|
Tпустъ
|
Відпуст
|
|
Сщ7eнникъ же и3зшeдъ, даeтъ лю1демъ ґнтjдwръ. По скончaніи же pалмA, и3 раздаsніи ґнтjдwра, глаг0летъ: Бlгословeніе гDне на вaсъ, тогw2 бlгодaтію и3 чlвэколю1біемъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ли1къ: Ґми1нь. Сщ7eнникъ: Слaва тебЁ, хrтE б9е, ўповaніе нaше, слaва тебЁ. Ли1къ: Слaва nц7Y и3 сн7у и3 с™0му д¦у, и3 нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь. ГDи поми1луй [три1жды]. Бlгослови2. Сщ7eнникъ глаг0летъ tпyстъ: Ѓще недёлz: Воскресhй и3з8 мeртвыхъ: Ѓще же ни2: Хrт0съ и4стинный бGъ нaшъ, мlтвами пречcтыz своеS м™ре, с™hхъ слaвныхъ и3 всехвaльныхъ ґпcлъ, и4же во с™hхъ nц7A нaшегw їwaнна, ґрхіепcкпа кwнстантjнz грaда, златоyстагw: и3 с™aгw [и4м>къ] [є3гHже є4сть хрaмъ и3 є3гHже є4сть дeнь], и3 всёхъ с™hхъ, поми1луетъ и3 сп7сeтъ нaсъ, ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ. Ли1къ же поeтъ многолётіе: Господи1на и3 nтцA нaшегw [и4м>къ], бlжeннэйшаго митрополjта кjевскаго и3 всеS ўкраи1ны [и3ли2: с™ёйшаго ґрхіепjскопа константин0полz, н0вагw ри1ма, и3 вселeнскаго патріaрха*], / и3 господи1на нaшегw высокопреwсщ7eннэйшаго [и4м>къ], митрополjта [и3ли2: ґрхіепcкпа, и3ли2: преwсщ7eннэйшаго є3пcкпа] [є3гHже є4сть џбласть], / бGохрани1мую странY нaшу ўкраи1ну, влaсти и3 в0инство є3S, / настоsтелz, брaтію и3 прих0жанъ с™aгw хрaма сегw2, / и3 вс‰ правослaвныz хrтіaны, // гDи, сохрани2 и5хъ на мн0гаz лBта. Сщ7eнникъ же, вшeдъ во с™hй nлтaрь, глаг0летъ бlгод†рныz мlтвы. Потреби1вшу же діaкону с™†z со всsцэмъ nпасeніемъ, ћкw ничемY t ѕэлw2 др0бнэйшихъ пaсти крупи1цъ, и3ли2 њстaтисz, наліsвъ во с™yю чaшу t вінA и3 воды2, и3 потреби1въ, и3 сопрsтавъ гyбою всю2 мокротY. Тaже слагaетъ с™ы6z сосyды вкyпэ, и3 њбвzзaвъ и4хъ, полагaетъ на nбhчномъ мёстэ, глаг0лz: Нhнэ tпущaеши рабA твоего2, вLко, по глаг0лу твоемY съ ми1ромъ: ћкw ви1дэста џчи мои2 сп7сeніе твоE, є4же є3си2 ўгот0валъ пред8 лицeмъ всёхъ людeй, свётъ во tкровeніе kзhкwвъ, и3 слaву людeй твои1хъ ї}лz. И# пр0чаz, ћкоже и3 сщ7eнникъ. И# њмывaетъ рyки на nбhчномъ мёстэ, и3 поклони1всz вкyпэ со сщ7eнникомъ, творsтъ tпyстъ, и3 бlгодарsще бGа њ всёхъ и3сх0дzтъ. Конeцъ бжcтвенныz літургjи с™aгw їwaнна златоyстагw. |
Священник вийшовши роздає людям антидор. Після закінчення псалма і роздавши антидор, промовляє: Благослове́ніє Госпо́днє на вас, Того́ благода́тію і человіколю́бієм всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Хор: Амі́нь. Священник: Сла́ва Тебі́, Христе́ Бо́же, упова́ніє на́ше, сла́ва Тебі́. Хор: Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху, і ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в, амі́нь. Го́споди, поми́луй [тричі]. Благослови́. Священник: Якщо неділя: Воскреси́й із ме́ртвих: Якщо ні: Христо́с і́стинний Бог наш, моли́твами Пречи́стия Своєя́ Ма́тере, святи́х сла́вних і всехва́льних апо́стол, і́же во святи́х отця́ на́шего Іоа́нна, архієпи́скопа Константи́ня гра́да, Златоу́стаго і свята́го [ім'я] [святого, що його храм і святого, що його пам’ять у той день], і всіх святи́х, поми́луєть і спасе́ть нас, я́ко Благ і Человіколю́бець. Хор співає многоліття: Господи́на і отця́ на́шего [ім'я], Блаже́ннійшаго Митрополи́та Ки́євськаго і всея́ Украї́ни [або: Святі́йшаго Архієпи́скопа Константино́поля, Но́ваго Ри́ма, і Вселе́нськаго Патріа́рха*], / і господи́на на́шего високопреосвяще́ннійшаго [ім'я], митрополи́та [або: архієпи́скопа, або: преосвяще́ннійшаго єпи́скопа] [назва кафедри], / богохрани́мую страну́ на́шу Украї́ну, вла́сти і во́їнство єя́, / настоя́теля, бра́тію і прихо́жан свята́го хра́ма сего́, / і вся Правосла́вния христия́ни, // Го́споди, сохрани́ їх на мно́гая лі́та. І священник, увійшовши у святий вівтар, промовляє подячні молитви. Після того як диякон спожив Святі Дари з усією обережністю, щоб жодна з найдрібніших часточок не впала й не залишилася, вливає у святу Чашу трохи вина й води, споживає їх і витирає губкою всю вологу. Потім складає священні сосуди разом і, обгорнувши їх, ставить на звичайному місці, промовляючи: Ни́ні отпуща́єши раба́ Твоєго́, Влади́ко, по глаго́лу Твоєму́ с ми́ром; я́ко ви́діста о́чі мої́ спасе́ніє Твоє́, є́же єси́ угото́вал пред лице́м всіх люде́й, світ во открове́ніє язи́ков і сла́ву люде́й Твої́х Ізра́їля. І далі — так само, як священник. Диякон омиває руки на звичайному місці. Потім священник і диякон вклоняються, звершують відпуст і, дякуючи Богові за все, виходять. Кінець Божественної Літургії святого Іоанна Златоустого. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
