона вій денниці
10	10
ὅτι οὐ συνέκλεισε πύλας γαστρὸς μητρός μου· ἀπήλλαξε γὰρ ἂν πόνον ἀπὸ ὀφθαλμῶν μου.	за те, що не зачинила дверей утроби матері моєї і не приховала горя від очей моїх!
11	11
διατί γὰρ ἐν κοιλίᾳ οὐκ ἐτελεύτησα, ἐκ γαστρὸς δὲ ἐξῆλθον καὶ οὐκ εὐθὺς ἀπωλόμην;	Чому я не помер, виходячи з утроби, і не помер, коли вийшов з утроби?
12	12
ἱνατί δὲ συνήντησάν μοι γόνατα; ἱνατί δὲ μαστοὺς ἐθήλασα;	Навіщо прийняли мене коліна? навіщо було мені годуватися грудьми?
13	13
νῦν ἂν κοιμηθεὶς ἡσύχασα, ὑπνώσας δὲ ἀνεπαυσάμην	Тепер би лежав я і спочивав; спав би, і мені було б спокійно
14	14
μετὰ βασιλέων βουλευτῶν γῆς, οἳ ἐγαυριῶντο ἐπὶ ξίφεσιν,	з царями і радниками землі, які забудовували для себе пустелі,
15	15
ἢ μετὰ ἀρχόντων, ὧν πολὺς ὁ χρυσός, οἳ ἔπλησαν τοὺς οἴκους αὐτῶν ἀργυρίου,	або з князями, у яких було золото, і які наповнювали доми свої сріблом;
16	16
ἢ ὥσπερ ἔκτρωμα ἐκπορευόμενον ἐκ μήτρας μητρός, ἢ ὥσπερ νήπιοι, οἳ οὐκ εἶδον φῶς.	або, як викидень прихований, я не існував би, як немовлята, які не побачили світла.
17	17
ἐκεῖ ἀσεβεῖς ἐξέκαυσαν θυμὸν ὀργῆς, ἐκεῖ ἀνεπαύσαντο κατάκοποι τῷ σώματι·	Там беззаконні перестають наводити страх, і там відпочивають виснажені в силі.
18	18
ὁμοθυμαδὸν δὲ οἱ αἰώνιοι οὐκ ἤκουσαν φωνὴν φορολόγου.	Там в’язні разом насолоджуються спокоєм і не чують криків приставника.
19	19
μικρὸς καὶ μέγας ἐκεῖ ἐστι, καὶ θεράπων δεδοικὼς τὸν κύριον αὐτοῦ·	Малий і великий там рівні, і раб вільний від господаря свого.
20	20
ἱνατί γὰρ δέδοται τοῖς ἐν πικρίᾳ φῶς, ζωὴ δὲ ταῖς ἐν ὀδύναις ψυχαῖς;	Навіщо дано страднику світло, і життя засмученим душею,
21	21
οἳ ἱμείρονται τοῦ θανάτου καὶ οὐ τυγχάνουσιν ἀνορύσσοντες ὥσπερ θησαυρούς,	які чекають на смерть, і немає її, які викопали б її охочіше, ніж скарб,
22	22
περιχαρεῖς δὲ ἐγένοντο ἐὰν κατατύχωσι.	зраділи б до захвату, захоплювалися б, що знайшли гріб?
23	23
θάνατος ἀνδρὶ ἀνάπαυμα, συνέκλεισε γὰρ ὁ Θεὸς κατ᾿ αὐτοῦ·	Навіщо дано світло людині, путь якої закрита, і яку Бог оточив мороком?
24	24
πρὸ γὰρ τῶν σίτων μου στεναγμός μοι ἥκει, δακρύω δὲ ἐγὼ συνεχόμενος φόβῳ·	Зітхання мої попереджають хліб мій, і стогони мої ллються, як вода,
25	25
φόβος γάρ, ὅν ἐφρόντισα, ἦλθέ μοι, καὶ ὃν ἐδεδοίκειν, συνήντησέ μοι,	бо жахливе, чого я жахався, те й осягло мене; і чого я боявся, те і прийшло до мене.
26	26
οὔτε εἰρήνευσα οὔτε ἡσύχασα οὔτε ἀνεπαυσάμην, ἦλθε δέ μοι ὀργή.	Немає мені миру, немає спокою, немає відради: спіткало нещастя.
Κεφάλαιο 4	Глава 4

1	1
ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ελιφὰζ ὁ Θαιμανίτης λέγει·	І відповів Елифаз феманитянин і сказав:
2	2
μὴ πολλάκις σοι λελάληται ἐν κόπῳ; ἰσχὺν δὲ ρημάτων σου τίς ὑποίσει;	якщо спробуємо ми сказати тобі слово, — чи не тяжко буде тобі? Утім, хто може заборонити слову!
3	3
εἰ γὰρ σὺ ἐνουθέτησας πολλοὺς καὶ χεῖρας ἀσθενοῦς παρεκάλεσας,	Ось, ти наставляв багатьох і опущені руки підтримував,
4	4
ἀσθενοῦντάς τε ἐξανέστησας ρήμασι, γόνασί τε ἀδυνατοῦσι θάρσος περιέθηκας,	того, хто падав, піднімали слова твої, і коліна, що гнулися, ти укріпляв.
5	5
νῦν δὲ ἥκει ἐπὶ σὲ πόνος καὶ ἥψατό σου, σὺ ἐσπούδασας.	А тепер дійшло до тебе, і ти знеміг; торкнулося тебе, і ти упав духом.
6	6
πότερον οὐχ ὁ φόβος σού ἐστιν ἐν ἀφροσύνῃ καὶ ἡ ἐλπίς σου καὶ ἡ κακία τῆς ὁδοῦ σου;	Богобоязкість твоя чи не повинна бути твоєю надією, і непорочність путів твоїх — упованням твоїм?
7	7
μνήσθητι οὖν, τίς καθαρὸς ὢν ἀπώλετο ἢ πότε ἀληθινοὶ ὁλόρριζοι ἀπώλοντο;	Згадай же, чи гинув хто невинний, і де праведних викорінювали?
8	8
καθ᾿ ὃν τρόπον εἶδον τοὺς ἀροτριῶντας τὰ ἄτοπα, οἱ δὲ σπείροντες αὐτὰ ὀδύνας θεριοῦσιν ἑαυτοῖς.	Як я бачив, ті, що орали нечестя і сіяли зло, пожинають його;
9	9
ἀπὸ προστάγματος Κυρίου ἀπολοῦνται, ἀπὸ δὲ πνεύματος ὀργῆς αὐτοῦ ἀφανισθήσονται.	від подуву Божого гинуть і від духу гніву Його зникають.
10	10
σθένος λέοντος, φωνὴ δὲ λεαίνης, γαυρίαμα δὲ δρακόντων ἐσβέσθη·	Ревіння лева і голос того, хто рикає, умовкає, і зуби скимнів ламаються;
11	11
μυρμηκολέων ὤλετο παρὰ τὸ μὴ ἔχειν βοράν, σκύμνοι δὲ λεόντων ἔλιπον ἀλλήλους.	могутній лев гине без здобичі, і діти левиці розсіюються.
12	12
εἰ δέ τι ρῆμα ἀληθινὸν ἐγεγόνει ἐν λόγοις σου, οὐθὲν ἄν σοι τούτων κακὸν ἀπήντησε. πότερον οὐ δέξεταί μου τὸ οὖς ἐξαίσια παρ᾿ αὐτοῦ;	І ось, до мене таємно прийшло слово, і вухо моє прийняло щось від нього.
13	13
φόβοι δὲ καὶ ἠχὼ νυκτερινή, ἐπιπίπτων φόβος ἐπ᾿ ἀνθρώπους,	Серед міркувань про нічні видіння, коли сон находить на людей,
14	14
φρίκη δέ μοι συνήντησε καὶ τρόμος καὶ μεγάλως μου τὰ ὀστᾶ διέσεισε,	обійняв мене жах і трепет і потряс усі кістки мої.
15	15
καὶ πνεῦμα ἐπὶ πρόσωπόν μου ἐπῆλθεν, ἔφριξαν δέ μου τρίχες καὶ σάρκες.	І дух пройшов наді мною, дибом стало волосся на мені.
16	16
ἀνέστην, καὶ οὐκ ἐπέγνων· εἶδον, καὶ οὐκ ἦν μορφὴ πρὸ ὀφθαλμῶν μου, ἀλλ᾿ ἢ αὔραν καὶ φωνὴν ἤκουον·	Він став, — але я не розпізнав вигляду його, — тільки обрис був перед очима моїми; тихе віяння, — і я чую голос:
17	17
τί γάρ; μὴ καθαρὸς ἔσται βροτὸς ἐναντίον τοῦ Κυρίου ἢ ἀπὸ τῶν ἔργων αὐτοῦ ἄμεμπτος ἀνήρ;	чи людина праведніша за Бога? і чи людина чистіша за Творця свого?
18	18
εἰ κατὰ παίδων αὐτοῦ οὐ πιστεύει, κατὰ δὲ ἀγγέλων αὐτοῦ σκολιόν τι ἐπενόησε,	Ось, Він і слугам Своїм не довіряє і в ангелах Своїх убачає недоліки:
19	19
τοὺς δὲ κατοικοῦντας οἰκίας πηλίνας, ἐξ ὧν καὶ αὐτοὶ ἐκ τοῦ αὐτοῦ πηλοῦ ἐσμεν, ἔπαισεν αὐτοὺς σητὸς τρόπον·	тим більше — в тих, хто живе у храминах із суміші, основа яких порох, які знищуються швидше за міль.
20	20
καὶ ἀπὸ πρωΐθεν μέχρις ἑσπέρας οὐκέτι εἰσί, παρὰ τὸ μὴ δύνασθαι αὐτοὺς ἑαυτοῖς βοηθῆσαι ἀπώλοντο.	Між ранком і вечором вони розпадаються; не побачиш, як вони зовсім зникнуть.
21	21
ἐνεφύσησε γὰρ αὐτοῖς καὶ ἐξηράνθησαν, ἀπώλοντο παρὰ τὸ μὴ ἔχειν αὐτοὺς σοφίαν.	Чи не гинуть з ними і чесноти їхні? Вони вмирають, не досягнувши мудрости.
Κεφάλαιο 5	Глава 5

1	1
ΕΠΙΚΑΛΕΣΑΙ δέ, εἴ τίς σοι ὑπακούσεται, ἢ εἴ τινα ἀγγέλων ἁγίων ὄψῃ·	Взивай, якщо є той, що відповідає тобі. І до кого зі святих звернешся ти?
2	2
καὶ γὰρ ἄφρονα ἀναιρεῖ ὀργή, πεπλανημένον δὲ θανατοῖ ζῆλος,	Так, дурня убиває гнівливість, і нерозумного губить роздратування.
3	3
ἐγὼ δὲ ἑώρακα ἄφρονας ρίζαν βάλλοντας, ἀλλ᾿ εὐθέως ἐβρώθη αὐτῶν ἡ δίαιτα.	Бачив я, як дурень вкорінюється, і негайно прокляв дім його.
4	4
πόρρω γένοιντο οἱ υἱοὶ αὐτῶν ἀπὸ σωτηρίας, κολαβρισθείησαν δὲ ἐπὶ θύραις ἡσσόνων, καὶ οὐκ ἔσται ὁ ἐξαιρούμενος·	Діти його далекі від щастя, їх будуть бити біля воріт, і не буде захисника.
5	5
ἃ γὰρ ἐκεῖνοι συνήγαγον, δίκαιοι ἔδονται, αὐτοὶ δὲ ἐκ κακῶν οὐκ ἐξαίρετοι ἔσονται. ἐκσιφωνισθείη αὐτῶν ἡ ἰσχύς·	Жниво його з’їсть голодний і з-за терну візьме його, і спраглі поглинуть майно його.
6	6
οὐ γὰρ μὴ ἐξέλθῃ ἐκ τῆς γῆς κόπος, οὐδὲ ἐξ ὀρέων ἀναβλαστήσει πόνος·	Так, не з пороху виходить горе, і не з землі виростає лихо;
7	7
ἀλλὰ ἄνθρωπος γεννᾶται κόπῳ, νεοσσοὶ δὲ γυπὸς τὰ ὑψηλὰ πέτονται.	але людина народжується на страждання, як іскри, щоб підніматися вгору.
8	8
οὐ μὴν δὲ ἀλλὰ ἐγὼ δεηθήσομαι Κυρίου, Κύριον δὲ τῶν πάντων δεσπότην ἐπικαλέσομαι,	Але я до Бога звернувся б, передав би справу мою Богу,
9	9
τὸν ποιοῦντα μεγάλα καὶ ἀνεξιχνίαστα, ἔνδοξά τε καὶ ἐξαίσια, ὧν οὐκ ἔστιν ἀριθμός·	Який творить діла великі і недослідимі, дивні без міри,
10	10
τὸν διδόντα ὑετὸν ἐπὶ τὴν γῆν, ἀποστέλλοντα ὕδωρ ἐπὶ τὴν ὑπ᾿ οὐρανόν·	дає дощ на лице землі і посилає води на лице полів;
11	11
τὸν ποιοῦντα ταπεινοὺς εἰς ὕψος, καὶ ἀπολωλότας ἐξεγείροντα·	принижених поставляє на висоту, і ті, що ремствують, підносяться на спасіння.
12	12
διαλλάσσοντα βουλὰς πανούργων, καὶ οὐ μὴ ποιήσουσιν αἱ χεῖρες αὐτῶν ἀληθές.	Він руйнує задуми підступних, і руки їхні не довершують намірів.
13	13
ὁ καταλαμβάνων σοφοὺς ἐν τῇ φρονήσει, βουλὴν δὲ πολυπλόκων ἐξέστησεν·	Він уловлює мудреців їхнім же лукавством, і рада хитрих стає марною:
14	14
ἡμέρας συναντήσεται αὐτοῖς σκότος, τὸ δὲ μεσημβρινὸν ψηλαφήσαισαν ἴσα νυκτί.	вдень вони зустрічають темряву й опівдні ходять навпомацки, як уночі.
15	15
ἀπόλοιντο δὲ ἐν πολέμῳ, ἀδύνατος δὲ ἐξέλθοι ἐκ χειρὸς δυνάστου·	Він спасає бідного від меча, від уст їх і від руки сильного.
16	16
εἴη δὲ ἀδυνάτῳ ἐλπίς, ἀδίκου δὲ στόμα ἐμφραχθείη.	І є нещасному надія, і неправда закриває вуста свої.
17	17
μακάριος δὲ ἄνθρωπος, ὃν ἤλεγξεν ὁ Κύριος, νουθέτημα δὲ Παντοκράτορος μὴ ἀπαναίνου·	Блаженна людина, яку напоумлює Бог, і тому покарання Вседержителя не відкидай,
18	18
αὐτὸς γὰρ ἀλγεῖν ποιεῖ καὶ πάλιν ἀποκαθίστησιν· ἔπαισε, καὶ αἱ χεῖρες αὐτοῦ ἰάσαντο.	бо Він завдає рани і Сам обв’язує їх; Він уражає, і Його ж руки лікують.
19	19
ἑξάκις ἐξ ἀναγκῶν σε ἐξελεῖται, ἐν δὲ τῷ ἑβδόμῳ οὐ μὴ ἅψηταί σου κακόν.	У шести лихах врятує тебе, і в сьомому не торкнеться тебе зло.
20	20
ἐν λιμῷ ρύσεταί σε ἐκ θανάτου, ἐν πολέμῳ δὲ ἐκ χειρὸς σιδήρου λύσει σε.	Під час голоду визволить тебе від смерти, і на війні — від руки меча.
21	21
ἀπὸ μάστιγος γλώσσης σε κρύψει, καὶ οὐ μὴ φοβηθῇς ἀπὸ κακῶν ἐρχομένων.	Від бича язика сховаєш себе і не убоїшся спустошення, коли воно прийде.
22	22
ἀδίκων καὶ ἀνόμων καταγελάσῃ, ἀπὸ δὲ θηρίων ἀγρίων οὐ μὴ φοβηθῇς·	Спустошенню і голоду посмієшся і звірів землі не убоїшся,
23	23
θῆρες γὰρ ἄγριοι εἰρηνεύσουσί σοι.	бо з каменями польовими у тебе союз, і звірі польові у мирі з тобою.
24	24
εἶτα γνώσῃ ὅτι εἰρηνεύσει σου ὁ οἶκος, ἡ δὲ δίαιτα τῆς σκηνῆς σου οὐ μὴ ἁμάρτῃ.	І дізнаєшся, що намет твій у безпеці, і будеш дивитися за домом твоїм, і не згрішиш.
25	25
γνώσῃ δὲ ὅτι πολὺ τὸ σπέρμα σου, τὰ δὲ τέκνα σου ἔσται ὥσπερ τὸ παμβότανον τοῦ ἀγροῦ.	І побачиш, що сім’я твоє численне, і паростки твої, як трава на землі.
26	26
ἐλεύσῃ δὲ ἐν τάφῳ ὥσπερ σῖτος ὥριμος κατὰ καιρὸν θεριζόμενος ἢ ὥσπερ θιμωνία ἅλωνος καθ᾿ ὥραν συγκομισθεῖσα.	Увійдеш у гріб у зрілості, як укладаються снопи пшениці у свій час.
27	27
ἰδοὺ ταῦτα οὕτως ἐξιχνιάσαμεν, ταῦτά ἐστιν ἃ ἀκηκόαμεν· σὺ δὲ γνῶθι σεαυτῶ εἴ τι ἔπραξας.	Ось, що ми пізнали; так воно і є; вислухай це і зауваж для себе.
Κεφάλαιο 6	Глава 6

1	1
ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ιὼβ λέγει·	І відповів Іов і сказав:
2	2
εἰ γάρ τις ἱστῶν στήσαι μου τὴν ὀργήν, τὰς δὲ ὀδύνας μου ἄραι ἐν ζυγῷ ὁμοθυμαδόν,	о, якби правильно були зважені волання мої, і разом з ними поклали на терези страждання моє!
3	3
καὶ δὴ ἄμμου παραλίας βαρυτέρα ἔσται. ἀλλ᾿ ὡς ἔοικε τὰ ρήματά μού ἐστι φαῦλα·	Воно, напевно, перетягнуло б пісок морів! Від того слова мої несамовиті.
4	4
βέλη γὰρ Κυρίου ἐν τῷ σώματί μού ἐστιν, ὧν ὁ θυμὸς αὐτῶν ἐκπίνει μου τὸ αἷμα· ὅταν ἄρξωμαι λαλεῖν, κεντοῦσί με.	Бо стріли Вседержителя у мені; отрута їх п’є дух мій; жахи Божі ополчилися проти мене.
5	5
τί γάρ; μὴ διακενῆς κεκράξεται ὄνος ἄγριος, ἀλλ᾿ ἢ τὰ σῖτα ζητῶν; εἰ δὲ καὶ ρήξει φωνὴν βοῦς ἐπὶ φάτνης ἔχων τὰ βρώματα;	Чи реве дикий осел на траві? чи мичить бик біля місива свого?
6	6
εἰ βρωθήσεται ἄρτος ἄνευ ἁλός; εἰ δὲ καὶ ἔστι γεῦμα ἐν ρήμασι κενοῖς;	Чи їдять несмачне без соли, і чи є смак в яєчному білку?
7	7
οὐ δύναται γὰρ παύσασθαί μου ἡ ὀργή· βρόμον γὰρ ὁρῶ τὰ σῖτά μου ὥσπερ ὀσμὴν λέοντος·	До чого не хотіла торкнутися душа моя, те складає огидну їжу мою.
8	8
εἰ γὰρ δώῃ καὶ ἔλθοι μου ἡ αἴτησις, καὶ τὴν ἐλπίδα μου δώῃ ὁ Κύριος.	О, коли б збулося бажання моє й уповання моє виконав Бог!
9	9
ἀρξάμενος ὁ Κύριος τρωσάτω με, εἰς τέλος δὲ μή με ἀνελέτω.	О, якби благоволив Бог розтрощити мене, простяг руку Свою й уразив мене!
10	10
εἴη δέ μου πόλις τάφος, ἐφ᾿ ἧς ἐπὶ τειχέων ἡλλόμην ἐπ᾿ αὐτῆς, οὐ φείσομαι· οὐ γὰρ ἐψευσάμην ρήματα ἅγια Θεοῦ μου.	Це було б ще відрадою мені, і я кріпився б у моїй нещадній хворобі, бо я не відмовився від слів Святого.
11	11
τίς γάρ μου ἡ ἰσχύς, ὅτι ὑπομένω; ἢ τίς μου ὁ χρόνος, ὅτι ἀνέχεταί μου ἡ ψυχή;	Що за сила у мене, щоб мати надію мені? і який кінець, щоб продовжити мені життя моє?
12	12
μὴ ἰσχὺς λίθων ἡ ἰσχύς μου; ἢ αἱ σάρκες μού εἰσι χάλκεαι;	Чи твердість каменів — твердість моя? і чи мідь — плоть моя?
13	13
ἢ οὐκ ἐπ᾿ αὐτῷ ἐπεποίθειν; βοήθεια δὲ ἀπ᾿ ἐμοῦ ἄπεστιν.	Чи є в мені допомога для мене, і чи є для мене яка опора?
14	14
ἀπείπατό με ἔλεος, ἐπισκοπὴ δὲ Κυρίου ὑπερεῖδέ με.	До страдника повинне бути співчуття від друга його, якщо тільки він не покинув страху до Вседержителя.
15	15
οὐ προσεῖδόν με οἱ ἐγγύτατοί μου· ὥσπερ χειμάρρους ἐκλείπων ἢ ὥσπερ κῦμα παρῆλθόν με.	Але брати мої невірні, як потік, як швидкоплинні струмки,
16	16
οἵτινές με διευλαβοῦντο, νῦν ἐπιπεπτώκασί μοι ὥσπερ χιὼν ἢ κρύσταλλος πεπηγώς·	які чорні від льоду і в яких ховається сніг.
17	17
καθὼς τακεῖσα θέρμης γενομένης οὐκ ἐπεγνώσθη ὅπερ ἦν,	Коли стає тепло, вони зменшуються, а під час спеки зникають з місць своїх.
18	18
οὕτω κἀγὼ καταλείφθην ὑπὸ πάντων. ἀπωλόμην δὲ καὶ ἔξοικος ἐγενόμην.	Вони змінюють напрямок шляхів своїх, заходять у пустелю і губляться:
19	19
ἴδετε ὁδοὺς Θαιμανῶν, ἀτραποὺς Σαβῶν, οἱ διορῶντες·	дивляться на них дороги фемайські, сподіваються на них шляхи савейські,
20	20
καὶ αἰσχύνην ὀφειλήσουσιν οἱ ἐπὶ πόλεσι καὶ χρήμασι πεποιθότες.	але залишаються посоромленими у своїй надії; приходять туди і від сорому червоніють.
21	21
ἀτὰρ δὲ καὶ ὑμεῖς ἐπέβητέ μοι ἀνελεημόνως, ὥστε ἰδόντες τὸ ἐμὸν τραῦμα φοβήθητε·	Так і ви тепер ніщо: побачили страшне і злякалися.
22	22
τί γάρ; μή τι ἡμᾶς ᾔτησα ἢ τῆς παρ᾿ ὑμῶν ἰσχύος ἐπιδέομαι,	Чи говорив я: дайте мені, або від достатку вашого заплатіть за мене;
23	23
ὥστε σῶσαί με ἐξ ἐχθρῶν ἢ ἐκ χειρὸς δυναστῶν ρύσασθαί με;	і визволіть мене від руки ворога, і від руки мучителів викупіть мене?
24	24
διδάξατέ με, ἐγὼ δὲ κωφεύσω· εἴ τι πεπλάνημαι, φράσατέ μοι.	Навчіть мене, і я замовкну; покажіть, у чому я погрішив.
25	25
ἀλλ᾿ ὡς ἔοικε, φαῦλα ἀληθινοῦ ρήματα, οὐ γὰρ παρ᾿ ὑμῶν ἰσχὺν αἰτοῦμαι·	Які сильні слова правди! Але що доводять викриття ваші?
26	26
οὐδὲ ἔλεγχος ὑμῶν ρήμασί με παύσει, οὐδὲ γὰρ ὑμῶν φθέγμα ρήματος ἀνέξομαι.	Ви придумуєте слова для викриття? На вітер пускаєте слова ваші.
27	27
πλὴν ὅτι ἐπ᾿ ὀρφανῷ ἐπιπίπτετε, ἐνάλλεσθε δὲ ἐπὶ φίλῳ ὑμῶν.	Ви нападаєте на сироту і риєте яму другові вашому.
28	28
νυνὶ δὲ εἰσβλέψας εἰς πρόσωπα ὑμῶν οὐ ψεύσομαι.	Але прошу вас, гляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим?
29	29
καθίσατε δὴ καὶ μὴ εἴη ἄδικον, καὶ πάλιν τῷ δικαίῳ συνέρχεσθε.	Перегляньте, чи є неправда? переглянете, — правда моя.
30	30
οὐ γάρ ἐστιν ἐν γλώσσῃ μου ἄδικον· ἢ ὁ λάρυγξ μου οὐχὶ σύνεσιν μελετᾷ;	Чи є на язику моєму неправда? Невже гортань моя не може розрізнити гіркоти?
Κεφάλαιο 7	Глава 7

1	1
ΠΟΤΕΡΟΝ οὐχὶ πειρατήριόν ἐστιν ὁ βίος ἀνθρώπου ἐπὶ τῆς γῆς καὶ ὥσπερ μισθίου αὐθημερινοῦ ἡ ζωὴ αὐτοῦ;	Чи не визначено людині час на землі, і дні її чи не такі самі, як і дні найманця?
2	2
ἢ ὥσπερ θεράπων δεδοικὼς τὸν Κύριον αὐτοῦ καὶ τετευχὼς σκιᾶς; ἢ ὥσπερ μισθωτὸς ἀναμένων τὸν μισθὸν αὐτοῦ;	Як раб жадає тіні, і як найманець чекає закінчення роботи своєї,
3	3
οὕτως κἀγὼ ὑπέμεινα μῆνας κενούς, νύκτες δὲ ὀδυνῶν δεδομέναι μοί εἰσιν.	так я одержав у наділ місяці суєтні, і ночі гіркі відраховані мені.
4	4
ἐὰν κοιμηθῶ, λέγω· πότε ἡμέρα; ὡς δ᾿ ἂν ἀναστῶ, πάλιν· πότε ἑσπέρα; πλήρης δὲ γίνομαι ὀδυνῶν ἀπὸ ἑσπέρας ἕως πρωΐ.	Коли лягаю, то говорю: «колись встану?», а вечір триває, і я перевертаюся досита до самого світанку.
5	5
φύρεται δέ μου τὸ σῶμα ἐν σαπρίᾳ σκωλήκων, τήκω δὲ βώλακας γῆς ἀπὸ ἰχῶρος ξύων.	Тіло моє одягнене червою і запорошеними струпами; шкіра моя тріскається і гноїться.
6	6
ὁ δὲ βίος μού ἐστιν ἐλαφρότερος λαλιᾶς, ἀπόλωλε δὲ ἐν κενῇ ἐλπίδι.	Дні мої біжать скоріше за човника і закінчуються без надії.
7	7
μνήσθητι οὖν ὅτι πνεῦμά μου ἡ ζωὴ καὶ οὐκέτι ἐπανελεύσεται ὀφθαλμός μου ἰδεῖν ἀγαθόν.	Згадай, що життя моє подув, що око моє не повернеться, щоб бачити добре.
8	8
οὐ περιβλέψεταί με ὀφθαλμὸς ὁρῶντός με· οἱ ὀφθαλμοί σου ἐν ἐμοί, καὶ οὐκέτι εἰμὶ	Не побачить мене око того, хто бачив мене; очі Твої на мене, — і немає мене.
9	9
ὥσπερ νέφος ἀποκαθαρθὲν ἀπ᾿ οὐρανοῦ. ἐὰν γὰρ ἄνθρωπος καταβῇ εἰς ᾄδην, οὐκέτι μὴ ἀναβῇ,	Рідіє хмара й зникає; так той, хто зійшов у пекло, не вийде,
10	10
οὐδ᾿ οὐ μὴ ἐπιστρέψῃ ἔτι εἰς τὸν ἴδιον οἶκον, οὐδ’ οὐ μὴ ἐπιγνῷ αὐτὸν ἔτι ὁ τόπος αὐτοῦ.	не повернеться більше у дім свій, і місце його вже не буде знати його.
11	11
ἀτὰρ οὖν οὐδὲ ἐγὼ φείσομαι τῷ στόματί μου, λαλήσω ἐν ἀνάγκῃ ὤν, ἀνοίξω πικρίαν ψυχῆς μου συνεχόμενος.	Не буду ж я стримувати вуст моїх; буду говорити у пригніченні духу мого; буду скаржитися в печалі душі моєї.
12	12
πότερον θάλασσά εἰμι ἢ δράκων, ὅτι κατέταξας ἐπ᾿ ἐμὲ φυλακήν;	Хіба я море або морське чудовисько, що Ти поставив наді мною сторожу?
13	13
εἶπα ὅτι παρακαλέσει με ἡ κλίνη μου, ἀνοίσω δὲ πρὸς ἐμαυτὸν ἰδίᾳ λόγον τῇ κοίτῃ μου.	Коли подумаю: втішить мене постіль моя, забере горе моє ложе моє,
14	14
ἐκφοβεῖς με ἐνυπνίοις καὶ ὁράμασί με καταπλήσσεις.	ти страшиш мене снами і видіннями лякаєш мене;
15	15
ἀπαλλάξεις ἀπὸ πνεύματός μου τὴν ψυχήν μου, ἀπὸ δὲ θανάτου τὰ ὀστᾶ μου·	і душа моя бажає краще припинення дихання, краще смерти, ніж збереження кісток моїх.
16	16
οὐ γὰρ εἰς τὸν αἰῶνα ζήσομαι, ἵνα μακροθυμήσω· ἀπόστα ἀπ᾿ ἐμοῦ, κενὸς γάρ μου ὁ βίος.	Огидним стало для мене життя. Не вічно жити мені. Відступи від мене, тому що дні мої суєта.
17	17
τί γάρ ἐστιν ἄνθρωπος ὅτι ἐμεγάλυνας αὐτὸν ἢ ὅτι προσέχεις τὸν νοῦν εἰς αὐτὸν	Що таке людина, що Ти так цінуєш її і звертаєш на неї увагу Твою,
18	18
ἢ ἐπισκοπὴν αὐτοῦ ποιήσῃ ἕως τὸ πρωΐ καὶ εἰς ἀνάπαυσιν αὐτὸν κρινεῖς;	відвідуєш її кожного ранку, кожну мить випробовуєш її?
19	19
ἕως τίνος οὐκ ἐᾷς με οὐδὲ προΐῃ με, ἕως ἂν καταπίω τὸν πτύελόν μου ἐν ὀδύνῃ;	Доки ж Ти не залишиш, доки не відійдеш від мене, доки не даси мені проковтнути слину мою?
20	20
εἰ ἐγὼ ἥμαρτον, τί δυνήσομαι πρᾶξαι, ὁ ἐπιστάμενος τὸν νοῦν τῶν ἀνθρώπων; διατί ἔθου με κατεντευκτήν σου, εἰμὶ δὲ ἐπὶ σοὶ φορτίον;	Якщо я згрішив, то що я зроблю Тобі, страж людей! Навіщо Ти поставив мене супротивником Собі, так що я став самому собі за тягар?
21	21
καὶ διατί οὐκ ἐποιήσω τῆς ἀνομίας μου λήθην καὶ καθαρισμὸν τῆς ἁμαρτίας μου; νυνὶ δὲ εἰς γῆν ἀπελεύσομαι, ὀρθρίζων δὲ οὐκέτι εἰμί.	І чому б не простити мені гріха і не зняти з мене беззаконня мого? бо, ось, я ляжу в порох; завтра шукатимеш мене, і мене немає.
Κεφάλαιο 8	Глава 8

1	1
ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ Βαλδὰδ ὁ Σαυχίτης λέγει·	І відповів Вилдад савхеянин і сказав:
2	2
μέχρι τίνος λαλήσεις ταῦτα, πνεῦμα πολυρρῆμον τοῦ στόματός σου;	чи довго ти будеш говорити так? — слова? вуст твоїх бурхливий вітер!
3	3
μὴ ὁ Κύριος ἀδικήσει κρίνων ἢ ὁ τὰ πάντα ποιήσας ταράξει τὸ δίκαιον;	Невже Бог спотворює суд, і Вседержитель перетворює правду?
4	4
εἰ οἱ υἱοί σου ἥμαρτον ἐναντίον αὐτοῦ, ἀπέστειλεν ἐν χειρὶ ἀνομίας αὐτῶν.	Якщо сини твої згрішили перед Ним, то Він і віддав їх у руку беззаконня їхнього.
5	5
σὺ δὲ ὄρθριζε πρὸς Κύριον παντοκράτορα δεόμενος.	Якщо ж ти знайдеш Бога і помолишся Вседержителю,
6	6
εἰ καθαρὸς εἶ καὶ ἀληθινός, δεήσεως ἐπακούσεταί σου, ἀποκαταστήσει δέ σοι δίαιταν δικαιοσύνης·	і якщо ти чистий і правий, то Він нині ж встане над тобою й умиротворить оселю правди твоєї.
7	7
ἔσται οὖν τὰ μὲν πρῶτά σου ὀλίγα, τὰ δὲ ἔσχατά σου ἀμύθητα.	І якщо спочатку в тебе було мало, то згодом буде дуже багато.
8	8
ἐπερώτησον γὰρ γενεὰν πρώτην, ἐξιχνίασον δὲ κατὰ γένος πατέρων·	Бо запитай у минулих родів і вникни у спостереження батьків їх;
9	9
χθιζοὶ γάρ ἐσμεν καὶ οὐκ οἴδαμεν, σκιὰ γάρ ἐστιν ἡμῶν ἐπὶ τῆς γῆς ὁ βίος.	а ми — вчорашні і нічого не знаємо, тому що наші дні на землі тінь.
10	10
ἦ οὐχ οὗτοί σε διδάξουσι καὶ ἀναγγελοῦσι καὶ ἐκ καρδίας ἐξάξουσι ρήματα;	Ось, вони навчать тебе, скажуть тобі і від серця свого промовлять слова:
11	11
μὴ θάλλει πάπυρος ἄνευ ὕδατος ἢ ὑψωθήσεται βούτομον ἄνευ πότου;	чи піднімається очерет без вологи? чи росте очерет без води?
12	12
ἔτι ὂν ἐπὶ ρίζης καὶ οὐ μὴ θερισθῇ, πρὸ τοῦ πιεῖν πᾶσα βοτάνη οὐχὶ ξηραίνεται;	Ще він у свіжості своїй і не зрізаний, а раніше всякої трави засихає.
13	13
οὕτως τοίνυν ἔσται τὰ ἔσχατα πάντων τῶν ἐπιλανθανομένων τοῦ Κυρίου· ἐλπὶς γὰρ ἀσεβοῦς ἀπολεῖται.	Такі путі всіх, хто забуває Бога, і надія лицеміра загине;
14	14
ἀοίκητος γὰρ αὐτοῦ ἔσται ὁ οἶκος, ἀράχνη δὲ αὐτοῦ ἀποβήσεται ἡ σκηνή.	уповання його підрізане, і впевненість його — дім павука.
15	15
ἐὰν ὑπερείσῃ τὴν οἰκίαν αὐτοῦ, οὐ μὴ στῇ· ἐπιλαβομένου δὲ αὐτοῦ, οὐ μὴ ὑπομείνῃ·	Обіпреться об дім свій і не встоїть; схопиться за нього і не утримається.
16	16
ὑγρὸς γάρ ἐστιν ὑπὸ ἡλίου, καὶ ἐκ σαπρίας αὐτοῦ ὁ ράδαμνος αὐτοῦ ἐξελεύσεται.	Він зеленіє перед сонцем, за сад простягаються гілки його;
17	17
ἐπὶ συναγωγὴν λίθων κοιμᾶται, ἐν δὲ μέσῳ χαλίκων ζήσεται.	у купу каміння вплітається коріння його, між камінням врізується.
18	18
ἐὰν καταπίῃ, ὁ τόπος ψεύσεται αὐτόν· οὐχ ἑώρακας τοιαῦτα,	Але коли вирвуть його з місця його, воно відмовиться від нього: «я не бачило тебе!»
19	19
ὅτι καταστροφὴ ἀσεβοῦς τοιαύτη, ἐκ δὲ γῆς ἄλλον ἀναβλαστήσει.	Ось радість шляху його! а із землі виростають інші.
20	20
ὁ γὰρ Κύριος οὐ μὴ ἀποποιήσεται τὸν ἄκακον, πᾶν δὲ δῶρον ἀσεβοῦς οὐ δέξεται.	Бачиш, Бог не відкидає непорочного і не підтримує руки? лиходіїв.
21	21
ἀληθινῶν δὲ στόμα ἐμπλήσει γέλωτος, τὰ δὲ χείλη αὐτῶν ἐξομολογήσεως·	Він ще наповнить сміхом вуста твої і губи твої радісним вигуком.
22	22
οἱ δὲ ἐχθροὶ αὐτῶν ἐνδύσονται αἰσχύνην, δίαιτα δὲ ἀσεβοῦς οὐκ ἔσται.	Ненависники твої вдягнуться в сором, і намету нечестивих не стане.
Κεφάλαιο 9	Глава 9

1	1
ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ιὼβ λέγει·	І відповів Іов і сказав:
2	2
ἐπ᾿ ἀληθείας οἶδα, ὅτι οὕτως ἐστί· πῶς γὰρ ἔσται δίκαιος βροτὸς παρὰ Κυρίῳ;	правда! знаю, що так; але як виправдається людина перед Богом?
3	3
ἐὰν γὰρ βούληται κριθῆναι αὐτῷ, οὐ μὴ ὑπακούσῃ αὐτῷ, ἵνα μὴ ἀντείπῃ πρὸς ἕνα λόγον αὐτοῦ ἐκ χιλίων·	Якщо захоче вступити в суперечку з Ним, то не відповість Йому на жодне з тисячі.
4	4
σοφὸς γάρ ἐστι διανοίᾳ, κραταιός τε καὶ μέγας. τίς σκληρὸς γενόμενος ἐναντίον αὐτοῦ ὑπέμεινεν;	Премудрий серцем і могутній силою; хто повставав проти Нього і залишався у спокої?
5	5
ὁ παλαιῶν ὄρη καὶ οὐκ οἴδασιν, ὁ καταστρέφων αὐτὰ ὀργῇ·	Він пересуває гори, і не впізнають їх: Він перетворює їх у гніві Своєму;
6	6
ὁ σείων τὴν ὑπ᾿ οὐρανὸν ἐκ θεμελίων, οἱ δὲ στῦλοι αὐτῆς σαλεύονται·	зрушує землю з місця її, і стовпи її тремтять;
7	7
ὁ λέγων τῷ ἡλίῳ καὶ οὐκ ἀνατέλλει, κατὰ δὲ ἄστρων κατασφραγίζει·	скаже сонцю, — і не зійде, і на зірки накладає печатку.
8	8
ὁ τανύσας τὸν οὐρανὸν μόνος, καὶ περιπατῶν ὡς ἐπ᾿ ἐδάφους ἐπὶ θαλάσσης·	Він один розпростирає небеса і ходить по висотах моря;
9	9
ὁ ποιῶν Πλειάδα καὶ ῞Εσπερον καὶ ᾿Αρκτοῦρον, καὶ ταμιεῖα νότου·	створив Ас, Кесиль і Хима^* і тайники півдня;
10	10
ὁ ποιῶν μεγάλα καὶ ἀνεξιχνίαστα, ἔνδοξά τε καὶ ἐξαίσια, ὧν οὐκ ἔστιν ἀριθμός.	робить велике, недослідиме і дивовижне без міри!
11	11
ἐὰν ὑπερβῇ με, οὐ μὴ ἴδω· ἐὰν παρέλθῃ με, οὐδ᾿ ὧς ἔγνων.	Ось, Він пройде переді мною, і не побачу Його; пронесеться, і не помічу Його.
12	12
ἐὰν ἀπαλλάξῃ, τίς ἀποστρέψει ἢ τίς ἐρεῖ αὐτῷ· τί ἐποίησας;	Візьме, і хто заборонить Йому? хто скаже Йому: що Ти робиш?
13	13
αὐτὸς γὰρ ἀπέστραπται ὀργήν, ὑπ᾿ αὐτοῦ ἐκάμφθησαν κήτη τὰ ὑπ᾿ οὐρανόν.	Бог не відверне гніву Свого; перед Ним упадуть поборники гордині.
14	14
ἐὰν δέ μου ὑπακούσηται, ἦ διακρινεῖ τὰ ρήματά μου·	Тим більше чи можу я відповідати Йому і вишукувати собі слова перед Ним?
15	15
ἐάν τε γὰρ ὦ δίκαιος, οὐκ εἰσακούσεταί μου, τοῦ κρίματος αὐτοῦ δεηθήομαι·	Хоч би я і правий був, але не буду відповідати, а буду благати Суддю мого.
16	16
ἐάν τε καλέσω καὶ μὴ ὑπακούσῃ, οὐ πιστεύω ὅτι εἰσακήκοέ μου τῆς φωνῆς.	Якби я воззвав, і Він відповів мені, — я не повірив би, що голос мій почув Той,
17	17
μὴ γνόφῳ με ἐκτρίψῃ; πολλὰ δέ μου τὰ συντρίμματα πεποίηκε διακενῆς·	Хто у вихорі вражає мене і примножує невинно мої рани,
18	18
οὐκ ἐᾷ γάρ με ἀναπνεῦσαι, ἐνέπλησε δέ με πικρίας.	не дає мені перевести дух, але пересичує мене гіркотою.
19	19
ὅτι μὲν γὰρ ἰσχύι κρατεῖ· τίς οὖν κρίματι αὐτοῦ ἀντιστήσεται;	Якщо діяти силою, то Він могутній; якщо судом, хто зведе мене з Ним?
20	20
ἐὰν γὰρ ὦ δίκαιος, τὸ στόμα μου ἀσεβήσει· ἐάν τε ὦ ἄμεμπτος, σκολιὸς ἀποβήσομαι.	Якщо я буду виправдовуватися, то мої ж вуста звинуватять мене; якщо я невинний, то Він визнає мене винним.
21	21
εἴτε γὰρ ἠσέβησα, οὐκ οἶδα τῇ ψυχῇ, πλὴν ὅτι ἀφαιρεῖταί μου ἡ ζωή.	Невинний я; не хочу знати душі моєї, зневажаю життя моє.
22	22
διὸ εἶπον· μέγα καὶ δυνάστην ἀπολλύει ὀργή,	Все одно; тому я сказав, що Він губить і непорочного і винного.
23	23
ὅτι φαῦλοι ἐν θανάτῳ ἐξαισίῳ, ἀλλὰ δίκαιοι καταγελῶνται·	Якщо цього вражає Він бичем раптово, то над катуванням невинних сміється.
24	24
παραδέδονται γὰρ εἰς χεῖρας ἀσεβοῦς. πρόσωπα κριτῶν αὐτῆς συγκαλύπτει· εἰ δὲ μὴ αὐτός ἐστι, τίς ἐστιν;	Земля віддана в руки нечестивих; обличчя суддів її Він закриває. Якщо не Він, то хто ж?
25	25
ὁ δὲ βίος μού ἐστιν ἐλαφρότερος δρομέως· ἀπέδρασαν καὶ οὐκ εἴδοσαν.	Дні мої швидші за гінця, — біжать, не бачать добра,
26	26
ἢ καί ἐστι ναυσὶν ἴχνος ὁδοῦ ἢ ἀετοῦ πετομένου ζητοῦντος βοράν;	несуться, як легкі човни, як орел рине на здобичу.
27	27
ἐάν τε γὰρ εἴπω, ἐπιλήσομαι λαλῶν, συγκύψας τῷ προσώπῳ στενάξω.	Якщо сказати мені: забуду я скарги мої, відкину похмурий вигляд свій і підбадьорюся;
28	28
σείομαι πᾶσι τοῖς μέλεσιν, οἶδα γάρ ὅτι οὐκ ἀθῶόν με ἐάσεις.	то тремчу від усіх страждань моїх, знаючи, що Ти не оголосиш мене невинним.
29	29
ἐπειδὴ δέ εἰμι ἀσεβής, διατί οὐκ ἀπέθανον;	Якщо ж я винен, то для чого даремно томлюся?
30	30
ἐὰν γὰρ ἀπολούσωμαι χιόνι καὶ ἀποκαθάρωμαι χερσὶ καθαραῖς,	Хоч би я обмився і сніговою водою і зовсім очистив руки мої,
31	31
ἱκανῶς ἐν ρύπῳ με ἔβαψας, ἐβδελύξατο δέ με ἡ στολή·	то і тоді Ти зануриш мене у бруд, і буде гидувати мною одяг мій.
32	32
οὐ γὰρ εἶ ἄνθρωπος κατ᾿ ἐμέ, ᾧ ἀντικρινοῦμαι, ἵνα ἔλθωμεν ὁμοθυμαδὸν εἰς κρίσιν.	Тому що Він не людина, як я, щоб я міг відповідати Йому і йти разом з Ним на суд!
33	33
εἴθε ἦν ὁ μεσίτης ἡμῶν καὶ ἐλέγχων καὶ διακούων ἀνὰ μέσον ἀμφοτέρων·	Немає між нами посередника, який поклав би руку свою на обох нас.
34	34
ἀπαλλαξάτω ἀπ᾿ ἐμοῦ τὴν ράβδον, ὁ δὲ φόβος αὐτοῦ μή με στροβείτω,	Нехай відведе Він від мене жезл Свій, і страх Його нехай не жахає мене, —
35	35
καὶ οὐ μὴ φοβηθῷ, ἀλλὰ λαλήσω· οὐ γὰρ οὕτω συνεπίσταμαι.	і тоді я буду говорити і не убоюся Його, бо я не такий сам у собі.
Κεφάλαιο 10	Глава 10

1	1
ΚΑΜΝΩΝ τῇ ψυχῇ μου, στένων ἐπαφήσω ἐπ᾿ αὐτὸν τὰ ρήματά μου· λαλήσω πικρίᾳ ψυχῆς μου συνεχόμενος	Обридло душі моїй життя моє; віддамся суму моєму; буду говорити в скорботі душі моєї.
2	2
καὶ ἐρῶ πρὸς Κύριον· μή με ἀσεβεῖν δίδασκε· καὶ διατί με οὕτως ἔκρινας;	Скажу Богу: не звинувачуй мене; оголоси мені, за що Ти зі мною борешся?
3	3
ἦ καλόν σοι, ἐὰν ἀδικήσω, ὅτι ἀπείπω ἔργα χειρῶν σου, βουλῇ δὲ ἀσεβῶν προσέσχες;	Чи добре для Тебе, що Ти пригнічуєш, що зневажаєш діла рук Твоїх, а на раду нечестивих посилаєш світло?
4	4
ἦ ὥσπερ βροτὸς ὁρᾷ καθορᾷς ἢ καθὼς ὁρᾷ ἄνθρωπος βλέψῃ;	Хіба у Тебе плотські очі, і Ти дивишся, як дивиться людина?
5	5
ἦ ὁ βίος σου ἀνθρώπινός ἐστιν ἢ τὰ ἔτη σου ἀνδρός;	Хіба дні Твої, як дні людини, або літа Твої, як дні чоловіка,
6	6
ὅτι ἀνεζήτησας τὴν ἀνομίαν μου καὶ τὰς ἁμαρτίας μου ἐξιχνίασας;	чому Ти шукаєш пороку в мені і допитуєшся гріха в мені,
7	7
οἶδας γὰρ ὅτι οὐκ ἠσέβησα· ἀλλὰ τίς ἐστιν ὁ ἐκ τῶν χειρῶν σου ἐξαιρούμενος;	хоча знаєш, що я не беззаконник, і що нема кому визволити мене від руки Твоєї?
8	8
αἱ χεῖρές σου ἔπλασάν με καὶ ἐποίησάν με, μετὰ ταῦτα μεταβαλών με ἔπαισας.	Твої руки трудилися наді мною й створили всього мене цілком, — і Ти губиш мене?
9	9
μνήσθητι ὅτι πηλόν με ἔπλασας, εἰς δὲ γῆν με πάλιν ἀποστρέφεις.	Згадай, що Ти, як глину, обробив мене, і в порох повертаєш мене?
10	10
ἦ οὐχ ὥσπερ γάλα με ἤμελξας, ἐτύρωσας δέ με ἴσα τυρῷ;	Чи не Ти вилив мене, як молоко, і, як сир, згустив мене,
11	11
δέρμα δὲ καὶ κρέας με ἐνέδυσας, ὀστέοις δὲ καὶ νεύροις με ἐνεῖρας.	шкірою і плоттю одяг мене, кістками і жилами скріпив мене,
12	12
ζωὴν δὲ καὶ ἔλεος ἔθου παρ᾿ ἐμοί, ἡ δὲ ἐπισκοπή σου ἐφύλαξέ μου τὸ πνεῦμα.	життя і милість дарував мені, і піклування Твоє зберігало дух мій?
13	13
ταῦτα ἔχων ἐν σεαυτῷ οἶδα ὅτι πάντα δύνασαι, ἀδυνατεῖ δέ σοι οὐθέν.	Але і те приховував Ти в серці Своєму, — знаю, що це було в Тебе, —
14	14
ἐάν τε γὰρ ἁμάρτω, φυλάσσεις με, ἀπὸ δὲ ἀνομίας οὐκ ἀθῷόν με πεποίηκας.	бо якщо я згрішу, Ти помітиш і не залишиш гріха мого без покарання.
15	15
ἐάν τε γὰρ ἀσεβήσω, οἴμοι· ἐὰν δὲ ὦ δίκαιος, οὐ δύναμαι ἀνακύψαι, πλήρης γὰρ ἀτιμίας εἰμί.	Якщо я винен, горе мені! якщо і правий, то не насмілюся підняти голови моєї. Я пересичений приниженням; глянь на страждання моє:
16	16
ἀγρεύομαι γὰρ ὥσπερ λέων εἰς σφαγήν, πάλιν γὰρ μεταβαλὼν δεινῶς με ὀλέκεις	воно збільшується. Ти женешся за мною, як лев, і знову нападаєш на мене і дивним являєшся в мені.
17	17
ἐπανακαινίζων ἐπ᾿ ἐμὲ τὴν ἔτασίν μου· ὀργῇ δὲ μεγάλῃ μοι ἐχρήσω, ἐπήγαγες δὲ ἐπ᾿ ἐμὲ πειρατήρια.	Виводиш нових свідків Твоїх проти мене; підсилюєш гнів Твій на мене; і біди, одні за іншими, ополчаються проти мене.
18	18
ἱνατί οὖν ἐκ κοιλίας με ἐξήγαγες, καὶ οὐκ ἀπέθανον, ὀφθαλμὸς δέ με οὐκ εἶδε,	І навіщо Ти вивів мене з утроби? нехай би я помер, коли ще нічиє око не бачило мене;
19	19
καὶ ὥσπερ οὐκ ὢν ἐγενόμην; διατί γὰρ ἐκ γαστρὸς εἰς μνῆμα οὐκ ἀπηλλάγην;	нехай би я, як той, що не був, з утроби перенесений був у гріб!
20	20
ἦ οὐκ ὀλίγος ἐστὶν ὁ χρόνος τοῦ βίου μου; ἔασόν με ἀναπαύσασθαι μικρὸν	Чи не короткі дні мої? Залиш, відступи від мене, щоб я трохи підбадьорився,
21	21
πρὸ τοῦ με πορευθῆναι ὅθεν οὐκ ἀναστρέψω, εἰς γῆν σκοτεινὴν καὶ γνοφεράν,	раніше ніж відійду, — і вже не повернуся, — у країну темряви і сіні смертної,
22	22
εἰς γῆν σκότους αἰωνίου, οὗ οὐκ ἔστι φέγγος, οὐδὲ ὁρᾶν ζωὴν βροτῶν.	у країну мороку, який є морок тіні смертної, де немає упорядкування, де темно, як сама темрява.
Κεφάλαιο 11	Глава 11

1	1
ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ Σωφὰρ ὁ Μιναῖος λέγει·	І відповів Софар наамитянин і сказав:
2	2
ὁ τὰ πολλὰ λέγων, καὶ ἀντακούσεται· ἢ καὶ ὁ εὔλαλος οἴεται εἶναι δίκαιος; εὐλογημένος γεννητὸς γυναικὸς ὀλιγόβιος.	хіба на безліч слів не можна дати відповіді, і хіба людина багатослівна права?
3	3
μὴ πολὺς ἐν ρήμασι γίνου, οὐ γάρ ἐστιν ὁ ἀντικρινόμενός σοι·	Марнослів’я твоє чи змусить мовчати мужів, щоб ти глумився, і нікому було присоромити тебе?
4	4
μὴ γὰρ λέγε ὅτι καθαρός εἰμι τοῖς ἔργοις καὶ ἄμεμπτος ἐναντίον αὐτοῦ.	Ти сказав: судження моє вірне, і чистий я в очах Твоїх.
5	5
ἀλλὰ πῶς ἂν ὁ Κύριος λαλήσαι πρός σε, καὶ ἀνοίξει χείλη αὐτοῦ μετὰ σοῦ;	Але якби Бог заговорив і відкрив уста Свої до тебе
6	6
εἶτα ἀναγγελεῖ σοι δύναμιν σοφίας, ὅτι διπλοῦς ἔσται τῶν κατά σέ· καὶ τότε γνώσῃ ὅτι ἄξιά σοι ἀπέβη ἀπὸ Κυρίου ὧν ἡμάρτηκας.	і відкрив тобі таємниці премудрости, що тобі вдвічі більше належало б понести! Отже, знай, що Бог для тебе деякі з беззаконь твоїх піддав забуттю.
7	7
ἦ ἴχνος Κυρίου εὑρήσεις ἢ εἰς τὰ ἔσχατα ἀφίκου, ἃ ἐποίησεν ὁ Παντοκράτωρ;	Чи можеш ти дослідженням знайти Бога? Чи можеш зовсім пізнати Вседержителя?
8	8
ὑψηλὸς ὁ οὐρανός, καὶ τί ποιήσεις; βαθύτερα δὲ τῶν ἐν ᾃδου τί οἶδας;	Він вище небес, — що ти можеш зробити? глибше пекла, — що можеш дізнатися?
9	9
ἢ μακρότερα μέτρου γῆς ἢ εὔρους θαλάσσης;	Довша за землю міра Його і ширша за море.
10	10
ἐὰν δὲ καταστρέψῃ τὰ πάντα, τίς ἐρεῖ αὐτῷ· τί ἐποίησας;	Якщо Він пройде й закує кого в кайдани і представить на суд, то хто відхилить Його?
11	11
αὐτὸς γὰρ οἶδεν ἔργα ἀνόμων, ἰδὼν δὲ ἄτοπα οὐ παρόψεται.	Бо Він знає людей неправдивих і бачить беззаконня, і чи залишить його без уваги?
12	12
ἄνθρωπος δὲ ἄλλως νήχεται λόγοις, βροτὸς δὲ γεννητὸς γυναικὸς ἴσα ὄνῳ ἐρημίτῃ.	Але пустий чоловік мудрує, хоч людина народжується подібно до дикого осляти.
13	13
εἰ γὰρ σὺ καθαρὰν ἔθου τὴν καρδίαν σου, ὑπτιάζεις δὲ χεῖρας πρὸς αὐτόν,	Якщо ти управиш серце твоє і простягнеш до Нього руки твої,
14	14
εἰ ἄνομόν τί ἐστιν ἐν χερσί σου, πόρρω ποίησον αὐτὸ ἀπὸ σοῦ, ἀδικία δὲ ἐν διαίτῃ σου μὴ αὐλισθήτω.	і якщо є порок у руці твоїй, а ти відкинеш його і не даси беззаконню жити в наметах твоїх,
15	15
οὕτως γὰρ ἀναλάμψει σου τὸ πρόσωπον ὥσπερ ὕδωρ καθαρόν, ἐκδύσῃ δὲ ρύπον, καὶ οὐ μὴ φοβηθῇς·	то піднімеш незаплямоване лице твоє і будеш твердим і не будеш боятися.
16	16
καὶ τὸν κόπον ἐπιλήσῃ ὥσπερ κῦμα παρελθὸν καὶ οὐ πτοηθήσῃ.	Тоді забудеш горе: як про воду, яка протекла, будеш згадувати про нього.
17	17
ἡ δὲ εὐχή σου ὥσπερ ἑωσφόρος, ἐκ δὲ μεσημβρίας ἀνατελεῖ σοι ζωή·	І ясніше за полудень піде життя твоє; просвітлієш, як ранок.
18	18
πεποιθώς τε ἔσῃ ὅτι ἔστι σοι ἐλπίς, ἐκ δὲ μερίμνης καὶ φροντίδος ἀναφανεῖταί σοι εἰρήνη.	І будеш спокійний, тому що є надія; ти огороджений, і можеш спати безпечно.
19	19
ἡσυχάσεις γάρ, καὶ οὐ ἔσται ὁ πολεμῶν σε· μεταβαλόμενοι δὲ πολλοί σου δεηθήσονται.	Будеш лежати, і не буде того, що страшить, і багато хто буде підлещуватися до тебе.
20	20
σωτηρία δὲ αὐτοὺς ἀπολείψει· ἡ γὰρ ἐλπὶς αὐτῶν ἀπώλεια, ὀφθαλμοὶ δὲ ἀσεβῶν τακήσονται.	А очі беззаконних витечуть, і притулок їхній пропаде, і надія їхня зникне.
Κεφάλαιο 12	Глава 12

1	1
ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ιὼβ λέγει·	І відповів Іов і сказав:
2	2
εἶτα ὑμεῖς ἐστε ἄνθρωποι· ἦ μεθ᾿ ὑμῶν τελευτήσει σοφία.	дійсно, тільки ви люди, і з вами помре мудрість!
3	3
κἀμοὶ μὲν καρδία καθ᾿ ὑμᾶς ἐστι·	І у мене є серце, як у вас; не нижчий я за вас; і хто не знає того ж?
4	4
δίκαιος γὰρ ἀνὴρ καὶ ἄμεμπτος ἐγεννήθη εἰς χλεύασμα·	Посміховищем став я для друга свого, я, що взивав до Бога, і якому Він відповідав, посміховиськом — чоловік праведний, непорочний.
5	5
εἰς χρόνον γὰρ τακτὸν ἡτοίμαστο πεσεῖν ὑπὸ ἄλλων, οἴκους τε αὐτοῦ ἐκπορθεῖσθαι ὑπὸ ἀνόμων. οὐ μὴν δὲ ἀλλὰ μηδεὶς πεποιθέτω πονηρὸς ὢν ἀθῷος ἔσεσθαι,	Так знехтуваний за думками того, хто сидить у спокої, смолоскип, приготований для тих, що спотикаються ногами.
6	6
ὅσοι παροργίζουσι τὸν Κύριον, ὡς οὐχὶ καὶ ἔτασις αὐτῶν ἔσται.	Спокійні намети у грабіжників і безпечні у тих, хто прогнівляє Бога, які ніби Бога носять у руках своїх.
7	7
ἀλλὰ δὴ ἐρώτησον τετράποδα ἐάν σοι εἴπωσι, πετεινὰ δὲ οὐρανοῦ ἐάν σοι ἀπαγγείλωσιν·	І справді: запитай у худоби, і навчить тебе, у птаха небесного, і сповістить тебе;
8	8
ἐκδιήγησαι γῇ, ἐάν σοι φράσῃ, καὶ ἐξηγήσονταί σοι οἱ ἰχθύες τῆς θαλάσσης.	або поговори з землею, і наставить тебе, і скажуть тобі риби морські.
9	9
τίς οὖν οὐκ ἔγνω ἐν πᾶσι τούτοις ὅτι χεὶρ Κυρίου ἐποίησε ταῦτα;	Хто у всьому цьому не узнає, що рука Господа створила це?
10	10
εἰ μὴ ἐν χειρὶ αὐτοῦ ψυχὴ πάντων ζώντων καὶ πνεῦμα παντὸς ἀνθρώπου;	В Його руці душа всього, що живе, і дух усякої людської плоті.
11	11
οὖς μὲν γὰρ ρήματα διακρίνει, λάρυγξ δὲ σῖτα γεύεται.	Чи не вухо розрізняє слова, і чи не язик розпізнає смак їжі?
12	12
ἐν πολλῷ χρόνῳ σοφία, ἐν δὲ πολλῷ βίῳ ἐπιστήμη.	У старцях — мудрість, і у довголітніх — розум.
13	13
παρ᾿ αὐτῷ σοφία καὶ δύναμις, αὐτῷ βουλὴ καὶ σύνεσις.	У Нього премудрість і сила; Його рада і розум.
14	14
ἐὰν καταβάλῃ, τίς οἰκοδομήσει; ἐὰν κλείσῃ κατ᾿ ἀνθρώπων, τίς ἀνοίξει;	Що Він зруйнує, те не побудується; кого Він ув’язнить, той не звільниться.
15	15
ἐὰν κωλύσῃ τὸ ὕδωρ, ξηρανεῖ τὴν γῆν· ἐὰν δὲ ἐπαφῇ, ἀπώλεσεν αὐτὴν καταστρέψας.	Зупинить води, і все висохне; пустить їх, і перетворять землю.
16	16
παρ᾿ αὐτῷ κράτος καὶ ἰσχύς, αὐτῷ ἐπιστήμη καὶ σύνεσις.	У Нього могутність і премудрість, перед Ним той, хто помиляється і вводить в оману.
17	17
διάγων βουλευτὰς αἰχμαλώτους, κριτὰς δὲ γῆς ἐξέστησε.	Він приводить радників до необміркованости і суддів робить нерозумними.
18	18
καθιζάνων βασιλεῖς ἐπὶ θρόνους καὶ περιέδησε ζώνῃ ὀσφύας αὐτῶν.	Він позбавляє перев’язів царів і поясом обв’язує стегна їхні;
19	19
ἐξαποστέλλων ἱερεῖς αἰχμαλώτους, δυνάστας δὲ γῆς κατέστρεψε.	князів позбавляє достоїнства і долає хоробрих;
20	20
διαλλάσσων χείλη πιστῶν, σύνεσιν δὲ πρεσβυτέρων ἔγνω.	віднімає язик у красномовців і старців позбавляє сенсу;
21	21
ἐκχέων ἀτιμίαν ἐπ᾿ ἄρχοντας, ταπεινοὺς δὲ ἰάσατο.	покриває соромом знаменитих і силу могутніх ослаблює;
22	22
ἀνακαλύπτων βαθέα ἐκ σκότους, ἐξήγαγε δὲ εἰς φῶς σκιὰν θανάτου.	відкриває глибоке із середовища пітьми і виводить на світло тінь смертну;
23	23
πλανῶν ἔθνη καὶ ἀπολλύων αὐτά, καταστρωνύων ἔθνη καὶ καθοδηγῶν αὐτά.	примножує народи і знищує їх; розсіває народи і збирає їх;
24	24
διαλλάσσων καρδίας ἀρχόντων γῆς, ἐπλάνησε δὲ αὐτοὺς ἐν ὁδῷ, ᾗ οὐκ ᾔδεισαν.	віднімає розум у глав народу землі і залишає їх блукати в пустелі, де немає шляхів:
25	25
ψηλαφήσαισαν σκότος καὶ μὴ φῶς, πλανηθείησαν δὲ ὥσπερ ὁ μεθύων.	навпомацки ходять вони у темряві без світла і тиняються, як п’яні.
Κεφάλαιο 13	Глава 13

1	1
ΙΔΟΥ ταῦτα ἑώρακέ μου ὁ ὀφθαλμὸς καὶ ἀκήκοέ μου τὸ οὖς·	Ось, усе це бачило око моє, чуло вухо моє і помітило для себе.
2	2
καὶ οἶδα ὅσα καὶ ὑμεῖς ἐπίστασθε, καὶ οὐκ ἀσυνετώτερός εἰμι ὑμῶν.	Скільки знаєте ви, знаю і я: не нижчий я за вас.
3	3
οὐ μὴν δὲ ἀλλ᾿ ἐγὼ πρὸς Κύριον λαλήσω, ἐλέγξω δὲ ἐναντίον αὐτοῦ ἐὰν βούληται.	Але я до Вседержителя хотів би говорити і бажав би змагатися з Богом.
4	4
ὑμεῖς δέ ἐστε ἰατροὶ ἄδικοι καὶ ἰαταὶ κακῶν πάντες.	А ви плітники неправди; усі ви марні лікарі.
5	5
εἴη δὲ ὑμῖν κωφεῦσαι, καὶ ἀποβήσεται ὑμῖν εἰς σοφίαν.	О, якби ви тільки мовчали! це було б поставлено вам за мудрість.
6	6
ἀκούσατε ἔλεγχον τοῦ στόματός μου, κρίσιν δὲ χειλέων μου προσέχετε.	Вислухайте ж міркування мої і вникніть у заперечення вуст моїх.
7	7
πότερον οὐκ ἔναντι Κυρίου λαλεῖτε, ἔναντι δὲ αὐτοῦ φθέγγεσθε δόλον;	Чи належало вам заради Бога говорити неправду і для Нього говорити лжу?
8	8
ἦ ὑποστελεῖσθε; ὑμεῖς δὲ αὐτοὶ κριταὶ γίνεσθε.	Чи належало вам бути упередженими до Нього і за Бога так сперечатися?
9	9
καλόν γε, ἐὰν ἐξιχνιάσῃ ὑμᾶς· εἰ γὰρ τὰ πάντα ποιοῦντες προστεθήσεσθε αὐτῷ,	Чи добре буде, коли Він випробує вас? Чи обманете Його, як обманюють людину?
10	10
οὐθὲν ἧττον ἐλέγξει ὑμᾶς· εἰ δὲ καὶ κρυφῇ πρόσωπα θαυμάσεσθε,	Суворо покарає Він вас, хоч ви і приховано лицемірите.
11	11
πότερον οὐχὶ δεινὰ αὐτοῦ στροβήσει ὑμᾶς, φόβος δὲ παρ᾿ αὐτοῦ ἐπιπεσεῖται ὑμῖν;	Невже велич Його не страшить вас, і страх Його не нападає на вас?
12	12
ἀποβήσεται δὲ ὑμῶν τὸ γαυρίαμα ἴσα σποδῷ, τὸ δὲ σῶμα πήλινον.	Нагадування ваші подібні до попелу; опори ваші — оплоти глиняні.
13	13
κωφεύσατε, ἵνα λαλήσω καὶ ἀναπαύσωμαι θυμοῦ	Замовкніть переді мною, і я буду говорити, що не осягло б мене.
14	14
ἀναλαβὼν τὰς σάρκας μου τοῖς ὀδοῦσι, ψυχὴν δέ μου θήσω ἐν χειρί.	Для чого мені терзати тіло моє зубами моїми і душу мою вкладати в руку мою?
15	15
ἐάν με χειρώσηται ὁ δυνάστης, ἐπεὶ καὶ ἦρκται, ἦ μὴν λαλήσω καὶ ἐλέγξω ἐναντίον αὐτοῦ·	Ось, Він убиває мене, але я буду сподіватися; я бажав би тільки відстояти путі мої перед лицем Його!
16	16
καὶ τοῦτό μοι ἀποβήσεται εἰς σωτηρίαν, οὐ γὰρ ἐναντίον αὐτοῦ δόλος εἰσελεύσεται.	І це вже на виправдання мені, тому що лицемір не піде перед лице Його!
17	17
ἀκούσατε ἀκούσατε τὰ ρήματά μου, ἀναγγελῶ γὰρ ὑμῶν ἀκουόντων.	Вислухайте уважно слово моє і пояснення моє вухами вашими.
18	18
ἰδοὺ ἐγὼ ἐγγύς εἰμι τοῦ κρίματός μου, οἶδα ἐγὼ ὅτι δίκαιος ἀναφανοῦμαι·	Ось, я завів судову справу: знаю, що буду правий.
19	19
τίς γάρ ἐστιν ὁ κριθησόμενός μοι, ὅτι νῦν κωφεύσω καὶ ἐκλείψω;	Хто у змозі заперечити мені? Бо я скоро замовкну і спущу дух.
20	20
δυοῖν δέ μοι χρήσῃ· τότε ἀπὸ τοῦ προσώπου σου οὐ κρυβήσομαι.	Двох тільки речей не роби зі мною, і тоді я не буду ховатися від лиця Твого:
21	21
τὴν χεῖρα ἀπ᾿ ἐμοῦ ἀπέχου, καὶ ὁ φόβος σου μή με καταπλησσέτω.	відніми від мене руку Твою, і жах Твій нехай не потрясає мене.
22	22
εἶτα καλέσεις, ἐγὼ δέ σοι ὑπακούσομαι· ἢ λαλήσεις, ἐγὼ δέ σοι δώσω ἀνταπόκρισιν.	Тоді клич, і я буду відповідати, або буду говорити я, а Ти відповідай мені.
23	23
πόσαι εἰσὶν αἱ ἁμαρτίαι μου καὶ ἀνομίαι μου; δίδαξόν με τίνες εἰσί.	Скільки в мене пороків і гріхів? покажи мені беззаконня моє і гріх мій.
24	24
διατί ἀπ᾿ ἐμοῦ κρύπτῃ, ἥγησαι δέ με ὑπεναντίον σοι;	Для чого ховаєш лице Твоє і вважаєш мене ворогом Твоїм?
25	25
ἦ ὡς φύλλον κινούμενον ὑπὸ ἀνέμου εὐλαβηθήσῃ ἢ ὡς χόρτῳ φερομένῳ ὑπὸ πνεύματος ἀντίκεισαί μοι;	Чи не зірваний листок Ти розтрощуєш і чи не суху соломину переслідуєш?
26	26
ὅτι κατέγραψας κατ᾿ ἐμοῦ κακά, περιέθηκας δέ μοι νεότητος ἁμαρτίας,	Бо Ти пишеш на мене гірке і ставиш у провину мені гріхи юности моєї,
27	27
ἔθου δέ μου τὸν πόδα ἐν κωλύματι, ἐφύλαξας δέ μου πάντα τὰ ἔργα, εἰς δὲ ρίζας τῶν ποδῶν μου ἀφίκου·	і ставиш у колоду ноги мої і підстерігаєш усі шляхи мої, — женешся слідами ніг моїх.
28	28
ὃ παλαιοῦται ἴσα ἀσκῷ ἢ ὥσπερ ἱμάτιον σητόβρωτον.	А він, як гниле, розпадається, як одяг, з’їдений міллю.
Κεφάλαιο 14	Глава 14

1	1
ΒΡΟΤΟΣ γὰρ γεννητὸς γυναικὸς ὀλιγόβιος καὶ πλήρης ὀργῆς	Людина, народжена жінкою, короткочасна і пересичена печалями:
2	2
ἢ ὥσπερ ἄνθος ἀνθῆσαν ἐξέπεσεν, ἀπέδρα δὲ ὥσπερ σκιὰ καὶ οὐ μὴ στῇ.	як квітка, вона виростає й опадає; тікає, як тінь, і не зупиняється.
3	3
οὐχὶ καὶ τούτου λόγον ἐποιήσω καὶ τοῦτον ἐποίησας εἰσελθεῖν ἐν κρίματι ἐνώπιόν σου;	І на неї-то Ти відкриваєш очі Твої, і мене ведеш на суд з Тобою?
4	4
τίς γὰρ καθαρὸς ἔσται ἀπὸ ρύπου; ἀλλ᾿ οὐθείς,	Хто народиться чистим від нечистого? Жоден.
5	5
ἐὰν καὶ μία ἡμέρα ὁ βίος αὐτοῦ ἐπὶ τῆς γῆς, ἀριθμητοὶ δὲ μῆνες αὐτοῦ παρ᾿ αὐτοῦ· εἰς χρόνον ἔθου, καὶ οὐ μὴ ὑπερβῇ.	Якщо дні йому визначені, і число місяців його в Тебе, якщо Ти поклав йому межу, якої він не перейде,
6	6
ἀπόστα ἀπ᾿ αὐτοῦ, ἵνα ἡσυχάσῃ καὶ εὐδοκήσῃ τὸν βίον ὥσπερ ὁ μισθωτός.	то ухилися від нього: нехай він відпочине, доки не закінчить, як найманець, дня свого.
7	7
ἔστι γὰρ δένδρῳ ἐλπίς· ἐὰν γὰρ ἐκκοπῇ, ἔτι ἐπανθήσει, καὶ ὁ ράδαμνος αὐτοῦ οὐ μὴ ἐκλίπῃ·	Для дерева є надія, що воно, якщо і буде зрубане, знову оживе, і паростки від нього виходити не перестануть:
8	8
ἐὰν γὰρ γηράσῃ ἐν γῇ ἡ ρίζα αὐτοῦ, ἐν δὲ πέτρᾳ τελευτήσῃ τὸ στέλεχος αὐτοῦ,	якщо і застарів у землі корінь його, і пеньок його завмер у поросі,
9	9
ἀπὸ ὀσμῆς ὕδατος ἀνθήσει, ποιήσει δὲ θερισμὸν ὥσπερ νεόφυτον.	але, лиш відчуло воду, воно дає паростки і пускає гілки, ніби знову посаджене.
10	10
ἀνὴρ δὲ τελευτήσας ᾤχετο, πεσὼν δὲ βροτὸς οὐκέτι ἐστί·	А людина вмирає і розпадається; відійшла, і де вона?
11	11
χρόνῳ γὰρ σπανίζεται θάλασσα, ποταμὸς δὲ ἐρημωθεὶς ἐξηράνθη·	Витікає вода з озера, і ріка вичерпується і висихає:
12	12
ἄνθρωπος δὲ κοιμηθεὶς οὐ μὴ ἀναστῇ, ἕως ἂν ὁ οὐρανὸς οὐ μὴ συρραφῇ· καὶ οὐκ ἐξυπνισθήσονται ἐξ ὕπνου αὐτῶν.	так людина ляже і не встане; до закінчення неба вона не пробудиться і не встане від сну свого.
13	13
εἰ γὰρ ὄφελον ἐν ᾅδῃ με ἐφύλαξας, ἔκρυψας δέ με ἕως ἂν παύσηταί σου ἡ ὀργὴ καὶ τάξῃ μοι χρόνον, ἐν ᾧ μνείαν μου ποιήσῃ·	О, якби Ти в пеклі сховав мене і приховував мене, доки пройде гнів Твій, поклав мені термін і потім згадав про мене!
14	14
ἐὰν γὰρ ἀποθάνῃ ἄνθρωπος, ζήσεται συντελέσας ἡμέρας τοῦ βίου αὐτοῦ· ὑπομενῶ ἕως ἂν πάλιν γένωμαι.	Коли помре людина, то чи буде вона знову жити? В усі дні визначеного мені часу я очікував би, поки прийде мені зміна.
15	15
εἶτα καλέσεις, ἐγὼ δέ σοι ὑπακούσομαι, τὰ δὲ ἔργα τῶν χειρῶν σου μὴ ἀποποιοῦ.	Покликав би Ти, і я дав би Тобі відповідь, і Ти явив би благовоління творінню рук Твоїх;
16	16
ἠρίθμησας δέ μου τὰ ἐπιτηδεύματα, καὶ οὐ μὴ παρέλθῃ σε οὐδὲν τῶν ἁμαρτιῶν μου·	бо тоді Ти підраховував би кроки мої і не підстерігав би гріха мого;
17	17
ἐσφράγισας δέ μου τὰς ἀνομίας ἐν βαλλαντίῳ, ἐπεσημήνω δέ, εἴ τι ἄκρων παρέβην.	у сувої було б запечатане беззаконня моє, і Ти закрив би провину мою.
18	18
καὶ πλὴν ὄρος πῖπτον διαπεσεῖται, καὶ πέτρα παλαιωθήσεται ἐκ τοῦ τόπου αὐτῆς.	Але гора, падаючи, руйнується, і скеля сходить з місця свого;
19	19
λίθους ἐλέαναν ὕδατα, καὶ κατέκλυσεν ὕδατα ὕπτια τοῦ χώματος τῆς γῆς· καὶ ὑπομονὴν ἀνθρώπου ἀπώλεσας.	вода стирає камені; паводок її змиває земний порох: так і надію людини Ти знищуєш.
20	20
ὦσας αὐτὸν εἰς τέλος, καὶ ᾤχετο· ἐπέστησας αὐτῷ τὸ πρόσωπον, καὶ ἐξαπέστειλας·	Пригнічуєш її до кінця, і вона відходить; змінюєш їй лице і відсилаєш її.
21	21
πολλῶν δὲ γενομένων τῶν υἱῶν αὐτοῦ, οὐκ οἶδεν, ἐὰν δὲ ὀλίγοι γένωνται, οὐκ ἐπίσταται·	Чи в пошані діти її — вона не знає, чи принижені — вона не відає;
22	22
ἀλλ᾿ ἢ αἱ σάρκες αὐτοῦ ἤλγησαν, ἡ δὲ ψυχὴ αὐτοῦ ἐπένθησεν.	але плоть її на ній болить, і душа її в ній страждає.
Κεφάλαιο 15	Глава 15

1	1
ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ελιφὰζ ὁ Θαιμανίτης λέγει·	І відповів Елифаз феманитянин і сказав:
2	2
πότερον σοφὸς ἀπόκρισιν δώσει συνέσεως πνεῦμα καὶ ἐνέπλησε πόνον γαστρὸς	чи стане мудрий відповідати знанням пустим і наповнювати утробу свою вітром палючим,
3	3
ἐλέγχων ἐν ρήμασιν, οἷς οὐ δεῖ, καὶ ἐν λόγοις, οἷς οὐδὲν ὄφελος;	виправдовуватися словами марними і промовою, яка не має ніякої сили?
4	4
οὐ καὶ σὺ ἀπεποιήσω φόβον, συνετελέσω δὲ ρήματα τοιαῦτα ἔναντι τοῦ Κυρίου;	Так ти відклав і страх і за ніщо вважаєш слова до Бога.
5	5
ἔνοχος εἶ ρήμασι στόματός σου, οὐδὲ διέκρινας ρήματα δυναστῶν.	Нечестя твоє так налаштувало вуста твої, і ти обрав язик лукавих.
6	6
ἐλέγξαι σε τὸ σὸν στόμα καὶ μὴ ἐγώ, τὰ δὲ χείλη σου καταμαρτυρήσουσί σου·	Тебе звинувачують уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе.
7	7
τί γάρ; μὴ πρῶτος ἀνθρώπων ἐγεννήθης; ἢ πρὸ θινῶν ἐπάγης;	Хіба ти першою людиною народився і раніше пагорбів створений?
8	8
ἦ σύνταγμα Κυρίου ἀκήκοας, ἢ συμβούλῳ σοι ἐχρήσατο ὁ Θεός, εἰς δὲ σὲ ἀφίκετο σοφία;	Хіба раду Божу ти чув і залучив до себе премудрість?
9	9
τί γὰρ οἶδας, ὃ οὐκ οἴδαμεν; ἢ τί συνίεις σύ, ὃ οὐ καὶ ἡμεῖς;	Що знаєш ти, чого б не знали ми? що розумієш ти, чого не було б і у нас?
10	10
καί γε πρεσβύτης καί γε παλαιὸς ἐν ἡμῖν, βαρύτερος τοῦ πατρός σου ἡμέραις.	І сивоволосий і старець є між нами, що днями перевищує батька твого.
11	11
ὀλίγα ὧν ἡμάρτηκας μεμαστίγωσαι, μεγάλως ὑπερβαλλόντως λελάληκας.	Хіба малі для тебе утішення Божі? І це невідомо тобі?
12	12
τί ἐτόλμησεν ἡ καρδία σου, ἢ τί ὑπένεγκαν οἱ ὀφθαλμοί σου;	До чого закликає тебе серце твоє, і чому так гордо дивишся?
13	13
ὅτι θυμὸν ἔρρηξας ἔναντι Κυρίου, ἐξήγαγες δὲ ἐκ στόματος ρήματα τοιαῦτα.	Навіщо спрямовуєш проти Бога дух твій і вустами твоїми промовляєш такі слова?
14	14
τίς γὰρ ὢν βροτός, ὅτι ἔσται ἄμεμπτος, ἢ ὡς ἐσόμενος δίκαιος γεννητὸς γυναικός;	Що таке людина, щоб бути їй чистою, і щоб народженому жінкою бути праведним?
15	15
εἰ κατὰ ἁγίων οὐ πιστεύει, οὐρανὸς δὲ οὐ καθαρὸς ἐναντίον αὐτοῦ;	Ось, Він і святим Своїм не довіряє, і небеса нечисті в очах Його:
16	16
ἔα δὲ ἐβδελυγμένος καὶ ἀκάθαρτος ἀνήρ, πίνων ἀδικίας ἴσα ποτῷ·	тим більше нечиста і розтлінна людина, яка п’є беззаконня, як воду.
17	17
ἀναγγελῶ δέ σοι, ἄκουέ μου· ἃ δὴ ἐώρακα, ἀναγγελῶ σοι,	Я буду говорити тобі, слухай мене; я розповім тобі, що бачив,
18	18
ἃ σοφοὶ ἐροῦσι καὶ οὐκ ἔκρυψαν πατέρες αὐτῶν·	що чули мудрі і не приховали того, що почули від батьків своїх,
19	19
αὐτοῖς μόνοις ἐδόθη ἡ γῆ, καὶ οὐκ ἐπῆλθεν ἀλλογενὴς ἐπ᾿ αὐτούς.	яким одним віддана була земля, і серед яких чужий не ходив.
20	20
πᾶς ὁ βίος ἀσεβοῦς ἐν φροντίδι, ἔτη δὲ ἀριθμητὰ δεδομένα δυνάστῃ,	Нечестивий мучить себе в усі дні свої, і число років закрите від гнобителя;
21	21
ὁ δὲ φόβος αὐτοῦ ἐν ὠσὶν αὐτοῦ· ὅταν δοκῇ ἤδη εἰρηνεύειν, ἥξει αὐτοῦ ἡ καταστροφή.	звук жахів у вухах його; під час миру іде на нього згубник.
22	22
μὴ πιστευέτω ἀποστραφῆναι ἀπὸ σκότους· ἐντέταλται γὰρ ἤδη εἰς χεῖρας σιδήρου,	Він не сподівається врятуватися від темряви; бачить перед собою меч.
23	23
κατατέτακται δὲ εἰς σῖτα γυψίν· οἶδε δὲ ἐν ἑαυτῷ ὅτι μένει εἰς πτῶμα. ἡμέρα δὲ σκοτεινὴ αὐτὸν στροβήσει,	Він поневіряється за шматком хліба всюди; знає, що вже готовий, в руках у нього день пітьми.
24	24
ἀνάγκη δὲ καὶ θλῖψις αὐτὸν καθέξει ὥσπερ στρατηγὸς πρωτοστάτης πίπτων.	Страшать його нестатки і пригнічення; долають його, як цар, який приготувався до битви,
25	25
ὅτι ἦρκε χεῖρας ἐναντίον τοῦ Κυρίου, ἔναντι δὲ Κυρίου παντοκράτορος ἐτραχηλίασεν,	за те, що він простягав проти Бога руку свою і противився Вседержителю,
26	26
ἔδραμε δὲ ἐναντίον αὐτοῦ ὕβρει ἐν πάχει νώτου ἀσπίδος αὐτοῦ,	виступав проти Нього з гордою шиєю, під товстими щитами своїми;
27	27
ὅτι ἐκάλυψε τὸ πρόσωπον αὐτοῦ ἐν στέατι αὐτοῦ καὶ ἐποίησε περιστόμιον ἐπὶ τῶν μηρίων.	тому що він покрив лице своє жиром своїм і обклав жиром стегна свої.
28	28
αὐλισθείη δὲ πόλεις ἐρήμους, εἰσέλθοι δὲ εἰς οἴκους ἀοικήτους· ἃ δὲ ἐκεῖνοι ἡτοίμασαν, ἄλλοι ἀποίσονται.	І він оселяється в містах зруйнованих, у домах, у яких не живуть, які приречені на руїни.
29	29
οὔτε μὴ πλουτισθῇ, οὔτε μὴ μείνῃ αὐτοῦ τὰ ὑπάρχοντα, οὐ μὴ βάλῃ ἐπὶ τὴν γῆν σκιὰν	Не стане він багатим, і не вціліє майно його, і не розповсюдиться по землі надбання його.
30	30
οὐδὲ μὴ ἐκφύγῃ τὸ σκότος. τὸν βλαστὸν αὐτοῦ μαράναι ἄνεμος, ἐκπέσοι δὲ αὐτοῦ τὸ ἄνθος.	Не втече від пітьми; паростки його висушить полум’я і подихом вуст своїх втягне його.
31	31
μὴ πιστευέτω ὅτι ὑπομενεῖ, κενὰ γὰρ ἀποβήσεται αὐτῷ·	Нехай не довіряє суєті заблудлий, тому що суєта буде і відплатою йому.
32	32
ἡ τομὴ αὐτοῦ πρὸ ὥρας φθαρήσεται, καὶ ὁ ράδαμνος αὐτοῦ οὐ μὴ πυκάσῃ·	Не у свій день він помре, і віття його не буде зеленіти.
33	33
τρυγηθείη δὲ ὡς ὄμβραξ πρὸς ὥρας, ἐκπέσοι δὲ ὡς ἄνθος ἐλαίας.	Скине він, як виноградна лоза, недостиглу ягоду свою і, як олива, стряхне цвіт свій.
34	34
μαρτύριον γὰρ ἀσεβοῦς θάνατος, πῦρ δὲ καύσει οἴκους δωροδεκτῶν.	Так стане порожнім дім нечестивого, і вогонь пожере намети хабарництва.
35	35
ἐν γαστρὶ δὲ λήψεται ὀδύνας, ἀποβήσεται δὲ ἑαυτῷ κενά, ἡ δὲ κοιλία αὐτοῦ ὑποίσει δόλον.	Він зачав зло і породив неправду, й утроба його готує оману.
Κεφάλαιο 16	Глава 16

1	1
ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ιὼβ λέγει·	І відповів Іов і сказав:
2	2
ἀκήκοα τοιαῦτα πολλά, παρακλήτορες κακῶν πάντες.	чув я багато такого; жалюгідні утішителі всі ви!
3	3
τί γάρ; μὴ τάξις ἐστὶ ρήμασι πνεύματος; ἢ τί παρενοχλήσει σοι, ὅτι ἀποκρίνῃ;	Чи буде кінець легковажним словам? і що спонукало тебе так відповідати?
4	4
κἀγὼ καθ᾿ ὑμᾶς λαλήσω, εἰ ὑπέκειτό γε ἡ ψυχὴ ὑμῶν ἀντὶ τῆς ἐμῆς· εἶτ᾿ ἐναλοῦμαι ὑμῖν ρήμασι, κινήσω δὲ καθ᾿ ὑμῶν κεφαλήν·	І я міг би так само говорити, як ви, якби душа ваша була на місці душі моєї; ополчався б на вас словами і кивав би на вас головою моєю;
5	5
εἴη δὲ ἰσχὺς ἐν τῷ στόματί μου, κίνησιν δὲ χειλέων οὐ φείσομαι.	підкріплював би вас язиком моїм і рухом губ утішав би.
6	6
ἐὰν γὰρ λαλήσω, οὐκ ἀλγήσω τὸ τραῦμα· ἐὰν δὲ καὶ σιωπήσω, τί ἔλαττον τρωθήσομαι;	Чи говорю я, не стихає скорбота моя; чи перестаю, що відходить від мене?
7	7
νῦν δὲ κατάκοπόν με πεποίηκε, μωρόν, σεσηπότα,	Але нині Він виснажив мене. Ти зруйнував усю родину мою.
8	8
καὶ ἐπελάβου μου, εἰς μαρτύριον ἐγενήθη· καὶ ἀνέστη ἐν ἐμοὶ τὸ ψεῦδός μου, κατὰ πρόσωπόν μου ἀνταπεκρίθη.	Ти покрив мене зморшками як свідчення проти мене; повстає на мене виснаженість моя, у лице докоряє мені.
9	9
ὀργῇ χρησάμενος κατέβαλέ με, ἔβρυξεν ἐπ᾿ ἐμὲ τοὺς ὀδόντας, βέλη πειρατῶν αὐτοῦ ἐπ᾿ ἐμοὶ ἔπεσεν.	Гнів Його терзає і ворогує проти мене, скрегоче на мене зубами своїми; ворог мій гострить на мене очі свої.
10	10
ἀκίσιν ὀφθαλμῶν ἐνήλατο, ὀξεῖ ἔπαισέ με εἰς τὰ γόνατα, ὁμοθυμαδὸν δὲ κατέδραμον ἐπ᾿ ἐμοί·	Розкрили на мене пащу свою; ганьблять і б’ють мене по щоках: усі змовилися проти мене.
11	11
παρέδωκε γάρ με ὁ Κύριος εἰς χεῖρας ἀδίκων, ἐπὶ δὲ ἀσεβέσιν ἔρριψέ με.	Віддав мене Бог беззаконнику і у руки нечестивих кинув мене.
12	12
εἰρηνεύοντα διεσκέδασέ με, λαβών με τῆς κόμης διέτιλε, κατέστησέ με ὥσπερ σκοπόν.	Я був спокійним, але Він потряс мене; взяв мене за шию і побив мене і поставив мене мішенню для Себе.
13	13
ἐκύκλωσάν με λόγχαις βάλλοντες εἰς νεφρούς μου, οὐ φειδόμενοι ἐξέχεαν εἰς τὴν γῆν τὴν χολήν μου·	Оточили мене стрільці Його; Він розсікає нутрощі мої і не щадить, пролив на землю жовч мою,
14	14
κατέβαλόν με πτῶμα ἐπὶ πτώματι, ἔδραμον πρός με δυνάμενοι.	пробиває в мені пролам за проламом, біжить на мене, як ратоборець.
15	15
σάκκον ἔρραψαν ἐπὶ βύρσης μου, τὸ δὲ σθένος μου ἐν γῇ ἐσβέσθη.	Веретище зшив я на шкіру мою й у порох поклав голову мою.
16	16
ἡ γαστήρ μου συγκέκαυται ἀπὸ κλαυθμοῦ, ἐπὶ δὲ βλεφάροις μου σκιά.	Обличчя моє почервоніло від плачу, і на повіках моїх тінь смерти,
17	17
ἄδικον δὲ οὐδὲν ἦν ἐν χερσί μου, εὐχὴ δέ μου καθαρά.	попри все те, що немає вкраденого в руках моїх, і молитва моя чиста.
18	18
γῆ, μὴ ἐπικαλύψῃ ἐφ᾿ αἵματι τῆς σαρκός μου, μηδὲ εἴη τόπος τῇ κραυγῇ μου.	Земле! не закрий моєї крови, і нехай не буде місця воланню моєму.
19	19
καὶ νῦν ἰδοὺ ἐν οὐρανοῖς ὁ μάρτυς μου, ὁ δὲ συνίστωρ μου ἐν ὑψίστοις.	І нині ось на небесах Свідок мій, і Заступник мій у вишніх!
20	20
ἀφίκοιτό μου ἡ δέησις πρὸς Κύριον, ἔναντι δὲ αὐτοῦ στάζοι μου ὁ ὀφθαλμός.	Багатомовні друзі мої! До Бога плачуть очі мої.
21	21
εἴη δὲ ἔλεγχος ἀνδρὶ ἔναντι Κυρίου καὶ υἱῷ ἀνθρώπου τῷ πλησίον αὐτοῦ.	О, якби чоловік міг змагатися з Богом, як син людський із ближнім своїм!
22	22
ἔτη δὲ ἀριθμητὰ ἥκασιν, ὁδῷ δέ, ᾖ οὐκ ἐπαναστραφήσομαι, πορεύσομαι.	Бо літам моїм приходить кінець, і я відходжу в путь безповоротну.
Κεφάλαιο 17	Глава 17

1	1
ΟΛΕΚΟΜΑΙ πνεύματι φερόμενος, δέομαι δὲ ταφῆς καὶ οὐ τυγχάνω.	Дихання моє ослабло; дні мої вгасають; гроби переді мною.
2	2
λίσσομαι κάμνων, καὶ τί ποιήσας;	Якби не глузування їх, то і серед спорів їх око моє перебувало б спокійним.
3	3
ἔκλεψαν δέ μου τὰ ὑπάρχοντα ἀλλότριοι. τίς ἐστιν οὗτος; τῇ χειρί μου συνδεθήτω.	Заступися, поручися Сам за мене перед Собою! інакше хто поручиться за мене?
4	4
ὅτι καρδίαν αὐτῶν ἔκρυψας ἀπὸ φρονήσεως, διὰ τοῦτο οὐ μὴ ὑψώσῃς αὐτούς.	Бо Ти закрив серце їх від розуміння, і тому не даси торжествувати їм.
5	5
τῇ μερίδι ἀναγγελεῖ κακίας, ὀφθαλμοὶ δὲ ἐφ᾿ υἱοῖς ἐτάκησαν.	Хто прирікає друзів своїх на здобич, у дітей того очі витечуть.
6	6
ἔθου δέ με θρύλημα ἐν ἔθνεσι, γέλως δὲ αὐτοῖς ἀπέβην·	Він поставив мене притчею для народу і посміховищем для нього.
7	7
πεπώρωνται γὰρ ἀπὸ ὀργῆς οἱ ὀφθαλμοί μου, πεπολιόρκημαι μεγάλως ὑπὸ πάντων.	Помутніли від горя очі мої, і всі члени мої, як тінь.
8	8
θαῦμα ἔσχεν ἀληθινοὺς ἐπὶ τούτῳ, δίκαιος δὲ ἐπὶ παρανόμῳ ἐπανασταίη·	Здивуються від цього праведні, і невинний обуриться на лицеміра.
9	9
σχοίη δὲ πιστὸς τὴν ἑαυτοῦ ὁδόν, καθαρὸς δὲ χεῖρας ἀναλάβοι θάρσος.	Але праведник буде міцно триматися путі своєї, і чистий руками буде більше і більше утверджуватися.
10	10
οὐ μὴν δὲ ἀλλὰ πάντες ἐρείδετε, καὶ δεῦτε δή, οὐ γὰρ εὑρίσκω ἐν ὑμῖν ἀληθές.	Виступайте, всі ви, і підійдіть; не знайду я мудрого між вами.
11	11
αἱ ἡμέραι μου παρῆλθον ἐν βρόμῳ, ἐράγη δὲ τὰ ἄρθρα τῆς καρδίας μου.	Дні мої минули; думи мої — надбання серця мого — розбиті.
12	12
νύκτα εἰς ἡμέραν ἔθηκα, φῶς ἐγγὺς ἀπὸ προσώπου σκότους·	А вони ніч хочуть перетворити на день, світло наблизити до лиця пітьми.
13	13
ἐὰν γὰρ ὑπομείνω, ᾅδης μου ὁ οἶκος, ἐν δὲ γνόφῳ ἔστρωταί μου ἡ στρωμνή.	Якби я й очікувати став, то пекло — дім мій; у пітьмі постелю я постіль мою;
14	14
θάνατον ἐπεκαλεσάμην πατέρα μου εἶναι, μητέρα δέ μου καὶ ἀδελφὴν σαπρίαν.	гробу скажу: ти батько мій, черві: ти мати моя і сестра моя.
15	15
ποῦ οὖν μου ἔτι ἐστὶν ἡ ἐλπίς; ἦ τὰ ἀγαθά μου ὄψομαι;	Де ж після цього надія моя? і очікуване мною хто побачить?
16	16
ἦ μετ᾿ ἐμοῦ εἰς ᾅδην καταβήσομαι, ἢ ὁμοθυμαδὸν ἐπὶ χώματος καταβησόμεθα;	У пекло зійде вона і буде спочивати зі мною у поросі.
Κεφάλαιο 18	Глава 18

1	1
ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ Βαλδὰδ ὁ Σαυχίτης λέγει·	І відповів Вилдад савхеянин і сказав:
2	2
μέχρι τίνος οὐ παύσῃ; ἐπίσχες, ἵνα καὶ αὐτοὶ λαλήσωμεν.	коли ж покладете ви кінець таким словам? обміркуйте, і потім будемо говорити.
3	3
διατὶ δὲ ὥσπερ τετράποδα σεσιωπήκαμεν ἐναντίον σου;	Навіщо вважатися нам за тварин і бути приниженими у власних очах ваших?
4	4
κέχρηταί σοι ὀργή· τί γάρ; ἐὰν σὺ ἀποθάνῃς, ἀοίκητος ἡ ὑπ᾿ οὐρανόν; ἢ καταστραφήσεται ὄρη ἐκ θεμελίων;	О ти, що роздираєш душу твою у гніві твоєму! Невже для тебе — спустіти землі, і скелі зрушити з місця свого?
5	5
καὶ φῶς ἀσεβῶν σβεσθήσεται, καὶ οὐκ ἀποβήσεται αὐτῶν ἡ φλόξ·	Так, світло в беззаконного погасне, і не залишиться іскри від вогню його.
6	6
τὸ φῶς αὐτοῦ σκότος ἐν διαίτῃ, ὁ δὲ λύχνος ἐπ᾿ αὐτῷ σβεσθήσεται.	Померкне світло в наметі його, і світильник його погасне над ним.
7	7
θηρεύσαισαν ἐλάχιστοι τὰ ὑπάρχοντα αὐτοῦ, σφάλαι δὲ αὐτοῦ ἡ βουλή.	Скоротяться кроки могутности його, і подолає його власний намір його,
8	8
ἐμβέβληται δὲ ὁ ποὺς αὐτοῦ ἐν παγίδι, ἐν δικτύῳ ἑλιχθείη.	бо він потрапить у сіті свої ногами і по тенетах ходити буде.
9	9
ἔλθοισαν δὲ ἐπ᾿ αὐτὸν παγίδες, κατισχύσει ἐπ᾿ αὐτὸν διψῶντας.	Петля зачепить за ногу його, і грабіжник уловить його.
10	10
κέκρυπται ἐν τῇ γῇ σχοινίον αὐτοῦ καὶ ἡ σύλληψις αὐτοῦ ἐπὶ τρίβων.	Потай розкладені по землі сильці для нього і пастки на дорозі.
11	11
κύκλῳ ὀλέσαισαν αὐτὸν ὀδύναι, πολλοὶ δὲ περὶ πόδα αὐτοῦ ἔλθοισαν	З усіх боків будуть страшити його жахи і примусять його кидатися туди і сюди.
12	12
ἐν λιμῷ στενῷ. πτῶμα δὲ αὐτῷ ἡτοίμασται ἐξαίσιον.	Виснажиться від голоду сила його, і загибель готова, збоку в нього.
13	13
βρωθείησαν αὐτοῦ κλῶνες ποδῶν, κατέδεται δὲ αὐτοῦ τὰ ὡραῖα θάνατος.	З’їсть члени тіла його, з’їсть члени його первісток смерти.
14	14
ἐκραγείη δὲ ἐκ διαίτης αὐτοῦ ἴασις, σχοίη δὲ αὐτὸν ἀνάγκη αἰτίᾳ βασιλικῇ.	Вигнана буде з намету його надія його, і це зведе його до царя жахів.
15	15
κατασκηνώσει ἐν τῇ σκηνῇ αὐτοῦ ἐν νυκτὶ αὐτοῦ, κατασπαρήσονται τὰ εὐπρεπῆ αὐτοῦ θείῳ.	Оселяться в наметі його, тому що він уже не його; житло його посипане буде сіркою.
16	16
ὑποκάτωθεν αἱ ρίζαι αὐτοῦ ξηρανθήσονται, καὶ ἐπάνωθεν ἐπιπεσεῖται θερισμὸς αὐτοῦ.	Знизу підсохнуть корені його, і зверху зів’януть гілки його.
17	17
τὸ μνημόσυνον αὐτοῦ ἀπόλοιτο ἐκ γῆς, καὶ ὑπάρξει ὄνομα αὐτῷ ἐπὶ πρόσωπον ἐξωτέρω.	Пам’ять про нього зникне з землі, й імені його не буде на площі.
18	18
ἀπώσειεν αὐτὸν ἐκ φωτὸς εἰς σκότος.	Виженуть його зі світла в темряву і зітруть його з лиця землі.
19	19
οὐκ ἔσται ἐπίγνωστος ἐν λαῷ αὐτοῦ, οὐδὲ σεσωσμένος ἐν τῇ ὑπ᾿ οὐρανὸν ὁ οἶκος αὐτοῦ,	Ні сина його, ні онука не буде в народі його, і нікого не залишиться в оселях його.
20	20
ἀλλ᾿ ἐν τοῖς αὐτοῦ ζήσονται ἕτεροι. ἐπ᾿ αὐτῷ ἐστέναξαν ἔσχατοι, πρώτους δὲ ἔσχε θαῦμα.	Про день його жахнуться нащадки, і сучасники будуть обійняті тремтінням.
21	21
οὗτοί εἰσιν οἱ οἶκοι ἀδίκων, οὗτος δὲ ὁ τόπος τῶν μὴ εἰδότων τὸν Κύριον.	Такі оселі беззаконного, і таке місце того, хто не знає Бога.
Κεφάλαιο 19	Глава 19

1	1
ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ιὼβ λέγει·	І відповів Іов і сказав:
2	2
ἕως τίνος ἔγκοπον ποιήσετε ψυχήν μου καὶ καθαιρεῖτέ με λόγοις; γνῶτε μόνον ὅτι ὁ Κύριος ἐποίησέ με οὕτως·	доки будете мучити душу мою і мучити мене словами?
3	3
καταλαλεῖτέ μου, οὐκ αἰσχυνόμενοί με ἐπίκεισθέ μοι.	Ось, уже разів десять ви соромили мене і не соромитеся гнітити мене.
4	4
ναὶ δὴ ἐπ᾿ ἀληθείας ἐγὼ ἐπλανήθην, παρ᾿ ἐμοὶ δὲ αὐλίζεται πλάνος λαλῆσαι ρήματα, ἃ οὐκ ἔδει, τὰ δὲ ρήματά μου πλανᾶται καὶ οὐκ ἐπὶ καιροῦ.	Якщо я і дійсно згрішив, то провина моя при мені залишається.
5	5
ἔα δὲ ὅτι ἐπ᾿ ἐμοὶ μεγαλύνεσθε, ἐνάλλεσθε δέ μοι ὀνείδει.	Якщо ж ви хочете величатися наді мною і дорікати мене ганьбою моєю,
6	6
γνῶτε οὖν ὅτι Κύριός ἐστιν ὁ ταράξας, ὀχύρωμα δὲ αὐτοῦ ἐπ᾿ ἐμὲ ὕψωσεν.	то знайте, що Бог відкинув мене й обклав мене Своєю сіткою.
7	7
ἰδοὺ γελῶ ὀνείδει καὶ οὐ λαλήσω· κεκράξομαι, καὶ οὐδαμοῦ κρίμα.	Ось, я кричу; образа! і ніхто не слухає; волаю, і немає суду.
8	8
κύκλῳ περιῳκοδόμημαι, καὶ οὐ μὴ διαβῶ, ἐπὶ πρόσωπόν μου σκότος ἔθετο.	Він перекрив мені дорогу, і не можу пройти, і на шляхи мої поклав темряву.
9	9
τὴν δὲ δόξαν ἀπ᾿ ἐμοῦ ἐξέδυσεν, ἀφεῖλε δὲ στέφανον ἀπὸ κεφαλῆς μου.	Стягнув з мене славу мою і зняв вінець з голови моєї.
10	10
διέσπασέ με κύκλῳ καὶ ᾠχόμην· ἐξέκοψε δὲ ὥσπερ δένδρον τὴν ἐλπίδα μου.	Зовсім зруйнував мене, і я відходжу; і, як дерево, Він вивергнув надію мою.
11	11
δεινῶς δέ μοι ὀργῇ ἐχρήσατο, ἡγήσατο δέ με ὥσπερ ἐχθρόν.	Запалав на мене гнівом Своїм і вважає мене між ворогами Своїми.
12	12
ὁμοθυμαδὸν δὲ ἦλθον τὰ πειρατήρια αὐτοῦ ἐπ᾿ ἐμοί, ταῖς ὁδοῖς μου ἐκύκλωσαν ἐγκάθετοι.	Полки Його прийшли разом і спрямували шлях свій до мене і розташувалися навколо намету мого.
13	13
ἀπ᾿ ἐμοῦ ἀδελφοί μου ἀπέστησαν, ἔγνωσαν ἀλλοτρίους ἢ ἐμέ· φίλοι δέ μου ἀνελεήμονες γεγόνασιν.	Братів моїх Він віддалив від мене, і ті, що знають мене, цураються мене.
14	14
οὐ προσεποιήσαντό με οἱ ἐγγύτατοί μου, καὶ οἱ εἰδότες μου τὸ ὄνομα ἐπελάθοντό μου.	Покинули мене близькі мої, і знайомі мої забули мене.
15	15
γείτονες οἰκίας θεράπαιναί τέ μου, ἀλλογενὴς ἤμην ἐναντίον αὐτῶν.	Прибулі у домі моєму і служниці мої чужим вважають мене; стороннім став я в очах їхніх.
16	16
θεράποντά μου ἐκάλεσα, καὶ οὐχ ὑπήκουσε· στόμα δέ μου ἐδέετο.	Кличу слугу мого, і він не відгукується; вустами моїми я повинен благати його.
17	17
καὶ ἱκέτευον τὴν γυναῖκά μου, προσεκαλούμην δὲ κολακεύων υἱοὺς παλλακίδων μου·	Дихання моє стало огидним дружині моїй, і я повинен благати її заради дітей утроби моєї.
18	18
οἱ δὲ εἰς τὸν αἰῶνά με ἀπεποιήσαντο· ὅταν ἀναστῶ, κατ᾿ ἐμοῦ λαλοῦσιν.	Навіть малі діти зневажають мене: піднімаюся, і вони знущаються з мене.
19	19
ἐβδελύξαντό με οἱ ἰδόντες με· οὓς δὴ ἠγαπήκειν, ἐπανέστησάν μοι.	Гребують мною всі наперсники мої, і ті, яких я любив, повернулися проти мене.
20	20
ἐν δέρματί μου ἐσάπησαν αἱ σάρκες μου, τὰ δὲ ὀστᾶ μου ἐν ὀδοῦσιν ἔχεται.	Кістки мої прилипли до шкіри моєї і плоті моєї, і я залишився тільки зі шкірою біля зубів моїх.
21	21
ἐλεήσατέ με, ἐλεήσατέ με, ὦ φίλοι, χεὶρ γὰρ Κυρίου ἡ ἁψαμένη μού ἐστι.	Помилуйте мене, помилуйте мене ви, друзі мої, бо рука Божа торкнулася мене.
22	22
διατί με διώκετε ὥσπερ καὶ ὁ Κύριος; ἀπὸ δὲ σαρκῶν μου οὐκ ἐμπίπλασθε;	Навіщо і ви переслідуєте мене, як Бог, і плоттю моєю не можете насититися?
23	23
τίς γὰρ ἂν δοίη γραφῆναι τὰ ρήματά μου, τεθῆναι δὲ αὐτὰ ἐν βιβλίῳ εἰς τὸν αἰῶνα;	О, якби записані були слова мої! Якби накреслені були вони у книзі
24	24
ἐν γραφείῳ σιδηρῷ καὶ μολίβῳ ἢ ἐν πέτραις ἐγγλυφῆναι;	різцем залізним з оловом, — на вічний час на камені вирізані були!
25	25
οἶδα γὰρ ὅτι ἀένναός ἐστιν ὁ ἐκλύειν με μέλλων ἐπὶ γῆς,	А я знаю, Відкупитель мій живий, і Він в останній день воскресить з пороху цю мою шкіру, що розпадається,
26	26
ἀναστήσει δὲ τὸ δέρμα μου τὸ ἀναντλοῦν ταῦτα· παρὰ γὰρ Κυρίου ταῦτά μοι συνετελέσθη,	і я у плоті моїй побачу Бога.
27	27
ἃ ἐγὼ ἐμαυτῷ συνεπίσταμαι, ἃ ὁ ὀφθαλμός μου ἑώρακε καὶ οὐκ ἄλλος, πάντα δέ μοι συντετέλεσθαι ἐν κόλπῳ.	Я побачу Його сам; мої очі, не очі іншого, побачать Його. Тане серце моє в грудях моїх!
28	28
εἰ δὲ καὶ ἐρεῖτε· τί ἐροῦμεν ἔναντι αὐτοῦ; καὶ ρίζαν λόγου εὑρήσομεν ἐν αὐτῷ·	Вам належало б сказати: навіщо ми переслідуємо його? Начебто корінь зла знайшли в мені.
29	29
εὐλαβήθητε δὴ καὶ ὑμεῖς ἀπὸ ἐπικαλύμματος, θυμὸς γὰρ ἐπ᾿ ἀνόμους ἐπελεύσεται, καὶ τότε γνώσονται ποῦ ἐστιν αὐτῶν ἡ ὕλη.	Побійтесь меча, тому що меч є месником за неправди, і знайте, що є суд.
Κεφάλαιο 20	Глава 20

1	1
ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ Σωφὰρ ὁ Μιναῖος λέγει·	І відповів Софар наамитянин і сказав:
2	2
οὐχ οὕτως ὑπελάμβανον ἀντερεῖν σε ταῦτα, καὶ οὐχὶ συνίετε μᾶλλον ἢ καὶ ἐγώ.	розмірковування мої спонукують мене відповідати, і я поспішаю висловити їх.
3	3
παιδείαν ἐντροπῆς μου ἀκούσομαι, καὶ πνεῦμα ἐκ τῆς συνέσεως ἀποκρίνεταί μοι.	Докір, ганебний для мене, вислухав я, і дух розуміння мого відповість за мене.
4	4
μὴ ταῦτα ἔγνως ἀπὸ τοῦ ἔτι, ἀφ᾿ οὗ ἐτέθη ἄνθρωπος ἐπὶ τῆς γῆς;	Хіба не знаєш ти, що від віку, — з того часу, як поставлена людина на землі, —
5	5
εὐφροσύνη γὰρ ἀσεβῶν πτῶμα ἐξαίσιον, χαρμονὴ δὲ παρανόμων ἀπώλεια,	веселощі беззаконних короткочасні, і радість лицеміра миттєва?
6	6
ἐὰν ἀναβῇ εἰς οὐρανὸν αὐτοῦ τὰ δῶρα, ἡ δὲ θυσία αὐτοῦ νεφῶν ἅψηται·	Хоч би зросла до небес велич його, і голова його торкалася хмар, —
7	7
ὅταν γὰρ δοκῇ ἤδη κατεστηρίχθαι, τότε εἰς τέλος ἀπολεῖται· οἱ δὲ εἰδότες αὐτὸν ἐροῦσι· ποῦ ἐστιν;	як гній його, навіки пропадає він; ті, що бачили його, скажуть: де він?
8	8
ὥσπερ ἐνύπνιον ἐκπετασθὲν οὐ μὴ εὑρεθῇ, ἔπτη δὲ ὥσπερ φάσμα νυκτερινόν.	Як сон, відлетить, і не знайдуть його; і, як нічне видіння, зникне.
9	9
ὀφθαλμὸς παρέβλεψε καὶ οὐ προσθήσει, καὶ οὐκέτι προσνοήσει αὐτὸν ὁ τόπος αὐτοῦ.	Око, що бачило його, більше не побачить його, і вже не дивитиметься на нього місце його.
10	10
τοὺς υἱοὺς αὐτοῦ ὀλέσαισαν ἥττονες, αἱ δὲ χεῖρες αὐτοῦ πυρσεύσαισαν ὀδύνας.	Сини його будуть запобігати перед жебраками, і руки його повернуть вкрадене ним.
11	11
ὀστᾶ αὐτοῦ ἐνεπλήσθησαν νεότητος αὐτοῦ, καὶ μετ᾿ αὐτοῦ ἐπὶ χώματος κοιμηθήσεται.	Кістки його наповнені гріхами юности його, і з ним ляжуть вони у порох.
12	12
ἐὰν γλυκανθῇ ἐν στόματι αὐτοῦ κακία, κρύψει αὐτὴν ὑπὸ τὴν γλῶσσαν αὐτοῦ·	Якщо солодке в роті його зло, і він таїть його під язиком своїм,
13	13
οὐ φείσεται αὐτῆς καὶ οὐκ ἐγκαταλείψει αὐτὴν καὶ συνάξει αὐτὴν ἐν μέσῳ τοῦ λάρυγγος αὐτοῦ,	береже і не кидає його, а тримає його у вустах своїх,
14	14
καὶ οὐ μὴ δυνηθῇ βοηθῆσαι ἑαυτῷ· χολὴ ἀσπίδος ἐν γαστρὶ αὐτοῦ.	то ця їжа його в утробі його перетвориться на жовч аспидів усередині його.
15	15
πλοῦτος ἀδίκως συναγόμενος ἐξεμεθήσεται, ἐξ οἰκίας αὐτοῦ ἐξελκύσει αὐτὸν ἄγγελος,	Майно, яке він ковтав, виблює: Бог вивергне його із утроби його.
16	16
θυμὸν δὲ δρακόντων θηλάσειεν, ἀνέλοι δὲ αὐτὸν γλῶσσα ὄφεως.	Зміїну отруту він ссе; умертвить його язик єхидни.
17	17
μὴ ἴδοι ἄμελξιν νομάδων, μηδὲ νομὰς μέλιτος καὶ βουτύρου.	Не бачити йому струмків, рік, що течуть медом і молоком!
18	18
εἰς κενὰ καὶ μάταια ἐκοπίασε, πλοῦτον ἐξ οὗ οὐ γεύσεται, ὥσπερ στρίφνος ἀμάσητος, ἀκατάποτος·	Нажите трудом поверне, не проковтне; за міркою майна його буде і розплата його, а він не порадіє.
19	19
πολλῶν γὰρ δυνατῶν οἴκους ἔθλασε, δίαιταν δὲ ἥρπασε, καὶ οὐκ ἔστησεν.	Бо він гнітив, відсилав бідних; захоплював доми, яких не будував;
20	20
οὐκ ἔστιν αὐτοῦ σωτηρία τοῖς ὑπάρχουσιν, ἐν ἐπιθυμίᾳ αὐτοῦ οὐ σωθήσεται.	не знав ситости в утробі своїй і у жадобі своїй не щадив нічого.
21	21
οὐκ ἔστιν ὑπόλειμμα τοῖς βρώμασιν αὐτοῦ, διὰ τοῦτο οὐκ ἀνθήσει αὐτοῦ τὰ ἀγαθά.	Нічого не спаслося від обжерливости його, зате не встоїть щастя його.
22	22
ὅταν δὲ δοκῇ ἤδη πεπληρῶσθαι, θλιβήσεται, πᾶσα δὲ ἀνάγκη ἐπ᾿ αὐτὸν ἐπελεύσεται.	У повноті достатку буде тісно йому; всяка рука скривдженого підніметься на нього.
23	23
εἴ πως πληρῶσαι γαστέρα αὐτοῦ, ἐπαποστεῖλαι ἐπ᾿ αὐτὸν θυμὸν ὀργῆς, νίψαι ἐπ᾿ αὐτὸν ὀδύνας·	Коли буде чим наповнити утробу його, Він пошле на нього лють гніву Свого й буде дощити на нього хвороби в плоті його.
24	24
καὶ οὐ μὴ σωθῇ ἐκ χειρὸς σιδήρου, τρώσαι αὐτὸν τόξον χάλκειον·	Чи втече він від зброї залізної, — проколе його лук мідний;
25	25
διεξέλθοι δὲ διὰ σώματος αὐτοῦ βέλος, ἀστραπαὶ δὲ ἐν διαίταις αὐτοῦ· περιπατήσαισαν ἐπ᾿ αὐτῷ φόβοι,	стане виймати стрілу, — і вона вийде з тіла, вийде, блискаючи крізь жовч його; жахи смерти найдуть на нього!
26	26
πᾶν δὲ σκότος αὐτῷ ὑπομείναι· κατέδεται αὐτὸν πῦρ ἄκαυστον, κακώσαι δὲ αὐτοῦ ἐπήλυτος τὸν οἶκον.	Все похмуре сховано всередині його; буде пожирати його вогонь, який ніхто не роздмухує; зло осягне і те, що залишилося в наметі його.
27	27
ἀνακαλύψαι δὲ αὐτοῦ ὁ οὐρανὸς τὰς ἀνομίας, γῆ δὲ ἐπανασταίη αὐτῷ.	Небо відкриє беззаконня його, і земля повстане проти нього.
28	28
ἑλκύσαι τὸν οἶκον αὐτοῦ ἀπώλεια εἰς τέλος, ἡμέρα ὀργῆς ἐπέλθοι αὐτῷ.	Зникне надбання дому його; усе розпливеться в день гніву Його.
29	29
αὕτη ἡ μερὶς ἀνθρώπου ἀσεβοῦς παρὰ Κυρίου, καὶ κτῆμα ὑπαρχόντων αὐτῷ παρὰ τοῦ ἐπισκόπου.	Ось доля людини беззаконної і спадщина, визначена їй Вседержителем!
Κεφάλαιο 21	Глава 21

1	1
ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ιὼβ λέγει·	І відповів Іов і сказав;
2	2
ἀκούσατε ἀκούσατέ μου τῶν λόγων, ἵνα μὴ ᾖ μοι παρ᾿ ὑμῶν αὕτη ἡ παράκλησις.	вислухайте уважно слова мої, і це буде мені утіхою від вас.
3	3
ἄρατέ με, ἐγὼ δὲ λαλήσω, εἶτ᾿ οὐ καταγελάσετέ μου.	Потерпіть мене, і я буду говорити; а після того, як скажу, насміхайтеся.
4	4
τί γάρ; μὴ ἀνθρώπου μου ἡ ἔλεγξις; ἢ διατί οὐ θυμωθήσομαι;	Хіба до людини слова мої? як же мені і не бути слабкодухим?
5	5
εἰσβλέψαντες εἰς ἐμὲ θαυμάσετε χεῖρα θέντες ἐπὶ σιαγόνι·	Подивіться на мене і вжахніться, і покладіть перст на вуста.
6	6
ἐάν τε γὰρ μνησθῶ, ἐσπούδακα, ἔχουσι δέ μου τὰς σάρκας ὀδύναι.	Лише тільки я згадаю, — здригаюсь, і тремтіння обіймає тіло моє.
7	7
διατὶ ἀσεβεῖς ζῶσι, πεπαλαίωνται δὲ καὶ ἐν πλούτῳ;	Чому беззаконні живуть, досягають старости, та й силою міцні?
8	8
ὁ σπόρος αὐτῶν κατὰ ψυχήν, τὰ δὲ τέκνα αὐτῶν ἐν ὀφθαλμοῖς.	Діти їхні з ними перед лицем їх, і онуки їхні перед очима їх.
9	9
οἱ οἶκοι αὐτῶν εὐθηνοῦσι, φόβος δὲ οὐδαμοῦ, μάστιξ δὲ παρὰ Κυρίου οὐκ ἔστιν ἐπ᾿ αὐτοῖς.	Доми їхні безпечні від страху, і немає жезла Божого на них.
10	10
ἡ βοῦς αὐτῶν οὐκ ὠμοτόκησε, διεσώθη δὲ αὐτῶν ἐν γαστρὶ ἔχουσα καὶ οὐκ ἔσφαλε.	Віл їх запліднює і не вивергає, корова їх зачинає і не викидає.
11	11
μένουσε δὲ ὡς πρόβατα αἰώνια, τὰ δὲ παιδία αὐτῶν προσπαίζουσιν	Як стадо, випускають вони малюків своїх, і діти їхні стрибають.
12	12
ἀναλαβόντες ψαλτήριον καὶ κιθάραν καὶ εὐφραίνονται φωνῇ ψαλμοῦ.	Викликують під голос тимпана і цитри і веселяться при звуках сопілки;
13	13
συνετέλεσαν δὲ ἐν ἀγαθοῖς τὸν βίον αὐτῶν, ἐν δὲ ἀναπαύσει ᾅδου ἐκοιμήθησαν.	проводять дні свої у щасті і миттєво сходять у пекло.
14	14
λέγει δὲ Κυρίῳ· ἀπόστα ἀπ᾿ ἐμοῦ, ὁδούς σου εἰδέναι οὐ βούλομαι·	А між тим вони говорять Богу: відійди від нас, ми не хочемо знати шляхів Твоїх!
15	15
τί ἱκανός, ὅτι δουλεύσομεν αὐτῷ; καὶ τίς ὠφέλεια, ὅτι ἀπαντήσομεν αὐτῷ;	Хто такий Вседержитель, щоб нам служити Йому? і яка користь прибігати до Нього?
16	16
ἐν χερσὶ γὰρ ἦν αὐτῶν τὰ ἀγαθά, ἔργα δὲ ἀσεβῶν οὐκ ἐφορᾷ.	Бачиш, щастя їх не від їхніх рук. — Рада нечестивих, будь далекою від мене!
17	17
οὐ μὴν δὲ ἀλλὰ καὶ ἀσεβῶν λύχνος σβεσθήσεται, ἐπελεύσεται δὲ αὐτοῖς ἡ καταστροφή, ὠδῖνες δὲ αὐτοὺς ἕξουσιν ἀπὸ ὀργῆς.	Чи часто гасне світильник у беззаконних, і находить на них лихо, і Він дає їм у наділ страждання у гніві Своєму?
18	18
ἔσονται δὲ ὥσπερ ἄχυρα ὑπ᾿ ἀνέμου ἢ ὥσπερ κονιορτός, ὃν ὑφείλετο λαῖλαψ.	Вони повинні бути, як соломинка перед вітром і як полова, яку розносить вихор.
19	19
ἐκλίποι υἱοὺς τὰ ὑπάρχοντα αὐτοῦ, ἀνταποδώσει πρὸς αὐτὸν καὶ γνώσεται.	Скажеш: Бог береже для дітей його нещастя його. — Нехай віддасть Він йому самому, щоб він це знав.
20	20
ἴδοισαν οἱ ὀφθαλμοὶ αὐτοῦ τὴν ἑαυτοῦ σφαγήν, ἀπὸ δὲ Κυρίου μὴ διασωθείη·	Нехай його очі побачать нещастя його, і нехай він сам п’є від гніву Вседержителевого.
21	21
ὅτι τὸ θέλημα αὐτοῦ ἐν οἴκῳ αὐτοῦ μετ᾿ αὐτοῦ, καὶ ἀριθμοὶ μηνῶν αὐτοῦ διῃρέθησαν.	Бо яка йому турбота про дім свій після нього, коли число місяців його закінчиться?
22	22
πότερον οὐχὶ ὁ Κύριός ἐστιν ὁ διδάσκων σύνεσιν καὶ ἐπιστήμην; αὐτὸς δὲ φόνους διακρινεῖ;	Але чи Бога вчити мудрости, коли Він судить і небесних?
23	23
οὗτος ἀποθανεῖται ἐν κράτει ἁπλοσύνης αὐτοῦ, ὅλος δὲ εὐπαθῶν καὶ εὐθηνῶν·	Один помирає в самій повноті сил своїх, зовсім спокійний і мирний;
24	24
τὰ δὲ ἔγκατα αὐτοῦ πλήρη στέατος, μυελὸς δὲ αὐτοῦ διαχεῖται.	нутрощі його повні жиру, і кістки його напоєні мозком.
25	25
ὁ δὲ τελευτᾷ ὑπὸ πικρίας ψυχῆς, οὐ φαγὼν οὐδὲν ἀγαθόν.	А інший помирає з душею засмученою, не вкусивши добра.
26	26
ὁμοθυμαδὸν δὲ ἐπὶ γῆς κοιμῶνται, σαπρία δὲ αὐτοὺς ἐκάλυψεν.	І вони разом будуть лежати в поросі, і черва покриє їх.
27	27
ὥστε οἶδα ὑμᾶς ὅτι τόλμῃ ἐπίκεισθέ μοι·	Знаю я ваші думки і хитрощі, які ви проти мене сплітаєте.
28	28
ὥστε ἐρεῖτε· ποῦ ἐστιν οἶκος ἄρχοντος; καὶ ποῦ ἐστιν ἡ σκέπη τῶν σκηνωμάτων τῶν ἀσεβῶν;	Ви скажете: де дім князя, і де намет, у якому жили беззаконні?
29	29
ἐρωτήσατε παραπορευομένους ὁδόν, καὶ τὰ σημεῖα αὐτῶν οὐκ ἀπαλλοτριώσετε·	Хіба ви не запитували у подорожніх і незнайомі з їх спостереженнями,
30	30
ὅτι εἰς ἡμέραν ἀπωλείας κουφίζεται ὁ πονηρός, εἰς ἡμέραν ὀργῆς αὐτοῦ ἀπαχθήσονται.	що у день загибелі пощаджений буває лиходій, у день гніву відводиться убік?
31	31
τίς ἀπαγγελεῖ ἐπὶ προσώπου αὐτοῦ τὴν ὁδὸν αὐτοῦ; καὶ αὐτὸς ἐποίησε, τίς ἀνταποδώσει αὐτῷ;	Хто представить йому перед лице путь його, і хто відплатить йому за те, що він робив?
32	32
καὶ αὐτὸς εἰς τάφους ἀπηνέχθη καὶ ἐπὶ σωρῶν ἠγρύπνησεν.	Його проводжають до гробів і на його могилі ставлять варту.
33	33
ἐγλυκάνθησαν αὐτῷ χάλικες χειμάρρου, καὶ ὀπίσω αὐτοῦ πᾶς ἄνθρωπος ἀπελεύσεται, καὶ ἔμπροσθεν αὐτοῦ ἀναρίθμητοι.	Солодкі для нього брили долини, і за ним іде натовп людей, а тим, що йдуть перед ним, немає числа.
34	34
πῶς δὲ παρακαλεῖτέ με κενά; τὸ δὲ ἐμὲ καταπαύσασθαι ἀφ᾿ ὑμῶν οὐδέν.	Як же ви хочете утішати мене пустим? У ваших відповідях залишається одна неправда.
Κεφάλαιο 22	Глава 22

1	1
ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ελιφὰζ ὁ Θαιμανίτης λέγει·	І відповів Елифаз феманитянин і сказав:
2	2
πότερον οὐχὶ ὁ Κύριός ἐστιν ὁ διδάσκων σύνεσιν καὶ ἐπιστήμην;	хіба може людина приносити користь Богу? Розумний приносить користь собі самому.
3	3
τί γὰρ μέλει τῷ Κυρίῳ, ἐὰν σὺ ἦσθα τοῖς ἔργοις ἄμεμπτος; ἢ ὠφέλεια, ὅτι ἁπλώσεις τὴν ὁδόν σου;	Яке задоволення Вседержителю від того, що ти праведний? І чи буде Йому вигода від того, що ти тримаєш путі твої у непорочності?
4	4
ἦ λόγον σου ποιούμενος ἐλέγξει σε, καὶ συνεισελεύσεταί σοι εἰς κρίσιν;	Невже Він, боячись тебе, вступить з тобою в змагання, піде судитися з тобою?
5	5
πότερον οὐχ ἡ κακία σού ἐστι πολλή, ἀναρίθμητοι δὲ σού εἰσιν αἱ ἁμαρτίαι;	Певно, злоба твоя велика, і беззаконням твоїм немає кінця.
6	6
ἠνεχύραζες δὲ τοὺς ἀδελφούς σου διακενῆς, ἀμφίασιν δὲ γυμνῶν ἀφείλου·	Певно, ти брав застави від братів твоїх ні за що і з напівголих знімав одяг.
7	7
οὐδὲ ὕδωρ διψῶντας ἐπότισας, ἀλλὰ πεινώντων ἐστέρησας ψωμόν·	Стомленому спрагою не подавав води напитися і голодному відмовляв у хлібі;
8	8
ἐθαύμασας δέ τινων πρόσωπον, ᾤκισας δὲ τοὺς ἐπὶ τῆς γῆς.	а людині сильній ти давав землю, і сановитий оселявся на ній.
9	9
χήρας δὲ ἐξαπέστειλας κενάς, ὀρφανοὺς δὲ ἐκάκωσας.	Вдів ти відсилав ні з чим і сиріт залишав з порожніми руками.
10	10
τοιγαροῦν ἐκύκλωσάν σε παγίδες, καὶ ἐσπούδασέ σε πόλεμος ἐξαίσιος.	За те навколо тебе петлі, і збурив тебе несподіваний жах,
11	11
τὸ φῶς σοι σκότος ἀπέβη, κοιμηθέντα δὲ ὕδωρ σε ἐκάλυψε.	або пітьма, в якій ти нічого не бачиш, і великі води покрили тебе.
12	12
μὴ οὐχὶ ὁ τὰ ὑψηλὰ ναίων ἐφορᾷ; τοὺς δὲ ὕβρει φερομένους ἐταπείνωσε;	Чи не вище небес Бог? подивися вгору на зірки, як вони високо!
13	13
καὶ εἶπας· τί ἔγνω ὁ ἰσχυρός; ἦ κατὰ τοῦ γνόφου κρινεῖ;	І ти говориш: що знає Бог? чи може Він судити крізь морок?
14	14
νεφέλη ἀποκρυφὴ αὐτοῦ, καὶ οὐχ ὁραθήσεται καὶ γῦρον οὐρανοῦ διαπορεύεται.	Хмари — завіса Його, так що Він не бачить, а ходить тільки по небесному колу.
15	15
μὴ τρίβον αἰώνιον φυλάξεις, ἣν ἐπάτησαν ἄνδρες δίκαιοι,	Невже ти тримаєшся путі древніх, якою йшли люди беззаконні,
16	16
οἳ συνελήφθησαν ἄωροι; ποταμὸς ἐπιρρέων οἱ θεμέλιοι αὐτῶν,	які передчасно були винищені, коли вода розлилася під основу їхню?
17	17
οἱ λέγοντες· Κύριος τί ποιήσει ἡμῖν; ἢ τί ἐπάξεται ἡμῖν ὁ Παντοκράτωρ;	Вони говорили Богу: відійди від нас! і що зробить їм Вседержитель?
18	18
ὃς δὲ ἐνέπλησε τοὺς οἴκους αὐτῶν ἀγαθῶν, βουλὴ δὲ ἀσεβῶν πόρρω ἀπ᾿ αὐτοῦ.	А Він наповнював доми їхні добром. Але, рада нечестивих, будь далекою від мене!
19	19
ἰδόντες δίκαιοι ἐγέλασαν, ἄμεμπτος δὲ ἐμυκτήρισεν.	Бачили праведники і раділи, і непорочний сміявся:
20	20
εἰ μὴ ἠφανίσθη ἡ ὑπόστασις αὐτῶν, καὶ τὸ κατάλειμμα αὐτῶν καταφάγεται πῦρ.	ворог наш знищений, а те, що залишилося після них, пожер вогонь.
21	21
γενοῦ δὴ σκληρός, ἐὰν ὑπομείνῃς· εἶτα ὁ καρπός σου ἔσται ἐν ἀγαθοῖς.	Зблизься ж з Ним — і будеш спокійний; через це прийде до тебе добро.
22	22
ἔκλαβε δὲ ἐκ στόματος αὐτοῦ ἐξηγορίαν καὶ ἀνάλαβε τὰ ρήματα αὐτοῦ ἐν καρδίᾳ σου.	Прийми з вуст Його закон і поклади слова Його в серце твоє.
23	23
ἐὰν δὲ ἐπιστραφῇς καὶ ταπεινώσῃς σεαυτὸν ἔναντι Κυρίου, πόρρω ἐποίησας ἀπὸ διαίτης σου ἄδικον.	Якщо ти звернешся до Вседержителя, то знову влаштуєшся, проженеш беззаконня від намету твого
24	24
θήσῃ ἐπὶ χώματι ἐν πέτρᾳ καὶ ὡς πέτρα χειμάρρου Σωφίρ.	і будеш вважати за порох блискучий метал, і за камені потоків — золото Офірське.
25	25
ἔσται οὖν σου ὁ Παντοκράτωρ βοηθὸς ἀπὸ ἐχθρῶν, καθαρὸν δὲ ἀποδώσει σε ὥσπερ ἀργύριον πεπυρωμένον.	І буде Вседержитель твоїм золотом і блискучим сріблом у тебе,
26	26
εἶτα παρρησιασθήσῃ ἐναντίον Κυρίου ἀναβλέψας εἰς τὸν οὐρανὸν ἱλαρῶς·	бо тоді будеш радуватися за Вседержителя і піднімеш до Бога лице твоє.
27	27
εὐξαμένου δέ σου πρὸς αὐτὸν εἰσακούσεταί σου, δώσει δέ σοι ἀποδοῦναι τὰς εὐχάς·	Помолишся Йому, і Він почує тебе, і ти виконаєш обітниці твої.
28	28
ἀποκαταστήσει δέ σοι δίαιταν δικαιοσύνης, ἐπὶ δὲ ὁδοῖς σου ἔσται φέγγος.	Покладеш намір, і він здійсниться у тебе, і над путями твоїми буде сяяти світло.
29	29
ὅτι ἐταπείνωσας σεαυτόν, καὶ ἐρεῖς· ὑπερηφανεύσατο, καὶ κύφοντα ὀφθαλμοῖς σώσει.	Коли хто буде принижений, ти скажеш: піднесення! і Він спасе засмученого лицем,
30	30
ρύσεται ἀθῷον, καὶ διασώθητι ἐν καθαραῖς χερσί σου.	визволить і невинного, і він спасеться чистотою рук твоїх.
Κεφάλαιο 23	Глава 23

1	1
ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ιὼβ λέγει·	І відповів Іов і сказав:
2	2
καὶ δὴ οἶδα ὅτι ἐκ χειρός μου ἡ ἔλεγξίς ἐστι, καὶ ἡ χεὶρ αὐτοῦ βαρεῖα γέγονεν ἐπ᾿ ἐμῷ στεναγμῷ.	ще і нині гіркі слова мої: страждання мої важчі за стогнання моє.
3	3
τίς δ᾿ ἄρα γνοίη ὅτι εὕροιμι αὐτὸν καὶ ἔλθοιμι εἰς τέλος;	О, якби я знав, де знайти Його, і міг підійти до престолу Його!
4	4
εἴποιμι δὲ ἐμαυτοῦ κρίμα, τὸ δὲ στόμα μου ἐμπλήσαι ἐλέγχων·	Я виклав би перед Ним справу мою і вуста мої наповнив би виправданнями;
5	5
γνοίην δὲ ἰάματα, ἅ μοι ἐρεῖ, αἰσθοίμην δέ τίνα μοι ἀπαγγελεῖ.	спізнав би слова, якими Він відповість мені, і зрозумів би, що Він скаже мені.
6	6
καὶ ἐν πολλῇ ἰσχύϊ ἐπελεύσεταί μοι, εἶτα ἐν ἀπειλῇ μοι οὐ χρήσεται·	Невже Він у повній могутності став би змагатися зі мною? О, ні! Нехай Він тільки звернув би увагу на мене.
7	7
ἀλήθεια γὰρ καὶ ἔλεγχος παρ᾿ αὐτοῦ, ἐξαγάγοι δὲ εἰς τέλος τὸ κρίμα μου·	Тоді праведник міг би змагатися з Ним, — і я назавжди одержав би свободу від Судді мого.
8	8
εἰς γὰρ πρῶτα πορεύσομαι καὶ οὐκέτι εἰμί· τὰ δὲ ἐπ᾿ ἐσχάτοις τί οἶδα;	Але ось, я йду вперед — і нема Його, назад — і не знаходжу Його;
9	9
ἀριστερὰ ποιήσαντος αὐτοῦ καὶ οὐ κατέσχον· περιβαλεῖ δεξιά, καὶ οὐκ ὄψεται.	чи робить Він що на лівій стороні, я не бачу; чи ховається на правій, не вбачаю.
10	10
εἶδε γὰρ ἤδη ὁδόν μου, διέκρινε δέ με ὥσπερ τὸ χρυσίον.	Але Він знає путь мою; нехай випробує мене, — вийду, як золото.
11	11
ἐξελεύσομαι δὲ ἐν ἐντάλμασιν αὐτοῦ, ὁδοὺς γὰρ αὐτοῦ ἐφύλαξα καὶ οὐ μὴ ἐκκλίνω	Нога моя твердо тримається стежок Його; путі Його я зберігав і не ухилявся.
12	12
ἀπὸ ἐνταλμάτων αὐτοῦ καὶ οὐ μὴ παρέλθω, ἐν δὲ κόλπῳ μου ἔκρυψα ρήματα αὐτοῦ.	Від заповіді вуст Його не відступав; слова вуст Його зберігав більше, ніж мої правила.
13	13
εἰ δὲ καὶ αὐτὸς ἔκρινεν οὕτως, τίς ἐστιν ὁ ἀντειπὼν αὐτῷ; ὃ γὰρ αὐτὸς ἠθέλησε, καὶ ἐποίησε.	Але Він твердий; і хто відхилить Його? Він робить, чого хоче душа Його.
14	14
διὰ τοῦτο ἐπ᾿ αὐτῷ ἐσπούδακα, νουθετούμενος δὲ ἐφρόντισα αὐτοῦ.	Так, Він виконає те, що належить мені, і подібного до цього багато у Нього.
15	15
ἐπὶ τούτῳ ἀπὸ προσώπου αὐτοῦ κατασπουδασθῶ· κατανοήσω καὶ πτοηθήσομαι ἐξ αὐτοῦ.	Тому я тремчу перед лицем Його; розмірковую — і страшуся Його.
16	16
Κύριος δὲ ἐμαλάκυνε τὴν καρδίαν μου, ὁ δὲ Παντοκράτωρ ἐσπούδασέ με·	Бог розслабив серце моє, і Вседержитель налякав мене.
17	17
οὐ γὰρ ᾔδειν ὅτι ἐπελεύσεταί μοι σκότος, πρὸ προσώπου δέ μου ἐκάλυψε γνόφος.	Чому я не був знищений раніше цієї темряви, і Він не приховав мороку від лиця мого!
Κεφάλαιο 24	Глава 24

1	1
ΔΙΑΤΙ δὲ Κύριον ἔλαθον ὧραι,	Чому не приховані від Вседержителя часи, і ті, що знають Його, не бачать днів Його?
2	2
ἀσεβεῖς δὲ ὅριον ὑπερέβησαν ποίμνιον σὺν ποιμένι ἁρπάσαντες;	Межі пересувають, викрадають стада і пасуть у себе.
3	3
ὑποζύγιον ὀρφανῶν ἀπήγαγον καὶ βοῦν χήρας ἠνεχύρασαν.	У сиріт відбирають осла, у вдови беруть у заставу вола;
4	4
ἐξέκλιναν ἀδυνάτους ἐξ ὁδοῦ δικαίας, ὁμοθυμαδὸν δὲ ἐκρύβησαν πρᾳεῖς γῆς.	бідних зіштовхують з дороги, всі принижені землі примушені ховатися.
5	5
ἀπέβησαν δὲ ὥσπερ ὄνοι ἐν ἀγρῷ ὑπὲρ ἐμοῦ ἐξελθόντες τὴν ἑαυτῶν τάξιν· ἡδύνθη αὐτῷ ἄρτος εἰς νεωτέρους.	Ось вони, як дикі осли в пустелі, виходять на справу свою, встаючи рано на здобич; степ дає хліб для них і для дітей їхніх;
6	6
ἀγρὸν πρὸ ὥρας οὐκ αὐτῶν ὄντα ἐθέρισαν· ἀδύνατοι ἀμπελῶνας ἀσεβῶν ἀμισθὶ καὶ ἀσιτὶ εἰργάσαντο.	жнуть вони на полі не своєму і збирають виноград у нечестивця;
7	7
γυμνοὺς πολλοὺς ἐκοίμησαν ἄνευ ἱματίων, ἀμφίασιν δὲ ψυχῆς αὐτῶν ἀφείλαντο.	нагі ночують без покрова і без одягу на холоді;
8	8
ἀπὸ ψεκάδων ὀρέων ὑγραίνονται, παρὰ τὰ μὴ ἔχειν ἑαυτοὺς σκέπην, πέτραν περιεβάλοντο.	мокнуть від гірських дощів і, не маючи притулку, тиснуться до скелі;
9	9
ἥρπασαν ὀρφανὸν ἀπὸ μαστοῦ, ἐκπεπτωκότα δὲ ἐταπείνωσαν.	відривають від грудей сироту і з убогого беруть заставу;
10	10
γυμνοὺς δὲ ἐκοίμησαν ἀδίκως, πεινώντων δὲ τὸν ψωμὸν ἀφείλαντο.	змушують ходити нагими, без одягу, і голодних годують колоссям;
11	11
ἐν στενοῖς ἀδίκως ἐνήδρευσαν, ὁδὸν δὲ δικαίαν οὐκ ᾔδεισαν.	між стінами вичавлюють олію оливкову, топчуть у точилах і жадають.
12	12
οἳ ἐκ πόλεως καὶ οἴκων ἰδίων ἐξεβάλοντο, ψυχὴ δὲ νηπίων ἐστέναξε μέγα.	У містах люди стогнуть, і душа тих, кого убивають, волає, і Бог не забороняє того.
13	13
αὐτὸς δὲ διατί τούτων ἐπισκοπὴν οὐ πεποίηται; ἐπὶ γῆς ὄντων αὐτῶν καὶ οὐκ ἐπέγνωσαν, ὁδὸν δὲ δικαιοσύνης οὐκ ᾔδεισαν, οὐδὲ ἀτραποὺς αὐτῶν ἐπορεύθησαν.	Є з них вороги світла, не знають путі його і не ходять стежками його.
14	14
γνοὺς δὲ αὐτῶν τὰ ἔργα παρέδωκεν αὐτοὺς εἰς σκότος, καὶ νυκτὸς ἔσται ὡς κλέπτης.	Зі світанком встає вбивця, умертвляє бідного й убогого, а вночі буває злодієм.
15	15
καὶ ὀφθαλμὸς μοιχοῦ ἐφύλαξε σκότος λέγων· οὐ προνοήσει με ὀφθαλμός, καὶ ἀποκρυβὴν προσώπου ἔθετο.	І око перелюбника чекає сутінків, говорячи: нічиє око не побачить мене, — і закриває лице.
16	16
διώρυξεν ἐν σκότει οἰκίας· ἡμέρας ἐσφράγισαν ἑαυτούς, οὐκ ἐπέγνωσαν φῶς.	У темряві підкопуються під доми, які вдень вони помітили для себе; не знають світла.
17	17
ὅτι ὁμοθυμαδὸν αὐτοῖς τὸ πρωΐ σκιὰ θανάτου, ὅτι ἐπιγνώσεται τάραχος σκιᾶς θανάτου.	Бо для них ранок — смертна тінь, оскільки вони знайомі з жахами смертної тіні.
18	18
ἐλαφρός ἐστιν ἐπὶ πρόσωπον ὕδατος, καταραθείη ἡ μερὶς αὐτῶν ἐπὶ γῆς, ἀναφανείη δὲ τὰ φυτὰ αὐτῶν	Легкий такий на поверхні води, проклята частка його на землі, і не дивиться він на дорогу садів виноградних.
19	19
ἐπὶ γῆς ξηρά· ἀγκαλίδα γὰρ ὀρφανῶν ἥρπασαν.	Засуха і спека поглинають снігову воду: так пекло — грішників.
20	20
εἶτ᾿ ἀνεμνήσθη αὐτοῦ ἡ ἁμαρτία, ὥσπερ δὲ ὁμίχλη δρόσου ἀφανὴς ἐγένετο· ἀποδοθείη δὲ αὐτῷ ἃ ἔπραξε, συντριβείη δὲ πᾶς ἄδικος ἴσα ξύλῳ ἀνιάτῳ.	Нехай забуде його утроба матері, нехай ласує ним хробак; нехай не залишається про нього пам’яті; як дерево, нехай зломиться беззаконник,
21	21
στεῖραν δὲ οὐκ εὖ ἐποίησε καὶ γύναιον οὐκ ἠλέησε,	який гнітить бездітну, що не народжувала, і вдові не робить добра.
22	22
θυμῷ δὲ κατέστρεψεν ἀδυνάτους. ἀναστὰς τοιγαροῦν οὐ μὴ πιστεύσῃ κατὰ τῆς ἑαυτοῦ ζωῆς.	Він і сильних захоплює своєю силою; він устає, і ніхто не упевнений за життя своє.
23	23
μαλακισθεὶς μὴ ἐλπιζέτω ὑγιασθῆναι, ἀλλὰ πεσεῖται νόσῳ·	А Він дає йому все для безпеки, і він на те спирається, і очі Його бачать шляхи їхні.
24	24
πολλοὺς γὰρ ἐκάκωσε τὸ ὕψωμα αὐτοῦ, ἐμαράνθη δὲ ὥσπερ μολόχη ἐν καύματι ἢ ὥσπερ στάχυς ἀπὸ καλάμης αὐτόματος ἀποπεσών.	Піднялися високо, — і ось, нема їх; падають і вмирають, як і всі, і, як верхівки колосся, зрізуються.
25	25
εἰ δὲ μή, τίς ἐστιν ὁ φάμενος ψευδῆ με λέγειν καὶ θήσει εἰς οὐδὲν τὰ ρήματά μου;	Якщо це не так, — хто викриє мене у неправді й на ніщо оберне мову мою?
Κεφάλαιο 25	Глава 25

1	1
ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ Βαλδὰδ ὁ Σαυχίτης λέγει·	І відповів Вилдад савхеянин і сказав:
2	2
τί γὰρ προοίμιον ἢ φόβος παρ᾿ αὐτοῦ ὁ ποιῶν τὴν σύμπασαν ἐν ὑψίστῳ;	влада і страх у Нього; Він творить мир на висотах Своїх!
3	3
μὴ γάρ τις ὑπολάβοι ὅτι ἐστὶ παρέκλυσις πειραταῖς, ἐπὶ τίνας δὲ οὐκ ἐπελεύσεται ἔνεδρα παρ᾿ αὐτοῦ;	Чи є рахунок воїнствам Його? і над ким не сходить світло Його?
4	4
πῶς γὰρ ἔσται δίκαιος βροτὸς ἔναντι Κυρίου; ἢ τίς ἂν ἀποκαθαρίσαι αὐτὸν γεννητὸς γυναικός;	І як людині бути правою перед Богом, і як бути чистим народженому жінкою?
5	5
εἰ σελήνῃ συντάσσει, καὶ οὐκ ἐπιφαύσκει, ἄστρα δὲ οὐ καθαρὰ ἐναντίον αὐτοῦ.	Ось навіть місяць, і той несвітлий, і зірки нечисті перед очима Його.
6	6
ἔα δέ, ἄνθρωπος σαπρία καὶ υἱὸς ἀνθρώπου σκώληξ.	Тим менше людина, яка є червою, і син людський, який є міллю.
Κεφάλαιο 26	Глава 26

1	1
ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ιὼβ λέγει·	І відповів Іов і сказав:
2	2
τίνι πρόσκεισαι ἢ τίνι μέλλεις βοηθεῖν; πότερον, οὐχ ᾧ πολλὴ ἰσχὺς καὶ ᾧ βραχίων κραταιός ἐστι;	як ти допоміг безсилому, підтримав силу немічного!
3	3
τίνι συμβεβούλευσαι; οὐχ ᾧ πᾶσα σοφία; τίνι ἐπακολουθήσεις; οὐχ ᾧ μεγίστη δύναμις;	Яку пораду подав ти немудрому і як у всій повноті пояснив справу!
4	4
τίνι ἀνήγγειλας ρήματα; πνοὴ δὲ τίνος ἐστὶν ἡ ἐλθοῦσα ἐκ σοῦ;	Кому ти говорив ці слова, і чий дух виходив з тебе?
5	5
μὴ γίγαντες μαιωθήσονται ὑποκάτωθεν ὕδατος καὶ τῶν γειτόνων αὐτοῦ;	Рефаїми тремтять під водами, і ті, що живуть у них.
6	6
γυμνὸς ὁ ᾅδης ἐνώπιον αὐτοῦ, καὶ οὐκ ἔστι περιβόλαιον τῇ ἀπωλείᾳ.	Пекло оголене перед Ним, і немає покривала Аваддону.
7	7
ἐκτείνων βορέαν ἐπ᾿ οὐδέν, κρεμάζων γῆν ἐπὶ οὐδενός·	Він розпростер північ над порожнечою, повісив землю ні на чому.
8	8
δεσμεύων ὕδωρ ἐν νεφέλαις αὐτοῦ, καὶ οὐκ ἐρράγη νέφος ὑποκάτω αὐτοῦ·	Він тримає води в хмарах Своїх, і хмара не розпадається під ними.
9	9
ὁ κρατῶν πρόσωπον θρόνου, ἐκπετάζων ἐπ᾿ αὐτὸν νέφος αὐτοῦ.	Він поставив престіл Свій, розпростер над ним хмару Свою.
10	10
πρόσταγμα ἐγύρωσεν ἐπὶ πρόσωπον ὕδατος μέχρι συντελείας φωτὸς μετὰ σκότους.	Межу провів над поверхнею води, до кордонів світла з темрявою.
11	11
στῦλοι οὐρανοῦ ἐπετάσθησαν καὶ ἐξέστησαν ἀπὸ τῆς ἐπιτιμήσεως αὐτοῦ.	Стовпи небес тремтять і жахаються від грози Його.
12	12
ἰσχύϊ κατέπαυσε τὴν θάλασσαν, ἐπιστήμῃ δὲ ἔστρωσε τὸ κῆτος·	Силою Своєю хвилює море і розумом Своїм уражає його гордощі.
13	13
κλεῖθρα δὲ οὐρανοῦ δεδοίκασιν αὐτόν, προστάγματι δὲ ἐθανάτωσε δράκοντα ἀποστάτην.	Від духу Його — велич неба; рука Його утворила швидкого скорпіона.
14	14
ἰδοὺ ταῦτα μέρη ὁδοῦ αὐτοῦ, καὶ ἐπὶ ἰκμάδα λόγου ἀκουσόμεθα ἐν αὐτῷ· σθένος δὲ βροντῆς αὐτοῦ τίς οἶδεν ὁπότε ποιήσει;	Ось, це частини путі Його; і як мало ми чули про Нього! А грім могутности Його хто може зрозуміти?
Κεφάλαιο 27	Глава 27

1	1
ΕΤΙ δὲ προσθεὶς ᾿Ιὼβ εἶπε τῷ προοιμίῳ·	І продовжував Іов піднесену промову свою і сказав:
2	2
ζῇ ὁ Θεός, ὃς οὕτω με κέκρικε, καὶ ὁ Παντοκράτωρ ὁ πικράνας μου τὴν ψυχήν.	живий Бог, Який позбавив мене суду, і Вседержитель, Який засмутив душу мою,
3	3
ἦ μὴν ἔτι τῆς πνοῆς μου ἐνούσης, πνεῦμα δὲ θεῖον τὸ περιόν μοι ἐν ρινί,	бо, доки ще дихання моє в мені і дух Божий у ніздрях моїх,
4	4
μὴ λαλήσειν τὰ χείλη μου ἄνομα, οὐδὲ ἡ ψυχή μου μελετήσει ἄδικα	не скажуть вуста мої неправди, і язик мій не вимовить лжі!
5	5
μή μοι εἴη δικαίους ὑμᾶς ἀποφῆναι, ἕως ἂν ἀποθάνω, οὐ γὰρ ἀπολλάξω μου τὴν ἀκακίαν μου.	Далекий я від того, щоб визнати вас справедливими; доки не помру, не уступлю непорочности моєї.
6	6
δικαιοσύνῃ δὲ προσέχων οὐ μὴν προῶμαι, οὐ γὰρ σύνοιδα ἐμαυτῷ ἄτοπα πράξας.	Міцно тримав я правду мою і не відпущу її; не докорить мені серце моє в усі дні мої.
7	7
οὐ μὴν δὲ ἀλλὰ εἴησαν οἱ ἐχθροί μου ὥσπερ ἡ καταστροφὴ τῶν ἀσεβῶν, καὶ οἱ ἐπ᾿ ἐμὲ ἐπανιστάμενοι, ὥσπερ ἡ ἀπώλεια τῶν παρανόμων.	Ворог мій буде, як нечестивець, і той, хто повстає на мене, як беззаконник.
8	8
καὶ τίς γάρ ἐστιν ἐλπὶς ἀσεβεῖ ὅτι ἐπέχει; πεποιθὼς ἐπὶ Κύριον ἄρα σωθήσεται;	Бо яка надія лицемірові, коли візьме, коли вивергне Бог душу його?
9	9
ἦ τὴν δέησιν αὐτοῦ εἰσακούσεται ὁ Θεός; ἢ ἐπελθούσης αὐτῷ ἀνάγκης	Чи почує Бог крик його, коли прийде на нього лихо?
10	10
μὴ ἔχει τινὰ παρρησίαν ἔναντι αὐτοῦ; ἢ ὡς ἐπικαλεσαμένου αὐτοῦ εἰσακούσεται αὐτοῦ,	Чи буде він утішатися Вседержителем і закликати Бога повсякчас?
11	11
ἀλλὰ δὴ ἀναγγελῶ ὑμῖν τί ἐστιν ἐν χειρὶ Κυρίου, ἅ ἐστι παρὰ Παντοκράτορι, οὐ ψεύσομαι.	Сповіщу вам, що? у руці Божій; що? у Вседержителя, не приховаю.
12	12
ἰδοὺ πάντες οἴδατε ὅτι κενὰ κενοῖς ἐπιβάλλετε.	Ось, усі ви і самі бачили; і для чого ви стільки пустословите?
13	13
αὕτη ἡ μερὶς ἀνθρώπου ἀσεβοῦς παρὰ Κυρίου, κτῆμα δὲ δυναστῶν ἐλεύσεται παρὰ Παντοκράτορος ἐπ᾿ αὐτούς.	Ось доля беззаконній людині від Бога, і спадщина, яку одержують від Вседержителя гнобителі.
14	14
ἐὰν δὲ πολλοὶ γένωνται οἱ υἱοὶ αὐτοῦ, εἰς σφαγὴν ἔσονται· ἐὰν δὲ καὶ ἀνδρωθῶσι, προσαιτήσουσιν·	Якщо примножуються сини його, то під меч; і нащадки його не наситяться хлібом.
15	15
οἱ δὲ περιόντες αὐτοῦ ἐν θανάτῳ τελευτήσουσι, χήρας δὲ αὐτῶν οὐδεὶς ἐλεήσει.	Тих, що залишилися після нього, смерть зведе в гріб, і вдови їхні не будуть плакати.
16	16
ἐὰν συναγάγῃ ὥσπερ γῆν ἀργύριον, ἴσα δὲ πηλῷ ἑτοιμάσῃ χρυσίον,	Якщо він набере купи срібла, як пороху, і наготує одягу, як глини,
17	17
ταῦτα πάντα δίκαιοι περιποιήσονται, τὰ δὲ χρήματα αὐτοῦ ἀληθινοὶ καθέξουσιν.	то він наготує, а вдягатися буде праведник, і срібло одержить собі в частку непорочний.
18	18
ἀπέβη δὲ οἱ οἶκος αὐτοῦ ὥσπερ σῆτες καὶ ὥσπερ ἀράχνη.	Він будує, як міль, дім свій і, як сторож, робить собі курінь;
19	19
πλούσιος κοιμηθήσεται καὶ οὐ προσθήσει, ὀφθαλμοὺς αὐτοῦ διήνοιξε, καὶ οὐκ ἔστι.	лягає спати багатієм і таким не встане; відкриває очі свої, і він уже не той.
20	20
συνήντησαν αὐτῷ ὥσπερ ὕδωρ αἱ ὀδύναι, νυκτὶ δὲ ὑφείλετο αὐτὸν γνόφος·	Як води, осягнуть його жахи; в ночі викраде його буря.
21	21
ἀναλήψεται δὲ αὐτὸν καύσων καὶ ἀπελεύσεται, καὶ λικμήσει αὐτὸν ἐκ τοῦ τόπου αὐτοῦ.	Підніме його східний вітер і понесе, і він швидко побіжить від нього.
22	22
καὶ ἐπιρρίψει ἐπ᾿ αὐτὸν καὶ οὐ φείσεται, ἐκ χειρὸς αὐτοῦ φυγῇ φεύξεται.	Накинеться на нього і не пощадить, як би він не намагався втекти від руки його.
23	23
κροτήσει ἐπ᾿ αὐτοὺς χεῖρας αὐτοῦ καὶ συριεῖ αὐτὸν ἐκ τοῦ τόπου αὐτοῦ.	Сплеснуть про нього руками і засвистять над ним з місця його!
Κεφάλαιο 28	Глава 28

1	1
ΕΣΤΙ γὰρ ἀργυρίῳ τόπος, ὅθεν γίνεται, τόπος δὲ χρυσίου, ὅθεν διηθεῖται.	Так! у срібла є джерельна жила, й у золота місце, де його плавлять.
2	2
σίδηρος μὲν γὰρ ἐκ γῆς γίνεται, χαλκὸς δὲ ἴσα λίθῳ λατομεῖται.	Залізо виробляється із землі; з каменю виплавляється мідь.
3	3
τάξιν ἔθετο σκότει, καὶ πᾶν πέρας αὐτὸς ἐξακριβάζεται, λίθος σκοτία καὶ σκιὰ θανάτου.	Людина кладе межу темряві і ретельно розшукує камінь у мороці і тіні смертній.
4	4
διακοπὴ χειμάρρου ἀπὸ κονίας, οἱ δὲ ἐπιλανθανόμενοι ὁδὸν δικαίαν ἠσθένησαν, ἐκ βροτῶν ἐσαλεύθησαν.	Виконують рудокопний колодязь у місцях, де не ступала нога, спускаються в глибину, висять і колишуться далеко від людей.
5	5
γῆ, ἐξ αὐτῆς ἐξελεύσεται ἄρτος, ὑποκάτω αὐτῆς ἐστράφη ὡσεὶ πῦρ.	Земля, на якій виростає хліб, всередині розрита, неначе вогнем.
6	6
τόπος σαπφείρου οἱ λίθοι αὐτῆς, καὶ χῶμα χρυσίον αὐτῷ.	Камені її — місце сапфіра, і в ній піщинки золота.
7	7
τρίβος, οὐκ ἔγνω αὐτὴν πετεινόν, καὶ οὐ παρέβλεψεν αὐτὴν ὀφθαλμὸς γυπός·	Стежки туди не знає хижий птах, і не бачило її око шуліки;
8	8
καὶ οὐκ ἐπάτησαν αὐτὸν υἱοὶ ἀλαζόνων, οὐ παρῆλθεν ἐπ᾿ αὐτῆς λέων.	не топтали її скимни, і не ходив по ній шакал.
9	9
ἐν ἀκροτόμῳ ἐξέτεινε χεῖρα αὐτοῦ, κατέστρεψε δὲ ἐκ ριζῶν ὄρη·	На граніт накладає вона (людина) руку свою, з коренем перевертає гори;
10	10
δίνας δὲ ποταμῶν διέρρηξε, πᾶν δὲ ἔντιμον εἶδέ μου ὁ ὀφθαλμός.	у скелях просікає канали, і все дорогоцінне бачить око її;
11	11
βάθη δὲ ποταμῶν ἀνεκάλυψεν, ἔδειξε δὲ αὐτοῦ δύναμιν εἰς φῶς.	зупиняє плин потоків і таємне виносить на світло.
12	12
ἡ δὲ σοφία πόθεν εὑρέθη; ποῖος δὲ τόπος ἐστὶ τῆς ἐπιστήμης;	Але де премудрість знаходиться? і де місце розуму?
13	13
οὐκ οἶδε βροτὸς ὁδὸν αὐτῆς, οὐδὲ μὴ εὑρεθῇ ἐν ἀνθρώποις.	Не знає людина ціни її, і вона не знаходиться на землі живих.
14	14
ἄβυσσος εἶπεν· οὐκ ἔνεστιν ἐν ἐμοί· καὶ ἡ θάλασσα εἶπεν· οὐκ ἔστι μετ᾿ ἐμοῦ.	Безодня говорить: не у мені вона; і море говорить: не в мене.
15	15
οὐ δώσει συγκλεισμὸν ἀντ᾿ αὐτῆς, καὶ οὐ σταθήσεται ἀργύριον ἀντάλλαγμα αὐτῆς·	Не дається вона за золото і не здобувається вона за вагу срібла;
16	16
καὶ οὐ συμβασταχθήσεται χρυσίῳ ᾿Ωφίρ, ἐν ὄνυχι τιμίῳ καὶ σαπφείρῳ·	не оцінюється вона золотом офірським, ні дорогоцінним оніксом, ні сапфіром;
17	17
οὐκ ἰσωθήσεται αὐτῇ χρυσίον καὶ ὕαλος καὶ τὸ ἄλλαγμα αὐτῆς σκεύη χρυσᾶ·	не зрівнюється з нею золото і кристал, і не виміняєш її на сосуди з чистого золота.
18	18
μετέωρα καὶ γαβὶς οὐ μνησθήσεται, καὶ ἕλκυσον σοφίαν ὑπὲρ τὰ ἐσώτατα·	А про корали і перли і згадувати нема чого, і придбання премудрости вище за рубіни.
19	19
οὐκ ἰσωθήσεται αὐτῇ τοπάζιον Αἰθιοπίας, χρυσίῳ καθαρῷ οὐ συμβασταχθήσεται.	Не зрівнюється з нею топаз ефіопський; чистим золотом не оцінюється вона.
20	20
ἡ δὲ σοφία πόθεν εὑρέθη; ποῖος δὲ τόπος ἐστὶ τῆς συνέσεως;	Звідки ж виходить премудрість? і де місце розуму?
21	21
λέληθε πάντα ἄνθρωπον καὶ ἀπὸ πετεινῶν τοῦ οὐρανοῦ ἐκρύβη·	Прихована вона від очей усього живого і від птахів небесних утаємничена.
22	22
ἡ ἀπώλεια καὶ ὁ θάνατος εἶπαν· ἀκηκόαμεν δὲ αὐτῆς τὸ κλέος.	Аваддон і смерть говорять: вухами нашими чули ми чутку про неї.
23	23
ὁ Θεὸς εὖ συνέστησεν αὐτῆς τὴν ὁδόν, αὐτὸς δὲ οἶδε τὸν τόπον αὐτῆς·	Бог знає путь її, і Він відає місце її.
24	24
αὐτὸς γὰρ τὴν ὑπ᾿ οὐρανὸν πᾶσαν ἐφορᾷ εἰδὼς τὰ ἐν τῇ γῇ πάντα, ἃ ἐποίησεν,	Бо Він проглядає до кінців землі і бачить під усім небом.
25	25
ἀνέμων σταθμὸν ὕδατος μέτρα·	Коли Він вітрові визначав вагу і воді надавав міру,
26	26
ὅτι ἐποίησεν οὕτως, ἰδὼν ἠρίθμησε καὶ ὁδὸν ἐν τινάγματι φωνάς·	коли призначав закон дощу і путь для блискавки громоносної,
27	27
τότε εἶδεν αὐτὴν καὶ ἐξηγήσατο αὐτήν, ἑτοιμάσας ἐξιχνίασεν.	тоді Він бачив її і явив її, приготував її і ще випробував її
28	28
εἶπε δὲ ἀνθρώπῳ· ἰδοὺ ἡ θεοσέβειά ἐστι σοφία, τὸ δὲ ἀπέχεσθαι ἀπὸ κακῶν ἐστιν ἐπιστήμη.	і сказав людині: ось, страх Господній є істинна премудрість, і віддалення від зла — розум.
Κεφάλαιο 29	Глава 29

1	1
ΕΤΙ δὲ προσθεὶς ᾿Ιὼβ εἶπε τῷ προοιμίῳ·	І продовжував Іов піднесену промову свою і сказав:
2	2
τίς ἄν με θείη κατὰ μῆνα ἔμπροσθεν ἡμερῶν, ὧν με ὁ Θεὸς ἐφύλαξεν;	о, якби я був, як у минулі місяці, як у ті дні, коли Бог зберігав мене,
3	3
ὡς ὅτε ηὔγει ὁ λύχνος αὐτοῦ ὑπὲρ κεφαλῆς μου, ὅτε τῷ φωτὶ αὐτοῦ ἐπορευόμην ἐν σκότει·	коли світильник Його світив над головою моєю, і я при світлі Його ходив серед пітьми;
4	4
ὅτε ἤμην ἐπιβρίθων ὁδούς, ὅτε ὁ Θεὸς ἐπισκοπὴν ἐποιεῖτο τοῦ οἴκου μου·	як був я у дні молодости моєї, коли милість Божа була над наметом моїм,
5	5
ὅτε ἤμην ὑλώδης λίαν, κύκλῳ δέ μου οἱ παῖδες·	коли ще Вседержитель був зі мною, і діти мої навколо мене,
6	6
ὅτε ἐχέοντο αἱ ὁδοί μου βουτύρῳ, τὰ δὲ ὄρη μου ἐχέοντο γάλακτι·	коли путі мої обливалися молоком, і скеля виточувала для мене струмки єлею!
7	7
ὅτε ἐξεπορευόμην ὄρθιος ἐν πόλει, ἐν δὲ πλατείαις ἐτίθετό μου ὁ δίφρος.	коли я виходив до воріт міста і на площі ставив сідалище своє, —
8	8
ἰδόντες με νεανίσκοι ἐκρύβησαν, πρεσβῦται δὲ πάντες ἔστησαν·	юнаки, побачивши мене, ховалися, а старці вставали і стояли;
9	9
ἁδροὶ δὲ ἐπαύσαντο λαλοῦντες, δάκτυλον ἐπιθέντες ἐπὶ στόματι.	князі утримувалися від розмови і персти клали на вуста свої;
10	10
οἱ δὲ ἀκούσαντες ἐμακάρισάν με, καὶ γλῶσσα αὐτῶν τῷ λάρυγγι αὐτῶν ἐκολλήθη·	голос знатних умовкав, і язик їх прилипав до гортані їх.
11	11
ὅτι οὖς ἤκουσε καὶ ἐμακάρισέ με, ὀφθαλμὸς δὲ ἰδών με ἐξέκλινε·	Вухо, яке чуло мене, ублажало мене; око, яке бачило, величало мене,
12	12
διέσωσα γὰρ πτωχὸν ἐκ χειρὸς δυνάστου καὶ ὀρφανῷ, ᾧ οὐκ ἦν βοηθός, ἐβοήθησα.	тому що я рятував страдника, який волав, і сироту безпомічного.
13	13
εὐλογία ἀπολλυμένου ἐπ᾿ ἐμὲ ἔλθοι, στόμα δὲ χήρας με εὐλόγησε.	Благословення того, хто гинув, сходило на мене, і серцю вдови давав я радість.
14	14
δικαιοσύνην δὲ ἐνδεδύκειν, ἠμφιασάμην δὲ κρίμα ἴσα διπλοΐδι.	Я одягався у правду, і суд мій прикрашав мене, як мантія й вінець.
15	15
ὀφθαλμὸς ἤμην τυφλῶν, ποὺς δὲ χωλῶν.	Я був очима сліпому і ногами кульгавому;
16	16
ἐγὼ ἤμην πατὴρ ἀδυνάτων, δίκην δὲ ἣν οὐκ ᾔδειν ἐξιχνίασα·	батьком був я для убогих і позов, якого я не знав, розбирав уважно.
17	17
συνέτριψα δὲ μύλας ἀδίκων, ἐκ μέσου τῶν ὀδόντων αὐτῶν ἅρπαγμα ἐξήρπασα.	Розтрощував я беззаконному щелепи і з зубів його виривав украдене.
18	18
εἶπα δέ· ἡ ἡλικία μου γηράσει ὥσπερ στέλεχος φοίνικος, πολὺν χρόνον βιώσω·	І говорив я: у гнізді моєму помру, і дні мої будуть численні, як пісок;
19	19
ἡ ρίζα διήνοικται ἐπὶ ὕδατος, καὶ δρόσος αὐλισθήσεται ἐν τῷ θερισμῷ μου·	корінь мій відкритий для води, і роса ночує на гілках моїх;
20	20
ἡ δόξα μου κενὴ μετ᾿ ἐμοῦ, καὶ τὸ τόξον μου ἐν χειρὶ αὐτοῦ πορεύεται.	слава моя не старіє, лук мій міцний у руці моїй.
21	21
ἐμοῦ ἀκούσαντες προσέσχον, ἐσιώπησαν δὲ ἐπὶ τῇ ἐμῇ βουλῇ·	Слухали мене й очікували, і мовчали при пораді моїй.
22	22
ἐπὶ τῷ ἐμῷ ρήματι οὐ προσέθεντο, περιχαρεῖς δὲ ἐγίνοντο ὁπόταν αὐτοῖς ἐλάλουν·	Після слів моїх уже не розмірковували; слова мої капали на них.
23	23
ὥσπερ γῆ διψῶσα προσδεχομένη τὸν ὑετόν, οὕτως οὗτοι τὴν ἐμὴν λαλιάν.	Чекали на мене, як на дощ, і, як дощу пізньому, відкривали вуста свої.
24	24
ἐὰν γελάσω πρὸς αὐτούς, οὐ μὴ πιστεύσωσι, καὶ φῶς τοῦ προσώπου μου οὐκ ἀπέπιπτεν·	Бувало, усміхнуся їм — вони не вірять; і світлого лиця мого вони не затьмарювали.
25	25
ἐξελεξάμην ὁδὸν αὐτῶν καὶ ἐκάθισα ἄρχων καὶ κατεσκήνουν ὡσεὶ βασιλεὺς ἐν μονοζώνοις ὃν τρόπον παθεινοὺς παρακαλῶν.	Я призначав путі їм і сидів на чолі і жив, як цар у колі воїнів, як утішитель тих, хто плаче.
Κεφάλαιο 30	Глава 30

1	1
ΝΥΝΙ δὲ κατεγέλασάν μου ἐλάχιστοι, νῦν νουθετοῦσί με ἐν μέρει ὧν ἐξουδένουν τοὺς πατέρας αὐτῶν, οὓς οὐχ ἡγησάμην ἀξίους κυνῶν τῶν ἐμῶν νομάδων.	А нині сміються з мене молодші за мене літами, ті, батьків яких я не погодився б помістити з псами стад моїх.
2	2
καί γε ἰσχὺς χειρῶν αὐτῶν ἱνατί μοι; ἐπ᾿ αὐτοὺς ἀπώλετο συντέλεια.	І сила рук їх до чого мені? Над ними вже минув час.
3	3
ἐν ἐνδείᾳ καὶ λιμῷ ἄγονος· οἱ φεύγοντες ἄνυδρον ἐχθὲς συνοχὴν καὶ ταλαιπωρίαν,	Бідністю і голодом виснажені, вони тікають у степ безводний, похмурий і спустошений;
4	4
οἱ περικυκλοῦντες ἅλιμα ἐπὶ ἠχοῦντι, οἵτινες ἅλιμα ἦν αὐτῶν τὰ σῖτα, ἄτιμοι δὲ καὶ πεφαυλισμένοι, ἐνδεεῖς παντὸς ἀγαθοῦ, οἳ καὶ ρίζας ξύλων ἐμασσῶντο ὑπὸ λιμοῦ μεγάλου.	щипають зелень біля кущів, і ягоди ялівцю — хліб їх.
5	5
ἐπανέστησάν μοι κλέπται,	Із суспільства виганяють їх, кричать на них, як на злодіїв,
6	6
ὧν οἱ οἶκοι αὐτῶν ἦσαν τρῶγλαι πετρῶν,	щоб жили вони у вибоїнах потоків, в ущелинах землі і скелях.
7	7
ἀνὰ μέσον εὐήχων βοήσονται· οἳ ὑπὸ φρύγανα ἄγρια διῃτῶντο,	Ревуть між кущами, туляться під терням.
8	8
ἀφρόνων υἱοὶ καὶ ἀτίμων, ὄνομα καὶ κλέος ἐσβεσμένον ἀπὸ γῆς.	Люди знедолені, люди без імені, непотріб землі!
9	9
νυνὶ δὲ κιθάρα ἐγώ εἰμι αὐτῶν, καὶ ἐμὲ θρύλλημα ἔχουσιν·	Їх-то зробився я нині піснею і їжею розмов їхніх.
10	10
ἐβδελύξαντο δέ με ἀποστάντες μακρὰν ἀπὸ δὲ τοῦ προσώπου μου οὐκ ἐφείσαντο πτύελον.	Вони гребують мною, віддаляються від мене і не утримуються плювати перед лицем моїм.
11	11
ἀνοίξας γὰρ φαρέτραν αὐτοῦ ἐκάκωσέ με, καὶ χαλινὸν τοῦ προσώπου μου ἐξαπέστειλαν.	Оскільки Він розв’язав повід мій і вразив мене, то вони скинули з себе вузду перед лицем моїм.
12	12
ἐπὶ δεξιῶν βλαστοῦ ἐξανέστησαν, πόδα αὐτῶν ἐξέτειναν καὶ ὡδοποίησαν ἐπ᾿ ἐμὲ τρίβους ἀπωλείας αὐτῶν.	З правого боку встає цей непотріб, збиває мене з ніг, направляє згубні свої шляхи до мене.
13	13
ἐξετρίβησαν τρίβοι μου, ἐξέδυσαν γάρ μου τὴν στολήν· βέλεσιν αὐτοῦ κατηκόντισέ με,	А мою стежку зіпсували: все встигли зробити для моєї погибелі, не маючи помічника.
14	14
κέχρηται δέ μοι ὡς βούλεται, ἐν ὀδύναις πέφυρμαι.	Вони прийшли до мене, як крізь широкий пролом; з шумом кинулися на мене.
15	15
ἐπιστρέφονταί μου αἱ ὀδύναι, ᾤχετό μου ἡ ἐλπὶς ὥσπερ πνεῦμα καὶ ὥσπερ νέφος ἡ σωτηρία μου.	Жахи напали на мене; як вітер, розвіялася велич моя, і щастя моє зникло, як хмара.
16	16
καὶ νῦν ἐπ᾿ ἐμὲ ἐκχυθήσεται ἡ ψυχή μου, ἔχουσι δέ με ἡμέραι ὀδυνῶν·	І нині знемагає душа моя в мені: дні скорботи огорнули мене.
17	17
νυκτί δέ μου τὰ ὀστᾶ συγκέχυται, τὰ δὲ νεῦρά μου διαλέλυται.	Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою.
18	18
ἐν πολλῇ ἰσχύϊ ἐπελάβετό μου τῆς στολῆς, ὥσπερ τὸ περιστόμιον τοῦ χιτῶνός μου περιέσχε με.	Насилу знімається з мене одяг мій; краї хітона мого тиснуть мене.
19	19
ἥγησαι δέ με ἴσα πηλῷ, ἐν γῇ καὶ σποδῷ μου ἡ μερίς·	Він кинув мене у бруд, і я став, як порох і попіл.
20	20
κέκραγα δὲ πρός σε καὶ οὐκ ἀκούεις μου, ἔστησαν δὲ καὶ κατενόησάν με·	Я взиваю до Тебе, і Ти не слухаєш мене, — стою, а Ти тільки дивишся на мене.
21	21
ἐπέβης δέ μοι ἀνελεημόνως, χειρὶ κραταιᾷ με ἐμαστίγωσας·	Ти зробився жорстоким до мене, кріпкою рукою ворогуєш проти мене.
22	22
ἔταξας δέ με ἐν ὀδύναις, καὶ ἀπέρριψάς με ἀπὸ σωτηρίας.	Ти підняв мене і змусив мене літати з вітром і розтрощуєш мене.
23	23
οἶδα γὰρ ὅτι θάνατός με ἐκτρίψει, οἰκία γὰρ παντὶ θνητῷ γῆ.	Так, я знаю, що Ти приведеш мене до смерти й у дім зібрання усіх, хто живе.
24	24
εἰ γὰρ ὄφελον δυναίμην ἐμαυτὸν χειρώσασθαι, ἢ δεηθείς γε ἑτέρου, καὶ ποιήσει μοι τοῦτο.	Певно, Він не простягне руки Своєї на дім кісток: чи будуть вони кричати під час свого руйнування?
25	25
ἐγὼ δὲ ἐπὶ παντὶ ἀδυνάτῳ ἔκλαυσα, ἐστέναξα ἰδὼν ἄνδρα ἐν ἀνάγκαις.	Чи не плакав я про того, хто був у горі? чи не уболівала душа моя за бідних?
26	26
ἐγὼ δὲ ἐπέχων ἀγαθοῖς, ἰδοὺ συνήντησάν μοι μᾶλλον ἡμέραι κακῶν.	Коли я сподівався добра, прийшло зло; коли очікував світла, прийшла пітьма.
27	27
ἡ κοιλία μου ἐξέζεσε καὶ οὐ σιωπήσεται, προέφθασάν με ἡμέραι πτωχείας.	Мої нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі.
28	28
στένων πεπόρευμαι ἄνευ φιμοῦ, ἕστηκα δὲ ἐν ἐκκλησίᾳ κεκραγώς.	Я ходжу почорнілий, але не від сонця; встаю у зібранні і кричу.
29	29
ἀδελφὸς γέγονα σειρήνων, ἑταῖρος δὲ στρουθῶν.	Я став братом шакалам і другом страусам.
30	30
τὸ δὲ δέρμα μου ἐσκότωται μεγάλως, τὰ δὲ ὀστᾶ μου ἀπὸ καύματος.	Моя шкіра почорніла на мені, кістки мої обгоріли від спеки.
31	31
ἀπέβη δὲ εἰς πένθος μου ἡ κιθάρα, ὁ δὲ ψαλμός μου εἰς κλαυθμὸν ἐμοί.	І цитра моя зробилася сумною, і сопілка моя ридає.
Κεφάλαιο 31	Глава 31

1	1
ΔΙΑΘΗΚΗΝ ἐθέμην τοῖς ὀφθαλμοῖς μου καὶ οὐ συνήσω ἐπὶ παρθένον.	Завіт уклав я з очима моїми, щоб не помишляти мені про дівчину.
2	2
καὶ τί ἐμέρισεν ὁ Θεὸς ἄνωθεν καὶ κληρονομία ἱκανοῦ ἐξ ὑψίστων;	Яка ж доля мені від Бога з висоти? І яка спадщина від Вседержителя з небес?
3	3
οὐχὶ ἀπώλεια τῷ ἀδίκῳ καὶ ἀπαλλοτρίωσις τοῖς ποιοῦσιν ἀνομίαν;	Чи не для нечестивого загибель, і чи не для того, хто робить зло, напасть?
4	4
οὐχὶ αὐτὸς ὄψεται ὁδόν μου καὶ πάντα τὰ διαβήματά μου ἐξαριθμήσεται;	Чи не бачив Він шляхів моїх, і чи не рахував усіх моїх кроків?
5	5
εἰ δὲ ἤμην πεπορευμένος μετὰ γελοιαστῶν, εἰ δὲ καὶ ἐσπούδασεν ὁ πούς μου εἰς δόλον·	Якщо я ходив у суєті, і якщо нога моя поспішала на лукавство; —
6	6
ἕσταμαι γὰρ ἐν ζυγῷ δικαίῳ, οἶδε δὲ ὁ Κύριος τὴν ἀκακίαν μου.	нехай зважать мене на терезах правди, і Бог дізнається про мою непорочність.
7	7
εἰ ἐξέκλινεν ὁ πούς μου ἐκ τῆς ὁδοῦ, εἰ δὲ καὶ τῷ ὀφθαλμῷ ἐπηκολούθησεν ἡ καρδία μου, εἰ δὲ καὶ ταῖς χερσί μου ἡψάμην δώρων,	Якщо стопи мої ухилилися від шляху і серце моє ходило слідом за очима моїми, і якщо що-небудь нечисте пристало до рук моїх,
8	8
σπείραιμι ἄρα καὶ ἄλλοι φάγοισαν, ἄρριζος δὲ γενοίμην ἐπὶ γῆς.	то нехай я сію, а інший їсть, і нехай паростки мої будуть викорінені.
9	9
εἰ ἐξηκολούθησεν ἡ καρδία μου γυναικὶ ἀνδρὸς ἑτέρου, εἰ καὶ ἐγκάθετος ἐγενόμην ἐπὶ θύραις αὐτῆς,	Якщо серце моє захоплювалося жінкою і я чинив підступи біля дверей мого ближнього, —
10	10
ἀρέσαι ἄρα καὶ ἡ γυνή μου ἑτέρῳ, τὰ δὲ νήπιά μου ταπεινωθείη·	нехай моя дружина меле на іншого, і нехай інші знущаються з неї,
11	11
θυμὸς γὰρ ὀργῆς ἀκατάσχετος τὸ μιᾶναι ἀνδρὸς γυναῖκα·	тому що це — злочин, це — беззаконня, що підлягає суду;
12	12
πῦρ γάρ ἐστι καιόμενον ἐπὶ πάντων τῶν μερῶν, οὗ δ᾿ ἂν ἐπέλθῃ ἐκ ριζῶν ἀπώλεσεν.	це — вогонь, який з’їдає до знищення, який викорінив би все добро моє.
13	13
εἰ δὲ καὶ ἐφαύλισα κρίμα θεράποντός μου ἢ θεραπαίνης, κρινομένων αὐτῶν πρός με,	Якщо я зневажав права слуги і служниці моєї, коли вони мали суперечку зі мною,
14	14
τί γὰρ ποιήσω, ἐὰν ἔτασίν μου ποιῆται ὁ Κύριος; ἐὰν δὲ καὶ ἐπισκοπήν, τίνα ἀπόκρισιν ποιήσομαι;	то що став би я робити, коли Бог повстав би? І коли б Він глянув на мене, що міг би я відповісти Йому?
15	15
πότερον οὐχ ὡς καὶ ἐγὼ ἐγενόμην ἐν γαστρί, καὶ ἐκεῖνοι γεγόνασι; γεγόναμεν δὲ ἐν τῇ αὐτῇ κοιλίᾳ.	Чи не Він, Який створив мене в утробі, створив і його й однаково утворив нас в утробі?
16	16
ἀδύνατοι δὲ χρείαν, ἥν ποτε εἶχον, οὐκ ἀπέτυχον, χήρας δὲ τὸν ὀφθαλμὸν οὐκ ἐξέτηξα.	Чи відмовляв я нужденним у їх проханні і чи томив очі вдови?
17	17
εἰ δὲ καὶ τὸν ψωμόν μου ἔφαγον μόνος καὶ οὐχὶ ὀρφανῷ μετέδωκα·	Чи один я з’їдав шматок мій, і чи не їв від нього і сирота?
18	18
ὅτι ἐκ νεότητός μου ἐξέτρεφον ὡς πατήρ, καὶ ἐκ γαστρὸς μητρός μου ὡδήγησα·	Бо з дитинства він зростав зі мною, як з батьком, і від утроби матері моєї я піклувався про вдову.
19	19
εἰ δὲ καὶ ὑπερεῖδον γυμνὸν ἀπολλύμενον καὶ οὐκ ἠμφίασα αὐτόν,	Якщо я бачив кого, хто гинув без одягу, і бідного без покрова, —
20	20
ἀδύνατοι δὲ εἰ μὴ εὐλόγησάν με, ἀπὸ δὲ κουρᾶς ἀμνῶν μου ἐθερμάνθησαν οἱ ὦμοι αὐτῶν·	чи не благословляли мене стегна його, і чи не був він зігрітий вовною овець моїх?
21	21
εἰ ἐπῇρα ὀρφανῷ χεῖρα, πεποιθὼς ὅτι πολλή μοι βοήθεια περίεστιν,	Якщо я піднімав руку мою на сироту, коли бачив допомогу собі біля воріт,
22	22
ἀποσταίη ἄρα ὁ ὦμός μου ἀπὸ τῆς κλειδός, ὁ δὲ βραχίων μου ἀπὸ τοῦ ἀγκῶνος συντριβείη.	то нехай плече моє відпаде від спини, і рука моя нехай відламається від ліктя,
23	23
φόβος γὰρ Κυρίου συνέσχε με, ἀπὸ τοῦ λήμματος αὐτοῦ οὐχ ὑποίσω.	тому що страшне для мене покарання від Бога: перед величчю Його не устояв би я.
24	24
εἰ ἔταξα χρυσίον εἰς χοῦν μου, εἰ δὲ καὶ λίθῳ πολυτελεῖ ἐπεποίθησα,	Чи покладав я на золоті опору мою і чи говорив скарбу: ти — надія моя?
25	25
εἰ δὲ καὶ εὐφράνθην πολλοῦ πλούτου μοι γενομένου, εἰ δὲ καὶ ἐπ᾿ ἀναριθμήτοις ἐθέμην χεῖρά μου·	Чи радів я, що багатство моє було великим, і коли рука моя придбала багато?
26	26
ἦ οὐχ ὁρῶ μὲν ἥλιον τὸν ἐπιφαύσκοντα ἐκλείποντα, σελήνην δὲ φθίνουσαν; οὐ γὰρ ἐπ᾿ αὐτοῖς ἐστιν.	Дивлячись на сонце, як воно сяє, і на місяць, як він велично прямує,
27	27
καὶ εἰ ἠπατήθη λάθρᾳ ἡ καρδία μου, εἰ δὲ χεῖρά μου ἐπιθεὶς ἐπὶ στόματί μου ἐφίλησα,	чи спокусився я в таїні серця мого, і чи цілували вуста мої руку мою?
28	28
καὶ τοῦτό μοι ἄρα ἀνομία ἡ μεγίστη λογισθείη, ὅτι ἐψευσάμην ἐναντίον Κυρίου τοῦ ῾Υψίστου.	Це також був би злочин, що підлягає суду, тому що я відрікся б тоді від Бога Всевишнього.
29	29
εἰ δὲ καὶ ἐπιχαρὴς ἐγενόμην πτώματι ἐχθρῶν μου καὶ εἶπεν ἡ καρδία μου· εὖγε,	Чи радів я погибелі ворога мого і чи торжествував, коли нещастя осягало його?
30	30
ἀκούσαι ἄρα τὸ οὖς μου τὴν κατάραν μου, θρυλληθείην δὲ ἄρα ὑπὸ λαοῦ μου κακούμενος.	Не дозволяв я вустам моїм грішити прокляттям душі його.
31	31
εἰ δὲ καὶ πολλάκις εἶπον αἱ θαράπαιναί μου· τίς ἂν δῴη ἡμῖν τῶν σαρκῶν αὐτοῦ πλησθῆναι; λίαν μου χρηστοῦ ὄντος·	Чи не говорили люди намету мого: о, якби ми м’ясом його не наситилися?
32	32
ἔξω δὲ οὐκ ηὐλίζετο ξένος, ἡ δὲ θύρα μου παντὶ ἐλθόντι ἀνέῳκτο.	Подорожній не ночував на вулиці; двері мої я відчиняв перехожому.
33	33
εἰ δὲ καὶ ἁμαρτὼν ἀκουσίως ἔκρυψα τὴν ἁμαρτίαν μου,	Якби я ховав провини мої, як людина, приховуючи в грудях моїх пороки мої,
34	34
οὐ γὰρ διετράπην πολυοχλίαν πλήθους τοῦ μὴ ἐξαγορεῦσαι ἐνώπιον αὐτῶν· εἰ δὲ καὶ εἴασα ἀδύνατον ἐξελθεῖν θύραν μου κόλπῳ κενῷ,	то я боявся б великої громади, і презирство одноплемінників страшило б мене, і я мовчав би і не виходив би за двері.
35	35
τίς δῴη ἀκούοντά μου; χεῖρα δὲ Κυρίου εἰ μὴ ἐδεδοίκειν, συγγραφὴν δέ, ἣν εἶχον κατά τινος,	О, якби хто вислухав мене! Ось моє бажання, щоб Вседержитель відповів мені, і щоб захисник мій зробив запис.
36	36
ἐπ᾿ ὤμοις ἂν περιθέμενος στέφανον ἀνεγίνωσκον,	Я носив би його на плечах моїх і покладав би його, як вінець;
37	37
καὶ εἰ μὴ ρήξας αὐτὴν ἀπέδωκα, οὐθὲν λαβὼν παρὰ χρεωφειλέτου·	оголосив би йому число кроків моїх, зблизився б з ним, як із князем.
38	38
εἰ ἐπ᾿ ἐμοί ποτε ἡ γῆ ἐστέναξεν, εἰ δὲ καὶ οἱ αὔλακες αὐτῆς ἔκλαυσαν ὁμοθυμαδόν,	Якщо волала проти мене земля моя і скаржилися на мене борозни її;
39	39
εἰ δὲ καὶ τὴν ἰσχὺν αὐτῆς ἔφαγον μόνος ἄνευ τιμῆς, εἰ δὲ καὶ ψυχὴν κυρίου τῆς γῆς ἐκβαλὼν ἐλύπησα,	якщо я їв плоди її без оплати й обтяжував життя хліборобів,
40	40
ἀντὶ πυροῦ ἄρα ἐξέλθοι μοι κνίδη, ἀντὶ δὲ κριθῆς βάτος. καὶ ἐπαύσατο ᾿Ιὼβ ρήμασιν.	то нехай замість пшениці виростає осот і замість ячменя кукіль. Слова Іова скінчилися.
Κεφάλαιο 32	Глава 32

1	1
ΗΣΥΧΑΣΑΝ δὲ καὶ οἱ τρεῖς φίλοι αὐτοῦ ἔτι ἀντειπεῖν ᾿Ιώβ, ἦν γὰρ ᾿Ιὼβ δίκαιος ἐναντίον αὐτῶν.	Коли ті три мужі перестали відповідати Іову, тому що він був правий в очах своїх,
2	2
ὠργίσθη δὲ ᾿Ελιοὺς ὁ τοῦ Βαραχιὴλ ὁ Βουζίτης ἐκ τῆς συγγενείας Ρὰμ τῆς Αὐσίτιδος χώρας· ὠργίσθη δὲ τῷ ᾿Ιὼβ σφόδρα, διότι ἀπέφηνεν ἑαυτὸν δίκαιον ἐναντίον Κυρίου.	тоді запалав гнів Елиуя, сина Варахиїлового, вузитянина з племені Рамового: запалав гнів його на Іова за те, що він виправдовував себе більше, ніж Бога,
3	3
καὶ κατὰ τῶν τριῶν δὲ φίλων ὠργίσθη σφόδρα, διότι οὐκ ἠδυνήθησαν ἀποκριθῆναι ἀντίθετα ᾿Ιὼβ καὶ ἔθεντο αὐτὸν εἶναι ἀσεβῆ.	а на трьох друзів його запалав гнів його за те, що вони не знайшли, що відповісти, а тим часом звинувачували Іова.
4	4
᾿Ελιοὺς δὲ ὑπέμεινε δοῦναι ἀπόκρισιν ᾿Ιώβ, ὅτι πρεσβύτεροι αὐτοῦ εἰσιν ἡμέραις.	Елиуй чекав, поки Іов говорив, тому що вони літами були старші за нього.
5	5
καὶ εἶδεν ὅτι οὐκ ἔστιν ἀπόκρισις ἐν στόματι τῶν τριῶν ἀνδρῶν, καὶ ἐθυμώθη ὀργῇ αὐτοῦ.	Коли ж Елиуй побачив, що немає відповіді з вуст тих трьох мужів, тоді запалав гнів його.
6	6
ὑπολαβὼν δὲ ᾿Ελιοὺς ὁ τοῦ Βαραχιὴλ ὁ Βουζίτης εἶπε· νεώτερος μέν εἰμι τῷ χρόνῳ, ὑμεῖς δέ ἐστε πρεσβύτεροι· διὸ ἡσύχασα φοβηθεὶς τοῦ ὑμῖν ἀναγγεῖλαι τὴν ἐμαυτοῦ ἐπιστήμην.	І відповів Елиуй, син Варахиїлів, вузитянин, і сказав: я молодий літами, а ви — старці; тому я ніяковів і боявся оголошувати вам свою думку.
7	7
εἶπα δὲ ὅτι οὐχ ὁ χρόνος ἐστὶν ὁ λαλῶν, ἐν πολλοῖς δὲ ἔτεσι οἴδασι σοφίαν,	Я говорив сам собі: нехай говорять дні, і багатоліття повчає мудрости.
8	8
ἀλλὰ πνεῦμά ἐστιν ἐν βροτοῖς, πνοὴ δὲ Παντοκράτορός ἐστιν ἡ διδάσκουσα·	Але дух у людині і подих Вседержителя дає їй розуміння.
9	9
οὐχ οἱ πολυχρόνιοί εἰσι σοφοί, οὐδ᾿ οἱ γέροντες οἴδασι κρίμα.	Не багаторічні тільки мудрі, і не старі розуміють правду.
10	10
διὸ εἶπα· ἀκούσατέ μου, καὶ ἀναγγελῶ ὑμῖν ἃ οἶδα.	Тому я говорю: вислухайте мене, оголошу вам мою думку і я.
11	11
ἐνωτίζεσθέ μου τὰ ρήματα· ἐρῶ γὰρ ὑμῶν ἀκουόντων, ἄχρις οὗ ἐτάσητε λόγους,	Ось, я очікував слів ваших, — вслуховувався в судження ваші, доки ви придумували, що? сказати.
12	12
καὶ μέχρι ὑμῶν συνήσω. καὶ ἰδοὺ οὐκ ἦν τῷ ᾿Ιὼβ ἐλέγχων ἀνταποκρινόμενος ρήματα αὐτοῦ ἐξ ὑμῶν,	Я пильно дивився на вас, і ось ніхто з вас не викриває Іова і не відповідає на слова його.
13	13
ἵνα μὴ εἴπητε· εὕρομεν σοφίαν Κυρίῳ προσθέμενοι·	Не скажіть: ми знайшли мудрість: Бог спростує його, а не людина.
14	14
ἀνθρώπῳ δὲ ἐπετρέψατε λαλῆσαι τοιαῦτα ρήματα.	Якби він звертав слова свої до мене, то я не вашими словами відповідав би йому.
15	15
ἐπτοήθησαν, οὐκ ἀπεκρίθησαν ἔτι, ἐπαλαίωσαν ἐξ αὐτῶν λόγους.	Злякалися, не відповідають більше; перестали говорити.
16	16
ὑπέμεινα, οὐ γὰρ ἐλάλησαν· ὅτι ἔστησαν, οὐκ ἀπεκρίθησαν.	І як я чекав, а вони не говорять, зупинилися і не відповідають більше,
17	17
ὑπολαβὼν δὲ ᾿Ελιοὺς λέγει· πάλιν λαλήσω·	то я відповім з мого боку, висловлю мою думку і я,
18	18
πλήρης γάρ εἰμι ρημάτων, ὀλέκει γάρ με τὸ πνεῦμα τῆς γαστρός·	бо я переповнений словами, і дух у мені розпирає мене.
19	19
ἡ δὲ γαστήρ μου ὥσπερ ἀσκὸς γλεύκους ζέων δεδεμένος ἢ ὥσπερ φυσητὴρ χαλκέως ἐρρηγώς.	Ось, утроба моя, як вино невідкрите: вона готова прорватися, подібно до нових міхів.
20	20
λαλήσω, ἵνα ἀναπαύσωμαι ἀνοίξας τὰ χείλη·	Виговорюсь, і буде легше мені; відкрию вуста мої і відповім.
21	21
ἄνθρωπον γὰρ οὐ μὴ αἰσχυνθῶ, ἀλλὰ μὴν οὐδὲ βροτὸν οὐ μὴ ἐντραπῶ·	На лице людини дивитися не буду і ніякій людині лестити не стану,
22	22
οὐ γὰρ ἐπίσταμαι θαυμάσαι πρόσωπα· εἰ δὲ μή, καὶ ἐμὲ σῆτες ἔδονται.	тому що я не вмію лестити: зараз убий мене, Творче мій.
Κεφάλαιο 33	Глава 33

1	1
ΟΥ μὴν δὲ ἀλλὰ ἄκουσον, ᾿Ιώβ, τὰ ρήματά μου καὶ λαλιὰν ἐνωτίζου μου·	Отже, слухай, Іове, промову мою і прислухайся до кожного слова мого.
2	2
ἰδοὺ γὰρ ἤνοιξα τὸ στόμα μου, καὶ ἐλάλησεν ἡ γλῶσσά μου.	Ось, я відкриваю вуста мої, язик мій говорить у гортані моїй.
3	3
καθαρά μου ἡ καρδία ρήμασι, σύνεσις δὲ χειλέων μου καθαρὰ νοήσει.	Слова мої від щирости мого серця, і вуста мої вимовлять знання чисте.
4	4
πνεῦμα θεῖον τὸ ποιῆσάν με, πνοὴ δὲ Παντοκράτορος ἡ διδάσκουσά με.	Дух Божий створив мене, і подих Вседержителя дав мені життя.
5	5
ἐὰν δύνῃ, δός μοι ἀπόκρισιν πρὸς ταῦτα· ὑπόμεινον, στῆθι κατ᾿ ἐμὲ καὶ ἐγὼ κατὰ σέ.	Якщо можеш, відповідай мені і стань переді мною.
6	6
ἐκ πηλοῦ διήρτισαι σὺ ὡς καὶ ἐγώ, ἐκ τοῦ αὐτοῦ διηρτίσμεθα.	Ось я, за бажанням твоїм, замість Бога. Я створений також із пороху;
7	7
οὐχ ὁ φόβος μού σε στροβήσει, οὐδὲ ἡ χείρ μου βαρεῖα ἔσται ἐπὶ σοί.	тому страх переді мною не може знітити тебе, і рука моя не буде важкою для тебе.
8	8
πλὴν εἶπας ἐν ὠσί μου, φωνὴν ρημάτων σου ἀκήκοα,	Ти говорив у вуха мої, і я чув звук слів:
9	9
διότι λέγεις· καθαρός εἰμι οὐχ ἁμαρτών, ἄμεμπτός εἰμι, οὐ γὰρ ἠνόμησα.	чистий я, без пороку, невинний я, і немає в мені неправди;
10	10
μέμψιν δὲ κατ᾿ ἐμοῦ εὗρεν, ἥγηται δέ με ὥσπερ ὑπεναντίον·	а Він знайшов звинувачення проти мене і вважає мене Своїм супротивником;
11	11
ἔθετο δὲ ἐν ξύλῳ τὸν πόδα μου, ἐφύλαξε δέ μου πάσας τὰς ὁδούς·	поставив ноги мої в колоду, спостерігає за всіма путями моїми.
12	12
πῶς γὰρ λέγεις· δίκαιός εἰμι, καὶ οὐκ ἐπακήκοέ μου; αἰώνιος γάρ ἐστιν ὁ ἐπάνω βροτῶν.	Ось у цьому ти неправий, відповідаю тобі, тому що Бог вище людини.
13	13
λέγεις δέ· διατί τῆς δίκης μου οὐκ ἐπακήκοέ μου πᾶν ρῆμα;	Для чого тобі змагатися з Ним? Він не дає звіту ні в яких ділах Своїх.
14	14
ἐν γὰρ τῷ ἅπαξ λαλῆσαι ὁ Κύριος, ἐν δὲ τῷ δευτέρῳ	Бог говорить один раз і, якщо того не помітять, удруге:
15	15
ἐνύπνιον, ἢ ἐν μελέτῃ νυκτερινῇ, ὡς ὅταν ἐπιπίπτῃ δεινὸς φόβος ἐπ᾿ ἀνθρώπους ἐπὶ νυσταγμάτων ἐπὶ κοίτης.	уві сні, у нічному видінні, коли сон находить на людей, під час дрімоти на постелі.
16	16
τότε ἀνακαλύπτει νοῦν ἀνθρώπων, ἐν εἴδεσι φόβου τοιούτοις αὐτοὺς ἐξεφόβησεν	Тоді Він відкриває в людини вухо і закарбовує Своє наставляння,
17	17
ἀποστρέψαι ἄνθρωπον ἀπὸ ἀδικίας, τὸ δὲ σῶμα αὐτοῦ ἀπὸ πτώματος ἐρρύσατο.	щоб відвести людину від якого-небудь наміру і віддалити від неї гордість,
18	18
ἐφείσατο δὲ τῆς ψυχῆς αὐτοῦ ἀπὸ θανάτου καὶ μὴ πεσεῖν αὐτὸν ἐν πολέμῳ.	щоб відвести душу її від прірви і життя її від ураження мечем.
19	19
πάλιν δὲ ἤλεγξεν αὐτὸν ἐπὶ μαλακίᾳ ἐπὶ κοίτης καὶ πλῆθος ὀστῶν αὐτοῦ ἐνάρκησε·	Або він врозумляється хворобою на постелі своїй і тяжким болем у всіх кістках своїх, —
20	20
πᾶν δὲ βρωτὸν σίτου οὐ μὴ δύνηται προσδέξασθαι καὶ ἡ ψυχὴ αὐτοῦ βρῶσιν ἐπιθυμήσει,	і життя її відвертається від хліба і душа її від улюбленої їжі.
21	21
ἕως ἂν σαπῶσιν αὐτοῦ αἱ σάρκες καὶ ἀποδείξῃ τὰ ὀστᾶ αὐτοῦ κενά·	Плоть на ній пропадає, так що її не видно, і показуються кістки її, яких не було видно.
22	22
ἤγγισε δὲ εἰς θάνατον ἡ ψυχὴ αὐτοῦ, ἡ δὲ ζωὴ αὐτοῦ ἐν ᾅδη.	І душа її наближається до могили і життя її — до смерті.
23	23
ἐὰν ὦσι χίλιοι ἄγγελοι θανατηφόροι, εἷς αὐτῶν οὐ μὴ τρώσῃ αὐτόν· ἐὰν νοήσῃ τῇ καρδίᾳ ἐπιστραφῆναι πρὸς Κύριον, ἀναγγείλῃ δὲ ἀνθρώπῳ τὴν ἑαυτοῦ μέμψιν, τὴν δὲ ἄνοιαν αὐτοῦ δείξῃ,	Якщо є у неї ангел-наставник, один з тисячі, щоб показати людині пряму путь її, —
24	24
ἀνθέξεται τοῦ μὴ πεσεῖν εἰς θάνατον, ἀνανεώσει δὲ αὐτοῦ τὸ σῶμα ὥσπερ ἀλοιφὴν ἐπὶ τοίχου, τὰ δὲ ὀστᾶ αὐτοῦ ἐμπλήσει μυελοῦ·	Бог змилосердиться над нею і скаже: звільни її від могили; Я знайшов умилостивлення.
25	25
ἁπαλυνεῖ δὲ αὐτοῦ τὰς σάρκας ὥσπερ νηπίου, ἀποκαταστήσει δὲ αὐτὸν ἀνδρωθέντα ἐν ἀνθρώποις.	Тоді тіло її зробиться свіжішим, ніж у молодості; вона повернеться до днів юности своєї.
26	26
εὐξάμενος δὲ πρὸς Κύριον, καὶ δεκτὰ αὐτῷ ἔσται, εἰσελεύσεται προσώπῳ ἱλαρῷ σὺν ἐξηγορίᾳ· ἀποδώσει δὲ ἀνθρώποις δικαιοσύνην.	Буде молитися Богу, і Він — милостивий до неї; з радістю дивиться на лице її і повертає людині праведність її.
27	27
εἶτα τότε ἀπομέμψεται ἄνθρωπος αὐτὸς ἑαυτῷ λέγον· οἷα συνετέλουν καὶ οὐκ ἄξια ἤτασέ με ὧν ἥμαρτον.	Він буде дивитися на людей і говорити: грішив я і спотворював правду, і не воздано мені;
28	28
σῶσον ψυχήν μου τοῦ μὴ ἐλθεῖν εἰς διαφθοράν, καὶ ἡ ζωή μου φῶς ὄψεται.	Він визволив душу мою від могили, і життя моє бачить світло.
29	29
ἰδοὺ ταῦτα πάντα ἐργᾶται ὁ ἰσχυρὸς ὁδοὺς τρεῖς μετὰ ἀνδρός.	Ось, усе це робить Бог двічі-тричі з людиною,
30	30
καὶ ἐρρύσατο τὴν ψυχήν μου ἐκ θανάτου, ἵνα ἡ ζωή μου ἐν φωτὶ αἰνῇ αὐτόν.	щоб відвести душу її від могили й освітити її світлом живих.
31	31
ἐνωτίζου, ᾿Ιώβ, καὶ ἄκουέ μου· κώφευσον, καὶ ἐγώ εἰμι λαλήσω.	Прислухайся, Іове, слухай мене, мовчи, і я буду говорити.
32	32
εἰ εἰσί σοι λόγοι, ἀποκρίθητί μοι· λάλησον, θέλω γὰρ δικαιωθῆναί σε.	Якщо маєш, що сказати, відповідай; говори, тому що я бажав би твого виправдання;
33	33
εἰ μή, σὺ ἄκουσόν μου· κώφευσον καὶ διδάξω σε σοφίαν.	якщо ж ні, то слухай мене: мовчи, і я навчу тебе мудрости.
Κεφάλαιο 34	Глава 34

1	1
ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ελιοὺς λέγει·	І продовжував Елиуй і сказав:
2	2
ἀκούσατέ μου, σοφοί· ἐπιστάμενοι, ἐνωτίζεσθε τὸ καλόν·	вислухайте, мудрі, слова мої, і прихиліть до мене вухо, розсудливі!
3	3
ὅτι οὖς λόγους δοκιμάζει, καὶ λάρυγξ γεύεται βρῶσιν.	Бо вухо розрізняє слова, як гортань розрізняє смак їжі.
4	4
κρίσιν ἑλώμεθα ἑαυτοῖς, γνῶμεν ἀνὰ μέσον ἑαυτῶν ὅ,τι καλόν.	Співставляємо між собою міркування і розпізнаємо, що добре.
5	5
ὅτι εἴρηκεν ᾿Ιώβ· δίκαιός εἰμι, ὁ Κύριος ἀπήλλαξέ μου τὸ κρίμα,	Ось, Іов сказав: я правий, але Бог позбавив мене суду.
6	6
ἐψεύσατο δὲ τῷ κρίματί μου, βίαιον τὸ βέλος μου ἄνευ ἀδικίας.	Чи повинен я говорити лжу на правду мою? Моя рана незцілима без провини.
8	8
οὐχ ἁμαρτὼν οὐδὲ ἀσεβήσας ἢ ὁδοῦ κοινωνήσας μετὰ ποιούντων τὰ ἄνομα τοῦ πορευθῆναι μετὰ ἀσεβῶν;	вступає у співтовариство з тими, хто чинить беззаконня і ходить з людьми нечестивими?
9	9
μὴ γὰρ εἴπῃς, ὅτι οὐκ ἔσται ἐπισκοπὴ ἀνδρὸς καὶ ἐπισκοπὴ αὐτῷ παρὰ Κυρίου.	Тому що він сказав: немає користи для людини у благовгоджанні Богу.
10	10
διό, συνετοὶ καρδίας ἀκούσατέ μου· μή μοι εἴη ἔναντι Κυρίου ἀσεβῆσαι καὶ ἔναντι Παντοκράτορος ταράξαι τὸ δίκαιον·	Отже, послухайте мене, мужі мудрі! Не може бути в Бога неправда або у Вседержителя неправосуддя,
11	11
ἀλλὰ ἀποδιδοῖ ἀνθρώπῳ καθὰ ποιεῖ ἕκαστος αὐτῶν, καὶ ἐν τρίβῳ ἀνδρὸς εὑρήσει αὐτόν.	бо Він за ділами людини чинить з нею і за путями чоловіка відплачує йому.
12	12
οἴει δὲ τὸν Κύριον ἄτοπα ποιήσειν; ἢ ὁ Παντοκράτωρ ταράξει κρίσιν, ὃς ἐποίησε τὴν γῆν;	Істинно, Бог не чинить неправди і Вседержитель не спотворює суд.
13	13
τίς δέ ἐστιν ὁ ποιῶν τὴν ὑπ᾿ οὐρανὸν καὶ τὰ ἐνόντα πάντα;	Хто, крім Нього, промишляє про землю? І хто керує всією вселенною?
14	14
εἰ γὰρ βούλοιτο συνέχειν καὶ τὸ πνεῦμα παρ᾿ αὐτῷ κατασχεῖν,	Якби Він звернув серце Своє до Себе і взяв до Себе дух її і подих її,
15	15
τελευτήσει πᾶσα σάρξ ὁμοθυμαδόν, πᾶς δὲ βροτὸς εἰς γῆν ἀπελεύσεται, ὅθεν καὶ ἐπλάσθη.	миттєво загинула б усяка плоть, і людина повернулася б у порох.
16	16
εἰ δὲ μὴ νουθετῇ, ἄκουε ταῦτα, ἐνωτίζου φωνὴν ρημάτων.	Отже, якщо ти маєш розум, то слухай це і зважай на слова мої.
17	17
ἰδὲ σὺ τὸν μισοῦντα ἄνομα καὶ τὸν ὀλλύντα τοὺς πονηροὺς ὄντα αἰώνιον δίκαιον.	Чи може ненависник правди володарювати? І чи можеш ти звинуватити Всеправедного?
18	18
ἀσεβὴς ὁ λέγων βασιλεῖ· παρανομεῖς, ἀσεβέστατε, τοῖς ἄρχουσιν·	Чи можна сказати цареві: ти — нечестивець, і князям: ви — беззаконники?
19	19
ὃς οὐκ ἐπῃσχύνθη πρόσωπον ἐντίμου, οὐδὲ οἶδε τιμὴν θέσθαι ἁδροῖς θαυμασθῆναι πρόσωπα αὐτῶν.	Але Він не дивиться і на лиця князів і не дає переваги багатому над бідним, тому що усі вони діло рук Його.
20	20
κενὰ δὲ αὐτοῖς ἀποβήσεται τὸ κεκραγέναι καὶ δεῖσθαι ἀνδρός· ἐχρήσαντο γὰρ παρανόμως ἐκκλινομένων ἀδυνάτων.	Раптово вони помирають; серед ночі народ обуриться, і вони зникають; і сильних виганяють не силою.
21	21
αὐτὸς γὰρ ὁρατής ἐστιν ἔργων ἀνθρώπων, λέληθε δὲ αὐτὸν οὐδὲν ὧν πράσσουσιν,	Тому що очі Його над путями людини, і Він бачить усі кроки її.
22	22
οὐδὲ ἔσται τόπος τοῦ κρυβῆναι τοὺς ποιοῦντας τὰ ἄνομα·	Немає пітьми, ні тіні смертної, де могли б сховатися ті, що чинять беззаконня.
23	23
ὅτι οὐκ ἀπ᾿ ἄνδρα θήσει ἔτι·	Тому Він уже не вимагає від людини, щоб вона йшла на суд з Богом.
24	24
ὁ γὰρ Κύριος πάντας ἐφορᾷ ὁ καταλαμβάνων ἀνεξιχνίαστα, ἔνδοξά τε καὶ ἐξαίσια, ὧν οὐκ ἔστιν ἀριθμός·	Він скрушає сильних без дослідження і поставляє інших на їхні місця;
25	25
ὁ γνωρίζων αὐτῶν τὰ ἔργα καὶ στρέψει νύκτα καὶ ταπεινωθήσονται.	тому що Він робить відомими діла їхні і скидає їх уночі, і вони знищуються.
26	26
ἔσβεσε δὲ ἀσεβεῖς, ὁρατοὶ δὲ ἐναντίον αὐτοῦ,	Він уражає їх, як беззаконних людей, перед очима інших,
7	7
ὅτι ἐξέκλιναν ἐκ νόμου Θεοῦ, δικαιώματα δὲ αὐτοῦ οὐκ ἐπέγνωσαν	Чи є така людина, як Іов, який п’є знущання, як воду,
28	28
τοῦ ἐπαγαγεῖν ἐπ᾿ αὐτὸν κραυγὴν πενήτων, καὶ κραυγὴν πτωχῶν εἰσακούσεται.	так що дійшло до Нього волання бідних, і Він почув стогін пригноблених.
29	29
καὶ αὐτὸς ἡσυχίαν παρέξει, καὶ τίς καταδικάσεται; καὶ κρύψει πρόσωπον, καὶ τίς ὄψεται αὐτόν; καὶ κατὰ ἔθνους καὶ κατὰ ἀνθρώπου ὁμοῦ	Чи дарує Він тишу, хто може збурити? чи ховає Він лице Своє, хто може побачити Його? Чи буде це для народу, чи для однієї людини,
30	30
βασιλεύων ἄνθρωπον ὑποκριτὴν ἀπὸ δυσκολίας λαοῦ.	щоб не царював лицемір на спокусу народу.
31	31
ὅτι πρὸς τὸν ἰσχυρὸν ὁ λέγων· εἴληφα, οὐκ ἐνεχυράσω·	До Бога слід говорити: я потерпів, більше не буду грішити.
32	32
ἄνευ ἐμαυτοῦ ὄψομαι, σὺ δεῖξόν μοι, εἰ ἀδικίαν εἰργασάμην, οὐ μὴ προσθήσω.	А чого я не знаю, Ти навчи мене; і якщо я зробив беззаконня, більше не буду.
33	33
μὴ παρὰ σοῦ ἀποτίσει αὐτήν; ὅτι ἀπώσῃ, ὅτι σὺ ἐκλέξῃ, καὶ οὐκ ἐγώ· καὶ τί ἔγνως, λάλησον.	Чи за твоїм міркуванням Він повинен відплачувати? І оскільки ти відкидаєш, то тобі варто обирати, а не мені; говори, що знаєш.
34	34
διὸ συνετοὶ καρδίας ἐροῦσι ταῦτα, ἀνὴρ δὲ σοφὸς ἀκήκοέ μου τὸ ρῆμα.	Люди розумні скажуть мені, і муж мудрий, який слухає мене:
35	35
᾿Ιὼβ δὲ οὐκ ἐν συνέσει ἐλάλησε, τὰ ρήματα αὐτοῦ οὐκ ἐν ἐπιστήμῃ.	Іов нерозумно говорить, і слова його не мають сенсу.
36	36
οὐ μὴν δὲ ἀλλὰ μάθε, ᾿Ιώβ, μὴ δῷς ἔτι ἀνταπόκρισιν, ὥσπερ οἱ ἄφρονες,	Я бажав би, щоб Іов цілком був випробуваний, за відповідями його, які властиві людям нечестивим.
37	37
ἵνα μὴ προσθῶμεν ἐφ᾿ ἁμαρτίαις ἡμῶν, ἀνομία δὲ ἐφ᾿ ἡμῖν λογισθήσεται, πολλὰ λαλούντων ρήματα ἐναντίον τοῦ Κυρίου.	Інакше він до гріха свого додасть відступлення, буде рукоплескати між нами і ще більше наговорить проти Бога.
Κεφάλαιο 35	Глава 35

1	1
ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ελιοὺς λέγει·	І продовжував Елиуй і сказав: чи
2	2
τί τοῦτο ἡγήσω ἐν κρίσει; σὺ τίς εἶ ὅτι εἶπας· δίκαιός εἰμι ἔναντι Κυρίου;	вважаєш ти справедливим, що сказав: я правіший за Бога?
3	3
ἐγώ σοι δώσω ἀπόκρισιν καὶ τοῖς τρισὶ φίλοις σου.	Ти сказав: яка користь мені? і який прибуток я мав би перед тим, як коли б я і грішив?
4	4
ἀνάβλεψον εἰς τὸν οὐρανὸν καὶ ἰδέ, κατάμαθε δὲ νέφη ὡς ὑψηλὰ ἀπὸ σοῦ.	Я відповім тобі і твоїм друзям з тобою:
5	5
εἰ ἥμαρτες, τί πράξεις; εἰ δὲ καὶ πολλὰ ἠνόμησας, τί δύνασαι ποιῆσαι;	поглянь на небо і дивися; поглянь на хмари, вони вище тебе.
7	7
ἐπεὶ δὲ οὖν δικαιος εἶ, τί δώσεις αὐτῷ; ἢ τί ἐκ χειρός σου λήψεται;	Якщо ти праведний, що даєш Йому? або що одержує Він від руки твоєї?
8	8
ἀνδρὶ τῷ ὁμοίῳ σου ἡ ἀσέβειά σου, καὶ υἱῷ ἀνθρώπου ἡ δικαιοσύνη σου.	Нечестя твоє відноситься до людини, як ти, і праведність твоя до сина людського.
9	9
ἀπὸ πλήθους συκοφαντούμενοι κεκράξονται, βοήσονται ἀπὸ βραχίονος πολλῶν.	Від безлічі гнобителів стогнуть гноблені, і від руки сильних волають.
10	10
καὶ οὐκ εἶπε· ποῦ ἐστιν ὁ Θεὸς ὁ ποιήσας με, ὁ κατατάσσων φυλακὰς νυκτερινάς,	Але ніхто не говорить: де Бог, Творець мій, Який дає пісні вночі,
11	11
ὁ διορίζων με ἀπὸ τετραπόδων γῆς, ἀπὸ δὲ πετεινῶν οὐρανοῦ;	Який навчає нас більше, ніж худобу земну, і напоумлює нас більше, ніж птахів небесних?
12	12
ἐκεῖ κεκράξονται, καὶ οὐ μὴ εἰσακούσῃ καὶ ἀπὸ ὕβρεως πονηρῶν.	Там вони волають, і Він не відповідає їм, з причини гордости злих людей.
13	13
ἄτοπα γὰρ οὐ βούλεται ἰδεῖν ὁ Κύριος, αὐτὸς γὰρ ὁ Παντοκράτωρ	Але неправда, що Бог не чує і Вседержитель не дивиться на це.
14	14
ὁρατής ἐστι τῶν συντελούντων τὰ ἄνομα καὶ σώσει με. κρίθητι δὲ ἐναντίον αὐτοῦ, εἰ δύνασαι αὐτὸν αἰνέσαι, ὥς ἐστι.	Хоча ти сказав, що ти не бачиш Його, але суд перед Ним, і — чекай на нього.
15	15
καὶ νῦν ὅτι οὐκ ἔστιν ἐπισκεπτόμενος ὀργὴν αὐτοῦ, καὶ οὐκ ἔγνω παράπτωμά τι σφόδρα·	Але нині, тому що гнів Його не відвідав його і він не пізнав його у всій суворості,
16	16
καὶ ᾿Ιὼβ ματαίως ἀνοίγει τὸ στόμα αὐτοῦ, ἐν ἀγνωσίᾳ ρήματα βαρύνει.	Іов і відкрив легковажно вуста свої і нерозважливо марнує слова.
Κεφάλαιο 36	Глава 36

1	1
ΠΡΟΣΘΕΙΣ δὲ ἔτι ᾿Ελιοὺς λέγει·	І продовжував Елиуй і сказав:
2	2
μεῖνόν με μικρὸν ἔτι, ἵνα διδάξω σε· ἔτι γὰρ ἐν ἐμοί ἐστι λέξις.	почекай мене трохи, і я покажу тобі, що я маю ще дещо сказати за Бога.
3	3
ἀναλαβὼν τὴν ἐπιστήμην μου μακράν, ἔργοις δέ μου δίκαια ἐρῶ ἐπ᾿ ἀληθείας	Почну мої міркування здалеку, і воздам Творцю моєму справедливість,
4	4
καὶ οὐκ ἄδικα ρήματα ἀδίκως συνιεῖς.	тому що слова мої точно не лжа: перед тобою — довершений у пізнаннях.
5	5
γίνωσκε δὲ ὅτι ὁ Κύριος οὐ μὴ ἀποποιήσηται τὸν ἄκακον. δυνατὸς ἰσχύϊ καρδίας	Ось, Бог могутній і не нехтує сильним міцністю серця;
6	6
ἀσεβῆ οὐ μὴ ζωοποιήσει καὶ κρίμα πτωχῶν δώσει.	Він не підтримує нечестивих і відплачує належне пригнобленим;
7	7
οὐκ ἀφελεῖ ἀπὸ δικαίου ὀφθαλμοὺς αὐτοῦ· καὶ μετὰ βασιλέων εἰς θρόνον καὶ καθιεῖ αὐτοὺς εἰς νῖκος, καὶ ὑψωθήσονται.	Він не відвертає очей Своїх від праведників, але з царями назавжди посаджує їх на престолі, і вони підносяться.
8	8
καὶ οἱ πεπεδημένοι ἐν χειροπέδαις συσχεθήσονται ἐν σχοινίοις πενίας,	Якщо ж вони закуті ланцюгами й утримуються в кайданах біди,
9	9
καὶ ἀναγγελεῖ αὐτοῖς τὰ ἔργα αὐτῶν καὶ τὰ παραπτώματα αὐτῶν, ὅτι ἰσχύσουσιν.	то Він вказує їм на діла їхні і на беззаконня їхні, тому що примножилися,
10	10
ἀλλὰ τοῦ δικαίου εἰσακούσεται· καὶ εἶπεν ὅτι ἐπιστραφήσονται ἐξ ἀδικίας.	і відкриває їх вухо для напоумлення і говорить їм, щоб вони відступили від нечестя.
11	11
ἐὰν ἀκούσωσι καὶ δουλεύσωσι, συντελέσουσι τὰς ἡμέρας αὐτῶν ἐν ἀγαθοῖς καὶ τὰ ἔτη αὐτῶν ἐν εὐπρεπείαις.	Якщо послухають і будуть служити Йому, то проведуть дні свої у благополуччі і літа свої в радості;
12	12
ἀσεβεῖς δὲ οὐ διασῴζει παρὰ τὸ μὴ βούλεσθαι αὐτοὺς εἰδέναι τὸν Κύριον καὶ διότι νουθετούμενοι ἀνήκοοι ἦσαν.	якщо ж не послухають, то загинуть від стріли і помруть у нерозумі.
13	13
καὶ ὑποκριταὶ καρδίᾳ τάξουσι θυμόν· οὐ βοήσονται, ὅτι ἔδησεν αὐτούς.	Але лицеміри живлять у серці гнів і не взивають до Нього, коли Він заковує їх у кайдани;
14	14
ἀποθάνοι τοίνυν ἐν νεότητι ἡ ψυχὴ αὐτῶν, ἡ δὲ ζωὴ αὐτῶν τιτρωσκομένη ὑπὸ ἀγγέλων,	тому душа їх помирає у молодості і життя їх із блудниками.
15	15
ἀνθ᾿ ὧν ἔθλιψαν ἀσθενῆ καὶ ἀδύνατον, κρίμα δὲ πρᾳέων ἐκθήσει.	Він спасає бідного від лиха його й у пригнобленні відкриває вухо його.
16	16
καὶ προσέτι ἠπάτησέ σε ἐκ στόματος ἐχθροῦ· ἄβυσσος, κατάχυσις ὑποκάτω αὐτῆς, καὶ κατέβη τράπεζά σου πλήρης πιότητος.	І тебе вивів би Він з тісноти на простір, де немає стиснення, і те, що ставиться на стіл твій, було б наповнене жиром;
17	17
οὐχ ὑστερήσει δὲ ἀπὸ δικαίων κρίμα,	але ти сповнений судженнями нечестивих: судження й осудження — близькі.
18	18
θυμὸς δὲ ἐπ᾿ ἀσεβεῖς ἔσται δι᾿ ἀσέβειαν δώρων, ὧν ἐδέχοντο ἐπ᾿ ἀδικίαις.	Нехай не вразить тебе гнів Божий покаранням! Великий викуп не спасе тебе.
19	19
μή σε ἐκκλινάτω ἑκὼν ὁ νοῦς δεήσεως ἐν ἀνάγκῃ ὄντων ἀδυνάτων, καὶ πάντας τοὺς κραταιοῦντας ἰσχύν.	Чи дасть Він яку ціну твоєму багатству? Ні, — ні золоту і ніякому скарбу.
20	20
μὴ ἐξελκύσῃς τὴν νύκτα τοῦ ἀναβῆναι λαοὺς ἀντ᾿ αὐτῶν·	Не бажай тієї ночі, коли народи знищуються на своєму місці.
21	21
ἀλλὰ φύλαξαι μὴ πράξῃς ἄτοπα· ἐπὶ τούτων γὰρ ἐξείλω ἀπὸ πτωχείας.	Бережися, не схиляйся до нечестя, якому ти віддав перевагу перед стражданнями.
22	22
ἰδοὺ ὁ ᾿Ισχυρὸς κραταιώσει ἐν ἰσχύϊ αὐτοῦ· τίς γάρ ἐστι κατ᾿ αὐτὸν δυνάστης;	Бог високий могутністю Своєю, і хто такий, як Він, наставник?
23	23
τίς δέ ἐστιν ὁ ἐτάζων αὐτοῦ τὰ ἔργα; ἢ τίς ὁ εἰπών· ἔπραξεν ἄδικα;	Хто вкаже Йому путь Його; хто може сказати: Ти чиниш несправедливо?
24	24
μνήσθητι, ὅτι μεγάλα ἐστὶν αὐτοῦ τὰ ἔργα, ὧν ἦρξαν ἄνδρες.	Пам’ятай про те, щоб звеличувати діла Його, які люди бачать.
25	25
πᾶς ἄνθρωπος εἶδεν ἐν ἑαυτῷ, ὅσοι τιτρωσκόμενοί εἰσι βροτοί.	Усі люди можуть бачити їх; людина може бачати їх здаля.
26	26
ἰδοὺ ὁ ᾿Ισχυρὸς πολύς, καὶ οὐ γνωσόμεθα· ἀριθμὸς ἐτῶν αὐτοῦ, καὶ ἀπέραντος.	Ось, Бог великий, і ми не можемо пізнати Його; число років Його недослідиме.
27	27
ἀριθμηταὶ δὲ αὐτῷ σταγόνες ὑετοῦ, καὶ ἐπιχυθήσονται ὑετῷ εἰς νεφέλην·	Він збирає краплі води; вони в безлічі виливаються дощем:
28	28
ρυήσονται παλαιώματα, ἐσκίασε δὲ νέφη ἐπὶ ἀμυθήτων βροτῶν. 28α ὥραν ἔθετο κτήνεσιν, οἴδασι δὲ κοίτης τάξιν. 28β ἐπὶ τούτοις πᾶσιν οὐκ ἐξίσταταί σου ἡ διάνοια οὐδὲ διαλλάσσεταί σου ἡ καρδία ἀπὸ σώματος;	із хмар падають і виливаються рясно на людей.
29	29
καὶ ἐὰν συνῇ ἀπεκτάσεις νεφέλης, ἰσότητα σκηνῆς αὐτοῦ,	Хто може також осягнути простір хмар, тріщання намету Його?
30	30
ἰδοὺ ἐκτενεῖ ἐπ᾿ αὐτὸν ἠδὼ καὶ ριζώματα τῆς θαλάσσης ἐκάλυψεν·	Ось, Він посилає на нього світло Своє і покриває дно моря.
31	31
ἐν γὰρ αὐτοῖς κρινεῖ λαούς, δώσει τροφὴν τῷ ἰσχύοντι.	Звідти Він судить народи, дає їжу в достатку.
32	32
ἐπὶ χειρῶν ἐκάλυψε φῶς καὶ ἐνετείλατο περὶ αὐτῆς ἐν ἀπαντῶντι·	Він ховає в долонях Своїх блискавку і повеліває їй, кого вразити.
33	33
ἀναγγελεῖ περὶ αὐτοῦ φίλον αὐτοῦ Κύριος, κτῆσις καὶ περὶ ἀδικίας.	Тріскотіння її дає звістку про неї; худоба також відчуває, що відбувається.
Κεφάλαιο 37	Глава 37

1	1
ΚΑΙ ἀπὸ ταύτης ἐταράχθη ἡ καρδία μου καὶ ἀπερρύη ἐκ τοῦ τόπου αὐτῆς.	І від цього тремтить серце моє і зрушилося з місця свого.
2	2
ἄκουε ἀκοὴν ἐν ὀργῇ θυμοῦ Κυρίου, καὶ μελέτη ἐκ στόματος αὐτοῦ ἐξελεύσεται.	Слухайте, слухайте голос Його і грім, що виходить з вуст Його.
3	3
ὑποκάτω παντὸς τοῦ οὐρανοῦ ἡ ἀρχὴ αὐτοῦ, καὶ τὸ φῶς αὐτοῦ ἐπὶ πτερύγων τῆς γῆς.	Під усім небом перекоти його, і блищання його — до країв землі.
4	4
ὀπίσω αὐτοῦ βοήσεται φωνῇ, βροντήσει ἐν φωνῇ ὕβρεως αὐτοῦ, καὶ οὐκ ἀνταλλάξει αὐτούς, ὅτι ἀκούσει φωνὴν αὐτοῦ.	За ним гримить голос; гримить Він гласом величі Своєї і не зупиняє його, коли голос Його почутий.
5	5
βροντήσει ὁ ἰσχυρὸς ἐν φωνῇ αὐτοῦ θαυμάσια· ἐποίησε γὰρ μεγάλα ἃ οὐκ ᾔδειμεν,	Дивно гримить Бог гласом Своїм, робить діла великі, для нас незбагненні.
6	6
συντάσσων χιόνι· γίνου ἐπὶ γῆς, καὶ χειμὼν ὑετός, καὶ χειμὼν ὑετῶν δυναστείας αὐτοῦ.	Бо снігу Він говорить: будь на землі; однаково дрібний дощ і великий дощ у Його владі.
7	7
ἐν χειρὶ παντὸς ἀνθρώπου κατασφραγίζει, ἵνα γνῷ πᾶς ἄνθρωπος τὴν ἑαυτοῦ ἀσθένειαν.	Він кладе печать на руку кожної людини, щоб усі люди знали діла Його.
8	8
εἰσῆλθε δὲ θηρία ὑπὸ τὴν σκέπην, ἡσύχασαν δὲ ἐπὶ κοίτης.	Тоді звір іде в притулок і залишається у своїх лігвах.
9	9
ἐκ ταμιείων ἐπέρχονται ὀδύναι, ἀπὸ δὲ ἀκρωτηρίων ψῦχος,	З півдня приходить буря, з півночі — холоднеча.
10	10
καὶ ἀπὸ πνοῆς ἰσχυροῦ δώσει πάγος, οἰακίζει δὲ τὸ ὕδωρ ὡς ἐὰν βούληται·	Від подиху Божого утворюється лід, і поверхня води стискується.
11	11
καὶ ἐκλεκτὸν καταπλάσσει νεφέλη, διασκορπιεῖ νέφος φῶς αὐτοῦ.	Також вологою Він наповнює хмари, і хмари випромінюють світло Його,
12	12
καὶ αὐτὸς κυκλώματα διαστρέψει, ἐν θεεβουλαθὼθ εἰς ἔργα αὐτῶν. πάντα ὅσα ἂν ἐντείληται αὐτοῖς, ταῦτα συντέτακται παρ᾿ αὐτοῦ ἐπὶ τῆς γῆς,	і вони спрямовуються за намірами Його, щоб виконати те, що Він повелить їм на лиці населеної землі.
13	13
ἐὰν εἰς παιδείαν, ἐὰν εἰς τὴν γῆν αὐτοῦ, ἐὰν εἰς ἔλεος εὑρήσει αὐτόν.	Він повеліває їм іти або для покарання, або на благовоління, або для помилування.
14	14
ἐνωτίζου ταῦτα, ᾿Ιώβ· στῆθι νουθετούμενος δύναμιν Κυρίου.	Слухай це, Іове; стій і розумій дивні діла Божі.
15	15
οἴδαμεν ὅτι ὁ Θεὸς ἔθετο ἔργα αὐτοῦ φῶς ποιήσας ἐκ σκότους.	Чи знаєш, як Бог розпоряджається ними і повеліває світлу блищати із хмари Своєї?
16	16
ἐπίσταται δὲ διάκρισιν νεφῶν, ἐξαίσια δὲ πτώματα πονηρῶν.	Чи розумієш рівновагу хмар, дивне діло Найдосконалішого у знанні?
17	17
σοῦ δὲ ἡ στολὴ θερμή, ἡσυχάζεται δὲ ἐπὶ τῆς γῆς.	Як нагрівається твій одяг, коли Він заспокоює землю від півдня?
18	18
στερεώσεις μετ᾿ αὐτοῦ εἰς παλαιώματα, ἰσχυραὶ ὡς ὅρασις ἐπιχύσεως.	Чи ти з Ним розпростер небеса, тверді, як відлите дзеркало?
19	19
διατί; δίδαξόν με, τί ἐροῦμεν αὐτῷ· καὶ παυσώμαθε πολλὰ λέγοντες.	Навчи нас, що сказати Йому? Ми в цій пітьмі нічого не можемо зрозуміти.
20	20
μὴ βίβλος ἢ γραμματεύς μοι παρέστηκεν, ἵνα ἄνθρωπον ἑστηκὼς κατασιωπήσω;	Чи буде сповіщено Йому, що я говорю? Чи сказав хто, що те, що сказано, доноситься Йому?
21	21
πᾶσι δὲ οὐχ ὁρατὸν τὸ φῶς, τηλαυγές ἐστιν ἐν τοῖς παλαιώμασιν, ὥσπερ τὸ παρ᾿ αὐτοῦ ἐπὶ νεφῶν.	Тепер не видно яскравого світла у хмарах, але пронесеться вітер і розчистить їх.
22	22
ἀπὸ βορρᾶ νέφη χρυσαυγοῦντα· ἐπὶ τούτοις μεγάλη ἡ δόξα καὶ τιμὴ Παντοκράτορος.	Світла погода приходить від півночі, і навколо Бога страшна велич.
23	23
καὶ οὐχ εὑρίσκομεν ἄλλον ὅμοιον τῇ ἰσχύϊ αὐτοῦ· ὁ τὰ δίκαια κρίνων, οὐκ οἴει ἐπακούειν αὐτόν;	Вседержитель! ми розумом не осягаємо Його. Він великий силою, судом і повнотою правосуддя. Він нікого не гнітить.
24	24
διὸ φοβηθήσονται αὐτὸν οἱ ἄνθρωποι, φοβηθήσονται δὲ αὐτὸν καὶ οἱ σοφοὶ καρδίᾳ.	Тому нехай благоговіють перед Ним люди, і нехай тремтять перед Ним усі мудрі серцем!
Κεφάλαιο 38	Глава 38

1	1
ΜΕΤΑ δὲ τὸ παύσασθαι ᾿Ελιοὺν τῆς λέξεως εἶπεν ὁ Κύριος τῷ ᾿Ιὼβ διὰ λαίλαπος καὶ νεφῶν·	[Коли Елиуй перестав говорити,] Господь відповів Іову із бурі і сказав:
2	2
τίς οὗτος ὁ κρύπτων με βουλήν, συνέχων δὲ ρήματα ἐν καρδίᾳ, ἐμὲ δὲ οἴεται κρύπτειν;	хто цей, що затьмарює Провидіння словами без сенсу?
3	3
ζῶσαι ὥσπερ ἀνὴρ τὴν ὀσφύν σου, ἐρωτήσω δέ σε, σὺ δέ μοι ἀποκρίθητι.	Опережи нині стегна твої, як муж: Я буду запитувати тебе, і ти пояснюй Мені:
4	4
ποῦ ἦς ἐν τῷ θεμελιοῦν με τὴν γῆν; ἀπάγγειλον δέ μοι εἰ ἐπίστῃ σύνεσιν.	де був ти, коли Я заклав основи землі? Скажи, якщо знаєш.
5	5
τίς ἔθετο τὰ μέτρα αὐτῆς, εἰ οἶδας; ἢ τίς ὁ ἐπαγαγὼν σπαρτίον ἐπ᾿ αὐτῆς;	Хто поклав міру її, якщо знаєш? або хто протягував по ній шнур?
6	6
ἐπὶ τίνος οἱ κρίκοι αὐτῆς πεπήγασι; τίς δέ ἐστιν ὁ βαλὼν λίθον γωνιαῖον ἐπ᾿ αὐτῆς;	На чому затверджені основи її, або хто поклав наріжний камінь її,
7	7
ὅτε ἐγενήθησαν ἄστρα, ᾔνεσάν με φωνῇ μεγάλῃ πάντες ἄγγελοί μου.	при загальному торжестві ранкових зірок, коли всі сини Божі викликували від радости?
8	8
ἔφραξα δὲ θάλασσαν πύλαις, ὅτε ἐμαιοῦτο ἐκ κοιλίας μητρὸς αὐτῆς ἐκπορευομένη.	Хто зачинив море воротами, коли воно виверглося, вийшло ніби з утроби,
9	9
ἐθέμην δὲ αὐτῇ νέφος ἀμφίασιν, ὁμίχλῃ δὲ αὐτὴν ἐσπαργάνωσα.	коли Я хмари зробив одежею його й імлу пеленами його,
10	10
ἐθέμην δὲ αὐτῇ ὅρια, περιθεὶς κλεῖθρα καὶ πύλας.	й утвердив йому Моє визначення, і поставив засуви і ворота,
11	11
εἶπα δὲ αὐτῇ· μέχρι τούτου ἐλεύσῃ καὶ οὐχ ὑπερβήσῃ, ἀλλ᾿ ἐν σεαυτῇ συντριβήσεταί σου τὰ κύματα.	і сказав: сюди дійдеш і не перейдеш, і тут межа гордовитим хвилям твоїм?
12	12
ἦ ἐπὶ σοῦ συντέταχα φέγγος πρωϊνόν; ἑωσφόρος δὲ εἶδε τὴν ἑαυτοῦ τάξιν	Чи давав ти коли в житті своєму накази ранку і чи вказував зорі місце її,
13	13
ἐπιλαβέσθαι πτερύγων γῆς, ἐκτινάξαι ἀσεβεῖς ἐξ αὐτῆς;	щоб вона охопила краї землі і струсила з неї нечестивих,
14	14
ἦ σὺ λαβὼν γῆν πηλὸν ἔπλασας ζῷον καὶ λαλητὸν αὐτὸν ἔθου ἐπ‘Ι γῆς;	щоб земля змінилася, як глина під печаткою, і стала, як різнобарвний одяг,
15	15
ἀφεῖλες δὲ ἀπὸ ἀσεβῶν τὸ φῶς, βραχίονα δὲ ὑπερηφάνων συνέτριψας;	щоб відібралося у нечестивих світло їх і зухвала рука їх скрушилася?
16	16
ἦλθες δὲ ἐπὶ πηγὴν θαλάσσης, ἐν δὲ ἴχνεσιν ἀβύσσου περιεπάτησας;	Чи сходив ти у глибину моря і чи входив у дослідження безодні?
17	17
ἀνοίγονταί δέ σοι φόβῳ πύλαι θανάτου, πυλωροὶ δὲ ᾅδου ἰδόντες σε ἔπτηξαν;	Чи відчинялися для тебе врата смерти, і чи бачив ти врата тіні смертної?
18	18
νενουθέτησαι δὲ τὸ εὖρος τῆς ὑπ᾿ οὐρανόν; ἀνάγγειλον δή μοι, πόση τίς ἐστι;	Чи оглянув ти широту землі? Поясни, якщо знаєш усе це.
19	19
ἐν ποίᾳ δὲ γῇ αὐλίζεται τὸ φῶς; σκότους δὲ ποῖος ὁ τόπος;	Де путь до оселі світла, і де місце темряви?
20	20
εἰ ἀγάγοις με εἰς ὅρια αὐτῶν; εἰ δὲ καὶ ἐπίστασαι τρίβους αὐτῶν;	Ти, звичайно, доходив до меж її і знаєш дорогу до дому її.
21	21
οἶδας ἄρα ὅτι τότε γεγέννησαι, ἀριθμὸς δὲ ἐτῶν σου πολύς;	Ти знаєш це, тому що ти вже був тоді народжений, і число днів твоїх дуже велике.
22	22
ἦλθες δὲ ἐπὶ θησαυροὺς χιόνος, θησαυροὺς δὲ χαλάζης ἑώρακας;	Чи входив ти у сховища снігу і чи бачив скарбниці граду,
23	23
ἀπόκειται δέ σοι εἰς ὥραν ἐχθρῶν εἰς ἡμέραν πολέμων καὶ μάχης;	які бережу Я на час смутний, на день битви і війни?
24	24
πόθεν δὲ ἐκπορεύεται πάχνη ἢ διασκεδάννυται νότος εἰς τὴν ὑπ᾿ οὐρανόν;	Яким шляхом розливається світло і розноситься східний вітер по землі?
25	25
τίς δὲ ἡτοίμασεν ὑετῷ λάβρῳ ρύσιν, ὁδὸν δὲ κυδοιμῶν	Хто проводить протоки для виливання води і шлях для громоносної блискавки,
26	26
τοῦ ὑετίσαι ἐπὶ γῆν, οὗ οὐκ ἀνήρ, ἔρημον, οὗ οὐχ ὑπάρχει ἄνθρωπος ἐν αὐτῇ,	щоб ішов дощ на землю безлюдну, на пустелю, де немає людини,
27	27
τοῦ χορτάσαι ἄβατον καὶ ἀοίκητον καὶ τοῦ ἐκβλαστῆσαι ἔξοδον χλόης;	щоб насичувати пустелю і степ і пробуджувати трав’яні зародки до зростання?
28	28
τίς ἐστιν ὑετοῦ πατήρ; τίς δέ ἐστιν ὁ τετοκὼς βώλους δρόσου,	Чи є у дощу батько? або хто народжує краплі роси?
29	29
ἐκ γαστρὸς δέ τίνος ἐκπορεύεται ὁ κρύσταλλος; πάχνην δὲ ἐν οὐρανῷ τίς τέτοκεν,	З чиєї утроби виходить лід, та іній небесний, — хто народжує його?
30	30
ἣ καταβαίνει ὥσπερ ὕδωρ ρέον; πρόσωπον ἀσεβοῦς τίς ἔπληξε;	Води, як камінь, міцніють, і поверхня безодні замерзає.
31	31
συνῆκας δὲ δεσμὸν Πλειάδος καὶ φραγμὸν ᾿Ωρίωνος ἤνοιξας;	Чи можеш ти зв’язати вузол Хима і порушити узи Кесиль?
32	32
ἦ διανοίξεις μαζουρὼθ ἐν καιρῷ αὐτοῦ καὶ ῞Εσπερον ἐπὶ κόμης αὐτοῦ ἄξεις αὐτά;	Чи можеш виводити сузір’я у свій час і вести Ас (зірницю) з її дітьми?
33	33
ἐπίστασαι δὲ τροπὰς οὐρανοῦ ἢ τὰ ὑπ᾿ οὐρανὸν ὁμοθυμαδὸν γινόμενα;	Чи знаєш ти устави неба, чи можеш встановити володіння його на землі?
34	34
καλέσεις δὲ νέφος φωνῇ, καὶ τρόμῳ ὕδατος λάβρου ὑπακούσεταί σου;	Чи можеш піднести голос твій до хмар, щоб вода в достатку покрила тебе?
35	35
ἀποστελεῖς δὲ κεραυνοὺς καὶ πορεύσονται; ἐροῦσι δέ σοι· τί ἐστι;	Чи можеш посилати блискавки, і чи підуть вони і чи скажуть тобі: ось ми?
36	36
τίς δὲ ἔδωκε γυναιξὶν ὑφάσματος σοφίαν ἢ ποικιλτικὴν ἐπιστήμην;	Хто вклав мудрість у серце, або хто дав сенс розуму?
37	37
τίς δὲ ὁ ἀριθμῶν νέφη σοφίᾳ, οὐρανὸν δὲ εἰς γῆν ἔκλινε;	Хто може обчислити хмари своєю мудрістю й утримати сосуди неба,
38	38
κέχυται δὲ ὥσπερ γῆ κονία, κεκόλληκα δὲ αὐτὸν ὥσπερ λίθῳ κύβον.	коли порох перетворюється на бруд і брили злипаються?
39	39
θηρεύσεις δὲ λέουσι βοράν, ψυχὰς δὲ δρακόντων ἐμπρήσεις;	Чи ти ловиш здобич левиці і насичуєш молодих левів,
40	40
δεδοίκασι γὰρ ἐν κοίταις αὐτῶν, κάθηνται δὲ ἐν ὕλαις ἐνεδρεύοντες.	коли вони лежать у барлогах або ховаються під тінню у засідці?
41	41
τίς δὲ ἡτοίμασε κόρακι βοράν; νεοσσοὶ γὰρ αὐτοῦ πρὸς Κύριον κεκράγασι πλανώμενοι, τὰ σῖτα ζητοῦντες.	Хто готує ворону корм його, коли пташенята його кричать до Бога, блукаючи без їжі?
Κεφάλαιο 39	Глава 39

1	1
ΕΙ ἔγνως καιρὸν τοκετοῦ τραγελάφων πέτρας, ἐφύλαξας δὲ ὠδῖνας ἐλάφων;	Чи знаєш ти час, коли народжуються дикі кози на скелях, і чи помічав пологи ланей?
2	2
ἠρίθμησας δὲ μῆνας αὐτῶν πλήρεις τοκετοῦ αὐτῶν, ὠδῖνας δὲ αὐτῶν ἔδυσας;	чи можеш обчислити місяці вагітности їх? і чи знаєш час пологів їх?
3	3
ἐξέθρεψας δὲ αὐτῶν τὰ παιδία ἔξω φόβου; ὠδῖνας δὲ αὐτῶν ἐξαποστελεῖς;	Вони вигинаються, народжуючи дітей своїх, викидаючи свої ноші;
4	4
ἀπορρήξουσι τὰ τέκνα αὐτῶν, πληθυνθήσονται ἐν γεννήματι· ἐξελεύσονται, καὶ οὐ μὴ ἀνακάμψουσιν αὐτοῖς.	діти їх приходять у силу, ростуть на полі, йдуть і не повертаються до них.
5	5
τίς δέ ἐστιν ὁ ἀφεὶς ὄνον ἄγριον ἐλεύθερον, δεσμοὺς δὲ αὐτοῦ τίς ἔλυσεν;	Хто випустив дикого осла на волю, і хто розв’язав пута онагру,
6	6
ἐθέμην δὲ τὴν δίαιταν αὐτοῦ ἔρημον, καὶ τὰ σκηνώματα αὐτοῦ ἁλμυρίδα·	якому степ Я призначив домом і солончаки — житлом?
7	7
καταγελῶν πολυοχλίας πόλεως, μέμψιν δὲ φορολόγου οὐκ ἀκούων,	Він насміхається над міською багатолюдністю і не чує криків погонича,
8	8
κατασκέψεται ὄρη νομὴν αὐτοῦ καὶ ὀπίσω παντὸς χλωροῦ ζητεῖ.	по горах шукає собі їжу і ганяється за всякою зеленню.
9	9
βουλήσεται δέ σοι μονόκερως δουλεῦσαι ἢ κοιμηθῆναι ἐπὶ φάτνης σου;	Чи захоче єдиноріг служити тобі і чи переночує біля ясел твоїх?
10	10
δήσεις δὲ ἐν ἱμᾶσι ζυγὸν αὐτοῦ ἢ ἑλκύσει σου αὔλακας ἐν πεδίῳ;	Чи можеш мотузкою прив’язати єдинорога до борозни, і чи стане він боронити за тобою поле?
11	11
πέποιθας δὲ ἐπ᾿ αὐτῷ, ὅτι πολλὴ ἡ ἰσχὺς αὐτοῦ, ἐπαφήσεις δὲ αὐτῷ τὰ ἔργα σου;	Чи будеш надіятися на нього, тому що в нього сила велика, і чи даси йому роботу твою?
12	12
πιστεύσεις δὲ ὅτι ἀποδώσει σοι τὸν σπόρον, εἰσοίσει δέ σου τὸν ἅλωνα;	Чи повіриш йому, що він насіння твоє поверне і складе на тік твій?
13	13
πτέρυξ τερπομένων νεέλασα, ἐὰν συλλάβῃ ἀσίδα καὶ νέσσα·	Чи ти дав красиві крила павичу і пера і пух страусу?
14	14
ὅτι ἀφήσει εἰς γῆν τὰ ὠὰ αὐτῆς καὶ ἐπὶ χοῦν θάλψει	Він залишає яйця свої на землі, і на піску зігріває їх,
15	15
καὶ ἐπελάθετο ὅτι ποὺς σκορπιεῖ καὶ θηρία ἀγροῦ καταπατήσει·	і забуває, що нога може роздавити їх і польовий звір може розтоптати їх;
16	16
ἀπεσκλήρυνε τὰ τέκνα ἑαυτῆς, ὥστε μὴ ἑαυτήν, εἰς κενὸν ἐκοπίασεν ἄνευ φόβου·	він жорстокий до дітей своїх, немов не до своїх, і не боїться, що праця його буде даремна;
17	17
ὅτι κατεσιώπησεν αὐτῇ ὁ Θεὸς σοφίαν καὶ οὐκ ἐπεμέρισεν αὐτῇ ἐν τῇ συνέσει.	тому що Бог не дав йому мудрости і не наділив його глуздом;
18	18
κατὰ καιρὸν ἐν ὕψει ὑψώσει, καταγελάσεται ἵππου καὶ τοῦ ἐπιβάτου αὐτοῦ.	а коли підніметься на висоту, посміється з коня і вершника його.
19	19
ἦ σὺ περιέθηκας ἵππῳ δύναμιν, ἐνέδυσας δὲ τραχήλῳ αὐτοῦ φόβον;	Чи ти дав коню силу і наділив шию його гривою?
20	20
περιέθηκας δὲ αὐτῷ πανοπλίαν, δόξαν δὲ στηθέων αὐτοῦ τόλμῃ;	Чи можеш ти злякати його, як сарану? Хропіння ніздрів його — жах;
21	21
ἀνορύσσων ἐν πεδίῳ γαυριᾷ, ἐκπορεύεται δὲ εἰς πεδίον ἐν ἰσχύϊ·	риє ногою землю і захоплюється силою; йде назустріч зброї;
22	22
συναντῶν βασιλεῖ καταγελᾷ καὶ οὐ μὴ ἀποστραφῇ ἀπὸ σιδήρου·	він глузує з небезпеки і не боїться і не відвертається від меча;
23	23
ἐπ᾿ αὐτῷ γαυριᾷ τόξον καὶ μάχαιρα,	сагайдак гуркотить над ним, блискотить спис і дротик;
24	24
καὶ ὀργῇ ἀφανιεῖ τὴν γῆν καὶ οὐ μὴ πιστεύσει, ἕως ἂν σημάνῃ σάλπιγξ·	у пориві і люті він ковтає землю і не може стояти при звуці труби;
25	25
σάλπιγγος δὲ σημαινούσης λέγει· εὖγε. πόρρωθεν δὲ ὀσφραίνεται πολέμου σὺν ἅλματι καὶ κραυγῇ.	при трубному звуці він подає голос: гу! гу! і здалеку чує битву, гучні голоси вождів і крик.
26	26
ἐκ δὲ τῆς σῆς ἐπιστήμης ἕστηκεν ἱέραξ, ἀναπετάσας τὰς πτέρυγας, ἀκίνητος, καθορῶν τὰ πρὸς νότον;	Чи твоєю мудрістю літає яструб і спрямовує крила свої на південь?
27	27
ἐπὶ δὲ σῷ προστάγματι ὑψοῦται ἀετός, γὺψ δὲ ἐπὶ νοσσιᾶς αὐτοῦ καθεσθεὶς αὐλίζεται	Чи за твоїм словом піднімається орел і влаштовує на висоті гніздо своє?
28	28
ἐπ᾿ ἐξοχῇ πέτρας καὶ ἀποκρύφῳ;	Він живе на скелі і ночує на зубцях скелі і на місцях неприступних;
29	29
ἐκεῖσε ὢν ζητεῖ τὰ σῖτα, πόρρωθεν οἱ ὀφθαλμοὶ αὐτοῦ σκοπεύουσι·	звідти видивляється собі їжу: очі його дивляться далеко;
30	30
νεοσσοὶ δὲ αὐτοῦ φύρονται ἐν αἵματι, οὗ δ᾿ ἂν ὦσι τεθνεῶτες, παραχρῆμα εὑρίσκονται.	пташенята його п’ють кров, і де труп, там і він.
Κεφάλαιο 40	Глава 40

1	1
ΚΑΙ ἀπεκρίθη Κύριος ὁ Θεὸς τῷ ᾿Ιὼβ καὶ εἶπε·	І відповів Господь Іову з бурі і сказав:
2	2
μὴ κρίσιν μετὰ ἱκανοῦ ἐκκλινεῖ, ἐλέγχων δὲ Θεὸν ἀποκριθήσεται αὐτήν;	опережи, як муж, стегна твої: Я буду запитувати тебе, а ти пояснюй Мені.
3	3
ὑπολαβὼν δὲ ᾿Ιὼβ λέγει τῷ Κυρίῳ·	Ти хочеш відкинути суд Мій, звинуватити Мене, щоб виправдати себе?
4	4
τί ἔτι ἐγὼ κρίνομαι, νουθετούμενος καὶ ἐλέγχων Κύριον, ἀκούων τοιαῦτα οὐθὲν ὤν; ἐγὼ δὲ τίνα ἀπόκρισιν δῶ πρὸς ταῦτα; χεῖρα θήσω ἐπὶ στόματί μου·	Чи така в тебе сила, як у Бога? І чи можеш загриміти голосом, як Він?
5	5
ἅπαξ λελάληκα, ἐπὶ δὲ τῷ δευτέρῳ οὐ προσθήσω.	Прикрась же себе величчю і славою, одягнись у блиск і красу;
6	6
ἔτι δὲ ὑπολαβὼν ὁ Κύριος εἶπε τῷ ᾿Ιὼβ ἐκ τοῦ νέφους·	вилий лють гніву твого, подивися на все горде і смири його;
7	7
μή, ἀλλὰ ζῶσαι ὥσπερ ἀνὴρ τὴν ὀσφύν σου, ἐρωτήσω δέ σε, σὺ δέ μοι ἀπόκριναι·	глянь на всіх зарозумілих і принизь їх, і скруши нечестивих на місцях їх;
8	8
μὴ ἀποποιοῦ μου τὸ κρίμα. οἴει δέ με ἄλλως σοι κεχρηματικέναι ἢ ἵνα ἀναφανῇς δίκαιος;	зарий усіх їх у землю й лиця їх покрий темрявою.
9	9
ἦ βραχίων σοί ἐστι κατὰ τοῦ Κυρίου, ἢ φωνῇ κατ᾿ αὐτὸν βροντᾷς;	Тоді і Я визнаю, що правиця твоя може спасати тебе.
10	10
ἀνάλαβε δὴ ὕψος καὶ δύναμιν, δόξαν δὲ καὶ τιμὴν ἀμφίασαι.	Ось бегемот, якого Я створив, як і тебе; він їсть траву, як віл;
11	11
ἀπόστειλον δὲ ἀγγέλους ὀργῇ, πάντα δὲ ὑβριστὴν ταπείνωσον·	ось, його сила в стегнах його і міцність його у м’язах черева його;
12	12
ὑπερήφανον δὲ σβέσον, σῆψον δὲ ἀσεβεῖς παραχρῆμα,	повертає хвостом своїм, як кедром; жили ж на стегнах його переплетені;
13	13
κρύψον δὲ εἰς γῆν ὁμοθυμαδόν, τὰ δὲ πρόσωπα αὐτῶν ἀτιμίας ἔμπλησον·	ноги в нього, як мідні труби; кістки в нього, як залізні прути;
14	14
ὁμολογήσω ὅτι δύναται ἡ δεξιά σου σῶσαι.	це — верх шляхів Божих; тільки Той, Хто створив його, може наблизити до нього меч Свій;
15	15
ἀλλὰ δὴ ἰδοὺ θηρία παρά σοι, χόρτον ἴσα βουσὶν ἐσθίουσιν.	гори приносять йому їжу, і там усі звірі польові грають;
16	16
ἰδοὺ δὴ ἡ ἰσχὺς αὐτοῦ ἐπ᾿ ὀσφύϊ, ἡ δὲ δύναμις αὐτοῦ ἐπ᾿ ὀμφαλοῦ γαστρός·	він лягає під тінистими деревами, під дахом очерету й у болотах;
17	17
ἔστησεν οὐρὰν ὡς κυπάρισσον, τὰ δὲ νεῦρα αὐτοῦ συμπέπλεκται·	тінисті дерева покривають його своєю тінню; верби при струмках оточують його;
18	18
αἱ πλευραὶ αὐτοῦ πλευραὶ χάλκειαι, ἡ δὲ ράχις αὐτοῦ σίδηρος χυτός.	ось, він п’є з ріки і не поспішає; залишається спокійним, хоч би Йордан побіг до рота його.
19	19
τοῦτ᾿ ἔστιν ἀρχὴ πλάσματος Κυρίου, πεποιημένον ἐγκαταπαίζεσθαι ὑπὸ τῶν ἀγγέλων αὐτοῦ.	Чи візьме хто його на очах його і чи проколе йому ніс багром?
20	20
ἐπελθὼν δὲ ἐπ᾿ ὄρος ἀκρότομον ἐποίησε χαρμονὴν τετράποσιν ἐν τῷ ταρτάρῳ.	Чи можеш ти вудкою витягти левиафана і мотузкою схопити за язик його?
21	21
ὑπὸ παντοδαπὰ δένδρα κοιμᾶται, παρὰ πάπυρον καὶ κάλαμον καὶ βούτομον.	чи вдінеш кільце в ніздрі його? чи проколеш голкою щелепу його?
22	22
σκιάζονται δὲ ἐν αὐτῷ δένδρα μεγάλα σὺν ραδάμνοις καὶ κλῶνες ἀγροῦ.	чи буде він довго благати тебе і чи буде говорити з тобою лагідно?
23	23
ἐὰν γένηται πλήμμυρα, οὐ μὴ αἰσθηθῇ· πέποιθεν ὅτι προσκρούσει ὁ ᾿Ιορδάνης εἰς τὸ στόμα αὐτοῦ.	чи укладе він договір з тобою, і чи візьмеш його назавжди собі за раба?
24	24
ἐν τῷ ὀφθαλμῷ αὐτοῦ δέξεται αὐτόν, ἐνσκολιευόμενος τρήσει ρῖνα.	чи станеш забавлятися ним, як пташкою, і чи зв’яжеш його для дівчаток твоїх?
25	25
ἄξεις δὲ δράκοντα ἐν ἀγκίστρῳ, περιθήσεις δὲ φορβαίαν περὶ ρῖνα αὐτοῦ;	чи будуть продавати його товариші ловитви, чи розділять його між хананейськими купцями?
26	26
εἰ δήσεις κρίκον ἐν τῷ μυκτῆρι αὐτοῦ, ψελλίῳ δὲ τρυπήσεις τὸ χεῖλος αὐτοῦ;	чи можеш простромити шкіру його списом і голову його рибальською острогою?
27	27
λαλήσει δέ σοι δεήσει, ἱκετηρίᾳ μαλακῶς;	Клади на нього руку твою, і пам’ятай про ту боротьбу: більше не будеш.
28
θήσεται δὲ μετὰ σοῦ διαθήκην; λήψῃ δὲ αὐτὸν δοῦλον αἰώνιον;
29
παίξῃ δὲ ἐν αὐτῷ ὥσπερ ὀρνέῳ ἢ δήσεις αὐτὸν ὥσπερ στρουθίον παιδίῳ;
30
ἐνσιτοῦνται δὲ ἐν αὐτῷ ἔθνη, μεριτεύονται δὲ αὐτὸν Φοινίκων ἔθνη;
31
πᾶν δὲ πλωτὸν συνελθὸν οὐ μὴ ἐνέγκωσι βύρσαν μίαν οὐρᾶς αὐτοῦ καὶ ἐν πλοίοις ἁλιέων κεφαλὴν αὐτοῦ.
32
ἐπιθήσεις δὲ αὐτῷ χεῖρα μνησθεὶς πόλεμον τὸν γινόμενον ἐν σώματι αὐτοῦ, καὶ μηκέτι γινέσθω.
Κεφάλαιο 41	Глава 41

1	1
ΟΥΧ ἑώρακας αὐτόν, οὐδὲ ἐπὶ τοῖς λεγομένοις τεθαύμακας;	Надія марна: чи не впадеш від одного погляду його?
2	2
οὐ δέδοικας ὅτι ἡτοίμασταί μοι; τίς γάρ ἐστιν ὁ ἐμοὶ ἀντιστάς;	Немає настільки відважного, який насмілився б потурбувати його; хто ж може устояти перед Моїм лицем?
3	3
ἢ τίς ἀντιστήσεταί μοι καὶ ὑπομενεῖ, εἰ πᾶσα ἡ ὑπ᾿ οὐρανὸν ἐμή ἐστιν;	Хто випередив Мене, щоб Мені винагородити його? під усім небом усе Моє.
4	4
οὐ σιωπήσομαι δι᾿ αὐτόν, καὶ λόγον δυνάμεως ἐλεήσει τὸν ἴσον αὐτῷ.	Не промовчу про члени його, про силу і красиву пропорційність їх.
5	5
τίς ἀποκαλύψει πρόσωπον ἐνδύσεως αὐτοῦ, εἰς δὲ πτύξιν θώρακος αὐτοῦ τίς ἂν εἰσέλθοι;	то може відкрити верх одягу його, хто підійде до подвійних щелеп його?
6	6
πύλας προσώπου αὐτοῦ τίς ἀνοίξει; κύκλῳ ὀδόντων αὐτοῦ φόβος.	Хто може відчинити двері лиця його? коло зубів його — жах;
7	7
τὰ ἔγκατα αὐτοῦ ἀσπίδες χάλκεαι, σύνδεσμος δὲ αὐτοῦ ὥσπερ σμυρίτης λίθος·	міцні щити його — краса; вони скріплені ніби твердою печаткою;
8	8
εἷς τοῦ ἑνὸς κολλῶνται, πνεῦμα δὲ οὐ μὴ διέλθῃ αὐτόν·	один іншого торкається близько, так що і повітря не проходить між ними;
9	9
ἀνὴρ τῷ ἀδελφῷ αὐτοῦ προσκολληθήσεται, συνέχονται καὶ οὐ μὴ ἀποσπασθῶσιν.	один з іншим лежать щільно, зчепилися і не розсуваються.
10	10
ἐν πταρμῷ αὐτοῦ ἐπιφαύσκεται φέγγος, οἱ δὲ ὀφθαλμοὶ αὐτοῦ εἶδος ῾Εωσφόρου.	Від його чхання показується світло; очі в нього, як вії зорі;
11	11
ἐκ στόματος αὐτοῦ ἐκπορεύονται ὡς λαμπάδες καιόμεναι καὶ διαρριπτοῦνται ὡς ἐσχάραι πυρός.	з пащі його виходять пломені, вискакують вогненні іскри;
12	12
ἐκ μυκτήρων αὐτοῦ ἐκπορεύεται καπνὸς καμίνου καιομένης πυρὶ ἀνθράκων.	з ніздрів його виходить дим, як з киплячого горщика або казана.
13	13
ἡ ψυχὴ αὐτοῦ ἄνθρακες, φλὸξ δὲ ἐκ στόματος αὐτοῦ ἐκπορεύεται.	Подих його розжарює вугілля, і з пащі його виходить полум’я.
14	14
ἐν δὲ τραχήλῳ αὐτοῦ αὐλίζεται δύναμις, ἔμπροσθεν αὐτοῦ τρέχει ἀπώλεια.	На шиї його живе сила, і перед ним біжить жах.
15	15
σάρκες δὲ σώματος αὐτοῦ κεκόλληνται· καταχέει ἐπ᾿ αὐτόν, οὐ σαλευθήσεται.	М’ясисті частини тіла його з’єднані між собою твердо, не здригнуться.
16	16
ἡ καρδία αὐτοῦ πέπηγεν ὡς λίθος, ἕστηκε δὲ ὥσπερ ἄκμων ἀνήλατος.	Серце його тверде, як камінь, і жорстке, як нижнє жорно.
17	17
στραφέντος δὲ αὐτοῦ, φόβος θηρίοις τετράποσιν ἐπὶ γῆς ἁλλομένοις.	Коли він піднімається, силачі в страху, зовсім губляться від жаху.
18	18
ἐὰν συναντήσωσιν αὐτῷ λόγχαι, οὐδὲν μὴ ποιήσωσι δόρυ καὶ θώρακα·	Меч, що доторкнеться до нього, не встоїть, ні спис, ні дротик, ні лати.
19	19
ἥγηται μὲν γὰρ σίδηρον ἄχυρα, χαλκὸν δὲ ὥσπερ ξύλον σαθρόν.	Залізо він вважає за солому, мідь — за гниле дерево.
20	20
οὐ μὴ τρώσῃ αὐτὸν τόξον χάλκεον, ἥγηται μὲν πετροβόλον χόρτον·	Дочка (стріла) лука не змусить його тікати; а камені із пращі для нього полова.
21	21
ὡς καλάμη ἐλογίσθησαν σφῦραι, καταγελᾷ δὲ σεισμοῦ πυρφόρου.	Булава вважається у нього за соломину; зі свисту дротика він сміється.
22	22
ἡ στρωμνὴ αὐτοῦ ὀβελίσκοι ὀξεῖς, πᾶς δὲ χρυσὸς θαλάσσης ὑπ᾿ αὐτὸν ὥσπερ πηλὸς ἀμύθητος.	Під ним гострі камені, і він на гострих каменях лежить у бруді.
23	23
ἀναζεῖ τὴν ἄβυσσον ὥσπερ χαλκεῖον, ἥγηται δὲ τὴν θάλασσαν ὥσπερ ἐξάλειπτρον,	Він кип’ятить безодню, як казан, і море перетворює на киплячу мазь;
24	24
τὸν δὲ τάρταρον τῆς ἀβύσσου ὥσπερ αἰχμάλωτον· ἐλογίσατο ἄβυσσον εἰς περίπατον.	залишає за собою світлу стежку; безодня здається сивиною.
25	25
οὐκ ἔστιν οὐδὲν ἐπὶ τῆς γῆς ὅμοιον αὐτῷ πεποιημένον ἐγκαταπαίζεσθαι ὑπὸ τῶν ἀγγέλων μου·	Немає на землі подібного до нього; він створений безстрашним;
26	26
πᾶν ὑψηλὸν ὁρᾷ, αὐτὸς δὲ βασιλεὺς πάντων τῶν ἐν τοῖς ὕδασιν.	на все високе дивиться сміливо; він цар над усіма синами гордости.
Κεφάλαιο 42	Глава 42

1	1
ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ιὼβ λέγει τῷ Κυρίῳ·	І відповів Іов Господу і сказав:
2	2
οἶδα ὅτι πάντα δύνασαι, ἀδυνατεῖ δέ σοι οὐδέν.	знаю, що Ти все можеш, і що намір Твій не може бути зупинений.
3	3
τίς γάρ ἐστιν ὁ κρύπτων σε βουλήν; φειδόμενος δὲ ρημάτων, καὶ σὲ οἴεται κρύπτειν; τίς δὲ ἀναγγελεῖ μοι ἃ οὐκ ᾔδειν, μεγάλα καὶ θαυμαστά, ἃ οὐκ ἐπιστάμην;	Хто цей, що потьмарює Провидіння, нічого не розуміючи? — Так, я говорив про те, чого не розумів, про діла дивні для мене, яких я не знав.
4	4
ἄκουσον δέ μου, Κύριε, ἵνα κἀγὼ λαλήσω· ἐρωτήσω δέ σε, σὺ δέ με δίδαξον.	Вислухай, взивав я, і я буду говорити, і що буду запитувати в Тебе, поясни мені.
5	5
ἀκοὴν μὲν ὠτὸς ἤκουόν σου τὸ πρότερον, νυνὶ δὲ ὁ ὀφθαλμός μου ἑώρακέ σε·	Я чув про Тебе слухом вуха; тепер же мої очі бачать Тебе;
6	6
διὸ ἐφαύλισα ἐμαυτὸν καὶ ἐτάκην, ἥγημαι δὲ ἐμαυτὸν γῆν καὶ σποδόν.	тому я відрікаюся і розкаююся в поросі і попелі.
7	7
ἐγένετο δὲ μετὰ τὸ λαλῆσαι τὸν Κύριον πάντα τὰ ρήματα ταῦτα τῷ ᾿Ιώβ, εἶπεν ὁ Κύριος ᾿Ελιφὰζ τῷ Θαιμανίτῃ· ἥμαρτες σὺ καὶ οἱ δύο φίλοι σου· οὐ γὰρ ἐλαλήσατε ἐνώπιόν μου ἀληθὲς οὐδὲν ὥσπερ ὁ θεράπων μου ᾿Ιώβ.	І було після того, як Господь сказав слова ті Іову, сказав Господь Елифазу феманитянину: горить гнів Мій на тебе і на двох друзів твоїх за те, що ви говорили про Мене не так вірно, як раб Мій Іов.
8	8
νῦν δὲ λάβετε ἑπτὰ μόσχους καὶ ἑπτὰ κριοὺς καὶ πορεύθητε πρὸς τὸν θεράποντά μου ᾿Ιώβ, καὶ ποιήσει κάρπωσιν ὑπὲρ ὑμῶν. ᾿Ιὼβ δὲ ὁ θεράπων μου εὔξεται περὶ ὑμῶν, ὅτι εἰ μὴ πρόσωπον αὐτοῦ λήψομαι· εἰ μὴ γὰρ δι᾿ αὐτόν, ἀπώλεσα ἂν ὑμᾶς· οὐ γὰρ ἐλαλήσατε ἀληθὲς κατὰ τοῦ θεράποντός μου ᾿Ιώβ.	Отже, візьміть собі сім тельців і сім баранів і підіть до раба Мого Іова і принесіть за себе жертву; і раб Мій Іов помолиться за вас, тому що тільки лице його Я прийму, щоб не відкинути вас за те, що ви говорили про Мене не так вірно, як раб Мій Іов.
9	9
ἐπορεύθη δὲ ᾿Ελιφὰζ ὁ Θαιμανίτης καὶ Βαλδὰδ ὁ Σαυχίτης καὶ Σωφὰρ ὁ Μιναῖος καὶ ἐποίησαν καθὼς συνέταξεν αὐτοῖς ὁ Κύριος, καὶ ἔλυσε τὴν ἁμαρτίαν αὐτοῖς διὰ ᾿Ιώβ.	І пішли Елифаз феманитянин і Вилдад савхеянин і Софар наамитянин, і зробили так, як Господь повелів їм, — і Господь прийняв лице Іова.
10	10
ὁ δὲ Κύριος ηὔξησε τὸν ᾿Ιώβ· εὐξαμένου δὲ αὐτοῦ καὶ περὶ τῶν φίλων αὐτοῦ, ἀφῆκεν αὐτοῖς τὴν ἁμαρτίαν. ἔδωκε δὲ ὁ Κύριος διπλᾶ ὅσα ἦν ἔμπροσθεν ᾿Ιὼβ εἰς διπλασιασμόν.	І повернув Господь втрату Іова, коли він помолився за друзів своїх; і дав Господь Іову вдвічі більше того, що він мав раніше.
11	11
ἤκουσαν δὲ πάντες οἱ ἀδελφοὶ αὐτοῦ καὶ αἱ ἀδελφαὶ αὐτοῦ πάντα τὰ συμβεβηκότα αὐτῷ καὶ ἦλθον πρὸς αὐτὸν καὶ πάντες ὅσοι ἤδεισαν αὐτὸν ἐκ πρώτου· φαγόντες δὲ καὶ πιόντες παρ᾿ αὐτῷ παρεκάλεσαν αὐτόν, καὶ ἐθαύμασαν ἐπὶ πᾶσιν, οἷς ἐπήγαγεν ἐπ᾿ αὐτῷ ὁ Κύριος. ἔδωκε δὲ αὐτῷ ἕκαστος ἀμνάδα μίαν καὶ τετράδραχμον χρυσοῦ καὶ ἀσήμου.	Тоді прийшли до нього всі брати його й усі сестри його і всі колишні знайомі його, і їли з ним хліб у домі його, і тужили з ним, і утішали його за все зло, яке Господь навів на нього, і дали йому кожен по кеситі і по золотому кільцю.
12	12
ὁ δὲ Κύριος εὐλόγησε τὰ ἔσχατα ᾿Ιὼβ ἢ τὰ ἔμπροσθεν· ἦν δὲ τὰ κτήνη αὐτοῦ πρόβατα μύρια τετρακισχίλια, κάμηλοι ἑξακισχίλιαι, ζεύγη βοῶν χίλια, ὄνοι θήλειαι νομάδες χίλιαι.	І благословив Бог останні дні Іова більше, ніж минулі: у нього було чотирнадцять тисяч дрібної худоби, шість тисяч верблюдів, тисяча пар волів і тисяча ослиць.
13	13
γεννῶνται δὲ αὐτῷ υἱοὶ ἑπτὰ καὶ θυγατέρες τρεῖς·	І було в нього сім синів і три дочки.
14	14
καὶ ἐκάλεσε τὴν μὲν πρώτην ῾Ημέραν, τὴν δὲ δευτέραν Κασίαν, τὴν δὲ τρίτην ᾿Αμαλθαίας κέρας.	І нарік він ім’я першій Емима, ім’я другій — Кассія, а ім’я третій — Керенгаппух.
15	15
καὶ οὐχ εὑρέθησαν κατὰ τὰς θυγατέρας ᾿Ιὼβ βελτίους αὐτῶν ἐν τῇ ὑπ᾿ οὐρανόν· ἔδωκε δὲ αὐταῖς ὁ πατὴρ κληρονομίαν ἐν τοῖς ἀδελφοῖς.	І не було на всій землі таких прекрасних жінок, як дочки Іова, і дав їм батько їхню спадщину між братами їхніми.
16	16
ἔζησε δὲ ᾿Ιὼβ μετὰ τὴν πληγὴν ἔτη ἑκατὸν ἑβδομήκοντα, τὰ δὲ πάντα ἔτη ἔζησε διακόσια τεσσαράκοντα· καὶ εἶδεν ᾿Ιὼβ τοὺς υἱοὺς αὐτοῦ καὶ τοὺς υἱοὺς τῶν υἱῶν αὐτοῦ, τετάρτην γενεάν.	Після того Іов жив сто сорок років, і бачив синів своїх і синів синів до четвертого роду;
17	17
καὶ ἐτελεύτησεν ᾿Ιὼβ πρεσβύτερος καὶ πλήρης ἡμερῶν. 17α γέγραπται δὲ αὐτὸν πάλιν ἀναστήσεσθαι μεθ᾿ ὧν ὁ Κύριος ἀνίστησιν. 17β Οὗτος ἑρμηνεύεται ἐκ τῆς Συριακῆς βίβλου ἐν μὲν γῇ κατοικῶν τῇ Αὐσίτιδι, ἐπὶ τοῖς ὁρίοις τῆς ᾿Ιδουμαίας καὶ ᾿Αραβίας, προϋπῆρχε δὲ αὐτῷ ὄνομα ᾿Ιωβάβ. 17γ λαβὼν δὲ γυναῖκα ᾿Αράβισσαν γεννᾷ υἱόν, ᾧ ὄνομα ᾿Εννών· ἦν δὲ αὐτὸς πατρὸς μὲν Ζαρὲ ἐκ τῶν ῾Ησαῦ υἱῶν υἱός, μητρός δὲ Βοσόρρας, ὥστε εἶναι αὐτὸν πέμπτον ἀπὸ ῾Αβραάμ. 17δ καὶ οὗτοι οἱ βασιλεῖς οἱ βασιλεύσαντες ἐν ᾿Εδώμ, ἧς καὶ αὐτὸς ἦρξε χώρας· πρῶτος Βαλὰκ ὁ τοῦ Βεώρ, καὶ ὄνομα τῇ πόλει αὐτοῦ Δενναβά· μετὰ δὲ Βαλὰκ ᾿Ιωβὰβ ὁ καλούμενος ᾿Ιώβ· μετὰ δὲ τοῦτον ᾿Ασὼμ ὁ ὑπάρχων ἡγεμὼν ἐκ τῆς Θαιμανίτιδος χώρας· μετὰ δὲ τοῦτον ᾿Αδὰδ υἱὸς Βαράδ, ὁ ἐκκόψας Μαδιὰμ ἐν τῷ πεδίῳ Μωάβ, καὶ ὄνομα τῇ πόλει αὐτοῦ Γεθθαίμ. 17ε οἱ δὲ ἐλθόντες πρὸς αὐτὸν φίλοι, ᾿Ελιφὰζ τῶν ῾Ησαῦ υἱῶν, Θαιμανῶν βασιλεύς, Βαλδὰδ ὁ Σαυχαίων τύραννος, Σωφὰρ ὁ Μιναίων βασιλεύς.	і помер Іов у старості, насичений днями^*.

← ΕΣΘΗΡ

ΨΑΛΜΟΙ →

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт