Божественна Літургія святого Іоана Золотоустого

Диякон: Благослови, владико.

Священник бере Святе Євангеліє, творить ним знак хреста над антимінсом і виголошує:

Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки вічні.

Люди: Амінь.

Диякон: В мирі Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За мир з неба і спасіння душ наших Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За мир усього світу, за добрий стан святих Божих Церков і за з’єднання всіх Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За святий храм цей і тих, що з вірою, побожністю та страхом Божим входять до нього, Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За Святійшого отця нашого (ім’я), Патріарха Київського і всієї Руси-України (або: За владику і отця нашого Блаженнійшого Митрополита (ім’я)) і владику нашого Преосвященного єпископа (ім’я), чесне пресвітерство, у Христі дияконство, за увесь причет і людей Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За Богом бережену Україну нашу, за владу, військо та народ її Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За місто наше (село наше або святий монастир наш) і за всяке місто, село і країну, і за тих, що по вірі живуть у них, Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За добре поліття, за врожай плодів земних і за часи мирні Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За подорожніх, за недужих, знеможених та поневолених і за спасіння їх Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

У разі потреби тут промовляються додаткові прохання.

Диякон: Щоб визволитися нам від усякої журби, гніву, небезпеки та недолі, Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю й Приснодіву Марію зо всіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.

Хор: Тобі, Господи.

Священник тихо читає молитву першого антифону:

Господи Боже наш, Твоя держава несказанна і слава неосяжна. Твоя милість безмірна і чоловіколюбство невимовне. Сам, Владико, з благосердя Твого зглянься на нас і на святий храм цей і подай нам і тим, що моляться з нами, багату милість Твою і щедрість Твою.

Виголос:

Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

І співають перший антифон.

Благослови, душе моя, Господа, і вся істото моя, ім’я святеє Його.

Благослови, душе моя, Господа і не забувай усіх добродійств Його.

Він очищає всі беззаконня твої, зціляє всі недуги твої.

Він звільняє від тління життя твоє, вінчає тебе милістю і щедротами.

Щедрий і Милостивий Господь, Довготерпеливий і Многомилостивий.

Благослови, душе моя, Господа, і вся істото моя, ім’я святеє Його.

Благословен єси, Господи.

Диякон, вклонившись, стоїть перед образом Христа, а після антифону стає на звичайному місці і, вклонившись, виголошує малу єктенію.

Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолимось.

Люди: Господи, помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Диякон: Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю й Приснодіву Марію зо всіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.

Люди: Тобі, Господи.

Священник тихо читає молитву другого антифону: Господи Боже наш, спаси людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, охорони повноту Церкви Твоєї, освяти тих, що люблять красу дому Твого, прослав їх Твоєю Божественною силою і не залишай нас, що надіємось на Тебе.

Священик: Бо Твоя держава і Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

І співають другий антифон.

Хвали, душе моя, Господа. Буду хвалити Господа, поки життя мого; співатиму Богові моєму, доки живу.

Не надійтеся на князів, на синів людських, в них нема спасіння.

Вийде дух його, і вернеться в землю свою; в той день загинуть усі помисли його.

Блажен, кому Бог Якова помічник його, у кого надія на Господа Бога свого, що створив небо і землю, море і все, що в них;

Він береже істину повік, творить суд покривдженим, дає поживу голодним;

Господь визволяє закованих, Господь умудряє сліпців. Господь підносить повалених, Господь любить праведників, Господь охороняє пришельців, сироту і вдову прийме, а путь грішників погубить.

Воцариться Господь повік, Бог твій, Сіоне, з роду в рід.

Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолимось.

Люди: Господи, помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Люди: Господи, помилуй.

Диякон: Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю й Приснодіву Марію зо всіма святими пом’янувши, самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.

Люди: Тобі, Господи.

Священник тихо читає молитву третього антифону:

Ти, що дав нам ці спільні й однодушні молитви і обіцяв виконати прохання двох або трьох, що згодяться в ім’я Твоє, Сам і нині прохання рабів Твоїх на благо їм сповни, і подай нам і в цьому житті розуміння Твоєї істини, і в майбутньому даруй життя вічне.

Виголос:

Бо Ти Благий і Чоловіколюбний Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

У Царстві Твоїм пом’яни нас, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє.

Блаженні убогії духом, бо їх є Царство Небесне.

Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться.

Блаженні тихі, бо вони наслідять землю.

Блаженні голодні й спрагнені правди, бо вони наситяться. Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть.

Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. Блаженні гнані за правду, бо їх є Царство Небесне.

Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть та ширитимуть про вас усяку лиху славу неправдиво Мене ради. Радуйтеся і веселіться, бо велика нагорода вам на небесах.

Коли співають третій антифон, священник і диякон, ставши перед святим престолом, вклоняються тричі. Тоді священник бере Святе Євангеліє, подає дияконові і йдуть праворуч поза престолом. Вийшовши північними дверима, з ставниками попереду, стають на звичайному місці (на амвоні), схиляють обидва голови і, коли диякон промовить: Господу помолимось, священник читає молитву входу.

Владико, Господи Боже наш, що встановив на Небесах чини і воїнства ангелів і архангелів служити славі Твоїй, вчини, щоб з нашим входом відбувся і вхід святих ангелів, що разом з нами служили б і прославляли б Твою благість. Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Після молитви диякон стає в царських дверях праворуч священника і, показуючи орарем до престолу, промовляє:

Диякон: Благослови, владико, святий вхід.

Священник благословляє, промовляючи:

Благословен вхід святих Твоїх завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Диякон: Амінь.

Диякон дає священникові цілувати Євангеліє, стає в царських дверях, підносить Євангеліє вгору й виголошує:

Премудрість. Станьмо побожно.

Хор: Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа. Спаси нас, Сину Божий, у святих дивний Сий, співаємо Тобі: алилуя.

Якщо в неділю: Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа. Спаси нас, Сину Божий, що воскрес із мертвих, співаємо Тобі: алилуя.

Якщо в свято Богородиці: Прийдіть, поклонімось і припадімо до Христа. Спаси нас, Сину Божий, молитвами Богородиці, співаємо Тобі: алилуя.

Також співають належні тропарі і кондаки, а священник в той час читає молитву Трисвятого.

Боже Святий, Ти в святих перебуваєш, Тебе трисвятими голосами серафими оспівують і херувими славлять, і всі Небесні Сили Тобі поклоняються. Ти привів усе з небуття до буття, створив чоловіка на образ Свій і подобу і всякими дарами його прикрасив. Кожному, хто просить. Ти даєш премудрість і розум, не відкидаєш і грішника, а встановляєш покаяння для спасіння. Ти сподобив нас, смиренних і недостойних рабів Твоїх, і в цю годину стати перед славним Твоїм жертовником і належне Тобі поклоніння і хвалу приносити. Сам, Владико, прийми з наших грішних уст Трисвяту пісню, зглянься на нас з милосердя Твого, прости нам усяку провину вільну і невільну, освяти наші душі і тіла і дай нам побожно служити Тобі всі дні життя нашого, молитвами Пресвятої Богородиці і всіх святих, що від віку Тобі угодні були.

Хор співає: І нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. І далі кондак.

Диякон хреститься до горнього місця, цілує престіл і, схиливши голову, тримає в руці трьома пальцями орар і промовляє до священника:

Диякон: Благослови, владико, час Трисвятого.

Священник благословляє його. Диякон, вийшовши на солію, виголошує:

Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Священник виголошує: Бо Ти Святий єси, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас.

Диякон підходить до царських врат і, вказуючи орарем на образ Христа, потім на вірних, потім на образ Богородиці, виголошує: І на віки віків.

Хор: Амінь.

Співають Трисвяте за звичаєм:

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас (тричі).

Слава… і нині…

Святий Безсмертний, помилуй нас.

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний, помилуй нас.

Замість Трисвятого на Різдво Христове, на Богоявлення Господнє, у Лазареву суботу, на Пасху Христову, у всі дні Світлого Тижня, у неділю П’ятдесятниці співається:

Всі ті, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя (тричі).

Слава… і нині…

У Христа зодягнулися. Алилуя.

Всі ті, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися. Алилуя.

Замість Трисвятого на Воздвиження Хреста співається:

Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє воскресіння Твоє славимо (тричі).

Слава… і нині…

І святеє воскресіння Твоє славимо.

Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє воскресіння Твоє славимо.

Хор співає Трисвяте, а священник і диякон тричі проказують Трисвяте, вклоняючись перед святим престолом. Потім священник цілує Єванеліє і престіл, а диякон — престіл, і промовляє до священника:

Диякон: Звели, владико.

І йдуть до горнього місця.

Священник, йдучи, промовляє: Благословен, хто йде в ім’я Господнє.

Диякон: Благослови, владико, горній престіл.

Священик: Благословен єси на Престолі слави Царства Твого, що сидиш на херувимах, завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Диякон: Амінь.

Священикові належить стояти або сидіти збоку горнього місця, на південь від нього.

Після Трисвятого диякон, ставши перед царськими вратами, виголошує:

Будьмо уважні.

Священник (благословляючи людей):

Мир усім.

Читець: І духові твоєму.

Диякон: Премудрість.

Читець: Прокимен (і виголошує прокимен, а хор повторює його тричі за ним).

Диякон: Премудрість.

Читець: Діянь святих апостолів читання. Або: Соборного послання святого апостола (ім’я) читання; до Римлян (Коринф'ян, Галатів тощо) послання святого апостола Павла читання.

Диякон: Будьмо уважні.

Поки читається Апостол, диякон з кадилом підходить до священника і просить благословення словами:

Диякон: Благослови, владико, кадило^*.

Отримавши благословення, диякон кадить святий престіл навкруги і ввесь вівтар, іконостас, священника, читця, хор і людей. Священник під час читання Апостола сидить з південного боку горнього місця (на горньому місці сидить тільки правлячий архієрей), а коли читець скінчить читати Апостола, священник промовляє:

Священник: Мир тобі.

Читець: І духові твоєму.

Диякон: Премудрість.

Люди: Алилуя, алилуя, алилуя (тричі).

Читець виголошує стихи із псалмів.

А священник, стоячи перед престолом, промовляє молитву.

Засвіти в серцях наших, Чоловіколюбний Владико, Богопізнання Твого нетлінне світло, і відкрий мислені очі наші на розуміння євангельської проповіді Твоєї. Всели нам страх блаженних заповідей Твоїх, щоб ми, подолавши всі тілесні похоті, провадили духовне життя і думали, і чинили все вгодне Тобі. Бо Ти єси освячення і просвічення душ і тіл наших, Христе Боже, і Тобі славу возсилаємо з Безпочатковим Твоїм Отцем, і Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Під час співу Алилуя священник цілує Євангеліє і престіл, диякон престіл. Тоді священник передає дияконові святе Євангеліє, а диякон приймає. Вияйшовши на солію та схиливши голову, промовляє:

Благослови, владико, благовістителя святого апостола і євангеліста (ім’я).

Священник, благословляючи диякона, виголошує:

Бог, молитвами святого славного всехвального апостола і євангеліста (ім’я), нехай дасть тобі слово благовістити силою великою на сповнення Євангелія улюбленого Сина Свого, Господа нашого Ісуса Христа.

Диякон: Амінь.

Якщо священник сам має читати святе Євангеліє, то не говорить слів: Благослови, владико, благовістителя...

Диякон, а якщо ж нема, то священник, стоячи на горньому місці за святим престолом, обличчям до людей, виголошує:

Премудрість. Станьмо побожно, вислухаймо святе Євангеліє.

Священник, благословляючи людей, виголошує: Мир усім.

Хор: І духові твоєму.

Диякон: Від (ім’я євангеліста) святого Євангелія читання.

Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Священник: Будьмо уважні.

Диякон читає Євангеліє.

Священник після Євангелія промовляє: Мир тобі, що благовіствуєш.

Хор: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.

Диякон, дійшовши до царських врат, віддає святе Євангеліє священникові ,а сам залишається на солії. А священник виголошує проповідь.

Диякон, ставши на звичайному місці, виголошує ектенію.

Диякон: Промовмо всі з усієї душі і з усього розуміння нашого, промовмо.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Господи Вседержителю, Боже отців наших, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Помилуй нас, Боже, з великої милости Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Хор: Господи, помилуй (тричі).

Священик тихо читає благальну молитву.

Священик: Господи Боже наш, прийми від рабів Твоїх цю щиру молитву і помилуй нас з великої милости Твоєї, і пошли всю щедрість Твою на нас і на всіх людей Твоїх, що сподіваються від Тебе багатої милости.

Диякон: Ще молимось за Святійшого отця нашого (ім’я), Патріарха Київського і всієї Руси-України (або: за владику і отця нашого Блаженнійшого Митрополита (ім'я)), і владику нашого преосвященнійшого єпископа (ім’я правлячого єпископа), за братів наших священиків, священномонахів і за все у Христі братство наше.

При цих словах священик розгортає антимінс і розкриває три його сторони, крім верхньої.

Хор: Господи, помилуй (тричі).

Диякон: Ще молимось за Богом бережену Україну нашу, за владу і військо її, щоб ми тихе і мирне життя прожили у всякому благочесті і чистоті.

Хор: Господи, помилуй (тричі).

Тут бувають додаткові прохання.

Диякон: Ще молимось за Святійших Патріархів православних, за благочестивих і повікнезабутніх фундаторів святого храму цього (в монастирі — святого монастиря цього), і всіх раніше спочилих отців і братів наших, що тут і повсюди лежать, – православних.

Хор: Господи, помилуй (тричі).

Диякон: Ще молимось за милість, життя, мир, здоров’я, спасіння, Боже завітання, прощення і відпущення гріхів рабів Божих (поминає імена за здоров’я), і всіх парафіян святого храму цього, щоб зберегтися їм від усякої скорботи, гніву, біди, недуг душевних і тілесних, щоб спокійно вони жили, щоб у здоров’ї і добробуті всі дні життя їх проходили, Всемилостивий Господи, вислухай нас і помилуй.

Хор: Господи, помилуй (тричі).

Диякон: Ще молимось за тих, що дари приносять і добро діють у святому і всечесному храмі цьому; за тих, що трудяться, співають, і за всіх присутніх людей, що сподіваються від Тебе великої і багатої милости.

Хор: Господи, помилуй (тричі).

Священик: Бо Ти Милостивий і Чоловіколюбний Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові нині, і повсякчас, і на віки віків.

Люди: Амінь.

Якщо є поминання спочилих, виголошується заупокійна єктенія (крім неділь і свят).

Диякон: Помилуй нас, Боже, з великої милости Твоєї, молимось Тобі, вислухай і помилуй.

Хор: Господи, помилуй (тричі).

Диякон: Ще молимось за упокоєння душ спочилих рабів Божих (душу спочилого раба Божого, спочилої раби Божої — імена), і за відпущення їм (йому, їй) усякої провини вільної і невільної.

Хор: Господи, помилуй (тричі).

Диякон: Щоб Господь оселив душі їх (душу його, її) там, де праведні спочивають.

Хор: Господи, помилуй (тричі).

Диякон: Милости Божої, Царства Небесного і відпущення гріхів їх у Христа, Безсмертного Царя і Бога нашого, просимо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Священик: Боже духів і всього тілесного, Ти смерть подолав і диявола переміг, і життя світові Твоєму подав. Сам, Господи, упокой душі спочилих рабів Твоїх (душу спочилого раба Твого, спочилої раби Твоєї — імена) у місці світлім, у місці квітучім, у місці спокою, де нема ні недуги, ні скорботи, ні зітхання.

Всякий гріх, що вчинили вони (вчинив він, вчинила вона) словом, чи ділом, чи думкою, як Благий і Чоловіколюбний Бог, прости, бо немає людини, що жила б і не згрішила. Ти один без гріха. Правда Твоя — правда вічна, і слово Твоє — істина.

Священик: Бо Ти єси воскресіння, життя і упокоєння спочилих рабів Твоїх (спочилого раба Твого, спочилої раби Твоєї — імена), Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безначальним Твоїм Отцем і з Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Диякон: Оголошені, помоліться Господеві.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Вірні, за оголошених помолимось, щоб Господь помилував їх.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Щоб просвітив їх словом істини.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Щоб відкрив їм Євангеліє правди.

Священик розкриває і верхню частину святого антимінса.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Щоб приєднав їх до Святої Своєї Соборної і Апостольської Церкви.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Спаси, помилуй, заступи і охорони їх, Боже, Твоєю благодаттю.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Оголошені, голови ваші вклоніть перед Господом.

Хор: Тобі, Господи.

Священик: Господи Боже наш, що на висотах живеш і смиренних споглядаєш, Ти для спасіння роду людського послав Єдинородного Сина Твого і Бога, Господа нашого Ісуса Христа; зглянься на рабів Твоїх оголошених, що вклонилися Тобі, і сподоби їх у належний час купелі відродження, відпущення гріхів і одежі нетління, приєднай їх до Святої Твоєї Соборної і Апостольської Церкви і прилучи їх до вибраного Твого стада.

Виголос: Щоб і вони з нами славили пречесне і величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Диякон: Усі оголошені, вийдіть.

Другий диякон (якщо є): Оголошені, вийдіть.

Диякон: Усі оголошені, вийдіть. Щоб ніхто з оголошених не залишився, тільки вірні. Ще і ще в мирі Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Священик: Дякуємо Тобі, Господи Боже сил, що сподобив нас і нині стати перед святим Твоїм жертовником і припасти до милосердя Твого за свідомі і несвідомі гріхи наші і всього народу. Прийми, Боже, благання наше, дай нам бути достойними приносити Тобі молитви, благання і жертви безкровні за всіх людей Твоїх; а нас, яких Ти настановив на цю Твою службу, учини достойними силою Святого Духа Твого неосудно і безпорочно в чистім свідоцтві сумління нашого призивати Тебе у всякий час і на всякому місці, щоб, вислухавши нас, Ти був Милостивий до нас з великої Твоєї благости.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодатно.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Премудрість.

Священик: Бо Тобі належить усяка слава, честь і поклоніння, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Диякон: Ще і ще в мирі Господу помолимось.

Люди: Господи, помилуй.

Коли священник править один, то дальших прохань не проказує.

Диякон: За мир з неба і спасіння душ наших Господу помолимось.

Люди: Господи, помилуй.

Диякон: За мир усього світу, за добрий стан святих Божих Церков і за з’єднання всіх Господу помолимось.

Люди: Господи, помилуй.

Диякон: За святий храм цей і тих, що з вірою, побожністю та страхом Божим входять до нього, Господу помолимось.

Люди: Господи, помилуй.

Диякон: Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву, небезпеки та недолі, Господу помолимось.

Люди: Господи, помилуй.

Священик: Знову й часто припадаємо до Тебе, Благий і Чоловіколюбний, щоб Ти, зглянувшись на благання наші, очистив наші душі й тіла від усякої тілесної і душевної скверни і дав нам безвинно і неосудно стояти перед святим Твоїм жертовником. Дай же, Боже, і тим, що моляться з нами, зростати в житті й вірі, і в духовному розумінні; дай їм, що завжди зо страхом і любов’ю служать Тобі, безвинно й неосудно причаститися Святих Твоїх Таїн і Небесного Твого Царства сподобитися.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Премудрість.

Диякон північними дверима заходить у вівтар.

Священик: Щоб під Твоєю владою завжди захист маючи, ми Тобі славу возсилали, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

І співають херувимську пісню. Диякон, узявши кадило і поклавши ладану, підходить до священника і, отримавши благословення від нього, кадить святий престіл і увесь вівтар, іконостас, а потім священника, хор і людей, промовляючи про себе 50-й псалом. А священник тихо читає молитву.

Хор: Ми, що херувимів таємниче являємо і Животворчій Тройці трисвятую пісню співаємо, відкладімо нині всякі житейські піклування.

Священник: Ніхто із зв’язаних тілесними пристрастями і похіттю не достойний приходити, або наближатися, або служити Тобі, Царю слави! Бо служити Тобі — велике і страшне навіть для самих Небесних Сил. Одначе, з невимовного і безмежного Твого чоловіколюбства, Ти Сам непреложно і незмінно став чоловіком, був нашим Архиєреєм і, як Владика всього, передав нам священнодійство Богослужної цієї і безкровної жертви. Бо Ти Єдиний, Господи Боже наш, маєш владу над небесним і земним; Тебе на Престолі херувими носять, Ти серафимів Господь і Цар Ізраїлю, Ти Єдиний Святий і в святих перебуваєш. Тому молю я Тебе, Єдиного, Благого і Благопослушного: зглянься на мене, грішного і негідного раба Твого, і очисти мою душу й серце від совісті лукавої, і силою Святого Твого Духа мене, одягненого благодаттю священства, учини гідним стати коло святої Твоєї цієї трапези та священнодіяти тайну Святого і Пречистого Твого Тіла і Чесної Крови. До Тебе-бо я приходжу, вклонивши голову свою, і молюся Тобі: не відвертай лиця Твого від мене і не відкидай мене із слуг Твоїх, а сподоби мене, грішного і недостойного раба Твого, принести Тобі дари ці. Бо Ти єси Той, що приносиш жертву і принесений, що приймаєш і роздаєшся, Христе Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з Безпочатковим Твоїм Отцем і Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Після молитви і кадіння, ставши перед святим престолом, священник здіймаючи руки, а диякон — орар, тричі промовляють Херувимську пісню, щоразу вклоняючись один одному.

Священник: Ми, що херувимів таємниче являємо і Животворчій Тройці трисвятую пісню співаємо, відкладімо нині всякі житейські піклування (тричі).

Диякон: Щоб прийняти Царя всіх, Якого у славі супроводять невидимо ангельські чини. Алилуя, алилуя, алилуя (тричі).

Священник і диякон цілують святий престіл і відходять до жертовника (диякон попереду), де вже стоять свічконосці зі свічками. Священник бере в диякона кадило, кадить тричі жертовник і молиться про себе:

Священник: Боже, очисти мене грішного.

Тоді віддає кадило дияконові, який бере його у ліву руку. Диякон тихо промовляє до священника:

Диякон: Візьми, владико.

Священник кладе воздух на ліве плече диякона, промовляючи:

Священник: В мирі піднесіть руки ваші до Святині і благословіть Господа.

Священик бере покритий малим покрівцем дискос і з побожністю та увагою ставить на голову диякона, який стає на одне коліно; диякон, тримаючи кінець ораря в лівій руці, а кадило на пальці правої руки, тримає дискос обома руками на голові. Сам священик бере покриту покрівцем святу чашу і тримає її перед собою. Всі виходять через північні двері на солею: іподиякони або братчики несуть свічки, за ними йде диякон і далі священик. Диякон виголошує:

Святійшого отця нашого (ім’я), Патріарха Київського і всієї Руси-України (або: Владику і отця нашого (ім'я), Блаженнійшого митрополита Київського і всієї України), і Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври священноархімандрита; і владику нашого (ім’я) преосвященнійшого єпископа (титул), нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Коли священник править без диякона, то виголошує це саме, а коли з дияконом, то виголошує далі:

Преосвященних митрополитів, архиєпископів і єпископів православних, священство, дияконство і весь чернечий чин, Богом бережену Україну нашу, владу і військо її, парафіян святого храму цього, вас і всіх православних християн нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь. Щоб прийняти Царя всіх, Якого в славі проводять невидимо ангельські чини. Алилуя, алилуя, алилуя.

Коли входить священник, диякон промовляє до нього:

Священство твоє нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своїм.

А Священник до диякона: Священнодияконство твоє нехай пом’яне Господь Бог у Царстві Своєму завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Священник ставить святу чашу на антимінсі праворуч і знімає з неї покрівець. Тоді бере з голови диякона дискос, ставить його на антимінсі ліворуч, теж знімає і відкладає покрівець. Ці дії священник виконує, тихо промовляючи тропарі:

Благообразний Йосиф, із древа знявши пречистеє тіло Твоє, плащаницею чистою обгорнувши і пахощами у гробі новім покривши, поклав.

У гробі тілом, у пеклі душею, як Бог, в раю ж з розбійником і на Престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, Неописанний.

Як життєносець, як кращий від раю і воістину світліший від усякої царської палати, явився для нас Гріб Твій, Христе, джерелом нашого воскресіння.

Тоді священник бере воздух з плеча диякона і, обкадивши його, покриває ним Святі Дари і промовляє:

Благообразний Йосиф, із древа знявши пречистеє тіло Твоє, плащаницею чистою обгорнувши і пахощами у гробі новім покривши, поклав.

А далі бере від диякона кадило, тричі кадить Святі Дари і промовляє.

Ущаслив, Господи, благоволінням Твоїм Сіон, і нехай збудуються стіни Єрусалимські. Тоді буде угодна Тобі жертва правди, приношення і всепалення, тоді покладуть на жертовник Твій тельців.

Священник віддає кадило дияконові і промовляє, схиливши голову:

Пом’яни мене, брате і співслужителю.

Диякон: Нехай пом’яне Господь Бог священство твоє в Царстві Своєму.

Тоді й диякон, схиливши голову і трьома пальцями правої руки тримаючи орар, промовляє до священика:

Диякон: Помолися за мене, владико святий.

Священник: Дух Святий нехай зійде на тебе, і сила Вишнього нехай осінить тебе (Лк. 1:35).

Диякон: Той же Дух допомогає нам у всі дні життя нашого. Пом’яни мене, владико святий.

Священник: Нехай пом’яне тебе Господь Бог у Царстві Своєму завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Диякон: Амінь.

Диякон, промовивши «Амінь», цілує праву руку священника, виходить північними дверима і, ставши на звичайному місці, виголошує єктенію.

Диякон: Доповнимо молитву нашу Господу.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За принесені Чесні Дари Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За святий храм цей і тих, що з вірою, побожністю та страхом Божим входять до нього, Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву, небезпеки та недолі, Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Дня всього звершеного, святого, мирного і безгрішного у Господа просимо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Ангела миру, вірного провідника, охоронителя душ і тіл наших, у Господа просимо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Прощення і відпущення гріхів та провин наших у Господа просимо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Доброго і пожиточного для душ наших і миру для світу у Господа просимо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Останок життя нашого в мирі та покаянні скінчити у Господа просимо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Християнського кінця життя нашого, безболісного, бездоганного, мирного, і доброї відповіді на страшному суді Христовім просимо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію зо всіма святими пом’янувши, самі себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.

Хор: Тобі, Господи.

Господи Боже Вседержителю, Єдиний Святий, Ти приймаєш жертву хвали від тих, що всім серцем призивають Тебе! Прийми ж благання і від нас, грішних, та принеси його до святого Твого жертовника, і сподоби нас гідно приносити Тобі дари і жертви духовні за наші гріхи і людську несвідомість. І сподоби нас знайти благодать у Тебе, щоб була приємна Тобі жертва наша і щоб Благий Дух благодаті Твоєї вселився в нас, і в принесених дарах цих, і в усіх людях Твоїх.

Щедротами Єдинородного Сина Твого, що з Ним благословен єси, з Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Священник (благословляючи людей).

Священник: Мир усім.

Хор: І духові твоєму.

Диякон: Полюбімо один одного, щоб однодумно сповідувати.

Хор: Отця, і Сина, і Святого Духа, Тройцю Єдиносущну і Нероздільну.

Священник тричі вклоняється перед святим престолом, про себе промовляючи:

Священник: Возлюблю Тебе, Господи, Кріпосте моя; Господь – Твердиня моя і Пристановище моє (Пс. 17:2–3).

І цілує покрівець над Святими Дарами, спочатку над дискосом, потім над чашею і край престолу. Коли правлять два священики або більше, то всі цілують Святощі і один одного в праве і ліве плече і руку..

Старший промовляє: Христос посеред нас!

А другий відповідає: І є, і буде.

Диякони також цілують свої орарі і один одного в плечі і промовляють, як і священники.

Диякон: Двері, двері! В премудрості будьмо уважні!

Священник підносить воздух і повіває ним над Святими Дарами, проказуючи Символ віри (якщо буде кілька священників, то всі вони разом тримають воздух над Святими Дарами) і, поцілувавши його, відкладає в кінці Символу віри.

Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого.

І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків.

Світло від Світла, Бога Істинного від Бога Істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.

Він для нас, людей, і ради нашого спасіння зійшов з небес, і воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком. І розп’ятий був за нас при Понтії Пилаті, і страждав, і був похований.

І воскрес на третій день, як було написано.

І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця.

І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця.

І в Духа Святого, Господа Животворчого, що від Отця походить, що Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава, що говорив через пророків.

В Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву.

Визнаю одно хрещення на відпущення гріхів.

Чекаю воскресіння мертвих.

І життя будучого віку. Амінь.

Диякон (на солеї): Станьмо побожно, станьмо зо страхом. Будьмо уважні, щоб у мирі святу жертву приносити.

Люди: Милість миру, жертву хвали.

Диякон відходить у вівтар північними дверима і, взявши рипіду, побожно обвіває Святощі. Якщо нема рипіди, чинить це складеним малим покрівцем.

Священник звертається до вірних і благословляє їх.

Священник: Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога і Отця і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами.

Люди: І з твоїм духом.

Священник: До неба піднесімо серця.

Люди: Піднесли до Господа.

Священник: Дякуємо Господеві.

Люди: Достойно і правдиво є поклонятися Отцю, і Сину, і Святому Духові, Тройці Єдиносущній і Нероздільній.

Священник: Достойно і правдиво є Тебе славити, Тебе благословляти, Тебе хвалити, Тобі дякувати, Тобі поклонятися на всякому місці влади Твоєї. Ти єси Бог Несказанний, Неосяжний розумом, Невидимий, Незбагненний, завжди Сущий і завжди Незмінний, Ти і Єдинородний Син Твій, і Дух Твій Святий. Ти з небуття до буття нас привів, а коли ми впали в гріх, Ти знову нас підніс, і безперестанно все діяв, поки нас на небо привів і будуче Царство Твоє нам дарував.

За все це дякуємо Тобі, і Єдинородному Твоєму Синові, і Духові Твоєму Святому, за всі Твої до нас добродійства, які ми знаємо і яких не знаємо, за явні і неявні. Дякуємо Тобі і за цю службу, що з рук наших Ти зволив прийняти, хоч і стоять перед Тобою тисячі архангелів, незчисленна сила ангелів, шестикрилих і многооких херувимів і серафимів, що високо витають на крилах.

Виголос: Пісню перемоги співають, виголошують, викликують і промовляють.

Люди: Свят, Свят, Свят, Господь Саваоф! Повні небо і земля слави Твоєї! Осанна в вишніх! Благословен, хто йде в ім’я Господнє! Осанна в вишніх!

Диякон при виголосі священника бере з дискоса звіздицю, творить нею над дискосом знак хреста і, поцілувавши, відкладає її. Тоді далі обвіває святощі.

Священник: З цими блаженними Силами, Владико Чоловіколюбний, і ми виголошуємо і промовляємо: Святий єси і Пресвятий, Ти, і Єдинородний Твій Син, і Дух Твій Святий. Святий єси і Пресвятий, і велична слава Твоя. Ти світ Твій так полюбив, що й Сина Свого Єдинородного віддав, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. Він, прийшовши і діло нашого спасіння виконавши, в ніч, як зраджено Його, а правдивіше, коли Він Сам Себе віддав за життя світу, взяв хліб у святі Свої і пречисті і непорочні руки, подякувавши, благословивши, освятивши, розломивши, дав святим Своїм ученикам і апостолам і сказав:

Виголос: Прийміть, споживайте — це є Тіло Моє, що за вас ламається на відпущення гріхів.

Хор: Амінь.

Коли священник промовляє виголос, диякон, тримаючи орар трьома пальцями правої руки, показує разом із священником на святий дискос. Так само і коли священник виголошує: «Пийте з неї всі», — диякон показує разом із священником на святу чашу.

Священник: Так само і чашу після вечері, промовляючи:

Виголос: Пийте з неї всі — це є Кров Моя Нового Завіту, що за вас і за многих проливається на відпущення гріхів.

Хор: Амінь.

Священник: Тому і ми, споминаючи цю спасенну заповідь і все, що ради нас сталося: хрест, гріб, воскресіння на третій день, на небо вшестя, праворуч сидіння, друге і славне знову пришестя.

Виголос: Твоє від Твоїх Тобі приносимо за всіх і за все.

Одночасно, коли священник промовляє це, диякон складає руки навхрест  (права рука зверху) і, піднявши святий дискос і святу чашу, побожно вклоняється.

Хор: Тебе оспівуємо, Тебе благословимо, Тобі дякуємо, Господи, і молимось Тобі, Боже наш.

Священник: Ще приносимо Тобі цю словесну й безкровну службу і просимо, і молимо, і благаємо: пошли Духа Твого Святого на нас і на предложені Дари ці.

Диякон відкладає рипіду, яку тримав, і підходить до священника. Обидва тричі вклоняються перед святим престолом, молячись про себе:

Боже, очисти мене грішного і помилуй мене (тричі).

І промовляють:

Священник: Господи, Ти, що Пресвятого Твого Духа в третю годину на апостолів Твоїх послав, Того, Благий, не відніми від нас, але обнови нас, що молимось Тобі.

Диякон: Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного обнови в нутрі моєму.

Священник: Господи, Ти, що Пресвятого Твого Духа в третю годину на апостолів Твоїх послав, Того, Благий, не відніми від нас, але обнови нас, що молимось Тобі.

Диякон: Не відкинь мене від лиця Твого і Духа Твого Святого не відніми від мене.

Священник: Господи, Ти, що Пресвятого Твого Духа в третю годину на апостолів Твоїх послав, Того, Благий, не відніми від нас, але обнови нас, що молимось Тобі.

Диякон, в клонивши голову, показує орарем на святий хліб і тихо промовляє:

Диякон: Благослови, владико, святий хліб.

Священник благословляє святий хліб, промовляючи:

Священник: І створи хліб цей Чесним Тілом Христа Твого.

Диякон: Амінь. Благослови, владико, святу чашу.

Священник, благословляючи, промовляє:

Священник: А те, що в чаші цій, Чесною Кров’ю Христа Твого.

Диякон: Амінь.

І знову диякон, показуючи орарем на ті й другі святощі, промовляє:

Диякон: Благослови, владико, обоє.

Священник, благословляючи ті й другі святощі, промовляє:

Священник: Перетворивши Духом Твоїм Святим.

Диякон: Амінь, амінь, амінь.

Усі священнослужителі вшановують істинне Тіло і Кров Христові земним поклоном.

Диякон, схиливши голову перед священником, промовляє:

Диякон: Пом’яни, владико святий, мене грішного.

Священник: Нехай пом’яне тебе Господь у Царстві Своїм завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Диякон: Амінь.

Диякон, промовивши «Амінь», переходить на місце, де стояв перше. Священник молиться.

Священник: Щоб стали ці Святі Дари причасникам на тверезість душі, на відпущення гріхів, на спільність із Святим Твоїм Духом, на осягнення Царства Небесного, на уповання на Тебе, не на суд або осуд.

Ще приносимо Тобі цю словесну службу за спочилих у вірі праотців, отців, патріархів, пророків, апостолів, проповідників, благовісників, мучеників, сповідників, посників і за всяку душу праведну, у вірі спочилу.

І, взявши кадило, священник виголошує:

Священник: Особливо за Пресвяту, Пречисту, Преблагословенну, Славну Владичицю нашу Богородицю і Приснодіву Марію.

І кадить перед святим престолом тричі по три. Потім диякон кадить навкруги святий престол і поминає живих і померлих.

Хор: Достойно є, і це є істина, славити Тебе, Богородицю, Присноблаженну і Пренепорочну і Матір Бога нашого. Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без істління Бога Слово породила, дійсну Богоро­дицю, Тебе величаємо.

Священник знову молиться.

Священник: За святого Іоана, пророка, Предтечу й Хрестителя, за святих славних і всехвальних апостолів, святого (ім’я), що його пам’ять сьогодні творимо, і за всіх святих Твоїх, молитвами їх зглянься на нас, Боже. І пом’яни всіх спочилих в надії на воскресіння і життя вічне (поминає померлих), і упокой їх там, де сяє світло лиця Твого.

Ще молимось Тобі: пом’яни, Господи, всіх єпископів православних, що правдиво навчають слову Твоєї істини, все пресвітерство, у Христі дияконство і весь священний чин.

Ще приносимо Тобі словесну цю службу за всесвіт, за Святу Соборну і Апостольську Церкву, і за тих, що в чистоті і побожному житті перебувають, за Богом бережену Україну, за наш уряд і військо. Дай їм, Господи, спокійне правління, щоб і ми за їх спокоєм тихе й мирне життя провадили у всякому благочесті та чистоті.

Виголос: Святійшого отця нашого (ім’я), Патріарха Київського і всієї Руси-України (або: Владику і отця нашого (ім'я), Блаженнійшого митрополита Київського і всієї України), і Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври священноархімандрита; і владику нашого (ім’я) преосвященнійшого єпископа (титул), і даруй їх святим Твоїм Церквам, щоб були вони у мирі бережені, почесні, здорові, довговічні і правдиво навчали слову Твоєї істини.

Хор: І всіх, і все.

Священник молиться.

Пом’яни, Господи, місто це (село або монастир), в якому живемо, і всяке село, місто і країну, і тих, що по вірі живуть у них. Пом’яни, Господи, тих, що на морі, в дорозі, в повітрі, в недузі, в тяжкій праці, в полоні, і спаси їх. Пом’яни, Господи, тих, що дари приносять і добро діють у святих Твоїх Церквах та пам’ятають за вбогих, і на всіх нас пошли милість Твою.

Тут поминають живих. Потім священник виголошує:

І дай нам єдиними устами і єдиним серцем славити і оспівувати пречесне і величне ім’я Твоє, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Священник повертається до царських дверей і, благословляючи людей, виголошує:

Нехай же будуть милості великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа з усіма вами.

Хор: І з твоїм духом.

Диякон, вклонившись, обходить святий престіл, північними дверима виходить на солею і виголошує єктенію.

Диякон, вклонившись, обходить святий престіл, північними дверима виходить на солею і виголошує ектенію.

Диякон: Всіх святих пом’янувши, ще і ще в мирі Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: За принесені і освячені Чесні Дари Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Щоб Чоловіколюбний Бог наш, прийнявши їх у святий, і наднебесний, і мисленний Свій жертовник, як духовні пахощі, зіслав нам божественну благодать і дар Святого Духа, помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Щоб визволитися нам від усякої скорботи, гніву, небезпеки та недолі, Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Священик (молиться): На Тебе покладаємо все життя і всю надію нашу, Владико Чоловіколюбний, і просимо, і молимо, і благаємо: сподоби нас причаститися Небесних Твоїх і Страшних Таїн, цієї священної і духовної Трапези, з чистим сумлінням, на відпущення гріхів, на прощення провин, на спільність із Духом Святим, на насліддя Царства Небесного, на дерзновення перед Тобою, не на суд і не в осуд.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Дня всього звершеного, святого, мирного і безгрішного у Господа просимо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Ангела спокою, вірного провідника, охоронителя душ і тіл наших у Господа просимо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Прощення і відпущення гріхів та провин наших у Господа просимо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Доброго і пожиточного для душ наших і миру для світу у Господа просимо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Останок життя нашого у мирі та покаянні скінчити у Господа просимо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Християнського кінця життя нашого, безболісного, бездоганного, мирного і доброї відповіді на страшному суді Христовім просимо.

Хор: Подай, Господи.

Диякон: Єдність віри і причастя Святого Духа виблагавши, самих себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.

Хор: Тобі, Господи.

Священик (з піднесеними руками) виголошує: І сподоби нас, Владико, безбоязно, неосудно насмілитись призивати Тебе, Небесного Бога Отця, і промовляти:

Хор: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Священик: Бо Твоє є Царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Священик, звертаючись і благословляючи людей, виголошує:

Священик: Мир усім.

Хор: І духові твоєму.

Диякон: Голови ваші вклоніть перед Господом.

Хор: Тобі, Господи.

Священик (молиться): Дякуємо Тобі, Царю невидимий, що незчисленною Твоєю силою все створив і з великої милости Твоєї все з небуття в буття привів. Сам, Владико, зглянься з неба на тих, що вклонили свої голови перед Тобою, бо не перед тілом і кров’ю вони вклонилися, а перед Тобою, страшним Богом. Ти ж, Владико, принесені дари на добро нам усім однаково подай кожному по потребі: тих, що плавають, супроводь; з подорожніми на землі і в повітрі будь у путі; хворих зціли, Лікарю душ і тіл наших.

Виголос: Благодаттю, щедротами і чоловіколюбством Єдинородного Сина Твого, що з Ним благословен єси, з Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Священник, низько вклонившись Святим Тайнам, відступає від святої трапези і миє руки.

Священник: Зглянься, Господи Ісусе Христе, Боже наш, зі святої оселі Твоєї і з Престолу слави Царства Твого, і прийди освятити нас, Ти, що вгорі з Отцем сидиш і тут з нами невидимо пробуваєш; і сподоби могутньою Твоєю рукою подати нам Пречисте Тіло Твоє і Чесну Кров Твою, а через нас і всім людям.

Поки священник проказує цю молитву, диякон, стоячи на солеї перед образом Спасителя, опоясується орарем навхрест. Священник і диякон, кожний на своєму місці, тричі вклоняються, промовляючи про себе:

Боже, милостивий будь до мене, грішного (тричі).

Коли священник простягає руки і доторкається Святого Хліба, щоб святе піднесення творити, диякон виголошує:

Диякон: Будьмо уважні.

Диякон входить південними дверима у вівтар. Царські двері і завіса закриваються. Священник, підносячи Святий Хліб, виголошує:

Священник: Святеє святим.

Хор: Єдин Свят, Єдин Господь, Ісус Христос, на славу Бога Отця. Амінь.

Хор співає причасний (кінонік) дня або святого.

Диякон, ставши праворуч священника, промовляє:

Диякон: Розломи, владико, Святий Хліб.

Священник, з увагою і побожністю розламуючи Святий Хліб на чотири частини, промовляє:

Священник: Розломлюється і розділюється Агнець Божий, розломлюваний і неподільний, що завжди споживається і ніколи не вичерпується, а причасників освячує.

Треба тобі знати, священику, що, розломлюючи Святого Агнця, маєш класти частини на дискос знаком хреста вниз, а надрізом догори. Частину з написом ІС клади вгорі дискоса, тобто на схід, ХС – внизу, цебто на захід; НІ – на північ, і КА на південь, як показано на малюнку. Взявши ж частину з написом ІС, поклади до святої чаші. Частину з ХС розломлюй для священиків та дияконів. Частини з написом НІ та КА розділи для причасників на стільки дрібних часточок, скільки їх, на твою думку, буде потрібно. Також треба тобі знати, що, розбавляючи святою теплотою Божественну Кров Господню, маєш вливати з увагою так, щоб було досить для всіх причасників. Тому на проскомидії, коли проколюєш Святого Агнця, уливай вина та води стільки, щоб вистачило для всіх; опісля ж нічого не доливай, а розбавленим один раз під час «Святеє святим» – причащай.

Диякон вказуючи орарем на святу чашу, промовляє: Доповни, владико, святу чашу.

Священник бере частину вгорі святого дискоса з написом ІС, чинить нею знак хреста над святою чашею і промовляє:

Священник: Повнота Духа Святого.

Тоді вкладає її до святої чаші.

Диякон: Амінь.

І, взявши теплоту, промовляє до священника:

Благослови, владико, теплоту.

Священник благословляє, промовляючи:

Благословенна теплота святих Твоїх завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Диякон: Амінь.

І диякон вливає скільки треба, навхрест, до святої чаші, промовляючи:

Диякон: Теплота віри повна Духа Святого. Амінь.

Священник розділяє частину з написом ХС за числом священнослужителів. Потім усі священнослужителі моляться, творячи перед святим престолом доземний поклін і промовляючи молитву:

Полегши, відпусти, прости, Боже, гріхи наші вільні й невільні, словом чи ділом, свідомі чи несвідомі, вдень чи вночі, чи в думках, чи в помислах заподіяні, – все нам прости, бо Ти Благий і Чоловіколюбний.

Потім священник промовляє:

Дияконе, приступи.

Диякон підходить з північного боку, побожно вклоняється Святим Дарам і промовляє:

Ось приступаю до Безсмертного Царя і Бога нашого. Владико святий, благослови і подай мені Чесне, і Пресвяте, і Пречисте Тіло Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.

Священник подає часточку Святих Таїн і промовляє:

Священник: Тобі, священнодиякону (ім’я), подається Чесне і Пресвяте, і Пречисте Тіло Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів і на життя вічне.

Диякон приймає Святий Хліб на долоню правої руки, підкладаючи ліву руку під неї, далі цілує руку священника, відходить до північного боку святого престолу і, вклонивши голову, очікує (одночасно зі священником) читання молитви перед причастям.

Священник так само побожно вклоняється, бере часточку на долоню правої руки, а ліву підкладає під неї зі словами:

Чесне і Пресвяте, і Пречисте Тіло Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа подається мені, недостойному рабу Божому, ієреєві (ім’я), на відпущення гріхів моїх і на життя вічне.

І, схиливши голову, священник молиться, промовляючи:

Вірую, Господи, і визнаю, що Ти єси воістину Христос, Син Бога Живого, що прийшов у світ грішників спасти; між якими я перший. Ще вірую, що це саме є Пречисте Тіло Твоє, і це саме є Чесна Кров Твоя. Молюся, отже, Тобі: помилуй мене, і прости мені провини мої вільні й невільні чи то в слові, чи в ділі, свідомі й несвідомі; і сподоби мене неосудно причаститися Пречистих Твоїх Таїн на відпущення гріхів і на життя вічне. Амінь.

Вечері Твоєї Тайної, Сину Божий, причасником мене сьогодні прийми, бо ворогам Твоїм тайни не розповім і цілування не дам Тобі, як Юда, але, як розбійник, визнаю Тебе: пом’яни мене, Господи, у Царстві Твоїм.

Нехай не на суд і не в осуд буде мені причастя Святих Твоїх Таїн, Господи, а на зцілення душі й тіла.

Після молитви священник і диякон причащаються Тіла Христового зі страхом і всякою обережністю. Священник підкладає під бороду плат і побожно приступає до святої чаші, бере її обома руками з платом, промовляючи:

Чесної, і Пресвятої, і Пречистої Крови Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа причащаюся я, недостойний раб Божий, ієрей (ім’я), на відпущення гріхів моїх і на життя вічне.

І тричі причащається. Тоді, витерши уста свої і край святої чаші платом, що тримає в руці, промовляє:

Це торкнулося уст моїх, і відніме беззаконня мої, і гріхи мої очистить.

Потім призиває диякона, промовляючи:

Дияконе, приступи.

Диякон підходить і вклоняється один раз, промовляючи:

Ось приступаю до Безсмертного Царя і Бога нашого. Прости мені, владико святий, і благослови, і подай мені Чесну, і Пресвяту, і Пречисту Кров Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа.

Священник подає дияконові плат і підносить до уст його святу чашу, з якої диякон обережно три рази причащається, а священник у той час промовляє:

Причащається священнодиякон (ім’я), Чесної і Пресвятої, і Пречистої Крови Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів своїх і на життя вічне.

Диякон витирає уста платом і цілує святу чашу, а священник промовляє:

Це торкнулося уст твоїх, і відніме беззаконня твої, і гріхи твої очистить.

Коли є вірні до причастя Святих Таїн, тоді священник розділяє дві частини з написом НІ і КА на малі часточки, щоб вистачило всім причасникам, і, вкладаючи їх до святої чаші, промовляє:

Воскресіння Христове бачивши, поклонімось Святому Господу Ісусу Єдиному Безгрішному. Хресту Твоєму Поклоняємось, Христе, і Святеє Воскресіння Твоє оспівуємо і славимо, бо Ти єси Бог наш, крім Тебе іншого не знаємо, ім’я Твоє призиваємо. Прийдіть, усі вірні, поклонімось Святому Христовому Воскресінню, бо через Хрест прийшла радість всьому світові. Завжди благословляючи Господа, оспівуємо Воскресіння Його, бо, перетерпівши розп’яття, Він смертю смерть переміг.

Світися, світися, Новий Єрусалиме, слава-бо Господня над тобою зійшла. Радій нині і веселися, Сионе; а Ти, Чистая, красуйся, Богородице, бо воскрес Народжений Тобою.

О Пасхо велика і найсвятіша, Христе! О Мудросте і Слово Боже і Сило! Дай нам істинно причащатися Тебе у невечірній день Царства Твого.

Потім покриває чашу покрівцем та проказує молитву:

Дякуємо Тобі, Владико Чоловіколюбче, Благодійнику душ наших, що і сьогодні сподобив нас Небесних Твоїх і Безсмертних Таїн. Направ нашу путь, утверди всіх нас у страсі Твоїм, збережи наше життя і стопи наші утверди, молитвами та благаннями Славної Богородиці й Вседіви Марії і всіх святих Твоїх.

Тоді відчиняють царські врата, і диякон, вклонившись один раз, бере з престола плат, побожно приймає святу чашу від священника, підходить до царських врат, підносить святу чашу перед народом і виголошує:

Зі страхом Божим, вірою і любов’ю приступіть.

Хор: Благословен, хто йде в ім’я Господнє. Бог Господь і явився нам.

Священник стає в царських вратах лицем до людей і читає молитву «Вірую, Господи, і визнаю...».

Усі причасники проказують за священником молитву «Вірую, Господи…»  І, склавши руки навхрест на грудях, один по одному підходять до Причастя. Священник бере від диякона святу чашу, відкриває покрівець і, причащаючи, промовляє:

Священник: Причащається раб Божий (раба Божа або дитя Боже — ім’я) Чесного і Святого Тіла і Крови Господа і Бога і Спаса нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів своїх і на життя вічне.

Під час причастя диякон (або два паламарі) підкладає покрівець під бороду причасників, а по причасті священник витирає уста причасника платом. Причасник, причастившись, цілує край чаші й, відійшовши, приймає антидор (просфору)  і теплоту від братчика, запиваючи нею Святе Причастя.

Після причастя вірних священник і диякон входять у вівтар і ставлять Святощі на святому престолі. Диякон згортає з дискоса до чаші часточки, обтирає губкою дискос уважно, пильно й побожно, а священник при тому стиха промовляє:

Обмий, Господи, гріхи тих, що тут поминалися, Кров’ю Твоєю Чесною, молитвами святих Твоїх.

Диякон малим покрівцем накриває святу чашу, а на святий дискос кладе звіздицю, копіє, ложечку і другий покрівець, і все те покриває складеним воздухом, а священник обертається лицем до людей і, благословляючи їх рукою, промовляє:

Священник: Спаси, Боже, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє.

Священник повертається до святого престолу і, взявши кадило, тричі кадить Чесні Дари, промовляючи:

Вознесися на небеса, Боже, і по всій землі слава Твоя.

Священник віддає кадило диякону.

Хор: Ми бачили Світло істинне, прийняли Духа Небесного, знайшли Віру істинну, Нероздільній Тройці поклоняємось, бо Вона спасла нас.

Диякон стає на праве коліно; священник ставить йому на голову святий дискос; диякон обома руками приймає його і, повернувшись до царських дверей, нічого не промовляючи, відходить до святого жертовника і ставить святий дискос. Священник, уклонившись, бере святу чашу, робить нею знак хреста над антимінсом, тихо промовляючи:

Священник: Благословен Бог наш.

Тоді священник повертається до царських дверей і, благословляючи святою чашею народ, виголошує:

Завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні.

Хор: Амінь. Нехай повні будуть уста наші похвалою Тобі, Господи, щоб ми оспівували славу Твою, бо Ти сподобив єси нас причаститися Святих Твоїх Божественних, безсмертних і животворчих Таїн. Збережи нас у Твоїй Святині ввесь день навчатися правди Твоєї. Алилуя, алилуя, алилуя.

Священник відходить до жертовника, ставить чашу і кадить Святощі, а диякон, вийшовши північними дверима і ставши на звичайнім місці, виголошує ектенію подяки:

Диякон: Станьмо побожно! Прийнявши Божественні, Святі, Пречисті, Безсмертні, Небесні і Животворчі, Страшні Христові Тайни, достойно подякуймо Господеві.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.

Хор: Господи, помилуй.

Диякон: Дня всього звершеного, святого, мирного і безгрішного випросивши, самі себе і один одного, і все життя наше Христу Богові віддамо.

Хор: Тобі, Господи.

Священник, згорнувши антимінс, бере Євангеліє і, тримаючи його просто, чинить ним над антимінсом знак хреста і виголошує:

Бо Ти єси освячення наше, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину , і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Священник: В мирі вийдімо.

Хор: З іменем Господнім.

Диякон: Господу помолимось.

Хор: Господи, помилуй.

Священник: Господи, Ти благословляєш тих, що Тебе благословляють, і освячуєш тих, що на Тебе надію покладають. Спаси людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, повноту Церкви Твоєї збережи, освяти тих, що люблять красу дому Твого, прослав їх Божественною Твоєю силою і не залиши нас, що надіємось на Тебе. Мир світові Твоєму дай, Церквам Твоїм, священикам, Богом береженій Україні нашій, парафіянам святого храму цього і всім людям Твоїм. Бо всяке благе даяння і всякий звершений дар з висоти є, сходячи від Тебе, Отця світла; і Тобі славу, подяку і поклоніння возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь. Нехай буде благословенне ім’я Господнє віднині і довіку (тричі).

Поки священник виголошує заамвонну молитву, диякон, вклонивши голову, стоїть перед образом Христа і тримає орар свій аж до кінця молитви. Після молитви священник входить царськими дверима і тихо проказує молитву перед споживанням Святощів.

Священик: Ти Сам єси сповнення Закону і пророків, Христе Боже наш, що сповнив усе, Отцем встановлене. Наповняй радістю та веселістю серця наші завжди, нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Диякон, увійшовши північними дверима, споживає Святощі зі страхом та обережністю.

Хор: Амінь. Нехай буде благословенне ім’я Господнє віднині і довіку (тричі).

Псалом 33

Священник благословляє народ, виголошуючи:

Священник: Благословення Господнє на вас Його благодаттю і чоловіколюбством завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків.

Хор: Амінь.

Священник (обернувшись до престолу): Слава Тобі, Христе Боже, надіє наша, слава Тобі.

Хор: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь. Господи, помилуй (тричі). Благослови.

Священник (з хрестом у руках): Христос (у неділю — що воскрес із мертвих), Істинний Бог наш, молитвами Пречистої Своєї Матері, святих славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Іоана, архиєпископа Константинопольського, Золотоустого, і святого (ім’я святого, що його храм), і святого (ім’я святого, що його пам’ять у той день), святих і праведних Богоотців Іоакима і Анни, і всіх святих, помилує і спасе нас, бо Він Благий і Чоловіколюбний.

Хор: Амінь. Святійшого отця нашого (ім’я), Патріарха Київського і всієї Руси-України (або: владику і отця нашого (ім'я), Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України), і владику нашого (ім’я), єпископа (назва єпархії), Богом бережену Україну нашу, владу і військо її, парафіян святого храму з цього і всіх православних християн збережи, Господи, на многії літа!

Після відпусту священник роздає вірним антидор (просфори від проскомидії) і одночасно дає їм цілувати святий хрест. Коли священник повернеться у вівтар, то закриваються царські двері і завіса, а священник проказує молитви подяки після Святого Причастя.