Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, святим і вірним у Христі Ісусі, які перебувають в Ефесі:

(Зач. 216) Па́вел, посла́нник Ісу́с Христо́в во́лею Божиєю, святи́м су́щим во Єфе́сі і ві́рним о Христі́ Ісу́сі;

благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.

благода́ть вам і мир от Бо́га Отця́ на́шего і Го́спода Ісу́са Христа́.

Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Який благословив нас у Христі всяким духовним благословенням у небесах,

Благослове́н Бог і Оте́ць Го́спода на́шего Ісу́са Христа́, благослови́вий нас вся́цім благослове́нієм духо́вним в небе́сних о Христі́,

бо Він обрав нас у Ньому раніше створення світу, щоб ми були святі й непорочні перед Hим у любові,

я́коже ізбра́ нас в Нем пре́жде сложе́нія ми́ра, би́ти нам святи́м і непоро́чним пред Ним в любві́,

наперед призначивши усиновити нас Собі через Ісуса Христа, за благоволінням Своєї волі,

пре́жде наре́к нас во усиновле́ніє Ісу́с Христо́м в Него́, по благоволе́нію хоті́нія Своєго́,

на похвалу слави благодаті Своєї, якою Він обдарував нас в Улюбленому,

в похвалу́ сла́ви благода́ті Своєя́, є́юже облагодати́ нас о Возлю́бленнім;

в Якому ми маємо відкуплення Кров’ю Його, прощення гріхів через багатство благодаті Його,

(Зач. 217) о Не́мже і́мами ізбавле́ніє Кро́вію Єго́, і оставле́ніє прегріше́нії, по бога́тству благода́ті Єго́,

яку Він щедро дарував нам у всякій премудрості і розумінні,

ю́же преумно́жил єсть в нас во вся́цій прему́дрості і ра́зумі,

відкривши нам таїну волі Своєї, за Своїм благоволінням, яке Він раніш поклав у Hьому,

сказа́в нам та́йну во́лі Своєя́ по благоволе́нію Своєму́, є́же пре́жде положи́ в Нем,

в установлення повноти часів, щоб усе небесне і земне з’єднати під главою Христом.

в смотре́ніє ісполне́нія време́н, возглави́ти вся́чеськая о Христі́, я́же на небесі́х і я́же на землі́ в Нем;

У Hьому ми і стали спадкоємцями, бувши для того наперед призначеними за визначенням Того, Хто все творить за радою волі Своєї,

в Не́мже і наслі́дници сотвори́хомся, пре́жде нарече́ни би́вше по прозрі́нію Бо́жию вся ді́йствующаго по сові́ту во́лі Своєя́,

щоб бути нам, які раніш уповали на Христа, на похвалу слави Його.

я́ко би́ти нам в похвале́ніє сла́ви Єго́, пре́жде упова́вшим во Христа́;

У Hьому і ви, почувши слово істини, благовістя вашого спасіння, та увірувавши в Hього, були відзначені обіцяним Святим Духом,

в Не́мже і ви, сли́шавше сло́во і́стини, благовіствова́ніє спаcе́нія на́шего, в Не́мже і ві́ровавше зна́менастеся Ду́хом обітова́нія Святи́м,

Який є запорукою спадщини нашої для відкуплення надбання Його, на похвалу слави Його.

І́же єсть обруче́ніє наслі́дія на́шего, во ізбавле́ніє снабді́нія, в похвалу́ сла́ви Єго́.

Тому і я, почувши про вашу віру в Христа Ісуса і про любов до всіх святих,

Сего́ ра́ди і аз сли́шав ва́шу ві́ру о Христі́ Ісу́сі і любо́в, я́же ко всім святи́м,

безперестанно дякую за вас Богові, згадуючи вас у молитвах моїх,

(Зач. 218) не престаю́ благодаря́ о вас, помина́ніє о вас творя́ в моли́твах мої́х,

щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрості й одкровення для пізнання Його

да Бог Го́спода на́шего Ісу́са Христа́, Оте́ць сла́ви, дасть вам Ду́ха прему́дрости і открове́нія, в позна́ніє Єго́,

і просвітив очі серця вашого, щоб ви зрозуміли, в чому полягає надія на Його покликання‚ і яке багатство славної спадщини Його для святих,

просвіще́нна очеса́ се́рдця ва́шего, я́ко уві́діти вам, ко́є єсть упова́ніє зва́нія Єго́, і ко́є бога́тство сла́ви достоя́нія Єго́ во святи́х,

і яка безмірна велич могутности Його в нас, що вірують за діянням превеликої сили Його,

і ко́є преспі́ющеє вели́чество си́ли Єго́ в нас, ві́рующих по ді́йству держа́ви крі́пости Єго́,

якою Він діяв у Христі, воскресивши Його з мертвих і посадивши праворуч Себе на небесах,

ю́же соді́я о Христі́, воскреси́в Єго́ от ме́ртвих і посади́в одесну́ю Себе́ на небе́сних,

вище від усякого начальства‚ і влади, і сили, і панування, і всякого імені, названого не тільки в цьому віці, але і в майбутньому,

преви́ше вся́каго нача́льства і вла́сти і си́ли і госпо́дства, і вся́каго і́мене імену́ємаго не то́чію в ві́ці сем, но і во гряду́щем;

і все підкорив під ноги Йому, і поставив Його вище за все, главою Церкви,

(Зач. 219) і вся покори́ под но́зі Єго́, і Того́ даде́ главу́ ви́ше всіх Це́ркві,

яка є тіло Його, повнота Того, Хто наповнює все у всьому.

я́же єсть Ті́ло Єго́, ісполне́ніє ісполня́ющаго вся́чеськая во всіх.

І вас, мертвих через злочини і гріхи ваші,

в яких ви колись жили за звичаями світу цього, з волі князя піднебесного, духа, що діє тепер в синах противлення,

між якими і ми всі жили колись за нашими плотськими похотями, виконуючи бажання плоті й помислів, та були за природою дітьми гніву, як і інші,

Бог, багатий милістю з великої Своєї любови, якою нас полюбив,

і нас, мертвих за злочини, оживотворив із Христом, — благодаттю ви спасені, —

і воскресив із Hим, і посадив на небесах у Христі Ісусі,

щоб у майбутніх віках явити безмірне багатство благодаті Своєї в благості до нас у Христі Ісусі.

Бо благодаттю ви спасені через віру, і це не від вас, це — Божий дар:

не через діла, щоб ніхто не хвалився.

Бо ми — Його творіння, створені у Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував‚ щоб ми виконували.

Отже, пам’ятайте, що ви, колись язичники плоттю, яких називали необрізаними так звані обрізані плотським обрізанням, рукотворним,

що ви були в той час без Христа відчуженими від громади ізраїльської, чужі завітам обітниці, не мали надії і були безбожниками в світі,

а тепер у Христі ви, що колись були далекими, стали близькими Кров’ю Христовою.

Бо Він є мир наш, Який створив з обох одне і зруйнував перепону, яка стояла посередині,

скасувавши ворожнечу плоттю Своєю, а закон заповідей вченням, щоб з двох створити в Собі Самому одну нову людину, вчинивши мир,

і в єдиному тілі примирити обох із Богом хрестом, убивши ворожнечу на ньому.

І, прийшовши, благовістив мир вам, далеким і близьким,

бо через Hього і ті й інші маємо доступ до Отця в одному Духові.

Отже, ви вже не чужі і не пришельці, а співгромадяни святим і свої Богові,

утверджені на основі апостолів і пророків, маючи наріжним каменем Самого Ісуса Христа,

на Якому вся будівля, складаючись злагоджено, зростає в святий храм у Господі,

на якому і ви будуєтесь Духом на оселю Божу.

Задля цього я, Павло, став в’язнем Ісуса Христа за вас‚ язичників.

Як ви чули про діяння благодаті Божої, даної мені для вас,

бо одкровенням мені провіщена таїна (про що я раніш написав вам коротко),

тому ви, читаючи, можете збагнути моє розуміння таїни Христової,

яка була провіщена людським синам минулих поколінь, а нині відкрита святим апостолам Його і пророкам Духом Святим,

щоб і язичникам бути співспадкоємцями, які становлять одне тіло, і співучасниками обітниці Його у Христі Ісусі через благовістування,

служителем якого був і я за даром благодаті Божої, даної мені діянням сили Його.

Мені, найменшому з усіх святих, дано благодать цю — благовістити язичникам недосліджуване багатство Христове

і відкрити всім, у чому полягає будівництво таємниці, споконвіку утаєної в Бозі, Який усе створив Ісусом Христом,

щоб нині стала відомою через Церкву начальствам і владам на небесах різноманітна премудрість Божа,

за передвічним призначенням, яке Він здійснив у Христі Ісусі, Господі нашому,

в Якому ми маємо дерзновення і надійний доступ через віру в Hього.

А тому благаю вас не сумувати з приводу моїх заради вас скорбот, бо то є ваша слава.

Для цього я схиляю коліна свої перед Отцем Господа нашого Ісуса Христа,

від Якого іменується всякий рід на небесах і на землі,

щоб дав вам, за багатством слави Своєї, міцно утвердитися Духом Його у внутрішньому чоловікові,

вірою вселитися Христові в серця ваші,

щоб ви, вкорінені й утверджені в любові, могли зрозуміти з усіма святими, що є ширина‚ і довжина, і глибина, і висота,

і зрозуміти любов Христову, яка перевищує розуміння, щоб вам сповнитися всією повнотою Божою.

А тому, Хто силою, що діє в нас, може створити незрівнянно більше за те, чого ми просимо або про що помишляємо,

слава в Церкві у Христі Ісусі і в усі роди повік. Амінь.

Отже, я, в’язень ради Господа, благаю вас поводитися гідно звання, до якого ви покликані,

(Зач. 224) Молю́ у́бо вас аз, ю́зник о Го́споді, досто́йно ходи́ти зва́нія, в не́же зва́ні би́сте,

з усякою смиренномудрістю й лагідністю та довготерпінням, терплячи один одного з любов’ю,

со вся́ким смиреному́дрієм і кро́тостію, с долготерпі́нієм, терп'я́ще друг дру́гу любо́вію,

прагнучи зберігати єдність духу в союзі миру.

тща́щеся блюсти́ єдине́ніє ду́ха в сою́зі ми́ра.

Одне тіло й один дух, як ви й покликані в одній надії покликання вашого;

Єди́но ті́ло, єди́н дух, я́коже і зва́ні би́сте во єди́нім упова́нії зва́нія ва́шего;

один Господь, одна віра, одне хрещення,

єди́н Госпо́дь, єди́на ві́ра, єди́но креще́ніє,

один Бог і Отець усіх, Який над усіма, і через усіх, і в усіх нас.

єди́н Бог і Оте́ць всіх, І́же над всі́ми і чрез всіх і во всіх нас.

Кожному ж із нас дана благодать у міру дару Христового.

(Зач.) Єди́ному же кому́ждо нас даде́ся благода́ть по мі́рі дарова́нія Христо́ва.

Тому й сказано: «Піднявшись на висоту, полонив полон і дав дари людям».

Ті́мже глаго́леть: возше́д на висоту́, пліни́л єси́ плін і даде́ дая́нія челові́ком.

А «піднявшись» що означає, як не те, що Він і сходив раніше в пекельні місця землі?

А є́же, взи́де, что єсть, то́чію я́ко і сни́де пре́жде в до́лнійшия страни́ землі́?

Хто зійшов, Той же і піднявся вище всіх небес, щоб наповнити все.

Сше́дий, Той єсть і возше́дий преви́ше всіх небе́с, да іспо́лнить вся́чеськая.

І Він настановив одних апостолами, інших пророками, інших євангелістами, інших пастирями та вчителями,

І Той дал єсть о́ви у́бо апо́столи, о́ви же проро́ки, о́ви же благові́стники, о́ви же па́стирі і учи́телі,

на довершення святих, на діло служіння, для створення Тіла Христового,

к соверше́нію святи́х, в ді́ло служе́нія, в созида́ніє Ті́ла Христо́ва,

аж доки всі прийдемо до єдности віри й пізнання Сина Божого, в мужа досконалого, до міри зростання в нас повноти Христової;

до́ндеже дости́гнем всі в соєдине́ніє ві́ри і позна́нія Си́на Бо́жия, в му́жа соверше́нна, в мі́ру во́зраста ісполне́нія Христо́ва;

щоб ми не були більше дітьми, які вагаються і захоплюються всяким вітром учення за людським лукавством і підступами хитрого зваблювання,

(Зач. 225) да не бива́єм ктому́ младе́нці, вла́ющеся і скита́ющеся вся́ким ві́тром уче́нія, во лжі челові́честій, в кова́рстві ко́зней льще́нія;

а істинною любов’ю всі зростали в Того, Який є глава Христос,

і́стинствующе же в любві́, да возрасти́м в Него́ вся́чеськая, І́же єсть глава́ Христо́с,

з Якого все тіло, що складається і з’єднується всякими зв’язками, що взаємно скріплюються, при дії в свою чергу кожного члена, одержує приріст для створення самого себе в любові.

із Него́же все ті́ло, составля́ємо і счиніва́ємо прили́чні вся́цім осяза́нієм подая́нія, по ді́йству в мі́рі єди́ния коєя́ждо ча́сти, возраще́ніє ті́ла твори́ть в созда́ніє самаго́ себе́ любо́вію.

Тому я кажу і заклинаю Господом, щоб ви більше не робили так, як роблять інші народи через суєтність розуму свого,

(Зач. 226) Сіє́ у́бо глаго́лю і послу́шествую о Го́споді, ктому́ не ходи́ти вам, я́коже і про́чії язи́ци хо́дять в суєті́ ума́ їх,

будучи потьмарені в розумі, відчужені від життя Божого, через їхнє неуцтво та жорстокість серця їхнього.

помраче́ні сми́слом, су́ще отчужде́ні от жи́зні Бо́жия, за неві́жество су́щеє в них, за окамене́ніє серде́ць їх;

Вони, дійшовши до бездушности, віддалися розпусті так, що чинять усяку нечистоту з ненаситністю.

і́же в неча́яніє вло́жшеся, преда́ша себе́ студодія́нію, в ді́ланіє вся́кия нечистоти́ в лихоіма́нії.

Але ви не так пізнали Христа;

Ви же не та́ко позна́сте Христа́;

тому що ви чули про Hього і в Hьому навчились, — бо істина в Ісусі, —

а́ще у́бо [поне́же] сли́шасте Єго́ і о Нем научи́стеся, я́коже єсть і́стина о Ісу́сі;

відкинути колишній спосіб життя старої людини, яка зотліває в спокусливих похотях,

отложи́ти вам, по пе́рвому житію́, ве́тхаго челові́ка, тлі́ющаго в по́хотех преле́стних,

а обновитися духом розуму вашого

обновля́тися же ду́хом ума́ ва́шего,

і одягнутися в нову людину, створену за Богом, в праведності і святості істини.

і облещи́ся в но́ваго челові́ка, со́зданнаго по Бо́гу в пра́вді і в преподо́бії і́стини.

Тому, відкинувши неправду, говоріть правду кожний ближньому своєму, бо ми члени один одному.

(Зач. 226) Ті́мже отло́жше лжу, глаго́літе і́стину ки́йждо ко і́скреннему своєму́, зане́ єсьми́ друг дру́гу у́дове.

Гніваючись, не грішіть: нехай сонце не заходить у гніві вашому;

Гні́вайтеся і не согріша́йте; со́лнце да не за́йдеть в гні́ві ва́шем;

і не давайте місця дияволові.

ніже́ даді́те мі́ста дия́волу.

Хто крав, більше не кради, а краще працюй, роблячи своїми руками корисне, щоб було з чого подавати тому, хто у злиднях.

Кради́й ктому́ да не кра́деть, но па́че да тружда́ється, ді́лая свої́ма рука́ма благо́є, да і́мать пода́яти тре́бующему.

Hіяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки добре для навчання у вірі, щоб воно давало благодать тим, що слухають.

Вся́ко сло́во гни́ло да не ісхо́дить із уст ва́ших, но то́чію є́же єсть бла́го к созда́нію ві́ри, да дасть благода́ть сли́шащим.

І не ображайте Святого Духа Божого, яким покладено на вас печать у день відкуплення.

І не оскорбля́йте Ду́ха Свята́го Бо́жия, І́мже зна́менастеся в день ізбавле́нія.

Усяке роздратування‚ і лютість, і гнів, і крик, і лихослів’я з усякою злобою нехай будуть знищені у вас;

Вся́ка го́ресть, і гнів, і я́рость, і кличь, і хула́ да во́зметься от вас, со вся́кою зло́бою;

а будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як і Бог у Христі простив вам.

бива́йте же друг ко дру́гу бла́зі, милосе́рді, проща́юще друг дру́гу, я́коже і Бог во Христі́ прости́л єсть вам.

Отже, наслідуйте Бога, як діти улюблені,

і живіть у любові, як і Христос полюбив нас і віддав Себе за нас у приношення і жертву Богові, на пахощі приємні.

А блуд і всяка нечистота та користолюбство не повинні навіть згадуватися у вас, як личить святим.

Також лихослів’я, і марнослів’я, і кощунство не пристойні вам, а, навпаки, подяка;

бо знайте, що ніякий блудник‚ чи нечистий, чи користолюбець, який є ідолослужителем, не має спадку в Царстві Христа і Бога.

Hехай ніхто не зваблює вас марними словами, бо за це приходить гнів Божий на синів непокірних;

отже, не будьте їхніми спільниками.

Ви були колись темрявою, а тепер — світло в Господі: робіть, як діти світла,

бо плід Духа є у всякій доброті, праведності та істині.

Випробовуйте, що є угодне Богові,

і не беріть участи в неплідних ділах темряви, але викривайте.

Бо про те, що вони роблять таємно, соромно і говорити.

Все ж те, що викривається, стає явним від світла, бо все, що стає явним, є світло.

Тому сказано: «Встань, сплячий, і воскресни з мертвих, і освітить тебе Христос».

Отже, глядіть, робіть обережно, не як нерозумні, а як мудрі,

цінуючи час, бо дні лукаві,

отже, не будьте нерозсудливі, а пізнавайте, що є воля Божа.

І не впивайтеся вином, від якого буває розпуста; а наповнюйтеся Духом,

повчаючи самі себе псалмами та славословленнями і піснеспівами духовними, співаючи і прославляючи в серцях ваших Господа,

дякуючи завжди за все Богові й Отцеві, в ім’я Господа нашого Ісуса Христа,

підкоряючись один одному в страху Божому.

Жінки, коріться своїм чоловікам, як Господеві,

бо чоловік є голова жінки, як і Христос глава Церкви, і Він же Спаситель тіла.

Але як Церква підкоряється Христу, так і жінки своїм чоловікам у всьому.

Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї,

щоб освятити її, очистивши водяною купіллю через слова;

щоб поставити її перед Собою славною Церквою, яка не має плями‚ чи вади, чи чогось подібного, але щоб вона була свята і непорочна.

Так повинні чоловіки любити своїх жінок, як свої тіла: хто любить свою жінку, любить самого себе.

Бо ніхто ніколи не мав ненависти до своєї плоті, а годує і гріє її, як і Господь Церкву,

бо ми члени тіла Його, від плоті Його і від кісток Його.

Тому залишить чоловік батька свого і матір і пристане до жінки своєї‚ і будуть двоє одна плоть.

Тайна ця велика; я говорю щодо Христа і Церкви.

Отже, кожен із вас нехай любить свою жінку, як самого себе; а жінка нехай боїться свого чоловіка.

Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо цього вимагає справедливість.

Ча́да, послу́шайте сво́їх роди́телей о Го́споді, сіє́ бо єсть пра́ведно.

«Шануй батька твого і матір» — це перша заповідь з обітницею:

Чти отця́ твоєго́ і ма́тер — я́же єсть за́повідь пе́рвая во обітова́нії:

«щоб тобі було добре і щоб був ти довголітнім на землi».

да бла́го ті бу́деть, і бу́деши долголі́тен на землі́.

І ви, батьки, не роздратовуйте дітей ваших, а виховуйте їх у вченні і наставлянні Господньому.

І отці́, не раздража́йте чад свої́х, но воспитова́йте їх в наказа́нії і уче́нії Госпо́дні.

Раби, слухайтеся господарів своїх у плоті зі страхом і трепетом, у простоті серця вашого, як Христа,

Раби́, послу́шайте госпо́дій (свої́х) по пло́ті со стра́хом і тре́петом, в простоті́ се́рдця ва́шего, я́коже (і) Христа́,

не з показною тільки прислужливістю, як чоловікоугодники, а як раби Христові, виконуючи волю Божу від душі.

не пред очи́ма то́чію рабо́тающе, я́ко человікоуго́дници, но я́коже раби́ Христо́ви, творя́ще во́лю Бо́жию от душі́,

Служіть щиро, як Господу, а не як людям,

со благоразу́мієм служа́ще, я́коже Го́споду, а не (я́ко) челові́ком,

знаючи, що кожен одержить від Господа в міру добра, яке він зробив, чи раб, чи вільний.

ві́дяще, я́ко ки́йждо, є́же а́ще сотвори́ть благо́є, сіє́ при́йметь от Го́спода, а́ще раб, а́ще свобо́дь.

І ви, господарі, поводьтеся з ними так само, стримуючи суворість, знаючи, що і над вами самими і над ними є на небесах Господь, у Якого немає упереджености.

І госпо́діє, та́яжде творі́те к ним, послабля́юще (їм) преще́нія, ві́дуще, я́ко і вам самі́м і тім Госпо́дь єсть на небесі́х, і обинове́нія лиця́ ність у Него́.

Hарешті, браття мої, зміцнюйтесь Господом і могутністю сили Його.

(Зач. 233) Про́чеє же, бра́тіє моя́, возмога́йте во Го́споді і в держа́ві крі́пости Єго́:

Одягніться в повну зброю Божу, щоб вам можна було стати проти хитрощів диявольських,

облеці́теся во вся ору́жія Бо́жия, я́ко возмощи́ вам ста́ти проти́ву ко́знем дия́вольським,

бо наша боротьба не проти крови і плоті, а проти начальства, проти влади, проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних.

я́ко ність на́ша брань к [проти́ву] кро́ві і пло́ті, но к нача́лом, і ко власте́м (і) к миродержи́телем тьми ві́ка сего́, к духово́м зло́би поднебе́сним.

Для цього прийміть повну зброю Божу, щоб ви змогли протистояти в день злий і, все подолавши, вистояти.

Сего́ ра́ди приймі́те вся ору́жія Бо́жия, да возмо́жете проти́витися в день лют і, вся соді́явше, ста́ти.

Отже, станьте, підперезавши стегна ваші істиною‚ і зодягнувшись у броню праведности,

Ста́ните у́бо препоя́сани чресла́ ва́ша і́стиною, і обо́лкшеся в броня́ пра́вди,

і взувши ноги в готовність благовістити мир;

і обу́вше но́зі во угото́ваніє благовіствова́нія ми́ра;

а понад усе візьміть щит віри, яким зможете погасити всі розпечені стріли лукавого;

над всі́ми же воспри́їмше щит ві́ри, в не́мже возмо́жете вся стрі́ли лука́ваго разжже́нния угаси́ти;

і шолом спасіння візьміть, і меч духовний, що є Слово Боже.

і шлем спаcе́нія восприймі́те, і меч духо́вний, і́же єсть Глаго́л Бо́жий.

Усякою молитвою і благанням моліться у будь-який час духом, і дбайте про це саме з повною постійністю і благанням за всіх святих

(Зач. 234) Вся́кою моли́твою і моле́нієм моля́щеся на вся́ко вре́м'я ду́хом, і в сіє́ і́стоє бдя́ще во вся́ком терпі́нії і моли́тві о всіх святи́х

і за мене, щоб мені дано було слово устами моїми відкрито з дерзновенням звіщати таїну благовістування,

і о мні, да да́сться мі сло́во во отверзе́ніє уст мої́х, с дерзнове́нієм сказа́ти та́йну благовіствова́нія,

для якого я посол у кайданах, щоб я сміливо проповідував, як мені належить.

о не́мже посо́лствую во у́зах, да в нем дерза́ю, я́коже подоба́єть мі глаго́лати.

А щоб і ви знали про мої обставини і діла, про все сповістить вам Тихик, улюблений брат і вірний у Господі служитель,

Да уві́сте же і ви, я́же о мні, что ді́лаю, вся ска́жеть вам Тихик, возлю́бленний брат і ві́рен служи́тель о Го́споді,

якого я і послав до вас для того самого, щоб ви довідалися про нас і щоб він утішив серця ваші.

єго́же посла́х к вам на сіє́ і́стоє, да уві́сте, я́же о нас, і да уті́шить сердця́ ва́ша.

Мир браттям і любов з вірою від Бога і Отця і Господа Ісуса Христа.

Мир бра́тії і любо́в с ві́рою от Бо́га Отця́ і Го́спода Ісу́са Христа́.

Благодать з усіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа. Амінь.

Благода́ть со всі́ми лю́б'ящими Го́спода на́шего Ісу́са Христа́ в неістлі́нії. Амі́нь.