Вы́шнїй

Ви́шній прикметник

найвищий, що є згори, вишній, горний

Форми слова

Церковнослов’янська форма; під нею — українська транслітерація.

Відмінок	однина	множина
називний	вы́шнїй Ви́шній	—
родовий	вы́шнѧгѡ Ви́шняго вы́шнѧго Ви́шняго вы́шнїѧ ви́шнія	вы́шнихъ ви́шніх
давальний	вы́шнемꙋ Ви́шнему	—
знахідний	вы́шнѧгѡ Ви́шняго вы́шнїй Ви́шній вы́шнѧго Ви́шняго вы́шнїѧ ви́шнія	вы́шнихъ ви́шніх
орудний	вы́шнимъ ви́шнім	—
місцевий	вы́шнемъ ви́шнем вы́шнѣмъ ви́шнім	вы́шнихъ ви́шніх