Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія давньогрецькою - Книга Іова

Порівняти:

⇄

Книга Іова	ΙΩΒ

Глава 1	Κεφάλαιο 1

1	1
Був чоловік у землі Уц, ім’я його Іов; і був чоловік цей непорочний, справедливий і богобоязкий і віддалявся від зла.	ΑΝΘΡΩΠΟΣ τις ἦν ἐν χώρᾳ τῇ Αὐσίτιδι, ᾧ ὄνομα ᾿Ιώβ, καὶ ἦν ὁ ἄνθρωπος ἐκεῖνος ἀληθινός, ἄμεμπτος, δίκαιος, θεοσεβής, ἀπεχόμενος ἀπὸ παντὸς πονηροῦ πράγματος.
2	2
І народилися у нього сім синів і три дочки.	ἐγένοντο δὲ αὐτῷ υἱοὶ ἑπτὰ καὶ θυγατέρες τρεῖς.
3	3
Майна у нього було: сім тисяч дрібної худоби, три тисячі верблюдів, п’ятсот пар волів і п’ятсот ослиць і дуже багато прислуги; і був чоловік цей знаменитіший за всіх синів Сходу.	καὶ ἦν τὰ κτήνη αὐτοῦ πρόβατα ἑπτακισχίλια, κάμηλοι τρισχίλιαι, ζεύγη βοῶν πεντακόσια, θήλειαι ὄνοι νομάδες πεντακόσιαι, καὶ ὑπηρεσία πολλὴ σφόδρα καὶ ἔργα μεγάλα ἦν αὐτῷ ἐπὶ τῆς γῆς· καὶ ἦν ὁ ἄνθρωπος ἐκεῖνος εὐγενὴς τῶν ἀφ᾿ ἡλίου ἀνατολῶν.
4	4
Сини його сходилися, робили бенкети кожен у своєму домі у свій день, і посилали і запрошували трьох сестер своїх їсти і пити з ними.	συμπορευόμενοι δὲ οἱ υἱοὶ αὐτοῦ πρὸς ἀλλήλους ἐποιοῦσαν πότον καθ’ ἑκάστην ἡμέραν, συμπαραλαμβάνοντες ἅμα καὶ τὰς τρεῖς ἀδελφὰς αὐτῶν ἐσθίειν καὶ πίνειν μετ᾿ αὐτῶν.
5	5
Коли коло бенкетних днів звершувалося, Іов посилав за ними й освячував їх і, встаючи рано-вранці, підносив всепалення за числом усіх їх [і одного тельця за гріх про душі їхні]. Бо говорив Іов: може, сини мої згрішили і похулили Бога в серці своєму. Так робив Іов в усі такі дні.	καὶ ὡς ἂν συνετελέσθησαν αἱ ἡμέραι τοῦ πότου, ἀπέστελλεν ᾿Ιὼβ καὶ ἐκαθάριζεν αὐτοὺς ἀνιστάμενος τὸ πρωΐ καὶ προσέφερε περὶ αὐτῶν θυσίας κατὰ τὸν ἀριθμὸν αὐτῶν καὶ μόσχον ἕνα περὶ ἁμαρτίας περὶ τῶν ψυχῶν αὐτῶν· ἔλεγε γὰρ ᾿Ιώβ· μή ποτε οἱ υἱοί μου ἐν τῇ διανοίᾳ αὐτῶν κακὰ ἐνενόησαν πρὸς Θεόν. οὕτως οὖν ἐποίει ᾿Ιὼβ πάσας τὰς ἡμέρας. —
6	6
І був день, коли прийшли сини Божі стати перед Господом; між ними прийшов і сатана.	Καὶ ἐγένετο ὡς ἡ ἡμέρα αὕτη, καὶ ἰδοὺ ἦλθον οἱ ἄγγελοι τοῦ Θεοῦ παραστῆναι ἐνώπιον τοῦ Κυρίου, καὶ ὁ διάβολος ἦλθε μετ᾿ αὐτῶν.
7	7
І сказав Господь сатані: звідки ти прийшов? І відповів сатана Господу і сказав: я ходив по землі й обійшов її.	καὶ εἶπεν ὁ Κύριος τῷ διαβόλῳ· πόθεν παραγέγονας; καὶ ἀποκριθεὶς ὁ διάβολος τῷ Κυρίῳ εἶπε· περιελθὼν τὴν γῆν καὶ ἐμπεριπατήσας τὴν ὑπ᾿ οὐρανὸν πάρειμι.
8	8
І сказав Господь сатані: чи звернув ти увагу твою на раба Мого Іова? бо немає такого, як він, на землі: чоловік непорочний, справедливий, богобоязкий і віддаляється від зла.	καὶ εἶπεν αὐτῷ ὁ Κύριος· προσέσχες τῇ διανοίᾳ σου κατὰ τοῦ παιδός μου ᾿Ιώβ, ὅτι οὐκ ἔστι κατ᾿ αὐτὸν ἐπὶ τῆς γῆς, ἄνθρωπος ἄμεμπτος, ἀληθινός, θεοσεβής, ἀπεχόμενος ἀπὸ παντὸς πονηροῦ πράγματος;
9	9
І відповів сатана Господу і сказав: хіба даром богобоязкий Іов?	ἀπεκρίθη δὲ ὁ διάβολος καὶ εἶπεν ἐναντίον τοῦ Κυρίου· μὴ δωρεὰν ᾿Ιὼβ σέβεται τὸν Κύριον;
10	10
Чи не Ти навколо відгородив його і дім його й усе, що у нього? Діло рук його Ти благословив, і стада його поширюються по землі;	οὐ σὺ περιέφραξας τὰ ἔξω αὐτοῦ καὶ τὰ ἔσω τῆς οἰκίας αὐτοῦ καὶ τὰ ἔξω πάντων τῶν ὄντων αὐτοῦ κύκλῳ; τὰ δὲ ἔργα τῶν χειρῶν αὐτοῦ εὐλόγησας καὶ τὰ κτήνη αὐτοῦ πολλὰ ἐποίησας ἐπὶ τῆς γῆς.
11	11
але простягни руку Твою і торкнися всього, що у нього, — чи благословить він Тебе?	ἀλλὰ ἀπόστειλον τὴν χεῖρά σου καὶ ἅψαι πάντων, ὧν ἔχει· ἦ μὴν εἰς πρόσωπόν σε εὐλογήσει.
12	12
І сказав Господь сатані: ось, усе, що у нього, у руці твоїй; тільки на нього не простягай руки твоєї. І відійшов сатана від лиця Господа.	τότε εἶπεν ὁ Κύριος τῷ διαβόλῳ· ἰδοὺ πάντα, ὅσα ἐστὶν αὐτῷ, δίδωμι ἐν τῇ χειρί σου, ἀλλ᾿ αὐτοῦ μὴ ἅψῃ. καὶ ἐξῆλθεν ὁ διάβολος ἀπὸ προσώπου Κυρίου. —
13	13
І був день, коли сини його і дочки його їли і вино пили в домі первородного брата свого.	Καὶ ἦν ὡς ἡ ἡμέρα αὕτη, οἱ υἱοὶ ᾿Ιὼβ καὶ αἱ θυγατέρες αὐτοῦ ἔπινον οἶνον ἐν τῇ οἰκίᾳ τοῦ ἀδελφοῦ αὐτῶν τοῦ πρεσβυτέρου.
14	14
І ось, приходить вісник до Іова і говорить:	καὶ ἰδοὺ ἄγγελος ἦλθε πρὸς ᾿Ιὼβ καὶ εἶπεν αὐτῷ· τὰ ζεύγη τῶν βοῶν ἠροτρία, καὶ αἱ θήλειαι ὄνοι ἐβόσκοντο ἐχόμεναι αὐτῶν,
15	15
воли орали, й ослиці паслися поряд з ними, як напали савеяни і взяли їх, а слуг уразили вістрям меча; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе.	καὶ ἐλθόντες οἱ αἰχμαλωτεύοντες ᾐχμαλώτευσαν αὐτὰς καὶ τοὺς παῖδας ἀπέκτειναν ἐν μαχαίραις· σωθεὶς δὲ ἐγὼ μόνος ἦλθον τοῦ ἀπαγγεῖλαί σοι.
16	16
Ще він говорив, як приходить інший і каже: вогонь Божий упав з неба й спалив овець і слуг і пожер їх; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе.	ἔτι τούτου λαλοῦντος, ἦλθεν ἕτερος ἄγγελος καὶ εἶπε πρὸς ᾿Ιώβ· πῦρ ἔπεσεν ἐκ τοῦ οὐρανοῦ καὶ κατέκαυσε τὰ πρόβατα καὶ τοὺς ποιμένας κατέφαγεν ὁμοίως· σωθεὶς δὲ ἐγὼ μόνος ἦλθον τοῦ ἀπαγγεῖλαί σοι.
17	17
Ще він говорив, як приходить інший і каже: халдеї розташувалися трьома загонами і кинулися на верблюдів і взяли їх, а слуг уразили вістрям меча; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе.	ἔτι τούτου λαλοῦντος ἦλθεν ἕτερος ἄγγελος καὶ εἶπε πρὸς ᾿Ιώβ· οἱ ἱππεῖς ἐποίησαν ἡμῖν κεφαλὰς τρεῖς καὶ ἐκύκλωσαν τὰς καμήλους καὶ ᾐχμαλώτευσαν αὐτὰς καὶ τοὺς παῖδας ἀπέκτειναν ἐν μαχαίραις· ἐσώθην δὲ ἐγὼ μόνος καὶ ἦλθον τοῦ ἀπαγγεῖλαί σοι.
18	18
Ще цей говорив, приходить інший і каже: сини твої і дочки твої їли і пили вино у домі первородного брата свого;	ἔτι τούτου λαλοῦντος ἄλλος ἄγγελος ἔρχεται λέγων τῷ ᾿Ιώβ· τῶν υἱῶν σου καὶ τῶν θυγατέρων σου ἐσθιόντων καὶ πινόντων παρὰ τῷ ἀδελφῷ αὐτῶν τῷ πρεσβυτέρῳ,
19	19
і ось, великий вітер прийшов з пустелі й охопив чотири кути дому, і дім упав на отроків, і вони померли; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе.	ἐξαίφνης πνεῦμα μέγα ἐπῆλθεν ἐκ τῆς ἐρήμου καὶ ἥψατο τῶν τεσσάρων γωνιῶν τῆς οἰκίας, καὶ ἔπεσεν ἡ οἰκία ἐπὶ τὰ παιδία σου, καὶ ἐτελεύτησαν· ἐσώθην δὲ ἐγὼ μόνος καὶ ἦλθον τοῦ ἀπαγγεῖλαί σοι. —
20	20
Тоді Іов встав і роздер верхній одяг свій, обстриг голову свою й упав на землю і поклонився	Οὕτως ἀναστὰς ᾿Ιὼβ ἔρρηξε τὰ ἱμάτια αὐτοῦ καὶ ἐκείρατο τὴν κώμην τῆς κεφαλῆς καὶ πεσὼν χαμαὶ προσεκύνησε τῷ Κυρίῳ καὶ εἶπεν·
21	21
і сказав: нагим я вийшов із утроби матері моєї, нагим і повернуся. Господь дав, Господь і взяв; [як угодно було Господу, так і зробилося;] нехай буде ім’я Господнє благословенне!	αὐτὸς γυμνὸς ἐξῆλθον ἐκ κοιλίας μητρός μου, γυμνὸς καὶ ἀπελεύσομαι ἐκεῖ· ὁ Κύριος ἔδωκεν, ὁ Κύριος ἀφείλατο· ὡς τῷ Κυρίῳ ἔδοξεν, οὕτω καὶ ἐγένετο· εἴη τὸ ὄνομα Κυρίου εὐλογημένον εἰς τοὺς αἰῶνας. —
22	22
У всьому цьому не згрішив Іов і не промовив нічого нерозумного про Бога.	᾿Εν τούτοις πᾶσι τοῖς συμβεβηκόσιν αὐτῷ οὐδὲν ἥμαρτεν ᾿Ιὼβ ἐναντίον τοῦ Κυρίου καὶ οὐκ ἔδωκεν ἀφροσύνην τῷ Θεῷ.
Глава 2	Κεφάλαιο 2

1	1
Був день, коли прийшли сини Божі стати перед Господом; між ними прийшов і сатана стати перед Господом.	ΕΓΕΝΕΤΟ δὲ ὡς ἡ ἡμέρα αὕτη καὶ ἦλθον οἱ ἄγγελοι τοῦ Θεοῦ παραστῆναι ἔναντι Κυρίου, καὶ ὁ διάβολος ἦλθεν ἐν μέσῳ αὐτῶν παραστῆναι ἐναντίον τοῦ Κυρίου.
2	2
І сказав Господь сатані: звідки ти прийшов? І відповів сатана Господу і сказав: я ходив по землі й обійшов її.	καὶ εἶπεν ὁ Κύριος τῷ διαβόλῳ· πόθεν σὺ ἔρχῃ; τότε εἶπεν ὁ διάβολος ἐνώπιον τοῦ Κυρίου· διαπορευθεὶς τὴν ὑπ᾿ οὐρανὸν καὶ ἐμπεριπατήσας τὴν σύμπασαν πάρειμι.
3	3
І сказав Господь сатані: чи звернув ти увагу твою на раба Мого Іова? бо немає такого, як він, на землі: чоловік непорочний, справедливий, богобоязкий і віддаляється від зла, і досі твердий у своїй непорочності; а ти збуджував Мене проти нього, щоб погубити його невинно.	εἶπε δὲ ὁ Κύριος πρὸς τὸν διάβολον· προσέσχες οὖν τῷ θέραποντί μου ᾿Ιώβ, ὅτι οὐκ ἔστι κατ᾿ αὐτὸν τῶν ἐπὶ τῆς γῆς ἄνθρωπος ὅμοιος αὐτῷ, ἄκακος, ἀληθινός, ἄμεμπτος, θεοσεβής, ἀπεχόμενος ἀπὸ παντὸς κακοῦ; ἔτι δὲ ἔχετε ἀκακίας· σὺ δὲ εἶπας τὰ ὑπάρχοντα αὐτοῦ διακενῆς ἀπολέσαι.
4	4
І відповів сатана Господу і сказав: шкіру за шкіру, а за життя своє віддасть людина усе, що є у неї;	ὑπολαβὼν δὲ ὁ διάβολος εἶπε τῷ Κυρίῳ· δέρμα ὑπὲρ δέρματος· καὶ πάντα, ὅσα ὑπάρχει ἀνθρώπῳ, ὑπὲρ τῆς ψυχῆς αὐτοῦ ἐκτίσει·
5	5
але простягни руку Твою і торкнися кістки його і плоті його, — чи благословить він Тебе?	οὐ μὴν δὲ ἀλλὰ ἀποστείλας τὴν χεῖρά σου ἅψαι τῶν ὀστῶν αὐτοῦ καὶ σαρκῶν αὐτοῦ· ἦ μὴν εἰς πρόσωπόν σε εὐλογήσει.
6	6
І сказав Господь сатані: ось, він у руках твоїх, тільки душу його збережи.	εἶπε δὲ ὁ Κύριος τῷ διαβόλῳ· ἰδοὺ παραδίδωμί σοι αὐτόν, μόνον τὴν ψυχὴν αὐτοῦ διαφύλαξον. —
7	7
І відійшов сатана від лиця Господа й уразив Іова проказою лютою від підошви ноги його по саме тім’я його.	᾿Εξῆλθε δὲ ὁ διάβολος ἀπὸ προσώπου Κυρίου καὶ ἔπαισε τὸν ᾿Ιὼβ ἕλκει πονηρῷ ἀπὸ ποδῶν ἕως κεφαλῆς.
8	8
І взяв він собі черепок, щоб шкребти себе ним, і сів у попіл [поза селищем].	καὶ ἔλαβεν ὄστρακον, ἵνα τὸν ἰχῶρα ξύῃ, καὶ ἐκάθητο ἐπὶ τῆς κοπρίας ἔξω τῆς πόλεως. —
9	9
І сказала йому дружина його: ти все ще твердий у непорочності твоїй! похули Бога і помри^*.	Χρόνου δὲ πολλοῦ προβεβηκότος εἶπεν αὐτῷ ἡ γυνὴ αὐτοῦ· μέχρι τίνος καρτερήσεις λέγων· 9α ἰδοὺ ἀναμένω χρόνον ἔτι μικρὸν προσδεχόμενος τὴν ἐλπίδα τῆς σωτηρίας μου; 9β ἰδοὺ γὰρ ἠφάνισταί σου τὸ μνημόσυνον ἀπὸ τῆς γῆς, υἱοὶ καὶ θυγατέρες, ἐμῆς κοιλίας ὠδῖνες καὶ πόνοι, οὓς εἰς τὸ κενὸν ἐκοπίασα μετὰ μόχθων· 9γ σύ τε αὐτὸς ἐν σαπρίᾳ σκωλήκων κάθησαι διανυκτερεύων αἴθριος, 9δ κἀγὼ πλανῆτις καὶ λάτρις, τόπον ἐκ τόπου περιερχομένη καὶ οἰκίαν ἐξ οἰκίας, προσδεχομένη τὸν ἥλιον πότε δύσεται, ἵνα ἀναπαύσωμαι τῶν μόχθων μου καὶ τῶν ὀδυνῶν, αἵ με νῦν συνέχουσιν· ἀλλὰ εἰπόν τι ρῆμα πρὸς Κύριον καὶ τελεύτα.
10	10
Але він сказав їй: ти говориш як одна з безумних: невже добре ми будемо приймати від Бога, а лихого не будемо приймати? В усьому цьому не згрішив Іов вустами своїми.	ὁ δὲ ἐμβλέψας εἶπεν αὐτῇ· ἵνα τί ὥσπερ μία τῶν ἀφρόνων γυναικῶν ἐλάλησας οὕτως; εἰ τὰ ἀγαθὰ ἐδεξάμεθα ἐκ χειρὸς Κυρίου, τὰ κακὰ οὐχ ὑποίσομεν; ἐν πᾶσι τούτοις τοῖς συμβεβηκόσιν αὐτῷ οὐδὲν ἥμαρτεν ᾿Ιὼβ τοῖς χείλεσιν ἐναντίον τοῦ Θεοῦ.
11	11
І почули троє друзів Іова про всі ці біди, які осягли його, і пішли кожен зі свого місця: Елифаз феманитянин, Вилдад савхеянин і Софар наамитянин, і зійшлися, щоб іти разом тужити з ним і втішати його.	ἀκούσαντες δὲ οἱ τρεῖς φίλοι αὐτοῦ τὰ κακὰ πάντα τὰ ἐπελθόντα αὐτῷ, παρεγένοντο ἕκαστος ἐκ τῆς ἰδίας χώρας πρὸς αὐτόν· ᾿Ελιφὰζ ὁ Θαιμανῶν βασιλεύς, Βαλδὰδ ὁ Σαυχαίων τύραννος, Σωφὰρ ὁ Μιναίων βασιλεύς, καὶ παρεγένοντο πρὸς αὐτὸν ὁμοθυμαδόν, τοῦ παρακαλέσαι καὶ ἐπισκέψασθαι αὐτόν.
12	12
І, піднявши очі свої здаля, вони не впізнали його; і піднесли голос свій і заридали; і роздер кожен верхній одяг свій, і кидали порох над головами своїми до неба.	ἰδότες δὲ αὐτὸν πόρρωθεν οὐκ ἐπέγνωσαν· καὶ βοήσαντες φωνῇ μεγάλῃ ἔκλαυσαν ρήξαντες ἕκαστος τὴν ἑαυτοῦ στολήν. καὶ καταπασάμενοι γῆν
13	13
І сиділи з ним на землі сім днів і сім ночей; і ніхто не говорив йому ні слова, тому що бачили, що страждання його дуже великі.	παρεκάθισαν αὐτῷ ἑπτὰ ἡμέρας καὶ ἑπτὰ νύκτας, καὶ οὐδεὶς αὐτῶν ἐλάλησεν· ἑώρων γὰρ τὴν πληγὴν δεινὴν οὖσαν καὶ μεγάλην σφόδρα.
Глава 3	Κεφάλαιο 3

1	1
Після того відкрив Іов вуста свої і прокляв день свій.	ΜΕΤΑ τοῦτο ἤνοιξεν ᾿Ιὼβ τὸ στόμα αὐτοῦ καὶ κατηράσατο τὴν ἡμέραν αὐτοῦ
2	2
І почав Іов і сказав:	λέγων·
3	3
згинь день, у який я народився, і ніч, у яку сказано: зачалася людина!	ἀπόλοιτο ἡ ἡμέρα, ἐν ᾗ ἐγεννήθην, καὶ ἡ νὺξ ἐκείνη ᾗ εἶπαν· ἰδοὺ ἄρσεν.
4	4
День той нехай буде темрявою; нехай не шукає його Бог з висоти, і нехай не засяє над ним світло!	ἡ νὺξ ἐκείνη εἴη σκότος, καὶ μὴ ἀναζητήσαι αὐτὴν ὁ Κύριος ἄνωθεν, μηδὲ ἔλθοι εἰς αὐτὴν φέγγος·
5	5
Нехай затьмарить його темрява і тінь смертна, нехай обійме його хмара, нехай страшаться його, як палючої спеки!	ἐκλάβοι δὲ αὐτὴν σκότος καὶ σκιὰ θανάτου, ἐπέλθοι ἐπ᾿ αὐτὴν γνόφος. καταραθείη ἡ ἡμέρα
6	6
Ніч та, — нехай володіє нею морок, нехай не рахується вона в днях року, нехай не ввійде у число місяців!	καὶ ἡ νὺξ ἐκείνη, ἀπενέγκαιτο αὐτὴν σκότος· μὴ εἴη εἰς ἡμέρας ἐνιαυτοῦ, μηδὲ ἀριθμηθείη εἰς ἡμέρας μηνῶν·
7	7
О! ніч та — нехай буде вона безлюдна; нехай не ввійде в неї радість!	ἀλλὰ ἡ νὺξ ἐκείνη εἴη ὀδύνη, καὶ μὴ ἔλθοι ἐπ᾿ αὐτὴν εὐφροσύνη μηδὲ χαρμονή·
8	8
Нехай проклянуть її ті, що проклинають день, здатні розбудити левиафана!	ἀλλὰ καταράσαιτο αὐτὴν ὁ καταρώμενος τὴν ἡμέραν ἐκείνην, ὁ μέλλων τὸ μέγα κῆτος χειρώσασθαι.
9	9
Нехай померкнуть зірки світанку її: нехай чекає вона світла, і воно не приходить, і нехай не побачить вона вій денниці	σκοτωθείη τὰ ἄστρα τῆς νυκτὸς ἐκείνης, ὑπομείναι καὶ εἰς φωτισμὸν μὴ ἔλθοι καὶ μὴ ἴδοι ἑωσφόρον ἀνατέλλοντα,
10	10
за те, що не зачинила дверей утроби матері моєї і не приховала горя від очей моїх!	ὅτι οὐ συνέκλεισε πύλας γαστρὸς μητρός μου· ἀπήλλαξε γὰρ ἂν πόνον ἀπὸ ὀφθαλμῶν μου.
11	11
Чому я не помер, виходячи з утроби, і не помер, коли вийшов з утроби?	διατί γὰρ ἐν κοιλίᾳ οὐκ ἐτελεύτησα, ἐκ γαστρὸς δὲ ἐξῆλθον καὶ οὐκ εὐθὺς ἀπωλόμην;
12	12
Навіщо прийняли мене коліна? навіщо було мені годуватися грудьми?	ἱνατί δὲ συνήντησάν μοι γόνατα; ἱνατί δὲ μαστοὺς ἐθήλασα;
13	13
Тепер би лежав я і спочивав; спав би, і мені було б спокійно	νῦν ἂν κοιμηθεὶς ἡσύχασα, ὑπνώσας δὲ ἀνεπαυσάμην
14	14
з царями і радниками землі, які забудовували для себе пустелі,	μετὰ βασιλέων βουλευτῶν γῆς, οἳ ἐγαυριῶντο ἐπὶ ξίφεσιν,
15	15
або з князями, у яких було золото, і які наповнювали доми свої сріблом;	ἢ μετὰ ἀρχόντων, ὧν πολὺς ὁ χρυσός, οἳ ἔπλησαν τοὺς οἴκους αὐτῶν ἀργυρίου,
16	16
або, як викидень прихований, я не існував би, як немовлята, які не побачили світла.	ἢ ὥσπερ ἔκτρωμα ἐκπορευόμενον ἐκ μήτρας μητρός, ἢ ὥσπερ νήπιοι, οἳ οὐκ εἶδον φῶς.
17	17
Там беззаконні перестають наводити страх, і там відпочивають виснажені в силі.	ἐκεῖ ἀσεβεῖς ἐξέκαυσαν θυμὸν ὀργῆς, ἐκεῖ ἀνεπαύσαντο κατάκοποι τῷ σώματι·
18	18
Там в’язні разом насолоджуються спокоєм і не чують криків приставника.	ὁμοθυμαδὸν δὲ οἱ αἰώνιοι οὐκ ἤκουσαν φωνὴν φορολόγου.
19	19
Малий і великий там рівні, і раб вільний від господаря свого.	μικρὸς καὶ μέγας ἐκεῖ ἐστι, καὶ θεράπων δεδοικὼς τὸν κύριον αὐτοῦ·
20	20
Навіщо дано страднику світло, і життя засмученим душею,	ἱνατί γὰρ δέδοται τοῖς ἐν πικρίᾳ φῶς, ζωὴ δὲ ταῖς ἐν ὀδύναις ψυχαῖς;
21	21
які чекають на смерть, і немає її, які викопали б її охочіше, ніж скарб,	οἳ ἱμείρονται τοῦ θανάτου καὶ οὐ τυγχάνουσιν ἀνορύσσοντες ὥσπερ θησαυρούς,
22	22
зраділи б до захвату, захоплювалися б, що знайшли гріб?	περιχαρεῖς δὲ ἐγένοντο ἐὰν κατατύχωσι.
23	23
Навіщо дано світло людині, путь якої закрита, і яку Бог оточив мороком?	θάνατος ἀνδρὶ ἀνάπαυμα, συνέκλεισε γὰρ ὁ Θεὸς κατ᾿ αὐτοῦ·
24	24
Зітхання мої попереджають хліб мій, і стогони мої ллються, як вода,	πρὸ γὰρ τῶν σίτων μου στεναγμός μοι ἥκει, δακρύω δὲ ἐγὼ συνεχόμενος φόβῳ·
25	25
бо жахливе, чого я жахався, те й осягло мене; і чого я боявся, те і прийшло до мене.	φόβος γάρ, ὅν ἐφρόντισα, ἦλθέ μοι, καὶ ὃν ἐδεδοίκειν, συνήντησέ μοι,
26	26
Немає мені миру, немає спокою, немає відради: спіткало нещастя.	οὔτε εἰρήνευσα οὔτε ἡσύχασα οὔτε ἀνεπαυσάμην, ἦλθε δέ μοι ὀργή.
Глава 4	Κεφάλαιο 4

1	1
І відповів Елифаз феманитянин і сказав:	ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ελιφὰζ ὁ Θαιμανίτης λέγει·
2	2
якщо спробуємо ми сказати тобі слово, — чи не тяжко буде тобі? Утім, хто може заборонити слову!	μὴ πολλάκις σοι λελάληται ἐν κόπῳ; ἰσχὺν δὲ ρημάτων σου τίς ὑποίσει;
3	3
Ось, ти наставляв багатьох і опущені руки підтримував,	εἰ γὰρ σὺ ἐνουθέτησας πολλοὺς καὶ χεῖρας ἀσθενοῦς παρεκάλεσας,
4	4
того, хто падав, піднімали слова твої, і коліна, що гнулися, ти укріпляв.	ἀσθενοῦντάς τε ἐξανέστησας ρήμασι, γόνασί τε ἀδυνατοῦσι θάρσος περιέθηκας,
5	5
А тепер дійшло до тебе, і ти знеміг; торкнулося тебе, і ти упав духом.	νῦν δὲ ἥκει ἐπὶ σὲ πόνος καὶ ἥψατό σου, σὺ ἐσπούδασας.
6	6
Богобоязкість твоя чи не повинна бути твоєю надією, і непорочність путів твоїх — упованням твоїм?	πότερον οὐχ ὁ φόβος σού ἐστιν ἐν ἀφροσύνῃ καὶ ἡ ἐλπίς σου καὶ ἡ κακία τῆς ὁδοῦ σου;
7	7
Згадай же, чи гинув хто невинний, і де праведних викорінювали?	μνήσθητι οὖν, τίς καθαρὸς ὢν ἀπώλετο ἢ πότε ἀληθινοὶ ὁλόρριζοι ἀπώλοντο;
8	8
Як я бачив, ті, що орали нечестя і сіяли зло, пожинають його;	καθ᾿ ὃν τρόπον εἶδον τοὺς ἀροτριῶντας τὰ ἄτοπα, οἱ δὲ σπείροντες αὐτὰ ὀδύνας θεριοῦσιν ἑαυτοῖς.
9	9
від подуву Божого гинуть і від духу гніву Його зникають.	ἀπὸ προστάγματος Κυρίου ἀπολοῦνται, ἀπὸ δὲ πνεύματος ὀργῆς αὐτοῦ ἀφανισθήσονται.
10	10
Ревіння лева і голос того, хто рикає, умовкає, і зуби скимнів ламаються;	σθένος λέοντος, φωνὴ δὲ λεαίνης, γαυρίαμα δὲ δρακόντων ἐσβέσθη·
11	11
могутній лев гине без здобичі, і діти левиці розсіюються.	μυρμηκολέων ὤλετο παρὰ τὸ μὴ ἔχειν βοράν, σκύμνοι δὲ λεόντων ἔλιπον ἀλλήλους.
12	12
І ось, до мене таємно прийшло слово, і вухо моє прийняло щось від нього.	εἰ δέ τι ρῆμα ἀληθινὸν ἐγεγόνει ἐν λόγοις σου, οὐθὲν ἄν σοι τούτων κακὸν ἀπήντησε. πότερον οὐ δέξεταί μου τὸ οὖς ἐξαίσια παρ᾿ αὐτοῦ;
13	13
Серед міркувань про нічні видіння, коли сон находить на людей,	φόβοι δὲ καὶ ἠχὼ νυκτερινή, ἐπιπίπτων φόβος ἐπ᾿ ἀνθρώπους,
14	14
обійняв мене жах і трепет і потряс усі кістки мої.	φρίκη δέ μοι συνήντησε καὶ τρόμος καὶ μεγάλως μου τὰ ὀστᾶ διέσεισε,
15	15
І дух пройшов наді мною, дибом стало волосся на мені.	καὶ πνεῦμα ἐπὶ πρόσωπόν μου ἐπῆλθεν, ἔφριξαν δέ μου τρίχες καὶ σάρκες.
16	16
Він став, — але я не розпізнав вигляду його, — тільки обрис був перед очима моїми; тихе віяння, — і я чую голос:	ἀνέστην, καὶ οὐκ ἐπέγνων· εἶδον, καὶ οὐκ ἦν μορφὴ πρὸ ὀφθαλμῶν μου, ἀλλ᾿ ἢ αὔραν καὶ φωνὴν ἤκουον·
17	17
чи людина праведніша за Бога? і чи людина чистіша за Творця свого?	τί γάρ; μὴ καθαρὸς ἔσται βροτὸς ἐναντίον τοῦ Κυρίου ἢ ἀπὸ τῶν ἔργων αὐτοῦ ἄμεμπτος ἀνήρ;
18	18
Ось, Він і слугам Своїм не довіряє і в ангелах Своїх убачає недоліки:	εἰ κατὰ παίδων αὐτοῦ οὐ πιστεύει, κατὰ δὲ ἀγγέλων αὐτοῦ σκολιόν τι ἐπενόησε,
19	19
тим більше — в тих, хто живе у храминах із суміші, основа яких порох, які знищуються швидше за міль.	τοὺς δὲ κατοικοῦντας οἰκίας πηλίνας, ἐξ ὧν καὶ αὐτοὶ ἐκ τοῦ αὐτοῦ πηλοῦ ἐσμεν, ἔπαισεν αὐτοὺς σητὸς τρόπον·
20	20
Між ранком і вечором вони розпадаються; не побачиш, як вони зовсім зникнуть.	καὶ ἀπὸ πρωΐθεν μέχρις ἑσπέρας οὐκέτι εἰσί, παρὰ τὸ μὴ δύνασθαι αὐτοὺς ἑαυτοῖς βοηθῆσαι ἀπώλοντο.
21	21
Чи не гинуть з ними і чесноти їхні? Вони вмирають, не досягнувши мудрости.	ἐνεφύσησε γὰρ αὐτοῖς καὶ ἐξηράνθησαν, ἀπώλοντο παρὰ τὸ μὴ ἔχειν αὐτοὺς σοφίαν.
Глава 5	Κεφάλαιο 5

1	1
Взивай, якщо є той, що відповідає тобі. І до кого зі святих звернешся ти?	ΕΠΙΚΑΛΕΣΑΙ δέ, εἴ τίς σοι ὑπακούσεται, ἢ εἴ τινα ἀγγέλων ἁγίων ὄψῃ·
2	2
Так, дурня убиває гнівливість, і нерозумного губить роздратування.	καὶ γὰρ ἄφρονα ἀναιρεῖ ὀργή, πεπλανημένον δὲ θανατοῖ ζῆλος,
3	3
Бачив я, як дурень вкорінюється, і негайно прокляв дім його.	ἐγὼ δὲ ἑώρακα ἄφρονας ρίζαν βάλλοντας, ἀλλ᾿ εὐθέως ἐβρώθη αὐτῶν ἡ δίαιτα.
4	4
Діти його далекі від щастя, їх будуть бити біля воріт, і не буде захисника.	πόρρω γένοιντο οἱ υἱοὶ αὐτῶν ἀπὸ σωτηρίας, κολαβρισθείησαν δὲ ἐπὶ θύραις ἡσσόνων, καὶ οὐκ ἔσται ὁ ἐξαιρούμενος·
5	5
Жниво його з’їсть голодний і з-за терну візьме його, і спраглі поглинуть майно його.	ἃ γὰρ ἐκεῖνοι συνήγαγον, δίκαιοι ἔδονται, αὐτοὶ δὲ ἐκ κακῶν οὐκ ἐξαίρετοι ἔσονται. ἐκσιφωνισθείη αὐτῶν ἡ ἰσχύς·
6	6
Так, не з пороху виходить горе, і не з землі виростає лихо;	οὐ γὰρ μὴ ἐξέλθῃ ἐκ τῆς γῆς κόπος, οὐδὲ ἐξ ὀρέων ἀναβλαστήσει πόνος·
7	7
але людина народжується на страждання, як іскри, щоб підніматися вгору.	ἀλλὰ ἄνθρωπος γεννᾶται κόπῳ, νεοσσοὶ δὲ γυπὸς τὰ ὑψηλὰ πέτονται.
8	8
Але я до Бога звернувся б, передав би справу мою Богу,	οὐ μὴν δὲ ἀλλὰ ἐγὼ δεηθήσομαι Κυρίου, Κύριον δὲ τῶν πάντων δεσπότην ἐπικαλέσομαι,
9	9
Який творить діла великі і недослідимі, дивні без міри,	τὸν ποιοῦντα μεγάλα καὶ ἀνεξιχνίαστα, ἔνδοξά τε καὶ ἐξαίσια, ὧν οὐκ ἔστιν ἀριθμός·
10	10
дає дощ на лице землі і посилає води на лице полів;	τὸν διδόντα ὑετὸν ἐπὶ τὴν γῆν, ἀποστέλλοντα ὕδωρ ἐπὶ τὴν ὑπ᾿ οὐρανόν·
11	11
принижених поставляє на висоту, і ті, що ремствують, підносяться на спасіння.	τὸν ποιοῦντα ταπεινοὺς εἰς ὕψος, καὶ ἀπολωλότας ἐξεγείροντα·
12	12
Він руйнує задуми підступних, і руки їхні не довершують намірів.	διαλλάσσοντα βουλὰς πανούργων, καὶ οὐ μὴ ποιήσουσιν αἱ χεῖρες αὐτῶν ἀληθές.
13	13
Він уловлює мудреців їхнім же лукавством, і рада хитрих стає марною:	ὁ καταλαμβάνων σοφοὺς ἐν τῇ φρονήσει, βουλὴν δὲ πολυπλόκων ἐξέστησεν·
14	14
вдень вони зустрічають темряву й опівдні ходять навпомацки, як уночі.	ἡμέρας συναντήσεται αὐτοῖς σκότος, τὸ δὲ μεσημβρινὸν ψηλαφήσαισαν ἴσα νυκτί.
15	15
Він спасає бідного від меча, від уст їх і від руки сильного.	ἀπόλοιντο δὲ ἐν πολέμῳ, ἀδύνατος δὲ ἐξέλθοι ἐκ χειρὸς δυνάστου·
16	16
І є нещасному надія, і неправда закриває вуста свої.	εἴη δὲ ἀδυνάτῳ ἐλπίς, ἀδίκου δὲ στόμα ἐμφραχθείη.
17	17
Блаженна людина, яку напоумлює Бог, і тому покарання Вседержителя не відкидай,	μακάριος δὲ ἄνθρωπος, ὃν ἤλεγξεν ὁ Κύριος, νουθέτημα δὲ Παντοκράτορος μὴ ἀπαναίνου·
18	18
бо Він завдає рани і Сам обв’язує їх; Він уражає, і Його ж руки лікують.	αὐτὸς γὰρ ἀλγεῖν ποιεῖ καὶ πάλιν ἀποκαθίστησιν· ἔπαισε, καὶ αἱ χεῖρες αὐτοῦ ἰάσαντο.
19	19
У шести лихах врятує тебе, і в сьомому не торкнеться тебе зло.	ἑξάκις ἐξ ἀναγκῶν σε ἐξελεῖται, ἐν δὲ τῷ ἑβδόμῳ οὐ μὴ ἅψηταί σου κακόν.
20	20
Під час голоду визволить тебе від смерти, і на війні — від руки меча.	ἐν λιμῷ ρύσεταί σε ἐκ θανάτου, ἐν πολέμῳ δὲ ἐκ χειρὸς σιδήρου λύσει σε.
21	21
Від бича язика сховаєш себе і не убоїшся спустошення, коли воно прийде.	ἀπὸ μάστιγος γλώσσης σε κρύψει, καὶ οὐ μὴ φοβηθῇς ἀπὸ κακῶν ἐρχομένων.
22	22
Спустошенню і голоду посмієшся і звірів землі не убоїшся,	ἀδίκων καὶ ἀνόμων καταγελάσῃ, ἀπὸ δὲ θηρίων ἀγρίων οὐ μὴ φοβηθῇς·
23	23
бо з каменями польовими у тебе союз, і звірі польові у мирі з тобою.	θῆρες γὰρ ἄγριοι εἰρηνεύσουσί σοι.
24	24
І дізнаєшся, що намет твій у безпеці, і будеш дивитися за домом твоїм, і не згрішиш.	εἶτα γνώσῃ ὅτι εἰρηνεύσει σου ὁ οἶκος, ἡ δὲ δίαιτα τῆς σκηνῆς σου οὐ μὴ ἁμάρτῃ.
25	25
І побачиш, що сім’я твоє численне, і паростки твої, як трава на землі.	γνώσῃ δὲ ὅτι πολὺ τὸ σπέρμα σου, τὰ δὲ τέκνα σου ἔσται ὥσπερ τὸ παμβότανον τοῦ ἀγροῦ.
26	26
Увійдеш у гріб у зрілості, як укладаються снопи пшениці у свій час.	ἐλεύσῃ δὲ ἐν τάφῳ ὥσπερ σῖτος ὥριμος κατὰ καιρὸν θεριζόμενος ἢ ὥσπερ θιμωνία ἅλωνος καθ᾿ ὥραν συγκομισθεῖσα.
27	27
Ось, що ми пізнали; так воно і є; вислухай це і зауваж для себе.	ἰδοὺ ταῦτα οὕτως ἐξιχνιάσαμεν, ταῦτά ἐστιν ἃ ἀκηκόαμεν· σὺ δὲ γνῶθι σεαυτῶ εἴ τι ἔπραξας.
Глава 6	Κεφάλαιο 6

1	1
І відповів Іов і сказав:	ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ιὼβ λέγει·
2	2
о, якби правильно були зважені волання мої, і разом з ними поклали на терези страждання моє!	εἰ γάρ τις ἱστῶν στήσαι μου τὴν ὀργήν, τὰς δὲ ὀδύνας μου ἄραι ἐν ζυγῷ ὁμοθυμαδόν,
3	3
Воно, напевно, перетягнуло б пісок морів! Від того слова мої несамовиті.	καὶ δὴ ἄμμου παραλίας βαρυτέρα ἔσται. ἀλλ᾿ ὡς ἔοικε τὰ ρήματά μού ἐστι φαῦλα·
4	4
Бо стріли Вседержителя у мені; отрута їх п’є дух мій; жахи Божі ополчилися проти мене.	βέλη γὰρ Κυρίου ἐν τῷ σώματί μού ἐστιν, ὧν ὁ θυμὸς αὐτῶν ἐκπίνει μου τὸ αἷμα· ὅταν ἄρξωμαι λαλεῖν, κεντοῦσί με.
5	5
Чи реве дикий осел на траві? чи мичить бик біля місива свого?	τί γάρ; μὴ διακενῆς κεκράξεται ὄνος ἄγριος, ἀλλ᾿ ἢ τὰ σῖτα ζητῶν; εἰ δὲ καὶ ρήξει φωνὴν βοῦς ἐπὶ φάτνης ἔχων τὰ βρώματα;
6	6
Чи їдять несмачне без соли, і чи є смак в яєчному білку?	εἰ βρωθήσεται ἄρτος ἄνευ ἁλός; εἰ δὲ καὶ ἔστι γεῦμα ἐν ρήμασι κενοῖς;
7	7
До чого не хотіла торкнутися душа моя, те складає огидну їжу мою.	οὐ δύναται γὰρ παύσασθαί μου ἡ ὀργή· βρόμον γὰρ ὁρῶ τὰ σῖτά μου ὥσπερ ὀσμὴν λέοντος·
8	8
О, коли б збулося бажання моє й уповання моє виконав Бог!	εἰ γὰρ δώῃ καὶ ἔλθοι μου ἡ αἴτησις, καὶ τὴν ἐλπίδα μου δώῃ ὁ Κύριος.
9	9
О, якби благоволив Бог розтрощити мене, простяг руку Свою й уразив мене!	ἀρξάμενος ὁ Κύριος τρωσάτω με, εἰς τέλος δὲ μή με ἀνελέτω.
10	10
Це було б ще відрадою мені, і я кріпився б у моїй нещадній хворобі, бо я не відмовився від слів Святого.	εἴη δέ μου πόλις τάφος, ἐφ᾿ ἧς ἐπὶ τειχέων ἡλλόμην ἐπ᾿ αὐτῆς, οὐ φείσομαι· οὐ γὰρ ἐψευσάμην ρήματα ἅγια Θεοῦ μου.
11	11
Що за сила у мене, щоб мати надію мені? і який кінець, щоб продовжити мені життя моє?	τίς γάρ μου ἡ ἰσχύς, ὅτι ὑπομένω; ἢ τίς μου ὁ χρόνος, ὅτι ἀνέχεταί μου ἡ ψυχή;
12	12
Чи твердість каменів — твердість моя? і чи мідь — плоть моя?	μὴ ἰσχὺς λίθων ἡ ἰσχύς μου; ἢ αἱ σάρκες μού εἰσι χάλκεαι;
13	13
Чи є в мені допомога для мене, і чи є для мене яка опора?	ἢ οὐκ ἐπ᾿ αὐτῷ ἐπεποίθειν; βοήθεια δὲ ἀπ᾿ ἐμοῦ ἄπεστιν.
14	14
До страдника повинне бути співчуття від друга його, якщо тільки він не покинув страху до Вседержителя.	ἀπείπατό με ἔλεος, ἐπισκοπὴ δὲ Κυρίου ὑπερεῖδέ με.
15	15
Але брати мої невірні, як потік, як швидкоплинні струмки,	οὐ προσεῖδόν με οἱ ἐγγύτατοί μου· ὥσπερ χειμάρρους ἐκλείπων ἢ ὥσπερ κῦμα παρῆλθόν με.
16	16
які чорні від льоду і в яких ховається сніг.	οἵτινές με διευλαβοῦντο, νῦν ἐπιπεπτώκασί μοι ὥσπερ χιὼν ἢ κρύσταλλος πεπηγώς·
17	17
Коли стає тепло, вони зменшуються, а під час спеки зникають з місць своїх.	καθὼς τακεῖσα θέρμης γενομένης οὐκ ἐπεγνώσθη ὅπερ ἦν,
18	18
Вони змінюють напрямок шляхів своїх, заходять у пустелю і губляться:	οὕτω κἀγὼ καταλείφθην ὑπὸ πάντων. ἀπωλόμην δὲ καὶ ἔξοικος ἐγενόμην.
19	19
дивляться на них дороги фемайські, сподіваються на них шляхи савейські,	ἴδετε ὁδοὺς Θαιμανῶν, ἀτραποὺς Σαβῶν, οἱ διορῶντες·
20	20
але залишаються посоромленими у своїй надії; приходять туди і від сорому червоніють.	καὶ αἰσχύνην ὀφειλήσουσιν οἱ ἐπὶ πόλεσι καὶ χρήμασι πεποιθότες.
21	21
Так і ви тепер ніщо: побачили страшне і злякалися.	ἀτὰρ δὲ καὶ ὑμεῖς ἐπέβητέ μοι ἀνελεημόνως, ὥστε ἰδόντες τὸ ἐμὸν τραῦμα φοβήθητε·
22	22
Чи говорив я: дайте мені, або від достатку вашого заплатіть за мене;	τί γάρ; μή τι ἡμᾶς ᾔτησα ἢ τῆς παρ᾿ ὑμῶν ἰσχύος ἐπιδέομαι,
23	23
і визволіть мене від руки ворога, і від руки мучителів викупіть мене?	ὥστε σῶσαί με ἐξ ἐχθρῶν ἢ ἐκ χειρὸς δυναστῶν ρύσασθαί με;
24	24
Навчіть мене, і я замовкну; покажіть, у чому я погрішив.	διδάξατέ με, ἐγὼ δὲ κωφεύσω· εἴ τι πεπλάνημαι, φράσατέ μοι.
25	25
Які сильні слова правди! Але що доводять викриття ваші?	ἀλλ᾿ ὡς ἔοικε, φαῦλα ἀληθινοῦ ρήματα, οὐ γὰρ παρ᾿ ὑμῶν ἰσχὺν αἰτοῦμαι·
26	26
Ви придумуєте слова для викриття? На вітер пускаєте слова ваші.	οὐδὲ ἔλεγχος ὑμῶν ρήμασί με παύσει, οὐδὲ γὰρ ὑμῶν φθέγμα ρήματος ἀνέξομαι.
27	27
Ви нападаєте на сироту і риєте яму другові вашому.	πλὴν ὅτι ἐπ᾿ ὀρφανῷ ἐπιπίπτετε, ἐνάλλεσθε δὲ ἐπὶ φίλῳ ὑμῶν.
28	28
Але прошу вас, гляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим?	νυνὶ δὲ εἰσβλέψας εἰς πρόσωπα ὑμῶν οὐ ψεύσομαι.
29	29
Перегляньте, чи є неправда? переглянете, — правда моя.	καθίσατε δὴ καὶ μὴ εἴη ἄδικον, καὶ πάλιν τῷ δικαίῳ συνέρχεσθε.
30	30
Чи є на язику моєму неправда? Невже гортань моя не може розрізнити гіркоти?	οὐ γάρ ἐστιν ἐν γλώσσῃ μου ἄδικον· ἢ ὁ λάρυγξ μου οὐχὶ σύνεσιν μελετᾷ;
Глава 7	Κεφάλαιο 7

1	1
Чи не визначено людині час на землі, і дні її чи не такі самі, як і дні найманця?	ΠΟΤΕΡΟΝ οὐχὶ πειρατήριόν ἐστιν ὁ βίος ἀνθρώπου ἐπὶ τῆς γῆς καὶ ὥσπερ μισθίου αὐθημερινοῦ ἡ ζωὴ αὐτοῦ;
2	2
Як раб жадає тіні, і як найманець чекає закінчення роботи своєї,	ἢ ὥσπερ θεράπων δεδοικὼς τὸν Κύριον αὐτοῦ καὶ τετευχὼς σκιᾶς; ἢ ὥσπερ μισθωτὸς ἀναμένων τὸν μισθὸν αὐτοῦ;
3	3
так я одержав у наділ місяці суєтні, і ночі гіркі відраховані мені.	οὕτως κἀγὼ ὑπέμεινα μῆνας κενούς, νύκτες δὲ ὀδυνῶν δεδομέναι μοί εἰσιν.
4	4
Коли лягаю, то говорю: «колись встану?», а вечір триває, і я перевертаюся досита до самого світанку.	ἐὰν κοιμηθῶ, λέγω· πότε ἡμέρα; ὡς δ᾿ ἂν ἀναστῶ, πάλιν· πότε ἑσπέρα; πλήρης δὲ γίνομαι ὀδυνῶν ἀπὸ ἑσπέρας ἕως πρωΐ.
5	5
Тіло моє одягнене червою і запорошеними струпами; шкіра моя тріскається і гноїться.	φύρεται δέ μου τὸ σῶμα ἐν σαπρίᾳ σκωλήκων, τήκω δὲ βώλακας γῆς ἀπὸ ἰχῶρος ξύων.
6	6
Дні мої біжать скоріше за човника і закінчуються без надії.	ὁ δὲ βίος μού ἐστιν ἐλαφρότερος λαλιᾶς, ἀπόλωλε δὲ ἐν κενῇ ἐλπίδι.
7	7
Згадай, що життя моє подув, що око моє не повернеться, щоб бачити добре.	μνήσθητι οὖν ὅτι πνεῦμά μου ἡ ζωὴ καὶ οὐκέτι ἐπανελεύσεται ὀφθαλμός μου ἰδεῖν ἀγαθόν.
8	8
Не побачить мене око того, хто бачив мене; очі Твої на мене, — і немає мене.	οὐ περιβλέψεταί με ὀφθαλμὸς ὁρῶντός με· οἱ ὀφθαλμοί σου ἐν ἐμοί, καὶ οὐκέτι εἰμὶ
9	9
Рідіє хмара й зникає; так той, хто зійшов у пекло, не вийде,	ὥσπερ νέφος ἀποκαθαρθὲν ἀπ᾿ οὐρανοῦ. ἐὰν γὰρ ἄνθρωπος καταβῇ εἰς ᾄδην, οὐκέτι μὴ ἀναβῇ,
10	10
не повернеться більше у дім свій, і місце його вже не буде знати його.	οὐδ᾿ οὐ μὴ ἐπιστρέψῃ ἔτι εἰς τὸν ἴδιον οἶκον, οὐδ’ οὐ μὴ ἐπιγνῷ αὐτὸν ἔτι ὁ τόπος αὐτοῦ.
11	11
Не буду ж я стримувати вуст моїх; буду говорити у пригніченні духу мого; буду скаржитися в печалі душі моєї.	ἀτὰρ οὖν οὐδὲ ἐγὼ φείσομαι τῷ στόματί μου, λαλήσω ἐν ἀνάγκῃ ὤν, ἀνοίξω πικρίαν ψυχῆς μου συνεχόμενος.
12	12
Хіба я море або морське чудовисько, що Ти поставив наді мною сторожу?	πότερον θάλασσά εἰμι ἢ δράκων, ὅτι κατέταξας ἐπ᾿ ἐμὲ φυλακήν;
13	13
Коли подумаю: втішить мене постіль моя, забере горе моє ложе моє,	εἶπα ὅτι παρακαλέσει με ἡ κλίνη μου, ἀνοίσω δὲ πρὸς ἐμαυτὸν ἰδίᾳ λόγον τῇ κοίτῃ μου.
14	14
ти страшиш мене снами і видіннями лякаєш мене;	ἐκφοβεῖς με ἐνυπνίοις καὶ ὁράμασί με καταπλήσσεις.
15	15
і душа моя бажає краще припинення дихання, краще смерти, ніж збереження кісток моїх.	ἀπαλλάξεις ἀπὸ πνεύματός μου τὴν ψυχήν μου, ἀπὸ δὲ θανάτου τὰ ὀστᾶ μου·
16	16
Огидним стало для мене життя. Не вічно жити мені. Відступи від мене, тому що дні мої суєта.	οὐ γὰρ εἰς τὸν αἰῶνα ζήσομαι, ἵνα μακροθυμήσω· ἀπόστα ἀπ᾿ ἐμοῦ, κενὸς γάρ μου ὁ βίος.
17	17
Що таке людина, що Ти так цінуєш її і звертаєш на неї увагу Твою,	τί γάρ ἐστιν ἄνθρωπος ὅτι ἐμεγάλυνας αὐτὸν ἢ ὅτι προσέχεις τὸν νοῦν εἰς αὐτὸν
18	18
відвідуєш її кожного ранку, кожну мить випробовуєш її?	ἢ ἐπισκοπὴν αὐτοῦ ποιήσῃ ἕως τὸ πρωΐ καὶ εἰς ἀνάπαυσιν αὐτὸν κρινεῖς;
19	19
Доки ж Ти не залишиш, доки не відійдеш від мене, доки не даси мені проковтнути слину мою?	ἕως τίνος οὐκ ἐᾷς με οὐδὲ προΐῃ με, ἕως ἂν καταπίω τὸν πτύελόν μου ἐν ὀδύνῃ;
20	20
Якщо я згрішив, то що я зроблю Тобі, страж людей! Навіщо Ти поставив мене супротивником Собі, так що я став самому собі за тягар?	εἰ ἐγὼ ἥμαρτον, τί δυνήσομαι πρᾶξαι, ὁ ἐπιστάμενος τὸν νοῦν τῶν ἀνθρώπων; διατί ἔθου με κατεντευκτήν σου, εἰμὶ δὲ ἐπὶ σοὶ φορτίον;
21	21
І чому б не простити мені гріха і не зняти з мене беззаконня мого? бо, ось, я ляжу в порох; завтра шукатимеш мене, і мене немає.	καὶ διατί οὐκ ἐποιήσω τῆς ἀνομίας μου λήθην καὶ καθαρισμὸν τῆς ἁμαρτίας μου; νυνὶ δὲ εἰς γῆν ἀπελεύσομαι, ὀρθρίζων δὲ οὐκέτι εἰμί.
Глава 8	Κεφάλαιο 8

1	1
І відповів Вилдад савхеянин і сказав:	ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ Βαλδὰδ ὁ Σαυχίτης λέγει·
2	2
чи довго ти будеш говорити так? — слова? вуст твоїх бурхливий вітер!	μέχρι τίνος λαλήσεις ταῦτα, πνεῦμα πολυρρῆμον τοῦ στόματός σου;
3	3
Невже Бог спотворює суд, і Вседержитель перетворює правду?	μὴ ὁ Κύριος ἀδικήσει κρίνων ἢ ὁ τὰ πάντα ποιήσας ταράξει τὸ δίκαιον;
4	4
Якщо сини твої згрішили перед Ним, то Він і віддав їх у руку беззаконня їхнього.	εἰ οἱ υἱοί σου ἥμαρτον ἐναντίον αὐτοῦ, ἀπέστειλεν ἐν χειρὶ ἀνομίας αὐτῶν.
5	5
Якщо ж ти знайдеш Бога і помолишся Вседержителю,	σὺ δὲ ὄρθριζε πρὸς Κύριον παντοκράτορα δεόμενος.
6	6
і якщо ти чистий і правий, то Він нині ж встане над тобою й умиротворить оселю правди твоєї.	εἰ καθαρὸς εἶ καὶ ἀληθινός, δεήσεως ἐπακούσεταί σου, ἀποκαταστήσει δέ σοι δίαιταν δικαιοσύνης·
7	7
І якщо спочатку в тебе було мало, то згодом буде дуже багато.	ἔσται οὖν τὰ μὲν πρῶτά σου ὀλίγα, τὰ δὲ ἔσχατά σου ἀμύθητα.
8	8
Бо запитай у минулих родів і вникни у спостереження батьків їх;	ἐπερώτησον γὰρ γενεὰν πρώτην, ἐξιχνίασον δὲ κατὰ γένος πατέρων·
9	9
а ми — вчорашні і нічого не знаємо, тому що наші дні на землі тінь.	χθιζοὶ γάρ ἐσμεν καὶ οὐκ οἴδαμεν, σκιὰ γάρ ἐστιν ἡμῶν ἐπὶ τῆς γῆς ὁ βίος.
10	10
Ось, вони навчать тебе, скажуть тобі і від серця свого промовлять слова:	ἦ οὐχ οὗτοί σε διδάξουσι καὶ ἀναγγελοῦσι καὶ ἐκ καρδίας ἐξάξουσι ρήματα;
11	11
чи піднімається очерет без вологи? чи росте очерет без води?	μὴ θάλλει πάπυρος ἄνευ ὕδατος ἢ ὑψωθήσεται βούτομον ἄνευ πότου;
12	12
Ще він у свіжості своїй і не зрізаний, а раніше всякої трави засихає.	ἔτι ὂν ἐπὶ ρίζης καὶ οὐ μὴ θερισθῇ, πρὸ τοῦ πιεῖν πᾶσα βοτάνη οὐχὶ ξηραίνεται;
13	13
Такі путі всіх, хто забуває Бога, і надія лицеміра загине;	οὕτως τοίνυν ἔσται τὰ ἔσχατα πάντων τῶν ἐπιλανθανομένων τοῦ Κυρίου· ἐλπὶς γὰρ ἀσεβοῦς ἀπολεῖται.
14	14
уповання його підрізане, і впевненість його — дім павука.	ἀοίκητος γὰρ αὐτοῦ ἔσται ὁ οἶκος, ἀράχνη δὲ αὐτοῦ ἀποβήσεται ἡ σκηνή.
15	15
Обіпреться об дім свій і не встоїть; схопиться за нього і не утримається.	ἐὰν ὑπερείσῃ τὴν οἰκίαν αὐτοῦ, οὐ μὴ στῇ· ἐπιλαβομένου δὲ αὐτοῦ, οὐ μὴ ὑπομείνῃ·
16	16
Він зеленіє перед сонцем, за сад простягаються гілки його;	ὑγρὸς γάρ ἐστιν ὑπὸ ἡλίου, καὶ ἐκ σαπρίας αὐτοῦ ὁ ράδαμνος αὐτοῦ ἐξελεύσεται.
17	17
у купу каміння вплітається коріння його, між камінням врізується.	ἐπὶ συναγωγὴν λίθων κοιμᾶται, ἐν δὲ μέσῳ χαλίκων ζήσεται.
18	18
Але коли вирвуть його з місця його, воно відмовиться від нього: «я не бачило тебе!»	ἐὰν καταπίῃ, ὁ τόπος ψεύσεται αὐτόν· οὐχ ἑώρακας τοιαῦτα,
19	19
Ось радість шляху його! а із землі виростають інші.	ὅτι καταστροφὴ ἀσεβοῦς τοιαύτη, ἐκ δὲ γῆς ἄλλον ἀναβλαστήσει.
20	20
Бачиш, Бог не відкидає непорочного і не підтримує руки? лиходіїв.	ὁ γὰρ Κύριος οὐ μὴ ἀποποιήσεται τὸν ἄκακον, πᾶν δὲ δῶρον ἀσεβοῦς οὐ δέξεται.
21	21
Він ще наповнить сміхом вуста твої і губи твої радісним вигуком.	ἀληθινῶν δὲ στόμα ἐμπλήσει γέλωτος, τὰ δὲ χείλη αὐτῶν ἐξομολογήσεως·
22	22
Ненависники твої вдягнуться в сором, і намету нечестивих не стане.	οἱ δὲ ἐχθροὶ αὐτῶν ἐνδύσονται αἰσχύνην, δίαιτα δὲ ἀσεβοῦς οὐκ ἔσται.
Глава 9	Κεφάλαιο 9

1	1
І відповів Іов і сказав:	ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ιὼβ λέγει·
2	2
правда! знаю, що так; але як виправдається людина перед Богом?	ἐπ᾿ ἀληθείας οἶδα, ὅτι οὕτως ἐστί· πῶς γὰρ ἔσται δίκαιος βροτὸς παρὰ Κυρίῳ;
3	3
Якщо захоче вступити в суперечку з Ним, то не відповість Йому на жодне з тисячі.	ἐὰν γὰρ βούληται κριθῆναι αὐτῷ, οὐ μὴ ὑπακούσῃ αὐτῷ, ἵνα μὴ ἀντείπῃ πρὸς ἕνα λόγον αὐτοῦ ἐκ χιλίων·
4	4
Премудрий серцем і могутній силою; хто повставав проти Нього і залишався у спокої?	σοφὸς γάρ ἐστι διανοίᾳ, κραταιός τε καὶ μέγας. τίς σκληρὸς γενόμενος ἐναντίον αὐτοῦ ὑπέμεινεν;
5	5
Він пересуває гори, і не впізнають їх: Він перетворює їх у гніві Своєму;	ὁ παλαιῶν ὄρη καὶ οὐκ οἴδασιν, ὁ καταστρέφων αὐτὰ ὀργῇ·
6	6
зрушує землю з місця її, і стовпи її тремтять;	ὁ σείων τὴν ὑπ᾿ οὐρανὸν ἐκ θεμελίων, οἱ δὲ στῦλοι αὐτῆς σαλεύονται·
7	7
скаже сонцю, — і не зійде, і на зірки накладає печатку.	ὁ λέγων τῷ ἡλίῳ καὶ οὐκ ἀνατέλλει, κατὰ δὲ ἄστρων κατασφραγίζει·
8	8
Він один розпростирає небеса і ходить по висотах моря;	ὁ τανύσας τὸν οὐρανὸν μόνος, καὶ περιπατῶν ὡς ἐπ᾿ ἐδάφους ἐπὶ θαλάσσης·
9	9
створив Ас, Кесиль і Хима^* і тайники півдня;	ὁ ποιῶν Πλειάδα καὶ ῞Εσπερον καὶ ᾿Αρκτοῦρον, καὶ ταμιεῖα νότου·
10	10
робить велике, недослідиме і дивовижне без міри!	ὁ ποιῶν μεγάλα καὶ ἀνεξιχνίαστα, ἔνδοξά τε καὶ ἐξαίσια, ὧν οὐκ ἔστιν ἀριθμός.
11	11
Ось, Він пройде переді мною, і не побачу Його; пронесеться, і не помічу Його.	ἐὰν ὑπερβῇ με, οὐ μὴ ἴδω· ἐὰν παρέλθῃ με, οὐδ᾿ ὧς ἔγνων.
12	12
Візьме, і хто заборонить Йому? хто скаже Йому: що Ти робиш?	ἐὰν ἀπαλλάξῃ, τίς ἀποστρέψει ἢ τίς ἐρεῖ αὐτῷ· τί ἐποίησας;
13	13
Бог не відверне гніву Свого; перед Ним упадуть поборники гордині.	αὐτὸς γὰρ ἀπέστραπται ὀργήν, ὑπ᾿ αὐτοῦ ἐκάμφθησαν κήτη τὰ ὑπ᾿ οὐρανόν.
14	14
Тим більше чи можу я відповідати Йому і вишукувати собі слова перед Ним?	ἐὰν δέ μου ὑπακούσηται, ἦ διακρινεῖ τὰ ρήματά μου·
15	15
Хоч би я і правий був, але не буду відповідати, а буду благати Суддю мого.	ἐάν τε γὰρ ὦ δίκαιος, οὐκ εἰσακούσεταί μου, τοῦ κρίματος αὐτοῦ δεηθήομαι·
16	16
Якби я воззвав, і Він відповів мені, — я не повірив би, що голос мій почув Той,	ἐάν τε καλέσω καὶ μὴ ὑπακούσῃ, οὐ πιστεύω ὅτι εἰσακήκοέ μου τῆς φωνῆς.
17	17
Хто у вихорі вражає мене і примножує невинно мої рани,	μὴ γνόφῳ με ἐκτρίψῃ; πολλὰ δέ μου τὰ συντρίμματα πεποίηκε διακενῆς·
18	18
не дає мені перевести дух, але пересичує мене гіркотою.	οὐκ ἐᾷ γάρ με ἀναπνεῦσαι, ἐνέπλησε δέ με πικρίας.
19	19
Якщо діяти силою, то Він могутній; якщо судом, хто зведе мене з Ним?	ὅτι μὲν γὰρ ἰσχύι κρατεῖ· τίς οὖν κρίματι αὐτοῦ ἀντιστήσεται;
20	20
Якщо я буду виправдовуватися, то мої ж вуста звинуватять мене; якщо я невинний, то Він визнає мене винним.	ἐὰν γὰρ ὦ δίκαιος, τὸ στόμα μου ἀσεβήσει· ἐάν τε ὦ ἄμεμπτος, σκολιὸς ἀποβήσομαι.
21	21
Невинний я; не хочу знати душі моєї, зневажаю життя моє.	εἴτε γὰρ ἠσέβησα, οὐκ οἶδα τῇ ψυχῇ, πλὴν ὅτι ἀφαιρεῖταί μου ἡ ζωή.
22	22
Все одно; тому я сказав, що Він губить і непорочного і винного.	διὸ εἶπον· μέγα καὶ δυνάστην ἀπολλύει ὀργή,
23	23
Якщо цього вражає Він бичем раптово, то над катуванням невинних сміється.	ὅτι φαῦλοι ἐν θανάτῳ ἐξαισίῳ, ἀλλὰ δίκαιοι καταγελῶνται·
24	24
Земля віддана в руки нечестивих; обличчя суддів її Він закриває. Якщо не Він, то хто ж?	παραδέδονται γὰρ εἰς χεῖρας ἀσεβοῦς. πρόσωπα κριτῶν αὐτῆς συγκαλύπτει· εἰ δὲ μὴ αὐτός ἐστι, τίς ἐστιν;
25	25
Дні мої швидші за гінця, — біжать, не бачать добра,	ὁ δὲ βίος μού ἐστιν ἐλαφρότερος δρομέως· ἀπέδρασαν καὶ οὐκ εἴδοσαν.
26	26
несуться, як легкі човни, як орел рине на здобичу.	ἢ καί ἐστι ναυσὶν ἴχνος ὁδοῦ ἢ ἀετοῦ πετομένου ζητοῦντος βοράν;
27	27
Якщо сказати мені: забуду я скарги мої, відкину похмурий вигляд свій і підбадьорюся;	ἐάν τε γὰρ εἴπω, ἐπιλήσομαι λαλῶν, συγκύψας τῷ προσώπῳ στενάξω.
28	28
то тремчу від усіх страждань моїх, знаючи, що Ти не оголосиш мене невинним.	σείομαι πᾶσι τοῖς μέλεσιν, οἶδα γάρ ὅτι οὐκ ἀθῶόν με ἐάσεις.
29	29
Якщо ж я винен, то для чого даремно томлюся?	ἐπειδὴ δέ εἰμι ἀσεβής, διατί οὐκ ἀπέθανον;
30	30
Хоч би я обмився і сніговою водою і зовсім очистив руки мої,	ἐὰν γὰρ ἀπολούσωμαι χιόνι καὶ ἀποκαθάρωμαι χερσὶ καθαραῖς,
31	31
то і тоді Ти зануриш мене у бруд, і буде гидувати мною одяг мій.	ἱκανῶς ἐν ρύπῳ με ἔβαψας, ἐβδελύξατο δέ με ἡ στολή·
32	32
Тому що Він не людина, як я, щоб я міг відповідати Йому і йти разом з Ним на суд!	οὐ γὰρ εἶ ἄνθρωπος κατ᾿ ἐμέ, ᾧ ἀντικρινοῦμαι, ἵνα ἔλθωμεν ὁμοθυμαδὸν εἰς κρίσιν.
33	33
Немає між нами посередника, який поклав би руку свою на обох нас.	εἴθε ἦν ὁ μεσίτης ἡμῶν καὶ ἐλέγχων καὶ διακούων ἀνὰ μέσον ἀμφοτέρων·
34	34
Нехай відведе Він від мене жезл Свій, і страх Його нехай не жахає мене, —	ἀπαλλαξάτω ἀπ᾿ ἐμοῦ τὴν ράβδον, ὁ δὲ φόβος αὐτοῦ μή με στροβείτω,
35	35
і тоді я буду говорити і не убоюся Його, бо я не такий сам у собі.	καὶ οὐ μὴ φοβηθῷ, ἀλλὰ λαλήσω· οὐ γὰρ οὕτω συνεπίσταμαι.
Глава 10	Κεφάλαιο 10

1	1
Обридло душі моїй життя моє; віддамся суму моєму; буду говорити в скорботі душі моєї.	ΚΑΜΝΩΝ τῇ ψυχῇ μου, στένων ἐπαφήσω ἐπ᾿ αὐτὸν τὰ ρήματά μου· λαλήσω πικρίᾳ ψυχῆς μου συνεχόμενος
2	2
Скажу Богу: не звинувачуй мене; оголоси мені, за що Ти зі мною борешся?	καὶ ἐρῶ πρὸς Κύριον· μή με ἀσεβεῖν δίδασκε· καὶ διατί με οὕτως ἔκρινας;
3	3
Чи добре для Тебе, що Ти пригнічуєш, що зневажаєш діла рук Твоїх, а на раду нечестивих посилаєш світло?	ἦ καλόν σοι, ἐὰν ἀδικήσω, ὅτι ἀπείπω ἔργα χειρῶν σου, βουλῇ δὲ ἀσεβῶν προσέσχες;
4	4
Хіба у Тебе плотські очі, і Ти дивишся, як дивиться людина?	ἦ ὥσπερ βροτὸς ὁρᾷ καθορᾷς ἢ καθὼς ὁρᾷ ἄνθρωπος βλέψῃ;
5	5
Хіба дні Твої, як дні людини, або літа Твої, як дні чоловіка,	ἦ ὁ βίος σου ἀνθρώπινός ἐστιν ἢ τὰ ἔτη σου ἀνδρός;
6	6
чому Ти шукаєш пороку в мені і допитуєшся гріха в мені,	ὅτι ἀνεζήτησας τὴν ἀνομίαν μου καὶ τὰς ἁμαρτίας μου ἐξιχνίασας;
7	7
хоча знаєш, що я не беззаконник, і що нема кому визволити мене від руки Твоєї?	οἶδας γὰρ ὅτι οὐκ ἠσέβησα· ἀλλὰ τίς ἐστιν ὁ ἐκ τῶν χειρῶν σου ἐξαιρούμενος;
8	8
Твої руки трудилися наді мною й створили всього мене цілком, — і Ти губиш мене?	αἱ χεῖρές σου ἔπλασάν με καὶ ἐποίησάν με, μετὰ ταῦτα μεταβαλών με ἔπαισας.
9	9
Згадай, що Ти, як глину, обробив мене, і в порох повертаєш мене?	μνήσθητι ὅτι πηλόν με ἔπλασας, εἰς δὲ γῆν με πάλιν ἀποστρέφεις.
10	10
Чи не Ти вилив мене, як молоко, і, як сир, згустив мене,	ἦ οὐχ ὥσπερ γάλα με ἤμελξας, ἐτύρωσας δέ με ἴσα τυρῷ;
11	11
шкірою і плоттю одяг мене, кістками і жилами скріпив мене,	δέρμα δὲ καὶ κρέας με ἐνέδυσας, ὀστέοις δὲ καὶ νεύροις με ἐνεῖρας.
12	12
життя і милість дарував мені, і піклування Твоє зберігало дух мій?	ζωὴν δὲ καὶ ἔλεος ἔθου παρ᾿ ἐμοί, ἡ δὲ ἐπισκοπή σου ἐφύλαξέ μου τὸ πνεῦμα.
13	13
Але і те приховував Ти в серці Своєму, — знаю, що це було в Тебе, —	ταῦτα ἔχων ἐν σεαυτῷ οἶδα ὅτι πάντα δύνασαι, ἀδυνατεῖ δέ σοι οὐθέν.
14	14
бо якщо я згрішу, Ти помітиш і не залишиш гріха мого без покарання.	ἐάν τε γὰρ ἁμάρτω, φυλάσσεις με, ἀπὸ δὲ ἀνομίας οὐκ ἀθῷόν με πεποίηκας.
15	15
Якщо я винен, горе мені! якщо і правий, то не насмілюся підняти голови моєї. Я пересичений приниженням; глянь на страждання моє:	ἐάν τε γὰρ ἀσεβήσω, οἴμοι· ἐὰν δὲ ὦ δίκαιος, οὐ δύναμαι ἀνακύψαι, πλήρης γὰρ ἀτιμίας εἰμί.
16	16
воно збільшується. Ти женешся за мною, як лев, і знову нападаєш на мене і дивним являєшся в мені.	ἀγρεύομαι γὰρ ὥσπερ λέων εἰς σφαγήν, πάλιν γὰρ μεταβαλὼν δεινῶς με ὀλέκεις
17	17
Виводиш нових свідків Твоїх проти мене; підсилюєш гнів Твій на мене; і біди, одні за іншими, ополчаються проти мене.	ἐπανακαινίζων ἐπ᾿ ἐμὲ τὴν ἔτασίν μου· ὀργῇ δὲ μεγάλῃ μοι ἐχρήσω, ἐπήγαγες δὲ ἐπ᾿ ἐμὲ πειρατήρια.
18	18
І навіщо Ти вивів мене з утроби? нехай би я помер, коли ще нічиє око не бачило мене;	ἱνατί οὖν ἐκ κοιλίας με ἐξήγαγες, καὶ οὐκ ἀπέθανον, ὀφθαλμὸς δέ με οὐκ εἶδε,
19	19
нехай би я, як той, що не був, з утроби перенесений був у гріб!	καὶ ὥσπερ οὐκ ὢν ἐγενόμην; διατί γὰρ ἐκ γαστρὸς εἰς μνῆμα οὐκ ἀπηλλάγην;
20	20
Чи не короткі дні мої? Залиш, відступи від мене, щоб я трохи підбадьорився,	ἦ οὐκ ὀλίγος ἐστὶν ὁ χρόνος τοῦ βίου μου; ἔασόν με ἀναπαύσασθαι μικρὸν
21	21
раніше ніж відійду, — і вже не повернуся, — у країну темряви і сіні смертної,	πρὸ τοῦ με πορευθῆναι ὅθεν οὐκ ἀναστρέψω, εἰς γῆν σκοτεινὴν καὶ γνοφεράν,
22	22
у країну мороку, який є морок тіні смертної, де немає упорядкування, де темно, як сама темрява.	εἰς γῆν σκότους αἰωνίου, οὗ οὐκ ἔστι φέγγος, οὐδὲ ὁρᾶν ζωὴν βροτῶν.
Глава 11	Κεφάλαιο 11

1	1
І відповів Софар наамитянин і сказав:	ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ Σωφὰρ ὁ Μιναῖος λέγει·
2	2
хіба на безліч слів не можна дати відповіді, і хіба людина багатослівна права?	ὁ τὰ πολλὰ λέγων, καὶ ἀντακούσεται· ἢ καὶ ὁ εὔλαλος οἴεται εἶναι δίκαιος; εὐλογημένος γεννητὸς γυναικὸς ὀλιγόβιος.
3	3
Марнослів’я твоє чи змусить мовчати мужів, щоб ти глумився, і нікому було присоромити тебе?	μὴ πολὺς ἐν ρήμασι γίνου, οὐ γάρ ἐστιν ὁ ἀντικρινόμενός σοι·
4	4
Ти сказав: судження моє вірне, і чистий я в очах Твоїх.	μὴ γὰρ λέγε ὅτι καθαρός εἰμι τοῖς ἔργοις καὶ ἄμεμπτος ἐναντίον αὐτοῦ.
5	5
Але якби Бог заговорив і відкрив уста Свої до тебе	ἀλλὰ πῶς ἂν ὁ Κύριος λαλήσαι πρός σε, καὶ ἀνοίξει χείλη αὐτοῦ μετὰ σοῦ;
6	6
і відкрив тобі таємниці премудрости, що тобі вдвічі більше належало б понести! Отже, знай, що Бог для тебе деякі з беззаконь твоїх піддав забуттю.	εἶτα ἀναγγελεῖ σοι δύναμιν σοφίας, ὅτι διπλοῦς ἔσται τῶν κατά σέ· καὶ τότε γνώσῃ ὅτι ἄξιά σοι ἀπέβη ἀπὸ Κυρίου ὧν ἡμάρτηκας.
7	7
Чи можеш ти дослідженням знайти Бога? Чи можеш зовсім пізнати Вседержителя?	ἦ ἴχνος Κυρίου εὑρήσεις ἢ εἰς τὰ ἔσχατα ἀφίκου, ἃ ἐποίησεν ὁ Παντοκράτωρ;
8	8
Він вище небес, — що ти можеш зробити? глибше пекла, — що можеш дізнатися?	ὑψηλὸς ὁ οὐρανός, καὶ τί ποιήσεις; βαθύτερα δὲ τῶν ἐν ᾃδου τί οἶδας;
9	9
Довша за землю міра Його і ширша за море.	ἢ μακρότερα μέτρου γῆς ἢ εὔρους θαλάσσης;
10	10
Якщо Він пройде й закує кого в кайдани і представить на суд, то хто відхилить Його?	ἐὰν δὲ καταστρέψῃ τὰ πάντα, τίς ἐρεῖ αὐτῷ· τί ἐποίησας;
11	11
Бо Він знає людей неправдивих і бачить беззаконня, і чи залишить його без уваги?	αὐτὸς γὰρ οἶδεν ἔργα ἀνόμων, ἰδὼν δὲ ἄτοπα οὐ παρόψεται.
12	12
Але пустий чоловік мудрує, хоч людина народжується подібно до дикого осляти.	ἄνθρωπος δὲ ἄλλως νήχεται λόγοις, βροτὸς δὲ γεννητὸς γυναικὸς ἴσα ὄνῳ ἐρημίτῃ.
13	13
Якщо ти управиш серце твоє і простягнеш до Нього руки твої,	εἰ γὰρ σὺ καθαρὰν ἔθου τὴν καρδίαν σου, ὑπτιάζεις δὲ χεῖρας πρὸς αὐτόν,
14	14
і якщо є порок у руці твоїй, а ти відкинеш його і не даси беззаконню жити в наметах твоїх,	εἰ ἄνομόν τί ἐστιν ἐν χερσί σου, πόρρω ποίησον αὐτὸ ἀπὸ σοῦ, ἀδικία δὲ ἐν διαίτῃ σου μὴ αὐλισθήτω.
15	15
то піднімеш незаплямоване лице твоє і будеш твердим і не будеш боятися.	οὕτως γὰρ ἀναλάμψει σου τὸ πρόσωπον ὥσπερ ὕδωρ καθαρόν, ἐκδύσῃ δὲ ρύπον, καὶ οὐ μὴ φοβηθῇς·
16	16
Тоді забудеш горе: як про воду, яка протекла, будеш згадувати про нього.	καὶ τὸν κόπον ἐπιλήσῃ ὥσπερ κῦμα παρελθὸν καὶ οὐ πτοηθήσῃ.
17	17
І ясніше за полудень піде життя твоє; просвітлієш, як ранок.	ἡ δὲ εὐχή σου ὥσπερ ἑωσφόρος, ἐκ δὲ μεσημβρίας ἀνατελεῖ σοι ζωή·
18	18
І будеш спокійний, тому що є надія; ти огороджений, і можеш спати безпечно.	πεποιθώς τε ἔσῃ ὅτι ἔστι σοι ἐλπίς, ἐκ δὲ μερίμνης καὶ φροντίδος ἀναφανεῖταί σοι εἰρήνη.
19	19
Будеш лежати, і не буде того, що страшить, і багато хто буде підлещуватися до тебе.	ἡσυχάσεις γάρ, καὶ οὐ ἔσται ὁ πολεμῶν σε· μεταβαλόμενοι δὲ πολλοί σου δεηθήσονται.
20	20
А очі беззаконних витечуть, і притулок їхній пропаде, і надія їхня зникне.	σωτηρία δὲ αὐτοὺς ἀπολείψει· ἡ γὰρ ἐλπὶς αὐτῶν ἀπώλεια, ὀφθαλμοὶ δὲ ἀσεβῶν τακήσονται.
Глава 12	Κεφάλαιο 12

1	1
І відповів Іов і сказав:	ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ιὼβ λέγει·
2	2
дійсно, тільки ви люди, і з вами помре мудрість!	εἶτα ὑμεῖς ἐστε ἄνθρωποι· ἦ μεθ᾿ ὑμῶν τελευτήσει σοφία.
3	3
І у мене є серце, як у вас; не нижчий я за вас; і хто не знає того ж?	κἀμοὶ μὲν καρδία καθ᾿ ὑμᾶς ἐστι·
4	4
Посміховищем став я для друга свого, я, що взивав до Бога, і якому Він відповідав, посміховиськом — чоловік праведний, непорочний.	δίκαιος γὰρ ἀνὴρ καὶ ἄμεμπτος ἐγεννήθη εἰς χλεύασμα·
5	5
Так знехтуваний за думками того, хто сидить у спокої, смолоскип, приготований для тих, що спотикаються ногами.	εἰς χρόνον γὰρ τακτὸν ἡτοίμαστο πεσεῖν ὑπὸ ἄλλων, οἴκους τε αὐτοῦ ἐκπορθεῖσθαι ὑπὸ ἀνόμων. οὐ μὴν δὲ ἀλλὰ μηδεὶς πεποιθέτω πονηρὸς ὢν ἀθῷος ἔσεσθαι,
6	6
Спокійні намети у грабіжників і безпечні у тих, хто прогнівляє Бога, які ніби Бога носять у руках своїх.	ὅσοι παροργίζουσι τὸν Κύριον, ὡς οὐχὶ καὶ ἔτασις αὐτῶν ἔσται.
7	7
І справді: запитай у худоби, і навчить тебе, у птаха небесного, і сповістить тебе;	ἀλλὰ δὴ ἐρώτησον τετράποδα ἐάν σοι εἴπωσι, πετεινὰ δὲ οὐρανοῦ ἐάν σοι ἀπαγγείλωσιν·
8	8
або поговори з землею, і наставить тебе, і скажуть тобі риби морські.	ἐκδιήγησαι γῇ, ἐάν σοι φράσῃ, καὶ ἐξηγήσονταί σοι οἱ ἰχθύες τῆς θαλάσσης.
9	9
Хто у всьому цьому не узнає, що рука Господа створила це?	τίς οὖν οὐκ ἔγνω ἐν πᾶσι τούτοις ὅτι χεὶρ Κυρίου ἐποίησε ταῦτα;
10	10
В Його руці душа всього, що живе, і дух усякої людської плоті.	εἰ μὴ ἐν χειρὶ αὐτοῦ ψυχὴ πάντων ζώντων καὶ πνεῦμα παντὸς ἀνθρώπου;
11	11
Чи не вухо розрізняє слова, і чи не язик розпізнає смак їжі?	οὖς μὲν γὰρ ρήματα διακρίνει, λάρυγξ δὲ σῖτα γεύεται.
12	12
У старцях — мудрість, і у довголітніх — розум.	ἐν πολλῷ χρόνῳ σοφία, ἐν δὲ πολλῷ βίῳ ἐπιστήμη.
13	13
У Нього премудрість і сила; Його рада і розум.	παρ᾿ αὐτῷ σοφία καὶ δύναμις, αὐτῷ βουλὴ καὶ σύνεσις.
14	14
Що Він зруйнує, те не побудується; кого Він ув’язнить, той не звільниться.	ἐὰν καταβάλῃ, τίς οἰκοδομήσει; ἐὰν κλείσῃ κατ᾿ ἀνθρώπων, τίς ἀνοίξει;
15	15
Зупинить води, і все висохне; пустить їх, і перетворять землю.	ἐὰν κωλύσῃ τὸ ὕδωρ, ξηρανεῖ τὴν γῆν· ἐὰν δὲ ἐπαφῇ, ἀπώλεσεν αὐτὴν καταστρέψας.
16	16
У Нього могутність і премудрість, перед Ним той, хто помиляється і вводить в оману.	παρ᾿ αὐτῷ κράτος καὶ ἰσχύς, αὐτῷ ἐπιστήμη καὶ σύνεσις.
17	17
Він приводить радників до необміркованости і суддів робить нерозумними.	διάγων βουλευτὰς αἰχμαλώτους, κριτὰς δὲ γῆς ἐξέστησε.
18	18
Він позбавляє перев’язів царів і поясом обв’язує стегна їхні;	καθιζάνων βασιλεῖς ἐπὶ θρόνους καὶ περιέδησε ζώνῃ ὀσφύας αὐτῶν.
19	19
князів позбавляє достоїнства і долає хоробрих;	ἐξαποστέλλων ἱερεῖς αἰχμαλώτους, δυνάστας δὲ γῆς κατέστρεψε.
20	20
віднімає язик у красномовців і старців позбавляє сенсу;	διαλλάσσων χείλη πιστῶν, σύνεσιν δὲ πρεσβυτέρων ἔγνω.
21	21
покриває соромом знаменитих і силу могутніх ослаблює;	ἐκχέων ἀτιμίαν ἐπ᾿ ἄρχοντας, ταπεινοὺς δὲ ἰάσατο.
22	22
відкриває глибоке із середовища пітьми і виводить на світло тінь смертну;	ἀνακαλύπτων βαθέα ἐκ σκότους, ἐξήγαγε δὲ εἰς φῶς σκιὰν θανάτου.
23	23
примножує народи і знищує їх; розсіває народи і збирає їх;	πλανῶν ἔθνη καὶ ἀπολλύων αὐτά, καταστρωνύων ἔθνη καὶ καθοδηγῶν αὐτά.
24	24
віднімає розум у глав народу землі і залишає їх блукати в пустелі, де немає шляхів:	διαλλάσσων καρδίας ἀρχόντων γῆς, ἐπλάνησε δὲ αὐτοὺς ἐν ὁδῷ, ᾗ οὐκ ᾔδεισαν.
25	25
навпомацки ходять вони у темряві без світла і тиняються, як п’яні.	ψηλαφήσαισαν σκότος καὶ μὴ φῶς, πλανηθείησαν δὲ ὥσπερ ὁ μεθύων.
Глава 13	Κεφάλαιο 13

1	1
Ось, усе це бачило око моє, чуло вухо моє і помітило для себе.	ΙΔΟΥ ταῦτα ἑώρακέ μου ὁ ὀφθαλμὸς καὶ ἀκήκοέ μου τὸ οὖς·
2	2
Скільки знаєте ви, знаю і я: не нижчий я за вас.	καὶ οἶδα ὅσα καὶ ὑμεῖς ἐπίστασθε, καὶ οὐκ ἀσυνετώτερός εἰμι ὑμῶν.
3	3
Але я до Вседержителя хотів би говорити і бажав би змагатися з Богом.	οὐ μὴν δὲ ἀλλ᾿ ἐγὼ πρὸς Κύριον λαλήσω, ἐλέγξω δὲ ἐναντίον αὐτοῦ ἐὰν βούληται.
4	4
А ви плітники неправди; усі ви марні лікарі.	ὑμεῖς δέ ἐστε ἰατροὶ ἄδικοι καὶ ἰαταὶ κακῶν πάντες.
5	5
О, якби ви тільки мовчали! це було б поставлено вам за мудрість.	εἴη δὲ ὑμῖν κωφεῦσαι, καὶ ἀποβήσεται ὑμῖν εἰς σοφίαν.
6	6
Вислухайте ж міркування мої і вникніть у заперечення вуст моїх.	ἀκούσατε ἔλεγχον τοῦ στόματός μου, κρίσιν δὲ χειλέων μου προσέχετε.
7	7
Чи належало вам заради Бога говорити неправду і для Нього говорити лжу?	πότερον οὐκ ἔναντι Κυρίου λαλεῖτε, ἔναντι δὲ αὐτοῦ φθέγγεσθε δόλον;
8	8
Чи належало вам бути упередженими до Нього і за Бога так сперечатися?	ἦ ὑποστελεῖσθε; ὑμεῖς δὲ αὐτοὶ κριταὶ γίνεσθε.
9	9
Чи добре буде, коли Він випробує вас? Чи обманете Його, як обманюють людину?	καλόν γε, ἐὰν ἐξιχνιάσῃ ὑμᾶς· εἰ γὰρ τὰ πάντα ποιοῦντες προστεθήσεσθε αὐτῷ,
10	10
Суворо покарає Він вас, хоч ви і приховано лицемірите.	οὐθὲν ἧττον ἐλέγξει ὑμᾶς· εἰ δὲ καὶ κρυφῇ πρόσωπα θαυμάσεσθε,
11	11
Невже велич Його не страшить вас, і страх Його не нападає на вас?	πότερον οὐχὶ δεινὰ αὐτοῦ στροβήσει ὑμᾶς, φόβος δὲ παρ᾿ αὐτοῦ ἐπιπεσεῖται ὑμῖν;
12	12
Нагадування ваші подібні до попелу; опори ваші — оплоти глиняні.	ἀποβήσεται δὲ ὑμῶν τὸ γαυρίαμα ἴσα σποδῷ, τὸ δὲ σῶμα πήλινον.
13	13
Замовкніть переді мною, і я буду говорити, що не осягло б мене.	κωφεύσατε, ἵνα λαλήσω καὶ ἀναπαύσωμαι θυμοῦ
14	14
Для чого мені терзати тіло моє зубами моїми і душу мою вкладати в руку мою?	ἀναλαβὼν τὰς σάρκας μου τοῖς ὀδοῦσι, ψυχὴν δέ μου θήσω ἐν χειρί.
15	15
Ось, Він убиває мене, але я буду сподіватися; я бажав би тільки відстояти путі мої перед лицем Його!	ἐάν με χειρώσηται ὁ δυνάστης, ἐπεὶ καὶ ἦρκται, ἦ μὴν λαλήσω καὶ ἐλέγξω ἐναντίον αὐτοῦ·
16	16
І це вже на виправдання мені, тому що лицемір не піде перед лице Його!	καὶ τοῦτό μοι ἀποβήσεται εἰς σωτηρίαν, οὐ γὰρ ἐναντίον αὐτοῦ δόλος εἰσελεύσεται.
17	17
Вислухайте уважно слово моє і пояснення моє вухами вашими.	ἀκούσατε ἀκούσατε τὰ ρήματά μου, ἀναγγελῶ γὰρ ὑμῶν ἀκουόντων.
18	18
Ось, я завів судову справу: знаю, що буду правий.	ἰδοὺ ἐγὼ ἐγγύς εἰμι τοῦ κρίματός μου, οἶδα ἐγὼ ὅτι δίκαιος ἀναφανοῦμαι·
19	19
Хто у змозі заперечити мені? Бо я скоро замовкну і спущу дух.	τίς γάρ ἐστιν ὁ κριθησόμενός μοι, ὅτι νῦν κωφεύσω καὶ ἐκλείψω;
20	20
Двох тільки речей не роби зі мною, і тоді я не буду ховатися від лиця Твого:	δυοῖν δέ μοι χρήσῃ· τότε ἀπὸ τοῦ προσώπου σου οὐ κρυβήσομαι.
21	21
відніми від мене руку Твою, і жах Твій нехай не потрясає мене.	τὴν χεῖρα ἀπ᾿ ἐμοῦ ἀπέχου, καὶ ὁ φόβος σου μή με καταπλησσέτω.
22	22
Тоді клич, і я буду відповідати, або буду говорити я, а Ти відповідай мені.	εἶτα καλέσεις, ἐγὼ δέ σοι ὑπακούσομαι· ἢ λαλήσεις, ἐγὼ δέ σοι δώσω ἀνταπόκρισιν.
23	23
Скільки в мене пороків і гріхів? покажи мені беззаконня моє і гріх мій.	πόσαι εἰσὶν αἱ ἁμαρτίαι μου καὶ ἀνομίαι μου; δίδαξόν με τίνες εἰσί.
24	24
Для чого ховаєш лице Твоє і вважаєш мене ворогом Твоїм?	διατί ἀπ᾿ ἐμοῦ κρύπτῃ, ἥγησαι δέ με ὑπεναντίον σοι;
25	25
Чи не зірваний листок Ти розтрощуєш і чи не суху соломину переслідуєш?	ἦ ὡς φύλλον κινούμενον ὑπὸ ἀνέμου εὐλαβηθήσῃ ἢ ὡς χόρτῳ φερομένῳ ὑπὸ πνεύματος ἀντίκεισαί μοι;
26	26
Бо Ти пишеш на мене гірке і ставиш у провину мені гріхи юности моєї,	ὅτι κατέγραψας κατ᾿ ἐμοῦ κακά, περιέθηκας δέ μοι νεότητος ἁμαρτίας,
27	27
і ставиш у колоду ноги мої і підстерігаєш усі шляхи мої, — женешся слідами ніг моїх.	ἔθου δέ μου τὸν πόδα ἐν κωλύματι, ἐφύλαξας δέ μου πάντα τὰ ἔργα, εἰς δὲ ρίζας τῶν ποδῶν μου ἀφίκου·
28	28
А він, як гниле, розпадається, як одяг, з’їдений міллю.	ὃ παλαιοῦται ἴσα ἀσκῷ ἢ ὥσπερ ἱμάτιον σητόβρωτον.
Глава 14	Κεφάλαιο 14

1	1
Людина, народжена жінкою, короткочасна і пересичена печалями:	ΒΡΟΤΟΣ γὰρ γεννητὸς γυναικὸς ὀλιγόβιος καὶ πλήρης ὀργῆς
2	2
як квітка, вона виростає й опадає; тікає, як тінь, і не зупиняється.	ἢ ὥσπερ ἄνθος ἀνθῆσαν ἐξέπεσεν, ἀπέδρα δὲ ὥσπερ σκιὰ καὶ οὐ μὴ στῇ.
3	3
І на неї-то Ти відкриваєш очі Твої, і мене ведеш на суд з Тобою?	οὐχὶ καὶ τούτου λόγον ἐποιήσω καὶ τοῦτον ἐποίησας εἰσελθεῖν ἐν κρίματι ἐνώπιόν σου;
4	4
Хто народиться чистим від нечистого? Жоден.	τίς γὰρ καθαρὸς ἔσται ἀπὸ ρύπου; ἀλλ᾿ οὐθείς,
5	5
Якщо дні йому визначені, і число місяців його в Тебе, якщо Ти поклав йому межу, якої він не перейде,	ἐὰν καὶ μία ἡμέρα ὁ βίος αὐτοῦ ἐπὶ τῆς γῆς, ἀριθμητοὶ δὲ μῆνες αὐτοῦ παρ᾿ αὐτοῦ· εἰς χρόνον ἔθου, καὶ οὐ μὴ ὑπερβῇ.
6	6
то ухилися від нього: нехай він відпочине, доки не закінчить, як найманець, дня свого.	ἀπόστα ἀπ᾿ αὐτοῦ, ἵνα ἡσυχάσῃ καὶ εὐδοκήσῃ τὸν βίον ὥσπερ ὁ μισθωτός.
7	7
Для дерева є надія, що воно, якщо і буде зрубане, знову оживе, і паростки від нього виходити не перестануть:	ἔστι γὰρ δένδρῳ ἐλπίς· ἐὰν γὰρ ἐκκοπῇ, ἔτι ἐπανθήσει, καὶ ὁ ράδαμνος αὐτοῦ οὐ μὴ ἐκλίπῃ·
8	8
якщо і застарів у землі корінь його, і пеньок його завмер у поросі,	ἐὰν γὰρ γηράσῃ ἐν γῇ ἡ ρίζα αὐτοῦ, ἐν δὲ πέτρᾳ τελευτήσῃ τὸ στέλεχος αὐτοῦ,
9	9
але, лиш відчуло воду, воно дає паростки і пускає гілки, ніби знову посаджене.	ἀπὸ ὀσμῆς ὕδατος ἀνθήσει, ποιήσει δὲ θερισμὸν ὥσπερ νεόφυτον.
10	10
А людина вмирає і розпадається; відійшла, і де вона?	ἀνὴρ δὲ τελευτήσας ᾤχετο, πεσὼν δὲ βροτὸς οὐκέτι ἐστί·
11	11
Витікає вода з озера, і ріка вичерпується і висихає:	χρόνῳ γὰρ σπανίζεται θάλασσα, ποταμὸς δὲ ἐρημωθεὶς ἐξηράνθη·
12	12
так людина ляже і не встане; до закінчення неба вона не пробудиться і не встане від сну свого.	ἄνθρωπος δὲ κοιμηθεὶς οὐ μὴ ἀναστῇ, ἕως ἂν ὁ οὐρανὸς οὐ μὴ συρραφῇ· καὶ οὐκ ἐξυπνισθήσονται ἐξ ὕπνου αὐτῶν.
13	13
О, якби Ти в пеклі сховав мене і приховував мене, доки пройде гнів Твій, поклав мені термін і потім згадав про мене!	εἰ γὰρ ὄφελον ἐν ᾅδῃ με ἐφύλαξας, ἔκρυψας δέ με ἕως ἂν παύσηταί σου ἡ ὀργὴ καὶ τάξῃ μοι χρόνον, ἐν ᾧ μνείαν μου ποιήσῃ·
14	14
Коли помре людина, то чи буде вона знову жити? В усі дні визначеного мені часу я очікував би, поки прийде мені зміна.	ἐὰν γὰρ ἀποθάνῃ ἄνθρωπος, ζήσεται συντελέσας ἡμέρας τοῦ βίου αὐτοῦ· ὑπομενῶ ἕως ἂν πάλιν γένωμαι.
15	15
Покликав би Ти, і я дав би Тобі відповідь, і Ти явив би благовоління творінню рук Твоїх;	εἶτα καλέσεις, ἐγὼ δέ σοι ὑπακούσομαι, τὰ δὲ ἔργα τῶν χειρῶν σου μὴ ἀποποιοῦ.
16	16
бо тоді Ти підраховував би кроки мої і не підстерігав би гріха мого;	ἠρίθμησας δέ μου τὰ ἐπιτηδεύματα, καὶ οὐ μὴ παρέλθῃ σε οὐδὲν τῶν ἁμαρτιῶν μου·
17	17
у сувої було б запечатане беззаконня моє, і Ти закрив би провину мою.	ἐσφράγισας δέ μου τὰς ἀνομίας ἐν βαλλαντίῳ, ἐπεσημήνω δέ, εἴ τι ἄκρων παρέβην.
18	18
Але гора, падаючи, руйнується, і скеля сходить з місця свого;	καὶ πλὴν ὄρος πῖπτον διαπεσεῖται, καὶ πέτρα παλαιωθήσεται ἐκ τοῦ τόπου αὐτῆς.
19	19
вода стирає камені; паводок її змиває земний порох: так і надію людини Ти знищуєш.	λίθους ἐλέαναν ὕδατα, καὶ κατέκλυσεν ὕδατα ὕπτια τοῦ χώματος τῆς γῆς· καὶ ὑπομονὴν ἀνθρώπου ἀπώλεσας.
20	20
Пригнічуєш її до кінця, і вона відходить; змінюєш їй лице і відсилаєш її.	ὦσας αὐτὸν εἰς τέλος, καὶ ᾤχετο· ἐπέστησας αὐτῷ τὸ πρόσωπον, καὶ ἐξαπέστειλας·
21	21
Чи в пошані діти її — вона не знає, чи принижені — вона не відає;	πολλῶν δὲ γενομένων τῶν υἱῶν αὐτοῦ, οὐκ οἶδεν, ἐὰν δὲ ὀλίγοι γένωνται, οὐκ ἐπίσταται·
22	22
але плоть її на ній болить, і душа її в ній страждає.	ἀλλ᾿ ἢ αἱ σάρκες αὐτοῦ ἤλγησαν, ἡ δὲ ψυχὴ αὐτοῦ ἐπένθησεν.
Глава 15	Κεφάλαιο 15

1	1
І відповів Елифаз феманитянин і сказав:	ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ελιφὰζ ὁ Θαιμανίτης λέγει·
2	2
чи стане мудрий відповідати знанням пустим і наповнювати утробу свою вітром палючим,	πότερον σοφὸς ἀπόκρισιν δώσει συνέσεως πνεῦμα καὶ ἐνέπλησε πόνον γαστρὸς
3	3
виправдовуватися словами марними і промовою, яка не має ніякої сили?	ἐλέγχων ἐν ρήμασιν, οἷς οὐ δεῖ, καὶ ἐν λόγοις, οἷς οὐδὲν ὄφελος;
4	4
Так ти відклав і страх і за ніщо вважаєш слова до Бога.	οὐ καὶ σὺ ἀπεποιήσω φόβον, συνετελέσω δὲ ρήματα τοιαῦτα ἔναντι τοῦ Κυρίου;
5	5
Нечестя твоє так налаштувало вуста твої, і ти обрав язик лукавих.	ἔνοχος εἶ ρήμασι στόματός σου, οὐδὲ διέκρινας ρήματα δυναστῶν.
6	6
Тебе звинувачують уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе.	ἐλέγξαι σε τὸ σὸν στόμα καὶ μὴ ἐγώ, τὰ δὲ χείλη σου καταμαρτυρήσουσί σου·
7	7
Хіба ти першою людиною народився і раніше пагорбів створений?	τί γάρ; μὴ πρῶτος ἀνθρώπων ἐγεννήθης; ἢ πρὸ θινῶν ἐπάγης;
8	8
Хіба раду Божу ти чув і залучив до себе премудрість?	ἦ σύνταγμα Κυρίου ἀκήκοας, ἢ συμβούλῳ σοι ἐχρήσατο ὁ Θεός, εἰς δὲ σὲ ἀφίκετο σοφία;
9	9
Що знаєш ти, чого б не знали ми? що розумієш ти, чого не було б і у нас?	τί γὰρ οἶδας, ὃ οὐκ οἴδαμεν; ἢ τί συνίεις σύ, ὃ οὐ καὶ ἡμεῖς;
10	10
І сивоволосий і старець є між нами, що днями перевищує батька твого.	καί γε πρεσβύτης καί γε παλαιὸς ἐν ἡμῖν, βαρύτερος τοῦ πατρός σου ἡμέραις.
11	11
Хіба малі для тебе утішення Божі? І це невідомо тобі?	ὀλίγα ὧν ἡμάρτηκας μεμαστίγωσαι, μεγάλως ὑπερβαλλόντως λελάληκας.
12	12
До чого закликає тебе серце твоє, і чому так гордо дивишся?	τί ἐτόλμησεν ἡ καρδία σου, ἢ τί ὑπένεγκαν οἱ ὀφθαλμοί σου;
13	13
Навіщо спрямовуєш проти Бога дух твій і вустами твоїми промовляєш такі слова?	ὅτι θυμὸν ἔρρηξας ἔναντι Κυρίου, ἐξήγαγες δὲ ἐκ στόματος ρήματα τοιαῦτα.
14	14
Що таке людина, щоб бути їй чистою, і щоб народженому жінкою бути праведним?	τίς γὰρ ὢν βροτός, ὅτι ἔσται ἄμεμπτος, ἢ ὡς ἐσόμενος δίκαιος γεννητὸς γυναικός;
15	15
Ось, Він і святим Своїм не довіряє, і небеса нечисті в очах Його:	εἰ κατὰ ἁγίων οὐ πιστεύει, οὐρανὸς δὲ οὐ καθαρὸς ἐναντίον αὐτοῦ;
16	16
тим більше нечиста і розтлінна людина, яка п’є беззаконня, як воду.	ἔα δὲ ἐβδελυγμένος καὶ ἀκάθαρτος ἀνήρ, πίνων ἀδικίας ἴσα ποτῷ·
17	17
Я буду говорити тобі, слухай мене; я розповім тобі, що бачив,	ἀναγγελῶ δέ σοι, ἄκουέ μου· ἃ δὴ ἐώρακα, ἀναγγελῶ σοι,
18	18
що чули мудрі і не приховали того, що почули від батьків своїх,	ἃ σοφοὶ ἐροῦσι καὶ οὐκ ἔκρυψαν πατέρες αὐτῶν·
19	19
яким одним віддана була земля, і серед яких чужий не ходив.	αὐτοῖς μόνοις ἐδόθη ἡ γῆ, καὶ οὐκ ἐπῆλθεν ἀλλογενὴς ἐπ᾿ αὐτούς.
20	20
Нечестивий мучить себе в усі дні свої, і число років закрите від гнобителя;	πᾶς ὁ βίος ἀσεβοῦς ἐν φροντίδι, ἔτη δὲ ἀριθμητὰ δεδομένα δυνάστῃ,
21	21
звук жахів у вухах його; під час миру іде на нього згубник.	ὁ δὲ φόβος αὐτοῦ ἐν ὠσὶν αὐτοῦ· ὅταν δοκῇ ἤδη εἰρηνεύειν, ἥξει αὐτοῦ ἡ καταστροφή.
22	22
Він не сподівається врятуватися від темряви; бачить перед собою меч.	μὴ πιστευέτω ἀποστραφῆναι ἀπὸ σκότους· ἐντέταλται γὰρ ἤδη εἰς χεῖρας σιδήρου,
23	23
Він поневіряється за шматком хліба всюди; знає, що вже готовий, в руках у нього день пітьми.	κατατέτακται δὲ εἰς σῖτα γυψίν· οἶδε δὲ ἐν ἑαυτῷ ὅτι μένει εἰς πτῶμα. ἡμέρα δὲ σκοτεινὴ αὐτὸν στροβήσει,
24	24
Страшать його нестатки і пригнічення; долають його, як цар, який приготувався до битви,	ἀνάγκη δὲ καὶ θλῖψις αὐτὸν καθέξει ὥσπερ στρατηγὸς πρωτοστάτης πίπτων.
25	25
за те, що він простягав проти Бога руку свою і противився Вседержителю,	ὅτι ἦρκε χεῖρας ἐναντίον τοῦ Κυρίου, ἔναντι δὲ Κυρίου παντοκράτορος ἐτραχηλίασεν,
26	26
виступав проти Нього з гордою шиєю, під товстими щитами своїми;	ἔδραμε δὲ ἐναντίον αὐτοῦ ὕβρει ἐν πάχει νώτου ἀσπίδος αὐτοῦ,
27	27
тому що він покрив лице своє жиром своїм і обклав жиром стегна свої.	ὅτι ἐκάλυψε τὸ πρόσωπον αὐτοῦ ἐν στέατι αὐτοῦ καὶ ἐποίησε περιστόμιον ἐπὶ τῶν μηρίων.
28	28
І він оселяється в містах зруйнованих, у домах, у яких не живуть, які приречені на руїни.	αὐλισθείη δὲ πόλεις ἐρήμους, εἰσέλθοι δὲ εἰς οἴκους ἀοικήτους· ἃ δὲ ἐκεῖνοι ἡτοίμασαν, ἄλλοι ἀποίσονται.
29	29
Не стане він багатим, і не вціліє майно його, і не розповсюдиться по землі надбання його.	οὔτε μὴ πλουτισθῇ, οὔτε μὴ μείνῃ αὐτοῦ τὰ ὑπάρχοντα, οὐ μὴ βάλῃ ἐπὶ τὴν γῆν σκιὰν
30	30
Не втече від пітьми; паростки його висушить полум’я і подихом вуст своїх втягне його.	οὐδὲ μὴ ἐκφύγῃ τὸ σκότος. τὸν βλαστὸν αὐτοῦ μαράναι ἄνεμος, ἐκπέσοι δὲ αὐτοῦ τὸ ἄνθος.
31	31
Нехай не довіряє суєті заблудлий, тому що суєта буде і відплатою йому.	μὴ πιστευέτω ὅτι ὑπομενεῖ, κενὰ γὰρ ἀποβήσεται αὐτῷ·
32	32
Не у свій день він помре, і віття його не буде зеленіти.	ἡ τομὴ αὐτοῦ πρὸ ὥρας φθαρήσεται, καὶ ὁ ράδαμνος αὐτοῦ οὐ μὴ πυκάσῃ·
33	33
Скине він, як виноградна лоза, недостиглу ягоду свою і, як олива, стряхне цвіт свій.	τρυγηθείη δὲ ὡς ὄμβραξ πρὸς ὥρας, ἐκπέσοι δὲ ὡς ἄνθος ἐλαίας.
34	34
Так стане порожнім дім нечестивого, і вогонь пожере намети хабарництва.	μαρτύριον γὰρ ἀσεβοῦς θάνατος, πῦρ δὲ καύσει οἴκους δωροδεκτῶν.
35	35
Він зачав зло і породив неправду, й утроба його готує оману.	ἐν γαστρὶ δὲ λήψεται ὀδύνας, ἀποβήσεται δὲ ἑαυτῷ κενά, ἡ δὲ κοιλία αὐτοῦ ὑποίσει δόλον.
Глава 16	Κεφάλαιο 16

1	1
І відповів Іов і сказав:	ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ιὼβ λέγει·
2	2
чув я багато такого; жалюгідні утішителі всі ви!	ἀκήκοα τοιαῦτα πολλά, παρακλήτορες κακῶν πάντες.
3	3
Чи буде кінець легковажним словам? і що спонукало тебе так відповідати?	τί γάρ; μὴ τάξις ἐστὶ ρήμασι πνεύματος; ἢ τί παρενοχλήσει σοι, ὅτι ἀποκρίνῃ;
4	4
І я міг би так само говорити, як ви, якби душа ваша була на місці душі моєї; ополчався б на вас словами і кивав би на вас головою моєю;	κἀγὼ καθ᾿ ὑμᾶς λαλήσω, εἰ ὑπέκειτό γε ἡ ψυχὴ ὑμῶν ἀντὶ τῆς ἐμῆς· εἶτ᾿ ἐναλοῦμαι ὑμῖν ρήμασι, κινήσω δὲ καθ᾿ ὑμῶν κεφαλήν·
5	5
підкріплював би вас язиком моїм і рухом губ утішав би.	εἴη δὲ ἰσχὺς ἐν τῷ στόματί μου, κίνησιν δὲ χειλέων οὐ φείσομαι.
6	6
Чи говорю я, не стихає скорбота моя; чи перестаю, що відходить від мене?	ἐὰν γὰρ λαλήσω, οὐκ ἀλγήσω τὸ τραῦμα· ἐὰν δὲ καὶ σιωπήσω, τί ἔλαττον τρωθήσομαι;
7	7
Але нині Він виснажив мене. Ти зруйнував усю родину мою.	νῦν δὲ κατάκοπόν με πεποίηκε, μωρόν, σεσηπότα,
8	8
Ти покрив мене зморшками як свідчення проти мене; повстає на мене виснаженість моя, у лице докоряє мені.	καὶ ἐπελάβου μου, εἰς μαρτύριον ἐγενήθη· καὶ ἀνέστη ἐν ἐμοὶ τὸ ψεῦδός μου, κατὰ πρόσωπόν μου ἀνταπεκρίθη.
9	9
Гнів Його терзає і ворогує проти мене, скрегоче на мене зубами своїми; ворог мій гострить на мене очі свої.	ὀργῇ χρησάμενος κατέβαλέ με, ἔβρυξεν ἐπ᾿ ἐμὲ τοὺς ὀδόντας, βέλη πειρατῶν αὐτοῦ ἐπ᾿ ἐμοὶ ἔπεσεν.
10	10
Розкрили на мене пащу свою; ганьблять і б’ють мене по щоках: усі змовилися проти мене.	ἀκίσιν ὀφθαλμῶν ἐνήλατο, ὀξεῖ ἔπαισέ με εἰς τὰ γόνατα, ὁμοθυμαδὸν δὲ κατέδραμον ἐπ᾿ ἐμοί·
11	11
Віддав мене Бог беззаконнику і у руки нечестивих кинув мене.	παρέδωκε γάρ με ὁ Κύριος εἰς χεῖρας ἀδίκων, ἐπὶ δὲ ἀσεβέσιν ἔρριψέ με.
12	12
Я був спокійним, але Він потряс мене; взяв мене за шию і побив мене і поставив мене мішенню для Себе.	εἰρηνεύοντα διεσκέδασέ με, λαβών με τῆς κόμης διέτιλε, κατέστησέ με ὥσπερ σκοπόν.
13	13
Оточили мене стрільці Його; Він розсікає нутрощі мої і не щадить, пролив на землю жовч мою,	ἐκύκλωσάν με λόγχαις βάλλοντες εἰς νεφρούς μου, οὐ φειδόμενοι ἐξέχεαν εἰς τὴν γῆν τὴν χολήν μου·
14	14
пробиває в мені пролам за проламом, біжить на мене, як ратоборець.	κατέβαλόν με πτῶμα ἐπὶ πτώματι, ἔδραμον πρός με δυνάμενοι.
15	15
Веретище зшив я на шкіру мою й у порох поклав голову мою.	σάκκον ἔρραψαν ἐπὶ βύρσης μου, τὸ δὲ σθένος μου ἐν γῇ ἐσβέσθη.
16	16
Обличчя моє почервоніло від плачу, і на повіках моїх тінь смерти,	ἡ γαστήρ μου συγκέκαυται ἀπὸ κλαυθμοῦ, ἐπὶ δὲ βλεφάροις μου σκιά.
17	17
попри все те, що немає вкраденого в руках моїх, і молитва моя чиста.	ἄδικον δὲ οὐδὲν ἦν ἐν χερσί μου, εὐχὴ δέ μου καθαρά.
18	18
Земле! не закрий моєї крови, і нехай не буде місця воланню моєму.	γῆ, μὴ ἐπικαλύψῃ ἐφ᾿ αἵματι τῆς σαρκός μου, μηδὲ εἴη τόπος τῇ κραυγῇ μου.
19	19
І нині ось на небесах Свідок мій, і Заступник мій у вишніх!	καὶ νῦν ἰδοὺ ἐν οὐρανοῖς ὁ μάρτυς μου, ὁ δὲ συνίστωρ μου ἐν ὑψίστοις.
20	20
Багатомовні друзі мої! До Бога плачуть очі мої.	ἀφίκοιτό μου ἡ δέησις πρὸς Κύριον, ἔναντι δὲ αὐτοῦ στάζοι μου ὁ ὀφθαλμός.
21	21
О, якби чоловік міг змагатися з Богом, як син людський із ближнім своїм!	εἴη δὲ ἔλεγχος ἀνδρὶ ἔναντι Κυρίου καὶ υἱῷ ἀνθρώπου τῷ πλησίον αὐτοῦ.
22	22
Бо літам моїм приходить кінець, і я відходжу в путь безповоротну.	ἔτη δὲ ἀριθμητὰ ἥκασιν, ὁδῷ δέ, ᾖ οὐκ ἐπαναστραφήσομαι, πορεύσομαι.
Глава 17	Κεφάλαιο 17

1	1
Дихання моє ослабло; дні мої вгасають; гроби переді мною.	ΟΛΕΚΟΜΑΙ πνεύματι φερόμενος, δέομαι δὲ ταφῆς καὶ οὐ τυγχάνω.
2	2
Якби не глузування їх, то і серед спорів їх око моє перебувало б спокійним.	λίσσομαι κάμνων, καὶ τί ποιήσας;
3	3
Заступися, поручися Сам за мене перед Собою! інакше хто поручиться за мене?	ἔκλεψαν δέ μου τὰ ὑπάρχοντα ἀλλότριοι. τίς ἐστιν οὗτος; τῇ χειρί μου συνδεθήτω.
4	4
Бо Ти закрив серце їх від розуміння, і тому не даси торжествувати їм.	ὅτι καρδίαν αὐτῶν ἔκρυψας ἀπὸ φρονήσεως, διὰ τοῦτο οὐ μὴ ὑψώσῃς αὐτούς.
5	5
Хто прирікає друзів своїх на здобич, у дітей того очі витечуть.	τῇ μερίδι ἀναγγελεῖ κακίας, ὀφθαλμοὶ δὲ ἐφ᾿ υἱοῖς ἐτάκησαν.
6	6
Він поставив мене притчею для народу і посміховищем для нього.	ἔθου δέ με θρύλημα ἐν ἔθνεσι, γέλως δὲ αὐτοῖς ἀπέβην·
7	7
Помутніли від горя очі мої, і всі члени мої, як тінь.	πεπώρωνται γὰρ ἀπὸ ὀργῆς οἱ ὀφθαλμοί μου, πεπολιόρκημαι μεγάλως ὑπὸ πάντων.
8	8
Здивуються від цього праведні, і невинний обуриться на лицеміра.	θαῦμα ἔσχεν ἀληθινοὺς ἐπὶ τούτῳ, δίκαιος δὲ ἐπὶ παρανόμῳ ἐπανασταίη·
9	9
Але праведник буде міцно триматися путі своєї, і чистий руками буде більше і більше утверджуватися.	σχοίη δὲ πιστὸς τὴν ἑαυτοῦ ὁδόν, καθαρὸς δὲ χεῖρας ἀναλάβοι θάρσος.
10	10
Виступайте, всі ви, і підійдіть; не знайду я мудрого між вами.	οὐ μὴν δὲ ἀλλὰ πάντες ἐρείδετε, καὶ δεῦτε δή, οὐ γὰρ εὑρίσκω ἐν ὑμῖν ἀληθές.
11	11
Дні мої минули; думи мої — надбання серця мого — розбиті.	αἱ ἡμέραι μου παρῆλθον ἐν βρόμῳ, ἐράγη δὲ τὰ ἄρθρα τῆς καρδίας μου.
12	12
А вони ніч хочуть перетворити на день, світло наблизити до лиця пітьми.	νύκτα εἰς ἡμέραν ἔθηκα, φῶς ἐγγὺς ἀπὸ προσώπου σκότους·
13	13
Якби я й очікувати став, то пекло — дім мій; у пітьмі постелю я постіль мою;	ἐὰν γὰρ ὑπομείνω, ᾅδης μου ὁ οἶκος, ἐν δὲ γνόφῳ ἔστρωταί μου ἡ στρωμνή.
14	14
гробу скажу: ти батько мій, черві: ти мати моя і сестра моя.	θάνατον ἐπεκαλεσάμην πατέρα μου εἶναι, μητέρα δέ μου καὶ ἀδελφὴν σαπρίαν.
15	15
Де ж після цього надія моя? і очікуване мною хто побачить?	ποῦ οὖν μου ἔτι ἐστὶν ἡ ἐλπίς; ἦ τὰ ἀγαθά μου ὄψομαι;
16	16
У пекло зійде вона і буде спочивати зі мною у поросі.	ἦ μετ᾿ ἐμοῦ εἰς ᾅδην καταβήσομαι, ἢ ὁμοθυμαδὸν ἐπὶ χώματος καταβησόμεθα;
Глава 18	Κεφάλαιο 18

1	1
І відповів Вилдад савхеянин і сказав:	ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ Βαλδὰδ ὁ Σαυχίτης λέγει·
2	2
коли ж покладете ви кінець таким словам? обміркуйте, і потім будемо говорити.	μέχρι τίνος οὐ παύσῃ; ἐπίσχες, ἵνα καὶ αὐτοὶ λαλήσωμεν.
3	3
Навіщо вважатися нам за тварин і бути приниженими у власних очах ваших?	διατὶ δὲ ὥσπερ τετράποδα σεσιωπήκαμεν ἐναντίον σου;
4	4
О ти, що роздираєш душу твою у гніві твоєму! Невже для тебе — спустіти землі, і скелі зрушити з місця свого?	κέχρηταί σοι ὀργή· τί γάρ; ἐὰν σὺ ἀποθάνῃς, ἀοίκητος ἡ ὑπ᾿ οὐρανόν; ἢ καταστραφήσεται ὄρη ἐκ θεμελίων;
5	5
Так, світло в беззаконного погасне, і не залишиться іскри від вогню його.	καὶ φῶς ἀσεβῶν σβεσθήσεται, καὶ οὐκ ἀποβήσεται αὐτῶν ἡ φλόξ·
6	6
Померкне світло в наметі його, і світильник його погасне над ним.	τὸ φῶς αὐτοῦ σκότος ἐν διαίτῃ, ὁ δὲ λύχνος ἐπ᾿ αὐτῷ σβεσθήσεται.
7	7
Скоротяться кроки могутности його, і подолає його власний намір його,	θηρεύσαισαν ἐλάχιστοι τὰ ὑπάρχοντα αὐτοῦ, σφάλαι δὲ αὐτοῦ ἡ βουλή.
8	8
бо він потрапить у сіті свої ногами і по тенетах ходити буде.	ἐμβέβληται δὲ ὁ ποὺς αὐτοῦ ἐν παγίδι, ἐν δικτύῳ ἑλιχθείη.
9	9
Петля зачепить за ногу його, і грабіжник уловить його.	ἔλθοισαν δὲ ἐπ᾿ αὐτὸν παγίδες, κατισχύσει ἐπ᾿ αὐτὸν διψῶντας.
10	10
Потай розкладені по землі сильці для нього і пастки на дорозі.	κέκρυπται ἐν τῇ γῇ σχοινίον αὐτοῦ καὶ ἡ σύλληψις αὐτοῦ ἐπὶ τρίβων.
11	11
З усіх боків будуть страшити його жахи і примусять його кидатися туди і сюди.	κύκλῳ ὀλέσαισαν αὐτὸν ὀδύναι, πολλοὶ δὲ περὶ πόδα αὐτοῦ ἔλθοισαν
12	12
Виснажиться від голоду сила його, і загибель готова, збоку в нього.	ἐν λιμῷ στενῷ. πτῶμα δὲ αὐτῷ ἡτοίμασται ἐξαίσιον.
13	13
З’їсть члени тіла його, з’їсть члени його первісток смерти.	βρωθείησαν αὐτοῦ κλῶνες ποδῶν, κατέδεται δὲ αὐτοῦ τὰ ὡραῖα θάνατος.
14	14
Вигнана буде з намету його надія його, і це зведе його до царя жахів.	ἐκραγείη δὲ ἐκ διαίτης αὐτοῦ ἴασις, σχοίη δὲ αὐτὸν ἀνάγκη αἰτίᾳ βασιλικῇ.
15	15
Оселяться в наметі його, тому що він уже не його; житло його посипане буде сіркою.	κατασκηνώσει ἐν τῇ σκηνῇ αὐτοῦ ἐν νυκτὶ αὐτοῦ, κατασπαρήσονται τὰ εὐπρεπῆ αὐτοῦ θείῳ.
16	16
Знизу підсохнуть корені його, і зверху зів’януть гілки його.	ὑποκάτωθεν αἱ ρίζαι αὐτοῦ ξηρανθήσονται, καὶ ἐπάνωθεν ἐπιπεσεῖται θερισμὸς αὐτοῦ.
17	17
Пам’ять про нього зникне з землі, й імені його не буде на площі.	τὸ μνημόσυνον αὐτοῦ ἀπόλοιτο ἐκ γῆς, καὶ ὑπάρξει ὄνομα αὐτῷ ἐπὶ πρόσωπον ἐξωτέρω.
18	18
Виженуть його зі світла в темряву і зітруть його з лиця землі.	ἀπώσειεν αὐτὸν ἐκ φωτὸς εἰς σκότος.
19	19
Ні сина його, ні онука не буде в народі його, і нікого не залишиться в оселях його.	οὐκ ἔσται ἐπίγνωστος ἐν λαῷ αὐτοῦ, οὐδὲ σεσωσμένος ἐν τῇ ὑπ᾿ οὐρανὸν ὁ οἶκος αὐτοῦ,
20	20
Про день його жахнуться нащадки, і сучасники будуть обійняті тремтінням.	ἀλλ᾿ ἐν τοῖς αὐτοῦ ζήσονται ἕτεροι. ἐπ᾿ αὐτῷ ἐστέναξαν ἔσχατοι, πρώτους δὲ ἔσχε θαῦμα.
21	21
Такі оселі беззаконного, і таке місце того, хто не знає Бога.	οὗτοί εἰσιν οἱ οἶκοι ἀδίκων, οὗτος δὲ ὁ τόπος τῶν μὴ εἰδότων τὸν Κύριον.
Глава 19	Κεφάλαιο 19

1	1
І відповів Іов і сказав:	ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ιὼβ λέγει·
2	2
доки будете мучити душу мою і мучити мене словами?	ἕως τίνος ἔγκοπον ποιήσετε ψυχήν μου καὶ καθαιρεῖτέ με λόγοις; γνῶτε μόνον ὅτι ὁ Κύριος ἐποίησέ με οὕτως·
3	3
Ось, уже разів десять ви соромили мене і не соромитеся гнітити мене.	καταλαλεῖτέ μου, οὐκ αἰσχυνόμενοί με ἐπίκεισθέ μοι.
4	4
Якщо я і дійсно згрішив, то провина моя при мені залишається.	ναὶ δὴ ἐπ᾿ ἀληθείας ἐγὼ ἐπλανήθην, παρ᾿ ἐμοὶ δὲ αὐλίζεται πλάνος λαλῆσαι ρήματα, ἃ οὐκ ἔδει, τὰ δὲ ρήματά μου πλανᾶται καὶ οὐκ ἐπὶ καιροῦ.
5	5
Якщо ж ви хочете величатися наді мною і дорікати мене ганьбою моєю,	ἔα δὲ ὅτι ἐπ᾿ ἐμοὶ μεγαλύνεσθε, ἐνάλλεσθε δέ μοι ὀνείδει.
6	6
то знайте, що Бог відкинув мене й обклав мене Своєю сіткою.	γνῶτε οὖν ὅτι Κύριός ἐστιν ὁ ταράξας, ὀχύρωμα δὲ αὐτοῦ ἐπ᾿ ἐμὲ ὕψωσεν.
7	7
Ось, я кричу; образа! і ніхто не слухає; волаю, і немає суду.	ἰδοὺ γελῶ ὀνείδει καὶ οὐ λαλήσω· κεκράξομαι, καὶ οὐδαμοῦ κρίμα.
8	8
Він перекрив мені дорогу, і не можу пройти, і на шляхи мої поклав темряву.	κύκλῳ περιῳκοδόμημαι, καὶ οὐ μὴ διαβῶ, ἐπὶ πρόσωπόν μου σκότος ἔθετο.
9	9
Стягнув з мене славу мою і зняв вінець з голови моєї.	τὴν δὲ δόξαν ἀπ᾿ ἐμοῦ ἐξέδυσεν, ἀφεῖλε δὲ στέφανον ἀπὸ κεφαλῆς μου.
10	10
Зовсім зруйнував мене, і я відходжу; і, як дерево, Він вивергнув надію мою.	διέσπασέ με κύκλῳ καὶ ᾠχόμην· ἐξέκοψε δὲ ὥσπερ δένδρον τὴν ἐλπίδα μου.
11	11
Запалав на мене гнівом Своїм і вважає мене між ворогами Своїми.	δεινῶς δέ μοι ὀργῇ ἐχρήσατο, ἡγήσατο δέ με ὥσπερ ἐχθρόν.
12	12
Полки Його прийшли разом і спрямували шлях свій до мене і розташувалися навколо намету мого.	ὁμοθυμαδὸν δὲ ἦλθον τὰ πειρατήρια αὐτοῦ ἐπ᾿ ἐμοί, ταῖς ὁδοῖς μου ἐκύκλωσαν ἐγκάθετοι.
13	13
Братів моїх Він віддалив від мене, і ті, що знають мене, цураються мене.	ἀπ᾿ ἐμοῦ ἀδελφοί μου ἀπέστησαν, ἔγνωσαν ἀλλοτρίους ἢ ἐμέ· φίλοι δέ μου ἀνελεήμονες γεγόνασιν.
14	14
Покинули мене близькі мої, і знайомі мої забули мене.	οὐ προσεποιήσαντό με οἱ ἐγγύτατοί μου, καὶ οἱ εἰδότες μου τὸ ὄνομα ἐπελάθοντό μου.
15	15
Прибулі у домі моєму і служниці мої чужим вважають мене; стороннім став я в очах їхніх.	γείτονες οἰκίας θεράπαιναί τέ μου, ἀλλογενὴς ἤμην ἐναντίον αὐτῶν.
16	16
Кличу слугу мого, і він не відгукується; вустами моїми я повинен благати його.	θεράποντά μου ἐκάλεσα, καὶ οὐχ ὑπήκουσε· στόμα δέ μου ἐδέετο.
17	17
Дихання моє стало огидним дружині моїй, і я повинен благати її заради дітей утроби моєї.	καὶ ἱκέτευον τὴν γυναῖκά μου, προσεκαλούμην δὲ κολακεύων υἱοὺς παλλακίδων μου·
18	18
Навіть малі діти зневажають мене: піднімаюся, і вони знущаються з мене.	οἱ δὲ εἰς τὸν αἰῶνά με ἀπεποιήσαντο· ὅταν ἀναστῶ, κατ᾿ ἐμοῦ λαλοῦσιν.
19	19
Гребують мною всі наперсники мої, і ті, яких я любив, повернулися проти мене.	ἐβδελύξαντό με οἱ ἰδόντες με· οὓς δὴ ἠγαπήκειν, ἐπανέστησάν μοι.
20	20
Кістки мої прилипли до шкіри моєї і плоті моєї, і я залишився тільки зі шкірою біля зубів моїх.	ἐν δέρματί μου ἐσάπησαν αἱ σάρκες μου, τὰ δὲ ὀστᾶ μου ἐν ὀδοῦσιν ἔχεται.
21	21
Помилуйте мене, помилуйте мене ви, друзі мої, бо рука Божа торкнулася мене.	ἐλεήσατέ με, ἐλεήσατέ με, ὦ φίλοι, χεὶρ γὰρ Κυρίου ἡ ἁψαμένη μού ἐστι.
22	22
Навіщо і ви переслідуєте мене, як Бог, і плоттю моєю не можете насититися?	διατί με διώκετε ὥσπερ καὶ ὁ Κύριος; ἀπὸ δὲ σαρκῶν μου οὐκ ἐμπίπλασθε;
23	23
О, якби записані були слова мої! Якби накреслені були вони у книзі	τίς γὰρ ἂν δοίη γραφῆναι τὰ ρήματά μου, τεθῆναι δὲ αὐτὰ ἐν βιβλίῳ εἰς τὸν αἰῶνα;
24	24
різцем залізним з оловом, — на вічний час на камені вирізані були!	ἐν γραφείῳ σιδηρῷ καὶ μολίβῳ ἢ ἐν πέτραις ἐγγλυφῆναι;
25	25
А я знаю, Відкупитель мій живий, і Він в останній день воскресить з пороху цю мою шкіру, що розпадається,	οἶδα γὰρ ὅτι ἀένναός ἐστιν ὁ ἐκλύειν με μέλλων ἐπὶ γῆς,
26	26
і я у плоті моїй побачу Бога.	ἀναστήσει δὲ τὸ δέρμα μου τὸ ἀναντλοῦν ταῦτα· παρὰ γὰρ Κυρίου ταῦτά μοι συνετελέσθη,
27	27
Я побачу Його сам; мої очі, не очі іншого, побачать Його. Тане серце моє в грудях моїх!	ἃ ἐγὼ ἐμαυτῷ συνεπίσταμαι, ἃ ὁ ὀφθαλμός μου ἑώρακε καὶ οὐκ ἄλλος, πάντα δέ μοι συντετέλεσθαι ἐν κόλπῳ.
28	28
Вам належало б сказати: навіщо ми переслідуємо його? Начебто корінь зла знайшли в мені.	εἰ δὲ καὶ ἐρεῖτε· τί ἐροῦμεν ἔναντι αὐτοῦ; καὶ ρίζαν λόγου εὑρήσομεν ἐν αὐτῷ·
29	29
Побійтесь меча, тому що меч є месником за неправди, і знайте, що є суд.	εὐλαβήθητε δὴ καὶ ὑμεῖς ἀπὸ ἐπικαλύμματος, θυμὸς γὰρ ἐπ᾿ ἀνόμους ἐπελεύσεται, καὶ τότε γνώσονται ποῦ ἐστιν αὐτῶν ἡ ὕλη.
Глава 20	Κεφάλαιο 20

1	1
І відповів Софар наамитянин і сказав:	ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ Σωφὰρ ὁ Μιναῖος λέγει·
2	2
розмірковування мої спонукують мене відповідати, і я поспішаю висловити їх.	οὐχ οὕτως ὑπελάμβανον ἀντερεῖν σε ταῦτα, καὶ οὐχὶ συνίετε μᾶλλον ἢ καὶ ἐγώ.
3	3
Докір, ганебний для мене, вислухав я, і дух розуміння мого відповість за мене.	παιδείαν ἐντροπῆς μου ἀκούσομαι, καὶ πνεῦμα ἐκ τῆς συνέσεως ἀποκρίνεταί μοι.
4	4
Хіба не знаєш ти, що від віку, — з того часу, як поставлена людина на землі, —	μὴ ταῦτα ἔγνως ἀπὸ τοῦ ἔτι, ἀφ᾿ οὗ ἐτέθη ἄνθρωπος ἐπὶ τῆς γῆς;
5	5
веселощі беззаконних короткочасні, і радість лицеміра миттєва?	εὐφροσύνη γὰρ ἀσεβῶν πτῶμα ἐξαίσιον, χαρμονὴ δὲ παρανόμων ἀπώλεια,
6	6
Хоч би зросла до небес велич його, і голова його торкалася хмар, —	ἐὰν ἀναβῇ εἰς οὐρανὸν αὐτοῦ τὰ δῶρα, ἡ δὲ θυσία αὐτοῦ νεφῶν ἅψηται·
7	7
як гній його, навіки пропадає він; ті, що бачили його, скажуть: де він?	ὅταν γὰρ δοκῇ ἤδη κατεστηρίχθαι, τότε εἰς τέλος ἀπολεῖται· οἱ δὲ εἰδότες αὐτὸν ἐροῦσι· ποῦ ἐστιν;
8	8
Як сон, відлетить, і не знайдуть його; і, як нічне видіння, зникне.	ὥσπερ ἐνύπνιον ἐκπετασθὲν οὐ μὴ εὑρεθῇ, ἔπτη δὲ ὥσπερ φάσμα νυκτερινόν.
9	9
Око, що бачило його, більше не побачить його, і вже не дивитиметься на нього місце його.	ὀφθαλμὸς παρέβλεψε καὶ οὐ προσθήσει, καὶ οὐκέτι προσνοήσει αὐτὸν ὁ τόπος αὐτοῦ.
10	10
Сини його будуть запобігати перед жебраками, і руки його повернуть вкрадене ним.	τοὺς υἱοὺς αὐτοῦ ὀλέσαισαν ἥττονες, αἱ δὲ χεῖρες αὐτοῦ πυρσεύσαισαν ὀδύνας.
11	11
Кістки його наповнені гріхами юности його, і з ним ляжуть вони у порох.	ὀστᾶ αὐτοῦ ἐνεπλήσθησαν νεότητος αὐτοῦ, καὶ μετ᾿ αὐτοῦ ἐπὶ χώματος κοιμηθήσεται.
12	12
Якщо солодке в роті його зло, і він таїть його під язиком своїм,	ἐὰν γλυκανθῇ ἐν στόματι αὐτοῦ κακία, κρύψει αὐτὴν ὑπὸ τὴν γλῶσσαν αὐτοῦ·
13	13
береже і не кидає його, а тримає його у вустах своїх,	οὐ φείσεται αὐτῆς καὶ οὐκ ἐγκαταλείψει αὐτὴν καὶ συνάξει αὐτὴν ἐν μέσῳ τοῦ λάρυγγος αὐτοῦ,
14	14
то ця їжа його в утробі його перетвориться на жовч аспидів усередині його.	καὶ οὐ μὴ δυνηθῇ βοηθῆσαι ἑαυτῷ· χολὴ ἀσπίδος ἐν γαστρὶ αὐτοῦ.
15	15
Майно, яке він ковтав, виблює: Бог вивергне його із утроби його.	πλοῦτος ἀδίκως συναγόμενος ἐξεμεθήσεται, ἐξ οἰκίας αὐτοῦ ἐξελκύσει αὐτὸν ἄγγελος,
16	16
Зміїну отруту він ссе; умертвить його язик єхидни.	θυμὸν δὲ δρακόντων θηλάσειεν, ἀνέλοι δὲ αὐτὸν γλῶσσα ὄφεως.
17	17
Не бачити йому струмків, рік, що течуть медом і молоком!	μὴ ἴδοι ἄμελξιν νομάδων, μηδὲ νομὰς μέλιτος καὶ βουτύρου.
18	18
Нажите трудом поверне, не проковтне; за міркою майна його буде і розплата його, а він не порадіє.	εἰς κενὰ καὶ μάταια ἐκοπίασε, πλοῦτον ἐξ οὗ οὐ γεύσεται, ὥσπερ στρίφνος ἀμάσητος, ἀκατάποτος·
19	19
Бо він гнітив, відсилав бідних; захоплював доми, яких не будував;	πολλῶν γὰρ δυνατῶν οἴκους ἔθλασε, δίαιταν δὲ ἥρπασε, καὶ οὐκ ἔστησεν.
20	20
не знав ситости в утробі своїй і у жадобі своїй не щадив нічого.	οὐκ ἔστιν αὐτοῦ σωτηρία τοῖς ὑπάρχουσιν, ἐν ἐπιθυμίᾳ αὐτοῦ οὐ σωθήσεται.
21	21
Нічого не спаслося від обжерливости його, зате не встоїть щастя його.	οὐκ ἔστιν ὑπόλειμμα τοῖς βρώμασιν αὐτοῦ, διὰ τοῦτο οὐκ ἀνθήσει αὐτοῦ τὰ ἀγαθά.
22	22
У повноті достатку буде тісно йому; всяка рука скривдженого підніметься на нього.	ὅταν δὲ δοκῇ ἤδη πεπληρῶσθαι, θλιβήσεται, πᾶσα δὲ ἀνάγκη ἐπ᾿ αὐτὸν ἐπελεύσεται.
23	23
Коли буде чим наповнити утробу його, Він пошле на нього лють гніву Свого й буде дощити на нього хвороби в плоті його.	εἴ πως πληρῶσαι γαστέρα αὐτοῦ, ἐπαποστεῖλαι ἐπ᾿ αὐτὸν θυμὸν ὀργῆς, νίψαι ἐπ᾿ αὐτὸν ὀδύνας·
24	24
Чи втече він від зброї залізної, — проколе його лук мідний;	καὶ οὐ μὴ σωθῇ ἐκ χειρὸς σιδήρου, τρώσαι αὐτὸν τόξον χάλκειον·
25	25
стане виймати стрілу, — і вона вийде з тіла, вийде, блискаючи крізь жовч його; жахи смерти найдуть на нього!	διεξέλθοι δὲ διὰ σώματος αὐτοῦ βέλος, ἀστραπαὶ δὲ ἐν διαίταις αὐτοῦ· περιπατήσαισαν ἐπ᾿ αὐτῷ φόβοι,
26	26
Все похмуре сховано всередині його; буде пожирати його вогонь, який ніхто не роздмухує; зло осягне і те, що залишилося в наметі його.	πᾶν δὲ σκότος αὐτῷ ὑπομείναι· κατέδεται αὐτὸν πῦρ ἄκαυστον, κακώσαι δὲ αὐτοῦ ἐπήλυτος τὸν οἶκον.
27	27
Небо відкриє беззаконня його, і земля повстане проти нього.	ἀνακαλύψαι δὲ αὐτοῦ ὁ οὐρανὸς τὰς ἀνομίας, γῆ δὲ ἐπανασταίη αὐτῷ.
28	28
Зникне надбання дому його; усе розпливеться в день гніву Його.	ἑλκύσαι τὸν οἶκον αὐτοῦ ἀπώλεια εἰς τέλος, ἡμέρα ὀργῆς ἐπέλθοι αὐτῷ.
29	29
Ось доля людини беззаконної і спадщина, визначена їй Вседержителем!	αὕτη ἡ μερὶς ἀνθρώπου ἀσεβοῦς παρὰ Κυρίου, καὶ κτῆμα ὑπαρχόντων αὐτῷ παρὰ τοῦ ἐπισκόπου.
Глава 21	Κεφάλαιο 21

1	1
І відповів Іов і сказав;	ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ιὼβ λέγει·
2	2
вислухайте уважно слова мої, і це буде мені утіхою від вас.	ἀκούσατε ἀκούσατέ μου τῶν λόγων, ἵνα μὴ ᾖ μοι παρ᾿ ὑμῶν αὕτη ἡ παράκλησις.
3	3
Потерпіть мене, і я буду говорити; а після того, як скажу, насміхайтеся.	ἄρατέ με, ἐγὼ δὲ λαλήσω, εἶτ᾿ οὐ καταγελάσετέ μου.
4	4
Хіба до людини слова мої? як же мені і не бути слабкодухим?	τί γάρ; μὴ ἀνθρώπου μου ἡ ἔλεγξις; ἢ διατί οὐ θυμωθήσομαι;
5	5
Подивіться на мене і вжахніться, і покладіть перст на вуста.	εἰσβλέψαντες εἰς ἐμὲ θαυμάσετε χεῖρα θέντες ἐπὶ σιαγόνι·
6	6
Лише тільки я згадаю, — здригаюсь, і тремтіння обіймає тіло моє.	ἐάν τε γὰρ μνησθῶ, ἐσπούδακα, ἔχουσι δέ μου τὰς σάρκας ὀδύναι.
7	7
Чому беззаконні живуть, досягають старости, та й силою міцні?	διατὶ ἀσεβεῖς ζῶσι, πεπαλαίωνται δὲ καὶ ἐν πλούτῳ;
8	8
Діти їхні з ними перед лицем їх, і онуки їхні перед очима їх.	ὁ σπόρος αὐτῶν κατὰ ψυχήν, τὰ δὲ τέκνα αὐτῶν ἐν ὀφθαλμοῖς.
9	9
Доми їхні безпечні від страху, і немає жезла Божого на них.	οἱ οἶκοι αὐτῶν εὐθηνοῦσι, φόβος δὲ οὐδαμοῦ, μάστιξ δὲ παρὰ Κυρίου οὐκ ἔστιν ἐπ᾿ αὐτοῖς.
10	10
Віл їх запліднює і не вивергає, корова їх зачинає і не викидає.	ἡ βοῦς αὐτῶν οὐκ ὠμοτόκησε, διεσώθη δὲ αὐτῶν ἐν γαστρὶ ἔχουσα καὶ οὐκ ἔσφαλε.
11	11
Як стадо, випускають вони малюків своїх, і діти їхні стрибають.	μένουσε δὲ ὡς πρόβατα αἰώνια, τὰ δὲ παιδία αὐτῶν προσπαίζουσιν
12	12
Викликують під голос тимпана і цитри і веселяться при звуках сопілки;	ἀναλαβόντες ψαλτήριον καὶ κιθάραν καὶ εὐφραίνονται φωνῇ ψαλμοῦ.
13	13
проводять дні свої у щасті і миттєво сходять у пекло.	συνετέλεσαν δὲ ἐν ἀγαθοῖς τὸν βίον αὐτῶν, ἐν δὲ ἀναπαύσει ᾅδου ἐκοιμήθησαν.
14	14
А між тим вони говорять Богу: відійди від нас, ми не хочемо знати шляхів Твоїх!	λέγει δὲ Κυρίῳ· ἀπόστα ἀπ᾿ ἐμοῦ, ὁδούς σου εἰδέναι οὐ βούλομαι·
15	15
Хто такий Вседержитель, щоб нам служити Йому? і яка користь прибігати до Нього?	τί ἱκανός, ὅτι δουλεύσομεν αὐτῷ; καὶ τίς ὠφέλεια, ὅτι ἀπαντήσομεν αὐτῷ;
16	16
Бачиш, щастя їх не від їхніх рук. — Рада нечестивих, будь далекою від мене!	ἐν χερσὶ γὰρ ἦν αὐτῶν τὰ ἀγαθά, ἔργα δὲ ἀσεβῶν οὐκ ἐφορᾷ.
17	17
Чи часто гасне світильник у беззаконних, і находить на них лихо, і Він дає їм у наділ страждання у гніві Своєму?	οὐ μὴν δὲ ἀλλὰ καὶ ἀσεβῶν λύχνος σβεσθήσεται, ἐπελεύσεται δὲ αὐτοῖς ἡ καταστροφή, ὠδῖνες δὲ αὐτοὺς ἕξουσιν ἀπὸ ὀργῆς.
18	18
Вони повинні бути, як соломинка перед вітром і як полова, яку розносить вихор.	ἔσονται δὲ ὥσπερ ἄχυρα ὑπ᾿ ἀνέμου ἢ ὥσπερ κονιορτός, ὃν ὑφείλετο λαῖλαψ.
19	19
Скажеш: Бог береже для дітей його нещастя його. — Нехай віддасть Він йому самому, щоб він це знав.	ἐκλίποι υἱοὺς τὰ ὑπάρχοντα αὐτοῦ, ἀνταποδώσει πρὸς αὐτὸν καὶ γνώσεται.
20	20
Нехай його очі побачать нещастя його, і нехай він сам п’є від гніву Вседержителевого.	ἴδοισαν οἱ ὀφθαλμοὶ αὐτοῦ τὴν ἑαυτοῦ σφαγήν, ἀπὸ δὲ Κυρίου μὴ διασωθείη·
21	21
Бо яка йому турбота про дім свій після нього, коли число місяців його закінчиться?	ὅτι τὸ θέλημα αὐτοῦ ἐν οἴκῳ αὐτοῦ μετ᾿ αὐτοῦ, καὶ ἀριθμοὶ μηνῶν αὐτοῦ διῃρέθησαν.
22	22
Але чи Бога вчити мудрости, коли Він судить і небесних?	πότερον οὐχὶ ὁ Κύριός ἐστιν ὁ διδάσκων σύνεσιν καὶ ἐπιστήμην; αὐτὸς δὲ φόνους διακρινεῖ;
23	23
Один помирає в самій повноті сил своїх, зовсім спокійний і мирний;	οὗτος ἀποθανεῖται ἐν κράτει ἁπλοσύνης αὐτοῦ, ὅλος δὲ εὐπαθῶν καὶ εὐθηνῶν·
24	24
нутрощі його повні жиру, і кістки його напоєні мозком.	τὰ δὲ ἔγκατα αὐτοῦ πλήρη στέατος, μυελὸς δὲ αὐτοῦ διαχεῖται.
25	25
А інший помирає з душею засмученою, не вкусивши добра.	ὁ δὲ τελευτᾷ ὑπὸ πικρίας ψυχῆς, οὐ φαγὼν οὐδὲν ἀγαθόν.
26	26
І вони разом будуть лежати в поросі, і черва покриє їх.	ὁμοθυμαδὸν δὲ ἐπὶ γῆς κοιμῶνται, σαπρία δὲ αὐτοὺς ἐκάλυψεν.
27	27
Знаю я ваші думки і хитрощі, які ви проти мене сплітаєте.	ὥστε οἶδα ὑμᾶς ὅτι τόλμῃ ἐπίκεισθέ μοι·
28	28
Ви скажете: де дім князя, і де намет, у якому жили беззаконні?	ὥστε ἐρεῖτε· ποῦ ἐστιν οἶκος ἄρχοντος; καὶ ποῦ ἐστιν ἡ σκέπη τῶν σκηνωμάτων τῶν ἀσεβῶν;
29	29
Хіба ви не запитували у подорожніх і незнайомі з їх спостереженнями,	ἐρωτήσατε παραπορευομένους ὁδόν, καὶ τὰ σημεῖα αὐτῶν οὐκ ἀπαλλοτριώσετε·
30	30
що у день загибелі пощаджений буває лиходій, у день гніву відводиться убік?	ὅτι εἰς ἡμέραν ἀπωλείας κουφίζεται ὁ πονηρός, εἰς ἡμέραν ὀργῆς αὐτοῦ ἀπαχθήσονται.
31	31
Хто представить йому перед лице путь його, і хто відплатить йому за те, що він робив?	τίς ἀπαγγελεῖ ἐπὶ προσώπου αὐτοῦ τὴν ὁδὸν αὐτοῦ; καὶ αὐτὸς ἐποίησε, τίς ἀνταποδώσει αὐτῷ;
32	32
Його проводжають до гробів і на його могилі ставлять варту.	καὶ αὐτὸς εἰς τάφους ἀπηνέχθη καὶ ἐπὶ σωρῶν ἠγρύπνησεν.
33	33
Солодкі для нього брили долини, і за ним іде натовп людей, а тим, що йдуть перед ним, немає числа.	ἐγλυκάνθησαν αὐτῷ χάλικες χειμάρρου, καὶ ὀπίσω αὐτοῦ πᾶς ἄνθρωπος ἀπελεύσεται, καὶ ἔμπροσθεν αὐτοῦ ἀναρίθμητοι.
34	34
Як же ви хочете утішати мене пустим? У ваших відповідях залишається одна неправда.	πῶς δὲ παρακαλεῖτέ με κενά; τὸ δὲ ἐμὲ καταπαύσασθαι ἀφ᾿ ὑμῶν οὐδέν.
Глава 22	Κεφάλαιο 22

1	1
І відповів Елифаз феманитянин і сказав:	ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ελιφὰζ ὁ Θαιμανίτης λέγει·
2	2
хіба може людина приносити користь Богу? Розумний приносить користь собі самому.	πότερον οὐχὶ ὁ Κύριός ἐστιν ὁ διδάσκων σύνεσιν καὶ ἐπιστήμην;
3	3
Яке задоволення Вседержителю від того, що ти праведний? І чи буде Йому вигода від того, що ти тримаєш путі твої у непорочності?	τί γὰρ μέλει τῷ Κυρίῳ, ἐὰν σὺ ἦσθα τοῖς ἔργοις ἄμεμπτος; ἢ ὠφέλεια, ὅτι ἁπλώσεις τὴν ὁδόν σου;
4	4
Невже Він, боячись тебе, вступить з тобою в змагання, піде судитися з тобою?	ἦ λόγον σου ποιούμενος ἐλέγξει σε, καὶ συνεισελεύσεταί σοι εἰς κρίσιν;
5	5
Певно, злоба твоя велика, і беззаконням твоїм немає кінця.	πότερον οὐχ ἡ κακία σού ἐστι πολλή, ἀναρίθμητοι δὲ σού εἰσιν αἱ ἁμαρτίαι;
6	6
Певно, ти брав застави від братів твоїх ні за що і з напівголих знімав одяг.	ἠνεχύραζες δὲ τοὺς ἀδελφούς σου διακενῆς, ἀμφίασιν δὲ γυμνῶν ἀφείλου·
7	7
Стомленому спрагою не подавав води напитися і голодному відмовляв у хлібі;	οὐδὲ ὕδωρ διψῶντας ἐπότισας, ἀλλὰ πεινώντων ἐστέρησας ψωμόν·
8	8
а людині сильній ти давав землю, і сановитий оселявся на ній.	ἐθαύμασας δέ τινων πρόσωπον, ᾤκισας δὲ τοὺς ἐπὶ τῆς γῆς.
9	9
Вдів ти відсилав ні з чим і сиріт залишав з порожніми руками.	χήρας δὲ ἐξαπέστειλας κενάς, ὀρφανοὺς δὲ ἐκάκωσας.
10	10
За те навколо тебе петлі, і збурив тебе несподіваний жах,	τοιγαροῦν ἐκύκλωσάν σε παγίδες, καὶ ἐσπούδασέ σε πόλεμος ἐξαίσιος.
11	11
або пітьма, в якій ти нічого не бачиш, і великі води покрили тебе.	τὸ φῶς σοι σκότος ἀπέβη, κοιμηθέντα δὲ ὕδωρ σε ἐκάλυψε.
12	12
Чи не вище небес Бог? подивися вгору на зірки, як вони високо!	μὴ οὐχὶ ὁ τὰ ὑψηλὰ ναίων ἐφορᾷ; τοὺς δὲ ὕβρει φερομένους ἐταπείνωσε;
13	13
І ти говориш: що знає Бог? чи може Він судити крізь морок?	καὶ εἶπας· τί ἔγνω ὁ ἰσχυρός; ἦ κατὰ τοῦ γνόφου κρινεῖ;
14	14
Хмари — завіса Його, так що Він не бачить, а ходить тільки по небесному колу.	νεφέλη ἀποκρυφὴ αὐτοῦ, καὶ οὐχ ὁραθήσεται καὶ γῦρον οὐρανοῦ διαπορεύεται.
15	15
Невже ти тримаєшся путі древніх, якою йшли люди беззаконні,	μὴ τρίβον αἰώνιον φυλάξεις, ἣν ἐπάτησαν ἄνδρες δίκαιοι,
16	16
які передчасно були винищені, коли вода розлилася під основу їхню?	οἳ συνελήφθησαν ἄωροι; ποταμὸς ἐπιρρέων οἱ θεμέλιοι αὐτῶν,
17	17
Вони говорили Богу: відійди від нас! і що зробить їм Вседержитель?	οἱ λέγοντες· Κύριος τί ποιήσει ἡμῖν; ἢ τί ἐπάξεται ἡμῖν ὁ Παντοκράτωρ;
18	18
А Він наповнював доми їхні добром. Але, рада нечестивих, будь далекою від мене!	ὃς δὲ ἐνέπλησε τοὺς οἴκους αὐτῶν ἀγαθῶν, βουλὴ δὲ ἀσεβῶν πόρρω ἀπ᾿ αὐτοῦ.
19	19
Бачили праведники і раділи, і непорочний сміявся:	ἰδόντες δίκαιοι ἐγέλασαν, ἄμεμπτος δὲ ἐμυκτήρισεν.
20	20
ворог наш знищений, а те, що залишилося після них, пожер вогонь.	εἰ μὴ ἠφανίσθη ἡ ὑπόστασις αὐτῶν, καὶ τὸ κατάλειμμα αὐτῶν καταφάγεται πῦρ.
21	21
Зблизься ж з Ним — і будеш спокійний; через це прийде до тебе добро.	γενοῦ δὴ σκληρός, ἐὰν ὑπομείνῃς· εἶτα ὁ καρπός σου ἔσται ἐν ἀγαθοῖς.
22	22
Прийми з вуст Його закон і поклади слова Його в серце твоє.	ἔκλαβε δὲ ἐκ στόματος αὐτοῦ ἐξηγορίαν καὶ ἀνάλαβε τὰ ρήματα αὐτοῦ ἐν καρδίᾳ σου.
23	23
Якщо ти звернешся до Вседержителя, то знову влаштуєшся, проженеш беззаконня від намету твого	ἐὰν δὲ ἐπιστραφῇς καὶ ταπεινώσῃς σεαυτὸν ἔναντι Κυρίου, πόρρω ἐποίησας ἀπὸ διαίτης σου ἄδικον.
24	24
і будеш вважати за порох блискучий метал, і за камені потоків — золото Офірське.	θήσῃ ἐπὶ χώματι ἐν πέτρᾳ καὶ ὡς πέτρα χειμάρρου Σωφίρ.
25	25
І буде Вседержитель твоїм золотом і блискучим сріблом у тебе,	ἔσται οὖν σου ὁ Παντοκράτωρ βοηθὸς ἀπὸ ἐχθρῶν, καθαρὸν δὲ ἀποδώσει σε ὥσπερ ἀργύριον πεπυρωμένον.
26	26
бо тоді будеш радуватися за Вседержителя і піднімеш до Бога лице твоє.	εἶτα παρρησιασθήσῃ ἐναντίον Κυρίου ἀναβλέψας εἰς τὸν οὐρανὸν ἱλαρῶς·
27	27
Помолишся Йому, і Він почує тебе, і ти виконаєш обітниці твої.	εὐξαμένου δέ σου πρὸς αὐτὸν εἰσακούσεταί σου, δώσει δέ σοι ἀποδοῦναι τὰς εὐχάς·
28	28
Покладеш намір, і він здійсниться у тебе, і над путями твоїми буде сяяти світло.	ἀποκαταστήσει δέ σοι δίαιταν δικαιοσύνης, ἐπὶ δὲ ὁδοῖς σου ἔσται φέγγος.
29	29
Коли хто буде принижений, ти скажеш: піднесення! і Він спасе засмученого лицем,	ὅτι ἐταπείνωσας σεαυτόν, καὶ ἐρεῖς· ὑπερηφανεύσατο, καὶ κύφοντα ὀφθαλμοῖς σώσει.
30	30
визволить і невинного, і він спасеться чистотою рук твоїх.	ρύσεται ἀθῷον, καὶ διασώθητι ἐν καθαραῖς χερσί σου.
Глава 23	Κεφάλαιο 23

1	1
І відповів Іов і сказав:	ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ιὼβ λέγει·
2	2
ще і нині гіркі слова мої: страждання мої важчі за стогнання моє.	καὶ δὴ οἶδα ὅτι ἐκ χειρός μου ἡ ἔλεγξίς ἐστι, καὶ ἡ χεὶρ αὐτοῦ βαρεῖα γέγονεν ἐπ᾿ ἐμῷ στεναγμῷ.
3	3
О, якби я знав, де знайти Його, і міг підійти до престолу Його!	τίς δ᾿ ἄρα γνοίη ὅτι εὕροιμι αὐτὸν καὶ ἔλθοιμι εἰς τέλος;
4	4
Я виклав би перед Ним справу мою і вуста мої наповнив би виправданнями;	εἴποιμι δὲ ἐμαυτοῦ κρίμα, τὸ δὲ στόμα μου ἐμπλήσαι ἐλέγχων·
5	5
спізнав би слова, якими Він відповість мені, і зрозумів би, що Він скаже мені.	γνοίην δὲ ἰάματα, ἅ μοι ἐρεῖ, αἰσθοίμην δέ τίνα μοι ἀπαγγελεῖ.
6	6
Невже Він у повній могутності став би змагатися зі мною? О, ні! Нехай Він тільки звернув би увагу на мене.	καὶ ἐν πολλῇ ἰσχύϊ ἐπελεύσεταί μοι, εἶτα ἐν ἀπειλῇ μοι οὐ χρήσεται·
7	7
Тоді праведник міг би змагатися з Ним, — і я назавжди одержав би свободу від Судді мого.	ἀλήθεια γὰρ καὶ ἔλεγχος παρ᾿ αὐτοῦ, ἐξαγάγοι δὲ εἰς τέλος τὸ κρίμα μου·
8	8
Але ось, я йду вперед — і нема Його, назад — і не знаходжу Його;	εἰς γὰρ πρῶτα πορεύσομαι καὶ οὐκέτι εἰμί· τὰ δὲ ἐπ᾿ ἐσχάτοις τί οἶδα;
9	9
чи робить Він що на лівій стороні, я не бачу; чи ховається на правій, не вбачаю.	ἀριστερὰ ποιήσαντος αὐτοῦ καὶ οὐ κατέσχον· περιβαλεῖ δεξιά, καὶ οὐκ ὄψεται.
10	10
Але Він знає путь мою; нехай випробує мене, — вийду, як золото.	εἶδε γὰρ ἤδη ὁδόν μου, διέκρινε δέ με ὥσπερ τὸ χρυσίον.
11	11
Нога моя твердо тримається стежок Його; путі Його я зберігав і не ухилявся.	ἐξελεύσομαι δὲ ἐν ἐντάλμασιν αὐτοῦ, ὁδοὺς γὰρ αὐτοῦ ἐφύλαξα καὶ οὐ μὴ ἐκκλίνω
12	12
Від заповіді вуст Його не відступав; слова вуст Його зберігав більше, ніж мої правила.	ἀπὸ ἐνταλμάτων αὐτοῦ καὶ οὐ μὴ παρέλθω, ἐν δὲ κόλπῳ μου ἔκρυψα ρήματα αὐτοῦ.
13	13
Але Він твердий; і хто відхилить Його? Він робить, чого хоче душа Його.	εἰ δὲ καὶ αὐτὸς ἔκρινεν οὕτως, τίς ἐστιν ὁ ἀντειπὼν αὐτῷ; ὃ γὰρ αὐτὸς ἠθέλησε, καὶ ἐποίησε.
14	14
Так, Він виконає те, що належить мені, і подібного до цього багато у Нього.	διὰ τοῦτο ἐπ᾿ αὐτῷ ἐσπούδακα, νουθετούμενος δὲ ἐφρόντισα αὐτοῦ.
15	15
Тому я тремчу перед лицем Його; розмірковую — і страшуся Його.	ἐπὶ τούτῳ ἀπὸ προσώπου αὐτοῦ κατασπουδασθῶ· κατανοήσω καὶ πτοηθήσομαι ἐξ αὐτοῦ.
16	16
Бог розслабив серце моє, і Вседержитель налякав мене.	Κύριος δὲ ἐμαλάκυνε τὴν καρδίαν μου, ὁ δὲ Παντοκράτωρ ἐσπούδασέ με·
17	17
Чому я не був знищений раніше цієї темряви, і Він не приховав мороку від лиця мого!	οὐ γὰρ ᾔδειν ὅτι ἐπελεύσεταί μοι σκότος, πρὸ προσώπου δέ μου ἐκάλυψε γνόφος.
Глава 24	Κεφάλαιο 24

1	1
Чому не приховані від Вседержителя часи, і ті, що знають Його, не бачать днів Його?	ΔΙΑΤΙ δὲ Κύριον ἔλαθον ὧραι,
2	2
Межі пересувають, викрадають стада і пасуть у себе.	ἀσεβεῖς δὲ ὅριον ὑπερέβησαν ποίμνιον σὺν ποιμένι ἁρπάσαντες;
3	3
У сиріт відбирають осла, у вдови беруть у заставу вола;	ὑποζύγιον ὀρφανῶν ἀπήγαγον καὶ βοῦν χήρας ἠνεχύρασαν.
4	4
бідних зіштовхують з дороги, всі принижені землі примушені ховатися.	ἐξέκλιναν ἀδυνάτους ἐξ ὁδοῦ δικαίας, ὁμοθυμαδὸν δὲ ἐκρύβησαν πρᾳεῖς γῆς.
5	5
Ось вони, як дикі осли в пустелі, виходять на справу свою, встаючи рано на здобич; степ дає хліб для них і для дітей їхніх;	ἀπέβησαν δὲ ὥσπερ ὄνοι ἐν ἀγρῷ ὑπὲρ ἐμοῦ ἐξελθόντες τὴν ἑαυτῶν τάξιν· ἡδύνθη αὐτῷ ἄρτος εἰς νεωτέρους.
6	6
жнуть вони на полі не своєму і збирають виноград у нечестивця;	ἀγρὸν πρὸ ὥρας οὐκ αὐτῶν ὄντα ἐθέρισαν· ἀδύνατοι ἀμπελῶνας ἀσεβῶν ἀμισθὶ καὶ ἀσιτὶ εἰργάσαντο.
7	7
нагі ночують без покрова і без одягу на холоді;	γυμνοὺς πολλοὺς ἐκοίμησαν ἄνευ ἱματίων, ἀμφίασιν δὲ ψυχῆς αὐτῶν ἀφείλαντο.
8	8
мокнуть від гірських дощів і, не маючи притулку, тиснуться до скелі;	ἀπὸ ψεκάδων ὀρέων ὑγραίνονται, παρὰ τὰ μὴ ἔχειν ἑαυτοὺς σκέπην, πέτραν περιεβάλοντο.
9	9
відривають від грудей сироту і з убогого беруть заставу;	ἥρπασαν ὀρφανὸν ἀπὸ μαστοῦ, ἐκπεπτωκότα δὲ ἐταπείνωσαν.
10	10
змушують ходити нагими, без одягу, і голодних годують колоссям;	γυμνοὺς δὲ ἐκοίμησαν ἀδίκως, πεινώντων δὲ τὸν ψωμὸν ἀφείλαντο.
11	11
між стінами вичавлюють олію оливкову, топчуть у точилах і жадають.	ἐν στενοῖς ἀδίκως ἐνήδρευσαν, ὁδὸν δὲ δικαίαν οὐκ ᾔδεισαν.
12	12
У містах люди стогнуть, і душа тих, кого убивають, волає, і Бог не забороняє того.	οἳ ἐκ πόλεως καὶ οἴκων ἰδίων ἐξεβάλοντο, ψυχὴ δὲ νηπίων ἐστέναξε μέγα.
13	13
Є з них вороги світла, не знають путі його і не ходять стежками його.	αὐτὸς δὲ διατί τούτων ἐπισκοπὴν οὐ πεποίηται; ἐπὶ γῆς ὄντων αὐτῶν καὶ οὐκ ἐπέγνωσαν, ὁδὸν δὲ δικαιοσύνης οὐκ ᾔδεισαν, οὐδὲ ἀτραποὺς αὐτῶν ἐπορεύθησαν.
14	14
Зі світанком встає вбивця, умертвляє бідного й убогого, а вночі буває злодієм.	γνοὺς δὲ αὐτῶν τὰ ἔργα παρέδωκεν αὐτοὺς εἰς σκότος, καὶ νυκτὸς ἔσται ὡς κλέπτης.
15	15
І око перелюбника чекає сутінків, говорячи: нічиє око не побачить мене, — і закриває лице.	καὶ ὀφθαλμὸς μοιχοῦ ἐφύλαξε σκότος λέγων· οὐ προνοήσει με ὀφθαλμός, καὶ ἀποκρυβὴν προσώπου ἔθετο.
16	16
У темряві підкопуються під доми, які вдень вони помітили для себе; не знають світла.	διώρυξεν ἐν σκότει οἰκίας· ἡμέρας ἐσφράγισαν ἑαυτούς, οὐκ ἐπέγνωσαν φῶς.
17	17
Бо для них ранок — смертна тінь, оскільки вони знайомі з жахами смертної тіні.	ὅτι ὁμοθυμαδὸν αὐτοῖς τὸ πρωΐ σκιὰ θανάτου, ὅτι ἐπιγνώσεται τάραχος σκιᾶς θανάτου.
18	18
Легкий такий на поверхні води, проклята частка його на землі, і не дивиться він на дорогу садів виноградних.	ἐλαφρός ἐστιν ἐπὶ πρόσωπον ὕδατος, καταραθείη ἡ μερὶς αὐτῶν ἐπὶ γῆς, ἀναφανείη δὲ τὰ φυτὰ αὐτῶν
19	19
Засуха і спека поглинають снігову воду: так пекло — грішників.	ἐπὶ γῆς ξηρά· ἀγκαλίδα γὰρ ὀρφανῶν ἥρπασαν.
20	20
Нехай забуде його утроба матері, нехай ласує ним хробак; нехай не залишається про нього пам’яті; як дерево, нехай зломиться беззаконник,	εἶτ᾿ ἀνεμνήσθη αὐτοῦ ἡ ἁμαρτία, ὥσπερ δὲ ὁμίχλη δρόσου ἀφανὴς ἐγένετο· ἀποδοθείη δὲ αὐτῷ ἃ ἔπραξε, συντριβείη δὲ πᾶς ἄδικος ἴσα ξύλῳ ἀνιάτῳ.
21	21
який гнітить бездітну, що не народжувала, і вдові не робить добра.	στεῖραν δὲ οὐκ εὖ ἐποίησε καὶ γύναιον οὐκ ἠλέησε,
22	22
Він і сильних захоплює своєю силою; він устає, і ніхто не упевнений за життя своє.	θυμῷ δὲ κατέστρεψεν ἀδυνάτους. ἀναστὰς τοιγαροῦν οὐ μὴ πιστεύσῃ κατὰ τῆς ἑαυτοῦ ζωῆς.
23	23
А Він дає йому все для безпеки, і він на те спирається, і очі Його бачать шляхи їхні.	μαλακισθεὶς μὴ ἐλπιζέτω ὑγιασθῆναι, ἀλλὰ πεσεῖται νόσῳ·
24	24
Піднялися високо, — і ось, нема їх; падають і вмирають, як і всі, і, як верхівки колосся, зрізуються.	πολλοὺς γὰρ ἐκάκωσε τὸ ὕψωμα αὐτοῦ, ἐμαράνθη δὲ ὥσπερ μολόχη ἐν καύματι ἢ ὥσπερ στάχυς ἀπὸ καλάμης αὐτόματος ἀποπεσών.
25	25
Якщо це не так, — хто викриє мене у неправді й на ніщо оберне мову мою?	εἰ δὲ μή, τίς ἐστιν ὁ φάμενος ψευδῆ με λέγειν καὶ θήσει εἰς οὐδὲν τὰ ρήματά μου;
Глава 25	Κεφάλαιο 25

1	1
І відповів Вилдад савхеянин і сказав:	ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ Βαλδὰδ ὁ Σαυχίτης λέγει·
2	2
влада і страх у Нього; Він творить мир на висотах Своїх!	τί γὰρ προοίμιον ἢ φόβος παρ᾿ αὐτοῦ ὁ ποιῶν τὴν σύμπασαν ἐν ὑψίστῳ;
3	3
Чи є рахунок воїнствам Його? і над ким не сходить світло Його?	μὴ γάρ τις ὑπολάβοι ὅτι ἐστὶ παρέκλυσις πειραταῖς, ἐπὶ τίνας δὲ οὐκ ἐπελεύσεται ἔνεδρα παρ᾿ αὐτοῦ;
4	4
І як людині бути правою перед Богом, і як бути чистим народженому жінкою?	πῶς γὰρ ἔσται δίκαιος βροτὸς ἔναντι Κυρίου; ἢ τίς ἂν ἀποκαθαρίσαι αὐτὸν γεννητὸς γυναικός;
5	5
Ось навіть місяць, і той несвітлий, і зірки нечисті перед очима Його.	εἰ σελήνῃ συντάσσει, καὶ οὐκ ἐπιφαύσκει, ἄστρα δὲ οὐ καθαρὰ ἐναντίον αὐτοῦ.
6	6
Тим менше людина, яка є червою, і син людський, який є міллю.	ἔα δέ, ἄνθρωπος σαπρία καὶ υἱὸς ἀνθρώπου σκώληξ.
Глава 26	Κεφάλαιο 26

1	1
І відповів Іов і сказав:	ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ιὼβ λέγει·
2	2
як ти допоміг безсилому, підтримав силу немічного!	τίνι πρόσκεισαι ἢ τίνι μέλλεις βοηθεῖν; πότερον, οὐχ ᾧ πολλὴ ἰσχὺς καὶ ᾧ βραχίων κραταιός ἐστι;
3	3
Яку пораду подав ти немудрому і як у всій повноті пояснив справу!	τίνι συμβεβούλευσαι; οὐχ ᾧ πᾶσα σοφία; τίνι ἐπακολουθήσεις; οὐχ ᾧ μεγίστη δύναμις;
4	4
Кому ти говорив ці слова, і чий дух виходив з тебе?	τίνι ἀνήγγειλας ρήματα; πνοὴ δὲ τίνος ἐστὶν ἡ ἐλθοῦσα ἐκ σοῦ;
5	5
Рефаїми тремтять під водами, і ті, що живуть у них.	μὴ γίγαντες μαιωθήσονται ὑποκάτωθεν ὕδατος καὶ τῶν γειτόνων αὐτοῦ;
6	6
Пекло оголене перед Ним, і немає покривала Аваддону.	γυμνὸς ὁ ᾅδης ἐνώπιον αὐτοῦ, καὶ οὐκ ἔστι περιβόλαιον τῇ ἀπωλείᾳ.
7	7
Він розпростер північ над порожнечою, повісив землю ні на чому.	ἐκτείνων βορέαν ἐπ᾿ οὐδέν, κρεμάζων γῆν ἐπὶ οὐδενός·
8	8
Він тримає води в хмарах Своїх, і хмара не розпадається під ними.	δεσμεύων ὕδωρ ἐν νεφέλαις αὐτοῦ, καὶ οὐκ ἐρράγη νέφος ὑποκάτω αὐτοῦ·
9	9
Він поставив престіл Свій, розпростер над ним хмару Свою.	ὁ κρατῶν πρόσωπον θρόνου, ἐκπετάζων ἐπ᾿ αὐτὸν νέφος αὐτοῦ.
10	10
Межу провів над поверхнею води, до кордонів світла з темрявою.	πρόσταγμα ἐγύρωσεν ἐπὶ πρόσωπον ὕδατος μέχρι συντελείας φωτὸς μετὰ σκότους.
11	11
Стовпи небес тремтять і жахаються від грози Його.	στῦλοι οὐρανοῦ ἐπετάσθησαν καὶ ἐξέστησαν ἀπὸ τῆς ἐπιτιμήσεως αὐτοῦ.
12	12
Силою Своєю хвилює море і розумом Своїм уражає його гордощі.	ἰσχύϊ κατέπαυσε τὴν θάλασσαν, ἐπιστήμῃ δὲ ἔστρωσε τὸ κῆτος·
13	13
Від духу Його — велич неба; рука Його утворила швидкого скорпіона.	κλεῖθρα δὲ οὐρανοῦ δεδοίκασιν αὐτόν, προστάγματι δὲ ἐθανάτωσε δράκοντα ἀποστάτην.
14	14
Ось, це частини путі Його; і як мало ми чули про Нього! А грім могутности Його хто може зрозуміти?	ἰδοὺ ταῦτα μέρη ὁδοῦ αὐτοῦ, καὶ ἐπὶ ἰκμάδα λόγου ἀκουσόμεθα ἐν αὐτῷ· σθένος δὲ βροντῆς αὐτοῦ τίς οἶδεν ὁπότε ποιήσει;
Глава 27	Κεφάλαιο 27

1	1
І продовжував Іов піднесену промову свою і сказав:	ΕΤΙ δὲ προσθεὶς ᾿Ιὼβ εἶπε τῷ προοιμίῳ·
2	2
живий Бог, Який позбавив мене суду, і Вседержитель, Який засмутив душу мою,	ζῇ ὁ Θεός, ὃς οὕτω με κέκρικε, καὶ ὁ Παντοκράτωρ ὁ πικράνας μου τὴν ψυχήν.
3	3
бо, доки ще дихання моє в мені і дух Божий у ніздрях моїх,	ἦ μὴν ἔτι τῆς πνοῆς μου ἐνούσης, πνεῦμα δὲ θεῖον τὸ περιόν μοι ἐν ρινί,
4	4
не скажуть вуста мої неправди, і язик мій не вимовить лжі!	μὴ λαλήσειν τὰ χείλη μου ἄνομα, οὐδὲ ἡ ψυχή μου μελετήσει ἄδικα
5	5
Далекий я від того, щоб визнати вас справедливими; доки не помру, не уступлю непорочности моєї.	μή μοι εἴη δικαίους ὑμᾶς ἀποφῆναι, ἕως ἂν ἀποθάνω, οὐ γὰρ ἀπολλάξω μου τὴν ἀκακίαν μου.
6	6
Міцно тримав я правду мою і не відпущу її; не докорить мені серце моє в усі дні мої.	δικαιοσύνῃ δὲ προσέχων οὐ μὴν προῶμαι, οὐ γὰρ σύνοιδα ἐμαυτῷ ἄτοπα πράξας.
7	7
Ворог мій буде, як нечестивець, і той, хто повстає на мене, як беззаконник.	οὐ μὴν δὲ ἀλλὰ εἴησαν οἱ ἐχθροί μου ὥσπερ ἡ καταστροφὴ τῶν ἀσεβῶν, καὶ οἱ ἐπ᾿ ἐμὲ ἐπανιστάμενοι, ὥσπερ ἡ ἀπώλεια τῶν παρανόμων.
8	8
Бо яка надія лицемірові, коли візьме, коли вивергне Бог душу його?	καὶ τίς γάρ ἐστιν ἐλπὶς ἀσεβεῖ ὅτι ἐπέχει; πεποιθὼς ἐπὶ Κύριον ἄρα σωθήσεται;
9	9
Чи почує Бог крик його, коли прийде на нього лихо?	ἦ τὴν δέησιν αὐτοῦ εἰσακούσεται ὁ Θεός; ἢ ἐπελθούσης αὐτῷ ἀνάγκης
10	10
Чи буде він утішатися Вседержителем і закликати Бога повсякчас?	μὴ ἔχει τινὰ παρρησίαν ἔναντι αὐτοῦ; ἢ ὡς ἐπικαλεσαμένου αὐτοῦ εἰσακούσεται αὐτοῦ,
11	11
Сповіщу вам, що? у руці Божій; що? у Вседержителя, не приховаю.	ἀλλὰ δὴ ἀναγγελῶ ὑμῖν τί ἐστιν ἐν χειρὶ Κυρίου, ἅ ἐστι παρὰ Παντοκράτορι, οὐ ψεύσομαι.
12	12
Ось, усі ви і самі бачили; і для чого ви стільки пустословите?	ἰδοὺ πάντες οἴδατε ὅτι κενὰ κενοῖς ἐπιβάλλετε.
13	13
Ось доля беззаконній людині від Бога, і спадщина, яку одержують від Вседержителя гнобителі.	αὕτη ἡ μερὶς ἀνθρώπου ἀσεβοῦς παρὰ Κυρίου, κτῆμα δὲ δυναστῶν ἐλεύσεται παρὰ Παντοκράτορος ἐπ᾿ αὐτούς.
14	14
Якщо примножуються сини його, то під меч; і нащадки його не наситяться хлібом.	ἐὰν δὲ πολλοὶ γένωνται οἱ υἱοὶ αὐτοῦ, εἰς σφαγὴν ἔσονται· ἐὰν δὲ καὶ ἀνδρωθῶσι, προσαιτήσουσιν·
15	15
Тих, що залишилися після нього, смерть зведе в гріб, і вдови їхні не будуть плакати.	οἱ δὲ περιόντες αὐτοῦ ἐν θανάτῳ τελευτήσουσι, χήρας δὲ αὐτῶν οὐδεὶς ἐλεήσει.
16	16
Якщо він набере купи срібла, як пороху, і наготує одягу, як глини,	ἐὰν συναγάγῃ ὥσπερ γῆν ἀργύριον, ἴσα δὲ πηλῷ ἑτοιμάσῃ χρυσίον,
17	17
то він наготує, а вдягатися буде праведник, і срібло одержить собі в частку непорочний.	ταῦτα πάντα δίκαιοι περιποιήσονται, τὰ δὲ χρήματα αὐτοῦ ἀληθινοὶ καθέξουσιν.
18	18
Він будує, як міль, дім свій і, як сторож, робить собі курінь;	ἀπέβη δὲ οἱ οἶκος αὐτοῦ ὥσπερ σῆτες καὶ ὥσπερ ἀράχνη.
19	19
лягає спати багатієм і таким не встане; відкриває очі свої, і він уже не той.	πλούσιος κοιμηθήσεται καὶ οὐ προσθήσει, ὀφθαλμοὺς αὐτοῦ διήνοιξε, καὶ οὐκ ἔστι.
20	20
Як води, осягнуть його жахи; в ночі викраде його буря.	συνήντησαν αὐτῷ ὥσπερ ὕδωρ αἱ ὀδύναι, νυκτὶ δὲ ὑφείλετο αὐτὸν γνόφος·
21	21
Підніме його східний вітер і понесе, і він швидко побіжить від нього.	ἀναλήψεται δὲ αὐτὸν καύσων καὶ ἀπελεύσεται, καὶ λικμήσει αὐτὸν ἐκ τοῦ τόπου αὐτοῦ.
22	22
Накинеться на нього і не пощадить, як би він не намагався втекти від руки його.	καὶ ἐπιρρίψει ἐπ᾿ αὐτὸν καὶ οὐ φείσεται, ἐκ χειρὸς αὐτοῦ φυγῇ φεύξεται.
23	23
Сплеснуть про нього руками і засвистять над ним з місця його!	κροτήσει ἐπ᾿ αὐτοὺς χεῖρας αὐτοῦ καὶ συριεῖ αὐτὸν ἐκ τοῦ τόπου αὐτοῦ.
Глава 28	Κεφάλαιο 28

1	1
Так! у срібла є джерельна жила, й у золота місце, де його плавлять.	ΕΣΤΙ γὰρ ἀργυρίῳ τόπος, ὅθεν γίνεται, τόπος δὲ χρυσίου, ὅθεν διηθεῖται.
2	2
Залізо виробляється із землі; з каменю виплавляється мідь.	σίδηρος μὲν γὰρ ἐκ γῆς γίνεται, χαλκὸς δὲ ἴσα λίθῳ λατομεῖται.
3	3
Людина кладе межу темряві і ретельно розшукує камінь у мороці і тіні смертній.	τάξιν ἔθετο σκότει, καὶ πᾶν πέρας αὐτὸς ἐξακριβάζεται, λίθος σκοτία καὶ σκιὰ θανάτου.
4	4
Виконують рудокопний колодязь у місцях, де не ступала нога, спускаються в глибину, висять і колишуться далеко від людей.	διακοπὴ χειμάρρου ἀπὸ κονίας, οἱ δὲ ἐπιλανθανόμενοι ὁδὸν δικαίαν ἠσθένησαν, ἐκ βροτῶν ἐσαλεύθησαν.
5	5
Земля, на якій виростає хліб, всередині розрита, неначе вогнем.	γῆ, ἐξ αὐτῆς ἐξελεύσεται ἄρτος, ὑποκάτω αὐτῆς ἐστράφη ὡσεὶ πῦρ.
6	6
Камені її — місце сапфіра, і в ній піщинки золота.	τόπος σαπφείρου οἱ λίθοι αὐτῆς, καὶ χῶμα χρυσίον αὐτῷ.
7	7
Стежки туди не знає хижий птах, і не бачило її око шуліки;	τρίβος, οὐκ ἔγνω αὐτὴν πετεινόν, καὶ οὐ παρέβλεψεν αὐτὴν ὀφθαλμὸς γυπός·
8	8
не топтали її скимни, і не ходив по ній шакал.	καὶ οὐκ ἐπάτησαν αὐτὸν υἱοὶ ἀλαζόνων, οὐ παρῆλθεν ἐπ᾿ αὐτῆς λέων.
9	9
На граніт накладає вона (людина) руку свою, з коренем перевертає гори;	ἐν ἀκροτόμῳ ἐξέτεινε χεῖρα αὐτοῦ, κατέστρεψε δὲ ἐκ ριζῶν ὄρη·
10	10
у скелях просікає канали, і все дорогоцінне бачить око її;	δίνας δὲ ποταμῶν διέρρηξε, πᾶν δὲ ἔντιμον εἶδέ μου ὁ ὀφθαλμός.
11	11
зупиняє плин потоків і таємне виносить на світло.	βάθη δὲ ποταμῶν ἀνεκάλυψεν, ἔδειξε δὲ αὐτοῦ δύναμιν εἰς φῶς.
12	12
Але де премудрість знаходиться? і де місце розуму?	ἡ δὲ σοφία πόθεν εὑρέθη; ποῖος δὲ τόπος ἐστὶ τῆς ἐπιστήμης;
13	13
Не знає людина ціни її, і вона не знаходиться на землі живих.	οὐκ οἶδε βροτὸς ὁδὸν αὐτῆς, οὐδὲ μὴ εὑρεθῇ ἐν ἀνθρώποις.
14	14
Безодня говорить: не у мені вона; і море говорить: не в мене.	ἄβυσσος εἶπεν· οὐκ ἔνεστιν ἐν ἐμοί· καὶ ἡ θάλασσα εἶπεν· οὐκ ἔστι μετ᾿ ἐμοῦ.
15	15
Не дається вона за золото і не здобувається вона за вагу срібла;	οὐ δώσει συγκλεισμὸν ἀντ᾿ αὐτῆς, καὶ οὐ σταθήσεται ἀργύριον ἀντάλλαγμα αὐτῆς·
16	16
не оцінюється вона золотом офірським, ні дорогоцінним оніксом, ні сапфіром;	καὶ οὐ συμβασταχθήσεται χρυσίῳ ᾿Ωφίρ, ἐν ὄνυχι τιμίῳ καὶ σαπφείρῳ·
17	17
не зрівнюється з нею золото і кристал, і не виміняєш її на сосуди з чистого золота.	οὐκ ἰσωθήσεται αὐτῇ χρυσίον καὶ ὕαλος καὶ τὸ ἄλλαγμα αὐτῆς σκεύη χρυσᾶ·
18	18
А про корали і перли і згадувати нема чого, і придбання премудрости вище за рубіни.	μετέωρα καὶ γαβὶς οὐ μνησθήσεται, καὶ ἕλκυσον σοφίαν ὑπὲρ τὰ ἐσώτατα·
19	19
Не зрівнюється з нею топаз ефіопський; чистим золотом не оцінюється вона.	οὐκ ἰσωθήσεται αὐτῇ τοπάζιον Αἰθιοπίας, χρυσίῳ καθαρῷ οὐ συμβασταχθήσεται.
20	20
Звідки ж виходить премудрість? і де місце розуму?	ἡ δὲ σοφία πόθεν εὑρέθη; ποῖος δὲ τόπος ἐστὶ τῆς συνέσεως;
21	21
Прихована вона від очей усього живого і від птахів небесних утаємничена.	λέληθε πάντα ἄνθρωπον καὶ ἀπὸ πετεινῶν τοῦ οὐρανοῦ ἐκρύβη·
22	22
Аваддон і смерть говорять: вухами нашими чули ми чутку про неї.	ἡ ἀπώλεια καὶ ὁ θάνατος εἶπαν· ἀκηκόαμεν δὲ αὐτῆς τὸ κλέος.
23	23
Бог знає путь її, і Він відає місце її.	ὁ Θεὸς εὖ συνέστησεν αὐτῆς τὴν ὁδόν, αὐτὸς δὲ οἶδε τὸν τόπον αὐτῆς·
24	24
Бо Він проглядає до кінців землі і бачить під усім небом.	αὐτὸς γὰρ τὴν ὑπ᾿ οὐρανὸν πᾶσαν ἐφορᾷ εἰδὼς τὰ ἐν τῇ γῇ πάντα, ἃ ἐποίησεν,
25	25
Коли Він вітрові визначав вагу і воді надавав міру,	ἀνέμων σταθμὸν ὕδατος μέτρα·
26	26
коли призначав закон дощу і путь для блискавки громоносної,	ὅτι ἐποίησεν οὕτως, ἰδὼν ἠρίθμησε καὶ ὁδὸν ἐν τινάγματι φωνάς·
27	27
тоді Він бачив її і явив її, приготував її і ще випробував її	τότε εἶδεν αὐτὴν καὶ ἐξηγήσατο αὐτήν, ἑτοιμάσας ἐξιχνίασεν.
28	28
і сказав людині: ось, страх Господній є істинна премудрість, і віддалення від зла — розум.	εἶπε δὲ ἀνθρώπῳ· ἰδοὺ ἡ θεοσέβειά ἐστι σοφία, τὸ δὲ ἀπέχεσθαι ἀπὸ κακῶν ἐστιν ἐπιστήμη.
Глава 29	Κεφάλαιο 29

1	1
І продовжував Іов піднесену промову свою і сказав:	ΕΤΙ δὲ προσθεὶς ᾿Ιὼβ εἶπε τῷ προοιμίῳ·
2	2
о, якби я був, як у минулі місяці, як у ті дні, коли Бог зберігав мене,	τίς ἄν με θείη κατὰ μῆνα ἔμπροσθεν ἡμερῶν, ὧν με ὁ Θεὸς ἐφύλαξεν;
3	3
коли світильник Його світив над головою моєю, і я при світлі Його ходив серед пітьми;	ὡς ὅτε ηὔγει ὁ λύχνος αὐτοῦ ὑπὲρ κεφαλῆς μου, ὅτε τῷ φωτὶ αὐτοῦ ἐπορευόμην ἐν σκότει·
4	4
як був я у дні молодости моєї, коли милість Божа була над наметом моїм,	ὅτε ἤμην ἐπιβρίθων ὁδούς, ὅτε ὁ Θεὸς ἐπισκοπὴν ἐποιεῖτο τοῦ οἴκου μου·
5	5
коли ще Вседержитель був зі мною, і діти мої навколо мене,	ὅτε ἤμην ὑλώδης λίαν, κύκλῳ δέ μου οἱ παῖδες·
6	6
коли путі мої обливалися молоком, і скеля виточувала для мене струмки єлею!	ὅτε ἐχέοντο αἱ ὁδοί μου βουτύρῳ, τὰ δὲ ὄρη μου ἐχέοντο γάλακτι·
7	7
коли я виходив до воріт міста і на площі ставив сідалище своє, —	ὅτε ἐξεπορευόμην ὄρθιος ἐν πόλει, ἐν δὲ πλατείαις ἐτίθετό μου ὁ δίφρος.
8	8
юнаки, побачивши мене, ховалися, а старці вставали і стояли;	ἰδόντες με νεανίσκοι ἐκρύβησαν, πρεσβῦται δὲ πάντες ἔστησαν·
9	9
князі утримувалися від розмови і персти клали на вуста свої;	ἁδροὶ δὲ ἐπαύσαντο λαλοῦντες, δάκτυλον ἐπιθέντες ἐπὶ στόματι.
10	10
голос знатних умовкав, і язик їх прилипав до гортані їх.	οἱ δὲ ἀκούσαντες ἐμακάρισάν με, καὶ γλῶσσα αὐτῶν τῷ λάρυγγι αὐτῶν ἐκολλήθη·
11	11
Вухо, яке чуло мене, ублажало мене; око, яке бачило, величало мене,	ὅτι οὖς ἤκουσε καὶ ἐμακάρισέ με, ὀφθαλμὸς δὲ ἰδών με ἐξέκλινε·
12	12
тому що я рятував страдника, який волав, і сироту безпомічного.	διέσωσα γὰρ πτωχὸν ἐκ χειρὸς δυνάστου καὶ ὀρφανῷ, ᾧ οὐκ ἦν βοηθός, ἐβοήθησα.
13	13
Благословення того, хто гинув, сходило на мене, і серцю вдови давав я радість.	εὐλογία ἀπολλυμένου ἐπ᾿ ἐμὲ ἔλθοι, στόμα δὲ χήρας με εὐλόγησε.
14	14
Я одягався у правду, і суд мій прикрашав мене, як мантія й вінець.	δικαιοσύνην δὲ ἐνδεδύκειν, ἠμφιασάμην δὲ κρίμα ἴσα διπλοΐδι.
15	15
Я був очима сліпому і ногами кульгавому;	ὀφθαλμὸς ἤμην τυφλῶν, ποὺς δὲ χωλῶν.
16	16
батьком був я для убогих і позов, якого я не знав, розбирав уважно.	ἐγὼ ἤμην πατὴρ ἀδυνάτων, δίκην δὲ ἣν οὐκ ᾔδειν ἐξιχνίασα·
17	17
Розтрощував я беззаконному щелепи і з зубів його виривав украдене.	συνέτριψα δὲ μύλας ἀδίκων, ἐκ μέσου τῶν ὀδόντων αὐτῶν ἅρπαγμα ἐξήρπασα.
18	18
І говорив я: у гнізді моєму помру, і дні мої будуть численні, як пісок;	εἶπα δέ· ἡ ἡλικία μου γηράσει ὥσπερ στέλεχος φοίνικος, πολὺν χρόνον βιώσω·
19	19
корінь мій відкритий для води, і роса ночує на гілках моїх;	ἡ ρίζα διήνοικται ἐπὶ ὕδατος, καὶ δρόσος αὐλισθήσεται ἐν τῷ θερισμῷ μου·
20	20
слава моя не старіє, лук мій міцний у руці моїй.	ἡ δόξα μου κενὴ μετ᾿ ἐμοῦ, καὶ τὸ τόξον μου ἐν χειρὶ αὐτοῦ πορεύεται.
21	21
Слухали мене й очікували, і мовчали при пораді моїй.	ἐμοῦ ἀκούσαντες προσέσχον, ἐσιώπησαν δὲ ἐπὶ τῇ ἐμῇ βουλῇ·
22	22
Після слів моїх уже не розмірковували; слова мої капали на них.	ἐπὶ τῷ ἐμῷ ρήματι οὐ προσέθεντο, περιχαρεῖς δὲ ἐγίνοντο ὁπόταν αὐτοῖς ἐλάλουν·
23	23
Чекали на мене, як на дощ, і, як дощу пізньому, відкривали вуста свої.	ὥσπερ γῆ διψῶσα προσδεχομένη τὸν ὑετόν, οὕτως οὗτοι τὴν ἐμὴν λαλιάν.
24	24
Бувало, усміхнуся їм — вони не вірять; і світлого лиця мого вони не затьмарювали.	ἐὰν γελάσω πρὸς αὐτούς, οὐ μὴ πιστεύσωσι, καὶ φῶς τοῦ προσώπου μου οὐκ ἀπέπιπτεν·
25	25
Я призначав путі їм і сидів на чолі і жив, як цар у колі воїнів, як утішитель тих, хто плаче.	ἐξελεξάμην ὁδὸν αὐτῶν καὶ ἐκάθισα ἄρχων καὶ κατεσκήνουν ὡσεὶ βασιλεὺς ἐν μονοζώνοις ὃν τρόπον παθεινοὺς παρακαλῶν.
Глава 30	Κεφάλαιο 30

1	1
А нині сміються з мене молодші за мене літами, ті, батьків яких я не погодився б помістити з псами стад моїх.	ΝΥΝΙ δὲ κατεγέλασάν μου ἐλάχιστοι, νῦν νουθετοῦσί με ἐν μέρει ὧν ἐξουδένουν τοὺς πατέρας αὐτῶν, οὓς οὐχ ἡγησάμην ἀξίους κυνῶν τῶν ἐμῶν νομάδων.
2	2
І сила рук їх до чого мені? Над ними вже минув час.	καί γε ἰσχὺς χειρῶν αὐτῶν ἱνατί μοι; ἐπ᾿ αὐτοὺς ἀπώλετο συντέλεια.
3	3
Бідністю і голодом виснажені, вони тікають у степ безводний, похмурий і спустошений;	ἐν ἐνδείᾳ καὶ λιμῷ ἄγονος· οἱ φεύγοντες ἄνυδρον ἐχθὲς συνοχὴν καὶ ταλαιπωρίαν,
4	4
щипають зелень біля кущів, і ягоди ялівцю — хліб їх.	οἱ περικυκλοῦντες ἅλιμα ἐπὶ ἠχοῦντι, οἵτινες ἅλιμα ἦν αὐτῶν τὰ σῖτα, ἄτιμοι δὲ καὶ πεφαυλισμένοι, ἐνδεεῖς παντὸς ἀγαθοῦ, οἳ καὶ ρίζας ξύλων ἐμασσῶντο ὑπὸ λιμοῦ μεγάλου.
5	5
Із суспільства виганяють їх, кричать на них, як на злодіїв,	ἐπανέστησάν μοι κλέπται,
6	6
щоб жили вони у вибоїнах потоків, в ущелинах землі і скелях.	ὧν οἱ οἶκοι αὐτῶν ἦσαν τρῶγλαι πετρῶν,
7	7
Ревуть між кущами, туляться під терням.	ἀνὰ μέσον εὐήχων βοήσονται· οἳ ὑπὸ φρύγανα ἄγρια διῃτῶντο,
8	8
Люди знедолені, люди без імені, непотріб землі!	ἀφρόνων υἱοὶ καὶ ἀτίμων, ὄνομα καὶ κλέος ἐσβεσμένον ἀπὸ γῆς.
9	9
Їх-то зробився я нині піснею і їжею розмов їхніх.	νυνὶ δὲ κιθάρα ἐγώ εἰμι αὐτῶν, καὶ ἐμὲ θρύλλημα ἔχουσιν·
10	10
Вони гребують мною, віддаляються від мене і не утримуються плювати перед лицем моїм.	ἐβδελύξαντο δέ με ἀποστάντες μακρὰν ἀπὸ δὲ τοῦ προσώπου μου οὐκ ἐφείσαντο πτύελον.
11	11
Оскільки Він розв’язав повід мій і вразив мене, то вони скинули з себе вузду перед лицем моїм.	ἀνοίξας γὰρ φαρέτραν αὐτοῦ ἐκάκωσέ με, καὶ χαλινὸν τοῦ προσώπου μου ἐξαπέστειλαν.
12	12
З правого боку встає цей непотріб, збиває мене з ніг, направляє згубні свої шляхи до мене.	ἐπὶ δεξιῶν βλαστοῦ ἐξανέστησαν, πόδα αὐτῶν ἐξέτειναν καὶ ὡδοποίησαν ἐπ᾿ ἐμὲ τρίβους ἀπωλείας αὐτῶν.
13	13
А мою стежку зіпсували: все встигли зробити для моєї погибелі, не маючи помічника.	ἐξετρίβησαν τρίβοι μου, ἐξέδυσαν γάρ μου τὴν στολήν· βέλεσιν αὐτοῦ κατηκόντισέ με,
14	14
Вони прийшли до мене, як крізь широкий пролом; з шумом кинулися на мене.	κέχρηται δέ μοι ὡς βούλεται, ἐν ὀδύναις πέφυρμαι.
15	15
Жахи напали на мене; як вітер, розвіялася велич моя, і щастя моє зникло, як хмара.	ἐπιστρέφονταί μου αἱ ὀδύναι, ᾤχετό μου ἡ ἐλπὶς ὥσπερ πνεῦμα καὶ ὥσπερ νέφος ἡ σωτηρία μου.
16	16
І нині знемагає душа моя в мені: дні скорботи огорнули мене.	καὶ νῦν ἐπ᾿ ἐμὲ ἐκχυθήσεται ἡ ψυχή μου, ἔχουσι δέ με ἡμέραι ὀδυνῶν·
17	17
Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою.	νυκτί δέ μου τὰ ὀστᾶ συγκέχυται, τὰ δὲ νεῦρά μου διαλέλυται.
18	18
Насилу знімається з мене одяг мій; краї хітона мого тиснуть мене.	ἐν πολλῇ ἰσχύϊ ἐπελάβετό μου τῆς στολῆς, ὥσπερ τὸ περιστόμιον τοῦ χιτῶνός μου περιέσχε με.
19	19
Він кинув мене у бруд, і я став, як порох і попіл.	ἥγησαι δέ με ἴσα πηλῷ, ἐν γῇ καὶ σποδῷ μου ἡ μερίς·
20	20
Я взиваю до Тебе, і Ти не слухаєш мене, — стою, а Ти тільки дивишся на мене.	κέκραγα δὲ πρός σε καὶ οὐκ ἀκούεις μου, ἔστησαν δὲ καὶ κατενόησάν με·
21	21
Ти зробився жорстоким до мене, кріпкою рукою ворогуєш проти мене.	ἐπέβης δέ μοι ἀνελεημόνως, χειρὶ κραταιᾷ με ἐμαστίγωσας·
22	22
Ти підняв мене і змусив мене літати з вітром і розтрощуєш мене.	ἔταξας δέ με ἐν ὀδύναις, καὶ ἀπέρριψάς με ἀπὸ σωτηρίας.
23	23
Так, я знаю, що Ти приведеш мене до смерти й у дім зібрання усіх, хто живе.	οἶδα γὰρ ὅτι θάνατός με ἐκτρίψει, οἰκία γὰρ παντὶ θνητῷ γῆ.
24	24
Певно, Він не простягне руки Своєї на дім кісток: чи будуть вони кричати під час свого руйнування?	εἰ γὰρ ὄφελον δυναίμην ἐμαυτὸν χειρώσασθαι, ἢ δεηθείς γε ἑτέρου, καὶ ποιήσει μοι τοῦτο.
25	25
Чи не плакав я про того, хто був у горі? чи не уболівала душа моя за бідних?	ἐγὼ δὲ ἐπὶ παντὶ ἀδυνάτῳ ἔκλαυσα, ἐστέναξα ἰδὼν ἄνδρα ἐν ἀνάγκαις.
26	26
Коли я сподівався добра, прийшло зло; коли очікував світла, прийшла пітьма.	ἐγὼ δὲ ἐπέχων ἀγαθοῖς, ἰδοὺ συνήντησάν μοι μᾶλλον ἡμέραι κακῶν.
27	27
Мої нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі.	ἡ κοιλία μου ἐξέζεσε καὶ οὐ σιωπήσεται, προέφθασάν με ἡμέραι πτωχείας.
28	28
Я ходжу почорнілий, але не від сонця; встаю у зібранні і кричу.	στένων πεπόρευμαι ἄνευ φιμοῦ, ἕστηκα δὲ ἐν ἐκκλησίᾳ κεκραγώς.
29	29
Я став братом шакалам і другом страусам.	ἀδελφὸς γέγονα σειρήνων, ἑταῖρος δὲ στρουθῶν.
30	30
Моя шкіра почорніла на мені, кістки мої обгоріли від спеки.	τὸ δὲ δέρμα μου ἐσκότωται μεγάλως, τὰ δὲ ὀστᾶ μου ἀπὸ καύματος.
31	31
І цитра моя зробилася сумною, і сопілка моя ридає.	ἀπέβη δὲ εἰς πένθος μου ἡ κιθάρα, ὁ δὲ ψαλμός μου εἰς κλαυθμὸν ἐμοί.
Глава 31	Κεφάλαιο 31

1	1
Завіт уклав я з очима моїми, щоб не помишляти мені про дівчину.	ΔΙΑΘΗΚΗΝ ἐθέμην τοῖς ὀφθαλμοῖς μου καὶ οὐ συνήσω ἐπὶ παρθένον.
2	2
Яка ж доля мені від Бога з висоти? І яка спадщина від Вседержителя з небес?	καὶ τί ἐμέρισεν ὁ Θεὸς ἄνωθεν καὶ κληρονομία ἱκανοῦ ἐξ ὑψίστων;
3	3
Чи не для нечестивого загибель, і чи не для того, хто робить зло, напасть?	οὐχὶ ἀπώλεια τῷ ἀδίκῳ καὶ ἀπαλλοτρίωσις τοῖς ποιοῦσιν ἀνομίαν;
4	4
Чи не бачив Він шляхів моїх, і чи не рахував усіх моїх кроків?	οὐχὶ αὐτὸς ὄψεται ὁδόν μου καὶ πάντα τὰ διαβήματά μου ἐξαριθμήσεται;
5	5
Якщо я ходив у суєті, і якщо нога моя поспішала на лукавство; —	εἰ δὲ ἤμην πεπορευμένος μετὰ γελοιαστῶν, εἰ δὲ καὶ ἐσπούδασεν ὁ πούς μου εἰς δόλον·
6	6
нехай зважать мене на терезах правди, і Бог дізнається про мою непорочність.	ἕσταμαι γὰρ ἐν ζυγῷ δικαίῳ, οἶδε δὲ ὁ Κύριος τὴν ἀκακίαν μου.
7	7
Якщо стопи мої ухилилися від шляху і серце моє ходило слідом за очима моїми, і якщо що-небудь нечисте пристало до рук моїх,	εἰ ἐξέκλινεν ὁ πούς μου ἐκ τῆς ὁδοῦ, εἰ δὲ καὶ τῷ ὀφθαλμῷ ἐπηκολούθησεν ἡ καρδία μου, εἰ δὲ καὶ ταῖς χερσί μου ἡψάμην δώρων,
8	8
то нехай я сію, а інший їсть, і нехай паростки мої будуть викорінені.	σπείραιμι ἄρα καὶ ἄλλοι φάγοισαν, ἄρριζος δὲ γενοίμην ἐπὶ γῆς.
9	9
Якщо серце моє захоплювалося жінкою і я чинив підступи біля дверей мого ближнього, —	εἰ ἐξηκολούθησεν ἡ καρδία μου γυναικὶ ἀνδρὸς ἑτέρου, εἰ καὶ ἐγκάθετος ἐγενόμην ἐπὶ θύραις αὐτῆς,
10	10
нехай моя дружина меле на іншого, і нехай інші знущаються з неї,	ἀρέσαι ἄρα καὶ ἡ γυνή μου ἑτέρῳ, τὰ δὲ νήπιά μου ταπεινωθείη·
11	11
тому що це — злочин, це — беззаконня, що підлягає суду;	θυμὸς γὰρ ὀργῆς ἀκατάσχετος τὸ μιᾶναι ἀνδρὸς γυναῖκα·
12	12
це — вогонь, який з’їдає до знищення, який викорінив би все добро моє.	πῦρ γάρ ἐστι καιόμενον ἐπὶ πάντων τῶν μερῶν, οὗ δ᾿ ἂν ἐπέλθῃ ἐκ ριζῶν ἀπώλεσεν.
13	13
Якщо я зневажав права слуги і служниці моєї, коли вони мали суперечку зі мною,	εἰ δὲ καὶ ἐφαύλισα κρίμα θεράποντός μου ἢ θεραπαίνης, κρινομένων αὐτῶν πρός με,
14	14
то що став би я робити, коли Бог повстав би? І коли б Він глянув на мене, що міг би я відповісти Йому?	τί γὰρ ποιήσω, ἐὰν ἔτασίν μου ποιῆται ὁ Κύριος; ἐὰν δὲ καὶ ἐπισκοπήν, τίνα ἀπόκρισιν ποιήσομαι;
15	15
Чи не Він, Який створив мене в утробі, створив і його й однаково утворив нас в утробі?	πότερον οὐχ ὡς καὶ ἐγὼ ἐγενόμην ἐν γαστρί, καὶ ἐκεῖνοι γεγόνασι; γεγόναμεν δὲ ἐν τῇ αὐτῇ κοιλίᾳ.
16	16
Чи відмовляв я нужденним у їх проханні і чи томив очі вдови?	ἀδύνατοι δὲ χρείαν, ἥν ποτε εἶχον, οὐκ ἀπέτυχον, χήρας δὲ τὸν ὀφθαλμὸν οὐκ ἐξέτηξα.
17	17
Чи один я з’їдав шматок мій, і чи не їв від нього і сирота?	εἰ δὲ καὶ τὸν ψωμόν μου ἔφαγον μόνος καὶ οὐχὶ ὀρφανῷ μετέδωκα·
18	18
Бо з дитинства він зростав зі мною, як з батьком, і від утроби матері моєї я піклувався про вдову.	ὅτι ἐκ νεότητός μου ἐξέτρεφον ὡς πατήρ, καὶ ἐκ γαστρὸς μητρός μου ὡδήγησα·
19	19
Якщо я бачив кого, хто гинув без одягу, і бідного без покрова, —	εἰ δὲ καὶ ὑπερεῖδον γυμνὸν ἀπολλύμενον καὶ οὐκ ἠμφίασα αὐτόν,
20	20
чи не благословляли мене стегна його, і чи не був він зігрітий вовною овець моїх?	ἀδύνατοι δὲ εἰ μὴ εὐλόγησάν με, ἀπὸ δὲ κουρᾶς ἀμνῶν μου ἐθερμάνθησαν οἱ ὦμοι αὐτῶν·
21	21
Якщо я піднімав руку мою на сироту, коли бачив допомогу собі біля воріт,	εἰ ἐπῇρα ὀρφανῷ χεῖρα, πεποιθὼς ὅτι πολλή μοι βοήθεια περίεστιν,
22	22
то нехай плече моє відпаде від спини, і рука моя нехай відламається від ліктя,	ἀποσταίη ἄρα ὁ ὦμός μου ἀπὸ τῆς κλειδός, ὁ δὲ βραχίων μου ἀπὸ τοῦ ἀγκῶνος συντριβείη.
23	23
тому що страшне для мене покарання від Бога: перед величчю Його не устояв би я.	φόβος γὰρ Κυρίου συνέσχε με, ἀπὸ τοῦ λήμματος αὐτοῦ οὐχ ὑποίσω.
24	24
Чи покладав я на золоті опору мою і чи говорив скарбу: ти — надія моя?	εἰ ἔταξα χρυσίον εἰς χοῦν μου, εἰ δὲ καὶ λίθῳ πολυτελεῖ ἐπεποίθησα,
25	25
Чи радів я, що багатство моє було великим, і коли рука моя придбала багато?	εἰ δὲ καὶ εὐφράνθην πολλοῦ πλούτου μοι γενομένου, εἰ δὲ καὶ ἐπ᾿ ἀναριθμήτοις ἐθέμην χεῖρά μου·
26	26
Дивлячись на сонце, як воно сяє, і на місяць, як він велично прямує,	ἦ οὐχ ὁρῶ μὲν ἥλιον τὸν ἐπιφαύσκοντα ἐκλείποντα, σελήνην δὲ φθίνουσαν; οὐ γὰρ ἐπ᾿ αὐτοῖς ἐστιν.
27	27
чи спокусився я в таїні серця мого, і чи цілували вуста мої руку мою?	καὶ εἰ ἠπατήθη λάθρᾳ ἡ καρδία μου, εἰ δὲ χεῖρά μου ἐπιθεὶς ἐπὶ στόματί μου ἐφίλησα,
28	28
Це також був би злочин, що підлягає суду, тому що я відрікся б тоді від Бога Всевишнього.	καὶ τοῦτό μοι ἄρα ἀνομία ἡ μεγίστη λογισθείη, ὅτι ἐψευσάμην ἐναντίον Κυρίου τοῦ ῾Υψίστου.
29	29
Чи радів я погибелі ворога мого і чи торжествував, коли нещастя осягало його?	εἰ δὲ καὶ ἐπιχαρὴς ἐγενόμην πτώματι ἐχθρῶν μου καὶ εἶπεν ἡ καρδία μου· εὖγε,
30	30
Не дозволяв я вустам моїм грішити прокляттям душі його.	ἀκούσαι ἄρα τὸ οὖς μου τὴν κατάραν μου, θρυλληθείην δὲ ἄρα ὑπὸ λαοῦ μου κακούμενος.
31	31
Чи не говорили люди намету мого: о, якби ми м’ясом його не наситилися?	εἰ δὲ καὶ πολλάκις εἶπον αἱ θαράπαιναί μου· τίς ἂν δῴη ἡμῖν τῶν σαρκῶν αὐτοῦ πλησθῆναι; λίαν μου χρηστοῦ ὄντος·
32	32
Подорожній не ночував на вулиці; двері мої я відчиняв перехожому.	ἔξω δὲ οὐκ ηὐλίζετο ξένος, ἡ δὲ θύρα μου παντὶ ἐλθόντι ἀνέῳκτο.
33	33
Якби я ховав провини мої, як людина, приховуючи в грудях моїх пороки мої,	εἰ δὲ καὶ ἁμαρτὼν ἀκουσίως ἔκρυψα τὴν ἁμαρτίαν μου,
34	34
то я боявся б великої громади, і презирство одноплемінників страшило б мене, і я мовчав би і не виходив би за двері.	οὐ γὰρ διετράπην πολυοχλίαν πλήθους τοῦ μὴ ἐξαγορεῦσαι ἐνώπιον αὐτῶν· εἰ δὲ καὶ εἴασα ἀδύνατον ἐξελθεῖν θύραν μου κόλπῳ κενῷ,
35	35
О, якби хто вислухав мене! Ось моє бажання, щоб Вседержитель відповів мені, і щоб захисник мій зробив запис.	τίς δῴη ἀκούοντά μου; χεῖρα δὲ Κυρίου εἰ μὴ ἐδεδοίκειν, συγγραφὴν δέ, ἣν εἶχον κατά τινος,
36	36
Я носив би його на плечах моїх і покладав би його, як вінець;	ἐπ᾿ ὤμοις ἂν περιθέμενος στέφανον ἀνεγίνωσκον,
37	37
оголосив би йому число кроків моїх, зблизився б з ним, як із князем.	καὶ εἰ μὴ ρήξας αὐτὴν ἀπέδωκα, οὐθὲν λαβὼν παρὰ χρεωφειλέτου·
38	38
Якщо волала проти мене земля моя і скаржилися на мене борозни її;	εἰ ἐπ᾿ ἐμοί ποτε ἡ γῆ ἐστέναξεν, εἰ δὲ καὶ οἱ αὔλακες αὐτῆς ἔκλαυσαν ὁμοθυμαδόν,
39	39
якщо я їв плоди її без оплати й обтяжував життя хліборобів,	εἰ δὲ καὶ τὴν ἰσχὺν αὐτῆς ἔφαγον μόνος ἄνευ τιμῆς, εἰ δὲ καὶ ψυχὴν κυρίου τῆς γῆς ἐκβαλὼν ἐλύπησα,
40	40
то нехай замість пшениці виростає осот і замість ячменя кукіль. Слова Іова скінчилися.	ἀντὶ πυροῦ ἄρα ἐξέλθοι μοι κνίδη, ἀντὶ δὲ κριθῆς βάτος. καὶ ἐπαύσατο ᾿Ιὼβ ρήμασιν.
Глава 32	Κεφάλαιο 32

1	1
Коли ті три мужі перестали відповідати Іову, тому що він був правий в очах своїх,	ΗΣΥΧΑΣΑΝ δὲ καὶ οἱ τρεῖς φίλοι αὐτοῦ ἔτι ἀντειπεῖν ᾿Ιώβ, ἦν γὰρ ᾿Ιὼβ δίκαιος ἐναντίον αὐτῶν.
2	2
тоді запалав гнів Елиуя, сина Варахиїлового, вузитянина з племені Рамового: запалав гнів його на Іова за те, що він виправдовував себе більше, ніж Бога,	ὠργίσθη δὲ ᾿Ελιοὺς ὁ τοῦ Βαραχιὴλ ὁ Βουζίτης ἐκ τῆς συγγενείας Ρὰμ τῆς Αὐσίτιδος χώρας· ὠργίσθη δὲ τῷ ᾿Ιὼβ σφόδρα, διότι ἀπέφηνεν ἑαυτὸν δίκαιον ἐναντίον Κυρίου.
3	3
а на трьох друзів його запалав гнів його за те, що вони не знайшли, що відповісти, а тим часом звинувачували Іова.	καὶ κατὰ τῶν τριῶν δὲ φίλων ὠργίσθη σφόδρα, διότι οὐκ ἠδυνήθησαν ἀποκριθῆναι ἀντίθετα ᾿Ιὼβ καὶ ἔθεντο αὐτὸν εἶναι ἀσεβῆ.
4	4
Елиуй чекав, поки Іов говорив, тому що вони літами були старші за нього.	᾿Ελιοὺς δὲ ὑπέμεινε δοῦναι ἀπόκρισιν ᾿Ιώβ, ὅτι πρεσβύτεροι αὐτοῦ εἰσιν ἡμέραις.
5	5
Коли ж Елиуй побачив, що немає відповіді з вуст тих трьох мужів, тоді запалав гнів його.	καὶ εἶδεν ὅτι οὐκ ἔστιν ἀπόκρισις ἐν στόματι τῶν τριῶν ἀνδρῶν, καὶ ἐθυμώθη ὀργῇ αὐτοῦ.
6	6
І відповів Елиуй, син Варахиїлів, вузитянин, і сказав: я молодий літами, а ви — старці; тому я ніяковів і боявся оголошувати вам свою думку.	ὑπολαβὼν δὲ ᾿Ελιοὺς ὁ τοῦ Βαραχιὴλ ὁ Βουζίτης εἶπε· νεώτερος μέν εἰμι τῷ χρόνῳ, ὑμεῖς δέ ἐστε πρεσβύτεροι· διὸ ἡσύχασα φοβηθεὶς τοῦ ὑμῖν ἀναγγεῖλαι τὴν ἐμαυτοῦ ἐπιστήμην.
7	7
Я говорив сам собі: нехай говорять дні, і багатоліття повчає мудрости.	εἶπα δὲ ὅτι οὐχ ὁ χρόνος ἐστὶν ὁ λαλῶν, ἐν πολλοῖς δὲ ἔτεσι οἴδασι σοφίαν,
8	8
Але дух у людині і подих Вседержителя дає їй розуміння.	ἀλλὰ πνεῦμά ἐστιν ἐν βροτοῖς, πνοὴ δὲ Παντοκράτορός ἐστιν ἡ διδάσκουσα·
9	9
Не багаторічні тільки мудрі, і не старі розуміють правду.	οὐχ οἱ πολυχρόνιοί εἰσι σοφοί, οὐδ᾿ οἱ γέροντες οἴδασι κρίμα.
10	10
Тому я говорю: вислухайте мене, оголошу вам мою думку і я.	διὸ εἶπα· ἀκούσατέ μου, καὶ ἀναγγελῶ ὑμῖν ἃ οἶδα.
11	11
Ось, я очікував слів ваших, — вслуховувався в судження ваші, доки ви придумували, що? сказати.	ἐνωτίζεσθέ μου τὰ ρήματα· ἐρῶ γὰρ ὑμῶν ἀκουόντων, ἄχρις οὗ ἐτάσητε λόγους,
12	12
Я пильно дивився на вас, і ось ніхто з вас не викриває Іова і не відповідає на слова його.	καὶ μέχρι ὑμῶν συνήσω. καὶ ἰδοὺ οὐκ ἦν τῷ ᾿Ιὼβ ἐλέγχων ἀνταποκρινόμενος ρήματα αὐτοῦ ἐξ ὑμῶν,
13	13
Не скажіть: ми знайшли мудрість: Бог спростує його, а не людина.	ἵνα μὴ εἴπητε· εὕρομεν σοφίαν Κυρίῳ προσθέμενοι·
14	14
Якби він звертав слова свої до мене, то я не вашими словами відповідав би йому.	ἀνθρώπῳ δὲ ἐπετρέψατε λαλῆσαι τοιαῦτα ρήματα.
15	15
Злякалися, не відповідають більше; перестали говорити.	ἐπτοήθησαν, οὐκ ἀπεκρίθησαν ἔτι, ἐπαλαίωσαν ἐξ αὐτῶν λόγους.
16	16
І як я чекав, а вони не говорять, зупинилися і не відповідають більше,	ὑπέμεινα, οὐ γὰρ ἐλάλησαν· ὅτι ἔστησαν, οὐκ ἀπεκρίθησαν.
17	17
то я відповім з мого боку, висловлю мою думку і я,	ὑπολαβὼν δὲ ᾿Ελιοὺς λέγει· πάλιν λαλήσω·
18	18
бо я переповнений словами, і дух у мені розпирає мене.	πλήρης γάρ εἰμι ρημάτων, ὀλέκει γάρ με τὸ πνεῦμα τῆς γαστρός·
19	19
Ось, утроба моя, як вино невідкрите: вона готова прорватися, подібно до нових міхів.	ἡ δὲ γαστήρ μου ὥσπερ ἀσκὸς γλεύκους ζέων δεδεμένος ἢ ὥσπερ φυσητὴρ χαλκέως ἐρρηγώς.
20	20
Виговорюсь, і буде легше мені; відкрию вуста мої і відповім.	λαλήσω, ἵνα ἀναπαύσωμαι ἀνοίξας τὰ χείλη·
21	21
На лице людини дивитися не буду і ніякій людині лестити не стану,	ἄνθρωπον γὰρ οὐ μὴ αἰσχυνθῶ, ἀλλὰ μὴν οὐδὲ βροτὸν οὐ μὴ ἐντραπῶ·
22	22
тому що я не вмію лестити: зараз убий мене, Творче мій.	οὐ γὰρ ἐπίσταμαι θαυμάσαι πρόσωπα· εἰ δὲ μή, καὶ ἐμὲ σῆτες ἔδονται.
Глава 33	Κεφάλαιο 33

1	1
Отже, слухай, Іове, промову мою і прислухайся до кожного слова мого.	ΟΥ μὴν δὲ ἀλλὰ ἄκουσον, ᾿Ιώβ, τὰ ρήματά μου καὶ λαλιὰν ἐνωτίζου μου·
2	2
Ось, я відкриваю вуста мої, язик мій говорить у гортані моїй.	ἰδοὺ γὰρ ἤνοιξα τὸ στόμα μου, καὶ ἐλάλησεν ἡ γλῶσσά μου.
3	3
Слова мої від щирости мого серця, і вуста мої вимовлять знання чисте.	καθαρά μου ἡ καρδία ρήμασι, σύνεσις δὲ χειλέων μου καθαρὰ νοήσει.
4	4
Дух Божий створив мене, і подих Вседержителя дав мені життя.	πνεῦμα θεῖον τὸ ποιῆσάν με, πνοὴ δὲ Παντοκράτορος ἡ διδάσκουσά με.
5	5
Якщо можеш, відповідай мені і стань переді мною.	ἐὰν δύνῃ, δός μοι ἀπόκρισιν πρὸς ταῦτα· ὑπόμεινον, στῆθι κατ᾿ ἐμὲ καὶ ἐγὼ κατὰ σέ.
6	6
Ось я, за бажанням твоїм, замість Бога. Я створений також із пороху;	ἐκ πηλοῦ διήρτισαι σὺ ὡς καὶ ἐγώ, ἐκ τοῦ αὐτοῦ διηρτίσμεθα.
7	7
тому страх переді мною не може знітити тебе, і рука моя не буде важкою для тебе.	οὐχ ὁ φόβος μού σε στροβήσει, οὐδὲ ἡ χείρ μου βαρεῖα ἔσται ἐπὶ σοί.
8	8
Ти говорив у вуха мої, і я чув звук слів:	πλὴν εἶπας ἐν ὠσί μου, φωνὴν ρημάτων σου ἀκήκοα,
9	9
чистий я, без пороку, невинний я, і немає в мені неправди;	διότι λέγεις· καθαρός εἰμι οὐχ ἁμαρτών, ἄμεμπτός εἰμι, οὐ γὰρ ἠνόμησα.
10	10
а Він знайшов звинувачення проти мене і вважає мене Своїм супротивником;	μέμψιν δὲ κατ᾿ ἐμοῦ εὗρεν, ἥγηται δέ με ὥσπερ ὑπεναντίον·
11	11
поставив ноги мої в колоду, спостерігає за всіма путями моїми.	ἔθετο δὲ ἐν ξύλῳ τὸν πόδα μου, ἐφύλαξε δέ μου πάσας τὰς ὁδούς·
12	12
Ось у цьому ти неправий, відповідаю тобі, тому що Бог вище людини.	πῶς γὰρ λέγεις· δίκαιός εἰμι, καὶ οὐκ ἐπακήκοέ μου; αἰώνιος γάρ ἐστιν ὁ ἐπάνω βροτῶν.
13	13
Для чого тобі змагатися з Ним? Він не дає звіту ні в яких ділах Своїх.	λέγεις δέ· διατί τῆς δίκης μου οὐκ ἐπακήκοέ μου πᾶν ρῆμα;
14	14
Бог говорить один раз і, якщо того не помітять, удруге:	ἐν γὰρ τῷ ἅπαξ λαλῆσαι ὁ Κύριος, ἐν δὲ τῷ δευτέρῳ
15	15
уві сні, у нічному видінні, коли сон находить на людей, під час дрімоти на постелі.	ἐνύπνιον, ἢ ἐν μελέτῃ νυκτερινῇ, ὡς ὅταν ἐπιπίπτῃ δεινὸς φόβος ἐπ᾿ ἀνθρώπους ἐπὶ νυσταγμάτων ἐπὶ κοίτης.
16	16
Тоді Він відкриває в людини вухо і закарбовує Своє наставляння,	τότε ἀνακαλύπτει νοῦν ἀνθρώπων, ἐν εἴδεσι φόβου τοιούτοις αὐτοὺς ἐξεφόβησεν
17	17
щоб відвести людину від якого-небудь наміру і віддалити від неї гордість,	ἀποστρέψαι ἄνθρωπον ἀπὸ ἀδικίας, τὸ δὲ σῶμα αὐτοῦ ἀπὸ πτώματος ἐρρύσατο.
18	18
щоб відвести душу її від прірви і життя її від ураження мечем.	ἐφείσατο δὲ τῆς ψυχῆς αὐτοῦ ἀπὸ θανάτου καὶ μὴ πεσεῖν αὐτὸν ἐν πολέμῳ.
19	19
Або він врозумляється хворобою на постелі своїй і тяжким болем у всіх кістках своїх, —	πάλιν δὲ ἤλεγξεν αὐτὸν ἐπὶ μαλακίᾳ ἐπὶ κοίτης καὶ πλῆθος ὀστῶν αὐτοῦ ἐνάρκησε·
20	20
і життя її відвертається від хліба і душа її від улюбленої їжі.	πᾶν δὲ βρωτὸν σίτου οὐ μὴ δύνηται προσδέξασθαι καὶ ἡ ψυχὴ αὐτοῦ βρῶσιν ἐπιθυμήσει,
21	21
Плоть на ній пропадає, так що її не видно, і показуються кістки її, яких не було видно.	ἕως ἂν σαπῶσιν αὐτοῦ αἱ σάρκες καὶ ἀποδείξῃ τὰ ὀστᾶ αὐτοῦ κενά·
22	22
І душа її наближається до могили і життя її — до смерті.	ἤγγισε δὲ εἰς θάνατον ἡ ψυχὴ αὐτοῦ, ἡ δὲ ζωὴ αὐτοῦ ἐν ᾅδη.
23	23
Якщо є у неї ангел-наставник, один з тисячі, щоб показати людині пряму путь її, —	ἐὰν ὦσι χίλιοι ἄγγελοι θανατηφόροι, εἷς αὐτῶν οὐ μὴ τρώσῃ αὐτόν· ἐὰν νοήσῃ τῇ καρδίᾳ ἐπιστραφῆναι πρὸς Κύριον, ἀναγγείλῃ δὲ ἀνθρώπῳ τὴν ἑαυτοῦ μέμψιν, τὴν δὲ ἄνοιαν αὐτοῦ δείξῃ,
24	24
Бог змилосердиться над нею і скаже: звільни її від могили; Я знайшов умилостивлення.	ἀνθέξεται τοῦ μὴ πεσεῖν εἰς θάνατον, ἀνανεώσει δὲ αὐτοῦ τὸ σῶμα ὥσπερ ἀλοιφὴν ἐπὶ τοίχου, τὰ δὲ ὀστᾶ αὐτοῦ ἐμπλήσει μυελοῦ·
25	25
Тоді тіло її зробиться свіжішим, ніж у молодості; вона повернеться до днів юности своєї.	ἁπαλυνεῖ δὲ αὐτοῦ τὰς σάρκας ὥσπερ νηπίου, ἀποκαταστήσει δὲ αὐτὸν ἀνδρωθέντα ἐν ἀνθρώποις.
26	26
Буде молитися Богу, і Він — милостивий до неї; з радістю дивиться на лице її і повертає людині праведність її.	εὐξάμενος δὲ πρὸς Κύριον, καὶ δεκτὰ αὐτῷ ἔσται, εἰσελεύσεται προσώπῳ ἱλαρῷ σὺν ἐξηγορίᾳ· ἀποδώσει δὲ ἀνθρώποις δικαιοσύνην.
27	27
Він буде дивитися на людей і говорити: грішив я і спотворював правду, і не воздано мені;	εἶτα τότε ἀπομέμψεται ἄνθρωπος αὐτὸς ἑαυτῷ λέγον· οἷα συνετέλουν καὶ οὐκ ἄξια ἤτασέ με ὧν ἥμαρτον.
28	28
Він визволив душу мою від могили, і життя моє бачить світло.	σῶσον ψυχήν μου τοῦ μὴ ἐλθεῖν εἰς διαφθοράν, καὶ ἡ ζωή μου φῶς ὄψεται.
29	29
Ось, усе це робить Бог двічі-тричі з людиною,	ἰδοὺ ταῦτα πάντα ἐργᾶται ὁ ἰσχυρὸς ὁδοὺς τρεῖς μετὰ ἀνδρός.
30	30
щоб відвести душу її від могили й освітити її світлом живих.	καὶ ἐρρύσατο τὴν ψυχήν μου ἐκ θανάτου, ἵνα ἡ ζωή μου ἐν φωτὶ αἰνῇ αὐτόν.
31	31
Прислухайся, Іове, слухай мене, мовчи, і я буду говорити.	ἐνωτίζου, ᾿Ιώβ, καὶ ἄκουέ μου· κώφευσον, καὶ ἐγώ εἰμι λαλήσω.
32	32
Якщо маєш, що сказати, відповідай; говори, тому що я бажав би твого виправдання;	εἰ εἰσί σοι λόγοι, ἀποκρίθητί μοι· λάλησον, θέλω γὰρ δικαιωθῆναί σε.
33	33
якщо ж ні, то слухай мене: мовчи, і я навчу тебе мудрости.	εἰ μή, σὺ ἄκουσόν μου· κώφευσον καὶ διδάξω σε σοφίαν.
Глава 34	Κεφάλαιο 34

1	1
І продовжував Елиуй і сказав:	ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ελιοὺς λέγει·
2	2
вислухайте, мудрі, слова мої, і прихиліть до мене вухо, розсудливі!	ἀκούσατέ μου, σοφοί· ἐπιστάμενοι, ἐνωτίζεσθε τὸ καλόν·
3	3
Бо вухо розрізняє слова, як гортань розрізняє смак їжі.	ὅτι οὖς λόγους δοκιμάζει, καὶ λάρυγξ γεύεται βρῶσιν.
4	4
Співставляємо між собою міркування і розпізнаємо, що добре.	κρίσιν ἑλώμεθα ἑαυτοῖς, γνῶμεν ἀνὰ μέσον ἑαυτῶν ὅ,τι καλόν.
5	5
Ось, Іов сказав: я правий, але Бог позбавив мене суду.	ὅτι εἴρηκεν ᾿Ιώβ· δίκαιός εἰμι, ὁ Κύριος ἀπήλλαξέ μου τὸ κρίμα,
6	6
Чи повинен я говорити лжу на правду мою? Моя рана незцілима без провини.	ἐψεύσατο δὲ τῷ κρίματί μου, βίαιον τὸ βέλος μου ἄνευ ἀδικίας.
7	7
Чи є така людина, як Іов, який п’є знущання, як воду,	ὅτι ἐξέκλιναν ἐκ νόμου Θεοῦ, δικαιώματα δὲ αὐτοῦ οὐκ ἐπέγνωσαν
8	8
вступає у співтовариство з тими, хто чинить беззаконня і ходить з людьми нечестивими?	οὐχ ἁμαρτὼν οὐδὲ ἀσεβήσας ἢ ὁδοῦ κοινωνήσας μετὰ ποιούντων τὰ ἄνομα τοῦ πορευθῆναι μετὰ ἀσεβῶν;
9	9
Тому що він сказав: немає користи для людини у благовгоджанні Богу.	μὴ γὰρ εἴπῃς, ὅτι οὐκ ἔσται ἐπισκοπὴ ἀνδρὸς καὶ ἐπισκοπὴ αὐτῷ παρὰ Κυρίου.
10	10
Отже, послухайте мене, мужі мудрі! Не може бути в Бога неправда або у Вседержителя неправосуддя,	διό, συνετοὶ καρδίας ἀκούσατέ μου· μή μοι εἴη ἔναντι Κυρίου ἀσεβῆσαι καὶ ἔναντι Παντοκράτορος ταράξαι τὸ δίκαιον·
11	11
бо Він за ділами людини чинить з нею і за путями чоловіка відплачує йому.	ἀλλὰ ἀποδιδοῖ ἀνθρώπῳ καθὰ ποιεῖ ἕκαστος αὐτῶν, καὶ ἐν τρίβῳ ἀνδρὸς εὑρήσει αὐτόν.
12	12
Істинно, Бог не чинить неправди і Вседержитель не спотворює суд.	οἴει δὲ τὸν Κύριον ἄτοπα ποιήσειν; ἢ ὁ Παντοκράτωρ ταράξει κρίσιν, ὃς ἐποίησε τὴν γῆν;
13	13
Хто, крім Нього, промишляє про землю? І хто керує всією вселенною?	τίς δέ ἐστιν ὁ ποιῶν τὴν ὑπ᾿ οὐρανὸν καὶ τὰ ἐνόντα πάντα;
14	14
Якби Він звернув серце Своє до Себе і взяв до Себе дух її і подих її,	εἰ γὰρ βούλοιτο συνέχειν καὶ τὸ πνεῦμα παρ᾿ αὐτῷ κατασχεῖν,
15	15
миттєво загинула б усяка плоть, і людина повернулася б у порох.	τελευτήσει πᾶσα σάρξ ὁμοθυμαδόν, πᾶς δὲ βροτὸς εἰς γῆν ἀπελεύσεται, ὅθεν καὶ ἐπλάσθη.
16	16
Отже, якщо ти маєш розум, то слухай це і зважай на слова мої.	εἰ δὲ μὴ νουθετῇ, ἄκουε ταῦτα, ἐνωτίζου φωνὴν ρημάτων.
17	17
Чи може ненависник правди володарювати? І чи можеш ти звинуватити Всеправедного?	ἰδὲ σὺ τὸν μισοῦντα ἄνομα καὶ τὸν ὀλλύντα τοὺς πονηροὺς ὄντα αἰώνιον δίκαιον.
18	18
Чи можна сказати цареві: ти — нечестивець, і князям: ви — беззаконники?	ἀσεβὴς ὁ λέγων βασιλεῖ· παρανομεῖς, ἀσεβέστατε, τοῖς ἄρχουσιν·
19	19
Але Він не дивиться і на лиця князів і не дає переваги багатому над бідним, тому що усі вони діло рук Його.	ὃς οὐκ ἐπῃσχύνθη πρόσωπον ἐντίμου, οὐδὲ οἶδε τιμὴν θέσθαι ἁδροῖς θαυμασθῆναι πρόσωπα αὐτῶν.
20	20
Раптово вони помирають; серед ночі народ обуриться, і вони зникають; і сильних виганяють не силою.	κενὰ δὲ αὐτοῖς ἀποβήσεται τὸ κεκραγέναι καὶ δεῖσθαι ἀνδρός· ἐχρήσαντο γὰρ παρανόμως ἐκκλινομένων ἀδυνάτων.
21	21
Тому що очі Його над путями людини, і Він бачить усі кроки її.	αὐτὸς γὰρ ὁρατής ἐστιν ἔργων ἀνθρώπων, λέληθε δὲ αὐτὸν οὐδὲν ὧν πράσσουσιν,
22	22
Немає пітьми, ні тіні смертної, де могли б сховатися ті, що чинять беззаконня.	οὐδὲ ἔσται τόπος τοῦ κρυβῆναι τοὺς ποιοῦντας τὰ ἄνομα·
23	23
Тому Він уже не вимагає від людини, щоб вона йшла на суд з Богом.	ὅτι οὐκ ἀπ᾿ ἄνδρα θήσει ἔτι·
24	24
Він скрушає сильних без дослідження і поставляє інших на їхні місця;	ὁ γὰρ Κύριος πάντας ἐφορᾷ ὁ καταλαμβάνων ἀνεξιχνίαστα, ἔνδοξά τε καὶ ἐξαίσια, ὧν οὐκ ἔστιν ἀριθμός·
25	25
тому що Він робить відомими діла їхні і скидає їх уночі, і вони знищуються.	ὁ γνωρίζων αὐτῶν τὰ ἔργα καὶ στρέψει νύκτα καὶ ταπεινωθήσονται.
26	26
Він уражає їх, як беззаконних людей, перед очима інших,	ἔσβεσε δὲ ἀσεβεῖς, ὁρατοὶ δὲ ἐναντίον αὐτοῦ,
27
за те, що вони відвернулися від Нього і не зрозуміли всіх шляхів Його,
28	28
так що дійшло до Нього волання бідних, і Він почув стогін пригноблених.	τοῦ ἐπαγαγεῖν ἐπ᾿ αὐτὸν κραυγὴν πενήτων, καὶ κραυγὴν πτωχῶν εἰσακούσεται.
29	29
Чи дарує Він тишу, хто може збурити? чи ховає Він лице Своє, хто може побачити Його? Чи буде це для народу, чи для однієї людини,	καὶ αὐτὸς ἡσυχίαν παρέξει, καὶ τίς καταδικάσεται; καὶ κρύψει πρόσωπον, καὶ τίς ὄψεται αὐτόν; καὶ κατὰ ἔθνους καὶ κατὰ ἀνθρώπου ὁμοῦ
30	30
щоб не царював лицемір на спокусу народу.	βασιλεύων ἄνθρωπον ὑποκριτὴν ἀπὸ δυσκολίας λαοῦ.
31	31
До Бога слід говорити: я потерпів, більше не буду грішити.	ὅτι πρὸς τὸν ἰσχυρὸν ὁ λέγων· εἴληφα, οὐκ ἐνεχυράσω·
32	32
А чого я не знаю, Ти навчи мене; і якщо я зробив беззаконня, більше не буду.	ἄνευ ἐμαυτοῦ ὄψομαι, σὺ δεῖξόν μοι, εἰ ἀδικίαν εἰργασάμην, οὐ μὴ προσθήσω.
33	33
Чи за твоїм міркуванням Він повинен відплачувати? І оскільки ти відкидаєш, то тобі варто обирати, а не мені; говори, що знаєш.	μὴ παρὰ σοῦ ἀποτίσει αὐτήν; ὅτι ἀπώσῃ, ὅτι σὺ ἐκλέξῃ, καὶ οὐκ ἐγώ· καὶ τί ἔγνως, λάλησον.
34	34
Люди розумні скажуть мені, і муж мудрий, який слухає мене:	διὸ συνετοὶ καρδίας ἐροῦσι ταῦτα, ἀνὴρ δὲ σοφὸς ἀκήκοέ μου τὸ ρῆμα.
35	35
Іов нерозумно говорить, і слова його не мають сенсу.	᾿Ιὼβ δὲ οὐκ ἐν συνέσει ἐλάλησε, τὰ ρήματα αὐτοῦ οὐκ ἐν ἐπιστήμῃ.
36	36
Я бажав би, щоб Іов цілком був випробуваний, за відповідями його, які властиві людям нечестивим.	οὐ μὴν δὲ ἀλλὰ μάθε, ᾿Ιώβ, μὴ δῷς ἔτι ἀνταπόκρισιν, ὥσπερ οἱ ἄφρονες,
37	37
Інакше він до гріха свого додасть відступлення, буде рукоплескати між нами і ще більше наговорить проти Бога.	ἵνα μὴ προσθῶμεν ἐφ᾿ ἁμαρτίαις ἡμῶν, ἀνομία δὲ ἐφ᾿ ἡμῖν λογισθήσεται, πολλὰ λαλούντων ρήματα ἐναντίον τοῦ Κυρίου.
Глава 35	Κεφάλαιο 35

1	1
І продовжував Елиуй і сказав: чи	ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ελιοὺς λέγει·
2	2
вважаєш ти справедливим, що сказав: я правіший за Бога?	τί τοῦτο ἡγήσω ἐν κρίσει; σὺ τίς εἶ ὅτι εἶπας· δίκαιός εἰμι ἔναντι Κυρίου;
3	3
Ти сказав: яка користь мені? і який прибуток я мав би перед тим, як коли б я і грішив?	ἐγώ σοι δώσω ἀπόκρισιν καὶ τοῖς τρισὶ φίλοις σου.
4	4
Я відповім тобі і твоїм друзям з тобою:	ἀνάβλεψον εἰς τὸν οὐρανὸν καὶ ἰδέ, κατάμαθε δὲ νέφη ὡς ὑψηλὰ ἀπὸ σοῦ.
5	5
поглянь на небо і дивися; поглянь на хмари, вони вище тебе.	εἰ ἥμαρτες, τί πράξεις; εἰ δὲ καὶ πολλὰ ἠνόμησας, τί δύνασαι ποιῆσαι;
6
Якщо ти грішиш, що робиш ти Йому? і якщо злочини твої збільшуються, що заподіюєш ти Йому?
7	7
Якщо ти праведний, що даєш Йому? або що одержує Він від руки твоєї?	ἐπεὶ δὲ οὖν δικαιος εἶ, τί δώσεις αὐτῷ; ἢ τί ἐκ χειρός σου λήψεται;
8	8
Нечестя твоє відноситься до людини, як ти, і праведність твоя до сина людського.	ἀνδρὶ τῷ ὁμοίῳ σου ἡ ἀσέβειά σου, καὶ υἱῷ ἀνθρώπου ἡ δικαιοσύνη σου.
9	9
Від безлічі гнобителів стогнуть гноблені, і від руки сильних волають.	ἀπὸ πλήθους συκοφαντούμενοι κεκράξονται, βοήσονται ἀπὸ βραχίονος πολλῶν.
10	10
Але ніхто не говорить: де Бог, Творець мій, Який дає пісні вночі,	καὶ οὐκ εἶπε· ποῦ ἐστιν ὁ Θεὸς ὁ ποιήσας με, ὁ κατατάσσων φυλακὰς νυκτερινάς,
11	11
Який навчає нас більше, ніж худобу земну, і напоумлює нас більше, ніж птахів небесних?	ὁ διορίζων με ἀπὸ τετραπόδων γῆς, ἀπὸ δὲ πετεινῶν οὐρανοῦ;
12	12
Там вони волають, і Він не відповідає їм, з причини гордости злих людей.	ἐκεῖ κεκράξονται, καὶ οὐ μὴ εἰσακούσῃ καὶ ἀπὸ ὕβρεως πονηρῶν.
13	13
Але неправда, що Бог не чує і Вседержитель не дивиться на це.	ἄτοπα γὰρ οὐ βούλεται ἰδεῖν ὁ Κύριος, αὐτὸς γὰρ ὁ Παντοκράτωρ
14	14
Хоча ти сказав, що ти не бачиш Його, але суд перед Ним, і — чекай на нього.	ὁρατής ἐστι τῶν συντελούντων τὰ ἄνομα καὶ σώσει με. κρίθητι δὲ ἐναντίον αὐτοῦ, εἰ δύνασαι αὐτὸν αἰνέσαι, ὥς ἐστι.
15	15
Але нині, тому що гнів Його не відвідав його і він не пізнав його у всій суворості,	καὶ νῦν ὅτι οὐκ ἔστιν ἐπισκεπτόμενος ὀργὴν αὐτοῦ, καὶ οὐκ ἔγνω παράπτωμά τι σφόδρα·
16	16
Іов і відкрив легковажно вуста свої і нерозважливо марнує слова.	καὶ ᾿Ιὼβ ματαίως ἀνοίγει τὸ στόμα αὐτοῦ, ἐν ἀγνωσίᾳ ρήματα βαρύνει.
Глава 36	Κεφάλαιο 36

1	1
І продовжував Елиуй і сказав:	ΠΡΟΣΘΕΙΣ δὲ ἔτι ᾿Ελιοὺς λέγει·
2	2
почекай мене трохи, і я покажу тобі, що я маю ще дещо сказати за Бога.	μεῖνόν με μικρὸν ἔτι, ἵνα διδάξω σε· ἔτι γὰρ ἐν ἐμοί ἐστι λέξις.
3	3
Почну мої міркування здалеку, і воздам Творцю моєму справедливість,	ἀναλαβὼν τὴν ἐπιστήμην μου μακράν, ἔργοις δέ μου δίκαια ἐρῶ ἐπ᾿ ἀληθείας
4	4
тому що слова мої точно не лжа: перед тобою — довершений у пізнаннях.	καὶ οὐκ ἄδικα ρήματα ἀδίκως συνιεῖς.
5	5
Ось, Бог могутній і не нехтує сильним міцністю серця;	γίνωσκε δὲ ὅτι ὁ Κύριος οὐ μὴ ἀποποιήσηται τὸν ἄκακον. δυνατὸς ἰσχύϊ καρδίας
6	6
Він не підтримує нечестивих і відплачує належне пригнобленим;	ἀσεβῆ οὐ μὴ ζωοποιήσει καὶ κρίμα πτωχῶν δώσει.
7	7
Він не відвертає очей Своїх від праведників, але з царями назавжди посаджує їх на престолі, і вони підносяться.	οὐκ ἀφελεῖ ἀπὸ δικαίου ὀφθαλμοὺς αὐτοῦ· καὶ μετὰ βασιλέων εἰς θρόνον καὶ καθιεῖ αὐτοὺς εἰς νῖκος, καὶ ὑψωθήσονται.
8	8
Якщо ж вони закуті ланцюгами й утримуються в кайданах біди,	καὶ οἱ πεπεδημένοι ἐν χειροπέδαις συσχεθήσονται ἐν σχοινίοις πενίας,
9	9
то Він вказує їм на діла їхні і на беззаконня їхні, тому що примножилися,	καὶ ἀναγγελεῖ αὐτοῖς τὰ ἔργα αὐτῶν καὶ τὰ παραπτώματα αὐτῶν, ὅτι ἰσχύσουσιν.
10	10
і відкриває їх вухо для напоумлення і говорить їм, щоб вони відступили від нечестя.	ἀλλὰ τοῦ δικαίου εἰσακούσεται· καὶ εἶπεν ὅτι ἐπιστραφήσονται ἐξ ἀδικίας.
11	11
Якщо послухають і будуть служити Йому, то проведуть дні свої у благополуччі і літа свої в радості;	ἐὰν ἀκούσωσι καὶ δουλεύσωσι, συντελέσουσι τὰς ἡμέρας αὐτῶν ἐν ἀγαθοῖς καὶ τὰ ἔτη αὐτῶν ἐν εὐπρεπείαις.
12	12
якщо ж не послухають, то загинуть від стріли і помруть у нерозумі.	ἀσεβεῖς δὲ οὐ διασῴζει παρὰ τὸ μὴ βούλεσθαι αὐτοὺς εἰδέναι τὸν Κύριον καὶ διότι νουθετούμενοι ἀνήκοοι ἦσαν.
13	13
Але лицеміри живлять у серці гнів і не взивають до Нього, коли Він заковує їх у кайдани;	καὶ ὑποκριταὶ καρδίᾳ τάξουσι θυμόν· οὐ βοήσονται, ὅτι ἔδησεν αὐτούς.
14	14
тому душа їх помирає у молодості і життя їх із блудниками.	ἀποθάνοι τοίνυν ἐν νεότητι ἡ ψυχὴ αὐτῶν, ἡ δὲ ζωὴ αὐτῶν τιτρωσκομένη ὑπὸ ἀγγέλων,
15	15
Він спасає бідного від лиха його й у пригнобленні відкриває вухо його.	ἀνθ᾿ ὧν ἔθλιψαν ἀσθενῆ καὶ ἀδύνατον, κρίμα δὲ πρᾳέων ἐκθήσει.
16	16
І тебе вивів би Він з тісноти на простір, де немає стиснення, і те, що ставиться на стіл твій, було б наповнене жиром;	καὶ προσέτι ἠπάτησέ σε ἐκ στόματος ἐχθροῦ· ἄβυσσος, κατάχυσις ὑποκάτω αὐτῆς, καὶ κατέβη τράπεζά σου πλήρης πιότητος.
17	17
але ти сповнений судженнями нечестивих: судження й осудження — близькі.	οὐχ ὑστερήσει δὲ ἀπὸ δικαίων κρίμα,
18	18
Нехай не вразить тебе гнів Божий покаранням! Великий викуп не спасе тебе.	θυμὸς δὲ ἐπ᾿ ἀσεβεῖς ἔσται δι᾿ ἀσέβειαν δώρων, ὧν ἐδέχοντο ἐπ᾿ ἀδικίαις.
19	19
Чи дасть Він яку ціну твоєму багатству? Ні, — ні золоту і ніякому скарбу.	μή σε ἐκκλινάτω ἑκὼν ὁ νοῦς δεήσεως ἐν ἀνάγκῃ ὄντων ἀδυνάτων, καὶ πάντας τοὺς κραταιοῦντας ἰσχύν.
20	20
Не бажай тієї ночі, коли народи знищуються на своєму місці.	μὴ ἐξελκύσῃς τὴν νύκτα τοῦ ἀναβῆναι λαοὺς ἀντ᾿ αὐτῶν·
21	21
Бережися, не схиляйся до нечестя, якому ти віддав перевагу перед стражданнями.	ἀλλὰ φύλαξαι μὴ πράξῃς ἄτοπα· ἐπὶ τούτων γὰρ ἐξείλω ἀπὸ πτωχείας.
22	22
Бог високий могутністю Своєю, і хто такий, як Він, наставник?	ἰδοὺ ὁ ᾿Ισχυρὸς κραταιώσει ἐν ἰσχύϊ αὐτοῦ· τίς γάρ ἐστι κατ᾿ αὐτὸν δυνάστης;
23	23
Хто вкаже Йому путь Його; хто може сказати: Ти чиниш несправедливо?	τίς δέ ἐστιν ὁ ἐτάζων αὐτοῦ τὰ ἔργα; ἢ τίς ὁ εἰπών· ἔπραξεν ἄδικα;
24	24
Пам’ятай про те, щоб звеличувати діла Його, які люди бачать.	μνήσθητι, ὅτι μεγάλα ἐστὶν αὐτοῦ τὰ ἔργα, ὧν ἦρξαν ἄνδρες.
25	25
Усі люди можуть бачити їх; людина може бачати їх здаля.	πᾶς ἄνθρωπος εἶδεν ἐν ἑαυτῷ, ὅσοι τιτρωσκόμενοί εἰσι βροτοί.
26	26
Ось, Бог великий, і ми не можемо пізнати Його; число років Його недослідиме.	ἰδοὺ ὁ ᾿Ισχυρὸς πολύς, καὶ οὐ γνωσόμεθα· ἀριθμὸς ἐτῶν αὐτοῦ, καὶ ἀπέραντος.
27	27
Він збирає краплі води; вони в безлічі виливаються дощем:	ἀριθμηταὶ δὲ αὐτῷ σταγόνες ὑετοῦ, καὶ ἐπιχυθήσονται ὑετῷ εἰς νεφέλην·
28	28
із хмар падають і виливаються рясно на людей.	ρυήσονται παλαιώματα, ἐσκίασε δὲ νέφη ἐπὶ ἀμυθήτων βροτῶν. 28α ὥραν ἔθετο κτήνεσιν, οἴδασι δὲ κοίτης τάξιν. 28β ἐπὶ τούτοις πᾶσιν οὐκ ἐξίσταταί σου ἡ διάνοια οὐδὲ διαλλάσσεταί σου ἡ καρδία ἀπὸ σώματος;
29	29
Хто може також осягнути простір хмар, тріщання намету Його?	καὶ ἐὰν συνῇ ἀπεκτάσεις νεφέλης, ἰσότητα σκηνῆς αὐτοῦ,
30	30
Ось, Він посилає на нього світло Своє і покриває дно моря.	ἰδοὺ ἐκτενεῖ ἐπ᾿ αὐτὸν ἠδὼ καὶ ριζώματα τῆς θαλάσσης ἐκάλυψεν·
31	31
Звідти Він судить народи, дає їжу в достатку.	ἐν γὰρ αὐτοῖς κρινεῖ λαούς, δώσει τροφὴν τῷ ἰσχύοντι.
32	32
Він ховає в долонях Своїх блискавку і повеліває їй, кого вразити.	ἐπὶ χειρῶν ἐκάλυψε φῶς καὶ ἐνετείλατο περὶ αὐτῆς ἐν ἀπαντῶντι·
33	33
Тріскотіння її дає звістку про неї; худоба також відчуває, що відбувається.	ἀναγγελεῖ περὶ αὐτοῦ φίλον αὐτοῦ Κύριος, κτῆσις καὶ περὶ ἀδικίας.
Глава 37	Κεφάλαιο 37

1	1
І від цього тремтить серце моє і зрушилося з місця свого.	ΚΑΙ ἀπὸ ταύτης ἐταράχθη ἡ καρδία μου καὶ ἀπερρύη ἐκ τοῦ τόπου αὐτῆς.
2	2
Слухайте, слухайте голос Його і грім, що виходить з вуст Його.	ἄκουε ἀκοὴν ἐν ὀργῇ θυμοῦ Κυρίου, καὶ μελέτη ἐκ στόματος αὐτοῦ ἐξελεύσεται.
3	3
Під усім небом перекоти його, і блищання його — до країв землі.	ὑποκάτω παντὸς τοῦ οὐρανοῦ ἡ ἀρχὴ αὐτοῦ, καὶ τὸ φῶς αὐτοῦ ἐπὶ πτερύγων τῆς γῆς.
4	4
За ним гримить голос; гримить Він гласом величі Своєї і не зупиняє його, коли голос Його почутий.	ὀπίσω αὐτοῦ βοήσεται φωνῇ, βροντήσει ἐν φωνῇ ὕβρεως αὐτοῦ, καὶ οὐκ ἀνταλλάξει αὐτούς, ὅτι ἀκούσει φωνὴν αὐτοῦ.
5	5
Дивно гримить Бог гласом Своїм, робить діла великі, для нас незбагненні.	βροντήσει ὁ ἰσχυρὸς ἐν φωνῇ αὐτοῦ θαυμάσια· ἐποίησε γὰρ μεγάλα ἃ οὐκ ᾔδειμεν,
6	6
Бо снігу Він говорить: будь на землі; однаково дрібний дощ і великий дощ у Його владі.	συντάσσων χιόνι· γίνου ἐπὶ γῆς, καὶ χειμὼν ὑετός, καὶ χειμὼν ὑετῶν δυναστείας αὐτοῦ.
7	7
Він кладе печать на руку кожної людини, щоб усі люди знали діла Його.	ἐν χειρὶ παντὸς ἀνθρώπου κατασφραγίζει, ἵνα γνῷ πᾶς ἄνθρωπος τὴν ἑαυτοῦ ἀσθένειαν.
8	8
Тоді звір іде в притулок і залишається у своїх лігвах.	εἰσῆλθε δὲ θηρία ὑπὸ τὴν σκέπην, ἡσύχασαν δὲ ἐπὶ κοίτης.
9	9
З півдня приходить буря, з півночі — холоднеча.	ἐκ ταμιείων ἐπέρχονται ὀδύναι, ἀπὸ δὲ ἀκρωτηρίων ψῦχος,
10	10
Від подиху Божого утворюється лід, і поверхня води стискується.	καὶ ἀπὸ πνοῆς ἰσχυροῦ δώσει πάγος, οἰακίζει δὲ τὸ ὕδωρ ὡς ἐὰν βούληται·
11	11
Також вологою Він наповнює хмари, і хмари випромінюють світло Його,	καὶ ἐκλεκτὸν καταπλάσσει νεφέλη, διασκορπιεῖ νέφος φῶς αὐτοῦ.
12	12
і вони спрямовуються за намірами Його, щоб виконати те, що Він повелить їм на лиці населеної землі.	καὶ αὐτὸς κυκλώματα διαστρέψει, ἐν θεεβουλαθὼθ εἰς ἔργα αὐτῶν. πάντα ὅσα ἂν ἐντείληται αὐτοῖς, ταῦτα συντέτακται παρ᾿ αὐτοῦ ἐπὶ τῆς γῆς,
13	13
Він повеліває їм іти або для покарання, або на благовоління, або для помилування.	ἐὰν εἰς παιδείαν, ἐὰν εἰς τὴν γῆν αὐτοῦ, ἐὰν εἰς ἔλεος εὑρήσει αὐτόν.
14	14
Слухай це, Іове; стій і розумій дивні діла Божі.	ἐνωτίζου ταῦτα, ᾿Ιώβ· στῆθι νουθετούμενος δύναμιν Κυρίου.
15	15
Чи знаєш, як Бог розпоряджається ними і повеліває світлу блищати із хмари Своєї?	οἴδαμεν ὅτι ὁ Θεὸς ἔθετο ἔργα αὐτοῦ φῶς ποιήσας ἐκ σκότους.
16	16
Чи розумієш рівновагу хмар, дивне діло Найдосконалішого у знанні?	ἐπίσταται δὲ διάκρισιν νεφῶν, ἐξαίσια δὲ πτώματα πονηρῶν.
17	17
Як нагрівається твій одяг, коли Він заспокоює землю від півдня?	σοῦ δὲ ἡ στολὴ θερμή, ἡσυχάζεται δὲ ἐπὶ τῆς γῆς.
18	18
Чи ти з Ним розпростер небеса, тверді, як відлите дзеркало?	στερεώσεις μετ᾿ αὐτοῦ εἰς παλαιώματα, ἰσχυραὶ ὡς ὅρασις ἐπιχύσεως.
19	19
Навчи нас, що сказати Йому? Ми в цій пітьмі нічого не можемо зрозуміти.	διατί; δίδαξόν με, τί ἐροῦμεν αὐτῷ· καὶ παυσώμαθε πολλὰ λέγοντες.
20	20
Чи буде сповіщено Йому, що я говорю? Чи сказав хто, що те, що сказано, доноситься Йому?	μὴ βίβλος ἢ γραμματεύς μοι παρέστηκεν, ἵνα ἄνθρωπον ἑστηκὼς κατασιωπήσω;
21	21
Тепер не видно яскравого світла у хмарах, але пронесеться вітер і розчистить їх.	πᾶσι δὲ οὐχ ὁρατὸν τὸ φῶς, τηλαυγές ἐστιν ἐν τοῖς παλαιώμασιν, ὥσπερ τὸ παρ᾿ αὐτοῦ ἐπὶ νεφῶν.
22	22
Світла погода приходить від півночі, і навколо Бога страшна велич.	ἀπὸ βορρᾶ νέφη χρυσαυγοῦντα· ἐπὶ τούτοις μεγάλη ἡ δόξα καὶ τιμὴ Παντοκράτορος.
23	23
Вседержитель! ми розумом не осягаємо Його. Він великий силою, судом і повнотою правосуддя. Він нікого не гнітить.	καὶ οὐχ εὑρίσκομεν ἄλλον ὅμοιον τῇ ἰσχύϊ αὐτοῦ· ὁ τὰ δίκαια κρίνων, οὐκ οἴει ἐπακούειν αὐτόν;
24	24
Тому нехай благоговіють перед Ним люди, і нехай тремтять перед Ним усі мудрі серцем!	διὸ φοβηθήσονται αὐτὸν οἱ ἄνθρωποι, φοβηθήσονται δὲ αὐτὸν καὶ οἱ σοφοὶ καρδίᾳ.
Глава 38	Κεφάλαιο 38

1	1
[Коли Елиуй перестав говорити,] Господь відповів Іову із бурі і сказав:	ΜΕΤΑ δὲ τὸ παύσασθαι ᾿Ελιοὺν τῆς λέξεως εἶπεν ὁ Κύριος τῷ ᾿Ιὼβ διὰ λαίλαπος καὶ νεφῶν·
2	2
хто цей, що затьмарює Провидіння словами без сенсу?	τίς οὗτος ὁ κρύπτων με βουλήν, συνέχων δὲ ρήματα ἐν καρδίᾳ, ἐμὲ δὲ οἴεται κρύπτειν;
3	3
Опережи нині стегна твої, як муж: Я буду запитувати тебе, і ти пояснюй Мені:	ζῶσαι ὥσπερ ἀνὴρ τὴν ὀσφύν σου, ἐρωτήσω δέ σε, σὺ δέ μοι ἀποκρίθητι.
4	4
де був ти, коли Я заклав основи землі? Скажи, якщо знаєш.	ποῦ ἦς ἐν τῷ θεμελιοῦν με τὴν γῆν; ἀπάγγειλον δέ μοι εἰ ἐπίστῃ σύνεσιν.
5	5
Хто поклав міру її, якщо знаєш? або хто протягував по ній шнур?	τίς ἔθετο τὰ μέτρα αὐτῆς, εἰ οἶδας; ἢ τίς ὁ ἐπαγαγὼν σπαρτίον ἐπ᾿ αὐτῆς;
6	6
На чому затверджені основи її, або хто поклав наріжний камінь її,	ἐπὶ τίνος οἱ κρίκοι αὐτῆς πεπήγασι; τίς δέ ἐστιν ὁ βαλὼν λίθον γωνιαῖον ἐπ᾿ αὐτῆς;
7	7
при загальному торжестві ранкових зірок, коли всі сини Божі викликували від радости?	ὅτε ἐγενήθησαν ἄστρα, ᾔνεσάν με φωνῇ μεγάλῃ πάντες ἄγγελοί μου.
8	8
Хто зачинив море воротами, коли воно виверглося, вийшло ніби з утроби,	ἔφραξα δὲ θάλασσαν πύλαις, ὅτε ἐμαιοῦτο ἐκ κοιλίας μητρὸς αὐτῆς ἐκπορευομένη.
9	9
коли Я хмари зробив одежею його й імлу пеленами його,	ἐθέμην δὲ αὐτῇ νέφος ἀμφίασιν, ὁμίχλῃ δὲ αὐτὴν ἐσπαργάνωσα.
10	10
й утвердив йому Моє визначення, і поставив засуви і ворота,	ἐθέμην δὲ αὐτῇ ὅρια, περιθεὶς κλεῖθρα καὶ πύλας.
11	11
і сказав: сюди дійдеш і не перейдеш, і тут межа гордовитим хвилям твоїм?	εἶπα δὲ αὐτῇ· μέχρι τούτου ἐλεύσῃ καὶ οὐχ ὑπερβήσῃ, ἀλλ᾿ ἐν σεαυτῇ συντριβήσεταί σου τὰ κύματα.
12	12
Чи давав ти коли в житті своєму накази ранку і чи вказував зорі місце її,	ἦ ἐπὶ σοῦ συντέταχα φέγγος πρωϊνόν; ἑωσφόρος δὲ εἶδε τὴν ἑαυτοῦ τάξιν
13	13
щоб вона охопила краї землі і струсила з неї нечестивих,	ἐπιλαβέσθαι πτερύγων γῆς, ἐκτινάξαι ἀσεβεῖς ἐξ αὐτῆς;
14	14
щоб земля змінилася, як глина під печаткою, і стала, як різнобарвний одяг,	ἦ σὺ λαβὼν γῆν πηλὸν ἔπλασας ζῷον καὶ λαλητὸν αὐτὸν ἔθου ἐπ‘Ι γῆς;
15	15
щоб відібралося у нечестивих світло їх і зухвала рука їх скрушилася?	ἀφεῖλες δὲ ἀπὸ ἀσεβῶν τὸ φῶς, βραχίονα δὲ ὑπερηφάνων συνέτριψας;
16	16
Чи сходив ти у глибину моря і чи входив у дослідження безодні?	ἦλθες δὲ ἐπὶ πηγὴν θαλάσσης, ἐν δὲ ἴχνεσιν ἀβύσσου περιεπάτησας;
17	17
Чи відчинялися для тебе врата смерти, і чи бачив ти врата тіні смертної?	ἀνοίγονταί δέ σοι φόβῳ πύλαι θανάτου, πυλωροὶ δὲ ᾅδου ἰδόντες σε ἔπτηξαν;
18	18
Чи оглянув ти широту землі? Поясни, якщо знаєш усе це.	νενουθέτησαι δὲ τὸ εὖρος τῆς ὑπ᾿ οὐρανόν; ἀνάγγειλον δή μοι, πόση τίς ἐστι;
19	19
Де путь до оселі світла, і де місце темряви?	ἐν ποίᾳ δὲ γῇ αὐλίζεται τὸ φῶς; σκότους δὲ ποῖος ὁ τόπος;
20	20
Ти, звичайно, доходив до меж її і знаєш дорогу до дому її.	εἰ ἀγάγοις με εἰς ὅρια αὐτῶν; εἰ δὲ καὶ ἐπίστασαι τρίβους αὐτῶν;
21	21
Ти знаєш це, тому що ти вже був тоді народжений, і число днів твоїх дуже велике.	οἶδας ἄρα ὅτι τότε γεγέννησαι, ἀριθμὸς δὲ ἐτῶν σου πολύς;
22	22
Чи входив ти у сховища снігу і чи бачив скарбниці граду,	ἦλθες δὲ ἐπὶ θησαυροὺς χιόνος, θησαυροὺς δὲ χαλάζης ἑώρακας;
23	23
які бережу Я на час смутний, на день битви і війни?	ἀπόκειται δέ σοι εἰς ὥραν ἐχθρῶν εἰς ἡμέραν πολέμων καὶ μάχης;
24	24
Яким шляхом розливається світло і розноситься східний вітер по землі?	πόθεν δὲ ἐκπορεύεται πάχνη ἢ διασκεδάννυται νότος εἰς τὴν ὑπ᾿ οὐρανόν;
25	25
Хто проводить протоки для виливання води і шлях для громоносної блискавки,	τίς δὲ ἡτοίμασεν ὑετῷ λάβρῳ ρύσιν, ὁδὸν δὲ κυδοιμῶν
26	26
щоб ішов дощ на землю безлюдну, на пустелю, де немає людини,	τοῦ ὑετίσαι ἐπὶ γῆν, οὗ οὐκ ἀνήρ, ἔρημον, οὗ οὐχ ὑπάρχει ἄνθρωπος ἐν αὐτῇ,
27	27
щоб насичувати пустелю і степ і пробуджувати трав’яні зародки до зростання?	τοῦ χορτάσαι ἄβατον καὶ ἀοίκητον καὶ τοῦ ἐκβλαστῆσαι ἔξοδον χλόης;
28	28
Чи є у дощу батько? або хто народжує краплі роси?	τίς ἐστιν ὑετοῦ πατήρ; τίς δέ ἐστιν ὁ τετοκὼς βώλους δρόσου,
29	29
З чиєї утроби виходить лід, та іній небесний, — хто народжує його?	ἐκ γαστρὸς δέ τίνος ἐκπορεύεται ὁ κρύσταλλος; πάχνην δὲ ἐν οὐρανῷ τίς τέτοκεν,
30	30
Води, як камінь, міцніють, і поверхня безодні замерзає.	ἣ καταβαίνει ὥσπερ ὕδωρ ρέον; πρόσωπον ἀσεβοῦς τίς ἔπληξε;
31	31
Чи можеш ти зв’язати вузол Хима і порушити узи Кесиль?	συνῆκας δὲ δεσμὸν Πλειάδος καὶ φραγμὸν ᾿Ωρίωνος ἤνοιξας;
32	32
Чи можеш виводити сузір’я у свій час і вести Ас (зірницю) з її дітьми?	ἦ διανοίξεις μαζουρὼθ ἐν καιρῷ αὐτοῦ καὶ ῞Εσπερον ἐπὶ κόμης αὐτοῦ ἄξεις αὐτά;
33	33
Чи знаєш ти устави неба, чи можеш встановити володіння його на землі?	ἐπίστασαι δὲ τροπὰς οὐρανοῦ ἢ τὰ ὑπ᾿ οὐρανὸν ὁμοθυμαδὸν γινόμενα;
34	34
Чи можеш піднести голос твій до хмар, щоб вода в достатку покрила тебе?	καλέσεις δὲ νέφος φωνῇ, καὶ τρόμῳ ὕδατος λάβρου ὑπακούσεταί σου;
35	35
Чи можеш посилати блискавки, і чи підуть вони і чи скажуть тобі: ось ми?	ἀποστελεῖς δὲ κεραυνοὺς καὶ πορεύσονται; ἐροῦσι δέ σοι· τί ἐστι;
36	36
Хто вклав мудрість у серце, або хто дав сенс розуму?	τίς δὲ ἔδωκε γυναιξὶν ὑφάσματος σοφίαν ἢ ποικιλτικὴν ἐπιστήμην;
37	37
Хто може обчислити хмари своєю мудрістю й утримати сосуди неба,	τίς δὲ ὁ ἀριθμῶν νέφη σοφίᾳ, οὐρανὸν δὲ εἰς γῆν ἔκλινε;
38	38
коли порох перетворюється на бруд і брили злипаються?	κέχυται δὲ ὥσπερ γῆ κονία, κεκόλληκα δὲ αὐτὸν ὥσπερ λίθῳ κύβον.
39	39
Чи ти ловиш здобич левиці і насичуєш молодих левів,	θηρεύσεις δὲ λέουσι βοράν, ψυχὰς δὲ δρακόντων ἐμπρήσεις;
40	40
коли вони лежать у барлогах або ховаються під тінню у засідці?	δεδοίκασι γὰρ ἐν κοίταις αὐτῶν, κάθηνται δὲ ἐν ὕλαις ἐνεδρεύοντες.
41	41
Хто готує ворону корм його, коли пташенята його кричать до Бога, блукаючи без їжі?	τίς δὲ ἡτοίμασε κόρακι βοράν; νεοσσοὶ γὰρ αὐτοῦ πρὸς Κύριον κεκράγασι πλανώμενοι, τὰ σῖτα ζητοῦντες.
Глава 39	Κεφάλαιο 39

1	1
Чи знаєш ти час, коли народжуються дикі кози на скелях, і чи помічав пологи ланей?	ΕΙ ἔγνως καιρὸν τοκετοῦ τραγελάφων πέτρας, ἐφύλαξας δὲ ὠδῖνας ἐλάφων;
2	2
чи можеш обчислити місяці вагітности їх? і чи знаєш час пологів їх?	ἠρίθμησας δὲ μῆνας αὐτῶν πλήρεις τοκετοῦ αὐτῶν, ὠδῖνας δὲ αὐτῶν ἔδυσας;
3	3
Вони вигинаються, народжуючи дітей своїх, викидаючи свої ноші;	ἐξέθρεψας δὲ αὐτῶν τὰ παιδία ἔξω φόβου; ὠδῖνας δὲ αὐτῶν ἐξαποστελεῖς;
4	4
діти їх приходять у силу, ростуть на полі, йдуть і не повертаються до них.	ἀπορρήξουσι τὰ τέκνα αὐτῶν, πληθυνθήσονται ἐν γεννήματι· ἐξελεύσονται, καὶ οὐ μὴ ἀνακάμψουσιν αὐτοῖς.
5	5
Хто випустив дикого осла на волю, і хто розв’язав пута онагру,	τίς δέ ἐστιν ὁ ἀφεὶς ὄνον ἄγριον ἐλεύθερον, δεσμοὺς δὲ αὐτοῦ τίς ἔλυσεν;
6	6
якому степ Я призначив домом і солончаки — житлом?	ἐθέμην δὲ τὴν δίαιταν αὐτοῦ ἔρημον, καὶ τὰ σκηνώματα αὐτοῦ ἁλμυρίδα·
7	7
Він насміхається над міською багатолюдністю і не чує криків погонича,	καταγελῶν πολυοχλίας πόλεως, μέμψιν δὲ φορολόγου οὐκ ἀκούων,
8	8
по горах шукає собі їжу і ганяється за всякою зеленню.	κατασκέψεται ὄρη νομὴν αὐτοῦ καὶ ὀπίσω παντὸς χλωροῦ ζητεῖ.
9	9
Чи захоче єдиноріг служити тобі і чи переночує біля ясел твоїх?	βουλήσεται δέ σοι μονόκερως δουλεῦσαι ἢ κοιμηθῆναι ἐπὶ φάτνης σου;
10	10
Чи можеш мотузкою прив’язати єдинорога до борозни, і чи стане він боронити за тобою поле?	δήσεις δὲ ἐν ἱμᾶσι ζυγὸν αὐτοῦ ἢ ἑλκύσει σου αὔλακας ἐν πεδίῳ;
11	11
Чи будеш надіятися на нього, тому що в нього сила велика, і чи даси йому роботу твою?	πέποιθας δὲ ἐπ᾿ αὐτῷ, ὅτι πολλὴ ἡ ἰσχὺς αὐτοῦ, ἐπαφήσεις δὲ αὐτῷ τὰ ἔργα σου;
12	12
Чи повіриш йому, що він насіння твоє поверне і складе на тік твій?	πιστεύσεις δὲ ὅτι ἀποδώσει σοι τὸν σπόρον, εἰσοίσει δέ σου τὸν ἅλωνα;
13	13
Чи ти дав красиві крила павичу і пера і пух страусу?	πτέρυξ τερπομένων νεέλασα, ἐὰν συλλάβῃ ἀσίδα καὶ νέσσα·
14	14
Він залишає яйця свої на землі, і на піску зігріває їх,	ὅτι ἀφήσει εἰς γῆν τὰ ὠὰ αὐτῆς καὶ ἐπὶ χοῦν θάλψει
15	15
і забуває, що нога може роздавити їх і польовий звір може розтоптати їх;	καὶ ἐπελάθετο ὅτι ποὺς σκορπιεῖ καὶ θηρία ἀγροῦ καταπατήσει·
16	16
він жорстокий до дітей своїх, немов не до своїх, і не боїться, що праця його буде даремна;	ἀπεσκλήρυνε τὰ τέκνα ἑαυτῆς, ὥστε μὴ ἑαυτήν, εἰς κενὸν ἐκοπίασεν ἄνευ φόβου·
17	17
тому що Бог не дав йому мудрости і не наділив його глуздом;	ὅτι κατεσιώπησεν αὐτῇ ὁ Θεὸς σοφίαν καὶ οὐκ ἐπεμέρισεν αὐτῇ ἐν τῇ συνέσει.
18	18
а коли підніметься на висоту, посміється з коня і вершника його.	κατὰ καιρὸν ἐν ὕψει ὑψώσει, καταγελάσεται ἵππου καὶ τοῦ ἐπιβάτου αὐτοῦ.
19	19
Чи ти дав коню силу і наділив шию його гривою?	ἦ σὺ περιέθηκας ἵππῳ δύναμιν, ἐνέδυσας δὲ τραχήλῳ αὐτοῦ φόβον;
20	20
Чи можеш ти злякати його, як сарану? Хропіння ніздрів його — жах;	περιέθηκας δὲ αὐτῷ πανοπλίαν, δόξαν δὲ στηθέων αὐτοῦ τόλμῃ;
21	21
риє ногою землю і захоплюється силою; йде назустріч зброї;	ἀνορύσσων ἐν πεδίῳ γαυριᾷ, ἐκπορεύεται δὲ εἰς πεδίον ἐν ἰσχύϊ·
22	22
він глузує з небезпеки і не боїться і не відвертається від меча;	συναντῶν βασιλεῖ καταγελᾷ καὶ οὐ μὴ ἀποστραφῇ ἀπὸ σιδήρου·
23	23
сагайдак гуркотить над ним, блискотить спис і дротик;	ἐπ᾿ αὐτῷ γαυριᾷ τόξον καὶ μάχαιρα,
24	24
у пориві і люті він ковтає землю і не може стояти при звуці труби;	καὶ ὀργῇ ἀφανιεῖ τὴν γῆν καὶ οὐ μὴ πιστεύσει, ἕως ἂν σημάνῃ σάλπιγξ·
25	25
при трубному звуці він подає голос: гу! гу! і здалеку чує битву, гучні голоси вождів і крик.	σάλπιγγος δὲ σημαινούσης λέγει· εὖγε. πόρρωθεν δὲ ὀσφραίνεται πολέμου σὺν ἅλματι καὶ κραυγῇ.
26	26
Чи твоєю мудрістю літає яструб і спрямовує крила свої на південь?	ἐκ δὲ τῆς σῆς ἐπιστήμης ἕστηκεν ἱέραξ, ἀναπετάσας τὰς πτέρυγας, ἀκίνητος, καθορῶν τὰ πρὸς νότον;
27	27
Чи за твоїм словом піднімається орел і влаштовує на висоті гніздо своє?	ἐπὶ δὲ σῷ προστάγματι ὑψοῦται ἀετός, γὺψ δὲ ἐπὶ νοσσιᾶς αὐτοῦ καθεσθεὶς αὐλίζεται
28	28
Він живе на скелі і ночує на зубцях скелі і на місцях неприступних;	ἐπ᾿ ἐξοχῇ πέτρας καὶ ἀποκρύφῳ;
29	29
звідти видивляється собі їжу: очі його дивляться далеко;	ἐκεῖσε ὢν ζητεῖ τὰ σῖτα, πόρρωθεν οἱ ὀφθαλμοὶ αὐτοῦ σκοπεύουσι·
30	30
пташенята його п’ють кров, і де труп, там і він.	νεοσσοὶ δὲ αὐτοῦ φύρονται ἐν αἵματι, οὗ δ᾿ ἂν ὦσι τεθνεῶτες, παραχρῆμα εὑρίσκονται.
31
І продовжував Господь і сказав Іову:
32
чи буде той, хто змагається з Вседержителем, ще вчити? Той, хто викриває Бога, нехай відповідає Йому.
33
І відповів Іов Господу і сказав:
34
ось, я нікчемний; що буду я відповідати Тобі? Руку мою покладаю на вуста мої.
35
Один раз я говорив, — тепер відповідати не буду, навіть двічі, але більше не буду.
Глава 40	Κεφάλαιο 40

1	1
І відповів Господь Іову з бурі і сказав:	ΚΑΙ ἀπεκρίθη Κύριος ὁ Θεὸς τῷ ᾿Ιὼβ καὶ εἶπε·
2	2
опережи, як муж, стегна твої: Я буду запитувати тебе, а ти пояснюй Мені.	μὴ κρίσιν μετὰ ἱκανοῦ ἐκκλινεῖ, ἐλέγχων δὲ Θεὸν ἀποκριθήσεται αὐτήν;
3	3
Ти хочеш відкинути суд Мій, звинуватити Мене, щоб виправдати себе?	ὑπολαβὼν δὲ ᾿Ιὼβ λέγει τῷ Κυρίῳ·
4	4
Чи така в тебе сила, як у Бога? І чи можеш загриміти голосом, як Він?	τί ἔτι ἐγὼ κρίνομαι, νουθετούμενος καὶ ἐλέγχων Κύριον, ἀκούων τοιαῦτα οὐθὲν ὤν; ἐγὼ δὲ τίνα ἀπόκρισιν δῶ πρὸς ταῦτα; χεῖρα θήσω ἐπὶ στόματί μου·
5	5
Прикрась же себе величчю і славою, одягнись у блиск і красу;	ἅπαξ λελάληκα, ἐπὶ δὲ τῷ δευτέρῳ οὐ προσθήσω.
6	6
вилий лють гніву твого, подивися на все горде і смири його;	ἔτι δὲ ὑπολαβὼν ὁ Κύριος εἶπε τῷ ᾿Ιὼβ ἐκ τοῦ νέφους·
7	7
глянь на всіх зарозумілих і принизь їх, і скруши нечестивих на місцях їх;	μή, ἀλλὰ ζῶσαι ὥσπερ ἀνὴρ τὴν ὀσφύν σου, ἐρωτήσω δέ σε, σὺ δέ μοι ἀπόκριναι·
8	8
зарий усіх їх у землю й лиця їх покрий темрявою.	μὴ ἀποποιοῦ μου τὸ κρίμα. οἴει δέ με ἄλλως σοι κεχρηματικέναι ἢ ἵνα ἀναφανῇς δίκαιος;
9	9
Тоді і Я визнаю, що правиця твоя може спасати тебе.	ἦ βραχίων σοί ἐστι κατὰ τοῦ Κυρίου, ἢ φωνῇ κατ᾿ αὐτὸν βροντᾷς;
10	10
Ось бегемот, якого Я створив, як і тебе; він їсть траву, як віл;	ἀνάλαβε δὴ ὕψος καὶ δύναμιν, δόξαν δὲ καὶ τιμὴν ἀμφίασαι.
11	11
ось, його сила в стегнах його і міцність його у м’язах черева його;	ἀπόστειλον δὲ ἀγγέλους ὀργῇ, πάντα δὲ ὑβριστὴν ταπείνωσον·
12	12
повертає хвостом своїм, як кедром; жили ж на стегнах його переплетені;	ὑπερήφανον δὲ σβέσον, σῆψον δὲ ἀσεβεῖς παραχρῆμα,
13	13
ноги в нього, як мідні труби; кістки в нього, як залізні прути;	κρύψον δὲ εἰς γῆν ὁμοθυμαδόν, τὰ δὲ πρόσωπα αὐτῶν ἀτιμίας ἔμπλησον·
14	14
це — верх шляхів Божих; тільки Той, Хто створив його, може наблизити до нього меч Свій;	ὁμολογήσω ὅτι δύναται ἡ δεξιά σου σῶσαι.
15	15
гори приносять йому їжу, і там усі звірі польові грають;	ἀλλὰ δὴ ἰδοὺ θηρία παρά σοι, χόρτον ἴσα βουσὶν ἐσθίουσιν.
16	16
він лягає під тінистими деревами, під дахом очерету й у болотах;	ἰδοὺ δὴ ἡ ἰσχὺς αὐτοῦ ἐπ᾿ ὀσφύϊ, ἡ δὲ δύναμις αὐτοῦ ἐπ᾿ ὀμφαλοῦ γαστρός·
17	17
тінисті дерева покривають його своєю тінню; верби при струмках оточують його;	ἔστησεν οὐρὰν ὡς κυπάρισσον, τὰ δὲ νεῦρα αὐτοῦ συμπέπλεκται·
18	18
ось, він п’є з ріки і не поспішає; залишається спокійним, хоч би Йордан побіг до рота його.	αἱ πλευραὶ αὐτοῦ πλευραὶ χάλκειαι, ἡ δὲ ράχις αὐτοῦ σίδηρος χυτός.
19	19
Чи візьме хто його на очах його і чи проколе йому ніс багром?	τοῦτ᾿ ἔστιν ἀρχὴ πλάσματος Κυρίου, πεποιημένον ἐγκαταπαίζεσθαι ὑπὸ τῶν ἀγγέλων αὐτοῦ.
20	20
Чи можеш ти вудкою витягти левиафана і мотузкою схопити за язик його?	ἐπελθὼν δὲ ἐπ᾿ ὄρος ἀκρότομον ἐποίησε χαρμονὴν τετράποσιν ἐν τῷ ταρτάρῳ.
21	21
чи вдінеш кільце в ніздрі його? чи проколеш голкою щелепу його?	ὑπὸ παντοδαπὰ δένδρα κοιμᾶται, παρὰ πάπυρον καὶ κάλαμον καὶ βούτομον.
22	22
чи буде він довго благати тебе і чи буде говорити з тобою лагідно?	σκιάζονται δὲ ἐν αὐτῷ δένδρα μεγάλα σὺν ραδάμνοις καὶ κλῶνες ἀγροῦ.
23	23
чи укладе він договір з тобою, і чи візьмеш його назавжди собі за раба?	ἐὰν γένηται πλήμμυρα, οὐ μὴ αἰσθηθῇ· πέποιθεν ὅτι προσκρούσει ὁ ᾿Ιορδάνης εἰς τὸ στόμα αὐτοῦ.
24	24
чи станеш забавлятися ним, як пташкою, і чи зв’яжеш його для дівчаток твоїх?	ἐν τῷ ὀφθαλμῷ αὐτοῦ δέξεται αὐτόν, ἐνσκολιευόμενος τρήσει ρῖνα.
25	25
чи будуть продавати його товариші ловитви, чи розділять його між хананейськими купцями?	ἄξεις δὲ δράκοντα ἐν ἀγκίστρῳ, περιθήσεις δὲ φορβαίαν περὶ ρῖνα αὐτοῦ;
26	26
чи можеш простромити шкіру його списом і голову його рибальською острогою?	εἰ δήσεις κρίκον ἐν τῷ μυκτῆρι αὐτοῦ, ψελλίῳ δὲ τρυπήσεις τὸ χεῖλος αὐτοῦ;
27	27
Клади на нього руку твою, і пам’ятай про ту боротьбу: більше не будеш.	λαλήσει δέ σοι δεήσει, ἱκετηρίᾳ μαλακῶς;
Глава 41	Κεφάλαιο 41

1	1
Надія марна: чи не впадеш від одного погляду його?	ΟΥΧ ἑώρακας αὐτόν, οὐδὲ ἐπὶ τοῖς λεγομένοις τεθαύμακας;
2	2
Немає настільки відважного, який насмілився б потурбувати його; хто ж може устояти перед Моїм лицем?	οὐ δέδοικας ὅτι ἡτοίμασταί μοι; τίς γάρ ἐστιν ὁ ἐμοὶ ἀντιστάς;
3	3
Хто випередив Мене, щоб Мені винагородити його? під усім небом усе Моє.	ἢ τίς ἀντιστήσεταί μοι καὶ ὑπομενεῖ, εἰ πᾶσα ἡ ὑπ᾿ οὐρανὸν ἐμή ἐστιν;
4	4
Не промовчу про члени його, про силу і красиву пропорційність їх.	οὐ σιωπήσομαι δι᾿ αὐτόν, καὶ λόγον δυνάμεως ἐλεήσει τὸν ἴσον αὐτῷ.
5	5
то може відкрити верх одягу його, хто підійде до подвійних щелеп його?	τίς ἀποκαλύψει πρόσωπον ἐνδύσεως αὐτοῦ, εἰς δὲ πτύξιν θώρακος αὐτοῦ τίς ἂν εἰσέλθοι;
6	6
Хто може відчинити двері лиця його? коло зубів його — жах;	πύλας προσώπου αὐτοῦ τίς ἀνοίξει; κύκλῳ ὀδόντων αὐτοῦ φόβος.
7	7
міцні щити його — краса; вони скріплені ніби твердою печаткою;	τὰ ἔγκατα αὐτοῦ ἀσπίδες χάλκεαι, σύνδεσμος δὲ αὐτοῦ ὥσπερ σμυρίτης λίθος·
8	8
один іншого торкається близько, так що і повітря не проходить між ними;	εἷς τοῦ ἑνὸς κολλῶνται, πνεῦμα δὲ οὐ μὴ διέλθῃ αὐτόν·
9	9
один з іншим лежать щільно, зчепилися і не розсуваються.	ἀνὴρ τῷ ἀδελφῷ αὐτοῦ προσκολληθήσεται, συνέχονται καὶ οὐ μὴ ἀποσπασθῶσιν.
10	10
Від його чхання показується світло; очі в нього, як вії зорі;	ἐν πταρμῷ αὐτοῦ ἐπιφαύσκεται φέγγος, οἱ δὲ ὀφθαλμοὶ αὐτοῦ εἶδος ῾Εωσφόρου.
11	11
з пащі його виходять пломені, вискакують вогненні іскри;	ἐκ στόματος αὐτοῦ ἐκπορεύονται ὡς λαμπάδες καιόμεναι καὶ διαρριπτοῦνται ὡς ἐσχάραι πυρός.
12	12
з ніздрів його виходить дим, як з киплячого горщика або казана.	ἐκ μυκτήρων αὐτοῦ ἐκπορεύεται καπνὸς καμίνου καιομένης πυρὶ ἀνθράκων.
13	13
Подих його розжарює вугілля, і з пащі його виходить полум’я.	ἡ ψυχὴ αὐτοῦ ἄνθρακες, φλὸξ δὲ ἐκ στόματος αὐτοῦ ἐκπορεύεται.
14	14
На шиї його живе сила, і перед ним біжить жах.	ἐν δὲ τραχήλῳ αὐτοῦ αὐλίζεται δύναμις, ἔμπροσθεν αὐτοῦ τρέχει ἀπώλεια.
15	15
М’ясисті частини тіла його з’єднані між собою твердо, не здригнуться.	σάρκες δὲ σώματος αὐτοῦ κεκόλληνται· καταχέει ἐπ᾿ αὐτόν, οὐ σαλευθήσεται.
16	16
Серце його тверде, як камінь, і жорстке, як нижнє жорно.	ἡ καρδία αὐτοῦ πέπηγεν ὡς λίθος, ἕστηκε δὲ ὥσπερ ἄκμων ἀνήλατος.
17	17
Коли він піднімається, силачі в страху, зовсім губляться від жаху.	στραφέντος δὲ αὐτοῦ, φόβος θηρίοις τετράποσιν ἐπὶ γῆς ἁλλομένοις.
18	18
Меч, що доторкнеться до нього, не встоїть, ні спис, ні дротик, ні лати.	ἐὰν συναντήσωσιν αὐτῷ λόγχαι, οὐδὲν μὴ ποιήσωσι δόρυ καὶ θώρακα·
19	19
Залізо він вважає за солому, мідь — за гниле дерево.	ἥγηται μὲν γὰρ σίδηρον ἄχυρα, χαλκὸν δὲ ὥσπερ ξύλον σαθρόν.
20	20
Дочка (стріла) лука не змусить його тікати; а камені із пращі для нього полова.	οὐ μὴ τρώσῃ αὐτὸν τόξον χάλκεον, ἥγηται μὲν πετροβόλον χόρτον·
21	21
Булава вважається у нього за соломину; зі свисту дротика він сміється.	ὡς καλάμη ἐλογίσθησαν σφῦραι, καταγελᾷ δὲ σεισμοῦ πυρφόρου.
22	22
Під ним гострі камені, і він на гострих каменях лежить у бруді.	ἡ στρωμνὴ αὐτοῦ ὀβελίσκοι ὀξεῖς, πᾶς δὲ χρυσὸς θαλάσσης ὑπ᾿ αὐτὸν ὥσπερ πηλὸς ἀμύθητος.
23	23
Він кип’ятить безодню, як казан, і море перетворює на киплячу мазь;	ἀναζεῖ τὴν ἄβυσσον ὥσπερ χαλκεῖον, ἥγηται δὲ τὴν θάλασσαν ὥσπερ ἐξάλειπτρον,
24	24
залишає за собою світлу стежку; безодня здається сивиною.	τὸν δὲ τάρταρον τῆς ἀβύσσου ὥσπερ αἰχμάλωτον· ἐλογίσατο ἄβυσσον εἰς περίπατον.
25	25
Немає на землі подібного до нього; він створений безстрашним;	οὐκ ἔστιν οὐδὲν ἐπὶ τῆς γῆς ὅμοιον αὐτῷ πεποιημένον ἐγκαταπαίζεσθαι ὑπὸ τῶν ἀγγέλων μου·
26	26
на все високе дивиться сміливо; він цар над усіма синами гордости.	πᾶν ὑψηλὸν ὁρᾷ, αὐτὸς δὲ βασιλεὺς πάντων τῶν ἐν τοῖς ὕδασιν.
Глава 42	Κεφάλαιο 42

1	1
І відповів Іов Господу і сказав:	ΥΠΟΛΑΒΩΝ δὲ ᾿Ιὼβ λέγει τῷ Κυρίῳ·
2	2
знаю, що Ти все можеш, і що намір Твій не може бути зупинений.	οἶδα ὅτι πάντα δύνασαι, ἀδυνατεῖ δέ σοι οὐδέν.
3	3
Хто цей, що потьмарює Провидіння, нічого не розуміючи? — Так, я говорив про те, чого не розумів, про діла дивні для мене, яких я не знав.	τίς γάρ ἐστιν ὁ κρύπτων σε βουλήν; φειδόμενος δὲ ρημάτων, καὶ σὲ οἴεται κρύπτειν; τίς δὲ ἀναγγελεῖ μοι ἃ οὐκ ᾔδειν, μεγάλα καὶ θαυμαστά, ἃ οὐκ ἐπιστάμην;
4	4
Вислухай, взивав я, і я буду говорити, і що буду запитувати в Тебе, поясни мені.	ἄκουσον δέ μου, Κύριε, ἵνα κἀγὼ λαλήσω· ἐρωτήσω δέ σε, σὺ δέ με δίδαξον.
5	5
Я чув про Тебе слухом вуха; тепер же мої очі бачать Тебе;	ἀκοὴν μὲν ὠτὸς ἤκουόν σου τὸ πρότερον, νυνὶ δὲ ὁ ὀφθαλμός μου ἑώρακέ σε·
6	6
тому я відрікаюся і розкаююся в поросі і попелі.	διὸ ἐφαύλισα ἐμαυτὸν καὶ ἐτάκην, ἥγημαι δὲ ἐμαυτὸν γῆν καὶ σποδόν.
7	7
І було після того, як Господь сказав слова ті Іову, сказав Господь Елифазу феманитянину: горить гнів Мій на тебе і на двох друзів твоїх за те, що ви говорили про Мене не так вірно, як раб Мій Іов.	ἐγένετο δὲ μετὰ τὸ λαλῆσαι τὸν Κύριον πάντα τὰ ρήματα ταῦτα τῷ ᾿Ιώβ, εἶπεν ὁ Κύριος ᾿Ελιφὰζ τῷ Θαιμανίτῃ· ἥμαρτες σὺ καὶ οἱ δύο φίλοι σου· οὐ γὰρ ἐλαλήσατε ἐνώπιόν μου ἀληθὲς οὐδὲν ὥσπερ ὁ θεράπων μου ᾿Ιώβ.
8	8
Отже, візьміть собі сім тельців і сім баранів і підіть до раба Мого Іова і принесіть за себе жертву; і раб Мій Іов помолиться за вас, тому що тільки лице його Я прийму, щоб не відкинути вас за те, що ви говорили про Мене не так вірно, як раб Мій Іов.	νῦν δὲ λάβετε ἑπτὰ μόσχους καὶ ἑπτὰ κριοὺς καὶ πορεύθητε πρὸς τὸν θεράποντά μου ᾿Ιώβ, καὶ ποιήσει κάρπωσιν ὑπὲρ ὑμῶν. ᾿Ιὼβ δὲ ὁ θεράπων μου εὔξεται περὶ ὑμῶν, ὅτι εἰ μὴ πρόσωπον αὐτοῦ λήψομαι· εἰ μὴ γὰρ δι᾿ αὐτόν, ἀπώλεσα ἂν ὑμᾶς· οὐ γὰρ ἐλαλήσατε ἀληθὲς κατὰ τοῦ θεράποντός μου ᾿Ιώβ.
9	9
І пішли Елифаз феманитянин і Вилдад савхеянин і Софар наамитянин, і зробили так, як Господь повелів їм, — і Господь прийняв лице Іова.	ἐπορεύθη δὲ ᾿Ελιφὰζ ὁ Θαιμανίτης καὶ Βαλδὰδ ὁ Σαυχίτης καὶ Σωφὰρ ὁ Μιναῖος καὶ ἐποίησαν καθὼς συνέταξεν αὐτοῖς ὁ Κύριος, καὶ ἔλυσε τὴν ἁμαρτίαν αὐτοῖς διὰ ᾿Ιώβ.
10	10
І повернув Господь втрату Іова, коли він помолився за друзів своїх; і дав Господь Іову вдвічі більше того, що він мав раніше.	ὁ δὲ Κύριος ηὔξησε τὸν ᾿Ιώβ· εὐξαμένου δὲ αὐτοῦ καὶ περὶ τῶν φίλων αὐτοῦ, ἀφῆκεν αὐτοῖς τὴν ἁμαρτίαν. ἔδωκε δὲ ὁ Κύριος διπλᾶ ὅσα ἦν ἔμπροσθεν ᾿Ιὼβ εἰς διπλασιασμόν.
11	11
Тоді прийшли до нього всі брати його й усі сестри його і всі колишні знайомі його, і їли з ним хліб у домі його, і тужили з ним, і утішали його за все зло, яке Господь навів на нього, і дали йому кожен по кеситі і по золотому кільцю.	ἤκουσαν δὲ πάντες οἱ ἀδελφοὶ αὐτοῦ καὶ αἱ ἀδελφαὶ αὐτοῦ πάντα τὰ συμβεβηκότα αὐτῷ καὶ ἦλθον πρὸς αὐτὸν καὶ πάντες ὅσοι ἤδεισαν αὐτὸν ἐκ πρώτου· φαγόντες δὲ καὶ πιόντες παρ᾿ αὐτῷ παρεκάλεσαν αὐτόν, καὶ ἐθαύμασαν ἐπὶ πᾶσιν, οἷς ἐπήγαγεν ἐπ᾿ αὐτῷ ὁ Κύριος. ἔδωκε δὲ αὐτῷ ἕκαστος ἀμνάδα μίαν καὶ τετράδραχμον χρυσοῦ καὶ ἀσήμου.
12	12
І благословив Бог останні дні Іова більше, ніж минулі: у нього було чотирнадцять тисяч дрібної худоби, шість тисяч верблюдів, тисяча пар волів і тисяча ослиць.	ὁ δὲ Κύριος εὐλόγησε τὰ ἔσχατα ᾿Ιὼβ ἢ τὰ ἔμπροσθεν· ἦν δὲ τὰ κτήνη αὐτοῦ πρόβατα μύρια τετρακισχίλια, κάμηλοι ἑξακισχίλιαι, ζεύγη βοῶν χίλια, ὄνοι θήλειαι νομάδες χίλιαι.
13	13
І було в нього сім синів і три дочки.	γεννῶνται δὲ αὐτῷ υἱοὶ ἑπτὰ καὶ θυγατέρες τρεῖς·
14	14
І нарік він ім’я першій Емима, ім’я другій — Кассія, а ім’я третій — Керенгаппух.	καὶ ἐκάλεσε τὴν μὲν πρώτην ῾Ημέραν, τὴν δὲ δευτέραν Κασίαν, τὴν δὲ τρίτην ᾿Αμαλθαίας κέρας.
15	15
І не було на всій землі таких прекрасних жінок, як дочки Іова, і дав їм батько їхню спадщину між братами їхніми.	καὶ οὐχ εὑρέθησαν κατὰ τὰς θυγατέρας ᾿Ιὼβ βελτίους αὐτῶν ἐν τῇ ὑπ᾿ οὐρανόν· ἔδωκε δὲ αὐταῖς ὁ πατὴρ κληρονομίαν ἐν τοῖς ἀδελφοῖς.
16	16
Після того Іов жив сто сорок років, і бачив синів своїх і синів синів до четвертого роду;	ἔζησε δὲ ᾿Ιὼβ μετὰ τὴν πληγὴν ἔτη ἑκατὸν ἑβδομήκοντα, τὰ δὲ πάντα ἔτη ἔζησε διακόσια τεσσαράκοντα· καὶ εἶδεν ᾿Ιὼβ τοὺς υἱοὺς αὐτοῦ καὶ τοὺς υἱοὺς τῶν υἱῶν αὐτοῦ, τετάρτην γενεάν.
17	17
і помер Іов у старості, насичений днями^*.	καὶ ἐτελεύτησεν ᾿Ιὼβ πρεσβύτερος καὶ πλήρης ἡμερῶν. 17α γέγραπται δὲ αὐτὸν πάλιν ἀναστήσεσθαι μεθ᾿ ὧν ὁ Κύριος ἀνίστησιν. 17β Οὗτος ἑρμηνεύεται ἐκ τῆς Συριακῆς βίβλου ἐν μὲν γῇ κατοικῶν τῇ Αὐσίτιδι, ἐπὶ τοῖς ὁρίοις τῆς ᾿Ιδουμαίας καὶ ᾿Αραβίας, προϋπῆρχε δὲ αὐτῷ ὄνομα ᾿Ιωβάβ. 17γ λαβὼν δὲ γυναῖκα ᾿Αράβισσαν γεννᾷ υἱόν, ᾧ ὄνομα ᾿Εννών· ἦν δὲ αὐτὸς πατρὸς μὲν Ζαρὲ ἐκ τῶν ῾Ησαῦ υἱῶν υἱός, μητρός δὲ Βοσόρρας, ὥστε εἶναι αὐτὸν πέμπτον ἀπὸ ῾Αβραάμ. 17δ καὶ οὗτοι οἱ βασιλεῖς οἱ βασιλεύσαντες ἐν ᾿Εδώμ, ἧς καὶ αὐτὸς ἦρξε χώρας· πρῶτος Βαλὰκ ὁ τοῦ Βεώρ, καὶ ὄνομα τῇ πόλει αὐτοῦ Δενναβά· μετὰ δὲ Βαλὰκ ᾿Ιωβὰβ ὁ καλούμενος ᾿Ιώβ· μετὰ δὲ τοῦτον ᾿Ασὼμ ὁ ὑπάρχων ἡγεμὼν ἐκ τῆς Θαιμανίτιδος χώρας· μετὰ δὲ τοῦτον ᾿Αδὰδ υἱὸς Βαράδ, ὁ ἐκκόψας Μαδιὰμ ἐν τῷ πεδίῳ Μωάβ, καὶ ὄνομα τῇ πόλει αὐτοῦ Γεθθαίμ. 17ε οἱ δὲ ἐλθόντες πρὸς αὐτὸν φίλοι, ᾿Ελιφὰζ τῶν ῾Ησαῦ υἱῶν, Θαιμανῶν βασιλεύς, Βαλδὰδ ὁ Σαυχαίων τύραννος, Σωφὰρ ὁ Μιναίων βασιλεύς.

← Третя книга Маккавейська*

Псалтир →

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Категорії

Контакти

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Паперові видання

Старий Заповіт

Новий Заповіт