(Зач. 58) Пе́тръ, апо́столъ Іису́съ Христо́въ, избра́ннымъ прише́лцемъ разсѣ́янія По́нта, Галаті́и, Каппадокі́и, Асі́и и Віѳині́и,

Петро, апостол Ісуса Христа, пришельцям, розсіяним у Понті, Галатії, Каппадокії, Асії й Вифинії,

по прозрѣ́нію Бо́га Отца́, во святы́ни Ду́ха, въ послуша́ніє и кропле́ніє кро́ве Іису́съ Христо́вы: благода́ть ва́мъ и ми́ръ да умно́жится.

обраним, за передбаченням Бога Отця і освяченням Духа, на послушання і окроплення Кров’ю Ісуса Христа: благодать вам і мир нехай примножаться.

Благослове́нъ Бо́гъ и Оте́цъ Го́спода на́шего Іису́са Христа́, И́же по мно́зей Своє́й ми́лости порожде́й на́съ во упова́ніє жи́во воскресе́ніємъ Іису́съ Христо́вымъ от ме́ртвыхъ,

Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який з великої Своєї милости відродив нас воскресінням Ісуса Христа з мертвих для живого уповання‚

въ наслѣ́діє нетлѣ́нно и нескве́рно и неувяда́ємо, соблюде́но на небесѣ́хъ ва́съ ра́ди,

для спадщини нетлінної, чистої, нев’янучої, яка зберігається на небесах для вас,

и́же си́лою Бо́жією соблюда́єми єсте́ чрезъ вѣ́ру, во спасе́ніє гото́воє яви́тися во вре́мя послѣ́днеє.

яких сила Божа через віру охороняє для спасіння, що готове відкритися в останній час.

О не́мже ра́дуйтеся, ма́ло ны́нѣ, а́ще лѣ́по є́сть, приско́рбни бы́вше въ разли́чныхъ напа́стѣхъ:

Цьому радійте, посумувавши тепер трохи, якщо треба, від різних спокус,

да искуше́ніє ва́шея вѣ́ры многочестнѣ́йше зла́та ги́бнуща, огне́мъ же искуше́на, обря́щется въ похвалу́ и че́сть и сла́ву, во открове́ніи Іису́съ Христо́вѣ,

щоб випробувана віра ваша виявилася коштовнішою за золото, що гине, хоч і очищається вогнем, на похвалу і честь і славу під час об’явлення Ісуса Христа,

Єго́же не ви́дѣвше лю́бите, (и) на Него́же ны́нѣ не зря́ще, вѣ́рующе же, ра́дуєтеся ра́достію неизглаго́ланною и просла́вленною,

Якого, не бачивши, любите, і в Якого віруєте, хоч донині не бачили, і радієте радістю невимовною і преславною,

пріє́млюще кончи́ну вѣ́рѣ ва́шей, спасе́ніє душа́мъ:

досягаючи, нарешті, вірою вашою спасіння душ.

о не́мже спасе́ніи взыска́ша и испыта́ша проро́цы, и́же о ва́шей благода́ти прореко́ша,

Цього-то спасіння стосувалися шукання і дослідження пророків, які провіщали про визначену вам благодать,

испыта́юще, въ каково́ или́ въ ко́є вре́мя явля́ше въ ни́хъ Ду́хъ Христо́въ, пре́жде свидѣ́телствуя о Христо́выхъ страсте́хъ, и о сла́вахъ, я́же по си́хъ:

досліджуючи, на котрий чи на який час указував сущий в них Дух Христа, провіщаючи спочатку Христові страждання і наступну за ними славу.

и́мже откры́ся, я́ко не и́мъ самѣ́мъ, но на́мъ служа́ху сія́, я́же ны́нѣ возвѣсти́шася ва́мъ благовѣствова́вшими ва́мъ Ду́хомъ Святы́мъ по́сланнымъ съ небесе́, въ ня́же жела́ютъ а́нгели прини́кнути.

Їм же було відкрито, що не їм самим, а нам служило те, що нині проповідане вам Духом Святим через благовісників, посланих із неба, у що бажають проникнути ангели.

Тѣ́мже, (возлю́бленніи,) препоя́савше чре́сла помышле́нія ва́шего, трезвя́щеся, соверше́ннѣ упова́йте на приноси́мую ва́мъ благода́ть открове́ніємъ Іису́съ Христо́вымъ.

Тому, улюблені, підперезавши стегна розуму вашого, пильнуючи, майте досконалу надію на благодать, що подається вам у явленні Ісуса Христа.

Я́ко ча́да послуша́нія, не преобразу́ющеся пе́рвыми невѣ́дѣнія ва́шего похотѣ́ніи,

Як слухняні діти, не потурайте похотям, що були в час вашого невідання,

но по зва́вшему вы́ свято́му, и са́ми свя́ти во все́мъ житіи́ бу́дите.

але, за прикладом Святого, Який покликав вас, і самі будьте святі в усіх вчинках.

Зане́ пи́сано є́сть: свя́ти бу́дите, я́ко А́зъ свя́тъ є́смь.

Бо написано: «Будьте святі — Я бо святий».

И а́ще Отца́ называ́єте нелицемѣ́рно судя́ща кому́ждо по дѣ́лу, со стра́хомъ житія́ ва́шего вре́мя жи́телствуйте,

І якщо ви називаєте Отцем того, Який, не зважаючи на особу, судить кожного по ділах, то зі страхом проводьте час мандрування вашого,

вѣ́дяще, я́ко не истлѣ́ннымъ сребро́мъ или́ зла́томъ изба́вистеся от су́єтнаго ва́шего житія́ отцы́ пре́даннаго,

знаючи, що не тлінним сріблом або золотом визволені ви від суєтного життя, переданого вам від батьків,

но честно́ю кро́вію я́ко а́гнца непоро́чна и пречи́ста Христа́,

а дорогоцінною Кров’ю Христа, як непорочного і чистого Агнця,

предъувѣ́дѣна у́бо пре́жде сложе́нія мі́ра, я́вльшася же въ послѣ́дняя лѣ́та ва́съ ра́ди,

призначеного ще раніше створення світу, але явленого останнім часом для вас,

и́же Єго́ ра́ди вѣ́руєте въ Бо́га воздви́гшаго Єго́ изъ ме́ртвыхъ и сла́ву Єму́ да́вша, я́ко да вѣ́ра ва́ша и упова́ніє бу́детъ на Бо́га.

що увірували через Нього в Бога, Який воскресив Його з мертвих і дав Йому славу, щоб ви мали віру і уповання на Бога.

Ду́шы ва́шя очи́стивше въ послуша́ніи и́стины Ду́хомъ, въ братолю́біє нелицемѣ́рно, от чи́ста се́рдца дру́гъ дру́га люби́те прилѣ́жно,

Послухом істині через Духа, очистивши душі ваші для нелицемірного братолюбства, постійно любіть один одного від чистого серця,

порожде́ни не от сѣ́мене истлѣ́нна, но неистлѣ́нна, сло́вомъ жива́го Бо́га и пребыва́юща во вѣ́ки.

як відроджені не від тлінного насіння, а від нетлінного, від Слова Бога Живого, Який перебуває повік.

Зане́ вся́ка пло́ть я́ко трава́, и вся́ка сла́ва человѣ́ча я́ко цвѣ́тъ тра́вный: и́зсше трава́, и цвѣ́тъ єя́ отпаде́:

Бо всяка плоть як трава, і всяка слава людська як цвіт на траві; як засохне трава, і цвіт її одпаде;

глаго́лъ же Госпо́днь пребыва́єтъ во вѣ́ки. Се́ же є́сть глаго́лъ благовѣствова́нный въ ва́съ.

Слово ж Господнє перебуває повік; а це є те Слово, яке проповідане вам.

Отло́жше у́бо вся́ку зло́бу и вся́ку ле́сть и лицемѣ́ріє и за́висть и вся́ клеветы́,

Отже, відклавши всяку злобу, і всяке лукавство, і лицемірство, і заздрість, і всяке лихослів’я,

я́ко новорожде́ни младе́нцы, слове́сноє и неле́стноє мле́ко возлюби́те, я́ко да о не́мъ возрасте́те во спасе́ніє:

як новонароджені немовлята, полюбіть чисте словесне молоко, щоб від нього вирости вам на спасіння;

поне́же вкуси́сте, я́ко бла́гъ Госпо́дь.

бо ви пізнали, що благий Господь.

Къ Нему́же приходя́ще, ка́мени жи́ву, от человѣ́къ у́бо уничиже́ну, от Бо́га же избра́ну, че́стну,

Приступаючи до Нього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом обраного, коштовного,

и са́ми я́ко ка́меніє жи́во зижди́теся во хра́мъ духо́венъ, святи́телство свя́то, возноси́ти же́ртвы духо́вны, благопрія́тны Бо́гови Іису́съ Христо́мъ.

і самі, мов живе каміння, будуйте з себе дім духовний, святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа.

Зане́ пи́сано є́сть въ Писа́ніи: се́ полага́ю въ Сіо́нѣ ка́мень краєуго́ленъ, избра́нъ, че́стенъ: и вѣ́руяй Во́нь не постыди́тся.

Бо сказано в Писанні: «Ось Я кладу в Сионі камінь наріжний, обраний, дорогоцінний; і віруючий у Нього не осоромиться».

Ва́мъ у́бо че́сть вѣ́рующымъ, а проти́вящымся ка́мень, єго́же небрего́ша зи́ждущіи, се́й бы́сть во главу́ у́гла, и ка́мень претыка́нія и ка́мень собла́зна:

Отже, Він для вас, віруючих, коштовність, а для невіруючих камінь, який відкинули будівничі, але який став наріжним каменем, каменем спотикання і каменем спокуси,

о не́мже и претыка́ются сло́ву противля́ющіися, на не́же и положе́ни бы́ша.

об який вони спотикаються, не підкоряючись слову, на що вони й призначені були.

Вы́ же ро́дъ избра́нъ, ца́рскоє свяще́ніє, язы́къ свя́тъ, лю́діє обновле́нія, я́ко да добродѣ́тели возвѣстите́ изъ тмы́ ва́съ призва́вшаго въ чу́дный Сво́й свѣ́тъ:

А ви — рід обраний, царствене священство, народ святий, люди відновлення, поставлені для того, щоб сповіщати чесноти Того, Хто покликав вас із темряви у чудове Своє світло;

и́же иногда́ не лю́діє, ны́нѣ же лю́діє Бо́жіи: и́же не поми́ловани, ны́нѣ же поми́ловани бы́сте.

колись не народ, а нині народ Божий; колись непомилувані, а нині помилувані.

Возлю́бленніи, молю́ я́ко прише́лцевъ и стра́нниковъ, огреба́тися от плотски́хъ похоте́й, я́же вою́ютъ на ду́шу,

Улюблені! Прошу вас, як пришельців і подорожніх, сторонитися тілесних похотей, які повстають проти душі,

житіє́ ва́ше иму́ще добро́ во язы́цѣхъ, да о не́мже клеве́щутъ ва́съ а́ки злодѣ́євъ, от до́брыхъ дѣ́лъ ви́дѣвше, просла́вятъ Бо́га въ де́нь посѣще́нія.

і провадити доброчесне життя ваше між язичниками, щоб вони за те, що лихословлять на вас, як злочинців, побачивши добрі діла ваші, прославили Бога в день відвідання.

Повини́теся у́бо вся́кому человѣ́чу созда́нію [нача́лству] Го́спода ра́ди: а́ще царю́, я́ко преоблада́ющу:

Отже, будьте покірні всякому людському начальству заради Господа: чи цареві‚ як верховній владі,

а́ще ли же князе́мъ, я́ко от него́ по́сланнымъ, во отмще́ніє у́бо злодѣ́ємъ, въ похвалу́ же благотво́рцемъ.

чи правителям‚ як від нього посланим для покарання злочинців і для похвали тим, хто робить добро, —

Я́ко та́ко є́сть во́ля Бо́жія, благотворя́щымъ обуздова́ти безу́мныхъ человѣ́къ невѣ́жство:

бо така є воля Божа, щоб ми, роблячи добро, закривали вуста неуцтву нерозумних людей, —

я́ко свобо́дни, а не я́ко прикрове́ніє иму́ще зло́бы свобо́ду, но я́ко раби́ Бо́жіи.

як вільні, не як ті, хто використовує свободу для прикриття зла, але як раби Божі.

Всѣ́хъ почита́йте, бра́тство возлюби́те, Бо́га бо́йтеся, царя́ чти́те.

Усіх шануйте, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте.

Раби́, повину́йтеся во вся́цѣмъ стра́сѣ влады́камъ, не то́кмо благи́мъ и кро́ткимъ, но и стропти́вымъ.

Слуги, коріться з усяким страхом господарям, не тільки добрим і лагідним, але й суворим,

Се́ бо є́сть уго́дно предъ Бо́гомъ, а́ще со́вѣсти ра́ди Бо́жія терпи́тъ кто́ ско́рби, стражда́ безъ пра́вды.

бо те угодне Богові, коли хто, думаючи про Бога, терпить скорботи, страждаючи несправедливо.

Ка́я бо похвала́, а́ще согрѣша́юще му́чими терпите́? Но а́ще добро́ творя́ще и стра́ждуще терпите́, сіє́ уго́дно предъ Бо́гомъ,

Бо яка похвала, якщо ви терпите, коли вас б’ють за провини? А якщо, роблячи добро і страждаючи, ви терпите, це угодно Богові.

(Зач. 59) на сіє́ бо и зва́ни бы́сте: зане́ и Христо́съ пострада́ по на́съ, на́мъ оста́вль о́бразъ, да послѣ́дуємъ стопа́мъ Єго́:

Бо ви до цього покликані: тому що і Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли по слідах Його.

И́же грѣха́ не сотвори́, ни обрѣ́теся ле́сть во устѣ́хъ Єго́:

Він не вчинив ніякого гріха, і не було лукавства в устах Його.

И́же укаря́ємь проти́ву не укаря́ше, стражда́ не преща́ше, предая́ше же судя́щему пра́ведно:

Коли Його лихословили, Він не лихословив взаємно; страждаючи, не погрожував, а передавав те Судді Праведному.

И́же грѣхи́ нашя́ Са́мъ вознесе́ на тѣ́лѣ Своє́мъ на дре́во, да от грѣ́хъ избы́вше, пра́вдою поживе́мъ: Єго́же я́звою исцѣлѣ́сте.

Він гріхи наші Сам возніс тілом Своїм на дерево, щоб ми, звільнившись від гріхів, жили для правди: ранами Його ви зцілилися.

Бѣ́сте бо я́ко о́вцы заблу́ждшыя (не иму́щя па́стыря): но возврати́стеся ны́нѣ къ па́стырю и посѣти́телю ду́шъ ва́шихъ.

Бо ви були, як вівці заблукалі, що не мають пастиря, але нині повернулись до Пастиря і Охоронця душ ваших.

Та́кожде же и жены́, повину́ющяся свои́мъ муже́мъ, да и а́ще нѣ́цыи не повину́ются сло́ву, же́нскимъ житіє́мъ безъ сло́ва плѣне́ни бу́дутъ,

Також і ви, жінки, будьте покірні своїм чоловікам, щоб деякі з них, які хоч і не підкоряються слову, життям своїх жінок без слова приєднувались,

ви́дѣвше є́же со стра́хомъ чи́сто житіє́ ва́ше.

коли побачать ваше чисте, богобоязне життя.

И́мже да бу́детъ не внѣ́шняя, плете́нія вла́съ и обложе́нія зла́та, или́ одѣя́нія ри́зъ, лѣ́пота,

Нехай буде прикрасою вашою не зовнішнє — заплітання волосся, золоте вбрання або нарядність в одязі,

но потає́ный се́рдца человѣ́къ, въ неистлѣ́ніи кро́ткаго и молчали́ваго ду́ха, є́же є́сть предъ Бо́гомъ многоцѣ́нно.

а потаємна людина серця в нетлінній красі лагідного і мовчазного духу, що дорогоцінне перед Богом.

Та́ко бо иногда́ и святы́я жены́, упова́ющыя на Бо́га, украша́ху себе́, повину́ющяся свои́мъ муже́мъ:

Так колись і святі жінки, покладаючи надію на Бога, прикрашали себе, підкоряючись своїм чоловікам.

я́коже Са́рра послу́шаше Авраа́ма, господи́на того́ зову́щи: єя́же бы́сте ча́да, благотворя́щя и не боя́щяся ни єди́наго стра́ха.

Так Сарра підкорялась Авраамові, називаючи його господарем. Ви — діти її, якщо робите добро і не лякаєтесь ніякого страху.

Му́жіє та́кожде, вку́пѣ живу́ще со свои́ми жена́ми по ра́зуму, я́ко немощнѣ́йшу сосу́ду же́нскому воздаю́ще че́сть, я́ко и снаслѣ́дницы благода́тныя жи́зни, во є́же не прекраща́тися моли́твамъ ва́шымъ.

Також і ви, чоловіки, поводьтеся розсудливо з жінками, як немічному сосуду, віддаючи їм честь‚ як співспадкоємницям благодатного життя, щоб не було вам перешкод у молитвах.

Коне́цъ же, вси́ єдиному́дрени бу́дите, ми́лостиви, братолю́бцы, (милосе́рдни,) благоутро́бни, мудролю́бцы, смиреному́дри:

І нарешті, будьте всі однодумні, милостиві, братолюбні, милосердні, дружелюбні, смиренномудрі;

не воздаю́ще зла́ за зло́, или́ досажде́нія за досажде́ніє: супроти́вноє же, благословя́ще, вѣ́дяще, я́ко на се́ зва́ни бы́сте, да благослове́ніє наслѣ́дите.

не платіть злом за зло або лихослів’ям за лихослів’я; а, навпаки, благословляйте, знаючи, що ви на це покликані, щоб успадкувати благословення.

(Зач. 60) Хотя́й бо живо́тъ люби́ти и ви́дѣти дни́ бла́ги, да удержи́тъ язы́къ сво́й от зла́, и устнѣ́ свои́ є́же не глаго́лати льсти́.

Бо, хто хоче любити життя і бачити добрі дні, той нехай стримує язик свій від зла і вуста свої від лукавих слів;

Да уклони́тся от зла́, и да сотвори́тъ бла́го, да взы́щетъ ми́ра и да держи́тся єго́:

ухиляйся від зла і твори добро; шукай миру і прагни його,

зане́ о́чи Госпо́дни на пра́ведныя, и у́шы Єго́ въ моли́тву и́хъ, лице́ же Госпо́дне на творя́щыя зла́я, є́же потреби́ти и́хъ от земли́.

бо очі Господні звернені до праведних, і вуха Його — до молитви їхньої, а лице Господнє проти тих, хто чинить зло‚ щоб їх винищити із землі.

И кто́ озло́битъ ва́съ, а́ще благо́му подо́бницы бу́дете?

І хто заподіє вам зло, якщо ви будете ревнителями доброго?

Но а́ще и стра́ждете пра́вды ра́ди, блаже́ни єсте́: стра́ха же и́хъ не убо́йтеся, ниже́ смуща́йтеся.

Але коли ви і страждаєте за правду, ви блаженні; а страху їхнього не бійтеся і не тривожтеся.

Го́спода же Бо́га освяти́те въ сердца́хъ ва́шихъ: гото́ви же при́сно ко отвѣ́ту вся́кому вопроша́ющему вы́ словесе́ о ва́шемъ упова́ніи, съ кро́тостію и стра́хомъ:

Господа Бога святіть у серцях ваших; завжди будьте готові всім, хто домагається від вас звіту про ваше уповання, дати відповідь із лагідністю і благоговінням.

со́вѣсть иму́ще бла́гу, да о не́мже клеве́щутъ ва́съ а́ки злодѣ́євъ, постыдя́тся злосло́вящіи ва́ше благо́є о Христѣ́ житіє́.

Майте добру совість, щоб тим самим, за що лихословлять на вас, як злочинців, були осоромлені ті, які ганьблять ваше добре життя в Христі.

Лу́чше бо є́сть благо́є творя́щымъ, а́ще хо́щетъ во́ля Бо́жія, пострада́ти, не́жели зло́ творя́щымъ:

Бо коли на те воля Божа, то краще постраждати за добрі діла, ніж за злі;

зане́ и Христо́съ єди́ною о грѣсѣ́хъ на́шихъ пострада́, пра́ведникъ за непра́ведники, да приведе́тъ ны́ Бо́гови, умерщвле́нъ у́бо бы́въ пло́тію, ожи́въ же Ду́хомъ:

тому що і Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші, Праведник за неправедних, бувши умертвлений тілом, але оживши Духом,

о Не́мже и су́щымъ въ темни́цѣ духово́мъ соше́дъ проповѣ́да,

Яким Він і тим духам, що перебували у темниці, зійшовши, проповідав,

проти́вльшымся иногда́, єгда́ ожида́ше Бо́жіє долготерпѣ́ніє, во дни́ Но́євы, дѣ́лаєму ковче́гу, въ не́мже ма́ло, си́рѣчь о́смь ду́шъ, спасо́шася от воды́.

які колись противилися Божому довготерпінню, що очікувало їх за днів Ноя, коли будувався ковчег, у якому небагато, тобто вісім душ, спаслося від води.

Єго́же воображе́ніє ны́нѣ и на́съ спаса́єтъ креще́ніє, не плотскі́я отложе́ніє скве́рны, но со́вѣсти бла́ги вопроше́ніє у Бо́га, воскресе́ніємъ Іису́съ Христо́вымъ,

Так і нас нині‚ подібно до цього образу, хрещення, не обмивання тілесної нечистоти, а обіцяння Богові доброї совісти, спасає воскресінням Ісуса Христа,

И́же є́сть о десну́ю Бо́га, возше́дъ на не́бо, поко́ршымся Єму́ а́нгеломъ и власте́мъ и си́ламъ.

Який, зійшовши на небо, перебуває праворуч Бога і Якому скорились ангели, і влади, і сили.

(Зач. 61) Христу́ у́бо пострада́вшу за ны́ пло́тію, и вы́ въ ту́ же мы́сль вооружи́теся: зане́ пострада́вый пло́тію, преста́ от грѣха́,

Отже, як Христос постраждав за нас тілом, так і ви озбройтеся тією самою думкою; бо хто страждає тілом, перестає грішити,

во є́же не ктому́ человѣ́ческимъ по́хотемъ, но во́ли Бо́жієй про́чеє во пло́ти жи́ти вре́мя.

щоб останній час життя в тілі жити вже не за людськими похотями, а за волею Божою.

Довлѣ́єтъ бо ва́мъ мимоше́дшеє вре́мя житія́, во́лю язы́ческую твори́вшымъ, хо́ждшымъ въ нечистота́хъ, въ по́хотехъ, (въ мужело́жствѣ, въ скотоло́жствѣ, въ по́мыслѣхъ,) въ пія́нствѣ, въ козлогласова́ніихъ, въ лихоима́ніи и богоме́рзкихъ ідолослуже́ніихъ:

Бо досить, що ви в минулому житті виконували волю язичників, перебуваючи в розпусті, похотях‚ мужолозтві, скотолозтві, помислах, пияцтві, безчинному бенкетуванні, хабарництві й богомерзенних ідолослужіннях;

о не́мже дивя́тся, не сходя́щымся ва́мъ въ то́же блуда́ разлія́ніє, ху́ляще:

тому вони й дивуються, що ви не берете участи з ними в цій розпусті, і лихословлять на вас.

и́же воздадя́тъ сло́во гото́ву су́щему суди́ти живы́мъ и ме́ртвымъ.

Вони дадуть відповідь Тому, Хто має судити живих і мертвих.

На се́ бо и ме́ртвымъ благовѣсти́ся, да су́дъ у́бо пріи́мутъ по человѣ́ку пло́тію, поживу́тъ же по Бо́зѣ ду́хомъ.

Бо на це і мертвим благовістилося, щоб вони, як люди, прийнявши суд людською плоттю, по-Божому жили духом.

Всѣ́мъ же кончи́на прибли́жися. Уцѣлому́дритеся у́бо и трезви́теся въ моли́твахъ.

А втім, близький усьому кінець. Отже, будьте розсудливі і пильнуйте в молитвах.

Пре́жде же всѣ́хъ дру́гъ ко дру́гу любо́вь прилѣ́жну имѣ́йте, зане́ любо́вь покрыва́єтъ мно́жество грѣхо́въ.

Передусім же майте щиру любов один до одного, бо любов покриває безліч гріхів.

Страннолю́бцы дру́гъ ко дру́гу, безъ ропта́ніи.

Будьте гостинні один до одного без нарікань.

Кі́йждо я́коже прія́тъ дарова́ніє, между́ себе́ си́мъ служа́ще, я́ко до́бріи строи́теліє разли́чныя благода́ти Бо́жія.

Служіть один одному, кожен тим даром, який прийняв, як добрі домоправителі різноманітної благодаті Божої.

А́ще кто́ глаго́летъ, я́ко словеса́ Бо́жія: а́ще кто́ слу́житъ, я́ко от крѣ́пости, ю́же подає́тъ Бо́гъ: да о все́мъ сла́вится Бо́гъ Іису́съ Христо́мъ, Єму́же є́сть сла́ва и держа́ва во вѣ́ки вѣко́въ. Ами́нь.

Чи говорить хто, говори як слова Божі; чи хто служить, служи по силі, яку дає Бог, щоб у всьому прославлявся Бог Ісусом Христом. Йому ж слава і влада на віки віків. Амінь.

(Зач. 62) Возлю́бленніи, не диви́теся є́же въ ва́съ раждеже́нію ко искуше́нію ва́мъ быва́єму, я́ко чу́жду ва́мъ случа́ющуся:

Улюблені! Вогняної спокуси, що посилається вам для випробування, не цурайтеся, ніби пригоди для вас чужої,

но поне́же приобща́єтеся Христо́вымъ страсте́мъ, ра́дуйтеся, я́ко да и въ явле́ніє сла́вы Єго́ возра́дуєтеся веселя́щеся.

оскільки ви берете участь у стражданнях Христових, радійте, щоб і в з’явлення слави Його ви зраділи і звеселились.

А́ще укоря́єми быва́єте о и́мени Христо́вѣ, блаже́ни єсте́ я́ко сла́вы и Бо́жій Ду́хъ на ва́съ почива́єтъ: о́нѣми у́бо ху́лится, а ва́ми прославля́єтся.

Якщо лихословлять вас за ім’я Христове, то ви блаженні, бо Дух слави і Дух Божий спочиває на вас. Тими Він ганьбиться, а вами прославляється.

Да не кто́ у́бо от ва́съ постра́ждетъ я́ко убі́йца, или́ я́ко та́ть, или́ я́ко злодѣ́й, или́ я́ко чуждопосѣти́тель:

Тільки б не постраждав хто з вас, як убивця, чи злодій, чи злочинець, або як той, хто зазіхає на чуже;

а́ще ли же я́ко христіа́нинъ, да не стыди́тся, да прославля́єтъ же Бо́га въ ча́сти се́й.

а коли як християнин, то не соромся, а прославляй Бога за таку долю.

Я́ко вре́мя нача́ти су́дъ от до́му Бо́жія: а́ще же пре́жде от ва́съ, ка́я кончи́на проти́вящымся Бо́жію Єва́нгелію?

Бо час розпочатися судові з дому Божого; а якщо перше почнеться з нас, то який кінець тих, хто противиться Євангелію Божому?

И а́ще пра́ведникъ єдва́ спасе́тся, нечести́вый и грѣ́шный гдѣ́ яви́тся?

І якщо праведник ледве спасається, то нечестивий і грішний де з’явиться?

Тѣ́мже и стра́ждущіи по во́ли Бо́жієй, я́ко вѣ́рну зижди́телю да предадя́тъ ду́шы своя́ во благотворе́ніи.

Тому і ті, що страждають з волі Божої, нехай віддадуть Йому, як вірному Творцеві, душі свої, роблячи добро.

Ста́рцы и́же въ ва́съ молю́, я́ко ста́рецъ сы́й и свидѣ́тель Христо́вымъ страсте́мъ, и́же и хотя́щей сла́вѣ яви́тися о́бщникъ:

Пастирів ваших благаю я, співпастир, і свідок страждань Христових‚ і співучасник слави, що має відкритися:

паси́те є́же въ ва́съ ста́до Бо́жіє, посѣща́юще не ну́ждею, но во́лею и по Бо́зѣ, ниже́ непра́ведными прибы́тки, но усе́рдно,

пасіть Боже стадо, яке у вас, доглядаючи його не примусово, а охоче і Боговгодно не для ганебної користи, а щиро;

ни я́ко облада́юще при́чту, но о́брази быва́йте ста́ду:

і не пануючи над спадщиною Божою, а подаючи приклад стадові;

и я́вльшуся пастыренача́лнику, пріи́мете неувяда́ємый сла́вы вѣне́цъ.

і коли з’явиться Пастиреначальник, ви одержите нев’янучий вінець слави.

Та́коже ю́ніи повини́теся ста́рцемъ: вси́ же дру́гъ дру́гу повину́ющеся, смиреному́дріє стяжи́те, зане́ Бо́гъ го́рдымъ проти́вится, смире́ннымъ же дає́тъ благода́ть.

Також і молодші, будьте покірні пастирям; а всі, покоряючись один одному, одягніться у смиренномудрість, бо Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать.

(Зач. 63) Смири́теся у́бо подъ крѣ́пкую ру́ку Бо́жію, да вы́ вознесе́тъ во вре́мя:

Отже, смиріться під міцною рукою Божою, щоб підніс вас свого часу.

всю́ печа́ль ва́шу возве́ргше На́нь, я́ко То́й пече́тся о ва́съ.

Усі турботи ваші покладіть на Нього, бо Він піклується про вас.

Трезви́теся, бо́дрствуйте, зане́ супоста́тъ ва́шъ діа́волъ, я́ко ле́въ ры́кая, хо́дитъ, искі́й кого́ поглоти́ти:

Будьте тверезі, пильнуйте, бо супротивник ваш диявол ходить, рикаючи, наче лев, і шукає, кого б пожерти.

єму́же проти́витеся тве́рди вѣ́рою, вѣ́дуще, я́ко тѣ́же стра́сти случа́ются ва́шему бра́тству, є́же въ мі́рѣ.

Станьте проти нього міцною вірою, знаючи, що такі самі страждання трапляються і з вашими браттями у світі.

Бо́гъ же вся́кія благода́ти, призва́вый ва́съ въ вѣ́чную Свою́ сла́ву о Христѣ́ Іису́сѣ, ма́ло пострада́вшыя, То́й да соверши́тъ вы́, да утверди́тъ, да укрѣпи́тъ, да оснує́тъ.

Бог же всякої благодаті, Який покликав нас до вічної слави Своєї у Христі Ісусі, Сам при короткочасному стражданні вашому нехай удосконалить вас, нехай утвердить, нехай зміцнить і нехай зробить непохитними.

Тому́ сла́ва и держа́ва во вѣ́ки вѣко́въ. Ами́нь.

Йому слава й держава на віки віків. Амінь.

Сілуа́номъ ва́мъ вѣ́рнымъ бра́томъ, я́ко непщу́ю, вма́лѣ написа́хъ, моля́ и засвидѣ́телствуя се́й бы́ти и́стиннѣй благода́ти Бо́жієй, въ не́йже стоите́.

Це коротко написав я вам через Силуана, вірного, як гадаю, вашого брата, щоб упевнити вас, утішаючи і засвідчуючи, що це істинна благодать Божа, в якій ви перебуваєте.

Цѣлу́єтъ вы́ я́же въ Вавило́нѣ соизбра́нная, и Ма́рко сы́нъ мо́й.

Вітає вас обрана, як і ви, церква у Вавилоні і Марк, син мій.

Цѣлу́йте дру́гъ дру́га лобза́ніємъ любве́. Ми́ръ ва́мъ всѣ́мъ о Христѣ́ Іису́сѣ. Ами́нь.

Вітайте один одного цілуванням любови. Мир вам усім у Христі Ісусі. Амінь.