|
Глава 5
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
|
(Зач. 228) Бива́йте у́бо подража́телі Бо́гу, я́коже ча́да возлю́бленная,
|
Отже, наслідуйте Бога, як діти улюблені,
|
|
2
|
2
|
|
і ході́те в любві́, я́коже і Христо́с возлюби́л єсть нас, і предаде́ Себе́ за ни приноше́ніє і же́ртву Бо́гу в воню́ благоуха́нія.
|
і живіть у любові, як і Христос полюбив нас і віддав Себе за нас у приношення і жертву Богові, на пахощі приємні.
|
|
3
|
3
|
|
Блуд же і вся́ка нечистота́ і лихоі́мство ніже́ да імену́ється в вас, я́коже подоба́єть святи́м;
|
А блуд і всяка нечистота та користолюбство не повинні навіть згадуватися у вас, як личить святим.
|
|
4
|
4
|
|
і скверносло́віє, і буєсло́віє, іли́ кощу́ни, я́же неподо́бная, но па́че благодаре́ніє;
|
Також лихослів’я, і марнослів’я, і кощунство не пристойні вам, а, навпаки, подяка;
|
|
5
|
5
|
|
сіє́ бо да ві́сте, я́ко всяк блудни́к, іли́ нечи́ст, іли́ лихоі́мець, і́же єсть ідолослужи́тель, не і́мать достоя́нія в Ца́рствії Христа́ і Бо́га.
|
бо знайте, що ніякий блудник‚ чи нечистий, чи користолюбець, який є ідолослужителем, не має спадку в Царстві Христа і Бога.
|
|
6
|
6
|
|
Нікто́же вас да льстить су́єтними словеси́, сих бо ра́ди гряде́ть гнів Бо́жий на си́ни непокори́вия.
|
Hехай ніхто не зваблює вас марними словами, бо за це приходить гнів Божий на синів непокірних;
|
|
7
|
7
|
|
Не бива́йте у́бо соприча́стници сим.
|
отже, не будьте їхніми спільниками.
|
|
8
|
8
|
|
Бі́сте бо іногда́ тьма, ни́ні же світ о Го́споді; (Зач. 229) я́коже ча́да сві́та ході́те;
|
Ви були колись темрявою, а тепер — світло в Господі: робіть, як діти світла,
|
|
9
|
9
|
|
плод бо духо́вний єсть во вся́цій благости́ні, і пра́вді, і і́стині;
|
бо плід Духа є у всякій доброті, праведності та істині.
|
|
10
|
10
|
|
іскуша́юще, что єсть благоуго́дно Бо́гові;
|
Випробовуйте, що є угодне Богові,
|
|
11
|
11
|
|
і не приобща́йтеся к діло́м непло́дним тьми, па́че же і облича́йте.
|
і не беріть участи в неплідних ділах темряви, але викривайте.
|
|
12
|
12
|
|
Бива́ємая бо о́тай от них, сра́мно єсть і глаго́лати.
|
Бо про те, що вони роблять таємно, соромно і говорити.
|
|
13
|
13
|
|
Вся же облича́ємая от сві́та я́вляються, все бо явля́ємоє світ єсть;
|
Все ж те, що викривається, стає явним від світла, бо все, що стає явним, є світло.
|
|
14
|
14
|
|
сего́ ра́ди глаго́леть: воста́ни, спяй, і воскресни́ от ме́ртвих, і освіти́ть тя Христо́с.
|
Тому сказано: «Встань, сплячий, і воскресни з мертвих, і освітить тебе Христос».
|
|
15
|
15
|
|
Блюді́те у́бо, ка́ко опа́сно хо́дите, не я́коже нему́дрі, но я́коже прему́дрі,
|
Отже, глядіть, робіть обережно, не як нерозумні, а як мудрі,
|
|
16
|
16
|
|
іску́пующе вре́м'я, я́ко дні́є лука́ві суть.
|
цінуючи час, бо дні лукаві,
|
|
17
|
17
|
|
Сего́ ра́ди не бива́йте несми́сленні, но разуміва́йте, что єсть во́ля Бо́жия.
|
отже, не будьте нерозсудливі, а пізнавайте, що є воля Божа.
|
|
18
|
18
|
|
І не упива́йтеся вино́м, в не́мже єсть блуд; но па́че ісполня́йтеся Ду́хом,
|
І не впивайтеся вином, від якого буває розпуста; а наповнюйтеся Духом,
|
|
19
|
19
|
|
глаго́люще себі́ во псалмі́х і пі́ніїх і пі́снех духо́вних, воспіва́юще і пою́ще в сердця́х ва́ших Го́сподеві,
|
повчаючи самі себе псалмами та славословленнями і піснеспівами духовними, співаючи і прославляючи в серцях ваших Господа,
|
|
20
|
20
|
|
(Зач. 230) благодаря́ще всегда́ о всіх о і́мені Го́спода на́шего Ісу́са Христа́ Бо́гу і Отцю́,
|
дякуючи завжди за все Богові й Отцеві, в ім’я Господа нашого Ісуса Христа,
|
|
21
|
21
|
|
повину́ющеся друг дру́гу в стра́сі Бо́жиї.
|
підкоряючись один одному в страху Божому.
|
|
22
|
22
|
|
Жени́, свої́м муже́м повину́йтеся, я́коже Го́споду,
|
Жінки, коріться своїм чоловікам, як Господеві,
|
|
23
|
23
|
|
зане́ муж глава́ єсть жени́, я́коже і Христо́с глава́ Це́ркве, і Той єсть Спаси́тель ті́ла;
|
бо чоловік є голова жінки, як і Христос глава Церкви, і Він же Спаситель тіла.
|
|
24
|
24
|
|
но я́коже Це́рков повину́ється Христу́, та́кожде і жени́ свої́м муже́м во всем.
|
Але як Церква підкоряється Христу, так і жінки своїм чоловікам у всьому.
|
|
25
|
25
|
|
(Зач. 231) Му́жіє, любі́те своя́ жени́, я́коже і Христо́с возлюби́ Це́рков і Себе́ предаде́ за ню,
|
Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї,
|
|
26
|
26
|
|
да освяти́ть ю́, очи́стив ба́нею во́дною в глаго́лі;
|
щоб освятити її, очистивши водяною купіллю через слова;
|
|
27
|
27
|
|
да предста́вить ю́ Себі́ сла́вну Це́рков, не іму́щу скве́рни, іли́ поро́ка, іли́ ні́что от такови́х, но да бу́деть свя́та і непоро́чна.
|
щоб поставити її перед Собою славною Церквою, яка не має плями‚ чи вади, чи чогось подібного, але щоб вона була свята і непорочна.
|
|
28
|
28
|
|
Та́ко до́лжні суть му́жіє люби́ти своя́ жени́, я́ко своя́ тілеса́; люб'я́й (бо) свою́ жену́, себе́ сама́го лю́бить.
|
Так повинні чоловіки любити своїх жінок, як свої тіла: хто любить свою жінку, любить самого себе.
|
|
29
|
29
|
|
Нікто́же бо когда́ свою́ плоть возненави́ді, но пита́єть і грі́єть ю́, я́коже і Госпо́дь Це́рков;
|
Бо ніхто ніколи не мав ненависти до своєї плоті, а годує і гріє її, як і Господь Церкву,
|
|
30
|
30
|
|
зане́ у́ди єсьми́ ті́ла Єго́, от пло́ті Єго́ і от косте́й Єго́.
|
бо ми члени тіла Його, від плоті Його і від кісток Його.
|
|
31
|
31
|
|
Сего́ ра́ди оста́вить челові́к отця́ своєго́ і ма́тер, і прилі́питься к жені́ своє́й, і бу́дета два в плоть єди́ну.
|
Тому залишить чоловік батька свого і матір і пристане до жінки своєї‚ і будуть двоє одна плоть.
|
|
32
|
32
|
|
Та́йна сія́ велика́ єсть; аз же глаго́лю во Христа́ і во Це́рков.
|
Тайна ця велика; я говорю щодо Христа і Церкви.
|
|
33
|
33
|
|
(Зач. 232) Оба́че і ви, по єди́ному ки́йждо свою́ жену́ си́це да лю́бить, я́коже (і) себе́; а жена́ да бої́ться (своєго́) му́жа.
|
Отже, кожен із вас нехай любить свою жінку, як самого себе; а жінка нехай боїться свого чоловіка.
|
