И отступи́ Моа́въ от Ізра́иля, по уме́ртвіи Ахаа́вли.

І відійшов Моав від Ізраїля після смерти Ахава.

Охозі́а же паде́ изъ окна́, є́же въ го́рницѣ єго́ въ самарі́и, и разболѣ́ся, и посла́ послы́ и рече́ къ ни́мъ: иди́те и вопроси́те у Ваа́ла скве́рнаго бо́га аккаро́нска, а́ще жи́въ бу́ду от болѣ́зни моєя́ сея́? и идо́ша вопроша́ти єго́ ра́ди.

Охозія ж упав через ґрати зі світлиці своєї, що в Самарії, і занедужав. І послав послів, і сказав їм: підіть, запитайте у Веельзевула, божества аккаронського: чи видужаю я від цієї хвороби? [І пішли вони запитувати.]

И а́нгелъ Госпо́день рече́ ко иліи́ Ѳесві́тянину, глаго́ля: воста́въ, иди́ на срѣ́теніє посло́мъ Охозі́и царя́ самарі́йска и рече́ши къ ни́мъ: или́ нѣ́сть Бо́га во Ізра́или, я́ко гряде́те вопроша́ти Ваа́ла скве́рнаго бо́га во аккаро́нѣ?

Тоді ангел Господній сказав Іллі фесвитянину: встань, піди назустріч посланим від царя Самарійського і скажи їм: хіба немає Бога в Ізраїлі, що ви йдете запитувати Веельзевула, божество аккаронське?

и сего́ ра́ди си́це глаго́летъ Госпо́дь: о́дръ, на него́же возше́лъ єси́ ту́, не и́маши слѣ́зти съ него́, я́ко ту́ сме́ртію у́мреши, И и́де иліа́ и рече́ къ ни́мъ.

За це так говорить Господь: з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш. І пішов Ілля, [і сказав їм].

И возврати́шася послы́ къ нему́, и рече́ къ ни́мъ: что́ я́ко возврати́стеся?

І повернулися до Охозії послані. І він сказав їм: чого це ви повернулися?

И рѣ́ша къ нему́: му́жъ изы́де въ срѣ́теніє на́мъ и рече́ къ на́мъ: иди́те возврати́теся къ царю́ посла́вшему вы́ и глаго́лите къ нему́: си́це глаго́летъ Госпо́дь: или́ не́сть Бо́га во Ізра́или, я́ко вы́ гряде́те вопроша́ти Ваа́ла скве́рнаго бо́га во аккаро́нѣ? сего́ ра́ди от одра́, на него́же возше́лъ єси́, не и́маши слѣ́зти съ него́, я́ко ту́ сме́ртію у́мреши.

І сказали йому: назустріч нам вийшов чоловік і сказав нам: підіть, поверніться до царя, який послав вас, і скажіть йому: так говорить Господь: хіба немає Бога в Ізраїлі, що ти посилаєш запитувати Веельзевула, божество аккаронське? За те з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш.

И рече́ къ ни́мъ ца́рь, глаго́ля: како́въ взо́ромъ бя́ше му́жъ то́й вше́дый въ срѣ́теніє ва́мъ и глаго́лавый ва́мъ словеса́ сія́?

І сказав їм: який на вигляд той чоловік, який вийшов назустріч вам і говорив вам слова ці?

И рѣ́ша къ нему́: му́жъ косма́тъ и по́ясомъ усме́ннымъ препоя́санъ о чре́слѣхъ свои́хъ. И рече́ ца́рь: иліа́ Ѳесві́тянинъ се́й є́сть.

Вони сказали йому: чоловік той весь у волоссі і шкіряним поясом підперезаний по стегнах своїх. І сказав він: це Ілля фесвитянин.

И посла́ къ нему́ старѣ́ишину пятьдеся́тника и пятьдеся́тъ муже́й єго́. И взы́де и пріи́де къ нему́: и се́, иліа́ бѣ́ сѣдя́ верху́ горы́. И глаго́ла пятьдеся́тникъ къ нему́ и рече́: человѣ́че Бо́жіи, ца́рь зове́тъ тя́, сни́ди.

І послав до нього п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І він пішов до нього, коли Ілля сидів на верхівці гори, і сказав йому: чоловіче Божий! цар говорить: зійди.

И отвѣща́ иліа́ и рече́ къ пятьдеся́тнику: а́ще є́смь человѣ́къ Бо́жій а́зъ, то́ да сни́детъ о́гнь съ небесе́ и снѣ́стъ тя́ и пятьдеся́тъ твои́хъ [съ тобо́ю]. И сни́де о́гнь съ небесе́ и снѣде́ єго́ и пятьдеся́тъ муже́й єго́.

І відповідав Ілля, і сказав п’ятдесятникові: якщо я чоловік Божий, то нехай зійде вогонь з неба і попалить тебе і твій п’ятидесяток. І зійшов вогонь з неба і попалив його і п’ятидесяток його.

И приложи́ ца́рь посла́ти къ нему́ друга́го пятьдеся́тника и пятьдеся́тъ [муже́й] съ ни́мъ. И возше́дъ, и глаго́ла пятьдеся́тникъ къ нему́ и рече́: человѣ́че Бо́жій, си́це глаго́летъ ца́рь: потща́вся сни́ди.

І послав до нього цар іншого п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І він став говорити йому: чоловіче Божий! так сказав цар: зійди швидше.

И отвѣща́ иліа́ и глаго́ла къ нему́ и рече́: а́ще человѣ́къ Бо́жій а́зъ є́смь, то́ да сни́детъ о́гнь съ небесе́, и да снѣ́стъ тя́ и пятьдеся́тъ [муже́й] съ тобо́ю. И сни́де о́гнь съ небесе́ и снѣде́ єго́ и пятьдеся́тъ муже́й єго́.

І відповів Ілля і сказав йому: якщо я чоловік Божий, то нехай зійде вогонь з неба і попалить тебе і твій п’ятидесяток. І зійшов вогонь Божий з неба, і попалив його і п’ятидесяток його.

И приложи́ ца́рь єще́ посла́ти старѣ́ишину, пятьдеся́тника тре́тіяго, и пятьдеся́тъ муже́й съ ни́мъ. И пріи́де къ нему́ пятьдеся́тникъ тре́тій, и поклони́ся на колѣ́на своя́ предъ иліє́ю, и моли́ єго́, и глаго́ла къ нему́ и рече́: человѣ́че Бо́жій, пощади́ ду́шу мою́ и ду́шу ра́бъ твои́хъ си́хъ пятьдеся́тъ предъ очи́ма твои́ма:

І ще послав утретє п’ятдесятника з його п’ятидесятком. І піднявся, і прийшов п’ятдесятник третій, і упав на коліна свої перед Іллею, і благав його, і говорив йому: чоловіче Божий! нехай не буде знехтувана душа моя і душі рабів твоїх — цих п’ятдесятьох — перед очима твоїми;

се́, сни́де о́гнь съ небесе́ и пояде́ два́ пятьдеся́тника пе́рвыя съ пятіюдесятми́ и́хъ: и ны́нѣ да пощади́тся душа́ рабо́въ твои́хъ предъ очи́ма твои́ма.

ось, зійшов вогонь з неба, і попалив двох п’ятдесятників попередніх з їх п’ятидесятками; але тепер нехай не буде знехтувана душа моя перед очима твоїми!

И глаго́ла а́нгелъ Госпо́день ко иліи́ и рече́: сни́ди съ ни́мъ, не убо́йся от лица́ и́хъ. И воста́ иліа́ и сни́де съ ни́мъ къ царю́,

І сказав ангел Господній Іллі: піди з ним, не бійся його. І він встав, і пішов з ним до царя.

и глаго́ла къ нему́ и рече́: си́це глаго́летъ Госпо́дь: что́ я́ко посла́лъ єси́ послы́ вопроша́ти Ваа́ла скве́рнаго бо́га во аккаро́нѣ, а́ки бы не бы́лъ Бо́гъ во Ізра́или, є́же вопроси́ти от него́ словесе́? сего́ ра́ди от одра́, на́ньже возше́лъ єси́ ту́, не и́маши слѣ́зти съ него́ я́ко сме́ртію у́мреши.

І сказав йому: так говорить Господь: за те, що ти посилав послів запитувати Веельзевула, божество аккаронське, ніби в Ізраїлі немає Бога, щоб запитувати про слово Його, — з постелі, на яку ти ліг, не встанеш з неї, але помреш.

И у́мре по глаго́лу Госпо́дню, єго́же глаго́ла иліа́. И ца́рствова Іора́мъ бра́тъ Охозі́инъ вмѣ́сто єго́, поне́же не имѣ́ сы́на Охозі́а, въ лѣ́то второ́є Іора́ма сы́на Іосафа́та царя́ Іу́дина.

І помер він за словом Господнім, що прорік Ілля. І став царем Іорам [брат Охозії], замість нього, на другий рік Іорама, сина Іосафатового, царя Юдейського, бо сина в того не було.

И про́чая слове́съ Охозі́иныхъ, єли́ка сотвори́, не се́ ли, сія́ пи́сана въ кни́гахъ слове́съ дні́й царе́й Ізра́илевыхъ?

Інше про Охозію, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.

И бы́сть внегда́ взя́ти Го́споду илію́ въ ви́хрѣ я́ко на не́бо и идя́ше иліа́ и Єліссе́й от Галга́лъ.

У той час, коли Господь захотів піднести Іллю у вихорі на небо, йшов Ілля з Єлисеєм з Галгала.

И рече́ иліа́ ко Єліссе́ю: сѣди́ у́бо здѣ́, я́ко Госпо́дь посла́ мя до Веѳи́ля. И рече́ Єліссе́й: жи́въ Госпо́дь и жива́ душа́ твоя́, а́ще оста́влю тя́. И пріидо́ста въ Веѳи́ль.

І сказав Ілля Єлисеєві: залишся тут, бо Господь посилає мене у Вефиль. Але Єлисей сказав: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І пішли вони у Вефиль.

И пріидо́ша сы́нове проро́честіи, и́же въ Веѳи́ли, ко Єліссе́ю и рѣ́ша къ нему́: разумѣ́єши ли, я́ко взима́єтъ Госпо́дь дне́сь господи́на твоєго́ верху́ главы́ твоєя́ [от тебе́]? И рече́: и а́зъ уразумѣ́хъ, молчи́те.

І вийшли сини пророків, що у Вефилі, до Єлисея і сказали йому: чи знаєш, що сьогодні Господь піднесе господаря твого над главою твоєю? Він сказав: я також знаю, мовчіть.

И рече́ иліа́ ко Єліссе́ю: ся́ди у́бо здѣ́, я́ко Госпо́дь посла́ мя во ієріхо́нъ. И рече́ Єліссе́й: жи́въ Госпо́дь и жива́ душа́ твоя́, а́ще оста́влю тя́. И пріидо́ста во ієріхо́нъ.

І сказав йому Ілля: Єлисею, залишся тут, бо Господь посилає мене в Єрихон. І сказав він: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І прийшли в Єрихон.

И прибли́жишася сы́нове проро́ковъ, и́же во ієріхо́нѣ, ко Єліссе́ю и рѣ́ша єму́: разумѣ́єши ли, я́ко дне́сь взе́млетъ Госпо́дь господи́на твоєго́ свы́ше главы́ твоєя́ [от тебе́]? И рече́: и́бо и а́зъ уразумѣ́хъ, молчи́те.

І підійшли сини пророків, що у Єрихоні, до Єлисея і сказали йому: чи знаєш, що сьогодні Господь бере господаря твого і піднесе над главою твоєю? Він сказав: я також знаю, мовчіть.

И рече́ єму́ иліа́: сѣди́ здѣ́, я́ко Госпо́дь посла́ мя до Іорда́на. И рече́ Єліссе́й: жи́въ Госпо́дь и жива́ душа́ твоя́, а́ще оста́влю тебе́. И поидо́ста о́ба,

І сказав йому Ілля: залишся тут, тому що Господь посилає мене до Йордану. І сказав він: живий Господь і жива душа твоя! не залишу тебе. І пішли обоє.

и пятьдеся́тъ муже́й от сыно́въ проро́ческихъ, и ста́ша проти́ву издале́ча: и сі́и о́ба ста́ста при Іорда́нѣ.

П’ятдесят чоловік із синів пророчих пішли і стали віддалік навпроти них, а вони обоє стояли біля Йордану.

И прія́тъ иліа́ ми́лоть свою́, и сви́тъ ю́, и уда́ри є́ю въ во́ду, и разступи́ся вода́ сю́ду и сю́ду: и проидо́ста о́ба по су́ху.

І взяв Ілля милоть свою, і згорнув, і вдарив нею по воді, і розступилася вона туди і сюди, і перейшли обоє по сухому.

И бы́сть преходя́щема и́ма, и рече́ иліа́ ко Єліссе́єви: проси́, что́ сотворю́ ти пре́жде не́же взя́тъ бу́ду от тебе́. И рече́ Єліссе́й: да бу́детъ у́бо Ду́хъ, и́же въ тебѣ́, сугу́бъ во мнѣ́.

Коли вони перейшли, Ілля сказав Єлисеєві: проси, що зробити тобі, раніше, ніж я буду взятий від тебе. І сказав Єлисей: дух, який у тобі, нехай буде на мені подвійно.

И рече́ иліа́: оже́сточилъ єси́ проси́ти: а́ще у́зриши мя́ взе́млема от тебе́, бу́детъ ти́ та́ко: а́ще ли не [у́зриши], не бу́детъ.

І сказав він: важкого ти просиш. Якщо побачиш, як я буду взятий від тебе, то буде тобі так, а якщо не побачиш, не буде.

И бы́сть иду́щема и́ма, идя́ста и глаго́ласта: и се́, колесни́ца о́гненная и ко́ни о́гненніи, и раздѣли́ша между́ обѣ́ма. И взя́тъ бы́сть иліа́ ви́хромъ я́ко на не́бо.

Коли вони йшли і дорогою розмовляли, раптом з’явилася колісниця вогненна і коні вогненні, і розлучили їх обох, і понісся Ілля у вихорі на небо.

И Єліссе́й зря́ше и вопія́ше: о́тче, о́тче, колесни́ца Ізра́илева и ко́нница єго́. И не уви́дѣ єго́ ктому́: и я́тся [Єліссе́й] за ри́зы своя́, и растерза́ я́ въ два́ растерза́нія,

Єлисей же дивився і викликнув: батьку мій, батьку мій, колісниця Ізраїля і кіннота його! І не бачив його більше. І схопив він одяг свій і роздер його на дві частини.

и взя́ ми́лоть Иліину́ Єліссе́й па́дшую верху́ єго́, и возврати́ся Єліссе́й, и ста́ на бре́зѣ Іорда́новѣ.

І підняв милоть Іллі, що впала з нього, і пішов назад, і став на березі Йордану;

И прія́тъ [Єліссе́й] ми́лоть иліину́, я́же паде́ верху́ єго́, и уда́ри въ во́ду, и не разступи́ся вода́. И рече́: гдѣ́ Бо́гъ иліи́нъ Аффо́? И уда́ри Єліссе́й во́ды [втори́цею], и разступи́шася сю́ду и сю́ду, и пре́йде Єліссе́й по су́ху.

і взяв милоть Іллі, що впала з нього, і вдарив нею по воді, і сказав: де Господь, Бог Іллі, — Він Самий? І вдарив по воді, і вона розступилася туди і сюди, і перейшов Єлисей.

И ви́дѣша єго́ сы́нове проро́честіи, и́же во ієріхо́нѣ сопроти́въ, и рѣ́ша: почи́ Ду́хъ иліи́нъ на Єліссе́и. И пріидо́ша на срѣ́теніє єму́ и поклони́шася єму́ до земли́,

І побачили його сини пророків, що у Єрихоні, здаля, і сказали: спочив дух Іллі на Єлисеєві. І пішли назустріч йому, і поклонилися йому до землі,

и рѣ́ша къ нему́: се́, ны́нѣ со о́троки твои́ми пятьдеся́тъ муже́й сыно́въ си́льныхъ: ше́дше да взы́щутъ господи́на твоєго́, єда́ ка́ко Ду́хъ Госпо́день взя́, и пове́рже єго́ на Іорда́нѣ, или́ на єди́нѣй от го́ръ, или́ на єди́нѣмъ от холмо́въ и рече́ Єліссе́й: не посыла́йте.

і сказали йому: ось, є у нас , рабів твоїх, чоловік п’ятдесят, люди сильні; нехай би вони пішли і пошукали господаря твого; може, відніс його Дух Господній і поставив його на одній з гір, або на одній з долин. Він же сказав: не посилайте.

И принудиша єго́, и до́ндеже устыдѣ́ся, и рече́: посли́те. И посла́ша пятьдеся́тъ муже́й, и иска́ша три́ дни́, и не обрѣто́ша єго́,

Але вони приступали до нього довго, так що надокучили йому, і він сказав: пошліть. І послали п’ятдесят чоловік, і шукали три дні, і не знайшли його,

и возврати́шася къ нему́: и то́й сѣдя́ше во ієріхо́нѣ. И рече́ Єліссе́й къ ни́мъ: не глаго́лахъ ли къ ва́мъ, не иди́те?

і повернулися до нього, тим часом як він залишався в Єрихоні, і сказав їм: чи не говорив я вам: не ходіть?

И рѣ́ша му́жіє гра́да ко Єліссе́ю: се́, жили́ще гра́да бла́го, я́коже ты́, господи́не, ви́диши, но во́ды злы́ и земля́ непло́дна.

І сказали жителі того міста Єлисеєві: ось, розташування цього міста добре, як бачить господар наш; але вода погана і земля неплідна.

И рече́ Єліссе́й: принеси́те ми́ водоно́съ но́въ, и всы́плите въ о́нь со́ль. И взя́ша, и принесо́ша къ нему́.

І сказав він: дайте мені нову чашу і покладіть туди соли. І дали йому.

И изы́де Єліссе́й на исхо́дища водна́я, и всы́па ту́ со́ль, и рече́: си́це глаго́летъ Госпо́дь: изцѣли́хъ во́ды сія́, не бу́детъ от ни́хъ ктому́ сме́рти и непло́дства.

І вийшов він до джерела води, і кинув туди соли, і сказав: так говорить Господь: Я зробив воду цю здоровою, не буде від неї надалі ні смерти, ні неплідности.

И изцѣлѣ́ша во́ды до дне́ сего́, по глаго́лу Єліссе́єву, єго́же глаго́ла.

І вода стала здоровою до цього дня, за словом Єлисея, що він сказав.

И взы́де отту́ду во Веѳи́ль. И восходя́щу єму́ путе́мъ, и дѣ́ти ма́лы изыдо́ша изъ гра́да, и руга́хуся єму́, и рѣ́ша єму́: гряди́, плѣши́вѣ, гряди́.

І пішов він звідти у Вефиль. Коли він ішов дорогою, малі діти вийшли з міста і насміхалися з нього і говорили йому: йди, плішивий! йди, плішивий!

И озрѣ́ся вслѣ́дъ и́хъ, и ви́дѣ я́, и прокля́тъ я́ и́менемъ Госпо́днимъ. И се́, изыдо́ша двѣ́ медвѣ́дицы изъ дубра́вы и растерза́ша от ни́хъ четы́редесять два́ о́трочища.

Він озирнувся і побачив їх і прокляв їх ім’ям Господнім. І вийшли дві ведмедиці з лісу і розірвали з них сорок дві дитини.

И и́де отту́ду въ го́ру карми́лскую, и отту́ду возврати́ся въ самарі́ю.

Звідси пішов він на гору Кармил, а звідти повернувся в Самарію.

И Іора́мъ сы́нъ Ахаа́вовъ воцари́ся надъ Ізра́илемъ въ самарі́и, въ лѣ́то осмоєна́десять Іосафа́та царя́ Іу́дина, и ца́рствова лѣ́тъ двана́десять,

Іорам, син Ахава, став царем над Ізраїлем у Самарії у вісімнадцятий рік Іосафата, царя Юдейського, і царював дванадцять років,

и сотвори́ лука́воє предъ очи́ма Госпо́днима: оба́че не я́коже оте́цъ єго́ и не я́коже ма́ти єго́: и разруши́ ка́пища Ваа́лова, я́же сотвори́ оте́цъ єго́:

і робив невгодне в очах Господніх, хоча не так, як батько його і мати його: він зняв статую Ваала, яку зробив батько його;

оба́че ко грѣху́ ієровоа́ма сы́на нава́това, и́же введе́ во грѣ́хъ Ізра́иля, прилѣпи́ся и не отступи́ от него́.

однак же гріхів Ієровоама, сина Наватового, що ввів у гріх Ізраїля, він тримався, не відступав від них.

И моса́ ца́рь Моа́вль бѣ́ ноки́дъ и дая́ше да́нь царю́ Ізра́илеву, сто́ ты́сящъ а́гнцевъ и сто́ ты́сящъ овно́въ съ руна́ми.

Меса, цар Моавитський, був багатий на худобу і посилав цареві Ізраїльському по сто тисяч овець і по сто тисяч необстрижених баранів.

И бы́сть по уме́ртвіи Ахаа́вли и отве́ржеся ца́рь Моа́вль царя́ Ізра́илева.

Але коли помер Ахав, цар Моавитський відділився від царя Ізраїльського.

И изы́де ца́рь Іора́мъ во дни́ о́ны от самарі́и и согля́да Ізра́иля,

І виступив цар Іорам у той час із Самарії і зробив огляд всім ізраїльтянам;

и и́де, и посла́ ко Іосафа́ту царю́ Іу́дину, глаго́ля: ца́рь Моа́вль отве́ржеся мене́: и́деши ли со мно́ю на бра́нь на Моа́ва? И рече́: взы́ду: си́це мнѣ́, я́коже и тебѣ́: я́коже лю́діє мои́, лю́діє твои́: я́коже ко́ни мои́, ко́ни твои́.

і пішов і послав до Іосафата, царя Юдейського, сказати: цар Моавитський відділився від мене, чи підеш зі мною на війну проти Моава? Він сказав: піду; як ти, так і я, як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні.

И рече́: кі́имъ путе́мъ взы́демъ? И рече́: путе́мъ пусты́ни Єдо́мскія.

І сказав: якою дорогою йти нам? Він сказав: дорогою пустелі Едомської.

И и́де ца́рь Ізра́илевъ и ца́рь Іу́динъ и ца́рь Єдо́мль, и идо́ша путе́мъ се́дмь дні́й: и не бѣ́ полку́ воды́ и ското́мъ су́щымъ съ ни́ми.

І пішов цар Ізраїльський, і цар Юдейський, і цар Едомський, і йшли вони обходом сім днів, і не було води для війська і для худоби, що йшла за ними.

И рече́ отроко́мъ свои́мъ ца́рь Ізра́илевъ: О, я́ко созва́ Госпо́дь три́ сія́ цари́ иду́щыя преда́ти и́хъ въ ру́цѣ Моа́вли.

І сказав цар Ізраїльський: ох! скликав Господь трьох царів цих, щоб віддати їх у руку Моава.

И рече́ Іосафа́тъ къ нему́ ца́рь Іу́динъ: є́сть ли здѣ́ проро́къ Госпо́день, и вопро́симъ Го́спода и́мъ? и отвѣща́ єди́нъ о́трокъ царя́ Ізра́илева и рече́: здѣ́ є́сть Єліссе́й сы́нъ Сафа́товъ, и́же возлива́ше во́ду на ру́цѣ иліинѣ́.

І сказав Іосафат: чи немає тут пророка Господнього, щоб нам запитати Господа через нього? І відповів один із слуг царя Ізраїльського і сказав: тут Єлисей, син Сафатів, який подавав воду на руки Іллі.

И рече́ Іосафа́тъ: є́сть съ ни́мъ глаго́лъ Госпо́день. И сни́де къ нему́ ца́рь Ізра́илевъ и Іосафа́тъ ца́рь Іу́динъ и ца́рь Єдо́мль.

І сказав Іосафат: є в нього слово Господнє. І пішли до нього цар Ізраїльський, і Іосафат, і цар Едомський.

И рече́ Єліссе́й ко царю́ Ізра́илеву: что́ мнѣ́ и тебѣ́? иди́ ко проро́комъ отца́ твоєго́ и ко проро́комъ ма́тере твоєя́. И рече́ єму́ ца́рь Ізра́илевъ: єда́ созва́ Госпо́дь три́ цари́, є́же преда́ти я́ въ ру́цѣ Моа́вли?

І сказав Єлисей цареві Ізраїльському: що мені і тобі? піди до пророків батька твого і до пророків матері твоєї. І сказав йому цар Ізраїльський: ні, бо Господь скликав сюди трьох царів цих, щоб віддати їх у руки Моава.

И рече́ Єліссе́й: жи́въ Госпо́дь си́лъ єму́же предстою́ предъ ни́мъ, я́ко а́ще бы́хъ не лице́ Іосафа́та царя́ Іу́дина а́зъ прія́лъ, то́ воззрѣ́лъ ли бы́хъ на тя́, и ви́дѣлъ ли бы́хъ тя́?

І сказав Єлисей: живий Господь Саваоф, перед Яким я стою! Якби я не шанував Іосафата, царя Юдейського, то не глянув би на тебе і не бачив би тебе;

и ны́нѣ приведи́ ми пѣвца́. И бы́сть єгда́ воспѣва́ше пѣве́цъ, и бы́сть на не́мъ рука́ Госпо́дня,

тепер покличте мені гусляра. І коли гусляр грав на гуслях, тоді рука Господня торкнулася Єлисея,

и рече́: та́ко глаго́летъ Госпо́дь: сотвори́те пото́къ се́й рва́ми рва́ми,

і він сказав: так говорить Господь: робіть на цій долині рови за ровами,

я́ко та́ко глаго́летъ Госпо́дь: не у́зрите ду́ха, и ниже́ уви́дите дождя́: и пото́къ се́й напо́лнится воды́, и піє́те вы́ и стяжа́нія ва́ша и ско́ти ва́ши:

бо так говорить Господь: не побачите вітру і не побачите дощу, а долина ця наповниться водою, яку будете пити ви і дрібна і велика худоба ваша;

и ле́гко сіє́ предъ очи́ма Госпо́днима, и преда́мъ Моа́ва въ ру́ки ва́шя,

але цього мало перед очима Господа; Він і Моава віддасть у руки ваші,

и порази́те вся́къ гра́дъ тве́рдъ, и вся́ко дре́во бла́го низложите́, и вся́къ исто́чникъ воды́ заградите́, и вся́ку ча́сть бла́гу разбієте́ ка́меніємъ.

і ви уразите всі міста укріплені і всі міста головні, і всі кращі дерева зрубаєте, і всі джерела водні загатите, і всі кращі ділянки польові зіпсуєте камінням.

И бы́сть зау́тра восходя́щей же́ртвѣ, и се́, во́ды идя́ху путе́мъ Єдо́мскимъ, и испо́лнися воды́ земля́.

Зранку, коли підносять хлібне приношення, раптом полилася вода по дорозі від Едома, і наповнилася земля водою.

И вси́ Моави́тяне услы́шаша, я́ко взыдо́ша три́ царя́ бра́тися съ ни́ми. И возопи́ша отвсю́ду препоя́санніи ору́жіємъ и рѣ́ша: о́хъ: и ста́ша у предѣ́ла.

Коли моавитяни почули, що йдуть царі воювати з ними, тоді зібрані були всі, починаючи від тих, хто носить пояс, і старші, і стали на кордоні.

И ура́ниша зау́тра, и со́лнце возсія́ на во́ды: и ви́дѣ Моа́въ сопроти́въ во́ды че́рмны я́ко кро́вь,

Зранку встали вони рано, і коли сонце засяяло над водою, моавитянам здаля здалася ця вода червоною, як кров.

и рече́: кро́вь сія́ є́сть от ору́жія: и би́шася ца́ріє, и уби́ му́жъ и́скренняго своєго́: и ны́нѣ [гряди́] на коры́сти, Моа́ве.

І сказали вони: це кров; побилися царі між собою і знищили один одного; тепер на здобич, Моав!

И внидо́ша въ по́лкъ Ізра́илевъ, Ізра́илтяне же воста́ша. и изби́ша Моа́влянъ: и побѣго́ша от лица́ и́хъ: и внидо́ша входя́ще и бію́ще Моа́ва,

І прийшли вони до стану ізраїльського. І встали ізраїльтяни і почали бити моавитян, і ті побігли від них, а вони продовжували йти на них і бити моавитян.

и гра́ды разби́ша, и вся́ку ча́сть бла́гу наверго́ша му́жіє ка́меніємъ, и напо́лниша ю́, и вся́къ исто́чникъ загради́ша, и вся́ко дре́во бла́го изсѣко́ша, доне́лѣже оста́виша ка́меніє стѣ́нъ разбіє́но: и обступи́ша пра́щницы и разби́ша єго́.

І міста зруйнували, і на кожну кращу ділянку в полі кинули кожен по каменю і закидали його; і всі протоки вод загатили й усі дерева кращі зрубали, так що залишалися тільки камені в Кир-Харешеті. І обступили його пращники і зруйнували його.

И ви́дѣ ца́рь Моа́вль, я́ко укрѣпи́ся надъ ни́мъ бра́нь, и взя́ съ собо́ю се́дмь со́тъ муже́й со обнаже́ннымъ ору́жіємъ, є́же просѣщи́ся ко царю́ Єдо́мску: и не возмого́ша.

І побачив цар Моавитський, що битва долає його, і взяв із собою сімсот чоловік, які володіють мечем, щоб пробитися до царя Едомського; але не могли.

И поя́тъ сы́на своєго́ пе́рвенца, єго́же воцари́ вмѣ́сто себе́, и вознесе́ єго́ во всесожже́ніє на стѣнѣ́: и бы́сть раска́яніє вели́коє во Ізра́или: и отступи́ша от него́ и возврати́шася въ зе́млю свою́.

І взяв він сина свого первістка, якому належало царювати замість нього, і підніс його у всепалення на стіні. Це спричинило велике обурення серед ізраїльтян, і вони відступили від нього і повернулися у свою землю.

И жена́ єди́на от сыно́въ проро́чихъ возопи́ ко Єліссе́ю, глаго́лющи: ра́бъ тво́й му́жъ мо́й у́мре, ты́ же вѣ́си, я́ко ра́бъ тво́й бѣ́ боя́ся Го́спода: и заимода́вецъ пріи́де взя́ти два́ сы́на моя́ себѣ́ въ рабы́.

Одна з дружин синів пророчих із криком говорила Єлисеєві: раб твій, мій чоловік, помер; а ти знаєш, що раб твій боявся Господа; тепер прийшов позикодавець взяти обох дітей моїх у раби собі.

И рече́ Єліссе́й: что́ сотворю́ ти? повѣ́ждь ми́, что́ и́маши ны́нѣ въ дому́? Она́ же рече́: нѣ́сть у рабы́ твоєя́ ничто́же въ дому́, то́кмо ма́ло єле́а, и́мже пома́жуся.

І сказав їй Єлисей: що мені зробити тобі? скажи мені, що є у тебе в домі? Вона сказала: немає в раби твоєї нічого в домі, крім посудини з єлеєм.

И рече́ къ не́й: иди́, испроси́ себѣ́ сосу́ды отвнѣ́ от всѣ́хъ сосѣ́дъ твои́хъ, сосу́ды пра́здны, не ума́ли:

І сказав він: піди, попроси собі посудин на стороні, у всіх сусідів твоїх, посудин порожніх; набери чимало,

и вни́ди, и затвори́ две́рь за собо́ю и за сыно́ма твои́ма, и вліє́ши [от єле́а твоєго́] во вся́ сосу́ды сія́, и напо́лненноє во́змеши.

і піди, замкни двері за собою і за синами твоїми, і наливай в усі ці посудини; повні відставляй.

И отъи́де от него́ и сотвори́ та́ко, и затвори́ две́рь за собо́ю и за сыно́ма свои́ма: та́ приноша́ста къ не́й, она́ же влива́ше:

І пішла від нього і замкнула двері за собою і за синами своїми. Вони подавали їй, а вона наливала.

и бы́сть єгда́ напо́лнишася вси́ сосу́ды, и рече́ сыно́ма свои́ма: прибли́жита ми́ єще́ сосу́дъ. И рѣ́ста є́й: нѣ́сть єще́ сосу́да. И ста́ єле́й.

Коли були наповнені посудини, вона сказала синові своєму: подай мені ще посудину. Він сказав їй: немає більш посудин. І зупинилася олія.

И пріи́де и возвѣсти́ человѣ́ку Бо́жію. И рече́ Єліссе́й: иди́ и прода́ждь се́й єле́й, и заплати́ ли́хву твою́, и ты́ и сы́на твоя́ жи́ти бу́дете от оста́вшаго єле́а.

І прийшла вона, і переказала чоловіку Божому. Він сказав: піди, продай олію і заплати борги твої; а що залишиться, тим будеш жити із синами твоїми.

И бы́сть во єди́нъ де́нь, и пре́йде Єліссе́й въ сома́нъ, и ту́ жена́ ве́лія и удержа́ єго́ снѣ́сти хлѣ́ба: и бы́сть єму́ входи́ти и исходи́ти мно́жицею, и уклоня́шеся та́мо я́сти хлѣ́ба.

Одного дня прийшов Єлисей у Сонам. Там одна багата жінка запросила його до себе їсти хліб; і коли б він не проходив, завжди заходив туди їсти хліб.

И рече́ жена́ къ му́жу своєму́: се́, ны́нѣ разумѣ́хъ, я́ко человѣ́къ Бо́жій свя́тъ се́й ми́мо хо́дитъ на́съ при́сно:

І сказала вона чоловіку своєму: ось, я знаю, що чоловік Божий, який проходить повз нас постійно, святий;

сотвори́мъ у́бо єму́ го́рницу, мѣ́сто ма́ло, и поста́вимъ єму́ та́мо о́дръ и трапе́зу, и престо́лъ и свѣ́щникъ: и бу́детъ внегда́ входи́ти єму́ къ на́мъ, и уклоня́єтся та́мо.

зробимо невелику світлицю над стіною і поставимо йому там постіль, і стіл, і сідалище, і світильник; і коли він буде приходити до нас, нехай заходить туди.

И бы́сть во єди́нъ де́нь, и вни́де та́мо, и уклони́ся въ го́рницу, и спа́ та́мо.

В один день він прийшов туди, і зайшов у світлицю, і ліг там,

И рече́ ко гієзі́ю о́трочищу своєму́: призови́ ми сомані́тяныню сію́. И призва́ ю́, и ста́ предъ ни́мъ.

і сказав Гиєзію, слузі своєму: поклич цю сонамитянку. І покликав її, і вона стала перед ним.

И рече́ єму́: рцы́ у́бо є́й: се́, удиви́ла єси́ на́съ всѣ́мъ попече́ніємъ си́мъ: что́ подоба́єтъ сотвори́ти тебѣ́? а́ще є́сть тебѣ́ сло́во къ царю́ или́ ко кня́зю си́лы? Она́ же рече́: [нѣ́сть,] посредѣ́ люді́й мои́хъ а́зъ є́смь живу́щи.

І сказав йому: скажи їй: «ось, ти так піклуєшся про нас; що зробити б тобі? чи не потрібно поговорити про тебе з царем, або з воєначальником?» Вона сказала: ні, серед свого народу я живу.

И рече́ ко гієзі́ю: что́ подоба́єтъ сотвори́ти є́й? И рече́ гієзі́й о́трочищь єго́: вои́стинну сы́на нѣ́сть у нея́ и му́жъ єя́ ста́ръ.

І сказав він: що ж зробити їй? І сказав Гиєзій: так ось, сина немає у неї, а чоловік її старий.

И рече́ призови́ ю́. И призва́ ю́, и ста́ при две́рехъ.

І сказав він: поклич її. Він покликав її, і стала вона у дверях.

И рече́ Єліссе́й къ не́й: во вре́мя сіє́, я́коже ча́съ се́й живу́щи, ты́ зачне́ши сы́на. Она́ же рече́: ни́, господи́не, не солжи́ рабѣ́ твоє́й.

І сказав він: через рік, у цей самий час ти будеш тримати на руках сина. І сказала вона: ні, господарю мій, чоловіче Божий, не обманюй раби твоєї.

И зача́тъ во чре́вѣ жена́, и роди́ сы́на во вре́мя сіє́, я́коже ча́съ се́й живу́щи, я́коже глаго́ла къ не́й Єліссе́й.

І жінка стала вагітною і народила сина на другий рік, у той самий час, як сказав їй Єлисей.

И возмужа́ о́трочищь. И бы́сть, єгда́ изы́де ко отцу́ своєму́, къ жну́щымъ,

І підріс хлопчик і в один день пішов до батька свого, до женців.

и рече́ ко отцу́ своєму́: глава́ моя́, глава́ моя́ [боли́тъ]. И рече́ ко о́троку: неси́ єго́ къ ма́тери єго́.

І сказав батькові своєму: голова моя! голова моя болить! І сказав той слузі своєму: віднеси його до матері його.

И несе́ єго́ къ ма́тери єго́, и лежа́ше на колѣ́ну єя́ до полу́дне, и у́мре.

І поніс його і приніс його до матері його. І він сидів на колінах у неї до полудня, і помер.

И вознесе́ єго́, и положи́ єго́ на одрѣ́ человѣ́ка Бо́жія: и затвори́ єго́, и изы́де, и призва́ му́жа своєго́, и рече́ єму́:

І пішла вона, і поклала його на постелі чоловіка Божого, і замкнула його, і вийшла,

посли́ ми у́бо єди́наго от о́трокъ, и єди́но от осля́тъ, и теку́ до человѣ́ка Бо́жія, и возвращу́ся.

і покликала чоловіка свого і сказала: пришли мені одного зі слуг і одну з ослиць, я поїду до чоловіка Божого і повернуся.

И рече́: что́ я́ко ты́ и́деши къ нему́ дне́сь? не но́въ ме́сяцъ, ниже́ суббо́та. Она́ же рече́: ми́ръ.

Він сказав: навіщо тобі їхати до нього? сьогодні не новомісяччя і не субота. Але вона сказала: добре.

И осѣдла́ осля́, и рече́ ко о́трочищу своєму́: веди́, и иди́, да не удержи́ши мене́, є́же всѣ́сти, я́коже реку́ тебѣ́: гряди́, и иди́, и пріиди́ къ человѣ́ку Бо́жію на го́ру карми́лскую.

І осідлала ослицю і сказала слузі своєму: веди і йди; не зупиняйся, доки не скажу тобі.

И и́де, и пріи́де до человѣ́ка Бо́жія въ го́ру карми́лскую. И бы́сть я́ко ви́дѣ ю́ Єліссе́й гряду́щую, и рече́ ко гієзі́ю о́трочищу своєму́: се́, у́бо сомані́тяныня о́ная:

І вирушила і прибула до чоловіка Божого, до гори Кармил. І коли побачив чоловік Божий її здаля, то сказав слузі своєму Гиєзію: це та сонамитянка.

ны́нѣ тецы́ во срѣ́теніє єя́ и рече́ши є́й: ми́ръ ли тебѣ́? И тече́ во срѣ́теніє є́й и рече́ є́й: ми́ръ ли тебѣ́? ми́ръ ли му́жу твоєму́, ми́ръ ли о́трочищу твоєму́? Она́ же рече́: ми́ръ.

Побіжи до неї назустріч і скажи їй: «чи здорова ти? чи здоровий чоловік твій? чи здорова дитина?» — Вона сказала: здорові.

И пріи́де ко Єліссе́ю на го́ру, и я́тся за но́зѣ єго́. И прибли́жися гієзі́й отри́нути ю́. И рече́ Єліссе́й: оста́ви ю́, я́ко душа́ єя́ болѣ́зненна въ не́й, и Госпо́дь укры́ от мене́ и не возвѣсти́ мнѣ́.

Коли ж прийшла до чоловіка Божого на гору, схопилася за ноги його. І підійшов Гиєзій, щоб відвести її; але чоловік Божий сказав: залиш її, душа в неї засмучена, а Господь приховав від мене і не оголосив мені.

Она́ же рече́: єда́ проси́хъ сы́на у господи́на моєго́, я́ко реко́хъ: не прельсти́ мене́?

І сказала вона: чи просила я сина в господаря мого? чи не говорила я: «не обманюй мене»?

И рече́ Єліссе́й ко гієзі́ю: препоя́ши чре́сла твоя́ и возми́ же́злъ мо́й въ ру́цѣ твои́, и иди́, я́ко а́ще обря́щеши му́жа, да не благослови́ши єго́, и а́ще благослови́тъ тя́ му́жъ, не отвѣща́й єму́: и возложи́ же́злъ мо́й на лице́ о́трочища.

І сказав він Гиєзію: підпережи стегна твої і візьми жезл мій у руку твою, і піди; якщо зустрінеш кого, не вітай його, і якщо хто буде тебе вітати, не відповідай йому; і поклади жезл мій на лице дитини.

И рече́ ма́ти о́трочища: жи́въ Госпо́дь и жива́ душа́ твоя́, а́ще оста́влю тебе́. И воста́ Єліссе́й и и́де вслѣ́дъ єя́.

І сказала мати дитини: живий Господь і жива душа твоя! не відстану від тебе. І він встав і пішов за нею.

И гієзі́й и́де предъ не́ю, и возложи́ же́злъ на лице́ о́трочища, и не бѣ́ гла́са, и не бѣ́ слы́шанія. И возврати́ся во срѣ́теніє єго́ и повѣ́да єму́ глаго́ля: не воста́ о́трочищь.

Гиєзій пішов попереду них і поклав жезл на лице дитини. Але не було ні голосу, ні відповіді. І вийшов назустріч йому, і доніс йому, і сказав: не пробуджується дитина.

И вни́де Єліссе́й въ хра́мину, и се́, о́трочищь уме́рый положе́нъ на одрѣ́ єго́.

І ввійшов Єлисей у дім, і ось, дитина померла лежить на постелі його.

И вни́де Єліссе́й въ до́мъ и затвори́ две́рь за двою́ собо́ю, и помоли́ся Го́споду.

І ввійшов, і замкнув двері за собою, і помолився Господу.

И взы́де, и ля́же на о́трочищи, и положи́ уста́ своя́ на устѣ́хъ єго́, и о́чи свои́ на о́чи єго́, и ру́цѣ свои́ на ру́цѣ єго́, и плеснѣ́ свои́ на плесну́ єго́: и сляче́ся надъ ни́мъ, и ду́ну на него́, и согрѣ́ся пло́ть о́трочища.

І піднявся і ліг над дитям, і приклав свої вуста до його вуст, і свої очі до його очей, і свої долоні до його долонь, і простягся на ньому, і зігрілося тіло хлопчика.

И обрати́ся, и походи́ въ хра́минѣ сю́ду и сю́ду: и взы́де, и сляче́ся надъ о́трочищемъ седми́жды, и отве́рзе о́трочищь о́чи свои́.

І встав і пройшов по світлиці назад і вперед; потім знову піднявся і простягся на ньому. І пчихнула дитина разів сім, і відкрила дитина очі свої.

И возопи́ Єліссе́й ко гієзі́ю и рече́: призови́ ми сомані́тяныню сію. И призва́ ю́, и вни́де къ нему́. И рече́ Єліссе́й: пріими́ сы́на твоєго́.

І покликав він Гиєзія і сказав: поклич цю сонамитянку. І той покликав її. Вона прийшла до нього, і він сказав: візьми сина твого.

И вни́де жена́, и паде́ на ногу́ єго́, и поклони́ся єму́ до земли́: и прія́тъ сы́на своєго́, и изы́де.

І підійшла, і впала йому в ноги, і поклонилася до землі; і взяла сина свого і пішла.

И Єліссе́й возврати́ся въ Галга́лы. И бѣ́ гла́дъ въ земли́ то́й, и сы́нове проро́чи сѣдя́ху предъ ни́мъ. И рече́ Єліссе́й о́трочищу своєму́: наста́ви коно́бъ ве́лій и свари́ варе́ніє сыно́мъ проро́чимъ.

Єлисей же повернувся в Галгал. І був голод у землі тій, і сини пророків сиділи перед ним. І сказав він слузі своєму: постав великий казан і звари юшку для синів пророчих.

И изы́де єди́нъ на село́ собра́ти зе́лія ди́вія: и обрѣ́тъ віногра́дъ на селѣ́, и набра́ въ не́мъ я́блока ди́віяго по́лну ри́зу свою́, и всы́па въ коте́лъ на сваре́ніє, я́ко не разумѣ́ша,

І вийшов один з них у поле збирати овочі, і знайшов дику витку рослину, і набрав з неї диких плодів повний одяг свій; і прийшов і накришив їх у казан з юшкою, тому що вони не знали їх .

и принесе́ муже́мъ я́сти. И бы́сть яду́щымъ и́мъ от варе́нія, и се́, возопи́ша и рѣ́ша: сме́рть въ коно́бѣ, человѣ́че Бо́жій. И не мого́ша я́сти.

І налили їм їсти. Але як тільки вони стали їсти юшку, то здійняли крик і говорили: смерть у казані, чоловіче Божий! І не могли їсти.

И рече́: возми́те муки́ и всы́плите въ коно́бъ. И рече́ Єліссе́й ко гієзі́ю о́трочищу своєму́: изнеси́ лю́демъ, да ядя́тъ. И не бы́сть ктому́ зла́го глаго́ла въ коно́бѣ.

І сказав він: подайте борошна. І всипав його в казан і сказав [Гиєзію]: наливай людям, нехай їдять. І не стало нічого шкідливого в казані.

И му́жъ пріи́де от веѳарі́са и принесе́ къ человѣ́ку Бо́жію перворо́дныхъ два́десять хлѣ́бовъ ячме́нныхъ и смо́квы. И рече́: дади́те лю́демъ, да ядя́тъ.

Прийшов хтось з Ваал-Шалиші, і приніс чоловіку Божому хлібний початок — двадцять ячмінних хлібців і сирі зерна в лушпинні. І сказав Єлисей: віддай людям, нехай їдять.

И рече́ о́трокъ єго́: что́ да́мъ сіє́ сту́ муже́мъ? И рече́: да́ждь лю́демъ я́, да ядя́тъ, я́ко си́це глаго́летъ Госпо́дь: бу́дутъ я́сти, и оста́нетъ.

І сказав слуга його: що тут я дам сотні людей? І сказав він: віддай людям, нехай їдять, бо так говорить Господь: «наситяться, і залишиться».

И ядо́ша, и оста́ по глаго́лу Госпо́дню.

Він подав їм, і вони наситилися, і ще залишилося, за словом Господнім.

И неєма́нъ кня́зь си́лы сирі́йскія бѣ́ му́жъ ве́лій предъ господи́номъ свои́мъ и ди́венъ лице́мъ, я́ко и́мъ даде́ Госпо́дь спасе́ніє сирі́и: и му́жъ бѣ́ си́ленъ крѣ́постію прокаже́нъ.

Неєман, воєначальник царя Сирійського, був великою людиною у господаря свого і шанованою, тому що через нього дав Господь перемогу сиріянам; і людина ця була відмінним воїном, але прокаженим.

И изъ сирі́и изыдо́ша во́ини и плѣни́ша ю́нотку ма́лу от земли́ Ізра́илевы: и бѣ́ предъ жено́ю неєма́новою [служа́]

Сиріяни одного разу пішли загонами і взяли в полон із землі Ізраїльської маленьку дівчинку, і вона служила дружині Неємановій.

и рече́ госпожѣ́ своє́й: о, дабы́ господи́нъ мо́й бы́лъ у проро́ка Бо́жія, и́же въ самарі́и, то́й бы очи́стилъ єго́ и прока́зы єго́.

І сказала вона господині своїй: о, якби господар мій побував у пророка, який у Самарії, то він зняв би з нього проказу його!

И вни́де и возвѣсти́ господи́ну своєму́ и рече́: та́ко и та́ко глаго́ла ю́нотка, я́же от земли́ Ізра́илевы.

І пішов Неєман і передав це господарю своєму, говорячи: так і так говорить дівчинка, що із землі Ізраїльської.

И рече́ ца́рь сирі́йскій ко неєма́ну: иди́, вни́ди, и послю́ писа́ніє ко царю́ Ізра́илеву. И по́йде, и взя́ въ ру́цѣ свои́ де́сять тала́нтъ сребра́ и ше́сть ты́сящъ златни́къ и де́сять измѣня́ємыхъ ри́зъ.

І сказав цар Сирійський [Неєману]: піди, сходи, а я надішлю лист до царя Ізраїльського. Він пішов і взяв із собою десять талантів срібла і шість тисяч сиклів золота, і десять змін одягу;

И внесе́ писа́ніє къ царю́ Ізра́илеву глаго́ля: и ны́нѣ єгда́ пріи́детъ писа́ніє сіє́ къ тебѣ́, се́, посла́хъ къ тебѣ́ неєма́на раба́ моєго́, да очи́стиши єго́ от прока́зы єго́.

і приніс лист цареві Ізраїльському, в якому було сказано: разом з листом цим, ось, я посилаю до тебе Неємана, слугу мого, щоб ти зняв з його проказу його.

И бы́сть єгда́ прочте́ писа́ніє ца́рь Ізра́илевъ, раздра́ ри́зы своя́ и рече́: єда́ а́зъ Бо́гъ є́смь, є́же мертви́ти и животвори́ти, я́ко се́й посла́ и мнѣ́, да очи́щу му́жа от прока́зы єго́? про́чеє разумѣ́йте и ви́дите, я́ко се́ и́щетъ вины́ ко мнѣ́.

Цар Ізраїльський, прочитавши лист, роздер одяг свій і сказав: хіба я Бог, щоб умертвляти й оживляти, що він посилає до мене, щоб я зняв з людини проказу її? ось, тепер знайте і дивіться, що він шукає приводу ворогувати проти мене.

И бы́сть єгда́ услы́ша Єліссе́й, я́ко раздра́ ри́зы своя́ ца́рь Ізра́илевъ, и посла́ къ царю́ Ізра́илеву, глаго́ля: почто́ раздра́лъ єси́ ри́зы твоя́? да пріи́детъ ко мнѣ́ ны́нѣ неєма́нъ, и да разумѣ́єтъ, я́ко є́сть проро́къ во Ізра́или.

Коли почув Єлисей, чоловік Божий, що цар Ізраїльський роздер одяг свій, то послав сказати цареві: для чого ти роздер одяг свій? нехай він прийде до мене, й дізнається, що є пророк в Ізраїлі.

И пріи́де неєма́нъ на ко́нехъ и на колесни́цѣхъ и ста́ при две́рехъ до́му Єліссе́єва.

І прибув Неєман на конях своїх і на колісниці своїй, і зупинився біля входу в дім Єлисєїв.

И посла́ Єліссе́й посла́нника къ нему́, глаго́ля: ше́дъ измы́йся седми́жды во Іорда́нѣ, и возврати́тся пло́ть твоя́ къ тебѣ́, и очи́стишися.

І вислав до нього Єлисей слугу сказати: піди, омийся сім разів у Йордані, й оновиться тіло твоє у тебе, і будеш чистий.

И разгнѣ́вася неєма́нъ, и отъи́де, и рече́: се́, у́бо глаго́лахъ, я́ко изы́детъ ко мнѣ́, и ста́нетъ, и призове́тъ во и́мя Бо́га своєго́, и возложи́тъ ру́ку свою́ на мѣ́сто, и очи́ститъ прока́зу:

І розгнівався Неєман, і пішов, і сказав: ось, я думав, що він вийде, стане і закличе ім’я Господа Бога свого, і покладе руку свою на те місце і зніме проказу;

не бла́ги ли Авана́ и фарфа́ръ рѣ́ки Дама́сковы па́че Іорда́на и всѣ́хъ во́дъ Ізра́илевыхъ? не ше́дъ ли измы́юся въ ни́хъ и очи́шуся? И уклони́ся и отъи́де во гнѣ́вѣ.

хіба Авана і Фарфар, ріки дамаські, не кращі за всі води ізраїльські? хіба я не міг би омитися в них і очиститися? І повернувся і відійшов у гніві.

И прибли́жишася о́троцы єго́ и рѣ́ша єму́: а́ще бы ве́ліє сло́во глаго́лалъ проро́къ тебѣ́, не бы ли сотвори́лъ єси́? а я́ко рече́ къ тебѣ́: измы́йся, и очи́стишися.

І підійшли раби його і говорили йому, і сказали: батьку мій, якби що-небудь важливе сказав тобі пророк, то чи не зробив би ти? а тим більше, коли він сказав тобі тільки: «омийся, і будеш чистий».

И сни́де неєма́нъ, и погрузи́ся во Іорда́нѣ седми́жды, по глаго́лу Єліссе́єву: и возврати́ся пло́ть єго́ я́ко пло́ть отроча́те мла́да, и очи́стися.

І пішов він і занурився в Йордані сім разів, за словом чоловіка Божого, й оновилося тіло його, як тіло малої дитини, і очистився.

И возврати́ся ко Єліссе́ю са́мъ и все́ ополче́ніє єго́, и пріи́де и ста́ предъ ни́мъ и рече́: се́, ны́нѣ разумѣ́хъ, я́ко нѣ́сть Бо́га во все́й земли́, но то́кмо во Ізра́или: и ны́нѣ пріими́ благослове́ніє от раба́ твоєго́.

І повернувся до чоловіка Божого він і всі, хто супроводжував його, і прийшов, і став перед ним, і сказав: ось, я пізнав, що на всій землі немає Бога, як тільки в Ізраїля; отже, прийми дар від раба твого.

И рече́ Єліссе́й: жи́въ Госпо́дь, єму́же предста́хъ предъ ни́мъ, а́ще пріиму́. И понужда́ше єго́ взя́ти, и не послу́ша.

І сказав він: живий Господь, перед лицем Якого стою! не прийму. І той примушував його взяти, але він не погодився.

И рече́ неєма́нъ: а́ще ли не [хо́щеши взя́ти], то́ да́ждь рабу́ твоєму́ бре́мя, супру́гъ мско́въ, от земли́ сея́ червле́ныя: я́ко не сотвори́тъ отсе́лѣ ра́бъ тво́й всесожже́нія и же́ртвы бого́мъ ины́мъ, но Го́споду єди́ному,

І сказав Неєман: якщо вже не так, то нехай рабові твоєму дадуть землі, скільки понесуть два мули, тому що не буде надалі раб твій приносити всепалення і жертви іншим богам, крім Господа;

по глаго́лу сему́ и о словеси́ се́мъ: и очи́ститъ Госпо́дь раба́ твоєго́, єгда́ вни́детъ господи́нъ мо́й въ до́мъ ремма́новъ на поклоне́ніє та́мо: и то́й почі́єтъ на руку́ моє́ю, и поклоню́ся въ дому́ ремма́ни, внегда́ кла́нятися єму́ въ дому́ ремма́ни, и очи́ститъ Госпо́дь раба́ твоєго́ по словеси́ сему́.

тільки ось у чому нехай простить Господь раба твого: коли піде господар мій у дім Риммона для поклоніння там і обіпреться на руку мою, і поклонюся я в домі Риммона, то, за моє поклоніння в домі Риммона, нехай простить Господь раба твого у випадку цьому.

И рече́ Єліссе́й ко неєма́ну: иди́ съ ми́ромъ. и отъи́де от него́ на хавраѳа́ земли́.

І сказав йому: йди з миром. І він від’їхав від нього на невеликий простір землі.

И рече́ гієзі́й о́трочищь Єліссе́євъ: се́, пощадѣ́ господи́нъ мо́й неєма́на Си́рянина сего́, є́же не взя́ти от руки́ єго́, я́же принесе́: жи́въ Госпо́дь, я́ко и́мамъ тещи́ вслѣ́дъ єго́, и возму́ от него́ нѣ́что.

І сказав Гиєзій, слуга Єлисея, чоловіка Божого: ось, господар мій відмовився взяти з руки Неємана, цього сиріянина, те, що він приносив. Живий Господь! Побіжу я за ним, і візьму в нього що-небудь.

И тече́ гієзі́й во слѣ́дъ неєма́новъ. И ви́дѣ єго́ неєма́нъ теку́ща вслѣ́дъ себе́, и возврати́ся съ колесни́цы на срѣ́теніє єму́ и рече́: ми́ръ ли?

І погнався Гиєзій за Неєманом. І побачив Неєман того, хто біг за ним, і зійшов з колісниці назустріч йому, і сказав: чи з миром?

И рече́ гієзі́й: ми́ръ: господи́нъ мо́й посла́ мя, глаго́ля: се́, ны́нѣ пріидо́ста ко мнѣ́ два́ о́трочища от горы́ Єфре́мли от сыно́въ проро́чихъ: да́ждь у́бо и́ма тала́нтъ сребра́ и двѣ́ премѣ́ны ри́зъ.

Він відповів: з миром; господар мій послав мене сказати: «ось, тепер прийшли до мене з гори Єфремової два молодих чоловіка із синів пророчих; дай їм талант срібла і дві зміни одягу».

И рече́ неєма́нъ: возми́ два́ тала́нта сребра́. И взя́ два́ тала́нта во два́ мѣшца́ и двѣ́ премѣ́ны ри́зъ, и возложи́ на два́ о́трочиша своя́, и несо́ста предъ ни́мъ:

І сказав Неєман: візьми, мабуть, два таланти. І просив його. І зав’язав він два таланти срібла у два мішки і дві зміни одягу і віддав двом слугам своїм, і понесли перед ним.

и пріидо́ша въ сумра́ки, и взя́ от ру́къ и́хъ и сокры́ во хра́минѣ, и отпусти́ му́жы.

Коли він прийшов до пагорба, то взяв з рук їхніх і сховав удома. І відпустив людей, і вони пішли.

И са́мъ вни́де и предста́ господи́ну своєму́. И рече́ къ нему́ Єліссе́й: отку́ду [прише́лъ єси́], гієзі́є? И рече́ гієзі́й: не исходи́лъ ра́бъ тво́й ника́може.

Коли він прийшов і з’явився до господаря свого, Єлисей сказав йому: звідки, Гиєзію? І сказав він: нікуди не ходив раб твій.

И рече́ къ нему́ Єліссе́й: не ходи́ло ли се́рдце моє́ съ тобо́ю, и ви́дѣхъ, єгда́ возвраща́шеся му́жъ съ колесни́цы своє́й во срѣ́теніє тебѣ́? и ны́нѣ взя́лъ єси́ сребро́ и ри́зы взя́лъ єси́, да купи́ши за ни́хъ вертогра́ды и ма́слины и віногра́ды, и о́вцы и волы́, и о́троки и отрокови́цы:

І сказав він йому: хіба серце моє не супроводжувало тебе, коли обернувся назустріч тобі чоловік той з колісниці своєї? чи час брати срібло і брати одяг, або оливкові дерева і виноградники, і дрібну або велику худобу, і рабів або рабинь?

и прока́за неєма́нова да прильпне́тъ къ тебѣ́ и къ сѣ́мени твоєму́ во вѣ́ки. И изы́де от лица́ єго́ прокаже́нъ я́ко снѣ́гъ.

Нехай же проказа Неєманова пристане до тебе і до потомства твого навік. І вийшов він від нього білий від прокази, як сніг.

И рѣ́ша сы́нове проро́чи ко Єліссе́ю: се́, у́бо мѣ́сто, идѣ́же мы́ живе́мъ проти́ву тебе́, тѣ́сно на́мъ:

І сказали сини пророків Єлисеєві: ось, місце, де ми живемо при тобі, тісне для нас;

да и́демъ ны́нѣ до Іорда́на, и да во́змемъ отту́ду кі́йждо му́жъ по бревну́ єди́ному и сотвори́мъ себѣ́ ту́ обита́лища пребыва́ти та́мо. И рече́: иди́те.

підемо до Йордану і візьмемо звідти кожен по одній колоді і зробимо собі там місце для житла. Він сказав: підіть.

И рече́ єди́нъ кро́тцѣ: гряди́ и са́мъ съ рабы́ твои́ми. И рече́: а́зъ пойду́.

І сказав один: зроби милість, піди і ти з рабами твоїми. І сказав він: піду.

И и́де съ ни́ми: и пріидо́ша ко Іорда́ну, и сѣко́ша древа́:

І пішов з ними, і прийшли до Йордану і стали рубати дерева.

и єгда́ єди́нъ отсѣка́ше бревно́, и се́, желѣ́зо спаде́ съ топори́ща и впаде́ въ во́ду. И возопи́: о, господи́не, и сіє́ зає́мноє.

І коли один валив колоду, сокира його впала у воду. І закричав він і сказав: ох, господарю мій! а вона була позичена!

И рече́ человѣ́къ Бо́жій: гдѣ́ паде́? И показа́ єму́ мѣ́сто. И отсѣче́ дре́во и вве́рже и та́мо: и всплыве́ желѣ́зо.

І сказав чоловік Божий: де вона впала? Він показав йому місце. І відрубав він шматок дерева і кинув туди, і сплила сокира.

И рече́: возми́ себѣ́. И простре́ ру́ку свою́ и взя́тъ є́.

І сказав він: візьми собі. Він простягнув руку свою і взяв її.

И ца́рь Си́рскій бѣ́ вою́я на Ізра́иля, и совѣща́ со о́троки свои́ми, глаго́ля: на мѣ́стѣ нѣ́коємъ сокрове́ннѣмъ ополчу́ся.

Цар Сирійський пішов війною на ізраїльтян, і радився зі слугами своїми, говорячи: у такому-то й у такому-то місці я розташую свій стан.

И посла́ Єліссе́й ко царю́ Ізра́илеву, глаго́ля: блюди́ся не преити́ на мѣ́сто сіє́, я́ко ту́ Си́ряне заляго́ша.

І посилав чоловік Божий до царя Ізраїльського сказати: бережися проходити цим місцем, тому що там сиріяни залягли.

И посла́ ца́рь Ізра́илевъ на мѣ́сто, о не́мже рече́ єму́ Єліссе́й, и соблюде́ся отту́ду не єди́ною, ниже́ два́жды.

І посилав цар Ізраїльський на те місце, про яке говорив йому чоловік Божий і застерігав його; і зберіг себе там не раз і не два.

И смути́ся душа́ царя́ Си́рска о словеси́ се́мъ: и призва́ о́троки своя́ и рече́ къ ни́мъ: не возвѣсти́те ли мнѣ́, кто́ предає́тъ мя́ царю́ Ізра́илеву?

І збентежилося серце царя Сирійського з цього приводу, і покликав він рабів своїх і сказав їм: скажіть мені, хто з наших у зносинах з царем Ізраїльським?

И рече́ єди́нъ от о́трокъ єго́: ни́, господи́не мо́й царю́: я́ко проро́къ Єліссе́й, и́же во Ізра́или, возвѣща́єтъ царю́ Ізра́илеву вся́ словеса́, я́же а́ще глаго́леши въ сокро́вищи ло́жницы твоєя́.

І сказав один із слуг його: ніхто, господарю мій царю; а Єлисей пророк, який у Ізраїля, переказує цареві Ізраїльському і ті слова, що ти говориш у спальній кімнаті твоїй.

И рече́: иди́те, ви́дите, гдѣ́ се́й, и посла́въ возму́ єго́. И возвѣсти́ша єму́, глаго́люще: се́, є́сть въ Доѳаі́мѣ.

І сказав він: підіть, дізнайтеся, де він; я пошлю і візьму його. І донесли йому і сказали: ось, він у Дофаїмі.

И посла́ та́мо ко́ни и колесни́цы и си́лу тя́жку: и пріидо́ша но́щію и окружи́ша гра́дъ.

І послав туди коней і колісниці і багато війська. І прийшли вночі й оточили місто.

И ура́ни ра́бъ єлиссе́євъ воста́ти, и изы́де: и се́, си́ла обступи́ гра́дъ, и ко́ни и колесни́цы. И рече́ о́трокъ єго́ къ нему́: о, господи́не, что́ сотвори́мъ?

Вранці слуга чоловіка Божого встав і вийшов; і ось, військо навколо міста, і коні і колісниці. І сказав йому слуга його: горе нам! господарю мій, що нам робити?

И рече́ Єліссе́й: не бо́йся, я́ко мно́жає и́же съ на́ми, не́жели съ ни́ми.

І сказав він: не бійся, тому що тих, які з нами, більше, ніж тих, які з ними.

И помоли́ся Єліссе́й и рече́: Го́споди, отве́рзи ны́нѣ о́чи о́трока, да у́зритъ. И отве́рзе Госпо́дь о́чи єго́, и ви́дѣ: и се́, гора́ испо́лнь ко́ней, и колесни́ца о́гненна о́крестъ Єліссе́а.

І молився Єлисей, і говорив: Господи! відкрий йому очі, щоб він побачив. І відкрив Господь очі слузі, і він побачив, і ось, уся гора наповнена конями і колісницями вогненними навкруги Єлисея.

И снидо́ша къ нему́: и помоли́ся Єліссе́й ко Го́споду и рече́: порази́ у́бо язы́къ се́й невидѣ́ніємъ. И порази́ и́хъ невидѣ́ніємъ по глаго́лу Єліссе́єву.

Коли пішли до нього сиріяни, Єлисей помолився Господу і сказав: уразь їх сліпотою. І Він уразив їх сліпотою за словом Єлисея.

И рече́ къ ни́мъ Єліссе́й: не се́й пу́ть и не се́й гра́дъ: гряди́те по мнѣ́, и отведу́ вы́ къ му́жу, єго́же и́щете. И отведе́ и́хъ въ самарі́ю.

І сказав їм Єлисей: це не та дорога і не те місто; йдіть за мною, і я проведу вас до тієї людини, яку ви шукаєте. І привів їх у Самарію.

И бы́сть єгда́ внидо́ша въ самарі́ю, и рече́ Єліссе́й: отве́рзи у́бо, Го́споди, о́чи и́хъ, и да ви́дятъ. И отве́рзе Госпо́дь о́чи и́хъ, и ви́дѣша: и се́, бя́ху посредѣ́ самарі́и.

Коли вони прийшли у Самарію, Єлисей сказав: Господи! відкрий очі їм, щоб вони бачили. І відкрив Господь очі їхні, і побачили, що вони всередині Самарії.

И рече́ ца́рь Ізра́илевъ ко Єліссе́ю, єгда́ уви́дѣ я́: а́ще поражу́ я́ пораже́ніємъ, о́тче?

І сказав цар Ізраїльський Єлисеєві, побачивши їх: чи не побити їх, батьку мій?

И рече́ Єліссе́и: да не порази́ши: єда́ ли плѣни́лъ єси́ и́хъ мече́мъ твои́мъ и лу́комъ твои́мъ, да избіє́ши? и предложи́ и́мъ хлѣ́бы и во́ду, да ядя́тъ и да пію́тъ и да оти́дутъ ко господи́ну своєму́.

І сказав він: не вбивай. Хіба мечем твоїм і луком твоїм ти полонив їх, щоб убивати їх? Запропонуй їм хліба і води; нехай їдять і п’ють, і підуть до господаря свого.

И предложи́ и́мъ предложе́ніє ве́ліє, и ядо́ша и пи́ша, и отпусти́ я́, и идо́ша ко господи́ну своєму́: и не приложи́ша ктому́ во́ини приходи́ти изъ сирі́и въ зе́млю Ізра́илеву.

І приготував їм великий обід, і вони їли і пили. І відпустив їх, і пішли до господаря свого. І не ходили більше ті полчища сирійські в землю Ізраїлеву.

И бы́сть по си́хъ, и собра́ сы́нъ Аде́ровъ ца́рь сирі́йскій все́ ополче́ніє своє́, и взы́де и обсѣ́де самарі́ю.

Після того зібрав Венадад, цар Сирійський, усе військо своє і виступив, і обложив Самарію.

И бы́сть гла́дъ вели́къ въ самарі́и: и се́, обсѣдо́ша ю́, до́ндеже бы́сть глава́ осло́ва за пятьдеся́тъ Сі́кль сребра́, и четве́ртая ча́сть мѣ́ры гно́я голуби́наго за пя́ть Сі́кль сребра́.

І був великий голод у Самарії, коли вони облягли її, так що осляча голова продавалася за вісімдесят сиклів срібла, і четверта частина каба голубиного посліду — по п’ять сиклів срібла.

И бы́сть ца́рь Ізра́илевъ обходя́й по стѣна́мъ: и жена́ [нѣ́кая] возопи́ къ нему́, глаго́лющи: спаси́ мя, господи́не мо́й царю́.

Один раз цар Ізраїльський проходив по стіні, і жінка з криком говорила йому: допоможи, господарю мій царю.

И рече́ є́й: а́ще тебе́ не спаса́єтъ Госпо́дь, ка́ко а́зъ спасу́ тя? єда́ от гумна́ или́ от точи́ла?

І сказав він: якщо не допоможе тобі Господь, з чого я допоможу тобі? чи з току, а чи з точила?

И рече́ є́й ца́рь: что́ ти є́сть? И рече́: сія́ жена́ ко мнѣ́ рече́: да́ждь сы́на твоєго́, да съяди́мъ єго́ дне́сь, а у́тро моєго́ сы́на съяди́мъ:

І сказав їй цар: що тобі? І сказала вона: ця жінка говорила мені: «віддай свого сина, ми з’їмо його сьогодні, а сина мого з’їмо завтра».

и испеко́хомъ сы́на моєго́ и снѣдо́хомъ єго́: и рѣ́хъ къ не́й въ де́нь вторы́й: да́ждь сы́на твоєго́, и съяди́мъ єго́: и скры́ сы́на своєго́.

І зварили ми мого сина, і з’їли його. І я сказала їй на другий день: «віддай же твого сина, і з’їмо його». Але вона сховала свого сина.

И бы́сть єгда́ услы́ша ца́рь Ізра́илевъ словеса́ жены́, раздра́ ри́зы своя́ и са́мъ хожда́ше по стѣнѣ́, и ви́дѣша лю́діє вре́тище на пло́ти єго́ вну́трь.

Цар, вислухавши слова жінки, роздер одяг свій: і проходив він по стіні, і народ бачив, що веретище на самому тілі його.

И рече́ ца́рь: сія́ да сотвори́тъ ми́ Бо́гъ и сія́ да приложи́тъ ми́, а́ще бу́детъ глава́ Єліссе́єва на не́мъ дне́сь.

І сказав: нехай те і те зробить мені Бог, і ще більше зробить, якщо залишиться голова Єлисея, сина Сафатового, на ньому сьогодні.

Єліссе́й же сѣдя́ше въ дому́ своє́мъ, и ста́рцы сѣдя́ху съ ни́мъ. И посла́ ца́рь му́жа предъ лице́мъ свои́мъ. И пре́жде да́же пріити́ по́сланному къ нему́, и то́й рече́ ко ста́рцемъ: не вѣ́сте ли, я́ко посла́ сы́нъ убі́йцы се́й, да отсѣче́тъ главу́ мою́? ви́дите, єгда́ пріи́детъ вѣ́стникъ, заключи́те две́ри и сти́сните єго́ во две́рехъ: не то́потъ ли но́гъ господи́на єго́ вслѣ́дъ єго́?

Єлисей же сидів у своєму домі, і старці сиділи в нього. І послав [цар] людину від себе. Раніше, ніж прийшов посланий до нього, він сказав старцям: чи бачите, що цей син убивці послав зняти з мене голову? Дивіться, коли прийде посланий, зачиніть двері і притисніть його дверима. А ось і тупіт ніг господаря його за ним!

И єще́ єму́ глаго́лющу съ ни́ми, и се́, вѣ́стникъ сни́де къ нему́ и рече́: се́, сіє́ зло́ от Го́спода: что́ потерплю́ Го́сподеви ксему́?

Ще говорив він з ними, і ось посланий приходить до нього, і говорить: ось яка біда від Господа! чого мені надалі чекати від Господа?

И рече́ Єліссе́й: слы́шите сло́во Госпо́дне, си́це глаго́летъ Госпо́дь: я́коже ча́съ се́й, у́тро мѣ́ра муки́ пшени́чны бу́детъ за сі́кль єди́нъ, и двѣ́ мѣ́ры ячме́ня за сі́кль єди́нъ во вратѣ́хъ самарі́и.

І сказав Єлисей: вислухайте слово Господнє: так говорить Господь: завтра в цей час міра борошна кращого буде по сиклю і дві міри ячменю по сиклю біля воріт Самарії.

И отвѣща́ тріста́тъ, на єго́же руку́ ца́рь почива́ше, и рече́ ко Єліссе́ю: се́, а́ще отве́рзетъ Госпо́дь и хля́би небе́сныя, то́ не бу́детъ глаго́лъ се́й. И Єліссе́й рече́: се́, ты́ у́зриши очи́ма твои́ма, и отту́ду не и́маши я́сти.

І відповів сановник, на руку якого цар спирався, чоловіку Божому, і сказав: якби Господь і відкрив вікна на небі, і тоді чи може це бути? І сказав той: ось побачиш очима твоїми, але їсти цього не будеш.

И бя́ху четы́ре му́жа прокаже́ни при вратѣ́хъ гра́да. И рече́ му́жъ ко и́скреннему своєму́: что́ мы́ сѣди́мъ здѣ́ до́ндеже у́мремъ?

Чотири чоловіка прокажених знаходилися біля входу у ворота і говорили вони один одному: навіщо нам сидіти тут, очікуючи смерти?

а́ще рече́мъ: вни́демъ во гра́дъ, то́ гла́дъ є́сть во гра́дѣ, и у́мремъ та́мо: а́ще же сѣди́мъ здѣ́, то́ и та́ко у́мремъ: и ны́нѣ и́демъ и вни́демъ въ по́лкъ сирі́йскій: а́ще живя́тъ ны́, жи́ви бу́демъ: а́ще ли умертвя́тъ ны́, то́ у́мремъ.

Якщо зважитися нам піти в місто, то в місті голод, і ми там помремо; якщо ж сидіти тут, то також помремо. Підемо краще в стан сирійський. Якщо залишать нас у живих, будемо жити, а якщо умертвлять, помремо.

И воста́ша въ сумра́цѣ ити́ въ по́лкъ сирі́йскій и внидо́ша средѣ́ полка́ сирі́йска, и се́, не бѣ́ му́жа ту́.

І встали в сутінках, щоб іти в стан сирійський. І прийшли до краю стану сирійського, і ось, немає там жодної людини.

И Госпо́дь слы́шанъ сотвори́ полку́ сирі́йску гла́съ колесни́цъ и гла́съ ко́ней и гла́съ си́лы вели́кія. И рече́ му́жъ ко бра́ту своєму́: се́, ны́нѣ ная́лъ є́сть на на́съ ца́рь Ізра́илевъ цари́ Хетте́йски и цари́ Єги́петскія пріити́ на ны́.

Господь зробив те, що стану сирійському почувся стукіт колісниць та іржання коней, шум війська великого. І сказали вони один одному: очевидно, найняв проти нас цар Ізраїльський царів хеттейських і єгипетських, щоб піти на нас.

И воста́ша, и бѣжа́ша въ сумра́цѣ, и оста́виша сѣ́ни своя́ и ко́ни своя́ и ослы́ своя́, я́коже бы́ша во стану́, и бѣжа́ша души́ ра́ди своєя́.

І встали і побігли в сутінках, і залишили намети свої, і коней своїх, і ослів своїх, весь стан, як він був, і побігли, рятуючи себе.

И внидо́ша прокаже́нніи сі́и до среды́ полка́, и внидо́ша въ сѣ́нь єди́ну, и ядо́ша и пи́ша, и взя́ша отту́ду сребро́ и зла́то и оде́жды, и отидо́ша, и скры́ша: и возврати́шася, и внидо́ша въ другу́ю сѣ́нь, и взя́ша отту́ду, и отидо́ша, и скры́ша.

І прийшли ті прокажені до краю стану, і ввійшли в один намет, і їли і пили, і взяли звідти срібло, і золото, і одяг, і пішли і сховали. Пішли ще в інший намет, і там узяли, і пішли і сховали.

И рече́ му́жъ ко и́скреннему своєму́: не та́ко мы́ твори́мъ: де́нь се́й де́нь благоговѣ́щенія є́сть, мы́ же молчи́мъ и ме́длимъ до свѣ́та у́тренняго, и обря́щемъ беззако́ніє: и ны́нѣ пріи́демъ и вни́демъ, и возвѣсти́мъ въ дому́ царе́вѣ.

І сказали один одному: не так ми робимо. День цей — день радісної звістки, якщо ми будемо баритися і будемо чекати ранкового світла, то впаде на нас провина. Ходімо ж і повідомимо дім царський.

И внидо́ша, и возопи́ша ко врато́мъ гра́да и возвѣсти́ша и́мъ, глаго́люще: внидо́хомъ въ по́лкъ сирі́йскій, и се́, не бы́сть ту́ му́жа, ни гла́са человѣ́ча, но то́кмо ко́ни привя́зани, и осля́та, и сѣ́ни и́хъ я́коже су́ть.

І прийшли, і покликали воротарів міських, і розповіли їм, говорячи: ми ходили в стан сирійський, і ось, немає там ні людини, ні голосу людського, а тільки коні прив’язані, і осли прив’язані, і намети, як бути їм.

И возопи́ша вра́тницы, и возвѣсти́ша въ дому́ царе́вѣ вну́трь.

І покликали воротарів, і вони передали звістку в самий палац царський.

И воста́ но́щію ца́рь и рече́ ко отроко́мъ свои́мъ: возвѣщу́ ва́мъ ны́нѣ, я́же сотвори́ша на́мъ сирі́ане: разумѣ́ша, я́ко гла́дни єсмы́, и изыдо́ша изъ ста́на, и сокры́шася на селѣ́, глаго́люще: я́ко изы́дутъ изъ гра́да, и и́мемъ я́ жи́вы и во гра́дъ вни́демъ.

І встав цар уночі, і сказав слугам своїм: скажу вам, що роблять з нами сиріяни. Вони знають, що ми терпимо голод, і вийшли зі стану, щоб сховатися в полі, думаючи так: «коли вони вийдуть з міста, ми захопимо їх живими і ввійдемо в місто».

И отвѣща́ єди́нъ от о́трокъ єго́ и рече́: да во́змутъ ны́нѣ пя́ть ко́ней оста́вшихъ, и́же оста́шася здѣ́, се́, су́ть у толи́каго мно́жества Ізра́илева оста́вшіися, и по́слемъ та́мо, и у́зримъ.

І відповів один зі службовців при ньому, і сказав: нехай візьмуть п’ять з останніх коней, що залишилися в місті, [з усього ополчення ізраїльтян тільки і залишилося в ньому, з усього ополчення ізраїльтян, що загинуло], і пошлемо, і подивимося.

И взя́ша два́ вса́дника ко́ней: и посла́ ца́рь Ізра́илевъ вслѣ́дъ царя́ Си́рска, глаго́ля: иди́те и ви́дите.

І взяли дві пари коней, запряжених у колісниці. І послав цар услід сирійському війську, сказавши: підіть, подивіться.

И идо́ша вслѣ́дъ и́хъ да́же до Іорда́на, и се́, ве́сь пу́ть испо́лненъ оде́ждъ и ору́жія, я́же поверго́ша сирі́ане, внегда́ устраши́тися и́мъ. И возврати́шася по́сланніи, и возвѣсти́ша царю́.

І їхали за ним до Йордану, і ось уся дорога встелена одягом і речами, які покидали сиріяни при поспішній утечі своїй. І повернулися послані, і донесли цареві.

И изыдо́ша лю́діє, и разгра́биша ве́сь ста́нъ Си́рскій. И бы́сть мѣ́ра муки́ пшени́чны за сі́кль єди́нъ и двѣ́ мѣ́ры ячме́ня за сі́кль, по глаго́лу Госпо́дню.

І вийшов народ, і розграбував стан сирійський, і була міра борошна кращого по сиклю, і дві міри ячменю по сиклю, за словом Господнім.

И ца́рь приста́ви тріста́та, на єго́же руцѣ́ ца́рь почива́ше, у вра́тъ: и попра́ша єго́ лю́діє во вратѣ́хъ, и у́мре, я́коже глаго́ла человѣ́къ Бо́жій, и́же глаго́ла, єгда́ по́сланный пріи́де къ нему́.

І цар поставив того сановника, на руку якого спирався, біля воріт; і розтоптав його народ у воротах, і він помер, як сказав чоловік Божий, який говорив, коли приходив до нього цар.

И бы́сть я́коже рече́ Єліссе́й къ царю́ глаго́ля: двѣ́ мѣ́ры ячме́ня за сі́кль єди́нъ, и мѣ́ра муки́ пшени́чны за сі́кль: и бу́детъ я́коже се́й ча́съ зау́тра во вратѣ́хъ самарі́и.

Коли говорив чоловік Божий царю так: «дві міри ячменю по сиклю, і міра борошна кращого по сиклю будуть завтра в цей час біля воріт Самарії»,

И отвѣща́ тріста́тъ Єліссе́ю и рече́: а́ще Госпо́дь отве́рзетъ хля́би небе́сныя, не бу́детъ глаго́лъ се́й. И рече́ Єліссе́й: се́, у́зриши очи́ма твои́ма, и отту́ду и не и́маши я́сти.

тоді відповів цей сановник чоловіку Божому і сказав: «якби Господь і відкрив вікна на небі, і тоді чи може це бути?» А він сказав: «побачиш твоїми очима, але їсти цього не будеш».

И бы́сть та́ко, и попра́ша єго́ лю́діє во вратѣ́хъ, и у́мре.

Так і збулося з ним; і затоптав його народ у воротах, і він помер.

И глаго́ла Єліссе́й къ женѣ́, єя́же воскреси́ сы́на, глаго́ля: воста́ни и иди́ ты́ и до́мъ тво́й, и обита́й идѣ́же а́ще мо́жеши обита́ти, я́ко призва́ Госпо́дь гла́дъ на зе́млю, и пріи́детъ на зе́млю се́дмь лѣ́тъ.

І говорив Єлисей жінці, сина якої воскресив він, і сказав: устань, і піди, ти і дім твій, і поживи там, де можеш пожити, бо послав Господь голод, і він прийде на цю землю на сім років.

И воста́ жена́, и сотвори́ но глаго́лу Єліссе́єву, и по́йде сама́ и до́мъ єя́, и обита́ на земли́ иноплеме́нничи се́дмь лѣ́тъ.

І встала та жінка, і зробила за словом чоловіка Божого; і пішла вона і дім її, і жила в землі Филистимській сім років.

И бы́сть но сконча́ніи седми́ лѣ́тъ, и возврати́ся жена́ от земли́ иноплеме́нничи во гра́дъ, и пріи́де возопи́ти къ царю́ о до́мѣ своє́мъ и о се́лѣхъ свои́хъ.

Через сім років повернулася ця жінка з землі Филистимської і прийшла просити царя про дім свій і про поле своє.

И глаго́ла ца́рь ко гієзі́ю о́троку Єліссе́а человѣ́ка Бо́жія глаго́ля: повѣ́ждь ми́ ны́нѣ вся́ вели́кая, я́же сотвори́ Єліссе́й.

Цар тоді розмовляв з Гиєзієм, слугою чоловіка Божого, і сказав: розкажи мені про все чудове, що́ зробив Єлисей.

И бы́сть єму́ повѣ́дающу царе́ви, я́ко жи́ва сотвори́ сы́на уме́ршаго: и се́, жена́, єя́же воскреси́ Єліссе́й сы́на єя́, вопию́щи ко царе́ви о до́мѣ своє́мъ и о се́лѣхъ свои́хъ, И рече́ гієзі́й: господи́не царю́, сія́ жена́ и се́й сы́нъ єя́, єго́же жи́ва сотвори́ Єліссе́й.

І в той час як він розповідав цареві, що той воскресив померлого, жінка, сина якої воскресив він, просила царя про дім свій і про поле своє. І сказав Гиєзій: господарю мій царю, це та сама жінка і той самий син її, якого воскресив Єлисей.

И вопроси́ ца́рь жену́: и повѣ́да єму́. И даде́ є́й ца́рь скопца́ єди́наго, глаго́ля возврати́ вся́, я́же єя́ су́ть, и вся́ плоды́ села́ єя́, от да, въ о́ньже оста́ви зе́млю, да́же до ны́нѣ.

І запитав цар у жінки, і вона розповіла йому. І дав їй цар одного з придворних, сказавши: поверніть їй усе, приналежне їй, і всі доходи з поля, з того дня, як вона залишила землю, понині.

И пріи́де Єліссе́й въ Дама́скъ. И сы́нъ Аде́ровъ ца́рь Си́рскій разболѣ́ся, и возвѣсти́ша єму́, глаго́люще: пріи́де человѣ́къ Бо́жій до здѣ́.

І прийшов Єлисей у Дамаск, коли Венадад, цар Сирійський, був хворий. І донесли йому, говорячи: прийшов чоловік Божий сюди.

И рече́ ца́рь ко азаи́лу: пріими́ въ ру́ку свою́ да́ръ, и иди́ во срѣ́теніє человѣ́ку Бо́жію, и вопроси́ Го́спода и́мъ, глаго́ля: а́ще ли жи́въ бу́ду от болѣ́зни сея́?

І сказав цар Азаїлу: візьми в руку твою дарунок і піди назустріч чоловіку Божому, і запитай Господа через нього, говорячи: чи видужаю я від цієї хвороби?

И и́де азаи́лъ на срѣ́теніє єму́, и взя́ да́ръ въ ру́ку свою́, и вся́ блага́я Дама́скова, бре́мя четы́редесять велблю́довъ, и пріи́де, и ста́ предъ ни́мъ, и рече́ ко Єліссе́ю: сы́нъ тво́й, сы́нъ Аде́ровъ, ца́рь Си́рскій, посла́ мя къ тебѣ́ вопроси́ти, глаго́ля: бу́ду ли жи́въ от болѣ́зни моєя́ сея́?

І пішов Азаїл назустріч йому, і взяв дарунок у руку свою і все краще в Дамаску, скільки можуть нести сорок верблюдів, і прийшов і став перед лицем його, і сказав: син твій Венадад, цар Сирійський, послав мене до тебе запитати: «чи видужаю я від цієї хвороби?»

И рече́ къ нему́ Єліссе́й: иди́ и рцы́ єму́: живя́ поживе́ши: но показа́ ми Госпо́дь, я́ко сме́ртію у́мретъ.

І сказав йому Єлисей: піди, скажи йому: «видужаєш»; однак же відкрив мені Господь, що він помре.

И предста́ лицу́ єго́, и возложи́ [ру́ки] да́же до постыдѣ́нія, и пла́кася человѣ́къ Бо́жій.

І спрямував на нього Єлисей погляд свій, і так залишався до того, що привів його в ніяковість; і заплакав чоловік Божий.

И рече́ азаи́лъ: что́ я́ко господи́нъ мо́й пла́четъ? И рече́: вѣ́мъ єли́ка сотвори́ши сыно́мъ Ізра́илевымъ зла́: крѣ́пости и́хъ сожже́ши огне́мъ, и избра́нныя и́хъ избіє́ши мече́мъ, и младе́нцы и́хъ разбіє́ши, и во чре́вѣ имѣ́ющыя и́хъ расто́ргнеши.

І сказав Азаїл: від чого господар мій плаче? І сказав він: від того, що я знаю, яке зло вчиниш ти синам Ізраїлевим; фортеці їхні віддаси вогню, і юнаків їхніх мечем умертвиш, і немовлят їхніх поб’єш, і вагітних жінок їхніх розрубаєш.

И рече́ азаи́лъ: кто́ є́сть ра́бъ тво́й, пе́съ ме́ртвый, я́ко сотвори́тъ глаго́лъ се́й? И рече́ Єліссе́й: показа́ ми тя́ Госпо́дь ца́рствующа надъ сирі́єю.

І сказав Азаїл: що таке раб твій, пес [мертвий], щоб міг зробити таку велику справу? І сказав Єлисей: указав мені Господь у тобі царя Сирії.

И отъи́де от Єліссе́а и вни́де ко господи́ну своєму́. И рече́ єму́ [ца́рь]: что́ ти рече́ Єліссе́й? Отвѣща́: рече́ ми Єліссе́й, живя́ поживе́ши.

І пішов він від Єлисея, і прийшов до господаря свого. І сказав йому цей : що говорив тобі Єлисей? І сказав: він говорив мені, що ти видужаєш.

И бы́сть во у́тріи, и взя́ одея́ло, и намочи́ въ водѣ́, и обложи́ на лице́ єго́, и у́мре: и воцари́ся азаи́лъ вмѣ́сто єго́.

А на другий день він узяв ковдру, намочив її водою, і поклав на лице його, і він помер. І став царем Азаїл замість нього.

Въ лѣ́то пя́тоє Іора́ма сы́на Ахаа́ва царя́ Ізра́илева и Іосафа́та царя́ Іу́дина, воцари́ся Іора́мъ сы́нъ Іосафа́товъ ца́рь Іу́динъ:

У п’ятий рік Іорама, сина Ахавового, царя Ізраїльського, після Іосафата, царя Юдейського, став царем Іорам, син Іосафата, царя Юдейського.

сы́нъ три́десяти и двою́ лѣ́ту бѣ́, внегда́ воцари́тися єму́, и о́смь лѣ́тъ ца́рствова во Ієрусали́мѣ,

Тридцяти двох років був він, коли став царем, і вісім років царював у Єрусалимі,

и ходи́ въ пути́ царе́й Ізра́илевыхъ, я́коже сотвори́ до́мъ Ахаа́вль, бѣ́ бо дщи́ Ахаа́вля жена́ єму́, и сотвори́ лука́воє предъ Го́сподемъ.

і ходив шляхом царів ізраїльських, як робив дім Ахавів, тому що дочка Ахава була дружиною його, і робив неугодне в очах Господніх.

И не хотя́ше Госпо́дь потреби́ти Іу́ды, даві́да ра́ди раба́ своєго́, я́коже рече́ да́ти єму́ свѣти́лникъ и сыно́мъ єго́ во вся́ дни́.

Однак же не хотів Господь погубити Іуду, заради Давида, раба Свого, бо Він обіцяв дати йому світильник у дітях його на усі часи.

Во дни́ єго́ отве́ржеся Єдо́мъ изъ подъ руки́ Іу́дины и поста́ви надъ собо́ю царя́.

У дні його виступив Едом з-під руки Іуди, і поставили вони над собою царя.

И взы́де Іора́мъ въ Сіо́ръ, и вся́ колесни́цы я́же съ ни́мъ. И бы́сть єму́ воста́вшу, и изби́ Єдо́ма обступи́вшаго о́крестъ єго́, и кня́зи колесни́цъ, и бѣжа́ша лю́діє въ селе́нія своя́.

І пішов Іорам у Цаїр, і всі колісниці з ним; і встав він уночі, й уразив ідумеян, які оточували його, і начальників над колісницями, але народ утік у намети свої.

И отступи́ Єдо́мъ изъ подъ руки́ Іу́дины до дне́ сего́: тогда́ отве́ржеся ловна́ во вре́мя о́но.

І виступив Едом з-під руки Іуди до цього дня. У той же час виступила і Ливна.

И про́чая слове́съ Іора́млихъ, и вся́ єли́ка сотвори́, не се́ ли, сія́ пи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Іу́диныхъ?

Інше про Іорама і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.

И у́спе Іора́мъ со отцы́ свои́ми, и погребе́нъ бы́сть со отцы́ свои́ми во гра́дѣ даві́да отца́ своєго́: и ца́рствова Охозі́а сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.

І спочив Іорам з батьками своїми, і похований з батьками своїми в місті Давидовому. І став царем Охозія, син його, замість нього.

Въ лѣ́то второєна́десять Іора́ма сы́на Ахаа́вля царя́ Ізра́илева, ца́рствовати нача́ Охозі́а сы́нъ Іора́ма царя́ Іу́дина:

У дванадцятий рік Іорама, сина Ахавового, царя Ізраїльського, став царем Охозія, син Іорама, царя Юдейського.

сы́нъ два́десяти дву́хъ лѣ́тъ бы́сть Охозі́а, єгда́ нача́ ца́рствовати, и лѣ́то єди́но ца́рствова во Ієрусали́мѣ. И́мя же ма́тери єго́ Гоѳолі́а, дще́рь Амврі́а царя́ Ізра́илева.

Двадцяти двох років був Охозія, коли став царем, і один рік царював в Єрусалимі. Ім’я ж матері його Гофолія, дочка Амврія, царя Ізраїльського.

И хожда́ше по путе́мъ до́му Ахаа́вля, и сотвори́ лука́воє предъ Го́сподемъ, я́коже до́мъ Ахаа́вль: зя́ть бо бѣ́ до́му Ахаа́вля.

І ходив шляхом дому Ахавового, і робив неугодне в очах Господніх, подібно до дому Ахава, тому що він був родичем дому Ахавового.

И и́де со Іора́момъ сы́номъ Ахаа́влимъ на бра́нь, на азаи́ла царя́ иноплеме́ннича въ рамо́ѳъ Галаа́дскій, и уязви́ша Си́ряне Іора́ма.

І пішов він з Іорамом, сином Ахавовим, на війну з Азаїлом, царем Сирійським, у Рамоф галаадський, і поранили сиріяни Іорама.

И возврати́ся ца́рь Іора́мъ цѣли́тися во Ієзрає́ль от я́звъ, и́миже уязви́ша єго́ въ рамо́ѳѣ, єгда́ ра́товаше то́й на азаи́ла царя́ Си́рска, и Охозі́а сы́нъ Іора́мль ца́рь Іу́динъ сни́де ви́дѣти Іора́ма, сы́на Ахаа́вля, во Ієзрає́ль, я́ко боля́ше то́й.

І повернувся Іорам цар, щоб лікуватися в Ізреелі від ран, що заподіяли йому сиріяни в Рамофі, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським. І Охозія, син Іорама, цар Юдейський, прийшов відвідати Іорама, сина Ахавового, в Ізреель, тому що він був хворий.

Єліссе́й проро́къ призва́ єди́наго от сыно́въ проро́чихъ и рече́ єму́: препоя́ши чре́сла своя́, и возми́ сосу́дъ єле́а сего́ въ ру́ку твою́, и иди́ въ рамо́ѳъ Галаа́дскій:

Єлисей пророк покликав одного із синів пророчих і сказав йому: опережи стегна твої, і візьми цю посудину з єлеєм у руку твою, і піди в Рамоф галаадський.

и вни́деши та́мо, и у́зриши та́мо іиу́а сы́на Іосафа́та сы́на намессі́єва, и вни́деши, и изведе́ши єго́ от среды́ бра́тіи єго́, и введе́ши єго́ во вну́треннюю клѣ́ть:

Прийшовши туди, знайди там Іиуя, сина Іосафата, сина Намессієвого, і підійди, і повели йому виступити із середовища братів своїх, і введи його у внутрішню кімнату;

и во́змеши сосу́дъ єле́а, и возліє́ши на главу́ єго́, и рцы́: си́це глаго́летъ Госпо́дь: пома́захъ тя́ въ царя́ надъ Ізра́илемъ: и отве́рзеши две́ри, и да бѣжи́ши, и да не пребу́деши та́мо.

і візьми посудину з єлеєм, і вилий на голову його, і скажи: «так говорить Господь: помазую тебе на царя над Ізраїлем». Потім відчини двері, і біжи, і не чекай.

И и́де о́трочищь проро́къ въ рамо́ѳъ Галаа́дскій:

І пішов отрок, слуга пророка, у Рамоф галаадський,

и вни́де, и се́, кня́зи си́лы сѣдя́ху, и рече́: сло́во ми́ є́сть къ тебѣ́, о, кня́же. И рече́ іиу́й: къ кому́ от всѣ́хъ на́съ? И рече́: къ тебѣ́, кня́же.

і прийшов, і ось сидять воєначальники. І сказав: у мене слово до тебе, воєначальнику. І сказав Іиуй: до кого з усіх нас? І сказав він: до тебе, воєначальнику.

И воста́ и вни́де въ до́мъ: и возлія́ єле́й на главу́ єго́ и рече́ єму́: си́це глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ Ізра́илевъ: пома́захъ тя́ въ царя́ надъ людьми́ Госпо́дними, надъ Ізра́илемъ.

І встав він, і ввійшов у дім. І отрок вилив єлей на голову його, і сказав йому: так говорить Господь Бог Ізраїлів: «помазую тебе на царя над народом Господнім, над Ізраїлем,

и да потреби́ши до́мъ Ахаа́ва господи́на твоєго́ от лица́ моєго́, и отмсти́ши кро́вь рабо́въ мои́хъ проро́ковъ и кро́вь всѣ́хъ рабо́въ Госпо́днихъ от руки́ Ієзаве́лины.

і ти знищиш дім Ахава, господаря твого, щоб Мені помститися за кров рабів Моїх пророків і за кров усіх рабів Господніх, які впали від руки Ієзавелі;

и от руки́ всего́ до́му Ахаа́вля, и потреби́ши от до́му Ахаа́вля моча́щагося къ стѣнѣ́, и содержа́щагося, и оста́вльшагося во Ізра́или:

і загине весь дім Ахава, і знищу в Ахава, хто мочиться до стіни, й ув’язненого і хто залишився в Ізраїлі,

и преда́мъ до́мъ Ахаа́вль, я́коже до́мъ ієровоа́ма сы́на нава́това и я́коже до́мъ Ваа́сы сы́на Ахі́ина:

і зроблю дім Ахава, як дім Ієровоама, сина Наватового, і як дім Вааси, сина Ахиїного;

и Ієзаве́ль снѣдя́тъ пси́ въ ча́сти Ієзрає́ля, и не бу́детъ погреба́ющаго ю́. И отве́рзе две́ри и убѣжа́.

Ієзавель же з’їдять пси на полі Ізреельському, і ніхто не поховає її». І відчинив двері, і втік.

Іиу́й же изы́де ко отроко́мъ господи́на своєго́. И рѣ́ша єму́: ми́ръ ли? что́ я́ко вни́де неи́стовый се́й къ тебѣ́? И рече́ и́мъ: вы́ вѣ́сте му́жа и суєсло́віє єго́.

І вийшов Іиуй до слуг господаря свого, і сказали йому: чи з миром? Навіщо приходив цей несамовитий до тебе? І сказав їм: ви знаєте цю людину і що він говорить.

И рѣ́ша: не пра́вда, [а́ще не возвѣсти́ши?] возвѣсти́ у́бо на́мъ. И рече́ іиу́й къ ни́мъ: та́ко и та́ко рече́ ко мнѣ́, глаго́ля: си́це глаго́летъ Госпо́дь: пома́захъ тя́ въ царя́ надъ Ізра́илемъ.

І сказали: неправда, скажи нам. І сказав він: те і те він сказав мені, говорячи: «так говорить Господь: помазую тебе на царя над Ізраїлем».

И слы́шавше теко́ша спѣ́шно, и взя́ кі́йждо ри́зы своя́, и положи́ша подъ ни́мъ, поне́же на єди́нѣмъ от степе́ній сѣдя́ше, и воструби́ша въ ро́гъ и рѣ́ша: воцари́ся іиу́й.

І поспішили вони, і взяли кожен одяг свій, і підстелили йому на самих сходинках, і засурмили трубою, і сказали: царем став Іиуй!

И возврати́ся іиу́й сы́нъ Іосафа́та сы́на намессі́єва ко Іора́му. Іора́мъ же са́мъ стрежа́ше въ рамо́ѳѣ Галаа́дстѣмъ и ве́сь Ізра́иль от лица́ азаи́ла царя́ сирі́йска.

І повстав Іиуй, син Іосафата, сина Намессієвого, проти Іорама; Іорам же знаходився з усіма ізраїльтянами в Рамофі галаадському на сторожі проти Азаїла, царя Сирійського.

И возврати́ся Іора́мъ ца́рь цѣли́тися во Ієзрає́ли от я́звъ, и́миже уязви́ша єго́ Си́ряне, єгда́ бра́шеся со азаи́ломъ царе́мъ сирі́йскимъ. И рече́ іиу́й: а́ще є́сть душа́ ва́ша со мно́ю, да не изы́детъ изъ гра́да бѣгле́цъ, ити́ и возвѣсти́ти во Ієзрає́ли.

Втім, сам цар Іорам повернувся, щоб лікуватися в Ізреелі від ран, які заподіяли йому сиріяни, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським. І сказав Іиуй: якщо ви згодні [зі мною], то нехай ніхто не виходить з міста, щоб іти подати звістку в Ізреелі.

И всѣ́де на коня́, и по́йде іиу́й, и сни́де во Ієзрає́ль, я́ко Іора́мъ ца́рь Ізра́илевъ цѣля́шеся во Ієзрає́ли от стрѣля́ній, и́миже устрѣли́ша єго́ Арамі́ны въ рамо́ѳѣ на бра́ни со азаи́ломъ царе́мъ Си́рскимъ, я́ко то́й бѣ́ си́ленъ и му́жъ си́лы, и лежа́ше та́мо. И Охозі́а ца́рь Іу́динъ пріи́де ви́дѣти Іора́ма.

І сів Іиуй на коня, і поїхав у Ізреель, де лежав Іорам [цар Ізраїльський, для лікування ран, які заподіяли йому сиріяни в Рамофі, коли він воював з Азаїлом, царем Сирійським, сильним і могутнім], і куди Охозія, цар Юдейський, прийшов відвідати Іорама.

И стра́жъ взы́де на сто́лпъ во Ієзрає́ли, и ви́дѣ пра́хъ іиу́євъ, єгда́ ити́ єму́ и рече́: пра́хъ а́зъ ви́жу. И рече́ Іора́мъ: всади́ му́жа на ко́нь и посли́ проти́ву и́мъ, и да рече́тъ: ми́ръ ли?

На вежі в Ізреелі стояв сторож, і побачив він полчище Іиуєве, коли воно йшло, і сказав: полчище бачу я. І сказав Іорам: візьми вершника, і пошли назустріч їм, і нехай скаже: чи з миром?

И и́де вса́дникъ ко́нный на срѣ́теніє єму́ и рече́: та́ко глаго́летъ ца́рь: ми́ръ ли? И рече́ іиу́й: что́ тебѣ́ и ми́ру? обрати́ся вслѣ́дъ мене́. И возвѣсти́ стра́жъ, глаго́ля: пріи́де по́сланный до ни́хъ и не возврати́ся.

І виїхав вершник на коні назустріч йому, і сказав: так говорить цар: чи з миром? І сказав Іиуй: що тобі до миру? Їдь за мною. І доніс сторож, і сказав: доїхав до них, але не повертається.

И посла́ вса́дника ко́ннаго втора́го, и пріи́де къ нему́ и рече́: та́ко рече́ ца́рь: ми́ръ ли? И рече́ іиу́й: что́ тебѣ́ и ми́ру? возврати́ся вслѣ́дъ мене́.

І послали іншого вершника, і він приїхав до них, і сказав: так говорить цар: чи з миром? І сказав Іиуй: що тобі до миру? Їдь за мною.

И возвѣсти́ стра́жъ, глаго́ля: пріи́де до ни́хъ и не возврати́ся: и во́ждь ведя́ше іиу́а сы́на намессі́ина, я́ко въ премѣ́нѣ бы́сть.

І доніс сторож, сказавши: доїхав до них, і не повертається, а хода, начебто Іиуя, сина Намессієвого, тому що він іде стрімко.

И рече́ Іора́мъ: впрязи́те. И впряго́ша колесни́цу: и изы́де Іора́мъ ца́рь Ізра́илевъ и Охозі́а ца́рь Іу́динъ, кі́йждо на колесни́цѣ своє́й, и изыдо́ста на срѣ́теніє іиу́а, и обрѣто́ста єго́ на ча́сти навуѳе́а Ієзраилі́тина.

І сказав Іорам: запрягай. І запрягли колісницю його. І виступив Іорам, цар Ізраїльський, і Охозія, цар Юдейський, кожен на колісниці своїй. І виступили назустріч Іиую, і зустрілися з ним на полі Навуфея ізреелитянина.

И бы́сть я́ко уви́дѣ Іора́мъ іиу́а, и рече́ ми́ръ ли, іиу́є? И рече́ іиу́й что́ тебѣ́ и ми́ру? єще́ блуды́ Ієзаве́ли ма́тери твоєя́, и ча́рове єя́ мно́гія.

І коли побачив Іорам Іиуя, то сказав: чи з миром Іиуй? І сказав він: який мир при любодійстві Ієзавелі, матері твоєї, і при багатьох волхвуваннях її?

И обрати́ Іора́мъ ру́ки своя́ и бѣжа́, и рече́ ко Охозі́и: ле́сть, Охозі́є.

І повернув Іорам руки свої, і побіг, і сказав Охозії: зрада, Охозіє!

И наляче́ іиу́й руко́ю своє́ю лу́къ и устрѣли́ Іора́ма посредѣ́ плещу́ єго́, и изы́де стрѣла́ сквозѣ́ се́рдце єго́: и преклони́ся на колѣ́на своя́.

А Іиуй натягнув лук рукою своєю, і вразив Іорама між плечима його, і пройшла стріла через серце його, й упав він на колісниці своїй.

И рече́ іиу́й къ вадека́ру тріста́ту своєму́: возми́ и ве́рзи єго́ на ча́сти села́ навуѳе́а Ієзраилі́тина, я́ко по́мню, а́зъ и ты́ всѣ́дшіи на колесни́цы идо́хомъ вслѣ́дъ Ахаа́ва отца́ єго́, и Госпо́дь рече́ о не́мъ прро́чество сіє́, глаго́ля:

І сказав Іиуй Бидекару, сановникові своєму: візьми, кинь його на ділянку поля Навуфея ізреелитянина, бо згадай, як ми з тобою їхали удвох позаду Ахава, батька його, і як Господь прорік на нього таке пророцтво:

не ви́дѣхъ ли кро́ве навуѳе́євы и кро́ве сыно́въ єго́ вчера́, рече́ Госпо́дь? и возда́мъ єму́ на ча́сти се́й, рече́ Госпо́дь: и ны́нѣ у́бо взе́мъ пове́рзи єго́ на ча́сти се́й по глаго́лу Госпо́дню.

істинно, кров Навуфея і кров синів його бачив Я вчора, говорить Господь, і помщуся тобі на цьому полі. Отже, візьми, кинь його на полі, за словом Господнім.

И Охозі́а ца́рь Іу́динъ ви́дѣ, и побѣже́ путе́мъ веѳга́нъ и гна́ по не́мъ іиу́й и рече́: и сего́ [не и́мамъ оста́вити]. И порази́ єго́ на колесни́цѣ єгда́ идя́ше въ га́й, и́же є́сть Ієвлаа́мъ и убѣжа́ въ Магеддо́нъ, и у́мре та́мо.

Охозія, цар Юдейський, побачивши це, побіг по дорозі до дому, що в саду. І погнався за ним Іиуй, і сказав: і його бийте на колісниці. Це було на висоті Гур, що при Івлеамі. І побіг він у Мегиддон, і помер там.

И возложи́ша єго́ о́троцы єго́ на колесни́цу и везо́ша єго́ во Ієрусали́мъ, и погребо́ша єго́ во гро́бѣ єго́ во гра́дѣ даві́довѣ.

І відвезли його раби його в Єрусалим, і поховали його в гробниці його, з батьками його, у місті Давидовому.

И въ первоєна́десять лѣ́то Іора́ма царя́ Ізра́илева воцари́ся Охозі́а надъ Іу́дою.

В одинадцятий рік Іорама, сина Ахавового, став царем Охозія в Юдеї.

И пріи́де іиу́й во Ієзрає́ль [гра́дъ]. Ієзаве́ль же услы́ша, и нама́за лице́ своє́ и украси́ главу́ свою́, и прини́че окно́мъ.

І прибув Іиуй у Ізреель. Ієзавель же, одержавши звістку, нарум’янила обличчя своє і прикрасила голову свою, і дивилася у вікно.

И іиу́й вхожда́ше во гра́дъ и рече́: ми́ръ ли замврі́ю, убі́йцѣ господи́на своєго́?

Коли Іиуй ввійшов у ворота, вона сказала: чи мир Замврію, убивці володаря свого?

И воззрѣ́ лице́мъ свои́мъ на окно́ и ви́дѣ ю́ и рече́: кто́ ты́ єси́? сни́ди ко мнѣ́. И преклони́стася къ нему́ два́ скопца́.

І підняв він лице своє до вікна і сказав: хто зі мною, хто? І виглянули до нього два, три євнухи.

И рече́ іиу́й: све́рзита ю́. И сверго́ста ю́, и окропи́шася кро́вію єя́ стѣ́ны и ко́ни, и попра́ша ю́.

І сказав він: викиньте її. І викинули її. І бризнула кров її на стіну і на коней, і розтоптали її.

И вни́де іиу́й, и яде́ и пи́, и рече́: осмотри́те ны́нѣ прокля́тую сію́, и погреби́те ю́, я́ко дще́рь царе́ва є́сть.

І прийшов Іиуй, і їв, і пив, і сказав: знайдіть цю прокляту і поховайте її, оскільки царська дочка вона.

И идо́ша погребсти́ ю́, и не обрѣто́ша от нея́ ничто́ и́но, то́кмо ло́бъ и но́ги и дла́ни ру́къ.

І пішли ховати її, і не знайшли від неї нічого, крім черепа, і ніг, і кісток рук.

И возврати́шася и возвѣсти́ша єму́. И рече́: сло́во Госпо́дне, є́же глаго́ла руко́ю раба́ своєго́ иліи́ Ѳесві́тянина, глаго́ля: въ ча́сти Ієзрає́ля снѣдя́тъ пси́ пло́ть Ієзаве́лину:

І повернулися, і донесли йому. І сказав він: таке було слово Господа, яке Він прорік через раба Свого Іллю фесвитянина, сказавши: на полі ізреельському з’їдять пси тіло Ієзавелі,

и бу́детъ тру́пъ Ієзаве́линъ а́ки гно́й на лицы́ села́ въ ча́сти Ієзрає́ля, я́ко не рещи́ и́мъ: сія́ є́сть Ієзаве́ль.

і буде труп Ієзавелі на ділянці ізреельській, як гній на полі, так що ніхто не скаже: це Ієзавель.

И Ахаа́ву бѣ́ша се́дмьдесятъ сы́нове во самарі́и. И написа́ писа́ніє іиу́й и посла́ въ самарі́ю ко князе́мъ самарі́йскимъ и къ старѣ́йшинамъ и ко корми́телемъ сыно́въ Ахаа́влихъ, глаго́ля:

У Ахава було сімдесят синів у Самарії. І написав Іиуй листа, і послав у Самарію до начальників Ізреельських, старійшин і вихователів дітей Ахавових, такого змісту:

и ны́нѣ єгда́ пріи́детъ писа́ніє сіє́ къ ва́мъ, и съ ва́ми сы́нове господи́на ва́шего, и съ ва́ми колесни́цы и ко́ни, и гра́ды тве́рды и ору́жія:

коли прийде цей лист до вас, то, оскільки у вас і сини господаря вашого, у вас же і колісниці, і коні, й укріплене місто, і зброя, —

и у́зрите блага́го и пра́ваго въ сынѣ́хъ господи́на ва́шего, и поста́вите єго́ на престо́лѣ отца́ єго́, и да вою́єте о до́мѣ господи́на ва́шего.

виберіть кращого і найдостойнішого із синів володаря свого, і посадіть на престіл батька його, і воюйте за дім володаря свого.

И убоя́шася зѣло́ и рѣ́ша: се́, два́ царя́ не возмого́ста ста́ти проти́ву лицу́ єго́, и ка́ко мы́ ста́немъ?

Вони злякалися надзвичайно і сказали: ось, два царі не устояли перед ним, як же нам устояти?

И посла́ша и́же надъ до́момъ и и́же надъ гра́домъ, и старѣ́йшины, и корми́теле ко іиу́ю, глаго́люще: о́троцы мы́ твои́, и єли́ка а́ще рече́ши къ на́мъ, сотвори́мъ: не воцари́мъ му́жа, благо́є предъ очи́ма твои́ма сотвори́мъ.

І послав начальник над домом царським , і градоначальник, і старійшини, і вихователі до Іиуя, сказати: ми раби твої, і що скажеш нам, те і зробимо; ми нікого не поставимо царем, що завгодно тобі, те і роби.

И написа́ къ ни́мъ іиу́й писа́ніє второ́є, глаго́ля: а́ще вы́ мои́ и гла́са моєго́ вы́ послу́шаєте, возми́те главы́ муже́й сыно́въ господи́на ва́шего и принеси́те ко мнѣ́, я́коже ча́съ у́тро, во Ієзрає́ль. И бѣ́ сыно́въ царе́выхъ се́дмьдесятъ муже́й, сі́и нача́лницы гра́да вскорми́ша и́хъ.

І написав він до них лист удруге такий: якщо ви мої і слову моєму підкорюєтеся, то візьміть голови синів володаря свого, і прийдіть до мене завтра в цей час у Ізреель. [Царських же синів було сімдесят чоловік; виховували їх найзнатніші в місті.]

И бы́сть єгда́ пріи́де къ ни́мъ писа́ніє, и взя́ша сы́ны царе́вы и закла́ша и́хъ се́дмьдесятъ муже́й, и возложи́ша главы́ и́хъ въ ко́шницы и посла́ша и́хъ къ нему́ во Ієзрає́ль.

Коли прийшов до них лист, вони взяли царських синів, і закололи їх — сімдесят чоловік, і поклали голови їхні у кошики, і послали до нього в Ізреель.

И пріи́де вѣ́стникъ, и возвѣсти́ єму́, глаго́ля: принесо́ша главы́ сыно́въ царе́выхъ. И рече́: положи́те я́ въ два́ холма́ при вратѣ́хъ гра́да до зау́тра.

І прийшов посланий, і доніс йому, і сказав: принесли голови синів царських. І сказав він: розкладіть їх на дві купи біля входу у ворота, до ранку.

И бы́сть зау́тра, и изы́де и ста́ во вратѣ́хъ гра́да, и рече́ ко всѣ́мъ лю́демъ: пра́ведни вы́: се́, а́зъ є́смь, обрати́хся на господи́на моєго́ и уби́хъ єго́: и кто́ порази́ всѣ́хъ си́хъ?

Зранку він вийшов, і став, і сказав усьому народу: ви невинні. Ось я повстав проти володаря мого й умертвив його, а їх усіх хто убив?

ви́дите у́бо, я́ко не паде́тъ от глаго́ла Госпо́дня на зе́млю, єго́же глаго́ла Госпо́дь на до́мъ Ахаа́вль: и Госпо́дь сотвори́, єли́ка глаго́ла руко́ю раба́ своєго́ иліи́.

Знайте ж тепер, що не падає на землю жодне слово Господа, яке Він прорік про дім Ахава; Господь зробив те, що прорік через раба Свого Іллю.

И изби́ іиу́й всѣ́хъ оста́вшихся въ дому́ Ахаа́вли во Ієзрає́ли, и вся́ вельмо́жы єго́, и зна́ємыя єго́, и жерцы́ єго́, я́ко не оста́тися єго́ оста́нку.

І умертвив Іиуй усіх, хто залишився з дому Ахава в Ізреелі, й усіх вельмож його, і близьких його, і священиків його, так що не залишилося від нього жодного вцілілого.

И воста́ и и́де въ самарі́ю са́мъ, въ веѳака́дъ па́стырскій при пути́.

І встав, і пішов, і прийшов у Самарію. Знаходячись на дорозі при Беф-Екеді пастушому,

И іиу́й обрѣ́те бра́тію Охозі́и царя́ Іу́дина и рече́: кто́ вы́? И рѣ́ша: бра́тія Охозі́ины мы́, и снидо́хомъ поздра́вити сы́ны царе́вы и сы́ны облада́ющія.

зустрів Іиуй братів Охозії, царя Юдейського, і сказав: хто ви? Вони сказали: ми брати Охозії, йдемо довідатися про здоров’я синів царя і синів господині.

И рече́: поими́те я́ жи́вы. И взя́ша и́хъ живы́хъ, и закла́ша и́хъ въ веѳакадѣ́, четы́редесять два́ му́жа: и не оста́ви му́жа от ни́хъ.

І сказав він: візьміть їх живих. І взяли їх живих, і закололи їх — сорок два чоловіка, біля колодязя Беф-Екеда, і не залишилося з них жодного.

И и́де отту́ду, и обрѣ́те Іонада́ва сы́на риха́вля на пути́ во срѣ́теніє себѣ́, и благослови́ єго́. И рече́ къ нему́ іиу́й: а́ще є́сть се́рдце твоє́ съ се́рдцемъ мои́мъ пра́во, я́коже се́рдце моє́ съ се́рдцемъ твои́мъ? И рече́ Іонада́въ: є́сть. И рече́ іиу́й: и а́ще є́сть, да́ждь ру́ку твою́. И даде́ ру́ку свою́. И возведе́ єго́ къ себѣ́ на колесни́цу

І поїхав звідти, і зустрівся з Іонадавом, сином Рихавовим, який ішов назустріч йому, і вітав його, і сказав йому: чи налаштоване твоє серце так, як моє серце до твого серця? І сказав Іонадав: так. Якщо так, то дай руку твою. І подав він руку свою, і підняв він його до себе в колісницю,

и рече́ къ нему́: гряди́ со мно́ю и ви́ждь, внегда́ ревнова́ти мнѣ́ по Го́сподѣ Савао́ѳѣ. И посади́ єго́ на колесни́цу свою́.

і сказав: їдь зі мною, і дивися на мою ревність за Господа. І посадили його в колісницю.

И вни́де въ самарі́ю, и изби́ всѣ́хъ оста́вшихся Ахаа́влихъ въ самарі́и, до́ндеже истреби́ти єму́ по глаго́лу Госпо́дню, єго́же глаго́ла ко иліи́.

Прибувши в Самарію, він убив усіх, хто залишався в Ахава в Самарії, так що зовсім знищив його, за словом Господа, яке Він прорік Іллі.

И собра́ іиу́й вся́ лю́ди и рече́ къ ни́мъ: Ахаа́въ порабо́та Ваа́лу ма́ло, іиу́й же порабо́таєтъ єму́ мно́го:

І зібрав Іиуй весь народ і сказав їм: Ахав мало служив Ваалу; Іиуй буде служити йому більше.

и ны́нѣ вся́ проро́ки Ваа́ловы, вся́ рабы́ єго́ и жерцы́ єго́ призови́те ко мнѣ́, му́жъ да не потаи́тся, я́ко же́ртва вели́ка Ваа́лу: и вся́къ и́же потаи́тся, не бу́детъ жи́въ. И іиу́й сотвори́ ле́стію, да погуби́тъ рабы́ Ваа́ловы.

Отже, скличте до мене всіх пророків Ваала, всіх служителів його і всіх священиків його, щоб ніхто не був відсутнім, тому що в мене буде велика жертва Ваалу. А всякий, хто не з’явиться, не залишиться живим. Іиуй робив це з хитрим наміром, щоб знищити служителів Ваала.

И рече́ іиу́й: освяти́те же́ртву Ваа́лу и служе́ніє. И проповѣ́даша.

І сказав Іиуй: призначте святкове зібрання заради Ваала. І проголосили зібрання .

И посла́ іиу́й во ве́сь Ізра́иль и рече́, глаго́ля: и ны́нѣ вси́ раби́ Ваа́ловы, и вси́ жерцы́ єго́, и вси́ проро́цы єго́, да никто́же оста́нется, я́ко же́ртву вели́ку творю́: и́же оста́нется, не бу́детъ жи́въ и пріидо́ша вси́ раби́ Ваа́ловы, и вси́ жерцы́ єго́, и вси́ проро́цы єго́: не оста́ся му́жъ, и́же не пріи́де: и внидо́ша во хра́мъ Ваа́ловъ, и напо́лнися хра́мъ Ваа́ловъ от кра́я да кра́я.

І послав Іиуй по всьому Ізраїлю, і прийшли всі служителі Ваала; не залишалося жодного чоловіка, хто не прийшов би; і ввійшли в дім Ваалів, і наповнився дім Ваалів від краю до краю.

И рече́ іиу́й къ су́щымъ надъ до́момъ оде́ждъ: изнеси́те оде́жды всѣ́мъ рабо́мъ Ваа́ловымъ. И изнесе́ и́мъ ризохрани́тель.

І сказав він хранителеві одягу: принеси одяг для всіх служителів Ваала. І він приніс їм одяг.

И вни́де іиу́й и Іонада́въ сы́нъ риха́вль въ хра́мину Ваа́лову и рече́ рабо́мъ Ваа́ловымъ: испыта́йте и ви́дите, а́ще є́сть съ ва́ми от рабо́въ Госпо́днихъ, и вы́шлите всѣ́хъ рабо́въ Госпо́днихъ обрѣ́тшихся та́мо. И бы́сть я́коже глаго́ла іиу́й, я́ко не бѣ́ от рабо́въ Госпо́днихъ, но то́кмо єди́ни раби́ Ваа́ловы.

І ввійшов Іиуй з Іонадавом, сином Рихавовим, у дім Ваалів, і сказав служителям Ваала: розвідайте і розгляньте, чи не знаходиться серед вас хто-небудь із служителів Господніх, тому що тут повинні знаходитися тільки одні служителі Ваала.

И вни́де сотвори́ти же́ртвы и всесожже́нія и іиу́й поста́ви себѣ́ внѣ́ о́смьдесятъ муже́й и рече́: му́жъ и́же а́ще уго́нзетъ от муже́й, и́хже а́зъ извожду́ въ ру́ки ва́шя, душа́ єго́ вмѣ́сто души́ єго́.

І приступили вони до звершення жертв і всепалень. А Іиуй поставив поза домом вісімдесят чоловік і сказав: душа того, в якого врятується хто-небудь з людей, яких я віддаю вам у руки, буде замість душі того, хто врятується .

И бы́сть єгда́ сконча́ творя́й всесожже́нія, и рече́ іиу́й предтеку́щымъ и тріста́томъ: вше́дше избі́йте и́хъ, да не изы́детъ от ни́хъ му́жъ. И изби́ша и́хъ о́стріємъ меча́ и поверго́ша предтеку́щіи и тріста́ты, и идо́ша да́же до гра́да хра́ма Ваа́лова:

Коли закінчено було всепалення, сказав Іиуй скороходам і начальникам: підіть, бийте їх, щоб жоден не втік. І вразили їх вістрям меча і кинули їх скороходи і начальники, і пішли в місто, де було капище Ваалове.

и изнесо́ша кумі́ръ Ваа́ловъ и сожго́ша єго́:

І винесли ідолів з капища Ваалового і спалили їх.

и разби́ша кумі́ры Ваа́ловы, и низверго́ша до́мъ Ваа́ловъ, и опредѣли́ша єго́ на Афедро́нъ да́же до дне́ сего́.

І розбили ідола Ваала, і зруйнували капище Ваалове; і зробили з нього місце нечистот, до цього дня.

И погуби́ іиу́й хра́мъ Ваа́ловъ от Ізра́иля.

І знищив Іиуй Ваала з землі Ізраїльської.

Оба́че от грѣхо́въ ієровоа́ма сы́на нава́това, и́же введе́ въ грѣ́хъ Ізра́иля, не отступи́ іиу́й от послѣ́дованія и́хъ: ю́ницы златы́я, я́же въ Веѳи́ли и въ да́нѣ.

Втім, від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, від них не відступав Іиуй, — від золотих тельців, які у Вефилі і які в Дані.

И рече́ Госпо́дь ко іиу́ю: за сія́, єли́ка ублажи́лъ єси́ сотвори́ти пра́воє предъ очи́ма мои́ма, и вся́ єли́ка по се́рдцу моєму́ сотвори́лъ єси́ до́му Ахаа́влю, сы́нове твои́ до четве́ртаго ро́да ся́дутъ на престо́лѣ во Ізра́или.

І сказав Господь Іиую: за те, що ти охоче зробив, що було праведним в очах Моїх, виконав над домом Ахавовим усе, що було на серці в Мене, сини твої до четвертого роду будуть сидіти на престолі Ізраїлевім.

И іиу́й не сохрани́ ходи́ти въ зако́нѣ Госпо́дни все́мъ се́рдцемъ свои́мъ: не отступи от грѣхо́въ ієровоа́ма сы́на нава́това, и́же въ грѣ́хъ введе́ Ізра́иля.

Але Іиуй не намагався ходити в законі Господа Бога Ізраїлевого, від усього серця. Він не відступав від гріхів Ієровоама, який увів Ізраїля в гріх.

Во дни́ о́ны нача́ Госпо́дь посѣца́ти во Ізра́или: и порази́ и́хъ азаи́лъ во всѣ́хъ предѣ́лѣхъ Ізра́илевыхъ,

У ті дні почав Господь відрізати частини від ізраїльтян, і вражав їх Азаїл по всьому краю Ізраїлевому,

от Іорда́на на восто́къ со́лнца, всю́ зе́млю Галаа́дску и гадді́иску, и Руви́мову и Манассі́ину, от Арои́ра, и́же є́сть при у́стіи пото́ка Арно́нска, и Галаа́дъ и Васа́нъ.

на схід від Йордану, всю землю Галаад, коліно Гадове, Рувимове, Манассіїне, починаючи від Ароера, що при потоці Арноні, і Галаад і Васан.

И про́чая слове́съ іиу́євыхъ, и вся́ я́же сотвори́, и вся́ си́ла єго́, и совѣща́нія, я́же совеща́, не се́ ли, сія́ напи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Ізра́илевыхъ?

Інше про Іиуя і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його написано в літописі царів ізраїльських.

И у́спе іиу́й со отцы́ свои́ми, и погребо́ша єго́ въ самарі́и. И воцари́ся Іоаха́зъ сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.

І спочив Іиуй з батьками своїми, і поховали його в Самарії. І став царем Іоахаз, син його, замість нього.

И дні́й бя́ше, въ ня́же іиу́й ца́рствова надъ Ізра́илемъ въ самарі́и, два́десять о́смь лѣ́тъ.

Часу ж царювання Іиуєвого над Ізраїлем, у Самарії, було двадцять вісім років.

И Гоѳолі́а ма́ти Охозі́ина ви́дѣ, я́ко у́мре сы́нъ єя́, и воста́ и погуби́ все́ сѣ́мя царе́во.

Гофолія, мати Охозії, бачачи, що син її помер, встала і знищила все царське плем’я.

Іосавеє́ѳъ же дщи́ царя́ Іора́ма, сестра́ Охозі́ина, поя́ Іоа́са сы́на бра́та своєго́, и укра́де єго́ от среды́ сыно́въ царе́выхъ избіє́ныхъ, того́ и дои́лицу єго́ въ клѣ́ти посте́льнѣй, и утаи́ єго́ от лица́ Гоѳолі́ина, и не умертви́ша єго́:

Але Іосавеф, дочка царя Іорама, сестра Охозії, взяла Іоаса, сина Охозії, і таємно вивела його із середовища синів царських, яких умертвляли, його і годувальницю його, у постільну кімнату; і сховали його від Гофолії, і він не був умертвлений.

и бѣ́ съ не́ю кры́ємь въ дому́ Госпо́дни ше́сть лѣ́тъ: и Гоѳолі́а бѣ́ ца́рствующи въ земли́ то́й.

І був він з нею переховуваним у домі Господньому шість років, тим часом як Гофолія царювала над землею.

И въ седмо́є лѣ́то посла́ Іода́й жре́цъ, и поя́тъ стонача́лники Хоррі́мски и расі́мски, и возведе́ я́ къ себѣ́ въ до́мъ Госпо́день, и завѣща́ и́мъ завѣ́тъ Госпо́день, и закля́ и́хъ предъ Го́сподемъ: и показа́ и́мъ Іода́й сы́на ца́рска,

У сьомий рік послав Іодай, і взяв сотників з охоронців і скороходів, і привів їх до себе в дім Господній, і уклав з ними договір, і взяв з них клятву в домі Господньому, і показав їм царського сина.

и заповѣ́да и́мъ, глаго́ля: сіє́ сло́во, є́же сотвори́те: тре́тія ча́сть от ва́съ да сни́детъ въ суббо́ту, и да стреже́те стражбу́ до́му царе́ва во вратѣ́хъ,

І дав їм наказ, сказавши: ось що ви зробіть: третя частина з вас, із тих, хто приходить у суботу, буде нести сторожу при царському домі;

и тре́тія ча́сть у две́рій пути́, и тре́тія ча́сть у вра́тъ созади́ протека́юшнхъ, и да устреже́те стражбу́ до́му:

третя частина біля воріт Сур, і третя частина біля воріт позаду охоронців, і утримуйте варту дому, щоб не було пошкодження;

и двѣ́ ча́сти въ ва́съ, вся́къ исходя́й въ суббо́ту, и да храня́тъ стражбу́ до́му Госпо́дня при цари́:

і дві частини з вас, з усіх, хто відходить у суботу, будуть нести сторожу при домі Господньому для царя;

и обступи́те царя́ о́коло, кі́йждо ору́жіє своє́ имы́й въ руцѣ́ своє́й, и входя́й въ садиро́ѳъ и да у́мретъ: и бу́дите съ царе́мъ, єгда́ входи́ти єму́ и исходи́ти.

і оточіть царя з усіх боків, кожен зі зброєю своєю в руці своїй; і хто б не ввійшов у ряди, той нехай буде умертвленим. І будьте при цареві, коли він виходить і коли входить.

И сотвори́ша стонача́лницы вся́, єли́ка заповѣ́да Іода́й смы́сленый: и поя́ кі́йждо му́жы своя́, и входя́щыя въ суббо́ту со исходя́шими въ суббо́ту, и внидо́ша ко Іода́ю жерцу́.

І зробили сотники все, що наказав Іодай священик, і взяв кожен людей своїх, які приходять у суботу і відходять у суботу, і прийшли до Іодая священика.

И даде́ жре́цъ со́тникомъ ко́пія и щиты́ царя́ даві́да, я́же бы́ша въ дому́ Госпо́дни:

І роздав священик сотникам списи і щити царя Давида, що були в домі Господньому.

и бы́ша въ рука́хъ воєво́дъ и предтеку́щихъ, и сотвори́ша со́тницы и предходя́щіи по всему́, єли́ко заповѣ́да и́мъ жре́цъ. И собра́ жре́цъ Госпо́день вся́ лю́ди земли́ въ до́мъ Госпо́день: и ста́ша предтеку́щіи, кі́йждо и́хъ ору́жіє имы́й въ руцѣ́ своє́й, от страны́ до́му десны́я, да́же да страны́ до́му шу́ія же́ртвенныя, и до́му царе́ва о́коло:

І стали скороходи, кожен зі зброєю в руці своїй, від правої сторони дому до лівої сторони дому, біля жертовника й біля дому, навколо царя.

и изведе́ сы́на царе́ва, и возложи́ на него́ вѣне́цъ [ца́рскій] и свидѣ́ніє, и воцари́ єго́, и пома́за єго́. И восплеска́ша рука́ми и рѣ́ша: да живе́тъ ца́рь.

І вивів він царського сина, і поклав на нього царський вінець і прикраси, і поставили його царем, і помазали його, і плескали в долоні і викликували: нехай живе цар!

И услы́ша Гоѳолі́а гла́съ предтеку́щихъ люді́й, и вни́де къ наро́ду въ до́мъ Госпо́день,

І почула Гофолія голос народу, що біг, і пішла до народу в дім Господній.

и ви́дѣ, и се́, ца́рь стоя́ше на столпѣ́ по обы́чаю: и бя́ху предъ царе́мъ пѣвцы́ и трубы́, и вси́ лю́діє земли́ ра́дующеся и трубя́ще въ трубы́. И раздра́ Гоѳолі́а ри́зы своя́ и возопи́: измѣ́на, измѣ́на.

І бачить, і ось цар стоїть на підвищенні, за звичаєм, і князі і труби поруч царя; і весь народ землі веселиться, і сурмлять трубами. І роздерла Гофолія одяг свій, і закричала: змова! змова!

И заповѣ́да Іода́й жре́цъ стонача́лникомъ и вла́стелемъ си́лы, и рече́ къ ни́мъ: изведи́те ю́ во́нъ изъ полко́въ, и входя́й вслѣ́дъ єя́ сме́ртію да у́мретъ от ору́жія: поне́же рече́ жре́цъ, да не у́мретъ въ дому́ Госпо́дни.

І дав наказ Іодай священик сотникам, які начальствують над військом, і сказав їм: «виведіть її за ряди, а хто піде за нею, умертвляйте мечем», тому що думав священик, щоб не умертвили її в домі Господньому.

И возложи́ша на ню́ ру́цѣ, и изведо́ша ю́ скопцы́ путе́мъ исхо́да ко́ней до́му царе́ва, и у́мре ту́.

І дали їй місце, і вона пройшла через вхід кінський до дому царського, й умертвили її там.

И завѣща́ Іода́й завѣ́тъ между́ Го́сподемъ и между́ царе́мъ и между́ людьми́, я́ко бы́ти и́мъ въ лю́ди Госпо́дни: и между́ царе́мъ и между́ людьми́.

І уклав Іодай завіт між Господом і між царем і народом, щоб він був народом Господнім, і між царем і народом.

И внндо́ша вси́ лю́діє земли́ въ до́мъ Ваа́ловъ и разби́ша єго́, и же́ртвенники єго́ и о́бразы єго́ сокруши́ша до́брѣ, и маѳа́на жерца́ Ваа́лова уби́ша предъ лице́мъ же́ртвенниковъ. И поста́ви жре́цъ вла́стели въ дому́ Госпо́дни,

І пішов весь народ землі в дім Ваала, і зруйнували жертовники його, і зображення його зовсім розбили, і Матфана, жерця Ваалового, убили перед жертовниками. І встановив священик спостереження за домом Господнім.

и взя́ стонача́лники, и Хоррі́ма и расі́ма, и вся́ лю́ди земли́, и изведе́ царя́ от до́му Госпо́дня: и внидо́ша путе́мъ вра́тъ предтеку́щихъ до́му царе́ва, и посади́ша єго́ на престо́лѣ царе́вѣ.

І взяв сотників і охоронців і скороходів і весь народ землі, і провели царя з дому Господнього, і прийшли дорогою через ворота охоронців у дім царський; і він сів на престолі царів.

И возра́довашася вси́ лю́діє земли́, и гра́дъ умолче́: и Гоѳолі́ю умертви́ша мече́мъ въ дому́ царе́вѣ.

І веселився весь народ землі, і місто заспокоїлося. А Гофолію умертвили мечем у царському домі.

Сы́нъ седми́ лѣ́тъ Іоа́съ єгда́ нача́ ца́рствовати.

Семи років був Іоас, коли став царем.

Въ лѣ́то седмо́є іиу́а воцари́ся Іоа́съ, и четы́редесять лѣ́тъ ца́рствова во Ієрусали́мѣ. И́мя же ма́тере єго́ Саві́а от вирсаве́и.

У сьомий рік Іиуя став царем Іоас і сорок років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Цив’я, з Вирсавії.

И сотвори́ Іоа́съ пра́воє предъ Го́сподемъ во вся́ дни́, въ ня́же просвѣти́ єго́ Іода́й ієре́й:

І робив Іоас угодне в очах Господніх у всі дні свої, доки наставляв його священик Іодай;

оба́че высо́кихъ не преста́виша, и та́мо єще́ лю́діє жря́ху и кадя́ху на высо́кихъ.

тільки висоти не були знищені; народ ще приносив жертви і куріння на висотах.

И рече́ Іоа́съ къ жерце́мъ: все́ сребро́ святы́хъ вноси́моє въ до́мъ Госпо́день, сребро́ оцѣне́нія, му́жъ сребро́ взя́вый оцѣне́нія, все́ сребро́, є́же а́ще взы́детъ на се́рдце му́жа внести́ въ до́мъ Госпо́день,

І сказав Іоас священикам: усе срібло, що освячується, яке приносять у дім Господній, срібло від подорожніх, срібло, внесене за кожну душу за оцінкою, усе срібло, скільки кому приходить на серце принести в дім Господній,

да во́змутъ себѣ́ жерцы́, му́жъ от прода́нія своєго́, и ті́и да укрѣпя́тъ веде́къ до́му во всѣ́хъ, идѣ́же а́ще обря́щется веде́къ.

нехай беруть священики собі, кожен від свого знайомого, і нехай лагодять вони пошкоджене в храмі, скрізь, де знайдеться пошкодження.

И бы́сть въ два́десять тре́тіє лѣ́то царя́ Іоа́са, не укрѣпи́ша жерцы́ веде́ка хра́ма:

Але оскільки до двадцять третього року царя Іоаса священики не лагодили пошкоджень у храмі,

и призва́ ца́рь Іоа́съ Іода́я жерца́ и жерцы́, и рече́ къ ни́мъ: что́ я́ко не укрѣпи́сте веде́ка хра́ма? и ны́нѣ не пріима́йте сребра́ от прода́жей ва́шихъ, я́ко на веде́къ хра́ма да́сте є́.

то цар Іоас покликав священика Іодая і священиків і сказав їм: чому ви не лагодите пошкоджень у храмі? Не беріть же віднині срібла у знайомих своїх, а на полагодження пошкоджень у храмі віддайте його.

И совѣща́шася жерцы́ не пріима́ти сребра́ от люді́й и не укрѣпля́ти веде́ка хра́ма.

І погодилися священики не брати срібла у народу на лагодження пошкоджень у храмі.

И взя́ Іода́й жре́цъ ківо́тъ єди́нъ, и сотвори́ въ не́мъ сква́жню, и положи́ єго́ при олтари́ одесну́ю входя́щихъ муже́й въ до́мъ Госпо́день: и влага́ху та́мо жерцы́ храня́щіи две́рь все́ сребро́ приноси́моє въ до́мъ Госпо́день.

І взяв священик Іодай один ящик, і зробив отвір у ньому зверху, і поставив його поряд із жертовником з правого боку, де входили в дім Господній. І кидали туди священики, які стояли на сторожі біля порогу, все срібло, що приносилося в дім Господній.

И бы́сть єгда́ уви́дѣша, я́ко мно́го сребра́ въ ковче́зѣ, и взы́де пи́счій царе́въ, и жре́цъ вели́кій, и сребросе́чцы и откры́ша, и сочто́ша сребро́ обрѣ́тшеєся въ дому́ Госпо́дни:

І коли бачили, що багато срібла в ящику, приходили писар царський і первосвященик, і зав’язували в мішки , і перераховували срібло, знайдене в домі Господньому;

и да́ша сребро́ угото́ванноє въ ру́цѣ творя́щихъ дѣла́ на сосу́ды до́му Госпо́дня: и разда́ша древодѣ́лемъ и дѣ́лателемъ зи́ждущымъ въ дому́ Госпо́дни,

і віддавали перераховане срібло в руки виконавцям робіт, приставленим до дому Господнього, а ці витрачали його на теслярів і будівельників, які працювали в домі Господньому,

и стѣнодѣ́лателемъ, и худо́жникомъ, и сѣку́щымъ ка́менія на купле́ніє древе́съ, и ка́менія те́санаго на строє́ніє веде́ка до́му Госпо́дня, на вся́ єли́ка иждиве́на бы́ша на утвержде́ніє хра́ма.

і на будівничих стін і на каменотесів, також на закупівлю дерев і тесаних каменів, для полагодження пошкоджень у домі Господньому, і на усе, що витрачалося для підтримки храму.

Оба́че не твори́шася хра́му Госпо́дню две́ри сре́бряны, гво́здіє, фіа́лы и трубы́, ни вси́ сосу́ды зла́ты, и сосу́ды сре́бряны от сребра́ принесе́ннаго въ до́мъ Госпо́день:

Але не зроблено було для дому Господнього срібних блюд, ножів, чаш для окроплення , труб, усяких сосудів золотих і сосудів срібних із срібла, що приносили в дім Господній,

поне́же творя́щымъ дѣла́ даде́ся сіє́, и утверди́ша тѣ́мъ до́мъ Госпо́день.

а виконавцям робіт віддавали його, і лагодили за нього дім Господній.

И не сочита́ху муже́й, и́мже дая́ху сребро́ въ ру́ки, дая́ти творя́щымъ дѣла́, зане́ вѣ́рно творя́ху.

І не вимагали звіту від тих людей, яким доручали срібло для роздачі виконавцям робіт, бо вони діяли чесно.

Сребро́ за грѣхи́ и сребро́ за преступле́ніє, єли́ко внесе́но бы́сть въ до́мъ Госпо́день, жерце́мъ бы́сть.

Срібло на жертву за провину і срібло на жертву за гріх не вносилося в дім Господній: воно священикам належало.

Тогда́ взы́де азаи́лъ ца́рь Си́рскій и воєва́ на ге́ѳъ, и взя́ єго́ азаи́лъ и разби́ єго́: и обрати́ азаи́лъ лице́ своє́ взы́ти на Ієрусали́мъ.

Тоді виступив у похід Азаїл, цар Сирійський, і пішов війною на Геф, і взяв його; і мав намір Азаїл іти на Єрусалим.

И взя́ Іоа́съ ца́рь Іу́динъ вся́ свята́я, єли́ка освяти́ Іосафа́тъ и Іора́мъ и Охозі́а, отцы́ єго́ и ца́ріє Іу́дины, и свята́я єго́, и все́ зла́то обрѣ́тшеєся въ сокро́вищихъ до́му Госпо́дня и до́му царе́ва, и посла́ азаи́лу царю́ Си́рску, и отъи́де от Ієрусали́ма.

Але Іоас, цар Юдейський, узяв усе пожертвуване, що пожертвували храму Іосафат, й Іорам і Охозія, батьки його, царі юдейські, і що він сам пожертвував, і все золото, знайдене в скарбницях дому Господнього і дому царського, і послав Азаїлу, царю Сирійському; і він відступив від Єрусалима.

И про́чая слове́съ Іоа́совыхъ, и вся́ єли́ка сотвори́, не се́ ли, сія́ пи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Іу́диныхъ?

Інше про Іоаса і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.

И воста́ша о́троцы єго́, и совѣща́ша вся́къ совѣ́тъ, и уби́ша Іоа́са въ до́мѣ малло́ни, и́же въ саа́лѣ.

І повстали слуги його, і вчинили змову, й убили Іоаса в домі Милло, на дорозі до Силли.

И Ієзеха́ръ сы́нъ Іємуа́ѳовъ, и Ієзеву́ѳъ сы́нъ соми́ровъ, раби́ єго́ уби́ша єго́, и у́мре, и погребо́ша єго́ со отцы́ єго́ во гра́дѣ даві́довѣ. И воцари́ся Амессі́а сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.

Його убили слуги його: Іозакар, син Шимеати, та Ієгозавад, син Шомери; і він помер, і поховали його з батьками його в місті Давидовому. І став царем Амасія, син його, замість нього.

Въ лѣ́то два́десять тре́тіє Іоа́са сы́на Охозі́ина царя́ Іу́дина ца́рствова Іоаха́зъ сы́нъ іиу́євъ надъ Ізра́илемъ въ самарі́и седмьна́десять лѣ́тъ,

У двадцять третій рік Іоаса, сина Охозії, царя Юдейського, став царем Іоахаз, син Іиуя, над Ізраїлем у Самарії, і царював сімнадцять років,

и сотвори́ лука́воє предъ очи́ма Госпо́днима, и и́де вслѣ́дъ грѣхо́въ ієровоа́ма сы́на нава́това, и́же въ грѣ́хъ введе́ Ізра́иля и не оста́ся зло́бы тоя́.

і робив неугодне в очах Господніх, і ходив у гріхах Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, і не відставав від них.

И разгнѣ́вася Госпо́дь гнѣ́вомъ на Ізра́иля, и вдаде́ и́хъ въ ру́цѣ азаи́лу царю́ Си́рску и въ ру́цѣ сы́на Аде́ра, сы́на азаи́лева, во вся́ дни́.

І запалав гнів Господа на Ізраїля, і Він віддавав їх у руку Азаїла, царя Сирійського, і в руку Венадада, сина Азаїлового, в усі дні.

И помоли́ся Іоаха́зъ лицу́ Госпо́дню, и услы́ша єго́ Госпо́дь, я́ко ви́дѣ ско́рбь Ізра́илеву, поне́же оскорби́ и́хъ ца́рь Си́рскій.

І помолився Іоахаз лицю Господньому, і почув його Господь, тому що бачив утиснення ізраїльтян, як тіснив їх цар Сирійський.

И даде́ Госпо́дь спасе́ніє Ізра́илю, и избы́ша от руку́ Си́рску: и всели́шася сы́нове Ізра́илевы въ селе́нія своя́ я́коже и вчера́ и тре́тіяго дне́:

І дав Господь ізраїльтянам визволителя, і вийшли вони з-під руки сиріян, і жили сини Ізраїлеві в наметах своїх, як вчора і третього дня.

оба́че не отступи́ша от грѣхо́въ до́му ієровоа́ма сы́на нава́това, и́же въ грѣ́хъ введе́ Ізра́иля, въ не́мъ ходя́ху: и дубра́ва стоя́ше въ самарі́и.

Однак же не відступали від гріхів дому Ієровоамового, який ввів Ізраїля в гріх; ходили в них, і діброва стояла в Самарії.

я́ко не оста́шася Іоаха́зу лю́діє, но то́кмо пятьдеся́тъ ко́нникъ, и де́сять колесни́цъ, и де́сять ты́сящъ пѣшце́въ, я́ко изгуби́лъ и́хъ ца́рь Си́рскій, и положи́ я́ я́ко пра́хъ на попра́ніє.

В Іоахаза залишалося війська тільки п’ятдесят вершників, десять колісниць і десять тисяч піших, тому що знищив їх цар Сирійський і перетворив їх на порох на потоптання.

И про́чая слове́съ Іоаха́зовыхъ, и вся́ єли́ка сотвори́, и си́лы єго́, не сія́ ли пи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Ізра́илевыхъ?

Інше про Іоахаза і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його, написано в літописі царів ізраїльських.

И у́спе Іоаха́зъ со отцы́ свои́ми, и погребо́ша єго́ въ самарі́и: и воцари́ся Іоа́съ сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.

І спочив Іоахаз з батьками своїми, і поховали його в Самарії. І став царем Іоас, син його, замість нього.

Въ лѣ́то три́десять седмо́є Іоа́са царя́ Іу́дина ца́рствова Іоа́съ сы́нъ Іоаха́зовъ надъ Ізра́илемъ въ самарі́и шестьна́десять лѣ́тъ,

В тридцять сьомий рік Іоаса, царя Юдейського, став царем Іоас, син Іоахазів, над Ізраїлем у Самарії, і царював шістнадцять років,

и сотвори́ лука́воє предъ очи́ма Госпо́днима: не отступи́ от всѣ́хъ грѣхо́въ ієровоа́ма сы́на нава́това, и́же въ грѣ́хъ введе́ Ізра́иля, въ то́мъ хожда́ше.

і робив неугодне в очах Господніх; не відставав від усіх гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, але ходив у них.

И про́чая слове́съ Іоа́совыхъ и вся́ єли́ка сотвори́, и си́лы єго́, я́же сотвори́ со Амессі́ємъ царе́мъ Іу́динымъ, не сія́ ли пи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Ізра́илевыхъ?

Інше про Іоаса і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його, як він воював з Амасією, царем Юдейським, написано в літописі царів ізраїльських.

И у́спе Іоа́съ со отцы́ свои́ми, ієровоа́мъ же сѣ́де на престо́лѣ єго́: и погребе́нъ бы́сть Іоа́съ въ самарі́и съ царми́ Ізра́илевыми.

І спочив Іоас з батьками своїми, а Ієровоам сів на престолі його. І похований Іоас у Самарії з царями ізраїльськими.

И Єліссе́й разболѣ́ся болѣ́знію своє́ю, от нея́же у́мре. И пріи́де къ нему́ Іоа́съ ца́рь Ізра́илевъ, и пла́кася надъ лице́мъ єго́, и рече́: о́тче, о́тче, колесни́ца Ізра́илева и ко́ни єго́.

Єлисей занедужав на хворобу, від якої потім і помер. І прийшов до нього Іоас, цар Ізраїльський, і плакав над ним, і говорив: батьку мій! батьку мій! колісниця Ізраїля і кіннота його!

И рече́ єму́ Єліссе́й возми́ лу́къ и стрѣ́лы. И взя́ къ себѣ́ лу́къ и стрѣ́лы.

І сказав йому Єлисей: візьми лук і стріли. І взяв він лук і стріли.

И рече́ царю́: возложи́ ру́ку свою́ на лу́къ. И возложи́ Іоа́съ ру́ку свою́ на лу́къ, и Єліссе́й возложи́ ру́ки своя́ на ру́ки царе́вы,

І сказав цареві Ізраїльському: поклади руку твою на лук. І поклав він руку свою. І наклав Єлисей руки свої на руки царя,

и рече́: отве́рзи окно́ є́же на восто́къ. И отве́рзе. И рече́ Єліссе́й: стрѣли́. И стрѣли́ [ца́рь]. И рече́ Єліссе́й: стрѣла́ спасе́нія Госпо́дня и стрѣла́ спасе́нія на сирі́ю, и побѣди́ши сирі́ю во Афе́кѣ да́же до сконча́нія.

і сказав: відчини вікно на схід. І він відчинив. І сказав Єлисей: вистріли. І він вистрілив. І сказав: ця стріла визволення від Господа і стріла визволення проти Сирії, і ти вразиш сиріян в Афеку дощенту.

И рече́ єму́ Єліссе́й: возми́ лу́къ. И взя́. И рече́ царю́ Ізра́илеву: уда́ри на зе́млю. И уда́ри ца́рь три́жды, и ста́.

І сказав [Єлисей]: візьми стріли. І він узяв. І сказав цареві Ізраїльському: бий по землі. І ударив він тричі, і зупинився.

И оскорбѣ́ человѣ́къ Бо́жій о не́мъ и рече́: а́ще бы уда́рилъ єси́ пяти́щи или́ шести́щи, тогда́ бы єси́ порази́лъ сирі́ю до сконча́нія, ны́нѣ же побѣди́ши сирі́ю три́жды.

І розгнівався на нього чоловік Божий, і сказав: потрібно було б бити п’ять або шість разів, тоді ти побив би сиріян зовсім, а тепер тільки тричі вразиш сиріян.

И у́мре Єліссе́й, и погребо́ша єго́. Во́ини же Моа́вли пріидо́ша въ зе́млю настава́ющу лѣ́ту тому́.

І помер Єлисей, і поховали його. І полчища моавитян прийшли в землю в наступному році.

И бы́сть и́мъ погреба́ющимъ му́жа, и се́, ви́дѣша во́иновъ, и поверго́ша му́жа во гро́бѣ Єліссе́овѣ: [и впаде́ тѣ́ло человѣ́ка ме́ртва,] и прикосну́ся косте́мъ Єліссе́овымъ, и оживе́ и воста́ на но́ги своя́.

І було, що коли ховали одного чоловіка, то, побачивши це полчище, ті, що ховали , кинули того чоловіка в гріб Єлисеїв; і він при падінні своєму торкнувся кісток Єлисея, і ожив, і встав на ноги свої.

Азаи́лъ же оскорбля́ше Ізра́иля во вся́ дни́ Іоаха́зовы.

Азаїл, цар Сирійський, тіснив ізраїльтян в усі дні Іоахаза.

И поми́лова я́ Госпо́дь, и уще́дри я́, и призрѣ́ на ня́ завѣ́та ра́ди своєго́, и́же со Авраа́момъ и Ісаа́комъ и Іа́ковомъ, и не восхотѣ́ Госпо́дь потреби́ти и́хъ, ниже́ отве́рже и́хъ от лица́ своєго́.

Але Господь змилосердився над ними, і помилував їх, і повернувся до них заради завіту Свого з Авраамом, Ісааком і Яковом, і не хотів знищити їх, і не відкинув їх від лиця Свого донині.

И у́мре азаи́лъ ца́рь Си́рскій, и воцари́ся Аде́ръ сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.

І вмер Азаїл, цар Сирійський, і став царем Венадад, син його, замість нього.

И возврати́ся Іоа́съ сы́нъ Іоаха́зовъ, и взя́ гра́ды от руки́ Аде́ра сы́на азаи́лева, и́хже взя́ от руку́ Іоаха́за отца́ єго́ въ бра́ни: три́жды побѣди́ єго́ Іоа́съ, и возврати́ гра́ды Ізра́илевы.

І взяв назад Іоас, син Іоахаза, з руки Венадада, сина Азаїла, міста, які він узяв війною з руки батька його Іоахаза. Три рази розбив його Іоас і повернув міста Ізраїлеві.

Въ лѣ́то второ́є Іоа́са сы́на Іоаха́за царя́ Ізра́илева, и воцари́ся Амессі́а сы́нъ Іоа́совъ, ца́рь Іу́динъ:

На другий рік Іоаса, сина Іоахазового, царя Ізраїльського, став царем Амасія, син Іоаса, цар Юдейський:

сы́нъ два́десяти пяти́ лѣ́тъ бѣ́, внегда́ ца́рствовати єму́ и два́десять пя́ть лѣ́тъ ца́рствова во Ієрусали́мѣ. И́мя же ма́тере єго́ Іоаді́на от Ієрусали́ма.

двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Ієгоаддань, з Єрусалима.

И сотвори́ пра́воє предъ очи́ма Госпо́днима, оба́че не я́коже даві́дъ оте́цъ єго́: по всѣ́мъ, єли́ка сотвори́ оте́цъ єго́ Іоа́съ, сотвори́,

І чинив він угодне в очах Господніх, утім, не так, як батько його Давид: він в усьому чинив так, як батько його Іоас.

то́кмо высо́кихъ не разруши́: єще́ лю́діє жря́ху и кадя́ху на высо́кихъ.

Тільки висоти не були знищені: народ приносив ще жертви і куріння на висотах.

И бы́сть єгда́ утверди́ся ца́рство въ руку єго́, и изби́ рабы́ своя́ уби́вшыя отца́ єго́:

Коли утвердилося царство в руках його, тоді він умертвив слуг своїх, які убили царя, батька його.

сыно́въ же убі́йцъ тѣ́хъ не изби́, я́коже пи́сано въ кни́зѣ зако́на Моисе́ова, я́коже заповѣ́да Госпо́дь, глаго́ля: да не умира́ютъ отцы́ за сы́ны, и сы́нове да не умира́ютъ за отцы́, но то́кмо кі́йждо за своя́ грѣхи́ да у́мретъ.

Але дітей убивць не умертвив, оскільки написано в книзі закону Мойсеєвого, в якій заповів Господь, говорячи: «не повинні бути карані смертю батьки за дітей, і діти не повинні бути карані смертю за батьків, але кожен за свій злочин повинен бути караний смертю».

Се́й порази́ Єдо́ма въ геме́лѣ де́сять ты́сящъ и взя́ ка́мень на бра́ни, и нарече́ и́мя єму́ Ієѳои́лъ до дне́шняго дне́.

Він уразив десять тисяч ідумеян у долині Соляній, і взяв Селу війною, і дав їй ім’я Іокфеїл, яке залишається і до цього дня.

Тогда́ посла́ Амессі́а послы́ ко Іоа́су сы́ну Іоаха́за сы́на іиу́а царя́ Ізра́илева, глаго́ля: пріиди́, да ви́димся въ лице́.

Тоді послав Амасія послів до Іоаса, царя Ізраїльського, сина Іоахаза, сина Іиуєвого, сказати: вийди, побачимось особисто.

И посла́ Іоа́съ ца́рь Ізра́илевъ ко Амессі́и царю Іу́дину, глаго́ля: те́рнъ, и́же въ Ліва́нѣ, посла́ къ ке́дрови су́щему въ Ліва́нѣ, глаго́ля: да́ждь дще́рь твою́ сы́ну моєму́ въ жену́: и пріидо́ша звѣ́ріє лу́жніи, и́же въ Ліва́нѣ, и попра́ша те́рніє:

І послав Іоас, цар Ізраїльський, до Амасії, царя Юдейського, сказати: терен, що на Ливані, послав до кедра, що на Ливані ж, сказати: «віддай дочку свою за дружину синові моєму». Але пройшли дикі звірі, що на Ливані, і стоптали цей терен.

побива́я порази́лъ єси́ Ідуме́ю, и вознесе́ тя́ се́рдце твоє́, просла́вися сѣдя́ въ дому́ твоє́мъ, и почто́ любопри́шися въ зло́бѣ твоє́й? и паде́ши ты́, и Іу́да съ тобо́ю.

Ти вразив ідумеян, і загордувало серце твоє. Величайся і сиди у себе вдома. Для чого тобі затівати сварку на свою біду? Впадеш ти й Іуда з тобою.

И не послу́ша Амессі́а. И взы́де Іоа́съ ца́рь Ізра́илевъ, и ви́дѣстася лице́мъ то́й и Амессі́а ца́рь Іу́динъ въ веѳсами́сѣ Іу́динѣ.

Але не послухався Амасія. І виступив Іоас, цар Ізраїльський, і побачилися особисто він і Амасія, цар Юдейський, у Вефсамисі, що в Юдеї.

И паде́ Іу́да предъ лице́мъ Ізра́илевымъ, и побѣже́ кі́йждо въ до́мы своя́.

І розбиті були юдеї ізраїльтянами, і розбіглися по наметах своїх.

И Амессі́ю сы́на Іоа́сова, сы́на Охозі́и, царя́ Іу́дина, я́тъ Іоа́съ сы́нъ Іоаха́зовъ ца́рь Ізра́илевъ въ веѳсами́сѣ: и пріи́де во Ієрусали́мъ, и разби́ стѣ́ну Ієрусали́му от вра́тъ Єфре́млихъ до вра́тъ уго́лныхъ, на четы́реста лако́тъ:

І Амасію, царя Юдейського, сина Іоаса, сина Охозіїного, захопив Іоас, цар Ізраїльський, у Вефсамисі, і пішов у Єрусалим і зруйнував стіну єрусалимську від воріт Єфремових до воріт вугільних на чотириста ліктів.

и взя́ сребро́ и зла́то, и вся́ сосу́ды обрѣ́теныя въ дому́ Госпо́дни и въ сокро́вищахъ до́му царе́ва, и сы́ны смѣси́вшихся, и возврати́ся въ самарі́ю.

І взяв усе золото і срібло, і всі сосуди, які знайшлися в домі Господньому й у скарбницях царського дому, і заручників, і повернувся в Самарію.

И про́чая слове́съ Іоа́совыхъ, єли́ка сотвори́ въ си́лѣ своє́й, я́коже бра́ся со Амессі́єю царе́мъ Іу́динымъ, не сія́ ли пи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Ізра́илевыхъ?

Інше про Іоаса, що він зробив, і про мужні подвиги його, і як він воював з Амасією, царем Юдейським, написано в літописі царів ізраїльських.

И у́спе Іоа́съ со отцы́ свои́ми и погребе́нъ бы́сть въ самарі́и съ цари́ Ізра́илевыми. И воцари́ся ієровоа́мъ сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.

І спочив Іоас з батьками своїми, і похований у Самарії з царями ізраїльськими. І став царем Ієровоам, син його, замість нього.

И поживе́ Амессі́а сы́нъ Іоа́совъ, ца́рь Іу́динъ, по уме́ртвіи Іоа́са сы́на Іоаха́за царя́ Ізра́илева пятьна́десять лѣ́тъ.

І жив Амасія, син Іоаса, цар Юдейський, після смерти Іоаса, сина Іоахазового, царя Ізраїльського, п’ятнадцять років.

И про́чая слове́съ Амессі́євыхъ, и вся́ єли́ка сотвори́, не сія́ ли пи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Іу́диныхъ?

Інші діла Амасії записані в літописі царів юдейських.

И воста́ша на него́ полки́ во Ієрусали́мѣ: и убѣже́ въ лахі́сы, и посла́ша вслѣ́дъ єго́ въ лахі́сы, и уби́ша єго́ ту́:

І склали проти нього змову в Єрусалимі, і втік він у Лахис. І послали за ним у Лахис, і умертвили його там.

и взя́ша єго́ на ко́ни, и погребе́нъ бы́сть со отцы́ свои́ми во Ієрусали́мѣ во гра́дѣ даві́довѣ.

І привезли його на конях, і він був похований у Єрусалимі з батьками своїми в місті Давидовому.

И поя́ша вси́ лю́діє Іу́дины азарі́ю, и то́й сы́нъ шести́надесяти лѣ́тъ, и поста́виша єго́ царе́мъ вмѣ́сто отца́ єго́ Амессі́и:

І взяв весь народ юдейський Азарію, якому було шістнадцять років, і поставили його царем замість батька його Амасії.

то́й созда́ Єло́ѳъ, и возврати́ єго́ Іу́дѣ по уме́ртвіи царя́ со отцы́ єго́.

Він збудував Елаф, і повернув його Іуді, після того як цар спочив з батьками своїми.

Въ лѣ́то пятоєна́десять Амессі́и сы́на Іоа́са царя́ Іу́дина, ца́рствова ієровоа́мъ сы́нъ Іоа́совъ надъ Ізра́илемъ въ самарі́и четы́редесять и єди́но лѣ́то,

У п’ятнадцятий рік Амасії, сина Іоасового, царя Юдейського, став царем Ієровоам, син Іоасів, цар Ізраїльський, у Самарії, і царював сорок один рік,

и сотвори́ лука́воє предъ Го́сподемъ: не отступи́ от всѣ́хъ грѣхо́въ ієровоа́ма сы́на нава́това, и́же въ грѣ́хъ введе́ Ізра́иля:

і робив він неугодне в очах Господніх: не відступав від усіх гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх.

то́й приврати́ предѣ́лъ Ізра́илевъ от вхо́да Єма́ѳова да́же и до мо́ря Арави́тскаго, по глаго́лу Го́спода Бо́га Ізра́илева, єго́же глаго́ла руко́ю раба́ своєго́ Іо́ны, сы́на Амаѳі́ина, проро́ка, и́же от геѳахове́ра,

Він відновив межі Ізраїля, від входу в Емаф до моря пустелі, за словом Господа Бога Ізраїлевого, яке Він прорік через раба Свого Іону, сина Амафіїного, пророка з Гафхефера,

я́ко ви́дѣ Госпо́дь смире́ніє Ізра́илево го́рько зѣло́, и ма́ло содержи́мыхъ, и ума́ленныхъ, и оста́вленыхъ, и не бѣ́ помога́ющаго и́мъ.

бо Господь бачив біди Ізраїля, дуже гіркі, так що не залишалося ні ув’язненого, ні того, хто залишився, і не було помічника в Ізраїля.

И не глаго́ла Госпо́дь искорени́ти сѣ́мене Ізра́илева подъ небесе́мъ: и спасе́ я́ руко́ю ієровоа́ма сы́на Іоа́сова.

І не зволив Господь викорінити ім’я ізраїльтян з піднебесної, і врятував їх рукою Ієровоама, сина Іоасового.

И про́чая слове́съ ієровоа́мовыхъ, и вся́ єли́ка сотвори́, и си́лы єго́, єли́ка повоєва́, и ка́ко возврати́ Дама́скъ и Єма́ѳъ Іу́дѣ во Ізра́или, не сія́ ли пи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Ізра́илевыхъ?

Інше про Ієровоама і про все, що він зробив, і про мужні подвиги його, як він воював і як повернув Ізраїлю Дамаск і Емаф, що належав Іуді, написано в літописі царів ізраїльських.

И у́спе ієровоа́мъ со отцы́ свои́ми, со цари́ Ізра́илевыми: и воцари́ся Заха́ріа сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.

І спочив Ієровоам з батьками своїми, з царями ізраїльськими. І став царем Захарія, син його, замість нього.

Въ лѣ́то два́десять седмо́є ієровоа́ма царя́ Ізра́илева воцари́ся Азарі́а сы́нъ Амессі́и царя́ Іу́дина:

У двадцять сьомий рік Ієровоама, царя Ізраїльського, став царем Азарія, син Амасії, цар Юдейський:

сы́нъ шести́надесяти лѣ́тъ бѣ́, єгда́ нача́ ца́рствовати, и пятьдеся́тъ два́ лѣ́та ца́рствова во Ієрусали́мѣ. И́мя же ма́тере єго́ Ієхелі́а от Ієрусали́ма.

він був шістнадцяти років, коли став царем, і п’ятдесят два роки царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Ієхолія, з Єрусалима.

И сотвори́ пра́воє предъ очи́ма Госпо́днима по всему́, єли́ка сотвори́ оте́цъ єго́ Амессі́а,

Він чинив угодне в очах Господніх у всьому так, як чинив, Амасія, батько його.

оба́че высо́кихъ не разори́: єще́ лю́діє жря́ху и кадя́ху на высо́кихъ.

Тільки висоти не були знищені: народ приносив ще жертви і куріння на висотах.

И косну́ся Госпо́дь царя́, и бы́сть прокаже́нъ до дне́ сме́рти своєя́: и ца́рствова въ дому́ апфусо́ѳъ. И Іоаѳа́мъ сы́нъ царе́въ бѣ́ надъ до́момъ судя́ лю́демъ земли́ тоя́.

І вразив Господь царя, і був він прокаженим до дня смерти своєї і жив у окремому домі. А Іофам, син царя, був начальником над палацом і управляв народом землі.

И про́чая слове́съ азарі́и, и вся́ єли́ка сотвори́, не́ сія́ ли напи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Іу́диныхъ?

Інше про Азарію і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.

И у́спе Азарі́а со отцы́ свои́ми, и погребо́ша єго́ со отцы́ єго́ во гра́дѣ даві́довѣ. И воцари́ся Іоаѳа́мъ сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.

І спочив Азарія з батьками своїми, і поховали його з батьками його в місті Давидовому. І став царем Іофам, син його, замість нього.

Въ лѣ́то три́десять осмо́є азарі́и царя́ Іу́дина ца́рствова Заха́ріа сы́нъ ієровоа́мль надъ Ізра́илемъ въ самарі́и ше́сть ме́сяцъ.

У тридцять восьмий рік Азарії, царя Юдейського, став царем Захарія, син Ієровоама, над Ізраїлем у Самарії і царював шість місяців.

и сотвори́ лука́воє предъ очи́ма Госпо́днима, я́коже сотвори́ша отцы́ єго́, не отступи́ от всѣ́хъ грѣхо́въ ієровоа́ма сы́на нава́това, и́же въ грѣ́хъ введе́ Ізра́иля.

Він робив неугодне в очах Господніх, як робили батьки його: не відставав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх.

И воста́ста на́нь Селлу́мъ сы́нъ Іаві́совъ и кевлаа́мъ, и порази́ста єго́, и умертви́ста єго́: и воцари́ся Селлу́мъ вмѣ́сто єго́.

І склав проти нього змову Селлум, син Іависа, і вразив його перед народом і убив його, і став царем замість нього.

И про́чая слове́съ Заха́рієвыхъ, се́, су́ть напи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Ізра́илевыхъ.

Інше про Захарію написано в літописі царів ізраїльських.

сіє́ сло́во Госпо́дне, є́же глаго́ла ко іиу́ю, рекі́й: сы́нове четве́ртіи ся́дутъ тебѣ́ на престо́лѣ Ізра́илевѣ. И бы́сть та́ко.

Таке було слово Господа, яке він прорік Іиую, сказавши: сини твої до четвертого роду будуть сидіти на престолі Ізраїля. І збулося так.

И Селлу́мъ сы́нъ Іаві́совъ воцари́ся во Ізра́или: и въ лѣ́то три́десять девя́тоє азарі́и царя́ Іу́дина, ца́рствова Селлу́мъ ме́сяцъ дні́й въ самарі́и.

Селлум, син Іависа, став царем у тридцять дев’ятий рік Азарії, царя Юдейського, і царював один місяць у Самарії.

И взы́де Манаи́мъ сы́нъ гадді́инъ от Ѳерсі́лы, и пріи́де въ самарі́ю, и уби́ Селлу́ма сы́на Іаві́сова въ самарі́и, и умертви́ єго́, и воцари́ся вмѣ́сто єго́.

І пішов Менаїм, син Гадія з Фирци, і прийшов у Самарію, і вразив Селлума, сина Іависового, у Самарії й умертвив його, і став царем замість нього.

И про́чая слове́съ Селлу́мовыхъ, и совѣща́ніє єго́, и́мже совѣща́ся, се́, су́ть пи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Ізра́илевыхъ.

Інше про Селлума і про змову його, яку він учинив, написано в літописі царів ізраїльських.

Тогда́ порази́ Манаи́мъ и Ѳе́рсу, и вся́, я́же въ не́й, и предѣ́лы єя́ от Ѳе́рсы, поне́же не отверзо́ша єму́, и разби́ ю́ и всѣ́хъ, и́же въ не́й, и иму́щихъ во чре́вѣ разсѣче́.

І вразив Менаїм Типсах і всіх, які були в ньому й у межах його, починаючи від Фирци, за те, що місто не відчинило воріт , і розбив його , і всіх вагітних жінок у ньому розрубав.

Въ лѣ́то три́десять девя́тоє азарі́и царя́ Іу́дина, ца́рствова Манаи́мъ сы́нъ гадді́инъ надъ Ізра́илемъ де́сять лѣ́тъ въ самарі́и,

У тридцять дев’ятому році Азарії, царя Юдейського, став царем Менаїм, син Гадія, над Ізраїлем і царював десять років у Самарії;

и сотвори́ лука́воє предъ очи́ма Госпо́днима, [во вся́ дни́ своя́] не отступи́ от всѣ́хъ грѣхо́въ ієровоа́ма сы́на нава́това, и́же въ грѣ́хъ введе́ Ізра́иля.

і робив він неугодне в очах Господніх; не відставав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх, в усі дні свої.

Во дни́ єго́ взы́де Фу́ла ца́рь Ассирі́йскій на зе́млю [Ізра́илеву], и Манаи́мъ даде́ Фу́лѣ ты́сящу тала́нтъ сребра́, да бу́детъ рука́ єго́ съ ни́мъ, [є́же укрѣпи́ти ца́рство въ руку́ єго́].

Тоді прийшов Фул, цар Ассирійський, на землю [Ізраїлеву]. І дав Менаїм Фулу тисячу талантів срібла, щоб руки його були за нього і щоб утвердити царство у руках своїх.

И возложи́ Манаи́мъ да́нь на Ізра́иля, на всѣ́хъ си́льныхъ, да́ти царю́ Ассирі́йску пятьдеся́тъ Сі́кль сребра́ му́жу коєму́ждо: и возврати́ся ца́рь Ассирі́йскъ, и не ста́ та́мо въ земли́.

І розклав Менаїм це срібло на ізраїльтян, на всіх людей багатих, по п’ятдесят сиклів срібла на кожну людину, щоб віддати цареві Ассирійському. І пішов назад цар Ассирійський і не залишився там у землі.

И про́чая слове́съ Манаи́мовыхъ, и вся́ єли́ка сотвори́, не се́ ли, сія́ напи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Ізра́илевыхъ?

Інше про Менаїма і про все, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.

И у́спе Манаи́мъ со отцы́ свои́ми, и воцари́ся факі́а сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.

І спочив Менаїм з батьками своїми. І став царем Факія, син його, замість нього.

Въ лѣ́то пятьдеся́тоє азарі́и царя́ Іу́дина, ца́рствова факі́а сы́нъ Манаи́мль надъ Ізра́илемъ въ самарі́и лѣ́та два́,

У п’ятдесятий рік Азарії, царя Юдейського, став царем Факія, син Менаїма, над Ізраїлем у Самарії і царював два роки;

и сотвори́ лука́воє предъ очи́ма Госпо́днима, не отступи́ от грѣхо́въ ієровоа́ма сы́на нава́това, и́же въ грѣ́хъ введе́ Ізра́иля.

і робив він неугодне в очах Господніх; не відставав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх.

И воста́ на него́ факе́й сы́нъ ромелі́инъ, тріста́тъ єго́, и уби́ єго́ въ самарі́и бли́зъ до́му царе́ва, со Арго́вомъ и со Арі́ємъ, и съ ни́мъ [бя́ху] пятьдеся́тъ муже́й от Галааді́товъ, и умертви́ єго́, и воцари́ся вмѣ́сто єго́.

І склав проти нього змову Факей, син Ремалії, сановник його, і вразив його в Самарії в палаті царського дому, з Арговом і Арієм, маючи із собою п’ятдесят чоловік галаадитян, і умертвив його, і став царем замість нього.

И про́чая слове́съ факі́євыхъ, и вся́ єли́ка сотвори́ се́, су́ть, пи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Ізра́илевыхъ.

Інше про Факію і про все, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.

Въ лѣ́то пятьдеся́тъ второ́є азарі́и царя́ Іу́дина, ца́рствова факе́й сы́нъ ромелі́инъ надъ Ізра́илемъ въ самарі́и два́десять лѣ́тъ,

У п’ятдесят другий рік Азарії, царя Юдейського, став царем Факей, син Ремалії, над Ізраїлем у Самарії і царював двадцять років;

и сотвори́ лука́воє предъ очи́ма Госпо́днима, не отступи́ от всѣ́хъ грѣхо́въ ієровоа́ма сы́на нава́това, и́же въ грѣ́хъ введе́ Ізра́иля.

і робив він неугодне в очах Господніх: не відступав від гріхів Ієровоама, сина Наватового, який увів Ізраїля в гріх.

Во дни́ факе́а царя́ Ізра́илева пріи́де Ѳелгаѳфелласа́ръ ца́рь Ассирі́йскій, и взя́ Аі́нъ и Авелвеѳмааха́, и Ао́ха и Кене́зу, и Асо́ра и Галаа́дъ и Галіле́ю, всю́ зе́млю Нефѳалі́млю, и приведе́ я́ ко Ассирі́аномъ.

У дні Факея, царя Ізраїльського, прийшов Феглаффелласар, цар Ассирійський, і взяв Іон, Авел-Беф-Мааху, й Іанох, і Кедес, і Асор, і Галаад, і Галилею, всю землю Неффалимову, і переселив їх в Ассирію.

И воста́ осі́а сы́нъ илы́ на факе́а сы́на ромелі́ина, и порази́ єго́, и умертви́ єго́, и воцари́ся вмѣ́сто єго́ въ два́десятоє лѣ́то Іоаѳа́ма сы́на азарі́ина.

І склав змову Осія, син Или, проти Факея, сина Ремаліїного, і вразив його, і умертвив його, і став царем замість нього в двадцятий рік Іоафама, сина Озиїного.

И про́чая слове́съ факе́євыхъ, и вся́ єли́ка сотвори́, се́, сія́ напи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Ізра́илевыхъ.

Інше про Факея і про все, що він зробив, написано в літописі царів ізраїльських.

Въ лѣ́то второ́є факе́а сы́на ромелі́ина царя́ Ізра́илева воцари́ся Іоаѳа́мъ, сы́нъ азарі́и царя́ Іу́дина:

У другий рік Факея, сина Ремаліїного, царя Ізраїльського, став царем Іоафам, син Озії, царя Юдейського.

сы́нъ два́десяти пяти́ лѣ́тъ бѣ́, єгда́ нача́ ца́рствовати, и шестьна́десять лѣ́тъ ца́рствова во Ієрусали́мѣ. И́мя же ма́тере єго́ ієруса́ дщи́ садо́кова.

Двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і шістнадцять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Ієруша, дочка Садока.

И сотвори́ пра́воє предъ очи́ма Госпо́днима, по всему́ єли́ка сотвори́ оте́цъ єго́ Азарі́а,

Він робив угодне в очах Господніх: в усьому, як чинив Озія, батько його, так чинив і він.

оба́че высо́кихъ не разори́: єще́ лю́діє жря́ху и кадя́ху на высо́кихъ. То́й созда́ две́ри хра́му Госпо́дню вы́шнія.

Тільки висоти не були знищені: народ приносив ще жертви і куріння на висотах. Він побудував верхні ворота при домі Господньому.

И про́чая слове́съ Іоаѳа́мовыхъ, и вся́ єли́ка сотвори́, не сія́ ли напи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Іу́диныхъ?

Інше про Іоафама і про все, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.

Во дни́ о́ны нача́тъ Госпо́дь посыла́ти на Іу́ду раассо́на царя́ Си́рска и факе́а сы́на ромелі́ина.

У ті дні почав Господь посилати на Юдею Рецина, царя Сирійського, і Факея, сина Ремаліїного.

И у́спе Іоаѳа́мъ со отцы́ свои́ми, и погребе́нъ бы́сть со отцы́ свои́ми во гра́дѣ даві́да отца́ своєго́. И воцари́ся Аха́зъ сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.

І спочив Іоафам з батьками своїми, і похований з батьками своїми в місті Давида, батька його. І став царем Ахаз, син його, замість нього.

Въ лѣ́то седмоєна́десять факе́а сы́на ромелі́ина, воцари́ся Аха́зъ сы́нъ Іоаѳа́ма царя́ Іу́дина:

У сімнадцятий рік Факея, сина Ремаліїного, став царем Ахаз, син Іоафама, царя Юдейського.

сы́нъ два́десяти лѣ́тъ бѣ́ Аха́зъ, єгда́ нача́ ца́рствовати, и шестьна́десять лѣ́тъ ца́рствова во Ієрусали́мѣ, и не сотвори́ пра́воє предъ очи́ма Го́спода Бо́га своєго́ вѣ́рно, я́коже даві́дъ оте́цъ єго́,

Двадцяти років був Ахаз, коли став царем, і шістнадцять років царював у Єрусалимі, і не робив угодного в очах Господа Бога свого, як Давид, батько його,

и ходи́ въ пути́ ієровоа́ма сы́на нава́това царя́ Ізра́илева, ксему́ и сы́на своєго́ преведе́ сквозѣ́ о́гнь по ме́рзостемъ язы́ковъ, и́хже отъя́тъ Госпо́дь от лица́ сыно́въ Ізра́илевыхъ:

але ходив шляхом царів ізраїльських, і навіть сина свого провів через вогонь, наслідуючи мерзоти народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих,

и жря́ше и кадя́ше на высо́кихъ и на холмѣ́хъ и подъ вся́кимъ дре́вомъ ча́стымъ.

і звершував жертви і куріння на висотах і на пагорбах і під усяким тінистим деревом.

Тогда́ взы́де раассо́нъ ца́рь Си́рскъ и факе́й сы́нъ ромелі́инъ ца́рь Ізра́илевъ во Ієрусали́мъ на бра́нь, и воєва́ста на Аха́за, и не можа́ста [єму́] одолѣ́ти.

Тоді пішов Рецин, цар Сирійський, і Факей, син Ремаліїн, цар Ізраїльський, проти Єрусалима, щоб завоювати його, і тримали Ахаза в облозі, але подолати не могли.

Во вре́мя о́но возврати́ раассо́нъ ца́рь Си́рскій Єла́ѳъ сирі́и и изгна́ Іуде́євъ изъ Єла́ѳа, и Ідуме́є пріидо́ша во Єла́ѳъ и всели́шася та́мо да́же до дне́ сего́.

У той час Рецин, цар Сирійський, повернув Сирії Елаф і вигнав юдеїв з Елафа; ідумеяни вступили в Елаф, і живуть там до цього дня.

И посла́ Аха́зъ послы́ къ Ѳелгаѳфелласа́ру царю́ Ассирі́йску, глаго́ля: ра́бъ тво́й и сы́нъ тво́й а́зъ є́смь, взы́ди и отими́ мя́ от руки́ царя́ Си́рска и от руки́ царя́ Ізра́илева, воста́вшихъ на мя́.

І послав Ахаз послів до Феглаффелласара, царя Ассирійського, сказати: раб твій і син твій я; прийди і захисти мене від руки царя Сирійського і від руки царя Ізраїльського, які повстали на мене.

И взя́ Аха́зъ зла́то и сребро́ обрѣ́тшеєся въ сокро́вищихъ до́му Госпо́дня и въ сокро́вищихъ до́му царе́ва, и посла́ царю́ Ассирі́йску да́ры.

І взяв Ахаз срібло і золото, яке знайшлося в домі Господньому й у скарбницях дому царського, і послав цареві Ассирійському в дарунок.

И послу́ша єго́ ца́рь Ассирі́йскій: и взы́де ца́рь Ассирі́йскій въ Дама́скъ, и взя́ єго́, и пресели́ єго́, и раассо́на царя́ уби́.

І послухав його цар Ассирійський; і пішов цар Ассирійський у Дамаск, і взяв його, і переселив жителів його в Кир, а Рецина умертвив.

И и́де ца́рь Аха́зъ на срѣ́теніє Ѳелгаѳфелласа́ру царю́ Ассирі́йску въ Дама́скъ, и ви́дѣ же́ртвенникъ въ дама́сцѣ: и посла́ ца́рь Аха́зъ ко урі́и ієре́ю подо́біє же́ртвенника, и начерта́ніє, и все́ творе́ніє єго́.

І пішов цар Ахаз назустріч Феглаффелласару, царю Ассирійському, у Дамаск, і побачив жертовник, що у Дамаску, і послав цар Ахаз до Урії священика зображення жертовника і креслення всього облаштування його.

И созда́ урі́а ієре́й же́ртвенникъ по всѣ́мъ, єли́ка посла́ ца́рь Аха́зъ от Дама́ска.

І побудував священик Урія жертовник за зразком, який надіслав цар Ахаз з Дамаска; і зробив так священик Урія до прибуття царя Ахаза з Дамаска.

И пріи́де ца́рь Аха́зъ изъ Дама́ска и ви́дѣ же́ртвенникъ, и взы́де на него́,

І прийшов цар з Дамаска, і побачив цар жертовник, і підійшов цар до жертовника, і приніс на ньому жертву;

и покади́ всесожже́ніє своє́ и же́ртву свою́ и возлія́ніє своє́, и пролія́ кро́вь ми́рныхъ на же́ртвенникъ,

і спалив всепалення своє і хлібне приношення, і зробив зливання своє, і окропив кров’ю мирної жертви свій жертовник.

олта́рь же мѣ́дяный, и́же предъ Го́сподемъ, принесе́ от лица́ до́му Госпо́дня, и от среды́ же́ртвенника и от среды́ до́му Госпо́дня: и поста́ви єго́ о єди́ну страну́ же́ртвенника къ сѣ́веру.

А мідний жертовник, що перед лицем Господнім, він пересунув від лицевої сторони храму, з місця між жертовником новим і домом Господнім, і поставив його збоку від цього жертовника на північ.

И заповѣ́да ца́рь Аха́зъ урі́и ієре́ю, глаго́ля: на же́ртвенницѣ вели́цѣмъ приноша́яй всесожже́нія у́тренняя, и же́ртву вече́рнюю, и всесожже́нія царе́ва, и же́ртву єго́, и всесожже́нія всѣ́хъ люді́й, и же́ртву и́хъ, и возлія́нія и́хъ, и вся́ку кро́вь всесожже́нія, и вся́ку кро́вь же́ртвенную изліє́ши на не́мъ: олта́рь не мѣ́дянъ да бу́детъ мнѣ́ на у́тро.

І дав наказ цар Ахаз священикові Урії, сказавши: на великому жертовнику спалюй ранкове всепалення і вечірнє хлібне приношення, і всепалення від царя і хлібне приношення від нього, і всепалення від усіх людей землі і хлібне приношення від них, і узливання від них, і всякою кров’ю всепалень і всякою кров’ю жертв окроплюй його, а жертовник мідний залишиться на мій розсуд.

И сотвори́ урі́а ієре́й по всѣ́мъ, єли́ка заповѣ́да єму́ ца́рь Аха́зъ.

І зробив священик Урія все так, як наказав цар Ахаз.

И изсѣче́ Аха́зъ ца́рь споє́нія подста́вовъ, и пренесе́ от ни́хъ умыва́лницу, и мо́ре низложи́ от воло́въ мѣ́дяныхъ, и́же бѣ́ша подъ ни́мъ, и положи́ є́ на подста́вѣ ка́меннѣмъ:

І обламав цар Ахаз обідки на підставах, і зняв з них умивальниці, і море зняв з мідних волів, що були під ним, і поставив його на кам’яну підлогу.

и основа́ніє сѣда́лища созда́но въ дому́ Госпо́дни, и вхо́дъ царе́въ внѣ́шній обрати́ въ до́мъ Госпо́день, от лица́ царя́ Ассирі́йска.

І скасував критий суботній хід, який побудували при храмі, і зовнішній царський вхід до дому Господнього, заради царя Ассирійського.

И про́чая слове́съ Аха́зовыхъ, єли́ка сотвори́, не сія́ ли напи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Іу́диныхъ:

Інше про Ахаза, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.

И у́спе Аха́зъ со отцы́ свои́ми, и погребе́нъ бы́сть со отцы́ свои́ми во гра́дѣ даві́довѣ. И воцари́ся єзекі́а сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.

І спочив Ахаз з батьками своїми, і похований з батьками своїми в місті Давидовому. І став царем Єзекія, син його, замість нього.

Въ лѣ́то второєна́десять Аха́за царя́ Іу́дина, ца́рствова осі́а сы́нъ илы́ въ самарі́и надъ Ізра́илемъ де́вять лѣ́тъ,

У дванадцятий рік Ахаза, царя Юдейського, став царем Осія, син Или, у Самарії над Ізраїлем і царював дев’ять років.

и сотвори́ лука́воє предъ очи́ма Госпо́днима, оба́че не я́коже ца́ріє Ізра́илевы, и́же бѣ́ша пре́жде єго́.

І робив він неугодне в очах Господніх, але не так, як царі ізраїльські, які були раніше нього.

И взы́де на́нь Саламанасса́ръ ца́рь Ассирі́йскъ . И бы́сть єму́ осі́а ра́бъ и дава́ше єму́ да́нь.

Проти нього виступив Салманассар, цар Ассирійський, і зробився Осія підвладним йому і давав йому данину.

И обрѣ́те ца́рь Ассирі́йскъ во осі́и непра́вду, зане́же посла́ послы́ къ Сиго́ру царю́ Єги́петску и не принесе́ да́ни царю́ Ассирі́йску лѣ́та того́. И осади́ єго́ ца́рь Ассирі́йскій и связа́ єго́ въ хра́минѣ темни́чнѣй.

І помітив цар Ассирійський в Осії зраду, тому що він посилав послів до Сигора, царя Єгипетського, і не доставляв данину цареві Ассирійському щороку; і взяв його цар Ассирійський під варту, і закрив його у в’язниці.

И пріи́де ца́рь Ассирі́йскъ во всю́ зе́млю [єго́], и взы́де въ самарі́ю, и воєва́ ю́ три́ лѣ́та.

І пішов цар Ассирійський на всю землю, і підійшов до Самарії, і тримав її в облозі три роки.

Въ лѣ́то девя́тоє осі́и взя́ ца́рь Ассирі́йскій самарі́ю, и заведе́ Ізра́илтянъ во Ассирі́ю, и посели́ и́хъ на ала́и и на Аво́рѣ, рѣка́хъ гоза́нскихъ, и въ предѣ́лѣхъ ми́дскихъ.

В дев’ятий рік Осії взяв цар Ассирійський Самарію, і переселив ізраїльтян в Ассирію, і оселив їх у Халаху й у Хаворі, біля річки Гозан, і в містах мідійських.

И [сіє́] бы́сть, я́ко согрѣши́ша сы́нове Ізра́илевы Го́споду Бо́гу своєму́ изве́дшему и́хъ изъ земли́ Єги́петскія, изъ подъ руки́ фарао́на царя́ Єги́петска, и убоя́шася бого́въ инѣ́хъ,

Коли стали грішити сини Ізраїлеві перед Господом Богом своїм, Який вивів їх із землі Єгипетської, з-під руки фараона, царя Єгипетського, і стали шанувати богів інших,

и ходи́ша по преда́ніємъ язы́ковъ, и́хже истреби́ Госпо́дь от лица́ сыно́въ Ізра́илевыхъ, и ца́ріє Ізра́илевы єли́цы сотвори́ша,

і стали чинити за звичаями народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих, і за звичаями царів ізраїльських, як чинили вони;

и єли́цы сокры́ша сы́нове Ізра́илевы словеса́, не та́ко на Го́спода Бо́га своєго́: и созда́ша себѣ́ высо́кая во всѣ́хъ градѣ́хъ свои́хъ, от столпа́ стрегу́щихъ да́же до гра́да тве́рда,

і стали робити сини Ізраїлеві діла неугодні Господу Богу своєму, і спорудили собі висоти в усіх містах своїх, починаючи від сторожової вежі до укріпленого міста,

и поста́виша себѣ́ кумі́ры и дубра́вы на вся́цѣмъ холмѣ́ высо́цѣ и подъ вся́кимъ дре́вомъ ча́щнымъ,

і поставили у себе статуї і зображення Астарт на усякому високому пагорбі й під усяким тінистим деревом,

и кадя́ху та́мо на всѣ́хъ высо́кихъ, я́коже язы́цы, я́же удали́ Госпо́дь от лица́ и́хъ, и сотвори́ша о́бщники, и нача́ша я́вѣ прогнѣвля́ти Го́спода,

і стали там звершувати куріння на усіх висотах, подібно до народів, яких вигнав від них Господь, і робили лихі справи, які прогнівляли Господа,

и послужи́ша і́доломъ, о ни́хже рече́ и́мъ Госпо́дь: не сотвори́те глаго́ла сего́ Го́сподеви.

і служили ідолам, про яких говорив їм Господь: «не робіть цього»;

И засвидѣ́телствова Госпо́дь во Ізра́или и во Іу́дѣ, и рука́ми всѣ́хъ проро́къ свои́хъ вся́каго прозорли́ваго, глаго́ля: обрати́теся от путі́й ва́шихъ лука́выхъ, и сохрани́те за́повѣди моя́ и оправда́нія моя́, и ве́сь зако́нъ, єго́же заповѣ́дахъ отце́мъ ва́шымъ, єли́ка посла́хъ и́мъ рука́ми ра́бъ мои́хъ проро́ковъ.

тоді Господь через усіх пророків Своїх, через усякого прозорливця застерігав Ізраїля й Іуду, говорячи: поверніться з ваших злих доріг і додержуйтеся заповідей Моїх, уставів Моїх, згідно з усім вченням, яке Я заповів батькам вашим і яке Я дав вам через рабів Моїх, пророків.

И не послу́шаша, и ожесточи́ша вы́ю свою́ па́че вы́и оте́цъ свои́хъ, и́же не вѣ́роваша Го́споду Бо́гу своєму́:

Але вони не слухали і зробили жорсткою шию свою, як була шия батьків їхніх, які не вірували в Господа, Бога свого;

и отверго́ша завѣ́тъ єго́ и оправда́нія, я́же завѣща́ отце́мъ и́хъ и свидѣ́ній єго́, єли́ка засвидѣ́телствова и́мъ, не сохрани́ша, и идо́ша вслѣ́дъ су́єтныхъ и осуєти́шася, и вслѣ́дъ язы́ковъ су́щихъ о́крестъ и́хъ, о ни́хже заповѣ́да Госпо́дь и́хъ, є́же не сотвори́ти по сему́:

і нехтували устави Його, і завіт Його, який Він уклав з батьками їхніми, і одкровення Його, якими Він застерігав їх, і пішли вслід марнотам й змарнотились, і вслід народам навколишнім, про які Господь заповів їм, щоб не робили так, як вони,

и оста́виша за́повѣди Го́спода Бо́га своєго́ и сотвори́ша себѣ́ двѣ́ ю́ницы сли́ты, и сотвори́ша дубра́вы, и поклони́шася все́й си́лѣ небе́снѣй и послужи́ша Ваа́лу:

і залишили всі заповіді Господа Бога свого, і зробили собі відлиті зображення двох тельців, і влаштували діброву, і поклонялися усьому воїнству небесному, і служили Ваалу,

и превожда́ху сы́ны своя́ и дще́ри своя́ чрезъ о́гнь, и волхвова́ху волхвова́ніємъ и вража́ху: и прода́шася, є́же твори́ти лука́воє предъ очи́ма Госпо́днима, є́же прогнѣ́вати єго́.

і проводили синів своїх і дочок своїх через вогонь, і ворожили, і чародіяли, і віддалися тому, щоб робити неугодне в очах Господа і прогнівляти Його.

И разгнѣ́вася Госпо́дь на Ізра́иля зѣло́ и отри́ну и́хъ от лица́ своєго́, и не оста́ся, то́кмо єди́но колѣ́но Іу́дино.

І прогнівався Господь сильно на ізраїльтян, і відкинув їх від лиця Свого. Не залишилося нікого, крім одного коліна Іудиного.

И Іу́да та́кожде не сохрани́ за́повѣдій Го́спода Бо́га своєго́: и хожда́ху по оправда́ніємъ Ізра́илевымъ, я́же сотвори́ша, и отверго́шася Го́спода.

І Іуда також не дотримувався заповідей Господа Бога свого, і чинив за звичаями ізраїльтян, як чинили вони.

И разгнѣ́вася Госпо́дь на все́ сѣ́мя Ізра́илево и поколеба́ я́, и даде́ я́ въ ру́ки расхища́ющымъ я́ до́ндеже отве́рже я́ от лица́ своєго́.

І відвернувся Господь від усіх нащадків Ізраїля, й упокорив їх, і віддавав їх у руки грабіжників, і нарешті відкинув їх від лиця Свого.

Я́ко отто́ржеся Ізра́иль от до́му даві́дова, и поста́виша себѣ́ царя́ ієровоа́ма сы́на нава́това: и отри́ну ієровоа́мъ Ізра́иля от Го́спода и введе́ и́хъ во грѣ́хъ вели́кій.

Ізраїльтяни відокремилися від дому Давида і поставили царем Ієровоама, сина Наватового; і відвернув Ієровоам ізраїльтян від Господа, і втягнув їх у великий гріх.

И хожда́ху сы́нове Ізра́илевы по всему́ грѣху́ ієровоа́млю, єго́же сотвори́: не отступи́ша от него́,

І чинили сини Ізраїлеві за всіма гріхами Ієровоама, які він робив, не відступали від них,

до́ндеже отве́рже Госпо́дь Ізра́иля от лица́ своєго́, я́коже глаго́ла Госпо́дь руко́ю всѣ́хъ ра́бъ свои́хъ проро́ковъ. И преселе́нъ бы́сть Ізра́иль от земли́ своєя́ во Ассирі́аны, да́же до дне́ сего́.

доки Господь не відкинув Ізраїля від лиця Свого, як говорив через усіх рабів Своїх, пророків. І переселений Ізраїль із землі своєї в Ассирію, де він і до цього дня.

И приведе́ ца́рь Ассирі́йскій изъ Вавило́на и́же от ху́ѳы и от Аі́а, и от Єма́ѳа и Сепфаруі́ма, и вселе́ни бы́ша во градѣ́хъ самарі́йскихъ вмѣ́сто сыно́въ Ізра́илевыхъ, и наслѣ́диша самарі́ю и всели́шася во градѣ́хъ єя́.

І переселив цар Ассирійський людей з Вавилона, і з Кути, і з Авви, і з Емафа, і з Сепарваїма, і оселив їх у містах самарійських замість синів Ізраїлевих. І вони оволоділи Самарією, і стали жити в містах її.

И бы́сть въ нача́лѣ сѣдѣ́нія и́хъ, не убоя́шася Го́спода, и пусти́ на ня́ Госпо́дь львы́, и бя́ху убива́юще я́.

І оскільки на початку проживання свого там вони не шанували Господа, то Господь посилав на них левів, які умертвляли їх.

И рѣ́ша царю́ Ассирі́йску, глаго́люще: язы́ки, и́хже преве́лъ и пресади́лъ єси́ во градѣ́хъ самарі́йскихъ, не разумѣ́ша суда́ Бо́га земли́, и посла́ Госпо́дь на ни́хъ львы́, и се́, су́ть убива́юще и́хъ, я́ко не разумѣ́ша суда́ Бо́га земли́.

І донесли цареві Ассирійському, і сказали: народи, яких ти переселив і оселив у містах самарійських, не знають закону Бога тієї землі, і за те Він посилає на них львів, і ось вони умертвляють їх, тому що вони не знають закону Бога тієї землі.

И заповѣ́да ца́рь Ассирі́йскій глаго́ля: отведи́те та́мо єди́наго жерца́ от плѣне́ныхъ, да и́дутъ и да вселя́тся та́мо, и да просвѣти́тъ и́хъ судо́мъ Бо́га земли́.

І повелів цар Ассирійський, і сказав: відправте туди одного зі священиків, яких ви виселили звідти; нехай піде і живе там, і він навчить їх закону Бога тієї землі.

И отведо́ша єди́наго от жерце́въ и́хже взя́ша от самарі́и, и сѣ́де въ Веѳи́ли, и бѣ́ просвѣща́я жре́цъ и́хъ, я́ко да убоя́тся Го́спода.

І прийшов один зі священиків, яких виселили із Самарії, і жив у Вефилі, й учив їх, як шанувати Господа.

И бѣ́ша творя́ще кі́йждо язы́къ бо́ги своя́: и поста́виша я́ во хра́мѣхъ на высо́кихъ, и́хже сотвори́ша самаря́не, кі́йждо язы́къ во градѣ́хъ свои́хъ, въ ни́хже живя́ху.

Притому зробив кожен народ і своїх богів і поставив у капищах висот, які спорудили самаряни, — кожен народ у своїх містах, де живуть вони.

И му́жіє Вавило́нстіи сотвори́ша сокхо́ѳъ Вені́ѳъ, и му́жіє ху́ѳовы сотвори́ша гіге́ль, и му́жіє Єма́ѳовы сотвори́ша Асіма́ѳъ,

Вавилоняни зробили Суккот-Беноф, кутийці зробили Нергала, емафяни зробили Ашиму,

и Єве́є сотвори́ша Авлазе́ръ и Ѳарѳа́къ и Сепфаруі́мъ, єгда́ сожига́ху сы́ны своя́ огне́мъ Андрамеле́ху и Анемеле́ху, бого́мъ Сепфаруі́мскимъ.

аввийці зробили Нивхаза і Тартака, а сепарваїмці спалювали синів своїх у вогні Адрамелеху й Анамелеху, богам сепарваїмським.

И бя́ху боя́щеся Го́спода: и всели́ша ме́рзости своя́ во хра́мѣхъ на высо́кихъ, и́хже сотвори́ша въ самарі́и, кі́йждо язы́къ во гра́дѣ, въ не́мже живя́ху.

Тим часом шанували і Господа, і зробили у себе священиків висот зі свого середовища, і вони служили у них у капищах висот.

И бѣ́ша боя́щеся Го́спода и сотвори́ша себѣ́ жерцы́ въ высо́кихъ, и сотвори́ша себѣ́ въ хра́минѣ высо́кихъ и Го́спода боя́хуся, и і́доломъ свои́мъ служа́ху по обы́чаю язы́ковъ отону́дуже пресели́ша и́хъ.

Господа вони шанували, і богам своїм вони служили за звичаєм народів, з яких виселили їх.

Да́же до дне́ сего́ ті́и творя́ху по обы́чаю и́хъ: не боя́хуся Го́спода, и не творя́ху по оправда́ніємъ и́хъ, и по суду́ и́хъ, и по зако́ну, и по за́повѣди, ю́же заповѣ́да Госпо́дь сыно́мъ Іа́ковлимъ, идѣ́же и нарече́ и́мя єму́ Ізра́иль.

До сьогодні чинять вони за попередніми своїми звичаями: не бояться Господа і не роблять за уставами і за обрядами, і за законом і за заповідями, які заповів Господь синам Якова, якому дав Він ім’я Ізраїля.

И положи́ Госпо́дь съ ни́ми завѣ́тъ и заповѣ́да и́мъ, глаго́ля: не убо́йтеся бого́въ ины́хъ и не поклони́теся и́мъ, и не послужи́те и́мъ и не пожри́те и́мъ:

Уклав Господь з ними завіт і заповів їм, говорячи: не шануйте богів інших, і не поклоняйтеся їм, і не служіть їм, і не приносьте жертв їм,

но то́кмо Го́сподеви, и́же изведе́ вы́ изъ земли́ Єги́пта крѣ́постію вели́кою и мы́шцею высо́кою: того́ убо́йтеся, и тому́ покло́нитеся, и тому́ пожри́те:

але Господа, Який вивів вас із землі Єгипетської силою великою і м’язами простертими, — Його шануйте і Йому поклоняйтеся, і Йому приносьте жертви,

И оправда́нія єго́, и суды́ єго́, и зако́нъ єго́, и за́повѣди, я́же написа́ ва́мъ твори́ти, храни́те во вся́ дни́, и не убо́йтеся бого́въ ины́хъ:

і устави, й повеління, і закон, і заповіді, які Він написав вам, намагайтеся виконувати в усі дні, і не шануйте богів інших;

и завѣ́та, єго́же завѣща́ съ ва́ми, не забыва́йте: и не убо́йтеся бого́въ ины́хъ,

і завіту, який Я уклав з вами, не забувайте, і не шануйте богів інших,

но то́кмо Го́спода ва́шего убо́йтеся, и то́й и́зметъ вы́ от всѣ́хъ вра́гъ ва́шихъ.

тільки Господа Бога вашого шануйте, і Він визволить вас від руки усіх ворогів ваших.

И не послу́шаша сего́, но по обы́чаємъ свои́мъ пре́жднимъ твори́ша.

Але вони не послухали, а чинили за попередніми своїми звичаями.

И бя́ху язы́цы сі́и боя́щеся Го́спода, и изва́яннымъ свои́мъ служа́ще: та́кожде и сы́нове и́хъ и сы́нове сыно́въ и́хъ, я́коже сотвори́ша отцы́ и́хъ, та́ко творя́тъ и до сего́ дне́.

Народи ці шанували Господа, але й ідолам своїм служили. Та й діти їхні і діти дітей їхніх до цього дня чинять так само, як робили батьки їхні.

И бы́сть въ лѣ́то тре́тіє осі́и сы́на илы́ царя́ Ізра́илева, воцари́ся єзекі́а сы́нъ Аха́за царя́ Іу́дина:

У третій рік Осії, сина Или, царя Ізраїльського, став царем Єзекія, син Ахаза, царя Юдейського.

сы́нъ два́десяти пяти́ лѣ́тъ бѣ́ єгда́ нача́ ца́рствовати, и два́десять де́вять лѣ́ть ца́рствова во Ієрусали́мѣ. И́мя же ма́тере єго́ Аву́ѳа дщи́ Заха́ріина.

Двадцяти п’яти років був він, коли став царем, і двадцять дев’ять років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Аві, дочка Захарії.

И сотвори́ пра́воє предъ очи́ма Госпо́днима, по всѣ́мъ єли́ка сотвори́ оте́цъ єго́ даві́дъ:

І робив він угодне в очах Господа в усьому так, як робив Давид, батько його;

то́й разруши́ высо́кая, и сокруши́ вся́ ка́пища, и искорени́ дубра́вы и змію́ мѣ́дяную, ю́же сотвори́ Моисе́й, я́ко и до дні́й тѣ́хъ сы́нове Ізра́илевы бѣ́ху кадя́ще є́й: и назва́ и́мя є́й неєста́нъ.

він знищив висоти, розбив статуї, вирубав діброву і знищив мідного змія, якого зробив Мойсей, тому що до самих тих днів сини Ізраїлеві кадили йому і називали його Нехуштан.

На Го́спода Бо́га Ізра́илева упова́, и но не́мъ не бы́сть подо́бенъ єму́ въ царе́хъ Іу́диныхъ и въ бы́вшихъ пре́жде єго́:

На Господа Бога Ізраїлевого уповав він; і такого, як він, не було між усіма царями Юдейськими і після нього і раніше нього.

и прилѣпи́ся Го́сподеви, не отступи́ от него́, и сохрани́ за́повѣди єго́, єли́ки заповѣ́да Моисе́й:

І приліпився він до Господа і не відступав від Нього, і дотримувався заповідей Його, які заповів Господь Мойсеєві.

и бѣ́ Госпо́дь съ ни́мъ, и во всѣ́хъ, я́же творя́ше, смы́сляше. И сопроти́вися царю́ Ассирі́йскому и не порабо́та єму́:

І був Господь з ним: скрізь, куди б він не ходив, чинив він розсудливо. І відійшов він від царя Ассирійського, і не став служити йому.

то́й побѣди́ иноплеме́нники да́же до Га́зы и до предѣ́лъ єя́, от столпа́ стрегу́щихъ и да́же до гра́да тве́рда.

Він уразив филистимлян до Гази й у межах її, від сторожової вежі до укріпленого міста.

И бы́сть въ лѣ́то четве́ртоє царя́ єзекі́и, сіє́ же лѣ́то седмо́є осі́и, сы́ну илы́, царю́ Ізра́илеву, взы́де Саламанасса́ръ ца́рь Ассирі́йскъ на самарі́ю и обсѣ́де ю́,

У четвертий рік царя Єзекії, тобто в сьомий рік Осії, сина Или, царя Ізраїльського, пішов Салманассар, цар Ассирійський, на Самарію і обложив її,

и взя́ ю́ при концы́ тріє́хъ лѣ́тъ, въ шесто́є лѣ́то єзекі́єво, сіє́ лѣ́то девя́тоє осі́и царя́ Ізра́илева, и плѣне́на бы́сть самарі́а.

і взяв її через три роки; у шостий рік Єзекії, тобто в дев’ятий рік Осії, царя Ізраїльського, взято Самарію.

И преведе́ ца́рь Ассирі́йскій самаря́ны во Ассирі́ю, и посади́ я́ на ала́и и на Аво́рѣ, рѣка́хъ гоза́нскихъ, и въ предѣ́лѣхъ ми́дскихъ:

І переселив цар Ассирійський ізраїльтян в Ассирію, і оселив їх у Халаху й у Хаворі, біля ріки Гозан, і в містах мідійських,

поне́же не послу́шаша гла́са Го́спода Бо́га своєго́ и преступи́ша завѣ́тъ єго́, вся́ єли́ка заповѣ́да Моисе́й ра́бъ Госпо́день, и не послу́шаша, и не сотвори́ша.

за те, що вони не слухали голосу Господа Бога свого і переступили завіт Його, усе, що заповів Мойсей раб Господній, вони і не слухали і не виконували.

И въ четвертоєна́десять лѣ́то царя́ єзекі́и, взы́де сеннахирі́мъ ца́рь Ассирі́йскій на гра́ды Іу́дины тве́рдыя и взя́тъ я́.

У чотирнадцятий рік царя Єзекії пішов Сеннахирим, цар Ассирійський, проти всіх укріплених міст Іуди і взяв їх.

И посла́ єзекі́а ца́рь Іу́динъ послы́ къ царю́ Ассирі́йску въ лахі́съ, глаго́ля: согрѣши́хъ, возврати́ся от мене́: є́же а́ще возложи́ши на мя́, то́ понесу́. И возложи́ ца́рь Ассирі́йскій на єзекі́ю царя́ Іу́дина три́ста тала́нтъ сребра́ и три́десять тала́нтовъ зла́та.

І послав Єзекія, цар Юдейський, до царя Ассирійського в Лахис сказати: винен я; відійди від мене; що накладеш на мене, я внесу. І наклав цар Ассирійський на Єзекію, царя Юдейського, триста талантів срібла і тридцять талантів золота.

И даде́ єзекі́а все́ сребро́ обрѣ́тшеєся въ дому́ Госпо́дни и въ сокро́вищихъ до́му царе́ва.

І віддав Єзекія все срібло, яке знайшлося в домі Господньому і в скарбницях дому царського.

Во вре́мя о́но ссѣче́ єзекі́а ца́рь Іу́динъ две́ри хра́ма Госпо́дня и утверже́нія, я́же позлати́ єзекі́а ца́рь Іу́динъ, и даде́ и́хъ царю́ Ассирі́йску.

У той час зняв Єзекія золото з дверей дому Господнього і з дверних стовпів, які позолотив Єзекія, цар Юдейський, і віддав його цареві Ассирійському.

И посла́ ца́рь Ассирі́йскъ Ѳарѳа́на и равоса́иа и рапса́ка от лахі́са на Ієрусали́мъ къ царю́ єзекі́и съ си́лою тя́жкою зѣло́. И взыдо́ша, и пріидо́ша ко Ієрусали́му, и ста́ша у водоте́чи купѣ́ли вы́шнія, я́же є́сть на пути́ села́ бѣли́лнаго,

І послав цар Ассирійський Тартана і Рабсариса і Рабсака з Лахиса до царя Єзекії з великим військом у Єрусалим. І пішли, і прийшли до Єрусалима; і пішли, і прийшли, і стали біля водопроводу верхнього ставу, що на дорозі поля білильного.

и возопи́ша ко єзекі́и. И изы́де къ ни́мъ Єліакі́мъ сы́нъ хелкі́євъ строи́тель, и сомна́съ книго́чій, и Іоа́съ сы́нъ Сафа́товъ воспомина́тель.

І кликали вони царя. І вийшов до них Єлиаким, син Хелкиїн, начальник палацу, і Севна писар, і Іоах, син Асафів.

И рече́ къ ни́мъ рапса́къ: рцы́те ны́нѣ ко єзекі́и: си́це глаго́летъ ца́рь вели́кій, ца́рь Ассирі́йскій: что́ упова́ніє сіє́, на не́же упова́єши?

І сказав їм Рабсак: скажіть Єзекії: так говорить цар великий, цар Ассирійський: що це за уповання, на яке ти сподіваєшся?

ре́клъ єси́: то́кмо словеса́ усте́нъ, совѣ́тъ и си́ла на бра́нь: ны́нѣ у́бо на кого́ надѣ́яся отве́рглъ єси́ мене́?

Ти говорив тільки пусті слова: для війни потрібні порада і сила. Нині ж на кого ти уповаєш, що відокремився від мене?

ны́нѣ се́, надѣ́єшися ты́ на же́злъ тро́стяный сло́мленый се́й, на Єги́петъ ли? на́ньже а́ще опре́тся му́жъ, вни́детъ въ ру́ку єго́ и пронзе́тъ ю́: та́ко фарао́нъ ца́рь Єги́петскій всѣ́мъ надѣ́ющымся на́нь:

Ось, ти думаєш опертися на Єгипет, на цю тростину надламану, яка, якщо хто обіпреться на неї, увійде йому в руку і проколе її. Такий фараон, цар Єгипетський, для всіх, хто уповає на нього.

и а́ще мнѣ́ рече́те: на Го́спода Бо́га надѣ́ємся: не то́й ли се́й, єго́же и отста́ви єзекі́а высо́кая єго́ и же́ртвенники єго́, и рече́ Іу́дѣ и Ієрусали́му: покло́нитеся предъ же́ртвенникомъ си́мъ во Ієрусали́мѣ?

А якщо ви скажете мені: «на Господа Бога нашого ми уповаємо», то чи на того, якого висоти і жертовники знищив Єзекія, і сказав Іуді та Єрусалиму: «перед цим тільки жертовником поклоняйтеся в Єрусалимі»?

и ны́нѣ соєдини́теся съ господи́номъ мои́мъ царе́мъ Ассирі́йскимъ, и да́мъ тебѣ́ двѣ́ ты́сящы ко́ней, а́ще мо́жеши имѣ́ти вса́дники на ня́:

Отже, вступи в союз з господарем моїм царем Ассирійським: я дам тобі дві тисячі коней, чи можеш дістати собі вершників для них?

и ка́ко отврати́ши лице́ топа́рха єди́наго от рабо́въ господи́на моєго́ малѣ́йшихъ, и упова́лъ єси́ са́мъ на Єги́петъ, на колесни́цы и ко́ни?

Як тобі подолати й одного вождя з найменших слуг господаря мого? І уповаєш на Єгипет заради колісниць і коней?

и ны́нѣ у́бо єда́ безъ Го́спода взыдо́хомъ на мѣ́сто сіє́, є́же потреби́ти и рече́ бо Госпо́дь ко мнѣ́: взы́ди на зе́млю сію́ и потреби́ ю́.

Притому ж хіба я без волі Господньої пішов на місце це, щоб зруйнувати його? Господь сказав мені: «піди на землю цю і розори її».

И рече́ Єліакі́мъ сы́нъ хелкі́инъ и сомна́съ и Іоа́съ ко рапса́ку: глаго́ли ны́нѣ ко отроко́мъ твои́мъ Си́рски, я́ко слы́шимъ мы́, а не глаго́ли къ на́мъ Іуде́йски, и почто́ глаго́леши во у́шы люді́й, и́же на стѣнѣ́?

І сказав Єлиаким, син Хелкиїн, і Севна й Іоах Рабсаку: говори рабам твоїм арамейською, тому що розуміємо ми, а не говори з нами юдейською, щоб не розумів народ, що на стіні.

И рече́ къ ни́мъ рапса́къ: єда́ къ господи́ну твоєму́ и къ тебѣ́ посла́ мя господи́нъ мо́й глаго́лати словеса́ сія́? не къ муже́мъ ли сѣдя́щымъ на стѣнѣ́, є́же я́сти и́мъ гно́й сво́й и пи́ти и́мъ се́чь свою́ съ ва́ми вку́пѣ?

І сказав їм Рабсак: хіба тільки до господаря твого і до тебе послав мене господар мій сказати ці слова? Ні, також і до людей, які сидять на стіні, щоб їсти кал свій і пити сечу свою з вами.

И ста́ рапса́къ, и возопи́ гла́сомъ вели́кимъ Іуде́йски, и глаго́ла, и рече́: слы́шите словеса́ вели́каго царя́ Ассирі́йска:

І встав Рабсак і виголосив гучним голосом юдейською, і говорив, і сказав: слухайте слово царя великого, царя Ассирійського!

си́це глаго́летъ ца́рь: да не возно́ситъ ва́съ ца́рь єзекі́а словесы́, поне́же не возмо́жетъ ва́съ изъя́ти изъ руки́ моєя́:

Так говорить цар: нехай не зваблює вас Єзекія, тому що він не може вас врятувати від руки моєї;

и да не обнаде́живаєтъ ва́съ єзекі́а Го́сподемъ, глаго́ля: изъима́я и́зметъ вы́ Госпо́дь, и не и́мать преда́тися гра́дъ се́й въ руцѣ́ царя́ Ассирі́йска:

і нехай не обнадіює вас Єзекія Господом, говорячи: «врятує нас Господь і не буде місто це віддане в руки царя Ассирійського».

не послу́шайте єзекі́и, я́ко си́це глаго́летъ ца́рь Ассирі́йскій: сотвори́те со мно́ю благослове́ніє и изыди́те ко мнѣ́, и да піє́тъ му́жъ от віногра́да своєго́, и му́жъ вку́ситъ от смо́квей свои́хъ, и да піє́тъ во́ду от ро́ва своєго́,

Не слухайте Єзекії. Тому що так говорить цар Ассирійський: примиріться зі мною і вийдіть до мене, і нехай кожен їсть плоди виноградної лози своєї і смоковниці своєї, і нехай кожен п’є воду зі свого колодязя,

до́ндеже пріиду́ и поиму́ вы́ въ зе́млю [такову́] я́коже земля́ ва́ша, земля́ пшени́цы и віна́, и хлѣ́бовъ и віногра́довъ, земля́ ма́сличинъ єле́а и ме́да, и жи́ви бу́дете и не у́мрете: и не послу́шайте єзекі́и, я́ко прельща́єтъ вы́, глаго́ля: Госпо́дь ны́ изба́витъ:

поки я не прийду і не візьму вас у землю таку саму, як і ваша земля, у землю хліба і вина, у землю плодів і виноградників, у землю оливкових дерев і меду, і будете жити, і не помрете. Не слухайте ж Єзекії, який зваблює вас, говорячи: «Господь врятує нас».

єда́ избавля́юще изба́виша бо́зи язы́ковъ кі́йждо и́хъ свою́ страну́ изъ руки́ царя́ Ассирі́йска?

Чи врятували боги народів, кожен свою землю, від руки царя Ассирійського?

гдѣ́ є́сть бо́гъ Єма́ѳа и Арфа́да? гдѣ́ є́сть бо́гъ Сепфаруі́ма, Ана́ и Ава́? єда́ изба́виша самарі́ю изъ руку́ моє́ю?

Де боги Емафа й Арпада? Де боги Сепарваїма, Ени та Івви? Чи врятували вони Самарію від руки моєї?

кто́ во всѣ́хъ бозѣ́хъ земны́хъ, и́же изба́виша зе́мли их от руки́ моєя́? и ка́ко и́зметъ Госпо́дь Ієрусали́ма изъ руки́ моєя́?

Хто з усіх богів земель цих урятував землю свою від руки моєї? Так невже Господь врятує Єрусалим від руки моєї?

И умолко́ша лю́діє и не отвѣща́ша єму́ сло́ва, я́ко заповѣ́да и́мъ ца́рь глаго́ля: не отвѣща́йте єму́.

І мовчав народ і не відповідали йому ні слова, тому що був наказ царя: «не відповідайте йому».

И вни́де Єліакі́мъ сы́нъ хелкі́инъ строи́тель, и сомна́съ книго́чій, и Іоа́съ сы́нъ Сафа́товъ воспомина́тель ко єзекі́и, раздра́вше ри́зы своя́, и возвѣсти́ша єму́ словеса́ рапса́кова.

І прийшов Єлиаким, син Хелкиїн, начальник палацу, і Севна писар і Іоах, син Асафів, діловод, до Єзекії в розідраному одягу, і переказали йому слова Рабсакові.

И бы́сть єгда́ услы́ша ца́рь єзекі́а, и раздра́ ри́зы своя́, и облече́ся во вре́тище, и вни́де въ до́мъ Госпо́день.

Коли почув це цар Єзекія, то роздер одяг свій і покрився веретищем, і пішов у дім Господній.

И посла́ Єліакі́ма строи́теля, и сомна́са книго́чіа и старѣ́йшины жерце́въ облече́ны во вре́тище ко Иса́іи проро́ку сы́ну Амо́сову.

І послав Єлиакима, начальника палацу, і Севну писаря, і старших священиків, покритих веретищем, до Ісаї пророка, сина Амосового.

И рѣ́ша єму́: си́це глаго́летъ єзекі́а: де́нь ско́рби и обличе́нія и прогнѣ́ванія де́нь се́й, я́ко пріидо́ша сы́нове да́же до болѣзнорожде́нія, и крѣ́пости нѣ́сть ражда́ющей:

І вони сказали йому: так говорить Єзекія: день скорботи і покарання і посоромлення — день цей; тому що дійшли немовлята до отвору утроби материнської, а сили немає народити.

а́ще ка́ко послу́шаєтъ Госпо́дь Бо́гъ тво́й всѣ́хъ слове́съ рапса́ковыхъ, єго́же и посла́ ца́рь Ассирі́йскій господи́нъ єго́ поноси́ти Бо́гу живо́му и ху́лити словесы́, и́хже слы́ша Госпо́дь Бо́гъ тво́й, и пріими́ моли́тву о оста́нцѣ обрѣта́ющемся.

Може, почує Господь Бог твій усі слова Рабсака, якого послав цар Ассирійський, господар його, хулити Бога живого і ганьбити словами, які чув Господь Бог твій. Принеси ж молитву за тих, що залишилися, які перебувають ще живими.

И пріидо́ша о́троцы царя́ єзекі́и ко Иса́іи.

І прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї,

И рече́ и́мъ Иса́іа: си́це рцы́те господи́ну ва́шему: та́ко глаго́летъ Госпо́дь: не убо́йся от лица́ слове́съ, и́хже слы́шалъ єси́, и́миже поху́лиша мя́ о́троцы царя́ Ассирі́йска:

і сказав їм Ісая: так скажіть господарю вашому: так говорить Господь: не бійся слів, які ти чув, якими ганьбили Мене слуги царя Ассирійського.

се́, а́зъ даю́ єму́ ду́ха, и услы́шитъ возвѣще́ніє и возврати́тся въ зе́млю свою́: и низложу́ єго́ ору́жіємъ въ земли́ єго́.

Ось Я пошлю в нього дух, і він почує вістку, і повернеться в землю свою, і Я вражу його мечем на землі його.

И возврати́ся рапса́къ и обрѣ́те царя́ Ассирі́йска вою́юща на ло́вну: услы́ша бо, я́ко отступи́ от лахі́са.

І повернувся Рабсак, і знайшов царя Ассирійського, який воював проти Ливни, тому що він чув, що той відійшов від Лахиса.

И слы́ша о Ѳара́кѣ цари́ єѳіо́пстѣмъ, глаго́ля: се́, изы́де ра́товатися съ тобо́ю. И возврати́ся и посла́ послы́ ко єзекі́и, глаго́ля: та́ко рцы́те єзекі́и царю́ Іуде́йску:

І почув він про Тиргака, царя Ефіопського; йому сказали: ось, він вийшов воювати з тобою. І знову послав він послів до Єзекії сказати:

да не возно́ситъ тя́ Бо́гъ тво́й, на него́же ты́ надѣ́єшися глаго́ля: не и́мать пре́данъ бы́ти Ієрусали́мъ въ ру́цѣ царя́ Ассирі́йска:

так скажіть Єзекії, царю Юдейському: нехай не обманює тебе Бог твій, на Якого ти уповаєш, думаючи: «не буде відданий Єрусалим до рук царя Ассирійського».

се́, ты́ слы́шалъ єси́ вся́, єли́ка сотвори́ша ца́ріє Ассирі́йстіи всѣ́мъ земле́мъ, є́же прокля́ти и́хъ, и ты́ ли избу́деши?

Адже ти чув, що зробили царі ассирійські з усіма землями, наклавши на них закляття, — і чи ти уцілієш?

єда́ избавля́юще изба́виша и́хъ и бо́зи язы́ковъ, и́хже расточи́ша отцы́ мои́, гоза́ну и Хара́ну, и Фаре́су и сы́ны Єдо́мли, и́же во Ѳаласса́рѣ?

Боги народів, яких розорили батьки мої, чи врятували їх? Чи врятували Гозан, і Харан, і Рецеф, і синів Едена, що у Фалассарі?

гдѣ́ є́сть ца́рь Єма́ѳовъ и ца́рь Арфа́довъ? и гдѣ́ є́сть ца́рь гра́да Сепфаруі́ма, Ана́ и Ава́?

Де цар Емафа, і цар Арпада, і цар міста Сепарваїма, Ени та Івви?

И прія́тъ ца́рь єзекі́а кни́ги от руки́ посло́въ и прочте́ я́: и вни́де въ хра́мъ Госпо́день, и разгну́ и́хъ єзекі́а предъ Го́сподемъ,

І взяв Єзекія лист із руки послів, і прочитав його, і пішов у дім Господній, і розгорнув його Єзекія перед лицем Господнім,

и моли́ся єзекі́а предъ Го́сподемъ и рече́: Го́споди Бо́же Ізра́илевъ, сѣдя́й на херуві́мѣхъ, ты́ єси́ Бо́гъ єди́нъ бо всѣ́хъ ца́рствіихъ земли́, ты́ сотвори́лъ єси́ не́бо и зе́млю:

і молився Єзекія перед лицем Господнім і говорив: Господи Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти один Бог усіх царств земних, Ти створив небо і землю.

приклони́, Го́споди, у́хо твоє́ и услы́ши мя́: отве́рзи, Го́споди, о́чи твои́ и ви́ждь, и услы́ши словеса́ сеннахирі́ма, я́же посла́ поноша́я тебѣ́ Бо́гу жи́ву:

Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй [мене]; відкрий, Господи, очі Твої і подивись, і почуй слова Сеннахирима, який послав ганьбити [Тебе,] Бога живого!

я́ко пои́стиннѣ, Го́споди, опустоши́ша ца́ріє Ассирі́йстіи язы́ки,

Правда, о, Господи, царі ассирійські розорили народи і землі їхні,

и да́ша бо́ги и́хъ на о́гнь, я́ко не бо́зи бѣ́ша, но дѣла́ руку́ человѣ́чу, древа́ и ка́менія, и погуби́ша я́:

і покидали богів їхніх у вогонь; але це не боги, а творіння рук людських, дерево і камінь; тому і знищили їх.

и ны́нѣ, Го́споди Бо́же на́шъ, спаси́ ны́ изъ руки́ єго́, и уразумѣ́ютъ вся́ ца́рствія земли́, я́ко ты́ єси́ Госпо́дь Бо́гъ єди́нъ.

І нині, Господи Боже наш, спаси нас від руки його, і дізнаються всі царства землі, що Ти, Господи, Бог єдиний.

И посла́ Иса́іа сы́нъ Амо́совъ ко єзекі́и, глаго́ля: та́ко глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ си́лъ, Бо́гъ Ізра́илевъ: слы́шахъ, о ни́хже моли́лся єси́ ко мнѣ́, о сеннахирі́мѣ царѣ́ Ассирі́йстѣ.

І послав Ісая, син Амосів, до Єзекії сказати: так говорить Господь Бог Ізраїлів: те, про що ти молився Мені проти Сеннахирима, царя Ассирійського, Я почув.

сіє́ сло́во, є́же глаго́ла Госпо́дь на него́: уничижи́ тя́ и поруга́ся тебѣ́ дѣви́ца и дщи́ Сіо́ня, надъ тобо́ю главо́ю своє́ю покива́ дщи́ Ієрусали́мля:

Ось слово, яке прорік Господь про нього: знехтує тебе, насміється з тебе незаймана дочка Сиона; услід тобі похитає головою дочка Єрусалима.

кому́ поноси́лъ єси́, и кого́ поху́лилъ єси́? и на кого́ возне́слъ єси́ гла́съ, и воздви́глъ єси́ на высоту́ о́чи твои́? на свята́го Ізра́илева.

Кого ти ганив і ганьбив? І на кого ти підніс голос і підняв так високо око своє? На Святого Ізраїлевого!

руко́ю посло́въ твои́хъ поносилъ єси́ Го́споду, и ре́клъ єси́: со мно́жествомъ колесни́цъ мои́хъ взы́ду а́зъ на вы́шнюю ча́сть горы́ Ліва́нскія, и усѣку́ вели́чество от ке́дръ єя́ и избра́нныя кипарі́совъ єя́, и пріиду́ въ среди́ну ча́щи карми́лскія:

Через послів твоїх ти ганив Господа і сказав: «з безліччю колісниць моїх я зійшов на висоту гір, на ребра Ливану, і зрубав великі кедри його, добірні кипариси його, і прийшов на саме крайнє пристановище його, у гай саду його;

а́зъ изсуши́хъ, и пія́хъ во́ды чужды́я, и опустоши́хъ стопа́ми но́гъ мои́хъ вся́ рѣ́ки окре́стныя:

і відкопував я, і пив воду чужу, і висушу ступнями ніг моїх усі ріки єгипетські».

єда́ не слы́шалъ єси́? изда́вна ю́ сотвори́хъ, от дні́й пе́рвыхъ созда́хъ ю́ и принесо́хъ ю́: и бы́сть въ хо́лмы пресе́лниковъ вою́юшихъ гра́ды тве́рды:

Хіба ти не чув, що Я здавна зробив це, у давні дні наперед накреслив це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш укріплені міста, перетворюючи на купи руїн?

и живу́щіи въ ни́хъ изнемого́ша руко́ю, сотрясо́шася и постыдѣ́шася, бы́ша [я́ко] трава́ се́лная, или́ зла́чно бы́ліє, зла́къ и́же на зда́ніихъ, и попра́нія проти́ву стоя́щаго:

І жителі їх зробилися малопотужні, тремтять і залишаються в соромі. Вони стали як трава на полі і ніжна зелень, як парості на покрівлях і обпалений хліб, раніше ніж виколосився.

и сѣдѣ́ніє твоє́, и исхо́дъ тво́й, и вхо́дъ тво́й разумѣ́хъ, и гнѣ́въ тво́й на мя́,

Чи сядеш ти, чи вийдеш, чи ввійдеш, Я все знаю; знаю і зухвалість твою проти Мене.

зане́же разгнѣ́вался єси́ на мя́ и шу́мъ тво́й вни́де во у́шы мои́, и вложу́ у́дицу мою́ въ но́здри твоя́ и бразду́ во устнѣ́ твои́, и возвращу́ тя́ по пути́, и́мже прише́лъ єси́.

За твою зухвалість проти Мене і за те, що гординя твоя дійшла до вух Моїх, Я вкладу кільце Моє в ніздрі твої і вудила Мої в рот твій, і поверну тебе назад тією ж дорогою, якою прийшов ти.

И сіє́ тебѣ́ зна́меніє, [єзекі́є]: я́ждь въ сіє́ лѣ́то прозяба́ющая саморо́дная, и въ лѣ́то второ́є прозяба́ющая, и въ лѣ́то тре́тіє сѣ́йте сѣ́мена и жни́те, сади́те віногра́ды, и да я́сте пло́дъ и́хъ:

І ось тобі, [Єзекіє,] знамення: їжте в цей рік те, що виросло від упалого зерна, і в другий рік — самородне, а на третій рік сійте і жніть, і садіть виноградні сади і їжте плоди їх.

и приложи́тъ спа́сшеєся до́му Іу́дова, оста́вшеєся, ко́рень до́лѣ, и сотвори́тъ пло́дъ горѣ́,

І вціліле в домі Іудиному, що залишилося, пустить знову корінь внизу і принесе плід вгорі,

я́ко изъ Ієрусали́ма изы́детъ оста́нокъ, и спаса́ємый изъ горы́ Сіо́ни: ре́вность Го́спода си́лъ сотвори́тъ сіє́.

тому що з Єрусалима вийде залишок, і спасенне від гори Сиону. Ревність Господа Саваофа зробить це.

сего́ ра́ди та́ко глаго́летъ Госпо́дь [си́лъ] на царя́ Ассирі́йска: не и́мать вни́ти во гра́дъ се́й, и не и́мать устрѣли́ти на́мъ стрѣлы́, и не дости́гнетъ къ нему́ щи́тъ, и не и́мать осыпа́ти єго́ земле́ю:

Тому так говорить Господь про царя Ассирійського: «не ввійде він у це місто, і не кине туди стріли, і не приступить до нього з щитом, і не насипле проти нього валу.

но путе́мъ, и́мже пріи́де тѣ́мже возврати́тся, и во гра́дъ се́й не и́мать вни́ти, глаго́летъ Госпо́дь,

Тією ж дорогою, якою прийшов, повернеться, і в місто це не ввійде, говорить Господь.

и защищу́ гра́дъ се́й, є́же спасти́ єго́ мене́ ра́ди и даві́да ра́ди раба́ моєго́.

Я буду охороняти місто це, щоб спасти його заради Себе і заради Давида, раба Мого».

И бы́сть въ но́щь о́ну, и сни́де а́нгелъ Госпо́день и уби́ от полка́ Ассирі́йскаго сто́ о́смьдесятъ и пя́ть ты́сящъ. И воста́ша зау́тра, и се́, вся́ тру́пія ме́ртва.

І сталося в ту ніч: пішов ангел Господній і вразив у стані Ассирійському сто вісімдесят п’ять тисяч. І встали зранку, і ось усі тіла мертві.

И воста́, и отъи́де, и возврати́ся сеннахирі́мъ ца́рь Ассирі́йскій, и всели́ся въ Ніневі́ю.

І вирушив, і пішов, і повернувся Сеннахирим, цар Ассирійський, і жив у Ниневії.

И бы́сть єму́ кла́няющуся во хра́мѣ месера́ха бо́га своєго́, и Адрамеле́хъ и сараса́ръ сы́нове єго́ уби́ста єго́ мече́мъ: са́ми же бѣжа́ста въ зе́млю Арара́тску. И воцари́ся Асорда́нъ сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.

І коли він поклонявся в домі Нисроха, бога свого, то Адрамелех і Шарецер, сини його, убили його мечем, а самі втекли в землю Араратську. І став царем Асардан, син його, замість нього.

Во дне́хъ о́нѣхъ разболѣ́ся єзекі́а [ца́рь] да сме́рти. И вни́де къ нему́ Иса́іа проро́къ сы́нъ Амо́совъ и рече́ къ нему́: та́ко глаго́летъ Госпо́дь: заповѣ́ждь до́му твоєму́, у́мреши бо ты́ и не бу́деши жи́въ.

У ті дні занедужав Єзекія смертельно, і прийшов до нього Ісая, син Амосів, пророк, і сказав йому: так говорить Господь: зроби заповіт для дому твого, тому що помреш ти і не видужаєш.

И обрати́ єзекі́а лице́ своє́ ко стѣнѣ́ и помоли́ся ко Го́споду, глаго́ля:

І відвернувся [Єзекія] лицем своїм до стіни і молився Господу, говорячи:

Го́споди помяни́ ны́нѣ, я́ко и́стиною ходи́хъ предъ тобо́ю и се́рдцемъ соверше́ннымъ, и уго́дная предъ очи́ма твои́ма сотвори́хъ. И пла́кася єзекі́а пла́чемъ вели́кимъ.

«О, Господи! пом’яни, що я ходив перед лицем Твоїм вірно і з відданим Тобі серцем, і робив угодне в очах Твоїх». І заплакав Єзекія сильно.

И бя́ше Иса́іа єще́ посредѣ́ двора́, и бы́сть сло́во Госпо́дне къ нему́, глаго́ля:

Ісая ще не вийшов з міста, як було до нього слово Господнє:

возврати́ся и рцы́ єзекі́и вожду́ люді́й мои́хъ: та́ко глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ даві́да отца́ твоєго́: услы́шахъ моли́тву твою́ и ви́дѣхъ сле́зы твоя́: се́, а́зъ изцѣлю́ тя́, и въ де́нь тре́тій взы́деши въ до́мъ Госпо́день:

повернися і скажи Єзекії, владиці народу Мого: так говорить Господь Бог Давида, батька твого: Я почув молитву твою, побачив сльози твої. Ось, Я зцілю тебе; у третій день підеш у дім Господній;

и приложу́ къ лѣ́томъ твои́мъ лѣ́тъ пятьна́десять, и от руки́ царя́ Ассирі́йска изба́влю тя́ и гра́дъ се́й, и защищу́ гра́дъ се́й мене́ ра́ди и даві́да ра́ди раба́ моєго́.

і додам до днів твоїх п’ятнадцять років, і від руки царя Ассирійського врятую тебе і місто це, і захищу місто це заради Себе і заради Давида, раба Мого.

И рече́ Иса́іа: да во́змутъ перевя́сло смо́квей и да положа́тъ на вре́дъ, и изцѣлѣ́єтъ.

І сказав Ісая: візьміть пласт смокв. І взяли, і приклали до нариву; і він видужав.

И рече́ єзекі́а ко Иса́іи: ко́є зна́меніє, я́ко изцѣли́тъ мя́ Госпо́дь и взы́ду въ до́мъ Госпо́день въ де́нь тре́тій?

І сказав Єзекія Ісаї: яке знамення, що Господь зцілить мене, і що піду я на третій день у дім Господній?

И рече́ Иса́іа: сіє́ зна́меніє от Го́спода, я́ко сотвори́тъ Госпо́дь сло́во, є́же глаго́ла: [хо́щеши ли да] по́йдетъ стѣ́нь де́сять степе́ній, или́ возврати́тся де́сять степе́ній?

І сказав Ісая: ось тобі знамення від Господа, що виконає Господь слово, яке Він прорік: чи вперед пройти тіні на десять ступенів, чи повернутися на десять ступенів?

И рече́ єзекі́а: удо́бно стѣ́ни уклони́тися де́сять степе́ній: ни, но да возврати́тся стѣ́нь на де́сять степе́ній вспя́ть.

І сказав Єзекія: легко тіні пересунутися вперед на десять ступенів; ні, нехай повернеться тінь назад на десять ступенів.

И возопи́ Иса́іа проро́къ ко Го́споду, и возврати́ся стѣ́нь по числу́ наза́дъ де́сять степе́ній.

І воззвав Ісая пророк до Господа, і повернув тінь назад на ступенях, де вона спускалася по ступенях Ахазових, на десять ступенів.

Во вре́мя о́но посла́ марода́хъ Валада́нъ, сы́нъ Валада́новъ, ца́рь Вавило́нскій, кни́ги и да́ры ко єзекі́и: слы́ша бо, я́ко разболѣ́ся [ца́рь] єзекі́а.

У той час послав Беродах Баладан, син Баладана, цар Вавилонський, листи і подарунок Єзекії, бо він чув, що Єзекія був хворий.

И пора́довася єзекі́а о ни́хъ, и показа́ и́мъ ве́сь до́мъ сво́й сокро́вищный, сребро́ и зла́то, и арома́ты и єле́й до́брый, и до́мъ сосу́довъ и єли́ка обрѣто́шася въ сокро́вищихъ єго́: и не бѣ́ мѣ́ста, єго́же не показа́ и́мъ єзекі́а въ дому́ своє́мъ и во все́й о́бласти своє́й.

Єзекія, вислухавши посланих, показав їм комори свої, срібло і золото, і пахощі, і мастила дорогі, і весь збройний дім свій і все, що знаходилося в скарбницях його; не залишалося жодної речі, яку б не показав їм Єзекія в домі своєму і в усьому володінні своєму.

И вни́де Иса́іа проро́къ ко єзекі́и царю́ и рече́ къ нему́: что́ глаго́лаша му́жіє сі́и, и отку́ду пріидо́ша къ тебѣ́? и рече́ єзекі́а: от земли́ да́льнія пріидо́ша ко мнѣ́, от Вавило́на.

І прийшов Ісая пророк до царя Єзекії і сказав йому: що говорили ці люди, і звідки вони приходили до тебе? І сказав Єзекія: із землі далекої вони приходили, з Вавилона.

И рече́: что́ ви́дѣша въ дому́ твоє́мъ? и рече́ єзекі́а: вся́, єли́ка въ дому́ моє́мъ, ви́дѣша: нѣ́сть въ дому́ моє́мъ, єго́же и́мъ не показа́хъ, но и я́же въ сокро́вищихъ мои́хъ [ви́дѣша].

І сказав Ісая : що вони бачили в домі твоєму? І сказав Єзекія: усе, що в домі моєму, вони бачили, не залишилося жодної речі, яку я не показав би їм у скарбницях моїх.

И рече́ Иса́іа ко єзекі́и: слы́ши сло́во Госпо́дне:

І сказав Ісая Єзекії: вислухай слово Господнє:

се́, дні́є гряду́тъ, рече́ Госпо́дь, взята́ бу́дутъ вся́, я́же въ дому́ твоє́мъ, и вся́, я́же собра́ша отцы́ твои́ до дне́ сего́, вни́дутъ въ Вавило́нъ: и не оста́нется сло́во, є́же рече́ Госпо́дь.

ось прийдуть дні, і взяте буде усе, що в домі твоєму, і що зібрали батьки твої до цього дня, у Вавилон; нічого не залишиться, говорить Господь.

И сы́нове твои́, и́же изы́дутъ изъ тебе́, и́хже роди́ши, во́змутся и бу́дутъ скопцы́ въ дому́ царя́ Вавило́нскаго.

Із синів твоїх, які вийдуть від тебе, яких ти народиш, візьмуть, і будуть вони євнухами в палаці царя Вавилонського.

И рече́ єзекі́а ко Иса́іи: бла́го сло́во Госпо́дне є́же глаго́ла: да бу́дутъ ми́ръ во дни́ моя́.

І сказав Єзекія Ісаї: благе слово Господнє, яке ти прорік. І продовжував: нехай буде мир і добробут у дні мої!

И про́чая слове́съ єзекі́євыхъ, и вся́ си́ла єго́, и єли́ка сотвори́, исто́чникъ и водоте́чь, и введе́ во́ду во гра́дъ, не се́ ли, сія́ напи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Іу́диныхъ?

Інше про Єзекію і про всі подвиги його, і про те, що він зробив ставок і водопровід і провів воду в місто, написано в літописі царів юдейських.

И у́спе єзекі́а со отцы́ свои́ми, и погребе́нъ бы́сть во гра́дѣ даві́довѣ. И воцари́ся Манассі́а сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.

І спочив Єзекія з батьками своїми, і став царем Манассія, син його, замість нього.

Сы́нъ двана́десяти лѣ́тъ Манассі́а, єгда́ нача́ ца́рствовати, и пятьдеся́тъ пя́ть лѣ́тъ ца́рствова во Ієрусали́мѣ. И́мя ма́тере єго́ Офові́а.

Дванадцяти років був Манассія, коли став царем, і п’ятдесят років царював у Єрусалимі; ім’я матері його Хефциба.

И сотвори́ лука́воє предъ очи́ма Госпо́днима, и хожда́ше вслѣ́дъ ме́рзостей язы́ковъ, и́хже отрину Госпо́дь от лица́ сыно́въ Ізра́илевыхъ:

І робив він неугодне в очах Господніх, наслідуючи мерзоти народів, яких прогнав Господь від лиця синів Ізраїлевих.

и обрати́ся, и созда́ высо́кая, и́же разори́ оте́цъ єго́ єзекі́а, и воздви́же же́ртвенникъ Ваа́лу, и сотвори́ дубра́вы, я́коже сотвори́ Ахаа́въ ца́рь Ізра́илевъ, и поклони́ся все́й си́лѣ небе́снѣй и порабо́та и́мъ:

І знову спорудив висоти, які знищив батько його Єзекія, і поставив жертовники Ваалу, і зробив діброву, як зробив Ахав, цар Ізраїльський; і поклонявся всьому воїнству небесному, і служив йому.

и созда́ олта́рь въ дому́ Госпо́дни, я́коже рече́ Госпо́дь: во Ієрусали́мѣ положу́ и́мя моє́.

І спорудив жертовники в домі Господньому, про який сказав Господь: «в Єрусалимі покладу ім’я Моє».

И сотвори́ олта́рь все́й си́лѣ небе́снѣй на дву́ двору́ до́му Госпо́дня:

І спорудив жертовники всьому воїнству небесному на обох дворах дому Господнього,

и провожда́ше сы́ны своя́ чрезъ о́гнь, и вража́ше, и волшве́нія творя́ше, и сотвори́ ка́пища, и волше́бницы умно́жи твори́ти лука́воє предъ очи́ма Госпо́днима, є́же прогнѣ́вати єго́:

і провів сина свого через вогонь, і чаклував, і ворожив, і завів викликувачів мерців і чаклунів; багато зробив неугодного в очах Господа, щоб прогнівити Його.

и поста́ви изва́яноє дубра́вы въ хра́мѣ, о не́мже рече́ Госпо́дь къ даві́ду и къ Соломо́ну сы́ну єго́: въ хра́мѣ се́мъ и во Ієрусали́мѣ, єго́же избра́хъ от всѣ́хъ колѣ́нъ Ізра́илевыхъ, и положу́ ту́ и́мя моє́ на вѣ́ки,

І поставив ідола Астарти, якого зробив у домі, про який говорив Господь Давиду і Соломону, синові його: «у домі цьому і в Єрусалимі, який Я обрав із усіх колін Ізраїлевих, Я покладу ім’я Моє повіки;

и не приложу́ подви́гнутися но́зѣ Ізра́илевѣ от земли́, ю́же да́хъ отце́мъ и́хъ, а́ще ті́и соблюду́тъ вся́ єли́ка заповѣ́дахъ, по все́й за́повѣди, ю́же заповѣ́да и́мъ ра́бъ мо́й Моисе́й.

і не дам надалі виступити нозі ізраїльтянина із землі, яку Я дав батькам їхнім, якщо тільки вони будуть намагатися чинити згідно з усім тим, що Я повелів їм, і з усім законом, який заповів їм раб Мій Мойсей».

И не послу́шаша, и прельсти́ и́хъ Манассі́а, є́же сотвори́ти лука́воє предъ очи́ма Госпо́днима па́че язы́къ, я́же истреби́ Госпо́дь от лица́ сыно́въ Ізра́илевыхъ.

Але вони не послухалися; і спокусив їх Манассія до того, що вони чинили гірше за ті народи, які знищив Господь від лиця синів Ізраїлевих.

И глаго́ла Госпо́дь руко́ю рабо́въ свои́хъ проро́ковъ, глаго́ля:

І говорив Господь через рабів Своїх пророків і сказав:

за сія́, єли́ка сотвори́ Манассі́а ца́рь Іу́динъ ме́рзости сія́ лука́выя, па́че всѣ́хъ я́же сотвори́ша Аморре́є, и́же пре́жде сего́ бы́ша, и введе́ во грѣ́хъ и Іу́ду, въ кумі́рѣхъ свои́хъ:

за те, що зробив Манассія, цар Юдейський, такі мерзоти, гірші за все те, що робили аморреї, які були раніше нього, і ввів Іуду в гріх ідолами своїми,

не та́ко: си́це глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ Ізра́илевъ: се́, а́зъ наведу́ зла́я на Ієрусали́мъ и на Іу́ду, я́ко вся́кому слы́шащему пошумя́тъ обоя́ у́ха єго́,

за те, так говорить Господь, Бог Ізраїлів, ось, Я наведу таке зло на Єрусалим і на Іуду, про яке, якщо хто почує, задзвенить в обох вухах у нього;

и простру́ на Ієрусали́мъ мѣ́ру самарі́йскую и вѣсы́ до́му Ахаа́вля: и истреблю́ Ієрусали́ма, я́коже изглажда́єтся алава́стръ изглажда́ємый и превраща́єтся въ лице́ своє́:

і простягну на Єрусалим мірчу вірьовку Самарії і висок дому Ахава, і витру Єрусалим так, як витирають чашу, — витруть і перекинуть її;

и изри́ну оста́нки достоя́нія моєго́ и преда́мъ и́хъ въ ру́ки враго́въ и́хъ, и бу́дутъ въ расхище́ніє и въ плѣ́нъ всѣ́мъ враго́мъ свои́мъ:

і відкину залишок наділу Мого, і віддам їх у руку ворогів їхніх, і будуть на розкрадання і розграбування усім ворогам своїм,

поне́же сотвори́ша лука́воє предъ очи́ма мои́ма и бы́ша прогнѣвля́юще мя́ от дне́, въ о́ньже изведо́хъ отцы́ и́хъ от земли́ Єги́петскія, и до дне́ сего́.

за те, що вони робили неугодне в очах Моїх і прогнівляли Мене з того дня, як вийшли батьки їхні з Єгипту, і до цього дня.

Єще́ же кро́вь непови́нную излія́ Манассі́а мно́гу зѣло́, до́ндеже напо́лни Ієрусали́му уста́ до у́стъ, кромѣ́ грѣхо́въ єго́, и́миже во грѣ́хъ введе́ Іу́ду, сотвори́ти лука́воє предъ очи́ма Госпо́днима.

Ще ж пролив Манассія і дуже багато невинної крови, так що наповнив нею Єрусалим від краю до краю, крім свого гріха, що він увів Іуду в гріх — робити неугодне в очах Господніх.

И про́чая слове́съ Манассі́иныхъ, и вся́ єли́ка сотвори́, и грѣ́хъ єго́, и́мже согрѣши́, не сія́ ли напи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Іу́диныхъ?

Інше про Манассію і про все, що він зробив, і про гріхи його, в чому він згрішив, написано в літописі царів юдейських.

И у́спе Манассі́а со отцы́ свои́ми, и погребе́нъ бы́сть въ вертогра́дѣ до́му своєго́, въ вертогра́дѣ о́зы. И воцари́ся Аммо́нъ сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́:

І спочив Манассія з батьками своїми, і похований у саду біля дому його, в саду Уззи. І став царем Аммон, син його, замість нього.

сы́нъ два́десяти дву́ лѣ́тъ бѣ́ Аммо́нъ, єгда́ нача́ ца́рствовати и два́ лѣ́та ца́рствова во Ієрусали́мѣ. И́мя же ма́тери єго́ Месолла́мъ, дщи́ Ару́сова изъ Ієте́вы.

Двадцяти двох років був Аммон, коли став царем, і два роки царював у Єрусалимі; ім’я матері його Мешуллемеф, дочка Харуца, з Ятби.

И сотвори́ лука́воє предъ очи́ма Госпо́днима, я́коже сотвори́ Манассі́а оте́цъ єго́,

І робив він неугодне в очах Господніх так, як робив Манассія, батько його;

и хожда́ше по всему́ пути́, и́мже ходи́ оте́цъ єго́, и порабо́та кумі́ромъ, и́мже порабо́та оте́цъ єго́, и поклони́ся и́мъ:

і ходив тією ж точно дорогою, якою ходив батько його, і служив ідолам, яким служив батько його, і поклонявся їм,

и оста́ви Го́спода Бо́га оте́цъ свои́хъ, и не ходи́ путе́мъ Госпо́днимъ.

і залишив Господа Бога батьків своїх, не ходив путями Господніми.

И воста́ша о́троцы Аммо́новы на́нь и умертви́ша царя́ въ дому́ єго́.

І вчинили змову слуги Аммонові проти нього, й умертвили царя в домі його.

Лю́діє же земли́ [тоя́] изби́ша всѣ́хъ воста́вшихъ на царя́ Аммо́на, и воцари́ша лю́діє земли́ тоя́ Іосі́ю сы́на єго́ вмѣ́сто єго́.

Але народ землі перебив усіх, хто був у змові проти царя Аммона; і поставив народ царем над землею Іосію, сина його, замість нього.

И про́чая слове́съ Аммо́новыхъ, єли́ка сотвори́, не се́ ли, сія́ напи́сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й Іу́диныхъ?

Інше про Аммона, що він зробив, написано в літописі царів юдейських.

И погребо́ша єго́ во гро́бѣ єго́ въ вертогра́дѣ о́зинѣ. И воцари́ся Іосі́а сы́нъ єго́ вмѣ́сто єго́.

І поховали його в гробниці його, в саду Уззи. І став царем Іосія, син його, замість нього.

Сы́нъ осми́ лѣ́тъ бѣ́ Іосі́а, єгда́ нача́ ца́рствовати, и три́десять єди́но лѣ́то ца́рствова во Ієрусали́мѣ. И́мя же ма́тери єго́ Ієдіда́, дщи́ єде́єва, от Васуро́ѳа.

Восьми років був Іосія, коли став царем, і тридцять один рік царював у Єрусалимі; ім’я матері його Ієдида, дочка Адаії, з Боцкафи.

И сотвори́ пра́воє предъ очи́ма Госпо́днима, и хожда́ше во всѣ́хъ путе́хъ даві́да отца́ своєго́, не соврати́ся ни на де́сно, ни на шу́єє.

І робив він угодне в очах Господніх, і ходив у всьому путями Давида, батька свого, і не ухилявся ні праворуч, ні ліворуч.

И бы́сть во осмоєна́десять лѣ́то ца́рства Іосі́ина, въ седмы́й ме́сяцъ, посла́ ца́рь Сафа́на, сы́на єзелі́ина, сы́на Месолла́мля, книго́чію до́му Госпо́дня, глаго́ля:

У вісімнадцятий рік царя Іосії, послав цар Шафана, сина Ацалії, сина Мешулламового, писаря, у дім Господній, сказавши:

взы́ди къ хелкі́и жерцу́ вели́кому и запечатлѣ́й сребро́ внесе́ноє въ до́мъ Госпо́день, є́же собра́ша стрегу́щіи вра́тъ от люді́й,

піди до Хелкії первосвященика, нехай він перерахує срібло, принесене в дім Господній, яке зібрали від народу ті, що стояли на сторожі біля порогу,

и да даду́тъ є́ въ ру́ки творя́щихъ дѣла́ приста́вникомъ въ хра́мѣ Госпо́дни: да дадя́тъ є́ творя́щымъ дѣла́ въ дому́ Госпо́дни, є́же подкрѣпля́ти разсѣ́лины хра́ма,

і нехай віддадуть його в руки виконавцям робіт, приставленим до дому Господнього, а ці нехай роздають його тим, хто працює в домі Господньому, на полагодження пошкоджень дому,

древодѣ́лемъ и каменосѣ́чцемъ и покупа́ющымъ древа́ и ка́меніє те́саноє на утвержде́ніє разсѣ́линъ хра́ма.

теслям і мулярам, і будівничим стін, і на купівлю дерев і тесаних каменів для лагодження дому;

Оба́че не сочисля́ху и́хъ о сребре́ дає́мѣмъ и́мъ, я́ко вѣ́рно ті́и творя́ху.

втім, не вимагати у них звіту в сріблі, переданому в руки їхні, тому що вони чинять чесно.

И рече́ хелкі́а жре́цъ вели́кій ко Сафа́ну книго́чію: кни́гу зако́на [Бо́жія] обрѣто́хъ въ дому́ Госпо́дни. И даде́ хелкі́а кни́гу Сафа́ну, и прочте́ ю́.

І сказав Хелкія первосвященик Шафану писарю: книгу закону я знайшов у домі Господньому. І подав Хелкія книгу Шафану, і він читав її.

И вни́де въ до́мъ Госпо́день ко царю́ Іосі́и, и возвѣсти́ царю́ сло́во и рече́: слія́ша раби́ твои́ сребро́ обрѣ́тшеєся въ дому́ Госпо́дни, и да́ша є́ приста́вницы въ ру́ки творя́щымъ дѣла́ въ хра́мѣ Госпо́дни.

І прийшов Шафан писар до царя, і приніс цареві відповідь, і сказав: взяли раби твої срібло, знайдене в домі, і передали його в руки виконавцям робіт, приставленим до дому Господнього.

И рече́ Сафа́нъ книго́чія къ царю́, глаго́ля кни́гу зако́на даде́ ми́ хелкі́а жре́цъ. И прочте́ ю́ Сафа́нъ предъ царе́мъ.

І доніс Шафан писар царю, говорячи: книгу дав мені Хелкія священик. І читав її Шафан перед царем.

И бы́сть я́ко услы́ша ца́рь словеса́ кни́ги зако́нныя, и раздра́ ри́зы своя́,

Коли почув цар слова книги закону, то роздер одяг свій.

и заповѣ́да ца́рь хелкі́и жрецу́ и Ахіка́му сы́ну Сафа́ню, и Ахово́ру сы́ну Міхе́ину и Сафа́ну книго́чію и Асаі́ю рабу́ царе́ву, глаго́ля:

І повелів цар Хелкії священику, й Ахикаму, синові Шафановому, й Ахбору, синові Михеїному, і Шафану писареві, й Асаії, слузі царському, говорячи:

пріиди́те, испроси́те Го́спода о мнѣ́ и о всѣ́хъ лю́дехъ и о все́мъ Іу́дѣ, и о словесѣ́хъ кни́ги обрѣ́тшіяся сея́, я́ко вели́къ гнѣ́въ Госпо́день разжже́ный на на́съ, поне́же не послу́шаша отцы́ на́ши слове́съ кни́ги сея́, є́же твори́ти по всѣ́мъ напи́саннымъ на ны́.

підіть, запитайте Господа про мене і про народ і про всю Юдею щодо слів цієї знайденої книги, бо великий гнів Господній, що запалав на нас за те, що не слухали батьки наші слів книги цієї, щоб чинити згідно з написаним для нас.

И и́де хелкі́а жре́цъ и Ахіка́мъ, и Ахово́ръ и Сафа́нъ и Асаі́асъ ко о́лда́мѣ проро́чицѣ, женѣ́ сели́ма сы́на Ѳеку́єва, сы́на Ара́са ризохрани́теля: и сія́ живя́ше во Ієрусали́мѣ въ Масе́нѣ: и глаго́лаша къ не́й по сему́.

І пішов Хелкія священик, і Ахикам, і Ахбор, і Шафан, і Асаія до Олдами пророчиці, дружини Шаллума, сина Тикви, сина Хархаса, хоронителя одягу, — жила ж вона в Єрусалимі, у другій частині, — і говорили з нею.

И рече́ и́мъ: си́це глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ Ізра́илевъ: рцы́те му́жеви посла́вшему вы́ ко мнѣ́:

І вона сказала їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: скажіть чоловіку, який послав вас до мене:

та́ко глаго́летъ Госпо́дь: се́, а́зъ наведу́ зла́я на мѣ́сто сіє́ и на живу́щыя въ не́мъ, вся́ словеса́ кни́жная, я́же прочте́ ца́рь Іу́динъ:

так говорить Господь: наведу зло на місце це і на жителів його, — усі слова книги, яку читав цар Юдейський.

поне́же оста́виша мя́ и кадя́ху бого́мъ други́мъ, я́ко да прогнѣ́ваютъ мя́ дѣлесы́ ру́къ свои́хъ, и разжже́тся я́рость моя́ на мѣ́сто сіє́ и не уга́снетъ:

За те, що залишили Мене, і кадять іншим богам, щоб прогнівляти Мене всіма ділами рук своїх, запалав гнів Мій на місце це, і не погасне.

и ко царю́ Іу́дину посла́вшему ва́съ вопроси́ти Го́спода, си́це рцы́те єму́: та́ко глаго́летъ Госпо́дь Бо́гъ Ізра́илевъ: словеса́, я́же слы́шалъ єси́,

А царю Юдейському, який послав вас запитати Господа, скажіть: так говорить Господь Бог Ізраїлів, про слова, що ти чув:

за сія́, я́ко умягчи́ся се́рдце твоє́ и смири́лся єси́ предъ лице́мъ Госпо́днимъ, услы́шавъ єли́ка глаго́лахъ на мѣ́сто сіє́ и на живу́щыя въ не́мъ, є́же бы́ти въ погубле́ніє и въ прокля́тіє, и раздра́лъ єси́ ри́зы твоя́, и пла́кался предо мно́ю, и а́зъ у́бо услы́шахъ, глаго́летъ Госпо́дь:

оскільки пом’якшало серце твоє, і ти смирився перед Господом, почувши те, що Я прорік на місце це і на жителів його, що вони будуть предметом жаху і прокляття, і ти роздер одяг свій, і плакав переді Мною, то і Я почув тебе, говорить Господь.