|
Чи1нъ літjи њ ўс0пшихъ, ѓще нёсть сщ7eнника.
|
Літія, що звершується мирянином вдома і на кладовищі
|
|
ГDи ї}се хrтE сн7е б9ій, мlтвъ рaди пречcтыz твоеS м™ре, и3 всёхъ с™hхъ, поми1луй нaсъ. Ґми1нь. Слaва тебЁ б9е нaшъ, слaва тебЁ. ЦRю2 нбcный, ўтёшителю, дш7е и4стины, и4же вездЁ сhй, и3 вс‰ и3сполнszй, сокр0вище бlги1хъ, и3 жи1зни подaтелю, пріиди2 и3 всели1сz въ ны2, и3 њчи1сти ны2 t всsкіz сквeрны, и3 сп7си2, бlже, дyшы нaшz. С™hй б9е, с™hй крёпкій, с™hй безсмeртный, поми1луй нaсъ. [Три1жды.] Слaва nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, и3 нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь. Прес™az трbце, поми1луй нaсъ: гDи, њчи1сти грэхи2 нaшz: вLко, прости2 беззакHніz н†ша: с™hй, посэти2 и3 и3сцэли2 нeмwщи нaшz, и4мене твоегw2 рaди. ГDи, поми1луй. [Три1жды.] Слaва nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у, и3 нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь. Џ§е нaшъ, и4же є3си2 на нб7сёхъ, да с™и1тсz и4мz твоE, да пріи1детъ цrтвіе твоE, да бyдетъ в0лz твоS, ћкw на нб7си2 и3 на земли2. Хлёбъ нaшъ насyщный дaждь нaмъ днeсь: и3 њстaви нaмъ д0лги нaшz, ћкоже и3 мы2 њставлsемъ должникHмъ нaшымъ: и3 не введи2 нaсъ во и3скушeніе, но и3збaви нaсъ t лукaвагw. Пріиди1те, поклони1мсz цReви нaшему бGу. [Покл0нъ.] Пріиди1те, поклони1мсz и3 припадeмъ хrтY, цReви нaшему бGу. [Покл0нъ.] Пріиди1те, поклони1мсz и3 припадeмъ самомY хrтY, цReви и3 бGу нaшему. [Покл0нъ.] |
Го́споди Ісу́се Христе́, Си́не Бо́жий, моли́тв ра́ди Пречи́стия Твоєя́ Ма́тере і всіх святи́х поми́луй нас. Амі́нь. Сла́ва Тебі́, Бо́же наш, сла́ва Тебі́. Царю́ Небе́сний, Уті́шителю, Ду́ше і́стини, І́же везді́ сий і вся ісполня́яй, Сокро́вище благи́х і жи́зні Пода́телю, прийди́ і всели́ся в ни, і очи́сти ни от вся́кия скве́рни, і спаси́, Бла́же, ду́ші на́ша. Святи́й Бо́же, Святи́й Крі́пкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. [Тричі] Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь. Пресвята́я Тро́йце, поми́луй нас: Го́споди, очи́сти гріхи́ на́ша; Влади́ко, прости́ беззако́нія на́ша; Святи́й, посіти́ і ісціли́ не́мощі на́ша і́мене Твоєго́ ра́ди. Го́споди, поми́луй. [Тричі] Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь. О́тче наш, І́же єси́ на Небесі́х, да святи́ться і́м'я Твоє́, да при́йдеть Ца́рствіє Твоє́, да бу́деть во́ля Твоя́, я́ко на Небесі́ і на землі́. Хліб наш насу́щний даждь нам днесь; і оста́ви нам до́лги на́ша, я́коже і ми оставля́єм должнико́м на́шим; і не введи́ нас во іскуше́ніє, но ізба́ви нас от лука́ваго. Прийді́те, поклоні́мся Царе́ві на́шему Бо́гу. [Поклін] Прийді́те, поклоні́мся і припаде́м Христу́, Царе́ві на́шему Бо́гу. [Поклін] Прийді́те, поклоні́мся і припаде́м Самому́ Христу́, Царе́ві і Бо́гу на́шему. [Поклін] |
|
Pал0мъ §:
|
Псалом 90
|
|
Живhй въ п0мощи вhшнzгw, въ кр0вэ бGа нбcнагw водвори1тсz. Речeтъ гDеви: застyпникъ м0й є3си2, и3 прибёжище моE, бGъ м0й, и3 ўповaю на него2. Ћкw т0й и3збaвитъ тS t сёти л0вчи, и3 t словесE мzтeжна: плещмA свои1ма њсэни1тъ тS, и3 под8 крилB є3гw2 надёешисz. Nрyжіемъ њбhдетъ тS и4стина є3гw2, не ўбои1шисz t стрaха нощнaгw, t стрэлы2 летsщіz во дни2, t вeщи во тьмЁ преходsщіz, t срsща, и3 бёса полyденнагw. Падeтъ t страны2 твоеS тhсzща, и3 тьмA њдеснyю тебє2, къ тебё же не прибли1житсz: nбaче nчи1ма твои1ма см0триши, и3 воздаsніе грёшникwвъ ќзриши. Ћкw ты2 гDи, ўповaніе моE: вhшнzго положи1лъ є3си2 прибёжище твоE. Не пріи1детъ къ тебЁ ѕло2, и3 рaна не прибли1житсz тэлеси2 твоемY. Ћкw ѓгGлwмъ свои6мъ заповёсть њ тебЁ, сохрани1ти тS во всёхъ путeхъ твои1хъ. На рукaхъ в0змутъ тS, да не когдA преткнeши њ кaмень н0гу твою2. На ѓспіда и3 васілjска настyпиши, и3 поперeши львA и3 ѕмjz. Ћкw на мS ўповA, и3 и3збaвлю и5: покрhю и5, ћкw познA и4мz моE. Воззовeтъ ко мнЁ, и3 ўслhшу є3го2: съ ни1мъ є4смь въ ск0рби, и3змY є3го2, и3 прослaвлю є3го2: долгот0ю днjй и3сп0лню є3го2, и3 kвлю2 є3мY сп7сeніе моE. Слaва, и3 нhнэ: Ґллилyіа, ґллилyіа, ґллилyіа, слaва тебЁ б9е. [Три1жды.] |
Живи́й в по́мощі Ви́шняго, в кро́ві Бо́га небе́снаго водвори́ться. Рече́ть Го́сподеві: засту́пник мой єси́ і прибі́жище моє́, Бог мой, і упова́ю на Него́. Я́ко Той ізба́вить тя от сі́ті ло́вчі і от словесе́ м'яте́жна. Плещма́ Свої́ма осіни́ть тя, і под крилі́ Єго́ наді́єшися. Ору́жієм оби́деть тя і́стина Єго́. Не убої́шися от стра́ха нощна́го, от стріли́ летя́щия во дні, от ве́щі во тьмі преходя́щия, от сря́ща і бі́са полу́деннаго. Паде́ть от страни́ твоєя́ ти́сяща і тьма одесну́ю тебе́, к тебі́ же не прибли́житься: оба́че очи́ма твої́ма смо́триши і воздая́ніє грі́шников у́зриши. Я́ко Ти, Го́споди, упова́ніє моє́, Ви́шняго положи́л єси́ прибі́жище твоє́. Не при́йдеть к тебі́ зло, і ра́на не прибли́житься тілесі́ твоєму́. Я́ко а́нгелом Свої́м запові́сть о тебі́ сохрани́ти тя во всіх путе́х твої́х. На рука́х во́зьмуть тя, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу твою́. На а́спида і васили́ска насту́пиши і попере́ши льва і змі́я. Я́ко на М'я упова́, і ізба́влю ї, покри́ю ї, я́ко позна́ і́м’я Моє́. Воззове́ть ко Мні, і усли́шу єго́; с ним єсьм в ско́рбі, ізму́ єго́ і просла́влю єго́. Долгото́ю дній іспо́лню єго́, і явлю́ єму́ спасе́ніє Моє́. Слава, і нині: Аллилу́я, аллилу́я, аллилу́я, сла́ва Тебі́, Бо́же.[Тричі] |
|
И# тропари2 сі‰, глaсъ д7:
|
І тропарі, глас 4:
|
|
Со дyхи првdныхъ скончaвшихсz, / дyшу рабA твоегw2 [и3ли2: рабы2 твоеS] сп7се ўпок0й, / сохранsz ю5 во бlжeнной жи1зни, / ћже ў тебE чlвэколю1бче. Въ пок0ищи твоeмъ гDи, / и3дёже вси2 с™jи твои2 ўпокоевaютсz, / ўпок0й и3 дyшу рабA твоегw2 [и3ли2: рабы2 твоеS], / ћкw є3ди1нъ є3си2 чlвэколю1бецъ. Слaва: Ты2 є3си2 бGъ сошeдый во ѓдъ, и3 ќзы њковaнныхъ разрэши1вый, / сaмъ и3 дyшу рабA твоегw2 [и3ли2: рабы2 твоеS] ўпок0й. И# нhнэ: Е#ди1на чcтаz и3 непор0чнаz дв7о, бGа без8 сёмене р0ждшаz, / моли2 сп7сти1сz душЁ є3гw2 [и3ли2: єS]. |
Со ду́хи пра́ведних сконча́вшихся, / ду́шу раба́ Твоєго́ [або: раби́ Твоєя́], Спа́се, упоко́й, / сохраня́я ю во блаже́нной жи́зні, / я́же у Тебе́, Человіколю́бче. В поко́їщі Твоє́м Го́споди, / іді́же всі святі́ї Твої́ упокоєва́ються, / упоко́й і ду́шу раба́ Твоєго́ [або: раби́ Твоєя́], / я́ко єди́н єси́ Человіколю́бець. Сла́ва: Ти єси́ Бог соше́дий во ад і у́зи окова́нних разріши́вий, / Сам і ду́шу раба́ Твоєго́ [або: раби́ Твоєя́] упоко́й. І ни́ні: Єди́на Чи́стая і Непоро́чная Ді́во, Бо́га без сі́мені ро́ждшая, / моли́ спасти́ся душі́ єго́ [або: єя́]. |
|
Сэдaленъ, глaсъ є7:
|
Сідальний, глас 5:
|
|
Пок0й сп7се нaшъ, съ прaведными рабы6 тво‰, и3 сі‰ всели2 во дворы2 тво‰, ћкоже є4сть пи1сано, презирaz ћкw бlгъ прегрэшє1ніz и4хъ вHльнаz и3 невHльнаz, и3 вс‰ ±же въ вBдэніи, и3 не въ вёдэніи чlвэколю1бче. |
Поко́й, Спа́се наш, с пра́ведними раби́ Твоя́, і сія́ всели́ во двори́ Твоя́, я́коже єсть пи́сано, презира́я, я́ко Благ, прегріше́нія їх во́льная і нево́льная, і вся, я́же в ві́дінії і не в ві́дінії, Человіколю́бче. |
|
Кондaкъ, глaсъ }:
|
Кондак, глас 8:
|
|
Со с™hми ўпок0й хrтE дyшу рабA твоегw2 [и3ли2: рабы2 твоеS], и3дёже нёсть болёзнь, ни печaль, ни воздыхaніе, но жи1знь безконeчнаz. Јкосъ: Сaмъ є3ди1нъ є3си2 безсмeртный, сотвори1вый и3 создaвый человёка, земнjи ќбw t земли2 создaхомсz, и3 въ зeмлю тyюжде п0йдемъ, ћкоже повелёлъ є3си2 создaвый мS и3 рекjй ми2: ћкw землS є3си2 и3 въ зeмлю tи1деши, ѓможе вси2 человёцы п0йдемъ, надгр0бное рыдaніе творsще пёснь: ґллилyіа, ґллилyіа, ґллилyіа. ЧCтнёйшую херув‡мъ, / и3 слaвнэйшую без8 сравнeніz сераф‡мъ, / без8 и3стлёніz бGа сл0ва р0ждшую, / сyщую бцdу тS величaемъ. Тaже: Слaва, и3 нhнэ: ГDи поми1луй. [Три1жды.] Бlгослови2. Моли1твами с™hхъ nтє1цъ нaшихъ, гDи ї}се хrтE, б9е нaшъ, поми1луй нaсъ, ґми1нь. Вёчнаz вaшz пaмzть, достобlжeнніи nтцы2 и3 брaтіz нaшz, приснопоминaеміи. [Три1жды.] ДушA є3гw2 [и3ли2: єS] во бlги1хъ водвори1тсz, и3 пaмzть є3гw2 [и3ли2: єS] въ р0дъ и3 р0дъ. С™hй б9е, с™hй крёпкій, с™hй безсмeртный, поми1луй нaсъ. [Три1жды.] |
Со святи́ми упоко́й, Христе́ ду́шу раба́ Твоєго́ [або: раби́ Твоєя́], іді́же ність болі́знь, ні печа́ль, ні воздиха́ніє, но жизнь безконе́чная. Ікос: Сам єди́н єси́ Безсме́ртний, сотвори́вий і созда́вий челові́ка, земні́ї у́бо от землі́ созда́хомся, і в зе́млю ту́южде по́йдем, я́коже повелі́л єси́ созда́вий м'я і реки́й мі: "Я́ко земля́ єси́ і в зе́млю оти́деши", а́може всі челові́ци по́йдем, надгро́бноє рида́ніє творя́ще піснь: Аллилу́я, аллилу́я, аллилу́я. Честні́йшую Херуви́м, / і сла́внійшую без сравне́нія Серафи́м, / без істлі́нія Бо́га Сло́ва ро́ждшую, / су́щую Богоро́дицю Тя велича́єм. Потім: Сла́ва, і ни́ні: Го́споди, поми́луй. [Тричі]. Благослови́. Моли́твами святи́х оте́ць на́ших, Го́споди Ісу́се Христе́, Бо́же наш, поми́луй нас, амі́нь. Ві́чная ва́ша па́м'ять, достоблаже́ннії отці́ і бра́тія на́ша, приснопомина́ємії. [Тричі] Душа́ єго́ [або: єя́] во благи́х водвори́ться, і па́м'ять єго́ [або: єя́] в род і род. Святи́й Бо́же, Святи́й Крі́пкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. [Тричі] |
|
Чи1нъ літjи њ ўс0пшихъ, ѓще нёсть сщ7eнника t недёли н0выz и3 до tдaніz прaздника пaсхи.
|
Літія, що звершується мирянином, від Пасхи до віддання Пасхи
|
|
ГDи ї}се хrтE сн7е б9ій, мlтвъ рaди пречcтыz твоеS м™ре, и3 всёхъ с™hхъ, поми1луй нaсъ. Ґми1нь. Хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ, / смeртію смeрть попрaвъ, / и3 сyщымъ во гробёхъ жив0тъ даровaвъ. [Три1жды.] |
Го́споди Ісу́се Христе́, Си́не Бо́жий, моли́тв ра́ди Пречи́стия Твоєя́ Ма́тере і всіх святи́х поми́луй нас. Амі́нь. Христо́с воскре́се із ме́ртвих, / сме́ртію смерть попра́в / і су́щим во гробі́х живо́т дарова́в. [Тричі] |
|
И# тропари2 сі‰, глaсъ д7:
|
І тропарі, глас 4:
|
|
Со дyхи првdныхъ скончaвшихсz, / дyшу рабA твоегw2 [и3ли2: рабы2 твоеS] сп7се ўпок0й, / сохранsz ю5 во бlжeнной жи1зни, / ћже ў тебE чlвэколю1бче. Въ пок0ищи твоeмъ гDи, / и3дёже вси2 с™jи твои2 ўпокоевaютсz, / ўпок0й и3 дyшу рабA твоегw2 [и3ли2: рабы2 твоеS], / ћкw є3ди1нъ є3си2 чlвэколю1бецъ. Слaва: Ты2 є3си2 бGъ сошeдый во ѓдъ, и3 ќзы њковaнныхъ разрэши1вый, / сaмъ и3 дyшу рабA твоегw2 [и3ли2: рабы2 твоеS] ўпок0й. И# нhнэ: Е#ди1на чcтаz и3 непор0чнаz дв7о, бGа без8 сёмене р0ждшаz, / моли2 сп7сти1сz душЁ є3гw2 [и3ли2: єS]. |
Со ду́хи пра́ведних сконча́вшихся, / ду́шу раба́ Твоєго́ [або: раби́ Твоєя́] Спа́се упоко́й, / сохраня́я ю во блаже́нной жи́зні, / я́же у Тебе́, Человіколю́бче. В поко́їщі Твоє́м Го́споди, / іді́же всі святі́ї Твої́ упокоєва́ються, / упоко́й і ду́шу раба́ Твоєго́ [або: раби́ Твоєя́], / я́ко єди́н єси́ Человіколю́бець. Сла́ва: Ти єси́ Бог соше́дий во ад і у́зи окова́нних разріши́вий, / Сам і ду́шу раба́ Твоєго́ [або: раби́ Твоєя́] упоко́й. І ни́ні: Єди́на Чи́стая і Непоро́чная Ді́во, Бо́га без сі́мені ро́ждшая, / моли́ спасти́ся душі́ єго́ [або: єя́]. |
|
Кондaкъ, глaсъ }:
|
Кондак, глас 8:
|
|
Со с™hми ўпок0й хrтE дyшу рабA твоегw2 [и3ли2: рабы2 твоеS], и3дёже нёсть болёзнь, ни печaль, ни воздыхaніе, но жи1знь безконeчнаz. |
Со святи́ми упоко́й, Христе́, ду́шу раба́ Твоєго́ [або: раби́ Твоєя́], іді́же ність болі́знь, ні печа́ль, ні воздиха́ніє, но жизнь безконе́чная. |
|
Тaже кондaкъ, глaсъ т0йже:
|
Потім кондак, глас той самий:
|
|
Ѓще и3 во гр0бъ снизшeлъ є3си2 безсмeртне, но ѓдову разруши1лъ є3си2 си1лу, и3 воскрeслъ є3си2 ћкw побэди1тель хrтE б9е, женaмъ мmрон0сицамъ вэщaвый: рaдуйтесz, и3 твои1мъ ґпcлwмъ ми1ръ дaруzй, пaдшымъ подаsй воскресeніе. |
А́ще і во гроб снизше́л єси́, Безсме́ртне, но а́дову разруши́л єси́ си́лу, і воскре́сл єси́ я́ко побіди́тель, Христе́ Бо́же, жена́м мироно́сицям віща́вий: Ра́дуйтеся! і Твої́м апо́столом мир да́руяй, па́дшим подая́й воскресе́ніє. |
|
Мlтва њ ўс0пшихъ:
|
Молитва за померлих
|
|
Ўпок0й гDи, дyшу рабA твоегw2 [и3ли2 рабы2 твоеS] и4м>къ и3 прости2 є3мY [и3ли2 є4й] всS согрэшє1ніz вHльнаz и3 невHльнаz, и3 дaруй є3мY [и3ли2 є4й] цrтвіе нбcное. |
Упоко́й, Го́споди, ду́шу раба́ Твоєго́ [або: раби́ Твоєя́] [ім'я] і прости́ єму́ [або: єй] вся согріше́нія во́льная і нево́льная, і да́руй єму́ [або: єй] Ца́рствіє Небе́сноє. |
|
И# їрм0съ, глaсъ №:
|
І ірмо́с, глас 1:
|
|
Свэти1сz, свэти1сz н0вый їерусали1ме: слaва бо гDнz на тебЁ возсіS. ликyй нhнэ, и3 весели1сz сіHне. тh же чи1стаz красyйсz бцdе, њ востaніи рождествA твоегw2. Тaже: Слaва, и3 нhнэ: ГDи поми1луй, три1жды. Бlгослови2. Моли1твами с™hхъ nтє1цъ нaшихъ, гDи ї}се хrтE, б9е нaшъ, поми1луй нaсъ, ґми1нь. Хrт0съ воскRсе и3з8 мeртвыхъ, / смeртію смeрть попрaвъ, / и3 сyщымъ во гробёхъ жив0тъ даровaвъ. [Три1жды.] И# нaмъ даровA жив0тъ вёчный, покланsемсz є3гw2 триднeвному воскrнію. И# глаг0лемъ ко ўс0пшему: Хrт0съ воскрeсе. |
Світи́ся, світи́ся, но́вий Ієрусали́ме, сла́ва бо Госпо́дня на тебі́ возсія́. Лику́й ни́ні і весели́ся, Сіо́не. Ти же, Чи́стая, красу́йся, Богоро́дице, о воста́нії Рождества́ Твоєго́. Потім: Сла́ва, і ни́ні: Го́споди, поми́луй. [Тричі]. Благослови́. Моли́твами святи́х оте́ць на́ших, Го́споди Ісу́се Христе́, Бо́же наш, поми́луй нас, амі́нь. Христо́с воскре́се із ме́ртвих, / сме́ртію смерть попра́в / і су́щим во гробі́х живо́т дарова́в. [Тричі] І нам дарова́ живо́т ві́чний, покланя́ємся Єго́ тридне́вному Воскресе́нію. І промовляємо до спочилого: Христо́с Воскре́се. |
