Глава 5
1
(Зач. 228) Бива́йте у́бо подража́телі Бо́гу, я́коже ча́да возлю́бленная,
2
і ході́те в любві́, я́коже і Христо́с возлюби́л єсть нас, і предаде́ Себе́ за ни приноше́ніє і же́ртву Бо́гу в воню́ благоуха́нія.
3
Блуд же і вся́ка нечистота́ і лихоі́мство ніже́ да імену́ється в вас, я́коже подоба́єть святи́м;
4
і скверносло́віє, і буєсло́віє, іли́ кощу́ни, я́же неподо́бная, но па́че благодаре́ніє;
5
сіє́ бо да ві́сте, я́ко всяк блудни́к, іли́ нечи́ст, іли́ лихоі́мець, і́же єсть ідолослужи́тель, не і́мать достоя́нія в Ца́рствії Христа́ і Бо́га.
6
Нікто́же вас да льстить су́єтними словеси́, сих бо ра́ди гряде́ть гнів Бо́жий на си́ни непокори́вия.
7
Не бива́йте у́бо соприча́стници сим.
8
Бі́сте бо іногда́ тьма, ни́ні же світ о Го́споді; (Зач. 229) я́коже ча́да сві́та ході́те;
9
плод бо духо́вний єсть во вся́цій благости́ні, і пра́вді, і і́стині;
10
іскуша́юще, что єсть благоуго́дно Бо́гові;
11
і не приобща́йтеся к діло́м непло́дним тьми, па́че же і облича́йте.
12
Бива́ємая бо о́тай от них, сра́мно єсть і глаго́лати.
13
Вся же облича́ємая от сві́та я́вляються, все бо явля́ємоє світ єсть;
14
сего́ ра́ди глаго́леть: воста́ни, спяй, і воскресни́ от ме́ртвих, і освіти́ть тя Христо́с.
15
Блюді́те у́бо, ка́ко опа́сно хо́дите, не я́коже нему́дрі, но я́коже прему́дрі,
16
іску́пующе вре́м'я, я́ко дні́є лука́ві суть.
17
Сего́ ра́ди не бива́йте несми́сленні, но разуміва́йте, что єсть во́ля Бо́жия.
18
І не упива́йтеся вино́м, в не́мже єсть блуд; но па́че ісполня́йтеся Ду́хом,
19
глаго́люще себі́ во псалмі́х і пі́ніїх і пі́снех духо́вних, воспіва́юще і пою́ще в сердця́х ва́ших Го́сподеві,
20
(Зач. 230) благодаря́ще всегда́ о всіх о і́мені Го́спода на́шего Ісу́са Христа́ Бо́гу і Отцю́,
21
повину́ющеся друг дру́гу в стра́сі Бо́жиї.
22
Жени́, свої́м муже́м повину́йтеся, я́коже Го́споду,
23
зане́ муж глава́ єсть жени́, я́коже і Христо́с глава́ Це́ркве, і Той єсть Спаси́тель ті́ла;
24
но я́коже Це́рков повину́ється Христу́, та́кожде і жени́ свої́м муже́м во всем.
25
(Зач. 231) Му́жіє, любі́те своя́ жени́, я́коже і Христо́с возлюби́ Це́рков і Себе́ предаде́ за ню,
26
да освяти́ть ю́, очи́стив ба́нею во́дною в глаго́лі;
27
да предста́вить ю́ Себі́ сла́вну Це́рков, не іму́щу скве́рни, іли́ поро́ка, іли́ ні́что от такови́х, но да бу́деть свя́та і непоро́чна.
28
Та́ко до́лжні суть му́жіє люби́ти своя́ жени́, я́ко своя́ тілеса́; люб'я́й (бо) свою́ жену́, себе́ сама́го лю́бить.
29
Нікто́же бо когда́ свою́ плоть возненави́ді, но пита́єть і грі́єть ю́, я́коже і Госпо́дь Це́рков;
30
зане́ у́ди єсьми́ ті́ла Єго́, от пло́ті Єго́ і от косте́й Єго́.
31
Сего́ ра́ди оста́вить челові́к отця́ своєго́ і ма́тер, і прилі́питься к жені́ своє́й, і бу́дета два в плоть єди́ну.
32
Та́йна сія́ велика́ єсть; аз же глаго́лю во Христа́ і во Це́рков.
33
(Зач. 232) Оба́че і ви, по єди́ному ки́йждо свою́ жену́ си́це да лю́бить, я́коже (і) себе́; а жена́ да бої́ться (своєго́) му́жа.
