Чинопослёдованіе погребeніz ўбіeннагw правослaвнагw в0ина
|
Чин похорону убієнного православного воїна
|
|
Сщ7eнникъ: Бlгословeнъ бGъ нaшъ, всегдA, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. И# начинaемъ пёти: С™hй б9е: со стрaхомъ и3 всsкимъ ўмилeніемъ. И# взeмше м0щи ўс0пшагw, tх0димъ въ хрaмъ, пред8идyщымъ сщ7eнникwмъ со свэщaми, діaкону съ кади1льницею. Е#гдa же пріи1дутъ въ хрaмъ, начинaютъ: Живhй въ п0мощи вhшнzгw, въ кр0вэ бGа нбcнагw водвори1тсz. Речeтъ гDеви: застyпникъ м0й є3си2, и3 прибёжище моE, бGъ м0й, и3 ўповaю на него2. Ћкw т0й и3збaвитъ тS t сёти л0вчи, и3 t словесE мzтeжна: плещмA свои1ма њсэни1тъ тS, и3 под8 крилB є3гw2 надёешисz. Nрyжіемъ њбhдетъ тS и4стина є3гw2, не ўбои1шисz t стрaха нощнaгw, t стрэлы2 летsщіz во дни2, t вeщи во тьмЁ преходsщіz, t срsща, и3 бёса полyденнагw. Падeтъ t страны2 твоеS тhсzща, и3 тьмA њдеснyю тебє2, къ тебё же не прибли1житсz: nбaче nчи1ма твои1ма см0триши, и3 воздаsніе грёшникwвъ ќзриши. Ћкw ты2 гDи, ўповaніе моE: вhшнzго положи1лъ є3си2 прибёжище твоE. Не пріи1детъ къ тебЁ ѕло2, и3 рaна не прибли1житсz тэлеси2 твоемY. Ћкw ѓгGлwмъ свои6мъ заповёсть њ тебЁ, сохрани1ти тS во всёхъ путeхъ твои1хъ. На рукaхъ в0змутъ тS, да не когдA преткнeши њ кaмень н0гу твою2. На ѓспіда и3 васілjска настyпиши, и3 поперeши львA и3 ѕмjz. Ћкw на мS ўповA, и3 и3збaвлю и5: покрhю и5, ћкw познA и4мz моE. Воззовeтъ ко мнЁ, и3 ўслhшу є3го2: съ ни1мъ є4смь въ ск0рби, и3змY є3го2, и3 прослaвлю є3го2: долгот0ю днeй и3сп0лню є3го2, и3 kвлю2 є3мY сп7сeніе моE.
Слaва, и3 нhнэ: Ґллилyіа, ґллилyіа, ґллилyіа, слaва тебЁ б9е, три1жды. И# посeмъ вhшшимъ глaсомъ пою1тъ во глaсъ є7: Припёвъ: Бlгословeнъ є3си2 гDи, научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ. С™hхъ ли1къ њбрёте и3ст0чникъ жи1зни, и3 двeрь рaйскую: да њбрsщу и3 ѓзъ пyть покаsніемъ, поги1бшее nвчA ѓзъ є4смь, воззови1 мz сп7се, и3 сп7си1 мz. Бlгословeнъ є3си2 гDи, научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ. Ѓгнца б9іz проповёдавше, и3 заклaни бhвше ћкоже ѓгнцы. И# къ жи1зни нестарёемэй, с™jи, и3 присносyщнэй престaвльшесz, того2 прилёжнw м§нцы моли1те, долгHвъ разрэшeніе нaмъ даровaти. Бlгословeнъ є3си2 гDи, научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ. Въ пyть ќзкій х0ждшіи приск0рбный, вси2 въ житіи2 кrтъ ћкw kрeмъ взeмшіи, и3 мнЁ послёдовавшіи вёрою, пріиди1те наслади1тесz, и4хже ўгот0вахъ вaмъ п0честей, и3 вэнцHвъ нбcныхъ. Бlгословeнъ є3си2 гDи, научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ. Џбразъ є4смь неизречeнныz твоеS слaвы, ѓще и3 ћзвы ношY прегрэшeній: ўщeдри твоE создaніе вLко, и3 њчи1сти твои1мъ бlгоутр0біемъ, и3 возжелённое nтeчество подaждь ми2, раS пaки жи1телz мS сотворsz. Бlгословeнъ є3си2 гDи, научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ. Дрeвле ќбw t не сyщихъ создaвый мS, и3 w4бразомъ твои1мъ б9eственнымъ почтhй, преступлeніемъ же зaповэди, пaки мS возврати1вый въ зeмлю, t неsже взsтъ бhхъ, на є4же по под0бію возведи2, дрeвнею добр0тою воз8wбрази1тисz. Бlгословeнъ є3си2 гDи, научи1 мz њправдaніємъ твои6мъ. Ўпок0й б9е рабA твоего2 [и3ли2: рабY твою2], и3 ўчини2 є3го2 [и3ли2: ю5] въ раи2, и3дёже ли1цы с™hхъ гDи, и3 првdницы сіsютъ ћкw свэти6ла, ўс0пшаго рабA твоего2 [и3ли2: рабY твою2] ўпок0й, презирaz є3гw2 [и3ли2: є3S] вс‰ согрэшє1ніz. Слaва nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у. Трbченъ: Трисіsтельное є3ди1нагw б9ествA, бlгочeстнw поeмъ вопію1ще: с™ъ є3си2 џ§е безначaльный, собезначaльный сн7е, и3 б9eственный дш7е, просвэти2 нaсъ вёрою тебЁ слyжащихъ, и3 вёчнагw nгнS и3схити2. И# нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь. БGор0диченъ: Рaдуйсz чcтаz, бGа пл0тію р0ждшаz во сп7сeніе всёхъ, є4юже р0дъ человёческій њбрёте сп7сeніе, тоб0ю да њбрsщемъ рaй, бцdе чcтаz бlгословeннаz. Ґллилyіа, ґллилyіа, ґллилyіа, слaва тебЁ б9е. [Три1жды.]
|
Священник: Благослове́н Бог наш, всегда́, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. І починаємо співати: Святи́й Бо́же: зі страхом і всяким розчуленням. І взявши тіло спочилого, вирушаємо до храму, попереду йдуть священники зі свічками, диякон же з кадилом. Прийшовши до храму, починаємо: Живи́й в по́мощі Ви́шняго, в кро́ві* Бо́га небе́снаго водвори́ться. Рече́ть Го́сподеві: засту́пник мой єси́ і прибі́жище моє́, Бог мой, і упова́ю на Него́. Я́ко Той ізба́вить тя от сі́ті ло́вчі і от словесе́ м'яте́жна. Плещма́ Свої́ма осіни́ть тя, і под крилі́ Єго́ наді́єшися. Ору́жієм оби́деть тя і́стина Єго́. Не убої́шися от стра́ха нощна́го, от стріли́ летя́щия во дні, от ве́щі во тьмі преходя́щия, от сря́ща і бі́са полу́деннаго. Паде́ть от страни́ твоєя́ ти́сяща і тьма одесну́ю тебе́, к тебі́ же не прибли́житься: оба́че очи́ма твої́ма смо́триши і воздая́ніє грі́шников у́зриши. Я́ко Ти, Го́споди, упова́ніє моє́, Ви́шняго положи́л єси́ прибі́жище твоє́. Не при́йдеть к тебі́ зло, і ра́на не прибли́житься тілесі́ твоєму́. Я́ко а́нгелом Свої́м запові́сть о тебі́ сохрани́ти тя во всіх путе́х твої́х. На рука́х во́зьмуть тя, да не когда́ преткне́ши о ка́мень но́гу твою́. На а́спида і васили́ска насту́пиши і попере́ши льва і змі́я. Я́ко на М'я упова́, і ізба́влю ї, покри́ю ї, я́ко позна́ і́м’я Моє́. Воззове́ть ко Мні, і усли́шу єго́; с ним єсьм в ско́рбі, ізму́ єго́ і просла́влю єго́. Долгото́ю дній іспо́лню єго́ і явлю́ єму́ спасе́ніє Моє́.
Сла́ва, і ни́ні: Аллилу́я, аллилу́я, аллилу́я, сла́ва Тебі́ Бо́же, тричі. І потім співають тропарі, глас 5: Приспів: Благослове́н єси́ Го́споди, научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. Святи́х лик обрі́те істо́чник жи́зні і двер ра́йськую; да обря́щу і аз путь покая́нієм, поги́бшеє овча́ аз єсьм, воззови́ м'я, Спа́се, і спаси́ м'я. Благослове́н єси́ Го́споди, научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. А́гнця Бо́жия пропові́давше, і закла́ни би́вше я́коже а́гнці. І к жи́зні нестарі́ємій, святі́ї, і присносу́щній преста́вльшеся, Того́ прилі́жно му́ченици молі́те, долго́в разріше́ніє нам дарова́ти. Благослове́н єси́ Го́споди, научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. В путь у́зький хо́ждшії приско́рбний, всі в житії́ Крест я́ко яре́м* взе́мшії, і мні послі́довавшії ві́рою, прийді́те насладі́теся, ї́хже угото́вах вам по́честей і вінцо́в небе́сних. Благослове́н єси́ Го́споди, научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. О́браз єсьм неізрече́нния Твоєя́ сла́ви, а́ще і я́зви ношу́ прегріше́ній; уще́дри Твоє́ созда́ніє, Влади́ко, і очи́сти Твої́м благоутро́бієм, і возжелі́нноє Оте́чество пода́ждь мі, рая́ па́ки жи́теля м'я сотворя́я. Благослове́н єси́ Го́споди, научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. Дре́вле у́бо от не су́щих созда́вий м'я, і о́бразом Твої́м Бо́же́ственним почти́й, преступле́нієм же за́повіді, па́ки м'я возврати́вий в зе́млю, от нея́же взят бих, на є́же по подо́бію возведи́, дре́внею добро́тою возобрази́тися. Благослове́н єси́ Го́споди, научи́ м'я оправда́нієм Твої́м. Упоко́й Бо́же раба́ Твоєго́ [або: рабу́ Твою́], і учини́ єго́ [або: ю] в раї́, іді́же ли́ці святи́х, Го́споди, і пра́ведници сія́ють я́ко світи́ла, усо́пшаго раба́ Твоєго́ [або: рабу́ Твою́] упоко́й, презира́я єго́ [або: єя́] вся согріше́нія. Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху. Троїчний: Трисія́тельноє Єди́наго Божества́, благоче́стно поє́м вопію́ще: Свят єси́, О́тче Безнача́льний, Собезнача́льний Си́не і Бо́же́ственний Ду́ше, просвіти́ нас ві́рою, Тебі́ слу́жащих, і ві́чнаго огня́ ісхити́. І ни́ні і при́сно, і во ві́ки віко́в, амі́нь. Богородичний: Ра́дуйся, Чи́стая, Бо́га пло́тію ро́ждшая во спасе́ніє всіх, Є́юже род челові́чеський обрі́те спасе́ніє, Тобо́ю да обря́щем рай, Богоро́дице Чи́стая Благослове́нная. Аллилу́я, аллилу́я, аллилу́я, сла́ва Тебі́ Бо́же. [Тричі]
|
Діaконъ глаг0летъ є3ктенію2:
|
Диякон виголошує ектенію:
|
|
Пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Е#щE м0лимсz њ ўпокоeніи души2 ўс0пшагw рабA б9іz [и3ли2: ўс0пшіz рабы2 б9іей] новопрестaвленнагw в0ина [и4м>къ], за бGохрани1мую странY нaшу У^^^краіну и3 за дрyги сво‰ жи1знь положи1вшаго[-шую] и3 њ є4же прости1тисz є3мY [є5й] всsкому прегрэшeнію, в0льному же и3 нев0льному. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Ћкw да гDь бGъ ўчини1тъ дyшу є3гw2 [и3ли2: є3S], и3дёже прaведніи ўпокоsютсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Млcти б9іz, цrтва нбcнагw, и3 њставлeніz грэхHвъ є3гw2 [и3ли2: є3S], ў хrтA безсмeтнагw цRS и3 бGа нaшегw пр0симъ. Ли1къ: Подaй, гDи. Діaконъ: ГDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Сщ7eнникъ глаг0летъ мlтву сію2: Б9е духHвъ, и3 всsкіz пл0ти, смeрть попрaвый и3 діaвола ўпраздни1вый, и3 жив0тъ мjру твоемY даровaвый: сaмъ гDи, ўпок0й дyшу ўс0пшагw рабA б9іz [и3ли2: ўс0пшіz рабы2 б9іей] новопрестaвленнагw в0ина [и4м>къ], за бGохрани1мую странY нaшу У^^^краіну и3 за дрyги сво‰ жи1знь положи1вшаго[-шую], въ мёстэ свётлэ, въ мёстэ ѕлaчнэ, въ мёстэ пок0йнэ: tню1дуже tбэжE болёзнь, печaль и3 воздыхaніе. Всsкое согрэшeніе, содёzнное и4мъ сл0вомъ, и3ли2 дёломъ, и3ли2 помышлeніемъ, ћкw бlгjй чlвэколю1бецъ бGъ прости2, ћкw нёсть человёкъ, и4же жи1въ бyдетъ, и3 не согрэши1тъ: тh бо є3ди1нъ кромЁ грэхA, прaвда твоS прaвда во вёки, и3 сл0во твоE и4стина. Возглaсъ: Ћкw ты2 є3си2 воскrніе, и3 жив0тъ, и3 пок0й ўс0пшагw рабA твоегw2 [и3ли2: ўс0пшіz рабы2 твоеS] новопрестaвленнагw в0ина [и4м>къ], за бGохрани1мую странY нaшу У^^^краіну и3 за дрyги сво‰ жи1знь положи1вшаго[-шую], хrтE б9е нaшъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, со безначaльнымъ твои1мъ nц7eмъ, и3 прес™hмъ и3 бlги1мъ и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ли1къ: Ґми1нь.
|
Па́ки і па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. Єще́ мо́лимся о упокоє́нії душі́ усо́пшаго раба́ Бо́жия [або: усо́пшия раби́ Бо́жиєй] новопреста́вленнаго во́їна [ім'я], за богохрани́мую страну́ на́шу Украї́ну і за дру́ги своя́ жизнь положи́вшаго[-шую] і о є́же прости́тися єму́ [єй] вся́кому прегріше́нію, во́льному же і нево́льному. Хор: Го́споди, поми́луй. Я́ко да Госпо́дь Бог учини́ть ду́шу єго́ [або: єя́], іді́же пра́веднії упокоя́ються. Хор: Го́споди, поми́луй. Ми́лости Бо́жия, Ца́рства Небе́снаго і оставле́нія гріхо́в єго́ [або: єя́], у Христа́ безсме́тнаго Царя́ і Бо́га на́шего про́сим. Хор: Пода́й, Го́споди. Диякон: Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. Священник промовляє цю молитву: Бо́же духо́в і вся́кия пло́ті, смерть попра́вий і дия́вола упраздни́вий, і живо́т ми́ру Твоєму́ дарова́вий, Сам Го́споди, упоко́й ду́шу усо́пшаго раба́ Бо́жия [або: усо́пшия раби́ Бо́жиєй] новопреста́вленнаго во́їна [ім'я], за богохрани́мую страну́ на́шу Украї́ну і за дру́ги своя́ жизнь положи́вшаго[-шую], в мі́сті сві́тлі, в мі́сті зла́чні, в мі́сті поко́йні, отню́дуже отбіже́ болі́знь, печа́ль і воздиха́ніє. Вся́коє согріше́ніє, соді́янноє ім сло́вом, іли́ ді́лом, іли́ помишле́нієм, я́ко Благи́й Человіколю́бець Бог, прости́, я́ко ність челові́к, і́же жив бу́деть, і не согріши́ть, Ти бо єди́н кромі́ гріха́, пра́вда Твоя́ пра́вда во ві́ки, і сло́во Твоє́ і́стина. Возгла́с: Я́ко Ти єси́ воскресе́ніє, і живо́т, і поко́й усо́пшаго раба́ Твоєго́ [або: усо́пшия раби́ Твоєя́] новопреста́вленнаго во́їна [ім'я], за богохрани́мую страну́ на́шу Украї́ну і за дру́ги своя́ жизнь положи́вшаго[-шую], Христе́ Бо́же наш, і Тебі́ сла́ву возсила́єм, со Безнача́льним Твої́м Отце́м, і Пресвяти́м і Благи́м і Животворя́щим Твої́м Ду́хом, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Хор: Амі́нь.
|
И# по возглaсэ поeмъ настоsщыz тропари2, глaсъ є7:
|
І після виголосу співаємо ці тропарі, глас 5:
|
|
Пок0й, сп7се нaшъ, съ прaведными рабA твоего2 [и3ли2: рабY твою2], и3 сего2 [сію2] всели2 во дворы2 тво‰, ћкоже є4сть пи1сано, презирaz ћкw бlгъ прегрэшє1ніz є3гw2 [и3ли2: є3S], вHльнаz и3 невHльнаz, и3 вс‰ ±же въ вёдэніи и3 не въ вёдэніи, чlвэколю1бче. Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: T дв7ы возсіsвый мjру хrтE б9е, сhны свёта т0ю показaвый, поми1луй нaсъ.
|
Поко́й, Спа́се наш, с пра́ведними раба́ Твоєго́ [або: рабу́ Твою́], і cего́ [сію́] всели́ во двори́ Твоя́, я́коже єсть пи́сано, презира́я, я́ко Благ, прегріше́нія єго́ [або: єя́], во́льная і нево́льная, і вся, яже в ві́дінії і не в ві́дінії, Человіколю́бче. Сла́ва, і ни́ні, Богородичний: От Ді́ви возсія́вий ми́ру, Христе́ Бо́же, си́ни сві́та то́ю показа́вий, поми́луй нас.
|
Тaже Pал0мъ н7.
|
Потім Псалом 50
|
|
Поми1луй мS б9е, по вели1цэй млcти твоeй, и3 по мн0жеству щедр0тъ твои1хъ њчи1сти беззак0ніе моE. Наипaче њмhй мS t беззак0ніz моегw2, и3 t грэхA моегw2 њчи1сти мS. Ћкw беззак0ніе моE ѓзъ знaю, и3 грёхъ м0й предо мн0ю є4сть вhну. ТебЁ є3ди1ному согрэши1хъ, и3 лукaвое пред8 тоб0ю сотвори1хъ: ћкw да њправди1шисz во словесёхъ твои1хъ, и3 побэди1ши, внегдA суди1ти ти2. Сe бо въ беззак0ніихъ зачaтъ є4смь, и3 во грэсёхъ роди1 мz мaти моS. Сe бо и4стину возлюби1лъ є3си2, безвBстнаz и3 т†йнаz премyдрости твоеS kви1лъ ми2 є3си2. Њкропи1ши мS v3ссHпомъ, и3 њчи1щусz: њмhеши мS, и3 пaче снёга ўбэлю1сz. Слyху моемY дaси рaдость и3 весeліе: возрaдуютсz кHсти смирє1нныz. Tврати2 лицE твоE t грBхъ мои1хъ, и3 вс‰ беззакHніz мо‰ њчи1сти. Сeрдце чи1сто сози1жди во мнЁ б9е, и3 дyхъ прaвъ њбнови2 во ўтр0бэ моeй. Не tвeржи менє2 t лицA твоегw2, и3 д¦а твоегw2 с™aгw не tими2 t менє2. Воздaждь ми2 рaдость сп7сeніz твоегw2, и3 д¦омъ вLчнимъ ўтверди1 мz. НаучY беззакHнныz путє1мъ твои6мъ, и3 нечести1віи къ тебЁ њбратsтсz. И#збaви мS t кровeй б9е, б9е сп7сeніz моегw2: возрaдуетсz љзhкъ м0й прaвдэ твоeй. ГDи, ўстнЁ мои2 tвeрзеши, и3 ўстA мо‰ возвэстsтъ хвалY твою2. Ћкw ѓще бы восхотёлъ є3си2 жeртвы, дaлъ бhхъ ќбw: всесожжeніz не бlговоли1ши. Жeртва бGу дyхъ сокрушeнъ: сeрдце сокрушeнно и3 смирeнно бGъ не ўничижи1тъ. Ўбlжи2 гDи, бlговолeніемъ твои1мъ сіHна, и3 да сози1ждутсz стёны їеrли6мскіz. ТогдA бlговоли1ши жeртву прaвды, возношeніе и3 всесожегaємаz: тогдA возложaтъ на nлтaрь тв0й тельцы2.
|
Поми́луй м'я, Бо́же, по вели́цій ми́лості Твоє́й і по мно́жеству щедро́т Твої́х очи́сти беззако́ніє моє́. Найпа́че оми́й м'я от беззако́нія моєго́ і от гріха́ моєго́ очи́сти м'я. Я́ко беззако́ніє моє́ аз зна́ю, і гріх мой пре́до мно́ю єсть ви́ну. Тебі́ єди́ному согріши́х і лука́воє пред Тобо́ю сотвори́х; я́ко да оправди́шися во словесі́х Твої́х і побіди́ши, внегда́ суди́ти Ті. Се бо в беззако́ніїх зача́т єсьм, і во грісі́х роди́ м'я ма́ти моя́. Се бо і́стину возлюби́л єси́, безві́стная і та́йная прему́дрости Твоєя́ яви́л мі єси́. Окропи́ши м'я іссо́пом, і очи́щуся; оми́єши м'я, і па́че сні́га убілю́ся. Слу́ху моєму́ даси́ ра́дость і весе́ліє; возра́дуються ко́сті смире́нния. Отврати́ лице́ Твоє́ от гріх мої́х і вся беззако́нія моя́ очи́сти. Се́рдце чи́сто сози́жди во мні, Бо́же, і дух прав обнови́ во утро́бі моє́й. Не отве́ржи мене́ от лиця́ Твоєго́ і Ду́ха Твоєго́ Свята́го не отими́ от мене́. Возда́ждь мі ра́дость спасе́нія Твоєго́ і Ду́хом влади́чним утверди́ м'я. Научу́ беззако́нния путе́м Твої́м, і нечести́вії к Тебі́ обратя́ться. Ізба́ви м'я от крове́й, Бо́же, Бо́же спасе́нія моєго́; возра́дується язи́к мой пра́вді Твоє́й. Го́споди, устні́ мої́ отве́рзеши, і уста́ моя́ возвістя́ть хвалу́ Твою́. Я́ко а́ще би восхоті́л єси́ же́ртви, дал бих у́бо: всесожже́нія не благоволи́ши. Же́ртва Бо́гу дух сокруше́н; се́рдце сокруше́нно і смире́нно Бог не унічижи́ть. Ублажи́, Го́споди, благоволе́нієм Твої́м Сіо́на, і да сози́ждуться сті́ни Ієрусали́мськія. Тогда́ благоволи́ши же́ртву пра́вди, возноше́ніє і всесожега́ємая; тогда́ возложа́ть на олта́р Твой тельці́.
|
И# канHнъ, глaсъ ѕ7.
|
І канон, глас 6
|
|
|
|
Пёснь №.
|
Пісня 1
|
|
Їрм0съ: Ћкw по сyху пэшешeствовавъ ї}ль, по бeзднэ стопaми, гони1телz фараHна ви1дz потоплsема, бGу побёдную пёснь пои1мъ, вопіsше. Ўпок0й, гDи, ўбіeннаго в0ина. Бeздну млcрдіz твоегw2 kви2, хrтE сп7се, дyшу сегw2 в0ина ўпокоевaz въ селeніzхъ првdныхъ, ћкw чlвэколю1бецъ. Ўпок0й, гDи, ўбіeннаго в0ина. Ўтиши2, гDи, слє1зы матери6нскіz и3 рaну сердeчную и3сцэли2, дyшу сегw2 в0ина ўпокоевaz въ селeніzхъ првdныхъ, ћкw чlвэколю1бецъ. Слaва nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у. Б9е млcтивый, стен†ніz жены2 скорбsщіz њ почи1вшемъ не прeзри, дyшу сегw2 в0ина ўпокоевaz въ селeніzхъ првdныхъ, ћкw чlвэколю1бецъ. И# нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь. БGор0диченъ: Преслaвнаz вLчце бцdе, премyдрость и3 сл0во џ§ее р0ждшаz, моли2 сн7а твоегw2 и3 бGа, да подaстъ вэнeцъ побёдный престaвльшемусz, сего2 в0ина ўпокоевaz въ селeніzхъ првdныхъ, ћкw чlвэколю1бецъ.
|
Ірмо́с: Я́ко по су́ху пішеше́ствовав Ізра́їль, по бе́здні стопа́ми, гони́теля фарао́на ви́дя потопля́єма, Бо́гу побі́дную піснь пої́м, вопія́ше. Упоко́й, Го́споди, убіє́ннаго во́їна. Бе́здну милосе́рдія Твоєго́ яви́, Христе́ Спа́се, ду́шу cего́ во́їна упокоєва́я в селе́ніях пра́ведних, я́ко Человіколю́бець. Упоко́й, Го́споди, убіє́ннаго во́їна. Утиши́, Го́споди, сле́зи матери́нськія і ра́ну серде́чную ісціли́, ду́шу cего́ во́їна упокоєва́я в селе́ніях пра́ведних, я́ко Человіколю́бець. Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху. Бо́же Ми́лостивий, стена́нія жени́ скорб'я́щия о почи́вшем не пре́зри, ду́шу cего́ во́їна упокоєва́я в селе́ніях пра́ведних, я́ко Человіколю́бець. І ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь. Богоро́дичний: Пресла́вная Влади́чице Богоро́дице, Прему́дрость і Сло́во О́тчеє Ро́ждшая, моли́ Си́на Твоєго́ і Бо́га, да пода́сть віне́ць побі́дний преста́вльшемуся, cего́ во́їна упокоєва́я в селе́ніях пра́ведних, я́ко Человіколю́бець.
|
Пёснь G.
|
Пісня 3
|
|
Їрм0съ: Нёсть с™ъ, ћкоже ты2, гDи б9е м0й, вознесhй р0гъ вёрныхъ твои1хъ, бlже, и3 ўтверди1вый нaсъ на кaмени и3сповёданіz твоегw2. Ўпок0й, гDи, ўбіeннаго в0ина. Побэди1телю діaвола, ѓда разори1телю, гDи, дyшу свою2 за дрyги положи1вшаго нбcныхъ бlгъ сего2 в0ина спод0би, презирaz вс‰ є3гw2 согрэшє1ніz. Ўпок0й, гDи, ўбіeннаго в0ина. Њроси2, б9е, сeрдце nтцA рaтника, џчи тэлeсныz сомкнyвшагw, рос0ю ўтэшeніz и3 нбcныхъ бlгъ сегw2 в0ина спод0би, презирaz вс‰ є3гw2 согрэшє1ніz. Слaва nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у. Д0му, ср0дникwмъ, и3 другHмъ, и3 сослужи1телємъ ўтэшеніемъ бyди, хrтE сп7се, и3 нбcныхъ бlгъ сего2 в0ина спод0би, презирaz вс‰ є3гw2 согрэшє1ніz. И# нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь. БGор0диченъ: Щи1тъ и3 покр0въ бyди, пребlгословeннаz вLчце, душЁ престaвльшагwсz, и3 ўмолsюще сн7а твоегw2 нбcныхъ бlгъ сего2 в0ина спод0бити, презирaz вс‰ є3гw2 согрэшє1ніz.
|
Ірмос: Ність свят, я́коже Ти, Го́споди Бо́же мой, вознеси́й рог ві́рних Твої́х, Бла́же, і утверди́вий нас на ка́мені іспові́данія Твоєго́. Упоко́й, Го́споди, убіє́ннаго во́їна. Побіди́телю дия́вола, а́да разори́телю, Го́споди, ду́шу Свою́ за дру́ги положи́вшаго Небе́сних благ сего́ во́їна сподо́би, презира́я вся єго́ согріше́нія. Упоко́й, Го́споди, убіє́ннаго во́їна. Ороси́, Бо́же, се́рдце отця́ ра́тника, о́чі тіле́сния сомкну́вшаго, росо́ю утіше́нія і Небе́сних благ сего́ во́їна сподо́би, презира́я вся єго́ согріше́нія. Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху. До́му, сро́дником, і друго́м, і сослужи́телем утішенієм бу́ди, Христе́ Спа́се, і Небе́сних благ сего́ во́їна сподо́би, презира́я вся єго́ согріше́нія. І ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь. Богородичний: Щит і покро́в бу́ди, Преблагослове́нная Влади́чице, душі́ преста́вльшагося, і умоля́юще Си́на Твоєго́ Небе́сних благ сего́ во́їна сподо́бити, презира́я вся єго́ согріше́нія.
|
Діaконъ глаг0летъ є3ктенію2:
|
Диякон виголошує ектенію:
|
|
Пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Е#щE м0лимсz њ ўпокоeніи души2 ўс0пшагw рабA б9іz [и3ли2: ўс0пшіz рабы2 б9іей] новопрестaвленнагw в0ина [и4м>къ], за бGохрани1мую странY нaшу У^^^краіну и3 за дрyги сво‰ жи1знь положи1вшаго[-шую] и3 њ є4же прости1тисz є3мY [є5й] всsкому прегрэшeнію, в0льному же и3 нев0льному. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Ћкw да гDь бGъ ўчини1тъ дyшу є3гw2 [и3ли2: є3S], и3дёже прaведніи ўпокоsютсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Млcти б9іz, цrтва нбcнагw, и3 њставлeніz грэхHвъ є3гw2 [и3ли2: є3S], ў хrтA безсмeтнагw цRS и3 бGа нaшегw пр0симъ. Ли1къ: Подaй, гDи. Діaконъ: ГDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Сщ7eнникъ глаг0летъ мlтву сію2: Б9е духHвъ, и3 всsкіz пл0ти, смeрть попрaвый и3 діaвола ўпраздни1вый, и3 жив0тъ мjру твоемY даровaвый: сaмъ гDи, ўпок0й дyшу ўс0пшагw рабA б9іz [и3ли2: ўс0пшіz рабы2 б9іей] новопрестaвленнагw в0ина [и4м>къ], за бGохрани1мую странY нaшу У^^^краіну и3 за дрyги сво‰ жи1знь положи1вшаго[-шую], въ мёстэ свётлэ, въ мёстэ ѕлaчнэ, въ мёстэ пок0йнэ: tню1дуже tбэжE болёзнь, печaль и3 воздыхaніе. Всsкое согрэшeніе, содёzнное и4мъ сл0вомъ, и3ли2 дёломъ, и3ли2 помышлeніемъ, ћкw бlгjй чlвэколю1бецъ бGъ прости2, ћкw нёсть человёкъ, и4же жи1въ бyдетъ, и3 не согрэши1тъ: тh бо є3ди1нъ кромЁ грэхA, прaвда твоS прaвда во вёки, и3 сл0во твоE и4стина. Возглaсъ: Ћкw ты2 є3си2 воскrніе, и3 жив0тъ, и3 пок0й ўс0пшагw рабA твоегw2 [и3ли2: ўс0пшіz рабы2 твоеS] новопрестaвленнагw в0ина [и4м>къ], за бGохрани1мую странY нaшу У^^^краіну и3 за дрyги сво‰ жи1знь положи1вшаго[-шую], хrтE б9е нaшъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, со безначaльнымъ твои1мъ nц7eмъ, и3 прес™hмъ и3 бlги1мъ и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ли1къ: Ґми1нь.
|
Па́ки і па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. Єще́ мо́лимся о упокоє́нії душі́ усо́пшаго раба́ Бо́жия [або: усо́пшия раби́ Бо́жиєй] новопреста́вленнаго во́їна [ім'я], за богохрани́мую страну́ на́шу Украї́ну і за дру́ги своя́ жизнь положи́вшаго[-шую] і о є́же прости́тися єму́ [єй] вся́кому прегріше́нію, во́льному же і нево́льному. Хор: Го́споди, поми́луй. Я́ко да Госпо́дь Бог учини́ть ду́шу єго́ [або: єя́], іді́же пра́веднії упокоя́ються. Хор: Го́споди, поми́луй. Ми́лости Бо́жия, Ца́рства Небе́снаго і оставле́нія гріхо́в єго́ [або: єя́], у Христа́ безсме́тнаго Царя́ і Бо́га на́шего про́сим. Хор: Пода́й, Го́споди. Диякон: Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. Священник промовляє цю молитву: Бо́же духо́в і вся́кия пло́ті, смерть попра́вий і дия́вола упраздни́вий, і живо́т ми́ру Твоєму́ дарова́вий, Сам Го́споди, упоко́й ду́шу усо́пшаго раба́ Бо́жия [або: усо́пшия раби́ Бо́жиєй] новопреста́вленнаго во́їна [ім'я], за богохрани́мую страну́ на́шу Украї́ну і за дру́ги своя́ жизнь положи́вшаго[-шую], в мі́сті сві́тлі, в мі́сті зла́чні, в мі́сті поко́йні, отню́дуже отбіже́ болі́знь, печа́ль і воздиха́ніє. Вся́коє согріше́ніє, соді́янноє ім сло́вом, іли́ ді́лом, іли́ помишле́нієм, я́ко Благи́й Человіколю́бець Бог, прости́, я́ко ність челові́к, і́же жив бу́деть, і не согріши́ть, Ти бо єди́н кромі́ гріха́, пра́вда Твоя́ пра́вда во ві́ки, і сло́во Твоє́ і́стина. Возгла́с: Я́ко Ти єси́ воскресе́ніє, і живо́т, і поко́й усо́пшаго раба́ Твоєго́ [або: усо́пшия раби́ Твоєя́] новопреста́вленнаго во́їна [ім'я], за богохрани́мую страну́ на́шу Украї́ну і за дру́ги своя́ жизнь положи́вшаго[-шую], Христе́ Бо́же наш, і Тебі́ сла́ву возсила́єм, со Безнача́льним Твої́м Отце́м, і Пресвяти́м і Благи́м і Животворя́щим Твої́м Ду́хом, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Хор: Амі́нь.
|
Сэдaленъ, глaсъ з7:
|
Сідальний, глас 7
|
|
Вои1стинну люб0вь жeртвенна, за nтчи1зну на брaнь подвизaюща, стaрцєвъ, чaдъ и3 жeнъ t нашeствіz супостaтwвъ защищaти, ћкоже речE писaніе: б0льши сеS любвE никт0же и4мать, да кто2 дyшу положи1тъ за дрyги сво‰. Тёмже, хrтE б9е, в0ина, престaвльшагосz рабA твоегw2 [престaвльшуюсz рабY твою2] ўпок0й, ћкw чlвэколю1бецъ. Слaва, и3 нhнэ, бGор0диченъ: Всес™az бцdе, во врeмz животA моегw2 не њстaви менE, человёческому предстaтельству не ввёри мS: но самA заступи2, и3 поми1луй мS.
|
Воі́стину любо́в же́ртвенна, за Отчи́зну на брань подвиза́юща, ста́рцев, чад і жен от наше́ствія супоста́тов защища́ти, я́коже рече́ писа́ніє: бо́льші сея́ любве́ нікто́же і́мать, да кто ду́шу положи́ть за дру́ги своя́. Ті́мже, Христе́ Бо́же, во́їна, преста́вльшагося раба́ Твоєго́ [преста́вльшуюся рабу́ Твою́] упоко́й, я́ко Человіколю́бець. Сла́ва, і ни́ні, Богородичний: Всесвята́я Богоро́дице, во вре́м'я живота́ моєго́ не оста́ви мене́, челові́чеському предста́тельству не вві́ри м'я, но Сама́ заступи́ і поми́луй м'я.
|
Пёснь д7.
|
Пісня 4
|
|
Їрм0съ: Хrт0съ моS си1ла, бGъ и3 гDь, чcтнaz цRковь бGолёпнw поeтъ, взывaющи t смhсла чи1ста, њ гDэ прaзднующи. Ўпок0й, гDи, ўбіeннаго в0ина. И#дёже хrтE веселsщихсz є4сть жили1ще, и3 глaсъ ѓгGльскагw в0инства безпл0тнагw, в0ина сегw2 дyшу во nби1телехъ вёчныz рaдости ўчини2, вLко чlвэколю1бче. Ўпок0й, гDи, ўбіeннаго в0ина. Ўщeдри твоE создaніе, бlгостhни спод0би в0ина сегw2 дyшу и3 во nби1телехъ вёчныz рaдости ўчини2, вLко чlвэколю1бче. Слaва nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у.
Въ рyце твои2 пріими2, гDи, в0ина сегw2 дyшу и3 во nби1телехъ вёчныz рaдости ўчини2, вLко чlвэколю1бче. И# нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь. БGор0диченъ: Простри1 р{це твои2, приснодв7о и3 м™и, къ сн7у твоемY и3 бGу нaшему, молsше: в0ина сегw2 дyшу во nби1телехъ вёчныz рaдости ўчини2, вLко чlвэколю1бче.
|
Ірмос: Христо́с моя́ си́ла, Бог і Госпо́дь, Честна́я Це́рков боголі́пно поє́ть, взива́ющи от сми́сла чи́ста, о Го́споді пра́зднующи. Упоко́й, Го́споди, убіє́ннаго во́їна. Іді́же, Христе́, веселя́щихся єсть жили́ще, і глас а́нгельськаго во́їнства безпло́тнаго, во́їна сего́ ду́шу во оби́телех ві́чния ра́дости учини́, Влади́ко Человіколю́бче. Упоко́й, Го́споди, убіє́ннаго во́їна. Уще́дри Твоє́ созда́ніє, благости́ні сподо́би во́їна сего́ ду́шу і во оби́телех ві́чния ра́дости учини́, Влади́ко Человіколю́бче. Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху.
В ру́це Твої́ прийми́, Го́споди, во́їна сего́ ду́шу і во оби́телех ві́чния ра́дости учини́, Влади́ко Человіколю́бче. І ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь. Богоро́дичен: Простри́ ру́це Твої́, Присноді́во і Ма́ти, к Си́ну Твоєму́ і Бо́гу на́шему, моля́ше: во́їна сего́ ду́шу во оби́телех ві́чния ра́дости учини́, Влади́ко Человіколю́бче.
|
Пёснь є7.
|
Пісня 5
|
|
Їрм0съ: Б9іимъ свётомъ твои1мъ, бlже, ќтренюющихъ ти2 дyшы люб0вію њзари2, молю1сz: тS вёдэти, сл0ве б9ій, и4стиннаго бGа, t мрaка грэх0внагw взывaюща. Ўпок0й, гDи, ўбіeннаго в0ина. Ўслhши, гDи, глaсъ м0й, и4мже воззвaхъ, и3 поми1луй дyшу пл0тію ўснyвшаго в0ина, и4же на тS ўпованіе, хrтE, возлагaетъ сердeчнw. Ўпок0й, гDи, ўбіeннаго в0ина. Не tврати2 лицA твоегw2 и3 не ўклони1сz гнёвомъ t рабA твоегw2, и4же на тS ўпованіе, хrтE, возлагaетъ сердeчнw. Слaва nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у. Ѓще њполчи1сz на сего2 лю1тыхъ п0лкъ, не ўбоsсz в0инъ д0блій, и4же на тS ўпованіе, хrтE, возлагaетъ сердeчнw. И# нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь. БGор0диченъ: Ўмоли2 сн7а твоего2, пренепор0чнаz м™и, да пaче снёга ўбэли1тъ дyшу почи1вшагw в0ина, и4же на него2 ўпованіе возлагaетъ сердeчнw.
|
Ірмос: Бо́жиїм сві́том Твої́м, Бла́же, у́тренюющих Ті ду́ші любо́вію озари́, молю́ся, Тя ві́діти, Сло́ве Бо́жий, і́стиннаго Бо́га, от мра́ка гріхо́внаго взива́юща. Упоко́й, Го́споди, убіє́ннаго во́їна. Усли́ши, Го́споди, глас мой, і́мже воззва́х, і поми́луй ду́шу пло́тію усну́вшаго во́їна, і́же на Тя упованіє, Христе́, возлага́єть серде́чно. Упоко́й, Го́споди, убіє́ннаго во́їна. Не отврати́ лиця́ Твоєго́ і не уклони́ся гні́вом от раба́ Твоєго́, і́же на Тя упованіє, Христе́, возлага́єть серде́чно. Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху. А́ще ополчи́ся на cего́ лю́тих полк, не убоя́ся во́їн до́блій, і́же на Тя упованіє, Христе́, возлага́єть серде́чно. І ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь. Богоро́дичен: Умоли́ Си́на Твоєго́, Пренепоро́чная Ма́ти, да па́че сні́га убіли́ть ду́шу почи́вшаго во́їна, і́же на Него́ упованіє возлага́єть серде́чно.
|
Пёснь ѕ7.
|
Пісня 6
|
|
Їрм0съ: Житeйское м0ре воздвизaемое зрS напaстей бyрею, къ ти1хому пристaнищу твоемY притeкъ, вопію1 ти: возведи2 t тли2 жив0тъ м0й, многомлcтиве. Ўпок0й, гDи, ўбіeннаго в0ина. ГDи б9е нaшъ, t бeздны tчazніz и3збaви ср0дникwвъ къ тебЁ престaвльшагосz в0ина, и3 сего2 въ селeніzхъ рaйскихъ нhнэ ўпок0й. Ўпок0й, гDи, ўбіeннаго в0ина. Б9е всsкагw ўтэшeніz, ўмири2 сердцA ср0дникwвъ, друзёй и3 бли1жнихъ хrтіани1на, дyшу свою2 за ни1хъ положи1вшаго, и3 къ тебЁ престaвльшагосz в0ина, и3 сего2 въ селeніzхъ рaйскихъ нhнэ ўпок0й. Слaва nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у. ГDи ї}се хrтE, смeрти побэди1телю, ѓда тeмнагw разори1телю, стрaха всsкагw и3збaви сорaтникwвъ вёрнаго, џчи сво‰ закрhвшагw, къ тебЁ же престaвльшагосz в0ина въ селeніzхъ рaйскихъ нhнэ ўпок0й. И# нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь. БGор0диченъ: М™и чтcнёйшаz, пребlгословeннаz бцdе дв7о, ўмири2 б0ль сердeчную мaтери сегw2 в0ина и3 воззови2 мlтвою побэди1телю смeрти хrтY: къ тебЁ престaвльшагосz, сн7е м0й, въ селeніzхъ рaйскихъ нhнэ ўпок0й.
|
Ірмос: Жите́йськоє мо́ре, воздвиза́ємоє зря напа́стей бу́рею, к ти́хому приста́нищу Твоєму́ прите́к, вопію́ Ті: возведи́ от тлі живо́т мой, Многоми́лостиве. Упоко́й, Го́споди, убіє́ннаго во́їна. Го́споди Бо́же наш, от бе́здни отча́янія ізба́ви сро́дников к Тебі́ преста́вльшагося во́їна, і cего́ в селе́ніях ра́йських ни́ні упоко́й. Упоко́й, Го́споди, убіє́ннаго во́їна. Бо́же вся́каго утіше́нія, умири́ сердця́ сро́дников, друзі́й і бли́жніх християни́на, ду́шу свою́ за них положи́вшаго, і к Тебі́ преста́вльшагося во́їна, і cего́ в селе́ніях ра́йських ни́ні упоко́й. Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху. Го́споди Ісу́се Христе́, сме́рти Побіди́телю, а́да те́мнаго Разори́телю, стра́ха вся́каго ізба́ви сора́тников ві́рнаго, о́чі своя́ закри́вшаго, к Тебі́ же преста́вльшагося во́їна в селе́ніях ра́йських ни́ні упоко́й. І ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь. Богородичний: Ма́ти Честні́йшая, Преблагослове́нная Богоро́дице Ді́во, умири́ боль серде́чную ма́тері сего́ во́їна і воззови́ моли́твою Побіди́телю сме́рти Христу́: к Тебі́ преста́вльшагося, Си́не Мой, в селе́ніях ра́йських ни́ні упоко́й.
|
Діaконъ глаг0летъ є3ктенію2:
|
Диякон виголошує ектенію:
|
|
Пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Е#щE м0лимсz њ ўпокоeніи души2 ўс0пшагw рабA б9іz [и3ли2: ўс0пшіz рабы2 б9іей] новопрестaвленнагw в0ина [и4м>къ], за бGохрани1мую странY нaшу У^^^краіну и3 за дрyги сво‰ жи1знь положи1вшаго[-шую] и3 њ є4же прости1тисz є3мY [є5й] всsкому прегрэшeнію, в0льному же и3 нев0льному. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Ћкw да гDь бGъ ўчини1тъ дyшу є3гw2 [и3ли2: є3S], и3дёже прaведніи ўпокоsютсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Млcти б9іz, цrтва нбcнагw, и3 њставлeніz грэхHвъ є3гw2 [и3ли2: є3S], ў хrтA безсмeтнагw цRS и3 бGа нaшегw пр0симъ. Ли1къ: Подaй, гDи. Діaконъ: ГDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Сщ7eнникъ глаг0летъ мlтву сію2: Б9е духHвъ, и3 всsкіz пл0ти, смeрть попрaвый и3 діaвола ўпраздни1вый, и3 жив0тъ мjру твоемY даровaвый: сaмъ гDи, ўпок0й дyшу ўс0пшагw рабA б9іz [и3ли2: ўс0пшіz рабы2 б9іей] новопрестaвленнагw в0ина [и4м>къ], за бGохрани1мую странY нaшу У^^^краіну и3 за дрyги сво‰ жи1знь положи1вшаго[-шую], въ мёстэ свётлэ, въ мёстэ ѕлaчнэ, въ мёстэ пок0йнэ: tню1дуже tбэжE болёзнь, печaль и3 воздыхaніе. Всsкое согрэшeніе, содёzнное и4мъ сл0вомъ, и3ли2 дёломъ, и3ли2 помышлeніемъ, ћкw бlгjй чlвэколю1бецъ бGъ прости2, ћкw нёсть человёкъ, и4же жи1въ бyдетъ, и3 не согрэши1тъ: тh бо є3ди1нъ кромЁ грэхA, прaвда твоS прaвда во вёки, и3 сл0во твоE и4стина. Возглaсъ: Ћкw ты2 є3си2 воскrніе, и3 жив0тъ, и3 пок0й ўс0пшагw рабA твоегw2 [и3ли2: ўс0пшіz рабы2 твоеS] новопрестaвленнагw в0ина [и4м>къ], за бGохрани1мую странY нaшу У^^^краіну и3 за дрyги сво‰ жи1знь положи1вшаго[-шую], хrтE б9е нaшъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, со безначaльнымъ твои1мъ nц7eмъ, и3 прес™hмъ и3 бlги1мъ и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ли1къ: Ґми1нь.
|
Па́ки і па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. Єще́ мо́лимся о упокоє́нії душі́ усо́пшаго раба́ Бо́жия [або: усо́пшия раби́ Бо́жиєй] новопреста́вленнаго во́їна [ім'я], за богохрани́мую страну́ на́шу Украї́ну і за дру́ги своя́ жизнь положи́вшаго[-шую] і о є́же прости́тися єму́ [єй] вся́кому прегріше́нію, во́льному же і нево́льному. Хор: Го́споди, поми́луй. Я́ко да Госпо́дь Бог учини́ть ду́шу єго́ [або: єя́], іді́же пра́веднії упокоя́ються. Хор: Го́споди, поми́луй. Ми́лости Бо́жия, Ца́рства Небе́снаго і оставле́нія гріхо́в єго́ [або: єя́], у Христа́ безсме́тнаго Царя́ і Бо́га на́шего про́сим. Хор: Пода́й, Го́споди. Диякон: Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. Священник промовляє цю молитву: Бо́же духо́в і вся́кия пло́ті, смерть попра́вий і дия́вола упраздни́вий, і живо́т ми́ру Твоєму́ дарова́вий, Сам Го́споди, упоко́й ду́шу усо́пшаго раба́ Бо́жия [або: усо́пшия раби́ Бо́жиєй] новопреста́вленнаго во́їна [ім'я], за богохрани́мую страну́ на́шу Украї́ну і за дру́ги своя́ жизнь положи́вшаго[-шую], в мі́сті сві́тлі, в мі́сті зла́чні, в мі́сті поко́йні, отню́дуже отбіже́ болі́знь, печа́ль і воздиха́ніє. Вся́коє согріше́ніє, соді́янноє ім сло́вом, іли́ ді́лом, іли́ помишле́нієм, я́ко Благи́й Человіколю́бець Бог, прости́, я́ко ність челові́к, і́же жив бу́деть, і не согріши́ть, Ти бо єди́н кромі́ гріха́, пра́вда Твоя́ пра́вда во ві́ки, і сло́во Твоє́ і́стина. Возгла́с: Я́ко Ти єси́ воскресе́ніє, і живо́т, і поко́й усо́пшаго раба́ Твоєго́ [або: усо́пшия раби́ Твоєя́] новопреста́вленнаго во́їна [ім'я], за богохрани́мую страну́ на́шу Украї́ну і за дру́ги своя́ жизнь положи́вшаго[-шую], Христе́ Бо́же наш, і Тебі́ сла́ву возсила́єм, со Безнача́льним Твої́м Отце́м, і Пресвяти́м і Благи́м і Животворя́щим Твої́м Ду́хом, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Хор: Амі́нь.
|
Кондaкъ, глaсъ }.
|
Кондак, глас 8
|
|
Со с™hми ўпок0й хrтE, дyшу рабA твоегw2, и3дёже нёсть болёзнь, ни печaль, ни воздыхaніе, но жи1знь безконeчнаz.
|
Со святи́ми упоко́й, Христе́, ду́шу раба́ Твоєго́, іді́же ність болі́знь, ні печа́ль, ні воздиха́ніє, но жизнь безконе́чная.
|
Јкосъ:
|
Ікос
|
|
Сaмъ є3ди1нъ є3си2 безсмeртный, сотвори1вый и3 создaвый человёка: земнjи ќбw t земли2 создaхомсz, и3 въ зeмлю тyюжде п0йдемъ, ћкоже повелёлъ є3си2 создaвый мS и3 рекjй ми2: ћкw землS є3си2 и3 въ зeмлю tи1деши, ѓможе вси2 человёцы п0йдемъ, надгр0бное рыдaніе творsще пёснь: ґллилyіа. И# пaки: Со с™hми ўпок0й хrтE, дyшу рабA твоегw2, и3дёже нёсть болёзнь, ни печaль, ни воздыхaніе, но жи1знь безконeчнаz.
|
Сам єди́н єси́ Безсме́ртний, сотвори́вий і созда́вий челові́ка, земні́ї у́бо от землі́ созда́хомся і в зе́млю ту́южде по́йдем, я́коже повелі́л єси́ созда́вий м'я і реки́й мі: "Я́ко земля́ єси́ і в зе́млю оти́деши", а́може* всі челові́ци по́йдем, надгро́бноє рида́ніє творя́ще піснь: аллилу́я. І знову: Со святи́ми упоко́й Христе́, ду́шу раба́ Твоєго́, іді́же ність болі́знь, ні печа́ль, ні воздиха́ніє, но жизнь безконе́чная.
|
Пёснь з7.
|
Пісня 7
|
|
Їрм0съ: Росодaтельну ќбw пeщь содёла ѓгGлъ прпdбнымъ nтрокHмъ, халдє1и же њпалsющее велёніе б9іе мучи1телz ўвэщA вопи1ти: бlгословeнъ є3си2, б9е nтє1цъ нaшихъ. Ўпок0й, гDи, ўбіeннаго в0ина. Вэнчazй є3гw2 неувzдaемымъ и3 нетлённымъ вэнцeмъ жи1зни и3 безсмeртіz, и3, грэхи2 презирaюще, спод0би пёти: бlгословeнъ є3си2, б9е nтє1цъ нaшихъ. Ўпок0й, гDи, ўбіeннаго в0ина. Тёсний пyть самоtвeрженіа и3збрaвшаго и3 п0двигъ рaтный соверши1вшаго воспріsти мёсто пок0z душeвнагw спод0би, и3дёже првdніи пёснь пою1тъ: бlгословeнъ є3си2, б9е nтє1цъ нaшихъ. Слaва nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у. Њблецы2, вLко, дyшу почи1вшагw свётлою ри1зою рaдости, ўповaніемъ препоzши2 чрeсла є3гw2 и3 спод0би побэди1телю смeрти хrтY взывaти: бlгословeнъ є3си2, б9е nтє1цъ нaшихъ. И# нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь. БGор0диченъ: Мlтвами твои1ми, всебlгaz бцdе, сохрани2 дyшу в0ина новопрестaвленнагw t сэтeй діaвольскихъ, мыт†рства њблегчи2 и3 спод0би сего2 сын0внэ пёти: бlгословeнъ є3си2, б9е nтє1цъ нaшихъ.
|
Ірмос: Росода́тельну у́бо пещ соді́ла А́нгел преподо́бним отроко́м, халде́ї же опаля́ющеє велі́ніє Бо́жиє, мучи́теля увіща́ вопи́ти: благослове́н єси́, Бо́же оте́ць на́ших. Упоко́й, Го́споди, убіє́ннаго во́їна. Вінча́яй єго́ неувяда́ємим і нетлі́нним вінце́м жи́зні і безсме́ртія, і, гріхи́ презира́юще, сподо́би пі́ти: благослове́н єси́, Бо́же оте́ць на́ших. Упоко́й, Го́споди, убіє́ннаго во́їна. Ті́сний путь самоотве́рженія ізбра́вшаго і по́двиг ра́тний соверши́вшаго восприя́ти мі́сто поко́я душе́внаго сподо́би, іді́же пра́веднії піснь пою́ть: благослове́н єси́, Бо́же оте́ць на́ших. Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху. Облеци́, Влади́ко, ду́шу почи́вшаго сві́тлою ри́зою ра́дости, упова́нієм препояши́ чре́сла єго́ і сподо́би Побіди́телю сме́рти Христу́ взива́ти: благослове́н єси́, Бо́же оте́ць на́ших. І ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь. Богородичний: Моли́твами Твої́ми, Всеблага́я Богоро́дице, сохрани́ ду́шу во́їна новопреста́вленнаго от сіте́й дия́вольських, мита́рства облегчи́ і сподо́би cего́ сино́вні пі́ти: благослове́н єси́, Бо́же оте́ць на́ших.
|
Пёснь }.
|
Пісня 8
|
|
Їрм0съ: И#з8 плaмене прпdбнымъ р0су и3сточи1лъ є3си2, и3 првdнагw жeртву вод0ю попали1лъ є3си2: вс‰ бо твори1ши хrтE, т0кмw є4же хотёти: тS превозн0симъ во вс‰ вёки. Ўпок0й, гDи, ўбіeннаго в0ина. Ѓще и3 тёло є3гw2 во гр0бэ возлежи1тъ, но побёды вэнцeмъ ўкрaшено є4сть, душeю же сeй ќмнw взывaетъ: тS превозношY, хrтE, во вёки. Ўпок0й, гDи, ўбіeннаго в0ина. Ћкоже пшени1чное зерно2, зашeдъ въ нBдра земн†z, возстaнетъ же клaсомъ слaвнымъ въ дeнь гDень рaтникъ, и4же взывaетъ: тS превозношY, хrтE, во вёки. Бlгослови1мъ nц7A, и3 сн7а, и3 с™aгw д¦а, гDа. Воспэвaемъ сл0ве, тебE всёхъ бGа, со nц7eмъ и3 с™hмъ твои1мъ д¦омъ, и3 слaвимъ б9eственную держaву твою2, взывaюще: тS превозн0симъ, прес™az трbце, б9е нaшъ во вс‰ вёки. И# нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь. Бlжи1мъ тS бцdе чcтаz, и3 почитaемъ триднeвное погребeніе и3 воскrніе сн7а твоегw2 и3 бGа нaшегw вёрнw, пою1ще и3 превозносsще тS во вёки.
|
Ірмос: Із пла́мене преподо́бним ро́су істочи́л єси́ і пра́веднаго же́ртву водо́ю попали́л єси́, вся бо твори́ши, Христе́, то́кмо є́же хоті́ти; Тя превозно́сим во вся ві́ки. Упоко́й, Го́споди, убіє́ннаго во́їна. А́ще і ті́ло єго́ во гро́бі возлежи́ть, но побі́ди вінце́м укра́шено єсть, душе́ю же сей у́мно взива́єть: Тя превозношу́, Христе́, во ві́ки. Упоко́й, Го́споди, убіє́ннаго во́їна. Я́коже пшени́чноє зерно́, заше́д в ні́дра земна́я, возста́неть же кла́сом сла́вним в день Госпо́день ра́тник, і́же взива́єть: Тя превозношу́, Христе́, во ві́ки. Благослові́м Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха, Го́спода. Воспіва́єм, Сло́ве, Тебе́, всіх Бо́га, со Отце́м і Святи́м Твої́м Ду́хом, і сла́вим Бо́же́ственную держа́ву Твою́, взива́юще: Тя превозно́сим, Пресвята́я Тро́йце, Бо́же наш, во вся ві́ки. І ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь. Блажи́м Тя, Богоро́дице Чи́стая, і почита́єм тридне́вноє погребе́ніє і воскресе́ніє Си́на Твоєго́ і Бо́га на́шего ві́рно, пою́ще і превознося́ще Тя во ві́ки.
|
Пёснь f7.
|
Пісня 9
|
|
Їрм0съ: БGа человёкwмъ невозм0жно ви1дэти, на нег0же не смёютъ чи1ни ѓгGльстіи взирaти: тоб0ю же всечcтаz, kви1сz человёкwмъ сл0во воплощeнно: є3г0же величaюще, съ нбcными вHи тS ўбlжaемъ. Ўпок0й, гDи, ўбіeннаго в0ина. Мaти зрsщи во гр0бэ чaдо своE, слезaми лицE њмакaетъ г0рцэ, но со ўповaніемъ твeрдымъ мlтву њ сeмъ возн0ситъ: цrтвіе нбcное дaруй, хrтE б9е, почи1вшему. Ўпок0й, гDи, ўбіeннаго в0ина. Мaти моS, не терзaйсz рыдaньми, рaтникъ вопіeтъ, ѓще и3 ўsзвленъ є4смь смeртію пл0тски, но дyхомъ жи1въ є4смь и3 нyжду и4мамъ въ њставлeніи грэхHвъ и3 мlтвъ њ душE моeй чaю сицевhхъ: цrтвіе нбcное дaруй, хrтE б9е, почи1вшему. Слaва nц7Y, и3 сн7у, и3 с™0му д¦у. Глубин0ю мyдрости вс‰ стр0zй, гDи дароподaтелю, дaждь прегрэшeній њставлeніе и3 поми1луй дyшу в0ина новопрестaвленнагw мlтвъ рaди цRк0вныхъ: цrтвіе нбcное дaруй, хrтE б9е, почи1вшему. И# нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ґми1нь. БGор0диченъ: Жи1знь р0ждшаz, пренепор0чнаz чcтаz дв7о, ўтоли2 слє1зы скорбsщихъ ср0дникwвъ и3 собрaтій и3 подaждь ми1ръ, ћкw бlгaz, и3 моли1тисz научи2 њ в0инэ почи1вшемъ сн7у твоемY: цrтвіе нбcное дaруй, хrтE б9е, почи1вшему.
|
Ірмос: Бо́га челові́ком невозмо́жно ви́діти, на Него́же не смі́ють чи́ни А́нгельстії взира́ти; Тобо́ю же, Всечи́стая, яви́ся челові́ком Сло́во Воплоще́нно, Єго́же велича́юще, с небе́сними во́ї Тя ублажа́єм. Упоко́й, Го́споди, убіє́ннаго во́їна. Ма́ти зря́щи во гро́бі ча́до своє́, слеза́ми лице́ омака́єть го́рці, но со упова́нієм тве́рдим моли́тву о сем возно́сить: Ца́рствіє Небе́сноє да́руй, Христе́ Бо́же, почи́вшему. Упоко́й, Го́споди, убіє́ннаго во́їна. Ма́ти моя́, не терза́йся рида́ньми, ра́тник вопіє́ть, а́ще і уя́звлен єсьм сме́ртію пло́тськи, но ду́хом жив єсьм і ну́жду і́мам в оставле́нії гріхо́в і моли́тв о душе́ моє́й ча́ю сицеви́х: Ца́рствіє Небе́сноє да́руй, Христе́ Бо́же, почи́вшему. Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́ху. Глубино́ю му́дрости вся стро́яй, Го́споди даропода́телю, даждь прегріше́ній оставле́ніє і поми́луй ду́шу во́їна новопреста́вленнаго моли́тв ра́ди церко́вних: Ца́рствіє Небе́сноє да́руй, Христе́ Бо́же, почи́вшему. І ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Амі́нь. Богородичний: Жизнь ро́ждшая, Пренепоро́чная Чи́стая Ді́во, утоли́ сле́зи скорб’я́щих сро́дников і собра́тій і пода́ждь мир, я́ко Блага́я, і моли́тися научи́ о во́їні почи́вшем Си́ну Твоєму́: Ца́рствіє Небе́сноє да́руй, Христе́ Бо́же, почи́вшему.
|
Діaконъ глаг0летъ є3ктенію2:
|
Диякон виголошує ектенію:
|
|
Пaки и3 пaки ми1ромъ гDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Е#щE м0лимсz њ ўпокоeніи души2 ўс0пшагw рабA б9іz [и3ли2: ўс0пшіz рабы2 б9іей] новопрестaвленнагw в0ина [и4м>къ], за бGохрани1мую странY нaшу У^^^краіну и3 за дрyги сво‰ жи1знь положи1вшаго[-шую] и3 њ є4же прости1тисz є3мY [є5й] всsкому прегрэшeнію, в0льному же и3 нев0льному. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Ћкw да гDь бGъ ўчини1тъ дyшу є3гw2 [и3ли2: є3S], и3дёже прaведніи ўпокоsютсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Млcти б9іz, цrтва нбcнагw, и3 њставлeніz грэхHвъ є3гw2 [и3ли2: є3S], ў хrтA безсмeтнагw цRS и3 бGа нaшегw пр0симъ. Ли1къ: Подaй, гDи. Діaконъ: ГDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Сщ7eнникъ глаг0летъ мlтву сію2: Б9е духHвъ, и3 всsкіz пл0ти, смeрть попрaвый и3 діaвола ўпраздни1вый, и3 жив0тъ мjру твоемY даровaвый: сaмъ гDи, ўпок0й дyшу ўс0пшагw рабA б9іz [и3ли2: ўс0пшіz рабы2 б9іей] новопрестaвленнагw в0ина [и4м>къ], за бGохрани1мую странY нaшу У^^^краіну и3 за дрyги сво‰ жи1знь положи1вшаго[-шую], въ мёстэ свётлэ, въ мёстэ ѕлaчнэ, въ мёстэ пок0йнэ: tню1дуже tбэжE болёзнь, печaль и3 воздыхaніе. Всsкое согрэшeніе, содёzнное и4мъ сл0вомъ, и3ли2 дёломъ, и3ли2 помышлeніемъ, ћкw бlгjй чlвэколю1бецъ бGъ прости2, ћкw нёсть человёкъ, и4же жи1въ бyдетъ, и3 не согрэши1тъ: тh бо є3ди1нъ кромЁ грэхA, прaвда твоS прaвда во вёки, и3 сл0во твоE и4стина. Возглaсъ: Ћкw ты2 є3си2 воскrніе, и3 жив0тъ, и3 пок0й ўс0пшагw рабA твоегw2 [и3ли2: ўс0пшіz рабы2 твоеS] новопрестaвленнагw в0ина [и4м>къ], за бGохрани1мую странY нaшу У^^^краіну и3 за дрyги сво‰ жи1знь положи1вшаго[-шую], хrтE б9е нaшъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, со безначaльнымъ твои1мъ nц7eмъ, и3 прес™hмъ и3 бlги1мъ и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ли1къ: Ґми1нь.
|
Па́ки і па́ки ми́ром Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. Єще́ мо́лимся о упокоє́нії душі́ усо́пшаго раба́ Бо́жия [або: усо́пшия раби́ Бо́жиєй] новопреста́вленнаго во́їна [ім'я], за богохрани́мую страну́ на́шу Украї́ну і за дру́ги своя́ жизнь положи́вшаго[-шую] і о є́же прости́тися єму́ [єй] вся́кому прегріше́нію, во́льному же і нево́льному. Хор: Го́споди, поми́луй. Я́ко да Госпо́дь Бог учини́ть ду́шу єго́ [або: єя́], іді́же пра́веднії упокоя́ються. Хор: Го́споди, поми́луй. Ми́лости Бо́жия, Ца́рства Небе́снаго і оставле́нія гріхо́в єго́ [або: єя́], у Христа́ безсме́тнаго Царя́ і Бо́га на́шего про́сим. Хор: Пода́й, Го́споди. Диякон: Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. Священник промовляє цю молитву: Бо́же духо́в і вся́кия пло́ті, смерть попра́вий і дия́вола упраздни́вий, і живо́т ми́ру Твоєму́ дарова́вий, Сам Го́споди, упоко́й ду́шу усо́пшаго раба́ Бо́жия [або: усо́пшия раби́ Бо́жиєй] новопреста́вленнаго во́їна [ім'я], за богохрани́мую страну́ на́шу Украї́ну і за дру́ги своя́ жизнь положи́вшаго[-шую], в мі́сті сві́тлі, в мі́сті зла́чні, в мі́сті поко́йні, отню́дуже отбіже́ болі́знь, печа́ль і воздиха́ніє. Вся́коє согріше́ніє, соді́янноє ім сло́вом, іли́ ді́лом, іли́ помишле́нієм, я́ко Благи́й Человіколю́бець Бог, прости́, я́ко ність челові́к, і́же жив бу́деть, і не согріши́ть, Ти бо єди́н кромі́ гріха́, пра́вда Твоя́ пра́вда во ві́ки, і сло́во Твоє́ і́стина. Возгла́с: Я́ко Ти єси́ воскресе́ніє, і живо́т, і поко́й усо́пшаго раба́ Твоєго́ [або: усо́пшия раби́ Твоєя́] новопреста́вленнаго во́їна [ім'я], за богохрани́мую страну́ на́шу Украї́ну і за дру́ги своя́ жизнь положи́вшаго[-шую], Христе́ Бо́же наш, і Тебі́ сла́ву возсила́єм, со Безнача́льним Твої́м Отце́м, і Пресвяти́м і Благи́м і Животворя́щим Твої́м Ду́хом, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Хор: Амі́нь.
|
Начинaемъ самоглaсны їwaнна монaха.
|
Починаємо самогласні Іоанна монаха
|
|
Глaсъ №: Кaz житeйскаz слaдость / пребывaетъ печaли непричaстна; / кaz ли слaва стои1тъ на земли2 непрел0жна; / вс‰ сёни немwщнёйша, вс‰ с0ній прелє1стнэйша: / є3ди1нэмъ мгновeніемъ, и3 вс‰ сі‰ смeрть пріeмлетъ. / но во свётэ хrтE лицA твоегw2, / и3 въ наслаждeніи твоеS красоты2, / є3г0же и3збрaлъ є3си2, ўпок0й, ћкw чlвэколю1бецъ. Глaсъ в7: Ўвы2 мнЁ, kковhй п0двигъ и4мать душA разлучaющисz t тэлесE! / ўвы2, тогдA коли1кw слези1тъ, и3 нёсть поми1луzй ю5! / ко ѓгGлwмъ џчи возводsщи, бездёльнw м0литсz: / къ человёкwмъ рyцэ простирaющи, не и4мать помогaющагw. / тёмже возлю1бленніи мои2 брaтіе, / помhсливше нaшу крaткую жи1знь, / престaвленному ўпокоeніz t хrтA пр0симъ, / и3 душaмъ нaшымъ вeлію млcть. Глaсъ G: Вс‰ суетA человёческаz, / є3ли6ка не пребывaетъ по смeрти: / не пребывaетъ богaтство, ни сшeствуетъ слaва: / пришeдшей бо смeрти, сі‰ вс‰ потреби1шасz. / тёмже хrтY безсмeртному возопіи1мъ: / престaвленнаго t нaсъ ўпок0й, / и3дёже всёхъ є4сть веселsщихсz жили1ще. Глaсъ д7: Гдё є3сть мірск0е пристрaстіе; / гдё є3сть приврeменныхъ мечтaніе; / гдё є3сть злaто и3 сребро2; / гдё є3сть рабHвъ мн0жество и3 молвA; / вс‰ пeрсть, вс‰ пeпелъ, вс‰ сёнь. / но пріиди1те возопіи1мъ безсмeртному цRю2: / гDи вёчныхъ твои1хъ бл†гъ спод0би престaвльшагосz t нaсъ, / ўпокоsz є3го2 въ нестарёющемсz бlжeнствэ твоeмъ. Глaсъ є7: Помzнyхъ прbр0ка вопію1ща: / ѓзъ є4смь землS и3 пeпелъ. / и3 пaки разсмотри1хъ во гробёхъ, / и3 ви1дэхъ кHсти њбнажeны, и3 рёхъ: / u5бо кто2 є4сть цaрь, и3ли2 в0инъ, / и3ли2 богaтъ, и3ли2 ўб0гъ, / и3ли2 прaведникъ, и3ли2 грёшникъ; / но ўпок0й гDи, / съ прaведными рабA твоего2. Глaсъ ѕ7: Начaтокъ мнЁ и3 состaвъ зижди1тельное твоE бhсть повелёніе: / восхотёвъ бо t неви1димагw же и3 ви1димагw жи1ва мS состaвити є3стествA. / t земли2 тёло моE создaлъ є3си2, / дaлъ же ми2 є3си2 дyшу / б9eственнымъ твои1мъ и3 животворsщимъ вдохновeніемъ. / тёмже хrтE рабA твоего2 во странЁ живyщихъ, / и3 въ селeніихъ прaведныхъ ўпок0й. Глaсъ з7: По w4бразу твоемY и3 по под0бію создaвый въ начaлэ человёка, / въ раи2 постaвилъ є3си2 владёти твои1ми твaрьми: / зaвистію же діaволею прельсти1всz, снёди причасти1сz, / зaповэдей твои1хъ престyпникъ бhвъ. / тёмже пaки въ зeмлю, t неsже взsтъ бhсть, / њсуди1лъ є3си2 возврати1тисz гDи, / и3 и3спроси1ти ўпокоeніе. Глaсъ }: Плaчу и3 рыдaю, / є3гдA помышлsю смeрть, / и3 ви1жду во гробёхъ лежaщую, / по w4бразу б9ію создaнную нaшу красотY, / без8wбрaзну, безслaвну, / не и3мyщую ви1да. / q чудесE! / что2 сіE є4же њ нaсъ бhсть тaинство; / кaкw предaхомсz тлёнію; / кaкw сопрzг0хомсz смeрти; / вои1стинну бGа повелёніемъ. / ћкоже пи1сано є4сть, / подаю1щагw престaвльшемусz ўпокоeніе.
|
Глас 1: Ка́я жите́йськая сла́дость / пребива́єть печа́лі неприча́стна? / Ка́я ли сла́ва стої́ть на землі́ непрело́жна? / Вся сі́ні немощні́йша, вся со́ній преле́стнійша: / єди́нім мгнове́нієм — і вся сія́ смерть приє́млеть. / Но во сві́ті, Христе́, лиця́ Твоєго́ / і в наслажде́нії Твоєя́ красоти́, / єго́же ізбра́л єси́, упоко́й, я́ко Человіколю́бець. Глас 2: Уви мні, якови́й по́двиг і́мать душа́ разлуча́ющися от тілесе́! / Уви, тогда́ коли́ко слези́ть, і ність поми́луяй ю! / Ко а́нгелом о́чі возводя́щи, безді́льно мо́литься; / к челові́ком ру́ці простира́ющи, не і́мать помога́ющаго. / Ті́мже возлю́бленнії мої́ бра́тіє, / поми́сливше на́шу кра́ткую жизнь, / преста́вленному упокоє́нія от Христа́ про́сим, / і душа́м на́шим ве́лію ми́лость. Глас 3: Вся суєта́ челові́чеськая, / єли́ка не пребива́єть по сме́рті: / не пребива́єть бога́тство, ні сше́ствуєть сла́ва; / прише́дшей бо сме́рті, сія́ вся потреби́шася. / Ті́мже Христу́ Безсме́ртному возопії́м: / преста́вленнаго от нас упоко́й, / іді́же всіх єсть веселя́щихся жили́ще. Глас 4: Гді єсть мирсько́є пристра́стіє? / Гді єсть привре́менних мечта́ніє? / Гді єсть зла́то і сребро́? / Гді єсть рабо́в мно́жество і молва́? / Вся персть, вся пе́пел, вся сінь. / Но прийді́те возопії́м Безсме́ртному Царю́: / Го́споди, ві́чних Твої́х благ сподо́би преста́вльшагося от нас, / упокоя́я єго́ в нестарі́ющемся блаже́нстві Твоє́м. Глас 5: Пом'яну́х проро́ка вопію́ща: / "Аз єсьм земля́ і пе́пел". / І па́ки разсмотри́х во гробі́х, / і ви́діх ко́сті обнаже́ни, і ріх: / "У́бо кто єсть цар, іли́ во́їн, / іли́ бога́т, іли́ убо́г, / іли́ пра́ведник, іли́ грі́шник? / Но упоко́й, Го́споди, / с пра́ведними раба́ Твоєго́". Глас 6: Нача́ток мні і соста́в зижди́тельноє Твоє́ бисть повелі́ніє; / восхоті́в бо от неви́димаго же і ви́димаго жи́ва м'я соста́вити єстества́. / От землі́ ті́ло моє́ созда́л єси́, / дал же мі єси́ ду́шу / Бо́же́ственним Твої́м і Животворя́щим вдохнове́нієм. / Ті́мже, Христе́, раба́ Твоєго́ во страні́ живу́щих / і в селе́ніїх пра́ведних упоко́й. Глас 7: По о́бразу Твоєму́ і по подо́бію созда́вий в нача́лі челові́ка, / в раї́ поста́вил єси́ владі́ти Твої́ми тва́рми: / за́вистію же дия́волею прельсти́вся, сні́ди причасти́ся, / за́повідей Твої́х престу́пник бив. / Ті́мже па́ки в зе́млю, от нея́же взят бисть, / осуди́л єси́ возврати́тися Го́споди, / і іспроси́ти упокоє́ніє. Глас 8: Пла́чу і рида́ю, / єгда́ помишля́ю смерть, / і ви́жду во гробі́х лежа́щую, / по о́бразу Бо́жию созда́нную на́шу красоту́, / безобра́зну, безсла́вну, / не іму́щую ви́да. / О чудесе́! / Что сіє́ є́же о нас бисть та́їнство? / Ка́ко преда́хомся тлі́нію? / Ка́ко сопряго́хомся сме́рті? / Воі́стину Бо́га повелі́нієм. / Я́коже пи́сано єсть, / подаю́щаго преста́вльшемуся упокоє́ніє.
|
Бlжє1нна, глaсъ ѕ7.
|
Блаженні, глас 6
|
|
Во цrтвіи твоeмъ, / є3гдA пріи1деши помzни2 нaсъ гDи. Бlжeни ни1щіи д¦омъ, / ћкw тёхъ є4сть цrтво нбcное. Бlжeни плaчущіи, / ћкw тjи ўтёшатсz. Бlжeни кр0тцыи, / ћкw тjи наслёдzтъ зeмлю. Бlжeни ѓлчущіи, и3 жaждущіи прaвды, / ћкw тjи насhтzтсz. Бlжeни млcтивіи, / ћкw тjи поми1ловани бyдутъ. Разб0йника раS хrтE жи1телz, / на кrтЁ тебЁ возопи1вша, помzни1 мz, / предсодёzлъ є3си2 покаsніемъ є3гw2, / и3 менE спод0би недост0йнаго. Бlжeни чи1стіи сeрдцемъ, / ћкw тjи бGа ќзрzтъ. Живот0мъ гDствуzй и3 смeртію, / во дв0рэхъ с™hхъ ўпок0й, / є3г0же пріsлъ є3си2 t приврeменныхъ: / и3 помzни1 мz, є3гдA пріи1деши во цrтвіи твоeмъ. Бlжeни миротв0рцы, / ћкw тjи сhнове б9іи нарекyтсz. Душaми владhчествуzй и3 тэлесaми, / є3г0же въ руцЁ дыхaніе нaше, / њскорблsемыхъ ўтэшeніе, / ўпок0й во странЁ прaведныхъ, / є3г0же престaвилъ є3си2 рабA твоего2. Бlжeни и3згнaни прaвды рaди, / ћкw тёхъ є4сть цrтво нбcное. Хrт0съ тS ўпок0итъ во странЁ живyщихъ, / и3 вратA р†йскаz да tвeрзетъ ти2, / и3 цrтвіz покaжетъ жи1телz, / и3 њставлeніе тебЁ дaстъ, / њ ни1хже согрэши1лъ є3си2 въ житіи2, хrтолю1бче. Бlжeни є3стE, є3гдA пон0сzтъ вaмъ, / и3 и3зженyтъ, и3 рекyтъ всsкъ ѕ0лъ глаг0лъ, на вы2 лжyще менE рaди. И#зhдемъ и3 ќзримъ во гробёхъ, / ћкw нaги кHсти человBкъ, / червeй снёдь, и3 смрaдъ, / и3 познaемъ что2 богaтство, добр0та, крёпость, бlголёпіе; Рaдуйтесz и3 весели1тесz, / ћкw мздA вaша мн0га на нб7сёхъ. Ўслhшимъ, что2 зовeтъ вседержи1тель: / ўвы2 и4щущымъ зрёти стрaшный дeнь гDень! / сeй бо є4сть тьмA: / nгнeмъ бо и3скушaютсz всsчєскаz. Слaва: Безначaльнымъ и3 рождeніемъ же и3 происхождeніемъ, / nц7Y покланsюсz роди1вшему, / сн7а слaвлю рождeннаго, / пою2 сопросіsвшаго nц7y же и3 сн7у, д¦а с™aго. И# нhнэ, бGор0диченъ: Кaкw t сосцY твоє1ю млеко2 т0чиши дв7о, / кaкw питaеши питaтелz твaри; / ћкоже вёсть, и3сточи1вый в0ду t кaмене, / жи6лы вHдныz жaждущымъ лю1демъ, ћкоже писaсz.
|
Во Ца́рствії Твоє́м, / єгда́ при́йдеши пом'яни́ нас Го́споди. Блаже́нні ни́щії ду́хом, / я́ко тіх єсть Ца́рство Небе́сноє. Блаже́нні пла́чущії, / я́ко ті́ї уті́шаться. Блаже́нні кро́тції, / я́ко ті́ї наслі́дять зе́млю. Блаже́нні а́лчущії, і жа́ждущії пра́вди, / я́ко ті́ї наси́тяться. Блаже́нні ми́лостивії, / я́ко ті́ї поми́ловані бу́дуть. Разбо́йника рая́, Христе́, жи́теля, / на кресті́ Тебі́ возопи́вша, пом'яни́ м'я, / предсоді́ял єси́ покая́нієм єго́, / і мене́ сподо́би, недосто́йнаго. Блаже́нні чи́стії се́рдцем, / я́ко ті́ї Бо́га у́зрять. Живото́м господствуяй і сме́ртію, / во дво́ріх святи́х упоко́й, / єго́же прия́л єси́ от привре́менних; / і пом'яни́ м'я, єгда́ при́йдеши во Ца́рствії Твоє́м. Блаже́нні миротво́рці, / я́ко ті́ї си́нове Бо́жії нареку́ться. Душа́ми влади́чествуяй і тілеса́ми, / Єго́же в руці́ диха́ніє на́ше, / оскорбля́ємих утіше́ніє, / упоко́й во страні́ пра́ведних, / єго́же преста́вил єси́, раба́ Твоєго́. Блаже́нні ізгна́ні пра́вди ра́ди, / я́ко тіх єсть Ца́рство Небе́сноє. Христо́с Тя упоко́їть во страні́ живу́щих, / і врата́ ра́йськая да отве́рзеть Ті, / і Ца́рствія пока́жеть жи́теля, / і оставле́ніє Тебі́ дасть, / о ни́хже согріши́л єси́ в житії́, христолю́бче. Блаже́нні єсте́, єгда́ поно́сять вам, / і ізжену́ть, і реку́ть всяк зол глаго́л, на ви лжу́ще Мене́ ра́ди. Ізи́дем і у́зрим во гробі́х, / я́ко на́гі ко́сті челові́к, / черве́й снідь, і смрад, / і позна́єм что бога́тство, добро́та, крі́пость, благолі́піє. Ра́дуйтеся і веселі́теся, / я́ко мзда ва́ша мно́га на Небесі́х. Усли́шим, что зове́ть Вседержи́тель: / уви́ і́щущим зрі́ти стра́шний день Госпо́день! / Сей бо єсть тьма, / огне́м бо іскуша́ються вся́чеськая". Сла́ва: Безнача́льним і рожде́нієм же і происхожде́нієм, / Отцю́ покланя́юся роди́вшему, / Си́на сла́влю рожде́ннаго, / пою́ сопросія́вшаго Отцю́ же і Си́ну, Ду́ха Свята́го. І ни́ні, Богородичний: Ка́ко от сосцю́ Твоє́ю млеко́ то́чиши, Ді́во*, / ка́ко пита́єши пита́теля тва́рі? / Я́коже вість, істочи́вий во́ду от ка́мене, / жи́ли во́дния жа́ждущим лю́дем, я́коже писа́ся.
|
|
|
|
Посeмъ діaконъ глаг0летъ: В0нмемъ. Сщ7eнникъ: Ми1ръ всBмъ. Чтeцъ: И# дyхови твоемY. Діaконъ: Премyдрость. Ли1къ поeтъ прокjменъ, глaсъ №: ГDь крёпокъ и3 си1ленъ, гDь си1ленъ въ брaни. Стjхъ: ГDнz землS, и3 и3сполнeніе є3S вселeннаz, и3 вси2 живyщіи на нeй. Діaконъ: Премyдрость. Чтецъ: Къ є3фесeємъ послaніz с™aго ґпcла пavла чтeніе. Діaконъ: В0нмемъ.
|
Потім диякон промовляє: Во́ньмем. Священник: Мир всім. Чтець: І ду́хові твоєму́. Диякон: Прему́дрость. Хор співає прокимен, глас 1: Госпо́дь крі́пок і си́лен, Госпо́дь си́лен в бра́ні. Стих: Госпо́дня земля́, і ісполне́ніє єя́ вселе́нная, і всі живу́щії на ней. Диякон: Прему́дрость. Чтець: К єфесе́єм посла́нія свята́го апо́стола Па́вла чте́ніє. Диякон: Во́ньмем.
|
Ґпcлъ къ є3фесeємъ, [зачaло сlг].
|
Апостол до Єфесян, зачало 233 [Єф. 6:10-17]
|
|
Брaтіе, возмогaйте њ гDэ, и3 въ держaвэ крёпости є3гw2: њблецhтесz во вс‰ nр{жіz б9іz, ћкw возмощи2 вaмъ стaти проти1ву к0знемъ діaвwлскимъ. Ћкw нёсть нaша брaнь проти1ву кр0ви и3 пл0ти: но къ начaлwмъ, и3 ко властє1мъ, и3 къ міродержи1телємъ тмы2 вёка сегw2, къ духовHмъ ѕл0бы поднебє1снымъ. Сегw2 рaди пріими1те вс‰ nр{жіz б9іz, да возм0жете проти1витисz въ дeнь лю1тъ и3 вс‰ содёzвше стaти. Стaните u5бо препоsсани чреслA в†ша и4стиною, и3 њб0лкшесz въ брwнS прaвды, и3 њбyвше н0зэ во ўгот0ваніе бlговэствовaніz ми1ра: над8 всёми же воспріи1мше щи1тъ вёры: въ нeмже возм0жете вс‰ стрёлы лукaвагw разжжє1нныz ўгаси1ти. И# шлeмъ спcніz воспріими1те, и3 мeчь дух0вный, и4же є4сть гlг0лъ б9ій.
|
Бра́тіє, возмога́йте во Го́споді і в держа́ві крі́пости Єго́: облеці́теся во вся ору́жія Бо́жия, я́ко возмощи́ вам ста́ти проти́ву ко́знем дия́вольським, я́ко ність на́ша брань проти́ву кро́ві і пло́ті, но к нача́лом, і ко власте́м, і к миродержи́телем тьми ві́ка сего́, к духово́м зло́би поднебе́сним. Сего́ ра́ди приймі́те вся ору́жія Бо́жия, да возмо́жете проти́витися в день лют і, вся соді́явше, ста́ти. Ста́ните у́бо препоя́сани чресла́ ва́ша і́стиною, і обо́лкшеся в броня́ пра́вди, і обу́вше но́зі во угото́ваніє благовіствова́нія ми́ра; над всі́ми же воспри́їмше щит ві́ри, в не́мже возмо́жете вся стрі́ли лука́ваго разжже́нния угаси́ти; і шлем спаcе́нія восприймі́те, і меч духо́вний, і́же єсть Глаго́л Бо́жий.
|
|
|
|
Сщ7eнникъ: Ми1ръ ти2. Чтецъ: И# дyхови твоемY.
|
Священник: Мир ті. Чтець: І ду́хові твоєму́.
|
Ґллилyіа, глaсъ ѕ7:
|
Аллилуя, глас 6
|
|
Стjхъ: Њбрати1сz душE моS, въ пок0й тв0й, ћкw гDь бlгодёйствова тS. Стjхъ: БGъ нaмъ прибёжище и3 си1ла, пом0щникъ въ ск0рбехъ, њбрётшихъ ны2 ѕэлw2.
|
Стих: Обрати́ся, душе́ моя́, в поко́й твой, я́ко Госпо́дь благоді́йствова тя. Стих: Бог нам прибі́жище і си́ла, помо́щник в ско́рбіх, обрі́тших ни зіло́.
|
|
|
|
Діaконъ: Премyдрость, пр0сти ўслhшимъ с™aгw є3ђліа. Сщ7eнникъ: Ми1ръ всBмъ. Ли1къ: И# дyхови твоемY. Сщ7eнникъ: T їwaнна с™aгw є3ђліа чтeніе. Ли1къ: Слaва тебЁ, гDи, слaва тебЁ. Діaконъ: В0нмемъ.
|
Диякон: Прему́дрость, про́сти усли́шим свята́го Єва́нгелія. Священник: Мир всім. Хор: І ду́хові твоєму́. Священник: От Іоа́нна свята́го Єва́нгелія чте́ніє. Хор: Сла́ва Тебі́, Го́споди, сла́ва Тебі́. Диякон: Во́ньмем.
|
[Е#ђліе t їwaнна, зачaло н7а]
|
Євангеліє від Іоанна, зачало 51 [Ін. 15:9-16]
|
|
|
|
Діaконъ глаг0летъ є3ктенію2:
|
Диякон виголошує ектенію:
|
|
Поми1луй нaсъ б9е, по вели1цэй млcти твоeй, м0лимъ ти2 сz ўслhши и3 поми1луй. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Е#щE м0лимсz њ ўпокоeніи души2 ўс0пшагw рабA б9іz [и3ли2: ўс0пшіz рабы2 б9іей] новопрестaвленнагw в0ина [и4м>къ], за бGохрани1мую странY нaшу У^^^краіну и3 за дрyги сво‰ жи1знь положи1вшаго[-шую] и3 њ є4же прости1тисz є3мY [є5й] всsкому прегрэшeнію, в0льному же и3 нев0льному. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Ћкw да гDь бGъ ўчини1тъ дyшу є3гw2 [и3ли2: є3S], и3дёже прaведніи ўпокоsютсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Млcти б9іz, цrтва нбcнагw, и3 њставлeніz грэхHвъ є3гw2 [и3ли2: є3S], ў хrтA безсмeртнагw цRS и3 бGа нaшегw пр0симъ. Ли1къ: Подaй, гDи. Діaконъ: ГDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. И# по и3сполнeніи сегw2 глаг0летъ пeрвый t сщ7eнникwвъ, и3ли2 ґрхіерeй прилучи1всz, мlтву велеглaснw, пришeдъ близ8 ўмeршагw: Б9е духHвъ, и3 всsкіz пл0ти, смeрть попрaвый и3 діaвола ўпраздни1вый, и3 жив0тъ мjру твоемY даровaвый: сaмъ гDи, ўпок0й дyшу ўс0пшагw рабA б9іz [и3ли2: ўс0пшіz рабы2 б9іей] новопрестaвленнагw в0ина [и4м>къ], за бGохрани1мую странY нaшу У^^^краіну и3 за дрyги сво‰ жи1знь положи1вшаго[-шую], въ мёстэ свётлэ, въ мёстэ ѕлaчнэ, въ мёстэ пок0йнэ: tню1дуже tбэжE болёзнь, печaль и3 воздыхaніе. Всsкое согрэшeніе, содёzнное и4мъ сл0вомъ, и3ли2 дёломъ, и3ли2 помышлeніемъ, ћкw бlгjй чlвэколю1бецъ бGъ прости2, ћкw нёсть человёкъ, и4же жи1въ бyдетъ, и3 не согрэши1тъ: тh бо є3ди1нъ кромЁ грэхA, прaвда твоS прaвда во вёки, и3 сл0во твоE и4стина. Возглaсъ: Ћкw ты2 є3си2 воскrніе, и3 жив0тъ, и3 пок0й ўс0пшагw рабA твоегw2 [и3ли2: ўс0пшіz рабы2 твоеS] новопрестaвленнагw в0ина [и4м>къ], за бGохрани1мую странY нaшу У^^^краіну и3 за дрyги сво‰ жи1знь положи1вшаго[-шую], хrтE б9е нaшъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, со безначaльнымъ твои1мъ nц7eмъ, и3 прес™hмъ и3 бlги1мъ и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ли1къ: Ґми1нь. Тaкожде и3 настоsщіи сщ7eнницы вси2. Вёдомо же бyди, ћкw глаг0лему коемyждо прошeнію t діaкона, во є3ли1кw глаг0летсz прошeніе t негw2, глаг0летъ вышеречeнную мlтву кjйждо сщ7eнникъ, по чи1ну своемY тaйнw близ8 ўмeршагw, и3 возглашaетъ: Ћкw ты2 є3си2 воскrніе: ЗдЁ же t пeрвагw сщ7eнника, и3ли2 ґрхіерeа, глаг0летсz велеглaснw мlтва: Б9е духHвъ: ћкоже вhше речeсz. По возглaсэ же бывaетъ цэловaніе.
|
Поми́луй нас, Бо́же, по вели́цій ми́лості Твоє́й, мо́лим Ті ся, усли́ши і поми́луй. Хор: Го́споди, поми́луй. Єще́ мо́лимся о упокоє́нії душі́ усо́пшаго раба́ Бо́жия [або: усо́пшия раби́ Бо́жиєй] новопреста́вленнаго во́їна [ім'я], за богохрани́мую страну́ на́шу Украї́ну і за дру́ги своя́ жизнь положи́вшаго[-шую] і о є́же прости́тися єму́ [єй] вся́кому прегріше́нію, во́льному же і нево́льному. Хор: Го́споди, поми́луй. Я́ко да Госпо́дь Бог учини́ть ду́шу єго́ [або: єя́], іді́же пра́веднії упокоя́ються. Хор: Го́споди, поми́луй. Ми́лости Бо́жия, Ца́рства Небе́снаго і оставле́нія гріхо́в єго́ [або: єя́], у Христа́, безсме́ртнаго Царя́ і Бо́га на́шего про́сим. Хор: Пода́й, Го́споди. Диякон: Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. І після цього виголошує молитву перший від священників (або архієрей, якщо присутній), підійшовши до померлого: Бо́же духо́в і вся́кия пло́ті, смерть попра́вий і дия́вола упраздни́вий, і живо́т ми́ру Твоєму́ дарова́вий, Сам Го́споди, упоко́й ду́шу усо́пшаго раба́ Бо́жия [або: усо́пшия раби́ Бо́жиєй] новопреста́вленнаго во́їна [ім'я], за богохрани́мую страну́ на́шу Украї́ну і за дру́ги своя́ жизнь положи́вшаго[-шую], в мі́сті сві́тлі, в мі́сті зла́чні, в мі́сті поко́йні, отню́дуже отбіже́ болі́знь, печа́ль і воздиха́ніє. Вся́коє согріше́ніє, соді́янноє ім сло́вом, іли́ ді́лом, іли́ помишле́нієм, я́ко Благи́й Человіколю́бець Бог, прости́, я́ко ність челові́к, і́же жив бу́деть, і не согріши́ть, Ти бо єди́н кромі́ гріха́, пра́вда Твоя́ пра́вда во ві́ки, і сло́во Твоє́ і́стина. Виголос: Я́ко Ти єси́ воскресе́ніє, і живо́т, і поко́й усо́пшаго раба́ Твоєго́ [або: усо́пшия раби́ Твоєя́] новопреста́вленнаго во́їна [ім'я], за богохрани́мую страну́ на́шу Украї́ну і за дру́ги своя́ жизнь положи́вшаго[-шую], Христе́ Бо́же наш, і Тебі́ сла́ву возсила́єм, со Безнача́льним Твої́м Отце́м, і Пресвяти́м і Благи́м і Животворя́щим Твої́м Ду́хом, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Хор: Амі́нь. Також і всі присутні священники. До відома: якщо служать кілька священників та диякон, то поки диякон викоголошує ектенії, котрийсь зі священників, по черзі, читає вищевказану молитву поряд зі спочилим, тихо, а в кінці виголошує: Я́ко Ти єси́ воскресе́ніє: А тут, наприкінці, перший священник, чи архієрей, голосно промовляє молитву: Бо́же духо́в: як написано вище. Після виголосу буває прощання з померлим.
|
И# поeмъ настоsщыz стіхи6ры:
|
І співаємо ці стихири:
|
|
Под0бны: Е#гдS t дрeва: Глaсъ в7: Пріиди1те, послёднее цэловaніе дади1мъ брaтіе в0ину ўс0пшему, бlгодарsще бGа: сeй бо не пощади2 земнhz жи1зни своеS, и3 пекjйсz бли1жнихъ ўповaніе жи1зни нб7сныz и4мать. ГдЁ нhнэ срHдницы же и3 дрyзи; сE разлучaемсz. є3г0же ўпок0ити, гDу пом0лимсz. К0е разлучeніе, q брaтіе! Кjй плaчь; к0е рыдaніе въ настоsщемъ часЁ; пріиди1те ќбw цэлyйте бhвшаго вмaлэ съ нaми: предаeтсz бо гр0бу. Кaменемъ покрывaетсz, во тьмY вселsетсz, съ мeртвыми погребaетсz, и3 всёхъ ср0дникwвъ и3 другHвъ нhнэ разлучaетсz: є3г0же ўпок0ити, гDу пом0лимсz. Нhнэ житeйское лукaвое разрушaетсz торжество2 суеты2: д¦ъ бо њскудЁ t селeніz, брeніе њчерни1сz, сосyдъ раздрaсz, безглaсенъ, нечyственъ, мeртвенъ, недви1жимь. Е#г0же [и3ли2: ю4же] д0блестію ўкрашeннаго [ўкрашeнную] посылaюще гр0бу, гDу пом0лимсz, дaти семY [сeй] во вёки ўпокоeніе. Kк0въ жив0тъ нaшъ є4сть; цвётъ, и3 дhмъ, и3 росA ќтреннzz вои1стинну. пріиди1те ќбw, ќзримъ на гробёхъ ћснw, гдЁ добр0та тэлeснаz; гдЁ ю4ность; гдЁ сyть nчесA, и3 зрaкъ плотскjй: вс‰ ўвzд0ша ћкw травA, вс‰ потреби1шасz. Пріиди1те ко хrтY припадeмъ со слезaми. Вeлій плaчь и3 рыдaніе, вeліе воздыхaніе, и3 нyжда, разлучeніе души2, ѓдъ и3 поги1бель, приврeменный жив0тъ, сёнь непостоsннаz, с0нъ прелeстный: безвременномечтaненъ трyдъ житіS земнaгw. Далeче tбэжи1мъ мірскaгw всsкагw грэхA, да небє1снаz наслёдимъ. Ви1дzще предлежaща мeртва, џбразъ воспріи1мемъ вси2 конeчнагw часA: сeй бо tх0дитъ ћкw дhмъ t земли2, ћкw цвётъ tцвэтE, ћкw травA посэчeсz, врeтищемъ повивaемь, землeю покрывaемь. Е#г0же неви1дима њстaвивше, хrтY пом0лимсz, дaти семY во вёки ўпокоeніе. Пріиди1те, лю1діе, ўви1димъ рaтника хrтіaнскаго, џчи сво‰ тэлє1сныz закрhвшаго, по џбразу нaшему, землeю покривaема. Надeжду во ўспeніи своeмъ на хrтA сп7си1телz возложи1вшаго, є3гHже млcть неwскудэвaема. За в0ина сего2 гDу пом0лимсz, да сeй [сіS] во вёки причaстникомъ [причaстницею] побёды над8 смeртію бyдетъ. Е#гдA душA t тёла и4мать нyждею восхи1титисz стрaшными ѓгGлы, всёхъ забывaетъ ср0дникwвъ и3 знaемыхъ, и3 печeтсz њ бyдущихъ суди1лищей стоsніи, ±же суеты2, и3 многотрyдныz пл0ти разрэшeніи: тогдA судію2 молsще, вси2 пом0лимсz, да прости1тъ гDь, ±же содёла. Пріиди1те брaтіе, во гр0бэ ќзримъ пeпелъ и3 пeрсть, и3з8 неsже создaхомсz. Кaмw нhнэ и4демъ; чт0 же бhхомъ, кjй ўб0гъ и3ли2 богaтъ; и3ли2 кjй вLка; кjй же своб0дь; и3 не вси1 ли пeпелъ; добр0та лицA согни2, и3 ю4ности вeсь цвётъ ўвzди2 смeрть. Вои1стинну суетA и3 тлёніе, вс‰ житє1йскаz, ви1ды, и3 безсл†внаz: вси1 бо и3счезaемъ, вси2 ќмремъ, цaріе же и3 кнsзи, судіи6 и3 наси1льницы, богaтіи и3 ўб0зіи, и3 всE є3стество2 человёческое: нhнэ бо, и5же и3ногдA въ житіи2, во гр0бы вергaютсz, и5хже да ўпок0итъ гDь, пом0лимсz. Вси2 тэлeсніи нhнэ nргaны прaздни зрsтсz, и5же прeжде мaла дви1жими бsху, вси2 недэйстви1тельни, мeртви, нечyвственни: џчи бо заид0ша, свzзaстэсz н0зэ, рyцэ безм0лвствуетэ, и3 слyхъ съ ни1ми: љзhкъ молчaніемъ заключи1сz, гр0бу предаeтсz. вои1стинну суетA вс‰ человёчєскаz. Сп7сaй надёющыzсz на тS, м™и незаходи1магw сlнца бGороди1тельнице: ўмоли2 мlтвами твои1ми пребlгaго бGа, ўпок0ити, м0лимсz, нhнэ престaвльшагосz [престaвльшуюсz], и3дёже ўпокоевaютсz првdныхъ дyси: б9eственныхъ бл†гъ наслёдника [наслёдницу] покажи2, во дв0рэхъ првdныхъ, въ пaмzть, всенепор0чнаz, вёчную. Слaва, глaсъ ѕ7: Зрsще мS безглaсна, и3 бездыхaнна предлежaща, восплaчите њ мнЁ брaтіе и3 дрyзи, срHдницы и3 знaеміи: вчерaшній бо дeнь бесёдовахъ съ вaми, и3 внезaпу нaйде на мS стрaшный чaсъ смeртный: но пріиди1те вси2 лю1бzщіи мS, и3 цэлyйте мS послёднимъ цэловaніемъ: не ктомy бо съ вaми похождY, и3ли2 собесёдую пр0чее. къ судіи1 бо tхождY, и3дёже нёсть лицепріsтіz: рaбъ бо и3 владhка вкyпэ предстоsтъ, цaрь и3 в0инъ, богaтый и3 ўб0гій въ рaвнэмъ дост0инствэ: кjйждо бо t свои1хъ дёлъ, и3ли2 прослaвитсz, и3ли2 постыди1тсz. но прошY всёхъ и3 молю2, непрестaннw њ мнЁ моли1тесz хrтY бGу, да не низведeнъ бyду по грэхHмъ мои6мъ, на мёсто мучeніz: но да вчини1тъ мS, и3дёже свётъ жив0тный. И# нhнэ, бGор0диченъ, глaсъ т0йже: Мlтвами р0ждшіz тS хrтE, и3 п®тeчи твоегw2, ґпcлwвъ, прbр0кwвъ, їерaрхwвъ, прпdбныхъ, и3 првdныхъ, и3 всёхъ с™hхъ, ўс0пшаго рабA твоего2 [и3ли2: ўс0пшую рабY твою2] ўпок0й. Тaже, Трис™0е. Прес™az трbце: Џ§е нaшъ: Сщ7eнникъ: Ћкw твоE є4сть цrтво, и3 си1ла, и3 слaва, nц7A и3 сн7а и3 с™aгw д¦а, нhнэ и3 при1снw и3 во вёки вэкHвъ. Ли1къ: Ґми1нь. Тaже, во глaсъ д7: Со дyхи првdныхъ скончaвшихсz, дyшу рабA твоегw2 [и3ли2: рабы2 твоеS] сп7се ўпок0й, сохранsz ю5 во бlжeнной жи1зни, ћже ў тебE чlвэколю1бче. Въ пок0ищи твоeмъ гDи, и3дёже вси2 с™jи твои2 ўпокоевaютсz, ўпок0й и3 дyшу рабA твоегw2 [и3ли2: рабы2 твоеS], ћкw є3ди1нъ є3си2 чlвэколю1бецъ. Слaва: Ты2 є3си2 бGъ сошeдый во ѓдъ, и3 ќзы њковaнныхъ разрэши1вый, сaмъ и3 дyшу рабA твоегw2 [и3ли2: рабы2 твоеS] ўпок0й. И# нhнэ: Е#ди1на чcтаz и3 непор0чнаz дв7о, бGа без8 сёмене р0ждшаz, моли2 сп7сти1сz души2 є3гw2 [и3ли:2 є3S].
|
Подібні до: Єгда́ от дре́ва: Глас 2: Прийді́те, послі́днєє цілова́ніє даді́м, бра́тіє, во́їну усо́пшему, благодаря́ще Бо́га; сей бо не пощади́ земни́я жи́зні своєя́, і пеки́йся бли́жніх упова́ніє жи́зні небесния і́мать. Гді ни́ні сро́дници же і дру́зі? Се разлуча́ємся. Єго́же упоко́їти, Го́споду помо́лимся. Ко́є разлуче́ніє, о бра́тіє! Кий плач? Ко́є рида́ніє в настоя́щем часі́? Прийді́те у́бо цілу́йте би́вшаго вма́лі с на́ми, предае́ться бо гро́бу. Ка́менем покрива́ється, во тьму вселя́ється, с ме́ртвими погреба́ється, і всіх сро́дников і друго́в ни́ні разлуча́ється; єго́же упоко́їти, Го́споду помо́лимся. Ни́ні жите́йськоє лука́воє разруша́ється торжество́ суєти́; дух бо оскуді́ от селе́нія, бре́ніє очерни́ся, сосу́д раздра́ся, безгла́сен, нечу́ствен, ме́ртвен, недви́жим. Єго́же [або: ю́же] до́блестію украше́ннаго [украше́нную] посила́юще гро́бу, Го́споду помо́лимся, да́ти сему́ [сей] во ві́ки упокоє́ніє. Яко́в живо́т наш єсть? Цвіт, і дим, і роса́ у́тренняя воі́стину. Прийді́те у́бо, у́зрим на гробі́х я́сно, гді добро́та тіле́сная? Гді ю́ность? Гді суть очеса́, і зрак плотськи́й, вся увядо́ша я́ко трава́, вся потреби́шася. Прийді́те ко Христу́ припаде́м со слеза́ми. Ве́лій плач і рида́ніє, ве́ліє воздиха́ніє, і ну́жда, разлуче́ніє душі́, ад і поги́бель, привре́менний живо́т, сінь непостоя́нная, сон преле́стний; безвременномечта́нен труд житія́ земна́го. Дале́че отбіжи́м мирська́го вся́каго гріха́, да небе́сная наслі́дим. Ви́дяще предлежа́ща ме́ртва, о́браз воспри́ймем всі коне́чнаго часа́; сей бо отхо́дить я́ко дим от землі́, я́ко цвіт отцвіте́, я́ко трава́ посіче́ся, вре́тищем повива́єм, земле́ю покрива́єм. Єго́же неви́дима оста́вивше, Христу́ помо́лимся да́ти сему́ во ві́ки упокоє́ніє. Прийді́те, лю́діє, уви́дим ра́тника христия́нськаго, о́чі своя́ тіле́сния закри́вшаго, по о́бразу на́шему, земле́ю покрива́єма. Наде́жду во успе́нії своє́м на Христа́ Спаси́теля возложи́вшаго, Єго́же ми́лость неоскудіва́єма. За во́їна cего́ Го́споду помо́лимся, да сей [сія́] во ві́ки прича́стником [прича́стницею] побі́ди над сме́ртію бу́деть. Єгда́ душа́ от ті́ла і́мать ну́ждею восхи́титися стра́шними А́нгели, всіх забива́єть сро́дников і зна́ємих, і пече́ться о бу́дущих суди́лищей стоя́нії, яже суєти́ і многотру́дния пло́ті разріше́нії; тогда́ Судію́ моля́ще, всі помо́лимся, да прости́ть Госпо́дь, яже соді́ла. Прийді́те бра́тіє, во гро́бі у́зрим пе́пел і персть, із нея́же созда́хомся. Ка́мо ни́ні і́дем? Что же би́хом, кий убо́г іли́ бога́т? Іли́ кий Влади́ка? Кий же свобо́дь? І не всі ли пе́пел? Добро́та лиця́ согни́, і ю́ности весь цвіт увяди́ смерть. Воі́стину суєта́ і тлі́ніє, вся жите́йськая, ви́ди, і безсла́вная; всі бо ісчеза́єм, всі у́мрем, ца́ріє же і кня́зі, судії́ і наси́льници, бога́тії і убо́зії, і все єстество́ челові́чеськоє; ни́ні бо, і́же іногда́ в житії́, во гро́би верга́ються, ї́хже да упоко́їть Госпо́дь, помо́лимся. Всі тіле́снії ни́ні орга́ни пра́здні зря́ться, і́же пре́жде ма́ла дви́жимі бя́ху, всі недійстви́тельні, ме́ртві, нечу́вственні; о́чі бо зайдо́ша, св'яза́стіся но́зі, ру́ці безмо́лвствуєті, і слух с ни́ми; язи́к молча́нієм заключи́ся, гро́бу предає́ться. Воі́стину суєта́ вся челові́чеськая. Спаса́й наді́ющияся на Тя, Ма́ти незаходи́маго Со́лнця Богороди́тельнице; умоли́ моли́твами Твої́ми преблага́го Бо́га упоко́їти, мо́лимся, ни́ні преста́вльшагося [преста́вльшуюся], іді́же упокоєва́ються пра́ведних ду́сі. Бо́же́ственних благ наслі́дника [наслі́дницю] покажи́, во дво́ріх пра́ведних, в па́м'ять, Всенепоро́чная, ві́чную. Сла́ва, глас 6: Зря́ще м'я безгла́сна, і бездиха́нна предлежа́ща, воспла́чіте о мні, бра́тіє і дру́зі, сро́дници і зна́ємії; вчера́шній бо день бесі́довах с ва́ми, і внеза́пу на́йде на м'я стра́шний час сме́ртний; но прийді́те всі лю́б'ящії м'я і цілу́йте м'я послі́дним цілова́нієм; не ктому́ бо с ва́ми похожду́, іли́ собесі́дую про́чеє. К судії́ бо отхожду́, іді́же ність лицеприя́тія; раб бо і влади́ка вку́пі предстоя́ть, цар і во́їн, бога́тий і убо́гий в ра́внім досто́їнстві; ки́йждо бо от свої́х діл, іли́ просла́виться, іли́ постиди́ться. Но прошу́ всіх і молю́, непреста́нно о мні молі́теся Христу́ Бо́гу, да не низведе́н бу́ду по гріхо́м мої́м, на мі́сто муче́нія, но да вчини́ть м'я, іді́же світ живо́тний. І ни́ні, Богородичний, глас той самий: Моли́твами Ро́ждшия Тя, Христе́, і Предте́чі Твоєго́, апо́столов, проро́ков, ієра́рхов, преподо́бних, і пра́ведних, і всіх святи́х, усо́пшаго раба́ Твоєго́ [або: усо́пшую рабу́ Твою́] упоко́й. Потім, Трисвяте. Пресвята́я Тро́йце: О́тче наш: Священник: Я́ко Твоє́ єсть Ца́рство, і си́ла, і сла́ва, Отця́, і Си́на, і Свята́го Ду́ха, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Хор: Амі́нь. Потім, у глас 4: Со ду́хи пра́ведних сконча́вшихся, ду́шу раба́ Твоєго́ [або: раби́ Твоєя́], Спа́се, упоко́й, сохраня́я ю во блаже́нной жи́зні, я́же у Тебе́, Человіколю́бче. В поко́їщі Твоє́м Го́споди, іді́же всі святі́ї Твої́ упокоєва́ються, упоко́й і ду́шу раба́ Твоєго́ [або: раби́ Твоєя́], я́ко єди́н єси́ Человіколю́бець. Сла́ва: Ти єси́ Бог соше́дий во ад, і у́зи окова́нних разріши́вий, Сам і ду́шу раба́ Твоєго́ [або: раби́ Твоєя́] упоко́й. І ни́ні: Єди́на Чи́стая і непоро́чная Ді́во, Бо́га без сі́мені ро́ждшая, моли́ спасти́ся душі́ єго́ [або: єя́].
|
Діaконъ глаг0летъ є3ктенію2:
|
Диякон виголошує ектенію:
|
|
Поми1луй нaсъ б9е, по вели1цэй млcти твоeй, м0лимъ ти2 сz ўслhши и3 поми1луй. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Е#щE м0лимсz њ ўпокоeніи души2 ўс0пшагw рабA б9іz [и3ли2: ўс0пшіz рабы2 б9іей] новопрестaвленнагw в0ина [и4м>къ], за бGохрани1мую странY нaшу У^^^краіну и3 за дрyги сво‰ жи1знь положи1вшаго[-шую] и3 њ є4же прости1тисz є3мY [є5й] всsкому прегрэшeнію, в0льному же и3 нев0льному. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Ћкw да гDь бGъ ўчини1тъ дyшу є3гw2 [и3ли2: є3S], и3дёже прaведніи ўпокоsютсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Млcти б9іz, цrтва нбcнагw, и3 њставлeніz грэхHвъ є3гw2 [и3ли2: є3S], ў хrтA безсмeртнагw цRS и3 бGа нaшегw пр0симъ. Ли1къ: Подaй, гDи. Діaконъ: ГDу пом0лимсz. Ли1къ: ГDи, поми1луй. Сщ7eнник глаг0летъ мlтву сію2: Б9е духHвъ, и3 всsкіz пл0ти, смeрть попрaвый и3 діaвола ўпраздни1вый, и3 жив0тъ мjру твоемY даровaвый: сaмъ гDи, ўпок0й дyшу ўс0пшагw рабA б9іz [и3ли2: ўс0пшіz рабы2 б9іей] новопрестaвленнагw в0ина [и4м>къ], за бGохрани1мую странY нaшу У^^^краіну и3 за дрyги сво‰ жи1знь положи1вшаго[-шую], въ мёстэ свётлэ, въ мёстэ ѕлaчнэ, въ мёстэ пок0йнэ: tню1дуже tбэжE болёзнь, печaль и3 воздыхaніе. Всsкое согрэшeніе, содёzнное и4мъ сл0вомъ, и3ли2 дёломъ, и3ли2 помышлeніемъ, ћкw бlгjй чlвэколю1бецъ бGъ прости2, ћкw нёсть человёкъ, и4же жи1въ бyдетъ, и3 не согрэши1тъ: тh бо є3ди1нъ кромЁ грэхA, прaвда твоS прaвда во вёки, и3 сл0во твоE и4стина. Возглaсъ: Ћкw ты2 є3си2 воскrніе, и3 жив0тъ, и3 пок0й ўс0пшагw рабA твоегw2 [и3ли2: ўс0пшіz рабы2 твоеS] новопрестaвленнагw в0ина [и4м>къ], за бGохрани1мую странY нaшу У^^^краіну и3 за дрyги сво‰ жи1знь положи1вшаго[-шую], хrтE б9е нaшъ, и3 тебЁ слaву возсылaемъ, со безначaльнымъ твои1мъ nц7eмъ, и3 прес™hмъ и3 бlги1мъ и3 животворsщимъ твои1мъ д¦омъ, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ. Ли1къ: Ґми1нь. По воз8глaсэ же, Слaва, и3 нhнэ:
|
Поми́луй нас, Бо́же, по вели́цій ми́лості Твоє́й, мо́лим Ті ся, усли́ши і поми́луй. Хор: Го́споди, поми́луй. Єще́ мо́лимся о упокоє́нії душі́ усо́пшаго раба́ Бо́жия [або: усо́пшия раби́ Бо́жиєй] новопреста́вленнаго во́їна [ім'я], за богохрани́мую страну́ на́шу Украї́ну і за дру́ги своя́ жизнь положи́вшаго[-шую] і о є́же прости́тися єму́ [єй] вся́кому прегріше́нію, во́льному же і нево́льному. Хор: Го́споди, поми́луй. Я́ко да Госпо́дь Бог учини́ть ду́шу єго́ [або: єя́], іді́же пра́веднії упокоя́ються. Хор: Го́споди, поми́луй. Ми́лости Бо́жия, Ца́рства Небе́снаго і оставле́нія гріхо́в єго́ [або: єя́], у Христа́, безсме́ртнаго Царя́ і Бо́га на́шего про́сим. Хор: Пода́й, Го́споди. Диякон: Го́споду помо́лимся. Хор: Го́споди, поми́луй. Священник виголошує цю молитву: Бо́же духо́в і вся́кия пло́ті, смерть попра́вий і дия́вола упраздни́вий, і живо́т ми́ру Твоєму́ дарова́вий, Сам Го́споди, упоко́й ду́шу усо́пшаго раба́ Бо́жия [або: усо́пшия раби́ Бо́жиєй] новопреста́вленнаго во́їна [ім'я], за богохрани́мую страну́ на́шу Украї́ну і за дру́ги своя́ жизнь положи́вшаго[-шую], в мі́сті сві́тлі, в мі́сті зла́чні, в мі́сті поко́йні, отню́дуже отбіже́ болі́знь, печа́ль і воздиха́ніє. Вся́коє согріше́ніє, соді́янноє ім сло́вом, іли́ ді́лом, іли́ помишле́нієм, я́ко Благи́й Человіколю́бець Бог, прости́, я́ко ність челові́к, і́же жив бу́деть, і не согріши́ть, Ти бо єди́н кромі́ гріха́, пра́вда Твоя́ пра́вда во ві́ки, і сло́во Твоє́ і́стина. Виголос: Я́ко Ти єси́ воскресе́ніє, і живо́т, і поко́й усо́пшаго раба́ Твоєго́ [або: усо́пшия раби́ Твоєя́] новопреста́вленнаго во́їна [ім'я], за богохрани́мую страну́ на́шу Украї́ну і за дру́ги своя́ жизнь положи́вшаго[-шую], Христе́ Бо́же наш, і Тебі́ сла́ву возсила́єм, со Безнача́льним Твої́м Отце́м, і Пресвяти́м і Благи́м і Животворя́щим Твої́м Ду́хом, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в. Хор: Амі́нь. Після виголосу, Слава, і нині:
|
И# tпyстъ:
|
І відпуст:
|
|
ВоскRсhй и3з8 мeртвыхъ, хrт0съ и4стинный бGъ нaшъ, мlтвами пречcтыz своеS м™ре, с™hхъ слaвныхъ и3 всехвaльныхъ ґпcлъ, прпdбныхъ и3 бGон0сныхъ nтє1цъ нaшихъ, и3 всёхъ с™hхъ, дyшу t нaсъ престaвльшагwсz рабA своегw2 [и3ли2: престaвльшіzсz рабы2 своеS], в0ина [и4м>къ], за бGохрани1мую странY нaшу У^^^краіну и3 за дрyги сво‰ жи1знь положи1вшаго[-шую] въ селeніихъ првdныхъ ўчини1тъ, въ нёдрэхъ ґвраaма ўпок0итъ, и3 съ првdными сопричтeтъ, и3 нaсъ поми1луетъ, ћкw бlгъ и3 чlвэколю1бецъ.Ли1къ: Ґми1нь. Ґрхіерeй же и3ли2 начaльствуzй їерeй сaмъ глаг0летъ три1жды сіE: Вёчнаz твоS пaмzть, достобlжeнне и3 приснопaмzтне брaте нaшъ. [Три1жды.] Тaже пэвцы2 пою1тъ три1жды: Вёчнаz пaмzть. Ѓбіе же ґрхіерeй, ѓще приключи1тсz тaмw бhти, и3ли2 їерeй чтeтъ мlтву прощaльную велеглaснw: ГDь ї}съ хrт0съ бGъ нaшъ, и4же б9eствєннаz зaпwвэди с™ы6мъ свои6мъ ў§нкHмъ и3 ґпcлwмъ дaвый, во є4же вzзaти и3 рэши1ти пaдшихъ грэхи2, и3 t џныхъ пaки мы2 пріeмше вины6 т0йже твори1ти: да прости1тъ тебE, чaдо д¦0вное, ѓще что2 содёлалъ є3си2 въ нhнэшнэмъ вёцэ в0льное и3ли2 нев0льное, нhнэ и3 при1снw, и3 во вёки вэкHвъ, ґми1нь. И# тaкw взeмше м0щи tх0димъ ко гр0бу послёдующымъ всBмъ лю1демъ, пред8идyщымъ же сщ7eнникwмъ, и3 пою1щымъ: С™hй б9е: Прес™az трbце: Џ§е нaшъ: И# прHчаz. И# полагaютсz м0щи во гр0бъ: ґрхіерeй же, и3ли2 сщ7eнникъ, взeмъ пeрсть лопaтою, крестови1днw мeщетъ верхY мощeй, глаг0лz: ГDнz землS, и3 и3сполнeніе є3S вселeннаz, и3 вси2 живyщіи на нeй. И# посeмъ наливaетъ верхY є3лeй t канди1ла, и3ли2 сhплютъ пeпелъ t кади1льницы, и3 тaкw покрывaютъ ћкw nбhчнw гр0бъ, приглаг0лємымъ тропарє1мъ, глaсъ д7: Со дyхи првdныхъ скончaвшихсz, / дyшу рабA твоегw2 [и3ли2: рабы2 твоеS] сп7се ўпок0й, / сохранsz ю5 во бlжeнной жи1зни, / ћже ў тебE чlвэколю1бче. Въ пок0ищи твоeмъ гDи, / и3дёже вси2 с™jи твои2 ўпокоевaютсz, / ўпок0й и3 дyшу рабA твоегw2 [и3ли2: рабы2 твоеS], ћкw є3ди1нъ є3си2 чlвэколю1бецъ. Слaва: Ты2 є3си2 бGъ сошeдый во ѓдъ, и3 ќзы њковaнныхъ разрэши1вый, / сaмъ и3 дyшу рабA твоегw2 [и3ли2: рабы2 твоеS] ўпок0й. И# нhнэ: Е#ди1на чcтаz и3 непор0чнаz дв7о, бGа без8 сёмене р0ждшаz, / моли2 сп7сти1сz души2 є3гw2 [и3ли2: єS]. И# tпyстъ.
|
Воскре́си́й із ме́ртвих, Христо́с і́стинний Бог наш, моли́твами Пречи́стия Своєя́ Ма́тере, святи́х сла́вних і всехва́льних апо́стол, преподо́бних і богоно́сних оте́ць на́ших, і всіх святи́х, ду́шу от нас преста́вльшагося раба́ Своєго́ [або: преста́вльшияся раби́ Своєя́], во́їна [ім'я], за богохрани́мую страну́ на́шу Украї́ну і за дру́ги своя́ жизнь положи́вшаго[-шую] в селе́ніїх пра́ведних учини́ть, в ні́дріх Авраа́ма упоко́їть, і с пра́ведними сопричте́ть, і нас поми́луєть, я́ко Благ і Человіколю́бець.Хор: Амі́нь. Архієрей або старший священник сам промовляє тричі: Ві́чная Твоя́ па́м'ять, достоблаже́нне і приснопа́м'ятне бра́те наш. [Тричі] І співці співають тричі: Ві́чная па́м'ять. Одразу після цього архієрей або старший священник читає вголос цю прощальну молитву: Госпо́дь Ісу́с Христо́с Бог наш, І́же Бо́же́ственная за́повіді святи́м Свої́м ученико́м і апо́столом да́вий, во є́же в'яза́ти і ріши́ти па́дших гріхи́, і от о́них па́ки ми приє́мше вини́ тойже твори́ти, да прости́ть тебе́, ча́до духо́вноє, а́ще что соді́лал єси́ в ни́нішнім ві́ці во́льноє іли́ нево́льноє, ни́ні, і при́сно, і во ві́ки віко́в, амі́нь. І взявши труну зі спочилим, вирушаємо на кладовище у супроводі всіх людей та священників, що співають: Святи́й Бо́же: Пресвята́я Тро́йце: О́тче наш: Та ін. І опускають труну до могили: архієрей же або священник, взявши лопату землі й висипаючи її на труну навхрест, виголошує: Госпо́дня земля́, і ісполне́ніє єя́ вселе́нная, і всі живу́щії на ней. І виливає зверху єлей, або ж попіл з кадила, і засипають могилу, як звичайно, співці ж співають тропарі, глас 4: Со ду́хи пра́ведних сконча́вшихся, / ду́шу раба́ Твоєго́ [або: раби́ Твоєя́] Спа́се упоко́й, / сохраня́я ю во блаже́нной жи́зні, / я́же у Тебе́, Человіколю́бче. В поко́їщі Твоє́м, Го́споди, / іді́же всі святі́ї Твої́ упокоєва́ються, / упоко́й і ду́шу раба́ Твоєго́ [або: раби́ Твоєя́], я́ко єди́н єси́ Человіколю́бець. Сла́ва: Ти єси́ Бог соше́дий во ад, і у́зи окова́нних разріши́вий, / Сам і ду́шу раба́ Твоєго́ [або: раби́ Твоєя́] упоко́й. І ни́ні: Єди́на Чи́стая і Непоро́чная Ді́во, Бо́га без сі́мені ро́ждшая, / моли́ спасти́ся душі́ єго́ [або: єя́]. І відпуст.
|
