|
Глvа, е~”
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
|
И$ бы'сть во'пль лю'демъ и^ жена'мъ и^хъ, вели'къ стропти'въ бра'тїи своиX і^ё^де'и.
|
І зробилося велике ремство в людях і у дружин їхніх на братів своїх юдеїв.
|
|
2
|
2
|
|
и^ бя'хђ и^же гл~ахђ” Сн~ове на'ши и^ дще'ри на'ши мно'го сђть ѕњ'ло. и^ прїимемъ за цњнђ` пшени'цђ и^ ја^диM и^ живе'м#.
|
Були такі, які говорили: нас, синів наших і дочок наших багато; і ми бажали б діставати хліб і годуватися і жити.
|
|
3
|
3
|
|
і^ бяхђ и^же гл~аша” Поля` на'ши и^ винограды на'ши и^ домы наша дадиM в залоh. и^ прїимемъ пшени'цђ въ гла'дъ”
|
Були і такі, які говорили: поля свої, і виноградники свої, і доми свої ми закладаємо, щоб дістати хліба від голоду.
|
|
4
|
4
|
|
І$ и'нїи гл~ахђ взаи^мъ прїимемъ. пњ'няѕи в дани цр~евњи. дае'м# же поля` на'ши и^ виногра'ды, и^ до'мы на'ша”
|
Були і такі, які говорили: ми позичаємо срібло на подать царю під заставу полів наших і виноградників наших;
|
|
5
|
5
|
|
И$ нн~њ ја%ко пло'ть бра'тїи на'шихъ, та'ко пло'ти на'ши сђть. и^ ја%ко сн~ове и^хъ та'ко и^ сн~ове на'ши” Се^ мы` поDни'зиM сн~ы на'ши, и^ дще'ри на'ши в рабо'тђ. и^ эT дще'рїи сђть на'шихъ рабы'ни. не и^мњ'емъ эTкђ'дђ мо'жеM эTкђпи'ти” И$ поля` на'ши и^ виногра'ды на'ши и^нїи въздержа'тъ”
|
у нас такі самі тіла, як тіла у братів наших, і сини наші такі самі, як їхні сини; а ось, ми повинні віддавати синів наших і дочок наших у раби, і деякі з дочок наших уже знаходяться в поневоленні. Немає ніяких засобів для викупу в руках наших; і поля наші і виноградники наші в інших.
|
|
6
|
6
|
|
И$ ѓ^скорбњ'хъ ѕњ'ло е^гда` слы'шахъ во'пль и^хъ по словеси` семђ`.
|
Коли я почув ремство їх і такі слова, я дуже розсердився.
|
|
7
|
7
|
|
помысли же срDце мое въ мнњ`. и^ запрњти'хъ державнњ'ишимъ и^ старњ'ишинамъ, и^ реко'хъ и^мъ” Ро'стъ ни е^ді'ни эT бра'тїи на'шихъ съдњла'ите” И$ събра'хъ сђпроти'вђ и^мъ содвиже'нїе вели'ко,
|
Серце моє обурилося, і я суворо дорікнув найзнатнішим і начальникам і сказав їм: ви берете лихву з братів своїх. І скликав я проти них велике зібрання
|
|
8
|
8
|
|
и^ реко'хъ иM. и^ м^ы, ја%ко зна'ете эTкђпи'ли е^смы` бра'тїю на'шђ і^ё^де'и, и^же прода'ни бя'хђ ја^зы'коM по може'нїю на'шемђ” И$ в^ы бо прода'ите бра'тїа ва'ши и^ эTда'сться вамъ” И$ ё^молча'ша не ѓ^брњто'ша чт^о эTвњща'ти”
|
і сказали їм: ми викуповували братів своїх, юдеїв, проданих народам, скільки було сил у нас, а ви продаєте братів своїх, і вони продаються нам? Вони мовчали і не знаходили відповіді.
|
|
9
|
9
|
|
Реко'х# же к ни'мъ, нњ'сть до'брая ве'щъ кою` творите` в^ы, чт^о ради не въ стра'сњ б~а на'шего хо'дите. е^же не поно'сиTся на'мъ эT ја^зы'къ враго'въ на'шихъ.
|
І сказав я: недобре ви робите. Чи не в страху Бога нашого повинні ходити ви, щоб уникнути ганьблення від народів, ворогів наших?
|
|
10
|
10
|
|
и^ а'зъ и^ братїя мои, и^ ѓ'троцы мои заи^мова'хомъ эT ни'хъ мно'ги пњняѕи и^ пшени'цђ” И$ реко'хъ ѓ^ста'вимъ ё^бо прельще'нїе сїе,
|
І я також, брати мої і ті, що служили при мені, давали їм у борг і срібло і хліб: залишимо їм борг цей.
|
|
11
|
11
|
|
възда'ите и^мъ дне'сь поля` и^хъ, и^ виногра'ды и^хъ, и^ ма'слины и^хъ, и^ до'мы и^хъ. н^о па'че и^ эT пњ'няѕїи пшени'цы. вина` і^ е^ле'я и%м#же не въ пра'во проше'нїе взаконя'ете в ниX, да'ите в ниX мњ'сто”
|
Поверніть їм нині ж поля їхні, виноградні й оливні сади їхні, і доми їхні, і ріст, за який зі срібла і хліба, і вина й олії, за який ви позичили їм.
|
|
12
|
12
|
|
И$ реко'ша въздади'мъ, эT ни'хъ ничего въспро'симъ” Та'коже сътво'риM ја%коже гл~еши” И$ възваX сщ~еникоv и^ закля'хъ и^хъ да сътво'рятъ потомђ` чт^о гл~ахъ.
|
І сказали вони: повернемо і не будемо з них вимагати; зробимо так, як ти говориш. І покликав я священиків і звелів їм дати клятву, що вони так зроблять.
|
|
13
|
13
|
|
на'ипа'че ѓ^трясоX нњ'дра мои и^ рекоX. та'ко ѓ^трясе'тъ б~ъ вся'каго мђ'жа и^же не и^спо'лнитъ сло'ва того эT до'мђ е^го, и^ эT трђдовъ и^хъ. та'ко ѓ^трясе'нъ и^ пра'зденъ да бђ'детъ. и^ рече вс^е мно'жество а^ми'нь. и^ въсхва'лиша б~а” Сътвори'ша лю'дїе ја^ко бы'сть рече'но.
|
І витрусив я одяг мій і сказав: так нехай витрусить Бог усяку людину, що не стримає слова цього, з дому його і з маєтку його, і так нехай буде в нього витрясено і порожньо! І сказало все зібрання: амінь. І прославили Бога; і народ виконав слово це.
|
|
14
|
14
|
|
эT дн~и того во'ньже повелњ` цр~ь мнњ` да бђ'дђ во'ждъ въ земли` і^ё'динњ, эT лњта к~ го. да'же до лњта, л~ го, и^ в~ го” А$ртаће'рћа цр~я по лњтXњ, в~і тиX, а%зъ и^ братїя моя` пища и^же во'ждеM възда'тися и%мать не ја^до'хомъ.
|
Ще: з того дня, як визначений я був областеначальником їхнім у землі Юдейській, від двадцятого року до тридцять другого року царя Артаксеркса, протягом дванадцяти років я і брати мої не їли хліба областеначальників.
|
|
15
|
15
|
|
и^ пища и^же бы'ша пре'же мене` ѓ^тяг#чиша на нихъ. и^ прїя'ша эT ни'хъ въ хлњ'бњ, и въ винњ`, и^ въ пњ'няѕеX всякъ дн~ь, дидра'гмъ. м~” Но и^ слђже'бницы иX ѓ^блада'ша люDми” А/з# же не сътвориX та'ко ра'ди стра'ха бж~їя,
|
А попередні областеначальники, що були до мене, обтяжували народ і брали з нього хліб і вино, крім сорока сиклів срібла; навіть і слуги їхні панували над народом. Я ж не робив так зі страху Божого.
|
|
16
|
16
|
|
н^о па'че в дњ'ло стњна'мъ съѕида'хъ, и^ по'ля не кђпи'хъ. и^ вс^и ѓ%троцы мои събра'ни к дњ'лђ бя'хђ,
|
При цьому роботи на стіні цій я підтримував; і полів ми не закуповували, й усі слуги мої збиралися туди на роботу.
|
|
17
|
17
|
|
і^ё^де'и же и^ старњ'ишинъ, р~. и^ н~ мђжїи. і^ и'же грядя'хђ к на'мъ эT јазы'ъ и^же въѓ%крsтъ наs сђть, къ трапепе'зњ мое'и”
|
Юдеїв і начальників по сто п’ятдесят людей бувало за столом у мене, крім тих, хто приходив до нас з навколишніх народів.
|
|
18
|
18
|
|
И$ бя'хђ ё^гото'вана мнњ` на ко'жDо дн~ь во'лъ е^ді'нъ, ѓ%венъ, ѕ~, и^збра'нныхъ. и^ козе'лъ бы'сть м^и. такоy и^ эT птиц#. междђ десяти вино` гро'знDое, і^ ина мно'га възда'яхђ. на'ипа'че и^ пища госпоDствђ моемђ не в#зыска'хъ. ѕњ'лна б^о бя'ше рабо'та на лю'дехъ сихъ, ё^тоненъ по'лкъ.
|
І ось що бувало приготоване на один день: один бик, шість добірних овець і птахи готувалися у мене; і за десять днів витрачалося безліч усякого вина. І, попри все те, хліба областеначальничого я не вимагав, тому що важка служба лежала на народі цьому.
|
|
19
|
19
|
|
помяни м^я б~е мои въ бл~го по всњ'хъ и^же сътвори'хъ лю'деM тњ'мъ”
|
Пом’яни, Боже мій, на благо мені усе, що я зробив для народу цього!
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
