Вѣ́ра
Ві́ра іменник, ж.р.віра, довіра, 2. вірність, 3. віросповідання, віровчення
Форми слова
Церковнослов’янська форма; під нею — українська транслітерація.
| Відмінок | однина |
|---|---|
| називний |
вѣ́ра
ві́ра |
| родовий |
вѣ́ры
ві́ри |
| давальний |
вѣ́рѣ
ві́рі |
| знахідний |
вѣ́рꙋ
ві́ру |
| орудний |
вѣ́рою
ві́рою |
| місцевий |
вѣ́рѣ
ві́рі |
| кличний |
вѣ́ро
Ві́ро |
