Вранъ
Вран іменник, ч.р.ворон, шуліка
Форми слова
Церковнослов’янська форма; під нею — українська транслітерація.
| Відмінок | однина |
|---|---|
| називний |
вра́нъ
вран |
| родовий |
вра́на
вра́на |
| знахідний |
вра́на
вра́на |
| — |
враждꙋ́ющїи
вражду́ющії
враждова́хꙋ
враждова́ху
враждꙋ́етъ
вражду́єть
Врагѝ
Враги́
вра́нѡвымъ
вра́новим
вра́щшесѧ
вра́щшеся
вратѡ́мъ
врато́м
врачева́ти
врачева́ти
врази́
вразі́ |
