Порівняти Канонник українською з Канонник церковнослов'янською - В четвер першої седмиці Великого посту

В четвер першої седмиці Великого посту	Въ четверт0къ пeрвой седми1цы

Глас 6. Пісня 1	Глaсъ ѕ7. Пёснь №.
Ірмос: Помічник і Покровитель / був мені на спасіння. / Він Бог мій, і прославлю Його; / Бог отця мого, / і возвеличу Його, / славно бо прославився. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Агнче Божий, що взяв гріхи всіх! Здійми з мене важкий тягар гріхів і як Милосердний дай мені сльози умиленности. До Тебе припадаю, Ісусе; согрішив я перед Тобою, очисти мене; здійми з мене важкий тягар гріхів і, як Милосердний, дай мені сльози умиленности. Не входь зі мною в суд, несучи мої вчинки, досліджуючи слова та виявляючи прагнення; а заради щедрот Твоїх, не вважаючи на мої злочинства, спаси мене, Всесильний. Час каяття: до Тебе приходжу — Творця мого; здійми з мене важкий тягар гріхів і, як Милосердний, дай мені сльози умиленности. Змарнувавши багатство моє в розпусті, Спасе, я не маю плодів побожности, а голодуючи взиваю: Отче Милосердний, поспіши і змилуйся наді мною. Приспів: Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас. Марії: Подай мені світосяйну благодать від божественного промислу з неба, щоб уникнути темряви пристрастей і усердно оспівувати прекрасні подвиги життя твого, Маріє. Слава, Троїчний: Тройце Надвічна, Якій як Єдиній поклоняємось. Здійми з мене важкий тягар гріхів і як Милосердна дай мені сльози умиленности. І нині, Богородичний: Богородице, надіє і заступнице тих, що оспівують Тебе. Здійми з мене важкий тягар гріхів і як Владичиця Чиста прийми мене, що каюся.	Їрм0съ: Пом0щникъ и3 покрови1тель бhсть мнЁ во сп7сeніе: сeй м0й бGъ и3 прослaвлю є3го2: бGъ nтцA моегw2, и3 вознесY є3го2: слaвно бо прослaвисz: Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Ѓгнче б9ій, взeмлzй грэхи2 всёхъ, возми2 брeмz t менE тsжкое грэх0вное, и3 ћкw бlгоутр0бенъ, дaждь ми2 слeзы ўмилeніz. ТебЁ припaдаю ї}се, согрэши1хъ ти2, њчи1сти мS, возми2 брeмz t менE тsжкое грэх0вное, и3 ћкw бlгоутр0бенъ, дaждь ми2 слeзы ўмилeніz. Не вни1ди со мн0ю въ сyдъ носS мо‰ дэ‰ніz, словесA и3зыскyz, и3 и3справлsz стремлє1ніz: но въ щедр0тахъ твои1хъ презирaz мо‰ лю6таz, сп7си1 мz всеси1льне. Покаsніz врeмz, прихождy ти создaтелю моемY, возми2 брeмz t менE тsжкое грэх0вное, и3 ћкw бlгоутр0бенъ, дaждь ми2 слeзы ўмилeніz. Богaтство душeвное и3жди1въ грэх0мъ, пyстъ є4смь добродётелей бlгочести1выхъ, глaдствуz же зовY: млcти подaтелю гDи, сп7си1 мz. Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ. Прикл0ньшисz хrтHвымъ б9eственнымъ зак0нwмъ, къ семY приступи1ла є3си2, слaдостей неудержи6маz стремлє1ніz њстaвивши, и3 всsкую добродётель всебlгоговёйнw, ћкw є3ди1ну и3спрaвила є3си2. Слaва, трbченъ: Пресyщественнаz трbце, во є3ди1ницэ покланsемаz, возми2 брeмz њ менE тsжкое грэх0вное, и3 ћкw бlгоутр0бна, дaждь ми2 слeзы ўмилeніz. И# нhнэ, бGор0диченъ: Бцdе, надeжде и3 предстaтельство тебE пою1щихъ, возми2 брeмz t менE тsжкое грэх0вное, и3 ћкw вLчца чcтаz, кaющасz пріими1 мz.
Пісня 2	Пёснь в7.
Ірмос: Дивіться, дивіться: Я — Бог, / що манну, як дощ, послав / і воду із каменя виточив / давно в пустелі людям Моїм / правицею єдиною/ і силою Моєю. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. «Чоловіка вбив я на рану собі а юнака — на біду», взивав ридаючи Ламе́х, а ти, душе моя, не тремтиш, забруднивши тіло і осквернивши розум. Ти наважилася б, душе, збудувати своїм пристрастям башту і спорудити укріплення, якби не зупинив Творець наміри твої й до землі не кинув вигадки твої. О, як же я став подібним до стародавнього вбивці Ламеха, вбивши душу, як чоловіка, розум, як юнака, і тіло моє як брата, наче Каїн-убивця, пристрасними пориваннями. Пролив Господь від Господа вогонь колись і попалив несамовите беззаконня содомлян: ти ж полум’я розпалила геєнське, душе, і в ньому згориш дощенту. Покалічено, зранено мене: ось ворожі стріли, що пробили мою душу й тіло; ось рани, струпи й болячки, що є слідами моїх свавільних пристрастей. Марії: Потопаючи в безодні зла, простягла ти, Маріє, свої руки до Милосердного Бога, і Він, усіляко шукаючи твого навернення, як Петрові, простягнув тобі божественну руку. Слава, Троїчний: Безпочаткова, несотворена Тройце, нероздільна Одинице! Прийми мене, що каюся, спаси мене, що согрішив: Твоє я творіння, не покинь, а помилуй і визволи мене від осуду вогне́нного. І нині, Богородичний: Пречиста Владичице Богородителько, надіє тих, що звертаються до Тебе, і пристановище тих, що серед бурі. Милостивого Творця і Сина Твого умилостив і до мене молитвами Твоїми.	Їрм0съ: Ви1дите ви1дите, ћкw ѓзъ є4смь бGъ, мaнну њдожди1вый, и3 в0ду и3з8 кaмене и3сточи1вый дрeвле въ пустhни лю1демъ мои6мъ, десни1цею є3ди1ною, и3 крёпостію моeю. Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Мyжа ўби1хъ, глаг0летъ, въ ћзву мнЁ, и3 ю4ношу въ стрyпъ, ламeхъ рыдaz вопіsше, тh же не трепeщеши q душE моS, њкалsвши пл0ть, и3 ќмъ њскверни1вши. Ст0лпъ ўмудри1ла є3си2 создaти q душE, и3 ўтверждeніе водрузи1ти твои1ми похотьми2, ѓще не бы2 зижди1тель ўдержaлъ совёты тво‰, и3 низвeрглъ на зeмлю ўхищрє1ніz тво‰. Q кaкw поревновaхъ ламeху, пeрвому ўбjйцэ, дyшу ћкw мyжа, ќмъ ћкw ю4ношу, ћкw брaта же моегw2 тёло ўби1въ, ћкw кaінъ ўбjйца, любослaстными стремлeньми. Њдожди2 гDь t гDа џгнь и3ногдA, на беззак0ніе гнёвающее сожeгъ сод0млzны: тh же џгнь вжеглA є3си2 геeнскій, въ нeмже и4маши, q душE, сожещи1сz. Ўzзви1хсz, ўрaнихсz, сE стрёлы вр†жіz ўzзви1вшыz мою2 дyшу и3 тёло: сE стрyпи, гноє1ніz, њмрачє1ніz, вопію1тъ р†ны самов0льныхъ мои1хъ страстeй. Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ. Простeрла є3си2 рyцэ твои2 къ щeдрому бGу, марjе, въ бeзднэ ѕHлъ погружaемаz: и3 ћкоже петрY чlвэколю1бнw, рyку б9eственную прострE, твоE њбращeніе всsчески и3скjй. Слaва, трbченъ: Безначaльнаz, несоздaннаz трbце, нераздёльнаz є3ди1нице, кaющасz мS пріими2, согрэши1вша сп7си2: твоE є4смь создaніе, не прeзри, но пощади2, и3 и3збaви мS џгненнагw њсуждeніz. И# нhнэ, бGор0диченъ: Пречcтаz вLчце бGороди1тельнице, надeждо къ тебЁ притекaющихъ, и3 пристaнище сyщихъ въ бyри, млcтиваго и3 создaтелz, и3 сн7а твоего2, ўми1лостиви и3 мнЁ мlтвами твои1ми.
Пісня 3	Пёснь G.
Ірмос: Утверди, Господи, на камені / заповідей Твоїх / захитане серце моє, / бо Ти Єдин Свят єси і Господь. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. До стародавньої Ага́рі єгиптянки ти подібною стала, душе: свавільністю поневолившись і породивши нового Ізмаїла — зухвалість. Ти знала, душе моя, про показану Якову драбину від землі до неба, чому ж ти не обрала безпечного сходження — благочестя? Наслідуй священика Божого й самотнього царя [Мелхиседе́ка] — подобу життя Христового у світі серед людей. Навернися і плач у стогонах, окаянная душе, доки не добіжить кінця життя веселість, доки Господь не зачинив двері світлиці. Не зробися стовпом соляним, душе, повернувшись назад, нехай настрашить тебе приклад содомлян; на висоті, де Сігор, спасайся. Не відкинь, Владико, моління тих, що оспівують Тебе, а змилосердься, Чоловіколюбче, і подай відпущення тим, що з вірою просять. Слава, Троїчний: Тройце проста, несотворена, Істото безпочаткова, у трьох Особах оспівана. Спаси нас, що з вірою поклоняємось владі Твоїй. І нині, Богородичний: Від Отця надвічно народженого Сина Ти, Богородителько, не знавши мужа, в часі породила, і дивне чудо, — годуючи, залишилась Дівою.	Їрм0съ: Ўтверди2 гDи на кaмени зaповэдей твои1хъ, подви1гшеесz сeрдце моE, ћкw є3ди1нъ с™ъ є3си2 и3 гDь. Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Ґгaрэ дрeвлэ душE, є3гЂптzнынэ ўпод0биласz є3си2, пораб0тившисz произволeніемъ, и3 р0ждши н0ваго їсмaила, през0рство. Їaкwвлю лёствицу разумёла є3си2 душE моS, kвлsемую t земли2 къ небесє1мъ, почто2 не и3мёла є3си2 восх0да твeрда, бlгочeстіz; Сщ7eнника б9іz, и3 цRS ўединeна, хrт0во под0біе, въ ми1рэ житіS, въ человёцэхъ подражaй. Њбрати1сz, постени2 душE nкаsннаz, прeжде дaже не пріи1метъ конeцъ житіS торжество2: прeжде дaже двeрь не заключи1тъ черт0га гDь. Не бyди ст0лпъ слaный душE, возврати1вшисz вспsть: w4бразъ да ўстраши1тъ тS сод0мскій, горЁ въ сигHръ сп7сaйсz. Молeніz вLко, тебE пою1щихъ не tвeржи: но ўщeдри чlвэколю1бче, и3 подaждь вёрою просsщымъ њставлeніе. Слaва, трbченъ: Трbце пр0стаz, несоздaннаz, безначaльное є3стество2, въ трbцэ пэвaемаz v3постaсей, сп7си1 ны вёрою покланsющыzсz держaвэ твоeй. И# нhнэ, БGор0диченъ: T nц7A безлётна сн7а, въ лёто бGороди1тельнице, неискусомyжнw родилA є3си2, стрaнное чyдо, пребhвши дв7а, доsщи.
Пісня 4	Пёснь д7.
Ірмос: Почув пророк про Твоє пришестя, Господи, /і убоявся, / що Ти хочеш від Діви родитися / і людям явитися,/ і промовив: «Почув я вістку про Тебе і убоявся. / Слава силі Твоїй, Господи». Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Час життя мого короткий і переповнений хворобами та лукавством, але в покаянні мене прийми та до розуміння приклич, щоб не став я здобиччю й поживою для ворога; Сам, Спасе, змилуйся наді мною. Царським достоїнством, у вінець і багряницю вбраний, заможний чоловік і праведний, багатством і стадами наділений, несподівано втратив багатство, славу царства та зубожів. Хоч праведним і непорочним він був понад усіх, але не уник облесливої пастки й тенет, ти ж, будучи гріхолюбною, окаянна душе, що вдієш, коли щось несподіване тебе спіткає? Велемовний нині я і черствий серцем без причини й даремно; не осуди мене з фарисеєм, але подай мені смирення митареве і до нього мене причисли, єдиний Милосердний і Правосудний. Знаю, Милосердний, що согрішив я, осквернивши посудину тіла мого, але в покаянні мене прийми та до розуміння приклич, щоб не став я здобиччю й поживою для ворога; Сам, Спасе, змилуйся наді мною. Ідолом зробив я сам себе, понівечивши душу пристрастями, Милосердний; але в покаянні мене прийми та до розуміння приклич, щоб не став я здобиччю й поживою для ворога; Сам, Спасе, змилуйся наді мною. Не послухав я голосу Твого, не послухався Писання Твого, Законодавче; але в покаянні прийми мене та до розуміння приклич, щоб не став я здобиччю й поживою для ворога; Сам, Спасе, змилуйся наді мною. Слава,Троїчний: Нероздільне істотою, незлите в особах визнаю Тебе, Троїчне Єдине Божество, єдиноцарственне та співпрестольне: виголошую Тобі пісню велику, що на небі по тричі співається. І нині, Богородичнй: І народжуєш, і дівствуєш, і весь час по природі Дівою пробуваєш; Народжений оновлює закони природи: утроба дівственна народжує; коли хоче Бог, перемагаються закони природи: Він бо творить як хоче.	Їрм0съ: Ўслhша прbр0къ пришeствіе твоE, гDи, и3 ўбоsсz, ћкw х0щеши t дв7ы роди1тисz и3 человёкwмъ kви1тисz, и3 глаг0лаше: ўслhшахъ слyхъ тв0й и3 ўбоsхсz: слaва си1лэ твоeй гDи. Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Врeмz животA моегw2 мaло, и3 и3сп0лнено болёзней и3 лукaвства: но въ покаsніи мS пріими2, и3 въ рaзумъ призови2, да не бyду стzжaніе, ни брaшно чуждeму, сп7се, сaмъ мS ўщeдри. Цaрскимъ дост0инствомъ, вэнцeмъ и3 багрzни1цею њдёzнъ, многоимённый человёкъ и3 првdный, богaтствомъ кипS и3 стaды, внезaпу богaтства, слaвы цaрства њбнищaвъ лиши1сz. Ѓще прaведенъ бsше џнъ, и3 непор0ченъ пaче всёхъ, и3 не ўбэжE ловлeніz льсти1вагw и3 сёти: тh же грэхолюби1ва сyщи nкаsннаz душE, что2 сотвори1ши, ѓще чес0му њ недовёдомыхъ случи1тсz наити2 тебЁ; Высокоглаг0ливъ нhнэ є4смь, жест0къ же и3 сeрдцемъ, вотщE и3 всyе, да не съ фарісeемъ њсyдиши мS, пaче же мытарeво смирeніе подaждь ми2 є3ди1не щeдре, правосyде, и3 семy мz сочисли2. Согрэши1хъ, досади1въ сосyду пл0ти моеS, вёмъ щeдре: но въ покаsніи мS пріими2, и3 въ рaзумъ призови2, да не бyду стzжaніе, ни брaшно чуждeму, сп7се, сaмъ мS ўщeдри. Самоистукaнъ бhхъ страстьми2, дyшу мою2 вредS щeдре, но въ покаsніи мS пріими2, и3 въ рaзумъ призови2, да не бyду стzжaніе, ни брaшно чуждeму, сп7се, сaмъ мS ўщeдри. Не послyшахъ глaса твоегw2, преслyшахъ писaніе твоE законопол0жника: но въ покаsніи мS пріими2, и3 въ рaзумъ призови2, да не бyду стzжaніе, ни брaшно чуждeму, сп7се, сaмъ мS ўщeдри. Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ. Вели1кихъ безмёстій во глубинY низвeдшисz, неwдержи1ма былA є3си2, но востеклA є3си2 п0мысломъ лyчшимъ, къ крaйнэй дэsньми ћвэ добродётели преслaвнw, ѓгGльское є3стество2 марjе, ўдиви1вши. Слaва, трbченъ: Нераздёльное существ0мъ, несли1тное ли1цы бGосл0влю тS, трbческое є3ди1но б9ество2, ћкw є3диноцaрственное и3 сопrт0льное, вопію1 ти пёснь вели1кую, въ вhшнихъ трегyбw пэсносл0вимую. И# нhнэ, БGор0диченъ: И# раждaеши и3 дёвствуеши, и3 пребывaеши nбою1ду є3стеств0мъ дв7а: рождeйсz њбновлsетъ зак0ны є3стествA, ўтр0ба же раждaетъ, не раждaющаz. бGъ и3дёже х0щетъ, побэждaетсz є3стествA чи1нъ: твори1тъ бо є3ли6ка х0щетъ.
Пісня 5	Пёснь є7.
Ірмос: Від ночі пильнуючи, / Чоловіколюбче, / просвіти, молюся, / і настав мене на повеління Твої, / і навчи мене, Спасе, / творити волю Твою. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Скорчену жінку наслідуй, душе, прийди і припади до ніг Ісусових, щоб Він випростав тебе і щоб ходила ти прямо стежками Господніми. Якщо Ти й глибока Криниця, Владико, то виточи мені воду з пречистих жил Твоїх, щоб і я, як самарянка, випивши, не відчував більше спраги, бо Ти струмки життя виточуєш. Силоамом нехай будуть для мене сльози мої, Владико Господи, щоб і я омив очі серця й духовно побачив Тебе, Світло Предвічне. Марії: 3 безмірною любов’ю захотівши вклонитися Животворчому Древу, всехвальна, ти сподобилась бажаного; сподоби ж і мене досягти небесної слави. Слава, Троїчний: Славимо Тебе, Тройце, Єдиного Бога: свят, свят, свят єси, Отче, Сине і Ду́ше, проста істото, Одинице, якій вічно поклоняємось. І нині, Богородичний: Від Тебе, нетлінна й безмужня Мати Діво, зодягнувся в мій склад Господь, що віки сотворив, і з Собою з’єднав людську природу.	Їрм0съ: T нощи2 ќтренююща, чlвэколю1бче, просвэти2 молю1сz, и3 настaви и3 менE на повелBніz тво‰: и3 научи1 мz сп7се, твори1ти в0лю твою2. Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Ни1зу сничaщую подражaй q душE, пріиди2, припади2 къ ногaма ї}совыма, да тS и3спрaвитъ, и3 да х0диши прaвw стєзи2 гDни. Ѓще и3 клaдzзь є3си2 глуб0кій вLко, и3сточи1 ми в0ду и3з8 пречи1стыхъ твои1хъ жи1лъ, да ћкw самарzнhнz, не ктомY піsй жaжду: жи1зни бо струи6 и3сточaеши. Сілwaмъ да бyдутъ ми2 слeзы мо‰, вLко гDи, да ўмhю и3 ѓзъ зBницы сeрдца, и3 ви1жду тS ќмнw, свёта превёчна. Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ. Несравнeннымъ желaніемъ всебогaтаz, дрeву возжелёвши поклони1тисz жив0тному, спод0биласz є3си2 желaніz, спод0би ќбw и3 менE ўлучи1ти вhшніz слaвы. Слaва, трbченъ: ТS трbце слaвимъ, є3ди1наго бGа: с™ъ, с™ъ, с™ъ є3си2 џ§е, сн7е и3 дш7е, пр0стое существо2, є3ди1нице при1снw покланsемаz. И# нhнэ, БGор0диченъ: И#з8 тебE њблечeсz въ моE смэшeніе, нетлённаz, безмyжнаz м™и дв7о, бGъ создaвый вёки, и3 соедини2 себЁ чlвёческое є3стество2.
Пісня 6	Пёснь ѕ7.
Ірмос: Взивав я всім серцем моїм із пекла найглибшого / до щедрого Бога, / і почув Він мене, / і вивів із тліну життя моє. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Я — та царська драхма, що її давно загубив Ти, Спасе, але, запаливши світильник — Предтечу Свого, Слово, відшукай і знайди образ Твій. Устань і подолай, як Ісус Амали́ка, тілесні пристрасті, завжди перемагаючи гаваонитян — спокусливі помисли. Марії: Щоб загасити полум’я пристрастей, ти, Маріє, палаючи душею, повсякчас проливала сльози; благодать їх подай і мені — слузі твоєму. Марії: Високим життям на землі здобула ти, мати, безпристрасність небесну; тому молися, щоб ті, хто оспівують тебе, від пристрастей визволилися молитвами твоїми. Слава, Троїчний: Я — Тройця проста, нероздільна; розподілена в Особах і Одиниця, з’єднана природою, — промовляє Отець, Син і Дух Божественний. І нині, Богородичний: Утроба Твоя породила нам Бога, що взяв на Себе нашу подобу; Його як Творця всього моли, Богородице, щоб нам оправдатися молитвами Твоїми. Кондак, глас 6: Душе моя, душе моя, устань — чого спиш? Кінець наближається і ти стривожишся. Пробудися, щоб помилував тебе Христос Бог, що всюди є і все наповняє.	Їрм0съ: Возопи1хъ всёмъ сeрдцемъ мои1мъ къ щeдрому бGу, и3 ўслhша мS t ѓда преисп0днzгw, и3 возведE t тли2 жив0тъ м0й. Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Ѓзъ є4смь, сп7се, ю4же погуби1лъ є3си2 дрeвле цaрскую дрaхму, но вжeгъ свэти1льникъ п®тeчу твоего2 сл0ве, взыщи2 и3 њбрsщи тв0й w4бразъ. Востaни и3 побори2, ћкw їисyсъ ґмали1ка, плотск‡z стр†сти, и3 гаваwнjты, лє1стныz п0мыслы, при1снw побэждaющи. Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ. Да страстeй плaмень ўгаси1ши, слeзъ к†пли и3сточи1ла є3си2 при1снw марjе, душeю распалsема, и4хже бlгодaть подaждь и3 мнЁ твоемY рабY. Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ. Безстрaстіе нбcное стzжaла є3си2, крaйнимъ на земли2 житіeмъ мaти. тёмже тебE пою1щымъ, t страстeй и3збaвитисz мlтвами твои1ми, моли1сz. Слaва, трbченъ: Трbца є4смь пр0ста, нераздёльна, раздёльна ли1чнэ, и3 є3ди1ница є4смь є3стеств0мъ соединeна, nц7ъ глаг0летъ, и3 сн7ъ, и3 б9eственный д¦ъ. И# нhнэ, БGор0диченъ: Ўтр0ба твоS бGа нaмъ роди2, воwбражeна по нaмъ: є3г0же ћкw создaтелz всёхъ, моли2 бцdе, да мlтвами твои1ми њправди1мсz. Кондaкъ, глaсъ ѕ7: ДушE моS, душE моS, востaни, что2 спи1ши; конeцъ приближaетсz, и3 и4маши смути1тисz: воспрzни2 ќбw, да пощади1тъ тS хrт0съ бGъ, вездЁ сhй, и3 вс‰ и3сполнszй.
Пісня 7	Пёснь з7.
Ірмос: Согрішили, беззаконствували, / неправду чинили перед Тобою, / ані виконали, ані сотворили того, / що Ти заповідав єси нам; / та не покинь нас до кінця, / отців Боже. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Зникають дні мої, як сон у того, що прокидається; тому, як Єзекíя, плачу я на постелі моїй, щоб продовжити мені роки життя; але який Ісая стане перед тобою, душе, як не Бог усіх? Припадаю до Тебе й приношу, як сльози, слова мої: я согрішив, як не согрішила блудниця і беззаконня чинив як ніхто інший на землі; але змилуйся, Владико, над створінням Твоїм та віднови мене. Поховав я образ Твій і порушив заповідь Твою, зів’яла вся краса і світильник погас від пристрастей; змилуйся, Спасе, і поверни мені радість, як співає Давид. Навернися, покайся, відкрий потаємне, скажи Всезнавцеві Богові: «Ти знаєш мої таємниці, Спасе Єдиний, але Сам помилуй мене, як співає Давид, з милости Твоєї». Марії: Увізвавши до Пречистої Богоматері, ти найперше вгамувала несамовитість пристрастей, що жорстоко лютували, і посоромила ворога-облесника; але дай нині поміч у скорботі й мені, слузі твоєму. Марії: Того, Кого ти возлюбила, преподобна, Кого понад усе забажала, задля Кого виснажила тіло своє — Христа — нині моли за рабів Його, щоб з милости Своєї до всіх нас дарував Він мирний стан тим, що шанують Його. Слава, Троїчний: Тройце проста, нероздільна, єдиносущна і природа єдина; Світла і Світло, Троє святі і Єдине святе, Бог Тройця піснями прославляється; оспівуй же й ти, душе, принось славу Життю і Життям — Богу всіх. І нині, Богородичний: Оспівуємо Тебе, благословимо́ Тебе, поклоняємось Тобі, Богородителько, бо Ти єдиного з нероздільної Тройці Христа Бога породила і Сама нам, сущим на землі, відкрила небесне.	Їрм0съ: Согрэши1хомъ, беззак0нновахомъ, непрaвдовахомъ пред8 тоб0ю, нижE соблюд0хомъ, нижE сотвори1хомъ, ћкоже заповёдалъ є3си2 нaмъ: но не предaждь нaсъ до концA, nтцє1въ б9е. Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. И#счез0ша днjи мои2, ћкw с0ніе востаю1щагw: тёмже ћкw є3зекjа слезю2 на л0жи моeмъ, приложи1тисz мнЁ лётwмъ животA. но кjй и3сaіа предстaнетъ тебЁ душE, ѓще не всёхъ бGъ; Припaдаю ти2, и3 приношY тебЁ, ћкоже слeзы глаг0лы мо‰: согрэши1хъ, ћкw не согрэши2 блудни1ца, и3 беззак0нновахъ, ћкw и4ный никт0же на земли2: но ўщeдри вLко, творeніе твоE, и3 воззови1 мz. Погреб0хъ w4бразъ тв0й, и3 растли1хъ зaповэдь твою2, всS помрачи1сz добр0та, и3 страстьми2 ўгаси1сz, сп7се, свэщA: но ўщeдривъ воздaждь ми2 ћкоже поeтъ дв7дъ, рaдованіе. Њбрати1сz, покaйсz, tкрhй сокровє1ннаz, глаг0ли бGу вс‰ вёдущему: ты2 вёси мо‰ т†йнаz, є3ди1не сп7се: но сaмъ мS поми1луй, ћкоже поeтъ дв7дъ по млcти твоeй. Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ. Возопи1вши къ пречcтэй бGом™ри, пeрвэе tри1нула є3си2 неи1стовство страстeй, нyжно стужaющихъ, и3 посрами1ла є3си2 врагA запeншаго: но дaждь нhнэ п0мощь t ск0рби, и3 мнЁ рабY твоемY. Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ. Е#г0же возлюби1ла є3си2, є3г0же возжелёла є3си2, є3гHже рaди пл0ть и3знури1ла є3си2 прпdбнаz, моли2 нhнэ хrтA њ рабёхъ: ћкw да млcтивъ бhвъ всBмъ нaмъ, ми1рное состоsніе дaруетъ почитaющымъ є3го2. Слaва, трbченъ: Трbце пр0стаz, нераздёльнаz, є3диносyщнаz, и3 є3стество2 є3ди1но, свётове, и3 свётъ, и3 с™а три2, и3 є3ди1но с™о поeтсz бGъ трbца: но восп0й, прослaви, жив0тъ и3 животы2, душE, всёхъ бGа. И# нhнэ, БGор0диченъ: Поeмъ тS, бlгослови1мъ тS, покланsемсz ти2 бGороди1тельнице, ћкw нераздёльныz трbцы породилA є3си2 є3ди1наго хrтA бGа и3 самA tвeрзла є3си2 нaмъ сyщымъ на земли2 нбcнаz.
Пісня 8	Пёснь }.
Ірмос: Його і воїнства небесні славлять,/ і трепещуть херувими і серафими,/ все, що дише і твар, славте,/ благословляйте і вихваляйте по всі віки. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Виливаючи сльози, як миро на голову Твою, Спасе, взиваю до Тебе, як та блудниця, що милости шукає, приношу моління й благаю, щоб одержати прощення. Хоч ніхто, як я, не согрішив перед Тобою, але прийми й мене, Милосердний Спасе, бо каюся зі страхом і кличу з любов’ю: согрішив я перед Тобою єдиним, помилуй мене, Милостивий. Помилуй, Спасе, творіння Своє і, як Пастир, відшукай загублене, поспіши до мене, що заблудився, вихопи від вовка і зроби мене ягням на пасовищі овець Твоїх. Коли, Судде, сядеш, як Милосердний, і покажеш страшну славу Твою, Спасе, о, який страх настане тоді; піч горітиме і всіх охопить трепет перед невблаганним судом Твоїм. Марії: Мати незаходимого Світла, тебе просвітивши, визволила із темряви пристрастей; тим, одержавши благодать Духа, просвіти, Маріє, тих, що з вірою хвалить тебе. Марії: Божественний Зоси́ма здивувався, коли побачив у тобі, мати, справді нове чудо; побачив бо він ангела в тілі й увесь був охоплений подивом, оспівуючи Христа повіки. Слава, Троїчний: Безпочатковий Отче, Співбезпочатковий Сину, Утішителю Милосердний, Ду́ше правди; Божого Слова Родителю, Слово Отця Безпочаткового, Ду́ше живий і творчий — Тройце-Одинице — помилуй нас. І нині, Богородичний: Мов із пурпуру, Пречиста, в утробі Твоїй виткано духовну багряницю — тіло Емануїла; тому ми, як Богородицю істинну, Тебе величаємо.	Їрм0съ: Е#г0же вHинства нбcнаz слaвzтъ, и3 трепeщутъ херувjми и3 серафjми, всsко дыхaніе и3 твaрь, п0йте, бlгослови1те, и3 превозноси1те во вс‰ вёки. Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Слeзную сп7се стклsницу, ћкw мЂро и3стощавaz на главY, зовy ти ћкоже блудни1ца, млcти и4щущаz, мольбY приношY, и3 њставлeніе прошY пріsти. Ѓще и3 никт0же, ћкоже ѓзъ согрэши2 тебЁ, но nбaче пріими2 и3 менE, бlгоутр0бне сп7се, стрaхомъ кaющасz, и3 люб0вію зовyща: согрэши1хъ тебЁ є3ди1ному: поми1луй мS млcтиве. Пощади2 сп7се твоE создaніе, и3 взыщи2 ћкw пaстырь поги1бшее, предвари2 заблyждшаго, восхи1ти t в0лка, сотвори1 мz nвчA на пaствэ твои1хъ nвeцъ. Е#гдA судіE сsдеши ћкw бlгоутр0бенъ, и3 покaжеши стрaшную слaву твою2 сп7се: q каковhй стрaхъ тогдA! пeщи горsщей, всBмъ боsщымсz нестерпи1магw суди1ща твоегw2. Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ. Свёта незаходи1магw м™и, тS просвэти1вши, t њмрачeніz страстeй разрэши2. тёмже вшeдши въ д¦0вную бlгодaть, просвэти2 марjе, тS вёрнw восхвалsющыz. Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ. Чyдо н0во ви1дэвъ, ўжасaшесz б9eственный въ тебЁ вои1стинну мaти зwсjма: ѓгGла бо зрsше во пл0ти, и3 ќжасомъ вeсь и3сполнsшесz, хrтA поS во вёки. Слaва, трbченъ: Безначaльне џ§е, сн7е собезначaльне, ўтёшителю бlгjй, дш7е прaвый: сл0ва б9іz роди1телю, nц7A безначaльна сл0ве, дш7е живhй и3 зи1ждай, трbце є3ди1нице поми1луй мS. И# нhнэ, БGор0диченъ: Ћкw t њброщeніz червлени1цы пречcтаz, ќмнаz багрzни1ца є3мманyилева, внyтрь во чрeвэ твоeмъ пл0ть и3сткaсz: тёмже бцdу вои1стинну тS почитaемъ.
Пісня 9	Пёснь f7.
Ірмос: Безсíменного зачаття /рождество несказанне,/ Матері безмужньої нетлінний плід,/ Боже бо народження обновляє єство./ Тому Тебе, всі роди, як Богоневісну Матір/ православно величаємо. Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене. Змилосердися, спаси мене, помилуй, Сину Давидів, що словом зціляв біснуватих, промов і мені, як розбійникові, слово милосердне: «Істинно кажу тобі — зі Мною будеш у раю, коли прийду Я у славі Моїй». Розбійник га́нив Тебе і розбійник Богом визнав Тебе, обидва бо разом висіли на хресті; але, Многомилостивий, як вірному розбійникові, що пізнав у Тобі Бога, відчини й мені двері славного Царства Твого. Створіння здригалося, бачачи, як Тебе розпинають, гори й каміння зі страхом розпадалися, і земля тряслася, і пекло оголилося, і світло серед дня затьмарилось, побачивши Тебе, Ісусе, тілом прибитого до хреста. Не вимагай від мене достойних плодів покаяння: сила бо моя ослабла в мені; даруй мені завжди впокорене серце і вбогість духовну, щоб їх, як жертву приємну, приніс я Тобі, Єдиний Спасе. Судде мій і Знавче мій! Бажаючи знову прийти з ангелами для суду над усім світом, змилуйся тоді, поглянувши милостивим оком Твоїм, і змилосердься наді мною, Ісусе, бо я согрішив більше за всяку людину. Марії: Незвичайним життям своїм ти здивувала всіх: і чини ангельські й зібрання людей, духовно поживши та перемігши природу; тому, як безплотна, Маріє, ти перейшла Йордан своїми ногами. Марії: Умилостив Творця до тих, що оспівують тебе, преподобна мати, щоб визволитись нам від скорбот і журби, що звідусіль находять на нас; щоб, визволившись від спокус, ми невпинно величали Господа, що прославив тебе. Слава, Троїчний: Прославмо Отця, звеличмо Сина, вірно поклонімось Божественному Духові, Тройці нероздільній, Одиниці істотою як Світлу і Світлам, Життю і Життям, що оживляє і просвітлює кінці. І нині, Богородичний: Борони місто Своє, Пречиста Богородителько, бо Твоїм заступництвом воно у вірі царствує, в Тобі й стверджується. Тобою перемагаючи, воно долає всяке випробування, полонить ворогів, і тримає їх у по́слусі. Андрію: Знаючи тебе, Андрію, як пастиря Критського, і заступника, й молитовника всього світу, припадаю до тебе і взиваю: визволи мене, отче, з глибини гріха. І знов ірмос: Безсíменного зачаття…	Їрм0съ: Безсёменнагw зачaтіz ржcтво2 несказaнное, м™ре безмyжныz нетлёненъ пл0дъ, б9іе бо рождeніе њбновлsетъ є3стествA. тёмже тS вси2 р0ди, ћкw бGоневёстную м™рь правослaвнw величaемъ. Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS. Ўмлcрдисz сп7си1 мz, сн7е дв7довъ поми1луй, бэснyющыzсz сл0вомъ и3сцэли1вый, глaсъ же бlгоутр0бный ћкw разб0йнику мнЁ рцы2: ґми1нь глаг0лю тебЁ, со мн0ю бyдеши въ раи2, є3гдA пріидY во слaвэ моeй. Разб0йникъ њглаг0ловаше тS, разб0йникъ бGосл0вzше тS, џба бо на кrтЁ сви1сzста: но q бlгоутр0бне, ћкw вёрному разб0йнику твоемY, познaвшему тS бGа, и3 мнЁ tвeрзи двeрь слaвнагw цrтвіz твоегw2. Твaрь содрогaшесz распинaема тS ви1дzщи, г0ры и3 кaмєніz стрaхомъ распадaхусz, и3 землS сотрzсaшесz, и3 ѓдъ њбнажaшесz, и3 соwмрачaшесz свётъ во дни2, зрS тебE ї}се пригвождeна ко крестY. Дост0йныхъ покаsніz плодHвъ не и3стzжи2 t менE: и4бо крёпость моS во мнЁ њскудЁ, сeрдце мнЁ дaруй при1снw сокрушeнное, нищетy же д¦0вную, да сі‰ тебЁ принесY, ћкw пріsтную жeртву, є3ди1не сп7се. СудіE м0й, и3 вёдче м0й, хотsй пaки пріити2 со ѓгGлы, суди1ти мjру всемY, млcтивнымъ твои1мъ џкомъ тогдA ви1дэвъ мS, пощади2 и3 ўщeдри мS ї}се, пaче всsкагw є3стествA человёча согрэши1вша. Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ. Ўдиви1ла є3си2 всёхъ стрaннымъ житіeмъ твои1мъ, ѓгGлwвъ чи1ны, и3 человёкwвъ соб0ры, невещeственнw пожи1вши, и3 є3стество2 прешeдши: и4мже, ћкw невещeственныма ногaма вшeдши марjе, їoрдaнъ прешлA є3си2. Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ. Ўми1лостиви создaтелz њ хвaлzщихъ тS, прпdбнаz мaти, и3збaвитисz њѕлоблeній и3 скорбeй џкрестъ напaдающихъ: да и3збaвившесz t напaстей, возвели1чимъ непрестaннw прослaвльшаго тS гDа. Слaва, трbченъ: Nц7A прослaвимъ, Сhна превознесeмъ, б9ественному Д¦у вёрно поклони1мсz, Трbцэ нераздёльнэй, є3ди1ницэ по существY, ћкw свёту и3 свётомъ, и3 животY и3 живот0мъ, животворsщему и3 просвэщaющему концы2. И# нhнэ, БGор0диченъ: Грaдъ тв0й сохранsй бGороди1тельнице пречcтаz, въ тебё бо сeй вёрнw цaрствуzй, въ тебЁ и3 ўтверждaетсz, и3 тоб0ю побэждazй, побэждaетъ всsкое и3скушeніе, и3 плэнsетъ рaтники, и3 прох0дитъ послушaніе. Ґндрeю: Прпdбне џтче ґндрeе, моли2 бGа њ нaсъ. Ґндрeе честнhй, и3 џтче требlжeннэйшій, пaстырю кри1тскій, не престaй молsсz њ воспэвaющихъ тS: да и3збaвимсz вси2 гнёва и3 ск0рби, и3 тлёніz, и3 прегрэшeній безмёрныхъ, чтyщіи твою2 пaмzть вёрнw. Катавaсіа: Безсёменнагw зачaтіz ржcтво2 несказaнное, м™ре безмyжныz нетлёненъ пл0дъ, б9іе бо рождeніе њбновлsетъ є3стествA. тёмже тS вси2 р0ди, ћкw бGоневёстную м™рь правослaвнw величaемъ.