|
Глvа, џ~”
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
|
Въ дн~ь же, к~д. мsца сего, собра'шася сн~ове і^и^л~еви въ по'стњ и^ въ врњтищахъ. и^ пер#сть на глава'хъ и^хъ.
|
У двадцять четвертий день цього місяця зібралися всі сини Ізраїлеві, постячись і у веретищі і з попелом на головах своїх.
|
|
2
|
2
|
|
и^ эTлђчено е^сть сњмя сн~въ і^и^л~евъ эT вся'каго сн~а чюжда” И$ ста'ша и^сповњ'дахђ грњхи своя, и^ безаконїа эTц~ъ своиX.
|
І відокремилося сім’я Ізраїлеве від усіх інородців, і встали і сповідувалися у гріхах своїх і в злочинах батьків своїх.
|
|
3
|
3
|
|
и^ ста'ша на стоа'нїю иX. и^ что'ша въ кни'ѕњ зако'на г~а б~а свое^го. и^сповњда'хђся и^ покланя'хђся г~ђ б~ђ свое^мђ”
|
І стояли на своєму місці, і чверть дня читали з книги закону Господа Бога свого, і чверть сповідувалися і поклонялися Господу Богу своєму.
|
|
4
|
4
|
|
И$ ста'ша же на стђпню левљ=тоM і^е^сђ'е, и сн~ы ка'дьмии^ли саха'нїа саравїа и^ сн~ове ханани. и^ вопїахђ гла'соM вели'киM къ г~ђ б~ђ свое^мђ”
|
І стали на підвищене місце левити: Ісус, Ванія, Кадмиїл, Шеванія, Вунній, Шеревія, Ванія, Хенані, і голосно взивали до Господа Бога свого.
|
|
5
|
5
|
|
И$ реко'ша левљ=ти и^е^сђ'е, и^ каDмїиl. воста'ните и^ блsви'те г~а б~а на'шего эT' вњка да'же до' вњка. и^ блsвяT и^мя сла'вы твое'я. и^ вознесђтъ въ вся'ко блsвенїе и^ хва'лђ”
|
І сказали левити — Ісус, Кадмиїл, Ванія, Хашавнія, Шеревія, Годія, Шеванія, Петахія: встаньте, славте Господа Бога вашого, від віку і до віку. Нехай славословлять достославне і превище за всяке славослів’я і хвалу ім’я Твоє!
|
|
6
|
6
|
|
И$ ре'че е'здра. т^ы самъ г~и е^ді'нъ. т^ы сътвори` нб~о, и^ нб~о нб~ное. и^ вс^я во'и и^хъ, и^ землю` и^ вс^я ја^же в не'и сђть. мо'ря и^ вс^я ја%же в ни'хъ е^сть. и^ т^ы ѓ^живи'ши вс^я сїя. и^ во'и нбsнїи тебњ ся покланя'ютъ”
|
[І сказав Ездра:] Ти, Господи, єдиний, Ти створив небо, небеса небес і все воїнство їх, землю і все, що на ній, моря й усе, що в них, і Ти живиш усе це, і небесні воїнства Тобі поклоняються.
|
|
7
|
7
|
|
Ты` г~и б~е и^же и^збра'лъ е^си а^враа'ма. і^ и^звелъ е^си е^го эT селе'нїя халде'искаго, и^ положи'лъ е^си и^мя е^го а^враа'мъ”
|
Ти Сам, Господи Боже, обрав Аврама, і вивів його з Ура халдейського, і дав йому ім’я Авраама,
|
|
8
|
8
|
|
И$ ѓ^брњлъ е^си срDце е^го вњрно преD тобо'ю. и^ завњщаl е^си с ни'мъ ми'ръ, дати е^мђ зе'млю ханане'искђ, и^ хетъџе'искђ, и^ а^м#море'искђ, и^ ферезе'искђ, і^ е^вђсе'искђ и^ гергесе'искђ, и^ сњмени е^го” И$ напо'лнилъ е^си словеса` твоа` ја%ко пра'веденъ е^си.
|
і знайшов серце його вірним перед Тобою, й уклав з ним завіт, щоб дати [йому і] сімені його землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, ієвусеїв і гергесеїв. І Ти виконав слово Своє, тому що Ти праведний.
|
|
9
|
9
|
|
и^ видњлъ е^си ѓ^злобле'нїе эTц~ъ на'шихъ въ е^гљ=п#тњ” Во'пль же и^хъ ё^слы'шалъ е^си на' морњ чрьмнMњ.
|
Ти побачив біду батьків наших в Єгипті і почув волання їх біля Червоного моря,
|
|
10
|
10
|
|
и^ далъ е^си зна'менїе и^ чюдеса` въ е^гљ=птњ, на фараѓ'на и^ на вся` рабы` е^го, и^ на вси` лю'дїе земли` е^го” Позна'лъ б^о е^си и^ жестоко сътвори'шася протиv и^хъ. и^ сътвори'лъ е^си себњ` и^мя” ЈА/ко въ то'й дн~ь
|
і явив знамення і чудеса над фараоном і над усіма рабами його, і над усім народом землі його, тому що Ти знав, що вони гордовито поводилися з ними, і зробив Ти Собі ім’я до сьогодні.
|
|
11
|
11
|
|
и^ море раздњлъ е^си преD ни'ми. и^ пройдо'ша по'средњ мо'ря по' сђхђ” И$ гони'тели же иX въверглъ е^си въ глђби'нђ, ја%ко ка'мень въ во'дњ ѕњ'лнњ.
|
Ти розсік перед ними море, і вони серед моря пройшли по суші, і тих, що гналися за ними, Ти вверг у глибини, як камінь у великі води.
|
|
12
|
12
|
|
и^ въ столпњ ѓ%блачнњ водиl е^си и^хъ во' дн~и. и^ во столпњ ѓ%гненњ в но'щи, дабы' ся ѓ^свњща'лъ иM пђть по не'мђже и^до'ша”
|
У стовпі хмарному Ти вів їх вдень і в стовпі вогненному — вночі, щоб освітлювати їм шлях, яким вони йшли.
|
|
13
|
13
|
|
И на' горђ же сина'искђю съшелъ е^си, и^ гл~алъ е^си с ни'ми съ нб~се” И$ да'лъ е^си иM сђдїи` пра'вы, и^ зако'нъ и%стинныи. чи'ны и^ повеленїя бл~га”
|
І зійшов Ти на гору Синай і говорив з ними з неба, і дав їм суди справедливі, закони вірні, устави і заповіді добрі.
|
|
14
|
14
|
|
И$ сђбо'тђ ст~ђю твою ја^ви'лъ е^си иM и^ повелњнїе и^ чи'ны, и^ за'конъ повелњлъ е^си и^мъ въ рђ'кђ мољ=сїѓвђ раба` твое^го.
|
І вказав їм святу Твою суботу і заповіді, й устави і закон дав їм через раба Твого Мойсея.
|
|
15
|
15
|
|
хлњбъ же съ нб~си да'лъ е^си и^мъ въ а^лчъбњ и^хъ въ сы'тость и^мъ. и^ во'дђ и^с ка'мени и^звелъ е^си и^мъ жаждђщимъ и^мъ” И$ реклъ е^си иM да вни'дђтъ и^ въздръжа'тъ зе'млю, на ню'же простерлъ рђ'кђ твою` дати иM”
|
І хліб з неба Ти давав їм у голоді їх, і воду з каменю виточував їм у спразі їх, і сказав їм, щоб вони пішли й оволоділи землею, яку Ти, піднявши руку Твою, клявся дати їм.
|
|
16
|
16
|
|
Сїи же и^ эTц~и на'ши го'р#до съдњла'ша ѓ^жесточи'ша вы'я своя. и^ не слы'шаша за'повњдїи твои^хъ.
|
Але вони і батьки наші були упертими, і шию свою тримали пружно, і не слухали заповідей Твоїх;
|
|
17
|
17
|
|
и^ не хотњша слы'шати и^ не сђть въспомянђли ди'вная твоа` и^же сътвори'лъ е^си и^мъ. и^ ѓ^жест'њ вы'я и^хъ и^ да'ша главђ` да ѓ^бра'тяTся на рабо'тђ свою` въ е^гљ=петъ” Ты' же б~е и^сцњли'тель, грњхо'въ защити'тель, и^ млsрдъ длъготрьпеливъ, и^ мно'гомлsтивъ не ѓ^ста'виши иX”
|
не захотіли підкорюватися і не згадали дивних діл Твоїх, які Ти чинив з ними, і тримали шию свою пружно, і, з упертости своєї, поставили над собою вождя, щоб повернутися в рабство своє. Але Ти Бог, що любиш прощати, благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий, і Ти не залишив їх.
|
|
18
|
18
|
|
И$ е'ще же сътвори'ша себњ` те'льцы слїаны, и^ реко'ша. сїи сђть бо'ги твои` и^же и^зведоша т^я эT е^гљ=пта. сътвори'ша же раZдра'женїе ве'лїе”
|
І хоча вони зробили собі відлитого тельця, і сказали: ось бог твій, який вивів тебе з Єгипту, і хоча робили великі обра́зи,
|
|
19
|
19
|
|
Тыy въ млsрдїи твое^мъ мно'ѕњмъ не ѓ^ста'вилъ е^си и^хъ въ пђсты'ни. сто'лпъ ѓ%блачныи не ё^кло'ни эT нихъ въ дн~и да и^зведетъ ихъ по пђти`. и^ стоlпъ ѓ%гненыи въ но'щи, да ска'жетъ и^мъ пђть по не'мђже и^до'ша”
|
але Ти, з великого милосердя Твого, не залишав їх у пустелі; стовп хмарний не відходив від них удень, щоб вести їх по шляху, і стовп вогненний — уночі, щоб світити їм на шляху, яким вони йшли.
|
|
20
|
20
|
|
И$ дх~ъ твой бл~гыи да'лъ е^си и^же наё^читъ иX, и^ ма'ннђ твою не ѓ^скђдњлъ е^си эT ё'стъ и^хъ. и^ во'дђ да'лъ е^си и^мъ во жа'ждђ и^хъ”
|
І Ти дав їм Духа Твого благого, щоб наставляти їх, і манну Твою не віднімав від вуст їх, і воду давав їм для утамування спраги їх.
|
|
21
|
21
|
|
Четы'ридеся'ть лњтъ препита'лъ е^си и^хъ въ пђсты'ни, ничто'же и^мъ ѓ^скђдњ, ѓ^дња'нїя иX не състарњшася. и^ сапо'ги иX не разрDашася”
|
Сорок років Ти годував їх у пустелі; вони ні в чому не терпіли нестачі; одяг їхній не старів, і ноги їхні не пухли.
|
|
22
|
22
|
|
И$ да'лъ е^си иM црsтва и^ люди и^ преча'сти и^мъ по жре'бїю. и^ въздръжаше зе'млю сїѓ'ню. и^ зе'млю цр~я е^сево'ня. и^ зе'млю і^ѓ'га цр~я савана
|
І Ти дав їм царства і народи і розділив їм, і вони оволоділи землею Сигона, і землею царя Есевонського, і землею Ога, царя Васанського.
|
|
23
|
23
|
|
и^ ё^мно'жилъ е^си сн~ы иX ја^ко ѕвњзды нбsныя” І$ и^звелъ е^си и^хъ въ зе'мли ѓ^ ни'х же гл~алъ е^си эTц~емъ и^хъ и^ наслњ'диша ю&.
|
І синів їхніх Ти розмножив, як зірки небесні, і ввів їх у землю, про яку Ти говорив батькам їхнім, що вони прийдуть володіти нею.
|
|
24
|
24
|
|
и^ смири'лъ е^си пре ни'ми ѓ^бита'ющїи зе'млю ханане'и, и^ дал# е^си иX въ рђ'кђ иX. и^ цр~и и^хъ и^ лю'ди зе'мли да сътво'рятъ иM ја%ко ё^гоDнотњмъ”
|
І ввійшли сини їхні, й оволоділи землею. І Ти підкорив їм жителів землі, хананеїв, і віддав їх у руки їхні, і царів їх, і народи землі, щоб вони чинили з ними за своєю волею.
|
|
25
|
25
|
|
И$ прїя'ша гра'ды высо'кїя и^ въздръжа'ша до'мы по'лны всњхъ бл~гихъ, и^ во'ды ѓ^гра'жены ка'менїеM, и^ виногра'ды и^ масли'ны. и^ вся'ко дре'во снDњно въ мно'жество” И$ ја^до'ша и^ насыти'шася и^ ё^тол#стњша и^ разширњшася въ бл~гости се'й вели'цњи.
|
І зайняли вони укріплені міста і плодючу землю, і узяли у володіння доми, наповнені всяким добром, водойми, висічені з каменю, виноградні й оливкові сади і безліч дерев із плодами для їжі. Вони їли, насичувалися, повнішали і насолоджувалися з великої благости Твоєї;
|
|
26
|
26
|
|
і^ и^змњни'шася и^ эTстђпи'ша эT тебе` и^ повръго'ша зако'нъ твой за'ди пло'ти и^х#. и^ прoрки твоа` и^зби'ша, и^же засвњдњтельствовахђ и^мъ да ѓ^братя'тся к тебњ`” И сътвори'ша же хђ'лы вели'ки.
|
і зробилися впертими й обурилися проти Тебе, і знехтували закон Твій, убивали пророків Твоїх, які умовляли їх навернутися до Тебе, і робили великі обра́зи.
|
|
27
|
27
|
|
и^ далъ е^си и^хъ в рђ'кђ ѓ^скорбля'ющих#, и^ ѓ^зло'биша и^хъ. и^ въ вре'мя печа'ли свое'я възопи'ша к тебњ`, и^ т^ы съ нб~си ё^слы'шалъ е^си и^ по щедрота'мъ твои^мъ мно'гимъ. далъ е^си и^мъ сп~сенїе и^же сп~се и^хъ эT рђкъ вра'гъ иX”
|
І Ти віддав їх у руки ворогів їхніх, які пригнічували їх. Але коли, у скрутний для них час, вони волали до Тебе, Ти вислуховував їх з небес і, з великого милосердя Твого, давав їм спасителів, і вони рятували їх від рук ворогів їхніх.
|
|
28
|
28
|
|
И$ е^гда` покои'шася ѓ^бращени сђть, да сътво'рятъ лђкаво преD тобо'ю” И$ ѓ^ста^вилъ е^си иX в рђка'хъ вра'гъ и^хъ и^ нача'льствова'ша и%ми. и^ па'ки ѓ^брати'шася, и^ возопи'ша к тебњ`” Ты' же эT нб~се послђшалъ е^си і^ и^зба'вилъ е^си и^хъ въ щедрота'хъ твои^хъ мно'ѕњхъ,
|
Коли ж заспокоювалися, то знову починали робити лихе перед лицем Твоїм, і Ти віддавав їх у руки ворогів їхніх, і вони панували над ними. Але коли вони знову волали до Тебе, Ти вислуховував їх з небес, з великого милосердя Твого, визволяв їх багаторазово.
|
|
29
|
29
|
|
и^ свњдњтельствовалъ е^си и^мъ. да ѓ^братя'тся къ зако'нђ твое^мђ. ѓ^ниy възгордњша и^ не ё^слы'шаша” Но въ повеленїи твое^мъ и^ въ сђдъбахъ твои^хъ съгрњшиша. и^же сътвориT чл~къ и^ живетъ в ниX. и^ даша пле'щи е^же не послђшати, и^ вы'ю свою` ѓ^жесточи'ша и^ не слы'шаша”
|
Ти нагадував їм навернутися до закону Твого, але вони були упертими і не слухали заповідей Твоїх, і ухилялися від уставів Твоїх, якими жила б людина, якби виконувала їх, і хребет свій зробили твердим, і шию свою тримали пружно, і не слухали.
|
|
30
|
30
|
|
И$ продолжиl на ни'хъ лњта мно'га, и^ свњдњтельствовалъ е^си и^мъ съ дх~омъ твоиM. и^ прoрчьствъ прoркъ твоиX не вня'ша” И$ предалъ е^си ихъ в# рђ'кђ лю'деM земъскимъ.
|
Очікуючи їхнього навернення, Ти барився багато років і нагадував їм Духом Твоїм через пророків Твоїх, але вони не слухали. І Ти віддав їх у руки іноземних народів.
|
|
31
|
31
|
|
въ млsрдїих же твоиX мно'ѕXњ не сътвори'лъ е^си, въ сконча'нїе. н^и ѓ^ста'виl е^си иX ја%ко б~ъ ја^ко силенъ млsтиv ще'дръ защитель е^си т^ы”
|
Але, з великого милосердя Твого, Ти не знищив їх до кінця, і не залишав їх, тому що Ти Бог благий і милостивий.
|
|
32
|
32
|
|
И$ нн~њ б~е на'шъ вели'кїи дръжа'вныи и^ стра'шныи. стрегђщїи завњт#, и^ млsти не эTврати лица` твое^го” Вся'каготрђ'да и^же ѓ^брњлъ наs и^ цр~и на'ша и^ нача'лницы на'ши и^ сщ~еnницы на'ши и^ прoрци наша. и^ эTц~ы на'ша, и^ вс^и лю'дїе твои`. эT дн~и цр~евъ а^с#сђ'ръ даy на' дн~ь то'й”
|
І нині, Боже наш, Боже великий, сильний і страшний, який зберігає завіт і милість! нехай не буде малим перед лицем Твоїм усе страждання, яке осягало нас, царів наших, князів наших, і священиків наших, і пророків наших, і батьків наших і весь народ Твій від днів царів ассирійських до цього дня.
|
|
33
|
33
|
|
И$ т^ы пра'въ е^си во всXњ и^же прїидо'ша на на'съ и^ ја%ко и%стин#ною сътвори'лъ е^си на'мъ” Мы' же нечести'во съдњлахомъ.
|
В усьому, що було з нами, Ти праведний, тому що Ти робив за правдою, а ми винні.
|
|
34
|
34
|
|
и^ цр~и на'ша, и^ нача'лницы наша, и^ сщ~е'нницы на'ша. и^ эTц~ы на'ша не сътвори'ша зако'на твое^го, и^ не в#нима'ша повеле'нїи твоиX. и^ свњдњтельства твое^го и^же свњдњтельствовалъ е^си в ниX”
|
Царі наші, князі наші, священики наші і батьки наші не виконували закону Твого, і не слухали заповідей Твоїх і нагадувань Твоїх, якими Ти нагадував їм.
|
|
35
|
35
|
|
И$ тїи въ црsтвїи твое^мъ бл~гомъ. и въ бл~гости твое'и мно'ѕњ ја%же далъ е^си и^мъ. и^ в зе'мли` ширњ'ишеи и^ тђчнои и^же далъ е^си преD ними не послђжи'ша тебњ. и^ не ѓ^брати'шася эT начина'нїи свои^хъ стропти'выX”
|
І в царстві своєму, при великому добрі Твоєму, яке Ти давав їм, і на широкій і родючій землі, яку Ти відділив їм, вони не служили Тобі і не наверталися від злих діл своїх.
|
|
36
|
36
|
|
Се м^ы днsь раби` е^смы и^ зе'млю ю%же далъ е^си эTц~емъ на'шимъ ја%сти
|
І ось, ми нині раби; на тій землі, яку Ти дав батькам нашим, щоб годуватися її плодами і її добром, ось, ми стали рабами.
|
|
37
|
37
|
|
плоD ея` цр~емъ. и^хже да'лъ е^си намъ за грњхи на'ша, и^ пло'тьми на'шими да владычествђю'тъ. и^ въ скотехъ на'шихъ е^ли'ко ё^гоDнотво'рятъ, и^ въ печа'ли вели'цњ е^смы`”
|
І плоди свої вона в безлічі приносить для царів, яким Ти підкорив нас за гріхи наші. І тілами нашими і худобою нашою вони володіють за своєю сваволею, і ми у великому пригніченні.
|
|
38
|
38
|
|
НаD всњми си'ми м^ы са'ми, полага'емъ вњрђ и^ пи'шемъ, и^ печата'ютъ вс^и нача'лницы на'ша. и^ левљ=ти на'ша и^ сщ~е'ннцы на'ша”
|
За всим цим ми даємо тверде зобов’язання і підписуємо, і на підписі печатка князів наших, левитів наших і священиків наших.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
