|
Глава 10
|
Глава́ і҃
|
|
1
|
1
|
|
Му́хи уме́ршия згноя́ють єле́я сла́дость. Че́стно ма́лоє му́дрости па́че сла́ви вели́кі безу́мія.
|
Мꙋ̑хи оу҆ме́ршыѧ згноѧ́ютъ є҆ле́а сла́дость: че́стно ма́лое мꙋ́дрости па́че сла́вы вели́ки безꙋ́мїѧ.
|
|
2
|
2
|
|
Се́рдце му́драго одесну́ю єго́, се́рдце же безу́мнаго ошу́юю єго́.
|
Се́рдце мꙋ́драгѡ ѡ҆деснꙋ́ю є҆гѡ̀, се́рдце же безꙋ́мнагѡ ѡ҆шꙋ́юю є҆гѡ̀:
|
|
3
|
3
|
|
І в путь єгда́ безу́мний і́деть, се́рдце єго́ лиша́ється, і я́же помишля́єть, вся безу́міє суть.
|
и҆ въ пꙋ́ть є҆гда̀ безꙋ́мный и҆́детъ, се́рдце є҆гѡ̀ лиша́етсѧ, и҆ ꙗ҆̀же помышлѧ́етъ, всѧ̑ безꙋ́мїе сꙋ́ть.
|
|
4
|
4
|
|
А́ще дух владі́ющаго взи́деть на тя, мі́ста твоєго́ не оста́ви, я́ко ізціле́ніє утоли́ть гріхи́ вели́кі.
|
А҆́ще дꙋ́хъ владѣ́ющагѡ взы́детъ на тѧ̀, мѣ́ста твоегѡ̀ не ѡ҆ста́ви: ꙗ҆́кѡ и҆зцѣле́нїе оу҆толи́тъ грѣхѝ вели̑ки.
|
|
5
|
5
|
|
Єсть лука́вство, є́же ви́діх под со́лнцем, а́ки нево́льно ізи́де от лиця́ владі́ющаго.
|
Є҆́сть лꙋка́вство, є҆́же ви́дѣхъ под̾ со́лнцемъ, а҆́ки нево́льно и҆зы́де ѿ лица̀ владѣ́ющагѡ:
|
|
6
|
6
|
|
Вдан безу́мний в висоти́ вели́кі, а бога́тії во смире́нних ся́дуть.
|
вда́нъ безꙋ́мный въ высѡты̀ вели̑ки, а҆ бога́тїи во смире́нныхъ сѧ́дꙋтъ:
|
|
7
|
7
|
|
ви́діх рабо́в на ко́нех, і князе́й іду́щих я́ко рабо́в на землі́.
|
ви́дѣхъ рабѡ́въ на ко́нехъ, и҆ кнѧзе́й и҆дꙋ́щихъ ꙗ҆́кѡ рабѡ́въ на землѝ.
|
|
8
|
8
|
|
Копа́яй я́му впаде́ть в ню, і разоря́ющаго огра́ду угри́знеть єго́ змій.
|
Копа́ѧй ꙗ҆́мꙋ впаде́тъ въ ню̀, и҆ разорѧ́ющаго ѡ҆гра́дꙋ оу҆гры́знетъ є҆го̀ ѕмі́й.
|
|
9
|
9
|
|
Ізе́мляй ка́меніє поболи́ть от них, разсіца́яй дрова́ біду́ при́йметь в них;
|
И҆з̾е́млѧй ка́менїе поболи́тъ ѿ ни́хъ, разсѣца́ѧй дрова̀ бѣдꙋ̀ прїи́метъ въ ни́хъ:
|
|
10
|
10
|
|
а́ще спаде́ть сі́чиво, і сам лице́м см'яте́ться; і си́ли укріпи́ть, і ізоби́ліє му́жу му́дрость.
|
а҆́ще спаде́тъ сѣ́чиво, и҆ са́мъ лице́мъ смѧте́тсѧ: и҆ си̑лы оу҆крѣпи́тъ, и҆ и҆з̾ѻби́лїе мꙋ́жꙋ мꙋ́дрость.
|
|
11
|
11
|
|
А́ще угри́знеть змій не в шепті́, і ність ізли́шества обава́ющему.
|
А҆́ще оу҆гры́знетъ ѕмі́й не въ шептѣ̀, и҆ нѣ́сть и҆зли́шества ѡ҆бава́ющемꙋ.
|
|
12
|
12
|
|
Словеса́ уст прему́драго благода́ть, устні́ же безу́мнаго потоп'я́ть єго́;
|
Словеса̀ оу҆́стъ премꙋ́драгѡ благода́ть, оу҆стнѣ́ же безꙋ́мнагѡ потопѧ́тъ є҆го̀:
|
|
13
|
13
|
|
нача́ло слове́с уст єго́ безу́міє, і послі́дняя уст єго́ пре́лесть лука́ва.
|
нача́ло слове́съ оу҆́стъ є҆гѡ̀ безꙋ́мїе, и҆ послѣ̑днѧѧ оу҆́стъ є҆гѡ̀ пре́лесть лꙋка́ва.
|
|
14
|
14
|
|
Безу́мний умножа́єть словеса́; не разумі́ челові́к, что би́вшеє і что бу́дущеє, что созади́ єго́, (і) кто возвісти́ть єму́?
|
Безꙋ́мный оу҆множа́етъ словеса̀: не разꙋмѣ̀ человѣ́къ, что̀ бы́вшее и҆ что̀ бꙋ́дꙋщее, что̀ созадѝ є҆гѡ̀, (и҆) кто̀ возвѣсти́тъ є҆мꙋ̀;
|
|
15
|
15
|
|
Труд безу́мних озло́бить їх, і́же не разумі́ іти́ во град.
|
Трꙋ́дъ безꙋ́мныхъ ѡ҆ѕло́битъ и҆̀хъ, и҆́же не разꙋмѣ̀ и҆тѝ во гра́дъ.
|
|
16
|
16
|
|
Го́ре тебі́, гра́де, в не́мже цар твой юн, і кня́зі твої́ ра́но ядя́ть.
|
Го́ре тебѣ̀, гра́де, въ не́мже ца́рь тво́й ю҆́нъ, и҆ кнѧ̑зи твоѝ ра́нѡ ꙗ҆дѧ́тъ.
|
|
17
|
17
|
|
Блаже́нна ти, земле́, єя́же цар твой син свобо́дних, і кня́зі твої́ во вре́м'я ядя́ть в си́лі і не постидя́ться.
|
Блаже́нна ты̀, землѐ, є҆ѧ́же ца́рь тво́й сы́нъ свобо́дныхъ, и҆ кнѧ̑зи твоѝ во вре́мѧ ꙗ҆дѧ́тъ въ си́лѣ и҆ не постыдѧ́тсѧ.
|
|
18
|
18
|
|
В лі́ностех смири́ться строп, і в пра́зднестві рук прока́плеть хра́мина.
|
Въ лѣ́ностехъ смири́тсѧ стро́пъ, и҆ въ пра́зднествѣ рꙋ́къ прока́плетъ хра́мина.
|
|
19
|
19
|
|
Во сміх творя́ть хліб, і вино́, і єле́й, є́же весели́тися живу́щим; і сребра́ со смире́нієм послу́шають вся́чеськая.
|
Во смѣ́хъ творѧ́тъ хлѣ́бъ и҆ вїно̀ и҆ є҆ле́й, є҆́же весели́тисѧ живꙋ́щымъ: и҆ сребра̀ со смире́нїемъ послꙋ́шаютъ всѧ́чєскаѧ.
|
|
20
|
20
|
|
І в со́вісті у́бо твоє́й не клени́ царя́, і в клі́ті ло́жниці твоєя́ не клени́ бога́таго; я́ко пти́ця небе́сная донесе́ть глас твой, і імі́яй крилі́ возвісти́ть сло́во твоє́.
|
И҆ въ со́вѣсти оу҆́бѡ твое́й не кленѝ царѧ̀, и҆ въ клѣ́ти ло́жницы твоеѧ̀ не кленѝ бога́таго: ꙗ҆́кѡ пти́ца небе́снаѧ донесе́тъ гла́съ тво́й, и҆ и҆мѣ́ѧй крилѣ̑ возвѣсти́тъ сло́во твоѐ.
|
