Ви́дъ
Вид іменник, ч.р.зір, 2. тип, образ
Форми слова
Церковнослов’янська форма; під нею — українська транслітерація.
| Відмінок | однина |
|---|---|
| називний |
ви́дъ
вид |
| родовий |
ви́да
ви́да |
| знахідний |
ви́дъ
вид |
| місцевий |
ви́дѣ
ви́ді |
