|
Апостол Андрій Первозванний
|
Ґпcлъ ґндрeй первозвaнный
|
|
13 грудня (30 листопада)
|
Ноeмврій, въ l‑й дeнь.
|
|
Тропар, глас 4
|
Тропaрь, глaсъ д7:
|
|
Як з апостолів первозваний і верховного справжній брат, Владиці всіх, Андрію, молися мир вселенній дарувати і душам нашим велику милість. |
Ћкw ґпcлwвъ первозвaнный и3 верх0внагw сyщій брaтъ, вLцэ всёхъ, ґндрeе, моли1сz, ми1ръ вселeннэй даровaти, и3 душaмъ нaшымъ вeлію ми1лость. |
|
Кондак, глас 2
|
Кондaкъ, глaсъ в7. Под0бенъ: Въ мlтвахъ:
|
|
Мужності тезоіменитого Богопроповідника і Церкви послідовника верховного, Петрового родича прославмо, бо, як колись того, так і нині нас призиває: "Прийдіть - ми знайшли Жаданого". |
Мyжества тезоимени1таго бGоглаг0льника, и3 цRкве возслёдователz верх0внаго, петр0ва ср0дника восхвaлимъ: занE ћкоже дрeвле семY, и3 нhнэ нaмъ воззвA: пріиди1те, њбрэт0хомъ желaемаго. |
|
Молитва до святого Андрія Первозванного
|
Мlтва ко ст70му ґпcлу ґндрeю первозвaнному:
|
|
Первозванний Апостоле Господа і Спаса нашого, верховний будівничий Церкви Христової – всехвальний Андрію! Заклик Христа іти за Ним Ти сприйняв з гарячістю й покинув свої сіті – все майно своє – та за Христом пішов навіки. Прославляємо і величаємо апостольські труди Твої; зворушливо згадуємо Благословенний Твій прихід до нас та чесні страждання, які за Христа перетерпів; в розчуленні цілуємо ікону твою; шануємо святу пам’ять Твою і непохитно віруємо, що Господь Бог є живий, жива також і душа твоя. З Ним, Господом, Ти перебуваєш на Небесах і не перестаєш любити нас любов’ю, якою полюбив раніше, коли Духом Святим передбачив наше навернення до Христа Спасителя. Люблячи ж і тепер, підносиш свої молитви до Господа про потреби всіх нас – недостойних твоїх нащадків. Святий Апостоле Андрію! Так ми віруємо і повсякчас ісповідуємо, та з цією вірою Благаємо Господа Бога Спасителя Нашого Ісуса Христа, щоб твоїми молитвами він обдарував нас усім потрібним для спасіння й життя вічного. Благай же, Андрію, Господа, щоб і кожний із нас нині шукав не земних вигод, але турбувався про ближніх своїх і скерував до Небесного, вічного. |
Первозвaнне ґпcле бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA, цRкве послёдователю верх0вный, всехвaльне ґндрeе. Слaвимъ и3 величaемъ ґпcльскіz труды2 тво‰, слaдцэ поминaемъ твоE бл7гословeнное къ нaмъ пришeствіе, ўбл7жaемъ честн†z страд†ніz тво‰, ±же за хrтA претерпёлъ є3си2, лобызaемъ сщ7є1нныz м0щи тво‰, чти1мъ с™yю пaмzть твою2 и3 вёруемъ, ћкw жи1въ гDь, живa же и3 душA твоS и3 съ ни1мъ во вёки пребывaеши на нб7си2, и3дёже и3 лю1биши ны2 т0южде люб0вію, є4юже возлюби1лъ є3си2 нaсъ, є3гдA д¦омъ ст7hмъ прозрёлъ є3си2 нaше, є4же ко хrтY њбращeніе, и3 не т0чію лю1биши, но и3 м0лиши њ нaсъ бGа, зрS во свётэ є3гw2 вс‰ н{жды нaшz. Тaкw вёруемъ и3 тaкw сію2 вёру нaшу и3сповёдуемъ во хрaмэ, и4же во и4мz твоE, ст7hй ґндрeе, преслaвнw создaсz, и3дёже ст7ы6z м0щи тво‰ почивaютъ: вёрующе же, пр0симъ и3 м0лимъ гDа и3 бGа и3 сп7са нaшегw ї}са хrтA, да мlтвами твои1ми, ћже при1снw послyшаетъ и3 пріeмлетъ, подaстъ нaмъ вс‰ потрє1бнаz ко сп7сeнію нaсъ грёшныхъ: да ћкоже ты2 ѓбіе по глaсу гDа, њстaвль мрє1жи сво‰, неукл0ннw є3мY послёдовалъ є3си2, си1це и3 кjйждо t нaсъ да и4щетъ не свои1хъ си2, но є4же къ созидaнію бли1жнzгw и3 њ г0рнемъ звaніи да помышлsетъ. И#мyще же тS предстaтелz и3 мlтвенника њ нaсъ, ўповaемъ, ћкw мlтва твоS мн0гw м0жетъ пред8 гдcемъ и3 сп7си1телемъ нaшимъ ї}сомъ хrт0мъ, є3мyже подобaетъ всsкаz слaва, чeсть и3 поклонeніе со nц7eмъ и3 ст7hмъ д¦омъ во вёки вэкHвъ. Ґми1нь. |
