Завантаження...
Зміст

Євангеліє від Марка
Євангеліє від Марка
Глава 1
Глава 1
1
1
Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого. Зачало еµанGлиѥ iс7µ ¦а сн7а б9ия.
2
2
Як написано у пророків: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує путь Твою перед Тобою. яко же ѥсть писано въ прbрцэхъ. се азъ послю анGлъ мои. предь лицемь твоимь. иже Uготовить пUть твои предь тобою.
3
3
Глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому. глаc въпьющааго въпьющааго въ пUстыни. Uготоваите пUть гн7ь. правы творите стьзz ѥго.
4
4
Явився Іоан, який хрестив у пустелі і проповідував хрещення на покаяння для відпущення гріхів. быc iw7нъ крьститель въ пUстыни. проповэдая крьщениѥ. покаянию въ tпUщениѥ грэховъ.
5
5
І виходили до нього з усієї країни Юдейської і єрусалимляни; і всі хрестилися в річці Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої. и исходяаше къ нѥмU всz иUдеиска страна. и нер©лмляне. крщ7ахU вси въ иерданьcцэи рэцэ t нѥго. исповэдающе грэхы своя.
6
6
Іоан же носив одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх і їв акриди* та дикий мед. Бэ же иоанъ обълченъ власы вельблUжи. и поясъ Uсниянъ. о чреслэхъ ѥго. и эды акриды. и медъ дивии.
7
7
І проповідував, кажучи: гряде Сильніший за мене слідом за мною, Якому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його. и проповэдаше гlя. грzдеть крэплии мене. ѥмU же нэсмь достоинъ поклоньсz раздрэшити ремене. обUви ѥго.
8
8
Я хрестив вас водою, а Він хреститиме вас Духом Святим. азъ Uбо кр7стихъ вы водою. а тъ кр7стить вы д¦мь с™ыимь.
9
9
І сталось у ті дні, прийшов Ісус із Назарета галилейського і хрестився від Іоана в Йордані. Въ оно вреұ. приде iс7 t назареfа галилеискааго. и кр7стисz t iw7на. въ иерданэ.
10
10
І коли виходив з води, зараз же побачив Іоан небеса, що розкривалися, і Духа, Який, мов голуб, сходив на Нього. и абиѥ въсходz t воды. видэ разводzщасz неб7са. и д¦ъ яко голUбь съходzщь на нь.
11
11
І голос був з небес: Ти Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління. и быc глаc съ нб7съ ты ѥси сн7ъ мои. о тебе благоизволихъ.
12
12
Негайно після того Дух веде Його в пустелю. И абиѥ духъ изведе и въ пустынѭ.
13
13
І пробув Він там у пустелі сорок днів, спокушуваний сатаною, і був із звірами; і ангели служили Йому. и бэ ту въ пустыни четыри десzти дьнъ искушаѥмъ сотоноѭ и бэ съ звэрьми и ангели служаахѫ ѥму.
14
14
Після того ж, як виданий був Іоан, прийшов Ісус до Галилеї, проповідуючи Євангеліє Царства Божого по прэдании же иоановэ приде исусъ въ галилеѭ проповэдая евангелѥ царьствия божия.
15
15
і кажучи, що настав час і наблизилося Царство Боже: покайтеся і віруйте в Євангеліє. глаголѩ яко исплъни сz врэмz и приближи сz царьствиѥ божиѥ. каите сz и вэруите въ евангелиѥ.
16
16
Проходячи ж біля моря Галилейського, побачив Симона і Андрія, брата Симонового, що закидали неводи в море, бо вони були рибалками. Ходz же при мори галилеисцэ видэ симона и андреа брата того симона въмэтаѭща мрэжz въ море бэста бо рыбаря.
17
17
І сказав їм Ісус: ідіть за Мною, і Я зроблю, що ви будете ловцями людей. и рече има исусъ: придэта въ слэдъ мене и сътворѭ вы быти ловьца чловэкомъ.
18
18
І вони відразу ж, покинувши свої сіті, пішли за Ним. и абиѥ оставльша мрэжа своѩ по нѥмь идосте.
19
19
І, пройшовши звідтіля трохи, Він побачив Якова Зеведеєвого і Іоана, брата його, які також були у човні, лагодили сіті; и прэшьдъ отътѫду узьрэ иакова зеведэова и иоана брата ѥго. и та въ ладии завzзаѭща мрэжа
20
20
і зараз же покликав їх. І вони, залишивши батька свого Зеведея в човні з наймитами, пішли за Ним. и абиѥ възъва я. и оставльша отьца своѥго зеведеа въ ладии съ наѥмьникы по нѥмь идосте.
21
21
І приходять до Капернаума; і незабаром у суботу увійшов Він у синагогу і навчав. и вънидошz въ капернаумъ и абиѥ въ сѫботы на съньмищи учааше ѩ.
22
22
І дивувалися вченню Його; бо Він учив їх, як Такий, що має владу, а не як книжники. и дивляахѫ сz о учении ѥго. бэ бо учz ѩ яко власть имы и не яко кънижьници.
23
23
І був у синагозі їхній чоловік, який мав у собі духа нечистого, і закричав: и бэ на съньмищи ихъ чловэкъ нечистъмь духомъ и възъва глаголѩ:
24
24
облиш, що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов погубити нас! Знаю Тебе, хто Ти, — Святий Божий. остани чьто ѥсть намъ и тебэ исусе назарянинѥ; пришьлъ ѥси погубитъ насъ; вэмь тz къто ѥси свzтыи божии.
25
25
І заборонив йому Ісус, кажучи: замовкни і вийди з нього. и запрэти ѥму исусъ глаголѩ: умълъчи и изиди из нѥго.
26
26
І стряс його дух нечистий і, скрикнувши гучним голосом, вийшов з нього. и сътрzсъ и духъ нечистыи и възъпивъ гласъмь велиѥмь изиде из нѥго.
27
27
І вжахнулися всі так, що один одного питали: що це, що це за нове вчення, що Він владно і духам нечистим наказує, і вони слухаються Його? и ужасошz сz вьси. и сътzзаахѫ сz въ себэ глаголѭще: чьто убо се; чьто учениѥ новоѥ се; яко по области и духомъ нечистыимъ велить и послушаѭть ѥго:
28
28
І враз розійшлися про Нього чутки по всій країні Галилейській. и изиде слухъ ѥго абиѥ во вьсѭ странѫ галилеискѫ.
29
29
Вийшовши невдовзі з синагоги, прийшли до господи Симона і Андрія, з Яковом та Іоаном. И абиѥ ишьдъше ис съньмища придоша въ домъ симоновъ и андреовъ съ иаковъмь и иоанъмь.
30
30
Теща ж Симонова лежала в гарячці; і зразу сказали Йому про неї. тьща же симонова лежааше огньмь жегома. и абиѥ глаголашz ѥму о нѥи.
31
31
І, підійшовши, Він підняв її, взявши її за руку; і гарячка зараз же залишила її, і вона почала слугувати їм. и пристѫпль въздвиже ѭ ѥмъ за рѫкѫ ѥѩ. и остави ѭ абиѥ огнь и служааше имъ.
32
32
Надвечір, коли заходило сонце, приносили до Нього всіх недужих і біснуватих. поздэ же бывъшу ѥгда захождааше слъньце приношаахѫ къ нѥму вься недѫжьныѩ и бэсьныѩ.
33
33
І все місто зібралося біля дверей. и бэ вьсь градъ събьралъ сz къ двьрьмъ.
34
34
І Він зцілив багатьох, що страждали всякими недугами; вигнав багатьох бісів, і не дозволяв бісам говорити, що вони знають, що Він Христос. и исцэли многы недѫжьны имѫщz различьны ѩзz и бэсы мъногы изгъна. и не оставляаше глаголати бэсъ яко вэдэахѫ и.
35
35
А вранці, ще затемна, вставши, вийшов і пішов у безлюдне місце і там молився. и утро пробрэзгу зэло въставъ изиде. Въ оно вреұ .
36
36
І поспішили за Ним Симон і ті, що були з Ним, вниде I© Uсто мэсто. и тU мbлитвU дэяше. гнаша ѥго. симонъ. и иже бэахU съ нимь.
37
37
і, знайшовши Його, кажуть Йому: всі Тебе шукають. и wбрэтъше ѥго гlаахU ѥмU. яко вьси ищють тебе.
38
38
Він говорить їм: ходімо в найближчі села та міста, щоб Мені і там проповідувати; бо Я для того прийшов. и гlа имъ. поидэмъ въ ближьня в©и и грады. да и тU проповэдэ. на се бо изидохъ.
39
39
І Він проповідував у синагогах їхніх по всій Галилеї і виганяв бісів. и бэ проповэдая. на съньмищихъ ихъ. и по всеи галилеи. и бэсы изгонz.
40
40
Приходить до Нього прокажений і, благаючи Його та падаючи перед Ним на коліна, говорить Йому: якщо хочеш, можеш мене очистити. и приде къ нѥмU прокаженъ. молzсz ѥму. и на колэнU. припадая и гlа ѥмU. яко аще хощеши. можеши мя очистити.
41
41
Ісус, змилосердившись над ним, простягнув руку, доторкнувся до нього і сказав йому: хочу, очисться. I© же милосьрдовавъ. простьръ рUкU. прикоснUсz ѥго. и гlа ѥмU хощю wчистисz.
42
42
І як тільки сказав, зараз же зійшла з нього проказа, і він став чистим. и рекъшю ѥмU. абие отиде проказа t нѥго. и ч©тъ быc.
43
43
І, заборонивши йому, негайно відіслав його. и запрэти ѥмU и изгъна ѥго.
44
44
І сказав йому: гляди ж, нікому нічого не кажи, але піди покажись священикові і принеси за очищення твоє, що повелів Мойсей, — на свідчення їм. и гlа ѥмU блюди никомU же. ничьто же не рьци. нъ шьдъ покажи себе иереови. и принесн. за очищениѥ своѥ. ѥже повелэ моиси въ съвэдэтельство имъ.
45
45
А він, вийшовши, почав розголошувати і розповідати про подію, яка сталася, так що Ісус не міг уже явно ввійти до міста, але перебував зовні, в безлюдних місцях. І приходили до Нього звідусіль. онъ же ишьдъ начzтъ проповэдати мъного и проносити слово. яко къ тому не можааше явэ въ градъ вънити нъ вънэ въ пустэхъ мэстэхъ бэ и прихождаахѫ къ нѥму отъвьсѫду.
Глава 2
Глава 2
1
1
Коли через кілька днів знову прийшов до Капернаума, пішла чутка, що Він у домі. Въ оно вреұ. въниде I© въ капернаUмъ. и слUхъ быc. яко въ домU ѥсть.
2
2
Зразу ж зібралося багато людей, так що вже не вміщалися біля дверей, і Він говорив їм слово. и абие събирашасz мнози. яко ктомU ни въмэститисz. ни предь двьрми. и гlше имъ слово.
3
3
І прийшли до Нього з розслабленим, якого несли четверо. и придоша къ нѥмU. носzще ослаблѥна. носима четырьми.
4
4
І, не маючи можливости наблизитись до Нього через народ, розкрили покрівлю дому, де Він був, і, розібравши її, спустили постіль, на якій лежав розслаблений. и не могUще пристUпити къ нѥмU. за народы. tкрыша покровъ иде же бzше. съвэсиша одръ. на нѥмь же ослаблѥныи лежаше.
5
5
Ісус, побачивши віру їхню, говорить розслабленому: чадо, відпускаються тобі гріхи твої. видэвъ же I©ъ вэрU ихъ. гlа ослаблѥнUUмU. чадо. tпUщаютьсz тобэ грэси твои.
6
6
Були там деякі з книжників, що сиділи і помишляли в серцях своїх: бzхU же нэции. t книжьникъ. тU стояще. и помышляюще въ с®цхъ своихъ.
7
7
чому Цей так богохулить? Хто може прощати гріхи, крім одного Бога? что сь тако гlть хUлU. кто можеть отъпUщати грэхы. тъкмо б7ъ ѥдинъ.
8
8
Ісус, відразу зрозумівши духом Своїм, що вони так помишляють у собі, сказав їм: навіщо так помишляєте в серцях ваших? и абіѥ разUмэвъ I©ъ. д¦мь своимь. яко тако ти помышляють въ собэ. ре? имъ. что тако помышляѥте. въ с®цхъ вашихъ.
9
9
Що легше — сказати розслабленому: прощаються тобі гріхи? Чи сказати: встань, візьми постіль свою і ходи? что ѥсть Uдобиѥ рещи. ослаблѥнUUмU. tпUщають ти сz грэси. или рещи въстани възми одръ свои. и ходи.
10
10
Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, — говорить розслабленому: нъ да Uвэсте. яко власть имать сн7ъ члв7чь. tпUщати на земли грэхы. гlа ослаблѥнUмU.
11
11
тобі кажу: встань, візьми постіль твою та йди до дому твого. тобэ гlю въстани. и възьми одръ свои и иди въ домъ свои.
12
12
Він зараз же встав і, взявши постіль, вийшов перед усіма, так що всі дивувались і прославляли Бога, кажучи: ніколи ще такого ми не бачили. и въставъ абиѥ и възьмъ одръ. изиде предъ вьсэми. яко дивитисz всэмъ. и славляхU б7а гlюще. яко николи же тако видэхомъ.
13
13
І вийшов Ісус знову до моря; і весь народ пішов до Нього, і учив їх. И изиде пакы къ морю и вьсь народъ идяаше къ нѥму и учааше ѩ.
14
14
Проходячи, побачив Він Левія Алфеєвого, що сидів на митниці, і сказав йому: йди за Мною. І той, вставши, пішов за Ним. преходz I©ъ видэ левьгиU алfеова. сэдzща на мытьници. и гlа ѥмU. иди по мнэ. и въставъ въ слэдъ ѥго иде.
15
15
І коли Ісус возлежав у господі його, возлежали з Ним і ученики Його і багато митарів та грішників; бо багато їх було, і вони йшли за Ним. и быc възлежащю ѥмU. въ домU ѥго. и мнози мытаре и грэшьници. възлежахU съ I©ъмь. и съ Uченикы ѥго. бzхU бо мнози. и по нѥмь идоша.
16
16
Книжники й фарисеї, побачивши, що Він їсть з митарями і грішниками, говорили ученикам Його: як це Він їсть і п’є з митарями і грішниками? и книжьници. и фарисеи. видэвъше ѥго ядUща. съ мытарьми и грэшьникы. гlахU Uченикомъ ѥго. что яко съ мытарьми и грэшьникы пьѥть и ясть.
17
17
Почувши це, Ісус говорить їм: не здорові потребують лікаря, але хворі; Я прийшов покликати не праведників, а грішників до покаяння. слышавъ же I©ъ гlа имъ. не требUють съдравии врача нъ болzщеи. не бо придохъ зъвать правьдьникъ нъ грэшьникы на покаяниѥ.
18
18
Учні Іоанові та фарисейські постили. Приходять до Нього і кажуть: чому учні Іоанові та фарисейські постять, а Твої ученики не постять? и бэахѫ ученици иоанови и фарисеи постzще сz. и придошz и рекошz ѥму: почьто ученици иоанови и фарисэи постzть сz а твои ученици не постzть сz;
19
19
І сказав їм Ісус: чи можуть постити гості весільні, коли з ними жених? Доки з ними жених, не можуть постити. и рече имъ исусъ: еда могѫть сынове брачьнии постити сz доньдеже съ ними ѥсть женихъ; ѥлико врэмz имѫть съ собоѭ жениха не имѫть постити сz.
20
20
Прийдуть же дні, коли заберуть від них жениха, і тоді поститимуть у ті дні. придѫть же дьниѥ ѥгда отъиметь сz отъ нихъ женихъ и тъгда постzть сz въ ты дьни.
21
21
І ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі: інакше нове відірветься від старого, і ще гірша дірка буде. и ни кто же приставлѥния плата небэлѥна не приставляѥтъ ризэ ветъсэ. аще ли же ни въземеть коньць отъ нѥѩ новоѥ отъ ветъхааго и горьши дира бѫдеть.
22
22
І ніхто не вливає вина молодого в міхи старі: інакше молоде вино прорве міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вино молоде треба вливати в міхи нові. и ни къто же не въливаѥть вина нова въ мэхы ветъхы. аще ли же ни просадить вино новое мэхы и вино пролэѥть сz и мэси погыбнѫть. нъ вино новоѥ въ мэхы новы лияти. Въ оно вреұ.
23
23
І довелося Йому в суботу проходити через посіви, і ученики Його дорогою почали рвати колоски. хожаше I©ъ въ сUботU. сквозэ сэяния. и начаша Uченици ѥго пUть творити. въстьргающе класы.
24
24
І фарисеї сказали Йому: дивись, що вони роблять у суботу, чого не слід робити. и фарисеи гlахU ѥмU видиши ли что си творzть. въ сUӣ. ѥго же не достоить.
25
25
Він сказав їм: невже ви ніколи не читали, що зробив Давид, коли мав потребу, бо зголоднів сам і ті, що були з ним? и гл7аше имъ. нэсте ли николи же чли. что сътвори дв7д ѥгда требова. и възалкасz самъ. и иже бzхU съ нимь.
26
26
Як увійшов він у дім Божий за первосвященика Авиафара і їв хліби принесення, яких не повинен їсти ніхто, крім священиків, і дав тим, що були з ним? како вънидоша въ храмъ б9ии. при авиаfарэ архиереи. и хлэбы предьложения сънэсть. ихъ же не достояаше ясти тъкмо иереtомъ. и дасть и сUщиимъ съ нимь.
27
27
І сказав їм: субота для людини, а не людина для суботи; и гл7аше имъ. сUбота члbвка ради быc. а не члbвкъ сUботы ради.
28
28
тому Син Людський є господар і суботи. тэмь г7ь ѥсть сн7ъ члbвчь сUботэ.
Глава 3
Глава 3
1
1
І знов увійшов до синагоги. І там був чоловік, який мав усохлу руку. И въниде пакы въ съньмище. и бэ члbвкъ тU и рUкл ѥго бэ сUха.
2
2
І стежили за Ним, чи не зцілить його в суботу, щоб звинуватити Його. и назираахU ѥго. аще въ сUботU ицэлить ѥго. да възгlють на нь.
3
3
Він же говорить чоловікові, котрий мав усохлу руку: стань посередині. и гlа члв7кU имUщюUмU сUхU рUкU. стани посредэ ихъ.
4
4
А їм говорить: чи годиться в суботу добро робити, чи зло робити — душу спасти чи загубити? Вони ж мовчали. и гlа имъ. что достоить въ сUботU. добро ли сътворити. или зло сътворити. дш7ю съпасти ли погUбити. wни же мълчахU.
5
5
І, глянувши на них з гнівом, засмучений закам’янілістю сердець їхніх, каже чоловікові: простягни руку твою. Він простягнув, і стала рука його здорова, як друга. и възрэвъ на нz съ гнэвъмь. скьрбz о окаменѥнии с®ць ихъ. и гlа члв7кU. простьри рUкU свою. и простре. и Uтвьрдисz рUка ѥго цэла. акы дрUгая.
6
6
Фарисеї, вийшовши, зразу ж радилися з іродіанами проти Нього, як би погубити Його. И абиѥ ишьдъше фарисеи съ иродианы съвэтъ творэахѭ на нь како и бышz погубили.
7
7
Але Ісус з учениками Своїми відійшов до моря; і за Ним пішло багато народу з Галилеї, Юдеї, исусъ же отиде съ ученикы своими къ морю. и многъ народъ отъ галилеѩ по нѥмь иде. и отъ иудеѩ
8
8
з Єрусалима, Ідумеї, з-за Йордану; та з Тира й Сидона, почувши, що Він робив, йшли до Нього у великій кількості. и отъ иерусалима и отъ идумеѩ и съ оного полу иордана и сѫщеи о тµрэ и сидонэ. много мъножьство слышавше ѥлико творэаше придоша къ нѥму.
9
9
І сказав ученикам Своїм, щоб приготували для Нього човен, через багатолюдність, аби не тіснилися до Нього. и рече ученикомъ своимъ: да ѥсть при нѥмь ладиица народа ради да не сътѫжають ѥму.
10
10
Бо багатьох Він зцілив, тому ті, які мали рани, кидалися до Нього, щоб торкнутися Його. многы бо исцэли яко нападаахѫ ѥмь хотzще прикоснѫти сz ѥмь ѥлико имэахѫ раны.
11
11
І духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним і кричали: Ти Син Божий. и ѥгда видэахѫ и дуси нечистии припадаахѫ къ нѥму и въпияхѫ глаголѭще яко ты ѥси христосъ сынъ божии.
12
12
Та Він суворо забороняв їм, щоб не робили Його відомим. и много прэщааше имъ да не явэ творzть ѥго.
13
13
Потім зійшов на гору і покликав до Себе, кого Сам хотів; і прийшли до Нього. и възиде на горѫ и призъва ѩже самъ хотэ и идошz къ нѥму.
14
14
І обрав з них дванадцять, щоб були з Ним і щоб посилати їх на проповідь, и сътвори дъва на десzте да бѫдѫть съ нимь и да посылаѥть ѩ проповэдати.
15
15
і щоб вони мали владу зціляти від недуг і виганяти бісів. и имэти область цэлити недѫгы и изгонити бэсы.
16
16
І поставив Симона, давши йому ім’я Петро, и нарече имz симону петръ.
17
17
Якова Зеведеєвого та Іоана, брата Якова, давши їм імення Воанергес, тобто «сини громові», и иакова зеведеова и иоана брата иаковля. и нарече има именэ воанергесъ ѥже ѥсть сына громова.
18
18
Андрія, Филипа, Варфоломія, Матфея, Фому, Якова Алфеєвого, Фадея, Симона Кананіта и андреа и филипа и варfоломеа и матъfеа и fомѫ и иакова алфеова и fадеа и симона кананеа
19
19
та Іуду Іскаріотського, який і зрадив Його. и иудѫ искариотьскааго иже и прэдасть и.
20
20
Приходять у дім; і знову збирається народ, так що їм неможливо було і хліба їсти. и придоша въ домъ и събьрашz сz пакы народи яко не мощи имъ ни хлэба сънэсти.
21
21
І, почувши, ті, хто був у Нього, пішли взяти Його, бо говорили, що Він не при собі. и слышавъше иже бэахѫ у нѥго изидоша ѩти и. глаголаахѫ бо яко неистовъ ѥсть.
22
22
А книжники, які прийшли з Єрусалима, говорили, що Він має в Собі Вельзевула і що силою бісівського князя виганяє бісів. и кънижьници низъшьдъшеи отъ иерусалима глаголахѫ яко веельзевулъ имать и яко о кънzзи бэсъ изгонить бэсы.
23
23
І, покликавши їх, говорив їм притчами: як може сатана виганяти сатану? и призъвавъ ѩ въ притъчахъ глаголааше къ нимъ: како можеть сотона сотонѫ изгонити;
24
24
Якщо царство розділиться само в собі, не може встояти царство те. и аще царьство на сz раздэлить сz не можеть стати царьство то.
25
25
І якщо дім розділиться сам у собі, не може встояти дім той. и аще домъ на сz раздэлить сz не можеть стати домъ тъ.
26
26
І якщо сатана повстав сам на себе і розділився, не може встояти, але прийшов кінець його. и аще сотона въста самъ на сz и раздэли сz не можеть стати нъ коньчинѫ имать.
27
27
Ніхто, ввійшовши в дім сильного, не може пограбувати речей його, якщо раніш не зв’яже сильного, і тоді розграбує дім його. ни къто же не можеть съсѫдъ крэпъкааго въшьдъ въ домъ ѥго расхытити аще не прэжде крэпъкааго съвzжеть и тъгда домъ ѥго расхытить.
28
28
Істинно кажу вам: простяться синам людським усі гріхи та хули, якими б вони не хулили; аминь глаголѭ вамъ яко вься отъпустzть сz сыномъ чловэческомъ съгрэшения и власфимиѩ ѥлико аще власфимисаѭть.
29
29
хто ж хулитиме Духа Святого, тому не буде прощення довіку, але підлягає він вічному осуду. а иже власфимисаѥть на свzтыи духъ не имать отъпущения въ вэкъ нъ повиньнъ ѥсть вэчьнуу му сѫду.
30
30
Бо ж говорили: в Ньому нечистий дух. занѥ глаголахѫ яко духъ нечистъ имать.
31
31
Прийшли Мати і брати Його і, стоячи надворі, послали до Нього покликати Його. Приде же мати ѥго и братия и вънэ стоѩще посълашz къ нѥму глашаѭще и.
32
32
Навколо Нього сидів народ. І сказали Йому: ось Мати Твоя і брати Твої і сестри Твої надворі, шукають Тебе. и сэдэаше о нѥмь народъ. рэшz же ѥму: се мати твоя и братия твоя и сестры твоѩ вънэ ищѫть тебе.
33
33
І відповів їм: хто мати Моя і брати Мої? и отъвэща имъ глаголѩ: къто ѥсть мати моя ли братия моя;
34
34
І, поглянувши довкола Себе на тих, що сиділи, сказав: ось мати Моя і брати Мої; и съглzдавъокрьстъ ѥго глагола: се мати моя и братия моя.
35
35
бо хто творитиме волю Божу, той брат Мій, і сестра Моя, і мати Моя. иже бо аще сътворить волѭ божиѭ сь братъ мои и сестра моя и мати ѥсть.
Глава 4
Глава 4
1
1
І знову почав навчати біля моря; і зібралося до Нього багато народу, так що Він увійшов у човен і сидів на морі; а весь народ був біля моря на землі. И пакы начzтъ при мори учити. и събьра сz къ нѥму народъ мъногъ. яко самъ вълэзъ въ корабль сэдэаше въ мори. и вьсь народъ бэша при мори на земли.
2
2
І багато вчив їх притчами, і в навчанні Своєму говорив їм: и учааше ѩ притъчами мъного. и глаголааше имъ въ учении своѥмь:
3
3
слухайте, ось вийшов сівач сіяти; слышите. се изиде сэѩи сэятъ.
4
4
і, коли сіяв, трапилося, що одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи і видзьобали його. и бысть ѥгда сэяше ова падоша на пѫти и придошz пътицz и позобаша я.
5
5
Інше ж упало на кам’янисте місце, де небагато було землі; і скоро зійшло, бо земля була неглибока. а другоѥ паде на каменьнэѥмь идеже не имэ землѩ мъногы. и абиѥ прозzбе занѥ не имэаше глѫбины земьныѩ.
6
6
Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, не маючи коріння, засохло. слъньцу же въсиявъшу присвzде. и занѥ не имэаше корения усъше.
7
7
Ще інше впало в терня; і виросло терня, і заглушило зерно, і воно не дало плоду. и другоѥ паде въ трьнии. и възиде трьниѥ и подави ѥ и плода не дасть.
8
8
А інше впало на добру землю і дало плід, який зійшов і виріс; і вродило в тридцять, в шістдесят і в стократ. и другоѥ паде на земли добрэи и даяше плодъ въсходz и расты. и приплоди ово три десzти ово шѥсть десzтъ ово съто.
9
9
І сказав їм: хто має вуха слухати, нехай слухає! и глаголаше: имэѩи уши слышати да слышить.
10
10
Коли ж залишився на самоті, то ті, що були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про притчу. ѥгда же бысть ѥдинъ въпросишz и иже бэахѫ о нѥмь съ обэма на десzте притчz.
11
11
І сказав їм: вам дано знати тайни Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе буває в притчах, и глаголаше имъ: вамъ ѥсть дано вэдэти таиная царьствия божия. онэмь же вънэшьниимъ въ притъчахъ вься бываѭтъ.
12
12
так що вони своїми очима дивляться, і не бачать; своїми вухами чують, і не розуміють, та й не навернуться, щоб відпустились їм гріхи. да видzще видzть и не узьрzть. и слышzще слышzть и не разумэваѭть. еда къгда обратzть сz и отъпустzть сz имъ грэси.
13
13
І говорить їм: не розумієте цієї притчі? Як же вам зрозуміти всі притчі? и глагола имъ: не вэсте ли притъчz сеѩ и како вьсz притъчz разумэѥте;
14
14
Сівач слово сіє. сэѩи слово сэѥть.
15
15
Посіяне при дорозі означає тих, у яких сіється слово, але, як тільки почують слово, зараз же приходить сатана і забирає слово, посіяне в серцях їхніх. си же сѫть яже на пѫти идеже сэѥть сz слово и ѥгда слышzть абиѥ. придеть сотона и отиметь слово сэѥноѥ въ срьдьцихъ ихъ.
16
16
Так само і посіяне на камені означає тих, які, коли почують слово, зразу з радістю сприймають його, и си такожде сѫть иже на каменьныихъ сэѥми. иже ѥгда слышzть слово абиѥ съ радостиѭ приѥмлѭть ѥ.
17
17
але не мають у собі кореня і непостійні; а потім, коли настане скорбота або гоніння за слово, відразу спокушаються. и не имѫть корене въ себэ нъ врэменьни сѫть. по томь же бывъши печали ли гонению словесе ради абиѥ съблажняѭь сz.
18
18
Посіяне між терням означає тих, що слухають слово, а си сѫть сэѥнии въ трьнии слышащеи слово
19
19
але в яких турботи віку цього, спокуси багатством та інші пожадання, увійшовши в них, заглушують слово, і воно безплідним буває. и печали вэка сего и льсть богатьствия и о прочиихъ похоти въходzщz подавляѭть слово и без плода бываѥть.
20
20
А посіяне на добрій землі означає тих, що слухають слово і приймають, і приносять плід один у тридцять, другий в шістдесят, інший в стократ. а сии сѫть сэѥнии на добрэ земли иже слышzть слово и приѥмлѭть ѥ и плодzть сz на три десzти и шесть десzтъ и съто.
21
21
І сказав їм: чи для того приносять світильник, щоб поставити під посудину або під ліжко? Чи не для того, щоб поставити на свічнику? И глаголаше имъ: еда приходить. свэтильникъ да подъ спѫдъмь положенъ бѫдеть ли подъ одръмь; не да ли на свэщьникъ възложать и;.
22
22
Нема нічого таємного, що не стало б явним, і нічого не буває захованого, що не виявилося б. нэсть бо ни чьто же таино ѥже не явить сz. ни бысть потаѥно нъ да придеть въ явлениѥ.
23
23
Коли хто має вуха слухати, нехай слухає! иже имать уши слышати да слышить.
24
24
І сказав їм: дотримуйтесь того, що чуєте: якою мірою міряєте, такою відмірено буде вам, тим, що слухають. и глаголааше имъ: блюдэте сz чьто слышите. въ нѭже мэрѫ мэрите намэрить сz вамъ и приложить сz вамъ слышzщиимъ.
25
25
Бо хто має, тому дасться; а хто не має, у того відніметься і те, що має. иже бо аще имать дасть сz ѥму а иже не имать и ѥже имать отъиметь сz отъ нѥго.
26
26
І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли чоловік кине насіння в землю; И глаголааше: тако ѥсть царьствиѥ божиѥ якоже аще чловэкъ въмэтаѥтъ сэмz въ землѭ.
27
27
і чи спить, чи встає вночі та вдень, а насіння сходить і росте, а як — не знає він. и съпить и въстаѥть нощь и дьнь. и сэмz прозzбаѥть и растеть якоже не вэсть онъ.
28
28
Земля бо сама з себе родить спочатку стебло, потім колос, далі повне зерно в колосі. о себэ бо земля плодить сz прэжде трэвѫ по томь же класъ по томь же и пъшеницѭ въ класэ.
29
29
Коли ж достигне плід, негайно посилає серп, бо настали жнива. ѥгда же съзрэѥть плодъ абиѥ посълеть сьрпъ яко настоить жzтва.
30
30
І сказав: до чого уподібнимо Царство Боже? Або якою притчею зобразимо його? и глаголааше: чьсому уподобимъ царьствиѥ божиѥ ли коѥи притъчи приложимъ ѥ;
31
31
Воно — мов зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, дрібніше за всяке насіння на землі. яко горушьнэ зьрнэ ѥже ѥгда въсэѥно бѫдеть въ землѭ мьнѥ вьсэхъ ѥсть сэменъ земьныихъ.
32
32
А коли посіяне, сходить і стає більше від усякого зілля та дає таке велике гілля, що під тінню його можуть укриватися птахи небесні. и ѥгда въсэѥно бѫдеть въздрастеть и бѫдеть болѥ вьсэхъ зелии и творить вэтви велиѩ яко мощи подъ сэниѭ ѥго пътицамъ небесьныимъ витати.
33
33
І такими багатьма притчами проповідував їм слово, скільки вони могли слухати. и тацэми притъчами мнозэми глаголааше имъ слово якоже можаахѫ слышати.
34
34
Без притчі ж не говорив їм; а ученикам на самоті пояснював усе. без притъчz же не глаголааше имъ. ѥдинъ же сказааше ученикомъ своимъ вься.
35
35
І сказав їм увечері того ж дня: переправимось на той бік. И глагола имъ въ тъ дьнь вечеру бывъшу: преидэмъ на онъ полъ.
36
36
І, відпустивши народ, узяли Його, як Він був у човні; і з Ним були інші човни. и отъпущьше народъ поѩшz и якоже бэ въ ладии. и ины ладиѩ бэахѫ съ нимь.
37
37
І знялась велика буря; хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою. и бысть буря вэтрьна велия. влъны же въливаахѫ сz въ ладиѭ яко уже погрzзнѫти хотэаше.
38
38
А Він спав на кормі на підголівнику. Його розбудили і говорять Йому: Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо? и бэ самъ на кръмэ на възглавици съпz. и възбудишz и и глаголашz ѥму: учителю не родиши ли яко погыблѥмъ;
39
39
І, вставши, Він заборонив вітрові і сказав морю: умовкни, перестань. І стих вітер, і настала велика тиша. и въставъ запрэти вэтру. и рече морю: млъчи и устани и улеже вэтръ и бысть тишина велия.
40
40
І сказав їм: чого ви такі боязкі? Чому не маєте віри? и рече имъ: чьто тако страшиви ѥсте; како не имете вэры;
41
41
І страх великий напав на них, і говорили між собою: Хто ж Цей, що і вітер, і море слухають Його? и възбояша сz страхъмь велиѥмь и глаголаахѫ другъ къ другу: къто убо ѥсть сь яко и вэтри и море послушаѭть ѥго;
Глава 5
Глава 5
1
1
І прийшли на другий берег моря, в країну Гадаринську. И придошz на онъ полъ моря въ странѫ гадариньскѫ.
2
2
І коли вийшов Він з човна, зразу зустрів Його чоловік, який вийшов з гробів і мав духа нечистого; и излэзъшѫ ѥму из корабля абиѥ сърэте и отъ гробъ чловэкъ нечистъмь духъмь.
3
3
він жив у гробах, і ніхто не міг його зв’язати, навіть ланцюгами, иже жилище имэаше въ гробэхъ и ни желэзьнъмь ѫжьмь ѥго ни къто же не можааше съвzзати.
4
4
бо багато разів він був скований кайданами та ланцюгами, але розривав ланцюги і розбивав залізні кайдани, і ніхто не мав сили приборкати його. занѥ мъногы краты пѫты и ѫжи желэзьны съвzзану сѫщу прэтрьзаахѫ сz отъ нѥго ѫжа желэзьна и пѫта съкрушаахѫ сz. и ни къто же не можааше ѥго умѫчити.
5
5
Завжди, вночі та вдень, був він у гробах і в горах, кричав та бився об каміння. и вынѫ дьнь и нощь въ гробэхъ и въ горахъ бэ въпиѩ и тлъкы сz камениѥмь.
6
6
Побачивши ж Ісуса здаля, прибіг і поклонився Йому. узрэвъ же исуса из далече тече и поклони сz ѥму.
7
7
І, скрикнувши гучним голосом, сказав: що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене! и възопивъ гласъмь велиѥмь глагола: чьто мънэ и тебэ исусе сыне бога вышьняаго; заклинаѭ тz богъмь не мѫчи мене.
8
8
Бо Ісус сказав йому: вийди, душе нечистий, з цього чоловіка. глаголааша бо ѥму: изиди душе нечистыи отъ чловэка.
9
9
І спитав його: як твоє ім’я? І він сказав у відповідь: легіон ім’я моє, бо багато нас. и въпрашааше и: како ти ѥсть имz; и глагола легеонъ мнэ ѥсть имz яко мънози ѥсмъ.
10
10
І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть з країни тієї. и моляаше и мъного да не посълеть ихъ кромэ страны.
11
11
Паслось же там біля гори велике стадо свиней. бэ же ту стадо свино пасомо велиѥ при горэ.
12
12
І благали Його всі біси, кажучи: пошли нас у свиней, щоб нам увійти в них. и молишz и вьси бэси глаголѭще: посъли ны въ свиниѩ да въ нѩ вънидемъ.
13
13
Ісус відразу повелів їм. І, вийшовши, духи нечисті увійшли в свиней; і кинулося стадо з кручі в море, а їх було близько двох тисяч; і потонули в морі. и абиѥ повелэ имъ исусъ. и ишьдъше дуси нечистии вънидошz въ свиниѩ. и устрьми сz стадо по брэгу въ море. бэ же ихъ яко дъвэ тысzщи. и утапаахѫ въ мори.
14
14
Пастухи ж свиней побігли і розказали у місті і в селах. І жителі вийшли подивитись, що сталося. и пасѫщеи свиниѩ бэжашz и възвэстишz въ градэ и на селэхъ. и придошz видэтъ чьто ѥсть бывъшеѥ.
15
15
Приходять до Ісуса і бачать, що біснуватий, в якому був легіон, сидить — і одягнений, і при здоровому розумі; і злякалися. и придошz къ исусови и видэшz бэсьновавъшааго сz сэдzща облъчена и съмыслzща имэвъшааго легеонъ. и убоzшz сz.
16
16
Очевидці ж розказали їм про те, як це сталося з біснуватим, і про свиней. и повэдэша имъ видэвъшеи како бысть бэсьнуу му и о свинияхъ.
17
17
І почали благати Його, щоб відійшов від меж їхніх. и начаша молити и отити отъ прэдэлъ ихъ.
18
18
І коли Він увійшов у човен, колишній біснуватий просив Його, щоб бути з Ним. и въъодzщу ѥму въ ладиицѫ моляаше и бэсьновавыи сz да бы съ нимь былъ.
19
19
Але Ісус не дозволив йому, а сказав: йди додому до своїх і розкажи їм, що створив з тобою Господь і як помилував тебе. исусъ же не дасть ѥму. нъ глагола ѥму: иди въ домъ твои къ твоимъ и възвэсти имъ ѥлико ти господь сътвори и помилова тz.
20
20
І пішов, і почав проповідувати у Десятиградді про те, що сотворив з ним Ісус; і всі дивувалися. и иде и начzтъ проповэдати въ декаполи ѥлико сътвори ѥму исусъ. и вьси дивляахѫ сz.
21
21
Коли Ісус знову переправився в човні на той бік, зібралося до Нього багато народу; Він був біля моря. И прээхавъшу исусови въ корабли пакы на онъ полъ събьра сz народъ мъногъ о нѥмь и бэ при мори.
22
22
І ось приходить один з начальників синагоги на ім’я Іаїр і, побачивши Його, падає до ніг Його и се приде ѥдинъ отъ архисµнагогъ именемь иаиръ. и видэвъ и паде на ногу ѥго.
23
23
і дуже благає Його, кажучи: дочка моя при смерті; прийди і поклади на неї руки, щоб вона видужала і залишилася жива. и моляаше и мъного глаголѩ яко дъщи моя на коньчинэ ѥсть. да пришьдъ възложиши на нѭ рѫцэ да съпасена бѫдеть и оживеть.
24
24
Ісус пішов з ним. За Ним йшло багато народу, і тиснули на Нього. и иде съ нимь. идzше по I©э народъ мъногъ. и UгнэтахUть и.
25
25
Якась жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років, и жена етера. въ точении. кръве. лэтъ. в7i.
26
26
багато потерпіла від багатьох лікарів, і витратила все, що було в неї, і не дістала ніякого полегшення, але їй стало ще гірше, — и много пострадавъши. t многъ врачевъ. иждивъши все своѥ имэниѥ. и ни ѥдиноя же пользы обрэтъши.
27
27
почувши про Ісуса, підійшла ззаду в натовпі і доторкнулась до одягу Його, слышавъши о I©э. пришьдъши съзади прикоснUсz ризэ ѥго.
28
28
бо говорила: якщо доторкнусь хоч до одежі Його, то видужаю. гlаше бо аще бо прикоснUсz понэ ризэ ѥго. сп©ена бUдU.
29
29
І зразу припинилась у неї кровотеча; і вона відчула тілом, що зцілилася від недуги. и абие и коснUсz. исъточьникъ къ кръве ѥя. и разUмэ тэломь. яко ицэли отъ раны.
30
30
І негайно Ісус відчув у Собі, що вийшла з Нього сила, звернувся до народу і сказав: хто доторкнувся до одежі Моєї? и абие I©. очюти въ себе силU ишьдъшю t нѥго. и обращьсz въ народэ гл7аше. Къто прикоснUсz ризахъ моихъ.
31
31
Ученики сказали Йому: Ти бачиш, що натовп тисне на Тебе, і говориш: хто доторкнувся до Мене? и гlаша ѥмU Uченици ѥго. видz народъ Uгнэтающь тz. и гlаше кто прикоснUсz мнэ.
32
32
Але Він оглядався навкруги, щоб бачити ту, яка зробила це. и озираше видэти сътворьшюю се.
33
33
Жінка ж, знаючи, що з нею сталося, зі страхом і трепетом підійшла, впала перед Ним і сказала Йому всю правду. жена же Uбоявъшисz. и трепещещи. вэдUщи ѥже быc ѥи. приде и припаде къ нѥмU. и рече ѥмU всю истинU.
34
34
Він же сказав їй: дочко, віра твоя спасла тебе. Іди з миром і будь здорова від недуги твоєї. I© же рече. ѥи. дьрзаи дъщи. вэра твоя сп7се тz. иди съ миръмь. и бѫди цэла отъ раны твоѥѩ.
35
35
Коли він ще говорив це, приходять від начальника синагоги і кажуть: дочка твоя померла; чого ще турбуєш Учителя? и ѥще глаголѭщу ѥму придоша отъ архисинагога глаголѭще яко дъщи твоя умьрэть. чьто движеши учителz;
36
36
Але Ісус, почувши ці слова, зразу говорить начальникові синагоги: не бійся, тільки віруй. исусъ же абиѥ слышавъ слово глаголѥмоѥ глагола архисинагогови: не боисz тъкъмо вэруи.
37
37
І не дозволив нікому йти за Собою, крім Петра, Якова та Іоана, брата Якова. и не остави ити по себэ ни ѥдиного же тъкъмо петра и иакова и иоана брата иаковля.
38
38
І прийшов у дім начальника синагоги і бачить тривогу і тих, що плакали та дуже голосили. и приде въ домъ архисинагоговъ и видэ млъвѫ и плачѫщz сz и кричzщz мъного.
39
39
І, увійшовши, говорить їм: чого тривожитесь і плачете? Дівчина не вмерла, а спить. и въшьдъ глагола имъ: чьто млъвите и плачете сz; отроковица нэсть умрьла нъ съпить.
40
40
І глузували з Нього. Він же, виславши всіх, бере з Собою батька й матір дівчини і тих, що були з Ним, і входить туди, де лежала дівчина. и рѫгаахѫ сz ѥму. онъ же изгънавъ вьсz поѩтъ отьца отроковицz и матерь и иже бэша съ нимь. и въниде идеже бэ отрочz лежz.
41
41
І, взявши дівчину за руку, каже їй: «таліфа, кумі», що значить: дівчино, тобі кажу, встань. и ѥмъ за рѫкѫ отроковицѫ глагола ѥи: талита куми ѥже ѥсть сказаѥмо дэвице тебэ глаголѭ въстани.
42
42
В ту ж мить дівчина встала і почала ходити, бо була років дванадцяти. І всі, хто бачив, жахнулися від дива великого. и абиѥ въста дэвица и хождааше. бэ бо лэтома двэма на десzте. и ужаснѫшz сz ужасъмь велиѥмь.
43
43
І Він суворо наказав їм, щоб ніхто про це не знав, і сказав: дайте їй їсти. и запрэти имъ мъного да ни къто же не увэсть сего. и рече дади ѥи эсти.
Глава 6
Глава 6
1
1
І вийшов звідти Він, і прийшов у Свою батьківщину, і за Ним ішли ученики Його. И приде отътѫду и приде въ отьчьствиѥ своѥ. и по нѥмь идошz ученици ѥго.
2
2
Коли настала субота, Він почав навчати в синагозі; і багато з тих, хто слухав, дивуючись, говорили: звідки в Ньому це? Що за премудрість дана Йому, і що за сили в руках Його? и бывъши сѫботэ начzтъ на съньмищи учити. и мънози слышавъще дивляахѫ сz глаголѭще: отъкѫду се ѥсть сему и чьто прэмѫдрость даная ѥму и силы таковы рѫкама ѥго бываѭть;
3
3
Хіба не тесля Він, син Марії, брат Якова, Іосії, Іуди і Симона? Чи не тут, між нами, Його сестри? І спокушалися через Нього. не сь ли ѥсть тектонъ сынъ мариинъ; братъ же иакову и осии и иудэ и симону; не и ли сестры ѥго сѫть у насъ сьде; и съблажняахѫ сz о нѥмь.
4
4
Ісус же сказав їм: не буває пророка без пошани, хіба тільки на батьківщині своїй, і серед родичів, і в домі своїм. глаголааше же имъ исусъ яко нэсть пророкъ без чьсти тъкъмо въ своѥмь отьчьствии и въ рождении и въ дому своѥмь.
5
5
І не міг створити там ніякого чуда, тільки зцілив небагатьох недужих, поклавши на них руки. не можааше ту ни ѥдиноѩ силы сътворити тъкъмо на мало недѫжьникъ рѫцэ възложь исцэли.
6
6
І дивувався невір’ю їхньому; і обходив села навколишні, і навчав. и дивисz за невэрьство ихъ. и обьхождааше градьцz окрьстъ учz.
7
7
І покликавши дванадцятьох, почав посилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами. Въ оно вреұ. призва iс7 оба на десzте Uченика своя. и нача я посылати. дъва. дъва. и даяше имъ власть. на д©эхъ иеч©тхъ.
8
8
І заповідав їм нічого не брати в дорогу, тільки один жезл: ні торбини, ні хліба, ні міді в поясі, и запрэти имъ да ничто же възьмUть на пUть тъкмо жьзлъ ни рыбы, ни хлэба ни при поясэ мэди.
9
9
щоб були взуті у сандалі і не зодягалися у дві одежі. нъ обUвеныя въ сандалия. и не облачитисz въ двэ ризэ.
10
10
І сказав їм: коли де увійдете в дім, залишайтеся в ньому, доки не підете з того місця. и гlаше имъ. идеже колижьдо вънидете въ домъ тU пребываите. дондеже изидете tтудU.
11
11
І коли хто не прийме вас і не послухає вас, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг ваших, на свідчення проти них. Істинно кажу вам: відрадніше буде Содому і Гоморрі в день судний, ніж місту тому. и ѥлико аще не приимUть васъ. ни послUшають васъ. и исходzще tтUдU. tтрzсэте прахъ. иже ѥсть подъ ногами вашими. въ съвэдэтельство имъ. аминъ гlю вамъ. tрадьнэѥ бUдеть содомлямъ. въ дн7ь сUдьныи. неже градU томU.
12
12
Вони пішли і проповідували, щоб покаялися; и шьдъше же проповэдаахU. да покаютьсz.
13
13
виганяли багатьох бісів і багатьох хворих мазали оливою і зціляли. и бэсы многы изганяахU. и мазахU олэѥмь. многы недUжьныя. и исцэляахU.
14
14
Цар Ірод, почувши про Ісуса [бо Його ім’я стало відомим], говорив: це Іоан Хреститель воскрес з мертвих, і тому чудеса діються ним. Въ оно+. слыша иродъ цrь. слUхъ iс7въ. явэ бо быc имя ѥго и гlаше. яко iw7нъ кр7стzи въста t мьртвыихъ. и сего ради силы дэютьсz о нѥмь.
15
15
Одні говорили, що це Ілля, а інші говорили, що то пророк або один з пророків. ини же гlахU. яко илия ѥсть. ини же гlаахU. яко прbркъ. ѥсть. яко ѥдинъ t прbркъ.
16
16
Ірод же, почувши, сказав: це Іоан, якому я відсік голову; він воскрес з мертвих. слышавъ же иродъ рече. яко ѥго же азъ UсэкнUхъ. иоана. сь ѥсть. тъ въста t мьртвыихъ.
17
17
Бо цей Ірод, пославши, взяв Іоана і посадив його у в’язницю, через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, з якою він одружився. тъ бо иродъ. пославъ ятъ iw7на. и съвzза и въ тьмьници. иродиады ради. жены филипа брата своѥго. яко оженисz ѥю.
18
18
Бо Іоан говорив Іродові: не годиться тобі мати жінку брата твого. гlаше бо иwанъ иродови. не достоить тебе имэти жены филипа бра твоѥго.
19
19
Іродіада ж, гніваючись на нього, бажала вбити його, та не могла. иродиада же гнэваашесz на нь. и хотzаше и Uбити. и не можааше.
20
20
Бо Ірод боявся Іоана, знаючи, що він муж праведний і святий, і охороняв його; багато що робив, слухаючись його, та із задоволенням слухав його. иродъ бо бояшесz iw7на. вэды ѥго мUжа правьдьна и с™а. и хранzше и. и послUша ѥго. и въ сласть ѥго послUшаше.
21
21
І настав нагідний день, коли Ірод, святкуючи день свого народження, влаштував бенкет для вельмож своїх, тисяцьких і старійшин галилейських; и приключьшю же сz. дн7и потребьнU. ѥгда иродъ родьствU своѥмU. вечерю сътварzаше. кнzземъ своимъ. и тысzщьнікомъ и старэишинамъ галискымъ.
22
22
і увійшла дочка Іродіади, танцювала і догодила Іродові і тим, що возлежали з ним; цар сказав дівчині: проси в мене, чого хочеш, і дам тобі. и въшьдъши дъщери ѥя. иродьядэ. и пласавъши. и Uгожьши иродови. и възлежащиимъ съ нимь. ре? цrь дв7и. проси U мене ѥмU же хощеши и дамь ти.
23
23
І клявся їй: чого тільки попросиш у мене, дам тобі, навіть до половини мого царства. и клzсz ѥи. яко ѥго же просиши дамь ти. до полъцр7ства моѥго.
24
24
Вона вийшла і спитала у матері своєї: що просити? Та відповіла: голову Іоана Хрестителя. она же ишьдъши рече къ м™ри своѥи. чсо прошю. wна же рече. главы iw7на кр7стля.
25
25
Вона відразу ж пішла з поспішністю до царя і просила, кажучи: хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Іоана Хрестителя. и въшьдъши абиѥ съ тъщаниѥмь къ цrю. проси гlющи. хощю да ми даси UсэченUю на блюдэ главU. iw7на. кр7стля.
26
26
Цар засмутився, але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй. и прискьрбьнъ бывъ цrь. за клzтвы и възлежащиихъ съ нимь. не въсхотэ tрещисz ѥи.
27
27
І негайно, пославши ката, цар звелів принести голову його. и абиѥ пославъ цrь воина. повелэ принести главU ѥго.
28
28
Той пішов, відсік йому голову в темниці, і приніс голову його на блюді, і віддав її дівчині, а дівчина віддала її матері своїй. онъ же шьдъ UсэкнU и въ тьмьници. и принесе главу ѥго на блюдэ и дасть ю двц7и. и дв7ца дасть ю матери своѥи.
29
29
Учні його, почувши, прийшли і взяли тіло його, і поклали його у гробі. и слышавъше Uченици ѥго. придоша възаша трUпъ ѥго. и положиша и въ гробъ.
30
30
І зібрались апостоли до Ісуса і розповіли Йому все, і що зробили, і чого навчили. и събьрашасz вси апcли къ нѥмU. и възвэстиша ѥмU всz. ѥлико сътвори. и ѥлико наUчи.
31
31
Він сказав їм: підіть ви одні у безлюдне місце і трохи відпочиньте, — бо так багато народу приходило і відходило, що їм ніколи було і їсти. и рече имъ: придэте вы сами въ пусто мэсто ѥдини. и почиите мало. бэахѫ бо приходzщеи и отъходzщеи мънози и не бэ имъ коли понэ эсти.
32
32
І вирушили в безлюдне місце в човні одні. и идошz въ пусто мэсто корабльмь ѥдини.
33
33
І побачили їх, як вони вирушали, і багато хто впізнав їх; і сходились туди піші з усіх міст, і випередили їх, і зійшлись до Нього. и видэшz ѩ идѫщz и познашz ѩ мънози. и пэши отъ въсэхъ градъ притекошz тамо и варишz ѩ.
34
34
Ісус, вийшовши, побачив багато людей і змилосердився над ними, бо вони були як вівці, що не мають пастиря; і почав навчати їх багато. и ишьдъ исусъ видэ народъ мъногъ. и мили ѥму бышz занѥ бэахѫ яко овъцz не имѫщz пастыря. и начzтъ учити ѩ мъного.
35
35
І вже минуло багато часу, коли ученики Його приступили до Нього, кажучи: місце тут людне, а час уже пізній, — и уже часу мъногу минѫвъшу пристѫпльше къ нѥму ученици ѥго глаголашz яко пусто ѥсть мэсто и уже година минѫ.
36
36
відпусти їх, щоб вони пішли у навколишні селища та села і купили собі хліба; бо їм нічого їсти. отъпусти ѩ да шьдъше въ окрьстьнихъ селэхъ и вьсьхъ купzть себэ хлэбы. не имѫть бо чесо эсти.
37
37
Він сказав їм у відповідь: ви дайте їм їсти. І сказали Йому: чи ми маємо піти купити хліба динаріїв на двісті і дати їм їсти? онъ же отъвэщавъ рече: дадите имъ вы эсти. и глаголашz ѥму: да шьдъше купимъ дъвэма сътома пэнzзь хлэбы и дамъ имъ эсти;
38
38
Але Він сказав їм: скільки у вас є хлібів? Підіть і подивіться. Вони, довідавшись, сказали: п’ять хлібів і дві рибини. онъ же глагола имъ: колико имате хлэбъ; идэте и видите. и увидэвше глаголашz: пzть хлэбъ и дъвэ рыбэ.
39
39
Тоді повелів їм розсадити всіх рядами на зеленій траві. и повелэ имъ посадити вьсz народы на споды на споды на травэ зеленэ.
40
40
І посідали рядами, по сто і по п’ятдесят. и възлегошz на лэхы на лэхы по съту и по пzти десzтъ.
41
41
Він взяв п’ять хлібів і дві рибини, звівши очі на небо, благословив і розломив хліби і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали їм; і обидві рибини поділив на всіх. и приѥмъ пzть хлэбъ и дъвэ рыбэ възьрэвъ на небо благослови и прэломи хлэбы. и даяаше ученикомъ своимъ да полагаѭть прэдъ ними. и обэ рыбэ раздэли вьсэмъ.
42
42
І всі їли, і наситились. и эдоша вьси и насытишz сz.
43
43
І набрали шматків хліба і залишків від риб дванадцять повних кошиків. и възzшz укрухъ дъва на десzте кошz исплънь и отъ рыбу.
44
44
Було ж тих, що їли хліби, близько п’яти тисяч мужів. эдъшиихъ же бэ хлэбы пzть тысzщь мѫжь.
45
45
І зразу наказав ученикам Своїм увійти в човен і переправитись раніше за Нього на той бік до Вифсаїди, поки Він відпустить народ. и абиѥ убэди ученикы своѩ вънити въ корабль и варити и на ономъ полу въ виfсаидэ. доньдеже самъ отъпустить народы.
46
46
І, відпустивши їх, пішов на гору помолитись. и отърекъ сz имъ иде въ горѫ помолитъ сz.
47
47
Увечері човен був посеред моря, а Він один на землі. и вечеру бывъшу бэ корабль по средэ моря а сь ѥдинъ на земли.
48
48
І побачив, як вони знемагали у плаванні; бо вітер їм був зустрічний; близько до четвертої сторожі ночі прийшов до них, ідучи по морю, і хотів проминути їх. и видэ ѩ страждѫщz въ гребении бэ бо противьнъ вэтръ имъ. и при четврьтэи стражи нощьнэи приде къ нимъ по морю ходz и хотэ ѩ минѫти.
49
49
Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали. они же видэвъше и по морю ходzщь непщевашz призракъ быти и възъвашz.
50
50
Бо всі побачили Його і стривожилися. І зараз же заговорив з ними і сказав їм: підбадьоріться! Це Я, не бійтеся! вьси бо видэшz и и възмzтошz сz. онъ же абиѥ глагола съ ними и рече имъ: дрьзаите азъ ѥсмь не боите сz.
51
51
І увійшов до них у човен; і вітер стих. І вони надзвичайно про себе жахалися і дивувалися, и въниде къ нимъ въ корабль и улеже вэтръ. и зэло из лиха въ себэ дивляахѫ сz и ужасаахѫ сz.
52
52
бо не зрозуміли і чуда з хлібами, тому що серце їхнє було скам’яніле. не разумэшz бо о хлэбэхъ. нъ бэ срьдце ихъ окаменѥно.
53
53
І, переправившись, були в землю Генісаретську і причалили до берега. и прээхавъше придошz на землѭ генисаретьскѫ и присташz.
54
54
Коли вони вийшли з човна, відразу жителі, впізнавши Його, ишьдъшемъ же имъ ис корабля абиѥ познашz и.
55
55
оббігли всю околицю ту і почали приносити на постелях недужих туди, де тільки чули, що Він є. и прэтекошz вьсѭ странѫ тѫ. и начашz приносити на одрэхъ болzщаѩ идеже слышаахѫ и яко ту ѥсть.
56
56
І куди тільки не приходив Він, чи в села, чи в міста, чи в селища, на перехрестях клали недужих і просили Його, щоб їм доторкнутись хоч до краю одежі Його; і ті, які доторкалися до Нього, зцілялись. и яможе колижьдо въсхождааше въ вьси ли въ грады ли въ села на распѫтиихъ полагаахѫ недѫжьныѩ и моляахѫ и да понэ въскрилии ризы ѥго прикоснѫть сz. и ѥлико аще прикасаахѫ сz къ ѥмь съпасени бываахѫ.
Глава 7
Глава 7
1
1
Зібрались до Нього фарисеї і деякі з книжників, які прийшли з Єрусалима, И събьрашz сz къ нѥму фарисеи и ѥдини отъ кънижьникъ пришьдъше отъ иерусалима.
2
2
І, побачивши, що деякі з учеників Його їли хліб нечистими, тобто немитими, руками, докоряли їм. и видэвъше ѥдины отъ ученикъ ѥго нечистама рѫкама сирэчь не умъвенама эдѫщz хлэбы зазьрэахѫ.
3
3
Бо фарисеї і всі юдеї не їдять, не вимивши старанно рук, додержуючись передань предків. фарисеи бо и вьси иудеи аще не умыѭть рѫку тьрѫще не эдzть дрьжzще прэдания старьць.
4
4
І після торжища, доки не обмиються, не їдять. Є і багато іншого, чого у них прийнято дотримуватись: обмивання чаш, кухлів, казанів і лавок. и отъ куплѩ аще не покѫплѭть сz не эдzть. и ина мънога сѫть яже приѩшz дрьжати крьщение стькльницамъ и чваномъ и котьломъ и одромъ.
5
5
Потім питають Його фарисеї і книжники: чому ученики Твої не роблять за переданням предків, а їдять хліб немитими руками? по томь же въпрошаахѫ и фарисеи и кънижьници: по чьто не ходzть ученици твои по прэданию старьць нъ неумъвенама рѫкама эдzть хлэбъ;
6
6
Він сказав їм у відповідь: добре пророкував Ісая про вас, лицемірів, як і написано: люди ці шанують Мене устами, серце ж їхнє далеко від Мене. онъ же отъвэщавъ рече имъ яко добрэ прорече исаия о васъ лицемэри. якоже ѥсть писано: сии людиѥ устнама мz чьтѫть. а срьдьце ихъ кромэ отъстоить отъ мене.
7
7
Марно ж шанують Мене, навчаючи вчень, заповідей людських. въсуѥ же чьтѫть мz учzще учения заповэдии чловэчьскъ.
8
8
Бо ви, залишивши заповідь Божу, дотримуєтесь передання людського, обмиваєте чаші і кухлі і робите багато іншого, до цього подібного. оставльше бо заповэдь божиѭ дрьжите прэдания чловэчьска крьщение чьваномъ и стькльницамъ и ина подобьна такова мънога творите.
9
9
І сказав їм: чи добре, що відкидаєте заповідь Божу, щоб дотримуватися свого передання? и глаголааше имъ: добрэ отъмэтаѥте сz заповэди божиѩ да прэданиѥ ваше съблюдете.
10
10
Бо Мойсей сказав: шануй батька свого і матір свою; і: хто лихословить на батька або матір, нехай смертю помре. моµѶси бо рече: чьти отьца своего и матерь своѭ. и иже зълословить отьца ли матерь съмьртиѭ да умьреть.
11
11
А ви кажете: якщо скаже людина батькові чи матері: «корван», тобто дар Богові те, чим би ти скористався від мене, вы же глаголѥте: аще речеть чловэкъ отьцу ли матери корванъ ѥже ѥсть даръ ѥже аще отъ мене пользевалъ ѥси.
12
12
то вже дозволено нічого не робити для батька свого або матері своєї. и кътому не оставляѥте ѥго ни чесо же сътворити отьцу своѥму ли матери своѥи
13
13
Переступаєте слово Боже переданням вашим, яке ви ж і установили; і робите багато чого, до цього подібного. престѫпаѭще слово божиѥ прэданиѥмь вашимь ѥже прэдасте. и подобьна такова мънога творите.
14
14
І, покликавши весь народ, говорив йому: слухайте Мене всі і розумійте: и призъвавъ вьсь народъ глаголааше имъ: послушаите мене вьси и разумэваите.
15
15
нічого нема поза людиною, що входило б у неї і оскверняло її; але те, що виходить з неї, — те й оскверняє людину. ни чьто же ѥсть отъ вънэѫду чловэка въходz въ нь не можеть оскврьнити и. нъ исходzщая из нѥго та сѫть сквьрнzщая чловэка.
16
16
Якщо хто має вуха слухати, нехай слухає! аще кто имать уши слышати да слышить.
17
17
І коли Він увійшов у дім від народу, ученики Його спитали Його про притчу. и ѥгда въниде въ домъ отъ народа въпрашаахѫ и ученици ѥго о притъчи
18
18
Він сказав їм: невже ви такі нерозумні? Невже не розумієте, що все те, що входить у людину ззовні, не може осквернити її? и глагола имъ: тако ли и вы неразумиви ѥсте; не разумэѥте ли яко вьсяко ѥже из въну въходить въ чловэка не можеть ѥго осквьрнити;
19
19
Бо входить їй не в серце, а в утробу, і виходить геть, чим очищається всяка їжа. яко не въходить ѥму въ срьдьце нъ въ чрэво и сквозэ афедронъ исходить истрэбляѩ вься брашьна.
20
20
Далі сказав: те, що виходить з людини, оскверняє людину. глаголааше же яко исходzщеѥ отъ чловэка то скврьнить чловэка.
21
21
Бо зсередини, від серця людського, виходять лихі помисли, перелюбства, любодійства, вбивства, из ѫтрьѭду бо отъ срьдца чловэчьска помышлѥния зъла исходzть прэлюбодэания любодэяния убииства
22
22
злодійство, здирство, лукавство, зради, ганебні вчинки, заздрісне око, богохульство, гордощі, безумство, — татьбы обиды лѫкавьство льсть студодэяниѥ око лѫкавьно власфимия гръдыни безумиѥ.
23
23
все це зло зсередини виходить і оскверняє людину. вься си зълая изѫтрь исходzть и скврьнzть чловэка.
24
24
І підвівшись, пішов звідти у краї Тирські та Сидонські; і, увійшовши в дім, не хотів, щоб хтось пізнав Його; але не зміг утаїтися. И отътѫду въставъ иде въ прэ- дэлы тµрьскы и сидоньскы и въ домъ въшьдъ не хотэаще да бы къто и чулъ и не може утаити сz.
25
25
Бо почула про Нього жінка, в якої дочка мала нечистого духа, прийшла і припала до ніг Його; слышавъши бо жена о нѥмь ѥѩже дъщи имэаше духъ нечистъ пришедъши припаде къ ногама ѥго.
26
26
а жінка та була язичниця, родом сирофінікіянка; і благала Його, щоб вигнав біса з дочки її. жена же бэ поганыни сµрофиникиссаныни родъмь и молэаше и да ижденеть бэсъ из дъщере ѥѩ.
27
27
Ісус же сказав їй: дай перше насититися дітям, бо недобре взяти хліб у дітей і кинути псам. исусъ же рече ѥи: остани да прьвэѥ насытzть сz чzда. нэсть бо добро отъѩти хлэба чzдомъ и пьсомъ поврэщи.
28
28
Вона ж сказала Йому у відповідь: так, Господи; але і пси під столом їдять крихти від дітей. она же отъвэщавъши рече ѥму: еи господи и пьси подъ трапезоѭ эдzть отъ крупиць дэтьскъ.
29
29
І сказав їй: за це слово, іди; вийшов біс із дочки твоєї. и рече ѥи: за слово се иди изиде бэсъ из дъщере твоѥѩ.
30
30
І, прийшовши до свого дому, вона знайшла, що біс вийшов, і дочка лежить на постелі. и шьдъши домови обрэте отроковицѫ лежzщѫ на одрэ и бэсъ ишьдъшь. Въ оно вреұ.
31
31
Вийшовши з країв Тирських і Сидонських, Ісус знову пішов до моря Галилейського через околиці Десятиграддя. ишьдъ iс7ъ t предэлъ. тUрьскъ и сvдоньскъ. приде на море галилеиско. межю предэлы декапольскы.
32
32
І привели до Нього глухого й гугнявого, і благали Його, щоб поклав на нього руку. и приведоша къ нѥмU глUха. гUгънива. и молzхUсz ѥмU. да възложить на нъ рUкU.
33
33
Ісус, одвівши його одного вбік від народу, вклав пальці Свої у вуха його і, сплюнувши, доторкнувся до його язика. и приимъ ѥго. ѥдиного t народа. въложи пьрсты своя. въ Uши ѥго. и плюнUвъ коснU ѥго. въ языкъ.
34
34
І, звівши очі на небо, зітхнув і сказав йому: «єффафа», тобто відкрийся. и възрэвъ на нб7о въздъхнU. и гlа ѥмU. еfаfьfа. ѥже ѥсть разьвьрзисz.
35
35
І відразу відкрився у нього слух, і розв’язались пута язика його, і почав говорити правильно. и абиѥ разьвьрзостасz слUха ѥго. и раздрэшисz. Uза языка ѥго. и гlше ч©то.
36
36
І наказав їм, щоб нікому не розповідали. Та скільки Він не забороняв їм, вони ще більше розголошували. и запрэти имъ да никомU же не повэдzть. ѥлико же и имъ запрэщаше. они же паче проповэдаахU.
37
37
І надзвичайно дивувалися, кажучи: все добре робить, — глухим дає чути, і німим — говорити. и излиха дивляахUсz гlюще. добрэ все творить. и глUхымъ творить слышати. и нэмыимъ гlати.
Глава 8
Глава 8
1
1
У ті дні, коли зібралося дуже багато народу і нічого було їм їсти, Ісус, покликавши учеників Своїх, сказав їм: Въ ты дьни пакы мъногу сѫщу народу и не имѫщемъ чесо эсти призъвавъ ученикы своѩ исусъ глагола имъ:
2
2
жаль Мені людей, що вже три дні знаходяться зі Мною і нічого їм їсти. милъ ми ѥсть народъ сь. яко уже три дьни присэдzть мънэ и не имѫть чесо эсти.
3
3
Якщо відпущу їх голодними до своїх домів, ослабнуть у дорозі, бо багато з них прийшли здалека. и аще отъпущѫ ѩ не эдъшz въ домы своѩ ослабэѭть на пѫти. друзии бо ихъ издалече сѫть пришьли.
4
4
Ученики Його відповіли Йому: звідки міг би хто нагодувати їх хлібом тут, у пустелі? и отъвэщашz ѥму ученици ѥго: отъкѫду сиѩ можеть къто сьде насытити хлэбъ на пустыни;
5
5
І запитав у них: скільки у вас хлібів? Вони сказали: сім. и въпроси ѩ: колико имате хлэбъ; они же рэшz: седмь.
6
6
Тоді звелів народові сісти на землю; і, взявши сім хлібів і воздавши хвалу, переломив і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали людям. и повелэ народу възлещи на земли. и приѥмъ седмь тѫ хлэбъ хвалѫ въздавъ прэломи. и даяше ученикомъ своимъ да прэдълагаѭть. и положишz прэдъ народъмъ.
7
7
Мали вони і трохи риби; благословивши, Він звелів роздати і її. и имэахѫ и рыбиць мало. и ты благословивъ рече: прэдъложите и ты.
8
8
І їли, і наситились; і набрали залишків сім кошиків. эдошz же и насытишz сz и възzшz избытъкы укрухъ седмь кошьниць.
9
9
А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх. бэ же эдъшиихъ яко четыре тысzщz и отъпусти ѩ.
10
10
І, відразу увійшовши у човен з учениками Своїми, прибув у краї Далмануфанські. и абиѥ вълэзъ въ корабль приде въ страны далъмануfаньскы.
11
11
Вийшли фарисеї, почали сперечатися з Ним і вимагали від Нього знамення з неба, спокушаючи Його. и изидошz фарисеи и начzшz сътzзати сz съ нимь ищѭще отъ нѥго знамения съ небесе искѫшаѭще и.
12
12
І Він, тяжко зітхнувши, сказав: чого рід цей вимагає знамення? Істинно кажу вам: не дасться родові цьому знамення. и въздъхнѫвъ духомь своимъ глагола: чьто родъ сь знамения ищеть; аминь глаголѭ вамъ аще дасть сz роду сему знамениѥ.
13
13
І, залишивши їх, знову увійшов у човен і відбув на той бік. и оставль ѩ вълэзъ пакы въ корабль иде на онъ полъ.
14
14
При цьому ученики Його забули взяти хлібів і, крім однієї хлібини, не мали з собою в човні нічого. и забыша ученицы ѥго възzти хлэбы и развэ ѥдиного хлэба не имэахѫ съ собоѭ въ корабли.
15
15
А Він заповідав їм, кажучи: глядіть, стережіться закваски фарисейської і закваски Іродової. и прэщааше имъ глаголѩ: видите блюдэте сz отъ кваса фарисеиска и отъ кваса иродова.
16
16
І, розмірковуючи, один одному говорили, що хлібів немає у них. и помышляахѫ другъ къ другу глаголѭще яко хлэбъ не имамъ
17
17
Ісус, зрозумівши, говорить їм: чого ви міркуєте про те, що немає у вас хлібів? Чи ще не збагнули і не розумієте? Чи ще окам’яніле у вас серце? и разумэвъ исусъ глагола имъ: чьто помышляѥте яко хлэбъ не имате; не у ли чюѥте ни разумэѥте; ѥще окаменѥно ли имате срьдьце ваше;
18
18
Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? очи имѫще не видите и уши имѫще не слышите; и не помьните
19
19
Чи не пам’ятаєте, коли Я п’ять хлібів переломив для п’яти тисяч чоловік, скільки повних кошиків набрали ви залишків? Говорять Йому: дванадцять. ѥгда пzть хлэбъ прэломихъ въ пzть тысzщь и колико кошь укрухъ испълнь възzсте; глаголаашz ѥму: дъва на десzте.
20
20
А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків набрали ви того, що залишилося? Сказали: сім. и ѥгда седмь въ четыри тысzщz колико кошьниць исплънения укрухъ възzсте; они же рэшz седмь.
21
21
І сказав їм: як же не розумієте? и глаголааше имъ: како не разумэѥте;
22
22
Приходить до Вифсаїди; і приводять до Нього сліпого, і благають, щоб доторкнувся до нього. И приде въ виfсаидѫ и приведоша къ нѥму слэпа и моляахѫ и да и коснеть.
23
23
Він, взявши сліпого за руку, вивів його геть із села, і, плюнувши йому на очі його, поклав на нього руки і запитав його, чи бачить що. и ѥмъ за рѫкѫ слэпааго изведе и вънъ из вьси и плинѫ на очи ѥго и възложь рѫцэ на нь въпрашааше и аще чьто видить.
24
24
Він, глянувши, сказав: бачу, мов дерева, людей, що проходять. и възьрэвъ глаголааше: зьрѭ чловэкы. яко дрэво виждѫ ходzщz.
25
25
Потім знову поклав руки на очі йому і велів йому прозріти. І він зцілився, і став бачити все ясно. по томь же пакы възложи рѫцэ на очи ѥго и сътвори и прозрэти. и утвори сz и узьрэ вьсz свэтьло.
26
26
І послав його додому, кажучи: не заходь у село і нікому в селі не розповідай. и посъла и въ домъ ѥго глаголѩ: ни въ вьсь не въниди ни повэждь ни кому же въ вьси.
27
27
І пішов Ісус з учениками Своїми в села Кесарії Филипової. Дорогою Він питав учеників Своїх: за кого вважають Мене люди? изиде I© и Uченици ѥго. въ вс7и кесария фvлиповы. и на пUти въпрашаше Uченикы своя. гlя имъ. кого мz гlють члв7ци быти.
28
28
Вони відповідали: за Іоана Хрестителя, інші ж — за Іллю, а деякі — за одного з пророків. они же tвэщаша. ови иоана кр7стля. ини же илию. а дрUзии ѥдиного t прbркъ.
29
29
Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому у відповідь: Ти є Христос. и тъ гlа имъ вы же кого мz глаголѥте быти. tвэщавъ же петръ гlа ѥмU. ты ѥси х©ъ.
30
30
І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього. и запрэти имъ да никомU же гlють о нѥмь.
31
31
І почав навчати їх, що Сину Людському належить багато постраждати, і відцураються від Нього старійшини, первосвященики та книжники, і буде вбитий, і на третій день воскресне. и нача Uчити ихъ. яко подобаѥть снbви. члв7чю. много пострадати. и искUшенU быти. t старьць и архиереи. и книжьникъ. и UбьѥнU быти. и въ третии дн7ь въскрьснUти.
32
32
І говорив про це відкрито. Але Петро, відізвавши Його, почав перечити Йому. и не обинуѩ сz слово глаголааше. и приѥмъ и петръ начzтъ прэтити ѥму.
33
33
Він же, обернувшись і глянувши на учеників Своїх, заборонив Петрові, кажучи: відійди від Мене, сатано, бо ти думаєш не про те, що Боже, а що людське. онъ же обращь сz и възьрэвъ на ученикы своѩ запрэти петрови глаголѩ: иди за мъноѭ сотоно яко не мыслиши яже сѫть божия нъ яже чловэчьская. Ре? Gь своимъ Uченикомъ.
34
34
І, покликавши народ з учениками Своїми, сказав їм: хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде. иже хощеть въ слэдъ мене ити. да tвьржетьсz себе. и възметь крьc свои. и идеть по мнэ.
35
35
Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її; а хто погубить душу свою заради Мене і Євангелія, той спасе її. иже бо аще хощеть дш7ю свою сп©ти. погUбить ю. а иже погUбить дш7ю свою мене ради и еµаgлиа. тъ сп7сеть ю.
36
36
Бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить? кая Uбо польза ѥсть члв7кU. аще приобращеть вьсь мирь а дш7ю свою tщетить.
37
37
Або що дасть людина взамін за душу свою? ли что подасть члв7къ измэнU на дш} своѥи.
38
38
Бо якщо хтось посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого з ангелами святими. иже бо аще постыдитьсz мене. и моихъ словесъ. въ родэ семь прелюбодэинэмь. и грэшьнэмь. и сн7ъ члв7чь постыдытьсz ѥго. ѥгда придеть въ славэ оц7а своѥго. съ анGлы с™ыими.
Глава 9
Глава 9
1
1
І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже, що прийшло в силі. И гл7аше имъ. аминъ. гlю вамъ. сUть нэции и t сьде стоящиихъ. иже не имUть въкUсить съмьрти. дондеже видzть цр7ство б9иѥ. пришьдъше въ сілэ.
2
2
І через шість днів узяв Ісус Петра, Якова та Іоана, і вивів лише їх одних на гору високу, і преобразився перед ними. Въ оно вреұ. поятъ iс7 петра и иякова. iw7на. и възведе я на горU высокU ѥдины и преобразисz предъ ними.
3
3
Одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як жоден білильник не може вибілити на землі. и быша ризы ѥго бльщащасz. бэлы зэло яко снэгъ. яцэхъ не можеть бэло на земли обэлити тако.
4
4
І явилися їм Ілля з Мойсеєм, і розмовляли з Ісусом. и явисz имъ илия съ мосеомь. и бэста гlюща съ iс7мь.
5
5
При цьому Петро сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один та Іллі один. и tвэщавъ петръ гlа къ iс7ви. равьви. добро ѥсть намъ сьде быти. и сътворимъ три кUща. тобэ ѥдинU. и мосэwви ѥдинU. и илии. ѥдинU.
6
6
Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх. не вэдzше бо что гlѥть. пристрашьни бо бzхU.
7
7
І з’явилася хмара, і осінила їх, і пролунав голос із хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте! быc же облакъ осэняя я. и приде изъ облака. сь ѥсть сн7ъ мои възлюблѥныи. того послUшаите.
8
8
І тут же, поглянувши, нікого вже не побачили, крім одного Ісуса з собою. и вънезаапU възрэвъше. никого же не видэша къ томU. нъ iс7а ѥдиного съ собою.
9
9
Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розповідати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих. съходzщемъ же имъ съ горы. запрэти имъ. да никомU же не повэдzть. яже видэша. тъкмо ѥгда сн7ъ члв7чьскыи. из мьртвыихъ въскрс7нть.
10
10
І вони тримали в собі це слово, допитуючись: що то означає, — воскреснути з мертвих. и удьржашz слово въ себэ сътязаѭще сz чьто ѥсть ѥже из мрьтвыихъ въскрьснѫти.
11
11
І спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі? и въпрашаахѫ и глаголѭще якоже глаголѭть книжьници яко илии подобаѥть прэжде прити.
12
12
Він же відповів їм: Ілля повинен прийти раніш і приготувати все; і як написано про Сина Людського, Йому належить багато постраждати і бути зневаженим. онъ же отъвэщавъ рече имъ: илиа убо пришьдъ прэжде устроить вься. и како ѥсть писано о сынэ чловэчьстэѥмь да мъного постраждеть и уничьжzть и;
13
13
Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили йому, як хотіли, як написано про нього. нъ глаголѭ вамъ яко илия приде и сътворишz ѥму ѥлико хотэшz якоже ѥсть писано о нѥмь.
14
14
Прийшовши до учеників, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними. и пришьдъ къ ученикомъ видэ народъ мъногъ о нихъ и кънижьникы сътzзаѭща сz съ ними.
15
15
І відразу, побачивши Його, всі люди здивувалися, і, підбігаючи, вітали Його. и абиѥ вьсь народъ видэвъше и ужасаахѫ сz и пририщѭще цэловаахѫ и.
16
16
Він запитав книжників: про що сперечаєтеся між собою? и въпроси кънижьникы: чьто сътzзаѥте сz въ себэ; Въ оно вреұ.
17
17
Один з натовпу сказав у відповідь: Учителю, я привів до Тебе мого сина, що має духа німого. члв7къ нэкыи приде къ I©U кланяясz ѥмU и гlя. Uчителю приведохъ сн7ъ мои къ тобэ. имUщь д¦ъ не§стъ нэмъ.
18
18
Де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав ученикам Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли. и къде же аще иметь ѥго. разбиваѥть ѥго. и пэны тэщить. и скрьжьчеть зубы своими и оцэпэѥть. и рэхъ Uченикомъ твоимъ. да ижденUть ѥго и не възмогоша.
19
19
Він же, відповідаючи йому, сказав: о роде невірний, доки буду з вами? Доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене. онъ же tвэщавъ ре?. о роде невэрьнъ и развращенъ. доколэ въ васъ бUдU. доколэ тьрплю вамъ. приведэте ѥго къ мънэ.
20
20
І привели його до Нього. Побачивши Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну. и приведоша ѥго къ нѥмU. и видэвъ ѥго д¦ъ сътрzсе ѥго абие. и падъ на земли валzшесz. пэны точа.
21
21
Ісус запитав батька його: скільки років, як це сталося з ним? Він сказав: з дитинства; и въпроси I© оц7а ѥго. колико лэѹ ѥсть. tнѥлэ же се быc ѥмU. онъ же рече ѥмU из дэтьска.
22
22
багато разів дух кидав його і в огонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над нами. и множицею въ огнь въвьрже ѥго. и въ водU да погUбить ѥго. нъ ѥлико можеши помози намъ. млс7рдовавъ о насъ.
23
23
Ісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому. I©ъ же рече ѥмU. аще можеши вэровати. всz възможьна. вэрUющюUмU.
24
24
І тут же скрикнув батько отрока, зі сльозами говорячи: вірую, Господи! Допоможи моєму невірству. и абиѥ възпи оц7ь отрочате. съ сльзами гlя. вэрUю Gи. помози невэрованию моѥму.
25
25
Ісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі повеліваю: вийди з нього і більше не входь у нього. видэвъ же I© яко сърищетьсz народъ. запрэти д¦ви неч©тUUмU. гlя ѥмU нэмыи и глUхыи дш7е. азъ ти велю изиди изь нѥго. и ктомU не въниди въ нѥго.
26
26
І, закричавши та сильно напружившись, вийшов; і він став наче мертвий, так що багато хто говорив, що він помер. и въпивъ и много прUжавъсz. и изиде и быc яко мьртвъ. яко многомъ гlти. яко Uмре.
27
27
Але Ісус, взявши його за руку, підняв його; і той устав. I© же имъ ѥго за рUкU въздвиже ѥго. и въста
28
28
Коли Ісус увійшов у дім, ученики спитали Його на самоті: чому ми не змогли вигнати його? и въшьдъшю ѥмU въ домъ. Uченици ѥго въпрашахU ѥго ѥдиного. яко мы не могохомъ изгнати ѥго.
29
29
І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту. и ре? имъ. сь родъ не можеть ничимь же изити. тъкмо молитвою и постъмь.
30
30
Вийшовши звідти, проходили через Галилею, і Він не хотів, щоб хто довідався. и tтUдэ ишьдъше. идzхU сквозэ галилею. и не хотzаше да некто Uвэсть.
31
31
Бо навчав учеників Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських, і вб’ють Його, і, вбитий будучи, Він на третій день воскресне. Uчаше же Uченикы своя. и гл7аше имъ. яко сн7ъ члв7чь преданъ бUдеть. въ рUцэ члbвкомъ. и Uбиють ѥго. и Uбьѥнъ бывъ. въ третии дн7ь въскрьснеть.
32
32
Вони ж не розуміли цих слів, а запитати Його боялися. они же не разумэшz глагола и бояахѫ сz въпросити и. Въ оно вреұ.
33
33
Прийшли до Капернаума; і коли був у домі, запитав їх: про що дорогою ви міркували між собою? въниде I© и Uченици ѥго въ капернаUмъ. и въ домU бывъ. въпрашаше я. что на пUти въ себе помышляѥте.
34
34
Вони мовчали, бо дорогою сперечалися між собою, хто більший. они же мълчахU. а дрUгъ къ дрUгU сътzзахUсz. на пUти. кто есть болии.
35
35
І, сівши, запросив дванадцятьох і сказав їм: хто хоче бути першим, нехай буде з усіх найменшим і всім слугою. и сэдъ пригласи. в7i. гlя имъ. аще кто хощеть стареи быти. да бUдеть всэхъ. и всэмъ слUга.
36
36
І, взявши дитину, поставив її посеред них і, обнявши її, сказав їм: и приимъ отроча. постави ѥ посредэ ихъ. и обUимъ ѥ рече имъ.
37
37
хто одного з таких дітей прийме в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, Хто послав Мене. иже аще ѥдиного таковыихъ отрочатъ прииметь. въ имz моѥ. мz приѥмлѥть. не мене приѥмлѥть нъ пославъшааго мя.
38
38
Відповів Йому Іоан, сказавши: Учителю, ми бачили одного, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо він не йде слідом за нами. tвэща ѥмU iwанъ гlя. Uчителю. вэдэхомъ нэкого. именьмь твоимь изгонzща бэсы. иже не ходить по насъ. и въ€бранихомъ ѥмU. яко не послэдова насъ.
39
39
Ісус сказав: не бороніть йому, бо нема нікого, хто сотворить чудо в ім’я Моє і зможе скоро лихословити на Мене. I© же рече не браните ѥмU. никъто же бо ѥсть иже творить силU. о моѥмь имени. и възможеть въскорэ. славословіті  * мя зэло.
40
40
Бо хто не проти вас, той за вас. иже бо нэc на вы. по васъ ѥсть.
41
41
І хто напоїть вас чашею води в ім’я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди. иже бо аще напоить вы чашю воды. въ имя. яко кр7стьянъ ѥсть. амн7ъ аминъ. гlю вамъ. не погUбить мьзды своѥя.
42
42
А хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море. и иже аще съблазнить ѥдиного отъ малыихъ сихъ вэруѭщихъ въ мz добрэѥ ѥму ѥсть паче аще обложzть камень жьрьновьнъ о выи ѥго и въврьгѫть и въ море.
43
43
І якщо спокушає тебе рука твоя, відсічи її; краще тобі калікою ввійти в життя, ніж, дві руки маючи, йти в геєну, в огонь невгасимий, и аще съблажняѥть тz рѫка твоя отъсэци ѭ. добрэѥ ти ѥсть маломощьну въ животъ вънити неже обэ рѫцэ имѫщу ити въ геонѫ въ огнь не гашѫщии.
44
44
де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. идеже чрьвь ихъ не умираѥть и огнь не угасаѥть.
45
45
І якщо нога твоя спокушає тебе, відсічи її; краще тобі кривим увійти в життя, ніж, дві ноги маючи, бути вкинутим у геєну, в огонь невгасимий, и аще нога твоя съблажняѥть тz отъсэци ѭ добрэѥ ти ѥсть вънити въ животъ хрому неже дъвэ нозэ имѫщу въврьжену быти въ геонѫ въ огнь не гасѫщии.
46
46
де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. идеже чрьвь ихъ не умираѥть и огнь не угасаѥть.
47
47
І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж, два ока маючи, бути вкинутим у геєну вогненну, и аще око твоѥ съблажняѥть тz истъкни ѥ добрэѥ ти ѥсть съ ѥдинэмь окъмь вънити въ царьствиѥ божиѥ неже обэ очи имѫщу ити въ геонѫ огньнѫѭ.
48
48
де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. идеже чрьвь ихъ не умираѥть и огнь не угасаѥть.
49
49
Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю посолиться. вьсякъ бо огньмь осолить сz и вьсяка жрьтва солиѭ осолить сz.
50
50
Сіль — добра річ; якщо ж сіль не солона буде, чим осолиться? Майте сіль у собі і майте мир між собою. добро ѥсть соль. аще ли же соль не слана бѫдеть чимь осолите. имэите соль въ себэ и миръ имэите между собоѭ.
Глава 10
Глава 10
1
1
Вийшовши звідти, приходить у краї Юдейські, по той бік Йордану. Знову збирається до Нього народ, і, за звичаєм Своїм, Він знову навчав їх. И отътѫду въставъ приде въ прэдэлы иудеискы по оному полу иоръдана. и придошz пакы народи къ нѥму. и яко имэ обычаи пакы учааше ѩ.
2
2
Підійшли фарисеї і запитали, спокушаючи Його: чи дозволено чоловікові розводитися з жінкою? и пристѫпльше фарисеи въпрошаахѫ и аще достоить мѫжу женѫ пущати искушаѭще и.
3
3
Він сказав їм у відповідь: що вам заповів Мойсей? онъ же отъвэщавъ рече имъ: чьто вамъ заповэдэ муѶси;
4
4
Вони сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист і розлучатись. они же рекошz: повелэ муѶси кънигы распустьныѩ написати и пустити.
5
5
Ісус відповів їм: через жорстокосердя ваше написав вам заповідь цю. и отъвэщавъ исусъ рече имъ: по жестосьрдию вашему написа вамъ заповэдь сиѭ.
6
6
На початку ж творіння чоловіком і жінкою створив їх Бог. а отъ начzла съзъданию мѫжа и женѫ сътворилъ я ѥсть богъ.
7
7
Ось чому залишить чоловік батька свого і матір сего ради оставить чловэкъ отьца своѥго и матерь
8
8
і пристане до жінки своєї, і будуть обоє єдиною плоттю. Так що вони вже не двоє, а одна плоть. и прилэпить сz къ женэ своѥи. и бѫдете оба въ плъть ѥдинѫ. тэмь же убо нэсте дъва нъ плъть ѥдина.
9
9
Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає. ѥже убо богъ съчеталъ ѥсть чловэкъ да не разлѫчаѥть.
10
10
У домі ученики Його знову запитали Його про те саме. и въ дому пакы ученици ѥго о семь въпршаахѫ и.
11
11
Він сказав їм: хто розведеться з жінкою своєю та ожениться на іншій, той перелюб чинить з нею. и глагола имъ: иже аще пустить женѫ и оженить сz иноѭ прэлюбы творить на нѭ.
12
12
І якщо жінка розведеться з чоловіком своїм і вийде за іншого, перелюб чинить. и аще жена пущьши мѫжа и посzгнеть за инъ прэлюбы творить.
13
13
Приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них; ученики ж не допускали тих, що приносили. И приношаахѫ къ нѥму дэти да ѩ коснеть. ученици же прэщаахѫ приносzщиимъ.
14
14
Побачивши те, Ісус обурився і сказав їм: дозволяйте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже. видэвъ же исусъ негодова и глагола имъ: не дэите дэтии приходити къ мънэ и не браните имъ. тацэхъ бо ѥсть царьствиѥ божиѥ.
15
15
Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не ввійде в нього. аминь глаголѭ вамъ: иже аще не прииметь царьствия божия яко отрочz не вънидеть въ нѥ.
16
16
І, обнявши їх, покладав руки на них і благословляв їх. и объимъ ѩ благословляаше възлагаѩ рѫцэ на нѩ.
17
17
Коли виходив Він у дорогу, підбіг один якийсь, упав перед Ним на коліна і запитав Його: Учителю благий, що мені робити, щоб життя вічне успадкувати? И исходzщу ѥму на пѫть приде ѥдинъ и поклонь сz на колэну въпрошааше и: учителю благыи чьто сътворѭ да животъ вэчьныи наслэдьствуѭ;
18
18
Ісус сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. исусъ же рече ѥму: чьто мz глаголѥши блага; ни къто же благъ тъкъмо ѥдинъ богъ.
19
19
Заповіді знаєш: не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, не кривди, шануй батька твого і матір. заповэди вэси не прэлюбъ дэи. не убии. не укради. не лъжz съвэдэтельствуи. не обиди. чьти отьца твоѥго и матерь.
20
20
Той же сказав Йому у відповідь: Учителю, всього цього я дотримувався від юности моєї. онъ же отъвэщавъ рече ѥму: учителю вься си съхранихъ отъ юности моѥѩ.
21
21
Ісус, поглянувши на нього з любов’ю, сказав йому: одного тобі не вистачає: піди і все, що маєш, продай і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; тоді приходь та іди вслід за Мною, взявши хрест. исусъ же възьрэвъ на нь възлюби и и рече ѥму: ѥдиного ѥси не доконьчалъ. аще хощеши съврьшенъ быти иди ѥлико имаши продаждь и даждь нищиимъ и имэти имаши съкровище на небеси и приди ходи въ слэдъ мене въземъ крьстъ.
22
22
Він же, засмутившись від цього слова, відійшов зі скорботою, бо мав велике багатство. онъ же дряхлъ бывъ о словеси отиде скрьбz бэ бо имэѩ сътzжания мънога.
23
23
І, поглянувши довкола, Ісус сказав ученикам Своїм: як тяжко тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже. и възьрэвъ исусъ глагола ученикомъ своимъ: како неудобь имѫщеи богатьство въ царьствиѥ божиѥ вънидѫть.
24
24
Ученики вжахнулись від слів Його. Але Ісус знову говорить їм у відповідь: діти, як тяжко тим, хто надіється на багатство, увійти в Царство Боже! ученици же ужасаахѫ сz о словесехъ ѥго. исусъ же пакы отъвэщавъ глагола имъ: чzда како неудобь ѥсть упъваѭщиимъ на богатьство въ царьствиѥ божиѥ вънити.
25
25
Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже. удобэѥ ѥсть вельбѫду сквозэ игълинэ уши проити неже богату въ царьствиѥ божиѥ вънити.
26
26
Вони ж надзвичайно здивувалися і говорили між собою: хто ж може спастись? они же излиха дивляахѫ сz глаголѭще къ себэ: то къто можеть съпасенъ быти;
27
27
Ісус, глянувши на них, говорить: для людей це неможливо, та не для Бога, бо все можливо Богові. и възьрэвъ на нѩ исусъ глагола: отъ чловэкъ не възможьно нъ не отъ бога. вься бо възможьна отъ бога сѫть.
28
28
І почав Петро говорити Йому: ось ми все залишили і пішли слідом за Тобою. начzтъ же петръ глаголати ѥму: се мы оставихомъ вься и въ слэдъ тебе идохомъ.
29
29
Ісус же відповів: істинно говорю вам: нема нікого, хто залишив би дім, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи жінку, чи дітей, чи землю ради Мене і ради Євангелія отъвэщавъ же исусъ рече: аминь глаголѭ вамъ ни къто же ѥсть иже оставить домъ ли братиѭ ли сестры ли отьца ли матерь ли женѫ ли чzда ли села мене ради и евангелия.
30
30
і не одержав би сторицею вже нині, в час цей, серед гонінь, — домів, і братів, і сестер, і батьків, і матерів, і дітей, і земель, а в грядущому віці — життя вічне. аще не имать приѩти съторицеѭ въ врэмz се нынэ домовъ и братиѩ и сестръ и отьца и матере и чzдъ и селъ по изгънании и въ вэкъ грzдѫщии животъ вэчьныи.
31
31
І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими. мънози же бѫдѫть прьвии послэдьни и послэдьнии прьви.
32
32
Коли вони були в дорозі, йдучи до Єрусалима, Ісус ішов попереду них, а вони жахалися і, йдучи за Ним слідом, боялися. Бэахѫ же на пѫти въсходzще въ иерусалимъ и бэ варяѩ ѩ исусъ. и ужасаахѫ сz и послэдь грzдѫще бояахѫ сz. и поимъ iс7 пакы. в7i. Uченикы своя. и нача имъ гlти. яже хотzхU быти ѥмU.
33
33
Покликавши знову дванадцятьох, Він почав їм говорити про те, що буде з Ним: ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський виданий буде первосвященикам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам; яко се въсходимъ въ иер©лмъ. и сн7ъ члв7чь. преданъ бUдеть архиереомъ. и книжьникомъ. и осUдzть его на. съмьрть. и предадzть ѥго языкомъ.
34
34
і знущатимуться з Нього, і битимуть Його, і обплюють Його, і уб’ють Його; і на третій день воскресне. и порUгаютьсz ѥмU. и UтепUть ѥго. и оплюють ѥго. и Uбьють ѥго и въ третии дн7ь въскрьснеть.
35
35
Тоді підійшли до Нього Яків та Іоан, сини Зеведеєві, і сказали: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що попросимо. и предь нимь идяста. ияковъ иwанъ. сн7а зеведеова. гlюща ѥмU. Uчителю. хощевэ да ѥго же аще просивэ сътвориши нама.
36
36
Він сказав їм: що хочете, щоб Я зробив вам? iс7 же рече има. что хощета. да сътворю вама.
37
37
Вони сказали Йому: дай нам одному праворуч від Тебе, а другому ліворуч від Тебе сісти у славі Твоїй. она же рэста ѥмU. дажь нама. да единъ одеснUю тебе. а ѥдинъ wшююю тебе сzдевэ. въ славэ твоѥи.
38
38
Ісус же сказав їм: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хрещенням, яким Я хрещусь, хреститися? iс7 же рече има. не вэстасz что просzща. можета ли пити чашю. юже азъ пию. или крьщениѥ имь же азъ крьщюсz. крьститисz.
39
39
Вони відповіли Йому: можемо. Ісус же сказав їм: чашу, яку Я п’ю, вип’єте, і хрещенням, яким Я хрещусь, охреститеся; она же рэста ѥмU. можевэ. iс7 же ре? има. чашю Uбо юже азъ пию. испиѥта. и крьщениѥмь имь же азъ крьщюсz. крьститасz.
40
40
але щоб сісти праворуч і ліворуч від Мене — не від Мене залежить, а кому уготовано. а ѥже сэсти одеснUю мене. и ошююю. нэc мнэ дати. нъ имъ же ѥсть Uготовано.
41
41
І, почувши, десять почали гніватись на Якова та Іоана. и слышавъше десzть. начаша негодовати о ияковэ. и иwанэ.
42
42
Ісус же, покликавши їх, сказав їм: ви знаєте, що ті, яких називають князями народів, панують над ними, і вельможі їхні володіють ними. iс7 же призва+ъ я. гlа имъ. вэсте. яко мнzщеисz власти языкы. Uстоять имъ. и велиции ихъ. обладають ими.
43
43
Але між вами нехай не буде так: хто хоче бути більшим між вами, нехай буде вам слугою. не тако же бUди въ васъ. нъ иже аще хощеть вzщии быти въ васъ. да бUдеть всэмъ слUга.
44
44
І хто хоче бути першим між вами, нехай буде всім рабом. и иже хощеть въ васъ старэи быти. да будеть всэмъ рабъ.
45
45
Бо і Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою за визволення багатьох. сн7ъ бо члbвчь. не приде да послUжать ѥмU. нъ да послUжить. и въдати дш7ю свою. избавлѥниѥ за многы.
46
46
Приходять до Єрихона. І коли Він з учениками Своїми і численним людом виходив з Єрихона, син Тимеїв, Вартимей, сліпий, сидів при дорозі і просив милостиню. И придошz въ иерихонъ. и исходzщу ѥму отъ иерихона и ученикомъ ѥго и народу мъногу сынъ тимеовъ варъ тимеи слэпъ сэдэаше при пѫти хлѫпаѩ.
47
47
Почувши, що це Ісус Назорей, він почав кричати і говорити: Ісусе, Сину Давидів! Помилуй мене. и слышавъ яко исусъ назорянинъ ѥсть начzтъ зъвати и глаголати: сыне давыдовъ исусе помилуи мz.
48
48
І примушували його мовчати багато хто, він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене! и прэщаахѫ ѥму мънози да умлъчить. онъ же излиха вопияаше: сыне давыдовъ помилуи мz.
49
49
Ісус зупинився і сказав його покликати. Кличуть сліпого і кажуть йому: не бійся, вставай, кличе тебе. и ставъ исусъ рече възгласити и. и зъваахѫ слэпьца глаголѭще ѥму: дрьзаи въстани зоветь тz.
50
50
Той скинув з себе верхній одяг, встав і прийшов до Ісуса. онъ же отъврьгы ризы своѩ въставъ. приде къ исусови.
51
51
Відповідаючи йому, Ісус спитав: чого ти хочеш від Мене? Сліпий сказав Йому: Учителю, аби я прозрів. и отъвэщавъ глагола ѥму исусъ: чесому хощеши да сътворѭ тебэ; слэпьць же глагола ѥму:
52
52
Ісус сказав йому: йди, віра твоя спасла тебе. І відразу він прозрів, і пішов дорогою за Ісусом. раввуни да прозьрѭ. исусъ же рече: иди вэра твоя съпасе тz. и абие прозьрэ и по исусэ иде въ пѫть.
Глава 11
Глава 11
1
1
Коли наблизились до Єрусалима, до Виффагії та Вифанії, до гори Елеонської, Ісус посилає двох з учеників Своїх И ѥгда приближи сz въ иерусалимъ въ виfфагиѭ и виfаниѭ къ горэ елеоньсцэ посъла дъва отъ ученикъ своихъ.
2
2
і говорить їм: підіть у селище, яке прямо перед вами; і як тільки ввійдете в нього, зараз же знайдете осля прив’язане, на якого ніхто з людей ще не сідав; відв’язавши його, приведіть. и глагола има: идэта въ вьсь яже ѥсть прzмо вама. и абиѥ въходzща въ нѭ обрzщета жрэбьць привzзанъ на ньже нэсть не у ни къто же отъ чловэкъ въсэлъ. отърэшьша и приведэта.
3
3
І якщо хто скаже вам: що це ви робите, — відповідайте, що Господь потребує його; і відразу ж пошле його сюди. и аще вама къто речеть: чьто се дэѥта; рьцэта яко господь ѥго трэбуѥть. и абиѥ посълеть и сэмо.
4
4
Вони пішли і знайшли молодого осла, прив’язаного на вулиці біля воріт, і відв’язали його. идосте же и обрэтосте жрэбьць привzзанъ при двьрьхъ вънэ на распѫтии. и отърэшаасте и.
5
5
І деякі з тих, що там стояли, говорили їм: що робите, навіщо відв’язуєте осля? и ѥдини отъ стоящиихъ ту глаголашz има: чьто дэѥта отърэшаѭща жрэбьць;
6
6
Вони відповіли їм, як велів Ісус, і ті відпустили їх. она же рекосте имъ якоже заповэдэ исусъ и оставишz я.
7
7
І привели осля до Ісуса; і поклали на нього одяг свій; і сів на нього. и приведосте жрэбьць къ исусови. и възложиша на нь ризы своѩ. и въсэде на нь.
8
8
Багато хто стелив свій одяг по дорозі; а інші різали гілки з дерев і встилали ними дорогу. мънози ризы своѩ постилаахѫ по пѫти а друзии вэиѥ рэзаахѫ отъ дрэва и постилаахѫ по пѫти.
9
9
І ті, які пішли попереду Нього, і ті, які супроводжували Його, викликували: осанна! Благословен, Хто гряде в ім’я Господнє! и прэдъходzщеи и въ слэдъ ходzщеи въпияахѫ глаголѭще: осанъна благословлѥнъ грzдыи въ имz господьне.
10
10
Благословенне Царство отця нашого Давида, що гряде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх! благословлѥно грzдѫще царьствиѥ въ имz господи отьца нашего давыда. осанъна въ вышьниихъ.
11
11
І ввійшов Ісус в Єрусалим і в храм; і, оглянувши все, оскільки час уже був пізній, пішов до Вифанії з дванадцятьма. и въниде въ иерусалимъ исусъ и въ црькъвь. и съглzдавъ вьсе поздэ уже сѫщу часу изиде въ виfаниѭ съ обэма на десzте.
12
12
На другий день, коли вони вийшли з Вифанії, зголоднів. и въ утрьнии ишьдъшемъ имъ отъ вифаниѩ възалъка.
13
13
І, побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, пішов, чи не знайде чого на ній; але, прийшовши до неї, нічого не знайшов, крім листя, бо ще не час був для смокв. и видэвъ смокъвьницѫ из далече имѫщѫ листвиѥ приде аще убо обрzщеть на неи чьто. и пришьдъ къ нѥи ни чьсо же на нѥи не обрэте тъкъмо листвиѥ не бэ бо врэмz смокъвамъ.
14
14
І сказав їй Ісус: віднині нехай довіку ніхто плоду твого не з’їсть. І чули те ученики Його. и отъвэщавъ исусъ рече ѥи: кътому отъ тебе въ вэкъ ни къто же плода не сънэсть. слышаахѫ же ученици ѥго.
15
15
Прийшли до Єрусалима. Ісус, увійшовши до храму, почав виганяти тих, що продавали і купували в храмі; і столи міняйл, і лави тих, що продавали голубів, поперекидав. и придошz пакы въ иерусалимъ и въшьдъ исусъ въ црькъвь начzтъ изгонити продаѭщzѩ и купуѭщzѩ въ црькъви и дъскы тръжьникъ и сэдалища продаѭщиихъ голѫби испроврьже.
16
16
І не дозволяв, щоб хто переніс через храм будь-яку річ. и не дадэаше ни кому же мимо нести съсѫдъ сквозэ црькъвь.
17
17
І вчив їх, кажучи: чи не написано: дім Мій домом молитви назветься для всіх народів? Ви ж зробили його вертепом розбійників. и учааше глаголѩ имъ: нэсть ли писано яко храмъ мои храмъ молитвэ наречеть сz вьсэмъ ѩзыкомъ. вы же сътвористе и врьтьпъ разбоиникомъ.
18
18
Почули це книжники і первосвященики і шукали, як би погубити Його, але боялися, тому що весь народ дивувався Його вченню. и слышашz кънижьници и архиереи и искаахѫ како и бышz погубили. бояхѫ бо сz ѥго яко вьсь народъ дивляахѫ сz о учении ѥго.
19
19
Коли ж стало пізно, Він вийшов геть з міста. и яко поздэ бысть исхождааше вънъ из града.
20
20
Проходячи вранці, побачили смоковницю, що всохла до кореня. и мимо ходzще утро видэшz смокъвьницѫ усъхъшѫ ис корения.
21
21
І, згадавши, Петро сказав Йому: Учителю, дивись, смоковниця, яку Ти прокляв, усохла. и вспомzнѫвъ петръ глагола ѥму: равви виждь смокъвьница ѭже прокълzтъ усъше. Рече г7ь.
22
22
Ісус, відповідаючи, говорить їм: аще имате вэрU. бж}ю.*
23
23
майте віру Божу, бо істинно кажу вам, якщо хто скаже горі цій: посунься і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом, — буде йому, що тільки скаже. ам7нъ гlю вамъ. яко иже речеть горэ сеи. двигнисz. и въвьрзисz въ море. и не UсUмьнитьсz въ ср7дци своѥмь. нъ вэру иметь. яко же гlѥть бываѥть. бUдеть ѥмU. ѥже аще речеть.
24
24
Тому кажу вам: усе, чого ви попросите в молитві, вірте, що одержите, — і буде вам. сего ради гlю вамъ. въсz ѥлико аще молzщесz. просите бUдеть вамъ. вэрUите яко приимете.
25
25
І коли стоїте на молитві, прощайте, коли щось маєте на кого, щоб і Отець ваш Небесний відпустив вам гріхи ваші. и ѥгда стоите молzщесz. tпUщаите. аще что имате на кого. да оц7ь вашь нб7сныи tпUстить вамъ. прегрэшения ваша
26
26
Якщо ж не прощаєте, то і Отець ваш Небесний не відпустить вам гріхів ваших. аще ли вы не tпUстите. ни оц7ь вашь tпUстить. прегрэшении вашихъ.
27
27
Прийшли знову до Єрусалима. І коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього первосвященики, і книжники, і старійшини И придошz пакы въ иерусалимъ. и въ црькъви ходzщу ѥму придошz къ нѥму архиереи и книжьници и старьци
28
28
і говорили Йому: якою владою Ти це робиш? І хто дав Тобі владу це робити? и глаголашz ѥму: коеѭ областиѭ се твориши и къто ти дасть область сиѭ да си твориши;
29
29
Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, відповідайте Мені; тоді і Я скажу вам, якою владою це роблю. исусъ же отъвэщавъ рече имъ: въпрошѫ и азъ вы ѥдиного словесе и отъвэщаите ми. и рекѫ вамъ коѥѭ областиѭ се творѭ.
30
30
Хрещення Іоанове з небес було чи від людей? Скажіть Мені. крьщѥниѥ иоаново отъкѫду бэ съ небесе ли или отъ чловэкъ; отъвэщаите ми.
31
31
Ті міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому? и помышляахѫ къ себэ глаголѭще: аще речемъ съ небесе речеть: по чьто убо не вэровасте ѥму;
32
32
А сказати, що від людей, — боялись народу; бо всі знали, що Іоан воістину був пророк. аще ли речемъ: отъ чловэкъ бояахѫ сz людии. вьси бо имэахѫ иоана яко пророка.
33
33
І сказали у відповідь Ісусові: не знаємо. Тоді Ісус сказав їм у відповідь: і Я не скажу вам, якою владою це роблю. и отъвэщавъше глаголашz исусови: не вэмь. и отъвэщавъ исусъ глагола имъ: ни азъ глаголѭ вамъ коеѭ властиѭ си творѭ.
Глава 12
Глава 12
1
1
І почав говорити їм притчами: один чоловік насадив виноградник і обгородив плотом, і викопав виностік*, і збудував башту, і, передавши все виноградарям, від’їхав. И начzтъ имъ притъчами глаголати: виноградъ чловэкъ насади. и огради и оплотъмь. и ископа точило и съзъда стълпъ и въдасть и тzжателемъ и отиде.
2
2
І послав у свій час до виноградарів слугу — одержати від виноградарів плоди з виноградника. и посла къ тzжателемъ рабъ въ врэмz да отъ тzжатель прииметь отъ плодъ винограда.
3
3
Вони ж, схопивши його, били і відіслали ні з чим. они же ѥмъше и бишz и посълашz тъщь.
4
4
Знову послав до них іншого слугу; і тому камінням розбили голову і відіслали з безчестям. и пакы посъла къ нимъ другыи рабъ. и того камениѥмь бивъше пробишz главѫ ѥму и посълашz и бесчьстьна.
5
5
І знову іншого послав, і того вбили; і багатьох інших — одних били, інших вбивали. и пакы иного посъла. и того убиша. и ины многы овы биѭще овы же убивѭще.
6
6
Маючи ж єдиного сина, улюбленого свого, наостанку послав і його до них, кажучи: посоромляться сина мого. ѥще же имэаше ѥдиного сына възлюблѥнааго своѥго. посъла и того къ нимъ послэдь глаголѩ яко посрамляѭть сz сына моѥго.
7
7
Але виноградарі сказали один одному: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, і спадщина буде наша. они же тzжатели къ себэ рекошz яко сь ѥсть наслэдьникъ. придэте убиэмъ и и наше бѫдеть достояниѥ.
8
8
І, схопивши його, вбили і викинули геть з виноградника. и ѥмъше и убишz и изврьгошz и вънъ из винограда.
9
9
Що ж зробить господар виноградника? Прийде і покарає виноградарів смертю, і віддасть виноградник іншим. чьто убо сътворить господь винограда; придеть и погубить тzжателѩ и дасть виноградъ инэмъ.
10
10
Невже ви не читали цього в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем. ни ли сихъ кънигъ чьли камень ѥгоже не врэду сотворишz зиждѫщеи сь бысть въ главѫ ѫгълу.
11
11
Це від Господа, і дивним є в очах наших. отъ господа бысть си и ѥсть дивьна въ очию нашею;
12
12
І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо зрозуміли, що про них сказав притчу; і, залишивши Його, відійшли. и искаахѫ ѩти и и убояшz сz народа. разумэшz бо яко къ нимъ рече притъчѫ. и оставльше и отидошz.
13
13
І посилають до Нього декого з фарисеїв та іродіан, щоб спіймати Його на слові. и посълашz къ нѥму ѥдины отъ фарисеи и иродианъ да и бышz обльстили словъмь.
14
14
Вони ж, прийшовши, говорять Йому: Учителю, ми знаємо, що Ти справедливий і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш на особу, а воістину навчаєш путі Божої. Чи дозволено платити податок кесареві, чи ні? Давати нам чи не давати? они же пришьдъше глаголашz ѥму: учителю вэмъ яко истиньнъ ѥси и не родиши ни о комь же. не зьриши бо на лице чловэкомъ. нъ въ истинѫ пѫти божию учиши. достоить ли дати киньсъ кесареви или ни; дамъ ли или не дамъ;
15
15
Але Він, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: чого спокушаєте Мене? Принесіть Мені динарій, щоб Я побачив його. онъ же вэды ихъ лицемэриѥ рече имъ: чьто мz искушаѥте; принесэте ми пэнzзь да виждѫ.
16
16
Вони принесли. Тоді говорить їм: чиє це зображення і напис? Вони ж сказали: кесаря. они же принесошz. и глагола имъ: чии ѥсть образъ сь и написаниѥ; они же рэшz ѥму: кесаревъ.
17
17
Ісус сказав їм у відповідь: віддайте кесареве кесарю, а Боже Богові. І дивувалися Йому. и отъвэщавъ исусъ рече имъ: кесарева въздадите кесареви и божиz богови. и чудишz сz о нѥмь.
18
18
Потім прийшли до Нього саддукеї, які кажуть, що не існує вос-кресіння, і запитали Його, кажучи: И придошz садукеи къ нѥму иже глаголѭть не быти въскрьшению. и въпросишz и глаголѭще:
19
19
Учителю! Мойсей написав нам: якщо в кого помре брат і залишить жінку, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство братові своєму. учителю муѶси написа намъ яко аще кому братъ умьреть и оставить женѫ а чzдъ не оставить. да поиметь братъ женѫ ѥго и въскрэсить сэмz брата своѥго.
20
20
Було сім братів: перший узяв жінку і помер, не залишивши дітей. бэ же седмь братиѩ и пьрвыи поѩтъ женѫ и умираѩ не остави сэмене.
21
21
Узяв її другий і помер, і він теж не залишив дітей; і третій так само. и въторыи поѩтъ ѭ и умьрэтъ и тъ не остави сэмене. и третии такожде.
22
22
Брали її за себе семеро і не залишили дітей. Після всіх померла й жінка. и поѩшz ѭ седмь и не оставишz сэмене. послэдь вьсэхъ умьрэтъ и жена.
23
23
Отже, в час воскресіння, коли воскреснуть, котрого з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за жінку. въ въскрьшениѥ убо ѥгда въскрьснѫть которому ихъ будеть жена; седмь бо ихъ имэшz ѭ женѫ.
24
24
Ісус сказав їм у відповідь: чи не тому ви й помиляєтеся, що не знаєте ні Писання, ані сили Божої? и отъвэщавъ исусъ рече имъ: не сего ли ради блѫдите не вэдѫще кънигъ ни силы божиѩ;
25
25
Бо, коли воскреснуть з мертвих, тоді не будуть ні женитися, ні заміж виходити, а будуть як ангели на небесах. ѥгда бо из мрьтвыихъ въскрьснѫть ни женzть сz ни посягаѭть нъ сѫть яко ангели на небесехъ.
26
26
А про мертвих, що вони воскреснуть, хіба не читали ви в книзі Мойсея, як при купині Бог сказав йому: Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова? а о мрьтвыихъ яко въстанѫть нэсте ли чьли въ кънигахъ муѶсеовахъ при кѫпинэ како рече ѥму богъ глаголѩ: азъ богъ авраамль и богъ исааковъ и богъ иаковль;
27
27
Бог не є Бог мертвих, а Бог живих. Отже, ви дуже помиляєтесь. нэсть богъ мрьтвыихъ нъ богъ живыихъ. вы убо много блѫдите.
28
28
І приступив один з книжників, що слухав, як вони сперечалися, і бачив, як добре Ісус відповів їм, і спитав Його: яка заповідь перша з усіх заповідей? И пристѫпль ѥдинъ отъ книжьникъ слышавъ ѩ сътzзаѭщz сz видэвъ яко добрэ отъвэща имъ въпроси и: кая ѥсть заповэдь пьрва вьсэхъ;
29
29
Ісус відповів йому: перша з усіх заповідей: слухай, Ізраїлю! Господь Бог наш є Господь єдиний. исусъ же глагола ѥму яко пьрвэиши заповэдь ѥсть вьсэхъ слыши израилю господь богъ нашь господь ѥдинъ ѥсть.
30
30
І полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм, і всією силою твоєю, — ось перша заповідь! и възлюбиши господа бога твоѥго вьсэмь срьдьцьмь твоимь и вьсеѭ душеѭ своеѭ и вьсеѭ мыслиѭ своѥѭ и вьсеѭ крэпостиѭ своѥѭ. си пьрва заповэдь.
31
31
І друга подібна до неї: полюби ближнього твого, як самого себе. Більшої за ці заповіді немає. и въторая подобьна ѥи възлюбиши искрьняаго своѥго яко самъ себе. большz сею иноѩ заповэди нэсть.
32
32
Книжник сказав Йому: добре, Учителю! Ти істину сказав, що один є Бог, і немає іншого, крім Нього; и рече ѥму кънижьникъ: добрэ учителю въ истинѫ рече. яко ѥдинъ ѥсть богъ и нэсть иного развэ ѥго.
33
33
і любити Його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як самого себе, є більше за всі всепалення і жертви. и ѥже любити и вьсэмь срьдьцьмь и вьсэмь разумъмь и вьсеѭ душеѭ и вьсеѭ крэпостиѭ и иже любить искрьняаго яко самъ себе болѥ ѥсть вьсэхъ трэбъ и жрьтвъ.
34
34
Ісус, побачивши, що він розумно відповів, сказав йому: ти недалеко від Царства Божого. Після того ніхто не насмілився питати Його. исусъ же видэвъ и яко съмысльно отъвэща рече ѥму: не далече ѥси отъ царьствия божия. и ни къто же не съмэаше ѥго кътому въпросити.
35
35
Продовжуючи навчати в храмі, Ісус говорив: як це кажуть книжники, що Христос є син Давидів? И отъвэщавъ исусъ глаголааше учz въ црькъви: како глаголѭть кънижьници яко христосъ сынъ давыдовъ ѥсть;
36
36
Бо сам Давид сказав Духом Святим: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх — підніжжям ніг Твоїх. тъ бо рече давыдъ духомь свzтъмь: рече господь господеви моѥму сэди о деснѫѭ мене доньдеже положѫ врагы твоѩ подъножиѥ ногама твоима.
37
37
Отже, сам Давид називає Його Господом — як же Він син йому? І багато народу слухало Його з насолодою. самъ убо давыдъ нарицаѥть и господа и како ѥму ѥсть сынъ; и мънози народи послушаахѫ ѥго въ сласть.
38
38
І говорив їм у вченні Своїм: стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і приймати вітання на народних зібраннях, и глаголааше имъ въ учении своѥмь: блюдэте сz отъ кънижьникъ хотzщиихъ въ одэяниихъ ходити и цэлования на тръжищихъ
39
39
сидіти спереду в синагогах і возлежати на перших місцях на бенкетах, — и прэждесэдания на съньмищихъ и прьвовъзлежания на вечеряхъ.
40
40
ції, котрі поїдають доми вдів і лицемірно довго моляться, приймуть найтяжче осудження. поядаѭщихъ домы въдовиць. и непъщеваниѥмь далече молzще сz си приимѫть лише осѫждениѥ.
41
41
І сів Ісус навпроти скарбниці і спостерігав, як народ кладе гроші в скарбницю. Чимало заможних клали багато. и сэдъ исусъ прямо газофилакии видэаше како народъ мететь мэдь въ газофилакиѭ и мънози богатии въмэтаахѫ мъного.
42
42
Прийшла одна вбога вдова і поклала дві лепти, тобто кодрант. и пришьдъши ѥдина въдовица убога въврьже дъвэ лепътэ ѥже ѥсть кодрантъ.
43
43
Покликавши учеників Своїх, Ісус сказав їм: істинно кажу вам, що ця вбога вдова поклала більше за всіх, хто клав у скарбницю, и призъвавъ ученикы своѩ рече имъ: аминь глаголѭ вамъ яко въдовица си убогая мъножаѥ вьсэхъ въврьже въмэтаѭщиихъ въ газофилакиѭ.
44
44
бо всі клали з достатку свого, а вона із злиднів своїх поклала все, що мала, весь прожиток свій. вьси бо отъ избытъка своего въврьгошz. а си отъ лишения своѥго вьсе ѥлико имэаше въврьже вьсе житие своѥ.
Глава 13
Глава 13
1
1
І коли виходив Він з храму, один з учеників Його сказав Йому: Учителю, подивись, які камені і які будівлі! И исходzщу ѥму отъ црькве глагола ѥму ѥдинъ отъ ученикъ своихъ: учителю виждь каково камениѥ и каково зъданиѥ.
2
2
Ісус сказав йому у відповідь: бачиш ці великі будівлі? Все це буде зруйноване, так що не залишиться тут і каменя на камені. исусъ же отъвэщавъ рече ѥму: видиши ли великая си зъдания; не имать остати сьде камень на камени иже не имать разорити сz.
3
3
І коли Він сидів на горі Елеонській проти храму, то Петро, Яків, Іоан і Андрій запитали Його на самоті: и сэдzщу ѥму на горэ елеоньстэ прямо црькъви въпрошаахѫ и ѥдиного петръ и иаковъ и иоанъ и андреа:
4
4
скажи нам, коли це буде, і яке знамення, коли все це має скінчитися? рьци намъ къгда се бѫдеть; и коѥ бѫдеть знамениѥ ѥгда имѫть съкончати сz вься си;
5
5
Відповідаючи їм, Ісус почав говорити: бережіться, щоб ніхто не спокусив вас, исусъ же отъвэщавъ начzтъ глаголати имъ: блюдэте сz да не къто прэльстить васъ.
6
6
бо багато хто прийде під іменем Моїм і говоритиме, що це Я; і багатьох спокусять. мънози бо придѫть въ моѥ имz глаголѭще яко азъ ѥсмь и мъногы прэльстzть.
7
7
Коли ж почуєте про війни і воєнні чутки, не жахайтеся: бо належить цьому бути, — але це ще не кінець. ѥгда же услышите брани и слухы брании не ужасаите сz подобаѥть бо быти нъ не у коньчина.
8
8
Бо постане народ на народ і царство на царство; і будуть землетруси у різних місцях, і будуть голод і заворушення; це — початок хвороб. въстанеть бо ѩзыкъ на ѩзъкъ и царьство на царьство. и бѫдѫть трѫси по мэста. и бѫдѫть глади и мzтежи. начало болэзнемъ си.
9
9
Стережіться ж ви самі, бо вас видаватимуть на судища і битимуть у синагогах, і перед правителями і царями поставлять вас через Мене, на свідчення перед ними. блюдэте же вы сz сами. прэдадzть бо вы въ сънzтия и на съньмищихъ биѥни бѫдете. и прэдъ воѥводами и прэдъ цари станете мене ради въ съвэдэтельство имъ.
10
10
І всім народам раніш повинно бути проповідане Євангеліє. и въ вьсэхъ ѩзыцэхъ подобаѥть прэжде проповэдати сz евангелию.
11
11
Коли ж поведуть видавати вас, то не турбуйтесь заздалегідь, що вам говорити, і не обдумуйте; але, що дасться вам у той час, те й говоріть, бо не ви будете говорити, а Дух Святий. ѥгда же водzть вы прэдаѭще не пьцэте сz прэжде чьто възглаголѥте ни поучаите сz. нъ ѥже аще дасть сz вамъ въ тъ часъ то глаголѥте. не вы бо бѫдете глаголѭщеи нъ духъ свzтыи.
12
12
Видасть же брат брата на смерть, і батько — дітей; і постануть діти на батьків, і уб’ють їх. прэдасть же братъ брата на съмрьть и отьць чzдо. и въстанѫть чzда на родителѩ и убиѭть ѩ.
13
13
І ненавидітимуть вас усі за ім’я Моє; хто ж перетерпить до кінця, той спасеться. и бѫдете ненавидими вьсэми имене моѥго ради. прэтрьпэвыи же до коньца тъ спасенъ бѫдеть.
14
14
Коли ж побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоятиме, де не належить, хто читає, нехай розуміє, тоді хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори; ѥгда же мрьзость запустэния узрьите реченѫѭ даниилъмь пророкъмь стоѩщѭ идеже не подобаѥть. чьтыи да разумэѥть. тъгда иже бѫдѫть въ иудеи да бэгаѭть на горы.
15
15
а хто на покрівлі, той нехай не сходить у дім і не заходить узяти щось з дому свого; и иже на кровэ да не сълазить въ домъ ни да вънидеть възzтъ чесо отъ дому своѥго.
16
16
і хто на полі, нехай не вертається назад взяти одяг свій. и сыи на селэ да не възвратить сz въспzть възzтъ ризъ своихъ.
17
17
Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні! горе же непраздьныимъ и доѩщиимъ въ ты дьни.
18
18
Моліться, щоб не сталася втеча ваша взимку. молите же сz да не бѫдеть бэгство ваше зимэ.
19
19
Бо в ті дні буде така скорбота, якої не було від початку творіння, яке вчинив Бог, навіть і донині, і не буде. бѫдѫть бо дьньѥ ти скръбни. яко не бысть такова отъ начzла зъданию ѥже съзьда богъ. и до нынэ не бѫдеть.
20
20
І коли б Господь не вкоротив тих днів, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних, яких Він обрав, укоротить дні. и аще не бы господь прэкратилъ дьнии не бы была спасена вьсяка плъть. нъ избьраныихъ ради ѩже избьра прэкратить дьни.
21
21
Тоді, якщо хто скаже вам: ось, тут Христос, або: ось там, — не йміть віри. и тъгда аще речеть къто вамъ: се сьде христосъ се овъде. не имэте вэры.
22
22
Бо встануть лжехристи і лжепророки і дадуть знамення і чудеса, щоб спокусити, якщо можливо, і обраних. въстанѫть бо лъжи христи и лъжи пророци и дадzть знамения и чудеса да прэльстzть аще възможьно избьраныя.
23
23
Ви ж бережіться. Ось, Я наперед сказав вам усе. вы же блюдэте сz. се прэжде рекохъ вамъ вься.
24
24
Але в ті дні, після тієї скорботи, сонце померкне, і місяць не дасть свого світла, нъ въ ты дьни по скръби тои слъньце помрачить сz. и луна не дасть свэта своѥго.
25
25
і зірки спадуть з неба, і сили небесні похитнуться. и звэзды насьнѫть падати съ небесе. и силы ѩже суть на небесехъ подвижzть сz.
26
26
І тоді побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах, з силою і славою великою. и тъгда узьрzть сына чловэчьскааго грzдѫща на облацэхъ съ силоѭ мъногоѭ и славоѭ.
27
27
І тоді Він пошле ангелів Своїх і збере обраних Своїх від чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба. и тъгда посълеть ангелы своѩ и събереть избьраныѩ своѩ отъ четырь вэтръ отъ коньца землѩ до коньца небесе.
28
28
Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо. отъ смокъвьницz же навыкнэте притъчѫ. ѥгда уже вэтвиѥ ѥѩ бѫдеть младо и прозzбнеть листвиѥ вэсте яко близъ ѥсть жzтва.
29
29
Так і ви: коли побачите, що все збувається, знайте, що близько, при дверях. тако и вы ѥгда узьрите си бываѭща вэдите яко близъ ѥсть при двьрьхъ.
30
30
Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде. аминь глаголѭ вамъ яко не имать прэити родъ сь доньдеже вься си бѫдѫть.
31
31
Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть. небо и земля прэидеть а моя словеса не прэидѫть.
32
32
Про день же той або про годину ніхто не знає: ні ангели небесні, ні Син, а тільки Отець. а о дьни томь и о часэ ни къто же не вэсть ни ангели иже сѫть на небесехъ ни сынъ тъкъмо отьць.
33
33
Пильнуйте, будьте на сторожі і моліться, бо не знаєте, коли настане час цей. блюдэте сz. бъдите и молите сz не вэсте бо къгда врэмz бѫдеть.34 якоже чловэкъ отъходz остави домъ свои и давъ рабомъ своимъ власть и комужьдо дэло своѥ и вратьнику повелэ да бъдить.
34
Подібно до того, коли чоловік, відходячи в дорогу і залишаючи свій дім, дав владу слугам своїм, і кожному своє діло, і наказав воротареві пильнувати,
35
35
так і ви: пильнуйте, бо не знаєте, коли прийде господар дому, ввечері, чи опівночі, чи як півні заспівають, чи вранці. бъдите убо не вэсте бо къгда господь дому придеть вечеръ ли ли полу нощи ли въ куроглашениѥ ли заутра.
36
36
Щоб, коли він несподівано прийде, ви не спали. да не пришьдъ вънезаапѫ обрzщеть вы съпzщz.
37
37
А що кажу вам, кажу всім: пильнуйте. а ѥже вамъ глаголѭ вьсэмъ глаголѭ: бъдите.
Глава 14
Глава 14
1
1
Через два дні мало бути свято Пасхи і опрісноків. І шукали первосвященики і книжники, як би взяти Його хитрощами і вбити. Бэ же пасха и опрэснъци по дъвою дьнью. и искаахѫ архиереи и кънижьници како и льстиѭ ѥмъше убиѭть.
2
2
Але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі. глаголаахѫ же: нъ не въ праздьникъ еда како млъва бѫдеть людемъ.
3
3
І коли Він був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав, — прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову. и сѫщу ѥму въ виfании въ дому симона прокаженааго възлежzщу ѥму приде жена имѫщи алавастръ мµра наръдопистикии драгы и съкрушьши алавастръ възлия ѥму на главѫ.
4
4
Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира? бэахѫ же нэции негодуѭще въ себэ и глаголѭще: въ чьсомь гыбэль си мµрьная бысть;
5
5
Бо можна було б його продати більш як за триста динаріїв і роздати вбогим. І дорікали їй. можааше бо се мµро продано быти вzще трии сътъ цzтъ и дати сz нищиимъ и прэщаахѫ ѥи.
6
6
Ісус же сказав: облиште її, навіщо її бентежите? Вона добре діло зробила для Мене. исусъ же рече: останите сz ѥѩ. чьто ѥи труды дэѥте; добро бо дэло съдэя о мънэ.
7
7
Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро робити; Мене ж не завжди маєте. вьсегда бо нищzѩ съ собоѭ имате и ѥгда хощете можете добро сътворити имъ. а мене не вьсегда имаате.
8
8
Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло на погребіння. ѥже имэ си сътвори. варила ѥсть помазати тэло моѥ на погребениѥ.
9
9
Істинно кажу вам: по всьому світу, де тільки буде проповідане це Євангеліє, буде сказано на спомин про неї і про те, що вона зробила. аминь глаголѭ вамъ: идеже колижьдо проповэдано бѫдеть евангелиѥ се въ вьсемь мирэ и ѥже сътвори си глаголано бѫдеть въ памzть ѥѩ.
10
10
І пішов Іуда Іскаріотський, один з дванадцяти, до первосвящеників, щоб видати Його їм. Иуда же искариотьскыи ѥдинъ отъ обою на десzте иде къ архиереомъ да и прэдасть имъ.
11
11
Вони ж, почувши, зраділи і пообіцяли дати йому срібників. І він шукав, як би в слушний час видати Його. они же слышавъше въздрадоваша сz и обэщашz ѥму съребрьникы дати. и искааше како въ подобьно врэмz прэдасть.
12
12
У перший день опрісноків, коли готували пасхальне ягня, ученики сказали Йому: де хочеш їсти паску? Ми підемо і приготуємо. и въ прьвыи дьнь опрэ- снъкъ ѥгда пасхѫ жьрэахѫ глаголашz ѥму ученици свои: къде хощеши шьдъше уготовимъ да эси пасхѫ;
13
13
І посилає двох з учеників Своїх, і каже їм: підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води; підіть за ним, и посъла дъва отъ ученикъ своихъ и глагола има: идэта въ градъ и срzщеть вы чловэкъ въ скѫдьльници водѫ носz. по нѥмь идэта.
14
14
і куди він увійде, скажіть господареві дому того, що Учитель каже — де світлиця, в якій Я споживатиму паску з Моїми учениками? и идеже аще вънидеть рьцэта господину дому яко учитель глаголѥть: къде ѥсть обитель идеже пасхѫ съ ученикы своими сънэмъ;
15
15
І він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам. и тъ вама покажеть горьницѫ велиѭ постьланѫ готовѫ. ту уготоваита намъ.
16
16
І пішли ученики Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували паску. и изидосте ученика ѥго и придосте въ градъ и обрэтосте якоже рече има и уготовасте пасхѫ.
17
17
Як настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма. и вечеру бывъшу приде съ обэма на десzте.
18
18
І коли вони возлежали і їли, Ісус сказав: істинно кажу вам, один з вас, що їсть зі Мною, зрадить Мене. и възлежzщемъ имъ и эдѫщемъ рече исусъ: аминь глаголѭ вамъ яко ѥдинъ отъ васъ прэдасть мz эдыи съ мъноѭ.
19
19
Вони засмутились і почали говорити Йому один за одним: чи не я? І інший: чи не я? они же начzшz скръбэти и глаголати ѥму ѥдинъ по ѥдиному: еда азъ; и другыи: еда азъ;
20
20
Він же сказав їм у відповідь: один з дванадцяти, який умочає зі Мною в блюдо. онъ же отъвэщавъ рече имъ: ѥдинъ отъ обою на десzте омочии съ мноѭ въ солило.
21
21
Та Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій. сынъ же убо чловэчьскыи идеть якоже ѥсть писано о нѥмь. горе же чловэку тому имьже сынъ чловэчьскыи прэдаѥть сz. добро бы ѥму было аще не бы родилъ сz чловэкъ тъ.
22
22
І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє. и эдѫщемъ имъ приимъ исусъ хлэбъ благословль прэломи и дасть имъ и рече: приимэте эдите се ѥсть тэло моѥ.
23
23
І, взявши чашу та хвалу воздавши, подав їм; і пили з неї всі. и приимъ чашѫ хвалѫ въздавъ дасть имъ. и пишz отъ неѩ вьси.
24
24
І сказав їм: це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається. и рече имъ: се ѥсть кръвь моя новааго завэта проливаемая за мъногы.
25
25
Істинно кажу вам: Я вже не питиму від плоду виноградного до того дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому. аминь глаголѭ вамъ яко уже не имамъ пити отъ плода лозьнааго до того дьне ѥгда пиѭ и новъ въ царьствии божии.
26
26
І, проспівавши, пішли на гору Елеонську. и въспэвъше изидошz въ горѫ елеоньскѫ.
27
27
І сказав їм Ісус: цієї ночі всі ви спокуситеся через Мене, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці. и глагола имъ исусъ яко вьси съблазните сz въ сиѭ нощь. писано бо ѥсть поражѫ пастыря и овьцz разбэгнуть сz.
28
28
По воскресінні ж Моїм буду раніше за вас у Галилеї. нъ по томь ѥгда въскрьснѫ варѭ вы въ галилеи.
29
29
Петро сказав Йому: хоч і всі спокусяться, але не я. петръ же рече ѥму: и аще вьси съблазнѩть сz нъ не азъ.
30
30
І говорить йому Ісус: істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене. и глагола ѥму исусъ: аминь глаголѭ ти яко ты дьньсь въ сиѭ нощь прэжде даже въторицеѭ куръ не възгласитъ три краты отъврьжеши сz мене.
31
31
Він же ще більше запевняв: хоч би мені належало і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Так само і всі говорили. онъ же из лиха глаголааше паче: аще ми сz ключить умьрэти не отъврьгѫ сz тебе. такожде и вьси глаголаахѫ.
32
32
Прийшли до місця, що зветься Гефсиманія; і Він сказав ученикам Своїм: посидьте тут, поки Я помолюся. и придошz въ вьсь ѥиже имz гефсимания. и глагола ученикомъ своимъ: сzдэте сьде доньдеже шьдъ помолѭ сz.
33
33
І взяв з Собою Петра, Якова та Іоана; і почав тужити й сумувати. и поѩтъ петра и иякова и иоана съ собоѭ. и начzъ ужасати сz и тѫжити.
34
34
І сказав їм: сумна душа Моя смертельно; побудьте тут і пильнуйте. и глагола имъ: прискръбна ѥсть душа моя до съмрьти. пожидэте сьде и бъдите.
35
35
І, трохи відійшовши, впав на землю і молився, щоб, коли можливо, минула Його година ця. и прэшьдъ мало паде на земли и моляаше сz да аще възможьно ѥсть мимо идеть отъ нѥго часъ.
36
36
І говорив: Авва, Отче! Все можливе для Тебе, пронеси мимо Мене чашу цю; та не чого Я хочу, а чого Ти. и глаголааше: авва отьць вься възможьна тебэ сѫть. мимо неси чашѫ сиѭ от мене. нъ не яко азъ хощѫ нъ ѥже ты.
37
37
Повертається і знаходить їх сплячими, і каже Петрові: Симоне, чи ти спиш? Не міг ти пильнувати й однієї години? и приде и обрэте ѩ съпzщz. и глагола петрови: симоне съпиши ли; не възможе ѥдиного часа побъдэти;
38
38
Пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна. бъдите и молитесz да не вънидете въ напасть. духъ бо ѥсть бъдръ а плъть немощьна.
39
39
І знову відійшов і молився, промовивши те саме слово. и пакы шьдъ помоли сz тожде слово рекъ.
40
40
І, повернувшись, знову знайшов їх сплячими; бо очі їхні обважніли, і вони не знали, що Йому відповідати. и възвращь сz обрэте ѩ пакы съпzщz. бэсте бо имъ очи тzготьнэ. и не умэяхѫ чьто бышz отъвэщали ѥму.
41
41
І прийшов утретє і каже їм: ви все ще спите і спочиваєте? Годі, прийшов час: Син Людський видається в руки грішників. и приде третиици и глагола имъ: съпите прочеѥ и почиваите. приспэ коньчина. приде часъ. се прэдаѥть сz сынъ чловэчьскыи въ рѫцэ грэшьникомъ.
42
42
Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто видає Мене. въстанэте идэмъ. се прэдаѩи мz приближи сz.
43
43
І зараз же, як Він ще говорив, прийшов Іуда, один з дванадцяти, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і книжників і старійшин. и абиѥ ѥще ѥму глаголѭщу приде иуда ѥдинъ отъ обою на десzте и съ нимь народъ многъ съ орѫжии и дрькольми отъ архиереи и кънижьникъ и старьць.
44
44
Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; беріть Його і ведіть обережно. дасть же прэдаѩи ѥго знамениѥ имъ глаголѩ: ѥгоже аще лъбъжѫ имэте и. тъ ѥсть. и ведэте съхраньно.
45
45
І, прийшовши, відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! Учителю! І поцілував Його. и пришьдъ абиѥ пристѫпль къ нѥму глагола: равви равви и облобыза и.
46
46
А вони наклали руки свої на Нього і взяли Його. они же възложишz рѫцэ на нь и ѩшz и.
47
47
Один же з тих, що стояли тут, вихопив меча та вдарив раба первосвященика і відсік йому вухо. ѥдинъ же отъ стоѩщиихъ извълъкъ ножь удари раба архиереова и урэза ѥму ухо.
48
48
Тоді Ісус сказав їм: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб Мене взяти. и отъвэщавъ исусъ рече имъ: яко на разбоиника ли изидосте съ орѫжиѥмь и дрькольми ѩти мz;
49
49
Повсякдень Я бував з вами в храмі і навчав, і ви не брали Мене. Але нехай збудуться Писання. по вьсz дьни бэахъ въ васъ учz въ црькъви и не ѩсте мене. нъ да събѫдѫть сz кънигы.
50
50
Тоді, залишивши Його, всі повтікали. и оставльше и вьси бэжашz.
51
51
Один юнак, загорнувшись покривалом на голе тіло, йшов слідом за Ним; і воїни схопили його. и ѥдинъ юноша ѥтеръ по нѥмь иде одэнъ въ плащаницѫ нагъ. и ѩшz и юношz.
52
52
Але він, покинувши покривало, голим утік від них. онъ же оставль плащаницѫ нагъ бэжа отъ нихъ.
53
53
І привели Ісуса до первосвященика; і зібрались до нього всі первосвященики, і книжники, і старійшини. и ведошz исуса къ архиереови. и сънидошz сz къ нѥму вьси архиереи и старьци и кънижьници.
54
54
Петро віддалік ішов слідом за Ним аж до середини двору первосвященика; і сидів зі слугами і грівся біля вогню. и петръ издалече въ слэдъ ѥго иде до вънѫтрь въ дворъ архиереовъ. и бэ сэдz съ слугами и грэѩ сz при свэщи.
55
55
Первосвященики ж і весь синедріон шукали свідчення на Ісуса, щоб віддати Його на смерть; і не знаходили. архиереи же и вьсь съньмъ искаахѫ на исуса съвэдэтельства да и убиѭть и не обрэтаахѫ.
56
56
Бо багато лжесвідчили на Нього, але ці свідчення не сходились. мънози бо лъже съвэдэтельствоваахѫ на нь и равьна съвэдэтельства не бэахѫ.
57
57
І деякі, вставши, лжесвідчили проти Нього і говорили: и ѥдини въставъше лъжѫ съвэдэтельствоваахѫ на нь глаголѭще
58
58
ми чули, як Він казав: Я зруйную храм цей рукотворний і через три дні зведу інший, нерукотворний. яко мы слышахомъ и глаголѭщь яко азъ разорѭ црьквь сиѭ рѫкотворенѫѭ и трьми дьньмн инѫ нерѫкотворенѫ възиждѫ.
59
59
Але й таке свідчення їхнє не сходилось. то и тако не бэ равьно съвэдэтельство ихъ.
60
60
Тоді первосвященик став посередині і спитав Ісуса: чого ж Ти нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать? и въставъ архиереи по срэдэ въпроси исуса глаголѩ: не отъвэщаваѥши ли ни чесо же чьто сии на тz съвэдэтельствуѭть;
61
61
Він же мовчав і нічого не відповідав. Знову первосвященик спитав Його і сказав Йому: чи Ти Христос, Син Благословенного? онъ же млъчааше и ни чесо же не отъвэщавааше. пакы архиереи и въпроси и глагола ѥму: ты ли ѥси христосъ сынъ благословѥнааго;
62
62
Ісус сказав: Я! І ви побачите Сина Людського, Який сидить праворуч сили Божої і йде з хмарами небесними. исусъ же рече: азъ ѥсмь. и узьрите сына чловэчьскааго о деснѫѭ сэдzща силы и грzдѫща съ облакы небесьныими.
63
63
Тоді первосвященик, розірвавши одяг свій, сказав: для чого ще нам свідки? архиереи же растрьзавъ ризы своѩ глагола: чьто ѥще трэбуѥмъ съвэдэтель;
64
64
Ви чули богохульство? Як вам здається? Вони ж усі засудили Його до смерти. слышасте власвимиѭ ѥго. чьто вамъ сz являѥть; они же вьси осѫдишz и быти повиньну съмрьти.
65
65
І деякі почали плювати на Нього і, закриваючи Йому лице, бити Його і говорити Йому: проречи. І слуги били Його по щоках. и начzшz ѥдини пльвати на нь и прикрывати лице ѥго и мѫчити и и глаголати ѥму: прорьци намъ христе къто ѥсть ударии тz. и слугы биѭще за ланитѫ прэѩшz и.
66
66
Коли Петро був на подвір’ї внизу, прийшла одна із служниць первосвященика и сѫщу петру низу на дворэ приде ѥдииа отъ рабынь архиереовъ.
67
67
і, побачивши Петра, який грівся, та придивившись до нього, сказала: і ти був з Ісусом Назарянином. и видэвъши петра грэѭща сz възьрэвъши на нь глагола: и ты съ назарянинъмь исусъмь бэ.
68
68
Але він відрікся, сказавши: не знаю і не розумію, що ти говориш. І вийшов геть на передній двір; і заспівав півень. онъ же отъврьже сz глаголѩ: не умэѭ ни съвэмь чьто ты глаголѥши. и изиде вънъ на прэдъдвориѥ. и куръ възгласи.
69
69
Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що цей з них. и рабыни видэвъши и пакы начzтъ глаголати къ стоѩщиимъ яко сь отъ нихъ ѥсть.
70
70
Він знову відрікся. Трохи згодом присутні знову стали говорити Петрові: та й справді ти з них, бо ти галилеянин, і мова твоя схожа. онъ же пакы отъмэтааше сz. и не по мъногу пакы стоѩщеи глаголаахѫ петрови: въ истинѫ отъ нихъ ѥси. ибо галилеи ѥси. и бесэда твоя подобить тz.
71
71
Він же почав божитися і клястися: не знаю Чоловіка Цього, про Якого говорите. онъ же начzтъ ротити сz и клzти яко не вэмь чловэка сего ѥгоже вы глаголѥте.
72
72
Тоді вдруге заспівав півень. І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж двічі проспіває півень, ти тричі відречешся від Мене, і почав плакати. и вътороѥ куръ възгласи. и помzнѫ петръ глаголъ иже рече ѥму исусъ яко прэжде даже куръ не възгласить дъва краты отъврьжеши сz мене три краты и начzтъ плакати сz.
Глава 15
Глава 15
1
1
Рано-вранці первосвященики зі старійшинами та книжниками і весь синедріон негайно зібрали раду і, зв’язавши Ісуса, відвели і видали Пилатові. И абиѥ на утрэи съвэтъ сътворьше архиереи съ старьци и кънижьникы и вьсь съньмъ съвzзавъше исуса ведошz и прэдашz и пилатови.
2
2
Пилат спитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш. и въпроси и пилатъ: ты ли ѥси царь иудеискъ; онъ же отъвэщавъ рече ѥмµ: ты глаголѥши.
3
3
І первосвященики звинувачували Його багато в чому. и глаголаахѫ на нь архиереи мъного. онъ же ни чьсо же не отъвэщавааше.
4
4
Пилат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш, бачиш, як багато звинувачень проти Тебе? пилатъ же пакы въпрашааше и глаголѩ: не отъвэщаваѥши ли ни чьсо же; виждь колико на тz съвэдэтельствуѭть.
5
5
Але Ісус і на це нічого не відповів, так що Пилат дивувався. исусъ же кътому ни чесо же не отъвэща яко дивити сz пилатови.
6
6
На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили. на вьсякъ же праздьникъ отъпущааше имъ ѥдиного съвzзьня ѥгоже прошаахѫ.
7
7
Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство. бэ же нарицаѥмыи варавъва съ своими ковьникы съвzзанъ иже въ ковэ убииство сътворишz.
8
8
І народ почав кричати і просити Пилата про те, що він завжди робив для них. и възъпивъ народъ начzшz просити якоже присно творяаше имъ.
9
9
Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського? пилатъ же отъвэща имъ глаголѩ: хощете ли да отъпущѫ вамъ царя иудеиска;
10
10
Бо знав, що це через заздрість видали Його первосвященики. вэдэаше бо яко зависти ради прэдашz и архиереи.
11
11
Та первосвященики підмовили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву. архиереи же поманѫша народу да паче варавъву отъпустить имъ.
12
12
Пилат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Юдейським? пилатъ же пакы отъвэщавъ рече имъ: чьто убо хощете сътворѭ ѥгоже глаголѥте царя иудеиска;
13
13
Вони знову закричали: розіпни Його. они же пакы възъпишz глаголѭще: пропьни и.
14
14
Пилат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Вони ж ще дужче закричали: розіпни Його! пилатъ же глаголааше имъ: чьто бо зъло сътвори; они же лише възъпишz пропьни и.
15
15
Тоді Пилат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття. пилатъ же хотz народу похоть сътворити пусти имъ варавъвѫ. и прэдасть имъ исуса бивъ да и пропьнѫть.
16
16
Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк, воини ведоша iс7а. на дворъ каиафинъ. ѥже ѥсть преторъ. и съзъваша вьсю спvрU.
17
17
і одягли Його в багряницю та, сплівши терновий вінець, поклали на Нього; и облекоша ѥго въ багъръ. и възложиша на нь съплетъше вэньць. тьрновъ.
18
18
і почали вітати Його: радуйся, Царю Юдейський! начаша и цэловати. радUисz цrю. июдеискъ.
19
19
І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялися Йому. и бияхU ѥго тръстью по главэ. и пльвахU на нь. и прегыбающе колэнэ. покланяхUсz ѥмU.
20
20
Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп’яти. и ѥгда порUгашасz ѥмU. съвлекоша съ нѥго багрzницю. и облекоша и въ ризы своя. и изведоша и да распьнUть.
21
21
І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його. и задэша иномU мимоходzщю. симонU кvринеискU. идUщю съ села. оц7ю алеxандровU. и рUфовU. да възьметь крьc ѥго.
22
22
І привели Його на місце Голгофу, що означає Лобне місце. и приведоша и на мэсто голгоfа. ѥже ѥсть съказаѥмо. лъбово мэсто.
23
23
І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв. и даяхU ѥмU пити оцьтzно вино. wнъ же не прия.
24
24
Ті, що розпинали Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти. и расъпьнъше и. раздэлиша ризы ѥго. метающе жребия о ня. кто что възьметь.
25
25
Була третя година, і розіп’яли Його. бэ же година третияя. и распzша ѥго.
26
26
І був напис провини Його: Цар Юдейський. и бэ написаниѥ вины ѥго. написано. цrь иUдеискъ.
27
27
З Ним розіп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього. и съ нимь распzша два разбоиника. ѥдиного wдеснUю. а дрUгааго wшююю ѥго.
28
28
І збулося Писання, яке говорить: і до злочинців приєднаний. и събыcтсz писаноѥ. ѥже гlѥть. и съ безаконьникы причьтенъ быc.
29
29
Ті, що проходили, лихословили на Нього, киваючи головами своїми і кажучи: гей! Ти, Який руйнуєш храм і за три дні створюєш! и мимоходzщеи хUлzхU ѥго. покывающе главами своими. и гlюще. Uва. разарzя црк7вь. и трьми дн7ьми съзидая.
30
30
Спаси Себе Самого і зійди з хреста. сп©исz самъ. и съниди съ крьcта.
31
31
Так само і первосвященики з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти! тако же и архиереи рUгающесz. съ книжьникы. дрUгъ къ дрUгU гlаахU. ины сп7се себе ли не можеть сп7сти.
32
32
Христос, Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його. х©ъ цrь из7лѥвъ. да сънидеть нынэ съ кrта. да видимъ и вэрU имемъ ѥмU. и распzтии съ нимь. поношахU ѥмU.
33
33
О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години. бывъши же годинэ. шестэи. тьма бы по всеи земли. до годины девzтыя.
34
34
О дев’ятій годині Ісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Лама савахфані? — що значить: Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув? и въ годінU девzтUю. възъпи I© гласъмь великъмь. гlя. или. или. илима савахъfани. ѥже ѥсть съказаѥмо. б7е б7е мои. въ чьто мz остави.
35
35
Деякі з тих, що там стояли, почувши те, говорили: Він Іллю кличе. и нэции t стоящиихъ. слышавъше гlаахU. яко се илию зоветь.
36
36
А один побіг, намочив губку оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його. текъ же нэкыи. напълнивъ гUбU оцьта. и възньзь на тръсть. напаяше ѥго. не дэите да видимъ. аще приидеть илия. да сп©ть ѥго.
37
37
Ісус же, скрикнувши гучним голосом, спустив дух. I© же пUстивъ глаc великъ издъше.
38
38
І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу. и запона цр7квьная. раздрасz на двоѥ. съвыше дониже.
39
39
Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, як Він, так скрикнувши, віддав дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий. видэвъ же кентUриwнъ. стоя противU ѥмU. яко тако възпивъ издъше. рече въистинU члв7къ сь сн7ъ б9ии бэ.
40
40
Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними були і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія, бzхU же и жены издалеча зрzще. въ нихъ бэ. мария магдалыни. и мария. иякова малааго. и м™и иосиова. и саломи.
41
41
які і тоді, коли Він був у Галилеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Єрусалима. яже ѥгда бэ въ галилеи. по нѥмь хожаахU и слUжаахU ѥмU. и ины многы. пришьдъшая съ нимь. въ иер©лмъ.
42
42
І настав уже вечір [бо була п’ятниця, тобто день перед суботою]. и уже поздэ бывъшу понѥже бэ параскеви къ пасцэ ѥже ѥсть къ сѫботэ.
43
43
Прийшов Йосиф із Аримафеї, поважний радник, який і сам чекав Царства Божого, і насмілився прийти до Пилата просити тіло Ісусове. пришьдъ иwсифъ t аримаfеа. бlгоwбразьнъ съвэтьникъ. иже тъ бэ чая цр7ства. б9ия. и дьрзнUвъ въниде къ пилатU. и проси тэла iс7ва.
44
44
Пилат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його, чи давно помер. пилатъ же дивисz. аще Uже Uмре. и призвавъ кентUриона. въпроси ѥго. аще Uже Uмьрлъ ѥсть.
45
45
І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові. и Uвэдэвъ t кентUриона. въда тэло иосифови.
46
46
Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу. и кUпи плащаницю. и съньмъ ѥго повивъ плащаницю. и въложи ѥго въ гробъ. иже бэ исэченъ t камене. и привали камень на двьри гробU.
47
47
Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали. мария же магдалыни. и мариа иосиова. зьрzста къде ѥго полагахU.
Глава 16
Глава 16
1
1
Як минула субота, Марія Магдалина, Марія Яковова і Саломія купили пахощі, щоб піти помазати Ісуса. И минѫвъши сѫботэ мария магдалыни и мария иаковля и саломи купишz ароматы да пришьдъшz помажѫть исуса.
2
2
І дуже рано, в перший день після суботи, прийшли до гробу, як сходило сонце. и зэло заутра въ ѥдиныи сѫботы придошz на гробъ въсиявъшу слъньцу.
3
3
І говорять між собою: хто відвалить нам камінь від дверей гробу? и глаголаахѫ къ себэ: къто отьвалить намъ камень оть двьрии гробу;
4
4
І, глянувши, побачили, що камінь відвалений; а він був дуже великий. и възьрэвъшz видэшz яко отъвалѥнъ бэ камень. бэ бо великъ зэло.
5
5
І, увійшовши у гріб, побачили юнака, який сидів праворуч і був одягнений у білу одежу; і вжахнулися. и вълэзъшz въ гробъ видэшz юношѫ сэдzщь о деснѫѭ одэнъ въ одеждѫ бэлѫ. и ужасошz сz.
6
6
А він каже їм: не жахайтеся. Ісуса шукаєте Назарянина, розп’ятого. Він воскрес — Його нема тут. Ось місце, де поклали Його. онъ же глагола имъ: не ужасаите сz исуса ищете назарянина распzтааго. въста. нэсть сьде. се мэсто идеже положишz и.
7
7
Але йдіть, скажіть ученикам Його і Петрові, що Він буде раніше за вас у Галилеї; там Його побачите, як Він сказав вам. нъ идэте и рьцэте ученикомъ ѥго и петрови яко варяѥтъ вы въ галилеи. и ту и видите якоже рече вамъ.
8
8
І, вийшовши, вони побігли від гробу. Охопив їх трепет і жах. І нікому нічого не сказали, бо боялися. и отъшьдъшz бэжашz отъ гроба. имэаше же ѩ трьпьть и ужасъ. и нн кому же ни чесо же не рэшz бояахѫ бо сz. Въ оно вреұ.
9
9
Ісус же, воскреснувши вранці в перший після суботи день, насамперед явився Марії Магдалині, з якої вигнав сім бісів. въскрьсъ iс7ъ заUтра въ пьрвUю сUботU. zвисz прэжде марии магдалыни. из неz же изгъна семь бэсъ.
10
10
Вона пішла і сповістила тих, які були з Ним, що плакали і ридали. она же шьдъши възвэсТи бывъшимъ съ нимь. плачющемъсz и рыдающемъ.
11
11
Та вони, почувши, що Він живий і що вона бачила Його, — не повірили. они же слышавъше zко живъ ѥсть. и видэнъ бысть ѥю. не яша вэры.
12
12
Після цього явився в іншому образі двом з них на дорозі, коли вони йшли до села. по сихъ же дъвэма t нихъ идUщема zвисz инэмь образомь идущемъ на село.
13
13
І ті, повернувшись, сповістили іншим; але й тим не повірили. и та шьдъша възвэстиша къ прочҊмъ. ни тэма вэры zша.
14
14
Нарешті Він явився самим одинадцятьом, коли вони возлежали на вечері, і дорікав їм за невір’я і жорстокосердість, що не повірили тим, які бачили Його воскреслим. послэдь же възлежащемъ имъ. ѥдиномU на десzте zвисz. и поноси невэрьствию ихъ и жестосьрдию. zко видэвъшемъ ѥго въсТавъша из мьртвыихъ не zша вэры.
15
15
І сказав їм: ідіть по всьому світу і проповідуйте Євангеліє всьому творінню. и рече имъ. шедъше въ вьсь миръ. проповэдаите еvаgлиѥ вьсеи твари.
16
16
Хто увірує і охреститься, буде спасенний, а хто не увірує, буде осуджений. иже вэрU иметь и кrттьсz сп7сенъ бUдеть. а иже не иметь вэры осUженъ бUдеть.
17
17
Віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами, знамена ни zже вэровавъше имъ. си послэдьствUють. именемь моимь бэсы иженUть. zз7кы възгlють новы.
18
18
братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип’ють, не пошкодить їм; покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові. и въ рUкахъ змиz възьмUть. аще и смр7тьно чьто испьють ничьто же ихъ не врэдить на недUжьныz рUкы възложать и съдрави бUдUть.
19
19
Господь же, після розмови з ними, вознісся на небо і сів праворуч Бога. Gь же по гlании ѥго къ нимъ. възнесесz на нб7о. и сэде одеснUю б7а.
20
20
Вони ж пішли і всюди проповідували, а Господь допомагав їм і стверджував слово наступними знаменнями. Амінь. они же шедъше проповэдаша вьсьдэ GU поспэшьствUющю. и слово Uтверждающю послэдьствUющиимъ знамении. аминь.