Меню ▼
Зміст ▼
Архангельське Євангеліє, 1092р :

← Євангеліє від Марка
Євангеліє від Іоана →
Євангеліє від Луки
Євангеліє від Луки
Глава 1
Глава 1
1
1
Понѥже Uбо мнози начаша чинити повэсть. о извэстьныихъ. въ насъ вещьхъ. Оскільки багато хто почав складати оповіді про добре відомі нам речі,
2
2
яко же предаша намъ. бывъше искони. самовидьци слUгы бывъше словеси. як передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова*,
3
3
изволисz и мнэ. хожьшю испрьва по всэхъ. въ истинU по рzдU пьсати тебэ славьныи fеофиле. то спало на думку й мені, старанно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, високодостойний Феофиле,
4
4
да разUмэѥши. о нихъ же наUченъ ѥси. словесы Uтвьржениѥ. щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.
5
5
Быc въ дн7и ирода цrz июдеиска. иереи етеръ именьмь захариа. t епимериа авианя. и жена ѥго. t дъщеръ ароновъ. имя ѥи елисаветь. У дні Ірода, царя Юдейського, був священик на ім’я Захарія, з денної черги Авиєвої, і жінка його з дочок Ааронових, а ім’я її — Єлисавета.
6
6
бэста бо оба правьдьна. предь бGмь. ходzща. въ заповэдьхъ сихъ. и оправьданиихъ гн7ихъ бес порока. Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно.
7
7
и не бэ има чада Ӑ Понѥже бэ елисаветь неплоды. и оба зам™рэвъша. въ дн7ьхъ своихъ бzста. У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку.
8
8
быc же слUжащю ѥмU. въ дн7ь чреды своѥя предь бм7ь. Одного разу, коли він за чином своєї черги служив перед Богом,
9
9
по обычаю иереискU. лUчисz ѥмU покати въ цр7квь гн7ю. за звичаєм священства, йому випало покадити, ввійшовши до храму Господнього,
10
10
и все множьство людии бэ мlтвU творz вънэ. въ годъ тьмьяна. а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння.
11
11
яви же сz ѥмU анGлъ гн7ь. стоя одеснUю олтарz. кадильнааго. Тоді з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного.
12
12
и съмzтесz захариа видэвъ. и страхъ нападе на нь. Збентежився Захарія, побачивши його, і страх напав на нього.
13
13
рече же къ нѥмU анGлъ. гн7ь. не боисz захарие. занѥ Uслышана быc мlтва твоя. и жена твоя елисавеfь родить сн7ъ тебэ. и наречеши имя ѥмU iw7нъ. Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоан;
14
14
и бUдеть тебэ радость и веселиѥ. и мнозэ о рожьствэ ѥго въздрадUютьсz. і буде тобі радість і втіха, і багато хто народженню його зрадіє,
15
15
бUдеть бо велии предь бм7ь. и вина и сикера не имать пити. и д¦а с™го испълнитьсz. и ѥще и чрева м™ри своѥя. бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні хмільного напою не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї.
16
16
и многы сн7ы изlвы wбратить къ го7µ бо7µ ихъ. І багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього.
17
17
и тъ предьидеть предь нимь. д¦мь и силою илииною. обратить с®ца оц7емъ и чада. противьныя въ мUдрость правьдьныихъ. Uготовати гв7и люди съвьршены. І йтиме перед Ним з духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних — до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений.
18
18
и рече захариа къ анGлU. по чесомU разUмэю се. азъ бо ѥсмь старъ. и жена моя зам™рэвъши въ дн7ьхъ своихъ. І сказав Захарія ангелові: з чого я пізнаю це? Бо я старий, і жінка моя постарілася у днях своїх.
19
19
и tвэщавъ анGлъ рече ѥмU. азъ ѥсмь гаврилъ престояи предъ бм7ь. и посланъ ѥсмь гlти къ тебе. и бlговэстити тебэ се. Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі про це.
20
20
и се бUдеши. мълча. и не могыи прогlти. до нѥго же дн7е бUдеть се Ӑ Занѥ не вэрова словесьмъ моимъ. яко же събUдетьсz въ времz моѥ. І ось ти будеш мовчати і не матимеш можливости говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться свого часу.
21
21
и бэша людиѥ жьдUще захариэ. и чюжахUсz. иже мUждzаше въ цр7кви. Люди чекали на Захарію і дивувалися, що він забарився в храмі.
22
22
и шьдъ же не можаше гlти. къ нимъ. и разUмэша. яко видэниѥ видэ. въ цр7кви. и бэ помавая имъ. и пребываше нэмъ. Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим.
23
23
и быc яко испълнишасz дн7ьѥ слUжьбы ѥго. иде въ домъ свои. А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому.
24
24
по сихъ же дн7ьхъ. зачатъ елисавеfь жена ѥго. и таяшесz. пzть мц7ь. глщ7и. Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи:
25
25
яко тако сътвори мнэ Gь. въ дн7и въ ня же призри. отzти поношениѥ моѥ. въ члв7цхъ. так сотворив мені Господь у ті дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене ганьбу перед людьми.
26
26
въ шестыи же. мcць. посланъ быc анGлъ гаврилъ t б7а. въ градъ галилеискъ. ѥмU же имя назареfь. Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у галилейське місто, яке називається Назарет,
27
27
къ дв7э обрUченэи мUжеви. ѥмU же иосифъ. t домU дв7дова. и имя ѥи дв7а мр7ия. до Діви, зарученої з мужем на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви — Марія.
28
28
и въшьдъ къ нѥи анGлъ рече. радUисz блгdтьная Gь съ тобою. Блн7а ты ѥси въ женахъ. Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах.
29
29
она же слышавъши. съмzтесz о словеси. и помышляше въ себе. како бUдеть цэлованиѥ се. Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання.
30
30
и рече ѥи анGлъ. не боисz мр7ие. обрэте блгdть. t б7а. І сказав Їй ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога.
31
31
и се зачьнъши въ чревэ. и родиши сн7ъ. и наречеши имя ѥмU iс7. І ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус.
32
32
съ бUдеть велии. и сн7ъ вышьняго. наречетьсz. и дасть ѥмU Gь б7ъ престолъ дв7да оц7а ѥго. Він буде Великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престіл Давида, отця Його.
33
33
и въселитьсz въ домU ияковли въ вэкы. и цр7ствию ѥго нэсть коньца. І царюватиме у домі Якова повік, і царству Його не буде кінця.
34
34
рече же мр7ия къ анGлU. како бUдеть се мънэ. иде мUжа не знаю. Марія ж сказала ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю?
35
35
и tвэщавъ анGлъ рече ѥи. д¦ъ с™ъ наидеть на тz. и сила вышьняаго осэнить тz. тэмь же и ѥже родитьсz. с™о наречетьсz сн7ъ б9ии. Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим.
36
36
и се елисавеfь. Uжика твоя. и та зачатъ сн7а въ старость свою. и се мcць шестыи ѥсть ѥи. нарицаѥмэи неплодъви. Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною,
37
37
яко не изнеможеть отъ б7а. всzкъ гlъ. бо не буває безсилим у Бога ніяке слово.
38
38
и рече мр7ия. се раба гн7я. бUди мнэ по гlU твоѥмU. и tиде t нея анGлъ. Тоді Марія сказала: Я — раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел.
39
39
Въ оны дн7и. въставъши мр7иа. иде въ горU съ тъщаниѥмь въ градъ июдовъ. Уставши ж, Марія у дні ці поспіхом пішла у передгір’я, в місто Іудине,
40
40
и въниде въ домъ захариинъ. и цэлова елисавеfь і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету.
41
41
и быc. яко Uслыша елисаветь. цэлованиѥ мр7иино. възыграсz младеньць радощами въ чревэ ѥя. и исплънисz д¦мь елисавеfь. Коли ж почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Духа Святого Єлисавета.
42
42
и възпи гласъмь великъмь и рече. блcна ты въ женахъ. и блcнъ плодъ Uтробы твоѥя. І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти в жонах, і благословенний плід утроби Твоєї!
43
43
и отъкUдU се мнэ. да приде м™и Gа моѥго. къ мнэ. І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене?
44
44
се бо яко быc глаc цэлования твоѥго въ Uшию моѥю. възыграсz младеньць. радощами въ Uтробэ моѥи. Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй.
45
45
бlжная же вэрU ятъ. яко бUдеть съвьршениѥ гlанымь ѥи. отъ б7а. Блаженна ж Та, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа.
46
46
и рече мр7ия. величить дш7а моя Gа. І сказала Марія: величає душа Моя Господа,
47
47
и въздрадовасz д¦ъ мои о бз7э сп7си моѥмь. і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм,
48
48
яко призри на съмэрение моѥ. се бо tселэ блажать мя вси роди. бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди.
49
49
яко сътвори мнэ величиѥ сильнъ. и с™о имz ѥмU. Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його.
50
50
и милость ѥго въ родъ и родъ боѩщиимъ сz ѥго. І милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його.
51
51
сътвори дрьжавѫ мышьцеѭ своѥѭ расточи гръдыѩ мыслиѭ срьдьца ихъ. Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих у помислах сердець їхніх;
52
52
низъложи сильныѩ съ прэстолъ и възнесе съмэреныѩ. скинув сильних з престолів і підніс смиренних;
53
53
алчѫщzѩ исплъни благъ и богатzщzѩ сz отъпусти тъщz. голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим.
54
54
приѩтъ израиля отрока своѥго помzнѫти милость Прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість,
55
55
якоже глагола къ отьцемъ нашимъ аврааму и сэмени ѥго до вэка. як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його до віку.
56
56
пребыc же мр7ия съ нѥю. яко три мcцэ. и и възвратисz въ домъ свои. Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій.
57
57
елисавеfи же испълнишасz дн7ьѥ родити. и роди сн7ъ. Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина.
58
58
и слышаша окр7стъ живUщеи. w рожdении ѥя. яко въ* възвеличилъ ѥсть Gь млcть свою съ нѥю. І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю, і радувалися з нею.
59
59
и бы въ осмыи дн7ь. придоша обрэзатъ отрочате. и нарицахUть и именьмь оц7а своѥго захариа. І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його — Захарією.
60
60
и tвэщавъши м™и ѥго ре?. ни. нъ да наречетьсz iw7анъ. На це мати його сказала: ні, хай буде названий Іоаном.
61
61
и рэша ѥи. яко никто же ѥсть t рожения твоѥго. иже нарицаѥтьсz именьмь тэмь. І сказали їй: адже нікого нема в роді твоїм, хто звався б ім’ям тим.
62
62
помаяхU же оц7ю ѥго. како бы хотэлъ нарещи ѥ. І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його.
63
63
и спрошь дъщицю. наpа. гlя. иоанъ ѥсть имя ѥмU. И чюдишасz вси. Попросивши дощечку, написав слова: Іоан буде ім’я йому. І дивувались усі.
64
64
и tвьрзошасz ѥго Uста. абиѥ и языкъ ѥго. и гlаше бlгсловz б7а. І відразу відкрилися уста його і язик його, і він почав говорити, благословляючи Бога.
65
65
и быc на всэхъ страхъ. живUщиихъ окр7стъ ихъ. и въ всеи странэ иUдеисцэи. повэдаѥми бzхU гlи си. І був страх у всіх навколишніх жителів; і в усій країні Юдейській розповідалося про все це.
66
66
и положиша вси на с®цхь. своихъ. гlюще. что Uбо wтроча се бUдеть. и рUка гн7я бэ съ нимь. Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: ким буде дитя це? І рука Господня була з ним.
67
67
и захариа оц7ь ѥго испълнисz д¦мь ст7мь. прbрчьствова. гlя. І Захарія, батько його, сповнився Духа Святого і пророкував, кажучи:
68
68
Бlнъ Gь б7ъ изlвъ. яко посэти и сътвори избавлѥниѥ людьмъ своимъ. благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому.
69
69
и въздвиже рогъ съпасения нашего въ дому давыда отрока своѥго. І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого,
70
70
якоже глагола усты свzтыихъ сѫщиихъ отъ вэка пророкъ ѥго. як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку,
71
71
спасениѥ отъ врагъ нашихъ и из рѫкъ вьсэхъ ненавидzщиихъ насъ. що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас;
72
72
сътворити милость съ отьци нашими и помzнѫти завэтъ свzтыи свои. сотворить милість батькам нашим і спом’яне святий завіт Свій —
73
73
клzтвоѭ ѥѭже клzтъ сz къ аврааму отьцу нашему. дати намъ дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому,
74
74
без страха из рѫкы врагъ нашихъ избавльшемъ сz щоб ми, визволившись від рук ворогів наших,
75
75
служити ѥму прэподобиѥмь и правьдоѭ прэдъ нимь вьсz дьни живота нашего. безбоязно служили Йому в святості й праведності перед Ним всі дні життя нашого.
76
76
и ты отроче прbркъ. вышьняаго наречѥшисz. предъидеши бо предъ лицемь гн7ьмь. Uготовати пUти ѥго. І ти, дитя, пророком Всевишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати путі Йому.
77
77
дати разумъ съпасения людемъ ѥго въ отпущениѥ грэхъ ихъ. Дати зрозуміти спасіння людям Його у відпущенні гріхів їхніх,
78
78
милосрьдии ради бога нашего въ нихъже посэтилъ ѥсть насъ въстокъ съвыше. з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід* з неба,
79
79
просвэтити сэдzщzѩ въ тьмэ и сэни съмрьтьнэ. направити ногы нашz на пѫть мирьнъ. просвітити тих, що у темряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру.
80
80
отроча же растzше и крэпляшесz д¦мь. и бэ въ пUстыняхъ. до дн7е явлѥния своѥго изlю. Дитя ж зростало і міцніло духом, і було у пустелях до дня явлення свого Ізраїлеві.
Глава 2
Глава 2
1
1
Въ оны дн7и. изиде повелэниѥ t кесарz аvгUста. написати всю вселѥнUю. У ті дні вийшов від кесаря Августа наказ зробити перепис по всій землі.
2
2
се же написаниѥ пьрвоѥ быc. владUщю. кµринию. Цей перепис був перший за правління Квиринія Сирією.
3
3
и идzхU вси. къждо написатисz въ свои градъ. І всі йшли записатися, кожен до свого міста.
4
4
възиде же иосифъ t галилея града иазаретьскаго. въ иUдею въ градъ дв7двъ. иже нарицаѥтьсz виfлеомъ. занѥ бэ t домU и отьчьства дв7два. Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеєм, бо він був з дому і роду Давидового,
5
5
написатисz съ мриѥю. wбрUченою ѥмU женою. сUщею непраздьною. записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була вагітна.
6
6
быc же ѥгда бzстz тU. испълнишасz дн7ьѥ родити ѥи. Коли ж вони були там, надійшов час родити Їй;
7
7
и роди сн7ъ свои пьрвэньць. и пови и. и положи и въ ясльхъ. занѥ не бэ имъ мэста въ обитэли. І народила Сина Свого Первістка, і сповила Його, і поклала Його в ясла, бо не було їм місця в гостиниці.
8
8
и пастыри бzхU въ тои же странэ. бъдzще. и стрегUще стражю нощьнUю. о стадэ своѥмь. У тій стороні були на полі пастухи, які стерегли нічної пори отару свою.
9
9
и се анGлъ гн7ь ста въ нихъ. и сл7ава гн7я осия я. и Uбояшасz страхъмь велиѥмь. Аж ось ангел Господній став між них, і слава Господня осяяла їх; злякалися вони страхом великим.
10
10
и рече имъ анGлъ. не боитесz. се бо бlговэстую вамъ. радость велию. яже бUдеть всэмъ людьмъ. І сказав їм ангел: не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям.
11
11
яко родисz вамъ днcь. сп7съ иже ѥсть ¦ъ Gь въ градэ дв7двэ. Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
12
12
и се вамъ знамениѥ. обрzщете младеньць. повитъ лежащь въ ясльхъ. І ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах.
13
13
и вънезапU быc съ анGлмь. множьство вои нб7сныихъ. хвалzщиихъ б7а и гlщь. І раптом з’явилося біля ангела численне воїнство небесне, яке славило Бога і викликувало:
14
14
Слава въ вышьнихъ бо7µ и на земли миръ. въ члв7цхъ бlговолѥниѥ. слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!
15
15
и быc ѥгда tидоша t нихъ анGли на нбо7. и члв7ци пастыри рекоша дрUгъ къ дрUгU. преидэмъ Uбо въ виfлеомъ. и видимъ глаc сь бывъшии. иже Gь съказа намъ. І коли ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: підемо до Вифлеєма і подивимось, що там сталося, про що сповістив нам Господь.
16
16
и придоша подвигъшесz. и обрэтоша мр7ию же иосифа. и младеньць лежащь въ ясльхъ. І, поспішивши, прийшли і знайшли Марію та Йосифа, і Немовля, Яке лежало в яслах.
17
17
и видэвъшеи же. съказаша о гlанэмь имъ отрочатэ семь. Побачивши ж, розповіли про те, що було сповіщено їм про Немовля Це.
18
18
и вси слышавъше и дивишасz. о гlаныхъ t пастырь къ нимь. І всі, хто чув, дивувалися тому, що розповідали їм пастухи.
19
19
мария же съблюдаше вьсz гlы сия. сълагающи въ с®ци своѥмь. Въ оно времz. А Марія зберігала всі слова ці, складаючи в серці Своїм.
20
20
възвратишасz пастыри хвалzще и славzще б7а. о всэхъ яже слышаша и видэша. яко же гlно быc къ нимь. Пастухи ж повернулися, славлячи і хвалячи Бога за все те, що чули й бачили, як було сказано їм.
21
21
и ѥгда испълнишасz. }. дн7ии. да обрэжють. и нарекоша имz ѥмU iс7. нареченое анGлмь преже даже не зачатъсz въ чревэ. Въ оно+. А як минуло вісім днів, коли належало обрізати Його, дали Йому ім’я Ісус, наречене ангелом ще перед тим, як зачався Він в утробі.
22
22
изведоста родителя отроча iс7а. въ иеrлмъ. поставити и предь гм7ь. І коли настали дні очищення за законом Мойсеєвим, то принесли Його до Єрусалима, щоб поставити перед Господом,
23
23
яко же ѥсть писано. въ законэ гн7и. яко же всzкъ младеньць мUжьска полU. развьрзая ложесна. с™о бGви наречетьсz. як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господеві.
24
24
и дати жьртвU. по реченUUмU въ законэ гв7и. ли два птеньца голUбииа. І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голуб’ят.
25
25
И бэ члв7къ въ иерсlмэ ѥмU же имz семеонъ. и члв7къ сь правьдьнъ. и чьстивъ. чая Uтэхы изlвы. и д¦ъ бэ с™ыи въ нѥмь. Був тоді в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон. Він був муж праведний та благочестивий, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому.
26
26
и бэ ѥмU tвэщано. дх7мь с™мь. не видэти съмьрти. преже даже не видить крьста гн7я. Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього.
27
27
и приде д¦мь въ цр7квь. и ѥгда въведоста родителя отроча iс7а. сътворити има по обычаю законьнUUмU о нѥмь. І був він приведений Духом у храм. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб зробити з Ним за законним звичаєм,
28
28
и тъ прияты и на рUкU своѥю и бlгослови семеонъ б7а и рече. він взяв Його на руки, благословив Бога і сказав:
29
29
Нынэ tпUщаѥши раба своѥго вLко по гlU твоѥмU съ миръмь. нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром,
30
30
яко видэста очи мои сп7сениѥ твоѥ. бо бачили очі мої спасіння Твоє,
31
31
ѥже ѥси Uготовалъ предь лицемь всэхъ людии. яке Ти приготував перед лицем усіх народів,
32
32
свэтъ въ tкръвениѥ языкъ. и славU людии твоихъ иlя. світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля.
33
33
и бэ иосифъ и м™и ѥго. чюдzщасz. о гlѥмыихъ о нѥмь. Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього.
34
34
и бlгослови я семеонъ и рече и къ мр7ии м™ри ѥго. се сь лежить на падениѥ. и на въставлѥниѥ многомъ въ из7ли. и въ знамениѥ въ прекы гlѥмо. І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, —
35
35
и тебэ самои и дUщю проідеть орUжиѥ. да tкрыютьсz t мъногъ ср7дць помышлѥния. і Тобі Самій душу пройме меч, — щоб відкрилися помисли багатьох сердець.
36
36
и бэ анна пророчица. дъщи фанUилѥва. си заматерэвъши. въ дн7ьхъ мнозэхъ. живъши съ мUжьмь. з7. лэѹ t дв7ьства своѥго. Тут була й Анна-пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асирова, яка досягла глибокої старости, проживши з чоловіком сім років від дівоцтва свого;
37
37
и та въдова бэ. до осми десzть. и. д7. лэѹ. яко же не охожаше цр7кве постъмь и мlтвми. слUжащи нощь и дн7ь. вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи день і ніч.
38
38
и та въ тъ чаc приставъши исповэдашесz гв7и. и гlаше о нѥмь. всэмъ чюющемъ избавлѥниѥ въ иеrлмэ. Прийшовши тієї години, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав спасіння в Єрусалимі.
39
39
и яко же съконьчашасz всz по законU гн7ю. и възвратишасz въ галилею. въ градъ свои. назареfь. І коли виконали все за законом Господнім, повернулися до Галилеї, до міста свого Назарета.
40
40
отроча же растzше и крэпляашесz д¦мь. испълняясz бл7гости. блг7дть божия на немь. Дитя зростало і міцніло духом, сповнюючись премудрости, і благодать Божа була на Ньому.
41
41
и хожаста родителя ѥго. по всz лэта въ иер©лмъ въ праздьникъ пасцэ. Щороку батьки Його ходили до Єрусалима на свято Пасхи.
42
42
и ѥгда быc. в7i. лэтэ. въсходzщемъ имъ въ иерсл7мъ. по обычаю праздьника. І коли було Йому дванадцять років, прийшли вони також за звичаєм до Єрусалима на свято.
43
43
и коньчавъшемъ дн7и. възвращающемъсz имъ. оста отрокъ iс7 въ иер©лмэ. и не чюста родителя ѥго. Як скінчилися дні свята, вони повертались, а Отрок Ісус залишився в Єрусалимі; і не помітили того Йосиф і Мати Його.
44
44
мнэста же въ дрUжинэ ѥго сUща. придоша дн7е пUть. и искаста ѥго въ рожении и знании. Думали, що Він іде з іншими; пройшовши ж день дороги, почали шукати Його серед родичів та знайомих.
45
45
и не обрэтъша ѥго. възвратистасz въ иер©лмъ. възискающа ѥго. І, не знайшовши Його, повернулись до Єрусалима, шукаючи Його.
46
46
и быc по трьхъ дн7ьхъ. обрэтоста и въ цр7кви сэдzщь. посредэ Uчитель. и послUшающа ихъ. и въпрашающь я. Через три дні знайшли Його в храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх і розпитував;
47
47
UжасахU же сz вси послUшающии ѥго. w разUмэ и о tвэтэхъ ѥго. усі, хто слухав Його, дивувалися розуму і відповідям Його.
48
48
и видэвъша и дивистасz ѥмU. и рече къ нѥмU м™и ѥго. чадо. что сътвори намъ тако. се оц7ь твои и азъ скърбzща искаховэ тебе. І, побачивши Його, здивувалися; і Мати Його сказала Йому: Чадо! Що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і Я, вболіваючи, шукали Тебе.
49
49
и рече къ нима. что яко искаста мене. не вэста ли яко яже сUть оц7а моѥго. въ тэхъ достоить ми быти. Він сказав їм: навіщо вам було шукати Мене? Хіба ви не знали, що Я маю бути в тому, що належить Отцю Моєму?
50
50
и та не разUмэста гlа иже рече има. Але вони не зрозуміли сказаних Ним слів.
51
51
и съниде съ нима. и приде въ назарефъ. и бэ повинUя има. и м™и ѥго съблюдаше всz гlы сия. въ срд7ци своемъ. І Він пішов з ними, і прийшов у Назарет, і корився їм. І Мати Його зберігала всі слова ці в серці Своєму.
52
52
iс7 же растzше. премUдростию и тэлъмь. и блгdтью t б7а и члв7кы. Ісус же зростав у премудрості і віком, в любові у Бога і людей.
Глава 3
Глава 3
1
1
Въ пzтоѥ надесzте лэто владычьства тиверня кесарz. wбладающю понтьскUUмU пилатU июдею. и чьтвьртовластьствUющю галилею иродU. филипU же братU ѥго. чьтвьрто- властьствUющю. итUриѥю. и трахонитьскою страною. и лµсанию. четвьртовластьствUющю. авилиниѥю. У п’ятнадцятий же рік правління Тиверія-кесаря, коли Понтійський Пилат правив Юдеєю, Ірод був четвертовладником у Галилеї, Филип, брат його, був четвертовладником в Ітуреї і Трахонітському краї, а Лисаній був четвертовладником в Авилинеї,
2
2
при архиереи. анэ и каиафэ. Быc гlъ б9ии къ иоанU. захариинU сн7U въ пUстыни. за первосвящеників Анни і Каяфи, було слово Боже до Іоана, сина Захарії, в пустелі.
3
3
и приде въ всю странU иUдеискU. проповэдая кр7щениѥ на покаяниѥ грэховъ и въ tпUщениѥ. І він проходив по всій околиці Йорданській, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів,
4
4
яко же ѥсть писано въ книгахъ словесы исаиа прbрка гlюща. глаc въпьющааго въ пUстыни. Uготоваите пUть гн7ь. правы творите стьзz ѥго. як написано в книзі слів Ісаї-пророка, який говорить: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господній, прямими зробіть стезі Йому.
5
5
всzка дьбрь испълнитъсz. и всzка гора и хълмъ съмэритьсz. и бUдUть стръпътьная въ права. и острия въ пUти гладъдъкы Кожна долина нехай наповниться, і всяка гора і пагорб зрівняються, і хай стане криве прямим, і вибоїсті дороги — рівними.
6
6
и Uзрить всzка плъть. сп7сениѥ б9иѥ. І побачить всяка плоть спасіння Боже.
7
7
гlаша же исходzщимъ народомъ. кр7ститисz t нѥго. Ищадиz ехиднова. къто съказа вамъ. бэжати t грzдUщааго гнэва. Іоан говорив народові, що приходив хреститися від нього: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву?
8
8
сътворите Uбо плоды достоины покаянию. и не начинаите гlати въ себэ. оц7а имамъ авраама. гlю бо вамъ. яко можеть б7ъ. t камения сего въздвигнUти чада авраамU. Створіть же плоди, достойні покаяння, і не думайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог з каміння цього може створити дітей Авраамові.
9
9
Uже бо и секыра при корении древа лежить. всzко Uбо древо не творzщеѥ плода добра. посэкають ѥ и въ огнь въмещють ѥ. Вже й сокира при корені дерева лежить: всяке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубується і вкидається у вогонь.
10
10
въпрашаахU же и народи гlюще. Uчителю что сътворимъ. І запитували його люди, кажучи: що ж нам робити?
11
11
tвэщавъ же гlа имъ. Имэяи двэ ризи подасть неимUщUмU. имѥяи брашьна тако же да творить. Відповідаючи, він сказав їм: хто має дві одежини, хай дасть тому, хто не має, і хто має їжу, хай зробить так само.
12
12
придоша же и мытаре кр7ститъсz. и рекоша къ нѥмU. Uчителю. что сътворимъ. Прийшли і митарі хреститися від нього і сказали йому: учителю, що нам робити?
13
13
онъ же рече къ нимъ. ничто же боле повелэнааго вамъ творите. Він відповів їм: нічого не вимагайте більше того, що призначено вам.
14
14
ВъпрашаахU же и воини гlюще. и мы что сътворимъ. и рече къ нимъ. никого же не обидите. ни оклеветаите. и довълни бUдете оброкы вашими. Питали його також і воїни: а що нам робити? І сказав їм: нікого не кривдіть, не обмовляйте і задовольняйтеся платнею вашою.
15
15
чающемъ же людьмъ. и помышляющемъ всэмъ. въ с®цхъ w иwанэ. еда тъ ѥсть х©ъ. Коли ж народ чекав і всі роздумували в серцях своїх про Іоана, чи не Христос він, —
16
16
tвэща же имъ иw7нъ гlя. азъ Uбо кр7щаю вы водою. идеть же крэплии мене. ѥмU же нэсмь достоинъ tрэшити ремене сапогU ѥго. тъ вы кр7стить дх7мь с™ыимь и wгньмь. Іоан усім відповідав: я хрещу вас водою: але гряде Сильніший за мене, Якому я недостойний розв’язати ремінь взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем.
17
17
ѥмU же лопата въ рUцэ ѥго. и потребить гUмьно своѥ. и събереть пьшеницю свою. а плевы съжьжеть огньмь негасимымь. Лопата в руці Його, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю в житницю Свою, а полову спалить вогнем невгасимим.
18
18
многа же ина бlговэствUя гlаше къ людьмъ. І багато іншого, втішаючи, благовістив Він людям.
19
19
Иродъ же четврьтовластьникъ обличаѥмь имь о иродиядэ женэ брата своѥго и о вьсемь зълэ ѥже сътвори иродъ. Ірод же, четвертовладник, якому Іоан докоряв за Іродіаду, жінку брата його, і за все, що зробив Ірод лихого,
20
20
приложи и се надъ вьсэми и заклепе иоана въ тьмьници. додав до всього іншого і те, що замкнув Іоана у в’язниці.
21
21
бысть же ѥгда крьстишz сz вьси людиѥ исусу крьщьшу сz и молzщу сz отъврьзе сz небо І сталося, коли хрестився весь народ, і Ісус, охрестившись, молився, розкрилося небо,
22
22
и съниде духъ свzтыи тэлесьныимъ зракъмь яко голѫбь на нь. и гласъ съ небесе бысть глаголѩ: ты ѥси сынъ мои възлюблѥныи. о тебэ благоволихъ. і Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб; і був Голос з небес, Який говорив: Ти є Син Мій Улюблений, у Тобі Моє благовоління!
23
23
И тъ бэ исусъ яко тремъ десzтемъ лэтъ начинаѩ сынъ сы яко мьнимъ бэ иосифовъ илиѥвъ Ісус, починаючи Своє служіння, був років тридцяти, і був, як думали, син Йосифів, Іліїв,
24
24
матfатовъ леµиинъ мелхиѥвъ ианнаѥвъ иосифовъ Матфатів, Левіїв, Мелхіїв, Іаннаїв, Йосифів,
25
25
маттаfиѥвъ амосовъ наумовъ еслимовъ нагеовъ Маттафіїв, Амосів, Наумів, Еслимів, Наггеїв,
26
26
мааfовъ матаfиѥвъ семеиѥвъ иосифовъ иудинъ Маафів, Маттафіїв, Семеіїв, Йосифів, Іудин,
27
27
иоанановъ рисаѥвъ зоровавелѥвъ салаfиилѥвъ нириѥвъ Іоананів, Рисаїв, Зоровавелів, Салафіїлів, Ниріїв,
28
28
мелхиѥвъ аддиѥвъ косамовъ елмонамовъ ировъ Мелхіїв, Аддіїв, Косамів, Елмодамів, Ірів,
29
29
иосиовъ елиезеровъ иоримовъ матfатовъ леµинъ. Іосіїв, Єлиєзерів, Іоримів, Матфатів, Левіїв,
30
30
сµмеоновъ иудовъ иосифовъ ионановъ елиакимовъ Симеонів, Іудин, Йосифів, Іонанів, Єлиакимів,
31
31
мелеаѥвъ маинановъ маттаfаѥвъ наfановъ давыдовъ Мелеаїв, Маїнанів, Маттафаїв, Нафанів, Давидів,
32
32
иесеовъ овидовъ воозовъ салмоновъ наасоновъ Єссеїв, Овидів, Воозів, Салмонів, Наасонів,
33
33
аминадавовъ арамовъ есромовъ фаресовъ иудовъ Аминадавів, Арамів, Єсромів, Фаресів, Іудин,
34
34
иакововъ исаковъ авраамовъ фаринъ нахоровъ Яковів, Ісааків, Авраамів, Фаррин, Нахорів,
35
35
серуховъ рагавовъ фалековъ еверовъ салань Серухів, Рагавів, Фалеків, Єверів, Салинів,
36
36
каинновъ арфаксадовъ симовъ ноѥвъ ламеховъ Каїнанів, Арфаксадів, Симів, Ноїв, Ламехів,
37
37
маfусаль еноховъ иаредовъ малелеиловъ каинановъ Мафусалів, Єнохів, Іаредів, Малелеїлів, Каїнанів,
38
38
еносовъ сиfовъ адамовъ божии. Єносів, Сифів, Адамів, Божий.
Глава 4
Глава 4
1
1
Исусъ же испълнь духа свzта възврати сz отъ иордана и ведяаше сz духъмь въ пустынѭ. Ісус же, сповнений Духа Святого, повернувся від Йордану і поведений був Духом у пустелю.
2
2
четыри десzти дьнии искушаѥмъ дияволъмь и не эсть ни чьсо же въ ты дьни. и коньчавъшемъ сz имъ послэдь възалъка. Там сорок днів він був спокушуваний дияволом і нічого не їв у ті дні, і по їх закінченні наостанку зголоднів.
3
3
и рече ѥму дияволъ: аще сынъ ѥси божии рьци камению сему да бѫдеть хлэбъ. І сказав Йому диявол: якщо Ти Син Божий, то звели каменю цьому, щоб став хлібом.
4
4
отъвэща исусъ къ нѥму глаголѩ: писано ѥсть яко не о хлэбэ ѥдиномь живъ бѫдеть чловэкъ нъ о вьсякомь глаголэ божии. Ісус відповів йому: написано, що не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом Божим.
5
5
и възведъ и дияволъ на горѫ высокѫ показа ѥму вьсяка царьствия въселѥныѩ въ часэ врэменьнэ. І, вивівши Його на високу гору, диявол показав Йому всі царства світу в одну мить.
6
6
и рече ѥму дияволъ: тебэ дамь власть сиѭ вьсѭ и славѫ ихъ. яко мънэ прэдана ѥсть и ѥмуже аще хощѫ прэдамь ѭ. І сказав Йому диявол: Тобі дам усю оцю владу над усіми цими царствами і славу їх, бо вона мені передана, і я кому схочу, даю її.
7
7
ты убо аще поклониши сz прэдъ мъноѭ бѫдѫть тебэ вься. Отже, якщо Ти поклонишся мені, то все буде Твоє.
8
8
и отъвэщавъ исусъ рече ѥму: иди за мъноѭ сотоно. писано бо ѥсть: господеви богу твоѥму поклониши сz и тому ѥдиному послужиши. Ісус сказав йому у відповідь: відійди від Мене, сатано; написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи.
9
9
и веде и въ иерусалимъ и постави и на крилэ црькъвьнэѥмь и рече ѥму: аще сынъ ѥси божии врьзи сz отъ сѫду низъ. І повів Його до Єрусалима, і поставив Його на крилі храму, і сказав Йому: якщо Ти Син Божий, кинься звідси вниз.
10
10
писано бо ѥсть яко ангеломъ своимъ заповэсть о тебэ съхранити тz. Бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе;
11
11
и на рѫкахъ възьмѫть тz да не о камень прэтъкънеши ногы твоѥѩ. і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю.
12
12
и отъвэщавъ исусъ рече ѥму яко речено ѥсть не искусиши господа бога твоѥго. Ісус відповів йому: сказано: не спокушай Господа Бога твого.
13
13
и сконьчавъ вьсяко искушениѥ дияволъ отиде отъ нѥго до врэмене. І, закінчивши всі спокушання, диявол відійшов від Нього до часу.
14
14
и възврати сz исусъ въ силэ духовьнэи въ галилѥѭ. и вэсть изиде по вьсеи странэ о нѥмь. І повернувся Ісус в силі духу до Галилеї; і рознеслася чутка про Нього по всьому краю.
15
15
и тъ учааше на съньмищихъ ихъ славимъ вьсэми. Він навчав у синагогах їхніх, і всі Його славили.
16
16
Въ оно вреұ. приде iс7 въ назареfъ. въ нѥмь же бэ въспитанъ. и въниде по обычаю своѥмU. въ дн7ь сUботьныи. въ сьньмище. и въста чистъ. І прийшов у Назарет, де був вихований, і увійшов, за звичаєм Своїм, в день суботній у синагогу і став, щоб читати.
17
17
и даша ша* ѥмU кн7игы. исаиа прbрка. и разгънUвъ кънигы. обрэте мэсто. идеже бэ написано. Йому подали книгу пророка Ісаї; і Він, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано:
18
18
д¦ъ гн7ь на мнэ. ѥго же ради помаза мя. бlговэститъ нищимъ. посъла мz. ицэлити съкрUшеныя срдц7мь. Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити убогим, і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити замучених на волю,
19
19
проповэдати плэньникомъ. tпUщениѥ. и слэпымъ прозрэниѥ. tпUстити съкрUшеныя въ tрадU. проповэдати лэто гн7е приятьно. проповідувати літо Господнє сприятливе.
20
20
и съгънувъ книгы. въдавъ слUзэ и сэде. и вьсэмъ въ съньмищи. wчи бzста зрzщи на нь. І, згорнувши книгу і віддавши служителю, сів, і очі всіх у синагозі були звернені до Нього.
21
21
начатъ же гlти къ нимь. яко днcь събыcсz писаниѥ. въ Uшью вашею. І Він почав говорити їм: нині справдилося писання, яке ви почули.
22
22
и вьси съвэдэтельствовахU ѥмU. и дивляхUсz о словесьнэи бlгдэти. исъходzщиихъ из Uстъ ѥго. и глаголаахѫ: не сь ли ѥсть сынъ иосифовъ; І всі свідчили Йому. І дивувалися словам благодаті, що виходили з уст Його, і говорили: чи ж не Йосифів це син?
23
23
и рече къ нимъ: вьсяко речете ми притъчѫ сиѭ врачу исцэли сz самъ. ѥлико слышахомъ бывъшиихь въ капернаумэ сътвори и сьде въ отьчьствии своѥмь. Він сказав їм: напевно, ви скажете Мені приказку: лікарю, зцілися Сам, зроби і тут, на Твоїй батьківщині, те, що, ми чули, було в Капернаумі.
24
24
Рече Gь. амн7ъ амн7ъ. гlю вамъ. яко никыи же прbркъ. приятьнъ ѥсть въ отьчьствии своѥмь. І сказав: істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на батьківщині своїй.
25
25
въ истинU же гlю вамъ. яко многы въдовица быша въ дн7и илиины въ изlи. ѥгда затворисz нб7о. три лэѹ. и. ѕ7. мcць. яко быc гладъ по всеи земли. По правді ж кажу вам, багато вдів було в Ізраїлі у дні Іллі, коли небо замкнулося на три роки і шість місяців, так що настав великий голод по всій землі,
26
26
и ни къ ѥдинои же ихъ посланъ быc илия. тъкмо въ сареfтU сидоньскUю. къ женэ въдовици. і до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки в Сарепту сидонську, до жінки-вдови.
27
27
и мнози бzхU прокажени въ изlи. при елисеи прbрци. и ни ѥдинъ же оҴ нихъ очистисz тъкмо иееманъ сюрьскыи. І багато також було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, і жоден з них не очистився, тільки Неєман-сирієць.
28
28
и. испълнишасz вси ярости. на съньмищихъ слышащеи. І сповнились усі гнівом у синагозі, почувши це.
29
29
и въставъше изгънаша из града. и ведоша и до вьрхU горы. на нѥи же градъ ихъ създанъ бzше. да быша и низьринUли. І, вставши, вигнали Його геть з міста і повели на вершину гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути Його.
30
30
онъ же прошьдъ посредэ ихъ идzаше. Він же, пройшовши серед них, відійшов.
31
31
И въниде въ капернаумъ въ градъ галилеискъ. и бэ учz въ сѫботы І прийшов у Капернаум, місто галилейське, і навчав їх по суботах.
32
32
и ужасаахѫ сz учении ѥго яко съ властиѭ бэ слово ѥго. І дивувалися вченню Його, бо слово Його мало владу.
33
33
и въ съборищи бэ чловэкъ имы духъ бэса нечиста. и възъпи гласъмь велиѥмь Був у синагозі чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав гучним голосом:
34
34
глаголѩ: остани. чьто ѥсть намъ и тебэ исусе назарянине; пришьлъ ѥси погубитъ насъ. вэмь тz къто ѥси свzтыи божии. облиш, що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас; знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий.
35
35
и запрэти ѥму исусъ глаголѩ: прэмлъчи и изиде из нѥго. и повергъ и бэсъ по срэдэ и изиде нз нѥго ни како же не врэждь ѥго. Ісус заборонив йому, сказавши: замовкни і вийди з нього. І біс, кинувши його посередині синагоги, вийшов з нього, нітрохи не зашкодивши йому.
36
36
и бысть ужасъ на вьсэхъ. и сътzзаахѫ сz другъ къ другу глаголѭще: чьто ѥсть слово се яко властиѭ и силоѭ велить нечистыимъ духомъ и исходzть; І усіх охопив жах, і питали один одного, кажучи: що це за слово, що з владою і силою наказує нечистим духам, і вони виходять?
37
37
И исхождааше шумъ о нѥмь въ вьсяко мэсто страны. І розійшлася чутка про Нього по всіх місцях того краю.
38
38
въставъ же из съньмища въниде въ домъ симоновъ. тьща же симоня бэ одрьжима огньмь велиѥмь и молишz и о неи. Вийшовши з синагоги, Він увійшов у дім Симонів; теща ж Симонова була в сильній гарячці; і благали Його за неї.
39
39
и ставъ надъ неѭ запрэти огню. и остави ѭ. абиѥ же въставъши же служааше имъ. Підійшовши до неї, Він заборонив гарячці; і покинула її. Вона відразу ж встала і слугувала їм.
40
40
заходzщу же слъньцу вьси ѥлико имэахѫ болzщzѩ недѫгы различьны привождаахѫ ѩ къ нѥму. онъ же на когожьдо ихъ рѫкѫ възложь исцэляаше ѩ. Коли ж заходило сонце, всі, хто тільки мав хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, і Він, покладаючи на кожного з них руки, зціляв їх.
41
41
исхождаахѫ же и бэси отъ мъногъ въпиѭще и глаголѭще яко ты ѥси христосъ сынъ божии. и запрэщаѩ не даяаше имъ глаголати. яко вэдяахѫ христа самого сѫща. Виходили також і біси з багатьох, викрикуючи і кажучи: Ти Христос, Син Божий. А Він забороняв їм казати, що вони знають, що Він Христос.
42
42
бывъшу же дьни ишьдъ иде въ пµсто мэсто и народи искаахѫ ѥго и придошz до нѥго. и дрьжаахѫ и да не бы отъшьлъ отъ нихъ. А як настав день, Він, вийшовши з дому, пішов у безлюдне місце, а люди шукали Його і, прийшовши до Нього, затримували Його, щоб не йшов від них.
43
43
онъ же рече имъ яко и другыимъ градомъ подобаѥть ми благовэстити царьствиѥ божиѥ. яко на се посъланъ ѥсмь. Він же сказав їм: і іншим містам Мені належить благовістити Царство Боже, бо на те Я посланий.
44
44
и бэ проповэдаѩ на съньмищихъ галилеисцэхъ. І проповідував у синагогах галилейських.
Глава 5
Глава 5
1
1
Бысть же належzщу ѥму народу да бышz слышали слово божиѥ и тъ бэ стоѩ при ѥзерэ генисаретьсцэ. Одного разу, коли народ тиснувся до Нього, щоб слухати Слово Боже, а Він стояв біля озера Генісаретського,
2
2
и видэ дъва корабица стоѩща при ѥзерэ. рыбари же отъшьдъше отъ нѥю плакаахѫ мрэжz своѩ. і побачив Він два човни, що стояли при озері; а рибалки, вийшовши з них, полоскали сіті.
3
3
вълэзъ же въ ѥдинъ отъ корабицу иже бэ симоновъ моли и оть землѩ отъстѫпити мало. и сэдъ учааше ис корабля народы. Увійшовши в один з човнів, який належав Симонові, Він просив його відплисти трохи від берега і, сівши, навчав людей з човна.
4
4
якоже прэста глаголѩ рече къ симону: възэди въ глѫбинѫ и въметэте мрэжz вашz въ ловитвѫ. Коли ж перестав навчати, сказав Симонові: відпливи на глибину і закиньте сіті свої для лову.
5
5
и отъвэщавъ симонъ рече ѥму: наставьниче об нощь вьсѭ труждьше сz ни чесо же не ѩхомъ. по глаголу же твоѥму въврьжемъ мрэжѫ. Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику, ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали, але за словом Твоїм закину сіть.
6
6
и се сътворьше обzшz мъножьство рыбъ мъного. прэтрьзаахѫ же сz мрэжz ихъ. Зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж проривалася сіть у них.
7
7
и поманѫшz причzстьникомъ иже бэахѫ въ друзэмь коравли да пришьдъше помогѫть имъ. и придошz и наплънишz оба корабля яко погрѫжати сz има. І дали знак друзям з другого човна, щоб прийшли допомогти їм; і прийшли, і наповнили обидва човни так, що вони почали тонути.
8
8
видэвъ же симонъ петръ припаде къ колэнома исусовома глаголѩ: изиди отъ мене яко мѫжъ грэшьнъ ѥсмь господи. Побачивши це, Симон-Петро припав до колін Ісусових і сказав: Господи, відійди від мене, бо я чоловік грішний!
9
9
ужасъ бо одрьжааше и и вьсz иже бэахѫ съ нимь о ловитвэ рыбъ яже яшz. Бо жах охопив його і всіх, що були з ним, від того улову риби, яку зловили;
10
10
такожде же иакова и иоана сына зеведеова яже бэсте обьщьника симонови. и рече къ симону исусъ: не бои сz отъ селэ чловэкы бѫдеши ловz. також і Якова та Іоана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: не бійся, віднині будеш ловцем людей.
11
11
и извезъше корабля на землѭ и оставльше вьсе въслэдъ ѥго идошz. І, витягнувши обидва човни на берег, залишили все і пішли за Ним.
12
12
И бысть ѥгда бысть въ ѥдиномь отъ градъ и се мѫжь исплънь прокажения. и видэвъ исуса падъ ниць моли сz ѥму глаголѩ: господи аще хощеши можеши мz очистити. Коли Ісус був в одному місті, прийшов чоловік, увесь в проказі, і, побачивши Ісуса, упав ниць і благав Його: Господи, якщо Ти хочеш, можеш мене очистити.
13
13
и простьръ рѫкѫ коснѫ и рекъ: хощѫ очисти сz. абиѥ проказа отиде отъ нѥго. Він простяг руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І відразу проказа зійшла з нього.
14
14
и тъ запрэти ѥму ни кому же не глаголати. нъ шьдъ покажи сz иереови и принеси о очищении своѥмь якоже повелэ моµѶси въ съвэдэтольство имъ. І Він звелів йому нікому не говорити, а піти показатися священикові і принести жертву за очищення своє, як повелів Мойсей, на свідчення їм.
15
15
прохожааше же паче слово о нѥмь. и сънимаахѫ сz народи мънози слышати и цэлити сz отъ нѥго отъ недѫгъ своихъ. Розійшлася ще більше чутка про Нього, і сходилося до Нього безліч народу послухати і зцілитися від Нього від недуг своїх.
16
16
тъ же бэ отъходz въ пустынѭ и молz сz. Він же відходив у безлюдні місця і молився.
17
17
И бысть въ ѥдинъ отъ дьнии и тъ бэ учz и бэахѫ сэдzще фарисеи и законоучителѥ иже бэахѫ пришьли отъ вьсякоѩ вьси галилеискы и иудеискы и отъ иѥрусалима. и сила господня бэ цэлити ѩ. Одного дня, коли Він навчав, і сиділи тут фарисеї і законовчителі, що поприходили з усяких місць Галилеї та Юдеї і з Єрусалима, і сила Господня являлася у зціленні хворих, —
18
18
и се мѫжи носzще на одрэ чловэка иже бэ ослаблѥнъ. и искаахѫ вънести и и положити прэдъ нимь. і ось люди принесли на постелі чоловіка, який був розслаблений, і намагалися внести його в дім і покласти перед Ним;
19
19
и не обрэтъше кUдU вънести его. народа ради. възлэзъше на храминU. сквозэ скѫ- дэльникъ. низъвэсишz и съ ложьмь прэдъ iс7а. і, не знайшовши, як пронести його через натовп, вилізли на дім і через покрівлю спустили його з постіллю на середину, перед Ісусом.
20
20
и видэвъ вэрU ихъ рече ѥмU. члв7че tпѫщають ти сz грэси твои. І Він, побачивши віру їхню, сказав йому: чоловіче, відпускаються тобі гріхи твої.
21
21
и начzшz помышлzти въ собэ. кънижьници и фарисэи гlюще. къто ѥсть сь иже гlѥть хUлU. къто може tпUщати грэхы. тъкмо ѥдинъ б7ъ. Книжники і фарисеї почали розмірковувати, кажучи: хто ж є Цей, що богохульствує? Хто може відпускати гріхи, крім одного Бога?
22
22
разUмэвъ же iс7ъ помышления ихъ. и tвэщавъ же рече имъ. чьто помышлzѥте въ ср7дцихъ вашихъ. Ісус, зрозумівши міркування їхні, сказав їм у відповідь: що помишляєте в серцях ваших?
23
23
чьто ѥстъ Uдобэѥ рещи ослабленомU. tпUщають ти сz грэси твои. или рещи въстани и ходи. Що легше — сказати: відпускаються тобі гріхи твої, чи сказати: встань і ходи?
24
24
нъ да Uвэсте яко власть имать сн7ъ члв7чьскыи на земли tпUщати грэхы. рече же ослабленомU тебэ гlю. въстани и възьми ложе своѥ. и иди въ домъ свои. Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, — сказав Він розслабленому: тобі кажу, встань, візьми постіль твою та йди в дім твій.
25
25
и абиѥ въставъ прэдъ ними. възьмъ на немь же лежааше. и иде въ домъ свои славz б7а. и Uжасъ приятъ я вьсz. и славлzахU б7а. І він відразу встав перед ними, взяв те, на чому лежав, та й пішов до дому свого, славлячи Бога.
26
26
и испълнишz сz страхъмь гlюще. яко видэхомъ дивьна дн7ьсь. І жах охопив усіх, і славили Бога і, сповнені страхом, говорили: преславне бачили ми нині.
27
27
прэходz iс7ъ. видэ члк7а мытарz. именьмь левгию сэдzщz на мытьници. и рече ѥмU иди по мънэ. І після цього вийшов Ісус і побачив митаря на ім’я Левій, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною.
28
28
и оставивъ вьсz. въставъ въ слэдъ ѥго иде. І той, покинувши все, встав і пішов услід за Ним.
29
29
и сътвори чрежениѥ велиѥ левги ѥмU въ домU своемь. и бэ народъ мъногъ. мьздьникъ. и инэхъ иже не бzхU съ ними възлежzще. І влаштував Йому Левій у домі своїм велику гостину; і там було багато митарів та інших, які возлежали з ними.
30
30
и ръптахU кънижьници ихъ и фарисэи. къ Uченикомъ ѥго гlюще. почьто съ мьздьникы и грэшьникы. ѥсть и пиѥть. Книжники ж і фарисеї нарікали на Нього і говорили ученикам Його: чому ви їсте і п’єте з митарями та грішниками?
31
31
tвэщавъ iс7ъ рече къ нимъ. не трэбэ имUть съдравии врача нъ болzщии. Ісус же сказав їм у відповідь: не здорові потребують лікаря, а недужі.
32
32
не придохъ бо призъватъ правьдьникъ. нъ грэшьникъ въ покааниѥ. Я прийшов покликати не праведників до покаяння, але грішників.
33
33
они же рекошz къ нѥму: по чьто ученици иоанови постzть сz чzсто и молитвы творzть такожде и фарисеистии а твои эдzть и пиѭть; Вони ж сказали Йому: чому учні Іоанові часто постять і моляться, також і фарисейські, а Твої їдять і п’ють?
34
34
онъ же рече къ нимъ: ѥда можете сыны брачьныѩ. доньдеже женихъ ѥсть съ ними сътворити постити сz; Він же сказав їм: чи можете примусити гостей весільних постити, доки з ними жених?
35
35
придѫть же дьние ѥгда отъѩтъ бѫдеть отъ нихъ женихъ тъгда постzть сz въ ты дьни. Але прийдуть дні, коли забраний буде від них жених, і тоді поститимуть у ті дні.
36
36
глаголааше же и притъчѫ къ нимъ яко ни кто же приставлѥния ризы новы не приставляѥть на ризѫ ветъхѫ. аще ли же ни новѫѭ раздьреть и ветъсэи не приключить сz приставлѥниѥ ѥже отъ новааго. Сказав же і притчу їм: ніхто не накладає латки до старої одежі, відірвавши від нової одежі; а інакше і нове розірветься, і до старого не підійде те, що з нового.
37
37
и ни кто же не въливаѥть вина нова въ мэхы ветъхы. аще ли же ни просадить вино новое мэхы. и то пролэѥть сz и мэси погыбнµть. І ніхто не вливає молодого вина в старі міхи, і саме виллється, і міхи пропадуть.
38
38
нъ вино новоѥ въ мэхы новы въливати и обоѥ съблюдеть сz. А молоде вино в нові міхи треба вливати; тоді збережеться і те, і друге.
39
39
и ни къто же пивъ ветъха абиѥ хощеть новуу му. глаголеть бо: ветъхоѥ луче ѥсть. І ніхто, пивши старе вино, не захоче зараз же молодого, бо скаже: старе краще.
Глава 6
Глава 6
1
1
Идzше iс7ъ сквозэ сэяния. и въстьрзаахU Uченици ѥго класы и ѥдzахU. растирающе рUками. Сталося, що у суботу, першу після другого дня Пасхи, довелося Йому йти через посіви, і ученики Його зривали колоски і їли, розтираючи руками.
2
2
ѥтери же t фарисэи рэша имъ. чьто творите. ѥго же не достоить творити въ сUботU. Деякі ж з фарисеїв сказали їм: навіщо ви робите те, чого не годиться робити в суботу?
3
3
и tвэщавъ iс7ъ рече къ нимъ. нэсте ли сего чьли. ѥже сътвори дв7дъ. ѥгда възалкасz самъ и иже съ нимь бzхU. Ісус сказав їм у відповідь: хіба ви не читали, що вчинив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?
4
4
како въниде въ домъ б9ии. и хлэбъ прэдъложеныи приимъ ѥсть. и дасть сUщиимъ съ нимь. ихъ же не достояше ясти. тъкъмо иѥрэомъ ѥдинэмъ. Як він увійшов у дім Божий, і взяв хліби принесення*, і їв, і дав тим, що були з ним, хоча їх не можна було їсти нікому, тільки одним священикам.
5
5
гlаше имъ. яко Gь ѥсть сн7ъ члв7чьскыи сUботэ. І сказав їм: бо Син Людський є господарем і суботи.
6
6
бысть же въ дрUгUю сUботU. вънити ѥмU въ съньмище и Uчити. и бэ чловэкъ тU. рUка десная бэ сѫха ѥмU. Довелося ж і в іншу суботу увійти Йому в синагогу і навчати. Там був чоловік, у якого права рука була суха.
7
7
и назирахUти и кънижьници. и фарисэи. аще въ сUботU исцэлити и. да обрzщють рэчь на нь. Книжники ж і фарисеї стежили за Ним, чи не зцілить Він у суботу, щоб знайти звинувачення проти Нього.
8
8
онъ же вэдzше помышления ихъ. и рече мUжеви имUщеомU сѫхѫ рUкU. въстани и стани посредэ ихъ. онъ же въста. Він же, знаючи помисли їхні, сказав чоловікові, що мав суху руку: встань і вийди на середину. І він встав і вийшов.
9
9
рече же iс7ъ къ нимъ. въпрошю вы. аще достоить въ сUботU добро творити. или зъло творити. дш7ю спс7ти или погUбити. Тоді сказав їм Ісус: запитаю вас, що годиться робити в суботу — добро чи зло? Спасти душу чи згубити? Вони мовчали.
10
10
и възьрэвъ на нz рече емѫ. простьри рUкU твою. онъ же простьре. и Uтвьрдисz рUка ѥго и исцэлэ яко и дрUгая. І, поглянувши на всіх них, сказав тому чоловікові: простягни руку твою. Він так і зробив; і стала рука його здорова, як і друга.
11
11
они же исплънишz сz безумия и глаголаахѫ другъ къ другу чьто бышz сътворили исусови. Вони ж розлютилися і говорили між собою, що б їм вчинити з Ісусом.
12
12
Въ wнъ+. изиде iс7ъ въ горµ помълитъсz. и бэ w в нощь. въ мlтвэ би7і. У ті дні Ісус зійшов на гору помолитися і пробув усю ніч у молитві до Бога.
13
13
ѥгда же бы7 дн7ь. I призва Uченикы своz. избра t нихъ. в7i. ть. zже нарь? ап7лы нарь?. Коли ж настав день, покликав учеників Своїх і обрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами:
14
14
симона ѥго же iменова петръ. I андрэю брата ѥго. izкова. iвана. филипа. валфоромэz. Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоана, Филипа та Варфоломія,
15
15
фомµ zкова алфэѥва симона нарицаѥмаго зилъта. Матфея та Фому, Якова Алфеєвого та Симона, званого Зилотом, Іуду Якового та
16
16
iюдµ иаковлz. iюдµ скариwфескаго. iже быc предатьль. Іуду Іскаріотського, який потім став зрадником.
17
17
iсъшедъ съ нiми. ста на мэстэ равьнэ. и народъ Uченико ѥго. и много множество людии. t всеz жидовескиz. ѥrслма. i помориz. тµрьска i сидоньска. І зійшовши з ними, Він став на рівному місці; також багато учеників Його і безліч народу з усієї Юдеї та Єрусалима, з приморських місць Тирських і Сидонських,
18
18
иже придоша послUшатъ ѥго. и ицэлитисz t недUгъ своихъ. и стражюще t д¦ъ нечистыихъ. и ицэляхUсz. що прийшли послухати Його і зцілитися від недуг своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів, — і зцілялися.
19
19
и вьсь народъ. искаше прикасатисz ѥмь. яко сила из нѥго исхожаше и цэляше всz. І весь народ намагався доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх.
20
20
и тъ възведъ очи свои на Uченикы своя глаголааше. Бл9ни нищии д¦мь. яко ваше ѥсть цр7ствиѥ б9иѥ. І Він, звівши очі Свої на учеників Своїх, говорив: Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже.
21
21
бл9ни алчющеи нынэ. яко вы насытите сz. бл9ни плачющеисz нынэ. яко въсмэѥтесz. Блаженні ті, що жадають тепер, бо насититеся. Блаженні ті, що плачуть тепер, бо втішитеся.
22
22
бл9ни бUдете. ѥгда възненавидzть вы члв7ци. и ѥгда разлUчать вы. и пронесUть имя ваше яко зло. сн7а члв7ча ради. Блаженні будете, коли зненавидять вас люди і коли розлучать вас і ганьбитимуть, і знеславлять ім’я ваше заради Сина Людського.
23
23
въздрадUитесz въ тъ дн7ъ. и възыграите. се бо мьзда ваша многа ѥсть на нб7схъ. Радійте того дня і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так робили пророкам батьки їхні.
24
24
обаче горе вамъ богатымъ яко въсприѩсте утэху вашѫ. Але горе вам, багаті, бо ви вже одержали свою втіху.
25
25
горе вамъ насыщении яко възалъчете сz. горе вамъ смэѭщеи сz нынэ яко въздрыдаѥте и въсплачете сz. Горе вам, ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтесь тепер, бо будете плакати і ридати!
26
26
горе ѥгда рекѫть добрэ о васъ чловэци. по сему бо творяахѫ лъжиимъ пророкомъ отьци ихъ. Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре, бо так робили лжепророкам батьки їхні.
27
27
нъ вамъ глаголѭ слышzщиимъ: любите врагы вашz. добро творите ненавидzщиимъ васъ. Але вам, хто слухає, кажу: любіть ворогів ваших, добро творіть тим, хто ненавидить вас;
28
28
благословите кльнѫщzѩ вы. молите сz за творzщzѩ вамъ обидѫ. благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто кривдить вас.
29
29
биѭщуу му тz въ ланитѫ подаи и другѫѭ. и отъѥмлѭщуу му тебэ ризѫ и срачицz не възбрани. Хто вдарить тебе по щоці, підстав і другу, і хто забирає в тебе верхній одяг, не борони взяти і сорочку.
30
30
вьсякому же просzщууму у тебе даи и отъ отъѥмлѭщааго твоя не истzзаи. Кожному, хто просить у тебе, дай, а від того, хто забирає твоє, не вимагай.
31
31
яко хощете да творѭ вамъ члbвци и вы творите имъ тако же. І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм.
32
32
аще любите любzщая вы. кая вамъ хвала ѥсть. ибо грэшьници любzщиихъ любzть. І коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те дяка? Бо і грішники люблять тих, хто їх любить.
33
33
и аще бlготворите. бlготворzщиимъ вамъ. кая вамъ хвала ѥсть. ибо грэшьници то же творzтъ. І якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за те дяка? Бо і грішники те саме роблять.
34
34
и аще въ заѥмъ даѥте. t нихъ же чzѥте въсприяти. кая вамъ хвала ѥсть. ибо грэшьници грэшьникомъ въ заѥмъ дають. да въсприимUть равьно. І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати, яка за те вам дяка? Бо і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж одержати.
35
35
обаче любите врагы ваша. и бlго творите. и въ заимъ даите. ничьсо же чающе. и бUдеть мьзда вашz мънога. и бUдете сн7ове вышьнzаго. яко тъ бlгъ ѥсть. на невъзблагодэтьныя. и зълыя. Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних, і злих.
36
36
бUдэте Uбо щедри. яко же и оц7ь вашь щедръ ѥсть. Отже, будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.
37
37
не сѫдите да не сѫдzть вамъ. и не осѫждаите да не осѫдzть васъ. отъпущаите и отъпустzть вы. Не судіть, то і вас не судитимуть; не осуджуйте, то й вас не осудять; прощайте, то й вас прощатимуть;
38
38
даите и дасть сz вамъ. мэрѫ добрѫ натъканѫ и потрѫсьнѫ и прэлияѭщѫ сz дадzть на лоно ваше. тоѭ бо мэроѫ ѥѭже мэрите възмэрить сz вамъ. давайте, і дасться вам: мірою доброю, натоптаною, утрушеною, переповненою віддадуть вам, бо якою мірою міряєте, такою ж відміряється і вам.
39
39
рече же притъчѫ имъ: еда можеть слэпьць слэпьца водити; не оба ли въ ямѫ въпадете сz; Сказав же їм притчу: чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму?
40
40
нэсть ученикъ надъ учительмь своимь. съврьшенъ же вьсякъ бѫдеть якоже учитель ѥго. Учень не буває вищим від свого учителя; але, удосконалившись, кожен буде, як і вчитель його.
41
41
чьто же видиши сѫчьць иже ѥсть въ оцэ брата твоѥго а брьвьна ѥже ѥсть въ оцэ твоѥмь не чуѥши; Що ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш?
42
42
ли како можеши рещи брату твоѥму: брате остави да изьмѫ сѫчьць иже ѥсть въ оцэ твоѥмь самъ брьвьна въ оцэ твоѥмь не видz; лицемэре изьми прьвэѥ брьвьно изъ очесе твоѥго и тъгда прозрьиши изzти сѫчьць иже въ оцэ брата твоѥго. Або, як можеш сказати братові твоєму: брате, дай я вийму скалку з ока твого, коли сам не бачиш колоди у своєму оці? Лицеміре! Вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.
43
43
нэсть бо дрэво добро творz плода зъла. ни дрэво зъло творz плода добра. Нема доброго дерева, яке родило б поганий плід, і немає поганого дерева, яке родило б плід добрий.
44
44
вьсяко бо дрэво отъ плода своѥго познаѥть сz. не отъ трьния бо чешѫть смокъви ни отъ кѫпины грозда объѥмлѭть. Бо всяке дерево пізнається за плодом своїм: не збирають смокви з терня і не знімають винограду з чагарника.
45
45
благыи чловэкъ отъ благааго съкровища срьдца своего износить благоѥ. и зълыи чловэкъ отъ зълааго съкровища срьдьца своѥго износить зълоѥ. отъ избытъка бо срьдьца глаголѭтъ уста ѥго. Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її.
46
46
Чьто же мz зовете господи господи а не творите яже глаголѭ; Чому ж ви Мене кличете: Господи! Господи! — а не робите того, що Я кажу?
47
47
вьсякъ грzдыи къ мънэ и слышzи словеса моя и творz я съкажѫ вамъ кому ѥсть подобьнъ. Всякий, хто приходить до Мене та слухає слова Мої і виконує їх, — скажу вам, до кого подібний.
48
48
подобьнъ ѥсть чловэку зиждѫщу храминѫ. иже ископа и углѫби и положи основаниѥ на камени. наводию же бывъшу припаде рэка храминэ тои и не може двигнѫти ѥѩ. основана бо бэ на камени. Він подібний до людини, яка, будуючи дім, вкопала, заглибила і поклала основу на камені; коли ж сталася повінь і вода підступила до того дому, то не могла його зрушити, бо він був збудований на камені.
49
49
а слышавыи и не сътворь подобьнъ ѥсть чловэку съзъдавъшу храминѫ на земли без основания. ѥиже прирази сz рэка и абиѥ разори сz. и бысть раздрµшениѥ храмины тоѩ велиѥ. А хто слухає і не виконує, той подібний до людини, яка збудувала дім на землі без основи, то як тільки ринула на нього вода, він зараз же розвалився; і руйнування дому того було велике.
Глава 7
Глава 7
1
1
Егда съконьча вьсz глаголы сиѩ въ слухы людемъ въниде въ капернаумъ. Коли ж Він скінчив усі слова Свої до людей, що слухали Його, то увійшов до Капернаума.
2
2
сътьнику же нэкоѥму рабъ болz зълэ умирааше иже бэ ѥму чьстьнъ. У одного сотника був хворий при смерті слуга, яким той дорожив.
3
3
слышавъ же о исусэ посъла къ нѥму старьцz иудеискы молz и да прищьдъ съпасеть раба ѥго. Почувши про Ісуса, він послав до Нього старійшин юдейських просити Його, щоб прийшов зцілити слугу його.
4
4
они же пришьдъше къ исусµ моляахѫ и тъщьно глаголѭще яко достоинъ ѥсть ѥже аще даси ѥму. І вони, прийшовши до Ісуса, щиро благали Його, кажучи: він достойний, щоб Ти зробив для нього це,
5
5
любить бо ѩзыкъ нашь и съборище тъ съзъда намъ. бо любить народ наш і збудував нам синагогу.
6
6
исусъ же идяаше съ ними. ѥще же ѥму не далече сѫщу отъ дому посъла къ нѥму сътьникъ другы глаголѩ: господи не движи сz. нэсмь бо достоинъ да подъ кровъ мои вънидеши. Ісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб Ти під дах мій увійшов.
7
7
тэмьже ни себе достоина сътворихъ прити къ тебэ. нъ рьци словъмь и исцэълэѥть отрокъ мои. Тому і самого себе не вважаю я достойним прийти до Тебе; але скажи тільки слово, і одужає слуга мій.
8
8
ибо азъ чловэкъ ѥсмь подъ властели учинѥнъ имэѩ подъ собоѭ воины. и глаголѭ сему: иди и идеть. и другууму: приди и придеть. и рабу моѥму: сътвори се и сътворить. Бо і я, людина підвладна, маючи під собою воїнів, кажу одному: йди, і він іде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: роби те, і робить.
9
9
и слышавъ се исусъ чуди сz ѥму и обращь сz послэдуѭщуу му народу рече: глаголѭ вамъ ни въ израили толикы вэры обрэтохъ. Почувши це, Ісус здивувався йому і, повернувшись, сказав до народу, що йшов за Ним: кажу вам, що навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри.
10
10
и възвращьше сz въ домъ посълании обрэтошz болzщааго раба исцэлэвъша. Посланці, повернувшись у дім, знайшли хворого слугу здоровим.
11
11
идzше iс7ъ въ градъ нарицаѥмыи наинъ. и съ нимь идzахU Uченици ѥго и народъ мъногъ. Після цього Ісус пішов до міста, що зветься Наїн; і з Ним ішло багато учеників Його і безліч народу.
12
12
яко же приближишzсz къ вратомъ града. и се изношаахU Uмьръшь сн7ъ иночzдыи м™ри своѥи. и та бэ въдова. и народъ t града мъногъ бэ съ нею. Коли ж Він підійшов до воріт міста, саме виносили померлого, єдиного сина у матері, а вона була вдова; і чимало народу йшло з нею з міста.
13
13
и видэвъ ю Gь млrдова и рече ѥи. не плачисz. Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: не плач.
14
14
и пристUпль коснUсz въ одръ. и носzщии же сташа. и рече Uноше тебе гlю въстани. І, підійшовши, доторкнувся до мар; ті, що несли, зупинилися, і Він сказав: юначе, тобі кажу, встань!
15
15
и сэде мьртвыи и начатъ гlати. и дасти и м™ри своѥи. І мертвий сів і почав говорити; і віддав його Ісус матері його.
16
16
приzтъ же страхъ вьсz. и славлzахU ба7 гlюще. яко прbркъ велии въста въ насъ. и яко посэти Gь людии своихъ. І всіх охопив страх, і славили Бога, кажучи: великий пророк постав між нами, і Бог відвідав народ Свій.
17
17
И изиде слово се по вьсеи иудеи о нѥмь и по вьсеи странэ. Така чутка про Нього розійшлася по всій Юдеї і по всьому тому краю.
18
18
и възвэстишz иоану ученици ѥго о вьсэхъ сихъ. и призъвавъ дъва ѥтера отъ ученикъ своихъ иоанъ І сповістили про все те Іоана учні його.
19
19
посла къ исусови глаголѩ: ты ли ѥси грzдыи или иного чаѥмъ; Іоан, прикликавши двох з учнів своїх, послав до Ісуса спитати: чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати?
20
20
пришьдъша же къ нѥму мѫжа рэсте: иоанъ крьститель посъла ны къ тебэ глаголѩ: ты ли ѥси грzдыи ли иного чаѥмъ; Вони, прийшовши до Ісуса, сказали: Іоан Хреститель послав нас до Тебе спитати — чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати?
21
21
въ тъ часъ исцэли мъногы отъ недѫгъ и ранъ и духъ зълъ и мъногомъ слэпомъ дарова прозрьэниѥ. А в той час Він зцілив багатьох від недуг і ран, і від злих духів, і багатьом сліпим дарував прозріння.
22
22
и отъвэщавъ исусъ рече има: шьдъша възвэстита иоанови яже видэста и слышаста яко слэпии прозираѭть. хромии ходzть. прокажении очищаѭть сz. глусии слышzть. мрьтвии въстаѭть. нищии благовэстуѭть. І сказав їм Ісус у відповідь: підіть, розкажіть Іоанові, що ви бачили і чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, убогі благовістять.
23
23
и блаженъ ѥсть иже аще не съблазнить сz о мънэ. І блаженний той, хто не спокуситься через Мене!
24
24
отъшьдъшема же вэстьникома иоановома начzтъ глаголати о иоанэ: чесо изидосте въ пустынѭ видэтъ; трьсти ли вэтръмь движемы; А як одійшли учні Іоана, Він почав говорити народові про Іоана: на що ходили ви дивитися в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише?
25
25
нъ чесо изидосте видэтъ; чловэка ли мzкъками ризами одэна; се иже въ одежди славьнэ и пищи сѫще въ царьскихъ сѫть. На кого ходили дивитися? Чи на людину, одягнену в м’який одяг? Але ті, що одягаються пишно та живуть у розкошах, знаходяться в царських палатах.
26
26
нъ чесо изидосте видэтъ пророка ли; еи глаголѭ и лише пророка. На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж на пророка.
27
27
сь ѥсть о нѥмьже писано ѥсть: се азъ посылаѭ ангелъ мои прэдъ лицемь твоимь иже уготоваѥть пѫть твои прэдъ тобоѭ. Це той, про кого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою.
28
28
глаголѭ же вамъ: болии рожденыихъ женами пророкъ иоана крьстителя ни кто же нэсть. мьнии же въ царьствии божии болии ѥго ѥсть. Бо кажу вам: з народжених жінками немає жодного пророка, більшого за Іоана Хрестителя, але найменший у Царстві Божому більший за нього.
29
29
и вьси людиѥ слышавъше и мытаре оправъдишz бога крьщьше сz крьщениѥмь иоановомъ. І всі люди, що слухали Його, навіть і митарі, визнавши славу Бога, хрестилися хрещенням Іоановим.
30
30
фарисеи же и законьници съвэтъ божии отъврьгошz въ себэ не крьщьше сz отъ нѥго. Фарисеї ж і законники відкинули волю Божу про себе і не хрестилися від нього.
31
31
рече же господь: кому уподоблѭ чловэкы рода сего и кому сѫть подобьни; Тоді Господь сказав: кому уподібню людей роду цього і до кого вони подібні?
32
32
подобьни сѫть дэтищемъ сэдzщемъ на тръжищихъ и приглашаѭщемъ другъ друга и глаголѭщемъ: пискахомъ вамъ и не плzсасте. рыдахомъ вамъ и не плакасте сz. Вони подібні до дітей, що сидять на торжищах і кличуть одне одного й кажуть: ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, а ви не плакали.
33
33
приде бо иоанъ крьститель ни хлэба эды ни вина пиѩ. и глаголете: бэсъ имать. Бо прийшов Іоан Хреститель, який ні хліба не їсть, ні вина не п’є, і говорите: він біса має.
34
34
приде сынъ чловэчьскыи эды и пиѩ и глаголете: се чловэкъ ядьца и винопиица другъ мытаремъ и грэшьникомъ. Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і говорите: ось чоловік, Який любить їсти, пити вино, друг митарям і грішникам.
35
35
и оправьди сz прэмѫдрость отъ чzдъ своихъ. І виправдалася премудрість всіма дітьми своїми*.
36
36
Въ оно время. молzаше етеръ t фарисеи iс7а. да бы элъ съ ними. и въшьдъ въ домъ фарисеовъ. възлеже. Один з фарисеїв просив Його, щоб спожив з ним їжі, і Він, прийшовши в дім фарисея, возліг.
37
37
и се жена въ градэ. иже бэ грэшьница. и Uвэдэвъши яко възлежить. въ храминэ фарисеовэ. принесъши алавастръ мvра. І ось жінка з того міста, яка була грішницею, довідавшись, що Він перебуває в домі фарисея, принесла алавастрову посудину з миром
38
38
и ставъши зади. нри ногU ѥго. плачющисz начатъ. мазати нозэ ѥго сльзами. и власы главы своѥя. отираше. и облобызаше нозэ ѥго и мазаше мvръмь. і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слізьми і обтирати волоссям голови своєї, цілувала ноги Його і мастила миром.
39
39
видэвъ же фарисеи възвавъ ѥго рече. въ себе гlя. сь аще бы былъ прbркъ. ви- дэлъ бы Uбо кто. и кака жена прикасаѥтьсz ѥмь. яко грэшьница ѥсть. Фарисей же, що запросив Його, побачивши це, сказав сам собі: якби Він був пророком, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього, бо вона грішниця.
40
40
tвэщавъ же iс7 ре?. къ нимь. симоне имамъ ти нэчто рещи. онъ же рече. Uчителю рьци. Звернувшись до нього, Ісус сказав: Симоне, я маю тобі дещо сказати. Він же говорить: кажи, Вчителю.
41
41
два дължьника бэста. заимодавьцю. нэкомU. ѥдинъ бэ дължнъ пzтью сътъ динарь. а дрUгыи пzтью десzтъ. Ісус сказав: у одного лихваря було два боржники, один винен був п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят.
42
42
не имущема има въздати. обэма tда. которыи ѥю Uбо възлюби и. Коли ж вони не мали чим віддати, він простив обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його?
43
43
tвэщавъ симонъ рече. непьщюю. яко ѥмU же вzще tда. онъ же рече ѥмU. право сUдилъ ѥси. У відповідь Симон сказав: думаю, що той, якому більше простив. Він сказав: правильно ти розсудив.
44
44
и tвращьсz къ женэ къ симонU вънидохъ ти въ домъ. воды на нозэ мои не дасть. си же сльзами омочи нозэ мои. и власы своими отре. І, обернувшись до жінки, сказав Симонові: чи бачиш цю жінку? Я прийшов у дім твій, і ти не дав Мені води на ноги, вона ж слізьми обливала ноги Мої і волоссям голови своєї обтерла.
45
45
цэлования ми не дасть. си же tнѥлэ же вънидохъ. не преста облобызающи ногU моѥю. Ти цілування не дав Мені, а вона, відколи Я прийшов, не перестає цілувати ноги Мої.
46
46
wлэѥмь главы моѥя. си же мvръмь помаза нозэ мои. и власы своими отьре. Ти оливою не помастив голови Моєї, вона ж миром намастила ноги Мої.
47
47
ѥго же ради гlю ти. tпUщаютьсz грэси ѥи мнози. яко възлюби много. а емU же мьнѥ tпUщаетьсz мнѥ любить. Через те кажу тобі: прощаються гріхи її численні за те, що вона полюбила багато, а кому мало прощається, той мало любить.
48
48
рече же ѥи tпUщаютьтісz грэси твои. Їй же сказав: прощаються тобі гріхи.
49
49
и начаша възлежащеи съ нимь. гlти въ себе. кто сь ѥсть яко и грэхы tпUщаѥть. Ті, що були з Ним, почали говорити про себе: хто Він, що й гріхи прощає?
50
50
рече же къ женэ. вэра твоя съпасеть тz иди въ миръ. Він же сказав жінці: віра твоя спасла тебе; йди з миром.
Глава 8
Глава 8
1
1
Бысть же по томь и тъ прохождааше сквозэ грады и вьси проповэдуѩ и благовэстуѩ царьствиѥ божиѥ и оба на десяте съ нимь. Після цього проходив Він по містах і селах, проповідуючи і благовістячи Царство Боже, і з Ним дванадцять.
2
2
и жены ѥдины яже бэахѫ исцэлены отъ духъ зълъ и болэзнии мария нарицаѥмая магдалыни из нѥѩже изиде седмь бэсъ. І деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів,
3
3
и иоанна жена хузаня приставьника иродова и сусана и ины мъногы ѩже служаахѫ ѥму отъ имэнии своихъ. та Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому з майна свого.
4
4
разумэѭщу же народу мъногу и грzдѫщемъ отъ вьсэхъ градъ къ нѥму рече господь притъчѫ сиѭ къ нимъ. Коли ж зібралося багато народу, і з усіх міст жителі сходилися до Нього, Він почав говорити притчу:
5
5
изиде сэяи сэятъ сэмене своего. и ѥгда сэяше ѥ. ово паде при пUти. и попьрано бысть. и птицz нбс7ьскыя позобаша ѥ. вийшов сівач сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні подзьобали його.
6
6
а дрUгоѥ паде на камене. и прозzбнUвъ и Uсъше. зане не имzаше влагы. А інше впало на каміння і, зійшовши, всохло, бо не мало вологи.
7
7
а дрUгоѥ паде посредэ тьрния. и въздрасте и тьрниѥ подави ѥ. А ще інше впало поміж терня, і виросло терня і заглушило його.
8
8
а дрUгоѥ паде на земли добрэ. и прозzбнUвъ. и сътвори плодъ съторицею. сия глаголѩ възгласи: имэѩи уши слышати да слышить.> Інше ж упало в добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає!
9
9
въпрашахU же и Uченици ѥго гlюще. чьто ѥсть притъча си. Ученики ж Його запитали в Нього: що означає притча ця?
10
10
онъ же рече имъ. вамъ ѥсть дано видэти. таины цrтвия б9ия. а прочиимъ въ притъчахъ. да видzще не видzть. и слышаще не слышать. и не разUмэють. Він сказав: вам дано розуміти таємниці Царства Божого, а іншим — у притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли.
11
11
ѥсть же притъча си. сэмz ѥсть слово б9иѥ. Ось що означає притча ця. Зерно — це слово Боже.
12
12
а иже при пUти сUть слышащии слово. по томь же придеть дияволъ и възьметь слово t срд7ца ихъ. да не вэры имъше сп7сени бUдUть. А те, що впало при дорозі, це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись.
13
13
и иже на камени. и иже ѥгда слышzть съ радостию приѥмлють слово. и си корене не имUть. иже въ врэмz вэрU ѥмлють. и въ врэмz напасти остUпаю. А те, що на камінні, це ті, що, як тільки почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, дочасно вірують, а під час спокуси відпадають.
14
14
а падъшии въ тьрнии си сUть слышавъшеи и отъ печали и богатьствия и сластьми житеискыми ходzще подавляѭть сz и не до врьха плода творzтъ. А те, що впало поміж терня, це ті, що слухають слово, але відходять і, заглушені турботами, багатством та життєвими насолодами, не дають плоду.
15
15
а иже на добрэ земли сии сѫть иже добръмь срьдьцьмь и благъмь слышzще слово дрьжzть и плодъ творzть въ трьпэнии. си глаголѩ възгласи: имэѩи уши слышати да слышить. А те, що впало в добру землю, це ті, які добрим і щирим серцем почуте слово бережуть і приносять плід у терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає.
16
16
никто же свэтильника въжьгъ покрываѥть ѥго криною. или подъ одръ подълагаѥть. нъ на свэтильникъ възлагають. да въходzщии свэтъ. Ніхто, засвітивши світильник, не покриває його посудиною або не ставить під ліжко, а ставить на свічник, щоб ті, що входять, бачили світло.
17
17
нэсть бо таиноѥ ѥже не явитьсz. ни Uтаиноѥ ѥже не бUдеть познано. нъ въ явлениѥ придеть. Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б.
18
18
блюдэте Uбо како слышите. иже бо имать дастьсz ѥмU. а иже не имать. и ѥже бо мьнитьсz имэя възьметьсz t него. Отже, пильнуйте, як слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того відбереться і те, що він думає мати.
19
19
придоша же къ немU. м™и и братия ѥго. и не можаахU бесэдовати ѥмU народъмь. Прийшли до Нього Мати і брати Його, і не могли доступитися до Нього через народ.
20
20
и възвэстишz ѥмU гlюще. яко м™и твоя и братия твоя вънэ стоять. видэти тz хотzще. І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя і брати Твої стоять зовні, бажаючи бачити Тебе.
21
21
онъ же tвэщzвъ рече къ нимъ. м™и моя и братия моя си сUть слышащеи слово б9иѥ и творzще ѥ. Він же сказав їм у відповідь: мати Моя і брати Мої — це ті, що слухають слово Боже і виконують його.
22
22
Бысть же въ ѥдинъ отъ дьнии и тъ вълэзе въ корабль и ученици ѥго. и рече къ нимъ: прэядемъ на онъ полъ ѥзера. и вънидошz. Одного дня увійшов Він у човен з учениками Своїми і сказав їм: переправимось на той бік озера. І вирушили.
23
23
эдѫщемъ же имъ усъпе исусъ. и съниде буря вэтрьня въ ѥзеро и исконьчаваахѫ сz и влаахѫ сz. Коли пливли вони, Він заснув. Знялася буря велика на озері, і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці.
24
24
пристѫпльше же възбудишz и глаголѭще: наставьниче наставьниче погыбнемъ. онъ же въставъ запрэти вэтру и влънѥнию водьнуу му и улеже и бысть тишина. І, приступивши, вони розбудили Його, кажучи: Наставнику! Наставнику, гинемо! Він же, вставши, заборонив вітрові і хвилям; і вони уляглись, і настала тиша.
25
25
и рече имъ: къде ѥсть вэра ваша; убоявъше же сz чудишz сz глаголѭще къ себэ: къто убо сь ѥсть яко и вэтромъ велить и водэ и послѫшаѭть ѥго; Тоді Він сказав їм: де віра ваша? Вони ж у страху і здивуванні говорили один одному: Хто ж Цей, що й вітрам і воді наказує, і слухаються Його?
26
26
И прэядошz на землѭ гадариньскѫ яже ѥсть об онъ полъ галилеѩ. І припливли в землю Гадаринську, що навпроти Галилеї.
27
27
пришьдъшю iсв7и въ странU гадарэньскU. сърэте и мUжь ѥтеръ t града. иже имэ бэсъ. t лэтъ мъногъ. и въ ризU не облачаашесz. и въ храмэ не живzаше. нъ въ гробэхъ. Коли ж Він зійшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, що упродовж багатьох років мав бісів, і не вдягався в одяг, і жив не в домі, а в гробах.
28
28
и Uзьрэвъ же iс7а. и приде и припаде къ немU. и гласъмь велиѥмь рече. чьто ѥсть мънэ и тебэ iс7е сн7е б7а вышьнzаго. молю ти сz не мUчи мене. Побачивши ж Ісуса, він закричав, припав до Нього і гучним голосом сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Благаю Тебе, не муч мене!
29
29
прэщаше бо д¦U нечистомѫ изити t члв7ка. и t мъногъ бо лэтъ въсхыщаше и. и вzзахUти и Uжи желэзны и пUты. и стрэжzхUть и. и растьрзая Uзы. гонимъ бывааше бэсъмь сквозэ пѫстыню. Бо Ісус повелів нечистому духові вийти з цього чоловіка, тому що він багато років мучив його; і в’язали його ланцюгами залізними і путами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і гнав його біс у пустелю.
30
30
въпроси же и iс7ъ гlz. чьто ти имz ѥсть. онъ же рече легеонъ. яко бэси мънози вънидоша въ нь. Ісус запитав його: як твоє ім’я? Він же сказав: легіон, — бо багато бісів увійшло в нього.
31
31
и молzхUти и. да повелить* имъ въ бездьнU вънити. І вони благали Ісуса, щоб не повелів їм іти в безодню.
32
32
бэ же тU стадо свинии мъного пасомо въ горэ. и молишz и да повелить имъ въ ты вънити. и повелэ имъ. Тут же на горі паслося велике стадо свиней. І біси благали Його, щоб дозволив їм увійти в них, і повелів їм.
33
33
и ишьдъше же бэси ищ чlвка того. вънидошz въ свиния. и Uстрьмисz стадо по брегU въ ѥзеро. и истопоша въ водахъ. Біси, вийшовши з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро, і потонуло.
34
34
видэвъше же пасUщии бывъшеѥ. бэжzшz. и възвэстишz въ градэ и въ селэхъ. Пастухи, побачивши, що сталося, побігли і розповіли в місті і по селах.
35
35
изидоша же видэтъ бывъшааго. и придошz къ iс7ви. и обрэтоша сэдzща чlвка иж него же бэси изидоша. обълчена и съмыслzщz. при ногU iсв7U. и Uбояшzсz. І вийшли побачити, що сталось; і, прийшовши до Ісуса, знайшли чоловіка, з якого вийшли біси, одягненого і при своєму розумі, котрий сидів біля ніг Ісусових, і вжахнулися.
36
36
и възвэстиша же имъ. видэвъше како сп7сесz бэсьновавыи. А ті, що бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий.
37
37
и молишz и вьси народи. области герьгесиньскыя. отити t нихъ. яко страхъмь велиѥмь одьржими бzахU. онъ же вълэзъ въ корабль възвратисz. І весь народ краю Гадаринського просив Його відійти від них, бо їх охопив великий страх. Він увійшов у човен і повернувся.
38
38
молzаше же сz ѥмU мUжь. иж него же изидошz бэси. дабы съ нимь былъ. iс7ъ же tпUсти и гlz. Чоловік же, з якого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним. Але Ісус відпустив його, сказавши:
39
39
възвратисz въ домъ свои. и повэдаи ѥлико ти сътвори б7ъ. и иде по вьсемU градU проповэдая. ѥлико сътвори ѥмU iс7ъ. повернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що сотворив йому Ісус.
40
40
Бысть же ѥгда възврати сz исусъ приѩтъ и народъ. бэахѫ бо вьси чаѭще ѥго. Въ он+о. Коли ж Ісус повернувся, народ прийняв Його, бо всі чекали на Нього.
41
41
чlвкъ ѥтеръ припаде къ iс7U. ѥмU же бэ имz иаръ. и тъ кънzзь съньмищю бэ. и падъ при ногU iс7вU. молzше и вънити въ домъ свои. І ось прийшов чоловік на ім’я Іаїр, який був начальником синагоги; і, припавши до ніг Ісусових, благав Його увійти до нього в дім;
42
42
яко дъщи иночада бэ ѥмU. яко двѫ на десzте лэтU. и та Uмирааше. ѥгда же идzаше народъ UгнэтаахUти и. бо у нього була єдина дочка років дванадцяти, і та помирала. Коли ж Він йшов, народ тиснув Його.
43
43
жена сUщи въ течении кръве t двою на десzте лэтU. яже врачемъ издаявъши вьсе имэниѥ своѥ. ни t ѥдиного не може исцэлэти. І жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, витратила на лікарів усе своє майно і в жодного не змогла вилікуватися.
44
44
си пристUпльши съзади. коснUсz въскрилэ ризы ѥго. и абиѥ Uста источьникъ кръвѥ ѥя. І, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його; і вмить кровотеча у неї зупинилась.
45
45
и рече iс7ъ. къто ѥсть прикоснUвыисz мънэ. tмэтающемъ же сz вьсэмъ рече петръ. и иже съ нимь бzахU. наставьниче. народи Uтэшнzють тz и гнетUть. и гlеши кто ѥсть прикоснUвыисz мънэ. І сказав Ісус: хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялися, Петро і ті, що були з Ним, сказали: Наставнику, народ оточує Тебе і тисне, — а Ти говориш: хто доторкнувся до Мене?
46
46
iс7ъ же рче. прикоснUвыисz мънэ нэкто ѥсть. азъ бо чюхъ силU ишьдъшю из мене. Ісус же сказав: хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене.
47
47
и видэвъши жена яко не Uтаисz. трепещющи припаде. и падъши прэдъ нимь. за ню же винU коснUсz ѥмь. повэда прэдъ вьсэми людьми. и како исцэлэ абиѥ. Жінка, побачивши, що вона не втаїлася, тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як раптом зцілилася.
48
48
iс7ъ же рече ѥи. дьрзаи дъщи вэра твоя сп7сеть тz иди въ миръ. Він сказав їй: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе, іди з миром!
49
49
и ѥще ѥмU гlющю. пришьдъ ѥтеръ t сUнагога гlа емU. яко Uмретъ дши твоя не движи Uчителz. Коли Він ще говорив це, приходить один з дому начальника синагоги і говорить йому: твоя дочка вмерла, не турбуй Учителя.
50
50
iс7ъ же слышавъ tвэща ѥмU гlz не боисz. тъкмо вэрUи и сп7сена бUдеть. Ісус же, почувши це, сказав йому: не бійся, тільки віруй, і спасенна буде.
51
51
и пришьдъ же въ домъ. не да никомU же вънити съ собою. тъкмо петрови иоанU и ияковU. и оц7ю отроковица и м™ри. Прийшовши в дім, не дозволив увійти нікому, крім Петра, Іоана і Якова та батька і матері тієї дівчини.
52
52
рыдаахU же вьси и плакаахUсz ѥя. онъ же рече не плачэтесz. нэсть бо Uмьрла дв7ца нъ съпить. Всі плакали і ридали за нею. А Він сказав: не плачте, вона не вмерла, але спить.
53
53
и рѫгаахUсz ѥмU вэдUще яко Uмьре. І глузували з Нього, знаючи, що вона вмерла.
54
54
онъ же изгънавъ вьсz вънъ. и имъ ю за рUкU. възгласи гlz отроковице въстани. Він же, виславши всіх геть, узяв її за руку і виголосив: дівчино, встань.
55
55
и възвратисz д¦ь ѥя. и въскрьсе абиѥ. и повелэ дати ѥи ѥсти. І повернувся дух її, і воскресла вмить, і Він звелів дати їй їсти.
56
56
и Uжасостасz родителz ѥя. онъ же запрэти има. не повэдита никомU же бывъшаго. І здивувалися батьки її. Він же повелів їм нікому не казати про те, що сталося.
Глава 9
Глава 9
1
1
Въ он+о. призъва iс7ъ оба на десzте Uченика своя. дасть имъ снлU и власть. на вьсэхъ бэсэхъ. и недUгы исцэлzти. Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від недуг.
2
2
и посъла я проповэдати цесарьствиѥ б9иѥ. исцэлити болzщая. І послав їх проповідувати Царство Боже та зціляти хворих.
3
3
и рече къ нимъ. ничьсо же не възьмэте на пUть ни жьзла. ни огнива. ни хлэба ни сребра. ни двою ризU имэите. І сказав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі.
4
4
и въ нь же домъ вънидете. тU прэбываите. и tтUдU исходzще. І в який дім увійдете, там залишайтесь і звідтіля виходьте в дорогу.
5
5
и ѥлико не приѥмлють васъ. исходzще t града того. и прахъ t ногъ вашихъ tтрzсэте. въ съвэдэтельство на нz. А якщо де не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших на свідчення проти них.
6
6
исходzще же. и прохождаахU. сквозэ вьси бlговэствUюще. исцэлzюще вьсюдU. Вони вийшли і проходили по селах, благовістячи і зціляючи повсюди.
7
7
слыша же иродъ четврьтовластьць бываѭщая отъ нѥго вься и не домышляаше сz зане глаголѥмо бэ отъ ѥтеръ яко иоанъ въста отъ мрьтвыихъ. Почув Ірод четвертовладник про все, що діялося через Нього, і стривожився, бо одні говорили, що то Іоан повстав з мертвих;
8
8
отъ инэхъ же яко илия яви сz. отъ другыихъ же яко пророкъ нэкы отъ дрэвьниихъ въскрьсе. інші ж — що Ілля з’явився, а ще інші, що воскрес один з давніх пророків.
9
9
и рече иродъ: иоана азъ усэкнѫхъ. къто же ѥсть сь о нѥмьже азъ слышѫ таковая; и искааше видэти и. І сказав Ірод: Іоанові я відсік голову; хто ж Цей, про Кого я таке чую? І намагався побачити Його.
10
10
и възвращьше сz апостоли повэдашz ѥму ѥлико сътворишz. и поѥмъ ѩ отиде ѥдинъ на мэсто пусто града нарицаѥмааго виfъсаида. Апостоли, повернувшись, розповіли Йому, що вони зробили. І Він, взявши їх з Собою, відійшов осібно в безлюдне місце біля міста, що зветься Вифсаїда.
11
11
народи же разумэвъше по нѥмь идошz. и приимъ ѩ глаголааше имъ о царьствии божии и трэбуѭщzѩ ицэлэния цэляаше. Але люди, довідавшись, пішли за Ним; і Він, прийнявши їх, говорив їм про Царство Боже і зціляв тих, хто потребував зцілення.
12
12
Дьнь же начzтъ прэкланяти сz. пристѫпльша же оба на десzте рэсте ѥму: отъпусти народы да шьдъше въ окрьстьнzѩ вьси и села витаѭть и обрzщѭть брашьно яко сьде на пустэ мэстэ ѥсмъ. День же почав схилятись. І приступивши до Нього, дванадцять сказали Йому: відпусти людей, щоб вони пішли в навколишні села і селища ночувати і знайти їжу, бо ми тут у безлюдному місці.
13
13
рече же имъ: дадите имъ вы эсти. они же рэшz: не имамы сьде вzще пzти хлэбъ и рыбу дъвою аще убо не мы шьдъше въ вьсz люди сиѩ купимь брашьна. А Він сказав їм: ви дайте їм їсти. Вони сказали: нема в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба піти нам та купити їжі для всіх цих людей?
14
14
бэаше бо мѫжь яко пzть тысzщь. рече же къ ученикомъ своимъ: посадите ѩ на споды по пzти десzтъ. Бо їх було близько п’яти тисяч мужів. Але Він сказав ученикам Своїм: розсадіть їх рядами по п’ятдесят.
15
15
и сътворишz тако и посадишz вьсz. І зробили так, і розсадили всіх.
16
16
приѥмъ же пzть хлэбъ и обэ рыбэ възрьэвъ на небо благослови ѩ и съломи и даяаше ученикомъ прэдъложити народу. Він же, узявши п’ять хлібів і дві рибини і поглянувши на небо, благословив їх, переломив і дав ученикам, щоб роздали народові.
17
17
и эдошz и насытишz сz вьси. и възzшz избывъшеѥ имъ укрухъ коша дъва на десzте. І всі їли, і наситились, і набрали залишків дванадцять кошиків.
18
18
и бысть ѥгда моляаше сz ѥдинъ съ нимь бэахѫ ученици ѥго. и въпроси ѩ глаголѩ: кого мz непьщуѭть народи быти; І сталося, коли Він молився у безлюдному місці, ученики були з Ним. Він запитав їх: за кого вважає Мене народ?
19
19
они же отъвэщавъше рэшz: иоана крестителя. ини же илиѭ. ови же яко пророкъ ѥдинъ древьниихъ въскрьсе. Вони сказали у відповідь: за Іоана Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків.
20
20
рече же имъ: вы же кого мz глаголѥте быти; отъвэщавъ же петръ рече: христа божия. Він же спитав їх: а ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: за Христа Божого.
21
21
онъ же запрэщь имъ повелэ ни кому же не глаголати сего. Він же суворо наказав їм нікому не говорити про це,
22
22
рекъ яко подобаѥть сыну чловэчьскуу му мъного пострадати и искушену быти отъ старьць и архиереи и кънижьникъ и убиѥну быти и третии дьнь въстати. сказавши, що Синові Людському належить багато постраждати, бути зневаженим старійшинами, первосвящениками і книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
23
23
глаголааше же всэмъ: аще къто хощеть по мънэ ити да отъврьжеть сz себе и да възьметь крьстъ свои по вьсz дьни и ходить по мънэ. До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме хрест свій та йде за Мною.
24
24
иже бо аще хощеть душѫ своѭ спасти погубить ѭ а иже погубить душѫ своѭ мене ради съпасетъ ѭ. Бо хто хоче зберегти свою душу, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її.
25
25
кая бо польза чловэку аще приобрzщеть вьсь миръ а себе погубить ли отъщетить; Бо що за користь матиме людина, якщо придбає ввесь світ, себе ж саму згубить чи занапастить?
26
26
иже бо аще постыдить сz мене и моихъ словесъ сего сынъ чловэчьскыи постыдить сz ѥгда придеть въ славэ своѥи и отьчи и свzтыихъ ангелъ. Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того й Син Людський посоромиться, коли прийде у славі Своїй, і Отця, і святих ангелів.
27
27
глаголѭ же вамъ въ истннѫ: сѫтъ нэции отъ сьде стоѩщиихъ иже не имѫть въкусити съмрьти доньдеже узьрzть царьствиѥ божиѥ. Воістину кажу вам: є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже.
28
28
Бысть же по словесехъ сихъ яко дьнии осмь и поѥмъ петра и иоана и иакова възиде на горѫ помолитъ сz. Після цих слів, днів через вісім, узявши Петра, Іоана і Якова, зійшов Він на гору помолитись.
29
29
и бысть ѥгда моляаше сz видэниѥ лица ѥго ино и одэниѥ ѥго бэло блисцаѩ сz. І коли Він молився, вигляд лиця Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим.
30
30
и се мѫжа дъва съ нимь глаголѭща яже бэсте муѶсеи и илия І ось два мужі розмовляли з Ним, то були Мойсей і Ілля:
31
31
явльша сz въ славэ глаголасте же исходъ ѥго иже хотэаше съконьчати въ иерусалимэ. з’явившись у славі, вони говорили про кінець Його, який Йому належить завершити в Єрусалимі.
32
32
петръ же и сѫщая съ нимь бэахѫ отzгъчени сънъмь. убуждьше же сz видэщz славѫ ѥго и оба мѫжа стоѩща съ нимь. Петро ж і ті, що були з Ним, зморені були сном; але, прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, які стояли з Ним.
33
33
и бысть ѥгда разлѫчисте сz отъ нѥго рече петръ къ исусови: наставьниче добро ѥсть намъ сьде быти и сътворимъ скиниѩ три ѥдинѫ тебэ и ѥдинѫ муѶсеови и ѥдииѫ илии. не вэды ѥже глаголааше. Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: Наставнику, добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі, — не знаючи сам, що говорить.
34
34
се же ѥму глаголѭщу бысть облакъ и осэни ѩ. убояшz же сz въшедшема онэма въ облакъ. Коли ж він це говорив, з’явилася хмара і покрила їх, і вони злякались, як увійшли в хмару.
35
35
и гласъ бысть изъ облака глаголѩ: се ѥсть сынъ мои възлюблѥныи: того послушаите. І був з хмари Голос, Який говорив: Цей є Син Мій Улюблений; Його слухайте!
36
36
и ѥгда бысть гласъ обрэте сz исусъ ѥдинъ. и ти умълчашz и ни кому же не възвэстишz въ ты дьни ни чесо же отъ тэхъ яже видэшz. Въ он+о. І коли був цей Голос, Ісус залишився один. А вони промовчали і нікому нічого не розповідали в ті дні про те, що бачили.
37
37
съшьдъшю iс7ви съ горы. сърэте народы мъногы. Наступного дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.
38
38
и се мUжь из народа възъпи гlz. Uчителю молю ти сz. призри на сн7ъ мои. яко иночадъ ми ѥсть. Раптом хтось з народу викликнув: Учителю, благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний:
39
39
и се д¦ъ ѥмлети и. и вънезаяпU въпиѥть. и прUжаѥтьсz съ пэнами. и ѥдва оходить t него. съкрUшая и. його хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його.
40
40
и молихъсz Uченикомъ твоимъ. да ижденUти и. и не възмогошz. Я просив учеників Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли.
41
41
tвэщавъ же iс7ъ и рече ѥмU. о роде невэрьнъ и развращенъ. доколэ бUдU въ васъ и тьрплю вы. приведи ми сн7ъ твои сэмо. Ісус же сказав у відповідь: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи до Мене сина твого.
42
42
ѥще же грzдѫщю ѥмU. повьрже и бэсъ и сътрzсе и. запрэти же iс7ъ д¦ви нечистUUмU гlz. дш7е нечистыи. изиди t отрока. и исцэли отрока. и въдасть и оц7ю ѥго. Коли ж той ще йшов, біс звалив його і стряс, але Ісус заборонив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його.
43
43
дивлzахU же вьси о величии б9ии. І всі дивувались величі Божій. Коли всі ще дивувались усьому, що творив Ісус, Він сказав ученикам Своїм:
44
44
въложите вы въ уши ваши словеса си. сынъ бо чловэчьскыи имать прэдати сz въ рѫцэ чловэчьстэ. вкладіть у вуха ваші ці слова: Син Людський має бути виданий в руки людські.
45
45
они же не разумэшz глагола сего. бэ бо прикровенъ отъ нихъ да не ощутzть ѥго. и бояахѫ сz въпросити ѥго о глаголэ семь. Вони ж не зрозуміли слова цього, і воно було закрите від них, так що вони не збагнули його, а запитати Його про це слово боялись.
46
46
въниде же помышлѥниѥ въ нѩ къто ихъ вzщеи бы былъ. Спало ж їм на думку — хто б з них був більший?
47
47
исусъ же вэды помышлѥниѥ срьдьца ихъ приѥмъ отрочz постави ѥ у себе Ісус же, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її перед Собою
48
48
и рече имъ: иже аще прииметь отрочz се въ имz моѥ. мz приѥмлеть. и иже аще приѥмлѥть мz приѥмлѥть пославъшааго мz. иже бо мьнии ѥсть въ вьсэхъ васъ сь ѥсть вzщеи. і сказав їм: хто прийме оце дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; і хто приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між вами, той є великий.
49
49
отъвэщавъ же иоанъ рече: наставьниче видэхомъ ѥтера о имени твоѥмь изгонzща бэсы и възбранихомъ ѥму яко въ слэдъ не ходить съ нами. При цьому Іоан сказав: Наставнику, ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами.
50
50
и рече къ нѥму исусъ: не браните нэсть бо на вы. иже бо нэсть на вы по васъ ѥсть. Ісус сказав йому: не забороняйте; бо хто не проти вас, той за вас.
51
51
Бысть же ѥгда съконьчаваахѫ сz дьниѥ въсхождению ѥго и тъ утврьди лице своѥ въ иѥрусалимъ ити. І було, коли наближалися дні відходу Його з цього світу, Він твердо вирішив іти до Єрусалима.
52
52
и посъла вэстьникы прэдъ лицьмь своимь. и шьдъше вънидошz въ вьсь самаряньскѫ да уготоваѭть ѥму. І послав вісників перед лицем Своїм; і вони пішли, і увійшли до села самарянського, щоб приготувати Йому.
53
53
и не приѩша ѥго яко лице ѥго бэ грzды въ иерусалимъ. Але там не прийняли Його, бо було видно, що йде Він до Єрусалима.
54
54
видэвъша же ученика ѥго иаковъ и иоанъ рэсте: господи хощеши ли и речевэ да огнь сънидеть съ небесе и поясть ѩ якоже илия сътвори; Побачивши це, ученики Його, Яків і Іоан, сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив?
55
55
обращь же сz запрэти има и рече: не вэста сz отъ коѥго духа ѥста. Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу;
56
56
сынъ бо чловэчьскыи нэсть пришьлъ душь чловэчьскъ погубитъ нъ съпастъ. и идошz въ инѫ вьсь. бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села.
57
57
бысть идUщю iс7ви въ пUть. рече ѥтеръ къ немU идU по тебе ямо же колижьдо идеши. Сталось, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.
58
58
и рече же ѥмU iс7ъ. лиси язвьны имUть. и птицz нб7сьныя гнэзда. а сн7ъ чловэчьскыи. не имать къде главы подъклонити. Ісус сказав йому: лисиці мають нори, і птахи небесні — гнізда; а Син Людський не має, де й голови прихилити.
59
59
и рече къ дрѫгомU иди въ слэдъ мене. онъ же рече ги7. повели ми дрэвле погрети оц7z моѥго. А іншому сказав: іди за Мною. Той сказав: Господи, дозволь мені перше піти і поховати батька мого.
60
60
рече же ѥмѫ iс7ъ. остави мьртвыимъ погрети своя мьртвьцz. ты же шьдъ възвэщаи цrтвиѥ б9иѥ. Але Ісус сказав йому: залиш мертвим ховати своїх мерців; а ти йди, благовісти Царство Боже.
61
61
рече же и дрUгыи идU по тебе ги7. дрэвле же повели ми tвэщzти ми сz. иже сUть въ домѫ моѥмь. І ще інший сказав: я піду за Тобою, Господи, тільки дозволь перше мені попрощатися з домашніми моїми.
62
62
и рече же къ немU iс7ъ. никто же възложь рUкы своея на рало и зьрz въспzть. Uправленъ ѥсть въ цrтвиѥ б9иѥ. Але Ісус сказав йому: жоден, хто поклав руку свою на рало і озирається назад, не придатний для Царства Божого.
Глава 10
Глава 10
1
1
Въ оно время. посла iс7 Uченикы своя. по дъвэма предь лицемъ своимь. въ всzкъ градъ и мэсто. ямо же хотzше самъ ити. Після того обрав Господь і інших сімдесят учеників і послав їх по двоє перед Собою до кожного міста і місцевості, куди Сам хотів іти.
2
2
гlаша же къ нимъ. жатва Uбо многа. а дэлатель мало. молитесz Uбо. го7µ жатвы. да изведеть дэлателя на жатвU твою. І сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.
3
3
идэте. се азъ посылаю вы яко агньца посредэ вълкъ. Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків.
4
4
не носите вълагалища ни врэтища ни сапогъ и ни кого же на пѫти не цэлуите. Не беріть ні мішка, ні торби, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте.
5
5
въ ньже домъ вънидете колижьдо прьвэѥ глаголэте: миръ дому сему. В який дім увійдете, спочатку кажіть: мир дому цьому.
6
6
и аще бѫдеть ту сынъ мира почиѥть на нѥмь миръ вашь. аще ли ни къ вамъ възвратить сz. І якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли ні, то до вас повернеться.
7
7
въ томъ же дому прэбываите эдѫще и пиѭще яже сѫть у нихъ. достоинъ бо ѥсть дэлатель мьзды своѥѩ. не прэходите из дому въ домъ. В тому ж домі перебувайте, їжте і пийте те, що в них є, бо робітник вартий винагороди своєї. Не переходьте з дому в дім.
8
8
и въ ньже градъ колижьдо въходите и приѥмлѭть вы эдите прэдълагаѥмая вамъ. І в яке тільки місто прийдете і приймуть вас, їжте, що вам подадуть.
9
9
и цэлите недѫжьныѩ иже сѫть въ нѥмь. и глаголите имъ: приближи сz на вы царьствиѥ божиѥ. І зціляйте недужих, що знаходяться в ньому, і кажіть їм: наблизилось до вас Царство Боже.
10
10
и въ нь же колижьдо. градъ въходите. и не приѥмлють васъ. и шьдъше на распUтия ѥго. рьцэте. Якщо ж прийдете в якесь місто і не приймуть вас, то, вийшовши на перехрестя його, скажіть:
11
11
и прахъ прильпъшии насъ. t града вашего. въ ногахъ нашихъ. tтрzсаѥмъ вамъ. обаче се вэдите. яко приближисz на вы цр7ство божие. і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; але знайте, що наблизилося до вас Царство Боже.
12
12
гlю же вамъ. яко содомлямъ тъ дн7ь tрадънэѥ бUдеть. нежели градU томU. Кажу ж вам, що содомлянам у день той відрадніше буде, ніж місту тому.
13
13
горе тебэ хоразинъ. горе тебэ виfъсаида. яко аще въ тµрэ и сидонэ бышz силы былы бывъшzѩ въ ваю древлѥ убо въ врэтищи и попелэ сэдzще покаяли сz бышz. Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Вифсаїдо, бо якби у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі й попелі, покаялися.
14
14
обаче тµру и сидону отърадьнэѥ бѫдеть на сѫдэ неже вама. Однак Тиру і Сидону відрадніше буде на суді, ніж вам.
15
15
и ты каперънауме до небесе възнесыи сz до ада низъведеши сz. І ти, Капернауме, що піднісся до неба, до пекла зійдеш.
16
16
слUшаяи васъ мене слUшаѥть. и tмэтаясz васъ мене сz tмэтаѥть. а tмэтаясz мене tмэтаѥтьсz пославъшааго мz. Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто зневажає вас, той Мене зневажає, а хто зневажає Мене, той зневажає Того, Хто послав Мене.
17
17
възвратишажесz седмъ десzть. съ радостию гlюще. Gи. и бэси повинUютьсz намъ о имени твоѥмь. Сімдесят учеників повернулися з радістю і говорили: Господи, і біси коряться нам в ім’я Твоє.
18
18
рече же имъ. видэхъ сотонU яко мълнию съ нь7се съпадъшю. Він же сказав їм: Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба.
19
19
се дахъ вамъ власть. настUпати. на змия и скърпия. и на всю силU врагU. и ничто же васъ не вредить. Ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам.
20
20
обаче о семь не радUитесz. яко дс7и вамъ повинUютьсz. радUите же сz. яко имена ваша написана сUть. на нбс7эхъ. Однак тому не радійте, що духи вам коряться; а радійте тому, що імена ваші записані на небесах.
21
21
въ тъ чаc въздрадовасz д¦мь iс7ъ и рече. исповэдаю ти сz о§е Gи. нбс7и и земли. яко Uтаилъ ѥси t прэмUдрыихъ и разUмьныихъ. и tкры се младеньцемъ. еи о§е. яко тако быc блн7ѥ прэдъ тобою. У той час зрадів духом Ісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від премудрих та розумних і відкрив те дітям. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління.
22
22
и обращь сz къ ученикомъ рече: вься мънэ прэдана бышz отъ отьца моѥго. и ни къто же не вэсть къто ѥсть сынъ тъкъмо отьцъ. и къто ѥсть отьцъ тъкъмо сынъ и ѥмуже аще хощеть сынъ явити. І, звернувшись до учеників, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і хто є Отець, знає тільки Син і той, кому Син хоче відкрити.
23
23
и обращь сz къ ученикомъ ѥдинэмъ рече: блажени очи видzщии яже видите. І, звернувшись до учеників, сказав їм осібно: блаженні очі, які бачать те, що ви бачите!
24
24
глаголѭ бо вамъ яко мънози пророци и царе въсхотэшz видэти яже вы видите и не видэшz. и слышати яже слышите и не слышашz. Въ он+о. Бо кажу вам, багато пророків і царів бажали б бачити те, що ви бачите, та й не побачили, і чути, що ви чуєте, та й не почули.
25
25
законьникъ ѥтеръ приде къ iс7ѫ искUшая и гlz. Uчителю чьто сътворю. животъ вэчьныи наслэдUю. І ось один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю, що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне?
26
26
wнъ же рече ѥмU. въ законэ како писано ѥсть. како чьтеши. Він же сказав йому: в законі що написано? Як читаєш?
27
27
онъ же tвэщавъ рече. възлюбиши га7 ба7 твоѥго вьсэмь сьрдьцьмь твоимь. и вьсею дш7ею своѥю. и вьсею крэпостию своѥю. и вьсэмь помышлениѥмь твоимь. и искрьнzаго своѥго яко самъ сz. Він сказав у відповідь: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого — як самого себе.
28
28
рече же ѥмU iс7ъ. право tвэщz се сътвори и живъ бUдеши. Ісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби — і будеш жити.
29
29
онъ же хотz оправьдатисz самъ рече къ iс7U. и кто ѥсть искрьнии мои. Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: а хто ж мій ближній?
30
30
tвэщавъ же iс7ъ и рече. члв7къ ѥтеръ съхожаше t еrлма въ ѥрихонъ. и въ разбоиникы въпаде. иже и съвълкъше и язвы възложьше отидоша. оставльше и ѥль жива сUща. На це Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого.
31
31
по приключаю же иѥреи ѥтеръ. съхожааше пUтьмь тэмь. и видэвъ и мимоиде. Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо.
32
32
тако же же и леUгитъ. бывъ на томь мэстэ и пришьдъ и видэвъ и мимо иде. Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо.
33
33
самарzнинъ же ѥтеръ. грzдыи приде надъ нь. и видэвъ и млrдова. Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився;
34
34
и пришьдъ обzза стрUпы ѥго. възливая олэи и вино. и въсаждь же и на свои скотъ. и приведе и въ гостиньницю и прилежа емь. і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливши оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до заїжджого двору і потурбувався про нього;
35
35
и на Uтрья ишьдъ. и възьмъ дъва пэнzзz. дасть гостиньникU. и рече ѥмU прилежи ѥмь. и ѥже аще прилежиши. азъ же ѥгда възвращьсz въздамь ти. а на другий день, відходячи, вийняв два динарії, дав господареві заїжджого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі.
36
36
кто Uбо тэхъ трии искрьнии мьнитьсz быти. въпадъшемU въ разбоиникы. Отже, кого з тих трьох вважаєш ти ближнім того, хто потрапив до рук розбійників?
37
37
онъ же рече сътвории млcть съ нимь. рече же ѥмU iс7ъ. иди и ты тако же твори. Він сказав: того, який змилосердився над ним. Тоді Ісус сказав йому: іди і ти роби так само.
38
38
Въ wно вреұ. въниде iс7 въ вьсь етерU. жена же нэкая именьмь марfа. прияты и въ домъ свои. Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім.
39
39
и сеи бэ сестра именъмь. мария. яже сэдъши при ногU iс7вU слышаше слово ѥго. У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його.
40
40
маръfа же мълвzше о мнозэ слUжьбэ. ставъши же рече. Gи. не радиши ли. яко сестра моя единU мz остави. слUжити ти. рьци Uбо ѥи да ми поможеть. Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені.
41
41
tвэщавъ же iс7 рече ѥи. маръfа. марfа. печешисz и мълвzше о мнозэ. Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що.
42
42
ѥдино же ѥсть на потрэбU. мр7ия бо бlгUю часть избра. яже не tиметьсz t нѥя. А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї.
Глава 11
Глава 11
0
Въ оно время.
1
1
придоша къ iс7U Uченици ѥго. и рэша ѥмU Gи. наUчи ны молитися. яко же иоанъ наUчи Uченикы своя. І сталося, коли в одному місці Він молився і перестав, один з учеників Його сказав Йому: Господи! Навчи нас молитися, як і Іоан навчив учнів своїх.
2
2
рече же имъ. ѥгда молитесz гlэте Ӑ О§е нашь иже ѥси на нб7схъ. да с™итьсz имz твоѥ. да придеть цр7ствиѥ твоѥ. да бUдеть воля твоя. яко на нб7си и на земли. Він сказав їм: коли молитесь, говоріть: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
3
3
хлэбъ нашь дн7евьныи. даи намъ всzкъ дн7ь. Хліб наш насущний дай нам сьогодні;
4
4
и оста намъ грэхы наша. яко мы оставляѥмъ. дължьникомъ нашимъ. и не въведи насъ въ напасть. нъ избави ны. t неприязни Ӑ і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
5
5
Рече Gь своимъ Uченикомъ. къто t васъ имать дрUга. и идеть къ немU полUиощи. и речеть къ немU дрUже. даи ми три хлэбы. І сказав їм: припустімо, що хто-небудь з вас, маючи друга, прийде до нього опівночі і скаже йому: друже! Позич мені три хліби,
6
6
ибо дрUгъ приде съ пUти къ мънэ. и не имамъ что положю прэдъ нимь. бо друг мій зайшов до мене з дороги, і я не маю чого дати йому.
7
7
tвэщzвъ же речеть не твори ми трUда. Uже двьри затворены сUть. не могU въставъ дати тебэ. А той зсередини скаже у відповідь: не турбуй мене, двері вже зачинені, і діти мої зі мною на постелі; не можу встати і дати тобі.
8
8
гlю же вамъ. аще не издасть ѥмU въставъ. зане ѥсть дрUгъ ѥмU. нъ за безочьство ѥго. въставъ дасть ѥмU. ѥлико трэбUѥть. Кажу ж вам, якщо він не встане і не дасть йому по дружбі з ним, то через невідступність його, вставши, дасть йому, скільки той просить.
9
9
и азъ гlю вамъ. просите и дастьсz вамъ. ищэте и обрzщете. тълцэте и tвьрзетьсz вамъ. І я скажу вам: просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам,
10
10
всzкъ бо просzи приѥмлѥть. и ищаи обрzщеть. и тълкUщюUмU tвьрзетьсz. бо кожний, хто просить, одержує, хто шукає, знаходить, хто стукає, тому відчиняють.
11
11
U которааго васъ оц7а сн7ъ свои въспросить хлэба. ѥда камень подасть ѥмU. или рыбы. ѥда въ рыбы мэсто змию подасть ѥмU. Який з вас, батьків, коли син попросить у нього хліба, подасть йому камінь? Або, коли попросить риби, подасть йому змію замість риби?
12
12
или аще въспросить яицz ѥда подасть ѥмU скоръпию. Або, якщо попросить яйця, подасть йому скорпіона?
13
13
аще Uбо вы зли сUще Uмэѥте дания благая даяти. чадомъ вашимъ. кольми паче оц7ь вашь. нб7сныи. дасть дх7ъ бlгъ. просzщиимъ U нѥго. Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати дітям вашим, то тим більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього.
14
14
и бэ изгонѩ бэсъ и тъ бэ нэмъи. бысть же бэсу изгънану. проглагола нэмыи. и дивляахѫ сz народи. Одного разу вигнав Він біса, який був німий; і коли біс вийшов, німий заговорив; і народ дивувався.
15
15
ѥдини же отъ нихъ рэшz: о вельзэвулэ кънязи бэсъ изгонить бэсы. Деякі ж з них говорили: Він виганяє бісів силою Вельзевула, князя бісівського.
16
16
друзии же искушаѭще знамения отъ нѥго искаахѫ съ небесе. А інші, спокушаючи, домагалися від Нього знамення з неба.
17
17
онъ же вэды ихъ помышлѥния рече имъ: вьсяко царьствиѥ раздэль сz само въ себэ запустэѥть и домъ на домъ падаѥть. Але Він, знаючи їхні думки, сказав їм: всяке царство, що само в собі розділиться, запустіє; і дім, який розділиться сам в собі, упаде.
18
18
аще же и сотона самъ въ себэ раздэли сz како станеть царьство ѥго; яко глаголѥте о вельзэвулэ изгонzщь мz бэсы. Якщо ж сатана сам у собі розділився, то як устоїть його царство? А ви говорите, що Я силою Вельзевула виганяю бісів.
19
19
аще же азъ о вельзевулэ изгонѭ бэсы сынове ваши о комь изгонzть; сего ради ти бѫдѫть вамъ сѫдиѩ. Якщо ж Я силою Вельзевула виганяю бісів, то сини ваші чиєю силою виганяють їх? Тому вони будуть вам суддями.
20
20
аще ли же о прьстэ божии изгонѭ бэсы убо постиже на васъ царьствиѥ божиѥ. Якщо ж Я перстом Божим виганяю бісів, то, значить, прийшло до вас Царство Боже.
21
21
ѥгда крэпъкыи уорѫжь сz хранить свои дворъ въ мирэ сѫть имэния ѥго. Коли сильний, озброївшись, стереже свій дім, тоді майно його в безпеці;
22
22
а понѥже крэплеи нашьдъ побэдить и вься орѫжия ѥго отьметь на няже уповааше и користь ѥго раздаѥть. коли ж сильніший за нього нападе і переможе його, тоді візьме всю зброю його, на яку він покладався, і здобич свою роздасть.
23
23
иже нэсть съ мъноѭ на мz ѥсть. и иже не събираѥть съ мноѭ растачаѥть. Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає.
24
24
ѥгда же нечистыи духъ изидеть отъ чловэка прэходить сквозэ безводьная мэста ищz покоя и не обрэтаѩ глаголеть: възвращѭ сz въ домъ мои отънѭдѫже изидохъ. Коли нечистий дух вийде з людини, то ходить місцями безводними, шукаючи спокою, і, не знаходячи, каже: повернусь у дім свій, звідки вийшов;
25
25
и пришьдъ обрэтаѥть и пометенъ и украшенъ. і, прийшовши, знаходить його виметеним і прибраним.
26
26
тъгда изидеть и поиметь другыихъ горьшь седмь духъ и въшьдъше живѫть ту. и бываѭть послэдьняѩ чловэку тому горьша прьвыихъ. Тоді йде і бере з собою інших сім духів, ще лютіших за себе, і, увійшовши, живуть там, — і буває для людини тієї останнє гіршим за перше.
27
27
быc же ѥгда гlаше се. вьздвигъши глаc етера жена. t народа рече ѥмU. бlженоѥ чрево ношьшеѥ тz. и сьсьца яже ѥси съсалъ. Коли ж він це говорив, одна жінка з натовпу, піднісши голос, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе!
28
28
онъ же рече. тэмь же блажени. слышащеи слово б9иѥ. и хранzще ѥ. А Він сказав: блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його.
29
29
Народомъ же събираѭщемъ сz начzтъ глаголати: родъ сь лѫкавъ ѥсть. знамения ищеть и знамениѥ не дасть сz ѥму тъкъмо знамениѥ ионы пророка. Коли ж багато народу стало збиратися, Він почав говорити: рід цей лукавий — він знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка.
30
30
якоже бо бысть иона знамениѥ ниневитомъ тако бѫдеть и сынъ чловэчьскыи роду сему. Бо як Іона був знаменням ниневитянам, так буде і Син Людський родові цьому.
31
31
царица южьская въстанеть на сѫдъ съ мѫжи рода сего и осѫдить ѩ. яко приде отъ коньць землѩ слышатъ прэмѫдрости соломонz и се мъножаѥ соломона сьде. Цариця південна постане на суд з людьми роду цього і осудить їх, бо вона від краю землі прийшла послухати мудрість Соломонову; а ось тут Більший від Соломона.
32
32
мѫжи ниневитьсции въскрьснѫть на сѫдъ съ родъмь симъ и осѫдzти и. яко покаяша сz въ проповэдь ионинѫ и се мъножаѥ ионы сьде. Ниневитяни постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялися після проповіді Іониної, а ось тут Більший від Іони.
33
33
ни къто же убо свэтильника въжегъ въ съкровэ полагаѥть ни подъ спѫдъмь нъ на свэщницэ да въходzщеи видzть свэтъ. Ніхто, засвітивши світильник, не ставить його в закритому місці чи під посудину, але на свічник, щоб усі, що входять, бачили світло.
34
34
свэтильникъ тэлу ѥсть око. ѥгда убо око твоѥ просто бѫдеть и вьсе тэло твоѥ свэтьло бѫдеть. а понѥже лѫкаво бѫдеть и тэло твоѥ тьмьно бѫдеть. Світильником тіла є око; отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; а якщо воно буде нечистим, то і тіло твоє буде темним.
35
35
блюди убо еда свэтъ иже ѥсть въ тебэ тьма ѥсть. Отже, дивись, щоб світло, яке в тобі, не стало темрявою.
36
36
аще убо тэло твоѥ вьсе свэтьло бѫдеть не имы чzсти ѥдины тьмьны. бѫдеть свэтьло вьсе. якоже ѥгда свэтильникъ блисцаниѥмь просвэщаѥть тz. Якщо ж тіло твоє все світле і немає жодної темної частини, то буде світле все так, ніби світильник сяйвом освітлює тебе.
37
37
Ѥгда же глаголаше моляаше и фарисеи ѥдинъ да обэдуѥть у нѥго. въшьдъ же възлеже. Коли Він говорив це, один фарисей запросив Його до себе на обід. Він прийшов і возліг.
38
38
фарисэи же видэвъ диви сz яко не прэжде крьсти сz прьвэѥ обэда. Фарисей же здивувався, побачивши, що Він не вимив рук перед обідом.
39
39
рече же господь къ нѥму: нынэ вы фарисеи вънэшьнеѥ стькляници и мисэ очищаѥте. а вънѫтрьняя ваша плъна сѫть хыщения и зълобы. Але Господь сказав йому: нині ви, фарисеї, очищаєте зовні чашу і блюдо, а нутро ваше сповнене злодійства та лукавства.
40
40
безумьни не иже ли ѥсть сътворилъ вънэшьнеѥ и вънѫтрьнеѥ сътвори; Нерозумні! Чи не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє?
41
41
обаче сѫщая дадите милостынѭ. и се вься чиста вамъ сѫть. Краще подавайте милостиню з того, що маєте, тоді все буде у вас чисте.
42
42
нъ горе вамъ фарисеомъ яко десzтинѫ даѥте отъ мzты и пиганъ и вьсякого зелия и мимо ходите сѫдъ и любъвь божиѭ. си же подобааше сътворити и онэхъ не оставляти. Але горе вам, фарисеям, що даєте десяту частину з м’яти, рути і з усякого зілля, а не дбаєте про суд і любов Божу: і це належить робити, і того не залишати.
43
43
горе вамъ фарисеи яко любите прэдъсэдания на съньмищихъ и цэлования на тържищихъ. Горе вам, фарисеям, що любите перші місця в синагогах і привітання на торжищах.
44
44
горе вамъ книжьници и фарисеи и лицемэри иже ѥсте яко гроби не вэдоми и чловэци ходzщеи врьху не вэдzть. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що ви — як ті невідомі гроби, поверх яких люди ходять і не знають того.
45
45
отъвэщавъ же ѥдинъ отъ законьникъ рече ѥму: учителю се глаголѩ и намъ досаждаѥши. На це хтось із законників сказав Йому: Учителю, говорячи це, Ти і нас ображаєш.
46
46
онъ же рече: и вамъ законьникомъ горе яко накладаѥте на чловэкы брэмена не удобь носима а сами ни ѥдинэмь же прьстъмь прикасаѥте сz брэменехъ. Але Він сказав: і вам, законникам, горе, бо накладаєте на людей тягарі, які важко носити, самі ж жодним пальцем своїм не доторкнетесь до них.
47
47
горе вамъ яко зиждете гробы пророкъ. отьци же ваши избишz ѩ. Горе вам, що будуєте гробниці пророкам, яких повбивали батьки ваші:
48
48
убо съвэдэтельствуѥте и волѭ имате дэломъ отьць вашихъ. яко ти убо избишz ѩ. вы же зиждете ихъ гробы. цим ви свідчите і схвалюєте діла батьків ваших, і погоджуєтеся з ними, бо ті повбивали пророків, ви ж будуєте їм гробниці.
49
49
сего ради и прэмѫдрость божия рече: посълѭ въ нѩ пророкы и апостолы. отъ нихъ убиѭть и ижденѫть. Тому і премудрість Божа сказала: пошлю до них пророків і апостолів, і декого з них уб’ють, а декого виженуть.
50
50
да мьстить сz кръвь вьсэхъ пророкъ проливаѥмая отъ сложения вьсего мира отъ рода сего. Хай же буде покараний рід цей за кров усіх пророків, пролиту від створення світу,
51
51
отъ кръве авеля правьдьнааго до кръве захариѩ погыбъшааго между олътарьмь и храмъмь. еи глаголѭ вамъ: възищеть сz отъ рода сего. від крови Авеля до крови Захарії, вбитого між жертовником і храмом. Так, кажу вам, стягнеться з роду цього.
52
52
горе вамъ законьникомъ яко възzсте ключь разумэнию. сами не вънидосте и въходzщеимъ възбранисте. Горе вам, законникам, що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли і тим, хто хотів увійти, боронили.
53
53
глаголѭщу же ѥму сице начzшz кънижьници и фарисеи лютэ яко гнэвати сz и прэстаяти и о мъножаишихъ. Коли Він говорив їм це, книжники і фарисеї почали дуже нападати на Нього, запитуючи багато про що,
54
54
лаѭще ѥго и ищѫще уловити нэчьто отъ устъ ѥго да на нь възъглаголѭть. підкопуючись під Нього і намагаючись уловити з уст Його що-небудь таке, щоб звинуватити Його.
Глава 12
Глава 12
1
1
О нихъже сънемъшемъ сz тьмамъ народа яко припираахѫ другъ друга начzтъ глаголати къ ученикомъ своимъ прьвэѥ: вънемлэте себэ отъ кваса фарисеиска ѥже ѥсть лицемэрие. Тим часом, коли зібралися тисячі народу, так що тиснули один одного, Він почав говорити, передусім ученикам Своїм: бережіться закваски фарисейської, яка є лицемірство.
2
2
ничто же покръвено ѥсть ѥже не отъкрыѥтьсz. и таино ѥже не разUмэѥтьсz. Немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і таємного, про що б не дізналися.
3
3
занѥ ѥлико въ тьмэ рекосте. въ свэтэ Uслышитьсz. и ѥже къ UхU гlасте въ таилищихъ проповэстьсz на кровэхъ. Тому те, що ви сказали у пітьмі, почується при світлі; і що говорили на вухо в домах, те буде проголошене на покрівлях.
4
4
гlю же вамъ. дрUгомъ моимъ. и не Uбоитесz Uбивающиихъ вы. и потомь не могUщемъ лиха чьсо сътворити. Кажу ж вам, друзям Моїм: не бійтеся тих, що вбивають тіло і потім нічого більше зробити не можуть,
5
5
съказаю же вамъ. кого сz Uбоите. Uбоитесz имущааго власть по Uбьѥнии. и время въ геонU. си гlю вамъ. але скажу вам, кого боятися: бійтеся того, хто має владу після вбиття вкинути в геєну вогненну; так, кажу вам, того бійтеся.
6
6
не пzть ли пътиць цэнитьсz пэнzзма двэма. и ни ѥдина t нихъ. забъвена предь бм7ь. Чи не п’ять малих птахів продаються за два асарія? І жоден з них не забутий Богом.
7
7
нъ и власи главы вашея ищьтени сUть. не Uбоитесz Uбо. мнозэхъ пътиць Uньше вы ѥсте. А у вас і волосся на голові все перелічене. Отже, не бійтеся; ви дорожчі за багатьох малих птахів.
8
8
Гlю же вамъ. всzкъ иже колижьдо исповэсть мя предь члbвкы. и сн7ъ члв7чь исповэсть и предъ анGлы б9ии. Кажу ж вам: кожного, хто визнає Мене перед людьми, і Син Людський визнає перед ангелами Божими;
9
9
а tвьргыисz мене предъ члв7кы. tвьрженъ бUдеть предъ анGлы б9ии. а хто зречеться Мене перед людьми, той відкинутий буде перед ангелами Божими.
10
10
и всzкъ иже речеть слово на сн7ъ члв7чь. tпUститьсz ѥмU. и иже хUлить на д¦ъ с™ыи. не tпUститъсz ѥмU. І кожному, хто скаже слово на Сина Людського, проститься; а хто Святого Духа хулитиме, тому не проститься.
11
11
ѥгда же приведUть вы на съньмище. и властии чловэчьствия. не пьцэтесz како ли что помыслите. ли что речете. Коли ж приведуть вас у синагоги, до правителів і володарів, не турбуйтесь, як і що відповідати або що говорити,
12
12
с™ыи бо д¦ъ. наUчить вы. въ тъ чаc. яко же подобаѥть гlти. бо в той час Святий Дух навчить вас, що треба говорити.
13
13
Рече же ѥму ѥдинъ отъ народа: учителю рьци брату моѥму да раздэлить съ мъноѭ достояниѥ. Хтось з народу сказав Йому: Учителю, скажи братові моєму, щоб він розділив спадщину зі мною!
14
14
онъ же рече ѥму: чловэче къто мz постави сѫдиѭ ли дэлателz надъ вами; Він же сказав чоловікові тому: хто настановив Мене судити чи ділити вас?
15
15
рече же къ нимъ: блюдэте сz и храните сz отъ вьсякого лихоимьствия. яко не отъ избытъка комужьдо животъ ѥго ѥсть отъ имэния ѥму. При цьому сказав їм: глядіть, остерігайтеся користолюбства, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку.
16
16
Рече гь7 притъчю сию. чlвкѫ ѥтерU богатU Uгобзисz нива. І сказав їм притчу: в одного багатого чоловіка добре вродила нива.
17
17
и мышлzаше въ себэ гlz чьто сътворю. яко не имамъ къде събирати плодъ моихъ. І міркував він сам собі: що мені робити? Немає куди мені зібрати плодів моїх.
18
18
и рече се сътворю. разорю житьницю мою. и большю съзижьдю. и съберU тU вьсz жита моя. и доброѥ моѥ. І сказав: ось що зроблю — зруйную житниці мої та збудую більші, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє.
19
19
и рекU дш7и моѥи. дш7е имаши мънога добра. лежzщи на лэта мънога. почиваи ѥждь пии веселисz. І скажу душі моїй: душе, багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись.
20
20
рече же ѥмU бъ7 безUмьне. въ сью нощь дш7ю твою истzзаю t тебе. и яже Uготова комU бUдUть. Але Бог сказав йому: нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти наготував?
21
21
тако събираяи себэ. а не въ бъ7 бGатэясz. си гlz възгласи. имэяи Uши слышати да слышить. Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє.
22
22
рече же къ ученикомъ своимъ: сего ради глаголѭ вамъ не пьцэте сz душеѭ вашеѭ чьто эсте ни тэлъмь въ чьто облъчете сz. Сказав же ученикам Своїм: тому кажу вам, — не піклуйтесь про душу вашу, що вам їсти, ні про тіло ваше, — у що вдягнетеся.
23
23
душа больши ѥсть пищz и тэло одеждz. Душа більша за їжу, і тіло — за одяг.
24
24
съмотрите вранъ яко не сэѭть ни жьнѫть. имъже нэсть съкровища ни хранилища. и богъ питэѥть ѩ. къльми паче вы ѥсть лучьше пътиць. Погляньте на воронів: вони не сіють, не жнуть; у них немає ні комор, ні житниць, і Бог годує їх; наскільки ж ви кращі за птахів!
25
25
кто же отъ васъ пекы сz можеть приложити тэлэ своѥмь лакъть ѥдинъ; Та й хто з вас, піклуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть?
26
26
аще убо ни мала чесо можете чьто о прочиихъ печете сz; Отже, якщо і найменшого зробити не можете, чого піклуєтесь про інше?
27
27
съмотрите кринъ како растѫть не труждаѭть сz ни прzдѫть. глаголѭ же вамъ яко ни соломонъ въ вьсеи славэ своѥи облэче сz яко ѥдинъ отъ сихъ. Погляньте на лілеї, як вони ростуть: не трудяться, не прядуть. Кажу ж вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як одна з них.
28
28
аще ли же травѫ дьньсь на селэ сѫщѫ и утрэ въ пещь въмэтаѥмѫ богъ тако одэѥть кольми паче васъ маловэри. Коли ж траву на полі, яка сьогодні є, а завтра буде кинута у піч, Бог так одягає, то наскільки краще вас, маловіри!
29
29
и вы не ищате чьто имате ясти и чьто пити и не възносите сz Отже, не шукайте, що вам їсти або що пити, і не турбуйтесь,
30
30
вьсэхъ бо сихъ ѩзыци мира сего ищѫть. вашь же отьць вэсть яко трэбуѥте сихъ. бо всього того шукають люди світу цього, ваш же Отець знає, чого потребуєте.
31
31
обаче ищате царьствия божия и си вься приложzть сz вамъ. Краще шукайте Царства Божого, а те все додасться вам.
32
32
не боисz малоѥ стадо. яко благоизволи оц7ь вашь дати вамъ цrтво. Не бійся, мале стадо! Бо Отець ваш благозволив дати вам Царство.
33
33
продадите имэния вашz. и дадите милостынz. сътворите себе вълагалищz не ветъшzющя. съкровище не оскUдэѥмо на нб7сьхъ. идеже тать не приближаѥтьсz. ни чьрвь ни тьлz тьлить. Продайте майно ваше і роздайте милостиню. Зробіть собі гамани, що не старіють, і скарб, що не зменшується на небесах, куди злодій не наближається і де міль не точить.
34
34
иде же бо есть съкровище ваше. тU и ср7дце ваше бUдеть. Бо де скарб ваш, там і серце ваше буде.
35
35
бUдUть чресла вашz прэпоясана. и свэтильници горzще. Нехай будуть стегна ваші підперезані і світильники засвічені.
36
36
и вы подобьни чlвкомъ чающемъ Gа своѥго. къгда възвратитьсz t брака. да пришьдъшю и тълкнUвъшю. абиѥ tвьръзUтьсz ѥмU. І ви будьте подібні до людей, які чекають повернення господаря свого з весілля, щоб, коли прийде і постукає, негайно відчинити йому.
37
37
блажени раби ти. яже ги7нъ пришьдъ обрzщеть бъдzщя. аминъ гlю вамъ. яко прэпояшетьсz. и посадить я. и минUвъ послUжить имъ. Блаженні ті раби, господар яких, прийшовши, знайде, що пильнують вони. Істинно говорю вам, що він підпережеться і посадить їх та, підійшовши, послужить їм.
38
38
любо въ въторUю любо въ третиюю стражю придеть. и обрzщеть тако. блажени бUдUть раби ти. І якщо прийде у другу сторожу, і в третю сторожу прийде, і знайде їх так, то блаженні ті раби.
39
39
се же видите яко аще бы видэлъ господинъ храминU. въ кыи часъ тать придеть. бъдэлъ Uбо бы. и не далъ бы подъкопати домU своѥго. Знайте, що, коли б відав господар дому о якій годині прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого.
40
40
и вы бUдэте готови. яко вънь же часъ не мьните сынъ чловэчьскыи придеть. Будьте ж і ви готові, бо в яку годину і не гадаєте, прийде Син Людський.
41
41
рече же ѥму петръ: господи къ намъ ли притъчѫ сиѭ глаголѥши ли къ вьсэмъ; Тоді сказав Йому Петро: Господи, нам притчу цю говориш чи всім?
42
42
рече же господь: къто убо ѥсть вэрьныи приставьникъ и мѫдрыи ѥгоже поставитъ господь надъ челядиѭ своѥѭ даяти въ времz житомэрениѥ; Господь же сказав: хто вірний і мудрий управитель, якого господар поставив над слугами своїми роздавати їм своєчасно міру хліба?
43
43
блаженъ рабъ тъ ѥгоже пришьдъ господь обрzщеть творzща тако. Блаженний раб той, господар якого, прийшовши, знайде, що він чинить так.
44
44
въ истинѫ глаголѭ вамъ яко надъ вьсэмъ имэниѥмъ своимь поставить и. Істинно кажу вам: над усім маєтком своїм поставить його.
45
45
аще ли же речеть рабъ тъ въ срьдьци своѥмь: коснить господь мои прити и начьнѥть бити рабы и рабынѩ эсти и пити и упивати сz. Якщо ж раб той в серці своїм скаже: не скоро господар мій прийде, і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та упиватися, —
46
46
придеть господинъ раба того въ ньже дьнь не чаѥть и въ годинѫ въ нѭже не вэсть. и протешеть и и чzсть ѥго съ невэрьныими положить. то прийде господар раба того у день, коли він не сподівається, і в годину, якої не відає, і розітне його, і визначить йому долю з невірними.
47
47
тъ же рабъ вэдэвыи волѭ господа своѥго и не уготовавъ ли не сътворь по воли ѥго биѥнъ бѫдеть мъного. Раб же той, який знав волю господаря свого, та не був готовий і не робив за волею його, буде багато битий.
48
48
не вэдэвыи же сътворь достоиная ранамъ биѥнъ бѫдеть мало. вьсякому же ѥмуже дано бѫдеть мъного мъного изищеть сz отъ нѥго. и ѥмуже прэдашz мъного. лишьша просzть отъ нѥго. А той, хто не знав і зробив щось гідне покарання, буде битий менше. Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато довірено, з того більше й спитають.
49
49
Огня придохъ въврэщь въ землѭ чьто хощѫ аще уже възгорэ сz; Я прийшов вогонь звести на землю, і як хотів би, щоб він уже запалав!
50
50
крьщениѥмь же имамъ крьстити сz и како удржѫ сz доньдеже коньчаѥть сz. Хрещенням маю Я хреститися; і як Я втримаюся, поки це здійсниться!
51
51
мьните ли яко мира придохъ датъ на землѭ; ни глаголѭ вамъ нъ раздэлѥния. Чи думаєте ви, що Я прийшов дати мир землі? Ні, кажу вам, а розділення.
52
52
бѫдеть бо отъселэ пzтъ въ ѥдиномь дому раздэленъ триѥ на дъва и дъва на три. Бо віднині п’ятеро в одному домі розділені: троє проти двох, і двоє проти трьох.
53
53
и раздэлzть сz отьць на сынъ и сынъ на отьца. мати на дъщерь и дъщи на матерь. свекры на невэстѫ своѭ и невэста на свекровь своѭ. Розділиться батько з сином, і син з батьком; мати з дочкою, і дочка з матір’ю; свекруха з невісткою своєю, і невістка з свекрухою своєю.
54
54
глаголааше же и народомъ: ѥгда узьрите облакъ въсходzщь отъ западъ абиѥ глаголѥте яко тѫча грzдеть и бываѥть тако. Сказав же і до народу: коли ви побачите хмару, що йде із заходу, то відразу говорите: дощ буде, і буває так.
55
55
и ѥгда югъ дышѫщь глаголѥте яко варъ бѫдеть и бываѥть. І коли віє південний вітер, говорите: спека буде, і буває.
56
56
лицемэри лице небу и земли лице умэѥте искушати а врэмене сего како не искушаѥте; Лицеміри! Лице неба і землі розпізнавати умієте; як же час цей не розпізнаєте?
57
57
чьто же и о себэ не сѫдите правьды; Чому ж ви і по собі не судите, що є справедливе?
58
58
ѥгда бо грzдеши съ сѫпьръмь твоимь къ кнzзю на пѫти даждь дэланиѥ избыти отъ нѥго да не привлэчеть тебе къ сѫдии и сѫдия тz прэдасть слузэ и слуга тz въсадить въ тьмьницѫ. Коли ти йдеш з супротивником своїм до правителя, то дорогою подбай, щоб звільнитися від нього, щоб він не притяг тебе до судді, а суддя не віддав тебе слузі, а слуга не посадив би тебе до в’язниці.
59
59
глаголѭ тебэ: не имаши изиши отътѫдэ доньдеже и послэдьнии трьхътъ въздаси. Кажу тобі: не вийдеш звідти, аж поки не віддаси й останнього гроша.
Глава 13
Глава 13
1
1
Прилучишz же сz нэции въ то врэмz повэдаѭще ѥму о галилеихъ ихъже кръвь пилатъ съмэси съ жрьтвами ихъ. У той час деякі прийшли і розповіли про галилеян, кров яких Пилат змішав з жертвами їхніми.
2
2
и отъвэщавъ исусъ рече имъ: мьните ли яко галилеяне сии грэшьнэише паче вьсэхъ галилеянъ бэшz яко тако пострадашz; У відповідь Ісус сказав їм: чи думаєте ви, що ці галилеяни були грішніші за всіх галилеян, що так постраждали?
3
3
ни глаголѭ вамъ. нъ аще не покаѥте сz вьси такожде погыбнете. Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете.
4
4
ли они осмь на десzте на нѩже паде стлъпъ силуамьскъ и поби ѩ. мьните ли яко ти длъжьнэише бэшz паче вьсэхъ чловэкъ живѫщихъ въ иерусалимэ; Або думаєте, що ті вісімнадцять, на яких упала башта Силоамська і побила їх, були винні більше за всіх, що живуть в Єрусалимі?
5
5
ни глаголѭ вамъ. нъ аще не покаѥте сz вьси такожде погыбнете. Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете.
6
6
глагола же сиѭ притъчѫ: смъкъвьницѫ имэаше нэкъто въ виноградэ своѥмь въсажденѫ и приде ищz плода на нѥи и не обрэте. І сказав оцю притчу: один чоловік мав у своєму винограднику посаджену смоковницю, і прийшов шукати плоду на ній і не знайшов.
7
7
рече же къ винареви: се три лэта прихождѫ ищz плода на смъкъвьници сеи и не обрэтаѭ. посэци ѭ въскѫѭ и землѭ опражнэѥть; І сказав виноградареві: ось третій рік я приходжу шукати плоду на цій смоковниці і не знаходжу; зрубай її, навіщо вона і землю займає?
8
8
онъ же отъвэщавъ рече ѥму: господи остави ѭ и се лэто доньдеже ѭ окопаѭ окрьстъ и осыплѭ гноимь. Але той сказав йому у відповідь: господарю, залиш її і на цей рік, поки я обкопаю її і підсиплю гноєм.
9
9
и аще убо сътворить плодъ. аще ли же ни въ грядѫщеѥ посэчеши ѭ. Въ оно+. Можливо, дасть вона плід; а якщо ні, наступного року зрубаєш її.
10
10
бэ Uчz iс7ъ на ѥдиномь t съньмищь въ сUботы. В одній із синагог Він навчав у суботу.
11
11
и се жена д¦ь имUщи недUжьныи. отъ. }i.те лэтъ. и бэ сълUка. и не могUщи въсклонитисz tнUдь. Там була жінка, що мала духа немочі років вісімнадцять: вона була скорчена і ніяк не могла випростатись.
12
12
Uзьрэвъ же ю iс7ъ. пригласи и рече ѥи. жено tпUщена ѥси t недUга твоѥго. Ісус, побачивши її, покликав і сказав їй: жінко, ти звільнена від твоєї недуги.
13
13
и възложи на ню рUцэ. и абиѥ простьресz. и славzаше б7а. І поклав на неї руки; і вона зараз же випросталась і почала славити Бога.
14
14
tвэща же архисµнагогъ негодUя. зане въ сUботU исцэли ю iс7ъ. гlаше народU шестъ дн7ии ѥсть. въ нz же достоить дэлати. въ ты Uбо приходzще цэлитесz. а не въ дн7ь сUботьныи. При цьому начальник синагоги, обурюючись, що Ісус зцілив її в суботу, сказав народові: є шість днів, в які дозволено робити; в ті і приходьте зцілятися, а не в день суботній.
15
15
tвэщавъ же къ нимь Gь и рече. лицемэри. когожьдо васъ въ сUботU. не отрэшить волU своѥго. ли осьлzте t яслии. и ведеть напаяятъ и. Господь сказав йому у відповідь: лицеміре, чи не відв’язує кожний з вас у суботу вола свого або осла від ясел і не веде напувати?
16
16
сию же дъщерь аврамлю сUщю. юже съвzза сотона. се осмоѥ на десzте лэто не достояше ли раздрэшити ѥя t Uзы сея. въ дн7ь сUботьныи. А цю дочку Авраамову, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцятий рік, чи не належало визволити від цих пут у день суботній?
17
17
и си гlющю ѥмU стыдzахUсz вьси. противлzющиисz ѥмU. и вьси людиѥ радоваахUсz. о вьсэхъ славьныихъ бывающиихъ t него. І коли Він говорив це, усі, що противилися Йому, засоромились; і всі люди раділи всім славним ділам Його.
18
18
глаголааше же: кому подобьно ѥсть царьствиѥ божиѥ и кому уподоблѭ ѥ; Він же сказав: до чого подібне Царство Боже, і до чого уподібню його?
19
19
подобьно ѥсть цесарьство небесьноѥ. зьрнU горUщьнU. ѥже приѥмъ члв7къ. въвьрже въ вьртоградъ свои. и въздрасте и бысть въ дрэво велико и птица нб7сьскыя въселишасz въ вэтви ѥго. Воно подібне до зерна гірчичного, яке чоловік взяв і посадив у своєму саду; і виросло, і стало великим деревом, і птахи небесні оселилися у гілках його.
20
20
и пакы рече комU Uподоблю цrтво б9иѥ. Ще сказав: до чого уподібню Царство Боже?
21
21
подобьно ѥсть квасU. иже приѥмъши жена. съкры въ мUцэ три сатъ. донъдеже въкысэ вьсе. Воно подібне до закваски, яку жінка, взявши, поклала на три міри борошна, аж доки не вкисне все.
22
22
и прохождааше сквозэ грады. и вьси Uчz и шьствиѥ творz въ иеrлмъ. І проходив через міста і села, і навчав, прямуючи до Єрусалима.
23
23
рече же къ немU ѥтеръ Gи. аще мало ѥсть сп7сающихъсz. онъ же рече къ нимъ. Один чоловік сказав Йому: Господи, невже мало таких, що спасаються? А Він сказав їм:
24
24
подвизаитесz вънити сквозэ тэсная врата. яко мънози гlю вамъ. възищють вънити и не възмогUть. намагайтеся увійти через вузькі ворота, бо, кажу вам, багато буде таких, які намагатимуться увійти, і не зможуть.
25
25
tнелэ же Uбо въстанеть. гн7ъ домU. и затворить двьри. и начьнете вънэ стояти и тлэщи въ двьри гlюще. Gи Gи tвьрзи намъ. и tвэщавъ речеть вамъ. не вэмь васъ. tкUдU ѥсте. Коли Господар дому встане і зачинить двері, тоді ви, стоячи зовні, почнете стукати у двері і говорити: Господи! Господи! Відчини нам. А Він скаже вам у відповідь: не знаю вас, звідки ви.
26
26
тъгда начьнете гlати. ѥхомъ прэдъ тобою и пихомъ. и на распUтии нашихъ Uчилъ ны ѥси. Тоді почнете говорити: ми їли і пили перед Тобою, і на перехрестях наших Ти навчав.
27
27
и речеть аминъ гlю вамъ. не вэдэ васъ tкUдU ѥсте. tстUпите t мене вьси дэлателе неправьдьнии. А Він скаже: говорю вам, що не знаю вас, звідки ви; відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду.
28
28
тU бUдеть плачь и скрьжьтъ зUбомъ. егда Uзьрите аврама исака и якова. и вьсz пророкы въ цесарьствии божии. вы же изгоними вънъ. Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака і Якова і всіх пророків у Царстві Божому, а себе — вигнаними геть.
29
29
и придUть t въстокъ. и запада и сэвера и Uга. и възлzгUть въ цесарьствии б9ии. І прийдуть від сходу і заходу, від півночі й півдня, і возляжуть у Царстві Божому.
30
30
и се сѫть послэдьнии иже бѫдѫть прэдьнии. и сѫть прэдьнии иже бѫдѫть послэдьнии. І ось є останні, що будуть першими, і є перші, що будуть останніми.
31
31
Въ тъ дьнь пристѫпишz ѥдини фарисеи глаголѭще ѥму: изиди и иди отъсѫду яко иродъ хощеть тz убити. У той день прийшли деякі з фарисеїв і сказали Йому: вийди і піди звідси, бо Ірод хоче Тебе вбити.
32
32
и рече имъ: шьдъше рьцэте лису тому се изгонѭ бэсы и ицэлѥния творѭ дьньсь и утрэ и въ третии коньчаѭ. І сказав їм: підіть і скажіть отій лисиці: ось виганяю бісів і зціляю сьогодні і завтра, і на третій день закінчу.
33
33
обаче подобаѥть ми дьньсь и утрэ въ онъ дьнь ити. яко пророку не възможьно ѥсть погыбнѫти кромэ иерусалима. А втім, мені треба ходити сьогодні, завтра і в наступний день, бо неможливо, щоб пророк загинув поза Єрусалимом.
34
34
иерусалиме иерусалиме избивыи пророкы и камениѥмь побиваѩ посъланыѩ къ тебэ. коль краты въсхотэхъ събьрати чzда твоя яко кокошь гнэздо своѥ подъ крилэ и не въсхотэсте. Єрусалиме, Єрусалиме, що вбивав пророків і камінням побив посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах пташенят своїх під крила, і ви не захотіли!
35
35
се оставляѥть сz вамъ домъ вашь. глаголѭ же вамъ яко не имате видэти мене доньдеже придеть ѥгда речете благословлѥнъ грzдыи въ имz господьне. Ось залишається вам дім ваш порожнім. Кажу ж вам, що ви не побачите Мене, доки не прийде час, коли скажете: благословенний, Хто гряде в ім’я Господнє!
Глава 14
Глава 14
1
1
Въ оно+. бысть вънити iс7ви. въ домъ ѥтера кънzзz фарисэиска. въ сѫботU хлэба ѥстъ. и ти бzахU назирающеи. Довелось Йому в суботу ввійти в дім одного з начальників фарисейських спожити хліба, і вони стежили за Ним.
2
2
и се члв7къ имыи водьныи трUдъ бэ. прэдъ нимь. І ось став перед Ним чоловік, який страждав на водяну хворобу.
3
3
и tвэщавъ iс7ъ. и рече къ законьникомъ и фарисэомъ гlz. аще достоить въ сUботU цэлити. Тоді Ісус запитав законників і фарисеїв: чи дозволено зціляти в суботу?
4
4
они же Uмълчашz. и приимъ и ицэли и и tпUсти и. Вони промовчали. А Він, доторкнувшись, зцілив його і відпустив.
5
5
и tвэщевъ къ нимъ рече. которааго васъ осьлъ. ли волъ въ стUденьць въпадеть. и не абиѥ истьргнеть ѥго въ дн7ь сUботьныи. При цьому сказав їм: якщо у кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи не одразу ж витягнете його і в день суботній?
6
6
и не възмогоша tвэщати ѥмU. І не змогли відповісти Йому на це.
7
7
гlаше же къ зъваныимъ притъчz одьржа. како предъсэдания избираахU. гlz къ нимъ. Помітивши ж, як запрошені вибирали перші місця, сказав їм притчу:
8
8
ѥгда зъванъ бUдеши на бракъ. не сzди на прэдьниимь мэстэ. ѥда къто чьстьнэи тебе бUдеть зъваныихъ. коли будеш запрошений кимось на весілля, не сідай на перше місце, щоб не знайшовся хто між запрошеними поважніший за тебе,
9
9
и пришьдъ зъвавыи тz и оного речеть ти. дажь семU мэсто. и тъгда начьнеши. съ стUдъмь послэдьнеѥ мэсто дьржати. і щоб той, хто запросив тебе і його, підійшовши, не сказав тобі, щоб поступився цьому місцем, і тоді доведеться тобі з соромом зайняти останнє місце.
10
10
нъ ѥгда зъванъ бUдеши шьдъ сzди на послэдьниимь мэстэ. да ѥгда придеть зъвавыи тz и речеть ти. дрѫже посzди выше. и тъгда бUдеть ти слава. съ вьсэми зъваныими съ тобою. Але коли будеш запрошений, то, прийшовши, сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав тобі: друже, пересядь вище. Тоді буде тобі честь перед тими, хто сидить з тобою.
11
11
яко вьсzкъ възносzисz. съмэритьсz. и съмэрzясz възнесетьсz. Бо всякий, хто підноситься, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться.
12
12
Глаголааше же и къ зъвавъшуу му и: ѥгда твориши обэдъ или вечерѭ не зови другъ твоихъ ни братиѩ твоеѩ ни рождения твоѥго ни сѫсэдъ богатъ. еда коли и ти тz такожде възовѫть и бѫдеть ти въздаяниѥ. Сказав же і тому, хто запросив Його: коли справляєш обід або вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб і вони тебе колись не запросили і не одержав ти відплати.
13
13
нъ ѥгда твориши пиръ зови нищаѩ маломощи хромы слэпы. Але, коли справляєш званий обід, клич убогих, калік, кривих, сліпих,
14
14
и блаженъ бѫдеши яко не имѫть ти чесо въздати ти. въздасть бо ти сz въ въскрэшениѥ правьдьныихъ. і блаженний будеш, бо вони не мають чим віддати тобі; віддасться ж тобі у воскресіння праведних.
15
15
слышавъ же ѥдинъ отъ възлежzщиихъ съ нимь си рече ѥму: блаженъ иже сънэсть обэдъ въ царьствии божии. Почувши це, один з тих, що возлежали з Ним, сказав Йому: блаженний, хто споживатиме хліб у Царстві Божому!
16
16
Рече Gь притъчю сию. члв7къ ѥтеръ сътвори вечерю велию. и зъва мъногы. Він же сказав йому: один чоловік справляв велику вечерю і запросив багатьох.
17
17
и посъла рабы своя въ годинU вечерz. рещи зъваныимъ грzдэте. яко Uже Uготована сUть вьсz. І коли настав час вечері, послав раба свого сказати запрошеним: ідіть, бо все вже готове.
18
18
и начzшz въкUпэ tрицатисz вьси. пьрвыи рече ѥмU село кUпихъ и имамъ нUжю изити и видэти ѥ. молю тz имэи мz tрочьна. І почали всі, ніби змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: я купив землю і мені треба піти і оглянути її; прошу тебе, вибач мені.
19
19
и дрUгыи рече ѥмU сUпрUгъ воловьныихъ кUпихъ пzть. и грzдU искUсити ихъ. молю тz имэи мz tрочьна. Другий сказав: я купив п’ять пар волів та йду випробувати їх; прошу тебе, вибач мені.
20
20
а дрUгыи рече женU пояхъ и сего ради не могU прити. Третій сказав: я одружився і через те не можу прийти.
21
21
и пришьдъ рабъ повэда ги7нѫ своѥмU. и тъгда разгнэвавъсz Gинъ домU. рече рабU своѥмU. изиди скоро на распѫтия. и стьгны града. и нищая и бэдьныя и хромыя. и слэпыя въведи сэмо. І, повернувшись, раб той розповів про це господареві своєму. Тоді, розгнівавшись, господар сказав рабові своєму: піди швидше на вулиці й провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих.
22
22
и рече рабъ гн7U. бысть яко же повелэ. и ѥще мэсто ѥсть. І сказав раб: господарю, зроблено, як ти велів, і ще є місце.
23
23
и рече гн7ъ рабU изиди на пUть. и халѫгы и Uбэди вънити. да напълнитьсz домъ мои. Господар сказав рабові: піди на дороги і загороди і умовляй прийти, щоб наповнився дім мій.
24
24
гlю бо вамъ. яко ни ѥдинъ же мUжь тэхъ зъваныхъ не въкUсить моѥя вечерz. мънози бо сUть зъвании мало же избьраныихъ. Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері, бо багато званих, та мало обраних.
25
25
Идэахѫ же съ нимь народи мънози и обращь сz рече къ нимъ: З Ним ішло багато народу, і, обернувшись, Він сказав їм:
26
26
аще къто грzдеть къ мънэ и не възненавидить отьца своѥго и матере и жены и чzдъ и братиѩ и сестръ ѥще же и душz своеѩ не можеть мои ученикъ быти. коли хто приходить до Мене і не зненавидить батька свого і матері, жінки і дітей, братів і сестер, та ще й життя свого, той не може бути Моїм учеником.
27
27
и иже не носить крьста своѥго и въ слэдъ мене грzдеть не можеть быти мои ученикъ. І хто не несе хрест свій і не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учеником.
28
28
къто бо отъ васъ хотz стълпъ съзьдати не прэжде ли сэдъ ращьтеть доволъ аще имать иже ѥсть на съврьшениѥ; Бо хто з вас, бажаючи будувати башту, не сяде спершу і не обчислить витрат, чи вистачить у нього коштів, щоб закінчити?
29
29
да не ѥгда положить основания и не можеть съврьшити вьси видzщеи начьнѫть рѫгати сz ѥму Щоб, коли закладе основу і не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього,
30
30
глаголѭще яко сь чловэкъ начzтъ зьдати и не може съврьшити. кажучи: як цей чоловік почав будувати, та не зміг закінчити.
31
31
или кыи царь иды къ иному царю сънити сz на брань не сэдъ ли прэжде съвэщаваѥть аще сильнъ ѥсть съ десzтиѭ тысzщь сърэсти грzдѫщааго съ дъвэма десzтьма тысzщь на нь; Або який цар, ідучи на війну проти іншого царя, не сяде і не порадиться спершу, чи під силу йому з десятьма тисячами встояти проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами?
32
32
аще ли же ни ѥще далече ѥму сѫщу молитвѫ посълавъ молить сz о мирэ. Якщо ж ні, то поки той ще далеко, він пошле до нього посольство просити про мир.
33
33
тако убо вьсякъ отъ васъ иже не отъречеть сz вьсего своѥго имэния не можеть мои быти ученикъ. Так і кожний з вас, хто не зречеться усього свого майна, не може бути Моїм учеником.
34
34
добро ѥсть соль. аще же соль обуяѥть о чемь убо осолить сz. Сіль — добра річ; але якщо сіль утратить силу, то чим осолиться?
35
35
ни въ земли ни въ гнои трэбэ ѥсть. вънъ исыплѭть ѭ. имэѩи уши слышати да слышить. Ні в землю, ні на гній не придатна; геть висипають її. Хто має вуха слухати, нехай слухає!
Глава 15
Глава 15
1
1
Бэахѫ же къ нѥму приближаѭще сz вьси мытаре и грэшьници послушатъ ѥго. Всі митарі і грішники наближалися до Нього, щоб послухати Його.
2
2
и роптаахѫ вьси фарисеи и кънижьници глаголѭще яко сь грэшьникы приѥмлеть и съ ними эсть. І нарікали фарисеї та книжники, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними.
3
3
рече же къ нимъ притъчѫ сиѭ глаголѩ: Але Він розповів їм таку притчу:
4
4
кы чловэкъ отъ васъ имы съто овьць и погубль ѥдинѫ отъ нихъ не оставить ли девzти десzтъ и девzти въ пµстыни и идеть въ слэдъ погыбъшаѩ доньдеже обрzщеть ѭ; який чоловік з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі і не йде за загубленою, доки не знайде її?
5
5
и обрэтъ възлагаѥть на рамэ свои радуѩ сz. І, знайшовши її, з радістю візьме на плечі свої.
6
6
и пришьдъ въ домъ съзываѥть другы и сѫсэды глаголѩ имъ: радуите сz съ мноѭ яко обрэтохъ овьцѫ моѭ погыбъшѫѭ. І, прийшовши додому, скликає друзів і сусідів, кажучи їм: порадійте зі мною; я знайшов вівцю мою загублену.
7
7
глаголѭ вамъ яко тако радость бѫдеть на небеси о ѥдиномь грэшьницэ каѭщемь сz неже о девzти десzтъ и девzти правьдьникъ иже не трэбуѭть покаяния. Кажу вам, що так на небесах більше буде радости за одного грішника, що кається, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не потребують покаяння.
8
8
ли кая жена имѫщи десzть драхмъ аще погубить драхмѫ ѥдинѫ не въжизаѥть ли свэтильника и помететь храмины и ищеть прилежьно доньдеже обрzщеть; Або яка жінка, маючи десять драхм*, якщо загубить одну драхму, не запалює світильник, і не замітає кімнату, і шукає старанно, доки не знайде,
9
9
и обрэтъши съзываѥть другы и сѫсэдынz глаголѭщи: радуите сz съ мъноѭ яко обрэтохъ драхмѫ ѭже погубихъ. а знайшовши, покличе подруг і сусідок і скаже: порадійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму.
10
10
тако глаголѭ вамъ радость бываѥть прэдъ ангелы божии о ѥдиномь грэшьницэ каѭщиимь сz. Такою, кажу вам, буває радість у ангелів Божих за одного грішника, що покаявся.
11
11
Рече Gь притъчю сию. члв7къ нэкто имэя дв7а сн7а. Ще сказав: один чоловік мав двох синів.
12
12
и рече ѥмU Uныи сн7ъ оц7ю. о§е дажь ми достоинUю чzсть имэя. и раздэли има имэниѥ. І сказав молодший з них батькові: батьку, дай мені частину майна, що належить мені. І батько розділив між ними майно.
13
13
и не по мънозэхъ дн7ьхъ. събьравъ вьсе имэниѥ мьнии сн7ъ. и отиде на странU далече. и тѫ расточи имэниѥ своѥ. живыи съ блUдьницzми. Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи розпусно.
14
14
иживъшю же ѥмU всz. бысть гладъ крэпъкъ на странэ тои. и тъ начатъ лишzтисz. Коли ж він усе розтратив, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати.
15
15
и пришьдъ прилэписz ѥдиномь t житель тоя страны. и тъ посъла и на село своѥ пастъ свинии. І пішов, пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на свої поля пасти свиней.
16
16
и желааше насытитисz t рожьць иже ѥдzахU свиния. и никто же не дадzше ѥмU. І він радий був насититися стручками, які їли свині, але ніхто не давав йому.
17
17
въ себэ же пришьдъ рече. колико наимьникъ. U оц7а моѥго избывають хлэби. азъ же сьде гладъмь погыбаю. Опам’ятавшись, він сказав: скільки наймитів у батька мого мають надлишок хліба, а я вмираю з голоду;
18
18
въставъ идU къ оц7ю моѥмѫ и рекU ѥмU о§е съгрэшихъ на нб7о и прэдъ тобою. встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку! Згрішив я перед небом і перед тобою
19
19
Uже нэсмь достоинъ наречисz сн7ъ твои. сътвори мz яко ѥдиного t наимьникъ твоихъ. і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх.
20
20
и въставъ иде къ оц7ю своемU. и ѥще ѥмU далече сUщю. Uзьрэ и оц7ь ѥго. и милъ ѥмU бысть. и текъ нападе на выю ѥго. и облобъза и. Встав і пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його і переповнився жалем; побіг і, кинувшись йому на шию, цілував його.
21
21
и рече ѥмU сн7ъ. о§е съгрэшихъ на нб7о и прэдъ тобою. Uже нэсмь достоинъ нарещисz сн7ъ твои. сътвори мz яко ѥдиного t наимьникъ твоихъ. Син же сказав йому: батьку! Я згрішив перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином.
22
22
рече же оц7ь ѥго къ рабомъ своимъ. изнесэте скоро одеждю пьрвUю и облэцэте и. и дадите пьрстень на рUкU ѥго. и сапогы на нозэ ѥго. А батько сказав рабам своїм: принесіть найкращий одяг і вдягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги;
23
23
и приведъше тельць Uпитэныи заколэте и. и ѥдъше да възвеселимъсz. і приведіть відгодоване теля, і заколіть; будемо їсти і веселитися!
24
24
яко сн7ъ мои сь мьртвъ бэ и оживе. изгыблъ бэ и обрэтесz. и начаша веселитисz. Бо син мій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся. І почали веселитися.
25
25
бэ же сн7ъ ѥго старэи на селэ. и яко грzдыи приближисz къ домU. и слышz пэния и ликы. А старший син його був у полі; і коли, повертаючись, наблизився до дому, почув музику та співи та радощі;
26
26
и призъва ѥдиного t рабъ своихъ. и въпрашашети и. что Uбо си сUть. і, покликавши одного із слуг, запитав: що це таке?
27
27
онъ же рече ѥмU. яко братъ твои приде. и закла оц7ь твои тельць Uпитаныи яко съдрава и приятъ. Той же сказав йому: брат твій прийшов; і батько твій заколов відгодоване теля, бо прийняв його здоровим.
28
28
ражнэвавъ же сz и не хотzаше вънити. оц7ь же ѥго ишьдъ молzше и. Він розгнівався і не схотів увійти. Батько ж його, вийшовши, кликав його.
29
29
онъ же tвэщавъ рече оц7ю своѥмU. се колико лэтъ работахъ тебе. и николи же заповэди твоѥя не прэстѫпихъ. и мнэ николи же не далъ ѥси ни козьлzте. да съ дрUгъмь своимь възвеселилъсz быхъ. Але він сказав у відповідь батькові: ось я стільки років служу тобі і ніколи заповіді твоєї не переступав, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми.
30
30
ѥгда же сн7ъ твои сь. изэдъ твоѥ имэниѥ съ любодэицzми приде. и закла ѥмѫ тельць Uпитэныи. Коли ж цей син твій, що змарнував добро своє з блудницями, прийшов, ти заколов для нього відгодоване теля.
31
31
онъ же рече ѥмU чzдо. ты вьсьгда съ мъною ѥси. и всz моя твоя сUть. Він же сказав йому: сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє.
32
32
възвеселити же сz и въздрадовати подобааше. яко братъ твои сь мьртвъ бэ и оживе. изгыблъ бэ и обрэтесz. Веселитися ж і радіти треба тому, що брат твій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся.
Глава 16
Глава 16
1
1
Глаголааше же и къ ученикомъ своимъ: чловэкъ нэкыи бэ богатъ иже имэаше приставьникъ. и тъ оклеветанъ бысть къ нѥму яко растачаѩ имэниѥ ѥго. Сказав же Господь і ученикам Своїм: один чоловік був багатий і мав управителя, на якого було донесено йому, що він марнує його майно.
2
2
и призъвавъ и рече ѥму: чьто се слышѫ о тебэ; въздаждь отъвэтъ о приставлѥнии домъвьнэѥмь. не възможеши бо кътому дому строити. І, покликавши його, сказав йому: що це я чую про тебе? Дай звіт про управительство твоє, бо ти не можеш більше управляти.
3
3
рече же въ себэ приставьникъ дому: чьто сътворѭ яко господь мои отъѥмлеть строѥние дому отъ мене; копати не могѫ хлѫпати стыждѫ сz. Тоді управитель сказав сам собі: що мені робити? Господар мій відбирає в мене управління домом. Копати я не можу, просити соромлюся.
4
4
разумэѭ чьто сътворѭ. да ѥгда отъставлѥнъ бѫдѫ отъ строѥния дому приимѫть мz въ домы своѩ. Знаю, що зробити: коли буду відсторонений від управління домом, хай приймуть мене у свої доми.
5
5
и призъвавъ ѥдиного когожьдо должьникъ господина своѥго глаголааше прьвууму: колицэмь длъжьнъ ѥси господину моѥму; І,покликавши боржників господаря свого, кожного окремо, сказав першому: скільки ти винен господареві моєму?
6
6
онъ же рече ѥму: сътъмъ мэръ масла. и рече ѥму: приими букви твоѩ и сэдъ скоро напиши пzть десzтъ. Він сказав: сто мір оливи. І сказав йому: візьми твою розписку і сідай скоріш, напиши: п’ятдесят.
7
7
и потомь другуу му рече: ты колицэмь длъжьнъ ѥси; онъ же рече: сътъмъ корьць пъшеницz. и глагола ѥму: приими букъви твоѩ и напиши осмь десzтъ. Потім другому сказав: а ти скільки винен? Він відповів: сто мір пшениці. І сказав йому: візьми свою розписку і напиши: вісімдесят.
8
8
и похвали господь иконома неправьдьнааго яко мѫдрэ сътвори. яко сынове вэка сего мѫдрэише паче сынвъ свэта въ родэ своѥмь сѫть. І похвалив господар управителя неправедного, що мудро зробив; бо сини віку цього розумніші від синів світу в роді своїм.
9
9
и азъ вамъ глаголѭ: сътворите себэ другы отъ мамонины неправьды да ѥгда оскудэѥте приимѫть вы въ вэчьныѩ кровы. І Я кажу вам: здобувайте собі друзів з багатства неправедного, щоб вони, як станете вбогими, прийняли вас у вічні обителі.
10
10
вэрьныи въ малэ и въ мънозэ вэрьнъ ѥсть. и неправьдьныи въ малэ. и въ мънозэ неправьдьнъ ѥсть. Вірний у малому і у великому вірний; а неправедний у малому, неправедний і у великому.
11
11
аще Uбо въ неправьдьнэмь житии. не бысте вэрьни. вы истиньнэмь къто вамъ вэрU иметь. Отже, якщо ви у неправедному багатстві не були вірні, хто ж довірить вам істинне?
12
12
и аще въ тUждемь вэрьнии не бысте. ваше кто вамъ дасть. І якщо в чужому не були вірні, ваше хто вам дасть?
13
13
никыи же рабъ не можеть двэма господинома работати. либо ѥдиного възненавидить. а дрUгааго възлюбить. ли ѥдиного дьржитьсz. а о дрUзэмь неродити въчьнеть. не можете бо7µ работати ни мамонэ. Ніякий слуга не може служити двом господарям, бо або одного зненавидить, а другого полюбить, або до одного виявлятиме прихильність, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні*.
14
14
слышахU же си вьсz фарисэи. сребролюбьци сUще. и подражахUти и. Чули все це і фарисеї, що були сріблолюбцями, і глузували з Нього.
15
15
и рече имъ вы есте оправьдающии себе прэдъ члв7кы. б7ъ же вэсть ср7дцz ваша. яко же ѥсть въ члв7цэхъ. высокъ мьрзъкъ предъ бм7ь ѥсть. Він сказав їм: ви показуєте себе праведниками перед людьми, але Бог знає серця ваші, бо що високе в людей, те мерзенне перед Богом.
16
16
законъ и пророци до иоана. отътоли царьствиѥ божиѥ благовэстуѥть сz. и вьсякъ въ нѥ нудить сz. Закон і Пророки були до Іоана; з цього часу Царство Боже благовіститься, і кожен із зусиллям входить у нього.
17
17
и удобэѥ же ѥсть небу и земли прэити нѥже отъ закона ѥдинои чрьтэ погыбнѫти. Але скоріше небо і земля перейдуть, ніж одна риска із закону загине.
18
18
въсякъ пущаѩи женѫ своѭ и приводz инѫ прэлюбы дэѥть. и женzи сz пущеноѭ отъ мѫжа прэлюбы творить. Усякий, хто розведеться з жінкою своєю і одружиться з іншою, перелюбствує; і кожен, хто жениться на розведеній з чоловіком, чинить перелюб.
19
19
Чловэкъ же нэкыи бэ богать и облачааше сz въ порфµру и въ вµссъ веселz сz на вьсякъ дьнь свэтьло. Один чоловік був багатий, одягався в порфиру і висон* і щодня розкішно бенкетував.
20
20
нищь же бэ ѥтеръ именьмь лазарь иже лежааше при вратэхъ ѥго гноинъ Був же один убогий на ім’я Лазар, що лежав біля воріт його весь у струпах
21
21
и желаѩ насытити сz отъ крупиць падаѭщиихъ отъ трапезы богатааго. нъ и пьси приходzще облизаахѫ гнои ѥго. і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси, приходячи, лизали струпи його.
22
22
бысть же умрэти нищуу му и несену быти ангелы на лоно авраамле. умрэтъ же и богатыи и погребошz и. Прийшло вмерти вбогому, і віднесений був ангелами на лоно Авраамове. Помер же і багатий, і поховали його.
23
23
и въ адэ възведъ очи свои сы въ мѫкахъ узьрэ авраама издалече и лазаря на лонэ ѥго. І в пеклі, будучи в муках, він підняв очі свої, побачив здалеку Авраама і Лазаря на лоні його.
24
24
и тъ възглашь рече: отьче аврааме помилуи мz и посъли лазаря да омочить коньць прьста своѥго въ водэ и устудить ѩзыкъ мои яко страждѫ въ пламени семь. І,голосно закричавши, сказав: отче Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому.
25
25
рече же авраамъ: чzдо помяни яко въсприѩлъ ѥси ты благая твоя въ животэ твоѥмь и лазарь такожде зълая. нынэ же сьде утэшаѥть сz а ты страждеши. Але Авраам сказав: чадо! Згадай, що ти одержав уже блага твої за життя твого, а Лазар — тільки зло; отже, тепер він тут тішиться, а ти страждаєш.
26
26
и надъ вьсэми сими междU нами и вами пропасть велия Uтврьди сz яко да хотzщеи минѫти отъсѫдU къ вамъ не възмогUть. ни же tтуду къ намъ прэходzть.> І, крім усього того, між нами і вами утверджена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не зможуть, так само звідти до нас не переходять.
27
27
рече же молю тz Uбо о§е. да посълеши въ домъ оц7а моѥго. Тоді він сказав: так благаю тебе, отче, пошли його в дім батька мого.
28
28
имамъ пzть братия. яко да засъвэдэтельствUють имъ. да не и ти придUть на мэсто се мUченоѥ. Маю бо п’ятьох братів, нехай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки.
29
29
гlа же аврамъ имUть мосэа и прbркы. да послUшають ихъ. Авраам сказав йому: у них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх.
30
30
онъ же рече. ни о§е авраме. нъ аще кто t мьртвыихъ идеть къ нимъ покаютьсz. Він же сказав: ні, отче Аврааме! Але коли хто з мертвих прийде до них, покаються.
31
31
рече же ѥмU аще мосэа и прbркъ не послUшzють. ни аще кто t мьртвыихъ въскрьснеть не имUть вэры. Тоді Авраам сказав йому: якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять.
Глава 17
Глава 17
1
1
Рече же ученикомъ своимъ: не възможьно ѥсть да не придѫть съблазни. горе же тому имьже придѫть. Сказав також Ісус ученикам: неможливо не прийти спокусам; але горе тому, через кого вони приходять.
2
2
унэѥ ѥму бы было аще бы камень жрьновьныи възложенъ на выѭ ѥго и въврьженъ въ море неже да съблажняѥть малыихъ сихъ ѥдиного. Краще було б йому, якби жорно млинове повісили йому на шию і кинули його в море, ніж щоб він спокусив одного з малих цих.
3
3
вънемлэте себе. аще съгрэшить братъ твои. запрэти ѥмU. и яще покаѥтьсz tпUсти ѥмU. Пильнуйте за собою. Якщо ж согрішить проти тебе брат твій, докори йому; і коли покається, прости йому;
4
4
и яще седмерицею дн7ьмь съгрэшить къ тебе. седмерицею обратитьсz къ тебе гlz каюсz. tпUсти ѥмU. і коли сім разів на день згрішить проти тебе і сім разів на день звернеться і скаже: каюсь, — прости йому.
5
5
рэша же апл7и гв7и. приложи намъ вэрU. І сказали апостоли Господу: додай нам віри.
6
6
и рече же Gь. аще бысте вэрU имэли. яко зьрно горUщьно. гlали бысте Uбо сUкаминэ сеи. въздерисz и въвьрзисz въ море. и послUшала бы васъ. Господь сказав: коли б ви мали віру, як зерно гірчичне, і сказали смоковниці цій: вирвись і пересадись у море, то вона послухала б вас.
7
7
которыи же t васъ рабъ имэяи орюща. или пасUща. иже пришьдъшю ѥмU съ села. речеть ѥмU абиѥ. минUвъ възлzзи. Хто з вас, маючи раба, який оре або пасе, як тільки він повернеться з поля, скаже йому: іди мерщій та сідай до столу?
8
8
а не речеть ли ѥмU Uготоваи ми чьто вечерzю. и прэпоясавъсz слUжи ми. дондеже ѥмь и пью. и по томь ѥси и пьѥши ты. Навпаки, чи не скаже йому: приготуй мені повечеряти та, підперезавшись, прислуговуй мені, доки буду їсти і пити, а потім їж і пий сам?
9
9
ѥда имать хвалU рабU томU. яко сътвори повелэная. не мьню. Чи ж стане він дякувати рабові тому за те, що він виконав наказ? Не думаю.
10
10
тако и вы. ѥгда сътворите повелэная вамъ. гlете яко раби недостоини ѥсмь. ѥже дължьни бэхомъ сътворити сътворихомъ. Так і ви, коли виконаєте все, що вам наказувалося, кажіть: ми раби нікчемні; бо зробили тільки те, що повинні були зробити.
11
11
И бысть идѫщу ѥму въ иерусалимъ и тъ прохождааше между самариѥѭ и галилеѥѭ. Йдучи до Єрусалима, Він проходив між Самарією та Галилеєю.
12
12
въходzщю iс7ви въ вьсь ѥтерU. сърэтоша и десzть прокаженъ мѫжь. иже сташа издалечz. І коли входив Він в одне село, зустріли Його десять чоловік прокажених, які зупинилися віддалік.
13
13
и ти възнесоша гласъ гlюще. iс7е наставьниче помилUи ны. І вони гучним голосом говорили: Ісусе, Наставнику, помилуй нас.
14
14
и видэвъ я рече имъ. шьдъше покажэтесz иѥрэомъ. и бысть идUщемъ имъ. очистишzсz. Побачивши їх, Він сказав їм: підіть покажіться священикам. І коли вони йшли, очистилися.
15
15
ѥдинъ же t нихъ видэвъ яко исцэлэ. Възвратисz съ гласъмь великъмь славz б7а. Один же з них, побачивши, що зцілився, повернувся, гучним голосом прославляючи Бога,
16
16
и паде ниць на ногU ѥго. хвалU ѥмU въздая. и тъ бэ самарzнинъ. і припав лицем до ніг Його, віддаючи Йому хвалу; і це був самарянин.
17
17
tвэщавъ же iс7ъ и рече. не десzть ли очистисz. да девzть.* Тоді Ісус сказав: чи не десять очистилися? Де ж дев’ять?
18
18
како не обратишzсz. възвращьшесz дати славU богU тъкъмо иноплеменьникъ сь. Чому вони не повернулися віддати славу Богові, тільки іноплемінник цей?
19
19
и рече ѥмU въставъ иди вэра твоя сп©еть тz. І сказав йому: встань, іди; віра твоя спасла тебе.
20
20
Въпрошенъ же бывъ отъ фарисеи къгда придеть царьствиѥ божиѥ отъвэща имъ и рече: не придеть царьствиѥ божиѥ съ сѫмьнэниѥмь. А як фарисеї запитали Його: коли прийде Царство Боже? — відповів їм: не прийде Царство Боже помітно,
21
21
ни рекѫть: се сьде ли овъде. се бо царьствиѥ божиѥ вънѫтрьѫдѫ въ васъ ѥсть. і не скажуть: ось, воно тут, або: он там. Бо Царство Боже всередині вас є.
22
22
рече же къ ученикомъ: придѫть дниѥ ѥгда въжделэѥте ѥдиного днии сына чловэчьскааго видэти и не узьрите. Сказав також ученикам: прийдуть дні, коли бажатимете бачити хоч один з днів Сина Людського, та не побачите.
23
23
и рекѫть вамъ: се сьде се овъде христосъ не изидэте ни поженэте. І скажуть вам: ось тут, або: он там, — не ходіть і не ганяйтеся,
24
24
яко бо млънии блисцаѭщи сz отъ подънебесныѩ на подънебеснѫѭ свэтить сz тако бѫдеть сынъ чловэчьскыи въ дьнь свои. бо, як блискавка, блиснувши від одного краю неба, світить до другого краю неба, так буде Син Людський у день Свій.
25
25
прэжде же подобаѥть ѥму много пострадати и искушену быти отъ рода сего. Але насамперед належить Йому багато постраждати і бути відкинутим родом цим.
26
26
и якоже бысть въ дьни ноѥвы тако бѫдеть и въ дьни сына чловэчьскааго. І як було в дні Ноя, так буде і в дні Сина Людського:
27
27
ядэахѫ и пияхѫ женэахѫ сz и посягаахѫ до нѥгоже дьне въниде ноѥ въ ковьчегъ и приде потопъ и погуби вьсz. їли, пили, одружувалися і виходили заміж, аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, і прийшов потоп, і погубив усіх.
28
28
такожде и якоже бысть въ дьни лотовы ядэахѫ и пияхѫ куповаахѫ и продаяахѫ саждаахѫ зъдаахѫ. Так само, як було й у дні Лота: їли, пили, купували, продавали, саджали, будували;
29
29
въ ньже дьнь изиде лотъ отъ содомлянъ одъжди жупелъ и огнь съ небесе и погуби вьсz. а в той день, в який Лот вийшов з Содома, линули сірка палаюча й вогонь з небес і погубили усіх;
30
30
по томужде бѫдеть и дьнь въ ньже сынъ чловэчьскыи явить сz. так буде і в той день, коли Син Людський явиться.
31
31
въ тъ дьнь иже бѫдеть на кровэ и съсѫди ѥго въ дому да не сълазить възzтъ ихъ. и иже на селэ такожде да не възвратить сz въспzть. У той день, хто буде на покрівлі, а речі його в домі, нехай не злазить їх узяти; і хто буде на полі, також нехай не повертається назад.
32
32
поминаите женѫ лотовѫ. Згадайте жінку Лотову.
33
33
иже аще възищеть душz своѥѩ ѭ съпасти погубить ѭ. а иже погубить ѭ живить ѭ. Хто почне зберігати душу свою, той погубить її; а хто погубить її, той оживить її.
34
34
глаголѭ же вамъ: въ тѫ нощь бѫдете дъва на ложи ѥдиномь. ѥдинъ поѥмлѭть а другыи оставляѭть. Кажу вам: у ту ніч будуть двоє на одній постелі: один візьметься, а другий залишиться.
35
35
бѫдете дъвэ въкупэ мелѭщи. ѥдинѫ поѥмлѭть а другѫѭ оставляѭть. Дві будуть молоти разом: одна візьметься, а друга залишиться.
36
36
дъва бѫдете на селэ. ѥдинъ поѥмлѭть а другыи оставляѭть. Двоє будуть на полі: один візьметься, а другий залишиться.
37
37
и отъвэщавъше глаголашz ѥму: къде господи; онъ же рече имъ: идеже тэло ту орьли сънемлѭть сz. На це сказали Йому: де, Господи? Він же сказав їм: де труп, там зберуться й орли.
Глава 18
Глава 18
1
1
Глаголааше же и притъчѫ къ нимъ како подобаѥть вьсегда молити сz и не стужати си Сказав також їм і притчу про те, як треба завжди молитися і не занепадати духом,
2
2
глаголz: сUди бэ ѥтеръ въ ѥтерэ градэ. ба7 не боясz ни члв7къ срамлzясz. кажучи: в одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не соромився.
3
3
въдова же бэ въ градэ томь. и прихождzаше къ немU гlющи. мьсти мене t сUпьрz моѥго. В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого.
4
4
и не хотzаше. на дълзэ же врэмени. по сихъ же рече. аще ба7 не боюсz ни члв7къ срамлzюсz. Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь,
5
5
зане творить ми трUдъ въдовица си. да мьщю ея. да не до коньцz приходzщи застоить мене. але, оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більш докучати мені.
6
6
рече же Gь слышіте чьто сUдии неправьдьныи гlеть. І сказав Господь: чуєте, що каже суддя неправедний?
7
7
а б7ъ не имать ли сътворити мьсти. избьраныихъ своихъ. въпиющиихъ къ немѫ дн7ь и нощь. и тьрпить о нихъ. Хіба Бог не захистить обранців Своїх, що волають до Нього день і ніч, чи баритиметься до них?
8
8
гlю бо вамъ. яко сътворить мьсть ихъ въскорэ. обаче сынъ чловэчьскыи пришьдъ обрzщеть ли си вэрѫ на земли; Кажу вам, що захистить їх скоро. Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі?
9
9
рече же и къ другыимъ упъваѭщиимъ собоѭ яко сѫть правьдьници и хулzщеи прочzѩ притъчѫ сиѭ. Сказав також і до деяких, які були упевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували, таку притчу.
10
10
члв7ка два вънидоста въ цр7квь помолитъсz. бэ же ѥдинъ фарисэи. а дрѫгыи мытарь. Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар.
11
11
фарисэи же молzашесz въ себэ гlz. б9е хвалU тебе въздаю. ги7 съподоби мz. нэсмь бо азъ яко и прочии члв7ци. въ заимъ дающеи обидzть. и прэлюбодэи. не яко сь мытарь. Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар.
12
12
пощюсz дъвашьды въ недэли. десzтинU даю t своѥго имэния. Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю.
13
13
а мытарь издалечz стоя. не съмzше ни очию на нб7о възвести. нъ бьzше въ пьрси своя гlz. б9е tпѫсти грэхы моя мънэ грэшьникU. А митар, стоячи віддалік, не смів навіть очей звести на небо; але, б’ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного!
14
14
гlю же вамъ. яко приде въ домъ свои оправьдавъсz паче оного. вьсzкъ бо възносzисz съмэритьсz. и съмэрzяисz възнесетьсz. Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться.
15
15
Приношаахѫ же къ нѥму и младьньцz да бы сz ихъ коснѫлъ. видэвъше же ученици прэщаахѫ имъ. Приносили ж до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них; а ученики, бачачи те, боронили їм.
16
16
исусъ же призъва ѩ глаголѩ: не дэите дэтии приходити къ мънэ и не браните имъ таковыхъ бо ѥсть царьствиѥ божиѥ. Але Ісус, підізвавши їх, сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм; бо таких є Царство Боже.
17
17
аминь глаголѭ вамъ: иже аще не прииметь царьствия божия яко отрочz не имать вънити въ нѥ. Въ оно+. Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього.
18
18
члв7къ ѥтеръ приде къ iс7U искUшzя и гlz. Uчителю бlгыи чьто сътворю. животъ вэчьныи наслэдьствUю. І запитав Його один з начальників, кажучи: Учителю благий, що мені зробити, щоб успадкувати життя вічне?
19
19
рече же ѥмU iс7ъ чьто мz гlеши бlга. никъто же бlгъ тъкмо ѥдинъ б7ъ. Ісус сказав йому: чого ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог.
20
20
заповэди вэси. не Uбии ни прэлюбы сътвори. ни Uкради. ни лъжи съвэдэтель бUди. чьти оц7z твоѥго и м™рь. Заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою.
21
21
онъ же рече ѥмU вьсz си съхранихъ t Uности моѥя. Він же сказав: усе це я зберіг від юности моєї.
22
22
слышzвъ же iс7ъ и рече ѥмU. ѥще ѥдиного не съконьчzлъ ѥси. вьсz ѥлико имаши продажь. и даждь нищиимъ. и имэти имаши съкровище на нб7сехъ. и грzди по мънэ. Почувши це, Ісус сказав: ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і йди слідом за Мною.
23
23
онъ же слышавъ се прискьрбьнъ бысть. бэ бо богатъ зэло. Він же, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий.
24
24
видэвъ же iс7ъ прискьрбьна бывъшz. рече како неUдобь имUщю богатьство въ цrтво б9иѥ вънити. Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже!
25
25
Uдобэѥ бо ѥсть вельбUдU. сквозэ игълинэ Uши проити. неже богатU въ цrтвие б9иѥ вънити. Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Царства Божого.
26
26
рэшz же слышавъшии. къто можеть сп7сенъ быти. Ті, що чули, сказали: то хто ж може спастися?
27
27
онъ же рече. не възможьна t члв7къ. а възможьна отъ б7а сUть. Він же сказав: неможливе для людей — можливе для Бога.
28
28
рече же петръ: се мы оставихомъ вься и по тебэ идохомъ. Петро ж сказав: ось ми покинули все і пішли за Тобою.
29
29
онъ же рече имъ: аминь глаголѭ вамъ яко ни къто же ѥсть иже оставить домъ ли родителя ли братиѭ ли сестры ли женѫ ли чzда царьствия божия ради Він сказав їм: істинно говорю вам, що немає нікого, хто покинув би дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого
30
30
иже не въсприиметь мъножицеѭ въ врэмz се и въ вэкъ грzдѫщии животъ вэчьныи. і не одержав би значно більше в цей час, а у віці майбутньому — життя вічне.
31
31
Поимъ же оба на десzте рече къ нимъ: се въсходимъ въ иерусалимъ и съконьчаѭть сz вься писаная пророкы о сынэ чловэчьстэѥмь. Взявши ж дванадцятьох учеників Своїх, сказав їм: ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського,
32
32
прэдадzть бо и языкомъ и порѫгаѭть сz ѥму и досадzть ѥму и заплюѭть и бо видадуть Його язичникам, і глузуватимуть з Нього, і скривдять Його, і обплюють Його.
33
33
и бивъше убиѭть и третии дьнь въскрьснеть. І будуть бити, і уб’ють Його; та на третій день воскресне.
34
34
и ти ни чесо же отъ сихъ не разумэшz. и бэ глаголъ сь съкровенъ отъ нихъ и не разумэваахѫ глаголѥмыихъ. Але вони нічого з цього не зрозуміли; і були слова ці приховані для них, і вони не розуміли сказаного.
35
35
бысть же приближитисz iсв7и въ ѥрихU. слэпьць ѥтеръ сэдzше при пUти. просz. Коли ж наближався Він до Єрихона, один сліпий сидів край дороги і просив милостині.
36
36
слышzвъ же народа мимоходzщz. въпрашааше чьто Uбо ѥсть се. Почувши, що повз нього проходить народ, запитав: що це таке?
37
37
повэдаахU же ѥмU. яко iс7ъ иазарzнинъ мимоходить. Йому сказали, що Ісус Назарянин проходить.
38
38
и тъ възъпи гlz. iс7е сн7е дв7двъ помилUи мz. Тоді він закричав: Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене!
39
39
и прэдъидUщеи прэщаахU ѥмU да Uмълчить. онъ же паче излиха въпияше гlz. сн7е двд7ъ помилUи мz. І ті, що йшли попереду, примушували його замовкнути; а він ще голосніше кричав: Сину Давидів, помилуй мене!
40
40
ставъ же iс7ъ повелэ привести и къ себэ. приближьшю же сz ѥмU къ немU. въпроси и Зупинившись, Ісус звелів привести його до Себе. Коли той наблизився до Нього, спитав його:
41
41
чьто хощеши да ти сътворю. онъ же рече Gи да прозьрю. чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господи, щоб мені прозріти!
42
42
iс7ъ же рече ѥмU прозьри. вэра твоя сп©еть тz Ісус сказав йому: прозри! Віра твоя спасла тебе.
43
43
и абиѥ прозьрэ. и въ слэдъ ѥго идzаше славz б7а. и вьси людиѥ видэвъше. въздаша славU богU. І він умить прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога; і всі люди, побачивши це, віддали хвалу Богові.
Глава 19
Глава 19
1
1
Въ врэмz оно въниде iс7ъ въ иѥрихU. Потім Ісус увійшов до Єрихона і проходив через нього.
2
2
и се мUжь именьмь закхэи. и сь бэ старэи мытаремъ. и тъ бэ богатъ. І ось один муж на ім’я Закхей, він був старший над митарями і чоловік був багатий,
3
3
и искаше видэти iс7а къто ѥсть. и не можzше народъмь. яко тэлъмь малъ бэ. бажав бачити Ісуса, хто Він; але не міг за народом, бо був малий на зріст.
4
4
и прэди текъ възлэзе на ягодичинѫ. да видить iс7а. яко тUдэ хотzаше минUти. І, забігши наперед, виліз на смоковницю, щоб побачити Його, бо Він мав проходити біля неї.
5
5
и яко приде на мэсто. възьрэвъ iс7ъ видэ и. и рече ѥмU закхэю. потъщавъсz сълэзи. днcь бо подобаѥть ми въ домU твоѥмь быти. Коли Ісус прийшов на те місце і, глянувши, побачив його, сказав йому: Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Мені належить бути в тебе в домі.
6
6
и потъщавъсz сълэзе. и приятъ и радUясz. І він поспішно зліз і прийняв Його з радістю.
7
7
и видэвъше и фарисэи ръптахU гlюще. яко къ грэшьнѫ мUжю въниде витатъ. І всі, побачивши те, почали нарікати, що Він зайшов гостити до грішного чоловіка.
8
8
ставъ же закхэи и рече. Gи се полъ имэния моѥго дамь нищиимъ. и яще ѥсмь кого чимь обидэлъ. възвращю четверицею. Закхей, вставши, сказав Господеві: Господи, половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо.
9
9
рече же къ нѥмU iс7ъ. яко днcь сп©ениѥ домU твоѥмU бысть. зане и сн7ъ аврамль ѥсть. Ісус сказав йому: нині прийшло спасіння дому цьому, бо і він син Авраамів.
10
10
приде бо сн7ъ чловэчьскыи. възискатъ и съпастъ погыбъшааго. Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло.
11
11
слышащемъ же имъ се приложь притъчѫ рече занѥже тъ бэ близь иерусалима и мьняаху яко абиѥ хощеть царьствиѥ божиѥ явити сz. Коли ж вони слухали це, розповів ще одну притчу; бо Він був недалеко від Єрусалима, і вони думали, що Царство Боже повинне скоро відкритися.
12
12
рече же: чловэкъ нэкыи добра рода иде на странѫ далече приѩтъ себэ царьствиѥ и възвратитъ сz. Отже, сказав: один чоловік високого роду вирушав у далеку країну, щоб прийняти собі царство і повернутися.
13
13
призъвавъ же десzть рабъ своихъ и дасть имъ десzть мънасъ и рече къ нимъ: куплѭ дэите доньдеже придѫ. Покликавши десятьох рабів своїх, дав їм десять мин* і сказав їм: пустіть їх у діло, поки я повернусь.
14
14
граждане же ѥго ненавидэахѫ ѥго и послаша молитвѫ въ слэдъ ѥго глаголѭще: не хощемъ сѥму да царьствуеть надъ нами. Але громадяни ненавиділи його і відправили слідом за ним посланців, сказавши: ми не хочемо, щоб він царював над нами.
15
15
и бысть ѥгда сz възврати приимъ царьствиѥ и рече: да пригласzтъ ѥму рабы ты имъже дасть съребро да увэсть какѫ куплѭ сѫть сътворили. І коли він повернувся, прийнявши царство, то звелів покликати рабів тих, яким дав срібло, щоб довідатися, хто що придбав.
16
16
приде же прьвыи глаголѩ: господи мънасъ твоя придэла десzть мънасъ. Прийшов перший і сказав: господарю, мина твоя принесла десять мин.
17
17
и рече ѥму: благыи рабе и добрыи яко о малэ вэрьнъ бысть бѫди область имы надъ десzтиѭ градъ. І сказав йому: гаразд, добрий рабе! За те, що ти у малому був вірний, візьми управління над десятьма містами.
18
18
и приде въторыи глаголѩ: господи мънасъ твоя створи пzть мънасъ. Прийшов другий і сказав: господарю, мина твоя принесла п’ять мин.
19
19
рече же и тому и ты бѫди надъ пzтиѭ градъ. Сказав і цьому: і ти будь над п’ятьма містами.
20
20
и другыи приде глаголѩ: господи се мънасъ твоя ѭже имэхъ положенѫ въ убрусэ. Прийшов ще один і сказав: господарю, ось твоя мина, яку я зберігав, загорнувши в хустину,
21
21
бояахъ бо сz тебе яко чловэкъ яръ ѥси. въземлеши ѥгоже не положь и жьнеши ѥгоже не сэвъ. бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв.
22
22
глагола ѥму: отъ устъ твоихъ сѫждѫ ти зълыи рабе. вэдэаше яко азъ чловэкъ яръ ѥсмь въземлѭ ѥгоже не положихъ и жьнѫ ѥгоже не сэхъ. Господар сказав йому: твоїми вустами суджу тебе, лукавий рабе! Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв.
23
23
и по чьто не въдасть моѥго съребра пэнzжьникомъ; и азъ пришьдъ съ лихвоѭ истzзалъ ѥ быхъ. Чому ж ти не віддав срібла мого купцям, щоб я, повернувшись, узяв його з прибутком?
24
24
и прэдъстоѩщи имъ рече: възмэте отъ нѥго мънасѫ и дадите имѫщуу му десzть мънасъ. І сказав тим, що там стояли: візьміть у нього мину і дайте тому, що має десять мин.
25
25
и рэшz ѥму: господи имать десzть мънасъ. І сказали йому: господарю, у нього є десять мин.
26
26
глаголѭ же вамъ яко вьсякому имѫщуму дадzть а отъ неимѫщааго и ѥже имать отъимѫть отъ нѥго. Кажу ж бо вам, що всякому, хто має, тому дасться; а хто не має, відбереться і те, що має.
27
27
обаче врагы моѩ ты не хотэвъшzѩ мънэ да царь быхъ былъ надъ ними приведэте сэмо и исэцэте ѩ прэдъ мъноѭ. А ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте переді мною.
28
28
И се рэкъ идэаше прэди въсходz въ иерусалимъ. Сказавши це, Ісус пішов далі, підіймаючись до Єрусалима.
29
29
и бысть яко приближи сz въ виfфагиѭ и виfаниѭ къ горэ нарицаѥмэи елеонъ посла дъва ученикъ своихъ І коли наблизився до Виффагії та Вифанії, до гори, що зветься Елеонською, послав двох учеників Своїх
30
30
глаголѩ: идэта въ прямьнѭѭ вьсь въ нѭже въходzща обрzщета жрэбz привzзано на нѥже ни къто же къде отъ чловэкъ не въсэде. отърэшьша ѥ приведэта. і сказав: підіть до села, що перед вами; увійшовши в нього, знайдете осля прив’язане, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’язавши його, приведіть.
31
31
и аще къто вы въпрашаѥть почьто отърэшаѥта ѥ тако речета ѥму яко господь трэбуѥть ѥго. А коли хто вас спитає: навіщо відв’язуєте? — скажіть йому так: Господь його потребує.
32
32
шьдъша же посланая обрэтосте якоже рече има. Посланці пішли і знайшли все так, як Він сказав їм.
33
33
отърэшаѭщема же има жрэбz рэшz господиѥ ѥго къ нима: чьто отърэшаѥта жрэбz; Коли ж вони відв’язували осля, то господарі його сказали їм: навіщо відв’язуєте осля?
34
34
она же рэсте яко господь трэбуѥть ѥго. Вони відповіли: Господь його потребує.
35
35
и приведосте ѥ къ исусови и възврьгъше ризы своѩ на жрэбz въсадишz исуса. І привели його до Ісуса, і, накинувши одяг свій на осля, посадили Ісуса.
36
36
идѫщу же ѥму постилаахѫ ризы своѩ по пѫти. І коли Він їхав, стелили одяг свій на дорозі.
37
37
приближаѭщу же сz ѥму абиѥ къ нисхождению горэ елеоньсцэи начzтъ вьсе мъно- жьство ученикъ радуѭще сz хвалити бога гласъмь велиѥмь о вьсэхъ силахъ ѩже видэшz А коли Він наближався вже до спуску з гори Елеонської, безліч учеників почали радісно хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які вони бачили,
38
38
глаголѭще: благословенъ грzдыи царь въ имz господьне миръ на небеси и слава въ вышниихъ. кажучи: благословен Цар, що гряде в ім’я Господнє! Мир на небесах і слава у вишніх!
39
39
и ѥдини фарисеи отъ народа рэшz къ нѥму: учителю запрэти ученикомъ твоимъ. І деякі фарисеї з народу сказали Йому: Учителю, заборони ученикам Твоїм.
40
40
и отъвэщавъ рече имъ: глаголѭ вамъ яко аще и си умлъчzть камениѥ въпити имать. Але Він сказав їм у відповідь: Я вам кажу, що коли вони замовкнуть, то каміння заголосить.
41
41
и яко приблизи сz видэвъ градъ плака сz о нѥмь І коли, наблизившись, побачив місто, то заплакав над ним
42
42
глаголz яко аще бы разумэлъ въ дьнь сь твои и ты яже къ миру твоѥму. нынэ же укры сz отъ очию твоѥю. і сказав: о, коли б зрозуміло ти хоч у цей твій день, що потрібне для твого миру! Але це сховано нині від очей твоїх.
43
43
яко придѫть дниѥ на тz и обложzть врази твои острогъ о тебэ и обидѫть тz и осzдѫть тz вьсѫдѫ Бо прийдуть на тебе дні, і вороги твої оточать тебе валом, і візьмуть в облогу тебе, і стиснуть тебе звідусіль.
44
44
и разбиѭть тz и чzда твоя въ тебэ и не оставzть въ тебэ камене на камени понѥже не разумэ врэмене посэщению твоѥму. І зруйнують тебе, і поб’ють дітей твоїх у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, бо ти не зрозуміло часу відвідин твоїх.
45
45
и въшьдъ въ црькъвь начzтъ изгонити продаѭщаѩ въ нѥи и купуѭщаѩ І ввійшовши у храм, почав виганяти тих, що в ньому продавали і купували,
46
46
глаголѩ имъ: писано ѥсть храмъ мои храмъ молитвэ ѥсть. вы же сътвористе и врьтьпъ разбоиникомъ. кажучи їм: написано: дім Мій є дім молитви, а ви зробили його вертепом розбійників.
47
47
и бэ учz въ црькъви по вьсz дьни. архиереи же и кънижьници искаахѫ ѥго погубити и старэишины людемъ. І навчав щодня в храмі. А первосвященики і книжники та старійшини народні шукали, як погубити Його,
48
48
и не обрэтаахѫ чьто сътворzть ѥму. людиѥ бо вьси дрьжаахѫ сz ѥго послушаѭще. і не знаходили, що б зробити з Ним, бо всі люди трималися Його і слухали Його.
Глава 20
Глава 20
1
1
И бысть въ ѥдинъ отъ дьнии тэхъ учzщу ѥму въ црькъви и благовэстуѭщу сташz сz архиереи и кънижьници съ старьци І сталося в один з тих днів, коли Він навчав народ у храмі і благовістив, прийшли первосвященики і книжники зі старійшинами.
2
2
и рэшz глаголѭще къ нѥму: рьци намъ коѥѭ областиѭ се твориши и къто ѥсть давыи тебэ область сиѭ; І запитали Його: скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу?
3
3
отъвэщавъ же рече къ нимъ: въпрошѫ вы и азъ ѥдиного словесе и рьцэте ми: Він сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, скажіть Мені —
4
4
крьщениѥ иоаново съ небесе ли бэ или отъ чловэкъ; хрещення Іоанове було з небес чи від людей?
5
5
они же помышляахѫ въ себэ глаголѭще яко аще речемъ отъ небесе речеть по чьто не вэровасте ѥмµ; Вони ж, міркуючи між собою, говорили: коли скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому?
6
6
аще ли речемъ отъ чловэкъ людиѥ вьси камениѥмь побиѭть ны. извэстьно бо бэ людемъ яко иоанъ пророкъ бэ. А коли скажемо, що від людей, то весь народ поб’є нас камінням, бо він упевнений, що Іоан є пророк.
7
7
и отъвэщашz: не вэмъ отъкѫду. І відповіли: не знаємо, звідки.
8
8
исусъ же рече имъ: ни азъ глаголѭ вамъ коѥѭ властиѭ се творѭ. Ісус сказав їм: то і Я не скажу вам, якою владою це роблю.
9
9
Начzтъ же къ людемъ глаголати притъчѫ сиѭ. чловэкъ насади виноградъ и въдасть и дэлателемъ и отиде на лэта мънога. І почав Він розповідати людям таку притчу: один чоловік насадив виноградник і віддав його виноградарям, та й відбув на довгий час.
10
10
и въ врэмz посъла къ дэлателемъ рабъ да отъ плода винограда дадzть ѥму. дэлателѥ же бивъше и пустишz тъщь. І у певний час послав до виноградарів раба, щоб вони дали йому плодів з виноградника; але виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.
11
11
и приложи другыи посълати рабъ. они же и того бивъше и досаждьше ѥму пустишz тъщь. Ще послав другого раба; але вони і того, побивши і зневаживши, відіслали ні з чим.
12
12
и приложи третии посълати. они же и сего уязвьше изгънашz. І ще послав третього; але вони і того, поранивши, вигнали.
13
13
рече же господь винограда: чьто сътворѭ; послѭ сынъ мои възлюблѥныи. негли сего видэвъши усрамляѭть сz. Тоді господар виноградника сказав: що мені робити? Пошлю сина мого улюбленого; може, побачивши його, посоромляться.
14
14
видэвъше же и дэлателѥ мышляахѫ другъ къ другу глаголѭще: сь ѥсть наслэдьникъ придэте убиѥмъ и да наше бѫдеть достояниѥ. А виноградарі, побачивши його, міркували між собою, кажучи: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, щоб спадщина була нашою.
15
15
и изведъше и вънъ из винограда убишz. чьто убо створить имъ господинъ винограда; І, вивівши його геть з виноградника, вбили. Що зробить з ними господар виноградника?
16
16
придеть и погубить дэлателѩ сиѩ и въдасть виноградъ инэмъ. слышавъше же рэшz: да не бѫдеть. Прийде і погубить виноградарів тих, і віддасть виноградник іншим. Ті, що слухали це, сказали: нехай не буде так!
17
17
онъ же възьрэвъ на нѩ рече: чьто убо ѥсть писаноѥ се камень ѥгоже не врэду сътворишz зиждѫщеи сь бысть въ главѫ ѫгълу; А Він, поглянувши на них, сказав: що значить оце написане: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем?
18
18
вьсякъ падыи на камени томь съкрушить сz. а на нѥмьже падеть сътьреть и. Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; а на кого він упаде, того роздавить.
19
19
и възискашz архиереи и кънижьници възложити на нь руцэ въ тъ часъ и убояшz сz людии. разумэшz бо яко къ нимъ рече притъчѫ сиѭ. І шукали в цей час первосвященики і книжники, як накласти на Нього руки, та побоялися народу; бо зрозуміли, що про них сказав Він цю притчу.
20
20
и съглzдавъше посълаша засэдьникы творzща сz правьдьници сѫще да имѫть и въ словеси да бышz и прэдали владычьству и области воѥводы. І, слідкуючи за Ним, підіслали лукавих людей, які, вдаючи з себе праведних, зловили б Його на слові, щоб видати Його начальникам і владі правителя.
21
21
и въпросишz и глаголѭще: учителю вэмъ яко право глаголѥши и учиши и не на лица зьриши нъ въ истинѫ пѫти божию учиши. І вони запитали Його: Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш і навчаєш, і не дивишся на особу, але істинно на путь Божу наставляєш;
22
22
достоить ли намъ кесареви дань дати ли ни; чи належить нам давати податок кесареві, чи ні?
23
23
разумэвъ же льсть ихъ рече къ нимъ: чьто мz искушаѥте; Він же, зрозумівши їхнє лукавство, сказав їм: чого Мене спокушаєте?
24
24
покажите ми пэнzзь. чии имать образъ и написаниѥ; отъвэщавъше рэшz: кесаревъ. Покажіть Мені динарій — чиє на ньому зображення і напис? Вони відповіли: кесареве.
25
25
онъ же рече къ нимъ: въздадите убо яже сѫть кесарева кесареви. и яже сѫть божия богови. Він сказав їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові.
26
26
и не могошz зазьрэти глагола ѥго прэдъ людьми. и дивльше сz о отъвэтэ ѥго умълчашz. І не могли впіймати Його на слові перед народом і, здивувавшись відповіді Його, замовкли.
27
27
Пристѫпльше же нэции отъ садукеи глаголѭщеи въскрэшению не быти въпрашаахѫ и глаголѭще: Тоді прийшли деякі з саддукеїв, які не визнають воскресіння, і запитали Його:
28
28
учителю муѶси написалъ ѥсть намъ аще кому братъ умреть имы женѫ и тъ бес чzдъ умреть. да поиметь женѫ ѥго братъ и въскрэсить сэмz брата своѥго. Учителю, Мойсей написав нам: коли у кого помре брат, що мав жінку, і помре бездітним, то нехай брат його візьме жінку його, відродить потомство братові своєму.
29
29
седмь убо братиѩ бэ. и прьвыи поѥмь женѫ умрэтъ бесчzдьнъ. Отже, було сім братів, і перший взяв жінку і помер бездітним;
30
30
и поѩтъ въторыи жену и тъ умрэтъ бесчzдьнъ. узяв ту жінку другий, і той помер бездітним;
31
31
и третии поѩтъ ѭ. такожде и вьси семь умрэшz не оставльше чzдъ. узяв її третій, так само і всі семеро; і, не залишивши дітей, померли.
32
32
послэжде же вьсэхъ и жена умрэтъ. Після всіх померла і жінка.
33
33
въ въскрэшениѥ убо котораго ихъ бѫдеть жена; семь бо имэшz ѭ женѫ. Отже, у воскресінні, якому з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за дружину.
34
34
и отъвэщавъ исусъ рече имъ: сынове вэка сего женzть сz и посагаѭть. Ісус сказав їм у відповідь: сини віку цього женяться і виходять заміж;
35
35
а съподобльшеи сz вэкъ тъ улучити и въскрэшениѥ ѥже отъ мрьтвыихъ ни женzть сz ни посагаѭть а ті, що сподобилися досягти того віку і воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж.
36
36
ни умрэти потомь могѫть. равьни бо сѫть ангеломъ и сынове суть божии въскрэшению сынове сѫще. І вмерти вже не можуть; бо вони рівні з ангелами і є сини Божі, ставши синами воскресіння.
37
37
а яко въстаѭть мрьтвии и муѶси съказа при кѫпинэ якоже глаголетть господа бога авраамля и бога исакова и бога ияковля. А що мертві воскресають, і Мойсей показав при купині, коли Господа назвав Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова.
38
38
богъ же нэсть мрьтвыихъ нъ живыихъ вьси бо тому живи сѫть. Бог же не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всі живі.
39
39
отъвэщавъше ѥдини кънижьници рэшz: учителю добрэ рече. На це деякі з книжників сказали: Учителю, Ти добре сказав.
40
40
кътому же не съмэахѫ ѥго въпрашати ни чьсо же. рече же къ нимъ: І більше не насмілювалися запитувати Його ні про що. Він же сказав їм:
41
41
како глаголѭть нэции христа быти сына давыдова; як це кажуть, що Христос є сином Давидовим,
42
42
а самъ давыдъ глаголеть въ кънигахъ псаломьскыихъ: рече господь господеви моѥму сzди о деснѫѭ мене А сам Давид говорить у книзі псалмів: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене,
43
43
доньдеже положѫ врагы твоѩ подъножию ногама твоима. доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх?
44
44
давыдъ и убо господа нарицаѥть то како ѥму ѥсть сынъ; Отже, Давид називає Його Господом; як же Він син йому?
45
45
слышящемъ же вьсэмъ людемъ рече къ ученикомъ своимъ: І коли увесь народ слухав, Він сказав ученикам Своїм:
46
46
вънимаите себе t кънижьникъ. хотzщиихъ въ одеждzхъ ходити. и любzщиихъ. цэлования на тържищи ихъ. и прэдъсэдания на съньмищихъ и прэжезъвания на обэдэхъ. стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і люблять, щоб їх вітали на народних зібраннях, мати перші місця в синагогах і перші місця на вечерях,
47
47
иже сънэдають домы въдовиць. и виною далече молzтьсz. си приимUть осUжениѥ большеѥ. які з’їдають доми вдів і лицемірно довго моляться; вони приймуть тим більше осудження.
Глава 21
Глава 21
1
1
Възьрэвъ же видэ въмэтающz въ газофолакию. дары своя богатыя. Поглянувши, Він побачив багатіїв, які клали дари свої в скарбницю.
2
2
видэ же ѥтерU въдовицю UбогU. въмэтающю тU двэ цzтэ. Побачив також і одну вбогу вдову, яка туди поклала дві лепти,
3
3
и рече въ истинU гlю вамъ. яко въдовицz си Uбогая боле вьсэхъ въвьрже. і сказав: істинно говорю вам, що ця вбога вдова більше за всіх поклала;
4
4
вьси бо си t избытъка своѥго въвьргоша дары бв7и. а си t лишения своѥго. вьсе имэниѥ своѥ въвьрже. бо всі ті з надміру свого клали в дар Богові, а вона з убогости своєї поклала весь прожиток свій, що мала.
5
5
и ѥдинэмъ глаголѭщемъ о црькъви яко камениѥмь добръмъ и сосѫды украшена ѥсть рече: І коли деякі говорили про храм, що він прикрашений коштовним камінням і посудом, Він сказав:
6
6
си яже видите придѫть дьниѥ въ нѩже не останеть камень на камени иже не разорить сz. надійдуть дні, в які з того, що ви тут бачите, не залишиться каменя на камені, який не зруйнується.
7
7
въпросишz же и глаголѭще: учителю къгда убо си бѫдѫть и чьто ѥсть знамениѥ ѥгда хотzть си быти; І запитали Його: Учителю, коли ж це буде? І яке знамення, коли це має статися?
8
8
Рече Gь. блюдэтесz да не прельщени бд7ете. мънози бо придUть въ имz моѥ гlюще. азъ есмь х©ъ. и врэмz моѥ приближисz. не идэте въ слэдъ ихъ. Він сказав: стережіться, щоб вас не ввели в оману: бо багато прийде у Моє ім’я, кажучи, що це Я. І час цей наблизився. Отже, не йдіть слідом за ними.
9
9
ѥгда же слышите брани и ностроѥния не Uбоитесz. подобаѥть бо симъ прэже быти. нъ не U абиѥ коньчина. Коли ж почуєте про війни та розрухи, не жахайтеся: бо цьому належить бути раніш; але то ще не кінець.
10
10
тъгда глаголааше имъ: въстанеть ѩзыкъ на ѩзыкъ и царьство на царьство. Тоді сказав їм: постане народ на народ і царство на царство.
11
11
трѫси же велици по мэста и глади и мори бѫдѫть страхования же и знамения на небесе велия бѫдѫть. Будуть великі землетруси місцями, і голод, і пошесті; і жахливі та великі знамення з неба будуть.
12
12
вънемлэте отъ чlвкъ възложать бо на вы рUкы своя и ижденUть. предающе на съньмища. и въ тьмьница ведомы. къ цrмъ и влд7кмъ. имене моѥго ради. А перед усім тим накладуть на вас руки і гнатимуть вас, видаючи в синагоги і у в’язниці, і поведуть перед царів і правителів за ім’я Моє.
13
13
приключить же сz вамъ въ съвэдэтельство. І буде це вам на свідчення.
14
14
положите Uбо на ср7дцхъ вашихъ. не преже наµчитесz. tвэщати. Отже, покладіть собі у серцях ваших не загадувати наперед, що відповідати,
15
15
азъ бо дамь вамъ Uста и премUдрость. ѥи же не възмогUть противітисz. ли tвэщати. вси протнвляющисz вамъ. бо Я дам вам уста і премудрість, якій не зможуть противитися, ні суперечити всі супротивники ваші.
16
16
предани же бUдете родители и и братиѥю. и родъмь и дрUгы и Uмьртвzть васъ. І видаватимуть вас і батьки, і брати, і родичі, і друзі, і декого з вас умертвлять;
17
17
и бUдете ненавидими t всэхъ. имене моѥго ради. і зненавидять вас усі за ім’я Моє.
18
18
и власъ главы вашеz не погыбьнеть. Але й волосина з голови вашої не пропаде.
19
19
въ тьрпэнии вашемь. сътzжите дш7а ваша. Терпінням вашим спасайте душі ваші.
20
20
ѥгда же узрите обстоимъ вои иерусалимъ тъгда разумэѥте яко приближи сz запустэние ѥму. Коли ж побачите Єрусалим, обложений військами, знайте, що наблизилося запустіння його.
21
21
тъгда сѫщеи въ иудеи да бэгаѭть въ горы. и иже посрэдэ ѥго да исходzть. и иже въ странахъ да не въходzть въ нь. Тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжать у гори; і хто в місті — нехай виходять з нього, а хто в околицях — нехай не входять до нього,
22
22
яко дьниѥ мьщению си сѫть. да исплънzть сz вься написаная. бо це дні помсти, щоб справдилося все написане.
23
23
горе же непраздьныимъ и доѩщиимъ въ ты дьни. бѫдеть бо бэда велия на земли и гнэвъ на людьхъ сихъ. Горе вагітним і тим, що годують грудьми, в ті дні: бо буде велика біда на землі і гнів на народ цей.
24
24
и падѫть въ остриѥ меча. и плэнени бѫдѫть въ ѩзыкы вьсz. и иерусалимъ бѫдеть попираѥмъ ѩзыкы доньдеже съконьчаѭть сz врэмена ѩзыкъ. І поляжуть від гострого меча, і відведені будуть у полон поміж усі народи; і Єрусалим буде потоптаний язичниками, аж доки не скінчаться часи язичників.
25
25
и бд7ѫть знамения въ слн7ци и въ лѫнэ. и въ звэздахъ. и на земли тѫга zзыкомъ. и t нечаяния шюма морьскаго. и възмѫщения І будуть знамення на сонці, і місяці, і зірках, а на землі туга народів від раптового шуму морського і збурення.
26
26
издыхающемъ члв7кмъ t страха и чzяния грzдUщиихъ на вьселенѫю. силы бо нб7сьныя двигнѫтсz. Люди вмиратимуть від страху і чекання біди, що йде на всесвіт, бо сили небесні захитаються.
27
27
тъгда Uзьрzть сн7ъ члв7чскыи. грzдUщь на облацэхъ съ силою и славою мъногою. І тоді побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах з силою і славою великою.
28
28
начинаѭщемъ же симъ бывати въсклоните сz и въздвигнэте главы вашz. занѥ приближи сz избавлѥниѥ ваше. Коли ж це почне збуватися, тоді ви випростайтесь і підійміть голови ваші, бо наближається визволення ваше.
29
29
и рече имъ притъчѫ. видите смокъвьницѫ и вься дрэва. І сказав їм притчу: подивіться на смоковницю та на всі дерева:
30
30
ѥгда прошибають сz уже. видzще о себэ вэстэ яко уже близъ жzтва ѥсть. коли вони розпускаються, то, дивлячись на це, ви знаєте, що вже близько літо.
31
31
тако и вы ѥгда узьрите си бываѭща вэдите яко близъ ѥсть царьствиѥ божиѥ. Так і ви, коли побачите, що все те збувається, знайте, що близько Царство Боже.
32
32
аминь глаголѭ вамъ яко не имать прэити родъ сь доньдеже вься бѫдѫть. Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це станеться.
33
33
нб7о и землz мимоидеть. а словеса моя не мимоидѫть. Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть.
34
34
Вънемлэте же себе. ѥгда къгда отzгъчzють ср7дца ваша. обэданиемь и пьяньствьѥмь. и печzльми житиискыми наидеть на вы вънезаяпѫ дн7ь тъ. Зважайте на себе, щоб ваші серця не обтяжувались об’їданням та пияцтвом і житейськими турботами, і щоб день той не спостиг вас несподівано,
35
35
яко сэть бо придеть на всz сэдzщая на лици всеz землz. бо він, як сіть, прийде на усе, що живе на поверхні всієї землі.
36
36
бъдите Uбо молzщесz на всzко врэмz. да съпоdбимъсz Uбэжати всэхъ сихъ. хотzщихъ быти и стати прэдъ сн7ъмь члв7чскымь. Отже, пильнуйте повсякчас і моліться, щоб ви сподобились уникнути всього того, що має бути, і стати перед Сином Людським.
37
37
бэ же въ дьни учz въ црькви а нощиѭ исходz въдворэаше сz въ горэ нарицаемэи елеонъ. У день Він навчав у храмі; а на ніч виходив і перебував на горі, що зветься Елеонською.
38
38
и вьси людиѥ изъ утра прихождаахѫ къ нѥму въ црькъвь послушатъ ѥго. І всі люди зранку приходили до Нього у храм, щоб послухати Його.
Глава 22
Глава 22
1
1
Въ оно вреұ. приближашесz праздьникъ. опрэснъкъ нарицаѥмыи пасха. Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою.
2
2
и искаахU архиереи и книжьници. како ѥго быша Uбили. бояхU бо сz людии. І шукали первосвященики і книжники, як би погубити Його, але боялися народу.
3
3
въниде же сотона въ июдU. нарицаѥмааго искариота. сUща t числа обою надесzте. Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, що був з числа дванадцятьох,
4
4
и шьдъ же гlа архиереомъ. и воѥводамъ црк7вьныимъ. како ѥго предасть имъ. і він пішов і говорив з первосвящениками та начальниками, як Його видати їм.
5
5
и въздрадовашасz. и съвэщаша ѥмU дати сребро. Вони зраділи і згодилися дати йому срібників.
6
6
и исповэда. и искаше подобьна времене. да ѥго предасть имъ. без народа. І він обіцяв і шукав слушної нагоди, щоб видати їм Його без народу.
7
7
приде же дн7ь wпрэснъкъ. вънь же подобьно жьрти. пасхU. Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня.
8
8
и посла петра иwана рекъ. шьдъша Uготоваита намъ пасхU да ямъ. І послав Ісус Петра та Іоана, сказавши: підіть, приготуйте нам їсти паску.
9
9
она же рекоста ѥмU. къде хощеши да Uготоваѥвэ тобэ. Вони ж сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували?
10
10
онъ же рече имъ. се въшьдъшемъ вамъ въ градъ. сърzщеть ваю члbвкъ. въ скUдэльницэ водU носz. по нѥмь идэта. въ домъ вънь же въходить. Він сказав їм: ось як увійдете в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде.
11
11
и речета гн7U домU гlть тобэ Uчитель. кде ѥсть обітель. идеже пасхU съ Uченикы моими сънэмь. І скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти паску з учениками Моїми?
12
12
и тъ вама покажеть. горьницю великU постьланU. и тU Uготовита. І він покаже вам світлицю велику, прибрану; там приготуйте.
13
13
шьдъша же обрэтота. яко же рече има. и Uготовисте пасхU. Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували паску.
14
14
и ѥгда быc година. възлеже. и оба надесzте апcлъ съ нимь. І коли настав час, Він возліг, і дванадцять апостолів з Ним,
15
15
и рече къ нимъ. жаданиѥмь въжадахъсz. сию пасхU ясти съ вами. преже даже не приимU мUкы. і сказав їм: дуже бажав Я цю паску їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань.
16
16
гlю бо вамъ. яко tселэ. не имамъ ясти. t нѥго. дондеже коньчаѥтьсz. въ цр7ствэ б9ии. Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому.
17
17
и приимъ чашю. хвалU въздавъ рече. приимэте се и раздэлите собэ. І, взявши чашу й воздавши хвалу, сказав: прийміть її та розділіть між собою.
18
18
гlю бо вамъ. tселэ не имамъ пити. t плода лозьнааго. дондеже цр7ство б9иѥ придеть. Бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже.
19
19
и приимъ хлэбъ. хвалU въздавъ преломі и дасть имъ гlя. се ѥсть тѥло моѥ даѥмоѥ за вы. се творите въ мою памzѹ. І, взявши хліб і воздавши хвалу, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це чиніть на спомин про Мене.
20
20
и чашю тако же. по вечерzнии гlя. си чаша. новыи завэтъ. моѥю кръвью. яже проливаѥтсz за вы Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша — Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається.
21
21
wбаче се рUка. предающааго мz съ мною ѥсть на трапезэ. І ось рука того, хто зраджує Мене, зі Мною на трапезі.
22
22
и сн7ъ Uбо члbвчь идеть по повелэнUUмU. обаче горе чlвкU томU. имь же преданъ бUдеть. Проте Син Людський іде, як призначено; але горе тій людині, що Його видає.
23
23
и ти начаша искати въ собэ. которыи Uбо бUдеть t ніхъ. хотzи сътворити себе. І вони почали питати один одного, хто з них є той, що хоче це зробити.
24
24
быc же и пьрz въ нихъ. кто t нихъ мьнить сz быти болии. Сталася ж між ними і суперечка — хто з них має вважатися за більшого.
25
25
iс7 же рече имъ. цrе язычьнии. Uстоять имъ. и обладающе ими. блг7дэтелѥ нарицаютьсz. Він же сказав їм: царі народів панують над ними, і ті, хто володіє ними, доброчинцями звуться.
26
26
вы же не тако. нъ иже болии въ васъ. да бUдеть яко мьнии. и старэи яко слUга. Ви ж не так: але більший між вами хай буде як менший, а старший — як слуга.
27
27
кто Uбо болии ѥсть. възлежаи ли. или слUжаи. и не въвъзлэжаи ли. азъ же посредэ васъ. ѥсмь. яко слUжаи. Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто услуговує? Чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга.
28
28
вы же ѥсте пребывающеи. съ мною. въ напастьхъ моихъ. Але ви були зі Мною в напастях Моїх,
29
29
и азъ завэщаю вамъ. яко же завэща мнэ оц7ь мои цр7ьство. і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство,
30
30
да ясте и пиѥте. на трьпэзэ моѥи. въ цр7ствэ моѥмь. и сzдете на двою надесzте престолU. сUдzща обэма на десzте колэнома изlѥвома. щоб ви їли і пили на трапезі Моїй у Царстві Моїм, і сядете на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
31
31
Рече Gь симоне. симоне. сотона просить васъ. да бы сэялъ яко пьшеницю. Сказав же Господь: Симоне, Симоне! Ось сатана просить вас, щоб сіяти, як пшеницю,
32
32
азъ же молихъсz о тобэ. да не оскUдэѥть вэра твоя. и ты нэкъгда обративъсz. Uтвьрдиши братью твою. але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
33
33
онъ же рече ѥмU Gи. съ тобою. готовъ ѥсмь. и въ тьмьницю. и въ съмьрть ити. Він відповів Йому: Господи, з Тобою я готовий і у в’язницю, і на смерть іти.
34
34
iс7 же рече. гlю ті петре. не възгласить днcь кUръ. дондеже три краты tвьржешисz мене не вэдэти. Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене.
35
35
и рече имъ iс7. ѥгда послахъ вы безъ вълагалища. и безъ пиры. и безъ сапогъ. еда чего лишени бысте. они же рекоша. ничто же. І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка, і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестаток? Вони відповіли: ні в чому.
36
36
рече же имъ. нъ нынэ. иже имать вълагалище. да възьметь тако же и пирU. а иже не имать. да продасть ризU свою. и да кUпzть ножь. Тоді Він сказав їм: але тепер, хто має мішок, нехай візьме, також і торбу, а в кого немає, нехай продасть одяг свій і купить меч.
37
37
гlю бо вамъ. яко w семь. писаноѥ подобаѥть съконьчантисz о мнэ. еже и съ безаконьникы. въмэнисz. ѥже бо о мнэ. коньчинU имать. Бо кажу вам, що оце написане має здійснитися на Мені: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця.
38
38
они же рекоша Gи. се сде ножа два. онъ же рече имъ. довъльно ѥсть. Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. Він сказав їм: досить!
39
39
и ишьдъ идzаше по wбычаю въ горU елеоньскUю. по нѥмь же идоша. и Uченици ѥго. І, вийшовши, пішов, за звичаєм, на гору Елеонську; за Ним пішли й ученики Його.
40
40
бывъ же на мэстэ рече имъ: молите сz да не вънидете въ напасть. Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу.
41
41
и самъ отъстѫпи отъ нихъ яко врьжениѥ камене. и поклонь колэнэ моляаше сz А Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився,
42
42
глаголz: отьче аще волиши мимо неси чашѫ сиѭ отъ мене. обаче не моя воля нъ твоя да бѫдеть. говорячи: Отче, о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! А втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде!
43
43
яви же сz ѥмU анGлъ съ нб7се. Uкрэпляя ѥго. Явився ж Йому ангел з небес і укріплював Його.
44
44
и бывъ въ подвизэ. прилэжьно молzашесz. и быc потъ ѥго. яко и капля кръви. каплюще на землю. І, перебуваючи в борінні, старанніше молився; і був піт Його як краплі крови, що падають на землю.
45
45
и въставъ t мlтвы. и приде къ Uченикомъ. и обрэте я съпzща. Вставши від молитви, Він прийшов до учеників і знайшов, що вони спали від смутку,
46
46
и рече имъ: чьто съпите; въставъше помолите сz да не вънидете въ напасть. і сказав їм: чого спите? Встаньте і моліться, щоб не ввійшли у спокусу.
47
47
Ѥще же ѥму глаголѭщу се народъ и нарицаѥмыи иуда ѥдинъ отъ обою на десzте прэдъ ними идэаше. и пристѫпи къ исусови лобъзатъ ѥго. се бо бэ знамениѥ далъ имъ. ѥгоже лобъжѫ тъ ѥсть. Коли Він ще говорив це, то ось з’явився народ, і званий Іудою, один з дванадцятьох, ішов попереду. І він приступив до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є.
48
48
исусъ же рече ѥму: иудо лобъзаниѥмь ли сына чловэчьскааго прэдаѥши; Ісус же сказав йому: Іудо! То ти поцілунком Сина Людського видаєш?!
49
49
видэвъше же иже бэахѫ о нѥмь бываѥмоѥ рэшz ѥму: господи аще ударимъ ножьмь; Ті ж, що з Ним були, побачивши, що відбувається, сказали Йому: Господи, чи не вдарити нам мечем?
50
50
и удари ѥдинъ нэкыи отъ нихъ архиереова раба и отърэза ѥму ухо десноѥ. І один з них вдарив слугу первосвященика і відсік йому праве вухо.
51
51
отъвэщавъ же исусъ рече: оставите до сего. и коснѫвъ въ ухо ѥго исцэли и. Озвався тоді Ісус і сказав: облиште, досить! І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його.
52
52
рече же исусъ къ пришьдъшиимъ на нь архиереомъ и стратигомъ црьквънымъ и старьцемъ: яко на разбоиника ли изидосте съ мечи и дрькольми ятъ мене; Сказав Ісус тим, що прийшли по Нього, — первосвященикам і начальникам храму та старійшинам: мов на розбійника, вийшли ви з мечами й киями, щоб узяти Мене!
53
53
по вьсz дьни сѫщу ми съ вами въ црькъви не прострэсте рѫкы на мz. нъ се ѥсть ваша година и область тьмьная. Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви.
54
54
имъшеи же и въведошz и въ домъ архиереовъ. петръ же идэаше въ слэдъ издалече. Узявши Його, повели і привели Його у двір первосвященика. Петро ж ішов слідом віддалік.
55
55
възгнэщьшемъ же имъ огнь посрэдэ двора и въкупэ сэдъшемъ сэдэаше петръ по срэдэ ихъ. Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли разом, сів і Петро між ними.
56
56
узьрэвъши же и рабыни ѥтера сэдzщь при свэщи и възрьэвъши на нь рече: и сь съ нимь бэ. Одна служниця побачила його, що він сидить при світлі, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним.
57
57
онъ же отъврьже сz ѥго глаголz: не знаю ѥго жено. Але він відрікся від Нього, сказавши: жінко, я не знаю Його!
58
58
и не по мъногу другыи видэвъ и рече: и ты отъ нихъ ѥси. петръ же рече: чловэче нэсмь. Невдовзі другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Петро ж сказав цьому чоловікові: ні!
59
59
и мимошьдъши яко годинэ ѥдинои инъ ѥтеръ крэпляаше сz глаголz: въ истинѫ и сь съ нимь бэ. ибо галилеи ѥсть. Минула ще приблизно година, й хтось інший твердив, говорячи: воістину і цей був з Ним, бо і він галилеянин.
60
60
рече же петръ: чловэче не вэмь яже глаголеши. и абиѥ ѥще глаголѭщу ѥму възгласи куръ. Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень.
61
61
и обращьсz господь възрьэ на петра и помzнѫ петръ слово господьне якоже рече ѥму яко прэжде даже не възгласить куръ три краты отъврьжеши сz мене. І, обернувшись, Господь глянув на Петра, і Петро згадав слово Господнє, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі зречешся Мене.
62
62
и ишьдъ вънъ плака сz горько. І, вийшовши геть, плакав гірко.
63
63
и мѫжи дрьжzщеи исуса рѫгаахѫ сz ѥму биѭще. Люди, які тримали Ісуса, глумилися з Нього і били Його.
64
64
и закрывъше и бияахѫ и по лицу. въпрашаахѫ же и глаголѭще: прорьци къто ѥсть ударии тz; І, закривши Його, били Його по обличчю і питали Його: проречи, хто Тебе вдарив?
65
65
и ина мънога хулzще глаголаахѫ на нь. І багато іншої хули говорили на Нього.
66
66
и яко бысть дьнь събьрашz сz старьци людьсции и архиереи и кънижьници и ведошz и на съньмъ свои А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященики і книжники, та повели Його у свій синедріон
67
67
глаголѭще: аще ты ѥси христосъ рьци намъ. рече же имъ: аще вамъ рекѫ не имете вэры. і питали: чи Ти Христос? Скажи нам. Він відповів їм: якщо Я скажу вам, не повірите.
68
68
аще же и въпрошѫ не отъвэщаѥте ми ни пустите. Коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите.
69
69
отъселэ бѫдеть сынъ чловэчьскыи сэдz одеснѫѭ силы божиѩ. Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої.
70
70
рэшz же вьси: ты ли убо ѥси сынъ божии; онъ же къ нимъ рече: вы глаголѥте яко азъ ѥсмь. І сказали всі: чи Ти Син Божий? Він же відповів: ви говорите, що Я.
71
71
они же рэшz: чьто ѥще трэбуѥмъ свэдэтельства; сами бо слышахомъ отъ устъ ѥго. Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? Самі бо чули з уст Його.
Глава 23
Глава 23
1
1
И въставъше вьсе мъножьство ихъ ведошz и къ пилату. І піднялася вся громада їхня, і повели Його до Пилата.
2
2
начzшz же на нь вадити глаголѭще: сего обрэтохомъ развращаѭща языкъ нашь и възбранzѭща даяти кесареви дань глаголѭща себе христа царя быти. І почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли Цього, Який розбещує народ наш і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем.
3
3
пилатъ же въпроси и глаголѩ: ты ли ѥси царь иудеомъ; онъ же отъвэщавъ рече ѥму: ты глаголѥши. Пилат запитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти кажеш.
4
4
пилатъ же рече къ архиереомъ и къ народу: ни коѥѩ же вины не обрэтаѭ въ чловэцэ семь. Пилат сказав первосвященикам і народові: ніякої провини я не знаходжу в Чоловікові Цьому.
5
5
они же крэплэахѫ сz глаголѭще яко развращаѥть люди учz по вьсеи иудеи начьнъ отъ галилеѩ досьде. Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Юдеї, починаючи від Галилеї і аж до цього місця.
6
6
пилатъ же слышавъ галилеѭ въпроси и: аще чловэкъ галилеискъ ѥсть; Пилат, почувши про Галилею, запитав: хіба Він галилеянин?
7
7
и разумэвъ яко отъ области иродовы ѥсть посъла и къ ироду сѫщу и тому въ иерусалимэ въ дьни ты. І, довідавшись, що Він з области Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Єрусалимі.
8
8
иродъ же видэвъ исуса радъ бысть зэло. бэ бо желэѩ отъ многъ врэменъ видэти и занѥ слышааше мънога о нѥмь и надэаше сz знамениѥ ѥтеро видэти отъ нѥго бываѥмо. Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь знамення.
9
9
въпрашааше же и словесы мъногы. онъ же ни чесо же не отъвэщавааше ѥму. І ставив Йому багато запитань, але Він нічого не відповідав йому.
10
10
стоэахѫ же архиереи и кънижьници прилэжьно вадzще на нь. Первосвященики ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його.
11
11
укорь же и иродъ съ вои своими порѫгавъ сz облъкъ и въ ризѫ свэтьлѫ възврати и къ пилатови. Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і познущавшись з Нього, вдягнув Його у світлий одяг і повернув Його до Пилата.
12
12
бысте же си друга иродъ же и пилатъ въ тъ дьнь съ собоѭ. прэжде бо бэасте враждѫ имѫща между собоѭ. І стали від того дня Ірод і Пилат друзями, бо раніше мали ворожнечу між собою.
13
13
пилатъ съзъвавъ архиереѩ и кънzзz и люди Пилат же, скликавши первосвящеників і начальників та народ,
14
14
рече къ нимъ: приведосте ми чловэка сего яко развращаѭща люди. и се азъ истzзавъ прэдъ вами не обрэтохъ ни ѥдиноѩ о чловэцэ семь вины ѩже на нь вадите. сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, який ніби розбещує народ; і ось я перед вами допитав і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому з того, в чому ви звинувачуєте Його.
15
15
нъ ни иродъ. посълахъ бо и къ нѥму и се ни чьто же достоино съмрьти сътворено ѥсть о нѥмь. Й Ірод теж, бо я послав Його до нього, і нічого, вартого смерти, Він не вчинив.
16
16
показавъ убо отъпущѫ и. Отже, покаравши Його, відпущу.
17
17
потрэбѫ же имэаше на вьсz празьдьникы отъпущати имъ ѥдиного. А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в’язня.
18
18
възъпиша же вьси народи глаголѭще: възьми сего отъпусти же намъ варавѫ Але весь народ почав кричати: візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!
19
19
иже бэ за ѥдинѫ крамолѫ бывъшѫѭ въ градэ и убииство въврьженъ въ тьмьницѫ. А той за якийсь вчинений у місті бунт і вбивство був посаджений до в’язниці.
20
20
пакы же пилатъ възгласи хотz отъпустити исуса. Пилат знову підвищив голос, бажаючи відпустити Ісуса.
21
21
они же въпияахѫ глаголѭще: пропьни и пропьни. Але вони кричали: розіпни, розіпни Його!
22
22
онъ же третиицеѭ рече къ нимъ: чьто бо сътвори зъло; ни чьсо же достоина съмрьти обрэтохъ о нѥмь. показавъ и убо отъпущѫ. Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? Я нічого, вартого смерти, не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу.
23
23
они же прилежаахѫ гласы велии просzще ѥго на пропzтиѥ. и устоэахѫ гласи ихъ и архиереистии. Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп’ятий; і перемогли крики їхні і первосвящеників.
24
24
пилатъ же посѫди быти прошениѥ ихъ. І Пилат присудив, щоб було за проханням їхнім.
25
25
отъпусти же имъ въсажденааго въ тьмьницѫ за крамолѫ и убииство ѥгоже прошаахѫ а исуса прэдасть воли ихъ. І відпустив їм ув’язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; Ісуса ж віддав на їхню волю.
26
26
и яко и поведошz ѥмъше симона ѥдиного кµринея грzдѫща съ села задэша ѥму крьстъ носити по исусэ. І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринеянина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Ісусом.
27
27
идэаше же въ слэдъ ѥго мъногъ народъ людии и жены ѩже и бияахѫ сz и плакаахѫ сz ѥго. І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним.
28
28
обращь же сz исусъ къ нимъ рече: дъщери иерусалимьскы не плачите сz о мънэ. обаче себе плачите сz и чzдъ вашихъ. Ісус же, обернувшись до них, сказав: дочки єрусалимські! Не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими.
29
29
яко се дьниѥ грzдѫть въ нѩже рекѫть: блажени неплодъви и чрэва яже не родишz и съсьци иже не доишz. Бо ось надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували!
30
30
тъгда начьнѫть глаголати горамъ: падэте на ны и хлъмомъ покрыите ны. Тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! І пагорбам: покрийте нас!
31
31
занѥ аще въ сырэ дрэвэ си творzть въ сусэ чьто бѫдеть; Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?
32
32
ведена быста съ iс7мь. ина два злодэя. Uбитъ. Вели і двох злочинців з Ним, щоб убити.
33
33
и ѥгда приведоша на мэсто. нарицаѥмоѥ краниѥво. тU распzша ѥго. и злодэя. wвого Uбо wдеснUю. а дрUгааго ошююю. І коли прийшли на місце, що зветься Лобним, тут розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку.
34
34
iс7ъ же гlааше. о§е tпUсти имъ. не вэдzть бо сz что творzще. раздэляюще. рызы его. метахU жеребия. Ісус же говорив: Отче, прости їм, бо не відають, що чинять. А ті, що ділили одяг Його, кидали жереб.
35
35
и стояхU людиѥ зрzще. подражахU же ѥго кнzзи. гlюще съ ними. ины ѥсть сп7слъ. да сп7сть и себе. аще сь ѥсть х©ъ. сн7ъ б9и избраныи. І стояли люди і дивилися. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; нехай спасе Себе, якщо Він Христос, Божий обранець.
36
36
рUгахU же сz ѥмU и воини. пристUплюще. и оцьтъ приносzще ѥмU. Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет,
37
37
и гlюще. аще ты ѥси цrь июдеискъ. сп7сисz самъ. і казали: якщо Ти Цар Юдейський, спасися Сам.
38
38
бэ же и написаниѥ написано надъ нимь. кънигами елиньсками. и римьсками. и жиdвьcкми. сь ѥсть цrь иUдеискъ. І був над Ним напис, написаний письмом грецьким, римським і єврейським: «Цей є Цар Юдейський».
39
39
ѥдинъ же t повэшеныихъ. злодэи. хUлzше ѥго гlя. аще ты ѥси х©ъ сп©исz самъ и насъ. Один з розіп’ятих злочинців хулив Його, говорячи: якщо Ти Христос, спаси Себе і нас.
40
40
tвэщавъ же дрUгыи. прэтzше ѥмU гlя. ни ли ты боишисz б7а. яко въ томь же осUжении ѥси. Озвався і другий, і докоряв тому, і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41
41
да вэ Uбо въ правьдU. достоина бо по дэломъ наю прѥмлѥвэ. а сь нічто же зла не сътвори. І ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив.
42
42
и гlаше I©ви. помzни мя Gи ѥгда придеши въ цр7ство твоѥ. І сказав Ісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!
43
43
и рече ѥмU I©ъ. ам7нъ гlю тобэ. днcь съ мною бUдеши въ раи. І сказав йому Ісус: істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю.
44
44
бэ же година акы шестая. и тьма быc по всеи земли. до годыны девzтыя. Було ж близько шостої години*, і настала темрява по всій землі аж до години дев’ятої.
45
45
и помьрче сълн7це. и запона цр7квьная. раздрасz на двоѥ. съ вышьняго края. до нижьняаго. І сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині.
46
46
и възглашь гласъмь великъмь. I© рече. о§е въ рUцэ твои. предаю д¦ъ мои. и се рекъ. издъше. Скрикнувши гучним голосом, Ісус сказав: Отче, у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, віддав дух.
47
47
вэдэвъ же сътьникъ. бывъшеѥ. прослави б7а гlя. въ истинU чlвкъ сь. правьдьнъ бэ. Сотник же, побачивши, що сталося, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний.
48
48
и вси пришьдъше народи на позоръ сь. видzще бывающая. бьюще пьрси своя. възвращахUсz. І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди.
49
49
стояхU же вси знаѥмиі ѥго. издалеча. и жены пришьдъшая по нѥмь. отъ галилея. зрzще сихъ. Всі ж, хто знав Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галилеї, стояли віддалік і дивилися на це.
50
50
И се мѫжь именьмь иосифъ съвэтьникъ сыи мѫжь благъ и правьдьнъ. І ось один чоловік на ім’я Йосиф, що був радником*, чоловік благий і праведний,
51
51
сь не бэ присталъ съвэтэ и дэлэ ихъ. отъ аримаfеа града иудеиска. иже чаяше и тъ царьствия божия. який не брав участи у раді і справі їхній, з Аримафеї, міста юдейського, який і сам сподівався Царства Божого,
52
52
сь пристѫпль къ пилату испроси тэло исусово. прийшов до Пилата і просив тіло Ісусове.
53
53
и сънемъ ѥ обитъ ѥ плащаницеѭ и положи ѥ въ гробэ исэченэ въ нѥмьже не бэ ни къто же ни когда же положенъ. І, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений.
54
54
и дьнь бэ парпскеви и сѫбота свитааше. День той був п’ятниця, і надходила субота.
55
55
въ слэдъ же шьдъшz жены ѩже бэахѫ пришьлы съ нимь отъ галилеѩ видэшz гробъ и яко положено бысть тэло ѥго. Слідом же йшли жінки, які прийшли з Ісусом з Галилеї, і бачили гріб, і як покладено було тіло Його.
56
56
възвращz же сz уготовашz ароматы и мµро и въ сѫботѫ убо умлъчашz по заповэди. Повернувшися, вони наготували пахощі та миро і в суботу нічого не робили, за заповіддю.
Глава 24
Глава 24
1
1
Въ ѥдинU сUботу. зэло рано придоша жены на гробъ. носzща zже Uготовать арома и дрUгыz с ними. Першого ж дня після суботи, дуже рано, несучи наготовані пахощі, вони прийшли до гробу, і разом з ними деякі інші.
2
2
обрэтоша же камень tваленъ t гроба. Знайшли ж, що камінь був відвалений від гробу.
3
3
и въшьдъша не обрэтоша телесе Gа iс7а. І, увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.
4
4
и быc недомыслzщемъсz имъ о семь. и се мUжа дъва стаста въ нихъ въ ризахъ бльщащахъсz. Коли ж вони не могли зрозуміти цього, ось два мужі стали перед ними в одежах блискучих.
5
5
пристрашьнамъ же бывъшамъ имъ. и поклоньшамъ лицz на землю. рекоста къ нимъ. чьто ищете живааго съ мертвыими Налякалися вони і схилилися обличчям до землі, а ті сказали їм: чого шукаєте Живого між мертвими?
6
6
нэc. сдэ нъ въста. помzнете zко же гlа вамъ. еще сы въ галилеи Нема Його тут, Він воскрес. Згадайте, як Він говорив вам, коли був ще в Галилеї,
7
7
гlz. zко подобаѥть сн7U члв7чъскUUмU преданU быти. въ рUцэ члв7къ грэшьникъ. и распzтU быти. и въ третии дьнь въскрьснUти. кажучи, що Синові Людському належить бути виданому до рук людей-грішників, і бути розп’ятим, і на третій день воскреснути.
8
8
и помzнUша гlы ѥго. І згадали слова Його.
9
9
и възвращьшасz t гроба. възвэстиша вьсz си ѥдиномU на десzте. и вьсэмъ прочиимъ. І, повернувшись від гробу, сповістили про все те одинадцятьох і всіх інших.
10
10
бэ же мария магдалыии ѥдина и прочаz съ ними. zже гlаахU къ апcлмъ То були Магдалина Марія, й Іоанна, і Марія Яковова, та інші з ними, які сказали про це апостолам.
11
11
и zвишасz прэдъ ними zко блzди гlи ихъ и не имzахU вэры имъ. І здалися їм слова їхні неправдивими, і вони не повірили їм.
12
12
петръ же въставъ тече къ гробU и приникъ видэ ризы ѥдины лежаща и иде къ себе. дивzсz бывъшюмU. Петро ж, уставши, побіг до гробу і, нахилившись, побачив самі тільки ризи, що лежали, і пішов назад, дивуючися з того, що сталося.
13
13
и се дъва отъ нихъ бэсте идѫща въ тъжде дьнь въ вьсь отъстоѩщѫѭ стадии шесть десzтъ отъ иерусалима ѥиже имz емаусъ. Того ж дня двоє з них йшли в село, що було стадій* за шістдесят від Єрусалима і звалося Еммаус.
14
14
и та бесэдовасте къ себэ о вьсэхъ приключьшиихъ сz сихъ. І розмовляли між собою про всі ці події.
15
15
и бысть бесэдуѭщема има и сътzзаѭщема сz самъ исусъ приближь сz идяаше съ нима. І коли вони розмовляли і міркували між собою, Сам Ісус, наблизившись, пішов з ними.
16
16
очи же ѥю дрьжасте сz да ѥго не познаѥте. Але очі їхні були стримані, так що вони не впізнали Його.
17
17
рече же има: чьто сѫть словеса си о нихъже сътzзаѥта сz къ себэ идѫща и ѥста дрzхла; Він же сказав до них: про що ви сперечаєтесь між собою, ідучи, і чим ви засмучені?
18
18
отъвэщавъ же ѥдинъ ѥмуже имz клеопа рече къ нѥму: ты ли ѥдинь пришьльцъ ѥси въ иерусалимэ и нечу бывъшиихъ въ нѥмь въ дьни сиѩ; Один з них, на ім’я Клеопа, сказав Йому у відповідь: невже Ти, один з тих, що прийшли до Єрусалима, не знаєш, що сталося в ньому цими днями?
19
19
и рече има: кыихъ; она же рэсте ѥму яже о исусэ назарянинэ иже бысть мѫжь пророкъ сильнъ дэлъмь и словъмь прэдъ богъмь и вьсэми людьми. І сказав їм: що саме? Вони відповіли Йому: про Ісуса Назарянина, Який був мужем-пророком, сильним ділом і словом перед Богом і всіма людьми.
20
20
како и прэдашz архиереи и кънzзи наши на осѫждениѥ съмрьти и распzшz и. Як видали Його первосвященики і начальники наші для засудження на смерть і розіп’яли Його.
21
21
мы же надэяахомъ сz яко сь ѥсть хотzи избавити израиля. нъ и надъ вьсэми сими третии се дьнь имать дьньсь отънѥлиже си бышz. Ми ж сподівалися, що Він є Той, Хто має визволити Ізраїль, до того ж сьогодні вже третій день, як усе це сталося.
22
22
нъ и жены ѥтеры отъ насъ ужасишz ны бывъшz рано у гроба Та ще й налякали нас деякі жінки з наших, які вранці були біля гробу,
23
23
и не обрэтъшz тэлесе ѥго придошz глаголѭщz и явления ангела видэвъшz иже глаголѭтъ и жива. і не знайшли тіла Його, і, прийшовши, розповідали, що вони бачили і явлення ангелів, які говорять, що Він живий.
24
24
и идошz ѥдини отъ насъ къ гробу и обрэтошz тако якоже и жены рекошz самого же не видэшz. І пішли деякі з наших до гробу, і знайшли так, як жінки говорили, а Самого ж не бачили.
25
25
и тъ рече има: о несъмысльна и мьдьльна срьдьцьмь вэровати о вьсэхъ яже глаголашz пророци. Тоді Він сказав їм: о нерозумні і мляві серцем, щоб вірувати в усе, про що говорили пророки!
26
26
не тако ли подобааше пострадати христу и вънитн въ славѫ своѭ; Чи не так же належало постраждати Христу й увійти в славу Свою?
27
27
и начьнъ отъ моµѶсеа и отъ вьсэхъ пророкъ съказааше има отъ въсэхъ кънигъ ѩже бэахѫ о нѥмь. І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні.
28
28
и приближишz сz въ вьсь въ нѭже идэасте. и тъ творяаше сz далече ити. І наблизились вони до того села, куди йшли; і Він робив вигляд, що хоче йти далі.
29
29
и нѫждаасте и глаголѭща облzзи съ нама. яко при вечерэ ѥсть и прэклонилъ сz ѥсть дьнь. и въниде съ нима облещь. А вони затримували Його, кажучи: залишся з нами, бо вже вечоріє, і день закінчується. І Він увійшов і залишився з ними.
30
30
и бысть яко възлеже съ нима приимъ хлэбъ блгослови и прэломль даяаше има. І коли Він возлежав з ними, то взяв хліб, благословив, переломив і подав їм.
31
31
онэма же отъврьзосте сz очи и познасте и. и тъ исчезе отъ нѥю. У них же відкрилися очі, і вони впізнали Його. Але Він став невидимим для них.
32
32
и рэсте къ себэ: не срьдьце ли наю горz бэ въ наю ѥгда глаголааше къ нама на пѫти и яко съказааше нама писания. І вони казали один одному: чи ж не палало в нас серце наше, коли Він говорив нам у дорозі і коли пояснював нам Писання?
33
33
и въставъша въ ть часъ възвратисте сz въ иерусалимъ и обрэтосте съвъкупльшz сz ѥдиного на десzте и иже бэахѫ съ ними. І, вставши тієї ж години, повернулися до Єрусалима і знайшли разом одинадцятьох і тих, що були з ними,
34
34
глаголѭщz въ истинѫ въста христосъ и яви сz симону. які говорили, що Господь воістину воскрес і явився Симонові.
35
35
и та повэдаасте яже бышz на пѫти и яко сz позна има въ прэломлѥнии хлэба. І вони розповіли, що було в дорозі, і як вони Його впізнали у переломленні хліба.
36
36
Въ оно въскрьсъ I©ъ t мьртвыихъ. и ста посредэ Uченикъ своихъ. и гlа имъ миръ вамъ. азъ ѥсмь не боитесz. Коли вони про це говорили, Сам Ісус став посеред них і сказав їм: мир вам.
37
37
Uбоявъше же сz. и пристрашьни бывъше мьнzхU д¦ъ видzще. Вони схвилювались і злякалися, гадаючи, що бачать духа.
38
38
и рече имъ чьто съмUщени ѥсте. и почьто помышления въходzть въ ср7дца ваша. Але Він сказав їм: чого хвилюєтесь, чому такі думки входять до сердець ваших?
39
39
видите рUцэ мои и нозэ мои. яко самъ азъ ѥсмь. осzжэте мz и видите. яко д¦ъ плъти и кости не имать. яко же мz видите имUщz. Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене.
40
40
и се рекъ показа имъ рѫцэ и нозэ. І, сказавши це, показав їм руки і ноги.
41
41
и ѥще же не вэрUющемъ имъ t радости. и чюдzщемъсz рече имъ. имате ли чьто сънэдьно сьде. Коли ж вони від радости ще не вірили і дивувалися, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу?
42
42
они же даша емѫ рыбы печены чzсть и t пъчелъ сътъ. Вони подали Йому частину печеної риби і стільниковий мед.
43
43
и эды прэдъ ними прочеѥ дасть имъ. І, взявши, їв перед ними.
44
44
и рече же се сUть словеса си яже гlахъ вамъ и ѥще живъ сы. яко подобаѥть съконьчzтисz. вьсэмъ написаныимъ. въ законэ мосэовэ и прbрцэхъ и pалъмэхъ о мънэ. І сказав їм: ось ті слова, що Я говорив вам, коли ще був з вами, як належить справдитися всьому, написаному про Мене в законі Мойсеєвому і у пророків та в псалмах.
45
45
тъгда tвьрзе имъ Uмъ да разUмэють кънигы. Тоді розкрив їм розум до розуміння Писання.
46
46
рече имъ яко тако ѥсть писано. и тако подобаѥть. пострадати хо7µ. и въскрьснUти t мьртвыихъ. третии дн7ь. І сказав їм: так написано, і так належало постраждати Христу, і воскреснути з мертвих на третій день,
47
47
и проповэдати сz въ имz ѥго. покаание въ tпUщениѥ грэховъ. въ вьсэхъ языцэхъ. начьнъше t иѥrлмъ. і щоб проповідувалося в ім’я Його покаяння і відпущення гріхів між усіма народами, починаючи від Єрусалима.
48
48
вы же ѥсте съвэдэтеле симъ. Ви ж є свідками цього.
49
49
и се азъ посълю обэтованиѥ оц7а моѥго на вы. вы же сzдите въ градэ иѥrлмьстэ. донъдеже облечетесz силою съвыше. І ось Я посилаю обітницю Отця Мого на вас; ви ж лишайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба.
50
50
изведъ же я вънъ до виfиния. и въздвигъ рUцэ свои бlгослови я. І вивів їх до Вифанії, і, піднявши руки Свої, благословив їх.
51
51
и бысть вънегда бlгословестиzше z tстUпи t нихъ, и възношашесz на нб7о. І коли Він благословляв їх, почав віддалятися від них і вознісся на небо.
52
52
и ти поклонишасz ѥмU. възвратишz же сz въ иѥrлмъ. съ радостию великою. Вони, поклонившись Йому, повернулися до Єрусалима з великою радістю.
53
53
бzхU выинU въ цр7кви. хвалzще и бlгословестzще б7а аминъ. І перебували завжди в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. Амінь.
pdf Завантажити pdf
Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.