|
Послання до Ефесян святого апостола Павла
|
Послання до Ефесян святого апостола Павла
|
|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 216) Па́вел, посла́нник Ісу́с Христо́в во́лею Божиєю, святи́м су́щим во Єфе́сі і ві́рним о Христі́ Ісу́сі; | Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, святим і вірним у Христі Ісусі, які перебувають в Ефесі: |
|
2
|
2
|
| благода́ть вам і мир от Бо́га Отця́ на́шего і Го́спода Ісу́са Христа́. | благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. |
|
3
|
3
|
| Благослове́н Бог і Оте́ць Го́спода на́шего Ісу́са Христа́, благослови́вий нас вся́цім благослове́нієм духо́вним в небе́сних о Христі́, | Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який благословив нас у Христі всяким духовним благословенням у небесах, |
|
4
|
4
|
| я́коже ізбра́ нас в Нем пре́жде сложе́нія ми́ра, би́ти нам святи́м і непоро́чним пред Ним в любві́, | бо Він обрав нас у Ньому раніше створення світу, щоб ми були святі й непорочні перед Hим у любові, |
|
5
|
5
|
| пре́жде наре́к нас во усиновле́ніє Ісу́с Христо́м в Него́, по благоволе́нію хоті́нія Своєго́, | наперед призначивши усиновити нас Собі через Ісуса Христа, за благоволінням Своєї волі, |
|
6
|
6
|
| в похвалу́ сла́ви благода́ті Своєя́, є́юже облагодати́ нас о Возлю́бленнім; | на похвалу слави благодаті Своєї, якою Він обдарував нас в Улюбленому, |
|
7
|
7
|
| (Зач. 217) о Не́мже і́мами ізбавле́ніє Кро́вію Єго́, і оставле́ніє прегріше́нії, по бога́тству благода́ті Єго́, | в Якому ми маємо відкуплення Кров’ю Його, прощення гріхів через багатство благодаті Його, |
|
8
|
8
|
| ю́же преумно́жил єсть в нас во вся́цій прему́дрості і ра́зумі, | яку Він щедро дарував нам у всякій премудрості і розумінні, |
|
9
|
9
|
| сказа́в нам та́йну во́лі Своєя́ по благоволе́нію Своєму́, є́же пре́жде положи́ в Нем, | відкривши нам таїну волі Своєї, за Своїм благоволінням, яке Він раніш поклав у Hьому, |
|
10
|
10
|
| в смотре́ніє ісполне́нія време́н, возглави́ти вся́чеськая о Христі́, я́же на небесі́х і я́же на землі́ в Нем; | в установлення повноти часів, щоб усе небесне і земне з’єднати під главою Христом. |
|
11
|
11
|
| в Не́мже і наслі́дници сотвори́хомся, пре́жде нарече́ни би́вше по прозрі́нію Бо́жию вся ді́йствующаго по сові́ту во́лі Своєя́, | У Hьому ми і стали спадкоємцями, бувши для того наперед призначеними за визначенням Того, Хто все творить за радою волі Своєї, |
|
12
|
12
|
| я́ко би́ти нам в похвале́ніє сла́ви Єго́, пре́жде упова́вшим во Христа́; | щоб бути нам, які раніш уповали на Христа, на похвалу слави Його. |
|
13
|
13
|
| в Не́мже і ви, сли́шавше сло́во і́стини, благовіствова́ніє спаcе́нія на́шего, в Не́мже і ві́ровавше зна́менастеся Ду́хом обітова́нія Святи́м, | У Hьому і ви, почувши слово істини, благовістя вашого спасіння, та увірувавши в Hього, були відзначені обіцяним Святим Духом, |
|
14
|
14
|
| І́же єсть обруче́ніє наслі́дія на́шего, во ізбавле́ніє снабді́нія, в похвалу́ сла́ви Єго́. | Який є запорукою спадщини нашої для відкуплення надбання Його, на похвалу слави Його. |
|
15
|
15
|
| Сего́ ра́ди і аз сли́шав ва́шу ві́ру о Христі́ Ісу́сі і любо́в, я́же ко всім святи́м, | Тому і я, почувши про вашу віру в Христа Ісуса і про любов до всіх святих, |
|
16
|
16
|
| (Зач. 218) не престаю́ благодаря́ о вас, помина́ніє о вас творя́ в моли́твах мої́х, | безперестанно дякую за вас Богові, згадуючи вас у молитвах моїх, |
|
17
|
17
|
| да Бог Го́спода на́шего Ісу́са Христа́, Оте́ць сла́ви, дасть вам Ду́ха прему́дрости і открове́нія, в позна́ніє Єго́, | щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрості й одкровення для пізнання Його |
|
18
|
18
|
| просвіще́нна очеса́ се́рдця ва́шего, я́ко уві́діти вам, ко́є єсть упова́ніє зва́нія Єго́, і ко́є бога́тство сла́ви достоя́нія Єго́ во святи́х, | і просвітив очі серця вашого, щоб ви зрозуміли, в чому полягає надія на Його покликання‚ і яке багатство славної спадщини Його для святих, |
|
19
|
19
|
| і ко́є преспі́ющеє вели́чество си́ли Єго́ в нас, ві́рующих по ді́йству держа́ви крі́пости Єго́, | і яка безмірна велич могутности Його в нас, що вірують за діянням превеликої сили Його, |
|
20
|
20
|
| ю́же соді́я о Христі́, воскреси́в Єго́ от ме́ртвих і посади́в одесну́ю Себе́ на небе́сних, | якою Він діяв у Христі, воскресивши Його з мертвих і посадивши праворуч Себе на небесах, |
|
21
|
21
|
| преви́ше вся́каго нача́льства і вла́сти і си́ли і госпо́дства, і вся́каго і́мене імену́ємаго не то́чію в ві́ці сем, но і во гряду́щем; | вище від усякого начальства‚ і влади, і сили, і панування, і всякого імені, названого не тільки в цьому віці, але і в майбутньому, |
|
22
|
22
|
| (Зач. 219) і вся покори́ под но́зі Єго́, і Того́ даде́ главу́ ви́ше всіх Це́ркві, | і все підкорив під ноги Йому, і поставив Його вище за все, главою Церкви, |
|
23
|
23
|
| я́же єсть Ті́ло Єго́, ісполне́ніє ісполня́ющаго вся́чеськая во всіх. | яка є тіло Його, повнота Того, Хто наповнює все у всьому. |
|
Глава 4
|
Глава 4
|
|
1
|
1
|
| (Зач. 224) Молю́ у́бо вас аз, ю́зник о Го́споді, досто́йно ходи́ти зва́нія, в не́же зва́ні би́сте, | Отже, я, в’язень ради Господа, благаю вас поводитися гідно звання, до якого ви покликані, |
|
2
|
2
|
| со вся́ким смиреному́дрієм і кро́тостію, с долготерпі́нієм, терп'я́ще друг дру́гу любо́вію, | з усякою смиренномудрістю й лагідністю та довготерпінням, терплячи один одного з любов’ю, |
|
3
|
3
|
| тща́щеся блюсти́ єдине́ніє ду́ха в сою́зі ми́ра. | прагнучи зберігати єдність духу в союзі миру. |
|
4
|
4
|
| Єди́но ті́ло, єди́н дух, я́коже і зва́ні би́сте во єди́нім упова́нії зва́нія ва́шего; | Одне тіло й один дух, як ви й покликані в одній надії покликання вашого; |
|
5
|
5
|
| єди́н Госпо́дь, єди́на ві́ра, єди́но креще́ніє, | один Господь, одна віра, одне хрещення, |
|
6
|
6
|
| єди́н Бог і Оте́ць всіх, І́же над всі́ми і чрез всіх і во всіх нас. | один Бог і Отець усіх, Який над усіма, і через усіх, і в усіх нас. |
|
7
|
7
|
| (Зач.) Єди́ному же кому́ждо нас даде́ся благода́ть по мі́рі дарова́нія Христо́ва. | Кожному ж із нас дана благодать у міру дару Христового. |
|
8
|
8
|
| Ті́мже глаго́леть: возше́д на висоту́, пліни́л єси́ плін і даде́ дая́нія челові́ком. | Тому й сказано: «Піднявшись на висоту, полонив полон і дав дари людям». |
|
9
|
9
|
| А є́же, взи́де, что єсть, то́чію я́ко і сни́де пре́жде в до́лнійшия страни́ землі́? | А «піднявшись» що означає, як не те, що Він і сходив раніше в пекельні місця землі? |
|
10
|
10
|
| Сше́дий, Той єсть і возше́дий преви́ше всіх небе́с, да іспо́лнить вся́чеськая. | Хто зійшов, Той же і піднявся вище всіх небес, щоб наповнити все. |
|
11
|
11
|
| І Той дал єсть о́ви у́бо апо́столи, о́ви же проро́ки, о́ви же благові́стники, о́ви же па́стирі і учи́телі, | І Він настановив одних апостолами, інших пророками, інших євангелістами, інших пастирями та вчителями, |
|
12
|
12
|
| к соверше́нію святи́х, в ді́ло служе́нія, в созида́ніє Ті́ла Христо́ва, | на довершення святих, на діло служіння, для створення Тіла Христового, |
|
13
|
13
|
| до́ндеже дости́гнем всі в соєдине́ніє ві́ри і позна́нія Си́на Бо́жия, в му́жа соверше́нна, в мі́ру во́зраста ісполне́нія Христо́ва; | аж доки всі прийдемо до єдности віри й пізнання Сина Божого, в мужа досконалого, до міри зростання в нас повноти Христової; |
|
14
|
14
|
| (Зач. 225) да не бива́єм ктому́ младе́нці, вла́ющеся і скита́ющеся вся́ким ві́тром уче́нія, во лжі челові́честій, в кова́рстві ко́зней льще́нія; | щоб ми не були більше дітьми, які вагаються і захоплюються всяким вітром учення за людським лукавством і підступами хитрого зваблювання, |
|
15
|
15
|
| і́стинствующе же в любві́, да возрасти́м в Него́ вся́чеськая, І́же єсть глава́ Христо́с, | а істинною любов’ю всі зростали в Того, Який є глава Христос, |
|
16
|
16
|
| із Него́же все ті́ло, составля́ємо і счиніва́ємо прили́чні вся́цім осяза́нієм подая́нія, по ді́йству в мі́рі єди́ния коєя́ждо ча́сти, возраще́ніє ті́ла твори́ть в созда́ніє самаго́ себе́ любо́вію. | з Якого все тіло, що складається і з’єднується всякими зв’язками, що взаємно скріплюються, при дії в свою чергу кожного члена, одержує приріст для створення самого себе в любові. |
|
17
|
17
|
| (Зач. 226) Сіє́ у́бо глаго́лю і послу́шествую о Го́споді, ктому́ не ходи́ти вам, я́коже і про́чії язи́ци хо́дять в суєті́ ума́ їх, | Тому я кажу і заклинаю Господом, щоб ви більше не робили так, як роблять інші народи через суєтність розуму свого, |
|
18
|
18
|
| помраче́ні сми́слом, су́ще отчужде́ні от жи́зні Бо́жия, за неві́жество су́щеє в них, за окамене́ніє серде́ць їх; | будучи потьмарені в розумі, відчужені від життя Божого, через їхнє неуцтво та жорстокість серця їхнього. |
|
19
|
19
|
| і́же в неча́яніє вло́жшеся, преда́ша себе́ студодія́нію, в ді́ланіє вся́кия нечистоти́ в лихоіма́нії. | Вони, дійшовши до бездушности, віддалися розпусті так, що чинять усяку нечистоту з ненаситністю. |
|
20
|
20
|
| Ви же не та́ко позна́сте Христа́; | Але ви не так пізнали Христа; |
|
21
|
21
|
| а́ще у́бо [поне́же] сли́шасте Єго́ і о Нем научи́стеся, я́коже єсть і́стина о Ісу́сі; | тому що ви чули про Hього і в Hьому навчились, — бо істина в Ісусі, — |
|
22
|
22
|
| отложи́ти вам, по пе́рвому житію́, ве́тхаго челові́ка, тлі́ющаго в по́хотех преле́стних, | відкинути колишній спосіб життя старої людини, яка зотліває в спокусливих похотях, |
|
23
|
23
|
| обновля́тися же ду́хом ума́ ва́шего, | а обновитися духом розуму вашого |
|
24
|
24
|
| і облещи́ся в но́ваго челові́ка, со́зданнаго по Бо́гу в пра́вді і в преподо́бії і́стини. | і одягнутися в нову людину, створену за Богом, в праведності і святості істини. |
|
25
|
25
|
| (Зач. 226) Ті́мже отло́жше лжу, глаго́літе і́стину ки́йждо ко і́скреннему своєму́, зане́ єсьми́ друг дру́гу у́дове. | Тому, відкинувши неправду, говоріть правду кожний ближньому своєму, бо ми члени один одному. |
|
26
|
26
|
| Гні́вайтеся і не согріша́йте; со́лнце да не за́йдеть в гні́ві ва́шем; | Гніваючись, не грішіть: нехай сонце не заходить у гніві вашому; |
|
27
|
27
|
| ніже́ даді́те мі́ста дия́волу. | і не давайте місця дияволові. |
|
28
|
28
|
| Кради́й ктому́ да не кра́деть, но па́че да тружда́ється, ді́лая свої́ма рука́ма благо́є, да і́мать пода́яти тре́бующему. | Хто крав, більше не кради, а краще працюй, роблячи своїми руками корисне, щоб було з чого подавати тому, хто у злиднях. |
|
29
|
29
|
| Вся́ко сло́во гни́ло да не ісхо́дить із уст ва́ших, но то́чію є́же єсть бла́го к созда́нію ві́ри, да дасть благода́ть сли́шащим. | Hіяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки добре для навчання у вірі, щоб воно давало благодать тим, що слухають. |
|
30
|
30
|
| І не оскорбля́йте Ду́ха Свята́го Бо́жия, І́мже зна́менастеся в день ізбавле́нія. | І не ображайте Святого Духа Божого, яким покладено на вас печать у день відкуплення. |
|
31
|
31
|
| Вся́ка го́ресть, і гнів, і я́рость, і кличь, і хула́ да во́зметься от вас, со вся́кою зло́бою; | Усяке роздратування‚ і лютість, і гнів, і крик, і лихослів’я з усякою злобою нехай будуть знищені у вас; |
|
32
|
32
|
| бива́йте же друг ко дру́гу бла́зі, милосе́рді, проща́юще друг дру́гу, я́коже і Бог во Христі́ прости́л єсть вам. | а будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як і Бог у Христі простив вам. |
|
Глава 6
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| Ча́да, послу́шайте сво́їх роди́телей о Го́споді, сіє́ бо єсть пра́ведно. | Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо цього вимагає справедливість. |
|
2
|
2
|
| Чти отця́ твоєго́ і ма́тер — я́же єсть за́повідь пе́рвая во обітова́нії: | «Шануй батька твого і матір» — це перша заповідь з обітницею: |
|
3
|
3
|
| да бла́го ті бу́деть, і бу́деши долголі́тен на землі́. | «щоб тобі було добре і щоб був ти довголітнім на землi». |
|
4
|
4
|
| І отці́, не раздража́йте чад свої́х, но воспитова́йте їх в наказа́нії і уче́нії Госпо́дні. | І ви, батьки, не роздратовуйте дітей ваших, а виховуйте їх у вченні і наставлянні Господньому. |
|
5
|
5
|
| Раби́, послу́шайте госпо́дій (свої́х) по пло́ті со стра́хом і тре́петом, в простоті́ се́рдця ва́шего, я́коже (і) Христа́, | Раби, слухайтеся господарів своїх у плоті зі страхом і трепетом, у простоті серця вашого, як Христа, |
|
6
|
6
|
| не пред очи́ма то́чію рабо́тающе, я́ко человікоуго́дници, но я́коже раби́ Христо́ви, творя́ще во́лю Бо́жию от душі́, | не з показною тільки прислужливістю, як чоловікоугодники, а як раби Христові, виконуючи волю Божу від душі. |
|
7
|
7
|
| со благоразу́мієм служа́ще, я́коже Го́споду, а не (я́ко) челові́ком, | Служіть щиро, як Господу, а не як людям, |
|
8
|
8
|
| ві́дяще, я́ко ки́йждо, є́же а́ще сотвори́ть благо́є, сіє́ при́йметь от Го́спода, а́ще раб, а́ще свобо́дь. | знаючи, що кожен одержить від Господа в міру добра, яке він зробив, чи раб, чи вільний. |
|
9
|
9
|
| І госпо́діє, та́яжде творі́те к ним, послабля́юще (їм) преще́нія, ві́дуще, я́ко і вам самі́м і тім Госпо́дь єсть на небесі́х, і обинове́нія лиця́ ність у Него́. | І ви, господарі, поводьтеся з ними так само, стримуючи суворість, знаючи, що і над вами самими і над ними є на небесах Господь, у Якого немає упереджености. |
|
10
|
10
|
| (Зач. 233) Про́чеє же, бра́тіє моя́, возмога́йте во Го́споді і в держа́ві крі́пости Єго́: | Hарешті, браття мої, зміцнюйтесь Господом і могутністю сили Його. |
|
11
|
11
|
| облеці́теся во вся ору́жія Бо́жия, я́ко возмощи́ вам ста́ти проти́ву ко́знем дия́вольським, | Одягніться в повну зброю Божу, щоб вам можна було стати проти хитрощів диявольських, |
|
12
|
12
|
| я́ко ність на́ша брань к [проти́ву] кро́ві і пло́ті, но к нача́лом, і ко власте́м (і) к миродержи́телем тьми ві́ка сего́, к духово́м зло́би поднебе́сним. | бо наша боротьба не проти крови і плоті, а проти начальства, проти влади, проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних. |
|
13
|
13
|
| Сего́ ра́ди приймі́те вся ору́жія Бо́жия, да возмо́жете проти́витися в день лют і, вся соді́явше, ста́ти. | Для цього прийміть повну зброю Божу, щоб ви змогли протистояти в день злий і, все подолавши, вистояти. |
|
14
|
14
|
| Ста́ните у́бо препоя́сани чресла́ ва́ша і́стиною, і обо́лкшеся в броня́ пра́вди, | Отже, станьте, підперезавши стегна ваші істиною‚ і зодягнувшись у броню праведности, |
|
15
|
15
|
| і обу́вше но́зі во угото́ваніє благовіствова́нія ми́ра; | і взувши ноги в готовність благовістити мир; |
|
16
|
16
|
| над всі́ми же воспри́їмше щит ві́ри, в не́мже возмо́жете вся стрі́ли лука́ваго разжже́нния угаси́ти; | а понад усе візьміть щит віри, яким зможете погасити всі розпечені стріли лукавого; |
|
17
|
17
|
| і шлем спаcе́нія восприймі́те, і меч духо́вний, і́же єсть Глаго́л Бо́жий. | і шолом спасіння візьміть, і меч духовний, що є Слово Боже. |
|
18
|
18
|
| (Зач. 234) Вся́кою моли́твою і моле́нієм моля́щеся на вся́ко вре́м'я ду́хом, і в сіє́ і́стоє бдя́ще во вся́ком терпі́нії і моли́тві о всіх святи́х | Усякою молитвою і благанням моліться у будь-який час духом, і дбайте про це саме з повною постійністю і благанням за всіх святих |
|
19
|
19
|
| і о мні, да да́сться мі сло́во во отверзе́ніє уст мої́х, с дерзнове́нієм сказа́ти та́йну благовіствова́нія, | і за мене, щоб мені дано було слово устами моїми відкрито з дерзновенням звіщати таїну благовістування, |
|
20
|
20
|
| о не́мже посо́лствую во у́зах, да в нем дерза́ю, я́коже подоба́єть мі глаго́лати. | для якого я посол у кайданах, щоб я сміливо проповідував, як мені належить. |
|
21
|
21
|
| Да уві́сте же і ви, я́же о мні, что ді́лаю, вся ска́жеть вам Тихик, возлю́бленний брат і ві́рен служи́тель о Го́споді, | А щоб і ви знали про мої обставини і діла, про все сповістить вам Тихик, улюблений брат і вірний у Господі служитель, |
|
22
|
22
|
| єго́же посла́х к вам на сіє́ і́стоє, да уві́сте, я́же о нас, і да уті́шить сердця́ ва́ша. | якого я і послав до вас для того самого, щоб ви довідалися про нас і щоб він утішив серця ваші. |
|
23
|
23
|
| Мир бра́тії і любо́в с ві́рою от Бо́га Отця́ і Го́спода Ісу́са Христа́. | Мир браттям і любов з вірою від Бога і Отця і Господа Ісуса Христа. |
|
24
|
24
|
| Благода́ть со всі́ми лю́б'ящими Го́спода на́шего Ісу́са Христа́ в неістлі́нії. Амі́нь. | Благодать з усіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа. Амінь. |
