І собра́ цар Соломо́н вся старі́йшини Ізра́їлеви, вся нача́ла колі́н, старі́йшини оте́честв сино́в Ізра́їлевих к себі́ во Сіо́н, є́же пренести́ киво́т заві́та Госпо́дня от гра́да Дави́дова, той єсть Сіо́н.

Тоді скликав Соломон старійшин Ізраїлевих і всіх начальників колін, глав поколінь синів Ізраїлевих, до царя Соломона в Єрусалим, щоб перенести ковчег завіту Господнього з міста Давидового, тобто Сиона.

І собра́шася ко царю́ Соломо́ну всі лю́діє Ізра́їлеви в мі́сяць Афани́м в пра́здник; сей єсть мі́сяць седьми́й.

І зібралися до царя Соломона на свято всі ізраїльтяни в місяці Афанимі, який є сьомий місяць.

І прийдо́ша всі старі́йшини Ізра́їлеви, і взя́ша ієре́є киво́т,

І прийшли усі старійшини Ізраїлеві; і підняли священики ковчег,

і вознесо́ша киво́т Госпо́день, і ски́нію свиді́нія, і вся сосу́ди святи́я, я́же во ски́нії свиді́нія; і вознесо́ша я ієре́є і леви́ти.

і понесли ковчег Господній і скинію зібрання і всі священні речі, що були в скинії; і несли їх священики і левити.

Цар же Соломо́н і весь собо́р Ізра́їльський, собра́вшеся к нему́, с ним пред киво́том жря́ху воли́ і о́вці несочте́нни, безчи́сленни от мно́жества.

А цар Соломон і з ним уся громада Ізраїлева, яка зібралася до нього, йшли перед ковчегом, приносячи жертви з дрібної і великої худоби, яких неможливо порахувати і визначити, через велику кількість їх.

І внесо́ша ієре́є киво́т заві́та Госпо́дня на мі́сто єго́ во дави́р хра́ма, во свята́я святи́х, под кри́ла херуви́мов.

І внесли священики ковчег завіту Господнього на місце його, у давир храму, у Святе Святих, під крила херувимів.

Херуви́ми бо бі́ша распросте́рше крилі́ над мі́стом киво́та, і окрива́ху херуви́ми над киво́том і над святи́ми єго́ сверху́.

Бо херувими простягали крила над місцем ковчега, і покривали херувими зверху ковчег і жердини його.

І обдержа́ста освяще́ная; і зря́хуся глави́ освяще́нних от святи́х к лицю́ дави́ра, і не явля́хуся вні.

І висунулися жердини так, що головки жердини видні були зі святилища перед давиром, але не виходили назовні; вони там і до цього дня.

Не бі в киво́ті то́кмо дві скрижа́лі ка́менни, скрижа́лі заві́та, ї́хже положи́ Моїсе́й в Хори́ві, я́же завіща́ Госпо́дь со сина́ми Ізра́їлевими, внегда́ ісходи́ти їм от землі́ Єги́петськия.

В ковчезі нічого не було, крім двох кам’яних скрижалей, які поклав туди Мойсей на Хориві, коли Господь уклав завіт із синами Ізраїлевими, після виходу їх із землі Єгипетської.

І бисть, єгда́ ізидо́ша ієре́є із святи́лища, і о́блак іспо́лни храм Госпо́день,

Коли священики вийшли зі святилища, хмара наповнила дім Господній;

і не можа́ху ієре́є ста́ти служи́ти от лиця́ о́блака, я́ко іспо́лни сла́ва Госпо́дня храм.

і не могли священики стояти на служінні, через хмару, бо слава Господня наповнила храм Господній.

Тогда́ рече́ Соломо́н: Госпо́дь рече́, є́же обита́ти во мглі,

Тоді сказав Соломон: Господь сказав, що Він благоволить жити в імлі;

аз же созда́х дом і́мені Твоєму́ свят Тебі́ і гото́в, і престо́лу Твоєму́, є́же обита́ти Тебі́ в нем во ві́ки.

я побудував храм на оселю Твою, місце, щоб перебувати Тобі повіки.

І обрати́ цар лице́ своє́, і благослови́ цар всего́ Ізра́їля; весь же собо́р Ізра́їлев стоя́ше.

І повернувся цар лицем своїм, і благословив усе зібрання ізраїльтян; все зібрання ізраїльтян стояло, —

І рече́ (цар): благослове́н Госпо́дь Бог Ізра́їлев днесь, і́же глаго́ла усти́ Свої́ми о Дави́ді, отці́ моє́м, і рука́ма Свої́ма іспо́лни, глаго́ля:

і сказав: благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який сказав Своїми вустами Давиду, батькові моєму, і нині виконав рукою Своєю! Він говорив:

от дне в о́ньже ізведо́х лю́ди Моя́ Ізра́їля із Єги́пта, не ізбра́х гра́да от всіх племе́н Ізра́їлевих на созда́ніє хра́му, є́же би́ти і́мені Моєму́ та́мо; но ізбра́х во Ієрусали́мі би́ти і́мені Моєму́ та́мо; і ізбра́х Дави́да би́ти єму́ властели́ну над людьми́ Мої́ми Ізра́їлем;

«з того дня, як Я вивів народ Мій Ізраїля з Єгипту, Я не обрав міста в жодному з колін Ізраїлевих, щоб побудований був дім, у якому перебувало б ім’я Моє; [але обрав Єрусалим для перебування в ньому імені Мого] й обрав Давида, щоб бути йому над народом Моїм Ізраїлем».

і бисть на се́рдці отцю́ моєму́ Дави́ду, є́же созда́ти храм і́мені Го́спода Бо́га Ізра́їлева,

У Давида, батька мого, було на серці побудувати храм імені Господа Бога Ізраїлевого;

і рече́ Госпо́дь к Дави́ду, отцю́ моєму́: поне́же взи́де на се́рдце твоє́ є́же созда́ти храм і́мені Моєму́, до́брі сотвори́л єси́, я́ко бисть на се́рдці твоє́м;

але Господь сказав Давиду, батькові моєму: «у тебе є на серці побудувати храм імені Моєму; добре, що це в тебе лежить на серці;

оба́че ти не сози́ждеши хра́ма, но ра́зві син твой, і́же ізи́де із чресл твої́х, той сози́ждеть храм і́мені Моєму́;

однак не ти побудуєш храм, а син твій, який вийшов із стегон твоїх, він побудує храм імені Моєму».

і возста́ви Госпо́дь глаго́л Свой єго́же глаго́ла; і воста́х вмі́сто Дави́да, отця́ моєго́, і сідо́х на престо́лі Ізра́їлеві, я́коже глаго́ла Госпо́дь, і созда́х храм і́мені Го́спода Бо́га Ізра́їлева,

І виконав Господь слово Своє, яке промовив. Я вступив на місце батька мого Давида і сів на престолі Ізраїлевім, як сказав Господь, і побудував храм імені Господа Бога Ізраїлевого;

і поста́вих та́мо мі́сто киво́ту, в не́мже єсть та́мо заві́т Госпо́день, єго́же завіща́ Госпо́дь со отці́ на́шими во ізвожде́нії їх із землі́ Єги́петськия.

і приготував там місце для ковчега, в якому завіт Господа, укладений Ним з батьками нашими, коли Він вивів їх із землі Єгипетської.

І ста Соломо́н пред лице́м олтаря́ Госпо́дня пред всім собо́ром Ізра́їлевим і воздви́же ру́ці свої́ на не́бо,

І став Соломон перед жертовником Господнім перед усім зібранням ізраїльтян, і підняв руки свої до неба,

і рече́: Го́споди Бо́же Ізра́їлев, ність, я́коже ти Бог на небесі́ горі́ і на землі́ ни́зу, храня́й заві́т і ми́лость рабу́ твоєму́ ходя́щему пред Тобо́ю всім се́рдцем свої́м,

і сказав: Господи Боже Ізраїлів! немає подібного до Тебе Бога на небесах вгорі і на землі внизу; Ти зберігаєш завіт і милість до рабів Твоїх, які ходять перед Тобою всім серцем своїм.

я́же сохрани́л єси́ рабу́ Твоєму́ Дави́ду, отцю́ моєму́; і́бо глаго́лал єси́ усти́ Твої́ми і рука́ма Твої́ма соверши́л єси́, я́коже день сей;

Ти виконав рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що говорив йому; що промовив Ти вустами Твоїми, те в цей день звершив рукою Твоєю.

і ни́ні, Го́споди Бо́же Ізра́їлев, сохрани́ рабу́ Твоєму́ Дави́ду, отцю́ моєму́, я́же рекл єси́ єму́, глаго́ля: не оскуді́єть муж от лиця́ Моєго́ сідя́й на престо́лі Ізра́їлеві, то́кмо а́ще сохраня́ть ча́да твоя́ путі́ своя́, є́же ходи́ти предо Мно́ю, я́коже ходи́л єси́ предо Мно́ю;

І нині, Господи Боже Ізраїлів, виконай рабу Твоєму Давиду, батькові моєму, те, що говорив Ти йому, сказавши: «не припиниться у тебе перед лицем Моїм той, хто сидить на престолі Ізраїлевім, якщо тільки сини твої будуть триматися путі своєї, ходячи переді Мною так, як ти ходив переді Мною».

і ни́ні, Го́споди Бо́же Ізра́їлев, да уві́риться глаго́л Твой, єго́же рекл єси́ Дави́ду, отцю́ моєму́:

І нині, Боже Ізраїлів, нехай буде вірне слово Твоє, яке Ти промовив рабу Твоєму Давиду, батькові моєму!

я́ко а́ще і́стинно всели́ться Бог с челові́ки на землі́? а́ще не́бо і не́бо небесе́ не довлі́ють Ті, кольми́ па́че храм сей, єго́же созда́х і́мені Твоєму́?

Воістину, чи Богові жити на землі? Небо і небо небес не вміщають Тебе, тим менше цей храм, який я побудував [імені Твоєму];

і да при́зриши на моли́тву мою́, Го́споди Бо́же Ізра́їлев, послу́шати моли́тви, є́юже мо́литься раб Твой пред Тобо́ю к Тебі́ днесь,

але зглянься на молитву раба Твого і на прохання його, Господи Боже мій; почуй благання і молитву, якою раб Твій благає Тебе нині.

да бу́дуть о́чі Твої́ отве́рсти на храм сей день і нощ, на мі́сто, о не́мже рекл єси́: бу́деть і́м'я Моє́ та́мо на усли́шаніє моли́тви, є́юже мо́литься раб Твой на мі́сті сем день і нощ;

Нехай будуть очі Твої відкриті на храм цей день і ніч, на це місце, про яке Ти сказав: «Моє ім’я буде там»; почуй молитву, якою буде молитися раб Твій на місці цім.

і усли́шиши моли́тву раба́ Твоєго́ і люді́й Твої́х Ізра́їля, о ни́хже помо́ляться на мі́сті сем; і Ти усли́шиши на мі́сті обита́лища Твоєго́ на небесі́, і сотвори́ши і поми́луєши;

Почуй моління раба Твого і народу Твого Ізраїля, коли вони будуть молитися на місці цьому; почуй на місці перебування Твого, на небесах, почуй і помилуй.

єли́ка а́ще согріши́ть ки́йждо ко і́скреннему своєму́, і а́ще при́йметь на него́ кля́тву, є́же кля́ти єго́, і при́йдеть, і іспові́сть пред лице́м олтаря́ Твоєго́ в хра́мі сем,

Коли хто згрішить проти ближнього свого, і вимагатиме від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви прийдуть до жертовника Твого у храм цей,

і Ти усли́шиши от небесе́, і сотвори́ши суд лю́дем Твої́м Ізра́їлю: осуди́ти беззако́ннаго, да́ти путь єго́ на главу́ єго́, і оправди́ти пра́веднаго, да́ти єму́ по пра́вді єго́;

тоді Ти почуй з неба і вчини суд над рабами Твоїми, звинувать винного, поклавши вчинок його на голову його, і виправдай правого, воздавши йому за правдою його.

єгда́ паду́ть лю́діє Твої́ Ізра́їль пред враги́, я́ко согріша́т Ті, і обратя́ться к Тебі́, і іспові́дяться і́мені Твоєму́, і помо́ляться і возглаго́лють моли́тву к Тебі́ в хра́мі сем:

Коли народ Твій Ізраїль буде вражений ворогом за те, що згрішив перед Тобою, і коли вони звернуться до Тебе, і сповíдають ім’я Твоє, і будуть просити і благати Тебе в цьому храмі,

і Ти усли́шиши с небесе́, і ми́лостив бу́деши о согріше́ніїх люді́й Свої́х Ізра́їля, і возврати́ши я в зе́млю, ю́же дал єси́ отце́м їх;

тоді Ти почуй з неба і прости гріх народу Твого Ізраїля, і поверни їх у землю, яку Ти дав батькам їхнім.

внегда́ заключи́тися небесі́ і не би́ти дождю́, я́ко согріша́т Ті, і помо́ляться на мі́сті сем, і іспові́дяться і́мені Твоєму́, і от гріх свої́х обратя́ться, єгда́ смири́ши їх;

Коли закриється небо і не буде дощу за те, що вони згрішили перед Тобою, і коли помоляться на місці цьому і сповідають ім’я Твоє і навернуться від гріха свого, бо Ти смирив їх,

і усли́шиши с небесе́, і ми́лостив бу́деши о грісі́х раба́ Твоєго́ і люді́й Твої́х Ізра́їля; я́ко яви́ши їм путь благи́й ходи́ти по нему́, і да́си дождь на зе́млю, ю́же дал єси́ лю́дем Твої́м в достоя́ніє;

тоді почуй з неба і прости гріх рабів Твоїх і народу Твого Ізраїля, указавши їм добру путь, по якій іти, і пошли дощ на землю Твою, яку Ти дав народу Твоєму в спадщину.

глад а́ще бу́деть, смерть а́ще бу́деть, єгда́ бу́деть возжже́ніє, гу́сениці, ржа а́ще бу́деть, і а́ще оскорб'я́ть я вразі́ їх в єди́нім от градо́в їх, все проти́вноє, вся́ка болі́знь,

Чи буде на землі голод, чи буде моровиця, чи буде палючий вітер, іржа, сарана, черва, чи ворог буде тіснити його на землі його, чи буде яка біда, яка хвороба, —

вся́ка моли́тва, вся́ко моле́ніє а́ще бу́деть вся́кому челові́ку от люді́й Ізра́їлевих, єгда́ позна́єть ки́йждо болі́знь се́рдця своєго́ і воздви́гнеть ру́ці свої́ в хра́мі сем,

всяку молитву, всяке прохання, яке буде від якої-небудь людини у всьому народі Твоєму Ізраїлі, коли вони відчують біду в серці своєму і простягнуть руки свої до храму цього,

і Ти усли́шиши от небесе́, от гото́ваго жили́ща Твоєго́, і ми́лостив бу́деши, і сотвори́ши, і да́си коєму́ждо по путе́м єго́, я́коже уві́си се́рдце єго́, я́ко Ти єди́н то́кмо ві́си всіх сердця́ сино́в челові́чеських;

Ти почуй з неба, з місця оселі Твоєї, і помилуй; сотвори і воздай кожному за путями його, бо Ти знаєш серце його, тому що Ти один знаєш серця всіх синів людських: