|
Глvа, з~”
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
|
Тогда` внидо'ша къ рагђи'лђ и^ прїя'тъ я& съ ра'достїю.
|
І підійшли до дому Рагуїла. Сарра зустріла і вітала їх, і вони її, і ввела їх у дім.
|
|
2
|
2
|
|
раз#смотря'ше же товїю, рече а%ннњ женњ` свое'и, ка'ко подо'бенъ е^сть ю%ноша то'и сн~ђ бра'та мое^го”
|
І сказав Рагуїл Едні, дружині своїй: як схожий цей юнак на Товита, сина брата мого!
|
|
3
|
3
|
|
И$ е^гда` сїе гл~а, ре'че, эTкђ'дђ е^сте ю%ноши бра'тїя на'ша. ѓ^на' же рњ'ста эT колњ'на неџали'мля е^смы`, эT ю%зникъ и^же сђть въ ниневїи”
|
І запитав їх Рагуїл: звідки ви, брати? Вони відповіли йому: ми із синів Неффалима, полонених у Ниневію.
|
|
4
|
4
|
|
Рече же и^ма рагђи'лъ зна'ета ли товїю бра'та мое^го. ѓ^на' же рњ'ста зна'евњ”
|
Ще запитав їх: чи знаєте брата нашого Товита? Вони відповіли: знаємо. Потім запитав: чи здоровий він? Вони відповіли: живий і здоровий.
|
|
5
|
5
|
|
Є$гда же мно'га бл~га гл~ашеся ѓ^ не'мъ. рече а^гг~лъ къ рагђи'лђ, товїя ѓ^ не'м#же въпраша'еши эTц~ъ сего е^сть”
|
А Товія сказав: це мій батько.
|
|
6
|
6
|
|
И$ ѓ^бїя'тъ и& рагђи'лъ. и^ съ слеза'ми цњлова е^го.
|
І кинувся до нього Рагуїл і цілував його і плакав.
|
|
7
|
7
|
|
и^ пла'чющи на выи` рече. блsвенїе тебњ да бђ'детъ сн~е мои. зане` бл~га и^ прпDбна мђж'а сн~ъ е^си,
|
І благословив його і сказав: ти син чесної і доброї людини. Але, почувши, що Товит утратив зір, засмутився і плакав;
|
|
8
|
8
|
|
и^ а'нна жена` е^го и^ сара дщ^и слези'ста”
|
плакали й Една, дружина його, і Сарра, дочка його. І прийняли їх дуже радо
|
|
9
|
9
|
|
Є$гда же гл~аста. повелњ` рагђи'лъ закла'ти ѓ%вна, и^ ё^готова'ти ё^чрежде'нїе”
|
і закололи барана, і запропонували багату їжу. Товія ж сказав Рафаїлу: брате Азаріє, переговори́, про що ти говорив на дорозі; нехай влаштується ця справа!
|
|
10
|
10
|
|
Є$гда же моля'ше и^хъ да ѓ^бњдђюT. реq товїя, сего ради а^зъ дне'сь и^ не ја%мъ ни пїю, доnдеже въспроше'нїе мое ё^слы'шиши, и^ ѓ^бњща'еши мнњ` да'ти са'рђ дще'рь твою`”
|
І він передав цю розмову Рагуїлу, а Рагуїл сказав Товії: їж, пий і веселися, бо тобі належить узяти мою дочку. Втім, скажу тобі правду:
|
|
11
|
11
|
|
Сїи гл~ъ е^гда` ё^слы'ша рагђи'лъ ё^страши'ся, вњдящи чт^о слђчи'ся ѓ^нњмъ седми мђжемъ, и^же внидо'ша к не'и. и^ ё^страша'тися нача` да не ё^бо и^ е^мђ та'ко слђчи'тся. и^ е^гда` размышля'ше в себњ, и^ не дая'ше товїи ни е^ді'наго эTвњта” Рече е^мђ а^гг~лъ, не бо'ися да'ти ея` е^мђ. ја%ко семђ` боја%щђся б~а да вдасться въ женђ` дще'рь твоя`. сего ради и%нъ не възмо'же и^мњти ю&” Тогда` рече рагђи'лъ, не ѓ^ста'ви б~ъ мл~твы моеа, и^ сле'зы моя` пред лицемъ своиM прїя`” И$ вњ'рђю ја%ко сего ради сътвори вамъ прїити къ мнњ`. да и^ сїя присовокђпи'тся племе'ни свое^мђ по зако'нђ мољ=сїѓвђ” И$ сего ради нн~њ не сђмня'ися, ја%котебњ ю& въда'мъ.
|
я віддавав свою дочку семи чоловікам і, коли вони входили до неї, у ту ж ніч помирали. Але ти нині будь веселим! І сказав Товія: я нічого не буду тут їсти доти, доки не зговоритеся і не домовитеся зі мною. Рагуїл сказав: візьми її тепер же за правом; ти брат її, і вона твоя. Милосердний Бог нехай влаштує вас щонайкраще!
|
|
12
|
12
|
|
и^ ја%тъ за десни'цђ дще'рь свою`. и^ даде` ю& въ десни'цђ товїи рекђщи, б~ъ а^враа'моv, б~ъ і^саа'ковъ, и^ б~ъ і^а'ковль да бђ'детъ с ва'ми, и^ то'и да съвокђпи'тъ в^ы. і^ и^спо'лнитъ блsвенїе свое на васъ”
|
І прикликав Сарру, дочку свою, і, взявши руку її, віддав її Товії за дружину і сказав: ось, за законом Мойсеєвим, візьми її і веди до батька твого. І благословив їх.
|
|
13
|
13
|
|
И$ прїе'мъ хартїю сътвори писа'нїе съвокђпле'нїя.
|
І покликав Едну, дружину свою, і, взявши сувій, написав договір і запечатав.
|
|
14
|
14
|
|
и^ посеM ё^чрежда'хђся блsвяще г~а б~а”
|
І почали їсти.
|
|
15
|
15
|
|
Възва же рагђи'лъ а%ннђ женђ` свою`, и повелњ` е'и да ё^готоваеT и%нђ ло'жницђ,
|
І покликав Рагуїл Едну, дружину свою, і сказав їй: приготуй, сестро, іншу спальню і введи її.
|
|
16
|
16
|
|
и^ ё^готова`. и^ въведе в н^ю сарђ дще'рь свою`, и^ слезя'ще рече е'и.
|
І зробила, як він сказав; і ввела її туди, і заплакала, і прийняла взаємно сльози дочки своєї і сказала їй:
|
|
17
|
17
|
|
крњпко ё^пова'нїе и^мњи дщ^и моя`” Гь~ вы'шнїи да'сть ти ра'дость, за ско'рбь ю%же претерпњла е^си”
|
заспокойся, дочко; Господь неба і землі дасть тобі радість замість суму твого. Заспокойся, дочко моя!
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
