Завантаження...
Меню ▼
Зміст ▼
Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) :

← Євангеліє від Марка
Євангеліє від Іоана →
Євангеліє від Луки
Євангеліє від Луки
Глава 1
Глава 1
1
1
Оскільки багато хто почав складати оповіді про добре відомі нам речі, Понѥже Uбо мнози начаша чинити повэсть. о извэстьныихъ. въ насъ вещьхъ.
2
2
як передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова*, яко же предаша намъ. бывъше искони. самовидьци слUгы бывъше словеси.
3
3
то спало на думку й мені, старанно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, високодостойний Феофиле, изволисz и мнэ. хожьшю испрьва по всэхъ. въ истинU по рzдU пьсати тебэ славьныи fеофиле.
4
4
щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений. да разUмэѥши. о нихъ же наUченъ ѥси. словесы Uтвьржениѥ.
5
5
У дні Ірода, царя Юдейського, був священик на ім’я Захарія, з денної черги Авиєвої, і жінка його з дочок Ааронових, а ім’я її — Єлисавета. Быc въ дн7и ирода цrz июдеиска. иереи етеръ именьмь захариа. t епимериа авианя. и жена ѥго. t дъщеръ ароновъ. имя ѥи елисаветь.
6
6
Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно. бэста бо оба правьдьна. предь бGмь. ходzща. въ заповэдьхъ сихъ. и оправьданиихъ гн7ихъ бес порока.
7
7
У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку. и не бэ има чада Ӑ Понѥже бэ елисаветь неплоды. и оба зам™рэвъша. въ дн7ьхъ своихъ бzста.
8
8
Одного разу, коли він за чином своєї черги служив перед Богом, быc же слUжащю ѥмU. въ дн7ь чреды своѥя предь бм7ь.
9
9
за звичаєм священства, йому випало покадити, ввійшовши до храму Господнього, по обычаю иереискU. лUчисz ѥмU покати въ цр7квь гн7ю.
10
10
а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння. и все множьство людии бэ мlтвU творz вънэ. въ годъ тьмьяна.
11
11
Тоді з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного. яви же сz ѥмU анGлъ гн7ь. стоя одеснUю олтарz. кадильнааго.
12
12
Збентежився Захарія, побачивши його, і страх напав на нього. и съмzтесz захариа видэвъ. и страхъ нападе на нь.
13
13
Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоан; рече же къ нѥмU анGлъ. гн7ь. не боисz захарие. занѥ Uслышана быc мlтва твоя. и жена твоя елисавеfь родить сн7ъ тебэ. и наречеши имя ѥмU iw7нъ.
14
14
і буде тобі радість і втіха, і багато хто народженню його зрадіє, и бUдеть тебэ радость и веселиѥ. и мнозэ о рожьствэ ѥго въздрадUютьсz.
15
15
бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні хмільного напою не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї. бUдеть бо велии предь бм7ь. и вина и сикера не имать пити. и д¦а с™го испълнитьсz. и ѥще и чрева м™ри своѥя.
16
16
І багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього. и многы сн7ы изlвы wбратить къ го7µ бо7µ ихъ.
17
17
І йтиме перед Ним з духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних — до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений. и тъ предьидеть предь нимь. д¦мь и силою илииною. обратить с®ца оц7емъ и чада. противьныя въ мUдрость правьдьныихъ. Uготовати гв7и люди съвьршены.
18
18
І сказав Захарія ангелові: з чого я пізнаю це? Бо я старий, і жінка моя постарілася у днях своїх. и рече захариа къ анGлU. по чесомU разUмэю се. азъ бо ѥсмь старъ. и жена моя зам™рэвъши въ дн7ьхъ своихъ.
19
19
Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі про це. и tвэщавъ анGлъ рече ѥмU. азъ ѥсмь гаврилъ престояи предъ бм7ь. и посланъ ѥсмь гlти къ тебе. и бlговэстити тебэ се.
20
20
І ось ти будеш мовчати і не матимеш можливости говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться свого часу. и се бUдеши. мълча. и не могыи прогlти. до нѥго же дн7е бUдеть се Ӑ Занѥ не вэрова словесьмъ моимъ. яко же събUдетьсz въ времz моѥ.
21
21
Люди чекали на Захарію і дивувалися, що він забарився в храмі. и бэша людиѥ жьдUще захариэ. и чюжахUсz. иже мUждzаше въ цр7кви.
22
22
Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим. и шьдъ же не можаше гlти. къ нимъ. и разUмэша. яко видэниѥ видэ. въ цр7кви. и бэ помавая имъ. и пребываше нэмъ.
23
23
А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому. и быc яко испълнишасz дн7ьѥ слUжьбы ѥго. иде въ домъ свои.
24
24
Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи: по сихъ же дн7ьхъ. зачатъ елисавеfь жена ѥго. и таяшесz. пzть мц7ь. глщ7и.
25
25
так сотворив мені Господь у ті дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене ганьбу перед людьми. яко тако сътвори мнэ Gь. въ дн7и въ ня же призри. отzти поношениѥ моѥ. въ члв7цхъ.
26
26
Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у галилейське місто, яке називається Назарет, въ шестыи же. мcць. посланъ быc анGлъ гаврилъ t б7а. въ градъ галилеискъ. ѥмU же имя назареfь.
27
27
до Діви, зарученої з мужем на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви — Марія. къ дв7э обрUченэи мUжеви. ѥмU же иосифъ. t домU дв7дова. и имя ѥи дв7а мр7ия.
28
28
Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах. и въшьдъ къ нѥи анGлъ рече. радUисz блгdтьная Gь съ тобою. Блн7а ты ѥси въ женахъ.
29
29
Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання. она же слышавъши. съмzтесz о словеси. и помышляше въ себе. како бUдеть цэлованиѥ се.
30
30
І сказав Їй ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога. и рече ѥи анGлъ. не боисz мр7ие. обрэте блгdть. t б7а.
31
31
І ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус. и се зачьнъши въ чревэ. и родиши сн7ъ. и наречеши имя ѥмU iс7.
32
32
Він буде Великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престіл Давида, отця Його. съ бUдеть велии. и сн7ъ вышьняго. наречетьсz. и дасть ѥмU Gь б7ъ престолъ дв7да оц7а ѥго.
33
33
І царюватиме у домі Якова повік, і царству Його не буде кінця. и въселитьсz въ домU ияковли въ вэкы. и цр7ствию ѥго нэсть коньца.
34
34
Марія ж сказала ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю? рече же мр7ия къ анGлU. како бUдеть се мънэ. иде мUжа не знаю.
35
35
Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим. и tвэщавъ анGлъ рече ѥи. д¦ъ с™ъ наидеть на тz. и сила вышьняаго осэнить тz. тэмь же и ѥже родитьсz. с™о наречетьсz сн7ъ б9ии.
36
36
Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною, и се елисавеfь. Uжика твоя. и та зачатъ сн7а въ старость свою. и се мcць шестыи ѥсть ѥи. нарицаѥмэи неплодъви.
37
37
бо не буває безсилим у Бога ніяке слово. яко не изнеможеть отъ б7а. всzкъ гlъ.
38
38
Тоді Марія сказала: Я — раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел. и рече мр7ия. се раба гн7я. бUди мнэ по гlU твоѥмU. и tиде t нея анGлъ.
39
39
Уставши ж, Марія у дні ці поспіхом пішла у передгір’я, в місто Іудине, Въ оны дн7и. въставъши мр7иа. иде въ горU съ тъщаниѥмь въ градъ июдовъ.
40
40
і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету. и въниде въ домъ захариинъ. и цэлова елисавеfь
41
41
Коли ж почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Духа Святого Єлисавета. и быc. яко Uслыша елисаветь. цэлованиѥ мр7иино. възыграсz младеньць радощами въ чревэ ѥя. и исплънисz д¦мь елисавеfь.
42
42
І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти в жонах, і благословенний плід утроби Твоєї! и възпи гласъмь великъмь и рече. блcна ты въ женахъ. и блcнъ плодъ Uтробы твоѥя.
43
43
І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене? и отъкUдU се мнэ. да приде м™и Gа моѥго. къ мнэ.
44
44
Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй. се бо яко быc глаc цэлования твоѥго въ Uшию моѥю. възыграсz младеньць. радощами въ Uтробэ моѥи.
45
45
Блаженна ж Та, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа. бlжная же вэрU ятъ. яко бUдеть съвьршениѥ гlанымь ѥи. отъ б7а.
46
46
І сказала Марія: величає душа Моя Господа, и рече мр7ия. величить дш7а моя Gа.
47
47
і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм, и въздрадовасz д¦ъ мои о бз7э сп7си моѥмь.
48
48
бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди. яко призри на съмэрение моѥ. се бо tселэ блажать мя вси роди.
49
49
Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його. яко сътвори мнэ величиѥ сильнъ. и с™о имz ѥмU.
50
50
І милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його. и милость ѥго въ родъ и родъ боѩщиимъ сz ѥго.
51
51
Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих у помислах сердець їхніх; сътвори дрьжавѫ мышьцеѭ своѥѭ расточи гръдыѩ мыслиѭ срьдьца ихъ.
52
52
скинув сильних з престолів і підніс смиренних; низъложи сильныѩ съ прэстолъ и възнесе съмэреныѩ.
53
53
голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим. алчѫщzѩ исплъни благъ и богатzщzѩ сz отъпусти тъщz.
54
54
Прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість, приѩтъ израиля отрока своѥго помzнѫти милость
55
55
як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його до віку. якоже глагола къ отьцемъ нашимъ аврааму и сэмени ѥго до вэка.
56
56
Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій. пребыc же мр7ия съ нѥю. яко три мcцэ. и и възвратисz въ домъ свои.
57
57
Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина. елисавеfи же испълнишасz дн7ьѥ родити. и роди сн7ъ.
58
58
І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю, і радувалися з нею. и слышаша окр7стъ живUщеи. w рожdении ѥя. яко въ* възвеличилъ ѥсть Gь млcть свою съ нѥю.
59
59
І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його — Захарією. и бы въ осмыи дн7ь. придоша обрэзатъ отрочате. и нарицахUть и именьмь оц7а своѥго захариа.
60
60
На це мати його сказала: ні, хай буде названий Іоаном. и tвэщавъши м™и ѥго ре?. ни. нъ да наречетьсz iw7анъ.
61
61
І сказали їй: адже нікого нема в роді твоїм, хто звався б ім’ям тим. и рэша ѥи. яко никто же ѥсть t рожения твоѥго. иже нарицаѥтьсz именьмь тэмь.
62
62
І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його. помаяхU же оц7ю ѥго. како бы хотэлъ нарещи ѥ.
63
63
Попросивши дощечку, написав слова: Іоан буде ім’я йому. І дивувались усі. и спрошь дъщицю. наpа. гlя. иоанъ ѥсть имя ѥмU. И чюдишасz вси.
64
64
І відразу відкрилися уста його і язик його, і він почав говорити, благословляючи Бога. и tвьрзошасz ѥго Uста. абиѥ и языкъ ѥго. и гlаше бlгсловz б7а.
65
65
І був страх у всіх навколишніх жителів; і в усій країні Юдейській розповідалося про все це. и быc на всэхъ страхъ. живUщиихъ окр7стъ ихъ. и въ всеи странэ иUдеисцэи. повэдаѥми бzхU гlи си.
66
66
Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: ким буде дитя це? І рука Господня була з ним. и положиша вси на с®цхь. своихъ. гlюще. что Uбо wтроча се бUдеть. и рUка гн7я бэ съ нимь.
67
67
І Захарія, батько його, сповнився Духа Святого і пророкував, кажучи: и захариа оц7ь ѥго испълнисz д¦мь ст7мь. прbрчьствова. гlя.
68
68
благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому. Бlнъ Gь б7ъ изlвъ. яко посэти и сътвори избавлѥниѥ людьмъ своимъ.
69
69
І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого, и въздвиже рогъ съпасения нашего въ дому давыда отрока своѥго.
70
70
як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку, якоже глагола усты свzтыихъ сѫщиихъ отъ вэка пророкъ ѥго.
71
71
що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас; спасениѥ отъ врагъ нашихъ и из рѫкъ вьсэхъ ненавидzщиихъ насъ.
72
72
сотворить милість батькам нашим і спом’яне святий завіт Свій — сътворити милость съ отьци нашими и помzнѫти завэтъ свzтыи свои.
73
73
дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому, клzтвоѭ ѥѭже клzтъ сz къ аврааму отьцу нашему. дати намъ
74
74
щоб ми, визволившись від рук ворогів наших, без страха из рѫкы врагъ нашихъ избавльшемъ сz
75
75
безбоязно служили Йому в святості й праведності перед Ним всі дні життя нашого. служити ѥму прэподобиѥмь и правьдоѭ прэдъ нимь вьсz дьни живота нашего.
76
76
І ти, дитя, пророком Всевишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати путі Йому. и ты отроче прbркъ. вышьняаго наречѥшисz. предъидеши бо предъ лицемь гн7ьмь. Uготовати пUти ѥго.
77
77
Дати зрозуміти спасіння людям Його у відпущенні гріхів їхніх, дати разумъ съпасения людемъ ѥго въ отпущениѥ грэхъ ихъ.
78
78
з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід* з неба, милосрьдии ради бога нашего въ нихъже посэтилъ ѥсть насъ въстокъ съвыше.
79
79
просвітити тих, що у темряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру. просвэтити сэдzщzѩ въ тьмэ и сэни съмрьтьнэ. направити ногы нашz на пѫть мирьнъ.
80
80
Дитя ж зростало і міцніло духом, і було у пустелях до дня явлення свого Ізраїлеві. отроча же растzше и крэпляшесz д¦мь. и бэ въ пUстыняхъ. до дн7е явлѥния своѥго изlю.
Глава 2
Глава 2
1
1
У ті дні вийшов від кесаря Августа наказ зробити перепис по всій землі. Въ оны дн7и. изиде повелэниѥ t кесарz аvгUста. написати всю вселѥнUю.
2
2
Цей перепис був перший за правління Квиринія Сирією. се же написаниѥ пьрвоѥ быc. владUщю. кµринию.
3
3
І всі йшли записатися, кожен до свого міста. и идzхU вси. къждо написатисz въ свои градъ.
4
4
Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеєм, бо він був з дому і роду Давидового, възиде же иосифъ t галилея града иазаретьскаго. въ иUдею въ градъ дв7двъ. иже нарицаѥтьсz виfлеомъ. занѥ бэ t домU и отьчьства дв7два.
5
5
записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була вагітна. написатисz съ мриѥю. wбрUченою ѥмU женою. сUщею непраздьною.
6
6
Коли ж вони були там, надійшов час родити Їй; быc же ѥгда бzстz тU. испълнишасz дн7ьѥ родити ѥи.
7
7
І народила Сина Свого Первістка, і сповила Його, і поклала Його в ясла, бо не було їм місця в гостиниці. и роди сн7ъ свои пьрвэньць. и пови и. и положи и въ ясльхъ. занѥ не бэ имъ мэста въ обитэли.
8
8
У тій стороні були на полі пастухи, які стерегли нічної пори отару свою. и пастыри бzхU въ тои же странэ. бъдzще. и стрегUще стражю нощьнUю. о стадэ своѥмь.
9
9
Аж ось ангел Господній став між них, і слава Господня осяяла їх; злякалися вони страхом великим. и се анGлъ гн7ь ста въ нихъ. и сл7ава гн7я осия я. и Uбояшасz страхъмь велиѥмь.
10
10
І сказав їм ангел: не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям. и рече имъ анGлъ. не боитесz. се бо бlговэстую вамъ. радость велию. яже бUдеть всэмъ людьмъ.
11
11
Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. яко родисz вамъ днcь. сп7съ иже ѥсть ¦ъ Gь въ градэ дв7двэ.
12
12
І ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах. и се вамъ знамениѥ. обрzщете младеньць. повитъ лежащь въ ясльхъ.
13
13
І раптом з’явилося біля ангела численне воїнство небесне, яке славило Бога і викликувало: и вънезапU быc съ анGлмь. множьство вои нб7сныихъ. хвалzщиихъ б7а и гlщь.
14
14
слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління! Слава въ вышьнихъ бо7µ и на земли миръ. въ члв7цхъ бlговолѥниѥ.
15
15
І коли ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: підемо до Вифлеєма і подивимось, що там сталося, про що сповістив нам Господь. и быc ѥгда tидоша t нихъ анGли на нбо7. и члв7ци пастыри рекоша дрUгъ къ дрUгU. преидэмъ Uбо въ виfлеомъ. и видимъ глаc сь бывъшии. иже Gь съказа намъ.
16
16
І, поспішивши, прийшли і знайшли Марію та Йосифа, і Немовля, Яке лежало в яслах. и придоша подвигъшесz. и обрэтоша мр7ию же иосифа. и младеньць лежащь въ ясльхъ.
17
17
Побачивши ж, розповіли про те, що було сповіщено їм про Немовля Це. и видэвъшеи же. съказаша о гlанэмь имъ отрочатэ семь.
18
18
І всі, хто чув, дивувалися тому, що розповідали їм пастухи. и вси слышавъше и дивишасz. о гlаныхъ t пастырь къ нимь.
19
19
А Марія зберігала всі слова ці, складаючи в серці Своїм. мария же съблюдаше вьсz гlы сия. сълагающи въ с®ци своѥмь. Въ оно времz.
20
20
Пастухи ж повернулися, славлячи і хвалячи Бога за все те, що чули й бачили, як було сказано їм. възвратишасz пастыри хвалzще и славzще б7а. о всэхъ яже слышаша и видэша. яко же гlно быc къ нимь.
21
21
А як минуло вісім днів, коли належало обрізати Його, дали Йому ім’я Ісус, наречене ангелом ще перед тим, як зачався Він в утробі. и ѥгда испълнишасz. }. дн7ии. да обрэжють. и нарекоша имz ѥмU iс7. нареченое анGлмь преже даже не зачатъсz въ чревэ. Въ оно+.
22
22
І коли настали дні очищення за законом Мойсеєвим, то принесли Його до Єрусалима, щоб поставити перед Господом, изведоста родителя отроча iс7а. въ иеrлмъ. поставити и предь гм7ь.
23
23
як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господеві. яко же ѥсть писано. въ законэ гн7и. яко же всzкъ младеньць мUжьска полU. развьрзая ложесна. с™о бGви наречетьсz.
24
24
І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голуб’ят. и дати жьртвU. по реченUUмU въ законэ гв7и. ли два птеньца голUбииа.
25
25
Був тоді в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон. Він був муж праведний та благочестивий, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому. И бэ члв7къ въ иерсlмэ ѥмU же имz семеонъ. и члв7къ сь правьдьнъ. и чьстивъ. чая Uтэхы изlвы. и д¦ъ бэ с™ыи въ нѥмь.
26
26
Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього. и бэ ѥмU tвэщано. дх7мь с™мь. не видэти съмьрти. преже даже не видить крьста гн7я.
27
27
І був він приведений Духом у храм. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб зробити з Ним за законним звичаєм, и приде д¦мь въ цр7квь. и ѥгда въведоста родителя отроча iс7а. сътворити има по обычаю законьнUUмU о нѥмь.
28
28
він взяв Його на руки, благословив Бога і сказав: и тъ прияты и на рUкU своѥю и бlгослови семеонъ б7а и рече.
29
29
нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, Нынэ tпUщаѥши раба своѥго вLко по гlU твоѥмU съ миръмь.
30
30
бо бачили очі мої спасіння Твоє, яко видэста очи мои сп7сениѥ твоѥ.
31
31
яке Ти приготував перед лицем усіх народів, ѥже ѥси Uготовалъ предь лицемь всэхъ людии.
32
32
світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля. свэтъ въ tкръвениѥ языкъ. и славU людии твоихъ иlя.
33
33
Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього. и бэ иосифъ и м™и ѥго. чюдzщасz. о гlѥмыихъ о нѥмь.
34
34
І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, — и бlгослови я семеонъ и рече и къ мр7ии м™ри ѥго. се сь лежить на падениѥ. и на въставлѥниѥ многомъ въ из7ли. и въ знамениѥ въ прекы гlѥмо.
35
35
і Тобі Самій душу пройме меч, — щоб відкрилися помисли багатьох сердець. и тебэ самои и дUщю проідеть орUжиѥ. да tкрыютьсz t мъногъ ср7дць помышлѥния.
36
36
Тут була й Анна-пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асирова, яка досягла глибокої старости, проживши з чоловіком сім років від дівоцтва свого; и бэ анна пророчица. дъщи фанUилѥва. си заматерэвъши. въ дн7ьхъ мнозэхъ. живъши съ мUжьмь. з7. лэѹ t дв7ьства своѥго.
37
37
вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи день і ніч. и та въдова бэ. до осми десzть. и. д7. лэѹ. яко же не охожаше цр7кве постъмь и мlтвми. слUжащи нощь и дн7ь.
38
38
Прийшовши тієї години, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав спасіння в Єрусалимі. и та въ тъ чаc приставъши исповэдашесz гв7и. и гlаше о нѥмь. всэмъ чюющемъ избавлѥниѥ въ иеrлмэ.
39
39
І коли виконали все за законом Господнім, повернулися до Галилеї, до міста свого Назарета. и яко же съконьчашасz всz по законU гн7ю. и възвратишасz въ галилею. въ градъ свои. назареfь.
40
40
Дитя зростало і міцніло духом, сповнюючись премудрости, і благодать Божа була на Ньому. отроча же растzше и крэпляашесz д¦мь. испълняясz бл7гости. блг7дть божия на немь.
41
41
Щороку батьки Його ходили до Єрусалима на свято Пасхи. и хожаста родителя ѥго. по всz лэта въ иер©лмъ въ праздьникъ пасцэ.
42
42
І коли було Йому дванадцять років, прийшли вони також за звичаєм до Єрусалима на свято. и ѥгда быc. в7i. лэтэ. въсходzщемъ имъ въ иерсл7мъ. по обычаю праздьника.
43
43
Як скінчилися дні свята, вони повертались, а Отрок Ісус залишився в Єрусалимі; і не помітили того Йосиф і Мати Його. и коньчавъшемъ дн7и. възвращающемъсz имъ. оста отрокъ iс7 въ иер©лмэ. и не чюста родителя ѥго.
44
44
Думали, що Він іде з іншими; пройшовши ж день дороги, почали шукати Його серед родичів та знайомих. мнэста же въ дрUжинэ ѥго сUща. придоша дн7е пUть. и искаста ѥго въ рожении и знании.
45
45
І, не знайшовши Його, повернулись до Єрусалима, шукаючи Його. и не обрэтъша ѥго. възвратистасz въ иер©лмъ. възискающа ѥго.
46
46
Через три дні знайшли Його в храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх і розпитував; и быc по трьхъ дн7ьхъ. обрэтоста и въ цр7кви сэдzщь. посредэ Uчитель. и послUшающа ихъ. и въпрашающь я.
47
47
усі, хто слухав Його, дивувалися розуму і відповідям Його. UжасахU же сz вси послUшающии ѥго. w разUмэ и о tвэтэхъ ѥго.
48
48
І, побачивши Його, здивувалися; і Мати Його сказала Йому: Чадо! Що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і Я, вболіваючи, шукали Тебе. и видэвъша и дивистасz ѥмU. и рече къ нѥмU м™и ѥго. чадо. что сътвори намъ тако. се оц7ь твои и азъ скърбzща искаховэ тебе.
49
49
Він сказав їм: навіщо вам було шукати Мене? Хіба ви не знали, що Я маю бути в тому, що належить Отцю Моєму? и рече къ нима. что яко искаста мене. не вэста ли яко яже сUть оц7а моѥго. въ тэхъ достоить ми быти.
50
50
Але вони не зрозуміли сказаних Ним слів. и та не разUмэста гlа иже рече има.
51
51
І Він пішов з ними, і прийшов у Назарет, і корився їм. І Мати Його зберігала всі слова ці в серці Своєму. и съниде съ нима. и приде въ назарефъ. и бэ повинUя има. и м™и ѥго съблюдаше всz гlы сия. въ срд7ци своемъ.
52
52
Ісус же зростав у премудрості і віком, в любові у Бога і людей. iс7 же растzше. премUдростию и тэлъмь. и блгdтью t б7а и члв7кы.
Глава 3
Глава 3
1
1
У п’ятнадцятий же рік правління Тиверія-кесаря, коли Понтійський Пилат правив Юдеєю, Ірод був четвертовладником у Галилеї, Филип, брат його, був четвертовладником в Ітуреї і Трахонітському краї, а Лисаній був четвертовладником в Авилинеї, Въ пzтоѥ надесzте лэто владычьства тиверня кесарz. wбладающю понтьскUUмU пилатU июдею. и чьтвьртовластьствUющю галилею иродU. филипU же братU ѥго. чьтвьрто- властьствUющю. итUриѥю. и трахонитьскою страною. и лµсанию. четвьртовластьствUющю. авилиниѥю.
2
2
за первосвящеників Анни і Каяфи, було слово Боже до Іоана, сина Захарії, в пустелі. при архиереи. анэ и каиафэ. Быc гlъ б9ии къ иоанU. захариинU сн7U въ пUстыни.
3
3
І він проходив по всій околиці Йорданській, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів, и приде въ всю странU иUдеискU. проповэдая кр7щениѥ на покаяниѥ грэховъ и въ tпUщениѥ.
4
4
як написано в книзі слів Ісаї-пророка, який говорить: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господній, прямими зробіть стезі Йому. яко же ѥсть писано въ книгахъ словесы исаиа прbрка гlюща. глаc въпьющааго въ пUстыни. Uготоваите пUть гн7ь. правы творите стьзz ѥго.
5
5
Кожна долина нехай наповниться, і всяка гора і пагорб зрівняються, і хай стане криве прямим, і вибоїсті дороги — рівними. всzка дьбрь испълнитъсz. и всzка гора и хълмъ съмэритьсz. и бUдUть стръпътьная въ права. и острия въ пUти гладъдъкы
6
6
І побачить всяка плоть спасіння Боже. и Uзрить всzка плъть. сп7сениѥ б9иѥ.
7
7
Іоан говорив народові, що приходив хреститися від нього: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву? гlаша же исходzщимъ народомъ. кр7ститисz t нѥго. Ищадиz ехиднова. къто съказа вамъ. бэжати t грzдUщааго гнэва.
8
8
Створіть же плоди, достойні покаяння, і не думайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог з каміння цього може створити дітей Авраамові. сътворите Uбо плоды достоины покаянию. и не начинаите гlати въ себэ. оц7а имамъ авраама. гlю бо вамъ. яко можеть б7ъ. t камения сего въздвигнUти чада авраамU.
9
9
Вже й сокира при корені дерева лежить: всяке дерево, що не приносить доброго плоду, зрубується і вкидається у вогонь. Uже бо и секыра при корении древа лежить. всzко Uбо древо не творzщеѥ плода добра. посэкають ѥ и въ огнь въмещють ѥ.
10
10
І запитували його люди, кажучи: що ж нам робити? въпрашаахU же и народи гlюще. Uчителю что сътворимъ.
11
11
Відповідаючи, він сказав їм: хто має дві одежини, хай дасть тому, хто не має, і хто має їжу, хай зробить так само. tвэщавъ же гlа имъ. Имэяи двэ ризи подасть неимUщUмU. имѥяи брашьна тако же да творить.
12
12
Прийшли і митарі хреститися від нього і сказали йому: учителю, що нам робити? придоша же и мытаре кр7ститъсz. и рекоша къ нѥмU. Uчителю. что сътворимъ.
13
13
Він відповів їм: нічого не вимагайте більше того, що призначено вам. онъ же рече къ нимъ. ничто же боле повелэнааго вамъ творите.
14
14
Питали його також і воїни: а що нам робити? І сказав їм: нікого не кривдіть, не обмовляйте і задовольняйтеся платнею вашою. ВъпрашаахU же и воини гlюще. и мы что сътворимъ. и рече къ нимъ. никого же не обидите. ни оклеветаите. и довълни бUдете оброкы вашими.
15
15
Коли ж народ чекав і всі роздумували в серцях своїх про Іоана, чи не Христос він, — чающемъ же людьмъ. и помышляющемъ всэмъ. въ с®цхъ w иwанэ. еда тъ ѥсть х©ъ.
16
16
Іоан усім відповідав: я хрещу вас водою: але гряде Сильніший за мене, Якому я недостойний розв’язати ремінь взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем. tвэща же имъ иw7нъ гlя. азъ Uбо кр7щаю вы водою. идеть же крэплии мене. ѥмU же нэсмь достоинъ tрэшити ремене сапогU ѥго. тъ вы кр7стить дх7мь с™ыимь и wгньмь.
17
17
Лопата в руці Його, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю в житницю Свою, а полову спалить вогнем невгасимим. ѥмU же лопата въ рUцэ ѥго. и потребить гUмьно своѥ. и събереть пьшеницю свою. а плевы съжьжеть огньмь негасимымь.
18
18
І багато іншого, втішаючи, благовістив Він людям. многа же ина бlговэствUя гlаше къ людьмъ.
19
19
Ірод же, четвертовладник, якому Іоан докоряв за Іродіаду, жінку брата його, і за все, що зробив Ірод лихого, Иродъ же четврьтовластьникъ обличаѥмь имь о иродиядэ женэ брата своѥго и о вьсемь зълэ ѥже сътвори иродъ.
20
20
додав до всього іншого і те, що замкнув Іоана у в’язниці. приложи и се надъ вьсэми и заклепе иоана въ тьмьници.
21
21
І сталося, коли хрестився весь народ, і Ісус, охрестившись, молився, розкрилося небо, бысть же ѥгда крьстишz сz вьси людиѥ исусу крьщьшу сz и молzщу сz отъврьзе сz небо
22
22
і Дух Святий зійшов на Нього в тілесному вигляді, як голуб; і був Голос з небес, Який говорив: Ти є Син Мій Улюблений, у Тобі Моє благовоління! и съниде духъ свzтыи тэлесьныимъ зракъмь яко голѫбь на нь. и гласъ съ небесе бысть глаголѩ: ты ѥси сынъ мои възлюблѥныи. о тебэ благоволихъ.
23
23
Ісус, починаючи Своє служіння, був років тридцяти, і був, як думали, син Йосифів, Іліїв, И тъ бэ исусъ яко тремъ десzтемъ лэтъ начинаѩ сынъ сы яко мьнимъ бэ иосифовъ илиѥвъ
24
24
Матфатів, Левіїв, Мелхіїв, Іаннаїв, Йосифів, матfатовъ леµиинъ мелхиѥвъ ианнаѥвъ иосифовъ
25
25
Маттафіїв, Амосів, Наумів, Еслимів, Наггеїв, маттаfиѥвъ амосовъ наумовъ еслимовъ нагеовъ
26
26
Маафів, Маттафіїв, Семеіїв, Йосифів, Іудин, мааfовъ матаfиѥвъ семеиѥвъ иосифовъ иудинъ
27
27
Іоананів, Рисаїв, Зоровавелів, Салафіїлів, Ниріїв, иоанановъ рисаѥвъ зоровавелѥвъ салаfиилѥвъ нириѥвъ
28
28
Мелхіїв, Аддіїв, Косамів, Елмодамів, Ірів, мелхиѥвъ аддиѥвъ косамовъ елмонамовъ ировъ
29
29
Іосіїв, Єлиєзерів, Іоримів, Матфатів, Левіїв, иосиовъ елиезеровъ иоримовъ матfатовъ леµинъ.
30
30
Симеонів, Іудин, Йосифів, Іонанів, Єлиакимів, сµмеоновъ иудовъ иосифовъ ионановъ елиакимовъ
31
31
Мелеаїв, Маїнанів, Маттафаїв, Нафанів, Давидів, мелеаѥвъ маинановъ маттаfаѥвъ наfановъ давыдовъ
32
32
Єссеїв, Овидів, Воозів, Салмонів, Наасонів, иесеовъ овидовъ воозовъ салмоновъ наасоновъ
33
33
Аминадавів, Арамів, Єсромів, Фаресів, Іудин, аминадавовъ арамовъ есромовъ фаресовъ иудовъ
34
34
Яковів, Ісааків, Авраамів, Фаррин, Нахорів, иакововъ исаковъ авраамовъ фаринъ нахоровъ
35
35
Серухів, Рагавів, Фалеків, Єверів, Салинів, серуховъ рагавовъ фалековъ еверовъ салань
36
36
Каїнанів, Арфаксадів, Симів, Ноїв, Ламехів, каинновъ арфаксадовъ симовъ ноѥвъ ламеховъ
37
37
Мафусалів, Єнохів, Іаредів, Малелеїлів, Каїнанів, маfусаль еноховъ иаредовъ малелеиловъ каинановъ
38
38
Єносів, Сифів, Адамів, Божий. еносовъ сиfовъ адамовъ божии.
Глава 4
Глава 4
1
1
Ісус же, сповнений Духа Святого, повернувся від Йордану і поведений був Духом у пустелю. Исусъ же испълнь духа свzта възврати сz отъ иордана и ведяаше сz духъмь въ пустынѭ.
2
2
Там сорок днів він був спокушуваний дияволом і нічого не їв у ті дні, і по їх закінченні наостанку зголоднів. четыри десzти дьнии искушаѥмъ дияволъмь и не эсть ни чьсо же въ ты дьни. и коньчавъшемъ сz имъ послэдь възалъка.
3
3
І сказав Йому диявол: якщо Ти Син Божий, то звели каменю цьому, щоб став хлібом. и рече ѥму дияволъ: аще сынъ ѥси божии рьци камению сему да бѫдеть хлэбъ.
4
4
Ісус відповів йому: написано, що не хлібом єдиним житиме людина, але всяким словом Божим. отъвэща исусъ къ нѥму глаголѩ: писано ѥсть яко не о хлэбэ ѥдиномь живъ бѫдеть чловэкъ нъ о вьсякомь глаголэ божии.
5
5
І, вивівши Його на високу гору, диявол показав Йому всі царства світу в одну мить. и възведъ и дияволъ на горѫ высокѫ показа ѥму вьсяка царьствия въселѥныѩ въ часэ врэменьнэ.
6
6
І сказав Йому диявол: Тобі дам усю оцю владу над усіми цими царствами і славу їх, бо вона мені передана, і я кому схочу, даю її. и рече ѥму дияволъ: тебэ дамь власть сиѭ вьсѭ и славѫ ихъ. яко мънэ прэдана ѥсть и ѥмуже аще хощѫ прэдамь ѭ.
7
7
Отже, якщо Ти поклонишся мені, то все буде Твоє. ты убо аще поклониши сz прэдъ мъноѭ бѫдѫть тебэ вься.
8
8
Ісус сказав йому у відповідь: відійди від Мене, сатано; написано: Господу Богу твоєму поклоняйся і Йому Єдиному служи. и отъвэщавъ исусъ рече ѥму: иди за мъноѭ сотоно. писано бо ѥсть: господеви богу твоѥму поклониши сz и тому ѥдиному послужиши.
9
9
І повів Його до Єрусалима, і поставив Його на крилі храму, і сказав Йому: якщо Ти Син Божий, кинься звідси вниз. и веде и въ иерусалимъ и постави и на крилэ црькъвьнэѥмь и рече ѥму: аще сынъ ѥси божии врьзи сz отъ сѫду низъ.
10
10
Бо написано: ангелам Своїм заповість про Тебе зберегти Тебе; писано бо ѥсть яко ангеломъ своимъ заповэсть о тебэ съхранити тz.
11
11
і на руках понесуть Тебе, щоб не спіткнувся об камінь ногою Твоєю. и на рѫкахъ възьмѫть тz да не о камень прэтъкънеши ногы твоѥѩ.
12
12
Ісус відповів йому: сказано: не спокушай Господа Бога твого. и отъвэщавъ исусъ рече ѥму яко речено ѥсть не искусиши господа бога твоѥго.
13
13
І, закінчивши всі спокушання, диявол відійшов від Нього до часу. и сконьчавъ вьсяко искушениѥ дияволъ отиде отъ нѥго до врэмене.
14
14
І повернувся Ісус в силі духу до Галилеї; і рознеслася чутка про Нього по всьому краю. и възврати сz исусъ въ силэ духовьнэи въ галилѥѭ. и вэсть изиде по вьсеи странэ о нѥмь.
15
15
Він навчав у синагогах їхніх, і всі Його славили. и тъ учааше на съньмищихъ ихъ славимъ вьсэми.
16
16
І прийшов у Назарет, де був вихований, і увійшов, за звичаєм Своїм, в день суботній у синагогу і став, щоб читати. Въ оно вреұ. приде iс7 въ назареfъ. въ нѥмь же бэ въспитанъ. и въниде по обычаю своѥмU. въ дн7ь сUботьныи. въ сьньмище. и въста чистъ.
17
17
Йому подали книгу пророка Ісаї; і Він, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано: и даша ша* ѥмU кн7игы. исаиа прbрка. и разгънUвъ кънигы. обрэте мэсто. идеже бэ написано.
18
18
Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити убогим, і послав Мене зціляти розбитих серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити замучених на волю, д¦ъ гн7ь на мнэ. ѥго же ради помаза мя. бlговэститъ нищимъ. посъла мz. ицэлити съкрUшеныя срдц7мь.
19
19
проповідувати літо Господнє сприятливе. проповэдати плэньникомъ. tпUщениѥ. и слэпымъ прозрэниѥ. tпUстити съкрUшеныя въ tрадU. проповэдати лэто гн7е приятьно.
20
20
І, згорнувши книгу і віддавши служителю, сів, і очі всіх у синагозі були звернені до Нього. и съгънувъ книгы. въдавъ слUзэ и сэде. и вьсэмъ въ съньмищи. wчи бzста зрzщи на нь.
21
21
І Він почав говорити їм: нині справдилося писання, яке ви почули. начатъ же гlти къ нимь. яко днcь събыcсz писаниѥ. въ Uшью вашею.
22
22
І всі свідчили Йому. І дивувалися словам благодаті, що виходили з уст Його, і говорили: чи ж не Йосифів це син? и вьси съвэдэтельствовахU ѥмU. и дивляхUсz о словесьнэи бlгдэти. исъходzщиихъ из Uстъ ѥго. и глаголаахѫ: не сь ли ѥсть сынъ иосифовъ;
23
23
Він сказав їм: напевно, ви скажете Мені приказку: лікарю, зцілися Сам, зроби і тут, на Твоїй батьківщині, те, що, ми чули, було в Капернаумі. и рече къ нимъ: вьсяко речете ми притъчѫ сиѭ врачу исцэли сz самъ. ѥлико слышахомъ бывъшиихь въ капернаумэ сътвори и сьде въ отьчьствии своѥмь.
24
24
І сказав: істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають на батьківщині своїй. Рече Gь. амн7ъ амн7ъ. гlю вамъ. яко никыи же прbркъ. приятьнъ ѥсть въ отьчьствии своѥмь.
25
25
По правді ж кажу вам, багато вдів було в Ізраїлі у дні Іллі, коли небо замкнулося на три роки і шість місяців, так що настав великий голод по всій землі, въ истинU же гlю вамъ. яко многы въдовица быша въ дн7и илиины въ изlи. ѥгда затворисz нб7о. три лэѹ. и. ѕ7. мcць. яко быc гладъ по всеи земли.
26
26
і до жодної з них не був посланий Ілля, а тільки в Сарепту сидонську, до жінки-вдови. и ни къ ѥдинои же ихъ посланъ быc илия. тъкмо въ сареfтU сидоньскUю. къ женэ въдовици.
27
27
І багато також було прокажених в Ізраїлі за пророка Єлисея, і жоден з них не очистився, тільки Неєман-сирієць. и мнози бzхU прокажени въ изlи. при елисеи прbрци. и ни ѥдинъ же оҴ нихъ очистисz тъкмо иееманъ сюрьскыи.
28
28
І сповнились усі гнівом у синагозі, почувши це. и. испълнишасz вси ярости. на съньмищихъ слышащеи.
29
29
І, вставши, вигнали Його геть з міста і повели на вершину гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути Його. и въставъше изгънаша из града. и ведоша и до вьрхU горы. на нѥи же градъ ихъ създанъ бzше. да быша и низьринUли.
30
30
Він же, пройшовши серед них, відійшов. онъ же прошьдъ посредэ ихъ идzаше.
31
31
І прийшов у Капернаум, місто галилейське, і навчав їх по суботах. И въниде въ капернаумъ въ градъ галилеискъ. и бэ учz въ сѫботы
32
32
І дивувалися вченню Його, бо слово Його мало владу. и ужасаахѫ сz учении ѥго яко съ властиѭ бэ слово ѥго.
33
33
Був у синагозі чоловік, що мав духа нечистого, і він закричав гучним голосом: и въ съборищи бэ чловэкъ имы духъ бэса нечиста. и възъпи гласъмь велиѥмь
34
34
облиш, що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас; знаю Тебе, хто Ти, Святий Божий. глаголѩ: остани. чьто ѥсть намъ и тебэ исусе назарянине; пришьлъ ѥси погубитъ насъ. вэмь тz къто ѥси свzтыи божии.
35
35
Ісус заборонив йому, сказавши: замовкни і вийди з нього. І біс, кинувши його посередині синагоги, вийшов з нього, нітрохи не зашкодивши йому. и запрэти ѥму исусъ глаголѩ: прэмлъчи и изиде из нѥго. и повергъ и бэсъ по срэдэ и изиде нз нѥго ни како же не врэждь ѥго.
36
36
І усіх охопив жах, і питали один одного, кажучи: що це за слово, що з владою і силою наказує нечистим духам, і вони виходять? и бысть ужасъ на вьсэхъ. и сътzзаахѫ сz другъ къ другу глаголѭще: чьто ѥсть слово се яко властиѭ и силоѭ велить нечистыимъ духомъ и исходzть;
37
37
І розійшлася чутка про Нього по всіх місцях того краю. И исхождааше шумъ о нѥмь въ вьсяко мэсто страны.
38
38
Вийшовши з синагоги, Він увійшов у дім Симонів; теща ж Симонова була в сильній гарячці; і благали Його за неї. въставъ же из съньмища въниде въ домъ симоновъ. тьща же симоня бэ одрьжима огньмь велиѥмь и молишz и о неи.
39
39
Підійшовши до неї, Він заборонив гарячці; і покинула її. Вона відразу ж встала і слугувала їм. и ставъ надъ неѭ запрэти огню. и остави ѭ. абиѥ же въставъши же служааше имъ.
40
40
Коли ж заходило сонце, всі, хто тільки мав хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, і Він, покладаючи на кожного з них руки, зціляв їх. заходzщу же слъньцу вьси ѥлико имэахѫ болzщzѩ недѫгы различьны привождаахѫ ѩ къ нѥму. онъ же на когожьдо ихъ рѫкѫ възложь исцэляаше ѩ.
41
41
Виходили також і біси з багатьох, викрикуючи і кажучи: Ти Христос, Син Божий. А Він забороняв їм казати, що вони знають, що Він Христос. исхождаахѫ же и бэси отъ мъногъ въпиѭще и глаголѭще яко ты ѥси христосъ сынъ божии. и запрэщаѩ не даяаше имъ глаголати. яко вэдяахѫ христа самого сѫща.
42
42
А як настав день, Він, вийшовши з дому, пішов у безлюдне місце, а люди шукали Його і, прийшовши до Нього, затримували Його, щоб не йшов від них. бывъшу же дьни ишьдъ иде въ пµсто мэсто и народи искаахѫ ѥго и придошz до нѥго. и дрьжаахѫ и да не бы отъшьлъ отъ нихъ.
43
43
Він же сказав їм: і іншим містам Мені належить благовістити Царство Боже, бо на те Я посланий. онъ же рече имъ яко и другыимъ градомъ подобаѥть ми благовэстити царьствиѥ божиѥ. яко на се посъланъ ѥсмь.
44
44
І проповідував у синагогах галилейських. и бэ проповэдаѩ на съньмищихъ галилеисцэхъ.
Глава 5
Глава 5
1
1
Одного разу, коли народ тиснувся до Нього, щоб слухати Слово Боже, а Він стояв біля озера Генісаретського, Бысть же належzщу ѥму народу да бышz слышали слово божиѥ и тъ бэ стоѩ при ѥзерэ генисаретьсцэ.
2
2
і побачив Він два човни, що стояли при озері; а рибалки, вийшовши з них, полоскали сіті. и видэ дъва корабица стоѩща при ѥзерэ. рыбари же отъшьдъше отъ нѥю плакаахѫ мрэжz своѩ.
3
3
Увійшовши в один з човнів, який належав Симонові, Він просив його відплисти трохи від берега і, сівши, навчав людей з човна. вълэзъ же въ ѥдинъ отъ корабицу иже бэ симоновъ моли и оть землѩ отъстѫпити мало. и сэдъ учааше ис корабля народы.
4
4
Коли ж перестав навчати, сказав Симонові: відпливи на глибину і закиньте сіті свої для лову. якоже прэста глаголѩ рече къ симону: възэди въ глѫбинѫ и въметэте мрэжz вашz въ ловитвѫ.
5
5
Симон сказав Йому у відповідь: Наставнику, ми трудилися всю ніч і нічого не впіймали, але за словом Твоїм закину сіть. и отъвэщавъ симонъ рече ѥму: наставьниче об нощь вьсѭ труждьше сz ни чесо же не ѩхомъ. по глаголу же твоѥму въврьжемъ мрэжѫ.
6
6
Зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж проривалася сіть у них. и се сътворьше обzшz мъножьство рыбъ мъного. прэтрьзаахѫ же сz мрэжz ихъ.
7
7
І дали знак друзям з другого човна, щоб прийшли допомогти їм; і прийшли, і наповнили обидва човни так, що вони почали тонути. и поманѫшz причzстьникомъ иже бэахѫ въ друзэмь коравли да пришьдъше помогѫть имъ. и придошz и наплънишz оба корабля яко погрѫжати сz има.
8
8
Побачивши це, Симон-Петро припав до колін Ісусових і сказав: Господи, відійди від мене, бо я чоловік грішний! видэвъ же симонъ петръ припаде къ колэнома исусовома глаголѩ: изиди отъ мене яко мѫжъ грэшьнъ ѥсмь господи.
9
9
Бо жах охопив його і всіх, що були з ним, від того улову риби, яку зловили; ужасъ бо одрьжааше и и вьсz иже бэахѫ съ нимь о ловитвэ рыбъ яже яшz.
10
10
також і Якова та Іоана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: не бійся, віднині будеш ловцем людей. такожде же иакова и иоана сына зеведеова яже бэсте обьщьника симонови. и рече къ симону исусъ: не бои сz отъ селэ чловэкы бѫдеши ловz.
11
11
І, витягнувши обидва човни на берег, залишили все і пішли за Ним. и извезъше корабля на землѭ и оставльше вьсе въслэдъ ѥго идошz.
12
12
Коли Ісус був в одному місті, прийшов чоловік, увесь в проказі, і, побачивши Ісуса, упав ниць і благав Його: Господи, якщо Ти хочеш, можеш мене очистити. И бысть ѥгда бысть въ ѥдиномь отъ градъ и се мѫжь исплънь прокажения. и видэвъ исуса падъ ниць моли сz ѥму глаголѩ: господи аще хощеши можеши мz очистити.
13
13
Він простяг руку, доторкнувся до нього і сказав: хочу, очисться. І відразу проказа зійшла з нього. и простьръ рѫкѫ коснѫ и рекъ: хощѫ очисти сz. абиѥ проказа отиде отъ нѥго.
14
14
І Він звелів йому нікому не говорити, а піти показатися священикові і принести жертву за очищення своє, як повелів Мойсей, на свідчення їм. и тъ запрэти ѥму ни кому же не глаголати. нъ шьдъ покажи сz иереови и принеси о очищении своѥмь якоже повелэ моµѶси въ съвэдэтольство имъ.
15
15
Розійшлася ще більше чутка про Нього, і сходилося до Нього безліч народу послухати і зцілитися від Нього від недуг своїх. прохожааше же паче слово о нѥмь. и сънимаахѫ сz народи мънози слышати и цэлити сz отъ нѥго отъ недѫгъ своихъ.
16
16
Він же відходив у безлюдні місця і молився. тъ же бэ отъходz въ пустынѭ и молz сz.
17
17
Одного дня, коли Він навчав, і сиділи тут фарисеї і законовчителі, що поприходили з усяких місць Галилеї та Юдеї і з Єрусалима, і сила Господня являлася у зціленні хворих, — И бысть въ ѥдинъ отъ дьнии и тъ бэ учz и бэахѫ сэдzще фарисеи и законоучителѥ иже бэахѫ пришьли отъ вьсякоѩ вьси галилеискы и иудеискы и отъ иѥрусалима. и сила господня бэ цэлити ѩ.
18
18
і ось люди принесли на постелі чоловіка, який був розслаблений, і намагалися внести його в дім і покласти перед Ним; и се мѫжи носzще на одрэ чловэка иже бэ ослаблѥнъ. и искаахѫ вънести и и положити прэдъ нимь.
19
19
і, не знайшовши, як пронести його через натовп, вилізли на дім і через покрівлю спустили його з постіллю на середину, перед Ісусом. и не обрэтъше кUдU вънести его. народа ради. възлэзъше на храминU. сквозэ скѫ- дэльникъ. низъвэсишz и съ ложьмь прэдъ iс7а.
20
20
І Він, побачивши віру їхню, сказав йому: чоловіче, відпускаються тобі гріхи твої. и видэвъ вэрU ихъ рече ѥмU. члв7че tпѫщають ти сz грэси твои.
21
21
Книжники і фарисеї почали розмірковувати, кажучи: хто ж є Цей, що богохульствує? Хто може відпускати гріхи, крім одного Бога? и начzшz помышлzти въ собэ. кънижьници и фарисэи гlюще. къто ѥсть сь иже гlѥть хUлU. къто може tпUщати грэхы. тъкмо ѥдинъ б7ъ.
22
22
Ісус, зрозумівши міркування їхні, сказав їм у відповідь: що помишляєте в серцях ваших? разUмэвъ же iс7ъ помышления ихъ. и tвэщавъ же рече имъ. чьто помышлzѥте въ ср7дцихъ вашихъ.
23
23
Що легше — сказати: відпускаються тобі гріхи твої, чи сказати: встань і ходи? чьто ѥстъ Uдобэѥ рещи ослабленомU. tпUщають ти сz грэси твои. или рещи въстани и ходи.
24
24
Але щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, — сказав Він розслабленому: тобі кажу, встань, візьми постіль твою та йди в дім твій. нъ да Uвэсте яко власть имать сн7ъ члв7чьскыи на земли tпUщати грэхы. рече же ослабленомU тебэ гlю. въстани и възьми ложе своѥ. и иди въ домъ свои.
25
25
І він відразу встав перед ними, взяв те, на чому лежав, та й пішов до дому свого, славлячи Бога. и абиѥ въставъ прэдъ ними. възьмъ на немь же лежааше. и иде въ домъ свои славz б7а. и Uжасъ приятъ я вьсz. и славлzахU б7а.
26
26
І жах охопив усіх, і славили Бога і, сповнені страхом, говорили: преславне бачили ми нині. и испълнишz сz страхъмь гlюще. яко видэхомъ дивьна дн7ьсь.
27
27
І після цього вийшов Ісус і побачив митаря на ім’я Левій, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною. прэходz iс7ъ. видэ члк7а мытарz. именьмь левгию сэдzщz на мытьници. и рече ѥмU иди по мънэ.
28
28
І той, покинувши все, встав і пішов услід за Ним. и оставивъ вьсz. въставъ въ слэдъ ѥго иде.
29
29
І влаштував Йому Левій у домі своїм велику гостину; і там було багато митарів та інших, які возлежали з ними. и сътвори чрежениѥ велиѥ левги ѥмU въ домU своемь. и бэ народъ мъногъ. мьздьникъ. и инэхъ иже не бzхU съ ними възлежzще.
30
30
Книжники ж і фарисеї нарікали на Нього і говорили ученикам Його: чому ви їсте і п’єте з митарями та грішниками? и ръптахU кънижьници ихъ и фарисэи. къ Uченикомъ ѥго гlюще. почьто съ мьздьникы и грэшьникы. ѥсть и пиѥть.
31
31
Ісус же сказав їм у відповідь: не здорові потребують лікаря, а недужі. tвэщавъ iс7ъ рече къ нимъ. не трэбэ имUть съдравии врача нъ болzщии.
32
32
Я прийшов покликати не праведників до покаяння, але грішників. не придохъ бо призъватъ правьдьникъ. нъ грэшьникъ въ покааниѥ.
33
33
Вони ж сказали Йому: чому учні Іоанові часто постять і моляться, також і фарисейські, а Твої їдять і п’ють? они же рекошz къ нѥму: по чьто ученици иоанови постzть сz чzсто и молитвы творzть такожде и фарисеистии а твои эдzть и пиѭть;
34
34
Він же сказав їм: чи можете примусити гостей весільних постити, доки з ними жених? онъ же рече къ нимъ: ѥда можете сыны брачьныѩ. доньдеже женихъ ѥсть съ ними сътворити постити сz;
35
35
Але прийдуть дні, коли забраний буде від них жених, і тоді поститимуть у ті дні. придѫть же дьние ѥгда отъѩтъ бѫдеть отъ нихъ женихъ тъгда постzть сz въ ты дьни.
36
36
Сказав же і притчу їм: ніхто не накладає латки до старої одежі, відірвавши від нової одежі; а інакше і нове розірветься, і до старого не підійде те, що з нового. глаголааше же и притъчѫ къ нимъ яко ни кто же приставлѥния ризы новы не приставляѥть на ризѫ ветъхѫ. аще ли же ни новѫѭ раздьреть и ветъсэи не приключить сz приставлѥниѥ ѥже отъ новааго.
37
37
І ніхто не вливає молодого вина в старі міхи, і саме виллється, і міхи пропадуть. и ни кто же не въливаѥть вина нова въ мэхы ветъхы. аще ли же ни просадить вино новое мэхы. и то пролэѥть сz и мэси погыбнµть.
38
38
А молоде вино в нові міхи треба вливати; тоді збережеться і те, і друге. нъ вино новоѥ въ мэхы новы въливати и обоѥ съблюдеть сz.
39
39
І ніхто, пивши старе вино, не захоче зараз же молодого, бо скаже: старе краще. и ни къто же пивъ ветъха абиѥ хощеть новуу му. глаголеть бо: ветъхоѥ луче ѥсть.
Глава 6
Глава 6
1
1
Сталося, що у суботу, першу після другого дня Пасхи, довелося Йому йти через посіви, і ученики Його зривали колоски і їли, розтираючи руками. Идzше iс7ъ сквозэ сэяния. и въстьрзаахU Uченици ѥго класы и ѥдzахU. растирающе рUками.
2
2
Деякі ж з фарисеїв сказали їм: навіщо ви робите те, чого не годиться робити в суботу? ѥтери же t фарисэи рэша имъ. чьто творите. ѥго же не достоить творити въ сUботU.
3
3
Ісус сказав їм у відповідь: хіба ви не читали, що вчинив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? и tвэщавъ iс7ъ рече къ нимъ. нэсте ли сего чьли. ѥже сътвори дв7дъ. ѥгда възалкасz самъ и иже съ нимь бzхU.
4
4
Як він увійшов у дім Божий, і взяв хліби принесення*, і їв, і дав тим, що були з ним, хоча їх не можна було їсти нікому, тільки одним священикам. како въниде въ домъ б9ии. и хлэбъ прэдъложеныи приимъ ѥсть. и дасть сUщиимъ съ нимь. ихъ же не достояше ясти. тъкъмо иѥрэомъ ѥдинэмъ.
5
5
І сказав їм: бо Син Людський є господарем і суботи. гlаше имъ. яко Gь ѥсть сн7ъ члв7чьскыи сUботэ.
6
6
Довелося ж і в іншу суботу увійти Йому в синагогу і навчати. Там був чоловік, у якого права рука була суха. бысть же въ дрUгUю сUботU. вънити ѥмU въ съньмище и Uчити. и бэ чловэкъ тU. рUка десная бэ сѫха ѥмU.
7
7
Книжники ж і фарисеї стежили за Ним, чи не зцілить Він у суботу, щоб знайти звинувачення проти Нього. и назирахUти и кънижьници. и фарисэи. аще въ сUботU исцэлити и. да обрzщють рэчь на нь.
8
8
Він же, знаючи помисли їхні, сказав чоловікові, що мав суху руку: встань і вийди на середину. І він встав і вийшов. онъ же вэдzше помышления ихъ. и рече мUжеви имUщеомU сѫхѫ рUкU. въстани и стани посредэ ихъ. онъ же въста.
9
9
Тоді сказав їм Ісус: запитаю вас, що годиться робити в суботу — добро чи зло? Спасти душу чи згубити? Вони мовчали. рече же iс7ъ къ нимъ. въпрошю вы. аще достоить въ сUботU добро творити. или зъло творити. дш7ю спс7ти или погUбити.
10
10
І, поглянувши на всіх них, сказав тому чоловікові: простягни руку твою. Він так і зробив; і стала рука його здорова, як і друга. и възьрэвъ на нz рече емѫ. простьри рUкU твою. онъ же простьре. и Uтвьрдисz рUка ѥго и исцэлэ яко и дрUгая.
11
11
Вони ж розлютилися і говорили між собою, що б їм вчинити з Ісусом. они же исплънишz сz безумия и глаголаахѫ другъ къ другу чьто бышz сътворили исусови.
12
12
У ті дні Ісус зійшов на гору помолитися і пробув усю ніч у молитві до Бога. Въ wнъ+. изиде iс7ъ въ горµ помълитъсz. и бэ w в нощь. въ мlтвэ би7і.
13
13
Коли ж настав день, покликав учеників Своїх і обрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами: ѥгда же бы7 дн7ь. I призва Uченикы своz. избра t нихъ. в7i. ть. zже нарь? ап7лы нарь?.
14
14
Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоана, Филипа та Варфоломія, симона ѥго же iменова петръ. I андрэю брата ѥго. izкова. iвана. филипа. валфоромэz.
15
15
Матфея та Фому, Якова Алфеєвого та Симона, званого Зилотом, Іуду Якового та фомµ zкова алфэѥва симона нарицаѥмаго зилъта.
16
16
Іуду Іскаріотського, який потім став зрадником. iюдµ иаковлz. iюдµ скариwфескаго. iже быc предатьль.
17
17
І зійшовши з ними, Він став на рівному місці; також багато учеників Його і безліч народу з усієї Юдеї та Єрусалима, з приморських місць Тирських і Сидонських, iсъшедъ съ нiми. ста на мэстэ равьнэ. и народъ Uченико ѥго. и много множество людии. t всеz жидовескиz. ѥrслма. i помориz. тµрьска i сидоньска.
18
18
що прийшли послухати Його і зцілитися від недуг своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів, — і зцілялися. иже придоша послUшатъ ѥго. и ицэлитисz t недUгъ своихъ. и стражюще t д¦ъ нечистыихъ. и ицэляхUсz.
19
19
І весь народ намагався доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх. и вьсь народъ. искаше прикасатисz ѥмь. яко сила из нѥго исхожаше и цэляше всz.
20
20
І Він, звівши очі Свої на учеників Своїх, говорив: Блаженні убогі духом, бо ваше є Царство Боже. и тъ възведъ очи свои на Uченикы своя глаголааше. Бл9ни нищии д¦мь. яко ваше ѥсть цр7ствиѥ б9иѥ.
21
21
Блаженні ті, що жадають тепер, бо насититеся. Блаженні ті, що плачуть тепер, бо втішитеся. бл9ни алчющеи нынэ. яко вы насытите сz. бл9ни плачющеисz нынэ. яко въсмэѥтесz.
22
22
Блаженні будете, коли зненавидять вас люди і коли розлучать вас і ганьбитимуть, і знеславлять ім’я ваше заради Сина Людського. бл9ни бUдете. ѥгда възненавидzть вы члв7ци. и ѥгда разлUчать вы. и пронесUть имя ваше яко зло. сн7а члв7ча ради.
23
23
Радійте того дня і веселіться, бо велика вам нагорода на небесах. Так робили пророкам батьки їхні. въздрадUитесz въ тъ дн7ъ. и възыграите. се бо мьзда ваша многа ѥсть на нб7схъ.
24
24
Але горе вам, багаті, бо ви вже одержали свою втіху. обаче горе вамъ богатымъ яко въсприѩсте утэху вашѫ.
25
25
Горе вам, ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтесь тепер, бо будете плакати і ридати! горе вамъ насыщении яко възалъчете сz. горе вамъ смэѭщеи сz нынэ яко въздрыдаѥте и въсплачете сz.
26
26
Горе вам, коли всі люди говоритимуть про вас добре, бо так робили лжепророкам батьки їхні. горе ѥгда рекѫть добрэ о васъ чловэци. по сему бо творяахѫ лъжиимъ пророкомъ отьци ихъ.
27
27
Але вам, хто слухає, кажу: любіть ворогів ваших, добро творіть тим, хто ненавидить вас; нъ вамъ глаголѭ слышzщиимъ: любите врагы вашz. добро творите ненавидzщиимъ васъ.
28
28
благословляйте тих, хто проклинає вас, і моліться за тих, хто кривдить вас. благословите кльнѫщzѩ вы. молите сz за творzщzѩ вамъ обидѫ.
29
29
Хто вдарить тебе по щоці, підстав і другу, і хто забирає в тебе верхній одяг, не борони взяти і сорочку. биѭщуу му тz въ ланитѫ подаи и другѫѭ. и отъѥмлѭщуу му тебэ ризѫ и срачицz не възбрани.
30
30
Кожному, хто просить у тебе, дай, а від того, хто забирає твоє, не вимагай. вьсякому же просzщууму у тебе даи и отъ отъѥмлѭщааго твоя не истzзаи.
31
31
І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм. яко хощете да творѭ вамъ члbвци и вы творите имъ тако же.
32
32
І коли ви любите тих, хто вас любить, яка вам за те дяка? Бо і грішники люблять тих, хто їх любить. аще любите любzщая вы. кая вамъ хвала ѥсть. ибо грэшьници любzщиихъ любzть.
33
33
І якщо ви робите добро тим, хто вам робить добро, яка вам за те дяка? Бо і грішники те саме роблять. и аще бlготворите. бlготворzщиимъ вамъ. кая вамъ хвала ѥсть. ибо грэшьници то же творzтъ.
34
34
І коли позичаєте тим, від кого сподіваєтесь одержати, яка за те вам дяка? Бо і грішники позичають грішникам, щоб стільки ж одержати. и аще въ заѥмъ даѥте. t нихъ же чzѥте въсприяти. кая вамъ хвала ѥсть. ибо грэшьници грэшьникомъ въ заѥмъ дають. да въсприимUть равьно.
35
35
Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних, і злих. обаче любите врагы ваша. и бlго творите. и въ заимъ даите. ничьсо же чающе. и бUдеть мьзда вашz мънога. и бUдете сн7ове вышьнzаго. яко тъ бlгъ ѥсть. на невъзблагодэтьныя. и зълыя.
36
36
Отже, будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний. бUдэте Uбо щедри. яко же и оц7ь вашь щедръ ѥсть.
37
37
Не судіть, то і вас не судитимуть; не осуджуйте, то й вас не осудять; прощайте, то й вас прощатимуть; не сѫдите да не сѫдzть вамъ. и не осѫждаите да не осѫдzть васъ. отъпущаите и отъпустzть вы.
38
38
давайте, і дасться вам: мірою доброю, натоптаною, утрушеною, переповненою віддадуть вам, бо якою мірою міряєте, такою ж відміряється і вам. даите и дасть сz вамъ. мэрѫ добрѫ натъканѫ и потрѫсьнѫ и прэлияѭщѫ сz дадzть на лоно ваше. тоѭ бо мэроѫ ѥѭже мэрите възмэрить сz вамъ.
39
39
Сказав же їм притчу: чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму? рече же притъчѫ имъ: еда можеть слэпьць слэпьца водити; не оба ли въ ямѫ въпадете сz;
40
40
Учень не буває вищим від свого учителя; але, удосконалившись, кожен буде, як і вчитель його. нэсть ученикъ надъ учительмь своимь. съврьшенъ же вьсякъ бѫдеть якоже учитель ѥго.
41
41
Що ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? чьто же видиши сѫчьць иже ѥсть въ оцэ брата твоѥго а брьвьна ѥже ѥсть въ оцэ твоѥмь не чуѥши;
42
42
Або, як можеш сказати братові твоєму: брате, дай я вийму скалку з ока твого, коли сам не бачиш колоди у своєму оці? Лицеміре! Вийми перше колоду з ока свого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. ли како можеши рещи брату твоѥму: брате остави да изьмѫ сѫчьць иже ѥсть въ оцэ твоѥмь самъ брьвьна въ оцэ твоѥмь не видz; лицемэре изьми прьвэѥ брьвьно изъ очесе твоѥго и тъгда прозрьиши изzти сѫчьць иже въ оцэ брата твоѥго.
43
43
Нема доброго дерева, яке родило б поганий плід, і немає поганого дерева, яке родило б плід добрий. нэсть бо дрэво добро творz плода зъла. ни дрэво зъло творz плода добра.
44
44
Бо всяке дерево пізнається за плодом своїм: не збирають смокви з терня і не знімають винограду з чагарника. вьсяко бо дрэво отъ плода своѥго познаѥть сz. не отъ трьния бо чешѫть смокъви ни отъ кѫпины грозда объѥмлѭть.
45
45
Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її. благыи чловэкъ отъ благааго съкровища срьдца своего износить благоѥ. и зълыи чловэкъ отъ зълааго съкровища срьдьца своѥго износить зълоѥ. отъ избытъка бо срьдьца глаголѭтъ уста ѥго.
46
46
Чому ж ви Мене кличете: Господи! Господи! — а не робите того, що Я кажу? Чьто же мz зовете господи господи а не творите яже глаголѭ;
47
47
Всякий, хто приходить до Мене та слухає слова Мої і виконує їх, — скажу вам, до кого подібний. вьсякъ грzдыи къ мънэ и слышzи словеса моя и творz я съкажѫ вамъ кому ѥсть подобьнъ.
48
48
Він подібний до людини, яка, будуючи дім, вкопала, заглибила і поклала основу на камені; коли ж сталася повінь і вода підступила до того дому, то не могла його зрушити, бо він був збудований на камені. подобьнъ ѥсть чловэку зиждѫщу храминѫ. иже ископа и углѫби и положи основаниѥ на камени. наводию же бывъшу припаде рэка храминэ тои и не може двигнѫти ѥѩ. основана бо бэ на камени.
49
49
А хто слухає і не виконує, той подібний до людини, яка збудувала дім на землі без основи, то як тільки ринула на нього вода, він зараз же розвалився; і руйнування дому того було велике. а слышавыи и не сътворь подобьнъ ѥсть чловэку съзъдавъшу храминѫ на земли без основания. ѥиже прирази сz рэка и абиѥ разори сz. и бысть раздрµшениѥ храмины тоѩ велиѥ.
Глава 7
Глава 7
1
1
Коли ж Він скінчив усі слова Свої до людей, що слухали Його, то увійшов до Капернаума. Егда съконьча вьсz глаголы сиѩ въ слухы людемъ въниде въ капернаумъ.
2
2
У одного сотника був хворий при смерті слуга, яким той дорожив. сътьнику же нэкоѥму рабъ болz зълэ умирааше иже бэ ѥму чьстьнъ.
3
3
Почувши про Ісуса, він послав до Нього старійшин юдейських просити Його, щоб прийшов зцілити слугу його. слышавъ же о исусэ посъла къ нѥму старьцz иудеискы молz и да прищьдъ съпасеть раба ѥго.
4
4
І вони, прийшовши до Ісуса, щиро благали Його, кажучи: він достойний, щоб Ти зробив для нього це, они же пришьдъше къ исусµ моляахѫ и тъщьно глаголѭще яко достоинъ ѥсть ѥже аще даси ѥму.
5
5
бо любить народ наш і збудував нам синагогу. любить бо ѩзыкъ нашь и съборище тъ съзъда намъ.
6
6
Ісус пішов з ними. І коли Він був уже недалеко від дому, сотник послав до Нього друзів сказати Йому: Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб Ти під дах мій увійшов. исусъ же идяаше съ ними. ѥще же ѥму не далече сѫщу отъ дому посъла къ нѥму сътьникъ другы глаголѩ: господи не движи сz. нэсмь бо достоинъ да подъ кровъ мои вънидеши.
7
7
Тому і самого себе не вважаю я достойним прийти до Тебе; але скажи тільки слово, і одужає слуга мій. тэмьже ни себе достоина сътворихъ прити къ тебэ. нъ рьци словъмь и исцэълэѥть отрокъ мои.
8
8
Бо і я, людина підвладна, маючи під собою воїнів, кажу одному: йди, і він іде; і другому: прийди, і приходить; і слузі моєму: роби те, і робить. ибо азъ чловэкъ ѥсмь подъ властели учинѥнъ имэѩ подъ собоѭ воины. и глаголѭ сему: иди и идеть. и другууму: приди и придеть. и рабу моѥму: сътвори се и сътворить.
9
9
Почувши це, Ісус здивувався йому і, повернувшись, сказав до народу, що йшов за Ним: кажу вам, що навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри. и слышавъ се исусъ чуди сz ѥму и обращь сz послэдуѭщуу му народу рече: глаголѭ вамъ ни въ израили толикы вэры обрэтохъ.
10
10
Посланці, повернувшись у дім, знайшли хворого слугу здоровим. и възвращьше сz въ домъ посълании обрэтошz болzщааго раба исцэлэвъша.
11
11
Після цього Ісус пішов до міста, що зветься Наїн; і з Ним ішло багато учеників Його і безліч народу. идzше iс7ъ въ градъ нарицаѥмыи наинъ. и съ нимь идzахU Uченици ѥго и народъ мъногъ.
12
12
Коли ж Він підійшов до воріт міста, саме виносили померлого, єдиного сина у матері, а вона була вдова; і чимало народу йшло з нею з міста. яко же приближишzсz къ вратомъ града. и се изношаахU Uмьръшь сн7ъ иночzдыи м™ри своѥи. и та бэ въдова. и народъ t града мъногъ бэ съ нею.
13
13
Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: не плач. и видэвъ ю Gь млrдова и рече ѥи. не плачисz.
14
14
І, підійшовши, доторкнувся до мар; ті, що несли, зупинилися, і Він сказав: юначе, тобі кажу, встань! и пристUпль коснUсz въ одръ. и носzщии же сташа. и рече Uноше тебе гlю въстани.
15
15
І мертвий сів і почав говорити; і віддав його Ісус матері його. и сэде мьртвыи и начатъ гlати. и дасти и м™ри своѥи.
16
16
І всіх охопив страх, і славили Бога, кажучи: великий пророк постав між нами, і Бог відвідав народ Свій. приzтъ же страхъ вьсz. и славлzахU ба7 гlюще. яко прbркъ велии въста въ насъ. и яко посэти Gь людии своихъ.
17
17
Така чутка про Нього розійшлася по всій Юдеї і по всьому тому краю. И изиде слово се по вьсеи иудеи о нѥмь и по вьсеи странэ.
18
18
І сповістили про все те Іоана учні його. и възвэстишz иоану ученици ѥго о вьсэхъ сихъ. и призъвавъ дъва ѥтера отъ ученикъ своихъ иоанъ
19
19
Іоан, прикликавши двох з учнів своїх, послав до Ісуса спитати: чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати? посла къ исусови глаголѩ: ты ли ѥси грzдыи или иного чаѥмъ;
20
20
Вони, прийшовши до Ісуса, сказали: Іоан Хреститель послав нас до Тебе спитати — чи Ти Той, Хто має прийти, чи іншого нам чекати? пришьдъша же къ нѥму мѫжа рэсте: иоанъ крьститель посъла ны къ тебэ глаголѩ: ты ли ѥси грzдыи ли иного чаѥмъ;
21
21
А в той час Він зцілив багатьох від недуг і ран, і від злих духів, і багатьом сліпим дарував прозріння. въ тъ часъ исцэли мъногы отъ недѫгъ и ранъ и духъ зълъ и мъногомъ слэпомъ дарова прозрьэниѥ.
22
22
І сказав їм Ісус у відповідь: підіть, розкажіть Іоанові, що ви бачили і чули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, убогі благовістять. и отъвэщавъ исусъ рече има: шьдъша възвэстита иоанови яже видэста и слышаста яко слэпии прозираѭть. хромии ходzть. прокажении очищаѭть сz. глусии слышzть. мрьтвии въстаѭть. нищии благовэстуѭть.
23
23
І блаженний той, хто не спокуситься через Мене! и блаженъ ѥсть иже аще не съблазнить сz о мънэ.
24
24
А як одійшли учні Іоана, Він почав говорити народові про Іоана: на що ходили ви дивитися в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише? отъшьдъшема же вэстьникома иоановома начzтъ глаголати о иоанэ: чесо изидосте въ пустынѭ видэтъ; трьсти ли вэтръмь движемы;
25
25
На кого ходили дивитися? Чи на людину, одягнену в м’який одяг? Але ті, що одягаються пишно та живуть у розкошах, знаходяться в царських палатах. нъ чесо изидосте видэтъ; чловэка ли мzкъками ризами одэна; се иже въ одежди славьнэ и пищи сѫще въ царьскихъ сѫть.
26
26
На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, і більше, ніж на пророка. нъ чесо изидосте видэтъ пророка ли; еи глаголѭ и лише пророка.
27
27
Це той, про кого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою. сь ѥсть о нѥмьже писано ѥсть: се азъ посылаѭ ангелъ мои прэдъ лицемь твоимь иже уготоваѥть пѫть твои прэдъ тобоѭ.
28
28
Бо кажу вам: з народжених жінками немає жодного пророка, більшого за Іоана Хрестителя, але найменший у Царстві Божому більший за нього. глаголѭ же вамъ: болии рожденыихъ женами пророкъ иоана крьстителя ни кто же нэсть. мьнии же въ царьствии божии болии ѥго ѥсть.
29
29
І всі люди, що слухали Його, навіть і митарі, визнавши славу Бога, хрестилися хрещенням Іоановим. и вьси людиѥ слышавъше и мытаре оправъдишz бога крьщьше сz крьщениѥмь иоановомъ.
30
30
Фарисеї ж і законники відкинули волю Божу про себе і не хрестилися від нього. фарисеи же и законьници съвэтъ божии отъврьгошz въ себэ не крьщьше сz отъ нѥго.
31
31
Тоді Господь сказав: кому уподібню людей роду цього і до кого вони подібні? рече же господь: кому уподоблѭ чловэкы рода сего и кому сѫть подобьни;
32
32
Вони подібні до дітей, що сидять на торжищах і кличуть одне одного й кажуть: ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, а ви не плакали. подобьни сѫть дэтищемъ сэдzщемъ на тръжищихъ и приглашаѭщемъ другъ друга и глаголѭщемъ: пискахомъ вамъ и не плzсасте. рыдахомъ вамъ и не плакасте сz.
33
33
Бо прийшов Іоан Хреститель, який ні хліба не їсть, ні вина не п’є, і говорите: він біса має. приде бо иоанъ крьститель ни хлэба эды ни вина пиѩ. и глаголете: бэсъ имать.
34
34
Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і говорите: ось чоловік, Який любить їсти, пити вино, друг митарям і грішникам. приде сынъ чловэчьскыи эды и пиѩ и глаголете: се чловэкъ ядьца и винопиица другъ мытаремъ и грэшьникомъ.
35
35
І виправдалася премудрість всіма дітьми своїми*. и оправьди сz прэмѫдрость отъ чzдъ своихъ.
36
36
Один з фарисеїв просив Його, щоб спожив з ним їжі, і Він, прийшовши в дім фарисея, возліг. Въ оно время. молzаше етеръ t фарисеи iс7а. да бы элъ съ ними. и въшьдъ въ домъ фарисеовъ. възлеже.
37
37
І ось жінка з того міста, яка була грішницею, довідавшись, що Він перебуває в домі фарисея, принесла алавастрову посудину з миром и се жена въ градэ. иже бэ грэшьница. и Uвэдэвъши яко възлежить. въ храминэ фарисеовэ. принесъши алавастръ мvра.
38
38
і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слізьми і обтирати волоссям голови своєї, цілувала ноги Його і мастила миром. и ставъши зади. нри ногU ѥго. плачющисz начатъ. мазати нозэ ѥго сльзами. и власы главы своѥя. отираше. и облобызаше нозэ ѥго и мазаше мvръмь.
39
39
Фарисей же, що запросив Його, побачивши це, сказав сам собі: якби Він був пророком, то знав би, хто і яка жінка доторкається до Нього, бо вона грішниця. видэвъ же фарисеи възвавъ ѥго рече. въ себе гlя. сь аще бы былъ прbркъ. ви- дэлъ бы Uбо кто. и кака жена прикасаѥтьсz ѥмь. яко грэшьница ѥсть.
40
40
Звернувшись до нього, Ісус сказав: Симоне, я маю тобі дещо сказати. Він же говорить: кажи, Вчителю. tвэщавъ же iс7 ре?. къ нимь. симоне имамъ ти нэчто рещи. онъ же рече. Uчителю рьци.
41
41
Ісус сказав: у одного лихваря було два боржники, один винен був п’ятсот динаріїв, а другий п’ятдесят. два дължьника бэста. заимодавьцю. нэкомU. ѥдинъ бэ дължнъ пzтью сътъ динарь. а дрUгыи пzтью десzтъ.
42
42
Коли ж вони не мали чим віддати, він простив обом. Скажи ж, котрий з них більше полюбить його? не имущема има въздати. обэма tда. которыи ѥю Uбо възлюби и.
43
43
У відповідь Симон сказав: думаю, що той, якому більше простив. Він сказав: правильно ти розсудив. tвэщавъ симонъ рече. непьщюю. яко ѥмU же вzще tда. онъ же рече ѥмU. право сUдилъ ѥси.
44
44
І, обернувшись до жінки, сказав Симонові: чи бачиш цю жінку? Я прийшов у дім твій, і ти не дав Мені води на ноги, вона ж слізьми обливала ноги Мої і волоссям голови своєї обтерла. и tвращьсz къ женэ къ симонU вънидохъ ти въ домъ. воды на нозэ мои не дасть. си же сльзами омочи нозэ мои. и власы своими отре.
45
45
Ти цілування не дав Мені, а вона, відколи Я прийшов, не перестає цілувати ноги Мої. цэлования ми не дасть. си же tнѥлэ же вънидохъ. не преста облобызающи ногU моѥю.
46
46
Ти оливою не помастив голови Моєї, вона ж миром намастила ноги Мої. wлэѥмь главы моѥя. си же мvръмь помаза нозэ мои. и власы своими отьре.
47
47
Через те кажу тобі: прощаються гріхи її численні за те, що вона полюбила багато, а кому мало прощається, той мало любить. ѥго же ради гlю ти. tпUщаютьсz грэси ѥи мнози. яко възлюби много. а емU же мьнѥ tпUщаетьсz мнѥ любить.
48
48
Їй же сказав: прощаються тобі гріхи. рече же ѥи tпUщаютьтісz грэси твои.
49
49
Ті, що були з Ним, почали говорити про себе: хто Він, що й гріхи прощає? и начаша възлежащеи съ нимь. гlти въ себе. кто сь ѥсть яко и грэхы tпUщаѥть.
50
50
Він же сказав жінці: віра твоя спасла тебе; йди з миром. рече же къ женэ. вэра твоя съпасеть тz иди въ миръ.
Глава 8
Глава 8
1
1
Після цього проходив Він по містах і селах, проповідуючи і благовістячи Царство Боже, і з Ним дванадцять. Бысть же по томь и тъ прохождааше сквозэ грады и вьси проповэдуѩ и благовэстуѩ царьствиѥ божиѥ и оба на десяте съ нимь.
2
2
І деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів, и жены ѥдины яже бэахѫ исцэлены отъ духъ зълъ и болэзнии мария нарицаѥмая магдалыни из нѥѩже изиде седмь бэсъ.
3
3
та Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому з майна свого. и иоанна жена хузаня приставьника иродова и сусана и ины мъногы ѩже служаахѫ ѥму отъ имэнии своихъ.
4
4
Коли ж зібралося багато народу, і з усіх міст жителі сходилися до Нього, Він почав говорити притчу: разумэѭщу же народу мъногу и грzдѫщемъ отъ вьсэхъ градъ къ нѥму рече господь притъчѫ сиѭ къ нимъ.
5
5
вийшов сівач сіяти зерно своє і, коли сіяв, одне впало при дорозі, і було потоптане, і птахи небесні подзьобали його. изиде сэяи сэятъ сэмене своего. и ѥгда сэяше ѥ. ово паде при пUти. и попьрано бысть. и птицz нбс7ьскыя позобаша ѥ.
6
6
А інше впало на каміння і, зійшовши, всохло, бо не мало вологи. а дрUгоѥ паде на камене. и прозzбнUвъ и Uсъше. зане не имzаше влагы.
7
7
А ще інше впало поміж терня, і виросло терня і заглушило його. а дрUгоѥ паде посредэ тьрния. и въздрасте и тьрниѥ подави ѥ.
8
8
Інше ж упало в добру землю і, коли зійшло, дало плід у стократ. Сказавши це, виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає! а дрUгоѥ паде на земли добрэ. и прозzбнUвъ. и сътвори плодъ съторицею. сия глаголѩ възгласи: имэѩи уши слышати да слышить.>
9
9
Ученики ж Його запитали в Нього: що означає притча ця? въпрашахU же и Uченици ѥго гlюще. чьто ѥсть притъча си.
10
10
Він сказав: вам дано розуміти таємниці Царства Божого, а іншим — у притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли. онъ же рече имъ. вамъ ѥсть дано видэти. таины цrтвия б9ия. а прочиимъ въ притъчахъ. да видzще не видzть. и слышаще не слышать. и не разUмэють.
11
11
Ось що означає притча ця. Зерно — це слово Боже. ѥсть же притъча си. сэмz ѥсть слово б9иѥ.
12
12
А те, що впало при дорозі, це ті, що слухають, але потім приходить диявол і забирає слово із серця їхнього, щоб вони не увірували і не спаслись. а иже при пUти сUть слышащии слово. по томь же придеть дияволъ и възьметь слово t срд7ца ихъ. да не вэры имъше сп7сени бUдUть.
13
13
А те, що на камінні, це ті, що, як тільки почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, дочасно вірують, а під час спокуси відпадають. и иже на камени. и иже ѥгда слышzть съ радостию приѥмлють слово. и си корене не имUть. иже въ врэмz вэрU ѥмлють. и въ врэмz напасти остUпаю.
14
14
А те, що впало поміж терня, це ті, що слухають слово, але відходять і, заглушені турботами, багатством та життєвими насолодами, не дають плоду. а падъшии въ тьрнии си сUть слышавъшеи и отъ печали и богатьствия и сластьми житеискыми ходzще подавляѭть сz и не до врьха плода творzтъ.
15
15
А те, що впало в добру землю, це ті, які добрим і щирим серцем почуте слово бережуть і приносять плід у терпінні. Сказавши це, Він виголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає. а иже на добрэ земли сии сѫть иже добръмь срьдьцьмь и благъмь слышzще слово дрьжzть и плодъ творzть въ трьпэнии. си глаголѩ възгласи: имэѩи уши слышати да слышить.
16
16
Ніхто, засвітивши світильник, не покриває його посудиною або не ставить під ліжко, а ставить на свічник, щоб ті, що входять, бачили світло. никто же свэтильника въжьгъ покрываѥть ѥго криною. или подъ одръ подълагаѥть. нъ на свэтильникъ възлагають. да въходzщии свэтъ.
17
17
Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні прихованого, що не стало б відомим і не відкрилося б. нэсть бо таиноѥ ѥже не явитьсz. ни Uтаиноѥ ѥже не бUдеть познано. нъ въ явлениѥ придеть.
18
18
Отже, пильнуйте, як слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, у того відбереться і те, що він думає мати. блюдэте Uбо како слышите. иже бо имать дастьсz ѥмU. а иже не имать. и ѥже бо мьнитьсz имэя възьметьсz t него.
19
19
Прийшли до Нього Мати і брати Його, і не могли доступитися до Нього через народ. придоша же къ немU. м™и и братия ѥго. и не можаахU бесэдовати ѥмU народъмь.
20
20
І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя і брати Твої стоять зовні, бажаючи бачити Тебе. и възвэстишz ѥмU гlюще. яко м™и твоя и братия твоя вънэ стоять. видэти тz хотzще.
21
21
Він же сказав їм у відповідь: мати Моя і брати Мої — це ті, що слухають слово Боже і виконують його. онъ же tвэщzвъ рече къ нимъ. м™и моя и братия моя си сUть слышащеи слово б9иѥ и творzще ѥ.
22
22
Одного дня увійшов Він у човен з учениками Своїми і сказав їм: переправимось на той бік озера. І вирушили. Бысть же въ ѥдинъ отъ дьнии и тъ вълэзе въ корабль и ученици ѥго. и рече къ нимъ: прэядемъ на онъ полъ ѥзера. и вънидошz.
23
23
Коли пливли вони, Він заснув. Знялася буря велика на озері, і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці. эдѫщемъ же имъ усъпе исусъ. и съниде буря вэтрьня въ ѥзеро и исконьчаваахѫ сz и влаахѫ сz.
24
24
І, приступивши, вони розбудили Його, кажучи: Наставнику! Наставнику, гинемо! Він же, вставши, заборонив вітрові і хвилям; і вони уляглись, і настала тиша. пристѫпльше же възбудишz и глаголѭще: наставьниче наставьниче погыбнемъ. онъ же въставъ запрэти вэтру и влънѥнию водьнуу му и улеже и бысть тишина.
25
25
Тоді Він сказав їм: де віра ваша? Вони ж у страху і здивуванні говорили один одному: Хто ж Цей, що й вітрам і воді наказує, і слухаються Його? и рече имъ: къде ѥсть вэра ваша; убоявъше же сz чудишz сz глаголѭще къ себэ: къто убо сь ѥсть яко и вэтромъ велить и водэ и послѫшаѭть ѥго;
26
26
І припливли в землю Гадаринську, що навпроти Галилеї. И прэядошz на землѭ гадариньскѫ яже ѥсть об онъ полъ галилеѩ.
27
27
Коли ж Він зійшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, що упродовж багатьох років мав бісів, і не вдягався в одяг, і жив не в домі, а в гробах. пришьдъшю iсв7и въ странU гадарэньскU. сърэте и мUжь ѥтеръ t града. иже имэ бэсъ. t лэтъ мъногъ. и въ ризU не облачаашесz. и въ храмэ не живzаше. нъ въ гробэхъ.
28
28
Побачивши ж Ісуса, він закричав, припав до Нього і гучним голосом сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Благаю Тебе, не муч мене! и Uзьрэвъ же iс7а. и приде и припаде къ немU. и гласъмь велиѥмь рече. чьто ѥсть мънэ и тебэ iс7е сн7е б7а вышьнzаго. молю ти сz не мUчи мене.
29
29
Бо Ісус повелів нечистому духові вийти з цього чоловіка, тому що він багато років мучив його; і в’язали його ланцюгами залізними і путами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і гнав його біс у пустелю. прэщаше бо д¦U нечистомѫ изити t члв7ка. и t мъногъ бо лэтъ въсхыщаше и. и вzзахUти и Uжи желэзны и пUты. и стрэжzхUть и. и растьрзая Uзы. гонимъ бывааше бэсъмь сквозэ пѫстыню.
30
30
Ісус запитав його: як твоє ім’я? Він же сказав: легіон, — бо багато бісів увійшло в нього. въпроси же и iс7ъ гlz. чьто ти имz ѥсть. онъ же рече легеонъ. яко бэси мънози вънидоша въ нь.
31
31
І вони благали Ісуса, щоб не повелів їм іти в безодню. и молzхUти и. да повелить* имъ въ бездьнU вънити.
32
32
Тут же на горі паслося велике стадо свиней. І біси благали Його, щоб дозволив їм увійти в них, і повелів їм. бэ же тU стадо свинии мъного пасомо въ горэ. и молишz и да повелить имъ въ ты вънити. и повелэ имъ.
33
33
Біси, вийшовши з чоловіка, увійшли в свиней, і кинулося стадо з кручі в озеро, і потонуло. и ишьдъше же бэси ищ чlвка того. вънидошz въ свиния. и Uстрьмисz стадо по брегU въ ѥзеро. и истопоша въ водахъ.
34
34
Пастухи, побачивши, що сталося, побігли і розповіли в місті і по селах. видэвъше же пасUщии бывъшеѥ. бэжzшz. и възвэстишz въ градэ и въ селэхъ.
35
35
І вийшли побачити, що сталось; і, прийшовши до Ісуса, знайшли чоловіка, з якого вийшли біси, одягненого і при своєму розумі, котрий сидів біля ніг Ісусових, і вжахнулися. изидоша же видэтъ бывъшааго. и придошz къ iс7ви. и обрэтоша сэдzща чlвка иж него же бэси изидоша. обълчена и съмыслzщz. при ногU iсв7U. и Uбояшzсz.
36
36
А ті, що бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий. и възвэстиша же имъ. видэвъше како сп7сесz бэсьновавыи.
37
37
І весь народ краю Гадаринського просив Його відійти від них, бо їх охопив великий страх. Він увійшов у човен і повернувся. и молишz и вьси народи. области герьгесиньскыя. отити t нихъ. яко страхъмь велиѥмь одьржими бzахU. онъ же вълэзъ въ корабль възвратисz.
38
38
Чоловік же, з якого вийшли біси, благав Його, щоб бути з Ним. Але Ісус відпустив його, сказавши: молzаше же сz ѥмU мUжь. иж него же изидошz бэси. дабы съ нимь былъ. iс7ъ же tпUсти и гlz.
39
39
повернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що сотворив йому Ісус. възвратисz въ домъ свои. и повэдаи ѥлико ти сътвори б7ъ. и иде по вьсемU градU проповэдая. ѥлико сътвори ѥмU iс7ъ.
40
40
Коли ж Ісус повернувся, народ прийняв Його, бо всі чекали на Нього. Бысть же ѥгда възврати сz исусъ приѩтъ и народъ. бэахѫ бо вьси чаѭще ѥго. Въ он+о.
41
41
І ось прийшов чоловік на ім’я Іаїр, який був начальником синагоги; і, припавши до ніг Ісусових, благав Його увійти до нього в дім; чlвкъ ѥтеръ припаде къ iс7U. ѥмU же бэ имz иаръ. и тъ кънzзь съньмищю бэ. и падъ при ногU iс7вU. молzше и вънити въ домъ свои.
42
42
бо у нього була єдина дочка років дванадцяти, і та помирала. Коли ж Він йшов, народ тиснув Його. яко дъщи иночада бэ ѥмU. яко двѫ на десzте лэтU. и та Uмирааше. ѥгда же идzаше народъ UгнэтаахUти и.
43
43
І жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, витратила на лікарів усе своє майно і в жодного не змогла вилікуватися. жена сUщи въ течении кръве t двою на десzте лэтU. яже врачемъ издаявъши вьсе имэниѥ своѥ. ни t ѥдиного не може исцэлэти.
44
44
І, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одежі Його; і вмить кровотеча у неї зупинилась. си пристUпльши съзади. коснUсz въскрилэ ризы ѥго. и абиѥ Uста источьникъ кръвѥ ѥя.
45
45
І сказав Ісус: хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялися, Петро і ті, що були з Ним, сказали: Наставнику, народ оточує Тебе і тисне, — а Ти говориш: хто доторкнувся до Мене? и рече iс7ъ. къто ѥсть прикоснUвыисz мънэ. tмэтающемъ же сz вьсэмъ рече петръ. и иже съ нимь бzахU. наставьниче. народи Uтэшнzють тz и гнетUть. и гlеши кто ѥсть прикоснUвыисz мънэ.
46
46
Ісус же сказав: хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене. iс7ъ же рче. прикоснUвыисz мънэ нэкто ѥсть. азъ бо чюхъ силU ишьдъшю из мене.
47
47
Жінка, побачивши, що вона не втаїлася, тремтячи, підійшла і, впавши перед Ним, розповіла Йому перед усім народом, з якої причини доторкнулася до Нього і як раптом зцілилася. и видэвъши жена яко не Uтаисz. трепещющи припаде. и падъши прэдъ нимь. за ню же винU коснUсz ѥмь. повэда прэдъ вьсэми людьми. и како исцэлэ абиѥ.
48
48
Він сказав їй: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе, іди з миром! iс7ъ же рече ѥи. дьрзаи дъщи вэра твоя сп7сеть тz иди въ миръ.
49
49
Коли Він ще говорив це, приходить один з дому начальника синагоги і говорить йому: твоя дочка вмерла, не турбуй Учителя. и ѥще ѥмU гlющю. пришьдъ ѥтеръ t сUнагога гlа емU. яко Uмретъ дши твоя не движи Uчителz.
50
50
Ісус же, почувши це, сказав йому: не бійся, тільки віруй, і спасенна буде. iс7ъ же слышавъ tвэща ѥмU гlz не боисz. тъкмо вэрUи и сп7сена бUдеть.
51
51
Прийшовши в дім, не дозволив увійти нікому, крім Петра, Іоана і Якова та батька і матері тієї дівчини. и пришьдъ же въ домъ. не да никомU же вънити съ собою. тъкмо петрови иоанU и ияковU. и оц7ю отроковица и м™ри.
52
52
Всі плакали і ридали за нею. А Він сказав: не плачте, вона не вмерла, але спить. рыдаахU же вьси и плакаахUсz ѥя. онъ же рече не плачэтесz. нэсть бо Uмьрла дв7ца нъ съпить.
53
53
І глузували з Нього, знаючи, що вона вмерла. и рѫгаахUсz ѥмU вэдUще яко Uмьре.
54
54
Він же, виславши всіх геть, узяв її за руку і виголосив: дівчино, встань. онъ же изгънавъ вьсz вънъ. и имъ ю за рUкU. възгласи гlz отроковице въстани.
55
55
І повернувся дух її, і воскресла вмить, і Він звелів дати їй їсти. и възвратисz д¦ь ѥя. и въскрьсе абиѥ. и повелэ дати ѥи ѥсти.
56
56
І здивувалися батьки її. Він же повелів їм нікому не казати про те, що сталося. и Uжасостасz родителz ѥя. онъ же запрэти има. не повэдита никомU же бывъшаго.
Глава 9
Глава 9
1
1
Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від недуг. Въ он+о. призъва iс7ъ оба на десzте Uченика своя. дасть имъ снлU и власть. на вьсэхъ бэсэхъ. и недUгы исцэлzти.
2
2
І послав їх проповідувати Царство Боже та зціляти хворих. и посъла я проповэдати цесарьствиѥ б9иѥ. исцэлити болzщая.
3
3
І сказав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі. и рече къ нимъ. ничьсо же не възьмэте на пUть ни жьзла. ни огнива. ни хлэба ни сребра. ни двою ризU имэите.
4
4
І в який дім увійдете, там залишайтесь і звідтіля виходьте в дорогу. и въ нь же домъ вънидете. тU прэбываите. и tтUдU исходzще.
5
5
А якщо де не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших на свідчення проти них. и ѥлико не приѥмлють васъ. исходzще t града того. и прахъ t ногъ вашихъ tтрzсэте. въ съвэдэтельство на нz.
6
6
Вони вийшли і проходили по селах, благовістячи і зціляючи повсюди. исходzще же. и прохождаахU. сквозэ вьси бlговэствUюще. исцэлzюще вьсюдU.
7
7
Почув Ірод четвертовладник про все, що діялося через Нього, і стривожився, бо одні говорили, що то Іоан повстав з мертвих; слыша же иродъ четврьтовластьць бываѭщая отъ нѥго вься и не домышляаше сz зане глаголѥмо бэ отъ ѥтеръ яко иоанъ въста отъ мрьтвыихъ.
8
8
інші ж — що Ілля з’явився, а ще інші, що воскрес один з давніх пророків. отъ инэхъ же яко илия яви сz. отъ другыихъ же яко пророкъ нэкы отъ дрэвьниихъ въскрьсе.
9
9
І сказав Ірод: Іоанові я відсік голову; хто ж Цей, про Кого я таке чую? І намагався побачити Його. и рече иродъ: иоана азъ усэкнѫхъ. къто же ѥсть сь о нѥмьже азъ слышѫ таковая; и искааше видэти и.
10
10
Апостоли, повернувшись, розповіли Йому, що вони зробили. І Він, взявши їх з Собою, відійшов осібно в безлюдне місце біля міста, що зветься Вифсаїда. и възвращьше сz апостоли повэдашz ѥму ѥлико сътворишz. и поѥмъ ѩ отиде ѥдинъ на мэсто пусто града нарицаѥмааго виfъсаида.
11
11
Але люди, довідавшись, пішли за Ним; і Він, прийнявши їх, говорив їм про Царство Боже і зціляв тих, хто потребував зцілення. народи же разумэвъше по нѥмь идошz. и приимъ ѩ глаголааше имъ о царьствии божии и трэбуѭщzѩ ицэлэния цэляаше.
12
12
День же почав схилятись. І приступивши до Нього, дванадцять сказали Йому: відпусти людей, щоб вони пішли в навколишні села і селища ночувати і знайти їжу, бо ми тут у безлюдному місці. Дьнь же начzтъ прэкланяти сz. пристѫпльша же оба на десzте рэсте ѥму: отъпусти народы да шьдъше въ окрьстьнzѩ вьси и села витаѭть и обрzщѭть брашьно яко сьде на пустэ мэстэ ѥсмъ.
13
13
А Він сказав їм: ви дайте їм їсти. Вони сказали: нема в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба піти нам та купити їжі для всіх цих людей? рече же имъ: дадите имъ вы эсти. они же рэшz: не имамы сьде вzще пzти хлэбъ и рыбу дъвою аще убо не мы шьдъше въ вьсz люди сиѩ купимь брашьна.
14
14
Бо їх було близько п’яти тисяч мужів. Але Він сказав ученикам Своїм: розсадіть їх рядами по п’ятдесят. бэаше бо мѫжь яко пzть тысzщь. рече же къ ученикомъ своимъ: посадите ѩ на споды по пzти десzтъ.
15
15
І зробили так, і розсадили всіх. и сътворишz тако и посадишz вьсz.
16
16
Він же, узявши п’ять хлібів і дві рибини і поглянувши на небо, благословив їх, переломив і дав ученикам, щоб роздали народові. приѥмъ же пzть хлэбъ и обэ рыбэ възрьэвъ на небо благослови ѩ и съломи и даяаше ученикомъ прэдъложити народу.
17
17
І всі їли, і наситились, і набрали залишків дванадцять кошиків. и эдошz и насытишz сz вьси. и възzшz избывъшеѥ имъ укрухъ коша дъва на десzте.
18
18
І сталося, коли Він молився у безлюдному місці, ученики були з Ним. Він запитав їх: за кого вважає Мене народ? и бысть ѥгда моляаше сz ѥдинъ съ нимь бэахѫ ученици ѥго. и въпроси ѩ глаголѩ: кого мz непьщуѭть народи быти;
19
19
Вони сказали у відповідь: за Іоана Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків. они же отъвэщавъше рэшz: иоана крестителя. ини же илиѭ. ови же яко пророкъ ѥдинъ древьниихъ въскрьсе.
20
20
Він же спитав їх: а ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: за Христа Божого. рече же имъ: вы же кого мz глаголѥте быти; отъвэщавъ же петръ рече: христа божия.
21
21
Він же суворо наказав їм нікому не говорити про це, онъ же запрэщь имъ повелэ ни кому же не глаголати сего.
22
22
сказавши, що Синові Людському належить багато постраждати, бути зневаженим старійшинами, первосвящениками і книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. рекъ яко подобаѥть сыну чловэчьскуу му мъного пострадати и искушену быти отъ старьць и архиереи и кънижьникъ и убиѥну быти и третии дьнь въстати.
23
23
До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме хрест свій та йде за Мною. глаголааше же всэмъ: аще къто хощеть по мънэ ити да отъврьжеть сz себе и да възьметь крьстъ свои по вьсz дьни и ходить по мънэ.
24
24
Бо хто хоче зберегти свою душу, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. иже бо аще хощеть душѫ своѭ спасти погубить ѭ а иже погубить душѫ своѭ мене ради съпасетъ ѭ.
25
25
Бо що за користь матиме людина, якщо придбає ввесь світ, себе ж саму згубить чи занапастить? кая бо польза чловэку аще приобрzщеть вьсь миръ а себе погубить ли отъщетить;
26
26
Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того й Син Людський посоромиться, коли прийде у славі Своїй, і Отця, і святих ангелів. иже бо аще постыдить сz мене и моихъ словесъ сего сынъ чловэчьскыи постыдить сz ѥгда придеть въ славэ своѥи и отьчи и свzтыихъ ангелъ.
27
27
Воістину кажу вам: є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже. глаголѭ же вамъ въ истннѫ: сѫтъ нэции отъ сьде стоѩщиихъ иже не имѫть въкусити съмрьти доньдеже узьрzть царьствиѥ божиѥ.
28
28
Після цих слів, днів через вісім, узявши Петра, Іоана і Якова, зійшов Він на гору помолитись. Бысть же по словесехъ сихъ яко дьнии осмь и поѥмъ петра и иоана и иакова възиде на горѫ помолитъ сz.
29
29
І коли Він молився, вигляд лиця Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим. и бысть ѥгда моляаше сz видэниѥ лица ѥго ино и одэниѥ ѥго бэло блисцаѩ сz.
30
30
І ось два мужі розмовляли з Ним, то були Мойсей і Ілля: и се мѫжа дъва съ нимь глаголѭща яже бэсте муѶсеи и илия
31
31
з’явившись у славі, вони говорили про кінець Його, який Йому належить завершити в Єрусалимі. явльша сz въ славэ глаголасте же исходъ ѥго иже хотэаше съконьчати въ иерусалимэ.
32
32
Петро ж і ті, що були з Ним, зморені були сном; але, прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, які стояли з Ним. петръ же и сѫщая съ нимь бэахѫ отzгъчени сънъмь. убуждьше же сz видэщz славѫ ѥго и оба мѫжа стоѩща съ нимь.
33
33
Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: Наставнику, добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі, — не знаючи сам, що говорить. и бысть ѥгда разлѫчисте сz отъ нѥго рече петръ къ исусови: наставьниче добро ѥсть намъ сьде быти и сътворимъ скиниѩ три ѥдинѫ тебэ и ѥдинѫ муѶсеови и ѥдииѫ илии. не вэды ѥже глаголааше.
34
34
Коли ж він це говорив, з’явилася хмара і покрила їх, і вони злякались, як увійшли в хмару. се же ѥму глаголѭщу бысть облакъ и осэни ѩ. убояшz же сz въшедшема онэма въ облакъ.
35
35
І був з хмари Голос, Який говорив: Цей є Син Мій Улюблений; Його слухайте! и гласъ бысть изъ облака глаголѩ: се ѥсть сынъ мои възлюблѥныи: того послушаите.
36
36
І коли був цей Голос, Ісус залишився один. А вони промовчали і нікому нічого не розповідали в ті дні про те, що бачили. и ѥгда бысть гласъ обрэте сz исусъ ѥдинъ. и ти умълчашz и ни кому же не възвэстишz въ ты дьни ни чесо же отъ тэхъ яже видэшz. Въ он+о.
37
37
Наступного дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу. съшьдъшю iс7ви съ горы. сърэте народы мъногы.
38
38
Раптом хтось з народу викликнув: Учителю, благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний: и се мUжь из народа възъпи гlz. Uчителю молю ти сz. призри на сн7ъ мои. яко иночадъ ми ѥсть.
39
39
його хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його. и се д¦ъ ѥмлети и. и вънезаяпU въпиѥть. и прUжаѥтьсz съ пэнами. и ѥдва оходить t него. съкрUшая и.
40
40
Я просив учеників Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли. и молихъсz Uченикомъ твоимъ. да ижденUти и. и не възмогошz.
41
41
Ісус же сказав у відповідь: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи до Мене сина твого. tвэщавъ же iс7ъ и рече ѥмU. о роде невэрьнъ и развращенъ. доколэ бUдU въ васъ и тьрплю вы. приведи ми сн7ъ твои сэмо.
42
42
Коли ж той ще йшов, біс звалив його і стряс, але Ісус заборонив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його. ѥще же грzдѫщю ѥмU. повьрже и бэсъ и сътрzсе и. запрэти же iс7ъ д¦ви нечистUUмU гlz. дш7е нечистыи. изиди t отрока. и исцэли отрока. и въдасть и оц7ю ѥго.
43
43
І всі дивувались величі Божій. Коли всі ще дивувались усьому, що творив Ісус, Він сказав ученикам Своїм: дивлzахU же вьси о величии б9ии.
44
44
вкладіть у вуха ваші ці слова: Син Людський має бути виданий в руки людські. въложите вы въ уши ваши словеса си. сынъ бо чловэчьскыи имать прэдати сz въ рѫцэ чловэчьстэ.
45
45
Вони ж не зрозуміли слова цього, і воно було закрите від них, так що вони не збагнули його, а запитати Його про це слово боялись. они же не разумэшz глагола сего. бэ бо прикровенъ отъ нихъ да не ощутzть ѥго. и бояахѫ сz въпросити ѥго о глаголэ семь.
46
46
Спало ж їм на думку — хто б з них був більший? въниде же помышлѥниѥ въ нѩ къто ихъ вzщеи бы былъ.
47
47
Ісус же, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її перед Собою исусъ же вэды помышлѥниѥ срьдьца ихъ приѥмъ отрочz постави ѥ у себе
48
48
і сказав їм: хто прийме оце дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; і хто приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між вами, той є великий. и рече имъ: иже аще прииметь отрочz се въ имz моѥ. мz приѥмлеть. и иже аще приѥмлѥть мz приѥмлѥть пославъшааго мz. иже бо мьнии ѥсть въ вьсэхъ васъ сь ѥсть вzщеи.
49
49
При цьому Іоан сказав: Наставнику, ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами. отъвэщавъ же иоанъ рече: наставьниче видэхомъ ѥтера о имени твоѥмь изгонzща бэсы и възбранихомъ ѥму яко въ слэдъ не ходить съ нами.
50
50
Ісус сказав йому: не забороняйте; бо хто не проти вас, той за вас. и рече къ нѥму исусъ: не браните нэсть бо на вы. иже бо нэсть на вы по васъ ѥсть.
51
51
І було, коли наближалися дні відходу Його з цього світу, Він твердо вирішив іти до Єрусалима. Бысть же ѥгда съконьчаваахѫ сz дьниѥ въсхождению ѥго и тъ утврьди лице своѥ въ иѥрусалимъ ити.
52
52
І послав вісників перед лицем Своїм; і вони пішли, і увійшли до села самарянського, щоб приготувати Йому. и посъла вэстьникы прэдъ лицьмь своимь. и шьдъше вънидошz въ вьсь самаряньскѫ да уготоваѭть ѥму.
53
53
Але там не прийняли Його, бо було видно, що йде Він до Єрусалима. и не приѩша ѥго яко лице ѥго бэ грzды въ иерусалимъ.
54
54
Побачивши це, ученики Його, Яків і Іоан, сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив? видэвъша же ученика ѥго иаковъ и иоанъ рэсте: господи хощеши ли и речевэ да огнь сънидеть съ небесе и поясть ѩ якоже илия сътвори;
55
55
Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу; обращь же сz запрэти има и рече: не вэста сz отъ коѥго духа ѥста.
56
56
бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села. сынъ бо чловэчьскыи нэсть пришьлъ душь чловэчьскъ погубитъ нъ съпастъ. и идошz въ инѫ вьсь.
57
57
Сталось, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов. бысть идUщю iс7ви въ пUть. рече ѥтеръ къ немU идU по тебе ямо же колижьдо идеши.
58
58
Ісус сказав йому: лисиці мають нори, і птахи небесні — гнізда; а Син Людський не має, де й голови прихилити. и рече же ѥмU iс7ъ. лиси язвьны имUть. и птицz нб7сьныя гнэзда. а сн7ъ чловэчьскыи. не имать къде главы подъклонити.
59
59
А іншому сказав: іди за Мною. Той сказав: Господи, дозволь мені перше піти і поховати батька мого. и рече къ дрѫгомU иди въ слэдъ мене. онъ же рече ги7. повели ми дрэвле погрети оц7z моѥго.
60
60
Але Ісус сказав йому: залиш мертвим ховати своїх мерців; а ти йди, благовісти Царство Боже. рече же ѥмѫ iс7ъ. остави мьртвыимъ погрети своя мьртвьцz. ты же шьдъ възвэщаи цrтвиѥ б9иѥ.
61
61
І ще інший сказав: я піду за Тобою, Господи, тільки дозволь перше мені попрощатися з домашніми моїми. рече же и дрUгыи идU по тебе ги7. дрэвле же повели ми tвэщzти ми сz. иже сUть въ домѫ моѥмь.
62
62
Але Ісус сказав йому: жоден, хто поклав руку свою на рало і озирається назад, не придатний для Царства Божого. и рече же къ немU iс7ъ. никто же възложь рUкы своея на рало и зьрz въспzть. Uправленъ ѥсть въ цrтвиѥ б9иѥ.
Глава 10
Глава 10
1
1
Після того обрав Господь і інших сімдесят учеників і послав їх по двоє перед Собою до кожного міста і місцевості, куди Сам хотів іти. Въ оно время. посла iс7 Uченикы своя. по дъвэма предь лицемъ своимь. въ всzкъ градъ и мэсто. ямо же хотzше самъ ити.
2
2
І сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє. гlаша же къ нимъ. жатва Uбо многа. а дэлатель мало. молитесz Uбо. го7µ жатвы. да изведеть дэлателя на жатвU твою.
3
3
Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків. идэте. се азъ посылаю вы яко агньца посредэ вълкъ.
4
4
Не беріть ні мішка, ні торби, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте. не носите вълагалища ни врэтища ни сапогъ и ни кого же на пѫти не цэлуите.
5
5
В який дім увійдете, спочатку кажіть: мир дому цьому. въ ньже домъ вънидете колижьдо прьвэѥ глаголэте: миръ дому сему.
6
6
І якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли ні, то до вас повернеться. и аще бѫдеть ту сынъ мира почиѥть на нѥмь миръ вашь. аще ли ни къ вамъ възвратить сz.
7
7
В тому ж домі перебувайте, їжте і пийте те, що в них є, бо робітник вартий винагороди своєї. Не переходьте з дому в дім. въ томъ же дому прэбываите эдѫще и пиѭще яже сѫть у нихъ. достоинъ бо ѥсть дэлатель мьзды своѥѩ. не прэходите из дому въ домъ.
8
8
І в яке тільки місто прийдете і приймуть вас, їжте, що вам подадуть. и въ ньже градъ колижьдо въходите и приѥмлѭть вы эдите прэдълагаѥмая вамъ.
9
9
І зціляйте недужих, що знаходяться в ньому, і кажіть їм: наблизилось до вас Царство Боже. и цэлите недѫжьныѩ иже сѫть въ нѥмь. и глаголите имъ: приближи сz на вы царьствиѥ божиѥ.
10
10
Якщо ж прийдете в якесь місто і не приймуть вас, то, вийшовши на перехрестя його, скажіть: и въ нь же колижьдо. градъ въходите. и не приѥмлють васъ. и шьдъше на распUтия ѥго. рьцэте.
11
11
і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; але знайте, що наблизилося до вас Царство Боже. и прахъ прильпъшии насъ. t града вашего. въ ногахъ нашихъ. tтрzсаѥмъ вамъ. обаче се вэдите. яко приближисz на вы цр7ство божие.
12
12
Кажу ж вам, що содомлянам у день той відрадніше буде, ніж місту тому. гlю же вамъ. яко содомлямъ тъ дн7ь tрадънэѥ бUдеть. нежели градU томU.
13
13
Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Вифсаїдо, бо якби у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі й попелі, покаялися. горе тебэ хоразинъ. горе тебэ виfъсаида. яко аще въ тµрэ и сидонэ бышz силы былы бывъшzѩ въ ваю древлѥ убо въ врэтищи и попелэ сэдzще покаяли сz бышz.
14
14
Однак Тиру і Сидону відрадніше буде на суді, ніж вам. обаче тµру и сидону отърадьнэѥ бѫдеть на сѫдэ неже вама.
15
15
І ти, Капернауме, що піднісся до неба, до пекла зійдеш. и ты каперънауме до небесе възнесыи сz до ада низъведеши сz.
16
16
Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто зневажає вас, той Мене зневажає, а хто зневажає Мене, той зневажає Того, Хто послав Мене. слUшаяи васъ мене слUшаѥть. и tмэтаясz васъ мене сz tмэтаѥть. а tмэтаясz мене tмэтаѥтьсz пославъшааго мz.
17
17
Сімдесят учеників повернулися з радістю і говорили: Господи, і біси коряться нам в ім’я Твоє. възвратишажесz седмъ десzть. съ радостию гlюще. Gи. и бэси повинUютьсz намъ о имени твоѥмь.
18
18
Він же сказав їм: Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба. рече же имъ. видэхъ сотонU яко мълнию съ нь7се съпадъшю.
19
19
Ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам. се дахъ вамъ власть. настUпати. на змия и скърпия. и на всю силU врагU. и ничто же васъ не вредить.
20
20
Однак тому не радійте, що духи вам коряться; а радійте тому, що імена ваші записані на небесах. обаче о семь не радUитесz. яко дс7и вамъ повинUютьсz. радUите же сz. яко имена ваша написана сUть. на нбс7эхъ.
21
21
У той час зрадів духом Ісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від премудрих та розумних і відкрив те дітям. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління. въ тъ чаc въздрадовасz д¦мь iс7ъ и рече. исповэдаю ти сz о§е Gи. нбс7и и земли. яко Uтаилъ ѥси t прэмUдрыихъ и разUмьныихъ. и tкры се младеньцемъ. еи о§е. яко тако быc блн7ѥ прэдъ тобою.
22
22
І, звернувшись до учеників, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і хто є Отець, знає тільки Син і той, кому Син хоче відкрити. и обращь сz къ ученикомъ рече: вься мънэ прэдана бышz отъ отьца моѥго. и ни къто же не вэсть къто ѥсть сынъ тъкъмо отьцъ. и къто ѥсть отьцъ тъкъмо сынъ и ѥмуже аще хощеть сынъ явити.
23
23
І, звернувшись до учеників, сказав їм осібно: блаженні очі, які бачать те, що ви бачите! и обращь сz къ ученикомъ ѥдинэмъ рече: блажени очи видzщии яже видите.
24
24
Бо кажу вам, багато пророків і царів бажали б бачити те, що ви бачите, та й не побачили, і чути, що ви чуєте, та й не почули. глаголѭ бо вамъ яко мънози пророци и царе въсхотэшz видэти яже вы видите и не видэшz. и слышати яже слышите и не слышашz. Въ он+о.
25
25
І ось один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю, що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне? законьникъ ѥтеръ приде къ iс7ѫ искUшая и гlz. Uчителю чьто сътворю. животъ вэчьныи наслэдUю.
26
26
Він же сказав йому: в законі що написано? Як читаєш? wнъ же рече ѥмU. въ законэ како писано ѥсть. како чьтеши.
27
27
Він сказав у відповідь: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого — як самого себе. онъ же tвэщавъ рече. възлюбиши га7 ба7 твоѥго вьсэмь сьрдьцьмь твоимь. и вьсею дш7ею своѥю. и вьсею крэпостию своѥю. и вьсэмь помышлениѥмь твоимь. и искрьнzаго своѥго яко самъ сz.
28
28
Ісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби — і будеш жити. рече же ѥмU iс7ъ. право tвэщz се сътвори и живъ бUдеши.
29
29
Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: а хто ж мій ближній? онъ же хотz оправьдатисz самъ рече къ iс7U. и кто ѥсть искрьнии мои.
30
30
На це Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого. tвэщавъ же iс7ъ и рече. члв7къ ѥтеръ съхожаше t еrлма въ ѥрихонъ. и въ разбоиникы въпаде. иже и съвълкъше и язвы възложьше отидоша. оставльше и ѥль жива сUща.
31
31
Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо. по приключаю же иѥреи ѥтеръ. съхожааше пUтьмь тэмь. и видэвъ и мимоиде.
32
32
Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо. тако же же и леUгитъ. бывъ на томь мэстэ и пришьдъ и видэвъ и мимо иде.
33
33
Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився; самарzнинъ же ѥтеръ. грzдыи приде надъ нь. и видэвъ и млrдова.
34
34
і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливши оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до заїжджого двору і потурбувався про нього; и пришьдъ обzза стрUпы ѥго. възливая олэи и вино. и въсаждь же и на свои скотъ. и приведе и въ гостиньницю и прилежа емь.
35
35
а на другий день, відходячи, вийняв два динарії, дав господареві заїжджого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі. и на Uтрья ишьдъ. и възьмъ дъва пэнzзz. дасть гостиньникU. и рече ѥмU прилежи ѥмь. и ѥже аще прилежиши. азъ же ѥгда възвращьсz въздамь ти.
36
36
Отже, кого з тих трьох вважаєш ти ближнім того, хто потрапив до рук розбійників? кто Uбо тэхъ трии искрьнии мьнитьсz быти. въпадъшемU въ разбоиникы.
37
37
Він сказав: того, який змилосердився над ним. Тоді Ісус сказав йому: іди і ти роби так само. онъ же рече сътвории млcть съ нимь. рече же ѥмU iс7ъ. иди и ты тако же твори.
38
38
Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім. Въ wно вреұ. въниде iс7 въ вьсь етерU. жена же нэкая именьмь марfа. прияты и въ домъ свои.
39
39
У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його. и сеи бэ сестра именъмь. мария. яже сэдъши при ногU iс7вU слышаше слово ѥго.
40
40
Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені. маръfа же мълвzше о мнозэ слUжьбэ. ставъши же рече. Gи. не радиши ли. яко сестра моя единU мz остави. слUжити ти. рьци Uбо ѥи да ми поможеть.
41
41
Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що. tвэщавъ же iс7 рече ѥи. маръfа. марfа. печешисz и мълвzше о мнозэ.
42
42
А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї. ѥдино же ѥсть на потрэбU. мр7ия бо бlгUю часть избра. яже не tиметьсz t нѥя.
Глава 11
Глава 11
1
1
І сталося, коли в одному місці Він молився і перестав, один з учеників Його сказав Йому: Господи! Навчи нас молитися, як і Іоан навчив учнів своїх. придоша къ iс7U Uченици ѥго. и рэша ѥмU Gи. наUчи ны молитися. яко же иоанъ наUчи Uченикы своя.
2
2
Він сказав їм: коли молитесь, говоріть: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. рече же имъ. ѥгда молитесz гlэте Ӑ О§е нашь иже ѥси на нб7схъ. да с™итьсz имz твоѥ. да придеть цр7ствиѥ твоѥ. да бUдеть воля твоя. яко на нб7си и на земли.
3
3
Хліб наш насущний дай нам сьогодні; хлэбъ нашь дн7евьныи. даи намъ всzкъ дн7ь.
4
4
і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. и оста намъ грэхы наша. яко мы оставляѥмъ. дължьникомъ нашимъ. и не въведи насъ въ напасть. нъ избави ны. t неприязни Ӑ
5
5
І сказав їм: припустімо, що хто-небудь з вас, маючи друга, прийде до нього опівночі і скаже йому: друже! Позич мені три хліби, Рече Gь своимъ Uченикомъ. къто t васъ имать дрUга. и идеть къ немU полUиощи. и речеть къ немU дрUже. даи ми три хлэбы.
6
6
бо друг мій зайшов до мене з дороги, і я не маю чого дати йому. ибо дрUгъ приде съ пUти къ мънэ. и не имамъ что положю прэдъ нимь.
7
7
А той зсередини скаже у відповідь: не турбуй мене, двері вже зачинені, і діти мої зі мною на постелі; не можу встати і дати тобі. tвэщzвъ же речеть не твори ми трUда. Uже двьри затворены сUть. не могU въставъ дати тебэ.
8
8
Кажу ж вам, якщо він не встане і не дасть йому по дружбі з ним, то через невідступність його, вставши, дасть йому, скільки той просить. гlю же вамъ. аще не издасть ѥмU въставъ. зане ѥсть дрUгъ ѥмU. нъ за безочьство ѥго. въставъ дасть ѥмU. ѥлико трэбUѥть.
9
9
І я скажу вам: просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам, и азъ гlю вамъ. просите и дастьсz вамъ. ищэте и обрzщете. тълцэте и tвьрзетьсz вамъ.
10
10
бо кожний, хто просить, одержує, хто шукає, знаходить, хто стукає, тому відчиняють. всzкъ бо просzи приѥмлѥть. и ищаи обрzщеть. и тълкUщюUмU tвьрзетьсz.
11
11
Який з вас, батьків, коли син попросить у нього хліба, подасть йому камінь? Або, коли попросить риби, подасть йому змію замість риби? U которааго васъ оц7а сн7ъ свои въспросить хлэба. ѥда камень подасть ѥмU. или рыбы. ѥда въ рыбы мэсто змию подасть ѥмU.
12
12
Або, якщо попросить яйця, подасть йому скорпіона? или аще въспросить яицz ѥда подасть ѥмU скоръпию.
13
13
Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати дітям вашим, то тим більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього. аще Uбо вы зли сUще Uмэѥте дания благая даяти. чадомъ вашимъ. кольми паче оц7ь вашь. нб7сныи. дасть дх7ъ бlгъ. просzщиимъ U нѥго.
14
14
Одного разу вигнав Він біса, який був німий; і коли біс вийшов, німий заговорив; і народ дивувався. и бэ изгонѩ бэсъ и тъ бэ нэмъи. бысть же бэсу изгънану. проглагола нэмыи. и дивляахѫ сz народи.
15
15
Деякі ж з них говорили: Він виганяє бісів силою Вельзевула, князя бісівського. ѥдини же отъ нихъ рэшz: о вельзэвулэ кънязи бэсъ изгонить бэсы.
16
16
А інші, спокушаючи, домагалися від Нього знамення з неба. друзии же искушаѭще знамения отъ нѥго искаахѫ съ небесе.
17
17
Але Він, знаючи їхні думки, сказав їм: всяке царство, що само в собі розділиться, запустіє; і дім, який розділиться сам в собі, упаде. онъ же вэды ихъ помышлѥния рече имъ: вьсяко царьствиѥ раздэль сz само въ себэ запустэѥть и домъ на домъ падаѥть.
18
18
Якщо ж сатана сам у собі розділився, то як устоїть його царство? А ви говорите, що Я силою Вельзевула виганяю бісів. аще же и сотона самъ въ себэ раздэли сz како станеть царьство ѥго; яко глаголѥте о вельзэвулэ изгонzщь мz бэсы.
19
19
Якщо ж Я силою Вельзевула виганяю бісів, то сини ваші чиєю силою виганяють їх? Тому вони будуть вам суддями. аще же азъ о вельзевулэ изгонѭ бэсы сынове ваши о комь изгонzть; сего ради ти бѫдѫть вамъ сѫдиѩ.
20
20
Якщо ж Я перстом Божим виганяю бісів, то, значить, прийшло до вас Царство Боже. аще ли же о прьстэ божии изгонѭ бэсы убо постиже на васъ царьствиѥ божиѥ.
21
21
Коли сильний, озброївшись, стереже свій дім, тоді майно його в безпеці; ѥгда крэпъкыи уорѫжь сz хранить свои дворъ въ мирэ сѫть имэния ѥго.
22
22
коли ж сильніший за нього нападе і переможе його, тоді візьме всю зброю його, на яку він покладався, і здобич свою роздасть. а понѥже крэплеи нашьдъ побэдить и вься орѫжия ѥго отьметь на няже уповааше и користь ѥго раздаѥть.
23
23
Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає. иже нэсть съ мъноѭ на мz ѥсть. и иже не събираѥть съ мноѭ растачаѥть.
24
24
Коли нечистий дух вийде з людини, то ходить місцями безводними, шукаючи спокою, і, не знаходячи, каже: повернусь у дім свій, звідки вийшов; ѥгда же нечистыи духъ изидеть отъ чловэка прэходить сквозэ безводьная мэста ищz покоя и не обрэтаѩ глаголеть: възвращѭ сz въ домъ мои отънѭдѫже изидохъ.
25
25
і, прийшовши, знаходить його виметеним і прибраним. и пришьдъ обрэтаѥть и пометенъ и украшенъ.
26
26
Тоді йде і бере з собою інших сім духів, ще лютіших за себе, і, увійшовши, живуть там, — і буває для людини тієї останнє гіршим за перше. тъгда изидеть и поиметь другыихъ горьшь седмь духъ и въшьдъше живѫть ту. и бываѭть послэдьняѩ чловэку тому горьша прьвыихъ.
27
27
Коли ж він це говорив, одна жінка з натовпу, піднісши голос, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе! быc же ѥгда гlаше се. вьздвигъши глаc етера жена. t народа рече ѥмU. бlженоѥ чрево ношьшеѥ тz. и сьсьца яже ѥси съсалъ.
28
28
А Він сказав: блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його. онъ же рече. тэмь же блажени. слышащеи слово б9иѥ. и хранzще ѥ.
29
29
Коли ж багато народу стало збиратися, Він почав говорити: рід цей лукавий — він знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. Народомъ же събираѭщемъ сz начzтъ глаголати: родъ сь лѫкавъ ѥсть. знамения ищеть и знамениѥ не дасть сz ѥму тъкъмо знамениѥ ионы пророка.
30
30
Бо як Іона був знаменням ниневитянам, так буде і Син Людський родові цьому. якоже бо бысть иона знамениѥ ниневитомъ тако бѫдеть и сынъ чловэчьскыи роду сему.
31
31
Цариця південна постане на суд з людьми роду цього і осудить їх, бо вона від краю землі прийшла послухати мудрість Соломонову; а ось тут Більший від Соломона. царица южьская въстанеть на сѫдъ съ мѫжи рода сего и осѫдить ѩ. яко приде отъ коньць землѩ слышатъ прэмѫдрости соломонz и се мъножаѥ соломона сьде.
32
32
Ниневитяни постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялися після проповіді Іониної, а ось тут Більший від Іони. мѫжи ниневитьсции въскрьснѫть на сѫдъ съ родъмь симъ и осѫдzти и. яко покаяша сz въ проповэдь ионинѫ и се мъножаѥ ионы сьде.
33
33
Ніхто, засвітивши світильник, не ставить його в закритому місці чи під посудину, але на свічник, щоб усі, що входять, бачили світло. ни къто же убо свэтильника въжегъ въ съкровэ полагаѥть ни подъ спѫдъмь нъ на свэщницэ да въходzщеи видzть свэтъ.
34
34
Світильником тіла є око; отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; а якщо воно буде нечистим, то і тіло твоє буде темним. свэтильникъ тэлу ѥсть око. ѥгда убо око твоѥ просто бѫдеть и вьсе тэло твоѥ свэтьло бѫдеть. а понѥже лѫкаво бѫдеть и тэло твоѥ тьмьно бѫдеть.
35
35
Отже, дивись, щоб світло, яке в тобі, не стало темрявою. блюди убо еда свэтъ иже ѥсть въ тебэ тьма ѥсть.
36
36
Якщо ж тіло твоє все світле і немає жодної темної частини, то буде світле все так, ніби світильник сяйвом освітлює тебе. аще убо тэло твоѥ вьсе свэтьло бѫдеть не имы чzсти ѥдины тьмьны. бѫдеть свэтьло вьсе. якоже ѥгда свэтильникъ блисцаниѥмь просвэщаѥть тz.
37
37
Коли Він говорив це, один фарисей запросив Його до себе на обід. Він прийшов і возліг. Ѥгда же глаголаше моляаше и фарисеи ѥдинъ да обэдуѥть у нѥго. въшьдъ же възлеже.
38
38
Фарисей же здивувався, побачивши, що Він не вимив рук перед обідом. фарисэи же видэвъ диви сz яко не прэжде крьсти сz прьвэѥ обэда.
39
39
Але Господь сказав йому: нині ви, фарисеї, очищаєте зовні чашу і блюдо, а нутро ваше сповнене злодійства та лукавства. рече же господь къ нѥму: нынэ вы фарисеи вънэшьнеѥ стькляници и мисэ очищаѥте. а вънѫтрьняя ваша плъна сѫть хыщения и зълобы.
40
40
Нерозумні! Чи не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє? безумьни не иже ли ѥсть сътворилъ вънэшьнеѥ и вънѫтрьнеѥ сътвори;
41
41
Краще подавайте милостиню з того, що маєте, тоді все буде у вас чисте. обаче сѫщая дадите милостынѭ. и се вься чиста вамъ сѫть.
42
42
Але горе вам, фарисеям, що даєте десяту частину з м’яти, рути і з усякого зілля, а не дбаєте про суд і любов Божу: і це належить робити, і того не залишати. нъ горе вамъ фарисеомъ яко десzтинѫ даѥте отъ мzты и пиганъ и вьсякого зелия и мимо ходите сѫдъ и любъвь божиѭ. си же подобааше сътворити и онэхъ не оставляти.
43
43
Горе вам, фарисеям, що любите перші місця в синагогах і привітання на торжищах. горе вамъ фарисеи яко любите прэдъсэдания на съньмищихъ и цэлования на тържищихъ.
44
44
Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що ви — як ті невідомі гроби, поверх яких люди ходять і не знають того. горе вамъ книжьници и фарисеи и лицемэри иже ѥсте яко гроби не вэдоми и чловэци ходzщеи врьху не вэдzть.
45
45
На це хтось із законників сказав Йому: Учителю, говорячи це, Ти і нас ображаєш. отъвэщавъ же ѥдинъ отъ законьникъ рече ѥму: учителю се глаголѩ и намъ досаждаѥши.
46
46
Але Він сказав: і вам, законникам, горе, бо накладаєте на людей тягарі, які важко носити, самі ж жодним пальцем своїм не доторкнетесь до них. онъ же рече: и вамъ законьникомъ горе яко накладаѥте на чловэкы брэмена не удобь носима а сами ни ѥдинэмь же прьстъмь прикасаѥте сz брэменехъ.
47
47
Горе вам, що будуєте гробниці пророкам, яких повбивали батьки ваші: горе вамъ яко зиждете гробы пророкъ. отьци же ваши избишz ѩ.
48
48
цим ви свідчите і схвалюєте діла батьків ваших, і погоджуєтеся з ними, бо ті повбивали пророків, ви ж будуєте їм гробниці. убо съвэдэтельствуѥте и волѭ имате дэломъ отьць вашихъ. яко ти убо избишz ѩ. вы же зиждете ихъ гробы.
49
49
Тому і премудрість Божа сказала: пошлю до них пророків і апостолів, і декого з них уб’ють, а декого виженуть. сего ради и прэмѫдрость божия рече: посълѭ въ нѩ пророкы и апостолы. отъ нихъ убиѭть и ижденѫть.
50
50
Хай же буде покараний рід цей за кров усіх пророків, пролиту від створення світу, да мьстить сz кръвь вьсэхъ пророкъ проливаѥмая отъ сложения вьсего мира отъ рода сего.
51
51
від крови Авеля до крови Захарії, вбитого між жертовником і храмом. Так, кажу вам, стягнеться з роду цього. отъ кръве авеля правьдьнааго до кръве захариѩ погыбъшааго между олътарьмь и храмъмь. еи глаголѭ вамъ: възищеть сz отъ рода сего.
52
52
Горе вам, законникам, що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли і тим, хто хотів увійти, боронили. горе вамъ законьникомъ яко възzсте ключь разумэнию. сами не вънидосте и въходzщеимъ възбранисте.
53
53
Коли Він говорив їм це, книжники і фарисеї почали дуже нападати на Нього, запитуючи багато про що, глаголѭщу же ѥму сице начzшz кънижьници и фарисеи лютэ яко гнэвати сz и прэстаяти и о мъножаишихъ.
54
54
підкопуючись під Нього і намагаючись уловити з уст Його що-небудь таке, щоб звинуватити Його. лаѭще ѥго и ищѫще уловити нэчьто отъ устъ ѥго да на нь възъглаголѭть.
Глава 12
Глава 12
1
1
Тим часом, коли зібралися тисячі народу, так що тиснули один одного, Він почав говорити, передусім ученикам Своїм: бережіться закваски фарисейської, яка є лицемірство. О нихъже сънемъшемъ сz тьмамъ народа яко припираахѫ другъ друга начzтъ глаголати къ ученикомъ своимъ прьвэѥ: вънемлэте себэ отъ кваса фарисеиска ѥже ѥсть лицемэрие.
2
2
Немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і таємного, про що б не дізналися. ничто же покръвено ѥсть ѥже не отъкрыѥтьсz. и таино ѥже не разUмэѥтьсz.
3
3
Тому те, що ви сказали у пітьмі, почується при світлі; і що говорили на вухо в домах, те буде проголошене на покрівлях. занѥ ѥлико въ тьмэ рекосте. въ свэтэ Uслышитьсz. и ѥже къ UхU гlасте въ таилищихъ проповэстьсz на кровэхъ.
4
4
Кажу ж вам, друзям Моїм: не бійтеся тих, що вбивають тіло і потім нічого більше зробити не можуть, гlю же вамъ. дрUгомъ моимъ. и не Uбоитесz Uбивающиихъ вы. и потомь не могUщемъ лиха чьсо сътворити.
5
5
але скажу вам, кого боятися: бійтеся того, хто має владу після вбиття вкинути в геєну вогненну; так, кажу вам, того бійтеся. съказаю же вамъ. кого сz Uбоите. Uбоитесz имущааго власть по Uбьѥнии. и время въ геонU. си гlю вамъ.
6
6
Чи не п’ять малих птахів продаються за два асарія? І жоден з них не забутий Богом. не пzть ли пътиць цэнитьсz пэнzзма двэма. и ни ѥдина t нихъ. забъвена предь бм7ь.
7
7
А у вас і волосся на голові все перелічене. Отже, не бійтеся; ви дорожчі за багатьох малих птахів. нъ и власи главы вашея ищьтени сUть. не Uбоитесz Uбо. мнозэхъ пътиць Uньше вы ѥсте.
8
8
Кажу ж вам: кожного, хто визнає Мене перед людьми, і Син Людський визнає перед ангелами Божими; Гlю же вамъ. всzкъ иже колижьдо исповэсть мя предь члbвкы. и сн7ъ члв7чь исповэсть и предъ анGлы б9ии.
9
9
а хто зречеться Мене перед людьми, той відкинутий буде перед ангелами Божими. а tвьргыисz мене предъ члв7кы. tвьрженъ бUдеть предъ анGлы б9ии.
10
10
І кожному, хто скаже слово на Сина Людського, проститься; а хто Святого Духа хулитиме, тому не проститься. и всzкъ иже речеть слово на сн7ъ члв7чь. tпUститьсz ѥмU. и иже хUлить на д¦ъ с™ыи. не tпUститъсz ѥмU.
11
11
Коли ж приведуть вас у синагоги, до правителів і володарів, не турбуйтесь, як і що відповідати або що говорити, ѥгда же приведUть вы на съньмище. и властии чловэчьствия. не пьцэтесz како ли что помыслите. ли что речете.
12
12
бо в той час Святий Дух навчить вас, що треба говорити. с™ыи бо д¦ъ. наUчить вы. въ тъ чаc. яко же подобаѥть гlти.
13
13
Хтось з народу сказав Йому: Учителю, скажи братові моєму, щоб він розділив спадщину зі мною! Рече же ѥму ѥдинъ отъ народа: учителю рьци брату моѥму да раздэлить съ мъноѭ достояниѥ.
14
14
Він же сказав чоловікові тому: хто настановив Мене судити чи ділити вас? онъ же рече ѥму: чловэче къто мz постави сѫдиѭ ли дэлателz надъ вами;
15
15
При цьому сказав їм: глядіть, остерігайтеся користолюбства, бо життя людини не залежить від багатства її маєтку. рече же къ нимъ: блюдэте сz и храните сz отъ вьсякого лихоимьствия. яко не отъ избытъка комужьдо животъ ѥго ѥсть отъ имэния ѥму.
16
16
І сказав їм притчу: в одного багатого чоловіка добре вродила нива. Рече гь7 притъчю сию. чlвкѫ ѥтерU богатU Uгобзисz нива.
17
17
І міркував він сам собі: що мені робити? Немає куди мені зібрати плодів моїх. и мышлzаше въ себэ гlz чьто сътворю. яко не имамъ къде събирати плодъ моихъ.
18
18
І сказав: ось що зроблю — зруйную житниці мої та збудую більші, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє. и рече се сътворю. разорю житьницю мою. и большю съзижьдю. и съберU тU вьсz жита моя. и доброѥ моѥ.
19
19
І скажу душі моїй: душе, багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись. и рекU дш7и моѥи. дш7е имаши мънога добра. лежzщи на лэта мънога. почиваи ѥждь пии веселисz.
20
20
Але Бог сказав йому: нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти наготував? рече же ѥмU бъ7 безUмьне. въ сью нощь дш7ю твою истzзаю t тебе. и яже Uготова комU бUдUть.
21
21
Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє. тако събираяи себэ. а не въ бъ7 бGатэясz. си гlz възгласи. имэяи Uши слышати да слышить.
22
22
Сказав же ученикам Своїм: тому кажу вам, — не піклуйтесь про душу вашу, що вам їсти, ні про тіло ваше, — у що вдягнетеся. рече же къ ученикомъ своимъ: сего ради глаголѭ вамъ не пьцэте сz душеѭ вашеѭ чьто эсте ни тэлъмь въ чьто облъчете сz.
23
23
Душа більша за їжу, і тіло — за одяг. душа больши ѥсть пищz и тэло одеждz.
24
24
Погляньте на воронів: вони не сіють, не жнуть; у них немає ні комор, ні житниць, і Бог годує їх; наскільки ж ви кращі за птахів! съмотрите вранъ яко не сэѭть ни жьнѫть. имъже нэсть съкровища ни хранилища. и богъ питэѥть ѩ. къльми паче вы ѥсть лучьше пътиць.
25
25
Та й хто з вас, піклуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? кто же отъ васъ пекы сz можеть приложити тэлэ своѥмь лакъть ѥдинъ;
26
26
Отже, якщо і найменшого зробити не можете, чого піклуєтесь про інше? аще убо ни мала чесо можете чьто о прочиихъ печете сz;
27
27
Погляньте на лілеї, як вони ростуть: не трудяться, не прядуть. Кажу ж вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як одна з них. съмотрите кринъ како растѫть не труждаѭть сz ни прzдѫть. глаголѭ же вамъ яко ни соломонъ въ вьсеи славэ своѥи облэче сz яко ѥдинъ отъ сихъ.
28
28
Коли ж траву на полі, яка сьогодні є, а завтра буде кинута у піч, Бог так одягає, то наскільки краще вас, маловіри! аще ли же травѫ дьньсь на селэ сѫщѫ и утрэ въ пещь въмэтаѥмѫ богъ тако одэѥть кольми паче васъ маловэри.
29
29
Отже, не шукайте, що вам їсти або що пити, і не турбуйтесь, и вы не ищате чьто имате ясти и чьто пити и не възносите сz
30
30
бо всього того шукають люди світу цього, ваш же Отець знає, чого потребуєте. вьсэхъ бо сихъ ѩзыци мира сего ищѫть. вашь же отьць вэсть яко трэбуѥте сихъ.
31
31
Краще шукайте Царства Божого, а те все додасться вам. обаче ищате царьствия божия и си вься приложzть сz вамъ.
32
32
Не бійся, мале стадо! Бо Отець ваш благозволив дати вам Царство. не боисz малоѥ стадо. яко благоизволи оц7ь вашь дати вамъ цrтво.
33
33
Продайте майно ваше і роздайте милостиню. Зробіть собі гамани, що не старіють, і скарб, що не зменшується на небесах, куди злодій не наближається і де міль не точить. продадите имэния вашz. и дадите милостынz. сътворите себе вълагалищz не ветъшzющя. съкровище не оскUдэѥмо на нб7сьхъ. идеже тать не приближаѥтьсz. ни чьрвь ни тьлz тьлить.
34
34
Бо де скарб ваш, там і серце ваше буде. иде же бо есть съкровище ваше. тU и ср7дце ваше бUдеть.
35
35
Нехай будуть стегна ваші підперезані і світильники засвічені. бUдUть чресла вашz прэпоясана. и свэтильници горzще.
36
36
І ви будьте подібні до людей, які чекають повернення господаря свого з весілля, щоб, коли прийде і постукає, негайно відчинити йому. и вы подобьни чlвкомъ чающемъ Gа своѥго. къгда възвратитьсz t брака. да пришьдъшю и тълкнUвъшю. абиѥ tвьръзUтьсz ѥмU.
37
37
Блаженні ті раби, господар яких, прийшовши, знайде, що пильнують вони. Істинно говорю вам, що він підпережеться і посадить їх та, підійшовши, послужить їм. блажени раби ти. яже ги7нъ пришьдъ обрzщеть бъдzщя. аминъ гlю вамъ. яко прэпояшетьсz. и посадить я. и минUвъ послUжить имъ.
38
38
І якщо прийде у другу сторожу, і в третю сторожу прийде, і знайде їх так, то блаженні ті раби. любо въ въторUю любо въ третиюю стражю придеть. и обрzщеть тако. блажени бUдUть раби ти.
39
39
Знайте, що, коли б відав господар дому о якій годині прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого. се же видите яко аще бы видэлъ господинъ храминU. въ кыи часъ тать придеть. бъдэлъ Uбо бы. и не далъ бы подъкопати домU своѥго.
40
40
Будьте ж і ви готові, бо в яку годину і не гадаєте, прийде Син Людський. и вы бUдэте готови. яко вънь же часъ не мьните сынъ чловэчьскыи придеть.
41
41
Тоді сказав Йому Петро: Господи, нам притчу цю говориш чи всім? рече же ѥму петръ: господи къ намъ ли притъчѫ сиѭ глаголѥши ли къ вьсэмъ;
42
42
Господь же сказав: хто вірний і мудрий управитель, якого господар поставив над слугами своїми роздавати їм своєчасно міру хліба? рече же господь: къто убо ѥсть вэрьныи приставьникъ и мѫдрыи ѥгоже поставитъ господь надъ челядиѭ своѥѭ даяти въ времz житомэрениѥ;
43
43
Блаженний раб той, господар якого, прийшовши, знайде, що він чинить так. блаженъ рабъ тъ ѥгоже пришьдъ господь обрzщеть творzща тако.
44
44
Істинно кажу вам: над усім маєтком своїм поставить його. въ истинѫ глаголѭ вамъ яко надъ вьсэмъ имэниѥмъ своимь поставить и.
45
45
Якщо ж раб той в серці своїм скаже: не скоро господар мій прийде, і почне бити слуг та служниць, їсти і пити та упиватися, — аще ли же речеть рабъ тъ въ срьдьци своѥмь: коснить господь мои прити и начьнѥть бити рабы и рабынѩ эсти и пити и упивати сz.
46
46
то прийде господар раба того у день, коли він не сподівається, і в годину, якої не відає, і розітне його, і визначить йому долю з невірними. придеть господинъ раба того въ ньже дьнь не чаѥть и въ годинѫ въ нѭже не вэсть. и протешеть и и чzсть ѥго съ невэрьныими положить.
47
47
Раб же той, який знав волю господаря свого, та не був готовий і не робив за волею його, буде багато битий. тъ же рабъ вэдэвыи волѭ господа своѥго и не уготовавъ ли не сътворь по воли ѥго биѥнъ бѫдеть мъного.
48
48
А той, хто не знав і зробив щось гідне покарання, буде битий менше. Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато довірено, з того більше й спитають. не вэдэвыи же сътворь достоиная ранамъ биѥнъ бѫдеть мало. вьсякому же ѥмуже дано бѫдеть мъного мъного изищеть сz отъ нѥго. и ѥмуже прэдашz мъного. лишьша просzть отъ нѥго.
49
49
Я прийшов вогонь звести на землю, і як хотів би, щоб він уже запалав! Огня придохъ въврэщь въ землѭ чьто хощѫ аще уже възгорэ сz;
50
50
Хрещенням маю Я хреститися; і як Я втримаюся, поки це здійсниться! крьщениѥмь же имамъ крьстити сz и како удржѫ сz доньдеже коньчаѥть сz.
51
51
Чи думаєте ви, що Я прийшов дати мир землі? Ні, кажу вам, а розділення. мьните ли яко мира придохъ датъ на землѭ; ни глаголѭ вамъ нъ раздэлѥния.
52
52
Бо віднині п’ятеро в одному домі розділені: троє проти двох, і двоє проти трьох. бѫдеть бо отъселэ пzтъ въ ѥдиномь дому раздэленъ триѥ на дъва и дъва на три.
53
53
Розділиться батько з сином, і син з батьком; мати з дочкою, і дочка з матір’ю; свекруха з невісткою своєю, і невістка з свекрухою своєю. и раздэлzть сz отьць на сынъ и сынъ на отьца. мати на дъщерь и дъщи на матерь. свекры на невэстѫ своѭ и невэста на свекровь своѭ.
54
54
Сказав же і до народу: коли ви побачите хмару, що йде із заходу, то відразу говорите: дощ буде, і буває так. глаголааше же и народомъ: ѥгда узьрите облакъ въсходzщь отъ западъ абиѥ глаголѥте яко тѫча грzдеть и бываѥть тако.
55
55
І коли віє південний вітер, говорите: спека буде, і буває. и ѥгда югъ дышѫщь глаголѥте яко варъ бѫдеть и бываѥть.
56
56
Лицеміри! Лице неба і землі розпізнавати умієте; як же час цей не розпізнаєте? лицемэри лице небу и земли лице умэѥте искушати а врэмене сего како не искушаѥте;
57
57
Чому ж ви і по собі не судите, що є справедливе? чьто же и о себэ не сѫдите правьды;
58
58
Коли ти йдеш з супротивником своїм до правителя, то дорогою подбай, щоб звільнитися від нього, щоб він не притяг тебе до судді, а суддя не віддав тебе слузі, а слуга не посадив би тебе до в’язниці. ѥгда бо грzдеши съ сѫпьръмь твоимь къ кнzзю на пѫти даждь дэланиѥ избыти отъ нѥго да не привлэчеть тебе къ сѫдии и сѫдия тz прэдасть слузэ и слуга тz въсадить въ тьмьницѫ.
59
59
Кажу тобі: не вийдеш звідти, аж поки не віддаси й останнього гроша. глаголѭ тебэ: не имаши изиши отътѫдэ доньдеже и послэдьнии трьхътъ въздаси.
Глава 13
Глава 13
1
1
У той час деякі прийшли і розповіли про галилеян, кров яких Пилат змішав з жертвами їхніми. Прилучишz же сz нэции въ то врэмz повэдаѭще ѥму о галилеихъ ихъже кръвь пилатъ съмэси съ жрьтвами ихъ.
2
2
У відповідь Ісус сказав їм: чи думаєте ви, що ці галилеяни були грішніші за всіх галилеян, що так постраждали? и отъвэщавъ исусъ рече имъ: мьните ли яко галилеяне сии грэшьнэише паче вьсэхъ галилеянъ бэшz яко тако пострадашz;
3
3
Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете. ни глаголѭ вамъ. нъ аще не покаѥте сz вьси такожде погыбнете.
4
4
Або думаєте, що ті вісімнадцять, на яких упала башта Силоамська і побила їх, були винні більше за всіх, що живуть в Єрусалимі? ли они осмь на десzте на нѩже паде стлъпъ силуамьскъ и поби ѩ. мьните ли яко ти длъжьнэише бэшz паче вьсэхъ чловэкъ живѫщихъ въ иерусалимэ;
5
5
Ні, кажу вам; але, якщо не покаєтесь, усі так само загинете. ни глаголѭ вамъ. нъ аще не покаѥте сz вьси такожде погыбнете.
6
6
І сказав оцю притчу: один чоловік мав у своєму винограднику посаджену смоковницю, і прийшов шукати плоду на ній і не знайшов. глагола же сиѭ притъчѫ: смъкъвьницѫ имэаше нэкъто въ виноградэ своѥмь въсажденѫ и приде ищz плода на нѥи и не обрэте.
7
7
І сказав виноградареві: ось третій рік я приходжу шукати плоду на цій смоковниці і не знаходжу; зрубай її, навіщо вона і землю займає? рече же къ винареви: се три лэта прихождѫ ищz плода на смъкъвьници сеи и не обрэтаѭ. посэци ѭ въскѫѭ и землѭ опражнэѥть;
8
8
Але той сказав йому у відповідь: господарю, залиш її і на цей рік, поки я обкопаю її і підсиплю гноєм. онъ же отъвэщавъ рече ѥму: господи остави ѭ и се лэто доньдеже ѭ окопаѭ окрьстъ и осыплѭ гноимь.
9
9
Можливо, дасть вона плід; а якщо ні, наступного року зрубаєш її. и аще убо сътворить плодъ. аще ли же ни въ грядѫщеѥ посэчеши ѭ. Въ оно+.
10
10
В одній із синагог Він навчав у суботу. бэ Uчz iс7ъ на ѥдиномь t съньмищь въ сUботы.
11
11
Там була жінка, що мала духа немочі років вісімнадцять: вона була скорчена і ніяк не могла випростатись. и се жена д¦ь имUщи недUжьныи. отъ. }i.те лэтъ. и бэ сълUка. и не могUщи въсклонитисz tнUдь.
12
12
Ісус, побачивши її, покликав і сказав їй: жінко, ти звільнена від твоєї недуги. Uзьрэвъ же ю iс7ъ. пригласи и рече ѥи. жено tпUщена ѥси t недUга твоѥго.
13
13
І поклав на неї руки; і вона зараз же випросталась і почала славити Бога. и възложи на ню рUцэ. и абиѥ простьресz. и славzаше б7а.
14
14
При цьому начальник синагоги, обурюючись, що Ісус зцілив її в суботу, сказав народові: є шість днів, в які дозволено робити; в ті і приходьте зцілятися, а не в день суботній. tвэща же архисµнагогъ негодUя. зане въ сUботU исцэли ю iс7ъ. гlаше народU шестъ дн7ии ѥсть. въ нz же достоить дэлати. въ ты Uбо приходzще цэлитесz. а не въ дн7ь сUботьныи.
15
15
Господь сказав йому у відповідь: лицеміре, чи не відв’язує кожний з вас у суботу вола свого або осла від ясел і не веде напувати? tвэщавъ же къ нимь Gь и рече. лицемэри. когожьдо васъ въ сUботU. не отрэшить волU своѥго. ли осьлzте t яслии. и ведеть напаяятъ и.
16
16
А цю дочку Авраамову, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцятий рік, чи не належало визволити від цих пут у день суботній? сию же дъщерь аврамлю сUщю. юже съвzза сотона. се осмоѥ на десzте лэто не достояше ли раздрэшити ѥя t Uзы сея. въ дн7ь сUботьныи.
17
17
І коли Він говорив це, усі, що противилися Йому, засоромились; і всі люди раділи всім славним ділам Його. и си гlющю ѥмU стыдzахUсz вьси. противлzющиисz ѥмU. и вьси людиѥ радоваахUсz. о вьсэхъ славьныихъ бывающиихъ t него.
18
18
Він же сказав: до чого подібне Царство Боже, і до чого уподібню його? глаголааше же: кому подобьно ѥсть царьствиѥ божиѥ и кому уподоблѭ ѥ;
19
19
Воно подібне до зерна гірчичного, яке чоловік взяв і посадив у своєму саду; і виросло, і стало великим деревом, і птахи небесні оселилися у гілках його. подобьно ѥсть цесарьство небесьноѥ. зьрнU горUщьнU. ѥже приѥмъ члв7къ. въвьрже въ вьртоградъ свои. и въздрасте и бысть въ дрэво велико и птица нб7сьскыя въселишасz въ вэтви ѥго.
20
20
Ще сказав: до чого уподібню Царство Боже? и пакы рече комU Uподоблю цrтво б9иѥ.
21
21
Воно подібне до закваски, яку жінка, взявши, поклала на три міри борошна, аж доки не вкисне все. подобьно ѥсть квасU. иже приѥмъши жена. съкры въ мUцэ три сатъ. донъдеже въкысэ вьсе.
22
22
І проходив через міста і села, і навчав, прямуючи до Єрусалима. и прохождааше сквозэ грады. и вьси Uчz и шьствиѥ творz въ иеrлмъ.
23
23
Один чоловік сказав Йому: Господи, невже мало таких, що спасаються? А Він сказав їм: рече же къ немU ѥтеръ Gи. аще мало ѥсть сп7сающихъсz. онъ же рече къ нимъ.
24
24
намагайтеся увійти через вузькі ворота, бо, кажу вам, багато буде таких, які намагатимуться увійти, і не зможуть. подвизаитесz вънити сквозэ тэсная врата. яко мънози гlю вамъ. възищють вънити и не възмогUть.
25
25
Коли Господар дому встане і зачинить двері, тоді ви, стоячи зовні, почнете стукати у двері і говорити: Господи! Господи! Відчини нам. А Він скаже вам у відповідь: не знаю вас, звідки ви. tнелэ же Uбо въстанеть. гн7ъ домU. и затворить двьри. и начьнете вънэ стояти и тлэщи въ двьри гlюще. Gи Gи tвьрзи намъ. и tвэщавъ речеть вамъ. не вэмь васъ. tкUдU ѥсте.
26
26
Тоді почнете говорити: ми їли і пили перед Тобою, і на перехрестях наших Ти навчав. тъгда начьнете гlати. ѥхомъ прэдъ тобою и пихомъ. и на распUтии нашихъ Uчилъ ны ѥси.
27
27
А Він скаже: говорю вам, що не знаю вас, звідки ви; відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду. и речеть аминъ гlю вамъ. не вэдэ васъ tкUдU ѥсте. tстUпите t мене вьси дэлателе неправьдьнии.
28
28
Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака і Якова і всіх пророків у Царстві Божому, а себе — вигнаними геть. тU бUдеть плачь и скрьжьтъ зUбомъ. егда Uзьрите аврама исака и якова. и вьсz пророкы въ цесарьствии божии. вы же изгоними вънъ.
29
29
І прийдуть від сходу і заходу, від півночі й півдня, і возляжуть у Царстві Божому. и придUть t въстокъ. и запада и сэвера и Uга. и възлzгUть въ цесарьствии б9ии.
30
30
І ось є останні, що будуть першими, і є перші, що будуть останніми. и се сѫть послэдьнии иже бѫдѫть прэдьнии. и сѫть прэдьнии иже бѫдѫть послэдьнии.
31
31
У той день прийшли деякі з фарисеїв і сказали Йому: вийди і піди звідси, бо Ірод хоче Тебе вбити. Въ тъ дьнь пристѫпишz ѥдини фарисеи глаголѭще ѥму: изиди и иди отъсѫду яко иродъ хощеть тz убити.
32
32
І сказав їм: підіть і скажіть отій лисиці: ось виганяю бісів і зціляю сьогодні і завтра, і на третій день закінчу. и рече имъ: шьдъше рьцэте лису тому се изгонѭ бэсы и ицэлѥния творѭ дьньсь и утрэ и въ третии коньчаѭ.
33
33
А втім, мені треба ходити сьогодні, завтра і в наступний день, бо неможливо, щоб пророк загинув поза Єрусалимом. обаче подобаѥть ми дьньсь и утрэ въ онъ дьнь ити. яко пророку не възможьно ѥсть погыбнѫти кромэ иерусалима.
34
34
Єрусалиме, Єрусалиме, що вбивав пророків і камінням побив посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах пташенят своїх під крила, і ви не захотіли! иерусалиме иерусалиме избивыи пророкы и камениѥмь побиваѩ посъланыѩ къ тебэ. коль краты въсхотэхъ събьрати чzда твоя яко кокошь гнэздо своѥ подъ крилэ и не въсхотэсте.
35
35
Ось залишається вам дім ваш порожнім. Кажу ж вам, що ви не побачите Мене, доки не прийде час, коли скажете: благословенний, Хто гряде в ім’я Господнє! се оставляѥть сz вамъ домъ вашь. глаголѭ же вамъ яко не имате видэти мене доньдеже придеть ѥгда речете благословлѥнъ грzдыи въ имz господьне.
Глава 14
Глава 14
1
1
Довелось Йому в суботу ввійти в дім одного з начальників фарисейських спожити хліба, і вони стежили за Ним. Въ оно+. бысть вънити iс7ви. въ домъ ѥтера кънzзz фарисэиска. въ сѫботU хлэба ѥстъ. и ти бzахU назирающеи.
2
2
І ось став перед Ним чоловік, який страждав на водяну хворобу. и се члв7къ имыи водьныи трUдъ бэ. прэдъ нимь.
3
3
Тоді Ісус запитав законників і фарисеїв: чи дозволено зціляти в суботу? и tвэщавъ iс7ъ. и рече къ законьникомъ и фарисэомъ гlz. аще достоить въ сUботU цэлити.
4
4
Вони промовчали. А Він, доторкнувшись, зцілив його і відпустив. они же Uмълчашz. и приимъ и ицэли и и tпUсти и.
5
5
При цьому сказав їм: якщо у кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи не одразу ж витягнете його і в день суботній? и tвэщевъ къ нимъ рече. которааго васъ осьлъ. ли волъ въ стUденьць въпадеть. и не абиѥ истьргнеть ѥго въ дн7ь сUботьныи.
6
6
І не змогли відповісти Йому на це. и не възмогоша tвэщати ѥмU.
7
7
Помітивши ж, як запрошені вибирали перші місця, сказав їм притчу: гlаше же къ зъваныимъ притъчz одьржа. како предъсэдания избираахU. гlz къ нимъ.
8
8
коли будеш запрошений кимось на весілля, не сідай на перше місце, щоб не знайшовся хто між запрошеними поважніший за тебе, ѥгда зъванъ бUдеши на бракъ. не сzди на прэдьниимь мэстэ. ѥда къто чьстьнэи тебе бUдеть зъваныихъ.
9
9
і щоб той, хто запросив тебе і його, підійшовши, не сказав тобі, щоб поступився цьому місцем, і тоді доведеться тобі з соромом зайняти останнє місце. и пришьдъ зъвавыи тz и оного речеть ти. дажь семU мэсто. и тъгда начьнеши. съ стUдъмь послэдьнеѥ мэсто дьржати.
10
10
Але коли будеш запрошений, то, прийшовши, сідай на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшовши, сказав тобі: друже, пересядь вище. Тоді буде тобі честь перед тими, хто сидить з тобою. нъ ѥгда зъванъ бUдеши шьдъ сzди на послэдьниимь мэстэ. да ѥгда придеть зъвавыи тz и речеть ти. дрѫже посzди выше. и тъгда бUдеть ти слава. съ вьсэми зъваныими съ тобою.
11
11
Бо всякий, хто підноситься, буде принижений, а хто принижує себе, піднесеться. яко вьсzкъ възносzисz. съмэритьсz. и съмэрzясz възнесетьсz.
12
12
Сказав же і тому, хто запросив Його: коли справляєш обід або вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб і вони тебе колись не запросили і не одержав ти відплати. Глаголааше же и къ зъвавъшуу му и: ѥгда твориши обэдъ или вечерѭ не зови другъ твоихъ ни братиѩ твоеѩ ни рождения твоѥго ни сѫсэдъ богатъ. еда коли и ти тz такожде възовѫть и бѫдеть ти въздаяниѥ.
13
13
Але, коли справляєш званий обід, клич убогих, калік, кривих, сліпих, нъ ѥгда твориши пиръ зови нищаѩ маломощи хромы слэпы.
14
14
і блаженний будеш, бо вони не мають чим віддати тобі; віддасться ж тобі у воскресіння праведних. и блаженъ бѫдеши яко не имѫть ти чесо въздати ти. въздасть бо ти сz въ въскрэшениѥ правьдьныихъ.
15
15
Почувши це, один з тих, що возлежали з Ним, сказав Йому: блаженний, хто споживатиме хліб у Царстві Божому! слышавъ же ѥдинъ отъ възлежzщиихъ съ нимь си рече ѥму: блаженъ иже сънэсть обэдъ въ царьствии божии.
16
16
Він же сказав йому: один чоловік справляв велику вечерю і запросив багатьох. Рече Gь притъчю сию. члв7къ ѥтеръ сътвори вечерю велию. и зъва мъногы.
17
17
І коли настав час вечері, послав раба свого сказати запрошеним: ідіть, бо все вже готове. и посъла рабы своя въ годинU вечерz. рещи зъваныимъ грzдэте. яко Uже Uготована сUть вьсz.
18
18
І почали всі, ніби змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: я купив землю і мені треба піти і оглянути її; прошу тебе, вибач мені. и начzшz въкUпэ tрицатисz вьси. пьрвыи рече ѥмU село кUпихъ и имамъ нUжю изити и видэти ѥ. молю тz имэи мz tрочьна.
19
19
Другий сказав: я купив п’ять пар волів та йду випробувати їх; прошу тебе, вибач мені. и дрUгыи рече ѥмU сUпрUгъ воловьныихъ кUпихъ пzть. и грzдU искUсити ихъ. молю тz имэи мz tрочьна.
20
20
Третій сказав: я одружився і через те не можу прийти. а дрUгыи рече женU пояхъ и сего ради не могU прити.
21
21
І, повернувшись, раб той розповів про це господареві своєму. Тоді, розгнівавшись, господар сказав рабові своєму: піди швидше на вулиці й провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих. и пришьдъ рабъ повэда ги7нѫ своѥмU. и тъгда разгнэвавъсz Gинъ домU. рече рабU своѥмU. изиди скоро на распѫтия. и стьгны града. и нищая и бэдьныя и хромыя. и слэпыя въведи сэмо.
22
22
І сказав раб: господарю, зроблено, як ти велів, і ще є місце. и рече рабъ гн7U. бысть яко же повелэ. и ѥще мэсто ѥсть.
23
23
Господар сказав рабові: піди на дороги і загороди і умовляй прийти, щоб наповнився дім мій. и рече гн7ъ рабU изиди на пUть. и халѫгы и Uбэди вънити. да напълнитьсz домъ мои.
24
24
Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених не покуштує моєї вечері, бо багато званих, та мало обраних. гlю бо вамъ. яко ни ѥдинъ же мUжь тэхъ зъваныхъ не въкUсить моѥя вечерz. мънози бо сUть зъвании мало же избьраныихъ.
25
25
З Ним ішло багато народу, і, обернувшись, Він сказав їм: Идэахѫ же съ нимь народи мънози и обращь сz рече къ нимъ:
26
26
коли хто приходить до Мене і не зненавидить батька свого і матері, жінки і дітей, братів і сестер, та ще й життя свого, той не може бути Моїм учеником. аще къто грzдеть къ мънэ и не възненавидить отьца своѥго и матере и жены и чzдъ и братиѩ и сестръ ѥще же и душz своеѩ не можеть мои ученикъ быти.
27
27
І хто не несе хрест свій і не йде слідом за Мною, той не може бути Моїм учеником. и иже не носить крьста своѥго и въ слэдъ мене грzдеть не можеть быти мои ученикъ.
28
28
Бо хто з вас, бажаючи будувати башту, не сяде спершу і не обчислить витрат, чи вистачить у нього коштів, щоб закінчити? къто бо отъ васъ хотz стълпъ съзьдати не прэжде ли сэдъ ращьтеть доволъ аще имать иже ѥсть на съврьшениѥ;
29
29
Щоб, коли закладе основу і не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього, да не ѥгда положить основания и не можеть съврьшити вьси видzщеи начьнѫть рѫгати сz ѥму
30
30
кажучи: як цей чоловік почав будувати, та не зміг закінчити. глаголѭще яко сь чловэкъ начzтъ зьдати и не може съврьшити.
31
31
Або який цар, ідучи на війну проти іншого царя, не сяде і не порадиться спершу, чи під силу йому з десятьма тисячами встояти проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами? или кыи царь иды къ иному царю сънити сz на брань не сэдъ ли прэжде съвэщаваѥть аще сильнъ ѥсть съ десzтиѭ тысzщь сърэсти грzдѫщааго съ дъвэма десzтьма тысzщь на нь;
32
32
Якщо ж ні, то поки той ще далеко, він пошле до нього посольство просити про мир. аще ли же ни ѥще далече ѥму сѫщу молитвѫ посълавъ молить сz о мирэ.
33
33
Так і кожний з вас, хто не зречеться усього свого майна, не може бути Моїм учеником. тако убо вьсякъ отъ васъ иже не отъречеть сz вьсего своѥго имэния не можеть мои быти ученикъ.
34
34
Сіль — добра річ; але якщо сіль утратить силу, то чим осолиться? добро ѥсть соль. аще же соль обуяѥть о чемь убо осолить сz.
35
35
Ні в землю, ні на гній не придатна; геть висипають її. Хто має вуха слухати, нехай слухає! ни въ земли ни въ гнои трэбэ ѥсть. вънъ исыплѭть ѭ. имэѩи уши слышати да слышить.
Глава 15
Глава 15
1
1
Всі митарі і грішники наближалися до Нього, щоб послухати Його. Бэахѫ же къ нѥму приближаѭще сz вьси мытаре и грэшьници послушатъ ѥго.
2
2
І нарікали фарисеї та книжники, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними. и роптаахѫ вьси фарисеи и кънижьници глаголѭще яко сь грэшьникы приѥмлеть и съ ними эсть.
3
3
Але Він розповів їм таку притчу: рече же къ нимъ притъчѫ сиѭ глаголѩ:
4
4
який чоловік з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі і не йде за загубленою, доки не знайде її? кы чловэкъ отъ васъ имы съто овьць и погубль ѥдинѫ отъ нихъ не оставить ли девzти десzтъ и девzти въ пµстыни и идеть въ слэдъ погыбъшаѩ доньдеже обрzщеть ѭ;
5
5
І, знайшовши її, з радістю візьме на плечі свої. и обрэтъ възлагаѥть на рамэ свои радуѩ сz.
6
6
І, прийшовши додому, скликає друзів і сусідів, кажучи їм: порадійте зі мною; я знайшов вівцю мою загублену. и пришьдъ въ домъ съзываѥть другы и сѫсэды глаголѩ имъ: радуите сz съ мноѭ яко обрэтохъ овьцѫ моѭ погыбъшѫѭ.
7
7
Кажу вам, що так на небесах більше буде радости за одного грішника, що кається, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не потребують покаяння. глаголѭ вамъ яко тако радость бѫдеть на небеси о ѥдиномь грэшьницэ каѭщемь сz неже о девzти десzтъ и девzти правьдьникъ иже не трэбуѭть покаяния.
8
8
Або яка жінка, маючи десять драхм*, якщо загубить одну драхму, не запалює світильник, і не замітає кімнату, і шукає старанно, доки не знайде, ли кая жена имѫщи десzть драхмъ аще погубить драхмѫ ѥдинѫ не въжизаѥть ли свэтильника и помететь храмины и ищеть прилежьно доньдеже обрzщеть;
9
9
а знайшовши, покличе подруг і сусідок і скаже: порадійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму. и обрэтъши съзываѥть другы и сѫсэдынz глаголѭщи: радуите сz съ мъноѭ яко обрэтохъ драхмѫ ѭже погубихъ.
10
10
Такою, кажу вам, буває радість у ангелів Божих за одного грішника, що покаявся. тако глаголѭ вамъ радость бываѥть прэдъ ангелы божии о ѥдиномь грэшьницэ каѭщиимь сz.
11
11
Ще сказав: один чоловік мав двох синів. Рече Gь притъчю сию. члв7къ нэкто имэя дв7а сн7а.
12
12
І сказав молодший з них батькові: батьку, дай мені частину майна, що належить мені. І батько розділив між ними майно. и рече ѥмU Uныи сн7ъ оц7ю. о§е дажь ми достоинUю чzсть имэя. и раздэли има имэниѥ.
13
13
Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи розпусно. и не по мънозэхъ дн7ьхъ. събьравъ вьсе имэниѥ мьнии сн7ъ. и отиде на странU далече. и тѫ расточи имэниѥ своѥ. живыи съ блUдьницzми.
14
14
Коли ж він усе розтратив, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати. иживъшю же ѥмU всz. бысть гладъ крэпъкъ на странэ тои. и тъ начатъ лишzтисz.
15
15
І пішов, пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на свої поля пасти свиней. и пришьдъ прилэписz ѥдиномь t житель тоя страны. и тъ посъла и на село своѥ пастъ свинии.
16
16
І він радий був насититися стручками, які їли свині, але ніхто не давав йому. и желааше насытитисz t рожьць иже ѥдzахU свиния. и никто же не дадzше ѥмU.
17
17
Опам’ятавшись, він сказав: скільки наймитів у батька мого мають надлишок хліба, а я вмираю з голоду; въ себэ же пришьдъ рече. колико наимьникъ. U оц7а моѥго избывають хлэби. азъ же сьде гладъмь погыбаю.
18
18
встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку! Згрішив я перед небом і перед тобою въставъ идU къ оц7ю моѥмѫ и рекU ѥмU о§е съгрэшихъ на нб7о и прэдъ тобою.
19
19
і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх. Uже нэсмь достоинъ наречисz сн7ъ твои. сътвори мz яко ѥдиного t наимьникъ твоихъ.
20
20
Встав і пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його і переповнився жалем; побіг і, кинувшись йому на шию, цілував його. и въставъ иде къ оц7ю своемU. и ѥще ѥмU далече сUщю. Uзьрэ и оц7ь ѥго. и милъ ѥмU бысть. и текъ нападе на выю ѥго. и облобъза и.
21
21
Син же сказав йому: батьку! Я згрішив перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином. и рече ѥмU сн7ъ. о§е съгрэшихъ на нб7о и прэдъ тобою. Uже нэсмь достоинъ нарещисz сн7ъ твои. сътвори мz яко ѥдиного t наимьникъ твоихъ.
22
22
А батько сказав рабам своїм: принесіть найкращий одяг і вдягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги; рече же оц7ь ѥго къ рабомъ своимъ. изнесэте скоро одеждю пьрвUю и облэцэте и. и дадите пьрстень на рUкU ѥго. и сапогы на нозэ ѥго.
23
23
і приведіть відгодоване теля, і заколіть; будемо їсти і веселитися! и приведъше тельць Uпитэныи заколэте и. и ѥдъше да възвеселимъсz.
24
24
Бо син мій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся. І почали веселитися. яко сн7ъ мои сь мьртвъ бэ и оживе. изгыблъ бэ и обрэтесz. и начаша веселитисz.
25
25
А старший син його був у полі; і коли, повертаючись, наблизився до дому, почув музику та співи та радощі; бэ же сн7ъ ѥго старэи на селэ. и яко грzдыи приближисz къ домU. и слышz пэния и ликы.
26
26
і, покликавши одного із слуг, запитав: що це таке? и призъва ѥдиного t рабъ своихъ. и въпрашашети и. что Uбо си сUть.
27
27
Той же сказав йому: брат твій прийшов; і батько твій заколов відгодоване теля, бо прийняв його здоровим. онъ же рече ѥмU. яко братъ твои приде. и закла оц7ь твои тельць Uпитаныи яко съдрава и приятъ.
28
28
Він розгнівався і не схотів увійти. Батько ж його, вийшовши, кликав його. ражнэвавъ же сz и не хотzаше вънити. оц7ь же ѥго ишьдъ молzше и.
29
29
Але він сказав у відповідь батькові: ось я стільки років служу тобі і ніколи заповіді твоєї не переступав, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми. онъ же tвэщавъ рече оц7ю своѥмU. се колико лэтъ работахъ тебе. и николи же заповэди твоѥя не прэстѫпихъ. и мнэ николи же не далъ ѥси ни козьлzте. да съ дрUгъмь своимь възвеселилъсz быхъ.
30
30
Коли ж цей син твій, що змарнував добро своє з блудницями, прийшов, ти заколов для нього відгодоване теля. ѥгда же сн7ъ твои сь. изэдъ твоѥ имэниѥ съ любодэицzми приде. и закла ѥмѫ тельць Uпитэныи.
31
31
Він же сказав йому: сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє. онъ же рече ѥмU чzдо. ты вьсьгда съ мъною ѥси. и всz моя твоя сUть.
32
32
Веселитися ж і радіти треба тому, що брат твій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся. възвеселити же сz и въздрадовати подобааше. яко братъ твои сь мьртвъ бэ и оживе. изгыблъ бэ и обрэтесz.
Глава 16
Глава 16
1
1
Сказав же Господь і ученикам Своїм: один чоловік був багатий і мав управителя, на якого було донесено йому, що він марнує його майно. Глаголааше же и къ ученикомъ своимъ: чловэкъ нэкыи бэ богатъ иже имэаше приставьникъ. и тъ оклеветанъ бысть къ нѥму яко растачаѩ имэниѥ ѥго.
2
2
І, покликавши його, сказав йому: що це я чую про тебе? Дай звіт про управительство твоє, бо ти не можеш більше управляти. и призъвавъ и рече ѥму: чьто се слышѫ о тебэ; въздаждь отъвэтъ о приставлѥнии домъвьнэѥмь. не възможеши бо кътому дому строити.
3
3
Тоді управитель сказав сам собі: що мені робити? Господар мій відбирає в мене управління домом. Копати я не можу, просити соромлюся. рече же въ себэ приставьникъ дому: чьто сътворѭ яко господь мои отъѥмлеть строѥние дому отъ мене; копати не могѫ хлѫпати стыждѫ сz.
4
4
Знаю, що зробити: коли буду відсторонений від управління домом, хай приймуть мене у свої доми. разумэѭ чьто сътворѭ. да ѥгда отъставлѥнъ бѫдѫ отъ строѥния дому приимѫть мz въ домы своѩ.
5
5
І,покликавши боржників господаря свого, кожного окремо, сказав першому: скільки ти винен господареві моєму? и призъвавъ ѥдиного когожьдо должьникъ господина своѥго глаголааше прьвууму: колицэмь длъжьнъ ѥси господину моѥму;
6
6
Він сказав: сто мір оливи. І сказав йому: візьми твою розписку і сідай скоріш, напиши: п’ятдесят. онъ же рече ѥму: сътъмъ мэръ масла. и рече ѥму: приими букви твоѩ и сэдъ скоро напиши пzть десzтъ.
7
7
Потім другому сказав: а ти скільки винен? Він відповів: сто мір пшениці. І сказав йому: візьми свою розписку і напиши: вісімдесят. и потомь другуу му рече: ты колицэмь длъжьнъ ѥси; онъ же рече: сътъмъ корьць пъшеницz. и глагола ѥму: приими букъви твоѩ и напиши осмь десzтъ.
8
8
І похвалив господар управителя неправедного, що мудро зробив; бо сини віку цього розумніші від синів світу в роді своїм. и похвали господь иконома неправьдьнааго яко мѫдрэ сътвори. яко сынове вэка сего мѫдрэише паче сынвъ свэта въ родэ своѥмь сѫть.
9
9
І Я кажу вам: здобувайте собі друзів з багатства неправедного, щоб вони, як станете вбогими, прийняли вас у вічні обителі. и азъ вамъ глаголѭ: сътворите себэ другы отъ мамонины неправьды да ѥгда оскудэѥте приимѫть вы въ вэчьныѩ кровы.
10
10
Вірний у малому і у великому вірний; а неправедний у малому, неправедний і у великому. вэрьныи въ малэ и въ мънозэ вэрьнъ ѥсть. и неправьдьныи въ малэ. и въ мънозэ неправьдьнъ ѥсть.
11
11
Отже, якщо ви у неправедному багатстві не були вірні, хто ж довірить вам істинне? аще Uбо въ неправьдьнэмь житии. не бысте вэрьни. вы истиньнэмь къто вамъ вэрU иметь.
12
12
І якщо в чужому не були вірні, ваше хто вам дасть? и аще въ тUждемь вэрьнии не бысте. ваше кто вамъ дасть.
13
13
Ніякий слуга не може служити двом господарям, бо або одного зненавидить, а другого полюбить, або до одного виявлятиме прихильність, а другого занедбає. Не можете служити Богові і мамоні*. никыи же рабъ не можеть двэма господинома работати. либо ѥдиного възненавидить. а дрUгааго възлюбить. ли ѥдиного дьржитьсz. а о дрUзэмь неродити въчьнеть. не можете бо7µ работати ни мамонэ.
14
14
Чули все це і фарисеї, що були сріблолюбцями, і глузували з Нього. слышахU же си вьсz фарисэи. сребролюбьци сUще. и подражахUти и.
15
15
Він сказав їм: ви показуєте себе праведниками перед людьми, але Бог знає серця ваші, бо що високе в людей, те мерзенне перед Богом. и рече имъ вы есте оправьдающии себе прэдъ члв7кы. б7ъ же вэсть ср7дцz ваша. яко же ѥсть въ члв7цэхъ. высокъ мьрзъкъ предъ бм7ь ѥсть.
16
16
Закон і Пророки були до Іоана; з цього часу Царство Боже благовіститься, і кожен із зусиллям входить у нього. законъ и пророци до иоана. отътоли царьствиѥ божиѥ благовэстуѥть сz. и вьсякъ въ нѥ нудить сz.
17
17
Але скоріше небо і земля перейдуть, ніж одна риска із закону загине. и удобэѥ же ѥсть небу и земли прэити нѥже отъ закона ѥдинои чрьтэ погыбнѫти.
18
18
Усякий, хто розведеться з жінкою своєю і одружиться з іншою, перелюбствує; і кожен, хто жениться на розведеній з чоловіком, чинить перелюб. въсякъ пущаѩи женѫ своѭ и приводz инѫ прэлюбы дэѥть. и женzи сz пущеноѭ отъ мѫжа прэлюбы творить.
19
19
Один чоловік був багатий, одягався в порфиру і висон* і щодня розкішно бенкетував. Чловэкъ же нэкыи бэ богать и облачааше сz въ порфµру и въ вµссъ веселz сz на вьсякъ дьнь свэтьло.
20
20
Був же один убогий на ім’я Лазар, що лежав біля воріт його весь у струпах нищь же бэ ѥтеръ именьмь лазарь иже лежааше при вратэхъ ѥго гноинъ
21
21
і бажав насититися крихтами, що падали зі столу багача; пси, приходячи, лизали струпи його. и желаѩ насытити сz отъ крупиць падаѭщиихъ отъ трапезы богатааго. нъ и пьси приходzще облизаахѫ гнои ѥго.
22
22
Прийшло вмерти вбогому, і віднесений був ангелами на лоно Авраамове. Помер же і багатий, і поховали його. бысть же умрэти нищуу му и несену быти ангелы на лоно авраамле. умрэтъ же и богатыи и погребошz и.
23
23
І в пеклі, будучи в муках, він підняв очі свої, побачив здалеку Авраама і Лазаря на лоні його. и въ адэ възведъ очи свои сы въ мѫкахъ узьрэ авраама издалече и лазаря на лонэ ѥго.
24
24
І,голосно закричавши, сказав: отче Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, нехай умочить кінець пальця свого у воду та прохолодить язик мій, бо я мучусь у полум’ї цьому. и тъ възглашь рече: отьче аврааме помилуи мz и посъли лазаря да омочить коньць прьста своѥго въ водэ и устудить ѩзыкъ мои яко страждѫ въ пламени семь.
25
25
Але Авраам сказав: чадо! Згадай, що ти одержав уже блага твої за життя твого, а Лазар — тільки зло; отже, тепер він тут тішиться, а ти страждаєш. рече же авраамъ: чzдо помяни яко въсприѩлъ ѥси ты благая твоя въ животэ твоѥмь и лазарь такожде зълая. нынэ же сьде утэшаѥть сz а ты страждеши.
26
26
І, крім усього того, між нами і вами утверджена велика безодня, так що ті, які хочуть перейти звідси до вас, не зможуть, так само звідти до нас не переходять. и надъ вьсэми сими междU нами и вами пропасть велия Uтврьди сz яко да хотzщеи минѫти отъсѫдU къ вамъ не възмогUть. ни же tтуду къ намъ прэходzть.>
27
27
Тоді він сказав: так благаю тебе, отче, пошли його в дім батька мого. рече же молю тz Uбо о§е. да посълеши въ домъ оц7а моѥго.
28
28
Маю бо п’ятьох братів, нехай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли в це місце муки. имамъ пzть братия. яко да засъвэдэтельствUють имъ. да не и ти придUть на мэсто се мUченоѥ.
29
29
Авраам сказав йому: у них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх. гlа же аврамъ имUть мосэа и прbркы. да послUшають ихъ.
30
30
Він же сказав: ні, отче Аврааме! Але коли хто з мертвих прийде до них, покаються. онъ же рече. ни о§е авраме. нъ аще кто t мьртвыихъ идеть къ нимъ покаютьсz.
31
31
Тоді Авраам сказав йому: якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять. рече же ѥмU аще мосэа и прbркъ не послUшzють. ни аще кто t мьртвыихъ въскрьснеть не имUть вэры.
Глава 17
Глава 17
1
1
Сказав також Ісус ученикам: неможливо не прийти спокусам; але горе тому, через кого вони приходять. Рече же ученикомъ своимъ: не възможьно ѥсть да не придѫть съблазни. горе же тому имьже придѫть.
2
2
Краще було б йому, якби жорно млинове повісили йому на шию і кинули його в море, ніж щоб він спокусив одного з малих цих. унэѥ ѥму бы было аще бы камень жрьновьныи възложенъ на выѭ ѥго и въврьженъ въ море неже да съблажняѥть малыихъ сихъ ѥдиного.
3
3
Пильнуйте за собою. Якщо ж согрішить проти тебе брат твій, докори йому; і коли покається, прости йому; вънемлэте себе. аще съгрэшить братъ твои. запрэти ѥмU. и яще покаѥтьсz tпUсти ѥмU.
4
4
і коли сім разів на день згрішить проти тебе і сім разів на день звернеться і скаже: каюсь, — прости йому. и яще седмерицею дн7ьмь съгрэшить къ тебе. седмерицею обратитьсz къ тебе гlz каюсz. tпUсти ѥмU.
5
5
І сказали апостоли Господу: додай нам віри. рэша же апл7и гв7и. приложи намъ вэрU.
6
6
Господь сказав: коли б ви мали віру, як зерно гірчичне, і сказали смоковниці цій: вирвись і пересадись у море, то вона послухала б вас. и рече же Gь. аще бысте вэрU имэли. яко зьрно горUщьно. гlали бысте Uбо сUкаминэ сеи. въздерисz и въвьрзисz въ море. и послUшала бы васъ.
7
7
Хто з вас, маючи раба, який оре або пасе, як тільки він повернеться з поля, скаже йому: іди мерщій та сідай до столу? которыи же t васъ рабъ имэяи орюща. или пасUща. иже пришьдъшю ѥмU съ села. речеть ѥмU абиѥ. минUвъ възлzзи.
8
8
Навпаки, чи не скаже йому: приготуй мені повечеряти та, підперезавшись, прислуговуй мені, доки буду їсти і пити, а потім їж і пий сам? а не речеть ли ѥмU Uготоваи ми чьто вечерzю. и прэпоясавъсz слUжи ми. дондеже ѥмь и пью. и по томь ѥси и пьѥши ты.
9
9
Чи ж стане він дякувати рабові тому за те, що він виконав наказ? Не думаю. ѥда имать хвалU рабU томU. яко сътвори повелэная. не мьню.
10
10
Так і ви, коли виконаєте все, що вам наказувалося, кажіть: ми раби нікчемні; бо зробили тільки те, що повинні були зробити. тако и вы. ѥгда сътворите повелэная вамъ. гlете яко раби недостоини ѥсмь. ѥже дължьни бэхомъ сътворити сътворихомъ.
11
11
Йдучи до Єрусалима, Він проходив між Самарією та Галилеєю. И бысть идѫщу ѥму въ иерусалимъ и тъ прохождааше между самариѥѭ и галилеѥѭ.
12
12
І коли входив Він в одне село, зустріли Його десять чоловік прокажених, які зупинилися віддалік. въходzщю iс7ви въ вьсь ѥтерU. сърэтоша и десzть прокаженъ мѫжь. иже сташа издалечz.
13
13
І вони гучним голосом говорили: Ісусе, Наставнику, помилуй нас. и ти възнесоша гласъ гlюще. iс7е наставьниче помилUи ны.
14
14
Побачивши їх, Він сказав їм: підіть покажіться священикам. І коли вони йшли, очистилися. и видэвъ я рече имъ. шьдъше покажэтесz иѥрэомъ. и бысть идUщемъ имъ. очистишzсz.
15
15
Один же з них, побачивши, що зцілився, повернувся, гучним голосом прославляючи Бога, ѥдинъ же t нихъ видэвъ яко исцэлэ. Възвратисz съ гласъмь великъмь славz б7а.
16
16
і припав лицем до ніг Його, віддаючи Йому хвалу; і це був самарянин. и паде ниць на ногU ѥго. хвалU ѥмU въздая. и тъ бэ самарzнинъ.
17
17
Тоді Ісус сказав: чи не десять очистилися? Де ж дев’ять? tвэщавъ же iс7ъ и рече. не десzть ли очистисz. да девzть.*
18
18
Чому вони не повернулися віддати славу Богові, тільки іноплемінник цей? како не обратишzсz. възвращьшесz дати славU богU тъкъмо иноплеменьникъ сь.
19
19
І сказав йому: встань, іди; віра твоя спасла тебе. и рече ѥмU въставъ иди вэра твоя сп©еть тz.
20
20
А як фарисеї запитали Його: коли прийде Царство Боже? — відповів їм: не прийде Царство Боже помітно, Въпрошенъ же бывъ отъ фарисеи къгда придеть царьствиѥ божиѥ отъвэща имъ и рече: не придеть царьствиѥ божиѥ съ сѫмьнэниѥмь.
21
21
і не скажуть: ось, воно тут, або: он там. Бо Царство Боже всередині вас є. ни рекѫть: се сьде ли овъде. се бо царьствиѥ божиѥ вънѫтрьѫдѫ въ васъ ѥсть.
22
22
Сказав також ученикам: прийдуть дні, коли бажатимете бачити хоч один з днів Сина Людського, та не побачите. рече же къ ученикомъ: придѫть дниѥ ѥгда въжделэѥте ѥдиного днии сына чловэчьскааго видэти и не узьрите.
23
23
І скажуть вам: ось тут, або: он там, — не ходіть і не ганяйтеся, и рекѫть вамъ: се сьде се овъде христосъ не изидэте ни поженэте.
24
24
бо, як блискавка, блиснувши від одного краю неба, світить до другого краю неба, так буде Син Людський у день Свій. яко бо млънии блисцаѭщи сz отъ подънебесныѩ на подънебеснѫѭ свэтить сz тако бѫдеть сынъ чловэчьскыи въ дьнь свои.
25
25
Але насамперед належить Йому багато постраждати і бути відкинутим родом цим. прэжде же подобаѥть ѥму много пострадати и искушену быти отъ рода сего.
26
26
І як було в дні Ноя, так буде і в дні Сина Людського: и якоже бысть въ дьни ноѥвы тако бѫдеть и въ дьни сына чловэчьскааго.
27
27
їли, пили, одружувалися і виходили заміж, аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, і прийшов потоп, і погубив усіх. ядэахѫ и пияхѫ женэахѫ сz и посягаахѫ до нѥгоже дьне въниде ноѥ въ ковьчегъ и приде потопъ и погуби вьсz.
28
28
Так само, як було й у дні Лота: їли, пили, купували, продавали, саджали, будували; такожде и якоже бысть въ дьни лотовы ядэахѫ и пияхѫ куповаахѫ и продаяахѫ саждаахѫ зъдаахѫ.
29
29
а в той день, в який Лот вийшов з Содома, линули сірка палаюча й вогонь з небес і погубили усіх; въ ньже дьнь изиде лотъ отъ содомлянъ одъжди жупелъ и огнь съ небесе и погуби вьсz.
30
30
так буде і в той день, коли Син Людський явиться. по томужде бѫдеть и дьнь въ ньже сынъ чловэчьскыи явить сz.
31
31
У той день, хто буде на покрівлі, а речі його в домі, нехай не злазить їх узяти; і хто буде на полі, також нехай не повертається назад. въ тъ дьнь иже бѫдеть на кровэ и съсѫди ѥго въ дому да не сълазить възzтъ ихъ. и иже на селэ такожде да не възвратить сz въспzть.
32
32
Згадайте жінку Лотову. поминаите женѫ лотовѫ.
33
33
Хто почне зберігати душу свою, той погубить її; а хто погубить її, той оживить її. иже аще възищеть душz своѥѩ ѭ съпасти погубить ѭ. а иже погубить ѭ живить ѭ.
34
34
Кажу вам: у ту ніч будуть двоє на одній постелі: один візьметься, а другий залишиться. глаголѭ же вамъ: въ тѫ нощь бѫдете дъва на ложи ѥдиномь. ѥдинъ поѥмлѭть а другыи оставляѭть.
35
35
Дві будуть молоти разом: одна візьметься, а друга залишиться. бѫдете дъвэ въкупэ мелѭщи. ѥдинѫ поѥмлѭть а другѫѭ оставляѭть.
36
36
Двоє будуть на полі: один візьметься, а другий залишиться. дъва бѫдете на селэ. ѥдинъ поѥмлѭть а другыи оставляѭть.
37
37
На це сказали Йому: де, Господи? Він же сказав їм: де труп, там зберуться й орли. и отъвэщавъше глаголашz ѥму: къде господи; онъ же рече имъ: идеже тэло ту орьли сънемлѭть сz.
Глава 18
Глава 18
1
1
Сказав також їм і притчу про те, як треба завжди молитися і не занепадати духом, Глаголааше же и притъчѫ къ нимъ како подобаѥть вьсегда молити сz и не стужати си
2
2
кажучи: в одному місті був суддя, який Бога не боявся і людей не соромився. глаголz: сUди бэ ѥтеръ въ ѥтерэ градэ. ба7 не боясz ни члв7къ срамлzясz.
3
3
В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого. въдова же бэ въ градэ томь. и прихождzаше къ немU гlющи. мьсти мене t сUпьрz моѥго.
4
4
Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь, и не хотzаше. на дълзэ же врэмени. по сихъ же рече. аще ба7 не боюсz ни члв7къ срамлzюсz.
5
5
але, оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більш докучати мені. зане творить ми трUдъ въдовица си. да мьщю ея. да не до коньцz приходzщи застоить мене.
6
6
І сказав Господь: чуєте, що каже суддя неправедний? рече же Gь слышіте чьто сUдии неправьдьныи гlеть.
7
7
Хіба Бог не захистить обранців Своїх, що волають до Нього день і ніч, чи баритиметься до них? а б7ъ не имать ли сътворити мьсти. избьраныихъ своихъ. въпиющиихъ къ немѫ дн7ь и нощь. и тьрпить о нихъ.
8
8
Кажу вам, що захистить їх скоро. Але Син Людський, коли прийде, чи знайде віру на землі? гlю бо вамъ. яко сътворить мьсть ихъ въскорэ. обаче сынъ чловэчьскыи пришьдъ обрzщеть ли си вэрѫ на земли;
9
9
Сказав також і до деяких, які були упевнені в собі, що вони праведні, а інших принижували, таку притчу. рече же и къ другыимъ упъваѭщиимъ собоѭ яко сѫть правьдьници и хулzщеи прочzѩ притъчѫ сиѭ.
10
10
Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар. члв7ка два вънидоста въ цр7квь помолитъсz. бэ же ѥдинъ фарисэи. а дрѫгыи мытарь.
11
11
Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар. фарисэи же молzашесz въ себэ гlz. б9е хвалU тебе въздаю. ги7 съподоби мz. нэсмь бо азъ яко и прочии члв7ци. въ заимъ дающеи обидzть. и прэлюбодэи. не яко сь мытарь.
12
12
Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю. пощюсz дъвашьды въ недэли. десzтинU даю t своѥго имэния.
13
13
А митар, стоячи віддалік, не смів навіть очей звести на небо; але, б’ючи себе в груди, говорив: Боже, будь милостивий до мене, грішного! а мытарь издалечz стоя. не съмzше ни очию на нб7о възвести. нъ бьzше въ пьрси своя гlz. б9е tпѫсти грэхы моя мънэ грэшьникU.
14
14
Кажу вам, що цей пішов до дому свого виправданий більше, ніж той: бо всякий, хто підноситься, принижений буде, а хто принижує себе, піднесеться. гlю же вамъ. яко приде въ домъ свои оправьдавъсz паче оного. вьсzкъ бо възносzисz съмэритьсz. и съмэрzяисz възнесетьсz.
15
15
Приносили ж до Нього і дітей, щоб Він доторкнувся до них; а ученики, бачачи те, боронили їм. Приношаахѫ же къ нѥму и младьньцz да бы сz ихъ коснѫлъ. видэвъше же ученици прэщаахѫ имъ.
16
16
Але Ісус, підізвавши їх, сказав: пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм; бо таких є Царство Боже. исусъ же призъва ѩ глаголѩ: не дэите дэтии приходити къ мънэ и не браните имъ таковыхъ бо ѥсть царьствиѥ божиѥ.
17
17
Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього. аминь глаголѭ вамъ: иже аще не прииметь царьствия божия яко отрочz не имать вънити въ нѥ. Въ оно+.
18
18
І запитав Його один з начальників, кажучи: Учителю благий, що мені зробити, щоб успадкувати життя вічне? члв7къ ѥтеръ приде къ iс7U искUшzя и гlz. Uчителю бlгыи чьто сътворю. животъ вэчьныи наслэдьствUю.
19
19
Ісус сказав йому: чого ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. рече же ѥмU iс7ъ чьто мz гlеши бlга. никъто же бlгъ тъкмо ѥдинъ б7ъ.
20
20
Заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, шануй батька твого і матір твою. заповэди вэси. не Uбии ни прэлюбы сътвори. ни Uкради. ни лъжи съвэдэтель бUди. чьти оц7z твоѥго и м™рь.
21
21
Він же сказав: усе це я зберіг від юности моєї. онъ же рече ѥмU вьсz си съхранихъ t Uности моѥя.
22
22
Почувши це, Ісус сказав: ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і йди слідом за Мною. слышzвъ же iс7ъ и рече ѥмU. ѥще ѥдиного не съконьчzлъ ѥси. вьсz ѥлико имаши продажь. и даждь нищиимъ. и имэти имаши съкровище на нб7сехъ. и грzди по мънэ.
23
23
Він же, почувши це, засмутився, бо був дуже багатий. онъ же слышавъ се прискьрбьнъ бысть. бэ бо богатъ зэло.
24
24
Ісус же, побачивши, що він засмутився, сказав: як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже! видэвъ же iс7ъ прискьрбьна бывъшz. рече како неUдобь имUщю богатьство въ цrтво б9иѥ вънити.
25
25
Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Царства Божого. Uдобэѥ бо ѥсть вельбUдU. сквозэ игълинэ Uши проити. неже богатU въ цrтвие б9иѥ вънити.
26
26
Ті, що чули, сказали: то хто ж може спастися? рэшz же слышавъшии. къто можеть сп7сенъ быти.
27
27
Він же сказав: неможливе для людей — можливе для Бога. онъ же рече. не възможьна t члв7къ. а възможьна отъ б7а сUть.
28
28
Петро ж сказав: ось ми покинули все і пішли за Тобою. рече же петръ: се мы оставихомъ вься и по тебэ идохомъ.
29
29
Він сказав їм: істинно говорю вам, що немає нікого, хто покинув би дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого онъ же рече имъ: аминь глаголѭ вамъ яко ни къто же ѥсть иже оставить домъ ли родителя ли братиѭ ли сестры ли женѫ ли чzда царьствия божия ради
30
30
і не одержав би значно більше в цей час, а у віці майбутньому — життя вічне. иже не въсприиметь мъножицеѭ въ врэмz се и въ вэкъ грzдѫщии животъ вэчьныи.
31
31
Взявши ж дванадцятьох учеників Своїх, сказав їм: ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського, Поимъ же оба на десzте рече къ нимъ: се въсходимъ въ иерусалимъ и съконьчаѭть сz вься писаная пророкы о сынэ чловэчьстэѥмь.
32
32
бо видадуть Його язичникам, і глузуватимуть з Нього, і скривдять Його, і обплюють Його. прэдадzть бо и языкомъ и порѫгаѭть сz ѥму и досадzть ѥму и заплюѭть и
33
33
І будуть бити, і уб’ють Його; та на третій день воскресне. и бивъше убиѭть и третии дьнь въскрьснеть.
34
34
Але вони нічого з цього не зрозуміли; і були слова ці приховані для них, і вони не розуміли сказаного. и ти ни чесо же отъ сихъ не разумэшz. и бэ глаголъ сь съкровенъ отъ нихъ и не разумэваахѫ глаголѥмыихъ.
35
35
Коли ж наближався Він до Єрихона, один сліпий сидів край дороги і просив милостині. бысть же приближитисz iсв7и въ ѥрихU. слэпьць ѥтеръ сэдzше при пUти. просz.
36
36
Почувши, що повз нього проходить народ, запитав: що це таке? слышzвъ же народа мимоходzщz. въпрашааше чьто Uбо ѥсть се.
37
37
Йому сказали, що Ісус Назарянин проходить. повэдаахU же ѥмU. яко iс7ъ иазарzнинъ мимоходить.
38
38
Тоді він закричав: Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене! и тъ възъпи гlz. iс7е сн7е дв7двъ помилUи мz.
39
39
І ті, що йшли попереду, примушували його замовкнути; а він ще голосніше кричав: Сину Давидів, помилуй мене! и прэдъидUщеи прэщаахU ѥмU да Uмълчить. онъ же паче излиха въпияше гlz. сн7е двд7ъ помилUи мz.
40
40
Зупинившись, Ісус звелів привести його до Себе. Коли той наблизився до Нього, спитав його: ставъ же iс7ъ повелэ привести и къ себэ. приближьшю же сz ѥмU къ немU. въпроси и
41
41
чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господи, щоб мені прозріти! чьто хощеши да ти сътворю. онъ же рече Gи да прозьрю.
42
42
Ісус сказав йому: прозри! Віра твоя спасла тебе. iс7ъ же рече ѥмU прозьри. вэра твоя сп©еть тz
43
43
І він умить прозрів і пішов за Ним, славлячи Бога; і всі люди, побачивши це, віддали хвалу Богові. и абиѥ прозьрэ. и въ слэдъ ѥго идzаше славz б7а. и вьси людиѥ видэвъше. въздаша славU богU.
Глава 19
Глава 19
1
1
Потім Ісус увійшов до Єрихона і проходив через нього. Въ врэмz оно въниде iс7ъ въ иѥрихU.
2
2
І ось один муж на ім’я Закхей, він був старший над митарями і чоловік був багатий, и се мUжь именьмь закхэи. и сь бэ старэи мытаремъ. и тъ бэ богатъ.
3
3
бажав бачити Ісуса, хто Він; але не міг за народом, бо був малий на зріст. и искаше видэти iс7а къто ѥсть. и не можzше народъмь. яко тэлъмь малъ бэ.
4
4
І, забігши наперед, виліз на смоковницю, щоб побачити Його, бо Він мав проходити біля неї. и прэди текъ възлэзе на ягодичинѫ. да видить iс7а. яко тUдэ хотzаше минUти.
5
5
Коли Ісус прийшов на те місце і, глянувши, побачив його, сказав йому: Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Мені належить бути в тебе в домі. и яко приде на мэсто. възьрэвъ iс7ъ видэ и. и рече ѥмU закхэю. потъщавъсz сълэзи. днcь бо подобаѥть ми въ домU твоѥмь быти.
6
6
І він поспішно зліз і прийняв Його з радістю. и потъщавъсz сълэзе. и приятъ и радUясz.
7
7
І всі, побачивши те, почали нарікати, що Він зайшов гостити до грішного чоловіка. и видэвъше и фарисэи ръптахU гlюще. яко къ грэшьнѫ мUжю въниде витатъ.
8
8
Закхей, вставши, сказав Господеві: Господи, половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо. ставъ же закхэи и рече. Gи се полъ имэния моѥго дамь нищиимъ. и яще ѥсмь кого чимь обидэлъ. възвращю четверицею.
9
9
Ісус сказав йому: нині прийшло спасіння дому цьому, бо і він син Авраамів. рече же къ нѥмU iс7ъ. яко днcь сп©ениѥ домU твоѥмU бысть. зане и сн7ъ аврамль ѥсть.
10
10
Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло. приде бо сн7ъ чловэчьскыи. възискатъ и съпастъ погыбъшааго.
11
11
Коли ж вони слухали це, розповів ще одну притчу; бо Він був недалеко від Єрусалима, і вони думали, що Царство Боже повинне скоро відкритися. слышащемъ же имъ се приложь притъчѫ рече занѥже тъ бэ близь иерусалима и мьняаху яко абиѥ хощеть царьствиѥ божиѥ явити сz.
12
12
Отже, сказав: один чоловік високого роду вирушав у далеку країну, щоб прийняти собі царство і повернутися. рече же: чловэкъ нэкыи добра рода иде на странѫ далече приѩтъ себэ царьствиѥ и възвратитъ сz.
13
13
Покликавши десятьох рабів своїх, дав їм десять мин* і сказав їм: пустіть їх у діло, поки я повернусь. призъвавъ же десzть рабъ своихъ и дасть имъ десzть мънасъ и рече къ нимъ: куплѭ дэите доньдеже придѫ.
14
14
Але громадяни ненавиділи його і відправили слідом за ним посланців, сказавши: ми не хочемо, щоб він царював над нами. граждане же ѥго ненавидэахѫ ѥго и послаша молитвѫ въ слэдъ ѥго глаголѭще: не хощемъ сѥму да царьствуеть надъ нами.
15
15
І коли він повернувся, прийнявши царство, то звелів покликати рабів тих, яким дав срібло, щоб довідатися, хто що придбав. и бысть ѥгда сz възврати приимъ царьствиѥ и рече: да пригласzтъ ѥму рабы ты имъже дасть съребро да увэсть какѫ куплѭ сѫть сътворили.
16
16
Прийшов перший і сказав: господарю, мина твоя принесла десять мин. приде же прьвыи глаголѩ: господи мънасъ твоя придэла десzть мънасъ.
17
17
І сказав йому: гаразд, добрий рабе! За те, що ти у малому був вірний, візьми управління над десятьма містами. и рече ѥму: благыи рабе и добрыи яко о малэ вэрьнъ бысть бѫди область имы надъ десzтиѭ градъ.
18
18
Прийшов другий і сказав: господарю, мина твоя принесла п’ять мин. и приде въторыи глаголѩ: господи мънасъ твоя створи пzть мънасъ.
19
19
Сказав і цьому: і ти будь над п’ятьма містами. рече же и тому и ты бѫди надъ пzтиѭ градъ.
20
20
Прийшов ще один і сказав: господарю, ось твоя мина, яку я зберігав, загорнувши в хустину, и другыи приде глаголѩ: господи се мънасъ твоя ѭже имэхъ положенѫ въ убрусэ.
21
21
бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв. бояахъ бо сz тебе яко чловэкъ яръ ѥси. въземлеши ѥгоже не положь и жьнеши ѥгоже не сэвъ.
22
22
Господар сказав йому: твоїми вустами суджу тебе, лукавий рабе! Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв. глагола ѥму: отъ устъ твоихъ сѫждѫ ти зълыи рабе. вэдэаше яко азъ чловэкъ яръ ѥсмь въземлѭ ѥгоже не положихъ и жьнѫ ѥгоже не сэхъ.
23
23
Чому ж ти не віддав срібла мого купцям, щоб я, повернувшись, узяв його з прибутком? и по чьто не въдасть моѥго съребра пэнzжьникомъ; и азъ пришьдъ съ лихвоѭ истzзалъ ѥ быхъ.
24
24
І сказав тим, що там стояли: візьміть у нього мину і дайте тому, що має десять мин. и прэдъстоѩщи имъ рече: възмэте отъ нѥго мънасѫ и дадите имѫщуу му десzть мънасъ.
25
25
І сказали йому: господарю, у нього є десять мин. и рэшz ѥму: господи имать десzть мънасъ.
26
26
Кажу ж бо вам, що всякому, хто має, тому дасться; а хто не має, відбереться і те, що має. глаголѭ же вамъ яко вьсякому имѫщуму дадzть а отъ неимѫщааго и ѥже имать отъимѫть отъ нѥго.
27
27
А ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте переді мною. обаче врагы моѩ ты не хотэвъшzѩ мънэ да царь быхъ былъ надъ ними приведэте сэмо и исэцэте ѩ прэдъ мъноѭ.
28
28
Сказавши це, Ісус пішов далі, підіймаючись до Єрусалима. И се рэкъ идэаше прэди въсходz въ иерусалимъ.
29
29
І коли наблизився до Виффагії та Вифанії, до гори, що зветься Елеонською, послав двох учеників Своїх и бысть яко приближи сz въ виfфагиѭ и виfаниѭ къ горэ нарицаѥмэи елеонъ посла дъва ученикъ своихъ
30
30
і сказав: підіть до села, що перед вами; увійшовши в нього, знайдете осля прив’язане, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’язавши його, приведіть. глаголѩ: идэта въ прямьнѭѭ вьсь въ нѭже въходzща обрzщета жрэбz привzзано на нѥже ни къто же къде отъ чловэкъ не въсэде. отърэшьша ѥ приведэта.
31
31
А коли хто вас спитає: навіщо відв’язуєте? — скажіть йому так: Господь його потребує. и аще къто вы въпрашаѥть почьто отърэшаѥта ѥ тако речета ѥму яко господь трэбуѥть ѥго.
32
32
Посланці пішли і знайшли все так, як Він сказав їм. шьдъша же посланая обрэтосте якоже рече има.
33
33
Коли ж вони відв’язували осля, то господарі його сказали їм: навіщо відв’язуєте осля? отърэшаѭщема же има жрэбz рэшz господиѥ ѥго къ нима: чьто отърэшаѥта жрэбz;
34
34
Вони відповіли: Господь його потребує. она же рэсте яко господь трэбуѥть ѥго.
35
35
І привели його до Ісуса, і, накинувши одяг свій на осля, посадили Ісуса. и приведосте ѥ къ исусови и възврьгъше ризы своѩ на жрэбz въсадишz исуса.
36
36
І коли Він їхав, стелили одяг свій на дорозі. идѫщу же ѥму постилаахѫ ризы своѩ по пѫти.
37
37
А коли Він наближався вже до спуску з гори Елеонської, безліч учеників почали радісно хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які вони бачили, приближаѭщу же сz ѥму абиѥ къ нисхождению горэ елеоньсцэи начzтъ вьсе мъно- жьство ученикъ радуѭще сz хвалити бога гласъмь велиѥмь о вьсэхъ силахъ ѩже видэшz
38
38
кажучи: благословен Цар, що гряде в ім’я Господнє! Мир на небесах і слава у вишніх! глаголѭще: благословенъ грzдыи царь въ имz господьне миръ на небеси и слава въ вышниихъ.
39
39
І деякі фарисеї з народу сказали Йому: Учителю, заборони ученикам Твоїм. и ѥдини фарисеи отъ народа рэшz къ нѥму: учителю запрэти ученикомъ твоимъ.
40
40
Але Він сказав їм у відповідь: Я вам кажу, що коли вони замовкнуть, то каміння заголосить. и отъвэщавъ рече имъ: глаголѭ вамъ яко аще и си умлъчzть камениѥ въпити имать.
41
41
І коли, наблизившись, побачив місто, то заплакав над ним и яко приблизи сz видэвъ градъ плака сz о нѥмь
42
42
і сказав: о, коли б зрозуміло ти хоч у цей твій день, що потрібне для твого миру! Але це сховано нині від очей твоїх. глаголz яко аще бы разумэлъ въ дьнь сь твои и ты яже къ миру твоѥму. нынэ же укры сz отъ очию твоѥю.
43
43
Бо прийдуть на тебе дні, і вороги твої оточать тебе валом, і візьмуть в облогу тебе, і стиснуть тебе звідусіль. яко придѫть дниѥ на тz и обложzть врази твои острогъ о тебэ и обидѫть тz и осzдѫть тz вьсѫдѫ
44
44
І зруйнують тебе, і поб’ють дітей твоїх у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, бо ти не зрозуміло часу відвідин твоїх. и разбиѭть тz и чzда твоя въ тебэ и не оставzть въ тебэ камене на камени понѥже не разумэ врэмене посэщению твоѥму.
45
45
І ввійшовши у храм, почав виганяти тих, що в ньому продавали і купували, и въшьдъ въ црькъвь начzтъ изгонити продаѭщаѩ въ нѥи и купуѭщаѩ
46
46
кажучи їм: написано: дім Мій є дім молитви, а ви зробили його вертепом розбійників. глаголѩ имъ: писано ѥсть храмъ мои храмъ молитвэ ѥсть. вы же сътвористе и врьтьпъ разбоиникомъ.
47
47
І навчав щодня в храмі. А первосвященики і книжники та старійшини народні шукали, як погубити Його, и бэ учz въ црькъви по вьсz дьни. архиереи же и кънижьници искаахѫ ѥго погубити и старэишины людемъ.
48
48
і не знаходили, що б зробити з Ним, бо всі люди трималися Його і слухали Його. и не обрэтаахѫ чьто сътворzть ѥму. людиѥ бо вьси дрьжаахѫ сz ѥго послушаѭще.
Глава 20
Глава 20
1
1
І сталося в один з тих днів, коли Він навчав народ у храмі і благовістив, прийшли первосвященики і книжники зі старійшинами. И бысть въ ѥдинъ отъ дьнии тэхъ учzщу ѥму въ црькъви и благовэстуѭщу сташz сz архиереи и кънижьници съ старьци
2
2
І запитали Його: скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу? и рэшz глаголѭще къ нѥму: рьци намъ коѥѭ областиѭ се твориши и къто ѥсть давыи тебэ область сиѭ;
3
3
Він сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, скажіть Мені — отъвэщавъ же рече къ нимъ: въпрошѫ вы и азъ ѥдиного словесе и рьцэте ми:
4
4
хрещення Іоанове було з небес чи від людей? крьщениѥ иоаново съ небесе ли бэ или отъ чловэкъ;
5
5
Вони ж, міркуючи між собою, говорили: коли скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому? они же помышляахѫ въ себэ глаголѭще яко аще речемъ отъ небесе речеть по чьто не вэровасте ѥмµ;
6
6
А коли скажемо, що від людей, то весь народ поб’є нас камінням, бо він упевнений, що Іоан є пророк. аще ли речемъ отъ чловэкъ людиѥ вьси камениѥмь побиѭть ны. извэстьно бо бэ людемъ яко иоанъ пророкъ бэ.
7
7
І відповіли: не знаємо, звідки. и отъвэщашz: не вэмъ отъкѫду.
8
8
Ісус сказав їм: то і Я не скажу вам, якою владою це роблю. исусъ же рече имъ: ни азъ глаголѭ вамъ коѥѭ властиѭ се творѭ.
9
9
І почав Він розповідати людям таку притчу: один чоловік насадив виноградник і віддав його виноградарям, та й відбув на довгий час. Начzтъ же къ людемъ глаголати притъчѫ сиѭ. чловэкъ насади виноградъ и въдасть и дэлателемъ и отиде на лэта мънога.
10
10
І у певний час послав до виноградарів раба, щоб вони дали йому плодів з виноградника; але виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим. и въ врэмz посъла къ дэлателемъ рабъ да отъ плода винограда дадzть ѥму. дэлателѥ же бивъше и пустишz тъщь.
11
11
Ще послав другого раба; але вони і того, побивши і зневаживши, відіслали ні з чим. и приложи другыи посълати рабъ. они же и того бивъше и досаждьше ѥму пустишz тъщь.
12
12
І ще послав третього; але вони і того, поранивши, вигнали. и приложи третии посълати. они же и сего уязвьше изгънашz.
13
13
Тоді господар виноградника сказав: що мені робити? Пошлю сина мого улюбленого; може, побачивши його, посоромляться. рече же господь винограда: чьто сътворѭ; послѭ сынъ мои възлюблѥныи. негли сего видэвъши усрамляѭть сz.
14
14
А виноградарі, побачивши його, міркували між собою, кажучи: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, щоб спадщина була нашою. видэвъше же и дэлателѥ мышляахѫ другъ къ другу глаголѭще: сь ѥсть наслэдьникъ придэте убиѥмъ и да наше бѫдеть достояниѥ.
15
15
І, вивівши його геть з виноградника, вбили. Що зробить з ними господар виноградника? и изведъше и вънъ из винограда убишz. чьто убо створить имъ господинъ винограда;
16
16
Прийде і погубить виноградарів тих, і віддасть виноградник іншим. Ті, що слухали це, сказали: нехай не буде так! придеть и погубить дэлателѩ сиѩ и въдасть виноградъ инэмъ. слышавъше же рэшz: да не бѫдеть.
17
17
А Він, поглянувши на них, сказав: що значить оце написане: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? онъ же възьрэвъ на нѩ рече: чьто убо ѥсть писаноѥ се камень ѥгоже не врэду сътворишz зиждѫщеи сь бысть въ главѫ ѫгълу;
18
18
Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; а на кого він упаде, того роздавить. вьсякъ падыи на камени томь съкрушить сz. а на нѥмьже падеть сътьреть и.
19
19
І шукали в цей час первосвященики і книжники, як накласти на Нього руки, та побоялися народу; бо зрозуміли, що про них сказав Він цю притчу. и възискашz архиереи и кънижьници възложити на нь руцэ въ тъ часъ и убояшz сz людии. разумэшz бо яко къ нимъ рече притъчѫ сиѭ.
20
20
І, слідкуючи за Ним, підіслали лукавих людей, які, вдаючи з себе праведних, зловили б Його на слові, щоб видати Його начальникам і владі правителя. и съглzдавъше посълаша засэдьникы творzща сz правьдьници сѫще да имѫть и въ словеси да бышz и прэдали владычьству и области воѥводы.
21
21
І вони запитали Його: Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш і навчаєш, і не дивишся на особу, але істинно на путь Божу наставляєш; и въпросишz и глаголѭще: учителю вэмъ яко право глаголѥши и учиши и не на лица зьриши нъ въ истинѫ пѫти божию учиши.
22
22
чи належить нам давати податок кесареві, чи ні? достоить ли намъ кесареви дань дати ли ни;
23
23
Він же, зрозумівши їхнє лукавство, сказав їм: чого Мене спокушаєте? разумэвъ же льсть ихъ рече къ нимъ: чьто мz искушаѥте;
24
24
Покажіть Мені динарій — чиє на ньому зображення і напис? Вони відповіли: кесареве. покажите ми пэнzзь. чии имать образъ и написаниѥ; отъвэщавъше рэшz: кесаревъ.
25
25
Він сказав їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові. онъ же рече къ нимъ: въздадите убо яже сѫть кесарева кесареви. и яже сѫть божия богови.
26
26
І не могли впіймати Його на слові перед народом і, здивувавшись відповіді Його, замовкли. и не могошz зазьрэти глагола ѥго прэдъ людьми. и дивльше сz о отъвэтэ ѥго умълчашz.
27
27
Тоді прийшли деякі з саддукеїв, які не визнають воскресіння, і запитали Його: Пристѫпльше же нэции отъ садукеи глаголѭщеи въскрэшению не быти въпрашаахѫ и глаголѭще:
28
28
Учителю, Мойсей написав нам: коли у кого помре брат, що мав жінку, і помре бездітним, то нехай брат його візьме жінку його, відродить потомство братові своєму. учителю муѶси написалъ ѥсть намъ аще кому братъ умреть имы женѫ и тъ бес чzдъ умреть. да поиметь женѫ ѥго братъ и въскрэсить сэмz брата своѥго.
29
29
Отже, було сім братів, і перший взяв жінку і помер бездітним; седмь убо братиѩ бэ. и прьвыи поѥмь женѫ умрэтъ бесчzдьнъ.
30
30
узяв ту жінку другий, і той помер бездітним; и поѩтъ въторыи жену и тъ умрэтъ бесчzдьнъ.
31
31
узяв її третій, так само і всі семеро; і, не залишивши дітей, померли. и третии поѩтъ ѭ. такожде и вьси семь умрэшz не оставльше чzдъ.
32
32
Після всіх померла і жінка. послэжде же вьсэхъ и жена умрэтъ.
33
33
Отже, у воскресінні, якому з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за дружину. въ въскрэшениѥ убо котораго ихъ бѫдеть жена; семь бо имэшz ѭ женѫ.
34
34
Ісус сказав їм у відповідь: сини віку цього женяться і виходять заміж; и отъвэщавъ исусъ рече имъ: сынове вэка сего женzть сz и посагаѭть.
35
35
а ті, що сподобилися досягти того віку і воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж. а съподобльшеи сz вэкъ тъ улучити и въскрэшениѥ ѥже отъ мрьтвыихъ ни женzть сz ни посагаѭть
36
36
І вмерти вже не можуть; бо вони рівні з ангелами і є сини Божі, ставши синами воскресіння. ни умрэти потомь могѫть. равьни бо сѫть ангеломъ и сынове суть божии въскрэшению сынове сѫще.
37
37
А що мертві воскресають, і Мойсей показав при купині, коли Господа назвав Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова. а яко въстаѭть мрьтвии и муѶси съказа при кѫпинэ якоже глаголетть господа бога авраамля и бога исакова и бога ияковля.
38
38
Бог же не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всі живі. богъ же нэсть мрьтвыихъ нъ живыихъ вьси бо тому живи сѫть.
39
39
На це деякі з книжників сказали: Учителю, Ти добре сказав. отъвэщавъше ѥдини кънижьници рэшz: учителю добрэ рече.
40
40
І більше не насмілювалися запитувати Його ні про що. Він же сказав їм: кътому же не съмэахѫ ѥго въпрашати ни чьсо же. рече же къ нимъ:
41
41
як це кажуть, що Христос є сином Давидовим, како глаголѭть нэции христа быти сына давыдова;
42
42
А сам Давид говорить у книзі псалмів: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, а самъ давыдъ глаголеть въ кънигахъ псаломьскыихъ: рече господь господеви моѥму сzди о деснѫѭ мене
43
43
доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх? доньдеже положѫ врагы твоѩ подъножию ногама твоима.
44
44
Отже, Давид називає Його Господом; як же Він син йому? давыдъ и убо господа нарицаѥть то како ѥму ѥсть сынъ;
45
45
І коли увесь народ слухав, Він сказав ученикам Своїм: слышящемъ же вьсэмъ людемъ рече къ ученикомъ своимъ:
46
46
стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і люблять, щоб їх вітали на народних зібраннях, мати перші місця в синагогах і перші місця на вечерях, вънимаите себе t кънижьникъ. хотzщиихъ въ одеждzхъ ходити. и любzщиихъ. цэлования на тържищи ихъ. и прэдъсэдания на съньмищихъ и прэжезъвания на обэдэхъ.
47
47
які з’їдають доми вдів і лицемірно довго моляться; вони приймуть тим більше осудження. иже сънэдають домы въдовиць. и виною далече молzтьсz. си приимUть осUжениѥ большеѥ.
Глава 21
Глава 21
1
1
Поглянувши, Він побачив багатіїв, які клали дари свої в скарбницю. Възьрэвъ же видэ въмэтающz въ газофолакию. дары своя богатыя.
2
2
Побачив також і одну вбогу вдову, яка туди поклала дві лепти, видэ же ѥтерU въдовицю UбогU. въмэтающю тU двэ цzтэ.
3
3
і сказав: істинно говорю вам, що ця вбога вдова більше за всіх поклала; и рече въ истинU гlю вамъ. яко въдовицz си Uбогая боле вьсэхъ въвьрже.
4
4
бо всі ті з надміру свого клали в дар Богові, а вона з убогости своєї поклала весь прожиток свій, що мала. вьси бо си t избытъка своѥго въвьргоша дары бв7и. а си t лишения своѥго. вьсе имэниѥ своѥ въвьрже.
5
5
І коли деякі говорили про храм, що він прикрашений коштовним камінням і посудом, Він сказав: и ѥдинэмъ глаголѭщемъ о црькъви яко камениѥмь добръмъ и сосѫды украшена ѥсть рече:
6
6
надійдуть дні, в які з того, що ви тут бачите, не залишиться каменя на камені, який не зруйнується. си яже видите придѫть дьниѥ въ нѩже не останеть камень на камени иже не разорить сz.
7
7
І запитали Його: Учителю, коли ж це буде? І яке знамення, коли це має статися? въпросишz же и глаголѭще: учителю къгда убо си бѫдѫть и чьто ѥсть знамениѥ ѥгда хотzть си быти;
8
8
Він сказав: стережіться, щоб вас не ввели в оману: бо багато прийде у Моє ім’я, кажучи, що це Я. І час цей наблизився. Отже, не йдіть слідом за ними. Рече Gь. блюдэтесz да не прельщени бд7ете. мънози бо придUть въ имz моѥ гlюще. азъ есмь х©ъ. и врэмz моѥ приближисz. не идэте въ слэдъ ихъ.
9
9
Коли ж почуєте про війни та розрухи, не жахайтеся: бо цьому належить бути раніш; але то ще не кінець. ѥгда же слышите брани и ностроѥния не Uбоитесz. подобаѥть бо симъ прэже быти. нъ не U абиѥ коньчина.
10
10
Тоді сказав їм: постане народ на народ і царство на царство. тъгда глаголааше имъ: въстанеть ѩзыкъ на ѩзыкъ и царьство на царьство.
11
11
Будуть великі землетруси місцями, і голод, і пошесті; і жахливі та великі знамення з неба будуть. трѫси же велици по мэста и глади и мори бѫдѫть страхования же и знамения на небесе велия бѫдѫть.
12
12
А перед усім тим накладуть на вас руки і гнатимуть вас, видаючи в синагоги і у в’язниці, і поведуть перед царів і правителів за ім’я Моє. вънемлэте отъ чlвкъ възложать бо на вы рUкы своя и ижденUть. предающе на съньмища. и въ тьмьница ведомы. къ цrмъ и влд7кмъ. имене моѥго ради.
13
13
І буде це вам на свідчення. приключить же сz вамъ въ съвэдэтельство.
14
14
Отже, покладіть собі у серцях ваших не загадувати наперед, що відповідати, положите Uбо на ср7дцхъ вашихъ. не преже наµчитесz. tвэщати.
15
15
бо Я дам вам уста і премудрість, якій не зможуть противитися, ні суперечити всі супротивники ваші. азъ бо дамь вамъ Uста и премUдрость. ѥи же не възмогUть противітисz. ли tвэщати. вси протнвляющисz вамъ.
16
16
І видаватимуть вас і батьки, і брати, і родичі, і друзі, і декого з вас умертвлять; предани же бUдете родители и и братиѥю. и родъмь и дрUгы и Uмьртвzть васъ.
17
17
і зненавидять вас усі за ім’я Моє. и бUдете ненавидими t всэхъ. имене моѥго ради.
18
18
Але й волосина з голови вашої не пропаде. и власъ главы вашеz не погыбьнеть.
19
19
Терпінням вашим спасайте душі ваші. въ тьрпэнии вашемь. сътzжите дш7а ваша.
20
20
Коли ж побачите Єрусалим, обложений військами, знайте, що наблизилося запустіння його. ѥгда же узрите обстоимъ вои иерусалимъ тъгда разумэѥте яко приближи сz запустэние ѥму.
21
21
Тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжать у гори; і хто в місті — нехай виходять з нього, а хто в околицях — нехай не входять до нього, тъгда сѫщеи въ иудеи да бэгаѭть въ горы. и иже посрэдэ ѥго да исходzть. и иже въ странахъ да не въходzть въ нь.
22
22
бо це дні помсти, щоб справдилося все написане. яко дьниѥ мьщению си сѫть. да исплънzть сz вься написаная.
23
23
Горе вагітним і тим, що годують грудьми, в ті дні: бо буде велика біда на землі і гнів на народ цей. горе же непраздьныимъ и доѩщиимъ въ ты дьни. бѫдеть бо бэда велия на земли и гнэвъ на людьхъ сихъ.
24
24
І поляжуть від гострого меча, і відведені будуть у полон поміж усі народи; і Єрусалим буде потоптаний язичниками, аж доки не скінчаться часи язичників. и падѫть въ остриѥ меча. и плэнени бѫдѫть въ ѩзыкы вьсz. и иерусалимъ бѫдеть попираѥмъ ѩзыкы доньдеже съконьчаѭть сz врэмена ѩзыкъ.
25
25
І будуть знамення на сонці, і місяці, і зірках, а на землі туга народів від раптового шуму морського і збурення. и бд7ѫть знамения въ слн7ци и въ лѫнэ. и въ звэздахъ. и на земли тѫга zзыкомъ. и t нечаяния шюма морьскаго. и възмѫщения
26
26
Люди вмиратимуть від страху і чекання біди, що йде на всесвіт, бо сили небесні захитаються. издыхающемъ члв7кмъ t страха и чzяния грzдUщиихъ на вьселенѫю. силы бо нб7сьныя двигнѫтсz.
27
27
І тоді побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах з силою і славою великою. тъгда Uзьрzть сн7ъ члв7чскыи. грzдUщь на облацэхъ съ силою и славою мъногою.
28
28
Коли ж це почне збуватися, тоді ви випростайтесь і підійміть голови ваші, бо наближається визволення ваше. начинаѭщемъ же симъ бывати въсклоните сz и въздвигнэте главы вашz. занѥ приближи сz избавлѥниѥ ваше.
29
29
І сказав їм притчу: подивіться на смоковницю та на всі дерева: и рече имъ притъчѫ. видите смокъвьницѫ и вься дрэва.
30
30
коли вони розпускаються, то, дивлячись на це, ви знаєте, що вже близько літо. ѥгда прошибають сz уже. видzще о себэ вэстэ яко уже близъ жzтва ѥсть.
31
31
Так і ви, коли побачите, що все те збувається, знайте, що близько Царство Боже. тако и вы ѥгда узьрите си бываѭща вэдите яко близъ ѥсть царьствиѥ божиѥ.
32
32
Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це станеться. аминь глаголѭ вамъ яко не имать прэити родъ сь доньдеже вься бѫдѫть.
33
33
Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть. нб7о и землz мимоидеть. а словеса моя не мимоидѫть.
34
34
Зважайте на себе, щоб ваші серця не обтяжувались об’їданням та пияцтвом і житейськими турботами, і щоб день той не спостиг вас несподівано, Вънемлэте же себе. ѥгда къгда отzгъчzють ср7дца ваша. обэданиемь и пьяньствьѥмь. и печzльми житиискыми наидеть на вы вънезаяпѫ дн7ь тъ.
35
35
бо він, як сіть, прийде на усе, що живе на поверхні всієї землі. яко сэть бо придеть на всz сэдzщая на лици всеz землz.
36
36
Отже, пильнуйте повсякчас і моліться, щоб ви сподобились уникнути всього того, що має бути, і стати перед Сином Людським. бъдите Uбо молzщесz на всzко врэмz. да съпоdбимъсz Uбэжати всэхъ сихъ. хотzщихъ быти и стати прэдъ сн7ъмь члв7чскымь.
37
37
У день Він навчав у храмі; а на ніч виходив і перебував на горі, що зветься Елеонською. бэ же въ дьни учz въ црькви а нощиѭ исходz въдворэаше сz въ горэ нарицаемэи елеонъ.
38
38
І всі люди зранку приходили до Нього у храм, щоб послухати Його. и вьси людиѥ изъ утра прихождаахѫ къ нѥму въ црькъвь послушатъ ѥго.
Глава 22
Глава 22
1
1
Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою. Въ оно вреұ. приближашесz праздьникъ. опрэснъкъ нарицаѥмыи пасха.
2
2
І шукали первосвященики і книжники, як би погубити Його, але боялися народу. и искаахU архиереи и книжьници. како ѥго быша Uбили. бояхU бо сz людии.
3
3
Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, що був з числа дванадцятьох, въниде же сотона въ июдU. нарицаѥмааго искариота. сUща t числа обою надесzте.
4
4
і він пішов і говорив з первосвящениками та начальниками, як Його видати їм. и шьдъ же гlа архиереомъ. и воѥводамъ црк7вьныимъ. како ѥго предасть имъ.
5
5
Вони зраділи і згодилися дати йому срібників. и въздрадовашасz. и съвэщаша ѥмU дати сребро.
6
6
І він обіцяв і шукав слушної нагоди, щоб видати їм Його без народу. и исповэда. и искаше подобьна времене. да ѥго предасть имъ. без народа.
7
7
Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня. приде же дн7ь wпрэснъкъ. вънь же подобьно жьрти. пасхU.
8
8
І послав Ісус Петра та Іоана, сказавши: підіть, приготуйте нам їсти паску. и посла петра иwана рекъ. шьдъша Uготоваита намъ пасхU да ямъ.
9
9
Вони ж сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували? она же рекоста ѥмU. къде хощеши да Uготоваѥвэ тобэ.
10
10
Він сказав їм: ось як увійдете в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде. онъ же рече имъ. се въшьдъшемъ вамъ въ градъ. сърzщеть ваю члbвкъ. въ скUдэльницэ водU носz. по нѥмь идэта. въ домъ вънь же въходить.
11
11
І скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти паску з учениками Моїми? и речета гн7U домU гlть тобэ Uчитель. кде ѥсть обітель. идеже пасхU съ Uченикы моими сънэмь.
12
12
І він покаже вам світлицю велику, прибрану; там приготуйте. и тъ вама покажеть. горьницю великU постьланU. и тU Uготовита.
13
13
Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували паску. шьдъша же обрэтота. яко же рече има. и Uготовисте пасхU.
14
14
І коли настав час, Він возліг, і дванадцять апостолів з Ним, и ѥгда быc година. възлеже. и оба надесzте апcлъ съ нимь.
15
15
і сказав їм: дуже бажав Я цю паску їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань. и рече къ нимъ. жаданиѥмь въжадахъсz. сию пасхU ясти съ вами. преже даже не приимU мUкы.
16
16
Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому. гlю бо вамъ. яко tселэ. не имамъ ясти. t нѥго. дондеже коньчаѥтьсz. въ цр7ствэ б9ии.
17
17
І, взявши чашу й воздавши хвалу, сказав: прийміть її та розділіть між собою. и приимъ чашю. хвалU въздавъ рече. приимэте се и раздэлите собэ.
18
18
Бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже. гlю бо вамъ. tселэ не имамъ пити. t плода лозьнааго. дондеже цр7ство б9иѥ придеть.
19
19
І, взявши хліб і воздавши хвалу, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це чиніть на спомин про Мене. и приимъ хлэбъ. хвалU въздавъ преломі и дасть имъ гlя. се ѥсть тѥло моѥ даѥмоѥ за вы. се творите въ мою памzѹ.
20
20
Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша — Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається. и чашю тако же. по вечерzнии гlя. си чаша. новыи завэтъ. моѥю кръвью. яже проливаѥтсz за вы
21
21
І ось рука того, хто зраджує Мене, зі Мною на трапезі. wбаче се рUка. предающааго мz съ мною ѥсть на трапезэ.
22
22
Проте Син Людський іде, як призначено; але горе тій людині, що Його видає. и сн7ъ Uбо члbвчь идеть по повелэнUUмU. обаче горе чlвкU томU. имь же преданъ бUдеть.
23
23
І вони почали питати один одного, хто з них є той, що хоче це зробити. и ти начаша искати въ собэ. которыи Uбо бUдеть t ніхъ. хотzи сътворити себе.
24
24
Сталася ж між ними і суперечка — хто з них має вважатися за більшого. быc же и пьрz въ нихъ. кто t нихъ мьнить сz быти болии.
25
25
Він же сказав їм: царі народів панують над ними, і ті, хто володіє ними, доброчинцями звуться. iс7 же рече имъ. цrе язычьнии. Uстоять имъ. и обладающе ими. блг7дэтелѥ нарицаютьсz.
26
26
Ви ж не так: але більший між вами хай буде як менший, а старший — як слуга. вы же не тако. нъ иже болии въ васъ. да бUдеть яко мьнии. и старэи яко слUга.
27
27
Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто услуговує? Чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга. кто Uбо болии ѥсть. възлежаи ли. или слUжаи. и не въвъзлэжаи ли. азъ же посредэ васъ. ѥсмь. яко слUжаи.
28
28
Але ви були зі Мною в напастях Моїх, вы же ѥсте пребывающеи. съ мною. въ напастьхъ моихъ.
29
29
і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство, и азъ завэщаю вамъ. яко же завэща мнэ оц7ь мои цр7ьство.
30
30
щоб ви їли і пили на трапезі Моїй у Царстві Моїм, і сядете на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих. да ясте и пиѥте. на трьпэзэ моѥи. въ цр7ствэ моѥмь. и сzдете на двою надесzте престолU. сUдzща обэма на десzте колэнома изlѥвома.
31
31
Сказав же Господь: Симоне, Симоне! Ось сатана просить вас, щоб сіяти, як пшеницю, Рече Gь симоне. симоне. сотона просить васъ. да бы сэялъ яко пьшеницю.
32
32
але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх. азъ же молихъсz о тобэ. да не оскUдэѥть вэра твоя. и ты нэкъгда обративъсz. Uтвьрдиши братью твою.
33
33
Він відповів Йому: Господи, з Тобою я готовий і у в’язницю, і на смерть іти. онъ же рече ѥмU Gи. съ тобою. готовъ ѥсмь. и въ тьмьницю. и въ съмьрть ити.
34
34
Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене. iс7 же рече. гlю ті петре. не възгласить днcь кUръ. дондеже три краты tвьржешисz мене не вэдэти.
35
35
І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка, і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестаток? Вони відповіли: ні в чому. и рече имъ iс7. ѥгда послахъ вы безъ вълагалища. и безъ пиры. и безъ сапогъ. еда чего лишени бысте. они же рекоша. ничто же.
36
36
Тоді Він сказав їм: але тепер, хто має мішок, нехай візьме, також і торбу, а в кого немає, нехай продасть одяг свій і купить меч. рече же имъ. нъ нынэ. иже имать вълагалище. да възьметь тако же и пирU. а иже не имать. да продасть ризU свою. и да кUпzть ножь.
37
37
Бо кажу вам, що оце написане має здійснитися на Мені: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця. гlю бо вамъ. яко w семь. писаноѥ подобаѥть съконьчантисz о мнэ. еже и съ безаконьникы. въмэнисz. ѥже бо о мнэ. коньчинU имать.
38
38
Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. Він сказав їм: досить! они же рекоша Gи. се сде ножа два. онъ же рече имъ. довъльно ѥсть.
39
39
І, вийшовши, пішов, за звичаєм, на гору Елеонську; за Ним пішли й ученики Його. и ишьдъ идzаше по wбычаю въ горU елеоньскUю. по нѥмь же идоша. и Uченици ѥго.
40
40
Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу. бывъ же на мэстэ рече имъ: молите сz да не вънидете въ напасть.
41
41
А Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився, и самъ отъстѫпи отъ нихъ яко врьжениѥ камене. и поклонь колэнэ моляаше сz
42
42
говорячи: Отче, о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! А втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде! глаголz: отьче аще волиши мимо неси чашѫ сиѭ отъ мене. обаче не моя воля нъ твоя да бѫдеть.
43
43
Явився ж Йому ангел з небес і укріплював Його. яви же сz ѥмU анGлъ съ нб7се. Uкрэпляя ѥго.
44
44
І, перебуваючи в борінні, старанніше молився; і був піт Його як краплі крови, що падають на землю. и бывъ въ подвизэ. прилэжьно молzашесz. и быc потъ ѥго. яко и капля кръви. каплюще на землю.
45
45
Вставши від молитви, Він прийшов до учеників і знайшов, що вони спали від смутку, и въставъ t мlтвы. и приде къ Uченикомъ. и обрэте я съпzща.
46
46
і сказав їм: чого спите? Встаньте і моліться, щоб не ввійшли у спокусу. и рече имъ: чьто съпите; въставъше помолите сz да не вънидете въ напасть.
47
47
Коли Він ще говорив це, то ось з’явився народ, і званий Іудою, один з дванадцятьох, ішов попереду. І він приступив до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є. Ѥще же ѥму глаголѭщу се народъ и нарицаѥмыи иуда ѥдинъ отъ обою на десzте прэдъ ними идэаше. и пристѫпи къ исусови лобъзатъ ѥго. се бо бэ знамениѥ далъ имъ. ѥгоже лобъжѫ тъ ѥсть.
48
48
Ісус же сказав йому: Іудо! То ти поцілунком Сина Людського видаєш?! исусъ же рече ѥму: иудо лобъзаниѥмь ли сына чловэчьскааго прэдаѥши;
49
49
Ті ж, що з Ним були, побачивши, що відбувається, сказали Йому: Господи, чи не вдарити нам мечем? видэвъше же иже бэахѫ о нѥмь бываѥмоѥ рэшz ѥму: господи аще ударимъ ножьмь;
50
50
І один з них вдарив слугу первосвященика і відсік йому праве вухо. и удари ѥдинъ нэкыи отъ нихъ архиереова раба и отърэза ѥму ухо десноѥ.
51
51
Озвався тоді Ісус і сказав: облиште, досить! І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його. отъвэщавъ же исусъ рече: оставите до сего. и коснѫвъ въ ухо ѥго исцэли и.
52
52
Сказав Ісус тим, що прийшли по Нього, — первосвященикам і начальникам храму та старійшинам: мов на розбійника, вийшли ви з мечами й киями, щоб узяти Мене! рече же исусъ къ пришьдъшиимъ на нь архиереомъ и стратигомъ црьквънымъ и старьцемъ: яко на разбоиника ли изидосте съ мечи и дрькольми ятъ мене;
53
53
Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви. по вьсz дьни сѫщу ми съ вами въ црькъви не прострэсте рѫкы на мz. нъ се ѥсть ваша година и область тьмьная.
54
54
Узявши Його, повели і привели Його у двір первосвященика. Петро ж ішов слідом віддалік. имъшеи же и въведошz и въ домъ архиереовъ. петръ же идэаше въ слэдъ издалече.
55
55
Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли разом, сів і Петро між ними. възгнэщьшемъ же имъ огнь посрэдэ двора и въкупэ сэдъшемъ сэдэаше петръ по срэдэ ихъ.
56
56
Одна служниця побачила його, що він сидить при світлі, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним. узьрэвъши же и рабыни ѥтера сэдzщь при свэщи и възрьэвъши на нь рече: и сь съ нимь бэ.
57
57
Але він відрікся від Нього, сказавши: жінко, я не знаю Його! онъ же отъврьже сz ѥго глаголz: не знаю ѥго жено.
58
58
Невдовзі другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Петро ж сказав цьому чоловікові: ні! и не по мъногу другыи видэвъ и рече: и ты отъ нихъ ѥси. петръ же рече: чловэче нэсмь.
59
59
Минула ще приблизно година, й хтось інший твердив, говорячи: воістину і цей був з Ним, бо і він галилеянин. и мимошьдъши яко годинэ ѥдинои инъ ѥтеръ крэпляаше сz глаголz: въ истинѫ и сь съ нимь бэ. ибо галилеи ѥсть.
60
60
Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень. рече же петръ: чловэче не вэмь яже глаголеши. и абиѥ ѥще глаголѭщу ѥму възгласи куръ.
61
61
І, обернувшись, Господь глянув на Петра, і Петро згадав слово Господнє, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі зречешся Мене. и обращьсz господь възрьэ на петра и помzнѫ петръ слово господьне якоже рече ѥму яко прэжде даже не възгласить куръ три краты отъврьжеши сz мене.
62
62
І, вийшовши геть, плакав гірко. и ишьдъ вънъ плака сz горько.
63
63
Люди, які тримали Ісуса, глумилися з Нього і били Його. и мѫжи дрьжzщеи исуса рѫгаахѫ сz ѥму биѭще.
64
64
І, закривши Його, били Його по обличчю і питали Його: проречи, хто Тебе вдарив? и закрывъше и бияахѫ и по лицу. въпрашаахѫ же и глаголѭще: прорьци къто ѥсть ударии тz;
65
65
І багато іншої хули говорили на Нього. и ина мънога хулzще глаголаахѫ на нь.
66
66
А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященики і книжники, та повели Його у свій синедріон и яко бысть дьнь събьрашz сz старьци людьсции и архиереи и кънижьници и ведошz и на съньмъ свои
67
67
і питали: чи Ти Христос? Скажи нам. Він відповів їм: якщо Я скажу вам, не повірите. глаголѭще: аще ты ѥси христосъ рьци намъ. рече же имъ: аще вамъ рекѫ не имете вэры.
68
68
Коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите. аще же и въпрошѫ не отъвэщаѥте ми ни пустите.
69
69
Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої. отъселэ бѫдеть сынъ чловэчьскыи сэдz одеснѫѭ силы божиѩ.
70
70
І сказали всі: чи Ти Син Божий? Він же відповів: ви говорите, що Я. рэшz же вьси: ты ли убо ѥси сынъ божии; онъ же къ нимъ рече: вы глаголѥте яко азъ ѥсмь.
71
71
Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? Самі бо чули з уст Його. они же рэшz: чьто ѥще трэбуѥмъ свэдэтельства; сами бо слышахомъ отъ устъ ѥго.
Глава 23
Глава 23
1
1
І піднялася вся громада їхня, і повели Його до Пилата. И въставъше вьсе мъножьство ихъ ведошz и къ пилату.
2
2
І почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли Цього, Який розбещує народ наш і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем. начzшz же на нь вадити глаголѭще: сего обрэтохомъ развращаѭща языкъ нашь и възбранzѭща даяти кесареви дань глаголѭща себе христа царя быти.
3
3
Пилат запитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти кажеш. пилатъ же въпроси и глаголѩ: ты ли ѥси царь иудеомъ; онъ же отъвэщавъ рече ѥму: ты глаголѥши.
4
4
Пилат сказав первосвященикам і народові: ніякої провини я не знаходжу в Чоловікові Цьому. пилатъ же рече къ архиереомъ и къ народу: ни коѥѩ же вины не обрэтаѭ въ чловэцэ семь.
5
5
Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Юдеї, починаючи від Галилеї і аж до цього місця. они же крэплэахѫ сz глаголѭще яко развращаѥть люди учz по вьсеи иудеи начьнъ отъ галилеѩ досьде.
6
6
Пилат, почувши про Галилею, запитав: хіба Він галилеянин? пилатъ же слышавъ галилеѭ въпроси и: аще чловэкъ галилеискъ ѥсть;
7
7
І, довідавшись, що Він з области Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Єрусалимі. и разумэвъ яко отъ области иродовы ѥсть посъла и къ ироду сѫщу и тому въ иерусалимэ въ дьни ты.
8
8
Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь знамення. иродъ же видэвъ исуса радъ бысть зэло. бэ бо желэѩ отъ многъ врэменъ видэти и занѥ слышааше мънога о нѥмь и надэаше сz знамениѥ ѥтеро видэти отъ нѥго бываѥмо.
9
9
І ставив Йому багато запитань, але Він нічого не відповідав йому. въпрашааше же и словесы мъногы. онъ же ни чесо же не отъвэщавааше ѥму.
10
10
Первосвященики ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його. стоэахѫ же архиереи и кънижьници прилэжьно вадzще на нь.
11
11
Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і познущавшись з Нього, вдягнув Його у світлий одяг і повернув Його до Пилата. укорь же и иродъ съ вои своими порѫгавъ сz облъкъ и въ ризѫ свэтьлѫ възврати и къ пилатови.
12
12
І стали від того дня Ірод і Пилат друзями, бо раніше мали ворожнечу між собою. бысте же си друга иродъ же и пилатъ въ тъ дьнь съ собоѭ. прэжде бо бэасте враждѫ имѫща между собоѭ.
13
13
Пилат же, скликавши первосвящеників і начальників та народ, пилатъ съзъвавъ архиереѩ и кънzзz и люди
14
14
сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, який ніби розбещує народ; і ось я перед вами допитав і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому з того, в чому ви звинувачуєте Його. рече къ нимъ: приведосте ми чловэка сего яко развращаѭща люди. и се азъ истzзавъ прэдъ вами не обрэтохъ ни ѥдиноѩ о чловэцэ семь вины ѩже на нь вадите.
15
15
Й Ірод теж, бо я послав Його до нього, і нічого, вартого смерти, Він не вчинив. нъ ни иродъ. посълахъ бо и къ нѥму и се ни чьто же достоино съмрьти сътворено ѥсть о нѥмь.
16
16
Отже, покаравши Його, відпущу. показавъ убо отъпущѫ и.
17
17
А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в’язня. потрэбѫ же имэаше на вьсz празьдьникы отъпущати имъ ѥдиного.
18
18
Але весь народ почав кричати: візьми Цього, відпусти ж нам Варавву! възъпиша же вьси народи глаголѭще: възьми сего отъпусти же намъ варавѫ
19
19
А той за якийсь вчинений у місті бунт і вбивство був посаджений до в’язниці. иже бэ за ѥдинѫ крамолѫ бывъшѫѭ въ градэ и убииство въврьженъ въ тьмьницѫ.
20
20
Пилат знову підвищив голос, бажаючи відпустити Ісуса. пакы же пилатъ възгласи хотz отъпустити исуса.
21
21
Але вони кричали: розіпни, розіпни Його! они же въпияахѫ глаголѭще: пропьни и пропьни.
22
22
Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? Я нічого, вартого смерти, не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу. онъ же третиицеѭ рече къ нимъ: чьто бо сътвори зъло; ни чьсо же достоина съмрьти обрэтохъ о нѥмь. показавъ и убо отъпущѫ.
23
23
Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп’ятий; і перемогли крики їхні і первосвящеників. они же прилежаахѫ гласы велии просzще ѥго на пропzтиѥ. и устоэахѫ гласи ихъ и архиереистии.
24
24
І Пилат присудив, щоб було за проханням їхнім. пилатъ же посѫди быти прошениѥ ихъ.
25
25
І відпустив їм ув’язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; Ісуса ж віддав на їхню волю. отъпусти же имъ въсажденааго въ тьмьницѫ за крамолѫ и убииство ѥгоже прошаахѫ а исуса прэдасть воли ихъ.
26
26
І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринеянина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Ісусом. и яко и поведошz ѥмъше симона ѥдиного кµринея грzдѫща съ села задэша ѥму крьстъ носити по исусэ.
27
27
І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним. идэаше же въ слэдъ ѥго мъногъ народъ людии и жены ѩже и бияахѫ сz и плакаахѫ сz ѥго.
28
28
Ісус же, обернувшись до них, сказав: дочки єрусалимські! Не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими. обращь же сz исусъ къ нимъ рече: дъщери иерусалимьскы не плачите сz о мънэ. обаче себе плачите сz и чzдъ вашихъ.
29
29
Бо ось надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували! яко се дьниѥ грzдѫть въ нѩже рекѫть: блажени неплодъви и чрэва яже не родишz и съсьци иже не доишz.
30
30
Тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! І пагорбам: покрийте нас! тъгда начьнѫть глаголати горамъ: падэте на ны и хлъмомъ покрыите ны.
31
31
Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим? занѥ аще въ сырэ дрэвэ си творzть въ сусэ чьто бѫдеть;
32
32
Вели і двох злочинців з Ним, щоб убити. ведена быста съ iс7мь. ина два злодэя. Uбитъ.
33
33
І коли прийшли на місце, що зветься Лобним, тут розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку. и ѥгда приведоша на мэсто. нарицаѥмоѥ краниѥво. тU распzша ѥго. и злодэя. wвого Uбо wдеснUю. а дрUгааго ошююю.
34
34
Ісус же говорив: Отче, прости їм, бо не відають, що чинять. А ті, що ділили одяг Його, кидали жереб. iс7ъ же гlааше. о§е tпUсти имъ. не вэдzть бо сz что творzще. раздэляюще. рызы его. метахU жеребия.
35
35
І стояли люди і дивилися. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; нехай спасе Себе, якщо Він Христос, Божий обранець. и стояхU людиѥ зрzще. подражахU же ѥго кнzзи. гlюще съ ними. ины ѥсть сп7слъ. да сп7сть и себе. аще сь ѥсть х©ъ. сн7ъ б9и избраныи.
36
36
Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет, рUгахU же сz ѥмU и воини. пристUплюще. и оцьтъ приносzще ѥмU.
37
37
і казали: якщо Ти Цар Юдейський, спасися Сам. и гlюще. аще ты ѥси цrь июдеискъ. сп7сисz самъ.
38
38
І був над Ним напис, написаний письмом грецьким, римським і єврейським: «Цей є Цар Юдейський». бэ же и написаниѥ написано надъ нимь. кънигами елиньсками. и римьсками. и жиdвьcкми. сь ѥсть цrь иUдеискъ.
39
39
Один з розіп’ятих злочинців хулив Його, говорячи: якщо Ти Христос, спаси Себе і нас. ѥдинъ же t повэшеныихъ. злодэи. хUлzше ѥго гlя. аще ты ѥси х©ъ сп©исz самъ и насъ.
40
40
Озвався і другий, і докоряв тому, і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений? tвэщавъ же дрUгыи. прэтzше ѥмU гlя. ни ли ты боишисz б7а. яко въ томь же осUжении ѥси.
41
41
І ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив. да вэ Uбо въ правьдU. достоина бо по дэломъ наю прѥмлѥвэ. а сь нічто же зла не сътвори.
42
42
І сказав Ісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє! и гlаше I©ви. помzни мя Gи ѥгда придеши въ цр7ство твоѥ.
43
43
І сказав йому Ісус: істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю. и рече ѥмU I©ъ. ам7нъ гlю тобэ. днcь съ мною бUдеши въ раи.
44
44
Було ж близько шостої години*, і настала темрява по всій землі аж до години дев’ятої. бэ же година акы шестая. и тьма быc по всеи земли. до годыны девzтыя.
45
45
І сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині. и помьрче сълн7це. и запона цр7квьная. раздрасz на двоѥ. съ вышьняго края. до нижьняаго.
46
46
Скрикнувши гучним голосом, Ісус сказав: Отче, у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, віддав дух. и възглашь гласъмь великъмь. I© рече. о§е въ рUцэ твои. предаю д¦ъ мои. и се рекъ. издъше.
47
47
Сотник же, побачивши, що сталося, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний. вэдэвъ же сътьникъ. бывъшеѥ. прослави б7а гlя. въ истинU чlвкъ сь. правьдьнъ бэ.
48
48
І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди. и вси пришьдъше народи на позоръ сь. видzще бывающая. бьюще пьрси своя. възвращахUсz.
49
49
Всі ж, хто знав Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галилеї, стояли віддалік і дивилися на це. стояхU же вси знаѥмиі ѥго. издалеча. и жены пришьдъшая по нѥмь. отъ галилея. зрzще сихъ.
50
50
І ось один чоловік на ім’я Йосиф, що був радником*, чоловік благий і праведний, И се мѫжь именьмь иосифъ съвэтьникъ сыи мѫжь благъ и правьдьнъ.
51
51
який не брав участи у раді і справі їхній, з Аримафеї, міста юдейського, який і сам сподівався Царства Божого, сь не бэ присталъ съвэтэ и дэлэ ихъ. отъ аримаfеа града иудеиска. иже чаяше и тъ царьствия божия.
52
52
прийшов до Пилата і просив тіло Ісусове. сь пристѫпль къ пилату испроси тэло исусово.
53
53
І, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений. и сънемъ ѥ обитъ ѥ плащаницеѭ и положи ѥ въ гробэ исэченэ въ нѥмьже не бэ ни къто же ни когда же положенъ.
54
54
День той був п’ятниця, і надходила субота. и дьнь бэ парпскеви и сѫбота свитааше.
55
55
Слідом же йшли жінки, які прийшли з Ісусом з Галилеї, і бачили гріб, і як покладено було тіло Його. въ слэдъ же шьдъшz жены ѩже бэахѫ пришьлы съ нимь отъ галилеѩ видэшz гробъ и яко положено бысть тэло ѥго.
56
56
Повернувшися, вони наготували пахощі та миро і в суботу нічого не робили, за заповіддю. възвращz же сz уготовашz ароматы и мµро и въ сѫботѫ убо умлъчашz по заповэди.
Глава 24
Глава 24
1
1
Першого ж дня після суботи, дуже рано, несучи наготовані пахощі, вони прийшли до гробу, і разом з ними деякі інші. Въ ѥдинU сUботу. зэло рано придоша жены на гробъ. носzща zже Uготовать арома и дрUгыz с ними.
2
2
Знайшли ж, що камінь був відвалений від гробу. обрэтоша же камень tваленъ t гроба.
3
3
І, увійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса. и въшьдъша не обрэтоша телесе Gа iс7а.
4
4
Коли ж вони не могли зрозуміти цього, ось два мужі стали перед ними в одежах блискучих. и быc недомыслzщемъсz имъ о семь. и се мUжа дъва стаста въ нихъ въ ризахъ бльщащахъсz.
5
5
Налякалися вони і схилилися обличчям до землі, а ті сказали їм: чого шукаєте Живого між мертвими? пристрашьнамъ же бывъшамъ имъ. и поклоньшамъ лицz на землю. рекоста къ нимъ. чьто ищете живааго съ мертвыими
6
6
Нема Його тут, Він воскрес. Згадайте, як Він говорив вам, коли був ще в Галилеї, нэc. сдэ нъ въста. помzнете zко же гlа вамъ. еще сы въ галилеи
7
7
кажучи, що Синові Людському належить бути виданому до рук людей-грішників, і бути розп’ятим, і на третій день воскреснути. гlz. zко подобаѥть сн7U члв7чъскUUмU преданU быти. въ рUцэ члв7къ грэшьникъ. и распzтU быти. и въ третии дьнь въскрьснUти.
8
8
І згадали слова Його. и помzнUша гlы ѥго.
9
9
І, повернувшись від гробу, сповістили про все те одинадцятьох і всіх інших. и възвращьшасz t гроба. възвэстиша вьсz си ѥдиномU на десzте. и вьсэмъ прочиимъ.
10
10
То були Магдалина Марія, й Іоанна, і Марія Яковова, та інші з ними, які сказали про це апостолам. бэ же мария магдалыии ѥдина и прочаz съ ними. zже гlаахU къ апcлмъ
11
11
І здалися їм слова їхні неправдивими, і вони не повірили їм. и zвишасz прэдъ ними zко блzди гlи ихъ и не имzахU вэры имъ.
12
12
Петро ж, уставши, побіг до гробу і, нахилившись, побачив самі тільки ризи, що лежали, і пішов назад, дивуючися з того, що сталося. петръ же въставъ тече къ гробU и приникъ видэ ризы ѥдины лежаща и иде къ себе. дивzсz бывъшюмU.
13
13
Того ж дня двоє з них йшли в село, що було стадій* за шістдесят від Єрусалима і звалося Еммаус. и се дъва отъ нихъ бэсте идѫща въ тъжде дьнь въ вьсь отъстоѩщѫѭ стадии шесть десzтъ отъ иерусалима ѥиже имz емаусъ.
14
14
І розмовляли між собою про всі ці події. и та бесэдовасте къ себэ о вьсэхъ приключьшиихъ сz сихъ.
15
15
І коли вони розмовляли і міркували між собою, Сам Ісус, наблизившись, пішов з ними. и бысть бесэдуѭщема има и сътzзаѭщема сz самъ исусъ приближь сz идяаше съ нима.
16
16
Але очі їхні були стримані, так що вони не впізнали Його. очи же ѥю дрьжасте сz да ѥго не познаѥте.
17
17
Він же сказав до них: про що ви сперечаєтесь між собою, ідучи, і чим ви засмучені? рече же има: чьто сѫть словеса си о нихъже сътzзаѥта сz къ себэ идѫща и ѥста дрzхла;
18
18
Один з них, на ім’я Клеопа, сказав Йому у відповідь: невже Ти, один з тих, що прийшли до Єрусалима, не знаєш, що сталося в ньому цими днями? отъвэщавъ же ѥдинъ ѥмуже имz клеопа рече къ нѥму: ты ли ѥдинь пришьльцъ ѥси въ иерусалимэ и нечу бывъшиихъ въ нѥмь въ дьни сиѩ;
19
19
І сказав їм: що саме? Вони відповіли Йому: про Ісуса Назарянина, Який був мужем-пророком, сильним ділом і словом перед Богом і всіма людьми. и рече има: кыихъ; она же рэсте ѥму яже о исусэ назарянинэ иже бысть мѫжь пророкъ сильнъ дэлъмь и словъмь прэдъ богъмь и вьсэми людьми.
20
20
Як видали Його первосвященики і начальники наші для засудження на смерть і розіп’яли Його. како и прэдашz архиереи и кънzзи наши на осѫждениѥ съмрьти и распzшz и.
21
21
Ми ж сподівалися, що Він є Той, Хто має визволити Ізраїль, до того ж сьогодні вже третій день, як усе це сталося. мы же надэяахомъ сz яко сь ѥсть хотzи избавити израиля. нъ и надъ вьсэми сими третии се дьнь имать дьньсь отънѥлиже си бышz.
22
22
Та ще й налякали нас деякі жінки з наших, які вранці були біля гробу, нъ и жены ѥтеры отъ насъ ужасишz ны бывъшz рано у гроба
23
23
і не знайшли тіла Його, і, прийшовши, розповідали, що вони бачили і явлення ангелів, які говорять, що Він живий. и не обрэтъшz тэлесе ѥго придошz глаголѭщz и явления ангела видэвъшz иже глаголѭтъ и жива.
24
24
І пішли деякі з наших до гробу, і знайшли так, як жінки говорили, а Самого ж не бачили. и идошz ѥдини отъ насъ къ гробу и обрэтошz тако якоже и жены рекошz самого же не видэшz.
25
25
Тоді Він сказав їм: о нерозумні і мляві серцем, щоб вірувати в усе, про що говорили пророки! и тъ рече има: о несъмысльна и мьдьльна срьдьцьмь вэровати о вьсэхъ яже глаголашz пророци.
26
26
Чи не так же належало постраждати Христу й увійти в славу Свою? не тако ли подобааше пострадати христу и вънитн въ славѫ своѭ;
27
27
І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, пояснював їм сказане про Нього у всьому Писанні. и начьнъ отъ моµѶсеа и отъ вьсэхъ пророкъ съказааше има отъ въсэхъ кънигъ ѩже бэахѫ о нѥмь.
28
28
І наблизились вони до того села, куди йшли; і Він робив вигляд, що хоче йти далі. и приближишz сz въ вьсь въ нѭже идэасте. и тъ творяаше сz далече ити.
29
29
А вони затримували Його, кажучи: залишся з нами, бо вже вечоріє, і день закінчується. І Він увійшов і залишився з ними. и нѫждаасте и глаголѭща облzзи съ нама. яко при вечерэ ѥсть и прэклонилъ сz ѥсть дьнь. и въниде съ нима облещь.
30
30
І коли Він возлежав з ними, то взяв хліб, благословив, переломив і подав їм. и бысть яко възлеже съ нима приимъ хлэбъ блгослови и прэломль даяаше има.
31
31
У них же відкрилися очі, і вони впізнали Його. Але Він став невидимим для них. онэма же отъврьзосте сz очи и познасте и. и тъ исчезе отъ нѥю.
32
32
І вони казали один одному: чи ж не палало в нас серце наше, коли Він говорив нам у дорозі і коли пояснював нам Писання? и рэсте къ себэ: не срьдьце ли наю горz бэ въ наю ѥгда глаголааше къ нама на пѫти и яко съказааше нама писания.
33
33
І, вставши тієї ж години, повернулися до Єрусалима і знайшли разом одинадцятьох і тих, що були з ними, и въставъша въ ть часъ възвратисте сz въ иерусалимъ и обрэтосте съвъкупльшz сz ѥдиного на десzте и иже бэахѫ съ ними.
34
34
які говорили, що Господь воістину воскрес і явився Симонові. глаголѭщz въ истинѫ въста христосъ и яви сz симону.
35
35
І вони розповіли, що було в дорозі, і як вони Його впізнали у переломленні хліба. и та повэдаасте яже бышz на пѫти и яко сz позна има въ прэломлѥнии хлэба.
36
36
Коли вони про це говорили, Сам Ісус став посеред них і сказав їм: мир вам. Въ оно въскрьсъ I©ъ t мьртвыихъ. и ста посредэ Uченикъ своихъ. и гlа имъ миръ вамъ. азъ ѥсмь не боитесz.
37
37
Вони схвилювались і злякалися, гадаючи, що бачать духа. Uбоявъше же сz. и пристрашьни бывъше мьнzхU д¦ъ видzще.
38
38
Але Він сказав їм: чого хвилюєтесь, чому такі думки входять до сердець ваших? и рече имъ чьто съмUщени ѥсте. и почьто помышления въходzть въ ср7дца ваша.
39
39
Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене. видите рUцэ мои и нозэ мои. яко самъ азъ ѥсмь. осzжэте мz и видите. яко д¦ъ плъти и кости не имать. яко же мz видите имUщz.
40
40
І, сказавши це, показав їм руки і ноги. и се рекъ показа имъ рѫцэ и нозэ.
41
41
Коли ж вони від радости ще не вірили і дивувалися, Він сказав їм: чи маєте тут якусь їжу? и ѥще же не вэрUющемъ имъ t радости. и чюдzщемъсz рече имъ. имате ли чьто сънэдьно сьде.
42
42
Вони подали Йому частину печеної риби і стільниковий мед. они же даша емѫ рыбы печены чzсть и t пъчелъ сътъ.
43
43
І, взявши, їв перед ними. и эды прэдъ ними прочеѥ дасть имъ.
44
44
І сказав їм: ось ті слова, що Я говорив вам, коли ще був з вами, як належить справдитися всьому, написаному про Мене в законі Мойсеєвому і у пророків та в псалмах. и рече же се сUть словеса си яже гlахъ вамъ и ѥще живъ сы. яко подобаѥть съконьчzтисz. вьсэмъ написаныимъ. въ законэ мосэовэ и прbрцэхъ и pалъмэхъ о мънэ.
45
45
Тоді розкрив їм розум до розуміння Писання. тъгда tвьрзе имъ Uмъ да разUмэють кънигы.
46
46
І сказав їм: так написано, і так належало постраждати Христу, і воскреснути з мертвих на третій день, рече имъ яко тако ѥсть писано. и тако подобаѥть. пострадати хо7µ. и въскрьснUти t мьртвыихъ. третии дн7ь.
47
47
і щоб проповідувалося в ім’я Його покаяння і відпущення гріхів між усіма народами, починаючи від Єрусалима. и проповэдати сz въ имz ѥго. покаание въ tпUщениѥ грэховъ. въ вьсэхъ языцэхъ. начьнъше t иѥrлмъ.
48
48
Ви ж є свідками цього. вы же ѥсте съвэдэтеле симъ.
49
49
І ось Я посилаю обітницю Отця Мого на вас; ви ж лишайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба. и се азъ посълю обэтованиѥ оц7а моѥго на вы. вы же сzдите въ градэ иѥrлмьстэ. донъдеже облечетесz силою съвыше.
50
50
І вивів їх до Вифанії, і, піднявши руки Свої, благословив їх. изведъ же я вънъ до виfиния. и въздвигъ рUцэ свои бlгослови я.
51
51
І коли Він благословляв їх, почав віддалятися від них і вознісся на небо. и бысть вънегда бlгословестиzше z tстUпи t нихъ, и възношашесz на нб7о.
52
52
Вони, поклонившись Йому, повернулися до Єрусалима з великою радістю. и ти поклонишасz ѥмU. възвратишz же сz въ иѥrлмъ. съ радостию великою.
53
53
І перебували завжди в храмі, прославляючи і благословляючи Бога. Амінь. бzхU выинU въ цр7кви. хвалzще и бlгословестzще б7а аминъ.

← Євангеліє від Марка
Євангеліє від Іоана →
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.