|
Кафизма 19
|
Кафизма 19
|
|
Псалом 134
|
Псалом 134
|
| Алилуя.1Хваліть ім’я Господнє, хваліть, раби Господні,2що стоїте у храмі Господнім, у дворах дому Бога нашого.3Хваліть Господа, бо Господь благий; співайте імені Його, бо це добре.4Господь обрав Собі Якова, — обрав Ізраїля у насліддя Собі.5Я пізнав, що Господь великий, і що Бог наш над усіма богами.6Все, що хоче, Господь творить на небесах і на землі, в морях і у всіх безоднях;7підносить хмари від країв землі, сяє блискавкою серед дощу, виводить вітри зі сховищ Своїх.8Він умертвив первістків у Єгипті від людей до тварин,9явив знамення й чудеса посеред тебе, Єгипте, над фараоном і над усіма рабами його,10уразив багато народів і знищив могутніх царів:11Сигона, царя Аморрейського, і Ога, царя Васанського, і всі царства ханаанські;12і віддав землю їх у насліддя Ізраїлю, в насліддя людям Своїм.13Господи, ім’я Твоє навіки, і пам’ять про Тебе з роду в рід.14Бо Господь буде судити народ Свій і змилосердиться над рабами Своїми.15Ідоли язичників — срібло й золото, творіння рук людських.16Мають уста і не говорять, мають очі і не бачать,17мають вуха і не чують, і нема дихання в устах їх.18Подібні до них будуть і ті, що роблять їх, і ті, що надіються на них.19Доме Ізраїлів! Благословляйте Господа. Доме Ааронів, благословляйте Господа!20Доме Левія, благословляйте Господа. Всі, хто боїться Господа, благословляйте Господа.21Благословен Господь від Сиона, що живе в Єрусалимі. Алилуя! | Аллилу́я, 134.1Хвалі́те і́м'я Госпо́днє, хвалі́те, раби́ Го́спода,2стоя́щії во хра́мі Госпо́дні, во дво́ріх до́му Бо́га на́шего.3Хвалі́те Го́спода, я́ко благ Госпо́дь; по́йте і́мені Єго́, я́ко добро́;4я́ко Іа́кова ізбра́ Себі́ Госпо́дь, Ізра́їля в достоя́ніє Себі́;5я́ко аз позна́х, я́ко ве́лій Госпо́дь, і Госпо́дь наш над всі́ми бо́ги;6вся, єли́ка восхоті́ Госпо́дь, сотвори́ на небесі́ і на землі́, в моря́х і во всіх бе́зднах.7Возводя́ о́блаки от послі́дніх землі́, мо́лнії в дождь сотвори́, ізводя́й ві́три от сокро́вищ Свої́х.8І́же порази́ пе́рвенці єги́петськия от челові́ка до скота́;9посла́ зна́менія і чудеса́ посреді́ тебе́, Єги́пте, на фарао́на і на вся раби́ єго́.10І́же порази́ язи́ки мно́гі і ізби́ царі́ крі́пкі;11Сіо́на, царя́ Аморре́йська, і О́га, царя́ Васа́нська, і вся ца́рствія Ханаа́нська;12і даде́ зе́млю їх достоя́ніє, достоя́ніє Ізра́їлю лю́дем Свої́м.13Го́споди, і́м'я Твоє́ в вік, і па́м'ять Твоя́ в род і род;14я́ко суди́ти і́мать Госпо́дь лю́дем Свої́м, і о рабі́х Свої́х умо́литься.15І́доли язи́к — сребро́ і зла́то, діла́ рук челові́чеських;16уста́ і́муть і не возглаго́лють; о́чі і́муть і не у́зрять;17у́ші і́муть і не усли́шать; ніже́ бо єсть дух во усті́х їх.18Подо́бні їм да бу́дуть творя́щії я і всі наді́ющіїся на ня.19До́ме Ізра́їлев, благослові́те Го́спода; до́ме Ааро́нь, благослові́те Го́спода; до́ме Леві́їн, благослові́те Го́спода;20боя́щіїся Го́спода, благослові́те Го́спода.21Благослове́н Госпо́дь от Сіо́на, живи́й во Ієрусали́мі. |
|
Псалом 135
|
Псалом 135
|
| [Алилуя.]1Прославляйте Господа, бо Він благий, бо повіки милість Його.2Прославляйте Бога богів, бо повіки милість Його.3Прославляйте Господа володарів, бо повіки милість Його.4Він Один творить чудеса великі, бо повіки милість Його.5Він створив небеса премудро, бо повіки милість Його;6утвердив землю на водах, бо повіки милість Його.7Він створив великі світила, бо повіки милість Його;8сонце, щоб творило день, бо повіки милість Його;9місяць і зорі, щоб світили вночі, бо повіки милість Його;10покарав Єгипет у первістках його, бо повіки милість Його;11і вивів з нього Ізраїля, бо повіки милість Його;12рукою кріпкою і силою могутньою, бо повіки милість Його;13Він розділив море Червоне, бо повіки милість Його;14і провів Ізраїля посеред нього, бо повіки милість Його;15і потопив фараона й військо його у морі, бо повіки милість Його;16Він провів народ Свій через пустелю, бо повіки милість Його;17і покарав царів великих, бо повіки милість Його;18знищив царів сильних, бо повіки милість Його;19Сигона, царя аморреїв, бо повіки милість Його;20і Ога, царя Васанського, бо повіки милість Його;21і віддав землю їх у насліддя, бо повіки милість Його;22в насліддя Ізраїлю, рабу Своєму, бо повіки милість Його;23Він пом’янув нас у смиренні нашому, бо повіки милість Його;24і визволив нас від ворогів наших, бо повіки милість Його;25Він дає поживу всім творінням, бо повіки милість Його.26Прославляйте Бога Небесного, бо повіки милість Його. | Аллилу́я, 135.1Іспові́дайтеся Го́сподеві, я́ко Благ; я́ко в вік ми́лость Єго́.2Іспові́дайтеся Бо́гу бого́в; я́ко в вік ми́лость Єго́.3Іспові́дайтеся Го́сподеві господе́й; я́ко в вік ми́лость Єго́.4Сотво́ршему чудеса́ ве́лія Єди́ному; я́ко в вік ми́лость Єго́.5Сотво́ршему небеса́ ра́зумом; я́ко в вік ми́лость Єго́.6Утверди́вшему зе́млю на вода́х; я́ко в вік ми́лость Єго́.7Сотво́ршему світи́ла ве́лія Єди́ному; я́ко в вік ми́лость Єго́;8со́лнце во о́бласть дне; я́ко в вік ми́лость Єго́;9луну́ і зві́зди во о́бласть но́щі; я́ко в вік ми́лость Єго́.10Порази́вшему Єги́пта с пе́рвенці єго́; я́ко в вік ми́лость Єго́;11і ізве́дшему Ізра́їля от среди́ їх; я́ко в вік ми́лость Єго́;12руко́ю крі́пкою і ми́шцею висо́кою; я́ко в вік ми́лость Єго́.13Разді́льшему Чермно́є мо́ре в разділе́нія; я́ко в вік ми́лость Єго́;14і прове́дшему Ізра́їля посреді́ єго́; я́ко в вік ми́лость Єго́;15і істря́сшему фарао́на і си́лу єго́ в мо́ре Чермно́є; я́ко в вік ми́лость Єго́.16Прове́дшему лю́ди Своя́ в пусти́ні; я́ко в вік ми́лость Єго́.17Порази́вшему царі́ ве́лія; я́ко в вік ми́лость Єго́.18І уби́вшему царі́ крі́пкія; я́ко в вік ми́лость Єго́;19Сіо́на, царя́ Аморре́йська; я́ко в вік ми́лость Єго́;20і О́га, царя́ Васа́нська; я́ко в вік ми́лость Єго́.21І да́вшему зе́млю їх достоя́ніє; я́ко в вік ми́лость Єго́;22достоя́ніє Ізра́їлю, рабу́ Своєму́; я́ко в вік ми́лость Єго́.23Я́ко во смире́нії на́шем пом'яну́ ни Госпо́дь; я́ко в вік ми́лость Єго́.24І ізба́вил ни єсть от враго́в на́ших; я́ко в вік ми́лость Єго́;25дая́й пи́щу вся́кой пло́ті; я́ко в вік ми́лость Єго́.26Іспові́дайтеся Бо́гу Небе́сному; я́ко в вік ми́лость Єго́. |
|
Псалом 136
|
Псалом 136
|
| Давида.] (Пісня перед Богом про неволю прор. Єремії).1На ріках вавилонських, там ми сиділи і плакали, коли згадували Сион наш.2На вербах посеред нього повісили ми арфи наші.3Там бо питали нас про слова пісень полонителі наші, що знали про наш спів: «Заспівайте нам пісень сионських».4Як же нам співати пісню Господню на землі чужій?5Якщо забуду тебе, Єрусалиме, нехай буде забута правиця моя.6Нехай прилипне язик мій до гортані моєї, якщо не пом’яну тебе і коли не поставлю Єрусалим початком радости моєї.7Пом’яни, Господи, синів Едомських, що в день єрусалимський кричали: «Руйнуйте його до останку».8Дочко Вавилона, окаянна, блаженний той, хто відплатить тобі за все, що ти заподіяла нам.9Блаженний, хто візьме і розіб’є дітей твоїх об камінь. Слава… | Дави́ду Ієремі́єм, 136.1На ріка́х Вавило́нських, та́мо сідо́хом і пла́кахом, внегда́ пом'яну́ти нам Сіо́на;2на ве́рбіїх посреді́ єго́ обі́сихом орга́ни на́ша.3Я́ко та́мо вопроси́ша ни плі́ншії нас о словесі́х пі́сней, і ве́дшії нас о пі́нії; воспо́йте нам от пі́сней сіо́нських.4Ка́ко воспоє́м піснь Госпо́дню на землі́ чужде́й?5А́ще забу́ду тебе́, Ієрусали́ме, забве́нна бу́ди десни́ця моя́.6Прильпни́ язи́к мой горта́ні моєму́, а́ще не пом'яну́ тебе́, а́ще не предложу́ Ієрусали́ма, я́ко в нача́лі весе́лія моєго́.7Пом'яни́, Го́споди, си́ни Едо́мськія в день Ієрусали́мль глаго́лющия: істоща́йте, істоща́йте до основа́ній єго́.8Дщи Вавило́ня окая́нная, блаже́н, і́же возда́сть тебі́ воздая́ніє твоє́, є́же воздала́ єси́ нам;9блаже́н, і́же і́меть і разбіє́ть младе́нці твоя́ о ка́мень.Сла́ва: |
|
Псалом 137
|
Псалом 137
|
| Давида. (Аггея й Захарії).1Прославляю Тебе, Господи, від усього серця мого. Перед ангелами співатиму похвалу Тобі за те, [що Ти почув усі слова уст моїх].2Буду поклонятися перед святим храмом Твоїм і славити ім’я Твоє за милість Твою і правду Твою, бо Ти звеличив слово Твоє вище від усякого імені Твого.3В день, коли я взивав до Тебе, Ти почув мене і вселив у душу мою силу.4Будуть прославляти Тебе, Господи, всі царі землі, коли почують слова уст Твоїх.5Будуть у піснях прославляти путі Господні, бо велика слава Господня.6Високий Господь: смиренного бачить і гордого пізнає здалека.7Якщо я піду серед напастей, Ти оживиш мене, простягнеш руку Твою на ворогів моїх, і спасе мене правиця Твоя.8Господь воздасть за мене; Господи, милість Твоя повік. Не покидай творіння рук Твоїх. | Псало́м Дави́ду, Агге́я і Заха́рії, 137.1Іспові́мся Тебі́, Го́споди, всім се́рдцем мої́м, і пред а́нгели воспою́ Тебі́, я́ко усли́шал єси́ вся глаго́ли уст мої́х;2поклоню́ся ко хра́му свято́му Твоєму́ і іспові́мся і́мені Твоєму́ о ми́лості Твоє́й і і́стині Твоє́й, я́ко возвели́чил єси́ над всім і́м'я Твоє́ свято́є.3В о́ньже а́ще день призову́ Тя, ско́ро усли́ши м'я; умно́жиши м'я в душі́ моє́й си́лою Твоє́ю.4Да іспові́дяться Тебі́, Го́споди, всі ца́ріє зе́мстії, я́ко усли́шаша вся глаго́ли уст Твої́х;5і да воспою́ть в путе́х Госпо́дніх, я́ко ве́лія сла́ва Госпо́дня;6я́ко висо́к Госпо́дь, і смире́нния призира́єть, і висо́кая іздале́ча вість.7А́ще пойду́ посреді́ ско́рби, живи́ши м'я; на гнів враг мої́х просте́рл єси́ ру́ку Твою́, і спасе́ м'я десни́ця Твоя́.8Госпо́дь возда́сть за м'я; Го́споди, ми́лость Твоя́ во вік; діл руку́ Твоє́ю не пре́зри. |
|
Псалом 138
|
Псалом 138
|
| Начальнику хору. Псалом Давида. (Захарії).1Господи, Ти випробував мене і знаєш мене.2Ти знаєш, коли я сяду і коли я встану. Ти наперед знаєш думки мої.3Стежку мою і місце перебування мого Ти визначив, і всі путі мої відомі Тобі.4Ще нема слова на язиці моїм, а вже Ти, Господи, все знаєш.5Ти ствердив мене і поклав на мене руку Твою.6Дивне для мене всевідання [Твоє]; високе воно для мене, і я не можу збагнути його.7Куди піду я від Духа Твого і від лиця Твого куди втечу?8Зійду на небо — Ти там перебуваєш; зійду в пекло — і там Ти.9Чи візьму крила в ранньої зорі і переселюся на самий край моря,10і там рука Твоя поведе мене, і правиця Твоя триматиме мене.11Сказав би я: може, темрява сховає мене, то й темрява стане світлою перед Тобою.12Не сховає від Тебе й темрява, бо й ніч перед Тобою як день; і пітьма перед Тобою як світло.13Ти створив усе нутро моє, витворив мене в утробі матері моєї.14Прославляю Тебе за те, що Ти так дивно створив мене. Дивні діла Твої, і душа моя добре це знає.15Не були втаєні від Тебе кості мої, коли в тайні зачався я, коли в утробі витворювалося тіло моє.16Очі Твої бачили зародок мій, і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене, коли ще й одного з них не було.17О, які величні для мене замисли Твої, Боже! І яка велика кількість їх!18Став би лічити їх, та їх більше, ніж піску; коли я пробуджуюсь, я все ще перед Тобою.19О, коли б Ти, Боже, знищив нечестивого! Відійдіть від мене, кровожерні!20Вороги Твої, Господи, говорять проти Тебе зневажливо; марне замишляють вороги Твої.21Чи ж мені не мати ненависти проти тих, що Тебе, Господи, ненавидять? І чи не цуратися тих, що повстають проти Тебе?22Повною ненавистю ненавиджу їх; ворогами моїми стали вони.23Випробуй мене, Боже, і побач серце моє, досліди думки мої.24Подивись, чи не на шляху я беззаконня і чи на добрій я дорозі? Якщо ні, то настанови мене на путь вічну. | В коне́ць Дави́ду, псало́м Заха́ріїн, в разсі́янії, 138.1Го́споди, іскуси́л м'я єси́ і позна́л м'я єси́; Ти позна́л єси́ сіда́ніє моє́ і воста́ніє моє́.2Ти разумі́л єси́ помишле́нія моя́ іздале́ча;3стезю́ мою́ і у́же моє́ Ти єси́ ізслі́довал і вся путі́ моя́ прови́діл єси́.4Я́ко ність льсти в язи́ці моє́м; се, Го́споди, Ти позна́л єси́5вся послі́дняя і дре́вняя; Ти созда́л єси́ м'я і положи́л єси́ на мні ру́ку Твою́.6Удиви́ся ра́зум Твой от мене́, утверди́ся, не возмогу́ к Нему́.7Ка́мо пойду́ от Ду́ха Твоєго́? І от лиця́ Твоєго́ ка́мо біжу́?8А́ще взи́ду на не́бо, Ти та́мо єси́; а́ще сни́ду во ад, та́мо єси́.9А́ще возьму́ крилі́ мої́ ра́но і вселю́ся в послі́дніх мо́ря,10і та́мо бо рука́ Твоя́ наста́вить м'я, і удержи́ть м'я десни́ця Твоя́.11І ріх: єда́ тьма попере́ть м'я? І нощ просвіще́ніє в сла́дості моє́й.12Я́ко тьма не помрачи́ться от Тебе́, і нощ я́ко день просвіти́ться; я́ко тьма єя́, та́ко і світ єя́.13Я́ко Ти созда́л* єси́ утро́би моя́, восприя́л м'я єси́ із чре́ва ма́тере моєя́.14Іспові́мся Тебі́, я́ко стра́шно удиви́лся єси́; чу́дна діла́ Твоя́, і душа́ моя́ зна́єть зіло́.15Не утаї́ся кость моя́ от Тебе́, ю́же сотвори́л єси́ в та́йні, і соста́в мой в преіспо́дніх землі́.16Несоді́ланноє моє́ ви́дісті о́чі Твої́, і в кни́зі Твоє́й всі напи́шуться; во днех сози́ждуться, і нікто́же в них.17Мні же зіло́ че́стні би́ша дру́зі Твої́, Бо́же, зіло́ утверди́шася влади́чествія їх;18ізочту́ їх, і па́че піска́ умно́жаться; воста́х, і єще́ єсьм с Тобо́ю.19А́ще ізбіє́ши грі́шники, Бо́же; му́жіє крове́й, уклоні́теся от мене́.20Я́ко ревни́ві єсте́ в помишле́ніїх, при́ймуть в суєту́ гра́ди Твоя́.21Не ненави́дящия ли Тя, Го́споди, возненави́діх, і о вразі́х Твої́х іста́ях?22Соверше́нною не́навистію возненави́діх я; во враги́ би́ша мі.23Іскуси́ м'я, Бо́же, і уві́ждь се́рдце моє́; істяжи́ м'я і разумі́й стезі́ моя́;24і виждь, а́ще путь беззако́нія во мні, і наста́ви м'я на путь ві́чен. |
|
Псалом 139
|
Псалом 139
|
| Псалом.1Начальнику хору. Псалом Давида.2Спаси мене, Господи, від людей лукавих; захисти мене від гнобителів:3вони замишляють неправду в серці; щодня готуються до битви,4гострять язики свої, як змія, отрута аспида в устах їхніх.5Збережи мене, Господи, від руки беззаконника; захисти від гнобителів, що задумали спинити кроки життя мого.6Горді розставили таємно сіті на мене при дорозі; приготували для мене яму.7Я сказав Господу: Ти — Бог мій! Почуй, Господи, голос моління мого!8Господи, Господи! Сило спасіння мого! Ти покрив голову мою в день битви.9Не допусти, Господи, здійснитися наміру нечестивого; не дай успіху замислам його, щоб вони не загордилися.10Голови тих, що оточили мене, нехай покриє зло уст їхніх.11Нехай впаде на них гаряче вугілля; нехай впадуть вони у вогонь і у безодню, так щоб не встали.12Людина злоязична не утвердиться на землі; злоба приведе гнобителя до загибелі.13Знаю, що Господь учинить суд пригнобленим і справедливість бідним.14І будуть праведні прославляти ім’я Твоє; непорочні оселяться перед лицем Твоїм. Слава… | В коне́ць, псало́м Дави́ду, 139.1Ізми́ м'я, Го́споди, от челові́ка лука́ва, от му́жа непра́ведна ізба́ви м'я;2і́же поми́слиша непра́вду в се́рдці, весь день ополча́ху бра́ні;3ізостри́ша язи́к свой, я́ко змії́н; яд а́спідов под устна́ми їх.4Сохрани́ м'я, Го́споди, із руки́ грі́шничі, от челові́к непра́ведних ізми́ м'я, і́же поми́слиша зап'я́ті стопи́ моя́.5Скри́ша го́рдії сіть мні і у́жи, преп'я́ша сіть нога́ма мої́ма;6при стезі́ собла́зни положи́ша мі.7Ріх Го́сподеві: Бог мой єси́ Ти, внуши́, Го́споди, глас моле́нія моєго́.8Го́споди, Го́споди! Си́ло спаcе́нія моєго́, осіни́л єси́ над главо́ю моє́ю в день бра́ні.9Не преда́ждь мене́, Го́споди, от жела́нія моєго́ грі́шнику; поми́слиша на м'я, не оста́ви мене́, да не когда́ вознесу́ться.10Псало́м окруже́нія їх, труд усте́н їх покри́єть я.11Паду́ть на них у́глія о́гненная, низложи́ши я во страсте́х, і не постоя́ть.12Муж язи́чен не іспра́виться на землі́; му́жа непра́ведна зла́я улов'я́ть во істлі́ніє.13Позна́х, я́ко сотвори́ть Госпо́дь суд ни́щим і месть убо́гим.14Оба́че пра́веднії іспові́дяться і́мені Твоєму́, і вселя́ться пра́вії с лице́м Твої́м.Сла́ва: |
|
Псалом 140
|
Псалом 140
|
| Псалом Давида.1Господи, взиваю до Тебе, вислухай мене. Почуй голос моління мого, коли взиваю до Тебе.2Нехай стане молитва моя як кадило перед Тобою; піднесення рук моїх — як жертва вечірня.3Постав, Господи, охорону устам моїм і двері огорожі в устах моїх.4Не відхили серця мого до слів лукавих — виправдовувати мої гріхи, разом з людьми, що чинять беззаконня, щоб не став я спільником пристрастей їхніх.5Нехай навчає мене праведник милістю, нехай і викриває мене; єлей же слів грішника нехай не намастить голови моєї.6І молитва моя проти злодіянь їхніх. Пожерла земля в безодні суддів їхніх.7Почуті ж були слова мої як переможні; як груддя землі розметалися вони по землі; так розсипалися кості їхні над пеклом.8На Тебе ж, Господи, Господи, звернені очі мої; на Тебе надія моя, не відкинь душі моєї.9Охорони мене від сіті, що її поставили на мене, і від спокус, що їх наставили беззаконні.10У сіть свою впадуть грішники, а я з Тобою її перейду. | Псало́м Дави́ду, 140.1Го́споди, воззва́х к Тебі́, усли́ши м'я; воньми́ гла́су моле́нія моєго́, внегда́ воззва́ти мі к Тебі́.2Да іспра́виться моли́тва моя́, я́ко кади́ло пред Тобо́ю; воздія́ніє руку́ моє́ю — же́ртва вече́рняя.3Положи́, Го́споди, хране́ніє усто́м мої́м і двер огражде́нія о устна́х мої́х.4Не уклони́ се́рдце моє́ в словеса́ лука́вствія — непщева́ти вини́ о грісі́х с челові́ки, ді́лающими беззако́ніє; і не сочту́ся со ізбра́нними їх.5Нака́жеть м'я пра́ведник ми́лостію і обличи́ть м'я, єле́й же грі́шнаго да не нама́стить глави́ моєя́; я́ко єще́ і моли́тва моя́ во благоволе́ніїх їх.6Поже́рти би́ша при ка́мені судії́ їх; усли́шаться глаго́ли мої́, я́ко возмого́ша*.7Я́ко то́лща землі́ просі́деся на землі́, расточи́шася ко́сті їх при а́ді.8Я́ко к Тебі́, Го́споди, Го́споди, о́чі мої́; на Тя упова́х, не отими́ ду́шу мою́;9сохрани́ м'я от сі́ті, ю́же соста́виша мі, і от собла́зн ді́лающих беззако́ніє.10Паду́ть во мре́жу свою́ грі́шници; єди́н єсьм аз, до́ндеже прейду́. |
|
Псалом 141
|
Псалом 141
|
| Повчання Давида. Молитва його, коли він був у печері.1Голосом моїм до Господа взиваю: голосом моїм до Господа молюся.2Розповім Йому всі печалі мої, і скорботу мою Йому сповіщу.3Коли знемагав у мені дух мій, Ти знав стежки мої. На дорозі, де ходив я, поставили сіть на мене.4Дивився я навкруги — і ніхто не впізнавав мене. Не стало захисту, і ніхто не дбав про душу мою.5Я до Тебе взивав, Господи, й казав: Ти — надія моя і доля моя на землі живих.6Вислухай моління моє, бо я дуже знесилений; спаси мене від гонителів моїх, бо вони сильніші за мене.7Виведи з темниці душу мою, щоб славити ім’я Твоє. На мене чекають праведники, поки явиш мені милість Твою. | 1Ра́зума Дави́ду, внегда́ би́ти єму́ в верте́пі моля́щемуся, 141.2Гла́сом мої́м ко Го́споду воззва́х, гла́сом мої́м ко Го́споду помоли́хся.3Пролію́ пред Ним моле́ніє моє́, печа́ль мою́ пред Ним возвіщу́.4Внегда́ ізчеза́ти от мене́ ду́ху моєму́, і Ти позна́л єси́ стезі́ моя́; на путі́ сем, по нему́же хожда́х, скри́ша сіть мні.5Сматря́х одесну́ю і возгля́дах, і не бі зна́яй мене́; поги́бе бі́гство от мене́, і ність взиска́яй ду́шу мою́.6Воззва́х к Тебі́, Го́споди, ріх: Ти єси́ упова́ніє моє́, часть моя́ єси́ на землі́ живи́х.7Воньми́ моле́нію моєму́, я́ко смири́хся зіло́; ізба́ви м'я от гоня́щих м'я, я́ко укріпи́шася па́че мене́.8Ізведи́ із темни́ці ду́шу мою́, іспові́датися і́мені Твоєму́; мене́ ждуть пра́ведници, до́ндеже возда́си мні. |
|
Псалом 142
|
Псалом 142
|
| Псалом Давида, [коли його переслідував син — Авессалом.]1Господи, почуй молитву мою, зглянься на моління моє в істині Твоїй, вислухай мене у правді Твоїй.2І не входь у суд з рабом Твоїм, бо не виправдається перед Тобою ніхто з живих.3Бо ворог переслідує душу мою, втоптав у землю життя моє, посадив мене в темряву, як давно померлих.4І впав у мені дух мій, стривожилось у мені серце моє.5Я згадую дні давні, розмірковую про всі діла Твої і в творінні рук Твоїх повчаюся.6До Тебе простягаю руки мої: душа моя, як земля безводна, перед Тобою.7Скоро почуй мене, Господи, згасає дух мій. Не відверни лиця Твого від мене, бо уподібнюся тим, що сходять у могилу.8Дай мені зрання відчути милість Твою, бо на Тебе уповаю. Вкажи мені, [Господи], путь, якою піду, бо до Тебе підношу душу мою.9Визволи мене від ворогів моїх, Господи, до Тебе вдаюся,10навчи мене творити волю Твою, бо Ти єси Бог мій. Дух Твій благий наставить мене на землю правди;11імені Твого ради, Господи, оживи мене правдою Твоєю. Виведи з печалі душу мою12і милістю Твоєю знищ ворогів моїх. І вигуби гнобителів душі моєї, бо я раб Твій є. Слава… | Псало́м Дави́ду, єгда́ гоня́ше єго́ Авессало́м, син єго́, 142.1Го́споди, усли́ши моли́тву мою́, внуши́ моле́ніє моє́ во і́стині Твоє́й, усли́ши м'я в пра́вді Твоє́й;2і не вни́ди в суд с рабо́м Твої́м, я́ко не оправди́ться пред Тобо́ю всяк живи́й.3Я́ко погна́ враг ду́шу мою́; смири́л єсть в зе́млю живо́т мой; посади́л м'я єсть в те́мних, я́ко ме́ртвия ві́ка.4І уни́ во мні дух мой, во мні см'яте́ся се́рдце моє́.5Пом'яну́х дні дре́внія, поучи́хся во всіх ді́ліх Твої́х, в творе́ніїх руку́ Твоє́ю поуча́хся.6Возді́х к Тебі́ ру́ці мої́; душа́ моя́, я́ко земля́ безво́дная, Тебі́.7Ско́ро усли́ши м'я, Го́споди, ізчезе́ дух мой; не отврати́ лиця́ Твоєго́ от мене́, і уподо́блюся низходя́щим в ров.8Сли́шану сотвори́ мні зау́тра ми́лость Твою́, я́ко на Тя упова́х; скажи́ мні, Го́споди, путь, в о́ньже пойду́, я́ко к Тебі́ взях ду́шу мою́.9Ізми́ м'я от враг мої́х, Го́споди, к Тебі́ прибіго́х.10Научи́ м'я твори́ти во́лю Твою́, я́ко Ти єси́ Бог мой; Дух Твой Благи́й наста́вить м'я на зе́млю пра́ву.11І́мене Твоєго́ ра́ди, Го́споди, живи́ши м'я пра́вдою Твоє́ю; ізведе́ши от печа́лі ду́шу мою́;12і ми́лостію Твоє́ю потреби́ши враги́ моя́ і погуби́ши вся стужа́ющия душі́ моє́й; я́ко аз раб Твой єсьм.Сла́ва: |
|
Після 19-ї кафизми Трисвяте, Пресвята Тройце,.. Отче наш.. і тропарі, глас 7:
|
Після 19-ї кафизми, Трисвято́є. І по О́тче наш: тропарі, глас 7:
|
|
Дякуючи, славлю Тебе, Боже мій, що Ти всім грішникам даєш покаяння. Не осором же мене, Спасителю, коли прийдеш судити нас за недобрі діла наші. Слава… Без ліку нагрішив я перед Тобою, Боже мій, і страшної кари сподіваюся, але змилосердься наді мною і спаси мене. І нині… Пресвята Богородице! Я вдаюся до Твоєї безмежної милості: розірви кайдани гріхів моїх. |
Благодаря́ сла́влю Тя, Бо́же мой, я́ко всім дал єси́ грі́шником покая́ніє; Спа́се, не посрами́ мене́, єгда́ при́йдеши суди́ти ми́ру всему́, сра́мная діла́ сотво́ршаго. Сла́ва: Безмі́рная Тебі́ прегріши́в і безмі́рних муче́ній ожида́ю; Бо́же мой, уще́дрив спаси́ м'я. І ни́ні: Ко мно́жеству ми́лости Твоєя́ ни́ні прибіга́ю, разріши́ вери́ги, Богоро́дице, согріше́ній мої́х. |
|
Господи помилуй, 40 разів. І молитва:
|
Го́споди поми́луй, 40 разів. І молитва:
|
|
Владико Господи Ісусе Христе! Ти стражданнями Своїми мої страждання зцілив і ранами Своїми мої сльози вилікував. Дай мені грішному сльози покаяння; освяти тіло моє пахощами Твого животворчого Тіла і насити душу мою Твоєю чесною Кров’ю — від гіркоти, що нею мене супротивник напоїв. Піднеси мій розум до Тебе, бо він прилип до землі, і виведи мене з ями погибелі, бо я не маю покаяння, не маю душевного жалю за гріхи. Не маю сльози втішної, що приводить дітей Твоїх до їх насліддя. Я затьмарив свій розум у життєвих пристрастях і, як хворий, не можу звести очей моїх до Тебе; не можу зігріти себе покаянними до Тебе сльозами. Але, Владико, Господи Ісусе Христе, подателю блага, даруй мені всеціле покаяння, дай і серце невтомне, щоб знайти Тебе; пошли мені благодать Твою та онови в мені подобу Твого образу. Я відхилився від Тебе, але Ти не покинь мене, прийди та знайди мене; приведи мене до стада Твого та приєднай до вибраних овець святої Твоєї отари. Підкріпи мене поживою святих Твоїх Таїн, молитвами Пречистої Твоєї Матері і всіх Твоїх святих. Амінь. |
Влади́ко Христе́ Бо́же, І́же Страстьми́ Твої́ми стра́сті моя́ ісціли́вий і я́звами Твої́ми я́зви моя́ уврачева́вий; да́руй мні, мно́го Тебі́ прегріши́вшему, сле́зи умиле́нія. Сраствори́ моєму́ ті́лу от обоня́нія Животворя́щаго Ті́ла Твоєго́, і наслади́ ду́шу мою́ Твоє́ю Честно́ю Кро́вію от го́рести, є́юже м'я сопроти́вник напої́, возви́си мой ум к Тебі́, до́лу привле́кшийся, і возведи́ от про́пасти поги́белі; я́ко не і́мам покая́нія, не і́мам умиле́нія, не і́мам слези́ уті́шительния, возводя́щия ча́да ко своєму́ наслі́дію. Омрачи́хся умо́м в жите́йських страсте́х, не могу́ воззрі́ти к Тебі́ в болі́зні, не могу́ согрі́тися слеза́ми, я́же к Тебі́ любве́; но, Влади́ко Го́споди Ісу́се Христе́, Сокро́вище благи́х, да́руй мні покая́ніє всеці́лоє і се́рдце люботру́дноє во взиска́ніє Твоє́, да́руй мні благода́ть Твою́ і обнови́ во мні зра́ки Твоєго́ о́браза. Оста́вих Тя, не оста́ви мене́, ізи́ди на взиска́ніє моє́. Возведи́ к па́житі Твоє́й і сопричти́ м'я овця́м ізбра́ннаго Твоєго́ ста́да, воспита́й м'я с ни́ми от зла́ка Боже́ственних Твої́х Та́їнств, моли́твами Пречи́стия Твоєя́ Ма́тере і всіх святи́х Твої́х, амі́нь. |
