Зміст
В четвер (середу ввечері) п'ятої седмиці Великого посту
Въ четверт0къ (срeду вeчеромъ) пsтой седми1цы

Глас 6. Пісня 1
Глaсъ ѕ7. Пёснь №.

Ірмос: Помічник і Покровитель / був мені на спасіння. / Він Бог мій, і прославлю Його; / Бог отця мого, / і возвеличу Його, / славно бо прославився.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

З чого почну оплакувати/ вчинки окаянного життя мого?/ Який початок положу я, Христе,/ нинішньому риданню?/ Але, як Милосердний,/ подай мені відпущення провин.

Прийди, окаянна душе, з тілом своїм, сповідайся Сотворителеві всього й покинь нарешті колишню нерозсудливість, і з каяттям принеси Богові сльози.

Перейнявши злочин первоствореного Адама, я визнаю себе позбавленим Бога, вічного царства і блаженства за гріхи мої.

Ой, горе мені, окаянна душе! Нащо ти стала подібною до першої Єви? Подивилась ти недобре, поранилась тяжко, торкнулася дерева і скуштувала свавільно поживу безумства.

Замість Єви тілесної постала в мені Єва душевна — тілесний пристрасний помисел, що спокушає насолодою, а при задоволенні повсякчас гірким напуває.

Справедливо Адама було вигнано з Едему, бо він не додержав єдиної заповіді Твоєї, Спасе. А скільки ж страждатиму я, повсякчас відкидаючи Твої животворчі слова?

Перевершив я Каїнове вбивство: ожививши плоть, я свідомо став убивцею совісти душевної, озброївшись проти неї лихими ділами моїми.

Праведности Авеля не наслідував я, Ісусе: ніколи не приніс Тобі ані дарів приємних, ні діл боговгодних, ні жертви чистої, ні життя непорочного.

Подібно до Каїна, душе окаянна, принесли й ми Творцеві діла скверні та жертву порочну, і нікчемне життя — тому й осуджено нас.

Ожививши грязиво, як гончар, Ти дав мені тіло й кості, дихання й життя. Але, мій Творче, Визволителю і Судде мій, прийми мене, що каюся.

Сповідаю Тобі, Спасе, гріхи, заподіяні мною, та про рани душі й тіла мого, що їх злочинно завдали мені внутрішні убивчі помисли.

Хоч і согрішив я, Спасе, та знаю, що Ти Чоловіколюбець: караєш милостиво і милуєш щиро, бачиш, коли хто плаче, й поспішаєш, як батько, закликаючи блудного сина.

Поваленого перед ворітьми Твоїми, Спасе, хоч у старості не вкинь до пекла мене, негідного, а перед кінцем подай мені відпущення провин, як Чоловіколюбець.

Своїми думками я — той, що попався розбійникам; і нині побитий ними увесь і вкритий ранами, але Сам, Христе Спасе, прийди і зціли мене.

Священик, поглянувши на мене, пройшов мимо, і левит, побачивши мене в біді, нагим покинув; але Ти, Ісусе, що від Діви засяяв, прийди і змилуйся наді мною.

Агнче Божий, що взяв гріхи всіх! Здійми з мене важкий тягар гріхів і як Милосердний дай мені сльози умиленности.

Час каяття: до Тебе приходжу — Творця мого; здійми з мене важкий тягар гріхів і, як Милосердний, дай мені сльози умиленности.

Не занехтуй мене, Спасе, не відкинь від лиця Твого, здійми з мене важкий тягар гріхів і, як Милосердний, дай мені прощення провин.

Вільні, Спасе, й невільні провини мої, явні й таємні, відомі й невідомі, — все простивши, як Бог, очисти і спаси мене.

Від юности порушив я заповіді Твої, Христе, безнадійно й недбало провадив я все життя у пристрастях. Тому взиваю до Тебе, Спасе: хоч наприкінці спаси мене.

Змарнувавши багатство моє в розпусті, Спасе, я не маю плодів побожности, а голодуючи взиваю: Отче Милосердний, поспіши і змилуйся наді мною.

До Тебе припадаю, Ісусе; согрішив я перед Тобою, очисти мене; здійми з мене важкий тягар гріхів і, як Милосердний, дай мені сльози умиленности.

Їрм0съ: Пом0щникъ и3 покрови1тель бhсть мнЁ во сп7сeніе: сeй м0й бGъ и3 прослaвлю є3го2: бGъ nтцA моегw2, и3 вознесY є3го2: слaвно бо прослaвисz:

Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.

Tкyду начнY плaкати њкаsннагw моегw2 житіS дэsній; к0е ли положY начaло, хrтE, нhнэшнему рыдaнію; но ћкw бlгоутр0бенъ, дaждь ми2 прегрэшeній њставлeніе.

Грzди2 њкаsннаz душE, съ пл0тію твоeю, зижди1телю всёхъ и3сповёждьсz, и3 њстaнисz пр0чее прeжднzгw безсловeсіz, и3 принеси2 бGу въ покаsніи слeзы.

Первоздaннагw ґдaма преступлeнію поревновaвъ, познaхъ себE њбнажeна t бGа и3 пrносyщнагw цrтвіz и3 слaдости, грBхъ рaди мои1хъ.

Ўвы2 мнЁ њкаsннаz душE, что2 ўпод0биласz є3си2 пeрвэй є4vэ; ви1дэла бо є3си2 ѕлЁ, и3 ўzзви1ласz є3си2 г0рцэ, и3 коснyласz є3си2 дрeва и3 вкуси1ла є3си2 дeрзостнw безсловeсныz снёди.

Вмёстw є4vы чyвственныz мhсленнаz ми2 бhсть є4vа, во пл0ти стрaстный п0мыслъ, показyzй сл†дкаz и3 вкушazй пrнw г0рькаго напоeніz.

Дост0йно и3з8 є3дeма и3згнaнъ бhсть, ћкw не сохрани1въ є3ди1ну твою2, сп7се, зaповэдь ґдaмъ: ѓзъ же что2 постраждY, tметaz всегдA живHтнаz тво‰ словесA;

Кaіново прешeдъ ўбjйство, произволeніемъ бhхъ ўбjйца с0вэсти душeвнэй, њживи1въ пл0ть, и3 воевaвъ на ню2 лукaвыми мои1ми дэsньми.

Ѓвелевэ ї}се, не ўпод0бихсz прaвдэ, дaра тебЁ пріsтна не принес0хъ когдA, ни дэsніz б9eственна, ни жeртвы чи1стыz, ни житіS непор0чнагw.

Ћкw кaінъ и3 мы2, душE nкаsннаz, всёхъ содётелю дэ‰ніz сквє1рнаz, и3 жeртву пор0чную, и3 непотрeбное житіE принес0хомъ вкyпэ: тёмже и3 њсуди1хомсz.

Брeніе здaтель живосоздaвъ, вложи1лъ є3си2 мнЁ пл0ть и3 кHсти, и3 дыхaніе и3 жи1знь: но q тв0рче м0й, и3збaвителю м0й, и3 судіE кaющасz пріими1 мz.

И#звэщaю ти2 сп7се, грэхи2, ±же содёzхъ, и3 души2 и3 тёла моегw2 ћзвы, ±же внyтрь ўбjйственніи п0мыслы разб0йнически на мS возложи1ша.

Ѓще и3 согрэши1хъ, сп7се, но вёмъ, ћкw чlвэколю1бецъ є3си2, наказyеши млcтивнw, и3 милосeрдствуеши тeплэ: слезsща зри1ши, и3 притекaеши ћкw nц7ъ, призывaz блyднаго.

Повeржена мS сп7се, пред8 враты2 твои1ми, понE на стaрость не tри1ни менE во ѓдъ тщA, но прeжде концA, ћкw чlвэколю1бецъ, дaждь ми2 прегрэшeній њставлeніе.

Въ разб0йники впадhй ѓзъ є4смь, помышлeньми мои1ми, вeсь t ни1хъ ўzзви1хсz нhнэ, и3 и3сп0лнихсz рaнъ: но сaмъ ми2 предстaвъ, хrтE сп7се и3сцэли2.

Сщ7eнникъ мS предви1дэвъ ми1мw и4де, и3 леvjтъ ви1дz въ лю1тыхъ нaга презрЁ: но и3з8 мRjи возсіsвый ї}се, ты2 предстaвъ ўщeдри мS.

Ѓгнче б9ій, взeмлzй грэхи2 всёхъ, возми2 брeмz t менE тsжкое грэх0вное, и3 ћкw бlгоутр0бенъ, дaждь ми2 слeзы ўмилeніz.

Покаsніz врeмz, прихождy ти создaтелю моемY, возми2 брeмz t менE тsжкое грэх0вное, и3 ћкw бlгоутр0бенъ, дaждь ми2 слeзы ўмилeніz.

Не возгнушaйсz менE сп7се, не tри1ни t твоегw2 лицA, возми2 брeмz t менE тsжкое грэх0вное и3, ћкw бlгоутр0бенъ, дaждь мнЁ грэхопадeній њставлeніе.

ВHльнаz, сп7се, и3 невHльнаz прегрэшє1ніz мо‰, kвлє1ннаz и3 сокровє1ннаz и3 вёдwмаz и3 невёдwмаz, вс‰ прости1въ, ћкw бGъ, њчи1сти и3 сп7си1 мz.

T ю4ности хrтE, зaпwвэди тво‰ преступи1хъ, всестрaстнw небрегjй, ўнhніемъ преид0хъ житіE. тёмже зовy ти сп7се: понE на конeцъ сп7си1 мz.

Богaтство моE сп7се, и3знури1въ въ блудЁ, пyстъ є4смь плодHвъ бlгочести1выхъ, ѓлченъ же зовY: џ§е щедр0тъ, предвари1въ тh мz ўщeдри.

ТебЁ припaдаю ї}се, согрэши1хъ ти2, њчи1сти мS, возми2 брeмz t менE тsжкое грэх0вное, и3 ћкw бlгоутр0бенъ, дaждь ми2 слeзы ўмилeніz.

Не вни1ди со мн0ю въ сyдъ носS мо‰ дэ‰ніz, словесA и3зыскyz, и3 и3справлsz стремлє1ніz: но въ щедр0тахъ твои1хъ презирaz мо‰ лю6таz, сп7си1 мz всеси1льне.

Інший канон преподобній матері нашій Марії Єгипетській, глас 6
И$ный канHнъ прпdбныz мaтере нaшеz марjи є3гЂпетскіz, въ т0йже глaсъ, и3 їрм0съ.

Приспів: Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас.

Марії: Подай мені світосяйну благодать від божественного промислу з неба, щоб уникнути темряви пристрастей і усердно оспівувати прекрасні подвиги життя твого, Маріє.

Приспів: Преподобна мати Маріє, моли Бога за нас.

Марії: Скорившись божественним законам Христа, ти себе віддала Йому, покинувши нестримне прагнення до втіх, і всі чесноти, як одну, з усією побожністю ти придбала.

Приспів: Преподобний отче Андрію, моли Бога за нас.

Андрію: Молитвами твоїми, Андрію, визволи нас, молимося, від пристрастей безчесних, і спільниками царства Христового покажи нині тих, що з вірою і любов’ю оспівують тебе, хвальний.

Слава, Троїчний: Тройце Надвічна, Якій як Єдиній поклоняємось. Здійми з мене важкий тягар гріхів і як Милосердна дай мені сльози умиленности.

І нині, Богородичний: Богородице, надіє і заступнице тих, що оспівують Тебе. Здійми з мене важкий тягар гріхів і як Владичиця Чиста прийми мене, що каюся.

Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ.

Тh ми дaждь свэтозaрную бlгодaть t б9eственнагw свhше промышлeніz, и3збэжaти страстeй њмрачeніz, и3 пёти ўсeрднw, твоегw2 марjе житіS, кр†снаz и3справлє1ніz.

Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ.

Прикл0ньшисz хrтHвымъ б9eствєннымъ зак0нwмъ, къ семY приступи1ла є3си2, слaдостей неудержи6маz стремлє1ніz њстaвивши, и3 всsкую добродётель всебlгоговёйнw, ћкw є3ди1ну и3спрaвила є3си2.

Ґндрeю: Прпdбне џтче ґндрeе, моли2 бGа њ нaсъ.

Мlтвами твои1ми нaсъ, ґндрeе, и3збaви страстeй безчeстныхъ и3 цrтвіz нhнэ хrт0ва џбщники вёрою и3 люб0вію воспэвaющіz тS, слaвне, покажи2, м0лимсz.

Слaва, трbченъ: Пресyщнаz трbце, во є3ди1ницэ покланsемаz, возми2 брeмz t менE тsжкое грэх0вное, и3 ћкw бlгоутр0бна, дaждь ми2 слeзы ўмилeніz.

И# нhнэ, бGор0диченъ: Бцdе, надeжде и3 предстaтельство тебE пою1щихъ, возми2 брeмz t менE тsжкое грэх0вное, и3 ћкw вLчца чcтаz, кaющасz пріими1 мz.

Пісня 2
Пёснь в7.

Ірмос: Слухай, небо, я говоритиму / і оспіваю Христа, / що від Діви в тілі прийшов.

Слухай, небо, я говоритиму; земле, почуй голос того, хто кається перед Богом і оспівує Його.

Зглянься на мене Боже, Спасе мій, милостивим оком Твоїм і прийми гарячу сповідь мою.

Согрішив я більш від усіх людей, один я согрішив перед Тобою; але як Бог помилуй, Спасе, творіння Твоє.

У бурі зла потопаю я, Господи Милосердний; та, як Петрові, простягни й мені руку.

Як блудниця, і я сльози проливаю, Милосердний; очисти мене, Спасе, милістю Твоєю.

Потьмарив я душевну красу втіхами пристрастей і розум увесь я зовсім перевів на порох.

Нині роздер я перший одяг мій, що на початку виткав мені Творець, і відтоді лежу нагий.

Зодягнувся я в роздерту одіж, яку виткав мені змій порадою, і соромлюся.

Поглянув я на красу дерева та спокусився розумом; і відтоді лежу нагий та соромлюся.

На хребті моїм орали всі вожді пристрастей, уздовж по мені прокладаючи беззаконня своє.

Загубив я первостворену красу та величність свою і нині лежу нагий та соромлюся.

Шкіряні ризи пошив мені гріх, знявши з мене перший боготканий одяг.

Обгорнуто мене одягом сорому, неначе листям смоковниці, на виявлення свавільних моїх пристрастей.

Зодягнувся я в безсоромну одіж, скривавлену ганебно течією пристрасного і хтивого життя.

Осквернив плоті моєї ризу, і забруднив ту, що за образом, Спасе, і подобою.

Упав я в муку пристрастей і тлін земний, і відтоді аж донині ворог пригноблює мене.

Віддавшись користолюбству й пожадливості, я знемагаю нині, Спасе, під тягарем важким.

Прикрасив я свій тілесний образ різнобарвним одягом нечистих помислів і підлягаю осуду.

Пильно я піклувався про одну зовнішню оздобу, знехтувавши внутрішню скинію Божого образу.

Відбивши на собі нікчемність пристрастей моїх, пожадливими бажаннями спотворив я духовну красу.

У пристрастях поховав я красу первісного образу, Спасе; але Ти, як колись драхму, відшукай і знайди її.

Согрішив я, — взиваю до Тебе, як блудниця, — один я согрішив перед Тобою; як миро, прийми, Спасе, мої сльози.

Через нестриманість, як Давид, я впав і осквернився, але омий і мене, Спасе, сльозами.

Очисти, як митар взиваю до Тебе, Спасе, очисти мене: ніхто бо з нащадків Адамових не согрішив, як я, перед Тобою.

Ані сліз, ні покаяння, ні умиленности немає в мене; Ти Сам мені це, Спасе, як Бог, дару́й.

Не зачини тоді переді мною дверей Твоїх, Господи, Господи, а відчини їх мені, що каюся перед Тобою.

Чоловіколюбче, Ти хочеш, щоб усі спаслися. Як Милосердний, поклич і прийми мене, що каюся.

Почуй, Спасе, зітхання душі моєї, прийми сльози очей моїх і спаси мене.

Приспів: Пресвятая Богородице, спаси нас.

Богородиці: Пречиста Богородице Діво, Єдина Всехвальна, моли усердно, щоб спастися нам.

Другий ірмос: Дивіться, дивіться: Я — Бог, / що манну, як дощ, послав / і воду із каменя виточив / давно в пустелі людям Моїм / правицею єдиною/ і силою Моєю.

Дивіться, дивіться: Я — Бог. Почуй, душе моя, Господа, що взиває, зостав колишній гріх і бійся Бога, як Праведного та як Суддю.

До кого ти стала подібною, многогрішна душе, як не до першого Каїна і того Ламе́ха, каменувавши тіло злочинствами та вбивши розум безрозсудними помислами.

Охопивши зором усіх, що жили до Закону, душе, ти не була подібною до Сифа, не наслідувала ні Ено́са, ні Ено́ха через переселення, ані Ноя, але виявилася ти вбогою перед життям праведників.

Ти одна, душе моя, розкрила безодні гніву Бога твого й затопила, як землю, всю плоть, і діла, й життя, і залишилась поза спасенним ковчегом.

«Чоловіка вбив я на рану собі а юнака — на біду», взивав ридаючи Ламе́х, а ти, душе моя, не тремтиш, забруднивши тіло і осквернивши розум.

О, як же я став подібним до стародавнього вбивці Ламеха, вбивши душу, як чоловіка, розум, як юнака, і тіло моє як брата, наче Каїн-убивця, пристрасними пориваннями.

Ти наважилася б, душе, збудувати своїм пристрастям башту і спорудити укріплення, якби не зупинив Творець наміри твої й до землі не кинув вигадки твої.

Покалічено, зранено мене: ось ворожі стріли, що пробили мою душу й тіло; ось рани, струпи й болячки, що є слідами моїх свавільних пристрастей.

Пролив Господь від Господа вогонь колись і попалив несамовите беззаконня содомлян: ти ж полум’я розпалила геєнське, душе, і в ньому згориш дощенту.

Зрозумійте й побачте, що Я — Бог, Який випробовує серця і розкриває думки, викриває вчинки та спалює гріхи й захищає сироту, смиренного і вбогого.

Марії: Потопаючи в безодні зла, простягла ти, Маріє, свої руки до Милосердного Бога, і Він, усіляко шукаючи твого навернення, як Петрові, простягнув тобі божественну руку.

Марії: З усією щирістю й любов’ю прийшла ти до Христа, покинувши попередню путь гріха, і жила в непрохíдних пустелях, у чистоті виконуючи божественні Його заповіді.

Андрію: Дивімось, дивімось, душе, на чоловіколюбство Бога і Владики; тому перед кінцем зі сльозами припадімо до Нього, взиваючи: молитвами Андрія, Спасе, помилуй нас.

Слава, Троїчний: Безпочаткова, несотворена Тройце, нероздільна Одинице! Прийми мене, що каюся, спаси мене, що согрішив: Твоє я творіння, не покинь, а помилуй і визволи мене від осуду вогне́нного.

І нині, Богородичний: Пречиста Владичице Богородителько, надіє тих, що звертаються до Тебе, і пристановище тих, що серед бурі. Милостивого Творця і Сина Твого умилостив і до мене молитвами Твоїми.

Їрм0съ: Вонми2 нб7о, и3 возглаг0лю, и3 воспою2 хrтA, t дв7ы пlтію пришeдшаго.

Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.

Вонми2 нб7о, и3 возглаг0лю, землE, внушaй глaсъ, кaющійсz къ бGу и3 воспэвaющій є3го2.

Вонми1 ми, б9е, сп7се м0й млcтивнымъ твои1мъ џкомъ, и3 пріими2 моE тeплое и3сповёданіе.

Согрэши1хъ пaче всёхъ человBкъ, є3ди1нъ согрэши1хъ тебЁ: но ўщeдри ћкw бGъ, сп7се, творeніе твоE.

Бyрz мS ѕлhхъ њбдержи1тъ, бlгоутр0бне гDи: но ћкw петрY, и3 мнЁ рyку простри2.

Слeзы блудни1цы, щeдре, и3 ѓзъ предлагaю: њчcти мS, сп7се, бlгоутр0біемъ твои1мъ.

Њмрачи1хъ душeвную красотY страстeй сластьми2, и3 всsчески вeсь ќмъ пeрсть сотвори1хъ.

Раздрaхъ нhнэ њдeжду мою2 пeрвую, ю4же ми2 и3зткA зижди1тель и3значaла, и3 tтyду лежY нaгъ.

Њблек0хсz въ раздрaнную ри1зу, ю4же и3зткa ми ѕмjй совётомъ, и3 стыждyсz.

Воззрёхъ на сад0вную красотY и3 прельсти1хсz ўм0мъ: и3 tтyду лежY нaгъ, и3 срамлsюсz.

Дёлаша на хребтЁ моeмъ вси2 нач†льницы страстeй, продолжaюще на мS беззак0ніе и4хъ.

Погуби1хъ первоздaнную добр0ту и3 бlголёпіе моE, и3 нhнэ лежY нaгъ, и3 стыждyсz.

Сшивaше кHжныz ри6зы грёхъ мнЁ, њбнажи1вый мS пeрвыz бGоткaнныz nдeжды.

Њбложeнъ є4смь њдэsніемъ студA, ћкоже ли1ствіемъ смок0внымъ, во њбличeніе мои1хъ самовлaстныхъ страстeй.

Њдёzхсz въ срaмную ри1зу, и3 њкровавлeнную стyднw, течeніемъ стрaстнагw и3 любослaстнагw животA.

Њскверни1хъ пл0ти моеS ри1зу и3 њкалsхъ є4же по w4бразу, сп7се, и3 по под0бію.

Впад0хъ въ стрaстную пaгубу и3 въ вещeственную тлю2, и3 tт0лэ до нhнэ врaгъ мнЁ досаждaетъ.

Любовeщное и3 любоимённое житіE, невоздержaніемъ сп7се предпочeтъ нhнэ, тsжкимъ брeменемъ њбложeнъ є4смь.

Ўкраси1хъ плотскjй w4бразъ сквeрныхъ помышлeній разли1чнымъ њбложeніемъ, и3 њсуждaюсz.

Внёшнимъ прилёжнw бlгоукрашeніемъ є3ди1нэмъ попек0хсz, внyтреннюю презрёвъ бGоwбрaзную ски1нію.

Воwбрази1въ мои1хъ страстeй без8wбрaзіе, любослaстными стремлeньми погуби1хъ ўмA красотY.

Погреб0хъ пeрвагw w4браза добр0ту сп7се страстьми2, ю4же ћкw и3ногдA дрaхму, взыскaвъ њбрsщи.

Согрэши1хъ, ћкоже блудни1ца вопію1 ти: є3ди1нъ согрэши1хъ тебЁ, ћкw мЂро пріими2 сп7се и3 мо‰ слeзы.

Пополз0хсz ћкw дв7дъ блyднw, и3 њскверни1хсz: но њмhй и3 менE сп7се, слезaми.

Њчи1сти, ћкоже мытaрь вопію1 ти, сп7се њчи1сти мS: никт0же бо сyщихъ и3з8 ґдaма, ћкоже ѓзъ согрэши1хъ тебЁ.

Ни слeзъ, нижE покаsніz и4мамъ, нижE ўмилeніz: сaмъ ми2 сі‰ сп7се, ћкw бGъ дaруй.

Двeрь твою2 не затвори2 мнЁ тогдA, гDи, гDи: но tвeрзи ми2 сію2 кaющемусz тебЁ.

Чlвэколю1бче хотsй всBмъ сп7сти1сz, ты2 воззови1 мz, и3 пріими2 ћкw бlгъ кaющагосz.

Внуши2 воздых†ніz души2 моеS, и3 џчію моє1ю пріими2 к†пли сп7се, и3 сп7си1 мz.

БGор0диченъ: Пречcтаz бцdе дв7о, є3ди1на всепётаz, моли2 прилёжнw во є4же сп7сти1сz нaмъ.

Їрм0съ: Ви1дите ви1дите, ћкw ѓзъ є4смь бGъ: мaнну њдожди1вый, и3 в0ду и3з8 кaмене и3сточи1вый дрeвле въ пустhни лю1демъ мои6мъ десни1цею є3ди1ною, и3 крёпостію моeю.

Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.

Ви1дите ви1дите, ћкw ѓзъ є4смь бGъ: внушaй душE моS гDа вопію1ща, и3 ўдали1сz прeжнzгw грэхA, и3 б0йсz ћкw неумhтнагw, и3 ћкw судіи2 и3 бGа.

КомY ўпод0биласz є3си2 многогрёшнаz душE, т0кмw пeрвому кaіну, и3 ламeху џному, каменовaвшаz тёло ѕлодёйствы, и3 ўби1вшаz ќмъ безсловeсными стремлeньми.

Вс‰ прeжде зак0на претeкши, q душE! си1fу не ўпод0биласz є3си2, ни є3нHса подражaла є3си2, ни є3нHха преложeніемъ, ни нHz: но kви1ласz є3си2 ўб0га прaведныхъ жи1зни.

Е#ди1на tвeрзла є3си2 хл‰би гнёва, бGа твоегw2, душE моS, и3 потопи1ла є3си2 всю2, ћкоже зeмлю пл0ть, и3 дэ‰ніz и3 житіE, и3 пребылA є3си2 внЁ сп7си1тельнагw ковчeга.

Мyжа ўби1хъ, глаг0летъ, въ ћзву мнЁ, и3 ю4ношу въ стрyпъ, ламeхъ рыдaz вопіsше, тh же не трепeщеши q душE моS, њкалsвши пл0ть, и3 ќмъ њскверни1вши.

Q кaкw поревновaхъ ламeху, пeрвому ўбjйцэ, дyшу ћкw мyжа, ќмъ ћкw ю4ношу, ћкw брaта же моегw2 тёло ўби1въ, ћкw кaінъ ўбjйца, любослaстными стремлeньми.

Ст0лпъ ўмудри1ла є3си2 создaти q душE, и3 ўтверждeніе водрузи1ти твои1ми похотьми2, ѓще не бы2 зижди1тель ўдержaлъ совёты тво‰, и3 низвeрглъ на зeмлю ўхищрє1ніz тво‰.

Ўzзви1хсz, ўрaнихсz, сE стрёлы вр†жіz ўzзви1вшыz мою2 дyшу и3 тёло: сE стрyпи, гноє1ніz, њмрачє1ніz, вопію1тъ р†ны самов0льныхъ мои1хъ страстeй.

Њдожди2 гDь t гDа џгнь и3ногдA, на беззак0ніе гнёвающее сожeгъ сод0млzны: тh же џгнь вжеглA є3си2 геeнскій, въ нeмже и4маши, q душE, сожещи1сz.

Разумёйте и3 ви1дите, ћкw ѓзъ є4смь бGъ, и3спытazй сердцA, и3 ўмyчаzй мы6сли, њбличazй дэ‰ніz, и3 попалszй грэхи2, и3 судsй си1ру, и3 смирeну, и3 ни1щу.

Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ.

Простeрла є3си2 рyцэ твои2 къ щeдрому бGу, марjе, въ бeзднэ ѕHлъ погружaемаz: и3 ћкоже петрY чlвэколю1бнw, рyку б9eственную прострE, твоE њбращeніе всsчески и3скjй.

Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ.

Всёмъ ўсeрдіемъ и3 люб0вію притеклA є3си2 хrтY, пeрвый грэхA пyть tврaщши, и3 въ пустhнzхъ непроходи1мыхъ питaющисz, и3 тогw2 чи1стэ совершaющи б9eствєнныz зaпwвэди.

Припёвъ: Прпdбне џтче ґндрeе, моли2 бGа њ нaсъ.

Ви1димъ, ви1димъ чlвэколю1біе, q душE, бGа и3 вLки; сегw2 рaди прeжде концA, томY со слезaми припадeмъ вопію1ще: ґндрez мlтвами, сп7се, поми1луй нaсъ.

Слaва, трbченъ: Безначaльнаz, несоздaннаz трbце, нераздёльнаz є3ди1нице, кaющасz мS пріими2, согрэши1вша сп7си2: твоE є4смь создaніе, не прeзри, но пощади2, и3 и3збaви мS џгненнагw њсуждeніz.

И# нhнэ, бGор0диченъ: Пречcтаz вLчце бGороди1тельнице, надeждо къ тебЁ притекaющихъ, и3 пристaнище сyщихъ въ бyри, млcтиваго и3 создaтелz, и3 сн7а твоего2, ўми1лостиви и3 мнЁ мlтвами твои1ми.

Пісня 3
Пёснь G.

Ірмос: На непохитному, Христе, камені / заповідей Твоїх / утверди мої помисли.

Колись Господь послав дощем вогонь від Господа і землю содомську спалив.

На горі спасайся, душе, як той Лот, і до Сіго́ру ховайся.

Тікай, душе, від полум’я, тікай від содомської пожежі, тікай від знищення у полум’ї божественному.

Сповідаюся Тобі, Спасе: согрішив я, согрішив перед Тобою; але відпусти і прости мені, як Милосердний.

Согрішив я один перед Тобою, більш від усіх согрішив я; Христе Спасе, не відкинь мене.

Ти — Пастир Добрий; віднайди мене, вівцю, і заблуканого не відкинь мене.

Ти — любий Ісусе; Ти — мій Сотворитель; Тобою, Спасе, я оправдаюся.

Слава, Троїчний: Єдиний у Тройці Боже, спаси нас від облуди, спокус і напастей.

І нині, Богородичний: Радуйся, утробо, що Бога прийняла; радуйся, престоле Господній; радуйся, Мати Життя нашого.

Другий ірмос: Утверди, Господи, на камені / заповідей Твоїх / захитане серце моє, / бо Ти Єдин Свят єси і Господь.

Джерело життя знайшов я в Тобі й Руїнника смерти і перед кінцем від мого серця взиваю до Тебе: согрішив я, очисти і спаси мене.

Тих, що за Ноя блудодіяли, наслідував я, Спасе, заслуживши подібний до них осуд на загибель у потопі.

Согрішив я, Господи, согрішив перед Тобою, очисти мене; немає бо серед людей грішника, якого б я не перевищив провинами.

Наслідуючи того Хама-батьковбивцю, душе, ти не прикрила сорому ближнього, відвернувши від нього свій погляд.

Благословення Си́мового не наслідувала ти, душе окаянна, і великого спадку, як Я́фет, не мала ти на землі визволення.

Вийди, душе моя, із землі Харра́н од гріха, та йди в землю, що її Авраам одержав, яка виточує вічно живе нетління.

Ти чула, душе моя, як колись Авраам залишив батьківську землю і став подорожнім — наслідуй його рішучість.

Пригостивши ангелів під Мамврійським дубом, патріарх на старість одержав нагороду — обітницю.

Знаючи, окаянна душе моя, як Ісаака таємно принесено в нову жертву всепалення Господеві, наслідуй його рішучість.

Ти чула, душе моя, що Ізмаїла було вигнано, як нащадка рабині; пильнуй, щоб і тобі чогось подібного не потерпіти за легковажність.

До стародавньої Ага́рі єгиптянки ти подібною стала, душе: свавільністю поневолившись і породивши нового Ізмаїла — зухвалість.

Ти знала, душе моя, про показану Якову драбину від землі до неба, чому ж ти не обрала безпечного сходження — благочестя?

Наслідуй священика Божого й самотнього царя [Мелхиседе́ка] — подобу життя Христового у світі серед людей.

Не зробися стовпом соляним, душе, повернувшись назад, нехай настрашить тебе приклад содомлян; на висоті, де Сігор, спасайся.

Втікай, душе моя, від полум’я гріхів, як Лот, утікай від Содому й Гоморри, втікай від вогню усякого нерозсудливого бажання.

Помилуй, Господи, помилуй мене, взиваю до Тебе, коли прийдеш з ангелами Своїми воздати усім за їхніми ділами.

Не відкинь, Владико, моління тих, що оспівують Тебе, а змилосердься, Чоловіколюбче, і подай відпущення тим, що з вірою просять.

Марії: Захоплено мене, мати, бурею та хвилями провин; але ти сама нині спаси мене і приведи до пристановища божественного покаяння.

Марії: Щире благання і нині принеси, преподобна, до милосердної Богородиці, й молитвами твоїми відчини мені двері до Бога.

Андрію: Молитвами твоїми даруй і мені відпущення провин, Андрію, святителю Критський, бо ти найкраще знаєш тайну покаяння.

Слава, Троїчний: Тройце проста, несотворена, Істото безпочаткова, у трьох Особах оспівана. Спаси нас, що з вірою поклоняємось владі Твоїй.

І нині, Богородичний: Від Отця надвічно народженого Сина Ти, Богородителько, не знавши мужа, в часі породила, і дивне чудо, — годуючи, залишилась Дівою.

Ірмос: Утверди, Господи…

Їрм0съ: На недви1жимэмъ, хrтE, кaмени зaповэдей твои1хъ ўтверди2 моE помышлeніе.

Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.

Џгнь t гDа и3ногдA гDь њдожди1въ, зeмлю сод0мскую прeжде попали2.

На горЁ спасaйсz, душE, ћкоже лHтъ џный, и3 въ сигHръ ўгонзaй.

Бёгай запалeніz, q душE, бёгай сод0мскагw горёніz, бёгай тлёніz бжcтвеннагw плaмене.

И#сповёдаюсz тебЁ, сп7се: согрэши1хъ, согрэши1хъ ти2: но њслaби, њстaви ми2, ћкw бlгоутр0бенъ.

Согрэши1хъ тебЁ є3ди1нъ ѓзъ, согрэши1хъ пaче всёхъ, хrтE сп7се, да не прeзриши менE.

Ты2 є3си2 пaстырь д0брый, взыщи2 менE ѓгнца, и3 заблyждшагw да не прeзриши менE.

Ты2 є3си2 слaдкій, ї}се, ты2 є3си2 создaтель м0й: въ тебЁ, сп7се, њправдaюсz.

Слaва, трbченъ: Q трbце є3ди1нице б9е! сп7си2 нaсъ t прeлести, и3 и3скушeній, и3 њбстоsній.

И# нhнэ, бGор0диченъ: Рaдуйсz, бGопріsтнаz ўтр0бо, рaдуйсz, пrт0ле гDнь, рaдуйсz, м™и жи1зни нaшеz.

Їрм0съ: Ўтверди2 гDи на кaмени зaповэдей твои1хъ, подви1гшеесz сeрдце моE, ћкw є3ди1нъ с™ъ є3си2 и3 гDь.

Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.

И#ст0чникъ животA стzжaхъ тебE, смeрти низложи1телz, и3 вопію1 ти t сeрдца моегw2 прeжде концA: согрэши1хъ, њчи1сти и3 сп7си1 мz.

При нHи, сп7се, блyдствовавшыz подражaхъ, џнэхъ наслёдствовавъ њсуждeніе, въ пот0пэ погружeніz.

Согрэши1хъ, гDи, согрэши1хъ тебЁ, њчи1сти мS: нёсть бо и4же кто2 согрэши2 въ человёцэхъ, є3г0же не превзыд0хъ прегрэшeньми.

Хaма џнаго душE, nтцеубjйца подражaвши, срaма не покрhла є3си2 и4скреннzгw, вспsть зрS возврати1вшисz.

Бlгословeніz си1мова не наслёдовала є3си2 душE nкаsннаz: ни прострaнное њдержaніе, ћкоже їaфеfъ и3мёла є3си2 на земли2 њставлeніz.

T земли2 харрaнъ, и3зhди t грэхA душE моS, грzди2 въ зeмлю точaщую присножив0тное нетлёніе, є4же ґвраaмъ наслёдствова.

Ґвраaма слhшала є3си2 душE моS, дрeвле њстaвльша зeмлю nтeчества, и3 бhвша пришeльца, сегw2 произволeнію подражaй.

Ў дyба мамврjйскагw ўчреди1въ патріaрхъ ѓгGлы, наслёдствова по стaрости њбэтовaніz лови1тву.

Їсаaка nкаsннаz душE моS, разумёвши н0вую жeртву, тaйнw всесожжeнную гDви, подражaй є3гw2 произволeнію.

Їсмaила слhшала є3си2, трезви1сz душE моS, и3згнaна ћкw рабhнино tрождeніе, ви1ждь, да не кaкw под0бно что2 пострaждеши ласкосeрдствующи.

Ґгaрэ дрeвлэ душE, є3гЂптzнынэ ўпод0биласz є3си2, пораб0тившисz произволeніемъ, и3 р0ждши н0ваго їсмaила, през0рство.

Їaкwвлю лёствицу разумёла є3си2 душE моS, kвлsемую t земли2 къ небесє1мъ, почто2 не и3мёла є3си2 восх0да твeрда, бlгочeстіz;

Сщ7eнника б9іz, и3 цRS ўединeна, хrт0во под0біе, въ ми1рэ житіS, въ человёцэхъ подражaй.

Не бyди ст0лпъ слaный душE, возврати1вшисz вспsть: w4бразъ да ўстраши1тъ тS сод0мскій, горЁ въ сигHръ сп7сaйсz.

Запалeніz ћкоже лHтъ, бёгай душE моS грэхA: бёгай сод0мы и3 гом0рры, бёгай плaмене всsкагw безсловeснагw желaніz.

Поми1луй гDи, поми1луй мS, вопію1 ти, є3гдA пріи1деши со ѓгGлы твои1ми, воздaти всBмъ по достоsнію дэsній.

Молeніz вLко, тебE пою1щихъ не tвeржи: но ўщeдри чlвэколю1бче, и3 подaждь вёрою просsщымъ њставлeніе.

Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ.

Содержи1мь є4смь бyрею, и3 треволнeніемъ согрэшeній, но самa мz мaти нhнэ сп7си2, и3 къ пристaнищу б9eственнагw покаsніz возведи2.

Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ.

Рaбское молeніе и3 нhнэ прпdбнаz принeсши ко бlгоутр0бнэй мlтвами твои1ми бцdэ, tвeрзи ми2 б9eствєнныz вх0ды.

Ґндрeю: Прпdбне џтче ґндрeе, моли2 бGа њ нaсъ.

Твои1ми мlтвами дaруй и3 мнЁ њставлeніе долгHвъ, q ґндрeе, кри1тскій предсэдaтелю! покаsніz бо ты2 таи1нникъ преизрsдный.

Слaва, трbченъ: Трbце пр0стаz, несоздaннаz, безначaльное є3стество2, въ трbцэ пэвaемаz v3постaсей, сп7си1 ны вёрою покланsющыzсz держaвэ твоeй.

И# нhнэ, бGор0диченъ: T nц7A безлётна сн7а, въ лёто бGороди1тельнице, неискусомyжнw родилA є3си2, стрaнное чyдо, пребhвши дв7а, доsщи.

Катавaсіа: Ўтверди2 гDи на кaмени зaповэдей твои1хъ, подви1гшеесz сeрдце моE, ћкw є3ди1нъ с™ъ є3си2 и3 гDь.

Сідален, господина Іосифа, глас 8
Сэдaленъ, господи1на іHсифа, глaсъ }:

Світила богосяйні, Спасові апостоли, просвітіть нас у темряві життя, щоб нині вдень ми побожно поводилися, світлом стриманости уникаючи нічних пристрастей, і світлі страждання Христові побачили радіючи.

Свэти6ла бGозр†чнаz, сп7сwвы ґпcли, просвэти1те нaсъ во тьмЁ житіS, ћкw да во дни6 нhнэ бlгоwбрaзнw х0димъ, свётомъ воздержaніz нощнhхъ страстeй tбэгaюще, и3 свBтлыz стrти хrтHвы ќзримъ, рaдующесz.

Слава, другий сідален, глас 8
Слaва, другjй сэдaленъ, глaсъ }:

Дванадцять апостолів боговибраних, моління Христу нині принесіть, щоб шлях посту перейти всім, хто чинить молитви умиленні й творить добро усердно, щоб так ми приготувалися побачити славне воскресіння Христа Бога, славу і хвалу Йому приносячи.

Ґпcльскаz двоенадесsтице бGоизбрaннаz, мольбY хrтY нhнэ принеси2, п0стное п0прище всBмъ прейти2, совершaющымъ во ўмилeніи мlтвы, творsщымъ ўсeрдно добродётєли, ћкw да си1це предвари1мъ ви1дэти хrтA бGа слaвное воскrніе, слaву и3 хвалY приносsще.

І нині, Богородичен: Подобен:
И# нhнэ, бGор0диченъ: Под0бенъ:

Неосяжного Бога, Сина і Слово, що невимовно понад розуміння від Тебе народився, моли, Богородице, з апостолами чистий мир подати всьому світові й дати нам прощення провин перед кончиною, і Царства Небесного сподоби рабів Твоїх, великої ради милости.

І трипіснець, без поклонів, гл. 8

Ірмоси трипіснців не співають.

Непостижи1магw бGа, сн7а и3 сл0во, несказaннw пaче ўмA и3з8 тебE р0ждшеесz, моли2 бцdе со ґпcлы, ми1ръ вселeннэй чи1стый подaти, и3 согрэшeній дaти нaмъ прeжде концA прощeніе, и3 цrтвіz нбcнагw крaйніz рaди бlгости, спод0бити рабы6 тво‰.

Пісня 4
Пёснь д7.

Ірмос: Почув я, Господи, / про тайну Твого піклування, / зрозумів діла Твої / і прославив Твоє Божество.

Приспів: Святі апостоли, моліте Бога за нас.

У стриманості проживши, просвітлені Христові апостоли стриманости час полегшують нам Божественним заступництвом.

Дванадцятиструнний орга́́́́́н, хор божественних учнів заспівав пісню спасительну, лукаві співи спиняючи.

Дощем духовним всю землю під сонцем напоїли ви, всеблаженні, посуху багатобожжя відігнавши.

Приспів: Пресвятая Богородице, спаси нас.

Богородичний: Упокореного спаси мене, що жив зарозуміло, о Діво всечиста, що породила Того, Хто возніс смиренне єство.

(Ірмос не співати: читати або пропускати): Почув я, Господи…

Приспів: Святі апостоли, моліте Бога за нас.

Всечесний чине апостольський, що Творця всіх мо́лить, проси помилувати нас, що вихваляють тебе.

Апостоли, як працівники Христові, що цілий світ божественним словом обробили, ви завжди приносите Йому плоди.

Апостоли, ви були воістину улюбленим Христовим виноградом, бо вино духовне виточили для світу.

Слава,Троїчний: Надвічна, співо́бразна, всесильна Тройце Свята, Отче, Слове і Ду́ше Святий, Боже, Світе й Життя — охорони отару Твою.

І нині, Богородичнй: Радуйся, Престоле вогнеподібний, радуйся, Світильнику світосяйний; радуйся, Горо́ освячення, Ковчеже Життя, свята Скиніє Святині.

Великого канону ірмос: Почув пророк про Твоє пришестя, Господи, /і убоявся, / що Ти хочеш від Діви родитися / і людям явитися,/ і промовив: «Почув я вістку про Тебе і убоявся. / Слава силі Твоїй, Господи».

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Діл Твоїх не зневаж, творіння Твого не покинь, Судде Праведний. Хоч і один я согрішив, як людина, більш від усякої людини, Чоловіколюбче, але Ти, як Господь усього, маєш владу прощати гріхи.

Наближається, душе, кінець, наближається, а ти не дбаєш, не готуєшся: час скорочується; устань, близько при дверях Суддя; як сон, як цвіт, минає час життя: нащо ми живемо в суєті?

Пробудися, душе моя, подумай про діла, які ти вчинила, постав їх перед очі твої та пролий потоки сліз твоїх; сповідай Христові з дерзновенням учинки й помисли та виправдайся.

Нема в житті ні гріха, ні вчинку, ані зла, якими я, Спасе, не згрішив, розумом і словом, волею й наміром, думкою і ділом нагрішивши, як ніколи ніхто інший.

Тому й звинувачено мене, тому й осуджено мене, окаянного, своїм сумлінням, бо нічого у світі нема суворішого. Судде, Визволителю мій і Знавче, пощади, визволи і спаси мене, раба Твого.

Драбина, що її давно бачив великий серед патріархів, є вказівкою, душе моя, діяльного сходження й піднесення розумом; тому, коли хочеш жити ділами, розумом і спогляданням, оновися.

Спеку денну терпів у скруті патріарх і нічний мороз переносив, і, повсякденно заробляючи прибуток, пас, трудився і служив, щоб мати двох дружин.

Під двома жінками розумій діяння і розум у спогляданні: Лію, що була багатодітною, як діяння, а Рахи́ль, здобуту у великих трудах, як розум; бо без трудів, душе, ані діяння наші, ані споглядання не мають досконалости.

Пильнуй, душе моя, будь мужньою, як колись великий серед патріархів, щоб вершити діяння з розумінням, щоб мати розум, який бачить Бога, і щоб проникнути в неприступний морок у спогляданні та набути великих скарбів.

Великий серед патріархів, породивши дванадцятьох патріархів, таємно показав тобі, душе моя, драбина діяльного сходження, премудро розмістивши дітей як щаблі, а кроки свої — як сходження вгору.

Іса́ва ненависного наслідувала ти, душе, віддала ти спокусникові своєму первородство первісної краси й позбавилася батьківського благословення, і двічі впала ти, окаянна: ділом і розумом; тому нині покайся.

Едо́мом названо Ісава за надмірне жонолюбство: бо завжди палав нестриманістю й осквернявся похіттю, то й звався Едомом, що значить «розпалення душі гріхолюбної».

Чувши про Іова, що сидів на гноїщі та виправдався, ти не наслідувала, о душе моя, його мужности, не мала твердої волі в усьому, що знаєш і чим була спокушена, але виявилася нетерпеливою.

Той, хто раніше був на престолі, у наготі нині на гноїщі зранений; той, хто мав багато дітей і був уславлений, умить став бездітним і бездомним; палацом вважав він гноїще, і струпи — коштовним камінням.

Царським достоїнством, у вінець і багряницю вбраний, заможний чоловік і праведний, багатством і стадами наділений, несподівано втратив багатство, славу царства та зубожів.

Хоч праведним і непорочним він був понад усіх, але не уник облесливої пастки й тенет, ти ж, будучи гріхолюбною, окаянна душе, що вдієш, коли щось несподіване тебе спіткає.

Тіло осквернилося, дух мій заплямовано, увесь я вкритий струпами; але, як Лікар, Христе, вилікуй і те і друге моїм покаянням, омий, очисти й покажи мене, Спасе мій, чистішим від снігу.

Тіло Своє і Кров Ти, Слове, розпинаючись, віддав за всіх: Тіло — щоб мене оновити, Кров — щоб омити мене, і духа віддав Ти, Христе, щоб привести мене до Отця Твого.

Вчинив Ти спасіння посеред землі, Милосердний, щоб ми спаслися. З волі Своєї Ти був розп’ятий на древі; замкнений Едем відчинився; небесні й земні створіння і всі спасенні народи поклоняються Тобі.

Нехай буде мені Кров із ребра Твого купіллю а разом і питтям, що виточило воду прощення, щоб я очищався і тим, і другим, помазуючись та п’ючи́, як миро й пиття, Слове, животворчі слова Твої.

Позбавлений я чертогу, позбавлений і весілля, а разом і вече́рі; світильник погас, бо немає оливи, світлицю замкнено, коли я спав, вечеря скінчилася, а мене зі зв’язаними руками й ногами викинуто геть.

Чашу придбала Церква — живоносні ребра Твої, з яких пролилися нам подвійні потоки — відпущення гріхів і розуміння, як о́брази обох Завітів, Спасе наш, Старого й Нового.

Час життя мого короткий і переповнений хворобами та лукавством, але в покаянні мене прийми та до розуміння приклич, щоб не став я здобиччю й поживою для ворога; Сам, Спасе, змилуйся наді мною.

Велемовний нині я і черствий серцем без причини й даремно; не осуди мене з фарисеєм, але подай мені смирення митареве і до нього мене причисли, єдиний Милосердний і Правосудний.

Знаю, Милосердний, що согрішив я, осквернивши посудину тіла мого, але в покаянні мене прийми та до розуміння приклич, щоб не став я здобиччю й поживою для ворога; Сам, Спасе, змилуйся наді мною.

Ідолом зробив я сам себе, понівечивши душу пристрастями, Милосердний; але в покаянні мене прийми та до розуміння приклич, щоб не став я здобиччю й поживою для ворога; Сам, Спасе, змилуйся наді мною.

Не послухав я голосу Твого, не послухався Писання Твого, Законодавче; але в покаянні прийми мене та до розуміння приклич, щоб не став я здобиччю й поживою для ворога; Сам, Спасе, змилуйся наді мною.

Марії: Живучи життям безтілесних, ти дійсно одержала від Бога велику благодать; завжди заступайся за тих, що шанують тебе, преподобна; тому молимо тебе: визволи й нас від усяких напастей молитвами твоїми.

Марії: У глибину великих пороків упавши, ти не пов’язла в них, але високими помислами піднеслася, найвищими діяннями явивши преславні чесноти, Маріє, ангельське єство здивувавши.

Андрію: Андрію, похвало отців, не переставай благати молитвами твоїми, стоячи перед Пребожественною Тройцею, щоб визволитися нам від муки, що з любов’ю призиваємо тебе, всехвальний, божественного покровителя й окрасу Криту.

Слава, Троїчний: Нероздільне істотою, незлите в особах визнаю Тебе, Троїчне Єдине Божество, єдиноцарственне та співпрестольне: виголошую Тобі пісню велику, що на небі по тричі співається.

І нині, Богородичний: І народжуєш, і дівствуєш, і весь час по природі Дівою пробуваєш; Народжений оновлює закони природи: утроба дівственна народжує; коли хоче Бог, перемагаються закони природи: Він бо творить як хоче.

Їрм0съ: Ўслhша прbр0къ пришeствіе твоE, гDи, и3 ўбоsсz, ћкw х0щеши t дв7ы роди1тисz и3 человёкwмъ kви1тисz, и3 глаг0лаше: ўслhшахъ слyхъ тв0й и3 ўбоsхсz: слaва си1ле твоeй гDи.

Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.

Дёлъ твои1хъ да не прeзриши, создaніz твоегw2 да не њстaвиши, правосyде, ѓще и3 є3ди1нъ согрэши1хъ, ћкw человёкъ, пaче всsкагw человёка, чlвэколю1бче, но и4маши, ћкw гDь всёхъ, влaсть њставлsти грэхи2.

Приближaетсz, душE, конeцъ, приближaетсz, и3 неради1ши, ни гот0вишисz: врeмz сокращaетсz, востaни, бли1зъ при двeрехъ судіS є4сть: ћкw с0ніе, ћкw цвётъ, врeмz житіS течeтъ: что2 всyе мzтeмсz;

Воспрzни2, q душE моS, дэ‰ніz тво‰, ±же содёлала є3си2, помышлsй, и3 сі‰ пред8 лицE твоE принеси2, и3 к†пли и3спусти2 слeзъ твои1хъ: рцы2 со дерзновeніемъ дэ‰ніz и3 помышлє1ніz хrтY, и3 nправдaйсz.

Не бhсть въ житіи2 грэхA, ни дэsніz, ни ѕл0бы, є3sже ѓзъ, сп7се, не согрэши1хъ ўм0мъ и3 сл0вомъ, и3 произволeніемъ и3 предложeніемъ, и3 мhслію и3 дэsніемъ согрэши1въ, ћкw и4нъ никт0же когдA.

Tсю1ду и3 њсуждeнъ бhхъ, tсю1ду препрёнъ бhхъ ѓзъ њкаsнный t своеS с0вэсти, є3sже ничт0же въ мjрэ нyжнэйше: судіE и3збaвителю м0й, и3 вёдче, пощади2 и3 и3збaви, и3 сп7си1 мz рабA твоего2.

Лёствица, ю4же ви1дэ дрeвле вели1кій въ патріaрсэхъ, ўказaніе є4сть душE моS, дёzтельнагw восхождeніz, разyмнагw возшeствіz: ѓще х0щеши ќбw, дэsніемъ, и3 рaзумомъ, и3 зрёніемъ пожи1ти, њбнови1сz.

Зн0й дневнhй претерпЁ лишeніz рaди патріaрхъ, и3 мрaзъ нощнhй понесE, на всsкъ дeнь снабдBніz творS, пасhй, труждazйсz, раб0таzй, да двЁ жєнЁ сочетaетъ.

Жєнh ми двЁ разумёй, дэsніе же и3 рaзумъ въ зрёніи, лjю ќбw дэsніе, ћкw многочaдную: рахи1ль же рaзумъ, ћкw многотрyдную: и4бо кромЁ трудHвъ, ни дэsніе, ни зрёніе душE, и3спрaвитсz.

Бди2 q душE моS! и3зрsдствуй ћкоже дрeвле вели1кій въ патріaрсэхъ, да стsжеши дэsніе съ рaзумомъ, да бyдеши ќмъ зрsй бGа и3 дости1гнеши незаходsщій мрaкъ въ видёніи, и3 бyдеши вели1кій купeцъ.

Дванaдесzть патріaрхwвъ, вели1кій въ патріaрсэхъ дэтотвори1въ, тaйнw ўтверди2 тебЁ лёствицу дёzтельнагw душE моS восхождeніz: дёти, ћкw њснов†ніz: степє1ни, ћкw восхождє1ніz, премyдреннw подложи1въ.

И#сavа возненави1дэннаго подражaла є3си2 душE, tдалA є3си2 прелeстнику твоемY пeрвыz добр0ты пeрвенство, и3 nтeческіz мlтвы tпaла є3си2, и3 двaжды поползнyласz є3си2 nкаsннаz, дэsніемъ и3 рaзумомъ: тёмже нhнэ покaйсz.

Е#дHмъ и3сavъ наречeсz, крaйнzгw рaди женонеи1стовнагw смэшeніz: невоздержaніемъ бо при1снw разжигaемь, и3 сластьми2 њсквернsемь, є3дHмъ и3меновaсz, є4же глаг0летсz разжжeніе души2 любогрэх0вныz.

Јwва на гн0ищи слhшавши, q душE моS, њправдaвшагосz, тогw2 мyжеству не поревновaла є3си2, твeрдагw не и3мёла є3си2 предложeніz, во всёхъ ±же вёси, и3 и4миже и3скуси1ласz є3си2, но kви1ласz є3си2 нетерпэли1ва.

И$же пeрвэе на прест0лэ, нaгъ нhнэ на гн0ищи гн0енъ: мн0гій въ чaдэхъ и3 слaвный, безчaденъ и3 безд0мокъ напрaснw: палaту ќбw гн0ище, и3 би1серіе стрyпы вмэнsше.

Цaрскимъ дост0инствомъ, вэнцeмъ и3 багрzни1цею њдёzнъ, многоимённый человёкъ и3 првdный, богaтствомъ кипS и3 стaды, внезaпу богaтства, слaвы цaрства њбнищaвъ лиши1сz.

Ѓще прaведенъ бsше џнъ, и3 непор0ченъ пaче всёхъ, и3 не ўбэжE ловлeніz льсти1вагw и3 сёти: тh же грэхолюби1ва сyщи nкаsннаz душE, что2 сотвори1ши, ѓще чес0му њ недовёдомыхъ случи1тсz наити2 тебЁ;

Тёло њскверни1сz, дyхъ њкалsсz, вeсь њструпи1хсz: но ћкw врaчь хrтE, nбо‰ покаsніемъ мои1мъ ўврачyй, њмhй, њчи1сти, покажи2 сп7се м0й, пaче снёга чистёйша.

Тёло твоE и3 кр0вь распинaемый њ всёхъ положи1лъ є3си2 сл0ве: тёло ќбw, да мS њбнови1ши: кр0вь, да њмhеши мS: дyхъ же прeдалъ є3си2, да мS приведeши хrтE, твоемY роди1телю.

Содёлалъ є3си2 сп7сeніе посредЁ земли2 щeдре, да сп7сeмсz. в0лею на дрeвэ распsлсz є3си2. є3дeмъ затворeнный tвeрзесz, г0рнzz и3 д0льнzz твaрь, kзhцы вси2 сп7сeни покланsютсz тебЁ.

Да бyдетъ ми2 купёль, кр0вь и3з8 рeбръ твои1хъ, вкyпэ и3 питіE, и3сточи1вшее в0ду њставлeніz, да nбою1ду њчищaюсz, помазyzсz и3 піS: ћкw помaзаніе и3 питіE сл0ве, животHчнаz тво‰ словесA.

Нaгъ є4смь черт0га, нaгъ є4смь и3 брaка, кyпнw и3 вeчери: свэти1льникъ ўгасE, ћкw без8елeйный, черт0гъ заключи1сz мнЁ спsщу, вeчерz снэдeсz: ѓзъ же по рукY и3 нHгу свsзанъ, в0нъ низвeрженъ є4смь.

Чaшу цRковь стzжA, рє1бра тво‰ живонHснаz, и3з8 ни1хже суг{быz нaмъ и3сточи2 т0ки, њставлeніz и3 рaзума, во w4бразъ дрeвнzгw и3 н0вагw двои1хъ вкyпэ завётwвъ, сп7се нaшъ.

Врeмz животA моегw2 мaло, и3 и3сп0лнено болёзней и3 лукaвства: но въ покаsніи мS пріими2, и3 въ рaзумъ призови2, да не бyду стzжaніе, ни брaшно чуждeму, сп7се, сaмъ мS ўщeдри.

Высокоглаг0ливъ нhнэ є4смь, жест0къ же и3 сeрдцемъ, вотщE и3 всyе, да не съ фарісeемъ њсyдиши мS, пaче же мытарeво смирeніе подaждь ми2 є3ди1не щeдре, правосyде, и3 семy мz сочисли2.

Согрэши1хъ, досади1въ сосyду пл0ти моеS, вёмъ щeдре: но въ покаsніи мS пріими2, и3 въ рaзумъ призови2, да не бyду стzжaніе, ни брaшно чуждeму, сп7се, сaмъ мS ўщeдри.

Самоистукaнъ бhхъ страстьми2, дyшу мою2 вредS щeдре, но въ покаsніи мS пріими2, и3 въ рaзумъ призови2, да не бyду стzжaніе, ни брaшно чуждeму, сп7се, сaмъ мS ўщeдри.

Не послyшахъ глaса твоегw2, преслyшахъ писaніе твоE законопол0жника: но въ покаsніи мS пріими2, и3 въ рaзумъ призови2, да не бyду стzжaніе, ни брaшно чуждeму, сп7се, сaмъ мS ўщeдри.

Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ.

Безпл0тныхъ жи1тельство въ пл0ти преходsщи, бlгодaть прпdбнаz къ бGу вeлію вои1стинну пріsла є3си2, вёрнw њ чтyщихъ тS предстaтельствуй. тёмже м0лимъ тS, t всsкихъ напaстей и3 нaсъ мlтвами твои1ми и3збaви.

Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ.

Вели1кихъ безмёстій во глубинY низвeдшисz, неwдержи1ма былA є3си2, но востеклA є3си2 п0мысломъ лyчшимъ, къ крaйнэй дэsньми ћвэ добродётели преслaвнw, ѓгGльское є3стество2 марjе, ўдиви1вши.

Ґндрeю: Прпdбне џтче ґндрeе, моли2 бGа њ нaсъ.

Ґндрeе, n§ескаz похвало2, мlтвами твои1ми не престaй молsсz, предстоS трbцэ преб9eственнэй, ћкw да и3збaвимсz мучeніz, люб0вію предстaтелz тS б9eственнаго всебlжeнне призывaющіи, кри1ту ўдобрeніе.

Слaва, трbченъ: Нераздёльное существ0мъ, несли1тное ли1цы бGосл0влю тS, трbческое є3ди1но б9ество2, ћкw є3диноцaрственное и3 сопrт0льное, вопію1 ти пёснь вели1кую, въ вhшнихъ трегyбw пэсносл0вимую.

И# нhнэ, бGор0диченъ: И# раждaеши и3 дёвствуеши, и3 пребывaеши nбою1ду є3стеств0мъ дв7а: рождeйсz њбновлsетъ зак0ны є3стествA, ўтр0ба же раждaетъ, не раждaющаz. бGъ и3дёже х0щетъ, побэждaетсz є3стествA чи1нъ: твори1тъ бо є3ли6ка х0щетъ.

Пісня 5
Пёснь є7.

Ірмос: Від ночі пильнуючи, / Чоловіколюбче, / просвіти, молюся, / і настав мене на повеління Твої, / і навчи мене, Спасе, / творити волю Твою.

Серед ночі повсякчас я провадив життя моє; бо темрявою і млою глибокою була для мене ніч гріха, але сином дня покажи мене, Спасе.

Руви́ма наслідуючи, я, окаянний, учинив беззаконний і злочинний намір перед Богом Всевишнім — осквернивши ложе своє, як той батькове.

Сповідаюся Тобі, Христе Царю, согрішив я, согрішив, як колись ті брати, що продали Йосифа — плід чистоти й невинности.

Рідні видали душу праведну, в неволю продали лю́́́бого як прообраз Господній; а ти, душе, сама віддалася в рабство гріхів своїх.

Йосифа праведного і чистий його розум наслідуй, окаянна й несамовита душе, не оскверняйся нерозсудливими пориваннями, повсякчас творячи беззаконня.

Хоч і в рові перебував колись Йосиф, Владико Господи, але на прообраз Твого похорону і воскресіння; чи зможу і я колись щось подібне принести Тобі?

Ти чула, душе, про колиску з Мойсеєм, яку колись вода носила на хвилях річкових, як у палаті, рятуючи від лихого заміру фараонового.

Ти чула, окаянна душе, про жінок, що колись убивали маленьких хлоп’яток — цей образ невинности, тож нині, як великий Мойсей, годуйся премудрістю.

Як великий Мойсей убив єгиптянина, так не вбила ти, окаянна душе, гріховного розуму; скажи, як утечеш ти в пустелю від пристрастей покаянням?

У пустелі оселився великий Мойсей; тож іди, душе, наслідуй його життя, щоб і тобі споглядати в купині Богоявлення.

Мойсеїв жезл, що вдарив по морю і глибину зробив суходолом, уявляй, душе, як образ Хреста божественного, яким можеш і ти чинити велике.

Аарон приносив Богові вогонь чистий, без домішок, але Офні та Фінее́с, як і ти, душе, принесли чуже Богові — осквернене життя.

Через запеклість я став подібним до жорстокого фараона, душею й тілом уподібнився до Я́ннія та Я́мврія, і розум мій затьмарений; але допоможи мені, Владико.

Із багном змішався я розумом, окаянний; омий мене, Владико, в купелі сліз моїх, молю Тебе, плоті моєї одежу як сніг убіливши.

Коли досліджую діла мої, Спасе, то бачу, що всіх людей я перевищив гріхами, бо грішив при свідомості розуму, а не через невідання.

Помилуй, Господи, помилуй творіння Своє; согрішив я, прости мені, бо Ти Сам Єдиний чистий за природою і нікого іншого, крім Тебе, без гріха немає.

Заради мене Ти, Богом бувши, прийняв мій образ і чудеса вчинив: зцілив прокажених, укріпив розслаблених, кровотечу в жінки спинив Ти, Спасе, доторком одежі.

Наслідуй кровоточиву, окаянна душе, припади, схопися за ризи Христові, щоб визволитись тобі від ран і почути від Нього: «Віра твоя спасла тебе».

Скорчену жінку наслідуй, душе, прийди і припади до ніг Ісусових, щоб Він випростав тебе і щоб ходила ти прямо стежками Господніми.

Якщо Ти й глибока Криниця, Владико, то виточи мені воду з пречистих жил Твоїх, щоб і я, як самарянка, випивши, не відчував більше спраги, бо Ти струмки життя виточуєш.

Силоамом нехай будуть для мене сльози мої, Владико Господи, щоб і я омив очі серця й духовно побачив Тебе, Світло Предвічне.

Марії: 3 безмірною любов’ю захотівши вклонитися Животворчому Древу, всехвальна, ти сподобилась бажаного; сподоби ж і мене досягти небесної слави.

Марії: Потоки йорданські перейшовши, знайшла ти спокій безболісний, уникнувши задоволення плоті; від нього і нас визволи, преподобна, молитвами твоїми.

Андрію: Як найвидатнішого серед пастирів, Андрію премудрий, тебе, вибраного, молю з великою любов’ю і страхом, щоб молитвами твоїми одержати спасіння та життя вічне.

Слава, Троїчний: Славимо Тебе, Тройце, Єдиного Бога: свят, свят, свят єси, Отче, Сине і Ду́ше, проста істото, Одинице, якій вічно поклоняємось.

І нині, Богородичний: Від Тебе, нетлінна й безмужня Мати Діво, зодягнувся в мій склад Господь, що віки сотворив, і з Собою з’єднав людську природу.

Їрм0съ: T нощи2 ќтренююща, чlвэколю1бче, просвэти2 молю1сz, и3 настaви и3 менE на повелBніz тво‰: и3 научи1 мz сп7се, твори1ти в0лю твою2.

Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.

Въ нощи2 житіE моE преид0хъ при1снw, тьмa бо бhсть и3 глубокA мнЁ мглA, н0щь грэхA: но ћкw днE сhна сп7се покажи1 мz.

Рувjма подражaz њкаsнный ѓзъ, содёzхъ беззак0нный и3 законопрестyпный совётъ на бGа вhшнzго, њскверни1въ л0же моE, ћкw џтчее џнъ.

И#сповёдаюсz тебЁ хrтE цRю2, согрэши1хъ, согрэши1хъ, ћкw прeжде їHсифа брaтіz продaвшіи, чистоты2 пл0дъ и3 цэломyдріz.

T ср0дникwвъ прaведнаz душA свzзaсz, продaсz въ раб0ту слaдкій, во w4бразъ гDнь: тh же всS душE, продалaсz є3си2 ѕлhми твои1ми.

ЇHсифа прaведнагw и3 цэломyдреннагw ўмA подражaй њкаsннаz, и3 неискyснаz душE, и3 не њсквернsйсz безсловeсными стремлeньми при1снw беззак0ннующи.

Ѓще и3 въ р0вэ поживE и3ногдA їHсифъ, вLко гDи, но во w4бразъ погребeніz и3 востaніz твоегw2: ѓзъ же что2 тебЁ когдA сицев0е принесY;

Мwmсeовъ слhшала є3си2 ковчeжецъ душE, водaми, волнaми носи1мъ рёчными, ћкw въ черт0зэ дрeвле бёгающій дёла г0рькагw совёта фараwни1тска.

Ѓще б†бы слhшала є3си2, ўбивaющыz и3ногдA безвозрaстное мyжеское, душE nкаsннаz, цэломyдріz дэsніе, нhнэ ћкw вели1кій мwmсeй, сси2 премyдрость.

Ћкw мwmсeй вели1кій є3гЂптzнина, ўмA ўzзви1вши nкаsннаz, не ўби1ла є3си2 душE: и3 кaкw всели1шисz, глаг0ли, въ пустhню страстeй покаsніемъ;

Въ пустhню всели1сz вели1кій мwmсeй, грzди2 ќбw подражaй тогw2 житіE, да и3 въ купинЁ бGоzвлeніz душE, въ видёніи бyдеши.

Мwmсeовъ жeзлъ воwбражaй душE, ўдарsющій м0ре, и3 њгустэвaющій глубинY, во w4бразъ кrтA б9eственнагw: и4мже м0жеши и3 ты2 вели6каz соверши1ти.

ҐарHнъ приношaше џгнь бGу, непор0чный, нелeстный: но nфни2 и3 фінеeсъ, ћкw ты2 душE, приношaху чуждeе бGу њсквернeнное житіE.

Ћкw тsжкій нрaвомъ, фараHну г0рькому бhхъ вLко, їанни2, и3 їамври2, душeю и3 тёломъ, и3 погружeнъ ўм0мъ: но помози1 ми.

Кaломъ смэси1хсz њкаsнный ўм0мъ, њмhй мS вLко, бaнею мои1хъ слeзъ, молю1 тz, пл0ти моеS nдeжду ўбэли1въ ћкw снёгъ.

Ѓще и3спытaю мо‰ дэлA сп7се, всsкаго человёка превозшeдша грэхaми себE зрю2, ћкw рaзумомъ мyдрствуzй согрэши1хъ, не невёдэніемъ.

Пощади2 пощади2 гDи, создaніе твоE, согрэши1хъ, њслaби ми2, ћкw є3стеств0мъ чcтый сaмъ сhй є3ди1нъ, и3 и4нъ рaзвэ тебE никт0же є4сть кромЁ сквeрны.

МенE рaди бGъ сhй, воwбрази1лсz є3си2 въ мS, показaлъ є3си2 чудесA, и3сцэли1въ прокажє1нныz, и3 разслaбленнаго стzгнyвъ, кровоточи1выz т0къ ўстaвилъ є3си2 сп7се, прикосновeніемъ ри1зъ.

Кровоточи1вую подражaй nкаsннаz душE, притецы2 ўдержи2 nмeты хrтHвы, да и3збaвишисz рaнъ, и3 ўслhшиши t негw2: вёра твоS сп7сe тz.

Ни1зу сничaщую подражaй q душE, пріиди2, припади2 къ ногaма ї}совыма, да тS и3спрaвитъ, и3 да х0диши прaвw стєзи2 гDни.

Ѓще и3 клaдzзь є3си2 глуб0кій вLко, и3сточи1 ми в0ду и3з8 пречи1стыхъ твои1хъ жи1лъ, да ћкw самарzнhнz, не ктомY піsй жaжду: жи1зни бо струи6 и3сточaеши.

Сілwaмъ да бyдутъ ми2 слeзы мо‰, вLко гDи, да ўмhю и3 ѓзъ зBницы сeрдца, и3 ви1жду тS ќмнw, свёта превёчна.

Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ.

Несравнeннымъ желaніемъ всебогaтаz, дрeву возжелёвши поклони1тисz жив0тному, спод0биласz є3си2 желaніz, спод0би ќбw и3 менE ўлучи1ти вhшніz слaвы.

Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ.

Струи6 їoрд†нскіz прешeдши, њбрэлA є3си2 пок0й безболёзненный, пл0ти слaсти и3збэжaвши, є3sже и3 нaсъ и3зми2 твои1ми мlтвами прпdбнаz.

Ґндрeю: Прпdбне џтче ґндрeе, моли2 бGа њ нaсъ.

Ћкw пaстырей и3зрsднэйша, ґндрeе премyдре, и3збрaнна сyща тS, люб0вію вeлію и3 стрaхомъ молю2, твои1ми мlтвами сп7сeніе ўлучи1ти, и3 жи1знь вёчную.

Слaва, трbченъ: ТS трbце слaвимъ, є3ди1наго бGа: с™ъ, с™ъ, с™ъ є3си2 џ§е, сн7е и3 дш7е, пр0стое существо2, є3ди1нице при1снw покланsемаz.

И# нhнэ, бGор0диченъ: И#з8 тебE њблечeсz въ моE смэшeніе, нетлённаz, безмyжнаz м™и дв7о, бGъ создaвый вёки, и3 соедини2 себЁ чlвёческое є3стество2.

Пісня 6
Пёснь ѕ7.

Ірмос: Взивав я всім серцем моїм із пекла найглибшого / до щедрого Бога, / і почув Він мене, / і вивів із тліну життя моє.

Щиро приношу Тобі, Спасе, сльози очей моїх і зітхання з глибини серця, що взиває: Боже, согрішив я перед Тобою, очисти мене.

Відхилилася ти, душе, від Господа свого, як Дафа́н і Авіро́н, але взивай із пекла найглибшого — «помилуй», щоб не поглинула тебе безодня земна.

Розлютившись, як телиця, душе, ти стала подібною до Єфрема; але, як сарна від тенет, рятуй життя, окриливши розум діяльністю та спогляданням.

Мойсеєва рука нехай упевнить нас, душе, як Бог може убілити й очистити життя прокажене; тому не впадай у відчай, що й ти прокажена.

Хвилі провин моїх, Спасе, вернувшись, як у Червоному морі, раптово покрили мене, як колись єгиптян і колісниці.

Нерозумне бажання ти мала, душе, як давній Ізраїль; бо ти нерозважливо вибрала, замість божественної манни, пере́сит від пристрасної насолоди.

Криниць хананейських думок, душе, ти воліла більше за джерела з того каменя, що з нього ріка премудрости, як із чаші, виливає струмки богослов’я.

Свинячого м’яса, страв і їжі єгипетської, більше за небесну, захотіла ти, душе моя, як колись нерозумний люд у пустелі.

Коли Мойсей, раб Твій, ударив жезлом камінь, то він образно показав животворчі ребра Твої, Спасе, із яких усі ми черпаємо питво життя.

Досліди, душе, і розглянь, як Ісус Навин, землю обітовану, яка вона, і вселися в неї благозаконням.

Устань і подолай, як Ісус Амали́ка, тілесні пристрасті, завжди перемагаючи гаваонитян — спокусливі помисли.

Перейди, душе, як колись ковчег, природній плин часу, та заволодій тією землею обітованою: так Бог повеліває.

Як спас Ти Петра, що взивав до Тебе, поспіши спасти й мене, Спасе; від звіра врятуй мене, простягнувши руку Свою, і виведи з глибини гріховної.

Пристановищем затишним знаю Тебе, Владико, Владико Христе: але поспіши визволити мене від непрохідних глибин гріха та відчаю.

Я — та царська драхма, що її давно загубив Ти, Спасе, але, запаливши світильник — Предтечу Свого, Слово, відшукай і знайди образ Твій.

Щоб я не почув від Тебе, Господи, як відкидаєш мене від Себе: «Візьми своє та йди у вогонь, проклятий», — але благий голос праведних.

Марії: Щоб загасити полум’я пристрастей, ти, Маріє, палаючи душею, повсякчас проливала сльози; благодать їх подай і мені — слузі твоєму.

Марії: Високим життям на землі здобула ти, мати, безпристрасність небесну; тому молися, щоб ті, хто оспівують тебе, від пристрастей визволилися молитвами твоїми.

Андрію: Знаючи тебе, Андрію, як пастиря Критського, і заступника, й молитовника всього світу, припадаю до тебе і взиваю: визволи мене, отче, з глибини гріха.

Слава, Троїчний: Я — Тройця проста, нероздільна; розподілена в Особах і Одиниця, з’єднана природою, — промовляє Отець, Син і Дух Божественний.

І нині, Богородичний: Утроба Твоя породила нам Бога, що взяв на Себе нашу подобу; Його як Творця всього моли, Богородице, щоб нам оправдатися молитвами Твоїми.

Мала ектенія.

Кондак, глас 6: Душе моя, душе моя, устань — чого спиш? Кінець наближається і ти стривожишся. Пробудися, щоб помилував тебе Христос Бог, що всюди є і все наповняє.

Ікос: Бачачи справжнє Христове лікування, від якого в Адама вливалося здоров’я, диявол був уражений і, знемагаючи, ридав і до своїх друзів волав: що я зроблю Синові Марії? Вбиває мене Той Вифлеємля́нин, що всюди є і все наповняє.

І «блаженні» з поклонами, гл. 6:

У царстві Твоїм пом’яни нас, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє.

Мешканцем раю, Христе, вчинив Ти розбійника, що на хресті взивав до Тебе: пом’яни мене; його покаяння сподоби й мене, недостойного.

Стих: Блаженні убогії духом, бо тих є Царство Небесне.

Чувши вдавнину про Мано́я, душе моя, що бачив явлення Бога і від неплідної тоді одержав плід обітниці; — наслідуй його благочестя.

Стих: Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.

Наслідуючи Самсо́нові лінощі, ти остригла, душе моя, голову діл своїх, сластолюбством видавши чужинцям життя чисте й блаженне.

Стих: Блаженні тихі, бо вони наслідять землю.

Той, хто раніше ослячою щелепою переміг чужинців, нині став здобиччю пристрасної насолоди; уникай же, душе моя, подібної слабкості.

Стих: Блаженні голодні і спрагнені правди, бо вони наситяться.

Вара́к і Євфа́й воєначальники, су́дді Ізраїлеві, яким була віддана перевага і з ними Дево́ра, що мала розум чоловічий; їхніми чеснотами, душе, мужній і кріпися.

Стих: Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.

Ти довідалась, душе моя, про хоробрість Яíлі, що вдавнину Сіса́ру вбила і спасіння вчинила гострим древом; чуєш, що ним тобі показано хрест.

Стих: Блаженні чисті серцем,бо вони Бога побачать.

Принеси, душе, жертву похвальну, діяння принеси, чистіше від дочки Євфа́я і заколи плотські пристрасті, як жертву Го́сподеві Твоєму.

Стих: Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.

Про Гедеонове руно подумай, душе моя, збери росу з неба і припади, мов той пес, і пий воду, яка від закону тече письменами.

Стих: Блаженні вигнані за правду, бо таких є Царство Небесне.

Осуд Ілíї-священика прийняла ти, душе моя: через позбавлення розуму набула собі пристрасті, як він дітей, щоб чинити беззаконня.

Стих: Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і ширитимуть про вас усяку лиху славу неправдиво Мене ради.

Левит поміж суддями через необачність поділив свою жінку між дванадцятьма колінами, душе моя, щоб викрити беззаконний гріх нащадків Веніями́на.

Стих: Радуйтеся і веселітеся, бо велика нагорода буде вам на небесах.

Премудра Анна, молячись, устами ворушила на хваління, а голосу її не було чути; але, хоч неплідною була, та народжує достойного сина молитви.

Стих: Пом’яни нас, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє.

Поміж суддів було залічено дитя Анни — великого Самуїла, що його виховала Армафе́ма в домі Господньому; наслідуй його, душе моя, і свої діла суди перше інших.

Стих: Пом’яни нас, Владико, коли прийдеш у Царство Твоє.

Обраний на царство Давид по царському був помазаний з рогу божественного мира. Отже ти, душе моя, коли хочеш Небесного Царства, як миром, помаж себе сльозами.

Стих: Пом’яни нас, Святий, коли прийдеш у Царство Твоє.

Їрм0съ: Возопи1хъ всёмъ сeрдцемъ мои1мъ къ щeдрому бGу, и3 ўслhша мS t ѓда преисп0днzгw, и3 возведE t тли2 жив0тъ м0й.

Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.

Слeзы сп7се џчію моє1ю, и3 и3з8 глубины2 воздых†ніz чи1стэ приношY, вопію1щу сeрдцу: б9е, согрэши1хъ ти2 њчи1сти мS.

Ўклони1ласz є3си2 душE, t гDа твоегw2, ћкоже даfaнъ и3 ґвірHнъ: но пощади2, воззови2 и3з8 ѓда преисп0днzгw, да не пр0пасть земнaz тебE покрhетъ.

Ћкw ю4ница душE разсвирёпэвшаz, ўпод0биласz є3си2 є3фрeму, ћкw сeрна t тенeтъ сохрани2 житіE, впери1вши дэsніемъ ќмъ, и3 зрёніемъ.

РукA нaсъ мwmсeова да ўвёритъ душE, кaкw м0жетъ бGъ прокажeнное житіE ўбэли1ти, и3 њчи1стити: и3 не tчaйсz самA себE, ѓще и3 прокажeнна є3си2.

ВHлны сп7се прегрэшeній мои1хъ ћкw въ м0ри чермнёмъ возвращaющесz, покрhша мS внезaпу, ћкw є3гЂптzны и3ногдA, и3 трістaты.

Неразyмное душE произволeніе и3мёла є3си2, ћкw прeжде ї}ль: б9eственныz бо мaнны предсуди1ла є3си2 безсловeснw, любослaстное страстeй њб8zдeніе.

Кладенцы2 душE, предпочлA є3си2 хананeйскихъ мhслей, пaче жи1лы кaмене, и3з8 негHже премyдрости рэкA, ћкw чaша проливaетъ т0ки бGосл0віz.

Свин†z мzсA и3 котлы2, и3 є3гЂпетскую пи1щу, пaче небeсныz предсуди1ла є3си2 душE моS, ћкоже дрeвле неразyмніи лю1діе въ пустhни.

Ћкw ўдaри мwmсeй рaбъ тв0й жезл0мъ кaмень, њбрaзнw животвори6ваz рє1бра тво‰ проwбразовaше, и3з8 ни1хже вси2 питіE жи1зни сп7се, почерпaемъ.

И#спытaй душE и3 смотрsй, ћкоже їисyсъ наvи1нъ њбэтовaніz зeмлю, каковA є4сть, и3 всели1сz въ ню2 бlгозак0ніемъ.

Востaни и3 побори2, ћкw їисyсъ ґмали1ка, плотск‡z стр†сти, и3 гаваwнjты, лє1стныz п0мыслы при1снw побэждaющи.

Преиди2 врeмене текyщее є3стество2, ћкw прeжде ковчeгъ, и3 земли2 џныz бyди во њдержaніи њбэтовaніz душE, бGъ повелэвaетъ.

Ћкw сп7слъ є3си2 петрA, возопи1вша сп7си2, предвари1въ мS сп7се t ѕвёрz и3збaви, простeръ твою2 рyку, и3 возведи2 и3з8 глубины2 грэх0вныz.

Пристaнище тS вёмъ ўти1шное, вLко, вLко хrтE: но t незаходи1мыхъ глуби1нъ грэхA, и3 tчazніz мS предвари1въ и3збaви.

Ѓзъ є4смь, сп7се, ю4же погуби1лъ є3си2 дрeвле цaрскую дрaхму: но вжeгъ свэти1льникъ п®тeчу твоего2 сл0ве, взыщи2 и3 њбрsщи тв0й w4бразъ.

Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ.

Да страстeй плaмень ўгаси1ши, слeзъ к†пли и3сточи1ла є3си2 при1снw марjе, душeю распалaема, и4хже бlгодaть подaждь и3 мнЁ твоемY рабY.

Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ.

Безстрaстіе нбcное стzжaла є3си2, крaйнимъ на земли2 житіeмъ мaти. тёмже тебE пою1щымъ, t страстeй и3збaвитисz мlтвами твои1ми, моли1сz.

Ґндрeю: Прпdбне џтче ґндрeе, моли2 бGа њ нaсъ.

Кри1тскаго тS пaстырz, и3 предсэдaтелz, и3 вселeнныz мlтвенника вёдый, притекaю ґндрeе, и3 вопію1 ти: и3зми1 мz џтче, и3з8 глубины2 грэхA.

Слaва, трbченъ: Трbца є4смь пр0ста, нераздёльна, раздёльна ли1чнэ, и3 є3ди1ница є4смь є3стеств0мъ соединeна, nц7ъ глаг0летъ, и3 сн7ъ, и3 б9eственный д¦ъ.

И# нhнэ, бGор0диченъ: Ўтр0ба твоS бGа нaмъ роди2, воwбражeна по нaмъ: є3г0же ћкw создaтелz всёхъ, моли2 бцdе, да мlтвами твои1ми њправди1мсz.

Кондак, глас 6
Кондaкъ, глaсъ ѕ7:

ДушE моS, душE моS, востaни, что2 спи1ши; конeцъ приближaетсz, и3 и4маши смути1тисz: воспрzни2 ќбw, да пощади1тъ тS хrт0съ бGъ, вездЁ сhй, и3 вс‰ и3сполнszй.

Ікос
Јкосъ:

Хrт0во врачевство2 ви1дz tвeрсто, и3 t сегw2 ґдaму и3стекaющее здрaвіе, пострадA, ўzзви1сz діaволъ, и3 ћкw бёдствуz рыдaше, и3 свои1мъ другHмъ возопи2: что2 сотворю2 сн7у мRjину, ўбивaетъ мS виfлеeмлzнинъ, и4же вездЁ сhй, и3 вс‰ и3сполнszй.

Пісня 7
Пёснь з7.

Ірмос: Согрішили, беззаконствували, / неправду чинили перед Тобою, / ані виконали, ані сотворили того, / що Ти заповідав єси нам; / та не покинь нас до кінця, / отців Боже.

Согрішив, беззаконня чинив і відкинув заповідь Твою, бо в гріхах народився і до ран своїх приклав струпи, але Сам мене помилуй, як Милосердний, отців Боже.

Таємниці мого серця відкрив я Тобі, Судді моєму; поглянь на смирення моє, поглянь і на скорботу мою, зваж нині на покаяння моє і Сам помилуй мене, як Милосердний, отців Боже.

Саул колись, загубивши ослят свого батька, несподівано зі сповіщенням про них одержав царство; гляди ж, душе, не забувай себе, віддаючи перевагу своїм брудним похотям більш, ніж Царству Христовому.

Хоч богоотець Давид і согрішив колись подвійно, бувши вражений стрілою перелюбу і прикутий списом жорстокого вбивства, але ти сама, душе моя, хворієш ще тяжчими вчинками — свавільними пориваннями.

Беззаконня до беззаконня додав колись Давид, сполучивши з убивством перелюб; але одразу ж він показав і покаяння подвійне; а ти сама, душе, ще гірше заподіявши, не покаялась перед Богом.

Колись Давид, немов ікону змалювавши, написав пісню, якою засуджує вчинок, заподіяний ним, взиваючи: помилуй мене, бо перед Тобою єдиним согрішив я, Богом усіх; Сам очисти мене.

Коли ковчег перевозили на колісниці, і віл повернув убік, то Оза, як тільки торкнувся, зазнав Божого гніву; отже, уникаючи його зухвальства, душе, щиро шануй божественне.

Чула ти про Авесало́ма, що проти єства повстав; пізнай його скверні вчинки, якими осквернив ложе отця свого Давида, але ти наслідувала його пристрасні та хтиві поривання.

Вільну гідність свою, душе, ти скорила своєму тілу; знайшовши бо другого Ахитофе́ла-ворога, ти прихилилася до порад його, але Сам Христос розвіяв їх, щоб ти таки спаслася.

Дивний Соломон, сповнений благодаті премудрости, колись учинив лукаве перед Богом, відступив від Нього; його ж ти, душе, стала наслідувати проклятим життям своїм.

Ой, горе мені! Прихильник премудрости, захоплений утіхами своїх пристрастей, зганьбив себе, ставши прихильником розпусних жінок, і віддалився від Бога; його ж ти, о душе, стала наслідувати проклятим життям своїм.

Ровоа́ма наслідувала ти, душе, що не послухав батьківської поради, а разом і найгіршого раба — Єровоа́ма, стародавнього відступника; уникай же наслідувати їх та взивай до Бога: согрішила я, змилуйся наді мною.

Ой, горе мені, душе моя; Аха́вові мерзоти наслідувала ти, стала вмістилищем плотських мерзот і ганебною посудиною пристрастей; але зітхни з глибини своєї та повідай Богові гріхи свої.

Колись Ілля двічі спалив по п’ятдесят слуг Єзаве́лі, коли нищив її мерзенних пророків на викриття Ахава; але ти, душе, уникай наслідувати їх обох і будь стриманою.

Небо замкнулося для тебе, душе, і голод від Бога найшов на тебе, як колись на Ахава за те, що він не скорився словам Іллі Фесвитя́нина; будь же подібною до сарептянки — нагодуй душу пророчу.

Злочинства Манасíї ти добровільно засвоїла, душе, поставивши замість ідолів пристрасті та збільшивши мерзоти; але наслідуючи щиро його покаяння, придбай умиленність.

Припадаю до Тебе й приношу, як сльози, слова мої: я согрішив, як не согрішила блудниця і беззаконня чинив як ніхто інший на землі; але змилуйся, Владико, над створінням Твоїм та віднови мене.

Поховав я образ Твій і порушив заповідь Твою, зів’яла вся краса і світильник погас від пристрастей; змилуйся, Спасе, і поверни мені радість, як співає Давид.

Навернися, покайся, відкрий потаємне, скажи Всезнавцеві Богові: «Ти знаєш мої таємниці, Спасе Єдиний, але Сам помилуй мене, як співає Давид, з милости Твоєї».

Зникають дні мої, як сон у того, що прокидається; тому, як Єзекíя, плачу я на постелі моїй, щоб продовжити мені роки життя; але який Ісая стане перед тобою, душе, як не Бог усіх?

Марії: Увізвавши до Пречистої Богоматері, ти найперше вгамувала несамовитість пристрастей, що жорстоко лютували, і посоромила ворога-облесника; але дай нині поміч у скорботі й мені, слузі твоєму.

Марії: Того, Кого ти возлюбила, преподобна, Кого понад усе забажала, задля Кого виснажила тіло своє — Христа — нині моли за рабів Його, щоб з милости Своєї до всіх нас дарував Він мирний стан тим, що шанують Його.

Андрію: На камені віри утверди мене, отче, молитвами твоїми, Божим страхом охороняючи мене, і покаяння подай мені. Молюся тобі, Андрію: визволи мене із сітей ворогів, що шукають мене.

Слава, Троїчний: Тройце проста, нероздільна, єдиносущна і природа єдина; Світла і Світло, Троє святі і Єдине святе, Бог Тройця піснями прославляється; оспівуй же й ти, душе, принось славу Життю і Життям — Богу всіх.

І нині, Богородичний: Оспівуємо Тебе, благословимо́ Тебе, поклоняємось Тобі, Богородителько, бо Ти єдиного з нероздільної Тройці Христа Бога породила і Сама нам, сущим на землі, відкрила небесне.

(без Трипіснець, гл. 8 поклонів)

Ірмоси трипіснців не співають.

Їрм0съ: Согрэши1хомъ, беззак0нновахомъ, непрaвдовахомъ пред8 тоб0ю, нижE соблюд0хомъ, нижE сотвори1хомъ, ћкоже заповёдалъ є3си2 нaмъ: но не предaждь нaсъ до концA, nтцє1въ б9е.

Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.

Согрэши1хъ, беззак0нновахъ, и3 tверг0хъ зaповэдь твою2, ћкw во грэсёхъ произвед0хсz и3 приложи1хъ ћзвамъ стрyпы себЁ: но сaмъ мS поми1луй, ћкw бlгоутр0бенъ, nтцє1въ б9е.

Т†йнаz сeрдца моегw2 и3сповёдахъ тебЁ судіи2 моемY, ви1ждь моE смирeніе, ви1ждь и3 ск0рбь мою2, и3 вонми2 судY моемY нhнэ, и3 сaмъ мS поми1луй, ћкw бlгоутр0бенъ, nтцє1въ б9е.

Саyлъ и3ногдA ћкw погуби2 nтцA своегw2 душE nсл‰та, внезaпу цrтво њбрёте къ прослyтію: но блюди2, не забывaй себE, скHтскіz п0хwти тво‰ произв0ливши пaче цrтва хrт0ва.

Дв7дъ и3ногдA бGоoтeцъ, ѓще и3 согрэши2 сугyбw душE моS, стрэл0ю ќбw ўстрэлeнъ бhвъ прелюбодёйства, копіeмъ же плэнeнъ бhвъ ўбjйства томлeніемъ: но ты2 самA тzжчaйшими дёлы недyгуеши, самох0тными стремлeньми.

Совокупи2 ќбw дв7дъ и3ногдA беззак0нію беззак0ніе: ўбjйству же любодёйство раствори1въ, покаsніе сугyбое показA ѓбіе: но самa ты лук†внэйшаz душE содёлала є3си2, не покazвшисz бGу.

Дв7дъ и3ногдA воwбрази2, списaвъ ћкw на їкHнэ пёснь, є4юже дэsніе њбличaетъ, є4же содёz, зовhй: поми1луй мS. тебё бо є3ди1ному согрэши1хъ всёхъ бGу, сaмъ њчи1сти мS.

КівHтъ ћкw ношaшесz на колесни1цэ, зaнъ џный, є3гдA преврaщшусz тельцY, т0чію коснyсz, б9іимъ и3скуси1сz гнёвомъ: но тогw2 дерзновeніz ўбэжaвши душE, почитaй б9eствєннаz чeстнэ.

Слhшала є3си2 ґвессалHма, кaкw на є3стество2 востA; познaла є3си2 тогw2 сквє1рнаz дэ‰ніz, и4миже њскверни2 л0же дв7да nтцA: но ты2 подражaла є3си2 тогw2 стр†стнаz и3 любосл†стнаz стремлє1ніz.

Покори1ла є3си2 нераб0тное твоE дост0инство тёлу твоемY: и3н0го бо ґхітофeла њбрётши врагA, душE, снизшлA є3си2 сегw2 совётwмъ: но сі‰ разсhпа сaмъ хrт0съ, да ты2 всsкw сп7сeшисz.

СоломHнъ чyдный, и3 бlгодaти премyдрости и3сп0лненный, сeй лукaвое и3ногдA пред8 бGомъ сотвори1въ, tступи2 t негw2: є3мyже ты2 проклsтымъ твои1мъ житіeмъ, душE ўпод0биласz є3си2.

Сластьми2 влек0мь страстeй свои1хъ њсквернsшесz, ўвы2 мнЁ, рачи1тель премyдрости, рачи1тель блyдныхъ жeнъ, и3 стрaненъ t бGа: є3г0же ты2 подражaла є3си2 ўм0мъ q душE, сладострaстьми сквeрными.

Ровоaму поревновaла є3си2 не послyшавшему совёта џ§а, кyпнw же и3 ѕлёйшему рабY їеровоaму, прeжнему tстyпнику душE: но бёгай подражaніz, и3 зови2 бGу: согрэши1хъ, ўщeдри мS.

Ґхаaвwвымъ поревновaла є3си2 сквeрнамъ, душE моS, ўвы2 мнЁ, былA є3си2 плотски1хъ сквeрнъ пребывaлище, и3 сосyдъ срaмленъ страстeй: но и3з8 глубины2 твоеS воздохни2, и3 глаг0ли бGу грэхи2 тво‰.

Попали2 и3ліA и3ногдA двaщи пzтьдесsтъ їезавeлиныхъ, є3гдA ст{дныz прор0ки погуби2, во њбличeніе ґхаaвово: но бёгай подражaніz двою2 душE, и3 ўкрэплsйсz.

Заключи1сz тебЁ нб7о душE, и3 глaдъ б9ій пости1же тS: є3гдA и3ліи2 fесвjтzнина ћкоже ґхаaвъ, не покори1сz словесє1мъ и3ногдA: но сарaфfіи ўпод0бивсz, напитaй прbр0чу дyшу.

Манассjева собралA є3си2 согрэшє1ніz и3зволeніемъ, постaвльши ћкw мeрзwсти стр†сти, и3 ўмн0живши душE негодовaніе: но тогw2 покаsнію ревнyющи тeплэ, стzжи2 ўмилeніе.

Припaдаю ти2, и3 приношY тебЁ, ћкоже слeзы глаг0лы мо‰: согрэши1хъ, ћкw не согрэши2 блудни1ца, и3 беззак0нновахъ, ћкw и4ный никт0же на земли2: но ўщeдри вLко, творeніе твоE, и3 воззови1 мz.

Погреб0хъ w4бразъ тв0й, и3 растли1хъ зaповэдь твою2, всS помрачи1сz добр0та, и3 страстьми2 ўгаси1сz, сп7се, свэщA: но ўщeдривъ воздaждь ми2 ћкоже поeтъ дв7дъ, рaдованіе.

Њбрати1сz, покaйсz, tкрhй сокровє1ннаz, глаг0ли бGу вс‰ вёдущему: ты2 вёси мо‰ т†йнаz, є3ди1не сп7се: но сaмъ мS поми1луй, ћкоже поeтъ дв7дъ по млcти твоeй.

И#счез0ша днjе мои2, ћкw с0ніе востаю1щагw: тёмже ћкw є3зекjа слезю2 на л0жи моeмъ, приложи1тисz мнЁ лётwмъ животA. но кjй и3сaіа предстaнетъ тебЁ душE, ѓще не всёхъ бGъ;

Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ.

Возопи1вши къ пречcтэй бGом™ри, пeрвэе tри1нула є3си2 неи1стовство страстeй, нyжно стужaющихъ, и3 посрами1ла є3си2 врагA запeншаго: но дaждь нhнэ п0мощь t ск0рби, и3 мнЁ рабY твоемY.

Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ.

Е#г0же возлюби1ла є3си2, є3г0же возжелёла є3си2, є3гHже рaди пл0ть и3знури1ла є3си2 прпdбнаz, моли2 нhнэ хrтA њ рабёхъ: ћкw да млcтивъ бhвъ всBмъ нaмъ, ми1рное состоsніе дaруетъ почитaющымъ є3го2.

Ґндрeю: Прпdбне џтче ґндрeе, моли2 бGа њ нaсъ.

На кaмени мS вёры мlтвами твои1ми ўтверди2 џтче, стрaхомъ мS б9eственнымъ њграждaz, и3 покаsніе ґндрeе, подaждь ми2, молю1сz ти2: и3 и3збaви мS t сёти врагHвъ и4щущихъ мS.

Слaва, трbченъ: Трbце пр0стаz, нераздёльнаz, є3диносyщнаz, и3 є3стество2 є3ди1но, свётове, и3 свётъ, и3 с™а три2, и3 є3ди1но с™о поeтсz бGъ трbца: но восп0й, прослaви, жив0тъ и3 животы2, душE, всёхъ бGа.

И# нhнэ, бGор0диченъ: Поeмъ тS, бlгослови1мъ тS, покланsемсz ти2 бGороди1тельнице, ћкw нераздёльныz трbцы породилA є3си2 є3ди1наго хrтA бGа и3 самA tвeрзла є3си2 нaмъ сyщымъ на земли2 нбcнаz.

Пісня 8
Пёснь }.

Ірмос: Безпочаткового Царя слави,/ що перед Ним тремтять сили небесні,/ священики оспівуйте,/ люди вихваляйте по всі віки.

Приспів: Святі апостоли, моліте Бога за нас.

Як жарини вогню небесного, попаліть, апостоли, мої земні пристрасті, запаливши нині в мені бажання любови божественної.

Вшануймо благогласні сурми Слова, що від них попадали неукріплені стіни ворожі і тим утвердилася кріпость богопізнання.

Апостоли Христові, храми освячені, розбийте кумирів пристрасної моєї душі, як розбили ви капища і стовпи ворожі.

Приспів: Пресвятая Богородице, спаси нас.

Богородичний: Вмістила Ти Невмістимого єством, носила Того, Хто все носить, молоком годувала, Чистая, Того, Хто годує все творіння — Христа Життєдавця.

Ірмос (не співати: читати або пропускати): Безпочаткового Царя слави…

Приспів: Святі апостоли, моліте Бога за нас.

Надвічною мудрістю Духа збудувавши всю Церкву, апостоли Христові, благословляйте в ній Христа по всі віки.

Засурмивши в су́рму повчань, апостоли скинули всю оману ідольську, Христа прославляючи по всі віки.

Апостоли, добрі мандрівники, охоронці світу й небесні жителі, визволяйте од бід тих, що завжди вас величають.

Слава, Троїчний: Трисонячне пресвітле Начало божественне, єство єдинославне та єдинопрестольне, Отче, всього Сотворителю, Сину і Божественний Ду́ше, оспівую Тебе по всі віки.

І нині, Богородичний: оспівуймо, люди, безперестанно Божу Матір як престол всечесни́й і пренебесний, єдину по різдві Матір і Діву.

Великого канону ірмос: Його і воїнства небесні славлять,/ і трепещуть херувими і серафими,/ все, що дише і твар, славте,/ благословляйте і вихваляйте по всі віки.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Мене, що согрішив, помилуй, Спасе, пробуди мій розум до навернення, прийми мене в покаянні, змилуйся наді мною, що взиваю: согрішив я перед Тобою — спаси; беззаконня чинив я — помилуй мене.

Колісничник Ілля піднісся колись колісницею чеснот, як на небо, і носився вище від усього земного; тож помишляй, душе моя, про його піднесення.

Єлисей колись, прийнявши плащ Іллі, сповна прийняв благодать від Бога, ти ж, душе моя, не причастилася цієї благодаті за нестриманість.

Плащем Іллі Єлисей розділив колись на два боки йорданську течію; ти ж, душе моя, не причастилася цієї благодаті за нестриманість.

Сонамитянка колись з ласкавою щирістю пригостила праведника, а ти, душе, не привела до свого дому ані захожого, ані подорожнього; тому будеш ти викинута геть із чертогу з риданням.

Завжди наслідувала ти, окаянна душе, скверний розум Гієзія; тому хоч на старості відкинь його грошолюбство, тікай од вогню геєнського, покинувши злодіяння свої.

Наслідувавши Озíю, душе, його проказу собі одержала ти подвійно: думаєш бо про нікчемне і чиниш беззаконне; покинь, що маєш, і приступи до покаяння.

Ти чула, душе, про ніневитян, як вони у веретищі та попелі каялись перед Богом; ти не наслідувала їх, але стала злішою за всіх, що до закону й після закону нагрішили.

Чула ти, душе, як Єремія у брудному рові з риданням взивав до міста Сіону і сліз шукав; наслідуй печальне життя його, і спасешся.

Колись Іона втік у Фарси́с, передбаччивши навернення ніневитян, бо він, як пророк, знав про милосердя Боже і тому бажав, щоб пророцтво не здалось неправдивим.

Ти чула, душе, про Даниїла, як він у рові затулив пащі звірів; ти дізналась, як отроки, що були з Аза́рією, вірою загасили розпалене полум’я печі.

Зі Старого Завіту всіх привів я тобі, душе, для прикладу; переймай боголюбиві вчинки праведних, а гріхів людей лукавих уникай.

Помилуй і визволи мене, Правосудний Спасе, від вогню й покарання, що на суді маю справедливо перетерпіти; але перед кончиною прости мені заради доброчесности й покаяння.

Як розбійник, взиваю до Тебе: «пом’яни мене»; як Петро, гірко плачу; кличу, як митар: «прости мені, Спасе»; як блудниця, сльози проливаю: прийми моє ридання, як колись від хананеянки.

Вилікуй гнилизну́ смиренної душі моєї, Лікарю єдиний, Спасе; приклади мені, як пластир, оливу й вино, діла покаяння та сльози зворушення.

Як хананеянка і я взиваю: «Помилуй мене, Сину Давидів»; торкаюся краю ризи, як кровоточива; плачу, як Марфа й Марія над Лазарем.

Виливаючи сльози, як миро на голову Твою, Спасе, взиваю до Тебе, як та блудниця, що милости шукає, приношу моління й благаю, щоб одержати прощення.

Хоч ніхто, як я, не согрішив перед Тобою, але прийми й мене, Милосердний Спасе, бо каюся зі страхом і кличу з любов’ю: согрішив я перед Тобою єдиним, помилуй мене, Милостивий.

Помилуй, Спасе, творіння Своє і, як Пастир, відшукай загублене, поспіши до мене, що заблудився, вихопи від вовка і зроби мене ягням на пасовищі овець Твоїх.

Коли, Судде, сядеш, як Милосердний, і покажеш страшну славу Твою, Спасе, о, який страх настане тоді; піч горітиме і всіх охопить трепет перед невблаганним судом Твоїм.

Марії: Мати незаходимого Світла, тебе просвітивши, визволила із темряви пристрастей; тим, одержавши благодать Духа, просвіти, Маріє, тих, що з вірою хвалить тебе.

Марії: Божественний Зоси́ма здивувався, коли побачив у тобі, мати, справді нове чудо; побачив бо він ангела в тілі й увесь був охоплений подивом, оспівуючи Христа повіки.

Андрію: Андрію Критський, чесна́ похвало, благаю тебе: маючи сміливість перед Господом, як учительпокаяння і слава преподобних, молися, щоб молитвами твоїми одержати мені визволення з кайданів беззаконня.

Слава, Троїчний: Безпочатковий Отче, Співбезпочатковий Сину, Утішителю Милосердний, Ду́ше правди; Божого Слова Родителю, Слово Отця Безпочаткового, Ду́ше живий і творчий — Тройце-Одинице — помилуй нас.

І нині, Богородичний: Мов із пурпуру, Пречиста, в утробі Твоїй виткано духовну багряницю — тіло Емануїла; тому ми, як Богородицю істинну, Тебе величаємо.

Хвалимо, благословимо́, поклоняємось Го́сподеві, оспівуючи і прославляючи Його по всі віки.

Ірмос 8 Його і воїнства небесні славлять…

Величає душа моя Господа…

(безТрипіснець, гл. 8 поклонів)

Ірмоси трипіснців не співають.

Їрм0съ: Е#г0же вHинства нбcнаz слaвzтъ, и3 трепeщутъ херувjми и3 серафjми, всsко дыхaніе и3 твaрь, п0йте, бlгослови1те, и3 превозноси1те во вс‰ вёки.

Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.

Согрэши1вша сп7се поми1луй, воздви1гни м0й ќмъ ко њбращeнію, пріими1 мz кaющагосz, ўщeдри вопію1ща: согрэши1хъ ти2, сп7си2, беззак0нновахъ, поми1луй мS.

Колесни1чникъ и3ліA, колесни1цею добродётелей вшeдъ, ћкw на нб7сA, ношaшесz превhше и3ногдA t земнhхъ: сегw2 ќбw душE моS, восх0дъ помышлsй.

Їoрдaнова струS пeрвэе, ми1лwтію и3ліин0ю є3ліссeемъ, стA сю1ду и3 сю1ду: тh же, q душE моS, сеS не причасти1ласz є3си2 бlгодaти за невоздержaніе.

Е#ліссeй и3ногдA пріeмъ ми1лwть и3ліинY, пріsтъ сугyбую бlгодaть t бGа: тh же q душE моS, сеS не причасти1ласz є3си2 бlгодaти за невоздержaніе.

Сwманjтіда и3ногдA прaведнаго ўчреди2, q душE, нрaвомъ бlги1мъ: тh же не ввелA є3си2 въ д0мъ, ни стрaнна, ни пyтника. тёмже черт0га и3зри1нешисz в0нъ, рыдaющи.

Гіезjевъ подражaла є3си2 nкаsннаz рaзумъ сквeрный всегдA душE, є3гHже сребролю1біе tложи2 понE на стaрость: бёгай геeнскагw nгнS, tступи1вши ѕлhхъ твои1хъ.

Ты2 nзjи душE поревновaвши, сегw2 прокажeніе въ себЁ стzжaла є3си2 сугyбо: безмBстнаz бо мhслиши, беззакHннаz же дёеши: њстaви ±же и4маши, и3 притецы2 къ покаsнію.

Нінеvjтzны душE слhшала є3си2 кaющыzсz бGу, врeтищемъ и3 пeпеломъ, си1хъ не подражaла є3си2: но kви1ласz є3си2 ѕлёйшаz всёхъ, прeжде зак0на, и3 по зак0нэ прегрэши1вшихъ.

Въ р0вэ блaта слhшала є3си2 їеремjю душE, грaда сіHнz рыдaньми вопію1ща, и3 слeзъ и4щуща, подражaй сегw2 плачeвное житіE и3 сп7сeшисz.

ЇHна въ fарсjсъ побэжE, проразумёвъ њбращeніе нінеvjтzнwвъ, разумё бо ћкw прbр0къ б9іе бlгоутр0біе: тёмже ревновaше прbр0честву не солгaтисz.

Даніи1ла въ р0вэ слhшала є3си2, кaкw загради2 ўстA, q душE ѕвэрeй: ўвёдэла є3си2, кaкw џтроцы и5же њ ґзaріи, погаси1ша вёрою пeщи плaмень горsщій.

Вeтхагw завёта вс‰ привед0хъ ти2 душE, къ под0бію, подражaй прaведныхъ бGолюби6ваz дэ‰ніz, и3збёгни же пaки лукaвыхъ грэхHвъ.

Правосyде сп7се поми1луй, и3 и3збaви мS nгнS, и3 прещeніz, є4же и4мамъ на судЁ прaведнw претерпёти: њслaби ми2 прeжде концA, добродётелію и3 покаsніемъ.

Ћкw разб0йникъ вопію1 ти: помzни1 мz. ћкw пeтръ плaчу г0рцэ: њслaби ми2 сп7се. зовY ћкw мытaрь: слезю2 ћкw блудни1ца. пріими2 моE рыдaніе, ћкоже и3ногдA хананeино.

Гноeніе, сп7се, и3сцэли2 смирeнныz моеS души2: є3ди1не врачY, плaстырь мнЁ наложи2, и3 є3лeй и3 віно2, дэлA покаsніz, ўмилeніе со слезaми.

Хананeю и3 ѓзъ подражaz, поми1луй мS, вопію2, сн7е дв7довъ: касaюсz крaz ри1зы, ћкw кровоточи1ваz: плaчу, ћкw мaрfа и3 марjа над8 лaзаремъ.

Слeзную сп7се стклsницу, ћкw мЂро и3стощавaz на главY, зовy ти ћкоже блудни1ца, млcти и4щущаz, мольбY приношY, и3 њставлeніе прошY пріsти.

Ѓще и3 никт0же, ћкоже ѓзъ согрэши2 тебЁ, но nбaче пріими2 и3 менE, бlгоутр0бне сп7се, стрaхомъ кaющасz, и3 люб0вію зовyща: согрэши1хъ тебЁ є3ди1ному: поми1луй мS млcтиве.

Пощади2 сп7се твоE создaніе, и3 взыщи2 ћкw пaстырь поги1бшее, предвари2 заблyждшаго, восхи1ти t в0лка, сотвори1 мz nвчA на пaствэ твои1хъ nвeцъ.

Е#гдA судіE сsдеши ћкw бlгоутр0бенъ, и3 покaжеши стрaшную слaву твою2 сп7се: q каковhй стрaхъ тогдA! пeщи горsщей, всBмъ боsщымсz нестерпи1магw суди1ща твоегw2.

Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ.

Свёта незаходи1магw м™и, тS просвэти1вши, t њмрачeніz страстeй разрэши2. тёмже вшeдши въ д¦0вную бlгодaть, просвэти2 марjе, тS вёрнw восхвалsющыz.

Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ.

Чyдо н0во ви1дэвъ, ўжасaшесz б9eственный въ тебЁ вои1стинну мaти зwсjма: ѓгGла бо зрsше во пл0ти, и3 ќжасомъ вeсь и3сполнsшесz, хrтA поS во вёки.

Ґндрeю: Прпdбне џтче ґндрeе, моли2 бGа њ нaсъ.

Ћкw дерзновeніе и3мhй ко гDу, ґндрeе кри1тскій чcтнaz похвало2, молю2, моли1сz разрэшeніе t ќзъ беззак0ніz нhнэ њбрэсти2 мнЁ моли1твами твои1ми, ћкw покаsніz ўчи1тель, и3 препод0бныхъ слaва.

Бlгослови1мъ nц7A, и3 сн7а, и3 с™aго д¦а, гDа.

Трbченъ: Безначaльне џ§е, сн7е собезначaльне, ўтёшителю бlгjй, дш7е прaвый: сл0ва б9іz роди1телю, nц7A безначaльна сл0ве, дш7е живhй и3 зи1ждай, трbце є3ди1нице поми1луй мS.БGор0диченъ: Ћкw t њброщeніz червлени1цы пречcтаz, ќмнаz багрzни1ца є3мманyилева, внyтрь во чрeвэ твоeмъ пл0ть и3сткaсz: тёмже бцdу вои1стинну тS почитaемъ.

Хвaлимъ, бlгослови1мъ, покланsемсz гDни, пою1ще и3 превозносsще во вс‰ вёки.

Катавaсіа: Е#г0же вHинства нбcнаz слaвzтъ, и3 трепeщутъ херувjми и3 серафjми, всsко дыхaніе и3 твaрь, п0йте, бlгослови1те, и3 превозноси1те во вс‰ вёки.

Пісня 9
Пёснь f7.

Ірмос (не співати: читати або пропускати): Спасенні Тобою, Діво Чиста,/ істинною Богородицею визнаємо Тебе,/ з хорами безтілесних Тебе величаємо.

Приспів: Святі апостоли, моліте Бога за нас.

Джерелами спасительної води явилися апостоли, оросіть душу мою, виснажену гріховною спрагою.

Мене, що плаваю в погибельній безодні й потопаю, спаси, Господи, як Петра, правицею Твоєю.

Як сіль випробуваних уче́нь, гнилизну́ розуму мого висушіть, і темряву незнання відженіть.

Приспів: Пресвятая Богородице, спаси нас.

Богородичний: Як Та, що Радість породила, даруй мені плач, Владичице, яким я зможу божественну втіху в майбутньому дні здобути.

Ірмос (не співати: читати або пропускати): Тебе, заступницю неба і землі, всі роди, вихваляємо, бо в Тебе вселилося тілом усе Божество.

Приспів: Святі апостоли, моліте Бога за нас.

Тебе, доброславний соборе апостольський, піснями величаємо: бо ви явились для всесвіту світилами світлими, оману відганяючи.

Неводом благовістя вашого вловивши словесних риб, приносьте завжди їх поживою Христу, апостоли блаженні.

Пом’яніть нас, апостоли, у вашому проханні до Бога, щоб визволитися нам від усякої спокуси, — так молимося, оспівуючи вас із любов’ю.

Слава, Троїчний: Тебе — Триіпостасну Одиницю, Отче, Сине з Духом — єдиного Бога єдиносущного оспівую, Тройцю єдиносильну і безначальну.

І нині, Богородичний: Тебе, Матір і Діву, вихваляємо, всі роди, визволившись через Тебе від прокляття: бо Ти радість породила нам — Господа.

Великого канону ірмос: Безсíменного зачаття /рождество несказанне,/ Матері безмужньої нетлінний плід,/ Боже бо народження обновляє єство./ Тому Тебе, всі роди, як Богоневісну Матір/ православно величаємо.

Приспів: Помилуй мене, Боже, помилуй мене.

Розум узявся струпом, тіло немічне, дух нездужає, слово безсиле, життя завмирає, кінець при дверях… Що ж робитимеш, окаянна душе моя, коли Суддя прийде дослідити діла твої?

Навів я тобі, душе, Мойсеєве писання про початок світу і, почавши з цього, все Старозавітнє Писання, що розповідає про праведних і неправедних; ти, душе, наслідувала останніх, а не перших, согрішивши проти Бога.

Закон знемігся, Євангеліє змарновано, усе Писання занехаяно в тобі, пророки та всяке праведне слово даремні; рани твої, душе, намножилися, бо немає лікаря, що зцілив би тебе.

З Новозавітнього Писання наводжу тобі приклади, що ведуть тебе, душе, до умиленности; отже, наслідуй праведних, а від грішних одвертайся й умилостив Христа молитвами, постом, чистотою і благочестивим життям.

Христос став людиною, закликавши до каяття розбійників і блудниць; покайся, душе: вже відчинено двері Царства і поперед тебе його досягають фарисеї, митарі та перелюбники, що каються.

Христос став людиною, тілом прилучившись до мене, і всього, що властиве природі, крім гріха, Він добровільно зазнав, показуючи тобі, душе, приклад і зразок Своєї милости.

Христос волхвів спас, пастухів закликав до Себе, багато дітей прославив мучеництвом, звеличив старця й перестарілу вдовицю; їхніх діл та життя не наслідувала ти, душе, але горе тобі, коли будеш судитися.

Постував Господь сорок днів у пустелі, а наостанок зголоднів, показуючи людське в Собі; тому не лінуйся, душе, коли пристане до тебе ворог, а молитвою і постом віджени його від ніг своїх.

Христос був спокушуваний: диявол, показуючи каміння, спокушав, щоб воно стало хлібом; вивів на гору, щоб умить оглянути всі царства світу; бійся, душе, цього підступу, пильнуй, молися повсякчас Богові.

Горлиця пустиннолюбна, голос того, хто кличе, світильник Христовий взивав, проповідуючи покаяння, а Ірод беззаконствував з Іродіадою; гляди, душе моя, щоб не опинитися тобі в беззаконних сітях, але полюби покаяння.

У пустелі оселився Предтеча Благодаті, і вся Юдея та Самарія сходилася слухати його і сповідати гріхи свої, з усердям приймаючи хрещення, але ти, душе, їх не наслідувала.

І шлюб че́сни́й, і ложе непорочне, бо Христос благословив їх, у Кані на весіллі приймаючи їжу та перетворюючи воду на вино, явивши це перше чудо, щоб ти, душе, перемінилася.

Христос підвів розслабленого, що взяв постіль свою, підняв померлого юнака, сина вдови, зцілив слугу сотника й відкрив Себе самарянці, показуючи, душе, як тобі в дусі служити Богові.

Кровоточиву Господь зцілив дотиком краю одежі, прокажених очистив, сліпих просвітив, кривих випростав, глухих, німих і скорчену жінку вилікував словом, щоб ти спаслася, окаянна душе.

Недуги зціляючи, Христос-Слово благовістив убогим, виліковував калік, їв із митарями, розмовляв із грішниками і доторком руки повернув душу, яка вже вийшла з дочки Яіра.

Митар спасся і блудниця очистилась, а фарисей, нахваляючись, був осуджений; перший бо — «будь милостивим до мене», друга — «помилуй мене», а цей, вихваляючи себе, виголошував: «Боже, дякую Тобі» та інші слова нерозумні.

Закхей був митарем, проте спасся; і фарисей Симон спокушався, а блудниця отримала прощення від Того, Хто має владу відпускати гріхи; і ти, душе моя, намагайся це наслідувати.

Ой, окаянна душе моя, ти не наслідувала блудницю, що, взявши посудину з миром, зі сльозами помазувала та волоссям обтирала ноги Спасителя, Який знищив рукопис її давніх гріхів.

Ти знаєш, душе моя, як про́клято міста́, яким Христос благовістив Євангеліє; бійся ж цього попередження, щоб і тобі не бути такою, як вони: бо прирівнявши до содомлян, Владика засудив їх аж до пекла.

У відчаї не будь гіршою, душе моя, чувши про віру хананеянки, дочку якої слово Боже зцілило; «Сину Давидів, спаси й мене», — як вона, взивай до Христа з глибини серця.

Змилосердися, спаси мене, помилуй, Сину Давидів, що словом зціляв біснуватих, промов і мені, як розбійникові, слово милосердне: «Істинно кажу тобі — зі Мною будеш у раю, коли прийду Я у славі Моїй».

Розбійник га́нив Тебе і розбійник Богом визнав Тебе, обидва бо разом висіли на хресті; але, Многомилостивий, як вірному розбійникові, що пізнав у Тобі Бога, відчини й мені двері славного Царства Твого.

Створіння здригалося, бачачи, як Тебе розпинають, гори й каміння зі страхом розпадалися, і земля тряслася, і пекло оголилося, і світло серед дня затьмарилось, побачивши Тебе, Ісусе, тілом прибитого до хреста.

Не вимагай від мене достойних плодів покаяння: сила бо моя ослабла в мені; даруй мені завжди впокорене серце і вбогість духовну, щоб їх, як жертву приємну, приніс я Тобі, Єдиний Спасе.

Судде мій і Знавче мій! Бажаючи знову прийти з ангелами для суду над усім світом, змилуйся тоді, поглянувши милостивим оком Твоїм, і змилосердься наді мною, Ісусе, бо я согрішив більше за всяку людину.

Марії: Незвичайним життям своїм ти здивувала всіх: і чини ангельські й зібрання людей, духовно поживши та перемігши природу; тому, як безплотна, Маріє, ти перейшла Йордан своїми ногами.

Марії: Умилостив Творця до тих, що оспівують тебе, преподобна мати, щоб визволитись нам від скорбот і журби, що звідусіль находять на нас; щоб, визволившись від спокус, ми невпинно величали Господа, що прославив тебе.

Андрію: Андрію святий, отче преблаженний, пастирю Критський. Не переставай молитися за тих, що оспівують тебе, щоб визволитися від гніву, журби і тліну та провин тяжких усім нам, що з вірою шануємо пам’ять твою.

Слава, Троїчний: Прославмо Отця, звеличмо Сина, вірно поклонімось Божественному Духові, Тройці нероздільній, Одиниці істотою як Світлу і Світлам, Життю і Життям, що оживляє і просвітлює кінці.

І нині, Богородичний: Борони місто Своє, Пречиста Богородителько, бо Твоїм заступництвом воно у вірі царствує, в Тобі й стверджується. Тобою перемагаючи, воно долає всяке випробування, полонить ворогів, і тримає їх у по́слусі.

І знов ірмос: Безсíменного зачаття…

Мала ектенія, Світильний гласу.

Хвалітні псалми.

Читаємо Повсякденне славослов’я.

На стиховні стихири самогласні, гл. 8

Потрапивши на розбійницькі стежки, душе моя, ти тяжко вразила себе гріхами своїми, віддавшись ворогам нерозумним. Але, поки ще маєш час, щиро поклич: надіє безнадійних, життя безпорадних, Спасе, підведи і спаси мене.

Мученикам: Добре зодягнувшись у броню віри та озброївши себе образом хреста, ви показали себе сильними воїнами: мужньо стали ви проти мучителів, облуду диявольську знищили і, бувши переможцями, сподобилися вінців. Моліться за нас Христові, щоб спастися душам нашим.

Слава… і нині…: Прийми слова рабів Твоїх, Всечиста Богородице Діво, і невпинно моли дарувати нам мир та відпущення гріхів.

(Добре діло… і далі з Часослова).

Сполучається і Перший час без кафизми.

Тропар: «Зранку почуй голос мій…» зі стихами читається, а не співається.

Після Трисвятого на всіх часах кондак: Душе моя. Відпуст звичайний.

Їрм0съ: Безсёменнагw зачaтіz ржcтво2 несказaнное, м™ре безмyжныz нетлёненъ пл0дъ, б9іе бо рождeніе њбновлsетъ є3стествA. тёмже тS вси2 р0ди, ћкw бGоневёстную м™рь правослaвнw величaемъ.

Припёвъ: Поми1луй мS, б9е, поми1луй мS.

Ќмъ њструпи1сz, тёло њболёзнисz, недyгуетъ дyхъ, сл0во и3знем0же, житіE ўмертви1сz, конeцъ при двeрехъ. тёмже моS nкаsннаz душE, что2 сотвори1ши, є3гдA пріи1детъ судіS и3спытaти тво‰;

Мwmсeово привед0хъ ти2 душE, міробhтіе, и3 t тогw2 всE завётное писaніе, повёдающее тебЁ прaвєдныz и3 непрaвєдныz: t ни1хже вторы6z, q душE, подражaла є3си2, ґ не пє1рвыz, въ бGа согрэши1вши.

Зак0нъ и3знем0же, прaзднуетъ є3ђліе, писaніе же всE въ тебЁ небрежeно бhсть, прbр0цы и3знемог0ша, и3 всE прaведное сл0во: стрyпи твои2, q душE, ўмн0жишасz, не сyщу врачY и3сцэлsющему тS.

Н0вагw привождy ти писaніz ўказ†ніz, ввод‰щаz тS душE, ко ўмилeнію: прaвєднымъ ќбw поревнyй, грёшныхъ же tвращaйсz, и3 ўмлcтиви хrтA мlтвами же и3 пощeньми, и3 чистот0ю, и3 говёніемъ.

Хrт0съ вочlвёчисz, призвaвъ къ покаsнію разб0йники, и3 блудни6цы: душE покaйсz, двeрь tвeрзесz цrтвіz ўжE, и3 предвосхищaютъ є5 фарісeє и3 мытари2 и3 прелюбодёи кaющіисz.

Хrт0съ вочlвёчисz, пл0ти пріwбщи1всz ми2, и3 вс‰, є3ли6ка сyть є3стествA хотёніемъ и3сп0лни грэхA кромЁ, под0біе тебЁ, q душE, и3 w4бразъ предпоказyz своегw2 снизх0жденіz.

Хrт0съ волхвы2 сп7сE, пaстыри созвA, младeнєцъ мн0жєства показA мyченики, стaрцы прослaви, и3 ст†рыz вдови6цы, и4хже не поревновaла є3си2 душE, ни дэsніємъ, ни житію2: но г0ре тебЁ, внегдA бyдеши суди1тисz.

Пости1всz гDь днjй четhредесzть въ пустhни, послэди2 взалкA, показyz чlвёческое: душE, да не разлэни1шисz, ѓще тебЁ приложи1тсz врaгъ, мlтвою же и3 пост0мъ t н0гъ твои1хъ да tрази1тсz.

Хrт0съ и3скушaшесz, діaволъ и3скушaше, показyz кaменіе, да хлёби бyдутъ: на г0ру возведE ви1дэти вс‰ ц†рствіz мjра во мгновeніи. ўб0йсz q душE, ловлeніz, трезви1сz моли1сz на всsкій чaсъ бGу.

Г0рлица пустынолю1бнаz, глaсъ вопію1щагw возгласи2, хrт0въ свэти1льникъ, проповёдуzй покаsніе, и4рwдъ беззак0ннова со и3рwдіaдою. зри2 душE моS, да не ўвsзнеши въ беззакHнныz сBти, но њблобызaй покаsніе.

Въ пустhню всели1сz бlгодaти п®тeча, и3 їудeа всS и3 самарjа слhшавше течaху, и3 и3сповёдаху грэхи2 сво‰, крещaющесz ўсeрднw: и4хже ты2 не подражaла є3си2 душE.

Брaкъ ќбw честнhй, и3 л0же несквeрно: nбо‰ бо хrт0съ прeжде бlгослови2, пл0тію kдhй, и3 въ кaнэ же на брaцэ в0ду въ віно2 совершaz, и3 показyz пeрвое чyдо: да ты2 и3змени1шисz q душE.

Разслaбленнаго стzгнY хrт0съ, џдръ взeмша, и3 ю4ношу ўмeрша воздви1же, вдови1че рождeніе, и3 с0тнича џтрока, и3 самарzнhнэ kви1сz, въ д©э слyжбу тебЁ, душE предживописA.

Кровоточи1вую и3сцэли2 прикосновeніемъ крaz ри1зна гDь: прокажє1нныz њчи1сти: слэпы6z и3 хрwмhz просвэти1въ, и3спрaви: глух‡z же и3 нэмы6z, и3 ничaщыz ни1зу и3сцэли2 сл0вомъ: да ты2 сп7сeшисz nкаsннаz душE.

Недyги и3сцэлsz, ни1щымъ бlговэствовaше, хrт0съ сл0во, врє1дныz ўврачевA, съ мытари2 kдsше, со грёшники бесёдоваше, їаjровы дщeре дyшу пред8умeршую возврати2 њсzзaніемъ руки2.

Мытaрь сп7сaшесz, и3 блудни1ца цэломyдрствоваше, и3 фарісeй хвалsсz њсуждaшесz: џвъ ќбw, њчи1сти мS: џва же, поми1луй мS. сeй же величaшесz вопіS: б9е, бlгодарю1 тz: и3 пр0чыz без{мныz глаг0лы.

Закхeй мытaрь бЁ, но nбaче сп7сaшесz, и3 фарісeй сjмwнъ соблажнsшесz, и3 блудни1ца пріимaше њстaвитєльнаz разрэшє1ніz, t и3мyщагw крёпость њставлsти грэхи2: ю4же душE потщи1сz подражaти.

Блудни1цэ, q nкаsннаz душE моS, не поревновaла є3си2, ћже пріи1мши мЂра ґлавaстръ, со слезaми мaзаше н0зэ сп7совэ, њтрe же власы2 дрeвнихъ согрэшeній рукописaніе раздирaющагw є3S.

Грaды, и5мже дадE хrт0съ бlговёстіе, душE моS, ўвёдала є3си2, кaкw пр0клzти бhша. ўб0йсz ўказaніz, да не бyдеши ћкоже џны, и4хже сод0млzнwмъ вLко ўпод0бивъ, дaже до ѓда њсуди2.

Да не г0ршаz q душE моS, kви1шисz tчazніемъ хананeи вёру слhшавшаz, є3sже дщи2 сл0вомъ б9іимъ и3сцэли1сz: сн7е дв7довъ, сп7си2 и3 менE, воззови2 и3з8 глубины2 сeрдца, ћкоже nнA хrтY.

Ўмлcрдисz сп7си1 мz, сн7е дв7довъ поми1луй, бэснyющыzсz сл0вомъ и3сцэли1вый, глaсъ же бlгоутр0бный ћкw разб0йнику мнЁ рцы2: ґми1нь глаг0лю тебЁ, со мн0ю бyдеши въ раи2, є3гдA пріидY во слaвэ моeй.

Разб0йникъ њглаг0ловаше тS, разб0йникъ бGосл0вzше тS, џба бо на кrтЁ сви1сzста: но q бlгоутр0бне, ћкw вёрному разб0йнику твоемY, познaвшему тS бGа, и3 мнЁ tвeрзи двeрь слaвнагw цrтвіz твоегw2.

Твaрь содрогaшесz распинaема тS ви1дzщи, г0ры и3 кaмєніz стрaхомъ распадaхусz, и3 землS сотрzсaшесz, и3 ѓдъ њбнажaшесz, и3 соwмрачaшесz свётъ во дни2, зрS тебE ї}се пригвождeна ко крестY.

Дост0йныхъ покаsніz плодHвъ не и3стzжи2 t менE: и4бо крёпость моS во мнЁ њскудЁ, сeрдце мнЁ дaруй при1снw сокрушeнное, нищетy же д¦0вную, да сі‰ тебЁ принесY, ћкw пріsтную жeртву, є3ди1не сп7се.

СудіE м0й, и3 вёдче м0й, хотsй пaки пріити2 со ѓгGлы, суди1ти мjру всемY, млcтивнымъ твои1мъ џкомъ тогдA ви1дэвъ мS, пощади2 и3 ўщeдри мS ї}се, пaче всsкагw є3стествA человёча согрэши1вша.

Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ.

Ўдиви1ла є3си2 всёхъ стрaннымъ житіeмъ твои1мъ, ѓгGлwвъ чи1ны, и3 человёкwвъ соб0ры, невещeственнw пожи1вши, и3 є3стество2 прешeдши: и4мже, ћкw невещeственныма ногaма вшeдши марjе, їoрдaнъ прешлA є3си2.

Припёвъ: Прпdбнаz мaти марjе, моли2 бGа њ нaсъ.

Ўми1лостиви создaтелz њ хвaлzщихъ тS, прпdбнаz мaти, и3збaвитисz њѕлоблeній и3 скорбeй џкрестъ напaдающихъ: да и3збaвившесz t напaстей, возвели1чимъ непрестaннw прослaвльшаго тS гDа.

Ґндрeю: Прпdбне џтче ґндрeе, моли2 бGа њ нaсъ.

Ґндрeе честнhй, и3 џтче требlжeннэйшій, пaстырю кри1тскій, не престaй молsсz њ воспэвaющихъ тS: да и3збaвимсz вси2 гнёва и3 ск0рби, и3 тлёніz, и3 прегрэшeній безмёрныхъ, чтyщіи твою2 пaмzть вёрнw.

Трbченъ: Трbце є3диносyщнаz, є3динице тріmпостaснаz, тz воспэвaемъ, nц7A слaвzще, сн7а величaюще, и3 д¦у покланsющесz, є3ди1ному є3стествY вои1стинну бGу, жи1зни же, и3 живyщему цrтву безконeчному.

И# нhнэ, бGор0диченъ: Грaдъ тв0й сохранsй бGороди1тельнице пречcтаz, въ тебё бо сeй вёрнw цaрствуzй, въ тебЁ и3 ўтверждaетсz, и3 тоб0ю побэждazй, побэждaетъ всsкое и3скушeніе, и3 плэнsетъ рaтники, и3 прох0дитъ послушaніе.

Катавaсіа: Безсёменнагw зачaтіz ржcтво2 несказaнное, м™ре безмyжныz нетлёненъ пл0дъ, б9іе бо рождeніе њбновлsетъ є3стествA. тёмже тS вси2 р0ди, ћкw бGоневёстную м™рь правослaвнw величaемъ.